Коли журналісти звинувачували команду Зеленського у залученні “старих обличь”, вони навіть не уявляли собі, що будуть запрошені люди настільки з минулого. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль, схоже, прийшов до нас з часів, коли ще було кріпацтво. “Уряд готовий до перемовин з європейськими країнами, які висловлять бажання офіційно запросити українських робітників на сезонні роботи”, – написав Шмигаль в своєму Telegram-каналі. Хочеться нагадати пану Шмигалю, що наші люди роками успішно працювали за кордоном без посередництва уряду та особисто Дениса Анатолійовича. Ба більше, все, куди уряд не лізе, працює успішно. А от коли держава починає десь керувати, починаються збитки та занепад. Не вірите? Подивіться, як працює “Укрспирт” – примудрились дохазяйнуватись до збитків та чисельних кримінальних проваджень.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Шмигаль не просто написав про фактичне кріпацтво. Він ще й повідомив про цю ініціативу послу ЄС та тимчасово повіреній у справах США в Україні. Складно сказати, що подумали поважні іноземні гості. Вони гарно виховані дипломати, і вміють приховувати думки та емоції. Їх вчили мовчати та посміхатись навіть під час спілкування з урядовцями, котрі не уявляють, що таке права та свободи.  “Важливою передумовою є легальне працевлаштування строком від 3 місяців із дотриманням усіх соціальних гарантій та належних умов праці українців. Координацію цієї роботи буде здійснювати урядовий офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції”, – пише далі Шмигаль. Європейське суспільство передбачає свободу пересувань, хай навіть дещо обмежену під час карантину. Так само, до речі, як і свобод вибору місця роботи, строків роботи тощо. Ба більше, в Європі є ринок праці, і людина здебільшого працює там, де її вимоги щодо умов праці та компенсації перетинаються із вимогами роботодавця до компетенцій найманого працівника.  Давайте заглянемо в нашу Конституцію. Стаття 33 гарантує свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. Тобто, пане Шмигаль, ви та ваш уряд не маєте жодного права обмежувати конституційне право громадян України на свободу пересування, зокрема за межі України.  Стаття 43 Конституції говорить: “кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується”. Тому, пане Шмигаль, громадяни України вільно обирають працю за кордоном України – це їх право.  Ця ж стаття вказує, що використання примусової праці забороняється. То ж, пане Шмигаль, ви фактично змушуєте громадян України працювати там, де вони не бажають. Мій товариш, котрий працює та живе у Чехії, написав, що боїться приїхати до рідних у Київ, бо не впевнений, що його випустять назад. Це чудовий показник відношення до ваших, пане Шмигаль, ініціатив з повернення укранців на батьківщину. Економічний аспект прем'єр, схоже, також не бере до уваги. Кожен місяць заробітчани пересилали в Україну близько мільярда доларів. Це дозволяло підтримувати не лише їх родини, а й економіку країни в цілому. Наразі Шмигаль пропонує створення в Україні робочих місць із зарплатою 6-8 тис. гривень. Це не смішно. Це навіть не сумно. Такі слова від прем’єр-міністра викликають хіба що бажання емігрувати, якщо люди з минулого не залишаться в минулому. Люди їдуть з України не лише за грошима. Вони їдуть за умовами праці. За комфортом життя. За захистом своїх прав, котрих у них, іноземців, де-факто більше за кордоном, ніж в Україні. Вони їдуть туди, де впевнені, що їх дітям не підкинуть наркотики в поліції, їх батьків будуть лікувати не фуфломіцинами, а самі вони зможуть кар’єрно зростати.  Пане Шмигаль, ви не пропонуєте людям нічого. Ви не пропонуєте діючі інституції. Ви не пропонуєте дотримання конституційних прав та свобод. Ви не пропонуєте захист від свавілля чиновників та силовиків.  Натомість ви хочете закрити людей в Україні, закріпачити, але цього не буде. Повірте, не буде. Українці боролись проти царату, комуністів, нацистів. Всі ці режими вважали, що схопили долю за бороду, але вони зникли, а українці залишились.  Читайте: “Нова поліція” зі старими манерами Олександр Кравченко, журналіст КиевVластьКиевVласть

У контексті війни на сході України ми звикли говорити про фронти: інформаційний, соціальний, правовий. У цих окремо взятих битвах є перемоги, є програші. Але є фронт, на якому переможців не буває — екологічний. Шість років війни на Донбасі спричинили незворотні техногенні наслідки для і без того деградованої екології регіону – масове та неконтрольоване затоплення шахт вже набрало катастрофічних обертів. Серед наслідків — просідання поверхні, спонтанні виділення газу, локальні “землетруси” і найнебезпечніше – потрапляння брудних “шахтних” вод у ґрунтові, а також у річки й озера. Все це загрожує знищенням життєзабезпечуючого потенціалу Донецької і Луганської областей. Про те, як війна на Донбасі губить екологію колись одного з найбільших промислових центрів світу, в інтерв`ю КиевVласти розповів доктор технічних наук, гідрогеолог Євген Яковлєв (на фото).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Вугілля-кокс-метал” або ж “вугілля-електроенергія” — технологічні ланцюжки, які були базовими для промислового комплексу довоєнного Донбасу. У цих ланцюжках вуглевидобуток є не тільки основною, але й найслабшою ланкою. І був таким навіть до війни. У мирні роки спостерігалося помірне зниження видобутку вугілля. Так, якщо в 1991 році Україна здобула 135 млн тонн вугілля, а в передвоєнному 2013-му вуглевидобуток склав 83,7 млн тонн, 75% з яких припали на шахти центрального Донбасу. Війна на сході країни, а також окупація більшої частини шахт привели вуглепромисловий комплекс Донбасу в стан, близький до передсмертного. Це прямим чином відображається й на екологічній ситуації в регіоні. KV: Війна на сході України сильно вдарила по вугільній промисловості Донбасу. По обидва боки закриваються шахти. Однак це відбувалося і в мирний час. Чим узагалі мотивований цей процес і що стало його відправною точкою до війни? Євген Яковлєв: На початку 2000-х років причиною масового закриття шахт стало те, що видобуток вугілля в деяких районах почав ставати економічно невигідним. Обладнання старіло, площа порушених порід і водоупорів збільшувалася. В результаті доводилося відкачувати все більше і більше води, як за загальним обсягом, так і на тонну вугілля. Наприклад, у пікові для української вугільної промисловості роки на тонну вугілля доводилося 3,5 кубометри води. Тепер, коли видобуток впав до 30-40 млн тонн на рік, ця величина становить до 25 кубометрів води на тонну вугілля – енерговіддача вугілля стала дорівнювати роботі з підйому шахтних вод на поверхню. Собівартість вугілля росла, багато шахт ставали дотаційними – і державі було просто невигідно їх утримувати. Вперше з такою проблемою зіткнулася Англія, потім Німеччина і Франція, зараз подібні проблеми переживають Польща та Росія. Ми ж підійшли до цього глухого кута, в основному, в останнє десятиліття. Війна ж прискорила процес затоплення шахт і підвела нас до своєрідної “точки неповернення”. KV: Що відбувається з екологією в регіоні зараз? Євген Яковлєв: На Донбасі йде прискорений регіональний підйом рівнів підземних вод до історичних відміток. Або ж до тих місць, де вони були в своєму первинному стані до початку індустріалізації регіону в 19 столітті. Велика частина шахт або закриті, або закриваються за допомогою методу так званої “мокрої” консервації. Простіше кажучи, воду не відкачують або відкачують слабо. І вона піднімається вгору. Це несе велику небезпеку, адже Донецька і частина Луганської області під землею перенасичені різного роду порожнинами. При їх заповненні вода буде насичувати тріщини в ослаблених зонах порід, активізуючи обвали, нові шляхи виділення газу, зсуви ґрунту й так далі. Терикони поруч з покинутою шахтою Однак, існує альтернатива — “суха” консервація. При цій моделі в закинутих шахтах постійно працюють системи управління рівнями підземних вод. Тобто, відкачування води, при якій мінімальні ризики для поверхні. Коли тільки починали закривати шахти, то варіант із затопленням був обраний тільки через його економічність. І дійсно, адже “сухе” закриття шахти вимагає часом не менше, ніж 50% відсотків від вартості її будівництва. KV: Чому не було розрахунку на те, що економія, врешті-решт, виявиться зовсім неекономною? Євген Яковлєв: Розрахунок ішов на короткочасний ефект. Чиновникам “мокра” консервація здавалася дешевшою, аніж постійна робота водовідливів. Хоча зараз ми несемо більші збитки в порівнянні з тими, про які йшлося тоді. І вони будуть рости з часом ще більше. Тому "мокра" консервація була дуже помилковим рішенням. За оцінками колишньої Мінгеології України, за всю історію Донбасу були пройдені понад тисяча шахтних стволів - приблизно 600 шахт. Але більшість підприємств вуглевидобутку пов'язані між собою горизонтальними і похилими виробками. Пізніше саме по цим шляхам і почала “гуляти” вода. Вийшло так, що часткове закриття шахт спричинило практично повне нерозуміння оцінки потоків підземних вод та їхніх впливів. Наприклад, на ті ж річки й колодязі, звідки люди п'ють воду. KV: Чиєю ідеєю було застосувати цей хибний метод? Євген Яковлєв: Вперше про це заговорили в 1996 році, при уряді Євгена Марчука. І оскільки економічна ситуація в усі роки незалежності була непростою, то чиновників насторожувала висока вартість робіт по системі безпечного і контрольованого утримання рівнів на безпечних глибинах. В результаті, кожен уряд намагався не брати на себе цей вантаж, перекладаючи його на наступників. У підсумку, проблеми з підйомом рівнів тільки наростали, і зараз, переважно через конфлікт на сході України, ми перебуваємо в піковійситуації. KV: Чи можливе зараз повернення до "сухого" способу консервації шахт? Євген Яковлєв: Здебільшого це виглядає малоймовірним. Бо через відсутність повноцінних еколого-захисних заходів ситуація із затопленням шахт ускладнилася, і зараз вона практично необоротна. Створення суцільної системи утримання рівнів на глибині вже неможливе. Шахти, які затоплені за методом “мокрої” консервації, здебільшого інженерно недоступні. Це означає, що потрібно будувати новий ствол або бурити масу свердловин і з них викачувати воду. Тоді як при дотриманні виробок вони працюють як досконалі горизонтальні дренажі. У європейській практиці саме тому і зберігалися гірничі виробки, в силу їхніх фільтраційних показників. Потрібно виходити на роз'єднані системи захисту окремо взятих міст і селищ. Суспільна система водовідливу в тих умовах, які зараз є на Донбасі, неможлива. KV: Копанки, нелегальні шахти, в загальній картині відіграють значну роль? Євген Яковлєв: Так, бо це додаткові шляхи виливу брудних шахтних вод і виходу газу. У копанках залишається забруднення нафтопродуктами, органікою та іншими шкідливими хімічними сполуками, які ніхто звідти не прибирав. Шахтарі йдуть на роботу Кількість нелегальних шахт коливається. Я вірю в 2,5 тисячі, виходячи з даних Інституту геологічних наук, аналізу знімків і щільності зони виходу вугільних пластів. Голова Національної незалежної профспілки гірників (зараз народний депутат, – KV) Михайло Волинець називав до 6 тисяч, але в гідрогеологічному плані різниця не суттєва. KV: Чого можна очікувати, якщо влада України та так звані “ЛНР” і “ДНР прискорять затоплення шахт? Євген Яковлєв: Якщо сценарій піде за варіантом з “мокрою” консервацією всього регіону, то варто чекати додаткового прискорення затоплень – від великих шахт до копанок. І, як наслідок, просідання поверхні і спонтанні виділення газу у всіх частинах центрального Донбасу. Зазначу, що аварійні прориви води вже спостерігаються в шахтах Першотравневої (Луганська область), Торецької групи (Донецька область), а також шахтах інших об’єднань. Підземні води, виходячи на рівень 100-300 метрів, послаблюють породний масив. Це провокує подальшу осадку поверхні, деформацію будівель, комунікацій тощо. Вже з початку війни осадки й тріщини в будинках посилилися практично у всіх шахтних містах. Зокрема, в населених пунктах, які стоять над рудниками, типу Торецька або Макіївки. Також не варто забувати, що на Донбасі є окремі райони, де ґрунтом є глинисті сланці. Там відбувається зворотний процес: глинисті породи вбирають воду і, як господарське мило, набухають. Ґрунт при цьому піднімається вгору. Більш того, затоплені шахти вже зараз виходять на некерований стік у поверхневі і ґрунтові води через взаємопов'язані водоносні горизонти. Від цього водовідливу залежить стан поверхневих вод. В тому числі, і Сіверського Дінця. Сіверський Донець Ситуація може бути патовою, бо вода, яку перестануть відкачувати в т.