За останні півроку ціни на оренду офісів у Києві впали в середньому на 20%. Відкриття нових бізнес-центрів та одночасний перехід компаній на віддалений або комбінований режим роботи можуть призвести до поглиблення цього тренду. З моменту початку карантину, ціни на офісну нерухомість у столиці впали у середньому на 20%. Якщо у 2019 році ставка оренди для офісу класу А доходила до 40 доларів/місяць за квадратний метр, то зараз вона знизилась до 25 доларів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Перший фактор – зменшення попиту внаслідок переходу компаній на віддалений режим. Наприклад, українська технологічна компанія EVO ще декілька місяців тому заявила про режим повної дистанційної роботи. Офіс вона збереже, але перетворить його на формат коворкінгу. Команди зможуть використовувати офісне приміщення виключно за потреб – для зустрічей, презентацій та якщо комусь незручно працювати із дому. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Офісна нерухомість класу А та B, яку винаймають міжнародні та українські великі й середні компанії, найчастіше береться в оренду на тривалий строк. У середньому, він становить від одного до трьох років. Ось чому багато з компаній, які вже вирішили повністю перейти на віддалену роботу, поки що продовжують винаймати офіси. Проте навіть за півроку вакантність площ в бізнес-центрах значно збільшилась – із 3 до 12%. Друга причина падіння вартості оренди офісів – це запуск нових площ. За оцінками фахівців ринку комерційної нерухомості, у 2020-2023 роках пропозиція бізнес-центрів зросте на 20% або майже на 400 тис. квадратних метрів. Лише у першому півріччі 2020 року на ринок вийшли майже 70 тис. квадратів нових офісів. За різними опитуваннями, після закінчення карантину, тільки близько 40% роботодавців планують повністю повернутись в офіси та не давати працівникам можливості працювати віддалено. Решта згодні на повністю дистанційний або комбінований режими. Очевидно, що їм просто не будуть потрібні такі площі, які вони винаймали раніше. Отже, колись такий прибутковий сектор комерційних офісних об’єктів може дещо втратити в заробітках. Проте падіння не буде рівномірним та однаковим для всіх. Сьогоднішня ситуація відкриває можливості для найбільш інноваційних та прогресивних рантьє. Зараз багато фірм все ще працюють віддалено. Тому вони можуть відносно без проблем переїхати в новий офіс, якщо компаніям запропонувати значущі переваги у порівнянні з їх поточними варіантами. Враховуючи той факт, що з кожним днем у все більшого числа компаній добігають кінця їх старі договори оренди – це справжнє вікно можливостей для сегмента комерційної нерухомості. Якщо повернутись до переваг, мова йде не лише про ціну,  але й про додаткові бонуси. Для прикладу, вже зараз у світі почали відкривати так звані антиковідні офісні центри. Компанії, що швидко адаптувались під нову реальність, стали пропонувати орендарям офіси з окремими входами для кожної компанії, обмеженими спільними приміщеннями, ліфтами без кнопок, камерами контролю температури та іншими інноваціями. Звичайно, не всі орендарі готові переплачувати за такі технології, але для великого пласта міжнародних компаній саме вони можуть стати вирішальними. Якщо компанія навіть не погодиться підняти ставку, вона не буде наполягати й на зниженні вартості оренди. Друга важлива перевага – це можливість винайняти офіс одразу з ремонтом. Сьогодні фірми не знають, як надовго їм потрібна певна площа. Горизонт планування офісної інфраструктури для багатьох компаній знизився з п’яти-десяти до максимум одного-двох років. Тому фірми будуть неохоче вкладатись в масштабні ремонти. Натомість вони будуть обирати готові рішення формату “заїхав, поставив ноутбук і працюй”. Похідна від цього – це запровадження гнучких контрактів. Раніше середнім терміном для великих компаній в бізнес-центрах “класу А” було укладання угод на два роки. Зараз подібна тактика показала власну невиправданість. Більшість цих компаній продовжують платити за угодами, але використовують офіси максимум на 10-20%. В майбутньому виграють орендодавці, які зможуть запропонувати клієнтам модульні рішення. Наприклад, кожен поверх буде поділено на зони, які вже обладнані як конференц-кімнатами, оупен-спейсами або лаунж-зонами. Компанія буде платити лише за базову площу, а потім добирати додаткові зони у разі необхідності  і на короткий термін. Економічна доцільність даного підходу буде полягати в різниці ставок оренди в залежності від терміну на який компанія хоче зняти дану площу. При збільшенні пропозиції, зростанні мобільності компаній та зменшенні попиту на площі, також відбудеться перехід орендарів в офіси з кращим рівнем неробочої інфраструктури. Зручна транспортна локація, наявність фітнес-клубу, кафе, велика парковка та навіть продуктові магазини поруч – всі ці фактори стануть дуже важливими на “ринку покупця”. Сильну позицію отримають ті власники нерухомості, які зможуть найефективніше сформувати ансамбль орендарів – додати також ресторани, магазини та сервісні бізнеси, починаючи зі спортзалів і закінчуючи салонами краси, барбер-шопами та хімчистками. Звичайно, треба також постійно тестувати нові формати. Наприклад, в Нідерландах нещодавно відкрили індивідуальні офіси в парку – невеликі кабінки на одну особу. Так людина може змінити обстановку з домашньої, зменшити шум і сконцентруватись. При цьому вона працює в комфортному режимі та з великим вікном, що виходить прямо у зелену зону. Можливо, популярними можуть стати формати одномісних “капсул” в нових ЖК. Таку капсулу особа зможе орендувати для важливої презентації, переговорів вZoom або щоб просто втекти від дітей, які повернулись зі школи. Ринок офісної нерухомості вже почав відчувати на собі вплив коронакризи – середні ставки знизились на 20%, а пікова ціна впала з 40 до 25 доларів/місяць за квадратний метр. Проте це не означає краху для власників комерційної нерухомості. Правила гри вчергове змінюються і на перший план виходять безпека, гнучкість та функціональність. Це означає, що переможцями після кризи вийдуть ті, хто зможе найшвидше адаптуватись до нових реалій. Читайте: Соціальне житло в Україні: досвід Німеччини, Австрії та Нідерландів Олексій Коваль, керівник проєктів Perfect GroupКиевVласть

Судова тяганина довкола розміщення приватного сміттєзвалища в межах міста Боярка триває вже півроку. З одного боку є бажання мера міста та депутатів продати під сміттєсортувальну станцію більше 8 гектарів землі. З іншого – є позиція громади, яка не вірить, що фірма із малим статутним капіталом, без працівників і обладнання зможе збудувати щось путнє. Перший раунд судів поки за громадою. Натомість влада міста заперечує звинувачення та натяки на корупцію і має намір довести у суді, що потужна сміттєсортувальна станція містові потрібна, а ціна, за яку хочуть віддати сміттярям ділянку – справедлива. Як стало відомо KV, найближчим часом буде поновлено судове слухання по справі передачі в довгострокову оренду, а згодом продажу ТОВ “Вейст Еко Менеджмент” земельної ділянки площею 8,188 га (кадастровий номер 3222410300:02:004:5091), по вул. Білогородській в Боярці. На ділянці планується звести сміттєсортувальну станцію. Історія питання Як писала KV, 27 лютого Боярська міська рада передала в оренду на 49 років, а 9 квітня на позачерговій сесії підтримала проєкт рішення “Про надання дозволу ТОВ “Вейст Еко Менеджмент” на викуп земельної ділянки на території Боярської міської ради”. Приблизна вартість ділянки — 14-15 млн гривень. Читайте: У Боярці тривають бої за сміттєсортувальну лінію Під час голосування деякі депутати наполягали, аби міськрада не продавала землю, оскільки громада втратить над нею контроль. Але міський голова Олександр Зарубін тоді запевнив, що це абсолютно безпечно, оскільки спалювати сміття у їхньому місті не будуть. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Основні аргументи, які висували противники будівництва лунали приблизно так: Зарубін продав земельну ділянку під забудову в пришвидшеному темпі, з порушенням процедури – без аукціону та без громадських слухань; Компанія “Вейст Еко Менеджмент” не проводила публічної презентації проєкту; Сміттєпереробний об’єкт хочуть розмістити в безпосередній близькості до помешкань людей ( 500-600 м від будинків боярчан); Ціна, за яку приватникам передали ділянку занижена, і замість 15 млн гривень місто могло б вторгувати за неї 30-35 млн гривень; Компанія, що збирається будуватись створена за кілька місяців до продажу ділянки,  її статутний капітал у 100 тис. гривень занадто малий, кількість штатних працівників та наявність обладнання – невідомі; Потужність станції вдесятеро більша, ніж того потребує вся Боярська ОТГ, тож у місцевих складається враження, що у них під боком будуватимуть потужний сміттєвий бізнес, що обслуговуватиме Київ та пристоличну зону. 30 квітня Київський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову проти Боярської міської ради та ТОВ “Вейст Еко Менеджмент”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Суд попросили визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради від 27.02.2020 року “Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради ТОВ “Вейст Еко Менеджмент”. А також заборонити Боярській міській раді укладати із “Вейст Еко Менеджмент” договір оренди земельної ділянки площею 8,188 га (кадастровий номер 3222410300:02:004:5091), заборонити підприємству вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку й накласти на неї арешт та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки. Позов було задоволено частково — до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі було призупинено рішення Боярської міської ради щодо надання ділянки в оренду, державним реєстраторам прав на нерухоме майно заборонено реєструвати права на цю ділянку, підприємству “Вейст Еко Менеджмент” заборонено виконувати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи з будівництва сміттєсортувальної станції на земельній ділянці. Боярська міська рада із рішенням суду не погодилась та почала апеляційний процес.  1 вересня мер міста Олександр Зарубін опублікував у себе на фейсбук-сторінці опублікував пост, у якому розповів, що діє так, як вважає за краще для громади. “Боярська влада прийняла виважене стратегічне рішення щодо безпечної переробки відходів Боярської ОТГ. Рішення непопулярне і дивне з огляду на передвиборчий рік. Але нам не до популізму. Аби через два-три роки місто не потопало у власному смітті – маємо діяти вже сьогодні…”, – пише Зарубін, та натякає, що інформацію про надпотужності станції зумисне тиражують перед виборами. Місцева преса Як стало відомо KV, в Боярці дійсно активізувалися публічні дії, направлені проти станції.  До прикладу, газета “Боярський експрес” пише , що запланована потужність підприємства, щонайменше в 50 разів більша, ніж того потребує Боярська громада, навіть у розрізі крупної об’єднаної територіальної громади.  Наводять журналісти газети і паралелі із сумнозвісним "львівським" сміттям. За їхніми даними власники компанії ТОВ “Вейст Еко Менеджмент” мають низку споріднених підприємств у Львівській області які, як і боярська компанія, займаються сміттям. За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ “Вейст Еко Менеджмент” дійсно була створена за три місяці до рішення міськради про передачу їй землі в оренду — 28 жовтня 2019. У вказаного ТОВ  було два засновники — Драган Віталій та Олександр Сотніченко. Далі в компанії, яка існує лише 3 місяці, змінюють співвласника: у лютому 2020 року Драган виходить із співзасновників ТОВ “Вейст Еко Менеджмент” і того самого місяця реєструє нове підприємство – “Імпекс-Вест”, зареєстроване у Львівській області. На Львівщині, до того ж, вже зареєстрована компанія із дуже схожою назвою – “Ековей Вейст Менеджмент”, і займається вона тим же, чим і боярська. […] Примітно, що між підприємством Драгана та львівською компанією “Ековей Вейст Менеджмент” чимало спільного: обидві працюють на суміжному ринку послуг у Львівській області, у них збігаються види діяльності (торгівля автомобілями і легковими автотранспортними засобами, торгівля деталями і приладдям для автотранспортних засобів, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів), зареєстровані обоє на Львівщині. Можливо, саме через це співзасновника тихенько “прибрали”, аби не привертати зайвої уваги? Всі ми добре пам'ятаємо про численні скандали із львівським сміттям після трагедії, що сталася на полігоні у 2016 році. Тоді пожежу локалізовували 3 дні, а під час обвалу сміття загинуло троє пожежників. Зараз фірма, якій Зарубін продає землю, дуже схожа, фактично як брат-близнюк, на львівську. То чи може це означати, що ми матимемо другий “львівський полігон” у себе під вікнами!? Прикро, що через бажання наживитися Боярку хочуть перетворити у велике сміттєзвалище”, – пише “Боярський експрес”. Жителі Але у жителів Боярки також вистачає запитань. До прикладу, в Боярці триває  активний збір підписів "за" про недопущення продажу землі сміттярям. Вже вдалося зібрати  близько 7000 підписів. Крім цього, міську владу атакують активісти. Так місцева юристка Наталя Ніколаєва подала кілька запитів, зокрема, про суму орендної плати, яку отримала на свій рахунок Боярська міська рада за час, що ділянка здавалася в оренду “Вейст Еко Менеджмент”, а також стосовно ціни, за яку планується продати цю ділянку. Юристка вважає, що 15 млн гривень, у той час як згідно нормативно-грошової оцінки її вартість складає близько 34 млн гривень, – це надто мало. За словами юристки, відповіді від міста вона не отримала, отримала відписку. Як писала KV, ще у 2018 році практично весь Києво-Святошинський район Київщини перебував на межі екологічної катастрофи через бездарну утилізацію ТПВ. Скандальний полігон ТПВ на Кюківщині простоював. Читайте: Мусорный ветер. Киевщина утопает в собственных отходах   * ТОВ “Вейст Еко Менеджмент”, код ЄДРПОУ: 43311477 фото: коллаж KV КиевVласть

