Не помилюсь, якщо скажу, що Славутич - це місто, де народжуються мрії. Я себе відчуваю щасливим. Завдяки його талановитій молоді, завдяки його мудрим вчителям і наставникам. Робочий візит сюди зарядив мене енергією на рік вперед. Молодіжна рада "Майбутнє Славутича", з якою я мав годинне спілкування, просто підкорила. Вони молоді та проактивні. Я в захваті від того, що робить кожен з них: чи це організація змагань з воркауту, чи допомога дитячим будинкам, чи екологічні акції, чи допомога безпритульним тваринам. Разом з тим, не забув приділити увагу і юній футбольній громаді у місцевому спорткомплексі. Ці діти вірять в Україну навіть більше, ніж моє покоління. Вони і є майбутнє України. Не менше вразила зустріч в Славутицькому ліцеї з освітянами, які відкрили своє серце і приголомшили мене своєю щирістю. Обговорили болючі питання, поспілкувались і про впровадження Нової української школи. Серед реформ були успіхи, були прорахунки. Але що точно пішло в плюс разом з децентралізацією – це освітня реформа. І в цьому заслуга як Президента Порошенка, як Міністра освіти Гриневич, так і всієї вертикалі до кожного вчителя. Адже ця реформа залежить не лише від бюджету, вона залежить від педагога. Хоча вже запізнювався на захід у Вишгород, мене просто не відпускали. Для таких людей хочеться працювати! Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Також поспілкувався з учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС. Сьогодні ми мусимо не дати державі забути про тих, хто врятував людство в далекому 1986 році, і цінувати наших героїв. Вся Україна бачить потенціал славутичан. Завдяки підтримці людей я зміг переконати високопосадовців виділити на соціальний розвиток Славутича з держбюджету в три рази більше коштів, ніж зазвичай. Мова йде про 30 мільйонів гривень на наступний рік. Сьогодні Славутич має всі шанси, аби стати справжнім науково-гуманітарним центром. Завдяки численним проектам, що реалізуються тут, місто може гармонійно розбудовуватись десятками років. І я вірю, що це станеться, завдяки дружній і цілеспрямованій громаді. Ярослав Москаленко, парламентар, голова МДО "Київщина"KиевVласть

Більшість тверджень команди МОЗу викликають усмішку. Чиновники розповідають про повністю безоплатну – як мінімум на первинному рівні – меддопомогу. І заспокоюють українців – жодної платної меддопомоги “медреформа” не впроваджує. Це не так. МОЗ нещодавно розповідав про універсальну доступність меддопомоги. Про те, що всі основні звернення на первинному рівні і первинна меддопомога буде повністю безкоштовною для пацієнтів. І тут же заявив, що є безкоштовний пакет, гарантований кожному українцю. А на все понад пакет допускаються доплати та співоплати. І їх можуть собі дозволити навіть найменш забезпечені верстви населення. Чиновники МОЗу просто протирічать самі собі і не можуть пояснити українцям – що ж нового впроваджує “реформа”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Насправді маємо наступне. Нинішній рівень фінансування медицини – злиденний. І за існуючої бюджетної моделі його розподілу, лікування жодної хвороби не буде безкоштовним. Навіть лікування застуди чи ангіни. Не кажучи вже про важкі захворювання, які обернуться пацієнту справжньою фінансовою катастрофою. МОЗ обіцяє лише безкоштовну консультацію лікаря, спостереження за загальним станом здоров’я, профілактику. Сімейний лікар, терапевт чи педіатр призначає лікування і виписує рецепти, за якими у тому числі можна отримати препарати за програмою “Доступні ліки”, виписує лікарняні, видає довідки. За що заплатить держава МОЗ мовчить про те, що на первинці він оплачує зовсім не лікування пацієнта. А лише консультацію сімейного лікаря і деякі основні аналізи. Це – найдешевша частина у загальних витратах на лікування. За що заплатить пацієнт Діагностику, яка потрібна для визначення хвороби, аналізи, консультації спеціалістів і головне – вартість ліків пацієнт оплатить сам. І це – значні суми. У соціальних мережах обмануті пацієнти розповідають – безкоштовний прийом у сімейного лікаря виливається у кругленьку суму – у межах 1000 грн. Простий приклад. Звичайні ангіна чи найпоширеніші ЛОР-захворювання – отит чи гайморит. Людина безкоштовно приходить до сімейного лікаря, він направляє на консультацію до ЛОРа. Вартість консультації у середньому 250-350 грн. Додатково призначають аналізи – ще 250-400 грн. Ліки – у середньому для лікування ангіни – вартуватимуть 1100-1800 грн, отиту чи гаймориту – 850-1200 грн, звичайного грипу – 600 грн. Для багатьох соціально незахищених категорій пацієнтів навіть така оплачувана державою первинна медична допомога – недоступна. На жаль, навіть нові програми МОЗу не вирішують для українців питання оплати ліків і діагностики на рівні “сімейних” лікарів. Кому доступні “Доступні ліки” Розпіарена програма “Доступні ліки” не допоможе зменшити навантаження на ваш гаманець, якщо у вас – один з найпоширеніших діагнозів. Ми вже писали про її неефективність. Навіть якби вона працювала нормально, то вона розрахована на лікування лише трьох хронічних захворювань – гіпертонії, цукрового діабету і бронхіальної астми. Нині нею користуються лише 1,6 млн пацієнтів із всього 42 млн населення нашої країни. Вартість середнього чеку на одного пацієнта – 50 грн. Порівняйте із сотнями і тисячам гривень вартості ліків для лікування найпоширеніших хвороб. Тому влада й пропонує нам останні купувати за власний кошт. Чи буде діагностика безкоштовною, як обіцяє МОЗ Ще одна нова програма МОЗу – “Безкоштовна діагностика”. Сама назва звучить абсурдно. Бо діагностика безкоштовною точно не стане. МОЗ обіцяє, що до програми ввійдуть понад 50 медичних послуг — “аналізів, інструментальних досліджень (рентген, УЗД тощо) і послуг вузькопрофільних спеціалістів. Ці медичні послуги на 100% оплатить НСЗУ”. На всіх українців виділяються лише 2 млрд грн, або 51,50 грн на одного громадянина. Консультація спеціаліста у середньому вартує 250-350 грн, УЗД – понад 200 грн, загальний аналіз крові – понад 120 грн, сечі – понад 100 грн. Тобто, знову будуть щасливчики, які встигнуть їх здати безкоштовно, і будуть ті, хто за них платитиме повністю. Дуже зручна тактика, розрахована лише до президентських виборів. А що далі? Чи можна зменшити навантаження на гаманці українців В української медицини зараз дві проблеми, які ігнорує керівництво МОЗу: загальна нестача фінансування і організація фінансування за різними рівнями меддопомоги (первинна, вторинна, екстрена і т.д.). Грошей на всіх – не вистачає. Лікування звичайної ангіни не можна забезпечити тільки на одному рівні: потрібен сімейний лікар, ЛОР і аналізи (вторинний рівень), фармакотерапія. Вирішити обидві проблеми може страхова медицина. Вона допоможе забезпечити необхідний рівень фінансування, збільшивши його у 2,5-3 рази а також організувати фінансування не за рівнями меддопомоги, а сформувавши єдиний медичний простір. Тільки вона зможе насправді, не декларативно, реалізувати принцип “гроші йдуть за пацієнтом”. Страхова компанія оплачуватиме за страховим полісом і послуги сімейного лікаря, і діагностику, і консультації лікарів-спеціалістів. Саме страхова медицина може зробити медичне обслуговування для наших родин насправді безоплатним при лікуванні звичайних захворювань. А ще – ліквідує катастрофічні наслідки для бюджету родини, якщо хтось із її членів серйозно і важко захворів. Тому першочергово, що ми зробимо після зміни діючої влади – приймемо всі необхідні законопроекти, які вже зареєстровані у Верховній Раді, щоб зробити медицину для українців доступною. Читайте: Українська медицина 2019: плати або помри Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

Період з 2014 по 2018 рік Олександр Третьяков називає найскладнішим за всю історію країни. Сьогодні війна для нас — повсякденна реальність. Україна не була готова до неї, проте ми змогли згуртуватися і стримати надзвичайно сильного та небезпечного супротивника, який до війни добре підготувався. Тримаючи оборону на Сході, українська держава зуміла провести цілу низку важливих реформ, які визначили майбутнє України на багато років та навіть десятиліть. Все це попри постійну протидію з боку Росії не лише на військовому, а й на дипломатичному, інформаційному, політичному фронтах. Про те, що вдалося зробити за чотири роки роботи в парламенті, які ще завдання стоять перед країною і про шляхи їх вирішення – в інтерв’ю з головою парламентського Комітету у справах ветеранів та осіб з інвалідністю Олександром Третьяковим. KV: Громадська мережа “Опора” назвала вас одним з найбільш ефективних голів Комітетів Верховної Ради – понад третину з поданих вами законопроектів було прийнято парламентом. Олександр Третьяков: Рішення балотуватись до Верховної Ради в 2014 році для мене стало своєрідним іспитом, який я вирішив влаштувати сам собі. Адже пішов на вибори по мажоритарному виборчому округу, де люди голосували безпосередньо за кандидата, а не за партію. Перед цим радився з багатьма мешканцями Святошинського району, вивчав існуючі проблеми, зважував власний досвід і знання. Я знав, що для мене це буде непростий іспит, але зважився на нього. І дуже вдячний мешканцям Святошинського району, які віддали за мене свій голос. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Також вдячний і тим, хто за мене не голосував. Рішення цих виборців також стало для мене величезним стимулом і мотивацією працювати більше. Вважаю, що результати є,  їх можна побачити у тому числі в згаданому вами рейтингу.  