“Київенерго” відключило за борги гарячу воду в більш ніж у 750-ти! будинках, що у Подільському та Деснянському районах. Далі обіцяють більше. НАК “Нафтогаз” не виключає відключення від гарячої води всього Києва, якщо борги не будуть погашені.Населення практично не має заборгованості по комунальних платежах. Разом з тим, на 1 червня заборгованість “Київенерго” перед “Нафтогазом” вже перевалила за два з половиною мільярда гривень (2 612 000 000). У ситуації міжвладдя, що наразі склалася, з великою ймовірностю, ЖЕКи і зовсім не перераховували платежі до “Київенерго”.
Ну що, дорогі кияни, дійшла черга і до вас жити так, як вже багато років живуть люди в Антрациті, Алчевську, Конотопі та інших славних містечках української периферії. “Київенерго” відключило за борги гарячу воду в більш ніж у 750-ти! будинках, що у Подільському та Деснянському районах. Далі обіцяють більше. НАК “Нафтогаз” не виключає відключення від гарячої води всього Києва, якщо борги не будуть погашені.
Уявляю собі німе ... здивування жителів Подолу, яких позбавлять елементарного блага цивілізації на невизначений час. Вони-то, як громадяни зовсім не бідні і у всіх сенсах благополучні, точно знають, що платили. Та й НАК “Нафтогаз” стверджує, що населення практично не має заборгованості по комунальних платежах. Разом з тим, на 1 червня заборгованість “Київенерго” перед “Нафтогазом” вже перевалила за два з половиною мільярда гривень (2 612 000 000). Найбільш злісними неплатниками називають комунальні підприємства, якими населення і платить за комуналку, а саме - все ті ж невмирущі ЖЕКи (КП).
Комунальна мафія безсмертна
Всі 23 роки незалежності в нашій по-дикому капіталістичній державі процвітає комунальна мафія. Змінюються лише мафіозні босси, а сама система працює без збоїв. Замість того, щоби гроші від платежів населення відправляти за призначенням – столичному монополісту “Кіевенернго”, ці кошти витрачалися невідомо як. А зараз, у ситуації міжвладдя в країні, з великою ймовірностю, ЖЕКи і зовсім не перераховували платежі до “Київенерго”. А “Київенерго”, в свою чергу, не перераховувала гроші НАК “Нафтогаз”, яка, працюючи без оплати, по суті, кредитувала “Київенерго”. Від цієї кругової поруки розборок між комунальною мафією і монополістом жертвою опиняється населення.
У киян як споживачів прямих договорів на опалення і гарячу воду з “Київенерго” немає. Отже, ніякі претензії від населення там не приймуть, і перенаправлять до “улюблених” ЖЕКів та до місцевої влади. Вже зараз можу назвати варіанти відповідей київської влади: а) у всьому винні вороги-олігархи; б) війна в країні, а ви води гарячої захотіли; с) гроші розікрала “Злочинна Панда — 1” і далі в такому дусі. А ЖЕКи взагалі виявляться ні при чому, і будуть розводити руками перед обома сторонами. Перед населенням — деякі люди не платять, тому й відключили; перед “Київенерго” - нема коштів, тому й не перераховуємо. То хто ж винен в ситуації, що склалася, крім, звісно, безпосередніх ворюг, які “помили” кошти населення?
ЖЄКи незаконно управляють житловими багатоквартирними будинками
А ви самі і винні, любі кияни! Винні ваші лінощі та небажання цікавитись своїм власним майном, тобто квартирами та будинками, та тим, звідки в будинках та квартирах беруться блага цивілізації.
І ось зараз я дуже сподіваюся, що благополучні подоляни та інші мешканці столиці, нарешті, почнуть задавати собі правилні питання. Наприклад, як же так вийшло, що, живучи багато років у капіталізмі, маючи кошти і можливості користуватися усіма його консьюмерістськими благами, українці скинули з себе відповідальність за свої ж власні будинки на такий одіозний пережиток “совка”, як ЖЕКи.
Коли до кожного з вас приходили із ЖЕКу і приносили на підпис якісь договори, а то й взагалі приносили лише платіжки - більшість із вас абсолютно безвідповідально ставили свої підписи та сплачували ці квитанції. Поки у ваших будинках були світло, газ і тепло, вам і в голову не приходило поцікавитися, а звідки взявся той ЖЕК, і на яких підставах саме ця організація керує вашими будинками та виставляє вам рахунки. Ви дуже здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що у ЖЕКів законних підстав на це немає, і гроші вони збирають без будь-яких правових підстав!
Не можете повірити в таку грандіозну загальнодаржавну аферу? А дарма! Багатоквартирний будинок - це спільна власність. За законом, спільною власністю можна керувати лише за консенсусу всіх співвласників, тобто одноголосним ухваленням будь-яких рішень щодо будинку — від вибору ЖЕКу до переліку необхідних послуг.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Користуючись тим, що люди уявлення про все це не мають і в більшості своїй вважають, що будинки належать ЖЕКу/мерії/державі, комунальні мафіозі успішно створювали у людей ілюзію того, що ЖЕК — це цар і бог, що він та його платіжки — невідворотні, як сама доля.
Юридично індивідуальні договори з ЖЕКом — безглуздя, бо тоді хтось може укласти індивідуальний договір із ЖЕКом “Х”, а хтось - із ЖЕКом “У”. Договір на обслуговування будинку може бути тільки колективним, більше того — консенсусним! Якщо одноголосного рішення співвласників будинку щодо того, що саме ЖЕК “Х” має його обслуговувати, не було, значить, цей ЖЕК “доїть” мешканців цього будинку без будь-яких правових підстав.
Тим, хто вперто сумнівається, скажу, що ці аргументи сприйняв навіть Вищий господарський суд, де я довела, що ЖЕКи незаконно управляють багатоквартирними будинками, за що отримала “Юридичну Премію - 2012” http://montyan.org/profesiijnii-dosyagnennya-29.html . Але в кодексі не написано, як саме має бути оформлене консенсусне рішення власників багатоквартирних будинків. Таким чином, схема не працює. Вирватися з цієї юридичної пастки, в якій влада вже багато років тримає громадян, можна лише, якщо цей будинок ЖБК або в ньому створене ОСББ. Іншими словами, коли управлінням будинком буде опікуватись юридична особа, створена мешканцями будинку, а її обраний компетентний орган, а саме правління та голова ЖБК чи ОСББ укладуть договір із ЖЕКом чи безпосередньо з монополістами.
Чий будинок – того й клопіт за комунальні блага
Тобто, якщо ви, любі кияни, не бажаєте бути обібраними ЖЕКами й надалі, і при цьому ще й залишитися без тепла, світла і гарячої води при вашій 100-відсотковій оплаті, у вас не залишається іншого виходу, окрім як узяти управління вашими будинками у свої руки. Сподіваюсь, що хоча б зараз ви, нарешті переконалися, що ніякі ЖЕКи не будуть займатися вашими будинками.
Зараз по всій Україні лише біля 17 тисяч будинків мають свідомих власників, які створили ОСББ. Справа це дуже клопітка і не проста з усіх боків. Знаю це, як ніхто — із особистого досвіду створення ОСББ у своєму будинку та і з досвіду інших. Гарантовано при створенні ОСББ виникнуть проблеми з ЖЕКами, які нізащо не погодяться “відпустити з миром” будинок, адже це справжня “дойна корова”. ЖЕК не віддаватиме вам документацію на будинок, а без неї неможливо укласти договори з монополістами. Тут підходять всі варіанти вирішення: від силового захоплення будинку до відмови платити ЖЕКу доти, доки він сам не захоче позбутися проблемного будинку. Зрозуміло, що відповідальність за утримання вашого будинку ляже повністю на вас самих.
Якщо до створення ОСББ проблема боржників була проблемою ЖЕКу, то після створення - стане проблемою кожного співвласника. Ремонтувати свій будинок вам також доведеться самотужки. Але зате лише від вас залежатиме вартість та якість ремонту.
Ми в нашому будинку через все це пройшли. Зате зараз я точно знаю, що ми не залишимося без гарячої води і тепла, бо маємо прямий договір із “Київенерго”. Ми не лінуємося кожного місяця контролювати своєчасну оплату комунальних послуг, не лінуємося безпосередньо контролювати якість послуг від “Київенерго” і постачальників всіх інших послуг з утримання будинку, з ким у нас укладені договори.
Останні новини із “центру” оптимізму не додають. Порошенко призначив мера-боксера главою Київміськадміністрації. Так що протистояння між київською владою, захоплену комерсантами від Черновецького, Пабата і Хмельницького навколо мера-боксера, і “Київенерго” Ахметова – столиці забезпечене.
І якщо, ви любі кияни, не займетеся нарешті впритул своїми будинками, то потім не скаржтеся і терпіть, як тріщатимуть ваші чуби, поки битимуться між собою гіганти дерибану.
А краще згадайте-но, з якою енергією та активністю ви на Майдані виборювали собі краще життя, і направте цю енергію на конструктивну і корисну справу самостійного управління своїми власними будинками.
Адже ніхто, крім вас, ніколи в житті ними не займатиметься. А якщо й займатиметься, то виключно з метою “подоїти”.
Читайте также: ОСМД/ЖСК ради кредита МВФ вынуждают отдать свое имущество в коммунальную собственность
Отож, розпочалась нова газова війна. Вже третя за останніх 8 років. Весь світ, усі міжнародні медіа смакують деталі того, хто кому скільки винен і стільки Україна має ще платити за свої нібито непомірні газові апетити. Український прем”єр і російський президент по черзі проголошують один одному газават і рахують очки у цій безпрограшній піар війні. Лише українці ніяк не можуть зрозуміти: невже вони так багато споживають цього російського газу, що він стає причиною безкінечних газових війн? Адже усім добре відомо, що власний український видобуток природного газу перекриває повністю всі наші потреби.
Як доказ, приведу минулорічні показники споживання природного газу. Обсяг імпорту російського газу в 2013 році склав 28.1 млрд. куб.м., що на 15 % меншу ніж в 2012 році, а власний видобуток склав 20, 9 млрд. куб.м., що на 4% більше за аналогічний період. Загальний обсяг споживання природного газу склав порядку 50 млрд. куб.м., що на 8% менше ніж в 2011 році. При цьому обсяг власного видобутку газу повністю покриває потреби населення та комунальних служб. Починаючи з 2006 року, спостерігається тенденція по скороченню споживанню газу в Україні, проте в цілому доля природного газу в споживанні енергії залишається вкрай велика – 35-37%, що значно перевищує середні світові та європейські показники.
