Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко проведе вас найсмачнішими київськими ресторанами японської кухні. І ви будете знати - де в столиці України найкращі суші, роли та супи. Суші та роли - давно популярні в Україні ресторанні страви. Так, як не дивно, не так багато місць, де можна з’їсти дійсно смачних суші та ролів зі свіжих морепродуктів. Тож я відправилася на пошуки суші в ресторанах Києва. І знайшла для вас чотири найкращих суші-закладів столиці. “Fish&PussyCat Sushi Bar”, вул.Басейна, 5-Б Ця ресторація відкрилася досить недавно, але вже встигла стати улюбленим місцем багатьох киян. Зрозуміти таку популярність зовсім не важко, оскільки тут дійсно готують нереально смачні роли, сашимі, нігірі, та місо-супи. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В ресторації, яка позиціонує себе як “каліфорнійський суші-бар”, майже завжди повна посадка, тому резервуйте столик заздалегідь. Почніть з супів, бо вони тут просто божественні. Ніколи не була великою прихильницею цього супу, але після того як спробувала трюфельний місо-суп з фуа-гра та мисо-сашимі суп з гребінцем, тунцем і лососем, він завоював мене зсередини - всю. Вартість супу: - від 135 грн за простий варіант з тофу та вакаме - до 195 грн за варіант з морепродуктами та рибою. Але ж ми про суші та роли. В меню є: роли; нігірі; сашимі/татакі; хенд роли; special - до цього розділу щодня від руки вписують пропозицію ролів та суші на сьогодні. Почніть з ролів і замовте кранч-рол з лососем та креветками темпура. Навіть від того, як він виглядає ви отримаєте задоволення! Повірте: на смак - не гірше. Роли тут не дешеві. Але порції великі, тому рекомендую брати кранч-рол на двох. Якщо візьмете ще якісь страви з меню - цього точно вистачить. Крім кранч-ролу раджу ще взяти: вугор унагітапіока, тунець з авокадо та тагараші, або м’ясний - рол з тартаром з ва-гю та фуа-гра. Для веганів є рол з хрустким тофу, ерінгами, манго та авокадо. Вартість ролів - 295-425 гривень; Нігірі - 75-150 гривень; Сашимі - 155-225 гривень “Egersund Seafood”, Sky Mall, вул. Шухевіча, 2-Т, ЦУМ Київ, вул. Хрещатик 38 Три точки в Києві - магазин “Позняки”, ЦУМ та SkyMall - належать  в 3 точках в Києві – норвезькому холдингу “Egersund Seafood”. В ЦУМі на Хрещатику та в SkyMall біля Північного моста ви маєте чудові панорами. Але, як не дивно, вперше побувала в “Egersund Seafood” в магазині “Позняки” (пр-т Григоренко, 32-Д), де за 40 гривень спробувала сендвіч з норвезьким оселедцем. Оселедцем настільки смачним, що придбала його ще й додому. Друге знайомство відбулося вже на “Кураж Базарі”, де нас частували Fish&Chips - тріскою “God” з картоплею та гороховим пюре. Читайте та смакуйте: Індія на “Даринку”: смачний “Кураж Базар” (фото, відео) Третій похід в “Egersund Seafood”, що знаходиться в торговому центрі Sky Mall довів - тут найсмачніша в Києві “Філадельфія” з лососем та вугрем. Потім відвідала ще в ЦУМі і переконалася - кращої Філадельфії з лососем і Каліфорнії з вугрем - точно не знайти! Роли, які рекомендую вам спробувати: Сет “Філадельфія” з лососем та вугрем - 352 гривні; “Каліфорнія” з креветкою в ікрі летючої риби - 262 гривні; Рол з гребінцем та ікрою летючої риби - 253 гривні; Рол з тунцем і манго - 345 гривень. Порції великі (8 ролів). Великий шмат риби. Роли, макі-роли, нігірі та сашимі готуються просто у вас на очах. “Fujiwara Yoshi”, вул. Солом`янська, 15 А та вул. Драгомірова, 11 Ресторан японської авторської кухні “Fujiwara Yoshi” (Фудзівара Йоші) за роки свого існування в Києві став дуже відомим закладом, де готують справжню японську їжу. До речі, нещодавно бренд-шеф та власник ресторації Йошихіро Фудзівара відкрив ще один ресторан на Печерську. Заклад набув популярності завдяки гастрономічному шоу - Дню блакитного тунця, яке ви мусите побачити. Тунця блуфін, найбільшого з існуючих видів тунця в світі, доставляють літаком з різних країн світу ексклюзивно для Йоші-сан, який особисто філірує рибу вагою від 50 до 200 кг у вас на очах. М'ясо блуфіна має яскраво-червоний колір і абсолютно не має рибного смаку і запаху моря, тому дуже часто блакитного тунця, називають морською яловичиною. Раджу вам обов’язково замовити роли, суші та сашимі саме з авторського Tuna Menu. Наприклад, “Сашимі Торо” - найсмачніші сашимі, які я їла в своєму житті, із черевця тунця. Що рекомендую вам тут спробувати: Суші О-Торо - черевце блакитного тунця, 215 гривень за штуку; Гункан Хон-Магуро” – спинка блакитного тунця з зеленою цибулею - 145 гривень за штуку; Суші Асорті з пяти видів суші - 450 гривень; Сет Фукуока - роли Філадельфія, Золоте руно, каліфорнія, акамі-макі, теко-макі - 890 гривень; Хасіморі deLuxe - 125 гривень. “RONIN”, вул. Зоологічна, 10 Ресторан “RONIN”  - це мікс японської та перуанської кухні Nikkei. Так називали японських емігрантів в Перу. До речі, масова еміграція японців в Перу розпочалась наприкінці 19 сторіччя. Був період, коли японська діаспора в Перу була другою у світі за чисельністю. Читайте та смакуйте: “Ронін”: японський самурай з Перу, що оселився в Києві Завдяки поєднанню морської та гірської кухонь в “RONIN” смачні і овочеві, і м’ясні, і рибні страви. Наприклад, тостадітас - латиноамериканський кукурудзяний коржик, намащений зверху вугром або лососем, або яловичиною. Перуанська міні-піца. Тірадіто - “ніккеівська” відповідь італійському карпаччо. Тільки шари риби чи м’яса не накладаються один на одного, а викладаються поруч і заливаються спеціальним соусом. Севіче – нарізана сира риба, маринована в соусі з соку лайма з додаванням гострого перцю чилі, червоної цибулі та соусу севіче. Улюблена страва перуанських рибалок. Каусас - картопля та все, що є у перуанської газдині під рукою (овочі, м'ясо або риба). Пасочка в декілька шарів. І про суші та роли! Раджу тут спробувати: Сашимі з Сібаса, лосося і дорадо 148 гривень/100 грамів; Nikkei-суші з лососем, тунцем, сібасом, дорадо, тигровою креветкою та вугор з фуа-гра - 69 гривень/1 шт; Nikkei-рол “Філадельфія” з сібасом і Філадельфія з лососем - 248 гривень; Креветка темпура, вугор, авокадо, манго і унагі соус - 248 гривень; Запечений рол з гребінцем - 248 гривень. Трішки історії Риба у поєднанні з рисом - стародавня їжа мешканців Південної Азії, де рис застосовувався, зокрема, для консервації риби. А китайський ієрогліф “суші” означає “маринована риба”. Тоді ж виникли два стилі приготування страви: “кансай” (від імені району Осаки) та “едо” (так до 1868 року називався Токіо). Роли (японською мовою - макідзусі, вони ж суші-рулети) - один з різновидів суші в японській кухні, відмінною рисою яких є скручування за допомогою бамбукової циновки в циліндричну форму, з подальшим розрізанням на 6 або 8 шматочків. Зазвичай макідзусі закручені в норі, лист сухих водоростей, який покриває собою рис і начинку, але іноді може бути загорнутий в тонкий омлет. Втім найвідоміші роли - “каліфорнія” та “філадельфія” - виникли в США. Історія ролу “каліфорнія” заплутана. За першою версією, на початку 70-х років XX  століття шеф-повар Хідеказу Тоджо у Ванкувері замість риби використував м'ясо краба, а традиційний спосіб приготування ролів з водоростями зовні замінив на подачу з водоростями всередині. З другою версією, автором “каліфорнії” є Ічіро Машіта, суші-шеф з Лос-Анджелесу. Щодо ролів “філадельфія” також є деяке непорозуміння. Одні історики кухні вважають, що ці роли були створені в однойменному американському місті штату Пенсільванія. Інші наголошують, що рол завдячує своєю назвою сиру “філадельфія”. Сподіваюсь, гастротур японськими ресторанами Киває надихнув вас піти найближчим часом на суші та роли! Щоб не втрачати смак до всього прекрасного, залишайтеся із Смачною Інною і не забувайте читати мою сторінку. Читайте та смакуйте: Сім котлет по-київськи (фото, відео, ціни) Фото та відео автораKиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко з`їла безліч котлет по-київськи у столичних ресторанах, щоб вибрати для читачів КиевVласти найсмачніші. Всі подробиці - в ресторанному огляді. Щоб ви знали, де можна з’їсти найсмачнішу котлетку в Києві, я обійшла безліч ресторанів, і відібрала для вас сім найкращих. Сім закладів - сім котлет “Chicken Kyiv”, вул. Заньковецької, 15/4 В цьому закладі котлету готують в спосіб більш наближений до класичного – з курячою кісточкою та надають форму еліпсу. Подають котлету з трюфельним пюре та печеними овочами (цвітною капустою та гарбузом). Єдине, як на мене, котлета замаленька. Тому раджу дозамовити рублену котлету з півня. Звичайно, це більш традиційна котлета, але вона тут дуже смачна. Загалом, в ресторані - величезний вибір страв з курки. Ціна порції - 119 гривень. Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями: рецептура приготування - 10; смакові якості - 9; ціна - 8 “Хуторець на Дніпрі”, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А Тут котлету готують майже за класичним варіантом – з курячою кісточкою, але котлета має круглу форму, а не еліпсичну. Подають її тут з домашнім овочевим салатом. Бажано до котлети взяти гарнір, аби масло розтіклося на нього. Найкраще смакує з картоплею пюре. Але унікальність котлети по-київськи в “Хуторці” в тому, що на порцію йдуть дві котлетки, тобто ви можете замовити цю страву спокійно на двох. ЦІна порції - 248 гривень плюс картопляне пюре за 67 гривень. Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями: рецептура приготування - 9; смакові якості - 8; ціна - 5 “За двома зайцями”, Андріївський узвіз, 34 Котлета в тутешньому меню називається “Меня весь Киевъ знаетъ”. Вона має форму еліпсу, але без кісточки. Подається на підсмаженому тості з пюре із зеленого горошку з картоплею пай. Ціна порції - 150 гривень. Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями: рецептура приготування - 8; смакові якості - 9; ціна - 5. “Бар Пирогъ”, вул. Володимирська, 14 Як на мене, котлета тут найсмачніша. Вона із кісточкою, без папільйотки. Дуже соковита, має багато масла, яке витікає на трюфельну картоплю доповнену білими грибами та помідорчиками. До неї замовте наливки власного виробництва - вони тут неймовірні! Ціна порції - 127 гривень. Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями: рецептура приготування - 9; смакові якості - 10; ціна - 7 “Rebra & Kotlety”, вул. Борисоглібська, 8/13 Тут готують сім особливих котлет по-київськи на сучасний лад - продовгуваті, схожі на велику сосиску. Їх подаються в боксі, загорнутими у фірмову бумагу. Тобто їсти котлету вам запропонують руками, а не виделкою та ножем. Кожна з семи котлет має свою унікальну начинку: класична - з вершковим маслом та зеленню; no capito- з шовдарем (свиний копчений окорок), сиром моцарелою, в’яленими томатами та сиром пармезан; галицька - з беконом, печерицями, цибулею, вершками, пармезаном та курячими жовтками; дорблю та малина - з сиром дорблю, малиною та вином; дуже камамберна - з сиром камамбер та вином; груша та моцарела - з грушею, моцарелою та перцем чілі; sea-sea - з тигровими креветками, м’ясом мідій, томатами, часником, чебрецем та пармезаном Як на мене, найситніша - галицька, найнеординарніша - дорблю та малина, найсмачніша - груша та моцарела. Ціна порції - 127 гривень. Сет з чотирьох котлет - 259 гривень. Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями: рецептура приготування - 7; смакові якості - 9; ціна - 7 Кафе “Ярославна”, вул. Ярославів Вал, 13 Цей заклад працює з радянських часів. Тут найкращі пиріжки в Києві та найсмачніший оселедець під шубою. Котлета по-київськи тут також смачні надзвичайно. Щоправда -без кісточки, але приготована за класикою, чималенька за розміром. Подається з картопляним пюре, свіжими помідорами та маринованими грибами. Ціна порції - 82 гривні. Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями: рецептура приготування - 7; смакові якості - 8; ціна - 10 Їдальня Верховної Ради, вул. Михайла Грушевського, 5 Оскільки я частенько харчуюся в цьому закладі, то не можу не включити в огляд котлету по-київськи, яку готують в українському парламенті. Досить велика, приготована за всіма правилами - куряче філе, масло всередині і зелень. В якості гарніру можете вибрати картоплю смажену або пюре, гречку (мій улюблений варіант), рис, овочі гриль або спаржу. Ціна порції - 45 гривень. Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями: рецептура приготування - 7; смакові якості - 8; ціна - 10. Звідки взялась котлета по-київськи На роль винахідника котлети по-київськи претендують декілька країн. Вірогідніше, її винахід належить французам. Імператриця Єлизавета відправляла московських кухарів в Париж навчанню новій кулінарній справі, звідки вони поверталися з безліччю зазубрених і відточених шедеврів. Одного разу, вони привезли рецепт котлет "де-воля" від знаменитого на весь світ Ніколя Аппера. Ніколя Аппер - винахідник консервів та котлети по-київськи 1812 рік вніс свої корективи: все французьке стало не модним, котлети перейменували в “михайлівські”, оскільки вони нібито були придумані шеф-кухарем ресторану, що знаходився неподалік від Михайлівського палацу. Через сто з гаком років більшовистська революція стерла навіть згадування про котлету по-київськи. Навіть рецепт вважався загубленим. Відродження котлети по-київськи почалось при Микиті Хрущові. Через його черевоугодництво київські кухарі зі шкіри геть лізли, намагаючись примудритися і переінакшити існуючі страви. На очі одному з них потрапила стара куховарська книга, де значилися ці котлети, які негайно подали в 1947 році новоспеченому першому секретарю -  і внаслідок любові Хрущова до всього українського, вони були перейменовані в "київські". Микита Хрущов - реаніматор котлет по-київськи Згодом ці котлети перекочували в меню ресторанів, і крок за кроком завойовували серця та шлунки наших співвітчизників. З часом в них стали спритно вкручувати кісточку від крильця і прикрашати папільйоткою - незмінними залишалися панірування і розтоплене вершкове масло, яке розбурхувало розум радянських господинь. Емігранти, що виїздили в сімдесятих з СРСР, відвезли рецепт і назву котлет з собою, нагодували ними своїх іноземних друзів, а ті нарекли їх "чікен київ". Читайте та смакуйте: Смачно, історично та артистично: “DOM №10” на старому Подолі (фото, відео, меню, ціни) Перед тим, як почати їсти котлету, її треба проколоти - поруч з кісточкою, оскільки в іншому випадку масло може бризнути і забруднити все навколо. Після того, як масло витече на гарнір, котлету продовжують їсти за допомогою ножа і виделки. А ще не боже збав не тримайте її за кісточку і не відкушуйте у висячому положенні, оскільки вона може впасти. Сподіваюсь, мій гастротур з легендарних котлет буде для вас корисним, тепер ви точно знатимете, де з’їсти найсмачнішу, найдешевшу та найкласичнішу котлету. І точно орієнтуватиметесь, куди саме відвести закордонних друзів на цю славетну українську страву. Тому смакуйте з Інною Гордієнко і не забувайте стежити за моєю сторінкою. Читайте та смакуйте: Ресторанний гід по Шарм-ель-Шейху: шиша, фреші, кава по-турецьки та морепродукти (фото, відео, меню, ціни) Фото та відео автора KиевVласть

Чи змінилася ціна на газ? Ціну на газ встановлює Кабінет Міністрів України. На даний момент діє ціна в розмірі 8,54892 грн. за 1 кубічний метр відповідно до постанови Кабінету Міністрів України  від 19.10.2018 року № 867. Чому в квитанціях за грудень збільшилось нарахування? Нарахування за грудень 2018 року збільшилося лише для споживачів, в помешканнях яких відсутній газовий лічильник. Причиною збільшення нарахування стало змінення норм споживання газу, від яких залежить остаточна сума, прописана у квитанціях. З 01 грудня 2018 року застосовуються такі норми споживання природного газу:  Вид споживання  Норма споживання, куб.м  Плита газова за наявності централізованого гарячого   водопостачання  9,8 куб.м на 1 особу  Плита газова у разі відсутності централізованого   гарячого  водопостачання та газового водонагрівача  18,3 куб.м на 1 особу  Плита газова та водонагрівач  23,6 куб.м на 1 особу  Опалення  11,0 куб.м на 1 кв. м опалювальної площі У такому розмірі норми встановлено внаслідок розгляду справи № 826/2507/18 за позовом ПАТ “Хмельницькгаз” до Кабінету Міністрів України судами трьох інстанцій. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Судовими рішеннями визнано протиправними та нечинними постанову КМУ № 203 від 23.03.2016 р. “Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників”, якою було затверджено норми споживання на рівні 3,3 куб. м за наявності газової плити та гарячого водопостачання; пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою КМУ від 23.03.2016 № 204, яким було визнано нечинними попередні норми споживання, затверджені постановою від 08.06.1996 р. № 619. Внаслідок скасування пункту 1 вищезазначеного переліку відновили дію “Норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників”, затверджені постановою КМУ від 08.06.1996 р. № 619. Важливо, що пільгові норми Кабінет Міністрів України не змінював та залишив у розмірі, затвердженому постановою КМУ від 06 серпня 2014 року № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування", а саме: на газову плиту (приготування їжі) – 3,3 куб.м на особу; на газову плиту (приготування їжі і підігрів води) – 5,4 куб.м на особу; на газову плиту і водонагрівач – 10,5 куб.