Але найважливіше, що за прийнятими законопроектами стоять реальні люди, реальні ветерани, члени їхніх сімей, яким були дуже потрібні ці законопроекти. Україна - це Європа  KV: Ви завжди виступали з патріотичних та проєвропейських позицій. Однак, чи вважаєте правильним фіксувати рух до Європи та НАТО у Конституцію? Олександр Третьяков: Рух до Європи для оновленої України розпочався з підписання Угоди про асоціацію. Пам’ятаю, як восени 2013 року у складі Громадянської ініціативи “Третя Українська Республіка” ми одними з перших розпочали просвітницьку кампанію на тему переваг асоціації з ЄС. А коли Янукович відмовився підписувати угоду, відстояли наші переконання на Євромайдані. Починаючи з осені 2014 року, вже після підписання і політичної, і економічної частин Угоди про асоціацію, перед українським парламентом постало головне завдання - приведення українського законодавства у відповідність до європейських норм. Одним з результатів цієї роботи є в тому числі надання Україні безвізового режиму, завдяки якому українці змогли відчути зближення з Європою на власному досвіді. Станом на початок вересня цього року, 1 мільйон 290 тисяч українців змогли відвідати Європу без віз. Заради отримання позитивного рішення Європейського парламенту щодо безвізу Україна ухвалила низку законів, зокрема, щодо електронного декларування чиновниками їхніх статків. Олександр Третьяков під час акції Громадянської ініціативи “Третя українська республіка” на підтримку євроасоціації України. Осінь 2013-го Безумовно, одним із найважливіших завдань в контексті євроінтеграції має стати закріплення прагнення нашої держави до ЄС та НАТО в Основному Законі України. Ми маємо зафіксувати ці стратегічні напрямки у преамбулі до Конституції. Це стане своєрідною страховкою від зміни зовнішньополітичного курсу майбутніми керманичами держави. Перший крок ми вже зробили — парламент ухвалив рішення про включення відповідного законопроекту до порядку денного 9-ї сесії та передачі проекту закону до Конституційного Суду. За це проголосував 321 народний депутат. Відповідні зміни до Конституції Верховна Рада планує ухвалити на початку 2019 року. Соціальний захист ветеранів - справа честі для держави KV: Як ви обирали напрямок роботи в парламенті? Чому саме Комітет у справах ветеранів та осіб з інвалідністю? Олександр Третьяков: Відповідь на це питання я дав собі ще до того, як восени 2014 року дізнався результати виборів. Один з моїх життєвих принципів — працювати там, де можу бути корисним, де можу реалізувати найбільшу кількість ініціатив, необхідних державі та співгромадянам. Україна у стані війни, а сам я за професією військовий. Тому для мене було логічним взятися за цю ланку роботи та очолити Комітет у справах ветеранів та осіб з інвалідністю. З перших днів роботи одним з ключових завдань нашого Комітету стало законодавче регулювання системи соціального захисту учасників війни на сході України та постраждалих учасників Революції Гідності. У 2014-2015 роках нам з колегами по комітету довелося створювати цю систему фактично з нуля. Тепер ми постійно працюємо над її удосконаленням. За чотири роки ми розробили та провели через парламент десятки необхідних законодавчих ініціатив, які забезпечують дотримання соціальної справедливості та надають людям відповідні державні соціальні гарантії. Сьогодні обов’язок держави — захистити наших захисників. І так само — рідних тих, хто не повернувся. KV: Які свої законодавчі ініціативи ви вважаєте ключовими? Олександр Третьяков: На сьогодні можу говорити про декілька законопроектів, які стали законами і вже працюють. По-перше, вже повністю врегульовано надання статусу учасника бойових дій учасникам АТО. Особливо відзначу той факт, що надано право на отримання статусу учасника бойових дій добровольцям. Тепер всі постраждалі добровольці, навіть з нелегалізованих батальйонів, отримають статус інваліда війни, а на сім’ї загиблих будуть поширюватися належні державні послуги та пільги. Також передбачено, що цивільні особи, які брали участь в АТО, мають право на встановлення статусу учасника війни, а не статусу учасника бойових дій, як було раніше. Це справедливе і логічне рішення, адже дозволяє диференціювати і не змішувати учасників бойових дій та цивільних осіб, які безпосередньо до бойових дій не мали жодного відношення. Це викорінить зловживання та дозволить зменшити навантаження на бюджет та не дозволить звертатися за пільгами тим, для кого вони не передбачені законодавством. Додам, що у разі загибелі під час участі в АТО сім’ям цих осіб надано право отримати відповідний статус сім’ї загиблого ветерана. До речі, постраждалі волонтери також отримають статус інваліда війни. За ці ініціативи я хотів би окремо подякувати громадським організаціям, волонтерам, добровольцям, депутатам, які брали участь в розробці цього надважливого закону. KV: Чи вдалося вирішити питання з “повторним” медоглядом, коли ветерани без кінцівок змушені були періодично підтверджувати свою інвалідність? Олександр Третьяков: Це була принизлива процедура і абсолютний нонсенс. Ми врегулювали це питання законодавчо. Тепер особам, які внаслідок поранення або захворювання, отриманих під час участі в антитерористичній операції, дістали ушкодження, які призвели до необоротної втрати кінцівок, іншого органу або повної втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється безстроково. На цей закон чекали тисячі військових та їхніх сімей. KV: Чи правильно буде сказати, що робота Комітету здебільшого зосереджена на проблемах ветеранів АТО? Олександр Третьяков: Робота з ветеранами АТО і законодавче забезпечення цього напрямку – дуже важливі, але ми не забуваємо і про інші категорії населення. Ще один важливий законодавчий крок - врегулювання виплат допомоги людям з інвалідністю з дитинства. Ми усунули несправедливість та передбачили, що розмір соціальної допомоги людям з інвалідністю найтяжчої категорії (з дитинства І групи підгрупи А) не буде урізатися після досягнення ними 18 років. Важливо і те, що ми надали соціальні гарантії родинам Небесної Сотні, встановивши, що на сім’ї осіб, які загинули або померли внаслідок участі у Революції Гідності, поширюються норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що надає право на відповідні соціальні гарантії. Загалом ми опікуємось усіма категоріями учасників бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни та їхніми дітьми. Постановами, розробленими нашим Комітетом, надано право на державну підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах усім категоріям учасників бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та їхнім дітям, які не досягли 23-річного віку. Підтримка надається у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, пільгових кредитів для здобуття освіти, соціальної стипендії, безоплатного забезпечення підручниками, безоплатного доступу до мережі Інтернет, а також безоплатного проживання в гуртожитку. Мінветеранів - приклад успішної співпраці держави й громадського суспільства KV: Напевне, найважливішою вашою ініціативою і головним проектом стало створення Міністерства у справах ветеранів? Олександр Третьяков: Ідея створення такого міністерства виникла у мене під час парламентських слухань на тему “Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи” восени 2016 року. Ми довго працювали над моделлю майбутнього міністерства: вивчали закордонний досвід, консультувалися з юристами, волонтерами, ветеранами. Я твердо переконаний, що ми маємо створити не чергового бюрократичного монстра, а державну установу нового типу, у якій будуть повноваження та можливості для комплексного вирішення всіх проблем ветеранів. Адже більшість проблем виникають через відсутність розумної системи управління та інформування. Люди часто просто не знають, у яку з понад 20 інстанцій звернутися, щоб отримати належні послуги. Отже, наявність відповідального державного органу, який має забезпечити роботу з ветеранами за принципом “єдиного вікна”, має вирішити більшість існуючих проблем. Олександр Третьяков під час парламентських слухань “Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи” Ми довго йшли до цього і можу з гордістю повідомити, що нарешті ми маємо Міністра у справах ветеранів. 22 листопада Верховна Рада погодила на цю посаду Ірину Фріз. До початку роботи Мінветеранів ще треба пройти певний шлях. Але призначення міністра означає, що вже має стартувати процес створення майбутнього держоргану, який вирішуватиме проблеми ветеранів. Всі напрацювання для цього є. До речі, протягом року не раз доводилось чути інсинуації, що, мовляв, Третьяков створює міністерство “під себе”. Я не звертав на це уваги, бо моя мотивація у тому, щоб наші ветерани, наші захисники отримали ту увагу з боку держави, на яку вони заслуговують, проливаючи кров та ризикуючи життям на фронті. Я і надалі допомагатиму створенню ефективної, за кращими міжнародними зразками, системи соцзахисту наших ветеранів. Вважаю це своїм обов'язком, як політика та громадянина. KV: Багато  експертів та наших закордонних партнерів називали створення міністерства найуспішнішим прикладом співпраці держави і громадянського суспільства. Олександр Третьяков: З самого початку я розумів, що створення Міністерства у справах ветеранів неможливе без залучення самих ветеранів та представників громадськості — у першу чергу правозахисників, які опікуються питаннями юридичного захисту ветеранів. Саме тому у березні цього року на базі комітету було утворено Робочу групу зі створення Міністерства у справах ветеранів. До складу робочої групи було залучено представників громадських організацій. Понад 100 людей висловили намір долучитися до роботи. Я впевнений, що це буде ефективне міністерство лише в тому випадку, якщо там будуть працювати самі ветерани АТО. І щоб реалізувати цю ідею, ми ініціювали створення курсів підвищення кваліфікації та підготовки ветеранів війни та учасників АТО до державної служби “З фронту до міністерства”.  