Лидер новой политической силы “Перемога Пальчевского” предположил, что власть манипулирует статистикой по COVID-19.
Об этом KV стало известно из заявления Андрея Пальчевского в эфире 112 канала.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Я не доверяю любой информации, которую нам дает власть в отношении вируса. Все это ложь. Тесты в нашей стране не имеют отношения к реальной ситуации. Система работает следующим образом: как только народ недоволен от роста количества больных коронавирусом, как неожиданно, на следующий день – больных становится меньше”, – заявил он.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Также Андрей Пальчевский раскритиковал подход власти, которая выбирала между тем, сколько украинцев умрет от коронавируса и тем, сколько от голода.
“Власти надо было вывести людей на работу, чтобы народ начал хоть что-то зарабатывать. В отличие от всего мира, где о людях заботились. От коммунальных до зарплаты. Наши руководители всегда выбирают между тем, сколько украинцев умрет от коронавируса и тем, сколько от голода. И в зависимости от этого они рассказывают нам о лабораториях”, – возмущается общественный деятель.
Читайте: Андрей Пальчевский: “Надо запретить делать ремонт дорог в последние два-три месяца пребывания у власти”
Фото: Фейсбук
КиевVласть
Мэр Киева Виталий Кличко (на фото в центре) вместе с Денисом Комарницким (на фото слева) распределили все финансовые потоки Киева между дружественными фирмами. Ранее друзьям помогал Максим Микитась (на фото справа), но даже его отход от дел в связи с уголовными делами, не останавливает “тандем” от постоянного увеличения сметной стоимости на ключевых объектах города.
Об этом KV стало известно из расследования “Как Микитась, Кличко и Комарницкий поделили Киев”, опубликованного на сайте dubinsky.pro.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Как пишет сайт dubinsky.pro, через компании, связанные с Комарницким, за последний год был выведен не один миллиард гривен. И правоохранительные органы завели ряд уголовных дел в отношение должностных лиц КГГА, а также компаний, пылесосящих бюджет Киева. Абсолютно все схемы приводят к Кличко-Комарницкому.
Ранее, как говориться в расследовании dubinsky.pro, строительство большинства объектов Киева курировал скандальный экс-руководитель “Укрбуда” Максим Микитась.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“Со сменой власти, у Микитася начались проблемы с законом, и он негласно в августе 2019 года, заключив меморандум, передал свою долю в строительстве новому смотрящему – Денису Комарницкому. Тот теперь через компанию “Эко-буд-трейд”, вместе с Кличко, опекает строительные объекты Киева, на которые правоохранителям стоит обратить особое внимание”, – подчеркивается в материале на сайте dubinsky.pro и приводиться перечень объектов:
Строительство Подольского мостового перехода, заказчиком которого является “Дирекция строительства дорожно-транспортных сооружений г. Киева” (ДБШТС). Все было сделано так, чтобы генподрядчиком, на работы по монтажу конструкций ПМП, в качестве субподрядчика, была привлечена компания Комарницкого – ООО “Эко-буд-трейд”. Из-за чего по цепочке стоимость демонтажных работ на этом объекте выросла более чем в 4 раза.
Строительство Большой Окружной дороги на участке от ул. Рокоссовского до ул. Богатырской в Оболонском районе Киева (заказчик снова ДБШТС). Где победителем тендера была также определена ООО “Эко-буд-трейд”. На начало 2017 года путем искусственного завышения общей стоимости строительства объекта с участием служебных и должностных лиц заказчика строительства, генерального подрядчика и других вспомогательных учреждений и организаций, в состав работ по строительству участка дороги были включены, среди прочего, дополнительные работы по замене слабых и заторфованных грунтов. В результате чего сметная стоимость объекта строительства была увеличена более чем втрое – до 1,4 млрд гривен. В апреле 2020 года стоимость ремонтных услуг по переговорной процедуре была еще дополнительно увеличена на 354 млн гривен.
Строительство канализационного коллектора по бульвару Леси Украинки в Печерском районе Киева (заказчик ДБШТС), а также канализации по улице Урловской (от ул. Здолбуновской до ул. Ахматовой). Причем договор с заказчиком по состоянию на август 2019 года был расторгнут, но имея связи и возможности в Киевсовете мог быть с легкостью восстановлен через суд. Ранее сообщалось, что 2 января 2018 года КП “Дирекция строительства дорожно-транспортных сооружений Киева” запланировало провести два конкурса на строительство канализационных сетей:
Первый — на строительство канализации диаметром 1200 мм по ул. Урловской (от ул. Здолбуновской до ул. А.Ахматовой). Протяженность участка — 1150 метров. Ожидаемая стоимость работ — 186,1 млн гривен;
Второй — на строительство канализационного коллектора по бульвару Леси Украинки. Протяженность объекта — 1636 метров. Техзадание предусматривает укладку сточных труб диаметром от 1200 до 200 мм на разных участках трассы. Ожидаемая стоимость — 145,9 млн гривен. Все работы должны быть выполнены до конца 2019 года.
Читайте: Кличко и Комарницкий за ограбление киевского бюджета должны попасть под следствие НАБУ, – нардеп
Фото: коллаж KV
КиевVласть
Лидер новой политической силы “Перемога Пальчевского” считает, что необходимо запретить чиновникам делать ремонты дорог только в последние два-три месяца пребывания у власти, вместо того, чтобы осуществлять это в течение всех пяти лет.
Об этом KV стало известно из заявления Андрея Пальчевского в эфире 112 канала.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Запретить делать ремонт дорог, которые должны делать в течение всех пяти лет, в последние два-три месяца пребывания у власти. Дороги нам важные в течение пяти лет, а не 2-3 месяцев, когда эти мерзавцы будут избираться”, – отметил Пальчевский.
По его словам, такая тактика сложилась в Украине за последние 30 лет, “когда чиновники перед выборами начинают то конфеты раздавать, то бублики паковать, то ремонтировать дороги”.
“Этому надо положить законодательный край. Ребята, весь ваш срок мы оценим на выборах. А когда вы начинаете заливать глаза асфальтом, эту подлую тактику нужно завершить. Потому что воруют деньги по строительству, избираются компании, работающие днем, когда все едут на работу и с работы, а не ночью, как это полагается. Это делается, чтобы не платить высокие зарплаты рабочим”, – заявил Пальчевский.
Он заявил, что за последние годы не построено новых больниц и других объектов инфраструктуры в столице.
“Где больницы, где онкоцентры, где хосписы, где новые вокзалы? Город – это прежде всего инфрастурктуру для жизни. Это мосты, которые почему-то строят в 10 раз дольше и в 10 раз дороже”, – выразил возмущение Андрей Пальчевский.
Читайте: Национальный банк превратили в механизм зарабатывания денег для кучки жалких мерзавцев – Андрей Пальчевский
Фото: Фейсбук
КиевVласть
Скандалы с упоминанием имени Дениса Комарницкого (на фото) все чаще сотрясают Киев. Ранее KV сообщала о том, что 9 фирм из его орбиты за время мэрства Виталия Кличко получили бюджетных подрядов на сумму свыше 11 млрд гривен. Однако, эта цифра может быть лишь каплей в море. Как выяснилось, минимум две компании “из компьютера Комарницкого” фигурировали в уголовных производствах по факту фиктивного предпринимательства и уклонения от налогов.
Как стало известно KV из ряда определений столичных судов, как минимум две компании, которые нардеп Гео Лерос и расследователи из Bihus.Info связывает с экс-депутатом Киевсовета VI созыва от “Блока Леонида Черновецкого” Денисом Комарницким, фигурируют в уголовных производствах по факту возможного фиктивного предпринимательства.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Предыстория
Как сообщала KV, 3 июня 2020 года депутат Верховной Рады Гео Лерос (фракция “Слуга народа”) на своей странице в Facebook написал о том, что он передал Национальному антикоррупционному бюро Украины (НАБУ) и проекту журналистских расследований Bihus.Info сведения, свидетельствующие об организации коррупционных схем в столице. Лерос уверял, что их главным фигурантом является Денис Комарницкий (на фото). Переданные следователям и журналистам данные, по словам нардепа, могли находиться на компьютере из офиса Комарницкого, где в октябре прошлого года силовики проводили обыски.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Исходя из предоставленных нардепом данных следует, что Денис Комарницкий курирует в Киеве строительную, энергетическую и земельную отрасли, архитектуру, и медицину. А “работает” он через несколько фирм: ООО “Эко-Строй-Трейд”, ООО “Форма”, ООО “Скайбуд Групп”, ООО “Адамант-Инвест”, ООО “Центр развития экономики и права”, ПАО “Всеукраинский научно-исследовательский институт аналитического приборостроения”, ООО “Варда Спецстрой Монтаж” и ООО “Проектная организация “Укрбуд”. А Bihus.Info, ссылаясь на предоставленные Гео Леросом документы, указывает также на ООО “СК “Роял Хауз”, поскольку в переданных документах бывший собственник этой компании Александр Степенко обозначен как “наш”. По данным системы анализа публичных закупок ВІ.Prozorro, девять упомянутых компаний получили по результатам публичных закупок около 11,2 млрд гривен. Почти все подряды ими были выиграны, начиная с 2015 года.
Читайте: “Ой-ля-ля, ой-ля-ля, будем грабить короля!”: Кличко позволил освоить 11 млрд гривен фирмам, которые связывают с Комарницким
Уголовные дела
1 марта 2016 года следственным отделом Главного управления (ГУ) СБУ в г. Киеве и Киевской области в ЕРДР были внесены сведения под №22016101110000035 по факту возможного совершения преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 205 – фиктивное предпринимательство, совершенное повторно или причинившее крупный материальный ущерб государству, банку, кредитным учреждениям, другим юридическим лицам или гражданам.
В ходе проведения досудебного расследования было установлено, что в 2015 году неустановленные лица организовали создание и приобретение ряда субъектов предпринимательской деятельности, которые используются для растраты государственного имущества, минимизации НДС и прибыли на налог больших реальных плательщиков налогов. Эти действия осуществлялись путем проведения операций по выполнению различных услуг, работ или поставки товарно-материальных ценностей. Однако, на самом деле такие компании фактически не выполняли работы, не предоставляли услуги и не реализовывали товарно-материальные ценности.
“Указанная преступная схема направлена на перечисление, снятие и последующую легализацию денежных средств. Расчетные счета “фиктивных” предприятий используются для перечисления денежных средств по цепи с последующим снятием наличных и выводом их вне государственного бюджета Украины”, – сообщается в определении Печерского районного суда от 27 июля 2016 года, которое было вынесено в рамках данного уголовного производства.
В частности, речь идет о следующих фирмах: ООО “РСТ Групп Компани”, ООО “Гамаюн-Групп”, ООО “СК “Лидер Н”, ООО “АСКМ Групп”, ООО “Авалон 5”, ООО “Иствуд Групп”, ООО “Предприятие Базис групп”, ООО “Инждорстрой”, ООО “ТТК “Столица-Сервис”, ООО “Горсан”, ООО “СК “Олимпия”, ООО “Прекрасный город”, ООО “УСО "Комплекс", ООО “СК Град”, ООО “Синтез Брук”, ООО “Торг-Строй Луч”, ООО “Т.А.С.К.”, ООО “Компания У.Б.К.”, а также две компании “из компьютера Комарницкого” – ООО “Скайбуд Групп” и ООО “Варда Спецстрой Монтаж”.
Исходя из данных судебных определений по этому делу, никто из должностных лиц вышеупомянутых компаний не получил наказание. Однако, вероятно, данное расследование продолжается уже с другими фигурантами: по состоянию на январь 2020 года в рамках этого уголовного производства правоохранители расследовали возможные бюджетные злоупотребления одного из региональных филиалов “Укрзализныци”.