м на особу. Пояснимо також, що таке тариф. Тариф – це норма споживання природного газу помножена на ціну. При зміні норм споживання або ціни на природній газ змінюється тариф. Чи змінилось нарахування для тих, хто має лічильник газу? Для тих, хто має лічильник, – нічого не змінилося, в тому числі й для тих, хто має пільги і лічильник. Пільгова норма така ж сама – 3,3 кубометри газу. Сьогодні сплачені киянами кошти розподіляються наступним чином: Тож, що робити для зменшення оплати за газ? Реальний облік фактично спожитого газу та відповідної оплати за нього може забезпечити лише газовий лічильник. Більш того, за наявності лічильника не потрібно сплачувати за місяці, коли не було споживання природного газу. Тому якщо немає бажання очікувати встановлення безкоштовного лічильника газу можна замовити встановлення лічильника за власні кошти, звернувшись з відповідною заявою до філії ПАТ “Київгаз”, що обслуговує місце вашого проживання. Детальна інформація стосовно газових лічильників за посиланням https://kyivgaz.ua/montazh-ta-tekhnichne-obslugovuvannya-gazovikh-lichilnikiv.html. Встановлення лічильників відбувається безкоштовно ПАТ “Київгаз” за графіком технічних оглядів будинків та має бути завершено до 1 січня 2021 року. Для споживачів, у помешканні яких встановлено газовий лічильник, рекомендуємо своєчасно проводити обслуговування газового обладнання, що підвищує його продуктивність, а також зменшує обсяги споживання природного газу. Дуже важливо знати, що переносити, ремонтувати та проводити заміну газових приладів мають право тільки фахівці з відповідною кваліфікацією з дозволом на виконання зазначених робіт. Читайте: В “Киевгазе” создают новую сеть для “умных” счетчиков Людмила Гребещук, начальник розрахунково-абонентського відділу УТГН ДП "КиївГазЕнерджі" KиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко відпочила на Червоному морі та розвідала, де в Шарм-ель-Шейху найсмачніші ресторації, найкраща кава та найкрутіші кальяни. Цього разу я привезла вам смачні історії з самого Червоного моря. Наші співвітчизники люблять подорожувати і відпочивати у Єгипті, тому думаю, що знати про декілька смачних місць вам точно не завадить. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Отже, чим я ласувала на Синайському півострові і які делікатеси раджу спробувати відпочиваючим у Шарм-ель-Шейху. Кава Звичайно, у кожного своя улюблена кава. Я обожнюю каву по-турецьки, що готується в джезві на піску. Її подають в багатьох закладах України, але найкращу і справжню, все ж таки, готують в Туреччині і, як не дивно, в Єгипті. Я переконалася в цьому, оскільки спробувала в Єгипті цей напій в багатьох місцях - і жодного разу не розчарувалася. В знаменитій бухті Наама-бей каву по-турецькі готують в більшості кафе та ресторанів, розташованих на узбережжі. Але, як на мене, найсмачніша була в Moonlight restaurant. Спитайте тут Ахмада або Мохамада - і вони принесуть вам горнятко найкращої кави на узбережжі. Обов’язково попросіть додати до кави кардамон - і ніяка інша кава з кава-машин вже не зможе замінити вам смак цього напою. Коштує кава в джезві - 2,5 долари. Але, якщо ви жіноча половина людства і будете люб’язні, знижка в 20%, а то й 50% - гарантована. Кальян (шиша) Фактично всі бари та ресторани пропонують покурити шишу. Але знайти місце, де її готують добре, достатньо складно. Я пропоную зупинитися на тому ж Moonlight restaurant або Palm Lounge café, або Farsha. За якістю найкращий кальян в Palm Lounge, який знаходиться на центральній вулиці Наама-Бей, де зосереджена більшість кафе та ресторанів бухти. Кальян в Palm Lounge В Moonlight Restaurant йдіть за атмосферою. Бар знаходиться на березі моря, тож ви будете усамітнені і зможете слухати хвилі, а також насолоджуватися музикою Боба Марлі. Але найатмосферніше місце для шиша – це Farsha, чілаут-кафе, яке знаходиться за Старим містом Шарма. На таксі це це приблизно 15 хвилин від Наама-бей. Місце вас однозначно вразить, оскільки збудовано воно на обриві скелі і розташовано ярусами прямо над берегом моря. З нього відкривається неймовірний панорамний вид на Червоне море і всю затоку. Вид з Farsha Найкращий час для відвідування – коли сідає сонце. Таку красу ви навряд чи десь зможете спостерігати, хіба що в пустелі. Вечірній вид з Farsha Всередині кафе аутентичний інтер’єр, не схожий на жоден заклад, який я колись в житті бачила. Безліч антикваріату, цікавих дерев’яних речей, тапчани, кольорові подушки та ковдри. Інтер`єр у Farsha Замовляйте тут шишу і під неї чай каркаде або бедуїнський. Кальян найкраще смакує саме з чаями, а з єгипетськими – вдвічі краще. Кальян у Farsha Ціна за кальян майже в усіх закладах Єгипту – від 1 до 8 доларів. Середня ціна – 3 долари. В Farsha наш кальян обійшовся в 4,5 долари і за чай ми віддали теж 4,5 долар на двох. Морепродукти та риба Країна, що володіє акваторією Червоного моря, не може не славитися чудовими рибними ресторанами. Але знайти гарний рибний ресторан - не так легко, особливо в туристичних місцях. Будьте з цим дуже обережними і уважними. Наприклад, ресторани морепродуктів на центральних вулицях Наама-Бей пропонують не завжди свіжий продукт, а ціни переважно зашкалюють. Але я знайшла для вас декілька місць, які точно тримають якість, мають бездоганний сервіс за ціною - просто смішною, як для рибних ресторанів. Одне з таких місць - мережа ресторанів Fares Seafood Restaurant. Один зних знаходиться в Старому місті біля Old Market. Інший – в Genena City, в 5 хвилинах ходьби від Наама-Бей. З командою Fares Seafood Restaurant Показник якості, смачної кухні та свіжих продуктів цих ресторанів - завжди повна посадка, і переважна більшість місцевого населення серед відвідувачів. Також маю відзначити дуже шанобливе ставлення персоналу до гостей. Ви отримаєте реальне задоволення від обслуговування. Що взяти в Fares Seafood Restaurant: Фірмовий суп з міксу морепродуктів, або суп з креветок, або суп з лобстера. Ми взяли спробувати всі три - кожен смачний по-своєму смачний. Але на мій смак, найкращий - суп з міксу морепродуктів, на вершковій основі з дуже ніжним смаком. Вартість супу - 3,5 доларів. Надзвичайні супи з морепродуктів 2. Креветки. Є звичайні (за нашими мірками королівські) і справжні королівські, які в довжину досягають 15 см. Перші коштують 20 доларів за кілограм, королівські - 30 доларів. Чотири креветки обійшлися мені в 2 долари. До речі, всі морепродукти можуть вам приготувати в потрібній вам кількості і в той спосіб, який ви забажаєте (гриль, смажені, в клярі, варені). Ось такі креветки І ось такі креветки 3. Кальмари. Є декілька видів, серед яких ви можете вибрати той, що вам до вподоби. Нам на чотири персони приготували цілого кальмара, який потягнув на 10 доларів: половину кальмара в клярі, половину - на грилі. Багато кальмарів 4. Краби. Це була найсмачніша страва, незважаючи на те, що креветки я просто обожнюю. Один краб коштує близько 2 доларів. А за кілограм цих мешканців Червоного моря тут запросять 12 доларів. Ось так виглядає краб при подачі А ось так розділують та їдять краба 5. Лобстер. Цього ракоподібного ми не спробували, але ви обов’язково скуштуйте. Бо ціна дуже прийнятна - 26 доларів за кілограм, тобто за одного лобстера. Можна також замовити лобстер-фахіта (страва з м’ясом лобстера), ціна на якого втричі дешевша - доларів. Під всі замовлені страви безкоштовно подають мезе (хумус, печений баклажан з перцем, пасту з томатів і перцю, аджику, йогурт) і свіжоспечену піту. Єгипетські стартери За вечерю на чотири персони (суп, кальмари, креветки, краби) ми сплатили близько 50 доларів. Ще одна дуже смачна рибна ресторація, яку ми відкрили для себе в Шармі - Sinai Star Restaurant. Знаходиться вона в Старому місті Шарма, одразу біля мечеті, в 5 хвилинах їзди від бухти Наама-Бей. До ресторану звідси - рукою подати В ресторацію потрапили з нашими земляками, які вже неодноразово тут бували, тому на вході нас люб’язно зустрів хазяїн закладу Ахмад. Ахмад - господар Sinai Star Restaurant Він одразу запропонував сет страв з риби та морепродуктів на нашу велику компанію. Перед подачею основних страв, як і у Fares Seafood Restaurant, принесли безліч закусок: мезе з хумусу, запечені баклажани, лечо, картопельні запіканки, сочевиці, йогурт з м’ятою та гарячу свіжу піту. І знову - смачнющі стартери Що замовляли з основних страв: Суп з міксу морепродуктів та риби. Цей суп не забуду ніколи - ложка фактично стоїть в тарілці серед креветок, восьминогів та риби. Суп тут однозначно смачніший, ніж у Fares, та за такою ж вартістю - 3,5 доларів. Суп з міксу морепродуктів та риби Креветки. Подаються на шпажках та варені. Здається, таких великих креветок я ще ніколи не їла. І на смак вони сподобались більше, ніж у Fares. Креветки на шпажках Сібас на грилі. Сказати, що це було смачно - нічого не сказати! Такого смачного сібаса мабуть ніколи не пробувала, хоча подають цю рибину в кожному рибному ресторані Києва та інших містах України і Європи. На 6 персон нам приготували майже двохкілограмову рибину - і ми ледь впорались. Так подають сібаса Асорті морепродуктів - півкіло кальмарів, 12 королівських креветок і двохкілограмовий сібас. Загальна вартість - 34 долари. Асорті з морепродуктів подає господар ресторану Вечеря на шість персон в ресторані Sinai Star Restaurant коштувала нам 67 доларів. Надзвичайно смачно! Наїлися всі Фреші Алкоголю в рестораціях Єгипту, якщо це не готельний ресторан, немає. Тому раджу пити фруктові фреші, яік і Єгипті бомбезні. Це не вичавлений сік, а справжнє пюре з перемелених фруктів. Обов’язково спробуйте фреші з полуниці, гуави і манго. Можете замовити мікс манго + гуава + полуниця, який викладається шарами. Замовте його в Fares Seafood Restaurant (2,5 долари). Фреш з полуницею А в Sinai Star Restaurant візьміть фреш з манго - саме він тут нереально смачний (1,5 долари). Ще я обожнювала полуничний фреш на пляжі Moonlight restaurant. Його вартість найвища - майже 4,5 долари. Бо всі бари та ресторани на узбережжі мають набагато вищі ціни, аніж аналогічні ресторації в Старому місті.   