Сегодня, 28 июня, премьер-министр Украины Владимир Гройсман обратился со словами поздравления ко всем украинцам в связи с Днем Конституции Украины. По его словам, сегодня ученые, политики, представители общественного сектора активно участвуют в конституционном процессе, осуществляют наработки относительно совершенствования отдельных положений Основного Закона. Об этом KV стало известно из текста поздравления Премьер-министра Украины Владимира Гройсмана с Днем Конституции Украины. “Дорогі українці! Вітаю з Днем Конституції України! Прийняття 21 рік тому Основного Закону України остаточно утвердило правовий статус нашої незалежності та державний суверенітет, територіальну цілісність і демократичний вектор розвитку всього суспільства. Конституція України 1996 року стала важливим інструментом формування політики забезпечення прав і свобод людини, вона сприяла зміцненню міжнародного авторитету України і заклала алгоритм для розвитку національного законодавства та політико-правової культури на сучасному етапі. Сьогодні Конституція України гарантує громадянам невід’ємні права і свободи, проголошує людину найвищою соціальною цінністю, а народ – єдиним джерелом влади. Дух нашої Конституції відповідає історичним прагненням українців: бути господарем на рідній землі і будувати європейську успішну державу. У цей день ми традиційно згадуємо видатних українців, які заклали основи правового мислення та конституційної культури в нашій інтелектуальній традиції: починаючи від київських князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого до гетьмана Пилипа Орлика та керманичів Української Народної Республіки.Особливо приємно бачити, що молодші покоління із шкільної парти усвідомлюють, що конституційний процес завжди був і є невід’ємною складовою частиною української культури, історії, політики. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   На наших очах Україна переживає важливі перетворення: запроваджуються галузеві реформи та структурні зміни в національній економіці, в державі та суспільстві відбуваються активні інтеграційні процеси, що наближають нас до співдружності європейських країн. І саме Конституція України є головним арбітром усіх наших починань, що безповоротно утверджують головний політичний вибір – законне та історичне право українців жити в дружньому, успішному, демократичному європейському суспільстві. Сьогодні науковці, політики, представники громадського сектору беруть активну участь у конституційному процесі, здійснюють напрацювання щодо вдосконалення окремих положень Основного Закону. Однак, імперативна дія Конституції України має відбуватися не лише в політико-правовому полі, а і в етико-моральній площині. Відчуття персональної відповідальності кожного громадянина за долю країни, за процеси в державі і суспільстві та їх відповідність вимогам і положенням Конституції України – це вища форма політичної зрілості будь-якої спільноти. Приємно відзначати, що українці з гідністю складають цей іспит у своїй щоденній праці, відстоюванні прав і свобод у різних секторах суспільного та державного життя. Нехай віра у власні сили об’єднує нас на шляху утвердження конституційних ідеалів справедливості, рівності та свободи, можливості реалізуватися кожній особистості та нашій славній країні!” Фото: 5 канал КиевVласть

Їхати чи не їхати за кордон працювати? Саме із цим запитанням нині стикається чи не кожен молодий українець. Проте що далі, то частіше прості роздуми над ним перетворюються на дії. Каталізує цей процес низька оплата праці, відсутність стабільності та безпеки в державі. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”     Як повідомляє vgolos.com.ua, за кордоном працює понад 7 мільйонів українців. А щодоби назавжди нашу країну полишає близько 50 осіб. Найгірше, що їдуть переважно молоді люди, які мають перспективні ідеї. Тільки в Польщі сьогодні навчається понад 50 тисяч українських студентів. І щодня ця цифра зростає. Адже країни потребують свіжих ідей. І роблять все, щоб їх отримати. Іноземці підтримують проекти наших співвітчизників, які неодмінно побачить світ, але під іншим прапором. Якщо ж брати до уваги більш вузьку категорію, а саме учнів 10-11 класів, то 60% опитаних мною в рамках підготовки цього матеріалу респондентів, як мінімум, хочуть навчатись за кордоном, а в перспективі навіть поїхати туди жити. Ще 40% – не покинуть країну, у цьому разі їх думки можна поділити на дві категорії: тих, хоче розвивати Батьківщину та тих, хто не може полишити домівку та родину. Чому ж так? Справа в тому, що європейські та американські виші та фонди часто дають можливість виграти гранд на безкоштовне навчання, стажування або навіть реалізацію власного проекту. Ця перспектива зацікавлює чимало старшокласників. Звідси, згідно офіційної статистики, 65% українців віком 14-35 років хочуть назавжди покинути Україну. А 52% батьків із дітьми до 16 років згодні переїхати заради їх майбутнього. Особисто я вважаю, що якщо є можливість, то треба нею скористатись. Якщо є цікаві ідеї, то варто втілювати їх, де б це не було. Але не забувати про своє коріння. Щоправда, прикладів реалізації саме вдома корисних проектів світового рівня практично не знайдеш. Пропоную вашій увазі невеличкий перелік потужних іноваційних проектів за межами України. Володар енергії від Еcoisme Енергоменеджер компанії  Еcoisme усе занотує та порахує. Утім енергоменеджер — це не професія, а винахід 28-річного українця випускника Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут” Івана Пасічника та його друзів. Ecois.me — це агрегатор систем енергетичного менеджменту, завдяки якому люди заощаджуватимуть електроенергію і водночас рятуватимуть екосистему планети. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Облік споживання енергії починатиметься з купівлі спеціального пристрою — смартметра — та реєстрації його в системі Ecois.me. Цей пристрій аналізуватиме роботу всіх увімкнених в електричну мережу приладів у помешканні, відтак система повідомлятиме власника про ті, що тривало працюють, і за згоди вимикатиме їх. Також вона підказуватиме, коли витрачати електроенергію найдешевше. Окрім того, Ecois.me фіксуватиме витрачання сонячної енергії. На винахід очікують у багатьох країнах світу вже давно, але він побачить світ лише цієї весни. Його автор тепер мешкає у Польщі. Помилка – не проблема Англійська буквально заволоділа світом: її із перших класів вивчають у школах та університетах. Без її знання практично не можливо потрапити на пристойну роботу. Але людська пам'ять не безмежна,  зробити помилку в написанні тексту дуже легко, особливо якщо робити це іноземною мовою. Але як тоді бути, наприклад, із резюме? Професійне редагування досить дороге! Як з'ясувалось вихід все таки є.  Його знайшли троє українців: Олексій Шевченко, Максим Литвин та Дмитро Лідер, створивши сайт Grammarly із штаб-квартирою у Сан-Франциско. Саме завдяки йому кожен бажаючий може безкоштовно перевірити будь-який англомовний  текст на наявність граматичних та стилістичних помилок. Крім того, додаток допоможе визначити жанр письма, позбутись двозначних слів та навіть підкаже потрібну цитату або одне із найпоширеніших речень. За потреби, ідентифікує плагіат. Про безпеку текстів турбуватись не потрібно, адже зберігаються лише відібрані користувачем. Світ у принтері Ви думаєте, що створити вазу або телефон за кілька годин, не виходячи з дому та не докладаючи зусиль, — не реально? Кілька років тому це було так, але не сьогодні. Винахід нашого співвітчизника, який нині мешкає у Бостоні, Володимира Усова 3-D принтер Kwambio доводить це. 3-D принтер Kwambio — це пристрій, завдяки якому людина досить просто зможе створити щось невелике із пластмаси, металу, тканини. Швидкість пристрою сягає 300 мм/с, тобто за 1–3 години ви зможете надрукувати собі телефон. Група професійних дизайнерів розробила близько 2000 незвичайних ескізів для, здавалося б звичайних предметів. Кожна людина зможе обрати собі річ на власному комп’ютері та роздрукувати її, за потреби змінивши дизайн. Про кількість матеріалу Kwambio попередить заздалегідь. На зв’язку з пухнастим  Кажуть, собака – друг людини. А сумувати за другом цілком природньо. Або ж просто переконатись, чи не накоїв щось малий бешкетник іноді потрібно. Саме для того, щоб дивитись за власною собакою Роккі, киянин Олександр Нескін створив Petcube.    Цей виріб виявився вдалим і його підтримали. Взагалі  Petcube  представляє з себе робота для тварин із камерою та мікрофоном. За допомогою Wi-Fi підключення можна  прямо із телефона слідкувати за твариною. Якщо потрібно, то можна зателефонувати і пограти з улюбленцем лазерною указкою. Найулюбленішими моментами ви одразу ж з легкістю зможете поділитись у Фейсбуці. Наразі команда проходить програму в бізнес-інкубаторі у Женьчшені, яка включає в себе роботу у Китаї та США. Сам автор зупинятись на досягнутому не збирається . Насправді, це лише кілька прикладів українців, які досягли успіху за кордоном.  Їх кількість стрімко зростає. Молоді команди все частіше беруть участь у міжнародних конкурсах, фестивалях та виходять звідти переможцями. Мені б дуже хотілося бачити, що подібні проекти реалізуються в Україні і за підтримки вітчизняних компаній чи державних установ. Але сьогодні, українці які можуть змінити світ на краще, їдуть закордон і це прикро. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”     Фото: infokava та з сайтів компаній, згаданих у тексті КиевVласть

Голова громадського руху “Рух територіальних громад” Олександр Тигов привітав українців, жителів Київщини, мешканців Києво-Святошинського району з  Днем Великої Перемоги та Міжнародним днем пам’яті й примирення, які святкуються 8 і 9 травня. Про це KV повідомили в прес-службі громадського діяча. “9 травня, минає 72 роки, коли скінчилася Друга Світова війна. Низький уклін та шана мужнім ветеранам, учасникам бойових дій, трудівникам тилу, солдатським вдовам. Прийміть щирі вітання з Днем Великої Перемоги та Міжнародним днем пам’яті й примирення. У цей день ми знову повертаємося до незабутнього травня 1945 року аби з глибокою повагою згадати тих, хто виборов нашу свободу у страшному поєдинку з фашистськими загарбниками”, - відмітив Тигов. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   За його словами, Друга світова війна стала трагедією та гуманітарною катастрофою, яка коштувала життя мільйонів людей, завдала непоправних втрат людській цивілізації та культурі. “Самовіддано працювали та здобували перемогу й наші герої – Києво-Святошинці. У роки війни наші земляки воювали на різних фронтах та були удостоєні найвищих нагород. У битвах із німецькими фашистами під час Другої світової 8 жителів Києво-Святошинського району стали Героями, тисячі полягли… Свята пам’ять про Велику Вітчизняну війну залишається з нами як високий зразок мужності, сили духу, самопожертви, тяжкої ратної праці, а водночас вічної скорботи за тими, хто віддав життя за свободу Вітчизни. Тому для нас, нащадків і спадкоємців солдатів Великої Перемоги, найвищим законом буття є вірність їх священній справі і нетлінній пам’яті, довічна синівська шана і повага. Тож бажаю всім Вам міцного здоров’я, довголіття, сімейного благополуччя, бадьорості та віри у світле майбутнє нашої Батьківщини, а, головне, миру та злагоди! Пам’ятаємо! Шануємо! Це – наша Перемога! Слава Україні!” - резюмував лідер ОО “Рух територіальних громад”. Читайте: “Рух территориальных громад” активизировал спортивные инициативы для детей и взрослых фото: сторінка Олександра Тигова в facebook КиевVласть

