Завтра, 29 вересня 2021 року, на засіданні Бориспільської райради стане зрозуміло, чи дійсно місцева влада підтримує будівництво мега-кладовища з крематорієм в межах сіл Петропавлівське та Мартусівка на Бориспільщині. За попередніми намірами, мова йде про створення крематорію на 100 спалювань щоденно та кладовища площею 250 га – майже як вся територія аеропорту “Бориспіль” разом зі злітними смугами. Будувати, а потім і опікуватися цим кладовищем за планами повинно місцеве комунальне підприємство “Стреліція”, яке очолює дружина екс-депутата Київради від ВО “Батьківщина” Юрія Дідовця – Анна Рудник. Громада навколишніх населених пунктів дізналася про цей проєкт випадково і вже майже підняла бунт, бо поява такого об'єкту біля їх домівок загрожує екологічною катастрофою та транспортним колапсом. Між тим представники влади району заявляють, що людям просто донесли неправильну інформацію та для хвилювань немає підстав. Як стало відомо KV з розпорядження Бориспільської районної ради від 24.09.2021 року №132, 29 вересня 2021 року об 11:00 відбудеться позачергове засідання райради. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Першим питанням у порядку денному засідання є ліквідація комунального спеціалізованого підприємства “Стреліція” (*), яке було створене для будівництва крематорію та кладовища (площа – 250 га) на 1 млн місць в межах сіл Петропавлівське Золочівської ОТГ та Мартусівка Гірської ОТГ. Скликати позачергову сесію голову Бориспільської райради Антона Мотріча закликала група депутатів цієї райради для розгляду на ній діяльності КСП “Стреліція” щодо будівництва вказаних крематорію та кладовища. З повідомлення ініціативної групи “Стоп мега кладовище на 1 млн поховань/крематорій Стреліція” в Facebook відомо, що 24 вересня 2021 року на засіданні Золочівської сільської ради було сформовано запит до Бориспільскої райдержадміністрації (РДА) з витребуванням офіційної документації по затвердженню детального плану території (ДПТ) з будівництва кладовища та крематорію на території Золочівської та Гірської ОТГ та створення для цих цілей КСП “Стреліція”.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Таким чином в сільраді намагаються з'ясувати, яким чином в ДПТ під цвинтар відвели 250 га. Адже згідно чинного ДПТ Вишеньківської сільської ради (увійшла до складу Золочівської ОТГ – KV, розпорядження Бориспільської РДА від 20.10.2021 року №485), для розміщення господарський будівель, споруд, кладовищ та крематоріїв відведено всього 10 га. Першим на питання будівництва кладовища і крематорію в межах сіл Петропавлівське та Мартусівка увагу спільноти звернув депутат Гірської сільської ради Олександр Карасевич 22 вересня 2021 року. Він оприлюднив презентацію та карту розташування кладовища та крематорія, з якої візуально видно, що цвинтар займатиме площу більшу, ніж все село Мартусівка (площа Мартусівки 220 га – KV). “Заплановане кладовище розміром більше за всю Мартусівку. Площа 250 га! Воно лише трохи менше за всю територію аеропорту разом зі злітними смугами. Тож нас можуть очікувати: постійні похоронні процесії на Центральній вулиці, бо всіх покійників будуть везти по Бориспільській трасі через всю Гору до Мартусівки. Значне погіршення транспортної логістики… Уявіть собі суцільні пробки на світлофорах з похоронних машин. Крематорій. Ті печі будуть працювати постійно, спалюючи покійників. А ми будемо все це нюхати і цим дихати. Головними прикрасами Гірської ОТГ будуть аеропорт і крематорій з мега-кладовищем. Оце так здобули! Наші сільські кладовища в Горі, Мартусівці, Ревному позакривають (ну розширяти їх точно не будуть) і відправлять нас всіх ховати своїх рідних і близьких на мега-кладовищі. По київських розцінках. Про естетику, моральний стан після щоденного споглядання на той крематорій і поля хрестів я вже мовчу. Подумайте і порахуйте, наскільки впаде ціна всієї нерухомості на всій трасі від Гори до Процева з Рогозовом? Бо хто захоче купувати тут землю чи будинки? Щоб жити на кладовищі?”, – написав депутат на сторінці “Територія Гірської громади” у Facebook. За його інформацією, крематорій та кладовище будуватимуться для обслуговування Києва, а старт цьому проєкту дала Бориспільська районна рада. Також у комментарі KV Олександр Карасевич повідомив, що, окрім КП, для реалізації проєкту ще було створено ТОВ. “Бориспільська районна рада створила комунальне підприємство “Стреліція” для здійснення поховань, яке ще не розпочало свої діяльність, але документально існує. Особи, що намагаються збудувати мега-кладовище і робити на цьому мільйонний бізнес, за моєю інформацією, додатково створили ще і ТОВ фактично з одноіменною назвою – “Меморіальний парк “Стреліція”. Це спланована схема, яку ми намагаємося зупинити, щоб ніяких мега-кладовищ не було і ніякі “ділки” не могли примножувати свої статки за рахунок добробуту людей”, – заявив Олександр Карасевич.  Позиція громадськості 24 вересня 2021 року місцева громадська спілка “Територія змін” направила відкритий лист голові Київської облдержадміністрації (КОДА) Василю Володіну, голові Київської облради Наталії Гунько, голові Бориспільської РДА Руслану Дяченко, голові Бориспільської райради Антону Мотричу, голові Золочівської сільради Олександру Лазаренко та голові Гірської сільради Роману Дмитріву. В листі наголошується, що рішення про будівництво так званого “меморіального парку”, а по факту кладовища та крематорію приймалося без врахування думки громадян. “Громадська спілка “Територія Змін” виступає категорично проти будівництва мега-кладовища з крематорієм саме в цьому місці, оскільки дозвільна документація складена без врахування думки громади. Будівництво такого об’єкту погіршить і без того не найкращу екологічну ситуацію в наших громадах. Нам відомі негативні наслідки роботи київського крематорію, що ще раз доводить – такі об’єкти треба будувати подалі від місця проживання людей. Транспортна інфраструктура наших сіл не готова до того, що по ній щодня буде проїжджати близько 100 похоронних процесій та величезна кількість відвідувачів. Це створить транспортний колапс. Ми розуміємо, що такий об’єкт потрібен Києву, але місце розташування його в безпосередній близькості до наших помешкань є неприпустимим. Вимагаємо від посадовців всіх рівнів не допустити будівництво мега-кладовища з крематорієм в обраному забудовниками місці”, – зазначено у відкритому листі. 26 вересня 2021 року на місці потенційного будівництва крематорію біля села Петропавлівське відбувся мітинг проти будівництва його та кладовища. Його головний меседж: всі жителі Золочівської ОТГ та Гірської ОТГ проти будівництва цього так званого "меморіального комплексу" і готові відстоювати право жити не на цвинтарі всіма можливими засобами. Всі присутні на мітингу відкритим голосуванням підтримали склад громадської ініціативної групи, яка буде координувати дії щодо захисту інтересів жителів прилеглих сіл в боротьбі проти будівництва мега-кладовища з крематорієм. Членкиня координаційної групи “Стоп крематорій” Наталія Лютікова розповіла в коментарі KV про настрої населення навколишніх сіл і назвала причини обурення громадськості.  “Громадськість категорично проти. Причин декілька. Ми знаходимося і проживаємо в регіоні, де і так дуже несприятлива екологічна ситуація. У нас немає каналізації і ми оточені муловими полями. Прямо над нашими селами літають і скидають паливо літаки, бо зараз їх траєкторії змінилися. У нас багато стихійних сміттєзвалищ, з якими місцева влада не бореться. І це отруює екологію. Більшість населення проживає у приватному секторі та бере воду через свердловини з грунтових вод. Безумовно, що кладовище на мільйон місць та крематорій обсягом 100 спалювань на день катастрофічно вплинуть і на довкілля, і на забруднення підземних вод. До того ж це мега-кладовище з крематорієм планують розмістити між новим житловим масивом в Петропавлівському та полями, на яких сьогодні агрокомпанії вирощують сільськогосподарські культури. І ще є морально-етичний фактор. По Бориспільській трасі будуть їхати люди в аеропорт на відпочинок чи у справах, обганяючи траурні процесії. Це абсолютно неприйнятно. Люди дуже обурені. Ми хочемо розвитку нашого населеного пункту. Натомість, замість відновлення дитсадочку в селі Гора, який вже два роки не працює, побудови спортивного комплексу, у нас вирубується ліс, а ще ми дізнаємося про проєкт створення мега-кладовища з крематорієм”, – сказала Наталія Лютікова. 27 вересня 2021 року представники координаційної групи “Стоп крематорій” зустрілися з головою Бориспільської РДА Русланом Дяченко, який зробив припущення, як могла виникнути нинішня ситуація.  В ході цієї зустрічі він заявив, що у минулому році отримав звернення від районної ради щодо надання дозволу на розробку ДПТ на 10 га в зв'язку з проблемою з похованнями місцевих жителів. За його словами, йшла мова про виділення 4 ділянок для сільського цвинтаря, отже, підстав для відмови не було.  “ДПТ розробляється, і через 2,5 місяці підписується розпорядження Бориспільської РДА про затвердження… І зараз, коли я взяв документи, там виявилось 217 га. З цим питанням я звернувся, щоб дали оцінку. Був дозвіл на 10 га, а виходить 217 га. Як на мене, десь на цьому рубежі і відбувається зміна. Хтось намагається зробити не цвинтар, а меморіальний комплекс”, – сказав Руслан Дяченко. 27 вересня 2021 року на сайті Кабміну з'явилася петиція №41/003965-21еп з закликом не допустити будівництво кладовища та кремотрію в Гірській ОТГ. Станом на 28 вересня петицію підписали 1666 осіб з 25000 необхідних. Позиція місцевої влади У коментарі KV голова Золочівської сільської громади Олександр Лазаренко пояснив підстави щодо теперішнього суспільного напруження. "На жаль, це – відголоски того, що районна державна адміністрація без будь-якого погодження та інформування на свій розсуд надала дозвіл на розробку детального плану території за межами населених пунктів під кладовище. Розпорядження було під 10 гектарів, детальний план – на 250 га. До громади у ході сесії звернулося дуже багато схвильованих мешканців із Петропавлівського, Мартусівки, сусідньої Гори. Почули думку жителів і, спираючись на їхню позицію, ухвалили рішення звернутися до райдержадміністрації щодо надання громаді всіх документів, які послугували для видачі такого розпорядження. А саме: самого розпорядження, детального плану території, інших затверджених документів для їхнього детального вивчення. По-друге, попросимо Бориспільську райраду заборонити їхньому комунальному спецпідприємству здійснювати будь-які дії щодо поховання чи облаштування цвинтарю на території Золочівської громади. Крім того, щоб у найкоротший термін взагалі розглянули на сесії райради ліквідацію цього КСП. Також плануємо звернутися із цією проблемою до народних депутатів, а саме: Сергія Буніна (фракція “Слуга народу”) та Ольги Василевської-Смаглюк (фракція “Слуга народу”), до обласних депутатів, щоб вони не допустили будь-якого будівництва без погодження з громадою. А громада – проти", – заявив Олександр Лазаренко. Також KV намагалася отримати коментар з приводу ситуації від Гірського сільського голови Романа Дмитріва. Проте очільник громади не відповів ні на дзвінки, ні на повідомлення у месенджерах. Голова Бориспільської районної ради Антон Мотрич роз’яснив KV ситуацію щодо намірів будівництва “меморіального комплексу” на території Золочівської громади та зауважив, жодних погоджень на виконання робіт на цій території не надавалося, як не передавалися і земельні ділянки на баланс чи в оренду КСП "Стреліція", яке взагалі планують ліквідувати. "14 травня 2020 року рішенням Бориспільської райради № 554-39-VІІ було створено СКП "Стреліція" для надання ритуальних послуг на території  Бориспільського району без місця його фактичного розташування. Зауважу, що СКП не одержувало фінансування з бюджету та за весь час існування не здійснювало жодної діяльності. Особливу увагу хочу звернути, що за інформацією, якою я володію, депутатами райради минулого скликання не приймалося рішення про виділення землі під будівництво крематорію, як і рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок. Крім того, будь-які проєкти  будівництва крематорію та інша супутня документація щодо цього питання до райради не надходила. До Бориспільської РДА надійшла заява від одного громадянина, який є власником 10 га, він запропонував лише просто майбутні перспективи розвитку цієї території. Ці наміри було погоджено. Громадськість дізналася про такі наміри і почала піднімати занепокоєння. До мене зверталися активісти, яким пояснили, що у роботі даного СКП райрада перспектив не бачить, адже всі повноваження, у зв’язку з децентралізацією, вже передані на громади. І рада планує у середу, 29 вересня, це КП ліквідувати. Тому причин для хвилювань у мешканців не має", – сказав Антон Мотрич. За його словами, мешканці мають розуміти, щоб почало працювати подібне кладовище на певній території, необхідно зробити, як мінімум, чотири кроки. "Необхідно знайти земельну ділянку, або це буде приватна, яка через нотаріальну заяву може перейти у комунальну власність району чи громади, потім поставити її на баланс комунального підприємства і змінити цільове призначення ділянки. Питання надання дозволу на зміну цільового призначення може розглядатися лише на сесії сільської ради. І, думаю, такі рішення не будуть підтримані. Загалом приватних кладовищ бути не може. На сьогодні дії щодо цього взагалі не проводилися. Звичайно, регіон дуже швидко розвивається і однаково з цим питанням колись доведеться зіткнутися, адже землі під такі потреби відсутні", – резюмував Антон Мотрич. Екс-керівник Бориспільської райради (в 2010-2020 роках), секретар Бориспільської міської громади Владислав Байчас впевнений, що проєкт щодо будівництва мега-кладовища з крематорієм не буде реалізований.  “У Бориспільському районі кладовища переповнені, у тому числі і в Борисполі. Цвинтарі в основному розташовані на лісових ділянках. І скільки б не було звернень до Кабміну – він ці території під потреби захоронень не розширює. Це СКП створювалося виключно, щоб вирішити цю проблему і створити кладовище для всіх громад району ще під кінець каденції минулої райради. Проте не в таких масштабах. Зауважу, що місце його конкретного розташування не було визначено. Наскільки розумію, було створено якесь приватне підприємство з такою же назвою, що і районне КП. І воно замовило ДПТ. Чому він був розроблений саме на 250 га – в цьому потрібно ще розбиратися. На цій же території такий проєкт реалізувати неможливо, адже дуже близько розташовані населені пункти. Тому – це мертвий проєкт. Згідно із законодавством, подібні проєкти може реалізувати державне або комунальне підприємство, це не в повноваженнях приватного підприємства. 29 вересня відвідбутися сесія райради, на якій планують ліквідувати СКП і відмінити ДПТ. Тож і питання це буде взагалі закрито. Крім того, ця земля перейшла у рамках реформи до Золочівської громади. І вже вони, як громада, будуть самостійно вирішувати, як розпоряджатися територією і що розміщувати на тій ділянці”, – зазначив Владислав Байчас. Нагадаємо, майже в усіх населених пунктах передмістя Києва є закриті для поховань кладовища, а ресурси відкритих – майже вичерпані. За словами директора Департаменту екології та природних ресурсів КОДА Вікторії Киреєвої, область ніяким чином не контролює стан кладовищ та їхні ресурси, а питання вже дійшло до Кабміну.  Читайте: Земля мертвих: Київ та область знову поборються за місця на цвинтарях Більш того, дефіцит територій змушує голів місцевого самоврядування Київської області не давати дозволу на поховання померлих, зареєстрованих в столиці, оскільки збільшення меж кладовищ – процедура тривала, а території вже майже вичерпані. Найбільш актуальна проблема в Петропавлівській Борщагівці, Ворзелі, Бучі, Боярці. Вичерпуються ресурси у Обухова. Читайте: Киевская область вынуждена отказывать в местах для столичных мертвецов За інформацією Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації (КМДА), у Києві із 29 кладовищ залишилося тільки одне відкрите кладовище – Північне, що знаходиться в Броварському районі на території Богданівської сільської ради. Решта – 26 напівзакриті і 2 закриті. Згідно з даними аналітичної системи Youcontrol, ТОВ “Меморіальний парк Стреліція” зареєстровано 26 травня 2021 року. Засновники – Артем Вікторович Дідовець (директор, 45%), Дмитро Харламов (10%), Леся Тесля (45%). Людина з ПІБ Артем Вікторович Дідовець є чоловіком Олени Дідовець, яка, згідно з її декларацією, у 2019 році працювала провідним спеціалістом відділу організаційного забезпечення діяльності керівника апарату КМДА.   Артем Дідовець працює адвокатом в адвокатському об'єднанні “Український адвокат” та зареєстрований як фізична особа підприємець, який надає послуги в сфері права. КСП “Стреліція” засновано Бориспільською райрадою у травні 2020 року. Основний вид діяльності – організація поховань та надання суміжних послуг. Директор – Анна Рудник, яка також є адвокатом та займає посаду директора адвокатського об'єднання “Український адвокат”. Також Анна Рудник є дружиною співзасновника адвокатського об'єднання “Український адвокат” та депутата Київради VIII скликання Юрія Дідовця (фракція “ВО “Батьківщина”). На місцевих виборах 2020 року Анна Рудник та Юрій Дідовець балотувалися у Київраду у списку ВО “Батьківщина”, але не пройшли.  У 2019 році Анна Рудник безуспішно балотувалася до ВР по списку ВО “Батьківщина” під №186. У 2015 році намагалася стати депутатом Київради за мажоритарним 80 округом столиці, тоді ж була помічена у “гречкосійстві”, що спровокувало скандал за участю пенсіонерів. * КСП “Стреліція” (код ЄДРПОУ: 43627828) ** ТОВ “Меморіальний парк Стреліція” (код ЄДРПОУ: 44198272) *** Адвокатське об'єднання “Український адвокат” (код ЄДРПОУ: 35464276) Фото: FacebookКиевVластьКиевVласть Автор: Инна Арас, Инна МихноКиевVласть

У місті Тетіїв планують збудувати нове кладовище на ділянці площею 3,2 га, оскільки на двох діючих кладовищах вже бракує місць для поховань. На сьогодні місцеве КП “Благоустрій” замовило облаштування під'їздів до майбутнього цвинтаря та стоянку. Як стало відомо KV з оголошення електронної системи публічних закупівель ProZorro, 31 серпня 2021 року КП “Благоустрій” (*) уклало з ТОВ “Тетіївський дорбуд” (**) договір на будівництво кладовища в місті Тетіїв Білоцерківського району Київщини. Ціна договору склала 875,18 тис. гривень. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” “Тетіївський дорбуд” до 31 грудня 2021 року повинно облаштувати під'їзди до майбутнього цвинтаря та стоянку. Проведення будь-яких інших будівельних робіт договір не передбачає. Кладовище, за договором, будуватимуть на земельній ділянці площею 3,2 га з кадастровим номером 3224610100:05:015:0018. За даними публічної кадастрової карти, цільове призначення цієї ділянки - для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Відмітимо, КП “Благоустрій” 28 травня 2021 року вже оголошувало тендер на будівництво кладовища в Тетієві. Тоді очікувана вартість закупки складала 8,29 млн гривень, а техзавдання передбачало зведення службової будівлі, облаштування в ній водопроводу, каналізації, опалення, вентиляції, електропостачання, пожежної сигналізації, влаштування на території зовнішнього освітлення, прокладання доріжок, тротуарів та під'їздів, облаштування стоянки та встановлення огорожі. Цей тендер було відмінено через скорочення видатків на здійснення закупівлі. Як повідомили KV в Тетіївській міськраді, необхідність будівництва кладовища в місті зумовлена відсутністю місць для поховань на двох діючих кладовищах. Нове кладовище, як відмітили, буде використовуватись для захоронення жителів міста Тетіїв. Згідно з даними аналітичної системи Youcontrol, ТОВ “Тетіївський дорбуд” зареєстровано в 2018 році. Засновник і директор – Олександр Чопик. Згідно з даними Clarity Project, у результаті участі в публічних закупівлях ТОВ уклало 37 договорів на 5,2 млн гривень. Найбільший замовник – КП “Благоустрій”. КП “Благоустрій” міста Тетіїв засновано в 2003 році Тетіївською міськрадою. Директор – Олег Косович. Читайте: В Тетіїві на Київщині капітально відремонтують приміщення школи №3 Міський голова Тетієва – Богдан Балагура. * КП “Благоустрій” (Код ЄДРПОУ: 31970315) ** ТОВ “Тетіївський дорбуд” (Код ЄДРПОУ: 42280946) Фото: znaj.ua КиевVласть