Сподіваюсь, мій гастротур колись процвітаючим Єгипетським царством стане для вас корисним і надихаючим. Головне, ви знатимете, що в цій чудовій країні можна не тільки засмагати та займатися дайвінгом, але й смачно їсти та пити. А щоб знати, якими делікатесами частують своїх туристів в інших країнах, стежте за моєю сторінкою. Читайте та смакуйте: Смачно, історично та артистично: “DOM №10” на старому Подолі (фото, відео, меню, ціни) Фото та відео автораKиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко прогулялась рестораціями столиці, щоб спробувати найпопулярніший новорічний салат та скласти олів’є-карту для читачів КиевVласти. Нарешті порадую вас місцями, де годують найкращими олів’є в Києві. Враховуючи, що попереду ще декілька новорічних свят, ця інформація вам точно згодиться. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Не секрет, що цей улюблений майже всіма українцями салат кожен заклад готує за власним особливим рецептом. Хтось готує олів’є на основі індички, хтось використовує червону рибу, а хтось - взагалі з бичачим серцем. Кожен шеф-кухар додає певні інгредієнти до салату на свій смак: каперси, свіжий огірок, креветки, кав’яр і навіть яблука. Історія салату олів’є Салат “олів’є” з’явився у престижному ресторані “Ермітаж” на Трубній площі в Москві, зробленому на французький зразок. Хоча власником ресторану був багатий московський купець, заклад носив ім’я знаменитого на всю Москву кухаря-француза Люсьєна Олів’є і мав повну назву “Трактир “Ермітаж” Олів’є”. А найпопулярнішою стравою тут, звичайно ж, був фірмовий салат іменитого француза. На жаль, історія не зберегла портрет автора одного з найвідоміших салатів. Ось тут знаходився ресторан “Трактир “Ермітаж” Олів’є”, фото “Віденська дача” Спочатку це був зовсім не салат. Олів’є придумав закуску, яка під назвою “Майонез з дичини”. На тарілку викладали шматочками філе рябчиків та куріпок разом з кубиками желе з бульйону. Поряд акуратно розкладали варені ракові шийки, политі соусом “провансаль”. У центрі - гору картоплі з маринованими корнішонами, прикрашену рубленими яйцями, які були просто елементом декору. Одного разу французький кулінар побачив, як один з відвідувачів перемішав усі складові в своїй тарілці і миттю все з’їв. Наступного дня Олів’є, демонструючи своє презирство, сам змішав всі компоненти страви, полив їх майонезом, спробував - і зрозумів, що це досить смачно. А ось так виглядав інтер`єр ресторану, де винайшли знаменитий салат, фото “Віденська дача” Хоча первинна ідея олів’є потерпіла крах, салат набирав все більшої популярності і приносив непоганий прибуток власникам ресторану. Коли великий кулінар помер і забрав із собою в могилу рецепт страви, трактир втратив свою популярність, бо, як казали відвідувачі, салат був вже “не той”. Тому й олів’є, який подають в закладах Києва, теж “вже не той”. Але варіанти салату, що я скуштувала приємно вразили мене своїм смаком, тож я раджу вам їх спробувати. П`ять закладів - п`ять незвичних олів’є “За двома зайцями”, вул. Андріївський узвіз, 34 Крім того, що цьому салату я ставлю 5 балів за смаком, тут ще дуже оригінальна його подача. Олів’є викладається на подушці з лосося, зверху прикрашається перепелиними яйцями з кав’яром. Щоправда і ціна цього олів’є найдорожча серед інших. Вартість салату - 270 гривень. “Остання барикада”, Майдан Незалежності, 1 Порція салату, як на мене, не дуже велика, але варта того, щоб спробувати. Бо готують його тут з бичачим серцем, зверху прикрашають пір’ям зеленої цибулі. Вартість салату - 89 гривень. “Чорноморка”, вул. Ярославська, 5/2 В мережі “Чорноморка”  олів’є подають аж трьома способами: з рапанами, мідіями та лососем. Можете вибрати, який вам більше до вподоби. Я спробувала і з рапанами, і з лососем. Як на мене, з рапанами кращий. Вартість будь-якого варіанту - 96 гривень. “DOM №10”, вул. Спаська, 10 Олів’є в цьому закладі - це просто захлинутися слиною! І порція величезна - можна наїстися одним цим салатом. Готують тут його з яловичим язиком та прикрашають зверху молодим зеленим горошком. Вартість салату - 98 гривень. “Хуторець на Дніпрі”, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А Тут готують два види олів’є: з закарпатської форелі власного копчення з ікрою щуки; з копченою індичкою та яловичим язиком. Майте на увазі, що порція останнього - 500 грамів, тож його можна сміливо замовляти на двох. Якщо ж ви будете його їсти самостійно, замовляйте половину порції. Перемащують його майонезом та сметаною просто у вас на очах. Вартість салату з індичкою та язиком - 282 гривні (за цілий салат). З рибою я не куштувала, але бачила, як подають - мусить бути дуже смачно. Якщо хтось спробує - напишіть обов’язково мені, як смакувало. Вартість салату з фореллю - 194 гривень (за цілий салат). Сподіваюсь, всі ці варіанти легендарного салату прийдуться вам до смаку. А щоб не пропустити, як смакують інші страви - стежте за сторінкою Смакуй з Інна Гордієнко. Читайте: Идан Фачиа: “В Киеве больше хороших баров, чем в Париже” Фото автора KиевVласть

Напередодні Різдва та Нового року відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко потрапила до дуже красивого закладу під назвою “DOM №10”. Оскільки свята тільки розпочинаються, Інна вирішила розповісти про цю ресторацію, щоб читачі КиевVласти змогли потрапити до неї разом з рідними та друзями. Бо, на думку Інни, кращого місця для святкового обіду та вечері просто не знайти. “DOM №10” своїй назві завдячує адресі - саме на Подолі по вул. Спаська, 10, з’явився цей чудовий ресторан. Раніше на його місці довгий час існувала грузинська ресторація “Міміно”. Власники зазирнули в історію будинка і з'ясували, що 200 років тому в цих стінах жив скульптор із своєю сім’єю. Тож вирішено було відтворити дух того часу  та атмосферу старовинного подільського будинка-майстерні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Почну з того моменту, як я перетнула поріг історичної будівлі. На вході мене зустріла ціла команда колишнього ресторану “Липський особняк” і одразу запропонувала екскурсію пам’яткою архітектури. Ресторація налічує 6 залів: на першому поверсі - бар, вітальня, оранжерея; на цокольному поверсі - бібліотека, мала та велика майстерні. Також заклад має два винних сховища, а влітку планують відкрити літню терасу в паризькому стилі. Почали з флігелю - вхідної зони ресторану. Одразу ж в очі потрапляють предмети старовини, а також безліч речей, які говорять про те, що колись тут жив та працював скульптор - столи у формі верстатів, барна стійка у вигляді аптечних шухлядок, неймовірно вишукана етажерка та скульптурні композиції частин тіла. Найбільша цінність вітальної кімнати - стеля. Вона містить реальні балки, які збереглися з 19 сторіччя. Ще одна родзинка - дубова підлога, яку зроблено вручну, кожна плиточка має тріщини з білими вкрапленнями, що символізують час та нагадують про пудру, яка осідала на підлозі під час роботи скульпторів. В центрі вітальні - величезна біла піч, стилізована під піч-камін часів Австро-Угорщини, таких і зараз збереглося дуже багато на західній Україні. По центру зали - старовинний креденс (шафа) для посуду та столової білизни, яку використовували в будинках тих часів. В креденсі зберігаються рецепти, які скульптор збирав по тих країнах, де подорожував. За словами маркетинг-директору закладу Олени, шеф-кухар ресторану Георгій Шаров надихається цими рецептами. Далі рухаємося до оранжереї. Олена розповідає, що всі квіти тут живі, стіни також вручну розмалювали квітами, щоб кесонна стеля відображала цілий квітковий сад. Влітку з оранжереї можна буде потрапити на літню терасу. Повертаємося до вітальної зали і зустрічаємо одного з власників ресторану Бені Голані з цілою родиною. Мене знайомлять з усіма членами сімейства, а Бені запитує, чи я вже спробувала кухню. Каже, що кожна страва - шедевр, і навіть якщо я відкрию меню і навмання вкажу пальцем на якусь страву - я не прогадаю. Цікавлюсь, який напрямок кухні вибрали для “Дом №10”. Виявляється, його немає, а є просто смачна домашня їжа. Продукти закуповують на Житньому ринку, до якого тут рукою подати і як це робили мешканці будинку багато років назад. Звичайно, ностальгія за “Міміно”, тому в меню включили декілька страв з грузинської кухні, яку так обожнювали відвідувачі цього ресторану. Крім них є українські, азіатські та італійські страви. Бені розповідає про свого приятеля Павла, який довгий час прожив в Індії і нещодавно завітав до нього в гості. Він запитав чи може кухар приготувати тікка-масала, бо обожнює цю індійську страву. Оскільки ресторан працює поки що в