Так за що війна??? Основними споживачами російського імпортованого газу є підприємства Дмитра Фірташа, Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Вадима Новинського та інших олігархів меншого калібру. Усі ці поважні панове вже неодноразово демонстрували чудові переговорні здібності і з українськими, і з російськими бюрократами від енергетики. Для чого – і, головне, кому – потрібна прокладка між українськими олігархами і російськими – чи норвезькими чи словацькими газотрейдерами? Мені – ні, мільйонам українських громадян також ні. Це потрібно українській державі, яка змушена щомісяця за кошти держбюджету спонсорувати НАК Нафтогаз України і раз на три-чотири роки вести газові війни? Дуже сумнівна теза.
Не треба з мішувати корупцію від енергетики із загальнодержавними інтересами, інтересами україхнського суспільства. Як і питання енергоефективності підприємств українських олігархів. Забезпечення виробничого циклу “енергоефективних” підприємств, успадкованих з часів СРСР, мають вирішувати насамперед їх власники. Не можеш конкурувати на ринку - зроби виробництво енергоефективним або продай іншій компанії! Досить використовувати державу як інструмент вирішення своїх особистих питань! Чому ми з вами маємо бути заручниками “газових протистоянь” між Росією та олігархами? Дістало!
Інше питання – газотранспортна система, яка вже стала еталоном чорних відкатів та зловживань. Це та священна корова, яку доять всі олігархи, тільки не держава. Чи може хтось назвати суму, яку отримав держбюджет від транзиту російського газу? Не може – тому що ці гроші розпилюються вишуканими і не дуже схемами на зразок фарбуванння труб за сотні мільйонів гривень.
Коли ж мова заходить про можливість доступу до ГТС європейських компаній здіймається рідкісний лемент “про здачу національних інтересів”. Що держава від цього отримує? Які кошти йдуть в бюджет, а які в кишені людям “в тємі”? Чи не варто запровадити прозорі принципи управління за участю інших гравців?
Тим більше, що існує європейське законодавство і можливість грати за чіткими і зрозумілими правилами. Без корупції. Без зловживань і підкилимних домовленостей.
Необхідно якомога швидше приєднатися до Третього енергопакету Європейського союзу. Україна вступила до Енергетичного співтовариства, яке є структурою ЄС у сфері торгівлі газу та електроенергією, у 2010 року. Приєднання до енергетичного законодавства ЄС стало нашим зобовязанням. Яке, однак, постійно відкладається з посилданнями на різні труднощі та проблеми. А може краще взяти і запровадтити європейське законодавство раз і назавжди, а не розказувати про проблеми?
Як не парадоксально, але це вирішить проблеми як української так і російської сторін, оскільки ця угода передбачає можливість споживачам напряму домовлятися із постачальниками енергоносіїв. Відтак, приєднання України до Третього енергопакету може знизити кінцеву ціну для промислових споживачів блакитного палива в Україні.
Уряд навпаки має стимулювати видобуток власного газу. Це має бути першочергове завдання для забезпечення енергоефективності України .
Про законодавчі ініціативи уряду
Тим часом, Кабінет міністрів України розробив та зареєстрував у Верховній Раді проект Закону України “Про особливий період у паливно-енергетичному комплексі”. У ньому визначається порядок функціонування електроенергетичного та нафтогазового комплексів в особливий період, а також параметри господарської діяльності підприємств, установ, організацій ПЕК в особливий період. Безпосереднє визначення порядку здійснення такої діяльності покладається на Кабінет Міністрів України.
Незважаючи на актуальність тематики, даний законопроект має ряд суттєвих недоліків та потребує ґрунтовного доопрацювання.
В ньому не прописані конкретні підстави для введення особливого періоду в ПЕК. У зв’язку з цим, необхідно чітко прописати причини обмеження або припинення поставок енергоносіїв в Україну, а також конкретизувати тип енергоносіїв, за якими виникли обмеження. В свою чергу причиною введення особливого періоду в ПЕК можуть бути або введення військового стану у всій державі, або оголошення надзвичайного стану в Україні внаслідок природних катаклізмів.
За жодних умов не можуть бути причиною введення особливого періоду в ПЕК проблеми в переговорах з постачальником (наразі з Російською Федерацією) про прийнятну ціну на газ. Серйозним недоліком цієї редакції законопроекту є, на мій погляд, те, що в ньому чітко не прописана формула ціни, за якою здійснюватиметься обов'язковий продаж всього видобутого в Україні уповноваженій особі з питань газу, в разі введення особливого періоду в ПЕК. Доцільно було б прив’язати цю ціну до граничної ціни НКРЕ, що існує на момент введення особливого періоду в ПЕК.
Крім того необхідно конкретизувати, хто саме буде чи може виступати в якості уповноваженої особи від КМУ. Можливе встановлення ціни обов'язкового продажу газу без її прив'язки до ринкових реалій викличе відтік і повне припинення інвестицій в ПЕК, а також може зумовити суттєве скорочення власного видобутку газу, що негативно відіб’ється на забезпеченні газом населення.
Вважаю, кабмінівський проект Закону України “Про особливий період у паливно-енергетичному секторі” відверто лобістським. Крім того він несе ризики для підприємств, які займаються газовидобуванням в Україні. Підприємства, які підтримують енергетичну незалежність держави можуть просто припинити свою діяльність. Щоб цього не сталося, нехай газова проблема стане “головним болем” для олігархів, а не Української держави.
Залишається відкритим риторичне питання. Чому уряд в умовах війни має домовлятися за газові знижки та преференції для великого бізнесу, тим самим жертвуючи добробутом українців?
Александр Лозинский, который стал гендиректором ГП “Укрзализныци” 29 мая, ранее разыскивался за коррупционные преступления.
Об этом сообщает sled.net со ссылкой на издание “Наші гроші”.
Лозинский в 2005-2006 годах уже возглавлял госпредприятие, которое занимается материально-техническим обеспечением “Укрзализныци”. Впоследствии он упоминался в материалах уголовного дела как начальник Главного управления материально-технических ресурсов ГАЖТ “Укрзализныця”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Уголовное дело было возбуждено Генпрокуратурой в 2012 году по факту организации завладения чужим имуществом путём злоупотребления должностным лицом своим служебным положением, по предварительному сговору группой лиц, совершённого в особо крупных размерах, по признакам преступления, предусмотренного ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 УК Украины (по этой же статье и пунктами также выдвигали обвинения против Юлии Тимошенко за покушение на завладение государственными средствами в особо крупном размере в период 1997-1998 годов путём незаконного получения налога на добавленную стоимость).
Лозинского подозревали в организации завладения другими людьми государственными средствами на сумму 12,57 млн грн. на тендерах “Укрзализнычпостачу” в период с декабря 2008 года по ноябрь 2009 года.
В октябре Печерский суд Киева дал разрешение на задержание Лозинского. МВД объявило его в розыск. Это сообщение до сих пор есть в соответствующем разделе транспортной милиции Юго-Западной железной дороги.
Найти данные относительно дальнейшего развития уголовного производства в едином государственном реестре судебных решений не удалось.
Первое сообщение о том, что Лозинский возглавит “Укрзализнычпостач”, появилось 26 февраля, за несколько дней после бегства из Украины президента Виктора Януковича. Тогда же руководителем “Укрзализныци” стал Борис Остапюк.
Выходец из Львовщины Борис Остапюк в 2000-2002 годах сам возглавлял “Укрзализнычпостач”. Впоследствии он также возглавлял главное управление материально-технического обеспечения “Укрзализныци”, то есть был руководителем подразделений, которые впоследствии возглавлял Лозинский.
В 2005 году Остапюк был назначен заместителем генерального директора “Укрзализныци”, а в 2006 году был уволен с формулировкой “за грубое нарушение трудовых обязанностей”. По данным СМИ, тогда его обвиняли в введении системы скидок на тарифы на перевозку грузов экспедиторской компании, связанной с представителями БЮТ. В 2007 году Остапьюк снова оказался замешанным в коррупционном скандале через предоставление частной компании “Интертранс” крупнейшей скидки на перевозки грузов среди всех представителей отрасли.
В начале 2010 года перед отставкой Юлии Тимошенко с должности премьер-министра Борис Остапюк был назначен на должность начальника Донецкой железной дороги. С этой должности он был освобождён через четыре месяца с формулировкой “за грубое нарушение трудовых обязанностей”. Причиной стала невыплата заработной платы коллективу.
В Киеве 7 июня прошла инаугурация пятого Президента независимой Украины Петра Порошенко. В своей инаугурационной речи новый лидер страны подчеркнул важность сохранения суверенитета страны, отметив неизменность курса на европейскую интеграцию Украины.
Предлагаем вашему вниманию полный текст выступления президента Петра Порошенко, который он произнес во время инаугурации.
Дорогі співвітчизники, від Львова до Донецька, від Чернігова до Севастополя!
Ми, українці, “живий вогник у сім’ї європейських народів і діяльні співробітники європейської цивілізаційної праці”. Так казав Іван Франко.
“Стояти ногами й серцем на Україні, свої голови держати в Європі”, — заповідав Михайло Драгоманов.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Повернення України до свого природного, європейського, стану було омріяне багатьма поколіннями.
Диктатура, що панувала останніми роками в Україні, прагнула позбавити нас цієї перспективи – народ повстав.
Переможна Революція гідності змінила не лише владу.
Країна зробилася інакшою. Іншими стали люди.
Настав час невідворотних позитивних змін.
Щоб запровадити їх, нам необхідні в першу чергу мир, безпека та єдність.
На заваді колосальних можливостей, які з падінням тиранії відкрилися для європейської модернізації України, стала справжня війна, спланована і розв’язана на українському Донбасі.
Досі багато хто думав, начебто Незалежність дісталася нам без жодних зусиль.
Це – неправда! За нашу незалежність, самостійність боролися цілі покоління українських патріотів.
За неї полягли герої Небесної сотні.
За неї гинуть українські воїни та мирні громадяни.
Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам’ять всіх, хто поліг за волю й незалежність України.
Хвилина мовчання
Я йду на посаду Президента, щоб зберегти і зміцнити єдність України.
Забезпечити тривалий мир і гарантувати надійну безпеку.
Знаю: мир – найголовніше, чого прагне сьогодні український народ.
У глави держави – широкий вибір різноманітних інструментів для забезпечення територіальної цілісності України і мирного життя громадян.
Повноважень і рішучості не забракне. Я не хочу війни. Я не прагну помсти. Хоча перед очима – великі жертви, принесені українським народом.
Я прагну миру і доб’юся єдності України. Тому розпочинаю свою роботу з пропозиції мирного плану.
Наполегливо закликаю всіх, хто незаконно взяв до рук зброю, скласти її.
