Многие украинцы думают, что финансово не вытянут месяцы самоизоляции, установленные карантином из-за пандемии COVID-19. Эти опасения влекут за собой повышение критических оценок власти – как в плане противодействия распространению вируса, так и внутренней и внешней политики. Впрочем, пока еще сохраняется баланс отрицательных и положительных ожиданий – и в отношении властей, и в плане личных перспектив пережить без потерь пандемию и карантин. Об этом KV стало известно из результатов соцопросов, проведенных социологической группой Рейтинг в сотрудничестве с Национальной исследовательской сетью "Pollarias", а также проектом “Рубикон” исследовательской группы R&B Branding и опроса экспертов, проведенного Фондом “Демократические инициативы” им. Илька Кучерива. Политическая сторона изоляции Согласно результатам экспертного опроса “Деминициатив”, деятельность президента Владимира Зеленского преимущественно неэффективна. Относительно нейтральные оценки относительно своей эффективности президент получил только в части коммуникации с обществом и по борьбе с эпидемией COVID-19 — 2,6 и 2,5 балла из 5, соответственно.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Хуже у Зеленского с кадровой политикой — 1,5 балла. Низко оценены также попытки урегулирования конфликта на Донбассе — 1,9 балла, инициирование реформ — 2 и ведения внешней политики — 2,1 балла. Преобладание положительных оценок над негативными наблюдается в оценках респондентов “Рубикона” о деятельности первых должностных лиц государства: деятельность Владимира Зеленского положительно оценивают 59%, негативно 30%; премьер-министра Дениса Шмыгаля — 26% / 20% спикера ВР Дмитрия Разумкова — 37% / 23%. Иначе складывается соотношение положительных и отрицательных оценок таких известных политиков, как: глава МВД Арсен Аваков (19% / 37%) лидер ВО “Батькивщина” Юлия Тимошенко (17% / 48%) пятый президент, лидер “Европейской солидарности” Петр Порошенко (14% / 57%).  По данным “Рубикона”, 57% взрослого населения склоняется к тому, что ситуация в стране в течение ближайших 3 месяцев будет ухудшаться. Противоположной точки зрения по этому вопросу придерживается 22% опрошенных.  В нынешних условиях отношение населения страны к действующей власти чаще всего характеризуется недоверием (34%) и поддержкой (34%) одновременно. Весьма неоднозначно складывается сегодня и отношение к действиям власти по предотвращению эпидемии коронавируса: 50% населения считают их более или менее недостаточными, и 42% — адекватными.  В течение ближайших трех месяцев 51% опрошенных фондом им. Илька Кучерива экспертов считает вероятным введение чрезвычайного положения для борьбы с эпидемией. 42% считают высокой вероятность неплатежеспособности Украины и объявления дефолта по внешним обязательствам, а также массовых митингов и протестов.  Читайте: Коронавирус убивает доверие к власти — результаты соцопроса  35% экспертов считают, что в ближайшие три месяца скорее всего не произойдет формирование нового антикризисного правительства; маловероятно и фактическое признание т.н. "ДНР / ЛНР" и начало прямых переговоров с их представителями (33%). Наименьшие шансы опрошенные дают отставке президента Украины — 23%. По их мнению, среди оцененных событий наибольшее влияние на политическую ситуацию в стране будут оказывать внешние факторы — эпидемия коронавируса и ограничительные меры правительства по противодействию распространению заболевания, а также падение мировых фондовых рынков и стоимости нефти. Их влияние можно оценивать между определяющим и серьезным.  В то же время, внутриукраинские события также имеют серьезный потенциал влияния, считают эксперты. Назначение Ирины Венедиктовой Генеральным прокурором и формирования правительства Денисом Шмыгалем имеют по их оценкам среднее влияние.  Все эти события будут иметь негативное влияние, считают опрошенные эксперты. Наиболее однозначно негативное — назначение Венедиктовой. Эксперты в оценке этого влияния более единодушны, чем в оценке последствий коронавируса. Социальная сторона изоляции 49% опрошенных “Рубикона” считает, что в целом коронавирус способствует объединению людей. Противоположного мнения придерживаются 36% респондентов. Но после перехода страны на карантин у 90% респондентов возникли те или иные проблемы, связанные с этой ситуацией. По мнению 60% опрошенных, через 3 ближайшие месяца материальное положение их семей, в большей или меньшей степени, ухудшится. Переход к режиму карантина поставил значительную часть населения страны в сложное материальное положение: 39% опрошенных не имеют никаких сбережений, которые позволили бы им пережить этот период, а еще 32% накопленных сбережений может хватить не более чем на 1 месяц проживания в нынешних условиях.  При этом, по оценкам опрошенных, среднестатистической украинской семье нужно 277 гривен на один день питания и 8826 гривен для того, чтобы прожить месяц. 68% опрошенных перешли на карантин, не сделав предварительно никаких запасов. Те, кто успел их сделать, чаще всего покупали бакалейные изделия (28% опрошенных), а реже — мясо и мясопродукты (8%), свежие овощи и фрукты (6%), лекарства и витамины (3 %), молочные продукты и яйца (3%), а также другие продуктовые и бытовые товары. По оценкам большинства, успели запастись товарами первой необходимости 56%, сделанных запасов им хватит не более, чем на 2 недели.  В течение последней недели примерно 66% респондентов не ощутили дефицита любых товаров. Те же из наших соотечественников, кто сталкивался с таким дефицитом, чаще всего связывали его с нехваткой масок и респираторов (15%), дезинфицирующих средств (11%), лекарств и витаминов (7%), бакалейных изделий (5%) и ряда других товаров.  Кроме того, спада по количеству и качеству продовольственных товаров не ощутили 76% и 78% соответственно. Опрошенные Фондом им. Илька Кучерива эксперты скорее отрицательно отзываются об эффективности действий, направленных на противодействие распространению эпидемии. Читайте: Из-за карантина деньги у большинства украинцев закончатся еще до Пасхи — результаты опроса  Относительно нейтральные оценки можно фиксировать по охране общественного порядка и обеспечения общественной безопасности во время карантинных мероприятий; коммуникации и объяснения проведенных мероприятий населению и эвакуации украинских граждан из стран, пораженных эпидемией. Однако и они немного ниже условно “среднего уровня”. Гражданская ответственность По данным опроса “Рубикона”, 78% им опрошенных граждан, в той или иной степени, опасаются, что они сами или их близкие могут заболеть коронавирусом (40% — очень боятся, 24% — скорее да, чем нет, 14% — и да, и нет). Чаще всего такие опасения возникают у женщин, а также у лиц в возрасте от 50 лет и старше.  Среди опрошенных “Pollaris” заботу о здоровье близких относят к проблемам 30%, столько же говорят про финансовые трудности, связанные с потерей источников дохода (30%). Реже упоминаются страх заразиться коронавирусом (17%), тревога из-за неопределенности текущей ситуации (15%), сложности самоизоляции (15%), дефицит некоторых товаров (14%) и другие.  Чтобы избежать заболевания, значительная часть населения придерживается таких мер, как:  частое мытье рук (80%); ношение маски (78%); без необходимости не выходят из дома (75%); реже посещают продуктовые магазины (60%) и ряд других. В ближайшие 5 дней 24% вообще не собирается выходить из дома, а другие готовы сделать это при любой весомой причине, среди которых чаще всего — пополнение запасов продуктов (49%), поездки на работу (24%) или посещение аптеки (11%). Гораздо сильнее желание выйти из дома за продуктами у жителей областных центров (57%). Симптоматику COVID-19 опрошенные знают довольно хорошо — высокую температуру способны опознать 91%, сухой кашель — 75%, тяжесть дыхания — 43%. С симптомами коронавируса не знакомы лишь 3% участников опроса. Причем молодежь оказалась осведомленнее старшего поколения (94% против 89% — группы 18-29 лет и 50+ соответственно). Знают люди и то, что делать при выявлении у себя симптомов коронавируса — 66% позвонит врачу, 36% вызовет скорую, 28% — самоизолируется и минимизирует контакт с людьми. В отношении опрошенных “Рубикона” к медработникам превалируют поддержка (43%) и уважение (32%). А вот отношение к готовности отечественной системы здравоохранения справиться с эпидемией весьма неоднозначно: 44% считает, что с этой задачей она в целом справится, а 46% придерживаются противоположных взглядов.  Вынужденное безделье Прежде всего, 31% опрошенных “Рубикона” считают, что их жизнь вследствие карантина изменится. 27% считают, что нет. За период карантина среди опрошенных соцгруппами “Рейтинг” и Pollaris значительно возросла частота просмотра новостей – 49% стала следить за ними чаще. Причем основными источниками получения информации для них, по данным “Рубикона”, являются центральные каналы украинского ТВ (66%), украинские интернет-СМИ (54%) и социальные сети, блоги и форумы (40%), а также родственники, друзья и знакомые (26%). В условиях карантина участники опроса чаще всего посвящают свое свободное время ведению домашнего хозяйства (66%), общение с семьей (36%), просмотра фильмов, сериалов (33%), новостей (32%), ТВ (29%), чтению новостей, статей (27%). При этом дистанционно работает только 13% опрошенных.  38% опрошенных “Рейтингом” также отметили, что стали чаще смотреть фильмы и сериалы, убирать дома, готовить пищу. 27% отметили, что стали уделять больше времени занятию саморазвитием, 27% — общению с родными и близкими, сон (26%), еду (24%) и прослушивание музыки (23%). 18% чаще занимаются своим хобби, по 17% стали чаще читать книги и заниматься спортом. А вот доставкой еды на дом 81% решил пренебречь. По данным “Рубикона”, в условиях карантина украинцы чаще всего посвящают свое свободное время ведению домашнего хозяйства (66%), общение с семьей (36%), просмотра фильмов, сериалов (33%), новостей (32%), ТВ (29%), чтению новостей, статей (27%). При этом дистанционно работает только 13% опрошенных. Находясь на карантине, наши соотечественники довольно активно потребляют информацию.  Карантин значительно повлиял на прогулки на свежем воздухе — 47% опрошенных отметили, что делают сейчас это реже, чем обычно. Также ограничения существенно отразились на общении с друзьями: 42% заявили, что говорят с ними не так часто. 21% вынужден был ограничить общение с родными и близкими, 20% сократили частоту занятий спортом (20%). Повлияла изоляция и на эмоциональное состояние опрошенных — например, среди тех, кто чаще стал смотреть новости, больше людей, которые начали испытывать страх и удивление. Алкоголь тоже не прибавляет радости — в отличие от занятий спортом, сексом, а также общения с близкими и друзьями, согласно данным “Рейтинга” и “Pollaris”. По данным “Рубикона”, их опрошенные чаще начали чувствовать тревогу (38%), страх (20%), разочарование (16%), и растерянность (13%), с одной стороны, а также надежду (32%), оптимизм (22%) и уверенность (5%).  Исследование “Рубикон” проведено исследовательской группой Research&Branding Group с 28 марта — 3 апреля 2020 года с выборкой в ​​1400 респондентов. Ожидаемая средняя ошибка выборки при доверительной вероятности 0,95 составляет ± 3,5%. Исследование “Эмоции и поведение украинцев на карантине” выполнено социологической группой “Рейтинг” в сотрудничестве с Национальной исследовательской сетью "Pollaris" 1-2 апреля 2020 года среди 1300 респондентов в возрасте от 18 лет и старше, методом Computer-Assisted Self Interviewing (CASI). Ошибка репрезентативности исследования с доверительной вероятностью 0,95: не более 4%.  Экспертный опрос “Политический квартал январь-март 2020” проведен Фондом “Демократические инициативы” им. Илька Кучерива с 26 марта по 1 апреля 2020 года. Всего опрошено 58 экспертов. Читайте: Украинцы стали более счастливыми — результаты соцопроса  Согласно данным аналитической системы YouControl, общество с ограниченной ответственностью (ООО) “Ресеарч и Брендинг Груп” (*) основано в 2006 году по адресу Киев, ул. Михаила Бойчука, с уставным фондом 1 млн 582 тыс. 500 гривен. Учредитель компании — эксперт-социолог Евгений Копатько. Соучредитель, директор компании — Эдуард Золотухин, кандидат политических наук, член ESOMAR. ООО “Социологическая группа “Рейтинг” (**) зарегистрировано 24 октября 2008 года. Его руководителем и соучредителем является львовянин Алексей Георгиевич Антипович (49%). Вторым соучредителем является киевлянин Игорь Иванович Тищенко (51%). ООО “Национальная исследовательская сеть “Полларис” (***) основана в 2018 году с уставным фондом в 60 тыс. гривен по адресу Киев, бул. Дружбы Народов, 14-16. Руководитель предприятия и его учредитель — Наталья Романовна Турик.  Благотворительная организация (БО) “Благотворительный фонд “Демократические инициативы имени Илька Кучерива” (****) основана 4 сентября 2000 года. Его руководителем была Ирина Эриковна Бекешкина. Читайте: Доверие украинцев к Зеленскому и его команде стремительно падает — результаты соцопроса  * Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Ресеарч та Брендінг Груп” (код ЄДРПОУ: 41965406) ** ТОВ “Соціологічна група “Рейтинг” (код ЄДРПОУ: 36183282) *** ТОВ Національна дослідницька мережа “Полларіс” (код ЄДРПОУ: 41965406) **** “Благодійна організація “Благодійний фонд “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва” (код ЄДРПОУ: 20062078) Фото: коллаж KV КиевVласть