Курси пройшли у Національній академії державного управління при Президентові України, і навчанням ветеранів опікувалися найкращі викладачі академії. Станом на 1 жовтня 2018 року сертифікати отримали 100 ветеранів з 11 областей України, які, повернувшись до мирного життя, вирішили присвятити себе держслужбі, в тому числі у Міністерстві у справах ветеранів. Ветерани сплачували лише 30% вартості навчання. Решту 70% профінансовано коштами донорської допомоги благодійної організації “Фонд Олександра Третьякова”. Парламентські пріоритети KV: Які напрямки роботи Верховної Ради на сьогодні вважаєте головними? Олександр Третьяков: Держава в стані війни, отже, вважаю, що нашим пріоритетом має бути модернізація збройних сил. Для успішної протидії викликам сучасного світу Україна має бути здатною подбати про власну безпеку. За ці чотири роки ми фактично підняли армію з руїн та впевнено крокуємо до побудови професійної сучасної армії. Хоча сьогодні ще немає можливості повністю відмовитися від призову, прийнято закон, який робить його більш цивілізованим. Щороку збільшується військовий бюджет. Збройні сили отримують сучасне озброєння не лише завдяки міжнародним партнерам, а й виготовлене на вітчизняних підприємствах. Завдяки військовому замовленню в державі розпочалося відновлення високотехнологічного виробництва. Другий пріоритет - сучасна освіта. Протягом років незалежності Україна дотримувалася старої радянської моделі освіти. Поодинокі реформи не встигали за вимогами світу, який стрімко змінюється. Розпочата у 2017 році реформа ставить перед державною системою освіти ключову мету — навчати людей знань та компетенцій, які дійсно стануть їм у пригоді в майбутньому. Ну, і нарешті я вважаю, що успіх країни неможливий без сильного місцевого самоврядування. Адже рішення щодо розбудови інфраструктури, підтримки місцевих виробників, забезпечення матеріально-технічної бази закладів освіти та медицини мають ухвалюватися на місцях із глибоким розумінням проблематики. Для забезпечення можливостей розвитку регіонів було зроблено логічний крок — повноваження та ресурси були передані тим, хто найкраще може їх застосувати — місцевим громадам. І за останніми даними,  37% мешканців об’єднаних територіальних громад вже відчули підвищення якості життя. Завдяки цій реформі Київ також отримав нові можливості для розвитку. Завдяки бюджетній децентралізації 60% податку на доходи фізичних осіб залишаються в Києві. З самого початку цієї каденції у парламенті я послідовно відстоював позицію щодо того, що 3/4 надходжень від податку з доходів фізичних осіб мають залишатися у бюджеті Києва. У 2016 році такі норми було впроваджено урядом. Вважаю, що мету щодо розширення фінансової самостійності столиці було досягнуто. Благодійність KV: Відомо, що ви також займаєтеся благодійністю. В яких напрямках скеровуєте допомогу? Олександр Третьяков: Як голова Комітету у справах ветеранів та осіб з інвалідністю, у своїй практиці я неодноразово стикався з випадками, коли державні інститути або не здатні вирішити проблему людини, або свідомо саботують її вирішення. Зміна системи потребує часу, а допомогти людині потрібно вже сьогодні. Для таких випадків ми з командою створили Фонд Олександра Третьякова. Основні пріоритети роботи фонду — допомога ветеранам та членам їхніх родин, людям з інвалідністю та киянам, які проживають у Святошинському районі, в якому знаходиться мій виборчий округ. Серед проектів фонду — освітні програми для учасників війни на сході України, конференції та інші заходи для ветеранів та їх громадських організацій, забезпечення людей з інвалідністю необхідними медикаментами та засобами реабілітації, матеріально-технічне забезпечення закладів освіти Святошинського району, допомога у реалізації культурних ініціатив тощо. Так, наприклад, за сприяння Фонду Олександра Третьякова 22-23 серпня 2018 року в Києві у “Мистецькому арсеналі” відбувся міжнародний форум волонтерів і ветеранів “Там, де ми — там Україна”, який зібрав представників більше 100 українських волонтерських організацій та спілок ветеранів. У форумі також взяли участь Президент України Петро Порошенко, посол США в Україні Марі Йованович, представники міжнародних організацій. Основною метою заходу стало налагодження стосунків між громадськими організаціями та державою в питаннях соціального захисту ветеранів та членів їхніх родин. Розвиток Святошинського району KV: Давайте поговоримо про Святошинський район, від якого ви обрані до парламенту. Що вдалося зробити і що не вдалося? Олександр Третьяков: Коли я говорю про результати децентралізації, я в першу чергу спираюся на досвід столиці і свого округу. Як народний депутат докладаю усіх зусиль, щоб домогтися необхідних обсягів фінансування розвитку Святошинського району з державного та міського бюджетів. Найактуальніші проекти ми визначаємо у тісній співпраці з районною адміністрацією та завдяки постійному діалогу з мешканцями через громадські приймальні. Завдяки злагодженій та системній роботі в районі вже понад три роки зберігається тенденція сталого зростання. Святошин — один з лідерів розвитку серед районів столиці. За оцінкою Київської міської державної адміністрації, він посів 4-те місце за успішністю роботи за результатами 2017-го року. З 2015 по 2017 рік щорічно збільшувалося фінансування з міського бюджету. Окремі важливі проекти та програми, не передбачені у міському бюджеті, фінансуються за рахунок додаткового фінансування (субвенції) з державного та міського бюджетів, яке може надаватися на запит депутата від відповідного мажоритарного округу. У 2015 році з державного бюджету було виділено 5 млн. грн. У 2016 році — 17 млн. грн. цільової субвенції, у 2017-му - 20 млн. грн. Цього року з державного бюджету було виділено 10 млн. грн.. та, за моїм зверненням до Київського міського голови Віталія Кличка, збільшено фінансування району з міського бюджету ще більше ніж на 40 млн. грн. Завдяки цьому ми змогли зберегти темпи розвитку і розбудови інфраструктури району. KV: Як конкретно витрачаються гроші, що виділяються району через субвенції? Олександр Третьяков: Для прикладу, цього року для початкових класів шкіл були придбані мультимедійні дошки, обладнано комп’ютерні класи, зроблено капітальні ремонти в школах та садочках, придбано снігоприбиральну техніку.  Окремо можу виділити заходи з енергоефективності. Цей напрямок в районі реалізується вже третій рік поспіль. Утеплюються заклади освіти, заклади охорони здоров’я. На ремонти останніх, до речі, також було витрачено гроші з цільової субвенції. Також цьогоріч після реконструкції було відкрито кінотеатр “Лейпциг”. Це, до речі, один з найстаріших комунальних кінотеатрів. Завдяки його реконструкції нам вдалося відродити осередок культури в районі. Святошин - лідер з розвитку освітньої інфраструктури KV: Якщо говорити про освітню інфраструктуру, то як змінилась ситуація з чергами в дитсадочки та перші класи шкіл? Олександр Третьяков: З 2015 року вдвічі скоротилася черга до дитячих садочків. За підсумками 2017 року, створено 450 місць для дітей від 2 до 6 років у дитячих навчальних закладах. Це найбільший показник за останні 5 років. Відновлено роботу двох садочків: ДНЗ №179 та №266 “Бджілка”, які не працювали або приміщення яких використовувались не за призначенням. Відновлено або створено додаткові групи у низці закладів. Цього року Святошинський район посів друге місце у Києві за темпами розбудови освітньої інфраструктури. За останні чотири роки в освітню галузь району інвестовано понад 300 млн. грн. Район посідає друге місце за темпами впровадження програми “Нова українська школа”. Не відстає і позашкільна освіта. Протягом останніх 2-х років створено 1000 нових місць в підліткових клубах району. Розвивається мистецька освіта: художня школа №5 та музична школа №22 отримали нові сучасні приміщення. Третій рік поспіль музичні школи району забезпечуються новими інструментами. Спорт, доступний кожному KV: Мешканці району кажуть про помітне зростання кількості спортивних майданчиків та стадіонів. Олександр Третьяков: Сьогодні в результаті нашої спільної роботи оновлено спортивну інфраструктуру у кожній другій школі. Лише у цьому році споруджуються 7 футбольних майданчиків зі штучним покриттям, яке відповідає професійним футбольним стандартам. 1 вересня 2018 відкрито найбільший у Києві пришкільний стадіон біля шкіл №254 та №223. Триває реконструкція стадіону “Темп”. Усього в районі — 22 сучасних футбольних поля. У 8 школах у 2018 році ремонтуються спортивні зали. Окрім цього, в рамках програми Київського міського голови встановлено 55 майданчиків Street Workout. Завдяки цьому мешканці усіх мікрорайонів Святошина мають змогу безкоштовно займатися спортом неподалік від дому. У рамках проектів Громадського бюджету, ініційованих активістами моєї команди, на території 69 дитячих садочків та шкіл району встановлено сучасні спортивні майданчики. Надсучасний центр соціальних служб KV: Не можемо оминути увагою ще один важливий аспект для життя святошинців – соціальний захист. Ті, хто вже відвідав Центр соціальних служб, залишаються просто в захваті від рівня сервісу. Олександр Третьяков: Аналогів Центру соціальних служб Святошинського району, який діє з червня 2017 року, немає ані в Києві, ані загалом в Україні. Тут кияни мають можливість отримати близько 100 соціальних послуг в одній установі. При цьому — за європейськими стандартами. Це — оформлення субсидій, пільг, соціальних виплат, пенсій, забезпечення засобами реабілітації, санаторно–курортним лікуванням, заходи із соціального захисту від безробіття тощо. Центр надання соціальних послуг Святошинського району Середній час очікування в черзі становить 10–12 хвилин, середній час обслуговування одного відвідувача — 10–15 хвилин. За 2017 рік та дев’ять місяців 2018 року соціальні послуги у Центрі отримали понад 400 тисячі осіб. Програма енергоефективності KV: Болюче питання: стан житлового фонду. Чи можна його покращити? Олександр Третьяков: Питання, дійсно непросте. Нам дісталася спадщина масової радянської житлової забудови з усіма наслідками. Більшість будинків споруджено без урахування вимог щодо енергоефективності та комфорту повсякденного життя людини. У Святошині високий відсоток зношеності житлового фонду, порівняно з іншими районами. Два будинки з трьох потребують капітального ремонту. Втім, практика доводить, що сумлінна праця дозволяє зробити кожен куточок рідного міста затишним та зручним для життя. З 2015 року в районі відремонтовано майже 1000 об’єктів житлово-комунального господарства. Це — полагоджені дахи, комунікації та електричні мережі, замінені вікна, утеплені фасади та багато іншого. У районі з 2016 року реалізується програма з енергоефективності. У місцях загального користування встановлюється LED-освітлення та сутінкові реле. Завдяки програмі у 2017 році вдалося зменшити споживання та оплату електроенергії у 2,7 рази. Загалом 200 будинків району охоплено програмами з енергозбереження. KV: Що ще можна зробити, щоб життя мешканців району стало більш комфортним? Олександр Третьяков: У Святошинському районі сьогодні налічується понад 50 парків та скверів. Станом на 2018 рік, десята частина з них ремонтується та оновлюється. Відновлюється робота бюветів з питною водою. Станом на жовтень 2018 року, відновлено 4 бювети за адресами: вул. Наумова, 27, б-р Вернадського, 85, просп. Леся