Зміни, які відбуваються зараз в державі, якщо їх завершити, приведуть до розвитку кожної громади. Та й сам процес реорганізації усіх державних представництв центральних органів виконавчої влади піде лише на користь кожному громадянину нашої країни. Варто зазначити, що адміністративно-територіальна реформа передбачає також фінансову децентралізацію, і новоствореним об’єднаним територіальним громадам буде необхідно залучати інвестиції для реалізації проєктів розвитку.
Про це в статті для KV написала Олена Джадалла (на фото), кандидатка в депутати Київської обласної ради від партії "Слуга Народу" (№4 в списку партії територіальному виборчому округу №6, що об`єднує територіальні громади Бучанського району, в тому числі – Ірпінську, Вишневу, Борщагівську, Білогородську, Коцюбинську та Дмитрівську).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Не існує єдиної моделі залучення додаткових фінансових ресурсів, кожна ОТГ повинна буде визначати власний спосіб. Проте існує єдиний алгоритм залучення інвестицій як для бізнесу, так і для громади — необхідно створити стратегічний план розвитку. Для цього інвентаризувати свої активи та визначити переваги у порівнянні з конкурентами, розробити власні інвестиційні інструменти на основі прорахованого інвестиційного потенціалу.
Що стосується громад, то особливу увагу треба приділяти розвитку малого та середнього бізнесу адміністративно-територіальної одиниці, адже саме податки з доходів фізичних осіб складають найбільшу частину місцевого бюджету. Отже, чим комфортніше бізнесу — тим комфортніше громаді. Тому необхідно створити інвестиційні стимули для приваблення бізнесу до регіону, а також поліпшити інвестиційний клімат та зменшити ризики.
Я хочу поділитися власним досвідом залучення додаткового фінансування у регіон.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
За моєї ініціативи у лютому 2017 року була створена громадська спілка “Ірпінська агенція розвитку”. Її основною метою була консолідація зусиль для захисту та задоволення соціальних, економічних, культурних, екологічних та інших законних інтересів своїх членів, підтримка місцевих ініціатив та партнерської діяльності, практичне втілення необхідних проєктів структурної перебудови на локальному, муніципальному, національному та міжнародному рівнях.
Я була обрана головою Агенції розвитку, і ми з командою працювали над залученням зовнішніх інвестицій у регіон. Приклад реалізованих нами проєктів:
1. Виграно грант в розмірі 58 966 гривень в конкурсі “Лідерство в економічному врядуванні” від Агентства США з Міжнародного Розвитку (USAID) для Ірпінської міської спілки воїнів учасників АТО шляхом створення дорожньої карти розвитку малого та середнього бізнесу для учасників АТО. Метою конкурсу було покращення бізнес-середовища та зменшення регуляторних бар’єрів для підприємництва.
2. Виграно грант 300 000 гривень від Міжнародної організації з міграції для розвитку проєкту “Дихай! Дій! Твори!”. В рамках проєкту була розроблена низка екологічних та культурологічних заходів, на реалізації яких будуть виділені на суму гранту необхідні матеріали та обладнання. Мета проєкту: згуртування мешканців навколо вирішення проблем та розвитку громади, мобілізація внутрішньопереміщених осіб, постраждалих від військового конфлікту.
3. Залучено близько 200 000 гривень спонсорських коштів від першого в Україні конкурсу підприємницьких проєктів для учасників АТО “STARTUP IRPIN”. Мета конкурсу: підтримати підприємницьку діяльність ветеранів-учасників АТО, допомогти їм у створенні бізнесу, допомогти з соціально-економічною адаптацією. Кожен учасник конкурсу отримав професійну юридичну та фінансову консультацію, а також консалтингову допомогу в управлінні та розвитку бізнесу.
Я впевнена, що мій досвід та моя стратегія розвитку регіону, яку я з командою почала розробляти ще під час роботи в Агенції розвитку і згодом продовжувала її розвивати відповідно до актуальних змін, допоможуть вплинути на подальший розвиток Бучанського району. Щоб довести до кінця започатковані Президентом реформи, необхідно мати представників партії "Слуги Народу", які продовжать роботу в цьому напрямку, в органах місцевої влади.
Олена Джадалла, членкиня делегації "Українські жінки в ООН", засновниця та лідер ГО "Жіночий Альянс Розвитку", №4 у списку "Слуги Народу" до Київської обласної ради по територіальному виборчому округу №6
Фото: надане пресслужбою кандидаткиКиевVласть
Влада як суспільна меншість завжди, у тій чи іншій мірі, протистоїть суспільству – групі більшості. Попри перманентну боротьбу, ці групи є дуже взаємозалежні. З одного боку суспільство створює запит на еліти і те, якими властивостями мають володіти представники владних еліт. З іншого – еліти, використовуючи ті чи інші методи маніпуляцій масовою свідомістю, формують суспільству критерії для самих еліт. Простіше кажучи, нинішня суспільно-політична ситуація в Україні склалась у взаємозалежності.
У даному матеріалі, ми розкажемо вам про витоки сучасної політичної системи в Україні, які закономірності керували її становленням та що необхідно для того, щоб ця країна стала країною Західного типу з усіма необхідними атрибутами.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Україна, яка географічно та історично розташована на перетинці від Заходу до Азії відчула на собі поєднання різних культурних кодів, архетипів та ментальних характеристик.
Формування сучасних політичних еліт
Коли розпався Союз Радянських Соціалістичних Республік, незалежність Україні дісталась доволі легким шляхом. Відтак культура державного управління успадкувалась від імперії, де не було фактичного розділення на гілки влади, воно існувало лише формально. І майже кожен президент незалежної України, намагався сконцентрувати в своїх руках максимум важелів впливу на кадрові та управлінські рішення в державі. Виходячи з цього, партійні спільноти, як політичні сили, формувались не за ідеологічними напрямками, а як політичні проекти.
Формування політичних еліт відбувалось за принципом концентрації капіталу, а державний апарат слугував прикриттям для легалізації та формалізації процесу привласнення суспільних благ. Відтак, часто, люди, які в бурхливі 90-ті роки були у складі організованих злочинних угрупувань, змогли наблизитись до приватизації державних підприємств за пільговими умовами, почали стрімко багатіти. Крім цього, вони не виконували взятих на себе соціальних зобов’язань. Як наслідок, саме ці люди, почали формувати політичну систему в країні, яка має захищати їх капітали.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Такі негативні явища, як корупція, відсутність верховенства права та клановість – стало ключем до формування власної тіньової коаліції, де партнерами президентів були не народ, а олігархи. Першим президентом України, традиційно для пострадянських республік, став той, хто обіймав найвищу посаду в республіканській ієрархії за часи СРСР. На перших президентських виборах було два ключові кандидати – Леонід Кравчук, який був безпартійним, але по суті – комуністом та В’ячеслав Чорновіл, який представляв націоналістичну спільноту. Десятиліттями радянська влада маргіналізувала націоналістичний рух, що зумовило невеликий рейтинг довіри до націоналістів, відтак Чорновіл набрав всього 23%, а Кравчук 61%.
“Господарники”
На фото зліва Леонід Кучма, справа Леонід Кравчук
Президентство Леоніда Кравчука було нетривалим і йшло за інерцією. Він не здійснював радикальні реформи на перетворення країни, а займався більш атрибутивною роботою. Країна перебувала в гіперінфляції та глибокій економічний кризі. Проте за його правління, Україна відмовилась від статусу ядерної держави, підписавши Будапештський меморандум. Чи було це доцільно чи ні, спорять багато, але багато хто говорить, що якби ми мали ядерний арсенал, то Росія не здійснила б агресії. Інші кажуть, що тримати його було економічно неможливо. Коментуючи це, варто використати найвідомішу фразу самого Кравчука, яка стала національно відомою – “маємо те, що маємо”. Пробув він президентом не увесь період, а всього два роки. Приводом до перевиборів стала “шахтарський страйк”. В результаті виборів у 1994 році президентом став колишній прем’єр Леонід Кучма. Його сміливо можна назвати архітектором сучасної “системи” з усіма її негативними якостями. Всі інші президенти просто модернізували її під свої нужди. Кучма був при владі два терміни – 10 років і за цей час провів значні реформи – ухвалили Конституцію, ввели національну валюту, почали приватизацію та багато іншого. При усій позитивній риториці цих дій Кучма робив це все, в першу чергу, орієнтуючись на власну вигоду та вигоду свого оточення. Найголовніше те, що приватизація великих промислових об’єктів здійснювалась не за конкурсом, а за принципом “своїм все, чужим – закон”. Відповідно, найближче оточення Кучми стало володіти не просто бізнесом, а цілими секторами економіки, монополізуючи цілі галузі для цього. Кучма просто був третейським арбітром між олігархами, які щедро ділились із ним фінансами та підтримували владу. Отримавши багатомільярдні активи, олігархи почали створювати засоби масової інформації, лобіювати свої політичні інтереси підтримуючи тих чи інших політиків у парламенті. Ті, хто не хотів підтримувати Кучму отримував свою порцію гніву. Наприклад прем’єр-міністр України 1996-97 років Павло Лазаренко, який теж став олігархом, створював значну конкуренцію президенту, за що був звинувачений у шахрайстві та відмиванні грошей міжнародного масштабу. Схеми Лазаренка відбувались через США, чим зацікавив ФБР. В результаті, з 2006 року 5 років провів під домашнім арештом у Сан-Франциско, а потім був ув’язнений у місті Дублін (Каліфонія) у в’язниці Federal Correctional Institution де пробув до 2012. Останнім часом проживає у окрузі Марін неподалік від Сан-Франциско.
Революційна Україна
Загалом, “Кучмізм” який являв собою суміш криміналітету з політикою призвів до двох революцій, які бачили своєю метою змінити ситуацію в країні. Перша, “Помаранчева революція”, що відбулась в 2004-2005 роках відбулась після двох каденцій керівництва другого президента країни Леоніда Кучми, який підтримав кандидатуру Віктора Януковича на пост наступного президента. В результаті трьох турів виборів та Революції, президентом став Віктор Ющенко. Хоч і за його керівництва Україна піднялась в рейтингу світової демократії, через те, що більшість повноважень перейшли до парламенту, інститут президента мав мало важелів на управління та просто спостерігав за парламентськими баталіями. Розпуск парламенту та перевибори не сильно змінили ситуацію, і наступним президентом став той, проти кого формувалась “Помаранчева революція”.