Міністерством екології та природних ресурсів України було схвалено клопотання про створення Національного природного парку "Приірпіння і Чернечий ліс” на території, де здійснює лісогосподарську діяльність БЛДС ще у 2016 році. Передували цьому рішенню круглі столи в Київській обласній раді у зв’язку з численними зверненнями громадськості, коли був поставлений у 2015 році історичний рекорд БЛДС з рубок – більше 320 тис. куб. метрів за рік! При КОДА створили робочу групу щодо створення Національного парку, чергове її засідання відбулось 12 вересня 2019 року. Позиція ректора НУБіП дивує і водночас обурює: повне ігнорування чудової можливості реорганізувати БЛДС у Національний парк і зосередитись саме на науково-освітній діяльності установи, як написано в її Статуті. Замість цього я бачу Звіт з намірами щодо чергових рубок, тепер вже суцільних, головного користування на територіях, по яким прийнято рішення про заповідання. Частина з них входить до так званої Смарагдової мережі – це міжнародні зобов’язання нашої країни щодо охорони лісів. Не знаю куди дивиться Міністр освіти і науки, як можна дозволяти масштабну комерційну діяльність під прикриттям мантій освітян.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Сонячної докарантинної середи, 11 березня, Боярською лісодослідною станцією, відокремленим підрозділом НУБіП (БЛДС), були зібрані громадські обговорення в межах процедури оцінки впливу на довкілля. Це нововведення прийшло до нас з ЄС, де ще з 1985 року була прийнята загальноєвропейська директива, яка передбачає проведення попередніх обговорень і залучення громадськості в процедурі погодження діяльності, що може мати значний екологічний вплив. Україна взяла на себе відповідні зобов’язання з грудня 2017 року, перші “ластівки” спроб діалогу щодо раціонального природокористування бачимо зараз. Так, БЛДС зараз оцінює вплив суцільних рубок головного користування, що мають намір здійснити у 2020 році, загальним обсягом 22,26 тис. куб. м. Це приблизно еквівалент 70 га живого лісу. Номер реєстраційної справи в “Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля” 2019814216. Захід було організовано у найвіддаленішій локації, посеред робочого тижня в першій половині дня. Напевне, з розрахунком побачити якнайменше місцевих жителів. Та приїхали кілька десятків представників громад Боярки, Бобриці, Віти-Поштової, Дзвінкового, Чабанів. Неочікуваність розвитку подій стала зрозумілою відразу: для реєстрації учасників було передбачено цілих два аркуші на 20 чоловік, то ж організаторам терміново довелось шукати копір і додавати ще кілька сторінок, процес розтягнувся хвилин на двадцять. Під час виступів швидко стала зрозуміла різниця в оцінці ситуації двома сторонами. Працівники БЛДС, що презентували Звіт, здається, не зрозуміли суть оцінки впливу на довкілля і робили акцент на виробничій інформації щодо показників ефективності лісогосподарювання, “стиглості лісу”, видам рубок, організації лісозаготівель. В той час представники громад акцентували увагу саме на довкіллі, лісові як сталій екосистемі, посеред якої вони живуть, близькості чотиримільйонного мегаполісу, ставили питання щодо впливу на екологію, повітря, здоров’я, популяції тварин і рослин. Загалом слухання тривали більше трьох годин, і, схоже, для працівників БЛДС багато інформації, отриманої під час них, стало справжнім відкриттям. Найбільше градус піднявся, коли звернули увагу, шо в тексті Звіту вказано, що землі лісового фонду ВП НУБІП України/Боярської ЛДС не входять до міжнародної Смарагдової мережі. Смарагдова мережа (Emerald Network) – це мережа, що включає території особливого природоохоронного інтересу. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) набрала чинності у 1982 році, на цей час до Конвенції приєдналась 51 сторона, включаючи країни Європейського Союзу. З 1 травня 1999 року до Бернської конвенції приєдналася й Україна. Мало того, що в тексті Звіту вказана неправдива інформація, так на сторінці 131 Звіту в розділі відповідей на запити від громадян "Чи входить місце планованої діяльності у межі території Смарагдової мережі Європи?” лісокористувач поставив коментар “пропозиція врахована”.   Чи це помилка виконавця, чи свідомий службовий підлог, то тема окремого розслідування. А правдивою є інформація,  що 3-9 грудня 2019 року у місті Страсбург 6 тис. 094 га під назвою “PRYIRPINNYA AND CHERNECHIY FOREST” з кодом UA0000338 включено в оновлений перелік об’єктів офіційної Смарагдової мережі. Безумовно, цікавою є відповідь на питання “Як трактувати підпис під неправдивою інформацією, що могла призвести до рубок на територіях, щодо яких Україна має міжнародні зобов’язання, керівника БЛДС Карпука А.І.?”…  “Сторінка 42 Звіту, де червоним виділена зона лісового фонду БЛДС, який нібито не входить у зону міжнародної Смарагдової мережі”  “Території Забірської, Княжицької, Бобрицької, Боярської, Віта-Поштової, Лісниківської, Хотівської, Ходосівської сільських рад загальною площею 6 094 га, що ввійшли з грудня 2019 року до переліку Emerald sites” Загалом перелік порушених вимог ст.6 ЗУ “Про оцінку впливу на довкілля” щодо “Звіту з оцінки впливу” на довкілля був значним. Виділю з них окремо ще два. По-перше, Закон вимагає оцінку впливу стану фауни, флори, біорізноманіття. В таблиці 1.8 Звіту є "Перелік раритетних видів вищих судинних рослин, міжнародного, національного та регіонального рівня охорони поширених біотопами лісових територій ВП НУБіП України “Боярська лісова дослідна станція". Водночас у Звіті відсутні конкретні дані (квартально-видільний перелік) щодо розташування рідкісних видів, занесених в Червону книгу України в редакції 2009 року чи тих, що в містяться в додатках 1,2,3 Бернської конвенції, не описані методи оцінки впливу рубок на такі види. На сторінці 102 Звіту вказано, що “Під час провадження планованої діяльності ВП НУБіП України “Боярська ЛДС”, у відповідності до вимог до ЗУ “Про тваринний світ” забезпечуватимуться “збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі; збереження цілісності природних угруповань диких тварин; охорону середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин; недоторканість ділянок, що становлять особливу цінність для збереження тваринного світу; розроблення і здійснення заходів, які будуть забезпечувати збереження шляхів міграції тварин.” На жодне з уточнюючих запитань як це може забезпечити без поквартальної прив’язки ареалів рідкісних і цінних біотопів відповіді представники громадськості не отримали. Очевидно, що суцільна вирубка майже 70 га лісу матиме суттєвий негативний вплив на охоронювані види і відповідно Звіт щодо цього питання має бути доопрацьований. По-друге, Згідно Закону, вимагається оцінка впливу на соціально-економічні умови та здоров’я населення. В тексті Звіту написано лише, що вплив запланованих рубок має позитивний характер, йдеться про “забезпечення паливною сировиною місцевого населення і закладів соціальної сфери” і “поповнення доходів місцевих бюджетів”. Щодо місцевих бюджетів. На громадських слуханнях прозвучала інформація щодо розміру оплати більше 4 млн грн в місцеві бюджети рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (“пеньковий збір”), при цьому загальний розмір власних доходів бюджетів 16 сільських і міських рад, на території яких планує рубки БЛДС, що був оприлюднений в процесі підготовки громад до об’єднання, складає більше 600 млн грн. Тобто економічна діяльність з рубки лісу може дати до 0,7% доходів місцевих бюджетів, що ніяк не співставно з вартістю втрат громад по іншим соціально-економічним аспектам (зокрема рекреаційний капітал територій), оцінки ніякої БЛДС не проводилось з цього приводу. Щодо “забезпечення паливною сировиною місцевого населення і закладів соціальної сфери” – не наведено і не надано жодних документів. Водночас присутні в залі зацікавились іншою стороною рубок – офіційними документами щодо поставок деревини на лісопилки в с. Дзвінковому, коли хтось із присутніх дав інформацію, що всі вони належать депутатам сільради. Щодо  впливу на здоров’я більше ніж 150 тис. людей, що проживають на території, де оголошено про намір провести суцільні рубки, у Звіті на  с.92 є одна лише фраза, що “..вплив допустимий”. На уточнююче запитання на слуханнях “Хто і як рахував цю допустимість?” відповіді не отримано. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що намір здійснювати рубки без розрахунку оцінки прямого впливу на здоров’я ста тисяч людей, оголошено для забезпечення роботою всього 109 працівників БЛДС. Присутні на слуханнях представники громад запропонували взяти на інші роботи в місцеві ради всіх працівників БЛДС і припинити діяльність зі знищення цінних для жителів рекреаційних ресурсів. Як підсумок, в Міністерство енергетики та захисту довкілля люди пообіцяли відправити десятки звернень з обгрунтуванням – чому необхідно надати відмову у висновку щодо Звіту з оцінки впливу на довкілля. Громадськість налаштована оптимістично щодо захисту лісу. Тим більше, що вже були прецеденти відмови Міністерством саме з причини неврахування належності лісів до Смарагдової мережі. З Роменським агролісгоспом це сталось у 2019 році. Роман Іваненко, ініціатор проєкту “Казкове село Бобриця” КиевVласть

Київська ОДА видала ліцензії на виробництво, постачання, транспортування теплової енергії та водопостачання. Дозволи отримали комунальні та приватні підприємства Києва та чотирьох районів Київщини, підприємці зі Львівської області. Серед власників – екскерівники місцевих рад, помічники народних депутатів. Деякі з підприємств – фігуранти кримінальних справ. Як стало відомо KV, протягом січня-лютого 2020 року Київська ОДА погодила сім розпоряджень №№ 15, 16, 31, 32, 62, 80, 81 на право провадження господарської діяльності з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, а також з централізованого водовідведення та водопостачання.  Згідно з документами, КОГА затвердила 11 і переоформила одну ліцензію постачальникам з Києва та Бориспільського, Тетіївського, Васильківського, Києво-Святошинського районів, а також зі Львівської області. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Хто є хто Комунальне підприємство Бориспільської райради "Благоустрій"*, розташоване в селі Сеньківка, отримало від КОДА три ліцензії: з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії. На тепловому ринку КП існує дев'ять років. Керує КП з уставним капіталом у розмірі понад 15 млн гривень Андрій Величенко. Він же є засновником ТОВ "Металіст", ТОВ "Вест Менеджмент Системс" – підприємств, що займаються в Бориспільському районі збиранням безпечних відходів. У переліку засновників також вказані мешканці Росії і офшорна британська компанія А1 Enterprises Limited.  КП, за даними порталу "Антикорупційний монітор", у 2020 році встигло взяти участь в декількох тендерах і виграти лоти на загальну суму більше 1 млн гривень. А саме: за постачання теплової енергії Сеньківській школі (більше 658 тис. гривень) та Бориспільській РДА (більше 763 тис. гривень). Як вдалося дізнатися KV із даних системи YouControl, КП – фігурант кримінальної справи. Так, в червні 2018 року в Бориспільському міськрайонному суді Київської області розглядалася справа № 359/4839/18. У постанові говориться, що Сеньківська сільрада протягом 2017 року могла перебувати у змові з КП з метою розкрадання бюджетних коштів.  Відзначається, що посадові особи вносили недостовірні відомості в акти виконаних робіт щодо обсягів, використаних матеріалів і будтехніки, здійснюючи капітальні і поточні ремонти доріг в районі. Ще один ліцензіат в сфері теплою енергії – ТОВ "Еко-Теплобуд-Інвест"**. Це ТОВ зареєстроване в Львівській області 5,5 років тому на жителів Івано-Франківської та Львівської областей: Віктора Гавришків, Михайла Драча, Володимира Касіневича, а також на Ніну і Олену Мух. Статутний капітал ТОВ, що займається виробництвом пари, гарячої води та кондиційованого повітря, складає 9 тис. гривень.  Ця ж п'ятірка є власниками ТОВ "Броди Еко-Теплобуд-Інвест", що спеціалізується на  монтажі водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. Один із засновників, Михайло Драч, також володіє і керує ще п'ятьма компаніями в сфері теплової енергії. Касіневича, Ніну і Олену Мух пов'язує підприємтсво ТОВ "БОВО" (діяльність – обробка кольорових металів). Жителів Тетіївського району буде обігрівати ТОВ "Тепломагістралі"***. Підприємство зареєстроване в селі Кашперівка і отримало дві ліцензії – на виробництво і постачання теплової енергії. На сайті ТОВ “Тепломагістраль” зазначається, що підприємство працює в сфері малої енергетики і створює мережу твердопаливних котелень.  Це підприємство належить Федіру Герасюку з міста Сквири та Ігорю Коломійцю з Білої Церкви. Частка кожного в заснуванні ТОВ складає по 5 тис гривень. А зареєстроване  підприємство нещодавно – в жовтні 2019 року. Обидва є власниками ще двох аналогічних підприємств – ТОВ "КП Теплоенергія" та ТОВ "Енергобюджет". Окрім зазначих ТОВ, Ігор Коломієць є власником ще двох підприємств: ТОВ “Євросід” – оброблення насіння для відтворення, ПП “Новагрос” – вирощування зернових культур. У січні 2020 році підприємству вдалося виграти два тендери на постачання теплової енергії на суму більше 4 млн гривень відділу освіти Тетіївської РДА та Управлінню освіти виконкому Тетіївської міськради. Виробляти та постачати тепло планує на Київщині і київське підприємство ТОВ "Супутник тепла"****.  Засновником ТОВ є колишній помічник народного депутата в шостому скликанні Руслана Сольвара, житель смт Макарів Роман Бельмега. Підприємство зареєстроване чотири місяці тому, а керує ним Олександр Коваленко.  Про Романа Бельмегу, як політика, також відомо, що у 2019 році він висував свою кандидатуру у народні депутати по 91 виборчому округу Київщини, як самовисуванець і безробітний, але обраним так і не був. У 2015 році він безуспішно балотувався на чергових місцевих виборах до Макарівської райради. Йшов як депутат і голова макарівського осередку від "Блоку Петра Порошенка "Солідарність". Якщо з депутатством не склалося, то з підприємницькою діяльністю у Бельмеги краще. Так, він є власником ТОВ "Мактепло-2020", розмір статутного капіталу якого складає 1 млн гривень. Підприємство засноване чотири місяці тому і його діяльність орієнтована  саме на постачання тепла. Також він є керівником ТОВ “Друкарня Макарівська” і членом ГО “Обирай майбутнє”. Читайте: Они хотят в парламент-2019: 91 избирательный округ Киевщины (Фастовщина, Макаровщина, Сквира и часть Киево-Святошинского района) Також влада столичного регіону на підставі заяви директора ТОВ "Біг Енергоресурс"***** визнала недійсною ліцензію (розпорядження № 81 від 19.03.2015 року) з централізованого водопостачання в зв'язку з переоформленням її на безстрокову. Підприємство, згідно з даними системи YouControl, зареєстровано в 2014 році в селі Святопетрівське Києво-Святошинського району зі статутним капіталом у розмірі понад 22 млн гривень. Керує ТОВ Олександр Шевчук. Належить же підприємство Володимиру Городілову, Олександру Мікуленко, а також ТОВ "Компанії з управління активами "Андере Ріхтінген" (Києво-Святошинський район) та британській приватній компанії "Біг Кепітал Лімітед". Цікаво, що в числі останніх вигодонабувачів "Андере Ріхтінген" вказані БК "Основабуд" і Фелікс Тесленко. Тесленко, наприклад, є засновником БК "Основабуд", яку ще в 2016 році екс-глава Києво-Святошинської райради Олександр Тігов переписав на свого сина Руслана Тігова. Олександра Тігова пов'язували і з ТОВ "Петрівський Квартал" і сьогоднішніми його власниками з числа "Андере Ріхтінген" – Володимиром Городіловим, Олександром Мікуленко і "Біг Кепітал Лімітед". За інформацією порталу "Посіпаки" про Городілова відомо, що він був також помічником нардепа від Партії регіонів в шостому скликанні Володимира Малишева. Олександра Шевчука, Володимира Городілова та Олександра Микуленка ще пов’язує і мережа із восьми підприємтсв ТОВ "УК "Комфорт Сервіс", що займається комплексним обслуговуванням об'єктів.  Отримати “добро” на здійснення господарської діяльності з централізованого водовідведення вдалося і київському приватному підприємству “Проджект Консалтинг 2”. Про ТОВ "Проджект Консалтинг 2"****** відомо, що підприємство зі статутним капіталом у розмірі 5 тис. гривень зареєстровано в січні 2018 року на ім'я Галини Жигайло-Маційчук. Під керівництвом Ольги Плисак підприємство в основному займається комплексним обслуговуванням об'єктів. Також за Маційчук і Плисак – ще кілька аналогічних підприємств в сфері адміністративного та допоміжного обслуговування - ТОВ "Проджект Консалтинг", ТОВ "Проджект Консалтинг 1" і ТОВ "Проджект Консалтинг 3".  Ці три компанії і ряд інших пов'язаних між собою ТОВ, в яких згадувалася Жигайло-Маційчук, є фігурантами кримінального провадження. Компанії підозрюють у участі в схемі з ухилення від сплати податків та отримання неправомірних надприбутків від реалізації квартир за завищеними цінами ПАТ "ЗНВКІФ" Дінеро Актив"*******. Ще одним документом КОГА підтвердила видачу ліцензії на централізоване водопостачання КП "Плесецьккомунгосп"******** Плесецької сільради Васильківського району. Зареєстроване КП більше восьми років тому із статутним капіталом у розмірі 50 тис. гривень. З 2017 року його керівником є Галина Федорченко.  У розділі "Фінанси" системи YouControl, також вказана участь КП у державних закупівлях у 2020 році. Загальна сума переможних лотів складає більше 89 тис. гривень. Ці кошти підприємству перерахували за послуги з вивезення твердих побутових відходів з місць загального користування Плесецької сільради.  Нагадаємо, Київська облдержадміністрація наприкінці року погодила ліцензії на освітню діяльність для шкіл і садочків регіону. Так, в Ірпені заснували перший в Україні академічний ліцей, а Приірпіння збагатилось двома приватними дитсадками. Отримали ліцензії навчальні заклади Василькова та Києво-Святошинського району. Читайте: Навчальні заклади Ірпеня, Василькова та Гостомель отримали освітні ліцензії * Комунальне підприємство Бориспільської районної ради "Благоустрій" (код ЄДРПОУ: 37417038). ** ТОВ "Еко-Теплобуд-Інвест" (код ЄДРПОУ: 39380618). *** ТОВ "Тепломагістралі" (код ЄДРПОУ: 43308286). **** ТОВ "Супутник тепла" (код ЄДРПОУ: 43311079). ***** ТОВ "Біг Енергоресурс" (код ЄДРПОУ: 39278125). ****** ТОВ "Проджект Консалтинг 2" (код ЄДРПОУ: 41883732). *******  ПАТ "ЗНВКІФ" Дінеро Актив "(код ЄДРПОУ: 38980576). ******** КП "Плесецьккомунгосп" (код ЄДРПОУ: 37705080). Фото: коллаж KVКиевVласть

