Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
2 квітня 2020 г. 09:00
Раздел: Тексти
Медперсонал лікарень на Київщині звільняється через низькі зарплати та небезпеку COVID-19
Київська область в умовах пандемії ризикує збідніти на медичні кадри. Через низьку зарплатню, величезні навантаження та ризик захворіти на коронавірус з лікарень почали звільнятися медики та молодший персонал. Щоб якось урівноважити тривожну тенденцію, місцева влада обіцяє працівникам охорони здоров'я премії та додаткове фінансування. Поки баланс зберігати вдається, але загроза масових звільнень лишається.
Сухі цифри
Як стало відомо KV, станом на 1 квітня 2020 року, за даними Департаменту охорони здоров’я Київської облдержадміністрації, в області налічується 30410 медичних працівників. З них лікарів — 5741, у тому числі 268 анестезіологів, 643 сімейних лікарів, 5 епідеміологів, 7 бактеріологів та 83 інфекціоністи.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Крім того, кількість медсестер — 10081 особа (плюс 839 медсестри екстреної медичної допомоги), молодших медсестер — 5979 (і 103 медсестри ЕМД). Таким чином, у відсотках укомплектованість штату в області складає 78,1%, середнім медперсоналом (медсестри) — 82,4%, молодшим медперсоналом — 91%.
За даними Національної служби здоров’я, утім, станом на 1 квітня в області налічується 144 лікарі-інфекціоністи та 82 анестезіолога (дитячих та дорослих).
Заступник головного лікаря з медичної частини КНП Білоцерківської міської ради "Білоцерківська міська лікарня №1" Анатолій Масло каже — конкретно у них дефіцит кадрів відчувається гостро:
“Є велика напруга і з кадрами, маємо всього три дієвих анестезіологів, недостатньо медсестер. Персонал має вже достатній вік, а молодь не поспішає влаштовуватися на роботу. А техніка і персонал — це дві складові, які мають бути на першому плані в забезпеченні лікарні”.
Просять залишитися
Як зазначає директор департаменту ОЗ КОДА Максим Іонов, ситуація з кадрами станом на сьогодні, як і у всій країні, складна — це м’яко кажучи. І вона із приходом епідемії не покращилася.
“Питання залишається актуальним, дефіцит присутній. Очікуємо на заохочення — так, був прийнятий закон, але поки жодних механізмів заохочення на місцях не бачимо. Я знаю, що медпрацівники сьогодні-завтра отримають розрахунки по заробітній платні і будуть неприємно вражені. На місцях ніхто не розробляв питання 200-300%-ї надбавки, як це визначено в колишніх наказах МОЗ, чи в прийнятому на днях Законі. Поки процес дофінансування не відбувається.
Був старий наказ Мінпраці, який визначав роботу медпрацівників в умовах епідемії, йому 7 чи 8 років. Він передбачав 200-300% до посадового окладу для осіб, які працюють у контакті з інфікованими у період епідемії. Але як зараз забезпечити його реалізацію, невідомо. Потрібен реєстр медпрацівників, контактних осіб, немедичних працівників — водіїв, санітарок. Це треба враховувати. Ми маємо передбачати допомогу людям — її все одно треба надавати”, — вважає Іонов.
Мова йде про те, що 30 березня 2020 року Верховна Рада на своєму засіданні доручила Кабміну 300%-ву доплату до зарплати медиків, які беруть участь у ліквідації захворювання на коронавірусну інфекцію.
За прийняття законопроєкту №3275 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” в цілому проголосували 312 депутатів при мінімально необхідних 226.
Крім доплат, у документі передбачено звільнення від ПДВ обігу профільних ліків і медзасобів для боротьби з коронавірусом – для безперебійного постачання необхідних медикаментів і обладнання. Таким чином, ці товари мають подешевшати на 20%. Причому, дія пільги поширюватиметься і на медзасоби, устаткування і препарати, які ввозяться в Україну із-за кордону. Передбачено там і тимчасове скасування обов’язкової реєстрації виробниками антисептиків продукції в Міністерстві охорони здоров’я – для якомога швидшого налагодження виробництва таких засобів усіма охочими. Також встановлено нульовий акциз на таку спиртовмісну продукцію.
Як повідомила пресслужба президента України 31 березня за підсумками щоденної селекторної наради Володимира Зеленського з представниками уряду та державних відомств, які залучені до запобігання поширенню коронавірусної хвороби, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що з квітня медикам збільшать оплату праці. Про які конкретно суми йдеться, голова уряду не уточнив.
"Нам ніколи чекати, медики вже працюють на передовій, і оплата їхньої праці має бути відповідною вже зараз, а не через тиждень чи через місяць", – зазначив Зеленський.
Додатково було порушено питання фінансування лікарень та медиків, особливо тих, хто залучений до догляду за хворими на COVID-19.
“Оскільки більшість українських лікарень уклали договори з Національною службою здоров’я України, то вони отримають звідти повне фінансування. До того ж, ми розробили механізми додаткового фінансування лікарів – до 300% тим, хто задіяний у лікуванні коронавірусу, та до 200% – іншим. Лікарі зараз на передовій. Вони борються за життя українців”, – наголосив Президент.
Голова постійної комісії з питань охорони здоров’я Київської обласної ради Наталія Бігарі каже: медики за крок від того, щоб полишати свої місця. Є надія на парламент, який ухвалить збільшення зарплат, премій та інших надбавок в умовах нинішньої ситуації.
“Нестача медсестер складає близько 25%. Заяви [на звільнення] пишуться, але керівники стараються вмовити людей лишитися. Що стосується зарплати, премій, доплат — на засіданні парламенту мають прийняти законопроєкт про додаткову зарплату медикам. Я гадаю, що парламент в таких умовах стовідсотково його підтримає. Ці кошти у разі прийняття будуть виділені з держбюджету.
Я хочу сказати, що якби сьогодні міста, райони не виділили свої кошти і не організували роботу, а чекали, коли щось прийде зверху, то коронавірус накрив би усю країну вже давно. І витягувати всі кошти з місцевих бюджетів неправильно. Утім, не всі райони та міста в області виділяли кошти — гроші, перш за все, якщо й пішли, то на засоби індзахисту та обладнання.
Я за те, щоб медикам платили, але щоб не перекладали це на місцеві бюджети. Нехай Кабмін з парламентом покажуть свою роботу і знайдуть кошти на медицину. Що ж до процедури, зазвичай місцеві органи самоврядування повинні збирати сесію і розподіляти субвенцію, але у таких умовах, згідно регламенту, кошти можна проводити рішенням бюджетної комісії. Можливо, парламент прийме спрощену процедуру виділення та використання медичної субвенції. У них іншого шляху немає”, — каже Бігарі.
“Є поодинокі випадки звільнення, але масових випадків я не бачив. Утім, така загроза існує, оскільки такого масового сприяння медпрацівникам засвідчити не можу. Так, є окремі організації та особи, які допомагають медикам, — розповідає директор департаменту ОЗ КОДА Іонов. — Але нещодавно я чув про те, що починають боятися підвозити медиків через те, що вони контактують із інфікованими і "розносять заразу". Чув про проблеми в Укрзалізниці із підвозом медпрацівників через таку ж причину. Зокрема, такі випадки, я чув, були у Ніжині Чернігівської області — залізниця висадила медиків; і в нашій області — мені телефонували з одного з київських медзакладів і говорили про конфлікти їх обласних працівників із залізницею: їм відмовили у посадці на електричку. Цей прикрий факт може перерости у загальнодержавний скандал. Такі речі треба передбачати і терміново вирішувати на рівні держави”, — каже Максим Іонов.
На місцях
Можновладці на місцях запевняють: у багатьох районах поки не спостерігають масових фактів написання заяв на звільнення.
Наприклад, голова Баришівської райради Володимир Гуменюк запевнив журналістів, що у їхньому районі ситуація з медичними кадрами стабільна.
“Таких випадків, щоб хтось мав наразі бажання звільнитися, немає. Щоденно особисто спілкуюся з персоналом. Засоби індивідуального захисту закуповуємо як з місцевого бюджету, так і за допомогою меценатів. Селищна рада виділила на боротьбу з коронавірусом 400 тис. гривень. На позачерговій сесії плануємо виділити ще додаткові кошти на засоби захисту, харчування. За рахунок власних ресурсів наразі шиємо захисні костюми багаторазового і одноразового використання, для цього купили спеціальну медичну тканину. Наші медики забезпечені, плануємо стимулювати і матеріально. Якщо у когось і виникають такі ситуації, то, можливо, якраз через непорозуміння і відсутність належних засобів захисту. Якщо у нас і виникне подібне, то головні лікарі будуть особисто проводити роз'яснювальні бесіди. Наші головні лікарі на своїх місцях: як керівник налаштує команду, так вона і буде працювати. Все залежить від керівного складу, який і контролює психоемоційний стан своїх працівників, не доводячи до паніки”, — говорить він.
Фото: В Баришівському районі власноруч виготовляють захисні костюми
Також поки що ситуація стабільна і в Броварському районі, центральна лікарня якого визначена однією із опорних в області.
“У центральній районній лікарні немає проблеми масового звільнення, лише одна працівниця пішла у декретну відпустку. Мобілізували медперсонал, який працював у школах та дитячих садочках. Організували пропускний режим, проводимо дезінфекцію, у тому числі кварцовими лампами. Роздільний вхід та вихід для лікарів і пацієнтів, у інфекційному відділенні також окремо. Машини екстреної допомоги, які привозять пацієнтів у інфекційне відділення, також обробляємо. Все організовано”, — розповів голова Броварської райради Сергій Гришко.
Запевняють, що стримують ситуацію, і у Києво-Святошинському районі. Там медики опорної центральної лікарні та первинної ланки отримують щомісячні премії.
“Відповідно до інформації від керівництва ЦРЛ та закладів надання первинної медичної допомоги, жодних звільнень та масових відпусток через епідемію коронавірусу серед медичних працівників у Києво-Святошинському районі не було. Що стосується заохочень для медиків, то у Києво-Святошинському районі діє Програма “Місцевих стимулів для медичних працівників, які надають первинну медико-санітарну допомогу”, яка дає можливість запобігти відтоку кадрів у медичних закладах району. Відповідно до Програми, медики з місцевого бюджету щомісяця отримують премію, розмір якої складає 140% від посадових окладів без урахування усіх надбавок до них.
Окрім того, завдяки прийняттю районною радою Програми надання медичних послуг населенню Києво-Святошинського району Київської області, понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення на 2020 рік, у Києво-Святошинському районі вдалося зберегти функціонування відділення невідкладної медичної допомоги, що, відповідно, зберегло робочі місця для медиків. Бюджет програми – близько 11 млн гривень, який при потребі буде збільшений”, — розповів голова Києво-Святошинської райради Дмитро Гусятинський.
У деяких районах медики все ж почали писати заяви на звільнення, в інших поки вдається стримувати ситуацію, але через низькі зарплати та недостатню кількість засобів захисту, представники самоврядування не виключають, що спеціалісти почнуть йти.
А от у Васильківському районі медичні працівники масово писали заяви на звільнення, оскільки не хотіли ризикувати життям.
“До головного лікаря центральної лікарні надходять заяви на звільнення від працівників — лікарів, медсестер, санітарок. Їх не можна засуджувати, ми розуміємо, що зарплатня маленька, не кожен готовий ризикувати. У деяких родини наполягають на звільненні. Особливо ті, хто у високій групі ризику. Я думаю, така проблема актуальна для всієї України. Але намагаємось вмовляти не звільнятися, шукатимемо кошти для надбавки. Сподіваємось, що все буде добре. Поки не йдеться про сотні таких випадків, але десятки — так. Декому на період складної ситуації надаємо відпустки. Але у лікарні є “костяк” персоналу, які сказали, що до останнього будуть стояти і лікувати пацієнтів. Ми спілкуємось, контролюємо ситуацію”, — говорить голова Васильківської райради Наталія Баласинович.
За словами голови Кагарлицької райради Івана Семцова, їхні районну та Переяславську лікарні МОЗ визначив як спеціалізовані заклади на Правобережжі і ЛІвобережжі, які будуть здатні прийняти інфікованих пацієнтів із супутніми хворобами та ускладненнями під час другої хвилі COVID-19. В лікарні є інфекційні бокси на 20 осіб – таке мають лише дві лікарні в області. Вони робилися ще за радянськими стандартами з окремими входами на кожну палату.
Наразі лікарня не забезпечена належною кількістю захисних засобів і новина про прийняття значної кількості хворих, на 150 ліжок, викликала хвилю занепокоєння серед медичного складу лікарні. Є вже і перші добровольці на звільнення.
“Ми отримали 20 захисних костюмів на первинку і 40 – на вторинну медицину. Цього вистачить днів на 4-5. Наразі повноцінне забезпечення ми ще не отримали, але поставлені в чергу, очікуємо. Медики дуже схвильовані цією ситуацією, панікують, адже не хочуть наражати себе на небезпеку. Дві санітарки пенсійного віку, які перебувають в зоні ризику, вже написали заяву на звільнення. Є і лікарі, особливо молодь, які також мали намір написати заяви. Медиків намагаємося вмовляти, проводимо необхідну роботу, попереджаємо, що вони приймали присягу і є військовозобов'язаними. Заспокоюємо, що виділено кошти на закупівлю необхідного захисту, матеріальну допомогу. Наразі знімаємо кошти із захищених статей і направляємо також на лікарню. Місто виділило 140 тис. гривень. Уряд пообіцяв збільшити фінансування на медицину. Але наскільки це буде ефективним, наразі важко сказати”, – зазначив він.
Голова Вишгородської райради Ростислав Кириченко розповів, що вони шукають способи збільшити фінансування для підвищення зарплат, аби уникнути звільнень.
“Наразі ми думаємо, яким чином підвищити медпрацівникам зарплати, аби вони залишались працювати. Запитуємо, скільки лікарі хочуть і будемо дивитись, на скільки зможемо підняти виплати. Велика проблема у тому, що працівники первинної ланки отримують 15-20 тисяч гривень, а вторинної — 4 тисячі. Тому багато спеціалістів перейшло на “первинку”. Щодо звільнень розмови йдуть вже півтора року. Хоча ми і так їм доплачуємо”, — резюмував він.
