Подільський мостовий перехід — просто фантастична історія. Ми дуже довго будували дуже дорогий міст, от вже нарешті майже збудували і тут раптом зрозуміли, що не дуже знаємо, звідки він має вести і куди: з обох боків Дніпра зараз є проблеми з тим, куди його вивести. У випадку з правим берегом затверджений проект передбачає, що трафік вийде на Набережно-Лугову в районі IZONE, а далі через новий тунель потрапить на Лук'янівку в район вулиці Чорновола. Однак, в будівництво тунелю у найближчому майбутньому сьогодні мало хто вірить. Кілька років тому транспортний інженер Віктор Петрук придумав альтернативний варіант — вихід трафіку з мосту на Верхній і Нижній Вал через багаторівневу розв'язку на перетині Валів з Набережно-Хрещатицькою. Крім всього іншого, цей альтернативний проект поліпшує транспортну зв'язність Рибальського півострова і звільняє місце для будівництва проекту "Новий Поділ". Проблема в тому, як цей варіант закінчення Подільського мосту вплине на Поділ. Уявіть собі збільшення трафіку на вулицях Подолу у кілька разів. Уявіть собі Глибочицьку, розширену до трьох смуг руху в кожен бік. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Вали — основна комерційна вулиця Подолу і чудовий, хоч і занедбаний, бульвар — можуть перетворитися у швидкісну автомагістраль. А перший від Дніпра квартал Валів узагалі буде зайнятий автомобільною розв'язкою. Те, за що люблять Поділ: "європейська" забудова, затишні кав'ярні і бари, пішохідність, людський масштаб і комфорт, — може зникнути внаслідок зростання автомобільного трафіку. І це не беручи до уваги збереження архітектурних пам'яток. За радянських часів, коли створювали оригінальний проект мостового переходу, саме позиція пам'яткоохоронців стала причиною, чому проект будівництва мосту не передбачав виведення основного трафіку з Троєщини на Вали. Коли я думаю про цю ситуацію, то згадую мимоволі Джейн Джейкобс — найвідомішу у світі міську активістку, головна боротьба якої теж була спрямована на зупинення проекту будівництва моста і хайвею через затишний і людиноорієнтований район Гринвіч-Віллидж. Я дивлюся на візуалізацію розв'язки на Валах і розумію, що вже бачив десь щось схоже — візуалізацію магістралі, проти якої ще у минулому столітті виступала Джейн Джейкобс у Нью-Йорку. Вже неодноразово доведено, що будівництво нової автомобільної інфраструктури стимулює зростання автомобілекористування. Це не вирішує проблему заторів: чим більше доріг — тим більше машин виїжджає на дороги. Нова інфраструктура лише тимчасово розвантажує вулиці — проходить кілька років, кількість автомобілістів зростає і затори повертаються з новою силою знову. Місто вкладає зараз багато грошей у створення комфортного середовища на Подолі і навколо нього: оці всі сходи, мости і пішохідні площі. Ці всі гроші можуть бути витрачені намарне, якщо перетворити Вали на автомагістраль. Купа грошей, яку ми вклали у будівництво Подільського мосту, може призвести до вкрай негативних, а не позитивних наслідків для міста. З'їзди тільки починають будувати. Рішення про зміну проекту ще не прийняте. Я сподіваюся, що ні органи міської і районної влади, ні мешканці Подолу, ні жителі всього Києва, ні подільські бізнеси, ні забудовники Подолу не зацікавлені сьогодні в тому, щоби знищити дух нашого району. Я не знаю, куди має виходити Подільський міст. Але я знаю кілька червоних ліній, які є маркерами щодо того, яка доля чекає на історичний Поділ: 1. Рахувати транспортний ефект як кількість переміщених людей, а не кількість перевезених автомобілів. 2. Рахувати економічний ефект з урахуванням: — закриття бізнесів на Валах і зменшення привабливості Подолу як району для життя, відпочинку і туризму; — збільшення забруднення повітря і витрат на охорону здоров'я внаслідок зростання кількості автомобілів; — повернення заторів через кілька років внаслідок виникнення індукованого попиту, спровокованого створенням нової автомобільної інфраструктури. 3. Не вести і мови про будь-яке звуження тротуарів і зеленої зони на Валах і Глибочицькій, а також вирубування бульвару на Валах. 4. Створити по всій довжині Подільського мостового переходу, всіх підходів до нього, а також Валів і Глибочицької виділені смуги руху громадського транспорту, а також велосмуги або велодоріжки. 5. Передбачити заходи регулювання (стримування зростання) транзитного автомобільного трафіку через Поділ за допомогою: — світлофорів, — зменшення кількості і звуження смуг руху автомобілів, — розвитку громадського транспорту, велоруху та пішохідної інфраструктури, — переведення односторонніх вулиць на Подолі у двосторонні з місцями для паркування жителів, — інших засобів заспокоєння руху. 6. Розглянути варіант створення однорівневої розв'язки на перетині з'їздів з мосту, Валів і Набережно-Хрещатицької. Відкидати цей варіант лише у разі наявності достатньої кількості однозначних переконливих аргументів на користь будівництва багаторівневої розв'язки на Валах, з урахуванням усіх попередніх пунктів. Іван Вербицький, аналітик Центру дослідження суспільства

Мало кого вже здивуєш оголошеннями про пошук співробітників в офіс чи на склад. Проте, що ми отримаємо, прийшовши на таку співбесіду, розповім далі. Умова отримання посади одна - придбання навчального пакету та продукції компанії на суму понад 11 тисяч гривень. Без цього на роботу тебе ніхто не візьме. Однак, про це керівництво озвучує лише в останній день стажування і всіляко вмовляє викупити так звану франшизу на безпрограшний бізнес. Слова про те, що в тебе немає грошей не приймаються. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" В одному з вагонів столичної підземки побачила саме таке оголошення про роботу в офісі. Розвішують їх співробітники компанії, але куди саме запрошують, чомусь не зізнаються. До чого така загадковість, дізнаюсь згодом. Як виявилось, працювати я буду в компанії “Tiens” Україна або більш відомій в народі як “Тянь Ши”.  Але, про це людей повідомляють аж на другий день стажування, мабуть, щоб не встигли начитатись відгуків та втікти. Про те, що треба буде щось продавати, теж ані слова. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Телефоную за вказаним номером, жіночка по той бік слухавки призначає мені співбесіду. Знаходиться так званий “офіс” на столичній Оболоні. Заходжу в середину, на рецепції мене зустрічають співробітники з бейджиками “адміністратор” та вказаними ім’ям та прізвищем. До речі, цікавий факт, що у компанії “Tiens” незалежно від посади співробітника, прийнято звертатись на ім’я по-батькові, так, мабуть, солідніше. У холі ще близько п’яти-семи людей. Проте, до кінця співбесіди ця цифра збільшиться вдвічі. Заповнюю анкету і до мене виходить мій наставник. У ході розмови я декілька разів запитую на яку посаду претендую та як називається компанія, у якій збираюсь працювати. Проте точної відповіді на свої запитання не отримую. Мені, як і іншим, лише сказали, що буду помічником керівника. Далі, як розповіли колишні співробітники компанії, вже за шаблоном, мені мають передзвонити ввечері після “наради” та сказати чи затвердили мою кандидатуру. Дзвонять роботодавці стандартно з 19 по 21 годину. І ось, я в компанії! А ще мені невимовно поталанило, адже я та інші новачки будемо працювати у новому офісі, який відкриває 8 зірковий співробітник Надія Таран  у центрі столиці на вулиці Саксаганського (м Університет). На перший погляд компанія не викликає особливих підозр. Звичайна маркетингова структура, продаєш, виконуєш план та отримуєш свій відсоток.  Ось і сама керівниця офісу. За її словами ми прийшли займатися сюди... бізнесом? Стажування у компанії триває 4 дні. За цей час людей активно “обробляють” за допомогою технік НЛП (нейролінгвістичного програмування) і, звичайно, обіцяють безхмарне майбутнє та казкові заробітки. І головне: ніяких пірамід, виключно маркетингові стосунки! Також, тут ходить власна валюта, яка діє по всьому світу. Це стажерам пояснюють на лекціях “Фінансовий план” і як додаток, дають  таблички, у яких розписані статуси співробітника та відсоток, який він матиме від продажу: На вигадування назви валюти довго часу не гаяли, назвали стандартно, умовна одиниця. Одна така умовна одиниця дорівнює курсу 32 грн при продажу товару і 24 грн при нарахуванні відсотка співробітнику. Виникає питання, чому ж така несправедливість? ПОДАТКИ! Відповідає нам лектор. Компанія чесно сплачує всі податки за своїх співробітників, тому вираховує їх із доходів працівників. Наступним етапом заняття є пояснення статусів співробітників (також є у таблиці). Новачок, прийшовши у компанію та виконавши умови роботодавця, має статус 5 зірок. Далі йде система накопичення, чим більше ти продаси товару, тим швидше  закриєш рівень і побудуєш команду з якою і створюватимеш свою  справу. То чим же ми прийшли сюди займатись, запитання без відповіді? Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Закривши статус 8 зірок можна претендувати на бронзового, срібного та золотого Лева — почесні нагороди “Tiens”. Завершивши ці перегони на виживання, найвитриваліший може спокійно стати пенсіонером компанії у будь-якому віці. Компанія “Tiens” заснована в Китаї у 1995 році. Її представництва розміщені у 190 країнах світу. Наразі є однією з найбільших постачальників дієтичних добавок та оздоровчих приладів на ринку України.  КиевVласть