тестовому режимі, для Павла приготували цю страву. Він з’їв її до останньої ложки, і сказав, що такої смачної тікка-масала він давно не куштував. Після цього страву включили в меню - і тепер кожен бажаючий може насолодитися справжньою Індією. Після таких розповідей, мій апетит набирає шалених обертів - і я прямую до свого столику. Меню лаконічне, але з нього хочеться все. З закусок привертає увагу: паштет із печінки домашньої курки з джемом із ожини - 79 гривень; салат із тунця, томатів та каперсів у печеному перці - 149 гривень; овочевий салат із булгуром, кінзою, зеленим соусом та гарбузовим насінням - 85 гривень; млинці з мясом - 95 гривень; торбочки з грибами - 99 гривень. З перших страв спробуйте: харчо з бичачих хвостів - 128 гриверрь; Том Ка Гай - 149 гривень. З основних страв моє око впало на: телячі щічки з білими грибами та селянською картоплею - 290 гривень; сібас з конфі із цибулі-порея та кремом з молодого горошку - 265 гривень; різотто з білими грибами та трюфельним маслом - 169 гривень. Власна домашня випічка - це особлива історія: легендарний з часів “Міміно” хліб шотіпурі - 24 гривні; пиріжки з м’ясом - 38 гривень; пиріжки з цибулею та яйцем - 34 гривні; пиріжки з тушкованою капустою - 34 гривні. На порцію йдуть дві штуки пиріжків. Вирішила розпочати з пиріжків та олів’є. Тікка-масала просто не мала шансів бути не спробуваною. На десерт серед вареників з вишнею (79 гривень), ягідного тірамісу (120 гривень) та ромової баби з кремом шантілі (95 гривень) я обрала торт на гречаному меду із трюфельним кремом. Отже моє замовлення виглядало так: пиріжки з капустою - 34 гривні; олів’є з яловичим язиком з молодим горошком - 98 гривень; тікка-масала із смаженою куркою в пряному соусі з імбиром та рисом басматі - 195 гривень; торт на гречаному меду - 89 гривень; чай “малина-тім`ян” - 69 гривень. За все свою вечерю я заплатила 396 гривень, що для такого рівня ресторану - просто смішна ціна. Про смак їжі скажу коротко - це чиста насолода! Ще декілька деталей про які просто мушу розказати і без яких розповідь про “DOM №10” буде не закінченою. Така вечеря була би не повноцінною без келиха вина - це головний напій, який пропонують в ресторані. В закладі працює сомельє, який допоможе вам зробити свій вибір. Я замовила Prosecco Extra Dry Maschino dei Cavalieri - 120 гривень за келих. Після вечері мені продовжили екскурсію цокольним поверхом ресторації, де якраз знаходиться основне винне сховище. Вина тут більш ніж 400 найменувань - починаючи від 300 гривень за пляшку до 75 тисяч. За винним погребом сховалася бібліотека, де можна почекати на своїх гостей, випити горнятко кави або з’їсти смачний десерт. Тут скульптор надихався на творчий процес. А потім переходив до своєї майстерні: ще дві зали цокольного поверху - мала та велика майстерні. Остання може слугувати для вас чудовим затишним місцем для проведення майстер-класів, або закритої вечірки. Тут зібрана колекція оригінальних малюнків, оскільки це перше з чого починають скульптори, коли вчаться ліпити. Як на мене, в “DOM №10” все зліплено з любов’ю. Тому поспішайте провести зимові свята в цьому будинку - тут дійсно по-домашньому затишно, смачно та аристократично. Залишайтеся зі Смачною Інною и продовжуйте подорож найкращими рестораціями України тут: https://www.facebook.com/tastewithinna/. Читайте та смакуйте: “Pasha Turkish grill”: справжня Туреччина на Шота Руставелі (фото, відео, меню, ціни) Фото та відео автораKиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко, подорожуючи азійськими гриль-ресторанами в Києві, надибала пречудове містечко з турецькою кухнею. Що з того вийшло - виключно для читачів-гурманів КиевVласти. Від Далекого до Близького Сходу, від корейського грилю - до турецького мангалу! Я виконала обіцянку продовжити гастрономічну прогулянку  гриль-кухнями Азії. Читайте та смакуйте: “Kin Kao”: трохи справжньої Кореї на Подолі (фото, відео, меню, ціни) Сьогодні ми - в турецькому ресторані - “Pasha Turkish grill”, в центрі Киева, на вулиці Шота Руставелі. На вході із східною гостинністю вас зустрічає Мілан. Він проводжає нас до столику та розповідає, що назва ресторану походить від титулу pasha (пан), який османські султани надавали високим чиновникам до 1923 року. Розпочинаємо ресторанну пригоду! А золотисто-блакитні кольори, що присутні в дизайні та оформленні ресторану, з давніх давен вважалися кольорами Османської імперії. На фоні синьо-золотих кольорів Вказує нам на білу піч - ферен, в якій готуються неймовірно смачні страви з тіста, які ми обовязково маємо спробувати: Піде - човник з тіста з різноманітними начинками. Можна сказати - турецька піца. В “Pasha Turkish grill” сім видів піде: зі шпинатом, сиром, цукіні, томатами (кожен - від 115 гривень); а також з бараниною, телятиною (кожен - від 125 гривень). Гьозлеме - напівмісяць з тонкого хрусткого тіста, готується на блюді садж без додавання масла. Подаються сім видів гьозлеме, в тому числі, з сиром, шпинатом, шампіньйонами, і навіть з шоколадом. Ціна - 80-99 гривень. Кулінарна магія печі М`ясні страві тут готують на спеціальному мангалі, який розробили турецькі майстри за аргентинською системою: в мангал вбудовані цеглини з гімалайської солі. Ця сіль надає особливий смак м`ясу. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Тому, ще одна страва, яку ми мусили скуштувати - фірмовий Pasha кебаб. Це люля, виготовлене на мангалі, яке потім загортається в тонкий лаваш, заново запікається на мангалі - і наприкінці розрізається на шматочки та поливається зверху соусом і посипається фісташками. Pasha кебаб - візитна картка “Pasha Turkish grill” Про цей кебаб трохи пізніше, бо він потребує особливої уваги. Бо є турецька приказка,  що різних кебабів рівно стільки, скільки вулиць в місті, та більше, ніж дружин в гаремі султана. А в ресторані нам пояснили, що в турецькій кухні існує понад 50 автентичних рецептів кебабу. В “Pasha Turkish grill” представлені п`ять різновидів цього кулінарного дива: фірмовий Pasha кебаб - 265 гривень; Баклажан кебаб (баклажан із бараниною) - 199 гривень; Бейті кебаб (гостра індичка) - 195 гривень; Фісташковий кебаб (курчата) - 225 гривень; Сіміт Сарма (з баклажаном, сиром та з фаршем з телятини або курки) - 225 гривень. Томати та баклажани - безумовна фішка турецької, кавказьких та балканських кухонь Але почали ми з турецьких холодних закусок - і раджу вам обов’язково спробувати їх, як завітаєте до “Pasha Turkish grill”. Чий кюфте - особлива пікантна страва. В`ялена телятина з булгуром у вигляді котлеток подається на листях зеленого салату. Вижимаєте ломтик лимону на мясо, загортаєте в лист салату - і смачно до рота. З салатом - найкорисніше. Втім якщо загорнути ще й в лаваш - ще смачніше. Чий кюфте на смакоту та радість! Мезе - маленькі закуски, відомі нам з грецької кухні. Ми замовили: пате з козячого сиру та фети, полівається мезе малиновим джемом і посипається фісташками - 125 гривень; бабагануш (баклажан-гриль з тахіні, оливковою олією та лимоном) - 180 гривень; джаджік (турецький йогурт з огірком, м’ятою та часником) - 85 гривень. До речі, аналогічну закуску я вперше замовляла в Ірані, де вона називається маст - і відтоді не уявляю, як без неї можна жити; неймовірно смачний салат з трьох видів томатів - 125 гривень. Холодні закуски в очікуванні кебабу Поки чекали на закуски, Мілан пригощав нас дуже смачним чаєм. Я особисто обожнюю каву по-турецьки - для мене немає смачнішої кави на світі. Але дуже люблю спосіб приготування та подавання чаю по-турецьки - в маленьких скляних горнятках з шматочком цукру. Смакує дуже особливо! Під чай ми з подругою швиденько владналися з закусками. Мені дуже сподобався чий кюфте, подрузі - пате та бабагануш. Але Мілан, турботливо порадив дозамовити ще гарячі мезе: мюжвер (оладки з цукіні, кабачків, моркви та сиру фета) - 125 гривень; запечений хумус з овочами та паппероні - 110 гривень; сарма (виноградне листя, фаршироване рисом, телятиною з кедровими горіхами та бузиною) - 145 гривень. На Кавказі та Балканах це блюдо називають долмою. І, фактично, це наші голубці, тільки з винорадним, а не капустним листям. В очікуванні гарячих мезе Замовлення зроблено - і ми починаємо оглядати ресторацію. Домінуючі кольори - синьо-блакитний та золотавий, властиві Туреччині. Велика основна зала розрахована на 130 персон та справляє враження вишуканості й багатства. Крім барної стійки, тут є сцена, де з середи по суботу включно виступають діджеї та музичні бенди. Вдень тут затишно Тим часом офіціант кличе нас споглянути процес приготування головного блюда нашого візиту - Pasha кебаб. Частина кухні відкрита, тому кожен бажаючий може спостерігати за процесом приготування на мангалі або у ферені. Наш кебаб спочатку підсмажують і це займає приблизно 5-7 хвилин. Потім його викладають на лаваш, який попередньо змащений баклажанно-горіховою пастою, загортають в нього. Після цього його ріжуть на шматочки, нанизують їх на шампур та знову відправляють до мангалу. Ще три