За словами Олександра Поляруша, заммера Білої Церкви, де розташовані дві опорні лікарні та пологовий будинок, медичні працівники йдуть у відпустки за власний рахунок, особливо молоді спеціалісти.
“У місті проблеми з кадрами, як і у більшості інших, і не лише з медичними. Всі переживають за власне здоров'я. Ті, у кого є діти, хочуть на цей час бути вдома, молоді спеціалісти відстоюють права і йдуть у відпустки на 15 днів, не дивлячись на всю цю ситуацію. Так, масового звільнення немає, але є такі, що прагнуть цього. На сьогоднішній день, якщо в медзакладах немає хворих, всі тримаються своїх робочих місць, а як тільки з’являються хворі, то бажання працювати немає. Кожен захищає себе, як може, підстраховує. А щоб не виникали такі ситуації, держава має бути зацікавлена у вирішенні таких нагальних проблем як, наприклад, надати подвійну чи потрійну оплату праці. Але цього немає, а санітарка отримує всього 4 тисячі. А це перша незахищена категорія. У лікарнях навіть немає тієї необхідної кількості захисних костюмів. Міська рада виділяла кошти на засоби захисту, але ж місто не може повністю закрити всі прогалини, саме держава має піднімати економіку”, — говорить він.
Як зазначив голова Фастівської районної ради Геннадій Сиваненко, у районі жодний лікар не відмовився працювати, але є поодинокі проблеми з технічним персоналом.
“Не зважаючи на те, у яких умовах лікарі працюють, як волонтери, з мізерною заробітною платнею у розмірі близько 5 тис. гривень, жоден не відмовився працювати. Всі консолідувалися. Так, є питання у середовищі технічних працівників, середнього медичного персоналу, де є значна загроза звільнень і які писали заяви чи пішли у відпустку за свій рахунок. Але це поодинокі і поточні процеси. Масових звільнень лікарів немає і це заслуга головного лікаря, який правильно проводить роботу з колективом, який розуміє складність цієї ситуації. Також забезпечуємо лікарню засобами захисту, відгукнулися на допомогу у цьому напрямку і місцеві підприємці”, — зазначив він.
За словами голови Миронівської райради Валентини Усик, забезпечивши медперсонал засобами захисту, звільнень вдалось поки уникнути.
“Лікарі були налякані, коли не мали необхідних засобів захисту. Наразі ми забезпечили їх усім необхідним, тому поки не було заяв на звільнення. Є 40 захисних костюмів, замовили ще 50 багаторазових. До того ж, хворих у районі немає. В усіх, хто повернувся з-за кордону, взяли мазки і відправили на обстеження, інфікованих не виявлено. Якщо ситуація погіршиться, ми підготували 25 ліжок у боксованому відділені і 10 — у відділенні невідкладної медичної допомоги. Наявні 9 апаратів ШВЛ, чекаємо на додатковий. Тому ситуація контрольована, але усі стурбовані”, — говорить вона.
Як зазначив голова Тетіївської ОТГ Руслан Майструк, поки проблеми зі звільненнями немає, але не виключено, що медпрацівники задумаються про це.
“Центр первинної медико-санітарної допомоги працює у нормальному режимі. Про масові звільнення у центральній лікарні поки не йдеться. На перший час вони забезпечені усіма необхідними засобами захисту. Допомагають підприємці, співпрацюємо. Але я не виключаю, що медпрацівники можуть почати звільнятися”, — сказав він.
Ситуація в країні
Проблема навантаження на медичну сферу – одна з найтяжчих в період пандемії. Київщина у цьому плані не є винятком.
Відомі випадки звільнень на Харківщині, у Кременчуці, Львові. У Тернопільській області у Монастириському районі кілька працівників серед сестринського персоналу написали заяви на звільнення після того, як в районі 25 медиків інфікувалися коронавірусом SARS-CoV-2. Про це розповів заступник голови Монастириської РДА Павло Дронь.
У самому Тернополі з інфекційного відділення Тернопільської лікарні швидкої допомоги звільнилися 8 лікарів. 30 березня 2020 року о 10-й годині ранку працівники інфекційного відділення Житомирської міської лікарні №1 виклали фото у фейсбуці з підписом (орфографія збережена): "Весь колектив інфекційного відділення міста Житомир пише заяви на звільнення в зв'язку з несправедливим звинуваченням в корупції та поборах працівників відділення і з неможливістю виконувати свої функціональні обов'язки!”
У багатьох лікарнях, пишуть в мережі, вже з'явилися попередження "про зміну умов оплати праці" з 1 квітня цього року. Лікарям не можуть передбачити зарплатню, а обіцяти можуть – тільки “мінімалку”, тобто, 4,7 тисячі гривень на місяць.
Причина, на яку посилаються керівники клінік, які оголосили про зниження зарплат, — початок другого етапу медреформи з 1 квітня цього року, пишуть ЗМІ. Головне нововведення — зміна схеми фінансування. Зараз лікарні отримують медичну субвенцію, яка в тому числі, покриває витрати на комуналку і зарплати. Але з 1 квітня субвенції не стане (залишать тільки 60% від минулорічного показника) і почнуть платити за кожен пролікований випадок за спеціальними тарифами, нещодавно затвердженими Кабміном. Самі медики називають ці тарифи явно заниженими.
"У законі про Медгарант зазначено, що в розрахунок вартості тарифів повинна закладатися зарплата лікаря на рівні в 250% від середньої по країні за попередній рік, тобто, близько 27 тисяч гривень", — пояснив голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я Сергій Кубанський.
На первинці, яку реформували в минулому році, зарплати багатьох сімейних лікарів зросли до 18-20 тисяч гривень. За словами аналітика в сфері охорони здоров'я Асоціації міст України Світлани Осташко, на 2-3 тисячі гривень збільшилися також зарплати полтавських лікарів (пілотний проєкт по новій схемі фінансування там уже йде).
Заступник голови правління Українського лікарського товариства Костянтин Надутий вважає, що все може виявитися ще гірше — деякі лікарні не зможуть платити навіть мінімалку, тому будуть змушені переводити докторів на часткову зайнятість і скорочувати "зайвий" медперсонал:
Експерти вже лякають наслідками: лікарі стануть масово звільнятися, а лікарні — закриватися. Пацієнтам доведеться ж платити за лікування зі своєї кишені ще більше, ніж зараз. Хоча влада, навпаки, обіцяє що з початком другого етапу медреформи усі послуги для громадян стануть безкоштовними.
Нагадаємо, на засіданні уряду 18 березня 2020 року було прийнято постанову про введення режиму надзвичайної ситуації в Київській області. Воно засноване на прийнятому раніше рішенні обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки.
Читайте: Кабмин ввел режим чрезвычайной ситуации на Киевщине (видео)
Пізніше Міністерство охорони здоров'я визначило перелік 240 опорних лікарень для госпіталізації пацієнтів з коронавірусною інфекцією. У Київській області приймати хворих з COVID-19 готові дев'ять обласних і районних лікарень в Білій Церкві, Броварах, а також Васильківському, Яготинському і Києво-Святошинському районах.
Читайте: На Киевщине определили 9 опорных больниц для лечения больных COVID-19
Станом на ранок 31 березня в Київській області офіційно підтверджено 57 випадки захворювання на коронавірус. За кількістю випадків Обухівщина і Києво-Святошинський район — на першому місці. Тим часом у окремих населених пунктах даних районів виставлені контрольно-пропускні пункти, в’їзд та виїзд з яких суворо обмежений. Влада закликає людей дотримуватися вимог карантину і дає роз’яснення як ховати померлих від хвороби.
Читайте: Коронавірус на Київщині: визначено спецумови поховання померлих від хвороби
Фото: коллаж KV
КиевVласть
12 березня 2020 г. 18:00
Раздел: Тексти
Олена Костенко: “Потрібно починати нову історію Державної архітектурно-будівельної інспекції”
В будівельній галузі розпочинаються кардинальні зміни. Державну архітектурно-будівельної інспекцію можуть найближчим часом ліквідувати та розбити на декілька органів. Рішенням Уряду від 11 березня було змінено керівництво відомства. Що ж наразі діється в Інспекції, які зміни вже відбулись та чого чекати далі? Про це і багато іншого ми поговорили з колишньою очільницею ДАБІ Оленою Костенко.
KV: Ви останні два місяці виконували обов’язки керівника ДАБІ і, мабуть, розраховували повноцінно очолити відомство. Скажіть для вас стало несподіванкою призначення Юрія Васильченка?
Олена Костенко: Коли тільки я подавала документи на конкурс, я знала, що буде жорстка конкуренція і була абсолютно готова до будь-якого повороту. Я увійшла у п’ятірку кандидатів, яких відбирали з понад 40 учасників і це вже успіх. Я і раніше казала, що незалежно від того чи очолюватиму ДАБІ, зміни, які я розпочала, вже не зупинити. Я дуже задоволена тими перемогами, які здобула лише за два місяці на посаді.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Про які перемоги йдеться?
Олена Костенко: Я прийшла в ДАБІ як антикризовий менеджер в найбільш складний для відомства час. ДАБІ рвали на шматки різні групи впливу, а його корумпованість була притчею во язицех. За цей короткий термін на посаді мені вдалося багато. По-перше, здолати корупцію в центральному апараті, започаткувати розгляд дозвільних справ в онлайн-режимі, також розпочати кадрові чистки в регіонах. По-друге, я налагодила продуктивний діалог і з забудовниками, і з громадськістю. Зверніть увагу, що кількість пікетів під ДАБІ в рази зменшилася. Це мабуть найголовніші досягнення.
KV: А можна детальніше про боротьбу з корупцією?
Олена Костенко: Я почала кадрове перезавантаження ДАБІ. Як в центральному Апараті, так і на регіональному рівні. Відсторонила керівників трьох Департаментів: нагляду та контролю, дозвільного та юридичного. До цього я вже провела попередній моніторинг стану справ і виявила певні проблеми, які і призводять до корупції. На дії цих чиновників неодноразово скаржилися громадськість, активісти та забудовники.
Крім того, було відсторонено керівників терорганів ДАБІ на Харківщині, Одещині, Запоріжжі, Херсонщині та Миколаївщині. Такої кількості скарг на роботу ДАБІ, скільки було в цих регіонах, годі шукати.
Ще одним важливим і найпершим кроком у боротьбі з корупцією стали онлайн-трансляції Комісії з розгляду питань, пов’язаних з реалізацією повноважень ДАБІ щодо дозвільних процедур.
Забудовники та громадськість могли особисто спостерігати як працює Комісія, на підставі яких документів приймаються рішення, або через які причини у видачі дозволу чи сертифікату замовнику будівництва відмовляють.
Ми запровадили на Комісії перегляд фотофіксації всіх об’єктів. Так можна на власні очі побачити реальний стан справ по кожному об’єкту. Наприклад, ми зіштовхувалися з випадками, коли забудовники подають об’єкти на прийняття в експлуатацію, хоча там ще незавершені будівельні роботи. З фото було видно, що на об’єкті, який нібито готовий до прийняття в експлуатацію, відсутнє забезпечення інклюзивності, на об’єкті ще йдуть будівельні роботи, об’єкт не відповідає проекту, відсутні відбійники на паркінгах, тощо.
Інфраструктуру також можуть подавати з порушеннями. Наприклад, є важливий об’єкт будівництва дороги, який подають на прийняття в експлуатацію. Але на фото неозброєним оком видно порушення антикорозійного покриття, порушення проєкту, відсутність розмітки. І таких зауважень багато. Такі об’єкти ми приймати просто не могли.
KV: Ви повідомляли, що в Інспекції є певні проблеми з ліцензіями. Діючі ліцензії на будівництво підлягають анулюванню. Як це сталося і що потрібно робити, щоб уникнути таких випадків?
Олена Костенко: Дійсно, ми зіштовхнулися з плачевними випадками, коли замовники будівництва звернулися за допомогою до компаній-посередників при оформленні документів на отримання ліцензій. Компанії заповнюють відповідні документи, подають до ДАБІ і отримують ліцензії. При цьому при перевірці виявляється, що дані у документах на отримання ліцензії не завжди є достовірними і не збігаються з реальним станом справ. А це вже є підставою для анулювання ліцензії.
Так стається, тому що законодавством не передбачено можливості перевірки фактичного стану матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення об’єкта, тощо під час видачі ліцензій у сфері будівництва. Тому ліцензія видається на підставі оформленої документації.
Хочу звернутися до представників будівельної галузі: відповідально ставтесь до оформлення документів для отримання ліцензії. Не шукайте корупційних шляхів “вирішення питань”. Просто готуйте пакет документів правильно та дотримуйтеся всіх вимог законодавства.
KV: Нещодавно Президент Володимир Зеленський заявив, що ліквідація Держархбудінспекції відбудеться вже в найближчі дні. Про ліквідацію відомства неодноразово говорили і в уряді. На скільки необхідна така кардинальна реформа?
Олена Костенко: На Державну архітектурно-будівельна інспекцію багато років надходили численні скарги і звинувачення в тотальній корупції. З такою оцінкою згодні і перші особи держави, які вважають, що проблему потрібно вирішувати радикальним шляхом, тобто ліквідацією відомства. І я повністю з ними погоджуюсь – ДАБІ потрібно ліквідувати.
Коли я прийшла в Інспекцію, то зрозуміла, що вона під зовнішнім управлінням. Я досі з цим борюсь. Взагалі, ідея ліквідації ДАБІ розпочалась з того, що Інспекції потрібна реорганізація. І саме ліквідація допоможе її здійснити, створити новий штат співробітників, які не будуть пов’язані з групами впливу. Наразі одне з найважливіших питань – це кадрове наповнення відомства.
Взагалі, на початку, ідея була в тому, щоб зробити ребрединг відомства. Тому що громадськість повинна забути слово ДАБІ, яке у всіх асоціюється з нездоланним корупційним монстром.
Часто чую від інвесторів, що їм складно прийняти рішення щодо будівництва об’єктів на території України. Легше купувати вже збудовані. І один з головних негативних факторів – це ДАБІ. Тобто абревіатуру нашої Інспекції вже знають і за кордоном. ДАБІ зазнала слави корумпованого органу, з яким неможливо співпрацювати і оформлювати документацію.
На мою думку, реформа ДАБІ повинна проводитись комплексно, разом з великою реформою взагалі всієї галузі містобудування. Однозначно можу сказати, що потрібно починати нову історію цього органу. Я думаю, остаточне рішення уряду щодо долі ДАБІ ми почуємо вже найближчим часом.