Курбаса, 6 (у парку “Інтернаціональний”), пров. Червонозаводський, 2/13 (проводяться планові ремонтні роботи). Триває будівництво нового бювету на вул. Бахмацькій та реконструкція бювету на розі б-ру Ромена Роллана та вул. Тулузи. Мешканці Святошинського району під час толоки у парку “Совки” Цього року розпочато реконструкцію найбільшого парку району — “Совки”. Перша черга робіт передбачає спорудження нової вхідної групи, будівництво нових дитячих ігрових зон, заміну лавок, покриття доріжок тощо. Загальна площа благоустрою становить 2,2 га. Роботи будуть завершені у 2019 році. KV: Яким чином ви визначаєте пріоритетність питань, які потребують вирішення? Олександр Третьяков: Усі ключові інфраструктурні проекти визначаються в діалозі з громадою. У Святошинському районі на постійній основі працюють 5 громадських приймалень. П’яту було відкрито у 2018 році за адресою вул. Кільцева дорога, 5-б. У приймальнях кияни можуть надати інформацію щодо проблем та потреб району — наприклад, які об’єкти потребуються негайного ремонту. Також, кожен, хто цього потребує, може записатися на прийом та проконсультуватися у юриста. Серед проблем, які турбують громадян, — оформлення спадщини, житлові питання, пенсії та соціальні виплати, земельні питання, призначення аліментів та багато інших. Окрім цього, регулярно проводжу прийоми громадян у Комітеті у справах ветеранів та осіб з інвалідністю як голова цього Комітету. За період VIII скликання Верховної Ради я отримав звернення від 35 000 осіб. Провів 188 особистих прийомів, під час яких поспілкувався з 920 громадянами. Фото: прес-служба Олександра Третьякова KиевVласть

МОЗ підтвердив: вузькоспеціалізована допомога буде платною, якщо у пацієнта немає направлення від “сімейного” лікаря. Влада залишила українцям вибір - плати або помри. До такого абсурду довело безглузде управління системою охорони здоров’я. Чиновники Міністерства знущаються над українцями, як над піддослідними мишами. Лікарів не вистачає… Обіцяне ними раніше навантаження лікарів тепер зросте в півтора раза – один лікар обслуговуватиме, як ми і передбачали, понад 2000 пацієнтів. Адже лікарів не вистачає. Тому МОЗ дозволив брати понаднормову кількість пацієнтів. Чому? Бо МОЗ не створив жодної програми на державному рівні, яка б вирішила кадровий голод у галузі. Щоб це приховати, він перекладає відповідальність на місцеву владу – мовляв, нехай забезпечує житлом. Та от тільки кого забезпечувати, якщо лікарів не вистачає не просто окремо у сільській місцевості, а по країні загалом? Виправити місцева влада це не може, бо не вона створює держзамовлення у вишах, не вона створює державну програму підтримки лікарів. Все це – обов’язки центральної влади, Міністерства охорони здоров’я. …а з нововведеннями навантаження на них зросте Окрім звичних функцій, на терапевта МОЗ поклав ще один обов’язок – виписувати направлення до вузького спеціаліста. Якщо пацієнт звернеться до останнього без направлення, допомога буде платною (і це, до речі, суперечить Конституції, Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” та є злочином згідно зі ст. 184 Кримінального кодексу України). Вже зараз у поліклініках я бачу великі черги до терапевтів. Буквально вчора зустрічався із мешканцями моєї маленької батьківщини – Чернігівщини, і багато було запитань про те, як тепер потрапити до спеціаліста. Люди спершу відсижують півдня у черзі до сімейного лікаря, а потім – їдуть годину до вузького спеціаліста і ще пів дня там очікують на прийом! Тому доступною медицина буде тільки для тих, у кого є гроші Що буде після того, як чиновники МОЗу запровадять платну медицину? Ті, хто має гроші, потраплятимуть до лікаря одразу. Ті, хто не має – чекатимуть днями, доки лікарі вузького профілю приймуть “важливіших” (чи – простіше – багатших) пацієнтів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   МОЗ залишає лазівку недобросовісним лікарям первинки для збагачення. Вони вигадуватимуть діагнози, щоб отримувати відкати від вузьких спеціалістів за направлення. Хто постраждає? Вірно, пацієнт. Бо замість швидкого одужання він отримуватиме довгу затягнуту хворобу і великі рахунки за ліки. Окрім того, у 2019 році на розрекламовану МОЗом програму “Безкоштовна діагностика” виділено тільки 2 млрд грн – або 51,5 грн на пацієнта. МОЗ обіцяє понад 50 медичних послуг — аналізів, інструментальних досліджень (рентгени, УЗД та інші) і послуг вузькопрофільних спеціалістів. Які аналізи можна зробити на 50 гривень у рік, якщо вартість одного дослідження УЗД складає понад 200 грн, загальний аналіз сечі біля 100 грн, крові 120 грн та ін? Потреба у фінансування для забезпечення дійсно безоплатного діагностування у поліклініці не 2 млрд, а мінімум увосьмеро більше! Медицина стане доступною для всіх – коли приймуть три законопроекти Експерти з моєї групи “Здоров’я нації” вже розробили план виходу із цієї кризи. Питання зовсім не у тому, що немає у бюджеті грошей. Питання у керівництві галуззю. Нам не потрібні реформи – потрібно все починати з нуля. І першочергово - запровадити обов’язкове державне страхування, коли за медичні послуги для працюючого сплатить роботодавець, для непрацюючого – держава. Воно втричі зменшить прямі платежі пацієнта за меддопомогу і зробить медицину ефективною і доступною. Ми написали і подали три законопроекти, які стануть початком, фундаментом побудови нової української медицини. Серед них – найперший – про введення обовязкового державного страхування. Всі ці три документи після прийняття - не разу, бо справжні зміни так не проводяться, але планомірно і поступово – забезпечать українців достатньою кількістю лікарів, якісною і вчасною меддопомогою, а лікарів – гідними заробітними платами; навантаження на лікаря зменшиться. Розумію, що чинна влада зробить усе, щоб їх не прийняти. Бо легше обманути і зманіпулювати людьми, які залежать від подачок від влади. І я прошу зараз всіх українців – протримайтеся ці кілька місяців, які їй залишилися. Нова команда вживе всіх заходів, які ми з вами разом відкрито визначимо, щоб українська медицина працювала для людей. Читайте:  Математика обов’язкового медичного страхування: хто платитимеВалерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

За державною статистикою у Києві понад 95 тисяч безробітних. Деякі з них свідомо відмовляються від допомоги держави у пошуку роботи. Люди розраховують на власні сили, зв'язки, розкручені сайти з пошуку роботи. Чи варто це робити, чим реально можуть допомогти у центрі зайнятості, які розміри виплат по безробіттю, чи є реальні можливості навчання та працевлаштування докладно в інтерв’ю КиевVласть розповів директор Київського міського центру зайнятості Віктор Білич. KV: З 26 листопада у десяти областях України введено воєнний стан. Чи був інструктаж щодо роботи Київського міського центру зайнятості у разі оголошення  воєнного стану по всій території України? Віктор Білич: Інструктажу не було. Міністр соціальної політики Андрій Рева публічно заявив, що жодних соціальних виплат держава не затримає. Для безробітних сьогодні виплати здійснюються тричі на місяць. І затримок, на моїй пам'яті, не було. Крім того, безробітні, за їх бажанням, можуть отримати додаткову матеріальну підтримку від участі у громадських роботах. Громадські роботи виконуються в інтересах громади Києва та організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці та матеріальної підтримки безробітних.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Ми щорічно залучаємо до громадських робіт безробітних, за свою роботу вони отримують відповідно платню. Так, платня невелика, але вона є додатковим джерелом доходу  для безробітних громадян. KV: Багато людей зараз погоджуються на такі громадські роботи? В.Б.: У цьому році майже 2,5 тисяч безробітних прийняли участь у громадських роботах. Фінансування громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. З початку року на оплату цих робіт витрачено майже 600 тис. гривень, із яких кошти Фонду близько 300 тис. гривень і стільки ж коштів надано з бюджету столиці. Громадські роботи в основному виконувалися за такими суспільно-корисними видами робіт: прибирання скверів, парків, прилеглих до пам'ятників культури і архітектури територій; благоустрій, озеленення та поліпшення санітарного стану територій міста; супровід інвалідів по зору; упорядження меморіалів, пам'ятників, братських могил та інших місць поховання загиблих захисників Вітчизни. KV: Скільки сьогодні у Києві офіційно зареєстровано безробітних? В.Б.: На початок грудня поточного року  перебувало на обліку в районних філіях міської служби зайнятості 8,7 тис. безробітних, з яких 291 учасник АТО. Взагалі, упродовж січня-листопада 2018 року мали статус безробітного понад  27 тис. громадян. За останні три роки кількість офіційно зареєстрованих безробітних зменшується. Так, протягом одинадцяти місяців поточного року, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, чисельність безробітних зменшилась на 9%. А якщо порівнювати з даними за одинадцять місяців 2016 року, то взагалі на 40%. На мій погляд, таке зменшення пов'язано, насамперед, з тим, що значна частина наших співвітчизників їдуть на заробітки за кордон. Адже в Україні людина і її праця недооцінені. Середній рівень заробітної плати, яка пропонується роботодавцями шукачам роботи в столичній службі зайнятості, становить близько 6,3 тис. гривень. Що в 2 рази менше, ніж середня заробітна плата у Києві. За офіційними даними у жовтні  поточного року у столиці середня заробітна плата становила 13 850 гривень. KV: В які роки у Києві були спалахи безробіття? В.Б.: За останніми даними органів державної служби статистики, в столиці понад 95 тис. безробітних у віці від 15 до 70 років розрахованих за методологією Міжнародної організації праці (МОП). За останні 15 років по Києву найбільша чисельність безробітних, за методологією МОП, спостерігалась у 2000 році - 115 тис. осіб,  у наступні роки відбулось зменшення до 45 тис. безробітних у 2007 році. У 2008-2009 роках Україна відчувала негативні наслідки світової фінансової кризи, що призвело до збільшення чисельності безробітних у місті до 96,5 тис. осіб. Починаючи з 2014 року складна політична та економічна ситуація в країні загострила негативні процеси на ринку праці, і в 2015 році в столиці вже нараховувалось 102,6 тис. безробітних за методологією МОП. KV: Багато людей відмічають, що досить складно отримати статус безробітного. Це правда? В.