Через десять років після першої революції, в Україні спалахнула друга – Революція Гідності і знову проти Віктора Януковича, який, ставши президентом у 2010 році, узурпував владу та розглядав країну як бізнес для себе і наближених осіб, та поволі, у геополітичному векторі, віддавав Україну Росії. В Україні почала стрімко скорочуватись армія, високі державні пости отримували люди з російським громадянством, при тому, що в Україні можливо лише одне громадянство, спецслужби, контррозвідувальну роботу перекваліфікували від протидії Росії до протидії Сполученим Штатам Америки.
Наприклад головний перший відділ Служби безпеки України переключився на роботи проти США, замість колись Росії, а Росією став займатись значно скорочений четвертий відділ. Коли в кінці 2013 року Янукович відмовився підписувати Асоціацію з Європейським Союзом, на Майдан Незалежності у Києві вийшли студенти, які вимагали підписання цього документу. Через кілька днів протесту, силовим способом студентів розігнали, завдаючи значних тілесних пошкоджень як самим протестувальникам, так і журналістам і тим, хто просто був поруч. Кадри побиття облетіли всю країну, що спричинило наступну, Революцію гідності, яка змусила Януковича втекти в Росію.
Післяреволюційна Україна
Проте і друга революція не дала тих результатів, які очікувались українським суспільством. На моє переконання, якісні зміни в державі можуть відбутись виключно через побудову дієвих державних інституцій. Петро Порошенко, який став президентом на хвилі Майдану отримав війну з Росією. Попри певні успіхи на фронті, Порошенко та його оточення став героєм багатьох корупційних скандалів. Хоч він значно зблизив Україну з Західним світом, країна поглиблювала економічну кризу. Крім цього, Порошенко, сам будучи олігархом, почав перерозприділяти владу між олігархами, в результаті чого зміцнив одних та пригнічив інших.
На президентських виборах 2019 року президентом став “несистемний” кіноактор Володимир Зеленський. Його підтримка була більш ніж великою, у другому турі він набрав 73% проти 24% Порошенка. Зеленський, не маючи досвіду, а часто розуміння державних процесів делегує повноваження кадрам, які його оточують. Значних успіхів це не дало, принаймні поки що, він при владі всього рік. Але рейтинг довіри до нього та партії “Слуга народу”, яку він підтримував і яка отримала монобільшість у парламенті, падає.
Оцінка народу
Історія політичного життя та її тенденції чітко демонструють, що в Україні створюється запит на фахівців. Леонід Кучма, який мав імідж “господарника” асоціювався з олігархатом. Ющенко був демократом, проте слабким президентом, чим дозволив клану всередині своєї команди керувати країною. Віктор Янукович будував образ “хазяйновитості”, проте в історії його запам’ятають, як узурпатора та того, хто призвів до анексії Криму та війні на Донбасі. Петро Порошенко мав велику довіру, але не зміг приборкати свої владні та фінансові апетити, чим відвернув від себе виборців. Володимир Зеленський пішов під гаслом “несистемності” та нових людей у політиці, проте частина партії, яку він підтримав, не має фаховості, а частина є лобістами окремих олігархів.
Відтак, місцеві вибори, які відбудуться 20 жовтня 2020 року покажуть ставлення українців до Володимира Зеленського. Передвиборча соціологія показує запит та фаховість, відповідно в Українську політику можуть прийти молоді партії, з фаховими людьми.
В Україні вкрай важливо, щоб сформувались політичні сили за ідеологічною ознакою, які будуть відстоювати програмні ідеї, і люди, які голосували на виборах, знали, що їм пропонує та чи інша партія. Нині ж, все навпаки – політичні партії це проєкти, які мають своїх спонсорів, тих, які колись взяли участь у приватизації, відповідно ці політичні проєкти, прийшовши до влади, захищають інтереси спонсора, а не виборців.
Катерина Одарченко, партнер SIC Group UkraineКиевVласть
Рік тому 19 громадських організацій висунули до учасників парламентських перегонів список вимог, спрямованих на єдину мету — встановлення в країні правовладдя. Він включав у себе всеохоплюючу реформу судової системи, прокуратури, поліції, перезавантаження частини антикорупційних органів. Три партії, які пройшли до парламенту, а саме — “Слуга Народу”, “Голос” і ВО “Батьківщина” підтримали цей порядок денний. Першій з них вдалось одноособово сформувати правлячу більшість.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Якими ж є підсумки 9 місяців роботи нового парламенту? Чи виконали депутати обіцяне?
Виконано
Відновлення покарання за незаконне збагачення
Вже на другий тиждень своєї роботи, 11 вересня 2019 року, Верховна Рада (ВР) підтримала в першому читанні законопроект президента Володимира Зеленського, який відновлює кримінальну відповідальність чиновників за незаконне збагачення, а 31 жовтня затвердила його остаточно 259 голосами. Відтепер, така відповідальність встановлюється в разі, якщо набуті чиновником активи більше ніж на 6,5 млн грн. перевищують його законні доходи.
Станом на червень 2020 року НАБУ розслідує всього дві кримінальні справи щодо незаконного збагачення. На нові провадження можна чекати вже після подання щорічних декларацій за 2019 рік.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Перезавантаження НАЗК
2 жовтня 2019 року Верховна Рада 237 голосами ухвалила зміни до “Закону про запобігання корупції”, які дали старт реформі НАЗК. Нацагенство перестало бути колегіальним органом, відтепер його очолює голова, котрий несе повну відповідальність за роботу агентства, її ефективність та прозорість.
Після набуття законом чинності, весь склад НАЗК був звільнений. Комісія з обрання нового голови була сформована порівну з представників Кабінету міністрів та міжнародних експертів, при чому, за квотою Кабміну до неї включили громадських активістів. За результатами конкурсу, 16 грудня комісія одноголосно обрала головою НАЗК прокурора Олександра Новікова. 15 січня 2020 він був призначений Кабміном на посаду, а 24 січня обрав собі перших двох заступників – Романа Сухоставця та Івана Преснякова.
Штати і зарплати прокурорів
Законом про реформу прокуратури від 19 вересня 2019 року максимальна чисельність її органів була скорочена з 15 до 10 тис. осіб. Зокрема, в Офісі Генерального прокурора з 1340 прокурорів після трьох етапів атестації залишилось всього 610. В регіональних прокуратурах станом на травень 2020 не пройшли атестацію і підлягали звільненню 687 прокурорів.
Закон передбачив також суттєве збільшення посадових окладів прокурорів: з 12 до 15 прожиткових мінімумів. Таким чином, працівники Офісу генпрокурора з початку року стали отримувати 29 тис. гривень (замість 7 тис. гривень), а в обласних прокуратурах – 23 тис. гривень, без урахування премій та надбавок. Разом з тим, система нарахування премій досі не позбавлена суб’єктивного чиннику.
Міжнародні закупівлі ліків
19 вересня 2019 року ВР прийняла в другому читанні зміни до закону “Про публічні закупівлі”. Згідно з ними, право МОЗ залучати міжнародні організації до закупівель ліків було продовжено ще на два роки. До того часу має запрацювати на повну потужність державне підприємство “Медичні закупівлі України”, котре перебере на себе цю функцію.
Частково виконано
Викривачі корупції
17 жовтня 2019 року ВР ухвалила зміни до закону “Про запобігання корупції”, якими вперше було визначено правовий статус “викривача” – особи, яка повідомила про корупційне правопорушення. Закон гарантує викривачам захист. Уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції він зобов’язав створити захищені канали зв’язку (гарячі лінії, електронні поштові скриньки, тощо), які дозволять викривачу зберегти анонімність.
Але попри те, що закон вступив у силу 1 січня, процес створення таких каналів затягнувся. В травні 2020 група депутатів зареєструвала законопроект, який передбачає створення Єдиного порталу повідомлень викривачів корупції. Його утримання планується покласти на НАЗК. Вважається, що це спростить обробку інформації та дозволить гарантувати вищий рівень її захисту.
Звітність політичних партій
19 грудня 2019 року ВР прийняла закон №410-ІХ, яким дозволила партіям подавати фінансову звітність в електронному вигляді. НАЗК має протягом 6 місяців з дня набрання їм чинності запустити електронну систему для подання такої звітності. НАЗК затвердило нову форму звітності і зараз веде роботу над розробкою Єдиного держреєстру. Повноцінний його запуск обіцяють на 16 липня.
Антикорупційна стратегія
Одним з функцій Нацагентства з запобігання корупції є розробка проекту державної Антикорупційної стратегії, яку має затвердити ВР, а також моніторинг її виконання. Через неефективність попереднього складу НАЗК, Україна з 2017 року жила без такої стратегії. Новий керівник агентства Новіков, назвав прийняття Антикорупційної стратегії на 2020-2023 роки одним з пріоритетів своєї діяльності і планував винести її проект на розгляд ВР до березня, але станом на початок червня цього так і не відбулось.
4 червня заступники голови НАЗК Пресняков та Стародубцев взяли участь в онлайн-дискусії “4 місяці роботи оновленого НАЗК: результати і перспективи”, організованою ГО “Антикорупційний штаб”. Вони повідомили, що перший драфт АС планують опублікувати в першій половині червня. Зрештою, вона була опублікована на сайті Нацагентства 23 червня. До 10 липня планується провести громадські обговорення та консультації.
Реформа прокуратури
19 вересня 2019 року ВР прийняла в другому читанні президентський законопроект про реформу органів прокуратури. Він затвердив нову структуру цих органів: замість Генеральної прокуратури було створено Офіс Генерального прокурора, замість регіональних та місцевих прокуратур – обласні і окружні. При цьому, до нових органів мав бути проведений добір на підставі всеосяжної атестації.
Громадські організації привітали ідею перезавантаження, проте вказали на низку ризикових моментів нового закону. Наприклад, замість очищення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів він передбачав зупинку її роботи аж до 1 вересня 2021 року. Тим часом, функції з атестації та дисциплінарного притягнення прокурорів були покладені на кадрові комісії Офіса Генпрокурора та обласних прокуратур, які мав одноосібно створювати генеральний прокурор. Щоправда, затверджений Русланом Рябошапкою порядок передбачав, що 3 з 6 членів таких комісій мають бути делеговані міжнародними партнерами, але успіх моделі був зав’язаний виключно на постаті генпрокурора.
В травні 2020 генпрокурорка Ірина Венедіктова затвердила новий порядок, яким прибрала з комісій міжнародників. Відтепер вони складаються з 4 прокурорів та 2 представників ЗВО, що, на думку антикорупційних організацій, спотворює сутність реформи.