KV: Які ще зміни та нововведення відбулись в роботі відомства за той час, доки Ви були на посаді керівника?
Олена Костенко: Ми працювали у декількох напрямах щодо підвищення ефективності роботи ДАБІ.
Зокрема, йшла активна робота над імплементацією електронного документообігу, модернізацією роботи контактного центру ДАБІ, створенням телеграм-бота у форматі питання/відповідь, розробкою додаткового розділу (FAQ) для сайту ДАБІ з відповідями на типові запитання щодо архітектурно-будівельної діяльності Інспекції.
KV: Розкажіть більш детальніше про ці нововведення?
Олена Костенко: Що стосується електронного документообігу, то цього року ми планували імплементувати його на рівні центрального апарату, м. Києва та Київської області. З наступного бюджетного року орієнтувалися масштабувати електронний документообіг на всю Україну.
Я переконана, що таке програмне рішення дозволило б суттєво зменшити зловживання з реєстрацією та рухом документів в структурі Держархбудінспекції.
Щодо модернізації контактного центру ДАБІ, телеграм-бота та розділу (FAQ) для сайту ДАБІ, тут цікавіше.
Громадяни, забудовники та замовники контактують з Інспекцією декількома способами: через “гарячу лінію” контактного центру ДАБІ, поштовим та електронним листуванням та через Центри надання адміністративних послуг.
З вище перелічених способів, найпростіший для людини, яка звертається – це “гаряча лінія”. Однак, її технічний стан та застаріле обладнання змушує громадян довго очікувати на лінії або неодноразово перетелефоновувати.
Тому, для того, щоб покращити якість обслуговування, робочі місця операторів контактного центру ДАБІ ми планували обладнати професійним програмним забезпеченням. Це насамперед дозволило б зменшити кількість втрачених дзвінків, а також підвищити швидкість та якість надання відповідей. Крім того, можна було б проводити запис розмов для аналізу та контролю, фіксувати кількість звернень, інформацію про звернення та абонента, який телефонує, моніторити звернення, їх характер та категорії.
Паралельно ми встигли напрацювати близько 70 топових запитань, з якими найчастіше звертаються громадяни до контактного центру ДАБІ. Ці запитання стосуються: дозвільних процедур, ліцензування і архітектурно-будівельного контролю. Структурні підрозділи готували на них відповіді. В подальшому запитання/відповіді стали б основою для написання скриптів для операторів контактного центру, телеграм-боту та контентом для додаткового розділу (FAQ) на сайті ДАБІ.
Всі нововведення ми здійснювали для того, щоб зблизити суб’єктів архітектурно-будівельної діяльності з ДАБІ, а також оптимізувати роботу та підвищення ефективності відомства.
Такі впровадження сучасних технологій та модернізація роботи могли суттєво допомогти зменшити корупційні ризики та змінити ставлення громадськості до ДАБІ. Тому що Інспекція повинна стати органом, який якісно та своєчасно виконує покладені на неї повноваження, та швидкого реагує на виклики сьогодення.
KV: І все ж, не зважаючи на такі досягнення, ви вирішили не залишатися в ДАБІ?
Олена Костенко: Я пишаюся результатами своєї роботи і мені є що передати в гарні руки. В успіху подальших реформ в містобудівній галузі я впевнена, ними опікується уряд та Мінрегіон. Я залишаюся в команді і є багато напрямків, де я потрібна і зможу себе реалізувати. Я хочу подякувати усім, хто мене підтримував у боротьбі з системою. Можу подякувати і ворогам, які по-своєму мене надихали і не давали розслабитися. Ці два місяці в ДАБІ мені надовго запам’ятаються, але я щаслива, що вийшла переможницею у безлічі складних ситуацій, які тут виникали, а головне – я поставила ДАБІ на рейки, які ведуть до позитивних змін. КиевVласть
7 березня 2020 г. 10:26
Раздел: Новини
Радник Президента США Дональда Трампа Майкл Капуто підтримує налагодження неформального українсько-американського діалогу
У рамках “Діалогу про майбутнє: Україна-США” 03 березня у Вашингтоні відбулася зустріч української неурядової делегації з радником Президента США Дональда Трампа Майклом Капуто.
Про це KV стало відомо з релізу організаторів “Діалогу про майбутнє: Україна-США”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Це відомий і впливовий американський експерт у сфері медіа, політтехнолог. Він працював з кількома президентами США, наприкінці 1980-х рр. – з Рональдом Рейганом, на початку 1990-х – з Джорджем Бушем-старшим. Під час виборчої кампанії Дональда Трампа був його радником з питань комунікації.
Нещодавно вийшов документальний фільм “The Ukraine Hoax: Impeachment, Biden Cash, Mass Murder” (Український обман: імпічмент, гроші Байдена, масові вбивства), в якому представлено бачення подій в Україні впродовж кількох останніх років та взаємозв’язок з внутрішньополітичними процесами у США. Фільм отримав неоднозначіні відгуки, оскільки відображає переважно точку зору політиків Республіканської партії, які працюють з Україною та українськими політиками.
Під час зустрічі членів української делегації з Майклом Капуто були обговорені актуальні питання налагодження двосторонніх відносин між США та Україною в різних площинах.
Модератором зустрічі була керівник україської делегації Катерина Одарченко – відомий український політичний експерт, президент Інституту демократії та розвитку “Polita”, засновник SIC Group Ukraine, автор книги “Игра в выборы. Секреты политических коммуникаций”.
У процесі діалогу з американським експертом відбулися плідні дискусії та обмін думками з двох найважливіших блоків питань. Катерина Одарченко у своєму відеоблозі зазначила, що, на думку Майкла Капуто, внутрішньополітичними питаннями в Україні мають займатися і вирішувати їх самі українські політики.
До обговорення поглиблення двостороннього економічного співробітництва долучилися представники українського бізнесу, зокрема СЕО Міжнародних авіаліній України Євгеній Дихне, депутат Херсонської обласної ради Василь Федін, засновник компанії “Інкор групп” Руслан Тарпан.
За оцінкою Майкла Капуто, стан української економіки нагадує стільчик з трьома ніжками. Це хитка конструкція, сильна економіка не може базуватися лише на експорті кількох видів необробленої сировини. Необхідні потужні виробничі комплекси, тобто стілець з п’ятдесятьма ніжками замість трьох. В такому разі економічні контрагенти з усього світу будуть ставитися до України з повагою і не пропонуватимуть співпрацю на невигідних для України умовах.
Майкл Капуто підтримав позицію Катерини Одарченко щодо пріоритетності розвитку сільських територій в Україні, а не передчасного запровадження ринку землі. Під час зустрічі сторони досягли консенсусу щодо необхідності розробки і запровадження плану розвитку села в Україні. Чергову масштабну приватизацію в Україні пан Капуто також вважає не найкращою ідеєю, оскільки ці підприємства приносять державі дохід.
Оцінюючи стан взаємовідносин між США та Україною у політичній площині, Майкл Капуто зазначив, що Президент України Володимир Зеленський є цікавим феноменальним політиком з чистими помислами і чистим серцем, у чомусь він схожий на Дональда Трампа. Радник американського президента також повідомив, що уважно спостерігатиме за діяльністю глави української держави в політичній площині.
Міжнародний спостерігач, публіцист і правозахисник Андрій Бузаров та український адвокат Кирило Барашков, що спеціалізуються на міжнародній політиці, обговорили з Майклом Капуто формат реалізації мирного процесу в Україні, зокрема яку допомогу можуть надати США, та як вони можуть вплинути на незаконні збройні формування з метою дотримання основних принципів мирного врегулювання.
Американський експерт підкреслив, що Україна має з Росією кордон протяжністю майже 2 тис км, це більше, ніж протяжність державного кордону з країнами Євросоюзу. Виходячи з цього він порадив зосередитися на налагодженні політичних і економічних відносин з Євросоюзом, але при цьому не загострювати конфронтацію з Росією.
Члени української делегації, які займаються громадською діяльність та цікавляться екологічною політикою – зернотрейдер, аграрій Андрій Бобирь і директор готелю “Київ” Вікторія Туча звернули увагу американського експерта на вихід США з Празької кліматичної угоди щодо запобігання глобальним змінам клімату. Майкл Капуто зауважив, що представники Білого дому і Республіканської партії не до кінця вірять в загрозу глобальних змін клімату та ефективність міжнародних угод щодо збереження клімату.
Обговорюючи питання стійкого розвитку, налагодження двосторонніх контактів для розвитку спрятливовго бізнес-середовища, розширення взаємозв’язків між муніципалітетами депутати міської ради Кривого Рогу Сергій Смєлий, Київської обласної ради Олег Кищук, Київської міської ради Микола Легеза поцікавилися, який формат взаємодії є найоптимальнішим. Майкл Капуто зазанчив, що для цього необхідно розвивати контакти і надавати відповідне обґрунтвання для кожного конкретного проекту.
Дуже важливе для України питання залучення американських інвестицій в українську економіку поставили партнер міжнародної інвестиційної компанії Base Capital Management, член правління Української асоціації професіоналів у сфері GR та лобістів Тимур Чмерук, СЕО Міжнародних авіаліній України Євгеній Дихне, експерт в сфері міжнародних фінансових ринків, член ради директорів “Асоціації учасників біржових ринків” Михайло Рітчер. Майкл Капуто визнав, що Україна має певну токсичність для представників американського бізнесу внаслідок багатьох помилок, зроблених у минулому.
Водночас він порадив українським бізнесменам презентувати американським партнерам власні проекти та історії успіху, як великих, так середніх і малих компаній, громадських організацій. При цьому важливо знаходити правильних адресатів для надання такої інформації, які в правильному ключі розуміють ситуацію в Україні і можуть надати реальну допомогу і підтримку, незважаючи на різні скандальні історії про Україну. Капуто підкреслив, репутація країни має величезне значення для налагодження співпраці, тому українська влада завжди має про це пам’ятати.
За результатами зустрічі Катерина Одарченко наголосила, що обговорення було дуже продуктивним і корисним, вона подякувала Майклу Капуто за слушні поради і підтримку України на рівні американського політичного істеблішменту. На знак вдячності пану Капуто українська неурядова делегація презентувала мистецький альбом з репродукціями картин заслуженого художника України Володимира Козюка “Вінничина – серце України”.
“Діалог про майбутнє: Україна-США” – це двосторонній українсько-американський експертний неурядовий форум, який впродовж 01-05 березня проходить у США під егідою Інституту демократії та розвитку “Polita”, а також консалтингової компанії SIC Group Ukraine.
Офіційним партнером заходу є Base Capital Management, офіційним перевізником – Міжнародні авіалінії України (Ukraine International Airlines).
Фото: надані організаторами “Діалогу про майбутнє: Україна-США”
КиевVласть
28 листопада 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції”
Відсутність закону про обіг зброї серед цивільного населення несе в собі шалені ризики. По-перше, це стимулює корупцію в МВС. По-друге, десятки тисяч людей були незаконно засуджені до різних термінів позбавленні волі. По-третє, Україна втрачає великі кошти через відсутність легального ринку зброї для громадян. Про це в інтерв`ю КиевVласть розповів голова наглядової ради Української асоціації власників зброї (УАВЗ) Георгій Учайкін (на фото).
УАВЗ (*), за словами Георгія Учайкіна, сьогодні нараховує близько 20 тис. членів. “Я не буду приховувати, серед членів УАВЗ є представники не тільки МВС, а й інших силових структур. В кожній з них є нормальні люди, котрі розуміють, для чого ми це робимо”, – каже голова наглядової ради УАВЗ.
УАВЗ проводить багато заходів – навчальних та об`єднуючих, на кшталт “Gun open day”. Члени асоціації мають певні бенефіти при купівлі зброї – знижки та дисконти. Крім того, УАВЗ свого часу виступила засновником “Українського легіону”, через який пройшли тисячі громадян України.
Але головне завдання УАВЗ сьогодні – це захист своїх членів від свавілля з боку правоохоронних органів. І асоціації є що розповісти про спротив нахабству, корупції та відвертому беззаконню, який системно чинять і силові, і судові органи влади.
Проте головною метою УАВЗ останні роки є прийняття закону про зброю для цивільних осіб, який наведе лад в цій сфері та надасть громадянам України право на збройний захист свого життя та майна, а також життя своїх рідних та близьких.
В розмові з KV Георгій Учайкін роз'яснив, чому законопроект “Про зброю” (№1222) є правильним та чим шкідливий альтернативний законопроект (№1222-1). Крім того, голова наглядової ради УАВЗ розповів про економічні та безпекові перспективи від прийняття законопроекту №1222 й наголосив, що його відсутність рано чи пізно призведе до шаленого валу справ проти України в Європейському суді з прав людини.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Більшість людей вважають, що у нас є закон про зброю. Чим насправді зараз врегульовано для громадян обіг зброї, її придбання, використання?
Георгій Учайкін: Весь обіг зброї серед цивільного населення наразі регулюється внутрішнім наказом МВС №622 від 21 серпня 1998 року. Цей документ застарів з усіх точок зору. І це визнають навіть в МВС.
Наказ грубо порушує вимоги Конституції, а свіже рішення суду від жовтня 2019 року (про скасування одного з пунктів наказу МВС №622, – KV) по справі члена УАВЗ Кирила Сударикова (йому було анульовано дозвіл на зброю на підставі того, що він не пустив правоохоронців о 22 годині до себе додому, – KV) додатково переконало нас, що є судді, котрі розуміють, про що йдеться.
Ч. 7 ст. 92 Конституції, основного закону прямої дії, визначає правовий режим власності: вся власність має регулюватись виключно законом. В той же час, якщо людина за власний кошт хоче придбати/набути у власність мисливську зброю, то процес придбання регулюється не законом, а наказом МВС!
Про це знав і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, і його міністр юстиції Павло Петренко. Ми втомились судитись із Мінюстом через те, що вони не визнають незаконним наказ №622. Вони (МВС, – KV) напишуть за 15 хвилин нісенітницю, а ти потім роками це в судах оскаржуй. Ми в деяких справах вже дійшли навіть до Верховного суду – ці справи тривали три, чотири роки.
Зараз закону не існує, існує наказ. І ми сподіваємось, що закон врешті-решт з’явиться. Тим більше, що зараз відверто непоганий законопроект вже зареєстровано у ВРУ. Проте, навіть за сприятливих умов, цей процес займе не менше року. А за несприятливих – може розтягнутись.
