Захоплюєтесь фільмами жахів та історіями від яких перехоплює дух? Тоді ця добірка містичних місць Києва саме для вас. Київ крізь призму журналістики можна побачити і з такого ракурсу. З давніх часів Київ славиться таємничими місцями, що мають сумнівну історію, назву яких бояться промовляти вголос, місцями, про які ходять моторошні легенди. Про те, що Київ – місто містичне, писали як київські історики, так і генії літератури. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Лиса гора  В столиці України розкидано аж 5 (чи, навіть, 7) Лисих гір, і містикою наділена кожна з них, але, кажуть, найбільше лише одна – та, що розташована на Видубичах. Микола Гоголь у "Вії" писав: "... у нас в Києві всі баби, які сидять на базарі, всі відьми". За легендами, відьми зліталися на нічні шабаші на Лису гору. Погану славу Лиса гора вперше набула у 1240 році. Саме тут, в численних печерах, ховалися вцілілі після взяття татаро-монгольською ордою Києва городяни. Відомо, що хан, не бажаючи "виловлювати" з підземних лабіринтів киян-втікачів, наказав... замурувати входи в печери. Подейкують, що близько тисячі людей там були поховані живцем. Цікаво, що частина цих печер досі не вивчена. А у 1906 році чомусь саме тут влаштували "офіційне" місце страти так званих державних злочинців: на галявинах гори стояли шибениці. Потім тут і ховали страчених. До речі, саме тут стратили студента-терориста Дмитра Богрова, який у Київському оперному театрі кинув бомбу в царського міністра  Столипіна. Подейкували, що пізніше їх нещасні душі блукали околицями. А корінні кияни стверджують, що на Лисій горі можна з'їхати з глузду чи "зустріти" самовбивцю. Словом, зловісна гора цілком підтверджує свою лиху репутацію... А військові капоніри-каземати просто вражають! Це тут, у серпні-вересні 1941 року стояли насмерть захисники Києва! Містичним називають це місце й більшість класичних письменників. У їх творах часто зустрічаються відьми й чорти та відбуваються усілякі паранормальні речі.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Замкова гора Замкова гора також є містичним місцем столиці.  Легенди кажуть, що саме на Замковій горі містилась  резиденція князя Кия. Деякі дослідники отожнюють її з Хоревицею, де нібито жив один із легендарних засновників Києва Хорив. У 1370—1380-ті роки, коли Поділ став центром Києва, на Замковій горі був споруджений дерев'яний замок литовського воєводи. 1482 року під час навали кримського хана Менґлі I Ґерая замок був спалений, а близько 1532–1545 років — відновлений та перебудований під керівництвом київського городничого Івана Служки. У замку налічувалося 15 бойових чотириярусних башт. Його площа становила 16 тисяч м кв., тобто вдвічі більше від площі плато Замкової гори. Замок з'єднувався з укріпленнями на горі Уздихальниця (Андріївська). Киселівкою гору стали називати у середині XVII століття (за іменем воєводи Адама Киселя). 1651 року українські повсталі козаки спалили замок, у якому засіли, зокрема, і польські загарбники. З тої пори гора спустошилася, її вкрили городи та баштани подолян. З 1816 року на Замковій горі існувало кладовище для населення Подолу, Гончарів та Кожум'як. 1854 року Киселівка перейшла до Флорівського монастиря (звідси й назва “Флорівська гора”). 1857 року була споруджена кладовищенська мурована Троїцька церква та огорожа навколо кладовища. На Флорівському кладовищі були, зокрема, поховані професор М. Петров, професор Алексєєв, інженер-винахідник прокату рейок на Воткинських заводах В. Жмакін. 12 серпня 1917 року на цвинтарі поховали козаків 1-го українського полку імені Богдана Хмельницького, розстріляних російськими підрозділами. Так уся територія Замкової гори перетворилася на елітне кладовище, на якому ховали представників аристократії Подолу того часу. Могили виглядають якось дивно в центрі міста, тому кладовище на Замковій горі обросло безліччю легенд та пліток. В останні кілька десятиліть Замкова гора стала притулком для сатаністів та багатьох інших прихильників різноманітних культів. У 2008 році на монастирському цвинтарі з'явилися дві дивні споруди. Одна в формі шестерні з вогнищем посередині, друга – у вигляді червоного куба. Черниці стверджують, що це "вівтарі" сатаністів, які регулярно проводять тут свої обряди. Замкову гору можна знайти біля Андріївського узвозу. Байкове кладовище Байкове кладовище розташоване в Голосіївському районі, на Байковій горі. Кладовище назвали на честь генерала Сергія Байкова. Він встиг повоювати не лише у російсько-турецькій війні, а ще й з самим Наполеоном. А після того, як пішов у відставку, переїхав до Києва. На відкуплених землях генерала  й розташоване (усупереч поширеній думці, тіло самого генерала покоїться не тут, а в Петербурзі). Початкова назва — Новостроєнське. Перші поховання було здійснено лютеранською громадою Києва. Пов'язане це було з тим фактом, що старе, відкрите ще у XVII столітті, лютеранське німецьке кладовище, яке було в низині, зазнавало регулярних підтоплень, через що надгробки змивало, а з-під землі, за свідченнями сучасників, виходили на поверхню труни, подекуди навіть рештки похованих, тому лютерани почали переносити могили з низини на вище місце. У 1831 році лютеранській та католицькій громадам було офіційно надано землі під поховання на високому правому березі річки Либідь, остаточно ж процес перенесення могил сюди завершився 1839 року, коли старий лютеранський цвинтар закрили. У цей же час новопризначений Київський військовий губернатор, Подільський та Волинський генерал-губернатор граф Василь Левашов провів інспекцію київських кладовищ і, вельми незадоволений результатами, віддав розпорядження відокремити від них достатній простір землі, вирити довкола рівчаки й обсадити деревами, а також влаштувати при входах будиночки для сторожі. На виконання наказу генерал-губернатора протоієрей Петро Максимович розпочав збір коштів серед найзаможніших киян — жителів Печерська. Грошей зібрав чимало, бо згодом, коли імператор Микола І звелів зводити Київську фортецю і постало питання вже не про впорядкування, а про перенесення деяких некрополів, коштів вистачило і на перенесення поховань і на роботу садівників, які перетворили пустку Байкової гори, де й вирішили облаштувати новий цвинтар на затишок, що буяє зеленню. Тож рік, коли тутешнє німецьке кладовище було об'єднано з православним печерським, став роком офіційного відкриття Байкового кладовища. Цвинтар мав одну прогресивну, як на той час, особливість — це був перший київський некрополь, де ховали представників всіх конфесій та віросповідань. За цим принципом він був поділений на секції: лютеранську, юдейську, православну, католицьку тощо. Над проєктуванням декотрих  склепів працювали найкращі київські архітектори — Євген Єрмаков, Михайло Іконніков, Володимир Ніколаєв, дехто з них згодом став широко знаним, як-от автор і перший власник знаменитого “Будинку з химерами” Владислав Городецький чи Олексій Щусєв, авторству якого належить всесвітньовідома споруда — мавзолей Леніна на Красній площі Москви. Усі ці склепи унікальні, бо були побудовані за давніми традиціями, відповідно до віросповідання померлих, — православними, католицькими, лютеранськими. На превеликий жаль, усі цвинтарні книжки втрачено під час Другої світової війни (у 1941 році). Тому досі не вдалося встановити родинну приналежність деяких склепів. Тепер склепи в надзвичайно занедбаному стані. На деяких збереглися написи, але всі усипальниці розкриті та пограбовані. У 1941-1945 роках у склепах ховалися кияни від німецьких окупантів. Пізніше вони слугували притулками для безхатьків. Дивлячись на старовинні темні склепи, не думати про привидів та страшні легенди майже неможливо. Деякі із них настільки старі, що не видно навіть надписів. Замок Річарда Знаменитий замок Річарда Левове серце, Будинок з привидами, знаходиться на Андріївському узвозі, 15.  Замок Річарда Левове Серце – одна з найвідоміших і водночас найзагадковіших споруд Києва. Подейкують, з'явився він на Андріївському узвозі незаконно: ділянка не була викуплена у міста, а поміщик Орлов спромігся відібрати у пітерського архітектора малюнок плану будівлі, не заплативши за нього. Незабаром Орлова вбили. Замок добудовувала його вдова. Ще під час зведення споруда здобула дурної слави. 24 березня 1904 року, коли будівництво добігало кінця, будівля раптом спалахнула. Підрядника, який його будував, було вбито при загадкових обставинах. Кажуть, що в замку на Андріївському узвозі оселилася нечиста сила, яка мешкає там й досі. Чутки були викликані лякаючими звуками в пічних та вентиляційних трубах, які виникали щоразу, як піднімався вітер. Від цього замок Річарда Левове Серце ще називають "дім, що плаче". Квартиранти думали, що будинок проклятий, і відмовлялися в ньому жити. Надалі з'ясувалося, що при будівництві пічники підклали у вентиляційні шахти яєчну шкаралупу, пляшки, обрізки труб. Так вони вирішили помститися за те, що їм мало заплатили за роботу. Зелений театр Це відоме місце у столиці теж наділене купою містичних легенд. Подейкують , що на цьому місці  чи поруч із ним було розташоване кладовище для самовбивць та нехрещених немовлят. Потім тут збудували монастир, далі — фортецю, а потім — навіть парк та кінотеатр. Однак містичні історії й трагічні випадки не полишали локацію. Подейкують, що в Зеленому театрі нібито мешкає полтергейст на ім'я Хазяїн. Й щоб не трапилося нічого лихого, з ним варто обов'язково привітатися, завітавши до театру. Будинок Сулими Незвичайний будинок по вулиці Лютеранській також має загадкову історію. Його ще називають "Сулимівка", за прізвищем першого власника, купця Сулими, який помер, заклавши будинок. Після завершення будівництва у вікнах верхнього поверху будинку помічали незвичайну білу фігуру, а ночами чули регіт й крик з горища. Від будівлі почали відвалюватися камені. Зараз люди, які працюють у розташованих в цьому будинку офісах, зізнаються, що відчувають там щось містичне. Будинок з химерами Будинок із химерами, що розташований на вулиці Банковій, – це вражаючий фантазією шедевр архітектора Городецького, зведений у стилі модерн. А оскільки з особою самого Городецького пов'язані кілька легенд, то Будинок з Химерами також оповитий містичною аурою. Найпоширенішою серед них є легенда, за якою донька архітектора Владислава Городецького втопилася у Дніпрі (за іншою версією – у Середземному морі) чи то через нещасне кохання, чи з якихось інших причин. Зрештою, схиблений від горя батько побудував на честь доньки цей будинок, убранство якого символізувало б підводне царство. Але біографи Городецького встановили, що донька Олена (після заміжжя Яценко) під час будівництва була жива й здорова. Вона взагалі пережила батька на кілька десятиріч, переїхавши з власною родиною спочатку до Польщі, а потім, по закінченні війни, у Швейцарію. А люди просто пов`язали з новим будинком давню історію про загиблу в морі доньку попереднього власника маєтку – Федора Мьорінга. Таких місць у Києві ще дуже багато. Можна розповідати й розповідати. Я просто звернула увагу на туристично відомі й красиві місця. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Главное фото: http://primetour.ua/ КиевVласть