Захоплюєтесь фільмами жахів та історіями від яких перехоплює дух? Тоді ця добірка містичних місць Києва саме для вас. Київ крізь призму журналістики можна побачити і з такого ракурсу. З давніх часів Київ славиться таємничими місцями, що мають сумнівну історію, назву яких бояться промовляти вголос, місцями, про які ходять моторошні легенди. Про те, що Київ – місто містичне, писали як київські історики, так і генії літератури. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Лиса гора  В столиці України розкидано аж 5 (чи, навіть, 7) Лисих гір, і містикою наділена кожна з них, але, кажуть, найбільше лише одна – та, що розташована на Видубичах. Микола Гоголь у "Вії" писав: "... у нас в Києві всі баби, які сидять на базарі, всі відьми". За легендами, відьми зліталися на нічні шабаші на Лису гору. Погану славу Лиса гора вперше набула у 1240 році. Саме тут, в численних печерах, ховалися вцілілі після взяття татаро-монгольською ордою Києва городяни. Відомо, що хан, не бажаючи "виловлювати" з підземних лабіринтів киян-втікачів, наказав... замурувати входи в печери. Подейкують, що близько тисячі людей там були поховані живцем. Цікаво, що частина цих печер досі не вивчена. А у 1906 році чомусь саме тут влаштували "офіційне" місце страти так званих державних злочинців: на галявинах гори стояли шибениці. Потім тут і ховали страчених. До речі, саме тут стратили студента-терориста Дмитра Богрова, який у Київському оперному театрі кинув бомбу в царського міністра  Столипіна. Подейкували, що пізніше їх нещасні душі блукали околицями. А корінні кияни стверджують, що на Лисій горі можна з'їхати з глузду чи "зустріти" самовбивцю. Словом, зловісна гора цілком підтверджує свою лиху репутацію... А військові капоніри-каземати просто вражають! Це тут, у серпні-вересні 1941 року стояли насмерть захисники Києва! Містичним називають це місце й більшість класичних письменників. У їх творах часто зустрічаються відьми й чорти та відбуваються усілякі паранормальні речі.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Замкова гора Замкова гора також є містичним місцем столиці.  Легенди кажуть, що саме на Замковій горі містилась  резиденція князя Кия. Деякі дослідники отожнюють її з Хоревицею, де нібито жив один із легендарних засновників Києва Хорив. У 1370—1380-ті роки, коли Поділ став центром Києва, на Замковій горі був споруджений дерев'яний замок литовського воєводи. 1482 року під час навали кримського хана Менґлі I Ґерая замок був спалений, а близько 1532–1545 років — відновлений та перебудований під керівництвом київського городничого Івана Служки. У замку налічувалося 15 бойових чотириярусних башт. Його площа становила 16 тисяч м кв., тобто вдвічі більше від площі плато Замкової гори. Замок з'єднувався з укріпленнями на горі Уздихальниця (Андріївська). Киселівкою гору стали називати у середині XVII століття (за іменем воєводи Адама Киселя). 1651 року українські повсталі козаки спалили замок, у якому засіли, зокрема, і польські загарбники. З тої пори гора спустошилася, її вкрили городи та баштани подолян. З 1816 року на Замковій горі існувало кладовище для населення Подолу, Гончарів та Кожум'як. 1854 року Киселівка перейшла до Флорівського монастиря (звідси й назва “Флорівська гора”). 1857 року була споруджена кладовищенська мурована Троїцька церква та огорожа навколо кладовища. На Флорівському кладовищі були, зокрема, поховані професор М. Петров, професор Алексєєв, інженер-винахідник прокату рейок на Воткинських заводах В. Жмакін. 12 серпня 1917 року на цвинтарі поховали козаків 1-го українського полку імені Богдана Хмельницького, розстріляних російськими підрозділами. Так уся територія Замкової гори перетворилася на елітне кладовище, на якому ховали представників аристократії Подолу того часу. Могили виглядають якось дивно в центрі міста, тому кладовище на Замковій горі обросло безліччю легенд та пліток. В останні кілька десятиліть Замкова гора стала притулком для сатаністів та багатьох інших прихильників різноманітних культів. У 2008 році на монастирському цвинтарі з'явилися дві дивні споруди. Одна в формі шестерні з вогнищем посередині, друга – у вигляді червоного куба. Черниці стверджують, що це "вівтарі" сатаністів, які регулярно проводять тут свої обряди. Замкову гору можна знайти біля Андріївського узвозу. Байкове кладовище Байкове кладовище розташоване в Голосіївському районі, на Байковій горі. Кладовище назвали на честь генерала Сергія Байкова. Він встиг повоювати не лише у російсько-турецькій війні, а ще й з самим Наполеоном. А після того, як пішов у відставку, переїхав до Києва. На відкуплених землях генерала  й розташоване (усупереч поширеній думці, тіло самого генерала покоїться не тут, а в Петербурзі). Початкова назва — Новостроєнське. Перші поховання було здійснено лютеранською громадою Києва. Пов'язане це було з тим фактом, що старе, відкрите ще у XVII столітті, лютеранське німецьке кладовище, яке було в низині, зазнавало регулярних підтоплень, через що надгробки змивало, а з-під землі, за свідченнями сучасників, виходили на поверхню труни, подекуди навіть рештки похованих, тому лютерани почали переносити могили з низини на вище місце. У 1831 році лютеранській та католицькій громадам було офіційно надано землі під поховання на високому правому березі річки Либідь, остаточно ж процес перенесення могил сюди завершився 1839 року, коли старий лютеранський цвинтар закрили. У цей же час новопризначений Київський військовий губернатор, Подільський та Волинський генерал-губернатор граф Василь Левашов провів інспекцію київських кладовищ і, вельми незадоволений результатами, віддав розпорядження відокремити від них достатній простір землі, вирити довкола рівчаки й обсадити деревами, а також влаштувати при входах будиночки для сторожі. На виконання наказу генерал-губернатора протоієрей Петро Максимович розпочав збір коштів серед найзаможніших киян — жителів Печерська. Грошей зібрав чимало, бо згодом, коли імператор Микола І звелів зводити Київську фортецю і постало питання вже не про впорядкування, а про перенесення деяких некрополів, коштів вистачило і на перенесення поховань і на роботу садівників, які перетворили пустку Байкової гори, де й вирішили облаштувати новий цвинтар на затишок, що буяє зеленню. Тож рік, коли тутешнє німецьке кладовище було об'єднано з православним печерським, став роком офіційного відкриття Байкового кладовища. Цвинтар мав одну прогресивну, як на той час, особливість — це був перший київський некрополь, де ховали представників всіх конфесій та віросповідань. За цим принципом він був поділений на секції: лютеранську, юдейську, православну, католицьку тощо. Над проєктуванням декотрих  склепів працювали найкращі київські архітектори — Євген Єрмаков, Михайло Іконніков, Володимир Ніколаєв, дехто з них згодом став широко знаним, як-от автор і перший власник знаменитого “Будинку з химерами” Владислав Городецький чи Олексій Щусєв, авторству якого належить всесвітньовідома споруда — мавзолей Леніна на Красній площі Москви. Усі ці склепи унікальні, бо були побудовані за давніми традиціями, відповідно до віросповідання померлих, — православними, католицькими, лютеранськими. На превеликий жаль, усі цвинтарні книжки втрачено під час Другої світової війни (у 1941 році). Тому досі не вдалося встановити родинну приналежність деяких склепів. Тепер склепи в надзвичайно занедбаному стані. На деяких збереглися написи, але всі усипальниці розкриті та пограбовані. У 1941-1945 роках у склепах ховалися кияни від німецьких окупантів. Пізніше вони слугували притулками для безхатьків. Дивлячись на старовинні темні склепи, не думати про привидів та страшні легенди майже неможливо. Деякі із них настільки старі, що не видно навіть надписів. Замок Річарда Знаменитий замок Річарда Левове серце, Будинок з привидами, знаходиться на Андріївському узвозі, 15.  Замок Річарда Левове Серце – одна з найвідоміших і водночас найзагадковіших споруд Києва. Подейкують, з'явився він на Андріївському узвозі незаконно: ділянка не була викуплена у міста, а поміщик Орлов спромігся відібрати у пітерського архітектора малюнок плану будівлі, не заплативши за нього. Незабаром Орлова вбили. Замок добудовувала його вдова. Ще під час зведення споруда здобула дурної слави. 24 березня 1904 року, коли будівництво добігало кінця, будівля раптом спалахнула. Підрядника, який його будував, було вбито при загадкових обставинах. Кажуть, що в замку на Андріївському узвозі оселилася нечиста сила, яка мешкає там й досі. Чутки були викликані лякаючими звуками в пічних та вентиляційних трубах, які виникали щоразу, як піднімався вітер. Від цього замок Річарда Левове Серце ще називають "дім, що плаче". Квартиранти думали, що будинок проклятий, і відмовлялися в ньому жити. Надалі з'ясувалося, що при будівництві пічники підклали у вентиляційні шахти яєчну шкаралупу, пляшки, обрізки труб. Так вони вирішили помститися за те, що їм мало заплатили за роботу. Зелений театр Це відоме місце у столиці теж наділене купою містичних легенд. Подейкують , що на цьому місці  чи поруч із ним було розташоване кладовище для самовбивць та нехрещених немовлят. Потім тут збудували монастир, далі — фортецю, а потім — навіть парк та кінотеатр. Однак містичні історії й трагічні випадки не полишали локацію. Подейкують, що в Зеленому театрі нібито мешкає полтергейст на ім'я Хазяїн. Й щоб не трапилося нічого лихого, з ним варто обов'язково привітатися, завітавши до театру. Будинок Сулими Незвичайний будинок по вулиці Лютеранській також має загадкову історію. Його ще називають "Сулимівка", за прізвищем першого власника, купця Сулими, який помер, заклавши будинок. Після завершення будівництва у вікнах верхнього поверху будинку помічали незвичайну білу фігуру, а ночами чули регіт й крик з горища. Від будівлі почали відвалюватися камені. Зараз люди, які працюють у розташованих в цьому будинку офісах, зізнаються, що відчувають там щось містичне. Будинок з химерами Будинок із химерами, що розташований на вулиці Банковій, – це вражаючий фантазією шедевр архітектора Городецького, зведений у стилі модерн. А оскільки з особою самого Городецького пов'язані кілька легенд, то Будинок з Химерами також оповитий містичною аурою. Найпоширенішою серед них є легенда, за якою донька архітектора Владислава Городецького втопилася у Дніпрі (за іншою версією – у Середземному морі) чи то через нещасне кохання, чи з якихось інших причин. Зрештою, схиблений від горя батько побудував на честь доньки цей будинок, убранство якого символізувало б підводне царство. Але біографи Городецького встановили, що донька Олена (після заміжжя Яценко) під час будівництва була жива й здорова. Вона взагалі пережила батька на кілька десятиріч, переїхавши з власною родиною спочатку до Польщі, а потім, по закінченні війни, у Швейцарію. А люди просто пов`язали з новим будинком давню історію про загиблу в морі доньку попереднього власника маєтку – Федора Мьорінга. Таких місць у Києві ще дуже багато. Можна розповідати й розповідати. Я просто звернула увагу на туристично відомі й красиві місця. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Главное фото: http://primetour.ua/ КиевVласть

Утвержден перечень маршрутов наземного транспорта общего пользования для перевозки пассажиров к городским кладбищам в поминальные дни. Перевозки будут происходить с соблюдением противоэпидемических мероприятий. Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы Киевской горгосадминистрации (КГГА) со ссылкой на свое распоряжение от 7 мая 2021 года № 1045.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Согласно сообщению, Департаменту транспортной инфраструктуры поручено обеспечить дежурство ответственных лиц в местах массового скопления пассажиров для организации перевозок в зависимости от пассажиропотока. В то же время правоохранители Киева и Киевской области будут обеспечивать общественный порядок и безопасность дорожного движения вблизи городских кладбищ. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться 9 мая будет запрещена парковка автотранспорта на улице Электротехнической и заезд транспортных средств на улицу Крайнюю, проезд транспортных средств по улице Кубанской Украины (от улицы Киото до улицы Николая Матеюка) и улицей Мурманской (от Броварского проспекта до улицы Киото). Наземный пассажирский транспорт будет перевозить пассажиров в поминальные дни к городским кладбищам по таким маршрутам:       Назва кладовища Дата проведення заходу Найменування маршруту Автобусні маршрути:   Приміське сполучення Північне 09.05.2021 № 258 – станція метрополітену “Лісова” – Північне кладовище Трамвайні маршрути: № 8 – станція метрополітену “Позняки” – станція метрополітену “Лісова” № 28 – вулиця Милославська – станція метрополітену “Лісова” № 29 – станція метрополітену “Бориспільська” – станція метрополітену “Лісова” № 35 – вулиця Сержа Лифаря – станція метрополітену “Лісова” Автобусні маршрути: Приміське сполучення Південне 09.05.2021 № 740 (додатково) – Одеська площа – Південне кладовище Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 56 – станція метрополітену “Виставковий центр” –проспект Палладіна Тролейбусні маршрути: № 11– Національний музей народної архітектури та побуту України – вулиця Маршальська № 12 – станція метрополітену “Васильківська” – залізничний вокзал “Центральний” № 43 – Кібернетичний центр – Дарницька площа № 45 – станція метрополітену “Виставковий центр” – станція метрополітену “Васильківська” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 444 – Вулиця Метрологічна – станція метрополітену “Дружби народів” № 461 – станція метрополітену “Виставковий центр” – станція метрополітену “Святошин” № 496 – станція метрополітену “Лук’янівська” – клінічна лікарня “Феофанія” № 576 – вулиця Академіка Єфремова – авторинок “Чапаєвка” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Лісове 09.05.2021 № 63 – станція метрополітену “Червоний хутір” –Лісовий масив № 77 – вулиця Курнатовського – Лісове кладовище № 81 – станція метрополітену “Лісова” – Лісовий масив № 101 – станція метрополітену “Почайна” – вулиця Милославська № 121 (додатково) – станція метрополітену “Почайна” – Лісове кладовище № 122 (додатково) – станція метрополітену “Оболонь” – Лісове кладовище № 124 (додатково) – станція метрополітену “Чернігівська” – Лісове кладовище № 125 (додатково) – універсам “Позняки” – Лісове кладовище Тролейбусні маршрути: № 25 – проспект Свободи – станція метрополітену “Почайна” № 30 – вулиця Милославська – вулиця Кадетський гай № 37 – станція метрополітену “Лісова” – вулиця Милославська № 37А – станція метрополітену “Лісова” – поліклініка, вулиця Миколи Закревського Трамвайні маршрути: № 5 – вулиця Сержа Лифаря – “Троєщина-2” № 22 – бульвар Перова – ЗЗБК № 28 – вулиця Милославська – станція метрополітену “Лісова” № 33К – вулиця Сержа Лифаря – вулиця Павла Усенка № 35 – вулиця Сержа Лифаря – станція метрополітену “Лісова” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 233 – станція метрополітену “Лісова” – вулиця Лісківська № 242 – вулиця Гарматна – станція метрополітену “Лісова” № 414 – вулиця Володимира Сосюри – вулиця Будищанська № 415 – станція метрополітену “Харківська” – вулиця Кубанської України № 416 – Кібернетичний центр – вулиця Теодора Драйзера № 418 – вулиця Попудренка – вулиця Лісківська № 434 – вулиця Оноре де Бальзака – станція метрополітену “Чернігівська” № 523 – вулиця Каштанова – станція метрополітену “Дружби народів” № 528 – станція метрополітену “Чернігівська” – вулиця Лісківська № 544 – вулиця Космонавта Волкова – вулиця Андрія Малишка № 555 – ДВРЗ – вулиця Миколи Кибальчича № 590 – станція метрополітену “Либідська” –  вулиця Лісківська № 600 – універмаг “Дитячий світ” – вулиця Теодора Драйзера Тролейбусні маршрути: Державний історико- меморіальний Лук’янівський заповідник 09.05.2021 № 16 – вулиця Академіка Туполєва – Майдан Незалежності № 19 – площа Космонавтів – вулиця Ольжича № 23 – вулиця Академіка Туполєва – Лук’янівська площа № 23К – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Дорогожичі” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 439 – житловий масив Виноградар – площа Перемоги № 558 – проспект Свободи – залізничний вокзал “Центральний” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Солом’янське 09.05.2021 № 69 – станція метрополітену “Палац спорту” – вулиця Литвиненко-Вольгемут № 119 – вулиця Василя Касіяна – Контрактова площа Тролейбусні маршрути: № 3 – Залізничний масив – станція метрополітену “Палац спорту” № 8 – вулиця Смілянська – станція метрополітену “Площа Льва Толстого” № 17 – площа Космонавтів – станція метрополітену “Площа Льва Толстого” № 9 – аеропорт “Київ” ім. І. Сікорського – станція метрополітену “Палац спорту” № 19 – площа Космонавтів – вулиця Ольжича № 19Д – вулиця Кадетський гай – вулиця Юрія Іллєнка № 30 – вулиця Кадетський гай – вулиця Милославська № 40 – вулиця Кадетський гай – станція метрополітену “Палац спорту” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 223 – вулиця Академіка Туполєва – залізничний вокзал “Південний” № 231 – вулиця Терещенківська – вулиця Кадетський гай № 401 – вулиця Чорнобильська – залізничний вокзал “Південний” № 496 – станція метрополітену “Лук’янівська” – клінічна лікарня “Феофанія” № 499 – станція метрополітену “Васильківська” – Обласна лікарня № 518 – вулиця Сирецька – вулиця Кадетський гай Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Пуща-Водицьке 09.05.2021 № 30 – станція метрополітену “Академмістечко” – санаторій “Лісова поляна” Трамвайні маршрути: № 12 – Пуща-Водиця – Контрактова площа № 17 – Пуща-Водиця – вулиця Йорданська № 19 – Контрактова площа – площа Тараса Шевченка Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Корчуватське 09.05.2021 № 20 – станція метрополітену “Льва Толстого” –житловий масив Корчувате № 52 – вулиця Закарпатська – станція метрополітену “Либідська” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 470 – вулиця Ягідна – Національний музей історії України у Другій світовій війні № 557 – станція метрополітену “Либідська” – житловий масив Корчувате № 567 – станція метрополітену “Видубичі” – авторинок “Чапаєвка” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Святошинське 09.05.2021 № 23 – вулиця Симиренка – вулиця Салютна № 56 – станція метрополітену “Виставковий центр” –проспект Палладіна Тролейбусні маршрути: № 39 – вулиця Чорнобильська – проспект Леся Курбаса Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 401– вулиця Чорнобильська – залізничний вокзал “Південний” № 408 – вулиця Обухівська – залізнична станція “Київ-Волинський” № 576 – вулиця Академіка Єфремова – авторинок “Чапаєвка” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Братське та Михайлівське 09.05.2021 № 9 – Вулиця Булгакова – станція метрополітену “Лук’янівська” Трамвайні маршрути: № 1 – Михайлівська Борщагівка – вулиця Старовокзальна Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 188 – вулиця Симиренка – станція метрополітену “Нивки” № 201 – бульвар Кольцова – станція метрополітену “Шулявська” № 408 – вулиця Обухівська – залізнична станція “Київ-Волинський” № 411 – вулиця Симиренка – станція метрополітену “Палац спорту” № 421 – вулиця Симиренка – станція метрополітену “Почайна” № 461 – станція метрополітену “Святошин” – станція метрополітену “Виставковий центр” № 510 – вулиця Ірпінська – вулиця Булгакова № 576 – вулиця Академіка Єфремова – авторинок “Чапаєвка” Мишоловське 09.