Как стало известно KV, это не единственное дело, в котором фигурируют фирмы из компьютера Дениса Комарницкого.
Так, 20 апреля 2018 года следственное управление финансовых расследований Государственной налоговой инспекции (ГНИ) в Печерском районе Главного управления Государственной фискальной службы (ГУ ГФС) открыло уголовное производство №32018100060000041 по фактам возможных совершений преступлений, предусмотренных тремя статьями УК Украины:
ч. 2 ст. 205 УК Украины – фиктивное предпринимательство, совершенное повторно или причинившее крупный материальный ущерб государству, банку, кредитным учреждениям, другим юридическим лицам или гражданам.
ч.1 ст. 212 УК Украины – уклонение от уплаты налогов, если эти действия привели к фактическому непоступлению в бюджеты или государственных целевых фондов средств в значительных размерах;
ч 3 ст. 212 УК Украины – те же действия, совершенные лицом, ранее судимым за уклонение от уплаты налогов, или если они привели к фактическому непоступлению в бюджеты или государственных целевых фондов средств в особо крупных размерах.
В ходе досудебного расследования “фискалам” стало известно, что в 2016-2017 годах неустановленные лица, действуя повторно, создали на территории Украины ряд компаний с целью прикрытия незаконной деятельности контрагентов. Данная схема фиктивного предпринимательства функционирует по настоящее время (по состоянию на август 2018 года. – KV).
В определениях Печерского районного суда по данному уголовному производству указан целый перечень сомнительных, по мнению следователей, компаний. Среди фигурантов расследования – ООО “Варда Спецстрой Монтаж”. В материалах дела не уточняется, подозревают ли “фискалы” эту фирму в “фиктивности” или уклонении от уплаты налогов. Однако 16 августа Печерский районный суд предоставил следователям ГФС доступ к документам, которые отображают финансово-хозяйственные отношения ООО “Варда Спецстрой Монтаж” и некоего ООО “Смарт Солюшнз Групп” (договора, налоговые накладные, счета-фактуры, платежные поручения, акты выполненных работ, акты взаимосверки и т.д.).
Отметим, вероятно, данное уголовное производство “застыло” еще на стадии досудебного расследования. Последнее судебное определение по данному делу датировано 16 августа 2018 года. Информации о том, были ли вручены кому-то подозрения, составлены ли обвинительные акты, в открытом доступе нет.
Упомянутые выше уголовные производства объединяет отсутствие данных об общих суммах возможного ущерба, официально заявленной причастности к данным преступлениям тех или иных лиц и т.д.
Чем живут фигуранты
По данным аналитической системы Youcontrol, ООО “Варда Спецстрой Монтаж” было зарегистрировано в ноябре 2014 года. Конечным бенефициаром компании значится киевлянин Руслан Биленко. Фирма зарегистрирована в Киеве, а размер ее уставного капитала составляет 4 млн гривен.
Как сообщала KV, ООО “Варда Спецстрой Монтаж” за время существования системы Prozorro заключило 33 договора на 1,59 млрд гривен. На сегодня сумма оплаты по всем публичным закупкам составляет 1,06 млрд гривен. Из них 221,92 млн гривен компании досталось по 17 договорам с КП “Инженерный центр”, 9,49 млн гривен по 1 договору с КП “Киевгорразвитие”, и 4,81 млн гривен по 1 договору с управлением образования Оболонской РГА.
Между тем, киевское ООО “Скайбуд Групп” было основано в июне 2015 года. Конечным бенефициаром компании указан житель столицы Александр Степенко, а руководителем – Михаил Музыченко. Уставной капитал ООО “Скайбуд Групп” – 500 тыс. гривен.
Напомним, ООО “Скайбуд Групп” через Prozorro заключило 10 договоров на 926,8 млн гривен. На сегодня сумма оплаты по ним составляет 760,3 млн гривен, из которых 570 млн гривен они заработали в Киеве и 191 млн гривен от мариупольского КП “Городское управление капитального строительства”.
Не менее интересен еще один фигурант “первого” расследования” – ООО "УБМ-Групп" (до декабря 2017 года – ООО “Компания У.Б.К.”). Данная фирма была создана в июле 2015 года. Ее руководителем указан Юрий Скиба, а учредителями – жители Киева Андрей Заец, Иван Петрович Супруненко и Вячеслав Иванович Супруненко. Компания имеет киевскую “прописку”, а размер ее уставного капитала составляет 3,1 млн гривен.
По данным официального сайта “УБМ-Групп”, эта компания занимается предоставлением в аренду башенных кранов.
Как сообщала KV, Вячеслав Супруненко – депутат Киевсовета V, VI и VII созывов, бывший зять экс-мэра Киева Леонида Черновецкого. Его брат Александр Супруненко – народный депутат Украины VІ созыва (“Партия регионов”, №145 в избирательном списке) и VIII созыва (внефракционный), депутат Киевсовета VII созыва (самовыдвиженец). Во времена своего депутатства в столичном горсовете братья были членами знаменитой “молодой команды” Черновецкого. По неофициальным данным, Вячеслав курировал все земельные вопросы, а Александр – вопросы, связанные с собственностью. Супруненко представляют один из самых влиятельных в Киеве семейных кланов, а СМИ неоднократно приписывали братьям непосредственное отношение к ряду крупных компаний, среди которых - ПАО "Киевхлеб".
Читайте: Киевсовет задолжал более 57 млн гривен компании из орбиты братьев Супруненко
В свою очередь, один из учредителей ООО “УБМ-Групп” – Иван Супруненко – это отец вышеупомянутых лиц, а руководитель указанной компании Андрей Заец – депутат Киевсовета VI созыва, который также входил в группу Черновецкого.
Дениса Комарницкого и Вячеслава Супруненко, вероятно, объединяет не только принадлежность к “молодой команде Черновецкого”, но и более значимые интересы. Они оба были подозреваемыми в разбойном нападении, которое было совершено 2 августа 2005 на адвоката Ивана Гранцева. Целью этого нападения было завладение документами, в которых содержались сведения об имущественных махинациях, касающихся Комарницкого и Супруненко. В декабре 2012 года Шевченковский райсуд Киева приговорил Дениса Комарницкого к двум годам условно.
Как было указано выше, в уголовном производстве по факту фиктивного предпринимательства” фигурирует еще целый ряд компаний, а именно следующие фирмы: ООО “РСТ Групп Компани”, ООО “Гамаюн-Групп”, ООО “СК “Лидер Н”, ООО “АСКМ Групп”, ООО “Авалон 5”, ООО “Иствуд Групп”, ООО “Предприятие Базис групп”, ООО “Инждорстрой", ООО “ТТК “Столица-Сервис”, ООО “Горсан”, ООО “СК “Олимпия”, ООО “Прекрасный город”, ООО “УСО "Комплекс", ООО “СК Град”, ООО “Синтез Брук”, ООО “Торг-Строй Луч”, ООО “Т.А.С.К.”. Все эти юридические лица были зарегистрированы в период с 2013 по 2015 годы. Около половины упомянутых компаний имеют сравнительно небольшой уставной капитал (от 100 до 2 тыс. гривен) и зарегистрированы в Киеве.
Чем примечателен Комарницкий
Стремительная карьера Дениса Комарницкого началась в 2008 году, когда он был избран депутатом Киевсовета VI созыва и стал сопредседателем фракции “Блока Леонида Черновецкого”.
После ухода со столичной власти “молодой команды Черновецкого” Денис Комарницкий на несколько лет ушел в “тень” и вновь появился во время парламентских выборов в 2019 году. По данным экс-нардепа Юрия Левченко и депутата Киевсовета VIII созыва Прохора Антоненко (внефракционный), в прошлом году киевский мэр Виталий Кличко нашел протекцию в Офисе президента в лице тогдашнего помощника президента Владимира Зеленского, Андрея Ермака. А после прихода Андрея Ермака на пост главы Офиса президента Денис Комарницкий стал одним из “смотрящих” в столице. Эксперты прямо указывают на Комарницкого, который контролирует и “курирует” главного архитектора столицы – Александра Свистунова. Кроме этого, Дениса Комарницкого называют куратором работы КП “Дирекция строительства дорожно-транспортных сооружений”.
Читайте: Тищенко и Комарницкий – смотрящие по Киеву от Ермака – депутат Киевсовета Антоненко
Ранее KV сообщала, что 31 октября 2019 года следователи СБУ провели обыск в офисе Дениса Комарницкого, расположенном в Музейном переулке, 2-Б. Спецназу пришлось взламывать двери, после чего в помещении были обнаружены следы спешного уничтожения документов.
По информации депутата Киевсовета VIII созыва Святослава Кутняка (внефракционный), причина обыска – возможная связь Комарницкого с хищениями бюджетных средств в КП “Дирекция строительства дорожно-транспортных сооружений”, в частности при строительстве киевской кольцевой дороги и Подольско-Воскресенского мостового перехода, путем организации подрядов, полученных ООО “Эко-Строй-Трейд”.
2 июля 2020 года нардеп Гео Лерос сообщил, что на данный момент Денис Комарницкий находится под следствием СБУ. 8 июля этот же народный депутат рассказал, что Комарницкий фигурирует в уголовном производстве о выведении из ведения агентства АРМА имущества беглого министра доходов и сборов Клименко. В этот же день нардеп Александр Дубинский потребовал от НАБУ привлечь к уголовной ответственности мэра Киева Виталия Кличко и Дениса Комарницкого, которые, по его мнению, виновны в разворовывании средств из бюджета столицы, в том числе и в ходе строительства Подольского мостового перехода.
Читайте: Кличко и Комарницкий за ограбление киевского бюджета должны попасть под следствие НАБУ, – нардеп
Фото: коллаж KVКиевVласть
Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше.
Відомий дисидент і поет Юрій Литвин за свої неповні 50 років отримав п'ять вироків і був засуджений загалом на 41 рік. Відсидів 22 роки й помер.
Литвина переслідували за літературні твори, сповнені проповідування ненасильства та гуманізму, за правозахисну діяльність, за критичний спосіб мислення. Найвідомішу книгу його віршів "Трагическая галерея" присвячено долі його покоління, жертвам терору. Він навіть зумів прорватися до посольства Канади, щоб розповісти вільному світу про переслідування політв'язнів у СРСР.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Востаннє, 1982 року, його судили за участь в Українській Гельсінській групі. Після аналізу всіх справ Литвина згадується знана фраза Сталіна: "Була б людина, а стаття знайдеться".
Свого адвоката Віктора Медведчука, який нині є народним депутатом України від ОПЗЖ, дисидент звинуватив у пасивному захисті та виконанні замовлення КДБ.
Після публікації "Стус без захисту. Ведмежа послуга Медведчука" ми вирішили проаналізувати й біографію поета Юрія Литвина через дослідження його кримінальних справ та вироків.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться
Перше засудження за хлоп'ячий протест проти колгоспного рабства
Юрій Тимонович Литвин народився 26 листопада 1934 року в селі Ксаверівка на Київщині в сім'ї сільських учителів.
Про 1933 рік його мати Надія Парубченко згадувала: "Я вела початкові класи. У мене з 24 діток лишилося тільки четверо. Нам, учителям, три місяці не видавали платні, і ми за милим Богом теж не померли..."
У подружжя народилися близнята, але старший син помер ще в дитинстві, а Юрій залишився в батьків сам.
Батько Тимон Литвин воював на фронті, потім партизанив у загоні Сидора Ковпака, а помер від ран у шпиталі 24 квітня 1944 року. Похований у Проскурові (Хмельницькому) у братській могилі. Це важлива деталь, бо бойове минуле батька допоможе Юрію в майбутньому звільнитися достроково.