зв. "Л/ДНР" масово перетікатиме й на наші шахти – і на працюючі, і на закриті. Бо шахти з їхнього боку вищі за наші на 150 метрів. Про вихід на шахту “Центральна” Торецька вже можна без сумніву казати. По інших, в районі Авдіївки, Селідового, даних немає. Однак, це один із напрямів, який максимально схильний до подібного затоплення. Підземними ходами напрям пов'язаний не тільки з сумнозвісною шахтою “Юнком”, але й з “Олександра-Захід”, яка була отруєна хімією в 1989 році. Там також шахта закритого Микитівського ртутного рудника, яка близька до каналу КП “Вода Донбасу”, і її затоплення може нести ризики для цієї найбільшої системи водопостачання регіону. KV: Чим, по суті, є шахтні води, які ви згадували вище? Євген Яковлєв: Вода в шахтах, піднімаючись, концентрує всі розчинні елементи вугілля – різноманітні сполуки заліза, марганцю, свинцю, ртуті. Тому шахтні води іноді можуть бути чимось на зразок сірчаної кислоти. На шахтах, які вже закриті, “брудні” води просто йдуть у ґрунтові та поверхневі. KV: З огляду на це, чи можна сказати, що Сіверський Донець приречений на те, щоб бути брудним? Євген Яковлєв: Довести цю артерію до екологічної норми вже неможливо. По-перше, річка приходить в Україну з Росії вже досить забрудненою. Здебільшого через те, що протікає через розорані луки і поля з відходами у вигляді добрив. По-друге, навіть при зменшеному промисловому навантаженні очисні споруди на більшості підприємств працюють неякісно. Третє — шахти. Їхнє підтоплення виносить більшу кількість забруднень у водозабори. У колодязі, у малі річки, у відкриті ділянки каналу “Сіверський Донець — Донбас” і так далі. Можу сказати, що, наприклад, у районі шахти “Золоте” забруднені шахтні води вже йдуть безпосередньо в річковий стік Дінця. Це катастрофічно, бо 90% води з Сіверського Донця в Україні п'ють люди. А ця вода, де-факто, непридатна для вживання, і, на жаль, жодна технологія не зможе довести її до питних стандартів. KV: Виходить, так звані “ДНР” і “ЛНР” самі себе “труять”, затоплюючи шахти? Євген Яковлєв: Що стосується питного постачання “Л/ДНР”, то тут вкрай цікава ситуація, зокрема, з “ЛНР”. За моїми особистими даними від колег із Луганська, вони вийшли на 80-85% використання підземних вод у питному водопостачанні. А не на 85-95% поверхневого, як по Донецькій області, де водно-екологічна ситуація складніша. Відхід від поверхневого водопостачання в цьому регіоні тривав з кінця радянських часів. І наразі, враховуючи додатковий вплив затоплюваних шахт, в Луганську зуміли зберегти цю тенденцію. Наприклад, ще до війни частина водозаборів у районі Рубіжного та Лисичанська потрапили в зони впливу місцевих хімпідприємств. І навіть при тому, що водозабори були так близько до небезпечних виробництв, Держстандарт України допустив використання місцевих вод, бо це було менш небезпечно, ніж брати воду з Сіверського Дінця. KV: Якщо говорити про питне водопостачання, то артезіанські води — вихід? Євген Яковлєв: Перехід на артезіанські води істотно спростив би ситуацію. Вони захищені від поверхневого забруднення і не схильні до впливу температур, клімату, поверхневого стоку. Пріоритет їхнього використання декларує і Водно-рамкова директива ЄС. Зараз, як ніколи, потрібно “відірвати” питне водопостачання від наземних джерел, тому що, за умови затоплення шахт, вони будуть тільки погіршувати свою якість. Створити безпечне водопостачання на Донбасі можливо. Два мільйони кубометрів артезіанських вод по Донецькій області і чотири з “хвостиком” по Луганській розвідано на даний момент. Навіть якщо брати 50% від цих запасів, то їх буде достатньо для забезпечення населення, що залишилося, безпечною питною водою в найближчій перспективі. У 2016 році я виступав у Міністерстві екології з пропозицією по державній програмі інтенсивного використання підземних вод. На жаль, ідею навіть не включили до порядку денного. KV: Які кроки потрібно зробити, щоб регіон зміг екологічно існувати надалі? Євген Яковлєв: Почати потрібно з прискореного впровадження підземних вод як основних питних. Спочатку потрібна оцінка, а потім уже захисні заходи. Загалом, Україні потрібна модель, система моніторингу екологічної ситуації в Донбаському регіоні. Якщо ж ідеться про закриття, то необхідно визначити граничні глибини шахтних вод, які будуть безпечні для того, що нагорі. Потрібно пам'ятати, що підйом рівнів підземних вод у шахтах на Донбасі — головний агент небезпечних екологічних змін. Нам необхідне не затоплення, а управління рівнями води при їхньому переході в новий рівноважний стан, бо вода постійно піднімається вгору. Також необхідно створити експертну модель прогнозу рівнів і можливих ускладнень з осідань поверхні, виділень газу і впливу на стан інженерних мереж. KV: Що може статися після “точки неповернення”? Євген Яковлєв: Ця точка вже тут. І що довше йде війна, то швидше ми її переступимо. Якісь землі будуть дуже сильно підтоплені, подібно пливунам. Зведуться до мінімуму можливості для сільськогосподарської діяльності через високий рівень засолення ґрунту. Про поверхневі й підземні води не йдеться в принципі, оскільки, вони погіршать свою якість ще сильніше. А це унеможливить їхнє вживання як питних. Територію буде розірвано на ділянки частково збереженого ландшафту через забруднення поверхневих і підземних водозборів, деформацію поверхні та інженерних мереж. Фото: надані автором та УНІАНКиевVласть

Провідні світові аналітичні компанії практично “на колінах” починають переписувати свої фінансові прогнози глобального економічного розвитку на 2020 рік. Причиною цьому стають карантинні обмеження, введені в сотнях країн, що означає зниження ділової активності, а відтак і спад економочної динаміки з кожним днем “простою”. Коронавірус COVID-19 поставив перед світом нові питання і виклики, відповіді на які необхідно шукати всьому планетарному співтовариству. Багато що у розвитку даної ситуації залежить від епідеміологічного стану, ефективності стримувальних заходів, а також від розробки терапевтичних засобів і вакцин, але все це важко передбачити. Крім того, зараз багато країн стикаються з численними кризами – кризою здоров'я, фінансовою кризою та крахом цін на товари. Політики надають безпрецедентну підтримку домогосподарствам, фірмам та фінансовим ринкам, і, хоча це має вирішальне значення для швидкого одужання (Трамп виділяє 2,2 трлн дол., країни ЄС трильйони євро), існує велика невизначеність у тому плані, як виглядатиме економічний ландшафт, коли ми вийдемо з цього карантину. Давайте по-троху розбиратися. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У раїнах Єврозони в березні 2020 року індекс ділової активності впав до 29,7 пункту з 51,6 пункту місяцем раніше, про це свідчить статистика дослідницької компанії Markit Economics. Показово, що це найнижчий показник за всю історію досліджень організації починаючи з 1997 року. У Сполучених Штатах цей показник на початок квітня становив 48,5 пунктів, що відповідає найнижчому рівню цього показника за останнє десятиліття. Низький рівень ділової активності характеризується кризовою ситуацією, що виникає в результаті збігу обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників. Аналітики Міжнародного валютного фонду припускають, що пандемія та стримуючий пік у наступному кварталі для більшості країн світу  відступить, і у другій половині цього року в світовій економічній перспективі  глобальний приріст у 2020 році впаде до -3 відсотків. Зменшення прогнозу на 6,3 пункти у порівнянні з січнем 2020 року означає серйозний перегляд протягом дуже короткого періоду, це робить ситуацію, що складається, найгіршим спадом з часів Великої депресії, та набагато масштабнішим за глобальну фінансову кризу 2008 року. Сукупні збитки світового ВВП протягом 2020 та 2021 років від пандемії та кризи, що склалася  може скласти близько 9 трлн доларів. Однак, в той самий час, якщо пандемія піде на спад у другій половині 2020 року та при правильно вжитих мірах для ефективного  запобігання кризових явищ, можна спрогнозувати зростання в 2021 році до 5,8 відсотка. Однак, це є базовий сценарій, але, враховуючи надзвичайну невизначеність щодо тривалості та інтенсивності кризи у сфері охорони здоров’я, також є альтернативні дослідження з більш несприятливими сценаріями. Пандемія може не знизитися у другій половині цього року, що призведе до більш тривалих карантинних обмежень, погіршення фінансових умов та подальших зривів глобальних ланцюгів поставок. У такому випадку глобальний ВВП впаде ще більше: додаткові 3 відсотки в 2020 році, якщо пандемія буде затяжною в цьому році, тоді як, якщо пандемія продовжиться в 2021 році, вона може впасти в наступному році на додаткові 8 відсотків порівняно з базовим сценарієм, описаним вище. Окрім вірусу, свою частку в “метастази”, які відбуваються з світовою економікою, внесли також і “нафтові війни” між країнами ОПЕК  і Росією. Через те, що найбільші експортери нафти не змогли у Відні домовитися між собою щодо заходів щодо скорочення видобутку сирої нафти на 1,5 млн барелів на добу, а зайнявши принципові позиції почали його нарощувати,  так ціна нафти WTI з поставкою в травні на Нью-йоркській біржі вперше в історії стала негативною, повідомляє Bloomberg. Зберігати нафту ніде: бажаючих взяти сировину за безкоштовно немає. Згодом стало відомо, що барель WTI опустився до мінус 39,55 дол. за барель. Головними задачами, які ставили перед собою країни були такі: Росія — хотіла захопити ринкову частку американських видобувників сланцевої нафти; США — розширити свої продажі у Європі та Латинській Америці; Саудівська Аравія — позбутися російських нафтовиків на великому індійському ринку та отримати більше контролю на Близькому Сході. Однак різке зменшення ціни в свою чергу обвалило індекси провідних російських корпорацій та рубля. Світова економіка скорочується і не спроможна спожити таку кількість нафти, а країни-експортери несуть величезні збитки від її перевидобутку. Нарешті ж 12 квітня, під тиском США, країни ОПЕК+ домовилися про скорочення видобутку на 10%, тим самим стабілізувавши ситуацію у цій галузі, наразі говориться про скорочення видобутку на третину. Ринки країн, що розвиваються чи не найбільше постраждають від скорочення світової економіки. Тому, Світовий банк та Міжнародний валютний фонд (МВФ), у межах відповідних мандатів, посилили співпрацю  в  партнерстві зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я, іншими агенціями ООН, міжнародними фінансовими установами та двосторонніми партнерами. На допомогу країнам світу донори закумулювали фантастичну суму в 1 трильйон доларів, серед претендентів на ці кошти є також і Україна. Однак, замість того, щоб брати їх в борг, і ними ж в цьому році розрахуватися по відсоткам за запозиченнями, можна було б провести більш ефективні перемовини, та вимагати/домовлятися про відстрочку виплат на період пандемії. Тим не менш час втрачено, і треба виходити з реалій, які є на даний час, можливо, пізніше до цього питання ще повернуться. Економіка України наразі знаходиться в “летаргічному сні”. МВФ прогнозує зпад ВВП на рівні 7,7%, і ріст в наступному році на 3,6%, натомість Мінекономіки прогнозує показники на рівні відповідно 4,2% та 2,4% . Ця сумна статистика вказує нам на єдино можливий варіант розвитку подій. Не дивлячись на заклики міжнародних інституцій про відкриття ринків після пандемії, більшість країн “закрилися в собі”  і орієнтуються на внутрішнього виробника та внутрішній ринок. Україна має йти шляхом запровадження політики економічного протекціонізму. Ми маємо дуже великий внутрішній ринок, маємо унікальну можливість заміщення зарубіжних дефіцитних товарів вітчизняними, підтримку українського експорту для отримання валютної виручки та покращення  зовнішнього торгівельного балансу. Державна підтримка внутрішнього виробника – це робочі місця, які так необхідні зараз народу України, адже за неофіційними даними зараз безробітних більше 2,5 млн чол. Це працівники, на яких надіються їх сім’ї, а вони самі чекають від держави раціональних, правильних кроків на зустріч своїм громадянам. Томи ми повинні зараз, як ніколи підтримати національного товаровиробника, адже криза це в той самий час і можливості, і хто сильнішим вийде з неї, той в майбутньому і завоює нові ринки, що в свою чергу стане запорукою економічного процвітання та розвитку сильної та квітучої України. Світова економіка, в силу своєї глобалізації, зітнулась з викликом, який перед нею ще не стояв. За найоптимістичним сценарієм, у другому кварталі 2020 року можна очікувати на спад пандемії, та поступове відновлення ділової активності у другому півріччі цього року. Але розвиток епідеміологічної ситуації дуже непередбачуваний, адже досі нема вакцини від даного штамбу вірусу, тому карантинні обмеження залишаються найдієвішим способом його стримування. У цих умовах нашій країні треба вчиняти прагматично, і всеохоплююче впроваджувати політику економічного протекціонізму, створюючи сильного національного товаровиробника, що створює робочі місця для своїх громадян, тим самим підвищуючи купівельну спроможність на внутрішньому ринку, де продаються українські товари. Це стане запорукою підтримки економічної динаміки на достатньому рівні для безболіснішого подолання світової кризи, і готовності до завоювання зовнішніх ринків у післякризовому світі. Тимур Чмерук, партнер BaseCapital ManagementКиевVласть