Мер столиці Віталій Кличко, на переконання лідера партії та громадської організації “Рідна Країна” Миколи Томенко, використав гроші, виділені на боротьбу з COVID-19, на самопіар. Він вважає, аби розвіяти ці підозри мер мав би надати детальний звіт щодо використання бюджетних коштів. Про це KV стало відомо з заяви лідера партії та громадської організації  “Рідна Країна” Микола Томенко в Фейсбук.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Кличко використав гроші, виділені на боротьбу з COVID-19, на самопіар. Поки ВООЗ попереджає про нову хвилю захворювання, міський голова Віталій Кличко зайнятий передвиборчим піаром. У цей час втрати бюджету міста через карантин тільки за перші два місяці ізоляції 1,5 млрд гривень. Жорсткі обмеження по відношенню до бізнесу та відсутність системної політики підтримки підприємців столиці залишили величезну дірку в бюджеті, що вже змусило Київраду обмежити витрати на соціальні програми. Розпіарені “льготи” для бізнесу насправді обернулися штрафами та перевірками, що призвело до вбивства малого і середнього бізнесу – одного з основних джерел наповнення міської казни”, – заявив Микола Томенко. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Він зазначив, що разом з тим, залишається секретом куди команда мера витратила шалені кошти на боротьбу з COVID-19. “Київ отримав найбільшу допомогу на боротьбу з пандемією з державного бюджету – 3,22 млрд гривень! При цьому, за словами самого Кличка, з міського бюджету на ці ж цілі було виділено 260 млн гривень. Попри шалену кількість грошей, на сьогодні лікарні як не були забезпечені повною мірою захистом, так і залишаються чекати допомоги від волонтерів та меценатів. Більше того, сьогодні в столиці вже є проблема з наявністю вільних місць в інфекційних відділеннях. Влада так само не забезпечила до навчального року школи та дошкільні заклади термометрами та дозаторами. Ми також спостерігаємо монополію на ринку тестування на COVID-19. За логікою, робити тест мали б масово й дешевше в державних закладах охорони здоров`я. Натомість ми бачимо явну монополію приватних закладів, де ціни для тестувальників в рази вищі”, – відмітив Микола Томенко. На його думку, найцікавіше те, що жодного звіту про використання цих коштів, виділених на боротьбу з COVID, Віталій Кличко не оприлюднив. “Куди пішли гроші? Ми бачили меценатів та волонтерів, які розвозили допомогу по лікарнях. Але ми не бачили, щоб допомогу надавало місто. Єдине, що було видно – це піар-плакати самого Кличка, якими було завішано весь Київ. То, може, всі гроші на боротьбу з вірусом пішли на піар мера?” – задався питанням Микола Томенко. Він впевнений, аби розвіяти підозри мер мав би надати звіт щодо використання бюджетних коштів. “Наша команда громадського руху “Рідна Країна” вимагає від Віталія Кличка надати повний та докладний звіт щодо витрат Києвом коштів, виділених на боротьбу з коронавірусом. Ми наполягаємо на тому, що Кличко використовував ці кошти непрозоро та не за цільовим призначенням, а на самопіар. І якщо мер відмовиться звітувати з цього приводу, то ми наполягатимемо на зовнішньому аудиті цих витрат”, – заключив Микола Томенко. Читайте: Томенко: На піар Кличка та його команди були витрачені колосальні кошти з бюджету Києва Фото: KV КиевVласть

Суспільне фінансування – те, що нам необхідне, те, що може бути організовано нами, те, що кардинально вплине на нашу боротьбу з орендарями. Так, саме на боротьбу з орендарями – боротьбу за права, свободи й можливості у здійсненні свого права власності на землю. Суспільне фінансування – це механізм колективного фінансування, коли проєкт підтримують громадяни, яким важливе втілення цього проєкту. Всеукраїнське об’єднання власників землі – це всеукраїнська громадська організація і це всеукраїнський суспільно-економічний проєкт. Мета нашого проєкту – здійснення прогресивних земельних відносин в інтересах громадян України-власників землі сільськогосподарського призначення. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Механізм суспільного фінансування розповсюджений у світі, він став прикладом ефективної реалізації багатьох суспільних, суспільно-економічних і суспільно-політичних проєктів. Але перш за все мені згадується повість Івана Франка “Борислав сміється”, де вперше в українській літературі зображено робітничий рух. Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві, стає не тільки організатором страйку, а й каси робітничої взаємодопомоги й блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів. Це події 60-х років 19 сторіччя – 160 років тому. Таких прикладів боротьби українського народу за землю, за волю, проти насильства багато. Ми живемо у 21 сторіччі, але, на жаль, повинні знову протидіяти насильству. Всеукраїнське об’єднання власників землі – це представник (лобіст) інтересів українців-власників землі. У власників землі є гострі питання. Гостро для власників землі стоїть питання повернення землю з довгострокової оренди. Гостро стоїть питання повернення землі, яка була забрана за допомогою підробки договорів. Гостро стоїть питання судових тяжб за землю (як з точки зору вартості, так і часу). Гостро стають питання погроз, залякувань та примушень власників землі зі сторони орендарів. Тому нам потрібно ГОСТРО реагувати на будь-які зазіхання на нашу власність, наші права, свободи й можливості. Нам необхідно гостро вирішувати власні питання, які є невід’ємною частиною проблемних питань українського суспільства та держави України. У власників землі є спільна мета, яка може нас об’єднувати. Мета нашого проєкту – здійснення прогресивних земельних відносин в інтересах громадян України-власників землі сільськогосподарського призначення. У власників землі є спільні завдання, які можна вирішити в об’єднанні. Основними завданнями є: -  отримання власниками землі визначеного законом права вільно розпоряджатися, володіти та користуватися землею; -  отримання власниками землі визначеного законом права розривати договори користування землею (оренда, емфітевзис) за власною ініціативою (вимогою); -  перехід до самостійної діяльності на землі; - збільшення доходу (прибутку) у власників землі від самостійної діяльності на землі при здійсненні прав власності на землю; -  здійснення державної політики з підтримки самостійної діяльності на землі. Ми перша і єдина в Україні організація, яка підняла питання здійснення вільного розпорядження землею, головною ознакою якого є право власника землі припиняти (розривати) договори оренди й самостійно господарювати на своїй землі. Нами зроблено вже багато.                                                                                    На відміну від будь-яких інших, трохи схожих за назвою організацій, наше ОБ’ЄДНАННЯ має чітку мету, завдання й способи їх здійснення. Ми не популяризуємо себе отриманням 2-ох гектарів, бо це нагадує безрезультатний квест (пригоди) для тих, хто хоче землі задарма, за умови, що цієї землі аж ніяк не вистачить на всіх українців. Ми повинні навести лад зі своєю землею – повернути її собі, самостійно почати господарювати на тій землі, яка вже є. Ми не допомагаємо нікому продавати чи розпродавати землю. Але ми за високу зростаючу цінність землі й ефективний обмін землею між українцями. Наша мета й наші завдання чітко лягли на папір у вигляді статей проєкту закону (№3208) “Про прогресивні земельні відносини”. Це єдиний закон в інтересах українців – власників землі. Сформульований, підготовлений і зареєстрований нами проєкт закону (№3208) “Про прогресивні земельні відносини” передбачає: надання права власникам землі припиняти (розривати) договори оренди;  державне фінансування самостійного господарювання без застави землі за мінімальними відсотками; фінансування споживчих потреб власників землі через систему прямого державного кредитування за мінімальними відсотками; визначення мінімальної ціни на землю у п’ятикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 130-150 тис. гривень за 1 гектар у випадку з чорноземом), що у 5 разів вище, ніж можуть і хочуть пропонувати орендарі; створення ефективного обміну прав на землю з умовою, що власником землі можуть бути виключно українці. Сотні тисяч українців проінформовані нами про свої права й можливості. Можливість отримувати більше доходу (прибутку) від власної землі й конституційне право власників землі розривати договори оренди землі. Зараз первинною і головною задачею ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЛІ є збільшення поінформованості власників землі про їх права, можливості й необхідності об’єднуватися багатомільйонній армії власників землі. Саме на це первинно необхідно зосередити всі ресурси ОБ’ЄДНАННЯ – на збільшення учасників та прихильників ОБ’ЄДНАННЯ. Потребу об’єднатися повинні усвідомити не тільки ті власники землі, які стикнулися з проблемою припинення договору оренди, підробкою договорів оренди, несправедливістю судів та правоохоронних органів, тиском і погрозами зі сторони орендарів, а й ті власники землі, які ще не стикнулися з означеними проблемами. Рано чи пізно ґвалтівна система орендарів зачепить, принизить чи спробує “роздавити” кожного власника землі. Об’єднатися необхідно й заради збереження, відтворення та розвитку аграрної галузі. Орендарі не спроможні на відновлення українського сільського господарства, доказом чого є занепад тваринництва, занепад сіл і селищ. Тільки через об’єднання власників землі можна вирішити завдання глобального розвитку зрошення українських земель, відновлення тваринництва та переробки, припинення занепаду сіл та подальше соціально-економічне відновлення сіл і селищ. Дорогу осилить той, хто йде, а допомагають тим, хто щось робить. Щоб вирішити задачі й досягти мети, необхідні ресурси, але головне – бажання. В об’єднанні нас більше, ніж орендарів, і фінансово ми потужніші. Голос власника землі і його родини – це мільйони голосів на виборах, на яких нам необхідно буде обирати свої права й можливості через виборче право. Зі світу по нитці – бідному сорочка, по одній гривні від власника землі – приговор орендарям і свобода українцям-власникам землі. Організоване, спільне, об’єднане вподобання й поширення публікацій про права, свободи, можливості власників землі, публікацій про проблеми власників землі може замінити десятки телеканалів та інформаційних сайтів. Наше ОБ’ЄДНАННЯ саме по собі може бути потужним інформаційним середовищем. Україна для українців, а не орендарів, бізнесменів, продажних політиків та олігархів – висновок, який напрошується сам. Орендарі вже давно об’єднані й діють проти власників землі. Орендарі об’єднуються в аграрні ради, асоціації, конфедерації. Неважливо. як називаються їх об’єднання, але ці угрупування орендарів діють виключно у власних інтересах. Орендарі зацікавлені тільки в прибутку і неважливо, за рахунок чого чи кого. Чим менше платять орендної плати й чим довше “сидять” на землі українців, тим більше буде у них прибутків. Угрупування орендарів лобіюють свої закони й рішення судів, погрожують поліцією, бандитами та прокуратурою. Угрупування орендарів пролобіювали: зобов’язання власника землі укладати договір оренди не менше ніж на 7 років, що порушує безпідставно права власників землі в здійсненні ними прав власності на землю; дію договорів з моменту реєстрації, а не з моменту підписання, що незаконно продовжує строки володіння й користування землею орендарями; автоматичну пролонгацію договорів оренди на той же строк і на тих же умовах, що порушує конституційні права громадян – вирішуючи за власників землі виключне їх волевиявлення на свій орендарський розсуд; виключне право орендарів купувати землю у її власників за умов і ціною, що вигідні орендарям. В угрупованнях орендарів є внески, є спільна каса. Щомісячно загальна каса орендарів за різними оцінками може зростає на 50-200 мільйонів гривень. Це ресурс для купівлі лобізму, депутатів і депутатських крісел, органів влади, інформаційного простору, телебачення, ЗМІ. Як ви думаєте, скільки коштує проведення в Раді Закону, яким власникам землі без дозволу орендаря не можна продати землю? Десятки мільйонів і не гривень! Це оплатити лобізм депутатам, фракціям, міністрам. Суми величезні, але для угрупувань орендарів це всього 10-20 гривень з 1 гектару – гектару вашої землі і, значить, ваших грошей. За гроші власників землі – проти власників землі, проти нас, проти українців, проти держави Україна. Чим довше будуть панувати орендарі, тим все гірше для українців і держави Україна – Україна втрачає свою суб’єктність через втрату можливості українському народу як окремо, так і спільно здійснювати свої права на українську землю, її надра, воду та повітря. Читайте: Вибори, вибори, кандидати... Виборчий маргінес проти Права розривати договори оренди землі Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