“РУХ територіальних громад” продовжує цикл матеріалів, присвячений 80-літтю  Києво-Святошинського району. В рамках якої я буду знайомити усіх охочих із історією та видатними людьми цієї благодатної землі. Сьогодні поговоримо про Ходосівку. Ходосівка –  одне з мальовничих сіл в Києво-Святошинському районі, засноване в 1856 році і розташоване за 7 км від Києва. Село славиться родючими полями, квітучими вишневими садами, працьовитими людьми, а також своєю давньою історією. Ще далекого 1546 року є перша згадка про село Ходосівка. Назва села походить від імені ігумена Печерського Феодосія, який був паломником до Лаври і на відпочинок зупинявся саме в селі Ходосівка, де копав криниці. У ХVIII столітті село належало Київському Флорівському жіночому монастирю, а з XIX було у складі Хотівської волості Київського повіту. Своєрідним символом та оберегом Ходосівки є Зміїні Вали, які понад 2500 років оточують село. Ландшафт села - яри та долини, місцевість в основному горбиста, тут протікають річки - Віта (Сіверка) та Питель. Ходосівка  славиться цікавими та пам’ятними місцями, як, наприклад, Благодатне джерело Святого Феодосія. Благодатне джерело Феодосія В Ходосівці є криниця і хрест Святого преподобного Феодосія, одного із засновників Києво-Печерської Лаври. Посилаючись на перекази, можна стверджувати, що святі - Феодосій та Антоній,  які на той час перебували в передмісті Києва, знаходили місця з підземними джерелами і копали у тих місцях криниці. Криниця - доглянута, зверху накрита дашком із жесті, конусної форми, верхівку якої увінчує хрест. Згідно аналізів, мінералізація води в криниці  вище середньої. Ходосівський дуб Дерево є ботанічною пам’яткою природи місцевого значення. Розташований на території Хотівського лісництва ВП НУБПУ “Боярська лісова дослідницька станція”, вік дерева -  щонайменше 250 років. Ось такий могутній дуб височіє серед Ходосівки, викликаючи подив і захоплення місцевих жителів та приїжджих гостей. ДОТ в озері ДОТ, довготривала оборонна точка, це - капітальна залізобетонна фортифікаційна споруда для прикриття артилерійської зброї. Цей ДОТ– ексклюзивна пам’ятка села Ходосівка. Спочатку він не був затоплений, озеро облаштували вже після війни. На території села є й інші ДОТи Київського укріпрайону. Печера природного походження Біля підніжжя Ходосівської гори розташоване ще одне цікаве місце, це печера. Печера  природного походження, її довжина близько шестидесяти метрів. Тут є два тунелі, один з них веде в невеликий зал. Туристи (спелеологи), які приїжджають сюди, не відмовляються полазити в печері, але задля безпеки, варто пам'ятати, що вона є вузькою. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   “Мануфактура” Містечко “Мануфактура” також вважається однією з пам'яток Ходосівки Містечко розташоване за 15 кілометрів від Києва по Обухівському шосе. Архітектура торгового комплексу виконана у стилі північно-європейських старовинних міст. Тут все нагадує старовинний  Амстердам: канали, водяні млини, розвідні мости, будинки з вузькими фасадами в голландському стилі, мабуть, єдине чого тут нема, це кварталу червоних ліхтарів та відомих на весь світ нідерландських кафешопів. Тут розташовані різні магазини,  здебільшого бутіки з товарами відомих світових брендів, але можна також натрапити на товари зі знижками від 30 до 70%. Також є кілька кафе, а в центральній будівлі торгового центру розташовані атракціони для дітей. Час від часу в аутлет-містечку проводяться різні цікаві заходи, наприклад, виставка ретро-автомобілів, мистецькі, освітні, дитячі, спеціалізовані та тури вихідного дня. Містечко “Мануфактура”-  це не тільки славнозвісний шопінг-центр, а й архітектурна пам'ятка Ходосівки. У підсумку Києво-Святошинський район – частина рідної землі, що зветься Україна, славиться своїми визначними поселеннями, одним з яких є Ходосівка. Село з багатовіковою історією, визначними місцями, мальовничими пейзажами колоритної природи, було позначене певними злетами і падіннями, руйнацією та відродженням. Завдяки місцевим жителям - ходосівчанам, які мешкали тут колись і живуть нині, їх наполегливій праці, вірі та патріотизму, ми маємо ще одне славне село у серці України в славному Києво-Святошинському районі.   Олександр Тигов, екс-голова Києво-Святошинської районної ради, ініціатор громадського об’єднання “РУХ територіальних громад” КиевVласть

4 квітня виповнюється 80 років з часу створення Броварського і Києво-Святошинського районів постановою Президії ЦВК УРСР про створення адміністративних районів на території приміських зон міських Рад обласних центрів.  Голова ГО “Рух територіальних громад” Олександр Тигов привітав мешканців району зі святом та відмітив, що чималий внесок у розвиток району  зробило старше покоління його жителів. Про це KV повідомили в громадському об’єднанні “Рух територіальних громад”. “80-річчя славного Києво-Святошинського краю - це свято не лише для мешканців району, а й для Київщини та всієї України. Адже тут живуть і творять гарні, щирі люди, працьовиті та завзяті. Неабиякий внесок у розвиток та розбудову району вклали представники старшого покоління, мудрі наставники, вони є прикладом завзятого служіння малій Батьківщині. Також слід покладати великі сподівання на молодь, якій судилося визначати долю рідного краю в майбутньому”, - відмітив Олександр Тигов. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”     За його словами, Києво-Святошинський район багатий і на природні ресурси, і на культурні пам’ятки, має потужний промисловий потенціал, привабливий інвестиційний клімат. “Але найголовніша цінність, це -  люди, які живуть і творять у районі. То ж шановна громадо району, дорогі Києво-Святошинці, у День народження нашого району, зичу нових досягнень, наснаги, добробуту, міцного здоров’я, миру і злагоди, терпимості та порозуміння!” - побажав голова ГО “Рух територіальних громад”. Довідка KV:  Києво-Святошинський район славиться багатовіковою історією, яка сягає у сиву давнину. Становлення, розквіт і занепад Київської держави, поневолення українських земель іноземними загарбниками і боротьба українського народу проти соціального та духовного рабства, трагічно-героїчні сторінки Української революції, “Сталінська індустріалізація” та соціальна колективізація, Голодомор 32-33-х років та інші злочини тоталітаризму, події Великої Вітчизняної війни та післявоєнної відбудови, неоднозначні та суперечливі наступні декілька десятиріч, непрості роки після проголошення Незалежності України. Впродовж всього періоду до соціалістичної революції, відбувся цілий ряд адміністративно – територіальних змін. Київський уїзд входив до складу тодішньої Київської губернії, яка поділялась на 12 уїздів та 203 волості, із них Київський уїзд складався з 18 волостей. У перші роки радянської влади в територіальному поділі Київської губернії відбулися незначні зміни. 27 квітня 1921 р. було видано постанову ВУЦПК про включення Переяславського уїзду до складу Київської губернії. Київська губернія ділилась на 12 уїздів, Київський уїзд на 20 волостей. У вересні 1920 р. Київський округ був ліквідований. З цього часу і до створення областей райони підпорядковувались безпосередньо центру. Після реформи 1930 р. на Київщині залишилось два самостійних міста: Київ, Бердичів підпорядковані центру – Харкову, а також 19 районів і 1 міськвиконком. Київському міськвиконкому підпорядковувались наступні 48 сільських і 3 селищних виконкоми, з них Білогородський, Бобрицький, Гатнянський, Горбовицький, Гореницький, Горенський, Мощунський, Петропавлівсько-Борщагівський, Петрушківський, Поштово-Вітянський, Княжицький, Крюківщинський, Лісниківський, Михайлівсько-Рубежівський, Мостищенський, селищні виконкоми: Софіївсько-Борщагівський, Тарасівський, Ходосіївський, Шпитьківський, Юрівський. 4 квітня 1937 р. Президія ЦВК УРСР видала постанову про створення адміністративних районів на території приміських зон міських Рад обласних центрів. Були створені Броварський і Київський (Святошинський) райони. До складу Київського (Святошинського) району ввійшло 33 сільські ради і 3 селишних ради: Білгородська, Бобрицька, Гатнянська, Горбовицька, Гореницька, Горенська, Крюківщинська, Лісниківська, Мощунська, Музичанська, Петрушківська, Петропавлівcько-Борщагівська, Поштово-Вітянська, Софіївсько-Борщагівська, Тарасівська, Хотівська, Шпитьківська, Юрівська, Личанська, Михайлівсько-Рубежівська, Мостищенська, Ходосіївська сільська рада в складі Обухівського району. Про назву походження району - “Святошинський” “Святошинський”, походить від імені людини, яка здійснила миротворчий, віколомний подвиг. Ім'я цієї людини - Святослав (жив у ХІІ столітті), преподобний Микола Святоша, який був сином Чернігівського князя Данила Святославовича та онуком Святослава Ярославовича, князя Київського та Чернігівського. В дитинстві князевича Святослава, лагідно називали Святошею, а коли Святоша підріс, то виявив потяг до віри в Бога та бажання служити йому. Тому будучи уже дорослим в 1107 році, прибув він до Києво-Печерського монастиря, де прийняв чернецтво під ім'ям Микола. А через надзвичайну його набожність мирське його лагідне ім'я Святоша поєдналося з монашеським. Так і увійшов він навіки в історію рідного краю. Чернець Микола Святоша був працьовитим, три роки роботи  на кухні, рубав дрова над Дніпром та носив їх на плечах аж до монастиря. Наступні три роки він був сторожем при монастирській брамі, а потім перейшов служити до трапезної. Де б він не працював – усе робив з великим бажанням. І навіть тоді, коли після відбуття посуху він став мовчальником в окремій келії (щоб піклуватися про спасіння своєї душі), не облишив праці: біля своєї келії посадив багато овочів і ніколи не сидів без роботи. Був Микола Святоша чорним кравцем (шив одяг). Коли ж випадав йому вільний час – багато молився. Він був миролюбним, під час суперечок князів у 1142 році виступав як посередник і примирювач. Був дуже безкорисним, усе що одержував від батька та братів, віддавав на будівлю церков, обдаровував бідних. На його кошти купувалися книжки для багатьох церков. Сам преподобний Микола любив читати, мав гарну бібліотеку, яка стала основою для великої бібліотеки Києво-Печерської лаври. На кошт Миколи Святоші у 1108 році було побудовано церкву Святої Трійці, і окремо – шпиталь із церквою Святого Миколи. У Києво-Печерському монастирі він прожив 36 років і вже за свого життя зазнав слави великого подвижника. Упокоївся Микола Святоша 14 жовтня 1143 року, а провести його в останню дорогу прийшло майже все населення Києва. Мощі преподобного Миколи покояться у ближніх (Антонієвих) печерах. Землі біля Києва, що належали Миколі Святоші, і які він за життя роздав, вказують на велику духовну