У відповідь гарантую, по-перше, звільнення від кримінальної відповідальності тих, на чиїх руках не має крові українських воїнів та мирних людей.
І тих, хто не причетний до фінансування тероризму.
По-друге – контрольований коридор для російських найманців, які захочуть повернутися додому.
По-третє, мирний діалог.
Зрозуміло, що не зі “стрєлкамі”, “абвєрамі”, “бєсамі” чи іншою нечистю.
Йдеться про діалог з мирними громадянами України.
Навіть з тими, хто дотримується інших, ніж я, поглядів на майбутнє країни. Сьогодні окремо хочу звернутися до співвітчизників з Донеччини та Луганщини.
Дорогие наши братья и сестры, сограждане!
Многие из вас уже успели ощутить на себе “прелести” правления террористов.
Они, помимо мародерства и издевательства над мирными гражданами, привели и без того кризисную экономику региона на грань полной катастрофы.
Но мы ни при каких обстоятельствах не оставим вас в беде.
Всенародные выборы Президента поставили жирный крест на мифе о якобы нелегитимной киевской власти.
Этот миф посеян и взращен российской пропагандой и кланом Януковича, который предал Донбасс и ограбил его еще в большей степени, чем всю страну.
Донецкой областью он безраздельно правил 17 лет. А тепер финансирует террористов.
Именно он несет полную ответственность за политическую и социально-экономическую ситуацию, в которой оказался регион.
И за безработицу, и за бедность, и за беженцев.
И за убитых граждан, и за слезы матерей.
С чем я как Президент приеду к вам в самое ближайшее время?
С миром.
С проектом децентрализации власти.
С гарантией свободного использования в Вашем регионе русского языка.
С твердым намерением не делить украинцев на правильных и неправильных.
С уважительным отношением к специфике регионов. К праву местных громад на свои нюансы в вопросах исторической памяти, пантеона героев, религиозных традиций.
С проработанным еще до выборов совместным проектом с нашими партнерами из Евросоюза по созданию рабочих мест на Востоке Украины.
С перспективой инвестиций, с проектом программы по экономической реконструкции Донбасса.
Сегодня нам нужен легитимный партнер по диалогу. Говорить с бандитами мы не будем. А действующие местные депутаты уже никого не представляют. И мы готовы огласить досрочные местные выборы на Донбассе.
Такий мій мирний план для Донбасу та всієї країни.
Дискусії не підлягає питання про территоріальну цілісність України.
Щойно я присягнув “усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України”, і завжди буду вірний цій святій обітниці.
Кількість людей, з якими мав честь поспілкуватися під час виборчої кампанії, — перевищив мільйон.
Україна — різноманітна, але вона сильна духом і духом єдина!
Прагнення до миру та соборності нашої держави домінує в усіх областях України.
Я глибоко вражений патріотизмом мешканців південних та східних українськими областей від Одещини до Харківщини.
Мир ще не настав, але вже сьогодні ми твердо можемо сказати, що важкі випробування об’єднали українську родину.
Вони зміцнили нас як українську політичну націю, впевнену у своєму європейському виборі.
Наш народ ніколи не був таким сильним, як тепер.
Але свобода не дається раз і назавжди. За неї треба постійно боротися.
Мир, якого ми сподіваємося досягти найближчим часом, не буде тривалим, якщо ми належним чином не зміцнимо нашу безпеку.
Щоб мир став довготривалим, нам слід призвичаїтися до життя в умовах постійної бойової готовності.
Ми повинні тримати порох сухим.
Армія та її переозброєння зусиллями вітчизняного військово-промислового комплексу – це наш найголовніший пріоритет.
Більше того, завантаження державними замовленнями підприємств ВПК дасть поштовх реіндустріалізації економіки.
Хто шкодує коштів годувати свої збройні сили, той годує чужу армію.
А наша армія повинна стати справжньою елітою українства.
Слово генерал має асоціюватися не зі словом “корупція”, а зі словом “герой”.
Все, від чого залежить забезпечення стійкого миру та безпеки України, ми повинні зробити своїми силами.
Найнадійніші наші союзники і найкращі гаранти миру – армія, флот, Нацгвардія та професійні спецслужби!
Ніхто нас не захищатиме, доки ми не навчимось оборонятися самі.
Я використаю свій дипломатичний досвід, щоб забезпечити підписання міжнародного договору, який прийшов би на заміну Будапештському меморандуму.
Такий договір має надати прямі та надійні гарантії миру та безпеки — аж до військової підтримки в разі загрози територіальній цілісності.
Будь-який агресор на кордоні України має згадати Євангельську мудрість: хто з мечем прийде, той від меча і загине!
Громадяни України не зможуть відчувати блага миру та безпеки, доки ми не врегулюємо наші відносини з Росією.
Росія окупувала Крим, який був, є і буде українським.
Вчора під час зустрічі в Нормандії я саме так і сказав Президенту Путіну – Крим є українським. І крапка.
Ні з ким не може бути компромісу в питаннях Криму, європейського вибору і державного устрою.
А все інше повинно обговорюватися і вирішуватися за столом переговорів.
Будь-які спроби зовнішнього і внутрішнього поневолення українців – зустрічають і зустрінуть найрішучішу відсіч.
Ми хочемо бути вільними.
А жити по-новому – це і означає жити вільно в умовах такої політичної системи, яка гарантує права та свободи людини і нації.
Хотів би наголосити на відданості ідеї парламентсько-президентської республіки.
Ніякої узурпації влади!
Європейська демократія для мене – найкращий спосіб державного правління, винайдений людством.
Саме європейський досвід підказує нам, що значну частину повноважень вже зараз треба делегувати з центру місцевим органам влади.
Реформа щодо децентралізації розпочнеться вже цього року змінами до Конституції.
Нові повноваження отримають новообрані місцеві Ради.
Але Україна була, є й буде унітарною державою.
Марення про федерацію не має ґрунту в Україні.
Важливою частиною суспільного запиту на повне перезавантаження влади є дострокові вибори парламенту.
Давайте будемо відвертими.
Чинний склад цього шановного зібрання не відповідає настроям суспільства. Бо воно суттєво змінилося у 2012 році. А жити по-новому означає не нехтувати волею народу.
Жити вільно — означає вільно користуватися рідною мовою.
Керуватимуся статтею 10 Конституції.
Вона визначає українську мову як єдину державну, але гарантує вільний розвиток російській та іншим мовам.
Слово “праця”, як і “мир”, “зарплата”, “пенсія”, “стипендія” звучать однаково або дуже подібно, що українською, що російською.
Наявність роботи – це те, що дає людині можливість жити безбідно.
Найбільше професійне задоволення я досі отримував саме від створення нових робочих місць.
Що може втішати людину більше, як праця та гідна зарплата за неї?
Робочі місця мають організовувати підприємці. А от справа глави держави – це забезпечення таких умов, коли ніхто і ніщо не заважає працювати.
Держава цінуватиме вклад роботодавця та платника податків в економіку та соціальну сферу.
Забезпечення людей роботою та гідною оплатою – це перша гарантія внутрішнього миру та національної безпеки.
Хоча управління економічними процесами належить до компетенції вільного ринку або Уряду, Президент як гарант Конституції зобов’язаний забезпечити умови для інноваційної економіки та соціальної справедливості.
Справедливий розподіл національного багатства – це нагальна вимога часу.
Але перш ніж національне багатство ділити, його треба примножити.
Україна має все необхідне, щоб забезпечити людям європейський добробут.
Ми вміємо і хочемо жити власною працею, здатні бути творчими та інноваційними.
Ми вже навіть вчимося не заздрити успіху сусіда чи колеги.
Але ми й досі пасемо задніх.
Чому?
Тому що на відміну від нас країни європейської спільноти побудували економіку вільної конкуренції. Нових ідей, ділової ініціативи, наполегливої праці, постійного самовдосконалення.
Так буде і в Україні.
Але для цього треба знищити корупцію.
Нам потрібен загальнонаціональний антикорупційний пакт між владою та народом.
Суть його проста: чиновники не беруть, а люди – не дають.
Ми не зможемо змінити країну, якщо не змінимо себе, своє ставлення до власного життя і до життя цілої держави.
В тому, що Україна прийшла до кризи державності, є частка відповідальності кожного з нас.
Хтось вважав нормою не сплачувати податки.
Хтось розкошував за державний рахунок.
Хтось голосував і мітингував за гроші.
Хтось отримував незаслужені пільги і нагороди.
А всі разом руйнували фундамент суспільної довіри, засади права й суспільної організації.
Європейський вибір України – це серце нашого національного ідеалу.
Це вибір, зроблений нашими предками і пророками.
А що нам треба конкретно зробити, щоб жити вільно, жити безбідно, жити в мирі і безпеці?
Це все написано в угоді про політичну асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом.
Ми разом докладали зусиль до цього документу. Тепер мрію втілити його в життя, а для цього нам треба якнайшвидше підписати економічну частину угоди.
Моя ручка – вже в руках, і як тільки ЄС ухвалить відповідне рішення, підпис українського Президента миттєво з’явиться під цим доленосним документом.
Ми не маємо права зволікати із підписанням економічної частини угоди.
Те ж саме стосується і якнайшвидшого запровадження безвізового режиму для України з ЄС. Ми завершили перший етап і дуже швидко зможемо завершити другий, щоб вже з січня 2015 року українці мали можливість подорожувати без віз.
Угоду ж про асоціацію ми розглядаємо лише як перший крок до повноправного членства України в ЄС.
Ніхто не має права вето на європейський вибір України.
Визнати це – значить проводити політику миру та спокою в Україні.
Але така політика збанкрутіла ще в тридцяті роки минулого століття.
Для реалізації наших амбітних планів нам потрібні не лише мир та єдність країни, але й консолідація всіх патріотичних, проукраїнських, проєвропейських сил.
Маємо постійно тримати в пам’яті суворі уроки національно-визвольних змагань сімнадцятих-двадцятих років минулого століття.
Тоді наші політики не змогли об’єднатися, спільно протистояти агресії.
Володимир Винниченко боровся проти Михайла Грушевського, Симон Петлюра проти Павла Скоропадського. А Нестор Махно — проти всіх.
Постійні чвари та конфлікти між видатними українцями призвели до втрати нашої державності.
Висновки належить робити не лише з архівів столітньої давнини, але й з недавніх подій.
Ми не сміємо повторити старі помилки і маємо забезпечити злагоджену роботу Президента, Верховної Ради та Кабміну.
Настав час будувати нову велику країну. Сучасну, високотехнологічну, обороноздатну, конкурентоспроможну.
Врахуємо досвід країн, які з’явилися на політичній карті лише кілька десятків років тому, але стали лідерами, поставивши на розвиток інтелекту та новітніх технологій.