В цей тяжкий для країни і міста час, коли важко знайти зайву тисячу гривень, щоб профінансувати невідкладні медичні чи соціальні потреби, група шахраїв вступивши у змову з посадовими особами Департаменту економіки та інвестицій КМДА (а можливо із більш високими посадовцями), через договірне судове рішення намагаються привласнити 671 млн бюджетних коштів міста.  Господарський суд м. Києва 23 грудня 2019 року виніс рішення у справі № 910/17647/18, яким стягнув солідарно з Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації (тобто з міського бюджету) та Департаменту економіки та інвестицій КМДА на користь якогось ТОВ “Київ термінал” (аналог “Рога і копита”) – 25 мільйонів доларів США (671576672 грн 63 коп. та ще 153 тис. судового збору). Читайте: Разрыв инвестдоговора на реконструкцию Харьковской площади обойдется киевлянам в 670 млн гривен Збитки були нанесені начебто тим, що з цим “Київ терміналом” в 2013 році було розірвано інвестиційний договір”, укладений ще в 2007 році, на реконструкцію Харківської площі”, правда ці “Рога і копита” (Київ термінал) насправді не інвестували у цю реконструкцію ламаного шеляга, а тому вони не мали первинних бухгалтерських документів на підтвердження понесених збитків. Що ж вони зробили, як викрутились? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Не дивлячись на те, що договір з ними розірвали ще у 2013 році (і до речі, – за їх згодою), три роки вони нічого не робили, щоб стягнути ці, начебто збитки, а в 2016 році, коли вже мав закінчуватись строк зберігання більшості первинних бухгалтерських документів, замовили оцінку понесених збитків, у якогось дочірнього підприємства “Бейкер Тілі Україна консалтинг” – яке, ну зрозуміло, підтвердило ці псевдо збитки. А хто б сумнівався? Після цього, можна було спокійно знищувати первинні бухгалтерські документи, вірніше оформляти їх знищення, у зв’язку з відсутністю такових. Потім, “Київ термінал” жде ще 3 роки (ну щоб не можна було перевірити уже висновок самого “Бейкер Тілі”) і лише в 2019 подають позов про стягнення збитків. Як ви думаєте, представники Київради, КМДА чи Департаменту економіки та інвестицій у цьому суді, може заявили клопотання про витребування первинних бухгалтерських документів – ну щоб перевірити, чи були реальні господарські операції та витрати і на які суми, може витребували з банку платіжні документи – чи оплачував “Київ термінал”, якісь витрати, чи може витребували інформацію з податкової – чи оформлялись якісь податкові накладні на надані кимось ТОВ “Київ термінал” послуги? Ну чи були такі послуги? – НЄ?! Нічого цього наївні і довєрчіві юристи, що представляли наші з вами інтереси у цьому суді не зробили. Натомість, високі договірні сторони (і позивач і представники відповідачів) полюбовно заявили клопотання про проведення експертизи, але якої – чи правильно порахував отой “Бейкер тілі Україна консалтинг” нанесені збитки. І Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, як кажуть, перебивши математику, дійшов висновку, що математичних помилок у ньому немає. Але ніхто не перевіряв, чи були дійсно такі господарські операції, які начебто здійснив “Київ термінал” і чи він ніс реальні витрати, а не намальовані на бумазі. І прикрившись лукавою експертизою Одеського інституту судових експертиз, високі договірні сторони радісно потирають руки в очікуванні – бабло, бабло, бабло – 670 лямів гривень, це 25 лямів зелені – яхти, тьолки, вілли. Правда, щоб прикрити зад, Департамент економіки та інвестицій, на всяк випадок, в останній момент, таки подав апеляцію і тепер консіціонери цього проекту ждуть 7 квітня, коли суд апеляційної інстанції додатково узаконить цю аферу. Викликає подив незрозуміла позиція керівництва Київради. Київраду, КМДА і Департамент економіки та інвестицій представляли, якісь Бондар-Дякуновська, Козаченко, Верес і Свербивус. Жоден з них не є юристом Київради, чи КМДА, всі вони від Департаменту економіки та інвестицій, хоча і Київрада і КМДА такі ж самі відповідачі, як і Департамент. У мене в Управлінні правового забезпечення Київради є знайомі юристи, які повідомили мене, що їм категорично заборонили сунути свого носа у цю справу і підходити до неї на гарматний постріл? А хто у нас може дати вказівку цілому Управлінню правового забезпечення Київради – не заважати представникам Департаменту економіки та інвестицій зливати цю справу у суді??! Хто у нас такий могутній і може приймати такі рішення, як ви думаєте? Небезпека ситуації полягає і у тому, що через карантин, судді обмежують доступ до судових засідань вільних слухачів – по суті зараз ідеальний час для судової корупції і прийняття злочинних рішень і я дуже боюсь, що втіхаря, без присутності громадськості і преси 7 квітня в Північному апеляційному господарському суді (м. Київ, вул.. Шолуденка, 1) можуть узаконити цю аферу, рішення суду набере чинності і з міського бюджету стягнуть 671 млн, поставивши на межу катастрофи фінансування медичних, соціальних чи інших потреб міста. “Смутниє прєдчуствія” посилюються і тим, що наразі, через карантин, знімається з розгляду більшість справ – але ця справа з розгляду не знята. Її дуже хочуть провести. Тому, громадськість має залучитись — і не дати Кличку вкрасти 670 мільйонів коштів громади. Додатки: копія рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2019 року у справі № у справі № 910/17647/18  Олександр Дядюк, голова правління ГО “Кияни об’єднуємось” Джерело КиевVласть

Вже минуло півмісяця з часу запровадження державою карантинних заходів в Україні. Проте, й досі влада не забезпечила українців і, передовсім, медиків найелементарнішими засобами захисту – медичними масками, дезінфекторами й іншими критично-необхідними речами. При цьому топ-чиновники не перестають годувати посполитих пустопорожніми обіцянками: мовляв, ці товари з’являться в аптеках та рітейлових мережах вже завтра. Однак, це “завтра” і досі не настає. Водночас, на повну потужність працює спекулятивний ринок, на якому ціни на такі товари зашкалюють у 10-15 разів у порівнянні з допандемічним періодом. Чому ж тоді влада, яка одним помахом руки зупинила діяльність 80% вітчизняного бізнесу на період дії карантинних обмежень, не здатна зупинити цинічних ділків, котрі у цей лиховісний час наживаються на людському горі? Чи не тому, що топ-керманичі із-за банальної некомпетентності просто-таки нездатні налагодити безперебійні поставки медичних засобів захисту до аптек і торгових мереж у режимі форс-мажору? А численні недоброчесні чиновники - і самі задіяні в корупційних схемах і спекулятивних ланцюжках, особливо ж, - у вивезенні з України тисяч тон медичних масок і респіраторів за кордон?Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Банкет під час чуми Найперше, що мала б зробити держава для протидії пандемії Covid-19 – це забезпечити постійну й достатню наявність медичних масок, дезінфекторів та інших захисних засобів в аптеках і торгових мережах. Водночас, все, що відбувається у цьому контексті, проходить у кращих традиціях вітчизняного “театру абсурду”. По-перше, обіцянкам топ-чиновників вже мало хто йме віри. Тим часом, громадяни постійно повідомляють у соцмережах про тотальну відсутність масок і дезінфекторів в аптеках на всій території України. І тут варто навести всього лише кілька цитат можновладців у хронологічному порядку. Так, ще 28 лютого ц. р. в Раді національної безпеки і оборони заявили: “Маски для захисту від коронавірусу видадуть з Держрезерву. В Україні достатня кількість захисних медичних масок, тож причин для ажіотажу, чи паніки немає”. Водночас, цієї ж дати висловилася екс-міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька: “Уряд разом з виробниками знайде спосіб забезпечити необхідну кількість медичних масок, які сьогодні не знайти в українських аптеках”. Далі: 13 березня Президент України Володимир Зеленський наголосив на тому, що всі аптечні заклади мають бути забезпечені необхідною кількістю медичних масок. А заступник міністра охорони здоров'я, головний державний санітарний лікар Віктор Ляшко тоді ж анонсував, що заклади охорони здоров'я отримають 10 мільйонів масок.  І, нарешті, 20 березня ц. р. Президент Зеленський у своєму відеозверненні до народу заявив: “Дефіциту масок не буде… Впродовж двох днів Україна отримає не лише звичайні маски, а й маски підвищеного захисту”. Водночас, за даними системи пошуку ліків у аптеках Tabletki.ua, 24–25 березня одноразових тришарових масок не було в жодній аптеці Києва. Аналогічна ситуація – в інших регіонах. Для того, щоб у цьому пересвідчитися, варто лише зайти навмання до будь-якої вітчизняної аптеки!  При цьому наші керманичі і далі цинічно продовжують вішати локшину на довірливі вуха громадян. І як українцям за цих умов виконувати владні заборони – наприклад, виходити на вулиці без масок, відвідувати аптеки й супермаркети? Втім, це, здається, – сущі дрібниці для мешканців владного Олімпу, адже у них – респіраторів і дезінфекторів достатньо.  До речі, хто б там що із можновладців не озвучував, а насправді жодного держрезерву захисних засобів від коронавірусу в державі сформовано не було! Та чи хоч хтось на Печерських пагорбах відповідає за свої слова у цей критичний для України час? І чи не більш порядним у даній ситуації, коли держава банально не здатна виконувати свої найкритичніші функції, було би чесне зізнання влади українському народові, на кшталт: “Масок немає, але ви тримайтесь”?! По-друге, звідки взятися в нашій державі достатній кількості медичних масок, якщо їх масово вивозили з України до 11 березня, відколи уряд заборонив своєю постановою експорт цих засобів? Щоб зрозуміти масштаб владної бездіяльності до початку протиепідемічних заходів в Україні, варто лише звернути увагу на деякі неспростовні факти і цифри. Так, від Нового року і аж до 8 березня, коли коронавірус стрімко ширився планетою і вже було зрозуміло, що врешті-решт він дістанеться і нас, українські підприємці “наекспортували” медичних товарів більш як на 15 мільйонів доларів (це – медичні маски, антисептики, рукавиці, захисні халати й окуляри). Левова частка цього експорту - саме 400 тон масок, проданих за кордон за 3 мільйони доларів у січні, і за понад 9 мільйонів доларів у лютому ц. р. Ціна ж за одиницю продукції сягала 60 гривень! А чого лише вартий скандальний кейс від початку березня ц. р., коли Київська митниця пропустила у режимі спрощеного митного контролю 300 тисяч респіраторів за ціною трохи більше 1 гривні за штуку, що їх експортував до Іспанії “підприємець”-громадянин Китаю? Ринкова ж вартість цієї партії, за даними Державної податкової служби України, склала майже 61 млн грн. Окрім того, що збитки держбюджетові оцінюються аж у 15 млн грн, ціна такої міжнародної “благодійності” - ще й масове незабезпечення українських медиків захисними засобами. Та чи будуть адекватно покарані високі державні покровителі цих багатомільйонних афер, котрі, вочевидь, мали суттєву корупційну мотивацію, аби сприяти мародерському експорту? Якраз щодо цього виникають величезні сумніви. Адже, чи отримав за останні кілька років солідний термін позбавлення волі хоча б один із топ-корупціонерів? На превеликий жаль, ні – вітчизняна правоохоронна система продовжує карати лише дрібних чиновників-крадіїв. Та й то – заради офіційної статистики. І, нарешті, по-третє, розцвіла буйним квітом огидна спекуляція масками, дезінфекторами та іншими захисними засобами на торгових майданчиках найкрупніших маркетплейсів (при тому, що в аптеках цих позицій у продажу – катма). Ці товари продають за ціною у 10-30 разів дорожче! І це - попри те, що топ-урядовці обіцяли й продовжують обіцяти навести лад із захмарними цінами на критично-необхідні товари! Та й дарма, що, наприклад, собівартість виготовлення однієї медичної маски ще донедавна складала в середньому всього-на всього 70 копійок! Тим часом, до пандемії виробники поставляли оптові партії дистриб'юторам за 87-93 копійок за штуку. У роздробі одноразові тришарові маски продавалися в середньому за 1 гривню. Нині українські виробники підняли оптові ціни до 5,5–9,96 грн. Проте, для багатьох горе-бізнесменів прибуток навіть у 100 % виявляється недостатнім! Наприклад, на маркетплейсі “Prom.ua” медичні маски пропонуються за ціною від 11 до 28 грн при мінімальному замовленні 30 штук. Рентабельність спекулятивного бізнесу сягає 600 %! Однак, чи не межує така практика з мародерством під час коронавірусної “війни” (за ємним означенням Президента Франції Емануеля Макрона)? Чи підйомні ці “космічні” ціни для тих же таки пенсіонерів, для сотень тисяч українців, котрі із-за пандемії та обмежувальних карантинних заходів уряду вмить втратили роботу і засоби до існування? А скільки наших громадян вже піймалося на гачок шахраїв, котрі вимагали передоплату на кредитні картки за маски й дезінфектори, а отримавши гроші, безслідно зникали? Тим часом, за актуальними даними кіберполіції, відкрито 30 кримінальних проваджень за шахрайство при продажі засобів індивідуального захисту. Чи не “забагато” в масштабах країни з 40-мільйонним населенням? Тож, чи не повинні вже сьогодні оперативно протидіяти цьому масштабному мародерству, насамперед, Антимонопольний