Голова Київської обласної державної адміністрації Олексій Чернишов 27 лютого особисто проінспектував готовність інфекційного відділення Броварської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування і “Дитячої лікарні” комунального некомерційного підприємства Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області “Броварська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування” до можливої появи коронавірусу на території Київщини. Про це KV стало відомо із повідомлення прес-служби КОДА. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Огляд було проведено у відкритому форматі за участю представників департаменту охорони здоров`я, керівництва медзакладів, ЗМІ. Після огляду двох медичних закладів міста Бровари відбувся брифінг. Голова КОДА та учасники робочої зустрічі надали актуальну інформацію та відповіли на запитання журналістів щодо можливої загрози коронавірусу. О. Чернишов підкреслив, що зараз на території України немає підтвердження захворювання на коронавірус. “Вся мережа лікувальних закладів готова до будь-яких викликів і професійно до того ставиться. Лікарні Київщини мали час підготуватися та вивчити вже наявний світовий досвід лікування хворих на коронавірус. Українці повинні мобілізуватися та об’єднати зусилля, надати допомогу та всіляку підтримку тим, хто цього потребуватиме”, – наголосив очільник Київщини. Директор Броварської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування Валентин Багнюк додав, що лікарня  в разі необхідності готова надавати допомогу тим, хто цього потребуватиме. Для персоналу в наявності є спеціальні комплекти одягу для роботи з особливо заразними інфекціями. “Ми забезпечені ліками, системами для крапельниць, і іншими необхідними засобами. На місто і на область подали заявку на придбання максимально повного місячного запасу всіх необхідних антибіотиків і противірусних препаратів”, – зазначив керівник лікарні. При КОДА створено тимчасову протиепідемічну комісію, до складу якої увійшли керівники структурних підрозділів та медичні фахівці. Визначені госпітальні бази по наданню медичної допомоги хворим з коронавірусною інфекцією. Це Броварська багатопрофільна клінічна лікарня, Баришівська ЦРЛ, Переяслав-Хмельницька ЦРЛ, Яготинська ЦРЛ, Васильківська ЦРЛ. В структурі 14 закладів охорони здоров’я Київської області функціонують й готові прийняти хворих боксовані інфекційні відділення на 487 інфекційних ліжок, з яких  201 ліжко розгорнуто в 105 боксах. Керівник облдержадміністрації підкреслив, що заклади охорони здоров’я Київщини всіх рівнів користуються у своїй роботі рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров`я, МОЗ України, а також дотримуються протиепідемічних норм. “Завдання, яке стоїть перед нами зараз – вжити максимум заходів у Київській області для того, щоб не допустити потрапляння інфекції коронавірусу. З великою повагою та вдячністю ставлюся до лікарів та медичних працівників та хочу запевнити у підтримці з боку Київської облдержадміністрації”, – заявив Олексій Чернишов. Читайте: Пам'ять Героїв Небесної Сотні вшанували в Київській ОДА Фото: прес-служба КОДАКиевVласть

Для багатьох учнів і батьків Київщини рік почався з невтішних новин. У Василькові знов не змогли завершити будівництво школи, в Борисполі – ніяк не добудують садочок, у Вишневому взагалі мало не батьківський страйк. Скидається на те, що при невпинному зростанні населення місцева влада стикнеться з масштабним браком навчальних місць. Чого чекати регіону в нинішньому році на освітянській ниві і де чекати добрих звісток – досліджувала KV. Переповнені школи — одна з болючіших проблем обласних і районних центрів Київщини. За даними прес-служби Київської облдержадміністрації, в мережі закладів загальної середньої освіти Київської області сьогодні налічується 702 школи, з них 34 – приватних. У закладах загальної середньої освіти навчається 223,3 тис. учнів, що на 10,9 тис. більше порівняно з 2018 роком. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  На тлі невпинного зростання кількості діток в регіоні і особливо – у пристоличній зоні, зі школами мало не щомісяця трапляються скандали. Головна проблема навчального процесу – брак власне закладів. Ті, що є – часто застаріли або не вміщують охочих, ті, що будуються – перетворюються на довгобудови, на ті, що лишень у планах місцевої влади, часто не вистачає коштів.  Навчання у другу зміну для шкіл Київщини вже давно стало нормою. Васильків  Нагадаємо, KV вже розповідала про те, як 11 жовтня 2016 року під час уроку в середній школі № 6 Василькова Київської області впали три поверхи. Тоді ця резонансна подія привернула небувалу увагу як громадськості, так і влади всіх рівнів. Розслідуванням обвалу школи зайнялася спеціальна комісія. Після чого вирішили не ремонтувати будівлю, а побудувати нову школу. Незважаючи на те, що надзвичайну подію назвали "найбільшою трагедією в історії міста", а свою допомогу обіцяв направити навіть тодішній прем’єр-міністр Володимир Гройсман, процес будівництва затягнувся на цілих півтора роки. Весь цей час місцеві жителі всіма силами намагалися домогтися початку будівництва, але в мерії стверджували, що грошей немає і розраховувати варто на допомогу області. Тодішній губернатор Київщини Олександр Горган, в свою чергу, говорив, що допомоги від нього чекати не варто. Такі "перекладання" обов'язків остаточно розлютили васильківчан і в квітні 2018 року вони тимчасово перекривали трасу на Київ, вимагаючи від влади, щоб вона, нарешті, виділила кошти на будівництво нової школи.  Читайте: Школьный бунт. Второй год в Василькове не могут отстроить разрушенную школу Зрештою, відділ освіти Васильківської міської ради Київської області 1 листопада 2018 року за результатами тендеру замовив у ТОВ "Хозхімсервіс" будівництво школи за 207,35 млн гривень. Відбудовувати будуть Васильківську школу №6 по вул. Гетьмана Сагайдачного, 34. 19 листопада 2018 року на апаратній нараді при міському голові Василькова Володимирі Сабадаші було оголошено про початок будівельних робіт, а у грудні вже залили фундамент. 16 січня 2019 року в Василькові відбулося урочисте закладання "капсули часу" в фундамент майбутньої загальноосвітньої школи (ЗОШ) №6 з "зверненням сьогоднішніх школярів до майбутніх поколінь". Тодішній народний депутат Ігор Кононенко брав участь в заході як почесний гість, який доклав свої кошти до будівництва даного об'єкту (у розмірі приблизно 10 млн гривень). За його словами, "загальний бюджет школи дуже великий" і складає "близько 240 млн гривень", а це "дуже великі гроші для держави". Вишневе Раніше KV не раз писала про "шкільну проблему" Вишневого. Так, в місті, де фактично проживає 80 тис. чоловік, функціонує лише 4 школи.  Школа №1 в Вишневому (Києво-Святошинський район, Київська обл.) була побудована в 1960-і роки і спочатку розраховувалася на 330 учнів. ІІ черга будівництва Вишнівської ЗОШ І-ІІІ ст №1 розпочалась ще у 2006 році. Проте через відсутність фінансування у 2014 році її було призупинено до 2017. В кінці 2018 року директор школи №1 Володимир Плахотнюк розповів, що навчальний заклад відвідують 1396 учнів, тобто майже в шість разів більше норми. Будівництво нового корпусу тривало більше 10 років. У квітні 2018 року жителі Вишневого три дня перекривали в своєму місті вул. Чорновола поруч з під'їздом до Кільцевої, щоб привернути увагу до проблеми зі школою №1. Новий "бунт" в Вишневому підняли в липні 2018 року, оскільки за чотири місяці ситуація не змінилася. Члени громадської організації "Діти Вишневого" звинуватили обласну владу в бюрократії. Олександр Горган, який на той момент був головою Київської ОДА, тоді запевнив активістів, що будівництво йде повільно тільки тому, що всі хочуть зробити довговічно, правильно і красиво. Станом на січень 2019 року стало відомо, що здачу об'єкта знову довелося перенести на рік — до 1 вересня 2019 року. Утім у січні цього року в КОДА повідомили, що новий корпус Вишнівської школи буде здано в експлуатацію у лютому цього року. Про це заявив голова Київської облдержадміністрації Олексій Чернишов. За його словами, зараз будівельні роботи закінчено, а Держархбудінспекція м. Вишневе готує сертифікат, що дозволить розпочати передачу споруди на баланс місцевого управління освіти.  Тим не менш, жителі Вишневого 13 січня виходили на акцію протесту. Напередодні 11 січня чиновники з Київської облдержадміністрації приїжджали до школи з виїзною нарадою та запевняли, що до відкриття навчального закладу залишилось почекати ще кілька тижнів.  Бориспіль KV писала про те, як знову затягнулося будівництво дитсадку у Борисполі на вул. Володимира Момота через скаргу до Антимонопольного комітету України, яка надійшла від учасника тендеру ТОВ "Провідні технології виробництва" у січні 2020 року. До того була інша скарга: 16 грудня 2019 року від іншого учасника, ТОВ "Альтіс-Констракшн", з приводу дискримінаційних вимог. За словами міського голови Анатолія Федорчука, бориспільська влада прописала в тендерних документах “європейську” умову про те, що майбутній виконавець робіт повинен мати досвід будівництва не менше двох об'єктів освіти. Влітку 2018 року KV писала про "перспективний довгобуд" у Великій Олександрівці Бориспільського району. Там більше 10 років ніяк не добудують Школу мистецтв. Замовником будівництва також є Департамент регіонального розвитку КОДА, а підрядники постійно змінюються. Що стосується шкіл, то тут Бориспільський район може похизуватися: 25 вересня 2019 року Управління капітального будівництва та архітектури Бориспільської РДА уклало договір з ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" (*) на будівництво середньої загальноосвітньої школи I-III ст. на 24 класи (600 учнів) по вул. Центральна, 3 в селі Гора Бориспільського району Київської області. Вартість робіт — 162,84 млн гривень. Роботи мають бути завершені до кінця грудня 2020 року. У 2019 році будівництво мали профінансувати на 9,88 млн гривень, у 2020 році — інші 152,96 млн гривень. Читайте: Компания депутатов Бориспольского горсовета за 162 млн гривен взялась строить школу в селе Гора на Киевщине  Буча У Бучі за чотири роки (станом на 2019 рік) не було побудовано жодної нової школи — при тому, що населення міста збільшилося майже вдвічі, а кількість дітей в школах зросла втричі. Діти в школах навчаються у дві, а в деяких, наприклад, в школі №4 навіть в три зміни. Будівництво нового корпусу для початкової ланки школи №3 заморожено через відсутність коштів.  Також бучанська влада за 2019 рік не спромоглася добудувати нове приміщення гімназії, яка працює в будівлі школи №4, — хоча гроші на це виділяв навіть Кабмін. Висловлювалися побоювання, що навіть якщо гімназія буде добудована, то це лише частково вирішить питання перевантаженості школи №4. “Будуються нові мікрорайони. Бажано, щоб в новому мікрорайоні будувалася і нова школа”, – зазначала директор Бучанської навчально-виховного комплексу (НВК) спеціалізованої загальноосвітньої школи (СЗОШ) I-III ступенів №4 Алла Літкевич. Ірпінь У квітні 2018 року тодішній мер Ірпеня Володимир Карплюк звернувся до господарів земельних ділянок в проханням поділитися землею, щоб за найближчі десять років побудувати дві нові школи. Зокрема, вів переговори з землевласниками, “щоб дали близько 3 га або, хоча б мінімум 2,2 га, щоб могла вийти повноцінна школа, щоб ми могли отримати з того боку шматок землі для будівництва школи". Але у листопаді 2018 року ірпінці замість шкіл побачили початок будівництва багатоповерхівок: причому на той час Карплюк вже не займав посаду голови міської ради. При цьому в Ірпені станом на листопад 2018 року і так не вистачало навчальних місць для 4 тис. дітей. А нові багатоквартирні будинку в місті з'являються часто, йшлося в сюжеті “Подробиць”. У 2019 році, утім, були гарні новини: з вересня в місті почав працювати муніципальний навчальний заклад для старшокласників — академічний ліцей. Його відкрили на базі приміщення економічного коледжу Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою вулиця Гагаріна, 9. Такої домовленості досягли Ірпінська міська рада та керівництво Університету. Голова Інвестиційної ради Ірпеня Володимир Карплюк уточнював, що новий ліцей планує прийняти 600 учнів 9-11 класів, із можливістю відкриття 7-8 класів, якщо буде такий запит. Бровари У Броварах в мережі установ загальної середньої освіти міста налічується 10 шкіл, Броварське навчально-виховне об'єднання (Буво), на базі якого діє загальноосвітня школа I-III ступенів, ліцей технологічного профілю та вечірня школа; приватна школа "Фортуна", ТОВ "Навчально-реабілітаційний центр "Мозаїка" і центр корекції та розвитку дитини "Сіал". Середня наповнюваність класів у 2017 році в більшості шкіл досягала 30, а в деяких — 33.  У 2018 році влада Броварів, щоб вирішити проблему переповнених шкіл, запропонувала з наступного року брати плату з "приїжджих" дітей з району. На думку мерії, це допоможе вирішити питання браку місць за партами. Однак деякі депутати міськради не погодилися з цією пропозицією, запропонувавши будувати нові навчальні заклади, вказавши, що гроші на будівництво в бюджеті є. Читайте: Цена знаний. Мэрия Броваров намерена брать плату за обучение “чужих” детей 6 травня 2019 року Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури і транспорту Броварської міськради Київської області (Управління будівництва, ЖКГ, інфраструктури та транспорту Броварської міськраді Київської області) (Управління будівництва та житлово-комунального господарства) уклало договір з ТОВ "Хозхімсервіс" (ТОВ "Хозхімсервіс ") на будівництво загальноосвітньої школи I ступеня по вул. Симона Петлюри (Черняховського), 17-Б, в Броварах. Вартість угоди склала 130 млн гривень. Згідно з угодою, підрядник повинен побудувати нову будівлю загальною площею 14,85 тис. кв.м, різної поверховості і з двома ліфтами. Згідно з проектом, нова школа передбачає загальне зонування поряд зі школою № 10 в Броварах. Загальна територія – 3,9 га, територія нової забудови – 1,9 га. Проїзди, заміна комунікацій, облаштування майданчиків і тротуарів, а також і озеленення передбачається як на території школи № 10, так і на території нової школи. Нове будівництво, згідно з проектом, має бути складної форми і складатися з кількох окремих блоків, з багатосвітловим простором, розділене по функціональності. У ньому планують розмістити 32 класи початкової школи, проектна потужність – 960 учнів. Роботи повинні бути завершені до червня 2020 року. Гарантійний термін експлуатації об'єкта, згідно договору, повинен скласти 10 років.  