О Києве, батьку мій хресний і водночас мій друже! Щодня я пригортаюся до тебе подумки і насолоджуюся твоєю величчю! Люблю я кам'яні твої “обійми” – асфальтовані вулиці, історичні архітектурні будівлі, що манять своєю красою та унікальні сучасні споруди, що вражають своїм новітнім дизайном. Гортаючи у пам’яті твої сторінки історії, пригадую багато легенд та переказів, пов’язаних із твоїм заснуванням та розбудовою. Минали століття й історія залишила нам на твоїй території багату спадщину визначних подій та пам’ятних дат, які назавжди вкарбувалися в нашу свідомість і в історичну пам'ять всього українського народу. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Такий багатогранний! Мій Києве, ти славний не лише своєю історією, а багатою культурою. Думаю чимало киян та твоїх гостей не можуть не захоплюватися твоєю старовинною та новітньою архітектурою, скульптурами та пам’ятками, із захопленням відвідують різноманітні виставки, кінотеатри, театри, фестивалі, концерти, музеї, цікаві туристичні локації, черпаючи для себе чимало корисного і пізнавального. Скупий на зелень, на квіти і трави, ти все одно залишаєшся в моєму серці. Так, твої “легені”, Києве, – це лише три ботанічних сади: ботанічний сад імені Миколи Гришка, ботанічний сад імені Олександра Фоміна, ботанічний сад Національного університету біоресурсів і природокористування, але крізь по-своєму красиві кам’яні “обличчя” споруд все ж подекуди квітнуть поодиноким цвітом твої “очі”, мій любий друже Києве, і зеленими трав’яними доріжками де-не-де стелиться травичка.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  О Києве, ти такий прекрасний, але й такий контрастний!.. На твоїх вулицях відчутна класова нерівність між багатими та бідними. Одні їздять на надто дорогих автомобілях, відвідують дорогі салони краси, відпочивають на популярних  курортах, а інші, економлячи на всьому, ледве виживають, копійку до копійки складають, аби прожити ще один день. Твої контрасти, на жаль – це наше сьогодення. І з раннього віку до глибокої старості в кожного з нас є радощі та смуток. Однак прикро, що більшість причин нашого смутку, наших проблем, мій Києве, цілком під силу вирішити місцевим чиновникам, адже всі соціально-економічні проблеми, присутні в місті – це результат їхньої бездіяльності. Влаштувати дитину в садочок чи в школу, покращити дозвілля підростаючого покоління, забезпечити роботою молодь, провести благоустрій парків та дворів, відремонтувати дороги та багато іншого ще потребує вирішення. І від цього безладу у мене в серці постійно щемить... Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Києве любий, древній і водночас сучасний! У тобі ж є неоціненний потенціал! Я думаю, що з Божими молитвами та з мудрими керівниками можна було б вивести тебе, Києве, на зовсім інший – набагато якісніший рівень розвитку. Втілення новітніх економічних і освітніх програм, відкриття шкіл та садочків, будівництво мостів, заводів і підприємств, підвищення рівня життя населення та стандартів якості – ось що зробить тебе найкращим і найперспективнішим містом у Європі!КиевVласть

Кожне місце в Україні – це перлина, це наш скарб… Скарб треба цінувати і, найголовніше, берегти. Треба його доглядати, увіковічнювати для усіх наступних поколінь, можливо, для народів, які житимуть тут! Та чи зможуть вони їх цінувати, якщо ми будемо ставитись до цих дарунків з такою байдужістю, непривітністю, навіть з жорстокістю? Тоді усі землі України дійдуть до наступних поколінь в такому жахливому стані, що буде нелюбо на них навіть поглянути! Адже Україна сповнена неповторності: вкрита золотом і приємною прохолодою восени, у вінку з барвистих квітів, у прозоро-блакитному мереживі річок і джерел – вона завжди незабутня і прекрасна! Ступивши на землю своїх предків, якщо твоя душа глибока, співчутлива, чиста і щира, то ти відчуєш усе, що відбувалося на ній ще до твого народження. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Кожен куточок нашої Батьківщини має свою особливість, свою харизму! Кожен чимось відрізняється. Досить одного бажання України, і безкрайні таємничі степи Криму усміхнуться райдугою квітів, колосся тихенько під подихом вітерцю заспіває приємну пісню, а маленькі степові жителі підспівуватимуть. У Криму кожне прибережне місто повністю відрізняється від інших! Новий Світ нагадує собою долоню і п’ять пальців, кожен з яких – це велична гора. Увечері, коли сонце ось-ось зайде за обрій, подивишся на один бік гори і зануришся у глибоку темряву, лякаючу, неповторно страшну… Та з іншого боку ти побачиш рожеві від заходу сонця стежинки, що, мов річечки, пливуть поміж різноманітних дерев із пухнастими верхівками. Усе, здається, набуває пурпурового кольору, а величезна кількість каміння виблискує, мов діамант, здається, осліпнеш від такої різнобарвності…  Які прекрасні Карпати… Наче стрункі україночки. Кожна вбрана у свої  шати, має свою струнку поставу, свій вік, свою історію, ну ніби справді дівчата. Скільки легенд, казок пов’язано з цими землями! Часом вночі здається, що їх темні вершини намагаються торкнутися зірок і ось-ось сягнуть місяця. Гуляючи по їхніх лісах, тобі відкриється величезна кількість нових ідей, можливостей, ти отримаєш таке задоволення, що здасться, ніби ти щойно відкрив новий світ на цій планеті. А якщо колись рано вранці ти опинишся на самісінькій вершині, то не побачиш землі, а вирішиш, що літаєш понад хмарами, бо знизу буде тільки туман. Будь впевнений, що ти захочеш стрибнути у його невідому оманливу чарівність! Природа цих гір надзвичайно  різноманітна. В її глибинах ховається та нерозгадана таємниця, яку не зрозуміти людським розумом, але можна відчути серцем, якщо воно сповнене коханням і добром…Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Окрім цього, яка чудова природа України! Її водоспади Джурин, Джур-джур, Шепіт та багато інших, ніби заманюють тебе зникнути у своїх глибинах. Так приємно спостерігати, як з маленького струмочка, з кожною хвилиною набираючи швидкість, у холодну безодню мчить стрімкий потік прозорої кришталево чистої води і утворюється величезний водоспад! Ніби життя… Спочатку ти немовля, таке маленьке безпомічне, потім ти підростаєш, вчишся, тебе підхоплює течія незмінної долі і день за днем усе швидше несе у бурхливе майбутнє! Весна, літо, осінь та зима -  здавалося б слова як слова, з простим лексичним значенням, та якщо задуматись, то якого прекрасного значення вони набувають на Україні! Весна… Ти повільно, насолоджуючись кожним подихом вітру, гуляєш по лісу. Обов’язково побачиш зелені бруньки й що десь ще лежить сніжок і не бажає здаватися без бою! Ось з під снігу виглядає невеличка біла голівка підсніжника, він дочекався своєї пори та здобув своє місце під сонцем! Повітря здається таким легким, ніжним, усе немов намагається прокинутися після довгого сну. Літо… Саме ця пора року прикрашає наші вулиці найкраще: дзвінкими дитячими голосами і сміхом! Все яскраве, сонячне і не може не випромінювати гарний настрій! Йдучи подвір’ям, так хочеться зупинитися і пограти м’ячем, покататися на велосипеді, намалювати крейдою якусь кумедну річ на асфальті – зробити усе, що робив колись. Але час швидкоплинний… Осінь… Тільки тоді можна побачити усі кольори веселки, тільки тоді можна заплакати від щастя, тримаючи за руку і ведучи перший раз у перший клас своє маленьке дитя, тільки тоді можна насолоджуватися смачними дарунками осені, тільки тоді можна пробігтися босоніж по травичці під рясним дощем!  Зима… Легенькі пухнасті сніжинки кружляють у танку, який заворожує, манить за собою! А як приємно узяти санки і, забувши про усе на світі,  засніженою гіркою спускатися наперекір вітерцю, що огортає легеньким морозом твоє обличчя. А потім із червоним носом та задоволеною посмішкою йти додому грітися чашкою чаю, та із захопленням роздивлятися сріблясті витвори мистецтва на своєму вікні! Невже це не прекрасно?! А чи спостерігали ви, як у кожному селі, майже на усіх стовпах, тримається і здається ось-ось впаде гніздо лелек. Як цей сповнений свободи і величі птах, розмахуючи своїми білими крилами, підлітає до гнізда і годує ще зовсім малих беззахисних пташенят. Їх голівки ще ледь-ледь виглядають з цього могутнього будинку, створеного батьками! Та скоро і вони  годуватимуть своїх дитинчат! У майбутньому, яке вони будуть будувати повільно й впевнено. Нам обов’язково треба брати з них приклад! Яка різнобарвна культура нашої Батьківщини! Крашанки, писанки – усі ці витвори мистецтва – насправді кропітка і важка праця, яка дає прекрасні плоди! Наші українські рушники з їхніми захоплюючими візерунками: червоні, чорні, блакитні, зелені нитки, переплітаючись, вимальовують одну яскраву чітку картину, від краси якої не можливо відірвати погляд! З такою любов’ю, турботою, ніжністю матері вишивали сорочки своїм синам! Як україночки ще в давнину покорили не одне серце козака своїми солодкими голосами, співаючи справжню рідну українську пісню! Пісню, в якій відтворена уся печаль, усе горе пережите цими святими землями, усі бурхливі події нашої історії, але і найтепліші, найважливіші почуття у світі: любов, дружба, вірність, патріотизм. Щира солодкоголоса пісня вже давно символ України, її гордість! Чи доводилося вам колись бачити ще один наш скарб – золоті поля пшениці? Її колоски щосекунди, ніби любуючись своїм відображенням у дзеркалі, повертаються до сонця то одним, то іншим боком. Немов засмагають, хизуються перед ним своєю величчю і красою. Адже ці маленькі, трохи колючі рослинки, насправді становлять найцінніший діамант, який не порівняти з тими прикрасами, що продаються в ювелірних магазинах – то лиш пусті іграшки! Колись декілька колосків рятувало життя людині! Часом здається, що у кожного колосочка є маленька, але дуже привітна душа… Повірте, коштує вашого часу те, щоб задуматися, скільки тяжкої праці було покладено на цих полях. За копійки люди працювали тут від світанку до сутінок! Вони неймовірно втомлювалися під цим спекотним сонячним промінням, від порізів, важкої праці, але це було сенсом їхнього буття.  Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Зваживши все, невже у вас досить нахабства і далі плюндрувати та знущатися над своєю Батьківщиною, не поважати чужої праці? Як ти зможеш бути байдужим до її історії, до найкращих пам’яток культури, до найрізнобарвнішої природи у світі? Адже Україна має таке величезне історичне коріння, вона вражає своєю різноманітністю у мові, у природі, у релігії, у своїй з гіркою наповненій скарбниці! За нас наші предки зробили майже все, невже не можна зробити краплину того, що залишилося?  Приголубити нашу землю! Покохати її, поважати її минуле, адже вона – твоя мати! І звичайно боротися за прекрасне майбутнє. Бережи Україну разом з усім, що є на її широких просторах! Будь патріотом своєї Батьківщини! КиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко відвідала Берлін – столицю клубного життя Європи. Але на те й фуд-блогер, щоб знайти смачні місця та допомогти неофіту смачно їсти та пити між танцями та івентами. Хтось скаже, що Берлін – тільки для поціновувачів вечірок та нічних клубів. І це частково правда. Але тільки частково. Бо для тих, хто любить смачно поїсти та випити – Берлін також підходить ідеально. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   День перший  Заплануйте похід до знаменитої берлінської Телевежі, місцевої Ратуші та площі Александерплац. Звідти відправляйтеся вечеряти до ресторації  з історією та із справжньою німецькою кухнею – “Zur Gerichtslaube”.! Знайти його дуже легко – всього в 100 метрах від Ратуші та Вежі. Назва ресторану перекладається приблизно як Судовий двір, і дійсно в 1270 році на місці закладу одночасно з будівництвом ратуші був споруджений справжній середньовіковий суд. Звичайно з того часу будівля суду була три рази зруйнована і заново побудована. Окрім неймовірно смачної кухні, ви отримаєте величезне задоволення від розуміння того, що знаходитесь в одному із найстаровинніших будинків Берліну. Влітку краще зайняти столик в дворику Геріхцлаубе – під каштанами. Мені навіть здалося, що я вечеряю в рідному Києві. Хоча страви, які ми куштували, я точно в Києві під каштанами ще жодного разу не їла, і навряд чи спробую. Щоправда, щоб посидіти на літній терасі, вам доведеться почекати – ресторан користується неабиякою популярністю і тому тут завжди жива черга з відвідувачей. Кухня тут не просто традиційна, вона – неймовірно смачна! Зрозуміло, що ковбаски, шніцель та печінку по-берлінськи, ви знайдете в будь-якому ресторані Берліна, але за смаком вони будуть відрізнятися. А ось прусську шлахтеплатте, велику берлінську підкопчену рульку та печеню зі свинини по-староберлінськи – в кожному закладі не подають. За такими стравами раджу їхати саме сюди – і повірте, ви не пожалкуєте. Отже, чим ми тут від пуза наїлися, і що я вам рекомендую обов’язково замовити в “Геріхцлаубе”: берлінський суп-гуляш з додаванням пива Берлінер Вайссе – 6,80 євро; перловий суп з чорносливом, як його готували в 19 сторіччі – 6,80 євро; шніцель із свинячої корейки з відвареною картоплею, горошком та морквою – 14,90 євро; велика берлінська підкопчена рулька з тушкованою квашеною капустою, гороховим пюре та маринованими огірками – 17,50 євро; пруська шлахтеплатте  – кров’яна ковбаска, ліверна ковбаска та свиняча грудинка з тушкованою квашеною капустою та смаженою картоплею – 15,80 євро; велика смажена берлінська сосиска з капустою та картоплею фрі – 12,90 євро; пиво Пілзнер – традиційне берлінське пиво – 4,90 євро за 0,5 літра; шеффенське пиво, зварене по старовинному рецепту – 5 євро за 0,5 літра; морозиво-асорті з двох кульок на вибір (печиво, йогуртово-ягідне, ванільне та шоколадне) – 4,50 євро Гастрономічне задоволення я вам гарантую! Якщо повернуся до Берліну, а впевнена, що так і буде – обов’язково ще раз завітаю до цього ресторану. Тож і вам раджу його не оминути. Фактично в 50 метрах від ресторану знаходиться чудовий вар`єте-бар “WildeMatilde Cocktailbar”. Після ситної вечері це найкращий варіант розвіятися: випити гарних коктейлів, подивитися на танцюючих на барі дівчат та послухати чудову музику. В меню великий вибір коктейлів, тістечок і морозива. Візьміть: Pink Lady – 8,40 євро, на текілі, з Martini Rosso і кавунним сиропом, подається із шматком свіжого кавуна; Summer Breeze – 7,90 євро, на джині, з лікером Lillet, подається з свіжою полуницею. День другий Місце скупчення всіх туристів та визитівка Берліну – Бранденбурзькі ворота та будівля Рейхстагу. Якщо у ваших планах відвідати ці місця, обов’язково завітайте до “BERLIN Pavillon am Reichstag”. Цей заклад знаходиться просто через дорогу від Бундестагу просто біля каси квитків та запису до відвідування німецького Парламенту. Це звичайне кафе із самообслуговуванням, але їжа від того не менш смачна за ресторанну, а затишна тераса під тінню дерев – сприятиме вашому апетиту в спекотне літо. Тут можна дуже смачно поснідати, з’їсти знамениті берлінські пончики, відварну або смажену сосиску та випити чудового свіжого пива. Отже, що раджу тут спробувати:  оригінальну гігантську берлінську ковбаску карі з картоплею фрі або смаженою (на вибір) – 7,90 євро; шніцель по-віденськи із вершковим соусом із шампіньйонів та смаженою картоплею – 12,90 євро; пара віденських сосисок з булочкою та баутцнерською гірчицею – 3,90 євро. Під ці страви ідеально смакує свіже розливне місцеве пиво. Вибір чималенький, коштує від 3 євро за 0,3 літра, 4,50 за 0,5 і навіть є літрові келихи за 8,50 євро. Німці, як правило, беруть літрове пиво). Для сніданку рекомендую взяти тут тістечка і знамениті берлінські пончики. Що ми спробували: яблучний пиріг – 3,30 євро; пончик по-берлінськи – 1,90 євро; шоколадний торт – 3,90 євро. Ну і звичайно під солоденьке насолоджуйтесь кавою, вона тут від 1,90 євро за еспресо до 3 євро за латте.  Якщо ваша поїздка випала на п’ятницю або суботу, не забудьте відвідати знамениті нічні клуби, куди з'їжджаються молоді з усієї Європи – “Berghain”, “Watergate”, “Tresor”, “White Trash” і звичайно “KitKatClub”. “KiKatClub”, фото: скрин с Youtube На жаль, фото з відвідування клубів не маю, бо там суворо заборонено знімати і камеру на вашому телефоні на вході заклеють. Але це не біда – те, що ви побачите та почуєте, не забудеться вам ніколи. Клуб “White Trash”, фото: timeout Ми не могли упустити таку можливість і відвідали клуб “Tresor” – легендарний клуб, де вперше почали грати електронну музику. На жаль, в інші клуби ми не змогли потрапити – face control тут дуже жорсткий, і незалежно від вашого вигляду, віку та вбрання, вам можуть сказати – ні. Сваритися марно, щось доказувати – також. Просто в одному місці може пощастити – в іншому – ні. Клуб “Tresor”, фото: pinterest.co.uk Хоча, скажу чесно, краще бути дуже просто вдягненими і не відрізнятися від місцевих – туристів не дуже жалують в клубах. А краще, взагалі, бути схожим на фріка – тоді ваш прохід в нічний заклад на 90% гарантований. Після “Tresor”, якщо матимете ще сили – прямуйте в “Bar 39”, він також знаходиться в районі Кройцбергу (турецький район Берліну). Тут можна усамітнитися і випити чудових коктейлів під гарну фонову музику. Ми замовили класичний Negroni (6,90 євро) та не класичний Zombi (7,90 євро). Атмосфера та інтер’єр змусять вас випити не один коктейль за вечір, просто ми туди потрапили вже під закриття і не встигли спробувати більше. До речі, бар працює до 4 ранку, що теж в плюс! День третій Щоб побачити залишки Берлінської стіни – вирушайте на пошуки Чекпоінт Чарлі. Для тих, хто не в курсі – це один з найвідоміших пунктів перетину кордону між Східним та Західним Берліном часів Холодної війни. Знаходиться цей пункт на вулиці Фрідріхштрассе. Коли будете йти вздовж неї – обов’язково зайдіть випити кави в німецьку мережу кав’ярень – “Einstein Kaffee”. Кава нереально смачна, тому дуже раджу пити її саме тут, тим більш, що цих кав’ярень достатньо багато, лише на вулиці Фрідріхштрассе я нарахувала майже дві підряд. Коштує від 1,90 євро за еспресо до 3,90 за капучіно Повертаючись звідти, заплануйте похід до Берлінського