Крім того, з 1 січня 2020 року генпрокурор отримав додаткові повноваження, пов’язані зі зняттям депутатської недоторканності: відтепер лише генпрокурор може відкрити провадження проти нардепа, внісши дані в ЄРДР. Попри значну вагу цієї посади, процес відбору кандидатів на неї так і залишився політичним. Наприклад, у березні 2020 народні депутати дізнались прізвище майбутнього генпрокурора за півдня до голосування.
Перезавантаження ДБР
3 грудня 2019 року ВР ухвалила в другому читанні президентський законопроект про реформу Державного бюро розслідувань (ДБР). Згідно з ним, ДБР змінило статус з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган. Повноваження директора бюро були суттєво посилені. Відтепер він став одноособовим керівником, без необхідності погоджувати рішення зі своїми заступниками. Також, директор отримав право самостійно призначати та звільняти заступників без участі зовнішньої кадрової комісії.
Після ухвалення змін, чинний директор ДБР Роман Труба був звільнений, а нового керівника мала обрати конкурсна комісія з 3 представників від президента, 3 – від Кабміну і 3 — від ВР. Однак за 6 місяців, що минули з відставки Труби, комісія так і не була сформована, хоча закон встановив для цього чіткі дедлайни: 30 днів на висування представників, 14 на формування комісії і ще 60 на проведення самого конкурсу.
Наприклад, 19 травня ВР провалила голосування за своїх представників у комісію, а 5 червня зробила це повторно. Зрештою, на засіданні комітету з правоохоронної діяльності 10 червня було прийняте рішення, що представниками від ВР не можуть бути нардепи. Новим дедлайном для висування кандидатур встановлено 19 червня, відбір має закінчитися до 1 липня.
Тим часом, 27 грудня президент призначив тимчасовою в.о. директора нардепку від власної партії Ірину Венедіктову. Після призначення Венедіктової на посаду генпрокурора, 17 березня виконувачем обов'язків став її заступник Олександр Соколов.
Не виконано
Керівництво САП
Громадські організації неодноразово вимагали відставки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назара Холодницького, якого підозрюють у “зливі” резонансних справ, тиску на підлеглих, розголошенні матеріалів слідства. Торік цю вимогу підтримала і посол США Мері Йованович.
Втім, нова влада тривалий час не висувала претензій до роботи САП. Лише 26 травня 2020 року генпрокурорка Ірина Венедіктова випустила заяву, в якій звинуватила керівництво та прокурорів органу в неналежному виконанні службових обов’язків. Вона навела приклади справ, які не були передані до суду в розумні строки, що призвело до їх закриття.
Венедіктова ініціювала два службових розслідування проти Холодницького і вже 9 червня підтвердила, що в роботі керівника САП знайдені порушення вимог КПК, закону "Про прокуратуру” та положення про САП. Скарга на нього була передана в дисциплінарну комісію при ОПУ, яка може звільнити голову САП з посади чи винести йому догану. Нагадаємо, що 5-річний термін повноважень Холодницького спливає 30 листопада, але він має право вдруге податися на конкурс.
Незалежність САП
САП досі залишається структурним підрозділом Офісу генпрокурора. Це суттєво обмежує її свободу, як в адміністративних питаннях (штатного розпису, структури), так і в фінансових. Профільні організації ще минулого літа розробили законопроект, який має перетворити САП на окрему юридичну особу на правах обласної прокуратури, але жодних кроків щодо його прийняття зроблено не було.
Директор НАБУ
Посада директора НАБУ захищена законом: звільнити його можуть за результатами незалежного аудиту роботи бюро, у випадку набрання законної сили обвинувальним вироком суду та ще за низкою підстав, перерахованих в профільному законі. Це має гарантувати незалежність директора від політичних впливів.
Разом з тим, 7 лютого 2020 року в Верховній раді було зареєстровано проект постанови про звільнення Артема Ситника з посади директора НАБУ. Постанову підписали 216 депутатів, в тому числі – від правлячої партії “Слуга Народу”. 19 лютого постанову розглянув правоохоронний комітет і рекомендував комітету по регламенту винести її на розгляд ВР. Приводом для цього стало включення Ситника до “реєстру корупціонерів” НАЗК через штраф, який наклав на нього суд в минулому вересні: директор НАБУ нібито не задекларував кошти, витрачені на відпочинок.
Слід відзначити, що накладення адміністративного штрафу не є підставою для звільнення директора НАБУ, що визнав і сам спікер Ради Дмитро Разумков. Але на думку окремих депутатів “корупціонер” не може очолювати НАБУ. Саме тому 28 лютого в ВРУ був зареєстрований законопроект, який вносить зміни до закону про НАБУ і додає до переліку підстав для звільнення його директора притягнення до адмінвідповідальності.
Ситник вважає, що до кампанії за його відставку причетні олігарх Ігор Коломойський (бюро розслідує справи “ПриватБанку”) та голова МВС Арсен Аваков (НАБУ вело так звану “справу рюкзаків”, одним з підозрюваних в якій був син міністра — Олександр).
Спроби звільнити директора НАБУ викликали стурбованість у міжнародних партнерів.
Міністр внутрішніх справ
29 серпня 2019 року ВР на своєму першому засіданні призначила міністрів в уряд Олексія Гончарука. Напередодні на Банковій відбулася акція протесту з вимогою не допустити, щоб своє крісло зберіг очільник МВС Арсен Аваков. Активісти звинувачували міністра в саботажі реформи поліції, корупції, провалі резонансних справ. Попри це, депутати 281 голосами затвердили Авакова на посаді. Тоді його назвали “тимчасовою” кандидатурою, але за 9 місяців альтернативи їй так і не знайшлось.
4 березня 2020 року ВР повторно призначила Арсена Авакова повторно призначили в уряд Дениса Шмигаля. Політичну підтримку йому надає особисто президент Володимир Зеленський – 20 травня 2020 під час річної прес-конференції він назвав Авакова “потужним міністром”. А вже 25 травня стало відомо про інцидент в Кагарлику, де співробітники поліції побили і зґвалтували жінку. Місцевий відділ Нацполіції був розформований. З цього приводу Авакова запросили на закрите засідання комітету ВР з правоохоронної діяльності, проте він на нього не з’явився. 5 червня в Раді було зареєстровано постанову про звільнення Авакова, під якою поставили підписи 55 депутатів від фракцій “Слуги Народу” та “Голосу”. 17 червня правоохоронний комітет вніс постанову в порядок денний сесії.
Бюро фінансових розслідувань
Необхідність створення єдиного правоохоронного органу для розслідування економічних злочинів була визначена ще в Концепції реформування кримінальної юстиції 2008 року. З 2013 року було здійснено декілька спроб створити такий орган – в форматі чи то Служби фінансових розслідувань чи то фінансової поліції, чи Бюро фінансових розслідувань. Однак всі вони з політичних причин закінчились невдало.
Економічні злочини досі розслідує Нацполіція, хоча Департамент захисту економіки в її складі урочисто ліквідували 2 вересня 2019 року на першому засіданні Кабміну Гончарука. Ними займається “податкова міліція” — орган з напівлегальним статусом в складі Державної фіскальної служби. Нардепи ще в 2016 офіційно ліквідували її, але не створили органу на заміну, тому “міліція” досі працює (розслідує ухилення від сплати податків). Нарешті, економічні злочини часто потрапляють в поле зору СБУ, в складі якої діє ціле ГУ контррозвідки в сфері економіки, а також управління “К” по боротьбі з корупцією і оргзлочинністю. Останнє регулярно звинувачують в неправомірному тиску на бізнес.
Нова спроба утворити орган фінансових розслідувань відбулась після парламентських виборів 2019 року. 2 жовтня ВР ухвалила в першому читанні законопроект, за яким БФР визнавалось центральним органом виконавчої влади, до виняткових повноважень якого відноситься розслідування економічних злочинів. Разом з тим, проект не ліквідовував економічні підрозділи СБУ, до чого закликала громадськість.
Але 17 січня 2020 нардепи відхилили цей законопроект в другому читанні. За даними ЗМІ, новий мали розробити до початку лютого в Офісі президента, однак станом на червень цього так і не відбулось. Вимога щодо створення незалежного фінансового органу потрапила навіть в новий меморандум з МВФ (закон має бути прийнятий до 1 січня 2021 року).
СБУ
Служба безпеки України досі залишається гібридним органом, повноваження якого виходять за межі функцій класичної спецслужби. Зокрема, вона займається боротьбою з корупцією, організованою злочинністю, злочинами проти державності, які визначені надто широко. Закон про національну безпеку, прийнятий в 2018 передбачав реформу СБУ з її перетворенням на класичну контррозвідку, демілітаризовану та позбавлену слідчих функцій. Таку модель підтримують західні партнери.
Однак президентський законопроект, внесений в ВР 10 березня 2020 р. повністю суперечив цій логіці. Згідно з ним, СБУ зберігає функцію досудового розслідування, а визначення “загроз державній безпеці”, які містяться в проекті стали ще більш розмитими, що дає можливість Службі розслідувати практично будь-які справи (навіть ті, що стосуються захисту “морально-етичних, історичних та культурних” цінностей України).
Міжнародна дорадча група при СБУ розкритикувала проект змін, приєднались до критики і в Консультаційній місії ЄС, а також у НАТО. В результаті, на засіданні ВР 20 травня нардепи повернули законопроект в комітет на доопрацювання. Голова комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки О.Завітневич вважає, що в цілому його можна буде прийняти до літніх канікул.
Судова реформа
16 жовтня 2019 року ВР прийняла в цілому президентський законопроект №193-IX про судову реформу. Згідно з його положеннями, весь склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) припиняв роботу, а новий мав бути обраний на відкритому конкурсі. Конкурсна комісія повинна була складатися з трьох представників від Ради суддів та трьох – від Громадської ради міжнародних експертів.
Утім, Вища рада правосуддя (ВРП) так прописала умови конкурсу, що роль комісії виявилась нівельована. Наприклад, ВРП залишила собі право призначати на посади не лише переможців конкурсу, але і всіх, кого забажає. Міжнародники відмовились делегувати до комісії представників, і 17 березня 2020 року ВРП визнала конкурс таким, що не відбувся.
За іншою нормою закону, ВРП мала бути зменшена з 16 до 12 членів. Її члени з 2013 по 2019 роки відтепер підпадають під люстрацію. Також при ВРП мали створити етичну комісію з трьох представників ради і трьох міжнародних експертів, яка б перевіряла на доброчесність членів ВРП, ВККС та Верховного суду, а також могла б ініціювати їх звільнення. При чому, при рівному розподілі голосів роль міжнародників була б вирішальною. Однак ВРП заблокувала створення комісії, просто не делегувавши до неї членів.