хвилини, щоб лаваш підсмажився - і страва фактично готова. Але основна фішка в подачі: на кожен шматочок вичавлюється томатна сальса та соус мюттебель, а зверху він прикрашається фісташковою крихтою. Поки я спостерігала за приготуванням кебабу, паралельно у печі підсмажувалося наше піде з бараниною, сиром, цукіні та томатами чері. Запахи, що розносилися на кухні, та вигляд наших страв настільки збуджували мій апетит, що я ледь дочекалася того моменту, коли вже можна буде розпочати трапезу. І що я вам скажу: такого піде та кебабу я в своєму житті ще ніколи не куштувала. Кебаб реально виявився панським! Втім, вся вечеря стала панською. Шкодуємо тільки, що після такої ситної вечері ми не змогли подужати десерти. Навіть умовляння Мілана з`їсти шматочок пахлави не змогли переконати нас. Але ми пообіцяли повернутися. Особливо на нову страву Kral Taci (царська корона) від шеф-кухаря ресторану. Один лише вигляд цих запечених баранячих ребер, викладених у формі корони, змусять вас завітати в цей ресторан. А східна гостинність Мілана взагалі нікого не залишить байдужим. Сподіваюсь, мій турецький гастротур не залишив вас байдужим? Тому залишайтеся зі Смачною Інною и продовжуйте подорож найкращими рестораціями України тут:  https://www.facebook.com/tastewithinna/ Читайте та смакуйте: 17.804: як в Києві об`їхати всю Індонезію (фото, відео) Фото та відео автораKиевVласть

Земельні відносини вже давно стали окремою унікальною економіко-соціальною категорією. Від них залежить національна та продовольча безпека країни, економічне відтворення та зростання, навіть, подальше існування України. Ті, хто бажає монополізувати всю землю сільськогосподарського призначення в Україні розглядають Закон про обіг землі як дещо належне до процесу відміни заборони про продаж землі з визначенням порядку її скуповування для зосередження земельного ресурсу в “руках” кількох монополій. Саме такий принцип закладений в проекті Закону №5535 від 13.12.2016 року “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”. В ЗМІ постійно, як досягнення проекту Закону, що пропонується, транслюється інформація про обмеження продажу кількості землі фізичній особі до 500 гектарів. При цьому забувають говорити про те, що юридична особа згідно цього проекту може мати 33% землі на певній території  територіальної громади чи району. Отже три юридичні особи-монополісти можуть мати право скупити 99% землі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Така 99% скупка землі юридичними особами абсолютно реальна на фоні бідності, а там у хід піде і примус селянина до продажу землі. Такий же примус, який практикується певними аграрними холдингами і великими орендарями землі. Абсолютна реальність такої скупки підтверджена і світовим досвідом скупки цілих країн. Обмеження щодо перебування у власності фізичної особи не більше 500 гектарів землі передбачають існування 0,2% багатих і 99,8% бідних селян. І зрозуміло, що через пов’язаних осіб у власності, фактично однієї особи чи сім'ї, може бути сконцентровано не один десяток землі. Такий проект Закону має антисоціальну складову, направлену на глибоке соціальне-економічне розшарування і заперечує всі принципові бачення українців про свою державу. З як мінімум 99, 8% бідністю населення про демократію в Україні можна забути, в кращому випадку буде боротьба монопольних утворень або їх зговір в своїх інтересах а не людей. Справжній, в інтересах українців, закон про обіг землі повинен ґрунтуватися на зовсім інших принципах, які забезпечать існування незалежності України, її національної і продовольчої безпеки. В пріоритеті справжнього закону повинна бути побудова соціально-орієнтованої країни. Збільшення зайнятості та доходів населення, забезпечення соціальних гарантій та соціально-економічного рівня життя можливо тільки в немонополізованій економіці, де кожен селянин буде не тільки власником землі, а і матиме пряме відношення до господарювання на землі як власник аграрного бізнесу та, при можливості і бажанні, безпосереднім учасником виробничого процесу. На сьогодні вже зрозуміло, що потреба у ринку землі, яку вимальовують і нав’язують ті, хто хоче стати аграрними монополістами, насправді, відсутня, як і будь-яка інша. Формування та розвиток товариств власників землі, одноосібного чи сімейного господарювання, впровадження дієвих державних механізмів розвитку аграрного виробництва, запуск механізмів нової кредитної політики направленої на розвиток первинного виробника та споживчого кредитування - це основне, що не тільки забезпечить економічне зростання аграрної галузі, а і стане підставою для формування якісних положень для абсолютно нового Закону про обіг земель сільськогосподарського призначення та змін до інших законів та нормативних актів. Основними змінами до законодавства про обіг землі повинні сформуватися юридичні та фінансові механізми повернення землі селянам, які втратили її в результаті незаконних оборудок агрохолдингів та орендарів, на тлі занепаду рівня життя селянина. Як правило, це договори оренди та емфітевзису на 49 і більше років, договори застави землі, договори міни та інші. Необхідно забезпечити передчасний вихід власника землі з договірних відносин за договорами оренди та емфітевзису для самостійного обробітку землі в товариствах власників землі, одноосібного чи сімейного господарювання. Право купівлі землі повинно бути надано державі чи територіальній громаді. Формування ціни на землю може відбувається за експертним розрахунком на підставі дохідності землі і встановленим терміном окупності. Так, при умові самостійного обробітку землі (чорнозем), чистий дохід її власника становитиме 7500-10000 гривень з 1 гектару. При встановленій максимальній  окупності 10 років, ціна на за 1 гектар землі може становити 75000-10000 тис. гривень, що в 3-4 рази більше ніж ціна, яку готові платити ті, хто хоче мати монополію на українську землю. Ціна може бути вищою, якщо буде сформована більша пропозиція від іншого громадянина України, який виявив бажання господарювати на землі в певній територіальній громаді. Враховуючи недопущення будь-якої монополізації землі, як в межах села, так і в країни, продаватися земля може тільки в кількості однієї земельної ділянки і виключно фізичній особі, яка виявила бажання займатися сільським господарством і виконала всі умови для того, щоб стати належним покупцем землі. Зосереджена у власності держави чи територіальних громад земля повинна передаватися для користування товариствам власників землі. Отримані доходи на частку переданої в користування такої землі зараховуються до відповідних бюджетів і використовуються для вирішення інфраструктурних та соціально-економічних задач розвитку. Спадковість землі може бути у разі відсутності у потенційного спадкоємця власної земельної ділянки та перебування його в ступені родинного зв’язку, визначеного законодавством. Інакше, земельна ділянка підлягає викупу державою чи територіальною громадою. Держава забезпечує кредитування викупу землі та її купівлю громадянином, який вирішив займатися сільським господарством і проживати в сільській місцевості. Держава повинна забезпечити механізм споживчого кредитування за низькою ставкою (3%), забезпечення якому повинні бути доходи товариства власників землі. Це дасть змогу задовольнити нагальні споживчі потреби власника землі замість її продажу, які виникли в результаті антисоціальної політики агрохолдингів, орендарів та їх лобістів при владі. Прийняття таких змін до законодавства дасть можливість виконувати всі норми Конституції України, а головне зберегти українську землю у власності українського народу. Читайте: Як практично реформувати земельні відносини. Народна земельна реформа Роман Головін, кандидат наук з державного управлінняKиевVласть

