Історичний код Вишгорода - моніторинг крізь століття
Минулого року Вишгородським історико-культурним заповідником за підтримки Українського культурного фонду був реалізований грантовий проєкт “Історико-культурна спадщина Вишгородщини: QR –кодування, моніторинг, апробація й популяризація” в рамках якого 22 об'єкти давнини були марковані інформаційними табличками з QR-кодами, що відсилають на офіційний сайт Заповідника, де міститься докладна інформація про ці артефакти.
QR-код – код швидкого реагування.
Код швидкого реагування (Quick Response Code, скорочено – QR-код) був розроблений у 1994 році для автомобільної промисловості. Та, уже в 2000 році поширився й на інші галузі, завдяки можливості вмістити багато інформації. У музейній справі його вперше використали у Великобританії у 2011 році в художній галереї Дербі у проєкті QRpedia. Автори проєкту, поєднавши експонати галереї з текстами Вікіпедії, дали змогу відвідувачам галереї зчитати код експонату. Він зчитувався автоматично з налаштувань смартфона і переходив на відповідну статтю з потрібною інформацією у Вікіпедії.
Сьогодні цим методом користуються культурні установи майже усього світу, розміщуючи коди як на експонатах всередині музеїв, так і на архітектурних та археологічних комплексах, де вони доповнюють основну інформаційну табличку або схему. Туристи охоче користуються кодами якщо хочуть більше дізнатися про той чи інший об’єкт. Україна теж не пасе задніх. У великих містах запроваджують QR-кодування в туристичній та культурній сферах.
Нові технології в малому місті
Для малих міст і сільської місцевості QR-кодування поки що новинка. І саме цю новинку впровадив у межах проєкту “Історико-культурна спадщина Вишгородщини: QR-кодування, моніторинг, апробація й популяризація” Вишгородський історико-культурний заповідник, який став одним з переможців серед 74 проєктних заявок на конкурсну програму “Український культурний моніторинг” (УКФ).
Восени минулого року жовті таблички з QR-кодами з’явилися на історичних пам’ятках Вишгорода. Тож тепер у туристів та мешканців міста є можливість дізнатися багато цікавого про історію рідного краю, завантаживши через цей код на свій телефон. Якщо смартфон сучасний, у ньому вже встановлено сканер, програмне забезпечення на основі OC Android – сканування відбувається автоматично. Тим, у кого телефон старіший, але в ньому є камера, потрібно спочатку скачати з інтернету і завантажити безкоштовну програму для зчитування кодів. Далі процедура дуже проста – підносиш камеру смартфона на “квадрат” з кодом, й інформація миттєво завантажиться на телефон, відкривай і полинай у світ історії.
Стежками князів і ремісників
Історія славетної Вишгородщини сягає глибини тисячоліть. Місто на високих пагорбах дніпровського правобережжя вперше згадується в літописі від 946 року. Град Ольжин, як свого часу називали заміську резиденцію княгині Ольги, Вишгород був улюбленим місцем відпочинку і філософських роздумів київських князів – Олега, Ігоря, Святослава, Ярослава Мудрого, який тут працював над своєю “Руською правдою”, а Володимир Мономах саме тут написав “Повчання дітям”.
На цій землі відбувалися важливі історичні події, у яких гартувався український народ, формувалися засади державності й культурні традиції.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Вишгород був великим феодальнім замком, наймогутнішою фортецею давніх часів і визначним ремісничим центром. Наявність високоякісних глин зумовило створення осередку гончарства, де археологами виявлені рештки житлових і господарських приміщень, залишки горнів. А колекція кераміки, знайдена на цій території складає десятки тисяч уламків і цілі вироби. Саме цей гончарний осередок – найбільше досліджений в Україні. Дитинець, Посад, Вали, Ремісничі квартали… Тут колись вирувало бурхливе життя. Вишгородська земля багата на археологічні знахідки.
На жаль, при незайманих ландшафтах, тільки вони й збереглися у тому вигляді, у якому були в давньоруські часи, а прадавні споруди були зруйновані, не збереглися артефакти давньоруських часів. А всім цікаво – де ж місце поховання князів Бориса і Гліба, де давні вали й рови, де мури фортеці? Про це з подивом запитують шанувальники старовини, дивлячись на цілком сучасне місто. Історія тут на кожному кроці, але біда в тому, що вона не показана зовні. Без візуального підтвердження важко щось пояснити.