KV: В минулому скликанні Ради був негативний досвід з законопроектом №1135-1 про зброю, котрий подали ще наприкінці 2014 року. Серед його авторів було, мабуть, 30 депутатів різних фракцій. Але не було навіть розгляду в комітетах.
Георгій Учайкін: Не було, бо гальмували як могли.
KV: А для чого тоді реєстрували? Для хайпу?
Георгій Учайкін: Ні. Була домовленість, щоб ухвалити цей закон, але його за формальними причинами не реєстрували 10 місяців. Ходили і до Олександра Турчинова із тим законом, коли він ще був в.о. президента, ми чудом його зареєстрували, як альтернативний, 10 грудня 2014 року. До нас нісенітницю зареєстрував Сергій Каплін.
KV: Чи була хоч одна фракція у минулому складі парламенту, котра чітко казала, що вона за законопроект №1135-1?
Георгій Учайкін: Ні. За законопроект були “свободівці”, але в них не було фракції. Була ситуативна підтримка окремими народними депутатами від “Народного фронту”, “Радикальної партії” та “Блоку Петра Порошенка”. Більш того, Петро Порошенко тоді так вперся – і я не вірю, що через якийсь тиск з боку МВС, хоча не виключаю і певний тиск з їх боку.
KV: Можливо, Порошенко вперся через те, що лише 11% підтримували так звану легалізацію зброї й боявся електоральних втрат?
Георгій Учайкін: Вони завжди бояться електоральних втрат, але треба ж розуміти, що власники зброї – фундамент та запорука спокою в суспільстві, тільки вони здатні зупинити будь-яке свавілля. Звісно, що ще за часів Порошенка треба було створити робочу групу з фахівців і працювати в комітетах, але сталося, як сталося.
Проте локомотивом в таких питаннях має виступати суспільство. Воно має тиснути – через петиції, суди, законопроекти, обговорення. І головне – не давати, щоб все проходило кулуарно, журналісти мають висвітлювати аргументи. Тому що під наглядом преси багато речей політики змушені робити чесно.
Втім, тепер ситуація інша. Наш законопроект №1222 є вже основним. І подано ще альтернативний №1222-1.
За великим рахунком в цьому парламенті ми вже просунулись далі, ніж в попередньому – тоді ми не переконали навіть щось розглядати в комітеті, а зараз вже маємо цілу низку позитивних експертних висновків та пройшли Антикорупційний комітет ВРУ без зауважень. Створена і працює робоча група при правоохоронному комітеті, хоч щось почалось.
KV: В минулому під ВР проходили мітинги, коли законодавцям натякали, що слід розглянути законопроект. Найближчим часом плануються якісь подібні заходи?
Георгій Учайкін: Важливо розуміти, з чим ми маємо справу. ВР – це такий окремий організм, який живе за власними правилами . Принаймні та, під якою ми мітингували в 2015 році. Ми тоді вийшли тому, що вони (парламентарії, – KV) хотіли внести зміни в Конституцію не через референдум, як того вимагає законодавство, а самостійно.
І ми вийшли із пропозицією внести до Конституції право громадян на збройний захист себе і своєї країни – на кшталт Другої поправки до Конституції США, бо в той час наша перша петиція вже була майже підписана. Ми оголосили про свою акцію першими, але потім низка політичних сил вирішили також вийти зі своїми вимогами.
Ми дізнались, через свою службу безпеки, що під Радою може бути спекотно, і завчасно вивели своїх людей за півгодини до вибухів. Ми встигли передати свою вимогу офіційно через когось з депутатів – і пішли звідти. Але після того ми стали більш обережно ставитись до таких акцій, тому що провокації із власниками зброї просто робити. Хтось щось кине, щось вибухне, а звинувачувати будуть не тільки УАВЗ, а і всіх власників зброї.
У нас були акції під Вищою радою правосуддя, судами, Генеральною прокуратурою, Кабміном, ми постійно щось таке проводимо, щоб не давати їм спати. Але такі масштабні, як у 2015 році, ми робити не хотіли.
Сьогодні ВРУ трошки інша, до неї потрапили дві політичні сили, котрі у своїх програмах офіційно задекларували, що зобов’язуються законодавчо врегулювати обіг зброї в Україні – “Слуга народу” та “Голос”. Суто теоретично, вони здатні створити необхідну кількість голосів для ухвалення закону. Тому сьогодні шанс з’явився. І навіть, якщо цього разу не вдасться зламати опір, ми вже просунулись далі і зупинятись не збираємось.
KV: Якщо уявити собі, що в 2020 році Рада прийме законопроект №1222, що зміниться для простих громадян?
Георгій Учайкін: Протягом першого півріччя після прийняття цього закону знизиться рівень вуличної злочинності, щонайменше на 50%, і стане спокійніше. Бо закон про зброю спрямований не лише на врегулювання обігу зброю.
Це – ключовий інструмент, необхідний для підвищення рівня громадської безпеки, і в боротьбі з “чорним ринком” зброї. Він передбачає не тільки право громадян на збройний захист, а і врегулювання діяльності приватних охоронних компаній, в ньому величезна низка пов’язаних питань, які абсолютно прогнозовано зміцнять громадську безпеку.
Тому цей закон жодним чином не можна називати спрощено “про легалізацію зброї”.
KV: Чи “вільний обіг зброї”.
Георгій Учайкін: Термін “вільний обіг зброї” використовують лише хлопці в погонах, щоб навмисно лякати людей.
Законопроект №1222 регламентує абсолютно всі процеси, пов’язані з обігом зброї серед цивільного населення. Наприклад – в Кабміні не знають, як обкласти населення податками, на ФОПів тиснуть, а в той же час на підлозі лежить фактично бюджетоформуюча галузь. Уявіть – в країні немає жодного патронного заводу, не вистачає курсів з навчання власників зброї, стрілецьких комплексів, а в усіх країнах світу – це створення робочих місць та наповнення бюджету. Так створіть чіткі, зрозумілі, а головне законні правила і дайте бізнесу можливість цим зайнятись!
Відрегулюйте на рівні законів, ліцензій – і ви побачите, як підуть інвестиції, бо всі зацікавлені! Наведу приклад. Тільки в одному калібрі 9х19, найпопулярнішому пістолетному в Америці, цивільні на рік вистрілюють 2 млрд патронів. Заводи з виробництва боєприпасів в США працюють в три зміни, щоб задовольнити ринок. У нас було б аналогічно, хай і в 10, 20, 30 разів менше, бо Україна сама по собі менша.
Впевнено можу сказати, що тільки на роботі курсів з підготовки власників зброї роботу могли б отримати декілька десятків тисяч людей по всіх регіонах країни. А це – не тільки створення робочих місць, але і наповнення місцевих бюджетів.
Виникне потреба десь у 10 тис. інструкторів. А ще будуть задіяні й інші люди – юристи, медики, бухгалтера тощо. Так, ніхто одразу не відкриє 2 тис. курсів, але треба створити умови – і за 5 років ці курси відкриються.
Уявляєте собі масштаб антизброярського лобі, якщо, всупереч здоровому глузду, люди не йдуть на те, щоб підняти гроші, котрі лежать на підлозі? Напевно хтось від цього отримує такий зиск, який перекреслює всю логіку.
KV: Антизброярське лобі – це хто?
Георгій Учайкін: Насамперед МВС і афільована з ним одна зброярська мережа. Це дві руки антизброярського лобі.
KV: Інші гравці зброярського ринку?
Георгій Учайкін: Вони не такі потужні і знаходяться в залежному становищі. Хто видає ліцензії магазину? МВС. Хто видає ліцензії охоронній компанії? МВС. Однією рукою видають ліцензію, іншою тримають за горлянку. Це неправильно, це треба розносити по різних відомствах і ламати корупційну схему.
Наведу простий приклад. У вас є посвідчення водія. Це ж не право на автомобіль. Що обмежує вас від придбання будь-якої кількості автомобілів тієї категорії, котра зазначена у вас в правах? Виключно ваш гаманець.От і ми пропонуємо вчинити так само із власниками зброї.
У вас є посвідчення власника зброї певної категорії. І ви можете придбавати зброю, а не ходити кожного разу за дозволом. Чому ви маєте ходити за зеленим папірцем (дозвіл на придбання зброї, т.зв. “зеленка”, має зелений колір, – KV) кожного разу, коли побажали щось собі придбати? У вас така ж відповідальність, як за одну, так і за десять одиниць зброї. Але щоразу ви маєте приходити на уклін – і так кожні три роки.
Що відбувається насправді: людина думає, чи може вона не ходити кожні три роки через брак часу, щоб за неї це хтось зробив? Можна – за 200 баксів. Це корупція, яка продовжує зростати.
А треба зробити ясно й прозоро. Отримуєш посвідчення власника зброї з певною категорією. Іди й купуй, скільки тобі треба зброї, на яку видано дозвіл.
То чому держава у вигляді МВС тебе обмежує? Ти ж все одно пройшов навчання, заліки здав, був представник правоохоронних органів на іспиті, була відеофіксація. Чого ще треба?
KV: Це радянський рудимент.
Георгій Учайкін: Так, рудимент, котрий псує життя всій Україні. Це ж базовий інстинкт – інстинкт самозбереження. Щоб задовольнити цей інстинкт в 21 сторіччі – людям потрібна зручна вогнепальна зброя самозахисту, яку можна носити з собою, як колись носили сокири, ножі, шпаги.
Ще 200-300 років тому людину без зброї на вулиці вважали б самогубцем. А у нас зараз мільйони таких самогубців навколо ходять. За статистикою ГПУ з початку року до початку вересня в 2019 році в Україні було 5576 випадків умисного вбивства. Розбій – 1296 випадків. Умисне тяжке тілесне ушкодження – 1372 випадки, середньої тяжкості – 2003. До кінця року буде 8000 вбивств. Додайте тих, хто загинув від тяжких ушкоджень – 10000 людей в Україні вбивають щороку. За 28 років – 280 тисяч вбитих!
KV: Це, умовно кажучи, населення обласного центру – Чернігова чи Сум.
Георгій Учайкін: Якби за кожного вбитого віночки ставили обабіч дороги, як у випадках із загиблими в ДТП, то, напевно, якось наочно було б. А так – якась статистика.
KV: Отже, коли ВР прийме закон про зброю, а президент Володимир Зеленський підпише його, ми отримаємо безпеку?
Георгій Учайкін: Ну давайте поміркуємо. Ми отримаємо серйозну комбінацію: систему, яка готує майбутнього власника зброї, відповідального власника зброї (бо методологією все прораховано), зміни у діяльності приватних охоронних компаній, які мають право на зброю, причому ліцензію видає не МВС. Вони мають бути на зв’язку з Нацполіцією, і стають елементами громадської безпеки, як в Ізраїлі, коли охоронець знешкоджує терориста.
Це зменшує і навантаження на бюджет, бо частину хлопців у формі можна буде скоротити. І, відповідно, за півроку відсотків на 50 отримаємо зменшення вуличної злочинності. І цифри статистики від ГПУ можуть зменшитись вдвічі.
KV: Економічний ефект, про який говорили раніше, ви якось рахували?
Георгій Учайкін: Ні, бо ми не в бізнесі, хоча нас вперто намагаються в цьому звинуватити. Ми робимо це з інших міркувань. В нас є серйозні перестороги з питань майбутнього нашої країни, дітей, онуків.
Проте, ми можемо очікувати на відкриття близько 2 тис. закладів з підготовки власників зброї – за аналогією з учбовими закладами з підготовки водїів, яких зараз десь 2,5 тис. Відповідно, буде потрібна велика кількість тирів, стрілецьких комплексів. Навколо Києва має бути з десяток великих стрілецьких комплексів і ще, щонайменше, 30 тирів в столиці. Помножте це на всю країну.
Читайте: На 3 миллиона жителей в Киеве работают 12 тиров
З’явиться потреба в боєприпасах, в тюнінгу, в тому, щоб зброя потрапила в країну не на монопольних засадах, а на конкурентних. Швидше за все будуть побудовані заводи з виробництва боєприпасів та стрілецької зброї. Виникне ціла галузь, якої сьогодні фактично не існує.
Коли ми це зробимо, з`явиться наступне завдання – зміни до Конституції.
KV: Українська Друга поправка до Конституції за аналогією за американською: “Через те, що для безпеки вільної держави необхідне добре організоване ополчення, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися”?
Георгій Учайкін: Так. Це – надмета і ми це мусимо зробити.
KV: Як ви думаєте, коли суспільство при згадці про збройний захист не буде затуляти вуха, очі?
Георгій Учайкін: Ті, хто виступають проти, просто не потрапляли до ситуації, коли потрібен не те що пістолет, а хоча б газовий балончик. Але давайте розмірковувати логічно.
Через АТО за ці роки пройшли близько 500 тис. людей. Як думаєте, ці люди за право на збройний захист? Думаю, що так. А ще є просто власники зброї, мисливці, яких в Україні сотні тисяч. І це не рахуючи членів сімей всіх згаданих.
Думаю, що показник про 11% створено штучно і він не відповідає дійсності. Все залежить від того, як ставити питання: вільний обіг зброї, легалізація... Давайте запитаємо: чи хочете ви на законних правах придбати зброю самозахисту, чи довіряєте свій захист поліції? І одразу все зміниться, бо людина зрозуміє, що треба обирати: захищати себе законно але самостійно чи довіряти поліції.
Читайте: Задержаны полицейские, подозреваемые в пьяной стрельбе по ребенку в Переяслав-Хмельницком
Тому, на мою думку, сьогодні підтримка законопроекту №1222 набагато більша.
KV: А що скажете про альтернативний законопроект №1222-1, який теж подали народні депутати від “Слуги народу”?
Георгій Учайкін: Він має іншу філософію. Це за суттю – наказ МВС №622 у вигляді закону, яким пропонується дозволити громадянам володіти травматичною зброєю для громадян та приватних охоронних компаній і не більше.
Законопроект №1222-1 відкриває “скриньку Пандори”, бо травматична зброя не ідентифікується - і її масовий продаж призведе до шаленого сплеску злочинності.
KV: Хіба що гільзотека.