У рамках проєкту “Київ крізь призму журналістики” ми розпочинаємо рубрику  “Топ-10 цікавих місць Києва”, експертами якої є юні кияни, вихванці ІТА “ЮН-ПРЕС”. 1. Софійський собор  У серці Києва височіють величні золоті куполи, які колись єднали під собою всіх християн Київської Русі. В стінах собору, до окраси якого приклали руку візантійські майстри, правителі сходили на трон під божим благословенням. Собор служив резиденцією митрополита, а на великій площі перед ним збиралося народне віче. Тепер там красується пам’ятник Богдану Хмельницькому, як символ народної сили і волі.  Зараз українська краса християнського світу занесена в список світової спадщини ЮНЕСКО. У храмі відвідувачів вражатимуть фрески та мозаїки з зображеннями родини Ярослава Мудрого, святих і велика Богородиця Оранта. У візерунках використано 117 відтінків кольорів. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Сучасні майстри намагалися відтворити відтінки, використовуючи методи давньоруських фахівців, але не змогли. Також можна на власні очі побачити саркофаг, в якому похований Ярослав Мудрий та невідома жінка. Поховання велике і важить 6 тонн. Крім Ярослава Мудрого, у Софійському соборі поховано князів Володимира Мономаха, Всеволода Ярославича, В’ячеслава Володимировича. Багато написів грецькою мовою, що збереглися ще з 11 століття. Можна побачити фрески з життя: тут зображено сюжети візантійського придворного життя, змагання на іподромі, музикантів, акробатів, сцени полювання. Собор дивує також написами своїх відвідувачів з різних століть. Це як ніби погляд у минуле. Можна знайти напис про смерть Ярослава Мудрого, автограф Володимира Мономаха чи просто імена людей. Найбільше прямо з входу вважає іконостас – Царські ворота, які вилиті з золота. 2. Пейзажна алея Розкинулася на 1.5 гектара. Орієнтована на дітей, привертає увагу своєю кольоровістю. Багато скульптур є з мультика “Аліса в країна див”. Візитною карткою алеї є кішка-стоніжка, біля якої можна зробити неперевершені фото. Весною цвіт дерев додає казковості, зимою в цьому сніжному королівстві можна попити каву і надихнутися атмосферою дитинства. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   3. Оболонська набережна та парк “Наталка” Чудове місце для запланованого відпочинку. На смузі піску влітку можна позагоряти, весною влаштувати пікнік або просто поповнити галерею красивими фото на березі Дніпра. Потім на мосту можна влаштувати сімейні велогонки, а опісля почастувати себе смачненьким на літній терасі.  Для дітей є нагода погратися на дитячому майданчику, спробувати себе у мотузковому парку, дорослі можуть зайнятися спортом на тренажерах або волейбольних майданчиках. Справжні мужчини проводять свій час на майданчиках воркауту. Також для відвідувачів є сад скульптур, щоб порадувати не лише тіло, а й душу. Закінчується прогулянка у гарному парку. 4. Новий ботсад Величезний ботанічний сад імені Гришка розкинувся на пагорбах над Дніпром. Він створений за принципом географічних зон: тут є ділянки “Степи України”, “Українські Карпати”, “Крим”, “Далекий Схід”, “Кавказ”, “Середня Азія” тощо, а також моносади – сад магнолій, буковий ліс, березовий гай, розарій та сирингарій – величезний сад з десятками сортів бузку. Саме з нього відкривається мальовничий краєвид Видубицького монастиря. Ботанічний сад входить до природно-заповідного фонду України і є об'єктом комплексної охорони, належить до земель природного та історико-культурного призначення, які охороняються як національне надбання держави. Одним із головних завдань ботанічного саду є проведення досліджень у галузі охорони природи, створення бази для збереження генофонду рослин і всього біологічного різноманіття, а також просвітницька діяльність з питань екології та використання рослин.За різноманітністю колекцій живих рослин, масштабами території, рівнем наукових досліджень, займає одне з провідних місць серед найбільших ботанічних садів Європи. До складу ботанічного саду входить 8 наукових відділів, унікальний колекційний фонд Національного ботанічного саду налічує близько 11180 таксонів, що відносяться до 220 родин та 1347 родів. 5. Музей Булгакова Основою колекції музею стали 47 предметів Михайла Булгакова, зібрані за довгі роки київським інженером (а згодом – першим директором музею А. Кончаковським) . Ви зможете на власні очі побачити декілька сотень книг, журналів, програм, театральних білетів і листів  Булгакова. Нині колекція музею налічує до 4000 меморіальних предметів. Деякі експонати були привезені з-за кордону. У 2015 році, після 20-річного спілкування, вдалося отримати особисту колекцію сестри письменника Надії Земської . Зараз у музеї є до 1 тисячі її предметів. Сьогодні у колекції можна розглянути особисті речі митця: малюнки, книги з автографами, окуляри, попільнички, олівець, пасхальне яйце, заповіт дружині, фотопортрети Булгакова, щоденники  Н. Земської, машинописні варіанти його творів з правками, усі прижиттєві видання, програмки прижиттєвих вистав та велика бібліотека, в якій є видання на 36 мовах. Іноземна булгаковська бібліотека й дотепер користується великою популярністю у булгакознавців з різних країн світу, адже 20 років київський музей був єдиним музеєм Булгакова в світі. 6. “Золоті Ворота” Раніше вони слугували захистом міста, а зараз – символ архітектури столиці. Ідею їх спорудження запозичили у Візантії. В часи князів вони представляли собою грандіозну фортецю, яка мала широкиї проїзд. Жодне фото не передає враження від величі цієї пам’ятки. Біля цих воріт кияни у 1648 році зустрічали Богдана Хмельницького і вітали з перемогою. Щоб дізнатися більше про їх історію, відвідувачі можуть завітати у музей, який розташований у триярусному павільйоні воріт. 7. Ляльковий театр Дивлячись на нього, переносишся у казку Дісней, але київську. Знаходиться у Маріїнську парку, який слугує йому зеленою чи білосніжною прикрасою залежно від пори року. Восени він особливо чарівний у грі яскравого листя. Театр у середині просторий. Для театру принципово створювати події та заходи міського значення, події Києва для киян та прибулих гостей, адже саме мешканці столиці – сучасні свідки розвитку театру, його глядачі різних поколінь. 8. Мечеть “Ар-Рахма”  Це перша мечеть в Києві, яка була побудована в 2000 році і спроєктована українським архітектором Олександром Комаровським. Основна будівля мечеті вміщує в себе до двох тисяч молільників. Мечеть і мінарет красиві як зовні, так і всередині. Людям, які не сповідують іслам, також завжди раді, вони можуть оглянути внутрішній двір і навіть саму мечеть, якщо не йде служба. Крім того, вас зустріне ісламознавець, який доступно і цікаво розповість про цю релігію. Також радимо підійти до мечеті у вечірній час: вона дуже красиво підсвічується. 9. Фортеця “Косий капонір” Це частина Київською фортеці, яка налякала грізним видом самого Наполеона і він не ризикнув йти в похід на Київ. Знаходиться на на території Головного військового клінічного госпіталю. Взагалі капоні́р — це фортифікаційна споруда, що забезпечує ведення флангового або поздовжнього вогню в двох протилежних напрямках. Відвідувачам також цікаво споглядати гордість українців – кам’яні башти, капоніри та інші оборонні частини. До складу Київської фортеці входять Києво-Печерська лавра, територія національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 року, завод “Арсенал” і багато інших об’єктів: валів та оборонних мурів Києва.  Експозиція музею капоніру присвячена історії вітчизняної фортифікації. Серед експонатів музею особисті речі в'язнів (О.Г. Шліхтер, Г. І. Чудновський, М.С. Урицький, Д.І. Ульянов), різні види зброї, старовинне приладдя, судові документи, форма охоронців, а також карета смертників. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" 10. “Арабський будиночок” Побудував це сімейне гніздечко український архітектор Альошин в 1912 р. для радника Ковалевського. Родзинка будинку  – кімната, яка повністю імітує вагонне купе. Стіни аж шепочуть романтичну історію першої зустрічі власника зі своєю дружиною у такому ж купе. Також дивна річ – архітектор Альошин зобразив на фасаді особняка котячу мордочку з такими вусами, які носив сам.  Побут родини та спосіб життя можна відчути у холі, у запаху книг у бібліотеці та більярдній. На другому поверсі можна навіть побувати у спальні членів родини Ковалевського. У вежі розташований репетиційний зал оркестру.Фото: из открытых источников КиевVласть

Поминання померлих у тій чи іншій формі, дотримання їх могил на цвинтарях у належному стані має бути притаманне усім – і родичам померлих, і представникам будь-яких релігій чи не віруючим, представникам владних і комунальних підприємств. Тому що смерть поєднує та урівнює усіх людей, це той феномен людського буття, який ніхто оминути не може. А от як в реальності сьогодення відбувається це на Солом’янському цвинтарі Києва, майже в центральній частині столиці. Через високі кущі, дерева та купи сміття добратися до могил можна не скрізь. До того ж, усе частіше руйнуються хрести, пам’ятники,  хтось знімає  металеві огорожі з тутешніх поховань. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Департамент житлово-комунальної інфраструктури Київської міськдержадміністрації (директор Дмитро Науменко) і спеціальне комунальне підприємство “Ритуальна служба” (директор Олександр Голуб) не в змозі впоратися з проблемою. Або ж чиновницька бездіяльність стала тут давньою звичкою: мовчать, нічого не роблять та надають відписки на мої відповідні звернення до міської влади. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Їхня безкарність породжена владною безконтрольністю й призвела до жахливого стану цвинтаря й до порушення законів “Про місцеві державні адміністрації”, “Про поховання і похоронну справу”, “Про державну службу”. Хто і коли відповість за це? Можливо настав час додати у штат контори цвинтаря ще кількох працівників та спеціальну техніку з інвентарем, адже вкрай складно лише двом працівникам обслуговувати територію у 12 гектарів? Александр Борщевский, член Национального союза журналистов Украины Фото автораКиевVласть

Минулого року  Вишгородським історико-культурним заповідником за підтримки Українського культурного фонду був реалізований грантовий проєкт “Історико-культурна спадщина Вишгородщини: QR –кодування, моніторинг, апробація й популяризація” в рамках якого 22 об'єкти давнини були марковані інформаційними табличками з QR-кодами, що відсилають на офіційний сайт Заповідника, де міститься докладна інформація про ці артефакти. QR-код – код швидкого реагування. Код швидкого реагування (Quick Response Code, скорочено – QR-код) був розроблений у 1994 році для автомобільної промисловості. Та, уже в 2000 році поширився й на інші галузі, завдяки можливості вмістити багато інформації. У музейній справі його вперше використали у Великобританії у 2011 році в художній галереї Дербі у проєкті QRpedia. Автори проєкту, поєднавши експонати галереї з текстами Вікіпедії, дали змогу відвідувачам галереї зчитати код експонату. Він зчитувався автоматично з налаштувань смартфона і переходив на відповідну статтю з потрібною інформацією у Вікіпедії. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Сьогодні цим методом користуються культурні установи майже усього світу, розміщуючи коди як на експонатах всередині музеїв, так і на архітектурних та археологічних комплексах, де вони доповнюють основну інформаційну табличку або схему. Туристи охоче користуються кодами якщо хочуть більше дізнатися про той чи інший об’єкт. Україна теж не пасе задніх. У великих містах запроваджують QR-кодування в туристичній та культурній сферах. Нові технології в малому місті Для малих міст і сільської місцевості QR-кодування поки що новинка. І саме цю новинку впровадив у межах проєкту “Історико-культурна спадщина Вишгородщини: QR-кодування, моніторинг, апробація й популяризація” Вишгородський історико-культурний заповідник, який став одним з переможців серед 74 проєктних заявок на конкурсну програму “Український культурний моніторинг” (УКФ). Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Восени минулого року жовті таблички з QR-кодами з’явилися на історичних пам’ятках Вишгорода. Тож тепер у туристів та мешканців міста є можливість дізнатися багато цікавого про історію рідного краю, завантаживши через цей код на свій телефон. Якщо смартфон сучасний, у ньому вже встановлено сканер, програмне забезпечення на основі OC Android – сканування відбувається автоматично. Тим, у кого телефон старіший, але в ньому є камера, потрібно спочатку скачати з інтернету і завантажити безкоштовну програму для зчитування кодів. Далі процедура дуже проста – підносиш камеру смартфона на “квадрат” з кодом, й інформація миттєво завантажиться на телефон, відкривай і полинай у світ історії. Стежками князів і ремісників Історія славетної Вишгородщини сягає глибини тисячоліть. Місто на високих пагорбах дніпровського правобережжя вперше згадується в літописі від 946 року. Град Ольжин, як свого часу називали заміську резиденцію княгині Ольги, Вишгород був улюбленим місцем відпочинку і філософських роздумів київських князів – Олега, Ігоря, Святослава, Ярослава Мудрого, який тут працював над своєю “Руською правдою”, а Володимир Мономах саме тут написав “Повчання дітям”. На цій землі відбувалися важливі історичні події, у яких гартувався український народ, формувалися засади державності й культурні традиції. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Вишгород був великим феодальнім замком, наймогутнішою фортецею давніх часів і визначним ремісничим центром. Наявність високоякісних глин зумовило створення осередку гончарства, де археологами виявлені рештки житлових і господарських приміщень, залишки горнів. А колекція кераміки, знайдена на цій території складає десятки тисяч уламків і цілі вироби. Саме цей гончарний осередок – найбільше досліджений в Україні. Дитинець, Посад, Вали, Ремісничі квартали… Тут колись вирувало бурхливе життя. Вишгородська земля багата на археологічні знахідки. На жаль, при незайманих ландшафтах, тільки вони й збереглися у тому вигляді, у якому були в давньоруські часи, а прадавні споруди були зруйновані, не збереглися артефакти давньоруських часів. А всім цікаво – де ж місце поховання князів Бориса і Гліба, де давні вали й рови, де мури фортеці? Про це з подивом запитують шанувальники старовини, дивлячись на цілком сучасне місто. Історія тут на кожному кроці, але біда в тому, що вона не показана зовні. Без візуального підтвердження важко щось пояснити. Тепер же історія відкривається завдяки 22 табличкам з QR-кодами встановленими на історико-культурних пам’ятках – визначних об’єктах міста та району. І все це завдяки команді Заповідника, що реалізувала грантовий проєкт з QR-кодування. Для малих територій, зокрема для Вишгородського району, це справжнє відкриття. Доречно зауважити, що  тут відразу подбали про антивандальний захист, встановивши таблички з алюмінієвого композитного матеріалу із захисним шаром з акрилу. Історико-культурна спадщина в урбанізованому середовищі “Мета проєкту, – говорить директор ВІКЗ, кандидат історичних наук Влада Литовченко, – зробити Вишгород туристично привабливим містом з промаркованими об’єктами історико-культурної спадщини. Ідея QR – кодування давно вже назріла, адже в місті з великим і дуже цікавим історичним минулим наочно залишилось небагато об’єктів. Вишгородський історико-культурний заповідник власне і був тією установою, яка запропонувала та згенерувала цю ідею й втілила її в життя. Ми колегіально вирішили, що впровадження нових технологій, встановлення QR-кодів на знакових об’єктах надасть місту нового поступу в залученні молоді, в зацікавленості туристів. Унікальність Вишгорода полягає в тому, що він складається із сучасного міста – будинків та вулиць, якими ходять люди,  і того історичного, культурного та археологічного надбання, що лежить під їхніми ногами. Це дві реальності, які ми своїм проєктом намагалися поєднати. Робота над проєктом велася паралельно в декількох напрямках: відібрано об’єкти культурної спадщини Вишгородщини, згенеровано QR-коди, які відсилають до відповідних статей на сайті ВІКЗ, розміщено генеровані QR-коди на інформаційних табличках поряд з історичними об’єктами, створено віртуальну карту з використанням ресурсів Googl maps та wikimapia. Проведено апробацію використання системи  “Відвідувач – QR – код – електронний ресурс сайт ВІКЗ”. У рамках проєкту вийшов у світ іміджевий альбом “Старожитності Вишгородщини”, у якому презентується історико-культурне надбання Київського Полісся як унікального комплексу пам’яток і визначних місць. Це науково-популярне видання розраховане на поціновувачів історії, зацікавлених у вивченні минулого України і Київщини, фахівців музейної справи та краєзнавців. Попри те, що проєкт мав наукове підґрунтя, було багато чого цікавого й позапрограмного. І серед таких творчих моментів, особливо хочу відмітити виготовлення власної марки проєкту. Унікальність її в тому, що в наш час це єдина марка з діючим QR- кодом. Укрпошта зацікавилась цією маркою і взяла її в роботу. Завдяки проєкту, висвітлюється давня історія Вишгородщини. Нашу команду запалювала, зігрівала й давала сили думка, про потрібність нашої справи. Ми надихали один одного й знаходили підтримку серед таких же небайдужих до історії краю представників адміністрації, керівників установ міста, звичайних містян. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Одна з ознак небуденності проєкту те, що його з ентузіазмом підтримали визначні особистості України – науковці, дослідники, історики, музейники, діячі культури й мистецтва, за допомогою яких було створено фільм “Проєкт QR-кодизації історико-культурної спадщини Вишгородщини” і розміщено його в YouTube”. Сучасному місту – інноваційні технології Першими, хто випробував на практиці роботу Заповідника, були вихованці Вишгородського районного Центру художньої творчості дітей, юнацтва та молоді “Дивосвіт”, які взяли участь у цікавому квесті “Доторкнись до історії”. Дівчата й хлопці переміщувалися схилами і пагорбами міста, шукали потрібні об’єкти, фотографували на свої смартфони історичну пам’ятку, зчитували з табличок QR-коду потрібну інформацію й надсилали до штабу коротке повідомленні про об’єкт. Найвправніші були нагороджені цікавими призами й прогулянкою на катері по Київському водосховищу. Не дивлячись на те, що страшенно втомилися, юні вишгородці були у захваті від того, що їхнє рідне місто стало таким крутим, запровадивши сучасні інноваційні технології. Ксенія Уткіна,  “Школа журналістики”  ВРЦХТДЮМ “Дивосвіт”, переможець Міжнародного фестивалю “Прес-весна на Дніпрових схилах” і конкурсу “Журналістське розслідування/дослідження “Київ крізь призму журналістики”

Якщо ви хочете відпочити від гамірних вулиць, поспілкуватися з живою казкою природи, – запрошуємо вас до Голосієва. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм оздоровлення – що врешті-решт означає здоров'я – є соціальною цінністю, тому отаннім часом досить популярним став такий вид відпочинку як екотуризм. Суть його полягає у власне здійсненні рекреації та туризму та збереженні при цьому природних комплексів без заподіяння шкідливої дії на них. Гасло екотуризму: “Не брати нічого, окрім фотографії, не залишати нічого, окрім слідів.” Проте створити повністю екологічний маршрут досить складно тому частіше за все розробляють пізнавальні маршрути. Найбільший попит на такі маршрути проявляється в межах урбанізованих територій. Еколого-сакральна стежка – це специфічний одноденний маршрут, пов'язаний з конкретною географічною місцевістю, яка має культурно-релігійно-історичне значення для людського соціуму. Сакральні (священні, культові) природні об'єкти, це,  зазвичай,  характерні, шановані в народі елементи ландшафту, які є місцями поклоніння, відправлення обрядів і, одночасно, елементами культурної спадщини етносів, народів чи окремих соціальних груп. Це особливі місця духовного єднання людини з Природою. До таких об'єктів належать природні джерела, окремі дерева й цілі гаї, ділянки лісу, озера, річки, водоспади, скелі, печери, гори, окремі камені, острови. Вони вважаються представниками різних релігій, що успадкували цю традицію від своїх предків, що володіли традиційними знаннями. Ці об'єкти зберігаються протягом століть і тисячоліть і служать зразками дбайливого і натхненного ставлення до природи. Багато хто з них мають велике наукове значення як еталонні зразки елементів природного ландшафту, відіграють важливу роль у збереженні біорізноманіття. Екологічна стежка  –  як правило, пішохідна стежка з контрольованою протяжністю та незначними фізичними навантаженнями, яка має форму петлі (починається і закінчується в одній точці). Я намагалась дослідити наскільки можливе створення спеціалізованого туристського маршруту, як одного із суттєвих складових в рекреаційній діяльності на прикладі території регіонального природного парку "Лиса гора". Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Лиса гора – парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Тут  знаходяться такі об'єкти Природно-заповідного Фонду України: Пам'ятка природи місцевого значення “Дуб Відун”, смарагдові острови, затишні парки, золотокорі соснові бори. Загадкова гора, на схилах якої поки що шелестить ліс, а верхівка вкрита сухими степовими луками. Мабуть, саме через такий розподіл рослинності її звуть Лисою. Майже на 70 м підноситься вона над Дніпром. Тут, де дуби-велети шелестять над валами давнього форту, буяє фантастичне розмаїття – майже 400 видів рослин. За цим показником Лиса гора залишає далеко позаду подібні історичні місцевості Європи. З них п’ять видів Червоної книги України та численні регіонально-рідкісні види дали змогу відомому фахівцю-ботаніку професору  В. І. Чопику назвати цю територію “еталоном флори урбанізованих територій”. Вражає і різноманіття тваринного світу: тут і рідкісна неотруйна змія – мідянка, і навіть славетний горностай, що також занесені до Червоної книги України. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться За часів Київської Русі на Лисій горі проводили свої обряди язичники. Древні волхви зробили перші підземні ходи на Лисій горі. Сьогодні тут існує відновлене  язичницьке капище. Дуже цікаве місце. У народі Лису гору поділяють на три частини. Перша — Русалчин яр, названий так через розташоване в ньому озеро, в якому згідно з повір'ями мешкають русалки. Друга — це Відьмин яр. Найбільша частина гори — Мертвецький гай. У цій частині виявлені містичні поховання минулих століть. Згодом частина гори перейшла під владу Печерського монастиря. Тут християнські монахи розміщували свої пасіки. Ченці створили своє підземне місто-монастир, з'єднавши Гору з Печерською Лаврою підземними ходами. Лиса гора – місце історичне. З давніх-давен вона була одним з центрів осілості в середньому Придніпров’ї, маючи статус стратегічного пункту в гирлі Либіді. Тут найвідомішим російським фортифікатором Е. І. Тотлебеном було зведено потужний форт. Наразі у складі укріплень збереглися майже всі земляні споруди. Сьогодні під Лисою Горою існує ціле підземне місто, яке складається з цілого комплексу підземель – від збережених келій давньослов'янських жерців до покинутих сучасних військових баз. Даний квест-маршрут має назву “У пошуках натхнення”.  Маршрут прокладений не лише по асфальтованих доріжках, а й ґрунтовими стежками. Перепади висот протягом маршруту досить значні і потребують хоч найменшої фізичної підготовки. Еколого-сакральний маршрут розпочинається біля воріт Українського Науково-дослідного гідрометеорологічного інституту УкрНДГМІ. До початку пішохідного маршруту можна дістатися від станції  метро “Либідська” на маршрутці № 212 до проспекту Науки, 35А. Необхідно перейти дорогу на світлофорі і прямо перед очима постане маленька вуличка. Старий асфальт тут подекуди потріскався. Місцями він обривається і переходить у мощену бруківку. Деяким ця частина дороги може нагадати Андріївський узвіз, її строката структура не лишає і сумніву, що цій дорозі вже не мало років. Ми  йдемо130 метрів. Етап 1. Інститут УНДГМІ. “Ворота до спокою”  Завдання: дізнатися, яке основне значення має Київська метеорологічна обсерваторія. Історія УНДГМІ веде свій відлік з 15 травня 1855 року,  коли відбулось офіційне відкриття Київської метеорологічної обсерваторії, яка започаткувала створення систематичних метеорологічних спостережень, їх аналіз й узагальнення. Основними завданнями УкрНДГМІ є розвиток гідрометеорологічної науки шляхом виконання фундаментальних та прикладних досліджень в галузі гідрометеорології та базового моніторингу природного середовища, здійснення наукового та науково-методичного забезпечення діяльності гідрометеорологічної та інших оперативних служб Міністерства надзвичайних ситуацій України, а також координація наукових досліджень по гідрометеорології в Україні. Обійшовши будівлю ліворуч, ми виходимо на алею, проходимо 60 м і ліворуч бачимо метеорологічну станцію з синьо-жовтою кулею на даху. Ще через метрів десять по обидва боки - метеомайданчики, для яких характерна відсутність будь-яких рослин окрім трави. Далі простір навколо алеї поступово занурюється в кущі, а потім у дерева, огороджуючи наш маршрут немов живими мурами від навколишнього світу. Приблизно через 40 м нас  чекає розвилка. Асфальтована доріжка  веде далі по прямій, а нам необхідно буде звернути ліворуч на ґрунтову. Тут розпочинається шлях до РЛП “Лиса гора”. Перші 120 м шлях йде через  бур'яни, до великої дубової алеї, де високі дуби щільно ростуть один біля одного, продовжуючи химерну живу огорожу до Лисої гори. Через 95 м, ліворуч ми побачимо оглядовий майданчик. Етап 2. Над урвищем Завдання: визначення видів рослин на цій місцевості. Рельєф від пологої вершини, на якій ми знаходимось, стрімко,  іноді утворюючи тераси, спадає до низу на 50 – 60 м. Деревостани схилів формують клени, ясен, черешня, в'яз, а подекуди – високі берези. Через 20 метрів алея роздвоюється. Одна її частина різко (під прямим кутом) повертає праворуч, а ми йдемо прямо ще приблизно 50 м. Грунтова доріжка спускається до лісистої території, через 100 метрів вона йде ліворуч. На луках ростуть різні трави: грястиця,  конюшина, люцерна жовта, ковила волосиста, корячка морозниковидна тощо. Лучні трави влітку тут дуже високі, майже в зріст людини. Також тут можна побачити мало поширений вид, що охороняється на території м. Києва та його околицях – це скорцонера пурпурова – дуже гарна рослина, квіти якої мають ванільний запах. Так ми проходимо приблизно 110 м. І на розвилці йдемо прямо. За декілька метрів доріжка звужується і вивертається ніби змія. Ми проходимо під невеликим поваленим деревом .  