КиевVласть пропонує своїм читачам огляд прискіпливого критика – відомого київського фуд-блогера Інни Гордієнко – автентичних піцерій Києва, де можна скуштувати справжнє італійське блюдо. Цей огляд для тих, хто любить італійську кухню, і особливо для тих, хто не може жити без італійської піци. Я не включила до цього огляду безліч популярних піцерій, оскільки хочу познайомити вас саме з тими ресторанами, де готують піцу за справжніми технологіями і приділяють цьому неабияких зусиль та великої майстерності. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  До речі, можливо не всі знають, що pizza походить від італійського слова pizzicare (“бути гострим”) Зазвичай, це корж круглої форми, який покривається томатною пастою та сиром і запікається. У піцу можуть додаватися різні інгредієнти – м'ясо, шинка, салямі, морепродукти, овочі, фрукти, гриби, зелень та інші. Заготовки для піци виготовляють руками, без допомоги валка, через що тісто стає пухким. Спеціалістів, які вміють це робити називають піцайоло. Випікають піцу в дров`яних печах, ось чому найсмачнішу піцу можна скуштувати лише в тих закладах, де є така пічка. Отже 5 найсмачніших піц в 5 італійських ресторанах Києва. “Итальянская редакция”, вул. Велика Васильківська, 43 Одну з найкращих піц в Києві можна спробувати в ресторані “Італійська редакція”. Цей заклад жодним чином не пов’язаний із засобами масової інформації, як це здається з назви. Тут просто редагують італійську кухню на свій лад, тобто – на смак. Піцу в “Итальянской редакции” випікають не традиційну, а на заквасці і на трьох видах борошна (два італійські, один – український). Визріває тісто від 40 до 60 годин. Найсмачніша піца, на думку моїх друзів, “Чотири сира і ще два”. А моя улюблена – “Мортаделла та фісташка”. Є піци на одну персону, а також на дві (можна звичайно і на три розділити). Ціна залежить від розміру. Наприклад, велика Мортаделла коштує 259 гривень, а маленька – 175 гривень. Просто Маргарита – 179 гривень за велику піцу, відповідно, за маленьку заплатите 115 гривень.  Всього в асортименті 12 піц: крім згаданих, “Майстер і Маргарита” (з бурато і печеними томатами, а можна навіть з чорним трюфелем), “Диявольська салямі”, “Як у всіх, тільки краще”, “Маленька Одеса (з тюлькою)”, “Сир не потрібен” (веганська піца), “Беліссімо грибна”, “Найбільш морська піца” ( з креветками, рапанами, кальмарами) і “Те, що шефові на думку спало” (без ціни, піцайоло готує її на свій смак і бажання просто зараз). Найдорожча – морська (397 гривень). А ще тут є певний асортимент піц на сніданок: “Б’янка” (з прошутто, рукколою, грибами та перепелиними яйцями) – 199 гривень; “Верде" (шпинат, авокадо, брокколі та перепелині яйця) – 239 гривень; “Росса” (помідор, картопля, оливки, тунець, баклажани, харіса та перепелині яйця) – 219 гривень. Ми взяли “Росса” – дуже несподіваний смак, але нам сподобалось! А ще до кожної піци тут подають соус айолі. “Тісто, сир і тітка Белла”, вул. Хорива, ½- е Цей заклад важко назвати класичним рестораном. В ньому настільки затишно і по-домашньому, що я би охарактеризувала його як сімейну тратторію. Піцу тут випікають у справжній дровяній печі – і я давно не частувала такою смачною, запашною та свіжою кухнею. Знаходиться цей заклад на Подолі, на куті з Житнім ринком. За легендою власників кафе, в сиву давнину в Неаполі жила господиня, яка підгодовувала самого Ботічеллі. Вона була любителька домашніх вечорів з серенадами та келихом вина і, незважаючи на повен дім гостей, завжди вимішувала та катала пасту. В асортименті “Маргарита”, “Салямі”, “Маринара”, “Чотири сири”, “Кальцоне піканте”, “Прошутто”, “З сировяленою шинкою”, “Цукініто”, “Му і Паперон”. Ціни від 99 гривень за “Маргариту” до 159 гривень за “Маринару” (з морепродуктами) та “Му і Паперон” (з пармеджано, телячими мітболами, корнішонами, горгонзолою, грушею та руколою). Ми спробували “Прошутто” (трюфельна паста, прошутто, руккола, в`ялені томати, пармеджано) за 155 гривень та “Кальцоне піканте” (моцарелла, салямі мілано, оливки, пармезан) за 137 гривень. Остання – закрита піца, тому дуже раджу взяти до неї мішечок сиру Буррата на овочевій подушці за 168 гривень і намастити на шматочок вашої піци – це буде просто божественно!  “Il Molino”, вул. Набережно-Хрещатицька, 41 (БЦ “Астарта”) Molino по-італійськи означає “водяний млин”, тому що традиційно борошно для виготовлення піци перемелювали саме на водяному млині. В мережі цих ресторанів італійської кухні готують автентичну піцу для якої використовують борошно вищої якості виробника Mollino de Perdenone – спеціального для піци сорту “оо”. Воно створене для тіста тривалого зростання з додаванням мінімальної кількості дріжджів. Саме це й забезпечує неаполітанській піці пишну хрустку скоринку. У меню ресторана представлено більш ніж 30 видів піци – від класичної” Маргарити” до суперпопулярної “Маскарере”. Саме її ми і спробували в Il Molino (189 гривень). Загалом, піци розділяються тут на піци з цільнозернового борошна, фірмові піци, та зеленим листочком позначаються веганські (вісім веганських піц в меню). Ціни від 139 гривень за “Маргариту” до 299 гривень за “Селмон” (з червоною ікрою та лососем). На всі м’ясні піци приблизна ціна 200 гривень. До кожної піци можна замовити додаткові інгредієнти – рукколу, томати, печериці, оливки, пармезан, рікоту, пармську шинку, прошутто, салями, бекон або мюнхенські ковбаски.  “Capo di Monte”, вул. Саксаганського, 35 Тут готують за традиційними автентичними рецептами. Власник закладу довгий час жив та працював в Італії, подорожував регіонами Італії і усюди пробував місцеву їжу. Він і розробляв все меню ресторана. Піцу тут також випікають в дров' яній печі, а борошно для неї везуть з Італії. Основні інгредієнти для всіх страв, в тому числі для піци, також купують в Італії. Тут 16 видів піци. Сама дешева, як і в інших піцеріях, “Маргарита” (135 гривень), сама дорога “Чотири м`яса” (270 гривень). З цікавих: фірмова “Капо ді Монте” (з вершками, трюфельною пастою, білими грибами та моцарелою) – 199 гривень; “Фруті ді Маре” (з соусом пілаті, кальмарами, мідіями, тигровими креветками, моцареллою, часником та петрушкою) – 245 гривень; “З грушою та горгонзолою” – 195 гривень. Саме останню ми і замовили – і точно не прогадали. Сказати, що було смачно – це нічого не сказати! “Il Riccio”, Контрактова площа, 8 З італійської назва закладу перекладається як “морський їжак”, тому акцент в кухні ресторану – на рибу та морепродукти. Ресторан працює в історичній будівлі, у якій в XIX столітті працювали кожум’яцькі майстри, тому в інтер’єрі ресторану безліч елементів декору зі шкіряних виробів. Навіть запах свіжоспеченої піци буде іноді перемішуватись у вас із запахом шкіри. Але це точно не завадить відчути її чудовий смак. Вибір піци невеликий, всього сім видів: “Маргарита” – 155 гривень; “Чотири сири” – 235 гривень; з пеппероні, рікотою та пармезаном – 215 гривень; з пармою, руколою та пармезаном – 235 гривень; з креветками, моцарелою та руколою – 295 гривень; з прошутто – 245 гривень; “Чотири м`яса” – 315 гривень. Ми взяли з пармою, руколою та пармезаном – і це було чудово. Тим більш, що насолоджувалися ми піцею в затишному італійському дворику ресторана під відкритим небом. І наостанок. Знаєте, як за легендою виникла найпопулярніша піца “Маргарита”? Одного разу влітку в Неаполі королева савойська Маргарита проходжувалася зі своєю родиною по парку Каподімонте. Вона неодноразово чула про піцу й вирішила, зрештою, її скуштувати. Місцевий піцайоло був дуже улещений тим, що сама королева вирішила покуштувати саме його піцу, і спеціально для неї спік піцу за новим рецептом. Відтоді піца з помідорами, сиром моцарелою та листям базиліку називається піца “Маргарита”. А кольори продуктів – червоний, білий та зелений – символізують прапор Італії. Нагадую: не забувайте стежити за моєю сторінкою у Facebook та сторінкою в Instagram, щоб бути в курсі всіх смачних подій. Читайте та смакуйте: Перепічка, оселедець, бургери та вареники: дев`ять київських гастрономічних моноформатів (фото, ціни, меню) Фото автораКиевVласть

Цього разу відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко знайомить читачів КиевVласти з популярними гастро-закладами – моноформатами. В  таких рестораціях пропонують максимум дві-три страви. Ну а першим київським моноформатом була славнозвісна перепічка. Інколи хочеться з`їсти щось просте – без тонкощів французької чи італійської кухонь. Фастфуди не дуже корисні та не дуже смачні. Тому я зібрала для вас дев`ять київських ресторанів, які працюють у так званому моноформаті. Впевнена, вони прийдуться вам до смаку. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  То ж – поїхали! “Київська перепічка”, вул Богдана Хмельницького, 3 Почну з перепічки, бо вона стала першим моноформатом в Києві, хоча тоді про це ніхто навіть і здогадатися не міг. Перепічка – сосиска в дріжджовому тісті, смажена у фритюрі – за радянських часів коштувала 22 копійки. Зараз її вартість 17 гривень, але смак перепічки не змінився. І за цією сосискою завжди вибудовувалася і вибудовується чималенька черга. Щоб не казали про некорисність цієї страви, не знаю жодної людини, яка б хоч раз в житті її не спробувала. Я спробувала і не один раз, тож дуже рекомендую тим, хто досі вагається. “БПШ”, вул Велика Васильківська, 21 Цей заклад за два місяці існування здобув славу, не меншу за “Київську перепічку”. Бо що може бути смачнішим за смак дитинства? А для народжених наприкінці 70-х – на початку 80-х – це біляші біля метро та пончики у фритюрі. Тож “БПШ” – це біляш, пончик, шаурма. Шукати довго непотрібно. Виходите з метро “Льва Толстого”, бачите величезну чергу (як на Хрещатику біля перепічки) – оце воно і є. В закладі все зручно облаштовано: берете тацю, вибираєте страви – і через 5 хвилин маєте своє замовлення. Головний принцип – дешево та швидко. Шаурму готують просто у вас на очах, пончики та біляші також смажать на місці. Тут немає виделок та ножів, вся їжа подається в одноразовому посуді, лише напої в склі. До шаурми або біляша можете замовити пиво, сидр, шкалик горілки (кожен напій – 39 гривень) і навіть власноруч приготувати Bloody Mary (78 гривень). Отже наше замовлення: шаурма з індичкою – 39 гривень; біляш з м’ясом (свинина, яловичина, індичка) – 29 гривень; пончики зі згущеним молоком (6 штук) – 19 гривень; пиво “БПШ” – 39 гривень. За все разом з двома келихами пива заплатили 145 гривень на двох. Найбільше вразили пончики – за ними я точно готова повертатися сюди. Їх ще можна замовити з цукровою пудрою, а шаурму можна взяти веганську. Також в асортименті закладу картопляні діпи (29 гривень), курячий бульйон (29 гривень) і морозиво (19 гривень). “Пиріжкова Тітка Клара”, вул Воздвиженська, 22 Ще один заклад з алюзією на смаки часів СРСР. “Пиріжкових Тітки Клари” в Києві вже 16 і, можливо, більшість з вас вже куштували тут смачні пиріжечки.  