собору та Аквадому. Поруч з Берлінським собором на частині музейного острову знаходиться “Allegretto Gran caffe”. В кожному місті є своє Гранд кафе, і Берлін – не виключення. Тут можна спробувати справжню німецьку кухню на залитій сонцем терасі, фактично на набережній річки Шпреє. Заклад ділиться на дві частини – одна з італійською кухнею, інша – з традиційною німецькою. Але, оскільки ми все ж таки хотіли проникнутися справжніми німецькими стравами, то всілися на другій частині. Отже, чим раджу вам тут поласувати: мітболи з запеченою картоплею та салатом з буряка – 12,90 євро; справжня берлінська карівурст (сосиска) з картоплею фрі та карі – 9,90 євро; берлінський Pilsner – 5,50 євро за 0,5 літра. Звичайно, тут є і традиційний Шніцель – 19,90 євро, і Тафельшпіц (відварена яловичина) – 14,90 євро А от за морозивом йдіть на італійську частину ресторану – там можете вибрати на любий смак. До речі, морозиво в Берліні неймовірно смачне! Як на мене, набагато смачніше, ніж в Італії. Обов’язково візьміть кульку йогуртового – воно шедевральне! Коштує кулька морозива приблизно усюди однаково – від 1,50 до 2 євро. Читайте та смакуйте: Гастро-тур Венецією: cikketti, каракатиця, морозиво, тірамісу та негроні (фото та ціни) Після вечері та морозива, просто спускайтесь пару метрів вниз і влаштуйте собі прогулянку на кораблику річкою Шпреє – це буде повноцінне завершення вашої смачної трапези та короткого вікенду в Берліні. Якщо ж під вечір зголоднієте, завітайте ще раз на Александер плац. Там є чудовий заклад “ALEX”, який відкритий аж до 1 ночі (як правило, кухня в закладах Берліну працює до 10 вечора, максимум до 11). Тут вас нагодують навіть о 12 ночі, а ще перевага цієї ресторації в тому, що тут не тільки традиційна німецька кухня.  На третій день нам чесно трошки набридли шніцелі та ковбаски, тому ми із задоволенням з’їли бургер та карі. Отже, рекомендую: Joe’s Honey Mustard Burger (з картоплею фрі та кетчупом) – 13,20 євро; Chicken Korma – 10,30 євро; Berliner Pils (пиво) – 4,40 євро; Spaghetti eis (морозиво зі спагетті) – 5,50 євро. Морозиво із спагетті – такого ніде більш ще не бачила, і пробувала вперше. В Берліні – це модна страва і дійсно мені прийшлася дуже до смаку. Бургер був на п’ятірочку, а моє улюблене карі – на всю десяточку. Насправді “ALEX” – дуже туристичне місце під Телевежею, і як правило, в таких закладах їжа достатньо посередня. Але нам сподобалось, мабуть тому, що це був останній чудовий вечір в Берліні, а може ми були занадто голодні. Як би там не було – рекомендую! Сподіваюсь, мій гастротур Берліном вам сподобався, але як то кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути! Тому, неодмінно відправляйтеся смакувати цю європейську столицю самотужки, і просто візьміть до уваги мої рекомендації. А щоб не пропустити наступні, стежте за моєю сторінкою у Facebook та сторінкою в Instagram. Читайте та смакуйте: Сім чудових ресторанів Одеси (фото, відео, меню, ціни) Фото автора КиевVласть

У столичному Центрі культури “Український Дім” відбувся вечір пам’яті Володимира Висоцького. Київський театр поезії та пісні, відгукуючись на численні побажання українських знавців, любителів і колекціонерів пісень і віршів Володимира Семеновича Висоцького, вирішив не пропускати День пам'яті 25 липня і показати оновлену, а для багатьох нову програму за творчістю поета “Ще не вечір”. Минулого року, до дня народження видатного поета, барда й артиста, Київський театр поезії й пісні оголосив 2018 рік роком Володимира Висоцького. Звісно, неофіційно. Але цю дату в Києві святкували з розмахом. І ось – новий концерт. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  – Ми символічно зібрали  свого глядача  саме тут, під знаком трьох Володимирів: по-перше, на Володимирській гірці, по-друге, на честь Володимира Висоцького  і, по-третє, цей Палац, можливо, приймає глядача востаннє, бо незабаром може стати резиденцією Володимира Зеленського, – напівжартома-напівсерйозно каже, відкриваючи концерт, керівник Театру поезії і пісні, шанувальник творчості Висоцького Семен Рубчинський, - Здається, що лише вчора ми, молоді, занепокоєні, відчайдушні, з нетерпінням чекали кожну нову виставу Висоцького, кожен його наступний вірш. Але й сьогодні не тільки ми – старша генерація, а й наші діти, онуки співають його пісні, читають його вірші, ставлять його п’єси та знімають фільми про нього. Його люблять і розуміють, мабуть, у всьому світі.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Чому українці так шанують творчість Володимира Висоцького? Передусім, звичайно, через його талант і творчу самобутність. Але до цього варто додати ще й певну спорідненість душ, ментальності, адже у родоводі поета є київські сторінки. Його батько, Семен Володимирович (Шльома Вольфович), родом звідси, а бабуся, Дора Олексіївна, жила в столиці України до самої смерті  в 1970 році й похована на Байковому цвинтарі.  Поетів дідусь, людина високоосвічена, спеціаліст у різних галузях науки, 1911 року приїхав до Києва вступати до Комерційного інституту, а майже через рік вирішив піти в армію. Та потяг до знань був сильнішим за бажання воювати. 1914 року Володимир Висоцький-старший переїхав з Брест-Литовська до Києва, де одружився з молоденькою сестрою милосердя. Навчався паралельно в Київському університеті та Інституті народного господарства, організував майстерню з виробництва театрального гриму. До речі, його брат Леон, відомий хімік, став засновником київського заводу “Хімефір”. І досі в косметичній, хімічній, взуттєвій і навіть оборонній промисловості використовують розроблені ним речовини. У будиночку по вулиці Бульварно-Кудрявській (тепер — Воровського), 32, народилися батько майбутнього поета Семен і дядько Олексій. Потім родина переїхала в більше помешкання на Бібіковський бульвар (нині — бульвар Шевченка), згодом — на вул. Франка, 20. Бабуся Володимира Висоцького, Дарія Олексіївна (Іраіда — Дебора — Дора — Дарія Бройнштейн) померла 1970 року й похована на Байковому кладовищі. Дідусь Володимир Семенович відразу після громадянської війни переїхав до Москви. Батько поета, Семен Володимирович, навчався в 67-й київській трудовій школі, після її закінчення вступив до політехнікуму зв’язку, але згодом переїхав до батька в Москву. Кадровим офіцером, зв’язківцем він пройшов усю Велику Вітчизняну. Після війни доля знову повернула його до рідного міста, він прослужив тут чотири роки. Мешкав з дружиною в квартирі в Чеховському провулку, потім — на вулиці Жовтневої революції. Володимир Висоцький дуже любив бабусю і у дитинстві майже всі літні канікули проводив у Києві. Тут Володимир Семенович зустрів і свою майбутню дружину – тоді актрису Театру російської драми Ію Савіну. 1968 року Володимир Висоцький вперше офіційно приїхав до Києва як артист. Тоді на кіностудії ім. Довженка режисер С. Цибульник почав роботу над фільмом “Карантин” за сценарієм Ю. Щербака. Володимиру запропонували написати пісні до стрічки. З двох написаних до фільму потрапила одна — “Давно змовкли залпи гармат”, яку виконав актор Юрій Каморний. Пізніше, відповідаючи на запитання кореспондентів, Висоцький сказав: “Я терпіти не можу, коли хтось, окрім мене, співає мої пісні”. 1971 року на гастролі до Києва приїхав Московський театр драми і комедії на Таганці, де Володимир Висоцький працював усе життя. Під час турне актори мешкали в готелі “Україна”. Вже тоді популярність Висоцького була настільки великою, що йому доводилося постійно змінювати кімнати, аби уникнути занадто настирливих шанувальників. Перший київський концерт знаменитий бард дав у Інституті кібернетики, а потім — на заводах “Ленінська кузня”, “Арсенал”. Усього протягом кількох тижнів вересня 1971 року він виступив у 29 організаціях Києва. До нас дійшли спогади Емілії Ващук, робітниці заводу шампанських вин, де тоді співав актор: “Коли я зайшла до клубу, то побачила там силу-силенну людей, які не лише на стільцях сиділи, а й розміщувалися на підвіконнях, на підлозі, у проходах, навіть на сцені, яка вся була заставлена магнітофонами. Коли на сцену вийшов молодий русявий чоловік у чорному гольфі й заговорив низьким хриплим голосом — зал затамував подих. Коли він співав, то мені було аж страшно за нього: він робив це з таким напруженням, що здавалося, що в нього ось-ось розірвуться жили й серце. Коли напруга спала, стало зрозуміло, що перед нами — співець народних тривог. Після закінчення концерту його організатори стали запрошувати актора до дегустаційної зали, але він ввічливо, проте рішуче відмовився, розпрощався й поїхав”. У книзі відвідувачів підприємства Володимир Висоцький залишив запис: “Сегодня выступал. Один! Нет, не один — вдвоем с гитарой! Виват! Завод шампанских вин! Я ваш навек — поклонник старый!”. Столиця й Україна дбайливо плекають пам’ять про великого барда. Концерти в Театрі поезії й пісні ім. В.Висоцького, галерея Висоцького на Воздвиженці, бульвар  його імені на Троєщині, пам’ятник Жеглову та Шарапову біля МВС, пам’ятник у Одесі – все це підверджує співзвучність творчості поета з нашим сьогоденням.  – Цього року Владимиру Висоцькому виповнилося б 81 рік, – зауважує Семен Рубчинський. – Але цікавість до його творчості з часом не зменшується, його пісні продовжують об’єднувати людей. На традиційному вечорі його пам’яті, як завжди, звучали  вірші й пісні  Висоцького у виконанні народного артиста України Бориса Георгієвського, Тимура Бобровського  та Дмитра Маклякова.    Сюрпризом для глядачів стало поява на сцені  відомого лікаря Ольги Богомолець, і не просто поява, а неймовірне виконання ліричних пісень Висоцького. - Тут нема нічого дивного, – каже Семен Рубчинський, – Ольга прийшла до нас років 20 тому як “срібний голос української бардівської пісні”. Мало хто знає, що співаючий лікар – чудовий композитор, пише пісні на вірші Ліни Костенко. І ось вона знову до нас повернулась! Не можна стверджувати абсолютно безапеляційно, але нині складно назвати барда, поета, виконавця, який міг би позмагатися в популярності з Володимиром Семеновичем Висоцьким. Він пробуджував у наших душах те, що ми вже відчували, але не наважувалися тоді зрозуміти. Висоцький був далеким від псевдоестетизму, він змушував нас розрізняти добро й зло, згадувати такі призабуті поняття, як совість, честь, чесність, дружба. Адже кожна його пісня була неабияким вчинком, гострим ножем серед всезагального славослов’я та словоблуддя. Чого ж дивуватися, коли своїми піснями поет “розрізав” натовп на дві половини — на друзів і ворогів? Одні вважали його кумиром, талантом, навіть генієм; інші — нездарою, який “клепає брудні пісеньки, що підривають державні підвалини”. Але в кожного з нас — свій Висоцький. Володимира Семеновича без перебільшення можна назвати “енциклопедією моралі сучасності”, героєм покоління 1960-1990- х років. Сьогодні молоді люди, підлітки майже нічого не чули про творчість Володимира Висоцького. У них інші цінності. Скажете — застаріло, не модно? А дозвольте запитати, кого вони знають, чиї вірші чули (окрім тих, що їх примушують читати на уроках української літератури), які пісні співають? Пригадалося, як 10 років тому для восьмикласників у школі вирішили провести вечір пам’яті Володимира Висоцького. Спочатку діти раз по раз перепитували: “А хто він такий?”, “Під його пісні танцювати можна?”, “Якщо не можна, то хіба це пісні?”. Разом із підлітками слухали диски із записами концертів, збирали матеріали про творчість Майстра. А трохи згодом вони вже почали просили почитати вірші поета. У багатьох дитячих душах запалилася ще одна зірка, ім’я якій — Володимир Висоцький. Актори Київського театру поезії та пісні під керівництвом Семена Рубчинського двічі на рік (у день народження і в день смерті великого поета) ставлять поетичний спектакль, вечір-реквієм. Головний герой тут навіть не поет, співак, актор Володимир Висоцький, а мікрофон, до якого ніхто не підходить протягом усієї вистави. Мікрофон, який мовчить, бо в нього забрали голос. А ще її величність Пам’ять. Минають роки, а на “Вечори з Висоцьким” усе так же не можна потрапити через величезну кількість охочих почути голос і пісні Барда, Поета, Людини. Так було і 25 липня цього року. Наприкінці вистави глядацька зала стала одним цілим з акторською братією: всі разом співали улюблені пісні великого поета. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”КиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко під час X Одеського кінофестивалю умудрилася знайти для вас нові та надзвичайно смачні ресторани у Південній Пальмірі. Читайте, записуйте – та смачно відпочивайте на Чорному морі. Минулого разу я розповіла вам про нові ресторації Львову, які я відвідала під час цьогорічного джаз-фесту. Зараз я розкажу про ресторації Одеси – південної столиці України, яку я відвідала під час Одеського кінофестивалю.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Відкривайте свої нотатники – починаю розповідь про ресторани південної Пальміри, які не встигла оцінити під час минулого Одеського кінофесту. “Франзоль”, вул. Дерибасівська, 22-а Почнемо зі справжньої одеської кухні. Як побувати в цьому місті – не  з`їсти форшмак, паштет із скумбрії, казанок мідій або біточки з тюлечкі? Шукати такі заклади вам довго не доведеться – в центрі на Дерибасівській їх чимало. Але “Франзоль” – унікальне місце. Тут майже 200 років назад було приміщення штучних мінеральних вод – і всі одесити збиралися попити водички та поговорити за життя. Заразе це можна зробити за келихом вина або кави по-одеськи, яку, до речі, я ніколи не зустрічала в інших рестораціях. Ця кава подається з вершками та коньяком, чудово тонізує і коштує 65 гривень. Саме з кави по-одеськи ми й розпочали відвідини “Франзоля”, а продовжили смачними одеськими делікатесами: форшмак з тостами бородинського хліба – 93 гривні; ікра з синеньких по-одеські – 77 гривень; бефстроганов із філе телятини з картоплею пюре – 139 гривень; котлетки з індички з домашньою лапшею – 127 гривень. Порції чималеньки, тому цього замовлення на двох буде достатньо. Звичайно влітку краще сісти на літній терасі, тим більш, що вона виходить на Міський сад, звідки лунає жива музика і на знамениті “12 стільців” з однойменного роману Ільфа та Петрова, до яких цілодобово стоїть черга з туристів, щоб сфотографуватися. Але обов’язково відвідайте заклад в середині. Тут дуже красивий інтер’єр і неймовірно затишно: безліч старовинних фото на стінах та предметів старовини, а друга зала оформлена в стилі вуличного кварталу. “Городской пляж”, пров. Азарова, 1 Тільки уявіть – ви сидите не просто на березі Чорного моря, а прямісенько в ньому! Морський бриз прибирає спеку, ви випиваєте прохолодне просекко, або пиво і закусуєте чорноморськими свіжими мідіями у винно-вершковому соусі. Так смачно і з таким апетитом, я вже давно не їла. Ми почали з форшмаку. За нашим рейтингом перше місце віддаємо форшмаку в ресторані “Маман”, в “Горпляжі” він подається особливо – на підсмажених тостах з вершковим маслом. Отже чим ми там ще ласували і що раджу спробувати: форшмак – 94 гривні;  ца-ца (маленька смажена риба)  – 122 гривні; курячий суп з фрікадельками – 75 гривень; мідії у вині з тім’яном та часником – 215 гривень; пиво розливне “Чернігівське” – 45 гривень. Під час цього візиту до Одеси я усюди тестувала мідії, але таких смачних, як у “Горпляжі”, не було ніде.  Минулого року мій фаворит по мідіям був “ДеКольте”, де їх досі готують у вершковому соусі з селерою, часником та пармезаном і коштують вони найдешевше з тих, що я куштувала в Одесі – 197 гривень за 1 кілограм. Читайте та смакуйте: Гід по 13 рестораціях Одеси, частина перша (фото, відео, меню, ціни)  Тому, якщо ви в місті, крокуйте в “ДеКольте”, якщо на узбережжі – до “Городского пляжа”. А ще раджу з’їсти в “Горпляжі” окрошку,  тараму (грецька закуска з ікрою дрібних риб), сендвіч-рол з макреллю і бички, смажені в найкращих одеських традиціях.  Особисто дякую офіціанту “Горпляжу” Ельмірі за чудове обслуговування –  в Одесі це не так часто зустрінеш, на жаль. Fresco cafe, вул. Маразліївська, 2 Минулого року я розповідала вам про заклад “Бенедикт”, де можна цілодобово насолоджуватися сніданками. Цього разу ми завітали до Fresco café, яке також пропонує снідати протягом всього дня і скористалися цією пропозицією.  Замовили: яйця пашот з ростбіфом та козячим сиром на чабаті – 125 гривень; сирники на вершково-ягідному мусі – 97 гривень. Ще в асортименті сніданків: яйця пашот з сьомгою та авокадо (49 гривень), чіа-пудинг з полуничним мусом і гранолою (73 гривні) та віденскькі вафлі з ягідним соусом та ванільним морозивом – 96 гривень. До речі, яйця можуть приготувати у будь-якому вигляді – омлет, глазунья, просто варені або пашот. На вартість страви це не впливає. До сніданку величезний вибір кави: американо, лате, раф, капучіно, моко, флет уайт, айс лате – від 30 гривень (за еспресо та американо) до 55 гривень (за айс лате та раф). Заклад спеціалізується на грильованих стравах. Якщо ви потрапите сюди не з самого ранку, а десь з 5 вечора, вам запропонують вечерю, наприклад, з морепродуктів (стейк із сьомги, судак на грилі, або лангустіни) або м`яса (люля-кебаб, курячий шашлик, стейк із свинини). Заклад має гарну терасу на вулиці, тому рекомендую розташовуватися саме там. Amsterdam Hotel & Restaurant, вул. Дерибасівська, 14 Новий заклад, що з’явився досить нещодавно на перехресті вулиць Дерибасівської та Єкатерининської з назвою “Амстердам”.  