комітет та правоохоронні органи? Звісно, серед урядовців, політиків та експертної спільноти знайдуться ті, котрі апелюватимуть до цінностей та законів ринкової економіки. Мовляв, шалено зріс попит на захисні засоби, відтак – карколомно підскочили ціни. Проте, чи може нормально функціонувати ринок, якщо уряд майже в буквальному сенсі припинив діяльність 80 відсотків українського бізнесу, застосувавши для боротьби з пандемією жорсткі карантинні заходи? Якщо ж держава могла це зробити, то чому тоді проявляє безсилля у припиненні вакханалії спекулянтів і мародерів, котрі цинічно набивають кишені за рахунок мільйонів співгромадян, правлячи гендлярський “банкет під час чуми”? Чи можливо зупинити “пандемію” жадоби? На мій погляд, для зупинення спекуляції засобами медичного захисту (яка не має нічого спільного з принципами ринкової економіки) урядові необхідно: - ініціювати розширення повноважень Антимонопольного комітету України щодо розкриття монопольних змов під час обмежувальних протипандемічних заходів – поміж як маркетплейсами, так і між фізичними особами-підприємцями, які здійснюють торгівлю масками, дезінфекторами та іншими захисними засобами. За порушення антимонопольного законодавства для несумлінного бізнесу мають бути суттєво посилені штрафні санкції; - уряд має терміново впровадити обмеження торгової націнки (відштовхуючись від середньозваженої по ринку ціни в контексті пропозицій вітчизняних  виробників) на протикоронавірусні засоби захисту на рівні 100%. Антимонопольний комітет і Держпродспоживслужба повинні забезпечити контроль за дотриманням правових вимог у цьому контексті; - розробити й затвердити стимулюючий законодавчий пакет для виробників масок, дезинфекторів, спеціальних окуляр і халатів та інших товарів, встановивши “нульовий”  (не лише звільнення від ПДВ і акцизу) податковий режим для українських компаній і підприємств, які виробляють такі захисні засоби. Уряд має встановити на час карантину порядок монопольного викупу державою даної продукції для постачання аптекам та іншим торговим мережам, а також – для наповнення Державного резерву. Можливо, потрібно запозичити досвід Азербайджану, де прискореними темпами будується за кошти держави завод із виробництва медичних масок, респіраторів, халатів та іншої критично-необхідної у пандемічний період продукції. P. S. Не можу не навести “кейс” із власної практики, який наочно демонструє “готовність” держави як громіздкого бюрократичного організму сприяти оперативному забезпеченню українців засобами захисту від COVID-19. Минулого тижня наша Асоціація намагалася прийняти гуманітарну допомогу від друзів і партнерів з Німеччини, аби безоплатно передати 5 000 медичних масок 3-го ступеня захисту (аналогів в Україні немає) київським лікарням. Попри те, що ГО “Українська організація захисту споживачів послуг” працює вже понад 2 роки, ми довідалися, що для цього, згідно з державним бюрократичним порядком, необхідно “стати на облік” в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги. Його розпорядником є Мінсоцполітики, куди ми годинами не могли додзвонитися. Врешті-решт, нам відповів один з працівників, котрий повідомив, що зареєструватися в реєстрі неможливо. Як виявилося, всі держслужбовці “пішли на фронт боротьби з коронавірусом”. Іншими словами – на карантин. Дізнавшися про таку максимальну “мобілізацію” нашої держави, зокрема, щодо отримання безкоштовних масок, наші німецькі партнери змушені були відправити гуманітарний вантаж до іншої країни. Не вельми шановні урядовці, принаймні цю бюрократію ви можете скасувати на період боротьби з пандемією, якщо вже прийняли розумне рішення щодо переведення чиновників на карантинний відпочинок?! Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг” КиевVласть

Covid-19 стане випробуванням на дієздатність для закладів охорони здоров’я та місцевої влади столичного регіону. На тлі загальної паніки лікарі Київщини не опускають рук. Кажуть, карантин дав можливість підготуватись: визначити лікарні для хворих на коронавірус, назвати алгоритми дій для тих, хто підозрює в себе Covid-19, збільшити кількість необхідного устаткування. Які лікарні прийматимуть інфікованих, куди дзвонити у разі підозри на коронавірус, – дізнавалася KV. З 18 березня на Київщині у зв’язку з коронавірусом тимчасово введено режим надзвичайної ситуації. Як повідомляла KV, рішення було прийнято на позачерговому засіданні обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської ОДА.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Наразі в Україні лабораторно зафіксовано 26 випадків інфікування коронавірусом Covid-19. Два з них підтверджені в Київській області. Деталі не розголошують, відомо лише, що діагноз виявлено на Обухівщині, хворі перебувають на ізоляції. Крім того, в області виявлено ще п’ять випадків з підозрою на захворювання. Що зроблено в рамках підготовкиЗ приводу ситуації із захворюванням на коронавірус в області під час онлайн-брифінгу 18 березня виступили т.в.о. голови Київської ОДА Василь Володін та директор департаменту охорони здоров’я КОДА Максим Іонов.  За їх словами, в області створено протиепідемічну комісію при КОДА, затверджено заходи протидії поширенню захворювання (введено загальний карантин, дезінфікувальні заходи, призупинено міжміський транспорт, ведеться інформаційна кампанія). На базі центральної оперативної диспетчерської Київського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф відкрита цілодобова “гаряча лінія” для отримання інформації про коронавірус чи медичну допомогу — 0456-31-00-46.  Зазначається, що в області 13 медзакладів мають боксовані інфекційні відділення на 487 ліжок, з них 201 ліжко у 105 боксах.  Ще 347 ліжок можуть бути перепрофільовані під інфекційні за потреби. Крім того, усі лікарі переведені на графік роботи у посиленому режимі. А ще медикам надали засоби індивідуального захисту з державних резервів, вирішено питання і до довезенням лікарів на робочі місця.  Взагалі за даними оперативного моніторингу департаменту охорони здоров’я КОДА від початку 2020 року на грип та ГРВІ захворіло 14,5 тис. осіб. Утім, варто зазначити, що ця цифра нижче епідемічного порогу на 1,7%, а у порівнянні з попереднім тижнем захворюваність взагалі знизилася на 11,9%. Здебільшого хворіють діти віком до 17 років (8 905 осіб). Зафіксовано і три летальних випадки — це літні люди, які хворіли грипом типу “А”. Що стосується апаратури, область забезпечена 199 апаратами штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Наразі розглядається можливість закупівлі ще додаткових 50 апаратів. Більшість районів вже замовили тест-системи. Їхню доставку обіцяють до кінця тижня. Наразі в наявності 138 тест-систем, використано 14. Планується, що кожен медзаклад отримає від 50 до 200 систем. Додаткові тестові системи обіцяють забезпечити в МОЗ по всіх регіонах. Для екстреної медицини вже закуплено 520 комплектів засобів індивідуального захисту і 100 захисних окулярів.  Керівники також відмітили, що в області визначено дві госпітальні бази, куди направлятимуть потенційно хворих на коронавірус. Це Київська обласна дитяча лікарня – для дітей і Білоцерківська міська лікарня № 3 – для дорослих.  Щодо такого рішення в бік обласної влади та МОЗ від жителів Київщини не забарилося і вже полетіло перше каміння невдоволення. Мешканці жаліються на незручне логістичне сполучення. Замість того, щоб потенційно хворих направляти до найближчих лікарень за місцем проживання, швидким доводиться долати відстань за 100 км саме до Білої Церкви. Є й серед населення ті, хто не поспішає виконувати рекомендацій МОЗ та Кабміну. Особливо це стосується торгівельників стихійних ринків і підприємців, які й надалі продовжують свою діяльність.  За останню добу правоохоронці області зафіксували в районах низку правопорушень, виявлено факти забороненої торгівлі. У містах Ірпінь, Бровари, Бориспіль автопервізники перевозять більше дозволеної кількості осіб в салонах. Порушників притягнуто до відповідальності. Так, на своїй сторінці в Facebook, мер Переяслав-Хмельницька Тарас Костін закликав всіх містян дотримуватися правил карантину. По місту розпочали роботу мобільні патрулі, поліція разом з органами місцевого самоврядування. Порушників планують штрафувати.  Відео: брифінги в КОДА  Читайте: В Киевской области введен режим чрезвычайной ситуации Діагноз для медицини Як стало відомо KV, 17 березня в Бориспільській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування "на 35 ліжках" було госпіталізовано більше 50 дітей хворих на пневмонію, яка є не менш небезпечною за коронавірус для здоров’я.  Крім того, лікарня мала у своєму розпорядженні 50 швидких тестів на виявлення коронавірусу, два з яких були використані і показали негативний результат. Наразі медзаклад забезпечений індивідуальним захистом і для медпрацівників, але вистачить запасів ненадовго. Читайте: В Борисполе зафиксирована вспышка детской пневмонии (видео) За інформацією Броварського центру ПМСД, станом на 18 березня, сімейні лікарі також діагностували 222 випадки захворювання серед дитячого і дорослого населення на ГРЗ, грип та пневмонію. Броварською багатопрофільною клінічною лікарнею у двох осіб було діагностовано ГРЗ, а ще у двох – пневмонію. На щастя, підозра на COVID-19 у однієї госпіталізованої пацієнтки, яка нещодавно повернулася із Італії, не підтвердилась. Читайте: В Броварах Киевской области с подозрением на коронавирус госпитализировали женщину “Лікарня має відповідні захисні засоби на перший час, вистачить приблизно до місяця. Але тест-систем в повному обсязі, згідно необхідної можливої потреби, поки що в наявності немає. І така ситуація взагалі по всій країні. Районній і міській владі передано список того, що потребує медзаклад”, – розповів KV директор  КНП “Броварська багатопрофільна клінічна лікарня” БРР Валентин Багнюк. За інформацію голови Броварської міськради Ігора Сапожка, опублікованої в Facebook, найближчим часом міськрада планує передати до лікарні 25 тест-систем для швидкої діагностики коронавірусної інфекції. Наразі ведуться перемовини з постачальниками і на закупівлю партії швидких тестів. Як розповів  KV директор КНП “Яготинська центральна районна лікарня” ЯРР Вадим Нескорожений, згідно наказу Міністерства охорони здоров’я № 663 в їхньому, як і в усіх медзакладах, введені правила карантину. А це значить, що відмінені планові операції, медкомісії, а пропуск всіх медпрацівників та хворих відбувається через термоконтроль. “Якщо при термоконтролі є підвищення температури, потенційно хворий одразу направляється до відокремленого відділення з терапевтом і педіатром. Грипом мешканці хворіють у нас вже більше місяця. Всього з січня зафіксовано 35 хворих на пневмонію. Ця кількість є характерною для цього сезону. В районі немає критичної епідемситуації. У будь-яких випадках мешканці напряму зв’язуються зі своїми сімейними лікарями, які і вирішують чи потрібна екстрена меддопомога й направлення до інфекційного відділення чи боксу. Медперсонал лікарні забезпечений особистими засобами безпеки. В наявності: 13 тис. штук медичних масок, 70 штук спеціалізованих окулярів, 1100 штук респіраторів, 700 штук комбінезонів, 1 тис. пар рукавичок з манжетами. Лікарня має 5 і потребує ще 10 апаратів ШВЛ. Експрес-тести ми замовили за свій рахунок”, – розповів він. За словами директора КНП “Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня” ПРР Лариси Кузьменчук, засоби захисту лікарня також закупила і їх має вистачити на перший час. Куди більша проблема криється в тому, де їх закуповувати надалі. Адже ціни на них дуже різко злетіли, а кількість обмежена: бізнес робить свою справу. Немає в наявності й експрес-тестів. Так, вони заброньовані, та поставка очікується лише на 25 березня.  “Лікарня зачинена на карантин, відвідини хворих заборено, посилена дезінфекція всіх приміщень. У хворих, які зверталися по допомогу, не було підозр на коронавірус. Але є жителі, які повернулися в місто, район із-за кордону і наразі вони мають перебувати на самоізоляції. Посилена інформаційна та роз’яснювальна кампанія серед мешканців. Міська і районна влада виділила додаткові кошти, то ж в найближчий час купуємо додаткові три апарати ШВЛ. Дуже важко взаємодіяти з населенням, яке, на жаль, не сприймає з пересторогою ситуацію, не дотримується карантину і не розуміє, з якою проблемою ми зіткнулися. Наразі ми закликаємо жителів не виходити зайвий раз на вулицю і відвідувати лікарню лише за гострої необхідності”, – зазначила головний лікар.  На місцях  KV також поцікавитись у голів міських та районних рад Київщини щодо вжитих заходів на місцях для запобігання поширення коронавірусної інфекції, загальною епідеміологічною ситуацією та чи є паніка у населення через карантинні обмеження на час епідемії. І головне – чи готова Київщина до карантину.  