среда, 22 сентября 2021 г.

Гідрогеолог Євген Яковлєв: “Через затоплення шахт та підйом води територію Донбаса буде розірвано на ділянки”

Гідрогеолог Євген Яковлєв: “Через затоплення шахт та підйом води територію Донбаса буде розірвано на ділянки”

У контексті війни на сході України ми звикли говорити про фронти: інформаційний, соціальний, правовий. У цих окремо взятих битвах є перемоги, є програші. Але є фронт, на якому переможців не буває — екологічний. Шість років війни на Донбасі спричинили незворотні техногенні наслідки для і без того деградованої екології регіону – масове та неконтрольоване затоплення шахт вже набрало катастрофічних обертів. Серед наслідків — просідання поверхні, спонтанні виділення газу, локальні “землетруси” і найнебезпечніше – потрапляння брудних “шахтних” вод у ґрунтові, а також у річки й озера. Все це загрожує знищенням життєзабезпечуючого потенціалу Донецької і Луганської областей.

Про те, як війна на Донбасі губить екологію колись одного з найбільших промислових центрів світу, в інтерв`ю КиевVласти розповів доктор технічних наук, гідрогеолог Євген Яковлєв (на фото).

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

“Вугілля-кокс-метал” або ж “вугілля-електроенергія” — технологічні ланцюжки, які були базовими для промислового комплексу довоєнного Донбасу. У цих ланцюжках вуглевидобуток є не тільки основною, але й найслабшою ланкою. І був таким навіть до війни. У мирні роки спостерігалося помірне зниження видобутку вугілля. Так, якщо в 1991 році Україна здобула 135 млн тонн вугілля, а в передвоєнному 2013-му вуглевидобуток склав 83,7 млн тонн, 75% з яких припали на шахти центрального Донбасу. Війна на сході країни, а також окупація більшої частини шахт привели вуглепромисловий комплекс Донбасу в стан, близький до передсмертного. Це прямим чином відображається й на екологічній ситуації в регіоні.

KV: Війна на сході України сильно вдарила по вугільній промисловості Донбасу. По обидва боки закриваються шахти. Однак це відбувалося і в мирний час. Чим узагалі мотивований цей процес і що стало його відправною точкою до війни?

Євген Яковлєв: На початку 2000-х років причиною масового закриття шахт стало те, що видобуток вугілля в деяких районах почав ставати економічно невигідним. Обладнання старіло, площа порушених порід і водоупорів збільшувалася. В результаті доводилося відкачувати все більше і більше води, як за загальним обсягом, так і на тонну вугілля.

Наприклад, у пікові для української вугільної промисловості роки на тонну вугілля доводилося 3,5 кубометри води. Тепер, коли видобуток впав до 30-40 млн тонн на рік, ця величина становить до 25 кубометрів води на тонну вугілля – енерговіддача вугілля стала дорівнювати роботі з підйому шахтних вод на поверхню.

Собівартість вугілля росла, багато шахт ставали дотаційними – і державі було просто невигідно їх утримувати. Вперше з такою проблемою зіткнулася Англія, потім Німеччина і Франція, зараз подібні проблеми переживають Польща та Росія. Ми ж підійшли до цього глухого кута, в основному, в останнє десятиліття. Війна ж прискорила процес затоплення шахт і підвела нас до своєрідної “точки неповернення”.

KV: Що відбувається з екологією в регіоні зараз?

Євген Яковлєв: На Донбасі йде прискорений регіональний підйом рівнів підземних вод до історичних відміток. Або ж до тих місць, де вони були в своєму первинному стані до початку індустріалізації регіону в 19 столітті.

Велика частина шахт або закриті, або закриваються за допомогою методу так званої “мокрої” консервації. Простіше кажучи, воду не відкачують або відкачують слабо. І вона піднімається вгору.

Це несе велику небезпеку, адже Донецька і частина Луганської області під землею перенасичені різного роду порожнинами. При їх заповненні вода буде насичувати тріщини в ослаблених зонах порід, активізуючи обвали, нові шляхи виділення газу, зсуви ґрунту й так далі.


Терикони поруч з покинутою шахтою

Однак, існує альтернатива — “суха” консервація. При цій моделі в закинутих шахтах постійно працюють системи управління рівнями підземних вод. Тобто, відкачування води, при якій мінімальні ризики для поверхні.

Коли тільки починали закривати шахти, то варіант із затопленням був обраний тільки через його економічність. І дійсно, адже “сухе” закриття шахти вимагає часом не менше, ніж 50% відсотків від вартості її будівництва.

KV: Чому не було розрахунку на те, що економія, врешті-решт, виявиться зовсім неекономною?

Євген Яковлєв: Розрахунок ішов на короткочасний ефект. Чиновникам “мокра” консервація здавалася дешевшою, аніж постійна робота водовідливів. Хоча зараз ми несемо більші збитки в порівнянні з тими, про які йшлося тоді. І вони будуть рости з часом ще більше.