Фінальну ж лінію під судовою реформою Зеленського підвів Конституційний суд, який 11 березня визнав низку її положень неконституційною. Зокрема, була скасована норма про етичну комісію, про скорочення чисельності Верховного суду та ВРП. В результаті, реформа зависла. ВККС не діє вже півроку, заблокувавши процес заповнення більш ніж 2000 вакансій в судовій системі.
22 червня президент Володимир Зеленський вніс в Раду новий законопроект про судову реформу. Його вже розкритикували громадські організації, оскільки в проекті очищення ВРП покладається на саму ВРП, а в формуванні конкурсної комісії для відбору нової ВККС може брати участь Уповноважена ВР з прав людини, яку вважають скомпрометованою зв’язками з головою Окружного адмінсуду Києва Павлом Вовком.
Зауважимо, що в тексті нового меморандуму з МВФ одним зі структурних маяків виконання програми співпраці вказано прийняття змін до закону про ВРП, які мають забезпечити очищення цього органу. Такі зміни мають бути прийняті до кінця жовтня.
Конституційний суд
Конституційний суд – орган з унікальним набором повноважень щодо захисту правової системи України. Але процес добору суддів до його складу досі є політизованим і непрозорим. З 2017 року він відбувається на конкурсних засадах. Однак суб’єкти, відповідальні на проведення конкурсів (а саме – Комітет з питань правосуддя за квотою ВР, конкурсна комісія за квотою президента та Рада суддів за квотою З’їзду суддів України) не забезпечують належного рівня прозорості.
Наприклад, Комісія проводила свої засідання в закритому для громадськості та журналістів режимі, а комітет Ради без чіткого обгрунтування відхиляв кандидатури, які не були підтримані депутатськими фракціями (хоч закон цього і не вимагає). Крім того, невідомими залишаються критерії, за якими оцінювали моральні якості та компетенції кандидатів. Жоден з суб’єктів відбору не оприлюднив чіткого алгоритму оцінювання та критеріїв складання рейтингу. Це може свідчити про значний відсоток суб’єктивізму в прийнятті рішень. Рада нового скликання не здійснила кроків для вирішення цієї проблеми.
Юридична освіта
26 лютого 2020 року Комітет ВРУ з питань освіти, науки та інновацій оприлюднив проект Концепції розвитку юридичної освіти. Згідно з ним, планується скоротити перелік юридичних спеціальностей. Відтепер, спеціальності “Міжнародне право” та “Правоохоронна діяльність” не вважатимуться вищою юридичною освітою. Для юристів скасовується можливість заочного навчання. Впроваджується зовнішній контроль за якістю юр. освіти в форматі єдиного державного кваліфікаційного іспиту. Поки що проєкт знаходиться на стадії обговорення.
Читайте: PR и провалы: первый год шестого президента Владимира Зеленского
Родіон Хомяков, аналітик ГО “Антикорупційний штаб”КиевVласть
Київська обласна рада замислила позбутися від низки недієвих та неефективних комунальних підприємств. У списку безнадійних опинилося і КП “Київоблкіно”. Підприємство вже давно не розповсюджує кінофільмів і не виконує жодних функцій. В апараті Київоблради стверджують, що ліквідація – лише спосіб уберегти комунальне майно від незаконної забудови, яке вони нещодавно обстояли в суді. Формально ж за КП закріплена лише ділянка по вулиці Васильківська, 3, всім майном фактично керує інше підприємство – КП “Друкар”.
Як стало відомо KV із проєкта рішення Київської обласної ради (КОР), депутати планують на найближчій сесії розглянути питання ліквідації комунального підприємства “Київоблкіно”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Як писала KV, уперше про припинення діяльності підприємства, заснованого ще в 1997 році, заговорили у 2018 році. "Київоблкіно" фактично не працювало, а колишні активи давно передали в управління місцевим громадам.
Основною ж його діяльністю мало стати поширення кінофільмів, відео та телевізійних програм.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ліквідувати не можна об’єднати
Розглядав апарат облради і варіант його об’єднання з іншим обласним КП.
Те, що потреба в ліквідації КП пов’язана невиконанням підприємством жодних функцій, підтвердив у коментарі KV депутат обласної ради, голова комісії з питань управління комунальною власністю, приватизації та ЖКГ та впровадження енергозберігаючих технологій Роман Титикало.
За його словами, основна мета апарату – ліквідувати недіючі комунальні підприємства, які не приносять жодної користі. Тож комісія підготувала на розгляд декілька рішень щодо низки комунальних підприємств, які не здійснюють господарську діяльність. У серед них опинилося і КП “Київоблкіно”.
“Як голова профільної комісії я виявив неактивні підприємства, які й досі вважаються комунальними, з-поміж них і “Київоблкіно”. Формально ще хтось закріплений в реєстрі, як керівник КП "Київоблкіно", але юридичної сили не має. Тож я поставив питання ліквідації. Це один із кроків, щоби уникнути можливих маніпуляцій щодо незаконного заволодіння майном підприємств у майбутньому”, – розповів він.
Читайте: Кино не будет. Власти Киевщины собираются похоронить обнищавшую сеть областных кинотеатров
Нульові майнові статки
У разі підтримки депутатами проєкту, ліквідація КП як юридичної особи, має пройти декілька етапів. Це внесення змін до Єдиного державного реєстру, виявлення у двомісячний термін кредиторів та боржників, а також проведення інвентаризації та оцінки майна підприємства. Контроль за цими процесами буде покладено на створену ліквідаційну комісію.
Ще понад десять років тому КП "Київоблкіно" мало колосальні активи на території Київщини. Наразі на сайті Київської облради зазначено, що КП визнано банкрутом, тож директора на посаду не призначено. Проте за даними системи YouControl, з березня 2019 року уповноваженою особою КП є Сергій Пінчук.
Офіційно підприємство розташоване в комунальному будинку КОР у Києві по вул. Васильківська, 3, Голосіївського району. Та, як вдалося дізнатися KV, ця база давно вже передана у власність іншого комунального підприємства – “Друкар” (вид діяльності – оренда і управління власною або орендованою нерухомістю).
Відповідне рішення “Про передачу нерухомого майна з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради “Київоблкіно” на баланс КП “Друкар”, прийнято ще 24 квітня 2012 року Київської облрадою шостого скликання.
Так, на баланс КП “Друкар” безоплатно відійшло нерухоме майно на вулиці Васильківська, 3. А саме: три будівлі площами 2 868,1, 524,5 и 24,3 кв.м.
На фото: комунальна будівля по вул. Васильківська, 3
Залишалася в підпорядкуванні КП лише земельна ділянка площею 0,54 га (кадастровий номер 8000000000:79:376:0017), яка була передана столичною міськрадою в постійне користування "Київоблкіно" ще у 2005 році.
Бій за землю
За цю земельну ділянку й спалахнула війна. Так, у березні 2019 року між КП “Київоблкіно” та ТОВ “А.В. Інвестиції” було укладено договір № 14/03–2019 щодо будівництва ЖК, яке і планувалося на вищезазначеній ділянці.
Згодом, уже в серпні стає відомо, що Департамент містобудування та архітектури КМДА видав двом комунальним підприємствам облради – "Київоблкіно" (*) і "Друкар" (**) містобудівні умови й обмеження для проєктування реконструкції нежитлових будівель під багатофункціональний комплекс.
Читайте: Двум коммунальным предприятиям Киевоблсовета разрешили строиться на ул. Васильковская, 3
Та за словами Романа Титикало, ця земельна ділянка була передана незаконно та без згоди сесії Київської облради. Будівля вже давно передана до КП “Друкар”. Майном розпоряджається це КП і здає його в оренду.
“За КП “Київоблкіно” наразі не закріплено жодного майна, лише юридично зафіксований державний акт на постійне користування земельною ділянкою по вул. Васильківська, 3. Тож враховуючи, що майно передано з одного комунального підприємства на інше, їхнє право на землю також припинилося. Та цим скористалися, намагалися маніпулювати: був підписаний інвестдоговір, отримано містобудівні умови щодо забудови. Є формальний лист за підписом експершого заступника голови Київоблради Володимира Майбоженко, що він не заперечує проти такого договору, – говорить депутат Титикало.
Резонансна справа дійшла до суду. У липні 2019 року КП "Друкар" подав позов до Господарську суду міста Київ із вимогою визнати договір на будівництво житлового комплексу недійсним. Судовий процес тривав до червня цього року.
Як розповів у коментарі KV директор КП “Друкар” Богдан Матчук, в суді вони обстояли свою позицію і виграли дві інстанції. Київська облрада довела порушення її прав, як землекористувача.
“Ми виграли вже другу інстанцію в Північному апеляційному господарському суді. Суд визнав договір на будівництво житлового комплексу недійсним. Але письмового рішення ще немає, тому що розгляд справи відбувся на днях (9 червня ц.р. – прим. ред.). Жодних забудов на території, яку хотіли в нас відібрати, не ведеться і вже не вестиметься. Забудовник ще має право звернутися до вищої інстанції й обстоювати права на цю ділянку”, – зазначив він.
Згідно з даними аналітичної системи Youcontrol, компанія-забудовник, ТОВ “А.В. Інвестиції”***, зареєстрована у 2018 році з уставним капіталом у розмірі 155 тис. гривень. Діяльність ТОВ пов’язана з будівництвом житлових і нежитлових будівель. Керує цим підприємством Олександр Геннадійович Сурков та пов’язують будівельну фірму із колишнім нардепом-регіоналом Володимиром Зубиком.
Нагадаємо, що Київська обласна рада готова віддати в оренду 13 об’єктів нерухомості на тисячі квадратних метрів. Аптеки, офіси, гаражі, кафе й навіть місця під розміщення апаратури для операторів мобільного зв’язку зацікавлені зможуть взяти в оренду без конкурсу. Конкурс буде проведено, коли на один і той же об’єкт буде два й більше претенденти. Депутати схему критикують і сподіваються, що вже найближчим часом конкурсний пошук орендаря на комунальну нерухомість стане обов’язковим.
Читайте: Киевоблсовет отдаст чертову дюжину объектов комсобственности в аренду
* Комунальне підприємство Київської обласної ради “Київоблкіно” (код ЄДРПОУ: 02403676).
