Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко вирішила вигуляти читачів КиевVласти на “Кураж Базар”, що відбувся минулими вихідними на “Арт-Платформі” - поруч з “Даринком” (ст. метро “Лісова”). Розмаїття смакоти та яскравих кольорів - ось що таке “Indian Night Market” на “Кураж Базарі”.
Цього разу хочу познайомити вас з безліччю чудових закладів, кухню яких мені вдалося спробувати завдяки “Кураж Базару”, який проходив цими довгими вихідними в Києві на “Арт-Платформі” - досить відомій локації, де влітку відбуваються численні фестивалі їжі та напоїв.
“Кураж Базар” буде проходити періодично протягом всього літа. Наступний - 23-24 червня. Тому маю думку, що вам буде цікаво дізнатися про те, що смачного можна спробувати на цьому заході і скільки це коштуватиме.
А їхати - варто! Бо стільки емоцій ви навряд чи зможете отримати в іншому місці. Та й різноманітність страв, напоїв і гарної музики вразить навіть самих вибагливих гурманів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Почнемо з аперитиву.
“Ustreetsa bar” пропонував скуштувати три види устриць - по 45, 55, та 65 гривень за штуку, в залежності від розміру устриці та її смаку. Краще за все цей делікатес смакує під холодне Prosecco, яке можна було придбати за 350 гривень.
Якщо ж ціна за ігристе вам буде здаватися завеликою, ви можете взяти його в прекрасної пари, яка має свою точку на “Кураж Базарі”і, але поки що не виставляє свій продукт в іншому місці Києва. “Ciao fragola van” – пропонують Lambrusco за 60 гривень (один келих) або 250 гривень за пляшку.
Далі - дуже рекомендую завітати до представництва ресторану Egersund Seafood. Дуже привітливі дівчата Мар’яна та Катерина запропонували нам спробувати сендвіч голандський з оселедцем – 40 гривень, та фіш енд чіпс - за 210 грн. Сам ресторан знаходиться в трьох локаціях Києва – на Харківському масиві, на Солом’янці, та на Хрещатику – шостий поверх ЦУМу.
Наступний фудкорт - з чарівною назвою “Съешь лягушку”. Я впізнаю по меню прекрасне місце на Бесарабці – “Улитка Бар”. Заклад пропонує три види філе виноградних равликів: запечене під зеленим маслом та часником, під медово-гірчичним соусом та під сирно-соєвим. Будь-які три равлики коштують 70 гривень, п`ять – 110 гривень, 10 штук – 200 гривень.
Також нам активно пропонували скуштувати жаб’ячі лапки, приготовані за класичним рецептом, але я ввічливо відмовилась. Перший раз спробувала їх в Парижі минулого року, і мала несподівану алергічну реакцію. Тому, будьте з обережними жабками. Хоча хто знає, можливо українські жабки впливають досить сприятливо на організм людини.
Час перейти від закусок та аперитиву до основних страв.
На нашому шляху два індійських ресторани – “Himalaya” та “Balu”. Це абсолютно логічно, бо минулий “Кураж Базар” мав назву “Indian Night Market”.
Вітрина “Himalaya” прикрашена особливо – всі страви подаються в золотистих глибоких тарілках на ніжках, які підігріваються знизу комфорками. Дівчинка в червоному сарі розповіла про чотири страви, які були спеціально приготовані для “Кураж Базару”:
- чікен тікка масада - обсмажена в печі тандур курка з соусом масала, 110 гривень;
- ведж карі - овочеве карі, 100 гривень за порцію;
- чілі панір - сир панір з болгарським перцем та цибулею, в томатно-соєвому соусі, 75 гривень;
- ведж бірьяні – овочевий плов із спеціями, 50 гривень.
Всі ці страви ви можете спробувати в ресторані “Himalaya”, що знаходиться на вул. Великій Васильківській.
“Balu” також пропонував курочку карі та панір по 100 гривень, а також драй манчуріан (кольорова капуста) по 75 гривень та шиканжи – традиційний лимонад за 35 гривень.
Далі ми завітали до “П.Пельмени”. Пельмешки тут точно не індійські, але настільки привабливі, що пройти повз неможливо. Ми попросили розповісти про неймовірно красиві різнокольорові пельмені, виставлені на вітрині. Валерій люб’язно просвітив нас: фірмові пельмені з фаршем телятини та свинини – 100 гривень, з куркою – 90 гривень, з індичкою (їх рекомендують дітям) – 100 гривень, з картоплею – 70 гривень, з солодким творогом – 70 гривень.
З цікавинок: yellow (тісто покрашене курукумою) - чотири сири (горгонзола , дорблю, моцарела, пармезан), а також black (тісто покрашене чорнилами каракатиці) всередині з фаршем лосося. Останні по 120 грн за порцію. Кожна порція - 220 грамів.
На “П.Пельмені” ви можете завітати під час фестивалю “Вуличної їж”і, який відбудеться вже цими вихідними на “Арт-Платформі”. Або в будь-який день скоштувати пельмені на Бесарабському ринку - під вивіскою “Лепим. Варим. Едим”.
Після такої кількості їжі варто трошки розбурхати апетит. Тому ми пішли до палатки з закликаючою назвою “Bloody Mary”. Красень Ярослав Коган запропонував пригостити нас напоєм. Подружка взяла безалкогольну, а я – індійську, гостру й пікантну. Також в “Bloody Mary” пропонують класичну і з часником. Все це можна в будь-який день спробувати “Black Tot Bar” на вул. Великій Житомирській.
Скуштувавши “кривавої мері” ми, як справжні дівчата, пішли на барахолку до центрального корпусу “Арт-Платформи”. Речі тут трапляються унікальні і за майже безцінь. Натрапили на вінтажні прикраси і придбали по парі сережок. А я ледь втримуюся, щоб не прикрасити себе ще візерунками з хни, мехенді - подружка вчасно відтягнула від художників з боді-арту.
А на виході з барахолки нас вже зустрічали, нумерологи, астрологи, і навіть шлюбні агенти, які пропонували обручити нас за індійськими звичаями. Навколо - індійські танці та співи. “Харє Крішна” лунало протягом всього нашого перебування на “Indian Night Market”.
Розважившись, ми зрозуміли, що готові до чергової порції їжі. І ось - перед нами величезний чан, наповнений пловом. Виглядає він неймовірно смачно.
Власник корту Алік Мкртчян саме в процесі замішування 50 кг плову, що дорівнює 100 порціям. Ми замовляємо одразу і чекаємо, коли узбецький плов буде готовий. Розпитуємо Аліка про складові плову.
Авторський рецепт від Аліка: курка власного виробництва обсмажується на бавовняному маслі, потім готується зірвак (цибуля, морква, м'ясо та спеції змішуються разом), потім додається рис басматі. Вся ця смакота посипається родзинками та в’яленою журавлиною. Порція в 350 грамів коштує всього 70 гривень. За чотири дні Алік приготував 2 тис. порцій.
Спробувати плов від “АЛІКО”можна на наступному “Кураж Базарі” або на різноманітних фестивалях GOODWINE. Найближчий Kyiv Wine відбудеться 2-3 червня на Подолі.
Подружка ще тримає місце для янтиків та чебуреків - і ми вирушаємо шукати кримськотатарський фудкорт. Біля нього величезна черга.
Поки подружка чекає на наше замовлення відправляюся до “Jungle Fruits” – я примітила їх ще на вході, але до десерту стала готова лише зараз. Фрукти екзотичні – мангустин, рамбутан, манго, маракуйя, кокос, ананас і навіть “серце дракона”. З них вам можуть приготувати фреші.
Дорогою назад мене зазиває до свого корту веселий хлопчина Макс - спробувати бургери. Макс представляє burger farm і пропонує вибрати і спробувати страви з шести позицій: бургер дабл біф і чіз – 150 гривень, бургер нью делі -130 гривень, курча на грилі -180 гривень, свинячі ребра барбекю власного копчення – 160 гривень, листя салату з гуакамоле – 70 гривень та стейк м’ясника – 180 гриень.
Виглядає все дуже смачно, а в останній день Максим пропонував всі страви із знижкою 20%. Проте, на жаль навіть така приваблива пропозиція не примусила ще щось відправити до свого шлунку. Але я пообіцяла повернутись.
А поруч вже стояла подружка і смачно уплітала свій янтик з бараниною. Всі чебуреки та янтики мають ХХL розмір і коштують від 30 (з овочевою начинкою) до 50-60 гривень (з м’ясною).
Оскільки я не спробувала все, це змушує мене піти на наступний “Кураж Базар”. Тому чекайте на нові смачні історії!
А мій найближчий гастрономічний тур відбудеться вже цими вихідними, які розпочнуться фестивалем Вуличної Їжі та Фестивалем Вина. Стежте за сторінкою і ви будете точно в курсі всіх самих смачних подій цього літа.
Читайте: Смачна подорож Іспанією: коктейлі Хемінгвея та гаспачо доколумбівських часів
Фото та відео автораKиевVласть
У реальності війни, зовсім не схожій на нашу, вони живуть, виконують свій обов`язок, відстоюють мир та незалежність для своїх дітей та для всіх нас. Вони не Супермени. Вони не голлівудські герої. Вони - звичайні - захищають нас із вами. І тому вони просто Герої.
Хто вони, ці хлопці у воєнному однострої? Чому замість піклування про родину, замість мирної роботи вони обрали те, що нам і уявити важко? Дивишся на них – та вони ж такі самісінькі, як і ми! Тільки в очах є щось інше - досвід, мудрість, страта. Зовсім інше розуміння сенсу нашого життя, яке водночас таке безцінне і таке крихке та непередбачуване.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Олександр Гавриленко входить до лав добровольчого підрозділу “Рота патрульної служби поліції особливого призначення “Чернігів” ГУ Нацполіції в Чернігівській області (раніше – добровольчий підрозділ батальйону патрульної служби міліції). Олександр народився 1989 року в Харкові. Незабаром родина Сашка переїхала на Чернігівщину, в селище Ріпки.
Сашко, можливо, сидів за тією ж партою, що і я, гортав ті ж книжки, ходив моїми вулицями. Уже у школі він відзначався відповідальністю, мудрістю, знаходив спільну мову з усіма.
“Саша - один із дуже розумних, кмітливих і багатообіцяючиїх учнів. Одного разу він переклав дуже “мудре” речення англійською. Якщо перекладати дослівно, вийшло щось на кшталт “Пташка неприродно рухалась і у неї смикалися шия та голова”. Це було б нудно. Тому Сашко, якому не становило жодної проблеми перекласти це дослівно, відповів: “Пташку плющило”. Всі сміялися, і я в тому числі, - згадує вчителька англійської мови Ірина Костенок. – Я пам`ятаю, як він охоче приходив до гімназії вже в ролі співробітника міліції, розповідав про навчання, про роботу, про проблеми сьогодення. А вже зараз Олександру доводиться захищати свою Батьківщину”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Попри надзвичайно мирну професію батьків (вони лікарі), Сашко блискуче вступив до Інституту підготовки слідчих кадрів для МВС Національного університету “Юридична Академія України ім.і Ярослава Мудрого”. У березні 2012 року вже став слідчим Чернігівського МВ УМВС.
З осені 2014 року і до цього часу Олександр Гавриленко бере участь в АТО на Донбасі. Він охороняв спокій та порядок у Станиці, Мар`їнці, Авдіївці, Маріуполі та багатьох інших. На щастя, за увесь час герой не зазнав будь-яких поранень або контузій.
“Під час мого першого відрядження, 16 листопада 2014 року, група бійців нашого підрозділу в смт Станиця Луганська потрапила у засідку терористів, під час бою загинули троє наших бійців, ще шестеро отримали поранення, один з поранених пізніше від отриманих травм помер. Особисто я йшов добровольцем, як тоді вважалося, на війну. Потім із часом це стало роботою, службою, стилем життя”, - говорить сам Олександр.
Герой розповідає, що група виконувала завдання як безпосередньо оборони населених пунктів від терористів, спільно зі збройними силами, так і здійснювала пропускний контроль з непідконтрольної українській владі території, охорону стратегічних об`єктів, інфраструктури, розшук та затримання терористів, забезпечення публічного порядку.
