Найкращий спосіб провести час вдома з користю – прочитати улюблену книгу чи відкрити для себе нового автора. Видання КиевVласть пропонує читачам добірку детективів, які дозволять відволіктись від турбот і зануритись у захопливий світ літературного слова. “Таємнича Пригода в Стайлзі” (The Mysterious Affair at Styles) Рік: 1920 “Таємнича  пригода в Стайлзі” – найперший роман Агати Крісті. У цій книзі читач вперше зустрічається з найвідомішим детективом XX століття – вишуканим бельгійцем Еркюлем Пуаро, а також з його другом і помічником Гастінгсом. Саме тут Пуаро вперше надана можливість продемонструвати свої дедуктивні здібності і розкрити загадковий злочин, а саме отруєння місіс Інглторп, господині маєтку Стайлз. У розпорядженні детектива – лише його інтуїція і факти злочину. “Вбивство у Східному Експресі” (Murder on the Orient express) Рік: 1934 Еркюль Пуаро купує квиток на “Східний експрес”, щоб повернутися з чергового завдання до Англії. У поїзді він знайомиться із заможним американцем. Випадковий пасажир впевнений, що незабаром його повинні вбити. Пуаро не вірить словам нового знайомого і наступного ранку шкодує про це. Американця знаходять мертвим у власному купе. Досліджуючи докази, Пуаро робить висновок, що кожен з пасажирів може бути причетний до вбивства і у кожного є свої секрети, які вони дбайливо зберігають. Поїзд робить позапланову зупинку через погодні умови – дорогу занесло снігом. Пуаро зобов’язаний знайти злочинця до того, як експрес зрушиться з місця. “Смерть на Нілі” (Death on the Nile) Рік: 1937 На пароплаві, що прямує по Нілу в Єгипет, відбулося три вбивства. Геніальний детектив з витонченою інтуїцією Еркюль Пуаро, учасник цієї екскурсії, не може сидіти осторонь і миттєво розпочинає власне розслідування загадкових злочинів. Чому, за що, хто вбив молоду красуню багатійку? Скільки було вбивць? Хто і навіщо замінив намисто з перлів добре оздобленою підробкою? Відмовляючись від багатьох версій і відкидаючи зайві факти, Пуаро з успіхом розкриває таємниці мандрівників і знаходить вбивцю. “Десять Негренят” (Ten Little Negros) Рік: 1939 Цей роман – один з найвідоміших  детективних творів в історії. Випущений загальним тиражем понад 100 000 000 примірників, він займає п’яте місце в списку бестселерів художньої літератури всіх часів – і безумовне перше місце серед романів самої Агати Крісті. За сюжетом, десять ніяк не пов’язаних між собою людей в особняку на острові. Хто викликав їх сюди за допомогою таємничого запрошення? Навіщо хтось вбиває їх, одного за іншим, найнеймовірнішими способами? Чому все, що відбувається так тісно переплетено з веселим дитячим віршиком?  “Зігнутий будинок” (Crooked house) Рік: 1949 Для жителів розкішного маєтку один день назавжди змінює життя кожного. За святковим столом сидять шестеро осіб. Навпроти сьомого, порожнього місця самотньо стоїть гілочка розмарину. Вона символізує пам'ять про Розмарі Бартон, яка раптово померла за цим же столом рівно рік тому. Не в силах пережити депресію, вона отруїлася ціаністим калієм. Але є принаймні одна людина, яка вважає інакше, тому і зібрала знову разом всіх свідків тієї смерті. Це – чоловік Розмарі, який отримав анонімний лист про те, що його дружину отруїли. Однак він навіть не уявляє, чим закінчиться для нього це розслідування. Фото: freepik.comКиевVласть

З початку року триває нашуміле реформування прокуратури. Влада реорганізувала Генпрокуратуру в Офіс генерального прокурора, запустила переатестацію. Однак у березні чергові зміни зупинило саме життя: на час карантину атестацію відтерміновано. Тим часом, новий генпрокурор Ірина Венедиктова вже встигла зняти з посади прокурора Києва, поновленого рішенням суду і люстрованого ще у 2015 році Сергія Юлдашева. Як повідомляла KV, 10 березня до виконання обов’язків прокурора Києва приступив Сергій Юлдашев. Прокурор був поновлений на посаді наказом екс-генпрокурора Руслана Рябошапки, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (ОАС) від 25 лютого. Дніпропетровський ОАС своїм рішенням погодив клопотання Юлдашева про скасування наказу генпрокурора ВІктора Шокіна №217к від 23 березня 2015 року про звільнення і поновлення на посаді та зобов'язав прокуратуру Києва виплатити останньому зарплатню за час вимушеного прогулу. Починаючи з березня 2015 року і до лютого ц.р. ця сума досягла розміру більше 37 тис. гривень за вирахуванням розміру обов'язкових платежів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Нагадаємо, після Євромайдану, Сергій Юлдашев потрапив під дію закону "Про очищення влади" і був звільнений з посади із забороною повернення на держслужбу протягом 10 років. Дія заборони на нього розповсюджувалась у зв'язку з обійманням у період з 26.07.2013 по 17.04.2014 роки посади заступника прокурора Луганської області і нереагування на перевищення влади луганськими чиновниками. Його ім’я і досі значиться у “списку 894” люстрованих осіб.  Проте 23 березня 2020 року генпрокурор Ірина Венедиктова скасувала наказ про призначення Юлдашева прокурором Києва. Генпрокурор заявила, що “оскільки його повноваження, як прокурора Києва, закінчилися в липні 2019 року, ці повноваження були припинені”.  Так, Венедіктова скасувала наказ свого попередника т.в.о генпрокурора Віктора Чумака від 6 березня про призначення Юлдашева прокурором Києва, про що і розпорядився ще перед звільненням генпрокурор Рябошапка. Наразі обов'язки столичного прокурора виконує перший заступник прокурора Києва Євген Стояновський, повідомили в прес-службі прокуратури Києва. Тим часом Юлдашев, пробувши на посаді трохи більше десяти днів, звернувся до ОАС Києва. Він просить суд скасувати наказ генпрокурора про відміну його призначення на місце прокурора Києва і визнати протиправним. Керівні посади, скандали і заможне життя Про Юлдашева відомо, що він народився 26 березня 1978 року в Києві. В органах прокуратури працював з 2001 року, зокрема, на таких посадах: начальником управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Дніпропетровської області.  За часів президента Віктора Януковича обіймав посаду заступника прокурора Луганської області. Згодом працював на посаді прокурора Деснянського району Києва, а в 2014 році генпрокурор Віталій Ярема зробив Юлдашева очільником прокуратури Києва. У 2014 році Юлдашев запам'ятався сварками з добровільними батальйонами, зокрема з "Айдару", а також "війною" з екс-прокурором Віталієм Баганцом.  Читайте: Обязанности прокурора Киева начал исполнять Сергей Юлдашев Журналісти видання "Слідство.Інфо" з'ясували, що за останні кілька років Сергій Юлдашев і його сім'я придбали сім квартир в престижних житлових комплексах Києва та Дніпра, і кілька нових автомобілів. У програмі стверджують, що нерухомість почали скуповувати одразу ж після звільнення Юлдашева з крісла прокурора Києва. Вартість цього майна може досягати 2 млн доларів. Атестація Після люстрації 2015 року, нова хвиля очищення владних структур зачепила прокуратуру вже наприкінці 2019 року. Так, 19 вересня президент Володимир Зеленський підписав закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів стосовно реформи органів прокуратури". Реформа передбачає зменшення максимальної кількості працівників органів прокуратури з 15 тис. до 10 тис. осіб. Головна умова закону: прокурори можуть і надалі продовжувати обіймати свої посади тільки у разі успішної переатестації. Атестація складається з трьох етапів.  До кожного наступного етапу кадрові комісії допускають тих прокурорів, які успішно пройшли попередній. Перші два етапи включають тестування на знання загального законодавства та інтелектуальні навички, а останній – проходження співбесіди. Тож після завершення атестації всіх співробітників "прокурорська" вертикаль набуде вигляду: Офіс генерального прокурора, обласні та окружні прокуратури. Так, 23 березня завершився вже третій етап добору на 100 вакантних посад прокурорів в Офісі генпрокурора. За його результатами 71 кандидат успішно пройшов співбесіду. Але, у зв’язку із поширенням епідемії COVID-19, рейтинг кандидатів, які допущені до стажування, буде оприлюднено лише після завершення карантину.  Другого березня розпочалася і атестація прокурорів регіональних прокуратур. У ній взяло участь близько 2000 прокурорів з майже 3700.  Як розповів KV юрист, антикорупційний експерт громадської організації StateWatch і член кадрової комісії в Офісі генпрокурора Олександр Лємєнов, два етапи регіональної атестації завершилися, але наступний етап атестації також відтермінований на період карантину.  Очікувалося, що прокурори регіональних прокуратур, які успішно пройшли етапи тестування, пройдуть співбесіду до кінця травня 2020 року.  “Зараз в умовах карантину неможливо продовжити співбесіди з тими, хто пройшов попередні тестування. Якщо говорити про Офіс Генерального прокурора, то приблизно 20-25% не пройшли атестацію. Загалом тих, хто не пішов на переатестацію і тих хто не склав тестування 55%. Із 1339 кандидатів залишилося 610”, – розповів він. І за його словами, надалі на процеси реформування глобально вплине не карантин, а зміна генпрокурора і наявність політичної волі у нового керівництва проводити і надалі ту реформу, яку започаткував Рябошапка.  “Це – визначальний елемент. Адже ключевою перемогою є те, що до цього ніколи такої реформи в Україні не було. Думаю, що і в східній Європі не було такого очищення органів прокуратури, відповідно недоброчесних і неефективних прокурорів. Є величезна частина осіб, які просто не повинні претендувати і мати жодного відношення до прокуратури. І вони звільнені, і  звільнені завдяки команді Рябошапки. Якщо говорити про подальші кроки, то логічно припустити, що реформування органів прокуратури має продовжуватися. Успішність реформи в контексті Офісу генпрокурора визнали всі наші західні партнери. Абсолютно ефективна і наразі, мабуть, єдина реформа, яка при Зеленському була реалізована. Змінено генпрокурора і чим це завершиться, в першу чергу, залежить тепер від Венедиктової  – це її персональна відповідальність. І проблема лише в тому, що ще не до кінця проведена реформа. Якщо і далі продовжувати у такому темпі, то можливо, і варто говорити про успішну реформу. При Рябошапці це було максимально ефективно. Венедиктова або змінить режим або стане частиною старої плеяди керівників органів правопорядку і правосуддя”, – резюмував він.  Також на сайті прокуратури Києва з’явився рейтинговий список із 560 прокурорів, які подали свої кандидатури на зайняття посад прокурорів місцевих прокуратур Києва. Прокурори вже пройшли тестування на знання законодавчої бази та на загальні здібності. Але офіційної інформації про старт атестування на сайті Офісу генпрокурора не повідомлялося. Даний етап атестації планували розпочати в Офісі генпрокурора лише з червня.  Раніше KV повідомляла, що наприкінці минулого року в прокуратурі Києва з’явилися вакантні місця на посади прокурорів шести місцевих прокуратур столиці.  Нагадаємо, що Мінюст готує спеціальну процедуру перегляду справ люстрованих українських чиновників і виплати їм компенсацій через прецедентне рішення Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ визнав, що положення ухваленого у вересні 2014 року закону “Про очищення влади” порушують права людини. ЄСПЛ не визнавав неправомірною українську люстрацію як таку, а лише “констатував її надмірний обсяг". Тобто під дію закону тоді автоматично підпадали службовці, які обіймали неполітичні посади середньої та нижньої управлінських ланок і не мали відношення до корупції чи правопорушень.  Читайте: Намітились кандидати в прокурори чотирьох районів Києва (документ)  Фото: коллаж KV КиевVласть

Найкращий спосіб провести час вдома з користю – прочитати улюблену книгу чи відкрити для себе нового автора. Видання КиевVласть пропонує читачам добірку книжок, які дозволять відволіктись від турбот і зануритись у захопливий світ літературного слова.  “Декамерон” (Decameron) Автор: Джованні Боккаччо Рік: 1351 Одна з найвідоміших збірок оповідей на запропоновану тему складається зі ста історій, які розповідають десять знатних чоловіків і жінок. Сховавшись від “Чорної Смерті” на розкішній віллі біля Флоренції, молоді люди розважають одне одного цікавими і навіть пікантними історіями. Більшість оповідей своїх персонажів Боккаччо запозичив у фольклору та міфів. Однак занурившись у реалії середньовічної Італії, автор прослідковує прямий зв’язок між своїми героями та тематикою історій. Деяких з них вражають читачів своєю відвертістю, інші – відкриваються потаємні сторони людської природи. “Чума” (La Peste) Автор: Альбер Камю Рік: 1947 У легендарному романі французький письменник досліджує межі абсурду та екзистенційного пошуку. Оповідь відбувається від особи доктора, який стає свідком епідемії чуми у невеличкому містечку в Африці. Герой підкреслено об’єктивно описує все, що відбувається навкруги, включаючи кількість смертей та симптоми хвороби. Таке зображення подій контрастує з панікою довкола і надає історії іронічний відтінок. Цікавим також є те, що головний герой до останнього не піддається масовій істерії, навіть коли довкола нього починають гинути люди. “Кохання під час холери” (El amor en los tiempos del cólera) Автор: Ґабріель Ґарсія Маркес Рік: 1985 Книга видатного колумбійського письменника розповість про захоплюючу історію кохання, якому непідвладні час, простір та життєві негаразди. Молода дівчина не відповіла взаємністю другу дитинства, який без пам’яті закохався у неї. Натомість, дівчина вийшла заміж за відомого доктора. Історія розвивається таким чином, що кохання молодого парубка стає сильнішим за будь-які перепони. У долі свої плани на головних героїв. Особливо напруженим сюжет стає під час епідемії чуми, яка забирає життя тисячі людей. “Протистояння” (The Stand) Автор: Стівен Кінг Рік: 1978 Роман складається з трьох частин. Читач поступово знайомиться з розвитком подій разом з головними героями твору. Спочатку, внаслідок нещасного випадку, звільняють смертельно небезпечний вірус, який розробили у якості біологічної зброї. Эксперимент призвів до трагічних подій і справжньої пандемії, котра забрала життя багатьох людей. Крізь художній дискурс, автор описує низку трагедій – розпад суспільства, втрату близьких та жорстоку боротьбу за виживання. “Инферно” (Inferno) Автор: Стівен Кінг Рік: 2013 Професору історії та спеціалісту по символам Роберту Ленгдону доведеться рятувати людство від небезпечного вірусу. Його розробив божевільний геній та мільярдер, який передрік загибель планети від перенаселення. Аби запобігти цьому, він винайшов біологічний вірус, який впливає на репродуктивну систему людини і викликає безпліддя. Таким чином, у разі тотального зараження, половина людства зникла б і це вирішило б проблему цивілізації. Професору доведеться не лише зустрітись з наслідками цього плану, але й зазирнути у своє минуле, щоб знайти шлях до порятунку всього людства. Фото: 1zoom.netКиевVласть