Нам не вдалося знайти першу кримінальну справу проти Юрія Литвина, оскільки вона належить до загальнокримінальних, тому закінчився строк її зберігання. Однак фабула справи відома.
Юрій Литвин 1953 року зайшов у конфлікт з місцевою радянською владою в селі Барахти. Невдовзі його арештували, і Васильківський районний суд Київської області засудив його за ст. 4 Указу від 4 липня 1947 року "Про кримінальну відповідальність за грабіж державної та суспільної власності" до 12 років ув'язнення начебто за крадіжку колгоспної телиці.
Річ у тім, що в СРСР селяни-колгоспники почали вільно отримувати паспорти лише з 28 серпня 1974 року. Без паспорта свобода пересування була обмеженою. Голова колгоспу в селі мав необмежену владу над селянами, бо брав участь у розподілі матеріальних ресурсів, міг дати довідку для виїзду із села на роботу в місті.
Василь Овсієнко так розповідає у своєму творі "Світло людей" про засудження Юрія Литвина:
"Куди поїдеш безпашпортним? То вони – наївні діти! – запротестували в незвичайний спосіб: піймали колгоспне теля та й прив'язали в посадці. Юрко як дізнався про це, то переконав хлопців іти до голови, сам пішов з ними і сказав: "Якщо будете так несправедливо ставитися до молоді, то вона буде вчиняти всілякі злочини".
Голова колгоспу Ніколаєнко подав на хлопців до суду, який щедрою рукою відбатував їм по 10 років, а Юркові 12, щоб не був таким розумним. Заарештували їх 24 червня 1953 року… за крадіжку державної та суспільної власності". На суді Юрій показував матері побиті руки…"
Як про це пригадувала мати Литвина: "…засуджений Васильківським районним судом на 12 років ув'язнений за звинуваченням у викраденні колгоспної телиці".
Тож перше своє ув'язнення з 1953-го до 1955 року Юрій Литвин відбував на будівництві Куйбишевської гідроелектростанції.
Матір тим часом домагалася звільнення сина, і їй це таки вдалося. Славетний партизан і впливова людина Сидір Артемович Ковпак, який на той час був заступником голови президії Верховної Ради УРСР, згадав свого побратима Тимона Литвина, і постановою президії Верховної Ради УРСР від 13 січня 1955 року Юрія Литвина було помилувано. Звільнили Юрія 31 січня 1955 року.
Друге засудження за "Братство вільної України"
Юрій Литвин писав: "Я не політик, я правозахисник, і за будь-якої влади моє найімовірніше місце – у в'язниці".
Так і сталося. Після звільнення Юрій Литвин приїхав до дядька по матері Миколи до Ленінграда, де 14 квітня 1955 року в нього зробили обшук. Юрія обвинуватили в тому, що він нібито в неволі, у Кунеївському виправно-трудовому таборі, на тому ж таки будівництві ГЕС, разом із друзями створив "Братство вільної України", яке ставило собі за мету "боротьбу за відторгнення України від СРСР, боротьбу з комуністичними ідеями, створення "самостійної України".
Певна річ, за "самостійну Україну" можуть боротися тільки її вороги, тож уже 5-10 вересня 1955 року судова колегія з кримінальних справ Куйбишевського обласного суду під головуванням Бузанова засудила 16 хлопців-українців за ст. 58-10 ч. ІІ та за ст. 58-11 КК РРФСР ("Зрада Батьківщини").
Ознайомитися зі справою не вдалося, оскільки, якщо вона й збереглася, то в архівах ФСБ у РФ. Проте є копія вироку Куйбишевського обласного суду, ухваленого ім'ям Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.
Згідно з вироком, усі обвинувачені були українцями, більшість із них до цього були засуджені за ст. 4 Указу від 04.06.1947 р. "Про кримінальну відповідальність за крадіжку державної та суспільної власності" й уже відбули покарання.
Діяльність організації, як зазначили у вироку, була нібито спрямована основним чином на підготовку націоналістичних кадрів, які після звільнення мали вести "ворожу націоналістичну діяльність". Від членів організації буцімто вимагали скласти присягу та підписатися кров'ю на папері з тризубом (герб українських націоналістів).
Слідство начебто з'ясувало, а суд із цим погодився, що "ідейними натхненниками організації були підсудні Чернов та Литвин".
У вироку "встановили", що в організації були паролі, "трійки", "десятки", а на чолі кожної стояв "старший брат". Литвин (псевдонім – "Кремінь") нібито склав дві відозви до в'язнів-українців із закликом вступати до націоналістичної організації, розробив статут і склав текст присяги, а також написав і поширив низку віршів.
Він був фактичним керівником організації, а після створення штабу його обрали завідувачем політвідділу БВУ. В'язні, які виходили на волю, мали формувати осередки.
Щоб "пошити" таку справу, слідство працювало 11 місяців. До організації було начебто "втягнуто" до 40 осіб.
Слід зауважити, що Литвин та інші підсудні повністю визнали себе винними!
Санкція статті 58-2 КК РРФСР передбачала максимальне покарання – 25 років, але суд не знайшов підстав для застосування найвищої кари та зважив на те, що ніякої практичної роботи, крім організаційної, БВУ не вело. Литвину як організатору братства, разом із п'ятьма іншими підсудними, дісталося 10 років позбавлення волі та 3 роки "обмеження в правах".
Пів року Юрія тримали в таборі Мединь, далі – у Вихорівці (це "Озерлаг" Іркутської області), потім – у мордовських таборах, серед політв'язнів. Мабуть, саме ті часи стали періодом громадянського визрівання Юрія Литвина.
Ковток свободи
Звільнившись 14 червня 1965 року, Юрій попрямував до Москви, де зумів прорватися до канадського посольства, щоправда, лишивши в руках міліціонера піджака, та розповів про становище політв'язнів у концтаборах. Співробітники посольства вивезли його в автівці й дали змогу вискочити під час руху.
Юрій поїхав до мами в Барахти Васильківського району Київської області. Згодом одружився з Вірою Мельниченко. Працював у Василькові на заводі з виробництва холодильників, на трубному заводі.
У цьому контексті є цікава характеристика, надана Литвину на Васильківському заводі холодильників.
Сімейне життя не склалося, але Юрій вельми тішився сином Ростиславом.
Батько покладав на Ростислава великі надії, однак нелегкою була доля дітей політв'язнів. Учителька докоряла: "Будеш там, де батько".
"Буду. І Шевченко там був, і Ленін, і багато хто", – відповідав хлопець.
"Стражі порядку" пообіцяли: щойно йому мине 18 років, посадять. Так і сталося, як обіцялося... Ще одна зламана доля. (Ростислав Литвин помер 06.01.2004 р. внаслідок інсульту у віці 35 з половиною років).
Третє засудження – "паплюжив радянський державний та суспільний устрій"
14 листопада 1974 року Юрія Литвина заарештували органи КДБ.
Справа в архіві СБУ не збереглася, але ми ознайомилися з вироком від 13 березня 1975 року, ухваленим Київським обласним судом під головуванням А.Ф.Ткачової (народні засідателі – Медвецька Б.Ф., Зінова Л.В.), який засудив Литвина за популярною тоді статтею 187-І КК УРСР ("Наклепницькі вигадки, що паплюжать радянський державний та суспільний лад") на 3 роки перебування в таборах суворого режиму.
Інкримінували Литвину, зокрема, те, що він "протягом ряду років систематично займається виготовленням та розповсюдженням творів, які містять завідомо неправдиві роздуми, які паплюжать радянський державний та суспільний устрій".
Юрія обвинувачували в тому, що він у своїх літературних творах, перелічених у вироку ("Трагическая галерея", "Вступление", "Два дебюта", "Петефи", "Мы и Вы", "Сен-Сказка", "Горпиха", "Монолог Стрільця", "Тези про державу", "Анархо-комуністичний маніфест", "Записки робітника" та інших), начебто зводив наклеп на радянську державу, паплюжив внутрішню та зовнішню політику радянської держави, радянський робітничий клас, особливо інтернаціональну політику КПРС у зв'язку з подіями в Чехословаччині 1968 року.
На суді Юрій своєї провини не визнав і давати свідчення відмовився. Натомість суд дійшов висновку, що провину Литвина доведено.
Етапували його до табору Верхній Чов, що в Комі АРСР. На розподілі "робсили" начальник запитав про спеціальність. "Поет", – відповів Литвин. – "Поэт? А мне поэты не нужны. Мне нужны бетонщики. Га-га-га! Пойдешь таскать бетон".
У тому таборі більшість в'язнів були такими самими "наклепниками", як і Литвин, або засудженими за іншими статтями, але з політичних міркувань. Режим там був тяжчим, ніж у Мордовії, в'язні були позбавлені будь-якого юридичного захисту. Наглядачі ходили з ґумовими кийками й застосовували їх на свій розсуд.
Там Литвин захворів на виразку шлунка, переніс складну операцію, під час якої ледве не помер. Урятував його хірург, який домігся дозволу для матері побути декілька днів біля сина. Видіння смерті – білий льодовик, що насувається, і голос матері: "Ти будеш жити... Ти будеш жити..." – ці враження лягли в основу "Баллады о смерти".
"Може, 10 відсотків із того, що я написав, досягло мети, а решта – у кадебістських сейфах, – казав Литвин. – Але навіть якби лише один відсоток побачив світ – усе одно слід було писати".
Четверте засудження за начебто спротив міліції та "пасивний захист" Медведчука
Звільнившись 14 листопада 1977 року, Литвин знову оселився в мами в селі Барахти, на вулиці Промінській. Прожив там лише півтора року, та й то під адміністративним наглядом, тобто без права з'являтися будь-де за межами села, і мусив сидіти вдома з 9 вечора до 7 ранку. Працював "надомником" – клеїв коробочки для васильківської фабрики.
Того року в Україні здійнялася нова хвиля арештів – уже проти Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод.
До Литвина в Барахти приїхала правозахисниця Оксана Яківна Мешко й запропонувала увійти до Української Гельсінської групи. Він згодився.
За ті півтора року обмеженої волі Литвин переніс ще дві операції: на тому ж таки стражденному шлунку, а також через варикоз. Його фізичний стан був слабким.
19 червня 1979 року, саме на День народження сина, пішов Литвин до річки Стугна з одним родичем і знайомим. Мали пляшку вина. Тут приїхала машина з п'ятьма міліціонерами (Гурський Віталій Антонович, Ткач Олександр Іванович, Устюжанин Валерій Іванович, Поліганов Володимир Борисович, Кернер Володимир Миколайович). Запитали, хто Литвин, заштовхали до автівки, не давши й одягнутися. Навздогін полетіли шкарпетки, черевики та одяг.
Привезли до райвідділу для продовження режиму нагляду, а запроторили до витверезника. Вимагали роздягнутися для обшуку. Литвин відмовився. Тоді йому викрутили руку. Після того, як одного з міліціянтів він назвав фашистом, його прив'язали до нар.
Василь Овсієнко у своїх спогадах про Литвина наводить такий діалог:
"– То що, я фашист?
– Та ще й дурний фашист.
Удар в обличчя.
– Ти дурень у квадраті.
Удар по голові.
– Дурень у кубі.
Удар у живіт.
Дурнем у четвертому ступені назвати не зміг, бо знепритомнів. Здерли 15 рублів штрафу й відпустили додому".
Проте 6 серпня за санкцією прокурора Васильківського району Твердохліба Литвина заарештували, звинувативши у вчиненні насильницького опору п'ятьом працівникам міліції.
Справу передали до Васильківського міського народного суду. Із самою справою нам знову не вдалося ознайомитися, але ми отримали копію вироку Васильківського міського народного суду від 17.12.1979 р.