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 52 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Закарпатська Чапаєвське 09.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 43К – станція метрополітену “Видубичі” – санаторій “Конча-Заспа” Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 567 – станція метрополітену “Видубичі” – авторинок “Чапаєвка” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Пирогівське 09.05.2021 № 27 – станція метрополітену “Либідська” – с. Пирогів Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 576 – вулиця Академіка Єфремова – авторинок “Чапаєвка” Совське 09.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 19 – вулиця Ізюмська – станція метрополітену “Васильківська” № 19К – вулиця Ізюмська – Совське кладовище Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 205 – Дарницька площа – Індустріальний шляхопровід № 239 – станція метрополітену “Либідська” – станція метрополітену “Шулявська” Міське 09.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 14 – станція метрополітену “Нивки” – Лісорозсадник № 32 – станція метрополітену “Нивки” – Мінський масив № 90 – вулиця Григоровича-Барського – площа Валерія Марченка № 90К – станція метрополітену “Святошин” – площа Валерія Марченка Тролейбусні маршрути: № 5 – вулиця Білицька – станція метрополітену  “Площа Льва Толстого” № 16 – вулиця Академіка Туполєва – Майдан Незалежності № 23 – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Лук’яніська” № 23К – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Дорогожичі” № 26 – проспект Свободи – станція метрополітену “Нивки” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 166 – станція метрополітену “Лук’янівська” – вулиця Академіка Туполєва № 186 – станція метрополітену “Святошин” – вулиця Стеценка № 223 – вулиця Академіка Туполєва – залізничний вокзал “Південний” № 410 – станція метрополітену “Нивки” – станція метрополітену “Почайна” № 437 – вулиця Генерала Наумова – вулиця Наталії Ужвій № 439 – житловий масив Виноградар – площа Перемоги № 518 – вулиця Сирецька – вулиця Кадетський гай № 581 – площа Тараса Шевченка – станція метрополітену “Святошин” Байкове 09.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 5 – вулиця Ізюмська – залізничний вокзал “Центральний” № 5К– вулиця Байкова – вулиця Ізюмська № 12 – вулиця Ізюмська – залізничний вокзал “Південний” Тролейбусні маршрути: № 1 – вулиця Маршальська – станція метрополітену “Либідська” № 12 – станція метрополітену “Васильківська” – залізничний вокзал “Південний” № 40 – Кадетський гай – станція метрополітену “Палац спорту” № 42 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Дегтярівська № 50 – вулиця Милославська – станція метрополітену “Либідська” Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 220 – вулиця Тростянецька – вулиця Медова № 457 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Грабовського № 507 – залізничний вокзал “Південний” – Національний музей народної архітектури та побуту України № 520 – станція метрополітену “Либідська” – Національний музей народної архітектури та побуту України № 539 – вулиця Ракетна – залізничний вокзал “Центральний” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Дарницьке та Позняківське 10.05.2021 № 17 – станція метрополітену “Харківська” – вулиця Михайла Драгоманова № 18 – станція метрополітену “Харківська” – Харківське шосе № 42 – вулиця Митрополита Андрея Шептицького – вулиця Єлизавети Чавдар № 45 – проспект Петра Григоренка – станція метрополітену “Дарниця” № 51 – станція метрополітену “Либідська” – станція метрополітену “Червоний Хутір” № 63 – станція метрополітену “Червоний Хутір” – масив “Лісовий” № 115 – Контрактова площа – залізничний вокзал “Дарниця” Трамвайні маршрути: № 8 – станція метрополітену “Позняки” – станція метрополітену “Лісова” № 22 – бульвар Перова – ЗЗБК № 29 – станція метрополітену “Бориспільська” – станція метрополітену “Лісова” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 152 – вулиця Привокзальна – с. Бортничі № 407 – вулиця Михайла Гришка – вулиця Привокзальна № 415 – станція метрополітену “Харківська” – вулиця Кубанської України № 422 – Рембаза – вулиця Маршальська № 503 – вулиця Митрополита Андрея Шептицького –станція метрополітену “Червоний Хутір” № 526 – станція метрополітену “Лісова” – станція метрополітену “Позняки” № 542 – вулиця Митрополита Андрея Шептицького – станція метрополітену “Осокорки” Звіринецьке 10.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 76 – вулиця Звіринецька – станція метрополітену “Печерська” Тролейбусні маршрути: № 43 – Кібернетичний центр – Дарницька площа № 50 – вулиця Милославська – станція метрополітену “Либідська” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 205 – Дарницька площа – Індустріальний шляхопровід № 416 – Кібернетичний центр – вулиця Теодора Драйзера № 422 – Рембаза – вулиця Маршальська № 590 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Лісківська Бортничанське 10.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 104 – станція метрополітену “Харківська” – с. Бортничі Вигурівське та Троєщанське 10.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 6 – Дарницька площа – вулиця Милославська Військове 09.05.2021 Тролейбусні маршрути: № 16 – вулиця Академіка Туполєва – Майдан Незалежності № 19 – площа Космонавтів – вулиця Ольжича № 23 – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Лук’янівська” № 30 – вулиця Милославська – вулиця Кадетський гай Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 166 – станція метрополітену “Лук’янівська” – вулиця Туполєва № 410 – станція метрополітену “Нивки” – станція метрополітену “Почайна” № 432 – вулиця Новоукраїнська – Контрактова площа № 439 – житловий масив Виноградар – площа Перемоги № 550 – вулиця Милославська – житловий масив Кадетський гай № 558 – проспект Свободи – залізничний вокзал “Центральний” Жулянське 10.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 75 – станція метрополітену “Виставковий центр” – вулиця Московська (с. Жуляни) № 78 – станція метрополітену “Васильківська” – Севастопольська площа Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 461 – станція метрополітену “Святошин” – станція метрополітену “Виставковий центр” № 499 – станція метрополітену “Васильківська” – Обласна лікарня № 576 – вулиця Академіка Єфремова – авторинок “Чапаєвка” Біличанське 10.05.2021 Автобусні маршрути: № 97 – станція метрополітену “Святошин” – масив Новобіличі (ринок) № 97К – станція метрополітену “Васильківська” – масив Новобіличі (ринок) Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 200К – вулиця Миколи Ушакова – вулиця Гаршина № 202 – вулиця Академіка Булаховського – станція метрополітену “Святошин” № 408 – вулиця Академіка Булаховського – залізнична станція “Київ-Волинський” № 417 – вулиця Підлісна – Контрактова площа № 497К – станція метрополітену “Академмістечко” – вулиця Генерала Наумова Куренівське 10.05.2021 Тролейбусні маршрути: № 6 – Мінський масив – Майдан Незалежності № 18 – вулиця Сошенка – Майдан Незалежності № 25 – проспект Свободи – станція метрополітену “Почайна” № 28 – проспект Свободи – станція метрополітену “Лук’янівська” № 33 – Мінський масив – залізничний вокзал “Південний” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 219 – станція метрополітену “Контрактова площа” – Діагностичний центр № 518 – вулиця Сирецька – вулиця Кадетський гай № 525 – станція метрополітену “Почайна” – станція метрополітену “Сирець” № 558 – проспект Свободи – залізничний вокзал “Центральний” № 587 – станція метрополітену “Контрактова площа” – проспект Георгія Гонгадзе Биківнянське 11.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 11 – станція метрополітену “Лісова” – Радіоцентр (с. Биківня) Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 526 – станція метрополітену “Лісова” – станція метрополітену “Позняки” Байкове 11.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 5 – вулиця Ізюмська – залізничний вокзал “Центральний” № 5К – вулиця Ізюмська – вулиця Байкова № 12 – вулиця Ізюмська – залізничний вокзал “Південний” № 20 – станція метрополітену “Площа Льва Толстого” – масив Корчувате № 29 (додатково) – вулиця Байкова – станція метрополітену “Печерська” № 29К (додатково) – вулиця Байкова – Володимирський ринок Тролейбусні маршрути: № 1 – вулиця Маршальська – станція метрополітену “Либідська” № 12 – станція метрополітену “Васильківська” – залізничний вокзал “Центральний” № 40 – Кадетський гай – станція метрополітену “Палац спорту” № 40К – Кадетський гай – вулиця Жилянська № 42 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Дегтярівська № 50 – вулиця Милославська – станція метрополітену “Либідська” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 220 – вулиця Тростянецька – вулиця Медова № 457 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Павла Грабовського № 507 – залізничний вокзал “Південний” – Національний музей народної архітектури та побуту України № 520 – станція метрополітену “Либідська” – Національний музей історії України у Другій світовій війні № 539 – вулиця Ракетна – залізничний вокзал “Центральний” Міське 12.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 14 – станція метрополітену “Нивки” – Лісорозсадник № 14Е – станція метрополітену “Нивки” – Міське кладовище № 32 – станція метрополітену “Нивки” – Мінський масив № 90 – вулиця Григоровича-Барського – площа Валерія Марченка № 90-К – станція метрополітену “Святошин” – площа Валерія Марченка Тролейбусні маршрути: № 5 – вулиця Білицька – станція метрополітену “Площа Льва Толстого” № 23 – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Лук’янівська” № 16 – вулиця Академіка Туполєва – Майдан Незалежності № 23К – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Дорогожичі” № 25 – проспект Свободи – станція метрополітену “Почайна” № 26 – проспект Свободи – станція метрополітену “Нивки” № 35 – вулиця Ярослава Івашкевича – станція метрополітену “Дорогожичі” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 166 – станція метрополітену “Лук’янівська” – вулиця Академіка Туполєва № 186 – станція метрополітену “Святошин” – вулиця Стеценка № 223 – вулиця Академіка Туполєва – залізничний вокзал “Південний” № 410 – станція метрополітену “Нивки” – станція метрополітену “Почайна” № 437 – вулиця Генерала Наумова – вулиця Наталії Ужвій № 439 – житловий масив Виноградар – площа Перемоги № 518 – вулиця Сирецька – вулиця Кадетський гай Читайте: На выходных, 8 и 9 мая, ярмарки в Киеве изменят маршруты общественного транспорта Фото: Цензор.нетКиевVласть

Дослідження юних журналістів гуртків “Краєзнавча журналістика” та “Репортери ІТА “ЮН-ПРЕС” під керівництвом викладача Наталії Іванівни Плохотнюк про вшанування пам’яті  жертв Бабиного Яру. Організатори проєкту “Один камінь, одне життя – 80 каменів спотикання для Києва” дякують вихованцям ІТА “ЮН-ПРЕС”  за зібрані та надіслані біографії жертв Бабиного Яру,  зокрема Раїси Майстренко, та її мами Цилі Ковкіної Після їхнього розгляду істориками-консультантами проекту були  відібрали біографії особистостей, що мають усі потрібні документи та будуть реалізовані у першому етапі. Зараз черга за отриманням усіх дозволів та документів на встановлення каменів за відповідними локаціями від КМДА. Зараз іде  підготовка до фінальної частини проекту – встановлення каменів. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Раїса Вадимівна МАЙСТРЕНКО (дівоче прізвище – Лимарєва) З пекла Бабиного Яру її, трирічну дівчинку, винесла бабуся. Народилася  в місті Києві 12 вересня 1938 року. Батько, кадровий офіцер Лимарєв Вадим Петрович — українець, мама, Лимарєва Циля Миронівна (Меєрівна) — єврейка. - Для мене Бабин Яр почався ще до війни, – згадує Раїса Вадимівна, –  Батьки моєї  матері не дозволяли їй виходити заміж за мого батька з двох причин: його неєврейське походження і наявність сина від першого шлюбу. Його перша дружина померла від туберкульозу, коли сину було всього 9 місяців. Через місяць мої батьки одружилися. Жили ми з мамою і  братиком Валентином (від першого шлюбу батька), а також з бабусею та дідусем по батьківській лінії у комуналці на розі Саксаганського та тодішньої Комінтерну. Батько в той час навчався  в Полтавському військовому училищі.  Дідусь, Петро Лимарєв, був знаним пічником – його навіть запрошували ремонтувати кахельну піч до Маріїнського палацу. Бабуся, Тетяна Іванівна, запросто перепливала Дніпро. Потім тато пішов на війну. Мій дідусь,  Лимарєв Петро Олександрович,  народився в Ковелі. З дев'яти років він працював пічником. Це був мудрий чоловік з двома класами церковно-приходської школи. У нього був невеликий зошит, куди він записував замовлення на багато місяців вперед. До війни і після його не раз обирали народним засідателем в Залізничному районі Києва. Бабуся, Лимарева Тетяна Іванівна – друга дружина мого діда. Як і дід, бабуся теж не мала освіти, але це не заважало їй бути інтелігентним, розумним, тактовним людиною, з незвичайно чуйним і добрим серцем.  Про родину моєї мами я знаю мало. Наші сім'ї не спілкувалися. Знаю тільки, що сім'я була дуже велика і релігійна. Дід, Ковкін Меєр, приїхав зі своїми домочадцями до Києва з єврейського містечка. Жили вони всі на Батиєвій горі. Працював він візником, мав коней і підводи. Мама спілкувалася зі своєю сім'єю, але до нас вони не ходили. І тільки 29 вересня 1941 року, коли мені ледь виповнилося 3 роки, в той фатальний, Судний для євреїв день, до нашого дому на вулиці Саксаганського, 131 під'їхала підвода з численною маминої ріднею на чолі з дідом Меєром. Як виявилося, забрати дочку з онукою.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Коли в Києві з'явилися німецькі листівки з наказом про збір євреїв в районі Лук'янівського кладовища, люди сприйняли це як наказ про евакуацію євреїв з міста. Це було логічно, оскільки там проходила залізнична гілка. Дідусь Петро умовив маму не ходити на місце збору, пообіцявши заховати нас. Але приїзд діда Меєра змінив ситуацію. Він повірив, що в листівках йдеться про переїзд євреїв, і переконав маму їхати з усіма. Погодившись з його доводами, мама швидко зібрала речі, документи, фото, цінності, покидали все на підводу, посадила на неї мене з братом. Але в останній момент дідусь Петя забрав брата, сказавши, що привезе його, коли мама влаштується і вишле адресу. А бабуся Таня пішла нас проводжати. За словами бабусі, нас було там 18 – 20 людей, і ніхто не підозрював, чим усе це закінчиться. Наша дорога смерті пролягла по вулиці Саксаганського до єврейського базару (нині пл. Перемоги), потім по Брест-Литовському шосе, по вул. Керосинній до району Лук'янівського кладовища. Люди йшли, їхали на підводах, везли коляски з дітьми, несли хворих і людей похилого віку на ковдрах, носилках. Здавалося, все єврейське горе виплеснулося на вулиці міста. Ця скорботна колона рухалася дуже повільно, часто зупинялася. На черговій зупинці біля стадіону “Старт”, я чітко пам'ятаю себе, сидячи під стіною серед банок з варенням. Я була маленька, і банки здавалися величезними, з широкими шийками, перев'язаними білими ганчірочками. Потім підвода й  мама кудись зникли. Раптом почався якийсь шум, люди закричали, забігали. Я теж побігла і побачила колону стареньких в білому. Я так і називала їх надалі “білими дідусями”. Вони були в нижній білизні, побиті і закривавлені. Якась жінка обіймала одного з них і плакала. Її відірвали від нього, кричали, обурювалися. Бабуся закричала: “Люди добрі, може бути, вони бачаться востаннє!” Вона схопила мене на руки і далі ми йшли мовчки. Я обвила її шию рученятами, і навіть мамі не вдалося забрати мене. Люди йшли пригнічені і мовчали. Ближче до старого єврейського кладовища, десь на вулиці Керосинній, я стала помічати поліцаїв. А біля самого кладовища (зараз там починається офіцерське кладовище) побачила великі  протитанкові їжаки й оцеплення. Почула перші постріли. Так ми підійшли до того місця, де почали розлучати родини. Тут люди кричали, кидалися в різні боки. Все відбувалося швидко, з людьми не церемонилися: били палицями або прикладами. Жінок і дітей забирали в одну сторону, чоловіків і хлопчиків – в іншу. Здалеку чути було кулеметні черги. Колони людей оточили німці і поліцаї. Уже на Мельникова, дійшовши до оточення, Тетяна Іванівна, нарешті, зрозуміла, що треба рятуватися, почала хреститися і кричати: “Я росіянка!”. У бабусі був з собою паспорт. Вона показувала його і кричала: “Я руська”. Бабуся була темноволоса і схожою на єврейку. До неї підбіг поліцай і крикнув: “Тут усі – жиди”. Він збив її прикладом на землю, цілячись при цьому в мою голову. Але бабуся встигла підставити плече і впала. Підійшов німець запитав: “Юде?” Поліцай відповів: “Каже, руська”. Німець схопив бабусю за воріт, підняв на ноги і жбурнув. Весь цей час я висіла у бабусі на шиї, і тільки дивом приклад не потрапив мені в голову, а розбив бабусі плече. Збожеволівши від болю і страху, не перестаючи хреститися і кричати “Я руська!”, бабуся побігла в натовп. Люди розступалися перед нею, утворюючи коридор, і, пройшовши оточення, вона помчала до цвинтаря. Від нас не відставала дівчинка років дванадцяти. Почалася стрілянина, але нас не переслідували. Ми довго бігли, поки в знемозі  не впали і зачаїлися в кущах серед могил. Дівчинка була з нами. Бабуся обняла нас, тихенько гладила і безперестанку голосила: “Тихіше, тихіше!”. Так ми просиділи до темряви, а потім почали шукати дорогу додому. Бабуся цей район погано знала, і ми довго блукали в темряві то віддаляючись, то наближаючись до місця трагедії. Дівчинка, яка з нами йшла, сказала, що знає, де живуть її родичі і пішла. Лише на світанку ми повернулися додому. Сяк-так добравшись додому, Тетяна Іванівна кілька годин не могла заспокоїти дитину, котра ридала.  – Напевно відчуває, що маму вбили, – сказала тоді бабуся. Бабуся розповідала, що три доби не могла зайти зі мною в будинок. Потрапляючи в приміщення, я починала кричати, і їй довелося весь цей час провести зі мною на руках у дворі. Доля нас пощадила, мене врятувала моя бабуся, мачуха мого батька, а всі двадцять чоловік: мама, дідусь Меєр, мамині сестри, їхні діти залишилися навіки в Бабиному Яру. Вічна їм пам'ять. Під час війни діти рано дорослішають. У моїй голові чітко відклалося, що євреєм бути небезпечно. І ще – нестерпне відчуття голоду і холоду. Коли розбомбили хлібзавод, тісто розтеклося по землі. Люди збирали це тісто, а бабі Фросі, бабусиній сестрі,  яка випадково там опинилася, не було в що його взяти!  