Тому "мокра" консервація була дуже помилковим рішенням. За оцінками колишньої Мінгеології України, за всю історію Донбасу були пройдені понад тисяча шахтних стволів - приблизно 600 шахт. Але більшість підприємств вуглевидобутку пов'язані між собою горизонтальними і похилими виробками. Пізніше саме по цим шляхам і почала “гуляти” вода.

Вийшло так, що часткове закриття шахт спричинило практично повне нерозуміння оцінки потоків підземних вод та їхніх впливів. Наприклад, на ті ж річки й колодязі, звідки люди п'ють воду.

KV: Чиєю ідеєю було застосувати цей хибний метод?

Євген Яковлєв: Вперше про це заговорили в 1996 році, при уряді Євгена Марчука. І оскільки економічна ситуація в усі роки незалежності була непростою, то чиновників насторожувала висока вартість робіт по системі безпечного і контрольованого утримання рівнів на безпечних глибинах. В результаті, кожен уряд намагався не брати на себе цей вантаж, перекладаючи його на наступників.

У підсумку, проблеми з підйомом рівнів тільки наростали, і зараз, переважно через конфлікт на сході України, ми перебуваємо в піковійситуації.

KV: Чи можливе зараз повернення до "сухого" способу консервації шахт?

Євген Яковлєв: Здебільшого це виглядає малоймовірним. Бо через відсутність повноцінних еколого-захисних заходів ситуація із затопленням шахт ускладнилася, і зараз вона практично необоротна. Створення суцільної системи утримання рівнів на глибині вже неможливе.

Шахти, які затоплені за методом “мокрої” консервації, здебільшого інженерно недоступні. Це означає, що потрібно будувати новий ствол або бурити масу свердловин і з них викачувати воду. Тоді як при дотриманні виробок вони працюють як досконалі горизонтальні дренажі. У європейській практиці саме тому і зберігалися гірничі виробки, в силу їхніх фільтраційних показників. Потрібно виходити на роз'єднані системи захисту окремо взятих міст і селищ.

Суспільна система водовідливу в тих умовах, які зараз є на Донбасі, неможлива.

KV: Копанки, нелегальні шахти, в загальній картині відіграють значну роль?

Євген Яковлєв: Так, бо це додаткові шляхи виливу брудних шахтних вод і виходу газу. У копанках залишається забруднення нафтопродуктами, органікою та іншими шкідливими хімічними сполуками, які ніхто звідти не прибирав.

Шахтарі йдуть на роботу

Кількість нелегальних шахт коливається. Я вірю в 2,5 тисячі, виходячи з даних Інституту геологічних наук, аналізу знімків і щільності зони виходу вугільних пластів. Голова Національної незалежної профспілки гірників (зараз народний депутат, – KV) Михайло Волинець називав до 6 тисяч, але в гідрогеологічному плані різниця не суттєва.

KV: Чого можна очікувати, якщо влада України та так звані “ЛНР” і “ДНР прискорять затоплення шахт?

Євген Яковлєв: Якщо сценарій піде за варіантом з “мокрою” консервацією всього регіону, то варто чекати додаткового прискорення затоплень – від великих шахт до копанок. І, як наслідок, просідання поверхні і спонтанні виділення газу у всіх частинах центрального Донбасу.

Зазначу, що аварійні прориви води вже спостерігаються в шахтах Першотравневої (Луганська область), Торецької групи (Донецька область), а також шахтах інших об’єднань.

Підземні води, виходячи на рівень 100-300 метрів, послаблюють породний масив. Це провокує подальшу осадку поверхні, деформацію будівель, комунікацій тощо. Вже з початку війни осадки й тріщини в будинках посилилися практично у всіх шахтних містах. Зокрема, в населених пунктах, які стоять над рудниками, типу Торецька або Макіївки.

Також не варто забувати, що на Донбасі є окремі райони, де ґрунтом є глинисті сланці. Там відбувається зворотний процес: глинисті породи вбирають воду і, як господарське мило, набухають. Ґрунт при цьому піднімається вгору.

Більш того, затоплені шахти вже зараз виходять на некерований стік у поверхневі і ґрунтові води через взаємопов'язані водоносні горизонти. Від цього водовідливу залежить стан поверхневих вод. В тому числі, і Сіверського Дінця.