Відповідно до тексту вироку суду, Литвина захищав молодий на той час адвокат Віктор Медведчук, який був представником і Василя Стуса.
У вироку суду зазначено:
"19 червня 1979 року підсудний Литвин Ю.Т. разом зі своїм братом Парубченком Л.Ф. та знайомим Бобирем А. на пляжі річки Стугна розпивали спиртні напої.
Приїхавши на пляж, працівники міліції Гурський, Ткач, Устюжанин, Поліганов та Кернер після зробленого зауваження щодо вживання спиртних напоїв у громадському місці Литвин почав ображати працівників міліції, ображав їх та висловлювався нецензурною лайкою.
На подальші дії у зв'язку з цією пропозицією працівників міліції сісти в автомашину й поїхати до відділка міліції Литвин учинив працівникам міліції активний фізичний опір, поєднаний з насильством, хапав Поліганова та Ткача за одяг, погрожував їм розправою, перешкоджаючи тим самим їм у виконанні обов'язків з охорони громадського порядку…", "хапав Поліганова та Ткача за погони".
Суд під головуванням судді Васильєвої А.А. відхилив покази обвинуваченого та свідків захисту Парубченка Л.Ф. і Бобиря А., визнав Литвина винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 188-1 ч. ІІ КК УРСР ("Насильницький опір працівникам міліції") та засудив його до 3 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму.
Протокол судового засідання Васильківського міського народного суду, на жаль, не зберігся, але "Останнє слово", виголошене в суді, Литвин зумів записати й передати на волю.
Василь Стус та Оксана Мешко передали його за кордон, і воно було опубліковане в томі "Українська Гельсінська група. 1978-1982. Документи і матеріяли" (упорядник – Осип Зінкевич, видало Українське видавництво "Смолоскип" ім. В. Симоненка в Торонто – Балтиморі 1983 року, с. 379-395).
Вважаю за доречне процитувати рядки з "Останнього слова" Юрія Литвина:
"Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими вказівками, які він одержав згори, і підлеглістю: він не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене провокації. Адвокатська участь у таких справах зведена нанівець – це ще одне свідчення відсутності в СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних справ, де садять людей "інакодумаючих".
Щодо потерпілих, то вони сказали самі про себе більше та краще, ніж хтось. Десь 60 років тому Дзержинський назвав міліцію дзеркалом радянської влади. Воістину, що правда. Ось вам дзеркало Василькова. Дзеркало нашої влади. Ганьба всім присутнім у цьому залі. Цей суд є однією з найганебніших сторінок за свою історію судочинства у Василькові, і він буде лежати на совісті не лише тих, хто мене судив, але й на вашій совісті, мої громадяни-земляки".
Сама справа не збереглася, однак у вироку не згадано про жодне клопотання чи позицію захисника – адвоката Віктора Медведчука.
Натомість ми отримали копію ухвали від 09.01.1980 р. судової колегії у кримінальних справах Київського обласного суду під головуванням Дорохової Н.А., за участі суддів Божок Н.П., Крутової В.Д., яка розглядала скаргу адвоката Віктора Медведчука на вирок Васильківського міського народного суду від 17.12.1979 р.
В ухвалі сказано: "У касаційній скарзі адвокат Медведчук посилається на неповноту проведеного у справі розслідування та просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий розгляд".
Апеляційний суд відхилив подану скаргу та залишив вирок без змін, зокрема, зазначивши:
"Посилання у скарзі адвоката Медведчука на те, що у справі неповно проведено розслідування, не встановлено, у чому конкретно виражалися дії Литвина зі спротиву працівникам міліції, застосування до них насилля, та не перевірено факт побиття Литвина потерпілими, не можна визнати такими, що заслуговують на увагу".
Справжньою причиною арешту й засудження Литвина вважається його участь в Українській Гельсінській групі та наближення Олімпіади-1980, до якої всім дисидентам, хто був на волі чи міг вийти, дали нові "строки", щоб вони випадково не зіпсували спортивного свята.
Під "олімпійський" укіс потрапили Дмитро Мазур, Петро та Василь Січки, Ярослав Лесів, Василь Стус, Василь Стрільців.
Хто мав звільнитися, того "розкручували" в неволі, не даючи й передихнути.
Повертаючись до Медведчука, слід зазначити, що з наявних матеріалів не можна достеменно з'ясувати, чи виконав він належно свій обов'язок адвоката у справі, оскільки сама справа не збереглася. Натомість виникає одне питання, яке поставив сам Юрій Литвин про те, що в СРСР відсутній інститут адвокатури при розгляді політичних справ.
Тобто складається враження, що Литвин звинувачував свого адвоката Медведчука у співпраці з органами державної безпеки СРСР, і справді є питання.
Виходячи з біографії Віктора Медведчука та отриманих документів у справі Василя Стуса, він працював у Шевченківській юридичній консультації Київської міської колегії адвокатів з 1978 року.
Якщо переглянути історію адвоката, то ми виявимо, що Київську міську колегію адвокатів було створено 06.08.1977 р. шляхом виділення з Київської обласної колегії адвокатів, і відтоді існували дві колегії – обласна та міська. А тому постає питання, як адвоката з міської колегії направили до міста Васильків Київської області, щоб захищати поета в начебто рядовій справі про п'яний шабаш і спротив міліції.
І справді, в іншій справі Литвина, яка збереглася за 1982 рік, його в Київському обласному суді захищав адвокат з Київської обласної колегії адвокатів Фастовець Л.В.
У зв'язку з цим залишається відкритим питання, чому саме Медведчук захищав Стуса й Литвина та чи не співпрацював він з органами державної безпеки СРСР.
П'яте засудження – за "антирадянську агітацію та пропаганду"
Ув'язнення Литвин відбував у Білій Церкві, у Бучі під Києвом, а в липні-вересні 1980 року – у Херсоні.
Ще не випустивши на волю, його звинуватили в "антирадянській агітації та пропаганді" й етапували до Києва для проведення слідства.
Це єдина справа Литвина, яка збереглася в архіві СБУ. Вона містить вироки в інших його справах та низку цікавих документів, що дало змогу провести ґрунтовніше дослідження.
Кримінальну справу було порушено 1 березня 1982 року старшим слідчим Управління КДБ УРСР у місті Києві та Київській області Діденком Б.М. У постанові про порушення кримінального провадження зазначено, що Литвин систематично виготовляв, зберігав, розповсюджував, зокрема й передавав за кордон, документи антирадянського змісту, а також поширював з тією ж метою завідомо неправдиві вигадки, що паплюжили радянський державний і суспільний лад, чим скоїв злочин, передбачений ст. 62 ч. І КК УРСР.
Того самого дня було ухвалене рішення про етапування Литвина до Києва.
До матеріалів справи одразу долучили зібрані матеріали з різних справ, вилучені в Литвина документи в місцях неволі тощо.
Також у справі є копії протоколів допитів Литвина в інших справах, зокрема щодо московського правозахисника Івана Сергійовича Ковальова та інших. Відповідно до цих протоколів, попри попередження про кримінальну відповідальність за відмову давати свідчення, Юрія відмовлявся їх давати. І нам відомо, що правозахисників теж засуджували за цією статтею.
Виявлено цікаву заяву Литвина до Комітету держбезпеки при Раді Міністрів УРСР від 30 травня 1979 року, у якій він наголосив, що не даватиме жодних свідчень щодо його участі в Українській правозахисній групі "Гельсінська", оскільки її діяльність не суперечить "ані букві, ані духу Декларації прав людини…"
У справі є рукописний документ з назвою "Борцам за свободу и независимость Чехословакии", у якому Литвин висловлює підтримку чехословацькому народу, придушеному радянськими військами 1968 року.
Крім того, у справі є заява Литвина, котру він разом з матір'ю писав до президії Верховної Ради СРСР, про вихід із громадянства СРСР та з проханням випустити його за кордон. В іншому документі у справі з назвою "Открытое письмо членам Политбюро" Литвин повідомляв, що йому безпідставно відмовили у виході з громадянства, почали погрожувати та звинуватили в тому, що він "душевно болен".
Відкритий лист є дуже емоційним, що може свідчити про тяжкі умови проживання в радянській дійсності, постійні закиди, адміністративний контроль, обвинувачення тощо, що створювало нестерпні умови життя для Литвина.
В одному з абзаців Литвин зазначає, що його й надалі будуть "преследовать и подвергать всевозможным репрессиям. Хотя бы только потому, что я не желаю и не могу отказаться от своих убеждений, от своего творчества, от своей деятельности".
Слідство інкримінувало Юрію написання публікації з назвою "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи", опублікованої 1979 року в №10 журналу "Сучасність", який видавали в Мюнхені (ФРН). У ній Литвин робить такий висновок:
"Правозахисний рух на Україні є однією з провідних ланок міжнародного правозахисного руху, і його члени зроблять все від них залежне, щоб і надалі цей рух був інтернаціональний по своїй суті, при цьому не втрачаючи ні своїх національних особливостей, ні свого національного обличчя".
Цікаво, що у справі як доказ знаходимо надіслану Литвину поштою з-за кордону Загальну декларацію прав людини. Тобто доказом є нормативний документ, який був ратифікований СРСР, але фактично не виконувався. І якщо ми почитаємо декларацію, то виявимо низку порушень, з котрими постійно стикався Литвин, а саме: право на життя, на свободу й особисту недоторканність (ст. 3), нікого не вільно катувати (ст. 4), кожен має право на справедливий суд (ст. 8), нікого не можна свавільно заарештувати, затримати (ст. 9), кожен має право на свободу переконань і на вільне їх висловлення (ст. 19).
Повертаючись до процесуальних документів у справі, 1 березня 1982 року Литвину одразу обрали запобіжний захід – тримання під вартою, ухвалили рішення про обшук його речей у виправно-трудовій колонії №85 та вдома в матері.
Того самого дня Юрія притягнули до відповідальності як обвинуваченого. У відповідній постанові йому інкримінували зазначені вище публікації – "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи" й "Борцам за свободу и независимость Чехословакии".
Литвин, ознайомившись із постановою, написав: "Звертаюсь із клопотанням про допуск захисника до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення".
Слід зазначити, що адвоката допускали до справи лише на стадії судового розгляду. Литвин свою провину не визнав, але факт написання ним згаданих публікацій підтвердив.
У протоколі допиту від 3 березня 1982 року Литвин згадує, що на його становлення вплинуло спілкування з архієпископом Йосипом Сліпим, Володимиром Григоровичем Горбовим, Михайлом Михайловичем Сорокою. Він зазначає, що до Української правозахисної групи вступив у червні 1978 року, про що його повідомила Оксана Яківна Мешко.
Литвину також інкримінували відкритий лист на підтримку Левка Лук'яненка щодо його несправедливого засудження, який він опублікував і розповсюджував 1978 року.
Після того, як Литвина етапували до Києва, його допитували майже щодня від початку березня до середини травня. Допити здебільшого розпочиналися зранку й тривали аж до вечора.
Литвин у відкритому листі скаржився, що його хочуть визнати психічнохворим і цим шантажують. І справді, ми знаходимо довідку, у якій "лікарі" ставили йому діагноз "психопатія".
Авторство своїх праць і листів Литвин визнавав, але у справі все ж провели почеркознавчі експертизи, які це підтвердили.
Слід зазначити, що процесуальні документи у справі погоджував перший заступник прокурора Київської області Антоненко Ю.А., котрий навіть підписувався замість прокурора Київської області Богачова В.С.
Нам удалося поспілкуватися з онуком колишнього прокурора Київської області Богачовим, який розповів, що, як йому відомо, його дід був доволі принциповою людиною й не погоджувався бути співучасником явно незаконної діяльності КДБ СРСР. Натомість цьому сприяв його заступник Антоненко Ю.О., який згодом очолив обласну прокуратуру.