приналежність їх цій віколомній особистості, життєвий приклад якої світитиме людям і в наступних тисячоліттях. Ось чому найближчий до Києва район і названо Києво-Святошинським. Розташування Києво-Святошинський район (пристоличний), входить до складу Київської області. Розташований в центральній частині регіону, в лісостеповій зоні правобережжя Дніпра. Своєю східною межею (понад 60 км) прилягає до Києва. На півночі межує з Вишгородським районом, Бучанською та Ірпінською міськрадами, на заході - з Бородянським і Макарівським районами, на півдні - з Васильківським і Обухівським районами. До 1973 року до Києво-Свято́шинського райо́ну входила значна частина території теперішнього Вишгородського району. Природні та водні ресурси Корисні копалини району представлені в основному неметалічними (цегельно-черепичними глинами, будівельними пісками) та паливними торфовими покладами. Розвідано ряд родовищ підземних вод, які використовуються в господарсько-питних цілях. По території району протікають 15 річок, серед яких: Ірпінь, Рокач, Буча, Козинці, Бобриця, Нивка, Мощунка, Горенка, Горлянка, Віта, Сіверка та інші. Адміністративний устрій Адміністративно-територіально район поділяється на 2 міські ради, 1 селищну раду та 25 сільських рад, які об'єднують 52 населені пункти. Адміністративний центр - місто Київ, яке є містом державного значення та не входить до складу району. Транспорт Районом проходить низка важливих автошляхів, зокрема: E40 - європейський маршрут - найдовший євро автошлях, довжиною 8500 км, що з'єднує французьке місто Кале через Бельгію, Німеччину, Польщу, Україну, Росію, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан і Киргизстан із казахським містом Ріддер біля кордону з Китаєм, М06 - автошлях міжнародного значення на території України, Київ - Чоп (державний кордон з Угорщиною), E95 - європейський маршрут, автомобільна дорога в Східній Європі на території Росії, Білорусі, України, Туреччини, М05 - автомагістраль міжнародного значення на території України, Київ - Одеса, E373 - європейський автомобільний маршрут, що проходить територією України і Польщі, траса пролягає від Києва через Коростень, Сарни, Ковель, міжнародний пункт пропуску Ягодин-Дорогуськ, Холм, П'яскі до Любліна, в народі називають - “Варшавка”. Населення Середня чисельність наявного населення становить 170 644 осіб (на 1 грудня 2015), національний склад: українці - 92,0%, росіяни - 6,5%, білоруси - 0,5%, поляки - 0,2%. Промисловість, освіта, медицина Район є економічно розвиненим, тут працює багато потужних промислових та сільськогосподарських підприємств. Освіта представлена одним вищим навчальним закладом - “Боярський коледж екології і природних ресурсів” (відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України). Є близько 100 загальноосвітніх закладів - школи, дитсадки, працює 44 лікувальні установи (поліклініки, амбулаторії, профілакторії). Визначні об'єкти району: Києво-Святошинський район, славиться своєю історією, заповідними та екскурсійними об’єктами, зокрема: садиба відомого українського художника Миколи Пимоненка в Малютянці, Михайлівська церква, Будинок Кістяківських, Городище скіфських часів, VI-V ст. до н. е. у Хотові, Городище Х-ХІІІ ст. у Білогородці, Дачні будиночки в Боярці, Покровська церква, Курган та Могильник у Гатному, Краєзнавчий музей, Поштова станція, церква Святого Сімеона Столпника, Михайлівська церква, Залишки садиби Олександра Терещенка та парк у Шпитьках, ДОТи Київського укріпрайону (Лісники, Кременище, Круглик, Юрівка, Тарасівка, Білогородка, Горенка), тощо. Боярка Це порівняно молоде місто. Проте Будаївка - його колиска - одне з найдавніших поселень в Україні. Пагорб, на якому стоїть старовинна дерев’яна місцева церква та старий цвинтар, у минулому був невеликим слов’янським городищем часів Київської Русі. Розміщення, розмір, форма городища, навіть те, що воно з усіх боків омивалось водою виритої навкруги канави, засвідчують штучне походження пагорба та дають підставу вважати його оборонною спорудою для захисту від нападу ворогів. Будаївське городище охороняється державою як історична пам’ятка. Щодо походження назви “Будаївка” існує кілька версій. Перша згадка про село Будаївка в історичних документах з’являється на поч. XVI ст. У цей час його територія перебувала під владою Литви, а потім її захопила шляхетська Польща, а на початку XVII  Будаївка належала магнатові Корецькому. У 1648 р. Будаївку визволено від польсько-шляхетської влади, а з 1649 р. включено до Білогородської сотні Київського полку. У зв’язку з будівництвом у 60-х роках минулого століття залізничної колії Київ-Фастів, що проходила поблизу Будаївки, тут виникла залізнична станція Боярка (22 км від Києва). Назву вона отримала від сусіднього села, яке з 1926 р. перейменовано на Тарасівку. Назву міста “Боярка” етимологи пов’язують зі словом буєрах. На складеному Ушаковим плані Києва 1695 р. в його околицях трапляються назви Боярак, Бояраки. Село Тарасівка розміщено в ярах, у розмитій водою долині, а сусідня з ним Юрівка розкинулась на горбках, дослівно по-старослов’янському “на юру”. Отже, логічно маємо: на юру - Юрівка, на буєраках - Боярка.  В цій місцевості стрімко почало розбудовуватися дачне поселення, на тодішній вулиці Хрещатик, серед могутніх дубів та сосен з’явилися вишукані казкові будиночки, які й досі вражають мереживом дерев’яних фронтонів і віконниць. В одному з них у 1885 році відпочивав Микола Лисенко, основоположник української класичної музики залишив нам величезну творчу спадщину, одна з частин до опери “Тарас Бульба” була написана ним у Боярці. Шолом Нохумович Рабинович (літературний псевдонім - Шолом-Алейхем) часто бував у Боярці. Цю місцевість він змалював під назвою “Бойберик” у відомому його творі “Тев’є-молочник”.  “Облетели цветы, догорели огни…”- цими словами марив весь Київ. А належать вони перу відомого поета Надсона, у 1886 року 23-річний юнак відпочивав у Боярці, як згадка про той час залишилась назва “долина Надсона” в лісі, де полюбляв гуляти поет. Читайте также: Киево-Святошинский район готовится к децентрализации КиевVласть

Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Баришівської районної ради Володимиром Гуменюком. KV: Розкажіть про бюджетні показники Баришівського району за 2016-2017 рік. Володимир Гуменюк: У 2016 році зведений бюджет Баришівського району склав 246,443 млн гривень, із яких 44,540 млн - це власні надходження. Це - 115,6% від плану. Цьогоріч у бюджеті заклали 256,126 млн гривень, а власні надходження плануємо збільшити до 49,3. Збільшення може відбутися завдяки інвестиційним перспективам у цьому році. KV: Про які перспективи йде мова? Володимир Гуменюк: Сподіваємося, що незабаром у нас відкриється нове виробництво -ТОВ “Метало-гальваніка Україна” відкриває у селі Коржі завод з виробництва опор для електромереж. Сума інвестицій - 10 млн євро. Новий завод забезпечить 250 нових робочих місць у районі. Для Баришівського району це важливо ще й тому, що у нас головний бюджетоутворювач - це ПДФО. Також цього року СТОВ ім.Леся Сердюка планує відкрити у селі Бзів біогазову установку для переробки органічних відходів з отриманням біогазу. - вартість проекту 12 млн. гривень. Модернізація підприємства з виробництва м'ясо-кісткового борошна ТОВ “РВ Транс”- вартість проекту 5,1 млн.грн. Велика проблема для наших сіл - це незареєстровані підприємства, які обробляють тут землю і сплачують винятково за оренду земельних паїв. Ми з ними системно ведемо діалог, але нас не завжди розуміють. Наприклад, СТОВ Старинська птахофабрика із села Мирне Бориспільського району. Керівництво вирішило розширювати потужності на Баришивщині, розпочало будівництво 4 майданчиків з вирощування птиці в нашому селі Веселинівка, але на прохання зареєструвати у нас філію -  відмовили. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   KV: Баришівський район має вигідне географічне положення - розташований на трасі “Київ-Харків”. Наскільки відчутним для бюджетів сіл у 2016 році став акциз? Володимир Гуменюк: Так, акциз у нас минулого року становив 9,391 млн гривень  при плані 7, 723 млн грн.,(121,6%). У деяких селах і в райцентрі (Перемозька, Бзівська сільради, Баришівська селищна рада) це стало суттєвим надходженням. Є,  щоправда, такі села, які отримали багато надходжень, але не змогли використати їх раціонально. Наприклад, в середньому сільська рада має  річний фонд оплати праці 348 тис. гривень на 4,5 одиниці з посадовим окладом в 83 тис. грн., а преміювання становить 165 тисяч. Саме так склалося у Подільській сільраді. Звичайно, можна використати хороший бюджет для преміювання апарату, а можна зробити, наприклад, вуличне освітлення, ямковий ремонт доріг для села. Так, зарплати держслужбовців залишають бажати кращого, але преміювати треба за якісь досягнення: спочатку зробіть щось хороше, а потім роздавайте премії. KV: Які інвестиційні проекти в районі планується розпочати у 2017 році? Які будуть завершені? Володимир Гуменюк: Цього року будемо розпочинати реконструкцію шкільних майстерень під розміщення дитячого навчального закладу НВК на базі Яблуневої ЗОШ І-ІІІ ступенів для Яблунівської сільської ради Вартість проекту- 4, 1 млн. грн.. До неї входить чотири села, в яких досі немає дитячого садочка. Батьки 173 дітей з нетерпінням чекають на дитсадок. Зараз це питання вирішили з Березанською міською радою. Здійснюється підвезення дітей для того, щоб хоч якось їх підготувати до школи. Така ж ситуація в Семенівській сільраді. Крім дитячого садочка, планується завершення будівництва каналізаційних очисних споруд потужністю 2 тис. куб.м/добу, вартість завершення - 12 млн гривень. Цей об’єкт будував Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України. Для нас він є стратегічно важливим. Крім того, що у нас в Баришівці працює ТОВ “ Торговий дім Райсінг” шкіркомбінат, для якого хороші очисні споруди просто необхідні, то і для майбутнього інвестора це також потрібно: щоб отримати вливання в економіку, треба спочатку запропонувати гідні умови для роботи. KV: Чи скористалися на Баришівщині депутатським фондом свого депутата-мажоритарника? Володимир Гуменюк: За сприяння народного депутата України - Павла Різаненка Баришівський район отримав з державного буджету субвенції соцекономрозвитку близько 9 млн. грн. Після жвавого обговорення в районі вирішили, що першочергових вкладень потребує медицина. Придбали коштовне обладнання на суму 881 тис. грн, зокрема, холтер, діагноститчний комбайн кардіоплюс, біохімічний аналізатор крові, кардіографи, електрохірургічний ніж, пересувну рентген-установку для стоматології, компресор стоматологічний, оксигінатори кисню, електролампи хірургічні, дистилятор та центрифуга лабораторні для ЦРЛ. З місцевого бюджету це все закупити не вдавалось протягом багатьох років. Для закладів освіти було придбано обладнання на суму 942 тис. грн., для закладів культури- 87 тис. грн. для Баришівського територіального центру соціального обслуговування - 50 тис. грн.На капітальне будівництво об'єктів інфраструктури району було витрачено - 5,3 млн. грн. KV: В Баришівському районі користуються системою Prozorro?   