Його коріння ще в землі, але на дереві вже не росте листя, гілки сухі та ламкі. Це дерево наче вітає чи, може, попереджує людей, що вони входять на територію регіонального ландшафтного парку “Лиса гора”. Як остання перешкода попереду підіймається півметровий насип. Оминаючи його, ми входимо до території РЛГІ “Лиса гора”. Одразу ж з головної доріжки виокремлюється декілька маленьких стежинок в різні сторони, але ми залишаємось на головній доріжці, яка звергає ліворуч, потім знову вирівнюється. Перед нами – галявина із молодими деревами. Через  60 м нам необхідно звернути ліворуч, по маленькій стежці вздовж покрученого дерева пройти до повалених пеньків, на яких можна зробити привал. Етап 3. “Привал”. (Зона відпочинку) Завдання: з’ясувати де ще в Києві є гори з такою же назвою. Тут дуже тихо, лише зрідка шумить вітерець, іноді можна почути як стукає по дереву дятел. За рахунок того,  що ця територія була до 80-х рр. зачинена для звичайних відвідувачів, тут збереглися первинні геофізичні особливості. Традиція слов'янського фольклору пов'язує проведення різноманітних шабашів нечистої сили з Лисою горою під Києвом. Як і належить Лисій горі, верхівка у неї безлісна. Треба, щоправда, зауважити, що до середини минулого століття її зазвичай називали інакше – Дівич-гора. Таке ім'я давалося горам, на яких в язичницький період були святилища Лади – богині шлюбу і веселощів, а в більш віддалені часи, можливо, і Кібели – Великої Матері Миру, покровительки домашнього вогнища. Назва "Лиса гора" в різний час носили щонайменше чотири київських височини. Зараз не можна вказати з повною  упевненістю, на якій з них збиралася нечиста сила. Може бути, і на нинішній. У всякому разі, її історія в останніх століттях видається досить похмурою. Лиса гора – елемент східнослов'янського, зокрема українського, фольклору, пов'язаний з чаклунством і надприродними силами. Для території Лисої гори характерна певна міфологічна зацікавленість. Її існування пов'язують з такими явищами, як місце геопатогенної зони та містичної сили. Люди,  проходячи цими стежками, часто відчувають слабкість, нездужання, головний біль, іноді – манію  переслідування. Або навпаки, деякі туристи, відчували лише позитивні враження.  Соціальне опитування показало, що посилені, іноді нетипові для конкретної людини відчуття отримують 9 із 10 осіб, що перебувають у цій місцевості. Це показує чутливість організму до  нестабільності енергетичного балансу в даному парку .  Назву “Лиса гора” у Києві мали також: Чортове Беремище (Хрещатицьке Беремище на території парку Володимирська гірка); Старокиївська гора в урочищі Горбачиха (піщана місцевість між Микільською слобідкою і Вигурівщиною); Юрковиця (найвища із Западинських піщаних гір). Назву “Лисогірська” мала також сучасна вул. Западинська . Відпочивши, ми продовжуємо свій шлях по стежці ліворуч і через метрів 30  входимо в ліс з високими й старезними дубами та  грабами, які можна охопити лише втрьох-вчотрирьох. Ми проходимо через цей клаптик лісу навпростець, беручи трішки праворуч (азимут приблизно 20°) і зупиняємося біля дуба, який вражає своїми габаритами. Ліворуч від нього стежка різко йде вниз (приблизно 70° – ухил). Після різкого спуску, через 3 м йде такий же крутий підйом. Стежка доволі крута, коріння дерев утворює щось подібне до сходинок. Але воно того варте, бо ми виходимо до незвичайного дерева. Етап 4. “Дерево бажань” Всередині це дерево порожнє. Дехто вважає, що в нього потрапила блискавка і випалила його всередині. Місцеві мешканці переказують легенду, за якою в це дерево в день літнього сонцестояння необхідно вкидати записки з бажаннями і бажання збуваються. Загадуємо бажання і  йдемо далі. На розвилці звертаємо ліворуч,  проходимо повз велику березу і через приблизно 110 м опинимося на перехресті великої ґрунтової дороги та невеличкої стежки. Прямуємо по грунтівці вгору, оминаючи “Мертві дерева”, після галявини рухаємося на схід, а ще через 80 м беремо ліворуч. Етап 5. “Дорога мертвих дерев” Завдання: з’ясувати, від чого пішла назва гори “Лиса гора”. Пройшовши близько 230 метрів, зупиняємось посеред мовчазного степу різнотрав'я, де ростуть зірочник ланцетовидний та тонконіг дібровний, зрідка – копитняк європейський. А також  чагарники  шипшини й  гліду. По обидва боки височіє мішаний ліс. Лише тут стоять білі сухі дерева. Це наша п'ята точка “Дорога мертвих дерев”. Проходячи повз “мертві дерева”, які стоять тут уже декілька десятиліть, можна отримати низку вражень. Це можна пов'язати з одним із фактів походження самої назви гори. Здавна у слов'ян будь-які височини були їх місцем поклоніння богам. Зазвичай дерева, що росли на вершинах гір або горбів, вирубували та випалювали, а згодом на відкритих майданчиках влаштовували капища (місце поклоніння). Це – ще одна версія назви  “Лиса гора”. Є стародавня слов'янська легенда, згідно з якою землю опоясує змія, що кусає сама себе за хвіст. Місце, де вона себе кусає, розташоване в районі Києва і називається Лисою горою. Крім легенд є багато теорій чому Лиса гора є проклятим місцем. За часів монголо-татарської навали існували Китаївська і Голосіївська “пустоши”. За гіпотезою науковця Дмитра Лаврова, багато киян ховалося в них від ворогів. Хан Батий, щоб не залишати в тилу супротивників, звелів печери замурувати. Безліч людей загинуло, і саме їхня страшна смерть і неспокій душі сильно впливають на енергетику околиць Лисої гори. Згідно з переказами, відьми й інші казкові істоти регулярно збиралися на Лисій горі, де влаштовували шабаші. Згадки Лисої гори зустрічаються в численних історичних і літературних джерелах, у тому числі в творах Миколи Гоголя і Михайла Булгакова (який використав образ Лисої гори у своєму романі “Майстер і Маргарита” як місце розп'яття Ієшуа), а також у творчості Модеста Мусоргського. Також Лиса Гора згадується у повісті братів Стругацьких “Понеділок починається в суботу” як місце проведення “зльотів” відьом та іншої нечистої сили і в серії книг про Таню Гроттер і Мефодія Буслаєваа /знаменитого фантаста Дмитра Ємця, а також у письменниці – Лади Лузіної “Київські відьми”. Відпочивши, ми прямуємо далі у східному напрямку. До наступної точки майже 600м. Дорога починає вивертатися в різні боки, то праворуч, то ліворуч. Через 15 м у нашу дорогу ввійде ще одна і обидві повернуть у лівий бік до оглядового майданчика, де росте самотнє дерево. Етап 6. “Самотня” Завдання: визначити, що можна побачити з оглядового майданчика. Асоціюється це дерево з образом дівчини, яка стоїть на пагорбі над великим Дніпром і чекає свого коханого. На протилежному боці від оглядового майданчика розпочинаються Фортифікаційні насипи. Одна з маленьких стежок прямує на вершину цих насипів. Там часто можна побачити поодиноких людей, які сидять у позі лотоса та медитують. За місцевими віруваннями – це “місце сили” (енергетично насичене місце). Щодо оглядового майданчика, то кожний, хто тут побуває знайде саме свій окремий об'єкт, що його зацікавить. Через 25 м після оглядового майданчику  звертаємо ліворуч, на захід і входимо до  листяного, здебільш дубово-грабового  лісу. Рушаємо звивистою дорогою, паралельно дороги “мертвих дерев”,  повз відомі на всю Україну фортифікаційні ДОТи. У 1872 році на Лисій горі розгорнулися будівельні роботи. Почав здійснюватися грандіозний план відомого фортифікатора Е. Тотлебена – оточення  Києва лінією з 27 фортів. Під час будівництва укріплень рельєф гори був сильно спотворений за рахунок насипання валів і прориття ровів. У насипах влаштовувалися потерни (тунелі, в яких можна було встановлювати знаряддя для стрільби  по наступаючим). На їх цегляній кладці від нудьги розписувалися багнетом вартові. Такі написи-графіті в безлічі збереглися донині. У фортеці були побудовані складські приміщення, зруйновані в останні роки. Етап 7. “Тиха дорога”: послухати тишу До нашої сьомої точки ми проходимо майже 300 м. Навколо нас стигне тиша. Серед комах, якщо не шукати а просто прогулюватись, тут лише можна зустріти комара, або рогача, іноді тут можна побачити деревних бджіл. Зупиняємося біля  ДОТу №3. Тут можна просто помовчати та насолодитися тишею.  Сюди майже не доноситься гуркіт машин, птахи тут співають лише навесні та влітку. Навіть коли йде дощ, тут його торохкотіння притихає. По обидва боки від дороги, по якій ми прямуємо далі через четвертий ДОТ до п'ятого,  нас супроводжує доволі дивне відчуття. Проходячи повз ДОТи, варто придивитися й до жовтих цеглин, не лише тому, що вони майстерно змуровані в підпірні стіни, які обрамовують вхід до тунелів. Тут, біля важких, окованих залізом брам, десятки років стояли вартові, і дехто з них не втримувався від спокуси написати власне ім'я. Ці написи, непомітні здаля, зблизька проступають своєрідними візитівками багатьох поколінь солдатів. Трапляються досить незвичні тексти. Солдатські автографи нагадали про молодого бійця Київського караульного полку часів громадянської війни, згодом відомого письменника К. Г. Паустовського, який теж ніс охорону військових складів “десь за Байковим кладовищем”, можна допустити, що саме тут, згадуючи епізод, описаний ним у “Повісті про життя”. Дослідження написів на мурах Лисогірського форту могло б відкрити цікаві сторінки історії міста ХІХ-ХХ ст. Дійшовши до головної галявини РЛП “Лиса гора”, ми повертаємо ліворуч,  до ДОТу №5. Він знаходиться у глибині і є найчистішим серед усіх ДОТів. Через нього ми пройдемо на той бік насипу і подивимось, як він виглядає не з “парадного входу”. Пройшовши через ДОТ, повертаємо праворуч, піднімаємося до основи насипу, зупиняємося біля ДОТу №6 і підіймаємося по ньому назад до головної галявини. Етап 8. “Біля каменя”  Прямуємо до розміченого поля – одного з пунктів зустрічі місцевих неформалів “Толкіністів”. Тут – головна пам'ятка-символ існування цього парку -  Великий камінь, на якому написана назва і дата заснування парку. Тут ми відпочиваємо. Через 20 хвилин ми збираємось у подорож – останній ривок. Виходимо знову на головну дорогу, яка прямує вздовж ДОТів. Дорога тут урвиста як і на початку, місцями трапляються частини, викладені камінням. Проходимо через  ДОТ № 7,  в якому часто збираються неформали і звертаємо праворуч,  убік Дніпра.  Через 145 м виходимо на асфальтовану дорогу. Тут колись була Пожежна станція, але її закрили та розібрали по цеглинках. Повернемо ліворуч і через 150 м опинимося біля  КПП, а там майже 200 метрів -0 і остання точк маршруту.  Етап  9. “Між світами” Остання, дев'ята точка знаходиться при виході з РЛП “Лиса гора”. Її назва повністю підтверджує стан тих хто пройшов увесь еколого-сокральний маршрут – “Між світами”. Ми зупиняємось тут наостанок щоб обернутися і ще раз подивитись на велич великих дерев, що десятиліттями обороняли таємничі скарби природи та людини на цьому острівці великого міста Києва. Через 30 метрів  – уже місто: автомобільні дороги, пробки, гамірні й  засмічені вулиці, натовп та імпульсивний ритм соціуму. Але це через 30 метрів, а поки що ми знаходимось на доволі широкій дорозі в пониззі гори посеред листяного лісу, тиші й  атмосфеи спокою. І ось ми виходимо з РЛП “Лиса гора”, наш еколого-сакральний маршрут закінчений і ми можемо пройти через міст і сісти на маршрутку, яка прямує до Центрального автовокзалу. Або ще трошки пройти до станції метро Видубичі і прямувати по домівках. Читайте: Лысогорский форт, где захоронено огромное количество боеприпасов всех времен, смертельно опасен (фото, видео) Фото: https://www.segodnya.ua/ КиевVласть