Я завітала до пиріжкової на Воздвиженці. Пиріжків тут безліч з абсолютно різними начинками: з рибою, телятиною, бараниною, з куркою, з грибами, з шпинатом та сиром, з горохом, капустою, персиком, яблуком з корицею, смородиною, заварним кремом, маком, повидлом. Ціни смішні: від 11 гривень з капустою, горохом або картоплею – до найдорожчого за 25 гривень з бараниною. А ще тут продаються мої улюблені горішки зі згущеним молоком (49 гривень за упаковку з 10 горішків). Тут пропонують безліч варіантів кави та інших напоїв: американо, капучіно, лате, раф – можуть приготувати для вас без кофеїну, а ще флейт-вайт, кава “кедровий горішок”, еспресо, допіо, какао і курячий бульйон. Ціна від 19 гривень за еспресо до 38 гривень за флейт-вайт, і 43 гривень за лате або великий подвійний еспресо. Для першого разу спробувала один солоний і один солодкий пиріжок. І мій обід у “Тітки Клари” коштував мені всього 47 гривень – 16 гривень за бульйон, 19 гривень за пиріжок з яловичиною і 12 гривень за пиріжок із смородиною. “Ребра бар”, Андріївський узвіз, 2-А Львівський холдинг “Фест” нещодавно  відкрив свою славнозвісну реберню “Під Арсеналом” в Києві на початку Андріївського узвозу. Хто був у Львові в цьому закладі, той знає – кращих ребер знайти в Україні важко! і це культове місце, черги до якого вибудовуються з обіду. В Києві трохи простіше, але людей також чимало, особливо на вихідних. На фліпчарті пишуть живу чергу і ви чекаєте близько 20 хвилин.  Пропонують тут переважно свинячі ребра, майже півкіло котрих коштує 169 гривень. До них можна замовити: мариновану бринзу – 96 гривень; картоплю на грилі з яйцем та беконом – 79 гривень; салат з капусти – 69 гривень; мариновані овочі – 82 гривні; овочі гриль – 86 гривень; свіжі овочі – 88 гривень. Під ребра замовляйте “Правдиве пиво Львова”: “Зеник” (світле) – 44/72 гривні за 300/500; “Оріон” (темне) – 44/72 гривні за 300/500; сезонне та пляшкове – питайте в офіціанта. Тим, хто не любить мяса, сюди немає сенсу заходити. Але раптом потрапили, зможете взяти скумбрію на грилі (154 гривні) або овочевий бульйон (42 гривні). Тут немає приборів – ані виделок, ані ножів, ані тарілок. Їсте просто руками. І ще тут можна використати бонусну картку LOCAL. “П’яна Вишня”, вул Велика Васильківська, 16 Тут розташувався чудовий моноформат, який давно перестав бути “львівським”. Смачну вишневу настоянку можна тепер спробувати в Києві, Одесі, Миколаєві, Івано-Франківську, Чернівцях, Трускавці та Житомирі, а також в Польщі. Коштує настоянка 38 гривень за 100 грамів і 55 гривень за 150 грамів. А ще можна придбати пляшку із собою: за 0,2 л – 95 гривень, за 0,5 л – 215 гривень, за 1 літр – 395 гривень. Також є десерти: вишневий бомбон – 12 гривень, вишневий мармелад – 15 гривень, подарункова тафля – 38 гривень, пастила вишнева – 30 гривень. “Селедочная”, вул Ярославська, 5/2 Я мало знаю людей, які не люблять оселедець. А для українців це, мабуть, другий стратегічний продукт після сала. Саме тому вже майже рік, як в Києві з’явився окремий заклад, де майже всі страви з оселедця: шуба, форшмак, мімоза, пиріг з оселедцем і навіть чизкейк. “Селедочная” розмістилася поруч із “Чорноморкою”, що на Подолі. Тут 18 видів оселедця: дунайка, матіос, івасі, голландський оселедець, макрель і багато інших. Можна замовити і слабосолений, і в різних маринадах.  Форшмак також приготують за вашим бажанням – з будь-якого виду оселедця. Ще раджу спробувати солону салаку, хамсу, ставриду, сардину, а також ікру щуки, горбуші, кети, оселедця, та що там кав’яр – навіть кілька у томатному соусі до вашого столу. Отже, чим ми ласували в “Селедочной”: оселедець “Голландський” – 62 гривні за 100 грамів; оселедць “Дунайський” – 42 гривні за 100 грамів; івасі – 38 гривень ціна за 100 грам; форшмак з блакитної макрелі – 76 гривень за 100 грамів; форшмак з дунайки – 70 гривень за 100 грамів; салат “Мімоза” з копченим вугрем – 42 гривні за 100 грамів; кіш “Лорен з оселедцем та шпинатом” – 83 гривні за шматок; рибний пиріг із шафрановим соусом – 89 гривень за шматок Цю смакоту варто запивати пивом, наприклад “Хмелевус” (58 гривень за 0,5 л) або бочковим Просеко (59 гривень за 150 грамів). Кожного дня на зазначений оселедець знижка 20%. Ми потрапили на дунайку, тому більшість замовлень зробили з цієї риби. “Білий налив”, вул. Хрещатик, 23-А Найсмачніший хот-дог, який останнім часом куштувала, був саме в “Білому наливі”. Заклад існує другий рік, а черги за хот-догами тут не припиняються. Раніше таку живу чергу людей можна було побачити лише біля “Київської перепічки”. Яке відношення має “Білий налив” до хот-догів? Дуже просто: основа  всього – яблука. На них готують сидр, пунш і наливки, їх використовують для приготування пирогів та хот-догів – до сосиски додають крихти з яблучних чіпсів. За будь-яку позицію платите 29 гривень. Можна замовити хот-дог не з однією, а з двома сосисками.  Як на мене, пречудовий варіант проведення вечора на Хрещатику – гуляєте собі вечірнім центром міста, зупиняєтесь на пару хвилин біля “Білого налива”, витрачаєте пару хвилин і максимум 100 гривень (сидр, хот-дог, яблучний пиріг) і маєте купу задоволення і ситий шлунок. “Star Burger”, вул. Петра Сагайдачного, 37 Оскільки я живу на Подолі, то серед десятків бургерних Києва обрала саме цей – “Star Burger” на Сагайдачного, який є одним із шести закладів цієї мережі. На сайті мережі сказано, що вони зібрали кращі бургер-ідеї та традиції з усього світу. А слоган ресторану “Я твій бургер назавжди”.  Після відвідування цього закладу не буду сперечатися з цим твердженням, бо бургер був дійсно дуже смачним. Тим більш, що я спробувала сет BBQ Чікен (199 гривень), а тепер треба скуштувати з яловичою котлетою, з індичкою та рибний бургер. Тут подаються бургер-сети з салатом та картоплею фрі або діпами. Якщо ж хочете просто бургер – Star, Fish, Вега або Чікен – ціна за будь-який з них складе 99 гривень. Кожен з цих бургерів можна замовити в булочці, у тості або на листях салату. А ще фішка ресторану – за фіксовану ціну (44 гривні) можна безлімітно пити Pepsi, Mirinda, 7Up або воду.  І мене дуже зачепив за серце зелений колір в дизайні – він так чудово поєднується з листям салату в булочці. Навіть рукавички до бургеру подають зелені. “VarenykyNow.ua”, вул. Велика Васильківська, 14 Ще один моноформат Сім’ї ресторанів Дмитра Борисова для всіх, хто дуже ласий до вареників – “VarenykyNow.ua” “Як молодий бував, то сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю – насилу п’ятдесят умелю”. Я вже наче й не дуже молода, але вареників умолола стільки, що ледь ноги винесла з ресторації. Зупинитися тут дійсно неможливо. 10 видів вареників, шість – солоних (з м’ясом, з фуа-гра, чорні з судаком, з куркою та креветкою, з капустою, з картоплею та лісовими грибами) та чотири – солодких (з сиром, з вишнею, з халвою, з маком, родзинками та горіхами) Солоні, крім двох останніх, по 59 гривень, всі інші – 39 гривень. Подаються вареники в плетених бамбукових кошиках із піалою сметанки та карамелізованої цибулі.  Отже ми спробували вареники з фуа-гра, судаком (тісто підкрашене чорнилами каракатиці), з куркою та креветкою (тісто шпинатне). До вареників раджу взяти пиво або сидр (39 гривень за 0,3 л). Якщо хочете щось поміцніше, то вам підійде медовуха або хріновуха (39 гривень за 100 грамів). Ось таким вийшов мій тур моно-закладами Києва. Швидко, дешево, смачно – що ще треба з нашим шаленим темпом життя? Навіть якщо ваше життя саме таке – бурхливе, насичене та швидке  – не забувайте стежити за моєю сторінкою у Facebook та сторінкою в Instagram. Читайте та смакуйте: 13 найкращих десертів Києва (фото та ціни) Фото автораКиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко відвідала Берлін – столицю клубного життя Європи. Але на те й фуд-блогер, щоб знайти смачні місця та допомогти неофіту смачно їсти та пити між танцями та івентами. Хтось скаже, що Берлін – тільки для поціновувачів вечірок та нічних клубів. І це частково правда. Але тільки частково. Бо для тих, хто любить смачно поїсти та випити – Берлін також підходить ідеально. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   День перший  Заплануйте похід до знаменитої берлінської Телевежі, місцевої Ратуші та площі Александерплац. Звідти відправляйтеся вечеряти до ресторації  з історією та із справжньою німецькою кухнею – “Zur Gerichtslaube”.! Знайти його дуже легко – всього в 100 метрах від Ратуші та Вежі. Назва ресторану перекладається приблизно як Судовий двір, і дійсно в 1270 році на місці закладу одночасно з будівництвом ратуші був споруджений справжній середньовіковий суд. Звичайно з того часу будівля суду була три рази зруйнована і заново побудована. Окрім неймовірно смачної кухні, ви отримаєте величезне задоволення від розуміння того, що знаходитесь в одному із найстаровинніших будинків Берліну. Влітку краще зайняти столик в дворику Геріхцлаубе – під каштанами. Мені навіть здалося, що я вечеряю в рідному Києві. Хоча страви, які ми куштували, я точно в Києві під каштанами ще жодного разу не їла, і навряд чи спробую. Щоправда, щоб посидіти на літній терасі, вам доведеться почекати – ресторан користується неабиякою популярністю і тому тут завжди жива черга з відвідувачей. Кухня тут не просто традиційна, вона – неймовірно смачна! Зрозуміло, що ковбаски, шніцель та печінку по-берлінськи, ви знайдете в будь-якому ресторані Берліна, але за смаком вони будуть відрізнятися. А ось прусську шлахтеплатте, велику берлінську підкопчену рульку та печеню зі свинини по-староберлінськи – в кожному закладі не подають. За такими стравами раджу їхати саме сюди – і повірте, ви не пожалкуєте. Отже, чим ми тут від пуза наїлися, і що я вам рекомендую обов’язково замовити в “Геріхцлаубе”: берлінський суп-гуляш з додаванням пива Берлінер Вайссе – 6,80 євро; перловий суп з чорносливом, як його готували в 19 сторіччі – 6,80 євро; шніцель із свинячої корейки з відвареною картоплею, горошком та морквою – 14,90 євро; велика берлінська підкопчена рулька з тушкованою квашеною капустою, гороховим пюре та маринованими огірками – 17,50 євро; пруська шлахтеплатте  – кров’яна ковбаска, ліверна ковбаска та свиняча грудинка з тушкованою квашеною капустою та смаженою картоплею – 15,80 євро; велика смажена берлінська сосиска з капустою та картоплею фрі – 12,90 євро; пиво Пілзнер – традиційне берлінське пиво – 4,90 євро за 0,5 літра; шеффенське пиво, зварене по старовинному рецепту – 5 євро за 0,5 літра; морозиво-асорті з двох кульок на вибір (печиво, йогуртово-ягідне, ванільне та шоколадне) – 4,50 євро Гастрономічне задоволення я вам гарантую! Якщо повернуся до Берліну, а впевнена, що так і буде – обов’язково ще раз завітаю до цього ресторану. Тож і вам раджу його не оминути. Фактично в 50 метрах від ресторану знаходиться чудовий вар`єте-бар “WildeMatilde Cocktailbar”. Після ситної вечері це найкращий варіант розвіятися: випити гарних коктейлів, подивитися на танцюючих на барі дівчат та послухати чудову музику. В меню великий вибір коктейлів, тістечок і морозива. Візьміть: Pink Lady – 8,40 євро, на текілі, з Martini Rosso і кавунним сиропом, подається із шматком свіжого кавуна; Summer Breeze – 7,90 євро, на джині, з лікером Lillet, подається з свіжою полуницею. День другий Місце скупчення всіх туристів та визитівка Берліну – Бранденбурзькі ворота та будівля Рейхстагу. Якщо у ваших планах відвідати ці місця, обов’язково завітайте до “BERLIN Pavillon am Reichstag”. Цей заклад знаходиться просто через дорогу від Бундестагу просто біля каси квитків та запису до відвідування німецького Парламенту. Це звичайне кафе із самообслуговуванням, але їжа від того не менш смачна за ресторанну, а затишна тераса під тінню дерев – сприятиме вашому апетиту в спекотне літо. Тут можна дуже смачно поснідати, з’їсти знамениті берлінські пончики, відварну або смажену сосиску та випити чудового свіжого пива. Отже, що раджу тут спробувати:  оригінальну гігантську берлінську ковбаску карі з картоплею фрі або смаженою (на вибір) – 7,90 євро; шніцель по-віденськи із вершковим соусом із шампіньйонів та смаженою картоплею – 12,90 євро; пара віденських сосисок з булочкою та баутцнерською гірчицею – 3,90 євро. Під ці страви ідеально смакує свіже розливне місцеве пиво. Вибір чималенький, коштує від 3 євро за 0,3 літра, 4,50 за 0,5 і навіть є літрові келихи за 8,50 євро. Німці, як правило, беруть літрове пиво). Для сніданку рекомендую взяти тут тістечка і знамениті берлінські пончики. Що ми спробували: яблучний пиріг – 3,30 євро; пончик по-берлінськи – 1,90 євро; шоколадний торт – 3,90 євро. Ну і звичайно під солоденьке насолоджуйтесь кавою, вона тут від 1,90 євро за еспресо до 3 євро за латте.  Якщо ваша поїздка випала на п’ятницю або суботу, не забудьте відвідати знамениті нічні клуби, куди з'їжджаються молоді з усієї Європи – “Berghain”, “Watergate”, “Tresor”, “White Trash” і звичайно “KitKatClub”. “KiKatClub”, фото: скрин с Youtube На жаль, фото з відвідування клубів не маю, бо там суворо заборонено знімати і камеру на вашому телефоні на вході заклеють. Але це не біда – те, що ви побачите та почуєте, не забудеться вам ніколи. Клуб “White Trash”, фото: timeout Ми не могли упустити таку можливість і відвідали клуб “Tresor” – легендарний клуб, де вперше почали грати електронну музику. На жаль, в інші клуби ми не змогли потрапити – face control тут дуже жорсткий, і незалежно від вашого вигляду, віку та вбрання, вам можуть сказати – ні. Сваритися марно, щось доказувати – також. Просто в одному місці може пощастити – в іншому – ні. Клуб “Tresor”, фото: pinterest.co.uk Хоча, скажу чесно, краще бути дуже просто вдягненими і не відрізнятися від місцевих – туристів не дуже жалують в клубах. А краще, взагалі, бути схожим на фріка – тоді ваш прохід в нічний заклад на 90% гарантований. Після “Tresor”, якщо матимете ще сили – прямуйте в “Bar 39”, він також знаходиться в районі Кройцбергу (турецький район Берліну). Тут можна усамітнитися і випити чудових коктейлів під гарну фонову музику. Ми замовили класичний Negroni (6,90 євро) та не класичний Zombi (7,90 євро). Атмосфера та інтер’єр змусять вас випити не один коктейль за вечір, просто ми туди потрапили вже під закриття і не встигли спробувати більше. До речі, бар працює до 4 ранку, що теж в плюс! День третій Щоб побачити залишки Берлінської стіни – вирушайте на пошуки Чекпоінт Чарлі. Для тих, хто не в курсі – це один з найвідоміших пунктів перетину кордону між Східним та Західним Берліном часів Холодної війни. Знаходиться цей пункт на вулиці Фрідріхштрассе. Коли будете йти вздовж неї – обов’язково зайдіть випити кави в німецьку мережу кав’ярень – “Einstein Kaffee”. Кава нереально смачна, тому дуже раджу пити її саме тут, тим більш, що цих кав’ярень достатньо багато, лише на вулиці Фрідріхштрассе я нарахувала майже дві підряд. Коштує від 1,90 євро за еспресо до 3,90 за капучіно Повертаючись звідти, заплануйте похід до Берлінського собору та Аквадому. Поруч з Берлінським собором на частині музейного острову знаходиться “Allegretto Gran caffe”. В кожному місті є своє Гранд кафе, і Берлін – не виключення. Тут можна спробувати справжню німецьку кухню на залитій сонцем терасі, фактично на набережній річки Шпреє. Заклад ділиться на дві частини – одна з італійською кухнею, інша – з традиційною німецькою. Але, оскільки ми все ж таки хотіли проникнутися справжніми німецькими стравами, то всілися на другій частині. Отже, чим раджу вам тут поласувати: мітболи з запеченою картоплею та салатом з буряка – 12,90 євро; справжня берлінська карівурст (сосиска) з картоплею фрі та карі – 9,90 євро; берлінський Pilsner – 5,50 євро за 0,5 літра. Звичайно, тут є і традиційний Шніцель – 19,90 євро, і Тафельшпіц (відварена яловичина) – 14,90 євро А от за морозивом йдіть на італійську частину ресторану – там можете вибрати на любий смак. До речі, морозиво в Берліні неймовірно смачне! Як на мене, набагато смачніше, ніж в Італії. Обов’язково візьміть кульку йогуртового – воно шедевральне! Коштує кулька морозива приблизно усюди однаково – від 1,50 до 2 євро. Читайте та смакуйте: Гастро-тур Венецією: cikketti, каракатиця, морозиво, тірамісу та негроні (фото та ціни) Після вечері та морозива, просто спускайтесь пару метрів вниз і влаштуйте собі прогулянку на кораблику річкою Шпреє – це буде повноцінне завершення вашої смачної трапези та короткого вікенду в Берліні. Якщо ж під вечір зголоднієте, завітайте ще раз на Александер плац. Там є чудовий заклад “ALEX”, який відкритий аж до 1 ночі (як правило, кухня в закладах Берліну працює до 10 вечора, максимум до 11). Тут вас нагодують навіть о 12 ночі, а ще перевага цієї ресторації в тому, що тут не тільки традиційна німецька кухня.  На третій день нам чесно трошки набридли шніцелі та ковбаски, тому ми із задоволенням з’їли бургер та карі. Отже, рекомендую: Joe’s Honey Mustard Burger (з картоплею фрі та кетчупом) – 13,20 євро; Chicken Korma – 10,30 євро; Berliner Pils (пиво) – 4,40 євро; Spaghetti eis (морозиво зі спагетті) – 5,50 євро. Морозиво із спагетті – такого ніде більш ще не бачила, і пробувала вперше. В Берліні – це модна страва і дійсно мені прийшлася дуже до смаку. Бургер був на п’ятірочку, а моє улюблене карі – на всю десяточку. Насправді “ALEX” – дуже туристичне місце під Телевежею, і як правило, в таких закладах їжа достатньо посередня. Але нам сподобалось, мабуть тому, що це був останній чудовий вечір в Берліні, а може ми були занадто голодні. Як би там не було – рекомендую! Сподіваюсь, мій гастротур Берліном вам сподобався, але як то кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути! Тому, неодмінно відправляйтеся смакувати цю європейську столицю самотужки, і просто візьміть до уваги мої рекомендації. А щоб не пропустити наступні, стежте за моєю сторінкою у Facebook та сторінкою в Instagram. Читайте та смакуйте: Сім чудових ресторанів Одеси (фото, відео, меню, ціни) Фото автора КиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко під час X Одеського кінофестивалю умудрилася знайти для вас нові та надзвичайно смачні ресторани у Південній Пальмірі. Читайте, записуйте – та смачно відпочивайте на Чорному морі. Минулого разу я розповіла вам про нові ресторації Львову, які я відвідала під час цьогорічного джаз-фесту. Зараз я розкажу про ресторації Одеси – південної столиці України, яку я відвідала під час Одеського кінофестивалю.