Кожен музей світу має свою унікальну колекцію живопису, скульптури і прикладного мистецтва. Тепер кожен може відвідати найвідоміші експозиції завдяки онлайн-екскурсії, яку пропонують більшість музеїв. На період обмеження масових заходів видання КиевVласть пропонує читачам добірку віртуальних турів, де можна на власні очі побачити шедеври мистецтва. Музей Ханенків (Україна) Усі бажаючі можуть здійснити віртуальну прогулянку виставковими залами музею. Основою колекції музею стало приватне зібрання Богдана та Варвари Ханенків – видатних українських колекціонерів та благодійників. Ханенки присвятили створенню колекції понад 40 років. В постійній експозиції можна побачити європейський живопис, скульптуру і прикладне мистецтво епох Західної, Південної та Східної Азії, мистецтво Стародавнього світу: Єгипет, Греція та Рим, руську й українську ікону, українське народне мистецтво, європейську та східну зброю, унікальні пам’ятки й цілі комплекси археології.  Віртуальний тур: matterport.com Сайт музею: khanenkomuseum.kiev.uaПодписывайтесь на новости “КиевVласть”  Ермітаж (Росія) Віртуальний тур музеєм Ермітаж дозволить насолодитись колекцією, яка складається з близько трьох мільйонів витворів мистецтва і пам’яток світової культури. В експозицію музею увійшли – живопис, графіка, скульптура, предмети прикладного мистецтва, археологічні знахідки, нумізматика. Серед найвідоміших шедеврів у музеї представлені роботи Леонардо да Вінчі, Рембрандта, Анрі Матісса, Родена та багатьох інших. Датою заснування Ермітажу вважається 1764 рік, коли Екатерина II придбала колекцію живопису у берлінського купця Гоцковського. Сам Ермітаж складається з головного музейного комплексу, Зимового палацу, малого Ермітажу, старого (великого) Ермітажу, театру, та нового Ермітажу.  Віртуальний тур: hermitagemuseum.org Сайт музею: hermitagemuseum.org Лувр (Франція) Віртуальна подорож одним з найвідоміших музеїв світу перенесе поціновувачів мистецтва у далекі часи античності, відкриє світ східного та західного мистецтва і ознайомить з творчістю найвеличніших художників минулих століть. Лувр складається з кількох відділів, які знаходяться на різних поверхах та ярусах. Перше, що побачить відвідувач – відділ Древнього Єгипту, де заховались сфінкси, гробниці фараонів та плити з мовою перших людей. У відділі живопису можна побачити твори представників епохи Рококо – Ватто, Буше, Фрагонара, Ланкре, а також Мане, Веласкеса, Гої. Як відомо, у Луврі знаходиться легендарна робота да Вінчі “Мона Ліза”, яка крізь століття зачаровує своєю посмішкою. Серед інших шедеврів у музеї можна побачити Венеру Мілоську, апартаменти Наполеона III та багато іншого. Віртуальний тур: petitegalerie.louvre.fr Сайт музею: louvre.fr Британський музей (Великобританія) Онлайн-подорож музеєм британського мистецтва надасть унікальну можливість детально оглянути багату колекцію, яка налічує близько 8 мільйонів предметів мистецтва. Музей поділяється на кілька секцій, де представлені окремі епохи. На нижньому поверсі можна ознайомитись з галереєю Африканського мистецтва, на першому поверсі розмістились предмети античного мистецтва, єгипетські скульптури, кераміка сходу. Далі можна побачити мистецтво середньовіччя, яке об’єднало декоративне мистецтво, предмети військової справи та інше. Окрім пам’яток давніх часів, музей пропонує шедеври відомих майстрів – гравюри і графіку Мікеланджело, Рафаеля, Рембрандта, Дюрера, рукописи да Вінчі та колекцію монет британського короля Георга IV. Віртуальний тур: artsandculture.google.com Сайт музею: britishmuseum.org Музей мистецтва Метрополітен (США) Щороку Нью-Йоркський музей мистецтва приймає понад п’ять мільйонів відвідувачів. Музей може похизуватись однією з найбагатших колекцій у світі мистецтва. Музей було засновано у 1870 році. Відтоді колекція поступово поповнювалася новими шедеврами мистецтва за більше ніж 5 тисяч років світової історії – від палеоліту до поп-арту. Головні зали музею налічують предмети єгипетського мистецтва, картин, і скульптур американських художників, зброю та обладунки, грецьке та римське мистецтво, картини європейських художників. Найвидатніші предмети колекції музею – полотна Вермеера, Сезана, Моне, гравюри Хокусая, роботи Веласкеса, Боттічеллі, Тиціана, Дега та багатьох інших. Віртуальний тур: artsandculture.google.com Сайт музею: metmuseum.org Фото: rd.com КиевVласть

Економічні наслідки світової кризи, пов'язаної з COVID-19, для України можуть стати фатальними. Реформи і державну підтримку провідних галузей країни не можна припиняти, однак зараз і вони – у зоні ризику. Про те, що відбувається з реформуванням будівельного сектору, а також плани протидії довгобудам та корупційним схемам, KV розповіла нардеп та заступник комітету Верховної Ради (ВР) з питань організації держвлади і містобудування Олена Шуляк. KV: Будівельний ринок переживає, що реформа ДАБІ заморозить будівництво на невизначений строк. Тим більше із новою постановою Кабміну щодо створення ще двох органів: Держінспекції містобудування України та Держагентства з питань технічного регулювання містобудування України. Які є ризики у реформи?  Олена Шуляк: Я була однією з перших в Україні, хто відкрито сказав, що ДАБІ в такому вигляді як вона існує, мають розформувати. А краще — взагалі переглянути ідеологію та принципи держархбудконтролю в Україні.  Тепер щодо проєкту постанови: передбачається створення трьох, а фактично навіть чотирьох окремих органів, з яких один потім буде розформований. На першому етапі передбачається урізання функцій ДАБІ до рівня надання адміністративних послуг в сфері будівництва. Одночасно частину функцій передають новим органам – Державній інспекції з містобудування та Держагентству з питань технічного регулювання містобудування. На другому етапі ДАБІ як організація та явище остаточно розформовується. Натомість створюють орган з надання адмінпослуг “Сервісбуд”. Це — якщо коротко та без подробиць.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Справді, щодо цього проєкту постанови Кабміну про реформування ДАБІ в учасників ринку, з якими я постійно спілкуюсь, більше питань, ніж відповідей. Забудовники та проєктанти, які фактично живуть будівництвом, висловлюють думку, що фахівці, які готували цей документ, не захотіли розібратися в специфіці ринку, а переслідували інші, далеко не реформаторські цілі. Адже пропонують замість одного мегакорупційного органу створити три, і навряд чи з меншим обсягом хабарництва. Підпорядкування та підзвітність Кабміну я особисто вважаю позитивом. Саме відсутність підзвітності та надмірна незалежність ДАБІ й дала змогу вирости їй в корупційного “монстра”. Але ідея розділення на три різні органи, як на мене, — сумнівна та потребує додаткової широкої дискусії. Проєкт документу не дає чітких відповідей щодо функцій, завдань та методів реалізації реформування. Наприклад, мені незрозуміле формування окремого органу з фактично поштовими функціями в той час, коли державним пріоритетом визначено цифровізацію надання адмінпослуг. Навіть більше — минулого року Рада прийняла закон мого авторства про запровадження Єдиної державної електронної системи в будівництві, яка в концепції та в реальності на 100% може взяти на себе ці функції й зменшити ризики вчинення корупційних дій (до того ж, суттєво не вплине на уповільнення процесів діяльності на ринку). А ще багато нюансів у роботі Держагентства з питань технічного регулювання. Без суттєвої зміни законодавства цей орган буде просто недієвим. Зокрема, це стосується розробки державних будівельних норм за новими методами нормування, запровадження та гармонізації стандартів тощо.  Повертаючись до пропозицій, які викладені в проєкті кабмінівської постанови щодо ДАБІ більш широко, задаюся питанням: а що робити з тим 101 органом місцевого самоврядування, які в рамках реформи децентралізації отримали повноваження держархбудконтролю? Адже постановою намагаються реорганізувати центральний орган, частину повноважень якого вже делеговано на місця за концепцією децентралізації. Вам не здається це нелогічним та таким, що навіть суперечить заявленій державній політиці в частині децентралізації? На інший “ляп” в цьому проєкті постанови звернули увагу представники будівельного ринку. До мене, наприклад, зверталися забудовники, проєктувальники, архітектори з проханням розтлумачити положення проєкту постанови щодо сертифікації виконавців робіт, головних державних інспекторів, головних інспекторів архбудконтролю тощо та щодо нагляду за їхньою діяльністю. Можливо зверталися тому, що безпосередньо авторів цієї постанови, за інформацією Конфедерації будівельників України, знайти в Мінрегіоні не можуть. Я не можу роз’яснити цей пункт, бо сама не бачу в цьому ані логіки, ані необхідності.  Реалізація реформи ДАБІ в такому вигляді як зараз пропонується ринку призведе до розбалансування системи держуправління в галузі та створення трьох корупційних структур замість однієї Держархбудінспекції. Збільшення кількості владних органів у цій сфері (тобто зміна форми) без безпосередньої реформи порядку надання цими органами адміністративних послуг або здійснення контролю/нагляду (тобто без зміни змісту) на практиці не дасть жодних результатів. Ми просто збільшимо витрати держбюджету на утримання нових потенційно корупційних структур.  Тому до тези про “побоювання ринку” сміливо додам те, що й сама побоююсь щодо фаховості реформи та її ефективності.  KV: Ще одне надзвичайно “гаряче” питання – довгобуди. Чи створено нарешті чіткий, покроковий план вирішення проблеми?  Олена Шуляк: Так, план існує. Але разом з тим слід розуміти, що простого рішення проблеми, яке буде універсальним для всіх окремих випадків не існує. Я шукала шляхи вирішення питання постраждалих інвесторів і довгобудів ще працюючи в BRDO. Тоді, у 2017-му ми з командою підготували законопроєкт, який би мав зупинити зведення нових незаконних будівництв і захистити права тих, хто хотів придбати квартиру. Цю ініціативу навіть зареєстрували у парламенті та включили до порядку денного. Але згодом його відклали до кращих часів, і так ми практично втратили 2 роки. Натомість отримали ще з десяток недобудов і тисячі ошуканих українців. Нині ж я знову повернула це питання до порядку денного. Як заступник голови Комітету з питань організації держвлади, самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, я ініціювала створення профільного підкомітету, що вже працює над питанням захисту прав інвесторів в житлову нерухомість. Ми активно спілкувалися з постраждалими інвесторами й представниками будівельних компаній. При цьому, всі знають про  будинки Войцехівського, “Еліту-центр”, які вже стали класичним прикладом афер і довгобудів. Але, беручи до уваги, що в нас відсутні будь-які бар’єри для появи нових проблемних ЖК, велика частина інших житлових комплексів перебуває під загрозою. 4 листопада ми зробили перший великий крок до вирішення проблеми ошуканих інвесторів. Разом з експертами, депутатами, активістами та інвесторами ми зібралися на комітетські слухання. Ми багато аналізували і шукали відповіді на запитання: хто та як має захистити людей? Як запобігати незаконним забудовам, щоб працювати на випередження проблеми? За результатами напрацювали низку пропозицій, які частково лягли в основу законопроєкту, який ми презентуємо під час громадських слухань 8 квітня.  Що в основі цієї ініціативи? Там є правові запобіжники, які унеможливлять продаж квартир на етапі будівництва без наявності дозвільних документів у забудовника та стануть на перешкоді шахрайству при продажі квартир, окремих приміщень та цілих будівель. Також документ чітко визначатиме, що таке “об’єкт незавершеного будівництва” і те, що він є окремим об’єктом цивільних прав, передбачатиме конкретні механізми прав продажу об’єктів незавершеного будівництва та його частин.  А повертаючись до питання щодо плану, то тут все просто: презентуємо законопроект, вносимо головні виправлення, які надаються експертним середовищем, виводимо ініціативу “під купол”, і після того, як її підтримають —  стежимо за реалізацією. KV: Безпосередньо зараз держава робить якісь конкретні кроки для постраждалих інвесторів? Олена Шуляк: Зараз до мене надійшли запити від інвесторів у Києві, Київській та Хмельницькій областях щодо запуску трьох пілотних проєктів зі сприяння добудові проблемних об’єктів. В першу чергу, це стосується об'єктів високого ступеню готовності, але у яких є проблеми з документами та дозволами. На мою думку, це доречна ініціатива, на яку має звернути профільне міністерство. Я готова всіляко допомагати, як представник профільного комітету парламенту, в реалізації таких “пілотів” на користь громадянам України, які стали заручниками нечесних забудовників або свавілля нечистих на руку чиновників. KV: Чесний бізнес, поміж тим, стикається не тільки з проблемою ДАБІ. При підключенні будинків до комунікацій забудовники мають величезні проблеми з монополістами. Як буде вирішене це питання?  Олена Шуляк: Причини появи таких проблем різні. Інколи питання з підключенням до інженерних мереж чи модернізації транспортної інфраструктури нового об’єкту викликані не лише зловживанням монопольним становищем, а й елементарно намаганням чинити тиск на забудовника з корупційних причин. Можу навести приклад ЖК “Еврика” на Ломоносова, де комунальне підприємство висуває абсолютно абсурдні вимоги щодо підготовки транспортної розв’язки поруч з об’єктом. Інші випадки – це звичайне зловживання монопольним становищем постачальників послуг або власників мереж. Коли ми спілкуємося з європейськими фахівцями щодо цієї проблеми, вони відзначають, що такі ситуації – це тільки українське “ноу-хау”. Майже унікальне явище для європейських ринків, коли корупція та тиск на бізнес виникає на рівні комерційних організацій. За умови дієвого антимонопольного законодавства та нагляду – таке просто було б неможливе. Але разом з тим, питання зловживання монополістами за умови непрацюючої антимонопольної системи стримування є дуже делікатним. Законодавство забороняє втручатися прямо в діяльність суб’єктів господарювання. Але, на жаль, наша ситуація з “вічно перехідною” економікою пострадянського типу є наслідком існування так званих природних монополій. Частково ми почали лише вирішувати це питання, розпочали впровадження європейських ринкових норм. Наприклад, розмежування функцій та власників мереж та постачальників послуг. За новою моделлю, яку напрацьовують зараз за моєї участі, підключення до мереж повинно бути уніфіковане, а не розроблятися під кожного із забудовників. Власники мереж та постачальники послуг повинні розробити типові умови щодо підключення та, головне – зробити ці умови відкритими та загальнодоступними. І отримувати техзавдання на підключення забудовник повинен разом із містобудівними умовами та обмеженнями (а саме підключення має здійснюватися винятково на підставі виконання типових умов, без будь-яких “але” та “можливо”). Коли ми розробляли єдину електронну систему в будівництві, то саме цю модель отримання забудовником техзавдання на підключення ми й заклали в концепцію. Ми навіть пропонуємо створювати електронні інтерфейси роботи з боку постачальників послуг в електронній системі та запровадити електронні договори на підключення, щоб спростити процедуру та зробити її прозорою. Мій план вирішення цієї проблеми – типові параметри підключення, які рівні для всіх, відкритість даних та застосування електронних процедур при наданні ТЗ та безпосередньо при організації самого підключення.  