Володимир Гуменюк: Закупівлі проводяться. Система Prozorro необхідна тому, що вона дисциплінує. Фінансово-господарська діяльність має бути абсолютно відкритою. На основі ринкових відносин повинен перемагати найкращий. Один нюанс - компанія-переможець не завжди може надати нам якісні послуги. Є сільські голови, які навчилися економити в новій системі. Одне із сіл замовило будівництво дороги за 2,4 млн гривень і змогло зекономити 150 тис. гривень. Ці кошти спрямували на виготовлення генплану. Інше питання, коли саме зекономлені кошти повертаються в бюджет і коли будується дорога. У нас, як і в багатьох районах, це робилося взимку. Ми на районному рівні намагалися провести семінар з детальними роз’ясненнями, як працює система, але окремі слухачі ігнорували лектора і не ставили йому ніяких запитань. Вони спілкувалися між собою в мікрогрупах про те, яким чином можна обійти систему. Тому, коли йде мова про асфальтування доріг, то в “деякі” умільці  чомусь визначають виконавця робіт не проходячи через систему Prozorro. Чому? Якою б досконалою не була реформа, завжди є суб’єктивний фактор. KV: Вам відомо про факти лобіювання бізнес-інтересів на рівні Баришівської районної ради? Наприклад, у багатьох районах Київщини говорять про те, що депутатам для політичної стабільності “роздаються” підряди. Володимир Гуменюк: У Баришівській районній раді ніхто нічиїх інтересів не лобіює, тим паче - представників депутатського корпусу. З 34 депутатів у нас працює лише 6 народних обранців минулого скликання. 90% - це представники сільських місцевостей. Бізнесменів немає. Здебільшого - вчителі, лікарі, працівники бюджетної сфери в меншості аграрії. KV: Нардеп Павло Різаненко має вплив на прийняття рішень у Баришівській районній раді? Володимир Гуменюк: Ні. Він жодного разу не відстоював якісь інтереси і ніколи не лобіював проектів рішень. Важливо, що сам  Павло Різаненко особисто бере участь в пленарних засідання ради де може висловити особисте ставлення до питань порядку денного. Читайте: Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо” KV: На одному з минулих засідань сесії Баришівська районна рада висловила недовіру начальнику районного відділу поліції Роману Шутенку. Чим це зумовлено? Володимир Гуменюк: Пан Шутенко у наш район переїхав з Дніпра. Працював у нас рік. Зараз обов’язки головного поліцейського виконує заступник - Віктор Петренко. Роман Шутенко не зобов’язаний був реагувати на вимоги депутатського корпусу, але відразу написав рапорт. Рада прийняла рішення про висловлення недовіри через його бездіяльність та невиконання посадових функцій. Останнім часом криміногенна ситуація у нас дуже загострилася.Збільшився наркообіг. Були резонансні питання щодо землерийних робіт і пошкодження меліоративної системи, яка свого часу належала колишньому свинокомплексу ЗАТ “Коржівске”. Зараз ситуацію вдалося врегулювати. Особливо гостро стоїть питання ігрового бізнесу. KV: Колишній голова райвідділу “кришував” цей бізнес? Володимир Гуменюк: Можна й так сказати. Взагалі, громадськість зараз дуже збентежена. Буквально за березень у нас було декілька підпалів: підпалили автомобіль судді Баришівського міжрайонного суду, авто голови фракції БПП, голови районного ФСТ “Колос” АПК України Сергія Шинкарука (хоча ми не пов’язуємо це з політичними мотивами), а також, підпал  декількох магазинів. Не берусь давати оцінок, кому це вигідно, але цими питаннями повинні терміново зайнятися правоохоронці. KV: Ви знаєте, що зараз із минулим головою РДР Миколою Стельмахом, який був затриманий з хабарем? Володимир Гуменюк: Сам пан Стельмах на волі. Фігурує в судових справах. Його заступник Микола Титов - аналогічно. Цікаво, що після цього випадку в районній раді ми запропонували обмежити одноосібне прийняття рішень та підписання документів головою РДА. В райдержадміністрації навіть видихнули з полегшенням, адже хтось захотів також взяти на себе відповідальність. KV: Які громади будуть створені у Баришівському районі в рамках децентралізації? Володимир Гуменюк: Планується 2 громади - Баришівська і Березанська. З Березанською громадою була ціла епопея завдяки статусу Березані, як міста обласного значення. Зараз уже прийняли закон №5520, згідно з яким міста обалсного значення можуть об’єднуватися із селами. До Березанської громади ввійдуть 7 сільрад: Пилипчанська, Ярешківська, Лехнівська, Садівська, Недрянська, Семенівська і Яблунівська. Після того, як утвердили цю громаду, мене навіть почали називати “розвідником” і “шпигуном”, адже моє село Лехнівка приєднується саме до Березанської громади. Але час все розставив на свої місця. Працюємо далі... Читайте: В Киевской области появится Березанская объединенная территориальная община Володимир Гуменюк: До Баришівської громади відходить 19 сільрад. Ми в районній раді створили зараз робочу групу, яка активізує процес, щоб у травні вийти на другий етап формування громади. Зокрема, будемо спонукати до роботи селищного голову Баришівки Олександра Вареніченка. Поки що він просто збирає негативний досвід громад і доносить його до депутатського корпусу замість того, щоб робити реальну експертну оцінку. KV: Можна очікувати осінню виборів у Березанській об’єднаній громаді? Володимир Гуменюк: Так, Березань уже готова до виборів. Принаймні, міський голова Володимир Тимченко дуже активно готується до них. Я думаю, Баришівська громада не повинна відставати в цьому питанні, але успішність реформи залежить багато в чому від виконавців на місцях. Розумію, що є людський фактор, - ніхто із сільських голів не хоче прощатися з владою і стати звичайним старостою, але на все свій час. Рано чи пізно це має відбутися, і краще, щоб ніхто нікого не виносив із кабінету. KV: Які проблеми у Баришівському районі не вирішуються роками? Володимир Гуменюк: Одне з таких питань - це земля. Ще в 1995 році розпорядженням голови Київської облдержадміністрації було надано дозвіл на виділення 5 га для полігону твердих побутових відходів на території Коржівської сільради. Потім у 2014 році тодішнє Держземагентство виділило трьом людям (підозрюю, що це підставні персонажі) ділянки для особистого селянського господарства чітко в межах полігону. Сюди почали звозити сміття звідусіль - з Березані, Переяслав-Хмельницького. Міський голова Березані вирішив чомусь, що це “його” сміттєзвалище, адже саме село Коржі межує з містом. Договорів з КП на це сміття немає, лімітів також. Сміття незрозумілого походження постійно підпалюють, страшенний сморід розлітається по всьому району. На місце приїжджала поліція, але справа не може вирішитися шляхом складання адмінпротоколів. Єдиний шлях - це судовий процес задля скасування наказів Держземагентства 2014 року. Зараз туди просто звозять сміття, ніхто нікому вже й не платить. Зате ми постійно витрачаємо кошти району для упорядкування цих відходів, щоб вони як мінімум не виходили за межі звалища на паї. KV: У вас отримують землю учасники антитерористичної операції? Володимир Гуменюк: Так, у нас на обліку 181 учасник АТО. Землю отримують не лише місцеві. Є проблема з виділенням ділянок під забудову, адже генеральних планів сіл немає. Лише Селичівська сільська рада у 2016 році стала “першопрохідцем” у цьому питанні. Наздоганяють Яблунівська сільська рада , Волошнівська, Перемозька. Гостролуцька,Семенівська, Лукашівська. Решта населених пунктів не мають. KV: На Баришівщині планується увіковічнити пам’ять вашого земляка Миколи Миколайовича Семеняки? Володимир Гуменюк: На минулій сесії  Коржівської сільської ради вирішено назвати площу в Коржах на його честь. Також вирішили за спільний кошт звести гранітний пам’ятник у Коржах. Хочемо, щоб це робилося не на кошт якогось одного бізнесмена, а спільними силами - хто скільки може. Також коли стояло питання обрання кандидатури почесного громадянина Баришівського району, одноголосно було вирішено щодо Миколи Миколайовича. Читайте: Николай Семеняка: “Януковича выгоняли палками, Порошенко будут гнать автоматами” KV: Що Вас спонукало прийти до влади? Володимир Гуменюк: Мені було цікаво, чи можу я як молода людина без протеже і лобістів завдяки своїм знанням та авторитету реалізувати себе в політиці. Цікаво, наскільки я можу виправдати сподівання тих, хто мене обрав. А це - мої друзі, мої учні (я раніше працював вчителем історії). Я знаю, мої учні навіть чинили тиск на своїх батьків, щоб ті голосували за вчителя їх дітей, і це для мене дуже важливо. Після того, як я попрацював 5 років сільським головою Лехнівки і вирішив піти в районну раду, на урядову гарячу лінію надійшла “скарга” на мене з переліком моїх робіт. “Скаржник” просив не відпускати мене з села в район. Читайте: Досье: Гуменюк Владимир Антонович KV: Ви амбітна людина? Ким себе бачите через 20 років? Володимир Гуменюк: Так, амбітна. Я хочу розвиватися і хочу сприяти розвитку нової України. Пам’ятаю, коли я закінчував школу, однокласники казали “слава Богу”, хоча зараз вчителі мені презентують мою анкету зі шкільних років, і там написано “Хочу бути президентом своєї країни”. Можливо, це голослівно, але чому б через 20 років у кабінетах урядовців не з’явитися новій фотографії? Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було” Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки” Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи” КиевVласть

Днями відбулося знакове засідання постійної комісії КМР з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, членом якої я є. Було розглянуто пропозицію КМДА виділити дотацію у розмірі близько 200 млн. грн на користь Керуючих компаній за 2016 рік. Швидше за все ми будемо змушені погодитися із цієї ініціативою КМДА, тому що збитки сформовані і ми не можемо кинути цілий сектор міського господарства напризволяще, але чи повинні ми і далі погоджуються з дотаційним механізмом загалом? Пропоную розглянути цю проблему детально, бо вона стосується буквально кожного мешканця міста Києва - ми всі сплачуємо за комунальні послуги і очевидним є той факт, що якість обслуговування наших будинків і прибудинкових територій, в переважній більшості випадків, не витримує жодної критики. Чому так відбувається? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   З ініціативи Комісії, ряду Керуючих компаній різних районів м.Києва було запропоновано скласти звіти-презентації, в яких висвітлити діючі тарифи, їх складові, а також реальні фінансові витрати на утримання будинків, виходячи з сьогоднішніх цін на ті чи інші послуги і товари. Метою даних презентацій було ознайомлення членів Комісії з фінансово-економічною ситуацією, в якій наразі працюють Керуючі компанії. Якщо звести зміст звітів до ключових цифр, бачимо наступне : фактично сьогодні керуючі компанії змушені користуватися тарифами, розробленими на базі цін 2010 року і прийнятими в 2011. За минулі шість років, як ми всі чудово розуміємо, економічна ситуація в країні декілька разів істотно змінювалася в бік збільшення вартості таких важливих складових, як електроенергія, паливо, витратні матеріали і т. д. Наприклад, вартість електроенергії зросла з 0,42 грн за кВт до 1,68 грн., вартість вивезення 1 куб.