Слідство закінчилося 21 травня 1982 року. Ознайомившись зі справою, Литвин написав заяву, що розцінює її як свідомий злочин органів влади проти членів правозахисного руху СРСР загалом і проти нього зокрема.
31 травня 1982 року було складено обвинувальний акт, який передали для розгляду до Київського обласного суду.
Слід зазначити, що на момент завершення слідства Литвин був хронічно хворою людиною – хронічна виразка та інші хвороби.
Як адвокат у справі Литвина "захищав" завідувач Бориспільської юридичної консультації Київської обласної колегії адвокатів Фастовець Л.В., від захисту якого Юрій відмовився під час судового засідання, але суд відмовив йому в цьому клопотанні.
Київський обласний суд почав розгляд справи 1 червня 1982 року. Литвин на початку судового засідання заявив: "Судова колегія не має морального права судити мене, і тому я відмовляюся давати суду показання".
"Винним себе зовсім не визнаю", – наголосив Литвин.
Окрему увагу слід звернути на позицію адвоката Фастовця: вона не була активною з погляду захисту, він покладався на розсуд суду, казав про пом'якшувальні обставини, але провину клієнта не визнавав, як адвокат Медведчук у справі Стуса, оскільки розумів, що це є порушенням закону. У завершальному слові, зокрема, зазначив:
"НЕ ЙДУЧИ ВРОЗРІЗ ІЗ ВИМОГАМИ ЗАКОНУ та виходячи з того, що мій підзахисний не визнає себе винним, я ВИМУШЕНИЙ просити виправдати Литвина за ст. 62 ч. ІІ КК УРСР та за ст. 70 ч. ІІ КК РРФСР".
Литвин, відповідно до протоколу судового засідання, почав виступати з останнім словом, до якого окремо готувався, але головуючий суддя його постійно переривав і, зрештою, ухвалив позбавити Литвина останнього слова, оскільки той начебто "намагався використовувати останнє слово з метою антирадянської пропаганди та агітації".
24 червня 1982 року о 14:30 суд оголосив вирок, яким засудив Литвина до 10 років таборів особливо суворого режиму та 5 років заслання, визнавши винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 62 ч. ІІ КК УРСР та ст. 70 ч. ІІ КК РРФСР.
З тексту вироку бачимо, що Литвина засудили за "антирадянські" й "наклепницькі" твори: написаний 1968 року лист "Борцам за свободу и независимость Чехословакии" та написані 10 років по тому два "Открытых письма…", "Слово о кающихся грешниках" (щодо покаянних заяв І.Дзюби, В.Захарченка, Г.Снєгірьова), "Некролог", лист до пані Картер, кілька варіантів праці "Советское государство и советский рабочий класс" і найважливіший – статтю "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи", опубліковану 1979 року в №10 журналу "Сучасність" та зачитану на радіо "Свобода".
Інкримінували йому також усні висловлювання, засвідчені в'язнями-кримінальниками, з усілякими перекрученнями та домислами, сфабрикованими слідчими.
У вироку зазначено: "Литвин з червня 1978 року свою діяльність став прикривати личиною "борця за права людини", з цього часу почав називати себе членом так званої "групи сприяння виконанню Гельсінських угод" і разом з іншими відщепенцями брав участь у розповсюдженні ворожих документів".
Як відомо нам нині з розповідей друзів Литвина, його шантажували під час слідства божевільнею, возили до сумнозвісного 13-го відділення київської "Павлівки". Експертизу проводив відомий усій кримінальній Україні психіатр – доктор медицини Ліфшиць.
От він допитував Литвина: "Що ви все на партію звалюєте? При чому тут партія, як от у сусідній палаті лежить чоловік, котрий, вибачте, козу зґвалтував?" – "А де це він зробив, на Красній площі?" – "Та в хліві. Ще й защібнувся. Діти побачили". – "Отже, він людей соромився? А якби він був віруючий та знав, що Бог усевидющий, то вчинив би таке? То ж скажіть мені, а хто хрести скидав із церков, чи не ваша партія?"
Отож, Литвинові в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36 належало пробути до 24 червня 1992 року, плюс у засланні – до 1997-го. Виходить, що загалом його засудили до 43 років неволі, не рахуючи півтора року адміннагляду. З прожитих 49 років він відбув у неволі 22.
Вічний спокій
Литвин десь у травні 1982 року прибув на Урал, до табору особливо суворого режиму ВС-389/36, що в селі Кучино Чусовського району Пермської області.
У в'язниці, протестуючи проти свавілля й байдужості тюремників, Литвин серйозно виснажується та збавляє й так слабке здоров'я. Кілька разів він оголошував голодування, через що йому заборонили єдине на рік побачення з матір'ю.
У цей час одне за одним помирають його однодумці: Іван Мамчич, Олекса Тихий, Валерій Марченко, колишня дружина Віра Мельниченко, Борис Антоненко-Давидович.
21 серпня 1984 року Литвин настільки знесилів, що вже не міг ходити. На це він поскаржився Михайлові Гориню, який сидів у сусідній камері. Лікар звільнив його від робіт.
24 серпня Юрію Литвину стало геть зле, він почав марити. Коли співкамерники прийшли на обід, знайшли його в камері з розтятим животом.
"Крові не було, але кишки вивалилися", – розповідали вони згодом.
Литвина забрали до лікарні, начальство в'язниці заспокоювало: "Померти ми йому, звісно, не дамо".
Юрій помер 5 вересня 1984 року в лікарні міста Чусове. В'ячеслав Острогляд, який теж лежав у тій лікарні, розповідав, що там чув: за тієї рани на животі Литвин мав би жити. Але він був надто ослабленим. Лежати мусив лише на спині, тому нирки затерпли й відмовили. Це й стало безпосередньою причиною смерті.
Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим Барахтинською сільрадою, що його має на руках матір Юрія, помер він 5 вересня 1984 року від "проникаючого різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкого кишківника".
Чи було це самогубство? Можливо. Проте цього не засвідчує жоден із в'язнів, бо ніхто не був присутній. Водночас, чим можна було порізатися, у камері не знайшли ані одразу, ані під час пізніших обшуків.
Мати Литвина десь 1995 року розповідала Василеві Овсієнку, що в Кучиному їй якось потрібно було зайти до громадського туалету. Щойно причинила двері, аж туди ломиться зек у чорному одязі – "безконвойник" (такі працюють за межами зони, а ночують у зоні).
– Ти куди? Не бачиш, що зайшла стара жінка?
– Вибачте. Вашому синові що хотіли, те й зробили. Він не покінчив самогубством, його вбили. Тільки не видавайте мене, бо й мені таке буде.
"Найгуманніший у світі" радянський закон не дозволив забрати тіло померлого в'язня, доки не закінчиться строк його ув'язнення. Саме тому так довго домагалися родини Литвина, Тихого та Стуса дозволу на перепоховання в рідній землі.
Стуса та Литвина багато що єднало: хист, оголена поетична та громадянська реакція на несправедливість оточуючого світу, врешті-решт, членство в Українській Гельсінській групі. Не кажучи вже про арешти, суди, тюрми й заслання. І, зрештою, смерть. У цьому теж є знак небес, бо це сталося в один день.
Місцем вічного спокою Юрка та Василя призначили маленький цвинтар біля дороги в селі Копально-Борисово.
"Особливо небезпечні державні рецидивісти", згідно з "найгуманнішими у світі" радянськими законами, не мали права навіть на скромний обеліск, не кажучи вже про людський хрест.
Тільки дерев'яні стовпчики з номерами. У Литвина – сьомий, у Стуса – дев'ятий…
Але вже за кілька років друзі та рідні перевезли їхні тіла додому. Їх знову поховали поруч – на Байковому цвинтарі в Києві.
Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть
Після завершення реформи децентралізації Києво-Святошинський район зникне з мапи Київщини. Населені пункти району утворять об'єднані громади та житимуть за новим адміністративно-територіальним устроєм. Про те, які проблеми громадам доведеться вирішувати після виборів, чим може закінчитись відкриття ринку землі та як район переживає карантинні обмеження у інтерв'ю KV розповів заступник голови Києво-Святошинської районної ради, голова фракції ВО “Свобода” у районній раді Олександр Однороманенко.
KV: Вже четвертий рік ви є заступником голови Києво-Святошинської райради. З якими проблемами до вас найчастіше звертаються мешканці?
Олександр Однороманенко: Найчастіше мешканці звертаються з проблемами, які можна назвати особистими. Люди приходять за матеріальною допомогою, потреба у якій виникла через життєві обставини – тяжка хвороба, проблеми у сім'ї. Із земельними проблемами – іноді родичі між собою не можуть поділити спадщину, земельні гектари. Буває, учасники АТО звертаються за допомогою у вирішення питань із виділенням землі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
З 2015 року почався процес децентралізації і багато функцій були передані органам місцевого самоврядування. Але жителі району цього не розуміють і продовжують звертатись у районну раду. Вони звикли, що це вищий орган влади і тут вирішуються усі питання.
Якщо розумію, що не маю повноважень, аби допомогти у вирішення питання, то направляю депутатське звернення із описом проблеми органу місцевого самоврядування, на території якого проживає людина.
KV: Наскільки складним цей рік є для Києво-Святошинського району? Яка ситуація із бюджетними надходженнями?
Олександр Однороманенко: На щастя, районний бюджет не дуже постраждав через карантинні обмеження. Основні податки району – це ПДФО. Великі підприємства, які наповнюють більшу частину бюджету, не припиняли свою діяльність.
Нам вистачає коштів на виплату заробітних плат у повному обсязі, це захищені статті витрат. Плануємо у кінці року мінімальне виконання бюджету.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
KV: Політичну ситуацію у районній раді наразі можна назвати стабільною?
Олександр Однороманенко: Я вважаю, що зараз політичну ситуацію у районній раді можна вважати стабільною. Після зміни голови районної ради є депутатська більшість, взаємопорозуміння. Думаю, що без політичної кризи Києво-Святошинська районна рада VII скликання допрацює до кінця своєї каденції.
KV: А які основні проблеми є у Києво-Святошинському районі? Як їх вирішити?
Олександр Однороманенко: Основною проблемою залишається вивезення твердих побутових відходів. У 2016 році було закрито сміттєвий полігон у Тарасівці і тепер району нікуди вивозити сміття. Кожен орган місцевого самоврядування самостійно домовляється із полігонами у Васильківському, Бородянському районах. Через це збільшився тариф на вивезення, до того ж полігони не готові приймати весь об'єм сміття, який продукує наш район. А кількість жителів продовжує зростати, будуються нові багатоповерхові будинки.
Побудова сміттєпереробного заводу європейського рівня вирішила б проблему. Але ми розуміємо, як громади ставляться до таких заводів, коли йдеться про будівництво на їхній території.
Ми проводили роботу з інвесторами, і головна вимога – достатній об'єм сміття. Окремо кожна громада цю вимогу виконати не зможе, якщо голова ОТГ буде підписувати контракт на ввезення сміття з інших громад на свою територію – виникне конфлікт. Тому потрібно вирішувати сміттєву проблему відразу для всього району. Внаслідок реформи децентралізації район, скоріше за все, зникне з мапи Київської області. Тому цей виклик стоятиме перед Київською обласною радою наступного скликання та перед державою.
KV: Є проблеми із дорогами?
Олександр Однороманенко: У районі є транспортна проблема. Будуються нові житлові комплекси, збільшується населення, але дороги залишаються старими. Їх ремонтують, вони у гарному стані, але вони вузькі для виїзду у столицю, через це постійні затори. Наприклад, дорога через Бишівську трасу веде у історичну частину села Софіївська Борщагівка. У тій частині розширити дорогу не можна, бо навколо житлові будинки.