KV: Ще однією проблемою для всіх столичних забудовників є прийняття Генплану Києва. В одному із інтерв’ю Ви казали, що має бути політична воля для прийняття рішення. А чи є Генплан, який Вас особисто влаштовує?  Олена Шуляк: Розумний та реалістичний. Це правда, Києву терміново необхідний новий та реальний Генплан. Адже ще трішки, і місто не потягне одночасну реалізацію двох концепцій, що призведе до інфраструктурного колапсу. А після презентації нової концепції у грудні 2019 та презентації проєкту Генплану-2040 в січні 2020, Київ тепер має вже три Генеральні плани розвитку міста. Перший розроблений в 1997-му, другий, який так і не був затверджений і залишився проєктом, — за часів Черновецького, Попова, і проєкт третього – за мерства Володимира Кличка... Ці документи кардинально суперечать один одному, адже перший орієнтується на створення агломерації, другий — на розвиток міста за рахунок власних ресурсів, а проєкт третій є комбінацією перших двох.  Одночасна наявність, фактично, трьох Генпланів призвела до того, що основні формальні рішення Київрада приймає з посиланням на чинний Генплан-2020, а окремі тактичні — в частині розробки детальних планів територій через проект Генплану-2025, а житиме столиця, фактично, після анонсованого затвердження влітку 2020 – за третім Генпланом-2040.  KV: Як “вдалося” створити такий коллапс в основному  містобудівному документі столиці? І чим може, в умовах децентралізації, допомогти Верховна Рада? Олена Шуляк: Причин, які призвели до такого свавілля декілька. Це і традиційне для України нормотворче неузгодження, і складнощі з розробкою історико-архітектурного опорного плану, і сумбурність рішень щодо плану зонування території за призначенням та обмеженнями. Ну і без відсутності політичної волі на рівні місцевої влади, щодо прийняття єдиної стратегії і відміни “ручного управління” містом також не обійшлося. Та як би там не було, нині через детальні плани територій, забудовник погоджує з місцевою владою лише окремі території під забудову, без комплексного бачення. Через що в Києві з’являлися “житлові гетто”, навіть після прийняття змін до державних норм щодо щільності забудови території.  Щоб це виправити, слід нарешті прийняти та затвердити один Генплан, навіть доопрацювавши презентовану концепцію та проєкт Генплану-2040. Ми вже дали "зелене світло" для місцевої влади. Сьогодні в рамках профільного комітету ми створили підкомітет, який займається питанням містобудування, а ще підготували і проголосували за законопроєкт №1081, в якому з-поміж усього іншого йдеться про можливість залучення грантових коштів для створення кадастрів. Зараз опрацьовуємо такий варіант фінансування і для створення містобудівної документації.  Попереду ще багато роботи, але ми налаштовані створити максимально сприятливі умови для того, аби самоврядування столиці нарешті проявило політичну волю і визначило спектр руху Києва, затвердило сучасний і прогресивний Генплан. Верховна Рада не вправі втручатися у життя місцевого самоврядування, але ми даємо для них можливості для прийняття надважливих рішень. Сподіваюся, нас почують.  KV: У “пулі” ваших реформ – контроль якості будівельних матеріалів. Є якийсь прогрес?  Олена Шуляк: За наявності дієвого ринкового нагляду – рівень фальсифікату, неякісних та взагалі небезпечних виробів зменшується. Загалом, в Україні ще з 2010 року діє досить сучасний та прогресивний закон про ринковий нагляд, але будівельні вироби мають все ж свою специфіку. Попри постанову КМУ, якою ще у 2016 році врегулювали правову невизначеність щодо повноважень ДАБІ як органу ринкового нагляду за будівельною продукцією, ситуація не змінюється, а навіть погіршується. Фактично, орган контролю ігнорує цю функцію, традиційно зосереджуючи діяльність на “обілечуванні” забудовників. Звичайно, якщо всі ресурси ДАБІ, про що ми отримуємо інформацію від учасників ринку, зосереджувалися на корупційних схемах, то на кропітку роботу з ринкового нагляду сил не залишалось. З боку Держархбудінспекції ми бачимо лише формальні плани та відписки по контролю за сегментами ринку, які можна перелічити на пальцях – віконні блоки, цегла, керамічна плитка, вироби з бетону та цементу… Та й в цих сегментах рівень фальсифікату, тобто виробів, що не відповідають стандартам, за останні роки не зменшується.  Коли скасовувалася обов’язкова сертифікація будівельних виробів з 1 січня 2018 року, планувалося, що Україна терміново імплементує в своє законодавство положення 305 Регламенту ЄС щодо виведення та обігу будівельних виробів на ринку. Насправді, лише зараз, у 2020 році нам вдалося довести важливість цього кроку, зламати супротив осучасненню підходів до регулювання ринку будівельних виробів, і я ініціювала розгляд проекту закону про надання будівельної продукції на ринок. Комітет підтримав цей законопроект і найближчим часом його розглядатиме парламент. Думаю, що цей важливий крок до якісних та сучасних будівельних товарів буде точкою неповернення. І як промисловість, так і ціла будівельна галузь отримає сучасні та ефективні правила.  Разом з тим, якщо в створенні законодавчого підґрунтя для ефективного та європейського ринкового нагляду за будівельними виробами робота йде інтенсивно, то з запровадженням правил та процедур для гарантування якісних та безпечних будвиробів ситуація гірша. Мусимо чекати позицію щодо цього питання з боку міністерства та органу ринкового контролю. Сподіваюсь, реформа ДАБІ нарешті вирішить це питання. KV: Недавно у ЗМІ ще просували законодавче врегулювання класів житлової нерухомості. Чи це насправді потрібно узаконювати? Чи потрібна взагалі класифікація житла?  Олена Шуляк: Так, на ринку неофіційно існує поділ житла на класи. Навіть більше – таких неформальних класифікацій кілька. Фактично, чи не кожен забудовник чи ріелтор створює свою власну. Але загалом, традиційно сформувалася класифікація житлової нерухомості на “економ”, “комфорт”, “бізнес” та “еліт”. Така навіть неформальна класифікація впливає на використання технологій та будівельних матеріалів. Наприклад, при спорудженні житла економ-класу забудовник використовує зазвичай 90% вітчизняних або дешевих будматеріалів та продукції виробництва Китаю, Туреччини тощо. А при елітному будівництві – щонайменше 60% будпродукції є високоякісною, виробництва Італії, Німеччини, Іспанії. На додачу – це системи типу “розумний дім”, високоякісні ліфтові системи від американських чи німецьких виробників і, звичайно, розташування в центральних районах. Класифікація нерухомості потрібна, але розробляти та узгоджувати її мусить ринок – саморегулівні об’єднання забудовників, ріелторів та компаній, які займаються проектами з управління нерухомістю, можуть розробити єдиний стандарт та запровадити його на рівні галузевого. А держава має виступити як арбітр та рядовий учасник таких домовленостей і в подальшому – слідкувати за дотриманням стандартів. Така єдина класифікація врегулює питання з ціною новобудов і допоможе зоорієнтуватися покупцеві. Завдяки цьому зникнуть випадки, коли девелопер виставляє преміальні ціни на об’єкти, які за фактом відповідають економ-класу.  А ще єдина класифікація може бути корисною компаніям, які надають послуги з менеджменту та обслуговування об’єктів нерухомості. Або, наприклад, допоможе кредитним установам запровадити диференційований підхід щодо іпотеки для різних об’єктів: для економ-житла запровадити пільгові соціальні кредитні програми, а для елітного – програми з преміальними функціями за підвищеною ставкою. KV: Останнім часом з’явилось багато повідомлень про шахрайства на ріелторському ринку. Хто і як, на вашу думку, має контролювати роботу агенцій з нерухомості та ріелторів?  Олена Шуляк: Шахрайство – це злочин. В Україні створено достатньо органів, які займаються правоохоронною діяльністю та розслідуванням злочинів. Це їх робота. Щодо стандарту діяльност: з 1 березня 2019 року в Україні діє добровільний гармонізований методом підтвердження національний стандарт ДСТУ EN “Послуги агентів з нерухомості — Вимоги до надання послуг агентів з нерухомості”. Копію цього стандарту можна отримати у Національному фонді нормативних документів. Але оскільки він добровільний, то його застосування – предмет саморегулювання ринку. Саме ринок повинен сформулювати вимоги до своїх учасників та контролювати його дотримання. А на ринку агенцій нерухомості – велика конкуренція. Лише в Києві, за оцінкою Спілки спеціалістів з нерухомості, працює 300-350 агенцій нерухомості. А кількість суб’єктів господарювання в Україні, які зазначають у своїх документах як основний вид діяльності операції з нерухомим майном, перевищує 30-35 тисяч. Саме конкуренція в сучасному розвиненому світі є ефективним регулятором. Держава повинна гарантувати законність діяльності та відсутність злочинних дій типу шахрайства. Такий великий ринок має потенціал до саморегулювання. За моїм особистим досвідом, навіть на прикладі ДАБІ, втручання держави не призводить до захисту від зловживань на ринку. Це лише породжує корупцію та підвищення цін. Кращим запобіжником виступає цивілізований ринок та відкриті загальнодоступні реєстри. KV: Ринок комерційної нерухомості переживає реновацію, оновлюються ТРЦ, стають більш якісними офіси, як Ви вважаєте, що заважає розвитку і появі нових бізнес центрів, ТРЦ? Олена Шуляк: Головна причина – відсутність інвестицій. Індекс роздрібного товарообороту протягом щонайменше 3-х років зростає щомісячно на 5-10% до відповідного періоду попереднього року. Тобто, кожного місяця люди витрачають на 5-10% більше, ніж за минулий рік. Це – перспективний ріст ринку. Тобто, потреба й потенціал є. У сегменті торговельної нерухомості в Україні у першому півріччі 2019 року нова пропозиція складає приблизно 67 000 кв. м. Упродовж цього часу відкрили торговельні центри районного значення Smart Plaza Obolon та Oasis у Києві, ТРЦ Spartak City у Львові, а також наступна черга ТРЦ Gagarinn Plaza в Одесі. Більше об’єктів торговельної нерухомості відкриють до кінця 2021 року (в тому числі, нові торгівельні центри орендною площею приблизно 720 000 кв. м, що створює цікаві можливості для розвитку торгівельних мереж на українському ринку). Щоб цей потенціал зацікавив інвестора, потрібно створити комфортний інвестиційний клімат в країні. Необхідно спростити, зробити прогнозованими та позбавити від корупційної складової процедури з організації будівництва. Саме заради цього я ініціювала створення та запровадження на законодавчому рівні Єдиної державної системи в будівництві.  KV: В регіонах України забудовники потерпають від основних трьох проблем: відсутність платоспроможного попиту, можливості введення об’єктів в експлуатацію та питань із землею. Чи відстежуєте ви ринок в регіонах, і чого очікувати від Уряду тим, хто працює поза межами столиці? Олена Шуляк: За остаточними підрахунками Держстату, обсяг виконаних будівельних робіт збільшився на 24% у порівнянні з 2018 роком. Зросли всі сегменти: будівлі на 19%, а інженерні споруди на 28%. За підсумками 2019 року лише в Запорізька область продемонструвала падіння обсягів будівництва. При цьому нежитлове будівництво зросло за підсумками року у всіх областях. А от темпи будівництва житла уповільнилися в 9 регіонах, серед яких традиційні лідери в минулому Київ та Дніпро. За ініціативою Президента та під контролем уряду запустили програму “Велике будівництво”. Її мета, в першу чергу, ремонт доріг та розбудова соціальних об’єктів. Оновлення та побудова 249 шкіл, 155 дитсадків, 169 спорткомплексів, 212 центрів екстреннної медичної допомоги та 422 амбулаторіі. Ремонт та створення понад 6,5 тисяч кілометрів доріг. Всі ці кроки — не лише об’єкти. Це й нові десятки тисяч робочих місць в регіонах, а значить — підвищення добробуту людей. А ще це кращі логістичні можливості за рахунок доріг та підвищення мобільності населення.  В результаті ми матимемо збільшення обігу товарів та кращі умови для життя в сотнях населених пунктах по всій Україні. Такі державні проекти, як “Велике будівництво” — потужні ін'єкції в економіку і прямий сигнал інвесторам для заохочення будівництва в регіонах. Читайте: Рынок жилья среагировал на пандемию усилением мер безопасности и прогнозирует рост цен Фото: з відкритих джерелКиевVласть