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Відкривайте свої нотатники – починаю розповідь про ресторани південної Пальміри, які не встигла оцінити під час минулого Одеського кінофесту. “Франзоль”, вул. Дерибасівська, 22-а Почнемо зі справжньої одеської кухні. Як побувати в цьому місті – не  з`їсти форшмак, паштет із скумбрії, казанок мідій або біточки з тюлечкі? Шукати такі заклади вам довго не доведеться – в центрі на Дерибасівській їх чимало. Але “Франзоль” – унікальне місце. Тут майже 200 років назад було приміщення штучних мінеральних вод – і всі одесити збиралися попити водички та поговорити за життя. Заразе це можна зробити за келихом вина або кави по-одеськи, яку, до речі, я ніколи не зустрічала в інших рестораціях. Ця кава подається з вершками та коньяком, чудово тонізує і коштує 65 гривень. Саме з кави по-одеськи ми й розпочали відвідини “Франзоля”, а продовжили смачними одеськими делікатесами: форшмак з тостами бородинського хліба – 93 гривні; ікра з синеньких по-одеські – 77 гривень; бефстроганов із філе телятини з картоплею пюре – 139 гривень; котлетки з індички з домашньою лапшею – 127 гривень. Порції чималеньки, тому цього замовлення на двох буде достатньо. Звичайно влітку краще сісти на літній терасі, тим більш, що вона виходить на Міський сад, звідки лунає жива музика і на знамениті “12 стільців” з однойменного роману Ільфа та Петрова, до яких цілодобово стоїть черга з туристів, щоб сфотографуватися. Але обов’язково відвідайте заклад в середині. Тут дуже красивий інтер’єр і неймовірно затишно: безліч старовинних фото на стінах та предметів старовини, а друга зала оформлена в стилі вуличного кварталу. “Городской пляж”, пров. Азарова, 1 Тільки уявіть – ви сидите не просто на березі Чорного моря, а прямісенько в ньому! Морський бриз прибирає спеку, ви випиваєте прохолодне просекко, або пиво і закусуєте чорноморськими свіжими мідіями у винно-вершковому соусі. Так смачно і з таким апетитом, я вже давно не їла. Ми почали з форшмаку. За нашим рейтингом перше місце віддаємо форшмаку в ресторані “Маман”, в “Горпляжі” він подається особливо – на підсмажених тостах з вершковим маслом. Отже чим ми там ще ласували і що раджу спробувати: форшмак – 94 гривні;  ца-ца (маленька смажена риба)  – 122 гривні; курячий суп з фрікадельками – 75 гривень; мідії у вині з тім’яном та часником – 215 гривень; пиво розливне “Чернігівське” – 45 гривень. Під час цього візиту до Одеси я усюди тестувала мідії, але таких смачних, як у “Горпляжі”, не було ніде.  Минулого року мій фаворит по мідіям був “ДеКольте”, де їх досі готують у вершковому соусі з селерою, часником та пармезаном і коштують вони найдешевше з тих, що я куштувала в Одесі – 197 гривень за 1 кілограм. Читайте та смакуйте: Гід по 13 рестораціях Одеси, частина перша (фото, відео, меню, ціни)  Тому, якщо ви в місті, крокуйте в “ДеКольте”, якщо на узбережжі – до “Городского пляжа”. А ще раджу з’їсти в “Горпляжі” окрошку,  тараму (грецька закуска з ікрою дрібних риб), сендвіч-рол з макреллю і бички, смажені в найкращих одеських традиціях.  Особисто дякую офіціанту “Горпляжу” Ельмірі за чудове обслуговування –  в Одесі це не так часто зустрінеш, на жаль. Fresco cafe, вул. Маразліївська, 2 Минулого року я розповідала вам про заклад “Бенедикт”, де можна цілодобово насолоджуватися сніданками. Цього разу ми завітали до Fresco café, яке також пропонує снідати протягом всього дня і скористалися цією пропозицією.  Замовили: яйця пашот з ростбіфом та козячим сиром на чабаті – 125 гривень; сирники на вершково-ягідному мусі – 97 гривень. Ще в асортименті сніданків: яйця пашот з сьомгою та авокадо (49 гривень), чіа-пудинг з полуничним мусом і гранолою (73 гривні) та віденскькі вафлі з ягідним соусом та ванільним морозивом – 96 гривень. До речі, яйця можуть приготувати у будь-якому вигляді – омлет, глазунья, просто варені або пашот. На вартість страви це не впливає. До сніданку величезний вибір кави: американо, лате, раф, капучіно, моко, флет уайт, айс лате – від 30 гривень (за еспресо та американо) до 55 гривень (за айс лате та раф). Заклад спеціалізується на грильованих стравах. Якщо ви потрапите сюди не з самого ранку, а десь з 5 вечора, вам запропонують вечерю, наприклад, з морепродуктів (стейк із сьомги, судак на грилі, або лангустіни) або м`яса (люля-кебаб, курячий шашлик, стейк із свинини). Заклад має гарну терасу на вулиці, тому рекомендую розташовуватися саме там. Amsterdam Hotel & Restaurant, вул. Дерибасівська, 14 Новий заклад, що з’явився досить нещодавно на перехресті вулиць Дерибасівської та Єкатерининської з назвою “Амстердам”.  Я так і не зрозуміла, чому саме така назва, бо не знайшла в меню суто голландських страв. Мабуть, є інша зав’язка з цим європейським містом, яке я обожнюю, і саме тому, відвідала цей заклад. Додатково мене переконало те, як офіціанти виносять та подають гостям борщ. Місце дійсно достойне за якістю страв, незважаючи на їх кількість, та обслуговуванням. Це майже єдиний заклад в центрі, який здивував мене своїм сервісом в хорошому розумінні цього слова. Та вас точно здивує різноманітність меню: 34 сторінки займають лише страви і ще вісім – бар. Меню складається з одеської, української, азійської, японської та італійської кухонь. Я навіть збилася з ніг рахувати кількість страв. Ми намагалися спробувати з різних кухонь і почали з борщу, який подається в хлібині з розрізаною навпіл запеченою картоплею із салом та сметаною. Це неймовірно смачно! Чим ми тут ще ласували: борщ з чорносливом – 138 гривень; хумус з курячою печінкою – 119 гривень; зелений салат (шпинат, броколі, авокадо та огірок) з телятиною гриль – 218 гривень; шоколадний фондан із свіжими фруктами та вершковим морозивом – 109 гривень Як правило, ресторан, в якому пропонують велику кількість страв, одразу відвертає моє бажання щось там смакувати. Ну самі подумайте, якою має бути кількість продуктів і, головне, якої якості, аби задовольнити такі різні апетити  відвідувачів? Але “Амстердам” став приємним виключенням – їжа була свіжою, смачною і страви готувалися “з під ножа”. А якщо відвідаєте заклад на вихідні, то матимете можливість послухати живу музику, сидячи на терасі і потягуючи келих сангрії (250 гривень за 1 літр) в спекотний літній вечір. The Lodge, пров. Маяковського, 8 За ексклюзивними коктейлями, вишуканою атмосферою та неймовірно смачними закусками відправляйтеся до The Lodge bar.  В рамках Одеського кінофесту бар підготував спеціальну пропозицію з трьох коктейлів, присвячену легендарним антигероям неокласики Голлівуду (кожен – 149 гривень):  Мія (Ума Турман) з Pulp Fiction; Леон (Жан Рено) з Leon.The professional; Біл (Даніел Дей-Льюїс) з Gangs of New York. Ми спробували Leon – і він нас не підвів. Інші вибирали за основним меню. Тут чотири різних варіації Negroni – white, pink, dark and classic, всі по 159 гривень. Я замовила Pink Negroni – і це було незабутнє. Отже, якими коктейлями ми смакували і що раджу тут спробувати: Riga’s Blizzard (ризький смородиновий бальзам, лікер какао, амаро монтенегро, пряний сироп -  пряний, квітковий та пікантний) – 129 гривень; Edward Munch (лікер Чінар, грейпфрутовий фреш з додаванням мяти та сиропі з просекко та черешні – свіжий, черешневий, солодкий з невеличкою гірчинкою) – 139 гривень; Smoked Penicillin (на основі двох шотландських віскі, лимонного фрешу, імбиру, медового сиропу та бітеру карі, подається зі скибкою копченого сала) – 169 гривень; Brain Damage (віскі, ром, лікер монтенегро, вишневий лікер педро, апельсиновий бітер та бітер карі – чоловічий коктейль з пряним, житнім та квітковим смаком) – 219 гривень. А ще в цьому закладі можна смачно поїсти. Ми спробували абсолютно різні страви і залишились задоволеними: брускетта з лососем – 72 гривні; рапани у вершковому соусі з грибами та пармезаном – 119 гривень; фахітас з куркою – 134 гривні; куряче філе з бананом та беконом – 159 гривень. Рапани та курка з бананом – райська насолода! Дуже рекомендую замовити саме ці страви. Ще тут дуже незвичний інтер’єр і бездоганна коктейльна карта.  Boffo Gallery bar, вул. Єкатерининська, 4 Lou-Lou та Boffo з’явилися лише цього літа і з 12 по 19 липня приймали учасників та гостей 10 Одеського кінофестивалю. Тому протягом тижня тут вирувало світське життя. Boffo пропонує неймовірно цікаву карту класичних коктейлів. А в рамках кінофесту підготувало спеціальну пропозицію – три коктейлі вартістю 129 гривень: Green light (великий Гетсбі), The Godfather (Хресний батько), Killer in red (вбивця в червоному). Спробуйте тут коктейль Angel in Red (160 гривень) – кислувато-ягідний смак з неймовірно смачною пінкою. А якщо вам його приготує бар-менеджер Євген Білецький, то вважайте, що вам дуже пощастило – він гуру коктейльної справи! Lou-Lou, вул. Єкатерининська, 6 Lou-Lou вартий того, щоб насититися певною атмосферою та ексклюзивними напоями.  Не зупиніться на його літній терасі і обов’язково відвідайте основне приміщення. Барна стійка, за якою мудрують бармени, розташована посередині зали і вона вразила мене більш за все! Скуштуйте тут коктейль Bohemian bite – 219 гривень. Сама назва говорить за себе! Готується на основі бєхєровки, ванільної горілки та вівсяного сиропу. Можете скуштувати його замість десерту, бо пінка, якою прикрашають коктейль з вівсяного молока та білого шоколаду, нагадує смак чізкейку. Загалом, Одеса гастрономічна варта уваги в будь-який час, тому не зволікайте і вирушайте на узбережжя Чорного моря за смачною кухнею та світськими вечірками. А я продовжуватиму інформувати вас про нові заклади, тому не забувайте стежити за моєю сторінкою у Facebook та сторінкою в Instagram. Читайте та смакуйте: Гід по 13 рестораціях Одеси, частина друга (фото, відео, меню, ціни) Фото та відео автораКиевVласть