Читайте: Строительство трех учебных заведений на Киевщине доверили компании осужденного вице-губернатора Севастополя  Вишгород У грудні 2018 року Департамент регіонального розвитку КОДА без проведення конкурсу уклав договір з ТОВ "Моноліт-БудСіті" вартістю 9 млн гривень на реконструкцію Вишгородського дитсадка "Чебурашка". У позаминулому році ця компанія отримала підряд на 15 млн гривень за виконання цих же робіт. Тому вартість зведення нового корпусу дитсадка, яке триває роками, вже наближається до 25 млн гривень. У 2019 році Вишгородська загальноосвітня школа №1, що на проспекті Мазепи, 7-А, замовила капремонт своєї будівлі за 10,2 млн гривень у ТОВ "АМК РЕМ-БУД". Ця компанія, що належить депутату Синяківської сільради Андрію Куковенко і повинна буде виконати загальнобудівельні роботи і облаштувати в приміщенні системи водопроводу, водопостачання, каналізації, електроосвітлення, опалення, вентиляції, пожежної сигналізації. На виконання такого переліку робіт фірмі відвели майже чотири роки.  Читайте: Капремонт школы в Вышгороде растянут на четыре года  З перших вуст KV опитала голів міських рад ю, чи очікується цього навчального року перенавантаження шкіл та дитсадків у їхніх містах, а також яких позитивних новин очікувати Київщині. Голова Бориспільської міськради Анатолій Федорчук: “У місті критичної ситуації із школами та садочками немає, навчається приблизно 11 тис. дітей. Для дітей від трьох років та більше садочків вистачає, а щоб влаштовувати малечу в два роки, з цим є проблеми. Тому цього року, 29 вересня, якщо Антимонопольний комітет нам зніме обмеження, ми зможемо провести тендер, є виділені кошти і будемо будувати садок на 160 місць. Цокольний поверх за міські кошти вже збудований. Крім цього, плануємо проєкт реконструкції ще одного дитсадка, приміщення якого ми повернули із користування Нацполіції. Ці дитсадки в планах на найближчі рік-два. По вул. Європейській будується ЖК і там планується будівництво приватного дитсадка. Сьогодні у місті є вже три приватних дитсадка, тому альтернатива є. Завдяки підтримці Мінрозвитку місто залучило безповоротну допомогу від Європейського інвестбанку у розмірі 5 млн євро, додаємо свої кошти і добудовуємо школу № 5 із реконструкцією. Звичайно, практично в усіх школах, крім двох, діти навчаються в другу зміну. Але і цю проблему вирішуємо. На жаль, в місті немає вільних земельних ділянок під будівництво. Зазвичай, забудовники йдуть шляхом реконструкції, купуючи у населення ділянку в приватному секторі. Та змушувати їх будувати школу чи дитсадок, місто не має правових підстав”.  Голова Боярської міськради Олександр Зарубін:  “У Боярці найменш заповнені школи з усього Києво-Святошинського району. Якщо брати наш ліцей-гімназію, то половина діток взагалі не з міста, а з сусідніх сіл. У районі є території, які щільно забудовуються, а соціальна інфраструктура не розвивається. Пів района навчається в Боярських навчальних закладах. Враховуючи це, у місті немає критичної ситуації з переповненням шкіл. Усі боярчани потрапляють до дитсадків. До цього у нас були великі черги на три роки вперед. Із ситуації ми вийшли таким чином: спочатку в садочки йдуть боярчани, а потім ще дві черги – діти, які не живуть в Боярці. Звичайно, якщо брати нормативи, під які будувалися ці об'єкти, то вони переповнені і по всій Україні, там, де є центри розвитку. Ми маємо проєкт добудови школи №1, в історичній частині міста. На жаль, він поки що не фінансується обласною владою і не підтримується районом. Із районної адміністрації нам цей проєкт передали лише півтора місяці тому. Плануємо його відновити, перерахувати кошторис і знову подавати на фінансування до вищого рівня. Маємо також проєкт дитсадка, який в цьому році РДА розглядає на фінансування”. Мер Бучі Анатолій Федорук: “Мережа як дошкільних, так і загальноосвітніх закладів у нас розширена. Звичайно, виходячи із природного приросту населення та міграційних процесів, потреба існує. У милому році ми добудували корпус школи №3, запустили 27 навчальних класів. У поточному році до березня-квітня завершимо будівництво загальноосвітньої школи-гімназії на 1100 учнів. Також оголосили тендер на будівництво загальноосвітньої школи №1. Це нова школа, яка будуватиметься за підтримки міжнародної програми “Підтримка України”. Нам вдалось вибороти перемогу і одержати 160 млн гривень. Поки є дві школи, які працюють у дві зміни. Будуємо дошкільний навчальний заклад, усього у місті їх стане 8. Але потреба все одно залишається”.  Голова Васильківської міськради Володимир Сабадаш: “До мережі освітніх закладів міста Василькова входить вісім шкіл та десять дитсадків. Але їх недостатньо. На сьогоднішній день школи переповнені. В одній школі діти вчаться в дві зміни. Після того, як обвалилася будівля школи №6, дітей довелося розподілити між трьома навчальними закладами, і тому вони нині переповнені. Активно продовжується будівництво нової шостої школи. У місті будується лише один новий житловий масив. На території запроєктовано будівництво школи, але її зведення ще не розпочиналось. Є певні проблеми із дитсадками, наразі один із них закритий на ремонт. Тому діти були переведені до трьох інших садочків. На черзі до дитсадків у місті близько 200 дітей”.  За інформацією відділу інформації та зв’язків з громадськістю Вишневої міськради, у комунальній власності міста є вісім садочків, в яких виховується 2224 дитини. Та загальна проєктна потужність ДНЗ становить 1320 місць. Для розвантаження груп у 2018 році після реконструкції запрацював ДНЗ “Колобок”. Нині на реконструкції ДНЗ “Яблунька”. Окрім капітального ремонту старого корпусу, поруч збудований новий. Після відкриття у 2020 році — це буде найбільший садочок міста: 8 груп в старому корпусі та 6 — в новому. Тривалий час міська влада судилися з Пенсійним фондом за приміщення ДНЗ “Намистинка”, де фонд займає половину будівлі. Сторони дійшли мирової угоди і цьогоріч ПФУ звільняє приміщення. В дитсадку проведуть реконструкцію, після чого кількість груп може збільшиться вдвічі.  На території Вишневого такоє діє чотири загальноосвітні школи. Загальна кількість учнів – 5548 осіб. В школі №1 навчається 1400 учнів з проєктною потужністю 360, в №2 – 1135 (600), №3 – 1515 (1200), №4 – 1498 (1700). Таким чином, 1,2 і 3 школи змушені працювати у дві зміни. В лютому відкривається новий корпус школи №1, що зменшить навантаження, але не дозволить відмовитися від другої зміни. Мер Вишгорода Олексій Момот: “Проблема переповнених шкіл та садочків є, я думаю, у кожному місті-сателіті. У нас є три школи, усі вони працюють в дві зміни. Наразі ми будуємо новий корпус на 22 класи, вдасться трохи зняти завантаженість. Але поки не можу говорити про строки, оскільки ми працюємо в співфінансуванні із обласною держадміністрацією. Ситуація із фінансуванням дуже нестабільна, то дають кошти, то — ні. Із садочками ситуація трохи простіша. Ми наразі будуємо відразу три садочки. Один із них має бути запущений восени і там навіть буде запас по місцях. Відносно інших пристоличних міст, у нас немає великої кількості нових житлових комплексів. Вони не критично впливають на заповненість навчальних закладів. Ця проблема виникла у місті не вчора, більше 40 років не будувались нові школи та садочки”.  Секретар Обухівської міськради Сергій Клочко: “Щодо шкіл проблем не маємо, по садочкам певні питання вже вирішено, але на даний момент є переповнені групи. Відповідно до цього в перспективі потрібно будувати додаткові дошкільні заклади. Також в третьому мікрорайоні міста заплановано будівництво нової школи. Проєкт вже розроблений і проходить експертизу, тож цього року вже будуть починатися роботи”.  Голова Петропавлівсько-Борщагівської сільради Олексій Кодебський: “У нашому населеному пункті кількість дітей збільшується не днями, а годинами. За рахунок нових житлових комплексів. І є велика потреба у навчальних закладах. Пайова участь забудовників мізерна, за ці кошти школу або садочок побудувати неможливо. І навіть цей внесок хочуть скасувати. Усе навантаження лягає на органи місцевого самоврядування. Нещодавно ми відкрили новий ліцей, стало легше. Загалом є три школи комунальної власності. Поки працюємо в одну зміну. Плануємо реконструкцію старої школи, виготовляємо проєкт. На масиві “Чайка” хочемо збільшити до 1000 школярів. Але сільрада не може реалізувати все це самостійно. Бюджет села — це не бюджет міста. Значної допомоги із району та області не отримуємо.  За останні 5 років ми побудували 5 садочків, але черга все одно є. Хоча за нормативами на 1000 жителів має бути 30 місць у садочках. Якщо порахувати, то мали б бути і зайві ліжка. Але нам не вистачає, бо багато хто живе без реєстрації. Це при тому, що є багато приватних шкіл та садочків”.  Голова Софіївсько-Борщагівської сільради Олесь Кудрик:  “24 січня відкрили першу чергу нової школи на 600 місць, учні почнуть вчитися в одну зміну. Тепер у нас є дві комунальні і три приватні школи. Аналогічна кількість садочків. Звісно, що місць не вистачає, причина у великій кількості забудов. Усі приватні навчальні заклади створювали забудовники”.  Фото: колаж KVКиевVласть

Київська ОДА визначила представника до складу наглядової ради Агентства регіонального розвитку області. Ним став перший заступник губернатора Олександр Скляров. Про це KV стало відомо з розпорядження № 8, яке підписав голова Київської ОДА Олексій Чернишов 13 січня. "Визначити Склярова Олександра Івановича, першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації, представником від засновника Київської обласної державної адміністрації в наглядовій раді Агенції регіонального розвитку Київської області", – йдеться в документі. Повідомляється також, що в зв'язку з цим втратило дію розпорядження № 133 очільника області від 12 березня 2019 року "Про визначення представника до складу наглядової ради Агенції регіонального розвитку Київської області". Нагадаємо, мережа Агенцій регіонального розвитку в Україні почала створюватися в 2001 році. Спочатку Асоціація агенцій регіонального розвитку об'єднала 17 агентств. В 2017 році їх кількість склала вже 43. Засновувати Агентство регіонального розвитку, за законодавством, уповноважені обласні і міські ради, а також відповідні державні адміністрації. Агентства є центрами співпраці державного, приватного і громадського сектора.  У Київській ОДА про перспективи створення Агентства регіонального розвитку розпочали замислюватися з 2016 року. Читайте: У Київській облдержадміністрації обговорили перспективи створення Агентства регіонального розвитку  Проте запрацювало Агентство тільки в червні 2018 року. Керує АРР Сергій Олександрович Кононенко. Крім Київської ОДА та Київської облради, серед засновників: Білоцерківський аграрний університет, ГО "Товариство дослідників України" і Київська обласна торгово-промислова палата. Як повідомляли в КОДА, Агентство було утворено з метою залучення інвестицій, створення нових робочих місць і підвищення конкурентоспроможності економіки регіону. Читайте: Магія грошей: Київська область вкрай невпевнено закликає інвесторівСьогодні Агентство регіонального розвитку в Київській області включає в себе: Агентство з розвитку бізнесу в місті Славутич, інститути громадянського суспільства, регіональних й Євро-Інтеграційних досліджень "ЄвроРегіо України", регіонального та муніципального розвитку, сільського розвитку та Інститут реформ. Читайте: Хто і за що відповідає в адміністрації губернатора Київщини Чернишова (документ) Фото: главком КиевVласть

Обізнаність киян у питаннях надання першої допомоги поки що знаходиться не на достатньо високому рівні. Та й законодавство з цього питання недосконале. А співпраця з органами державної влади залишає бажати кращого, хоча певні напрацювання та успіхи вже є. Про це в інтерв’ю KV розповів директор громадської організації (ГО) “Мотохелп” Дмитро Буренін (на фото). “Мотохелп” (*), за словами Дмитра Буреніна, наразі нараховує близько 60 людей, але на ДТП виїзжають близько 20. “Ми не прагнемо просто набрати більше членів організації, щоб отримати членські внески, бо вважаємо, що волонтер не має платити за своє волонтерство. Навпаки, організація має забезпечити волонтерів всім необхідним”, – пояснює Дмитро Буренін таку кількість членів ГО.   Найбільше “Мотохелп” відомий як організація, котра надає допомогу постраждалим при ДТП учасникам руху, що пересувались на двох колесах – мотоциклах, велосипедах, скутерах тощо. Виїздів на такі ДТП волонтери “Мотохелпу” в рік здійснюють сотні. Крім того “Мотохелп” регулярно проводить майстер-класи з надання першої домедичної допомоги, а в цьому році розпочали роботу нового проекту KROVO, в межах якого займаються терміновим перевезенням донорської крові. Довгий час “Мотохелп” також допомагав у зоні АТО/ООС, але після останніх виборів призупинив цю діяльність. “Якщо буде загострення, ми обов’язково відновимо цю діяльність. Рахунок залишився, ми просто видалили його тимчасово з сайту. Та й в статуті ця діяльність у нас прописана. Все відновимо за добу”, – запевняє Дмитро Буренін.  Головною метою “Мотохелпу” його голова вважає інтеграцію волонтерів у систему першої медичної допомоги, прийняття відповідного законодавства та співпрацю з цього приводу з органами влади, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні. В інтерв’ю KV Дмитро Буренін розповів про “закон доброго самаритянина”, співпрацю з Київським міським Центром крові та Київським обласним Центром крові, виїзди волонтерів на допомогу при ДТП та навчання громадян першій допомозі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Розкажіть про ініціативу з перевезення донорської крові. Наскільки це треба, і скільки вже було випадків, коли кров доставляли волонтери? Дмитро Буренін: Ми в 2019 році в межах цього проекту проїхали вже майже 3 тис. км. Але у нас амбітні плани на наступний рік. Насправді, це не так вже й багато, бо ми возимо і по Київській області, а тут один виїзд десь 160 км. Це, зазвичай, доставка з Білої Церкви, де завод крові, до обласної лікарні. Там пологовий будинок, там онкодиспансер, він потребує багато крові. Ще бувають виїзди з Білої Церкви до центральної районної лікарні Переяслава.  Читайте: В Белой Церкви открылся уникальный завод по производству препаратов из плазмы крови Всього в 2019 році у нас було 17 виїздів по області, ще чотири по Києву. Ці чотири виїзди були тестовими, які було дуже важливо зробити, тому що у київського Центра крові дуже правильний підхід.  Читайте: Кровь в столичные учреждения здравоохранения будут доставлять волонтеры на мотоциклах Вони порадили, які сумки треба купити, ми це зробили. Потім вони порадили, щоб сумки пройшли тестування, і ми побудували маршрут у 60 км по місту. Ми взяли відстань з запасом, проклали маршрут, щоб на ньому була і бруківка, вібрація, провели таке стрес-тестування.  Фото: Facebook Дмитра Буреніна Ми зробили тестові виїзди, але це розтягнулось у часі, бо у серпні-вересні у Центра крові були малі запаси крові, вони не могли віддавати її просто так на тестування тоді. Ми підписали договір вже на початку листопаду. За зиму ми маємо підписати договори ще з лікарнями Києва – 17 лікарня, Петра Запорожця, інші. Коли ми все це узгодимо, навесні зможемо виїзжати на ці завдання. З приводу співпраці з державою – поки що ніяк, якщо не рахувати центри крові Києва та обласний. Ми несемо матеріальну відповідальність за вантаж – якщо водій потрапить у ДТП, то “Мотохелп” буде компенсувати вартість вантажу. Але ми до цього відносимось нормально.  