Полтавщина – серце України! Тут наймилозвучніша мова, звідси пішла класична література, на цих землях осердя козаччини, а кухня регіону – еталонна. Приблизно такий набір симпатичних штампів виринав із моєї свідомості, коли мова йшла про Полтавщину. Ще блимало щось про суржик, типу він прикольний, про багату історію і про Гоголя. В області я був у справах кілька разів, але нічого про неї з відряджень не привіз. Ну, хіба що спогад про “смачно” і “недорого”. І ось літньої напів-карантинної днини мені припікло. “Дружино, – сказав я, – нумо на вікенд до Полтавщини. Там смачно і сто пудів – цікаво”. Дружина погодилась і ми купили квитки на потяг. День І Дорога до Полтави з Києва – це просто свято, за яке треба окремо подякувати Укрзалізниці. Сідаєш в столиці о 6.45 до зручного експреса до Харкова і за три години виходиш свіжий і гожий у Полтаві. Комфортно, безпечно, трясе повільно і в клозеті не тхне – Європа!Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Дорогою ми ще раз озвучили і занотували до нотатника всі відомі нам факти-штампи-кліше, із якими асоціюється місто і область, а потім ранжували їх за значимістю. Я пхав на перші позиції їдло, дружину тягло на духовність, згодились десь посередині. Отже Полтава/Полтавщина це: Історія (від князів до царату) Українська література Гоголь, як явище Кухня і все що з нею пов’язано Мова і прикольний суржик Природа На полтавський перон ми ступали із чітким бажанням повернутися до Києва із максимальним багажем інформації про кожен пункт списку. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Вже по дорозі від залізничного вокзалу до найзнанішої туристичної принади Полтави Білої Альтанки (до речі, всього 20 хвилин маршруткою № 51 та 10 гривень за двох), ми зрозуміли, що пункт Історія слід побити на підпункти, наприклад, внести “Архітектуру”.  Архітектура Архітектура Полтави – це окрема тема. Дореволюційне місто збереглося погано, але те що лишилося варто побачити. Наприклад, Кругла площа із корпусним садом всередині. Виділіть 30 хвилин, пройдіть колом, позаглядайте у суміжні вулички, знайдіть сквер за міською радою, відпочиньте.  Корпусний сад в центрі Круглої площи Обов’язково варто походити вулицями Котляревського та Гоголя – вони паралельні. По-перше, обидві вулиці прикрашають красивезні пам’ятники діячам, на честь яких і пойменовано вулиці, по-друге, тут можна вхопити дух старосвітського міста. Будови купецької Полтави в цій частині міста збережені гарно і цілком пристойно дають уявлення про тогочасся.  Пам’ятник Івану Котляревському (встановлений в 1903 році) До речі, пам’ятник Котляревському з трьох боків увінчаний горельєфами, що відтворюють епізоди з творів митця: “Енеїди”, “Наталки Полтавки” і “Москаля-чарівника”. Горельєф “Наталки” ще в 2008-му вкрали, а в 2019 урочисто повернули на місце. Історія детективна – через 10 років після викрадення хтось знайшов витвір мистецтва і передав в редакцію місцевого видання “Полтавщина”.  Горельєф “Наталка-Полтавка” На Гоголя є алейка із скульптурами героїв творів Миколи Васильовича, уважне споглядання яких може неабияк звеселити мандрівника – слово честі, без увімкнення уяви до декотрих об’єктів краще не підходити.  Пам’ятник Миколі Гоголю (виготовлений в 1913, а встановлений у 1934 році) Однією із найяскравіших окрас вулиці є будівля колишнього ресторану “Монголія”, де в 1903 році зібрався весь цвіт України на бенкет з нагоди відкриття пам’ятника Котляревському. Бенкет був знатним, і нижче, коли я розпоівдатиму вам про кухню Полтавщини, згадаю про нього обов’язково. Будівля ресторану “Монголія”, більш знана полтавцями як Інститут Міськбудпроект  Після вул.Гоголя варто вбити в навігатор на смартфоні вулицю Пилипа Орлика, 15 та уздовж чепурних алейок почалапати до садиби місцевого будівельного підрядника Наума Бахмутського. А садиба ця – справжній скарб і привіт для киян. Місцеві краєзнавці вважають, що збудована садиба архітектором Городецьким і дуже сильно нагадує київську Караїмську кенасу. Дойдіть і висновки робіть самі. Нам здалося, що таки він. Будинок Підрядника Бахмутського (1906 рік) Ну, а після “кенаси” вбивайте в навігатор вулицю Спаську, 11 і йдіть дивитися ще одну загадку. За цією адресою стоїть колишня садиба депутата Держдуми і почесного мирового судді Володимира Болюбаша (збудована у 1912 році). В багатьох джерелах є згадка, що проєктував будинок архітектор Павло Альошин – творець київського будинку вчителя. Дехто навіть вважає, що київській і полтавський будинки схожі. Будинок судді Болюбаша (1912 рік) Від Болюбаша всього півкілометра і ви вже на плато Іванової гори на  Соборному майдані. А там і Біла альтанка, і вежа Полтавської фортеці, і монумент мисці з галушками, і пам’ятний знак на честь першої літописної згадки про Полтаву.  На гранітній брилі викарбуваний напис: “Игорь Святославичь... поеха противу Половцемъ и перееха Въросколъ оу Лтавы... Ипатьевская летопись 1174 г.” Краєвид з Іванової гори дивовижний – звідси видно Полтавський Поділ, стадіон Локомотив, новобудови, старі хати, природу і навіть Макухівське сміттєзвалище. Але навіть його присутність не псує органічного краєвиду. До честі полтавців, найвизначніші місця міста оснащені інформаційними табличками з QR-кодами – наводиш на нього телефон і читаєш цікаві факти про будівлю, місцевість, пам’ятник. Пункт про історію неможливо розкрити без музеїв Полтави і Полтавщини, і без них же – неможливо закрити розповідь про архітектуру. Тож, годинки півтори погулявши вулицями і нафотографувашись біля вищезазначених пам'яток, ми випили по каві у одній із чисельних кав’ярень середмістя (від 15 гривень за філіжанку) і рушили до перлини міста – Краєзнавчого музею імені  імені Василя Кричевського. Музеї Описувати музей об’єктивно і не зриваючись на пафос – важко. Він справді гарний, самобутній, і єдине з чим може перегукуватися це еталонне втілення українського архітектурного модерну – це із мавританським стилем.  Будинок Полтавського губернського земства (1903-1908), в якому розташовано Краєзнавчий музей Проте й про нього естети одразу забувають, тільки-но потрапляють всередину. Бо ж там, для одних багата українська панська хата, а для інших - ідилічний козацький маєток.  Центральный холл музею Зала засідань земства (нині актова зала музею) із балкончиком для хору Колекція багатюща – близько 300 тисяч експонатів. Від опудала свині Миргородської породи до обладунків самурая. Якщо зберетесь до музею – обов’язково беріть екскурсовода. Квитки до музею – 20 грн, оглядова екскурсія – 150 грн. Опудало свині Миргородської породи А ще обов’язково слід погуляти по внутрішньому дворику музею – там дуже затишно і привітно. Ну і фотки будуть трошки інакші, ніж у решти.  Внутрішній двір музею До речі, перед будовою музею можна побачити ще одну окрасу архітектури Полтави – пам’ятник Тарасу Шевченкові в стилі конструктивізм, авторства Івана Кавалерідзе. Залізобетонний монумент викликає справжнє захоплення у шанувальників мистецтва “початку радянської доби” і має лишити по собі гарний спомин у тих, хто авангард тих часів не сприймає. Справа в тому, що такого Тараса ви ще не бачили. Плюс, є поле для фантазії: чи-то Кобзарь на тракторі, чи то на катку… Пам'ятник Тарасові Шевченку відкрито в Полтаві 12 березня 1926 року Після краєзнавчого ми трохи втомились і повільно поплентались в бік Білої альтанки, перетравлюючи побачене. Ковтнувши один глечик класичних галушок на двох (від 60 грн за глечик) та посмакувавши компотиком в симпатичній ресторації, яких тут повно, ми загуглили список музеїв Полтави.  З 13 музеїв у списку нас зацікавило 2 – музей-садиба Котляревського, який був поряд, та музей важкої бомбардувальної авіації. Музей Полтавської битви вирішили залишити на потім, бо “Google Maps” показувало, що туди гарно їхати, коли збираєшся далі по області.  Садиба Котляревського (вхідний квиток 20 гривень) розташовується поряд з Успенським собором у кількох кроках від Білої альтанки. Це не оригінал, а відтворена у 1969 році репліка. До слова, відвторювали обійстя автора “Енеїди” здійснювали за акварельним ескізом Тараса Шевченка, який замалював її у 1845 році. Садиба Івана Котляревського Умеблювання житла намагалися підібрати максимально близько до епохи, але кілька оригінальних речей в музеї є. Нас особисто вразив нехрестоматійний портрет Котляревського в трьохуголці царської армії. За таким столом Іван Котляревський працював А якщо ви гарно розбалакаєтеся з екскурсоводами, вам покажуть місце, де захований справжній артефакт, до якого торкалася рука Котляревського. І цей артефакт також можна помацати. Кажуть, що Котляревський точно бачив цю деревину Після Івана Петровича маршруткою №52 ми поїхали до бомбардувальників. З пішими переходами маршрут зайняв близько 40 хвилин – якраз є час на впорядкування шухляд пам’яті і ревізію вражень. І цей “передих” – був просто необхідний, адже враження від авіаційного музею і в мене, і в дружини були грандіозні. Музей знаходиться на території, яку до 2007 року займав 185-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаційний полк і межує з чинною військовою частиною. Ну, що сказати, вразили не лише літаки, а й те, з якою любов’ю персонал ставиться до кожного експонату, як привітно приймає гостей, як щиро вболіває за свою справу. А ще – музей контактний. Тут окрім класичної експозиції (власне в самому приміщенні музею) діє чудовий військово-історичний парк, та стоянка з літаками. В літаки можна залізти, посидіти в кріслах пілотів і на хвильку відчути міць і могуть залізних птахів. Квиток до музею коштує 60 гривень, але радимо брати гіда. Історії про операцію Френтік, про Джохара Дудаєва, та переліт українського літака до Кольського півострова, торпедування баржі та повернення назад до Полтави без додаткової заправки – вражають. Навіть, якщо дуже стомився міць літаків повертає бадьорість Переїзди, перекуси, екскурсії зайняли в нас приблизно 8 годин. Тож абсолютно щасливі, ми вповзли в готельний номер і вимкнулися до ранку наступного дня. До речі, про готелі. Всі відомі світові сервіси оренди житла та бронювання готелів працюють із полтавськими номерами. Ми скористалися сервісом Booking і дуже легко забукали собі пристойне житло. Ціни за добу стартують від 300 гривень за добу, але раджу вам брати сегмент на 100-200 гривень дорожче.  День ІI Прокинувшись рано (бо рано ж лягли), ми зрозуміли, що з нашого списку натяк на уявлення вже маємо про Історію, Архітектуру, Кухню, а ось про Природу, полтавську мову і Гоголя, ще нічого не знаємо. Другий день ми почали з Автовокзалу, адже путь наша лежала на Полтавщину. Ще дорогою з Києва до Полтави, гортаючи різні путівники, ми зрозуміли, що найліпше познайомитися із Полтавщиною за один день ми зможемо в Опішні. Тут тобі і гончарство, тут тобі і етносадиби з майстер-класами на всі забаганки, тут тобі і природа, і мова, і наїдки, і люди гарні. Єдина проблема – час. Від Полтави до Опішні – 45 кілометрів і десь час із гаком їзди. Але ж у нас ще не обслідувано Музей Полтавської битви?  Опішнянський музей гончарства відкривається о 8.00, а “битва” о 9.00. Порадившись, вирішили “битву” лишити на колись потім, тим більше, що ця полтавська локація, цікавила нас найменше. Гуляючи містом, ми так чи інакше натикалися на об’єкти із нею пов’язані: пам’ятник місцю, де спав Петро Перший, церква у футлярі, Монумент Слави на честь 100-річчя перемоги російської армії над шведськими військами Карла XII, посеред Круглої площі… Ну, і власне, для українців “битва” – велика трагедія, а ми з дружиною ще не відійшли від суму за втрачену моць після авіаційного музею. Уявіть, якби оті “дальні літаки”, які в 2000-х порізали, досі стояли на варті, втрату Чорноморського флоту країна переживала б не так гостро. Але менше з тим, адже на нас чекає Опішня.  Природа і знову історія Виїхавши о 7.45 маршруткою з Полтави (один квиток 40 гривень), ми вже за півтори години були на місці. Першим пунктом нашої подорожі був Музей Гончарства, другим – етно-садиба Лялина Світлиця. “Краєвиди полтавськії”, що супроводжують тебе під час поїздки, можуть лишити байдужим тільки дуже черству людину. Соняхові поля, лісочки, горби й горбочки, чепурні села, а головне – пристойна дорога. До речі, дорогою до Опішні ми проїхали повз поворот на славну Диканьку. Поворот пропустити важко, адже дороговказом тут виступає Тріумфальна арка, що колись давала старт шляху до маєтку Кочубеїв. Арка побудована у 1820 р. на честь зустрічі і перебування царя Олександра І у палаці князів Кочубеїв (реставрована в 2008-му році) Кочубеї для України часів царату – це щось на кшталт клану олігархів. Вони спочатку не віддали заміж за Мазепу свою дочку, потім зрадили гетьмана перед Петром І, потім страждали, потім були реабілітовані і зажили просто колосальної слави. Наприклад Віктор Кочубей був міністром внутрішніх справ, а згодом і канцлером Російської імперії. Мало хто знає, але вугільна Донеччина і сам Донецьк – це також Кочубеї. У 1869 році князь Сергій Кочубей отримав від уряду імперії підряд на будівництво заводу залізничних рейок на землях сучасного Донецьку. Але спритник продав замовлення і землю Джону Юзу, а той вже збудував завод, шахти і дав першу назву Юзівці, яку ми знаємо як Донецьк.  Після жовтневого перевороту селяни спалили палац Кочубеїв, а недоплаки розтягли по хатах – будували хати, сараї, мостили підлоги… Єдине що лишилося – це кілька давніх Коучубеївських дубів, та родинна церква із усипальницею. Церква дуже цікава, адже із середини її підкупольний простір нагадує римський Пантеон. Аллея Кочубеївських Дубів Підкупольний простір Свято-Миколаївської церкви в Диканьці За роздумами про Кочубеїв, яких ми ще згадаємо в цій оповіді, спостерігли, що рельєф за вікном став більш гористим. А це означає наближення до Опішні, гончарного серця України, та території, де зареєстрована абсолютна відмітка рельєфу Лівобережжя – 202,6 метрів над рівнем моря. На семи опішнянських пагорбах люди живуть з періоду неоліту, рибалять у Ворсклі, ростять хліб та ліплять глечики. Власне, навколо теми гончарства тут зав’язано все. Тут працювало два найбільші в Україні гончарні заводи – Опішнянський завод “Художнiй керамік” та завод “Керамік”, тут чудовий гончарний ринок (невеличкий рукодільний глечик можна придбати із 50 гривень), тут гончарна школа, тут десятки підприємців-гончарів, що гончарують приватно і тут чудовий Музей гончарства, в який ми власне і збиралися потрапити. Екскурсія, у вартість якої входить майстер-клас із гончарства коштує всього 90 гривень. Про глечики і глиняний посуд ви довідаєтесь дуже багато, але головна принада цього місця – природа і химерні глиняні композиції, які у творчому хаосі розставлені по території.  Фото з офіційної Facebook-сторінки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Кухня і народний побут Витративши на музей гончарства дві з хвостиком години ми сильно зголодніли і вже просто летіли до Етно-садиби “Лялина Світлиця”. Благо, вона всього півтора кілометри від музею і пішки цей шлях можна здолати хвилин за 20. Ще в Києві, обираючи місце, де в Опішні можна скуштувати справжньої полтавської кухні, ми знайшли Facebook-сторінку фундаторки садиби Олени Щербань. Олена – дуже цікава людина. Вона науковець-глечикознавець, доктор історичних наук, етнографія і гуру зеленого туризму на Полтавщині. Потрапити до неї в гості не сказав би, що надто важко, але точно раджу заздалегідь з нею зв’язатися і узгодити приїзд.  