Міжнародний фестиваль  дитячо-юнацької журналістики “Прес-весна на Дніпрових схилах” завершився. А ми продовжуємо знайомити вас із членами журі найбільшої номінації – “Журналістська робота”. Своїми думками поділилася багаторічний “цінитель” робіт юних журналістів Наталія Костилєва. Костилєва Наталія Валеріївана – кандидат історичних наук, журналіст, керівник журналу “Стіна”. В журі фестивалю – вже 10 років. Вона як ніхто інший знає про переваги й проблеми фестивалю, про здобутки сотень  талановитих  журналістів, яким дала старт саме “ПРЕС-ВЕСНА”. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" - Це  унікальний фестиваль, який дає можливість майбутнім  журналістам розкрити себе й поділитися  з однодумцями своїм талантом. Але найбільша родзинка Фестивалю – це спілкування й творча команда професіоналів, яка залучає до співпраці яскравих особистостей! – переконана Наталія Костилєва.  Наталія Валерівна поділилася з нами як карантин вніс корективи у проведенні фестивалю: “Безперечно,  багато змін, бо цього року ми вперше проводимо Фестиваль онлайн. Все, про що мріяла команда нашого президента  - “Держава в смартфоні” – виконано. Я не можу сказати, що це  - погано. Це – новий погляд на фестиваль, такого точно ще не було, але, звісно, б хотілося особисто поспілкуватися з учасниками молодіжного журналістського свята. І прожити всі етапи разом з ними. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   - Які ваші враження від  Фестивалю минулих років? - Сказати, що було краще чи гірше – це нічого не сказати . З кожним роком змінюється тема і роботи також. Щороку стає все цікавіше й цікавіше. Найбільше мені подобаються тематичні роботи. Я добре пам’ятаю роботу минулих років. Вихованці Плохотнюк Наталії Іванівни напередодні Дня Перемоги  9 травня разом із дорослими пошуковцями, в складі пошукових загонів та клубів військово-історичної реконструкції  відшукували поховання невідомих солдатів, які загинули під час оборони Києва влітку 1941 року чи під час звільнення нашого міста восени 1943-го. Ці дослідження цікаві, ні на що не схожі. Такий матеріал мене цікавить як журналіста, і як історика. Ще пам’ятаю роботу дівчинки 8-класниці до 25-річчя  аварії  на Чорнобильській АЕС . Вона немов  заглянула в теперішнє, тобто, в майбутнє. Ще  тоді вона писала про наслідки підпалів, забруднення навколишнього середовища. Що нова пожежа в Чорнобильській зоні відбудеться через недбальство людей.  Цього року є також цікаві роботи. При оцінюванні роботи я звертаю увагу на унікальність. Робота  має бути написана душею, коли людина проживає ситуацію через себе. Видає свіжу думку. Вже набридли звичайні тексти.  Мені дуже б хотілося, щоб юнкори зважали на живу мову. Важливо читача зацікавити, змусити подивитися на ситуацію іншими очима . - Наталіє Валеріївно а чи не зникне, на вашу думку,  класична журналістика під призмою  й тиском блогінгу? Як показав нам карантин, блогери мають більше довіри від людей. Багато читачів критикують журналістів за ангажованість. - Безперечно, ні.  Журналісти є  першоджерелами, вони досліджують інформацію так би мовити, в ''полі' . А блогери іноді не виходять за межі своїх комп'ютерів і використовують уже готову інформацію, перемелюють її й подають зі свого боку й рівня розуміння та виховання. Взагалі,  будь-яку інформацію варто фільтрувати, і думати своєю головою. Бо джерела бувають різні. Кожен гне свою лінію, не зважаючи, журналіст це чи блогер . Варто пам'ятати, що ні політики ні особистості, ні власні вподобання не мають впливати на інформацію. Багатогранність і відкритість теми – це журналістика .  А блогінг раніше називався есеїстика – думка однієї людини на яку вона має право, але  до того моменту, доки поки вона не порушує права людини, встановлені міжнародними актами й нормами. - Чи готові ви взяти до себе в редакцію журналу  молодого журналіста без досвіду роботи ? - Так. Без досвіду  - навіть краще.  Кожен канал чи видання намагається навчити  журналіста працювати так, як йому потрібно. Згідно з редакційною політикою конкретного медіа. Перевчати по новому дуже важко. Коли людина приходить, мов чистий лист, на ньому можна писати без помилок. Не варто боятися того,  що ти не знаєш. Варто вчитися. І якщо рухатися,  то тільки вперед, до мрії! Я хочу побажати учасникам фестивалю і взагалі юним творчим особистостям нічого не боятися, створювати нове, ламати стереотипи! Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть

В період з 13 по 17 квітня на Київщині підтверджена хвороба на COVID-19 майже у 40 мешканців. 19 нових випадків зараження зафіксовано за минулу добу. Першість за кількістю інфікованих продовжують тримати Києво-Святошинський та Обухівський райони. Влада столичного регіону закликає людей  святкувати Великдень вдома та рапортує про успіхи на ниві гасіння чорнобильських пожеж. Ще 5 санаторіїв області погодилися стати місцями для обсервації туристів, що повернулися з-за кордону.  Про це KV стало відомо за підсумками онлайн-брифінгу т.в.о. голови Київської ОДА Василя Володіна.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Поточна епідемситуація За даними Київського обласного лабораторного центру, у Київській області станом на 10.00 17 квітня 2020 року офіційно підтверджено 253 випадків захворювання на коронавірус. За добу лабораторно підтверджено 19 нових випадків коронавірусної хвороби, зокрема в Обухівському районі – 43 (20 – смт Козин , 4-с. Романків, 8 –  м. Українка, 10 – м. Обухів, 1 – с. Красна Слобідка), 83 людини – у Києво-Святошинському (14 – с. Софіївська Борщагівка, 10 – Крюковщина, 20 – м. Вишневе, 9– м. Боярка, 5 – с. Гатне, 5 – с. Лісники, 4 – с. Святопетрівське , 4 – с. Дмитрівка, 2 – с. Тарасівка; 2 –с. Чайки, 1 – с. П. Борщагівка, 1 – с. Кременище, 3 – Білогородка, 1- Капітанівка, 1- с. Нове, 1- с. Гнатівка). У інших районах зареєстровані і підтверджені лабораторно випадки розподілились так: 1 інфікований – у Баришівському районі; 3 – у Білоцерківському; 5 – у Бориспільському, (2- с. Гнідин, 1 – с. Вороньків, 1 – Головурів, 1 – с. Гора); 7 – у Броварському, (с. Зазим’я, Княжичі по 2 випадки, смт Калита – 1 випадок, Требухів -1, Погреби – 1); 3 – у Бородянському; 5 – у Васильківському; 1 – у Вишгородському (с. Нові Петрівці); 1 – у Іванківському районі; 5 – у Макарівському; 2 – у Миронівському; 3 – у Переяслав-Хмельницькому; 1 – у Поліському; 1 – у Рокитнянському; 6 – у Ставищенському.  У містах зафіксовано хворих: 7 – у м. Біла Церква; 11 – у м. Бровари; 14 – у м. Бориспіль; 1 – у смт Бородянка; 9 – у м. Буча; 3 – м. Васильків; 7 – м. Вишгород; 12 – у м. Ірпінь; 4 – у м. Фастів; 1 – у смт Ворзель; 2 – у м. Гостомель; 1 – у смт. Коцюбинське; 1 – у смт Ставище; 3 – у м. Кагарлик; 3 – у м.  Переяслав; 1 – у смт Рокитне; 1– у смт Іванків; 2 – смт Володарка. З них на стаціонарному лікуванні – 73 особи, на амбулаторному лікуванні (самоізоляція) – 180 осіб. Із них діти – 15:  3 – смт Козин ; 1 – Обухів; 1 – с. Лісники; 1 – с. Гатне; 1 – с.  Борщагівка; 2– м. Бориспіль, 2 – м. Ірпінь; 1- Поліський район, 1 – м. Фастів, 1 – м. Бровари, 1-Василівський район. Одужало 16 людей. За час пандемії померло 9 людей. Смерті розподілились так: 4 випадки – Києво-Святошинський район (Вишневе, с. Святопетрівське, с. Гатне, с. Тарасівка), по 1 випадку – Миронівський район (с. Мостище), м. Біла Церква, м. Фастів, м. Васильків, Ставищенський район. За період з 14 квітня 2020 року всього до Київського обласного лабораторного центру надійшло 1250 підозр на COVID-19. За останню добу отримано 60 повідомлень про підозру. Встановлено медичне спостереження за 2555 контактними особами. Задимлення Пилова буря показала приховані зони тління на Житомирщині та у Зоні відчуження. Через брак опадів ґрунт їх не втримав і вогонь почав поширюватися. Зведений загін ДСНС, за даними КОДА, – 1100 осіб та 120 од. техніки — залучений до робіт з локалізації осередків в Корогодському, Дитятківському, Баришівському та Денисовицькому лісництвах. Загрози для критичних об’єктів немає. Наразі сили та засоби ДСНС продовжують заливати окремі ділянки, де тліють залишки сухої деревини та торф’яники. Радіаційний фон по місту Києву та області не перевищує природних фонових значень.  Обов’язкова обсервація Київською ОДА визначено 6 місць, призначених для обов’язкової обсервації та ізоляції: санаторій "Україна", готельний комплекс "Верховина", готель "Аеропорт", готель "Бориспіль", готель "Корона", готель "Джинтама-Бриз". Загалом це 527 кімнат, 1032 ліжкомісць. Ці об’єкти будуть використані у період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної інфекції. Наразі проводиться узгодження юридичних формальностей, угоди вже укладені або завершують укладатися, після підписання угод дані готелі будуть розконсервовані згідно процедури (запуск опалення, відкликання людей з відпусток, набір кадрів тощо).  Наразі на обсервації перебуває 114 громадян, з них 113 — у Ворзелі, 1 — у Глібовці.  Володін зазначає, що туристи були попереджені і погодилися на те, що обсервація і перебування у Ворзелі буде платним. Опрацьовується механізм компенсації за рахунок місцевого бюджету.  "Я і моя команда спілкуємося з людьми. Більшість з них — позитивні молоді люди, які працювали або вiдпочивали в ОАЕ: фотографи, музиканти, тощо. Переконаний, що по закінченні обсервації вони зможуть повноцінно влитися в наше життя навіть в умовах карантину”, — зазначив Василь Володін. Волонтери Волонтери та благодійні організації допомагають не тільки у Ворзелі. Вчора, 16 квітня, у Білій Церкві передали для лікарень області 25 тисяч тест-систем від благодійного фонду Ріната Ахметова. Така кількість тестів забезпечить велику кількість людей та допоможе зупинити розповсюдження вірусу.  Також благодійне об'єднання “Час дій” передало медзакладам Київщини 2 тисячі експрес-тестів на коронавірус на загальну суму 356 тис. гривень від компанії “Сіті Ван Девелопмент”. Їх отримали лікарні Василькова, Ірпеня, Фастова, Тетієва та госпіталь Міністерства оборони у Києві. До акція на підтримку госпіталя на постійній основі долучилась Українська Асоціація футболу. Мережі заправок “UPG” та “Кло” передали на потреби екстреної медицини по тонні пального кожна. Читайте: Коронавірус на Київщині: для виробництва захисних масок Київщині не вистачає кадрів та матеріалів  Ремонт інфекційного відділення в Українці Як повідомив Володін, завершення ремонту інфекційного відділення лікарні міста Українка Обухівського району заплановано на 30 квітня цього року. За інформацією замовника капітального ремонту, Центральної районної лікарні Обухівського району в особі її головного лікаря, роботи йдуть за планом і будуть завершені вчасно. Утилізація медичних відходів У Київській області медичні відходи – рукавички, маски, захисні костюми, – утилізуються згідно договорів з ліцензійними спеціальними підприємствами. Обласним бюджетом кошти на це не передбачались, такі угоди кожен медичний заклад укладає з утилізаторами окремо.  Володін відмітив, що медичні відходи заборонено зберігати у звичайних контейнерах, вони мають бути спеціалізованими. Закриття кладовищ Київською обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій було прийнято рішення “Про додаткові заходи для відвернення загрози, забезпечення безпеки і здоров'я громадян та запобігання поширення на території Київської області коронавірусної хвороби”. За результатами наради, яка відбулась сьогодні, 17 квітня, за участю голів РДА, мерів міст та керівників ОТГ прийнято рішення закрити для відвідування кладовища на території міст, селищ та сіл Київської області окрім поховання, відповідно до норм, установлених під час дії карантину. Рішення набуло чинності негайно та триватиме до покращення епідеміологічної ситуації. Великдень у складних умовах Вже на цих вихідних у складних умовах Україна святкуватиме Великдень. Київщина одна із областей, яка знає про коронавірус не з розповідей – тут вже хворіють діти, та, на жаль, помирають дорослі.  “Хвороба чекає слушної миті, щоб завдати удару по всіх нас. Тільки від нас залежить, як довго триватиме карантин. Як ми вийдемо з нього – переможцями або переможеними. Подумайте – що по-справжньому є святом Воскресіння Господнього. Це освячені паски та крашанки чи віра у перемогу життя над смертю? Сьогодні ми переможемо лише за умови суворого дотримання карантину. Давайте цього року усі молитвою будемо у храмі, а фізично – зі своїми близькими”, – закликав Володін.  Читайте: Коронавірус на Київщині: у Ворзелі відкрито санаторій для платної обсервації, транспорт не ходитиме на свята  Фото: коллаж KVКиевVласть

Станом на 3 квітня в Київській області зафіксовано 70 випадків захворювання COVID-19 — за три дні захворіло ще 13 чоловік, серед яких є діти. Померли четверо. За кількістю зафіксованих випадків Обухівщина і Києво-Святошинський район досі на першому місці. В адміністрації передумали відкривати деякі продуктові ринки області, аби не допустити більшого поширення інфекції. Крім того, для тимчасової обсервації осіб, які прибули з-за кордону, КОДА передбачила і затвердила шість об’єктів загальною кількістю 860 місць. Про це KV стало відомо за підсумками онлайн-брифінгу т.в.о. голови Київської ОДА Василя Володіна. Поточна епідеміологічна ситуація Як повідомив Володін, за даними Центру громадського здоров’я, у Київський області станом на ранок 3 квітня 2020 року офіційно підтверджено 70 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, з них 4 – у дітей, 4 летальні випадки. За останню добу зафіксовано 6 лабораторно підтверджених випадків COVID-19. Хворобу зафіксовано в таких районах: Обухівському – 27, з них 3 дитини; Києво-Святошинському – 14; Васильківський район – 2; Бориспільський район – 1; Білоцерківський район – 1; Броварський район – 1; Макарівський район – 1; Миронівський район – 1; по населених пунктах: м. Вишгород – 2; смт. Ставище – 1; м. Бровари – 3; м. Обухів – 5; м. Українка – 1; м. Ірпінь – 2; смт. Ворзель – 1; смт. Гостомель – 1; м. Буча – 3; м. Бориспіль – 6; м. Біла Церква – 3. З них перебувають на стаціонарному лікуванні 24 особа, на амбулаторному (самоізоляція) – 46 осіб. Троє пацієнтів одужали (дівчина – 21 рік, чоловік – 51 рік, жінка – 34 роки), що підтверджено двома негативними результатами ПЛР-тестів.  