KV: До кого ще ви звертались з приводу співпраці? Дмитро Буренін: Ми написали три листи. До Патрульної поліції Києва, у Головний сервісний центр МВС та у Київську міськдержадміністрацію (КМДА). Ми просили дозволити використовувати тільки під час транспортування крові помаранчевий світловий маячок. Ми готові самі його купити, встановити, нам треба був тільки дозвіл на використання. Також ми просили дозволити під час транспортування крові, якщо є потреба, пересуватись по полосі громадського транспорту. І, якщо є необхідність, під час перевезення крові, проїжджати по вулиці, де не можна їхати на мотоциклі. Це Хрещатик. Там висить забороняючий знак, але його всі ігнорують. Нас не дуже це бентежить, але дає привід під час транспортування зупинити нас, і потім довго пояснювати патрульним, що ми реально поспішаємо. Хабарі ми не даємо, і тоді залишається або оформлення протоколу, або розуміння з боку поліції. KV: І які були результати ваших листів? Дмитро Буренін: У сервісного центру МВС ми попросили тільки дозвіл на мигалки, у поліції – проїзд по вулицях, де заборонено рух на мотоциклі, дозвіл на мигалки та рух по смугах громадського транспорту. Патрульна поліція відправила нас до КМДА з приводу руху Хрещатиком, а з приводу руху смугами громадського транспорту просто процитувала ПДР. З приводу помаранчевих маячків патрульна поліція Києва відправила нас до Головного сервісного центру МВС. Сервісний центр МВС відповів нам, що законодавством не передбачене використання помаранчевих маячків на наших транспортних засобах.  До КМДА ми написали більш широкий лист, і вказали, що хотіли б обговорити інтеграцію в екстрену медичну допомогу. І вони, мабуть, побачили цей момент, і відправили нас на “швидку”. А вони, ясна річ, нічим нам не могли допомогти. От і все.  KV: Основним напрямком, станом на зараз, діяльності “Мотохелпу” є виїзди на ДТП? Дмитро Буренін: Так. Завдання наших волонтерів на ДТП, в першу чергу, надання першої допомоги, якщо вони приїхали раніше, ніж швидка допомога. Крім того, надання юридичної консультації, фотофіксація, відеофіксація, пошук свідків, потім заповнення звіту в нашій внутрішній базі. Потім цей звіт ми надаємо учасникам ДТП, якщо в тому є потреба. Найскладніше в нашій діяльності – важкі постраждалі, їх було в минулому році 27. Інколи наші волонтери навіть допомагають у ролі санітарів, наприклад у 17 лікарні. Ми шукаємо родичів, дізнаємось про потребу у донорах крові, допомагаємо родичам збирати гроші на лікування. Свої реквізити для збору коштів на постраждалих ми не використовуємо принципово. І, звісно, ми перевіряємо цю інформацію. KV: До вас звертається поліція за матеріалами, звітами з ДТП? Дмитро Буренін: Ні. Ми звіт висилаємо учасникам ДТП, поліція не просить. Якби просили, надавали би і їм. У звіті є текстова частина, фото, посилання на відео. KV: А як до пойнятих до вас звертаються? Дмитро Буренін: Коли як. Інколи слідчо-оперативна група (СОГ) до нас звертається, бо нам не треба нічого пояснювати. Ми знаємо процедуру, і їм це зручно. Важливо розуміти, що пойняті – не лише ті, хто бачили сам момент ДТП, а й ті, хто можуть розповісти, як були розкидані транспортні засоби. KV: Чим займаються ті волонтери “Мотохелпу”, котрі не їздять на ДТП? Дмитро Буренін: Є оператори – це люди, котрі на зв’язку 24/7, приймають постійно дзвінки. Часто по одному ДТП люди дзвонять по 5 разів. Людина їде, побачила аварію, подзвонила. Потім наступна, потім ще одна. Є волонтери, котрі більше виїзжають на підтримку спортивно-масових змагань. Вони можуть взагалі не виїжджати на ДТП, а займатись саме цією діяльністю. Є волонтери, котрі інструктують з першої медичної допомоги. Крім того, ми відкрили новий напрямок – доставка донорської крові у лікарні, тут волонтери часто співпадають із тими, хто виїжджає на ДТП. Є ті, хто займаються саме контентом, наприклад одна дівчина робить інфографіку з ДТП. KV: Якщо порівнювати з попередніми роками, ви робите більше виїздів на ДТП? Дмитро Буренін: Наша статистика досить спірна. Вона відображає не просто кількість ДТП, а кількість ДТП, про які нас повідомляють. До нас стали частіше звертатись. Таким чином десь по 20-30% на рік фіксуємо зростання. KV: Поліція нормально сприймає вашу діяльність? Дмитро Буренін: СОГ з нами співпрацюють нормально, інші поліцейські часто нас сприймають як ЗМІ та не дуже раді бачити. З патрульною поліцією іноді все нормально, іноді не дуже. Вони не розуміють часто, що ми без дозволу постраждалих чи їх рідних нічого не публікуємо.  KV: Ви якось співпрацюєте з вашими колегами з мотобатальону патрульної поліції? Дмитро Буренін: Мені здається, що мотобатальон був. Де він тепер, краще питати в патрульної поліції. Коли він був, ми з ними спілкувались, на початку трохи допомагали, бо їм видали старі ДАЇшні мотоцикли, на яких їздили ДАЇшники мотобатальону ще при Януковичі. Ця техніка стояла в складському приміщенні декілька років, там багато чого треба було міняти. Якщо техніка стільки часу не працює, там відбуваються певні процеси. Ми консультували хлопців, яке обладнання краще обирати, але бачили, що не до всіх дослухались. Наприклад, куртки вони обрали інші, хоча ми попереджали, що у них буде задувати у поперек. Але шоломи обрали гарні. KV: А з приводу навчання до вас звертались? Дмитро Буренін: Офіційно ні, до нас не звертались. Їх навчали канадські інструктори. KV: Як вам здається, реформа поліції пройшла успішно? Дмитро Буренін: Різниця між старою та новою поліцією насправді є. Є зрада, є перемога. Щоб хто не казав, я ніколи не бачив, щоб ДАЇшник надавав першу допомогу. Патрульні це роблять – і для мене це однозначна перемога. Спілкуються вони здебільшого більш грамотно, ніж ДАЇшники. Схеми патрульні малюють вірно, все за їх протоколом. Читайте: В Киеве задержали полицейского при попытке продажи украденной с места ДТП экипировки (фото) Хоча, звісно, ми в 2015 році очікували зовсім не такі результати реформи. Та поліція, на яку ми очікували, не відбулась.  СОГ як все робили, так і роблять, до них в мене особливих претензій ніколи не було. KV: До вас звертаються не лише мотоциклісти, а також мабуть велосипедисти, скутеристи, автомобілісти? Дмитро Буренін: Автомобілісти – ні. У нас є амбітні плани розвитку діяльності, ми над ними працювали два-три роки, зокрема дуже плідно з МОЗ. Але після зміни команди МОЗ комунікації на нулі зовсім. Ми не розуміємо, з ким там взагалі можна комунікувати.  Ми працювали над інтеграцією в екстрену медичну допомогу. Тоді б ми виїжджали не лише на ДТП з двоколісними транспортними засобами, а взагалі на ті випадки, де треба перша домедична допомога. ДТП за участю автівок з постраждалими, чи зі збитим пішоходом. На виклик виїжджає швидка допомога, паралельно виклик кидається нам, і волонтери реагують. Якщо вони приїзжають раніше медиків, то підтримують постраждалого до приїзду медиків, потім допомагають їм. Затримка інформації між викликом швидкої і нас десь 10-30 хвилин. За цей час “швидка” встигає приїхати. Інша справа, що часто їм треба допомога на місці. Наприклад, приїзжає бригада, де водій, дівчина лікар та дівчина фельдшер, і постраждалий на 100 кг. І медики мають покласти його на щит, зафіксувати, і так далі. І тут їм допомога точно не завадить. Був випадок, коли на Протасовому яру збили двох дівчат. Ми тоді приїхали одночасно з першою бригадою, дуже класною. На одну бригаду двоє важких постраждалих, це не просто. Я бачив, що вони працюють за сучасними протоколами, і вони знали, що ми працюємо так само. Ми знали, що роблять вони, вони знали, що робимо ми.  Взагалі для нашої інтеграції в систему екстреної допомоги було проведено багато роботи, але трішки не встигли. Був розроблений “закон про доброго самаритянина”, але попередня Верховна Рада (ВР) не встигла його прийняти. KV: Закон вже був розроблений? Дмитро Буренін: Так, я був у складі робочої групи з його написання, там були автори від МОЗ, поліції, ДСНС. Його подали до ВР, встигли зареєструвати, але розглянутий він не був. Основна мета цього закону – позбавити кримінальної відповідальності за наслідки надання першої допомоги людину, котра діє в межах своєї компетенції. Крім того, в історію відходило поняття “домедична допомога”, залишалось тільки “перша допомога”, як у всьому світі. Вона вже поділялась на першу базову допомогу та першу кваліфіковану допомогу, англійською – advanced, просунута. Фактично це була спроба застосування західних стандартів на українське законодавство. Для надання базової медичної допомоги достатньо було б мати сертифікат BLS (Basic Life Support – елементарне підтримання життя, – KV). Вона вже є в Україні, зокрема я вже майже отримав статус інструктора, котрий може викладати це. KV: А хто сертифікує інструкторів, котрі могли б навчати цьому? Дмитро Буренін: Від кафедри медицини катастроф це Всеукраїнська рада реанімації. KV: І МОЗ це влаштовувало, вірно? Дмитро Буренін: Звісно. Але в результаті ми зараз і досі маємо старі поняття “домедичної допомоги”, а єдине чим регламентується надання першої допомоги – наказ МОЗ №398. І все. KV: А з новим складом МОЗ ви пробували комунікувати? Дмитро Буренін: Так, я приходив на зустріч МОЗ з громадськістю, тоді ще Раімов (Дмитро Раімов був радником з комунікацій очільниці МОЗ Зоряни Скалецької, – KV) відповідав на запитання так, що конкретики на зустрічі був абсолютний нуль. Я задав два питання. На перше – яка буде доля “закону доброго самаритянина”, мені дали відповідь, що законопроекти, подані за минулої ВР, треба подавати заново. Друге питання – які будуть кроки по інтеграції волонтерів в систему першої допомоги. Відповідь – ініціатива цікава, будемо продовжувати. Я знаю, скільки хороших спеціалістів з МОЗ звільнились, і навіть не уявляю, до кого підходити з цими питаннями тепер. “Закон про доброго самаритянина” дуже допоміг би військовим волонтерам. Їх це по суті легалізувало б на фронті, і давало б змогу працювати згідно протоколу з тактичної медицини ТССС (Tactical Сombat Сasualty Сare – Надання допомоги пораненим в умовах бойових дій, – KV). Зараз лише наказ МОЗ №398 регулює, як можуть надавати першу допомогу люди без медичної освіти. Це, насправді, не поганий документ, ним можна користуватись. Але він базовий, і багато чого згідно цього наказу не можна робити без медичної освіти – наприклад, допомагати при пневмотораксі, навіть якщо в людини є сертифікат по ТССС. KV: Вся ваша діяльність, вочевидь, потребує не лише багато часу, але й грошей. Звідки “Мотохелп” бере гроші на свою роботу? Дмитро Буренін: Членські внески в “Мотохелпі” невеликі – 100 гривень. Але ми не дуже слідкуємо за тим, як люди їх сплачують, це скоріш формальність. Ми робимо розсилку на початку року, щоб люди сплатили внески, і все.  Також є пожертви, є спонсори. Наприклад, в 2019 році мережа заправок “КЛО” виділила нам 1000 літрів пального (в 2018 році – 800 літрів). Це пальне ми вичерпали на кінець липня – початок серпня. Амуніцію та оснащення ми закуповуємо для волонтерів – це ножиці, бинти, аптечки, їх складові, а також робочий одяг – футболки та інколи реглани. Крім того, ми закупили в 2019 році автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), і сподіваємось, що в 2020 році спонсор купить нам ще один.  KV: А ви вже використовували дефібрилятор? Дмитро Буренін: Поки що ні. Для нас одне використання АЗД буде коштувати 5 тис. гривень, саме стільки коштують одноразові електроди. В нашій роботі скоріш за все дефібрилятор ми будемо використовувати на якихось змаганнях, там де є великі кардіонавантаження. Поки ми не інтегровані у систему першої допомоги, ми не будемо часто приїжджати на такі ситуації, де він потрібен. KV: “Мотохелп” виступав як один з промоутерів проекту Громадського бюджету “Реаніметро”. Наскільки просто звичайній людині надати першу допомогу з АЗД? Дмитро Буренін: Для цього сертифікати взагалі не потрібні. Наявність водійського посвідчення, наприклад, вже є таким сертифікатом. Інша справа, що водієві казали на тих курсах про медичну допомогу.  Автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), саме автоматичний, підкреслюю, цілком доступний для використання звичайною людиною. Читайте: КП “Киевский метрополитен” поддержало петицию об установке дефибрилляторов на станциях метро Коли відкриваєш коробку, він говорить українською, щоб викликали “103”, переконались, що пациент не дихає, надає детальну інструкцію, що і як робити. Потім АЗД починає зчитувати ритм. Якщо серце працює, як треба, чи зупинилось взагалі, він просто не дасть розряд, і попередить, що розряд не рекомендований. Спрацює він лише тоді, коли це доцільне. АЗД висять в усіх громадських місцях світу, бо вони розраховані на використання простими людьми без медичної освіти. АЗД на вулиці у Гонконзі, фото: Facebook Дмитра Буреніна Часто вони під сигналізацією, тому вкрасти його так просто не вийде. Інколи АЗД під кодовим замком, і є номер телефону, куди слід дзвонити у разі потреби. “Реаніметро” – дуже крутий проект. І “Мотохелп” виступав на його підтримку – допомагали проводити майстер-класи, збирали підписи. KV: Розкажіть про ваші майстер-класи з надання першої допомоги.  Дмитро Буренін: В 2019 році ми провели 44 таких тренінги. Серед них є як платні, так і безкоштовні. В середньому в групі 20 людей. Є курси для комерційного сектору, гроші від них йдуть на розвиток організації, згідно статуту. Ми проводили тренінги для великих компаній, таких як Lenovo, інші ІТ-компанії. Навіть проводили навчання для персоналу на марафоні. Ми не виходимо якось агресивно на ринок із цими курсами, бо ціни в нас невисокі, близько 300 гривень за одного курсанта. Для громадськості ми проводимо навчання безкоштовно, лише приймаємо пожертви від слухачів, хто скільки вважає за потрібне. Зазвичай таке навчання ми проводимо тоді, коли є вікно, вільне від комерційних тренінгів. Навчання ми проводимо повноцінне, на 6-7 годин, розповідаємо про різні аспекти надання першої допомоги.  Курси з надання першої допомоги, фото: facebook ГО “Мотохелп” Інколи бувають проблеми з кількістю відвідувачів. На тренінги для громадськості ми набираємо до 30 людей, бо зазвичай тоді приходить десь 20. Але буває, що приходять всі, хто зареєструвався, і тоді перебор, складно вести заняття.  KV: На вашу думку, запроваджене в Україні обмеження швидкості до 50 км/годину у населених пунктах додало безпечності руху? Дмитро Буренін: Я вважаю, що це необхідно робити, хоча таке рішення і непопулярне. Але до того треба підходити з розумом, аналізувати здатність траси, і робити обмеження гнучко. Я на автівці по Києву зазвичай не їду 50 км/год, скоріш 30 або навіть 20 км/год. В Європі ми ж їздимо з такою швидкістю, і там майже немає аварій. Читайте: Киевсовет увеличил максимальную разрешенную скорость на ряде столичных дорог (список улиц) Інша проблема – в нас відсутня інфраструктура. В чому проблема намалювати розмітку світловідбиваючою, та ще й такою, щоб її дощ не змивав? Відбійники то окрема тема. Якщо мотоцикліст потрапив під відбійник, то буде м’ясорубка. Їх треба робити безпечними, а не такими, як у нас. Чи поворот на Гагаріна – там просто вбили частокіл з дерев’яних палок. Його вже частично знесли, але навіщо це зробили, невідомо.  