метра сміття з 46 до 70 грн, дизельне паливо подорожчало рівно в три рази, мінімальна з/п зросла з 922 до 3200 грн. Т.ч. діючі сьогодні тарифи складають в цих районах 2,7 - 2,9 грн за квадратний метр. Це ті цифри, які були закладені в 2010 році, і вони аж ніяк не відповідають сьогоднішнім цінам. Крім того, слід враховувати той факт, що в них фактично не враховується цілий ряд послуг: ремонт ліфтів (високий відсоток яких знаходиться в передаварійному стані), дератизація, дезінсекція, обслуговування мереж, капітальний ремонт будинків. Кошти на надання цих послуг Керуючі компанії змушені шукати окремо. Керуючі компанії доповіли про низку заходів, запороваджених протягом останніх років для скорочення витрат - скорочення робочих місць в наслідок зменшення кількості обслуговуваних дільниць шляхом їх об'єднання. Однак, зекономлені кошти були швидко поглинені зростаючими цінами, а якість обслуговування, у зв'язку із скороченням числа робочих місць, знизилося. Крім того, через низьку оплату праці має місце висока плинність кадрів (близько 20-30 відсотків на рік), що також відображується на якості роботи керуючих компаній. Отже, з урахуванням існуючих сьогодні цін, рівня заробітної плати, необхідного переліку послуг, реальні тарифи в Деснянському, Святошинському та Шевченківському районах на іх думку повинні складати 5,5 - 5,6 грн за квадратний метр. Тобто, приблизно в два рази вище, ніж діючі зараз. Але і це той мінімум, якого не буде достатньо для отримання дійсно якісного сервісу (див. Діаграму), тому комісія запропонувала КМДА опрацювати розрахунок повного тарифу на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який би враховував усі витрати при належному рівні виконання послуг. Який вихід може бути з цієї ситуації? Безумовно, Керуючі компанії повинні докладати зусиль для того, щоб знаходити у себе в районах додаткові джерела фінансування. Також, ряд їх витрат виявляється необгрунтованим. Але ці кроки повністю не компенсують реальних потреб. Для того, щоб якість обслуговування наших будинків та прибудинкових територій була, принаймні, задовільною, необхідно приводити тарифи до ринкових. Для певної частини населення такі суми будуть цілком посильними, що ж стосується тих верств населення, доходи яких не дозволятють сплачувати ринкову вартість послуг, необхідно буде запроваджувати систему адресних субсидій. Таким чином, при раціональному підході і до ціноутворення на послуги, і до розподілу субсидій, ми зможемо підняти житлово-комунальне господарство на новий рівень і цілком правомірно вимагати від керуючих компаній якісного виконання своїх зобов’язань. Зберігати ж стару систему разових великих дотацій недоцільно. По-перше, ми не можемо он-лайн контролювати систему накопичення їх збитків. По-друге, ми дотуємо і в тому числі тих, хто може і повинен оплачувати повну вартість послуг. І по-третє, це м'яко кажучи не допомагає формувати інституції ефективних власників. Виходить, що житель ОСББ сплатив повну вартість послуг (а в ОСББ немає дотацій) ще вдруге через свої податки оплачує дотацію на послуги звичайному фонду. Константин Богатов, депутат Київради Джерело КиевVласть

Українці звикли звертатися до чиновника лише тоді, коли щось уже насправді допече. Зазвичай нарікання на роботу очільників державних органів управління та поради їм же, залишаються в стінах того приміщення, де відбувається розмова. Коли ж терпінню приходить край, у хід ідуть телефони “гарячих ліній”, листи та візити до відповідної установи, але офіційні письмові звернення мають бути в пріоритеті діалогу між суспільством та владою. Сьогодні я хотів би звернути увагу громади Києво-Святошинського району на те, як правильно оформити звернення, щоби гарантовано отримати на нього відповідь від держави. Одним із найважливіших заходів щодо забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні є право громадян на звернення до державних органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій різних форм власності, громадських об'єднань. Звернення громадян становлять сукупність активних вольових дій фізичних осіб. Їх особливість полягає в тому, що не всі звернення громадян можна віднести до заходів, які забезпечують законність і дисципліну в державному управлінні. Скарги й заяви про порушення чинного законодавства та недоліки в роботі тих чи інших осіб, державних і недержавних структур ініціюють компетентні органи на проведення контрольно-наглядових дій з метою усунення порушень і недоліків. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Серед видів звернень - письмове звернення, електронне, дзвінки на “гарячу” телефонну лінію, особистий прийом, нова форма комунікації електронні петиції, через різні спеціалізовані портали, сайти та особисті сторінки в соціальних мережах. У статті 3 Конституції України зазначається, що “людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Дійсно Конституція України - гарант захисту прав людини. Але  ми часто-густо не вміємо скористатися навіть тим правом, яке гарантує Конституція, тому й ходимо кругами, оббиваючи пороги чиновницьких кабінетів, очільників державних органів управління та владних структур, надіючись на їхз відкритість і допомогу. Кожен має право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто або через уповноважену ним особу. Також може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Для того, щоб звернення набуло форму документа і не було повернуто або просто проігноровано відповідним чиновником, потрібно витримати усі вимоги до його  складання. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Обов’язково письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Також варто зауважити, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), згідно зі статтею 8 Закону визнається анонімним і розгляду не підлягає. Його можуть взяти на замітку та використати дану інформацію для перевірки, але ви ніколи не дочекаєтеся відповіді. Слід зазначити, що органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, посадові особи мають розглядати звернення громадян без стягнення за це плати. Це надто важливо знати, бо дехто вважає, що за все в цьому житті доводиться платити. Підсумовуючи викладене, необхідно відмітити, що право громадян звертатися особисто, а також направляти індивідуальні чи колективні звертання в державні органи й органи місцевого самоврядування є одним з найважливіших засобів прояву суспільно-політичної активності громадян, зацікавленості їх у суспільних справах, а також захисту ними своїх прав. Я, як свідомий громадянин України і голова громадської організації “РУХ територіальних громад”, прагну доносити потрібну, а головне - правдиву (достовірну) інформацію до громади Києво-Святошинського району. Тому щопонеділка, починаючи з 20 березня,  на порталі “КиевВласть” ми будемо говорити про те, як побудувати продуктивний діалог з органами державної влади. Будемо досліджувати ситуацію, аналізуватимемо та вестимемо активний діалог з представниками влади (окремими посадовцями або ж державними структурами), а потім щотижня, обираючи ряд питань на ту чи іншу важливу тему,  адресуватимемо їх, як вже вище зазначено,  окремим посадовцям чи державним структурам в цілому. Кожен громадянин має активізуватися, тим самим не дати розслаблятися жодному чиновнику, незважаючи на те, чи він президент, чи звичайний клерк в управлінні праці, соціального захисту населення чи адміністрації Саме звернення громадян повинні стати для чиновника отим стимулом не відбувати робочі години, а дійсно працювати та вирішувати ті проблеми, які входять в його  компетенцію. Якщо щоранку посадовець розпочне свій день із розгляду звернення чи скарги, значить, наше суспільство йде на поправку. Значить, наше суспільство прозріває та набуває рис демократичного. Тільки спільними зусиллями ми зможемо заставити владу та її служників працювати не на власне самозадоволення, а на народ! Отож, шановні посадовці,  будьте готовими до конструктивного діалогу! Читайте: Чому забуксувала реформа децентралізації Олександр Тигов, голова громадського об’єднання “РУХ територіальних громад” КиевVласть

Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на запитання: “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Броварської районної ради Сергієм Гришком. KV: Розкажіть про бюджетні показники Броварського району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання? Сергій Гришко: Районний бюджет у цьому році складає 135,6  млн гривень. Перевиконання до фактичних показників 2015 року за минулий рік - 54%. Броварський район - не аграрний, також не “спальний” придаток Києва. Тут працюють підприємства різних форм власності, наприклад, “Кока-Кола”, “Сервіс Солюшн”,  “Комбінат ”Тепличний”,“Айс Термінал”, “Феракс”, “Рабен”, “Асканія-Флора” та  ін. Промислові підприємства є головними бюджетоутворювачами, хоча ситуація в селах нерівномірна: є і села-”годувальники” (Велика Димерка, Требухів, Калинівка, Красилівка) і несамодостатні села (дотацій потребують 12 населених пунктів). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   KV: На якому етапі перебуває реформа децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити? Сергій Гришко: Згідно з Перспективним планом, затвердженим Кабміном, у Броварському районі створюються Великодимерська та Придеснянська громади. Я - прихильник децентралізації. Покладаю  великі надії на майбутню Великодимерську громаду, яка має бути сформована вже в цьому році. Хотілося б, щоб вона стала показовою на Київщині, хоча в її створенні також є певні проблеми, закладені у відносинах містечкових еліт. Взагалі, основні перепони, які я можу виокремити у процесі реформування - це недостатня поінформованість населення, небажання управлінців вникати у стан речей, сідати за парту і вивчати щось нове. А ще - спротив сільських голів, які після реформи можуть втратити владу. Напевне, ця третя проблема і є основною. KV: На території Броварського району була створена перша на Київщині об’єднана територіальна громада - Калитянська. Цей проект уже називають провальним. Який зараз стан справ у цій ОТГ? Сергій Гришко: Як на мене, ситуація там невесела. Громада не працює на повну силу, досі не зроблено елементарних речей - не проведено інвентаризацію землі, не створено інвестиційний паспорт. Замість того, щоб шукати нових інвесторів, керівництво громади “молиться” на СВАТ “Агрокомбінат “Калита” - підприємство, яке в  2015 році пережило африканську чуму свиней. Надходжень до бюджету від нього немає, коли агрокомбінат запрацює - невідомо. Навіть якщо і запрацює, то навряд чи з користю для громади. На комбінаті повністю ігнорують виклики сучасності. Навіть коли керівництву пропонували привести в норму поголів’я, реакції не було. Соціальні зобов’язання щодо ремонту і реставрації очисних споруд воно на себе не взяло, проблема стоків теж не була вирішена. П’ять років чекає керівництво району конкретного  реагування на ці проблеми. Їх вирішення просто “зависло” в повітрі... Зараз головний наповнювач бюджету ОТГ -  військова частина в Семиполках (збільшення ПДФО за рахунок контрактників), проте раціонального розподілу коштів немає. Поїдьте в ті самі