Розподіл лабораторно підтверджених випадків COVID-19 за віком наступний: від 0 до 10 років – 4 (5,7 %); від 11-20 років – 2 (2,8 %); від 21 до 30 років – 5 (7,1 %); від 31 до 40 років – 16 (22,8 %); від 41 до 50 років – 22 (31,4 %); 51 до 60 років – 17 (24,2 %); 61 до 70 років – 1 (1,4 %), старше 70 років – 3 (4,3 %). Крім цього, в області зареєстровано 308 осіб із підозрою на COVID-19, а саме у районах:  Обухівському районі – 40, Києво-Святошинському – 61, Броварському районі – 7, Білоцерківському районі – 1, Вишгородському районі – 15, Бориспільському районі – 13, м. Фастівському районі – 1, Макарівському районі – 4, Васильківському районі – 7, Бородянському районі – 1, Миронівському районі – 3, Переяслав-Хмельницькому районі – 1, Рокитнянському районі – 1, Ставищенському районі – 1. В населених пунктах: м. Обухів – 9, м. Бровари – 16, м. Біла Церква – 6, м. Вишгород – 9, м. Бориспіль – 12, Фастів – 4, смт. Макарів – 2, м. Васильків – 1, смт. Бородянка – 2, м. Яготин – 2, м. Переяслав – 2, смт. Іванків – 1, смт. Гостомель – 4, смт. Ворзель – 4, м. Буча – 13, смт. Коцюбинське – 15, м. Ірпінь – 46, м. Березань – 2, м. Київ – 2. Медичне спостереження встановлено за 820 контактними особами. Читайте: На Киевщине зафиксировано 64 случая заболевания коронавирусом (список по районам)  Роботу ринків не відновлять Вчора на позачерговому засіданні Київської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій розглянули документи і висновки, підготовлені обласним управлінням Держпродспоживслужби щодо неможливості відновлення роботи ринків, яких в області 24. Комісія на своєму засіданні вирішила підтвердити попередньо прийняте рішення про заборону роботи цих ринків до покращення епідеміологічної ситуації в області. Єдиний виняток — це діяльність операторів оптових ринків та ринків, які працюють дистанційно з адресною доставкою.  “Таке рішення прийнято відповідно до обґрунтованих висновків експертів і пов'язане з висновками, що відновлення роботи ринків з дотриманням обов'язкових протиепідемічних заходів наразі є неможливим. Здійснення контролю за здійсненням цих заходів на ринках є неефективним. Скупчення людей може призвести до активнішного поширення коронавірусу в області. Зокрема, це було пов'язано з тими факторами і вимогами, встановленими Головним державним санітарним лікарем, про обов'язкове знаходження 1 особи на площі не менше як 20 кв. м”, – зазначив Василь Володін.  Читайте: Минздрав открывает продуктовые рынки (документ)  Ізоляції міст і сіл поки не буде КОДА продовжує забезпечувати роботу і функціонування контрольно-пропускних пунктів на в'їзді та виїзді до двох населених пунктів — сіл Козин та Лісники, в кожному по два КПП. Як зазначав Володін на минулому брифінгу, у КОДА розглядали питання щодо введення КПП у ще деяких населених пунктах, але на зустрічі із представниками Держпродспоживслужби 2 квітня таке рішення прийняте не було. До служби на існуючих наразі КПП долучені працівники обласного управління патрульної поліції, службовці батальону спеціального призначення "Миротворець", представники Держпродспоживслужби та місцевого самоврядування.  Читайте: Коронавірус на Київщині: інфіковані населені пункти можуть ізолювати, продуктові ринки – відкрити  Порушники карантину Наразі є інформація про 353 факти, пов'язані з порушенням карантинних заходів. Задокументовано 205 фактів порушення, до суду спрямовано 198 протоколи. Накладено 3 штрафи.  “Заходи щодо забезпечення карантинних заходів та виявлення порушення законодавчих актів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної інфекції передбачають певну відповідальність і покарання”, — наголошує т.в.о. голови КОДА. Готуємось до гіршого За попередніми оцінками медиків, повідомляє Василь Володін, пік захворювання на коронавірус очікується ближче до 20-х чисел квітня. Людей вдається рятувати завдяки апаратам ШВЛ, до кінця квітня очікується закупівля ще 46 приладів. Всі вони будуть спрямовані до інфекційних відділень лікарень області.  “Реальну потребу в апаратах ШВЛ, а також чітку оцінку поширення і сплесків інфекції прорахувати наразі неможливо, як і в усьому світі. Все буде залежати від того, як мешканці Київщини будуть дотримуватися умов і правил карантину: чим більше ви будете в своїх будинках і менше наражатися на небезпеку, тим загроза буде меншою”, — підсумував Володін. Читайте: Опорні лікарні Київщини чекають на 50 апаратів для вентиляції легень Заклади обсервації Для тимчасової обсервації осіб, які прибули із-за кордону КОДА передбачила і затвердила шість об’єктів загальною кількістю на 860 місць в Миронівському, Баришівському, Києво-Святошинському районах, а також в Ворзелі та міжнародному аеропорту Бориспіль. Так, перший заклад обсервації, обласна лікарня відновлювального лікування, розташований в місті Миронівка по вул. Пироженка, 180 і зможе розмістити у себе 80 осіб. У Баришівському районі 200 осіб зможе прийняти обласний дитячий санаторій “Поляна”, який розташований на території Дернівської сільської ради по вул. Лісна, 1. Київський обласний дитячий санаторій розмістить на обсервацію у себе вже 220 осіб. Заклад розташований у селищі міського типу Ворзель за адресою: вул. Чкалова, 7. В Києво-Святошинському районі організовано два відповідних об’єкти. Перший – це мотель “Шалє”, який розташований поряд із селом Віта-Поштова та за 9 км від траси Київ-Одеса. Мотель розмість на час обсервації 20 осіб. Другий об’єкт – це боярський санаторій “Барвінок” (вул. Хрещатик, 160) який готовий прийняти 110 осіб з-за кордону. Також 130 осіб проходитимуть обсервацію в готелі “Бориспіль”, що знаходиться на території міжнародного аеропорту “Бориспіль”. Наразі ці об’єкти облаштовують, щоб повністю забезпечити мешканцям всі належні умови (харчування, опалення тощо) для тимчасового проживання в них. Старт виробництва засобів дезінфекції Також КОДА взялася відпрацьовувати можливі варіанти налагодження місцевого виробництва засобів дезінфекції. Наразі ці засоби є дефіцитним товаром, і відповідно, через це зросли ціни на них.  “Ми домовилися і підписали відповідний протокол з ТОВ “Білоцерківвода” про закупку 300 тонн на місяць дезінфікуючого концентрату. За попередніми розрахунками цього об’єму для області має вистачити на період карантину. Шукаємо також й інші можливостіі”, – зазначив Володін.  Цікаво, що на базі навчальних професійно-технічних закладів запускається пошиття одноразових масок з марлі та спанбонду. Виробництво планують запустити у Богуславі та Василькові вже на вихідних.  “Крайні терміни – це ранок неділі, коли це виробництво має бути стартувати. Продукція першочергово піде на забезпечення тих громадян, які продовжують працювати. В той же час, наше виробництво, як ми його зараз оцінюємо, буде достатнім і для забезпечення потреб населення області”, – додав він. Про опалювальний сезон У зв’язку з карантином Уряд дозволив відтермінувати громадянам комунальні платежі. Опалювальний сезон 2019-2020 в області проходив спокійно.  Також за цей період не було зафіксовано і суттєвих аварійних ситуацій та пов’язаних з цим тривалих відключень житлових будинків та об’єктів соцсфери від теплопостачання. Покращилися показники проплат за спожиті послуги як підприємствами, так і населенням у порівняно з відповідним періодом минулого року. Станом на 1 квітня 2020 року, за даними КОДА, за природній газ, теплопостачання підприємства сплатили Нафтогазу України 55% суми. Торік цей показник складав 27,4%. За природній газ "Київоблгаззбуту" всі споживачі заплатили 117,6% проти 67% минулого року.  За спожиту електроенергію споживачі перерахували Київській обласній енергетичній компанії 91% коштів. Торік цей показник не сягнув і половини – 45%. У тому числі житлово-комунальні підприємства 90,3%.  Наприклад, за теплову енергію усі споживачі сплатили підприємствам цьогоріч 79,1% проти 73,1% минулого року. За водопостачання та водовідведення – 92,3% проти 93,7%.  Читайте: Уровень оплаты коммуналки жителями Киевщины в феврале 2020 года составил 105,2% Перерозподіл бюджету Уряд і парламент працюють над перерозподілом бюджету. Вже відомо про значне скорочення коштів на культуру і спорт. Триває робота над доопрацюванням проєкту закону про внесення змін до державного бюджету. Відповідно, коли він буде затверджений Урядом і стане публічним, тоді обласна влада зможе прокоментувати і показники, які будуть закладатися в ці зміни бюджетом і як вони вплинуть на обласний.  Читайте: Коронавірус на Київщині: визначено спецумови поховання померлих від хвороби  Фото: коллаж KVКиевVласть

Київська область в умовах пандемії ризикує збідніти на медичні кадри. Через низьку зарплатню, величезні навантаження та ризик захворіти на коронавірус з лікарень почали звільнятися медики та молодший персонал. Щоб якось урівноважити тривожну тенденцію, місцева влада обіцяє працівникам охорони здоров'я премії та додаткове фінансування. Поки баланс зберігати вдається, але загроза масових звільнень лишається.  Сухі цифри Як стало відомо KV, станом на 1 квітня 2020 року, за даними Департаменту охорони здоров’я Київської облдержадміністрації, в області налічується 30410 медичних працівників. З них лікарів — 5741, у тому числі 268 анестезіологів, 643 сімейних лікарів, 5 епідеміологів, 7 бактеріологів та 83 інфекціоністи.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Крім того, кількість медсестер — 10081 особа (плюс 839 медсестри екстреної медичної допомоги), молодших медсестер — 5979 (і 103 медсестри ЕМД). Таким чином, у відсотках укомплектованість штату в області складає 78,1%, середнім медперсоналом (медсестри) — 82,4%, молодшим медперсоналом — 91%.  За даними Національної служби здоров’я, утім, станом на 1 квітня в області налічується 144 лікарі-інфекціоністи та 82 анестезіолога (дитячих та дорослих). Заступник головного лікаря з медичної частини КНП Білоцерківської міської ради "Білоцерківська міська лікарня №1" Анатолій Масло каже — конкретно у них дефіцит кадрів відчувається гостро:  “Є велика напруга і з кадрами, маємо всього три дієвих анестезіологів, недостатньо медсестер. Персонал має вже достатній вік, а молодь не поспішає влаштовуватися на роботу. А техніка і персонал — це дві складові, які мають бути на першому плані в забезпеченні лікарні”.  Просять залишитися Як зазначає директор департаменту ОЗ КОДА Максим Іонов, ситуація з кадрами станом на сьогодні, як і у всій країні, складна — це м’яко кажучи. І вона із приходом епідемії не покращилася.  “Питання залишається актуальним, дефіцит присутній. Очікуємо на заохочення — так, був прийнятий закон, але поки жодних механізмів заохочення на місцях не бачимо. Я знаю, що медпрацівники сьогодні-завтра отримають розрахунки по заробітній платні і будуть неприємно вражені. На місцях ніхто не розробляв питання 200-300%-ї надбавки, як це визначено в колишніх наказах МОЗ, чи в прийнятому на днях Законі. Поки процес дофінансування не відбувається.  Був старий наказ Мінпраці, який визначав роботу медпрацівників в умовах епідемії, йому 7 чи 8 років. Він передбачав 200-300% до посадового окладу для осіб, які працюють у контакті з інфікованими у період епідемії. Але як зараз забезпечити його реалізацію, невідомо. Потрібен реєстр медпрацівників, контактних осіб, немедичних працівників — водіїв, санітарок. Це треба враховувати. Ми маємо передбачати допомогу людям — її все одно треба надавати”, — вважає Іонов.  Мова йде про те, що 30 березня 2020 року Верховна Рада на своєму засіданні доручила Кабміну 300%-ву доплату до зарплати медиків, які беруть участь у ліквідації захворювання на коронавірусну інфекцію.  За прийняття законопроєкту №3275 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” в цілому проголосували 312 депутатів при мінімально необхідних 226.  Крім доплат, у документі передбачено звільнення від ПДВ обігу профільних ліків і медзасобів для боротьби з коронавірусом – для безперебійного постачання необхідних медикаментів і обладнання. Таким чином, ці товари мають подешевшати на 20%. Причому, дія пільги поширюватиметься і на медзасоби, устаткування і препарати, які ввозяться в Україну із-за кордону. Передбачено там і тимчасове скасування обов’язкової реєстрації виробниками антисептиків продукції в Міністерстві охорони здоров’я – для якомога швидшого налагодження виробництва таких засобів усіма охочими. Також встановлено нульовий акциз на таку спиртовмісну продукцію.  Як повідомила пресслужба президента України 31 березня за підсумками щоденної селекторної наради Володимира Зеленського з представниками уряду та державних відомств, які залучені до запобігання поширенню коронавірусної хвороби, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що з квітня медикам збільшать оплату праці. Про які конкретно суми йдеться, голова уряду не уточнив. "Нам ніколи чекати, медики вже працюють на передовій, і оплата їхньої праці має бути відповідною вже зараз, а не через тиждень чи через місяць", – зазначив Зеленський. Додатково було порушено питання фінансування лікарень та медиків, особливо тих, хто залучений до догляду за хворими на COVID-19. “Оскільки більшість українських лікарень уклали договори з Національною службою здоров’я України, то вони отримають звідти повне фінансування. До того ж, ми розробили механізми додаткового фінансування лікарів – до 300% тим, хто задіяний у лікуванні коронавірусу, та до 200% – іншим. Лікарі зараз на передовій. Вони борються за життя українців”, – наголосив Президент. Голова постійної комісії з питань охорони здоров’я Київської обласної ради Наталія Бігарі каже: медики за крок від того, щоб полишати свої місця. Є надія на парламент, який ухвалить збільшення зарплат, премій та інших надбавок в умовах нинішньої ситуації. “Нестача медсестер складає близько 25%. Заяви [на звільнення] пишуться, але керівники стараються вмовити людей лишитися. Що стосується зарплати, премій, доплат — на засіданні парламенту мають прийняти законопроєкт про додаткову зарплату медикам. Я гадаю, що парламент в таких умовах стовідсотково його підтримає. Ці кошти у разі прийняття будуть виділені з держбюджету.  