Георгій Учайкін: Щоб гарантовано ідентифікувати ствол, нам потрібні два елементи – гільза та куля, яка пройшла канал ствола і має відбитки. Ми можемо ідентифікувати ствол, якщо його продано офіційно. У випадку з травматичною зброєю одного елементу немає, бо на шматочку гуми ніяких відбитків не залишається. Якщо ж до того стріляють з револьверу і гільза залишається у каморі барабану, тоді взагалі нічого немає.
А що робити із тим, що в уяві людей травматична зброя не вбиває? Вбиває! Постріл впритул майже дорівнює пострілу з бойової, постріл в око чи скроню - смерть, кулі знаходять в легенях, в печінці. І це – травматична зброя. Так навіщо нам це потрібно? Що вони нам пропонують?
Якщо підходити фахово, вони не мають право нам пропонувати травматичну зброю, яка у всьому світі зветься less-lethal, тобто – менш летальна. Це має використовуватись виключно спецпідрозділами, і ми бачили, як вони із нею поводились під час масових заворушень.
Тоді що – знову нічого не пропонуємо людям, знову люди залишаються беззахисними? Врешті-решт, 5,5 тис. осіб загинуло від рук злочинців на вулицях. А скільки працівників правоохоронних органів загинуло за цей час при виконанні службових обов”язків?
KV: Можливо, людей 30?
Георгій Учайкін: Не знаю і не хочу на цьому спекулювати. Але правоохоронців з бойовою зброєю вбивають менше в сотні разів, ніж людей на вулицях. Чому нам, а не правоохоронцям пропонують травматичну зброю? Чи може люди зустрічають якихось інших злочинців? Нехай правоохоронці ходять із травматичною зброєю, щоб не вбивати злочинця, а судити його потім. Чому МВС такий варіант не влаштовує?
Законопроект №1222-1 концептуально не відповідає ані здоровому глузду, ані вимогам українських реалій.
Крім того, що робити із необлікованою зброєю, котру люди понакуповували на чорному ринку? В законопроекті №1222 ми передбачаємо механізм часткової постановки на облік того, що буде дозволено законом – через складну процедуру балістичної експертизи та проходження відповідних курсів.
А за законопроектом №1222-1 – хто відмовиться від свого бойового ствола на користь травматичного? Через це знову буде квітнути чорний ринок, знову МВС буде імітувати боротьбу із незаконним обігом зброї, а насправді – буде просто пиляти бюджет та заробляти на потоках.
Але ж і діти тих, хто сьогодні просуває законопроект №1222-1 можуть зустріти таких самих злочинців, як і інші! Може час це вже усвідомити?
KV: Ну, їх діти будуть мати зброю. Ще й нагородну, можливо.
Георгій Учайкін: Це неправильно, суспільство так не може розвиватись. Люди бачать рівень злочинності та Пашинського, який стріляє з нагородного пістолета, незрозуміло на яких підставах ним отриманого, а зараз ще намагається надати цьому ганебному вчинку політичне забарвлення. Аж соромно.
На мою думку, право нагороджувати зброєю будь-кого може бути лише у Президента України, решта силових відомств повинні мати право нагороджувати лише тих, хто офіційно працює в цих структурах.
Чому так? Тому що 50 тис. нагородних стволів вже по країні гуляє. Повірте, більшість з них вони тупо продали або роздали “своїм” за послуги.
Читайте: “Дело Пашинского“: прокуратура уверяет, что водитель ”заглохшего” микроавтобуса имеет статус свидетеля
KV: Тобто, статистика про 50 тис. нагородних стволів є?
Георгій Учайкін: Вони (МВС, – KV) всупереч навіть рішенням суду відмовляються повідомити, кого вони нібито “нагородили”, але ми вирахували, що вони видають щонайменше 2,5 тис. на рік, всі загалом. Тепер порахуйте, за 28 років незалежності, ще цифра буде більша.
KV: У когось їх два, п”ять, вісім...
Георгій Учайкін: Не будемо вказувати пальцем, але деякі з них отримували навіть автомат Томпсона, кулемет “Максим” та автоматичну зброю. В будь-якій країні світу за це би вже всі причетні до таких зловживань посадовці сиділи.
KV: Тобто, уточнюю, в законопроекті № 1222-1 є корупційні ризики?
Георгій Учайкін: Корупційні ризики там шалені.
KV: Крім прийняття закону, ще треба буде приймати зміни до Кримінального кодексу (КК)?
Георгій Учайкін: На цей час ст. 36 стаття КК вже гарантує нам право використовувати зброю для самозахисту в трьох випадках: коли вдираються до помешкання, коли нападає група осіб (два – це вже група) і коли на вас здійснюється озброєний напад.
Проте ми в своєму законопроекті 1222 теж запропонували деякі зміни до ст. 36, які на нашу думку покращать ситуацію.
Але у нас є окремий напрацьований законопроект по докорінних змінах до ст. 36, який ми намагались подати ще за часів Порошенка. Після ухвалення 1222 будемо намагатися і його зареєструвати. Проте, наголошую, і зараз є всі підстави сказати, що існуючої ст. 36 загалом буде достатньо. Якщо мені кажуть “посадять”, я згадую приклад з Антоном Фарбом: він захистив себе хоч і без пістолета, але з ножем від трьох нападників, його спробували посадити – і нічого з того не вийшло.
KV: З іншого боку, якщо пам’ятаєте справу Грациотова в Одесі, то його ледве витягнули.
Георгій Учайкін: Так, в той час судова практика часто ставала на бік нібито “постраждалого”. Але останнім часом все змінюється, згадайте хоча б випадок у Сухолуччі. Якщо хоч одна з трьох ознак, які я згадав раніше присутня, можна застосовувати зброю.
Читайте: Полиция “оправдала” предпринимателя из Киевщины, застрелившего грабителя из карабина
KV: Коли закон приймуть, ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) почне працювати на законних підставах?
Георгій Учайкін: Саме так. З’являється закон – і ст. 263 КК починає працювати так, як вона має працювати. Бо в ній сказано “без передбаченого законом дозволу”, а закону зараз немає.
KV: А скільки людей зараз вже засуджено за цією статтею?
Георгій Учайкін: З 2007 по 2018 роки – 52 тис. вироків. Але не всі сіли – хтось пішов на угоду зі слідством, хтось отримав умовне.
Та важливо розуміти, що всі ци вироки – антизаконні, бо не спираються на закон. Це окрема тема, бо це треба передавати до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) – і займатись тими прокурорами і суддями, котрі свідомо розуміли, що людину не можна карати за порушення неіснуючого закону, але все одно карали.
Хоча набагато простіше силовикам було б поставити в ультимативній формі вимогу ВР ухвалити закон, як необхідний інструмент в цій боротьбі.
KV: Звернення до ЄСПЛ були з цього приводу?
Георгій Учайкін: Не можу точно сказати. Здається, щось було, але не під нашим контролем. Були наші звернення на генпрокурора Юрія Луценка, які прогнозовано залишились без належної реакції
KV: ЄСПЛ зазвичай призначає від 3-5 тисяч євро компенсації. Якщо помножити на 50 тисяч...
Георгій Учайкін: Не всі 50 тисяч, звісно, звернуться. Але все одно ганебно: чому ми, як платники податків, маємо відшкодовувати злочинну діяльність прокурорів чи суддів? Все це б’є по кишені платників податків, тобто по нашій кишені.
KV: Як ви зараз оцінюєте кількість легальної та нелегальної зброї в Україні?
Георгій Учайкін: Якщо казати про стрілецьку, то кількість легальної – 2,5 млн одиниць, нелегальної – до 5 млн. Може цифра буде і більшою, але мене постійно критикують, що я лякаю захмарними цифрами, тому обмежимося тим, що кажуть міжнародні експерти.
Ніхто не хоче зрозуміти, що газовий або стартовий пістолет, який ввозиться сюди без ліцензії, за лічені хвилини переробляють на бойовий чи травматичний. Станом на 2013 рік мені один з дотичних до теми людей казав, що в Україну було завезено до 400 тис. стартових пістолетів Zoraki. Тобто, сотнями тисяч завозять стартові пістолети, які потім переробляють в травмат, або в бойовий. І це фактично так само необлікована зброя.
Читайте: С начала года в Киеве изъято более 50 переделанных под стрельбу боевыми патронами пистолетов
KV: МВС давала інформацію про обліковану зброю на рівні 800 тисяч.
Георгій Учайкін: Вони не володіють інформацією. Вони до 2004 року не мають статистики, бо фактично до цього року немає бази даних. Люди не продовжують дозвіл по 20 років – і ніхто до них не приходить. Взагалі, питанню обліку зареєстрованої зброї в нашому законопроекті приділена окрема увага.
Ще в МВС говорять, що крадуть травматичні пістолети у власників. Але насправді людина просто пише заяву, що пістолет загубив чи вкрали – і продовжує ним користуватись, щоб не платити хабарі. За травматичну зброю у нас тільки адміністративна відповідальність, якщо знайшли у вас без використання.
KV: В законопроекті №1222 холодну зброю виводять в принципі з класу зброї?
Георгій Учайкін: В цьому законопроекті немає поняття “холодна зброя”. Я взагалі не розумію, що таке холодна зброя. От виделка – холодна зброя? А столовий ніж? Як тільки я застосую його проти когось, він стає знаряддям злочину. У нас з вилами по парламенту бігали! Треба припиняти цю тему, бо потім починають хапати реконструкторів з їх незагостреними мечами.
KV: Часто наводять приклад закону про зброю у Молдові.
Георгій Учайкін: Молдова – це показник, хоч вона і маленька. Молдова також є красномовним показником в іншому. З 1994 року ухвалений закон про зброю (втратив чинність в 2013 році у зв`язку з прийняттям в 2012 році нового профільного закону, – KV). Їх раніше ніж нас почали без віз пускати до Європи. За вживанням алкоголю на душу населення вони випереджають Україну. При цьому нікого не вбивають, себе захищають. Чому молдавани не напилися і не перестріляли один одного, і чому українці так мають вчинити?
Приїхав до нас заступник міністра МВС Молдови, був круглий стіл. Він говорить: “Вам треба обов’язково в законі про зброю зазначити такий момент”. Я кажу, що у нас немає закону про зброю. Він не повірив! Запитує – як ми живемо?
Ще можна подивитись на Чехію. Там міністр внутрішніх справ став ініціатором поправки до Конституції, яка б надавала громадянам право на захист себе і країни від тероризму і зовнішньої агресії. Причому нижня палата парламенту вже ухвалила цю правку. Так це ж “міністр МВС здорової людини”!
Уявити собі, що у нас міністр внутрішніх справ виходить з такою ініціативою, я не можу. Хоча загрози для нас і загрози для Чехії порівнювати не можна.
Варто також подивитись на відповідні закони країн Балтії.
KV: Скільки країн в Європі, котрі не мають закону про зброю?
Георгій Учайкін: Україна – це Європа? Тоді одна. Більше нема. Всі мають закони. Жорсткіші, не жорсткіші, але мають. Наші громадяни живуть в тих країнах і із задоволенням виконують їх закони.
KV: В мене останнім часом часто відбувається ламання списів зі знайомими, пересічними громадянами, з приводу збройного самозахисту.
Георгій Учайкін: Завжди ставте своїм співрозмовникам одне питання: чи хотів би ти на законних підставах володіти зброєю самозахисту або ти цілковито довіряєш свій захист поліції? Ми свого часу навіть проводили опитування – 97% на 3%. У нас є підозра, що 3% – це співробітники поліції. Бо ніколи людина при своєму розумі не скаже, що вона довіряє поліції настільки, щоб довірити своє життя.
Можна провести ще одне порівняння. Нехай в Україні 10 чи 20 млн автомобілів і 2,5 млн зареєстрованої зброї. Із зареєстрованою зброєю трапляється може 100 випадків на рік. А з автомобілями? Ми бачимо, як напиваються і давлять – і автомобілі не вилучають і не забороняють. Людям такі речі треба пояснювати.
Люди не приміряють на себе ситуацію, коли їх за мобільний телефон перестріли і вдарили ножем чи арматурою. І тоді їх рідні спочатку збирають гроші на похорон, а потім не вистачає грошей, щоб утримувати дітей, навчати їх. І все це тому що люди не усвідомлюють, що їх безпека залежить в першу чергу від їх можливостей захистити себе саме під час нападу, а не чекати коли приїде поліція, щоб обмалювати крейдою їх тіло.
KV: І при цьому ми часто бачимо якесь таке зневажливе ставлення з боку МВС до цивільних зі зброєю. Мовляв, та що вони вміють?
Георгій Учайкін: Ми їх ще повчимо. Професіонали перестріляли один одного в Княжичах. А любителі врятували схід країни від захоплення російськими військами. І я скажу, що загальний рівень підготовки цивільного власника зброї кращий, ніж поліцейського.
Читайте:
Под Киевом правоохранители перестреляли друг друга: 5 полицейских погибли (фото)
Генпрокуратура сообщила о подозрении трем должностным лицам Нацполиции по делу перестрелки в Княжичах
KV: До речі, ваша петиція на сайті президента від травня цього року досить швидко набрала необхідні 25 тис. підписів. Але ж була перша петиція від 2015 року, яка також перетнула рубіж в 25 тис. підписів.
Георгій Учайкін: Перша Петиція тоді за 4 чи 5 днів зібрала 25 тис. голосів. Потім ще 5 днів вона висіла – і ми зібрали ще 11 тис. Ми б зібрали напевно і 360 тис. за 90 днів. Ще враховуйте, що тоді люди чекали днями підтвердження, щоб проголосувати, бо ресурс подання електронних петицій був дуже сирий.
Другу петицію, відповідно до нашого аналізу, підписали максимально 5% тих, хто поставив свій підпис під першою петицією. Це, з одного боку, свідчить про розчарування людей в механізми петицій. Але, з іншого боку, це говорить про те, що за цей час з’явились нові люди, котрі так само вимагають прав і свобод. Тобто 60 тис. підписантів петицій на одну тему – це дуже показово.
З цього моменту я вважаю, що питання, чи потребують українці права на володіння і захист зі зброєю, взагалі треба зняти з порядку денного.
KV: Але реакція Зеленського на другу петицію була досить однозначною.
Георгій Учайкін: Ми аналізували відповідь Зеленського. І думаємо, що він навіть не читав петицію.
KV: Відповідно, він навіть не писав відповідь?