Не довго думаючи, вона зняла з себе трико і принесла додому це кисле тісто навпіл із землею. Що за смачний хліб вийшов! Здавалося, в житті не їла нічого смачнішого. Після подій у Бабиному Яру ми продовжували жити в своїй квартирі на вулиці Саксаганського. Ми займали дві кімнатки, дві інші – дідусева сестра баба Ксенія, її дочка з зятем і трьома дітьми. У наших двох кімнатках, крім нас, жили ще баба Фрося з душевнохворим дідом Якимом. Він залишився живий тому, що в день, коли в Кирилівській лікарні вбили таких хворих, він прийшов додому помитися. Ще з нами жив дев'ятирічний бабусин племінник Люсик і його сестра Галина. У нашому дворі було два великих будинки, де залишалося багато сусідів, які знали про нашу трагедію і національність моєї мами. Але ніхто не видав. Навпаки. Коли відбувалися облави, хтось із сусідів або двірник попереджали нас, і ми з дідусем бігли в підвал або на горище. Особливо мені запам'ятався підвал. Ми з дідом ховалися серед куп битої цегли і скла. Зазвичай облава в підвал не заходила, вони з порога давали пару черг з автомата або кидали гранату. Чітко пам'ятаю німецькі черевики і дуло автомата, що стріляє в темряву. Часто ми з бабусею ходили в Дарницю і на Сирець шукати батька серед військовополонених. Несли хліба, цибулину, картоплю. Батька не знаходили, але вдавалося передавати голодним людям за колючим дротом наше убоге частування. Дорослі, кожен по-своєму, брали участь у нашому виживанні. Баба Фрося шила людям одяг, дідусь клав печі, бабуся ходила в сусідні села міняти речі на продукти. З решти клаптиків баба Фрося шила нам з братом строкату одежину. Коли дорослі йшли, нас з братом закривали в одній кімнаті, а діда Якима – в іншій. Іноді нам доводилося сидіти під замком цілодобово. Не завжди бабусині пригоди закінчувалися благополучно: на околиці Києва німці й поліцаї забирали те невелике, що вдавалося обміняти. І свято було в будинку, коли з принесеною борошна пеклися прісні коржі на сковороді без жиру. Щоб вони не пристали до сковорідки, їх проколювали виделкою. Потім їх ламали, кришили трохи часнику, заливали окропом. Це був справжній бенкет для наших порожніх шлунків. Про  облави нас попереджував двірник, він був підпільником. В нашій двохкімнатній квартирі ютилися три “істоти”, яким треба було ховатися від фашистів. Я, полукровка, мій психічнохворий  дід Яким, і… руда голубка, що жила в клітці. Німці боялися голубиної пошти, тому забороняли тримати вдома птахів, винищували їх. Так ми втрьох і ховалися в підвалі під  час облав. Німці в підвал не заходили. Якщо чули якийсь шум, зразу гранату кидали  чи з автомата палили. Більше за все я боялась, щоб дідусь Яким не закричав. Часто разом з братом Рая вибиралась на київські вулиці. Діти війни гралися на розвалинах, ховаючись від поліцаїв і “фашистів у чорному”. Іноді  німецькі солдати пригощали малюків маковими цукерками. Для них це була одна з небагатьох окупаційних радостей. В одну з таких прогулянок Рая бачила зв’язаних колючою проволокою полонених матросів Дніпровської флотилії, яких гнали палками в бік Бабиного Яру. Вона запам’ятала, що матроси, котрі й шли в центрі колони, дотягувались руками до мощеної булижниками дороги, виривали пальцями з землі важкі камені й  кидали їх у німців… - За півроку до звільнення Києва наш район відійшов в заборонену зону. Вночі ми пішли на Солом'янку до бабусиних племінниць, порушуючи комендантську годину. За це ми підлягали розстрілу. Перед очима у мене на все життя залишилася ця скорботна процесія. Ніч, дуже темно. Попереду баба Фрося тягне діда Якима. Їй допомагає братик. Ми дуже боялися, щоб дід Яким не закричав. Дідусь везе візок з пожитками, бабуся підштовхує його ззаду, а я чіпляюся за бабусин поділ. Бабусині племінниці Потапови, Анна, Олімпіада, Тамара і маленький син тітки Липи Валерій, жили в двох крихітних кімнатках, які були для них і кухнею, і їдальнею, і спальнею, і ванною. Вони взяли нас до себе. Спали ми всі на підлозі, а день проводили поза домом. У трьох одноповерхових старих будиночках тіснилося з десяток сімей з численною дітворою. У дворі  стояло кілька сарайчиків і один на всіх туалет, що примикає задньою стінкою до невеликої гірки. Ось в цю щілину я й забиралася, коли відбувалися облави, або випадково заходили німці й поліцаї. Я дуже боялася великих, чорних павуків в цій щілини, але один страх перемагав інший. Напередодні приходу наших військ німці виганяли всіх жителів з Києва. Вони хотіли залишити за собою мертве місто. У той день ми сиділи в коридорі на валізах, чекаючи своєї долі і вирішуючи: “Йти чи не йти?” Відчинилися двері, і в коридор зайшли німці. Високий офіцер щось обурено кричав. Перекладач стукав кулаком по столу, теж голосно говорив: “Ось так, в одні двері вийдете, в інші зайдете, але з Києва не йдіть. Завтра тут будуть наші ”. Офіцер поплескав його по плечу: “Гут, гут”. В ту ж ніч ми повернулися додому на вул. Саксаганського. Тут вже зібралося багато сусідів. Двірник Петро Іванович закрив ворота на величезний висячий замок. Дорослі були радісно збуджені й одночасно налякані. Вони зібралися в одній кімнаті, а нас, дітей, посадили на ліжко в коридорі. Але нам не сиділося. Ми стрибали на пружинній сітці, верещали, раділи. Ніхто не помічав вибухів і стрілянини за воротами. У ворота безперервно стукали, але двірник заборонив підходити до них. Лише на світанку настала тиша. Хтось крикнув: “Наші!” Ми кинулися на вулицю. Біля воріт в напівпідвалі були навалені трупи напівроздягнених німців. Перед будинком зупинився радянський танк. Танкіст, що стояв у люку, був без шолома. Він витирав піт з обличчя і питав, як проїхати на Сталінку. Люди обліпили танк, мацали його руками, тяглися до танкіста. Бабуся стояла і плакала. Вона тримала мене на руках, загорнувши в хустку. Танкіст простягнув до нас руки, і бабуся подала мене йому. Він дбайливо мене взяв і, притиснувши до колючої щоки, поцілував. Так закінчилася для нас окупація. Але не закінчилося моє голодне і холодне дитинство. Дідусь постійно хворів. Це відбивалося на бюджеті, тому що дідусь був єдиним нашим годувальником. Батько до 1945 року значився зниклим без вести. Він був поранений в груди в 1942 році на підступах до Сталінграда і весь цей час лікувався десь в госпіталях Росії. Не знаючи, що мама загинула, він одружився з медсестрою, яка його доглядала. Дізнавшись, що мами немає в живих, батько привіз нову дружину до Києва, де вона народила дівчинку. Вони з нами не жили. У них було троє своїх дітей, а я з братом виховувалася у бабусі і дідуся. Моє дитинство, з іграшками, хорошою одягом та їжею, закінчилося з приходом війни. Інше моє життя було у вічній нужді. Коли бабуся повела мене в перший клас, нас відправили назад, оскільки я виглядала чотирирічною дитиною. Відморожені під час війни руки були вічно червоні і викликали огиду у моїх більш забезпечених ровесниць. Я була завжди голодною. Навіть виходячи заміж, я мала лише шкільну форму і плаття з випускного балу, яке мені пошила баба Фрося. - Бабуся Таня після війни похрестила мене і суворо заборонила говорити про те, що я наполовину єврейка, й про те, що я бачила біля Бабиного Яру: "Нікому не кажи, що твоя мама єврейка!", -  каже Раїса Вадимівна. – Я ж була світленька, русява, і очки  світлі.  Навіть  і не скажеш, що "юде". Боялись тільки, аби ніхто не доніс. Відкрилась я лише своєму чоловіку Валентину, коли дізналась, що він маленьким хлопчиком дивився з вікна своєї кімнати, як євреїв вели на розстріл. Разом з ним я не раз ходила вулицями, де пролягла київська “дорога смерті”. І кожного разу в моїй свідомості спливали страшні картини того часу. Лише в 1991 році я наважилась внести ім’я своєї мами, Цилі Меєровни, в Книгу пам’яті жертв Бабиного Яру, після чого моя бабуся стала Праведницею світу. Завдяки їй і дідусю я зосталась жива. Мабуть, я язичниця, вірю в добро, в порятунок і … в щасливий білет. Коли мій Валентин зробив  мені пропозицію, ми сиділи на трамвайній зупинці. Я тоді сказала: “Ось прийде зараз трамвай, випаде нам щасливий білет – і  обов’язково одружимося”. Знаєте, а цифри на трамвайному талончику дійсно співпали… Вірте, у кожного є свій щасливий білет. ...Після 10 класів Раїса вирішила стати фрезерувальницею – мама Циля теж колись мала схоже заняття, виточують гирьки у якийсь артілі. Та й заробіток потрібен був. Але про улюблені танці Раїса не забула – записалася до самодіяльного ансамблю БК “Більшовик” під керівництвом балетмейстера Леоніда Калініна. Того самого, котрий керував і танцювальною групою легендарного хору Верьовки. А класичного танцю Раїсу Вадимівну вчила сама прима-балерина Зінаїда Лур'є. Там Раїса зустріла і свого майбутнього чоловіка. Потім подружжя Майстренків поставлять власні сольні номери, з величезним успіхом об`їдуть з ними весь колишній Радянський Союз і проведуть разом на професійній сцені 22 роки. Ще 5 років тому хореограф Раїса Майстренко в свої 79  успішно керувала впродовж 33 років народним дитячим ансамблем танцю "Оболонь" в  Центрі дитячої та юнацької  творчості Оболонського  району столиці.  Серед розмаїття хореографічних номерів знаковим є  танець "Бабин Яр. Дитинство" (інша назва – “Менора”), поставлений Раїсою  Майстренко до трагедії 75-річної давнини. — Номер про Бабин Яр я давно поставила, — розповідає Раїса Майстренко. — А надихнула менора — єврейський семисвічник. Всіх  свої х вихованців вожу в Бабин Яр і розповідаю, що там відбувалося. Я все  життя про це розповідаю. Мабуть, Бог залишив мене в живих, щоб я розповідала людям про Бабин Яр. Щоб це ніколи не повторилося. – Діти у нас теж вийшли “з привітом”, – жартує Раїса Вадимівна. – Старший син Олексій працював каскадером на кіностудії Довженка, поки спину не травмував, зараз купили машину, таксує. Дочка Олена – майстер спорту з кінного спорту. Внучка Софія танцює  в ансамблі, мріє стати журналістом. На фото: Тетяна та Петро Лимарєви – дідусь і бабуся Раїси Майстренко На фото: Циля Ковкіна – мама Раїси Майстренко, яка загинула в Бабиному ЯруРаїса Майстренко. Фото: Народний художній колектив Ансамбль танцю "Оболонь" / Facebook Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"КиевVласть

Наприкінці січня проєкт зміни меж Києва за рахунок земель Київської області, прийнятий у 2019 році, почали обговорювати знову. Столиця звернулась до міста Вишгород із пропозицією провести громадські слухання щодо обміну:  пропонуючи 40 гектарів землі, Київ хоче забрати більше тисячі. Бажана для столиці територія – острів Великий. Це – заповідна зона, де є постійні мешканці, магазини, бари та навіть церква.  Як стало відомо KV, 29 січня відбулись громадські слухання щодо врахування інтересів про зміну меж міста Вишгород, з урахуванням проєкту землеустрою щодо встановлення (змін) меж міста Києва.  Причиною проведення громадських слухань стало звернення Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації з приводу змін (розширення) меж міста Києва до Вишгородської міської ради. Зокрема, столиця планує розширитись за рахунок зменшення площі міста Вишгорода на 1 076,5190 га. З них земель державного комунального об'єднання “Київзеленбуд” – 69,7 га, земель садівницького товариства “Лісова поляна” – 10,9 га, земель шляхово-експлуатаційного управління 622 – 6,5 га, земель Вишгородської міської ради 894,3584 га (у тому числі острів Великий), земель запасу Вишгородської міської ради 95,0606 га.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”Після створення територіальної громади Вишгородської міської ради до якої входять Вишгород, села Хотянівка, Осещина та землі навколо сіл, зміна (зменшення) площі міста Вишгорода вплине на зміну (зменшення) площі громади в цілому. Присутні на слуханнях жителі надали свої пропозиції з цього питання.  “Загалом, і жителі громади, і керівництво міської ради мають чітке розуміння, що за рахунок земель Вишгородської громади збільшувати територію столиці – несправедливо”, – повідомили на сторінці міськради. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Також повідомляється, що свої пропозиції та зауваження жителі громади можуть надсилати до 16 лютого 2021 року за адресою: 07301, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, Вишгородська міська рада та скановані копії письмових пропозицій на електронну адресу [email protected].  Таємничий острів і кордони Києва Як розповів у коментарі KV голова Вишгородської громади Олексій Момот, це не перша спроба столиці розширитись, проєкт про зміну меж міста Київрада затвердила ще у грудні 2019 року.  “Останній лист із пропозицією ми отримали ще на початку року, але не могли провести громадські слухання через карантин, про що повідомили Київраду. Слухання відбулись 29 січня. Київ хоче забрати більше 1000 га, а нам віддати лише 40 га. Зокрема, столиця хоче приєднати острів Великий та більшість території – ліс. Те, що нам пропонують, вже знаходиться у користуванні і не буде корисним для розвитку громади. Тому на громадських слуханнях було прийнято рішення, що ми не погоджуємося на таке розширення. Продовжуємо приймати пропозицій та зауваження від громадян. Є колективні звернення від громадських організацій, які також категорично проти. Після завершення збору усіх пропозицій ми надамо відповідь Києву щодо відмови”, – каже він.  За його словами, Вишгород готовий до діалогу з Києвом, але вони чекають від столиці економічно вигідні для них пропозиції.  “Ми згодні на спільні проєкти. Надавали їм купу пропозицій. Досить багато територій знаходяться на території Вишгорода, але перебувають у користуванні Києво-Святошинського лісопаркового господарства, де можна було б реалізовувати великі проєкти. Це відкриття нового кладовища, оскільки ресурсів існуючого вистачить лише на пару років. Це проєкт щодо встановлення сучасного сміттєпереробного заводу повного циклу. І багато іншого. Фактично місто територію острова не використовує. Це заповідна зона, але насправді там знаходиться самовільна забудова. Ще за радянських часів там було садове товариство, їм давали альтернативні землі на Троєщині, але вони не виїхали і потроху розширюються, продовжують будувати дерев'яні дачні будиночки. Минулим головою РДА була створена міжвідомча комісія, там проводяться перевірки, цією історією зацікавилась поліція та прокуратура, але не знаю, чим це закінчиться”, – додав він.  Справді, на території острова стоять будинки. І чималі. Є тут свої магазини і церква. На відео, що його відзняли вишгородці, видно, що йдеться не про поодинокі випадки самовільного будівництва. Співзасновник та керівник громадської організації “Рідне місто” Владислав Дулапчій розповів KV, що острів, найбільша територія, на яку претендує столиця, за документами має бути заповідною зоною. Однак вже багато років тут мешкають люди. Вишгородці побоюються, що на його території зрештою буде зовсім не парк, як обіцяють. А просто чергова забудова – на територію нібито вже накинув оком хтось зі столичних забудовників. “Громадські слухання відбулись виключно за участі АТОвців, яких запросив міський голова, роздав трохи земельки і сказав, що потрібно написати листа про відмову Києву. І казав, що звернувся ще до якихось двох громадських організацій, які також підтвердять, що місто проти. Найбільша територія – це острів Великий, наче заповідна зона. Ми зняли відео, поїхали туда, політали “дронами” над ним. Там більше 200 будинків, церква, магазини, бари. Абсолютно жилий острів, жодного заповіднику там немає. Дозволів ніяких на це немає. На острові заборонено будь-яке будівництво. Розпорядником землі на ньому є міська рада, яка вже багато років закриває очі на те, що відбувається. Не тільки Момот останні 5-7 років, а і його попередник Решетняк. Закривають очі, бо отримують звідти “налічку”, – каже він.  Також Дулапчій додав, що як звичайний мешканець міста, звісно, він проти такого проєкту розширення Києва. “Нам пропонують 40 га, а хочуть забрати більше тисячі. Не дуже зрозуміла математика. Обговорювати це питання варто. Якщо острів залишиться у межах Вишгорода, то бюджету міста на нього не вистачить. До того ж міська влада досить боязлива для вирішення проблеми існуючої там забудови. А коштів для створення парку Вишгороду просто не вистачить. Тому однозначно потрібно сідати за стіл переговорів з Києвом, якось об'єднуватись. І якщо у Києва дійсно мета зробити там заповідник, парк розваг, зону відпочинку, то це буде цікаво. Але мені здається, що і у столиці на нього інші плани. Є певні відомості, що забудовники вже поклали око на ту територію. Там забудований не весь острів, забудовано приблизно третину”, – зазначив він.  Історія проєкту Як писала KV, 2 січня 2020 року Київська обласна рада (КОС) відмовила Київській міськдержадміністрації (КМДА) в погодженні проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Києва. Як розповів KV Роман Титикало, без погодження усіх населених пунктів, за рахунок яких Київ планує розширитись, затвердити проєкт Київрада не зможе. А громади, в свою чергу, мають повне право надавати відмову.  Нагадаємо, 12 грудня 2019 року на засіданні Київради було прийнято рішення №445 / 8018 "Про погодження проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Києва". Читайте: Вышли за берега: Киев положил глаз на тысячи гектаров областной земли Рішення приймали в "режимі невідкладності". Відомо, що вказаний проєкт землеустрою був розроблений за бюджетні гроші КП "Київський інститут земельних відносин". З самим проєктом землеустрою, схоже, нікому з депутатів ознайомитися не дали. Як повідомив депутатам столичної міськради перед голосуванням з цього питання директор Департаменту земельних ресурсів КМДА Петро Оленич, передбачається збільшення території Києва на 2771 тис. га за рахунок земель Київської області, і в результаті площа Києва зросте до 85,3 тис. га. Згідно з документом, до Києва хочуть приєднати: 1102,2021 га Гнідинської сільської ради Бориспільського району; 0,3814 га Козинської селищної ради Обухівського району; 6,1060 га Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району; 6,8957 га Лісниківської сільської ради Обухівського району; 0,0901 га Хотівської сільської ради Обухівського району; 0,3591 га Чабанівської селищної ради Фастівського району; 1,4552 га Вишневої міської ради Бучанського району; 6,8934 га Софіївсько-Борщагівської сільської ради Бучанського району; 1,2525 га Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Бучанського району; 1,9174 га Білогородської сільради Бучанського району; 0,4815 га за межами населених пунктів колишнього Києво-Святошинського району; 1,4433 га Ірпінської міської ради; 565,1448 га Погребської сільської ради Обухівського району; 1076,5190 га Вишгородської міської ради; Одночасно проєктом землеустрою передбачається передати з земель Київради до складу земель Київської області 55,4103 га, в тому числі у відання: Козинської селищної ради Обухівського району – 4,1952 га; Підгірцівської сільської ради Обухівського району – 0,1475 га; Хотівської сільської ради Обухівського району – 0,0269 га; Чабанівської селищної ради Фастівського району – 0,0214 га; Гатненської сільської ради Фастівського району – 0,0890 га; Вишневої міської ради Бучанського району – 0,0159 га; Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Бучанського району – 2,2772 га; Білогородської сільради Бучанського району – 0,8263 га; Горенської сільської ради Бучанського району – 0,9420 га; Зазимської сільської ради Броварського району – 0,9144 га; Пухівської сільської ради Броварського району – 0,9074 га; Калинівської селищної ради Броварського району – 3,3686 га; Вишгородської міської ради – 41,6785 га. Читайте: Область отказала Кличко в согласовании новых границ Киева Фото: колаж KVКиевVласть

