Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Студениківської об'єднаної громади Марією Лях.  KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали? Марія Лях: Більше півтора року тривав процес об'єднання. Довго визначались, де буде розташований центр. Майже кожне село хотіло – Переяславське, Соснова. Але у нас була найвигідніша логістика, опорний навчальний заклад, амбулаторія, пожежна служба та інша необхідна інфраструктура.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Створити громаду – це був єдиний спосіб наблизити владу до людей. На районному рівні, маючи 34 депутати, було важко справедливо розподіляти кошти по селахп. І це було великою проблемою. Через те, що наші села наповнювали районний бюджет, місцева влада усіляко намагалась не допустити створення громади. Але півтора роки боротьби нас згуртували. Пройшовши перший етап, район почав впливати на область, тому нам не видавали позитивний висновок. Ми постійно туди їздили, нам давали такі дурні зауваження – то кома не там стоїть, то літера неправильна. Але тоді ми стали ще сильнішою командою, у нас не опускались руки. І вже у 2017 році ми отримали цей висновок, після чого пішли на вибори. KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для сіл? Марія Лях: Перш ніж йти на вибори, у нас була злагоджена робота всередині ініціативної групи. Кожен співробітник сільрад знав, що його чекає після об'єднання. Усім, хто мав бажання, зберегли роботу. Після офіційного створення вирішували технічні питання. Ми просили район, щоб освітня галузь до кінця навчального року залишилась на їхньому балансі. Але вони робили все, щоб нам було важко – спеціально не проводили сесії, не виділяли коштів на зарплати. Тоді ми вже мали освітню субвенцію і, попередивши правоохоронні органи, ми пішли на порушення закону – виділили кошти вчителям на зарплату за січень. Було складно, але нам вдалось і ми навіть встигли забрати на свій баланс освітні заклади.  Також першочергово ми затвердили бюджет, статут громади. Почали створювати комунальне підприємство. Усе робили з нуля і процеси йшли паралельно. Крім того, ми віддавали субвенцію у район на медицину, а повертали нам на амбулаторію – копійки. Там нічого не покращувалось, рівень зарплат залишався на тому ж рівні. У нас 49% населення ОТГ – пенсіонери, тому ми із депутатами прийняли рішення, що нам потрібне власне медичне забезпечення первинної ланки. Із великими зусиллями ми створили комунальне підприємство, отримали ліцензію, переконали лікарів і сьогодні у громаді працює первинка, по ній підписано договір із Національною службою здоров’я України.  KV: Чи знаходите спільну мову із депутатами? Яка ситуація у сільраді? Марія Лях: Коли ми зібрались на першу сесію, у нас було 6 депутатів ніби-то в опозиції, дехто з них навіть не голосував за бюджет. У кінці 2018 року у нас залишився один – наполовину опозиціонер. На початку роботи депкорпус хотів створювати групи, але я пояснила – це вам не Верховна Рада, тут як найшвидше ми згуртуємось, тим скоріше жителі побачать результат. Ця історія не про політику. Наше завдання – надання якісних послуг.  KV: Села не скаржаться, що центр їх поглинає? Які стосунки із старостами? Марія Лях: Кожен староста розуміє, що він хазяїн у своєму селі і відповідає за все, що там відбувається. Я – лише координатор, зі мною потрібно погоджувати, бо я все підписую. Та коли ми мали перше перевиконання, то деякі депутати кричали – ділити по кількості населення на кожне село. І дійшли згоди  – так не буде, у нас є список першочергових проблем, які потрібно вирішувати зараз і це не обговорюється. Більше таких питань не виникало.  За підсумками року, по закону, як голова ОТГ, я мала звітуватись у своїй роботі. Ми вирішили так – спочатку старости, потім депутати, а потім – голова. Деякі депутати перелякались, бо не мали про що говорити. І для них це стало стимулом для подальшої роботи. Бо частина депутатів зайшли в раду, не знаючи для чого. Я у будь-яку хвилину можу відзвітувати по будь-якому питанню. І підводити себе нікому не дозволю.  KV: Які показники бюджету маєте наразі? Марія Лях: Бюджет громади зріс більш, ніж в 10 разів. Із 5 млн гривень маємо 53 млн. Зростання відбулось за рахунок ПДФО.  KV: Яку частину бюджету становлять податки із “Ниви Переяславщини”? Марія Лях: Підприємство формує 65% надходжень до бюджету.  KV: Як покращуєте інвестиційний клімат? Марія Лях: У селі Сомкова Долина наразі є інвестори із Китаю. Вони придбали корпоративні права на будівлю, звідки нещодавно пішов місцевий підприємець, бо тепер громада рахує кожну копійку і депутати вже не ті, з якими можна “домовитись”. Ми йдемо назустріч тільки тим інвесторам, які готові створювати робочі місця і реєструватись саме у громаді.  Розбудовується нафтобаза БРСМ, компанія зареєстрована у Бориспільському районі. Вони обіцяли перереєструватись, але так цього і не зробили. Тому з них депутати вимагають оплату пайової участі у повному обсязі.  Майже 10 га ми віддали приватному підприємцю під сонячні батареї. Але коли він почав виготовляти документи, виявилось, що у Держгеокадастрі ця земля у колективній власності сільськогосподарського підприємства, якого вже давно не існує, але у реєстрі воно є. Також вирішуємо це питання.  Я вважаю, що прикладом добросовісного і правильного інвестора є “Нива Переяславщини”. У них немає зарплати в конвертах, вона постійно зростає, що додає нам до бюджету. Є також гарне підприємство, яке займається вирощуванням норок, “Пелском”, фермерське господарство “Світ ланів”, приватне підприємство “Соснова”.  KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до ОТГ? Марія Лях: Ми об’їздили усі найближчі сільради із пропозиціями – Хмільовик, Семенівка, Пристроми, Вовчків, Гланишів, Велика Каратуль, Помоклі, Строкова, Денисів… Одиниці із них готові приймати якесь рішення. Наприклад, Присторми готові доєднатись, але вони межують з нами тільки через Вовчків, який категорично проти. Семенівка також не проти увійти в ОТГ, але там є конфлікти між депутатами.  KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Марія Лях: У 2018 році ми отримали 2 млн 183 тис. гривень субвенції. Витратили на приміщення сільради, яке було в аварійному стані. У цьому році отримали ще 2,3 млн, які витратимо на ремонт даху в опорній школі.  KV: Чи є співпраця із областю?  Марія Лях: Так, тепер ми співпрацюємо напряму, а не через район, і проблем не виникає. Є співпраця.  KV: Чому із районом конфліктуєте? Марія Лях: Ми завжди відкриті до діалогу, але з їхнього боку немає бажання до співпраці.  KV: Чи є проблема із наданням субсидій? Марія Лях: Наші соціальні працівники дуже постарались, щоб кожна людина, яка отримувала субсидію до створення громади, продовжила її отримувати. І наразі це питання тримаємо на контролі.  KV: Чи є сміттєва проблема? Марія Лях: Протягом минулого року ми виготовляли паспорт на сміттєзвалище у Переяславському, тепер воно працює офіційно. Зараз чекаємо, щоб “Нива Переяславщини” допомогла огородити його, бо із Баришівського району, Березані, туди почали возити своє сміття. Поставили відеокамеру, намагаємось контролювати.  По іншим селам громади поки несанкціоновані звалища, але є затверджений графік по вивозу сміття. Складно привчити людей не викидати сміття у яри, але прогрес є. На одному такому смітнику вивезли 2 га сміття і посадили дерева жолудя і горіха.  Штрафи тут не допоможуть – у селі і так складно щось приховати. Коли на суботнику жителі прибирають і бачать чиїсь речі, викинуті просто на дорогу, то тій людині стає соромно і наступний раз вона йде і несе у смітник. До того ж сміття вивозимо безкоштовно.  KV: Транспорте сполучення є по всій громаді? Марія Лях: Із транспорту у громаді є три шкільні автобуси, які ми можемо використовувати за потреби. Є прохідні рейсові автобуси, але вони не дуже зручні по часу. Наразі не стоїть питання створення комунального автопарку, але до кінця року плануємо придбати одну маршрутку, яка буде курсувати по громаді. Також ми виграли конкурс Міністерства соціальної політики “Соціальне таксі” для перевезення людей із проблемами опорно-рухового апарату. KV: Маєте плани щодо кар'єрного зростання? Марія Лях: Аби громада почала потужно розвиватись, потрібно мінімум три роки. Інфраструктура сіл у дуже занедбаному стані. Проблеми є починаючи із води і до енергозбереження, раніше не було коштів на зарплату сільради і освітлення. Ми витратили 3 млн гривень на тверде покриття доріг у 2018 році, а в цьому році 7,5 млн гривень на асфальтне покриття, якого місцеві жителі вже і не чекали. У них не було коштів на огородження кладовища. А тепер ми вже думаємо про бювети із артезіанською водою, облаштування бордюрів. Вже половину із тих трьох років ми пройшли. І ми плануємо ще багато чого тут зробити. На наступну каденцію піду, якщо не встигну втілити задуманого для створення міцного фундаменту ОТГ. Читайте:  Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно – ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, – в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр” Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, – Олександр Сахарук Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища” Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, – в.о. мера Анастасія Попсуй Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, – Віталій Савенко Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, – Руслан Майструк Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, – Микола Фурсенко Позиції Іванкова щодо будівництва ядерного сховища ніхто не питав, – Олександр Поліщук Баришівська ОТГ має 22 млн гривень дефіциту бюджету, – Олександр Вареніченко Фото: KVКиевVласть

Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Баришівської об'єднаної громади Олександром Вареніченко. KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Олександр Вареніченко: Процедура об’єднання Баришівської громади розпочалася ще у 2015 році, коли набрав чинності Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, на той час я ще не перебував на посаді голови селищної ради. Тоді, у 2015 році, процес зупинився у зв’язку із порушенням документального оформлення процедури та проведенням чергових місцевих виборів. У 2016 році ми зібрали оновлений пакет документів, де було все правильно, але позитивного висновку від Київської обласної державної адміністрації теж не отримали. Вже на початку 2018 року знову почали займатись питанням об'єднання громади, були різні думки з приводу формату об'єднання. Я пропонував громаду у складі декількох сільських рад району, адже за моїми розрахунками велика Баришівська ОТГ не була б спроможною. Ми не маємо потужного економічного потенціалу, який забезпечив би велику громаду, створення маленької ОТГ дало б можливість сформувати фундамент, створити декілька бюджетоутворюючих підприємств, а потім вже приєднувати інші населенні пункти. Сьогодні ми маємо дефіцит бюджету 22 млн, на початку об’єднання ця сума складала 27 млн гривень. Розрахунки, зроблені спеціалістами U-Lead, були недостовірними. Хотілося б сьогодні почути їхні роз’яснення, та, на жаль, на наші запрошення щодо участі у сесіях селищної ради вахівці U-Lead не реагують. KV: За рахунок чого зменшився дефіцит бюджету? Олександр Вареніченко: За рахунок перевиконання дохідної частини бюджету. Звичайно, першочергово ці кошти будуть направлятися на фінансування захищених статей бюджету – оплату праці працівникам освіти, культури, медицини та енергоносії. KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл? Олександр Вареніченко: Цей рік - рік становлення. Насамперед необхідно було сформувати структурні підрозділи апарату та створити умови для їхньої діяльності, налагодити роботу старостинських округів (виготовити печатки, затвердити штатні розписи і таке інше); забезпечити в правовому полі процес передачі у комунальну власність селищної ради підприємств, установ та організацій, що перебували у комунальній власності Баришівської районної ради; впорядкувати земельні відносини - щоб податки за оренду землі надходили до місцевого бюджету в повному обсязі, адже, найголовніше – працювати над наповненням бюджету. Звичайно, мешканці громади очікували, що стане краще вже завтра. Так не відбувається, оскільки є багато проблем. Зокрема, не вистачає кваліфікованих кадрів і така проблема сьогодні існує у всіх об’єднаних громадах. Є проблема у відсутності професійного юридичного супроводу, тому у перспективі маємо заключити договір із адвокатським об'єднанням з надання юридичних послуг та правової підтримки. KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Олександр Вареніченко: Ми отримали інфраструктурну субвенцію у розмірі 1,7 млн гривень і будемо отримувати по 880 тисяч щомісячно до грудня 2019 року. Бачення в.о. старост та депутатів щодо розподілу коштів інфраструктурної субвенції різниться. Задовольнити всі потреби неможливо, тому ми прийняли спільне рішення, що будемо купувати апарат флюорографії та комунальну техніку для усієї громади. Також маємо кошти від області на облаштування інфраструктури за цільовими програмами. Наразі у Баришівці реалізується проект із облаштування двох футбольних полів зі штучним покриттям, одне з яких вже діюче, починаємо втілювати проект з реконструкції парку “Липняки”. KV: Яка ситуація склалася у селищній раді? Олександр Вареніченко: Є так звані “парашутисти”. Вони не місцеві і, на мій погляд, їм байдуже, що відбувається у селі - вони виконують партійні вказівки. Є також люди, які вперше стали депутатами - вони не до кінця розуміють, у чому суть депутатської діяльності. Частина депутатського корпусу думає, що вони мають ходити на сесії і голосувати “за” чи “проти”. На жаль, одиниці приходять із пропозиціями, інші - з проблемами без варіантів їх вирішення, кажуть – “ви голова громади, тому вирішуйте”. А щодо моїх пропозицій – доводиться переконувати, що це не особисто моя забаганка, незважаючи на те, що експерти з місцевого самоврядування, яких запрошували на навчання для депутатського корпусу намагались донести, що голова громади має виконувати рішення, а не думати замість депутатів. Серед депутатського корпусу є не тільки підприємці, а й досвідчені бухгалтери. Але коли я запитав, як будемо вирішувати проблему дефіциту бюджету, то відповідь здивувала – “вирішуйте самі”. Це позиція окремих депутатів. Але люди чекають змін, тому ми маємо працювати і домагатися результатів. KV: Які стосунки із старостами? Олександр Вареніченко: Частково впевнений, вони очікували швидких і позитивних результатів. До об’єднання, щоб переконати в успіхах децентралізації, їм наводили приклад та демонстрували успішні громади. Старости не розуміли, що може бути інакше, що бюджет району був дотаційним, тому зараз нам золотовалютний резерв не відкриється. До об’єднання бюджети і можливості сільських рад були різні – комусь пощастило із розташуванням поблизу траси – надходження в бюджет здійснювались за рахунок акцизу, хтось працював та намагався розвиватися співпрацюючи тісно із базовим господарством. Та очевидно, що коли за рахунок багатого сусіда починає жити сусід-пияка, який не хоче працювати, то вони обидва багатшими не стануть. І найголовніше - для злагодженого життя і розвитку має бути розуміння, що ми тепер громада. KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Баришівської ОТГ? Олександр Вареніченко: Залишилось дві сільських ради Баришівського району, які не визначились - Яблунівська і Семенівська. Ми - одна із найбільших громад в Україні: 18 сільрад, 26 населених пунктів та 24 068 дорослого населення. Часу у добі не додалось, а роботи стало дуже багато. KV: Яка ситуація із інвесторами? Олександр Вареніченко: У минулому році було два потужних проекти. Українсько-голландське підприємство “Т. Метер-Україна”, єдине у Європі, яке спеціалізується на виробництві пересувних інкубаторів. Два роки тому відбулася зустріч із директором компанії, яка обирала місце будівництва підприємства між Бельгією та Україною. Для них було важливо, щоб місцеве керівництво підтримувало розвиток компанії. Я надав такі гарантії і вже 18 червня цього року у Баришівці буде відкриття комплексу за участі консула Голландії із делегацією у кількості 100 чоловік та 40 чоловік із Китаю. На його побудову було витрачено більше 150 млн гривень. Підприємство вже випускає напівпричепи - пересувні інкубатори; один такий коштує біля 280 тис. євро. Їх поставляють у країни Європи, Північну Америку. Функціонує ще одне підприємство - Баришівська газонаповнювальна станція, де розташовано термінал для збереження газу. Залізницею надходять цистерни із скрапленим газом, який розвозиться по заправкам Київської області. Бюджет підприємства - більше 100 млн гривень. Крім того, на території громади є підприємство “Метало Гальва”, яке займається гальванічними процесами. Будівництво майбутнього потужного підприємства сьогодні намагаються зупинити псевдоактивісти. Проведені екологічні розрахунки, зустрічі із представниками КОДА, спільні наради із залученням фахівців з екології, громадськості, керівництва підприємства  - йдеться про будівництво 11-го комплексу групи компаній ТОВ “Нива Переяславщини”, яке є одним із провідних підприємств України у розведенні свиней та виготовленні м'ясо-ковбасних виробів. Зазначу - це дуже соціально відповідальне підприємство, яке власними коштами підтримує заклади культури, освіти та медицини громади. KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Олександр Вареніченко: Невдоволення є завжди, здебільшого через невідповідність наданих послуг діючим тарифам, зокрема скаржаться на незадовільний стан покрівель багатоповерхових будинків. Звичайно пояснюємо, що у тариф, який вони сплачують, включено вивіз сміття, прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Коштів на проведення капітальних ремонтів покрівель тарифом не передбачено. Податки сплачуються однаково як жителями багатоквартирних будинків, так і мешканцями приватного сектору. І депутати, у яких округи - приватні сектори, обурюються -  чому ми маємо виділяти кошти тільки на ремонти дахів багатоповерхівок? Вихід із ситуації – створення мешканцями багатоповерхівок ОСББ, але активізуватися і взяти на себе відповідальність бажання у населення не виникає. KV: Чи є проблема із очисними спорудами? Олександр Вареніченко: Є проект з проведення санації напорного коллектора. На його будівництво йшли державні кошти, селищна рада цим питанням не займалась, це компетенція районної державної адміністрації. Частину грошей було освоєно, але з якоїсь причини роботи не завершуються. По закінченню робіт до колектора буде підключено не лише селище Баришівка, а й село Коржі. Наразі очисні споруди працюють, єдине - частина каналізації потребує вкладень і до зими ми це питання плануємо вирішити.  