** Комунальне підприємство Київської обласної ради “Друкар” (код ЄДРПОУ: 02466949).
*** ТОВ “А.В. Інвестиції” (код ЄДРПОУ: 42082599).
Фото: колаж KVКиевVласть
Залишки державного видобутку торфу на Київщині розпродають. Оголошення про продаж цілісного майнового комплексу “Київторф” вже розміщено на електронному майданчику, а самі торги мають відбутися влітку. Видобувники кажуть, що активи вирішили злити через небажання держави спрощувати процедуру отримання дозволів на видобуток торфу та опір продавців вугілля та газу. Натомість екологи стверджують: контрольований видобуток торфу критично важливий для Київщини, яка протягом останніх років страждає від пожеж на торфовищах.
Як стало відомо KV, 25 листопада 2019 року на порталі ProZorro.Продажі з’явилося оголошення про приватизацію єдиних майнових комплексів (ЄМК) держпідприємства “Київторф” (*). Згідно наказу Фонду державного майна від 28 грудня 2019 року № 1574 “Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році”, майновий комплекс “Київторфу” за адресою місто Київ, вул. Промислова, 10 включений до переліку об’єктів, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках. Наразі очікується інформаційне повідомлення про стартову ціну лоту.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Що таке “Київторф”
За словами гендиректора концерну “Укрторф” Андрія Озерчука, до складу Державного підприємства “Київторф”, входило 10 дочірніх підприємств на територій Київської, Черкаської та Полтавської областей. У Київській області це “Рожниторф” (Броварський район), “Стареторф” (Бориспільський район), “Кодраторф” і “Гавронщинаторф” (Макарівський район), “Обухівторф” (Обухівський район), “Димерторф” (Вишгородський район). У Черкаській області — “Ірдиньторф”, Полтавській — “Оржицяторф”, “Лохвицяторф”.
Але протягом 2003-2016 у ДП сплив строк дії майже всіх спецдозволів на видобуток торфу, а кілька з них, які тривали до 2019 (родовище “Карань”, 11 га Бориспільський, Переяслав-Хмельницький райони) чи навіть до 2026 (родовище “Оржиця 3”, 6,5 га) були анульовані постановою Кабміну Миколи Азарова та приписами місцевої прокуратури.
Оскільки підприємство втратило спеціальні дозволи на користування надрами, то наступним кроком стало припинення права користування земельними ділянками таких родовищ під видобуток торфу.
Цікаво, що деякі родовища, наприклад “Здвиж” у Макарівському районі Київщини розроблялися з 1933 року.
Ще більш давніші родовища були на Дочірньому підприємстві ДП “Київторф” у Черкаській області. Наприклад, родовище “Ірдинь” розроблялося (більш ніж 118 га) з 1929 року. Але у 2018 році “Черкаситорф” визнали банкрутом і продали через аукціонні торги. Зараз Дочірнє підприємство “Черкаситорф” повністю припинило свою роботу, майно демонтується та розпродається новими власниками, хоча ще в 2015 році здійснювався видобуток торфу та випуск торфобрикетів, працівникам виплачувалась заробітна плата, сплачувались податки до бюджетів.
Тож сегодня “Київторф” це фактично адмінбудівля, що знаходиться в селищі Бортничі поблизу Києва з двома працівниками — директором та бухгалтером. Крім цього є умовний офіс з директором і бухгалтером на ДП “Стареторф”, що на Бориспільщині, та кілька завалених складських приміщень та виробничих майданчиків біля родовищ.
Між тим балансові поклади торфу лише в Київській області становлять близько 37 млн тонн (балансові запаси торфу в Україні перевищують 838 млн тонн). Торф Київщини характеризується невисоким енергетичним потенціалом, але його широко застосовують в агропромисловості для покращення ґрунтів та вирощування сільськогосподарських культур.
“На жаль, у минулі роки не зрозумілою була позиція Державної служби геології та надр України, як органу що здійснює видачу спеціальних дозволів на користування надрами, по відношенню до державних торфодобувних підприємств. Наслідком такої позиції стали втрата спеціальних дозволів на користування надрами родовищ торфу у державних підприємств та “отримання” спецдозволів на користування надрами цих найкращих родовищ торфу приватними підприємствами”, — каже Озерчук.
Читайте: Золотые глубины: Киевоблсовет разрешит частникам разрабатывать недра восьми районов Киевщины
Цікаво, що у 2016 році Фонд державного майна підготував проєкт Закону “Про внесення змін до Закону “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, яким пропонував виключити низку підприємств із зазначеного переліку та приватизувати їх. До переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації після їх виключення із Закону “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, входило у тому числі ДП “Київторф”.
Галузь і гроші
За словами гендиректора “Укрторфу”, ДП “Київторф” давно не є прибутковим підприємством, а навпаки – має значну заборгованість перед кредиторами. Розрахуватись за своїми фінансовими зобов’язаннями самостійно підприємство не в змозі. Тому реальна перспектива – приватизація чи ліквідація цього підприємства, як і інших подібних підприємств ДК “Укрторф”, які втратили основні профільні активи – право користування надрами родовищ торфу та земельними ділянками під їх експлуатацію. Але в цьому випадку важливо, що очікується від приватизації. Якщо є мета просто продати всі активи за будь-яку ціну, то усіх їх чекає доля вже згадуваного “Черкаситорф” – його ріжуть.
Взагалі серед дев’яти підприємств-учасників, які входять до складу ДК “Укрторф”, сьогодні реальну виробничу діяльність здійснюють тільки чотири: “Волиньторф”, “Рівнеторф”, “Житомирторф” та “Чернігівторф”. Решта, через низку об’єктивних та суб’єктивних причин, не займаються профільною діяльністю.
“На мою думку, рішення стосовно приватизації державних торфопідприємств, у їх сьогоднішньому стані, приймалося попереднім Урядом швидко та недостатньо обґрунтовано, без врахування особливостей здійснення торфодобувної діяльності, пов’язаних зі складнощами адміністративного, законодавчого, фінансового, технологічного та екологічного характеру. Такі підприємства можуть бути ефективно приватизовані тільки у випадку відновлення їх платоспроможності, повернення (надання) їм спецдозволів на користування надрами родовищ та земельних ділянок під видобуток торфу, які використовувались підприємствами у попередні роки. Це можливе за умов збереження/відновлення сировинної та технічної бази підприємств, залучення інвестицій шляхом проведення корпоратизації галузі. В такому випадку реальним є збільшення капіталізації державної торфодобувної галузі, з метою отримання максимальних прибутків від її приватизації, та забезпечення умов для подальшого розвитку торфодобування в Україні”, – розповів Андрій Озерчук.
Торфодобувна галузь не фінансується з державного бюджету з 2012 року, додає гендиректор ДК “Укрторф”:
“Незважаючи на те, що ми сплачували 50%, 75%, а минулого року — 90 % щорічних податків з чистого прибутку, протягом 2016–2019 років ДК “Укрторф” був прибутковим, як і працюючі підприємства – учасники. Це свідчить про можливість прибутковості торфодобувного та торфопереробного виробництва, що в умовах загального падіння рівня промислового виробництва в країні, дорогого вартує”.
Читайте: Правоохранители пресекли незаконную добычу торфа в Бородянском районе Киевщины
Екологія Київщини
Між тим, від того, хто буде власником державних торфовищ і чи почнеться видобуток, залежить і екологічне благополуччя області. Регіон вже відчув на собі негативні наслідки неконтрольованого і спорадичного торфовиробництва і постійні пожежі на торфовищах – цьому яскравий приклад.
Як розповіла KV голова департаменту екології та природних ресурсів Вікторія Киреєва, торофова проблема – це одна з найактуальніших проблем регіону.
“На Київщині впав рівень води і всі торфи зневоднені, виникають масові пожежі. З іншого ж боку, невидобування торфу також негативно впливає на атмосферне повітря. Наразі в нас дуже низький відсоток видобування торфу на державному рівні взагалі. Сьогодні проблема в тому, що частина торф’яних площ перебувають у приватній власності. І подекуди відшукати цих власників просто неможливо, а вони мають відповідати за охорону природи та пожежну безпеку. Тому збільшення потужностей може бути доцільним, якщо цим займатиметься держава. В області сьогодні проблема саме з незаконним видобутком торфу, підприємства не дотримуються проєктних норм. На державному рівні програм захисту таких родовищ, на жаль, наразі бракує, а “Укрторф” перебуває на межі банкрутства”, — розповіла Киреєва.
Погоджується з думкою Киреєвої й депутат Київської облради, член комісії з питань екології, водних ресурсів, природокористування, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій Максим Запаскін. Він також стверджує, що сьогодні і далі фіксуються випадки “піратського” продажу торфу, особливо після розчищення річок. Продаж таких корисних копалин користується попитом і є вигідним заробітком. І сьогодні прикупити дві-три вантажівки з торфом не є проблемою. Такі випадки неодноразово фіксувалися в Обухові, Ірпені. А в Ірпені взагалі кричуща ситуація: торфовища перетворювали на сміттєзвалища для того, щоби згодом ці колись родючі території переоформити під забудови.
Читайте: Пойма реки Ирпень снова горела, активисты считают, что это умышленный поджог (видео)
“Декілька скарг щодо незаконного видобутку до нашої обласної комісії востаннє надходили ще на початку 2017 року. Цим питанням безпосередньо займається поліція та місцевий рівень влади. Наші торфи дуже цінні, особливо в якості ґрунту. Як варіант, торф використовують у вигляді палива. Але для цих потреб, як правило, він не дуже якісний. Усе ж більше він вартує як добриво для вирощування культур. Тим більше, що він має попит у посушливих країнах, куди й експортується. Арабські країни покращують якість своїх ґрунтів саме завдяки нашому торфу. Тому, вважаю, що для цих потреб і доцільно його в певному сенсі і видобувати. Це зменшить висихання поверхневого шару. Коли здійснювалася меліорація й дотримувалися норм, відбувалося зрошення поверхневих покривів і пожеж було менше. А реабілітація торф’яних боліт — дороговартісна справа. Й особисто не чув, щоби хтось займався сьогодні цим питанням”, — додав він.
За його словами, до питання видобування торфу має бути комплексний підхід, а процес відбуватися з дотриманням усіх проєктних і технологічних вимог, з використанням сучасних технологій та подальшою рекультивацією цих земель.