Я так і не зрозуміла, чому саме така назва, бо не знайшла в меню суто голландських страв. Мабуть, є інша зав’язка з цим європейським містом, яке я обожнюю, і саме тому, відвідала цей заклад. Додатково мене переконало те, як офіціанти виносять та подають гостям борщ. Місце дійсно достойне за якістю страв, незважаючи на їх кількість, та обслуговуванням. Це майже єдиний заклад в центрі, який здивував мене своїм сервісом в хорошому розумінні цього слова. Та вас точно здивує різноманітність меню: 34 сторінки займають лише страви і ще вісім – бар. Меню складається з одеської, української, азійської, японської та італійської кухонь. Я навіть збилася з ніг рахувати кількість страв. Ми намагалися спробувати з різних кухонь і почали з борщу, який подається в хлібині з розрізаною навпіл запеченою картоплею із салом та сметаною. Це неймовірно смачно! Чим ми тут ще ласували: борщ з чорносливом – 138 гривень; хумус з курячою печінкою – 119 гривень; зелений салат (шпинат, броколі, авокадо та огірок) з телятиною гриль – 218 гривень; шоколадний фондан із свіжими фруктами та вершковим морозивом – 109 гривень Як правило, ресторан, в якому пропонують велику кількість страв, одразу відвертає моє бажання щось там смакувати. Ну самі подумайте, якою має бути кількість продуктів і, головне, якої якості, аби задовольнити такі різні апетити  відвідувачів? Але “Амстердам” став приємним виключенням – їжа була свіжою, смачною і страви готувалися “з під ножа”. А якщо відвідаєте заклад на вихідні, то матимете можливість послухати живу музику, сидячи на терасі і потягуючи келих сангрії (250 гривень за 1 літр) в спекотний літній вечір. The Lodge, пров. Маяковського, 8 За ексклюзивними коктейлями, вишуканою атмосферою та неймовірно смачними закусками відправляйтеся до The Lodge bar.  В рамках Одеського кінофесту бар підготував спеціальну пропозицію з трьох коктейлів, присвячену легендарним антигероям неокласики Голлівуду (кожен – 149 гривень):  Мія (Ума Турман) з Pulp Fiction; Леон (Жан Рено) з Leon.The professional; Біл (Даніел Дей-Льюїс) з Gangs of New York. Ми спробували Leon – і він нас не підвів. Інші вибирали за основним меню. Тут чотири різних варіації Negroni – white, pink, dark and classic, всі по 159 гривень. Я замовила Pink Negroni – і це було незабутнє. Отже, якими коктейлями ми смакували і що раджу тут спробувати: Riga’s Blizzard (ризький смородиновий бальзам, лікер какао, амаро монтенегро, пряний сироп -  пряний, квітковий та пікантний) – 129 гривень; Edward Munch (лікер Чінар, грейпфрутовий фреш з додаванням мяти та сиропі з просекко та черешні – свіжий, черешневий, солодкий з невеличкою гірчинкою) – 139 гривень; Smoked Penicillin (на основі двох шотландських віскі, лимонного фрешу, імбиру, медового сиропу та бітеру карі, подається зі скибкою копченого сала) – 169 гривень; Brain Damage (віскі, ром, лікер монтенегро, вишневий лікер педро, апельсиновий бітер та бітер карі – чоловічий коктейль з пряним, житнім та квітковим смаком) – 219 гривень. А ще в цьому закладі можна смачно поїсти. Ми спробували абсолютно різні страви і залишились задоволеними: брускетта з лососем – 72 гривні; рапани у вершковому соусі з грибами та пармезаном – 119 гривень; фахітас з куркою – 134 гривні; куряче філе з бананом та беконом – 159 гривень. Рапани та курка з бананом – райська насолода! Дуже рекомендую замовити саме ці страви. Ще тут дуже незвичний інтер’єр і бездоганна коктейльна карта.  Boffo Gallery bar, вул. Єкатерининська, 4 Lou-Lou та Boffo з’явилися лише цього літа і з 12 по 19 липня приймали учасників та гостей 10 Одеського кінофестивалю. Тому протягом тижня тут вирувало світське життя. Boffo пропонує неймовірно цікаву карту класичних коктейлів. А в рамках кінофесту підготувало спеціальну пропозицію – три коктейлі вартістю 129 гривень: Green light (великий Гетсбі), The Godfather (Хресний батько), Killer in red (вбивця в червоному). Спробуйте тут коктейль Angel in Red (160 гривень) – кислувато-ягідний смак з неймовірно смачною пінкою. А якщо вам його приготує бар-менеджер Євген Білецький, то вважайте, що вам дуже пощастило – він гуру коктейльної справи! Lou-Lou, вул. Єкатерининська, 6 Lou-Lou вартий того, щоб насититися певною атмосферою та ексклюзивними напоями.  Не зупиніться на його літній терасі і обов’язково відвідайте основне приміщення. Барна стійка, за якою мудрують бармени, розташована посередині зали і вона вразила мене більш за все! Скуштуйте тут коктейль Bohemian bite – 219 гривень. Сама назва говорить за себе! Готується на основі бєхєровки, ванільної горілки та вівсяного сиропу. Можете скуштувати його замість десерту, бо пінка, якою прикрашають коктейль з вівсяного молока та білого шоколаду, нагадує смак чізкейку. Загалом, Одеса гастрономічна варта уваги в будь-який час, тому не зволікайте і вирушайте на узбережжя Чорного моря за смачною кухнею та світськими вечірками. А я продовжуватиму інформувати вас про нові заклади, тому не забувайте стежити за моєю сторінкою у Facebook та сторінкою в Instagram. Читайте та смакуйте: Гід по 13 рестораціях Одеси, частина друга (фото, відео, меню, ціни) Фото та відео автораКиевVласть

Сегодня, 22 июля 2019 года, плановые отключения электроэнергии в Киевской области пройдут в Барышевском, Белоцерковском, Богуславском, Бориспольском, Бородянском, Броварском, Васильковском, Згуровском, Иванковском, Кагарлыкском, Киево-Святошинском, Макаровском, Мироновском, Переяслав-Хмельницком, Рокитнянском, Сквирском, Ставищенском, Таращанском, Фастовском и Яготинском районах. Без света останется и часть населенных пунктов Ирпенского региона. Об этом KV стало известно из сообщения на официальном сайте "Киевоблэнерго". КиевVласть Точные адреса, сроки и причины отключения электроэнергии – ниже в таблице. Районний підрозділ Населений пункт Вулиця Роботи Час пров. робіт Баришівський м. Березань вул П.Мирного, Шевченків Шлях Розчистка траси від дерев з 9 по 17 год Баришівський с. Перемога вул. Садова Розчистка траси від дерев з 9 по 17 год Білоцерківський с. Черкас вул. З. Космодем`янської, вул. Чапаєва, вул. Гагаріна, пров. Котовського Капітальний ремонт ТП з 8 по 17 год Білоцерківський с. Шкарівка вул. О.Довженка, пров. Джерельний. Капітальний ремонт ПЛ з 8 по 17 год Білоцерківський с. Трушки вул. Набережна, пров. Кузнєцова Капітальний ремонт з 8 по 17 год Богуславський с.Гута вул.Диченка Капітальний ремонт з 8 по 17 год Богуславський с.Тептіївка вул.Ярі, пров.Лісовий Капітальний ремонт з 8 по 17 год Бориспільський м.Бориспіль вул. Завокзальна, Великопроміньська, Калмикова, Бердника, Петропавлівська розчистка траси з 9 по 17 год Бориспільський Бориспіль вул. Врубеля капітальний ремонт з 8 по 17 год Бориспільський Дударківська с/р,Дударків вул. Калініна, Жовтнева, Щорса, Гоголя, пров.Тичини капітальний ремонт з 8 по 17 год Бородянський смт.Пісківка вул.Заводська Капітальний ремонт з 9 по 17 год Броварський м. Бровари Гоголя заміна опор,проводів 0.4кВ з 8 по 17 год Броварський с. Богданівка Ланова КАП. РЕМОНТ НА ТП з 8 по 17 год Броварський с. Красилівка Центральна, Л. Українки КАП.РЕМОНТ ПОВІТРНОЇ ЛІНІЇ(ПЛ) з 8 по 17 год Васильківський с.Дзвінкове вул.Запорізька Капітальний ремонт з 8 по 17 год Згурівський с.Старе Всі вулиці Капітальний ремонт з 9 по 17 год Іванківський Макарівка -2 Садова, Ватутіна Капітальний ремонт з 8 по 17 год Ірпінський с. Мих. Рубежівка вул. Рідна Реконструкція з 8 по 18 год Кагарлицький с.Бурти вул.Жовтнева Заміна РТП-271 з 8 по 17 год Кагарлицький с.Пивці Господарство Капітальний ремонт з 8 по 17 год К.-Святошинський С. Борщагівка Шевченка Кап. ремонт ТП з 9 по 16 год К.-Святошинський П. Борщагівка Мельниченко, Живописна Кап. ремонт ТП з 9 по 16 год К.-Святошинський Гореничі Леніна, Щорса Кап. ремонт ТП +ПЛ з 9 по 16 год Макарівський смт. Макарів вул. Богдана Хмельницького Капітальний ремонт з 8 по 21 год Миронівський м.Миронівка тракторний стан капітальний ремонт з 8 по 17 год П.-Хмельницький Помоклі Б.Хмельницького,Лісників. Капітальний ремонт з 8 по 17 год Рокитнянський Рокитне Тополева,Ентузіастів Капітальний ремонт з 8 по 17 год Рокитнянський Савинці Жовтнева, Набережна Капітальний ремонт з 8 по 17 год Рокитнянський Пугачівка Соборна, Капленка Капітальний ремонт з 8 по 17 год Сквирський с.Шапіївка вул.Польова.пр.Польовий Капітальний ремонт з 8 по 17 год Сквирський с.Калена вул.Перемоги.8-го Березня. Капітальний ремонт з 8 по 17 год Ставищанський с.Сніжки вул.Польова Чистка траси з 8 по 17 год Ставищанський с. Антонівка вул. Лісова, Матросова Капітальний ремонт з 8 по 17 год Ставищанський смт Ставище СФГ "Русь", ПАТ "УкрНафта" Чистка траси з 8 по 19 год Таращанський с.Степок,с.Кислівка,с.Буда,Хутір Малоберезянський всі села Ремонт Р-10 КТП-145 з 8 по 17 год Таращанський с.Кирдани вул.Набережна Розчистка траси з 8 по 17 год Таращанський с.Ківшовата Тракторний стан.вул Набережна Ремонт р-10 КТП-161 з 8 по 19 год Фастівський Ярошівка Котовського Технічний огляд з 8 по 17 год Фастівський Ярошівка Вінницька Технічний огляд з 8 по 17 год Фастівський Мотовилівка Франка,Чапаева,Шевченко Приєднання станції моб. зв"язку з 10 по 17 год Яготинський Жоравка Ферма Капітальний ремонт з 9 по 16.00 год Этот график не касается внеплановых (аварийных) отключений электроэнергии. Об аварийных отключения КиевVласть будет сообщать читателям по мере возможности. Напомним, 7 ноября 2017 года ЧАО “Киевоблэнерго” возглавил Владимир Чернявский, бывший руководитель КП “Полтаваоблэнерго”. Он заменил в “Киевоблэнерго” Ивана Полывяного, который был убит у себя дома 24 сентября 2017 года. В январе 2019 года операционная компания, отвечающая за нефтегазовое направление в структуре энергетического холдинга ДТЭК – "ДТЭК Нафтогаз" – стала собственником 24,99% акций ЧАО "Киевоблэнерго", ранее принадлежавших группе VS Energy International Ukraine (ООО "ВС Энерджи Интернейшнл Украина"). В собственности VS Energy осталось 33,60788% акций ЧАО. По состоянию на 3 квартал 2018 года 93,9% ЧАО “Киевоблэнерго” принадлежало компании “Вашингтон Холдингз Б.