Читайте: На дорожную разметку в столичном бюджете предусмотрено средств в 10 раз меньше необходимого У нас не думають про розв’язки. Наприклад, перехрестя проспекту Науки та Столічного шосе – чому там не зробили заїздів на шляхопровід? Чи Дарницький міст – де заїзди на нього на лівому березі? Читайте: Киевсовет напомнит Кабмину про недостроенный Дарницкий мост Велосипедної інфраструктури також нема. Читайте: Столичная власть решила урезать финансирование строительства 5 веломаршрутов в Киеве KV: Ви якось співпрацюєте з Асоціацією велосипедистів Києва? Дмитро Буренін: Так, у нас партнерські відносини, і я підтримую їх. Бо європейська практика ставок на велосипеди не лише для здорового життя, а й для розвантаження доріг. Читайте: За год на дорогах Киева насчитали на треть меньше велосипедистов Побудувати велосипедну інфраструктуру непросто, але воно того вартує. Бо в тому ж Амстердамі, якби всі  їздили на авто, місто стояло би. Розв’язки ті ж для велосипедів взагалі не пристосовані у нас. Читайте: Столичная госадминистрация провалила решение Киевсовета по установке велостоек в Киеве KV: Відоме резонансне ДТП, коли на бульв. Перова збили Дениса Худова. Чим та історія закінчилась? Дмитро Буренін: Він зупинився на червоне світло, і в нього ззаду врізалась автівка з низькою посадкою. Його занесло під авто, і шолом зачепився за бампер. Водій авто поїхав, і протягнув Дениса 800-900 метрів. З-під авто летіли іскри від екіпіровки Дениса. Він отримав опіки від дороги і від автомобиля.  На Дениса здали більше 100 літрів донорської крові, навіть більше 120. Йшла постійна інтоксикація через величезну кількість опіків. Лікування тривало довго. Потім водія авто знайшли, затримали і відправили під суд.  Денис Худов вилікувався і знову почав їздити на мотоциклі. Він боєць, не зламався.  KV: Чи знаєте ви, як триває розслідування вбивства байкера на Харківському шосе? Дмитро Буренін: Там взагалі сюр. Підозрюваний – відомий спортсмен з сумо, має певні досягнення. Він проходив обстеження з приводу психіатрії, наша судова система дозволяє йому це. Його ловили у кінотеатрі, хоча він мав сидіти у лікарні, і за це нікого не посадили. Процес іде, крапка не поставлена.  Читайте: Убийство байкера на Харьковском шоссе в Киеве: подозреваемый отправлен под стражу Ми намагаємось висвітлювати процес інформаційно, але на судових процесах були дуже давно. В цьому році дуже високе навантаження, ми просто всюди не встигаємо. KV: Які плани у “Мотохелпу” на наступний сезон?  Дмитро Буренін: Наш головний пріоритет – інтеграція у систему екстреної медичної допомоги. Якщо це відбудеться, ми розширятись не плануємо, бо часу не буде. У нас і так було 700 з гаком реагувань на ДТП, плюс більше 40 тренінгів, плюс 40 підтримок змагань, перевезення крові. Якщо вийде налагодити співпрацю зі “швидкою”, це буде нашим піком, і ми будемо вже вдосконалювати те, що є. Зараз, якщо йдуть масові заходи, мітинги, ми приєднуємось до Червоного Хреста України, до їх загонів швидкого реагування, як ще один загін. Географічно ми не плануємо розширюватись, бо давно відмовились від того. Колись пробували відкривати філії, і років 7 тому побачили, що це дуже великі адміністративні трудозатрати. KV: Аналогічні організації в інших містах існують?  Дмитро Буренін: Звісно. Ми відкриті до співпраці, завжди готові допомогти. Ми показуємо, як у нас організовані процеси, фінанси, проводимо тренінги, взагалі ділимось досвідом. Чудова служба є в Одесі, є мотодопомога у Львові, вони теж круті, гарно розвиваються.  В 2019 році передавали досвід організації у Дніпрі, навіть зустрічались з Дніпровським Центром крові. Завдяки співпраці і валідації, котру ми проводили з київським Центром крові, ми тепер можемо іншим центрам крові показувати документи, що перевезення крові на мотоциклах це нормально. Думаю, у 2020 році в Дніпрі також стартує проект з перевезення крові волонтерами. * Громадська організація “Мотохелп” (код ЄДРПОУ: 39127681) Фото надані Дмитром БуренінимКиевVласть

Верховная Рада (ВР) одобрила Избирательный кодекс с учетом пропозиций Владимира Зеленского. Документ был принят летом с.г. парламентом прошлого созыва, но впоследствие ветирован нынешним президентом. По его мнению, кодекс под видом “открытых” избирательных списков на выборах в Раду скрывал на самом деле “закрытые” и таил возможность торговли депутатскими мандатами руководством партий. Однако в правящей партии “Слуга народа”, приветствовавшей голосование за кодекс конституционным большинством, признались: принятый кодекс эту проблему не решил, и в нем остаются серьезные недостатки – у депутатов будет возможность устранить их в следующем году. О принятии Избирательного кодекса KV стало известно в ходе пленарного заседания 19 декабря 2019 года. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   За “Пропозиции президента Украины к Избирательному кодексу” (№0978 от 13 сентября 2019 года) проголосовали 330 народных депутатов. Против были двое нардепов, 10 – воздержались, не голосовали – 46 народных избранников из 388, присутствовавших в сессионном зале. Кодекс охватывает почти всю избирательную сферу (кроме деятельности Центральной избирательной комиссии (ЦИК) и Госреестра избирателей, которые регламентируются отдельными законами). В кодексе идет речь о правилах проведения выборов президента, парламента, местных выборов. Первый раз кодекс был принят 11 июля с.г. Радой VIII созыва. Но президент Зеленский 13 сентября ветировал документ, поскольку “кодекс содержит положения, которые не соответствуют Конституции, не учитывают последние изменения в избирательное законодательство, не согласуется с законодательными актами, которые являются базовыми в соответствующей сфере, не обеспечивает надлежащей регламентации и организации избирательного процесса, эффективного контроля за осуществлением избирательных процедур”. После доработки рабочей парламентской группой кодекса с учетом пропозиций президента, он был вынесен в зал для голосования.  Главные новшества касаются избрания депутатов.  Документ предусматривает для ВР пропорциональную избирательную систему с открытыми региональными списками. То есть, избиратели будут голосовать не только за партию, а и за конкретного кандидата в списке партии. Проходной барьер в Раду остается прежним – 5%. Мажоритарка отменяется.  В избирательном бюллетене на парламентских выборах будет список и номера всех партий с пустым квадратом напротив, и место для указания номера конкретного кандидата от избранной партии – чем больше голосов конкретный кандидат наберет, тем выше продвинется по избирательному списку и, соответственно, получит больше шансов получить мандат. Также в бюллетене будут присутствовать первые девять фамилий кандидатов от каждой политсилы – в кодексе остается норма, “бронирующая” в партийном списке места для кандидатов, которых определяет субъект выдвижения (партия). В предыдущей редакции таких мест отводилось 10, в принятой количество снизили до 9.  Предполагается, что партия формирует общегосударственный список из 450 кандидатов, а также распределяет те же фамилии на региональные списки для каждого из 27 избирательных регионов. В региональные списки не входят только упомянутые девять человек из общегосударственного списка. По словам первого замглавы президентской фракции Александра Корниенко, это – максимальный результат компромисса, достигнутого “слугами народа” с другими фракциями, что позволило заполучить голоса для принятия кодекса (сами “слуги” предлагали бронь только для лидера партии). “Самым большим вызовом для нового кодекса стало решение парламента ограничить открытость избирательных списков на парламентских и местных выборах. Такая позиция противоречит замечаниям президента Украины, высказанным в вето, в которых он прямо выступил против получения первыми десятью кандидатами мандатов по определенной партией очередности. Парламенту не удалось сделать шаг вперед по учету роли социальных сетей и интернета в избирательном процессе, поскольку Кодекс в этой части остался устаревшим”, – прокомментировали в гражданской сети “Опора”, регулярно наблюдающей за избирательными процессами. По данным аналитической системы Youcontrol, ОО "Всеукраинская общественная организация гражданская сеть “Опора" (*) зарегистрирована 29 сентября 2006 г. Соучредителями являются Ольга Павловна Айвазовская и Андрей Евгениевич Гевко. Руководит ОО Александр Владиславович Неберикут. Читайте: Следующие парламентские выборы состоятся по открытым спискам – Рада приняла Избирательный кодекс * "Всеукраїнська громадська організація Громадянська мережа ОПОРА" (код ЄДРПОУ: 34603047) Фото: “Радио Свобода”КиевVласть

Відсутність закону про обіг зброї серед цивільного населення  несе в собі шалені ризики. По-перше, це стимулює корупцію в МВС. По-друге, десятки тисяч людей були незаконно засуджені до різних термінів позбавленні волі. По-третє, Україна втрачає великі кошти через відсутність легального ринку зброї для громадян. Про це в інтерв`ю КиевVласть розповів голова наглядової ради Української асоціації власників зброї (УАВЗ) Георгій Учайкін (на фото). УАВЗ (*), за словами Георгія Учайкіна, сьогодні нараховує близько 20 тис. членів. “Я не буду приховувати, серед членів УАВЗ є представники не тільки МВС, а й інших силових структур. В кожній з них є нормальні люди, котрі розуміють, для чого ми це робимо”, – каже голова наглядової ради УАВЗ. УАВЗ проводить багато заходів – навчальних та об`єднуючих, на кшталт “Gun open day”. Члени асоціації мають певні бенефіти при купівлі зброї – знижки та дисконти. Крім того, УАВЗ свого часу виступила засновником “Українського легіону”, через який пройшли тисячі громадян України.  Але головне завдання УАВЗ сьогодні – це захист своїх членів від свавілля з боку правоохоронних органів. І асоціації є що розповісти про спротив нахабству, корупції та відвертому беззаконню, який системно чинять і силові, і судові органи влади. Проте головною метою УАВЗ останні роки є прийняття закону про зброю для цивільних осіб, який наведе лад в цій сфері та надасть громадянам України право на збройний захист свого життя та майна, а також життя своїх рідних та близьких. В розмові з KV Георгій Учайкін роз'яснив, чому законопроект “Про зброю” (№1222) є правильним та чим шкідливий альтернативний законопроект (№1222-1). Крім того, голова наглядової ради УАВЗ розповів про економічні та безпекові перспективи від прийняття законопроекту №1222 й наголосив, що його відсутність рано чи пізно призведе до шаленого валу справ проти України в Європейському суді з прав людини. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Більшість людей вважають, що у нас є закон про зброю. Чим насправді зараз врегульовано для громадян обіг зброї, її придбання, використання? Георгій Учайкін: Весь обіг зброї серед цивільного населення наразі регулюється внутрішнім наказом МВС №622 від 21 серпня 1998 року. Цей документ застарів з усіх точок зору. І це визнають навіть в МВС.  Наказ грубо порушує вимоги Конституції, а свіже рішення суду від жовтня 2019 року (про скасування одного з пунктів наказу МВС №622, – KV) по справі члена УАВЗ Кирила Сударикова (йому було анульовано дозвіл на зброю на підставі того, що він не пустив правоохоронців о 22 годині до себе додому, – KV) додатково переконало нас, що є судді, котрі розуміють, про що йдеться. Ч. 7 ст. 92 Конституції, основного закону прямої дії, визначає правовий режим власності: вся власність має регулюватись виключно законом. В той же час, якщо людина за власний кошт хоче придбати/набути у власність мисливську зброю, то процес придбання регулюється не законом, а наказом МВС!  Про це знав і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, і його міністр юстиції Павло Петренко. Ми втомились судитись із Мінюстом через те, що вони не визнають незаконним наказ №622. Вони (МВС, – KV) напишуть за 15 хвилин нісенітницю, а ти потім роками це в судах оскаржуй. Ми в деяких справах вже дійшли навіть до Верховного суду – ці справи тривали три, чотири роки. Зараз закону не існує, існує наказ. І ми сподіваємось, що закон врешті-решт з’явиться. Тим більше, що зараз відверто непоганий законопроект вже зареєстровано у ВРУ. Проте, навіть за сприятливих умов, цей процес займе не менше року. А за несприятливих – може розтягнутись.  KV: В минулому скликанні Ради був негативний досвід з законопроектом №1135-1 про зброю, котрий подали ще наприкінці 2014 року. Серед його авторів було, мабуть, 30 депутатів різних фракцій. Але не було навіть розгляду в комітетах.  Георгій Учайкін: Не було, бо гальмували як могли.  KV: А для чого тоді реєстрували? Для хайпу? Георгій Учайкін: Ні. Була домовленість, щоб ухвалити цей закон, але його за формальними причинами не реєстрували 10 місяців. Ходили і до Олександра Турчинова із тим законом, коли він ще був в.о. президента, ми чудом його зареєстрували, як альтернативний, 10 грудня 2014 року. До нас нісенітницю зареєстрував Сергій Каплін. KV: Чи була хоч одна фракція у минулому складі парламенту, котра чітко казала, що вона за законопроект №1135-1? Георгій Учайкін: Ні. За законопроект були “свободівці”, але в них не було фракції. Була ситуативна підтримка окремими народними депутатами від “Народного фронту”, “Радикальної партії” та “Блоку Петра Порошенка”. Більш того, Петро Порошенко тоді так вперся – і я не вірю, що через якийсь тиск з боку МВС, хоча не виключаю і певний тиск з їх боку. KV: Можливо, Порошенко вперся через те, що лише 11% підтримували так звану легалізацію зброї й боявся електоральних втрат? Георгій Учайкін: Вони завжди бояться електоральних втрат, але треба ж розуміти, що власники зброї – фундамент та запорука спокою в суспільстві, тільки вони здатні зупинити будь-яке свавілля. Звісно, що ще за часів Порошенка  треба було створити робочу групу з фахівців і працювати в комітетах, але сталося, як сталося.  Проте локомотивом в таких питаннях має виступати суспільство. Воно має тиснути – через петиції, суди, законопроекти, обговорення. І головне – не давати, щоб все проходило кулуарно, журналісти мають висвітлювати аргументи. Тому що під наглядом преси багато речей політики змушені робити чесно.  Втім, тепер ситуація інша. Наш законопроект №1222 є вже основним. І подано ще альтернативний №1222-1.  За великим рахунком в цьому парламенті ми вже просунулись далі, ніж в попередньому – тоді ми не переконали навіть щось розглядати в комітеті, а зараз вже маємо цілу низку позитивних експертних висновків  та пройшли Антикорупційний комітет ВРУ без зауважень. Створена і працює робоча група при правоохоронному комітеті, хоч щось почалось. KV: В минулому під ВР проходили мітинги, коли законодавцям натякали, що слід розглянути законопроект. Найближчим часом плануються якісь подібні заходи?  Георгій Учайкін: Важливо розуміти, з чим ми маємо справу. ВР – це такий окремий організм, який живе за власними правилами . Принаймні та, під якою ми мітингували в 2015 році. Ми тоді вийшли тому, що вони (парламентарії, – KV) хотіли внести зміни в Конституцію не через референдум, як того вимагає законодавство, а самостійно. І ми вийшли із пропозицією внести до Конституції право громадян на збройний захист себе і своєї країни – на кшталт Другої поправки до Конституції США, бо в той час наша перша петиція вже була майже підписана. Ми оголосили про свою акцію першими, але потім низка політичних сил вирішили також вийти зі своїми вимогами. Ми дізнались, через свою службу безпеки, що під Радою  може бути спекотно, і завчасно вивели своїх людей за півгодини до вибухів. Ми встигли передати свою вимогу офіційно через когось з депутатів – і пішли звідти. Але після того ми стали більш обережно ставитись до таких акцій, тому що провокації із власниками зброї просто робити. Хтось щось кине, щось вибухне, а звинувачувати будуть не тільки УАВЗ, а і всіх власників зброї.  