Семиполки, в Мокрець, Заворичі… Добрих слів від людей про роботу ОТГ ви не почуєте, на жаль. Розвитку немає. Моя суб’єктивна думка - причина у голові громади (йдеться про Олексія Христинченка - прим. KV). Прогресу в його роботі й оточенні не відчувається. Голова зациклений на власних політичних амбіціях і постійно виправдовується тим, що  головує дуже короткий термін, і нічого ще не встиг зробити. Ми навіть коли збираємося разом з сільськими головами і головою ОТГ, жартуємо, що ми ВЖЕ по півтора року голови, а Олексій Васильович ЩЕ тільки півтора року. KV: Раніше у Семиполках активно виступали за вихід із громади, але такого механізму держава не запропонувала. Люди досі протестують? Сергій Гришко: Так, чимало жителів  села незадоволені об’єднанням, але я б не хотів робити якісь негативні прогнози. Рано чи пізно Калитянська громада запрацює, хоча вона на нинішньому етапі децентралізації не може вважатися зразковою. А на Київщині для подальшого реформування потрібна саме громада, що намагатиметься на повну силу використати і свій потенціал, і можливості, що надаються державою. Читайте: Провалы децентрализации. В Киевской области со скандалом распадается первая объединенная община KV: Чи переманюєте ви інвесторів з сусідніх територій? Сергій Гришко: Так, наприклад, компанія “Техенерготрейд” раніше працювала в Броварах, але там наразі земельний ресурс майже вичерпано, тому в районі у фірми більше перспектив для розвитку. Компанія “Земельний союз” хоче в наступному році працювати у Броварському районі й розмістити в селі Велика Димерка 40 гектарів сонячних батарей. Думаю, це непоганий прорив для енергетичної галузі в районі. KV: Які стосунки у району з компанією “Кока-Кола”? Сергій Гришко: Після того, як підприємство зайшло у Велику Димерку у 1996 році, тут було створено велику промислову зону. Лише в частині ПДФО підприємство дає 16,3% надходжень до районного  бюджету - це більше 33,6 млн гривень. Екологічні та санітарні умови на виробництві надпотужні. Це, образно кажучи, “головний еколог” району. Завдяки “Кока-Колі” жодне зі шкідливих підприємств осісти там не може. Так було з фабрикою плазми крові. “Кока Кола” це питання закрила, залучивши швейцарських експертів, які довели, що це виробництво не відповідає екологічним вимогам. Це саме той фільтр, який не допускає “шкідників” на територію і своїм прикладом показує, як потрібно працювати. KV: Іноді в публічному полі звучать скарги на це підприємство, що завдяки йому жителі навколишніх сіл можуть залишитися без води. Що ви можете сказати з цього приводу? Сергій Гришко: Звичайно, це не відповідає дійсності. Горизонт для  забору води взагалі не контактує з поверхневими водами та відділений від них прошарком у 60-90 метрів вапняку. Все обладнання виготовлено із нержавіючої сталі. За різницею забору і викиду води “Кока-Кола” має найнижчий показник в Україні. Підприємство видобуває в понад сотню разів менше, ніж місто Київ, у кілька десятків разів менше, ніж місто Бровари. Навіть менше, ніж “Агрокомбінат “Калита” свого часу. Тут відбирають воду з глибини понад 300 метрів, а на свердловинах зроблені “загини” між водоносними горизонтами. Я дуже зацікавлений, щоб таке підприємство у нас існувало і розвивалося. Крім того, що компанія є великим платником податків, на підприємство також працюють компанії з обслуговування (транспорт, прибирання території, надання санітарних послуг), а це - багато робочих місць та надходження в бюджет району. KV: А є такі підприємства, до яких у вас як голови району, є претензії? І чому? Сергій Гришко: Не хочу наперед озвучувати, але вони є. Ми спільно з РДА та зі структурами Держпродспоживслужби  хочемо зараз вивчити діяльність підприємств, які є платниками податків до районного бюджету. Коли будуть результати роботи комісії, з задоволенням розкажу про ті підприємства, які виготовляють неякісну продукцію і “не дружать” з законом. KV: У якому стані зараз перебуває інвестиційна галузь у Броварському районі? Сергій Гришко: За інвестпроектами можна буде робити висновки тоді, коли будуть створені об’єднані територіальні громади. Вони повинні самі обирати пріоритети для подальшого розвитку, розробляти інвестиційні паспорти, запрошувати інвесторів, залучати  кошти з Державного фонду регіонального розвитку. І ця сфера не повинна залежати від “походеньок” сільських голів до районних рад та адміністрацій. Але, знову ж таки, не всі села хочуть шукати інвесторів, бо для цього потрібно вивчати новий матеріал. А ще -  багато працювати. А взагалі, дотаційні села не можна утримувати за рахунок успішних громад. Це несправедливо. Гроші, які села дають в районний бюджет, повинні “опускатися” назад -  на освітлення, ремонти доріг, шкіл, ФАПів, бюджетних установ. Ми цю практику почали активно розвивати рік тому. Вона в нашому районі себе непогано зарекомендувала. Села, які потребують дотацій, повинні їх отримати, але левову частку треба повертати “годувальникам”. KV: У районі вже розробили механізм для вирішення проблеми з цінами на проїзд? Сергій Гришко: Офіційно в Броварському районі проживає близько 65 тисяч населення, неофіційно – близько 100  тисяч. 18 тисяч із них - це пільговики (чорнобильці, ветерани, діти війни і т.д.). Ми зараз хочемо повністю вивчити і вирішити питання внутрішньорайонних перевезень для пільговиків, причому, виключно адресно. До того ж, не по шість поїздок на місяць, а повний обсяг.  Поїздки до Києва ми просто не маємо можливості оплатити для всіх пільговиків за рахунок району. Знову ж таки, ми не можемо на місцевому рівні виділити якусь конкретну пільгову категорію, - це несправедливо стосовно  інших. Готові покривати частину витрат (наприклад, 50% державної субвенції, 25% обласної, 15%  району, 10% - місцеві бюджети), але не готові “проїдати” свій бюджет на весь обсяг пільгових перевезень. Їх декларувала держава, а свої декларації вона не виконує, на жаль... Зараз перевізники пішли назустріч і возять в Київ за свій рахунок воїнів АТО. Здебільшого, учасники бойових дій - це молоді працездатні люди, котрі їздять в столицю на роботу. Для них ця пільга є життєво необхідною.  А взагалі, я помітив, що люди швидко все забувають. Швидко забудуть і подвиг хлопців у війні на Сході, забудуть про їхні пільги і права. Так само, як забули про чорнобильців і афганців. Жорстоко, але це так. Залишать їм право хіба що “на червоне світло переходити дорогу”... Я ж маю надію, що колись ці пільги взагалі не знадобляться. KV: Ваш погляд на систему Prozorro. Сергій Гришко: Ненавиджу Prozorro. Можливо, це хороша ідея, але вона не працює в наших реаліях. Наприклад, у нас був оголошений конкурс на проведення інвентаризації землі. Його виграла якась компанія з Дніпра зі статутним капіталом півтори тисячі гривень, створена за два тижні до конкурсу.  Компанія виставила ціну, за яку навряд чи можна щось зробити. Зате базовий інститут, який має повне забезпечення для роботи, виставив ринкову ціну і програв. Усі кажуть, що Prozorro нівелює протекціонізм. А може, це його мінус? Не розумію, чому село для певних робіт не може залучити місцевого підприємця, який буде відповідати за свою роботу перед людьми і нікуди від них не дінеться. Гроші залишаться в селі, робити все будуть люди з села і за отримані зарплати підуть в сільський магазин. ПДФО іде в район і громаду. А  Prozorro - це дуже корисна річ, але, на жаль, не у нас. KV: Чи є в районі зараз гострі земельні питання? Сергій Гришко: В Броварському районі занепадає ринок землі. Найбільш актуальне питання  - це виділення Держгеокадастром землі АТОшникам, яких у районі ніхто в очі не бачив. Наприклад, в селі Опанасів таким чином ледь не роздерибанили 64 га землі. В  Мокреці за 27 га землі навіть селяни піднялись... У районі це питання контролює комісія, яку очолює Валерій Білик. Він два місяці захищав аеропорт, і йому важко навішати на вуха локшини. Після 5 хвилин спілкування може визначити, чи була людина на передовій, чи ні. Зараз у нас на обліку близько 780 учасників бойових дій. Крім своїх, ми також намагаємося допомогти хлопцям з Броварів та Києва. KV: У Броварах та Броварському районі у земельних скандалах часто фігурують прізвища  нардепа  Павла Різаненка та олігарха  Віктора Поліщука. Ви когось із них підтримуєте? Сергій Гришко: Я намагаюся взагалі в це все не вникати. Я знаю, що Поліщук - це бізнесмен, а Різаненко - це політик. Один хоче розвивати свій бізнес,  другий - відстоювати власні  політичні погляди. KV: Чи є стабільність у Броварській районній раді? Чи є конфлікти з райдержадміністрацією, як це часто буває в інших районах Київщини? Сергій Гришко: Стабільність є, і більшість у раді сформована. Я не вірю, що люди не можуть просто сісти і про все домовитися, навіть якщо питання стоять політичні. За це я особисто дякую всім нашим депутатам. З райдержадміністрацією рада не конфліктує, бо немає за що взагалі сперечатися. Зараз у нас призначено нового голову - Миколу Клименка. Не думаю, що це кадрове рішення якось вплине на стосунки ради та адміністрації. Рада готова до спільної праці задля прогресу в районі, але не для участі в політичних і кадрових іграх. Не планую нікуди виїжджати з Броварщини і хочу працювати так, щоб на мене пальцем не вказували і не говорили, що, мовляв, “он пішов запеклий крадій”.  До речі, рада зараз перебрала багато функцій РДА, в тому числі, й з питань соцзахисту. Для будь-кого для жителів району в нас завжди двері відчинені. KV: У місцевих радах часто говорять, що адміністрації зараз взагалі не потрібні. Мовляв, це рудимент “совка”, який можна замінити виконкомом при раді. Яка ваша думка з цього приводу? Сергій Гришко: Адміністрації справді непотрібні. Більше того, тут і ми в своїх кабінетах в раді нікому не треба. Я впевнений в тому: чим менше управлінців, тим простіше людям жити. Людям потрібна робота і самодостатність, а не влада. Чим менше різних керівників і начальників, тим заможніші прості люди. Повноваження районних структур, у тому числі й владних, повинні бути передані на місця, аби влада в особі ОТГ мала змогу вирішувати їх самостійно. KV: У районній раді є нарікання на нестачу повноважень? Сергій Гришко: Звичайно. Повноважень у нас справді в окремих сферах недостатньо, але можливості для вирішення проблем соціально-економічного характеру завжди можна знайти. KV: Ви думаєте, це правильно, якщо колегіальний орган вирішує ті чи інші питання, що знаходяться поза компетенцією депутатського корпусу? Сергій Гришко: Інколи в нас, депутатів, просто немає іншого входу. Люди іноді приходять з особистими проблемами, що стосуються здоров’я, сім’ї. Як діяти у випадку, якщо в людини, наприклад, немає грошей на операцію на серці? А операція потрібна вже сьогодні…  Відправляти   в соцслужбу, щоб їй там  через три тижні  якісь копійки дали? І то ще не факт… Простіше обговорити це з колегами з ради і зібрати кошти, хто скільки може, з власної кишені, і бути впевненими, що людина отримала допомогу, за якою прийшла до ради. KV: У вас був раніше свій бізнес. Сьогодні ви отримуєте зарплату чиновника. За рахунок чого живе ваша сім’я? Сергій Гришко: Моя заробітна плата на посаді голови - близько