Райони Голова Вишгородської райради Ростислав Кириченко:  Паніки немає, але серед населення є певне напруження. Скуповують продукти, думаю, як і по всій країні. Але дефіциту продуктів немає. Хліб, м'ясо до вечора розбирають, але запаси поповнюють. Ми проводимо роз'яснювальну роботу, засідають штаби ДСНС, штаби подолання та недопущення коронавірусу. Готуємо медичне забезпечення, вже виділяли близько 300 тисяч гривень на первинну медицину і знову плануємо позачергову сесію, щоб додатково виділити кошти для придбання захисних та дезінфікуючих матеріалів. Є проблема із закупівлею, їх немає у наявності. Раніше встигли купили у невеликій кількості. Наразі відмінено рух транспорту по Вишгороду, оскільки всі маршрути виїжджали на Київ. По району також автобуси не курсують. З приводу довозу лікарів на роботу – деякі комунальні заклади самостійно вирішили питання транспорту, іншим виділили кошти на придбання транспорту. Якщо не вистачатиме, на балансі районної ради є ще один автобус на 17 місць. Усі школи закриті на карантин, деякі садочки працюють, щодо них рішення приймають місцеві ради. У місті садочки не закрили, але попросили обмежити відвідуваність. Наразі є звернення двох пацієнтів із можливими ознаками коронавірусу, проводяться аналізи. Підтверджених випадків немає.  Голова Васильківської райради Наталія Баласинович: Вже тиждень ми готуємо центральну районну лікарню та амбулаторії до ймовірної епідемії, виділяємо додаткові кошти на закупку апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ), електронні відсмоктувачі рідини із легень. Закуповуємо додаткові захисні костюми, маски, окуляри для медперсоналу, антибіотики. Увага на тому, щоб максимально забезпечити медицину для можливої боротьби із важкими випадками хвороби. Паніки немає, проводимо роз'яснення. Райрада видрукувала більше тисячі листівок, розклеїли по району. Школи і садочки зачинені. Транспорт не працює і це є великою проблемою. Своїми силами намагаємось організовувати підвіз лікарів. Майже щодня знімаємо відео-звернення до громади для подання правдивої та актуальної інформації. Дефіциту продуктів в магазинах немає, в аптеках, як і всюди, не вистачає масок та дезінфекторів. Я вважаю, що на ці засоби має бути державна регуляція цін, щоб не було націнки більше певного відсотку, аби не створювали ажіотаж. Але активно долучаються бізнесмени – підприємство “Світанок” та ФК “Колос” закупають необхідні засоби у лікарні. Оскільки наша лікарня визнана однією із п'яти в області, яка прийматиме хворих, ми розглядаємо можливість перепрофілювання реанімаційно-гінекологічного та хірургічного відділень на інфекційне. Це буде додатковий корпус, наразі є дитячий та інфекційний корпуси. Тому наразі ситуація абсолютно контрольована, але хотілося б більше підтримки від держави. Станом на сьогодні наша лікарня не отримала від держави жодної допомоги. Уся відповідальність на нас, місцевих керівниках. Заступник голови Києво-Святошинської райради Олександр Однороманенко:  Ми не спостерігаємо паніки серед населення. Велика проблема у тому, що наш район – передмістя столиці і багато жителів працюють у Києві. Наразі через обмеження транспорту вони не можуть добратись на роботу. Школи, садочки та кафе закриті. Усі заходи відбуваються відповідно до постанови Кабінету Міністрів та розпоряджень обласної адміністрації. Резервний фонд району наповнений, при необхідності будемо скликати позачергову сесію та збільшувати суму. На даний момент продуктів в магазинах вистачає.  Читайте: В Києво-Святошинському районі медики контролюють ситуацію з поширенням коронавірусу Голова Миронівської райради Валентина Усик: Паніки у районі немає, ситуація стабільна. Навіть хворих на грип немає, на коронавірус – тим паче. У реанімаціях немає пацієнтів. Обласна рада виділили допомогу, центральна районна лікарня та “первинка” отримали засоби індивідуального захисту. Резервні кошти району також йдуть на ці потреби, якщо буде ще потреба, будемо скликати позачергову сесію і виділятимемо кошти, кошти в нас є. Створена черезвичайна комісія, закриті всі заклади – школи, садочки. У газетах публікуємо роз'яснення від лікарів первинної та вторинної медицини – які симптоми вірусу, як записуватись на прийом. Також передали інформацію сільським радам, сімейним лікарям. Громадський транспорт у районі не працює, лікарі на роботу доїжджають автомобілями. Деяких засобів в аптеках не вистачає, але днями обіцяли поставки, це вирішить проблему. Продовольчих товарів у магазинах вистачає. Голова Іванківської райради Валерій Потієнко: Населення інформуємо через соціальні мережі та сайти районної ради і адміністрації. У районі паніки немає. Є окремі випадки недотримання карантину, якщо бачу на центральній площі людей із дітьми, особисто прошу повернутись додому. У магазинах продуктів вистачає. В аптеках розібрали дезінфікуючі засоби, маски привезли із Києва. Школи та садочки закриті, діти попереджені. Транспорт не працює, був конфлікт із перевізниками. Приходили до мене і голови РДА, аби не відміняли маршрути, бо вони понесуть збитки. Але я взагалі вважаю, що нам час провести конкурс на нових перевізників. Приходили з базару люди, просили ще один день, щоб продати закуплені продукти. Ми не можемо брати на себе таку відповідальність, в області надзвичайна ситуація. З приводу хворих – випадків інфікованих немає, але багато людей повернулись з-за кордону. Спостерігаємо за їхнім станом. Маємо п'ять апаратів ШВЛ – чотири дорослих і дитячий. Можливо і мало, але деякі районі й цього не мають. Ми не збирали сесію для виділення коштів на медицину, щоб не піддавати ризику громадян. У районному фонді було 1,2 млн гривень, вони пішли на первинну і вторинну медицину.  Голова Бородянської райради Георгій Єрко: У районі ситуація стабільна, населення не панікує. Ми провели роботу із сільськими та селищними радами, вони виділяють допомогу на закупку обладнання. Також із районного бюджету виділені кошти на необхідні засоби. Навчальні заклади на карантині. У магазинах вистачає продуктів. Скарг щодо медичних препаратів в аптеках також не було. Офіційно із лікарень про потенційно хворих не повідомляли, тільки розповсюджуються чутки. Двічі на день проводимо наради із лікарями, поліцією.  Голова Згурівської райради Олександр Івченко: Ситуація контрольована, було засідання штабу. Комунальні заклади охорони здоров'я доповідали щодо ситуації, медики напоготові. Ніхто не панікує. За інформацією головного лікаря, потенційно хворих у районі немає. Відсоток захворюваності на ГРВІ зменшився у порівнянні із минулим роком. Збільшення відвідуваності лікарні не спостерігається, моніторимо ситуацію щодня. Є певні незручності щодо транспортного забезпечення. Вирішуємо питання по забезпеченню лікарськими засобами першої необхідності усіх ФАПів, залучили до процесу нашу комунальну аптеку, вони доставлятимуть ліки. Виділяли із районного бюджету фінансування на закупку необхідного медикам і лікарням. Школи, садочки та кафе закриті, це контролює підрозділ поліції. Великого ажіотажу у продуктових магазинах немає, але все ж населення запасається. Поки продуктів вистачає.  Голова Володарської райради Володимир Кузьменко: Паніки немає, працює комісія з надзвичайних питань. Повідомляємо жителів щодо ситуації через газету. Проведено нараду із керівниками сіл. Школи, садочки та заклади харчування закриті. Дехто працює “на виніс” по онлайн-замовленням. Базари закриті, у магазинах вистачає продуктів. В аптеках були проблеми із масками, трохи завезли. Маршрутки не курсують. У більшості лікарі ходять на роботу пішки, всі місцеві. Із урахуванням потреб лікарів виділили кошти із районного бюджету. Підозр на коронавірус серед населення району не зафіксовано. Голова Ставищенської райради Віктор Малаш: У районі ситуація стабільна. Паніка у державі, тому що не вистачає елементарних засобів індивідуального захисту. Не можемо закупити маски, експрес-тести на вірус. Жителі району скуповують продукти, але поки дефіциту немає. Школи та садочки закриті. Транспорт теж не курсує, виконуємо постанову уряду. Розуміємо, що маємо максимально обмежити контактування між населенням. Із районного бюджету виділяли кошти на закупівлю захисних засобів для лікарів враховуючи їхні рекомендації. Госпіталізованих із підозрою на коронавірус немає.  Міста Голова Бучанської ОТГ Анатолій Федорук: Місто Буча працює в штатному режимі, відповідно до інструкцій і рекомендацій Кабміну. Паніка відсутня, тому що орган місцевого самоврядування постійно інформує і подає максимально вичерпну інформацію громадськості. Школи перебувають на дистанційному навчанні. Обмежено рух громадського транспорту, міжміський призупинено. Громадські заклади, крім продуктових, аптек, закриті. У перші дні спостерігалося пожвавлення серед  населення, але ажіотажу наразі немає. Діє обмежений і за попереднім записом пропускний режим в органи влади. У разі потреби центральна міська лікарня також готова приймати пацієнтів. Відповідні засоби і препарати захисту в лікарні є, але все залежатиме від напливу. Лікарня має шість апаратів ШВЛ, які є найбільш необхідними під час цієї епідемії. Тож зараз за спрощеною процедурою, зарезервували ще один апарат. Працюємо із партнерами із Литви та Польщі щодо цього питання, адже у вільній наявності сьогодні в Україні їх нема. Є прогнози МОЗ щодо загострення ситуації, тож плануємо забезпечувати соціально вразливі категорії продуктами харчування через відповідну соцпрограму. Соціальні і комунальні служби націлені на забезпечення належної життєдіяльності громади.  Голова Бориспільської міськради Анатолій Федорчук: На засіданні комісії з ТБНС виділено кошти закладам охорони на закупівлю засобів захисту, експрес-тестів, спецодягу. Функціонує група між містом і районом з вирішення питань оперативного характеру первинної і вторинної ланки медицини. Разом з головою РДА вирішуємо і труднощі щодо доставки лікарів на робочі місця із інших регіонів, компенсації проїзду. В лікарні є девять апаратів ШВЛ, два з них в ремонті. До речі, цінова політика на ШВЛ наразі зросла в непідйомні рази, тож нам довелося відмовитися від тендеру на закупівлю. В аптеках дефіцит масок і дезінфікуючих розчинів. Та в місті абсолютно немає паніки. В магазинах є все в достатній кількості. Єдине, є ряд магазинів, які не виконують вказівок Кабміну щодо впровадження засобів захисту, тож будемо залучати поліцію до проведення рейдів і складання адмінпротоколів. Введені заходи щодо дій в умовах карантину банківських установ, торговельних закладів, виконкому міськради, ЖКХ. Працівники комунальної сфери обробляють спецзасобами під’їзди, місця загального користування. З приводу цього є півні невдоволення від населення. Та намагаємося проводити роз’яснення, прохаємо все ж обмежити вуличне контактування. Всі заклади на карантині. Міськрада працює дистанційно. Вхід до громадських місць лише у захисній масці. Відділ освіти налагоджує дистанційне навчання школярів у режимі відеоконференцій.Читайте: В Борисполе открывается отдельный кабинет вирусологического контроля (фото) Голова Фастівської міськради Михайло Нетяжук: Хворих на коронавірус у місті не зафіксовано, як і спалахів сезонних хвороб. Всі постанови Кабміну і рішення КОДА виконуються, введено карантин. На засіданні штабу з недопущення розповсюдження коронавірусу визначено план заходів, який швидко виконується. Тож ми виділили з резервного фонду 978 тис. гривень на закупівлю медикаментів, засобів захисту, обладнання і ремонтних робіт з метою підготовки медзакладів для можливого прийому інфікованих. Паніки немає, фастівчани свідомі громадяни, розуміють важливість всіх заходів і мають об’єктивну інформацію з перших вуст. З іншого боку, у зв'язку з припиненням роботи Укрзалізниці, відбувся факт перекриття залізничних колій пасажирами, кінцевою зупинкою яких і стала саме Фастівська станція. Спільно з Нацполіцією, перевізниками врегулювали це питання, організувавши транспорт по маршруту руху потяга до Козятина. Перевізники також дотримуються умов не більше 10 пасажирів в салоні. Хоча і тут виникають поодинокі ситуації з населенням. Так, один громадянин, якого відмовилися взяти 11-м, розбив фару автобуса. Нам ще потрібно вчитися змінювати ставлення один до одного і, відповідно, рівень культури.  Читайте: Возмущенные пассажиры блокировали движение поездов в Фастове на Киевщине Голова Славутицької міськради Юрій Фомічев: Місцеві карантинні заходи, що в наших силах, ми робимо. Щодня через ЗМІ, соцмережі надаються роз’яснення та актуальна інформація. Паніки немає, населення спокійно реагує, у перші дні було трохи важче. Всі розуміють, що така ситуація в світі виникла, можливо, вперше за 100 років. До цього необхідно просто звикнути. Та більшість скуповує певні речі, хоча продовольчі і господарські магазини, аптеки продовжують працювати. В лікарні проведені навчання, у вільний доступ надані контакти лікарів первинної ланки, працює міська гаряча лінія. Також організоване довезення містянам препаратів гемодіалізу з Чернігова. Отримали маски, маємо дезінфікуючі засоби. Хворих з підозрою на коронавірус немає. Спалаху інфекційних захворювань також, максимум 3-4 особи. Працюємо в звичайному, але максимально в дистанційному режимі. Адмінпослуги надаються в онлайн-режимі. Чорнобильська АЕС також перейшла на скорочену чисельність працюючих. Більше 2 тисяч нині на домашньому карантині, так само як і ті, хто добирався на роботу з Чернігова до Славутича. Робітники працюють онлайн або пішли в відпустки, вимушені прогули чи за власний рахунок. Адже 800 осіб в одній електричці зранку і ввечері є значною зоною ризику. Громадського транспорту не маємо і з цим нам простіше. Сподіваємося на позитивний результат.  