У нас були акції під Вищою радою правосуддя, судами, Генеральною прокуратурою, Кабміном, ми постійно щось таке проводимо, щоб не давати їм спати. Але такі масштабні, як у 2015 році, ми робити не хотіли. Сьогодні ВРУ трошки інша, до неї потрапили дві політичні сили, котрі у своїх програмах офіційно задекларували, що зобов’язуються законодавчо врегулювати обіг зброї в Україні – “Слуга народу” та “Голос”. Суто теоретично, вони здатні створити необхідну кількість голосів для ухвалення закону. Тому сьогодні шанс з’явився. І навіть, якщо цього разу не вдасться зламати опір, ми вже просунулись далі і зупинятись не збираємось. KV: Якщо уявити собі, що в 2020 році Рада прийме законопроект №1222, що зміниться для простих громадян? Георгій Учайкін: Протягом першого півріччя після прийняття цього закону знизиться рівень вуличної злочинності, щонайменше на 50%, і  стане спокійніше. Бо закон про зброю спрямований не лише на врегулювання обігу зброю. Це – ключовий інструмент, необхідний для підвищення рівня громадської безпеки, і в боротьбі з “чорним ринком” зброї. Він передбачає не тільки право громадян на збройний захист, а і врегулювання діяльності приватних охоронних компаній, в ньому величезна низка пов’язаних питань, які абсолютно прогнозовано зміцнять громадську безпеку. Тому цей закон жодним чином не можна називати спрощено “про легалізацію зброї”. KV: Чи “вільний обіг зброї”. Георгій Учайкін: Термін “вільний обіг зброї” використовують лише хлопці в погонах, щоб навмисно лякати людей. Законопроект №1222 регламентує абсолютно всі процеси, пов’язані з обігом зброї серед цивільного населення. Наприклад – в Кабміні не знають, як обкласти населення податками, на ФОПів тиснуть, а в той же час на підлозі лежить фактично бюджетоформуюча галузь. Уявіть – в країні немає жодного патронного заводу, не вистачає курсів з навчання власників зброї, стрілецьких комплексів, а в усіх країнах світу – це створення робочих місць та наповнення бюджету. Так створіть чіткі, зрозумілі, а головне законні правила і дайте бізнесу можливість цим зайнятись!  Відрегулюйте на рівні законів, ліцензій – і ви побачите, як підуть інвестиції, бо всі зацікавлені! Наведу приклад. Тільки в одному калібрі 9х19, найпопулярнішому пістолетному в Америці, цивільні на рік вистрілюють 2 млрд патронів. Заводи з виробництва боєприпасів в США працюють в три зміни, щоб задовольнити ринок. У нас було б аналогічно, хай і в 10, 20, 30 разів менше, бо Україна сама по собі менша. Впевнено можу сказати, що тільки на роботі курсів з підготовки власників зброї роботу могли б отримати декілька десятків тисяч людей по всіх регіонах країни. А це – не тільки створення робочих місць, але і наповнення місцевих бюджетів. Виникне потреба  десь у 10 тис. інструкторів. А ще будуть задіяні й інші люди – юристи, медики, бухгалтера тощо. Так, ніхто одразу не відкриє 2 тис. курсів, але треба створити умови – і за 5 років ці курси відкриються. Уявляєте собі масштаб антизброярського лобі, якщо, всупереч здоровому глузду, люди не йдуть на те, щоб підняти гроші, котрі лежать на підлозі? Напевно хтось від цього отримує такий зиск, який перекреслює всю логіку. KV: Антизброярське лобі – це хто? Георгій Учайкін: Насамперед МВС і афільована з ним одна зброярська мережа. Це дві руки антизброярського лобі.  KV: Інші гравці зброярського ринку?  Георгій Учайкін: Вони не такі потужні і знаходяться в залежному становищі. Хто видає ліцензії магазину? МВС. Хто видає ліцензії охоронній компанії? МВС. Однією рукою видають ліцензію, іншою тримають за горлянку. Це неправильно, це треба розносити по різних відомствах і ламати корупційну схему. Наведу простий приклад. У вас є посвідчення водія. Це ж не право на автомобіль. Що обмежує вас від придбання будь-якої кількості автомобілів тієї категорії, котра зазначена у вас в правах? Виключно ваш гаманець.От і ми пропонуємо вчинити так само із власниками зброї. У вас є посвідчення власника зброї певної категорії. І ви можете придбавати зброю, а не ходити кожного разу за дозволом. Чому ви маєте ходити за зеленим папірцем (дозвіл на придбання зброї, т.зв. “зеленка”, має зелений колір, – KV) кожного разу, коли побажали щось собі придбати? У вас така ж відповідальність, як за одну, так і за десять одиниць зброї. Але щоразу ви маєте приходити на уклін – і так кожні три роки. Що відбувається насправді: людина думає, чи може вона не ходити кожні три роки через брак часу, щоб за неї це хтось зробив? Можна – за 200 баксів. Це корупція, яка продовжує зростати. А треба зробити ясно й прозоро. Отримуєш посвідчення власника зброї з певною категорією. Іди й купуй, скільки тобі треба зброї, на яку видано дозвіл. То чому держава у вигляді МВС тебе обмежує? Ти ж все одно пройшов навчання, заліки здав, був представник правоохоронних органів на іспиті, була відеофіксація. Чого ще треба? KV: Це радянський рудимент. Георгій Учайкін: Так, рудимент, котрий псує життя всій Україні. Це ж базовий інстинкт – інстинкт самозбереження. Щоб задовольнити цей інстинкт в 21 сторіччі – людям потрібна зручна вогнепальна зброя самозахисту, яку можна носити з собою, як колись носили сокири, ножі, шпаги. Ще 200-300 років тому людину без зброї на вулиці вважали б самогубцем. А у нас зараз мільйони таких самогубців навколо ходять. За статистикою ГПУ з початку року до початку вересня в 2019 році в Україні було 5576 випадків умисного вбивства. Розбій – 1296 випадків. Умисне тяжке тілесне ушкодження – 1372 випадки, середньої тяжкості – 2003. До кінця року буде 8000 вбивств. Додайте тих, хто загинув від тяжких ушкоджень – 10000 людей в Україні вбивають щороку. За 28 років – 280 тисяч вбитих! KV: Це, умовно кажучи, населення обласного центру – Чернігова чи Сум.  Георгій Учайкін: Якби за кожного вбитого віночки ставили обабіч дороги, як у випадках із загиблими в ДТП, то, напевно, якось наочно було б. А так – якась статистика. KV: Отже, коли ВР прийме закон про зброю, а президент Володимир Зеленський підпише його, ми отримаємо безпеку? Георгій Учайкін: Ну давайте поміркуємо. Ми отримаємо серйозну комбінацію: систему, яка готує майбутнього власника зброї, відповідального власника зброї (бо методологією все прораховано), зміни у діяльності приватних охоронних компаній, які мають право на зброю, причому ліцензію видає не МВС. Вони мають бути на зв’язку з Нацполіцією, і стають елементами громадської безпеки, як в Ізраїлі, коли охоронець знешкоджує терориста. Це зменшує і навантаження на бюджет, бо частину хлопців у формі можна буде скоротити. І, відповідно, за півроку відсотків на 50 отримаємо зменшення вуличної злочинності. І цифри статистики від ГПУ можуть зменшитись вдвічі. KV: Економічний ефект, про який говорили раніше, ви якось рахували? Георгій Учайкін: Ні, бо ми не в бізнесі, хоча нас вперто намагаються в цьому звинуватити. Ми робимо це з інших міркувань. В нас є серйозні перестороги з питань майбутнього нашої країни, дітей, онуків. Проте, ми можемо очікувати на відкриття близько 2 тис. закладів з підготовки власників зброї – за аналогією з учбовими закладами з підготовки водїів, яких зараз десь 2,5 тис. Відповідно, буде потрібна велика кількість тирів, стрілецьких комплексів. Навколо Києва має бути з десяток великих стрілецьких комплексів і ще, щонайменше, 30 тирів в столиці. Помножте це на всю країну. Читайте: На 3 миллиона жителей в Киеве работают 12 тиров З’явиться потреба в боєприпасах, в тюнінгу, в тому, щоб зброя потрапила в країну не на монопольних засадах, а на конкурентних. Швидше за все будуть побудовані заводи з виробництва боєприпасів та стрілецької зброї. Виникне ціла галузь, якої сьогодні фактично не існує. Коли ми це зробимо, з`явиться наступне завдання – зміни до Конституції.  KV: Українська Друга поправка до Конституції за аналогією за американською: “Через те, що для безпеки вільної держави необхідне добре організоване ополчення, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися”? Георгій Учайкін: Так. Це – надмета і ми це мусимо зробити.  KV: Як ви думаєте, коли суспільство при згадці про збройний захист не буде затуляти вуха, очі? Георгій Учайкін: Ті, хто виступають проти, просто не потрапляли до ситуації, коли потрібен не те що пістолет, а хоча б газовий балончик. Але давайте розмірковувати логічно. Через АТО за ці роки пройшли близько 500 тис. людей. Як думаєте, ці люди за право на збройний захист? Думаю, що так. А ще є просто власники зброї, мисливці, яких в Україні сотні тисяч. І це не рахуючи членів сімей всіх згаданих. Думаю, що показник про 11% створено штучно і він не відповідає дійсності. Все залежить від того, як ставити питання: вільний обіг зброї, легалізація... Давайте запитаємо: чи хочете ви на законних правах придбати зброю самозахисту, чи довіряєте свій захист поліції? І одразу все зміниться, бо людина зрозуміє, що треба обирати: захищати себе законно але самостійно чи довіряти поліції. Читайте: Задержаны полицейские, подозреваемые в пьяной стрельбе по ребенку в Переяслав-Хмельницком Тому, на мою думку, сьогодні підтримка законопроекту №1222 набагато більша.  KV: А що скажете про альтернативний законопроект №1222-1, який теж подали народні депутати від “Слуги народу”? Георгій Учайкін: Він має іншу філософію. Це за суттю – наказ МВС №622 у вигляді закону, яким пропонується дозволити громадянам володіти травматичною зброєю для громадян та приватних охоронних компаній  і не більше.  Законопроект №1222-1 відкриває “скриньку Пандори”, бо травматична зброя не ідентифікується -  і її масовий продаж призведе до шаленого сплеску злочинності. KV: Хіба що гільзотека. Георгій Учайкін: Щоб гарантовано ідентифікувати ствол, нам потрібні два елементи – гільза та куля, яка пройшла канал ствола і має відбитки. Ми можемо ідентифікувати ствол, якщо його продано офіційно. У випадку з травматичною зброєю одного елементу немає, бо на шматочку гуми ніяких відбитків не залишається. Якщо ж до того стріляють з револьверу і гільза залишається у каморі барабану, тоді взагалі нічого немає. А що робити із тим, що в уяві людей травматична зброя не вбиває? Вбиває! Постріл впритул майже дорівнює пострілу з бойової, постріл в око чи скроню - смерть, кулі знаходять в легенях, в печінці. І це – травматична зброя. Так навіщо нам це потрібно? Що вони нам пропонують? Якщо підходити фахово, вони не мають право нам пропонувати травматичну зброю, яка у всьому світі зветься less-lethal, тобто – менш летальна. Це має використовуватись виключно спецпідрозділами, і ми бачили, як вони із нею поводились під час масових заворушень. Тоді що – знову нічого не пропонуємо людям, знову люди залишаються беззахисними? Врешті-решт, 5,5 тис. осіб загинуло від рук злочинців на вулицях. А скільки працівників правоохоронних органів загинуло за цей час при виконанні службових обов”язків? KV: Можливо, людей 30? Георгій Учайкін: Не знаю і не хочу на цьому спекулювати. Але правоохоронців з бойовою зброєю вбивають менше в сотні разів, ніж людей на вулицях. Чому нам, а не правоохоронцям пропонують травматичну зброю? Чи може люди зустрічають якихось інших злочинців? Нехай правоохоронці ходять із травматичною зброєю, щоб не вбивати злочинця, а судити його потім. Чому МВС такий варіант не влаштовує? Законопроект №1222-1 концептуально не відповідає ані здоровому глузду, ані вимогам українських реалій. Крім того, що робити із необлікованою зброєю, котру люди понакуповували на чорному ринку? В законопроекті №1222 ми передбачаємо механізм часткової постановки на облік того, що буде дозволено законом – через складну процедуру балістичної експертизи та проходження відповідних курсів. А за законопроектом №1222-1 – хто відмовиться від свого бойового ствола на користь травматичного? Через це знову буде квітнути чорний ринок, знову МВС буде імітувати боротьбу із незаконним обігом зброї, а насправді – буде просто пиляти бюджет та заробляти на потоках. Але ж і діти тих, хто сьогодні просуває законопроект №1222-1 можуть зустріти таких самих злочинців, як і інші! Може час це вже усвідомити? KV: Ну, їх діти будуть мати зброю. Ще й нагородну, можливо.  Георгій Учайкін: Це неправильно, суспільство так не може розвиватись. Люди бачать рівень злочинності та Пашинського, який стріляє з нагородного пістолета, незрозуміло на яких підставах ним отриманого, а зараз ще намагається надати цьому ганебному вчинку політичне забарвлення. Аж соромно. На мою думку, право нагороджувати зброєю будь-кого може бути лише у Президента України, решта силових відомств повинні мати право нагороджувати лише тих, хто офіційно працює в цих структурах. Чому так? Тому що 50 тис. нагородних стволів вже по країні гуляє. Повірте, більшість з них вони тупо продали або роздали “своїм” за послуги. Читайте: “Дело Пашинского“: прокуратура уверяет, что водитель ”заглохшего” микроавтобуса имеет статус свидетеля KV: Тобто, статистика про 50 тис. нагородних стволів є? Георгій Учайкін: Вони (МВС, – KV) всупереч навіть рішенням суду відмовляються повідомити, кого вони нібито “нагородили”, але ми вирахували, що вони видають щонайменше 2,5 тис. на рік, всі загалом. Тепер порахуйте, за 28 років незалежності, ще цифра буде більша. KV: У когось їх два, п”ять, вісім... Георгій Учайкін: Не будемо вказувати пальцем, але деякі з них отримували навіть автомат Томпсона, кулемет “Максим” та автоматичну зброю. В будь-якій країні світу за це би вже всі причетні до таких зловживань посадовці сиділи. KV: Тобто, уточнюю, в законопроекті № 1222-1 є корупційні ризики? Георгій Учайкін: Корупційні ризики там шалені.  KV: Крім прийняття закону, ще треба буде приймати зміни до Кримінального кодексу (КК)? Георгій Учайкін: На цей час ст. 36 стаття КК вже гарантує нам право використовувати зброю для самозахисту в трьох випадках: коли вдираються до помешкання, коли нападає група осіб (два – це вже група) і коли на вас здійснюється озброєний напад. Проте ми в своєму законопроекті 1222 теж запропонували деякі зміни до ст. 36, які на нашу думку покращать ситуацію. Але у нас є окремий напрацьований законопроект по докорінних змінах до ст. 36, який ми намагались подати ще за часів Порошенка. Після ухвалення 1222 будемо намагатися і його зареєструвати. Проте, наголошую, і зараз є всі підстави сказати, що існуючої ст. 36 загалом буде достатньо. Якщо мені кажуть “посадять”, я згадую приклад з Антоном Фарбом: він захистив себе хоч і без пістолета, але з ножем від трьох нападників, його спробували посадити – і нічого з того не вийшло. KV: З іншого боку, якщо пам’ятаєте справу Грациотова в Одесі, то його ледве витягнули.  Георгій Учайкін: Так, в той час судова практика часто ставала на бік нібито “постраждалого”. Але останнім часом все змінюється, згадайте хоча б випадок у Сухолуччі. Якщо хоч одна з трьох ознак, які я згадав раніше присутня, можна застосовувати зброю.  Читайте: Полиция “оправдала” предпринимателя из Киевщины, застрелившего грабителя из карабина KV: Коли закон приймуть, ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) почне працювати на законних підставах? Георгій Учайкін: Саме так. З’являється закон – і ст. 263 КК починає працювати так, як вона має працювати. Бо в ній сказано “без передбаченого законом дозволу”, а закону зараз немає.  KV: А скільки людей зараз вже засуджено за цією статтею? Георгій Учайкін: З 2007 по 2018 роки – 52 тис. вироків. Але не всі сіли – хтось пішов на угоду зі слідством, хтось отримав умовне.  