В Києві представили екскурсійний тур по місцями зйомок скандального серіалу. “Увага, Увага! У зв'язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції в місті Прип'яті складається несприятлива радіаційна обстановка… Виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста…” Таке повідомлення почули мешканці міста Прип’ять за півтори доби після вибуху на ЧАЕС. А в п’ятницю, 12 липня, кияни і гості столиці були вражені, почувши таку інформацію з радіоприймача на Хрещатику. До того ж, побачивши, як старий автобус ЛАЗ “Турист” ретельно обробляє чоловік у костюмі хімзахисту. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Саме так починається  інтерактивна екскурсія “Локації зйомок міні-серіалу “Chernobyl”,  організована Управлінням туризму та промоцій КМДА, Асоціацією чорнобильських туроператорів “Чорнобиль-тур” і Гільдією  гідів України, спільнотами “Цікавий Київ” і “Київський КОД”.   Після шаленого  успіху серіалу про Чорнобиль від компанії HBO до зони відчуження стрімко збільшився потік туристів. І не завжди – “цивілізовних”, чимало серед з них таку званих “сталкерів”. Саме тому столична влада вирішила не зволікати і менш ніж за 2 місяці розробила  цей  екскурсійний маршрут.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  – Ця екскурсія буде не лише місцями зйомок серіалу, це буде екскурсія про Київ, яким він був 33 роки тому. Про людей, про катастрофу, про події тих часів, –  наголосив  начальник Управління туризму та промоцій КМДА Антон Тараненко. – Ми хочемо направити цей ажіотаж  у правильне русло. Для нас важливо нагадати, що це – не розважальна історія, це була справжня катастрофа, і як люди це переживали. Хочемо зберегти пам’ять про людей, які врятували і Україну, й світ від  ядерної загрози.  До речі, ліквідатори аварії на ЧАЕС консультували гідів при створенні цієї екскурсії”. - Для мене це – не просто екскурсія. Це – нагадування про людей, які втратили своє здоров’я, рятуючи нас з вами від атомного лиха, – зазначає заступниця голови КМДА Марина Хонда, -  У Києві налічується близько 30 тисяч чорнобильців, з яких 13 тисяч – ліквідатори. Але з початком подій на Сході тема Чорнобиля, на жаль, відійшла на другий план. Тому я дуже вдячна творцям серіалу, тому що він надав можливість ще раз підняти це питання. На ретро-автобусі радянських часів з Хрещатика група вирушатиме до першої точки – Національного музею “Чорнобиль”. Під час поїздки екскурсоводи розповідають про перші дні після аварії й показують, яким маршрутом їхали тоді  автобуси до Прип’яті та з неї. Екскурсовод з дозиметром через плече  запрошує  туристів, видає їм респіратори для захисту органів дихання від радіоактивного пилу. А журналісти ще й отримали повістки,  майже точні копії повісток, які в 1986 році отримували ліквідатори аварії на ЧАЕС. Дорога в музей “Чорнобиль”. 76 дорожніх показників населених пунктів, яких “мирний атом” стер з лиця землі. - Ще на етапі створення серіалу найбільший інтерес у сценаристів викликала історія, так званих, “водолазів”. Тому нам доводилося розвінчувати міфи і про захисні костюми, і про їхню “смерть”. Також у фінальній серії вони використали макет реактора, який знаходиться в експозиції нашого музею, – розповіла заступник директора музею “Чорнобиль”  Анна Королевська, - До речі, працівники столичного музею особисто консультували автора серіалу Крейга Мезіна та знімальну групу.  Ліквідатор аварії на ЧАЕС,  старший науковий співробітник Національного музею “Чорнобиль”,  полковник запасу Сергій Михайлович Бабаков, на той час – командир батальйону хімічного захисту, проводить екскурсію музеєм. Він стверджує, що знайшов 122 невідповідності дійсності в новому серіалі. “Є три найбільші правди у фільмі: катастрофа була; вона сталася в Прип’яті; аварію ліквідовано ціною неймовірних зусиль неймовірної кількості людей! Все! Головне, що фільм привертає увагу до події! Але з чим я не можу змиритися, так це з тим, що в серіалі перекручені прізвища реальних людей!” Сергій Михайлович розповідає  унікальні факти про життя й подвиг ліквідаторів аварії, про злочин тодішньої влади перед народом, найбільшим з яких він вважає відсутність інформації.  Дізнаємося й про те, як в Україні проходить ліквідація наслідків катастрофи на ЧАЭС від моменту вибуху реактора до наших днів. - Як тільки в якійсь країні (або в сусідній) починають чи планують будувати АЕС, до музею “Чорнобиль” збільшується наплив туристів. На жаль, з часом люди забувають про атомну небезпеку. І навіть не всі кияни знають, що в Києві на проспекті Науки є діючий атомний реактор, а в Пирогово – звалище радіоактивних відходів, – каже ліквідатор аварії, який не за чутками знає про можливу небезпеку “мирного атому”. Після музею група вирушає до центру міста на Першотравневу демонстрацію.  Таку, якою вона була  33 роки тому. Саме того дня  в місті різко підскочив рівень радіації — напередодні змінився напрямок вітру, і радіонукліди понесло в  бік Києва. Колона рушає вулицею Богдана Хмельницького на Хрещатик. У серіалі  ряд  епізодів знімався на вулиці Богдана Хмельницкого, а також від Пушкінської до Володимирської. До речі,  для того, щоб відтворити 1986 рік в Україні, під час зйомок змінили вивіски на деяких закладах  і магазинах. Наприклад, табличку на будівлі. Де "Укрінформ" поміняли на "Музична школа № 32", а поруч поставили кіоск з вивіскою "Табак". Також можна помітити узбережжя Київського моря й Інститут гідробіології  на проспекті Героїв Сталінграду і  локація  на Троєщині. Але, у зв’язку з обмеженим часом і київськими заторами, їх у маршруті не передбачено. Зате на екрані гіди показують фрагменти серіалу, які були зняті у столиці. Автобусні розповіді гідів переважно засновані на розповідях очевидців та ліквідаторів. — Ми вже місяць возимо екскурсії в зону відчуження, місцями, де знімали серіал “Чорнобиль”, — розповідає керівник Асоціації чорнобильських туроператорів Ярослав Ємельяненко. — Тепер таку екскурсію будемо проводити і в Києві. Замовити екскурсію можна буде вже з наступного тижня. Вона буде доступна українською, російською, англійською та німецькою мовами. Загалом екскурсія триватиме до 4 годин, перша половина якої автобусна, друга – пішохідна.– Разом з усім реквізитом вартість туру по Києву стартуватиме від 30 євро з людини. Ціни розраховували, порівнюючи з цінами у Європі.  Недешево. Не для українських туристів. Але, можливо, щось придумають і для звичайних людей. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”КиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко продовжує дивувати читачів КиевVласти своїми гастрономічними турами. Цього разу Інна, відвідуючи Leopolis Jazz Fest, відкрила три нових ресторани, надзвичайно смачних та гарних, та завітала до парочки старих і легендарних закладів. Традиційне перебування на Львівському джаз-фесті не обійшлося без відвідування нових смачних місць столиці Галичини. Цього разу я побувала аж в трьох нових закладах, які відкрилися зовсім нещодавно, а також завітала до улюблених вже багато років ресторацій.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Отже додавайте до своїх нотаток п`ять смачних гастрономічних місць міста Лева! Grand Café Leopolis, площа Ринок, 1 Як завжди порадував Холдинг емоцій “!Fest”. Цього року вони запустили декілька нових проектів – один з них просто в серці міста на площі ринок в приміщенні Ратуші.  Grand Café Leopolis, як мінімум, відповідає своїй назві за зовнішнім виглядом. Інтер’єр та екстер`єр заворожують – декілька просторих залів з височенними стелями та літня тераса з червоними доріжками, білими скатертинами та величезними арочними вікнами. Сюди раджу прийти поснідати, з`їсти солоденького або просто випити коктейль. Але, перш за все, мусите спробувати тут чотири фірмових страви: десерт “Леополі” (кремове тістечко щось на кшталт “Наполеону”) – 90 гривень; каву “Леополіс”, зварену на піску на трояндовій воді – 35 гривень; коктейль “Леополіс” на трояндовій воді з пелюстками троянд та просекко – 60 гривень; “Леополіс до спеки” з цитриновим фрешем та трояндовим сиропом – 25 гривень. Якщо хочете поїсти більш фундаментально – приходьте сюди на сніданки та тістечка. Вони феєричні! На сніданок пропонують цілу вежу: три таці їжі всього за 109 гривень. Першу тарілку можна вибрати за бажанням:  яйце пашот з квасолею у соусі софріто із зелениною; грінку з лососем, яйцем пашот під голландським соусом; яйце пашот зі смаженим беконом на голландському пухкому млинці. Друга та третя таця подаються з паштетами та намазанками, грінками до них та бріошем із корицею та маслом. На десерт – величезний вибір, більше 20 видів тістечок, серед яких важко зупинитися на одному. Ми взяли: роляду сезонну (меренговий рулет з сезонними ягодами та кремом маскарпоне) – 60 гривень; львівський сирник (як записано в меню – той самий найліпший і найсмачніший, який готує кожна львівська господиня і рецепт якого вона ніколи і нікому не повість) – 58 гривень; фірмовий “Леополіс”, який  випікається щодня, ви навіть матимете сертифікат з датою випічки та підписом майстра, який його готував, зі спеціальною поливкою – 90 гривень. Кожне тістечко можна взяти із собою, його запакують у фірмову червону коробочку. Дуже дуже раджу – вдягайте красиву сукню, всідайтеся на терасі, слухайте вуличних музиків і насолоджуйтесь атмосферою площі ринок та дзвоном 65-метрової вежі. Дуже Висока кухня/Pretty High Kitchen, площа Ринок, 14 Ще один новий заклад у столиці Галичини, який започаткували власники мережі Local Fest, суттєво відрізняється від усіх інших львівських ресторацій. Тут немає меню, лише цінники на напої. Спитаєте як так може бути? А може! В ресторані “Дуже Висока кухня” – все дуже незвично. Перш за все – знайдіть ресторан “Криївка” на площі Ринок. Потім підіймайтесь сходами на самий верхній поверх, минаючи найдорожчу ресторацію Галичини “Масони”. Всідайтеся на терасі або в залі і чекайте, поки до вас не підійде кухар. Ось тут починається саме цікаве: ви можете замовити будь-яку страву, яку забажаєте і вам її приготують в певній інтерпретації. Це може бути страва з птиці, м’яса чи риби, овочів і звичайно – десерт. Щоправда, не за всі страви, які ми озвучили змогли взятися. Наприклад, вам не зможуть приготувати деруни, або борщ або суші. Є певні страви, які чомусь не підлягають виконанню. Але ми все ж таки знайшли ті позиції, які влаштували і нас, і кухара. Ще один момент: кухар запитає вас, яку за об’ємом порцію ви бажаєте і відповідно до цього озвучить вартість страви. Тобто ціну ви знатимете наперед. Отже, що ми замовили: голубці. Мені приготували їх з м’ясом індички, в молодій ледь припущеній капусті в ніжному соєво-молочному соусі – 250 гривень; олів’є. Замовляли 2 порції – тому було 2 різних подачі: одна більш класична, інша – з чорнилами каракатиці у вигляді ролу – 150 гривень;.  салат з лососем, сиром філадельфія, свіжими овочами та брусничною поливкою – 250 гривень; свинина смажена з овочами гриль – 300 гривень; десерт “Брауні” з кулькою морозива, кедровими горішками та ягідною поливкою – 150 гривень; десерт “Бананові хлібці” з кулькою морозива, смаженим бананом та ягідною поливкою – 150 гривень.  