Ми узгодили, і навіть сказали, щоб хотіли попоїсти: борщ із квасцем, шпундрю з буряками, качану кашу і бездріжджовий гречаний хліб, печений в спеціальній бездріжджовій печі. Всі ці диво-наїдки ми замовили не просто так. Наприклад, про “шпундрі з буряками” (давня українська народна страва зі смаженої свинини (підчеревини чи грудини), тушкованої потім із буряками в буряковому квасі) ми вичитали в карті обіду в ресторані “Монголія” на честь відкриття пам’ятника Котляревському. Зберіг її засновник “Полтавського вісника”, журналіст Дмитро Іваненко. Вважаю, не зайвим буде процитувати мовою автора: “Борщ до шпундрів з буряками; юшка з періжками; келебердянська осетрина з підлевою; пелюстки до смальцю з сухарями; сахарний горох; різна дичина до соку; заморожена молошна каша з київськими смаженими горіхами та полтавськими пундиками. Трунки; медведикі; пунші; Анхизова чекалдиха; овощі"  Шпундрі з буряками Про борщ із квасцем (буряковим квасом, рецепт якого легко знайти в мережі) ми довідалися у розмовах із полтавцями. Для них він як, до речі, й вареники на пару – це взагалі, не екзотика, а даність. Справжні полтавці вважають, що борщ без квасцю – не борщ, а вареники варені у воді – “сині і гливкі”. Банка квасцю накрита патісоном А ось качана каша (як і шпундрі) – це вже екзотика і ретро. До того, ж вона є типовою стравою саме для Полтавщини і ніде в Україні нічого подібного не готують. Рецепт приготування качаної каші від Олени Щербань Обід виявився неперевершеним. А головне, страви, хоч і цікаві та складні, але їх цілком реально приготувати в умовах міської кухні. Правда, не буде аромату печі та глечика, але його можна доповнити уявою. Зазначу, що “Лялина Світлиця” це не зовсім про їжу. Тут можна взяти купу майстер-класів: плетіння нитки на старовинному веретені, виготовлення посуду і сувенірів з трави, мотання ляльок мотанок… Олена навіть може навчити охочих білити піч. Тут частують гостей Паніматка етносадиби запевняє, що її місія – допомогти людям жити на всі 100%, а щаслива вона тоді, коли гість, що відвідав її вперше, повертається. Гоголь В садибі нам пощастило познайомится із групою із восьми харківських туристів, які збиралися за 60 кілометрів від Опішні до села Гоголеве. Мета їх вояжу – участь в нічному театралізованому дійстві  під назвою “Чи знаєте ви українську ніч?”, яке відбувається в Національному музеї-заповіднику Миколи Гоголя.  У зв’язку із карантинними обмеженнями на дійство може потрапити не більше 15 осіб. При цьому шоу коштує 6 тисяч гривень за группу, плюс витрати на автобус. Тож, поява двох додаткових учасників, які були готові профінансувати свою участь у спільній справі і трохи полегшити загальні витрати, неабияк потішила наших нових харківських знайомих і нас любо прийняли до гурту. Вітальня з портретом Миколи Васильовича. Цей портрет мати ховала, коли Микола приїздив гостювати. Гоголеві здавалося, що він на портреті гарніший, ніж у житті. Коли нащадок козацької старшини Микола Васильович Гоголь у 1825 році закінчив гімназію і твердо вирішив зайнятися літературою, він матері: “Ви почуєте про мене все, або нічого”. Від тих часів, ось уже майже 200 років всі навколишні землі просякнуті Гоголем. Він на сувенірах, в краєзнавчих кабінетах шкільних музеїв, в топонімах, в архітектурі, в серцях і у свідомості кожного полтавця… Флігель, де жив і працював Гоголь, коли навідував батьків А все через те, що Гоголь – не лише великий письменник, а й дуже здібний і вправний маркетолог. “Вечори на хуторі біля Диканьки” стали популярними не лише через яскраву сюжетну лінію і філігранне письмо, а й через назву. Цвіт Петербургу (та ті, хто прагнув до нього належати) чудово знали назву Диканька, бо ж саме там було родинне гніздо Кочубеїв – родини імперських урядників і фаворитів двору. Назви Гоголя свій твір “Вечори на хуторі біля Сорочинців, або біля Миргороду”, хто знає який був би ефект. Про цей та про багато інших цікавих фактів із життя Гоголя вам радо розкажуть в музеї. Що ж до шоу, то спойлерити не буду, а просто поміщу тут анотацію до нього в якій майстерно описано те, на що чекає гостей: “Театралізоване дійство проводиться в темну пору доби. Адже, як відомо, після заходу сонця починає відбуватися все найцікавіше. Тому немає кращого часу, аби у повній мірі пізнати загадковість місця, що надихало самого Гоголя, послухати надзвичайно цікаві історії та помилуватися красою української ночі. Наш екскурсовод допоможе вам перенестись у ХІХ століття і поринути у світ гоголівських героїв. Русалки, таємничі постаті, кум Цибуля, Левко та Галя, мама письменника, його молодша сестра Ольга та автор безсмертних повістей зустрінуть вас у своїх володіннях. Саме дихання ночі таїть в собі дещо містичне та неповторне… Ви обов’язково це відчуєте! Гоголівська садиба приховує багато таємниць. Наприклад, ви зможете загадати бажання на великому камені біля гроту, в який родина Гоголів приходила помолитися та побути наодинці з природою. Гід покаже, як правильно загадати бажання, щоб воно здійснилося. Наше нічне театралізоване дійство створене спеціально для тих, хто бажає “полоскотати” собі нерви, для любителів нічних несподіванок та прогулянок, справжніх шанувальників творчості Гоголя! Екскурсія триває 2 години і включає в себе наступне:  цікаву розповідь про життя і творчість одного з найзагадковіших та найвеличніших письменників світової літератури;  відвідування батьківського будинку та флігеля, де писав свої геніальні твори Микола Гоголь;  прогулянку чарівним парком-садом, наповнену несподіванками; спів солов’я, чарівні мелодії українських народних пісень та ще багато-багато цікавого!!!”. Дозволю собі лишень кілька ремарок і фактів, які вразили. По-перше, вразила жінка, яка виконує роль мами Гоголя. Вона, як і решта учасників дійства – не професійні актори, а звичайні музейні працівники. По-друге, Гоголь був вправним художником і всі гості музею можуть у цьому переконатися. Ну, і по-третє, – сюди слід їхати за знаннями і фактами. Бо тільки тут можна довідатися те, про що рядовому поціновувачу творчості, який із Миколою Васильовичем знайомий виключно у межах шкільної програми, і не снилося. Вітражі, створені за ескізом Миколи Гоголя Мова і епілог А ось із прикольним полтавським суржиком нам не пощастило. Ми жодного разу не почули слова “кукурГуза”, “е” замість “и”, м’якого “л” і решти мовних кліше, що їх приписують полтавцям. Місцеві навіть трохи ображалися на нас, коли ми щиро цікавился, де ж відомий суржик? Звичайно, суржик є, але в Полтаві і на Полтавщині його не більше й не менше, ніж на Київщині чи Житомирщині.  “Свайба”, “ходю”, “добре утро”, “каеш”, “драстє” та решта слів, які весело і легко заходять нам у Києві, тут лунають настільки органічно, що тобі здається “наче так і треба” і ти їх просто не помічаєш. Чому так, у нас відповідь одна – бо Полтавщина щира і будь-який гість відчуває себе на цій щирій і щедрій землі, спокійно і без всякого “цего”. Насамкінець зазначу, що двох вихідних днів вистачить лише для того, щоби почати розбиратися із списком, який я подав на початку цієї оповіді. А для того, щоб мати максимальний багаж інформації про кожен пункт списку (саме із таким завданням ми ступили на перон вокзалу Полтави), сюди треба повертатися іще не раз. PS: Автор щиро і уклінно дякує усім, хто допоміг нам під час цієї подорожі, зробив її інформаційно насиченою та комфортною. Люди, – ви неймовірні! Фото: Ігор Дармостук КиевVласть

Чи не на кожному кроці ми бачимо в столиці новобудови багатоповерхівок. Трохи скромніше, але теж активно відбувається будівництво в більшості обласних центрів. За даними великих будівельних компаній, у Києві щорічно будується близько 1 млн кв. м житла, по Україні в цілому середній показник становить 10 млн кв. м. На перший погляд це говорить про зростання добробуту українських сімей. Але чи це так? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  За повідомленням глави податкової Олексія Любченко, минулого року 3,5 млн (чверть від загальної кількості) українських працівників отримували зарплату на рівні і менше мінімальної -  4173 гривні, за показниками МЗП 2019 року. Ще 3,6 млн (це чверть працюючих в Україні) отримували зарплату більшу за середню – 10500 гривень. Таким чином половина українців мали зарплату між мінімальною і середньою. Ймовірно такі пропорції збережуться і в цьому, і наступному році. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Виходячи із зазначеного визначимо потенційних платоспроможних покупців квартир в Україні. Вимушено відсіємо тих, хто має зарплату на межі мінімалки — їм не до покращення житлових умов. Також відсіємо і тих, хто має зарплату вищу за середню: вони або вже придбали собі житло, або планують це зробити не в “багатоповерхівках” і можливо і не в Україні. Не до речі: за даними того ж головного податківця, 3000 українців задекларували десять і більше квартир у своїй власності. З певною ймовірністю до потенційних покупців нового житла можна віднести 7 млн працівників із зарплатою між мінімалкою та середньою зарплатою. Нескладно порахувати їх середній трудовий здобуток ((4173+10500):2=7337 гривень), з якого держава автоматично забирає 19,5% податку та військового збору. І на руки видають без трохи менше 6000 гривень. Беручи до уваги особисті та сімейні потреби, виділити на накопичення для придбання квартири більш ніж 25% буде дуже складно. Насправді відкладати кожну четверту гривню з такого заробітку в теперішніх цінових реаліях дуже проблематично. То ж рахуємо, що на “спец-житло-рахунок” буде все таки відкладатися 1500 гривень (6000*0,25) щомісяця. Безперечно вартість житла залежить від міста, конкретного району, класу новобудови, ступеню готовності та оздоблення. Але діапазон вартості класу “економ” коливається в межах 12-20 тис.гривень за квадратний метр. Щоб  купити однокімнатну квартиру загальною площею 30 кв. м слід назбирати 360-600 тис. гривень. Виходить збирати треба від 200 до 400 місяців – від 17 до понад 33 років. При цьому наш “поки безквартирний” співвітчизник має на три десятки років забути не тільки про омріяний автомобільчик, а навіть про новий телевізор і холодильник, має носити весь цей час чи не одні кросівки і м'ясо купляти лише  на ювілеї. Тим часом житло активно будується. Продажні ціни не падають. І у все більшій кількості вікон в новобудовах по вечорам не сяє світло. Читайте: Кероване безвладдя: куди нас заведе нехтування бюджетною політикою? Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносинКиевVласть

Оренда вже дістала власників землі! Укладання кабального договору оренди – це те. чого робити не хочеться. Тому заклик “Не переукладайте договори оренди” знаходить свій відгук у власників землі. Укласти договір з ненависним з різних причин і обставин орендарем вже стає неприродньо. Знаходить свій відгук і заклик “Про надання законом права власникам землі розривати договори оренди землі за власним бажанням”, як головна умова вільного розпорядження землею. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Звільнивши землю з-під ненависного орендаря, селянин постане перед питанням: “А що далі?”  Хоча це питання постає набагато раніше, а відсутність відповіді на нього й призводить до продовження багатьма власниками землі вимушеної згоди на надання своєї землі в ненависний найм. Відчуття того, що оренда – це неправильно, живе в нас на підсвідомості. Та й розуміння того, що хтось несправедливо збагачується на твоєму, постійно присутнє і вже тисне свідомо. Самостійно господарювати – воно саме те! Але тут з’являються запитання: “Як господарювати самостійно? Де брати техніку? Де брати гроші? Як бути з податками? Як вести облік?”. Запитання логічні й доречні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Перш за все, потрібно визначитися в тому, що таке самостійне господарювання. Самостійне господарювання має одну головну ознаку: власник землі є і власником результату господарювання (врожаю), власником доходу, власником прибутку. Самостійне господарювання дає можливість у 2-4 рази збільшити свій дохід (прибуток) від землі. Самостійно господарювати можна одноосібно чи в об’єднанні з такими ж, як ви, власниками землі, що набагато вигідніше з багатьох причин. Те самостійне господарювання, з яким ви стикалися, про яке знаєте чи чули – це коли власник землі після припинення орендних відносин (чи ніколи й не здавав в оренду) одноосібно обробляє землю власною чи найманою технікою. У власника землі після припинення договору оренди можуть скластися наступні грошово-технічні ситуації: Є власна техніка і є необхідні гроші для забезпечення діяльності на власній землі. Немає техніки, але є достатньо грошей на наймання техніки й достатньо грошей для забезпечення діяльності на власній землі. Немає ні техніки, ні грошей. Найбільш розповсюджена ситуація: коли у власника землі немає ні техніки, ні грошей. Відсутність і техніки, і грошей і є тією проблемою, яка перешкоджає прийняти рішення господарювати самостійно на своїй землі. Ще однією перешкодою в усвідомленні можливості самостійно господарювати для власника землі є його віковий стан чи стан здоров’я. Для когось перешкодою для самостійного господарювання, як вважає власник землі, є його зайнятість, неможливість займатися організаційними питаннями з самостійного господарювання на землі. Щоб господарювати одноосібно, необхідно мати власні засоби для господарювання: техніку й гроші чи тільки гроші. Оскільки пропонується виключно “легальне” господарювання, то одноосібнику необхідно в той чи інший спосіб оподатковуватися. Ціна на врожай для одноосібників залежить від того, чи зареєстрований одноосібник платником податку на додану вартість (ПДВ). Як правило, власнику землі-одноосібнику аж ніяк не зручно й не вигідно реєструватися платником ПДВ, вести бухгалтерський облік (для цього необхідні додаткові витрати й не тільки на бухгалтера), тому “одноосібники” таку реєстрацію не роблять і, відповідно, змушені продавати врожай за ціною на 25-30% нижчою, що залишається кращим варіантом, ніж бути платником ПДВ. Як бачимо, для одноосібного господарювання існує багато перешкод: наявність власних грошей для організації обробки землі; облік та сплата податків, ціни на продукцію, час, фізичні й організаційні можливості. Але ці всі явні чи надумані власником землі перешкоди не є тим, чим здаються. Для уникнення фінансових, податкових, економічних, фізичних, емоційних та інших перешкод для самостійного господарювання на землі необхідно розглянути й здійснити самостійне господарювання через об’єднання власників землі – через участь у Товаристві власників землі. Загальні Принципи роботи Товариства власників землі При участі власника землі у Товаристві власників землі організаційні, фінансові питання, питання обліку й звітності та інші питання бере на себе вже саме Товариство, яке є підзвітним своєму учаснику-власнику землі. З точки зору об’єднання (кооперації) активів і зусиль власників землі, їх колективне господарювання через участь у Товаристві власників землі переважає одноосібне (сімейне) за сукупною ефективністю. Одноосібний (сімейний) спосіб господарювання, в основі якого непересічні особисті знання, вміння та трудові якості власника землі та членів його сім'ї, має поодиноку реалізацію й може бути інтегрований у колективне господарювання для збільшення своєї ефективності. Товариство власників землі – це об’єднання власників землі незалежно від віку й фізичних можливостей, метою діяльності якого є формування прибутку з подальшим його розподілом між Учасниками Товариства (власниками землі) відповідно до їхнього внеску, а саме – землі, наданої для обробітку Товариством. Товариство – своєрідний виконавець робіт для власника землі на його землі. Формування прибутку Учасника Товариства персоналізоване й формується за результатами господарської діяльності Товариства на земельній ділянці, яка належить Учаснику Товариства. Економіко-організаційна форма реалізації господарської діяльності Товариства передбачає самостійне господарювання як за рахунок власних засобів та коштів, так і за рахунок співпраці з Підрядними організаціями, або комбіноване здійснення господарювання. Тому залучення відповідального Підрядника – одна з можливостей перейти до самостійного господарювання. У Товаристві власники землі господарюють публічно (офіційно), сплачуючи всі податки, збори і платежі. Основні права і обов’язки учасників Товариства 1. Власник землі стає учасником Товариства власників землі. 