Я хочу сказати, що якби сьогодні міста, райони не виділили свої кошти і не організували роботу, а чекали, коли щось прийде зверху, то коронавірус накрив би усю країну вже давно. І витягувати всі кошти з місцевих бюджетів неправильно. Утім, не всі райони та міста в області виділяли кошти — гроші, перш за все, якщо й пішли, то на засоби індзахисту та обладнання.  Я за те, щоб медикам платили, але щоб не перекладали це на місцеві бюджети. Нехай Кабмін з парламентом покажуть свою роботу і знайдуть кошти на медицину. Що ж до процедури, зазвичай місцеві органи самоврядування повинні збирати сесію і розподіляти субвенцію, але у таких умовах, згідно регламенту, кошти можна проводити рішенням бюджетної комісії. Можливо, парламент прийме спрощену процедуру виділення та використання медичної субвенції. У них іншого шляху немає”, — каже Бігарі. “Є поодинокі випадки звільнення, але масових випадків я не бачив. Утім, така загроза існує, оскільки такого масового сприяння медпрацівникам засвідчити не можу. Так, є окремі організації та особи, які допомагають медикам, — розповідає директор департаменту ОЗ КОДА Іонов. — Але нещодавно я чув про те, що починають боятися підвозити медиків через те, що вони контактують із інфікованими і "розносять заразу". Чув про проблеми в Укрзалізниці із підвозом медпрацівників через таку ж причину. Зокрема, такі випадки, я чув, були у Ніжині Чернігівської області — залізниця висадила медиків; і в нашій області — мені телефонували з одного з київських медзакладів і говорили про конфлікти їх обласних працівників із залізницею: їм відмовили у посадці на електричку. Цей прикрий факт може перерости у загальнодержавний скандал. Такі речі треба передбачати і терміново вирішувати на рівні держави”, — каже Максим Іонов. На місцях  Можновладці на місцях запевняють: у багатьох районах поки не спостерігають масових фактів написання заяв на звільнення. Наприклад, голова Баришівської райради Володимир Гуменюк запевнив журналістів, що у їхньому районі ситуація з медичними кадрами стабільна. “Таких випадків, щоб хтось мав наразі бажання звільнитися, немає. Щоденно особисто спілкуюся з персоналом. Засоби індивідуального захисту закуповуємо як з місцевого бюджету, так і за допомогою меценатів. Селищна рада виділила на боротьбу з коронавірусом 400 тис. гривень. На позачерговій сесії плануємо виділити ще додаткові кошти на засоби захисту, харчування. За рахунок власних ресурсів наразі шиємо захисні костюми багаторазового і одноразового використання, для цього купили спеціальну медичну тканину. Наші медики забезпечені, плануємо стимулювати і матеріально. Якщо у когось і виникають такі ситуації, то, можливо, якраз через непорозуміння і відсутність належних засобів захисту. Якщо у нас і виникне подібне, то головні лікарі будуть особисто проводити роз'яснювальні бесіди. Наші головні лікарі на своїх місцях: як керівник налаштує команду, так вона і буде працювати. Все залежить від керівного складу, який і контролює психоемоційний стан своїх працівників, не доводячи до паніки”, — говорить він.  Фото:  В Баришівському районі власноруч виготовляють захисні костюми Також поки що ситуація стабільна і в Броварському районі, центральна лікарня якого визначена однією із опорних в області.  “У центральній районній лікарні немає проблеми масового звільнення, лише одна працівниця пішла у декретну відпустку. Мобілізували медперсонал, який працював у школах та дитячих садочках. Організували пропускний режим, проводимо дезінфекцію, у тому числі кварцовими лампами. Роздільний вхід та вихід для лікарів і пацієнтів, у інфекційному відділенні також окремо. Машини екстреної допомоги, які привозять пацієнтів у інфекційне відділення, також обробляємо. Все організовано”, — розповів голова Броварської райради Сергій Гришко.  Запевняють, що стримують ситуацію, і у Києво-Святошинському районі. Там медики опорної центральної лікарні та первинної ланки отримують щомісячні премії.  “Відповідно до інформації від керівництва ЦРЛ та закладів надання первинної медичної допомоги, жодних звільнень та масових відпусток через епідемію коронавірусу серед медичних працівників у Києво-Святошинському районі не було. Що стосується заохочень для медиків, то у Києво-Святошинському районі діє Програма “Місцевих стимулів для медичних працівників, які надають первинну медико-санітарну допомогу”, яка дає можливість запобігти відтоку кадрів у медичних закладах району. Відповідно до Програми, медики з місцевого бюджету щомісяця отримують премію, розмір якої складає 140% від посадових окладів без урахування усіх надбавок до них.  Окрім того, завдяки прийняттю районною радою Програми надання медичних послуг населенню Києво-Святошинського району Київської області, понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення на 2020 рік, у Києво-Святошинському районі вдалося зберегти функціонування відділення невідкладної медичної допомоги, що, відповідно, зберегло робочі місця для медиків. Бюджет програми – близько 11 млн гривень, який при потребі буде збільшений”, — розповів голова Києво-Святошинської райради Дмитро Гусятинський.  У деяких районах медики все ж почали писати заяви на звільнення, в інших поки вдається стримувати ситуацію, але через низькі зарплати та недостатню кількість засобів захисту, представники самоврядування не виключають, що спеціалісти почнуть йти. А от у Васильківському районі медичні працівники масово писали заяви на звільнення, оскільки не хотіли ризикувати життям.  “До головного лікаря центральної лікарні надходять заяви на звільнення від працівників — лікарів, медсестер, санітарок. Їх не можна засуджувати, ми розуміємо, що зарплатня маленька, не кожен готовий ризикувати. У деяких родини наполягають на звільненні. Особливо ті, хто у високій групі ризику. Я думаю, така проблема актуальна для всієї України. Але намагаємось вмовляти не звільнятися, шукатимемо кошти для надбавки. Сподіваємось, що все буде добре. Поки не йдеться про сотні таких випадків, але десятки — так. Декому на період складної ситуації надаємо відпустки. Але у лікарні є “костяк” персоналу, які сказали, що до останнього будуть стояти і лікувати пацієнтів. Ми спілкуємось, контролюємо ситуацію”, — говорить голова Васильківської райради Наталія Баласинович.  За словами голови Кагарлицької райради Івана Семцова, їхні районну та Переяславську лікарні МОЗ визначив як спеціалізовані заклади на Правобережжі і ЛІвобережжі, які будуть здатні прийняти інфікованих пацієнтів із супутніми хворобами та ускладненнями під час другої хвилі COVID-19. В лікарні є інфекційні бокси на 20 осіб – таке мають лише дві лікарні в області. Вони робилися ще за радянськими стандартами з окремими входами на кожну палату. Наразі лікарня не забезпечена належною кількістю захисних засобів і новина про прийняття значної кількості хворих, на 150 ліжок, викликала хвилю занепокоєння серед медичного складу лікарні. Є вже і перші добровольці на звільнення.  “Ми отримали 20 захисних костюмів на первинку і 40 – на вторинну медицину. Цього вистачить днів на 4-5. Наразі повноцінне забезпечення ми ще не отримали, але поставлені в чергу, очікуємо. Медики дуже схвильовані цією ситуацією, панікують, адже не хочуть наражати себе на небезпеку. Дві санітарки пенсійного віку, які перебувають в зоні ризику, вже написали заяву на звільнення. Є і лікарі, особливо молодь, які також мали намір написати заяви. Медиків намагаємося вмовляти, проводимо необхідну роботу, попереджаємо, що вони приймали присягу і є військовозобов'язаними. Заспокоюємо, що виділено кошти на закупівлю необхідного захисту, матеріальну допомогу. Наразі знімаємо кошти із захищених статей і направляємо також на лікарню. Місто виділило 140 тис. гривень. Уряд пообіцяв збільшити фінансування на медицину. Але наскільки це буде ефективним, наразі важко сказати”, – зазначив він. Голова Вишгородської райради Ростислав Кириченко розповів, що вони шукають способи збільшити фінансування для підвищення зарплат, аби уникнути звільнень.  “Наразі ми думаємо, яким чином підвищити медпрацівникам зарплати, аби вони залишались працювати. Запитуємо, скільки лікарі хочуть і будемо дивитись, на скільки зможемо підняти виплати. Велика проблема у тому, що працівники первинної ланки отримують 15-20 тисяч гривень, а вторинної — 4 тисячі. Тому багато спеціалістів перейшло на “первинку”. Щодо звільнень розмови йдуть вже півтора року. Хоча ми і так їм доплачуємо”, — резюмував він. За словами Олександра Поляруша, заммера Білої Церкви, де розташовані дві опорні лікарні та пологовий будинок, медичні працівники йдуть у відпустки за власний рахунок, особливо молоді спеціалісти.  “У місті проблеми з кадрами, як і у більшості інших, і не лише з медичними. Всі переживають за власне здоров'я. Ті, у кого є діти, хочуть на цей час бути вдома, молоді спеціалісти відстоюють права і йдуть у відпустки на 15 днів, не дивлячись на всю цю ситуацію. Так, масового звільнення немає, але є такі, що прагнуть цього. На сьогоднішній день, якщо в медзакладах немає хворих, всі тримаються своїх робочих місць, а як тільки з’являються хворі, то бажання працювати немає. Кожен захищає себе, як може, підстраховує. А щоб не виникали такі ситуації, держава має бути зацікавлена у вирішенні таких нагальних проблем як, наприклад, надати подвійну чи потрійну оплату праці. Але цього немає, а санітарка отримує всього 4 тисячі. А це перша незахищена категорія. У лікарнях навіть немає тієї необхідної кількості захисних костюмів. Міська рада виділяла кошти на засоби захисту, але ж місто не може повністю закрити всі прогалини, саме держава має піднімати економіку”, — говорить він. Як зазначив голова Фастівської районної ради Геннадій Сиваненко, у районі жодний лікар не відмовився працювати, але є поодинокі проблеми з технічним персоналом. “Не зважаючи на те, у яких умовах лікарі працюють, як волонтери, з мізерною заробітною платнею у розмірі близько 5 тис. гривень, жоден не відмовився працювати. Всі консолідувалися. Так, є питання у середовищі технічних працівників, середнього медичного персоналу, де є значна загроза звільнень і які писали заяви чи пішли у відпустку за свій рахунок. Але це поодинокі і поточні процеси. Масових звільнень лікарів немає і це заслуга головного лікаря, який правильно проводить роботу з колективом, який розуміє складність цієї ситуації. Також забезпечуємо лікарню засобами захисту, відгукнулися на допомогу у цьому напрямку і місцеві підприємці”, — зазначив він. За словами голови Миронівської райради Валентини Усик, забезпечивши медперсонал засобами захисту, звільнень вдалось поки уникнути. “Лікарі були налякані, коли не мали необхідних засобів захисту. Наразі ми забезпечили їх усім необхідним, тому поки не було заяв на звільнення. Є 40 захисних костюмів, замовили ще 50 багаторазових. До того ж, хворих у районі немає. В усіх, хто повернувся з-за кордону, взяли мазки і відправили на обстеження, інфікованих не виявлено. Якщо ситуація погіршиться, ми підготували 25 ліжок у боксованому відділені і 10 — у відділенні невідкладної медичної допомоги. Наявні 9 апаратів ШВЛ, чекаємо на додатковий. Тому ситуація контрольована, але усі стурбовані”, — говорить вона.  Як зазначив голова Тетіївської ОТГ Руслан Майструк, поки проблеми зі звільненнями немає, але не виключено, що медпрацівники задумаються про це.  “Центр первинної медико-санітарної допомоги працює у нормальному режимі. Про масові звільнення у центральній лікарні поки не йдеться. На перший час вони забезпечені усіма необхідними засобами захисту. Допомагають підприємці, співпрацюємо. Але я не виключаю, що медпрацівники можуть почати звільнятися”, — сказав він.  Ситуація в країні Проблема навантаження на медичну сферу – одна з найтяжчих в період пандемії. Київщина у цьому плані не є винятком. Відомі випадки звільнень на Харківщині, у Кременчуці, Львові. У Тернопільській області у Монастириському районі кілька працівників серед сестринського персоналу написали заяви на звільнення після того, як в районі 25 медиків інфікувалися коронавірусом SARS-CoV-2. Про це розповів заступник голови Монастириської РДА Павло Дронь.  