Плюси ресторації: якщо хочете поекспериментувати і з’їсти незвичну вечерю чи обід – чимчикуйте до “Дуже вискої кухні; тераса на даху: якщо розташуєтесь там, перед вами відкриється чудова панорама на сусідні дахі та будинки, особливо раджу сісти тут на заході сонця; дуже смачні коктейлі – всі в одну вартість 125 гривень. Мінуси ресторації: доведеться чекати – наші замовлення готували близько години; ви не можете бути впевнені, що ваша улюблена страва прийдеться вам до смаку – певний соус чи інгредієнт можуть зіпсувати перевірений роками смак. Проте, ви точно отримаєте фан! Ресторація Бачевських/ Baczewski Restauracja, вул. Шевська, 8 Впевнена, кожен, хто хоч раз побував у Львові, відвідав цю ресторацію. Тому не написати про неї не можу, хоча, з моменту її відкриття, вона все менше вражає мій шлунок – чотири роки тому я просто обожнювала цей заклад. Тут завжди черга, і потрапити до “Ресторації Бачевських” зовсім непросто. Краще приходити між сніданком та обідом, або між обідом та вечерею. Так більше шансів, що не будете стояти в черзі. Те, що дійсно тут вражає – атмосфера та вишуканість інтер’єру. Живі рослини, клітини з птахами, квітчасті скатертини на столиках, старовинні комоди (креденси) для посуду, фортепіано – таке враження, що ви знаходитесь у вітальні будинку початку XX століття. Тому, насолоджуватись їжею в Бачевських неймовірно приємно! Отже, чим нас тут частували. Почнемо з закусок: москалик ( оселедець з грінками та картоплею) – 84 гривні; канапки руська трійця (3 види паштету) – 125 гривень; канапка з форшмаком – 26 гривень. Потім були перші страви: холодник з буряка – 95 гривень; борщок з яськами – 75 гривень. Основні страви: банош з бринзою та білими грибами – 120 гривень; пироги з м’ясом (вареники) – 105 гривень; теляча ніжка з бринзою та молодою картоплею – 158 гривень. Фішка закладу – подача страв. Майже кожна з них має свій унікальний посуд, або форму сервировки. Наприклад, холодник подається в тарілці з льоду, банош в старовинній прасці, оселедець в розрізаній навпіл пляшці. Під страви ми замовляли настоянки власного виробництва – динєву, агрусову та айвову (25 гривень за 50 грамів). Взагалі-то на вході або виході з ресторації не забудьте відвідати крамницю Бачевських! Там ви знайдете нескінченний вибір настоянок та наливок, які вже стало традицією привозити зі Львова. Кафе “Ностальгія”, вул. Сербська, 6 Заклад, на який натрапила абсолютно випадково, і на який ніколи не звертала уваги, хоча знаходиться він в самому центрі – просто за кутом від міської Ратуші. Це навіть не ресторан, а кафе, але тут завжди дуже людно. І неспроста! Їжа проста – звичайні деруни, олів’є, котлетки, млинці, окрошка – але смачно, як в дитинстві, та й ціни такі, які навряд чи ви знайдете в центрі Львова. Тут реально все дуже просто, без зайвого пафосу, але пречудова тераса на вулиці та гарне обслуговування. Якщо раптом хочете дуже ситно та смачно поїсти, збилися з ніг шукати вільний столик біля площі Ринок – завітайте сюди. Отже, чим нас тут годували і що я рекомендую: деруни зі сметаною – 80 гривень; телячі медальйони у винно-солодкому соусі – 130 гривень; млинці з сиром і родзинками – 47 гривень; млинці з червоною ікрою – 120 гривень; окрошка – 60 гривень; олів’є – 68 гривень; печінка по-берлінськи – 75 гривень; салат з буряка та чорнослива – 50 гривень. За дерунами та олів’є я точно буду ностальгувати! Opera Underground, проспект Свободи, 28 Ще один заклад з мережі Local Fest і найкращий коктейль-бар у Львові. Відкрили його на місці закладу “Лівий берег”, який декілька років привертав увагу відвідувачів Львівської Опери та звичайних туристів, які з великим задоволенням потрапляли в лабіринти оперного театру. Тепер це не просто ресторан, а справжній рай для поціновувачів коктейльної історії. В меню закладу більш ніж 200 видів коктейлів, з них – 20 авторських з оригінальною подачею. Ми звичайно вирішили спробувати саме ці варіанти і точно не пошкодували. Отже, почніть з фішки закладу – VR-коктейлю. Вам на очі одягають окуляри віртуальної реальності і ви спостерігаєте приготування вашого коктейлю, а також його подачу саме в них.  Що ви побачите? Збережу інтригу, аби вам було цікаво спробувати цей коктейль і насолодитися процесом. Також не пошкодуєте, якщо замовите “Ван Гог”. Можна звичайно трішки здогадатися, як може виглядати подача напою від знаменитого майстра, але ніколи не здогадаєтесь, що пити свій коктейль, ви будете після того, як розфарбуєте його буряковим шрабом та апельсиновим сиропом. Вам приносять палітру з фарбами – і ви на пару хвилин становитесь і художником і барменом, тобто творцем. Менш ординарний, але теж незвичний –  коктейль “Офіс”. Вам подають настільний світильник і ви потягуєте коктейль просто через трубочку його верхньої частини, а вашим келихом є звичайна лампочка всередині. Наші коктейлі того вечора: VR коктейль (ямайський ром, кокосовий лікер, пюре маракуї, молоко) – 150 гривень; “Ван Гог” (бурбон, лимонний фреш, апельсиновий сироп, буряковий шраб, яблучний сидр) – 115 гривень; “Офіс” (джин, лимонний фреш, сироп з меду та абсент) – 85 гривень. Тож, хочете дійства і яскравого нічного життя – мерщій до Opera Underground! А незабаром читайте ще один гастрономічний огляд з іншого фестивалю – Одеського. Буде також декілька нових та безліч улюблених барів та ресторанів до вашої уваги! Тому не забувайте стежити за моєю сторінкою. Читайте та смакуйте: Ресторанний гід: Львів, Івано-Франківськ, Ужгород (фото, відео, ціни, меню) Фото та відео автораКиевVласть

З 10 по 16 липня соціологічною компанією "Інмарк" було проведено зріз передвиборчих вподобань мешканців виборчого округу №96 (Київська область). На виборах до парламенту, 51,8% опитаних (серед тих, хто голосуватиме та визначилися) проголосували б за партію "Слуга Народу", 8,9% – за ВО "Батьківщину", 8,2% – за партію "Європейська Солідарність", 5,3% – за партію "Голос", 5,1% – за партію "Сила і Честь". Також 4,7% підтримали б "Опозиційну платформу – За життя", 4,4% – Радикальну партію Олега Ляшка, а 3,5% – партію "Громадянська позиція". Серед мажоритарних кандидатів лідерами (серед тих, хто голосуватиме та визначилися з вибором) є самовисуванець Ярослав Москаленко (37,5%) та кандидатка від партії "Слуга Народу" Ольга Василевська-Смаглюк (22,7%). Про це KV стало відомо із повідомлення “Інтерфакс-Україна”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Згідно результатів опитування, наразі 47,0% опитаних вважають, що влада веде країну у правильному напрямку, а 41,2% – у неправильному. 11,8% респондентів не визначилися у цьому питанні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” 41,4% респондентів вважають, що стан справ у місці їх проживання покращився, 7,3% – погіршився, 28,9% – що у деяких сферах покращився, а у певних – погіршився, а 20,3% – що стан справ не змінився. Серед основних проблем були виділені високі тарифи (51,3%), поганий стан доріг та тротуарів (46,7%), високі ціни на продукти харчування (39,4%). 83,3% респондентів планують піти голосувати на парламентські вибори 21 липня 2019 року (серед них 55,6% тих, хто "точно впевнені, що підуть голосувати" і 27,7%, що "скоріше підуть голосувати"). Читайте: Ярослав Москаленко лидер электоральных симпатий на 96 округе Киевщины На виборах до парламенту, 51,8% опитаних (серед тих, хто голосуватиме та визначилися) проголосували б за партію "Слуга Народу", 8,9% – за ВО "Батьківщину", 8,2% – за партію "Європейська Солідарність", 5,3% – за партію "Голос", 5,1% – за партію "Сила і Честь". Також 4,7% підтримали б "Опозиційну платформу – За життя", 4,4% – Радикальну партію Олега Ляшка, а 3,5% – партію "Громадянська позиція". Серед мажоритарних кандидатів лідерами (серед тих, хто голосуватиме та визначилися з вибором) є самовисуванець Ярослав Москаленко (37,5%) та кандидатка від партії "Слуга Народу" Ольга Василевська-Смаглюк (22,7%). Основними з причин вибору кандидата-мажоритарника мешканці округу №96 зазначили реальні дії кандидата по благоустрою їхнього населеного пункту (48,3%) та підтримку поглядів та ідей певного кандидата (47,4%). Результати дослідження були представлені в рамках прес-конференції "Електоральна ситуація у виборчому окрузі №96 напередодні виборів", що відбулася 18 липня о 10:30 в інформаційному агентстві "Інтерфакс-Україна". Експертами та гостями заходу стали: Костянтин Корж – соціолог ТОВ "Інмарк" – Інформація та маркетинг"; Вадим Карасьов – директор Інституту глобальних стратегій; Тарас Загородній – політичний експерт; Дмитро Левусь – політолог. Дослідження було проведене методом персоналізованих інтерв’ю (face-to-face) на території виборчого округу №96 (Київська область): вибірка склала 1206 осіб, похибка вимірювання +/- 2,9%. Опитування є репрезентативним за віком та статтю. Як повідомляла KV, серед кандидатів у депутати по 96 одномандатному виборчому округу лідером є Ярослав Москаленко. Його готові підтримати 33% тих, хто визначився і має намір прийти на дільниці для голосування. Читайте: На виборах у 96 окрузі лідирує Ярослав Москаленко Фото: Телеканал 24 КиевVласть