“Слєдак” - такий позивний дали Саші бойові побратими. На нього він відгукується, адже це нагадує про його мирну професію.
За свою відважність Олександр нагороджений медалями “За оборону рідної держави”, “Відвага та честь”, нагрудним знаком “Учасник АТО”, почесною грамотою Чернігівської ОДА, подякою МВС.
Проте, і на війні життя триває. І Сашко чекав відпустки, бо народжувався син, думаючи: “Може, й не дочекаюся”.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Фото: ТСН
KиевVласть
В День пам`яті і примирення та на відзначення 73 річниці перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні біля ДОТу №179 під Києвом було відтворено події 5 серпня 1941 року. А напередодні юні журналісти та майбутні психологи Київського Палацу дітей та юнацтва взяли участь у облаштуванні й підготовці ДОТу до реконструкції. Молодь разом з викладачами відвідала й облагородила могилу невідомого льотчика, який загинув над Боярським лісом на початку вересня 1941 року.
На південній околиці Києва, в селищі Віта-Поштова біля ДОТу №179 відбулася військово-історична реконструкція запеклого бою захисниками Києва та військами Вермахту під час героїчної оборони столиці України в 1941 році. В заході взяли участь бійці спеціального пошукового об’єднання “Вертикаль”, військово-історичного клубу “172 піхотний полк” та Міжнародної Асоціації дослідників фортифікації “Цитадель”.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
“Я хочу, щоб у нас у всіх було ставлення до того, що ми зараз побачимо, не як до якогось костюмованого заходу. Подивіться сюди. Тут стоїть чотири малих труни. В них людські останки. Останки бійців, які воювали і захищали Київ в 1941 році. І загинули на цій землі”, - сказав Павло Нетьосов.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Літо 1941-го було таким же спекотним. Німецькі війська 6 армії Вермахта під командуванням генерала Паулюса підійшли до північно-західної околиці Києва. Розгорнулися жорстокі бої – їм на заваді стали ДОТи Київського укріпрайону, гарнізон одного з яких тут, біля Віти-Поштової, складався з 25 бійців 28-го окремого кулеметного батальйону під командуванням капітана Івана Кипаренка.
Бійці польового підрозділу Червоної Армії займають оборонні позиції. У лісовій смузі з’являється передовий загін німців. Зав’язується бій. Німці через гучномовець пропонують бійцям РККА здатися в полон, але у відповідь - довга кулеметна черга з “Дегтярьова”. Перша атака ворога захлинулася. В бій вступають німецькі мінометники, починається артобстріл позицій РККА - німці атакують знову. І знов – невдача.
Німці, несучи втрати, відступають. Штурмувати ДОТ починає група у складі огнеметників. Охоплений полум’ям, ДОТ огризається кулеметним вогнем. На схилі гори та біля її підніжжя зав`язується фінальна сутичка.
ДОТ № 179 мужньо стояв на смерть, тримаючи оборону Києва до останнього бійця проти двох штурмових груп 3 моторизованої роти 171 саперного батальйону під командуванням лейтенанта Куні та фельдфебеля Есковіц, 2 та 3 роти 191 піхотного полку.
“Цей ДОТ тримав оборону 73 дні. Нам вдалося за багатьма документами й відеоматеріалами, роздобутими в німецьких архівах, відтворити бій 5 серпня 1941 року”, — додав Павло Нетьосов.
За його словами, останки трьох бійців знайшли місцеві пошуковці під керівництвом Вадима Січкаренка на території селища Віта-Поштова, а четвертого - неподалік села Дзвонкове Васильківського району. Особи загиблих не встановлено. І завтра їх поховають в братській могилі на сільському цвинтарі.
ДОТ 179 батальйонного району N6 в Віті-Поштовій відомий також як мінна група № 179 Київського укріпрайону. Він розташований на невеликому пагорбі над річкою Сіверка. Ще за часів Київської Русі тримав тут оборону прикордонний форт стародавнього урочища Звенигород, захищаючи рубежі Києва від степових орд. А через тисячу років захисники вбудованої в цей пагорб бетонної цитаделі стримували німецько-нацистських загарбників.
Довготривалу вогневу точку було побудовано в 1930 році за індивідуальним проектом. Бойовий каземат на три кулеметних амбразури вписаний в пагорб. ДОТ має три входи в розгалужену мережу підземних галерей протяжністю 227 метрів глибиною залягання 7 метрів.
Понад 70 років фортецю було законсервовано. Завдяки цьому тут збереглися унікальні елементи внутрішнього обладнання: протиштурмові грати, броньована заслінка з оглядовими щілинами, броньовані двері.
Хвилина мовчання. Учасники реконструкції, знявши головні убори, схиляють голови. Ліцеїсти Боярського навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею ім. Івана Богуна разом із начальником - учасником АТО, полковником Петром Потєхіним покладають квіти до пам’ятного знаку захисникам ДОТу.
Сьогодні ДОТ розчищений зусиллями волонтерів. Після реконструкції всі бажаючі можуть пройтися його галереями. Люди до сих пір регулярно знаходять останки солдат, які загинули під час оборони Києва. І не дивно, адже на цій ділянці фронту, на окремо взятому відрізку Київського укріпрайону в липні-серпні 1941 року велися кровопролитні бої.
Ось скупі рядки військової хроніки:
“Вранці, о 6:00, 4 серпня 41-го після годинної артпідготовки , із застосуванням важкої артилерії аж до надвеликих калібрів, почався штурм КиУР . Так поблизу ДОТу № 179 до останньої можливості стримувала німецьку атаку 210 гаубична батарея молодшого лейтенанта А.М.Федорака. Але удар німецької 71 піхотної дивізії був дуже сильним. Для боротьби з ДОТами 71-а задіяла важку артилерію, 1 дивізіон і 1 додаткову батарею реактивних мінометів, самохідні установки залпового вогню з запальними реактивними снарядами, штурмові групи, озброєні вогнеметами, вибухівкою і гранатами. Під сильним вогнем піхота польового заповнення КиУР відступала, кидаючи напризволяще гарнізони ДОТів і ДЗОТів . Таким чином німецькі штурмові групи, використовуючи мертві простори, безкарно підбиралися до ДОТів і закидали їх гранатами та димовими шашками. Наші частини почали відходити. Місцями виникла паніка. Але радянське командування вжило енергійних заходів до відновлення становища: пошарпані роти і батальйони приводилися в порядок, вводилися резерви, організовувалися контратаки, з другої половини дня посилилися дії радянської авіації в районі с. Віта-Поштова. Незважаючи на це, ворог, відбивши всі радянські контратаки, прорвав першу смугу оборони і просунувся на кілька кілометрів. За підсумками дня 4 серпня 1941 71-а пд заявляє про руйнування 33 дотів і дзотів, одного танка, і про захоплення 750 полонених. Власні втрати дивізії склали всього (!) 5 чоловік убитими і 55 пораненими”.
Хроніка 71-ї пд так описує знищення ДОТів КиУР в цей день:
“Штурмова група фельдфебеля Йесковіца , яка була підпорядкована 2- й роті 191 пп, близько 8:00 знищила бункер поблизу с. Віта-Поштова, який був озброєний 1-ю гарматою та 2-ма кулеметами. Після того як у амбразури кинули в'язку гранат, 2 заряди вибухівки і 4 ручних гранати, з бункера вийшли семеро бійців. Але з дверей бункера продовжували кидати гранати. Після того, як бункер кілька разів закидали зарядами вибухівки та димовими шашками, з нього вийшло ще 3 солдат. Після того, як в отворі виходу знову зявилися стрілки з гвинтівками в руках, в одну з амбразур всунули 2 заряди вибухівки на жердинах. Це призвело до успіху: ще 11 солдат вийшло з бункера. Полонені повідомили, що в бункері залишилися лежати вбитими 2 офіцери і 1 комісар”.
На вечір 6 серпня 1941 року загальні втрати захисників КиУР на південній ділянці (с. Віта-Поштова-Юрівка-Тарасівка-Гатне-Чабани) складали понад 3300 осіб. Резервів майже не лишалося.
Жорстокі бої в цьому районі тривали до 10 вересня. В ніч на 18.9.41 Ставка дозволяє 37-ій армії залишити Київ. І це – лише окремі сторінки оборони Києва.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Фото авторов
Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко вигулює читачів КиевVласти найсмачнішими закладами Іспанії. Разом з Інною ви відчуєте неперевершені смаки традиційних страв та найкращих вин і коктейлів.
Зважаючи на те, що українці багато подорожують, а з приходом літнього сезону, потік наших громадян за кордон буде тільки збільшуватися, вирішила інформувати вас час від часу про кухні та ресторації тих країн, де я вже побувала. Якщо ви раптом збираєтесь в Іспанію, то ця інформація саме для вас.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тапаси
Тапас - це та сама українська канапка, щоправда іноді він може бути повноцінною стравою, якою можна абсолютно спокійно наїстися. Туристи та і самі іспанці обожнюють тапас-бари, вони тут на кожному кроці.
Tapa в перекладі з іспанської - кришка. Існує декілька версій, чому ці маленькі закуски назвали tapas. Але, згідно до самої найбільш схожої на правду, в XIII столітті король Кастилії та Леону Альфонсо X Мудрий видав закон, за яким власникам постоялих дворів наказувалося подавати хмільні напої виключно із закускою, щоб відвідувачі не п’яніли на голодний шлунок та не порушували порядку. Закуску, клали прямо на кружки з пивом або вином - як кришку.
Згідно іншої версії “їстівними” кришками накривали напої, щоб уберегти їх від мух.
Заходиш до тапас-бару, береш келих вина або сангрії - і вибираєш на свій смак закусочки. Легко, швидко, ситно і зовсім недорого - коштують тапаси від 1 до 10 євро. Наприклад, найкраще місце в Мадриді, де можна спробувати безліч різних тапасів від 1-1,5 євро за штуку - це ринок San Miguel.
Я спробувала безліч тапасів: оливки фаршировані артишоками, анчоусами, хамоном та в’яленими помідорами; шматочки багету з хамоном і ковбаскою чироззо; смажені шампіньйони на шпажках; зелені маленькі перчики на грилі “пімієнтос де падрон” присипані сіллю; фрикадельки та щічки; знамениту piscato frito (риба в клярі); пульпо - восьминіга; улюблену українцями кров’янку.
В Мадриді раджу вам ресторанчик ABACO Taberna, що знаходиться в самому центрі на Calle Toledo біля Plaza de Mayor. Тут дуже смачна кухня, величезний вибір тапасів, чудове обслуговування і демократичні ціни.
В Севільї рекомендую відвідати мережу ресторанів Cervezas vinos y tapas. Тут пропонують безліч тапасів (від 3,20 до 4євро). Якщо вам здасться, що одного чи двох тапасів замало - можете взяти тапас як повноцінну страву, тоді це коштуватиме близько 10 євро.
Про один з тапасів, хочу розказати окремо. Спробувала я його саме в Севільї, оскільки ця страва вважається андалузькою. Думаю, всі чули про “рабо де торо”, що в перекладі на українську означає “бичачий хвіст”.
В Україні цю страву не зустрічала жодного разу. Хоча не буду стверджувати, що її ніде не готують. А страва настільки смачна, що ви навіть не уявляєте!
Кажуть, її рецепт з’явився в Андалузії одночасно з коридою - багато століть тому. Розділення туші бика, вбитого на арені, робили за особливими правилами - найсмачніші шматочки потрапляли на стіл місцевої знаті, а хвіст діставася прислузі. Проте сьогодні “рабо де торо” подається в найкращих ресторанах Іспанії.
Основний принцип приготування: хвости мають довго тушкуватися не менше двох годин. Тоді м’ясо буде просто танути на губах.
Паелья
Іспанці кажуть, що це страва Валенсії, а самі валенсійці вважають її символом свого регіону. Якби там не було - паелью ви можете зустріти на кожному кроці в будь-якому іспанському місті.
Існує неймовірна кількість рецептів та варіантів паельї. Я сама готую за трьома рецептами. А іспанці кажуть, що їх більше 300.