Б.: Статус безробітного надається відповідно до закону “Про зайнятість населення” особам працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готові та здатні приступити до роботи. Хочу підкреслити, готові приступити до роботи. Статус безробітного надається з дня подачі заяви у разі відсутності підходящої роботи. Рішення про надання статусу безробітного приймається центрами зайнятості протягом 7 днів. І маю зазначити, що значна кількість із працевлаштованих за сприяння служби зайнятості, а саме майже 35%, - це  люди, які працевлаштовані протягом цих 7 днів, тобто до набуття статусу безробітного. Це люди, які реально шукали роботу, а не розраховували на отримання соціальної допомоги. Читайте: Более 11 тысяч выпускников вузов в Киеве в этом году не смогли найти работу Упродовж 11 місяців поточного року у нас налічувалося майже 66 тисяч вакансій. На сьогодні у загальноміській базі даних наявно близько 12 тис. вакансій. Серед них – понад 60% для робітників та представників найпростіших професій, але ті, хто хоче працювати, можуть для себе знайти роботу. KV: Яких робітників сьогодні шукають роботодавці? В.Б.: Найбільший попит роботодавців спостерігається на представників найпростіших професій (прибиральники, двірники, вантажники, підсобні робітники), фахівців (бухгалтерів,  лікарів, сестер медичних, вихователів). Серед кваліфікованих робітників з інструментом затребувані слюсарі-сантехніки, слюсарі-ремонтники, електрогазозварники, малярі, швачки. Високий попит на працівників сфери торгівлі та послуг (охоронники, продавці, кухарі, помічники вихователя). У поточному році до нас звернулися понад 38 тис. громадян. Майже 30% з них - ті, які приходили отримати консультацію, наприклад, щодо складання резюме, профтестування або ознайомитися з наявними вакансіями, подивитися, яку заробітну плату пропонують. Реєстрація та облік громадян державною службою зайнятості здійснюється незалежно від реєстрації місця проживання чи перебування. Ми нікому не відмовляємо, в столичній службі зайнятості реєструються громадяни не за місцем проживання, в тому числі мешканці інших регіонів. Читайте: За два года Киевский центр занятости помог создать безработным около 600 видеорезюме Крім того, що ми допомагаємо знайти роботу, ми намагаємося допомогти роботодавцям із укомплектуванням наявних вакансій. Здавалося б, що проблеми не існує, адже ми маємо на обліку достатню кількість безробітних. Проте існує величезний дисбаланс між професійно-кваліфікаційним складом безробітних, та поданими вакансіями. І далеко не всі вакансії можна укомплектувати за рахунок наявних безробітних. Тому більше року ми працюємо і на засадах рекрутингу. В кожній районній філії працюють фахівці з рекрутингу. Завдяки їх роботі укомплектовані понад 1,2 тис. вакансій. Частина з них - безробітними, які перебували на обліку в міській службі зайнятості. Але майже половина - тими, яких ми знайшли своїми силами на вільному ринку праці, у тому числі через резюме на сайтах з пошуку роботи. Дуже велику увагу ми приділяємо профорієнтаційній роботі. І не лише з безробітними, а й зі шкільною молоддю. Майже 46% профорієнтаційних послуг надано саме школярам. Адже правильний вибір професії забезпечить у майбутньому і гідну заробітну плату, і можливість самореалізації. У цьому році ми провели велику професіографічну екскурсію для учнів на Київський бронетанковий завод, де їх детально ознайомили з процесом виробництва. KV: Скільки коштів отримується Київським міським центром зайнятості на виплати по безробіттю і скільки сплачено допомоги безробітним? В.Б.: Відрахування до Фонду соціального страхування на випадок безробіття здійснюється в межах єдиного соціального внеску, який повністю адмініструє Державна фіскальна служба та Пенсійний фонд. Розмір відсотків відрахувань до Фонду встановлює Уряд  і його розмір кожного року зменшується. За 11 місяців поточного року по Києву зібрано близько 32 млрд гривень єдиного соціального внеску. З них 1,6 млрд гривень направлено у Фонд соціального страхування на випадок безробіття. На виплату допомоги по безробіттю у Києві використано за одинадцять місяців поточного року майже 425 млн гривень, у 2017 році - 464 млн, у 2016 році - 502 млн гривень. KV: Який зараз середній розмір допомоги по безробіттю у Києві? В.Б.: Майже вдвічі більше ніж по Україні. Середній розмір допомоги по безробіттю у Києві -  5354 гривні, а по Україні - 2670 гривень. Це обумовлено тим, що на обліку в столичній службі перебуває майже 40% безробітних, які отримують допомогу по безробіттю в максимальному розмірі - 7 684 гривні або чотири прожиткових мінімуми для працездатних осіб (з 1 грудня 2018 року прожитковий мінімум становить  1921 гривню - KV). KV: Скільки киян працевлаштовані за допомогою столичного центру зайнятості, а скільки просто зняті з обліку? В.Б.: З початку року за сприяння столичної служби зайнятості забезпечено роботою 17 543 особи, що на понад 300 осіб більше, ніж за відповідний період минулого року. Серед працевлаштованих у 2018 році 210 учасників АТО. Найпоширенішими причинами зняття з обліку безробітних, крім працевлаштування, є  подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості та невідвідування центру зайнятості без поважних причин більше 30 календарних днів. Тобто, безробітний може працевлаштуватись або покинути місце проживання, але не вважає за потрібне повідомити про це службу зайнятості, тому через 30 днів, відповідно до діючого законодавства, його знімають з обліку. Взагалі частка знятих з обліку без працевлаштування зменшується. Так, наприклад, протягом 2016 року вона склала 31% (12 175 осіб), у 2017 році - 27%  (8 278 осіб), а у січні-листопаді 2018 року зменшилась до 25% (6 716 осіб). Читайте: Столичные власти планируют трудоустраивать более 10 тысяч безработных ежегодно KV: За якими спеціальностями частіш за все працевлаштовуються за допомогою столичного центру зайнятості? В.Б.: Серед безробітних, які перебувають на обліку, 88% осіб з вищою освітою. За професійними групами, переважають законодавці, державні службовці, керівники (44%), професіонали (22%) та фахівці (18%). Тому найчастіше безробітні працевлаштовуються за такими професіями та спеціальностям як: фахівець, бухгалтер, економіст, директор, менеджер, продавець-консультант, інженер тощо. KV: У Центрі зайнятості зазвичай наявні пропозиції щодо контрактної служби у лавах збройних сил. Багато людей відгукуються на ці пропозиції? В.Б.: Ми тісно співпрацюємо з військовими комісаріатами та військовими підрозділами з метою залучення громадян до військової служби за контрактом. Їх представники беруть участь у семінарах, де інформують громадян, які шукають роботу, про умови проходження військової служби за контрактом, наявні у них вакансії. Крім того, неодноразово до нас зверталися за допомогою в підборі кадрів і з Нацгвардії та Нацполіції. Звичайно, що для них найбажаніші кандидати - учасники АТО, колишні військовослужбовці,  тобто люди, які мають відповідний досвід. Проте, ажіотажу такі пропозиції не викликають. З початку року тільки 19 учасників АТО підписали контракт на проходження служби у Збройних силах України. KV: Скільки учасників АТО загалом було зареєстровано в службі зайнятості та скільки з них працевлаштовано? В.Б.: З початку Антитерористичної операції до Київського міського центру зайнятості звернулось 3 409 учасників АТО, з них мали статус безробітного 3 130 осіб. Забезпечено роботою 1 179 осіб (у 2015 році – 55, 2016 році - 412, 2017 році - 502 учасника АТО). Упродовж січня-листопада поточного року нашими послугами скористалися 929  військовослужбовців із зони АТО. Забезпечені роботою 210 осіб, з яких 35 відкрили власну справу. Також учасники АТО мали можливість пройти професійне навчання. Загалом таких осіб було 367, з них у поточному році 54 особи. На сьогодні продовжується пошук роботи для 291 безробітного учасника  АТО. KV: Всі учасники АТО, які зараз знаходяться на обліку в столичному центрі зайнятості отримують допомогу по безробіттю? Який її середній розмір? В.Б.: Станом на початок грудня допомогу по безробіттю отримали 268 колишніх бійців АТО. Її середній розмір становив 5 597 гривень. KV: Чи користуються попитом пропозиції щодо проходження навчання за допомогою Київського центру зайнятості? В.Б.: Можливість отримати нову професію або підвищити свою кваліфікацію відповідно до сучасних вимог ринку праці - це чи не найважливіший шанс вирішення проблеми працевлаштування для багатьох людей. У поточному році підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації за направленням Київського міського центру зайнятості безробітні могли пройти за 84 напрямками у 12 навчальних закладах. Цією можливістю скористалися 1 299 осіб. Найбільшим попитом користувалися ІТ-сфера та бухгалтерські напрями, основи підприємницької діяльності та складання бізнес-плану, а серед робітничих спеціальностей - кравець, кухар, водій трамваю або тролейбусу. Майже 80% осіб після проходження навчання працевлаштовуються. Читайте: Почти 88 тысяч киевлян прошли профориентацию с начала года На навчання безробітних використано з коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття майже 5 млн гривень. Проблемою щодо залучення безробітних до професійного навчання стало суттєве подорожчання в Києві проїзду у громадському транспорті, адже зараз проїзд для безробітних, які проходять професійне навчання, не відшкодовується. KV: Ви зазначили, що 35 учасників  АТО, які обліковувалися в Київському міському  центрі зайнятості, відкрили свій бізнес. Чи багато безробітних загалом відважуються на відкриття своєї справи? В.Б.:  Служба зайнятості сприяє залученню безробітних до підприємницької діяльності. У 2016 році скористалися своїм правом та отримали одноразову виплату допомоги по безробіттю для відкриття власної справи 284 особи, у 2017 році - 136 осіб.  