В.” (Нидерланды). До 2 квартала 2017 года компания владела 89% акций. С 2013 года, согласно сообщениям СМИ, эти 89% являлись собственностью российской компании VS Energy. 25 апреля 2019 года Антимонопольный комитет Украины разрешил компании ООО “ДТЭК Нафтогаз”, конечным бенефициаром которой является Ринат Ахметов, приобрести у “VS Energy” акции “Киевоблэнерго” в размере, обеспечивающем контроль более 50% предприятия. В конце мая 2019 года ЧАО "Киевоблэнерго" сообщило о получении энергетическим холдингом ДТЭК контроля над компанией. Читайте: Ахметов официально получил контроль над “Киевоблэнерго”, правление компании уволено 24 мая 2019 года ЧАО "Киевоблэнерго" сообщило о получении энергетическим холдингом ДТЭК контроля над компанией, получив соответствующую информацию от государственного учреждения "Агентство по развитию инфраструктуры фондового рынка Украины". Руководство “Киевоблэнерго” во главе с Владимиром Чернявским уволено. Читайте: Ахметов официально получил контроль над “Киевоблэнерго”, правление компании уволено Совладелец VS Energy – Александр Бабаков, член Совета Федерации РФ, бывший спецпредставитель президента РФ Владимира Путина по взаимодействиюэнергии в Киевской области 25 июня 2019 года (полный список населенных пунктов) с организациями россиян за рубежом. По данным аналитической системы Youcontrol, конечным бенефициаром ООО “ДТЭК Нафтогаз” является Ринат Ахметов. Читайте: Плановые отключения электроэнергии в Киевской области 21 июля 2019 года (полный список населенных пунктов) Фото: phoneinf.com КиевVласть

В Києві представили екскурсійний тур по місцями зйомок скандального серіалу. “Увага, Увага! У зв'язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції в місті Прип'яті складається несприятлива радіаційна обстановка… Виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста…” Таке повідомлення почули мешканці міста Прип’ять за півтори доби після вибуху на ЧАЕС. А в п’ятницю, 12 липня, кияни і гості столиці були вражені, почувши таку інформацію з радіоприймача на Хрещатику. До того ж, побачивши, як старий автобус ЛАЗ “Турист” ретельно обробляє чоловік у костюмі хімзахисту. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Саме так починається  інтерактивна екскурсія “Локації зйомок міні-серіалу “Chernobyl”,  організована Управлінням туризму та промоцій КМДА, Асоціацією чорнобильських туроператорів “Чорнобиль-тур” і Гільдією  гідів України, спільнотами “Цікавий Київ” і “Київський КОД”.   Після шаленого  успіху серіалу про Чорнобиль від компанії HBO до зони відчуження стрімко збільшився потік туристів. І не завжди – “цивілізовних”, чимало серед з них таку званих “сталкерів”. Саме тому столична влада вирішила не зволікати і менш ніж за 2 місяці розробила  цей  екскурсійний маршрут.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  – Ця екскурсія буде не лише місцями зйомок серіалу, це буде екскурсія про Київ, яким він був 33 роки тому. Про людей, про катастрофу, про події тих часів, –  наголосив  начальник Управління туризму та промоцій КМДА Антон Тараненко. – Ми хочемо направити цей ажіотаж  у правильне русло. Для нас важливо нагадати, що це – не розважальна історія, це була справжня катастрофа, і як люди це переживали. Хочемо зберегти пам’ять про людей, які врятували і Україну, й світ від  ядерної загрози.  До речі, ліквідатори аварії на ЧАЕС консультували гідів при створенні цієї екскурсії”. - Для мене це – не просто екскурсія. Це – нагадування про людей, які втратили своє здоров’я, рятуючи нас з вами від атомного лиха, – зазначає заступниця голови КМДА Марина Хонда, -  У Києві налічується близько 30 тисяч чорнобильців, з яких 13 тисяч – ліквідатори. Але з початком подій на Сході тема Чорнобиля, на жаль, відійшла на другий план. Тому я дуже вдячна творцям серіалу, тому що він надав можливість ще раз підняти це питання. На ретро-автобусі радянських часів з Хрещатика група вирушатиме до першої точки – Національного музею “Чорнобиль”. Під час поїздки екскурсоводи розповідають про перші дні після аварії й показують, яким маршрутом їхали тоді  автобуси до Прип’яті та з неї. Екскурсовод з дозиметром через плече  запрошує  туристів, видає їм респіратори для захисту органів дихання від радіоактивного пилу. А журналісти ще й отримали повістки,  майже точні копії повісток, які в 1986 році отримували ліквідатори аварії на ЧАЕС. Дорога в музей “Чорнобиль”. 76 дорожніх показників населених пунктів, яких “мирний атом” стер з лиця землі. - Ще на етапі створення серіалу найбільший інтерес у сценаристів викликала історія, так званих, “водолазів”. Тому нам доводилося розвінчувати міфи і про захисні костюми, і про їхню “смерть”. Також у фінальній серії вони використали макет реактора, який знаходиться в експозиції нашого музею, – розповіла заступник директора музею “Чорнобиль”  Анна Королевська, - До речі, працівники столичного музею особисто консультували автора серіалу Крейга Мезіна та знімальну групу.  Ліквідатор аварії на ЧАЕС,  старший науковий співробітник Національного музею “Чорнобиль”,  полковник запасу Сергій Михайлович Бабаков, на той час – командир батальйону хімічного захисту, проводить екскурсію музеєм. Він стверджує, що знайшов 122 невідповідності дійсності в новому серіалі. “Є три найбільші правди у фільмі: катастрофа була; вона сталася в Прип’яті; аварію ліквідовано ціною неймовірних зусиль неймовірної кількості людей! Все! Головне, що фільм привертає увагу до події! Але з чим я не можу змиритися, так це з тим, що в серіалі перекручені прізвища реальних людей!” Сергій Михайлович розповідає  унікальні факти про життя й подвиг ліквідаторів аварії, про злочин тодішньої влади перед народом, найбільшим з яких він вважає відсутність інформації.  Дізнаємося й про те, як в Україні проходить ліквідація наслідків катастрофи на ЧАЭС від моменту вибуху реактора до наших днів. - Як тільки в якійсь країні (або в сусідній) починають чи планують будувати АЕС, до музею “Чорнобиль” збільшується наплив туристів. На жаль, з часом люди забувають про атомну небезпеку. І навіть не всі кияни знають, що в Києві на проспекті Науки є діючий атомний реактор, а в Пирогово – звалище радіоактивних відходів, – каже ліквідатор аварії, який не за чутками знає про можливу небезпеку “мирного атому”. Після музею група вирушає до центру міста на Першотравневу демонстрацію.  Таку, якою вона була  33 роки тому. Саме того дня  в місті різко підскочив рівень радіації — напередодні змінився напрямок вітру, і радіонукліди понесло в  бік Києва. Колона рушає вулицею Богдана Хмельницького на Хрещатик. У серіалі  ряд  епізодів знімався на вулиці Богдана Хмельницкого, а також від Пушкінської до Володимирської. До речі,  для того, щоб відтворити 1986 рік в Україні, під час зйомок змінили вивіски на деяких закладах  і магазинах. Наприклад, табличку на будівлі. Де "Укрінформ" поміняли на "Музична школа № 32", а поруч поставили кіоск з вивіскою "Табак". Також можна помітити узбережжя Київського моря й Інститут гідробіології  на проспекті Героїв Сталінграду і  локація  на Троєщині. Але, у зв’язку з обмеженим часом і київськими заторами, їх у маршруті не передбачено. Зате на екрані гіди показують фрагменти серіалу, які були зняті у столиці. Автобусні розповіді гідів переважно засновані на розповідях очевидців та ліквідаторів. — Ми вже місяць возимо екскурсії в зону відчуження, місцями, де знімали серіал “Чорнобиль”, — розповідає керівник Асоціації чорнобильських туроператорів Ярослав Ємельяненко. — Тепер таку екскурсію будемо проводити і в Києві. Замовити екскурсію можна буде вже з наступного тижня. Вона буде доступна українською, російською, англійською та німецькою мовами. Загалом екскурсія триватиме до 4 годин, перша половина якої автобусна, друга – пішохідна.– Разом з усім реквізитом вартість туру по Києву стартуватиме від 30 євро з людини. Ціни розраховували, порівнюючи з цінами у Європі.  Недешево. Не для українських туристів. Але, можливо, щось придумають і для звичайних людей. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”КиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко продовжує дивувати читачів КиевVласти своїми гастрономічними турами. Цього разу Інна, відвідуючи Leopolis Jazz Fest, відкрила три нових ресторани, надзвичайно смачних та гарних, та завітала до парочки старих і легендарних закладів. Традиційне перебування на Львівському джаз-фесті не обійшлося без відвідування нових смачних місць столиці Галичини. Цього разу я побувала аж в трьох нових закладах, які відкрилися зовсім нещодавно, а також завітала до улюблених вже багато років ресторацій.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Отже додавайте до своїх нотаток п`ять смачних гастрономічних місць міста Лева! Grand Café Leopolis, площа Ринок, 1 Як завжди порадував Холдинг емоцій “!Fest”. Цього року вони запустили декілька нових проектів – один з них просто в серці міста на площі ринок в приміщенні Ратуші.  