Голова Переяслав-Хмельницької міськради Тарас Костін: У місті вжиті всі необхідні обмежувальні заходи, їх затверджено на виконкомі. Дозволено працювати лише продуктовим магазинам, АЗС, аптекам, банкам і страховим компаніям. Погодили громадським закладам харчування доставку послуг. Із симптомами на коронавірус до лікарні не зверталися. Були чутки, про одного хворого, але цю інформацію офіційно спростовано. На сторінці Facebook особисто інформую населення о ситуації, через сайт міськради. Ситуація в місті спокійна і стабільна. Єдине, спочатку були черги в магазинах за продуктами харчування, населення закуповувалось на час карантину. Оптимізовано оборотні рейси громадського транспорту. Із медикаментів в аптеках не вистачає засобів захисту. Але нам вдалося закупити декілька тисяч і роздати їх спеціальним громадським і соціальним службам, які контактують з населенням. На позачерговій сесії виділено близько мільйона гривень на закупівлю в лікарню експрес-тестів. Але вони відсутні на ринку, доставку обіцяють на цьому тижні. Ці кошти також підуть на закупівлю трьох апаратів ШВЛ, наразі в лікарні їх три.  Алгоритм дій при коронавірусі Департамент охорони здоров’я КОДА за підтримки т.в.о. голови Київської ОДА Василя Володіна звертається до жителів області і наголошує відповідально ставитися до зусиль лікарів та дотримуватися карантину та санітарно-гігієнічних правил. Розроблена дорожня карта, в якій детально зазначений алгоритм дій для медзакладів. А також надано роз’яснення для населення у разі наявності симптомів COVID -19 і куди і до кого звертатися у випадку ураження.  Таким чином, у період спалаху епідемії по допомогу особа з підозрою на COVID-19 має відразу звернутися до свого сімейного лікаря (бажано в телефонному режимі або онлайн), який, проаналізувавши стан хворого, визначить наступний план дій. Викликати 103 необхідно лише в разі важкого стану. Тоді бригада екстреної меддопомоги надасть допомогу і прийме рішення щодо госпіталізації до визначених в Київській області госпітальних баз (Київська обласна дитяча лікарня і Білоцерківська міська лікарня № 3).  Вагітних з підозрою на COVID-19 направлятимуть до Баришівської, Васильківської, Кагарлицької, Києво-Святошинської, Макарівської, Миронівська та Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, а також до Броварської багатопрофільної клінічної лікарні і Білоцерківського пологового будинку,  в структурі яких є інфекційні відділення з боксами та акушерські відділення. У випадку легкої форми захворювання або письмової заяви про відмову від госпіталізації, пацієнт лікується амбулаторно в домашніх умовах при дистанційному нагляді лікаря. Також на амбулаторне лікування переводяться пацієнти на стадії одужання. Всі відібрані зразки тестів направлятимуть до Київського обласного лабораторного центру, який і підтверджуватиме або спростовуватиме факт зараження вірусом у хворого.  Нагадаємо, як раніше повідомляла KV, Київщина об’єдналася і кинула всі сили на подолання вірусу.  Так, 17 березня відбулося позачергове засідання сесії Київської облради. У ході засідання депутати підтримали рішення про спрямування з обласного бюджету 19 млн гривень на придбання засобів індивідуального захисту для медпрацівників, а ще 57 мільйонів – на закупівлю апаратів  штучної вентиляції легень. Читайте: Для протидії коронавірусу Київська обласна рада виділила 76 мільйонів гривень Також лікар-інфекціоніст інфекційного відділення ЦРЛ Києво-Святошинської райради закликала всіх небайдужих відгукнутися і надати будь-яку підтримку. Медик заявила, що влада кинула медиків в боротьбі з коронавірусом "один на один". За її словами, в медустановах не вистачає персоналу, який ще й змушений працювати понаднормово і без відповідних доплат. Крім того, у медиків не вистачає елементарного – засобів індивідуального захисту. А ось молодий лікар з Броварів Василь Крайовий прийняв рішення на період боротьби з COVID-19 влаштуватися за сумісництвом на роботу в свою місцеву державну лікарню. До таких дій він закликав і інших працюючих у приватних клініках. Це, на його думку, може стати суттєвою допомогою не тільки колегам з державних лікарень, а й тим, хто потребує меддопомоги під час пандемії. Жителів Київщини і передмісття закликали об'єднатися задля допомоги медикам і в Департаменті охорони здоров’я. Багато лікарів не можуть дістатися на роботу до столиці через обмеження транспортного сполучення. У зв'язку з цим в Viber був створений чат "Підвези медика на роботу", куди можна звернутися за допомогою і запропонувати свою. Київщина відгукнулася на заклик.  Читайте: На Киевщине стартовала акция “Подвези медика на работу” За останніми даними, в Україні зафіксовано і перший випадок одужання від коронавірусу. Щасливчиком став чоловік з Чернівців, у якого найпершим і діагностували захворювання. Читайте: Хроники коронавируса в Украине: обновляетсяФото: коллаж KV КиевVласть

Три пориви фактично за добу й потоки окропу в різних місцях столиці — це вже не поодинокі випадки, а системна проблема, і її вже не можна списати на якісь форс-мажори. 1. Кажуть що влітку провели випробування теплотрас. Як? При цьому мали подати на 2 атмосфери вище, ніж взимку в люті морози. Якщо тоді все було гаразд, мережі тиск витримали, чому тепер труби рвуться, коли на вулиці плюсова температура? Значить випробування було лише на папері? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   2. Роками, і тепер, чуємо стогін посадовців, що 80% труб вичерпали свій ресурс? Ми на початку 1996-го вперше замінили вбиті труби на вулиці Богдана Хмельницького на попередньо ізольовані, що служать набагато довше. Розпочали цей процес. Далі ця робота була згорнута і велася так-сяк. У нас 5 тис. км в однотрубному вимірі, що дорівнює відстані від Києва до столиці Індії – Делі. Такими темпами, як зараз, їх заміни ми не побачимо до скону віку. 3. Якщо були якісь порушення з боку забудовників, про що чуємо останніми днями, чому мовчали, коли знали? Київраді і громадськості треба домогтися відповідей на питання, що насправді стало причиною цього валу аварій, і хто за них відповість. Не дати списати всі збитки на бюджет. А влада повинна зробити, врешті, практичні висновки. Інфраструктурний колапс, яким усі довго лякали, вже дається взнаки. Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 – 1998 рр.КиевVласть

Частка України на світовому ринку озброєнь невпинно знижується. Причина цього, в першу чергу, корупція в державних воєнних підприємствах. В той же час, непрофесійні дії окремих співробітників державних органів у справах, пов`язаних з глобальними ринками, в тому числі з ринком зброї, можуть нанести великих збитків державній воєнній промисловості та державному бюджету України. Про це KV стало відомо на прес-конференції юристів та експертів в інформаційному агентстві УНІАН 4 грудня.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Учасники прес-конференції зосередили увагу на корупційних скандалах в “Укроборонпромі”, що стали відомі під назвою  “Свинарчук-gate”, та мали визначальний сенс для п`ятого президента Петра Порошенка, який вибудував свою риторику на допомозі армії та фронту. Нова влада, яка не в останню чергу використовувала ці сканадли для своєї перемоги, тепер має завершити ці питання обіцяними кримінальними провадженнями, оскільки від них це чекає суспільство, наголосив доктор політичних наук Петро Олещук. “У цій ситуації також постає питання легітимності антикорупційних органів, які були створені з таким пафосом”, – зазначив Олещук. Юрист Тарас Безпалий (адвокат екс-керівника “Спецтехноекспорту” Павла Барбула) розповів історію справи, якою зараз намагаються прикрити скандал із “Свинарчук-gate`ом”. Так, в 2009 році підприємство уклало контракт з індійськими військово-повітряними силами. В 2010 році президент України нагородив підприємство за найбільший контракт. В 2015 році директором став Павло Барбул, і пробув на посаді до 2018 року. За цей час він привів до України ще 500 млн доларів на контрактах.  Але у 2018 році розгорівся скандал з “Укроборонпромом” – і проти його керівництва не було відкрито кримінальних справ. Замість цього НАБУ почало затримувати керівника “Спецтехноекспорту” та його співробітників і роздувати це у ЗМІ. Безпалий також детально розповів, як один з детективів НАБУ Дмитро Литвиненко зробив офіційний запит до Міністерства оборони Індії, з яким був контракт у “Спецтехноекспорту”, де прямо написав, що підозрює керівництво підприємства у злочинах. Незважаючи на відсутність офіційних підозр, це був сигнал для індійської преси почати писати про українську корупцію – і країні були нанесені непоправні репутаційні та фінансові збитки. Підозри, що стосувалися Барбула були у тому, що даний детектив вважає, що агентські виплати, які здійснили за додаткове розширення замовлення з 400 до 447 млн доларів та, згідно з офіційно підписаними документами, причинили шкоду державі. Однак, теперішнє керівництво ДП “Укроборонпром” в особі Айвараса Абромавічуса ставить ледь не в приклад цей контракт, де за рахунок додаткових угод до нього дозалучено 47 млн доларів, зазначивши що світовий ринок озброєння так працює, що в багатьох випадках є посередники, якщо ми є активною частиною цього ринку, то повинні діяти відповідно до загальноприйнятих правил.  Економічний експерт Юрій Гаврилечко підкреслив, що корупція – це не просто крадіжка державних коштів чи отримання хабарів, як часто думають пересічні громадяни. Це реалізація власних інтересів чиновників та керівників державних установ та організацій, що шкодять державі.  Гаврилечко розповів, що за даними Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI), починаючи з 2009 року, експортна частка українського озброєння на світовому ринку впала на 47%. Зокрема, за інформацією SIPRI, з 2009 по 2014 роки частка українського експорту на світовому ринку становила 2,7%, але з 2014-го по 2018-й вона скоротилася до 1,3%. У минулому, 2018 році Україна зайняла 12 місце в рейтингу найбільших експортерів зброї, опустившись на одну позицію (у рейтингу 2017 року Україна обіймала 11 місце). Юрій Гаврилечко Якщо ж подивитися на ситуацію в розрізі статистики по компаніям, то концерн “Укроборонпром” в 2017 році зайняла 81 сходинку в рейтингу фірм-продавців озброєнь, опустившись порівняно з 2016 роком на дві позиції, а з моменту входження в рейтинг в 2011 році (64 місце ) на 17 позицій. Це падіння відбувається на тлі зростання попиту на зброю в світі і збільшення загального обсягу ринку, зазначив Юрій Гаврилечко, нагадавши,  що на ринку озброєнь немає партнерів, а є тільки замовники і конкуренти. "І вчорашні замовники можуть досить оперативно припинити співпрацю з тими, хто загруз в корупційних скандалах. Повернути ж собі втрачені контракти дуже складно", – заявив економічний експерт. Політолог Катерина Одарченко зазначила, що Україна, перш за все, потребує реформи СБУ та Генпрокуратури – органів, що мали б займатися цим скандалом, а не так звані “антикорупційні”, що по факту покривають корупціонерів, інкримінуючи їм дрібні правопорушення та з невинних людей, що працюють на користь держави та генерують дохід в держбюджет, роблять “винуватих”. З огляду на ці факти організатори прес-конференції наполягли на розв'язанні питань, пов'язаних з фігурантами гучних корупційних справ та формуванні шляхів адекватного розвитку оборонної галузі України. Читайте: Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції” Фото надано учасниками прес-конференції. КиевVласть