Бо найцінніше — не гроші, не заводи та підприємства, а “людський капітал”, який має Україна.
Немає сумніву в тому, що ми здолаємо всі труднощі. Відстоїмо територіальну цілісність нашої держави, забезпечимо мир та спокій.
Нас уже ніхто не оберне в рабів криміналу та бюрократії, в прислужників колоніальної влади.
Нас підтримує цілий світ. За останні три дні я мав можливість пересвідчитись в цьому.
Навколо ідеї незалежності, свободи, гідності, правової держави, європейської інтеграції об’єдналася вся Україна і все світове українство.
Народ своє вагоме слова сказав. Під час революційних подій. Під час спротиву агресії. Під час виборів. Тепер черга – за нами, за владою.
Простягаю руку миру всім, хто подав голос за мене, і тим, хто не голосував.
Всім, хто допоможе встановити мир, порядок і спокій в Україні.
І всім, хто вірить у європейську майбутність України.
Ми – народ, що був одірваний від своєї великої Батьківщини Європи — повертаємося до неї.
Остаточно і безповоротно.
Мир нам!
Нехай нас благословить Господь!
Слава Україні!
источник hvylya.org
Останні вибори до Київради пройшли ще у 2008 році. Відтоді спливло багато води, країна пережила обрання і вигнання президента, революцію і окупацію Криму, а столицею в Київраді продовжують керувати ті ж самі люди, що й шість років тому. Вони вже давно не представляють інтересів виборців, бо повноваження цього органу вже добігли кінця. Та попередня влада робила все можливе аби законсервувати таке становище в столиці. Київ був чи не єдиною європейською столицею без мера і міською радою, термін придатності якої давно сплив.
Отож не дивно, що довгождана виборча кампанія у столиці викликала ажіотаж. За 120 депутатських мандатів боротимуться в прямому сенсі тисячі кандидатів. Зокрема понад 1,5 тис. з них йдуть по мажоритарці - це в середньому по 25 кандидатів на мажоритарний округ, яких 60. Ще стільки ж мандатів поділять між собою партії, які спроможуться подолати виборчий бар’єр (3%), тому тут теж намічається серйозна боротьба.
Серед партій, що беруть участь у виборчих перегонах, є кілька абсолютно нових (або тих, що видаються новими, бо практично невідомі виборцям, або ж позабуті ними). Серед цих політичних брендів є декілька, які дуже активно вступили у кампанію. Їх реклама заполонила вулиці і ЗМІ. Питання лише в тому, хто ховається за красивими білбордами та гучними роликами на радіо та ТВ.
Проведений “Главкомом” аналіз показує, що часто за новою вивіскою ховаються люди, які вже колись керували столицею. Робили вони це не дуже вдало, тому нині докладають титанічних зусиль, аби виборці їх не впізнали і знову доручили представляти їх інтереси в столичному парламенті. “Главком” обрав з усього розмаїття п’ять партій, які відзначаються підвищеною активністю і принаймні номінально є новими для київського виборця, або ж добре забутими старими.
Партія зелених України
На виборах до Київради це, фактично, партія однієї людини. Діючий депутат Київради Денис Москаль балотується від ПЗУ у 45-му окрузі. Окрім нього за мажоритарними округами йде кілька маловідомих кандидатів.
Одночасно Москаль очолює і партійний список ПЗУ. Окрім нього у першій п’ятірці – політики і чиновники часів ще Леоніда Кучми, у яких спритний Москаль, очевидно, орендував партію і відомий бренд. Тут колишні очільники партії Віталій Кононов, Сергій Курикін (екс-міністр екології) та Тетяна Кондратюк (екс-заступник міністра Мінсім’їмолодьспорту, тричі безуспішно балотувалася до ВР), а також “зелений” миколаївського розливу Сергій Літвак, відомий своїм скандальним відкритим листом про те, що заснування національного парку на Кінбурнській косі зашкодить екології.
Сам Москаль – живе нагадування “Батьківщині” про те, що буває, коли до партійного списку потрапляють люди сумнівних моральних якостей. У 2008 році Денис Москаль став депутатом Київради саме за партійним списком Блоку Юлії Тимошенко. В той час він вважався креатурою головного юриста БЮТ Андрія Портнова, який після перемоги Януковича на президентських виборах 2010 р. перейшов працювати в Адміністрацію нового президента.
Але Денис Москаль встиг “засвітитися” і поза політикою. До 2008 року він був директором будівельної компанії “Каштанове місто”, відомої кількома скандальними забудовами (на вул. Костьольній та Шамрило) та рейдерськими атаками (наприклад, на готель ТОВ “Знання”, що біля Ботанічного саду). Його бізнес був пов'язаний з відомим забудовником і олігархом Василем Хмельницьким, який, в свою чергу, через свого партнера Ігоря Пукшина (заступника голови Секретаріату президента Віктора Ющенка) підтримував команду Леоніда Черновецького. Іншим діловим партнером Москаля, за словами депутата Київради Тетяни Меліхової, є заступник голови президентської адміністрації Віктора Януковича Андрій Кравець.
У 2010 р., за іронією долі, Денис Москаль зіграв роль кармічної відплати для БЮТ, за списками якого потрапив до політики. 31 серпня він влаштував рейдерське захоплення фракції БЮТ у Київраді, призначивши себе новим головою фракції. Тетяна Меліхова, яка очолювала фракцію до того, заявила, що жодного голосування за призначення Москаля не було, підписів ніхто не збирав. Однак це не завадило секретарю Київради Олесю Довгому визнати “новопризначеного” лідера БЮТ. Сама Тимошенко прокоментувала це так: “Це приклад того, як діє сьогодні Адміністрація Президента: один депутат нашої фракції в Київраді оголосив про самозатвердження на посаді. При цьому він посилається на неіснуючу підтримку достатньої кількості депутатів”.
Щоправда, після розколу виявилося, що на бік Москаля справді стало більше половини фракції – 18 з 32. БЮТ оскаржив дії політичних рейдерів у суді. На початку листопада 2010 р. Москаль разом з кількома депутатами вийшов з фракції БЮТ і створив нову групу в Київраді.
Цікавий факт: на окрузі №45 Денису Москалю протистоятиме депутат Київради від “Батьківщини” Дмитро Нікульшин, який є зятем діючого голови КМДА Володимира Бондаренка.
Демократична партія України
Ця політична сила – тінь тієї ДемПУ, яка колись була частиною Народного руху України В’ячеслава Чорновола, а потім перекинулася на бік Леоніда Кравчука. Сьогодні ДемПУ виконує роль цукеркової обгортки, під якою на виборця чекає далеко не політичний шоколад. У Київраді нинішні члени ДемПУ слухняно допомагали дерибанити Київ, зокрема підтримували крадіжку Гостинного двору. Партія веде до Київради чи не найбільше діячів одіозної команди Леоніда Черновецького.
Вочевидь, саме через це виборчий список ДемПУ – річ майже секретна. Знайти його вельми проблематично: ані на офіційному сайті партії, ані у відкритому доступі у ЗМІ. І навіть коли “Главком” зв’язався з прес-службою партії, то мусив чекати, доки хтось із партійних лідерів дасть санкцію розкрити першу п’ятірку списку – телефоном.
Фінансування вельми дорогої виборчої кампанії, за словами лідерів, здійснюють члени партії. “Джерелом фінансування Демократичної партії України є виключно членські внески. Демократична партія є однією із найстаріших в Україні - наступного року будемо відзначати 25 років її заснування. Тому система внутрішньопартійної роботи працює налагоджено та ефективно, членські внески сплачуються регулярно - тож і маємо певний ресурс. Разом із тим, він не є надто великим, і ми намагаємося використовувати його максимально ефективно. Через це в цій кампанії і немає широкої реклами, інформацію про себе поширюємо самі, силами партійців та наших прихильників”, - повідомив “Главкому” голова Київської міської регіональної організації Демократичної партії України Віталій Павлик.
Саме Віталій Павлик очолює список партії. Він діючий депутат Київради, куди у 2008 році обирався під дахом Блоку Леоніда Черновецького. У команді “космічного” мера Павлик відповідав за юридичні питання. Сьогодні Павлик, окрім партійного списку, для перестраховки балотується і в мажоритарному окрузі №9 на Дарниці. Він позиціонує себе як правозахисника, але при цьому не гребує винайденим Леонідом Черновецьким засобом виборчої боротьби – гречкою. Його агітатори роздавали паски на Великдень і робили обхід квартир виборців, роздаючи продовольчі набори.
Другий номер списку ДемПУ Світлана Костюк на сьогодні теж є депутатом Київради. До 2011 року Костюк була депутатом все того ж блоку Черновецького, але коли справи Леоніда Михайловича пішли не дуже добре, вона разом з кількома колегами увійшла до ДемПУ.
Костюк за прикладом Павлика балотується не лише за партійним списком, але і й по округу №40. Вона слабо знайома пересічному виборцю, але у контексті співпраці Костюк з Черновецьким це може вважатися і позитивом. Шанси перемогти на окрузі у Костюк є: тут очікується серйозна війна на взаємознищення між кандидатами від “Удару” та “Батьківщини”, які можуть банально роздробити спільне електоральне поле, давши шанси членам легендарної молодої команди Черновецького.
Третім у списку ДемПУ йде гендиректор ВАТ “Київхліб” Володимир Череда, який, подібно до інших “списочників” з першої п’ятірки, одночасно балотується і у мажоритарному окрузі №38, де протистоятиме відомому видавцю Дмитру Гордону. Череда веде з собою команду: в інших округах від партії балотуються голова наглядової ради ВАТ Андрій Коломийченко та директор з виробництва Юрій Дученко.
№4 у виборчому списку – депутат Київради Борис Гавриленко. Отримав депутатський мандат в Київраді у 2008 році. Одночасно за списком блоку Леоніда Черновецького до Київради пройшов його рідний брат Олександр Гавриленко. До Київради Гавриленко балотується не лише за списком, але і окрузі №50.
Замикає першу п’ятірку ДемПУ Сергій Кримчак, про якого “Главком” вже згадував раніше. Наймолодший депутат Київради (отримав мандат у 19 років), Кримчак посідав місце секретаря комісії з питань земельних відносин, міського будівництва та архітектури. У контексті підвищеного “інтересу” Черновецького та його поплічників до земельних оборудок, таке призначення – знак високої довіри одіозного мера. Юний Кримчак голосував за дерибан Жукового острова, парку Малишка, урочища Покал, схилів Дніпра під вертолітний майданчик Януковича, за знищення Гостинного двору, фонтану на Львівській площі та багато інших скандальних рішень Київради за часів Черновецького. Тепер Кримчак заявляє, що його залякували.