Полювання є досить поширеним хобі серед українців. Втім навколо нього існує багато міфів. Дехто вважає, що мисливці лише знищують природу, а для когось мисливець та браконьєр – тотожні. Такі хибні думки можна почути навіть від народних депутатів Верховної Ради (ВР), котрі нещодавно запропонували низку законопроєктів, які, на думку мисливської спільноти, зруйнують цілу галузь. Мисливці також пропонують зміни до законодавства та збираються не допустити прийняття шкідливих, на їх думку, законодавчих ініціатив. Про це в інтерв’ю KV розповів голова науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, доктор сільськогосподарських наук за спеціальністю “Екологія” Василь Новицький (на фото). Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь (далі – Асоціація), як розповів Василь Новицький, на сьогодні має 24 регіональні представництва, а також жіночий підрозділ "Діана-Магнум", об'єднує понад сотню користувачів мисливських угідь та декілька сотень фізичних осіб-членів Асоціації. Асоціація не має своїх мисливських угідь, натомість займається об’єднанням їх користувачів, виступає як комунікатор, в тому числі на парламентських слуханнях та в міністерствах. Асоціація також займається законотворчою діяльністю, наприклад, подає законопроекти про внесення змін до різних законів, зокрема про жорстоке поводження з тваринами, про мисливське господарство та полювання, про тваринний світ, кримінальний та адміністративний кодекси.  Серед членів Асоціації багато вчених-екологів, лісівників, спеціалістів у галузі мисливства. Партнерами Асоціації є Українське товариство мисливців та рибалок (УТМР), Товариство лісівників України, Федерація мисливського собаківництва України.  Головною метою Асоціації є створення нової та удосконалення діючої нормативно-правової бази з питань ведення мисливського господарства, формування об’єктивної громадської думки про мисливське господарство та позитивного образу мисливця як людини, котра дбає про довкілля. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В інтерв’ю KV Василь Новицький розповів про те, як запропоновані до розгляду у Верховній  Раді (ВР) законопроєкти можуть знищити мисливську галузь та призвести до спалаху сказу, чому заборона полювання на лося не призведе до збільшення його поголів’я, та досвід Білорусі у збільшенні поголів'я зубрів в той час, коли в Україні вони майже зникли. KV: Розкажіть про законопроєкти, що зараз подані та розглядаються у ВР. Як запропоновані законопроєкти №2448 (автор законопроєкту – депутат Олександр Качура (фракція “Слуга народу”) написав заяву про відкликання після інтерв’ю), №2351, №0870 та №2232 вплинуть на мисливську галузь в Україні?  Василь Новицький: На сьогодні подано чотири таких законопроєкти. Два з них прийняті в першому читанні, два зареєстровані. Законопроєкт №0870 перейшов ще з переднього скликання ВР – він стосується заборони використання свинцевого шроту у водоохоронних зонах. Але вони не виділені в натурі, і за цим законом можна буде заборонити будь-яке полювання на качку зі свинцевим шротом. Але металева форма свинцю, за даними ЄС, займає лише долі відсотку від забруднення свинцем довкілля, основне – це вихлопні гази та заводські стоки. Але зоозахисники борються чомусь лише зі шротом.  В цьому законопроєкті піднімається питання занесення вовка в охоронювані види за вимогами Бернської конвенції, хоча вона у нас прийнята із застереженнями якраз по цьому виду. Тож вовк в Україні стане умовно червонокнижним видом.  Також перше читання пройшов законопроєкт №2351, який стосується багатьох сфер – і мисливців, і лісівників, і навіть тваринників. Цим законопроєктом передбачається, якщо по-простому, що рішенням сільради можна заборонити полювання або лісокористування на певній території. За законопроєктом, якщо сільрада знаходить реліктовий для своєї території вид, в радіусі 500 м від цього виду можуть заборонити лісокористування та полювання. Радіус 500 метрів – це 75 гектарів. Дві-три рослини, пару гнізд, і на території лісгоспу можна заборонити полювання і лісокористування.  Також цей законопроєкт вносить правки до закону про жорстоке поводження з тваринами, зокрема, ним забороняється позбавляти життя тварин до втрати свідомості. Таким чином він блокує роботу норкових ферм, птахофабрик, всіх забійних комбінатів. Також цей законопроєкт частково дублює інший, №2232, який забороняє регулювання чисельності бродячих котів і собак. Законопроєкт №2351 дозволяє комунальникам залишати бродячих котів та собак в містах і селах. Якщо раніше комунальники мали їх відловлювати, то зараз можна просто стерилізувати, кліпсувати та випустити назад в “ареал перебування”.  KV: Але ж зараз по Києву теж бігають чіповані собаки. Василь Новицький: Наскільки мені відомо, ці чіповані собаки стерилізовані благодійним фондом, а позначки повідомляють комунальникам, що ці собаки несуть найменшу загрозу, в плані свого розмноження, але не агресивності. Але згідно діючому законодавству про жорстоке поводження з тваринами, безпритульні собаки та коти мають бути відловлені та перебувати у спеціальних закладах для перетримки або у притулках. KV: А що з приводу двох інших законопроєктів? Василь Новицький: Сумновідомий законопроєкт №2232 містить в собі три блоки. Зоозахисники прикриваються першим блоком – забороною станцій для притравки мисливських собак.  На жаль, наші зоозахисники при написанні законів маніпулюють фактами. Наприклад, брехня, що в Європі немає контактної притравки. В ЄС контактна притравка є у Франції, Словенії та Словаччині. А законопроєкт №2232 забороняє навіть безконтактну притравку, котра є в кожній європейській країні, хоч вона і неефективна! Франція свого часу залишала контактну притравку, бо мала проблему з лисицями, і з ними треба боротись.  Щодо гуманності цього законопроєкту теж виникають питання. Це вибіркова гуманність. Сьогодні на десятку притравочних станцій є близько 100 лисиць. Припустимо, зоозахисники рятують тих 100 лисиць від жорстокого поводження. Натомість в поле випускають десятки тисяч норних собак, абсолютно не підготовлених до контакту зі звіром. В результаті отримаємо тисячі покалічених лисиць, тому що собаки не навчені. Вони будуть помирати в природі, переносити коросту, сказ. Також отримаємо тисячі покалічених собак!  Де гуманність? Другий блок – повна заборона регуляції чисельності бродячих котів та собак у природних екосистемах.  Але ж при цьому не пропонується жодна альтернатива! Є досвід Аргентини та Австралії з безконтрольного розповсюдження домашніх тварин, де бродячі собаки та коти знищили біорізноманіття.  В Угорщині чиновники відзвітували перед громадянами, що мисливці в маленькій Угорщині відстріляли, здається, 6,5 тис. бродячих собак.  Польща має велику проблему, бо бродячі коти щороку вбивають сотні мільйонів диких тварин. Скільки в Україні бродячих котів та собак – достеменно невідомо. З іншого боку це має бути досить динамічна і непередбачувана цифра, адже має два джерела виникнення – розмноження в природі та періодичне залишення тварин людьми. Мисливці не звітують про кількість відстріляних бродячих котів та собак. Є лише звіти єгерської служби, згідно з якими 6 тис. єгерів за останні роки відстрілювали порядку 34-36 тис. бродячих котів і собак щороку Якщо ці дані екстраполювати на 350 тис. активних мисливців, отримаємо близько мільйону бродячих котів і собак. Мільйон – це лише на рік! А що буде, якщо їх перестануть відстрілювати? Це буде екологічна катастрофа. Епідемія сказу, загроза для населення, знищення біорізноманіття, зачистка території – від горобця до лелеки, від миші до лося. Третій блок – обмеження добування шкідливих видів, таких як лисиця чи єнот уссурійський, більш відомий як єнотовидний собака, з 9 місяців на рік – до 3 місяців. В результаті в Україні може бути спалах захворюваності на сказ. KV: А що пропонують з приводу переобліків тварин?  Василь Новицький: Четвертий законопроєкт, №2448, стосується переобліків тварин в мисливських господарствах на вимогу будь-якого громадянина України чи організації, яка має відношення, згідно статутній діяльності, до природоохорони чи екології. В 40-денний термін після проведення обліку представники громадської організації (ГО) мають право приїхати в будь-яке мисливське господарство, і провести переоблік. Це нісенітниця, бо перерахувати на початку квітня тварин, котрих рахували в лютому, за відсутністю снігового покриву, буде неможливо.  За моїми даними, ще декілька подібних законопроєктів знаходяться на стадії розгляду та реєстрації.  Останні два законопроєкти за авторством депутата Качури, котрий має високі рейтинги в колах юристів, підготовлені, на мій погляд, досить безграмотно, особливо №2448. Таке відчуття, що ні юристи, ні фахівці їх і не читали. KV: Законопроєкт про переоблік має якісь корупційні ризики? Василь Новицький: Законопроєкт №2448 просто суперечить конституційним нормам. Він мав би бути направлений на експертизу до комітету із запобігання корупції, оскільки має прямі корупційні ризики.  Чому зоозахисники не хочуть прописати в законопроєктах, що беруть участь у обліках? Чому їм потрібні саме переобліки? Це дуже насторожує. Цей законопроєкт залишає більше питань, ніж слів у ньому. Серед його авторів здається чотири громадських активіста і троє вчених, котрі працюють в об'єктах природно-заповідного фонду (до речі,в ПЗФах України обліки взагалі ніхто не контролює і вони як прави і не проводяться), при цьому немає жодного спеціаліста із мисливського господарства. Автори плутаються в термінології, в пояснювальній записці пишуть про облік мисливських тварин, а в законі – облік видів мисливських тварин.  Більшість обліків четвероногих проводиться методом суцільного прогону. Для цього треба зо два десятки фахових обліковців та стільки ж загоничів. В законопроекті пишуть, що вони можуть проводити переоблік навіть утрьох. Як можна після сорока чоловік утрьох провести переоблік? Це буде інша методика, але хіба можна результати за різними методиками між собою порівнювати? За чий рахунок проводити переоблік? Сьогодні облік проводиться за рахунок господарства. Хто буде фінансувати бажання громадянина чи ГО повторити облік? Якщо сам цей громадянин, питання немає, хай відшкодовує. Жоден користувач не піде на такий переоблік. А три людини походять по лісу на підборах, і скажуть, що нічого з того, що в акті первинного обліку вказано, вони не побачили, і складуть інший акт, котрий навіть не зобов'язані погодити з користувачем. KV: А яку вагу буде мати цей акт? Таку ж як облік, чи вище? Василь Новицький: Вище, бо це ж переоблік. Вони будуть користуватись другим актом. KV: Тобто, потім можно актом переобліку шантажувати користувача угідь? Василь Новицький: На кожному кроці можна шантажувати. Можна надіслати “гонця”, котрий скаже, що приїдуть з переобліками і давайте щось думати. Потім можна приїхати, провести переоблік і сказати, що у нас от такий акт, давайте цей акт викупіть. Були вже прецеденти в Україні, коли під удар екорадикалів попадали лісогосподарства, за якими стояли бізнесмени, мільйонери, яких можна було шантажувати. Але саме найбагатші господарства, а не голі заповідники, сьогодні і відіграють роль найкращих резерватів для відтворення тварин в Україні! Моя особиста думка, що цей законопроєкт є проміжною ланкою для того щоб просто зупинити мисливську галузь і закрити полювання в Україні. KV: З якою метою? Василь Новицький: Перша версія – відпрацювання закордонних зоозахисних грантів, котрі передбачають закриття полювання.  Але все більше користувачів схиляються до думки, що все це робиться під майбутній продаж земель в Україні. Таким чином усуваються співкористувачі, які де-юре є перепоною для земельного дерибану. А щоб прибрати співкористувачів, треба вбити мисливську галузь, в якій договора оренди землі на строк від 15 до 49 років. І ще ж є плани як уряду Гройсмана, так і теперішнього (уряду Олексія Гончарука, який відправлено у відставку, – KV) про лісову концесію. І я вважаю, що прямий обов’язок влади спростувати ці припущення, вийти до народу, і сказати що такі законопроєкти при них не пройдуть. KV: Які дії ви плануєте, щоб зупинити ці законопроєкти? Василь Новицький: Буде мирний марш (після інтерв’ю у зв'язку із всеукраїнським карантином стало відомо про перенесення маршу, – KV), щоб продемонструвати владі, що нас не купка маргиналів. Ми йдемо на цей захід з двома простими вимогами.  Перша – зупинити утиски конституційних прав мисливців в Україні, і публічні звинувачення, котрі навіть з уст народних депутатів сипляться на мисливців.  Друга – зупинити нищення мисливської галузі, надати їй вектор європейського розвитку. Якщо сьогодні держава декларує своє прагнення до Європи, чому ми не євроінтегруємось в аспекті розвитку мисливської галузі? KV: Ви маєте якесь представництво ВР? Можливо, ви внесли якісь зустрічні законопроєкти? Василь Новицький: На останньому круглому столі у ВР, присвяченому розгляду законопроєкту №2448, нас відкрито підтримали депутати Сергій Литвиненко (фракція “Слуга народу”) та Сергій Шахов (депутатська група “Довіра”), а також помічник нардепа Дмитра Шенцева (позафракційний). Також є неперевірена інформація, що близько 40 депутатів звернулись до міністра екології Олексія Оржеля (був міністром на момент інтерв’ю, – KV) з вимогою спростувати свої слова, що мисливці для нього диковина і він сподівається, що в Україні це явище незабаром зникне.  KV: Можете прокоментувати звинувачення, що мисливці лише беруть від природи, і нічого їй не дають, нічого не створюють? Василь Новицький: Треба визнати вину в дезінформованості гомадян і мисливської спільноти, бо наші спілки активно почали створюватись лише в 2014-2015 роках, в той час як антимисливське лобі весь час працювало. І необізнаність населення ми маємо з двох причин.  По-перше – дезінформація від антимисливців, наприклад, що немає різниці між мисливцем та браконьєром, бо і один і другий – “вбивці”.  Але і ми, мисливці, також винні, бо наша мисливська культура подекуди далека від європейської і бажає бути кращою. В цьому аспекті нам є над чим працювати, бо інколи ми самі собі створюємо антипіар поведінкою на полюванні, і це бачать пересічні мешканці. Людям треба пояснювати, що мисливська галузь була, є і буде. І, якщо побороти мисливство, на його місце негайно прийде тотальне браконьєрство. В жодній країні світу державі не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців. Для цього треба тримати за бюджетні гроші мільйонні армії єгерів.  Мисливська галузь серед іншого регулює кількість тварин.  Наприклад, в США щороку відстрілюють понад мільйон голів оленів. Якщо цього не робити, що буде з екосистемами? Є прецеденти, коли дикими тваринами знищуються цілі ліси й поля. На жаль, зараз для України це не актуально. Але хто, крім мисливців, буде регулювати кількість лисиць, вовків, єнотів уссурійських, котрі розносять сказ? Хто буде охороняти тварин від браконьєрів? Це можуть зробити лише мисливські господарства, котрі зацікавлені в тому економічно.  KV: Наскільки значна роль мисливців у зменшенні природного різноманіття?  Василь Новицький: На початку століття львівські вчені провели дослідження, які показали, що в лісостепу України у 62% смертності диких тварин винні сільгоспвиробники, через порушення процесів механізації та використання хімії. У смерті понад 15% диких тварин винні браконьєри. Близько 12% вилучення тварин – це мисливці, решта – ДТП і так далі. KV: Як можна боротись із браконьєрами? Василь Новицький: З 2015 року ми бились головою об стіну, вимагаючи кримінальної відповідальності за незаконне видобування ліцензійних видів. На рівні Мінюсту ці рішення завжди блокувались. Чому? Бо система не може себе перезавантажити, ми ж знаємо, хто основні браконьєри сьогодні – судді, прокурори, поліція.  Але ми добились з 2015 до 2017 року хоча б підняття такс за відшкодування. Відшкодування за браконьєрське видобування зайця до 2017 року складало здається 200 гривень, а зараз коштує 8 тис. гривень.  В проєкті нового закону, який ми подаємо до ВР, ми знижуємо планку для кримінальної відповідальності до приблизно 10 тис. гривень. Якщо не в’язниця, то великий штраф та умовний строк. Тільки так можна побороти браконьєрство, і саме таким шляхом пішла свого часу сусідня Білорусь.  