Все дуже просто: основа страви - це рис, до якого додають рибу або морепродукти, або курку, або кролика, або все це разом. Іі обов’язково - овочі. Так до справжньої валенсійської паельї з м’ясом кролика та курки додають равликів, а з овочей використовують артишоки, зелену та білу квасолю і томати.
Основна фішка - рис для паельї обирають певного сорту, зерна якого мусять бути невеликого розміру та округленої форми. Він нагадує рис для різотто. В Іспанії, як правило використовують сорт “альбуфера” - назва селища біля Валенсії, де його вирощують.
Інша важлива деталь. Ррис до всіх приготованих інгредієнтів додається на сам кінець в сирому вигляді, а потім просто заливається бульйоном. Рис насичується бульйоном протягом 15 хвилин - і паелья готова.
В залежності від того, готуємо паелью з морепродуктами чи крім них ще додаємо і м`ясо - отримуємо Paella de Marisco або Paella Mixta. Остання -змішана - дуже популярна в самій Іспанії і вважається класичною.
З латинської мови patella перекладається як “пательня”. Тобто готується паелья і подається саме і виключно в пательні.
Я люблю паелью на білому рисі, підфарбованому шафраном. Але існує паелья на чорному рисі, вона підфарбовується чорнилами каракатиці.
Спробувати смачну паелью в Іспанії можна навіть в маленьких непримітних ресторанах. Коштує ця страва від 12 до 16 євро, і порцію можна спокійно розділити на двох.
Раджу вам в Мадриді скуштувати паелью в Restaurante La Catedral, що знаходиться в самому центрі на вулиці Cruz, а в Севільї в ресторані Postiguillo.
В Києві ви можете поласувати паельєю в ресторанах La Paella, Arbequina, “Три Вилки” і можливо ще в якихось іспанських. Найближчим часом відправлюся на пошуки і обов’язково дам вам знати.
Гаспачо
Холодний ситний томатний суп - альтернатива нашої окрошки. Готується традиційний гаспачо з перетертих або сирих помідорів у вигляді пюре та інших овочів за бажанням.
Ця традиційна страва іспанської кухні теж походить з Андалузїї.
Існує безліч варіацій приготування томатного супу. У Хересі його роблять з кільцями сирої цибулі. На Малазі - з телячим бульйоном, виноградом і мигдалем. У Кадісі взимку сервірують гарячим. У Кордові люблять густий - з кукурудзяним борошном і вершками.
Я їла севільский гаспачо, який подавався з шматочками хамону та сухариками.
Смакував мій гаспачо дуже добре, тому раджу вам завітати в ресторацію Manolete, що знаходиться одразу біля головного кафедрального собору в Севільї. Тут його можна скуштувати за 4,75 євро, загалом же вартість супу від 4 до 7 євро.
Іспанці чітко розділяють історію гаспачо на "до" і "після" Колумба. До відкриття Америки в Європі не було томатів і перцю, тому суп готували з хліба, часнику, оливкової олії та оцту - білий гаспачо (ajo blanco).
Але світовій популярності гаспачо іспанці завдячують Колумбу та конкістадорам, які привезли томати та перець на територію сучасної Іспанії.
Втім, існує безліч інших чудових та смачних іспанських страв, які я раджу вам:
Калсоц (Calcots) - це сорт цибулі, який вирощують переважно в Північних регіонах Іспанії, але популярний він на всій території країни. Його смажать на вугіллях і подають з соусом на горіховій основі.
Каре ягня (Patos de cordero) – дуже популярна страва. Пробувала її в різних ресторанах, але раджу завітати до мережі ресторанів El Asador de Aranda, які спеціалізуються саме на ягнятині. Лопатку ягня готують таким чином, що скоринка зверху має бути дуже хрумкою, а всередині м'ясо настільки протушковане, що тягнеться за виделкою як желе.
Богаванте асуль (Bogavante azul de Galicia) - синій омар. Фактично, це звичайний омар, але плавники у нього синього кольору. Страва смакує як в запеченому вигляді, так і в тушкованому. Я скептично ставлюся до ракоподібних, бо всі вони трупоїди, але страва неймовірно смачна, і замовляють її як королі, так і звичайні іспанці.
Кальдосо (Caldoso) – це щось середнє між рибним супом та паельєю, рідка паелья. Страва неймовірно смачна, особливо, якщо ви любите паелью, то вона точно стане вам до вподоби.
Всі ці страви найкраще смакують із cангрією (sangría від ісп. sangre — кров). Lуже популярний алкогольний напій на основі вина (частіше — червоного) с додаванням шматочків фруктів, ягід, цукру, а також невеликої кількості бренді, якій просто л’ється на вулицях Іспанії. Ціна на неї різна, залежить від закладу. Келих від 5 євро. Але як правило, замовляють cангрію цілими глечиками – від 30 до 50 євро.
Сангрію, як правило замовляють під ситний обід або вечерю, але це не означає, що ви не можете замовити її пізно увечері в одному з місцевих барів. Мадрид славиться своїми барами - їх тут просто безліч і на любий смак. Самі мадридці кажуть, що між площею Аточа і Сан-Мартін, відстань між якими близько 500 метрів, барів більше ніж в усій Норвегії. І я здатна думати, що це таки правда, бо переконалася на власному досвіді.
Бари завжди заповнені відвідувачами незалежно від дня тижня. Мій візит в бар в неділю, що знаходився в Латинському кварталі, де я мешкала, нічим не відрізнявся від понеділка.
І саме цікаве, що коли я зайшла на коктейль в Cafe Pavon вдруге, офіціант на барі запитався мене: “Вам як вчора - сosmopolitan?”. Виявляється, власники та офіціанти завжди запам’ятовують смаки своїх клієнтів - а якщо ви прийшли більше ніж 2-3 рази, вже на вході вас очікуватиме улюблений напій.
Є також особливі бари зі своєю історією. В один з таких, я планувала свій візит ще в Києві.
Коктейль-бар Museo Chіcote, що знаходиться на центральній променаді Мадриду, вулиці Гран Віа, заснований ще в 1930 році і був першим американським баром в Іспанії. Але відомий він не цим фактом, а тим, що в свій час тут бували різні знаменитості - від Софі Лорен та Ави Гарднер до Ернста Хемінгвея. Названий він на честь колишнього власника.
Періко Чікоте, який протягом декількох десятиліть був дуже популярною особою в Мадриді. Ще в 1927 році він випустив першу в Іспанії книжку про коктейлі. Але головна його заслуга в тому, що за своє життя він зібрав унікальну колекцію пляшок, перетворивши її в свого роду музей, рівного якому не було в світі. В цьому зібранні зберігалися напої, подаровані королем Альфонсо ХІІІ та Папою Римським; віскі від Хемінгвея; пляшка, розмальована Пабло Пікассо і навіть римська амфора з вином з II соліття до н.е. На жаль, після його смерті цю колекцію не вдалося зберігти.
Всі коктейлі коштують 10 євро. Це звичайна класика - Cosmopolitan, Aviator, Dry Martini, Singapore Sling, Bloody Mary, Negroni. Але офіціанти та бармени кажуть, що всі вони готуються за рецептами самого Періко.
Тож, якщо будете в Мадриді, рекомендую відвідати це місце і спробувати декілька. Наприклад, Daiquiri – улюблений коктейль Хемінгвея.
Сподіваюсь, мій гастро-тур Іспанією прийшовся вам до вподоби і стане в нагоді, якщо ви все ж таки наважитесь поїхати до цієї смачної країни хамону, тапасів, хересу та сангрії.
А я обіцяю продовжувати знайомити вас з іншими кухнями світу та Європи. Тому, Подорожуй та #СмакуйзІннаГордієнко.
Читайте та смакуйте: Українське “Sho” разом з Карпою та “Титановим Джексоном”
Фото та відео автораKиевVласть
“Коноплі лікують! Час змінити законодавство, яке заперечує наукову істину”, - це з резолюції першої наукової конференції медичного канабісу, що відбувся цього тижня в Харкові. Вам не почулося.
І якщо у вас на слово “канабіс” виникає рефлективна посмішка, а на язиці вже жарт про “дегустацію”, то це просто не ваша конференція. Бо, коли зала вимагає слухати доповідь англійською, аби лектор не скорочував презентацію через переклад, це індикатор мотивації.
Конференція - у фешенебельному виставковому центрі Харкова, зала на 500 місць, повна. До кінця не полишає враження чогось нереального.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Лідер організації “Афіна. Жінки проти раку” Ніна Резніченко каже, що це неймовірний прорив.
“Я вражена такою кількістю учасників. Людей це цікавить настільки, що вони приїхали з інших міст. Зустріла лікарів, яких особисто знаю. Медиків взагалі багато. Відчувається, що люди бачать світло в кінці тунелю, бо питання вже назріло”, - каже Ніна Резніченко.
Ніна Резніченко
Лише рік тому для таких, як вона сама, онкопацієнток, Ніна створила групу в Facebook. Група була закритою, але коли через короткий час в ній виявилось майже 1000 учасниць, “Афіни” зареєструвались, як громадська організація. Тут у Харкові вона вперше бачить таку кількість однодумців в “реалі”.
“В медицині пріорітетом має бути в першу чергу інтереси пацієнта. І саме цей пріоритет впливає і на вибір технологій, і на державну політику. Коли саме така технологія є єдиним інструментом впливу на хворобу, вона має бути доступна. Ми не зупинимось, поки не доб’ємось свого!”. Це сказав Дмитро Шерембей, голова Координаційної ради Всеукраїнської Мережі ЛЖВ (людей, які живуть з ВІЛ, - KV).
Дмитро Шерембей
А дев`ятирічна Ліза Савєльєва живе з епілепсією, яку лікарі називають фармрезистентною. Це означає, що ніякі препарати не мають ефекту при нападах. Її мамі Олесі так і сказали, всі доступні методи ми вже використали, порадили “ознайомитись із світовим досвідом”.
Така епілепсія - це інвалідність і життя на “важких” фармацевтичних наркотиках. Доволі специфічне життя, якщо “фарма” не ефективна, а вона таки безпорадна у 40% випадків епілептичної хвороби.
“Не казали нічого конкретного, мовляв, зверніть увагу на Америку, Ізраїль, - розповідає Олеся Савельєва. - Через батьківські форуми вже дізналась про олію з канабідіолу і її протисудомний ефект при дитячій епілепсії”.
Канабідіол або CBD - одна із активних речовин, знайдених у коноплях, вона не має “наркотичного ефекту” і зводить нанівець епілептичні напади у маленьких дітей в США, Ізраїлі. Від листопада - навіть в сусідній Польщі.
Все це Олеся бачила досі лише на відео, а тепер вона, лідерка “Української асоціації медичного канабісу” у Харкові слухає виступ Дороти Гуданєц. Слухає таку, як вона, маму із Вроцлава, яка минулого року зробила неможливе. Змусила Сейм проголосувати закон про медичний канабіс. Більшістю, без голосів “проти”, утримались лише два депутати.
Бо в Дороти є син Макс, вона зробила це для його майбутнього. Звісно, зробила не сама. Були сотні інших матерів дітей з фармрезистивною епілепсією. І онкопацієнти. І хворі на розсіяний склероз. І ще багато хворих з довгим переліком хвороб, яким “традиційна” медицина може зарадити хіба сильнодіючими препаратами з купою побічних ефектів.
А ще у Дороти був доктор Марек Бачанскі, він теж виступив у Харкові. Його презентація суха і монотонна - історії його пацієнтів. Хлопчик 8 років, дівчинка 4 років, їх багато.
Марек Бачанскі
“Кількість нападів на добу знизилась з 50 до 1-2”. “Напади не фіксуються місяць”. “Поодинокі напади”, - сухі факти про дозування екстракту канабідіолу. Відсотки, міліграми.
В залі несамовита тиша. Польща лише півроку живе з новим законом. Ще півроку тому така презентація означала явку з повиною.
“Ви лише починаєте свій шлях, - говорить зі сцени Дорота Гуданєц. - Знайте, він не буде легким і швидким. У нас він таким не був. Але повірте, немає у світі такого уряду, що зміг би зупинити матір. Матір, яка знає, чого їй від уряду потрібно”.
Леся Савельєва знає, що їй потрібно. Закон про обмежений і контрольований обіг канабісу для потреб медичних пацієнтів. Люди не повинні йти на порушення закону, реалізуючи своє право не страждати. Це зовсім не з людьми щось не так, а з законом.