Окрім партійного списку, ДемПУ веде одіозних кандидатів і у мажоритарних округах. Наприклад, В’ячеслав Топчій – екс-голова наглядової ради “Київміськбуду”, який обирався до Київради за списком блоку Черновецького. Топчій має причетність до однієї з найскандальніших і найграндіозніших оборудок у Києві – виведення “Київміськбуду” з власності столичної громади. На Голосіївці балотується інший депутат від блоку Черновецького Ігор Шпак, а у Дніпровському районі – Владислав Теплюк.
“Права воля України”
Маловідома партія, яка несподівано виринула з глибин українського політичного маргінесу і почала рясно всівати столичні виборчі округи дорогою агітпродукцією, та, як розповідають кияни, грошима. Секрет простий: “Права воля” стала потягом, у вагонах якого до Київради їдуть представники колишнього Громадського активу Києва – партії, що практично увесь час свого перебування у Київраді була сателітом команди Черновецького. Однак лідер ГАКу Олександр Пабат балотується у мажоритарному окрузі як самовисуванець – вочевидь, розуміючи, що публічність і одіозність його фігури може “зарубати” увесь список команди начебто нових політиків.
“Права воля” - це повний брат-близнюк скандального ГАКу, що проник в Київраду в 2008 році. Партія збудована і розкручена за тими ж технологіями: багато красивої і пафосної реклами, щедрі обіцянки, неконкретні програмні засади.
Список “Правої волі” очолює Олег Лащук – колишній директор футбольного клубу “Львів”, а нині керівник ВГО “Федерація розвитку франчайзингу, гостинності та інфраструктури”. Також Лащук був радником голови Національного агентства з питань підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.
На другому місці у списку – екс-нардеп двох скликань (від Партії зелених України та від блоку Литвина) Олег Поліщук. Своєї другої депутатської каденції він не добув до кінця, оскільки восени 2011 року сам склав мандат без пояснення причин. У кулуарах парламенту ходили чутки, що причиною цього був конфлікт з кимось із впливових регіоналів. Поліщук – колишній чоловік телеведучої Каті Осадчої, успішний бізнесмен (Fashion TV , ТРЦ Ocean Plaza в Києві, ТРК Meganom в Криму).
Олександр Лойфенфельд – перший істинний ГАКівець у списку “Правої волі”. Він обирався до Київради у складі команди Олександра Пабата, проте сьогодні у автобіографії на офіційному сайті називає себе безпартійним. У 2012 р. журнал “Фокус” вніс Лойфенфельда до списку 200 найбагатших людей України – 147 місце з 55 млн дол. Бізнес-партнер одіозного олігарха Вадима Рабиновича, з яким на паритетних началах володів ФК “Арсенал” (Київ) – успішний менеджмент привів клуб до розформування у 2013 р. Лойфенфельду належать ТЦ “Глобус”, банк “Синтез”, будівельні компанії “Меджестік” та ВАТ “МЗБК”, міноритарні долі в ЗАТ “Завод ім. Патона” та ВАТ “НПП “Сатурн”, і т.д.
Лойфенфельд замішаний у кількох скандалах. Зокрема йому належить замок барона Штейнгеля по вул. Ярославів Вал,1 – громадські активісти довго добивалися гарантій його збереження, оскільки історична будівля була внесена до списку на знесення. У 2013 році Лойфенфельду вдалося “вибити” ділянку землі у Пущі-Водиці для своєї доньки – “безвозмездно, то есть даром”, як казав один із персонажів мультфільму про Вінні-Пуха. Також Лойфенфельд разом з Леонідом Черновецьким та Олексієм Азаровим стоять за операцією з відбору у столичної громади стадіону “Старт” . Апетити Лойфенфельда сягають і київського Будинку актора.
У 2006 році Лойфенфельда звинувачували навіть у тому, що він був засновником фінансової “піраміди” , гроші від якої виводив через свій банк “Синтез”.
Четвертим номером “Правої волі” йде ще один колишній ГАКівець Юрій Бондар. У списку кандидатів у депутати на офіційному сайті партії його немає, як, зрештою, і самого офіційного виборчого списку. З березня 2013 р. Бондар очолював Святошинську РДА. Існує інформація, що на цю посаду мав піти працювати сам Олександр Пабат, але невдалий запуск феєрверку, через який Пабат втратив зір, не дав цим планам здійснитися. Бондаря звільнила вже нова влада навесні 2014 р., але той повернувся до депутатської діяльності, оскільки мандат так і не склав.
Замикає п’ятірку “Правої волі” екс-нардеп Володимир Герасимчук, який обирався до парламенту у 2007 році за списком блоку Литвина. До депутатства Герасимчук працював начальником Управління міжнародних зв’язків КМДА, а пізніше помічником одіозного мільярдера Андрія Іванова. Іванов разом зі своїм партнером Василем Хмельницьким контролює ряд важливих підприємств у столиці, зокрема “Київенергохолдинг” (пакети в “Київенерго”, “Київводоканалі” і “Київгазі”), “Хліб Києва” (управляє “Київхлібом” і “Київмлином”). Тому можна припустити, що Іванов і Хмельницький вирішили інвестувати у “Праву волю” з тим, щоб отримати лобістське крило у новій Київраді.
Окрім цих достойників у списку “Правої волі” - депутат Київради від блоку Черновецького та забудовник Олексій Засенко, Андрій Светлицький з відділу організаційно-аналітичного забезпечення Святошинської РДА (креатура Юрія Бондаря), Володимир Долгополов, який працював в головному управлінні земельних ресурсів КМДА, та інші. За мажоритарними округами від партії балотуються екс-керівник Голосіївської РДА Юрій Курінний (людина Хмельницького), забудовник Володимир Казьмін, колишній гендиректор ВАТ “Хліб Києва” Олександр Худолей (людина Іванова і Хмельницького), ГАКівський депутат Юрій Стретович, колишній гендиректор аеропорту “Київ”, а нині депутат Київради від ГАКу Денис Костржевський, ГАКівець Микола Гоцький та ін.
Партія “Нове життя”
Політичний проект народного депутата Лесі Оробець, яка балотується у мери Києва. Вона ж очолює першу п’ятірку партійного списку. Оробець, яка відзначалася активністю впродовж революції, не отримала у новій владі ані посад, ані принаймні перспектив.
Більше того, 12 травня її зняли з виборів. Причиною стало те, що Оробець балотується в мери як самовисуванець, а на виборах до Київради очолює партійний список. Оробець звинуватила в усьому Віталія Кличка, троє представників якого у ТВК підтримали рішення про її зняття з виборів. Кличко усі звинувачення відкинув. Після цього Окружний адміністративний суд Києва все ж скасував рішення ТВК і поновив Оробець у виборчих перегонах.
Другим номером у списку партії Оробець іде Ігор Федоренко – офіційний голова “Нового життя”. Про нього відомо лише те, що він сам вказав у офіційній біографії – займався підприємницькою діяльністю до 2011 року, коли була заснована партія. Сьогодні суміщає партійну діяльність з посадою президента Міжнародної громадської організації “Міжнародна асоціація бізнесу та економіки”. З початку виборчої кампанії Федоренко встиг потрапити під звинувачення у плагіаті – нібито програма його партії “здерта” з програми “Народно-трудового союзу України” (лівацька партія, дружня до “Українського вибору” Віктора Медведчука) та рефератів з екології.
“Якщо подивитися на усі програми прогресивних політичних партій ви не знайдете там нічого нового, про що не писали б інші партії раніше. Хіба унікально, на вашу думку, писати про боротьбу з корупцією? Очевидно, що одвічні основні проблеми та шляхи їх вирішення зазвичай повторюються. Якщо покопатися в програмах інших політичних партій таким же чином, то, без сумніву, знайдуться ідеї і напрямки, які вже неоднократно висловлювали інші люди чи які використовувалися в програмах інших партій. Тобто колесо ніхто в наш час вже не видумує. Головне не в тому, як написана програма, а в тому як її виконують. Є купа партій з прекрасними програмами, але про ці партії майже ніхто нічого не знає і про їх справи ніхто нічого не чув. Отже, тут більше питання в тому, хто націлений на роздмухування таких нікчемних, “жовтеньких” тем, а не на реальне вирішення проблем суспільства”, - пояснив “Главкому” кандидат у депутати Київради від партії “Нове життя” Олег Петровець.
Третє та четверте місця у списку “Нового життя” отримали помічники Лесі Оробець Олег Петровець та Олена Галушка. Перший – правник. Друга – керує штабом Оробець.
Замикає першу п’ятірку відомий журналіст, викладач та історик Вахтанг Кіпіані. Головний редактор інтернет-видання “Історична правда” та ведучий авторської програми на телеканалі “ZIK”. У 1996 році Кіпіані балотувався до ВР у мажоритарному окрузі на Миколаївщині, але не пройшов.
Офіційно Оробець, чоловік якої активно займається бізнесом (минула влада звинувачувала його у порушенні податкового законодавства), проводить свою кампанію за пожертви, начебто зібрані до виборчого фонду, та зусиллями волонтерів. Однак, ймовірно, не випадково у окрузі №9 від “Нового життя” балотується Родіон Ксьонзенко, син бізнесмена Валерія Ксьонзенка, якому належить “Банк регіонального розвитку”, будівельна компанія “Місто” та ін. Компанія “Нафта-К” Валерія Ксьонзенка, за даними слідчої комісії, була найбільшим боржником скандального банку “Україна”, але сам бізнесмен ці звинувачення відкидає.
А ще у мажоритарному окрузі №10 за брендом Оробець ховається діючий депутат Дарницької райради від блоку Черновецького Дмитро Баканьов. Щоправда, Олег Петровець повідомив “Главкому” про те, що Баканьов більше не кандидат в депутати. “Оскільки Дмитро Баканьов написав заяву про добровільну відмову бути кандидатом у депутати Київської міської ради від Київської міської організації політичної партії “Нове життя” і про виключення його з виборчого списку кандидатів у депутати партії “Нове життя” - питання вже вичерпано”, - заявив Петровець.
“Демократи”
Політичний проект стартував на київських виборах на чолі з автогонщиком, телеведучим і журналістом Олексієм Мочановим, який очолює партійний список і водночас балотується в мери столиці. Але це лише ширма для партії, за якою стоять більш одіозні персони – народні депутати Андрій Павелко та Володимир Полочанінов, які в жовтні 2013 року написали критичного листа до тодішнього лідера “Батьківщини” Арсенія Яценюка, обізвавши партію, яка завела їх до парламенту, “болотом”. Внаслідок скандалу Павелко залишив фракцію, а Полочанінов хоч і лишився в рядах “Батьківщини”, проте разом з колегою анонсував створення нового політичного проекту під назвою “Демократи”. Названі політики хоч і обіцяли створити політичну силу не лідерського типу, однак натомість створили класичний проект з добре впізнаваним першим обличчям, який везе вагони маловідомих кандидатів.