“Ми маємо використовувати природні багатства, але належним чином. На жаль, реалії призводять до критичних ситуацій, як із помповим видобутком бурштина й перетворенням тих територій на пустелі. Аби це не сталося і з торфом, його видобуток має здійснюватися саме державними підприємствами. Такі виробники на перше місце виносять інтереси держави на супротив комерційним. Комерційні підприємства схильні до масових порушень, наносячи тим самим шкоду довкіллю. Небезпека існує, а наслідки можуть бути плачевні. Торф — корисна копалина, але дуже критична. Усі торфовища розташовуються в місцях, де є вплив на підземні води й річки. І порушення природного балансу та складу цих ґрунтів може лише прискорити їх пересихання. Тому необхідно оптимізовувати, насамперед, роботу державних підприємств”, — резюмував він.
Читайте: За сутки в столице и на Киевщине зафиксирован 61 пожар в экосистемах
Читайте: Генералы песчаных карьеров: на Киевщине разгорелся скандал вокруг добычи песка под Борисполем
Прогноз
За словами Озерчука, є низка факторів, які стримують розвиток галузі, але держава спроможна їх вирішити.
“Маємо в країні значні запаси торфу та їх щорічний приріст, маємо бажання працювати, видобувати більше, експортувати, але продовжуємо наштовхуватися на інертність системи, яка стримує наш розвиток, витрачаємо значні кошти на гасіння сезонних пожеж, в яких горить корисна копалина – торф, замість того, щоб бути видобутою та використаною з користю для економіки”, – каже Озерчук.
Згідно з текстом останньої чинної Концепції розвитку торфової промисловості України на 2017-2020 роки, опублікованої Міністерством енергетики та вугільної промисловості ще у 2017 році, собівартість енергії, що міститься в торфових паливах, в рази менша за показник для таких традиційних палив, як кам’яне вугілля і природний газ. Озерчук каже, що ціна нижча за рахунок особливостей видобутку — родовища торфу розташовані ближче до поверхні, а видобуток не потребує складних шахтних робіт. А за підрахунками науковців, 78 тонн торфобрикету замінює 36 тисяч кубів газу.
Крім того, через своє органічне походження торф є основою для виготовлення широкого спектру продукції для сільського господарства, садівництва та городництва.
Але є проблеми. Серед перерахованих у документі: спрацьованість родовищ, зношеність торфових машин і торфобрикетних заводів, застарілість галузевої нормативно-технічної документації, складна, багатоступінчаста й довготривала процедура виділення площ торфових родовищ під промислове освоєння.
“Все це, звичайно, не додає позитивну в нашу роботу, особливо на фоні значних досягнень розвитку торфовидобування в таких країнах, як Литва, Латвія, Естонія, Білорусь: там більшість аналогічних проблем давно вирішено, торфодобувні підприємства стабільно працюють, експортуючи свою продукцію за кордон, в тому числі і в Україну. Але ми сподіваємось, що і в Україні найближчим часом вдасться виправити ситуацію з торфовидобуванням на краще”, – резюмував Озерчук.
* Державне підприємство “Київторф”, код ЄДРПОУ: 2968177
** Українське торфове товариство, код ЄДРПОУ: 32754160
*** Державний концерн “Укрторф”, код ЄДРПОУ: 35633030
Фото: коллаж KVКиевVласть
Іпотека під 10% остаточно з’явиться уже до кінця 2020 року. Але дорожнеча позик – це не єдина проблема, яку треба вирішити для запуску кредитування.
У 2019 році на будівельний сектор прийшлось майже 3% ВВП. В українських реаліях значний вплив на економічний стан будівельної галузі має сектор житлового будівництва, який у загальному обсязі будівельних робіт складає майже 25%. Як відомо, основним джерелом фінансування будівництва житла є кошти населення, які в останні роки складають 34-35 млрд грн або 6% від загального обсягу капітальних інвестицій. Виходячи з того, що житлове будівництво прямо або опосередковано пов‘язане з продукцією інших галузей, мультиплікативний вплив цього сектору на загальний економічний стан держави має суттєве значення.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проте через коронавірус, карантин та пов’язане з цими подіями падіння економіки, житловий сегмент може зупинитись. Більшість забудовників зводять об’єкти на кошти інвесторів, а їх власного капіталу може вистачити лише на один-два місяці робіт без продажів. В першу чергу, це стосується невеликих забудовників. У квітні, за різними джерелами, падіння попиту на первинному ринку становило від 50 до 80%.
Зниження облікової ставки до 8% та подальші обіцянки запустити іпотеки під 10% до кінця року мають дати ринку позитивний сигнал. Проте, якщо паралельно не провести підготовчі роботи, вплив іпотеки на сектор нерухомості може варіюватись від несуттєвого до негативного.
По-перше, сьогодні банки згодні давати кошти лише на малу частку вартості житла. Для середнього позичальника, прийнятним сценарієм є отримати 30% вартості квартири в кредит. Ймовірніше, цифра буде навіть нижчою – не більше 25%. Так фінансові установи страхуються від ризиків: якщо через декілька років ви перестанете платити, а квартира вдвічі впаде в ціні – банк все одно заробить.
По-друге, весною НБУ прийняв постанову, відповідно до якої непрофільні активи, у тому числі заставне нерухоме майно, буде поступово виводитися с регулятивного капіталу банку. Починаючи з 2022 року, банки будуть зобов’язані продати заставний об’єкт за рік. Інакше регулятор вимагатиме докапіталізувати установу на суму виданої позики, з якої банку повернулась застава. Потенційні ризики втрат через несвоєчасний продаж фінансисти також перекладуть на позичальників.
Третя проблема законодавча, – і вона включає закони, за якими банк не може забрати заставне майно у родини, якщо там проживає дитина. З одного боку, державні гарантії мають працювати на захист неповнолітніх. З іншого, сьогодні це мотивує банки просто відмовляти молодим родинам із дітьми. Парадокс у тому, що саме вони є найбільшою категорією потенційних отримувачів іпотеки. У цьому випадку, держава має запропонувати новий механізм захисту дітей – і не перекладати всі асоційовані витрати на плечі банків.
Нарешті, банки не видають кредити під об’єкти будівництва. Для більшості фінустанов обов’язковою умовою є придбання квартири на вторинному ринку. Враховуючи те, що банки фінансують до 30% житла, а різниця вартості між інвестиціями у первинну нерухомість та її ціною на вторинному ринку є суттєвою, використання механізму іпотеки просто нелогічно для більшості покупців.
Більше того, якщо іпотеку все ж запустять, ці гроші підуть на вторинний ринок, і сприятимуть спекулятивному зростанню цін. Тоді як продуктивна будівельна галузь буде самотужки виходити з кризи, і боротися за покупців.
Саме тому, поруч із запуском кредитування, придбання житла, треба запропонувати будівельним компаніям допомогу у вигляді доступних кредитів для бізнесу під 5-7%. Забудовники отримають обігові кошти та зможуть продовжувати роботи, аж поки не доведуть будинки до високого ступеня готовності. Далі Нацбанк може поділити ризики банків, щоб вони давали іпотеку для придбання житла на первинному ринку, але у будинках на високій стадії готовності. Це допоможе й покупцям, які точно будуть впевнені у забудовниках, адже останніх перевірятимуть не лише самі інвестори, але й фінансові установи.
Запуск іпотеки під 10% є важливим кроком для української економіки та ринку нерухомості. Але варто зробити так, щоб іпотека стала дійсно ринковим інструментом, а не формально існуючою послугою, що діє лише на частині ринку та для певної обмеженої групи потенційних клієнтів. Процес має виходити за рамки формальної ставки у відсотках, бо дорожнеча позик – це найбільша, але не єдина проблема кредитів на нерухомість. Натомість включення первинного ринку, ліквідація перешкод для банків та підтримка девелоперів зможуть не лише ефективно запустити іпотеку, але й простимулювати антикризовий економічний драйвер.
Читайте: Зростання оренди поза містом: агломерації можуть збільшитися після карантинуДмитро Ісаєнко, секретар комітету з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради VIII скликання
КиевVласть
Впевнена, багатьох турбує тихенький продаж активів України, особливо під час карантину. В цілому, до цього ми чули про лібертаріанство й переваги комплексного продажу “неактуального майна”, запуск “ринку землі”. Але на практиці все відбувається інакше.
Як же розібратися в складних термінах, не втратити суверенітет країни та досягти нехай поступового, але зростання?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відкритими залишаються наступні запитання:
1. Наші партнери допоможуть. Я, в першу чергу, людина, що підтримує демократичні цінності та цінності, на яких було створено, наприклад, Євросоюз. Але це не означає, що потрібно повністю виконувати їх поради і забаганки.
Думаю й школяру зрозуміло, що кожна країна переслідує, в першу чергу, свої інтереси. Наївно думати, що так звані західні партнери в першу чергу думають про інтереси сільського жителя Миронівського району, а не про аграрне лоббі всередині ЄС. Звісно ні.
В першу чергу – свої інтереси, що дозволяють оплачувати гідний рівень життя виборцям у своїй країні та мати політичну підтримку. Тому висновок такий: співпрацювати, але з дотриманням своїх інтересів.
2. Легко сказати – українські інтереси понад усе, але як це зробити на практиці? По-перше, потрібно розуміти свої інтереси. Для прикладу, якщо у нас логічно будувати транзитну державу (використовуючи зрозуміле всім географічне становище – і в транспортуванні газу, і в логістиці, і в пасажирських перевезеннях), то дивно віддавати цей актив іноземцям. Адже ми мали майже монопольне становище (до проектів “Північний потік”).
Пріоритетом розвитку може бути, припустимо, і вторинне аграрне виробництво. Дивно продавати пшеницю за ціною сировини, а потім купувати дорогі іноземні макарони. Також дивно, маючи війну, не виробляти необхідні патрони. Я інколи навмисно привожу прості приклади та спрощую – для детального пояснення матеріалу. Але суть, сподіваюсь, зрозуміла. У країні на першому місці мають бути національні інтереси.
3. Хто пише ці плани? Зазвичай вони пишуться у реальних програмах політичних сил, котрі потім мають місця в профільних комітетах Верховної Ради і міністерствах та подаються в планах дій коаліції та уряду (загальні речі, які нам презентують останнім часом – це не більше ніж тексти, а не реальний план дій уряду).
У європейських країнах ці плани стартують від цінностей. Наприклад, коли ключова цінність партії – солідарність, у планах враховують досить широкий пакет соціальних послуг (звісно з розрахунками звідки кошти – рівень податків тощо). На цьому будується й рішення “родин партій” у Європарламенті.
4. Звідки взяти гроші? Звісно, кошти потрібні навіть для створення потужностей виробництва макаронів, не кажучи про більш складні виробництва.