Є проєкт побудови дороги по проспекту Небесної сотні, яка має вийти до Житомирської траси. Це частково розгрузить вузький виїзд із Софіївської Борщагівки на Окружну дорогу.
Також є проблема із громадським транспортом. Проведенням конкурсів на перевізників займається Київська ОДА. І часто буває, що подаються перевізники, які обіцяють сучасний транспорт, який відповідає всім вимогам. Після того, як перевізник заходить на маршрут, перший місяць дійсно їздять комфортні нові автобуси. Але потім знову з'являються старі несправні маршрутки. Звісно, що люди не хочуть користуватись таким транспортом. Хто має власне авто – користується ним. Звідси також з'являється проблема заторів. Тому, я вважаю, умови для перевізників мають прописуватись на весь період обслуговування маршруту і їх дотримання мають постійно контролювати.
KV: Будівництво сміттєсортувальної станції у Боярці дійшло вже до суду. Що думаєте з цього приводу?
Олександр Однороманенко: Я не можу оцінювати, наскільки сміттєсортувальна станція відповідатиме європейським стандартам, але вважаю, що в цілому така ініціатива є правильною. Проблема в тому, що вона з'явилася перед місцевими виборами. Якби Боярська влада почала це робити у перший рік каденції, а не в останній – їм би вдалося.
Думаю, до 25 жовтня це будівництво буде у процесі протестів та судів. Одна сторона, яка претендує на голову ОТГ, за будівництво, інша сторона, яка також претендує бути головою, – проти.
KV: Чи підтримує “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте.
Олександр Однороманенко: “Свобода” була і є проти відкриття ринку землі. Ми вважаємо, що українці мають право на продаж своїх паїв. Але тільки державі. Якщо закон почне працювати у тій редакції, яка є зараз, іноземці почнуть скуповувати нашу землю за бесцінь.
Крім того, партія “Слуга народу” пропонує ввести податок у 6 тисяч гривень за один пай. Це знищить фермерство, невеликих аграріїв та одноосібників які заробляють, аби годувати родину. На мою думку, це ще один спосіб змусити людей продавати свою землю.
KV: Як відкриття ринку землі вплине на аграріїв, яких у районі досить небагато?
Олександр Однороманенко: Уся земля, яка є в районі, знаходиться у приватній власності. Тут немає великих господарств, які б обробляли землю. Уся сільськогосподарська земля наразі знаходиться під житловими будинками. На місці сьогоднішніх ЖК декілька десятків років тому були огороди і там вирощували овочі.
KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації?
Олександр Однороманенко: Ефективність реформи ми побачимо тоді, коли вона запрацює. Але в цілому я вважаю, що децентралізація була нам потрібна. Укрупнення – це позитивні зміни. Якщо говорити про Києво-Святошинський район, то тут є проблема, оскільки 90% населених пунктів є самодостатніми і могли б бути центрами громад, або продовжувати працювати самостійно.
Та в Україні є села, де населення 300-500 людей. І при цьому там є сільський голова, апарат сільської ради, депутати. Податки жителів витрачаються на заробітні плати. І часто, окрім землі, у таких селах нічого немає, тому їм складно розвиватись. Укрупнення у таких ситуаціях – це вирішення проблеми.
Але я вважаю, що деякі райони Київської області не варто було ділити на декілька громад. Наприклад, Переяслав-Хмельницький район було б доцільніше об’єднати в одну громаду. Для порівняння – Циблівська громада має населення трохи більше 6 тисяч людей, а на території однієї Софіївсько-Борщагівської сільради проживає більше 14 тисяч.
KV: Що думаєте з приводу майбутнього поділу населених пунктів Києво-Святошинського району на різні райони?
Олександр Однороманенко: Наш район не має міста обласного значення. У нас лише два міста районного значення – Вишневе та Боярка. За методикою ні одне, ні інше місто не може бути адміністративним центром. Ми, як депутати, звертались до Верховної Ради та Кабінету Міністрів щодо збереження цілісності Києво-Святошинського району. Щоб, наприклад, центр був у місті Бучі або Ірпені. На превеликий жаль, за існуючим проєктом населені пункти району розділили між трьома районами.
Я вважаю, що у майбутньому адміністративному-територіальному устрої взагалі не має бути такого поняття, як район. Але для цього потрібно провести Конституційну реформу. Та моно більшість Ради або не може, або не хоче.
KV: Чи усі об'єднані громади району, затверджені перспективним планом, можуть бути спроможними? Де ситуація найбільш складна? Громади намагались відстоювати склад ОТГ у судах?
Олександр Однороманенко: На мою думку, усі затверджені громади району будуть спроможними. Найбільшими будуть міські громади – Боярська та Вишнівська, там близько 50 тисяч виборців. Трохи менша, 40 тисяч, Борщагівська громада.
Є і маленькі громади, наприклад, Гатненська – до 10 тисяч. Такі громади мають села, розташовані на трассах державного значення і можуть розвиватись на рахунок податків на акциз.
Деякі громади у процесі об'єднання подавали до судів. Але у районі процес добровільного об'єднання був доволі кволим. Тому це поодинокі випадки.
KV: Як “Свобода” розцінює хід терреформи та осінні вибори, які мають відбутися вже за новою адмінсистемою?
Олександр Однороманенко: “Свобода” однозначно буде йти на вибори. Чекаємо остаточно варіанту закону і тоді представлятимемо своїх кандидатів. Проте ми ніколи не втрачаємо зв’язку із нашими виборцями, адже “Свобода” – це перш за все ідея та ефективний менеджмент по її впровадженню, а без контакту із людьми – ефективними бути не можна.
KV: Що думаєте з приводу нового виборчого законодавства? Якими, на вашу думку, повноваженнями мають бути наділені депутати місцевих та обласної рад?
Олександр Однороманенко: Закон про депутатів місцевих та обласних рад не змінюється. Депутатам місцевих рад додаються повноваження, які раніше вирішували депутати районних рад. Говорити про зміну повноважень, я думаю, немає сенсу, оскільки законодавець не може затвердити остаточні умови на вибори. Змінювати повноваження вже немає часу.
Незрозуміло, за якою системою обиратимуться депутати – мажоритарною чи за партійними списками. Я вважаю, що у громадах до 10 тисяч виборців має бути мажоритарна система. Щодо партійної системи може бути багато варіантів – відкриті, закриті списки. Продовжуються дискусії, від якої кількості виборців мають бути партійні списки. Комітет Ради рекомендує від 10 тисяч, в основному законі – від 90 тисяч, а асоціації міст та сіл і громадські організації підписали відкритий лист до Президента та Верховної Ради щодо 50 тисяч. Я думаю, що ця шкала має бути не менше 30 тисяч виборців, максимум – 50.
KV: Як “Свобода” сприйняла перегляд закону про державну мову? Які можуть бути наслідки через внесення змін до закону?
Олександр Однороманенко: Ми категорично проти і вважаємо, що державна мова в Україні має бути одна – українська. В офіційних установах, державних структурах ми маємо спілкуватись державною мовою. Навчання має бути українською мовою. Якою мовою спілкуватись вдома із родиною – особиста справа кожного.
Внесення змін до закону про мову призведе до русифікації. Часто кажуть – де була українська мова, там не з'явилися ЛНР та ДНР. Але ж нікого не обмежують у мові спілкування. Навіть якщо ви звернетесь до офіціанта чи продавця російською – вам нададуть відповідь російською. Погано – якщо ви звернетеся українською, а вам відповідатимуть російською.
KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори?
Олександр Однороманенко: “Свобода” йде на вибори з відповідальними кандидатами. Депутати від “Свободи” є дисциплінованими, самовідповідальними. Обрані від партії міські голови Хмельницького, Тернопілю та Івано-Франківську є кращими в Україні за різними показниками. За цю каденцію ми довели, що “Свобода” може не тільки протестувати, ходити із прапорами та маршами, але й ефективно працювати в органах місцевого самоврядування.
KV: Що для вас є мірилом успішності політичної партії в Україні?
Олександр Однороманенко: Це доволі філософське питання. Я думаю, що мірило успішності для партії в Україні – це довіра людей на виборах.
Читайте: Степан Кузьмич: “Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава”КиевVласть
В столице уже завершены работы по реконструкции и капитальному ремонту 5 объектов – улиц Покровской, Пушкинской, Туполева, Никольско-Ботанической и Академика Заболотного. Средним ремонтом сплошным покрытием восстановлено покрытие 33-х улиц и 10 искусственных сооружений. В то же время столичные власти хвастаются постепенным развитием велоинфраструктуры.
Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы Киевской горгосадминистрации (КГГА). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Согласно информации заместитель председателя КГГА Александра Густелева, в столице уже завершены работы по реконструкции и капитальному ремонту 5 объектов – улиц Покровской, Пушкинской, Туполева, Никольско-Ботанической и Академика Заболотного.
Средним ремонтом сплошным покрытием восстановлено покрытие 33-х улиц и 10 искусственных сооружений. В частности, улицы: Золотоворотская, Тростянецкая, Радунская, Березняковская, Архипенко, Бастионная, Шота Руставели, Краснопольская, Генерала Наумова, Инженерная, просп. Мира и прочие.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Отмечается, что постепенно развивается велоинфраструктура: улицы Пушкинская, Рейтарская, Золотоворотская, Заболотного, Ярославов Вал, Туполева, Вячеслава Липинского, Ольгинская, Заньковецкой, пер. Владимирский, б-р Тараса Шевченко, просп. Палладина.
Завершаются работы по устройству велосъезда с моста Метро на Набережное шоссе.
Для удобства велосипедистов начато устройство велопарковок возле станций метро, парков, медицинских и социальных учреждений, административных учреждений.
“Чтобы родители со спокойной душой отправляли детей в школу, в рамках подготовки к новому учебному году 2020-2021 реализуем программу “Безопасная дорога в школу”. 195 учебных заведений в рамках этой программы станут более безопасными с точки зрения дорожно-транспортной инфраструктуры – около них будут установлены устройства принудительного снижения скорости, островки безопасности, отремонтировано асфальтовое покрытие, восстановлена дорожная разметка, заменены дорожные знаки, установлена тактильная плитка для слабовидящих. На конец июня работы завершены уже возле 76 учебных заведений, 43 – в настоящее время в работе”, – отметил Александр Густелев.
По его данным, безопасными для пешеходов стали 13 улиц Киева, где на протяжении последних 3-х месяцев были установлены островки безопасности. Комфортнее для пересечения пешеходов, особенно для пожилых людей, семей с маленькими детьми, стали многочисленные наземные переходы, на которых устроено 188 понижений.
Планируется вскоре завершить работы на углу ул. Академика Ефремова и пер. Осеннего в Святошинском районе.
По словам Александра Густелева, во II полугодии 2020 продолжатся работы по строительству, реконструкции, капитальному ремонту проспектов Степана Бандеры и Любомира Гузара, ул. Борщаговской, Подольского мостового перехода, Шулявского и Борщаговского путепроводов, комплекса путепроводов на пересечении ул. Богатырской и просп. Степана Бандеры и ул. Богатырской и просп. Оболонского, пешеходных мостов возле ул. Николая Василенко и кинотеатра “Лейпциг”.
Кроме того, планируется, что до 117 возрастет количество улиц и искусственных сооружений, отремонтированных средним ремонтом, среди которых улицы: Гринченко, Бориса Гмыри, Братиславская, Пуховская, Оболонская, Якуба Колоса, Ивана Франко, просп. Рокоссовского и прочие.
Также до конца года планируется обустроить велополосы на проспектах Любомира Гузара и Степана Бандеры, ул. Ивана Франко, Городецкого, Бастионной и других.