Запитання перше. Медична реформа від Супрун. Весною 2016 року, ще до вашого призначення в.о. міністра МОЗ я вивчав проекти змін до законів, щодо медичної реформи. Їх було три, два з них – досить пристойні і їх авторами були різні депутати профільного комітету ВР. Ці проекти дуже довго товклися в комітеті, але в зал не виносилися виходячи з відсутності політичної волі для їх прийняття. Можу сказати, що в них було практично все, що нині асоціюється з “медичною реформою”. І автономізація закладів охорони здоров’я, і “гроші за пацієнтом”. Можу сказати, що необхідність внесення подібних змін у законодавство розуміли практично всі члени комітету, фахівці і лікарі. Повторюю, питання було лише у відсутності політичної волі для її реалізації. Після Вашого призначення в.о. міністра Кабінет Міністрів вніс в профільний комітет ще один варіант закону, який відрізнявся від попередніх лише одним, але принциповим пунктом. Це створення Національної служби здоров’я України, яка, згідно з цим проектом бере на себе реалізацію державної політики у сфері державних гарантій медичного обслуговування населення, а де-факто – одноосібно розпоряджається колосальними коштами платників податків. У 2020 році мова буде йти про мільярди доларів США. Практично всі фахівці в один голос заявили, що створення подібного монстра несе в собі величезні корупційні ризики, а багато хто вважав, що за ідеєю створення подібної структури стоїть Сергій Березенко, депутат профільного комітету того скликання і одна з осіб, найбільш наближена до тодішнього президента. Мабуть тому, незважаючи на категоричне неприйняття більшістю членів комітету і фахівців саме цього проекту, він все ж таки був винесений у залу ВР і пройшов. Виходячи з цього формулюю перше питання: чи правильно я розумію, що “медична реформа саме від Супрун” – є створення Національної служби здоров’я України? Запитання друге. НСЗУ. Те, що нині створюється у рамках “медичної реформи від Супрун”, це далеко не велосипед. Вперше механізм державних фінансових гарантій у сфері охорони здоров’я був розроблений… Отто фон Бісмарком. Так-так, тим самим міністром-президентом Пруссії, а потім – рейхсканцлером Германської імперії. На той час це було революційним. Держава вперше гарантувала лікарям оплату за лікування будь-якого громадянина її країни. Згодом ця система була введена у Великій Британії, де працює і донині. Але є декілька але… Німеччина вже багато років назад відмовилась від бісмарковської системи прямого державного гарантування і перейшла на іншу модель – держава гарантує перелік безоплатної медичної допомоги, але делегує це право страховим компаніям. Щодо системи охорони здоров’я у Великій Британії, то… Повторюю слова одного з знавців різних систем охорони здоров’я у світі (вибачте, не можу зараз згадати його прізвище): “Громадяни всіх без винятку країн світу вважають, що їх система охорони здоров’я є поганою”. Так ось. Громадяни Великої Британії вважають, що їх система охорони здоров’я є дуже поганою. Це емоції. А ось – факт. У Великій Британії менше половини пацієнтів доживають до запланованої бюджетної операції. І це при англійських можливостях, щодо бюджетного фінансування. Фактично, альтернатива проста. Якщо тобі потрібна операція – шукай гроші на платну, або розраховуй на те, що залишишся живим, поки підійде твоя черга. Тепер можу сформувати друге питання: чому при абсолютно різних механізмах організації роботи системи охорони здоров’я в Україні було реалізовано чи не найгіршу? Чи не для того, щоб створити НСЗУ, на який можна витягнути десятки мільярдів бюджетних коштів під крики про “медичну реформу”? Запитання третє. В.о. міністра МОЗ і страхова медицина. Зрозуміло, що створення НСЗУ ніяким чином не допомагає розвитку страхової медицини. Але читати від державного службовця вашого рівня, що розвиток страхової медицини веде до “олігархізації медичної сфери” – вибачте, це якийсь сюр. Абсолютна більшість розвинутих країн світу в той чи інший спосіб розвивають саме страхову медицину. Скандальний проект Обами, де теж були державні гарантії, і який був відмінений Трампом, працював саме через страхові компанії. І відмінили його не тому, що він був поганий, а тому, що більшість американців вирішили, що їх лікування – їх власна справа. Хочеш лікуватися – сам купуй страховку чи плати кешем, але платники податків не повинні платити за тих, кому страховка не по карману. Чому ж все-таки страхові компанії? Причина банальна – гроші. Пацієнту, за якого платить держава чи НСЗУ, абсолютно все одно скільки буде коштувати його лікування. Клініка зацікавлена отримати від нього як найбільше. НСЗУ – далеко, вона просто не в змозі проконтролювати кожний випадок медичного втручання. Що отримуємо? Фактичну безконтрольність з боку деяких “бізнесменів” від медицини. Я про те, що в рахунку, який буде виставлятися на державу (в даному випадку НСЗУ), буде море дописок. Не дивлячись ні на які протоколи, які нині розробляються, точніше, перекладаються з англійської НСЗУ. А як такий варіант, як дописки пацієнтів – “мертві душі”? Чи може якась клініка дописати з десяток чи декілька сотень на рік пацієнтів, яким було діагностовано, наприклад, запалення легенів і яких ця клініка ніби вилікувала? Відповідь очевидна – дуже легко, не дивлячись на систему контролю від НСЗУ. Тому розумні держави використовують страхові компанії, говорячи їм: шановні страховики, боріться за пацієнтів, отримуйте за кожен договір з ними кошти з бюджету але гарантуйте, що лікування кожного з них буде оптимальним. А якщо лікарі щось зробили не так – звертайтеся до суду і відбивайте свої збитки. Це – сенс страхової медицини. Це те, заради чого практично всі країни, де є державні гарантії охорони здоров’я, передовіряють це право приватним страховим компаніям. Тепер можна сформулювати третє питання до пані Супрун. В Україні сотні страхових компаній, які працюють за вітчизняним законодавством і платять податки в державний бюджет. Невже пані Супрун дійсно вважає, що конкуренція між страховими компаніями за пацієнтів призведе до “олігархізації медичної галузі?” Не думаю. Пані Уляна при моїй зустрічі з нею справила враження дуже розумної і, головне, цілком адекватної людини. Тоді може питання в якійсь особистій зацікавленості пані Уляни в розвитку єдиного медичного страховика – державного? Запитання четверте. Коли стане зрозумілим, скільки буде коштувати операція по видаленню апендициту? З самого початку медичної реформи, а це 2017 рік, я задаю це питання і у блогах, і у своєму ФБ, і при приватних бесідах. І знаєте, що головне. Ще ні разу не отримав відповідь на нього. А вона (відповідь) важливіше, ніж сотні переможних фанфар про хід реформи. І зрозуміло, що апендицит – це образ. Питання ширше: скільки будуть коштувати ті чи інші медичні процедури. Ми добре знаємо, що нині в країні операція по видаленню апендициту коштує 300-400 доларів США в карман лікаря. Як і розуміємо, що ці кошти – гарантія того, що лікар не плюне на заробітну платню в 10 тисяч гривень і не поїде кудись за кордон. До речі з наступного року наших лікарів почне приймати Німеччина. А там зарплатня хірурга – 10 тисяч євро на місяць. Це не аби якого геніального. З початку медичної реформи, за два роки, МОЗ і НСЗУ тільки добралися до того, щоби перекласти на українську мову англійські протоколи дій, які застосовуються до пацієнта при тих чи інших симптомах. І це при тому, що з наступного року вступає у дію повна автономізація закладів охорони здоров’я другого рівня (лікарень) і за обслуговування кожного з пацієнтів вони мають отримати кошти. Якщо два роки пішло на те, щоб почати робити переклад, то скільки піде, щоб обрахувати бюджетні можливості, виходячи з середньої статистики тих чи інших захворювань? З початку цього року завдяки подібній же “швидкій” роботі МОЗ в країні була заблокована будь-яка трансплантація. І це при тому, що була прийнята відповідна законодавча база, а МОЗ відрапортував про ще одне “досягнення”. Але з підзаконними актами якось не вийшло. Як не вийшло з базою даних пацієнтів, які потребують трансплантації, і донорів. Пів року – це досить великий термін і, можливо, МОЗ і НСЗУ встигнуть все прорахувати, але я в це відверто не вірю. Підходжу до формування питання чотири до пані Супрун. А скажіть будь ласка, пані Уляно, чим ще займається МОЗ, крім масованого PR свого очільника? Запитання чотири з половиною. Операція по видаленню апендициту коштує кешем, умовно 10 тисяч гривень. Ми розуміємо, що це чиста зарплатня. Без податків, води і світла, в значній частині без амортизації обладнання, тощо. На заході подібна операція коштує умовно, але близько, в 10 разів більше. Питання до пані Супрун. Чи зможе державний бюджет витягнути, наприклад, 25 тисяч гривень і заплатити клініці за операцію по видаленню апендициту, щоб в цю суму увійшли всі видатки лікарні та податки на зарплатню, у Пенсійний фонд, інше? Якщо ж ця сума буде в десять разів менша, а це більш ніж можливо, то у нас або залишиться система побутового хабарництва у галузі, або операції будуть робити інтерни. І тоді вже риторичне питання. Зарахую, його за половину. Ми точно говоримо про медичну реформу в країні? Запитання п’ять. А хто смотрящі? У 2016 році я був ініціатором проведення круглого столу і декількох мозкових штурмів щодо зміни законодавства у частині громадського контролю над закладами охорони здоров’я. Розповім, чому це важливо. В існуючому нині механізмі всі без винятку рішення щодо фінансування і витрачання коштів приймає власник ЗОЗ. Точніше, його представник. У випадку з Київською лікарнею швидкої медичної допомоги, головою громадської наглядової ради якої я маю честь бути, департамент охорони здоров’я КМДА. З 2020 року ЗОЗ стають повністю незалежними. І можуть витрачати кошти так, як вважають за потрібне. В приватних клініках питанням контролю опікуються акціонери чи власник. В державних чи комунальних таким представником власника (народу України чи громади міста) має стати спостережна рада ЗОЗ. Тому, повторюсь, ми організували круглий стіл, проаналізували, як працюють подібні органи в інших країнах, а потім, дякую за допомогу Реанімаційному пакету реформ, провели кілька мозкових штурмів. Їх результатом став підготовлений мною проект змін до законодавства щодо створення Спостережних і Опікунських рад. Цей проект з деякими змінами був прийнятий. Не можу сказати, що ці зміни особисто мене сильно порадували, наприклад законотворці чомусь вирішили, що опікунська рада є фактично структурним підрозділом лікарні. Хоча світовий досвід свідчить про інше – гроші збираються на незалежні рахунки, а рішення щодо розподілу коштів опікунів і спонсорів приймається незалежною неприбутковою організацією. Але Бог з ними, не запрацюють опікунські ради – нічого страшного не буде. А от щодо спостережних рад, тут законодавці були більш уважні і допустили лише кілька правок, смішних з точки зору інших законів, але не принципових с точки зору того, що спостережні ради будуть мати дійсно серйозні механізми контролю за діяльністю ЗОЗ. Все нічого, але 27 грудня 2017 року, як це часто буває, під Новий рік, Кабмін видав Постанову про порядок формування Спостережних рад при ЗОЗ. Зрозуміло, що цю постанову готував МОЗ. Чесно кажучи, коли я вчитався в її текст, то багато чого зрозумів у “медичній реформі від Супрун”. Не буду вдаватися у подробиці. Просто наведу декілька прикладів з роботи громадської наглядової КМКЛ ШМД. Мені доводилося стикатися з ситуаціями, коли ми отримували сигнали: “Ми тут домовилися, що ці ліки в вашу лікарню буде поставляти фірма Х”, чи : “Лікарня у минулому році з’їла те обладнання, яке ми їй втюхали, з’їсть і у цьому”. Я не утрирую. Текст дослівний. Звісно, ми витримали кілька невеликих війн, в результаті яких ЛШМД закупає ліки через систему Прозоро, а обладнання в лікарню почали поставляти те, яке просили лікарі, але факт залишається фактом. Медицина – дуже великий бізнес, де гуляє дуже висока корупційна складова і величезні прибутки. Але виходячи з Постанови, яку прийняв Кабмін з подачі МОЗ, саме представники цих хлопців мають не просто можливості, а практично стовідсотково будуть контролювати спостережні ради ВСІХ закладів охорони здоров’я країни. Звісно, ми подали на Кабмін у суд і справа нині розглядається. Але тепер я хочу задати пані Супрун останнє питання, п’яте з половиною. Шановна пані Уляно. Єдине Ваше досягнення на посаді, це по розповідям людей, яким я довіряю, є те, що ви досить жорстко повели себе по відношенню до фармацевтичної мафії. Подробиць не знаю, просто не цікавився. Але якщо це правда, скажіть будь ласка. Однією рукою ви боретесь з корупцією у медицині, а іншою (мабуть іншою?) візуєте постанову Кабінету Міністрів, яка фактично вводить ту ж саму мафію у систему контролю над всіма лікарнями країни. При тому, що мені чітко відомо, Ви в курсі цієї постанови і розумієте всі можливості спостережних рад. Тоді хто Ви, шановна пані в.о. міністра? Читайте: Медичне страхування, страхова медицина чи державне фінансування: що зробить медицину доступною, якісною і безоплатноюКиевVласть