Протягом січня-листопада поточного року 113 безробітних отримали від служби зайнятості фінансову допомогу для започаткування власної справи в сумі майже 4,4 млн гривень. В середньому розмір одноразової виплати допомоги по безробіттю склав 39 тис. гривень (від 13 тис. до 76 тис. гривень). Нагадаю, що законодавством про зайнятість визначено, що безробітним, які зареєстровані у службі зайнятості, призначена допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності. Таку виплату можуть отримати безробітні, якщо вони не можуть бути працевлаштовані за сприяння служби зайнятості протягом одного місяця у зв'язку з відсутністю для них на ринку праці підходящої роботи. Розмір одноразової виплати допомоги по безробіттю залежить від страхового стажу, підстави припинення трудових відносин та розміру заробітної плати, яку громадянин отримував перед звільненням. KV: Чи багатьом внутрішньо переміщеним особам допоміг Київський міський центр зайнятості? В.Б.: З початку березня 2014 року по теперішній час отримали послуги служби зайнятості міста Києва 8,5 тис. внутрішньо переміщених осіб. Столична служба зайнятості сприяла працевлаштуванню 2 690 таких громадян, 140 осіб отримали одноразову виплату допомоги по безробіттю на відкриття власної справи. За направленням служби зайнятості професійне навчання проходив 821 безробітний з числа ВПО, у громадських та інших роботах тимчасового характеру взяли участь 214 переселенців. Можу сказати більше, зараз роботодавці зацікавлені приймати на роботу саме цю категорію громадян. З вересня 2015 року діє постанова Кабінету Міністрів № 696, яка затвердила порядок здійснення заходів сприяння зайнятості для внутрішньо переміщених осіб. З цього часу у разі працевлаштування таких осіб за направленням служби зайнятості, на умовах строкових трудових договорів, роботодавець отримує протягом одного року за кожен непарний місяць компенсацію у розмірі суми заробітної плати внутрішньо переміщеної особи. З початку дії Порядку укладено 168 договорів на працевлаштування громадян з компенсацією роботодавцю витрат на оплату праці внутрішньо переміщених осіб. На виплату допомоги по безробіттю для внутрішньо переміщених осіб у поточному році вже використано 16,7 млн гривень, у 2017 році - 17,5 млн гривень, у 2016 році - 16 млн гривень. Середній розмір  допомоги по безробіттю, у поточному році, становив 5,2 тис. гривень. На сьогоднішній день продовжують отримувати послуги столичної служби зайнятості 476 переселенців. Фото: KV KиевVласть

Нещодавно у Києві, у клініці “Ветмедсервіс”  при ветеринарному факультеті Національного Університету біоресурсів (вулиця Полковника Потєхіна, 16), відкрився перший державний банк крові для собак. Цей банк слугує для того, щоб допомогти “цуцикам”, які потребують термінового переливання крові. Усі хазяїва чотирилапих друзів розуміють як це опинитися у “екстреній” ситуації, коли терміново потрібна допомога. Саме тут у пригоді стаються донори, і кров, яку зберігають, бо інколи знайти потрібного дуже важко, а коли все під рукою, можна допомогти якнайшвидше. Матеріал створено в рамках Проекту"Юн-Пресс-KV” Мій пес Мартін став  одним із перших донорів. Про клініку ми дізналися  під час “DogFest” – фестивалю для собак та їх хазяїв -  від тренера  школи охоронних собак “Альфа”, де навчається наш Мартін. Порадилися вдома і вирішили, що наш собака може врятувати життя інших тварин, з якими трапилася біда.   Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Спочатку ми зареєструвалися, у Мартіна взяли всі необхідні аналізи. І  сказали чекати. Якось пізно ввечері нам зателефонували з клініки й повідомили, що терміново потрібна кров для собаки. Ми приїхали вже досить поночі. В клініці нас зустріла кінолог Поліна. Нашого пса забрали до маніпуляційної. Йому ввели снодійне, й ми весь час, поки в собаки брали кров, були поруч з ним, тримали його, щоб він раптом не смикнувся й не висмикнув голку з вени. Хвилин через 15 Мартіну ввели інші ліки, які стимулювали його організм, привели до звичної норми.  Про ветеринарну клініку я можу сказати, що персонал тут доброзичливий, вічливий, професійно виконує свою роботу, швидко встановлює  контакт з донором і з його господарем. А цуцик впродовж всієї процедури почуває себе комфортно. Для донорів клініка надає безкоштовний аналіз крові, щеплення  й дарує гарну червону хустинку, яку можна одягати на шию собаці. Кров Мартіна, вже врятувала одне життя, і сподіваюсь, що буде рятувати й далі. - Ваша собака також може стати донором, але це має бути середня або крупна порода, вагою понад двадцять п’ять кілограм. Також донор має бути абсолютно здоровим. До речі, у собак, як і у людей є група крові. Тільки, якщо у людей їх 8 (враховуючи позитивний  і  негативний резус-фактор), то у собак – 11-13  (за різними джерелами), тоді, як у котів – усього 3 групи крові.  Слід зазначити, що у клініці працюють професіонали, з якими ви можете проконсультуватися з приводу здоров’я улюбленця, - розповів лікар-ветеринар, завідувач кафедри хірургії та патофізіології ім. акад. І. Поваженка НУБіП Микола Малюк. Лікар також розповів, що за один раз у собаки-донора беруть  300-350 мілілітрів крові.  Після процедури тварина нормально себе почуває, не млява , активна, ніби кров і зовсім не збирали! Собаки мають можливість донорствувати один раз на місяць. Кожен може врятувати чиєсь життя. Ми преживали, що після здачі крові нашому Мартіну може бути недобре, але він дуже жваво побіг, гарно поїв, а на прогулянці гасав, як завжди. Як тільки кров нашого Мартіна буде потрібна, нас викличуть і він знову рятуватиме життя. Матеріал створено в рамках Проекту"Юн-Пресс-KV” KиевVласть

Розвиток волонтерського руху - це найкраще, що сталося в Україні за останній час. Не маючи вікових обмежень, він із небувалим розмахом підняв хвилю доброчинства, котра й до сьогодні не вщухла. Волонтери допомагатимуть до тих пір, поки в їхній допомозі буде необхідність. А вона була, є, і, впевнений, буде.  Бо ніколи не буває зайвою увага, турбота, підтримка - як матеріальна, так і моральна. Із початком військового протистояння на Донбасі разом із армією піднявся народ. І хоча влада не визнавала того факту, що саме завдяки волонтерам Збройні Сили України стали непереможними, ми знаємо - саме народ забезпечував і забезпечує своїх захисників усім необхідним, бо громадянська активність зросла в рази. Волонтери миттєво реагували на заклик про допомогу бійцям у зоні АТО, пораненим у госпіталях, сім'ям військовослужбовців. Матеріал створено в рамках Проекту  "Юн-Пресс-KV” У Таращанському районі, що на півдні Київщини, працює більше десятка волонтерських груп. Однією з перших, ще в грудні 2014 року,  розпочали свою діяльність вправні господині  з села Петрівське. Вони готують партії сухих борщових наборів для бійців зони АТО. І ця діяльність для них - не термінове завдання, а невідкладна робота й посильна допомога, яка приносить задоволення, адже все - заради перемоги. Поштовхом став лист-звернення  волонтерської групи з Білої Церкви з проханням допомогти теплими речами, сушеною продукцією та продуктами харчування,  котрий зачитали зі сцени під час святкування Дня села. Не залишились петрівчани байдужими, адже й сільські хлопці теж захищають Україну від ворога. Так і створилась волонтерська група, організована місцевими активістами Миколою Кошманом та Раїсою Воскресенською. До речі, збирали волонтери й кошти для бійців. Зі слів Миколи Івановича, найчастіше вони витрачаються на медикаменти для воїнів, закупівлю лимонів, кави, цигарок та яблук. Також на томатну пасту та пакувальні пакети (адже до кожного борщового набору додавали по три тюбики томатної пасти).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Нашим бійцям потрібно допомогти не тільки продуктами, а й звести до мінімуму час на приготування перших гарячих страв. Тому й трудяться жіночки у так званій кухарській бригаді”, - каже Микола Кошман. - Якщо ми сьогодні не нагодуємо свою армію, то завтра доведеться годувати чужу, армію російського агресора. Хіба не так? - приєднується до розмови Раїса Воскресенська, -  Перші партії продукції робили зі своєї сировини. Жителі села давали хто що міг. Рецепти перших наборів знайшли в Інтернеті, уже в подальшій роботі самі їх вдосконалювали. До кожного набору додається у пакетику український часник. Сушимо продукцію хто як може: у кого вдома є сушарки — у них, решта - на лежанках. У перші партії наборів у ящики поклали листи з побажаннями солдатам і написали номери своїх мобільних телефонів, щоб хлопці звідти подзвонили й повідомили, чи дійшли до них набори, чи смачні. Воїни телефонували, щиро дякували. Готують вправні жіночки ще й засмажку для супу чи каші. До речі, такий сухий борщ “Петрівський” вариться всього 20 хвилин. Господині самі перевіряли. Ще й рецептом поділилися. Може, ще хтось захоче долучитися до цієї справи. Отже: до одного сухого борщового набору входить 200 грамів сушеної картоплі, суха зелень, 150 грамів сушеної капусти, 100 - сухого бурячка, 50 - сушеної моркви, перець, лавровий лист, 3 пачки томатної пасти (додається до набору), 140 грамів засмажки (цибуля, жир). І в кожен пакетик - прохання й побажання повертатися живими! Окрім борщових наборів, петрівчанки ще готують для бійців цілющі сухі чаї під назвою “Український садочок” із гілочок вишні, малини, смородини тощо. Окремо — сушену м'яту, липу, навіть лікарські трави. Заготовки для чаїв роблять батько та син Анатолій і Віталій Ковальчуки. Усе це - і борщові набори, і чаї - пакують у Петрівському сільському клубі, яким керує Лариса Андрусенко, одна з майстринь “кулінарної бригади”. “Такі набори”, - кажуть жіночки, -  не є конкретною адресною допомогою. На Сході вони потрапляють у різні бригади, головне - до наших українських захисників. Уперше їх передали нашим бійцям через учасників гурту “Побратими”, які часто їздять на Схід із концертами”. Ініціативна група тісно співпрацює  з ГО “Барикада Таращанщини” (керівник - Серій Бараненко), яка  забезпечує петрівчанок  необхідними продуктами для виготовлення наборів. Також під час розмови петрівські вправні господині згадали добрим словом патріотів, які дали кошти на закупівлю томатної пасти до наборів й на  300 кг капусти – це і окремі мешканці села, й власники магазинів, і, навіть, релігійна організація. У двох сільських магазинах стоять скриньки, у них небайдужі жителі Петрівського залишають гроші на такі потреби. Щонайкращі слова подяки звучали з вуст членів ініціативної групи на адресу матері бійця з села Велика Березянка, який загинув у зоні АТО (вона в'яже теплі шкарпетки для бійців), та жінок, які торгують молочними продуктами на ринку: вони передали домашнє згущене молоко, сметану й сир для воїнів ( господині приготували вареники,  налисники,  смачнючі  пироги  й відправили їх захисникам у зону АТО). “Вони нас захищають там, на Сході. А ми їм допомагаємо звідси. Стараємось. Знаємо: разом - впораємось. На землі українській буде мир, бо прагнемо до нього всі разом”, - кажуть  петрівські жінки. Матеріал створено в рамках Проекту  "Юн-Пресс-KV” “Любити і допомагати” - девіз усіх тих, хто не може залишатися осторонь людей, які потребують підтримки. Майдан, війна на Сході України зорганізували звичайних людей і за короткий час навчили їх бути волонтерами. Тими, хто взуває, одягає, екіпірує, годує українських військових, а найголовніше - не дає їм зневіритися. Такими є й герої моєї розповіді. Саме такі люди рухають країну вперед. KиевVласть