Георгій Учайкін: Так він і не пише відповідей на жодні петиції. Для цього в нього мають бути спеціально навчені люди. Але у мене особисто склалось враження, що відповідь на нашу петицію писали на Богомольця (у МВС, – KV). Саме там використовується звична для них лексика – якась легалізація.
Тобто ми їм про Фому, а вони нам про Ярему. Ми кажемо про законодавче врегулювання, посилаємось на вимоги Конституції, а вони – про легалізацію.
Це дуже непрофесійна відповідь, але ми не полишаємо надії, бо в нас є парламент, куди потрапили депутати, за яких голосували власники зброї також. Ми будемо нагадувати їм про це постійно.
Давайте спочатку дійдемо до сесійної зали – через комітети, слухання. Потім перше читання, доопрацювання, друге читання. А коли справа дійде до підпису президента, ми сподіваємось, що нам вдасться переконати Володимира Олександровича у необхідності такого закону.
KV: У вас була надія, що відповідь Зеленського буде більш позитивною?
Георгій Учайкін: Чесно кажучи – ні, бо ми не віримо у швидкі перемоги. Це системна багаторічна робота, яку треба робити незважаючи на те, що люди кажуть “ці петиції не працюють”. Можливо, самі по собі вони і не працюють, але в комплексі із судовими рішеннями, інформаційними приводами – працюють. Це як в боксі – одним ударом навряд чи переможеш.
KV: Попередня петиція, адресована Петру Порошенку, отримала непереконливу відповідь, але там було написано про створення робочої групи. Чим це закінчилось?
Георгій Учайкін: Традиційно – нічим. Була створена робоча група в Конституційній комісії, ми увійшли до неї, відбулась низка засідань за участі академічної спільноти, професури, колишніх суддів Конституційного суду, представників Гельсінської групи, навіть іноземних представників, таких, як колишній федеральний суддя з США пан Богдан Футей.
Всі в один голос казали, що ми праві.
Але, як вміють в нас, забовтали. Пройшли три чи чотири засідання – і все зійшло нанівець. Але досвід ми отримали, отримали підтримку академічної спільноти. Це важливо, коли правники стоять на нашому боці. Тоді нам активно сприяли і професор Павло Фріс (український правознавець-криміналіст, – KV), і Віктор Шишкін (Віктор Шишкін, екс-суддя Конституційного суду, – KV), і Всеволод Речицький (член ініціативної групи “Першого грудня”, Конституційної Комісії України, з 7 серпня 2019 року член комісії з питань правової реформи, – KV), і Володимир Сущенко (заслужений юрист України, – KV).
Чесно кажучи, вже наприкінці 2015 року я розумів, що той склад парламенту закон не ухвалить. Але нам все одно треба було працювати – проводити освітню діяльність, вести юридичну боротьбу тощо. Ми ж не можемо просто зупинити діяльність на три роки і чекати нового парламенту.
І насправді, нам багато чого вдалося зробити, ось наприклад: - колись Порошенко зазіхнув на те, щоб під час надзвичайного і воєнного стану вилучати у громадян зброю. Ми оперативно зреагували і технічно через депутатів прибрали цю норму. І тепер під час воєнного стану ніхто вилучати зброю в громадян України не має права.
Читайте: Вибори президента України: закон про зброю
* Всеукраїнська громадська організація “Українська асоціація власників зброї” (код ЄДРПОУ: 36845014)
КиевVласть
Фото: Facebook Георгія Учайкіна
5 листопада 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Земельний шпагат президента Зеленського: земельна революція чи земельний анбандлінг
Необхідно припиняти дитячі забавки з землею. Необхідно визначитися відносно землі і країни – ефективне рішення тільки одне. Це стосується МВФ і Світового банку.
Земля може стати роздором і причиною формування неформальної земельної коаліції в Верховній Раді під “земельний” уряд. Земельне об’єднання - єдине, що може збалансувати країну економічно і політично.
Найстрашніше в так званому “ринку землі” – це не право іноземців купувати землю і не бажання владних хлопців заробити на посередництві. Найстрашніше – це концентрація земель в одних руках на рівні від села до країни, остаточне повернення панства і феодалізму.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Неважливо, хто скупить землю – українські фермери з латифундистами чи іноземці, в тому числі, китайці, саудити, індуси, які матимуть права на рівні європейців. Бажання скуповувати землю об’єднує і псевдофермерів-орендарів, і латифундистів, і транснаціональний капітал – в єдиному пориві до грабіжних прибутках і суцільного володарювання. У будь-якому випадку концентрація земель призведе до безнадійного розподілення на класи, де будуть переважати злидні, але виключно чисельно.
На жаль, логічний термін земельної реформи підмінили банальним перетворенням землі в товар, що породило конфліктну ситуацію, яка тільки поглиблюється – і до головного конфлікту ще не дійшло.
В боротьбі між офісно-президентською моделлю так званого “ринку землі” та олігополістичною моделлю, перемогла остання. Президент здався чи з радістю змінив свою думку, зваживши на вимоги дутих аграрних асоціацій.
Олігархи, а з ними орендарі і фермери вимагали неможливе і отримали максимальне – право видушувати за дешево землю у селян. Такий стан в земельних відносинах влаштовує всіх орендарів.
Наразі в узагальненому баченні є дві активні сторони, які протидіють в земельному питанні між собою. Одні хочуть прописати законодавство під себе, а інші – не дати це зробити. “Слугам народу” необхідно політично встояти, щоб встигнути пограбувати своїх панів, тобто – Український народ. Інші на цьому фоні формують свій електорат, нарощують власні політичні рейтинги.
Ті, кого представляють політичні дуелянти з обох сторін, хочуть сконцентрувати в своїх руках якомога більше землі – виходячи зі своїх можливостей та за своїми правилами. Тобто кожен з них хоче закон, який визначить саме його єдиним оператором ринку зі скупки земель – таким собі земним “богом землі”.
Ті, хто мають сьогодні законодавчу силу, вже ділять між собою переважні права контролювати процес скупки земель, а може вже почали війну за право “першої ночі”. І наступними нормативними ініціативами повинні визначити, хто і в який спосіб буде вести контроль за скупкою земель і хто отримуватиме свої 100 доларів за гектар по курсу 0,30 срібних за долар.
Але все це у певних “слуг” передчасно. Бо рано ще ділити ще невмерлу Україну. Земельний договорняк – дуже важка річ. Мирно-добровільно землю не поділили, як не вдалося поділити її раніше. Консервація через “мораторій” була вимушеною мірою, щоб не повбивати одне одного через земельні війни. Земля була переведена в ранг святої корови, яку можна тільки доїти.
Бажаючі змінити святість на товар поступово становляться очевидними політичними мерцями. Земля – всім і нікому.
Сьогодні, насправді, ще не було чути голосу народу з приводу землі. Все спілкування зводилося до міжсобойчику орендарів, які називають себе аграріями та різними гілками влади, в тому числі – президентом Володимиром Зеленським, який послухав, що йому сказали орендарі, а не селяни-власники землі.
А як відомо, орендар – ворог селянина. І у більшості власників землі головне бажання отримати право “розривати” договори користування землею – це шлях до отримання до свободи, а з нею і більших доходів користування чи продажу землі.
Читайте: Народна земельна реформа Головіна. Головний ворог селянина – орендар
Не почутими чи без уваги залишилися і МВФ зі Світовим банком. Бо офісно-президентське бачення так званого “ринку земель” виключило можливість іноземному капіталу до 2024 року напряму приймати участь у купівлі земель. А це свідчить про спекулятивний напрямок бачення владою так званого “ринку земель” – скупити за найближчі чотири роки по максимуму землі за найдешевшою ціною.
Трудяги-аграрники з Європи не будуть допущені до купівлі земель – і ціни на землю не буде кому піднімати. Ціна на землі залишиться тією ж, що й зараз. Збільшиться тільки тиск на селян, щоб вони за дешево продавали землю.
Дешева ціна на землю та відносно низькі темпи зміни власників землі не влаштовують МВФ – з точки зору відсутності зростання доходів державного бюджету, як джерела надходжень коштів для розрахунків з МВФ.
МВФ, як і будь-якій кредитній установі важливо повернення кредиту (грошей). І неважливо – за рахунок чого це буде зроблено. А пропозиції до повернення грошей писала і пише наша влада. Саме вона і робила і робить пропозиції відкриття ринку земель як чинника зростання бюджетних доходів. Саме наші уряди та президенти неспроможні нічим іншим наповнювати бюджет, крім грошима від продажу землі. І претензії потрібно направляти до них, а не до МВФ чи Світовому банку.
Для Світового банку “ринок землі” и розпродаж державних підприємств так само не може бути метою. Бо мета Світового банку – розвиток соціально спрямованої економіки, що вочевидь аж ніяк не узгоджується з люмпенізацією селян і українців в цілому, яку пропонують прислугуваті законотворці.
МВФ та Світовий банк стали прикриттям для проведення міжсобойчиків, корупції, збереження олігархії та появи нових олігархів. Весь негатив від антиукраїнських меркантильних прагнень та дій перекинуто на світових “узурпаторів”.
Я не бачив жодного документу від МВФ з вимогою розпродажу земель. Наприклад, на сайті НБУ є лист №23751/0/2-18 від 5 грудня 2018 року за підписами президента Петра Порошенка, прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та голови НБУ Якова Смолія до Директора-розпорядника МВФ Крістін Лагард про відкриття так званого ринку землі – “Україна: Лист про наміри”.
Реакція Світового банку і МВФ на погоджений профільним комітетом Ради на “таємному сніданку” законопроекту №2178-10 буде. Бо важко не відреагувати на більше ніж на 4-річний мораторій на іноземців та, в тому числі, на США, які, фактично, є власниками і МВФ і Світового банку.
США, безумовно, можуть вплинути на Зеленського та його команду. Але вже важко говорити про можливість “вставити” норму про право іноземцям напряму купувати українську землю. Фактично, Офіс президента Зеленського “надурив Держдеп”.
Та і ймовірний розпродаж української землі китайцям, безумовно, не в інтересах США. Якщо США так повстало проти продажу китайцям “Мотор Січі”, то що вони думають і скажуть про землю?
Отже є і сумнів: чи зацікавлені США у ринку земель в Україні? Як контролювати китайців, іранців та інші країни ресурсних економік, в тому числі, росіян, які, як ніхто інший, тримають руку на пульсі?
Президент Володимир Зеленський системно нехтує (чи його втягують у це) мріями та баченням головних фінансових установ світу. А покарання може бути серйозним.
Тільки від МВФ залежить курс гривні, який завищений і скоро не втримається. Питання тільки в тому, як це буде відбуватися. Курс гривні – дамоклів меч над президентом і його урядом, який перетвориться рано чи пізно в меч-кладенець економіки.
Навіть, якщо влада включить гримасу, що українці проти участі іноземців в так званому “ринку землі”, а українці за те, щоб скуповували тільки орендарі-фермери та орендарі-олігархи, то МВФ та Світовий банк може задовольнити інша модель земельних відносин, яка, як мінімум, буде їх влаштовувати позбуттям земельної олігархії і, як максимум, соціально-економічним зростання в країні.
Це модель земельних відносин, яка діаметрально протилежна так званому “ринку земель”, що пропонується. Модель земельних відносин, при якій ефективно працюють ринкові механізми, збільшуються доходи власників земель, створюються нові робочі місця в системі економічного зростання, відновлюється та зростає аграрна галузь, яка дає підґрунтя для відновлення та зростання інших галузей економіки.
Як бачимо, відкриття так званого “ринку земель” сформує багатовекторну систему залежностей, впливів та наслідків, які не матимуть позитивного рішення для країни. Не з таких відкриттів необхідно починати відновлювати економіку за ринковими механізмами. Не з таких шпагатів президентствувати.
Необхідне не відкриття ринку, а впровадження ринку в земельні відносини через повернення конституційного права селянам-власникам землі розривати договори користування (оренда, емфітевзис) землею.
Читайте: Головна умова для відкриття “вільного ринку земель”: звільнення за власним бажанням
Боротьба з корупцією в Україні розпочнеться з повернення земель видурених-викуплених орендарями за незаконними сіро-чорними схемами. Необхідно показати що в країні діє закон і все потрібно повернути в первинний стан.
Економічне зростання почнеться тоді, коли селяни-власники землі розпочнуть ставати власниками аграрних підприємств, незалежно від віку, фізичних та фінансових можливостей.
Нам потрібен земельний анбандлінг – демонополізація аграрного сектору з формування за об’єднавчим принципом справжньої кооперації, в основі якої власники землі.
Необхідні земельні відносини, які забезпечать швидкий розвиток аграрної галузі за всіма критеріями ефективності. Таким вимогам відповідає тільки самостійний обробіток землі через об'єднання власників паїв у товариства з метою кооперації ресурсів і зусиль для більш ефективного господарювання. Бо колективне господарювання переважає одноосібне за сукупною ефективністю.
Саме таку форму, а відповідно, і реформу земельних відносин варто впроваджувати і починати це вже можна зараз, не чекаючи реєстрів, кадастрів, договорняків “чия земля буде”. Земля повинна бути за Українським народом, без втрати існуючої суб’єктності права власності на землю і ототожнення її з правом власності Українського народу.
Доцільно формувати з існуючих власників землі власників аграрних виробництв, створювати товариства власників землі. Товариства — це надійна база для кредитування й інвестування у відтворення та розвиток виробництва на селі: тваринництва та переробки. Товариства — це нові робочі місця, створені учасниками для себе і членів своїх родин. Жителі сіл будуть гарантовано забезпечені надходженнями до бюджету від товариств, учасниками яких і є члени їхніх громад. Товариства зможуть ефективно протидіяти рейдерству.
Таке реформування забезпечить усуспільнення прибутку. Це позитивно впливатиме на соціально-економічний розвиток країни, забезпечить непорушність національної та продовольчої безпеки.
Головне для такої реформи — бажання власників землі об'єднуватися. Таке бажання є, і воно матеріально і соціально мотивоване. Для створення товариств не потрібні законодавчі зміни, вони створюються і працюють згідно з чинним законодавством.
Товариства можуть наймати підрядника, особу, яка спроможна і має бажання забезпечити проведення всього комплексу аграрно-польових робіт для товариства, з розрахунком після продажу врожаю. Власникам землі залишається чекати "звільнення" землі від неефективних орендарів-користувачів, — це єдине, що може затягувати впровадження такої моделі реформування. Але і ця проблема може бути вирішена.