Сьогодні влада хоче передати всі природоохоронні функції, як по мисливству, так і по рибалці, екологічній інспекції. Таким чином цей орган стане монопольним, і це лякає. Хочуть ліквідувати рибоохоронний патруль, за зразком якого ми і планували створити державну мисливську варту, хочуть ліквідувати лісову охорону. Останнім часом на рік складалось 3-4 тис. протоколів за незаконне полювання. Це дуже мало. З них всього 9% складалось екологами, решта – єгерські служби. Але досі єгерська служба користувача угідь позбавлена права затримувати порушника. Вони можуть лише затримати на своїх угіддях підозрюваного у порушенні до приїзду поліції, але це якщо їм не чинять спротив. Якщо в Екоінспекції будуть підрозділи по охороні тваринного світу, по охороні лісових ресурсів, по охороні водних ресурсів, тоді можна працювати. Але якщо це буде одна велика структура, і на область дадуть 5 чи 10 інспекторів, котрі будуть займатись всім, це буде катастрофою. KV: Розкажіть більше про ситуацію з полюванням на Київщині. Василь Новицький: Київська область має свою специфіку. В першу чергу тим, що це область з великою кількістю користувачів мисливських угідь. Київщина має посилений мисливський прес на територію. Тому для Київщини дуже важливо розподіляти мисливське навантаження рівномірно по області, наприклад, працювати над тим, щоб полювання на качку було не лише по руслу Дніпра.  Важливо вести боротьбу з браконьєрством, бо там де багато населення, багато не лише мисливців, але й браконьєрів. Наприклад, в 2017 році на Київщині було складено 227 протоколів на порушників правил полювання на суму майже 60 тис. гривень.  На території Київської області також активно проводиться боротьба із хижими та шкідливими тваринами. В тому ж 2017 році було відстріляно 1 754 лисиці, 35 вовків, 147 єнотовидних собак. Єнотовидний собака це інвазивний вид для України. Колись, за часів радянського режиму він був завезений до України, і він живе здебільшого по руслах великих річок, оскільки любить воду. Також в 2017 році на Київщині відстріляли 1137 бродячих собак та 419 бродячих котів. KV: Кілька років тому був скандал із забороною полюванням на лося в Україні. Можете пояснити, що тоді відбувалось?  Василь Новицький: Ситуацію з лосем я знаю досконально. Лось став жертвою дешевого політичного піару. Напади зоозахисників на полювання на цей вид були давно, був введений 10-річний мораторій на добування лося – з 1996 до 2006 року. До мораторію було 8,4 тис. голів лося, тоді казали, що цього мало, хоча не було жодного наукового висновку про оптимальну кількість лосів в угіддях України. Як фахівець, можу сказати, що для України, як південної межі ареалу лося, оптимальна кількість не перевищує 9 тис. голів. За 10 років дії мораторію в Україні залишилось 4,1 тис. голів лося.  KV: Як таке могло статись? В цьому вина браконьєрів? Василь Новицький: Коли користувачі мисливських угідь економічно вмотивовані, вони охороняють вид. Коли вони з цього нічого не мають, вид стає нецікавим. Жоден зоозахисник не може запропонувати кращих природоохоронних інструментів, ніж економічні. Тому за 10 років мораторію ми втратили більше половини популяції лося. Другий мораторій був з 2009 до 2012 року – приросту поголів'я лосів не було.  KV: А коли мораторію не було, між 2006 і 2009 роками, як змінилась ситуація? Василь Новицький: Приріст був дуже малий, здається 3-4%. Під час влади Януковича, коли при владі було багато мисливців, на лося відкрили полювання. З 2012 до 2017 року чисельність лося виросла на 46% – офіційно їх було 6,3 тис. Потім окремі зоорадикали зайшли до тодішнього міністра екології Остапа Семерака, і він виписав “царський указ” про заборону полювання на лося на 25 років. Цей указ заблокували Мінюст і Мінагрополітики. На цьому Семерак не зупинився, пішов на принцип, і вирішив провести заборону через Червону книгу України (ЧКУ). З'явилося “експертне заключення” яке можна кваліфікувати як “липове”, що лося в Україні не більше 1-2 тис. Потім суд першої інстанції здається визнав його оціночним судженням.  Вони прикрились цим папірцем, визнання котрого ми потім добились в суді недійсним. В результаті ми виграли суд першої інстанції. Семерак тоді обіцяв, що проведуть всеукраїнський облік кількості лося, розроблять програму порятунку виду. Тому що ми апелювали, що в ЧКУ є вже зубр, ведмідь та рись, котрі у ній тихо здихають. Не можна просто заборонити полювання на мисливські види, які можуть бути жертвами браконьєрства. ЧКУ і закон для браконьєра не аргумент, на відміну від покарання – штрафа та в’язниці. Міністерство екології подало апеляцію, провели комісію по ЧКУ, де не фахівці з лося проголосували за внесення його туди. Це при тому, що був звіт Інституту зоології від 2009 року про те, що занесення лося до ЧКУ при чисельності більше 5 тис. осіб є неефективним. В апеляції суддя послався на суспільний резонанс справи, мовляв зоозахисників багато, а мисливців на суд прийшло мало. За моєю неперевіреною інформацією, була пряма вказівка з Банкової (на вул. Банковій знаходиться Офіс президента, – KV), не розгойдувати ситуацію, щоб мисливці суд програли. Читайте: Суд вернул лося в Красную книгу Украины Проте Семераком не було проведено ані всеукраїнського обліку, ані розроблено програму відтворення лося. KV: Чи є статистика по кількості лося зараз? Василь Новицький: За моїми оцінками, через браконьєрів ми вже втратили близько 2 тис. голів лося. І його може очікувати доля зубра, також занесеного в Червону книгу. KV: Що ви маєте на увазі? Василь Новицький: В 1991 році в Україні було десь 650 зубрів, а в Білорусі 120. Ми одразу занесли зубра в ЧКУ, а в Білорусі йому надали подвійного статусу. Це дуже проста, але дієва схема. Якщо в заповіднику добули зубра, то браконьєр сідає до в'язниці. Але мисливське господарство може купити собі зубрів і розвести їх для комерційного полювання, котре сьогодні в Білорусі коштує 20 тис. євро. В такому випадку для зубра діє статус суворо охоронюваного вида з лімітованим добуванням. Для полювання часто обирають старого зубра, котрому скоро вмирати, і його вже добуває іноземець. За 20 тис. євро у нас можна купити кормів на рік для стада в 50 голів зубрів.  Станом на минулий рік в Білорусі налічувалось 1,8 тис. зубрів, в той час як в Україні – 220. Ми втратили дві третини популяції, а білоруси наростили в 15 разів. От вам приклад дбайливого господарювання. Я був свідком того, як відмовили у добуванні старого лежачого зубра, котрий не відходив від годівниці та майже весь час лежав. І в той час лісівники бідкались, що немає грошей на корми, бо влада вчасно не перерахувала кошти. Тоді єгер розповідав, що в Харкові є німець, бізнесмен, який хотів би добути зубра. Були б ми у Білорусі, він заплатив би гроші, і було б за що купити корми.  Але тоді зоозахисники сказали: “Хай здохне, ми приїдемо та поставимо йому хрест”. Той зубр загинув давно. Був я недавно у Конотопі, де все це відбувалось, і ніякого хреста не бачив. Прикро констатувати, але в Україні сучасний так званий “зоозахист” більше про здирництво аніж вкладення в довкілля. Ситуація з поголів’ям лося взагалі не залежить за великим рахунком від внутрішньої обстановки в Україні. У нас живе маргінальна частина популяції, основна – у Фінляндії, Швеції, на півночі Росії. Чисельність лося в Україні залежить від чисельності саме в основному ареалі. Коли йде ріст чисельності на півночі, за пару років відбувається витіснення поголів’я на периферію ареалу, і чисельність зростає.  Після Другої світової війни в Україні було кілька сотень лосів. В 1960-ті роки полювання на нього заборонили, лося було кілька тисяч. А за 5 років – порядка 20 тис. Таке збільшення не могла статись за 5 років за рахунок народжуваності. Це була міграційна хвиля. Є дрібні хвилі в 11 років, і велика хвиля періодичністю в 70-90 років.  KV: Яка ситуація зі звірами зараз у Чорнобильській зоні?  Василь Новицький: Регулювання чисельності тварин як такого там не відбувається, час від часу туди заходять браконьєри. На сьогодні Чорнобильська зона – замкнута самодостатня екосистема, яка здатна займатись саморегуляцією.  Але переносити ті дані на територію всієї України, де лісів всього 15%, землі розорані, буде неправильно. Відсутність полювання в Україні не призведе до таких самих наслідків, як відсутність полювання у Чорнобильській зоні. А гарантовано – навпаки! KV: А вовки, чи інші види тварин, виходять з Чорнобильської зони, як з такого собі розплідника? Василь Новицький: Насправді сьогодні вона є резерватом для розмноження вовка. Але точного обліку тварин там нема. Наприклад, працівники Чорнобильської зони кажуть, що в них живе близько 1,5 тис. лося. Тому можна підрахувати, що до занесення до ЧКУ лося було не 6 тис., а близько 8 тис. Згідно з положенням Мінекології (зараз – Мінекоенерго), саме вони мають вести моніторинг чисельності фауни, в тому числі мисливської. Але вони того не роблять, і нахабно користуються даними користувачів мисливських угідь. Хочеться запитати в міністра екології – чому й досі ми не знаємо, скільки тварин, зокрема лосів, у Чорнобильському заповіднику, скільки їх у інших заповідниках? Чому у відповіді на наші запити щодо чисельності лося в окремих об'єктах природозаповідного фонду (ПЗФ) ми отримували відповідь “від одного до десяти”?  Коли ми співставили площі всіх об’єктів ПЗФ, а їх сьогодні 10% від площі мисливських угідь, зі всією чисельністю лося, у нас вийшло, що в цих 10% площі ПЗФ живе всього 3% лосів. А це територія з найкращими умовами, де не ведеться полювання! Чому ж така ситуація? Чому ж тоді в ПЗФах лосей втричі менше, ніж в середньостатистичному мисливському господарстві? А відповідь проста. На сьогодні середній об’єкт ПЗФ – зоологічна пустеля в порівнянні з нормальним середнім мисливським господарством, де є нормальна охорона. А якщо приїхати до об’єкта ПЗФ, буде стояти браконьєрська канонада. KV: Як Україна може заробляти на мисливській галузі? Василь Новицький: Сьогодні окупність галузі тримається на рівні 46-48%. Україна з досить посередніми зоогеографічними умовами, де немає трофейних лосів чи оленів, могла б завдяки весняному полюванню зробити цю галузь рентабельною, як в Росії чи Білорусі.  Весняне полювання можна вести на гусака, який у нас не живе, чи на самця крижня. Самець крижня, котрий не знайшов самку, руйнує перші кладки, а другі вже не життєздатні. Більш того, якщо він спарувався, а потім знайшов гніздо, він його знову зруйнує, щоб знову паруватись. Він заважає жити самкам та виводкам до відкриття полювання. Це дуже негативно б’є по приросту качки. Чому б під час весняного полювання не відстріляти самця крижня, у присутності єгеря, все офіційно, по ліцензії?  Весняне полювання заборонили о 2004 році, яке було відкрите три сезони. Воно було заборонено, як я вважаю, з подачі східних сусідів, які таким чином усунули конкуренцію, щоб європейці їздили до них, а не до нас.  Також можна зайнятись зубром і скласти конкуренцію Білорусі, розводити інших копитних. Для того, щоб привабити європейського мисливця, можна запровадити вольєрне полювання. KV: Але, вибачте, де тут спортивний елемент, якщо тварина у вольєрі? Василь Новицький: Зараз у нас є вольєри на кілька тисяч гектар. Чому це не спортивно? Ви можете день ходити і сітки не побачити. Але точно знаєте, що тварина там є, трофейна, яку ви вже замовили на сайті. Багато кому це цікаво. Ми нікуди від цього не дінемось, якщо мова йде про заробляння грошей.  KV: Що має зробити влада для розвитку полювання як галузі економіки? Василь Новицький: Для початку треба, щоб влада припинила займатись популізмом, і зрозуміла, що підтримка мисливської галузі має не лише прямі фінансові вигоди, вона є запобіжником від екологічних збитків, які можуть бути в принципі. Як приклад, після Великої депресії в США майже не залишилось дикої качки та індички. Там сьогодні стоять пам'ятники мисливцям, які відновили фауну. Держава зрозуміла, що сама не може цього зробити, і почала допомагати мисливцям субсидіями.  В Чехії міністерство сільського господарства накладає значний податок на аграріїв, щоб передати його мисливцям на відновлення фауни.  Німеччина добуває козулі та оленя в кілька разів більше, ніж усього обліковується в Україні. Треба законодавчо вивести мисливських користувачів із залежності від основного користувача земельної ділянки. Такого становища, як у нас, немає в жодній країні з нормальним законодавством. Не має аграрій вирішувати, який мисливський користувач буде там хазяйнувати.  Зараз УТМР не може звинуватити аграрія в потруєних тваринах, бо завтра той аграрій відкличе своє погодження на користування угіддями. Треба робити як у Австрії, Словаччині, Німеччині, де мисливець практично не залежить від сільгоспкористувача. В Німеччині взагалі сільгоспкористувач не має права не займатись мисливським господарством. Хочеш – займайся безпосередньо, хочеш – передавай в користування. Не вести галузь ти не маєш права. Держава не буде боротись зі шкідниками, регулювати кількість тварин, охороняти від браконьєрів за свій рахунок тільки тому, що хтось там чогось не хоче. Якщо ми зараз відкриємо ринок землі при діючому законодавстві, агрохолдинги легко заблокують ведення галузі.  KV: А у випадку мисливських угідь в лісі яка ситуація? Василь Новицький: Там хочуть запровадити лісову концесію. Тоді теж користувачі там заборонять мисливство. Тому перше – це вивести новими законодавчими поправками, і ми це вже робимо, мисливського користувача від прямої юридичної залежності від основного користувача земельної ділянки. KV: Тобто буде паралельне користування? Василь Новицький: Воно і зараз паралельне. Одні сіють та жнуть, інші зайця добувають. Але це галузі антагоністи, вони мають бути зрівноважені. Якщо ми захищаємо зайців від пестицидів, не треба екологічні інспектори, ми перші перевіримо, хто зайців потруїв.  А зараз сільгоспкористувачі можуть відізвати погодження на користування мисливцям. KV: Що заважає функціонувати Асоціації? Василь Новицький: Головне – це байдужість мисливської спільноти. Багато мисливців не цінують роботу, яку ми проводимо із владою, із населенням, законотворчу роботу. Мисливці цінують більш практичні речі, а фінансувати організацію, котра не проводить сама полювання, не має своїх угідь, вони не хочуть.  KV: Співпраця з органами державної влади якимось чином ведеться? Василь Новицький: Наразі чіткої співпраці нема, міністерство не виявляє бажання співпрацювати. З Держлісагенством працюємо. Але ми вдячні, зокрема, комітету ВР з питань екології та природокористування, за те що більшість депутатів на чолі з головою комітету паном Олегом Бондаренком (фракція “Слуга народу”) абсолютно прагматично підходять до вирішення питань та проблем мисливської галузі. Ми були свідками того, як ці люди ставали жертвами кібербулінгу з боку екорадикалів за підтримку раціональних діалогів з мисливцями, або навіть за те, що просто давали нам слово сказати. Щоправда, наша подяка не стосується депутатів Олександра Фельдмана (фракція “Опозиційна платформа – За життя”) та Антона Яценка (депутатська група "За майбутнє" ), які дозволяли собі, на наш погляд, ксенофобські висловлювання в бік мисливців. KV: Ви якось співпрацюєте з Українською асоціацією власників зброї (УАВЗ)? Василь Новицький: Ми недавно познайомились з паном Учайкіним (Георгій Учайкін – голова наглядової ради УАВЗ, – KV), і у нас є пряма зацікавленість у співпраці, бо нас об'єднують спільні інтереси.  