Давайте розпочнемо з так званих програм партій та кандидатів-мажоритарників. Чому так званих? Тому що програма повинна визначати мету, задачі, методи реалізації та ресурс для реалізації програми в інтересах усіх українців, а не в інтересах бізнесу, промисловців, орендарів-латифундистів. Тому що “сильний і чесний” – це не програма, як не програма й інформація про інші надумані риси характеру. “Вибираємо прем’єра” – це не програма, бо де ця програма прем'єра. “Зміна трудового розпорядку депутатів” – це не програма. Як не є програмою і зняття з депутатів недоторканості, бо від цього не зміниться нічого у нас з вами. Не є програмою геволт про покарання олігархів на каналах олігархів. Взагалі, це дуже дивна, якщо не сказати “нетрадиційна” історія. Не є програмою й цинічне позиціонування політичної сили, як партії мерів і промисловців. Бо це вже у відвертому вигляді є розподілення нас на класи рабів та рабовласників. Хіба в Україні відмінено рівність прав і ми перейшли до класової побудови суспільства чи ввели касти, як в Індії?  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Так само не є програмою крики проти продажу землі. Де тут дія і де тут програма? Селяни залишені сам на сам з усіма негативами орендних відносин і самі вигуки про непродажність землі не результативні. По дурному виглядає і кандидат, який на вкраденій у селян землі отримує прибутки і експлуатує тих же селян за 5000 гривень на власному підприємстві, а в агітаційних матеріалах обіцяє усім “рай” після його обрання до парламенту. То ж, коли говорять про підняття пенсій – мають казати за рахунок чого чи кого. Коли кажуть, що зроблять дороги, то ми маємо почути водночас – за рахунок чого і хто буде це робити. Коли говорять про зниження ціни на газ, забувають, що хтось вчотирьох живе на 40 кв. м,  а хтось один – на 400 кв. м. І де тут правда і брехня? А може треба казати про недолугість механізму розподілу між українцями спільного майна, яке належить всім нам за чинною Конституцією. Коли ми акцентуємо на запитанні “за рахунок чого та кого це буде зроблено”, то маємо розуміти, що мова не завжди про гроші, але завжди – про людей, про працю та результати цієї праці. Українці сьогодні не вмотивовані працювати в Україні, бо вони не є власниками виробництв, їм пропонують низьку оплату праці. Унітарні власники підприємств не спроможні платити більше, а українці не хочуть працювати задешево. В даному випадку нав’язані ринкові відносини не спрацювали – і мільйони наших співвітчизників потягнулися на заробітки. Можна сміливо припустити, що податки, які сплачують наші заробітчани за кордоном в бюджети інших країн, співставні з бюджетом України. Іцей втрачений бюджет – наші з вами дороги, пенсії та медицина з освітою. То що треба нам робити? Лише одне – діяти! Нам вкрай необхідна зміна економічної моделі держави на таку, яка буде спрямована на вмотивованість українців працювати багато, ефективно і, головне, із задоволенням. Єдиний варіант – формувати з українців власників виробництв, власників держави разом з надрами, землею, лісами, річками і повітрям. І розпочинати негайно треба з повернення землі. Власники землі мають стати власниками аграрного виробництва – через об’єднання в межах свої громад у Товариства власників землі. Бо це в інтересах не тільки селян, але всіх українців і всієї України. Бажання продавати землю, перетворивши її в товар, могло виникнути або у дилетантів або байдужих до України лихварів, фактично – наших спільних ворогів. І на тлі створення Товариств власників землі таке бажання буде виглядати придуркуватим. На жаль, політичні партії не виходять до людей з ідеями активної участі українців у створенні ті спільному володінні новими виробництвами, повернення державних монополій  українському народу, реорганізації і розвитку державної власності в інтересах українців. Це говорить про потенційну неспроможність переважної більшості партій і кандидатів. Отже, обрання цих партій та мажоритарників до Верховної Ради схоже на вибори без вибору. Але – і іншого шляху просто немає – ми маємо діяти в напрямку втілення реальних ідей та проектів, які повернуть нам Україну. Бо в іншому випадку переможуть ці політики без програм, які хочуть розпродати нашу країну оптом та вроздріб. Тому дуже прошу селян-власників землі поставитися серйозно до моїх слів і пропозицій зі створення Товариств власників землі. Товариства власників землі – це шлях до збереження землі за українцями, це яскравий приклад як українці можуть об’єднуватися і бути господарями не тільки на землі і в країні. І тоді на таких прикладах можна рухатися далі, розвиваючи промислове виробництво на таких же засадах співволодіння і соціальної значимості.  Читайте: Народна земельна реформа Головіна: чим корисне створення і діяльність Товариств власників землі Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

Варто звертати увагу на округи, де триває боротьба між мажоритарниками. По суті це може бути остання в новітній історії мажоритарка, хоча новий виборчий кодекс по суті ребрендинг цієї ж мажоритарки під європейські стандарти. Запекла боротьба на мажоритарці завжди була в Київській області. Так склалось, що саме Київщина стала епіцентром боротьби кандидатів від колишньої влади та “новими обличчями”. Цей тиждень будемо аналізувати кожен округ Київщини, тому що столиця та її околиці були завжди орієнтиром на профпридатність кандидатів в депутати.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Так високу явку виборців (63%) слід очікувати на 96 окрузі, це м. Вишгород, м. Буча, м.Славутич та райони, які найбільше постраждали від Чорнобильської катастрофи. Ще 14% скоріш всього пройдуть на вибори, що означає, що вони теж готові до виборів. Лідером перегонів на цьому окрузі, згідно свіжого опитування групи “Рейтинг”, є самовисуванець Ярослав Москаленко.  За нього готові проголосувати 33% громадян. Майже на 8% від нього відстає Ольга Василевська-Смаглюк. Замикає трійку фаворитів Роман Буковський – 6,5% підтримки громадян. Майже 21% виборців вірять, що саме Москаленко переможе на виборах, зазначають в групі “Рейтинг”. Округ не простий, тут екологічні питання стоять на першому місці. Однак саме цей округ може стати найбільш сучасним районом де може запрацювати одна з найбільших сонячних станцій, яку мають звести на території ЧАЕС. Окрім екології цей округ потребує покращення доріг, перегляд тарифів. Жителі зазначають, що їх хвилюють також ціни на продукти, за останній пів року вони значно зросли. Тепер коротко про фаворитів округу. Ярослав Москаленко  створив фактично міжфракційне об’єднання “Київщина”, яке, за оцінками експертів, “стало одним з найбільш ефективних” в парламенті”. Москаленко прийшов в політику від найнижчого щабля політичної кар’єри, а саме з рівня райради. Зараз це називають політичний соціальний ліфт. Тому він знає проблеми регіону з найнижчих щаблів до найвищих. Дещо інший і обмежений політичний ліфт має головна конкурентка Москаленка – Ольга Василевська-Смаглюк. Вона йде від “Слуги народу”. Ольга, як і деякі її колеги, йде в депутати з журналістики, в якій працює на канал 1+1 пана Коломойського. Там вона  займалась  журналістськими розслідуваннями. Правда якісних та неупереджених журналістів-розслідувачів в Україні не багато, достатньо буде пальців однієї руки, та й проектів цього штибу теж три: Слідство інфо, Бігус Інфо та Схеми. Звісно комерційним телеканалам, які не спеціалізуються на розслідуваннях, вигідно мати свої такі проекти, бо часто вони стають інструментом зведення рахунків з опонентами олігархів, в чиїй власності перебувають канали. Однак якість розслідування ціниться тим, коли журналісти працюють незалежно від впливу олігархів та не отримують зарплатні від них. Власне тому вище згадані проекти є проектами, які фінансуються з європейських фондів, а не з каси телеканалу. Журналістка запам‘яталась також поширенням непідкріпленої фактами інформації про начебто продаж місць в списку партії Ігоря Смешка “Сила і честь”. Це вона написала у своєму фейсбуку. Інформація звісно сенситивна, тобто цікава для суспільства, однак її слід підкріпляти фактами, інакше ніякого стосунку до розслідування це немає. В цивілізованих країнах це називається наклеп.  Ця кандидатка навіть отримала підтримку місцевого адмінресурсу, що звичайно грубо порушує закон. Але воно  й не дивно, адже у чиновників завжди у моді підтримувати тих, хто йде від провладної партії. Тарас Семенюк, журналіст, політологКиевVласть

Кандидат в депутати Верховної Ради від 97 одномандатного виборчого округу, “свободівець” Анатолій Фатєєв (на фото) до війни був простим інженером технічного нагляду у Броварах. Коли почалася війна, пішов на фронт, де втратив обидві ноги. Повернувшись, зрозумів, що боротьба за країну точиться не тільки на сході, а й кожного дня на мирній землі, особливо напередодні виборів до Парламенту. KV: Розкажіть про себе і про те, як опинилися в "Свободі". Анатолій Фатєєв: Я народився в Казахстані, а коли мені було 8 років, батьки переїхали в Молдавію, де я жив до 30 років. У 1992 переїхав до України, в тодішній Дніпродзержинськ (нині Кам'янське) Дніпропетровської області. У мене було радянське минуле. В юнацтві був, можна сказати, бунтарем: ловив радіо ВВС і “Голос Америки”, слухав рок-музику, читав книги дисидентів. Все це сформувало в мені критичне ставлення до комунізму і марксизму-ленінізму, і спочатку я став ліберальним демократом, а згодом переконався, що демократія не допрацьовує, тому що Україна політично дуже молода, тут ще не сформована політичне середовище. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Я придивлявся, стежив, читав різну пресу. У 2010 році почув про "Свободу", почав виписувати і читати їх часопис, вивчати їх програму, і поступово зрозумів, що цей напрямок для мене більш ідеологічно витриманий, оскільки він чіткий, цілеспрямований, це єдині державники з розумінням напрямки розвитку країни. Їх висловлювання мені здавалися іноді радикальними, але у них є стрижень – на відміну від інших, які пристосовуються до існуючої ситуації постійно.  Я пройшов Майдан, війну, а після війни вже чітко зрозумів, що "Свобода" – це єдиний напрямок, в якому я можу далі воювати за свою країну. Пам'ятаю, як знайшов місцевий осередок партії, прийшов на милицях, кажу "Хлопці, прийміть мене. Я хоч і з інвалідністю, але чим зможу – тим готовий допомогти". Для мене війна рано закінчилася – я пробув на фронті два місяці і вибув з лав. Але для себе за час реабілітації я подумав і вирішив, що раз я вижив, раз Бог зберіг мені життя, значить, я повинен робити щось хороше – в тому числі в політичному плані. Тут теж йде війна, тут теж є "сєпар". А перемога в цій війні буде тільки тоді, коли є чітко організована сила. На фронті і в армії адже як: є батальйон, штаб, служби забезпечення. І в політичному житті будь-яка партія – той же батальйон, структура, що діє на тій чи іншій ділянці фронту. Для мене "Свобода" – це мій батальйон. А програма "Свободи" – це моя програма. Мопед, який Анатолію подарували волонтери. Фото – KV KV: Чому вирішили піти в народні депутати? Анатолій Фатєєв: Перше, що сподвигло – підтримка товаришів з місцевого осередку партії. Вони мене наштовхнули на думку: “Ти людина чесна, принципова, гідний того, щоб піти спробувати захистити нашу країну на цьому напрямку. Тебе поважають місцеві, ти не зрадиш”. Наші хлопці повірили в мене. І я подумав: якщо не я піду – піде хтось інший, налаштований проти України. І я можу перед Богом сміливо сказати, що я не зраджу і піду до кінця. KV: Чому 97-й округ? Які тут є проблеми? Анатолій Фатєєв: Я живу тут, у мене тут діти, онуки, друзі, знайомі, мене тут знають люди. Я займаюся тут громадською діяльністю, я член координаційної ради АТО, мене знають всі АТОшники. Мене багато хто знає і тому багато мені вірять.  