Підприємство “Райводоканал”, яке надає послуги громаді з водопостачання та водовідведення на даний час є комунальним підприємством Баришівської районної ради. KV: Чи є сміттєва проблема? Олександр Вареніченко: Наша громада одна із небагатьох, у якої виготовлений паспорт та офіційно оформлене сміттєзвалище. Територія його біля 4 га, ресурсів ще вистачає. Наразі укладено договір із підприємством, яке буде займатись сортуванням сміття після будівництва сортувальної лінії. Це підприємство за власні кошти встановило баки і здійснює вивіз сміття. Поставили баки й для роздільного сміття. Одна з проблем, над якою ми працюємо – заключення договорів. Приватний сектор вважає, що 30 гривень на місяць за вивезення сміття - це дорого. KV: Яка ситуація із перевізниками? Олександр Вареніченко: Міжміськими маршрутами займається Київська обласна державна адміністрація. Із перевізниками у межах громади укладено договори, але хотілося б, щоб серед них була налагоджена комерційна конкуренція. Після завершення договорів з діючими перевізниками будемо пропонувати брати участь у конкурсі підприємцям, які надають послуги транспортного перевезення із міст Бровари, Бориспіль та іншими “приватниками”. У майбутньому, якщо депутати підтримають, хочемо придбати комунальні автобуси у лізинг та встановити  доступні для населення тарифи і забезпечити транспортним перевезенням всіх мешканців громади, а не лише на марштрутах, які є прибутковими. Також плануємо створити день пільгового проїзду. KV: Які стосунки з районом? Олександр Вареніченко: На відміну від багатьох, наша районна рада, адміністрація та селищна рада працюють в унісон. Ми завжди вирішуємо усі проблеми спільно і в співпраці. KV: Чи є співпраця із областю? Олександр Вареніченко: Нещодавно губернатор проводив онлайн нараду з питань стану доріг, забезпечення дітей-сиріт житлом, забезпечення субвенцією сільської медицини. Під час наради я вкотре підняв питання ремонту шляхопроводу через залізничний міст, який зараз у жахливому стані. Ми разом із народним депутатом Павлом Різаненком, головою РДА, зустрічались із начальником відповідної служби у Київській області щодо ремонту вказаного шляхопроводу. Чиновник служби автомобільних доріг пояснював затримку ремонту температурним режимом, нібито роботи не можна починати. Жителі вже настільки обурені, що налаштовані мітингувати та перекривати дорогу. Про це губернатор області був попереджений. І знову зазначу, що 18 червня до нас приїдуть відкривати єдине у Європі підприємство, люди вклали 150 млн гривень у будівництво саме у Баришівці, то невже той шляхопровід настільки затратний, що ми маємо червоніти через нього? Деякі псевдоактивісти вже користуються ситуацією і всюди скандують, що “влада нічого не робить”. На жаль, згідно чинного законодавства вкладати кошти місцевого бюджету в ремонт вказаного об’єкту неможливо. KV: Чому вирішили піти на вибори від БПП? Які стосунки зі “Свободою”? Олександр Вареніченко: Мене намагались зняти, як кандидата на голову громади, зареєструвавши у Черкаській області у депутати Червонослобідської сільради. Подвійна реєстрація - автоматичне зняття з виборів. Є підозра, що це зробили представники “Батьківщини”. У виборчій комісії Черкащини виявилась ксерокопія мого паспорту, знята із особової справи. Підписи були підроблені. Члени виборчої комісії підтвердили, що бачать мене вперше. Я передбачав, що щось подібне може статись, тому що перед виборами з'явилися “реваншисти”, які дуже не хотіли бачити мене головою громади. Оперативне виявлення злочину відбулося саме завдяки співпраці із народним депутатом Павлом Різаненком, який за три роки попередньої каденції жодного разу не відмовив у допомозі. І на цей раз за його втручання, через тоді діючого губернатора Київщини, оперативно було повідомлено губернатора Черкаської області та керівника місцевої поліції про виявлені порушення виборчого законодавства. Очевидно, що в період передвиборчої кампанії у “Свободи” не було того ресурсу, який би стримав шалений тиск на мене. Та, незважаючи на мій перехід до БПП, я завжди працював і працюватиму по совісті і для громади, а не за вказівкою будь-якої партії. KV: Чи довго були членом “Свободи”? Олександр Вареніченко: У 2015 році на вибори я йшов як самовисуванець, незважаючи на те, що був членом партії ВО “Свобода”. Я не є технологом у політиці і вважав, що за партійної підтримки буде набагато легше. Виявилось - ні. Ще у 2016 році мав наміри вийти зі “Свободи”, які зумовила заява депутата, представника фракції ВО “Свобода” в Баришівській районній раді: “ми не голосуємо за бюджет, така наша політика, ми в опозиції до влади”. Не розумію, як можна не голосувати за такі важливі рішення і ставити у пріоритет не життєзабезпечення громади, а політичні амбіції. Сьогодні я працюю з усіма, хто робить щось на благо громади, жодна партійна директива не може бути вищою за потреби громади. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Олександр Вареніченко: У 2020 році планую знову балотуватись на голову громади. Сподіваюсь на підтримку виборців. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр” Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища” Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, - Микола Фурсенко Позиції Іванкова щодо будівництва ядерного сховища ніхто не питав, - Олександр Поліщук Фото: KVКиевVласть

Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Іванківської селищної ради Олександром Поліщуком. KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми? Олександр Поліщук: Район специфічний, оскільки серед усіх населених пунктів тільки Іванків може виконувати роль центру майбутньої громади. Об'єднуватись потрібно у єдину громаду. Але Іванківський район - один із найбільших в Україні, тут більше 80 сіл. Через це вимоги, які є у процесі децентралізації, будуть порушені. Йдеться про під'їзд швидких, пожежних, надання послуг. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Також велике питання - чи буде така громада самодостатньою. Наразі район живе за рахунок податків із підприємств, що працюють у зоні відчуження. Поки невідомо, чи залишаться вони за громадою, чи відійдуть до державного бюджету. Керівництво району займається цим питанням, але поки конкретної відповіді ми не отримали. Це обов'язково має бути врегульовано прийняттям постанови Кабінету Міністрів. Взагалі робота щодо об'єднання була розпочата у 2015 році, ми прийняли відповідні рішення. Тоді згоду дали майже всі сільради, за виключенням чотирьох - Страхоліської, Розважівської, Кухарської та Горностайпільської. Сьогодні вже ці рішення у часових межах втратили свою силу. На цьому процес зупинився. KV: Які стосунки із районом? Олександр Поліщук: Нормальні стосунки, рада та адміністрація розташовані на території селища. Звертаємось до них з приводу реалізації проектів, разом звертаємось до області. KV: Чи узгоджує з вами район перелік об'єктів, які подаються в КОДА для фінансування за рахунок коштів із Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП)? Олександр Поліщук: Ми приймаємо рішення на сесії селищної ради, передаємо у район, а вони - в область. Поки ми приймали тільки одне рішення і потім вносили до нього зміни. Ми рекомендували ремонт школи №2, будівництво очисних споруд у селищі, їх КОДА до переліку включила. Також подавали реконструкцію двох великих доріг, але район ці проекти навіть не передав у область. KV: Які ще проекти плануєте подавати на фінансування? Олександр Поліщук: Їх дуже багато. Найбільш фінансово затратні, окрім школи і очисних споруд, - будівництво багатоквартирного будинку соціального призначення, повна заміна водопроводу і капітальний ремонт центральних вулиць. Всього їх чотири, на дві вже виготовлена проектно-кошторисна документація, ми готові починати роботу, аби дали кошти. Це близько 40 млн гривень, тоді як річний бюджет Іванкова - 20 млн. KV: Як громада Іванкова відреагувала на новину про будівництво ЦСВЯП? Олександр Поліщук: Протестів не було, тому що фактично нас ніхто не запитував. Будівництво почалось без обговорення із Іванковом. Вважається, що компроміс було знайдено ще десять років тому, коли приймали закон про 10% коштів на інфраструктуру для Іванківського, Поліського районів і міста Славутич. Звісно, були активісти, які виступали категорично проти будівництва. Але їхня думка тут нічого не вирішила. KV: Вже отримали кошти по затвердженим об'єктам? Олександр Поліщук: Наскільки мені відомо, ці кошти ще навіть не передали на область. Мабуть, чекаємо, поки усі проекти подорожчають і потім доведеться платити за них вдвічі більше. KV: Будівництво скандальних мостів за рахунок коштів Іванківського району було заборонено судом. Роботи були зупинені? Олександр Поліщук: Так, район відстоював наші кошти і у судовому порядку мости виключили із переліку об'єктів Іванківщини. Але там будівництво розпочато і роботи продовжуються. KV: Чи проводиться робота із інвесторами? Олександр Поліщук: Це досить складне питання, ми розташовані далеко від столиці, тому інвестори не дуже цікавляться. Основні наші інвестори - це сільськогосподарські підприємства. До 2010 року землі навіть не були розпахані, ніхто не доглядав за ними. Ми активно почали займатись цим питанням, прийшли агрохолдинги, фермери, почали орендувати землю. Звісно, тут урожаї не такі, як у Білоцерківському, Сквирському, Васильківському районі, де чорноземи. Ми інвестору не можемо запропонувати такі умови. Але ті підприємці, які беруть нашу землю, дуже допомагають. Платять орендодавцям і до місцевого бюджету. KV: Чи є вільні території, які б можна було запропонувати потенційним інвесторам? Олександр Поліщук: Майже немає. Є багато територій, де розташовані закинуті підприємства. До чорнобильської катастрофи тут був потужний льонзавод. Є велика територія колгоспу, яка наразі неосвоєна. Не працює молокозавод, завод горілчаних виробів і ще багато інших. Але усі вони знаходяться у приватній власності. Ми намагались вести діалог із керівниками, оскільки зараз розробляємо генеральний план селища. Поки вони не планують відновлювати діяльність. KV: Чи є проблема росту онкологічних захворювань серед жителів Іванкова? У якому стані медична сфера? Олександр Поліщук: Останнім часом така проблема є серед населення усієї країни. Не можу сказати, що у Іванкові низький ріст захворюваності. Медицину реформуємо, розділили на дві ланки. Первинна ланка обслуговує жителів селища, вторинна, районна лікарня, - надає більш широкий спектр послуг. Район вкладає досить серйозні кошти у розвиток медицини - проводиться реконструкція будівель, обладнання. Але є проблема із кадрами. Є програма підтримки лікарів, яка працює у селищній та районній радах. У Іванкові купуємо лікарям житло. Спочатку як службове, а якщо продовжать працювати на нашій території - то передамо у приватну власність. Близько п’яти квартир за два роки вже було придбано. KV: Яка ситуація у селищній раді? Як миритесь із депутатами? Олександр Поліщук: Є депутати, які не згодні із політикою, що проводить селищний голова. Є й ті, хто підтримує. Деякі питання голосуємо без проблем, деколи - не знаходимо консенсусу. Але частіше співпрацюємо, ніхто не блокує роботу ради. У нас декілька депутатів від політсил, але більшість - самовисуванці, тому про політичні ігри тут взагалі не йдеться. KV: Чи є "сміттєва" проблема? Олександр Поліщук: Поблизу селища є напівлегальний полігон. Його також було подано у перелік об'єктів для фінансування за рахунок ядерного сховища. На цей об'єкт виготовлена проектно-кошторисна документація, необхідно близько 40 млн гривень. Земля під ним знаходиться у комунальній власності, а сам полігон потрібно узаконити. Проектом передбачено встановлення сортувальної лінії, огородження, освітлення і таке інше. Часто виникають проблема зі стихійними звалищами, шукаємо по ярах сміття, яке скидають місцеві жителі. Складно привчити людей, що за вивіз сміття потрібно платити, усе хочуть безкоштовно. Намагаємось переконувати, що потрібно заключати договори із нашим підприємством. У багатоквартирних будинках простіше - там стоять контейнери і договір заключений автоматично. Від приватного сектору організовано централізований вивіз сміття один раз на тиждень. KV: Наскільки проблемною є ситуація із очисними спорудами? Олександр Поліщук: Хоч і назвали цей процес реконструкцією, там необхідно будівництво. Колись почали будувати першу чергу, але фактично їх немає. Ми забруднюємо річку Тетерів. Я на посаді дев'ятий рік і весь цей час триває епопея із виділенням коштів. У 2010 році був виготовлений проект за рахунок району, обіцяли кошти, але таких сум там немає. Були переговори із Міністерством екології. Одного разу вдалось “вибити” частину суми, але нам їх передали 23 грудня - за 5 днів будуйте очисні споруди. Звісно, ми не встигли їх освоїти і вони повернулись, звідки прийшли. Тому, як і раніше, чекаємо. Тепер вже від ЦСВЯПу. KV: Чи є проблеми із перевізниками? Олександр Поліщук: До складу Іванківської селищної ради входить ще три села. У нас є приватний перевізник, у якого один автобус. Він курсує декілька разів на день - сім кругових рейсів. Вартість квитка 9 гривень, з яких 3 гривні компенсує селищна рада, тобто для пасажирів він коштує шість. Також прийнято рішення про пільгове перевезення, для них безкоштовно. Проблем із маршрутом до Києва не виникало. KV: Яка ситуація із тарифами? Чи є невдоволення серед мешканців? Олександр Поліщук: Ми встановлюємо тарифи на обслуговування прибудинкових територій. Я вважаю, що тариф помірний, враховуючи рівень по області. Туди включено мінімально послуг. Частково оплачуємо із бюджету утримання та ремонт ліфтів у багатоквартирних будинках. Водопостачанням займається підприємство районної ради, там плата немаленька. Але останнє підвищення було близько двох років потому і підвищувати наразі не планують. Хоча два водоканали - районний і селищний, звертались до райради щодо субсидії на погашення боргів. KV: Яка кількість населення отримує субсидії? Олександр Поліщук: У районі проживає близько 29 тис. населення, із них субсидії отримують близько 5,5 тисяч. По селищу показник приблизно такий самий - пільга надана кожній п'ятій сім'ї. KV: Із областю співпрацюєте? Олександр Поліщук: Ми все вирішуємо через район. Губернатор до нас не приїздив, але особисто знайомі. Поки ніяких рішень по селищу не було. Але дуже чекаємо розблокування коштів на покращення інфраструктури. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Олександр Поліщук: Не планую виїжджати за межі району. Але поки невідомо, у якому форматі буде розвиватись селище - як громада, чи як самостійна адміністративна одиниця. Якщо буде ОТГ - то на яких умовах. Якщо залишить її без податків із Чорнобильської зони - тут навіть нічого буде розвивати, вона буде найбіднішою в Україні. Я не готовий керувати такою ОТГ. Тому що кожен староста буде вимагати від голови, а це 8 десятків сіл. Бюджет Іванкова усіх не прогодує. KV: Чи було вам за дев’ять років роботи вашої роботи за щось соромно? Олександр Поліщук: Був період, коли хотів покинути посаду. У 2016 році навіть написав заяву на звільнення. Не бачив підтримки депутатів, але вони мене не відпустили. Складно працювати, коли кожну ініціативу сприймають як бажання збагатитись. Тяжко кожного разу вмовляти і доводити, що це важливо для селища, а не особисто для мене. Депутати створювати тимчасові комісії, проводили перевірки. Але досі ні одна із них не подала звіту. Вже 2019 рік, я досі працюю. Як буде далі - час покаже. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр” Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища” Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, - Микола ФурсенкоКиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішилаKV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із в.о. мера міста Українка Обухівського района Тетяною Кучер. KV: Децентралізація - яка наразі проводиться робота? Проблеми? Тетяна Кучер: У нас проводиться активна робота по децентралізації. Вже прийняті рішення щодо об'єднання Українки із селами Жуківці, Верем'я, Халеп'я, Щербанівка. Наразі ми не можемо завершити процес, оскільки Трипілля ще не прийняло відповідне рішення, а ми із ними маємо спільні межі. Однак, у них були питання до минулої міської влади з приводу поділу земельних ділянок, були також певні питання з використання землі. Наразі із ними в нас налагоджений діалог, ми співпрацюємо. Проводимо зустрічі, пояснюємо перспективи створення громади. Я думаю, що найближчим часом ми вирішимо усі питання із Трипіллям і зможемо створити об’єднану громаду. Також рішення ще не прийняло село Витачів, але це не є проблемою, оскільки і без нього ми зможемо об'єднатися. Впевнена, що коли Українська ОТГ почне працювати і покаже на практиці усі переваги децентралізації, Витачівська сільрада залюбки до нас доєднається. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Інвестиційний клімат як покращуєте? Тетяна Кучер: Ми розглядаємо питання щодо залучення інвестицій для реконструкції очисних споруд і для подальшого будівництва сміттєпереробного заводу. Ми розуміємо, що розвиток може відбуватись саме за рахунок залучення інвесторів, тому також розглядаємо багато різних варіантів співробітництва. Сьогодні за кошти Європейського Союзу ми реалізуємо проект термомодернізації будівель палацу культури “Енергетик” та державних установ. На даху будівлі ПК “Енергетик” будуть встановлені сонячні батареї. KV: Чи є "сміттєва" проблема сьогодні? Тетяна Кучер: Аби найближчим часом не зіткнутись із великими “сміттєвими” проблемами, ми провели масштабну конференцію з питання роботи з відходами. Ми залучили до неї представників полігону №5, представників відділу житлово-комунального господарства і представників КОДА, Обухівської РДА, компаній з сортування, перевезення, збирання сміття. За результатами конференції ми зробили запити, в тому числі до КОДА і полігону №5, через невідповідність показників з вивезення сміття у період 2015-2018 років із показниками зібраного містом сміття. Наразі встановлюємо причину розбіжностей і хочемо документально це підтвердити. Тривалий час вивозом відсортованого сміття займалось приватне підприємство із Бучі, яким було вигідно безкоштовно вивозити наш пластик та скло. Але завжди були нарікання на неякісне прибирання сміття. І ця компанія, ще за минулої влади міста, подала лист, у якому зазначила, що вони відмовляються вивозити сміття безкоштовно, оскільки логістично це їм стало не вигідно. Сьогодні ще поки вони надають послуги безкоштовно, але вже стоїть питання щодо компенсації витрат на перевезення. Ми вирішили підійти до вирішення проблеми комплексно і до всіх організацій, які займаються у місті та районі відсортованим сміттям, направили листи, аби ті надали свої пропозиції. Оберемо найвигіднішу і визначимо обслуговуючу компанію. KV: Скандальні забудови, вирубка вікових дубів, побиття активістів, - чи дійсно в Українці мала місце незаконна забудова? Чи це штучно створені провокації? Тетяна Кучер: Ця ситуація почалась ще у 2008 році. Тоді земельна ділянка була виділена під забудову. Ще тоді усі особи, які вважали, що там знаходяться вікові дерева, могли подати заявку, щоб ці дуби були визнані історичною пам'яткою. Взагалі ніяких питань не виникло б. Але відбулось інакше - з 2008 року забудовник сплачував орендну плату за ділянку, потім отримав дозвіл на будівництво і разом з ним дозвіл на вирубку дерев, які там знаходяться. І тільки коли вони почали обносити ділянку парканом, з'явилися активісти, які заявили про вікові дуби. Я вважаю, що в цій ситуації позиція активістів побудована неправильно, їм потрібно було раніше говорити. І усі в місті добре знали про наміри забудовника ще з часу виділення ділянки. Крім цього є інформація, що активістам за їх діяльність видавали кошти. Наразі питання вирішено. Особи, квартири яких не добудували, об'єдналися в обслуговуючий кооператив, якому була видана ця земельна ділянка під будівництво. Також рішенням сесії було вказано, що усім власникам майнових прав мають запропонувати квартири відповідно до договорів, які були укладені із особами, що не виконали своїх зобов’язань і не добудували житло вчасно. KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи? Тетяна Кучер: На жаль, міська влада не може впливати на формування тарифів за житлово-комунальні послуги, які встановлюються енерго- та теплопостачальними компаніями. Ми робимо все можливе, аби стримувати зростання тарифів, але з іншого боку розуміємо, що підняття зарплати, інфляція у будь-якому випадку будуть впливати на ціни. Якщо, наприклад, підприємство з водопостачання не підвищить тарифи, воно стане збитковим. І тоді нам із бюджету доведеться дофінансовувати їхню діяльність за кошти, які б мали йти на благоустрій міста. Тому я вважаю, що ми маємо розуміти необхідність змін і адекватно реагувати на зростання тарифів. KV: Які стосунки із районом та вашим однопартійцем, екс-головою райради, Костянтином Шушаковим? Тетяна Кучер: Прекрасні стосунки із районом, у нас є порозуміння. Нещодавно на бюджетній комісії одноголосно підтримали виділення із районного бюджету нам коштів на придбання меблів та обладнання для школи №1, яка наразі добудовується. І також виділили кошти на ремонт глядацької зали палацу культури. В свою чергу ми надали субвенцію на заміну вікон у стоматологічній поліклініці, яка знаходиться на території міста, але підпорядкована районній раді. Із Костянтином Шушаковим ми працювали, коли він був головою райради. Зараз ситуація змінилась і ми прекрасно співпрацюємо із Олександром Кровкіним, який у свій час був його заступником, а зараз виконує обов'язки голови. KV: Сесії міськради частіше проходять скандально, ніж спокійно - у чому причина? Чому депутати поділились на два табори і налаштовані один проти іншого? Тетяна Кучер: Для деяких наших депутатів сесія міської ради - це показовий виступ. Ті люди, які хочуть привернути до себе увагу, використовують цей майданчик, щоб себе проявити. Також не будемо забувати, що наближаються вибори Президента, потім парламентські вибори. Усе дуже політизується, є особи, які хочуть показати певним чином свою владу. Але я впевнена, що головним показником є не емоційність проведення засідань, а критерій прийняття рішень. Всі рішення виносяться за ініціативи виконавчого комітету міської ради, який я зараз очолюю. І якщо ви подивитесь статистику прийняття рішень, то побачите, що усі рішення депутати голосують. Навіть ті політичні сили, які називають себе опозиційними. А якщо людина хоче показати на камеру себе - нехай, ми сприймаємо це нормально. Головне, щоб це не було на шкоду громаді. KV: На одній із недавніх сесій були присутні так звані тітушки, які не пускали до зали місцевих жителів. Тоді активісти стверджували, що їх привела місцева влада. Хто їх замовив? Чи заявили до поліції? Проводиться розслідування? Ті люди справді не місцеві? Тетяна Кучер: У цій ситуації є дуже цікавий момент. За день до проведення сесії до мене звернулися начальник Обухівського відділу поліції, начальник управління СБУ в Обухівському районі і прокурор Обухівського району. Вони мені сказали, що із електронної мережі Фейсбук та інших джерел їм стало відомо, що до нас привезуть із Києво-Святошинського району представників “Правого сектору”. Так і сталося - на так званих тітушках були шеврони “Правий сектор Києво-Святошинського району”. Вони підтримували петицію щодо проведення міжнародного аудиту земельних ділянок і всіх службових квартир. Насправді їм ще до сесії стало відомо, що я і так прийняла відповідне розпорядження про проведення аудиту та інвентаризації. У їхній петиції були незаконні вимоги, а саме: накладення мораторію на всі земельні ділянки і на здійснення будь-яких операцій, пов'язаних із будівництвом та земельними ділянками. Потім з'явилася альтернативна петиція від осіб, які мають намір отримати земельні ділянки і здійснювати на них будівництво житла, у тому числі це учасники АТО. Ми пояснили двом сторонами, що ми і так зацікавлені в тому, щоб викрити усі схеми наших попередників. Тому на сесії ми ще раз підтримали моє розпорядження щодо суцільної інвентаризації. Я вважаю неприпустимим, щоб були присутні люди, які влаштовують провокації. А з якого приводу був спір - досі не зрозуміло. Ми відразу заявили до поліції, там відкрили кримінальне провадження, тривають слідчі дії. KV: Чи розпочато процес інвентаризації? Є попередні результати? Тетяна Кучер: Так, наразі я дала вказівку кожному структурному підрозділу виконкому міськради, комунальним підприємствам, інвентаризація розпочата і триватиме до кінця травня. Після цього буде проведено аудит. За попередніми результатами інвентаризації КП “Міський ринок” встановлено, що там була затверджена територія для прибирання, яка у декілька разів перевищує площу самого ринку. Тобто площа складає 7 тис. м², а за договором, укладеним минулим керівництвом міста та екс-начальником ринку, територія прибирання - майже 23 тис. м². За рахунок цього нам вдалося зменшити тарифи для підприємців ринку. KV: Виконавчий комітет міськради писав заяви, аби піти у відставку. Хто насправді покинув посади? Тетяна Кучер: До мене зараз приходять містяни і кажуть, що якби ми жили в радянські часи, то минулу міську владу вже б розстріляли за усе, що вони тут наробили. Так, вони написали заяви і не “за власним бажанням”, а “за згодою сторін”. І згідно ним минулий секретар та в.о. міського голови Катерина Проценко звільнила співробітників виконкому ще до рішення сесії, якого взагалі і не мало б бути. Потім звільнилась сама. Вони також змушували звільнитись працівників комунальних підприємств, аби створити колапс у місті. Сподівались, що тоді містяни навколішки їх будуть благати повернутися. Хотіли зробити таке собі щеплення від непокори. Але у законний спосіб депутати обрали в.о. голови мене. Колапсу, на який вони розраховували, не сталося. Ми обрали нових заступників, які вже працюють. Місто провело тендери на прибирання території, озеленення, утилізацію сміття. Керівники КП не звільнились, пішов з посади тільки керівник підприємства з обслуговування житла, на його місце прийшов інший. Життя не стоїть на місці, всі зміни тільки позитивні. KV: Також минула влада однією із причин відставки називала небажання затверджувати ДПТ, у якому нібито багато порушень. Нова влада його затвердила? Тетяна Кучер: В Українці було організовано кооператив, який би задовольнив житлові потреби соціально незахищених верств населення. Вони звернулись за виділенням ділянки, яка знаходиться на балансі міськради. Ми розглядали різні варіанти і проголосували за виділення ділянки, яка знаходиться в межах лісового господарства. Розуміючи це ми подали звернення до Кабміну для вилучення ділянки в установлений законом порядок для передачі її кооперативу. Є багато людей, які потребують поліпшення житлових умов і саме за рахунок будівництва кооперативів ми можемо уникнути комерційної надбавки. Яким має бути житло будуть погоджувати саме члени цього кооперативу і також самостійно вони будуть обирати виконавця послуг і встановлювати плату за житло. Але поки Кабмін розгляне це питання, пройде багато часу, а люди і так вже давно чекають, а там переселенці, учасники АТО, яким не виділяють земельні ділянки. Тому ми зіткнулись із ситуацією, коли з одного боку є потреба, а з іншого - відсутність навіть підходящої ділянки. Поки тривав процес, існуючий кооператив створив ще один кооператив. І його учасники знайшли ділянку, яка знаходиться у приватній власності і щоб використати її під житлову забудову, потрібно було розробити детальний план території. Минула влада займалась підготовкою, затверджувала графіки і таке інше. Але в останній момент вони змінили свою думку і відмовились його затверджувати, не тільки підвівши людей, а вони просто нівелювали їх потреби. При чому безпідставно. Наразі ми затвердили детальний план території для будівництва доступного житла. KV: Громада була негативно налаштована проти забудови набережної. Чи прислухались до їхньої думки? Тетяна Кучер: Я стояла на захисті громади міста і також виступала категорично проти забудови. Набережна - це наша окраса, насолода для очей. І її хотіли просто зруйнувати. Працювала погоджувальна комісія, членом якої я була, і ми наполягали, що набережну навпаки потрібно розвивати, створювати місця для відпочинку, спортивні майданчики. Ось на стіні висить вже 15 років проект по будівництва стадіону, який навіть не почали реалізовувати. Тільки розроблялась проектно-кошторисна документація, а по факту нічого не робили. З приводу забудови набережної - минула влада навіть не передала розробнику проекту рекомендації погоджувальної комісії. Зараз я можу сказати, що в пріоритеті винятково будівництво соціально необхідних об'єктів і ми не допустимо порушення прав жителів громади. KV: Вперше Українську міську раду очолила не місцева людина. У мережі ширились чутки щодо скандалів за вашою участю щодо підробки документів (затримання СБУ), багато містян були впевнені, що керувати містом ви будете не у їхніх інтересах. Як можете прокоментувати цю ситуацію? Тетяна Кучер: Є люди, яким дуже хочеться знайти щось таке, чого в принципі не могло бути. Можу заявити, що ніякі документи я не підробляла. Такі намагання дискредитації мене, як особистості, можуть свідчити тільки про те, що я рухаюсь у правильному напрямі. Якби у СБУ були до мене претензії, то навряд чи мене відпустили б. Мені дуже прикро, що минула влада міста, які вважали себе місцевими, керувались винятково своїми інтересами у питаннях управління містом. А я, навпаки, не буду розводити тут “кумівства” і “прощати” родичам плату за землю і надавати якісь незрозумілі привілеї. KV: Згідно реєстру, ви досі є керівником кооперативу “Лушпайник”, до того ж не припинили адвокатську діяльність, що вимагає закон у разі зайняття посади керівника містом. Чому так сталось? Тетяна Кучер: Це не відповідає дійсності, оскільки мною протягом трьох днів з моменту, як мені стало відомо, що я не можу поєднувати свою діяльність із адвокатською, було подано до Ради адвокатів регіону відповідну заяву, чого і вимагає закон. Усі зміни було внесено до Єдиного реєстру адвокатів, там чітко зазначена дата припинення моєї діяльності. Я повністю дотримала норми закону. Що стосується обслуговуючого кооперативу - це не суперечить закону, оскільки він не є прибутковою організацією і не здійснює жодної господарської діяльності. KV: Які стосунки із Ігорем Кононенко? Тетяна Кучер: Він дуже допомагає нашому округу. Серед інших, за його сприяння будуть завершені ремонтні роботи дорожнього покриття траси Р-01 і дороги Українка-Трипілля-Київ. У нас була багаторічна проблема із майже відсутністю покриття. Роботи почались у минулому році, але через зміну підрядника та закінчення бюджетного року вони були припинені і найближчим часом будуть відновлені. KV: Чи є співпраця із областю? Тетяна Кучер: Так, є порозуміння із обласною радою та адміністрацією. Нещодавно ми спілкувались із Олександром Терещуком щодо тих програм, які могли б співфінансувати. КОДА дуже активно долучилася до процесу будівництва школи №1, щоб на початку нового навчального року початкові класи могли почати там навчання. KV: Чому пішов Павло Козирєв? Чи зберіг він вплив на міськраду? Часто з ним спілкуються депутати, працівники ради? Тетяна Кучер: Якби він зберіг вплив на міськраду, то, напевно, не приймалося б жодного рішення за нашою ініціативою. Сьогодні ми маємо більшість у раді, депутати розуміють, що працюють на благо громади, а не задля приватних інтересів Козирєва і його команди. На жаль, вони здатні лише на розповсюдження провокаційних листівок, інформація у яких не відповідає дійсності. Наприклад, нещодавно люди із оточення Козирєва розклеїли оголошення, що недільної ярмарки не буде. Міські жителі вийшли у неділю і побачили, що ярмарка працює. Це щонайменше смішно. Так звана опозиція міськради із Павлом Козирєвим спілкується, інші депутати не вважають за потрібне, оскільки за 15 років він не зробив майже нічого корисного для міста. Він публічно заявив, що пішов з посади, оскільки знайшов краще місце роботи. Незважаючи на те, що люди його обрали, він просто пішов. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Тетяна Кучер: Хочу втілити у місті ті проекти, на які давно чекають жителі. Вірю, що нам вдасться показати результат. Кар'єрне зростання має бути завжди, але воно має бути своєчасним. Наразі я працюю тут і роблю це не заради кар'єри, а щоб поліпшити життя містян. Думати про роботу в області чи парламенті у мене навіть немає часу, в Українці накопичилось дуже багато проблем. Як буде далі - життя покаже. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Фото KV KиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Василькова Володимиром Сабадашем. KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми? Володимир Сабадаш: Ми надсилали запрошення тим селам та селищам, з якими об'єднання могло би бути економічно доцільним. Погодилась на об'єднання тільки одна сільська рада. Інші ради вирішили створювати громади окремо, без міста. Хоча я вважаю, що це неправильно як з економічної, так і з соціальної точки зору. Наразі місто витрачає близько 8 млн гривень на діток із району, які ходять до наших шкіл та садочків. Як би сильно населені пункти не хотіли відокремитись від міста, все одно центр усіх послуг у Василькові, тут вони набагато якісніші. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Дуже сподіваюсь, що цієї осені процес буде завершено, адже вже у 2020 році об'єднання буде обов'язковим і відбуватиметься відповідно до закону. KV: Як покращувати інвестиційний клімат? Володимир Сабадаш: Ми не можемо порівнювати свій бюджет із іншими пристоличними містами. В нас дуже мало підприємств. Раніше Васильків був дуже розвинутий промислово, але за 30 років незалежності зникло декілька військових заводів, шкіряних заводів, швейних фабрик. Зараз усі ці підприємства викуплені у приватну власність і їх власники чекають нагоди, щоб або дорого продати, або здати землю в оренду. Наразі ми розглядаємо проект будівництва на 11 га багатоквартирних будинків. Для залучення інвесторів ми максимально спрощуємо формат спілкування, відкидаємо бюрократію. В нас є гарний приклад співпраці між державою та приватним підприємством - військовий завод, який останнім часом потужно запрацював. Він виготовляє військову техніку на замовлення Міністерства оборони і нещодавно на фронт відправив 45 ювілейну машину. KV: Проводите земельні аукціони? Володимир Сабадаш: Так, ми започаткували таку практику. Провели аукціон на земельну ділянку 1,2 гектари, віддали під житлову забудову. Зараз вносимо зміни у детальні плани територій і, скоріше за все, в цьому році там розпочнуть будівництво.  