Сіверський Донець

Ситуація може бути патовою, бо вода, яку перестануть відкачувати в т.зв. "Л/ДНР" масово перетікатиме й на наші шахти – і на працюючі, і на закриті. Бо шахти з їхнього боку вищі за наші на 150 метрів. Про вихід на шахту “Центральна” Торецька вже можна без сумніву казати. По інших, в районі Авдіївки, Селідового, даних немає. Однак, це один із напрямів, який максимально схильний до подібного затоплення. Підземними ходами напрям пов'язаний не тільки з сумнозвісною шахтою “Юнком”, але й з “Олександра-Захід”, яка була отруєна хімією в 1989 році. Там також шахта закритого Микитівського ртутного рудника, яка близька до каналу КП “Вода Донбасу”, і її затоплення може нести ризики для цієї найбільшої системи водопостачання регіону.

KV: Чим, по суті, є шахтні води, які ви згадували вище?

Євген Яковлєв: Вода в шахтах, піднімаючись, концентрує всі розчинні елементи вугілля – різноманітні сполуки заліза, марганцю, свинцю, ртуті. Тому шахтні води іноді можуть бути чимось на зразок сірчаної кислоти. На шахтах, які вже закриті, “брудні” води просто йдуть у ґрунтові та поверхневі.

KV: З огляду на це, чи можна сказати, що Сіверський Донець приречений на те, щоб бути брудним?

Євген Яковлєв: Довести цю артерію до екологічної норми вже неможливо. По-перше, річка приходить в Україну з Росії вже досить забрудненою. Здебільшого через те, що протікає через розорані луки і поля з відходами у вигляді добрив.

По-друге, навіть при зменшеному промисловому навантаженні очисні споруди на більшості підприємств працюють неякісно.

Третє — шахти. Їхнє підтоплення виносить більшу кількість забруднень у водозабори. У колодязі, у малі річки, у відкриті ділянки каналу “Сіверський Донець — Донбас” і так далі. Можу сказати, що, наприклад, у районі шахти “Золоте” забруднені шахтні води вже йдуть безпосередньо в річковий стік Дінця.

Це катастрофічно, бо 90% води з Сіверського Донця в Україні п'ють люди. А ця вода, де-факто, непридатна для вживання, і, на жаль, жодна технологія не зможе довести її до питних стандартів.

KV: Виходить, так звані “ДНР” і “ЛНР” самі себе “труять”, затоплюючи шахти?

Євген Яковлєв: Що стосується питного постачання “Л/ДНР”, то тут вкрай цікава ситуація, зокрема, з “ЛНР”. За моїми особистими даними від колег із Луганська, вони вийшли на 80-85% використання підземних вод у питному водопостачанні. А не на 85-95% поверхневого, як по Донецькій області, де водно-екологічна ситуація складніша.

Відхід від поверхневого водопостачання в цьому регіоні тривав з кінця радянських часів. І наразі, враховуючи додатковий вплив затоплюваних шахт, в Луганську зуміли зберегти цю тенденцію. Наприклад, ще до війни частина водозаборів у районі Рубіжного та Лисичанська потрапили в зони впливу місцевих хімпідприємств. І навіть при тому, що водозабори були так близько до небезпечних виробництв, Держстандарт України допустив використання місцевих вод, бо це було менш небезпечно, ніж брати воду з Сіверського Дінця.

KV: Якщо говорити про питне водопостачання, то артезіанські води — вихід?

Євген Яковлєв: Перехід на артезіанські води істотно спростив би ситуацію. Вони захищені від поверхневого забруднення і не схильні до впливу температур, клімату, поверхневого стоку. Пріоритет їхнього використання декларує і Водно-рамкова директива ЄС. Зараз, як ніколи, потрібно “відірвати” питне водопостачання від наземних джерел, тому що, за умови затоплення шахт, вони будуть тільки погіршувати свою якість.

Створити безпечне водопостачання на Донбасі можливо. Два мільйони кубометрів артезіанських вод по Донецькій області і чотири з “хвостиком” по Луганській розвідано на даний момент. Навіть якщо брати 50% від цих запасів, то їх буде достатньо для забезпечення населення, що залишилося, безпечною питною водою в найближчій перспективі.

У 2016 році я виступав у Міністерстві екології з пропозицією по державній програмі інтенсивного використання підземних вод. На жаль, ідею навіть не включили до порядку денного.

KV: Які кроки потрібно зробити, щоб регіон зміг екологічно існувати надалі?

Євген Яковлєв: Почати потрібно з прискореного впровадження підземних вод як основних питних. Спочатку потрібна оцінка, а потім уже захисні заходи. Загалом, Україні потрібна модель, система моніторингу екологічної ситуації в Донбаському регіоні. Якщо ж ідеться про закриття, то необхідно визначити граничні глибини шахтних вод, які будуть безпечні для того, що нагорі.

Потрібно пам'ятати, що підйом рівнів підземних вод у шахтах на Донбасі — головний агент небезпечних екологічних змін.

Нам необхідне не затоплення, а управління рівнями води при їхньому переході в новий рівноважний стан, бо вода постійно піднімається вгору. Також необхідно створити експертну модель прогнозу рівнів і можливих ускладнень з осідань поверхні, виділень газу і впливу на стан інженерних мереж.