Другим у списку – депутат Чернігівської облради від “Фронту змін” Ярослав Демченков. Він належить до тих “фронтовиків”, які лишилися у орбіті Павелка і Полочанінова після їх демаршу. Третю і четверту позицію списку “Демократів” займають маловідомі правник Оксана Макаренко і акушер-гінеколог Олег Маланчук. Закриває першу п’ятірку головний архітектор Київської області Наталія Мошинська.
Проте є у списку “Демократів” і цікаві персоналії. Наприклад, Віталій Голіков, який працює менеджером проектів управління змінами та інтеграцією у банку ПУМБ, що належить Ринату Ахметову. Або Олександр Корінь – заступник голови фінансового департаменту КМДА. Медійний сектор роботи закривають Віталій Усенко та Юрій Вишневський – перший є засновником, а другий головним редактором безкоштовної газети “Метро Плюс”. На Солом’янці балотується генеральний директор ТОВ “Центр досліджень: енергетика та політика” Олександр Харченко. На круглих столах, організованих компанією Харченка, майже незмінним гостем є Володимир Полочанінов. Балотується від “Демократів” і заступник Харченка Дмитро Васильєв.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
фото facebook.com/Chyzhyshyn Oksana
Главком
Всі як мантру у нас зараз повторюють слово децентралізація. Але кожен вкладає в нього свій зміст.
Ми, як завжди, кидаємося в крайнощі. Після жорстко централізованої системи влади маємо шанс отримати махновщину, своєрідне гуляйполе.
Те, що нам пропонується зверху, і чого домагаються на місцях, не надто чітко артикульоване, й іноді йде в розріз з європейським мейнстрімом та нашими власними багатими традиціями самоврядування.
Ключовим напрямом реформи її ініціатори назвали децентралізацію повноважень. Ми це вже на словах проходили в 2005-му. Як і тоді, так і зараз, здається, автори не дуже усвідомлюють, про що йдеться.
Хотілося б знати: яка з відомих Європі форм децентралізації — деконцентрація, делегування повноважень чи передача влади на місця — пропонується? Або в якій комбінації?
Хоча взагалі західноєвропейські країни тяжіють до оптимального балансу між централізацією й децентралізацією.
Дійсно, в європейських країнах діє принцип передачі функцій надання послуг населенню органам влади, що здатні їх виконувати найкраще, тобто органам, найбільше наближеним до людей. Однак у більшості таких держав перевага надається багаторівневій системі, при якій діяльність, що необхідна для більшої території, здійснюється вищим рівнем влади, тоді як нижчі щаблі влади опікуються послугами місцевого характеру.
Там добре знають, що більшість поселень не можуть бути самодостатніми.
Намаганням нав’язати людям думку, що після реформи на кожне село проллється золотий дощ, є, щонайменш, недобросовісними. Такі обіцянки добряче присмачені маніловщиною, Негоже очікувати манни небесної і збивати народ на манівці.
Бо звідки візьмуться гроші? Ми все ж таки бідна країна. Українська казна має у своєму розпорядженні значно менше коштів у порівнянні не лише з провідними країнами світу, але й деякими тамтешніми містами.
Тому опустімося краще на грішну землю і погляньмо правді у вічі. У всьому світі були, є й будуть економічно розвинуті й депресивні території, як і механізми нівелювання диспропорцій. Нікуди і ми не дінемося від перерозподілу державних коштів від багатших до менш заможних адмінутворень, коефіцієнтів вирівнювання, дотацій і субвенцій із метою забезпечення мінімальних соціальних стандартів для всіх українців без винятку, незалежно від місця їхнього проживання.
Отже, економічний потенціал і податкоспроможність адмінодиниці, національні, історичні та інші не менш важливі чинники (демографічна ситуація, стан ринку праці та ін.), а не якісь ефемерні конструкції, мають бути визначальними при наділенні територій відповідними повноваженнями.
Недарма у тій же Франції активно стимулюються міжмуніципальне співробітництво, об’єднання зусиль громад для вирішення спільних для них завдань забезпечення людей необхідними послугами. Рівні таких утворень визначені законом, як і їхні права.
Наші “реформатори” про це ні пари з вуст. Як і про проблему “балканізації”, як її формулюють в Європі — некерованість та відцентрові тенденції з боку окремих адмінтеродиниць.
Ставши на правильний шлях ліквідації держадміністрацій і утворення замість них на всіх рівнях місцевої влади виконкомів, ми не маємо права виплеснути з водою дитину. Маємо загрозу отримати натомість удільні князівства в сучасному варіантові.
Щоб держава не розповзалася, її як становий хребет має тримати система представників уряду на місцях, щось на зразок французьких префектів або польських воєвод.
Отже, наша модель реформи влади має бути триєдиною — децентралізація, сильний державний нагляд на місцях за дотримання законності та всілякий розвиток міжмуніципального співробітництва, формування різного роду міжмуніципальних утворень для розв’язання нагальних проблем за прикладом деяких європейських країн.
Бывшего соратника Виктора Януковича обязали вернуть в госсобственность 153,6 га территорий с прудами в пределах Фастовского р-на Киевской области.
Речь идет о прудах пл. 23 га и 69 га в пределах с.Мотовыливка, 52,3 га, в с.Пришивальня, а также 9,3 в селе Млынок на Фастовщине.
Об этом говорится в постановлении Высшего хозяйственного суда от 7 апреля, сообщает издание “Наші Гроші”.
В 1998 году Киевское областное отделение Фонда госимущества передало эти пруды в собственность ПАО “Забирье”.
В 2012 году Прокуратура Киевской области проверила законность использования земель водного фонда в регионе. По результатам проверки выяснилось, что ФГИУ КО нарушило закон, поскольку передало в частную собственность водные объекты общегосударственного значения, которые не подлежат приватизации.
Суд отменил приказ Киевского областного отделения ФГИУ от 1998 года о передаче рыбоводного предприятия в частную собственность и признал право собственности непосредственно за ФГИУ.
Владельцем 95,65% акций, руководителем и сопредседателем наблюдательного совета ПАО “Забирье” являлся экс-парламентарий Геннадий Руденко. В 2002-2006 гг. состоял во фракциях “Единая Украина”, “СДПУ (о)”, “Трудовая Украина”. Известен как доверенное лицо кандидата на пост Президента Украины Януковича в ТИО № 151 (2004-2005гг.), а также как “водитель Бакая” (главы НАК “Нафтогаз Украины” и “ДУСи”).
В свое время Геннадий Руденко значился владельцем крупнейшей в Полтавской области газодобывающей компании “Укрнадрасервис” и предприятия “Украинские машиностроительные заводы”, объединявшего Бердичевский машиностроительный завод “Прогресс” и еще несколько профильных активов.
фото dusia.telekritika.ua
Дерзкий грабеж 8-летней девочки рядом с магазином произошел на Троещине в дневное время в многолюдном месте.
26-летний безработный в прошлом году освободился из мест лишения свободы, где в течение четырех лет отбывал наказание за совершение грабежа. В Киеве постоянного места жительства не имел, сдавал стеклотару и металлолом, на полученные деньги питался, постоянно употреблял спиртные напитки.
В тот день подозреваемый пил с самого утра. Когда спиртное закончилось, он вышел на улицу и увидел маленькую девочку, которая заходила в магазин и последовал за ней. Следил за тем, как ребенок сделал покупку и сдачу, выданную на кассе, девочка положила в карман.
Когда девочка вышла на улицу, он догнал ее, прижал к стенке магазина и вытянул из кармана деньги. Напуганный ребенок громко заплакал. Прохожий, услышавший крик, остановился около них.
На вопрос мужчины, почему ребенок плачет, грабитель объяснил, что это его дочь. Конечно, девочка все отрицала. Пока мужчины разбирались между собой, ребенку удалось вырваться из рук взрослого и убежать.
Напуганная девочка сразу побежала домой и рассказала, что с ней произошло, своей маме. Женщина немедленно обратилась к Деснянское райуправление милиции. Восьмилетняя девочка запомнила и четко описала участковому инспектору милиции все приметы грабителя. Чтобы установить личность нападавшего и задержать его, понадобилось несколько дней.
Сейчас начато уголовное производство по признакам уголовного преступления, предусмотренного ч.2 ст.186 УК Украины “Грабеж, соединенный с насилием, не опасным для жизни или здоровья потерпевшего”, что наказывается лишением свободы на срок от четырех до шести лет.
Задержанному избрана мера пресечения в виде содержания под стражей.
Лидера “Правого сектора” Дмитрия Яроша я представляла себе по видео и фото – большим мужчиной с суровым взглядом и сжатыми губами. А он – худенький, небольшого роста, с вполне себе застенчивой усмешкой.
“ВСЕ РАДИКАЛЬНО ЗМІНИЛОСЯ ПІСЛЯ 19 СІЧНЯ”
- Дмитрий, вы достаточно долго декларировали, что не являетесь политической или парламентской партией. И вдруг оказывается, что Правый сектор собираетесь идти на парламентские и президентские выборы. Что изменилось?
- Революція в Україні. Для нас було однозначним, що при режимі внутрішньої окупації в Україні, гратися по правилах системи – це програвати постійно. І підтвердженням тому є перемога на виборах опозиції. Але при тих перемогах ніяких змін системи координат не відбувалось. Зараз така можливість з’явилась, бо той народній підйом по всій Україні ставить зовсім інші завдання перед політичними партіями. Ми бачимо як сьогодні громада починає контролювати політичний процес. Призначення в областях, які відбуваються по лінії МВС або по лінії прокуратури, призначення губернаторів, коли вони не задовольняють громаду, є такими, що за громадою лишається останнє слово.
Сьогодні на часі створювати якісну політичну силу партію, яка мала би можливість змінювати ситуацію будучи в правовому полі держави
- Какие стратегические цели вы ставили перед собой до революции и после нее?
- Якщо говорити про тризуб імені Бандери, то це була вузькофункціональна організація, яка займалась трьома завданнями: виховання молоді, пропаганда ідеології українського націоналізму, національна записна діяльність. З цим ми справлялись. Інших завдань перед нами не стояло. Робили те, що ми мали робити.
Коли ми з’ініціювали Правий сектор в листопаді минулого року, спектр завдань розширився. В перші дні Майдану ми писали різноманітні політичні листи, заяви, які мали впливати на лідерів Майдану, взагалі на ситуацію.