Та важливо розуміти, що всі ци вироки – антизаконні, бо не спираються на закон. Це окрема тема, бо це треба передавати до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) – і займатись тими прокурорами і суддями, котрі свідомо розуміли, що людину не можна карати за порушення неіснуючого закону, але все одно карали. Хоча набагато простіше силовикам було б поставити в ультимативній формі вимогу ВР ухвалити закон, як необхідний інструмент в цій боротьбі. KV: Звернення до ЄСПЛ були з цього приводу? Георгій Учайкін: Не можу точно сказати. Здається, щось було, але не під нашим контролем. Були наші звернення на генпрокурора Юрія Луценка, які прогнозовано залишились без належної реакції KV: ЄСПЛ зазвичай призначає від 3-5 тисяч євро компенсації. Якщо помножити на 50 тисяч... Георгій Учайкін: Не всі 50 тисяч, звісно, звернуться. Але все одно ганебно: чому ми, як платники податків, маємо відшкодовувати злочинну діяльність прокурорів чи суддів? Все це б’є по кишені платників податків, тобто по нашій кишені. KV: Як ви зараз оцінюєте кількість легальної та нелегальної зброї в Україні? Георгій Учайкін: Якщо казати про стрілецьку, то кількість легальної – 2,5 млн одиниць, нелегальної – до 5 млн. Може цифра буде і  більшою, але мене постійно критикують, що я лякаю захмарними цифрами, тому обмежимося тим, що кажуть міжнародні експерти. Ніхто не хоче зрозуміти, що газовий або стартовий пістолет, який ввозиться сюди без ліцензії, за лічені хвилини переробляють на бойовий чи травматичний. Станом на 2013 рік мені один з дотичних до теми людей казав, що в Україну було завезено до 400 тис. стартових пістолетів Zoraki. Тобто, сотнями тисяч завозять стартові пістолети, які потім переробляють в травмат, або в бойовий. І це фактично так само необлікована зброя. Читайте: С начала года в Киеве изъято более 50 переделанных под стрельбу боевыми патронами пистолетов KV: МВС давала інформацію про обліковану зброю на рівні 800 тисяч. Георгій Учайкін: Вони не володіють інформацією. Вони до 2004 року не мають статистики, бо фактично до цього року немає бази даних. Люди не продовжують дозвіл по 20 років – і ніхто до них не приходить. Взагалі, питанню обліку зареєстрованої зброї в нашому законопроекті приділена окрема увага. Ще в МВС говорять, що крадуть травматичні пістолети у власників. Але насправді людина просто пише заяву, що пістолет загубив чи вкрали – і продовжує ним користуватись, щоб не платити хабарі. За травматичну зброю у нас тільки адміністративна відповідальність, якщо знайшли у вас без використання.  KV: В законопроекті №1222 холодну зброю виводять в принципі з класу зброї?  Георгій Учайкін: В цьому законопроекті немає поняття “холодна зброя”. Я взагалі не розумію, що таке холодна зброя. От виделка – холодна зброя? А столовий ніж? Як тільки я застосую його проти когось, він стає знаряддям злочину. У нас з вилами по парламенту бігали! Треба припиняти цю тему, бо  потім починають хапати реконструкторів з їх незагостреними мечами.  KV: Часто наводять приклад закону про зброю у Молдові. Георгій Учайкін: Молдова – це показник, хоч вона і маленька. Молдова також є красномовним показником в іншому. З 1994 року ухвалений закон про зброю (втратив чинність в 2013 році у зв`язку з прийняттям в 2012 році нового профільного закону, – KV). Їх раніше ніж нас почали без віз пускати до Європи. За вживанням алкоголю на душу населення вони випереджають Україну. При цьому нікого не вбивають, себе захищають. Чому молдавани не напилися і не перестріляли один одного, і чому українці так мають вчинити? Приїхав до нас заступник міністра МВС Молдови, був круглий стіл. Він говорить: “Вам треба обов’язково в законі про зброю зазначити такий момент”. Я кажу, що у нас немає закону про зброю. Він не повірив! Запитує – як ми живемо? Ще можна подивитись на Чехію. Там міністр внутрішніх справ став ініціатором поправки до Конституції, яка б надавала громадянам право на захист себе і країни від тероризму і зовнішньої агресії. Причому нижня палата парламенту вже ухвалила цю правку. Так це ж “міністр МВС здорової людини”! Уявити собі, що у нас міністр внутрішніх справ виходить з такою ініціативою, я не можу. Хоча загрози для нас і загрози для Чехії порівнювати не можна. Варто також подивитись на відповідні закони країн Балтії. KV: Скільки країн в Європі, котрі не мають закону про зброю? Георгій Учайкін: Україна – це Європа? Тоді одна. Більше нема. Всі мають закони. Жорсткіші, не жорсткіші, але мають. Наші громадяни живуть в тих країнах і із задоволенням виконують їх закони. KV: В мене останнім часом часто відбувається ламання списів зі знайомими, пересічними громадянами, з приводу збройного самозахисту.  Георгій Учайкін: Завжди ставте своїм співрозмовникам одне питання: чи хотів би ти на законних підставах володіти зброєю самозахисту або ти цілковито довіряєш свій захист поліції? Ми свого часу навіть проводили опитування – 97% на 3%. У нас є підозра, що 3% – це співробітники поліції. Бо ніколи людина при своєму розумі не скаже, що вона  довіряє поліції настільки, щоб довірити своє життя. Можна провести ще одне порівняння. Нехай в Україні 10 чи 20 млн автомобілів і 2,5 млн зареєстрованої зброї. Із зареєстрованою зброєю трапляється може 100 випадків на рік. А з автомобілями? Ми бачимо, як напиваються і давлять – і автомобілі не вилучають і не забороняють. Людям такі речі треба пояснювати. Люди не приміряють на себе ситуацію, коли їх за мобільний телефон перестріли і вдарили ножем чи арматурою. І тоді їх рідні спочатку збирають гроші на похорон, а потім не вистачає грошей, щоб утримувати дітей, навчати їх. І все це тому що люди не усвідомлюють, що їх безпека залежить в першу чергу від їх можливостей захистити себе саме під час нападу, а не чекати коли приїде поліція, щоб обмалювати крейдою їх тіло. KV: І при цьому ми часто бачимо якесь таке зневажливе ставлення з боку МВС до цивільних зі зброєю. Мовляв, та що вони вміють? Георгій Учайкін: Ми їх ще повчимо. Професіонали перестріляли один одного в Княжичах. А любителі врятували схід країни від захоплення російськими військами. І я скажу, що загальний рівень підготовки цивільного власника зброї кращий, ніж поліцейського.  Читайте: Под Киевом правоохранители перестреляли друг друга: 5 полицейских погибли (фото) Генпрокуратура сообщила о подозрении трем должностным лицам Нацполиции по делу перестрелки в Княжичах KV: До речі, ваша петиція на сайті президента від травня цього року досить швидко набрала необхідні 25 тис. підписів. Але ж була перша петиція від 2015 року, яка також перетнула рубіж в 25 тис. підписів.  Георгій Учайкін: Перша Петиція тоді за 4 чи 5 днів зібрала 25 тис. голосів. Потім ще 5 днів вона висіла – і ми зібрали ще 11 тис. Ми б зібрали напевно і 360 тис. за 90 днів. Ще враховуйте, що тоді люди чекали днями підтвердження, щоб проголосувати, бо ресурс подання електронних петицій був дуже сирий. Другу петицію, відповідно до нашого аналізу, підписали максимально 5% тих, хто поставив свій підпис під першою петицією. Це, з одного боку, свідчить про розчарування людей в механізми петицій. Але, з іншого боку, це говорить про те, що за цей час з’явились нові люди, котрі так само вимагають прав і свобод. Тобто 60 тис. підписантів петицій на одну тему – це дуже показово. З цього моменту я вважаю, що питання, чи потребують українці права на володіння і захист зі зброєю, взагалі треба зняти з порядку денного. KV: Але реакція Зеленського на другу петицію була досить однозначною. Георгій Учайкін: Ми аналізували відповідь Зеленського. І думаємо, що він навіть не читав петицію. KV: Відповідно, він навіть не писав відповідь? Георгій Учайкін: Так він і не пише відповідей на жодні петиції. Для цього в нього мають бути спеціально навчені люди. Але у мене особисто склалось враження, що відповідь на нашу петицію писали на Богомольця (у МВС, – KV). Саме там використовується звична для них лексика – якась легалізація. Тобто ми їм про Фому, а вони нам про Ярему. Ми кажемо про законодавче врегулювання, посилаємось на вимоги Конституції, а вони – про легалізацію.  Це дуже непрофесійна відповідь, але ми не полишаємо надії, бо в нас є парламент, куди потрапили депутати, за яких голосували власники зброї також. Ми будемо нагадувати їм про це постійно. Давайте спочатку дійдемо до сесійної зали – через комітети, слухання. Потім перше читання, доопрацювання, друге читання. А коли справа дійде до підпису президента, ми сподіваємось, що нам вдасться переконати Володимира Олександровича у необхідності такого закону. KV: У вас була надія, що відповідь Зеленського буде більш позитивною? Георгій Учайкін: Чесно кажучи – ні, бо ми не віримо у швидкі перемоги. Це системна багаторічна робота, яку треба робити незважаючи на те, що люди  кажуть “ці петиції не працюють”. Можливо, самі по собі вони і не працюють, але в комплексі із судовими рішеннями, інформаційними приводами – працюють. Це як в боксі – одним ударом навряд чи переможеш.  KV: Попередня петиція, адресована Петру Порошенку, отримала непереконливу відповідь, але там було написано про створення робочої групи. Чим це закінчилось? Георгій Учайкін: Традиційно – нічим. Була створена робоча група в Конституційній комісії, ми увійшли до неї, відбулась низка засідань за участі академічної спільноти, професури, колишніх суддів Конституційного суду, представників Гельсінської групи, навіть іноземних представників, таких, як колишній федеральний суддя з США пан Богдан Футей. Всі в один голос казали, що ми праві. Але, як вміють в нас, забовтали. Пройшли три чи чотири засідання – і все зійшло нанівець. Але досвід ми отримали, отримали підтримку академічної спільноти. Це важливо, коли правники стоять на нашому боці. Тоді нам активно сприяли і професор Павло Фріс (український правознавець-криміналіст, – KV), і Віктор Шишкін (Віктор Шишкін, екс-суддя Конституційного суду, – KV), і Всеволод Речицький (член ініціативної групи “Першого грудня”, Конституційної Комісії України, з 7 серпня 2019 року член комісії з питань правової реформи, – KV), і Володимир Сущенко (заслужений юрист України, – KV). Чесно кажучи, вже наприкінці 2015 року я розумів, що той склад парламенту закон не ухвалить. Але нам все одно треба було працювати – проводити освітню діяльність, вести юридичну боротьбу тощо. Ми ж не можемо просто зупинити діяльність на три роки і чекати нового парламенту.  І насправді, нам багато чого вдалося зробити, ось наприклад: -  колись Порошенко зазіхнув на те, щоб під час надзвичайного і воєнного стану вилучати у громадян зброю. Ми оперативно зреагували і технічно через депутатів прибрали цю норму. І тепер під час воєнного стану ніхто вилучати зброю в громадян України не має права. Читайте: Вибори президента України: закон про зброю * Всеукраїнська громадська організація “Українська асоціація власників зброї” (код ЄДРПОУ: 36845014) КиевVласть Фото: Facebook Георгія Учайкіна

У 2016 році було презентовано масштабний проект із вивчення іноземної мови, який розпочинався на базі юстиції Києва. Тільки за перший рік роботи понад 2 мільйони українців висловили бажання вивчити англійську мову за допомогою проекту “Lingva.Skills”. Проте на цьому не зупинились, наразі за допомогою проекту можна покращувати знання з української мови, вивчити англійську до рівня B2 та на окремому порталі https://www.lingva-de.com/ вивчати німецьку. Цей проект продовжує активно розвиватись, щодня сотні людей приєднуються до можливості навчатись онлайн. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Знання мов – не єдина умова успішного просування кар’єрними сходинками, успішні ті, хто навчається протягом усього життя. Саме для того щоб займатись особистісним розвитком та підвищенням кваліфікації, очільник столичної юстиції Станіслав Куценко з командою Асоціації інноваційної та цифрової освіти запустили соціальний проект “Освітній Хаб міста Києва”. І вже через півроку мережа хабів зможе охопити всю країну. Місія проекту полягає в реалізації концепції “Навчання впродовж життя” (Life Long Learning) на рівні цілого міста з метою можливості українцям отримати роботу своєї мрії, відкрити власний бізнес, саморозвиватись та реалізувати себе у своїй державі. Люди спочатку навчаються на порталі eduhub.in.ua м’яким навикам (soft skills), які експерти Міжнародного економічного форуму в Давосі визнали найзатребуванішими навиками у 2020 році: позитивні комунікації, емоційний інтелект, особиста ефективність, уміння управляти людьми та проектами тощо. Після цього користувачі запрошуються на тренінг для відпрацювання навиків на практиці. Це інноваційний метод змішаного навчання (blended learning), який наразі широко застосовується у провідних університетах світу та міжнародних корпораціях, де вдало поєднується онлайн-навчання з практикою. І все це в “Освітньому Хабі” безкоштовно. З іншої сторони, до даного проекту залучені керівники та HR-спеціалісти провідних українських підприємств-роботодавців, які можуть за певними навиками обирати собі співробітників завдяки інтерактивному резюме, яке формує користувач, проходячи навчання в “Освітньому Хабі міста Києва”. По суті, кожен українець тепер має змогу сформувати свій особистий “біометричний паспорт навиків”. Ось такий механізм і є, власне, реальним соціальним ліфтом, який вже запрацював в Україні. Насамперед треба створити умови, при яких українці матимуть можливість реалізовувати себе в Україні без кумівства та хабарів, виключно завдяки своїм здібностям, знанням та навикам. Тобто запустити ефективний соціальний ліфт. І паралельно необхідно надати українцям можливість набувати ті знання та навики, які потрібні кожній людині у сучасному світі. Адже не секрет, що якість освіти в Україні не є взірцем, і понад 50% українців, які працюють не за фахом, яскраве тому підтвердження. Великі світові корпорації боряться за кожного кваліфікованого працівника, бо це запорука стійкості підприємства. Статистична служба Європейського Союзу “Євростат” оприлюднила інформацію, згідно з якою у минулому році українці отримали більше з усіх дозволів на проживання на території країн ЄС (понад 660 тис.) та майже 90% з них із метою працевлаштування. Українці повинні отримати можливість працювати на власній землі та постійно вдосконалюватись. За результатами дослідження Національної академії наук України, у 2016 році 42,2% молодих учених заявили о міграційних намірах. У 2017-му таких вже стало 51,2%. За прогнозами ООН, до 2050 року в Україні буде мешкати всього 36 млн людей, а до 2100-го ця цифра ще зменшиться до 25 млн, якщо не вжити термінових дій. Приблизно 8 млн українців, а це понад 25% економічно активного населення країни (тобто кожен четвертий) вже працюють за кордоном. Це призвело до того, що 10 зайнятих українців забезпечують 12 пенсіонерів, і цей показник уже є критичним. Подальше зниження кількості платників податків у зв’язку зі скороченням кількості працездатного населення призведе до колапсу пенсійної системи. Зупинити масовий виїзд українців за кордон у пошуках кращої долі – це основний виклик, який наразі стоїть перед державою. Читайте: Негода пошкодила авто: як не влетіти в копієчку У Києві майже 6 тисячам боржників по аліментах заборонено виїзд за кордон Захист прав дітей має стати справою честі для кожного Небезпечні маршрутки Інформація про харчові продукти стала доступнішою Державна реєстрація смерті Авто з-за кордону. Всі деталі розмитнення Сів за кермо напідпитку – плати! Робота понаднормово: які права мають українці Афери в режимі онлайн. Як не натрапити на віртуального шахрая Життя на колії. Чи можна бути впевненим у своїй безпеці під час подорожі залізничним транспортом Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві КиевVласть