Зараз майже завжди у об'явах щодо вакансій, під час співбесід використовують магічне слово “соцпакет”. Кожен роботодавець вкладає в нього свій зміст та наповнення. Одні готові просто виконувати закони та обіцяють “білу” зарплату, оплачувану відпустку та лікарняний лист. Інші додають до соцзабезпечення працівника реальні додаткові бонуси - проведення корпоративних свят, можливість навчання за рахунок роботодавця, абонемент до фітнес-залу, компенсацію проїзду або мобільного зв'язку, медичне страхування. У Трудовому кодексі корпоративний соціальний пакет (соцпакет) не згадується. Це слово з'явилося у побуті, коли заговорили про соціальну відповідальність бізнесу. Воно прижилося, але поки у питанні “що ж таке соцпакет?” немає єдності. Кадровики вважають, що це весь набір пільг, які забезпечують працівнику комфортні умови праці. Юристи кажуть, що до соцпакету відносяться тільки ті блага, що не передбачені трудовим законодавством.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  На сьогодні, за даними опитувань, 72% українців вважають наявність соцпакета важливим плюсом при працевлаштуванні, а до бажаного його наповнення, насамперед, включають добровільне медичне страхування (ДМС), а вже потім оплату харчування, проїзду, мобільного зв'язку тощо. Така важлива роль надається добровільному медичному страхуванню у соціальному пакеті працівника через кризу української системи охорони здоров'я. Адже ринок добровільного медичного страхування сьогодні вже пропонує оптимальний спосіб забезпечення громадян України якісними медичними послугами. І зростання популярності ДМС із року в рік є цьому підтвердженням. ДМС для працівника: хто виграє більше Раніше найбільші вітчизняні підприємства вирішували питання турботи про здоров'я працівників, створюючи власну медичну базу (медпункти, поліклініки, стаціонари, санаторії-профілакторії). Це багато у чому довело свою ефективність, а також отримало визнання з боку співробітників колективу. Проте сьогодні зберегти подібну систему медичного забезпечення вдалося лише незначній кількості юридичних осіб. Корпоративна медична страховка, по суті, відновлює ефективну систему охорони здоров'я, тільки у сучасній альтернативній формі. При укладанні договору корпоративного медичного страхування, який передбачає оформлення полісів ДМС для працівників за рахунок роботодавця, виграють обидві сторони. Роботодавець отримує: підвищену лояльність працівника до компанії та можливості залучати більш кваліфіковані та затребувані на ринку кадри; можливість контролювати ситуації, пов'язані з непрацездатністю працівників; уникати виділення непередбаченої матеріальної допомоги у випадку раптової тяжкої хвороби працівника (витрати на діагностику та лікування працівника можуть покриватися за допомогою ДМС); імідж соціальної відповідальної компанії, яка успішна, фінансово стійка та дбає про працівників. Працівник отримує: реальну можливість убезпечити себе та свою сім'ю від непередбачених фінансових витрат у разі хвороби; гарантію отримання медичної допомоги більш високої якості: страхова компанія вибирає медичні установи, що надають послуги в рамках ДМС для корпоративних клієнтів, постійно контролює і аналізує рівень їх послуг; підвищення якості життя завдяки простоті і зручності вирішення всіх питань, пов'язаних зі здоров'ям. З чого складаються програми ДМС Замовник особисто визначає наповнення програми, бере участь у формуванні необхідних опцій, видів та обсягів послуг та вибирає категорії медичних установ, що впливає на вартість страхового поліса. Программа ДМС включає стандартні (базові) опції (швидка, стаціонарна та амбулаторна медична допомога), додаткові опції, серед яких стоматологічна допомога та профілактично-оздоровчі програми (вітамінізація, вакцинація, імунізація, онкопрофогляд, скринінг, профілактичний масаж, басейн, фітнес-зал, офісна аптечка), та бонусні опції, які можуть включати нетрадиційні методи лікування, супроводження вагітності та пологів, корпоративний ліміт на виключення. Опція “швидка медична допомога” передбачає надання екстреної медичної допомоги за місцем виклику, транспортування медичним транспортом в лікувальну установу, медичний супровід при транспортуванні при станах, що загрожують життю або здоров'ю застрахованого. “Стаціонарна медична допомога” передбачає діагностику і лікування захворювання або травми, що послужила причиною госпіталізації. Проведення лабораторних та інструментальних досліджень, лікарські консультації, хірургічні та консервативні маніпуляції, фізіотерапевтичні процедури, перебування у клініці, догляд медичного персоналу, витрати на ліки та харчування під час перебування в клініці. “Амбулаторно-поліклінічна допомога” включає консультацію, лабораторні дослідження, апаратну діагностика (УЗД, рентген, ЕКГ тощо), оплату медикаментів за призначенням лікаря, ін'єкції, крапельниці, фізіотерапевтичні процедури в умовах поліклініки або денного стаціонару. Зміст і вартість страхових програм ДМС залежать від: кількості застрахованих співробітників в рамках корпоративної програми ДМС (як правило, рахується за принципом “оптових” знижок); специфіки роботи застрахованого персоналу і регіону, де розташована компанія; наповнення програми різними опціями; лімітів відповідальності страховика; матеріально-технічного рівня клінік і медичних установ (державні, відомчі, комерційні, спеціалізовані), в яких будуть лікуватися застраховані співробітники; наявності додаткових послуг (покриття профілактичних заходів, вакцинація, вітамінізація, доставка медикаментів додому тощо). Як обрати страховика При виборі страховика для обслуговування по ДМС співробітників підприємства варто звертати увагу на досвід роботи як на ринку, так і у сфері медичного страхування. Наприклад, СК “КРОНА” вже 18 років працює на ринку добровільного медичного страхування та одночасно обслуговує колективи від 5 до 16 600 осіб. 96% наших договорів з ДМС пролонгуються на наступний рік. Дуже важливо, чи контролює компанія лікарів-координаторів, які отримують звернення і першими контактують з застрахованими. Консультаційно-диспетчерській центр СК “КРОНА” працює вже понад 16 років, забезпечуючи надання своєчасної медичної допомоги застрахованим по всій території України. Застраховані в СК “КРОНА” можуть в режимі 24/7 звернутися з власною проблемою зі здоров'ям, отримати фахову консультацію професійного медика та організацію медичної послуги в найкоротші терміни. Читайте: Второй год подряд сотрудники НЭК “Укрэнерго” под страховой защитой СК “КРОНА” Зараз страхова компанія “КРОНА” здійснює страховий захист за програмами добровільного медичного страхування понад 30 тисяч осіб, які є працівниками більш ніж 200 підприємств України. СК “КРОНА” обслуговує за полісами ДМС працівників організацій різних форм власності та сфер діяльності, з вітчизняним і зарубіжним капіталом, має клієнтів усіх верств населення. А також входить у ТОП-20 по розміру зібраних страхових платежів з добровільного медичного страхування на страховому ринку України. Загалом сучасний потенціал вітчизняного страхового ринку дозволяє задовольнити побажання практично кожної компанії, яка прийняла рішення застрахувати своїх співробітників по корпоративній програмі ДМС. Адже для страховиків ДМС корпоративних клієнтів - один з найбільш перспективних сьогодні видів медичного страхування, який корисний і підприємству, і його працівникам. Читайте: Юлия Добренкова: Мы видим перспективу в развитии медицинского страхования Юлія Добренкова, генеральний директор страхової компанії "КРОНА"KиевVласть

6-й рік у країні проходить реформа екстреної медичної допомоги. Стартувала вона ще у 2012 – з прийняттям Закону України “Про екстрену медичну допомогу”. Та замість “покращень” і життя “по-новому”, ЕМД (екстрена меддопомога) з кожним роком помирає. Мало того, не маючи розвинену систему лікарень, які прийматимуть пацієнтів зі “швидких”, влада обмежила перелік випадків, у яких до пацієнта приїде бригада. У дитини температура? Чекайте до завтра і їдьте до “сімейника” у громадському транспорті. А те, що температура може бути не лише виявленням звичайної простуди, МОЗ у своїх постах у фейсбуку забув нагадати. А щоб це зрозуміти – в країні має бути розвинена діагностика і має постійно проводитися контроль здоров’я. Це у нас є? Ось так, економлячи на пацієнтах і замовчуючи реальні проблеми у галузі, влада прикривається “європейським досвідом”, не створивши при цьому європейські умови. Цьогоріч у фінансуванні ЕМД взагалі цікаві обставини: гроші є навіть на оновлення матеріально-технічної бази, тільки от “екстренка” більшості областей цього не дочекається. То в чому ж справа? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Другий рік бюджети місцевої влади витягають “екстренку”, щоб та бодай вижила – у цьому я неодноразово пересвідчувався під час зустрічей на місцях. Бо центральна влада щороку знижує її фінансування з держбюджету. Зменшується і обсяг закупівель ліків, які дорожчають на очах. Бюджет на них не збільшується, а стоїть на місці – не зважаючи на інфляцію й інші чинники. Про оновлення автопарку взагалі не говорю – місцеві бюджети й так напівпорожні. Цим би мала займатися держава. Та держава, точніше – центральна влада, займається зовсім іншим: підготовкою до виборів. Чинна команда урядовців вирішила закидати грошима деякі області, лишаючи “екстренку” інших ні з чим. І саме в цих областях вона покаже “успіхи реформи”. Такий крок виглядає мінімум непрофесійно – нині через нову “реформу” системи охорони здоров’я значення екстреної меддопомоги різко зростає не в окремих областях, а в усій Україні. По-перше, через реформу первинки, а точніше – концентрування на ній грошей – скорочується мережа медзакладів. Бо решта рівнів залишаються без фінансів. У 2018 році субвенція була недофінансована на понад 27 млрд грн, або на 37% від загальної потреби. У проекті ж бюджету на 2019 рік цей дефіцит зростає на 45% і доходитиме до 39 млрд грн. Паралельно із скороченням фінансів, змінюється і організаційно-правовий механізм керування медзакладами – вони мають автономізуватися. Медзаклади фінансуватимуться і функціонуватимуть за іншим порядком. І доки вони не увійдуть у реформу і не освояться, ЕМД (екстрена меддопомога) закриватиме “хвости”. По-друге, екстрена медична допомога приймає на себе всі збої або провали у роботі інших елементів системи охорони здоров'я. Не працює система первинної медичної допомоги - збільшується кількість викликів швидкої допомоги, закривається відділення районної лікарні - навантаження переходить на екстрену медичну допомогу, непрацююча система СЕС призводить до спалаху інфекційних захворювань і збільшення навантаження на систему екстреної медичної допомоги. Прикладів – безліч. “Екстренка” фактично виступає запобіжником реформування всієї системи охорони здоров’я, і стосується це не вибраних областей, а всієї країни. Та наша влада вирішила інакше – дати не всім рівномірно, а в одних забрати, а інших – забезпечити сповна. Таке враження, що знову, як і у випадку з “реформою” первинки, “реформатори” вже готують сценарії сюжетів про чергову перемогу. А що залишиться за екранами телевізорів? На цифрах це виглядає так. В усій Україні фінансування ЕМД у наступному році через субвенцію скоротиться на 3,3%: у 2018 році воно склало 5,55 млрд грн, а на 2019 рік закладають 5,36. Для опонентів одразу скажу, що цифру ми виводили за формулою з Постанови Кабміну №618 від 19.08.2015 (редакція від 25.04.2018). При тому, що дефіцит на 2018 рік вже склав більше 25% від потреби, влада вирішила скоротити фінансування ще – на 3,4%! І вона не зважає на те, що інфляція у 2018 році буде 10%, “мінімалка” з 01.01.2019 зросте на 10,8%, ціни на дизпальне за рік виросли на 30,4%! Фінансування “екстренки” через субвенцію потрібно збільшити мінімум на 12,8% у порівнянні з минулим роком, і ніяк не зменшити! А та сума, яку хоче виділити на неї влада – на 1,37 млрд грн менша за необхідну. Я вже не говорю про оновлення матеріально-технічної бази! Із забезпеченням ліками маємо ту саму ситуацію. Прогнозне зростання цін на них за 2018 рік складе близько 20%. А фінансування залишається ще на рівні 2017 року! І дефіцит складе 34,3% від необхідної суми. Це значить, на третину менше за необхідне будуть забезпечені бригади “екстренки” ліками. Ймовірно, влада планує, що бригади їздитимуть на виклики не з медикаментами, а з обіцянками уряду? Найцікавіший момент, про який я детальніше розповім у наступному блозі. На оновлення матеріально-технічної бази влада закладає 922,57 млн грн і обзиває таке “покращення” новим пілотним проектом. Лише 5 областей і 1 місто отримають ці гроші. Чому? Дуже цікаве запитання, на яке спробую дати відповідь наступного разу. Зараз же резюмую: постійне зниження фінансування ЕМД - це тенденція цього уряду. У той же час незрозумілі піар-ходи – концентрування грошей на вузьких ділянках, яке вигідне владі, не вигідне українській системі охорони здоров’я. Тому цілком зрозумілі і прогнозовані масові протести перед КМУ саме медиків екстреної медичної допомоги. Судячи з цифр, діюча влада навряд чи інакше ставитиметься до проблеми. Та ж її керівництво не вічне – чекати залишилось недовго. У нас є кваліфіковані медпрацівники і експерти, які понад усе вірять у гарне майбутнє “екстренки”. Об’єднавшись у новому уряді, ми зможемо його наблизити! Читайте: Бюджети медицини країн ЄС: чому потрібно навчитися Україні Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

Під таким гаслом у Київському Палаці дітей та юнацтва відбувся міський захід, присвячений Дню захисника України та Дню українського козацтва. Свято встановлено 14 жовтня 2014 року указом президента України Петра Порошенка з метою вшанування мужності, бойового подвигу та героїзму захисників України. У святі взяли участь ветерани АТО,  сім’ї загиблих героїв; учасники операції об’єднаних сил; військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Національної поліції України; військові медики та волонтери-парамедики Товариства Червоного Хреста; представники громадських, благодійних, волонтерських організацій; лідери учнівського самоврядування міста,  педагоги. Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV” Усі бажаючі мали змогу взяти участь у майстер-класах з радіозв’язку, параглайдингу, надання першої домедичної допомоги, рукопашного бою, розбирання та збирання автомату Калашникова разом з чарівними курсантками коледжу з посиленою фізичною та військовою підготовкою тощо.   На заході відбулися презентації: фотовиставки “Від пращурів до кіборгів”, експозиція з музею-галереї “Історія становлення української нації”, національно-патріотичний проект “Славетні епохи України” та виставка творчих робіт вихованців студії образотворчого мистецтва. Офіцери кінологічної служби Нацполіції України Павло і Віталій разом із своїми чотирилапими друзями-помічниками  захищали нашу країну на сході. Павло розповів, що “із цією дівчинкою - чорнявою вівчаркою на ймення  Янга” вони  разом із самого дитинства, довіряють один одному. Вони вже чотири ротації були на війні,  й незабаром знову збираються стати до виконання свого бойового обов’язку. До речі, за словами бійця, його рідні жодного разу не знали, що він – на війні.  - Чи не боїтеся Ви, що хтось із людей може образити Янгу? - Не образить. Вона дуже хороша й розумна дівчинка, з характером, тож не ображається. А для мене вона – найкращий друг. Особливо – на війні: собака тебе чекає, поруч з тобою воює, знаходить міни й наркотики, рятує життя людей. А потім - зігріває й “зализує” стрес.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Хлопець запевняє, що після служби чотирилапі друзі відправляються додому і доживають спокійний вік у квартирах кінологів, з якими співпрацювали все життя. Ніхто їх не вбиває і не викидає на вулицю, про що постійно ходять байки в Інтернеті. - Чи бувало у вашому житті, що людина поводила себе гірше ніж собака? - Собака ніколи не полишить пораненого, не дозволить плакати наодинці, не зрадить. А що людина?  Скільком  чотирилапим потрібні були від вас лише гроші чи допомога? Отож Патріотичний концерт “Сила нескорених” розпочався з Гімну України. Лунали слова подяки матерям загиблих в АТО, хвилиною мовчання вшанували пам’ять героїв, що віддали життя за нашу свободу, за волю за незалежність. З вітальними словами звернулися директор Департаменту освіти і науки м. Києва Олена Фіданян і помічник уповноваженого Президента України з питань реабілітації учасників АТО Костянтин Винниченко. “Що таке патріотичне виховання? Патріотичне виховання - це коли ми усвідомлюємо, що не можна, щоб нашу землю хтось топтав, не можна, щоб гинули наші рідні, наші друзі, наші діти. Патріотичне виховання – це коли ми з вами свідомо захищаємо себе від агресора і це той світлий день, і він точно прийде коли в Україні запанує мир. Вона буде іншою, наша Україна, вона буде світлою, а тих, кого не має поруч з нами сьогодні – вони житимуть з нами завжди, бо кожна людина живе з нами до тих пір, до поки її пам’ятають. І ось це і є патріотичне виховання”, - зазначила Олена Фіданян. Ніхто не знає як складеться людське життя та доля кожного з нас випробовує на міцність - а ті, хто вистояли, витримали, зберегли гідність мають свою не одну героїчну історію. Один з них є навідник з прикордонного шахтарського міста Ровеньки, що на Луганщині, Віктор Свистунов, який активно допомагав ЗСУ та СБУ, допоки не потрапив до полону. Він розповів як все відбувалось та якими силами обороняли країну. Захисникам України діти передали малюнки, листи підтримки, обереги, виготовлені власноруч. Галинка Баган з Тернополя зворушила всіх своєю піснею “Дякую, солдати”, а  солістка Національної філармонії Тетяна Школьна з піснею “Народе мій” підняла бойовий дух присутніх. Зворушлива пісня, виконана Галинкою Баган разом із батьком Павлом. Не можна не згадати чарівний, і водночас напружений повітряний номер, виконаний сімейним дуетом Олексієм та Оксаною Курінськими. Привітати із Днем захисника України завітав французький виконавець із українською душею Поль Манандіз, учасник рок-опери “Моцарт”. За словами Поля: “Я закохався в українську столицю, його культуру, традиції, пісні, тому мої вітання для киян - зворушливі українські пісні!”, - каже французький співак. Учасники заходу переконані, що українська нація сильна, мужня, яка вірить у перемогу. Декілька разів я навіть заплакала, тому що коли ти відчуваєш подібні емоції, то подих захоплює  від милозвучності і суму водночас. Боляче думати про те, що зараз на фронті стоять молоді хлопці з кулеметами і автоматами, які повинні із дня в день розбирати їх, збирати, стріляти, а потім знову по колу. Серце коле, що стільки дівчат зараз сидять в окопах, а не їдуть у салон краси перед побаченням. Дихати важко, як бачу матерів, що втратили на фронті своїх синів, які загинули, щоб врятувати якусь незнайому дівчину чи простого хлопчика. А що роблять люди? Забувають. Ні, не всі, але тієї частини не досить, щоб заплющити очі.  Нащо вони це роблять? Для того, щоб моя  сім’я прокинулася після дзвону будильників, а не від гучних гармат за вікнами. Тому, що кордони нашоє держави не зроблені із пластиліну, щоб переліплювати їх, як комусь захочеться. Бо жителі міста чи  села не винні. “Ми сильні доти, доки шануємо. Вони – доки пам’ятаємо”. Матеріал створено в рамках Проекту  "Юн-Пресс-KV” Ніколи не треба забувати про те, що було, безсумнівно, але і пам’ятайте, що життя продовжується і саме зараз десь теж лунають вибухи. Наші серця ніколи не полишать імена небесної сотні, але треба робити так, щоб це була остання втрата для народу України. Слава Україні! KиевVласть