Ви колись куштували страви, приготовані на корейскому грилі? Якщо подорожували країнами Азії, то, скоріш за все, так. А в Україні такий заклад відкрився зовсім нещодавно - на старому київському Подолі. Коли йшла до “Kin Kao”, що в перекладі з тайського означає "їсти рис", навіть не уявляла собі, як це все буде виглядати. Виявилось, що головна особливість корейського гриля полягає в самому процесі приготування. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Корейські барбекю – компактні жаровні на вугіллі, вбудовані в столи, за якими ви сидите. Трапеза нагадує шведський стіл - овочі, зелень, м'ясо, морепродукти, риба, соуси - всього подається вдосталь, і ви вже самі визначаєте, що хочете їсти та поєднуєте інгредієнти за своїм смаком! Ось так виглядає приготування морепродуктів на корейському грилі Але все по порядку. Перше, що кидається в очі, коли потрапляєте до ресторації - цікавий інтер’єр. Стіни розмальовані журавлями (розписи виконував київський художник) та прикрашені живим декором у вигляді зеленого моху. Все створює відчуття того, що ви знаходитесь у справжній Азії – дерев’яні перегородки в китайському стилі, а також бамбукові палички підкреслюють азійський колорит! Вечеря з китайськими журавлями у корейському ресторані в Києві Якщо на зустріч вам вийде шеф-кухар ресторану Юрій Сім – вважайте, що вам дуже пощастило. Це людина свого часу була резидентом "Вуличної Їжі" і з проектом "Tsuposh" отримала нагороду Street Food Awards. Він зібрав для “Kin Kao” найкращі страви паназійської кухні, кожна з яких має свій унікальний смак. Юрій Сім, шеф-кухар “Kin Kao” Оскільки оригінальна їжа східних країн часто занадто гостра та відлякує європейців, Юрій адаптував страви під вподобання гостей. Під час замовлення ви можете обирати: брати оригінальну гостру їжу чи адаптовану. Ми попросили, щоб наші страви були помірно гострими - і наше побажання було звичайно виконано. У меню зібрані кращі традиції Китаю, В'єтнаму, Таїланду і різні варіації на тему цих кухонь. Також тут 16 варіантів страв, приготованих в китайській сковорідці WOK - локшина, рис, морепродукти, птиця та вегетаріанські позиції. Отже, родзинка закладу – корейський гриль. Ми вирішили скористатися саме цією пропозицією. В меню корейського BBQ три сети: №1 - птиця (курка, індичка) – 280 гривень; №2 - м'ясний (яловичина, свинина) – 350 гривень; №3 - рибний (лосось, креветки) – 490 гривень. До кожного сету безкоштовно подаються чотири види соусів, асорті овочів, зелень, рис і омлет кімчи. Базові інгредієнти корейської кухні - рис та соуси Ми зупинились на сетах №2 та №3. Морепродукти та м`ясо готові до приготування Аби краще зрозуміти різноманітність та смак азійської кухні дозамовили до грилю індичку в кисло-солодкому соусі (110 гривень) та хе з телятини (168 гривень). Під їжу взяли корейську горілку соджу – 40 гривень за 50 грамів. Приготування гриль-сету забирає трохи часу – вуглі розпалюють на кухні і приносять вам вже готовими. Розміщують їх в жаровні, що вбудована просто в стіл, над яким розташована спеціальна лампа, яка опускається фактично до рівня самого грилю і продовжує його накалювати. В очікуванні вогню Через 5 хвилин ви вже можете смажити самостійно замовлене м’ясо або рибу. Процес захоплює неймовірно! По-перше, ви можете контролювати рівень підсмажування ваших страв. По-друге, час приготування та споживання так само залежить від вас. Відчуваєте себе справжнісіньким кухарем! Підсмажувати на грилі можна все одночасно. Ми почали з лосося та креветок, додавали до них омлет, помідори, перець, а потім вже продовжували рібаєм та свинячою грудинкою. Готуємо як корейці! До речі, способів споживання також може бути декілька. Перший та найпростіший - накласти підсмажену рибу або м’ясо на рис і поливати соусами.Другий - берете лист зеленого салату і намащуєте його тими інгредієнтами, якими саме бажаєте. Ідеально -  підсмажену креветку, перець, омлет, свіжий огірок та соуси загортаєте в лист салату на кшталт голубця і - вуаля, ваша закуска з грилю готова. Власноруч - швидко і смачно Ресторація вразила гостинністю, сервісом, свіжими продуктами і цінами. Сетом, куди входить основний продукт, рис, овочі, омлет, соуси, можна абсолютно спокійно наїстися вдвох і коштуватиме це 280-490 гривень, в залежності від того це птиця, мясо або морепродукти. Наступного разу хочу спробувати спрінг-роли - є з лососем, тунцем, креветкою та качкою (135-165 гривень), бао-бургери - із свининою су-від, качиною грудинкою, хрустким тофу (92-180 гривень), а також WOK - величезний вибір локшини та рису з качкою, телятиною, куркою, лососем, креветками, овочами та грибами шиітаке. Є сенс повертатись Ну і всім, хто шукає на Подолі смачні бізнес-ланчі дуже раджу завітати до “Kin Kao”. Тут пропонують чотири обіди на вибір: курка в кисло-солодкому соусі, рис жасмин, лимонад - 95 гривень; рамен зі свининою, смажений рис з тофу, лимонад - 135 гривень; бібімбаб з куркою, лимонад - 95 гривень; смажений рис з куркою, суп фо бо, лимонад - 135 гривень. Я продовжую свою гастроподорож національними кухнями, тож наступного разу чекайте на ще одну східну ресторацію, яка розташувалася в центрі міста! Гриль також буде, але зовсім інший. Стежте за моєю сторінкою - і ви точно не пропустите смачні заклади в Києві та за його межами! Читайте та смакуйте: Ресторанний гід: Полтава, Миколаїв, Одеса, Черкащина (фото, відео, ціни, меню) Фото та відео автораKиевVласть

Уряд ніби вирішив дещо підсолодити гірку “пігулку” від підвищення на 23,5 % ціни на газ для побутових споживачів. Саме так виглядає недавній дозвіл Кабміну (постанова № 829 від 10 жовтня ц. р.) на встановлення індивідуальних лічильників тепла для мешканців багатоквартирних будинків з вертикальною системою опалення. Але чи зможуть скористатися цим урядовим благом всі жителі таких будинків, що складають майже 90 % від усього житлового фонду? Згідно з урядовою постановою, мешканцям багатоквартирних будинків із вертикальною розводкою дозволено встановлювати на радіаторах (батареях) розподільники й регулятори тепла. Відтак, споживач послуги з централізованого опалення зможе самостійно контролювати облік тепла й температурний режим в квартирі. І, як очікується  – сплачуватиме лише за реально спожиті гігакалорії.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  З іншого боку, це має бути стимулом і для постачальника послуги, щоб вкладати в ремонт та модернізацію опалювальних систем та труб. Адже підприємство отримуватиме прибутки не за “колгоспним” принципом, а за конкретну якість і кількість послуги з теплопостачання. А головне – величезні втрати тепла  в мережах і безгосподарність теплоенергетичних підприємств вже не компенсувалися б коштом споживача. Водночас, сьогодні, за відсутності лічильників тепла (і газу), монополістами списуються собі в кишеню величезні необліковані суми. Як результат: українці щороку втрачають 75 мільярдів гривень через те, що замість будинків “гріють” вулицю. Отже, якщо немає ретельного й точного індивідуального обліку, значить, комусь це дуже вигідно. А коли відверто, то бенефіціарами цієї вкрай неефективної системи є олігархічні “вертикально-інтегровані” підприємства та їхні покровителі у найвищих ешелонах влади. Це якраз той випадок, коли теплоенергетичні монополісти “ловлять рибу у мутній воді”, особливо на тлі перманентного підвищення ціни на газ для побутових споживачів. До того ж, є серйозні підстави вважати, що олігархічні теплокомуненерго дуже часто використовують газ саме вітчизняного виробництва, і завдяки цим корупційним схемам підвищують “тіньову” рентабельність до воістину “космічних” масштабів. Плюс – на все це накладається корупційний “комунальний податок” на споживача – у вигляді додаткової оплати за втрати в мережах і рахунків за неспожите “віртуальне” тепло у ледь теплих батареях. Думаєте, ці гроші ідуть на модернізацію тепломереж, а не на офшорні рахунки приватних і державних “бенефіціарів”? Якщо ж індивідуальні лічильники тепла будуть встановлені в квартирі кожного українця, то ці олігархічно-феодальні схеми згинуть “як роса на сонці”. Щоб зрозуміти, як ефективно провести реформу в ЖКГ і, в тому числі, в теплоенергетичному секторі, варто поглянути на досвід нашого західного сусіда – Польщі. Чому у поляків вийшло? Сьогодні у більшості українських споживачів послуги з теплопостачання практично відсутня мотивація впроваджувати заходи з енергозбереження, зменшувати споживання теплової енергії. Інша справа, коли в квартирах встановлені індивідуальні прилади обліку. Тоді мешканці платять винятково за спожите тепло, а теплокомуненерго несуть матеріальну відповідальність за втрати енергії у зовнішніх мережах та неякісне обслуговування. Ще й у цьому контексті, ідея індивідуальних теплових лічильників є вкрай нагальною, адже це – один із компонентів ефективної політики енергозбереження. Наприклад, у країнах ЄС показники економії теплової енергії - завдяки засобам індивідуального обліку - складають 30-50 %. При цьому окупність капітальних витрат -- 1,5-3 роки. Директива ЄС з енергоефективності (2006/32/ЄС) встановлює, що держави-члени зобов’язані забезпечити кінцевих споживачів індивідуальними лічильниками тепла. Єдині обмеження – це технічна можливість та фінансова доцільність й економічна обгрунтованість. Показовим у цьому сенсі є досвід наших західних сусідів – поляків. Їм також дісталося в спадок вкрай енергонеефективне житлово-комунальне господарство - із застарілими трубами й інженерними комунікаціями, неутепленими будівлями. Проте, на відміну від нас, поляки за якесь десятиліття модернізували ЖК-систему, в тому числі – опалювальні мережі. І Польщі це вдалося тому, що на те була вища політична воля, сприятливий інвестиційні клімат і широкі повноваження місцевих громад. А головне – там було здійснено радикальну демонополізацію житлово-комунальної сфери. Так, у польському місті Щецині у старих багатоквартирних будинках (аналогах наших “сталінок”, “хрущовок” і “чеських проектів”) здійснили комплексну тепломодернізацію. Спочатку провели комплексний енергоаудит кожного будинку. На опалювальних приладах були встановлені терморегулятори, в кожній квартирі – індивідуальні прилади обліку тепла, модернізували