Радикально змінилось все після 19 січня. Правий сектор став не просто політичним, а суспільно-політичним. Люди почали орієнтуватись на нас практично по всій Україні. Підрозділи, які почали створюватись, не просто як силові, а як державні структури. Повне перезавантаження влади, а не просто зміна облич
Інша якість політики: не підкилимна, побудована на фінансових пошуках, а така, яка відповідає прагненнях народу.
- Создание партии из общественной организации – процесс не одного дня. Почему вы в прошлую субботу не провели съезд?
- Справа в проблемах сьогодення. Була важка ситуація в Криму. Ми більше готувались до силового протистояння.
Ми спілкуємось з представниками Генерального штабу сухопутних військ. Вони говорять про те, що ймовірність вторгнення Росії в Україну по інших напрямках 65%. Тому більше часу приходиться приділяти силовій роботі. Зараз більше зайняті підготовкою наших бійців до протистояння агресору, а не безпосередньою політичною діяльністю
“МИ ЗНЯЛИ МАСКИ, І ОФІЦІЙНО ПРО ЦЕ ЗАЯВИЛИ”
- Ваша организация является достаточно серьезно военизированной. И возникает клинч. С одной стороны, Аваков призывает всех сложить оружие. С другой, обыватель говорит, что страшно жить в стране, где люди с закрытой физиономией и оружием могут в любой момент зайти в офис. С третьей – вы, которые говорите, что надо готовиться дать отпор врагу. Насколько вы контролируете своих людей? Придумали ли какой-то алгоритм, чтобы вы могли отсекать людей, которые фактически являются криминалом? Есть у Вас какой-то колл-центр, куда можно позвонить сказать, что какие-то мудаки тут кричат, что они с Правого сектора, приезжайте быстрее к нам.
- Після революції був шквал таких провокацій. Кримінал бігав, вривався в банки, фірми. Ми відразу ж відкрили гарячу лінію, на яку дзвінки поступали і поступають по сьогоднішній день. Ми зняли маски і офіційно про це заявили. Хоча на Хмельниччині зараз ситуація така, що наші хлопці продовжують вести боротьбу з криміналітетом. Криміналітет постійно погрожує. Ми дозволили використовувати маски. Але це одиничні випадки. Окрім того, ми проводимо повну ідентифікацію наших людей. В нас починається централізована видача посвідчень Правого сектора. З фотографіями, захищений.
- Оружие зарегистрировали?
- Є зареєстрована зброя….
- А є – і незареєстрована? (смех)
- Трофейна ще залишилась, але це технічне питання. Я думаю, що протягом і цього тижня ці питання будуть зняті. На вирішення технічних проблем ми теж будемо створювати на базі силового крила певні підрозділи.
- Москва постоянко использует политический термин “Правый сектор” для того чтобы запугивать своих граждан тем, что в России сейчас бандитизм, анархия и т.д. Чем прозрачней Ваша политика будет, тем меньше у них будет аргументов возможностей это говорить. Вам обидно, что так происходит?
- Умом Россию не понять.
Я думаю, що одна із вимог, які висуває Росія, роззброїти всі підрозділи — це певна гра. Вони прекрасно розуміють, що перемогти збройні сили України у них сил достатньо. А витримати партизанську війну – не достатньо сил. Поки зберігається загроза вторгнення по континентальній Україні, владі логічно було би централізовано почати видачу зброї тим людям, які можуть захищати свою державу
По швейцарському стандарту, коли кожен, хто записується в територіальну оборону, але живе дома, має можливість тримати автоматичну гвинтівку, кулемет і т.д. Думаю, що саме така модель мала би бути і в Україні. Сподіватись на те, що нас захистять або НАТО або Захід або ще хтось, не приходиться.
- Швейцария – идеальная страна в случае законопослушания. Там никому не придет в голову побежать в банк, разбить стекло и выносить мешки. Поэтому конечно, когда в такой законопослушной стране кто-то хранит ружье, понятно, что оно выстрелит только тогда, когда будет в небезопасности. Прошла революция, уровень криминала повысился…
- Звичайно, що не можна автомат дати кожному бажаючому. Хоч у криміналу зброя була є і буде. Саме законослухняні громадяни мають і право і обов’язок захищати себе та свою сім’ю і батьківщину. Ми готуємо закон про зброю. Обов’язково його подамо в Верховну Раду.
- Есть ли у Вас в нынешней Верховной Раде какие-то люди, депутаты, которые с Вами сотрудничают, лоббируют законы, которые Вы будете подавать. Кто они?
- Ми підтримуємо контакт в першу чергу з державницькими партіями — Удар, Батьківщина, Свобода. Я знаю, що там є багато зацікавлених людей, які поділяють наші погляди. Через них ми можемо це виносити і вони можуть лобіювати ці закони.
- Сашко Білий (Музичко) – член Правого сектора?
- Взагалі то він доволі легендарна особистість. Воював ще в першу чеченську. Командував дуже дієво і правильно. Той ролик, що поширювався, ця ситуація була вирвана з контексту практично. Говорить про те, що Сашко врятував практично того прокурора від натовпу. Люди, які зібрались там, хотіли вбити того прокурора за те, що він відпустив вбивцю жінки. Але було подано все зовсім інакше. При тому, що при революційних діях, це закономірність. Той же Сашко Білий зробив так, коли він був призначений керівником силового сектора ще до цих подій в січні-місяці. Він зробив так, що на Рівненщині не було ні погромів, ні якихось там гоп-стопів.
Він користується авторитетом і серед міліціонерів. Міліціонери писали рапорти, коли пішла певна вказівка про його затримання. Цілими відділами писали рапорти.
- Я понимаю, что в каждой структуре есть абсолютно разные люди. Что касается Свободы, там есть женщина – Фарион, я бы ее вообще не выпускала на публику. Та же история и с ним. Вы проводили какую-то беседу с замечательным парнем Музычко, что все таки надо как-то приличней себя вести, в рамках закона?
- Та зрозуміло. Він відповідально до того поставився. Після того не було ні одного випадку компрометуючого. З ним була проведена бесіда. Сашко в нас законослухняний громадянин. Буде діяти згідно Конституції.
“ГОВОРИЛИ НАВІТЬ, ЩО МИ — АГЕНТИ МОССАДУ”
- Уловить какой-то жесткач в Вашей фигуре я не могу. Хотя мне многие люди говорили, то по типажу Ярош похож на учителя. Я понимаю, что наиболее жесткими и опасными как раз являются такие люди. Вокруг Вашего имени много конспирологий, сказок, домыслов. Кто Вас позвал на встречу с Януковичем? Я не поверю, если Вам позвонили и сказали: “Приходи, в кафе ждет Янукович”.
- Подзвонили не мені, а хлопцям з моєї команди. З СБУ. Які курирували нас ще до цих речей. І запропонували провести переговори.
- Что значит курирували? Что у вас общего?
- СБУ в Україні відповідають за політичні, громадські організації.
- А кого курируют? Меня вот никогда не вербовали, никуда не приглашали – даже обидно…
- Мабуть в Вас психотип такий самий. Навіть не про вербовку я говорю. Бо в 90-х роках вони пробували. В Уна-Унсо і інших організаціях проводили вербовку. Постійні акції, зустрічі. Що будете робити: будете захоплювати чи не будете? Це нормальне спілкування. В будь-якій державі світу воно так само відбувається.
- Значит, позвонили ребята из СБУ и сказали: “Батя зовет”, и вы поехали. Что он хотел — можно себе представить. А зачем вы к нему приехали?
- Хлопці гинули, кількість озброєних на барикадах більшала. Там не було зареєстрованої зброї. Втрати могли би бути набагато більшими.
- Какое впечатление он произвел на вас лично? Сколько вы разговаривали? Минут 10?
- Десь годину. Я мало дуже говорив. Говорив в основному він. Говорили по угоду можливу, про її підписання. Коли я їхав, я розумів, що нічого може не вийти. Я звик ризикувати в житті. І не шкодую, що пішов на цей крок. В мене було таке враження, що людина хоче якихось певних гарантій. Недоторканості власності і т.д. Бо говорив про сім’ю.
- Говорят, что был он очень психованный…
- Агресії не було абсолютно.
- Не пугал?
- Ні.
- О чем-то договорились?
Я вийшов і сказав, що Правий сектор зброю не складе. Ми будемо діяти до останнього. Відійти назад можливості не було. Мости за нами були спалено. Була розмова, спокійно переговорили. Я вийшов і продовжував робити те, що вважав за потрібне
– Вы, конечно же, знаете о разговорах о вас и Правом секторе? Проект ФСБ, пытаются стать самостоятельными игроками, Юля склоняет к себе…
- Говорять навіть і про Моссад. Особливо після зустрічі з послом Ізраїля (сміється).
- Делали ли попытки российские спецслужбы или политики выходить на личный контакт с Вами?
- Ніколи. Ми не були до революції потужною силою. Коли революція почалась, ситуація була зовсім інша. Не думаю, що у них було бажання на нас виходити.
- А если бы выходили, вы бы общались с ними?
- Готовий завжди говорити. Питань немає. Тільки найголовніше для мене не торгувати своїми принципами. Якщо є бажання говорити, хай говорять.
- Если вы вдруг станете парламентской партией, допускаете ли вы объединение возможное Свободы и Правого сектора?
- В політиці всі конструкції можливі. Але на цей момент не йдеться про об’єднання зі Свободою. Не бачимо сенсу. На мій погляд збільшення рівня політичної свідомості в країні дозволяє мати в парламенті декілька політичних організацій саме національного профілю.
- Вот если бы Вас 5-летний ребенок спросил, в чем разница между партией Свобода и Правым сектором, что бы Вы ответили?
- У нас немає Фаріон (сміється).
- Есть ли сегодня ваши люди в Крыму и в каких количествах?
- Є. Практично по всьому Криму. Вони постійно передають інформацію про стан справ в Криму. Кількість по зрозумілим причинам сказати не можу.
- Как оцениваете Вы степень тяжести ситуации? Мы потеряли Крым?
- Я більш ніж переконаний, що Україна здатна його повернути. Якщо виходити з промов Путіна, то складається враження, що втратили Крим. Але при цьому ми маємо неабиякий потенціал повернення Криму. Тим більше ми знаємо, що там не більше 20% голосувало на Референдумі. Ми маємо потужну кримськотатарську громаду. Ми маємо українців, які не налаштовані за приєднання до Росії. Відповідно можливості повернення у нас дуже великі. Я не можу сказати, скільки це займе. Але те, що ми Крим повернемо і він буде в складі України, сумнівів немає.
- Вы будете баллотироваться в президенты Украины. Какую платформу экономическую для Украины вы считаете правильной?