У самому Тернополі з інфекційного відділення Тернопільської лікарні швидкої допомоги  звільнилися 8 лікарів. 30 березня 2020 року о 10-й годині ранку працівники інфекційного відділення Житомирської міської лікарні №1 виклали фото у фейсбуці з підписом (орфографія збережена): "Весь колектив інфекційного відділення міста Житомир пише заяви на звільнення в зв'язку з несправедливим звинуваченням в корупції та поборах працівників відділення і з неможливістю виконувати свої функціональні обов'язки!” У багатьох лікарнях, пишуть в мережі, вже з'явилися попередження "про зміну умов оплати праці" з 1 квітня цього року. Лікарям не можуть передбачити зарплатню, а обіцяти можуть – тільки “мінімалку”, тобто, 4,7 тисячі гривень на місяць.  Причина, на яку посилаються керівники клінік, які оголосили про зниження зарплат, — початок другого етапу медреформи з 1 квітня цього року, пишуть ЗМІ. Головне нововведення — зміна схеми фінансування. Зараз лікарні отримують медичну субвенцію, яка в тому числі, покриває витрати на комуналку і зарплати. Але з 1 квітня субвенції не стане (залишать тільки 60% від минулорічного показника) і почнуть платити за кожен пролікований випадок за спеціальними тарифами, нещодавно затвердженими Кабміном. Самі медики називають ці тарифи явно заниженими. "У законі про Медгарант зазначено, що в розрахунок вартості тарифів повинна закладатися зарплата лікаря на рівні в 250% від середньої по країні за попередній рік, тобто, близько 27 тисяч гривень", — пояснив голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я Сергій Кубанський.  На первинці, яку реформували в минулому році, зарплати багатьох сімейних лікарів зросли до 18-20 тисяч гривень. За словами аналітика в сфері охорони здоров'я Асоціації міст України Світлани Осташко, на 2-3 тисячі гривень збільшилися також зарплати полтавських лікарів (пілотний проєкт по новій схемі фінансування там уже йде). Заступник голови правління Українського лікарського товариства Костянтин Надутий вважає, що все може виявитися ще гірше — деякі лікарні не зможуть платити навіть мінімалку, тому будуть змушені переводити докторів на часткову зайнятість і скорочувати "зайвий" медперсонал:  Експерти вже лякають наслідками: лікарі стануть масово звільнятися, а лікарні — закриватися. Пацієнтам доведеться ж платити за лікування зі своєї кишені ще більше, ніж зараз. Хоча влада, навпаки, обіцяє що з початком другого етапу медреформи усі послуги для громадян стануть безкоштовними.  Нагадаємо, на засіданні уряду 18 березня 2020 року було прийнято постанову про введення режиму надзвичайної ситуації в Київській області. Воно засноване на прийнятому раніше рішенні обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки. Читайте: Кабмин ввел режим чрезвычайной ситуации на Киевщине (видео)  Пізніше Міністерство охорони здоров'я визначило перелік 240 опорних лікарень для госпіталізації пацієнтів з коронавірусною інфекцією. У Київській області приймати хворих з COVID-19 готові дев'ять обласних і районних лікарень в Білій Церкві, Броварах, а також Васильківському, Яготинському і Києво-Святошинському районах. Читайте: На Киевщине определили 9 опорных больниц для лечения больных COVID-19 Станом на ранок 31 березня в Київській області офіційно підтверджено 57 випадки захворювання на коронавірус. За кількістю випадків Обухівщина і Києво-Святошинський район — на першому місці. Тим часом у окремих населених пунктах даних районів виставлені контрольно-пропускні пункти, в’їзд та виїзд з яких суворо обмежений. Влада закликає людей дотримуватися вимог карантину і дає роз’яснення як ховати померлих від хвороби. Читайте: Коронавірус на Київщині: визначено спецумови поховання померлих від хвороби Фото: коллаж KV КиевVласть

Станом на 30 березня в Київській області зафіксовано 57 випадків захворювання COVID-19 — за три дні захворіло ще 16 чоловік, серед них є діти. Один одужав, але померли троє. За кількістю зафіксованих випадків Обухівщина і Києво-Святошинський район — на першому місці. У найбільшому осередку інфекції в області – смт. Козин поки немає нових хворих. В адміністрації тим часом розглядають можливість відкрити деякі продуктові ринки, але із жорсткими протиепідемічними обмеженнями. Про це KV стало відомо за підсумками онлайн-брифінгу в.о. голови Київської ОДА Василя Володіна. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Поточна епідеміологічна ситуація Як повідомив т.в.о. голови Київської ОДА Василь Володін, за даними Центру громадського здоров’я, у Київський області станом на ранок березня 2020 року офіційно підтверджено 57 випадків захворювання на коронавірус.  З них 19 — в Обухівському районі, смт Козин, с. Романків, м. Українка ( в т.ч. 2 дитини), 12 — у Києво-Святошинському р-ні (м. Вишневе, м. Боярка, с. Лісники, с. Гатне, с. Дмитрівка, с. Софіївська Борщагівка, с. Тарасівка); 6 — у м. Бориспіль; 3 — у м. Біла Церква; 3- у м. Бровари; 2 — м. Обухів; 2 -м. Ірпінь; 2 — у Васильківському районі, с. Рославичі; 1 — у Бориспільському районі, с. Гнідин, 1– у смт Ворзель; 1 — у м. Гостомель; 1 — у м. Буча; 1 — у Білоцерківському районі, с. Фурси; 1 — у Броварському районі, с. Зазим’є; 1 — у Ставищенському районі, смт. Ставище; 1 — у Макарівському районі, с. Мостище. З них на стаціонарному лікуванні 20 осіб, на амбулаторному лікуванні (самоізоляції) 37. Одужало — 1. Померло — 3.  За віком захворілих: 1–10 років — 3,5 %; 11–20 років — 3,5%; 21–30 років — 8,8%; 31–40 років — 24,5%; 41–50 років — 35 %; 51–60 років -19,2%; 61–70 років — 1,8%; понад 70 років — 3,5%. Підозру на зараження мають 223 осіб. Місцерозташування їх наступне: Обухівський, Києво-Святошинський, Броварський, Бориспільський, Вишгородський, Макарівський, Фастівський, Васильківський, Бородянський, Переяслав-Хмельницький, Баришівський, Рокитнянський, Білоцерківський, Яготинський райони;, с. Коцюбинське; м. Біла Церква; м. Буча; смт Ворзель, смт Іванків, м. Гостомель, м. Буча м. Ірпінь. Встановлено медичне спостереження за 567 контактними особами. Читайте: За сутки в Украине зафиксировано 120 новых случаев заболевания COVID-19  Інфіковані населені пункти можуть ізолювати Встановлені згідно рішення КОДА контрольно-пропускні пункти в’їзду–виїзду в смт Козин та село Лісники, де зареєстрована найбільша кількість захворілих на коронавірус, продовжують діяти. За останні три доби немає жодного нового випадку захворювання в цих населених пунктах, повідомляють в КОДА.  “Ми бачимо, що такі заходи вкрай необхідні і обмеження працює. Сподіваємося, що в цих населених пунктах і надалі не буде поширення інфекції. Не виключено, якщо на території області виникнуть нові осередки масового ураження. У такому разі ми будемо вводити більш суворі обмеження.  Наразі ми попередньо розглядаємо місто Бориспіль, у якому 6 підтверджених випадків. Але поки що такого рішення не приймалося”, — додав Володін. Закупівлі експрес-тестів продовжуються На перший час засобами індзахисту за інформацією КОДА забезпечені всі інфекційні лікарні. Чергова партія з Китаю надійде до Київської області до кінця тижня. Також область отримає свою частину з південно-корейської поставки — 100 тисяч ПЛР-тестів, які передбачається ввезти до України. Набір цієї тест-системи містить усі необхідні компоненти для полімеразної ланцюгової реакції, тому при його використанні немає потреби в додаткових реагентах. Саме тестування за цими ПЛР-тестами триває 105-120 хвилин. “Продовжуємо закуповувати експрес-тести, призначені для швидкого діагностування коронавірусу, та засоби індивідуального захисту медиків. Можу з упевненістю сказати, що вони є у всіх інфекційних лікарнях, частину з них я особисто відвідав і перевірив, в частині з них перевірку робили мої заступники та керівники департаментів. Щодо поставок засобів захисту та тестів — це не остаточні поставки, і зараз ми працюємо над тим, щоб кожен лікар мав відповідно всі необхідні засоби захисту в достатній кількості”.  Також станом на 31 березня до міських та районних управлінь соцзахисту населення області було направлено соціальних допомог на суму 871 млн гривень, що дало змогу забезпечити 720 тис. осіб, які потребують державної соціальної підтримки. З цієї суми на виплату пільг та субсидій направлено 168 млн гривень для 162 889 осіб.  Чи відкриють ринки?  Постановою Головного державного санітарного лікаря дано рекомендації органам виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо можливості відкриття продуктових ринків, якщо в населення є проблеми з доступом до харчових продуктів.  Водночас ця можливість пов'язана з дотриманням ряду вимог і умов, а саме: торгувати можуть лише зареєстровані оператори ринку харчових продуктів; на 20 кв.м торгівельної площі може знаходитися виключно 1 відвідувач; у черзі покупці мають дотримуватися дистанції 1,5 м; персонал має бути у захисних масках та рукавичках. Також мають виконуватися протиепідемічні заходи: для ринків вихідного дня відстань між місцями торгівлі має бути не менше 3 метрів.  “На сьогодні в нас заборонена діяльність усіх ринків на території області; це рішення приймалося згідно з законом обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, відповідно правоохоронці забезпечують виконання цього рішення… Потрібно провести аналіз щодо того, які саме ринки зможуть забезпечити дотримання належних умов, якими силами і засобами забезпечуватиметься контроль за їх виконанням. Держпродспоживслужба надасть нам свої висновки і ми плануємо розглянути це на наступному засіданні обласної комісії, і в рішення про закриття ринків будуть внесені корективи”, — зазначає Володін. Читайте: Минздрав открывает продуктовые рынки (документ)  Як збільшують кількість апаратів ШВЛ В Україні не існує власного виробництва апаратів штучної вентиляції легень. Наразі на державному рівні вирішується питання відновлення виробництва в одній із областей.  “Ми прекрасно розуміємо, що ці апарати нам потрібні, м'яко кажучи, на вчора. Ми їх закупаємо і вони є іноземного виробництва”, – відмітив Володін.  За даними в.о. голови КОДА, наразі в інфекційних відділеннях Київщини є 204 апарати ШВЛ. 1 квітня було укладено договір на купівлю ще 46 апаратів за кошти обласного бюджету. Така кількість обладнання забезпечить лікарні на середньому рівні.  Крім того, питанням закупівлі апаратів займається окремо Антикризовий штаб допомоги Київщині. Кількість таких апаратів стане відома після укладання договорів.  Читайте: Опорні лікарні Київщини чекають на 50 апаратів для вентиляції легень Він також відмітив, що дійсно багато часу у КОДА забирає боротьба із коронавірусною інфекцією, але водночас інші завдання, які має адміністрація, також виконуються. Продовжуються будівництва і жоден розпочатий проєкт не був зупинений.  Нова амбулаторія у Крюківщині У селі Крюківщина Києво-Святошинського району зведено будівлю амбулаторії площею 415 кв.м, проєкт пройшов експертизу, проведено необхідні тендери, але для її відкриття необхідно 13 млн гривень. Володін зазначив, що розпорядження голови КОДА від 2018 року за погодженням з МОЗ затверджено план спроможної мережі надання первинної медичної допомоги Київської області, який передбачає 928 амбулаторій, до якого в тому числі входить амбулаторія у Крюківщині.  Питання щодо її будівництва не розглядалось за відсутністю відповідного подання керівника закладу охорони здоров'я та керівника органу місцевого самоврядування.  Cубвенція на будівництво закладів охорони здоров'я у сільській місцевості із державного бюджету на 2020 рік розподілена у повному обсязі відповідно до пріоритетних напрямів, які затверджені в області. При доведенні додаткового фінансування КОДА розгляне можливість включення цього об'єкта до переліку.  Інфекційне відділення у місті Українка Місцеві жителі побоюються, що відділення може не бути відкрито вчасно через відсутність фінансування. За інформацією органів місцевого самоврядування, цей об'єкт фінансується з районного бюджету, замовником будівництва виступає Обухівська районна лікарня. Термін закінчення реалізації проєкту – 30 квітня 2020 року. Роботи там здійснюються відповідно до календарного графіку виконання робіт і фінансування проєкту на сьогоднішній день забезпечено.  Скільки людей повернулося з-за кордону В Київську область за даними КОДА було евакуйовано з-за кордону 1182 мешканця Київщини. Всі вони надали згоду на самоізоляцію шляхом підписки, що покладає на них конкретні зобов'язання, яких вони мають дотримуватись. Невиконання цих зобов'язань тягне за собою відповідальність. Контроль за дотриманням режиму самоізоляції покладено на правоохоронні органи. Читайте: Коронавірус на Київщині: визначено спецумови поховання померлих від хвороби  Фото: коллаж KV КиевVласть