Вже  півроку ми, ТОВ “Будінформ”, проводимо роботи з укріплення схилу та реконструюємо масштабну зливову каналізацію на Кловському схилі,  який розташований на земельній ділянці по вул. Мечникова, 7б, і яку орендує “Будінформ”.  За цей час процес вийшов за межі штучно створеного протистояння з жителями будинків по Мечникова і Мар’яненка – і перейшов у площину затягування робіт по укріпленню Кловського схилу через ініціювання окремими активістами численних комісій, перевірок і навіть безпідставного призупинення робіт рішенням ДАБІ.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Частково ситуація, що склалася – це, мабуть, результат недостатньої комунікації між “Будінформ” і громадськістю. Тому спробую  детально пояснити, що, як і для чого ми зараз робимо на Кловському схилі. Певне, ніхто вже не візьметься заперечувати, що Кловський схил – дійсно зсувонебезпечний. Кілька експертиз авторитетних науково-дослідних установ, підтвердження СУППР, висновки ряду комісій та зсуви, які тут час від часу відбуваються – це підтверджують. Як приклад у серпні  2016 року на Кловскому схилі поблизу житлових будинків стався зсув, який вирвав дерева з корінням і зніс гаражі. Убезпечити житлові будинки, розташовані поблизу, мало б місто. Але у столичному бюджеті немає таких коштів на те, аби провести комплекс необхідних заходів з укріплення Кловського схилу. Тому столична влада залучила нас, орендарів ділянок по Мечникова – і зобов’язала провести ці роботи в межах своїх ділянок. Що треба було зробити, щоб врятувати схил Роботи, які ми за розпорядженням міської влади зобов’язані провести, можна розділити на дві складові.  Оскільки однією з причин підвищення ризику зсувів є зношеність старої зливової каналізації, яка проходить, у тому числі, і через ділянку на Мечникова, 7б – логічно, що її треба замінити. Саме це ми і почали робити з вересня 2018 року. І саме проти цього з подачі окремих громадських активістів збунтувалися люди, які мали би бути зацікавлені у зниженні ризиків. Всі роботи по реконструкції старої зливової каналізації, які вже провів і які ще має виконати “Будінформ”, – проводяться з відома і за розпорядженням міської влади: відповідно до контрольної картки, виданої Департаментом благоустрою КМДА, листа СУППР, що вимагає провести реконструкцію водостоків, протоколів Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА та однойменної місцевої комісії при Печерській РДА. І під пильним наглядом контролюючих органів. Стан зношеності старої каналізації виявився таким, що простіше прокласти поруч нову дощову каналізацію, аніж намагатися відновити стару, що ми і зробили. Труби для нової ми взяли більшого діаметру, ніж ті, що були раніше – щоб можна було забирати воду і зі схилів Кловського яру, і з Олександрівської лікарні. Це дозволить убезпечити нестабільні грунти схилу від розмивання і зсувів.  А подібні потопи із заливанням вул. Мечникова відбуваються постійно. Після зливи – через зношену зливову каналізацію, потоки води не потрапляють у зливостоки, а прямують вниз по схилу на вулицю, разом із землею і брудом.  Яскравий приклад непрацюючої  зливової каналізації під час недавньої зливи на схилі можно побачити на відео, знятому очевидцем. Загалом, очікувана вартість повної заміни дощової каналізації, яку взяв на себе зобов’язання провести “Будінформ”, складає близько 20 мільйонів гривень. Наразі виконано понад 60% запланованого обсягу робіт і витрачено близько 13 мільйонів. По завершенню робіт нова зливова каналізація буде передана на баланс КП СУППР. Інша важлива частина робіт, які необхідно провести – укріплення Кловського схилу. Ми розпочали його ще у січні цього року. Всього за розрахунками фахівців для запобігання зсуванню масиву грунту, нам треба забурити в землю 172 палі, довжина кожної – до 28 м.  Через високу зсувонебезпечність ці палі не просто забиваються у грунт, а монтуються за допомогою технології буріння – вкручуванням труб з вибурюванням землі, подальшим встановленням металевого каркасу, який заливається бетоном. Такий метод виконавці робіт обрали, аби уникнути додаткових вібрацій схилу і провокування можливих зсувів. Очікувана загальна вартість робіт – від 60 до 80 мільйонів гривень. Наразі ми змонтували 47 основних паль та 17 джет-паль. І витратили понад 20 млн грн. На монтаж ще 125 паль знадобиться щонайменше 45 млн грн. Планувалося, що до травня ми вже завершимо роботи повністю. Однак, частково через недостатньо грамотну комунікацію як міської влади, так і “Будінформу” з громадськістю, частково – через умисне нагнітання напруги серед людей окремими громадськими активістами – процес укріплення схилу місцеві жителі зустріли з острахом. Доходило до того, що, збурені чутками, люди фізично намагалися блокувати проведення робіт. Техніка простоювала, витрати на укріплення схилу зростали, строки завершення робіт їх виконавці вимушені були змістити з травня на жовтень 2019-го. Дещо уповільнили проведення робіт і постійні перевірки, ініційовані тими самими активістами.  Як перевіряли роботу з укріплення Кловського схилу За кілька місяців ситуацію, що склалася, обговорили та перевірили: - Постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, яка ще 13 листопада 2018 року створила робочу групу; - Робоча група земельної комісії КМДА, перше засідання якої відбулося 11 грудня минулого року, друге – 21 лютого цього року; - Постійна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яка 3 січня 2019 року склала протокол №1; - Місцева комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (протокол  №1 від 22 січня); - Виїзна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, що відбулася 05 березня; - Комісія з перевірки інформації щодо об'єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс на території Києва, яка почала роботу  13 березня, а 28 березня виїздила з перевіркою безпосередньо до Мечникова, 7б. Суттєвих зауважень до проведення робіт у жодної з комісій не виникло. Окремо хотів би згадати про роль у цій історії Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Внаслідок штучно створеного резонансу, ДАБІ України провела ряд громадських обговорень та перевірку будівельних робіт на місці. Було встановлено ряд порушень, допущених генпідрядником – ТОВ “Будівельна компанія Сармат” : відсутність схеми руху транспорту, недостатня кількість касок і сигнальних жилетів у робітників, слизьке покриття будівельної ділянки і відсутність частини підписів у журналі робіт. 5 березня 2019 року інспектор ДАБІ України склав відповідні протоколи та виніс приписи, в тому числі припис про зупинення будівельних та підготовчих робіт на ділянці. Відповідно ми звернулися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії вищевказаного припису. 28.03.2019 року була винесена відповідна ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, та дія приписів та постанов була зупинена. ДАБІ України оскаржило дану ухвалу в апеляційному порядку та 16.05.2019 року її було скасовано. У зв’язку з чим роботи на об’єкті проводилися лише у період 28.03.2019  по 16.05.2019 року, а потім були знову призупинені. Так як з діями ДАБІ ми були незгодні, землекористувач ТОВ "Будінформ" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заяву до ДАБІ України про визнання протиправними та скасування постанов про штрафи та приписи, в тому числі  припису про зупинення будівельних робіт. 27.06.2019 року компанія виграла судову справу та отримала рішення суду, що постанови та приписи ДАБІ України протиправні. Суд скасував постанови та приписи. Одночасно 27.06.2019 року постановлена ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва про забезпечення позову, а саме зупинені дії постанов про штраф та приписів, в тому числі  дія припису ДАБІ України про зупинення підготовчих та будівельних робіт. Безумовно, ДАБІ України має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, але ухвала про зупинення дії постанов про штрафи та приписи набуває чинності негайно та надає право проводити будівельні роботи на об’єкті.  Тож  роботи по укріпленню схилу відновленні у повному обсязі.  Роль ЗМІ у ситуації навколо Кловського схилу У ситуацію втрутились і окремі ЗМІ, у публікаціях яких ми вбачаємо єдину мету: сформувати у громадськості думку, що незаконними є не тільки роботи по укріпленню схилу, а й сам факт оренди ділянки на Мечникова, 7б “Будінформом”. Серед “аргументів” – згадки про намагання “віджати” ділянку у орендаря в часи Януковича. І розгін інформації про те, що містобудівні умови і обмеження, що були видані “Будінформу” ще у 2010-му році, втратили чинність, бо видавалися всього на два роки. Остання теза навіть стала предметом судового позову від ГО “Громадський контроль і порядок” (очолюваний скандальним екс-журналістом Василем Апасовим) до Департаменту архітектури та містобудування КМДА. “Будінформ” у процесі виступає третьою стороною.  Позивачі звинуватили Департамент архітектури у тому, що там, у 2015-му році, протиправно підтвердили “прострочені” МОУ. Однак Окружний адміністративний суд міста Києва, вивчивши всі обставини, документи та аргументи сторін, рішенням від 31 січня 2019 року визнав всі закиди позивача необгрунтованими. На тій підставі, що в період дії оскаржуваних МОУ відбулися зміни у законодавстві, які встановили: містобудівні умови та обмеження, отримані забудовниками, залишаються чинними до завершення будівництва. Тож жодних порушень чи обставин, які не дозволяли би “Будінформу” проводити роботи з укріплення схилу чи будувати на орендованій ділянці – просто не існує. Масованість та організованість інформаційних та судових атак на “Будінформ”, умисне нагнітання страхів у місцевих жителів наштовхують на думку: ті, хто за цим стоїть, дбають про що завгодно, крім інтересів киян. Цілком можливо, що істині причини цієї “кампанії” – у тому, що комусь дуже хочеться викинути законного орендаря і зайняти його місце. Перешкоджання діяльності по укріпленню Кловського схилу Нині зусилля “активістів” спрямовані на перешкоджання укріплення зсувонебезпечного схилу. Без його укріплення ніхто там нічого будувати не зможе. Роблять вони це руками місцевих жителів – саме тих людей, які, як ніхто, мали би бути зацікавлені у зниженні небезпеки зсувів. Бо йдеться, у тому числі, і про цілісність їхніх будинків. Тому і розпускаються чутки про нібито незаконність намірів “Будінформу” будувати на своїй ділянці – вони, до речі, вже  спростовані в судах. Але зауважимо – до початку будівництва житлового комплексу ще обов’язково передуватиме спорудження підпірної стінки та комплексу дренажів. І наостанок хочу прокоментувати плітки про те, як “Будінформ” нібито “шкодить” Олександрівській лікарні. У зв'язку з тим, що укріплення схилу та реконструкція дощової каналізації проводиться з використанням тимчасового проїзду через територію лікарні, а велика частина зливостоків взагалі знаходиться на території медзакладу, в якості компенсації за тимчасові незручності ми взяли на себе великі зобов'язання по  масштабному відновленню інфраструктури лікарні. В червні ми розпочали повну реконструкцію вхідної групи лікарні, на яку орієнтовно буде витрачено близько 3 млн грн.  В травні було відновлено асфальтне покриття центральної проїзної частини на суму  близько 5 мільйонів гривень.  Ще раніше закуплені кондиціонери, очищені зливові стоки по всій лікарні, зроблені нові сходи по частині території між лікарняними корпусами на загальну суму близько 1 млн грн. А ще весною провели генеральне прибирання всієї території Олександрівської лікарні – а це 13 лікувальних корпусів, що розташовані на території площею 13 га, на чотирьох терасах, з'єднаних між собою дорогою-серпантином, парковими стежками й сходами. І найголовніше, “Будінформ” отримав офіційні дозволи на проїзд великогабаритної техніки по території лікарні від всіх причетних до процесу  запобігання техногенної катастрофи на Кловському яру комісій та установ – комісії ТПНС при КМДА (лист від 12.07.2019 №079-Пк/88, та лист від 12.07.2019 №079-Пк/89 Департаменту охорони здоров’я КМДА, та безпосередньо від адміністрації Олександрівської лікарні. Зауважимо, що ці дозволи на проїзд  будуть діяти виключно до момента завершення укріплення схилу та відновлення зливової каналізації.  Плани “Будінформу” на майбутнє Тепер – до офіційної позиції щодо планів “Будінформу” на майбутнє. Наша компанія вже вклала десятки мільйонів гривень в укріплення схилу – і вкладе ще набагато більше. Ми маємо всі необхідні документи та дозволи, щоб на законних підставах почати будувати будинок на ділянці, яку орендуємо багато років і за яку справно сплачуємо орендні внески до столичного бюджету. І збираємося реалізувати своє законне право після того, як зробимо Кловський схил безпечним – і для майбутнього будинку на нашій ділянці, і для будинків, розташованих поблизу. На превеликий жаль, нездорова активність окремих представників “обуреної громадськості”, систематичне блокування проведення робіт, постійні “піар-акції” з плакатами про “незаконне будівництво” і їх небажання слухати і чути наші аргументи щодо необхідності укріплення схилу (яке, підкреслю ще раз, наша компанія проводить за власні кошти) змусила нас звернутися до суду. Ми подали позови до місцевої мешканки, яка проживає по вул. Мар’яненка, Ольги Малишенко, та готуються документи для аналогічного позову до іншої мешканки -  Юлії Діденко, яка проживає по тій же вулиці, які в свою чергу, особливо активно паплюжать нашу репутацію і перешкоджають роботі – і вимагаємо не тільки спростування недостовірної інформації та публікацій у соцмережі, а й сплати певної суми збитків завданих через розповсюдження неправдивої інформації щодо нашої компанії.  Якщо ж поширення наклепу і перешкоджання нормальному проведенню робіт з укріплення схилу не припиняться – ми подаватимемо аналогічні позови і до інших “активістів”. Та будемо відстоювати свої законні права і надалі. Бо розгорнута проти нас кампанія шкодить діловій репутації ТОВ “Будінформ” і спричиняє нам додаткові збитки через простій техніки, задіяної в роботах. А безпеці людей та їхніх осель насправді загрожує не новий будинок поблизу, а подальше відтягування робіт з укріплення схилу. Ігор Лук’яшів, менеджер проекту по вул. Мечникова 7БКиевVласть