Тут проблеми ті ж, що і у всієї країни, загальні, і я, як майбутній нардеп, повинен вирішувати спільні проблеми, які також стосуються міст. Люди запитують у мене прямо, чи можу я підняти пенсію або відремонтувати дорогу. Я можу допомогти створювати на законодавчому рівні механізми, щоб ці проблеми не замовчувалися і вирішувалися якомога скоріше. Оскільки парламент контролює держбюджет, моя задача також – проконтролювати, щоб його не дерибанили.  Читайте: Они хотят в парламент-2019: 97 избирательный округ Киевщины (Березань, Бровары, Барышевский район и часть Броварского района) Мені люди говорили в очі: “а кого вибирати, якщо всі йдуть туди дорватися до корита?” Мені боляче таке чути, та я відповідав: я не для того йшов на майдан, на війну, щоб дорватися до корита, і в депутати я тим більше не для того йду. Я людина самодостатня, у мене все необхідне є, більшого не потрібно: квартира від держави, мопед, який подарували волонтери, любляча сім'я, друзі. Вони і країна – на першому місці для мене. Матеріальне для мене на другому плані. Та й батьки виховали мене чесною людиною, до того ж. Я не розумію, навіщо мені ці мільйони могли б бути потрібні. Я був за кордоном, бачив, як живуть люди, пройшов через це, для них гроші теж не на першому місці. Наші люди ще не пройшли цей шлях.  KV: Чому вирішили піти на війну? Анатолій Фатєєв: Я мужик, я був вихований так: коли для країни настають важкі часи, її потрібно захищати. Це було питання честі і совісті, і совість сказала, що потрібно йти на захист держави. І я розумів, що якщо я не піду на схід, на війну, війна прийде сюди, до дітей і онуків. Я пішов туди перемагати і відтіснити, викинути московських найманців. Там, до речі, дуже сильна пропаганда: я впевнений, що якби мене так промивали телевізором, з якого ведуть мовлення про “укропів” і фашистів, із мене теж би за рік зробили “сєпара” і українофоба (сміється). Дуже сильне зомбування. KV: Ви підтримуєте контакт з бійцями АТО. З якими проблемами вони стикаються нині? Анатолій Фатєєв: Перш за все, з тим, що там, на війні, всі чітко і ясно: ми прикриваємо один одному спину, там один за всіх і всі за одного; а тут вони грузнуть в побуті, матеріальних і життєвих питаннях, колишнє братство розпадається. В нашій ГО було близько 70 ідейних, готових до всього бійців – зараз залишилося від сили 20, при тому, що всього в ній налічується 172 людини. Бойовий дух спадає нанівець. Мені простіше, у мене є запобіжник – ноги. Вони щодня і щоночі мені нагадує – війна не закінчилася. Не будемо перешкоджати, буде мовчазне потурання народу – країну у нас відіжмуть. Я б теж "втомився від війни", але мені ноги не дають забути про те, що я повинен продовжувати боротися. У 2014-2015 році стрижень серед бійців був міцний, зараз же більшість добровольців в сум'ятті, у їхніх рядах роздробленість.  KV: А як щодо рівня державної підтримки для бійців АТО, в тому числі які отримали поранення? Анатолій Фатєєв: Вона відчувається; мені протези допомогла придбати держава, мені надали квартиру. Так, дружина бігала рік, щоб її вибити, але державна підтримка бійців, які отримали поранення і в т.ч. тих, хто отримав інвалідність, є і працює. Утім, багато бюрократичних перешкод. Але я розумію, що вони працюють як фільтр, тому що інакше до "корита соціальної забезпеченості" полізе багато тих, хто видає себе за таких, що ніби воювали на сході – а їх вже досить багато. Бюрократичну машину можна оптимізувати, це так – як мінімум, не пускати цю справу на самоплив. Ми щомісяця збираємося на координаційній раді з хлопцями і вони виносять питання про лікування, тому що прийдеш туди або сюди – отримуєш відмову з якоїсь причини. Ми звертаємося до місцевої влади, і що можна вирішити на місцевому рівні – потихеньку, але зусиллям обох сторін вирішується. Якщо питаннями займатися, просувати їх, нагадувати владі про них – справа рухається з місця. Наприклад, завдяки депутатам-”свободівцям” ми переконали місцеву владу дати добровольцям-фронтовикам статус УБД (учасників бойових дій). Це питання вирішується помісцево, але воно не вирішене на державному рівні. Це один з напрямків моєї роботи, тому що я сам пішов добровільно і багато таких же добровольців знаю.  KV: Який ваш першочерговий пріоритет? Анатолій Фатєєв: На даний момент я бачу реванш промосковських сил, і в першу чергу для мене важливо зупинити його і відстояти всі досягнення Революції Гідності. Вони не були розвинені при владі Порошенко, а нині треба хоча б зберегти напрацювання і напрямок нашої країни як такої, що поважає себе і своїх громадян. Потрібно на законодавчому рівні впроваджувати виховання молодих людей з ранніх років в дусі патріотизму та любові до Батьківщини. "Україна понад усе" – гасло, який повинен стати загальним для всіх. Людей, що народилися в Союзі, перевиховати складно, тому потрібно звернути увагу на молодь. Потрібно створювати економічно сильну державу, починаючи з нижніх рівнів. Прогресивна податкова система: малі податки для малого та середнього бізнесу, великі – для великого. Спростити схему розвитку бізнесу. Податкові пільги. А олігархам, монополістам потрібно створити на державному рівні створити, навпаки, невигідні умови. Створимо умови для конкурентного середовища – зможемо почати розвиватися. У нас монополіст завищує ціни – на товари, які в Європі можуть коштувати дешевше. Взяти той же НКРЕКП: підвищують ціни на електроенергію, газ, граючи в ворота Ахметова та Фірташа. Тарифи повинні бути адекватні і порівняти з рівнем зарплат і пенсій, щоб людина, яка отримує навіть мінімум, мав гроші на проживання після оплати комунальних послуг. А для цього потрібен державний контроль.  KV: Чому люди повинні голосувати за націоналістів? Анатолій Фатєєв: Ніхто не зможе поставити потужний щит проти реваншизму, крім "Свободи": це єдина вольова партія, якій це під силу. Я не вірю, що молоді команди, що створюються штучно, зможуть протидіяти цьому реваншу. Я бачу перебіжчиків: побачили, як у однієї політсили рейтинги вскочили – і метнулися туди, всунув. У Парламенті потрібна сила, у якої буде чітка, принципова позиція. KV: Чи потрібні Україні Євросоюз і НАТО? Анатолій Фатєєв: Звичайно, тому що глянемо правді в очі: ми зараз слабкі, ніби мале дитя, тільки народилися, плюс зараз Україна розхитують зсередини. Ми повинні побудувати сильну країну, так, але до того моменту нам треба рухатися в бік країн Європи, НАТО, тому що це щит, під яким можна сховатися до тих пір, що ми міцніємо. Жодна з країн Європи самостійно не вистоїть проти Росії, але разом вони – сила. Але для того, щоб до них потрапити – а це непросто – потрібно прийняти європейські умови, і я можу сказати: вони кращі, прогресивніші. Як простий інженер-будівельник за фахом, наведу приклад: ми відносно недавно перейшли від радянських на нові державні будівельні норми, наблизивши до європейських, і порівняйте новозбудовані будівлі з хрущовками. Різниця очевидна. І так потрібно переходити всюди – а після переходу закріпити результат і розвивати. У нас дуже багато сфер, де ми можемо вирватися вперед, але ці сфери в занепаді: літакобудування, вертольотобудування. Українець Сікорський винайшов вертоліт, але в Україні вертольоти практично і не будуються, поки все навколо користуються його напрацюваннями та розвивають їх. Нам не можна відставати, світ і так пішов далеко вперед.  KV: Чи продовжують "свободівці" їздити на фронт і передавати солдатам речі першої необхідності і медикаменти? Анатолій Фатєєв: У порівнянні з 2014-2015 роками стали рідше бувати на передовій. Цьому є пояснення: у свободівців теж знизився рівень життя, ми менше збираємо допомоги, ніж раніше. Серед нас немає олігархів або просто заможних. Пересилаємо гроші, купуємо щось, але чесно – все складніше фінансово, збідніли. Населення теж зараз допомагає менше. У нас є в “Свободі” Льоня Забара, він їздить на фронт і передає зібрану допомогу. Ось як виходить: раніше волонтери АТОшникам допомогу збирали, тепер АТОшники стоять в наметах, збирають допомогу і везуть волонтерам. Та й волонтери багато втомилися, теж можна зрозуміти. Плюс, рівень патріотизму впав, немає у людей такого ж сильного пориву допомагати бійцям, як раніше. Багато українців зараз працює за кордоном – очевидно, тому, що там вони можуть заробляти більше. Чи можливо їх повернути сюди і що для цього потрібно зробити? Для того, щоб повернути українців з-за кордону, потрібно хоча б умовно наблизити рівень наших зарплат до європейських, тому що ми розуміємо: рівень Німеччини і Франції для нас поки недосяжний. Це не можна зробити одним помахом. Але ми можемо на державному рівні допомогти працівникам вкладати зароблені гроші в свою справу тут. Вони навчилися там працювати, вони знають, як займатися своєю справою, але вони сюди не хочуть, тому що тут чиновники, пожежники, поліцейські, все кришують, всім на лапу дай. Потрібно прибрати цю складову, а також надати їм, в залежності від обраної галузі і відповідно терміну окупності, певні пільгові канікули – від року до п'яти. Держава може надати допомогу на цьому рівні. Їм потрібно дати зрозуміти, що тут теж можна заробити.  Туди ж їдуть кращі. Мені далеко за прикладом ходити не треба: я знаю двох дівчаток-волонтерок, працьовиті, патріотки – але тут їм нічого не світило, вони тут не потрібні. І вони поїхали в Польщу. У нас створюються штучні умови, щоб ми були бідними і не мали змоги розвиватися. А у нас є всі задатки, щоб бігти попереду. KV: Говорячи про війну на сході, як її закінчити – зброєю або дипломатією? Анатолій Фатєєв: Обидва напрямки. Я б ще додав економіку, тому що без розвиненої економіки в країні не буде сильної, боєздатної армії, високотехнологічної зброї. І ще важлива наявність патріотичного виховання.Читайте:  95 округ має три основні проблеми, – кандидат Олександр Кириченко Чому Біла Церква має голосувати за націоналістів, – кандидат Вадим Кошель Фото: коллаж KVКиевVласть