За законом канабіс, як рослина, особливо небезпечний наркотик, заборонений до обігу взагалі. Це з радянських часів. Але у цивілізованому світі за цей час відбулось понад 12 тис. наукових відкриттів, пов’язаних із здатністю канабіноїдів лікувати хвороби. А в Україні наукові дослідження канабісу і його похідних досі неможливі.
Уряду належить вивчити потреби українських пацієнтів у препаратах медичного канабісу. Також слід невідкладно встановити порядок, за яким відбуватимуться наукові дослідження канабіноїдів, як анальгетиків та інших лікарських засобів. Це каже нейрофізіолог Дмитро Ісаєв, провідний науковий співробітник Інституту фізіології ім.О.О.Богомольця.
Серед цих тисяч наукових доробків про коноплі, три належать йому. Щоправда робив він їх у інших країнах, на замовлення урядів інших країн.
Дмитро Ісаєв
“Ми всі просто хочемо жити у нормальній цивілізованій країні. Де хворі на епілепсію, анорексію, розсіяний склероз, ВІЛ/СНІД, паліативні хворі і всі, хто страждає від хронічних болей, всі отримують доступ до лікування. Якщо потрібне лікування канабіноїдами - доступ до канабіноїдів. Держава має контролювати цю галузь медицини, повинні бути державні стандарти якості. А пацієнти повинні мати доступ до ефективного лікування препаратами канабісу і, відповідно, мати шанс на краще життя”,- наголошує Дмитро Ісаєв.
Коли люди кричать ночами від болю, це неправильно, каже Ніна Резніченко. На четвертій стадії раку, коли біль стає нестерпним, пацієнткам дозволяють використовувати морфій. Він притупляє біль, але вночі біль не дає заснути. І людина може тижнями зовсім не спати та дуже від цього страждати. А після конопляного екстракту наступає полегшення і приходить сон. Навіть коли снодійні не беруть, на четвертій стадії.
Ніна Резніченко розповіла, що “Афіни” нещодавно проводжали подругу, яка дивом весь свій останній місяць мала потрібні ліки. “І писала, що їй нарешті стало краще. Що вона спить вночі”, - наголосила лідер “Афіни”.
“Найголовніша людська цінність - це людське життя. Якщо людина страждає, потрібно зробити все можливе, щоб страждання припинились. Навіть якщо це незаконно. Поки ще незаконно”, - резюмувала учасниця форуму “Коноплі лікують!”.
Читайте: Медична конопля в Україні - бути чи не бути?
Тарас Ратушный, журналист, для КиевVласти
Фото автора
KиевVласть
Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко продовжує знайомити читачів КиевVласти з питними закладами Києва. Цього разу вона побувала в наливайках столиці. Цей формат закладів став достатньо популярним, бо його формат “зайшов - випив - закусив - пішов далі” - абсолютно гармонічний для швидкого столичного життя та веселий походеньок з друзями або колишніми.
Якщо у вас залишилися гарні стосунки з колишнім, ви вже не можете бути разом, але спільно проводити час вам цікаво – беріть його в подорож питними закладами. Не пожалкуєте.
Я так і зробила. Ми відправилися з ним смакувати настоянки та наливки і говорити за життя. Наші очікування перевершили себе.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ми не були впевнені, що ці заклади виявляться сучасними, атмосферними і такими задушевними. Насправді, зараз вони не мають нічого спільного з наливайками часів СРСР.
Почали з серця Києва – мого улюбленого Подолу, піднялися Андріївським на вулицю Михайлівську, перетнули Майдані Незалежності і завершили наші посиденьки на Бессарабці. Обійшли 7 закладів, про які і піде мова нижче.
“Rebra & Kotlety”, Борисоглібська, 8/13
Це, можливо, єдине місце в Києві, де величезний вибір котлет по-київські - більше десяти різновидів. В денний час тут працює ресторан “Rebra & Kotlety”, а ввечері - “Rebra bar”.
Ми пробували вершково-обліпихову (27 гривень) та кизилову (34 гривень) настоянки. Чудово, особливо в поєднанні з котлетою камамбер та котлетою дор блю малина.
В місцевому меню також є настоянки: липова (34 гривні), яблучна (37 гривень), що настоюються на бренді. Також тут є розсольник із ароматом домашнього пряного розсолу (27 гривень) і тархун (27 гривень), які настоюють на горілці.
Також, в залежності від сезону, команда гастро-бару пропонує своїм гостям Special Edition. Нам, наприклад, запропонували хурму з чілі і грушу. Вартість таких настоянок 57 гривень.
Всі ціні - за 50 мл.
Дрінкарня (Drinkarna), Михайлівська,15
У “Дрінкарні” пропонують настоянки у більш великому асортименті - аж 20 видів.
До речі, ми не змогли замовити ті, що нам здалися цікавими на смак. Бо випиваються вони дуже швидко – і команда бару не встигає їх виготовляти у такій великій кількості.
Тому замовили смородину з бородинським хлібом, журавлину з лаймом та хрєновуху - найсмачнішу з усіх, що я куштувала за своє життя.
Ми взяли до хрєновухі шикарні канапе з оселедцем – 30 гривень, а також брускетту з копченою куркою (схоже дуже на салат олівє) – 30 гривень. Закусочки - божественні. Може тому що хрєновуха так добре пішла?
З тих, що не було, але які дуже рекомендував мій партнер – посольська і солод з часником. Думаю, вони більше хлопчачі, але впевнена, що дуже смачні – зі смаком у мого колишнього дуже добре.
Всі настоянки вартують 40 гривень за 50 мл, крім тих, що мають оригінальні смакові поєднання на кшталт “бурбон-курага-м'ята”, “текіла-ананас-чилі” та “скотч на айві”. Ці напої коштують 60 гривень.
Barstoyanka, Мала Житомирська, 15-а
На відміну від інших закладів, Barstoyanka має зовсім маленьке приміщення. Тут водночас і людно, і дуже затишно.
Тут пропонують найбільшу кількість настоянок, порівняно з іншими закладами, де ми були. Я нарахувала близько 50 видів. Інший плюс – вони найдешевші. Всі настоянки на горілці коштують 20 гривень за 50 мл, на бренді – 25 гривень, на віскі/джині/ромі/текілі – 45 гривень, на абсенті - 50 гривень.
Ми скуштували “дівчачу” хуба-буба і “чоловічу” огородівку.
Оскільки пили біля барної стійки, (що відповідає назві закладу), то розпиталися у бармена про чудо-пристрій, якій розташований стійці. Виявилося, що Barstoyanka – це перший в Києві абсентарій, тому абсент подають тут традиційним французьким засобом, використовуючи цей пристрій-фонтан і кубик цукру.
Ми не наважилися випити цього міцного зеленого напою, бо попереду на нас ще чекали два місця.
Smоrrebrоd.Kiev, Городецького, 4
Цей заклад важко обійти стороною. По-перше, він в самому самому серці міста Києва - навпроти консерваторії. По-друге, тут не просто наливають настоянки власного виробництва, тут годують датськими бутербродами – сморребродами. Ви мусите їх спробувати в тандемі з наливками.
Сморреброд є декількох видів. Я раджу сет №2: оселедець з картоплею та маринованим огірком, макрель в сметанному соусі з редисом та маринований лосось із свіжим огірком.
Читайте: Где в Киеве попробовать сморреброды
З наливок куштували смородиновий джин, вишневий ром та копчену грушу на горілці з Limited Edition. Всі наливки в одну ціну - 59 гривень за 50 мл.
Можна взяти сет з шести наливок за 295 гривень. Виходить економія в 10 гривень на кожному дрінку.
В меню я нарахувала 13 видів наливок. Всі вони точно смачні, бо ті що ми пробували, були просто бомбезні.
Офіціантка розказала нам, що людина, яка виробляє наливки для закладу, за освітою біохімік. То ж можете уявити, що то за настоянки виходять з під його рук.
Остання Барикада, Майдан Незалежності, 1
“Остання Барикала” відрізняється від всіх інших закладів з настоянками, які ми відвідали. Це ресторан-музей, що містить рештки фундаменту Печерських воріт, збудованих на місці легендарних – Лядських.
Читайте: “Остання Барикада” під Майданом на місці Лядських воріт
Очі біля цього бару просто розбігаються – такої кількості наливок, настоянок, та інших напоїв українського виробництва ви, мабуть, не побачите ніде.
Нам запропонували ратафії власного виробництва, знамениті наливки зі Львова, дистиляти та настоянки. Після чотирьох локацій важко було усвідомити, як це все можна спробувати. Але і відмовитись від такої смакоти, було неможливо.
Почали з ратафій - всі вони по 58 гривень за 50 мл. Взяли мою улюблену смородину з ялівцем, і рівень і імбирем. Перша, як годиться, для дівчат. Друга, не така солодка, для хлопців.
Звичайно, мали щось закусити, а в Останній Барикаді точно є чим. На підмогу прийшов солаж’є закладу, який запропонував нам спробувати декілька видів сала, і м’яса, яке виготовляється у власній коптильні закладу.
Сало, особливо з хрустким підсмаженим хлібцем, намащене гірчичкою та хріном, смакувало воно як в дитинстві. Вся ця дегустація виявилася абсолютно безкоштовною, що було вдвічі приємніше.
Якщо хочеться більш міцних напоїв, раджу спробувати з настоянок та дистилятів – грушовицю, сливовицю (45 гривень за 50 мл), та кальвадос прикарпатський (49 гривень за 50 мл).
“П’яна вишня”, Хрещатик, 13
Думаю, це місце вже всім дуже добре відоме. Але ми не могли обійти його осторонь, оскільки крафтова вишнева наливка – це унікальний напій, який тепер користується шаленою популярністю не лише у Львові, а й в столиці України.
В “П’яній вишні” можна спробувати лише вишнівку. Подача особлива – 3-4 ягідки викладаються на дно чарки, яка теж є особливою, таку ви не зустрінете в жодному іншому місці.
Наливають вишневу настоянку по вінця. Така порція в 150 мл буде коштувати 58 гривень. Настоянка дуже смачна і зовсім не міцна, але три чарки дадуть свій ефект, тому будьте обережними.
Раптом що - можна закусити.Заклад пропонує чорний шоколад з вишнею, фруктову пастилу, мармелад у шоколаді, і цукерку вишня в шоколаді.
“Корінь бар”, Бессарабська площа, 2
Цим баром ми завершували наш тур. Географічно він був нашою крайньою локацією на питній мапі Києва, бо знаходиться на вході до центрального ринку столиці - Бессарабки.
Прекрасну дівчину Альону, яка пригощує гостей ринку домашніми настоянками свого бару, ми застали за читанням книжки Діккенса. Виявилося Альона захоплюється не лише Діккенсом, а й історією нашого міста, тому наступний наш тур – буде екскурсійний, а не питний.
Наливки в “Корінь бар” подають в хімічних колбах. Виглядає це дуже незвично і смакує добре.
Частували малину з перцем, чорнослив, лимон з імбирем, джин з грейпфрутом. Всі настоянки - по 40 гривень.
До речі, Бессарабський ринок - окрема історія для кулінарного тріпу. Але про місцеві смачні заклади - наступним разом.
Сподіваюсь, тур авторськими наливками та настоянками столиці прийшовся вам до смаку, а я обіцяю вже найближчим часом запропонувати вам черговий похід найкращими питними закладами!
Стежте за моїми турами, читайте сторінку на ФБ і #СмакуйзІннаГордієнко!
Читайте: Майже “Чотири кімнати”: чотири бари в центрі Києва (фото, відео)
Фото автора
KиевVласть
Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко відправилась в екскурсію барами Києва, щоб розповісти читачам КиевVласти про найцікавіщі заклади столиці, рекомендувати напої та місця для гарних тусовок і знайомств.