шести тисяч гривень. Від премії відмовився ще в 2014 році. Я не багата людина, але самодостатня. У мене є “п’ятий кут” - моя сім’я. Колишній бізнес - компанія “Регіон-2001” - перейшла в руки іншої людини ще тоді, коли мене було обрано головою райради в 2014 році. Там же працює мій син. Будинок, у якому  живу, закладав для цього бізнесу в різних банках тричі. Перестав спати в закладеному домі приблизно в 2011 році. Ціну кожній копійці знаю не з чиїхось слів. KV: У Вас у декларації багато земельних ділянок, причому, ще з минулих скликань Броварської районної ради. Ви їх отримали, працюючи депутатом? Сергій Гришко: У мене в Літках близько 2 га землі, отриманих ще при Ющенкові (це, до речі, звичайні 2 га, на які в своєму районі претендує кожна людина). Тоді якраз почався будівельний бум. Ми хотіли завести на ті землі інвестора. Там можна було б зробити непоганий обслуговуючий кооператив чи підприємство, але зрештою “шукачі легких грошей” просто продали цю землю. Я не поспішав, там -  прекрасне місце. Щоправда, не їздив туди уже років зо п’ять. KV: Які ваші політичні амбіції? З якою метою прийшли до влади? Сергій Гришко: Їх немає. Взагалі, не планую балотуватися ні в обласну, ні у Верховну Раду. Мені подобається працювати в своєму районі. Пхатися вгору, вкладати у передвиборну кампанію шалений ресурс і потім намагатися його якось “відмити” за допомогою мандату -  не мій стиль. Хочу працювати в районі і мати тут однодумців, а не якихось пройдисвітів. До свого кабінету ставлюся, як до готельного номера. KV: У вашому кабінеті часто з’являються високопоставлені прохачі? Сергій Гришко: Так, прохачі приходять. Хто саме, говорити не буду. Скажу тільки, що в мене після них три дні печія стоїть… Говорити з ними особливого бажання немає, але вони мені цікаві лише для того, щоб завести в район хорошого інвестора, котрий буде тут працювати і вкладатиме в економіку кошти, розвиватиме промисловість і дасть людям робочі місця. KV: Що це у вас за картина на стіні висить поруч із символікою району? Сергій Гришко: Це - частина диптиху "Здирання шкіри з продажного судді” нідерландського художника Герарда Давида. Купив спеціально для нагадування кожному відвідувачеві, в тому числі й колишньому своєму заступникові, про неминучість відповідальності за все, що робимо в житті. Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація КиевVласть

Найближчим часом Київрада може затвердити план реформування медичної галузі. Про “електронну медицину”, інтернет у лікарнях, єдині тарифи на стоматологічні послуги, будівництво лікарні на Троєщині та лікарні швидкої допомоги на Правому березі, нові зарплати медпрацівників та іноземні інвестиції в інтерв`ю виданню КиевVласть розповів заступник голови Київської міськдержадміністрації Микола Поворозник. Частина 1. Про реформу медицини та охорону здоров’я KV: У кінці травня 2016 року КМДА була представлена до обговорення Концепція розвитку охорони здоров'я Києва. На якому етапі робота над цим документом сьогодні, та у чому суть запропонованих реформ? Микола Поворозник: Цю Концепцію ми вже обговорили зі всіма зацікавленими особами ринку медичних послуг та суміжних до медицини ринків. Сподіваюся, у лютому-березні 2017 року вона буде затверджена Київрадою. Читайте: В Киеве представили Концепцию развития системы здравоохранения (документ) Цей документ перекликається з Концепцією Міністерства охорони здоров’я, яка була схвалена урядом наприкінці минулого року. В документі означені стратегічні, середньострокові та тактичні цілі. Тактичні цілі стосуються технічного обладнання медичних установ і забезпечення їх кваліфікованим персоналом. Йдеться про ремонти у діючих медичних установах, закупівлю обладнання, підвищення кваліфікації лікарів, тощо. Середньострокові цілі передбачають будівництво або перепрофілювання лікарень. Основне в стратегічних планах – зміна схеми фінансування медичної галузі. KV: Як має змінитися фінансування медичних установ? Микола Поворозник: Йдеться про створення консультативно-діагностичних центрів (КНП) та надання закладам охорони здоров’я права самостійно розпоряджатися грошима. Адже сьогодні фінансування йде за економічними кодами класифікації, що значною мірою обмежує керівників у можливостях розвитку закладу. Наприклад, якщо гроші виділені на опалення, але не використані, то вони мають бути повернуті лікарнею до бюджету, а не розподілені на інші потреби медзакладу. Щоб це змінити потрібно змінити схему фінансування медичних установ – замість покриття їх витрат з бюджету повинно платити їм за кожну надану пацієнту медичну послугу. KV: Це означає, що треба спершу дочекатися появи обов'язкового медичного страхування? Микола Поворозник: На сьогодні державою заплановано втілення механізму “гроші йдуть за пацієнтом”, яким передбачено фінансування за безпосередньо надану медичну послугу. З метою реалізації цього завдання МОЗ опрацьовано пропозиції до змін законодавства. KV: Що ще, крім зміни схеми фінансування, передбачено Концепцією? Микола Поворозник: Пропонується впровадити електронну медицину, пілот якої зараз реалізується у Подільському районі. Це в першу чергу спростить мешканцям Подолу процедуру потрапляння до лікаря, прибере черги під кабінетами, надасть можливість лікарю планувати свою роботу, збільшить відповідальність первинної ланки та спрямує її діяльність у профілактичному напрямку. KV: Що дав пілот, який запущено у Подільському районі? Скільки грошей на нього було витрачено? Микола Поворозник: Проект було запущено у грудні 2016 року. Фактично за два місяці відпрацьовані опції “вибір лікаря” та “електронна черга”. Сьогодні більше половини пацієнтів медзакладів району цими можливостями користуються. З березня 2017-го почнемо цю практику розповсюджувати по всьому місту. З міського бюджету на впровадження проекту не витрачено ні копійки, він впроваджується за рахунок коштів компанії, яка впроваджує електронну медицину та за підтримки міської влади. Читайте: В столице создадут онлайн системы записи на прием к врачу Опції “електронна картка” та “електронний рецепт” зараз розроблені. Але для їх впровадження потрібне відповідне рішення на рівні Кабінету міністрів. Очікуємо найближчим часом появи відповідних документів. Тоді і зможемо на практиці протестувати наші напрацювання. KV: Скільки часу і грошей знадобиться для впроваждення обох модулів по всьому Києву? Микола Поворозник: За прогнозами фахівців компанії Helsi, які власне і впроваджують цей проект у місті, до кінця року такими послугами буде охоплено всі райони столиці. Для пацієнтів, які не бажають здійснювати електронну реєстрацію, або не мають на це технічної можливості на перехідний період буде працювати диспетчерська. Зателефонувавши в диспетчерську пацієнт зможе записатися на прийом до лікаря та скористатися своєю паперовою медичною карткою для записів лікаря. KV: Ви казали, що у Концепції наявні плани щодо будівництва та перепрофілювання лікарень. Що мається на увазі? Микола Поворозник: Зараз у рамках Концепції розробляємо проект дзеркального відображення медичних закладів лівого і правого берега. Це потрібно для того, щоб була забезпечена максимальна доступність, швидкість і якість послуг, які мають отримати мешканці Києва. Наприклад, на лівому березі є лікарня швидкої допомоги, а на правому березу такої лікарні зараз немає. Щоб це змінити у 2017 році плануємо розпочати будівництво нового корпусу на базі Київської міської клінічної лікарні № 6. Коли будівництво завершиться, вона зможе стати повноцінною лікарнею швидкої допомоги на правому березі. Цю роботу плануємо завершити до кінця 2019 року. Також за цей час хочемо побудувати багатопрофільну лікарню на Троєщині, де проживає 500 тис. мешканців, але немає медичної допомоги вторинного рівня. KV: Скільки коштів передбачено у міському бюджеті на будівництво об’єктів медичної сфери у поточному році? Микола Поворозник: На капітальне будівництво таких об’єктів заплановано виділити з міського бюджету близько 2 млрд гривень. KV:  Скільки загалом грошей з державної і міськбюджету окремо планують витратити на медичну галузь цього року? Микола Поворозник: На поточний рік виділено 7,6 млрд гривень. Чималі кошти йдуть на утримання медустанов. Для порівняння, на 2016 рік на утримання закладів охорони здоров’я столиці, що входять до сфери управління Департаменту охорони здоров’я КМДА, було затверджено 4 845,7 млн грн, з яких 2 492,1 млн грн - на оплату праці; 80,5 млн грн - на закупівлю продуктів харчування; 890,4 млн грн - на закупівлю медикаментів та перев’язувальних матеріалів; 354,6 млн грн - на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; 735,3 млн грн - на придбання обладнання та капітальний ремонт закладів. Залишок суми розподілено серед районних управлінь охорони здоров’я. На 2017 рік на утримання зазначених закладів охорони здоров’я у міському бюджеті було затверджено 5 208,9 млн грн, з яких 3 437,3 млн грн - на оплату праці працівників; 95,7 млн грн - на закупівлю продуктів харчування; 666,5 млн грн - на закупівлю медикаментів та перев’язувальних матеріалів; 403,9 млн грн - на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Крім того на придбання обладнання та капремонти у міському бюджеті передбачено коштів близько 700 млн. грн.. Субвенція державного бюджету складає біля 4 млрд гривень. Ці кошти будуть направлені на заробітну плату медперсоналу та утримання лікарень. Читайте: Кабмин выделил Киеву дополнительные субвенции на сумму 211,9 млн гривен У минулому році місто зіштовхнулося з проблемою недобросовісної конкуренції під час проведення закупівлі медичних препаратів. Постачальники свідомо зривали тендери, занижуючи ціни до 1 грн. Сподіваюся, такої проблеми у цьому році не буде. Якщо і будуть якісь перепони чи зриви тендерів, то у міста все одно не буде форс-мажору з ліками. Зараз у медичних закладах наявний достатній запас ліків, і ми вже розпочали проведення запланованих на 2017 рік закупівель. Читайте: Департамент здравоохранения КГГА провалил закупку препаратов для гемодиализа - депутат Киевсовета KV: Але у міському бюджеті зменшена сума за закупівлю медпрепаратів з 890,4 млн грн у 2016 році до 666,5 млн грн у 2017 році... Микола Поворозник: В минулому році ми досить суттєво збільшили фінансування на забезпечення лікарень медикаментами та перев’язувальними матеріалами. У цьому році сума буде ще більша. З 2010 року маємо наступну картину: у 2010 році було витрачено 213,9 млн гривень на придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, у 2011 році - 155,8 млн гривень, у 2012 році - 281,3 млн гривень, у 2013 році – 307,5 млн гривень, у 2014 році - 249,6 млн гривень, у 2015 році - 592,2 млн гривень, у 2016 році - 897,4 млн гривень. На 2017 рік було затверджено 666,5 млн гривень і додатково виділено ще коштів у сумі 396,5 млн гривень. Разом ця сума становить 1 063 млн гривень. KV: Які медичні препарати закуповуються у першу чергу, а на які грошей зазвичай не вистачає? Микола Поворозник: Нажаль, сьогодні ми не можемо на 100% забезпечити медичні заклади всіма необхідними їм препаратами. Приймає рішення щодо встановлення пріоритетів у закупівлі медичних препаратів в умовах обмеженого бюджету головний лікар певної медичної установи. KV: Що було зроблено для поліпшення якості медпослуг у столиці у 2016 році? Микола Поворозник: Якщо говорити про 2016 рік, то це був рік величезних ремонтних робіт. Було відкрито після ремонту хірургічне відділення у Центрі ендокринології, травматологічне відділення у Першій дитячій клінічній лікарні, відділення постінтенсивного догляду за новонародженими у пологовому будинку на Подолі (Київському міському пологовому будинку № 2). Зараз закінчуються ремонтні роботи ще у чотирьох відділеннях. Йде мова про травматологічні відділення Лікарні №12 та Лікарні швидкої медичної допомоги, приймальне відділення дитячих лікарень №1 та 2. Ми не встигли їх зробити у 2016 році, тому що кошти були виділені тільки у жовтні. Плануємо завершити ремонти цих відділень у березні 2017-го. Також у минулому році створено організаційно-методичний Центр орфанних захворювань на базі ДКЛ №1 та нове хоспісне відділення на базі Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни. У Дніпровському та Подільському районах відкрито мамографічні кабінети з найсучаснішою апаратурою. Спільно з Інститутом серця реалізовано соціальну програму “Стоп інфаркт”, яка передбачає безкоштовне стентування киян з гострим інфарктом міокарду (вже проведено 883 оперативних втручання). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У 2017 році, крім раніше означених планів щодо будівництва, плануємо проведення термомодернізації дитячих клінічних лікарень №1 та №2. Також плануємо будівництво інфекційного корпусу та проведення ремонту Лікарні № 4, ремонт у Першому пологовому будинку та капітальний ремонт акушерського відділення №2 Київського міського пологового будинку № 3. Що стосується підвищення кваліфікації лікарів, то у минулому році започатковано співпрацю з медичною спільнотою Ізраїлю, представниками якої проведено цикл лекцій для представників первинної ланки медицини щодо раннього виявлення онкологічних захворювань. Ця робота буде проводитися і у поточному році. Також у декілька лікарень нами були закуплені ангіографи (обладнання, яке діє за принципом рентгена і застосовується у кардіології для виявлення і лікування захворювань серцево-судинної системи) і зараз наявна потреба у навчанні лікарів щодо роботи з такою апаратурою. Для цього вже є домовленості з фахівцями профільних інститутів. Це звичайна планова робота. Вона йде постійно. Лікарі із задоволенням обмінюються досвідом. Семінари та практикуми проводяться практично щотижнево. Читайте: Производство медицинского оборудования в Украине находится на грани исчезновения KV: Яке ще обладнання для лікарень закуповувалося минулому році і що планується придбати у поточному? Микола Поворозник: В минулому році вперше за декілька років розпочали закупівлю важкого медичного обладнання: придбали 4 МРТ, 2 КТ та 2 ангіографа. Це обладнання тільки оплачено і має бути поставлене виробником до кінця березня 2017-го. Для травмпунктів та приймальних відділень лікарень закуплено 20 рентген-апаратів. Вони вже доставлені за місцем призначення. Були закуплені апарати штучної вентиляції легенів на понад 29 млн гривень, 15 швидких за 30 млн гривень та 100 спецавтомобілів невідкладної медичної допомоги Ford Fiesta (Євро 5+) для первинної ланки медичної допомоги на 29,796 млн гривень. Також був відремонтований ангіограф у Олександрійській лікарні. Загалом на обладнання у 2016 році витрачено близько 600 млн. гривень з міського бюджету. Зараз збираємо заявки щодо потреби у медичному обладнанні. Думаю, у цьому році закриємо потреби лікарень, в яких буде проводитися ремонт. Профінансуємо потреби  Діагностичного центру (вул. Кондратюка, 6). Відремонтуємо непрацюючий біля 5 років лінійний прискорювач, а також буде придбано новий такий прискорювач для Онкоцентру. KV: У поточному році була підвищена зарплата працівників бюджетних медустанов столиці? Микола Поворозник: Ми ще у минулому році підняли заробітну плату медпрацівникам. У 2016 році середня заробітна плата лікаря становила 5 855 гривень, медсестри, фельдшера та фармацевта – 4 151 гривню, молодшого медичного персоналу – 2 758 гривень. У цьому році у зв’язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати ми збільшили видатки на оплату праці майже на 40%. За попередніми розрахунками, у 2017 році середня заробітна плата лікаря буде складати 8 003 гривні, медсестри, фельдшера та фармацевта - 5 649 гривень, молодшого медичного персоналу - 3 798 гривень. З 1 січня 2017 року посадові оклади (тарифні ставки) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки. З 1 січня 2017 року - це 1 600 гривень. Досягнення рівня показника 3 200 гривень буде забезпечено в межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат, надбавок та премій для працівників. KV: Зараз на розгляді Київради знаходиться проект рішення щодо створення нового КП "Стоматологія". Навіщо Києву це додаткове КП? Микола Поворозник: У столиці стоматологічну допомогу надають 5 КП, 9 стоматологічних поліклініки та 64 стоматологічних відділення в Консультативно-діагностичних центрах. Ця допомога різнопланова з різними цінами в різних районах. Читайте: Улыбка до ушей: на сколько подорожали киевские коммунальные стоматологические клиники Планується створити єдине комунальне некомерційне підприємство “Київська стоматологія” з відокремленими структурними підрозділами в різних районах Києва. Це забезпечить єдиний підхід у наданні стоматологічної допомоги в першу чергу пільговим верствам населення. Будуть запроваджені єдині комунальні тарифи на стоматологічні послуги для всіх киян, що будуть звертатись у будь-який відокремлений підрозділ. Також з'явиться новий організаційно правовий статус лікувальної установи - комунальне некомерційне підприємство. Це дозволить весь прибуток цього підприємства спрямовувати на його розвиток та впроваджувати нові сучасні стоматологічні технології. Дуже важливим при створені єдиного комунального некомерційного підприємства є завантаження роботою існуючого медичного обладнання, яке сьогодні використовується не на повну потужність. Крім того за рахунок створення єдиного комунального підприємства буде зменшено витрати на управлінський та обслуговуючий персонал. KV: Чи реалізуються у Києві проекти по залученню у медицину додаткового фінансування? Микола Поворозник: Зараз ми тільки на стадії переговорів з потенційними іноземними інвесторами. Йде мова про співпрацю з IFC (Міжнародна фінансова корпорація), GE (General Electric), OPIC та Sanitas (Іспанія). Проте, щоб говорити про їх учать у конкретних проектах потрібно, щоб Київрада затвердила Концепцію розвитку охорони здоров’я Києва. Сподіваюся, це буде зроблено найближчим часом. У найближчих планах залучити кошти інвесторів на будівництво лікарні на Троєщині. Є попередні домовленості з OPIC щодо інвестування від 20 до 100 млн доларів у цей проект. З IFC є домовленість щодо фінансування розробки техніко-економічного обґрунтування проекту створення лікарні у Києві. Йде мова про 1,5 млн євро на ТЕО. Витрати на реалізацію проекту будуть близько 300 млн євро. IFC також згодна надати допомогу у пошуку інвестора для реалізації проекту. KV: А відчизняні інвестори не готові вкладати у столичну медицину? Микола Поворозник: Вони інвестують, але проекти не такі глобальні. Наразі реалізується проект “Будівництво Wi-Fi мережі в комунальних закладах охорони здоров’я територіальної громади міста Києва для надання послуги доступу до мережі Інтернет”. Переможцем інвестиційного конкурсу (розпорядженням КМДА від 03.12.2015 № 1173) визнано ТОВ “КОНТИНЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК”, яке за власні кошти здійснює побудову Wi-Fi мережі у 155 комунальних закладах охорони здоров’я територіальної громади Києва. Зараз Wi-Fi мережа працює вже у 50% із зазначених закладів. Інвестор - ТОВ “Капитал” - залучений до будівництва медичного центру за рахунок площ Київської міської клінічної лікарні № 14 на вул. Зоологічній, 3 (розпорядження КМДА від 29.08 2016  № 752). Ним фінансуються всі витрати пов’язані з реалізацією проекту, а також інвестор має сплатити Київській міській туберкульозній лікарні №2 кошти на зміцнення матеріально-технічної бази лікарні у розмірі 13,6 млн грн. У 2016 році ним вже перераховано близько 5 млн грн на рахунок туберкульозної лікарні. У 2017 році плануємо залучити інвесторів до будівництва нового приватного медичного центру на площах Київської міської клінічної лікарні № 14. Зараз Департамент охорони здоров’я спільно з КП “Київське інвестиційне агентство” опрацьовує варіанти щодо залучення інвестиційних коштів до реконструкції будівель та споруд лікарні. KV: У минулому році почали міняти керівництво Департаменту охорони здоров’я КМДА. Це пов’язано з корупцією під час закупівлі товарів і послуг сумнівної якості за завищеними цінами? Микола Поворозник: Зміни керівного складу Департаменту охорони здоров’я пов’язані безпосередньо з організацією роботи самого департаменту та медичної галузі Києва загалом, а також готовністю до впровадження реформ і інновацій. Фіксування фактів корупції та відповідні звинувачення – це прерогатива правоохоронних органів. Проте можу сказати, що були декілька скандалів пов’язаних із закупівлями технічного інвентарю для Онкоцентру. Є багато питань щодо зупинення та призупинення проведення тендерних процедур, а також спроб лобіювання тих чи інших медичних препаратів. Маю надію, що новий керівник департаменту зможе забезпечити проведення реформи медичної галузі Києва. За результатами проведеного наприкінці минулого року конкурсу вже зайняв посаду керівника департаменту Дмитро Турчак. Читайте: Турчак заслуженно победил на конкурсе главы Департамента здравоохранения КГГА - эксперт Справка KV: Микола Поворозник народився 10 квітня 1972 року в селі Святець Теофіпольського району Хмельницької області. Закінчив Київський військовий інститут управління та зв'язку і Академію державного управління при Президенті України. З 1995 по 2001 рік служив у Збройних силах України. У жовтні 2001 року Микола Поворозник став головним фахівцем, а згодом і начальником відділу управління з питань підприємництва КМДА. У березні 2003 року обійняв посаду заступника начальника управління ліцензування та з питань реєстрації Головного управління з питань підприємництва КМДА. У грудні 2006 року очолив Головне управління з питань регуляторної політики та підприємництва. З листопада 2012 року обійняв посаду першого заступника начальника Головного управління - начальника управління регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики. У грудня 2012 року став першим заступником директора Департаменту - начальником управління регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру Департаменту промисловості та розвитку підприємництва. У червні 2013 року призначений заступником директора Департаменту - начальником управління координації регіональної економічної політики Департаменту економіки та інвестицій КМДА. У серпні 2013 очолив Департамент економіки і інвестицій КМДА. 28 січня 2016 року був призначений заступником голови КМДА. КиевVласть