ЦВК оголосила результати виборів до Бучанської районної ради. До райради зайшло 54 депутати від дев’яти політичних сил. Найбільше мандатів одержала партія "Європейська Солідарність" – 10. Далі йде партія "Слуга народу", у якої дев’ять мандатів та "Батьківщина" із сімома мандатами.  У "ЗА Майбутнє" та "Нові обличчя" по шість мандатів. Від "Удару" та ОПЗЖ в раду пройшло по п’ять депутатів, а від ВО "Свобода" та "Сила і Честь" – по три. Про це KV стало відомо із офіційних даних, розміщених на сайті ЦВК.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   "Європейська Солідарність" Богдан Іванович Кавулич - директор ТОВ "Транстрейд-Інвест". Народився 8 серпня 1959 року у місті Стрий на Львівщині, нині проживає у столиці, має вищу освіту. Як член партії, набрав на виборах 454 або 22,74% голосів. Працював начальником управління з питань оборонної роботи, взаємодії з правоохоронними органами, протидії та виявлення корупції Київської ОДА, паст-президент ГО "Ротарі клуб "Київ-Софія". Був помічником народного депутата IV скликання Анатолія Матвієнка (блок Юлії Тимошенко). У 2019 році сума його доходів склала понад 120 тис. гривень. Він має будинок на 147,9 кв. м та дві ділянки (1029 та 897 кв.м) у селі Любимівка, будинок на 44 кв.м та ділянку на  1 тис. кв.м у селі Стрий на Львівщині, а ще  – авто Renault Duster 2017 року випуску. Має він і готівкові запаси: 10 900 доларів, 2800 євро, 379 тис. гривень. Олексій Петрович Черкашин - заступник голови Бородянської районної ради VII скликання (обраний у 2015 році депутатом від "Батьківщини". Народився 5 травня 1984 року у місті Кременчук, нині мешкає у Бучі. Закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. Як безпартійний, набрав від виборців 469 або 23,49% голосів. Також він йшов у депутати до Бородянської громади. У 2019 році він балотувався до Верховної Ради від Аграрної партії України. Був засновником компанії "Столичний юрист".  У 2019 році сума його доходів склала понад 281 тис. гривень. Крім доходів, у своїй декларації він не вказав більше жодного рухомого чи нерухомого майна.  Наталія Федорівна Зима – самозайнята особа-нотаріус. Вона пройшла по другому виборчому округу як безпартійна, одержавши 489 або 24,49% голосів. Також вона балотувалася і до обласної ради, але не пройшла. Народилася вона 6 липня 1984 року, має вищу освіту та проживає у селищі Макарів. У своїй декларації кандидата у депутати вона вказала, що має квартиру у Києві на 100.7 кв.м, а також користується будинком в Макарові, квартирою в Броварах на 113,6 кв.м та будинком в Чернігівській області. Їздить вона на BMW X3 2018 року випуску. Від зайняття підприємницькою діяльністю у 2019 році вона одержала 750 329 тис. гривень, а також 17394 тис. гривень страхових виплат, 22727 тис. гривень аліментів, 310 тис. гривень доходу від відчуження рухомого майна. Готівкою вона зберігає 2,7 млн гривень, на банківських рахунках – 165 доларів та понад 50 тис. гривень. Має вона і фінансові зобов’язання у розмірі понад 1,4 млн гривень.  Олена Олександрівна Гуменюк-Торган – військовослужбовець Збройних Сил України. Пройшла по третьому округу як безпартійна, набравши 679 або 34,01% голосів. У 2019 році вона висувала свою кандидатуру на посаду голови Циблівської громади, проте не пройшла. Народилася вона 28 березня 1972 року, має вищу освіту та проживає в селищі Коцюбинське. Входила у склад Громадської ради при КОДА, де відповідала за соціальний захист та є засновницею благодійного фонду "Імені комбата 11 БТРО "Київська Русь" Гуменюка Олександра Леонідовича".  У її декларації провідного спеціаліста військової частини № 3796 вказано, що вона має ділянку на 509 кв.м та квартиру на 40,3 кв.м в Ірпені, ділянку на 1200 кв.м в селі Абрамівка та у спільній власності квартиру у Коцюбинському на 107,4 кв.м. З 2016 року вона їздить на Citroen C-tlysee 2016 року випуску. У 2019 році сума її доходів склала 544 тис. гривень, родини – понад 91 тис. гривень. Владислав Євгенійович Дзівідзінський – приватний підприємець та новообраний заступник голови Бучанської райради. Обраний в ЄБВО як безпартійний, набравши 161 або 8,06% голосів. Народився він 20 вересня 1983 року, з Чернівців та проживає нині в столиці. Закінчив Чернівецький політехнічний коледж за спеціальністю "Архітектура будівель і споруд", Школу муніципального управління центру економічного розвитку і Школу молодого політика. Також Київський національний університет імені Т. Шевченка за напрямом "Політологія" та Національний університет біоресурсів і природокористування України – "Філософія". Проходив стажування в комітеті з питань культури та духовності Верховної Ради України. Він – політолог, політичний коментатор, експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики, співорганізатор дослідницьких проєктів соціологічної VP Agency, громадський діяч та учасник суспільно-політичних проєктів. Має 22-річний досвід проведення виборчих кампаній. На його сторінці в Facebook вказано, що він працює заступником директора в Українському інституті політики та є позаштатним кореспондентом "Новости Украины". З 2008 по 2020 роки надавав перукарські та салонні послуги краси в Чернівцях. Дзівідзінський також є власником фірми "Сomp & Copy" та "Comp2Copy" (ремонт цифрової техніки) та має корпоративні права в ТОВ "Ріелтінвест". У його декларації кандидата на посаду заступника голови Бучанської райради вказано що його дохід у 2019 році склав понад 1 млн гривень. Він задекларував квартиру на 50,40 кв.м та нежилі приміщення у столиці, ділянку на 582 кв.м у Чернівцях, будинок на 118,4 кв.м та ділянку на 2274 кв.м у Тарасівці  у сумісній власності квартиру на 55,3 кв.м. Має автівку Ford Focus 2011 року випуску. Також він має 2750 штук цінних паперів АТ "Стахановський вагонобудівний завод" вартістю по 1,05 гривня кожна. Готівкою він зберігає 150 тис. доларів.  Назар Іванович Крицкалюк – доцент кафедри публічного адміністрування Навчально-наукового інституту міжнародних відносин та соціальних наук. Обраний як безпартійний по 4 округу з 672 або 33,66% голосами. Народився він 16 січня 1989 року в Старому Косові на Івано-Франківщині, має вищу освіту та проживає у селі Білогородка. За даними ресурсу "Посіпаки", був помічником народних депутатів VIІ скликання Василя Гладія та VIІІ скликання Олександра Співаковського. Є співзасновником ГО "Інвестуй в Україну". Олександр Анатолійович Рибачук – приватний підприємець та депутат Білогородської сільської ради VII скликання (обраний у 2015-му як самовисуванець). Народився він 30 липня 1985 року, має вищу освіту та проживає в селі Білогородка. Обраний як безпартійний, набравши 696 або 34,86% голосів по 5 округу. Він є засновником київської мережі автомайстерень ТОВ "Альден Груп". Як ФОП зареєстрований у 2004 році і займається технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів.  У 2019 році сума його доходів склала понад 680 тис. гривень. Його дружина має будинок на 209 кв.м та ділянку на 1590 кв.м у Білогородці. Сам же Рибачук має ділянку на 4996 кв.м та будинок на 64 кв.м у Житомирській області. Він також задекларував цінне обладнання стенд регулювання кутів розвалу/сходження Hoffman та камеру фарбувально-сушильну Yoki для автомобілів. Він має солідний автопарк із семи легкових автівок: Honda Accord 2004 р.в., Renault Kangoo 2007 р.в., BMW X5 2010 р.в., дві Chevrolet Aveo 2011 р.в. та Chevrolet Aveo 2008 р.в., Renault Clio Symbol 2012 р.в. У спільній власності він позичив третім особам загалом 140 тис. гривень, має готівкою 7 тис. доларів та 150 тис. гривень. У банку він зберігає газалом 160 тис. гривень. Вікторія Юріївна Гнатюк – тимчасово не працює. Як за безпартійну за неї проголосувало 1101 або 55,16% виборців. Народилася вона 12 травня 1992 року, має вищу освіту та проживає у селі Шевченкове.  Вона подала декілька декларацій на посаду депутата райради. У першій за 2 грудня 2020 року вказала, що має квартиру на 51,4 кв.м у селі Шевченкове, одержала виплати на дитину у розмірі 19,7 тис. гривень, має готівкою 6 тис. доларів та 135 тис. гривень. В іншій, за 9 грудня, вона задекларувала у спільній власності квартиру (20%) на 62.8 кв.м у Шостці, авто Honda Accord 2006 року випуску та авто чоловіка – Hyundai Sonata 2015 року випуску, яке він придбав торік за 147 тис. гривень. Також вона вказала його дохід у загальній сумі понад 31 тис. гривень. Також її чоловік має заощадження: готівкою 150 тис. гривень та 20 тис. доларів, у банку загалом – понад 220 тис. гривень.  Богдан Леонідович Ясь - приватний підприємець та волонтер. Народився він 16 травня 1982 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. Також він висував свою кандидатуру в депутати Ірпінської громади. Як член партії був обраний по округ №6, набравши 501 або 25,10% голосів. У декларації за 2019 рік він вказав ділянку на 1 тис. кв.м у Михайлівка-Рубежівка, у спільній власності в Ірпені: будинок на 93 кв.м та  ділянку на 153 кв.м. та 1 тис. кв.м, у Бучі – три ділянки на 374, 373 та 373 кв.м. Їздить він на Fiat Doblo 2008 року випуску та BMW 518 1995 року випуску. А ще дохід від відчуження нерухомого майна у розмірі понад 1 млн гривень та 60 тис. гривень. Готівкою він зберігає 1,2 млн гривень та 55 тис. гривень.  Активний громадський діяч Олеся Олександрівна Василець народилася вона 30 червня 1993 року у Луганську та з початком АТО на Сході країни переїхала і нині проживає в Ірпені. Вивчала журналістику в Нацуніверситеті "Києво-Могилянської академії" та Луганській національний університет імені Тараса Шевченка, навчально-тренінговому центрі "Language & Business Trainers". А ще вивчала економіку та фінанси на онлайн-курсах "Prometheus" та політичні науки в Громадська організація "Ліга інтернів". Як член партії обрана по 7 округу, набравши 31 або 31,61% голосів. Також йшла в депутати до Ірпінської та Коцюбинської громад. За даними ресурсу "Посіпаки", Василець була помічником народного депутата Ярослава Маркевича. У 2019 році балотувалася й до Верховної Ради по округу 114 Луганської області. Вона є засновником кав'ярні "Гюррем" в Ірпені та з аналогічною назвою школи східних танців "Гюррем", яка сьогодні має розгалужену мережу по країні. Вона також була керівником підприємства "Файна кава", а у 2017-2018 роках – менеджером у міжнародному освітньому холдингу "Соль". До цього – в міжнародній словенській компанії "Studio Moderna Ukraine". З листопада 2020 року працює у міжнародному бюро комунікацій Magonova & Partners.  Крім того, вона член ВУТ "Просвіта" імені Тараса Шевченка, голова Центру маркетингових досліджень і мікробізнесу "Crystal" та волонтер з мікробізнесу та соціального підприємництва ПРООН в Луганській і Донецькій областях. "Слуга Народу" Ольга Романівна Олійнич – перший кандидат та безпартійна, з 2010 року – депутат Ірпінської міськради (у 2015-му обрана від партії "Солідарність жінок України"). У 2011 році була секретарем Ірпінської міської ради. Нині тимчасово не працює. Народилася 26 червня 1961 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. Була головою ГО "Ірпінчани", директором КП "Ірпіньзеленбуд". За даними місцевого порталу, її ім’я неодноразово згадувалося в корупційних та земельних скандалах.  У 2019 році сума її доходів склала понад 443 тис. гривень, родини – понад 416 тис. гривень. Її чоловік має в Бучі будинок на 124,2 кв.м, ділянку на 1 тис. кв.м, а вона ділянку на 900 кв.м. У спільній власності Олійнич є ще будинок (42,8%) на 102,7 кв.м та ділянки на 426 кв.м (50%) та 714 кв.м (33,33) у Ірпені. Крім того чоловік має ще чотири ділянки по 105 кв.м кожна та ще чотири від 137 до 190 кв.м у цьому місті. Їздить вона на Toyota RAV 4 2013 року випуску, чоловік – на Toyota Prado 2008 року випуску. Також чоловік має 39% корпоративних прав в ТОВ "Торговий центр "Айдаріс". У банку депутатка зберігає 2534 доларів, 2542 євро та 100 909 тис. гривень.  Станіслав Юрійович Сегеда – приватний підприємець. Народився він 22 січня 1989 року, має вищу освіту та проживає в Києві. Як безпартійний був обраний по округу №2 , набравши 405 або 20,29% голосів. Як ФОП зареєстрований з 2017 року і займається наданням послуг мобільного харчування та ресторанами. У своїй декларації вказав, що має дві автівки: ВАЗ 21104 2005 року випуску та MAZDA 6 2014 року випуску. Займаючись підприємницькою діяльністю торік заробив 992 596 тис. гривень. Готівкою зберігає 30 тис. доларів, 5 тис. євро та 160 тис. гривень. Олександр Григорович Воробйов – тимчасово не працює. Народився 27 січня 1980 року, має вищу освіту та проживає у селищі Ворзель. Як безпартійний обраний в ЄБВО, набравши 107 або 5,36% голосів. В 2019 році він балотувався до ВРУ по 95 виборчому округу. Був помічником народного депутата Дмитра Голубова (обрався від БПП) на платній основі. Працював виконуючим обов'язки гендиректора в ДП "Спецагро" (надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна). У декларації кандидата на посаду депутат вказав, що має будинок на 71.9 кв.м, землю на 1499 кв.м та об'єкти незавершеного будівництва у Ворзелі. Його дружина має Lexus LX 470 2004 року випуску, яким користується Воробйов. Готівкою він зберігає 100 тис. гривень, 14 тис. євро та 41 тис. доларів. Ганна Олексіївна Страховська – начальник комерційного відділу ТОВ "Страховський груп" (будівництво житлових і нежитлових будівель). Народилася 21 лютого 1985 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. Як безпартійна обрана по округу №3, набравши 742 або 37,10% голосів. На її сторінці у Facebook вказано, що вона є керівником соціальної платформи BeCity. Згідно декларації, її дохід склав понад 1,5 млн гривень, родини – понад 2,8 млн гривень. У спільній власності вона має квартири на 71,6 кв.м та 60,7 кв.м у Ірпені. Їй належать квартира на 161,4 кв.м, нежитлове приміщення на 42,7 кв.м у Ірпені, землю загальною площею 4 670 кв.м у Гостомелі та Ірпені. Її чоловік, ексдепутат Ірпінської міськради,  має шість квартир, 10 нежитлових приміщень, землі загальною площею на 4 925 кв.м та у користуванні – 11 671 кв.м в Ірпені. Страховська має автівку Land Rover FreeLander 2010 року випуску, чоловік – квадроцикл та баштовий кран. Крім того, у нього є корпоративні права в ТОВ "Страховський груп" та ТОВ "Комфорт Сервіс Приірпіння" та він є серед засновників ГО "Київська обласна федерація олімпійського тхеквондо (ВТФ)", ТОВ "Страховський груп лтд", яка зареєстрована на Кіпрі. Також має нематеріальні активи: знаки для товарів та послуг.  Готівкою вона зберігає 30 тис. доларів, 100 тис. гривень та має кредит у розмірі майже 200 тис. гривень, чоловік – 90 тис. доларів, 300 тис. гривень та має позику у розмірі понад 25 мл гривень.  Анатолій Михайлович Лановий – сервіс консультант ТОВ "Авто-Метрополіс", учасник АТО. Як безпартійний, пройшов по округу № 4, набравши 646 або 32,36% голосів. Народився він 2 лютого 1979 року на Вінниччині. Закінчив Хмельницьку академію Прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького. Проживає в Крюківщині. З 2016 року очолює ГО "Вільне об'єднання патріотів учасників АТО". Його дружина – ексдепутатка Калинівської селищної ради Васильківського району. У декларації він вказав, що має квартиру на 29 кв.м та недобудовану на 64.65 кв.м у Крюківщині та ще дві ділянки на 800 кв.м у Тарасівці та 20 тис. кв.м на Вінниччині, а дружина на 37710 кв.м на Житомирщині. Їздить він на мотоциклі Jianshe JS150-31. Заробив він 72 тис. гривень – дружина – 150 тис. гривень. Готівкою він зберігає 89 тис. доларів. Також він продав у 2019 році квартиру на суму понад 1 млн гривень. Руслан Борисович Ахмеян – тимчасово не працює, громадський діяч, практикуючий юрист. Як безпартійний пройшов по округу №5, набравши 298 або 14,92% голосів. Народився 5 листопада 1998 року та проживає в Софіївській Борщагівці. Вивчав право, фінанси та кредит у Фінансово-правовому коледжі та вчиться на юрфаці Київського нацуніверситету. У 2019 році його дохід склав 100 тис. гривень. Він задекларував майно матері: авто Toyota Camry 2019 року випуску, квартиру на 53,2 кв.м у столиці, ділянки загальною площею 3 112 кв.м, магазин на 48,9 кв.м, будинок, у спільній власності – ділянки площею на 1 701 кв.м у Софіївській Борщагівці. Також у Хотянівці у нього ділянка на 700 кв.м. Крім того, мати одержала дохід від надання майна в оренду. Він має корпоративні права ТОВ "Рім-2015". Готівкою він зберігає 150 тис. доларів, 250 тис. гривень.  Володимир Михайлович Дубас – тимчасово не працює. Народився він 19 травня 1987 року, має вищу освіту та проживає у селі Музичі. Як безпартійний обраний в ЄБВО з 459 або 22,99% голосами. У його декларації вказано, що він має три ділянки на 4 473 кв.м в Музичах, апарат для обсмажування кави, нематеріальні активи та корпоративні права в ГО "Футбольний клуб Музичі". Займаючись підприємницькою діяльністю, він заробив 441 853 тис. гривень. Готівкою має 2,5 млн гривень.  Артем Олександрович Рижак – приватний підприємець. Як безпартійний, обраний в ЄБВО з 69 або 3,45% голосів. Народився він 4 грудня 1990 року та проживає у селі Горенка. Закінчив Київський політехнічний інститут, Академію муніципального управління. Працював у спілці ініціативної молоді "СІМ", менеджером з досліджень та розробок у консалтинговому агентстві "BizGames" та освітньому майданчику Unidream. Також він є помічником-консультантом народного депутата Олександра Корнієнка ("Слуга народу"). Як ФОП він зареєстрований з 2017 року і займається консультуванням з питань комерційної діяльності й керування. Згідно з його декларацією, орендує квартиру у Києві та заробив понад 4,8 млн гривень. У банку він зберігає до 20 тис. гривень, готівкою має 20 тис. доларів, 10 тис. євро та 200 тис. гривень.  Василь Васильович Феєр - директор ТОВ "Ей-ві-еф Девелопмент Груп". Народився 12 березня 1975 року в селі Угля на Закарпатті, має вищу освіту. З 1996 року працював у Польщі, Чехії, Німеччині. У 2003 році повернувся до України та оселився в Ірпені. Як безпартійний, набрав від виборців 301 або 15,08% голосів. У 2019 році сума його доходів склала понад 155 тис. гривень, дружини – 283 367 тис. гривень. Його дружина має дві квартири на 94,9 та 41,6 кв.м у Гостомелі, він же має три нежитлових приміщення та квартиру на 104,4 кв.м у Гостомелі, ще дві квартири в Ірпені у власності сина – на 35,2 та 42 кв.м. Він задекларував також цінне рухоме майно: годинник наручний з біло-жовтого золота Zenith, наручний годинник Perrelet з діамантом Perrelet. Феєр їздить на BMW, яких у нього два – 535XI 2012 року випуску та X5 2012 року випуску У спільній власності він має корпоративні права на ТОВ "Альфакат Євразія" (будівництво житлових і нежитлових будівель), йому належить ТОВ "Ей-ві-еф Девелопмент Груп" (організація будівництва будівель), ТОВ "Угля" (діяльність фітнес-центрів). Готівкою він зберігає 300 тис. доларів, 180 тис. євро, 5 млн гривень, дружина – 120 тис. доларів, 100 тис. євро та 3 млн. Також дружина має фінансові зобов’язання у розмірі понад 1,4 млн гривень.  "Батьківщина" Андрій Олегович Нагребельний – перший кандидат, директор ТОВ "Професійний бійцівський союз". Народився 8 серпня 1978 року, має вищу освіту та проживає в Лісниках, член партії. Після виборів очолив Бучанську райраду. Також він балотувався до Київської облради. Він – діючий співвласник та колишній голова наглядової ради (2014-2019 рр) ПрАт "АТЕК" (діяльність – організація будівництва будівель, функціонування спортивних споруд), де має 2440 акцій вартістю по 500 гривень кожна. Нагребельний – колишній керівник Києво-Святошинської районної парторганізації ВО “Батьківщина”. В 2019  році балотувався від партії до ВР по 95 округу. В 2006 році балотувався до ВР по списку виборчого блоку “Влада народу”. Є власником ТОВ “Багатогалузеве підприємство “Рідна земля”, співвласником та директором ТОВ “Професійний бійцівський союз”, співвласником ТОВ “Траум Фабрік”, ТОВ “Біопромінь”, ТОВ “Фінансово-правова група “Лад” і ТОВ “Господарсько-комерційний центр українського реєстрового козацтва”. Співзасновник ГО “Спілка учасників АТО “Патріот” і БО “Благодійний фонд “Пересвіт”. У 2019 році його дохід склав понад 30 млн гривень. Він має сім ділянок загальною площею 109 тис. кв. м у Богуславському районі. У 2019 році придбав Mercedes-benz S 400 CDI 2018 року випуску за 4,5 млн гривень та дружині Mercedes-benz GLE 400 2019 року випуску за 2,6 млн гривень. Має ще дружина і Land Rover Range Rover Evoque 2013 року випуску. Третім особам він позичив 444 168 тис. гривень, готівкою має 2,5 млн доларів та 500 тис. євро, у банку – 18 348 тис. гривень. Вадим Анатолійович Бородай – займається приватною діяльністю. Народився 22 серпня 1968 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. Як член партії обраний в ЄБВО, набравши 113 або 5,66% голосів. Він є засновником ТОВ "Чевоний дуб" (прісноводне рибальство) та ТОВ "Євразіябуд Трейд" (будівництво житлових і нежитлових будівель). Він задекларував у користуванні недобудований об’єкт у Ірпені. Займаючись незалежною професійною діяльністю він заробив 280 тис. гривень та має 69 600 тис пенсії. готівкою він має загалом 1,5 млн гривень. Та має фінансові зобов’язання у розмірі 2,3 млн гривень. Віталій Леонідович Нелюбин – працював директором ТОВ "Комунально-житлове управління Альтернатива". Як член партії, обраний по округу №2, набравши 574 або 28,75% голосів. Також балотувався до обласної ради. Народився 14 травня 1972 року, освіта – загальна середня, проживає в Бучі. Він – ексдепутат Ірпінської міської ради (фракція  “УКРОП”, в 2015 році очолював міський список партії), місцевий забудовник. За даними аналітичної системи Youcontrol, є засновником 18-ти та керівником 14 підприємств (зазвичай – обслуговуючих кооперативів житлових комплексів).  