Взагалі із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники. На жаль, пропозиції щодо великих об'єктів, підприємств та заводів, не маємо. Взагалі я вважаю, що покращити економічну ситуацію нашого міста зможе процес створення Київської агломерації. Ми спілкуємось зі столицею щодо цього напрямку. KV: Чи актуальна "сміттєва" проблема? Володимир Сабадаш: Такої проблеми в місті немає. Нещодавно ми провели конкурс і уклали угоду з підприємством, яке співпрацює із сміттєпереробним заводом, що розташований недалеко від нас. Все сміття вивозять туди. Звісно, є проблема, пов'язана із людським фактором. Не кожен житель міста хоче заключати договір на вивезення сміття і платити за це. Тому іноді нам доводиться ліквідовувати несанкціоновані звалища. Та, на жаль, поки це питання не буде врегульоване на державному рівні, прийняттям закону щодо фіксованої ціни для квартир і приватних будинків, нічого не зміниться. KV: “Тарифні” бунти є, чи громаду у цьому розрізі все влаштовує? Володимир Сабадаш: Раніше у нас цим питанням займався комбінат комунальних послуг, але ми провели конкурс і заключили договір із двома управляючими компаніями. Зараз усі тарифи обговорюються із мешканцями кожного будинку. Звісно, є проблеми, адже люди хочуть отримувати якісні послуги без підвищення цін. Наразі у тепломережі заборгованість за опалювальний сезон складає майже 7 млн гривень. У минулому році також була заборгованість, і тоді ми компенсували кошти із міського бюджету. Але через це довелось відкласти фінансування шкіл, садочків та доріг. Громада таке рішення негативно оцінила, тому у цьому році ми пішли до суду. Потрібно розуміти, що заборгованість виникає через людей, які не сплачують за послуги вже декілька років. Я вважаю, що несправедливо, коли пенсіонери віддають останні гроші за комуналку, а дехто просто не хоче і не платить. KV: Школи - на якому етапі побудова зруйнованої школи №6? Володимир Сабадаш: Ми дуже довго виготовляли документи на цю школу, адже було порушено кримінальну справу і проводилось дуже багато експертиз. Наразі будівництво розпочато, там вже готовий фундамент. Бюджет, який ми можемо витрачати на першочергові проблеми міста, складає 40 мільйонів гривень. Враховуючи наше господарство, будувати школу за ці кошти просто неможливо. Наразі нам дуже допомагає в питанні фінансування народний депутат Ігор Кононенко. Ми маємо державну субвенцію, також допомогла область. Всього на цей рік заплановано 50 мільйонів гривень. Також ми подали документи у Державний Фонд Регіонального Розвитку для отримання грошової допомоги.   Взагалі проект будівництва розрахований на 3 роки, його вартість складає 214 мільйонів гривень. Якщо ми отримаємо кошти раніше, то, звісно, школа буде побудована швидше. KV: Як вирішуєте проблему переповнених навчальних закладів? Володимир Сабадаш: Проблема досить гостра, деякі школи навчаються в дві зміни. У дитячих садочках ми відкрили три додаткові групи, це приблизно 70 місць. Черга складає близько 100 діток. Наразі районний відділ освіти планує переїзд і ми переводимо в те приміщення свій відділ освіти, так в нас буде вільне приміщення для облаштування садочку, що дозволить повністю вирішити питання по дошкільним закладам. Крім того, в нас будується житловий комплекс, забудовник якого зобов'язався побудувати дитячий садочок. Варто відмітити, що ми ставимо обов'язкову умову усім забудовникам - якщо хочете будувати житло, маєте побудувати школу чи садок. Зруйнована школа №6 була розрахована на 600 учнів, нова школа буде мати тисячу місць. Цього буде для наших школярів достатньо. Також ми прийняли рішення міської ради про безкоштовне перевезення школярів.  Наше місто єдине в області, де є комунальне підприємство, яке займається внутрішніми перевезенням на території міста. Утримання цього підприємства обійдеться місту у 2-3 млн гривень, але школярі можуть пересуватися безкоштовно. До кінця року кошти виділені. KV: Скільки відсотків петицій, які були підписані, наразі втілено? Володимир Сабадаш: У минулому році ми вперше виділили 300 тис. гривень на громадський бюджет, у цьому році сума вже 600 тисяч. Містяни та громадські організації подають багато проектів, деякі з них вже реалізовані. Жоден не залишається без уваги. KV: Проблеми із водою у багатоквартирних будинках - яка наразі ситуація? Володимир Сабадаш: Проблема ще існує. Річ у тім, що система водопостачання у жахливому стані. В нас немає такого дня, щоб не сталось прориву. А якщо такий день і є, то ми його відмічаємо червоним на календарі. Для вирішення проблеми ми буримо нові свердловини. Завдяки допомозі Київської обласної адміністрації та народного депутата ми зробили 5 нових свердловин, у цьому році завершимо будівництво нової лінії. Отримаємо додаткову воду. Також розроблено проект на обеззалізнення води, з цим теж велика проблема. Через великий вміст заліза, більшість жителів використовують воду з кранів як технічну. Якісна вода в місті тільки в одному районі - у військовому містечку. Але знову ж таки - люди не можуть зрозуміти, що водоканал не може бути постійно збитковим, його потрібно фінансувати. Всі проти підвищення тарифів, у нас ціна найнижча в області. Наразі ми все ж таки розробили проект рішення для підвищення тарифів, але ціна все одно не буде вищою, ніж в інших містах. KV: Невідомий МАФ на центральній площі - звідки там з’явився? Його вже прибрали? Володимир Сабадаш: Це кав'ярня, яка досі стоїть на тому місці і має успіх. Люди, які намагаються здійняти навколо цього МАФу бучу, працюють у місцевого підприємця, який свого часу безкоштовно отримав від міста очисні споруди. Наразі вони в жахливому стані, запахи тут неймовірні. І переключаючи увагу громади на усілякі псевдоскандали ці активісти намагаються відвернути увагу від дійсно важливих проблем. По цьому факту ми подали до суду. Була інша ситуація: ми давали дозвіл на встановлення МАФу у військовому містечку. Йшлося про 40 квадратних метрів площі, а привезли туди споруду на 400 “квадратів”. Звісно, що жителі обурилися і ми спільно із ними її звідти прибрали і скасували дозвіл на розміщення. Всі інші ситуації штучно створені. KV: У лютому 2014 року ви склали повноваження міського голови. У чому причина? Чому повернулись на пост? Володимир Сабадаш: З 2010 року я очолював міську організацію Партії Регіонів. Після Революції Гідності склав повноваження міського голови. У 2015 році я виграв вибори.   KV: Дерибан землі - чи була правдивою історія із виділенням сотень гектарів землі Партії Регіонів? Володимир Сабадаш: У місті навіть немає стільки землі. Я точно впевнений, що такої ситуації не було. KV: Племінник Присяжнюка - так вас часто називають. Які наразі стосунки із екс-губернатором? Він для вас авторитет? Завдяки йому ви зараз міський голова? Володимир Сабадаш: Я гордий тим, що працював із Анатолієм Присяжнюком. Він дуже сильний управлінець. Я працював у Службі Безпеки України, де він був заступником голови, там ми і познайомились. У 2010 році він мене запросив  попрацювати в іншій сфері. Тоді я очолив Васильківську районну державну адміністрацію. Анатолій Присяжнюк - авторитетна особа. Зараз ми не спілкуємось. Не можна сказати, що завдяки йому я - міський голова. Я міський голова завдяки людям. KV: Політичний аспект: чи з'являлися в місті кандидати в президенти? Були факти порушень? Володимир Сабадаш: Ми працюємо згідно з чинним законодавством і жодних порушень не зафіксовано. Звісно, кандидати тут були і наразі я очолюю штаб Блока Петра Порошенко. З повною відповідальністю можу заявити, що ситуація із нібито підкупом виборців в області - це все неправда. Кажуть, нібито виборцям роздають кошти за голоси, але насправді існує програма “Турбота”, яка проголосована депутатами всіх фракцій і яка передбачає виділення коштів малозабезпеченим громадянам. KV: Які стосунки із Ігорем Кононенко? Володимир Сабадаш: Ділові. Він дуже багато допомагає місту. Він прийшов до нас у минулому році і за його сприяння зроблено більше десятка вулиць, які не ремонтувались з того часу, як існує місто. Школи, садочки, освітлення - з усім цим допомагає Кононенко. Сьогодні ми освітили близько 60% міста. Найближчим часом плануємо взяти кредит, щоб повністю вирішити питання освітлення. Можу сказати, що з 2010 року ніхто не вкладав стільки сил у місто, як це робить наш народний депутат. Він знає, що в місті є три основні проблеми - це вода, школи та дороги. Так, проект по воді завершено в цьому році, питання зі школою на цей рік також майже вирішено, а стосовно доріг - ми отримаємо субвенцію і, також цього року завершимо проект реконструкції об'їзної дороги по вулиці Декабристів, там сума майже 250 млн гривень. Буде 4 полоси із сучасними зупинками, освітленням та інтернетом. KV: Чи має вплив на політикум міста Тетяна Засуха? Володимир Сабадаш: Не можу відповісти, я з нею давно не спілкувався. Але ми працювали разом у 2012 році і можу сказати, що вона дуже вольова та сильна жінка, яка змогла побудувати свій бізнес, яка допомагає людям. Звісно, кожен має свої переваги та недоліки. Але якщо ви заїдете у Ковалівку, де вона живе та працює, то будете приємно вражені рівнем розвитку цього села. KV: Чи виділяються земельні ділянки учасникам АТО? Володимир Сабадаш: Звісно виділяються, але межі міста ще не визначені, тому на отримання землі є черга. Є певні моменти із районною державною адміністрацією, яка має затвердити межі перед тим, як ми подамо їх у Верховну Раду. Тому наразі по тим землями, які маємо, розробляємо детальні плани територій та видаємо учасникам АТО.  Вже ділянки отримали приблизно 130 бійців, черга більше ніж 400 осіб. І основна проблема саме в відсутності землі. Окрім учасників АТО, в нас є молоді сім'ї та інші жителі міста, які також хочуть будуватись. Я думаю, що проблему легко може вирішити створення Васильківської ОТГ. KV: Чи відомо щось по історії з Детинцем, яким володіє фірма, близька до екс-мера Іващенка. Що з самим екс-мером? Володимир Сабадаш: Я знаю, що є таке проблемне питання і наразі ми готуємо пакет документів на подачу до суду. На жаль, в цю історію був втягнутий місцевий житель, фахівець з історії. З умислом це було зроблено чи ні -  я не знаю. Але знаю, що було роздано багато земель на валах, які представляють собою історичну цінність для міста і взагалі для України. З приводу долі самого екс-мера, нічого не можу сказати, не цікавився. KV: Що зі справою про хабар головного архітектора міста? Володимир Сабадаш: Цю справу розглядає суд. Я б не хотів говорити на цю тему, адже це людські долі. Але мені точно відомо, що людина, яка приносила хабар,  приносила його не вперше, і не в одне місто Київської області. Ця людина у незаконний спосіб будує житло і за допомогою правоохоронних органів вводить його в експлуатацію, а потім продає. Я думаю, що вся ця історія просто провокація і суд встановить справедливість.   KV: Пам’ятник Героям Небесної сотні - у багатьох містах встановлено, чому немає у Василькові? Проект готовий, підрядник є. Володимир Сабадаш: Не можемо дійти згоди із комісією щодо встановлення цього пам'ятника. Є спір з приводу того, як саме він має виглядати. Є в нас місцевий житель, скульптор, який розробив проект. І я думаю, що все ж таки його буде затверджено і сподіваюсь, що цього року пам'ятник буде встановлено, місце для нього вже визначено.  Залишилось ще знайти кошти. KV: Чи змінилось щось для міста із приходом нового губернатора? Володимир Сабадаш: У мене ніколи не було проблем з Олександром Горганом і, зараз немає проблем з Олександром Терещуком. Всі губернатори йдуть місту назустріч. Тому, можу тільки подякувати. На нового губернатора покладаю великі надії. В першу чергу, у найважливішому для міста питанні - відбудові шостої школи. KV: Які стосунки з районом? Володимир Сабадаш: Нормальні робочі стосунки. Є невеликі проблеми із затвердженням генерального плану, але я думаю, що поступово ми їх вирішимо. Тим паче, після створення об'єднаних громад, районна рада та РДА втрачають свої юридичні повноваження. KV: Яка ситуація в міськраді? Як миритись із депутатами? Володимир Сабадаш: Майже всі депутати переживають за проблеми міста, ніяких яскравих подій, як у Верховній Раді, в нас немає. Звісно, кожен має свої політичні інтереси, але, в цілому, є співпраця. Всі розуміють, що в іншому випадку до нас не прийдуть інвестори, в місто не будуть вкладати кошти. KV: Чи були ситуації, коли пропонували хабара? Як реагували? Володимир Сабадаш: Ні, таких ситуації не було. Можливо через те, що усім відомо, що я виходець із правоохоронної системи. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Володимир Сабадаш: Мені подобається тут працювати. Місто Васильків та у майбутньому об'єднана територіальна громада мають великі перспективи. Цей напрямок не настільки розбудований, як інші пристоличні території. А коли поблизу Білої Церкви буде збудовано міжнародний аеропорт, ми взагалі отримаємо нове дихання. І не тільки ми, а всі, хто поблизу Одеської траси. Ще одна перспектива - це велика кільцева дорога. Тож ми однозначно приречені на успіх. З приводу амбіцій - я хотів би взяти участь у виборах до ОТГ. Поки планів щодо області чи парламенту я не маю. Мені потрібно попрацювати поки що тут, адже я переконаний, що якби у Верховній Раді працювали люди, які мають досвід управління містом і володіють всіма проблемами громади, було б набагато легше їх вирішувати. KV: За час на посаді міського голови чи було вам за щось соромно? Володимир Сабадаш: Звичайно було соромно, але я не буду говорити за що. Бувало, що рішення ми приймали поганого опрацювавши їх, потім доводилося відміняти. Були різні помилки, але їх потрібно визнавати і працювати далі. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Фото: KVKиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Борисполя Анатолієм Федорчуком. KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми? Анатолій Федорчук: Міська рада не ініціювала процес об'єднання. Є районна рада та адміністрація і з етичних міркувань, я вважаю, спілкуватись із сільськими головами, переступивши голів району, це некоректно. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Я мав індивідуальні зустрічі з деякими сільськими головами. Наприклад, частина громади Глибоцького склала лист, у якому зазначила, що вони хочуть приєднатися до Борисполя, але голова села заявила, що вона може втратити ідентичність свого населеного пункту, тому сільрада категорично виступає проти. Так само села Гора та Щасливе -  там на одного жителя коштів більше, ніж у нашого міста. Тому вони зайняли таку позицію - байдуже, що буде у сусіда, коли нам і так добре. І переконувати їх в іншому я не бачу сенсу. До того ж голова райради заявляв, що в Конституції немає такого поняття як об'єднана територіальна громада. Він дає зрозуміти, що робити сьогодні об'єднання є неправильним. Але разом з тим є позиція Президента та Прем'єр-міністра України. Є також європейська практика, де об'єднані територіальні громади мають змогу краще реалізовувати свої амбітні плани, їх надходження значно збільшуються. Можу сказати, що більшість аргументів все ж таки за об'єднання. Була спроба сільських рад об'єднатися навколо міста. Я назвав це так званим бубликом, бо Борисполя у їх планах не було. Тоді вони зібралися і, як часто буває, посперечалися, тому ні до чого не дійшли. Моя позиція наступна - Бориспіль і населені пункти мають об'єднуватись в одну громаду, адже потім об'єднання буде добровільно-примусовим. Згідно перспективного плану, який ще не затверджено, на території району планується утворити три громади. Я такий формат однозначно підтримую. KV: Інвестиційний клімат - як покращувати? Проводите земельні аукціони? Анатолій Федорчук: Ми ще не провели жодного аукціону, але в нас вже підготовлено 5 чи 6 земельних ділянок і найближчим часом ми такий аукціон будемо проводити. Я вважаю, що це величезний крок вперед і аукціони потрібно було проводити ще 20 років назад. Таким способом ми б уникнули корупційних схем, роздачі земель у невідомий спосіб. Особливо це стосується районів, де розпорядження про видачу землі підписує голова РДА. У місті менші ризики корупційних діянь, оскільки рішення приймається колективно. Серед потужних інвесторів у нас можна відмітити корпорацію “Рошен”. Будується бісквітний комплекс, де працює вже більше семидесяти осіб. Реалізувати проект планується в кінці 2020 року, на базі цього підприємства буде створено більше 1000 робочих місць. Заробітна плата виплачується прозоро. Я спілкувався з окремими працівниками і рівень оплати там дуже достойний, вони задоволені. Взагалі в місті щороку створюється до 500 робочих місць. Завдяки цьому ми маємо непоганий бюджет, хоча і втратили близько 100 мільйонів через перереєстрацію аеропорту.   KV: Продаж землі Рошену - на якій стадії? Анатолій Федорчук: Ми прийняли попередні рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки. Які далі наміри компанії - мені невідомо. Я не знаю, захочуть вони купляти землю чи ні. Але я однозначно за те, щоб земля купувалась всіма суб'єктами господарювання, це дуже вигідно для міста. Фактично таким чином вони платять двічі - коли купують землю і коли після цього сплачують земельний податок. “Рошен” може не купити землю, адже платити оренду все ж таки вигідніше. А так відразу доведеться заплатити не багато не мало - близько 50-60 мільйонів за 18 гектарів. Цю суму можна платити більше 20 років за оренду. До того ж, це питання в міській раді часто заходило в політичну площину і прив'язувалось до особистості президента. Але я дивлюсь на ситуацію з економічної точки зору, мені зовсім байдуже, хто стоїть за цим підприємством. Сьогодні є ця людина, завтра її не буде, а підприємство залишиться. А взагалі інвестори до нас не рвуться після того, як бачать сесії міської ради. Я розумію, що якби мав гроші, то ніколи би не вклав їх в Україну. Європейські інституції дають нам кредити під великі відсотки. Я колись задавав питання представнику європейського банку реконструкції та розвитку,  чому для Польщі відсоткова ставка кредиту 1,2 а для нас - 9? Він сказав, що в Україні дуже високі ризики, і саме це є причиною. Тому ми маємо мінятися ментально. Коли заходить інвестор, не важливо від якої політичної сили, ми маємо носити його на руках. KV: Аеропорт “Бориспіль”, боротьба із районом за податки. Як так вийшло, що місто втратило великі надходження та аеропорт переєстрували в селі Гора? Анатолій Федорчук: У 1975 році, коли район і місто розділялися, аеропорту “Бориспіль” було присвоєно адресу Бориспіль, 7. Де знаходиться така адреса - ні тоді, ні зараз нікому не відомо. За радянських часів це було так -  перший секретар райкому партії сказав, що треба назвати саме так і сумніву це не підлягало. З юридичної точки зору це питання не врегульовано до сьогоднішнього дня. Перереєстрація аеропорту пройшла в дуже нецивілізований спосіб, через “підкилимові ігри”. Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію регіонів, тоді мене запрошували в облдержадміністрацію і казали - якщо відмовишся, ми тебе поставимо на коліна і заберемо аеропорт. Часи змінилися, а методи - ні. Сьогодні 70% жителів міста працюють в “Борисполі”, користуються нашою інфраструктурою, діти ходять до шкіл та садочків. І позбавляти нас таких надходжень зараз - неправильно. По лінії асоціації міст України ми вже двічі ініціювали зміни в законодавство, щоб люди платили податки за місцем їх проживання, а не за місцем реєстрації об'єкту. Це дало б можливість рівномірно розвиватися всім регіонам.  Наприклад, у Борисполі дуже багато людей працює з району, особливо в комунальній сфері. Ці податки йшли б до їх населених пунктів. Аеропорт “Бориспіль” розташований на території 5 адміністративних одиниць. Тобто він належить місту та ще чотирьом сільським радам. Тому знаходиться як в районі, так і в місті. Коли перереєстровували підприємство, керувалися тим, де знаходиться крісло генерального директора. А воно на території району.  Це абсолютно безглуздий підхід. Але я вірю, що після об'єднання територіальних громад це питання буде вирішено. Аеропорт був у місті Борисполі і називається він так само, він же не носить назву села Гора. Тому я налаштований оптимістично і сприймаю це як тимчасові недоречності. KV: Будівництво сміттєпереробного заводу - коли буде завершено? Які виникали проблеми? Чи є "сміттєва" проблема? Анатолій Федорчук: Ще півтора року назад в нас була підписана інвестиційна угода із американською компанією. Останній раз вони приїздили у вересні 2018 року, у січні цього року їздила українська делегація представників цього підприємства в США. Нас запевняють, що гроші для його будівництва вже є. Але поки інвестор вичікує покращення ситуації в країні. Я думаю, що вони не ризикують вкладати в нашу територію майже 120 мільйонів доларів, оскільки ми вступили в фазу виборів. По-друге - завод ще не почали будувати, а в пресі вже з'явились заяви окремих осіб, зокрема сільських голів, що на їх території буде “роза вітрів”, неприємні запахи, тому вони не допустять будівництва і заводу не буде. Мені телефонують з американської компанії і запитують - а ви що, виступаєте проти? Якщо хтось думає, що американці не відслідковують інформацію в наших ЗМІ, то вони глибоко помиляються. Вони не тільки відслідковують, але й аналізують. Ось вам і одна із причин, чому до нас не рвуться інвестори. KV: Очисні споруди - наскільки гостра проблема для міста? Анатолій Федорчук: Це питання стоїть надзвичайно гостро. Я вважаю, що вирішити проблему можна тільки через категоричну заборону будівництва багатоповерхових будинків в місті та районі. Щоб краще сідали і домовлялися. Те, що ми робимо зараз, це злочин перед собою та перед майбутніми поколіннями. Нашим очисним спорудам вже 50-60 років, ними ми просто загаджуємо землю. Нам потрібно рівнятися на цивілізовані країни, де на першому місці завжди екологія. Близько 5 років я оббивав пороги владних кабінетів і мені вдалося вибити 274 мільйони на будівництво першої стадії очисних споруд. Вони навіть почали будуватися. Але ми постійно потрапляємо в фазу виборів. І коли проводилися громадські слухання, знову ж таки окремі лідери, які дуже хотіли стати депутатами Верховної Ради, лякали людей екологічною катастрофою. Звинувачували місто, що нібито ми хочемо вирішити свої інтереси за рахунок району. Але це був проект для міста, району та державного підприємства “Аеропорт “Бориспіль”. Ми б вирішили проблему для всіх. Сьогодні мені подобається позиція голови КОДА. Він хоче займатися цим питанням.  Саме за його дорученням вже проведено 4 наради з цього питання. Наразі вирішується, яким шляхом піти, щоб побудувати другу чергу і найважливіше - куди скидати очищені води. Була пропозиція повернутися в Бортничі, але незрозуміло, як оминути частину Києва. Хоча і КМДА готова сприяти цьому питанню. Знову ж таки, це все подається під політичним соусом. Незабаром вибори і це знову може завадити реалізувати проект. Проблема не стільки в грошах, як в нас самих.  Немає одностайності в підходах керівників міста, району та інших населених пунктів. KV: На якій стадії конфлікт навколо довгобуду Кінг-Конг? Анатолій Федорчук: Першу чергу введено в експлуатацію. Там купили квартири Національна гвардія, Міністерство оборони, Міністерство надзвичайних ситуацій. Але не вирішено основне питання з інвесторами, фізичними особами, які вкладали туди кошти. Зараз від них забудовник вимагає доплати. До нас зверталися інвестори і ми відповіли, що ні в якому разі ми не приймали рішень щодо видачі ордерів, тому що немає гарантії, що квартири не продано двічі. Ми стали заручниками цієї ситуації. Взагалі і компанія забудовник повела себе не досить гарно,  вони не заплатили жодної копійки пайової участі, а сума сягає майже 5 мільйонів. Ми були змушені розірвати з ними договір оренди землі, аби змусити їх сісти за стіл переговорів. Наразі ми вимагаємо двох речей - убезпечити інвесторів, які вклали кошти в квартири, якщо це дійсно їх квартири, і вирішити питання із двоповерховим житловим будинком, який знаходиться на їх території та жителям якого вони обіцяли нові квартири. KV: Конфлікт навколо Генплану - чим викликаний, як вирішується? Анатолій Федорчук: Генеральний план в нас прийнято ще в 2007 році, у 2018 році була спроба зробити новий план. Ми провели тендер, але жодного переможця із тих компаній, які на нього подавалися, ми не змогли визначити, адже кожна компанія почала змінювати умови. За деякі роботи хотіли доплати коштів. Конфлікт був тільки в тому, що ми відстоювали бюджетні гроші. У цьому році ми плануємо провести тендер повторно. KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи? Анатолій Федорчук: Тарифами ніхто незадоволений, в тому числі і я. Місцева влада стала заручником цієї ситуації, оскільки ціни на газ, електроенергію не ми піднімали,  середню заробітну плату не ми встановлюємо. Але весь негатив люди спрямовують саме на мене, як на міського голову, та на депутатів. Звісно, що тарифи мають бути такими, щоб люди могли їх оплачувати. Платоспроможність жителів дуже впала, у зв'язку з цим відсоток оплати комунальних послуг дуже знизився.   І наразі є ймовірність, що наші комунальні підприємства стануть банкрутами, а ми залишимося без тепла. За опалювальний період всі платили по старим тарифам, нові було затверджено з 1 січня. І через помилку в перерахунках сьогодні наше підприємство має 8 млн гривень різниці. Хто має тепер це компенсувати, місцеве самоврядування? То ми не створювали такої проблеми. Тому разом з іншими містами ми плануємо подавати до суду, щоб Кабмін нам компенсував ці кошти. Враховуючи те, що ми затверджувати тариф з розрахунку на один температурний режим, а було більш прохолодно, виникла різниця в оплаті 2,1 млн гривень. Щоб наші люди за це не платили, зараз я буду клопотати перед депутатами, щоб ми виділили із бюджету 10,1 млн гривень на вирішення проблеми. Але в той же час будемо розраховувати на підтримку держави, адже 8 млн для нашого міста - це величезні кошти. KV: Розрив договору із приватними перевізниками через відмову возити пільговиків - яку альтернативу перевезення знайшли? Анатолій Федорчук: Ми не розривавали договорів з перевізниками, але деякими активістами спрямовані позови до суду, щоб відмінити підвищення тарифу. На їхню думку порушена процедура. Сьогодні тариф складає 6 гривень і затверджуючи таку ціну, ми сідали з перевізниками за стіл переговорів. Ми домовились, що компенсуємо їм частину коштів, а натомість вони будуть возити безкоштовно всіх пільговиків. Якщо буде їхати 10 пільговиків, то вони зобов'язані брати усіх плюс двох пенсіонерів, які не підпадають під закон України про пільгове перевезення. Ми домовились таким чином і підписали відповідний меморандум. Наразі домовленість виконується і якщо є якісь порушення, то вони у площині людського фактору, між пасажиром та водієм. Такі випадки не носять системний характер. KV: Навіщо вам право спільної власності із районом на центральну лікарню? Що про це думають в районі? Анатолій Федорчук: Не дивлячись на те, що вона називається районною, її будувала держава, туди вкладали бюджет як району, так і міста. Тому вона має належати як району, так і місту. Коли ми передали землю району, то вони тихенько оформили право власності на будівлі. А зараз пропонують нам порахувати вартість майна і поділити суму навпіл, щоб ми заплатили їм половину. Тоді вони подумають, чи зробити нас співвласниками. Звісно, я категорично проти цього, бо це вже називається шахрайство.  Ми готові разом фінансувати лікарню, але ми маємо також контролювати, на що ці кошти витрачаються. У цьому році ми передали на лікарню 44 мільйони гривень державної субвенції, тому сказати, що ми не приймаємо участі в житті лікарні, неправильно. Ще рік назад я звернувся з листом до голови РДА щодо права контролювати використання коштів, на що отримав відповідь, що згідно закону про райдержадміністрації він залишає за собою право самостійно їх контролювати. По простому кажучи, мене просто “послали”. Але 21 лютого районна рада прийняла рішення про виділення нам частини землі на території центральної районної лікарні, щоб ми могли там будувати лікувальний корпус.  Він буде як для жителів міста, так і для жителів району. Тому ми домовились, що готові вкладати кошти, але так, щоб бачити результати. Тому разом із депутатами, обласною адміністрацією в цьому році ми починаємо будівництво. Для цих цілей ми вже виділили 40 мільйонів гривень, які будуть туди направлені на сесії міськради 5 березня. І після того, як корпус буде побудовано, в районі обіцяли переглянути свою позицію щодо контролю усієї лікарні. KV: Взагалі у вас складні стосунки з районом? Анатолій Федорчук: Стосунки із районом стали не прості після того, як вони вкрали в нас аеропорт. Спілкуємось, якісь нагальні питання вирішуємо, ворожих стосунків немає. Просто є певні непорозуміння. В нас різні підходи щодо реалізації роботи. KV: Яка ситуація в міській раді? Як миритесь із депутатами? Анатолій Федорчук: В нас здорове ядро, депутати налаштовані на позитивну співпрацю. Знаходимо спільну мову, хоч іноді це й не просто. За майже 13 років перебування на посаді я завжди вмів знаходити компроміси із депутатами. У питаннях стратегічного розвитку міста ми є однодумцями. KV: Відставка Ярослава Годунка - в чому причина конфлікту? Чому ви вирішили підтримати секретаря? Анатолій Федорчук: Ярослав Годунок - імпульсивна людина. Інколи він не підбирає слів. І депутати кажуть, що це їх ображає. Тому утворилася група депутатів, яка ініціювала відставку. Але я розумію, що звільнення не вирішує проблем, вона може їх тільки загострити. Тому і не підтримав такі настрої. Я вважаю, що ми повинні, зобов'язані і приречені шукати компроміс. Ми домовились із депутатами, що дамо Годунку ще один шанс. Він вже трохи змінив поведінку по відношенню до окремих депутатів. Ситуація дуже складна, але я думаю, що ми прийняли правильне рішення. KV: Золотий унітаз в якості протеста - як оцінюєте таку поведінку депутатів? Анатолій Федорчук: Це питання лежить у площині культури взаємовідносин. Це проблема України - багато питань ми намагаємося вирішувати скандалами, криками та перекриттям доріг. Ми ще не навчилися комунікувати один з одним. Управлінців не цінують. Ми докерувалися до того, що маючи потенціал, більше ніж в європейських країнах,  живемо гірше від них. В нас знищується система управління кадрами. Усі вважають, що керувати - це так легко. Але це велика школа, до якої ніхто не готує. Унітаз цей принесли через “Рошен”. Знову ж таки, намагаючись вплутати туди політику.  І зробила це людина навіть не місцева, а з Києва. Тому я ставлюсь до цієї ситуації філософськи. Я вважаю, що нам потрібно цим перехворіти і навчитися слухати та поважати один одного. KV: Кандидати у парламент з'являлись у місті? Які стосунки із Сергієм Міщенко? Анатолій Федорчук: Парламентські перегони ще не розпочалася. Але я переконаний, що Бориспіль має бути гарним майданчиком рівних можливостей для всіх кандидатів без винятку. Ми дозволяємо кандидатам в президенти проводити збори в сесійній залі.  Я вважаю, що люди мають прийти і почути голос кожного, тому наші двері відкриті для всіх. Кажуть, що в деяких містах кандидатів не пускають, але на мою думку, таким чином місцева влада скоює злочин. Із народним депутатом, на жаль, у нас немає тісної співпраці, можна сказати стосунками нейтральні. У 2017 році за його допомоги було виділено 5 мільйонів на будівництво спорткомплексу. Але вони надійшли в кінці листопада і ми змогли використати з них лише 1,5 млн, залишок повернувся до держбюджету. Це мабуть був єдиний випадок, коли ми отримали від нього кошти. Я спілкуюся з колегами по Київській області і в них народні депутати надають велику допомогу. В нас такого немає. Можливо, у Сергія Міщенка немає такої можливості у Верховній Раді, або на те є якісь інші причини. KV: Столична агломерація - за чи проти? Анатолій Федорчук: Я однозначно за, якщо вона буде побудована на принципах взаємоповаги та взаємовигідності. Був у Верховній Ради законопроект, поданий невідомо ким, проти якого виступили всі міські голови і я в тому числі. Я за таку агломерацію, яка створена у Франції. Вона має дуже гарний кінцевий результат. До того ж, у нас накопичилось дуже багато проблем, які без допомоги столиці ми не вирішимо. KV: Нерухомість у Криму - ця історія дійсно була провокацією? Для чого? Анатолій Федорчук: У 2015 році були застосовані дуже брудні технології. У мене нерухомість не тільки в Криму, а ще й в Дубаї, Італії, казали навіть, що у моєї дочки нерухомість у США. Той, хто привозив золотий унітаз, йшов кандидатом у міську раду і саме він проводив різні зустрічі з громадою, де розказував подібні басні. Казали також, що нібито за даними прикордонної служби, моя донька в 2015 році їздила 10 разів до Штатів. І більшість громади повірила. Але мої діти ніколи не були в США, менша дочка взагалі не була за кордоном. Старша дочка була одного разу в Туреччині і одного разу ми їздили разом в поїздку до Голландії. Тоді використовували багато провокацій. Казали, що в мене тут заводи, фабрики, а в Криму якийсь санаторій. Я сказав, що готовий дати генеральне доручення будь-кому, щоб усе, що належить мені та моїм дітям за межами Київської області, відписати на того, хто цього захоче. Ніхто не погодився, але я готовий це зробити і зараз. KV: Йдете на наступну каденцію? Анатолій Федорчук: Потрібно пережити президентські та парламентські вибори. Поки я не готовий сказати. Працювати головою об'єднаної громади дуже тяжко. Я спілкувався із колегами  та вже розумію, з якими проблемами доведеться зіштовхнутися, це важкий пласт. Мені зазвичай перед виборами задавали інше питання -  навіщо ви туди йдете, якщо тяжко, біля корита подобається? І мало хто розуміє, що насправді міський голова - це в першу чергу відповідальність. Мені прикро, що один із кандидатів на мера роздавав виборцям по 400 гривень і таких людей купились аж 14 відсотків. Я розумію, що люди доведені до злиднів, але ми маємо думати про своє майбутнє. Я перед Богом чистий, бо за три каденції жоден голос за мене не був купленим. KV: Ви не першу каденцію міський голова. Скажіть відверто - за всі ці роки вам було хоча б за щось соромно? Анатолій Федорчук: Соромно, мабуть, за те, що десь не стримався, не гарно себе повів. Можливо, десь проявляв слабохарактерність до депутатів, бо не хотів створювати конфліктів. Але зараз розумію, що це дозволило зберегти стабільність. І сьогодні я ходжу спокійно Борисполем по тим місцям, які створив. Ніхто не скаже, що я вкрав. Ніхто не скаже, що мені хабара заносив. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”KиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Вишгорода Олексієм Момотом. KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Олексій Момот: Вишгородська міська рада тричі виносила на розгляд питання об'єднання у різних форматах. Була ініціатива щодо створення громади у складі всього району, половини району та декількох населених пунктів. Наші депутати одноголосно підтримували всі рішення, але населені пункти, які межують із містом, відмовилися об'єднуватись. Тому зараз ми не маємо фізичної можливості створити громаду. Ми намагалися знайти компроміс шляхом переговорів, надавали їм бюджетні розрахунки, які показують переваги об'єднання, там виходила дуже гарна математика і кожне село було у виграші. Але свою думку вони не змінили. Можливо, сільські голови та депутати не хочуть втрачати повноваження. Наприклад, в Хотянівці я проводив громадські слухання особисто і за їхніми результатами більшість жителів були за об'єднання, але місцеві депутати на сесії проголосували проти. Дотичні села мають профіцитні бюджети, вони досить багаті. Аргументувати свою відмову вони не можуть, просто голосують проти. Наскільки мені відомо, перспективний план об'єднання громад у Київській області в КОДА вже майже готовий. Саме за цим документом у 2020 році буде відбуватись примусове об'єднання. І скоріше за все, Вишгородська об'єднана громада буде створена таким шляхом. KV: Інвестиційний клімат - як покращувати? Олексій Момот: Ми не беремо участі у земельних аукціонах, для міста це не дуже вигідно. Ми обрали шлях, яким йде Київська міська адміністрація та інші населені пункти - проведення інвестиційних конкурсів. Ми не надаємо землю в оренду і не продаємо її, а робимо із земельної ділянки лот, оформлюємо його на міське комунальне підприємство і виставляємо на конкурс. Наприклад, 2 гектара землі ми віддавали під будівництво будь-якого промислового об'єкту. Ділянку отримав завод, який виготовляє лічильники НІК. Ними користується майже вся країна, тому підприємству потрібно було розширюватися. Попри 10% плати від вартості будівництва за пайову участь, вони платять ще 5 мільйонів у бюджет відразу після укладання додаткової угоди, створюють робочі місця і таке інше. Також із останніх підприємств, які почали працювати шляхом пайової участі, є компанія “Фільмотехніка”. Це дуже потужне підприємство, яке виготовляє відеокамери для відомих кінокомпаній, концертних залів. Оскільки останнім часом зросло населення міста, активно розвиваються також торгівельні мережі - наразі йде будівництво двох магазинів “Фора” та великого супермаркету “Сільпо”. На території промзони дуже активно розвивається промисловість. Там дуже серйозні підприємства -  “Лейс”, “Кемпак” “Хенкель”. Для них створюємо максимально комфортні умови. KV: Будівництво лабораторії з вимірювання якості місцевих водойм - на якій стадії? Це допоможе вирішити проблему із Київським водосховищем? Олексій Момот: Досить складно говорити, адже там залучені іноземні інвестиції, цим займається не місто, а держава. Проблема із Київським водосховищем досить серйозна. Я навіть не уявляю, про яку суму коштів має йтися, щоб вирішити її. Там живе паразит, який себе прекрасно відчуває у цьому середовищі і дуже швидко розростається. Він дуже колючий, тому відлякує рибу. І найголовніше - він занесений у Червону книгу,  його не можна знищувати. Коли головою районної адміністрації був ще Олександр Горган, він ініціював звернення, щоб у законі зробили виняток для Київської області, адже водосховище від цього паразита дуже страждає. Наскільки мені відомо, зміни так і не прийняли. KV: Чи є "сміттєва" проблема? Олексій Момот: Наразі великої проблеми немає, є, як і всюди, людський фактор. Часто доводиться ліквідовувати стихійні сміттєзвалища в ярах після людей, які роблять ремонти в новобудовах і не хочуть платити за вивіз сміття. А взагалі вивозимо сміття на полігон у Петрівці. Останнім часом його кількість знизилась майже вдвічі завдяки тому, що ми запровадили роздільний збір. У кожному дворі стоять окремі баки для скла і пластику. Насправді ми навіть не очікували, що місцеві жителі так серйозно до цього поставляться. Це був пілотний проект, який ми запровадили із виробниками упаковки. Провели гарну презентацію, навіть зараз проводиться навчання в школах та садочках, до цього долучаються аніматори, діткам дуже цікаво та корисно. Це стало настільки популярним, що сьогодні ми змушені купити ще одну машину для вивозу роздільного сміття. До речі, за його вивіз ми не платимо, а ще й продаємо на переробну станцію в Бучі. Також варто відмітити, що цей проект отримав дуже солідну нагороду “Еко Оскар”. Це як “Оскар” в кінематографі, тільки цей дають в екологічній сфері. KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи? Олексій Момот: Тарифи, за які відповідає місто, далеко не на найвищому рівні по Київській області. Ми не підвищуємо тарифи на водопостачання та обслуговування будинків. Вони ростуть тільки в разі підвищення мінімальної заробітної плати. В нас дуже високі тарифи на тепло. Їх встановили рішенням райради. Зараз міська рада звернулася до прокуратури щодо перевірки обґрунтованості ціни, адже питання було винесено та проголосовано з голосу, без розгляду комісій. KV: Більше року тому ви анонсували створення комунального транспорту у місті. Наразі щось зроблено? Коли його чекати? Олексій Момот: Комунальне підприємство створено, найближчими днями забираємо два автобуси. До проведення конкурсу на перевезення у травні один автобус буде курсувати як маршрут №1 по місту, де віддалені приватні сектори, військова частина і дачні масиви. Великий автобус на 200 місць буде безкоштовним і курсуватиме із Вишгорода до метро Героїв Дніпра. На жаль, приватні перевізники, які є в місті, часто не беруть пільговиків. Був період, коли ми приватному перевізнику компенсували кошти з бюджету. Тоді він почав трохи нахабніти і вимагати підвищення компенсації щомісяця. Водії змушували людей стояти у двох чергах - одна для тих, хто має кошти на проїзд і друга - пільговики. Спочатку запускали тих, хто платить, а потім пільговиків. Зрозуміло, що далеко не всі могли їхати. На деякий час у Вишгороді ситуація дійсно змінилася - пільговиків везли усіх, але на Героїв Дніпра так само стояли дві черги. Ми довго намагалися знайти компроміс із перевізником, але не вдалося. Тепер ті кошти, які ми компенсували йому, будемо платити своєму комунальному підприємству. KV: Тобто безкоштовним автобусом зможуть користуватись тільки пільговики? Олексій Момот: Офіційно він буде пільговим і для пільговиків. Вочевидь, інші люди будуть заходити. Звісно, що їх виганяти ніхто не буде. У нас в місті просто неймовірна кількість пільговиків, особливо чорнобильці 4 категорії. Більше, ніж у Вишгороді, їх є по області тільки в Славутичі чи Іванкові. KV: Наскільки складним був процес створення комунального транспортного підприємства? Олексій Момот: Дуже складним та вистражданим. Є частина депутатів, які мають безпосередньо фінансовий інтерес в компанії перевізника - вклали туди кошти і поставили свої автобуси. Вони, звісно, процес створення блокували. Була й інша проблема - нелегальні перевізники, які мають свої лобі в міській раді. Також поширювалась дезінформація через пресу, соціальні мережі. Депутатів намагаються переконати, що на підприємство ми витратимо 30 мільйонів, хоча по факту нам необхідно близько 8. Все ж таки вдалося їх переконати, що транспорт і логістика - це дуже важлива складова життєдіяльності міста. Така ж важлива, як садочки та школи. Зараз велику кількість коштів ми витрачаємо на будівництво садочків - одночасно їх будується три. Але не можна витрачати всі кошти лише на садочки, коли 80% населення працює у Києві. Треба приділяти і цьому увагу. KV: Чи є якісь методи впливу на нелегальних перевізників? Олексій Момот: В офіційного перевізника постійно сутички із неофіційними і навіть у самих нелегалів постійно конфлікти один з одним. У нас є громадське муніципальне формування, яка відповідає за безпеку, і разом із поліцією патрулює ситуацію.   Включати в роботу їх та транспортну інспекцію - це не складно. Проблема в тому, що у нашого перевізника недостатньо автобусів, зараз на маршрут взагалі вийшли перероблені Мерседеси-спринтери, які не мають ліцензії та права перевозити людей.  Але я розумію: добре, що їздять хоч вони. Одного разу ми боролися із нелегальними перевізниками: приїхала транспортна інспекція в центр міста, усіх розігнала. І місто стало. Два дні жителі не могли виїхати на роботу. Наш перевізник своїми автобусами просто не впорався. І в результаті, роблячи позитивну справу, ми отримали купу негативу від місцевих жителів. Людям байдуже, що нелегал немає страховки, коли потрібно їхати на роботу. Тоді я звертався до жителів і просив, щоб вони підвозили сусідів, знайомих до Києва.   Черги на автобуси були довжелезні. Я був змушений сказати інспекції “відбій”. Моментально нелегали повернулися і ситуація із транспортним колапсом вирішилась. У верхній частині міста немає зупинки, там тільки нелегальні бусики. Я розумію, що заборонити їх, не запропонувавши альтернативи, це не вихід. Люди або зійдуть до  центра міста і тут буде колапс, або просто влаштують бунт. KV: Забудова набережної Київського моря - що плануєте будувати? Олексій Момот: Не йдеться про масову забудову. Там є велика площа, де колись хотіли збудувати житловий будинок, але ми відстояли цю територію. На ній плануємо зробити культурно-туристичний центр, центр розвитку молоді зі спортивними об'єктами. Також планується зробити співоче поле із великою сценою, де буде своє приміщення із роздягальнями, гримерками. Там зможуть виступати та тренуватись наші діти. Ще можна зробити міні-фестивальну набережну, куди будуть приїздити туристи на різні фестивалі на кілька днів. Наразі з набережної прибрали два кафе, ландшафтні дизайнери працюють над проектом великої фотозони, де будуть альпійські гірки, штучне озеро, фонтанчик. Біля водного кордону є бетонна площадка, там буде облаштовано 4 спортивні зони - поля для футболу, баскетболу, волейболу та сквошу. Між озерами має бути ще одне футбольне поле зі штучним покриттям, невеликими трибунами, душовими та роздягальнями. KV: Чи відбулись громадські слухання? Як налаштована громада? Олексій Момот: Так, перша частина громадських слухань вже відбулась, там ми презентували проект. Вислухали всі пропозиції громади. Однією із пропозицій було по акваторії зробити кілька спусків для тих, хто займається там вітрильним спортом та вінсерфінгом. Але в “Укргідроенерго” сказали, що це стратегічно важливий та небезпечний об'єкт, тому нам там не можна нічого чіпати. А в цілому громада налаштована нормально. Коли людям нормально пояснюєш,  вони позитивно ставляться до будь-яких змін. KV: Чи є проблеми всередині міськради? Як миритись із депутатами? Олексій Момот: Як всюди, проблем вистачає. Депутатський корпус дуже різний - представники різних професій, різного віку. В нас різні політичні партії - БПП, “Батьківщина”, “Воля”, “Самопоміч”, Радикальна партія Олега Ляшко, “Свобода”.   Я ніколи не ставив перед собою задачу створити більшість. Коли потрібно проголосувати стратегічні питання, які важливі для міста, тоді збираємося і спілкуємось. Стосунки складаються по-різному - інколи тяжко буває, депутати дуркують, показують характер. Я навіть не можу зараз порахувати, скільки об'єднань всередині міськради вони намагалися створити. Формували, потім перебігали з одного в інше, а в результаті всі вони розпадалися. KV: Які стосунки з районом? Олексій Момот: Зрідка бувають непорозуміння, але в цілому дуже прагматичний робочий процес. На нашій території вже близько 15 років нормальні стосунки міста з районом.   Був раніше міський голова, у якого були дуже конфліктні стосунки з головою РДА. Між корпусами навіть не було проходу, все заставляли шафами. А мер, який був переді мною, цей конфлікт зміг вирішити. Наразі в мене також з головою РДА та райради стосунки нормальні, кращі навіть, ніж з депутатами. KV: Вже познайомилися з новим губернатором? Про що попросили, які надії на нього покладаєте? Олексій Момот: Так, вже познайомились. Обговорювали в тому числі транспортні питання. Плануємо запросити його на день добровольця у березні на відкриття Пам'ятника мужності честі та гідності. Там висічені імена загиблих героїв Небесної Сотні. Такого пам'ятнику немає більше ніде. Також говорили з Терещуком про три об'єкти, які реалізуються за рахунок співфінансування з областю. Мені було трохи тривожно, коли прийшов новий очільник, але він запевнив, що фінансування не припиниться. А взагалі я більше спілкуюсь із директорами департаментів КОДА. KV: Київська ОДА зробила кілька кроків для переїзду до Вишгорода. Ви були б раді такому сусідству? Олексій Момот: Звісно, ми будемо раді. По-перше я радий, що вдалося відстояти будівлю інституту, адже були спроби бізнесменів обладнати її під житловий будинок. Вдалося зберегти її як державну, але наразі вона без опалення та електрики. Для використання зовсім непридатна. По-друге - якщо до нас переїде більша частина управлінь області, буде простіше налагоджувати спілкування. По-третє - вони будуть сплачувати тут податки, а це більше 30 мільйонів у бюджет міста тільки з одного управління. Тому сподіваюсь, що новий губернатор не зупинить процес переїзду КОДА до Вишгороду. KV: Кримінальна справа - чому приховали на виборах, що відбували покарання за проникнення зі зломом? Олексій Момот: Направді я нічого не приховував і ситуація була досить гіперболізована. Місцеві жителі не розуміють навіть зараз, як все було насправді. А історія дуже проста - будучи неповнолітнім у буремні часи 90-тих я потрапив не в ту компанію, де були дорослі хлопці. І зараз я навіть вдячний долі, що мене звідти витягла і змусила відбувати покарання. Інакше я не знаю, де був би зараз та чи був би взагалі в живих. Так буває в житті - зробив неправильний вчинок, поніс за це покарання. Я давно це пережив. Після того закінчив інститут, пішов на роботу, піднявся зі слюсаря до менеджера в компанії, потім відкрив свою справу і ось тепер я сиджу в цьому кріслі. KV: 2016 рік - гучна справа про вимагання хабара у забудовника. Справа дійсно замовна? На якій стадії справа зараз? Олексій Момот: Людина, яка писала листа до генпрокурора та очільника НАБУ щодо начебто вимагання мною хабаря, наразі сидить у в'язниці. Виявилось, що цей чоловік перебував у розшуку Харківського відділу поліції, мав підроблений паспорт та підозрювався у 40 фактах шахрайства. Потім він написав іншого листа, де пояснив, що насправді ніякого хабара я не вимагав. Розповів, хто замовив цю справу та скільки грошей за це взяли. На жаль, це все було зроблено співробітниками Служби безпеки України. Складно сказати, яка в них була ціль. Можливо, там мав місце фінансовий інтерес в компанії забудовника. А почалась історія з того, що коли я тільки став головою, у місто зайшла компанія, у якої близько десяти років перебувала земельна ділянка в оренді. Тоді вони почали будівництво, але виявилось, що на цій території було розміщено 8-9 приватних житлових будинків, на які у людей є право власності, але земля під ними не була приватизована, адже раніше законодавство це дозволяло. Забудовника це не зупинило, техніка встигла зруйнувати три будинки. Жителі звернулися до суду і тяганина продовжується досі. Справа дуже затягується - нещодавно поміняли повністю групу із десяти прокурорів. Суд постійно переносять на 2-3 місяця. А наразі на тій території побудовано 4 багатоквартирні будинки, де вже живуть люди. По проекту їх має бути 11. Зараз будівництво зупинено, оскільки суд першої інстанції та апеляційний суд постановили розірвати договір оренди. Та справу продовжує розглядати Верховний суд. KV: Які стосунки із головою “Батьківщини” Костянтином Бондарєвим? Він для вас авторитет? Дійсно на наступні вибори йдете від БЮТу? Олексій Момот: Бачимось раз на рік на якихось заходах. Спілкування на рівні - “доброго дня” та “як справи”. Не можна сказати, що він для мене авторитет або ми маємо дружні стосунки. Я не знаю, хто поширив інформацію, що я йду на наступні вибори від “Батьківщини”. Це неправда. В жодному разі я не збираюся в “Батьківщину”.  Я позапартійний і взагалі не бачу себе в жодній партії. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Олексій Момот: Скоріше за все, йтиму на другу каденцію, але остаточно ще не вирішив. Емоційно це дуже складна робота, від цього іноді страждає моя родина. У соціальних мережах чого тільки не напишуть, а дружина потім читає це все і засмучується. Хоча мені було б цікаво попрацювати головою об'єднаної Вишгородської громади. Це новий формат, нові можливості. Якщо відверто - декілька разів хотілось махнути на все рукою і піти. Але щоразу після вихідних, виспавшись, йду в міську раду з новими силами. Щодо амбіцій - в політиці їх немає, вище своєї посади не піду. Хоча і пропонували різні посади в області, в Верховній Раді. Але я розумію, що тут складно, а там буде ще складніше.   Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Фото: KVKиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їх кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Розпочинає цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Яготина Наталією Дзюбою. KV:  Розкажіть про бюджетні показники минулого року. Що заплановано на цей рік? Наталія Дзюба: За 2018 рік до міського бюджету надійшло 34 млн 733 тисячі гривень, в тому числі доходи загального фонду склали 34 млн 542 тисячі гривень, доходи спеціального фонду - 191 тисяча гривень. План доходів міського бюджету виконано на 101 відсоток. У порівнянні з 2017 роком власні доходи загального фонду збільшились на 3 млн 110 тис. гривень. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Бюджет наповнюється за рахунок єдиного податку (45% бюджету), плати за землю (24%) та акцизу (24%). З часу внесення змін в законодавство щодо порядку зарахування акцизного податку до бюджетів місцевого самоврядування спостерігається тенденція постійного зменшення обсягу надходжень акцизного податку до міського бюджету. Планові показники дохідної частини на 2019 рік складають 34 млн 970 тис. гривень. Основними бюджетоформуючими надходженнями 2019 року і надалі залишаються єдиний податок, плата за землю та акциз. KV:  Які проекти були втілені, які на стадії реалізації? Наталія Дзюба: Ми маємо створити в місті зону комфортного проживання. Саме через комунальні підприємства міста Яготинська ЖЕК, КП “Комунальник”, Яготинське ВУ ВКГ, ПВО “Міськсвітло” реалізуються проекти, спрямовані на поліпшення якості питної води, розширення мережі вуличного освітлення, влаштування зручних пішохідних зон та прибудинкових територій, утримання в належному стані об’єктів благоустрою та інженерної інфраструктури міста. Так, було побудовано водопровід по вул. Пирятинській, що дало змогу підключити до водопостачання 9 вулиць. Прокладено водопроводи по вул. Нечуя-Левицького та вул. Говорова. Підведено водопостачання до мікрорайону “Комбікормовий завод” на 9 вулиць мікрорайону, протяжність водопровідних мереж міста збільшилася на 4,6 км. Завдяки цьому до водопостачання підключено близько 130 будинків. Капітально відремонтовано водопроводи до чотирнадцяти житлових будинків. Також проведено реконструкцію водонапірної вежі на мікрорайоні “Козловщина”, збудовано камеру переключення, замінено насосний агрегат на свердловині. На сьогодні 95% жителів міста забезпечені водопостачанням. Нашим КП ЖЕК з 2011 року було капітально відремонтовано покрівлі 23 багатоквартирних житлових будинків та капітально відремонтовано дорожнє покриття на прибудинкових територіях 11 будинків та вимощення 8 будинків. В  цьому році капітально відремонтовані дві покрівлі за адресою Каштанова, 2 та Ветеранів, 4. “Міськсвітло” облаштувало вуличне освітлення на 95 вулицях міста, наразі освітленість вулиць становить 96% від їх загальної кількості. Також 1951 ліхтарів із 3760 було замінено на енергозберігаючі, що дозволяє економити близько 500 тис. гривень на рік. На цей рік заплановано проведення капітального ремонту пішохідного мосту через залізницю, роботи вже розпочаті. KV:  Яка сфера в місті найменш розвинена? Чому? Наталія Дзюба: Звісно, мені б хотілось, щоб у Яготині була більш розвинена промисловість. Це і зайнятість населення, і наповнення бюджету, і захищеність населення, і, звичайно, забезпечення життєдіяльності міста. Моя мрія - щоб не тільки продукція нашого маслозаводу під гаслом “Найкраще для дітей”, а продукція більшості підприємств нашого міста під гаслом “Найкраще для людей” сприяла економічному розвитку нашого міста і звичайно держави. KV:  Чи є проблеми з місцями в школах, садочках? Як вирішуєте? Наталія Дзюба: Школи та садочки знаходяться на балансі району. Але можу сказати, що проблем із місцями немає. Згідно генеральному плану міста, під будівництво школи передбачена земельна ділянка. Тому, якщо буде необхідність будівництва, проблем не виникне. KV:  Як залучаєте на територію інвесторів? Наталія Дзюба: Чи не найважливішим фактором, що стимулює залучення інвестицій, є відкритість та прозорість влади в проведенні дозвільних процедур у земельній сфері та управлінні комунальним майном, що на сьогодні є найбільшими ресурсом громад на зразок Яготинської. Так, Яготинська міська рада однією з перших в Київській області запровадила практику продажу земельних ділянок та прав на них на відкритих земельних торгах. Наприклад, саме на земельних торгах було здійснено продаж земельної ділянки по вул. Поштова, на якій переможець торгів - ТОВ “Агроімпорт ЛТД” планує збудувати виробничий об’єкт з виготовлення полімерної упаковки. Проектна потужність об’єкту передбачає створення близько 300 робочих місць. Наразі компанія здійснює виготовлення проектної документації на будівництво об’єкту. Наприкінці минулого року сесією прийнято рішення щодо розробки ще двох проектів відведення земельних ділянок під розміщення промислових об’єктів та оголошено проведення земельних торгів на оренду. Ми зацікавлені у розміщенні логістичного об’єкту. Також на стадії розробки 8 земельних ділянок під розміщення об’єктів торгівлі. Одним з прикладів успішної реалізації таких невеликих інвестиційних проектів малого бізнесу є побудований поруч з міською радою магазин одягу “Сезон”. KV:  Які інвестиційні проекти плануєте реалізувати у цьому році? Наталія Дзюба: Зараз триває робота над виготовленням та погодженням містобудівної та землевпорядної документації в сфері “зеленої енергетики”. На землях колишнього цукрового заводу, а саме на полях фільтрації загальною площею близько 30 га, планується розміщення сонячної електростанції. Цю роботу розпочато в липні 2018 року і скоріш за все ми закінчимо процедури з оформлення земельної ділянки в березні-квітні цього року. Вселяє оптимізм і співпраця з ТОВ “Фірма “ТМА”, яке наприкінці 2018 року придбало виробничі потужності Яготинського експериментального цукрового заводу, та планує проведення його реконструкції під власні виробничі потреби. Також сподіваюсь на залучення в місто іноземних інвестицій. Так, за сприяння та ініціативи голови Яготинської РДА Шмигановського В.