Ми домовились про координацію дій в плані проведення мітингу. Щодо закону про зброю, я не готовий коментувати, бо недостатньо знайомий з законопроєктами.  KV: Чи намагались ви якось співпрацювати з екологічними організаціями? Василь Новицький: Звичайно. Ще в 2016 році я розробив Проєкт постанови Кабміну про запобігання загибелі об'єктів тваринного світу під час механізованих агротехнічних робіт. Подібна постанова навіть в РФ була введена ще в 1996 році. Вона вводила прості правила, наприклад що при збиранні врожаю  треба рухатись з центру до краю польового контуру, щоб тварини мали можливість на порятунок. Якщо молотьба йде від дороги до лісу, то добре, якщо навпаки – погано, бо тварини будуть боятись авто. Я звернувся тоді в добрий десяток громадських екологічних організацій, які не виявили зацікавленості, або пообіцяли що зв’яжуться з цього приводу, і мовчать. На жаль, в нас майже немає ідейного екологічного активізму. Але я з великою повагою відношусь, наприклад, до WWF Україна (Всесвітній фонд дикої природи, – KV), котрий хоча б не говорить, що полювання має зникнути, і в той час робить багато корисних практичних справ. Наприклад, по законопроєкту №2232 їх представники казали, що вони проти нього, бо не можна залишити в природі бродячих котів та собак. Домашнім тваринам місце вдома, диким у лісі, і одні іншим не мають заважати жити. Але на цьому круглому столі у них не було можливості висловитись. Ми запрошуємо всі зацікавлені сторони до тісної співпраці в законодавчій площині, в справі охорони тваринного світу від браконьєрства, від шкідливого впливу промислового та іншого виробництва. KV: Який досвід іноземних мисливських організацій ви хотіли б застосувати в Україні? Василь Новицький: В Європі є така організація, як FACE (Федерація мисливських і природоохоронних асоціацій Європейського союзу). Її представники є в Європарламенті, Єврокомісії, органах місцевих влад. Вона об’єднує 7 млн європейських мисливців. В Європі мисливці та природозахисники мають спільну організацію! Там люди розуміють, що мисливці не є злом, адже саме в них є ті гроші та ресурс, який можуть піти на захист природи.  А у нас міністр говорив, що в Європі немає полювання, і воно – середньовіччя. Ще є Міжнародна рада з полювання та охорони тваринного світу (СІС), котра  налічує 188 країн-членів. І знову, як видно з назви, вона поєднує мисливців та охорону тварин. Ми плануємо бути на їх з'їзді у травні в Ризі, хочемо набути членства в цій організації. Щодо FACE, плани на співпрацю маємо, але поки що є проблеми із фінансуванням.  Ми готові співпрацювати з іноземними колегами у моніторингу рідкісних мисливських видів тощо. Читайте: Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції” Фото: надано Всеукраїнською асоціацією мисливців та користувачів мисливських угідьКиевVласть

… Спочатку заходять філантропи з грішми, а вже за ними — "Кока-кола" і "Макдональдс" з інтересами Джорджа Сороса (Дьердя Шварца). Наша версія: Наталія Форсюк призначена заступницею міністра Мінінфраструктури за квотою партії “Голос”. Її зв’язує спільна робота в “Трансперенсі Інтернешнл Україна” з Ярославом  Юрчишиним, який став заступником голови партії Вакарчука. Саме відстоювання інтересів транснаціональних корпорацій при освоєнні 80 млрд грн бюджету 2020 р. на ремонт доріг є головною метою групи посадових осіб зі Львову, які опанували “хлібні посади” в Кабміні Олексія Гончарука після вдалих грантових проєктів лобіювання інтересів інженерно-дорожньої мафії часів Гройсмана. Заступник голови партії “Голос” Ярослав Юрчишин, історик за фахом, разом зі своєю колежанкою і юристкою за фахом Наталією Форсюк, очевидно, домовились з Прем’єром Олексієм Гончаруком “розпиляти” 80  млрд грн на ремонті доріг і прикритись послугами експертів-консультантів Мінрегіону (про це вже писали ЗМІ).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Суть в тому, що Наталія Форсюк просуває корупційну схему заміни державних органів держархбудконтролю на комерційних інженерів-консультантів саморегулівної Гільдії інженерів, а також скасування дозвільної документації та контрольно-наглядових заходів перевірки об’єктів автодорожнього будівництва. Крім того, за 5% від вартості будівельних робіт контроль за ремонтом доріг будуть проводити інженери-консультанти і ті, хто вже опанував схему лобіювання інтересів бізнесу на дорогах Київщини. Саме спільна діяльність в ГО “Трансперенсі Інтернешнл Україна” та львівські корені Форсюк і Юрчишина з новим Віце-Прем’єром Денисом Шмигалем, дають можливість провернути грандіозну аферу по освоєнню за 2020 рік 80 млрд грн на ремонтах доріг з пафосною назвою “Сшити країну”. Першу постанову Кабміну в цьому напрямі вже прийняли (див. слайд 1). Яким чином члени партії Вакарчука та КП “Київавтодор” сшивали для Наталії Форсюк костюм заступниці міністра Мінінфраструктури, в нашому матеріалі: Нічого особистого – лише бізнес транснаціональних корпорацій… Від простої юристки до експерта в будівництві автодоріг – шлях до міністерства. Співпраця Наталії Форсюк з “євроінтегратором” Юрчишиним, в інтересах бізнесу, можна прослідкувати на прикладі будівництва ресторану “Макдональдс” (McDonalds) з розширенням (реконструкцією) багатопаливної заправки “КЛО” (KLO) за адресою: Кільцева дорога, 14-В (на повороті до м. Вишневе). Так, під виглядом “експертування” капітального ремонту дорожнього одягу Кільцевої дороги, дотична до “Трансперенсі Інтернешнл Україна” ініціатива прозорості на дорогах “CoST” фактично супроводжувала і прикривало своїми звітами цей широкомасштабний ремонт в період з 2016 по 2019 роки. Саме Наталія Форсюк була керівником цієї організації в зазначений період. На нашу думку, для задоволення інтересів міжнародних комерційних структур, а не для підвищення якості робіт чи контролю витрат проведено консультації та інжиніринг під дахом “Трансперенсі Інтеренешнл Україна”, яким в момент верифікації керував Ярослав Юрчишин (див. слайди 2-6 Верифікованого звіту). Схема розміщення дороги і назва “капітальний ремонт дорожнього одягу” свідчить, що ніякого “будівництва дороги” фактично не відбувалось – існуюча частина Кільцевої дороги розширювалась і проектувалась до повороту на місто Вишневе, за нашою версією, лише заради Макдональдсу і КЛО, яким не вистачало території для інженерно-транспортного забезпечення свого функціонування. Саме тому міжнародна грантова організація з орбіти Сороса взялась допомогти американським партнерам реалізувати стартап “гамбургер в бензині замість шляхопроводу”. Сам факт суміщення автозаправки і кафе до 25 п/місць є типовим для придорожніх об’єктів, але експеримент для “тубільців” полягав у  розміщенні на транспортній розв’язці замість шляхопроводу (транспортної розв’язки) лише комерційних об’єктів торгівлі. Це, на нашу думку, свідчить про лобіювання інтересів бізнесу та імітації перевірок задля видимості міжнародного контролю. Про яку антикорупційну прозорість можна говорити, якщо верифікатори самі не знають норм і правил для об’єктів транспортної інфраструктури. На слайдах 7-9  показано фрагмент Генерального плану м. Києва і ортофотоплани “до і після” ремонту дороги в районі повороту на м. Вишневе. Суміщені координатні космічні знімки і аналіз нами матеріалів топо-геодезичних вишукувань, свідчать, що основним “досягненням” ремонту цієї частини Кільцевої дороги є саме поява “заправки з МаКом”. Не дивлячись на суцільні порушення Державних Будівельних Норм під час будівництва багатопаливного автозаправочного комплексу з фаст-фудом, містобудівне перетворення території на повороті в сторону міста Вишневе ніким не контролювалось і вплив ремонтних робіт проводився лише на папері, оскільки Ярослав Юрчишин і Наталія Форсюк є так званими представниками Сороса, вважаю, що їхні рекомендації та висновки були гарним  прикриттям та механізмом легалізації дорожнього будівництва всупереч міжнародним стандартам FIDIC щодо транспарентності проєктних і фінансових документів.   Дорога від проспекту Перемоги до повороту на Вишневе відремонтована за понад 330 млн грн бюджетних грошей без перевірки геологічних вишукувань та обсягів будівництва на відповідність нормативним показникам та фактичним витратам, про що пишуть самі “верифікатори”. Тобто, не маючи достатньої інформації про  реальні роботи, юристи замінили собою інспекторів дорожнього контролю, фахівців-інженерів, архітекторів, будівельників та запровадили новий тип перевірок у вигляді КОНСУЛЬТАЦІЇ. Цей досвід підхопили в “зеленій команді” та будуть впроваджувати експеримент по всій країні. В самому Верифікаційному звіті автори вказують, що замовник не надав в повному обсязі всіх проєктних матеріалів та кошторисів, але висновки “грантоїдів” позитивні. Інакше й бути не може, оскільки вони ж просто консультаційні послуги надають і безкоштовно. Лише Сорос знає, скільки коштують такі псевдоперевірки і контрольні заходи від історика та юристки (див. слайди 10-13).  А що втратила громада Вишневого, Софіївської Борщагівки, кияни (жителі Борщагівки) після повної “закупорки” горловини проблемного повороту і влаштування додаткового гальмівного і розворотного майданчиків Макдональдсу замість повноцінної транспортної розвязки із шляхопроводом? Вже не кажучи, що фіктивний контроль з боку “CoST”, та інформація ЗМІ про ухиляння від податків (пов’язаних з КЛО бізнес-структур) кидає тінь на самих прозорих антикорупціонерів та їхні наміри впроваджувати принцип консультацій замість жорсткого контролю та нагляду за суб’єктами містобудування (див. слайд 14). Президент і Прем’єр-міністр довірять витрачати 80 млрд грн протягом березня-листопада 2020 року зграї шахраїв з Міністерства інфраструктури і їхнім партійним друзям та землякам з Мінрегіону, а зараз точиться боротьба за суми “відкату” новим смотрящим інженерно-будівельної мафії. Слайд 1. Постанова КМУ щодо програми “Сшити країну”: Слайд 2. Досвід Верифікації Наталії Форсюк на дорогах Київщини:  Слайд 3. Схема та основні показники проекту капітального ремонту Кільцевої дороги Слайд 4. Передбачені проектом види робіт.  Слайд 5. Передбачені проектом види робіт.   Слайд 6. Що саме збудували в результаті ремонту Кільцевої дороги Слайд 7. Схема Генплану м. Києва і ділянка ремонту дороги. Слайд 8. Ортофотоплан “до ремонту дороги” без фаст-фуду і багатопаливної заправки Слайд 9. Ортофотоплан “після ремонту” дороги з Макдональдсом і КЛО Слайд 10. Висновки “CoST” щодо міцності та надійності Слайд 11. Висновки “CoST” щодо фінансової відповідності Слайд 12. Свідчення неповноти даних і відсутність доступу консультантів до інженерних вишукувань. Слайд 13. Свідчення неповноти даних і відсутність доступу консультантів до інженерних вишукувань. Слайд 14. Інформація про співпрацю і роботу КЛО Віктор Глеба, незалежний експерт з державного управління у галузі містобудування, член-кореспондент Української академії архітектури, доцент кафедри, доктор філософії, громадський діячКиевVласть

Департамент фінансів Київської облдержадміністрації переглянув головний фіндокумент області. Внесені корективи збільшили дохідну та видаткову частини на 17,8 млн гривень, на 20 млн гривень збіднів резервний фонд бюджету задля “годування” обласної програми будівництва. В той же час, у бюджеті залишається більше 800 млн гривень нерозподілених вільних залишків, які не планують розміщувати на депозитних рахунках. Як стало відомо KV, 17 січня 2020 року голова Київської ОДА Олексій Чернишов підписав розпорядження №24 "Про схвалення проєкту змін до рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 року № 813-32-VII “Про обласний бюджет Київської області на 2020 рік". Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Головні зміни Згідно з цими змінами, доходи обласного бюджету складуть 5 млрд 215 млн 160 тис. 971 гривня, у тому числі доходи загального фонду обласного бюджету 3 млрд 772 млн 873 тис. 900 гривень та доходи спеціального фонду обласного бюджету 1 млрд 442 млн 287 тис. 71 гривня.  Видатки складуть 5 млрд 218 млн 175 тис. 426 гривень (у тому числі видатки загального фонду обласного бюджету 3 млрд 176 млн 970 тис. 286 гривень та видатки спеціального фонду обласного бюджету 2 млрд 41 млн 205 тис. 139 гривень), і тим самим перевищать дохідну частину на 3 млн 14 тисяч 455 гривень. На таку ж суму заплановано повернення бюджетної позички в загальний фонд бюджету – так само, як в це було в бюджеті-2019.  У цьому проєкті як дохідна, так і видаткова частини однаково збільшилися на 17 млн 871 тис. 479 гривень – у порівнянні з цифрою, прийнятою на сесії Київської обласної ради 19 грудня 2019 року. Це, зокрема, поповнення спецфонду на 17 млн 794 тис. 79 гривень, у той час як загальний поповнено на 77,4 тис. гривень – це вартість підготовки та проведення повторних виборів до Калинівської ОТГ у січні цього року. В іноземній валюті бюджет 2020 року зі змінами виглядає так: дохід – 213 млн 333 тис. 918,47 доларів США, видатки – 213 млн 457 тис. 229,24 доларів США (за курсом НБУ станом на 18 лютого 2020 року). У 2018 році доходи бюджету становили 366,3 млн доларів, а витрати – 366,4 млн (за курсом на грудень 2017 року); в 2019 році дохід – 402,7 млн, витрати – 402,9 млн доларів. Резервний фонд обласного бюджету складе 243 млн 840 тис. 707 гривень, з яких 10 млн – непередбачені витрати. У попередній версії бюджету резфонд складав 263 млн 876 тис. 682 гривень, що на 20 млн 35 тис. 975 гривень більше. Нерозподілені витрати на виконання цільових програм визначено в обсязі 233 млн 840 тис. 707 гривень. На реалізацію місцевих/регіональних програм розраховано витратити 1 млрд 18 млн 459 тис. 441 гривню (було – 981 млн 29 тис. 388 гривень). У проєкті передбачено не тільки зміни у цифрах. Змінився і перелік захищених статей: з нього виключили пункти про поточні трансфери населенню, забезпечення осіб з інвалідністю та фундаментальні дослідження, а замість вищих навчальних закладів кадри готуватимуть заклади фахової передвищої освіти. Натомість додали пункт про соціальне забезпечення. Пояснення фінансистів У департаменті фінансів КОДА у відповіді на запит KV пояснили деякі зміни.  Зокрема, програма будівництва отримає 37 млн 430 тис. за рахунок перерозподілу коштів облбюджету (19 млн 636 тис. гривень), які узяли з резервного фонду, та збільшення коштів місцевих бюджетів на умовах співфінансування (17 млн 794 тис. гривень). З резервного фонду мінус ще 400 тисяч - міжбюджетний трансферт міст Вишгород на капремонт дитячого майданчика. Разом – якраз 20 млн 35 тис. 975 гривень, на які він “схуд” у новій версії бюджету. Цікаво також, що в цьому році Київщина також має 873 млн 620 тис. гривень (540 млн 62,1 тис. гривень – загальний фонд, 333 млн 558,5 тис. гривень – спеціальний) вільних залишків. Вони не лежать на депозитних рахунках, як пропонували раніше депутати КОС, і, як повідомили у департаменті фінансів, розміщувати їх там не збираються.  KV неодноразово писала про вільні залишки обласного бюджету, які депутати облради пропонували розмістити на депозитних рахунках.  Зокрема, таку пропозицію неодноразово виносила тодішня голова постійної комісії Ольга Бабій ще за часів, що КОДА очолював Олександр Горган (2018 рік). Таку ж саму пропозицію від неї чули й наступники Горгана – Олександр Терещук та Михайло Бно-Айріян.  Із розмірами залишків ситуація трохи краща, аніж була два роки тому: наприклад, у 2018 році станом на 1 січня місцеві громади Київщини накопичили в сумі 3 357 971 521, 86 гривень вільних залишків в загальному і спеціальному фонді. Це був результат накопичення нерозподілених вчасно бюджетних надходжень.  Читайте: Миллиардные бюджетные остатки смутили Киевщину  6 березня 2019 року КОДА надала КОС звіт про виконання бюджету Київської області за 2018 рік. Однак КОДА надала його з запізненням на цілих 6 днів після закінчення терміну подачі, встановленого Бюджетним Кодексом. Читайте: Умеючи долго: Киевская область опять с опозданием начнет финансирование целевых программ Бюджет-2019 був прийнятий 20 грудня. Затверджено головний фіндокумент регіону був в частині захищених статей – це зарплати працівникам бюджетної сфери, витрати на комунальні послуги та енергоносії, придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, поточні трансферти місцевим бюджетам і населенню, і так далі.  Станом на 1 січня 2019 року залишки грошей обласного бюджету (загальний і спеціальний фонд) складали 780,4 млн гривень – 271,7 млн ​​гривень загального фонду і 508,7 – спеціального. Олександр Терещук, який тоді займав посаду голови КОДА, хотів спочатку сам проінспектувати райони і об'єкти в них, які вимагають фінансування, а вже потім вирішувати бюджетні питання.  Читайте: Администрация Терещука хочет отдать бюджет в распоряжение граждан Показники доходів і витрат бюджету-2020, який прийняли у грудні, порівняно з бюджетом-2019 зменшилися наполовину. Найбільше притисли фінансування культури і охорони здоров'я. Зате збільшені витрати на спорт, освіту і будівництво інфраструктури. Скорочення пояснюють у першу чергу процесами децентралізації, у рамках якої велика частина коштів і бюджетного навантаження піде на місця.  Читайте: Бюджет Киевщины-2020: обеднели наполовину  Фото: коллаж KVКиевVласть

Регіональною комісією Міністерства регіонального розвитку України у цьому році було відібрано 17 інвестиційних проєктів по Київській області. Тільки п'ять із них Київська облдержадміністрація затвердила для співфінансування. Це завершення будівництва школи мистецтв, загальноосвітньої школи, фізкультурно-оздоровчого комплексу та капітальні ремонти двох лікарень. Із Фонду регіонального розвитку на це витратять 141,1 млн гривень, місцеві та обласний бюджет – 14,3 млн гривень.  Як стало відомо KV, на 2020 рік Міністерством регіонального розвитку було відібрано і схвалено для співфінансування 17 проєктів.  Згідно із додатком 16 до Програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури на 2020 рік, Київською ОДА було затверджено до співфінансування із обласного або місцевих бюджетів п’ять інвестиційних програм і проєктів регіонального розвитку.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   За даними пресслужби Київської ОДА, 21 січня на засіданні регіональної комiсії з оцінки та проведення попереднього конкурсного відбору інвестиційних програм та проєктів реriонального розвитку обговорили подані інвестиційні програми і проєкти регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку на території Київської області у 2020 році, та висловили пропозиції щодо їх оцінки. Заступник голови облдержадміністрації Андрій Лісовик зазначив, що згідно індикативного розподілу коштів Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) у 2020 році, в Київській області доведено асигнування в розмірі 253 млн гривень. З них 55 млн гривень – це кошти, які планують спрямувати на реалізацію п’яти проєктів будівництва, які були розпочаті в минулих роках. 185 млн гривень пропонується спрямувати на реалізацію нових проєктів, які стануть переможцями конкурсного відбору.  Як розповів у коментарі KV секретар постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, промисловості, підприємництва, торгівлі, регуляторної, інноваційно-інвестиційної політики, зовнішньоекономічних зв’язків та фінансового забезпечення розвитку області, депутат Київоблради Олексій Дорошенко, проєктами регіонального розвитку займається виключно обласна адміністрація.  “Місцеві органи влади подають проєкти до обласної адміністрації, там їх або погоджують і передають до Мінрегіону, або не погоджують. У другому випадку місцеве самоврядування може подати проєкт напряму у Мінрегіон і тоді вже якось погодити з областю. Через порушення процедури часто бувають такі ситуації, що КОДА погодила одну кількість проєктів, а Мінрегіон – іншу. До того ж, це може бути пов'язано із частотою зміни губернаторів Київської області. Ці коливання зі звільненнями-призначеннями почались влітку, ось і маємо такий результат по проєктах регіонального розвитку у 2020 році”, – говорить він.  П’ять проєктів Так, серед затверджених і областю, і Мінрегіоном, проєкт будівництва загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в селі Микуличі Бородянського району. На нього передбачено 43 млн 643 тис. 332 гривні коштів ДФРР та 8 млн 624 тис. 837 гривень із місцевого бюджету. Наразі КОДА затвердила виділення 3 млн гривень із обласного бюджету.  Як розповів KV голова Бородянської районної ради Георгій Єрко, цю школу почали будувати багато років тому. “Цю школу почали будувати у 2010 році, якщо не раніше. Будівля не була законсервована, там з'явився грибок. У минулому році її повністю зруйнували і побудували наново два поверхи, перекрили дах, поставили вікна. Залишилось дофінансувати внутрішнє оздоблення, зовнішні мережі. На цей рік з обласного бюджету виділено 3 млн гривень і з державного – 23 млн. Залишиться виділити ще 3 млн і в наступному році школу можуть ввести в експлуатацію”, – говорить він. Другий затверджений проєкт – це капітальний ремонт головного лікувального корпусу, а саме утеплення фасадів з заміною вікон та вхідних дверей на металопластикові, часткове відновлення покрівлі та вимощення, комунального закладу Київської облради "Київська обласна дитяча лікарня", яка знаходиться у місті Боярка Києво-Святошинського району. Із ДФРР на це передбачено 12 млн 454 тис.191 гривень, із місцевих бюджетів – 4 млн 896 тис. 283 гривень. Наразі області виділили 600 тис. гривень.  За даними Мінрегіону, у 2017-2018 роках у лікарні частково замінено покрівлю понад 1200 кв.м, частково замінена водостічна система, утеплено горище, замінено вікна з виконанням супутніх опоряджувальних робіт, утеплено стіни підвалу понад 1100 кв.м, утеплено понад 3000 кв.м фасаду з відкосами. У 2019 році утеплено 1800 кв.м фасаду з відкосами.  У цьому році планується завершити роботи, а саме – утеплити 3300 кв.м фасаду з відкосами. На будівництво школи мистецтв та ремесел в селі Велика Олександрівка Бориспільського району передбачено 12 млн гривень ДФРР та 5 млн 145 тис. 961 гривень із місцевого бюджету.  У коментарі KV голова Бориспільської райради Владислав Байчас розповів, що питанням займається сільська рада і фінансування здійснюється із їхнього бюджету.  “Велика Олександрівка самостійно фінансує об'єкт, краще у них дізнаватись подробиці. Чому область не дає коштів – не знаю, нас також цікавить це питання”, – говорить він.  Як вдалось дізнатися KV, у 2009 році було виготовлено проєктну документацію з будівництва школи мистецтв і ремесел, яку відкоригували і затвердили в 2015 році. Будівництво почалось у 2016 році. Воно здійснювалось за рахунок бюджету сільської ради та державного бюджету. Головна проблема, через яку затягнулось будівництво – постійна зміна підрядників.  Станом на 20 січня там зведено триповерховий корпус, одноповерховий корпус актової зали, будівлю переходу, влаштовано покрівлі, влаштовано вікна, зовнішні двері, замонолічено вхідні групи, влаштовано чорнові стяжки підлог, утеплено підлогу горища, влаштовано зовнішні мережі тепло – водо-постачання, водовідведення, внутрішні інженерні мережі (проводка і трубопроводи електромереж, водопостачання, водовідведення). Наступний проєкт – будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу по вулиці Ватутіна, 36 у місті Миронівка. На це передбачено 65 млн 503 тис. 42 гривні ДФРР та 14 млн 335 тис. 104 гривні із місцевих бюджетів. На цей рік КОДА затвердила співфінансування у сумі 5 млн гривень із бюджету Миріновської ОТГ. Завершити проєкт планується у 2021 році.  За словами голови Миронівської районної ради Валентини Усик, будувати спортивно-оздоровчий комплекс почали у 2018 році.  “На цей об'єкт проєктно-кошторисна документація виготовлялась за рахунок бюджету районної ради. Почали будувати його приблизно у вересні 2018 року за рахунок держави, в грудні створилась громада і тоді вже фінансувати його почала громада. Наразі вони займаються цим питанням. Але цей заклад буде працювати не тільки для жителів громади, а для всього району”, – говорить вона.  Поспілкуватись із головою Миронівської ОТГ Віталієм Савенко KV не вдалось.  Останній проєкт – це капітальний ремонт (утеплення фасаду та заміна віконних, дверних блоків) лікувального корпусу №1 центральної районної лікарні Тетіївської районної ради в місті Тетіїв, який розпочали у 2017 році. Із бюджету ДФРР на це передбачено 7 млн 565 тис. 78 гривень. Із місцевих бюджетів – 1 млн 818 тис. 802 гривень. На цей рік область затвердила 582 тис. 387 гривень фінансування із місцевого бюджету.  За словами голови Тетіївської об'єднаної громади Руслана Майструка, у цьому році капітальний ремонт має бути завершено.  “Районна лікарня знаходиться на балансі районної ради. Капітальний ремонт там проводиться за рахунок співфінансування райради та державного бюджету. У минулому році його розпочали, замінили вікна та двері на сучасні. Тепер будуть проводити утеплення всієї будівлі. Мінрегіон наполягає, щоб закінчити роботи у цьому році, але поки кошти із держбюджету не були виділені”, – говорить він.  Затвердив Мінрегіон  У переліку об'єктів, які затверджені Мінрегіоном у 2020 році у напрямку реалізації стратегії регіонального розвитку, є ще 12 проєктів.  Це капітальний ремонт будівлі Пашківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у селі Пашківка Макарівського району. Його вартість – 4 млн 243 тис. 871 гривня із бюджету ДФРР і 1 млн 818 тис. 802 гривні із місцевих бюджетів. Ремонт буде проводитись у два етапи – протягом першого та другого півріччя 2021 року.  Три проєкти передбачено у Васильківському районі. Це реконструкція приміщення опорного навчального закладу Гребінківський НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад" в смт Гребінки Васильківського району. Період реалізації – з січня по грудень 2020 року. Вартість складає 15 млн 438 тис. 95 гривень із ДФРР та 3 млн 859 тис. 737 гривень із місцевих бюджетів.  Також планується будівництво дитячого дошкільного закладу на 35 місць в селі Мала Солтанівка. Рік реалізації – 2020. Вартість – 10 млн 309 тис. 785 гривень бюджету ДФРР та 1 млн 145 тис. 531 гривня із місцевих бюджетів.  У селищі Глеваха протягом 2020-2021 років планують побудувати навчально-виховний заклад “Дитячий садок – початкова школа”. Із бюджету ДФРР на нього витратять 10 млн 54 тис. 133 гривні, із місцевих бюджетів – 9 млн 893 тис. 886 гривень. У місті Тетіїв передбачена реконструкція трибун з влаштуванням універсального ігрового майданчику на території стадіону "Колос". Провести її планують у період із травня по листопад 2020 року. Вартість робіт складає 3 млн 696 тис. 253,4 гривень бюджету ДФРР та 1 млн 584 тис. 108,6 гривень місцевого бюджету.  Два проєкти затверджено у Вишгородському районі. Це будівництво дошкільного навчального закладу на 230 місць в селі Нові Петрівці вартістю 55,6 млн гривень – з них 25 млн 672 тис. 75 гривень бюджету ДФРР і 30 млн – місцевий бюджет. Другий садочок, на 75 місць, буде побудовано у селі Синяк. На нього передбачено 21 млн 424 тис. 442 гривні коштів ДФРР та 14 млн 282 тис. 961 гривня місцевих бюджетів. Строк реалізації обох об'єктів вказаний із січня по грудень цього року.  Також у переліку будівництво комунального дошкільного дитячого навчального закладу по вул. Шкільній в місті Вишгород. Це будівництво було розпочато у 2017 році, завершитись має у 2021 році. Кошторисна вартість об’єкта станом на 2017 рік складала 56 млн 47 тис. 182 гривні. Ще запланована реконструкція будівлі школи та майстерні Піївської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ржищівської міської ради, що у селі Пії Миронівського району. Вартість не вказана. До 2022 року планується провести капітальний ремонт дитячого садочку по вул. Шевченка, 15 в селищі Згурівка. На це витратять 7 млн 733 тис. 27 гривень ДФРР і 859 тис. 225 гривень місцевих бюджетів.  У селі Переяславське Переяслав-Хмельницького району, що входить до Студениківської ОТГ, у цьому році планується будівництво стадіону. Проєктно-кошторисну документацію Студениківська сільська рада виготовила у минулому році. Фінансування – 10 млн 418 тис. 51 гривня – за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку, 4 млн 465 тис. 7 гривень – за рахунок місцевого бюджету. Останній проєкт – будівництво ІІ-го корпусу ДНЗ “Червона Шапочка” на 100 місць, у селі Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району. Вартість робіт не вказана. Нагадаємо, як раніше писала KV, в 2019 році місцеві бюджети заборгували на будівництво об'єктів соціокультурної та комунальної інфраструктури більше 7 млн гривень. Борги накопичив як обласний, так і районні, і міські бюджети. Якщо кошти не знайдуться, понад десяток об'єктів ризикують поповнити список монструозних довгобудів, які паплюжать краєвиди міст і сіл Київщини з часів ранньої незалежності та пізнього “совка”. Крім того, для багатьох учнів і батьків Київщини рік почався з невтішних новин. У Василькові знов не змогли завершити будівництво школи, в Борисполі – ніяк не добудують садочок, у Вишневому взагалі мало не батьківський страйк. Скидається на те, що при невпинному зростанні населення місцева влада стикнеться з масштабним браком навчальних місць.  Читайте: Київщина у 2020 році ризикує отримати “навчальну” кризу через недобудову шкіл Фото: коллаж KV КиевVласть