Під час мого нещодавнього інтерв’ю із співвласником двох популярних барів Києва Іданом Фачіа, я дізналася, що Київ найближчим часом дійсно може претендувати на звання барної європейської столиці. Бо барна культура в Україні просунута набагато серйозніше, ніж ресторанна і, якщо нашій країні призначено потрапити в гастро-рейтинги, то станеться це саме в барній сфері. От я вирішила це перевірити і на власному досвіді переконатися в правильності.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ми взяли до уваги 4 коктейль-бари: Parovoz Speak Easy, Alchemist Bar, De Bosch, та БарменДиктат. Підбірку робила сама, оскільки вважаю їх найкращими за якістю приготування коктейлів та найпопулярнішими - за кількістю відвідувачів. І всі вони знаходяться в центрі Києва.
Parovoz Speak Easy
Почнемо з Parovoz Speak Easy. Чому? Бо це піонер барної культури Києва - він з’явився в 2002 році в підвалі кінотеатру Київ і одразу став одним з самих тусовочних студентських місць в столиці.
Через майже 10 років заклад відкрився в новому форматі Speak easy - в стилі культових закладів Нью-Йорка часів сухого закону. Музичне оформлення – фонове, частенько це саме джаз, популярний напрямок в ті часи.
А в 2015 році Parovoz був визначений кращим баром України за версією національної ресторанної премії СОЛЬ.
Про цей бар навіть важко писати – треба потрапити в атмосферу цього закладу, щоб зрозуміти його особливість. Інтер’єр нагадує вагон старого паровозу – дерево, червоні кольори, кований метал, почорнілі дзеркала.
Місця небагато, тому треба бронювати столики заздалегідь, інакше є шанс залишитися в коридорі вагону. Що теж непогано, бо тоді ви опинитесь напроти барної стійки – де я особисто люблю перебувати найбільше.
Що замовити в Parovoz Speak Easy
Коктейльне меню поділяється на 5 розділів. Перший – це Classics (класика). З нього раджу спробувати – Lady Whisper (195 грн), Floridita (165 грн), New York Sour (230 грн) і звичайно Negroni (175 грн).
Далі йдуть: Sour Route (кисло-солодкі) - Раджу Ramble Bramble (180 грн); Highball Route (свіжі та ігристі) – спробуйте Rosarita (160 грн); Cocktail Route (винні та глибокі, в основному міцні) – неймовірно смакує Capone (170 грн); Old Fashioned (гірко-солодкі, також міцні) – скуштуйте Sazerac (225 грн).
Хто аудиторія
Для жінок – це місце просто рай. Чоловіки тут присутні у великій кількості, чого не скажеш про інші заклади. До того ж, дуже багато іноземців. Шансів познайомитися – предостатньо!
І формат закладу цьому сприяє - по п’ятницях та суботах тут не пробитися. А тіснота, як і темрява, звичайно, друг молоді.
А ще одного разу я тут зустріла самого Бориса Гребенщикова, який прийшов з друзями і сів за столиком поруч із нами. Тож в Паровозі ви можете запросто зустріти знаменитостей.
Особливість
Parovoz Speak Easy також можна назвати двигуном та локомотивом барної культури, оскільки тут можна навіть навчитися професії бармена і згодом відкрити свій бар. Вчить цьому Дмитро Шовкопляс, один з професійних барменів закладу та засновник школи Parovoz Mixology Course.
Alchemist Bar
Наступне місце – Alchemist Bar. Поставила його на друге місце, бо воно моє найбільш улюблене - і цьому є декілька причин.
По-перше, АLchemist - не просто коктейль-бар. Це музичний бар. З 20 години тут можна послухати живий джаз у виконанні молодих сучасних українських і не тільки музикантів. А з 23:00 найкращі діджеї країни починають свою програму - і бар перетворюється на танцювальний майданчик.
По-друге, бар має Секретну кімнату, про яку мало хто знає. Тут можна отримати улюблений напій значно швидше, ніж в основному залі, а також усамітнитися, оскільки людей тут набагато менше. В якості музичного оформлення звучить рояль.
І по-третє, коктейлі тут – божественні. При чому, замовляти їх можна не обов’язково по меню - просто скажіть, чого би вам хотілося саме сьогодні і бармен впорається на всі 100%!
Що замовити в Alchemist Bar
Барна карта створена дуже просто – вона розбита по назвах відомих алкогольних напоїв і пропонує різноманітні коктейлі на основі джину, віскі, рому, текіли, бренді і навіть на горілки.
Спробуйте Bloody Mary (145 грн) - вона тут готується за особливим рецептом (її підкопчують), смачнішої я ніде не пила. Дівчатам особливо раджу Lychee Martini (140 грн), Passion Sour (150 грн), Black Winter Day (145 грн). Чоловіки просто вимушені скуштувати тут Penicillin (160 грн) і Boulevardier (135 грн).Ціни на коктейлі дуже демократичні, на відміну від інших барів - від 115 до 185 грн, що не може не радувати відвідувачів!
В руках барменів Стаса та Андрія - моїх найулюбленіших барменів Алхіміку - всі алкогольні напої перетворюються на шедевр. Правильні пропорції, сумісність змішаних інгредієнтів - все це дає в підсумку неперевершений смак замовленого напою. А ще вони пам’ятають, що ви любите пити і наступного разу спитають: “Як завжди?”
Хто аудиторія
Флірт-фактор в цьому закладі зашкалює. Якщо ви хочете познайомитися з симпатичним чоловіком чи молодою красунею – вам точно сюди. Іноземці особливо полюбляють це місце, оскільки такий формат дуже розповсюджений за кордоном.
Особливість
Alchemist Bar славиться своєю музичною історією! Тут святкують дні народження великих музикантів - Боба Марлі, Елвіса Преслі. Тут влаштовують вечірки любителів Depeche Mode (Depeche Lovers) або Девіда Боуі (Bowie weekend). Все це відбувається завдяки душі та серцю цього закладу - Юрію Шустову.
Також мушу відмітити, що в Alchemist Bar дуже смачна кухня – рідкість в закладах подібного формату.
De Bosch
Третій в моєму списку - De Bosch. По-перше, тому що він поруч з Alchemist Bar.
По-друге, він має дуже незвичну і цікаву концепцію. За основу концепту взяли найвідоміший триптих Ієроніма Босха “Сад земних насолод”.
Читайте: Идан Фачиа: “В Киеве больше хороших баров, чем в Париже”
Фактично сам заклад теж триптих, бо складається з трьох кімнат, кожна з яких передає зміст лівої, центральної та правої стулки картини: Рай, Останні три дні створення землі і Чистилище. Стіни барної кімнати розмальовані раєм.
Що замовити в De Bosch
Барне меню в закладі ділиться на сім категорій - йдеться про сім гріхів: Жадоба, Заздрощі, Сласність, Пересердя, Пиха, Гультяйство і Сум. Пропоную піддатися всім 7 гріхам і спробувати по одному коктейлю з кожного розділу.
Хіти продажів: це Grano (180 грн), Jardinero (160 грн), Prince of Persia (170 грн), Musa Paradisia (140 грн), та Aldron (160 грн). Останній авторський коктейль був придуманий одним з барменів De Bosch для парфумерного будинку Les Liquides Imaginaires і має нотки пачулії, шафрану, ялівця.
Всі ці шедеври рекомендую спробувати з рук шеф-бармена закладу Gerasimosa Livieratosa – справжнього грецького бога коктейлів. А ще попросіть Дмитра Сокола приготувати вам Zacapa Old Fashioned - і ви точно повернетеся в цей заклад вдруге.
Хто аудиторія
Більш доросла, ніж в Alchemist Bar. Складова романтичних знайомств присутня і чоловіків переважно більше, ніж жінок. Частенько в De Bosch можна зустріти ту саму аудиторію, що і в Alchemist Bar – відвідувачі кочують з одного закладу в інший.
Хоча я особисто знаю тих, хто принципово ходить виключно в Alchemist Bar, або виключно - в De Bosch.
Особливість
Широченний стіл в основному залі, за яким відбуваються світські розмови та частування. Незвичний інтер’єр всього закладу надихає на роздуми про життя та його буденність.
Чистилище – місце для куріння, з величезним дзеркалом-вікном круглої форми, яке створює атмосферу фантасмагоричного світу. За цигаркою тут можна дізнатися багато чого цікавого, тому багато хто проводить весь вечір в стінах цієї кімнати, яка, до речі, раніше була сейфом банку.
БарменДиктат
Цей заклад неможливо було обійти стороною, тому що він теж має багату історію. В часи мого студентства це був прекрасний бар – “Арт-клуб 44” (вул. Хрещатик, 44).
Знайти його нелегко, бо вивіски немає. До речі, у всіх попередніх локацій також.
БарменДиктат оновився декілька років тому, але дух справжнього американського бару - зберігся. На відміну від інших закладів, згаданих вище, БарменДиктат має велику простору залу, а барна стійка довжиною в 13 метрів, мабуть, найбільша з усіх барів, які я знаю.
Тут танцюють, слухають виступи відомих поетів та музикантів, ну і звичайно п’ють до самого ранку.
Що замовити в БарменДиктат
В барній карті неймовірний вибір віскі – шотландського, ірландського, індійського, японського, американського та канадського віскі. Також ром, коньяк, бренді, кальвадос, грапа, текіла, мескаль, джин, горілка.
Я би радила пити тут алкоголь в чистому вигляді. Але, якщо хочеться коктейлів, то замовляйте Sour(и) - всі тут дуже смачні. Ну, просто запитайте бармена Daniel Bonal чого душа бажає - він неодмінно приготує найкращий коктейль за вашим бажанням.
Також рекомендую особливо Tickle Balls (200 грн) - фірмовий коктейль БарменДиктат, а також “Криваву Мері” (185 грн). Хоча моя улюблена “Мері” в Alchemist Bar, але тут вона теж дуже добра.
І обов’язково в БарменДиктат треба спробувати Єбанітку (90 грн) - фірмовий шот. Секрет інгредієнтів не розкриваю – ви маєте просто прийти і спробувати.
Хто аудиторія
Дуже багато молоді. Часто можна побачити веселі компанії з 8-10 осіб, які збираються за окремими столиками. Людей завжди дуже багато, тому не дивуйтеся, якщо ви змушені будете пробиватися до барної стійки, щоб зробити замовлення.
Особливість
Довжелезна барна стійка з алкоголем в 5 рядів. Налічує 400 найменувань різних напоїв – такого вибору алкоголю ви точно більш ніде не побачите.
Величезна музична сцена та кімната для паління, оформлена масою свічок. Це чудове місце для інтимних задушевних розмов, де можна також насолоджуватися улюбленими напоями в разі відсутності місця в основному залі і розглядати колекцію олов’яних солдатиків.
На сьогодні все. Хоча, звичайно, барна історія не обмежується цими місцями. І найближчим часом я спробую вас ознайомити з іншими коктейльними локаціями Києва. А поки що, відвідайте ці, сподіваюсь ви отримаєте неземне задоволення!
Стежте за моїми турами, читайте сторінку на ФБ і #СмакуйзІннаГордієнко!Фото автора
Читайте: Где в Киеве посетить секретные барыKиевVласть
Занепад ринку київської нерухомості спричинили одразу кілька динамічних обставин. Серед них, прогресуюча інтелектуальна та культурна ницість кількох генерацій столичної влади, ... навіть не є головною.
Для пояснення зробимо необхідний відступ.
Урбанізація являє собою глобальний світовий тренд – люди переселяються у міста, бо для виробництва їжі треба дедалі менше робочих рук. Концентрація населення, капіталів та інфраструктур на компактних територіях перетворюють Землю на планету міст.
Україна цілковито вписується у цей цивілізаційний тренд – за останні 20 років у нас офіційно перестали існувати близько півтисячі сіл. Київська Агломерація на тлі загальної депопуляції України утримує перше місце за приростом населення. У середньому за останні десять років на цій території він складав 23 тисячі осіб щороку. І це не лише за рахунок міграції, але і завдяки переважанню народжуваності над смертністю, бо тут кращі умови життя, ніж в Україні загалом, а також населення є відносно молодшим.
Чому ж тоді зупинився ринок столичної нерухомості?
Поверхнева відповідь очевидна: причина у хронічній соціальній депресії – тривалій стагнації споживчого ринку, наростаючій міграції платоспроможних та економічно активних людей за межі України...