Планируется существенное увеличение количества велопарковок, удобных понижений на наземных пешеходных переходах и тому подобное.
Как сообщала KV, велодорожка между Почтовой площадью и столичным мостом Патона, на которую киевские власти намерены потратить 170 млн гривен, еще в 2018 году стоила всего 30 млн гривен.
Читайте: С 2018 года стоимость велодорожки на Набережном шоссе в Киеве выросла в 6 раз
Напомним, по заказу коммунальной корпорации “Киевавтодор” на дороги столицы до 30 сентября 2020 года с помощью краски и структурного пластика должны нанести 1,5 тыс. км продольной и 670 кв.км поперечной разметки. Выполнять эту работу за почти 18,5 млн гривен доверили двум подрядчикам: КП “ДЭУ по ремонту и содержанию автомобильных дорог и сооружений на них Оболонского района Киева” и ООО “Химия Парк”. С одним из подрядчиков “Киевавтодор” фигурирует в уголовном производстве по растрате бюджетных средств как раз при нанесении дорожной разметки. Что характерно, локации, в которых должна быть нанесена разметка, в КК “Киевавтодор” решили скрыть.
Читайте: “Киевавтодор” начал скрывать места нанесения дорожной разметки
Ранее KV сообщала, что пешеходный подземный переход, ведущий от центрального железнодорожного вокзала Киева до улицы Георгия Кирпы в Соломенском районе, находится в ужасном и аварийном состоянии. И.о. руководителя КК “Киевавтодор” попросили отремонтировать его и убрать аварийные элементы.
Читайте: Главу “Киевавтодора” попросили отремонтировать аварийный подземный переход у Южного ж/д вокзала в Киеве
Отметим, что с 21 февраля 2020 года должность и.о. гендиректора “Киевавтодора” (*) занимал Владимир Гузема. Киевский городской голова Виталий Кличко с 19 мая 2020 года возложил исполнение обязанностей гендиректора коммунальной корпорации на Александра Федоренко. Департамент транспортной инфраструктуры КГГА с 6 февраля 2020 года возглавляет Валентин Осипов. Сферу транспорта со 2 марта 2020 года курирует замглавы КГГА Александр Густелев, который до этого и возглавлял “Киевавтодор”.
* КК “Київавтодор” (Код ЄДРПОУ:03359026)
Фото: КГГАКиевVласть
Северный Апелляционный хозяйственный суд поддержал позицию прокуратуры киева, и отменил решение Хозяйственного суда Киева, которым из бюджета города Киева в пользу коммерческой структуры безосновательно должно было быть взыскано более 80 млн гривен.
Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы прокуратуры Киева.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“В 2017 году частное общество обратилось в арбитражный суд с иском о взыскании с местного бюджета вреда, вроде причиненный в результате строительства Подольского мостового перехода через реку Днепр в Киеве. По доводам общества, оно является арендатором земельного участка рядом со строительством и размещенному на нем имуществу (старым промышленным зданиям) нанесен ущерб”, – сказано в сообщении.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Хозяйственный суд Киева этот иск удовлетворил.
По мнению прокуратуры Киева, такое решение суда было основано только на противоречивом заключении экспертизы. Другие доказательства, подтверждающие причинение вреда, по мнению прокуратуры отсутствовали.
Прокуратура обратилась в Северный апелляционный хозяйственный суд, с апелляцией, которую тот удовлетворил, согласившись с доводами прокурора.
Напомним, продолжается противостояние жителей Русановских садов, протестующих против проезда тяжелой техники на строительство Подольско-Воскресенского мостового перехода по одной из улиц дачного массива. 19 июня дорогу для проезда техники зачищали от протестующих при помощи полиции.
Читайте: Кличко заявил, что Киев не может в угоду жителям Русановских садов остановить строительство Подольско-Воскресенского моста
15 июня 2020 года на Русановских садах протестующие перекрыли проезд для строительной техники. Между местными жителями и полицией произошла потасовка, однако “дачники” тогда так и пустили технику.
Читайте: Жители Русановских садов не пускают строительную технику к Подольско-Воскресенскому мосту (видео)
Противостояние жителей Русановских садов и столичной власти в вопросе организации проезда строительной техники и съездов со строящегося Подольско-Воскресенского мостового перехода имеет длинную историю.
Напомним, в декабре 2017 года состоялся митинг садоводов дачного массива “Русановские сады” в Киеве. Жители протестовали против взимания платы за проезд на жилую территорию. Кроме проблемы со шлагбаумом на въезде протестующие заявляли также о разбитых дорогах и регулярных наплывах цыган.
Читайте: Жители “Русановских садов” в Киеве протестовали против взимания платы за проезд на их собственную территорию
В октябре 2019 года депутат Киевсовета Сергей Артеменко (фракция “Солидарность”) просил бывшего тогда директором Департамента транспортной инфраструктуры КГГА Ивана Федорова разобраться, на каком основании по ул. Центральной Садовой в Днепровском районе (Русановские сады) были установлены шлагбаумы.
Читайте: Киевляне жалуются на установку шлагбаумов и плату за проезд по улице Центральной Садовой
Ранее KV сообщала, что обственники дач на Русановских садах решили обратиться в Киевсовет с просьбой откорректировать проект строительства Подольского мостового перехода. В частности, они требуют учесть при ведении строительства экологические особенности местности, чтобы не допустить экологическую катастрофу. Также владельцы дачных участков просят внести в градостроительные документы Киева нормы, которые сделают в будущем невозможной застройку Русановских садов многоэтажками. И одно из основных требований – приостановить строительство моста до выплаты всем собственникам компенсации за изъятые под строительство моста участки.
Читайте: Дачники Русановских садов требуют приостановить строительство Подольского моста
Фото: info-rm.com
КиевVласть
КП “Киевтелесервис” продолжает активно осваивать бюджетные средства на подключении коммунальных объектов Киева к защищенной сервисной сетевой инфраструктуре и на ее обслуживание. Денег на это тратится очень много: уже освоено более 505 млн гривен, до конца 2022 года запланировано освоить более 800 млн гривен, но просят дополнительно еще 300 млн гривен. С количеством присоединенных к этой инфраструктуре объектов путаница, эффективность таких вложений явно вызывает большие сомнения. При этом, контракты, в основном, достаются только двум фирмам – ООО “ВМ Констракшн Украина” и ООО “Билинтех Украина”. Обе эти компании в связке с КП “Киевтелесервис” фигурируют в громком уголовном производстве СБУ о возможном присвоении бюджетных средств в особо крупных размерах.
Как выяснила KV, через систему публичных закупок ProZorro в рамках создания, развития и сопровождения сервисной сетевой инфраструктуры Киева КП “Киевтелесервис” (*) с 2017 года было проведено 14 закупок на сумму 505,42 млн гривен. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
С ООО “Билинтех Украина” (**) было подписано 9 договоров на сумму 146 млн гривен, с ООО “ВМ Констракшн Украина” (***) – 3 договора на сумму 357,6 млн гривен. Очень скромно в создании сервисной сетевой инфраструктуры столицы поучаствовали ЧП "Теплоэнергоавтоматика" (1 договор на 1,48 млн гривен) и ООО "Ай Ти Инжиниринг” (1 договор на 342 тыс. гривен).
Как сообщили KV в КП “Киевтелесервис” (*), до конца 2020 года при наличии дополнительного финансирования предприятие собирается подключить к защищенной сервисной сетевой инфраструктуре Киева еще 722 объекта, среди которых коммунальные медучреждения, школы и детсады. Подключить к этой инфраструктуре все муниципальные объекты Киева (сколько именно не уточнили- KV) КП планирует в 2022 году.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“Сетевая инфраструктура обеспечивает подключение структурных подразделений КГГА, райгосадминистраций (РГА), предприятий, учреждений и организаций коммунальной собственности к единой защищенной сетевой инфраструктуре КГГА, сети интернет и домену kmda.gov.ua”, – пояснили в “Киевтелесервисе”.
По информации КП, все делается для обеспечения бесперебойного и защищенного доступа к сервисам и программным средствам.
Отметим, из ответа “Киевтелесервиса” на журналистский запрос следует, что такую сетевую инфраструктуру в Киеве уже создали в рамках выполнения программы “Электронная столица” и распоряжения КГГА от 9.10.2017 года № 1250 на базе сетевого оборудования Hewlett-Packard, Fortinet, APC. Она состоит из 618,2 км волоконно-оптических линий связи. К ней, по данным КП, уже подключили 687 муниципальных объектов: в 2018 году – 235 объектов, в 2019 году – 437 объектов, еще 15 объектов подключено при строительстве опорной сети. Таким образом, защищенным доступом, по информации “Киевтелесервиса”, уже обеспечены столичные райгосадминистрации (РГА), некоторые школы, детсады, медучреждения, жилищно-эксплуатационные участки (ЖЭУ) и районные дорожно-эксплуатационные управления (КП ДЭУ).
Как дополнительно пояснили KV в КП “Киевтелесервис”, КП удалось на сегодняшний день подключить к сетевой инфраструктуре столицы больше коммунальных объектов (687 – KV), чем было запланировано по программе “Электронная столица”, благодаря экономии средств, снижению курса валюты (оборудование закупают импортное), а также “планированию сети с учетом месторасположения объектов инфраструктуры”.
Также в КП добавили, что подали заявку на выделение порядка 300 млн гривен сверх предусмотренных на 2020 год программой, чтобы подключить еще 806 объектов (пока выделено 40,2 млн гривен на 77 объектов).
Похоже, работы по созданию защищенной сервисной сетевой инфраструктуры были завершены в рамках выполнения программы "Электронная столица" на 2015 – 2018 годы (утверждена решением Киевсовета 2 июля 2015 года № 654/1518) всего за 2,85 млн гривен. Именно такое финансирование было предусмотрено на это программой. За эти деньги аппарат Киевской горгосадминистрации (КГГА) и КП “Киевтелесервис” должны были: обеспечить модернизацию и стандартизацию IT-инфраструктуры, снизить затраты на ее эксплуатацию за счет формирования единой технической политики, разработать и внедрить единые IT-стандарты, построить и обслуживать IT-ресурсы.
Казалось бы, важные задачи и за вполне вменяемые деньги. Гораздо дороже стало дальше.
В программе "Электронная столица на 2019 – 2022 годы” (утверждена решением Киевсовета от 18 декабря 2018 года №461/6512) предусмотрено подключение к этой инфраструктуре 959 коммунальных объектов: в 2019 году – 260, в 2020 году – 87, в 2021 году – 306, в 2022 году – 306. На эти цели до конца 2022 года предусмотрено потратить 540,9 млн гривен: 2019 год – 120 млн гривен; 2020 год – 40,2 млн гривен, 2021 год – 190,2 млн гривен, 2022 год – 190,2 млн гривен.
Отметим, из предоставленной KV КП “Киевтелесервис” информации следует, что план по подключению коммунальных объектов к указанной инфраструктуре уже выполнен на 71% с опережением на 2,5 года (687 объектов из запланированных “Электронной столицей” на конец 2022 года 959-ти), а до конца 2020 года их, при выделении дополнительных 300 млн бюджетных гривен, может стать уже гораздо больше. Разбираться в этой путанице, наверняка надо аудиторам КГГА и правоохранительным органам.
Также в рамках программы “Электронная столица” на 4 года запланирован отдельный бюджет в размере 263,2 млн гривен на поддержку и сопровождение сервисной сетевой инфраструктуры: 2019 года – 56 млн гривен, 2020 год – 69,3 млн гривен, 2021 год – 68,1 млн гривен, 2022 год – 69,7 млн гривен.