Національно-орієнтоване законодавство з регулювання земельних відносин прискорить і розширить впровадження такої реформи, дасть право власнику землі припиняти за власним бажанням кабальні договори оренди землі, забезпечить кредитуванням товариства, дасть можливість обігу (відчуження) прав на землю виключно між українцями.
Таке законодавство унеможливить концентрацію земель в одних руках і за рахунок збільшення прибутковості знизить бажання у власників її продавати, сформує нове поняття цінності землі та високий попит на землі власне серед українців.
Уже зрозуміло, що пропозиція прийняття національно-орієнтованого законодавства остаточно робить безальтернативною пропозицію відкриття так званого “ринку земель”.
Отже, все в земельних відносинах можливо змінити швидко, якісно, без спаду економіки і соціальної напруги, за рахунок національних інвестицій і кредитування, з національним управлінням і власним контролем та прискореним економічним зростанням.
В принципі, це і є метою Світового банку і більш цікаве МВФ, як кредитору.
Концентрація ж земель через так званий ринок земель будуть все більш і більш робити націоналізацію земель “суспільною необхідністю”, проти якої безсилі всякі міркування про права власності. Наполегливі потреби суспільства повинні бути і будуть задоволені, зміни, продиктовані суспільною необхідністю, самі прокладуть собі шлях і рано чи пізно пристосують законодавство до своїх інтересів.
А до цього буде земельна революція.
Можна було б говорити, що шпагат у президента міг би вдатися якби було б більше ніг. Але, нажаль, в нього дві ноги і тільки одна шия з головою.
Розтяжка – так розтяжка.
Читайте: Ринок земель: останній геноцид українців
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
Частично текст опубликован на сайте “Зеркала недели”КиевVласть
16 вересня 2019 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
Демократія
Я впевнений, що навіть не дивлячись на наше небажання визнати, що жоден слуга народу ніколи не вирішить наші проблеми, ми здогадуємось, що проблема полягає зовсім не в самих представниках народу, а радше в системі або формі демократичного правління, яка і сьогодні існує в Україні.
Тут треба додати, що так звана криза демократії, або правильніше сказати криза репрезентативної або представницької демократії – це явище цілком природне і еволюційне, і проблема ця має не локальний, український, характер – вона дійсно стосується інституту демократії в цілому.
Але чому ж демократія стала проблемою?
Задля того щоб відповісти на це питання нам необхідно, як кажуть при початку філософських спорів – домовитись о термінах.
Що таке демократія?
Найбільш популярною думкою по цьому питання є “народовладдя”, після чого більшість пов'язує демократію з народом, правом, можливістю, інтересами, голосуванням, і ніколи з головною функцією демократії – управлінням!
Так – демократія це не за народ або голосування – це принцип управління в якому керівну роль відіграє демос – народ.
Але як можна управляти якщо у керівництва не одна людина, а тисячі якщо не мільйони і мільярди? Як опитати кожного? Яким чином можна отримати його коментар? Дізнатися його думку? І все це за умов цілковитої відсутності засобів комунікації. – Ніяк!
Але людство винайшло спосіб як цю проблему вирішити.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Що ж таке репрезентативна або представницька демократія? Чому вона відповідала запитам свого часу і чому вона не відповідає запитам сучасності?
Наприкінці 19 сторіччя на момент зародження демократії в тій формі яка нам знайома сьогодні комунікаційні можливості суспільства обмежувались публічними виступами, зборами, дебатами та мітингами.
Через таку обмеженість засобів та механізмів комунікації найбільш логічним та правильним рішенням було делегувати представників певної громади або спільноти повноваження представляти її інтереси.
Чому?
Тому що ефективною комунікація могла бути тільки коли на зборах або мітингах були присутні до сотні громадян. Якщо їх кількість була більшою – ні про яку комунікацію не йшло і мови. Через це і виникла необхідність структуру “кристалізувати”.
Яким чином це вирішувалось?
Громадяни збирались на публічній площі, щоб обговорити актуальні проблеми.
З числа присутніх обирались кандидати які проходили тест на відповідність очікуванням громади шляхом дебатів.
Після чого проводились вибори, на яких виборці обирали кандидата, тим самим делегуючи йому повноваження представляти та захищати інтереси своєї громади.
Представники були безпосередньо підзвітні своїм виборцям.
Таким чином, новий для того часу демократичний уряд був відкритий, прозорий і підзвітний. Механізм для колективного прийняття та виконання рішень через представників, які діяли від їх імені громади був найбільш дієвим і дійсно відповідав очікуванням більшості.
Але з роками ситуація трохи змінилась.
По перше – технологічна революція початку 20 сторіччя подарувала нам цілу низку комунікаційних медіа інструментів.
По-друге, інституалізація деяких організаційних форм громадськості призвела до різкої зміни виборчої моделі.
По-третє, шалений розвиток інституту пропаганди призвів до масового поширення технологій імітації громадської участі.
Все це призвело до мутації репрезентативної форми демократії в її імітаційну форму.
Тут треба обмовитись, що медіа, а точніше їх приналежність є важливим індикатором демократичності суспільства.
Чим більший процент у суспільстві медіа, які можна назвати незалежними – тим більш демократичне таке суспільство. І навпаки – якщо більшість медіа належить “донорам”, то скоріше за все і форма демократії в такому суспільстві імітаційна.
Імітаційна демократія
Відмінність репрезентативної форми від її імітаційного аналогу полягає в тому, що кандидатів від імені громадськості на вибори обирають не сама громада, а “донори”. І громадськості лише залишають право обрати серед запропонованих “донорами” кандидатів – “найменше зло”.
Таким чином обраний кандидат з самого початку представляє інтереси не громади, а “донора”, і роль громади в цій схемі лише пасивна.
Ні, звичайно “на люди” вся діяльність такого “представника громадськості” подається як роль “слуги народу”, але ж насправді служить він лише інтересам свого “донора”.
До чого це призвело?
Далеко ходити не треба – Україна, стан її економіки та рівень соціальної захищеності населення є наслідком багаторічної плідної праці імітаторів народовладдя.
Представницька демократія не працює – що далі?
Ми живемо в часи суцільної недовіри і коли ще на початку виборчого процесу кандидат в президенти Володимир Зеленський заявив, що в нього немає програми і він буквально продемонстрував пустий лист паперу я признаюсь вирішив що це крутий маркетинговий хід.
Коли президент заявив про скасування депутатської недоторканності, зменшення кількості депутатів та про “державу в смартфоні”, я і зовсім розгубився.
Всі ці кроки ніщо інше як прямий шлях до розбудови демократії нового типу – дорадчої або деліберативної демократії. Одного із видів прямої демократії – або демократії без посередників.
Модель цієї форми демократії не була раніше можлива в силу відсутності комунікаційних можливостей. Можливостей, які зараз у нас є у надлишку.
Цифрові платформи дозволяють зібрати, проаналізувати та обробити думки, побажання та очікування мільйонів громадян. Зробити це в рази більш економніше та екологічніше ніж опрацьовувати мільйони паперових бюлетенів!
Через такі можливості сучасних комунікаційних інструментів опитування та референдуми можна проводити хоч по кілька раз на день і коштувати вони будуть аж майже нічого!
Це вже не кажучи, що взагалі відпадає необхідність в депутатах-посередниках, які роками спекулюючи на проблемах громадян поліпшували своє матеріальне становище.
Саме тому, можна сказати, що “Держава в смартфоні” – це не маркетинговий хід, не популізм чистої води, а еволюційна форма демократії. Демократії – час якої настав!
Тут треба обмовитись, що деліберативна форма демократії є не єдиною формою прямої демократії (без представників-посередників). До окремої форми прямої демократії відносять ще і демократію участі, або партисипативну демократію.
Треба сказати, що відмінності звичайно в цих формах є, але вони несуттєві і по суті ці форми не відокремлені, а описують дві частини одного процесу прямої демократії.
Партисипативна, або демократія участі – це форма яка дозволяє громадянам ініціювати розгляд питання.
Деліберативна або дорадча форма – це така форма яка передбачає процес обговорення кожного рішення необхідною умовою його законності.
Як працює демократія без посередників?
Ініціатива, пропозиція або рішення виходить від громадян, або певної спільноти громадян.
Громадяни шляхом голосування актуалізують таку ініціативу.
Рішення проходить фахову експертизу і знову направляється на голосування громадськості.
Громадськість приймає рішення, яке відповідає інтересам всієї спільноти.
Необхідно сказати, що це достатньо гнучка система, яка дозволяє рішення, яке було прийнято та впроваджено оперативно оцінити, доопрацювати або відмінити.
Противники прямої демократії
Давайте не будемо забувати, в якій країні ми живемо. Україна сотні років була в колоніальному рабстві і у багатьох наших співвітчизників все ще викарбувана в свідомості істина що єдиною вірною та дієвою моделлю може бути авторитарна.
Ця парадигма настільки пошкодила свідомість багатьох українців, що більшість, яка насправді залишилася в меншості, причиною, через яку президентом України був обраний Володимир Зеленський, назвала їх недолугість.
“Бачите до чого призводить ваша демократія”? – писали вони. “Дай народу волю і вони оберуть собі президентом “клоуна”!
Що в дійсності більш за все нагадувало думку російської пропагандистки Маргарити Сімоньян яка заявила, що:
“Но вы же понимаете, что на любых свободных выборах у нас победят фашисты, которые нас с вами с удовольствием повесят”!
Іншими словами, знайти відмінність між фанатами авторитарних режимів майже неможливо, як і неможливо їм довести помилковість їх висловів.
Ну і наостанок.
Загроза прямої демократії
Що стосується “загрози демократії”, яку вбачають в низькій якості рішень, які будуть запропоновані громадськістю. Загрози того, що “місцеві навіжені” та “непрофесіонали” “такого напропонують та наприймають” в силу своєї неосвіченості.
То відповідь тут є, вона дуже проста.
По-перше, згідно дослідження Даннінга – Крюґера, найменш компетентні люди сильно переоцінюючи власні здібності постійно намагаються виступати від імені спільноти і робити найбільш гучні популістичні заяви.
Виходячи з цього ми не можемо з повною упевненістю вважати, що люди, яких ми чуємо найбільше і які сьогодні вважаються представниками громадськості дійсно її представляють, або не переоцінили свою роль та вагомість.
Ми дійсно ще не опитували всю громадськість і у нас немає жодного права називати рішення громади недолугими, якщо ми слухаємо лише тих, хто навряд чи вибудовував свої заяви, керуючись думкою суспільства.
По-друге, стосовно якості рішень. Ми дійсно не всі і не все вміємо. І не повинні це вміти. Але, кожного разу, коли у нас виникала необхідність прийняти рішення, коли від якості нашого рішення залежала наша доля, матеріальний стан або навіть життя – ми починали шукати знання, ми вчились, і якість прийнятих нами рішень значно підвищувалась.
Але! Ми це робили тільки після того, як ми взагалі стали дотичні до проблеми і зрозуміли, що і від нас залежить якість рішення!
Саме через те і треба зрозуміти, що так, дійсно перші рішення “без допомоги посередників” будуть не найкращими, але іншого шляху до здійснення мрії не існує.
Хочемо жити в кращому світі? – Треба набивати шишки і вчитись приймати якісні рішення!
Читайте: GovTech проти CivicTech – в чому суть проблеми?
Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа”
КиевVласть
4 вересня 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Нова політика економічного розвитку не за горами
Цікава складається ситуація. При абсолютному заповненні інформаційного ефіру бажанням владних суперекономістів-гайдарівців приватизувати все державне – державні монополії, підприємства та землю – Ігор Коломойський наполегливо говорить про дуже важливі для країни речі, які, на жаль, поки що зрозумілі далеко не всім та на які чіпляють примітивний ярлик “комунізму”.
Але все набагато глибше.
В травні інтерв’ю Bihus.Info Ігор Коломойський зазначив, що “в тій системі розподілу власності і матеріальних благ (мається на увазі яка існує в Україні) країна може не вижити”. А в в серпні в інтерв’ю Цензор.net Ігор Коломойський зазначив, що “для порятунку України необхідна загальна націоналізація крупних державоутворюючих підприємств плюс націоналізація розробки надр землі, тобто в кількох галузях нам потрібен державний капіталізм”.
Ми маємо справу з проявом розуміння олігархом неможливості економічного розвитку без зміни формування відносин власності та справедливого розподілу матеріальних благ, які у нас в країні порушені – “щось пішло не так”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Перша цитата Коломойського мене здивувала і я її сприйняв як певну його емоцію. При цьому, наді мною вже тоді жартували, що Коломойський мене “підчитує”. Але після другої опублікованої цитати Коломойського я зрозумів, що це для нього – системне мислення і водночас пошук однодумців в реалізації націоналізації та зміни розподілу власності і матеріальних благ.
Націоналізація – процес непростий, з точки зору наявності прояву волі чи яєць (якщо так комусь зрозуміліше) до розвитку держави, і простий водночас – в технічному виконанні.
Бажання націоналізації означає і бажання припинити існування недержавних монополій, а також, означає і недопущення появи нових монополій.
Схоже, Коломойський проти відкриття так званого ринку земель, про який на днях заявив президент Володимир Зеленський. Чому? Бо відкриття так званого ринку земель призведе до концентрації сільськогосподарських земель, як на рівні країни, так і на рівні села в “одних руках”. І це стане новим монопольним сектором.
Це проти народу і протирічить ідеї націоналізації. Монополізація земель – це посилення зазначеного Коломойским порушеного розподілу власності і матеріальних благ. Отже, Коломойський має бути проти так званого “ринку землі”.
Ігор Коломойський явно проти приватизації. Він зазначив, що необхідно переглянути все, що було приватизоване, і повернути стратегічні підприємства державі. При цьому він згоден на націоналізацію і його підприємств: “Я вважаю, стратегічні підприємства, природні монополії повинні бути під контролем держави. Державний комунізм”.
Вислови Ігоря Коломойского – підтвердження необхідності трансформації економіки в інтересах Держави і українців, а не унітарників-бізнесменів. Адже націоналізацію необхідно сприймати як трансформації економіки з метою економічного зростання.
Безперечно, такі підтвердження існують і в працях українських вчених, які на жаль, не мають такої публічної публіцистики і на фоні цього в інформаційному ефірі панують примітивізм недоучів.