2. Власник землі надає в користування Товариству власників землі, учасником якого він сам і є, належну йому земельну ділянку. Право власності на землю залишається в селянина, і земля в жоден спосіб не може бути відчужена (відібрана) у селянина, передана в заставу, продана чи поміняна. 3. Власник землі вільний у своєму виборі. Учасник Товариства-власник землі може вийти з Товариства разом з правом користуватися його землею впродовж 1-го року, попередивши про це Товариство. 4. Учасник Товариства-власник землі отримує прибуток від самостійного господарювання через участь у Товаристві власників землі на належній йому земельній ділянці. Результат господарювання на земельній ділянці належить власнику земельної ділянки і формує його персональний прибуток. 5. У Товаристві існуватимуть органи контролю. Такі ревізійні органи важливі при контролі й перевірці виконання робіт та постачання товарів Підрядником. 6. Кожен учасник Товариства має право проводити контроль за роботою Товариства й Підрядника на власній ділянці. 7. Виконавчий орган. Директор може бути обраний учасниками з числа самих учасників Товариства, селян-власників землі або найнятий на підставі професійних якостей. У Товаристві буде наглядова рада, сформована з учасників Товариства, селян-власників землі. Фінансування Товариства власників землі Відсутність коштів та засобів у Товариства може бути замінена Підрядником з усього комплексу робіт і постачання матеріалів – це найпростіший і найшвидший спосіб. Також в майбутньому можна очікувати на фінансування Товариства державою, на чому я наполягатиму разом зі створеними Товариствами. Підрядник Відповідальний Підрядник – важлива складова реалізації самостійного господарювання. Відповідальний Підрядник – це особа, яка спроможна й має бажання забезпечити проведення всього комплексу робіт з рослинництва для Товариства власників землі з гарантією якості робіт, товарів та послуг. Вимоги до потенційних підрядників прості: - бажання працювати “на землі”; - наявність матеріальної бази; - легальні джерела фінансування; - колектив, сформований з досвідчених і вмотивованих спеціалістів; - відсутність “жлобства” по відношенню до селян. Вітається у потенційного підрядника відсутність землі в оренді та його готовність до “переїздів” і обробітку невеликих площ (ділянок) землі. Розрахунок з Підрядними організаціями, які будуть виконувати комплекс робіт з рослинництва за власний кошт, відбуватиметься після продажу Товариством результатів діяльності – врожаю. Територіальна організація Товариства власників землі Товариство власників землі може бути організовано в межах певного села, об’єднувати власників з сусідніх сіл чи мати національний рівень і об’єднувати власників землі незалежно від місцезнаходження земельної ділянки та проживання власника землі – це Всеукраїнське Товариство власників землі. Важко переоцінити роль Всеукраїнського Товариства власників землі. Як і будь-яке Товариство, Товариство власників землі метою своєї діяльності має збільшення доходів (прибутку) власників землі. Процес об’єднання власників землі в Товариства буде складний і матиме потужний спротив від орендарів та їх угруповань. Важко від початку об’єднатися власникам землі в певному селі чи селищі – необхідний приклад. Хоча у власників землі вже давно є усвідомлене бажання самостійного господарювання, адже ефективність від самостійного господарювання є вищою. Тому необхідним є створення Всеукраїнського Товариства власників землі, яке має за мету об’єднувати власників землі незалежно від місця знаходження землі та її власника. Всеукраїнське Товариство Власників землі створено з метою полегшення й спрощення організації переходу і започаткування самостійного господарювання власників землі. Всеукраїнське Товариство власників землі буде забезпечувати реалізацію самостійного господарювання власників землі в будь-якій частині України. Тим самим власникам землі не потрібно очікувати консолідації землею з іншими власниками, а своїм прикладом вони заохочуватимуть й інших власників землі переходити до такої прогресивної фори земельних відносин і збільшення прибутку від землі. Розподіл прибутку Товариства між учасниками-власниками землі Прибуток, отриманий Товариством, розподіляється пропорційно внеску кожного учасника – землі, переданої в користування Товариству на підставі оцінки землі та її площі. Коли можна починати створювати Товариства власників землі Створювати Товариства можна вже зараз, інше питання – коли воно може розпочати роботу. Власники землі, договори оренди у яких закінчуються найближчим часом (до двох років), можуть не поновлювати оренду, а створювати в межах своїх сіл Товариства, змінювати орендаря на підрядника й розраховуватися з ним після продажу власного врожаю. Якщо до закінчення договорів триваліший час, тоді залишається чекати. Але чекати активно. Як мінімум, питання створення Товариства необхідно обговорювати вже зараз і формувати загальну суспільну думку, вимагаючи у різний спосіб у депутатів прийняти закони для надання права власнику землі за своєю ініціативою “розривати” договори оренди. Хто допоможе у створенні та організації роботи Товариства Допомогу в створенні Товариств буде здійснювати Всеукраїнське об’єднання власників землі. Фактично ми самі собі допомагаємо через об’єднання своїх зусиль і можливостей та діючи організовано. Особисто я вже допомагаю – роз’яснюючи й пропонуючи зміну форми земельних відносин через долучення до Всеукраїнського об'єднання власників землі й участі у Товаристві власників землі. Ознайомлюватися з матеріалами та діяльністю Всеукраїнського об'єднання власників землі можна за посиланням https://www.facebook.com/groups/144907373624154/. Товариство власників землі – перспективна форма об’єднання власників землі з метою збільшення отримання доходу від землі (прибутку).  Товариство власників землі буде впроваджуватися в Україні. Це ознака прогресивності земельних відносин. На підтримку розвитку прогресивних земельних відносин має слугувати Закон України “Про прогресивні земельні відносини”. Відповідно до цього закону передбачена всебічна підтримка власників землі при переході до самостійного господарювання й отримання більших прибутків від землі, в тому числі надається власникам землі право розривати договори оренди. Усвідомлюємо, об’єднуємося, діємо! Читайте: Вибори, вибори, кандидати... Виборчий маргінес проти Права розривати договори оренди землі Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

Київщина за три місяці уклала договорів на трохи більше ніж мільярд бюджетних гривень (близько 37 млн доларів) на ремонти обласних лікарень. Тендери на будівництва, реконструкції, поточні та капітальні ремонти та вишукування проєктно-кошторисної документації оголошували як самі лікарні, так і районні та обласна державна адміністрації. Хоча у більшості випадків закупівлі пройшли гладенько, до деяких підрядників питання вже є зараз, а ще деякі через свої сумнівні бекграунди ризикують викликати їх згодом. Як стало відомо KV, за період з квітня по червень цього року на майданчику публічних закупівель “ПроЗорро” було опубліковано низку тендерів на закупівлю послуг та обладнання для медичних закладів Київщини. Замовниками виступили Київська облдержадміністрація, районні держадміністрації та самі заклади охорони здоров’я. KV спробувала проаналізувати та з’ясувати, чи немає у цих закупівлях білих плям та корупційних складових.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  КОДА За квітень-травень 2020 року Київська ОДА виступила замовником п’яти тендерів. Наприклад, у квітні були проведені тендери на ремонти та визначено переможців для трьох закладів охорони здоров’я, найдорожчий – реконструкція існуючої будівлі (корпус харчоблоку) КНП ІРР “Іванківська центральна районна лікарня” за 16 млн 890 тис. 560 гривень (переможець – Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-В"), 13 квітня 2020 року. Серед інших: капітальний ремонт коридору терапевтичного корпусу Комунального некомерційного підприємства (КНП) “Броварська багатопрофільна клінічна лікарня” за 926 тис. 283,60 гривень (переможець – ПП “Союз Регіон”), 15 квітня 2020 року; капітальний ремонт хірургічного відділення хірургічного корпусу КНП “Броварська багатопрофільна клінічна лікарня” за 1 млн 899 тис. 440 гривень (переможцем 7 липня 2020 року визначено ПП “Союз Регіон”); капітальний ремонт огорожі та сходів центрального входу будівлі КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради” Шпитьківська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини за 970 тис. 288,8 гривень, переможець – ТОВ “Євробуд-Груп”, 17 квітня 2020 року. У травні – лише один: на капітальний ремонт частини лівого крила лікувального комплексу КНП КРР “Кагарлицька центральна районна лікарня”, переможець – ТОВ СтарБудКонтракт, вартість – 3 млн 936 тис. гривень  при очікуваній вартості у 3 млн 941 тис. 24 гривні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться РДА У квітні 2020 року управління регіонального розвитку Бориспільської РДА оголосило три тендери на підготовку документації на ремонт приміщень Бориспільської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування (КНП ББЛІЛ), а саме: виготовлення проєктно-кошторисної документації по об'єкту: "Капітальний ремонт частини приміщень лікувального корпусу КНП ББЛІЛ (операційний блок)”, дата оприлюднення – 15 квітня, очікувана вартість – 480 тис. гривень, переможець – ФОП Кулик Є.С. (455 тис. 664 гривні); виготовлення проєктно-кошторисної документації по об'єкту: "Капітальний ремонт частини приміщень лікувального корпусу КНП ББЛІЛ (реанімаційне відділення)”, очікувана вартість – 270 тис. гривень, переможець – ФОП Хлань Віктор Васильович (255 тис. 790,5 гривень); капітальний ремонт фасаду лікувального корпусу і поліклінічного відділення КНП, очікувана вартість – 1 млн 820 тис. 82 гривні, переможець – ТОВ “Ремонтна компанія “ІЗОЛ” (1 млн 820 тис. 81 гривня). Ще один тендер управління розвитку оголосило для ББЛІЛ у травні: благоустрій території очікуваною вартістю у 4 млн 505 тис. 820 грн. Тендер з трьох компаній виграло комунальне підприємство Бориспільської Райради “Благоустрій”, запропонувавши 3,7 млн гривень за роботи. Договір укладений 3 липня. У червні оголошено ще один тендер для цієї лікарні на коригування кошторису капремонту приміщень лікувального корпусу. Підрядником ще у 2019 році стало ТОВ “Атіс+1”, яке при очікуваній вартості у 19 млн 855 тис. 366,6 гривень запропонувало 15,8 млн гривень. У травні 2020 очікувана вартість капремонту склала 7 млн 846 тис. 76,07 гривень.  