З іншого боку, об'єктивним також є той і факт, що до Києва та прилеглих населених пунктів переселяються не лише колишні селяни, а і мешканці продуктивного віку з обласних центрів та з інших великих міст. Столиця і надалі без упину відбиратиме людський ресурс з усієї України. Такою є соціальна даність, яка досі дозволяє зберігати за Києвом перше місце в Україні за вартістю та обсягом продажів нерухомості.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Це унікальний ресурс для міської, та й центральної, влади. Відтак стратегічний розвиток і універсальна спеціалізація Київської Агломерації мали б стати предметом їхньої першорядної, точніше, стратегічної турботи.
Не стали. Бо головним чинником урбаністичного розвитку столиці і прилеглих територій, ще з середини 90-х років виступала корупція у сфері земельних відносин. Отож про планомірний і збалансований розвитку інфраструктури Києва та прилеглих до нього населених пунктів годі й говорити.
Місто послідовно втрачає позиції у всіх рейтингах зручності і безпеки. Кияни біднішають, а міграція, яка тепер додатково спричинена ще і війною, не покриває надлишкової пропозиції житлової і комерційної, переважно низькоякісної нерухомості. Під якістю слід розуміти не лише ґатунок проектів, будівельних матеріалів та робіт, але тією ж самою мірою – зручність та безпечність середовища проживання, доступність освітніх та медичних закладів, вартість та безперебійність комунальних і транспортних послуг, рекреацію тощо.
Перспективи безрадісні.
До прикладу: у сукупності такі мікрорайони, як Позняки, Осокорки та Харківський масив являють собою найщільніше заселену територію у Європі. Цю урбаністичну трагедію спричинило... прокладення туди гілки метрополітену.
Троєщині з Вигурівщиною приготуватися!
Читайте: Новая стратегия для Киева. От популизма к реальности
Тому, що, коли, всупереч зусиллям, вже згаданих кількох генерацій міської влади, туди таки дістанеться метро, то єдине, що врятує ці масиви від апетитів забудовників – відсутність достатнього попиту вже навіть і на смарт-житло від них.
Знову відступ. Цього разу ретроспективний.
Своїм ментальним корінням земельний волюнтаризм у Києві сягає ще пізнього радянського періоду, коли у сімдесятих на мапі столиці з'явився престижний мікрорайон, що дістав влучну народну назву "Дворянське гніздо" – кілька житлових будинків для радянської бюрократії на колишньому полі Київського іподрому та на еспланаді Печерської фортеці по тодішній вулиці Суворова.
Сама по собі ця забудова ще не являла собою "архітектурного злочину". Споруди тактовно вписали у ландшафт не порушуючи силуету ансамблю Лаври. Також було виконано вимоги щодо комплексного забезпечення мікрорайону місцями у школах, дитсадках, поліклініках і т.п. За таким саме принципом тоді забудовувалося усе місто на обох берегах Дніпра, згідно Генерального плану, затвердженого 1966 року. Однак "Дворянське гніздо" розбудило апетит комуністичного чиновництва до престижного житла на Печерську.
Вже наступний масштабний номенклатурний мікрорайон, під народною назвою "Царське село", за рішенням Володимира Щербицького, радянського намісника України, спорудили поблизу "Дворянського гнізда" у Старонаводницькій балці, де за Генпланом мав розміститися міський дендрарій. Задля спорудження мікрорайону знищили частину історичної стіни Київської фортеці та чимало приватних садиб, цю забудову дедалі ущільнювали, значно збільшивши – до некомфортних показників – чисельність його населення.
"Царське село" стало "спусковим гачком" наруги над ландшафтним та історичним середовищем Києва. Його ментальними породженнями вже були: спорудження потворних хмарочосів на вулицях Грушевського, Банковій, Дарвіна, площі Слави, Кловському узвозі, забудови урочища Гончарі-Кожум'яки, узбережжя Дніпра на Оболоні і Лівобережній, далі всюди – від Подолу до Теремків і Голосієва та від Дарниці до Пущі-Водиці і Водогону... Так зароджувався феномен київського будівельного хаосу.
На його тлі, вже сьогоденна передсмертна булімія монополістів на ринку комунальних послуг у Києві та захланність забудовників додатково охолоджує ринок нерухомості. Задля корупційних надприбутків, монополісти, у гармонійному союзі з владою, експлуатаційно добивають залишки ще радянської комунальної інфраструктури.
При цьому навіть не планують розвивати її до необхідного рівня забезпечення потреб зрослого житлового фонду, створюючи тим загрозу лавиноподібного виведення з експлуатації сотень багатоквартирних будинків. Це в умовах не підйомної для половини домогосподарств міста комунальної платні, зростання цін на транспортні послуги, (за сумнівності їхньої якості), а також загального падіння платоспроможного попиту населення.
Читайте: Чтобы прекратить застройку вокруг киевского ботсада им. Гришко, нужно вынести в натуру границы 200-метровой зоны вокруг ботсада - депутат Киевсовета (видео)
Звідки вже тут взятися зростанню, чи бодай збереженню попиту на житло? У Києві стоять не проданими більше, ніж 60 000 новозбудованих квартир. Щоб їх реалізувати, за нинішніх темпів збуту, знадобиться понад 25 років.
Глухий кут?
Безумовно. При цьому стан ринку нерухомості є лише одним із симптомів втратою містом перспектив розвитку, точніше – дуже вірогідного стрімкого занепаду.
Вихід – у кардинальній переорганізації київського і довкола київського територіального простору, у його переосмисленні перед усім з проектно-урбаністичної точки зору, а відтак у сукупностях з – адміністративної, інфраструктурної, комерційної, інформаційної тощо.
Перед усім Київ потребує розширення своїх адміністративних меж. Здавалося б, що його площа, яка становить 847 кв. км, об'єктивно є цілком достатньою для проживання на цій території близько трьох мільйонів людей.
Однак ландшафт та геологія міської території, недостатня сполученість між лівим і правим берегами Дніпра, відсутність повноцінних об'їзних шляхів, хаотичне планування забудови, надто в останні десятиліття, інфраструктурна виснаженість та інші природні та техногенні причини роблять місто дедалі менш комфортним хоч і для такої кількості мешканців, не згадуючи вже про перспективи їхнього. Розвиток столиці потребуватиме нових площ.
Отримати їх можна лише за рахунок прилеглих до міста територіальних громад, які входять до Київської Агломерації – Великого Києва. "Прилеглим" така ідея зовсім не подобається.
Мова не про самих мешканців цих населених пунктів, а про їхнє місцеве начальство – обране і призначуване. Ті мешканці працездатного віку заробляють собі на життя переважно у Києві, а от містечкове начальство утилізує ресурси громад безпосередньо на місцях і поступатися цим правом начальникам із Києва, нехай хоч і з "Великого", не збирається.
Відтак своє слово має сказати законодавець – у конституційній системі адміністративно-територіального устрою України (ст.132 чинної Конституції) має з'явитися нова адміністративна одиниця – "Великий Київ". Порядок його утворення так функціонування слід унормувати у новій редакції закону про столицю.
До складу Великого Києва доречно включити населені пункти в межах годинної транспортної доступності до нинішньої межі столичної міської забудови, з прилеглими землями. Приблизна площа агломерації складе 13 534 кв. км. Це у 16 разів більше за територію столиці сьогодні. Однак чисельність населення не збільшиться навіть у двічі.
Читайте: Оксана Сироїд: “В законі про Київ ми чітко розмежовуємо функції громади, столиці та регіону”
Створення Великого Києва відкриє нові горизонти планування розвитку інфраструктури життєзабезпечення, дасть можливість зменшити антропогенне навантаження на середмістя та на місто загалом, зберігши залишки його історичних пам'яток та рекреаційних ресурсів, а також – спроектувати та збудувати нові інноваційні житлові та виробничі квартали, привабливі для локалізації там сучасних видів життєдіяльності людини.
Технічні завдання на Генеральний план Великого Києва мають готуватися виходячи саме з перспектив адміністративного утворення агломерації.
Головною перепоною на цьому шляху, окрім складності формування конституційної більшості у Верховній Раді для ухвалення відповідного законодавства, неодмінно стане позиція керівництва місцевої влади на територіях, які мають увійти до Великого Києва.
Аргументи проти ідеї агломерації легко спрогнозувати: "прийдуть ласі до землі корумповані хлищі з Хрещатика і заберуть наші "ставки, млинки і вишневії садки", перенесуть до нас шкідливі підприємства, сміттєві звалища, кладовища, ... а ще – корову ніде буде пасти".
У новому законі про столицю, як і у статуті Великого Києва, слід буде передбачити збереження самоврядного статусу населених пунктів – від власних рад та місцевих голів до статутів і гербів.
Зацікавленість місцевих громад у перебуванні в складі нової адміністративної одиниці має забезпечуватися інфраструктурними перевагами – кращим рівнем якості і вартості життя, мобільністю, ліпшими умовами ринку праці, освітніми, медичними, рекреаційними, культурно-інформаційними та безпековими послугами світового рівня. Це все на основі прямої участі в управлінні спільними ресурсами агломерації за допомогою сучасних засобів цифрової комунікації.
Утопія? В сучасній Україні – безумовно так.
У своїй більшості поточні носії влади мислять територію країни так само, як навіжені старателі часів золотої лихоманки у долині Клондайку. У "цих диких нетрях" вони набивають кишені, а корупційні капітали витрачають, за прикладом свої посадових попередників, переважно на Заході, чи, кому не поталанило, у Москві або у Грузії. Навіщо ж їм перейматися перспективним розвитком "золотого родовища"?
Читайте: Вадим Жежерин: “Киев мог быть другим. Выход на сегодня один – Киевская агломерация”
Утворення столичної агломерації та її інноваційний Генеральний план - то вже предмет турботи так само інноваційних наступних генерацій влади в Україні. Втім, як і весь набір реальних і неминучих суспільних трансформацій.
Це не "віддалені перспективи", а об'єктивна даність сьогодення. Для розуміння невідворотності її настання наведемо три події, які сталися цього місяця. Здається, що вони зовсім далеко від нас і не мають жодного стосунку до реформи територіальної організації влади в Україні. Проте визначайте самі.
- Корпорацією Ілона Маска виведено перші два супутники для безкоштовної роздачі інтернету людству;
- Відбувся перший телефонний дзвінок у стандарті 5G;
- Уряд Берліну оголосив про підготовку технічного завдання для проекту переведення муніципального транспорту міста на безоплатний проїзд.
Доступність, швидкість та обсяги цифрової взаємодії вже забезпечують революцію управлінських технологій, трансформують ринок праці та самі поняття робочого місця і "спального району", міняють та спрощують алгоритми безпеки, отримання медичної допомоги, освіти, диспечерезації транспорту та енергозбереження.
Великі агломерації вже являють собою цілком природне середовище застосування таких технічних і соціальних інновацій. Відповідно тамтешній ринок нерухомості почувається у належному динамічному здоров'ї.
І чому б Великому Києву не бути належним до спільноти таких світових агломерацій? Невже лише через неуцтво та жадібність нинішньої генерації влади?
Читайте: Оксана Сироїд: “Мета - повернути Києву місцеве самоврядування у повному сенсі цього слова”
Костянтин Матвієнко, експерт корпорації стратегічного консалтингу “Гардарика”, письменник
Источник публикации - блог на УП
KиевVласть
Реформа шкільної освіти болісний процес. І в першу чергу тому, що сьогодні ламаються не тільки стереотипи – якої бути школі майбутнього, але й цілі бізнес-конструкції, які розквітли в українських школах за часи Табачника.
Нове МОН намагається реформувати школу, впровадити європейські цінності та стандарти освіти, але не усім це подобається.
Днями розгорівся скандал навколо платних навчальних програм, таких як Інтелект України, Крила успіху, Росток и декількох інших, яки не пройшли затвердження МОН. Причина проста - усі ці програми платні - батьки дітей повинні кожен місяць сплачувати по 200 гривень за навчальні зошити. Офіційна позиція МОН, цитую: “Містять потужний “комерційний” компонент. Начебто батьки мають кожного місяця купувати робочі зошити та інші навчальні матеріали, що є порушенням рівних можливостей доступу до державної освіти”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Цікаво, що батьки, вчителі, та так звана “освітяньска громадкість” горою стали на захист платного навчання, отак юрбою кинулися підтримувати приватний бізнес в державних школах. Що тільки не закидали чиновникам, яки намагаються дати всім дітям рівні шанси на освіту. Виявилося, що майже 2 тисячи гривень за рік навчання, це не кошти зовсім, усі заможні та спроможні! Держава за державні кошти готова забезпечити всіх школярів підручниками, та ні не треба, кажуть активісти, хочемо платити, “бджоли против меда”! А ось коли проїзд на гривню дорожчає, так усі хоч пішки йти готові!