Отже, така трансформація-націоналізація передбачає:
Націоналізацію, як механізм припинення недержавних монополій. До таких монополій відносяться і “Криворіжсталь”, і теплоелектрогенерації та інші підприємства, в тому числі, у власності Коломойского, як економічні монополії.
Інші методи припинення існування недержавних монополій.
Створення соціально значущих підприємств на основі усуспільнення прибутку чи іншої ефективності.
Припинення легалізації та капіталізації “папірців” іноземних країн-грошових емітентів (так званої валюти) через приватизацію українських державних монополій.
Впровадження нової якості державного управління та позбуття від чиновників найвищого рангу, які вважають Державу неефективним власником, як тупих і неспроможних корупціонерів.
Припинення приватизаційних і монополізаційних процесів
Створення чи реорганізацію промислових підприємств – започаткування і впровадження співволодіння і співуправління.
Фактично, така трансформація є впровадженням нової політики економічного розвитку, результатом якої повинна стати народна економіка, при якій українці повинні розширено ставати власниками виробничих процесів, як безпосередньо (особисто чи в товариствах), так через державну власність.
Читайте: Президентським програмам – конституційні норми
В основі Народної економіки, економічного та соціально розвитку країни, міста, села, сім’ї повинні стати нові стратегії в інтересах українців:
Нова аграрна політика.
Нова промислова політика.
Нова грошово-кредитна політика.
Нова аграрна політика, яка почнеться з дієвої Народної земельної реформи і забезпечить:
- самостійний обробіток землі її власником через участь у Товариствах власників землі;
- становлення звичайного власника землі шанованим власником аграрного виробництва;
- збільшення доходів селян-власників землі від неї в 2-4 рази;
- будівництво селянами тваринницької і переробної інфраструктури на селі і самостійне створення робочих місць;
- припинення існування аграрних монополій і олігархів;
- збереження української землі – її власником буде тільки українець.
Для Народної земельної реформи не потрібен вільний ринок землі і небезпечні іноземні інвестиції. Для пришвидшення реалізації Нової аграрної політики для селян і на користь країні необхідно законодавчо забезпечити:
- право власника землі за своєю ініціативою “розривати” договори оренди;
- можливість повернення землі селянину, втрачену внаслідок оборудок орендаря, його жадібності і підлості, який створив і скористався скрутою селянина і видурив землю за копійки;
- можливість фінансування Товариств власників землі без застави і відсотків.
Читайте: Відкриття ринку земель відміняється
Нова промислова політика соціально спрямованої економіки повинна забезпечити розвитку промисловості за напрямами імпортозаміщення, експортно-орієнтованого виробництва та розвитку внутрішнього споживання.
Необхідне впровадження нових принципів організаційних форм відносин власності, що дасть можливість українцям ставати власниками нових підприємств нової формації на засадах співволодіння – суспільно значущих підприємств на об'єднавчих принципах. Це забезпечить розширення і зростання промислового виробництва в інтересах українців. Так живе весь прогресивний світ.
Читайте: Агресивна економіка України. Пріоритети Нової промислової політики
Нова грошово-кредитна політика повинна забезпечити фінансування українців, суспільно значимих виробництв та соціально спрямованої економіки країни.
Країна повинна припиняти іноземні запозичення і переходити до розширеного кредитування національною валютою, яке вже давно визначає прогресивність країни і її економіки.
Читайте: Єдиний можливий економічний курс. Народна економіка Головіна
Наскільки реальна Народна економіка з новою політикою економічного розвитку? Нереальна, якщо про неї писав тільки я. Але вона реальна, якщо про неї говорив президент Володимир Зеленський на початку своєї влади, бо економічний паспорт українця може існувати тільки при такій економіці і непродажній землі. Ів кубі реальна, якщо Ігор Коломойський готовий почати з себе: “… якщо для того, щоб Україна вижила, потрібно стати не те що соціал-демократом, а комуністом, то я теж на це готовий. Я готовий все здати і стати, припустимо, простим директором заводу, як це було у більшовиків при НЕПу”.
Говорити про причини таких висловлювань Коломойського можна багато, надаючи найнеймовірніші, найобразливіші чи найпричудовіші характеристики. Але ми часто чуємо, як мільярдери заповідають свої спадки тваринам чи на благодійність. Можливо, Коломойський хоче започаткувати новий вид благодійності в інтересах держави і дати старт потужному розвитку країни з новою якістю державного управління? Бо в гробу карманів немає, а пам’ятниками і пам’ятними табличками на тисячоліття відзначитися можна.
Я не ленінізую чи марксимізую Ігоря Коломойского, просто визначаю його вислови як виклик президенту, виклик собі і мені за компанію.
Ігоре Валерійовичу, необхідно починати діяти. І починати з земель – робити їх непродажними. А для початку пропоную поговорити про землю та трансформацію-націоналізацію на сторінках “КиевВласти”.
Читайте: Повернення ресурсів українському народу
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
КиевVласть
18 липня 2019 г. 15:10
Раздел: Вибори
Інна Костиря увійде до фракції “Слуги народу”
Кандидат в нардепи Інна Костиря підтримує ініціативу Володимира Зеленського провести дострокові виборів в органи місцевого самоврядування. Після обрання народним депутатом вона увійде до фракції “Слуги народу”.
Про це KV стало відомо з повідомлення видання Gazeta.ua.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Після обрання народним депутатом Інна Костиря увійде до фракції "Слуги народу", тому що поділяє ідеї Володимира Зеленського, з якими він йшов на президентські вибори. Про це вона заявила під час зустрічі з виборцями на 91-му виборчому окрузі в Київській області.
"Я поділяю принципи, з якими йшов на президентські вибори Володимир Зеленський. Знаю його особисто. Спілкувалася з ним, до того як він став політиком. Він подобається мені, як людина, і з таким президентом я хочу будувати нову Україну. Але якщо партія влади буде пропонувати закони в інтересах олігархів, я буду голосувати проти", – наголосила вона.
Костиря так само підтримує ініціативу президента України Володимира Зеленського провести дострокові виборів в органи місцевого самоврядування, щоб змінити всю систему влади, а не тільки її окремих представників.
"Наша влада на місцях обросла кумівством і круговою порукою. Тому ми постійно стикаємося з корупцією і безкарністю, а думка простих людей просто ігнорується. Я згодна, з командою Зеленського, що свіжі огірки краще солоних", – сказала вона.
15 липня представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук повідомив в ефірі телеканалу ICTV, що Зеленський наполягає на повному, а не частковому перезавантаженні діючої системи влади. "Якщо ти кинеш свіжий огірок в бочку з кислими огірками, він стане кислим огірком", – сказав Стефанчук
Інна Костиря очолювала Національний палац Україна, де неодноразово виступав "Квартал 95". Під час президентства Петра Порошенка Костиря була усунена, а замість неї призначений Роман Недзельський, який доводиться чоловіком куми Порошенка нардепу Оксані Білозір. Вигравши всі суди,так і не відновлена на посаді минулою владою.
Кандидат в нардепи Інна Костиря підтримує ініціативу Володимира Зеленського провести дострокові виборів в органи місцевого самоврядування
У своїй програмі Інна Костиря обіцяла підтримувати закони, спрямовані на виконання рішень судів щодо матеріальної компенсації пільговим категоріям ("чорнобильцям", "афганцям", інвалідам, військовослужбовцям, ветеранам, пенсіонерам, інвалідам, дітям-сиротам та ін.); надання довгострокових кредитів сім'ям для будівництва або придбання житла; розвиток виробництв, в першу чергу сільськогосподарського, на території Фастівського, Макарівського, Києво-Святошинського, Сквирського районів.
Читайте: Инна Костыря выступила с инициативой перевести Киевскую ОГА в Фастов
Фото: страница Инны Костыри в FacebookКиевVласть
20 травня 2019 г. 17:35
Раздел: Територія розуму
Про законність розпуску Верховної Ради (правова позиція)
Наразі точиться багато дискусій щодо законності чи незаконності рішення нового президента України Володимир Зеленський про розпуск Верховної Ради України VIII скликання. Давайте розберемося в даному питанні з правової точки зору.
Отже, коаліція "Європейська Україна" була створена 2 грудня 2014 року. До її складу увійшли фракції "Блоку Петра Порошенка", "Народного фронту", "Батьківщини", "Самопомочі", "Радикальної партії Олега Ляшка". Кількісний склад коаліції склав 302 народних депутатів, що є сумою кількісних складів депутатів кожної фракції. У вересні 2015 року з коаліції вийшла фракція "Радикальної партії", а у лютому - "Батьківщина" та "Самопоміч". Остання оголосила про свій вихід 19 лютого 2016 року.
Згідно 83 статті Конституції України: "У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Саме у лютому 2016 року стало питання існування коаліції. Андрій Парубій, який став тоді спікером парламенту, заявив, що коаліція існує, посилаючись на входження в неї позафракційних депутатів. Але тут я звертаю увагу на норму Конституції України, яка має пряму дію, про коаліцію саме депутатських фракцій. Жодне індивідуальне членство чи входження депутатських груп до коаліції не передбачено.
Отже, станом на 19 лютого 2016 року (дату оголошення про вихід з коаліції "Європейська Україна" фракції "Самопоміч"), кількісний склад фракцій, які в ній залишалися мав би складати не менше 226 народних депутатів. Тут слід звернути увагу на той факт, що не всі депутати у фракції можуть бути згодні з її рішеннями. Але, якщо рішення фракції є, то воно вважається прийнятим. Так само, як і рішення будь-якого колегіального органу.
Зайшовши на офіційний сайт Верховної Ради, на сторінки фракцій “Блока Петра Порошенка” та “Народного фронту” та прослідкувавши динаміку переходів депутатів кожної з них, можна легко порахувати, що станом на 19 лютого 2016 року до складу “БПП” входило 134 народних депутати, а “Народного фронту” - 81.
134+81=215
Отже, юридично доконаним є факт відсутності існування коаліції "Європейська Україна", починаючи з 19 лютого 2016 року. Спікер Андрій Парубій мав би тоді оголосити про припинення її існування, а Верховна Рада України мала б створити нову (протягом 30 днів), або піти на перевибори.
Інформація про входження лише 215 народних депутатів до складу коаліції "Європейська Україна" є відкритою. І юристи, які будуть представляти інтереси президента Зеленського у можливій справі про оскарження його указу про розпуск парламенту у Верховному суді, можуть легко довести його у суді.
Тому я вважаю сьогоднішнє рішення президента Володимира Зеленського розпустити Верховну Раду України абсолютно законним, таким, що відповідає Конституції, законам України та вимогам суспільства.
Читайте: Инаугурация президента Владимира Зеленского (видео, онлайн-хроника)
Александр Трохимец, управляющий партнер правовой группы “Трохимец и партнеры”
Источник публикации
КиевVласть
25 лютого 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Вибори президента України: податок на виведений капітал
Україні конче необхідне пожвавлення економіки. Збирати податки, звісно, треба, але не слід забувати про таку науку, як макроекономіка, зокрема про криву Лаффера. Підвищення податків не завжди призводить до збільшення надходжень до бюджету. Є приклади, коли саме зменшення податкового тиску надавало поштовх економіці та збільшення зібраних податків.
Ряд економістів та підприємців говорять про користь від податку на виведений капітал (ПнВК) для економіки України. Цей податок мав би замінити податок на прибуток компаній, і,згідно з ним, оподаткуванню підлягають лише гроші, котрі виводяться з компанії, а не весь прибуток. Але, станом на зараз, влада не демонструє готовність запровадити ПнВК.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Цікаво, що в 2015 році Артур Лаффер, котрий був радником Рейгана та Тетчер, став радником на той час міністра фінансів України Наталі Яресько саме з податкових питань. “У таких країнах, як Україна, потрібне добровільне слідування податковій політиці. У цілому світі забракне поліцаїв, щоб змусити людей платити ті податки, які вони не вважають правильними. І ключ у тому, щоб податки були достатньо низькими, щоб люди їх справді сплачували”, - сказав тоді Лаффер.
Втім, кандидати на посаду президента України з приводу ПнВК мають свої думки. Але в програмах про це написано не завжди.
Роман Безсмертний про ПнВК в своїй програмі не згадує.
Ольга Богомолець не вирішила за необхідне згадати про нього.
Юрій Бойко тако нічого не пише про ПнВК.
Олександр Вілкул згадує про ПнВК в такому контексті: “Проста і зрозуміла модель оподаткування “15% – 15% – 15%” – “податок на доходи фізичних осіб – ПДВ – податок на прибуток/виведений капітал”. Тобто, Олександр Вілкул не виключає, що податок на прибуток може залишитись.
Анатолій Гриценко тему ПнВК в своїй програмі не піднімає.
Володимир Зеленський висловлюється досить однозначно: “Заміна податку на прибуток податком на виведений капітал дасть бізнесу більше свободи для розвитку і знизить адміністративний тиск”.
Руслан Кошулинський про ПнВК не згадує.
Олег Ляшко вирішив не піднімати тему ПнВК в своїй програмі.
Петро Порошенко висловився на підтримку ПнВК: “Суттєве зниження податкового навантаження розширило можливості роботодавців для підвищення заробітних плат працівникам. Ми продовжимо цю політику, зокрема через заміну оподаткування прибутку підприємств на оподаткування виведення капіталу з країни”.
Андрій Садовий пропонує в своїй програмі запровадити ПнВК.
Юлія Тимошенко про ПнВК в своїй програмі не пише нічого. Втім, в рамках т.зв. “Нового курсу”, за словами самої Тимошенко, передбачається введення ПнВК - замість податку на прибуток.
Отже, з розглянутих програм кандидатів на посаду президента України лише Зеленський, Садовий та Порошенко напряму декларують необхідність введення ПнВК. Олександр Вілкул пише про нього, на мою думку, “невпевнено”, в той час як інші кандидати взагалі не згадують про цей податок.
Постає питання: це пов`язано з тим, що діюча система оподаткування прибутку бізнесу вважається кандидатами ефективною та справедливою, чи тим, що кандидати (чи їх політтехнологи) вважають, що виборці не зможуть позитивно оцінити такі зміни?
Читайте:
Вибори президента України: ринок землі
Чому я проголосую “за”: аналізуємо програми кандидатів в президенти
Олександр Кравченко, журналіст КиевVластьKиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій