Щодо президентського законопроекту про "повернення в Кримінальний кодекс України (ККУ) норм про незаконне збагачення". Це абсолютно безглуздий законопроект, ухвалення якого нічого не дасть, бо покарання передбачається за набуття "неправомірих активів".
Нагадаю, "активи" - це те, що приносить прибуток. Тобто, фраза "набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більш ніж на 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її доходи" означатиме, що прокуратура повинна буде довести, що чиновник за допомогою придбаного отримував прибуток.
Наприклад, здавав в оренду придбаний будинок. Звісно ж, це зробити буде майже неможливо. А що таке "набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів" і чому відповідні зміни вносяться до Кодексу законів про працю - зовсім незрозуміло.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Як прокуратура, згідно зі ст.291 Цивільно-правового кодексу буде доводити, що "активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, не були набуті на законній підставі", а вже потім вимагати в суду засадити чиновника за порушення ст. 36 Кодексу законів про працю? Посадити за адмінпорушення?
Тому за ухвалення такого законопроекту жодних наслідків для корупціонерів не буде. Ще й Конституційний суд, скоріш за все, визнає неконституційними всі його положення.
Нагадаю, що законопроектом пропонується таке визначення терміну "активи - грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування".
Це визначення не співпадає із визначенням у базовому законі "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де в ст.1 чітко вказано: "активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
ККУ - не закон, тому суд має використовувати визначення із закону, а не з ККУ при наявності суперечностей.
Проте, суд першої інстанції, а навіть так званий "антикорупційний суд" є судом першої інстанції, може використати визначення терміну активи з ККУ. Але справа все одно дійде до пленуму Верховного суду, який, за сталою практикою, визнає, що варто використовувати визначення, наведене у спеціалізованому законі, а не ККУ, щоб не створювати правових колізій.
Вочевидь, законопроект, поданий президентом, готувавсь нашвидкоруч і надмірно "сирий". Маємо те, що маємо.
Прим. KV. Нагадаємо, що у Верховній Раді є ще два законопроекти щодо повернення до ККУ статті про незаконне збагачення - Петра Порошенка та Юлії Тимошенко.
Читайте: Президент Зеленский внес на рассмотрение парламента законопроект о незаконном обогащении
Юрий Гаврилечко, эксперт Фонда общественной безопасности и Центра анализа экономической политики
Источник публикации
КиевVласть
Корупція – ракова пухлина для країн. Міжнародне співтовариство почало боротьбу з корупцією на глобальному рівні прийнявши Конвенцію ООН проти корупції від 31.10.2003 р.
Статтею 20 вказаної Конвенції передбачена відповідальність за незаконне збагачення. За умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати.
У міжнародно-правовому розумінні незаконне збагачення – це злочин. Ще у 2010 році понад 40 країн криміналізували незаконне збагачення і відтоді багато інших юрисдикцій включили цей злочин до свого кримінального законодавства. Суди в усьому світі визнали, що покарання за незаконне збагачення – це потужний інструмент у боротьбі з корупцією, який водночас зберігає повагу до основних прав людини та конституційних принципів, таких як презумпція невинуватості, гарантія проти примушення до самообвинувачення та правова визначеність.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
18 жовтня 2006 року Верховна Рада України ратифікувала конвенцію ООН проти корупції, чим взяла на себе зобов’язання перед міжнародною спільнотою та підтвердила визначений напрямок спільних дій.
Імплементували норму в статтю 368-2 Кримінального кодексу України, якою передбачено притягнення до відповідальності осіб за незаконне збагачення. Незаконне збагачення - набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі.
26 лютого 2019 року за конституційним поданням 59 народних депутатів України Конституційний суд України виніс рішення, що є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено щодо невідповідності статті 368-2 Кримінального кодексу України про незаконне збагачення Конституції України.
Така ініціатива надійшла від 23 депутатів “Народного Фронту”, 11 депутатів “Блоку Петра Порошенка”, 11 депутатів партії “Відродження”, 10 депутатів від “Опозиційного блоку”, 4 депутати від “Волі Народу” та 1 депутат від “Радикальної партії”.
Суд мотивув своє рішення тим, що відсутність підтвердження доказами законності підстав набуття активів у власність згідно зі статтею 368-2 Кодексу може розглядатися як доказ незаконності набуття у власність активів, а дії їх власника - кваліфікуватися як незаконне збагачення. Водночас відсутність підтвердження доказами законності підстав набуття активів у власність не означає підтвердження незаконності цих підстав, а отже, й доведеності вини особи у незаконному збагаченні. Законодавче визначення такого злочину, як незаконне збагачення, дає змогу обґрунтовувати обвинувачення особи у незаконному збагаченні на припущеннях навіть тоді, коли йдеться про особу, яка законно набула у власність певні активи.
З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 368-2 Кодексу не відповідає вимогам чіткості, точності й однозначності, а тому суперечить юридичній визначеності як складовій принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України. Та зробив висновок, що законодавче визначення ознак такого злочину, як незаконне збагачення, у статті 368-2 Кодексу не відповідає принципу юридичної визначеності чим визнав, на жаль, що насправді ця норма є недолугою, слабкою і недосконалою. Через невдале та нелогічне законодавче формулювання зазначена норма з дня її запровадження до 26 лютого 2019 року так і не перетворилася на один із головних та ефективних юридичних засобів подолання корупції в Україні.
Таке рішення Конституційного суду України підірвало довіру інших країн та міжнародних організацій до України. Викликає сумнівність антикорупційних реформ що проходять в Україні. Це рішення КСУ можна вважати юридично обґрунтованим, але навряд чи справедливим по відношенню до українського народу та держави, що роками розкрадають. Суд вирішив взяти до уваги те, як саме виписана норма та відшукав в ній недосконалості, чим виправдав корупціонерів.
На шляху до налагодження міжнародних відносин може бути тільки відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення відповідно до принципів ООН, ОЕСР та ЄСПЛ. Поки закону немає корупціонери закривають відкриті проти них справи за незаконне збагачення. Звичайно доопрацьований закон буде прийнято, але двічі в одну річку не ввійдеш, а мовою юриспруденції – двічі за один злочин не судять.
Читайте: Державна закупівля голосів
Ольга Терещенко, юрист-міжнародник, заступник директора коледжу ПНЗ “Університет сучасних знань”
KиевVласть
Головна проблема України - військова агресія з боку Російської Федерації. Анексія Криму, введення військ на територію Донецької та Луганської областей, підтримка так званих “народних республік” технікою, зброєю, грошима та іншими ресурсами - все це уповільнило розвиток України.
Багато для кого очевидно, що війна з РФ, як її не називай - АТО, ООС, гібридна війна - може закінчитись або нашою перемогою, або знищенням України.
Перемога без жорсткої позиції у відносинах з країною-агресором неможлива, на відміну від капітуляції. Отже, від позиції президента залежить дуже багато.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Якої ж позиції дотримуються кандидати у президенти у відносинах з РФ?
Роман Безсмертний пише про діалог з Росією для повернення військовополонених та “вирішення інших конфліктних питань“. Також він обіцяє плановий, керований розрив економічних відносин з Росією, та заміщення російської продукції власним виробництвом.
Ольга Богомолець не згадує про візовий режим з РФ або інші зміни у стосунках з Росією.
Юрій Бойко обіцяє подолати “протиріччя з усіма країнами-сусідами, у тому числі з Росією”. Яким чином та на чию користь, кандидат не вказує.
Олександр Вілкул оминає тему відносин з країною-агресором у своїй програмі.
Анатолій Гриценко також не вказує, на яких позиціях буде стояти у відносинах з РФ.
Володимир Зеленський не пише про свою позицію щодо відносин з державою-агресором.
Руслан Кошулинський обіцяє визнати РФ державою-агресором на всіх рівнях світової дипломатії, розірвати дипломатичні відносини, а також усі міжнародні договори з РФ та не відновлювати їх до повної деокупації.
Кандидат обіцяє “ініціювати створення міжнародного трибуналу з розслідування злочинів проти людства, здійснених РФ у ході агресії проти України”.
Кошулинський пропонує припинити діяльність російського бізнесу в Україні, запровадити ембарго на російський капітал, товари та послуги, а також націоналізувати активи, кінцевими власниками яких є РФ чи її громадяни.
Олег Ляшко згадує про війну на Донбасі, але не пише, з ким Україна воює. Втім, вказує на необхідність перемоги, але не пише, над ким. Росію Ляшко згадує один раз - в переліку країн, у яких Україна купує вугілля.
Петро Порошенко називає РФ агресором та підкреслює, що вона окупувала українські території. Він пише про повне відновлення територіальної цілісності, суверенітету і незалежності України, і збирається повернути окуповані території Донецької та Луганської областей і Криму політико-дипломатичним шляхом.
Юлія Тимошенко обіцяє провести інвентаризацію заподіяної Росією шкоди, щоб стягнути з неї компенсацію за шкоду, заподіяну українським громадянам, українському бізнесу та українській державі.
Отже, в програмах лише чотирьох з 10 кандидатів (Андрій Садовий вибув, тому його не аналізуємо) РФ визначається як держава-агресор. П`ятеро кандидатів не пишуть про війну з РФ нічого.
Всього троє кандидатів згадують про розрив економічних відносин з Росією або запровадження широких економічних санкцій щодо її бізнесу.
Найбільш послідовною та повною в цьому питанні виглядає програма Кошулинського.
Легко пояснити позиції Вілкула чи Бойка - їх електорат не підтримав би визнання РФ агресором. Але чому в програмі Гриценка оминається тема візового режиму з РФ чи введення широких санкцій по відношенню до РФ, незрозуміло.
Читайте:
Вибори президента України: дерегуляція (зменшення перевірок та контролюючих органів, електронний документообіг, відкриті синхронізовані реєстри)
Вибори президента України: виборча реформа
Вибори президента України: медична реформа
Вибори президента України: впровадження стандартів НАТО в армії
Вибори президента України: легалізація грального бізнесу, легких наркотиків та проституції
Вибори президента України: закон про зброю
Вибори президента України: податок на виведений капітал
Вибори президента України: ринок землі
Чому я проголосую “за”: аналізуємо програми кандидатів в президенти
Олександр Кравченко, журналіст КиевVласть
KиевVласть
Заборону (мораторій) на відчуження землі продовжили на 2019 рік. Наступним кроком повинен бути початок кардинальних змін в земельних відносинах. Без цього кроку продовжувати знову заборону на відчуження землі в майбутньому буде важко, як і важко очікувати без реформування земельних відносин позитивних політико-економічних наслідків. Реформування земельних відносин може завдати “смертельного” удару по аграрним монополіям – вони можуть припинити своє існування.
На сьогодні аграрні холдинги з десятками і сотнями тисяч гектар землі в користування монополізували обробіток землі. Вони діють у зговорі, об’єднуються в різні асоціації з єдиною метою – отримувати якомога більше прибутків.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Формування аграрних монополій стало можливим тільки з причин державного управління аграрною галуззю не в інтересах суспільного розвитку та ринкових перетворень, а також, відсутності у селян, власників землі, на початку розпаювання колгоспів, готовності стати справжніми власниками отриманого майна і землі.
Ставлення населення до аграрних монополій, аграрних холдингів і орендарів, об’єктивно кажучи, негативне. Воно спричинене певними не ринковими механізмами спілкування з власниками землі, низькою платою за користування землею, втратою селянами роботи та багатьма іншими причинами.
Логічним є те, що власники землі повинні бути власниками і аграрних підприємств, які оброблятимуть їхню ж землю. Селяни повинні самі вирішувати питання організації робочих місць та розподілу прибутку від власної землі. В цьому суть народної земельної реформи. При такому реформуванні, власники землі не захочуть продовжувати відносини з представниками аграрних монополій, а захочуть повернути свою землю, незаконно відчужену у них, або захочуть вийти передчасно з кабальних угод (оренда, емфітевзис) користування землею. Аграрні монополісти втрачатимуть землю як засіб виробництва. На сьогодні, доходи від рослинництва в аграрних монополіях становлять від 60% до 100%. Отже, втрата землі для монополістів – це втрата основних доходів і прибутків.
Агрохолдинги стали монополістами не тільки в обробітку землі. Вони стали монополістами і як споживачі кредитних ресурсів, отриманими у різний спосіб і з рідних джерел. Це банківське та приватне кредитування через цінні папери та інші фінансові інструменти. Також, до такого споживання кредитного ресурсу слід віднести заборгованості за поставлені техніку і обладнання, добрива, насіння та інші матеріали і товари.
Отже, припинення монополій може мати наслідки:
- економічні;
- соціальні;
- політичні.
Економічні наслідки будуть спричинені, в перш за все, в небажанні власників землі з економічних та морально-етичних міркувань працювати з монополіями. Беручи до уваги існуючу кредитну структуру капіталу аграрних монополій, у разі втрати монополіями доходів і прибутків, вони будуть вимушені зменшити обсяги виробництва або взагалі припинити активну господарську діяльність на землі. В такій ситуації монополістам необхідно буде зменшити виробничий капітал шляхом продажу вже непотрібних активів і, цим самим, забезпечити розрахунок з кредиторами. Небажання монополій забезпечити розрахунки за заборгованістю, може стати причиною певних негативних наслідків у вигляді породження передачі заборгованості по ланцюгу економічних зв'язків, що на певний час уповільнить економічні процеси у контрагентів монополій або завдасть їм шкоди. Для запобігання ризику нерозрахунків, необхідно проінформувати завчасно, через загал, контрагентів та кредиторів монополістів про можливі наслідки і тим самим не дати власникам монополій вивести активи які повинні будуть використані для розрахунку з кредиторами. Активи які знаходяться в заставі, досить ліквідні і можуть зацікавити нові товариства власників землі. При навіть настанні цих економічних ризиків значимого впливу на економіку держави та розвиток реформування аграрної галузі не буде - це питання, в основному іноземного капіталу, який має високий рівень захищеності. Також звільнена від монопольного користування земля швидко перейде в обіг товариств власників землі, що не дасть можливості завдати шкоди економічним процесам в державі, у тому числі наповнюваності бюджету країни.
Соціальні наслідки можуть бути виражені у втраті робочих місць. Але така втрата буде тимчасовою, а вчасне інформування про реформування аграрної галузі спричинить безпроблемний перетік трудових ресурсів в нові виробничі утворення у вигляді товариств власників землі, де, не виключено, самі ж колишні працівники монополій будуть власниками і працівниками одночасно.
Політичний ризик може бути тільки в тому, що власники монополій втратять свій політичний вплив і не будуть в змозі маніпулювати ні громадянами як виборцями ні політиками. Скоріше, це буде позитивне надбання від припинення існування аграрних монополій.
Взагалі, можливі ризики та їх наслідки від припинення існування монополій - ніщо в порівнянні з щоденним нищімними втратами суспільства і економіки країни від існування і діяльності таких аграрних монополій. Тим більше, коли в пріоритеті стають люди і їх економічний та соціально-культурний рівень життя.
Монополія - ознака бідності. Монополії перешкоджають і стримують розвиток ринкових відносин в країні. Монополії – це те, з чим бореться весь розвинутий світ. Право на монополію має тільки держава в інтересах своїх громадян.
Аграрні монополії повинні припинити своє існування в Україні.
Читайте: Прихована небезпека для України. Втрата землі
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
KиевVласть
Багато питань виникає у суспільстві, особливо у людей похилого віку, щодо укладання договорів довічного утримання (догляду).
Відносини, пов’язані з договором довічного утримання (догляду), регулюються спеціальними нормами Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, а також Законом України “Про нотаріат” та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Передаючи у власність майно, відчужувач, насамперед, має за мету отримання матеріального забезпечення, догляду та послуг, яких він потребує. Утримання (догляд) може полягати як у матеріальному (натуральному чи грошовому) забезпеченні, так і наданні догляду. Сторони вправі самостійно визначати в договорі розмір, обсяг та періодичність надання матеріального забезпечення, види і зміст догляду (наприклад, надання житла, придбання продуктів харчування, одягу, побутових товарів, виплати грошових сум, медичне обслуговування тощо).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Також до обов’язків набувача належить забезпечення відчужувача житлом.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. У випадку недодержання встановленої форми укладення договору довічного утримання (догляду) він вважається нікчемним.
Учасниками договору довічного утримання (догляду) виступають відчужувач та набувач. Відчужувачем може бути будь-яка фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.
Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.
Предметом договору може бути:
1. Житловий будинок або його частина.
2. Квартира або її частина.
3. Інше нерухоме майно (земельна ділянка, садовий будинок, дача, гараж, нежитловий будинок, нежитлове приміщення, виробничий комплекс, рухоме майно, на яке поширюється режим нерухомого майна, тощо).
4. Рухоме майно, що має значну цінність. Законодавство не встановлює вартісного вираження значної цінності такого майна або приблизного переліку таких речей. Можна припустити, що таким рухомим майном можуть бути: транспортні засоби, антикварні речі, твори мистецтва, культурні цінності, коштовності, колекції з перелічених предметів, обладнання, паї, цінні папери, нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності тощо.
Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), з дня державної реєстрації права власності, яка здійснюється відразу після вчинення нотаріальної дії, у випадку, якщо предметом договору є майно, право на яке підлягає державній реєстрації (це стосується, наприклад, нерухомого майна). У всіх інших випадках право власності виникає у набувача з моменту нотаріального посвідчення договору.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На визначене в договорі майно нотаріусом накладається заборона відчуження.
Договiр довiчного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подiбний до спадкового договору, який також укладається мiж вiдчужувачем, що є власником майна, та набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження вiдчужувача i який, у разi смертi останнього, набуває право власностi на його майно.
Набувач по спадковому договору може бути зобов’язаний вчинити певну дiю майнового або немайнового характеру до вiдкриття спадщини або пiсля її вiдкриття (наприклад, сплатити на користь третiх осiб частинами чи одноразово визначену грошову суму, виконати розпорядження щодо обряду та мiсця його поховання та iнше).
Вiдмiннiсть спадкового договору вiд договору довiчного утримання (догляду) пов’язується з моментом набуття права власностi. Якщо за договором довiчного утримання право власностi у набувача виникає з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яка здійснюється відразу після вчинення нотаріальної дії, то право власностi за спадковим договором переходить до набувача тiльки пiсля смертi вiдчужувача.
Нотаріуси міста Києва нададуть більш детальну кваліфіковану допомогу з питань посвідчення договорів відчуження.
Нотаріат міста Києва працює для вас!
Кирило Міненко, начальник Управління з питань нотаріату ГТУЮ у місті КиєвіKиевVласть
Децентралізація стала одним з найважлівіших векторів реформування сучасної України. Як зазначалося у відповідному урядовому розпорядженні, кінцевою метою мало стати створення ефективної системи влади, де місцеве самоврядування гратиме більшу роль, ніж це було до Революції Гідності.
Ледь не найважливішим пунктом фігурував перерозподіл коштів, що закладаються у державному та місцевих бюджетах, до якого також входила можливість керування податковими ставками на місцях.
Як наслідок, місцеве самоврядування в ідеалі мало б отримати можливість керувати більшими коштами, ніж раніше. При цьому не варто забувати, що більші кошти на місцях потребують підвищення громадського контролю за їх витрачанням. Адже простір для корупційної діяльності у чиновників локального рівня значно збільшується. Варто також наголосити на фактичному збільшенні повноважень на місцевому рівні у представників органів місцевого самоврядування. Серед них окремо виділимо своєрідних "репрезентантів" волі вищого політичного керівництва держави, що насправді є анахронізмом президентської республіки. Мова йде про голів облдержадміністрацій. Саме тому ми вирішили проаналізувати статки двох голів ОДА - Київської та Львівської.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
По-перше, ці області є досить великими і в 2016 році мають одні з найбільших бюджетів серед всіх регіонів країни. По-друге, перед нами постали два неординарних чиновники з цікавою біографією, яка, безперечно, потребує висвітлення. По-третє, статки губернаторів небезпідставно викликають додаткові запитання, на які потрібно знайти відповіді.
Непересічний чиновник зі стажем
Голова Львівської облдержадміністрації Синютки Олега Михайловича останніх 15 років перебуває на посадах в органах місцевого самоврядування. Між тим, він разом з родиною декларує майно, яка достойне уваги громадськості.
Так, в 2015 дружина губернатора – Синютка Наталія Геннадіївна – декларує дві квартири площею 44,6 та 174,6 метра квадратних. Власником другої квартири є третя особа - Тимченко Ганна Степанівна, інформацію про яку знайти не вдалось. Серед транспортних засобів було задекларовано автомобіль Honda Accord 2009 року, який на момент придбання коштував 210 000 грн, задекларований він також на дружину, проте власницею є вже згадана Тимченко Ганна Степанівна. Синютка Наталія Геннадіївна також декларує 66,5 % прав на ТОВ "Івано-Франківськ АвтоЗАЗ-ДЕУ". Це підприємство займається “посередництвом в торгівлі автомобілями”.
Сам Олег Синютка в 2015 році отримав 110 608 грн зарплатні, отриманої у Львівській ОДА та виконкомі Львівської міськради. Дружина губернатора задекларувала 28 375 грн зарплатні, а також отримала відсотки по банківських вкладах на загальну суму 90 696 грн. Що стосується коштів на рахунках у банківських установах, то Синютка Наталія задекларувала 526 452 грн, у той час як Олег Михайлович лише 14 000 грн.
Типово для українських чиновників те, що більшість активів належать дружині "губернатора". Враховуючи те, що зарплатня у Наталії Синютки не є захмарною, а доходу від підприємницької діяльності задекларовано не було, то розмір активів викликає відповідні запитання стосовно джерел походження цих коштів. Анатолічно з готівковими коштами. У дружини Олега Синютки – 79 000 USD та 61 000 євро, що на момент подання декларації складає 3,7 млн грн (по офіційному курсу валют станом на 27.10.2016 року). Олег Синютка задекларував 210 000 грн готівки.
Щодо нерухомого майна, то декларація за 2016 рік не додає нічого нового: дві квартири, що задекларовані та перебувають у користуванні дружини губернатора, проте власницею другої є Тимченко Ганна Степанівна. Ситуація з корпоративними правами також незмінна.
Олег Синютка за 2016 рік задекларував 174 254 грн заробітної плати за роботу на посаді голови Львівської облдержадміністрації.
Основні активи, отримані родиною Олега Михайловича, задекларовані знову ж таки на його дружину. Серед них 49 812 грн заробітної плати, 134 688 грн відсотків, 634 235 грн – дохід від заняття підприємницькою діяльністю. Щодо коштів на банківських рахунках та у готівці, Олег Синютка задекларував 7 155 грн та 259 000 грн відповідно. Наталія Синютка володіла 755 819 грн на банківських рахунках, 79 000 USD, 61 000 євро та 126 000 грн у готівці.
Отже, типова українська тенденція зберігається. Більшість активів, що було задекларовано Олегом Синюткою у 2015-2016 роках, належать його дружині.
Губернатор-тріатлоніст на Київщині
Наступним представником "волі вищої влади" є Олександр Горган, що очолює Київську облдержадміністрацію. У декларації 2015 року серед нерухомого майна Горганом було вказано три житлових будинки площами 405, 54 та 40 метрів квадратних. Окрім цього, задекларовано квартиру площею 36 метра квадратних на дружину губернатора – Ляльку Ірину Сергіївну, а також чотири земельних ділянки площею 2874, 2500, 1000 та 956 метрів квадратних.
Серед цінного рухомого майна, окрім транспортних засобів було вказано фотокамеру Canon та об’єктив до неї, годинник марки Carl F. Bucherer, вартість якого може коливатись в межах від 3 до 30 тисяч доларів США. Також Горган задекларував годинник марки Zenith, найдешевший з яких коштує в Україні від 110 тисяч гривень.
Голова Київської ОДА має у власності автомобіль Volkswagen Transporter (2010 року випуску) вартістю на момент придбання 480 000 грн, Mitsubishi Lancer (2006 року випуску) вартістю на момент придбання 107 500 грн. Також було вказано автомобіль Subaru Forester 2004 року випуску, вартістю на момент придбання 112 000 грн, що задекларовано на дружину губернатора.
Окрім автомобілів Олександр Горган вказав експедиційний каяк RTM Oсean Quatro Angler за 11 000 грн, спортивну байдарку Point 65 N ХР18 Spyder за 35 000 грн і два шосейних велосипеда – Specialized Tarmac S4 Ultegra вартістю на 2012 рік 44 000 грн та надкоштовний Argon 18 E-118 Ultegra Di2, що у 2013 році було придбано за 107 000 грн. Також у Горгана у власності знаходиться туристичний велосипед BMW Cruise M-Bike.
Олександр Горган задекларував корпоративні права на юридичну фірму “Юстиніан”, а також 25 торгових марок.
У 2015 році губернатором Київської області було отримано 296 812 грн доходу. На банківських рахунках знаходилось 43 382 USD та 4 977 грн. Готівкою Горган задекларував 240 000 грн та 315 000 USD. Ми спробували дізнатись безпосередньо у Олександра Горгана стосовно джерел походження цих коштів, але в мережі Фейсбук так і не отримали відповіді на наші запитання.
До вже зазначеного в декларації 2015 року у 2016 році було додано автомобіль TOYOTA Land Cruiser 200, що у 2016 році коштував 955 948 грн. Що стосується корпоративних прав, ситуація незмінна. За 2016 рік Олександр Горган задекларував в сумі 109 875 грн. Ситуація по готівці дещо змінилась – 320 000 USD та 75 000 грн.
Що стосується активів на рахунках у банках, їх задекларовано не було. Можемо припустити, що ті 43 382 USD було витрачено на придбання автомобіля Toyota.
Замість епілогу
Проаналізувавши електронні декларації обох чиновників, дійшли висновків, що вітчизняні чиновники, навіть місцевого масштабу, мають спільні риси у декларуванні майна. По-перше, дуже часто великий дохід офіційно генерують не представники влади, а саме члени їхніх родин. По-друге, вони не відмовляють собі у задоволенні купляти коштовні речі – годинники, автомобілі чи нерухомість – які більш відповідають статусу представників середнього бізнесу, проте не репрезентантів органів публічної влади з досить низькими зарплатами.
Чогось екстраординарного у деклараціях губернаторів Київщини та Львівщини не знайдено, проте хотілося б отримати релевантні пояснення джерелам походження коштів, що ідентифіковане у чиновників.
Текст написаний за підтримки Institute War and Peace Reporting.
Олександр Лємєнов, юристKиевVласть
Минулоріч топ-чиновники нарешті розкрили свої офіційні статки з тією широтою, яка властива західним демократіям. Громадяни отримали інформацію про колосальні активи, якими володіють публічні службовці різних рівнів. Мало кого залишило байдужим майже 3 квадратних кілометри нерухомості та більше 700 мільйонів гривень у братів-нардепів Дубневичів, 133 мільйоний готівки нардепа-банкіра Руслана Демчака, більше 700 екземплярів зброї у Нестора Шуфрича тощо.
Але очільникам органів місцевого самоврядування теж є чим похизуватися перед виборцями. Київщина завжди славилась заможними людьми. Проте історії збагачення окремих персон все ж таки наводять на думки про незаконне збагачення, аніж чесну працю і законні джерела походження відповідних коштів.
Голова Київської обласної ради Ганна Старикова – непересічна персона в навколополітичних колах столичного регіону. З 2007 по 2014 рік перебувала в статусі помічниці впливового народного депутата-бютівця Костянтина Бондарєва.
Ганна Старикова (фото з сайту Київської обласної ради)
Після Революції Гідності почала інтенсивно підійматися кар’єрними сходинками – відразу стала першим заступником Київської обласної державної адміністрації і навіть спромоглася стати №60 у виборчому списку ВО "Батьківщина" на парламентських виборах 2014 року. Проте до Верховної Ради пройти не змогла, бо команда Юлії Тимошенко виявилась не настільки рейтинговою, як багатьом здавалось. Згодом, після місцевих виборів у жовтні-листопаді 2015 року, Старикова не без допомоги Бондарєва зуміла стати Головою Київської обласної ради.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
І що дійсно здивувало, так це збільшення активів, які належать Ганні Стариковій. Розумного пояснення цим фактам знайти не вдалось, тому викладу їх тут, сподіваючись, що Старикова спробує пояснити настільки фантастичне збагачення.
Як повідомляла "КиевVласть", у декларації за 2013 рік Ганна Старикова вказала своїх батьків, як членів родини. Сума доходу декларанта тоді склала 64 675 гривень, членів сім'ї - 112 800 гривень. Серед нерухомого майна у родини Старикової – квартира площею 68 квадратів.
Проте вже у декларації за 2014 рік дані про батьків відсутні, а дохід декларанта склав 74 532 гривень. В паперових деклараціях за 2013-2014 роки в графі автомобілі зазначені – Volkswagen LT 35 (2006 р.в.), Volkswagen Crafter (2009 р.в.) та Merсedes Benz (2006 р.в.). Всі три автомобілі були придбані у другій половині 2012 і на початку 2013 років.
Найцікавіша інформація почала з’являтись у електронних деклараціях. Згідно з даними, опублікованими за 2015 рік, Ганна Старикова в середині червня придбала земельну ділянку у селі Вишеньки Бориспольського району за 1,5 мільйона гривень, а також квартиру в Ірпені розміром 41 кв.м. за наднизькою ціною – 102 750 гривень. При цьому Старикова мала у власності два об’єкти нерухомості, які на той час не були введені в експлуатацію – квартири на 60 та 73 квадратів.
Окремо зазначимо про орендоване у Андрія Адавійовича Павлова помешкання, розміром 62 кв.м. Сума оплати за користування Голова Київоблради не вказала.
Серед цінного рухомого майна знаходимо коштовні сережки, кулон, каблучку та швейцарський годинник Ulysses Nardin. Ціна на останний виріб в Україні стартує з позначки 8-10 тисяч доларів США. За кордоном можна придбати трохи дешевше, але в такому разі пані Старикова мала б сплатити податки за ввезення на територію України подібного придбання.
Варто зауважити про цінні папери, які має пані Старикова. Номінально це лише 50 акцій на загальну суму 500 гривень. Проте, важливо де саме вона їх придбала. Цього разу мова йде про славнозвісний банк "Велес", який довгі роки був "корпоративно-партійною" фінансовою установою ВО "Батьківщина". Основний акціонер банку – очільник Київської обласної парторганізації Костянтин Бондарєв, що свого часу був керівником Ганни Старикової.
Голова Київоблради задекларувала 2,8 мільйони гривень готівки. Проте пояснення джерелам походження цим коштам з її попередніх декларацій знайти не вдалось. Окрім цього, Старикова мала 20 429 гривень на рахунках в "Укргазбанку".
При аналізі електронної декларації за 2015 рік важливо не пропустити дані про правочини, що Старикова внесла в документ. Мова йде про 935 199 та 1 635 336 гривень на нематеріальні активи (майнові права). Наскільки розуміємо, дані кошти були вкладені в об’єкти незавершеного будівництва, що згадані вище.
У декларацію за 2016 рік Старикова не внесла один із об’єктів незавершеного будівництва – квартиру на 60 квадратів – проте додала до переліку транспортних засобів ультрасучасний позашляховик Jaguar F-pace за 1 663 743 гривні.
Jaguar F-pace (фото з сайту jaguar.ua)
Гіпотеза про продаж квартири розміром 60 квадратів підтверджується даними з декларації, адже Старикова отримала дохід розміром 1 635 335 гривень від Бординюк Аліни Олександрівни. Також Старикова продала квартиру в Ірпені за 102 750 гривень Саєнко Валерії Валентинівні.
Заробітна плата на посаді Голови Київської обласної ради за повноцінний рік склала 229 526 гривень. Розмір готівки зменшився на 200 тисяч і склав 2,6 мільйони гривень.
Я спробував дізнатися у Ганни Старикової, яким чином вона змогла консолідувати у своїх руках близько 3 мільйонів готівки та придбати майнові права на нерухомість за умови отримання настільки низьких доходів у 2013-2014 роках. Проте голова Київоблради не спромоглась надати відповідь, тому публікую свої питання безпосередньо в тексті.
Чиновники місцевого рівня неспроможні пояснити майно та джерела доходів, які дозволяють їм купувати надкоштовні годинники, нерухомість, автомобілі та вести стиль життя "аля-мільйонер". На жаль, електронне декларування поки застрягло на етапі подання інформації, яку зрештою ніхто в Національному агентстві з питань запобігання корупції перевіряти поки не збирається.
Розслідування проведене в рамках проекту "Більше фактів для діалогу", котрий реалізує Інститут висвітлення війни і миру за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів
Олександр Лємєнов, юрист
КиевVласть
Зазвичай вітчизняні політичні ток-шоу заповнюють ефір багатогодинними, але доволі беззмістовними балачками. Однак дві ключові події останнього тижня таки змусили трьох українських політиків – Ю. Тимошенко, Г. Туку і М. Бурбака – бути вельми “відвертими” на черговій програмі “Свобода слова”, що виходить на каналі ICTV. Щодо власне подій, то, по-перше, ветерани АТО за підтримки деяких народних депутатів розпочали блокаду торговельних шляхів на тимчасовому кордоні з ОРДЛО. По-друге, сепаратисти завдяки підтримці російських найманців намагалися вкотре захопити українську Авдіївку. І якщо наші військові з честю відповіли ворогові, то питання торгівлі з окупантом для багатьох пересічних українців не має логічного пояснення.
"Сила Громад" схвильована тим, що відбувається в Україні. Понад два роки в державі йде війна, а в найвищих дипломатичних колах її досі називають “тимчасовою окупацією території, на якій проводиться антитерористична операція”. Негативні меседжі останнього часу свідчать про те, що в багатьох західних пабліситі відбувається своєрідна “трансформація свідомості” в загальній оцінці подій на Сході України. Через уперте небажання української влади називати АТО війною багато західних аналітиків починає схилятися до “офіційного пояснення” Кремля: “В Україні триває громадянська війна”. Годі й казати, наскільки ризикована така точка зору для нашої держави! Економічні санкції проти Росії, змога отримувати військову допомогу, зокрема й летальною зброєю, загальна оцінка України як жертви російської агресії – все може водночас перетворитися на своєрідний гарбуз із казки про Попелюшку. Саме цю тенденцію відчула Юлія Тимошенко під час своєї подорожі до Америки. Аби уникнути такого сценарію, лідерка “Батьківщини” запропонувала ввести воєнний стан у тих регіонах, де відбуваються фактичні воєнні дії. Звичайно, пропозиція не є принципово новою, але, як вважає Тимошенко, це дозволить Україні нівелювати хвилю пропаганди Кремля. Крім того, воєнний стан повинен перевести державу на економічну систему ефективного відбиття зовнішньої агресії. Створюється єдина ставка Головнокомандувача, владу передають військовим (у мирний час – це цивільні суди загальної юрисдикції), на підприємствах різної форми власності відбувається безумовне підпорядкування вимогам воєнного часу в усіх виробничих питаннях.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Георгій Тука, намагаючись опонувати Юлії Тимошенко, почав говорити, що насправді воєнний стан не змінює права власності на будь-які підприємства; що неможливо буде відібрати промислові активи в “неправильних” олігархів та підпорядкувати їх військовій адміністрації. Натомість він запропонував дати ширші повноваження нині чинному цивільному урядові та запровадити прямий державний контроль над стратегічними підприємствами, щоб ефективніше використовувати їхній економічний потенціал для захисту країни. Звісно, це трохи нагадує такий собі варіант лікування апендициту методами терапії (Тимошенко ж тут, навпаки, як хірург). Адже сам Тука, якщо згадати його минуле, на посаді голови Луганської ОДА був змушений визнати свою повну безпорадність у стосунках із російським олігархом Демчишиним, який свого часу просто відмовився перереєструвати свої підприємства відповідно до українських законодавчих вимог. І, що неабияк цікаво, продовжив спокійно працювати!
Читайте: В Киеве введена цензура на неприкосновенность Кличко, - Андрей Карпенко
Можливо, це і є відповідь на дещо риторичне питання, чому третій рік війна в нас досі називається АТО. Фактично, держава залежна від олігархів, що володіють монопольними правами на функціонування та роботу стратегічних об’єктів (вугільних підприємств, портів, заводів...). Очевидно, у бенефіціарів цих об’єктів є чітко обумовлена вимога не допустити введення воєнного стану, який призведе до втрати власних мільйонних прибутків.
Читайте: "Сила Громад" призвала украинцев поддержать флэшмоб "#Вимагаю медреформу!"
Лідер найчисленнішої фракції в Парламенті від “Народного фронту” Максим Бурбак також виступив проти введення воєнного стану, але натомість запропонував Президентові розробити програму закінчення АТО. Можливо, це була трохи емоційна спроба-експромт, щоб якось урівноважити ініціативи Тимошенко, але більшість присутніх у студії експертів із подивом дізналась, що, виявляється, на третьому році війни в нашого Президента, Уряду й Парламенту немає жодного плану дій у так званій зоні АТО.
А тепер в мене особисто постає питання. Чого нам можна очікувати від світу, якщо держава Україна не визнає того, що на її території йде війна, не має жодного дієвого плану для перемоги над агресором, а одночасно з похоронними процесіями українських патріотів проводить нафталінно-пісенний конкурс “Євробачення”? Що робитимуть нові партії і якою в даному разі має бути відповідальність влади?
Читайте: Андрій Карпенко: “Тверезо” про МВФ
Андрей Карпенко, лидер Объединения “Сила Громад”
Довідка KV : Андрій Карпенко - український політичний і громадський діяч, бізнесмен, лідер об'єднання "Сила Громад" з 9 лютого 2015 року. Андрій Карпенко працював на постах радника глави ради директорів ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", президента концерну " Укргаз". Карпенко заснував і керував компанією " Газтек". З 26 листопада 2013 року Карпенко - керівник благодійного фонду "Тепла сім'я". З 2009 року по 2013 рік - радник в міністерстві ЖКГ. 21 квітня 2010 року Карпенко призначений керівником ГП "Агентство розвитку житлово-комунального господарства". У квітні 2013 року Андрій покинув держсектор і очолював приватні підприємства, що займалися проблемами міського господарства, - спочатку ТОВ "Агентство Муніципального Господарства", потім, в листопаді 2014 року, ТОВ "Комунальні системи України". Також Андрій організовував перший в історії український бізнес-інкубатор в Сінгапурі, знайомий з людиною, що стала легендою за життя - першим прем'єр-міністром країни Лі Куан Ю. Один з організаторів акції об'єднання "Сила Громад" з відкликання мера Кличко, активно коментує події в Києві.
КиевVласть
Про дооснащення багатоквартирних будинків Києва лічильниками тепла, початок їх оснащення тепловими пунктами, будування сміттєспалювального заводу, розблокування рахунків ПАТ “Київенерго” та розрив стосунків з цією компанією читайте в другій частині інтерв'ю з заступником голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) Петром Пантелеєвим.
Першу частину інтерв'ю з Петром Пантелеєвим читайте тут.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Ви казали, що Київ витратив у 2016 році 75 млн гривень на оснащення будинків лічильниками тепла. Тепер всі будинки, де можливо було встановити лічильник, його мають?
Петро Пантелеєв: Станом на 21 грудня 2016 року ми завершили встановлення лічильників за міською програмою. Їх встановлено 1 170 за рік. ПАТ “Київенерго” планувало встановити 2,5 тис. лічильників, а встановило 1200 через заарештовані до сих пір рахунки ПАТ за позовом НАК “Нафтогаз”.
У міському бюджеті на 2017 ріку передбачені 26,8 млн гривень для завершення програми оснащення будинків приладами обліку тепла. Також залишається близько 700 будинків, в яких технічно не можливо встановити лічильники. Ці будинки не мають приміщень для встановлення лічильників. Встановлювати їх на вулиці не бажано. До того ж це вже була би реконструкція, яка приводить до збільшення вартості встановлення лічильника в десятки разів. Поки мешканцям цих будинків нарахування здійснюються за середньозваженими показаннями будинків, де лічильники встановлені.
Читайте: "Киевэнерго": Жители домов без теплосчетчиков сэкономили на отоплении 121,7 млн гривен
Додам також, що Верховна Рада прийняла закон про реструктуризацію заборгованості теплоенергетичних підприємств перед НАК “Нафтогаз”. Закон був підписаний Президентом. І ми сподіваємося, що в січні 2017 року буде прийнято рішення про розблокування рахунків теплопостачальних компаній, у тому числі ПАТ “Київенерго”.
KV: Будете вимагати, щоб “Київенерго” відшкодовувати місту витрати на встановлення лічильників?
Петро Пантелеєв: Ця тема обговорювалася, але тут принциповим є те, що лічильники переходять у комунальну власність міста. “Київенерго” їх ніхто не віддає. Важливим є інше, щоб після розблокування рахунків “Київенерго” знайшло кошти на вирішення пріоритетних питань в теплоенергетиці: завершити встановлення тепло лічильників, в тому числі там, де вони були вкрадені, зайнятися ремонтом мереж. Також необхідно розпочати оснащення будинків індивідуальними тепловими пунктами.
KV: Для чого потрібні ці індивідуальні теплові пункти?
Петро Пантелеєв: Теплопункт – це наступний крок після лічильника. Якщо останній лише рахує кількість спожитого тепла, то теплопункт вже дозволяє регулювати обсяг його споживання. Коли на вулиці відносно тепло, будинок може менше використовувати теплової енергії на обігрів, коли холодно – більше. Також теплопункт забезпечує нормальну роботу системи гарячого водопостачання. Після його встановлення мешканцям не треба буде спускати воду по 15 хвилин, щоб пішла гаряча, як це ми спостерігаємо в деяких будинках..
KV: Коли місто плануєте почати реалізацію програми по встановленню теплових пунктів?
Петро Пантелеєв: Програма стартує вже цього року, на 2017 рік виділено 35 млн гривень. У січні-лютому відбудеться закупівля обладнання, визначатимуться підрядники і розпочнеться робота. Якщо не виникне додаткових проблем, до осені теплопункти вже працюватимуть в будинках. Якщо ж фінансування, а в результаті і кількість об’єктів, буде збільшено, то і терміни виконання проекту будуть продовжені.
Також встановлення теплових пунктів ми будемо пропонувати у програмі 70/30% для всіх будинків. Подібне обладнання було встановлено на одному з об’єктів за програмою 70/30 для ОСББ. Підрахунки показали, що обладнання окупається людям за умови отримання міського гранту (70%) менш ніж за один опалювальний сезон, адже дозволяє економити 20-25% коштів на опаленні.
KV: Яка доцільність людям витрачати свої кошти, якщо є програма зі 100% фінансуванням з бюджету?
Петро Пантелеєв: У 2017 році за кошти міського бюджету можна буде встановити орієнтовно 110 теплових пунктів. Фінансуватимуться роботи в найбільш енерговитратні будинки та будинки, де якість послуг не витримує критики. У Києві 10,4 тисячі будинків, які мають централізоване опалення, не враховуючи гуртожитків та аварійних будинків. І профінансувати ремонт або встановлення ІТП в усіх столичних будинках, за короткий термін просто неможливо. Один тепловий пункт може коштувати 300 тис. гривень. Потреба у коштах на оснащення всього міста такими тепловими пунктами складає приблизно 4 млрд гривень. І я не хочу давати людям пусті обіцянки про наступні роки. Сьогодні модернізація столичного житлового фонду, що дозволить отримувати якісні послуги й сплачувати менше, можлива лише на умовах спів фінансування, коли і самі мешканці докладають зусиль до покращення свого дому.
KV: Як будуть обирати будинки для встановлення теплопунктів?
Петро Пантелеєв: Обиратимуться будинки, які є найбільш енерговитратними з кількісної точки зору. Йдеться про споживання теплової енергії на один квадратний метр. Другим критерієм буде відсутність у будинку належної циркуляції та якісного гарячого водопостачання. Ці показники відслідковуються кожний місяць. За результатами опалювального сезону побачимо, які будинки найбільш неефективно використовують тепло..
KV: Наприкінці листопада 2016 року ПАТ “Киевэнерго” звернулося до голови уряду щодо неможливості КМДА до кінця 2016 року розрахуватися з підприємством за теплову енергію, що поставлена столичним споживачам, яким нараховані пільги та субсидія. Борг столиці складає 890 млн гривен. Чи вирішено це питання?
Петро Пантелеєв: У міста не може бути заборгованості по субсидіям, тому що вони фінансуються з державного бюджету. Однак місто контролює це питання, оскільки зацікавлене в стабільному теплопостачанні у нашому місті. Сьогодні є така заборгованість. Борг держави перед тепловиками Києва дійсно складає біля 1 млрд гривень. За нашою інформацією, зараз виділяється з державного бюджету на його погашення 111 млн гривень. Однак основні розрахунки будуть відбуватися у січні 2017 року.
Читайте: У КГГА до конца года не хватает 890 млн гривен, чтобы рассчитаться с ПАО “Киевэнерго” за субсидии населению
KV: Як наявність таких боргів може вплинути на надання послуг споживачам тепла?
Петро Пантелеєв: На щастя, для людей це не складе проблеми, оскільки на руки громадяни субсидій не отримують. Розрахунки між державою і тепловиками за нараховані субсидії та пільги йдуть за системою, яка не залежить від споживачів. Однак для функціонування сфери теплоенергетики надзвичайно важливим є стабільні взаєморозрахунки.
KV: Мер Києва Віталій Кличко заявляв, що столиця не має наміру продовжувати контракт з ПАТ "Киевэнерго" щодо управління тепловими активами міста. Договір з ПАТ закінчується наприкінці 2017 року, тобто під час опалювального сезону. Чи можуть мешканці столиці розраховувати, що у 2017 році послуга опалення їм буде надаватися у повному обсязі?
Петро Пантелеєв: Дійсно, ми зараз готуємося до завершення угоди з ПАТ “Київенерго” та розробляємо умови нової угоди з потенційним інвестором. Нагадаю, вже 16 років наша теплоенергетика перебуває у володінні і користуванні “Київенерго” за договором, який закінчується 31 грудня 2017 року. Ми вважаємо, що місто повинно мати більший вплив на теплоенергетику і брати набагато активнішу участь в модернізації теплових мереж. В першу чергу, йдеться про оновлення та технічне переоснащення ТЕЦ та тепломереж, запровадження більш раціональних підходів до формування тарифів для людей. І саме така позиція та дії, що її супроводжуватимуть, вплинуть позитивно на кінцевих споживачів, хоч і не одразу.
У міста є бачення майбутньої моделі управління тепловими активами. До цієї роботи ми залучили авторитетних міжнародних фахівців, які допомагають більш системно опрацювати ключові питання та застосувати існуючий світовий досвід. Але у будь-якому випадку теплоенергетичне майно буде передано на баланс комунального підприємства міста. Це відбудеться у 2018 році.
Читайте: Виталий Кличко: "Мы не будем продлевать контракт с "Киевэнерго"
KV: На яке КП?
Петро Пантелеєв:Ми визначимося з цим питанням. Ви знаєте, що відновлена робота КП “Київтеплокомуненерго”, яке вже отримало ліцензію на транспортування тепла в Дарницькому та Дніпровському районах Києва. Вона набуває чинності з 1 березня. Підприємство стане базою для передачі теплових активів від “Київенерго”. Але цей процес дуже складний і має дуже багато невирішених супутніх питань. Адже теплоенергетика – складна машина, яка потребує спеціального фахового підходу. На жаль, теплоенергетичний комплекс міста - це ще й досить зношена машина, варто лише поглянути, в якому стані знаходяться тепломережі. І підійти до подальшої долі управління ним ми повинні з усією відповідальністю.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” получило лицензию на транспортировку тепловой энергии в дома жителей столицы
KV: Так навіщо повертати на баланс міста зношене обладнання і мережі. Не простіше поставити “Києвенерго” умову модернізувати це обладнання?
Петро Пантелеєв: Ні, по тій простій причині, що компанія буде це робити тільки за рахунок коштів споживача, які закладені в тарифі. Угода з “Київенерго” не передбачала подібних зобов’язань за рахунок теплопостачального підприємства. Якби були законні механізми для цього, міська влада їх використала б. Місто має намір управляти тепловими активами, відстоюючи інтереси кінцевого споживача, а не отримання прибутку за його кошт.
KV: Тобто якщо місто поверне теплові активи, то споживачам не варто очікувати підвищення тарифів на тепло?
Петро Пантелеєв: Таке формулювання не зовсім коректне, адже вартість послуг залежить не від конкретного підприємства і навіть не від міської влади. Наприклад, останнє підвищення тарифів на тепло відбулося у зв’язку з підвищенням ціни на газ, який в тарифі займає майже 80% вартості. Але є механізми оптимізації витрат, що, власне, ми і плануємо зробити.
KV: На що може впливати місто?
Петро Пантелеєв: На модернізацію системи, яка дозволить зменшувати експлуатаційні та адміністративні витрати, оптимізувати процеси, які дозволять не підвищувати тарифи.
Наприклад, два роки тому у нас в шести ЖЕКах була заборгованість 3-4 місяці по зарплатні, відключена електроенергія у приміщеннях, величезні борги перед підрядниками. Всі керівники говорили, що низький тариф, треба підвищувати. Але ми не пішли таким шляхом. Ми реорганізували підприємства, скоротили біля 3 тис. штатних одиниць, в основному адміністративний персонал. І такі ресурси є в будь-якій галузі. Розглядатимуться різні варіанти як оптимізувати процеси і не підвищувати тарифи.
KV: ПАТ АК “Київводоканал” неодноразово заявляв про несанкціоновані врізки у водопровідні мережі. Експерти говорили, що 18% від загального об’єму води, який поставляється “Київводоканалом”, йде на непродуктивні витрати. На Ваш погляд, що є основною причиною такої проблеми і чи може місто її вирішити системно?
Петро Пантелеєв: Проблема несанкціонованих врізок є. Причому проблема є як на дрібному побутовому рівні – якійсь орендар будинку підключився без обліку, так і на глобальному рівні, коли, наприклад, будинки Войцеховського без дозволів підключаються до мережі, один будинок навіть побудували прямо на каналізаційному колекторі.
Автопаркінг будинку на Харківському шосе,19 взагалі збудовано впритул до камери головного Дарницького каналізаційного колектора, який є важливим вузловим елементом системи водовідведення Лівобережної частини м. Києва. Через неї проходять приблизно 80 % стічних вод Дарницького району. Таке розташування надзвичайно небезпечне, адже повністю унеможливлює доступ до камери і під’їзд до неї транспорту для проведення технологічних чи аварійно-відновлювальних робіт тощо.
“Київводоканал” має інспекцію, яка займається виявленням несанкціонованих підключень. Адміністрація міста підключається, коли потрібно залучення силових відомств або міської інспекції самоврядного контролю і благоустрою, яка має технічні засоби з демонтажу споруд, що з’являються в охоронних зонах “Київводоканалу”.
Місто намагається впливати на ситуацію, однак ми наполягаємо на тому, щоб ця робота здійснювалася у співпраці х правоохоронними органами, оскільки мова йде про свідомі зловживання, що ставлять під загрозу безпеку громадян.
KV: Ви казали, що у 2016 році було витрачено 200 млн гривень на будівництво другої нитки головного колектора. Що зроблено за ці кошти і які роботи планується проводити у 2017 році?
Петро Пантелеєв: Колектор – це один з пріоритетних об’єктів міста. Цього року завершені роботи по прокладці другої нитки головного колектора. На наступний рік залишається лише благоустрій. Роботи виконує компанія “Метробуд”, ніяких затримок з графіком немає. На завершальні роботи з благоустрою у бюджеті Києва закладено 40 млн гривень. Планується закінчити роботи влітку 2017 року, орієнтовно червень-липень.
KV: Чи з’являться нові пріоритетні сфери розвитку ЖКГ Києва у 2017 році?
Петро Пантелеєв: Так, вже визначені два нових пріоритетних напрямки. Перший напрям – це поводження з відходами: переробка відходів, утилізація. Другий – заміна теплових мереж, на що у бюджеті міста на 2017 рік передбачено 70 млн гривень. Плануємо замінити 15-20 км тепломереж на найбільш аварійних ділянках.
KV: Розкажіть докладніше про проекти щодо утилізації відходів.
Петро Пантелеєв: Планується проектування сміттєпереробних заводів. Це будуть сучасні об’єкти, що працюватимуть на основі інноваційних технологій без шкідливих викидів у повітря та з високим рівнем переробки сміття. Ряд серйозних заходів плануємо виконати на п’ятому полігоні. Зараз завершуємо протиаварійні роботи на п’ятому полігоні, кошти на які були виділені вже наприкінці року. Також на п’ятому полігоні за рахунок міста встановлять додаткові потужності, що працюють за німецькими технологіями утилізації токсичного фільтрату. Плануємо розпочати розробляти проект рекультивації полігону. Ця робота узгоджені з мешканцями сіл, що розташовані поруч, оскільки місто розуміє які незручності вони змушені терпіти через роботу об’єкту.
KV: Чи є просування у питанні будівництва сміттєпереробного заводу на околиці міста?
Петро Пантелеєв: Зараз ми все ще в процесі пошуку найбільш оптимальних технологій. Ми вже ознайомилися з технологіями у декількох країнах, але пошук не припиняємо. В бюджеті Києва на 2017 рік закладені кошти на проектування сміттєпереробних заводів. Різні проекти, на які виділено, близько 6 млн гривень.
Читайте: Кличко собрался построить на Троещине огромный мусоросжигающий завод
Розглядається кілька ділянок, в тому числі, на вулицях Колекторній, Червонопрапорній, в зоні нашої уваги є перший полігон на Великій Кільцевій, ділянка в селі Підгірці. Ми говоримо зараз про переробку сміття на цих майданчиках, тобто це сортування сміття, відбір цінних фракцій для повторного використання. Нас зараз цікавить як зробити так, щоб після сортування залишалося якомога менше залишку, який треба захоронювати або спалювати.
KV: Хто буде фінансувати ці проекти?
Петро Пантелеєв: Ми розраховуємо на інвестиції. Готові працювати з зарубіжними партнерами, які сьогодні є лідерами у цій галузі. Також місто готово залучати кошти міського бюджету для реалізації таких проектів.
KV: З мешканцями районів, де планується облаштування переробки відходів такі дії вже узгоджені?
Петро Пантелеєв: Ми обов’язково будемо проводити громадські слухання. Але перш ніж їх проводити треба самим чітко розуміти, що ми пропонуємо людям. Думаю, ми визначимося напочатку 2017 року.
Довідка KV: Петро Пантелєєв народився 11 липня 1975 року в Києві. У 1997 році закінчив Київський державний технічний університет будівництва та архітектури.
З 1997 року обіймав різні посади на підприємствах житлово-комунального господарства Києва.
У 2006-2010 рр. працював у Шевченківській райдержадміністрації Києва.
З 2010 по 2012 рік - заступник начальника Головного управління - начальник управління експлуатації житлового фонду у Головному управлінні житлового господарства КМДА. З 2012 по 2014 рік - начальник управління розвитку та реформування житлово-комунального господарства КМДА.
Був головою Шевченківської РДА з 23 квітня 2014 року по 18 серпня 2014 року.
З 1 вересня 2014 року мер Києва Віталій Кличко призначив Петра Пантелєєва на посаду заступника голови КМДА.
Читайте: Петро Пантелеєв: “Надіятися, що ЖЕК буде краще за людей вирішувати питання так, як їм треба – ілюзія”
КиевVласть
Процес виділення землі учасникам АТО у столичному регіоні пов’язаний із численними скандалами, історіями про оборудки та несправедливий розподіл. На противагу підприємливим ділкам та забудовникам, на Київщині діють й ті, хто опікується питаннями правильного виділення землі бійцям. Серед них - депутат Київської обласної ради, “свободівець” Ігор Сабій. Про те, чому пільги в Україні потрібно монетизувати, чого бояться держслужбовці, та як має обиратися голова Київобладміністрації, Ігор Сабій розповів у інтерв’ю KV.
KV: Ігоре Михайловичу, вчора Ви з Вашим колегою по фракції Євгеном Чубуком звернулись до в.о. керівника Держгеокадастру з проханням скасувати накази ГУ Держземагенства у Київській області щодо передачі в оренду жителю Черкащини земельних ділянок у Згурівському районі, першочергово призначених для ветеранів АТО. Що Ви ставили для себе за головну мету, коли прийшли до керівника Держгеокадастру з візитом? Чому вирішили навідатись саме особисто?
Ігор Сабій: Наразі позов щодо незаконності виділення цих двох ділянок, які були зарезервовані для ветеранів російсько-української війни, вже розглядається у суді. Але всім відомо, що суди у нашій країні, на жаль, можуть тягтись роками і, відверто кажучи, стовідсоткової віри у справедливість нашої судової системи сьогодні також немає. Тому ми дізнались, що згідно чинного законодавства голова всеукраїнського Держгеокадастру може відмінити своїм наказом накази підлеглих йому головних управлінь. Такий шлях, вочевидь, спростив би та набагато пришвидшив усю процедуру повернення землі бійцям АТО. Через це наша фракція ініціювала звернення Київоблради до голови Держгеокадастру з проханням відмінити відповідні накази.
Однак ми розуміємо, що Держгеокадастр - дуже бюрократична установа. На жаль, навіть на звернення депутатів обласної ради чиновники можуть відповісти лише відпискою. Для того, аби максимально акцентувати увагу на нашому зверненні і надати йому ще більшого громадського розголосу, ми прийшли до керівника Держгеокадастру особисто. Річ у тім, що, як правило, держслужбовці не бояться ані прокуратури, ані судів, ані слідчих органів. А громадський розголос їх лякає. Після нього вони вимушені діяти по справедливості. Власне, через це ми й вирішили вручити звернення депутатів облради саме таким шляхом.
KV: “Свободівці” дуже активно відстоюють права ветеранів АТО і відстежують проблеми із землею в пристоличній зоні. Наскільки такі випадки, як у смт Згурівка, є прецедентними для Київщини?
Ігор Сабій: Подібні проблеми зараз є фактично в кожному районі. Якщо брати, наприклад, саме столичний регіон, міста обласного значення, то там, на мою думку, ветеранам АТО логічніше було б надавати квартири, а не земельні ділянки. Адже одна річ, коли це - сільськогосподарські землі та сільськогосподарський район, але інша, коли це - Ірпінь чи Буча. Потрібно розуміти, що дати кожному по 2 га землі в цих містах досить проблематично. Цінніше на тих земельних ділянках побудувати житло і дати людям квартири, адже зрозуміло, що ні в Ірпіні, ні в Бучі ніхто сільськогосподарською діяльністю займатись не буде.
Детальніше: Депутаты Киевоблсовета пришли в Госгеокадастр отстаивать земли ветеранов АТО в Згуровском районе
Навколо Києва всім землі не вистачить
KV: Сьогодні в Ірпіні, Бучі та Борисполі саме такі проекти й реалізуються, коли бійці АТО отримують землю та згодом віддають її забудовникам. Чи відстежуєте Ви всі ці землевідводи, аби потім убезпечити хлопців від можливого шахрайства?
Ігор Сабій: Ми, безперечно, намагаємось відстежувати. У даному випадку, проблема в тому, що будь-який ветеран війни може претендувати на землю в будь-якій частині України. Однак, тут важливо саме те, щоб в першу чергу надати земельні ділянки вихідцям саме з тої місцевості, бо, зрозуміло, що є різниця, чи дати землю в Володарському районі, чи землю в Ірпіні.
KV: Але ж хлопець із Володарського району може сказати, що він хоче квартиру в Ірпіні. Що тоді?
Ігор Сабій: Тому, власне, й існує проблема. Держава мала би чіткіше регламентувати ці аспекти. Ми ж розуміємо, що навколо Києва всім землі об’єктивно не вистачить. Законодавець мав би підходити до цього більш виважено. Якби у нас не приділяли стільки увагу популізму, а чітко прописали б, хто й на що може претендувати, то було б більше порядку.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Чи є на Ваш погляд взагалі правильним рішення видавати саме земельні ділянки? Якщо хлопець з села і родина з села, батьки мають пай і він має пай, то виникає питання: навіщо йому ця земля? Чи, можливо, варто розглядати питання монетизації пільг та видавати еквівалент грошима?
Ігор Сабій: Як на мене, то взагалі всі пільги, в тому числі і на землю для учасників АТО, мають бути монетизовані. Річ у тім, що в нас досі діє стара радянська система, яку 25 років ніхто не хоче змінювати. Якщо перенести, наприклад, питання у сферу електротранспорту, то всі пенсіонери мають пільги на проїзд у ньому, але ж трамваї чи тролейбуси в тому ж Ірпіні чи Бучі не їздять. Тобто фактично на пенсіонерів Бучі чи Ірпіня пільга поширюється, гроші на них закладаються, але люди ними не користуються. За логікою, ми повинні зробити таким пенсіонерам доплату до пенсії, щоб людина, яка не їздить електротранспортом, а отже й не користується пільгою, купила краще на ці гроші собі зайву цукерку.
Читайте: Киевоблсовет просит Госгеокадастр отдать участникам АТО земли в Згуровском районе
Аналогічна ситуація з ветеранами війни. Переконаний, що людина, яка пройшла війну, повинна мати гідне фінансове забезпечення і тоді вона зможе сама визначати, що для неї є першочерговим: купівля житла, навчання дітей, тощо.
Безперечно, грошовий еквівалент зняв би більшість соціальної напруги, та був би більш справедливим.
KV: Чому влада, яка мусить розуміти, що монетизація - це реальний вихід, не наважується на монетизування хоча б певної частини пільг? Адже, коли мова йде, наприклад, про завищені тарифи та субсидії, окрім збільшення кількості в державі грошової маси жодного контраргументу проти монетизаціі немає.
Ігор Сабій: По-перше, в мутній воді легше й рибу ловити. По-друге, ми на сьогодні маємо владу, яка не працює на добро українського народу, а займається обслуговуванням олігархів.
Якщо ж говорити саме про тарифи, то давайте подивимось, хто у нас володіє, наприклад, обленерго? Це - дуже короткий список певних осіб. Хто володіє майже всіма облгазами? Взагалі одна особа. Фактично, власникам обленерго, облгазів вкрай не вигідно судитися з неплатниками або встановлювати додаткові засоби обліку за свої кошти, коли простіше через підняття тарифів перевести усіх на субсидію та з держбюджету щомісяця отримувати на рахунок гарантовану суму коштів.
Тобто підхід до цього питання в нас взагалі хибний від початку. На нашу думку, стратегічні галузі промисловості й комунальне господарство, як природна монополія зокрема, не мають бути у приватних руках. Вони б мали бути все ж таки або в державній, або в комунальній власності. Генеруюючі компанії можуть бути різні, а от транспортуюча компанія, я маю на увазі електроенерго, у нас одна, й нікуди від цього не втекти. Саме тому природний монополіст піднімає тарифи винятково на свій розсуд. На превеликий жаль, навіть НКРЕ зараз працює на покращення життя не українців, а на покращення життя олігархів.
KV: Тобто НКРЕ працює в тій самій схемі, аби більше повернути?
Ігор Сабій: Безперечно, бо власне НКРЕ й благословляє підняття тарифів. Вони дозволяють це підняття, хоча ми всі добре розуміємо, що ПАТ “Укргазвидобування” поставляє газ НАК “Нафтогаз” за ціною 1,6 тис. гривень за тисячу кубів. Взагалі виникає питання: чому така ціна? Чому такий великий розрив між закупівлею та продажем: 1,6 тис. гривень та 6,9 тис. гривень? Фактично, це надприбутки. І те, що нам постійно розповідають, нібито МВФ вимагало підняття тарифів - насправді також не відповідає дійсності. У МВФ хотіли, аби ми навели лад у “Нафтогазі”. Але що таке “Нафтогаз”? Це свого роду велика прокладка, посередник між виробником та кінцевим споживачем. Я певен, що проблема економіки всієї нашої держави саме в тому, що забагато таких прокладок між тими, хто реально виробляє, й тими, хто реально споживає.
Читайте: С сегодняшнего дня тарифы на электроэнергию подорожали на 25%
Так само й на енергоринку: якщо б підприємства могли купувати електроенергію безпосередньо у виробника, то всі би, без сумніву, перейшли на атомну енергію, яка дійсно є значно дешевшою. Знову ж таки, хто в нас є найбільшим власником генеруючих компаній? Також відомо - Ладижинська ТЕС, Бурштинська ТЕС, Добротвірська ТЕС. Тобто фактично це гіпермонополія, де виробник плюс обленерго, як той, хто транспортує електроенергію, виступають в тандемі, й в обох все прекрасно, не потрібно навіть нічого більше вигадувати. І це - не бізнес. Це - викачування оборотних коштів.
Держава, як ефективний власник
KV: Зараз ми бачимо, що дуже активно починаються приватизаційні процеси. Ми чуємо, що потрібно негайно скидувати державні активи. За вашою логікою, наприклад, ті ж генеруючі компанії, обленерго, транспортуючі компанії мають бути у державній або в комунальній власності, але загально відомо, що держава - неефективний власник.
Ігор Сабій: Те, що держава є неефективним власником - це великий міф. Проблема не в тому, хто власник, а проблема в тому, хто управляє. Погодьтесь, у всіх приватних компаніях, починаючи від маленького ларьочка та закінчуючи великими транснаціональними корпораціям, крадуть. Однак, все залежить від того, який є пряник і який нагай.
Якщо топ-менеджер, який працює на державному підприємстві, отримує гідну зарплатню і розуміє, що за той чи інший проступок він буде насправді покараний, то, звичайно, крадіжок не буде. Більше того, в усьому світі державні підприємства, де вдало налогоджена робота, ефективно працюють і приносять чималі прибутки. Я навіть скажу, що в проекті бюджету на наступний рік різко збільшені плановані надходження саме від держпідприємств. Тобто нам з одного боку говорять, що їх функціонування збиткове, а з іншого - в проекті бюджету збільшують план надходжень від них. Це і є справжній обман.
Тим паче, якщо розглянути таке підприємство, як Одеській припортовий завод, то це фактично термінал, через який можна приймати танкери зі зрідженим газом. Ефективне використання припортового заводу дозволить нам відмовитись від будь-яких проблем з Росією в частині постачання газу. Тому власне спроба приватизації найприбутковіших підприємств, до того ж під час війни, є ніщо інше, як спроба їх вкрасти.
До речі, зараз сума надходжень від приватизації по згаданому плану дорівнює вартості Одеського припортового заводу. Якщо пригадати 2008 рік, то кошти, які тоді мали надійти від продажу заводу в Одесі, дорівнюють сумі теперішній приватизації всього.
KV: Якщо держава справді може бути ефективним власником і вона зацікавлена в тому, щоб заощаджувати і державні кошти, і кошти людей, які платять податки, то чому нічого не робиться? Чому всі ініціативи, у тому числі на Київщині, які ми можемо бачити по переходу на альтернативні види палива, ініціюються приватним бізнесом, а не державою?
Ігор Сабій: Риба завжди гниє з голови. І тут найбільша відповідальність все ж таки лежить на українцях, бо саме вони ту голову й обрали. На жаль, після Революції Гідності українці пішли на вибори і знову голосували не за реальні справи, а за слова.
KV: Українці проголосували за “я закінчу війну за два тижні”.
Ігор Сабій: Так, але українці собі не робили звіт в тому, що по-перше, війну дійсно можна було припинити за два тижні. А по-друге, треба було брати до уваги й інші чинники. Потрібно було зважати не лише на гарний слоган. Громадяни сподівались, що хтось поділиться з кимось своїми грошима, та всі будуть у шоколаді. Так воно тепер й є, лише смак і запах в результаті не зовсім шоколадний.
Чому добре живе Європа? Там виборець перед тим, як голосувати, аналізує, за кого віддати голос. Він дивиться на історію діяльності депутата чи чиновника. Проблема в тому, що у нас фактично перед виборами завжди з’являються нові політичні проекти. Зрозуміло, що ми - не Англія, де є дві партії, яким по 200 років. Ми - не Америка, де партій багато, але є дві основні - демократична та республіканська - і вони між собою конкурують. Систему може змінити лише інша система, а в нас замість нової системи - новий політичний проект. Нові списки - старі писки. Люди, на жаль, дивляться винятково на загальну картинку і через те маємо таку ситуацію.
Час змін
KV: Звісно, думка про те, що потрібно змінювати самих українців містить раціональне зерно, але, наскільки я розумію жодної серйозної освітньої програми по роботі з виборцями в України немає, і цим фактично ніхто не займається. Фракція “Свобода” докладає зусиль, аби змінити виборчу свідомість українця, але чи бачите Ви результати?
Ігор Сабій: Я вважаю, що українця все ж таки вдалося змінити. Я - член “Свободи” вже 20 років, і можу порівняти стан політичної свідомості українців, який був у 1996 році, коли я прийшов у партію, та який є зараз. Українців змінила революція 2004 року, змінила Революції Гідності. Проблема в тому, що дуже часто ми чекаємо на чудо, але всяке чудо завжди добре сплановане. Тобто, всі процеси мають свою тривалість і свідомість людей не можна змінити швидко. Важливо й щоб у державних мужів були на це воля і бажання.
Людина в інформаційному суспільстві живе під впливом блакитного екрану, Всесвітньої мережі, й ці чинники формують її свідомість. Сьогодні в Україні майже всі телеканали є чиюсь власністю й, до того ж, власністю олігархів. У нас багато говорили про суспільне телебачення, але воно так і не відбулося. Багато говорили про незалежну журналістику, але її також немає. Через телевізійну пропаганду людей дуже часто просто зомбують. Але потрібно усвідомлювати, що це також не є виправданням, бо з іншого боку, ми живемо не в радянські часи, і людина, яка хоче отримати, знайти інформацію - вона її отримає та знайде.
KV: Зрозуміло, що українці будуть змінюватись поступово і, врешті решт, зміняться остаточно. Питання в іншому: чому в свідомості державних мужів, людей, які перебувають при владі, превалюють швидкі гроші, а не прогнозовані довгі?
Ігор Сабій: Тому, що насправді вони не є державними мужами. Ті, хто сьогодні при владі - здебільшого прийшли на короткий час, за який вони планують побільше вкрасти й подалі сховати. Головна проблема залишається в тому, що люди, обпікшись раз, обпікшись два, мали би аналізувати. Натомість, ми й досі переживаємо наслідки радянської системи, коли превалював той дух патерналізму, що є рідна партія та є “тато”, який має дати перше, друге, третє. Насправді ніхто нічого нікому не повинен давати. Все можна або заробити, або вкрасти. Третього немає.
KV: Якими досягненнями за рік перебування в обласній раді може пишатися обласна “Свобода”?
Ігор Сабій: Ми не маємо більшості в обласній раді, але нам вдалося створити досить непогану коаліцію з іншими політичними партіями. На сьогодні безперечним є факт, що обласна рада стала відкритішою. Обласна рада стала навіть рушієм багатьох процесів, як у області, так і зрештою по Україні.
Наприклад, згадати проблему профтехосвіти, коли її просто скинули на місцеві бюджети, незважаючи на те, чи є на те фінансові ресурси на місцях, чи немає. Це було зроблено фактично в новорічну ніч і на ранок люди прокинулись та побачили, що в них є недоїмка в місцевих бюджетах, до того ж величезна. Фактично гроші, які б мали піти на розвиток інфраструктури, ремонт доріг, потрібно було пустити на профтехосвіту. У всьому світі коледжами, училищами та підготовкою саме робітничих професій опікується держава. Це - клопіт центрального керівництва. Обласна рада за нашою ініціативою 12 січня, коли всі досвятковували, фактично почала бити на сполох. Потрібно було терміново вчиняти якісь дії, бо ми мали повністю розбалансований бюджет, як області, так і відповідних районів, міст обласного значення. Якщо брати, наприклад, Ржищів, то коли на них “падала” профтехосвіта, їм навіть всього бюджету міста не вистачало б на ті їх чотири профтехучилища.
Подробнее: Киевоблсовет просит Верховную Раду пересмотреть бюджет на 2016 год
Ми, піднявши такий крик, звернули увагу інших облрад на цю ситуацію. Вони підхопили наш спротив - і, фактично, усім миром нам вдалось змусити тодішнє керівництво уряду виділити додаткові 500 млн гривень для профтехосвіти.
Так само вирішувались й земельні питання. Зрештою, навіть наш вчорашній похід до Держгеокадастру - це так само спроба на місцевому рівні розворушити проблему й надати їй суспільної ваги.
Річ у тім, що якщо 24 обласні ради гуртом щось ініціюють, то центральні органи хочуть - не хочуть, а вже мусять якось реагувати. Інакше рано чи пізно прийдуть вибори. Як показує досвід та приклад Верховної Ради, вкрасти можна не більше, ніж 2,5% голосів виборців, а решту люди все одно проголосують. Навіть на прикладі “Свободи”, коли в 2012 році нас не хотіли там бачити, що тільки не робили, а об’єктивно вкрали лише 2,5%. Тобто ми мали 13% голосів - зберегли 10,5%.
Виконавча влада має призначатися на місцях
KV: Стосовно голосування Київоблради за посаду губернатора. Ця практика досить цікава та революційна. Вона зародилась на Київщині, коли у Фастівській районній раді звернулись до президента з проханням призначити на пост голови певну кандидатуру. Зараз Київоблрада рекомендувала свою людину. У такому випадку, чому кожна фракція не висунула власну кандидатуру?
Ігор Сабій: Якщо говорити відверто, то про конкуренцію між фракціями за кандидатуру не йшлося. Насправді людина, яка була запропонована, влаштовувала всіх. Такий крок з боку Київоблради було зроблено для того, аби довести усім громадянам України та центральним органам влади, що ті половинчасті рішення, які приймаються, насправді доводять до абсурду.
Читайте: Киевоблсовет выдвинул Константина Бондарева кандидатом на конкурс главы Киевской ОГА
У нашому розумінні суспільство нарешті дозріло до того, що стара система обкомів та райкомів партії не працює. Ми звикли, що були обкоми та райкоми, які фактично керували, та були ради, які виступали лише їх ширмою. Для Кучми така система була найкращою, бо він її розумів, вона була йому комфортна та керована. Але сьогодні такий принцип вже не діє.
У нашому розумінні це, до речі, записано в Конституції України і громадяни нарешті також усвідомили це, виконавча гілка влади має обиратися і призначатися на місцях. Бо об’єктивно в Київській області краще видно, хто є хто. Ми самі краще бачимо, хто на що здатен серед тих керівників, які є в районі, які управляють певними підприємствами, закладами. Але найголовніше тут те, що голова виконкому, обласної чи районної ради мав би і контролюватися обласною або районною радою аж до відкликання. Тобто добре працює виконком - чудово, почались проблеми - переобрали.
На сьогодні найгірша ситуація в тому, що, по-перше, присилають голову адміністрації - й громада на це не впливає. Нікому не зрозуміло, кого присилають і за які такі заслуги, але найсумніше те, що громада не має жодного контролю над ним. Голова адміністрації, по суті, може робити що хоче, а громада не може ніяк на це вплинути.
Читайте: Порошенко уволил губернатора Киевской области Мельничука
KV: Але може так трапитись, що на конкурсі переможе не та кандидатура, яку підтримала Київоблрада. Людина прийде - і від почату буде розуміти, що вона мусить увійти у клінч із депутатами, бо обласна рада хотіла когось іншого на цю посаду. Як вирішувати це питання? Як налагоджувати стосунки, аби було взаєморозуміння?
Ігор Сабій: Насправді, я б не говорив про клінч. Але, очевидно, що людина, яка не рекомендована Київоблрадою, та все ж стає на цю посаду, має розуміти, що вона повинна показати таку програму й має робити такі дії, щоб обласна рада їх сприймала. Бо в нас проблема завжди була в тому, що дуже багато речей пропонувалося, просилося, а обласна адміністрація просто не реагувала.
Далеко не треба ходити. Останнє - це програма “Шкільний автобус”, яка реалізується на умовах співфінансування: частину грошей дає держава, частину - обласний бюджет, частину - місцеві бюджети. Річ у тім, що Департамент фінансів до тепер не підняв дохідну частину бюджету. Зараз є проблема з тим, що ми, як депутати облради, свою частину по виділенню грошей із облбюджету виконали, відповідно частина програми “держава-область” закрита. Але ці автобуси йдуть лише на опорні школи, в той час, як залишаються й інші. І ось частина область-район не закрита, й зараз намагаються на депутатів обласної ради через недооправцювання Департаменту фінансів перекласти відповідальність. Мовляв, чому, виділивши кошти, не можуть фактично ті гроші реалізувати та купити автобуси? У такому випадку голова адміністрації мав би розуміти, як він має діяти, які кадрові зміни зробити, яку проводити роботу з працівниками, аби таких речей не допускати. Взагалі ж, ніхто не збирається когось навмисно сприймати в штики чи працювати за принципом “чим гірше, тим краще”.
Питати про скоєні помилки громадяни будуть не голову адміністрації, а нас, депутатів, тому ми зацікавлені в тому, щоб люди прагнули ще раз голосувати та розуміли, що тут є політична відповідальність. Найбільша проблема системи обласних і районних адміністрацій - це безвідповідальність і безкарність, бо нема отого нагая.
Читайте: В КОГА планируют внести изменения в ряд областных программ
KV: Чи правильно я розумію, що головний меседж Вашої концепції - це самостійне обрання голови адміністрації депутатами районного, обласного рівня з-поміж себе або з-поміж лідерів громадської думки на місцевій території?
Ігор Сабій: Ні, не з-поміж себе, не з-поміж лідерів громадської думки. Потрібно обирати, в першу чергу, фахову людину. Ми, депутати, - політики, і ми маємо давати певну концепцію, а виконком має її виконувати. Для цього необхідні професіонали і фахівці в промисловості, економіці, тощо. І з точки зору контролю, це мала б бути людина, обрана в чи то в районній, чи то в обласній сесійній залі. За таких обставин є можливість контролю.
KV: Як часто керівники профільних департаментів основних напрямів мають звітувати перед Київоблрадою? І що за висновки вони мають робити після таких зустрічей із депутатами, адже, зазвичай, подібне звітування носить лише формальний характер?
Ігор Сабій: Воно так і є. Потрібно зізнатись, що ці звіти досить формальні. Так, звичайно, ми можемо не взяти до відома надану нам інформацію, але що це дасть? Абсолютно нічого. Тому я і говорю, що має бути відповідальність. Звичайно, є планова звітність, але ми все одно незадоволені тими звітами. Як ми можемо бути задоволені, коли бачимо, що рівень освоєння коштів обласного бюджету - 18%? Коли на рахунках лежить більше 0,5 млрд гривень, які не можуть бути використані? І до того ж, що таке бюджет? Це - людські гроші, податки, які з них зібрали і мали б направити на школи, медицину тощо. І коли ті гроші просто “висять” і, більше того, їх з’їдає інфляція, то постає питання недієздатності управління. У той же час, до нас, як до обранців громади, звертаються люди, а ми не маємо жодного впливу. І ось це є найгірше.
Читайте: Ольга Бабий: "Мы наконец-то начнем давать деньги на энергоаудит областных учреждений"
KV: У Київоблраді досі не прийняли новий регламент. В чому полягає проблема затвердження регламенту? І які правки до нового проекту надала Ваша фракція?
Ігор Сабій: Згідно законодавства, доки не прийнято новий регламент, то чинним залишається попередній. Особисто я зараз не бачу якоїсь гострої необхідності терміново вносити зміни в регламент.
KV: Для підготовки матеріалів на кожну сесію Киїоблради витрачається приблизно 20 пачок паперу. В свою чергу, у новому регламенті мала б зявитись норма про відмову від паперового документообігу. Як бути з цим?
Ігор Сабій: Від паперового документообігу можна відмовитись і без внесення змін до регламенту. Я, як член бюджетної комісії, неодноразово ініціював це питання і думаю, що ми до нього все ж таки дійдемо. Гадаю, в наступному бюджетному році це питання вже вирішиться.
KV: У Вас скоро відбудеться велика партійна подія. З яким завданням та з яким настроєм київська обласна “Свобода” їде на всеукраїнський з’їзд?
Ігор Сабій: Звичайно, з піднесеним настроєм. Нам приємно, що ми зараз є практично найстаршою діючою партією України. Нам 13 жовтня виповниться 25 років. Зрештою те, що ми не просто існуємо, а й активно працюємо, доводить, що та ідеологія, яку ми несемо, ідеологія українського націоналізму, - жива.
KV: До виборів готуєтесь чи завжди готові?
Ігор Сабій: Як відомо, наступні вибори починаються на наступний день після закінчення виборів. Отже, ми завжди готуємось. Крім того, ми є партія, яка працює постійно, ми - не політичний проект. Ми не починаємо за два місяці до виборів масштабну кампанію та інформаційну навалу на виборців. Ми працюємо систематично, а тому наш виборець не зомбований чи зачарований саме на цю хвилину, він стабільний, переконаний. Тим більше, у нас є тенденція до зростання. Не зважаючи на інформаційні удари по нас після Революції Гідності, час розставив усе по місцях і люди зрозуміли, хто насправді дбає про українців.
Читайте: Депутаты Киевоблсовета от ВО “Свобода” отчитались за первые 100 дней работы (+документ)
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0217
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 18:37:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0005
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 3
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 18:37:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0110
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri, articles.text AS text, users.avatar AS image, CONCAT(users.first_name, " ", users.last_name) as author_name, users.id as author_id, users.bio as bio
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
LEFT JOIN `users` ON `users`.`id` = `articles`.`user_id`
WHERE `articles`.`id` IN('145211', '145173', '144225')
ORDER BY `published` DESC
0.0006
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 18:37:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0056
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.2499
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"активи"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 18:37:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"активи"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 270, 10
0.0135
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('78086', '75230', '75104', '72054', '69436', '56030', '2332', '2218', '55127', '54955')
0.2754
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 18:37:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"активи"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)