Не тільки платне навчання панує в наших школах, а ще і конкурси і іспити, список яких вже складає десятки назв - це теж бізнес. Освітяне-підприємці, за тих же часів Табачника, розробили цікаву систему підробітку на дітлахах, запровадивши такі конкурси як “Геліантус”, “Кенгуру”, “Левеня”.
В ЗМІ за останній період вийшла низка гучних матеріалів, автори яких розклали по поличках не тільки абсолютно непрофесійно розроблений контент конкурсних завдань "Геліантуса" та його чорну касу, але й розповіли про російське походження цього контенту.
Як і в випадку з “Інтелектом України”, де автори та засновники, усі професора, та доктора, “Геліантус” теж вигадав заслужений вчитель України Руслан Шаламов. Міжнародну, тобто україно-російську гру "Геліантус" Шаламов започаткувал ще в 2010 році. Спочатку гра була безкоштовна, однак потім вона тихесенько переросла в прибутковий бізнес відомого автора підручників та його російських спільників.
За традицією заробляють освітяни-підприємці на шкільних зошитах та на брошурках. Вартість яких “3 копійки”, але батьки чомусь купляють їх за зовсім іншим цінам.
Наприклад, брошурки “Геліантуса” продають по 16-20 гривень - 4 маленьких сторінки, надрукованих на “туалетному” папері. За словами вчителів, вони збирають кошти по класам та передають їх методистам, яки потім відправляють “касу” організаторам - ТО “Соняшник”. Може й не дуже добре рахувати чужі гроші, але я не втримався - за приблизними розрахунками чорна каса (яка йде мимо ДФС прямісінько в кишеню засновників ТО “Соняшник” Руслана Шаламова та Юрія Морщавки ) може складати мільйони гривень!
Сьогодні в Україні понад 3,5 млн. школярів, які навчаються в 1-11 класах, тому зрозуміло, що бізнес на освіті – це дуже прибуткове зайняття. Тому буде дуже непросто навести порядок в школах та видворити з навчальних класів всіх цих підприємців, які звикли, що на дітях можна і потрібно заробляти.
Стосовно україно-російськой гри “Геліантус” журналісти, разом з громадськими активістами звернулися до МОН з вимогою розібратися з приватними конкурсами в українських державних школах. Але, керівництво Міністерства досі не відповіло на запит спільноти. Більш того, як з’ясувалося, заступник міністра МОН Павло Хобзей, автограф якого стоїть на усіх листах-рекомендаціях щодо проведення гри "Геліантус", переадресував запити до Інституту модернізації змісту освіти. Неймовірно, але саме цей Інститут і координує діяльність організаторів чисельних “прибуткових” конкурсів в українських школах! Тож, можна собі уявити якими врешті можуть бути відповіді. Але реакція “Геліантуса” не змусила себе чекати - керуючись принципом - кращий захист, це напад, вони далися до погроз та взаємозвинувачень.
Тому я знов звертають до Міністерства освіти та науки: чому сумнівні конкурси та ігри російського походження, які проходять за тіньовими схемами, досі підтримуються МОН та рекомендуються до проведення в державних українських школах? Не хотілося б припускатись думки, що чиновники МОН також задіяні в корупційних схемах цих вельми дохідних конкурсів та ігор.
Іван Сердюк, журналіст, активіст, голова ГІ "Громадський омбудсмен"
KиевVласть
Київську обласну раду нинішнього скликання можна сміливо назвати революційною. Депутати відкрито обговорюють процедуру імпічменту Президента, підтримують єдиного кандидата в губернатори, кпинять адміністрацію, б'ються і співають. Як воно, коли тобі одночасно доводиться бути хвацьким матросом Железняком, що мусить вгамовувати запал емоційних трибунів, і дипломатом, балансуючим між забаганками партнерів по столу, в інтерв'ю КиевВласти розповіла спікер обласного колегіального органу Ганна Старикова.
KV: Аналізуючи 2017-й рік, чим ви незадоволені?
Ганна Старикова: Зараз період певних підсумків, перш за все, фінансових. Звісно, деякі амбітні плани у сфері медицини, освіти та культури, які були на 2017-й рік, не вдалось реалізувати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Особисто для мене трагічними є показники виконання бюджету минулого року. По виконанню програм у області цей показник становить 45,34%. Якщо розглядати дане виконання за напрямками, то абсолютно безвідповідальною є робота Департаменту охорони здоров’я, середній відсоток виконання програм якого становить 25,22%. Загальний обсяг виконання по Департаменту соціального захисту населення становить 6,2%.
Не було вирішено питання впровадження соціальної картки для жителів області. Фактично це питання встановлення єдиного уніфікованого механізму надання різноманітних пільг та комунікації з мешканцями, але персоніфіковано. Така ініціатива була заблокована і це прикро.
KV: Чому заблокована? Хіба проект не пройшов позитивно голосування, набравши більшість?
Ганна Старикова: Можу припустити, що проблема виникла саме через політизацію питання, адже ініціатива йшла від “Батьківщини”.
Читайте: Разделяй и властвуй. Киевскую ОГА подозревают в манипуляциях с зарплатами медиков
KV: Прибічники блокування програм, а серед зупинених справді багато проектів авторства вашої політсили, кажуть, що “Батьківщина” просувала деякі з них для того, щоб потім бюджетні тендери вигравали дотичні до партійних кіл компанії.
Ганна Старикова: Мені здається, що наше суспільство вже втомилось від слова “корупція” та від бездіяльності тих органів, які мають з нею боротись. Коли політики починають звинувачувати когось у корупції, я вважаю це непрофесійним. Зараз створена окрема незалежна мережа, яка має цим питанням займатись.
Завдячуючи владі, була розроблена програма “Прозоро”. Це - велика перемога, яку декларує нинішня влада стосовно прозорості і неможливості маніпулювання у тендерних закупках. Щороку ми чуємо нові цифри коштів, які вдалось зекономити завдяки “Прозоро”. Тому я взагалі не розумію безпідставні звинувачення політиків стосовно тендерних процедур.
KV: Тоді чому виконання деяких програм було заблоковано Службою безпеки і Державною казначейською службою?
Ганна Старикова: Я вважаю, що це суто політичний тиск і ми робимо все, аби винні у цьому були притягнені до дисциплінарної відповідальності.
KV: Яка наразі ситуація із “замороженими” програмами?
Ганна Старикова: Київська обласна рада позивається до Державної казначейської служби щодо невиконання фінансування програм. Далі чекатимемо судового процесу.
Але проблема не в заморожених програмах. Повторюю, проблема в тому, що прийняті і конче важливі програми виконуються казна-як. Я вже наводила приклад з програмою соціальної картки, але прикладів набагато більше. Є програми, які профінансовані частково. Наприклад, Київська обласна цільова програма протидії захворюванню на туберкульоз на 2017 рік, яка є дуже необхідною, профінансована на 10%, обласна програма протидії ВІЛ-СНІДу - 11%. Програма розвитку онкологічної служби Київщини отримала нуль гривень нуль копійок. Ми аналізували дані з казначейства щодо рівня фінансування проектів капітального будівництва – там також показники виконання жахливі.
Читайте: Київська ОДА блокує програму допомоги бійцям АТО
KV: Винне знову політичне протистояння?
Ганна Старикова: Політична складова є завжди, але в цьому випадку я б не перебільшувала її вагу. На мою думку, проблема, з якою стикнулася Київщина, в кадрах.
KV: Кадри не хочуть якісно фінансувати програми?
Ганна Старикова: Ні, кадри готові, але не одразу. Поясню. Коли людину призначають керівником департаменту, наприклад, охорони здоров'я у незнайомій області, вона має перш за все вивчити адміністративно-територіальний устрій регіону, визначити мережу закладів, які перебувають у її підпорядкуванні та ті, що є дотичними. На це потрібно близько місяця. Після того, як новий керманич побачив цю мережу на папері, йому потрібно познайомитись із керівниками обласних, районних, міських і місцевих медичних закладів, які вже давно у цій сфері. Таких керівників налічується близько тисячі. Спочатку збирають великі наради. Але для того, щоб вибудовувати свою комунікацію із кожним з керівників на місцях, зрозуміти його реальні проблеми і потреби, вивчити нюанси, ще необхідно десь півроку. А окрім цього, у нового керівника є реформа, яку він отримав “у спадок”. Приблизно рік він у всьому цьому розбирається. А потім пригадує - а тут же ще були десь програми.
А ще в області призначені нові заступники голови КОДА, які зараз так само сидять і розуміють - в області є 25 районів, 12 міст обласного значення, в кожного з них є мер…
З 2014-го року в КОДА змінилось тільки п'ять перших заступників голови. Тож, беручись за нові ініціативі чи кадрові призначення, потрібно розуміти, що вони тягнуть за собою певні наслідки, які мають ще й часовий термін. Люди розбираються, втягуються у процес, а тим часом цілі галузі простоюють через те, що новопризначений керівник просто не розуміє доцільності.
KV: Коли Олександр Горган звітувався за перших 100 днів роботи, він зазначив, що за три місяці ніхто з його підлеглих, та й сам він "не напортачив". За вашою логікою, програми не фінансуються через те, що нові кадри справді побоюються “напортачити”?
Ганна Старикова: Я думаю, що коли людина приходить до медичного закладу і не отримує ті безкоштовні ліки, які декларуються програмою реімбурсації, вона ставиться до цього питання трохи інакше.
Фраза “кадри вирішують все” добре відома. Саме кадрова політика і відповідальність за прийняття рішень щодо призначень тих чи інших осіб - це і є ті “нулі” з виконання програм. Я тільки за те, щоб діючим керівникам дали змогу розібратися, а не призначили нових, з якими ми будемо знову вивчати мапу Київської області.
KV: Яким є рівень невикористання коштів за 2017-й рік?
Ганна Старикова: Перехідні залишки сіл, селищ, районів та області загалом становлять 5,8 мільярдів гривень. Ми розуміємо, що ці кошти мають бути спрямовані на розвиток області, тому у цьому році обласна рада буде підтримувати будь-які програми та ініціативи, запропоновані обласною адміністрацією. Правда, у минулому році програми ми прийняли тільки у травні, а в червні були внесені корективи. Тож, сподіваюсь, що у 2018-му році процес йтиме швидше. Держава має розвиватись, а не боятися “напортачити”.
KV: КОДА наполягає на тому, що регіон мусить переглянути основні підходи до розподілу коштів і уважніше дослуховуватися до запитів громад.
Ганна Старикова: Якщо говорити про зміну логіки бюджетних надходжень, то частково ми зможемо підтримувати субвенції на місцях, але, відверто кажучи, цей механізм має бути настільки продуманий, уніфікований, оптимальний і недискримінаційний, щоб перш за все він відображав баланс між реальними можливостями територій і їхніми потребами.
Подивившись показники деяких населених пунктів, ми бачимо такі цифри: в місті Фастів залишок 71 млн гривень, у Славутичі - 13,99 млн, в селі Іванків Бориспільського району - 15 млн гривень. Якщо говорити про Бориспільський район, то це 71 млн. А у Щасливській сільській раді ще більше, ніж у всьому районі - 120 млн. Білоцерківський район - 19 млн, Богуславський - 19 млн. Серед лідерів цього “руху” - місто Бориспіль, яке має аж 344 млн перехідних залишків, Софіївська Борщагівка - 232 млн, Бровари - 165 млн, Українка, яка зараз дуже планує піти на перевибори, - 92 млн.
Якщо ми отримаємо від адміністрації нормальну логічну формулу розподілу для направлення коштів, то однозначно її підтримаємо.
KV: Ви вже сіли з КОДА за стіл переговорів стосовно цього питання?