У 2019 році його дохід склав понад 300 тис. гривень. У декларації вказав лише транспортний засіб дружини: Range Rover Evoque 2013 року випуску. Він має корпоративні права в ТОВ "Комунальний Альянс", ТОВ "Таксомоторний парк 13250" та ТОВ "Комунально-житлове управління Альтернатива". Є в нього і фінансові зобов’язання у розмірі 12,5 млн гривень та 6,1 млн гривень.  Алевтина Володимирівна Ковальчук – фізична особа-підприємець (роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах). Як член партії пройшла по округу № 3, набравши 504 або 25,25% голосів. Також вона пройшла до Бучанської міської ради. Народилася 6 липня 1977 року, має вищу освіту та проживає у Ворзелі. Помічниця нардепа 8-го скликання Івана Вінника (БПП). Депутат Ворзельської селищної ради 7-го скликання (самовисування). В минулорічній декларації вказала, що має житловий будинок площею 192,8 кв.м у Бучі. Їздить на автомобілі Range Rover. Її дохід склав 4 млн 657 тис. 855 гривень, ще 1 млн 310 тис. 727 гривень отримала від продажу рухомого майна. Має заощадження у розмірі 150 тис. гривень.  Тетяна Миколаївна Яловчак  - тимчасово не працює. Як безпартійна обрана в ЄБВО, набравши 51 або 2,55% голосів. Народилася вона 10 жовтня 1979 року та проживає у селі. Мила. Родом із Донеччини. Здобула три вищі освіти і кваліфікацію психолога, інструктора з йоги, арт-терапевта, сомельє. Має власний бізнес – туристичну компанію. Вона - українська альпіністка, волонтер. Перша українка, член всесвітнього неформального альпіністського "Клубу семи вершин". Є другою українкою, котра здійснила сходження на Еверест в складі другої комерційної групи, з використанням кисню. В 2020 році видала першу книгу "Підкори свій Еверест. Як поразку перетворити на перемогу". Вона задекларувала садовий будинок на 77.20 кв.м в Донецькій області, квартиру на 67.30 кв.м в Донецьку та землю на 1031 кв.м у Криму, авто Нісан Мікра 2006 року випуску та авторське право на книгу. Готівкою вона має 3 млн гривень.  Святослав Вікторович Куценко – волонтер БФ "Здорова нація". Народився 1 серпня 1983 року має вищу освіту та проживає в Ірпені. Як член партії, обраний в ЄБВО з 297 (14,87%) голосами. Також він балотувався до обласної ради. В 2015 році був обраний депутатом Ірпінської міської ради VII скликання від партії “Нові обличчя” мера Ірпеня Володимира Карплюка, але Ірпінська ТВК в 2017 році позбавила його мандату і всі суди він програв.  На парламентських виборах 2019 року очолював ОВК №95 від ВО “Батьківщина”, та був висунутий кандидатом в народні депутати по цьому округу від “Громадянської позиції”. В цьому ж окрузі на виборах президента в 2019 році був представником кандидата Володимира Зеленського. На парламентських виборах 2014 року очолював ОВК №95 від Ліберальної партії України. Також пишуть, що в 2010 році він обрався до Ірпінської міськради від Громадянської позиції”, проте в офіційних джерелах не вдалось знайти цьому підтвердження. Співвласник ТОВ "Метрокс" (будівництво житлових і нежитлових будівель) та власник ПП “Павліна-СЛ”. Волонтер благодійного фонду "Здорова нація", який, схоже, не має юридичної реєстрації. Олександр Миколайович Копаниця – голова правління ПАТ “Мостобуд”. Народився 12 червня 1961 року, має вищу освіту та проживає в Києві. Як член партії, обраний в ЄБВО, набравши 130 (6,51%) голосів. Також він балотувався до обласної ради. Раніше головою наглядової ради ПАТ “Мостобуд” був скандально відомий екс-нардеп від Партії регіонів Володимир Продівус. Олександр Копаниця працював помічником народного депутата VI скликання Володимира Личука (фракція Партії регіонів). Також Олександр Копаниця був власником та керівником ТОВ “Торговий дім “Мост”, дію якого припинено. Він задекларував землю на 0.12 та будинок на 359.3 кв.м у столиці. Із транспорту має ГАЗ 21 1963 року випуску, VOLVO XC90 2019 року випуску, Mercedes-benz Vito 112 CDI 2007 року випуску, Mercedes-benz S500 2006 року випуску. У 2019 році він одржав пенсію у розмірі 91 156 тис. гривень та дохід від відчуження рухомого майна у сумі 49 тис. гривень. Готівкою має 1,2 млн гривень, 350 тис. доларів та 88 тис. євро, кредит – у розмірі 703 324 тис. гривень  "ЗА Майбутнє" Олександр Петрович Нігруца – перший кандидат, депутат Київської обласної ради 7-го скликання та директор ТОВ "Арх-Буд". Народився він 22 червня 1976 року року в селі Студена Вінницької області та проживає у Петропавлівській Борщагівці. Закінчив Національний аграрний університет України, кваліфікація інженер-електрик Безпартійний. Також він балотувався до обласної ради. Він – президент СК “Чайка”, перший заступник голови Київської обласної федерації футболу, член виконавчого комітету ГО “КСРФФ”. У 2019 році його дохід склав понад 111 тис. гривень. Він має квартиру в столиці на 60,4 кв.м та дві ділянки на 83785 кв.м у Білогородці та 22987 кв.м у  Вінницькій області, авто МАЗ 551605 2005 року випуску. Також він задекларував майно родини.  А ще корпоративні права у спільній власності ТОВ "Маш-буд сервіс", ТОВ "Лайт-Буд", ТОВ "Джерельні води", йому належить ТОВ "Геліос-К-2018". Готівкою зберігає 163 тис. гривень.  Людмила Володимирівна Забела – пенсіонерка. Як безпартійна обрана в ЄБВО з 44 (22,14%) голосами. Народилася 19 вересня 1964 року на Житомирщин та проживає в селі Маковище. Закінчила Житомирський державний педінститут ім.Івана Франка. В 1988 році з родиною переїхала на Київщину, в Макарівський район. З 1997 року по 2015 рік працювала в Макарівській райраді радником голови ради, начальником організаційного відділу та керуючою справами райради. Обиралася депутатом Макарівської райради, помічник народного депутата Сергія Скуратовського. Чоловік її має шість ділянок в Макарівському районі та будинок, вона – квартиру в Києві на 128,8 кв.м, шість ділянок землі загальною площею 263 157 кв.м, недобудований будинок на 303 кв.м у Макарівському районі. Їздить вона на Audi Q5 2013 року випуску, Volkswagen Transporter Car пасажирський 2007 року випуску. Пенсію вона одержує у розмірі 73920 тис. гривень, дохід чоловіка – 1,1 млн гривен в ПрАТ Миронівський хлібопродукт. Григорій Дмитрович Тищенко – завідуючий хірургічним відділенням Макарівської  ЦРЛ. Народився він 18 жовтня 1954 року, має вищу освіту та проживає в Макарові. Як  безпартійний, обраний по округу №2, набравши 68 (43,48%) голосів. Також він балотувався до Білогородської громади та обласної ради. Був депутатом Макарівської райради 6-го та обласнї ради 7-го скликань. Олексій Олександрович Мартинюк – на ЦВК вказано, що він був помічником-консультантом заступника голови Київської обласної ради. Народився він 18 грудня 1982 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. Як безпартійний, обраний в ЄБВО, набравши 93 (4,65%) голоси. Він задекларував лише авто Honda Civic 2008 року випуску та дохід дружини в понад 50 тис. гривень. Готівкою він має 17 тис. доларів. Є членом ГО "Я-Бучанець". Руслан Васильович Турок – приватний підприємець. Народився він 1 вересня 1977 року, має вищу освіту та проживає у Гостомелі, Як безпартійний, обраний в ЄБВО, набравши 484 (24,24%) голосів. Протягом 2006-2008 років працював головним інженером у Державному експертному центрі. Як ФОП зареєстрований із 2006 року і займається посередництвом у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами. Його дохід у 2019 році склав понад 3,9 млн гривень. У Гостомелі він має ділянку на 800 кв.м, а дружина сім ділянок і квартиру.Також він вказав три вантажівки та легкове авто Toyota Tundra 2010 року випуску. Готівкою він має 1 млн гривень, 500 тис. доларів та у банку – 93 475 тис. гривень, дружина: 500 тис. гривень, 20 тис. доларів та у банку – 30 341 тис. гривень.  Владислав Костянтинович Хахулін – начальник управління в Київоблраді, обраний заступником голови Бучанської райради. Депутат обласної ради VII скликання від "Батьківщини" та 2020 році був відкликаний партією. Як безпартійний, набрав на виборах 50 або 2,50% голосів виборців. Народився 21 січня 1987 року у Києві, де і проживає. Закінчив Нацакадемію державного управління при Президентові України, Харківський національний університет внутрішніх справ та Національний Технічний Університет України "Київський Політехнічний Інститут".  У 2019 році його дохід склав понад 330 тис. гривень, родини – 399 тис. гривень. У декларації за 27 березня 2020 року вказано, що він був головним спеціалістом відділу інформаційних технологій управління інформаційних технологій та матеріально-технічного забезпечення виконавчого апарату Київоблради. Його дружина має ділянку на 1043 кв.м у Хотянівці та квартиру на 74.6 кв.м у столиці. Їздить вона Peugeot 208 2013 року випуску. У спільній власності з дружиною він має готівкою 30 тис. доларів, 20 тис. євро, 150 тис. гривень. У банку він зберігає понад 31 тис. гривень, дружина – понад 9 тис. гривень. "Нові обличчя" Оксана Володимирівна Залужняк – начальник юридичного відділу Ірпінської міськради. Народилася 19 вересня 1979 року в селі Уланів на Вінниччині, нині мешкає в Ірпені, має вищу освіту. Як безпартійна, набрав від виборців 9 або 0,45% голосів. Також вона йшла у депутати Ірпінської громади. У 2019 році сума її доходів склала понад 410 тис. гривень. Вона має ділянку на 457 кв.м та будинок на 57,4 кв.м в Ірпені. Депутатка є членом Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів Закарпатської області. Наталія Сергіївна Степушенко - студентка Університету державної фіскальної служби України, ексголова Ірпінської молодіжної громадської ради, громадський діяч. Народилася 23 квітня 2000 року в Житомирській області, нині мешкає в Ірпені, освіта – професійно-технічна. Як член партії, набрала 99 або 4,95% голосів. Є членом БО "Платформа Ерудитів" Та ГО "Асоціація жінок України дія Приірпіння". Ванда Василівна Писанка - директор ТОВ "Ренесанс Буд" (будівництво житлових і нежитлових будівель). Народилася 8 лютого 1984 року в Києві, нині мешкає в Ірпені, освіта – закінчила Національний транспортний університет. Як член партії, набрала 258 або 12,92% голосів.  Вона має ділянку на 1400 кв.м та будинок на 393.9 кв.м у Трускавцях, будинок на 222,5 кв.м та 12 ділянок землі 17104 кв.м в Ірпені. Чоловіку належить 16 офісів, 44 квартири, 19 нежитлових приміщень та 5 ділянок землі на 26800 кв.м. Їздить чоловік на Land Rover Range Rover Velar 2018 року випуску та Renault trafik 2005 року випуску. Дохід чоловіка склав – понад 50 млн гривень. Готівкою Писанка має 73,7 млн гривень та кредит у розмірі 1,2 млн гривень. Наталія Вікторівна Смолянчук – старший викладач ВПНУБіП України "Ірпінський економічний коледж" та депутат Ірпінської міськради VII скликання від "Укроп". Обрана в ЄБВО з 281 (14,07%) голосом. Народилася вона 2 лютого 1971 року, має вищу освіту та проживає в Гостомелі. Вона є присяжною в Ірпінському міському суді та додатково працює вчителем в Ірпінському міському відділі освіти. У 2019 році її дохід склав понад 200 тис. гривень. Вона має дві ділянки 1800 на кв.м у Гостомелі, у спільній власності квартиру на 65.2 кв.м. Готівкою вона зберігає 345 тис. гривень. Дмитро Михайлович Негреша – керуючий справами виконкому Ірпінської міськради. Народився 10 червня 1988 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. Як безпартійний, обраний в ЄБВО з  461 (23,09%) голосом. Є членом громадських організацій "Правозахисна група "Адвокат" та громадське формування з охорони громадського порядку "Ірпінська муніципальна варта". У 20019 році його дохід склав понад 608 тис. гривень дружини – 653 тис. гривпень. Він має квартиру на 89,2 кв.м в Ірпені, дружина два авто – Peugeot 107 2011 року випуску, Mercedes benz c180 2006 року випуску. Богдан Олександрович Слюсаренко – приватний підприємець та депутат Ірпінської міськради VII скликання від "Нові обличчя". Пройшов по округу №7 із 1099 (55,06%) голосами. Також він пройшов у раду Коцюбинської громади  Народився він 27 березня 1980 року, проживає в Коцюбинському, освіта – професійно-технічна. ЯК ФОП він зареєстрований з 1999 року, його діяльність – механічне оброблення металевих виробів. Є співзасновником "Громадської ради Коцюбинського". У 2019 році його дохід склав понад 2,4 млн гривень. Він має квартиру на 41,1 кв.м та гараж у столиці, ділянку на 920 кв.м, квартиру на 66.8 кв.м у Коцюбинському, два магазини, МАФ, шість конструкцій та два місця для розміщення зовнішньої реклами, нежитлове приміщення, дружина – квартиру на 61.8 кв.м та землю на 500 кв.м. Дружина їздить на Subaru Forester 2008 року випуску, він – Kia Soul 2010 року випуску. Готівкою зберігає 80 тис. доларів та 650 тис. гривень. "Удар" Іван Іванович Самойдюк – перший кандидат, який тимчасово не працює. Народився 8 липня 1992 року та проживає в Києві. Безпартійний. Вивчав бізнес-адміністрування та управління в університеті Великобританії. Був радником міністра інфраструктури України, помічник нардепа Максима Бужанського (фракція "Слуга народу"). Є засновником ТОВ "Стівен Орлікофф" (діяльність із керування комп'ютерним устаткованням) та ТОВ "Лавір" (веб-портали). Ольга Володимирівна Цилюрик – самозайнята особа-адвокат. Народилася 2 квітня 1990 року, має вищу освіту та проживає у Петропавлівській Борщагівці. Як безпартійна була обрана в ЄБВО з  19 (0,95%) голосами. Співвласниця адвокатського об'єднання “БТ Партнерс”, співзасновниця ГО “Медична правозахисна група “Здоров`я нації”. Працювала помічником депутата Київської облради VI скликання (2010-2015 рр) Романа Ганжі. Ймовірно, разом з відомим горілчаним підприємцем Євгеном Черняком є співзасновницею двох ГО – “Українська Медіа Варта” та “Українська Асоціація Аграрного Права”. У 2019 році її дохід склав понад 541 тис. гривень. Вона задекларувала квартиру на 62.9 кв.м у Петропавлівській Борщагівці, авто Honda CR-V 2007 року випуску та корпоративні права в адвокатському об'єднанні "БТ Партнерс". Готівкою вона має 15 тис. доларів, на банківських рахунках – 35 204 тис. гривень. Андрій Геннадійович Скочко – керівник та засновник ТОВ "Перша друкарня". Народився 10 лютого 1986 року, має вищу освіту та проживає у місті Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Як безпартійний, обраний в ЄБВО з 52 (2,60%) голосами. Співвласник ТОВ “Копі Лайф”, ТОВ “Арт Інвест Компані”, ТОВ "Скобар". Співзасновник ГО “Київ – безпечне місто”. У 2019 році його дохід склав понад 60 тис. гривень. Він має на 500 кв.м землю на Черкащині. Ще готівкою зберігає 980 тис. гривень, 46 тис. доларів, у банку – 12053 тис. гривень. Анастасія Леонідівна Гуменюк  - тимчасово не працює. Як безпартійна, обрана в ЄБВО з 123 (6,16%) голосами. Також вона йшла до обласної ради. Народилася вона 6 жовтня 1992 року, має вищу освіту та проживає у Софіївській Борщагівці. PR-менеджер Facebook-спільноти “11 Dinners”, раніше працювала PR-менеджером QDRO-terraced house, а до того – в ZV Development. Також вона працювала PR-менеджером в компанії what.PR, керівником магазину "Brushme. Картины по номерам" та менеджером з продажу в "Artfour. Картины на холсте". Крім того, керувала в "Popart.Ua", була помічник комерційного директора в "ГолосUA", персональним асистентом виконавчого директора в "Enso" та педагогом-організатором в "УДЦ "Молода гвардія".  У 2019 році її дохід склав понад 8 тис. гривень.  Олександр Васильович Боришкевич – самозайнята особа, адвокат. Народився 9 серпня 1992 року, має вищу освіту та проживає в Києві. Як член партії, обраний в ЄБВО з 188 (9,41%) голосами. Також він балотувався до обласної ради. На одній зі своїх Facebook-сторінок написав, що працює в Київраді. Працював помічником народних депутатів: VIII скликання – Олега Велікіна (екскерівник Київської обласної організації “УДАРу”) та Артура Палатного (який є кумом мера Києва Віталія Кличка); VII скликання – Артура Палатного (фракція “УДАР”). На місцевих виборах 2015 року балотувався від партії “Нові обличчя” до Київської облради, Вишгородської райради та Вишгородської міськради. На парламентських виборах 2012 року був довіреною особою партії “УДАР” в Київській області та на 90 окрузі (Біла Церква). Був членом Ради громадського контролю НАБУ II скликання. Екс-партнер юридичної фірми “Register”, екс-партнер юридичної фірми “Brite & Gribe”. Був головою "Команди молоді Київщини" та головою аналітичного центру "1991". Перебуває у громадських організаціях "1991.покоління незалежних", "Народний люстраційний центр", "Центр політичного консалтингу лобіст". У 2019 році його дохід склав 8 тис. гривень. Він має квартиру на 39,1 кв.м, авто FIAT TIPO 2017 року випуску та корпоративні права в адвокатському об'єднанні "БТ Партнерс" та в ТОВ "Легал Про". Готівкою зберігає 68 тис. доларів, 600 тис. гривень та в банку в майже 40 тис. гривень. "Опозиційна платформа – За життя" Тетяна Леонтіївна Подашевська - перший кандидат та доцент Київського Національного університету культури і мистецтв. Народилася 28 грудні 1958 року, має вищу освіту та проживає в Петропавлівській Борщагівці. Також вона пройшла до обласної ради. До обрання працювала заступником Тетіївського міського голови, у 2010-2014 роках – замголови Київської ОДА, до 2005 — начальник Департаменту зв'язків з громадськістю МВС України. Вона – генерал-майор міліції, заслужений журналіст України, кандидат наук. В 2019 році балотувалась від “ОПЗЖ” ло ВР по 95 округу. Також балотуватися до ВР в 2012 році під номером 190 списку Партії регіонів. В 2015 році балотувалась до Київської облради від “Опозиційного блоку”. В 2013 році увійшла до топ-100 найвпливовіших жінок України за версією журнала “Фокус”.  Сергій Миколайович Гачков - директор ТОВ "Вівіан". Як член партії, обраний в ЄБВО з 143 (7,16%) голосами. Також йшов до обласної ради. Народився 2 жовтня 1986 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. Він – власник ТОВ “Тандем-СС” та засновник ГО “Мій Ірпінь”. В 2015 році балотувався до Ірпінської міської ради від “Партії захисників вітчизни”. Його дохід у 2019 році склав 1,4 млн гривень. Він задекларував лише авто BMW 5231 199 року випускуЮ готівку у розмірі 1,2 млн гривень, 420 тис. доларів та 170 тис. євро.  Анатолій Петрович Гриценко – самозайнята особа адвокат. Народився 11 червня 1976 року, має вищу освіту та проживає у Києві. Як член партії, був обраний в ЄБВО з 268 (13,43%) голосами. У 2019 році його дохід склав понад 70 тис. гривень. Він має ділянку на 1996 кв.м та будинок на 162,30 кв.м у селі Кобці, його дружина – чотири ділянки на 5 500 кв.м. Їздить він на Hyundai Tucson 2018 року випуску. Також він має у спільній власності корпоративні права в ТОВ "ОК Альфа-Захист" та ТОВ "Охоронно-правова компанія "Геракл". Готівкою він зберігає 780 тис. гривень та має кредит у розмірі 597 750 тис. гривень.  Андрій Олександрович Суховій – начальник відділу експертизи заявок на винаходи в ДП "Український інститут інтелектуальної власності", заступник голови профспілки. Як член партії, обраний в ЄБВО, набравши 187 (9,37%) голосів. Народився він 20 червня 1983 року, має вищу освіту та проживає в Петропавлівській Борщагівці. У 2019 році його дохід склав понад 2 млн гривень. Він має квартиру на 38,4 кв.м у Петропавлівській Борщагівці, ділянку на 1 тис. кв.м, три ділянка на 2673 кв.м у Броварах та Ворзелі, у спільній власності будинок, дві ділянки, а дружина має дві квартири на 79,8 та 123,8 кв.м у столиці, ділянку на 1 тис. кв.м і будинок на 266,9 кв.