Згадали і про Бориспільську ЦРЛ: там також виникла така ж “необхідність” коригування кошторису. Тендер на капремонт будівлі інфекційного відділення у липні 2019 року виграло це ж ТОВ, запропонувавши ціну 15 млн 689 тис. 969,5 гривень при очікуваній вартості у 16 млн 227 тис. 797 гривень. Дофінансування складе 6 млн 192 тис. 367,9 гривень. Виконавець – також ТОВ “Атіс+1”. Читайте: В Борисполе возмущены медленными темпами ремонта инфекционного отделения местной больницы (видео) Лікарні: проєкти Подекуди самі лікарні виступали замовниками робіт з підготовки проєктних робіт, або виконання проєктно-кошторисної документації абощо. У квітні 2020 року КНП “Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради” виступила замовником “Проектних робіт “Реконструкція мереж 0,4 кВ” очікуваною вартістю у 106 тис. 678,76 гривень. Переможець – ФОП Бабаханов Сергій Араратович. Комунальне некомерційне підприємство “Вишгородська центральна районна лікарня” замовило виготовлення проєктно-кошторисної документації на капітальний ремонт рентген кабінету та кабінету комп’ютерної томографії приймального відділення лікарні вартістю у 190 тис. гривень. Переможець – ТОВ “Грін Маєток”. Комунальне некомерційне підприємство Обухівської районної ради "Обухівська центральна районна лікарня" за 195 тис. гривень замовило виготовлення проєктно-кошторисної документації на капітальний ремонт приміщення відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги лікарні, переможець – ТОВ “Укрархбуд”. У червні 2020 року КНП "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (КНП ББЛІЛ) виступила замовником двох тендерів на виконання проєктно-кошторисної документації (ПКД), які виграло ТОВ “Енергосервіс Смарт”: виконання ПКД на капітальний ремонт водогону холодного та гарячого водопостачання стаціонарних відділень (вул. Котляревського, 1 у місті Бориспіль) за 34 604 гривні; виконання ПКД на капітальний ремонт внутрішньої теплової мережі та теплового вузла в будівлі поліклініки КНП ББЛІЛ за 18 958 гривень. Чотири тендери на виготовлення ПКД для капітального ремонту відділень КНП ББЛІЛ на вул. Котляревського, 1, виграв ФОП Атаманчук Андрій Богданович: капітальний ремонт пішохідних доріжок біля інфекційного відділення за 49 900 гривень; капітальний ремонт приміщення рентгенологічного кабінету (влаштування біологічного захисту) за 35 000 гривень; капітальний ремонт теплокамери біля інфекційного відділення, вартість – 35 000 гривень; капітальний ремонт зовнішньої мережі водопостачання інфекційного відділення, 49 900 гривень. Також серед оголошених лікарнею тендерів: внесення змін у ПКД в стоматологічному відділенні (м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 24), вартість –  5 592 гривень, переможець – ТОВ “Світ-Тепла”; проведення експертизи кошторисної частини проєкту “Капітальний ремонт пішохідних доріжок біля інфекційного відділення” (Бориспіль, вул. Котляревського, 1) за ціною у 3 623 гривні, переможець – ТОВ “Рембудконсалтінг”  Броварська багатопрофільна клінічна лікарня (Бровари, вул. Шевченка, 14) замовила у квітні проєктну роботу для ремонту хірургічного відділення корпусу лікарні вартістю у 33 840 гривень. Договір укладений з ТОВ “Струмбуд Монтаж” 16 квітня 2020 року. Із цим же підрядником у травні та червні лікарня підписала контракт на розробку таких проєктів: проєктна робота на капітальний ремонт приміщень ангіоневрологічного відділення хірургічного корпусу 1-гоповерху за 33 840 гривень, договір укладено 29 травня 2020 року; послугу з інженерного проєктування на капітальний ремонт відділення екстреної невідкладної спеціалізованої допомоги за 48 999 гривень, договір укладено 25 червня. У червні мали відбутися торги на роботи з розробки ПКД по об’єкту: “Реконструкція діючого приймального відділення та травмпункту” КНП БМР “Білоцерківська міська лікарня №2” очікуваною вартістю. Свої пропозиції подали такі фірми:  ТОВ "Проектно-виробнича компанія “Базис”, 188 тис. 750 гривень;  ПП “САБІ”, 189 тис. 500 гривень;  Житомирський філіал інститут “НДІпроектреконструкція”, 199 тис. 45 гривень;  КП БМР “Архітектурно-планувальне бюро”, 200 тис. гривень.  Утім, торги було скасовано через “відсутність пропозицій”. Лікарні: будівництво та капремонт Тут слід почати з найдорожчих робіт і закінчити найдешевшими.  19 червня Фастівська ЦРЛ оголосила найдорожчий тендер з усіх за період квітень-липень 2020 року – це реконструкція лікувального корпусу лікарні з добудовою приймального відділення, очікуваною вартістю у 10 млн 872 тис. 532 гривень. Свої пропозиції подало два підприємства: ТОВ “Буд Пром Лайн” – 10 млн 90 тис. 6 гривень, та ТОВ “Фастгідроресурс” – 10 млн 462 тис. 536 гривень, яке попередньо визнане переможцем.  Але “Буд Пром Лайн” направило скаргу до адмінколегії Антимонопольного комітету, де вони зазначають, що у конкурента немає відповідної ліцензії, статут “Фастгідроресурс” не є актуальної редакції, немає грошового покриття від банку, інформації про чисельність персоналу та їх підготовки, трудових книжок, тощо. Скаргу прийнято до розгляду і станом на сьогодні учасники очікують рішення від АМКУ. Білоцерківський міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2 17 квітня вивісив оголошення про капітальний ремонт амбулаторії по вул. Некрасова, 80, за 2 млн 746 тис. 327 гривень. Тут участь взяли три підприємства, які не знижували своїх пропозицій: ТОВ “Інтерхолд-Груп” – 2 млн 500 тис. 988 гривень, пропозицію відхилено; ТОВ “Білоцерківрозоптторг” – 2 млн 706 тис. 877 гривень, переможець; ТОВ “Інтел-Буд” – 2 млн 736,5 тис. гривень, вибув. КНП “Вишгородська центральна районна лікарня” крім проєктних робіт також замовила у червні дві роботи з ремонту: заміну ліфта для забезпечення безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Роботу за класифікацією “Будівельні роботи та поточний ремонт” оцінили у 1 млн 749 тис. 197 гривень, переможець – ТОВ "Карат-Ліфткомплект" із пропозицією 1 млн 737 тис. гривень; поточний ремонт та налагоджування медичного обладнання за 6 990 гривень, переможець – ТОВ “Підприємство “Медтехсервіс”. Ірпінська центральна міська лікарня замовила лише одні роботи, у квітні – а саме капітальний ремонт покрівлі будівлі інфекційного відділення за 1 млн 452,17 тис. гривень, переможець – ТОВ “Тіваг”. Білоцерківська міська лікарня №1 уклала договір із ТОВ “Білоцерківрозоптторг” на капітальний ремонт поліклініки на суму 1 млн 396 тис. 750 гривень. КНП ББЛІЛ, крім замовлення перерахованих вище ПКД, оголосила кілька тендерів на виконання ремонтів, а саме: у квітні – капітальний ремонт внутрішніх мереж опалення стаціонарних відділень за 741 тис. 114 гривень, переможець – ТОВ “Енергосервіс Смарт” (11); у травні – поточний ремонт системи газозабезпечення в неврологічному відділенні за 122 тис. гривень, переможець – ТОВ “Фірма “Кріогенсервіс”, яка запропонувала 121 тис. 380 гривень; у червні – поточний ремонт приміщень під карантинну зону за 190 тис. гривень, переможець – ТОВ "Віалок Білд" із пропозицією 162 тис. 909,80 гривень. Серед найдорожчих робіт – роботи з капремонту коридору та приміщень 1 поверху інфекційного відділення вартістю 1 млн 327 тис. 287 гривень, які у квітні замовляла Броварська багатопрофільна клінічна лікарня. Переможець – ПП “Союз Регіон” (1). Є ще два тендери цієї лікарні, оголошені у квітні: Капітальний ремонт холу у лікарняному корпусі центру "Дитяча лікарня", переможець – ТОВ “Максігранд”, сума договору – 601 тис. 570 гривень; Поточний ремонт – прокладання кисневої магістралі в інфекційному відділенні центру "Дитяча лікарня", переможець – ФОП Бабаджанян Бабаджан Гарегинович, сума договору – 118 тис. 95 гривень. Цікаво, що дана особа є керівником ТОВ “Максігранд”. Тендер від 6 травня 2020 року на капітальний ремонт окремих приміщень відділення неврології в КНП "Березанська міська лікарня Березанської міської ради" очікуваною вартістю у 498 тис. 250 гривень серед чотирьох претендентів виграв ФОП Григорович Олександр Юрійович, який запропонував ціну 415 тис. гривень. Паралельно було відхилено пропозицію ФОП Залозний Андрій Васильович у 414 тис. 998 гривень. Білоцерківська міська лікарня №2 оголосила у квітні два тендери: капітальний ремонт вхідної групи лікарняного закладу з улаштуванням пандусу за 261 тис. 871 гривень, та капітальний ремонт сходів за 36,094 тис. гривень. Переможець обох – ТОВ “Білоцерківрозоптторг”. КНП “Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради” у квітні замовила ряд робіт: поточний ремонт внутрішнього протипожежного водопроводу за 199,5 тис. гривень; ремонт системи пожежної сигналізації за 596 тис. 857 гривень; встановлення системи пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей у відділенні жіночої консультації, за 163 тис. 33 гривні. Підрядником по всіх трьох визначено ТОВ “Вимпел-45”. Читайте: Центральна райлікарня Києво-Святошинського району за 4,3 млн гривень купила ультразвукове обладнання КНП ВРР “Васильківська ЦРЛ” оголосила два тендери: перший – у квітні, “завершальні будівельні роботи (поточний ремонт другого поверху стаціонарного корпусу)” за 197 тис. 35 гривень, другий – у травні, капремонт стаціонарного корпусу лікарні за 190 тис. гривень. В обох перемогла ФОП Совко Алла Борисівна. Сума першого договору не змінилася, у другому вона запропонувала спочатку 185 тис 333 гривні, потім знизила до 155 тис. гривень і виграла у ТОВ “Профіт Будцентр” (первинна пропозиція – 171 тис., остаточна – 154 тис. 999 гривень). КНП ОРР “Обухівська ЦРЛ” оцінила у 144 тис. 208 гривень поточний ремонт системи лікувального киснезабезпечення в терапевтичному корпусі. Перемогло ТОВ “Фірма Кріогенсервіс”, запропонувавши 120 тис. 869 гривень. Читайте: Обухів та район не можуть поділити центральну лікарню Фастівська лікарня також оголосила у червні тендер на поточний ремонт пологового відділення за 49 тис. 998 гривень, виконувати які буде ФОП Яковець Лілія Андріївна. Баришівська ЦРЛ замовила поточний ремонт конференц-залу за 49 тис. 572 гривні у ФОП Бишовець Андрій Віталійович. Раніше він вже проводив поточні ремонти інших приміщень лікарні. КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради” у червні оголосила тендер на послуги з ремонту і тех. обслуговування охолоджувальних установ ціною у 41 950 гривень, договір укладено з ФОП Ковдра Олександр Степанович. У Білій Церкві у квітні міський центр первинної медико-санітарної допомоги №1 замовив роботи з реконструкції, а саме улаштування ліфтової шахти в приміщенні лікарні та встановлення ліфта за 34 тис. 727 гривень, а у червні – поточний ремонт приміщень за 10 500 гривень. Переможець – ФОП Ільченко Тетяна Василівна. Білоцерківська міська лікарня №1 у травні уклала договір про послуги з ремонту і технічного обслуговування медичного та хірургічного обладнання за 48 930 гривень. У червні – ще одне оголошення: за спрощеною процедурою за ціною 19 тис. 740 гривень договір на послуги з ремонту (ремонт рентгенівського діагностичного медичного обладнання). Підрядник обох – ПП “Хелпік”. Скромні запити у Вишнівської ЦРЛ: у червні вона замовила роботи зі штукатурки стін за 17 тис. гривень, монтажу розеток за 12 тис. гривень, та інші монтажні роботи за 34 700 гривень. Усі буде виконувати ФОП Дячук Віталій Миколайович.  Найдешевший тендер охоплюваного періоду квітень-червень: послуги з ремонту рентген апарата для Сквирської ЦРЛ обійдуться у 1 411 гривень, підрядник – ТОВ “Підприємство “Медтехніка”. Переможці: тендери КОДА За даними аналітичної системи YouControl, приватне підприємство (ПП) “Союз Регіон” (1) засноване у 2012 році за адресою м. Київ, вул. Дяченка, 20-в, кв. 66, із статутним капіталом у 100 гривень. Основний профіль його діяльності – “діяльність приватних охоронних служб”. Його засновник та керівник – уродженець Житомирщини Володимир Віталійович Москаленко. Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Альтернатива-В” (2) засноване у 2006 році за адресою Київ, вул. Жмеринська, буд 22А, із статутним капіталом у 40 тис. гривень. Засновник – киянка Мукомол Ольга Миколаївна. Товариство фігурувало у двох кримінальних справах, в останньому з яких ТОВ у змові з КП “УМГ” заволоділи бюджетними коштами в особливо великих розмірах, а у подальшому, використовуючи ланку підприємств-транзитерів, безготівкові кошти перевели в готівку та у такий спосіб заволоділи бюджетними грошовими коштами на загальну суму 36 млн 845 тис. 731 гривня. ТОВ “Євробуд” (3) засноване у липні 2016 року із статутним капіталом у 10 тис. гривень за адресою Вишгородський район, село Нові Петрівці, пров. 1 травня, буд. 30. Його засновник та директор – депутат Гаврилівської сільської ради Олександр Юрійович Смик.  Переможці: тендери РДА Кулик Євген Сергійович (4) був зареєстрований як фізична особа-підприємець у квітні 2017 року, у Борисполі за адресою вул. Либідська, 19. Його основна сфера діяльності – архітектура, серед інших – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. За 2018-2020 виграв тендерів на суму понад 2 млн гривень. Хлань Віктор Васильович (5) має статус фізичної особи-підприємця з лютого 2013 року, зареєстрований за адресою село Радовель Олевського району Житомирської області, основна сфера діяльності – архітектура, інші – будівництво інших споруд, знесення, підготовчі роботи на будівельному майданчику. Бере участь у закупівлях з 2018 року, виграв тендерів за два роки на понад мільйон гривень. У 2007 році він або його повний тезка був одним з засновників ТОВ “Мехтрансбуд-1”. Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремонтна компанія “Ізол” (6) засноване у червні 1996 року за адресою Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9. Засновник та керівник товариства – Кушнірук Олександра Олексіївна. Згідно з даними сайту Zакупівлі, з 2015 року ТОВ "Ремонтна компанія “Ізол” уклало 640 договорів з розпорядниками бюджетних коштів на загальну суму 312,2 млн гривень. Велика частина підрядів була отримана від: КП "Київбудреконструкція" (100,2 млн гривень), КП "Київжитлоспецексплуатація" (63 млн гривень), Управління ЖКГ Деснянської РДА (40,5 млн гривень ), КП "УЖФ Дніпровського району" (34,6 млн гривень). Відзначимо, що на якість виконаних робіт ТОВ "Ремонтна компанія “Ізол” раніше були зафіксовані скарги.  Читайте: Фасади двох корпусів бориспільської лікарні оновлять за 17,7 млн гривень ТОВ “Атіс+1” (7) засноване 21 квітня 2015 року за адресою Київська область, місто Бориспіль, вул. Бежівка, 35. Засновник та кінцевий бенефіціар – Бігун Василь Володимирович, який також проживає в Борисполі, керівник – Литвиненко Надія Григорівна. Статутний капітал – 10 тис. гривень. Судилося з АМКУ стосовно тендеру на будівництво будівель у Черкасах, утім, позов програло. Стосовно участі в тендерах: лише за минулий рік “Атіс+1” стало переможцем 7 тендерів, замовником 4 з яких було управління регіонального розвитку Бориспільської РДА, на загальну суму у 37 млн 161 тис. 584 гривні. Нагадаємо, за останні чотири роки в лікарні проводився капремонт в чотирьох відділеннях Бориспільської центральної районної лікарні. У 2016 році ремонтували травматологічне і дитяче відділення, в 2017-2018 роках – замінили віконні блоки в поліклінічному і приймальному відділеннях. На початку вересня 2019 року Управління капітального будівництва та архітектури Бориспільської РДА замовило проведення капремонту приміщень реєстратури поліклінічного відділення. Вартість робіт становила 1,4 млн гривень. Підрядником без конкурсу визначили ТОВ "Атіс+1". Читайте: Лечебный корпус больницы в Борисполе намерены отремонтировать за 16 млн гривен Переможці: проєктні роботи За даними аналітичної системи YouControl, ФОП Бабаханов Сергій Араратович (8) зареєстрований 4 вересня 2019 року за адресою Києво-Святошинський район, село Нове, вул. Боярська, 8; основний вид діяльності – інжиніринг, геодезія та геологія, техконсультування. У 2020 році виграв 5 тендерів на виконання проектних робіт на сукупну суму пропозицій у 307 тис. 832 гривні. Судових справ по ФОП немає. Сергій Бабаханов є засновником та керівником ПП “Боярка-ЕТЛ”, що займається ремонтом та ТО техустаткування; він має ліцензії Держархбудінспекції на створення об’єктів архітектури та також бере участь у закупівлях. ТОВ “Грін Маєток” (9) засноване у червні 2016 року по вул. Леся Курбаса, 3, в селі Глибоке Бориспільського району. Засновник та керівник – уродженець Одещини (місто Білгород-Дністровський) Красенко Павло Вікторович, статутний фонд підприємства – 50 тис. гривень. Лише за 2020 рік взяв участь у 9 лотах, переможних – 5, сукупна сума усіх – майже 90 млн гривень. Виконує однаково роботи з капремонту та виготовлення ПКД. Судової історії не має.  Утім, “Наші гроші” писали про те, як філія “Управління “Укргазтехзв’язок” ПАТ “Укртрансгаз” опублікувала 8 серпня 2016 року повідомлення про намір укласти угоду з ТОВ “Грін Маєток” на ремонт свого офісу у Боярці вартістю 4,20 млн грн. Зазначалося, що адреси, на якій зареєстровано ТОВ, не існує на карті, а саме ТОВ з’явилося за місяць до цих торгів і не знижувало ціну пропозиції. ТОВ “Укрархбуд” (10) засноване 11 лютого 2020 року за адресою вул. Земська, 54/1, Прилуки, Чернігівська область, зі статутним капіталом у 1000 гривень, і займається діяльністю у сфері архітектури. Засновник та керівник ТОВ – Попенко Сергій Олександрович, який сам з серпня 2017 року є фізичною особою-підприємцем, що також займається діяльністю у сфері архітектури. ТОВ за цей рік стало переможцем 6 закупівель загальною сумою у 1,9 млн гривень. Ні фірма, ні ФОП не мають за плечима судових проваджень. За цими ПІБ можна знайти лиш згадки про отримання Сергієм Попенко відповідних галузевих сертифікату та кваліфікаційного рівня фахівця І категорії.  ТОВ “Енергосервіс Смарт” (11) засноване 20 вересня 2018 року по вул. Броварській у селі Проліски Бориспільського району. Статутний фонд ТОВ –  50 тис. гривень, ТОВ займається електромонтажними роботами, будує споруди електропостачання та комунікацій, надає послуги технічного консультування у сфері інжинірингу, геології та геодезії. Засновники – Земляков Володимир Валентинович (Київ), Новіков Нікіта Михайлович (Кропивницький, Кіровоградська область) та Степовик Ірина Юріївна (Київ), яка і керує підприємством. Судової історії ТОВ “Енергосервіс Смарт” не має, а за даними Антикорупційного монітору (АКМ) закупівлі, де ТОВ є переможцем, не викликають підозр. Утім, у квітні-червні 2020 року майже єдиним замовником робіт у підприємства є КНП ББЛІЛ. Ірина Степовик також зареєстрована як ФОП та є засновником підприємства “Господарсько-соціальний оператор” та громадської організації “Ефективність та безпека українських перевезень”, керує яким згаданий вище Нікіта Новіков. Цікаво, що Ірина Степовик була або і досі є начальником кредитного відділу ПАТ “ІНГ Банк Україна” – яке позивається до неї по справі про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту.  ФОП Атаманчук Андрій Богданович (12) зареєстрований 24 березня 2017 року за адресою вул. Стасюка, 28, місто Бориспіль. Проваджує діяльність у сферах архітектури, права, інжинірингу, геології та геодезії.  На сайті Бориспільської міської ради можна знайти низку рішень, де фізособа-підприємець з такими ж ПІБ отримала 1500 гривень адресної допомоги на лікування у лютому 2018 року, у травні того ж року та пізніше – у березні 2020 року увійшла до складу архітектурно-містобудівної ради при управлінні містобудування та архітектури БМР, у листопаді 2018 року отримала Почесну грамоту у якості волонтера, тощо. Ба більше: у 2011 році Атаманчук Андрій Богданович – начальник віддлу проектування та технічного нагляду управління капітального будівництва, заступник голови комітету з конкурсних торгів БМР. Тендери: лише за 2020 рік виграв у 76 конкурсах, загальна сума (очікувана вартість) – 5 млн 42 тис. гривень. ТОВ “Світ-тепла” (13) зареєстроване 15 червня 2011 року за адресою місто Бориспіль, вул. Привокзальна, 21, із статутним капіталом у 23 тис. гривень. Його засновник – Олександр Віталійович Бондарець, який разом із Вікторією Вікторівною Бондарець і керує підприємством. До того був засновником підприємства “Планета Тепла ЮА”, але у вересні 2011 року вибув зі складу таких. КНП ББЛІЛ – частий замовник робіт у цього підприємства, про що свідчать дані порталу “Закупівлі”. ТОВ “Рембудконсалтінг” (14) засноване 25 квітня 2019 року за адресою Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, Тайкачем Ігорем Петровичем (уродженець Чернігівщини) та нинішнім керівником фірми Яблоновським Андрієм Анатолієвичем (уродженець Донеччини). Серед видів діяльності компанії – архітектура, розведення інших тварин і також технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Судової історії немає. Згідно даних Антикорупційного монітору, лише за травень-червень 2020 року більше десятка разів перемагало у тендерах від управління ЖКГ Бориспільської міської ради.  ТОВ “Струмбуд Монтаж” (15) зареєстроване у 3 квітня 2019 року у Броварах, вул. Блока, 19/3. Єдиний засновник та діючий керівник підприємства – броварчанка Нагаєва Інна Миколаївна, яка внесла до статутного фонду 5000 гривень. Найбільші замовники робіт за період 12 місяців, згідно даним Zакупівлі – управління ЖКГ Броварської міської ради (6 угод на суму 5,63 млн гривень) та виконком Великодимерської селищної ради (6 угод, 3,86 млн гривень).  Переможці: капремонти та ремонти За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ “Буд Пром Лайн” (16) зареєстроване 26 квітня 2019 року із статутним капіталом 1000 гривень, за адресою місто Біла Церква, бул. Олександрійський, 106; засновник – Трищев Вадим Ігорович, керівник – Кисіль Андрій Андрійович. Профіль діяльності фірми – будівництво житлових і нежитлових будівель.  За 2020 рік брало участь у понад 200 тендерах, з них перемогло у 29 на сукупну суму 20,1 млн гривень, по 52 – дискваліфіковано. Неодноразово позивалося до конкурентів по закупівлях, замовників та АМКУ з однієї і тієї ж причини: порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Переважна частина справ про те, як “Буд Пром Лайн” вважає, що воно мало перемогти у тих чи інших тендерах. За рік уклало 21 угоду сумою у 14,13 млн гривень, найчастіше замовником виступала Калинівська селищна рада, свідчать дані порталу Закупівлі. ТОВ “Фастгідроресурс” (17) зареєстроване 31 січня 2011 року за адресою Фастів, вул. Білоцерківська, 1, із статутним капіталом у 10 тисяч гривень, займається будівництвом водних споруд, житлових та нежитлових будівель. Засновники – Богатирчук Світлана Леонідівна та нинішній керівник фірми Висоцький Ігор Вікторович. Згідно даних Bi.Prozorro, за 2020 рік ця фірма виграла два тендери сукупною сумою у 11 млн 72 тис. гривень.  У грудні 2019 року ЗМІ переповідали заяву правоохоронців Полтавщини, згідно якої колишній начальник комунального підприємства та ексдиректор одного зі столичних товариств – вірогідно, що саме ТОВ "Фастгідроресурс" – зловживали своїм службовим становищем. Суть – КП перерахувало підрядній фірмі чималу суму коштів за роботи, що не були виконані. Інша історія: регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області Держводагентства у березні 2019 року оголосив тендер на розчистку русла річки Оріль за 98,12 млн грн. ТОВ “Фастгідроресурс” запропонувало найнижчу ціну в 70,75 млн грн – нижче за ринкову. Однак цю пропозицію було відхилено через відсутність у фірми банківської гарантії, договірної ціни в .imd, антикорупційної програми, дозволу на небезпечні роботи та інших документів, тощо. ТОВ “Білоцерківрозоптторг” (18) засноване 7 жовтня 2002 року за адресою місто Біла Церква, вул. Героїв Чорнобиля, будинок 5/7. Статутний капітал – 150 тис. гривень. Основний профіль діяльності – роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, має ліцензії на торгівлю тютюновими та алкогольними виробами. Засновники – Павленко Сергій Іванович та діючий керівник Павленко Іван Феодосійович.  Участь у тендерах: 32 угоди за останні 12 місяців на суму майже 30 млн. Але оголошений у червні Департаментом ЖКГ БЦМР тендер на реконструкцію тротуарної частини по вул. Ярослава Мудрого вартістю 11,8 млн почала перевіряти Державна аудиторська служба і виявила, що фірма не надала список техніки, необхідної для виконання робіт, але замовник все одно допустив її до торгів. Боротьба триває. За даними активістів "Під контролем", писала KV у 2016 році, компанія ТОВ "Білоцерківрозоптторг" була пов’язана з представниками влади Білої Церкви, а її директор Іван Павленко напередодні місцевих виборів засвітився в рядах партії "Опозиційний блок". ТОВ “Карат-Ліфткомплект” (19) зареєстроване 26 лютого 2002 року із статутним капіталом 3 млн 603 тис. 50 гривень. Засновники фірми: закрите акціонерне товариство “Трансспор”, Воробей Валерій Якович, та Горішній Сергій Іванович, який зараз очолює ТОВ. За адресою реєстрації ТОВ – Вишгород, вул. Шолуденка, 19 – були також зареєстровані ДП “Ліфткомплект” ВАТ “Карат” (припинено), та публічне акціонерне товариство “Карат” (в стані припинення). Діяльність усіх перерахованих підприємств – Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устатковання. Останнє судове провадження – адмінпорушення в частині ведення бухгалтерського обліку, а саме відсутність такого.  За даними аналітичної системи YouControl, за останні 12 місяців компанія провела 5-10 операцій з “офшорами”. Співпрацювало у 2017 році із білоруським підприємством “Могилівліфтмаш”. На офіційному YouTube-каналі лідера “Радикальної партії” Олега Ляшко є відео із закликом “Купуй українське, плати українцям”, головний “герой” якого – дане товариство. Згідно перевірки порталу “Антикорупційний монітор”, підприємство має ознаки сумнівної якості та неефективної господарської діяльності. ТОВ “Підприємство “Медтехсервіс” (20) засноване 31 травня 2011 року із статутним капіталом у розмірі 20 тис. гривень, за адресою Київ, вул. Північно-Сирецька, 3. Має п’ятеро засновників/бенефіціарів: кияни Потирайло Ольга Анатоліївна, Руденко Андрій Євгенович та керівник фірми Сидоров Олександр Михайлович, та жителі Київської області – Потирайло Владислав Олександрович та Аракелян Ірина Вартанівна. Участь у тендерах – 105 перемог лише за 2020 рік, 13 виконаних договорів. Судової історії не має. ТОВ “Тіваг” (21) зареєстроване у Києві, вул. Бориспільська, 7, 26 лютого 2014 року. Його засновники – ТОВ “МКМ Груп”, уродженець Горлівки Морозов Антон Юрійович та його нинішній керівник Кізілов Олексій Вікторович. Зокрема, до Морозова або його повного тезки, за даними YouControl, застосовані санкції у вигляді блокування активів та заборони виведення капіталів за межі України згідно указу Президента № 82/2019 від 20 березня 2019 року, оскільки він – уродженець Москви, громадянин РФ, депутат Державної Думи Федеральних Зборів РФ VII скликання, член фракції ЛДПР (Ліберально-демократичної партії Росії).  За 12 місяців “Тіваг” уклала 3 договори на суму 3,89 млн, два з них – із КП “Бучанське управління ЖКГ Бучанської міської ради”, з яким виключно працювало з квітня 2018 року. Судової історії у ТОВ немає. Антикорупційний монітор дав незадовільну оцінку діяльності компанії. ТОВ “Фірма “Кріогенсервіс” (22) засноване 29 жовтня 1993 року у селі Петрівське, вул. Київська, 29-к, зі статутним капіталом 16,2 млн гривень. Його засновники – Зуб Микола Васильович, Защенкова Ганна Сергіївна та Защенков Сергій Григорович, який є кінцевим бенефіціаром та керівником фірми. Сама фірма займається виробництвом промислових газів та фармацевтичних продуктів. Зокрема, у квітні 2020 року займалася встановленням кисневих балонів за 407 тис. гривень для Яготинської ЦРЛ. Є фігурантом низки кримінальних справ, одна з останніх (2019 рік) про те, що замість медичного кисню фірма, можливо, постачає технічний, а також ухиляється від сплати податків. ТОВ "Віалок Білд" (23) зареєстроване за адресою Київ, пров. Геофізиків, 12, 30 жовтня 2008 року із статутним капіталом 58 тис. гривень. Основний вид діяльності – будівництво житлових і нежитлових будівель. Єдиний засновник, бенефіціар та керівник – Лижин Георгій Володимирович. Виграло у квітні тендер на капремонт харчоблоку Бориспільської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, запропонувавши 1 млн 680 тис. 55 гривень. Але, як писала *KV, роботи затягнулися. Було фігурантом кримінальної судової справи як таке, що вступило в змову із керівництвом та бухгалтером Великоолександрівської сільради для розкрадання бюджетних коштів. У справі, до речі, фігурувало й ТОВ “Атіс+1”. Закупівлю у КНП ББЛІЛ Антикорупційний монітор вважає ненадійною, а рейтинг ТОВ – незадовільним.  Читайте: На ремонт больницы в Борисполе нашли почти 90 млн гривен ТОВ “Максігранд” (24) засноване 30 січня 2019 року із статутним капіталом у 30 тисяч гривень, за адресою Київ, вул. Ямська, 41. Єдиний засновник та керівник – Бабаджанян Бабаджан Гарегинович, який проживає у Броварах. За 2019-2020 рік його чи не єдиним замовником було КНП Броварська БКЛ – 4 угоди загальною вартістю 2,38 млн гривень., і ще одна із КНП “Київська обласна лікарня” на суму 18,8 млн гривень. Керівник підприємства Бабаджан Бабаджанян (25) зареєстрований окремо як ФОП, і також бере участь у тендерах. КНП Броварська БКЛ виступає єдиним його замовником упродовж трьох років (32 угоди, 3,4 млн гривень сукупно). ТОВ судової історії не має, за ФОП – адміністративне порушення (порушення ПДД) 4-річної давнини. Утім, його дружина Бабаджанян Ганна Робертівна – держслужбовець у Верховному Суді, згідно її декларації про доходи. ФОП Григорович Олександр Юрійович (26) зареєстрований у лютому цього року у місті Березань, вул. Цегельна, 20; займається будівництвом житлових і нежитлових будівель, малярними роботами, виготовленням металевих конструкцій. Попередній виграний ним тендер – капремонт частини приміщення господарського блоку Березанської міської лікарні за 460,3 тис. гривень. Судової історії не має.  ТОВ “Вимпел-45” (27) засноване 29 листопада 2006 року із статутним капіталом у 42,5 тис. гривень, за адресою Київ, вул. Академіка Кримського, 4-А. Займається електромонтажними роботами. Засновники та кінцеві бенефіціари – кияни Підмогильна Оксана Іванівна та Радкевич Вадим Віталійович. Керівниця – уродженка Чернігівщини Висоцька Наталія Валеріївна, яка раніше була ФОП та торгувала одягом. Вони не вперше співпрацюють з Києво-Святошинською лікарнею, за даними Закупівлі та АКМ, і взагалі брали участь в тендерах по всій Україні – 95 укладених угод за останні 12 місяців на майже 9 млн гривень сукупно. ФОП Совко Алла Борисівна (28) зареєстрована 5 березня 2020 року, за адресою село Трушки Білоцерківського району, вул. Миру, 14; її основний вид діяльності – роздрібна торгівля, будівельно-монтажні роботи. Тендери, які вона виграла у Васильківської ЦРЛ, поки єдині у її історії.  