Ганна Старикова: Моя позиція стосовно логіки використання обласних коштів кардинально відрізняється від пропонованого механізму адміністрації. Але я наголошую, що ми готові його розглядати і підтримувати, якщо отримаємо відповіді на всі питання, на яких я зараз загострила увагу.
Наразі обласна рада є представником власника комунальної мережі, яка налічує колосальну кількість закладів охорони здоров'я, освіти, культури і спорту.
Давайте на прикладі, скажімо, спорту. Наші спортивні заклади є зразковими навіть для Києва. Київщина є передовою областю з виховання спортсменів-олімпійців. Із 65 спортсменів, які вибороли ліцензії на представництво з легкої атлетики на останній олімпіаді в Ріо де Жанейро (Бразилія), 12 є вихованцями обласних комунальних закладів. Але, приїхавши в Броварську школу вищої спортивної майстерності і побачивши, в яких умовах тренуються атлети, у мене виникла одна думка: вони перемагають не завдяки, а всупереч. Я не розумію, як взагалі люди залишаються цілими в таких умовах тренувань - там немає навіть рівної підлоги.
Тому ми, як представники області, маємо направляти невикористані кошти на розвиток нашої обласної мережі, а не забаганок, нехай і виправданих, міських чи сільських голів.
Спроможність наших місцевих рад постійно зростає. Тому я вважаю, що на місцевому рівні ми маємо фінансувати тільки великі інфраструктурні об'єкти, які вони не спроможні профінансувати самостійно.
KV: Чому тоді обласна рада голосує за такі проекти які можуть спокійно потягнути місцеві ради?
Ганна Старикова: Ми всі знаємо, що політика - мистецтво компромісів. Якщо ви хочете приймати рішення, які повністю відображають вашу точку зору - виграйте вибори. Сформуйте склад ради в 50% + 1 голос і далі реалізовуйте всі необхідні проекти та амбіції. Ми вчились домовлятися і шукати паритет між бажаннями і можливостями.
Я думаю, що останній бюджетний рік і був цим компромісом. Кожна політична сила мала можливість реалізації своїх проектів. “Батьківщина” вважала необхідним впровадження соціального проекту і створення єдиної картки, яка б спростила життя мешканців області. “Радикальна партія” хотіла метеостанції, “Солідарність” – острівці безпеки.
Кожна політична сила розуміє ризики для себе в хибному напрямку роботи. Якщо, маючи можливість реалізувати якусь ініціативу і донести це до жителів Київщини, ти підеш не тим шляхом, то на періоді звіту, який відбувається на виборах, одразу отримаєш відповідну зворотню реакцію. Кожен це вже пройшов. Тому думки стосовно того, як потім реалізовані проекти можна втілити у преференції на будь-яких виборах, спрямовані абсолютно лояльно.
KV: Коли криза в стосунках між КОР та КОДА може бути подолана?
Ганна Старикова: Я б все ж не називала це кризою. Оскільки Київська обласна рада і Київська обласна держадміністрація - це органи місцевого самоврядування, які сформовані із представників абсолютно різних політичних сил, можна говорити про наявність політичної конкуренції. І це цілком нормально. Кожен хоче довести свою політичну позицію і реалізувати ті ідеї та програми, які є актуальними в баченні розвитку роботи своєї політичної сили.
Обласна рада багатогранна - в нас представлено 8 політичних сил. Ми навчились домовлятись і працювати для розвитку регіону.
KV: Як можете прокоментувати те, що КОДА оскаржує звернення облради щодо процедури імпічменту президента?
Ганна Старикова: Коли адміністрація починає оскаржувати будь-які рішення ради, особливо публічні заяви, це показник, нажаль, певної недалекоглядності. Це висловлювання нашої позиції і в даному випадку оскарження можна назвати згортанням демократії. Не можна заборонити людині говорити те, що вона думає.
Резонанс нашої заяви, з точки зору певних вібрацій в політичних колах країни, був колосальним. І наш меседж був донесений. Суть його одна: під час формування і розбудови демократичної країни не може бути жодної посади, яка б не мала нормальної процедури звільнення. Хочу наголосити - мова не йшла про імпічмент президента Петра Порошенка, мова йшла про легалізацію процесу зняття голови країни. Це є у кожній нормальній країні, де існує посада президента.
Читайте: Администрация и совет Киевщины поссорились из-за импичмента Порошенко
KV: Чи правда, що саме після цього голосування стосунки із КОДА стали напруженими?
Ганна Старикова: Правда в тім, що після даного голосування з боку правоохоронних органів почався тиск на керівників різних політичних фракції та окремих депутатів, які підтримали ініціативу. Ми з цього питання зверталися до міжнародної спільноти, в мене був ряд зустрічей в Брюсселі. У Києві зустрічалась із представниками провідних країн, які входять до “Великої сімки”. І ми доносили до них цю інформацію.
KV: Ходять чутки, що у вас особисто вкрай непрості стосунки із губернатором Горганом.
Ганна Старикова: Це маячня. У нас нормальні робочі стосунки із головою. Крім цього, ми приязно ставимось один до одного як люди: вітаємо на дні народження, Новий рік та інші свята. Не вірте у чутки.
KV: Які правові наслідки отримала бійка між депутатами Карлюком (“Солідарність) та Хахуліним (“Батьківщина”)?
Ганна Старикова: Кримінальне провадження за даним фактом триває, є рішення профільного комітету парламенту стосовно того, щоб направити звернення до правоохоронних органів з приводу особливої уваги слідства до цієї справи.
KV: Ви мали розмову із Віталієм Карлюком після бійки?
Ганна Старикова: Ні, і, наскільки мені відомо, навіть розмови між Карлюком і Хахуліним після цього не було. Взагалі, моя особиста думка, що до моменту розгляду цієї справи по суті, депутат, який спричинив бійку, не має з’являтись у сесійному залі, хоча б для того, щоб не бути засудженим публічно своїми колегами. Зрозуміло, що про рівень моралі, етики та відповідальності за свою поведінку в сесійній залі зараз взагалі не йдеться. Але, якби ми були дійсно цивілізованою країною і фракція БПП хотіла б хоч на міліметр наблизитись до цього, вона б своїм рішенням призупинила участь даного депутата у всіх представницьких органах.
Читайте: Нокаут Горгана. Из-за драки, устроенной однопартийцами губернатора, Киевщина останется без бензина для скорых
KV: До речі, заступника голови Бородянської районної ради, який є очільником місцевої “Батьківщини”, підозрюють у хабарництві. Партія вжила якихось заходів щодо нього?
Ганна Старикова: Ближчим часом на засіданні партійного бюро буде розглядатися питання щодо його відсторонення від посади на час розслідування.
Читайте: “Солидарность” Кивоблсовета извинилась за драку | КиевВласть
KV: Ходять чутки, що вам неодноразово пропонували залишити посаду і навіть вже є кандидати, які б не проти стати головою облради?
Ганна Старикова: Була одна розмова, під час якої людина сказала “ну ти ж заяву сама не напишеш”, і я впевнена, що під тиском політичних опонентів я цю заяву не напишу. Якби була можливість зняти мене 43 голосами при обранні у 52, це питання було б вже реалізовано. Тому всі прогнози щодо можливих кандидатів на мою посаду - це не більш, ніж плітки. Політичні реалії зараз зовсім інші.
KV: Більшість в облраді є сталою чи ситуативною?
Ганна Старикова: Однозначно вона є сталою.
KV: Який статус в облраді у голови обласної “Батьківщини” Костянтина Бондарєва?
Ганна Старикова: Офіційно Костянтин Бондарєв мій радник і я дослухаюсь до його порад та ідей. Ця людина займається професійно політичною діяльністю більш, ніж 15 років, свій регіон знає достеменно. До того ж, він має чудові комунікації із представниками політичних сил в області та загалом у країні, тому я вважаю, що не використовувати цей досвід абсолютно безглуздо і неправильно.
KV: У Київській обласній раді проходять “платні” голосування?
Ганна Старикова: Особисто мені такі факти невідомі. Тим більш, я впевнена, що фінансовий аргумент вже давно втратив вагу. Кожен депутат розуміє потреби свого регіону пріоритети своєї території. Це важливіше.
KV: А що з депутатськими фондами?
Ганна Старикова: Все абсолютно уніфіковано і прозоро – жоден депутат не обділений.
В грудні ми проголосували про збільшення депутатського фонду до 500 тисяч гривень на рік. Стосовно маніпуляцій та спекуляцій на цю тему хочу сказати, що порядок виділення цих коштів доволі жорсткий. Кошти депутат може витратити лише на поліпшення соціально-побутових умов виборця або на матеріальні допомоги тим, хто має потребу.
KV: Ви підтримуєте тезу про те, що 2018 рік має стати роком об’єднаних громад?
Ганна Старикова: З початку дії закону про децентралізацію я підтримую кожен рік, як рік громад. Але ще я підтримую хоча б один рік здорового глузду і логіки. Якщо ми кажемо про децентралізацію і про те, що в рамках цієї реформи змінюємо адміністративно-територіальний устрій, перше, що потрібно зробити, це легалізувати ОТГ в Конституції України. Друге - створити нормальний алгоритм і принципи формування цих нових територій, як за логікою, так і у новому виборчому законодавстві.
У 2014 році ми провели реформу МВC - створили декілька округів у області. Після цього провели реформу прокуратури - рознесли їхні центри, незважаючи на округи МВС. Потім в іншому просторі розмістили податкову службу. Це дотичні структури, які, до речі, мають між собою комунікувати.
Щодо освіти: ми визначили створення опорних шкіл до завершення реформи децентралізації. Потім ми розрізали госпітальні округи і зараз визначаємось, де потрібно зробити ФАПи і амбулаторії. Всі ці реформи є паралельними. І людина з села сьогодні не розуміє, як вона має звернутись до міліції з якоюсь заявою, проїхавши 50 кілометрів, відвезти дитину у школу, проїхавши ще 20 кілометрів в інший бік, а потім в неї ще зуб заболить і їй доведеться їхати 18 кілометрів до амбулаторії. Ось що для мене зараз реалії децентралізації.
KV: Чому тоді процес децентралізації на Київщині останнім часом пішов жвавіше?
Ганна Старикова: Тут відповідь проста - реальна бюджетна децентралізація. Сільські голови побачили кошти, про які всі казали і зрозуміли, що стануть самостійнішими до розподілу тих коштів. Їм простіше втрьох домовитись і стати незалежними від району. Саме це стало мотиваційним фактором.
Останні вибори, які відбулись у грудні, дуже добре показали нехтування діючої влади будь-якими механізмами і принципами стосовно того, як ми досягаємо результату. Зараз є єдиний принцип погодження для того, щоб та чи інша громада пішла на вибори. Це гарантії діючого сільського, селищного чи міського голови, що він піде від БПП. Так само відбувалось за часів Партії регіонів - у присутності прокурора області, представників служби безпеки. І у людини вибору мало, бо схема добре відпрацьована. Окрім цього, процес виборів так само проходить із цукром та гречкою.
Вибори громад зараз для вертикалі влади - це полігон для фальсифікації результатів на президентських виборах у 2019 році. Тому вибори на Київщині будуть проводитись масово, а цей процес лобіюватиме обласна адміністрація.
KV: “Батьківщина” вже визначилась із кандидатом на вибори в Українці?
Ганна Старикова: “Батьківщина” завжди має що запропонувати суспільству і виборцю, тому за наявності відповідної постанови парламенту ми будемо брати участь у цих виборах.
KV: Виборче законодавство до місцевих рад вас влаштовує?
Ганна Старикова: Ні, звичайно воно є недосконалим. На сьогоднішній день в області близько 40% територій не мають свого представництва в облраді. З Білої Церкви у нас 15 депутатів, а з Борисполя – жодного. Дисбаланс колосальний. Проте, це не означає, що через недосконалість виборчого законодавства ми не прийматимемо участі у перегонах – не дочекаються.
Фото: пресс-служба облради
KиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0006
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 04:30:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 6
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 04:30:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0004
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145123', '144431', '144353')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 04:30:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.2303
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"Часів"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 04:30:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"Часів"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 930, 10
0.0016
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('64135', '64009', '63997', '63806', '62890', '62562', '62112', '60890', '60883', '59899')
0.1773
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 04:30:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"Часів"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)