KV: Що може статися після “точки неповернення”?

Євген Яковлєв: Ця точка вже тут. І що довше йде війна, то швидше ми її переступимо. Якісь землі будуть дуже сильно підтоплені, подібно пливунам. Зведуться до мінімуму можливості для сільськогосподарської діяльності через високий рівень засолення ґрунту. Про поверхневі й підземні води не йдеться в принципі, оскільки, вони погіршать свою якість ще сильніше. А це унеможливить їхнє вживання як питних.

Територію буде розірвано на ділянки частково збереженого ландшафту через забруднення поверхневих і підземних водозборів, деформацію поверхні та інженерних мереж.

Фото: надані автором та УНІАН

КиевVласть

Спілкувався Станіслав Кондратьєв, оглядач ІТА “ЮН-ПРЕС” КПДЮ (гурток “Медіаправо”), спеціально для КиевVласти

Теги: новости украины, вода, донбасс, затопление, шахты

среда, 22 сентября 2021 г.
15:11
Кабмин хочет ввести с 2023 года платный проезд большегрузов по дорогам
15:02
На Киевщине при пожаре на элеваторе сгорело 20 тонн зерна подсолнечника
14:48
Спикер ВР Разумков созвал внеочередное заседание Рады, касающееся отмены кассовых аппаратов
14:39
Кличко напомнили об обещании до конца 2021 года закончить капремонт стадиона и спортплощадок в Парке Партизанской славы
14:23
Киевщина получила в качестве гуманитарной помощи инновационные лекарства прямого действия на коронавирус
14:01
“Киевавтодор” на три дня продлил ограничение движения на проспекте Бажана
13:45
В воскресенье, 26 сентября, в Киеве пройдет Климатический марш
13:26
На улице Натальи Ужвий появился островок безопасности
13:04
На Київщині реконструюють ЦНАП, який обслуговуватиме більше 220 тисяч людей
12:45
Кличко помог сохранить должность Рувину, чьи родственники задействованы в схемах Подольского моста, - СМИ (видео)
12:31
В Днепровском районе Киева открыли площадку для выгула собак (фото)
12:20
АМКУ выписал миллионный штраф двум столичным фирмам за сговор на торгах, проводимых КП “Киевтеплоэнерго”
12:02
Рада ограничила перечень публичных услуг, предоставляемых “по умолчанию”
11:43
Захворювання на коронавірус виявили в 219 жителів Київщини
11:34
На советника президента Шефира совершили покушение (фото)
11:24
С улиц Киева уберут 192 МАФа (адреса)
Календарь событий
В КГГА хотят за четыре года потратить на экологическое благополучие столицы почти 9 млрд гривен
22 сентября 2021 г. 12:00
В КГГА хотят за четыре года потратить на экологическое благополучие столицы почти 9 млрд гривен
В ближайшее время депутатам Киевсовета предстоит рассмотреть комплексную городскую целевую программу экологического благополучия Киева на 2022-2025 годы. В Киевской горгосадминистрации (КГГА) предлагают потратить на ее реализацию почти 9 млрд гривен. Как и в предыдущие годы, об улучшении экологической ситуации в городе в этом документе упоминаний немного. Основные мероприятия программы преимущественно сводятся к работам по текущему содержанию зеленых зон и водоемов, реконструкциям, ремонтам и строительству парков. В частности, собираются продолжить реконструировать “Владимирскую горку”, Ландшафтный парк в Соломенском районе, парк “Киото” и зону отдыха “Центральная” на Трухановом острове. Строить хотят парки “Никольская слободка”, “Почайна” и вдоль просп. Генерала Ватутина на Троещине. Также в планах наконец-то заняться восстановлением экологического состояния реки Лыбедь. Среди новаций – сооружение установок для утилизации растительных отходов.
Карантинный спецпропуск. Рейтинг активности депутатов Киевсовета (13-19 сентября 2021 года)
21 сентября 2021 г. 19:00
Карантинный спецпропуск. Рейтинг активности депутатов Киевсовета (13-19 сентября 2021 года)
Руководители предприятий критической инфраструктуры не уверены, что смогут оперативно получить спецпропуски на общественный транспорт для своих работников в случае ужесточения карантина. Два фонтана в столичном Соцгороде многие годы остаются в запущенном состоянии. Жители одной из новостроек на Подоле сетуют на то, что ООО "Домостроительная компания "Фундамент" некачественно проложило водопроводные сети. КП “Дирекция строительства дорожно-транспортных сооружений Киева” так и не восстановило благоустройство после ремонта дождевой канализации на части территории Дарницкого района. Индивидуальные теплопункты в столице устанавливают, а кто их должен обслуживать – пока вопрос. Об этом и многом другом — в очередном обзоре запросов и обращений депутатов Киевсовета от КиевVласть.