По-перше, за зрозумілої податкової бази підприємці самостійно визначають вигідність виробництва. По-друге, зниження мита на ввіз техніки для виробництва, податкові канікули, дотації – це інструменти які зрозумілі й використовуються у розвинутих країнах. Хочемо захистити власне виробництва меблів – заборона експорту сировини, пільги на техніку, розумне дотування, підтримка економічного літеру з центру та муніципалітету. Додаткові податки на імпортні аналоги. Знову ж таки, але алгоритм дій такий.
5. Незрозуміло, чому нинішня влада діє не так. Ключові економічні гіганти світу користувалися саме протекціонізмом.
Часто дуже просто прийняти чужий план – за гроші, тому що немає часу приймати свій, від некомпетентності, бажаючи закрити внутрішні соціальні проблеми за чужий рахунок, тощо. Саме тому з міжнародними кредиторами кожен будує історію – хтось успішно використовує кошти зі збереженням своїх інтересів, хтось продає за безцінь її ресурси, аби рік-два втримати владу. Тут все залежить від рівня компетентності та державницької позиції.
Але, як діє наша влада? Нахабно віддає активи зовнішнім і внутрішнім лобістам. Це шлях Монголії, Аргентини й інших країн з глибокими проблемами. Тому дуже важливо в цей період перейти на модель економічного протекціонізму, щоб вирішити наявні проблеми та уникнути майбутніх.
Читайте: Що має зробити уряд Шмигаля, щоб вивести Україну з економічної кризи
Катерина Одарченко, партнер SIC Group UkraineКиевVласть
Карантин – це не канікули, а час, який необхідно проводити із користю.
КНП “Освітня агенція міста Києва” Київської міської державної адміністрації в рамках реалізації соціального проєкту “Освітній Хаб міста Києва” надає можливість киянам безкоштовно оволодіти навичками, які потрібні кожному.
Будь-який контроль без зворотного зв'язку за його результатами, це просто марна робота. Зворотній зв'язок може, як подарувати вам крила так і демотивувати, як допомогти працювати краще, так і послужити причиною того, що ви звільнитеся зі свого робочого місця. Зворотній зв'язок – це дуже потужний комунікаційний інструмент і дуже важливо правильно його використовувати.
Для того, щоб визначиться як треба, давайте з вами спочатку поговоримо про те, як не треба.
Помилки зворотного зв'язку. Кожен з нас їх здійснював і часто вони були фатальними, фатальними для нас або для наших співробітників.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Перша найпоширеніша помилка зворотного зв'язку – це публічний осуд. Чого ми добиваємося? Ми хочемо щоб у людини впала самооцінка? Або можливо ми хочемо, щоб він озлобився на нас і став будувати підступи? Або можливо, ми хочемо показати, які ми важливі на тлі цієї людини? Ми ж керівники, ми ж безгрішні.
Друга помилка зворотного зв'язку називається залякування.
Третя помилка зворотного зв'язку – це відсутність конкретики. Ми не пояснюємо співробітнику, що саме в його роботі не так, ми просто говоримо: “Перероби, виправ, все перероби, все не так” – якісь загальні фрази, загальні фрази, що не дають нам розуміння суті. В чому моя помилка?
Наступна помилка зворотного зв'язку – це узагальнення. “Ти завжди, ти постійно, кожного разу одне й те саме”.Що кожен раз одне і те ж саме? По-перше, приймаючи рішення узагальнювати, ви стаєте в слабку позицію тому, що співробітник може вам заперечити: “Чому кожен раз? Минулого разу все було добре, два тижні тому, все було добре”. І ваша комунікація на цьому обривається. По-друге, це просто некомпетентно з управлінської точки зору, завжди будь конкретним, говори про справи, а не про якісь узагальнення.
Ще одна помилка – це порівняння з іншими людьми. Те, що ми називаємо “син маминої подруги”. Той самий, самий неулюблений наш персонаж з дитинства. “А чому син тітки Олі добре вчиться, а ти погано?”, “А син тітки Олі в комп'ютерні ігри не грає, він на секцію боротьби записався”, “А син тітки Олі в університет на бюджет вступив, а ти на контракт”.
Що роблять керівники? “А чому у Іванова виходить, а у Петрова – ні?”, “А чому Коля виконує план продажів, а ти Вася – ні?”. Який меседж ми несемо людині? Знову, він поганий, хтось краще за нього, що й викликає у нього природне роздратування і конкуренцію в порівнянні з цією людиною, а по-третє, це не дає йому ніяких інструментів, для того щоб стати як Петя, та й врешті-решт “Петя, а чого я повинен бути як Петя, нехай він іде своєю дорогою, а я буду йти своєю дорогою.” Негатив і роздратування.
І все це узагальнюється останньою і найстрашнішою помилкою зворотного зв'язку – оцінка особистості, а не дії.
Зворотній зв'язок буває як коригувальний, так і мотивуючий. У помилках ми більше говорили, звичайно ж про коригувальний. Коригувальний зворотний зв'язок означає те, що ми знаходимо помилку в процесі робочої людини і пояснюємо їй, як цю помилку виправити.
Але є і мотивуючий зворотний зв'язок. Це те, що американці називають “Welldone, welldone”, добре, добре зроблено, до речі, в нашій мові це переводиться як “Молодець”, відчуваєте різницю, так? В англійському, англійці кажуть про дії, welldone, ми говоримо про людину, молодець, така наша ментальність, доводиться з цим боротися. І ми забуваємо чомусь про цей мотивуючий зворотній зв'язок. Людина провела хорошу презентацію, сприйняли це як само собою зрозуміле. Людина провела успішну зустріч з клієнтом і закрила його на велику суму, теж нормально, це його робота, в кінці кінців. Правильним є – дати йому feedback за результатами цієї роботи і сказати “як ти добре виступив”, або “як ти прекрасно провів зустріч, ось так от і дій далі”, це підкріплення його поведінки, це пояснення того, що він на вірному шляху і щоб він з нього нікуди не сходив. Це дуже важливо в кінці кінців, для самооцінки і для сприйняття свого власного професіоналізму. Але як коригувальний, так і мотивуючий зворотний зв'язок повинен бути побудований по одному дуже простому алгоритму, який ми зараз з вами розберемо.
Алгоритм зворотного зв'язку складається всього лише з трьох пунктів: факт, наслідок і рекомендації.
Факт – що сталося, конкретно результат роботи, процес, і де помилка.
Наслідок – до чого це призвело. До чого призвела ця дія? До того що, наприклад, звіт був невірно складений, і я не зміг отримати з нього інформацію, до того що, наприклад, клієнт зіскочив або до того, що, наприклад, презентація не справила належного ефекту на оточуючих.
І третій пункт – рекомендація. А що потрібно зробити в наступний раз, щоб ця помилка не повторилася, наприклад “Коля, ти забув у цьому звіті додати рядок про балансові активи нашої компанії, через це цей звіт не повний, я не можу його нести генеральному директору на узгодження, будь ласка, додай цей рядок і принеси мені його знову”. Зрозуміло, конкретно і ясно, що потрібно виправити. Або “Ти провів приголомшливу презентацію, ось особливо було круто те, що ти додав сюди ось ці ось фотографії людей, які у нас працюють, це справило приголомшливе враження на інвесторів, і вони погодилися виділити нам хорошу суму грошей. У всіх наступних презентаціях обов'язково додавай цей слайд.” Конкретно, чітко, зрозуміло.
Давайте підіб'ємо підсумки по другому модулю по комунікації. Ми з вами знаємо що будь-який керівник незалежно від рівня ієрархії або незалежно від того, де він працює, повинен володіти одним найважливішим інструментом – комунікацією з людьми.
Персональна комунікація будується на трьох китах – це правильна постановка завдань за методом SMART, щоб не було когнітивних спотворень. Це контроль виконання цих завдань, їх результатів. Це зворотний зв'язок, про який ні в якому разі не можна забувати.
Якщо ви хочете продовжити опановувати навички "емоційний інтелект", "управління людьми і проєктами", "персональна ефективність", "продажі і комунікації" та дізнаватись ще більше цікавої та корисної інформації – заходьте на портал соціального проєкту “Освітній Хаб міста Києва: територія нових можливостей для кожного” eduhub.in.ua, де ви абсолютно безкоштовно, за інноваційною моделлю “змішаного” навчання (blended learning), в якій ефективно поєднується он-лайн навчання із практичними тренінгами, зможете набути цю навичку та багато інших корисних навичок, які допоможуть вам отримати роботу своєї мрії, відкрити власну справу, покращити взаєморозуміння із близькими та друзями, і просто відчути себе щасливою та успішною людиною.
Володимир Страшко, тренер з особистої ефективності Освітнього Хабу міста Києва: території нових можливостей для кожногоКиевVласть
У рамках “Діалогу про майбутнє: Україна-США” 02 березня відбулася зустріч української делегації з представниками Світого банку, а саме з провідним американським спеціалістом Прасаною Лал Дас та службовцями Міжнародної фінансової корпорації.
Про це KV стало відомо з повідомлення організаторів “Діалогу про майбутнє: Україна-США”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У Світовому банку Прасана Лал Дас відповідає за сферу стратегій обробки великих масивів даних у глобальній практиці “Торгівля і конкурентоспроможність”. Одночасно з цим, він займається дослідженням “Big Data” у галузі виробничо-збутових ланцюгів.
Модератором зустрічі виступила Катерина Одарченко – керівник української делегації, політичний експерт, президент Інституту демократії та розвитку “Polita”, а також ініціатор створення політичної партії “Національна платформа”.
Актуальним питанням під час зустрічі було органічне поєднання національних економічних інтересів та взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями в Україні.
Інше питання було пов’язано з роллю держави в регулюванні національної економіки та взаємодії з міжнародними фінансово-кредитними інституціями. Ця тема була досить актуальною, оскільки економіка України в глобальному масштабі є малою відкритою економікою, яка значною мірою залежить від зовнішньоекономічної кон’юнктури.
Тимур Чмерук, який є партнером міжнародної інвестиційної компанії “BASE Capital Management”, членом правління Української асоціації професіоналів у сфері GR і лобістів та керівником низки проектів із залучення іноземних інвестицій в Україну, під час діалогу поцікавився у представників Світового Банку, якою має бути державна політика щодо залучення інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх для розвитку економіки.