Читайте: Васильківська ЦРЛ просить Кабмін включити її до “чортової дюжини” опорних лікарень Київщини ФОП Яковець Лілія Андріївна (29) зареєстрована 6 грудня 2017 року у Фастові, пров. Поштовий, 8-А. Займається штукатурними, покрівельними та іншими будівельно-монтажними роботами. Яковець уперше взяла тендер від лікарні: до того вона виконувала роботи, замовниками яких переважно виступали відділ освіти Фастівської РДА, управління освіти виконкому та відділ фізкультури і спорту  Фастівської міськради. ФОП Бишовець Андрій Віталійович (30) існує з 8 квітня 2015 року за адресою село Перемога Баришівського району, вул. Нарзаренка, 11. Займається організацією будівництва будівель, підготовчими роботами, також серед видів діяльності – виробництво хліба і кондитерських виробів. За всі роки існування переміг у 36 закупівлях на загальну суму 4,42 млн гривень.  ФОП Ковдра Олександр Степанович (31) заснований 2 березня 2010 років, займається монтажем водопровідних систем та систем опалення і кондиціонування. Адреса реєстрації – Київ, просп. Комарова, 4-А. Є засновником ТОВ “Аковетр”. Крім ЦПМСД Києво-Святошинської райради, з якою він також працював у 2019 році, був підрядником для Національного інституту раку та філії держустанови “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Києві. ФОП Ільченко Тетяна Василівна (32) – з 8 вересня 2010 року існує як фізособа-підприємець в Узині Білоцерківського району, вул. Гоголя, 48. Основний вид діяльності – роботи із завершення будівництва. Закупівлі від лікарні – новий досвід для ФОП, до того вона співпрацювала з Білоцерківським гумпедколеджем та відділом освіти Фастівської РДА. ПП “Хелпік” (33) засноване киянином Ткаченко Сергієм Миколайовичем 22 листопада 2005 року за адресою Київ, просп. Героїв Сталінграда, 32. Основний вид діяльності – ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання, комп’ютерів та периферії, серед інших – діяльність у сфері права. Судова історія – невелика суперечка з банком у 2015 році. За оцінкою АКМ “Хелпік” має ознаки збитковості та низької рентабельності. Був неодноразовим підрядником Вишгородської ЦРЛ, Броварської БКЛ та кількох інших лікарень, всього укладено за 12 місяців 36 угод. ФОП Дячук Віталій Миколайович (34) зареєстрований 10 вересня 2018 року, адреса реєстрації – Макарівський район, село Рожів, вул. Щорса, 6. Займається монтажем водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, роздрібною торгівлею, ремонтом апаратури, тощо. Він, за даними АКМ, улюблений підрядник Вишнівської міської лікарні. Останні на сьогодні тендери закладу, які він “забрав” – монтаж кондиціонера за 11 300 гривень, і ремонт, заправка та чистка кондиціонерів за 14 300 гривень. Ці договори укладені наприкінці липня.  ТОВ “Підприємство “Медтехніка” (35) зареєстроване  у Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 114, оф. 67, дата реєстрації – 18 жовтня 2011 року. Основний вид діяльності – ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання. Засновники та бенефіціари – винничани Дзюбак Валерій Васильович та Бідлевич Юрій Володимирович, який є керівником фірми. У 2016 році були фігурантами кримінального провадження, згідно якого ТОВ завищувало ціну на товари свого виробництва. ПП “Союз Регіон”, код ЄДРПОУ: 38374954 ТОВ “Альтернатива-В”, код ЄДРПОУ: 34760641 ТОВ “Євробуд”, код ЄДРПОУ: 40658777 ФОП Кулик Євген Сергійович ФОП Хлань Віктор Васильович ТОВ “Ремонтна компанія “Ізол”, код ЄДРПОУ: 24257784 ТОВ “Атіс+1”, код ЄДРПОУ: 39757481 ФОП Бабаханов Сергій Араратович ТОВ “Грін Маєток”, код ЄДРПОУ: 40579122 ТОВ “Укрархбуд”, код ЄДРПОУ: 43503454 ТОВ “Енергосервіс Смарт”, код ЄДРПОУ: 42487751 ФОП Атаманчук Андрій Богданович ТОВ “Світ-тепла”, код ЄДРПОУ: 37747560 ТОВ “Рембудконсалтінг”, код ЄДРПОУ: 42974592 ТОВ “Струмбуд Монтаж”, код ЄДРПОУ: 42928035 ТОВ “Буд Пром Лайн”, код ЄДРПОУ: 42977983 ТОВ “Білоцерківрозоптторг”, код ЄДРПОУ: 19426256 ТОВ "Карат-Ліфткомплект", код ЄДРПОУ: 31801847 ТОВ “Підприємство “Медтехсервіс”, код ЄДРПОУ: 37730206 ТОВ “Тіваг”, код ЄДРПОУ: 39113663 ТОВ “Фірма “Кріогенсервіс”, код ЄДРПОУ: 21543199 ТОВ "Віалок Білд", код ЄДРПОУ: 36214797 ТОВ “Максігранд”, код ЄДРПОУ: 42781713 ФОП Бабаджанян Бабаджан Гарегинович ФОП Григорович Олександр Юрійович ТОВ “Вимпел-45”, код ЄДРПОУ: 34710779 ФОП Совко Алла Борисівна ФОП Яковець Лілія Андріївна  ФОП Бишовець Андрій Віталійович  ФОП Ковдра Олександр Степанович  ФОП Ільченко Тетяна Василівна  ПП “Хелпік”, код ЄДРПОУ: 33783448 ФОП Дячук Віталій Миколайович ТОВ “Підприємство “Медтехніка”, код ЄДРПОУ: 37898423 Фото: колаж KVКиевVласть

Прочитав новину про візит прем’єр-міністра Дениса Шмигаля на Крюківський вагонобудівний завод (КВБЗ), де він оглянув виставку зразків вантажних вагонів. Нічого цікавого в цій новині немає – совкова традиція відвідати ферму і подивитись на свиноматку рекордної ваги чи на трудові будні “больших строек” ще довго буде панувати в головах українських можновладців. Але під час брифінгу прем’єр-міністр наголосив, що прийнятий Верховною Радою (ВР) у першому читанні проєкт закону №3739 про “локалізацію” є проєктом №1, головний принцип якого – захист українського виробника, а це, буцімто, дасть можливість відродити українську промисловість. Тут мені стало сумно. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Виконавча влада, занепокоєна різким падінням української промисловості, діє так, як і повинна діяти радянсько-партійна бюрократія в умовах не ринкової, а командно-адміністративної економіки – зусилля направляються на створення комплексу масштабних урядових рішень густо приправлених голосними заявами без розрахунку на результат. В авральному порядку уряд формує політику порятунку промисловості, в основі якої три точки опори: - нормативна – законопроєкт про “локалізацію”, який передбачає розповсюдження на ряд сегментів машинобудування вимог локалізації виробництва на рівні 25-40% при державних закупівлях з 2021 року, та на 40-60% – з 2024 року; - бюрократична – створення в уряді посади віце-прем’єра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості; - адміністративна – державний примус іноземних виробників до створення виробничих чи збиральних потужностей в країні або до кооперації з вітчизняними компаніями. Це і є алхімія. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Ми вже забули, що весь десятилітній період президентства Леоніда Кучми був орієнтований на підтримку вітчизняної промисловості. “Я не буду будувати державу дрібних лавочників”, – заявляв другий президент. Тому в той час, як Польща переживала період коли колишні “дрібні лавочники”, наростивши фінансовий “жирок”, ставали потужними виробниками і виходили із своєю продукцією на світові ринки, ми всіма силами держави захищали морально застаріле радянське промислове виробництво шляхом передачі його до рук олігархів, які вичавлювали з нього максимум не вкладаючи кошти у реновацію. Так і померла вітчизняна промисловість, яку зараз намагаються терміново рятувати. А “дрібні лавочники” так і залишилися дрібними лавочниками, бо держава вичавлювала з них максимум фінансових ресурсів, які направляла на фінансування своїх експериментів із підтримки вітчизняної промисловості. Найкращим підтвердженням цьому є той факт, що останні десять років частка переробної промисловості у структурі ВВП неухильно знижується і досягла відмітки 22%. Другий момент – щорічно збільшується аграрна частка у експорті,  в той час, як промислова теж критично знижується. Кого рятувати? А головне – як? Не маю жодних ілюзій, що черговий порятунок промисловості завершиться пшиком. Так само, як завершилась підтримка вітчизняного автовиробника – заводу  “АвтоЗАЗ”, за яку заплатив своїми коштами прямо чи опосередковано кожен громадянин України. Нечуваний державний протекціонізм та підтримка так і не перетворили цей завод на гіганта автопромисловості. “АвтоЗАЗ” вмер бо так і не зміг народити щось пристойніше “Ланоса” і “Таврії”, не зважаючи на те, що держава дала  можливість продавати продукцію українцям вдвічі дорожче її вартості і обмежила конкуренцію на користь Запорізького заводу, суттєво піднявши мита на імпортні автомобілі. Закономірний результат “локалізації”. Так само сталося, приміром,  і з ДП “Антонов”. Допідтримувалися до того, що крім спогадів про видатне минуле, це підприємство наразі нічого не здатне виробити. І так з тисячами інших промислових підприємств. Шкода, що черговий уряд нічому не вчиться  у успішних сусідів, не шукає відповіді на нагальні питання у економічній та політичній теорії чи економічній історії.  Не вчиться і на помилках своїх чисельних попередників. Перш ніж рятувати промисловість, треба пошукати відповіді на питання – чому в країну не йдуть зовнішні та внутрішні інвестиції? Відновлення промислового виробництва невідривно з цим пов’язано, бо в основі розвитку промисловості лежить капітал. Доки капітал рухається з країни, а не в країну – будь-які зусилля влади щодо промислового чи економічного розвитку будуть марними. Треба вирішувати спочатку цю проблему, значна частина якої знаходиться в площині політичній. Другий момент: ефективна промисловість – це технології . Країні потрібна не просто промисловість, а промисловість сучасна,  інноваційна – така, яка буде відображати сучасний стан світового науково-технічного прогресу.  Промисловість без технологій здатна створити чавунну сковорідку, але не здатна створити якісний продукт з високою доданою вартістю. Процес форсованого нарощення промислового потенціалу СРСР у 30-х роках ХХ ст., відомий як індустріалізація, відбувся лише через те, що СРСР купував у Заходу, переважно у США, технології та фахівців. Завдяки цьому з`явились необхідні країні заводи. Старт  промисловому прориву Китаю дали крадіжки та копіювання західних технологій, які були  запущені у виробництво. Згодом частину заробленого таким чином капіталу було направлено у науку – і це дало можливість країні створити власний сучасний технологічний потенціал, який вивів промисловість країни на високий якісний рівень. Президент Володимир Зеленський, звертаючись до вітчизняних академіків, запропонував премію у один мільйон доларів за вакцину від COVID-19. Чому премія залишилась не виплаченою, пояснювати не треба. І цим все сказано. Україна не має відповідного наукового потенціалу для якісного технологічного стрибка, який би забезпечив економічно ефективну роботу промисловості. І іноземні технології,  які могли б зайти в країну разом із зовнішніми інвесторами, до нас не поспішають із зрозумілих причин, яких я торкнувся вище. Про який розвиток промисловості ми можемо мріяти в таких умовах? Словом, якщо золото має свою унікальну хімічну формулу, то із шматка свинцю його ніяк не добути. Максимум що вдасться – це пофарбувати свинець золотою фарбою але він так і залишиться свинцем. Примусити “Укрзалізницю” купувати вагони Корюківського ВБЗ з тієї ж серії – на  стан промисловості це ніяк не вплине. Вплинули б реформи – але і для цього уряду таке слово – табу. Читайте:  Ціни, дорожнеча та чому супермаркет на кожному кроці – це погано Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"КиевVласть

Мер Києва Віталій Кличко віддав зі столичного бюджету понад мільярд гривень компанії “Еко-Буд-Трейд” з орбіти “смотрящєго” Дениса Комарницького на будівництво ділянки Окружної дороги довжиною менше двох кілометрів.  Про це KV стало відомо з сюжету журналіста Євгена Куксіна, опублікованому на його YouTub-каналі. За словами журналіста, будівництво 1,8 км Окружної дороги в Києві на даний момент обходиться платникам податків у більш ніж мільярд гривень. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Цю ділянку – від вул. Богатирської до вул. Маршала Рокосовського – київська влада, по словам журналіста, намагається побудувати з 2001 року. Проте, за його даними, роботи рушили з місця у 2014 році, коли на будівництва з бюджету міста було виділено 400 млн гривень. Але, попри обіцянки Кличка, ані у 2017, ані у 2018 році ділянку не було добудовано. Євген Куксін наголосив, що попри те, що будівництво фактично веде компанія “Адамант”, переможцем тендеру було ТОВ “Еко-Буд-Трейд”, яке пов'язують з Денисом Комарницьким, і саме на його рахунки пішли гроші з бюджету. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться “Призвище Денис Комарницький мало відійти у небуття разом з від'їздом Леоніда Черновецького. Саме за його часів він був депутатом Київради і заступником мера. Насправді ж структури, близькі до Комарницького, змогли стати ледь не центром бюджетних грошей вже за період Кличка. Бо ж київська влада без проведення тендерів віддала “Еко-Буд-Трейду” 359 млн грн вказаної окружної дороги і понад 440 млн грн на будівництво Подільсько-Воскресенського мосту”, – заявив журналіст. Причому, за його словами, вже в лютому минулого року Кийвська міськдержадміністрація (КМДА) видала розпорядження про збільшення вартості будівництва до 1,125 млрд гривень. Куксін окремо наголосив, що підписав документ заступник голови КМДА Петро Пантелеєв, адже мер у цей час був у відрядженні. “Треба сказати, що Віталій Володимирович не дурень, адже прямо зараз саме це будівництво и саме це зростання в ціні є предметом кримінального розслідування, де прямо йдеться про штучне підвищення ціни з метою привласнення 800 млн гривень”, – підкреслив журналіст. Він зазначив, що гроші було виділено компанії, пов'язаної з Комарницьким, попри встановлені факти відмивання грошей цією ж фірмою при будівництві Подільсько-Воскресенського мосту. “Будівництво Подільсько-Воскресенського мосту також під увагою правоохоронців. Бо “Еко-Буд-Трейд” отримала гроші на будівництво без тендерів. А далі ця компанія передає будівництво іншій компанії, а та в свою чергу робить так само. Результатом цього так званого “пінг-понгу” є той факт, що згідно з закритих аналітичних записок КМДА метро на Троєщину може з’явитися не раніше 2035 року. І тут важливе слово – “може”, – резюмував Євген Куксін. Читайте: Кличко, Комарницкий и Тищенко воплощают коррупционные схемы через Блинова, – Ростислав Балабан Фото: KVКиевVласть