Grand Café Leopolis, як мінімум, відповідає своїй назві за зовнішнім виглядом. Інтер’єр та екстер`єр заворожують – декілька просторих залів з височенними стелями та літня тераса з червоними доріжками, білими скатертинами та величезними арочними вікнами. Сюди раджу прийти поснідати, з`їсти солоденького або просто випити коктейль. Але, перш за все, мусите спробувати тут чотири фірмових страви: десерт “Леополі” (кремове тістечко щось на кшталт “Наполеону”) – 90 гривень; каву “Леополіс”, зварену на піску на трояндовій воді – 35 гривень; коктейль “Леополіс” на трояндовій воді з пелюстками троянд та просекко – 60 гривень; “Леополіс до спеки” з цитриновим фрешем та трояндовим сиропом – 25 гривень. Якщо хочете поїсти більш фундаментально – приходьте сюди на сніданки та тістечка. Вони феєричні! На сніданок пропонують цілу вежу: три таці їжі всього за 109 гривень. Першу тарілку можна вибрати за бажанням:  яйце пашот з квасолею у соусі софріто із зелениною; грінку з лососем, яйцем пашот під голландським соусом; яйце пашот зі смаженим беконом на голландському пухкому млинці. Друга та третя таця подаються з паштетами та намазанками, грінками до них та бріошем із корицею та маслом. На десерт – величезний вибір, більше 20 видів тістечок, серед яких важко зупинитися на одному. Ми взяли: роляду сезонну (меренговий рулет з сезонними ягодами та кремом маскарпоне) – 60 гривень; львівський сирник (як записано в меню – той самий найліпший і найсмачніший, який готує кожна львівська господиня і рецепт якого вона ніколи і нікому не повість) – 58 гривень; фірмовий “Леополіс”, який  випікається щодня, ви навіть матимете сертифікат з датою випічки та підписом майстра, який його готував, зі спеціальною поливкою – 90 гривень. Кожне тістечко можна взяти із собою, його запакують у фірмову червону коробочку. Дуже дуже раджу – вдягайте красиву сукню, всідайтеся на терасі, слухайте вуличних музиків і насолоджуйтесь атмосферою площі ринок та дзвоном 65-метрової вежі. Дуже Висока кухня/Pretty High Kitchen, площа Ринок, 14 Ще один новий заклад у столиці Галичини, який започаткували власники мережі Local Fest, суттєво відрізняється від усіх інших львівських ресторацій. Тут немає меню, лише цінники на напої. Спитаєте як так може бути? А може! В ресторані “Дуже Висока кухня” – все дуже незвично. Перш за все – знайдіть ресторан “Криївка” на площі Ринок. Потім підіймайтесь сходами на самий верхній поверх, минаючи найдорожчу ресторацію Галичини “Масони”. Всідайтеся на терасі або в залі і чекайте, поки до вас не підійде кухар. Ось тут починається саме цікаве: ви можете замовити будь-яку страву, яку забажаєте і вам її приготують в певній інтерпретації. Це може бути страва з птиці, м’яса чи риби, овочів і звичайно – десерт. Щоправда, не за всі страви, які ми озвучили змогли взятися. Наприклад, вам не зможуть приготувати деруни, або борщ або суші. Є певні страви, які чомусь не підлягають виконанню. Але ми все ж таки знайшли ті позиції, які влаштували і нас, і кухара. Ще один момент: кухар запитає вас, яку за об’ємом порцію ви бажаєте і відповідно до цього озвучить вартість страви. Тобто ціну ви знатимете наперед. Отже, що ми замовили: голубці. Мені приготували їх з м’ясом індички, в молодій ледь припущеній капусті в ніжному соєво-молочному соусі – 250 гривень; олів’є. Замовляли 2 порції – тому було 2 різних подачі: одна більш класична, інша – з чорнилами каракатиці у вигляді ролу – 150 гривень;.  салат з лососем, сиром філадельфія, свіжими овочами та брусничною поливкою – 250 гривень; свинина смажена з овочами гриль – 300 гривень; десерт “Брауні” з кулькою морозива, кедровими горішками та ягідною поливкою – 150 гривень; десерт “Бананові хлібці” з кулькою морозива, смаженим бананом та ягідною поливкою – 150 гривень.  Плюси ресторації: якщо хочете поекспериментувати і з’їсти незвичну вечерю чи обід – чимчикуйте до “Дуже вискої кухні; тераса на даху: якщо розташуєтесь там, перед вами відкриється чудова панорама на сусідні дахі та будинки, особливо раджу сісти тут на заході сонця; дуже смачні коктейлі – всі в одну вартість 125 гривень. Мінуси ресторації: доведеться чекати – наші замовлення готували близько години; ви не можете бути впевнені, що ваша улюблена страва прийдеться вам до смаку – певний соус чи інгредієнт можуть зіпсувати перевірений роками смак. Проте, ви точно отримаєте фан! Ресторація Бачевських/ Baczewski Restauracja, вул. Шевська, 8 Впевнена, кожен, хто хоч раз побував у Львові, відвідав цю ресторацію. Тому не написати про неї не можу, хоча, з моменту її відкриття, вона все менше вражає мій шлунок – чотири роки тому я просто обожнювала цей заклад. Тут завжди черга, і потрапити до “Ресторації Бачевських” зовсім непросто. Краще приходити між сніданком та обідом, або між обідом та вечерею. Так більше шансів, що не будете стояти в черзі. Те, що дійсно тут вражає – атмосфера та вишуканість інтер’єру. Живі рослини, клітини з птахами, квітчасті скатертини на столиках, старовинні комоди (креденси) для посуду, фортепіано – таке враження, що ви знаходитесь у вітальні будинку початку XX століття. Тому, насолоджуватись їжею в Бачевських неймовірно приємно! Отже, чим нас тут частували. Почнемо з закусок: москалик ( оселедець з грінками та картоплею) – 84 гривні; канапки руська трійця (3 види паштету) – 125 гривень; канапка з форшмаком – 26 гривень. Потім були перші страви: холодник з буряка – 95 гривень; борщок з яськами – 75 гривень. Основні страви: банош з бринзою та білими грибами – 120 гривень; пироги з м’ясом (вареники) – 105 гривень; теляча ніжка з бринзою та молодою картоплею – 158 гривень. Фішка закладу – подача страв. Майже кожна з них має свій унікальний посуд, або форму сервировки. Наприклад, холодник подається в тарілці з льоду, банош в старовинній прасці, оселедець в розрізаній навпіл пляшці. Під страви ми замовляли настоянки власного виробництва – динєву, агрусову та айвову (25 гривень за 50 грамів). Взагалі-то на вході або виході з ресторації не забудьте відвідати крамницю Бачевських! Там ви знайдете нескінченний вибір настоянок та наливок, які вже стало традицією привозити зі Львова. Кафе “Ностальгія”, вул. Сербська, 6 Заклад, на який натрапила абсолютно випадково, і на який ніколи не звертала уваги, хоча знаходиться він в самому центрі – просто за кутом від міської Ратуші. Це навіть не ресторан, а кафе, але тут завжди дуже людно. І неспроста! Їжа проста – звичайні деруни, олів’є, котлетки, млинці, окрошка – але смачно, як в дитинстві, та й ціни такі, які навряд чи ви знайдете в центрі Львова. Тут реально все дуже просто, без зайвого пафосу, але пречудова тераса на вулиці та гарне обслуговування. Якщо раптом хочете дуже ситно та смачно поїсти, збилися з ніг шукати вільний столик біля площі Ринок – завітайте сюди. Отже, чим нас тут годували і що я рекомендую: деруни зі сметаною – 80 гривень; телячі медальйони у винно-солодкому соусі – 130 гривень; млинці з сиром і родзинками – 47 гривень; млинці з червоною ікрою – 120 гривень; окрошка – 60 гривень; олів’є – 68 гривень; печінка по-берлінськи – 75 гривень; салат з буряка та чорнослива – 50 гривень. За дерунами та олів’є я точно буду ностальгувати! Opera Underground, проспект Свободи, 28 Ще один заклад з мережі Local Fest і найкращий коктейль-бар у Львові. Відкрили його на місці закладу “Лівий берег”, який декілька років привертав увагу відвідувачів Львівської Опери та звичайних туристів, які з великим задоволенням потрапляли в лабіринти оперного театру. Тепер це не просто ресторан, а справжній рай для поціновувачів коктейльної історії. В меню закладу більш ніж 200 видів коктейлів, з них – 20 авторських з оригінальною подачею. Ми звичайно вирішили спробувати саме ці варіанти і точно не пошкодували. Отже, почніть з фішки закладу – VR-коктейлю. Вам на очі одягають окуляри віртуальної реальності і ви спостерігаєте приготування вашого коктейлю, а також його подачу саме в них.  Що ви побачите? Збережу інтригу, аби вам було цікаво спробувати цей коктейль і насолодитися процесом. Також не пошкодуєте, якщо замовите “Ван Гог”. Можна звичайно трішки здогадатися, як може виглядати подача напою від знаменитого майстра, але ніколи не здогадаєтесь, що пити свій коктейль, ви будете після того, як розфарбуєте його буряковим шрабом та апельсиновим сиропом. Вам приносять палітру з фарбами – і ви на пару хвилин становитесь і художником і барменом, тобто творцем. Менш ординарний, але теж незвичний –  коктейль “Офіс”. Вам подають настільний світильник і ви потягуєте коктейль просто через трубочку його верхньої частини, а вашим келихом є звичайна лампочка всередині. Наші коктейлі того вечора: VR коктейль (ямайський ром, кокосовий лікер, пюре маракуї, молоко) – 150 гривень; “Ван Гог” (бурбон, лимонний фреш, апельсиновий сироп, буряковий шраб, яблучний сидр) – 115 гривень; “Офіс” (джин, лимонний фреш, сироп з меду та абсент) – 85 гривень. Тож, хочете дійства і яскравого нічного життя – мерщій до Opera Underground! А незабаром читайте ще один гастрономічний огляд з іншого фестивалю – Одеського. Буде також декілька нових та безліч улюблених барів та ресторанів до вашої уваги! Тому не забувайте стежити за моєю сторінкою. Читайте та смакуйте: Ресторанний гід: Львів, Івано-Франківськ, Ужгород (фото, відео, ціни, меню) Фото та відео автораКиевVласть