- Я думаю, що не олігархат має бути головною базою нашої держави. Має бути середній клас. Необхідне зменшення податкового тиску в умовах перерозподілу тих самих олігархічних ресурсів. Без реприватизації, націоналізації і т.д. При тому всьому треба підняти середній клас. Досить ефективною системою економічною може бути, коли йдеться про податки, наприклад, коли 7% податок і всі фірми реєструються там, то з України виводиться капітал, інвестиції не приходять. Якщо створити сприятливий податковий клімат, то підуть інвестиції, круговорот фінансів.
- Вы рассуждаете как либерал.
- Я виходжу з національних інтересів. Якщо буде сильний середній клас, ми будемо мати основу. Тоді не 2-3 сім’ї будуть впливати на суспільно-політичне життя в Україні. Власне люди будуть впливати не тільки на суспільно-політичні процеси в країні, а будуть реальну можливість контролювати владу. Всі, хто не йде до влади, говорять одне, а потім роблять абсолютно інше. Це тому що немає місцевого самоврядування. Немає контролю громади за всіма гілками влади.
- А право и образование. У нас уничтожено образование.
- Я сподіваюсь, що по освіті реформи почнуться вже. Мій хороший товариш Сергій Квіт на посаді Міністра освіти. Я знаю його погляди на освіту. Реформування почнеться зрозуміло, що при обмежених ресурсах. І казні це буде важкувато зробити. Але зробити це можна, лиш би була політична воля. Треба реформувати все: і охорону здоров’я, систему господарства. Я з Дніпроджержинська і знаю, що коли стоять металургійні заводи і задимлюють все, дихати нема чим. На це не можна не звертати увагу.
- Если бы Вы стали президентом, как бы выбирали государственных менеджеров, формировали бы государственный аппарат?
- Я переконаний, що тут треба задіяти людей із потужних приватних структур. Тобто якщо людина проводить ефективне реформування якоїсь галузі, якщо за рахунок якоїсь його діяльності приходять інвестиції, він може отримувати маленький відсоток для свого власного забезпечення. І це стимулювало би цього менеджера. Відповідно і ефективність його діяльності. Нам дуже швидко потрібно провести якісні реформи. Без такого тотального зацікавлення не думаю, що можна просто корупцію побороти.
- Что важнее при назначении министров и прочих ключевых фигур — профессионализм или політична доцільність?
- Дві речі обов’язково мають бути: професіоналізм і патріотизм. Професіонал, але не патріот буде здавати державу. І навпаки теж буде негативно. Патріот, який абсолютно не розуміється на менеджменті, який з нього толк. Це дві головні якості будь-якого управлінця.
- В СМИ поступила информация о том, что Правый сектор угрожал взорвать какую-то газовую трубу. Это что значит?
- Була заява, звернення до уряду українського народу, де власне йшлося про військову складову. Відповідно там було речення, що якщо чобіт російського солдата буде топтати українську землю, то необхідно знищувати АТС, не дати можливості їм качати нафту і газ для цієї ж війни. Не йдеться про те, що все зараз треба зривати, перекривати. Тут якщо військова компанія відбувається, то повинна бути певна стратегія для окупанта. Це в будь-якій країні світу.
- Вы планируете идти в политику Как вы считаете, вам хватает знаний, образования чтобы сейчас заниматься серьезной государственной работой?
- Вчитись треба постійно. Я намагаюсь цим займатись. Я знаю, що ідеальних людей не буває. Але в мене є політична воля і я вважаю, що ту команду, яку я привів в політику, вона здатна зробити зміни в державі. Показати як можна це робити будучи незалежними від олігархів. Якщо буде все добре і ми прийдемо в політику, я не збираюсь там довго затримуватись. Треба робити зміни. Займатись тим, що я найбільше люблю – молодь виховувати.
- У вас внучка родилась недавно?
- Онук.
- Я вас поздравляю.
- Можу Вам показати тільки на фотографії. Ніхто його ще не бачив.
(показывает фото в мобильном, сияет, как новая копейка)
- Пусть растет здоровым! И счастливым А где семья?
- В Івано-Франківську.
- Как назвали?
- Назар.
- Красивое имя. Дмитрий, Вы уже несколько месяцев находитесь в состоянии форс-мажора. Это психологически сильное давление. Потому что, что бы Вы не говорили, здесь все перемешано. Страх, что завтра может что-то случится. Есть минуты отчаяния. Я уверена, что они есть. В такие минуты Ваша опора люди, которые Вас окружают? Или что-то, что есть внутри Вас?
- Дві речі. Бог. Я молюсь, коли дуже важко. І команда – це хлопці, які мене оточують. Вони дуже допомагають мені. Підтримують мій моральний і психологічний стан. Дають можливість далі діяти
- Что Вы делаете, когда Вы не работаете? Жена живет в Ивано-Франковске, а вы тут один.
- Ні, дружина в мене живе в Дніпроджержинську. Але зараз, коли внук народився, вона поїхала туди.
- Где живете? Что Вы делаете, когда Вы не работаете?
- Немає такого, щоб я не працював.
- Вы читаете книжки?
- На жаль зараз не маю часу. Проте дуже люблю читати.
- А что Вы любите читать?
- Історичні романи люблю. Особливо про середньовіччя. Фантастику не люблю. Військову літературу люблю.
- Что умеете делать руками?
- Я слюсар по ремонту електрообладнання, металообладнання. Працював, правда давно.
- Какие книжки Вы бы никогда не давали читать детям?
- Там де не християнське, а сатанинське.
- Есть что-то, что может довести до слёз?
- Плакав я останній раз в класі другому мабуть. Відчуття є, але сльози зараз не з’являються.
- Что трогает? Это фильмы, люди, ситуации?
- Дуже важко переноситься смерть близьких.
- Сколько у Вас денег всегда при себе? Минимальная сумма, с которой Вы себя чувствуете комфортно.
- Останнім часом не ношу з собою гроші, бо хлопці всім забезпечують.
- Деньги, машини для Вас не главное?
- Ні. Я люблю їздити за кермом. Але при тому всьому це для мене кінь бойовий.
- А что есть с такого в жизненного комфорта, без чего Вы не можете?
- Та без всього можу. Ось в Будинку Профспілок на карематі спав два місяці. І нічого, нормально.
- Ваша мечта? Кроме революции мировой.
- Ні, світової не потрібно. Хотілось би спокою. Затишного життя. Сотка городу, будинок. Писав би книжки якісь.
источник “ОРД”
Лидер “Правого сектора” Дмитрий Ярош перед лицом военной агрессии со стороны Владимира Путина, предложил лишить соседнее государство финансового источника, уничтожив трубу, по которой Россия перегоняет по территории Украины нефть и газ.
Также Дмитрий Ярош предложил правительству Украины и соотечественникам сформировать диверсионно-партизанские отряды, которые в случае войны, действовали бы на территории противника.
Уряде України!
Дорогі співвітчизники!
Я звертаюся до всіх вас. Ми – єдиний народ, незалежно від того, хто є за національністю є кожен із нас – українець, росіянин, єврей, кримський татарин, грузин, вірменин, поляк, болгарин, грек чи будь-хто інший.
У цей тривожний час ми, як ніколи раніше, зобов’язані згуртуватися.
Росія стягує свої війська до українських кордонів, демонстративно брязкає зброєю, залякує українських громадян. Кремль, ігноруючи норми міжнародного права та свої зобов’язання, підтримує колабораціоністів у Криму, встановлює маріонетковий режим. Ми маємо бути готовими до того, що російська влада не зможе вгамувати своїх імперських амбіцій і розпалить війну за приєднання нових територій. Кримський півострів – ласий, але надто малий шматочок землі, щоб угамувати апетит імперії. Москві потрібна вся Україна. Сто років тому почалася Перша світова війна за переділ світу. Зараз стараннями Путіна світ стоїть на порозі Третьої світової війни, яка повністю перекроїть карту світу або взагалі підведе світ до загибелі.
Я звертаюся до уряду України. Необхідно терміново підготуватися до можливого початку російського вторгнення. Уряд зобов’язаний невідкладно:
Сформувати ставку верховного головнокомандування;
Підготувати штаб військ до початку активних дій на захист територіальної цілісності та незалежності України та протидії вторгненню окупаційних військ;
В разі початку агресії оголосити окупантам вітчизняну війну;
Оголосити всезагальну мобілізацію населення, сформувати озброєні бойові загони;
Забезпечити поставки зброї з країн-членів НАТО;
Підготувати до знищення зброю, транспортні засоби та об’єкти Військово-морських сил України, які можуть потрапити до рук колабораціоністів і окупантів;
Вивезти вглиб країни запаси озброєння зі складів, розміщених на територіях, що потенційно можуть бути захоплені ворогом;
Створити батальйон територіальної оборони;
Сформувати диверсійні групи з офіцерів та прапорщиків, військовослужбовців-резервістів спецназу;
Розробити план можливих шляхів пересування механізованих колон російських військ, підготуватися до завдання по них точкових ударів;
Сформувати партизансько-диверсійні групи, які в разі початку окупації діятимуть на території противника.
Ми і далі сподіваємося, що потенційний конфлікт з Росією вдасться вирішити дипломатичним шляхом. Але сьогоднішні дії кремлівського режиму показують, що Отто фон Бісмарк мав рацію, говорячи: “Договори з Росією не варті й паперу, на якому вони написані”. Тому ми повинні бути готовими перейти в активну фазу опору окупантам.
Співвітчизники! Ми не повинні дозволити ворогу здійснити бліцкриг на території України.
Силами українських патріотів ми маємо завадити будь-яким діям противника на нашій території.
Якщо чобіт російського солдата топтатиме нашу землю, ми зробимо все, щоб окупант дорого заплатив за це. Ми пам’ятаємо, що Росія заробляє гроші, переганяючи нафту і газ на Захід через нашу трубу, – тому ми знищимо цю трубу, позбавивши ворога цього джерела фінансування.
Нехай земля горить під ногами окупанта, нехай він захлинеться своєю кров’ю, ступивши на нашу територію.
Ні кроку назад! Не дозволимо озвірілому тоталітарному режимові Москви розпалити Третю світову війну!
Читайте также: Против Тягнибока, Яроша и Корчинского возбудили дело за войну в Чечне
фото kommersant.ru
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0008
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-08 13:13:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0005
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 2
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-08 13:13:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145248', '145190', '145142')
ORDER BY `published` DESC
0.0005
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-08 13:13:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0008
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.4466
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-08 13:13:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 2430, 10
0.0025
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('1525', '1519', '16903', '53787', '53758', '1483', '15940', '15892', '53677', '15484')
0.4284
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-08 13:13:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)