Експерт Світового банку у відповідь підкреслив значення обсягу залучених інвестицій і його залежність від інституційних умов, створених урядом та від незмінності законодавства на етапі окупності вкладених інвестицій, а також гарантованого захисту прав власності інвестора. Зміна правил під час реалізації інвестиційного проекту, в свою чергу, є негативним сигналом для інвесторів та демонструє їм, що середовище нестійке, а рівень ризиків капіталовкладення високий.
Михайло Рітчер – керуючий активами, експерт в сфері міжнародних фінансових ринків, член ради директорів “Асоціації учасників біржових ринків” під час дискусії задав питання стосовно моделі фондового ринку і Робо-Едвайзинга (Robo-Advising) у країнах, що розвиваються. “Які перспективи розвитку фондового ринку України за умови зменшення кількості емітентів цінних паперів, відсутності якісного інтернет-трейдингу?”.
Також він запитав щодо можливості впровадження пасивного інвестування і створення альтернативи пенсійним накопиченням в Україні, і чи є приклади впровадження таким систем в інших країнах, що розвиваються?
Андрій Бузаров, представник української компанії KyivStratPro, публіцист і журналіст, під час дискусії запитав про оптимальний рівень загальнообов’язкових пенсійних накопичень для економік перехідного типу та оптимальної моделі розвитку другого, накопичувального рівня пенсійної системи в Україні.
Прасана Лал Дас вважає, що основною складовою функціонування фондового ринку є розвинутий реальний сектор економіки. Емітенти цінних паперів та недержавні пенсійні фонди зацікавлені в сильному фондовому ринку, але на ринку, окрім продавців мають бути також покупці. Якщо ж попит на цінні папери недостатній, це призводить до їх знецінення і падіння котирувань, уповільнення ринку. В такому випадку ринок не зможе генерувати необхідний ресурс і створювати високоліквідні активи.
Депутат міської ради Кривого Рогу Сергій Смєлий запитав про наявність програм співпраці зі Світовим Банком, які можуть бути реалізовані не лише на урядовому рівні, а й на рівні муніципалітетів. До дискусії про фінансування місцевих і міських муніципалітетів приєдналися також і депутат Київської обласної ради Олег Кищук та директор судоплавної компанії, депутат Херсонської обласної ради Василь Федін. Представники Світового банку, звернули увагу на те, що нині вже реалізується проект підтримки та розвитку електротранспорту у Львові. Вони готові розглянути такі пропозиції і їх обґрунтування, якщо представники України мають пропозиції щодо розвитку муніципальних і регіональних програм. Такі проекти необхідно оформляти в конкретні заявки.
В свою чергу, засновник групи компаній “Інкор груп” Руслан Тарпан поділився досвідом налагодження співпраці зі Світовим банком під час реалізації проектів в Україні та Об’єднаних Арабських Еміратах.
Зернотрейдер і громадський діяч Андрій Бобирь та доктор філософських наук, депутат Деснянської районної та Київської міської ради (1990-2010 рр.) Микола Легеза звернули увагу на програми розвитку територій, які задіяні у виробництві продовольства. Вони розповіли про те, яким на їх думку, повинен бути розвиток сільських територій в Україні та розвиток середнього бізнесу в аграрному секторі.
Вікторія Туча, яка є директором готелю “Київ”, порушила питання розвитку державних підприємств. Представники Світового банку наголосили на важливості підтримки економічних кластерів з боку державних підприємств та представників регіональних муніципалітетів. Прикладами таких кластерів можуть бути інноваційні проекти з розвитку зеленої енергетики, над впровадженням яких працює Тимур Чмерук. Вони також нагадали, що такі спільні проекти можуть отримати фінансування від Світового банку за умови відповідного обґрунтування.
Нагадаємо, що “Діалог про майбутнє: Україна-США” – це двосторонній українсько-американський експертний неурядовий форум, який впродовж 01-05 березня проходить у США під егідою Інституту демократії та розвитку “Polita” http://polita.org.ua/, а також консалтингової компанії SIC GroupUkraine http://sic-group.com.ua/.
Офіційним партнером заходу єBaseCapitalManagement https://www.facebook.com/basecapitalM/, офіційнимперевізником – МіжнародніавіалініїУкраїни (UkraineInternationalAirlines) https://www.flyuia.com/ua/ru/home.
Читайте: Стартував “Діалог про майбутнє: Україна-США”КиевVласть
Фото: надане організаторами “Діалогу про майбутнє: Україна-США”КиевVласть
Визначна для Київщини подія відбулася 19 лютого. Відомі українські та закордонні інвестори і бізнесмени зустрілися, щоб обговорити питання інвестування в регіон. Голова КОДА Олексій Чернишов виступив ініціатором цього заходу. Участь взяли також представники міжнародних інвестиційних установ і банків, центральних і регіональних органів влади, місцевого самоврядування і правоохоронних органів, юридичних, консалтингових установ, НГО. Всього були присутні понад 100 гостей. На найвищому рівні учасники обговорили проблеми і перспективи інвестування в Київщину. Поділилися досвідом своєї діяльності, кейсами, які можуть бути у нагоді для залучення коштів в розвиток регіону.
Про це KV стало відомо із повідомлення прес-служби КОДА. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Інвестиції є рушійною силою економіки, від якої напряму залежить розвиток країни. В стратегічних цілях на цей рік багато уваги ми з командою Київської облдержадміністрації приділили розбудові Київщини як інвестиційно привабливого регіону. Потужного та стабільного”, – підкреслив Олексій Чернишов на початку засідання.
Ідея Ради полягає у створенні механізму для реальної підтримки інвестицій.
Обласна влада планує реалізувати проєкти, що сприятимуть покращенню бізнес- та інвест-клімату в регіоні. Для цього в КОДА проводять аналіз вразливих факторів і співпрацюють з інвестиційними установами Київщини.
Один з механізмів сприяння ефективному веденню економічної діяльності – Агенція регіонального розвитку. Її завдання – підготовка для інвесторів проєктів під “ключ”, супроводження інвестпроєктів, формування позитивного іміджу та бренду Київської області, взаємодія з міжнародними фінансовими організаціями та донорами.
Голова Агенції регіонального розвитку Дмитро Кріпак розповів про головні завдання організації. Наголосив на важливості надання підтримки бізнесу, що існує, і вживання всіх можливих заходів для залучення в регіон нових інвесторів. “Агенція регіонального розвитку громадам буде допомагати просувати активи, а інвесторам – продавати продукт”, – зазначив керівник Агенції.
Також про взаємодію бізнесу і державних органів розповіла виконавчий директор “Європейської Бізнес Асоціації” Ганна Дерев’янко. Від державних органів виступив керівник Служби безпеки України Сергій Болдир.
Київська область займає 6 місце в країні за кількістю об’єктів малої приватизації. Це досить привабливий за кількістю можливих варіантів для інвесторів регіон. Голова Фонду Державного майна Дмитро Сенниченко розповів про плани ФДМУ, в які входить його осучаснення, створення інвестиційного меню, а також про об’єкти, які будуть роздержавлювати цього року. “Не має завдання просто продати все, що є в державі. Завдання – продавати на конкурентній основі. Ми маємо пропозицію на будь-який гаманець: від маленького гаража, до столичного готелю, або заводу”, – розповів голова фонду.
Засновник і керівний партнер венчурного фонду AVentures Capital і голова наглядової ради UVCA Андрій Колодюк як успішний інвестор в ІТ галузь поділився своїм досвідом і дав поради як будувати успішні стосунки між владою і бізнесом.
Засновник холдингової компанії UFuture і фонду K.Fund Василь Хмельницький зазначив, що західні інвестори бояться найменших ризиків які очікують на них в Україні, але з готовністю беруть площі в оренду. Він порадив будувати в області приміщення, цехи, заводи, які іноземний бізнес зможе брати в оренду під свої виробництва. “А ще, для того, щоб мати людський капітал замало платити високу зарплатню, люди хочуть безпечні та комфортні умови життя для себе і своїх дітей. Їх треба створити”, – наголосив В. Хмельницький.
Олексій Чернишов звернув увагу присутніх, що не зважаючи на багато привабливих факторів, Київський регіон за усі минулі роки спромігся отримати лише близько 1,6 млрд дол. інвестицій. Але має достатньо успішних кейсів, щоб увійти до топ-країн із високим рівнем інвестиційної привабливості, та отримати ще 1,6 млрд за найближчий період.
“Ми з вами – Агенція Регіонального розвитку та Рада Інвесторів – є запорукою змін та розвитку. Щиро сподіваюсь, ми всі це розуміємо та віримо в Київщину як інвестиційну вітрину України. Вірити мало. Давайте це зробимо”, – звернувся до присутніх Олексій Чернишов.
Налагодження відкритих взаємостосунків влади і бізнесу – це те, чого прагнуть обидві сторони діалогу. Гості і учасники Ради інвесторів зійшлися на думці, що спільна робота в подібному форматі дасть можливість залучати набагато більше фінансів для розвитку підприємств регіону, стане запорукою успішного розвитку Київської області. Попереду плідна робота, які сьогодні отримала свій початок.
Перше засідання Ради інвесторів було представлено компаніями “Dragon Capital”, “NCH Advisors Inc.”, UFuture і K.Fund, “Sigma Bleyzer”, “Horizon Capital”, Pulse, “City Capital Group”, “Concorde Capital”, AVentures Capital, UVCA, “ТАС”, ТОВ “СКАЙ СТАРТАП”, ПрАТ “РОСАВА”, КАН, “Biopharma”, “МХП”, ТОВ “Lifecell”, ТОВ “ФІНАНСОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА”, BASF, “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед”, UTG, “ДТЕК”, ПрАТ “Чумак”, ТОВ “АТ Каргілл”, ДАБІ України, ЕВА, АТ “Ощадбанк”, “UkraineInvest”, та багато інших представників бізнесу, що вже довгі роки успішно працюють на території Київської області та України.
Читайте: Голова КОДА обговорив з ДТЕК модернізацію енергомережі області
Фото: прес-служба КОДАКиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0006
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 18:21:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 3
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 18:21:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri, articles.text AS text, users.avatar AS image, CONCAT(users.first_name, " ", users.last_name) as author_name, users.id as author_id, users.bio as bio
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
LEFT JOIN `users` ON `users`.`id` = `articles`.`user_id`
WHERE `articles`.`id` IN('145211', '145173', '144225')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 18:21:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.0501
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"активи"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 18:21:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"активи"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 260, 10
0.0012
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('97636', '95413', '93379', '92738', '91719', '91203', '90781', '89949', '88884', '88291')
0.0461
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 18:21:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"активи"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)