Депутат Киевсовета Александр Пабат (внефракционный) уверен, что вся схема по трате денег на информационные технологии, в том числе на сервисную сетевую инфраструктуру, придумана с одной целью: “освоить деньги теми компаниями, которые внесут их в избирательную кампанию власти”.Читайте: Главный IT-шник КГГА Юрий Назаров сделал из Кличко клоуна и пирата
“КП “Киевтелесервис” к разработке программного обеспечения и модернизации ИТ-инфраструктуры отношения не имел, не имеет и не будет иметь. Предприятие создавалось столичной властью в пик расцвета кабельного телевидения. Планировалось, что “Киевтелесервис” будет проводить расчеты с операторами кабельного телевидения и следить за размещением кабелей. На сегодня это КП – “цап-відбувайло”, перевалочная контора по отмыванию денег с очередным исполняющим обязанности директора. Ведь Юрия Назарова убрали (Юрий Назаров 28 апреля 2020 года уволен с должности директора Департамента информационно-коммуникационных технологий КГГА по соглашению сторон – KV), а Козубский – “на крючке” (в отношении директора КП “ГИВЦ” Виталия Козубского расследуется уголовное производство по факту возможной растраты 20 млн бюджетных гривен – KV)”, – сказал в комментарии KV Александр Пабат.
Глава фракции ВО “Свобода” в Киевсовете Юрий Сиротюк, в свою очередь, отметил, что есть большие вопросы к профильному департаменту КГГА по использованию средств, в том числе в рамках программы “Электронная столица”.
“Понятно, что цифровизация – неизбежна, это мировой тренд и то, что должно сделать городские сервисы доступнее для граждан. Но у меня большие сомнения относительно соответствия потраченных денег киевлян поставленной цели и качеству. Думаю, Назаров неспроста ушел с должности директора Департамента ИКТ КГГА. Ведь в Киеве существует плохая традиция: если пахнет “жареным” – чиновник идет не в СИЗО, а заниматься бизнесом или отдыхать”, – отметил Юрий Сиротюк.
Читайте: Как руководство Киева ткнули носом в коррупционные схемы и псевдопрозрачный бюджет
Согласно данным аналитической системы Youcontrol, ООО “Билинтех Украина” зарегистрировано в 2011 году в Киеве. Уставный фонд – 500 тыс. гривен. Специализируется на деятельности в сфере инжиниринга, геологии и геодезии, предоставления услуг технического консультирования в этих сферах. Учредитель и руководитель компании – Виктор Шахов.
По данным Zакупівлі, с 2015 года по результатам участия в публичных закупках ООО “Билинтех Украина” заключило 77 договоров на общую сумму более 667 млн гривен (включая нынешние тендеры). Договора с КП “Киевтелесервис” были заключены на сумму 366,7 млн гривен. В рамках создания, развития и сопровождения сервисной сетевой инфраструктуры “Билинтех Украина” и “Киевтелесервис” сотрудничают с декабря 2016 года, когда был подписан договор на 23,3 млн гривен на поставку сетевого оборудования и материалов.
ООО “ВМ Констракшн Украина” зарегистрировано в декабре 2014 года. Основной вид деятельности – строительство сооружений электроснабжения и телекоммуникаций. Уставный фонд – 1 млн гривен. Учредитель и руководитель предприятия Сергей Мороз.
“ВМ Констракшн Украина” участвует в публичных закупках с 2017 года. За это время оно заключило 11 договоров на 415 млн гривен, из которых 4 договора на 386,6 млн гривен были заключены с КП “Киевтелесервис”.
Ранее KV сообщала, что ООО “Билинтех Украина” и ООО “ВМ Констракшн Украина” вместе с КП “Киевтелесервис” фигурируют в уголовном производстве (ЕРДР № 42019000000002283). В его рамках Главное управление СБУ в Киеве и Киевской области расследует факты возможного присвоения бюджетных средств при закупках КП “Киевтелесервис”. Правоохранители анализируют договора на общую сумму 693 млн гривен, которые это КП на протяжении 2017-2019 годов заключало с двумя указанными подрядчиками. В ходе досудебного расследования правоохранители выяснили, что в указанный период КП “Киевтелесервис” осуществляло закупки услуг по созданию и сопровождению корпоративной городской связи и сетевой инфраструктуры, в том числе услуги по созданию комплексной системы защиты и безопасности городской сервисной сетевой инфраструктуры.
Читайте: СБУ заинтересовалась “бюджетными распилами” в СКП “Киевтелесервис”
Специализированное КП “Киевтелесервис” создано Киевсоветом в 2001 году. Основной вид деятельности – деятельность в сфере проводной электросвязи. С 22 мая 2020 года временно исполняющим обязанности директора КП ”Киевтелесервис” был назначен Олег Ващенко. До этого, с 13 августа 2019 года, обязанности руководителя этого предприятия исполнял Андрей Приступа.
КП “Киевтелесервис” находится в подчинении Департамента информационно-коммуникационных технологий (ИКТ) КГГА. Этот департамент с 3 марта 2017 года по 29 апреля 2020 года возглавлял одиозный Юрий Назаров. Читайте: Подчиненным Юрия Назарова помешали потратить без конкурса 65 млн бюджетных гривен на “китайские термометры”
После увольнения Юрия Назарова, с 30 апреля 2020 года временно исполнять обязанности директора Департамента ИКТ КГГА был назначен замдиректора этой структуры Вячеслав Новохацкий. 9 июня 2020 года на посту временного руководителя департамента Новохацкого сменила главный специалист по вопросам персонала Департамента ИКТ Анна Лысык.
Читайте: Полтора миллиарда из воздуха: как столичный бюджет расплачивается за работу Юрия Назарова
С 20 сентября 2019 года направление информатизации в Киеве курировал первый заместитель главы КГГА. Эту должность с 21 декабря 2017 года занимает Николай Поворозник, который 22 апреля 2020 года был отстранен от выполнения служебных обязанностей на время расследования уголовного производства по подозрению в получении взятки. С конца мая 2020 года за IT-сферу столицы взялся отвечать непосредственно киевский городской голова Виталий Кличко (на фото).
Читайте: Кто за что отвечает в администрации Виталия Кличко с 26.05.2020 года
* Спеціалізоване комунальне підприємство "Київтелесервіс" (Код ЄДРПОУ: 31815760)
** ТОВ “Білінтех Україна” (Код ЄДРПОУ: 37962954)
*** ТОВ "ВМ Констракшн Україна" (Код ЄДРПОУ: 39576191)
Фото: коллаж KV
КиевVласть
В июне на стройплощадках жилых комплексов бизнес-класса Edelweiss House, Edeldorf и "Подол Град Vintage" компании Edelburg Development продолжалась активная стройка. Так, в "Подол Град Vintage" и Edeldorf строители были задействованы на монолитных работах. А возведение Edelweiss House вышло на финальный этап.Об этом KV стало известно из сообщений пресс-службы девелопера. Сообщается, что в июне на стройплощадках компании Edelburg Development активно продолжались строительные работы объектов на Печерске - ЖК Edelweiss House, ЖК Edeldorf и Подоле – ЖК "Подол Град Vintage", согласно заявленному графику. Так, в ЖК "Подол Град Vintage" строители были задействованы на монолитных работах в первой и второй секциях жилого комплекса. А также смогли приступить к возведению третьей секции.
Отмечается, что в первой секции, по состоянию на 30 июня, строители вышли на отметку шестого жилого этажа. Кирпичная же кладка уже сделана на первом и втором этажах.
“Во второй секции завершен монолит несущих вертикальных конструкций на отметке седьмого этажа и уже строители занимаются работами по его перекрытию. В этой секции также кладется кирпичная кладка на отметке третьего этажа”, – сообщают в пресс-службе.
Квартирография ЖК представлена 1-, 2- и 3-комнатными эксклюзивными планировками. На этаже, в зависимости от секции, застройщик расположил по 2-3 квартиры или 4-5, что позволит обеспечить дополнительную приватность жильцам. В комплексе также предусмотрены квартиры с master-спальнями, террасами, балконами, лоджиями и даже панорамным окном в ванной комнате. Минимальная площадь жилья составляет 52 кв. м – это однокомнатная квартира с двумя ванными комнатами, гардеробной, лоджией и эркером. Комплекс расположен в Подольском районе столицы.
Продолжаются монолитные работы и кирпичная кладка и в ЖК Edeldorf.
В этом ЖК стены заполняют полнотелым керамическим кирпичом. Так, в первом доме ЖК уже выполнена плита перекрытия 14 типового этажа. А во втором – плита перекрытия 16-го этажа и на данный момент продолжается “вязка вертикалов” 17-го этажа.
Edeldorf выделяется среди других комплексов бизнес-класса не только архитектурой, а и функциональной квартирографией.
Так, кроме 2- и 3-комнатных квартир, застройщик предлагает еще шесть типов однокомнатных квартир площадью от 44 до 50 кв. м с разным функционалом. В компании отмечают, что подобный тип квартир – идеальный вариант для инвестиции, который будет приносить до 12% годовых от сдачи в аренду.
Особенностью бизнес-комплекса является доступность до топовых бизнес-центров, ТРЦ, фитнес-клубов, ресторанов. А сам комплекс сможет похвастаться собственной инфраструктурой в виде кофейни, магазина в формате “у дома”, салона красоты, отделения банка, детской комнаты и комнаты ожидания для личных водителей, а также – собственной лаунж-зоны на 400 кв. м.
А вот строительство комплекса Edelweiss House в Печерском районе уже вышло на финальный этап.
Сообщается, что в двух 24-этажных домах, объединенных общим шестиуровневым стилобатом, заканчиваются кровельные работы.
Также продолжаются фасадные работы. А именно: монтаж алюминиевых оконных систем и вентилируемого навесного фасада, который будет оснащен специальными температурными датчиками для передачи данных в котельную.
Параллельно начался монтаж архитектурной подсветки, которая подчеркнет изысканность и утонченность комплекса в вечернее и ночное время. И также продолжается монтаж оборудования в котельной, а именно – системы дымоотвода. Стоит отметить, что комплекс построен рядом с удобной транспортной развязкой с выездами на Надднепрянское и Столичное шоссе, Южный мост. Дорога в центр тоже будет быстрой – по многополосным Бойчука и Леси Украинки.
Напомним, что с окончанием карантина столичный рынок недвижимости уверенно стабилизируется, уровень продаж возвращается к состоянию начала года. Дальнейшее развитие ситуации будет зависеть от общей экономической составляющей и вектора развития страны.
Читайте: Рынок недвижимости стремительно оживает после карантина, – гендиректор Edelburg Development Кучер
Фото: сайт компанииКиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0007
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-24 03:14:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0005
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 6
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-24 03:14:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0005
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145123', '144431', '144353')
ORDER BY `published` DESC
0.0006
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-24 03:14:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0012
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
2.4207
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+(дорога дороги дороге дорогу дорогой дорогою дорог дорогам дорогами дорогах дорогой дорогого дорогому дорогим дорогом дорогая дорогую дорогою дорогое дорогие дорогих дорогими дорог дорога дорого дороги дороже подороже)' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-24 03:14:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+(дорога дороги дороге дорогу дорогой дорогою дорог дорогам дорогами дорогах дорогой дорогого дорогому дорогим дорогом дорогая дорогую дорогою дорогое дорогие дорогих дорогими дорог дорога дорого дороги дороже подороже)' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 3540, 10
0.0024
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('93571', '93565', '93569', '93558', '93547', '93546', '93532', '93538', '93530', '93522')
1.7119
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-24 03:14:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+(дорога дороги дороге дорогу дорогой дорогою дорог дорогам дорогами дорогах дорогой дорогого дорогому дорогим дорогом дорогая дорогую дорогою дорогое дорогие дорогих дорогими дорог дорога дорого дороги дороже подороже)' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)