Тепер же історія відкривається завдяки 22 табличкам з QR-кодами встановленими на історико-культурних пам’ятках – визначних об’єктах міста та району. І все це завдяки команді Заповідника, що реалізувала грантовий проєкт з QR-кодування. Для малих територій, зокрема для Вишгородського району, це справжнє відкриття. Доречно зауважити, що тут відразу подбали про антивандальний захист, встановивши таблички з алюмінієвого композитного матеріалу із захисним шаром з акрилу.
Історико-культурна спадщина в урбанізованому середовищі
“Мета проєкту, – говорить директор ВІКЗ, кандидат історичних наук Влада Литовченко, – зробити Вишгород туристично привабливим містом з промаркованими об’єктами історико-культурної спадщини. Ідея QR – кодування давно вже назріла, адже в місті з великим і дуже цікавим історичним минулим наочно залишилось небагато об’єктів. Вишгородський історико-культурний заповідник власне і був тією установою, яка запропонувала та згенерувала цю ідею й втілила її в життя. Ми колегіально вирішили, що впровадження нових технологій, встановлення QR-кодів на знакових об’єктах надасть місту нового поступу в залученні молоді, в зацікавленості туристів.
Унікальність Вишгорода полягає в тому, що він складається із сучасного міста – будинків та вулиць, якими ходять люди, і того історичного, культурного та археологічного надбання, що лежить під їхніми ногами. Це дві реальності, які ми своїм проєктом намагалися поєднати.
Робота над проєктом велася паралельно в декількох напрямках: відібрано об’єкти культурної спадщини Вишгородщини, згенеровано QR-коди, які відсилають до відповідних статей на сайті ВІКЗ, розміщено генеровані QR-коди на інформаційних табличках поряд з історичними об’єктами, створено віртуальну карту з використанням ресурсів Googl maps та wikimapia. Проведено апробацію використання системи “Відвідувач – QR – код – електронний ресурс сайт ВІКЗ”.
У рамках проєкту вийшов у світ іміджевий альбом “Старожитності Вишгородщини”, у якому презентується історико-культурне надбання Київського Полісся як унікального комплексу пам’яток і визначних місць. Це науково-популярне видання розраховане на поціновувачів історії, зацікавлених у вивченні минулого України і Київщини, фахівців музейної справи та краєзнавців.
Попри те, що проєкт мав наукове підґрунтя, було багато чого цікавого й позапрограмного. І серед таких творчих моментів, особливо хочу відмітити виготовлення власної марки проєкту. Унікальність її в тому, що в наш час це єдина марка з діючим QR- кодом. Укрпошта зацікавилась цією маркою і взяла її в роботу.
Завдяки проєкту, висвітлюється давня історія Вишгородщини. Нашу команду запалювала, зігрівала й давала сили думка, про потрібність нашої справи. Ми надихали один одного й знаходили підтримку серед таких же небайдужих до історії краю представників адміністрації, керівників установ міста, звичайних містян.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Одна з ознак небуденності проєкту те, що його з ентузіазмом підтримали визначні особистості України – науковці, дослідники, історики, музейники, діячі культури й мистецтва, за допомогою яких було створено фільм “Проєкт QR-кодизації історико-культурної спадщини Вишгородщини” і розміщено його в YouTube”.
Сучасному місту – інноваційні технології
Першими, хто випробував на практиці роботу Заповідника, були вихованці Вишгородського районного Центру художньої творчості дітей, юнацтва та молоді “Дивосвіт”, які взяли участь у цікавому квесті “Доторкнись до історії”. Дівчата й хлопці переміщувалися схилами і пагорбами міста, шукали потрібні об’єкти, фотографували на свої смартфони історичну пам’ятку, зчитували з табличок QR-коду потрібну інформацію й надсилали до штабу коротке повідомленні про об’єкт. Найвправніші були нагороджені цікавими призами й прогулянкою на катері по Київському водосховищу. Не дивлячись на те, що страшенно втомилися, юні вишгородці були у захваті від того, що їхнє рідне місто стало таким крутим, запровадивши сучасні інноваційні технології.
Ксенія Уткіна, “Школа журналістики” ВРЦХТДЮМ “Дивосвіт”, переможець Міжнародного фестивалю “Прес-весна на Дніпрових схилах” і конкурсу “Журналістське розслідування/дослідження “Київ крізь призму журналістики”