С., підтримки голови КОДА Терещука О. Д. питанням будівництва в м. Яготині рибного заводу зацікавилися німецькі інвестори. Наразі проект перебуває на початковій стадії – пошук земельної ділянки, яка за своїми характеристиками відповідатиме заявленим вимогами. З цього приводу тривають постійні консультації між гілками влади та інвестором і найближчим часом ми будемо готові говорити про відведення земельної ділянки. KV:  Чи плануєте розвивати туризм? Наталія Дзюба: Так, ми маємо серйозні плани щодо залучення інвестицій в розвиток туризму та рекреації. Першим кроком на цьому шляху є створення об’єкту природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку “Яготинський імені Гетьмана Кирила Розумовського” загальною площею 131,5673 га. З цього питання у липні 2018 року вже прийнято відповідне рішення Київської обласної ради. За висновками спеціалістів Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, які здійснювали безпосередні дослідження місцевості, на території об’єкту знаходяться унікальні ландшафти з цінними видами флори і фауни. Окрім того, історичні та природні багатства Яготина, а це в першу чергу найбільше на Київщині штучне озеро Супій площею 1116 га та власне парк, закладений сином останнього Гетьмана України Кирилом Розумовським, мають серйозну перспективу розвитку туризму та як наслідок -залучення інвестицій. KV:  Чи є проблема зі сміттям? Наталія Дзюба: Так, проблема є. У місті існує несанкціоноване сміттєзвалище. Програмою поводження з твердими побутовими відходами у Київській області на 2017-2020 роки заплановано ряд заходів, спрямованих на зменшення забруднення навколишнього природного середовища по місту Яготин. Але для того, щоб ця програма почала в нас працювати, необхідно оформити право користування земельною ділянкою під полігон твердих побутових відходів за межами населеного пункту. Ще у 2017 році голова РДА затвердив дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,6 га за межами населеного пункту в адміністративних межах Райківщинської сільської ради для передачі її в постійне користування нашому коммунальному підприємству під розміщення полігону твердих побутових відходів. Але попередньо було необхідно виготовити детальний план території під цю ділянку, над цим питанням ми працюємо разом з Яготинською РДА. KV:  Розкажіть про проведення децентралізації. Які проблеми виникли? Наталія Дзюба: Процес створення Яготинської міської об’єднаної територіальної громади в складі всього Яготинського району був ініційований нами ще у березні 2015 року. Було проведено зустрічі та громадські обговорення в сільських громадах. Однак, через відмову двох сільських рад процесс не був завершений. Після чергових місцевих виборів 2015 року та відповідно переобрання міської та сільських рад Яготинського району, рішення щодо ініціювання добровільного об’єднання Яготинської територіальної громади міською радою не приймалося. Поки ми вивчали досвід об’єднаних громад України. Станом на даний час, Яготинська міська рада готова співпрацювати з органами державної влади та суміжними сільськими радами в питанні процесу об’єднання громад. Наприкінці минулого року голова Яготинської РДА зобов'язав голів сільрад провести по селам громадські слухання з питання об'єднання. Думаю, вже цього року Яготинська ОТГ буде створена. KV:  Чи влаштовують громаду тарифи? Наталія Дзюба: Не можу сказати, що кожне підвищення проходить спокійно, адже це кошти. Але ми стараємось усе обгрунтовувати. Тарифи у нас затверджені на середньому рівні по Київській області. KV:  Яка наразі ситуація із пунктом тимчасового розміщення біженців? Наталія Дзюба: В місті проводились акції проти функціонування пункту біженців, це було протягом 2013-2015 років. Коли почалась анексія Криму, ми звертались до уряду з проханням перепрофілювати пункт для проживання тимчасово переміщених осіб, які не мають житла. Йшлося про жителів Криму та жителів східних територій. Зверталися з даного питання і до вищих органів державної влади, але відповідь була одна - є підписана міжнародна угода між Україною та Європейським союзом щодо лібералізації візового режиму, в результаті виконання, в тому числі якої, ми маємо сьогодні  безвізовий режим. Угодою визначалися обов'язки України як держави забезпечити функціонування ПТРБ, в тому числі в Яготині. Хоча я також була не в захваті від перспективи створення такого пункту, зараз пояснюю активістам - інколи ми маємо подати руку допомоги тим, хто опинився у скрутній ситуації. Тим паче, жодних конфліктних ситуацій з початку функціонування пункту між жителями Яготина та біженцями не виникало. На сьогоднішній день у пункті проживає 50 біженців, з Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану та РФ, з яких 19 дорослих та 31 дитина. Діти навчаються в школах - 3 дитини в Яготині, решта - в школах міста Київ. У 2018 році ПТРБ для міста було придбано дитячий майданчик на 16 елементів, майданчиком користуватимуться як діти-біженці, так і діти яготинців. Завдяки співпраці з ПТРБ для однієї з міських шкіл, яку відвідують діти-біженці, придбано 3 три інтерактивні дошки, 2 меблеві стінки та мебльований комп'ютерний клас. KV: Чи були ситуації, коли громада “виганяла” із території інвесторів? Наталія Дзюба: Так, такий випадок був. До нас мало зайти підприємство “Роквул”, яке планувало займатись виробництвом кам’яної вати. Це був рік парламентський виборів, в місті було організовано низку акцій проти будівництва заводу. На цих акціях, до речі, були також помітні прапори політичних партій. Загалом нам не вдалось пояснити громаді, що це виробництво безпечне, адже аналогічне підприємство працює в центрі Данії. Але зараз частина жителів змінили свою думку і вважають, що тоді рішення не допустити в місто інвестора було прийнято неправильно. KV:  Чи є проблеми із перевізниками? Наталія Дзюба: Сьогодні питання автобусних перевезень на міських маршрутах знаходиться на особливому контролі в міській раді. Особливих нарікань на роботу по перевезенню пасажирів по місту не виникає. Зараз маємо 9 автобусних маршрутів, які здійснюють рух таким чином, щоб максимально охопити всі мікрорайони міста та з мінімальним інтервалом руху. Але така ситуація з автобусними перевезеннями в місті була не завжди. В 2011 році перевезення пасажирів по місту здійснювались мікроавтобусами з невеликою кількістю місць для пасажирів та й технічний стан транспортних засобів бажав бути кращим. Для кардинального вирішення питання пасажирських перевезень в 2011 році ми провели новий конкурс. Тоді участь взяли не тільки місцеві суб’єкти підприємницької діяльності, а й перевізник з міста Києва - ТОВ “Регіонавто”, якого за результатами конкурсу  визначено переможцем по п’яти маршрутах із восьми заявлених. Ситуація з перевезенням пасажирів значно покращилась. З часом перевізник відмовився від перевезень, мотивуючи відмову низькими тарифами. В 2016 році перед проведенням конкурсів міська рада з громадою міста обговорила та запропонувала більш зручні графіки руху автобусів по місту. Після чого було затверджено вісім маршрутів, а на численні звернення мешканців міста в 2017 році  було відкрито новий автобусний маршрут № 5 “Станція “Яготин” – мікрорайон “Рай ДУ”. KV:  Чи є проблеми із перевезенням пільговиків? Наталія Дзюба: Відповідно до укладених договорів перевізники намагаються максимально забезпечувати безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян згідно з вимогами чинного законодавства. Міська рада забезпечує безкоштовний проїзд 35 дітей із малозабезпечених сімей, здійснюючи фінансування проїзних квитків на суму близько 36 тис. гривень. Для всіх учнів 1-4 класів міських загальноосвітніх шкіл виготовлено учнівські квитки, які дають право на пільговий проїзд школярів в розмірі 50% від вартості проїзду, який на даний час складає 6 гривень. В міському бюджеті на 2019 рік передбачено кошти в сумі 639 тис. гривень на перевезення пільгових категорій населення. KV:  Чи є проблеми всередині міськради? Як миритись із депутатами? Наталія Дзюба: Я завжди зверталась до депутатів з проханням - давайте забудемо, що ми прийшли від різних політичних сил, тут є єдина партія – яготинці і наше основне завдання працювати на громаду, яка нам довіряє. Наразі у міськраді представлено 8 політичних сил - БПП, “Свобода”, “Батьківщина”, “Воля”, УКРОП, “Опозиційний блок”, Радикальна партія Олега Ляшка, “Наш край”. І мені приємно, що депутати і минулого скликання, і цього, вболівають за свою громаду. Є спільна мета - зробити місто  красивішим, інвестиційно привабливим ,а жителів міста щасливими і заможними. Але спірні питання бувають. Наприклад, бюджет цього року ми обговорювали декілька разів на різних зібраннях. Головне - чути один одного і розуміти, що ми працюємо на громаду. KV:  Які відносини з районом? Чи вважаєте справедливим зняття голови райради? Наталія Дзюба: Стараюсь знаходити компроміс і не з'ясовувати стосунки. Головне - є громада, яка делегувала мені мої повноваження, тому я маю в першу чергу думати про вирішення їх проблем. Я не була присутня  на сесії, де прийняли рішення про зняття голови райради, тому не можу коментувати. Це внутрішня проблема, яка існує між головою та депутатами. KV:  Чи почав діяти на території Віталій Ярема як кандидат? Наталія Дзюба: Виборчий процес ще не почався, за законом діяти як кандидат він не має права. Разом з тим, як мені відомо, Віталій Ярема займає посаду заступника голови Київського обласного осередку політичної партії Блок Петра Порошенка “Солідарність”, відтак він, як політичний діяч, може зустрітися з громадою, щоб обговорити питання життєдіяльності області. До речі, саме Віталій Григорович активно допомогав у питанні проведення ремонту вулиці Незалежності в м. Яготині, за що я йому щиро дякую від громади міста. KV:  Народний депутат по вашому округу Сергій Міщенко допомагає Яготину? Наталія Дзюба: Сергій Григорович, як народний депутат, допомогав громаді у вирішенні питання перерахування до місцевого бюджету коштів акцизного податку із своєчасним перерахуванням якого були затримки.   KV:  Чи є діалог з областю? Що змінилося з приходом нового губернатора? Наталія Дзюба: Мені приємно, що коли відбулася зміна губернатора, Олександр Терещук відразу приїхав в Яготин, зустрівся з активом міста. І приїхав він разом із керівниками департаментів. Є у місті ще одна проблемна дорога - по вул. Толбухіна. На тій зустрічі я підняла питання ремонту цієї дороги, оскільки вона - обласного значення. І процес пішов, її почали робити. В повній мірі не вдалось завершити роботи через погодні умови. Я просила за цю дорогу не в одного губернатора. Із приходом Терещука відбулися конкретні зрушення. KV:  Які цілі на посаді? План максимум. Наталія Дзюба: Мій план максимум - асфальтовані дороги, затишок у місті. Я завжди бачила Яготин красивим, охайним і привабливим для інвесторів. Освітлення на вулицях, будинки, комфортні для проживання, чистота та затишок вулиць – якщо це все допоможе залучити інвесторів, а бюджет міста становитиме хоча б 500 млн - я буду щаслива, бо молодь буде працювати в місті і не буде їхати до столиці та за кордон, батьки будуть бачити своїх дітей, а дідусі і бабусі - своїх онуків. KV:  Чи готові на ще одну каденцію? Або плануєте рухатися кар'єрними сходами? Ви вже балотувались у народні депутати. Наталія Дзюба: Багато факторів буде впливати на те, чи піду на третю каденцію. Поки що планую. Бажання  та обставини - різні речі. Адже все може скластись в житті інакше, не виключаю також, що піду на іншу посаду. Я балотувалась у Верховну Раду у 2000 році кандидатом в депутати Верховної Ради України по 98 виборчому округу, в 2006 році по партійних списках. Поки що я не народний депутат, але, на мою думку, у Верховній Раді занадто мало жінок. Тож час покаже. Читайте: Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”KиевVласть

Останнім часом влада взяла за моду створювати видимість законності навколо об'єктивно нерегульованого ринку пасажирських перевезень. Це прикро, бо особисто я дуже нехочу, аби ринок пасажирських перевезень столичного регіону залишався неструктурованим, монетизація мала стихійний характер, а корупція і оптимізація податків визначали розвиток галузі. Наразі маємо тіньовий сегмент ринку в 50 млрд гривень на рік, пасажири гинуть в ДТП і ніхто за це не несе відповідальності, в спеку в маршрутках жарко і в холод - холодно, автобуси на маршрутах старі і пошарпані, стан водіїв ніхто не контролює. Ситуація на ринку пасажирських перевезень автомобільним транспортом в Україні критична. Це викликано тотальною корупцією, насамперед, при розподілі маршрутів. 20.09.2017 року в Київській обласній державній адміністрації відбувся конкрс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції КОДА. На розгляді конкурсного комітету було 24 об`єкти соціальних маршрутів Білоцерківського, Вишгородського, Іванківського, Яготинського та інших районів. Ми з однодумцями вважаємо, що такий процес розподілу пасажирських маршрутів Київщини потрібно зупинити. По-перше: є інформація, що Губернатором Київської області були запрошені в Конкурсний комітет при Київській облдержадміністрації представники ГО "Трансперенсі Інтернешнл Україна", ГО "Разом проти Корупції", ГО "Центр протидії Корупції" та коаліції "Реанімаційний Пакет Реформ". При цьому, представники цих найбільш відомих громадських організацій, які успішно протидіють корупції - відсутні в цьому конкурсному комітеті. Я далекий від припущення, що це прояв корупції. Швидше за все, у вказаних антикорупціонерів не вистачає робочих рук та кваліфікації. Отже, жодних незалежних представників громадськості (тобто пасажирів) не приймало участі у конкурсі. Наступного разу представникам громадських організацій перед голосуванням слід буде ознайомитись з повною інформацію щодо учасників конкурсу. Тоді будуть шанси забезпечити прозорість конкурсної процедури і недопустити корупцію. Ось на що потрібно звертати увагу: 1. Підприємств-перевізників (з якими укладено діючі договори), щодо середньооблікової кількості працівників за період 2012-2017 р.р. з окладом, згідно штатного розпису із заробітною платою не менше встановленого законодавством мінімуму, які працюють на повну ставку (вказана інформація потрібна для здійснення перевірки достовірності заяв та документів, визначених п. 37 Постанови КМУ 1081 від 03.12.2008р.); 2. Стану виконання перевізниками інвестиційних зобов’язань (у разі їх наявності, з наданням копій відповідних документів); 3. Наявності на маршруті транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями (з наданням копій реєстраційних документів на т/з); 4. Кількості здійснення рейсів у звичайному та експресному режимах руху, з обґрунтуванням; 5. Наявності/відсутності на рухомому складі інформації, передбаченої п. 27 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ від 18.02.1997 № 176 ; 6. Причин та підстав укладання в 2015-2017 р. кожної угоди в т.ч.: додаткової угоди з перевізниками (відповідність антиконкурентному законодавству, зміни шляху проходження (продовження або скорочення без зміни виду сполучення) протяжності маршруту, зміни шляху проходження (без зміни кінцевих зупинок та виду сполучення), загальної протяжності маршруту, листи перевізника про збільшення оборотних рейсів і протоколи виїзної комісії по маршруту); 7. Переліку розірваних договорів за невиконання рейсів; 8. Кількості регламентованого законодавством типу рухомого складу перевізників області в розрізі маршрутів; 9. Обов’язкового страхування пасажирів перевізниками, з наданням копій страхових полісів; 10. Перевізників (діючі договори), водії яких були учасниками ДТП, окремо - з летальними наслідками; 11. Реєстру проведення та результатів позачергових перевірок перевізників у випадках: •   подання Перевізником заяви Організатору про здійснення перевірки дотримання умов Договору, заяви про зміну умов Договору; •   виявлення факту подання Перевізником недостовірних або не в повному обсязі даних, які Перевізник зобов’язаний подавати відповідно до умов Договору; •   перевірки виконання Перевізником листів-повідомлень про усунення виявлених порушень умов Договору, виданих за результатами проведення чергових, позачергових перевірок та перевірок дотримання умов Договорів щодо готовності роботи у весняно-літній та/або осінньо-зимовий період; •   надходження звернень фізичних та/або юридичних осіб, та/або органів державної влади або місцевого самоврядування про порушення Перевізником умов Договору; •   неподання у встановлений термін Перевізником документів та/або інформації, обов’язок подання яких передбачений умовами цього Договору без поважних причин; •   отримання від Перевізника листа про розірвання Договору або направлення Перевізнику листа-повідомлення про розірвання Договору, перевірка в даному випадку здійснюється до дати закінчення строку дії Договору відповідно до листа (повідомлення) про розірвання Договору; •   ініціювання перевізниками судового розгляду щодо маршруту та в інших випадках, при яких нездійснення негайного втручання Організатора може призвести до погіршення надання послуг пасажирського автомобільного транспорту в Київській області (наприклад - не заїзд на автостанції ДП "Київпассервіс" та/або КП "Київпастранс"). По-друге,посадовими особами Київської облдержадміністрації не враховано у своїй роботі рекомендації Антимонопольного комітету України. Так, у квітні цього року Антимонопольним комітетом України за результатами дослідження встановлено, що обласними та більшістю районних державних адміністрацій під час проведення конкурсів серед перевізників взагалі не розглядається така умова конкурсу, як вартість перевезення. Враховуючи це, з метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, Комітет надав всім обласним державним адміністраціям такі обов’язкові для розгляду рекомендації: 1. Забезпечити перевірку вже укладених (чинних) договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських та міжміських (внутрішньообласних) маршрутах, укладених обласними державними адміністраціями з автомобільними перевізниками, на наявність таких умов організації перевезень, як вартість перевезення пасажирів (тарифи) та порядок зміни перевізниками вартості перевезення пасажирів (тарифів), а за відсутності таких умов – ініціювати внесення відповідних змін до укладених договорів з перевізниками. 2. Забезпечити проведення конкурсного відбору перевізників з урахуванням вартості їх послуг, за результатами якого укладати договори про організацію перевезень пасажирів, в яких передбачати, зокрема: 1. Вартість проїзду, за якою перевізники будуть здійснювати перевезення пасажирів автомобільним транспортом. 2. Умови, за яких можлива зміна перевізниками вартості (тарифів) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, та порядок (умови) ініціювання та внесення таких змін у договори. 3. Забезпечити виконання районними державними адміністраціями, які є організаторами перевезень, зобов’язань, зазначених у пунктах 1 та 2 цих рекомендацій. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”     Про результати розгляду цих рекомендацій обласні державні адміністрації повинні були повідомити Антимонопольний комітет України у 30 денний строк з дня їх отримання.  По-третє: столичні автостанції, що зазначені в конкурсних документах не атестовані і це грубе порушення діючого транспортного законодавства посадовими особами Київської облдержадміністрації. Щоденно в Київ прибуває не менше 10 тис. автобусів приміського та міжміського сполучення. Тоді, як "пропускна здатність" всіх автостанцій Києва складала близько 3000 автобусів на добу. Зараз в столиці нашої країни залишились три автостанції, що обладнані належним чином та мають так званий паспорт. Це: автостанція "Теремки", автостанція "Київ" біля Ж/Д вокзалу та автостанція "Видубичі". Сумарна пропускна здатність яких недостатня для обслуговування існуючих пасажиропотоків. Тому є численні скарги стосовно несанкціонованого накопичення транспорту в місцях громадського користування. Це спричиняє затори на дорогах, створює незручності пішоходам, підвищує ризик ДТП, створює напругу в середовищі перевізників та шкодить іміджу столиці в цілому. Отже, лише після усунення цих трьох причин можна визнавати результати розподілу маршрутів 20 вересня та проводити конкурси на визначення перевізників ще на 170 пасажирських маршрутах Київщини. Інакше весь сегмент ринку в 50 млрд гривень на рік залишиться в тіні, пасажири будуть гинути в ДТП і ніхто за це й далі не буде нести відповідальності, в спеку в маршрутках буде жарко і в холод - холодно, автобуси на маршрутах залишаться старими і пошарпаними. Наприкінці наведу вам одну цифру. За 2016 рік у ДТП за участю маршруток загинуло 142!! громадян. Ось чому все перераховане вище - важливо. Станіслав Гвоздіков, голова ГО "Розвиток інфраструктури" КиевVласть

Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Бориспільської районної ради Владиславом Байчасом. KV: Розкажіть про бюджетні показники Бориспільського району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання? Владислав Байчас: Районний бюджет у цьому році складає 554 млн гривень. Бюджет 2016 року перевиконано на 54,6 млн гривень. Ріст відбувся за рахунок столичних фірм, які почали працювати в районі завдяки тому, що Бориспільщина інвестиційно приваблива. Головними бюджетоутворюючими підприємствами є державне підприємство “Украерорух”, регіональний структурний підрозділ “Київцентраеро”, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Старинська птахофабрика”, державне підприємство “Ейвон Косметікс Юкрейн”, ТОВ “Амако Україна” та інші. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   KV: Яка ситуація з реформою децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити? Владислав Байчас: Тут ситуація надзвичайно складна. Ніхто до кінця не розуміє, що таке децентралізація. В район приїздили спеціалісти з області, розповідали людям теорію. І жодного позитивного  прикладу.  Принаймні, у нашій  Київській області такого досвіду немає. Загалом обласна рада схвалила у 2015 році чотири ОТГ: Бориспільська, Щасливська, Вороньківська і Мирненська. Кабінет Міністрів затвердив тільки дві останні. Але усі сільські ради району прийняли рішення про небажання  об’єднуватись. Коли “згори” вирішили впроваджувати реформу децентралізації, нас ніхто не запитав. Вони планують “витягнути” бідні села за рахунок багатших. Та коли бідні об’єднаються з бідними, нічого не зміниться. До того ж, не всі села мають громадський транспорт. Як стара бабуся з далекого села дістанеться до лікарні, яка буде у центрі ОТГ? А ви уявіть, які будуть черги, людей стане набагато більше. Таким чином ми віддаляємо послуги від людей. KV: Розкажіть, які інфраструктурні проекти були завершені у 2016 році і які плануються на цей рік. Владислав Байчас: За минулий рік ми додатково витратили 47,2 млн гривень на освіту, тепер у нас немає жодної школи зі старими вікнами. Зробили ремонти в харчоблоках, провели утеплення приміщень. Також було виділено 19 млн гривень на охорону здоров’я - на ремонти в травматологічному і пологовому відділеннях, сільських медичних амбулаторіях, на придбання  нового медичного обладнання. У цьому році в пріоритеті знову медицина і освіта. Планується модернізувати сільські дільничні лікарні та амбулаторії, розпочати будівництво лікувального корпусу центральної районної лікарні, двох дитячих садочків,  школи в с. Чубинське,  школи мистецтв і ремесел  в с. Велика Олександрівка,  добудову шкіл в с. Гора та Проців. Але наш бюджет не витягне ці проекти. З областю взаємодії майже немає і я не впевнений, чи допоможуть  нам  з коштами  на ці об’єкти. KV: Чи працює в районі система "Прозорро"? Владислав Байчас: Система електронних закупівель працює згідно Закону “Про публічні закупівлі”. При закупівлі товарів і послуг на суму до 50 тисяч гривень проводиться пряма закупівля або допорогова закупівля в системі “Прозорро”.  При закупівлі товарів і послуг на суму від 50 до 200 тисяч гривень проводиться допорогова закупівля або оприлюднюються звіти про укладені договори, а при закупівлі понад 200 тисяч гривень проводяться відкриті торги, конкурентний діалог або переговорна процедура закупівель. Зараз ми плануємо прийняти Програму соціально-економічного розвитку району, виділяти кошти і працювати з ними через систему “Прозорро”.  Однак, це не завжди зручно.  І там є  шахраї. Наприклад, був  випадок: виграла фірма, ми їй перерахували передоплату, а вона зникла. До того ж, іноді бракує часу на тендери - щоб придбати щось через систему потрібно мінімум три місяці. KV: Чому район свариться з містом за лікарню? Владислав Байчас: Ніхто не свариться. Просто деякі депутати полюбляють піаритись. Проблема в тому, що лікарня – районний  комунальний заклад. Місто згодне вкладати в нього кошти. Можна зробити 50 на 50, але тоді постає питання спільного управління. А згідно Закону може бути тільки один орган управління. Поки що  питання призупинено, бо невідомо, що буде з лікарнею після медичної реформи і реформи децентралізації. Але все одно, разом із міськрадою ми плануємо будувати новий лікувальний корпус, вже готовий проект і частково виділені кошти з районного та міського бюджетів. KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Чи є механізми, які може впровадити район по зниженню вартості проїзду і поліпшенню якості перевезень? Владислав Байчас: У чомусь я розумію перевізників. Ставлення до них з боку держави не найкраще. У минулому році держава заборонила місцевим радам компенсувати їм кошти за пільгове перевезення громадян. Мала зробити це сама, але не виконала. У цьому році  маємо виплатити близько 600 тис. гривень компенсації з районного бюджету. Я думаю, після цього ситуація зміниться на краще. KV: Бортницька станція аерації (БСА) забруднює питну воду в колодязях селян і псує екологію, відлякуючи потенційних інвесторів, охочих вкластися в освоєння земель Бориспільщини. Наскільки гостро стоїть питання сьогодні? Які бачите шляхи вирішення ситуації? Владислав Байчас: Діяльність БСА наносить велику шкоду  здоров’ю місцевих мешканців.  Вода у колодязях переважно не придатна для вживання. Ми просили у Києва, звідки йде більшість відходів, хоча б компенсацію на оздоровлення дітей, але марно. Ця проблема вже не на рівні області, вона стала загальнодержавною. Як на мене, її можна вирішити тільки на державному рівні. Проте, належної уваги цьому не приділяють. KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі? Владислав Байчас: Із земельними питаннями є проблеми, які, як відомо, повинна вирішувати відповідна структура. Зокрема,  управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області. Насправді, в районі відбувається не децентралізація, а централізація. У нас відібрали всі повноваження. Раніше керівника такої ланки призначали на місці, а зараз конкурс на посаду проводить область. У січні 2017 року  на сесії районної ради було висловлено недовіру керівнику та реєстраторам управління Держгеокадастру за вкрай незадовільну роботу. До районної ради  звернулися фермери, які  не могли укладати договори на паї,  а Гірська сільська рада вже два місяці   не може отримати висновок щодо розширення своїх меж на 500 га. Мені незрозуміло, чому так відбувається. Власники фірм, які працюють в районі, скаржаться, що неможливо  своєчасно отримати документи. В  управлінні Держгеокадастру заявників  направляють  у  Центр надання адміністративних послуг.  Там документи лежать місяць, після чого управління дає відмову. З 600 заяв близько 500 відмов. Я вважаю, що в управлінні Держгеокадастру просто саботують роботу. KV: Чи є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Бориспільщини? Владислав Байчас: Між нами конфлікт. Ми постійно ділимо сфери впливу з Бориспільською РДА. Вони перетягують на себе всі повноваження. Голова адміністрації керується винятково власними амбіціями, а не законами.   На його думку, ми перевищуємо свої повноваження. Наприклад, під час призначення головного лікаря районної лікарні. Голова адміністрації вважає, що це у його компетенції. Проте, в Статуті Бориспільської ЦРЛ чітко зазначено, що лікарня - це комунальний заклад  районної ради, яка делегує свої певні  повноваження. Була ситуація, пов'язана з прийняттям бюджету на 2017 рік. Нам він видався неприйнятним і ми вирішили внести до нього зміни. У раді є депутати від кожного села і кожен знає, що потрібно його громаді. Ми проводимо з кожним бесіду, виділяємо пріоритети. Адміністрація розподіляє кошти на свій розсуд, пропускає через колегію і вважає, що ми повинні приймати їх рішення. Але за Регламентом роботи  районної ради за нами право прийняття остаточного рішення. Нещодавно голова РДА надіслав мені листа, в якому просить змінити Регламент так, щоб ми не могли змінювати їх рішення. В разі, якщо ми не згодні, то  мусимо відправляти  рішення назад, потім вони перешлють нам його без змін і так - по колу. А потім він скаже, що адміністрація не може працювати, бо рада не голосує. Раніше я також був членом колегії, але вийшов з неї, бо побачив, що це - орган, який у більшості сформований із представників адміністрації  і мій голос там нічого не вирішує. KV:  Яка ситуація з  міжнародним аеропортом “Бориспіль”? Владислав Байчас: З аеропортом “Бориспіль” наступна історія: частина його розташована на  території району, дозвільні документи на проектування і будівництво вони отримують у нас, але платять податки у місто.   З  одного боку, нам вигідно, щоб він розвивався, а з іншого - ми все одно нічого не отримуємо. Тут є політичний момент - за законом він мав би платити податки у районний бюджет. KV: Чи правильно вважати, що Бориспільщина - це "повітряні ворота" України? Можливо, якась інша сфера району розвинута краще? Владислав Байчас:  Це дійсно так. Бориспільщина - це "повітряні ворота" України.  Та поряд з цим район завжди був аграрним. Але останнім часом багато земельних ділянок змінили своє цільове призначення і в нас з'явилось більше забудовників та садових товариств. Цілком можливо, що скоро ми перетворимося на великий житловий масив, яким вже став Києво-Святошинський район. KV: Завод “Рошен” планують будувати на території району чи міста? Владислав Байчас: Вони розглядали два варіанти, але місце у Борисполі їм більше сподобалось. По-перше, там вільна ділянка, по-друге, поряд об'їзна автомобільна дорога і залізнична колія. Тут нічого дивного, я б також надав перевагу ділянці у місті. KV: В якому стані дороги району? Владислав Байчас: Найбільше ця проблема відчутна в селах. Є дороги, які район і село на свої кошти ремонтувати не можуть. І таке є, що посеред села йде дорога державного значення. Якщо ви приїдете в село і побачите дві дороги - гарну і погану, то остання - це державна. Їх не ремонтує ніхто. Ми просили “Облавтодор” передати ці дороги на наш баланс, але безрезультатно. Була ситуація, коли старівський  сільський голова  відремонтував “державну” дорогу і на нього відкрили кримінальну справу за нецільове використання бюджетних коштів. А от  у звітах “Облавтодор” вказує відремонтовані дороги по селах. Та варто проїхати і побачити той розбитий асфальт. KV: Чим ви займались до старту політичної кар'єри? Владислав Байчас: З 1992 року я почав займатись бізнесом. У 1995 році в мене були свої бензовози, потім автозаправні станції, потім став головою правління “Євронафтопродукт”, є у Борисполі така нафтова база. Також займався нерухомістю. Зараз цим управляє  дружина.  Бізнес працює як і раніше - ведуть його люди, з якими я працював у свій час. Окрім нафтового бізнесу я маю дві бази відпочинку, одна з яких вже не працює. Перша - так звані “мисливські угіддя”. Колись ми викупили їх частку. За Радянських часів там була база відпочинку: 40 човнів і двоповерховий будиночок з фанери. Приїздили рибалки, брали човника, платили 3гривні за годину і пливли рибачити. Закрилась вона, бо човни тепер нікому не потрібні, всі мають власні. Вона існує тільки на папері. Друга база досі працює. Але базою відпочинку її складно назвати - це невеличкий будиночок, де збираються мисливці, щоб відпочити. Читайте: Досье: Байчас Владислав Михайлович KV: Чи бачите ви в подальшому свою політичну кар'єру? З якою метою ви прийшли на посаду голови райради? Владислав Байчас: Я народився в одному із сіл  Бориспільського району -  у Процеві. І коли у 2010 році балотувався від свого села в депутати районної ради, то переслідував мету допомогти своїм виборцям у розбудові соціальної сфери. Та так  трапилось, що мене обрали  головою райради. Уже тоді у мене було бажання допомогти не одному селу, а домогтися змін на краще у всьому районі.  Хотів реалізуватись у новій сфері діяльності. На початку політичної кар'єри ми з депутатами у селі збудували дитячий садок, медичну амбулаторію, будинок на 16 квартир для працівників цих закладів. З бюджету не взяли ні копійки, все це - за інвестиції. Якщо відверто, то політичних планів ніяких не маю. Насправді, я розчарувався в політиці. По своїй природі я господарник. Люблю займатися конкретними справами, які приносять результат.  Можливо,  як доведеться, повернусь у бізнес. Зараз потрібні такі закони, які б давали справжню повноту влади місцевому самоврядуванню. Тоді б і  працювати було б набагато більше бажання і, звісно, виходило б результативніше. У КОДА також ситуація змінилась. У попереднього голови адміністрації я навіть у кабінеті не був, а бачив його всього раз. З нинішнім головою обласної адміністрації бачився один раз, але, думаю, він зможе розібратись з  ситуацією  в області і напрацює правильний курс на вирішення проблем. Читайте:  Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років КиевVласть