теплопункти, всебічно утеплили будівлі, теплоізолювали нежитлові приміщення й дахи. Ця “теплова” складова польської ЖК-реформи дуже швидко дала конкретний результат: у Щецині використання опалювальної енергії зменшилося на 43%. Водночас, у Варшаві – на 52%; а впровадження систем індивідуального обліку тепла в усій країні зменшило фінансові витрати споживачів на 45%. Виникає природне запитання: чому полякам вдалося, а нам годі і говорити про перспективу успішної реформи ЖК-господарства. Тож, спробуємо розібратися – чому. Газові лічильники в кожний дім – до 2050 року? На жаль, позитивний досвід поляків навряд чи вдасться втілити в Україні в найближчі роки. І попри урядові “дозволи” щодо індивідуального встановлення лічильників в українських будинків з вертикальною системою опалення, кінцеві споживачі ще тривалий час платитимуть не за реально спожиті газ і тепло, а за “середню температуру по палаті””, - виходячи з абстрактно розрахованих “норм споживання”. Це наочно демонструє ситуація зі встановленням газових квартирних лічильників. Тож, вдамося до аналогії. Наприкінці 2017 року, змінами до закону “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”, держава нібито зобов’язала підприємства-постачальників побутового газу встановити за їхні кошти газовимірювальні прилади у квартирах споживачів. Але чи поспішають газові монополісти виконувати цю норму? Особливо, з огляду на те, що термін встановлення індивідуальних лічильників газу продовжено з 1 січня 2018 до 1 січня 2021 року? Ось лише дані по Києву від Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА: із 600 тисяч столичних квартир індивідуальні газові лічильники встановлено лише в 143 353 квартирах (на кінець березня ц. р.). Причому, наразі невідомо, скільки лічильників встановлено за кошти ПАТ “Київгаз”, а скільки – за власний рахунок мешканців. Якщо газовий лічильник коштує в середньому 3 тисячі гривень, то для обладнання решти київських квартир потрібно приблизно 1 мільярд 370 мільйонів гривень. І це – не враховуючи вартості встановлення приладу. За скільки ж тоді років виконає норму закону “Київгаз”, якщо його офіційний прибуток у 2017 році, за даними Нацкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг, становив всього 9,92 млн грн. (тарифна виручка – 461,1 млн грн.)? Дуже сумнівно, що впораються за три роки. Коли ж говорити про всю Україну, то переважна більшість обл- і міськгазів, якщо вірити офіційним звітам, – збиткові. Чи пропонується урядом реалістична програма щодо встановлення індивідуальних газових лічильників у квартирах українців? Враховуючи те, що в газових монополістів катастрофічно “не вистачає” коштів навіть на власний розвиток? Можливо, прописується роль центральної влади й муніципалітетів у цьому процесі (особливо ж, у контексті мажорно-розпіареної децентралізації)? Аж ніяк. Висновок один: за нинішніх умов тотальної монополізації сфери газопостачання навіть точкове її реформування виглядає заледь не утопічним. Індивідуальні лічильники тепла: чи підйомні умови? Ще більш нереалістичним виглядає черговий урядовий прожект – щодо встановлення індивідуальних лічильників тепла у багатоквартирних будинках із вертикальною системою опалення. Особливо ж – з огляду на те, що в Україні понад третина житлових споруд потребує капітального ремонту. Тож, чи до лічильників тепла мешканцям таких будинків? Виходить, як у відомій казці про лисицю і журавля – людям подаються “страви”, яких вони не в змозі спожити. Новація уряду щодо встановлення індивідуальних теплолічильників можлива лише за наявності трьох умов. По-перше, лічильники мають бути встановлені, як мінімум, у 50 % квартир – це головна технологічна вимога. По-друге, в самому будинку має бути індивідуальний тепловий пункт, який за допомогою погодозалежної автоматики регулює витрати й температуру теплоносія в будинку і дозволяє рівномірно розподіляти тепло по квартирах, залежно від погодних умов. І, по-третє, має бути проведено енергоаудит будівлі, а його висновки повинні засвідчити фінансову окупність нової системи обліку тепла. При цьому, за результатами енергоаудиту, можуть бути запропоновані заходи для досягнення максимального ефекту від поквартирного обліку. Але виконання усіх цих умов так чи інакше гальмуватиметься із-за того, що держава і олігархи відсторонилися від проблеми, натомість переклали цю складову ЖК-реформи на плечі споживачів. За законом, встановлення індивідуальних лічильників – це не предмет спеціальної державної програми і не обов’язок теплопостачальників, а всього-на-всього - право мешканців. І ось тут виникає чи не найголовніша проблема -  інертність більшої кількості споживачів житлово-комунальних послуг. На практиці, часто неможливо навіть зібрати загальні збори мешканців багатоквартирного будинку – для прийняття спільних взаємовигідних рішень. Вже не кажу про фінансовий аспект: звідки у людей зайві гроші на теплолічильники, якщо у нас на субсидію у поточному опалювальному сезоні претендує 7 мільйонів домогосподарств, а заборгованість за ЖК-послуги по всій Україні складає близько 40 млрд гривень, з них за централізоване опалення й гарячу воду – 14,4 млрд? Як правило, питання спільного управління будинком (в тому числі – встановлення індивідуальних лічильників тепла) більш-менш ефективно вирішуються в об’єднаннях співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ). Втім, там, де вони не створені, всі корисні ініціативи часто “зависають у повітрі”. Це стосується і спорудження індивідуального теплового пункту, і проведення енергоаудиту, та й інших важливих питань, як-то рішення щодо “теплих кредитів” і заходів із енергоефективності. І навряд чи тут допоможуть “новітні” управителі багатоквартирних будинків, які здебільшого призначатимуться “згори”. Вони, скоріше за все, будуть зацікавлені в існуванні щонайменшої кількості проблем, які треба вирішувати. До того ж, значна частина “новобудов” так і не обладнана індивідуальними лічильниками тепла, оскільки девелопери традиційно “економлять” на всьому. В такому разі, чому б не внести відповідні поправки до чинних будівельних стандартів і норм, зобов’язавши забудовників забезпечувати нові квартири приладами обліку тепла? Але ж знову доводиться апелювати до політичної волі у проведенні реальних реформ в ЖКГ, а вірніше – до її відсутності. Чому відсторонилася держава? І останнє, проте не менш важливе. На відміну від газових лічильників, якими повинні забезпечувати споживачів газопостачальні компанії, встановлення індивідуальних приладів обліку тепла не оплачуватиметься теплоенергетичними підприємствами. Водночас, ціна за індивідуальний лічильник тепла (розподілювач, терморегулятор, байпас) на одну батарею в середньому складає 4 000 грн. Отже, для двокімнатної квартири це може обійтися від 12 000 грн.(плюс – оплата за установку). Чи знайдуться такі кошти у споживачів житлово-комунальних послуг, для яких нинішня, підвищена ціна на опалення вже є непосильною? При тому, що вони не можуть собі дозволити навіть встановлення газового лічильника, який коштує 3 000 грн. Втім, як на мене, держава, а особливо – місцеві органи влади (знову ж таки, в контексті децентралізації) просто-таки не мають права абстрагуватися від проблеми. Одна справа – дати право мешканцям багатоквартирного будинку щодо встановлення в квартирах індивідуальних лічильників тепла, а інша справа – забезпечити реалізацію цього право. В цьому контексті дуже дивно прозвучали недавні нарікання очільника “Нафтогазу” Андрія Коболєва на те, що, мовляв, централізоване опалення і постачання гарячої води є “нерентабельним” і “мертвим” – нібито, із-за встановлення багатьма українцями бойлерів і автономних котлів. Думаю, це ще раз доводить майже клінічну, “псевдоліберальну” бездіяльність влади – і найгірше, що саме в тих сферах, де без зусиль держави і приватних інвесторів нічого з місця не зрушиться. Чому, наприклад, шановному нафто-газовому керманичеві не ініціювати розробку цільової державної програми із встановлення індивідуальних лічильників тепла для громадян, де держава на першому етапі могла б, принаймні, частково взяти на себе витрати? Думаю, на проектне співфінансування радо погодилися б і міжнародні фінансові організації (ЄБРР, Світовий Банк, Міжнародна Фінансова Корпорація та ін.). Це могли б бути і спільні проекти як з ЄС, так і з окремими державами – в руслі правової й інституційної інтеграції України до Директиви з енергоефективності.  Врешті-решт, замість того, щоби щорічно виділяти скажені бюджетні гроші у 50-70 млрд. грн. на фінансування житлово-комунальних субсидій, можна було би значну частину цих коштів у цільовому режимі виділити до Фонду енергоефективності – саме на встановлення індивідуальних теплолічильників для споживачів. Не кажучи вже про те, що потрібно створити такі умови для монополістів ЖКГ, щоб вони щедро інвестували в цю сферу, а не лише збирали “вершки” з і без того збіднілих споживачів. Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”KиевVласть