м у Петропавлівській Борщагівці. Іван Ласлович Лехман - директор ТОВ "Делюкс Лайф" та депутат Ірпінської міськради VII скликання (обраний від Партії захисників Вітчизни). Народився 24 серпня 1983 року в селі Вишково Закарпатської області, освіта – вища. Як член партії, набрав 285 або 14,28% голосів. Був головою ГО “Координаційна рада Ірпінського регіону”. Є співзасновником ТОВ "ІБК "Оберіг" (будівництво житлових і нежитлових будівель), БФ "Допомоги 5 БТГР",  У 2019 році сума його доходів склала понад 510 тис. гривень. Він має дві ділянки на 866 та 600 кв.м, квартиру на 37,9 кв.м в Ірпені. Їздить він на BMW 525 TDS 1995 року випуску та має фургон Iveco Daily 2002 року випуску. Та був учасником у ТОВ "Делюкс лайф" (організація будівництва будівель). Є керівником підприємства Ірпінської міської організації української спілки ветеранів афганістану "Саланг" та членом ГО "Ірпінська міська організація Української спілки ветеранів Афганістану". ВО "Свобода" Анатолій Леонідович Ковінченко – перший кандидат, член партії, пенсіонер та депутат Києво-Святошинської районної ради VІ та VІІ скликань (фракція "Свобода"). Народився він 28 квітня 1952 року в Гомелі та проживає нині у Петропавлівській Борщагівці. Навчався у Київському державному інституті фізичної культури та спорту. З 1986 по 1988 роки працював в УВС Київської області на посадах інспектора та старшого інспектора. З 1988 р. по 1990 роки працював в МВС України на посаді заступника начальника відділу фізичної підготовки та спорту. З 1990 року по 2006 рік обраний сільським головою села Софіївська Борщагівка. В листопаді 2006 року вийшов на пенсію. Має звання полковника міліції. У 2019 році його дохід склав понад 41 тис. гривень, родини – понад 32 тис. гривень. Він має ділянку на 704 кв.м у Криму, дві ділянки на 11800 кв.м на Закарпатті, дружина на 2411 кв.м у Макарівському районі і незавершений будинок, на 12700 кв.м – у Закарпатській області, на 1668 кв.м – у Черкаській області і незавершений будинок та ще квартиру на 55,2 кв.м у Львівській області. Він їздить на Volkswagen transporter 2011 року випуску та водний засіб Motorboot 2000, дружина – на Hyundai IX35 2012 року випуску. У банку він зберігає 417 703 тис. гривень.  Олег Геннадійович Миронов - приватний підприємець. Як безпартійний, обраний в ЄБВО з 191 (9,56%) голосом. Народився 15 березня 1978 року та проживає у Білогородці. Закінчив Київський нацуніверситет будівництва й архітектури. Як ФОП він зареєстрований з 2008 року та займається роздрібною торгівлею залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.  Він задекларував 5 земельних ділянок загальною площею 8364 кв.м, ділянку у спільній власності на 2793 кв.м, два власних офіси та один у сумісній власності, будинок на 290,6 кв.м та 32 квартири. Переважно все майно знаходиться у Білогородці. Він має ще Volkswagen Transporter 2010 року випуску та Volkswagen Amarok 2014 року випуску. Його дохід складає 984 540 тис. гривень. Готікою зберігає 15 тис. доларів та 200 тис. гривень, у банку – 84 тис. гривень.  Ігор Олегович Ополінський – начальник відділу екологічного контролю Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". Як безпартійний, обраний в ЄБВО з 385 (19,28%) голосами. Народився він 22 серпня 1992 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. Його дохід у 2019 році склав 108 459 тис. гривень. Він має квартиру на 78.1 кв.м у Ірпені, авто Kia Rio 2012 року випуску. Готівкою він має 22 тис. євро, 22 тис. доларів, 200 тис. гривень. "Сила і Честь" Михайло Григорович Харченко – перший кандидат та директор АТП ДП "Антонов". Народився він 11 жовтня 1948 року в Кагарлик   та проживає у Бучі. Безпартійний. Закінчив механічний факультет Київського інституту інженерів цивільної авіації за спеціальністю "інженер-механік з експлуатації літаків і двигунів". За даними "Урядовий кур’єр, у 1975-1980 рр. працював на ДП "Антонов" інженером, старшим інженером та провідним інженером з експериментальних робіт 2 класу (дослідження аеродинамічних характеристик літаків). З 1978 року – на льотній роботі. У складі екіпажу брав участь у перших польотах та комерційних рейсах літаків Ан-124 та Ан-225. У 1980-1992 рр. – провідний інженер з льотних випробувань літаків 1 класу. З 1992 по 1997 рр. – заступник директора авіакомпанії ДП “Антонов”. З 1997 по 2008 рр. – перший заступник начальника льотно-випробувальної і доводочної бази з льотної роботи. 2008-2013 рр. – пілот літака Ан-124-100 авіакомпанії ДП “Антонов”. З березня до серпня 2016 р. – керівник Центру льотної підготовки НАУ. З листопада 2016 р. –   директор АТП ДП “Антонов”.  Його дохід у 2019 році склав понад 1,6 млн гривень, родини – 40 тис. гривень. Його дружина має будинок у Бучі на 599 кв.м, він автівки – Mersedes S320 2002 року випуску та Folkswagen Tuareg 2013 року випуску. У банку він має 200 тис. гривень.  Роман Григорович Бахтігарєєв – пенсіонер. Народився він 13 червня 1954 року, має вищу освіту та проживає у Ворзелі. Як безпартійний, обраний в ЄБВО з 83 (4,15%) голосами. На Facebook він вказав, що є заступником голови правління, керівник апарату в EPA Ukraine та у складі громадська ради з екологічної безпеки при ДЕІУ. Мирослав Васильович Григорчук – доцент кафедри Державно-правових дисциплін Інституту економіки і права "Крок" та голова правління обласної організації партії. Як член партії, обраний в ЄБВО, набравши  37 або 1,85% голосів. Народився він 28 вересня 1962 року та проживає в Ірпені. Закінчив Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. За інтернет-даними, 26 років працював в органах внутрішніх справ. Зокрема був заступником начальника відділу департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС. Має чотири вищі освіти за гуманітарним, юридичним та економічним напрямками. Та балотувався позаторік до Верховної Ради по Івано-Франківській області. Має корпоративні права в ТОВ "Юр-імперіал Бізнес Груп". Його дохід торік склав понад 325 тис. гривень. Він має землю в Івано-Франківській області на 800 кв.м, а дружина недобудований будинок, у спільній власності у нього будинок на 57,8 кв.м у Ірпені та його дружина має будинок на 138 кв.м. Їздить він на Опель Аскона 1987 року випуску та ВАЗ Калина 2006 року випуску. У банку він зберігає 200 тис. гривень та має готівкою 35 тис. гривень.  Нагадаємо, Вишгородську районну раду VIII скликання представляє 42 депутати від шести політсил. Найбільше мандатів здобула партія "Слуга народу" – 12, на другій позиції  -"Європейська Солідарність" – 10 мандатів. Третє місце виборола партія "ЗА Майбутнє" – 7 мандатів, випередивши на одного депутата “Опозиційну платформу – За життя". Чотири мандати відійшли ВО "Батьківщина" і три – партії "Наш Край". Вийшли з ради "Європейська Солідарність" Олена Валеріївна Павлова – обрана в ЄБВО як перший кандидат та безпартійна. Вона – офіцер морально-психологічного відділу Національного університету оборони України. Народилася 25 грудня 1982 року, має вищу освіту та проживає в Бучі. Також вона пройшла за списком як депутат до Ірпінської міськради. У її декларації кандидата на посаду депутата Ірпінської міськради, вказано що її чоловік має земельну ділянку на 800 кв.м в Ірпені та автівку Ауді А6. її дохід у 2019 році склав понад 374 тис. гривень, родини – понад 390 тис. гривень. Микола Іванович Бовсуновський – головний лікар Бородянського центру первинної медико-санітарної допомоги. На першому окрузі  за нього, як безпартійного проголосувало 524 або 26,25% виборців. Також він висунув свою кандидатуру в депутати Немішаївської ОТГ, але не пройшов. Не обрали його і в 2015 році до обласної ради, куди він балотувався від партії "Наш край". Народився він 26 апреля 1960 року, має вищу, місце освіта  та проживає в селищі Немішаєве. У 2019 році сума його доходів склала понад 483 тис. гривень, родини – понад 91 тис. гривень. Він має три ділянки загальною площею на 39 997 тис. кв.м у Бородянському районі і дві ділянки на 31 748 тис. кв.м у Житомирській області, будинки на 42 кв.м на Житомирщині, на 97,6 – в Микуличах, на 66,4 кв.м – в селі Коблицький Ліс. Його дружина у Бабинцях має земельну ділянку на 2500 кв.м, два будинки на 107 кв.м у Немішаєво та на 92,8 кв.м у Коблиці. Їздить він на Skoda Superb 2008 року випуску. У банку він зберігає 170 443 гривень. "Опозиційна платформа – За життя" Вікторія Вікторівна Шевченко – головний бухгалтер ТОВ "Макоша" (діяльність кафе). Обрана в ЄБВО з 86 (4,31%) голосами. Народилася вона 20 жовтня 1980 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. "Нові обличчя" Володимир Андрійович Карплюк – перший кандидат, голова партії та ексмер Ірпеня. Народився 2 серпня 1981 року та проживає в Ірпені. Закінчив Національну академію державної податкової служби України (НАГНСУ) за спеціальностями "Правознавство" та "Економіка підприємства". З 2003 по 2005 рік працював викладачем кафедри податкової політики та оподаткування НАГНСУ. Паралельно з цим працював помічником на громадських засадах депутата Верховної Ради  IV скликання Василя Гаврилюка (фракція "Відродження"). У грудні 2005 року був зареєстрований в Деснянському районі Києва як фізособа-підприємець, профіль – роздрібна торгівля з лотків та на ринках; діяльність припинена. Працював директором ТОВ "Сарафан" (рекламні агентства, неспецифічна оптова торгівля в Бучі), з 2010 по 2011 рік – заступник Бучанської міської голови Анатолія Федорука з економічних питань. У 2010 році безуспішно балотувався в мери Ірпеня. З жовтня 2014 по серпень 2018 року – міський голова Ірпеня. 2 серпня 2018 року на сесії Ірпінської міськради Карплюк офіційно оголосив про свою відставку. Складання повноважень, нібито було пов'язано з його планами брати участь в майбутніх парламентських виборах. На дострокових парламентських виборах 2019 року Карплюк одним з перших зареєструвався в ЦВК і балотувався по 95 округу (Ірпінь, частина Києво-Святошинського району) як самовисуванець. Проте – не пройшов.  З червня 2020 року – засновник і керівник ТОВ "Український науковий фонд" дослідження та експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук. Активно займається громадською діяльністю. Його ім’я неодноразово згадувалося в скандалах, а особливо в конфліктах із головою Бучанської громади Анатолієм Федоруком.  Наразі відсутня його декларація за 2019 рік, але KV неодноразово аналізувала його обширні статки та доходи. Петро Петрович Король – наглядач міського кладовища КП УЖКГ "Ірпінь" та депутат Ірпінської міськради VII скликання від "Укроп". Народився 27 травня 1986 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. Як член партії, обраний по округу № 7 p 883 (44,23%) голосами. Ім’я депутата неодноразово згадувалося в скандалах, пов’язаних із земельними питаннями, погодженням генпланом міста Ірпінь тощо. Батько Петра Короля – Петро Король володіє бізнесом з надання ритуальних послуг “Пам’ять King” та вважається монополістом в Ірпені. У 2019 році його дохід склав понад 1 млн гривень, родини – 55 тис. гривень. У користуванні він має ділянку на 1200 кв.м, будинок на 263,4 кв.м, йому належить дві ділянки на 1 100 кв.м та квартира на 25.1 кв.м, недобудований будинок, авто Land Rover Discovery 3.0 Універсал-В 2012 року випуску. Дружина має дві ділянки на 1353 кв.м та будинок на 124,1 кв.м, недобудовану квартиру в Ірпені, авто Нісан Кашкай 2015 року випуску. Має він і готівкові запаси: 47 тис. доларів та 920 тис. гривень, на банківських рахунках у нього 344 981 гривень та 700 євро. Дружина має готівкою 42 тис. доларів, у банку – 70 221 гривень.  Олександр Сергійович Пащинський - директор ПП "Бнб Реал-промо" (рекламні послуги) та депутат Ірпінської міськради VII скликання. Як член партії, обраний по округу №6 з 1215 (60,87%) голосами. Народився 3 квітня 1984 року та проживає в Ірпені. Закінчив Нацуніверситет державної податкової служби України, факультет фінансів та банківської справи. Також він є директором ПП "Пащинський Олександр Сергійович". Його батько, Сергій Пащинський, власник асфальтного заводу в Приірпінні "Б.І.І.А.К" і відомий як головний монополіст сфери благоустрою та дорожнього будівництва. Відомо, що підприємство Пащинського регулярно виграє тендери на виконання робіт з асфальтування доріг та прокладання тротуарів у Приірпінні. Його дохід у 2019 році склав понад 1,7 млн гривень, родини – 1 млн гривень. Він задекларував майно дружини – три офіси та квартиру на 104,7 кв.м, він же має лише ділянку на 1 тис. кв.м. У декларації він вказав і п’ять одиниць сільгосптехніки, дві вантажівки. Сам же він їздить на Toyota Land Cruiser 2005 року випуску, Tesla S 2016 року випуску та дружина на Volkswagen Touareg 2014 року випуску. готівкою він зберігає 400 тис. гривень.  "ЗА Майбутнє" Лариса Петрівна Федорук – ексголова Ворзельської селищної ради. Народилася 25 березня 1970 року, має вищу освіту та проживає у Бучі. Як безпартійна, обрана в ЄБВО, набравши 1144 (57,31%) голоси. Також вона пройшла до Бучанської міської ради. Вона – рідна сестра голови Бучанської громади Анатолія Федорука. З вересня 1992 року по 2001 рік працювала вчителем української мови та літератури в Ірпінській середній школі-гімназії № 4, яка згодом була перейменована в Бучанську  Українську гімназію. З вересня 2001 року по січень 2007 року працювала на посаді  заступника директора з навчально-виховної роботи в Бучанській Українській гімназії. З січня  2007 року по грудень  2011 року працювала  у відділі освіти Бучанської міської ради на посадах заступника та начальника відділу освіти. З грудня 2011 року по жовтень 2015 року працювала керуючим справами виконавчого комітету Ворзельської селищної ради. У листопаді 2015 року була обрана селищним головою Ворзельської селищної ради.  В минулорічній декларації вказала, що має квартиру на 89,2 кв.м, дві земельні ділянки на 1 585 кв.м у Бучі. Їздить на автомобілі TOYOTA RAV4. Її зарплата склала 377 809 гривень, має ще 34 949 гривень та 5 500 доларів США заощаджень.  "Слуга Народу" Василь Васильович Олійнич – директор ТОВ "Ей-ві-еф Девелопмент Груп" (організація будівництва будівель). Як безпартійний обраний в ЄБВО з 301 або 15,08% голосів. Народився він 12 березня 1975 року, має вищу освіту та проживає в Ірпені. Нагадаємо, Вишгородську районну раду VIII скликання представляє 42 депутати від шести політсил. Найбільше мандатів здобула партія "Слуга народу" – 12, на другій позиції  -"Європейська Солідарність" – 10 мандатів. Третє місце виборола партія "ЗА Майбутнє" – 7 мандатів, випередивши на одного депутата “Опозиційну платформу – За життя". Чотири мандати відійшли ВО "Батьківщина" і три – партії "Наш Край". Читайте: Вони пройшли: депутати ради Васильківської міської громади Фото: колаж KV КиевVласть

Депутати Боярської міської громади визначилися, хто представлятиме інтереси жителів десяти сіл у виконавчому органі. На території тергромади були створені старостинські округи, на яких заправлятимуть віднині сім старост. Їхні повноваження виконуватимуть як сільські голови, так і секретарі виконкомів, громадські та соціальні діячі.  Як стало відомо KV, 4 грудня відбулося друге пленарне засідання позачергової другої сесії Боярської міської громади VІІІ скликання Фастівського району.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  У ході засідання депутати затвердили регламент міської ради та Положення про постійні депутатські комісії. Узгодили структуру апарату ради, її виконавчих органів та затвердили положення про роботу цих структурних підрозділів. З-поміж низки важливих питань розглянуто і реорганізацію сільських рад, шляхом їхнього приєднання до Боярської міської громади. Також депутати схвалили кандидатури на посаду старост в 10 селах громади. Тож було створено сім старостинських округів в яких керуватимуть: в селі Забір’я Олеся Бондаренко, в Жорнівці – Олена Гришутіна, у Новосілках – Вікторія Савчин, в Дзвінковому та Перевозі – Любов Пазюра, в Тарасівці та Новому – Вікторія Бесарабець, а також Олексій Третяков в селі Княжичі та Тетяна Якимчук – в Малютянці та Іванкові. Вікторія Савчин – соціальний працівник Новосілківської сільради.  Народилася вона 13 червня 1981 року на Хмельниччині. Закінчила Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського за спеціальностостями  "Соціолог" та "Соціальний працівник". У 2003-2012 роках працювала заступником начальника відділу профорієнтаційної роботи в Святошинському районному центрі зайнятості (Київ). Після чого до 2014 року була соціальним працівником у Макарівському районному Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Ще три роки очолювала будинок культури в селі Новосілки, а також за сумісництвом працювала головним бухгалтером СОК "Аква-Сервіс" з 2014 по 2019 рік. З 2018 року – соцпрацівник Новосілківської сільради. На посаді старости обіцяє продовжувати дбати про соціальний захист малозабезпечених сімей та людей похилого віку, поетапно вирішувати питання капітального ремонту водомережі, освітлення вулиць, встановлення дитячого майданчика та дбати про благоустрій території. Серед вагомих питань виокремлю ще і транспортне сполучення села з центром громади, ремонт доріг і домогтися проведення капітального ремонту школи, дитячого садка та адмінприміщення. Як посадова особа вона вже подала декларацію за 2019 рік, в якій вказала, що має три ділянки загальною площею 0,26 кв.м і будинок на 135 кв.м у селі Новосілки, а її чоловік ділянку на 0,10 кв.м. Із транспортних засобів вона має Chevrolet Aveo 2018 року випуску. Її дохід склав понад 68 тис. гривень. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Вікторія Бесарабець - депутат та секретар Тарасівської сільської ради VII скликання (обрана як самовисуванка). Народилася вона 18 червня 1985 року в селі Тарасівка. Вищу освіту здобула в Міжрегіональній Академії управління персоналом, одержавши кваліфікацію магістра з обліку та аудиту, та в Національному університеті біоресурсів та природокористування України, де здобула ступінь магістра за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування". Також пройшла у 2016 році навчальний курс в Міжнародному інституті менеджменту за програмою "Школа Мерів". Після чого в рамках цієї програми переймала досвід в муніципалітетах Польщі, Румунії та Угорщини. До обрання депутатом працювала бухгалеторов в приватній фінансово-будівельній компанії  "РА-Груп".  У 2019 році сума її доходів склала понад 301 тис. гривень, родини – понад 95 тис. гривень. Вона задекларувала будинок чоловіка на 397 кв.м та ділянку на 400 кв.м у Вишневому.  Тетяна Якимчук – контролер відділу контролю ЗАТ "Оболонь". Народилася вона 20 липня 1972 року у селі Малютянка. Закінчила Національний університеті харчових технологій. З 1994 по 2000 роки обіймала посаду інженера по устаткуванню Київського державного заводу дитячого харчування. З 2003 року працює контролером у ЗАТ "Оболонь".  Якимчук має намір зробити життя у селах Малютянка та Іванків  більш комфортним. Для цього вона вбачає вирішення таких  актуальних питань, як відсутність дитячого садочка, якісного електропостачання, медичного обслуговування та лікарів амбулаторії. Потребує вирішення і питання водозабезпечення, вивіз побутового сміття. У своїй декларації вона вказала, що має землю на 1195 кв.м та користується будинком на 58,7 кв.м у Малютянці, а її чоловік квартиру в столиці на 54 кв.м, ділянку на 1200 кв.м в Києво-Святошинському районі. чоловік їздить на Hyundai Tucson 2007 року випуску, а вона – на Kia Rio 2012 року випуску. Дохід її чоловіка у 2019 році склав 287 256 тис. гривень і зберігає готівкою він ще 15 тис. доларів, 100 тис. гривень, та позичив третім особам – 15 тис. гривень. Олексій Третяков - громадський діяч сіл Княжичі та Жорнівка. У 2010-2015 роки – депутат-самовисуванець Княжицької сільської ради. Народився він 9 березня 1971 року в Княжичах, має ІІ групу інвалідності. Закінчив Харківський обліково-економічний технікум, де здобув кваліфікацію бухгалтера-економіста. Працював у 90-х  диспетчером автогаража в радгоспі "Княжичі", у 2002-2007роки  – різноробочим у ТОВ "Плеяда". У 2007-2010 року був завідуючим складу в СФГ "Плай" та займався виготовленням залізобетонних виробів. У 2015-2018 роках працював оператор АЗС. З 2014 р. займається організацією та доставкою гуманітарної допомоги воїнам АТО.  "Моє бачення розвитку села передбачає вирішення найбільших проблем. Зокрема, ремонт аварійних об’єктів (дахи, водопровід); облаштування ділянок для роздільного збору побутового сміття, налагодження вивозу сміття на постійній основі; благоустрій кладовища з кронуванням аварійних дерев", – процитовано Третякова у його біографічній довідці на офіційному сайті Боярки.  З-поміж цього він впевнений, що необхідно працювати над збільшенням кількості місць у дитсадку, ремонтом навчальних закладів, запровадженням спортивних секцій та гуртків, облаштуванням вуличного освітлення. А також необхідний ремонт амбулаторії в Жорнівці, налагодження роботи аптеки тощо. У його декларації старости вказано, що він має квартиру на 42,3 кв.м та дві ділянки на 1 660 кв.м  у Княжичах. Його дружина володіє ділянкою на 1540 кв.м у Новосілках. Також він задекларував у спільній власності (30%) квартиру на 43,28 кв.м у Житомирі.  У 2019 році він одержав пенсію 36 880 тис. гривень, така ж сума пенсії і у його дружини та зарплата у розмірі 3169 тис. гривень.  Олена Гришутіна – очолювала Громадську раду при Княжицькій сільраді. Їй – 46 років, проживає в селі Жорнівка, закінчила Український республіканський технікум Мінсільгосппроду України, за фахом – агроном. У 1990-1998 роки вона працювала секретарем-машиністкою в "Укртурзабезпечення". З 1998 року і донині працює в сімейному приватному господарстві. Вона є активною волонтеркою і у 2019 році брала участь у проєкті Інституту громадянського суспільства "Молодіжний кластер органічного бізнесу Баранівської міської ОТГ". На її думку, майбутній розвиток її старостинського Жорнівського округу пов’язаний із вирішенням багаторічної проблеми щодо покращення стану об’єктів соціальної інфраструктури. Серед проблем і вуличне освітлення, поводження із побутовими відходами тощо.  У декларації вже як посадової особи, старости, вона вказала, що її чоловік має квартиру в столиці на 56 кв.м, будинок на 287.4 кв.м та дві ділянки загальною площею на 4 524 кв.м у Жорнівці. А також дві легкові автівки Peugeot 208 2019 року випуску за 360 тис. гривень та Шкоду Фаворит 1993 року випуску, сільгосптехніку та вантажний причіп. Від підприємницької діяльності у 2019 році вона заробила 25 038 тис. гривень, а її чоловік одержав 18 366 тис. пенсії. Крім того, чоловік зберігає і готівкові кошти у розмірі 300 тис. гривень.  Любов Пазюра – секретар Дзвінківської сільської ради Васильківського району VII скликання. Народилась вона 14 листопада 1980 року в селищі Бородянка. Закінчила Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальністю "Право". У 2004-2011 роки працювала в ДП "Києво-Святошинське УЕГГ ВАТ "Київоблгаз". З 2011 року – секретар Дзвінківської сільради, у 2015 пройшла до ради як самовисуванка.  У 2019 році сума її доходів склала понад 326 тис. гривень, а її родини – 307 тис. гривень. Вона задекларувала ділянку на 2 тис. кв.м та будинок на 198,2 кв.м, та недобудований об’єктна 37,2 кв.м у селі Дзвінкове, три ділянки чоловіка загальною площею понад 11 тис. кв.м і будинок на 89 кв.м також у Дзвінкове. Також вона користується квартирою у Боярці на 46,2 кв.м, а її чоловік гаражем. У її безоплатному користуванні перебуває автівка Citroen Berlingo 2012 року випуску. Її чоловік їздить на легкових автівках Landwind X6 2008 року випуску та BAЗ 2121 1992 року випуску, а ще має ватажівку, напівпричіп лісовоз та легковий причіп. Олеся Бондаренко – голова Забірської сільради VIІ скликання (обрана як самовисуванка). Народилася вона 24 травня 1983 року в селі Забір’я. Випускниця Київського медколеджу ім. П.І. Гаврося, де здобула кваліфікацію "Фельдшер". Закінчила Національний університет державної податкової служби України та здобула кваліфікацію магістра з фінансів. У 2005-2006 роках працювала акушеркою в Забірській медамбулаторії. У 2006 році обрана депутатом Забірської сільради, а згодом і секретарем ради V скликання. У 2010 році була переобрана депутатом та секретарем ради шляхом самовисування.  На посаді старости планує працювати над розвитком старостинського округу села Забір’я. А саме – обіцяє взаємодіяти із мешканцями села щодо вирішення їх соціально-побутових питань, сприяти розвитку освіти, культури та спорту, а також наданню якісних медпослуг, а ще вдосконалити інфраструктуру та благоустрій території. У 2019 році її дохід, як сільського голови, склав понад 351 тис. гривень, а родини – понад 27 тис. гривень. Вона має три ділянки загальною площею 3 516 кв.м у Забір’ї, а її мати дві на 3 473 кв.м. У спільній власності вона задекларувала будинок у цьому ж населеному пункті на 95,5 кв.м  Як раніше повідомляла KV у 2017 році Забірська сільрада підтримала пропозицію Боярської міської ради про створення Боярської ОТГ, що викликало неабияку хвилю обурення та протестів з боку місцевої громадськості. Упродовж трьох років жителі намагалися оскаржити рішення сільського голови щодо протиправного об'єднання із Бояркою і довести, що не надавали згоди на подібне злиття в громаду. Жителі, як запевняла активна частина забірчан, бачили своє село в складі не міської, а саме сільської ОТГ – Княжицької. Активісти стверджували, що протокол громадських слухань підробили.  Активісти провели мітинг, на якому затвердили ініціативну групу, що займалася питанням про притягнення до кримінальної відповідальності членів сільради за підробку документів і незаконне голосування. Читайте: “Проект Децентрализация”: Создание Боярской ОТО дошло до суда Вони направили позов про скасування рішення сільради про об'єднання з Бояркою. А після судового засідання в Київському окружному суді щодо оскарження рішення Заборскої сільради провели пікет під Центрвиборчкомом і Київською ОДА. Пікетувальники вимагали від влади не призначати дату виборів. Читайте: Жители села Заборье провели пикет под ЦИК и КОГА В результаті Феміді знадобилося п'ять місяців на розгляд справи. 25 травня 2018 Київський окружний адміністративний суд вирішив задовольнити позов, вважаючи рішення незаконним. А 12 вересня Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення Київського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправним рішення Забірської сільради "Про добровільне об'єднання територіальних громад". Читайте: Проект “Децентрализация”: Заборский сельсовет не отдадут Боярке У свою чергу, сільрада цю справу також не залишила і подала відповідну касаційну скаргу. Читайте: “Дело об объединении Боярки и Заборья рассматривает кассационный суд”, – мэр Зарубин Забір’я виграло суди перших двох інстанцій. Та згодом Верховний суд повернув справу на довивчення в першу інстанцію. Як запевняли тоді активісти, сільрада підробила документи громадських слухань, адже жителі виступали "проти" Боярської громади.  Також жителі подали позов до суду на КОДА, вимагаючи скасувати розпорядження адміністрації, яка погодила об'єднання Боярки, надавши ОТГ позитивний висновок. Однак, Київський окружний адмінсуд призупинив справу № 826/2137/18 до винесення рішення за вищевказаною адміністративною справою. Читайте: Проект “Децентрализация”: судебное дело о присоединении Заборья к Боярке рассмотрят заново У жовтні 2019 року потенційній Боярській громаді не вдалося одержати підтримки в КОДА. Вибори, яких громада чекала, не відбулися через постійні судові процеси. Крім того, влада столичного регіону визначила більш вигідну для цієї території конфігурацію.  Читайте: Проект “Децентрализация”: вокруг потенциальной Боярской теробщины разгорелся новый скандал Так, за новим Перспективним планом до складу Боярської ОТГ зараховують Дзвінківську (Васильківський район), Княжицьку, Малютянську, Тарасівську, Новосілківську (Макарівський район), а також Забірську сільські ради. Читайте: Проєкт “Децентралізація”: Кабмін схвалив ще 45 ОТГ Київщини У липні цього року жителі Забір'я вчергове програли в суді, а за Перспективним планом їх таки віднесли до громади міста.  Читайте: Проєкт “Децентралізація”: на Київщині через недобровільність об’єднання знову судяться Боярка і Забір’я Варто зауважити, що Боярська міська тергромада утворилася 25 жовтня цього року шляхом приєднання до неї 10 сіл у складі Дзвінківськівської, Забірської, Княжицької, Малютянської, Тарасівської та Новосілківської сільрад Києво-Святошинського району. Боярська ОТГ включена до Фастівського району і займає територію площею 208 кв. км з 52 539 тис. населенням.  Читайте: У Ржищеві обрали старост доєднаних до громади сіл Фото: колаж KVКиевVласть

На минулих місцевих виборах до Феодосіївської сільської ради (Обухівський р-н Київської обл.) зі 118 кандидатів пройшли 21 депутат, серед яких 20 є самовисуванцями. Також один мандат отримав кандидат від партії “Слуга народу”.  Про це KV стало відомо з даних сайту Центральної виборчої комісії (ЦВК). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Зі 118 кандидатів до Феодосіївської сільської ради на місцевих виборах пройшли 21 депутат, 20 з яких є самовисуванці, та один кандидат від партії “Слуга народу”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Депутати-самовисуванці: монтажник систем вентиляції ТОВ "Укренергопром" Євгеній Голота, заступник директора ТОВ "Буддизайн-21" Анатолій Походня, завідувач кладовища КП "Ходкомунсервіс" Наталія Хоміч, ФОП Руслан Максименко, секретар виконкому Хотівської сільської ради Надія Пасічник, Рославичівський сільський голова Віра Чубенко, директор КП Іванковичівської сільської ради Валерій Ворошилов, ФОП Михайло Пацкан, Лісниківський сільський голова Олександр Гладуш, директор Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Володимир Осадчий, секретар Лісниківської сільської ради Оксана Самойленко, ФОП Євгенія Кравченко, безробітній Роман Михайленко, касир державного комунального підприємства "Хотів" Віта Хмара, ФОП Володимир Цікаленко, ФОП Наталія Мандзяк,  директор Святопетрівської загальноосвітньої школи Микола Неруш, заступник начальника Державного комунального підприємства "Хотів" Юрій Токарець, безробітній Валерій Заїкин, директор ТОВ "Сі Ес Груп" Валерій Михайленко. Депутат від партії “Слуга народу”: ФОП Руслан Максименко. Висування (назва політичної партії, місцева організація якої висунула кандидата, або самовисування) Кількість обраних депутатів Відсоток від загального складу ради Самовисування 20 95.24 ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "СЛУГА НАРОДУ" 1 4.76 № ОВО Прізвище, ім'я, по батькові Висування Відомості про обраного депутата 1 Голота Євгеній Володимирович Самовисування Громадянин України, народився 04.05.1986 р., освіта вища, безпартійний, ТОВ "Укренергопром", Монтажник систем вентиляції, місце проживання: с.Ходосівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 1 Походня Анатолій Олександрович Самовисування Громадянин України, народився 16.09.1971 р., освіта вища, безпартійний, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буддизайн-21", Заступник директора, місце проживання: с.Ходосівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 1 Хоміч Наталія Петрівна Самовисування Громадянка України, народилася 21.05.1962 р., освіта загальна середня, безпартійна, КП "Ходкомунсервіс" с.Ходосівка, Завідувач кладовища, місце проживання: с.Ходосівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 2 Бойко Дмитро Вікторович ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "СЛУГА НАРОДУ" Громадянин України, народився 02.03.1983 р., освіта вища, безпартійний, ТОВ "ГКГ", Директор, місце проживання: с.Гвоздів, Васильківський р-н, Київська обл. 2 Максименко Руслан Володимирович Самовисування Громадянин України, народився 07.05.1982 р., освіта вища, безпартійний, Фізична особа-підприємець, місце проживання: с.Рославичі, Васильківський р-н, Київська обл. 2 Пасічник Надія Сергіївна Самовисування Громадянка України, народилася 31.03.1961 р., освіта вища, безпартійна, Хотівська сільська рада, Секретар виконкому Хотівської сільської ради, місце проживання: с.Круглик, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 2 Чубенко Віра Володимирівна Самовисування Громадянка України, народилася 28.07.1966 р., освіта вища, безпартійна, Рославичівська сільська рада Васильківського району Київської обл., Рославичівський сільський голова, місце проживання: с.Рославичі, Васильківський р-н, Київська обл. 3 Ворошилов Валерій Григорович Самовисування Громадянин України, народився 29.10.1959 р., освіта загальна середня, безпартійний, Комунальне підприємство Іванковичівської сільської ради, Директор, місце проживання: с.Іванковичі, Васильківський район, Київська обл. 3 Пацкан Михайло Васильович Самовисування Громадянин України, народився 16.01.1986 р., освіта вища, безпартійний, Фізична особа-підприємець, місце проживання: с.Іванковичі, Васильківський р-н, Київська обл. 4 Гладуш Олександр Петрович Самовисування Громадянин України, народився 03.12.1978 р., освіта професійно-технічна, безпартійний, Лісниківська сільська рада, Сільський голова, місце проживання: с.Лісники, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 4 Осадчий Володимир Петрович Самовисування Громадянин України, народився 28.02.1969 р., освіта вища, безпартійний, Лісниківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського, Директор, місце проживання: с.Лісники, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 4 Самойленко Оксана Іванівна Самовисування Громадянка України, народилася 21.12.1970 р., освіта вища, безпартійна, Лісниківська сільська рада, Секретар, місце проживання: с.Лісники, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 5 Кравченко Євгенія Вікторівна Самовисування Громадянка України, народилася 07.07.1988 р., освіта вища, безпартійна, Фізична особа-підприємець, місце проживання: с.Хотів, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 5 Михайленко Роман Васильович Самовисування Громадянин України, народився 09.12.1975 р., освіта вища, безпартійний, Тимчасово не працює, місце проживання: с.Хотів, Обухівський р-н, Київська обл. 6 Хмара Віта Григорівна Самовисування Громадянка України, народилася 29.06.1976 р., освіта вища, безпартійна, Державне комунальне підприємство "Хотів", Касир, місце проживання: с.Хотів, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 6 Цікаленко Володимир Миколайович Самовисування Громадянин України, народився 03.04.1983 р., освіта вища, безпартійний, Фізична особа-підприємець, місце проживання: с.Хотів, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 7 Мандзяк Наталія Миколаївна Самовисування Громадянка України, народилася 28.08.1987 р., освіта вища, безпартійна, Фізична особа-підприємець, місце проживання: с.Хотів, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 7 Неруш Микола Васильович Самовисування Громадянин України, народився 27.01.1958 р., освіта вища, безпартійний, Святопетрівська загальноосвітня школа Києво-Святошинського району Київської обл., Директор, місце проживання: с.Хотів, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 7 Токарець Юрій Віталійович Самовисування Громадянин України, народився 06.11.1982 р., освіта вища, безпартійний, Державне комунальне підприємство "Хотів", Заступник начальника, місце проживання: с.Хотів, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 8 Заїкин Валерій Миколайович Самовисування Громадянин України, народився 20.03.1978 р., освіта загальна середня, безпартійний, Тимчасово не працює, місце проживання: с.Хотів, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. 8 Михайленко Валерій Дмитрович Самовисування Громадянин України, народився 23.03.1979 р., освіта вища, безпартійний, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ес Груп", Директор, місце проживання: с.Хотів, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. Також за повідомленням ЦВК Феодосіївським сільським головою став Микола Пянчук, отримавши 1123 голосів на місцевих виборах.  Читайте:Результати виборів голів сільських та селищних ОТГ Київщини (попередні дані) Фото: ЦВК КиевVласть

На минулих місцевих виборах до Ірпінської міської ради (Бучанський р-н, Київська обл.) пройшли 38 депутатів від шести політичних партій, серед яких  партія "Нові обличчя" отримала 14 мандатів, “Європейська Солідарність” – 7, ВО "Батьківщина" – 6, "Слуга народу" та “Голос” здобули по 4, ВО “Свобода” – 3. Про це KV стало відомо з повідомлення на сайті Центральної виборчої комісії (ЦВК). З 20 політичних партій, що прийняли участь у місцевих перегонах 2020 в Ірпені 6 політичних сил поділили між собою 38 депутатських мандатів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Депутати від партії "Нові обличчя": голова партії "Нові обличчя" Володимир Карплюк, начальник відділу забезпечення діяльності Ірпінської міської ради Оксана Нечитайло, директор ТОВ "Ірпінь Альянс Буд" Дмитро Чава, перший заступник міського голови м.Ірпінь Олександр Маркушин, тимчасово не працюючий Антон Головенко, директор ПП"БНБ РЕАЛ-ПРОМО" Олександр  Пащинський, заступник Ірпінського міського голови Юлія Устич, ФОП Максим Плешко, наглядач кладовища в ЖКГ "Ірпінь" Петро Король, директор КНП "Ірпінська центральна міська лікарня" Антон Довгопол, голова Михайлівсько-Рубежівської сільської ради (Києво-Святошинський р-н, Київська обл.) Андрій Помазан, начальник відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Євгенія Антонюк, директор КП "УЖКГ "Ірпінь" Сергій Скрипник, заступник начальника відділу збуту КП "Ірпіньводоканал" Валентина Кравченко, Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Депутати від партії “Європейська Солідарність”: голова адвокатського об’єднання "А.ДВА.КА.Т" Ярослав Куц, директор Ірпінського ліцею № 3 Станіслав Федоров, тимчасово не працюючий Тимур Нагалевський, помічник-консультант народного депутата України Вікторії Сюмар Максим Малий, директор ТОВ "Ораціо" Наталія Іздебска, аспірант в Університеті державної фіскальної служби України в м.Ірпіні Сергій Когут, офіцер морально-психологічного відділу  Національного університету оборони України Олена Павлова.  Депутати від партії  ВО "Батьківщина": фінансовий директор ТОВ "ІРПІНЬ ЦЕНТР ГРУП ПЛЮС" Олександр Пікулик,  начальник відділу координування культмасових заходів виконкому Ірпінської міської ради Віолетта Кременчук-Дворнікова, директор ТОВ ВКФ "Валерія" Макаренко Максим, директор ТОВ "Комплекс відпочинку "Заір" Денис Лавровський, ФОП Євгенія Ковтун, тренер-викладач Ірпінської ДЮСШ Роман Страховський Роман Андрійович. Депутати від партії "Слуга народу": приватний нотаріус Максим Нельзін, ФОП Анжела Макеєва, адвокат Яна Городок, директор ПП "Медіа-центр Діє Слово" Зоряна Міронішена. Депутати від партії  “Голос”: ФОП Михайлина Скорик-Шкарівська, директор ТОВ "Землевпорядний союз" Сергій Руденко, заступник директора департаменту стратегічного розвитку в Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження України Тамара Буренко, директор ТОВ "Насіння Бородянщини" Тарас В’язовченко, Депутати від партії ВО “Свобода”: аспірант Національного університету державної фіскальної служби Андрій Ополінський, шеф-редактор в Інформаційній агенції "Пульс”  Валерій Степанюк, помічник-консультант з організаційних питань  в Києво-Святошинській райраді Роман Погорілий. Как повідомляла раніше KV, заступник голови Ірпінської міськради Олександр Маркушин, що кандидувався від партії “Нові обличчя” переміг на виборах голови Ірпінської ОТГ.  Крім цього, місцева ТВК оголосила про результати виборів до ірпінської ради. За офіційними даними в колегіальному органі будуть представлені 6 політичних партій: “Свобода”, “Слуга народу”, “Голос”, “Батьківщина”, “Європейська солідарність” та “Нові обличчя”.Читайте: Хочуть у владу: список кандидатів на голову Ірпінської ОТГ на місцевих виборах 2020 Фото: mignews.com КиевVласть