В 2019 році місцеві бюджети заборгували на будівництво об'єктів соціокультурної та комунальної інфраструктури більше 7 млн гривень. Борги накопичив як обласний, так і районні, і міські бюджети. Якщо кошти не знайдуться, понад десяток об'єктів ризикують поповнити список монструозних довгобудів, які паплюжать краєвиди міст і сіл Київщини з часів ранньої незалежності та пізнього “совка”. Хто має борги Як стало відомо KV, 17 січня голова Київської ОДА Олексій Чернишов підписав розпорядження №22 “Про схвалення проєкту змін до Програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури Київської області на 2016-2020 роки”.  Згідно додатку №19, за минулий рік місцеві та обласний бюджет накопичили кредиторську заборгованість за будівництво об'єктів інфраструктури. Загальна сума боргу облбюджету склала 4 млн 234 тис. 135 гривень, місцевих бюджетів – 2 млн 966 тис. 768 гривень.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Найбільше незавершених об'єктів у Сквирському районі. Тут мають провести розробку проєктної документації та виконання пошукових робіт щодо амбулаторії первинної медичної допомоги по вул. Медичній, 14-А в селі Шамраївка та амбулаторії первинної медичної допомоги на площі Перемоги, 19-Б в селі Пустоварівка. Сума заборгованості із місцевого бюджету – по 199 тис. 358 гривень за кожний об'єкт. Не завершено капітальний ремонт частини приміщень Рогізнянського навчально-виховного комплексу "ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок" через заборгованість із обласного бюджету 1 млн 122 тис. 384 гривень. Не вистачило у області 629 тис. 242 гривні на капітальний ремонт ДНЗ "Калинка" в місті Сквира.  Два незавершених об'єкти з'явилося за минулий рік у Вишгородському районі. Тут незавершена реконструкція головного корпусу Димерської районної лікарні по вул.Революції, 320, за яку із місцевого бюджету винні 1 млн 990 тис. 965 гривень. Не завершили у минулому році і капітальний ремонт дороги по вул. Визволителів (на ділянці від будинку №1 до будинку № 35) в селі Вища Дубечня. Сума боргу з обласного бюджету – 154 тис. 328 гривень.  В Обухівському районі простоює будівництво очисних споруд в с. Григорівка, обласний бюджет там заборгував 269 тис. 668 гривень.  У селі Матюші Білоцерківського району не закінчили реконструкцію вуличного освітлення по вул. Я. Мудрого (від ТП-562), вул. Л.Українки (від ТП-171), вул. Садова, Л.Українки (від ТП-338), вул. Левицького (від ТП-169), вул. Перемоги (від ТП-164), вул. Л.Українки, Я. Мудрого (від ТП-168), вул. І.Франка (від ТП-167), вул. І.Франка (від ТП-166). Заборгованості є в обласному і місцевому бюджетах – 764 тис. 889 гривень і 150 тис. 907 гривень відповідно.  Бородянський район поповнився недобудовою амбулаторії первинної медичної допомоги по вул. Шевченка, 104-А в с.Луб'янка. За неї місцевий бюджет заборгував 226 тис. 822 гривні. Проблемна амбулаторія з'явилася і у селі Пристроми Переяслав-Хмельницького району – на розробку проєктної документації та виконання пошукових робіт для будівництва амбулаторії не вистачило 199 тис. 358 гривень із місцевого бюджету.  Є в списку боржників і Макарівський район. Із обласного бюджету не вистачило 455 тис. 921 гривні на капітальний ремонт, а саме: заміну віконних та дверних блоків в Вільнівській ЗОШ І-ІІІ ст. по вул. Тернопільська буд. 2 в селі Вільне. Ще один борг області – реконструкція дорожнього покриття по вул. Першотравнева в селі Нова Оржиця Згурівського району. Сумма – 709 тис. 53 гривні.  І остання заборгованість з обласного бюджету у сумі 128 тис. 651 гривня заблокувала процесс виконання експертизи проєктно-кошторисної документації “Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О100715/М-05/ – Ковалівка через Вінницькі Стави км 0+000 – км 15+800”.  Чи добудують KV поцікавилась у районних рад та міст, які мають заборгованість, чи будуть завершені об'єкти, на які не вистачило коштів. Цікаво, що про список боржників дехто із голів дізнався від кореспондента KV. Голова Фурсівської ОТО Микола Фурсенко: Громада не має жодної заборгованості. Село Матюші лише нещодавно увійшло до об’єднаної громади. Так, село не потужне, можливо, і були проєкти-довгобуди. Можливо, тепер ці суми почали випливати, цю інформацію треба ще уточнювати. Так, по Матюшам і Трушкам подавалися проєкти в область, але результату щодо фінансування не було. І реконструкція освітлення вже робиться за рахунок громади. На території громади вдалося за чотири місяці побудувати амбулаторію, згодом дитсадок. Але кредитів ми не брали. Ми заробляли свої власні кошти, вигравали гранти і конкурси. Коли ми стали громадою, то статки приєднаних сіл мали лише 20% від того, що мала базова громада, хоча у них більше населення та землі. Ось до такого стану докерувалися наші можновладці. Свого часу різні політичні сили багато чого обіцяли селу, але ніхто нічого не виконав. А ці території ще й хотіли приєднати до міст обласного значення.  Голова Білоцерківської райради Володимир Шевченко: На території району довгобудів немає, серйозніша проблема в тім, що ми нові проєкти не можемо розпочати. Є проєкти, щодо яких проведено експертизи. Але якщо із 20 проходить 5-6, то вже добре. У селі Мала Вільшанка ще з 2015 року був запланований ремонт дороги по вул. Шкільна, що веде до місцевої школи. Цього року вона вже потрапила до обласної програми.  Щодо проєкту реконструкції вуличного освітлення в селі Матюші, то це вже територія сусідньої Фурсівської об'єднаної громади.  Голова Вишгородської райради Ростислав Кириченко:  Реалізацію проєкту реконструкції Димерської районної лікарні розпочато ще у 2017-2018 роках. Так, це довготривалий проєкт, тому що лікарня величезна, плюс від початку робіт ми зіткнулися із недобросовісними будівельниками, які були відібрані обласною адміністрацією. Залучали й прокуратуру, щоб посприяла у припинені дії договору, обласну адміністрацію, народного депутата. В результаті їхніх неякісних робіт була необхідна заміна проєкту, була проведена повторна експертиза і новий тендер, де замовником виступило обласне управління капітального будівництва. Періодично виникає і кредиторська заборгованість, тому що сума тендера велика. Інші довготривалі об’єкти пов’язані лише з тим, що визначений довгий період будівництва. Це Новопетрівський дитсадок – він об'ємний і там великий бюджет із урахуванням будівництва та облаштування. Така ж ситуація й у Вишгороді з будівництвом двох дитсадків, що реалізуються за рахунок співфінансування з обласним бюджетом. Тендерна документація будівництва розрахована на три роки і проєкти вкладаються в ці терміни. Буває, що будівництво затягується у зв’язку з тим, що під час робіт виникла необхідність внести зміни до проєкту. Наприклад, у селі Новосілки будували спортивну залу, яку зрештою довелося перекваліфікувати у гімнастичну залу. Тож таких довгобудів чи заморожених об'єктів немає.  Голова Бородянської райради Георгій Єрко: У селі Микуличі за рахунок державного бюджету будується школа. Це такий довготривалий проєкт, будівництво якого розпочалося досить давно, ще у 2010 році. Але наразі цей проєкт відроджений. Будівництво досить затратне і потребує до 30 млн гривень. Цього року планується освоїти 26 млн гривень. Наступного року заплановане введення в експлуатацію. Ми подавали в область деякі об’єкти для “відродження”, поки що обласна рада прийняла їх до уваги. За рахунок державного бюджету довгобудів на території району немає. Голова Сквирського райради Василь Гриша: Що це за кредитні кошти, я наразі не можу сказати. Свою частину коштів у частині співфінансування ми сплатили ще два чи три місяці тому. Завершення будівництва амбулаторій заплановане вже в березні. А так залишилися певні об’єкти ще з часів Радянського союзу. Це у Сквирі об’єкт незавершеного будівництва нового приміщення школи №1. Ще Гройсман нам обіцяв посприяти у вирішенні цього питання. Минулого року ми виготовили проєктно-кошторисну документацію, сподіваємося, що все вдасться. Цей проект ми вже декілька разів розробляли, але коштів на реалізацію не було. У 2012 році ще при “регіонах” було розпочате і незавершене будівництво трьох підвідних газогонів. Тож минулого року нам таки вдалося реалізувати ці проєкти за рахунок коштів районного і сільських бюджетів – в селі Мовчанівка ще в листопаді, у селах Оріховець, Каленна проводиться випробування цих вуличних газогонів. Населення практично за десять років вже зневірилось, адже, повіривши обіцянкам тієї влади, одразу самотужки провели до своїх садиб газові мережі, але газу не було. Голова Бородянської ОТГ Олександр Сахарук: Сьогодні наших жителів цікавлять лікувальні корпуси, надання медичних послуг. І на території району із довгобудів, мабуть, вже років 20 стоїть лікарня. Це – об’єкт районної ради. Як місцевий житель, знаю, що будівництво було розпочате, навіть є сваї, але цей об’єкт вже давно заморожений. Не володію інформацією, чи є на нього документація. За такий довгий період потрібна вже комплексна експертиза. Більше таких глобальних незавершених об’єктів в межах нашої громади, немає. Нарешті в районі відновились роботи щодо Микулицької школи, де не було жодного поступу, мабуть, років з десять.  Відзначимо, що Микулицька школа – це відомий довгобуд на Київщині. Будівництво школи почали ще в 2007 році. Через 10 років 1 вересня 2017 року, вже екс-губернатор Київської області Олександр Горган пообіцяв, що ця школа буде найкращою на Київщині. Завершити будівництво планували за два роки. Голова Згурівської райради Олександр Івченко: Проєкт з реконструкції дорожнього покриття по вул. Першотравнева в с. Нова Оржиця однойменна сільська рада проштовхувала ще з минулого року. І, напевно, лише в цьому році дорога отримала шанс бути реконструйованою. Майже завершена проєктно-кошторисна документація з реконструкції спортивно-оздоровчого комплексу, в якому два роки тому сталася пожежа і приміщення практично повністю було зруйноване. Це єдине подібне глобальне питання. Також наразі в районі будується нове поліклінічне відділення. Очікуємо, що в травні – на початку червня його здадуть в експлуатацію разом із амбулаторією сімейної медицини. Голова Бучанської ОТГ Анатолій Федорук: Скоріше за все, що на момент подачі інформації, обласна рада ще не провела кошти, які ми перерахували, відповідно до процедури проведення будівництва амбулаторії первинної медичної допомоги в селі Луб'янка. Тобто, жодної кредиторської заборгованості ми не маємо. Серед довготривалих об'єктів у нас розпочатий у 2012-2013 роках проєкт будівництва спортивного комплексу на території другої школи. Тоді була окрема стаття видатків, відповідно до постанови Кабміну, згодом все зависло. Наразі об'єкт законсервовано. На превеликий жаль, у цьому році державний фонд регіонального розвитку, виходячи із квоти, яку мала Київська область, цей об'єкт не пропустив. Ми готові були його співфінансувати, але у зв'язку із браком фінансового ресурсу комплекс не потрапив до програми. Маю надію, що вже у співфінансуванні з обласним бюджетом (50/50) вдасться його добудувати. Але це вже буде відомо наприкінці лютого-в березні.  Стоять не один рік Як раніше писала KV, найбільша відома та скандальна на Київщині – школа-довгобуд розташована у місті Вишневому. Вона була побудована в 1960-і роки і спочатку розраховувалася на 330 учнів. ІІ черга будівництва Вишнівської ЗОШ І-ІІІ ст №1 розпочалась ще у 2006 році. Проте через відсутність фінансування у 2014 році її було призупинено до 2017. У квітні 2018 року жителі Вишневого три дні перекривали в своєму місті вул. Чорновола поруч з під'їздом до Кільцевої, щоб привернути увагу до проблеми. Новий "бунт" в Вишневому підняли в липні 2018 року, оскільки за чотири місяці ситуація не змінилася. Станом на січень 2019 року стало відомо, що завершення об'єкта знову довелося перенести на рік — до 1 вересня 2019 року. Утім у січні цього року в КОДА повідомили, що новий корпус Вишнівської школи буде здано в експлуатацію у лютому цього року.  Як розповів у коментарі KV голова Баришівської громади Олександр Варениченко, вони також мають школу-довгобуд та ще півдесятка незавершених об'єктів.  “Громада готує перелік об’єктів, які будуть виставлені на аукціон з метою викупу чи продажу. Це, наприклад, незавершене будівництво комплексної школи. Наразі збираємо інформацію по селах. Можливо, з пів десятка і назбираємо. Завершити їх вже просто нереально, потрібна державна експертиза, або тільки, якщо це буде вже приватна власність”, – говорить він. У селі Велика Олександрівка Бориспільського району більше 10 років не можуть добудувати Школу мистецтв через постійну зміну підрядників.  Місто Бориспіль має два довгобуди – кінотеатр та дитячий садок.  “На території міста до затяжних об’єктів можна віднести кінотеатр, який ми відвойовували приблизно півтора року. Попередня влада передала цей об’єкт на 25 років в аренду, після чого його і довели до жалюгідного стану. З орендарем ми розірвали договір, згідно прийнятого рішення на сесії, яке, в результаті, колишні власники й оскаржили в суді. Справу ми виграли наприкінці минулого року. Це центр міста, і, звичайно, що зараз ми будемо розробляти проєкт капітального будівництва з реконструкцією. Можливо, цей об’єкт ми збережемо як кінотеатр або як кіноконцертний зал для дітей. Другий такий проблемний об’єкт – це дитячий садок, за який ми також судилися близько 1,5 року і нарешті виграли справу. Садочок, який ми планували реалізувати за 40 млн гривень, тепер нам обійдеться більше, ніж в 70 млн гривень. Будівельна компанія, яка виграла тендер, отримала кошти, а згодом збанкрутувала. Зараз ми переробили проєкт і в цьому році розпочинаємо будівництво. Днями вже має бути оголошений переможець тендеру. Будемо сподіватися, що скарга в Антимонопольний комітет не надійде і ми нарешті добудуємо цей заклад”, – розповів міський голова Анатолій Федорчук.  Вже п'ятий рік продовжується будівництво гімназії в місті Буча, хоча у минулому році Кабмін виділяв кошти, яких мало б вистачити для завершення будівництва.  Четвертий рік будується школа у Василькові. Там під час уроків, у жовтні 2016 року, впало три поверхи школи №6. Тоді було вирішено не відновлювати зруйновану будівлю, а побудувати нову школу. Час від часу васильківчани нагадують владі про довгобуд, влаштовуючи мітинги. У липні минулого року вони навіть перекривали трасу на Київ.  Вже третій рік продовжується будівництво нового корпусу дитячого садочку “Чебурашка” у Вишгороді. У позаминулому році ця компанія отримала підряд на 15 млн гривень за виконання цих же робіт. Тому вартість зведення нового корпусу дитсадка, яке триває роками, вже наближається до 25 млн гривень. Нагадаємо, як раніше писала KV, для багатьох учнів і батьків Київщини рік почався з невтішних новин. У Василькові знов не змогли завершити будівництво школи, в Борисполі – ніяк не добудують садочок, у Вишневому взагалі мало не батьківський страйк. Скидається на те, що при невпинному зростанні населення місцева влада стикнеться з масштабним браком навчальних місць.  Читайте: Навчальні заклади Ірпеня, Василькова та Гостомеля отримали освітні ліцензії Фото колаж KVКиевVласть