Гортаючи сторінки історії, можна дізнатися хід Другої Світової війни. Скільки було вбито та скалічено людей! Археологи й дослідники знаходять все нових учасників тих грізних і болісних подій. Тож вихованці гуртків “Краєзнавча журналістика”, “Громадська журналістика”, “Фотографія”, “Відеомонтаж” Київського Палацу дітей та юнацтва разом  з вихованцями Дитячо-юнацького клубу “Олімпія” Голосіївського району вирушили в міні-експедицію південною частиною  КиУРу – Київського укріпрайону, на так званий опорний пункт “Крим”. Що ми знаємо про Київський укріпрайон? Це комплекс оборонних споруд, протяжність якого близько 100 кілометрів. Найчисельніші з них, що збереглися по наш час – артилерійсько-спостережні пункти та ДОТи. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  ДОТ – це довготривала оборонна точка, збудована з міцних залізобетонних конструкцій. Найцікавіше те, що лінія оборони зведена ще в 30-х роках минулого століття, а не напередодні Другої Світової війни, як можна хибно подумати. Це пов’язано з можливим наступом військ Польської республіки, який очікував СРСР після радянсько-польської війни 1920 року. З моменту побудови комплекс споруд неодноразово переживав консервацію та модернізацію. Кожен ДОТ мав на озброєнні по кілька кулеметів, зокрема, “Максим” та Дегтярьова. Розміщувались ці споруди так, щоб в разі виведення з ладу одного сусідні перекривали сектор вогню. Першим в нашій експедиції став ДОТ №181.  Важко навіть уявити,  якої сили був вибух, щоб так здибити залізо й бетон! Що вже казати про бійців, гарнізон ДОТу! Останніх його захисників чекала смерть в німецькому полоні. Пройшовши кілька кілометрів вдовж Одеської траси, а потім вулицями села Віта-Поштова, можна натрапити на ДОТ №180. Пошуковці віднайшли воєнні артефакти й зберегли їх в музеї, який облаштували в цьому ДОТі. Військовий комісар Гатнянської ОТГ, командир пошукового загону  “Фронтовик” Вадим Січкаренко, провів екскурсію ДОТом, розповів про бої на цій ділянці фронту влітку 1941 року, про долі захисників Києва. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У 1941 р. ДОТ № 180 увійшов до складу опорного пункту “Крим”. Разом із сусіднім ДОТом № 179 він захищав дорогу Київ – Васильків у районі її перетину з річкою Віта (тоді дорога на цій ділянці проходила західніше від сучасної Одеської траси). Гарнізон форту – бійці 28-го окремого кулеметного батальйон упід командуванням капітана Івана Кипаренка.. На них насувалися сили нацистської 71-ї піхотної дивізії. 4 серпня 1941 року відбувся єдиний, багатогодинний бій гарнізону ДОТу. Ворог взяв його у ближньому бою.  На східній амбразурі ДОТа є сліди обстрілу з протитанкової гармати та стрілецької зброї. Це могло бути спробою нацистів примусити гарнізон припинити вогонь і закрити заслінку, після чого сапери штурмових груп мали можливість підійти до ДОТа. Вони заклали вибухівку в південно-східну амбразуру та зруйнували її (після війни ці пошкодження ДОТа було зацементовано). Потім нацистські артилеристи почали обстрілювати вхід у ДОТ. Коли кулемет, який його захищав, було придушено, сапери двома вибухами підірвали бронедвері. Збереглося німецьке донесення, згідно якого ДОТ було захоплено о 13 год. 20 хв. за допомогою 3-кілограмових саперних зарядів, зарядів на довгих палицях та димових шашок, і наблизитись до нього було особливо важко. Було захоплено 9 полонених і в ДОТі лишилося 6 загиблих. Поруч був вкопаний танк, який нацисти подолали ручними гранатами. У 2011 році ДОТ відреставрували активісти Київського міського історико-патріотичного клубу “Пошук” та Міжнародної асоціації дослідників фортифікації “Цитадель”. Останнім пунктом нашої експедиції був ДОТ №179, відомий як “мінна група. Або ДОТ типу “міна”. Він розташований на невеликому пагорбі над річкою Сіверка. Ще за часів Київської Русі тримав тут оборону прикордонний форт стародавнього городища Звенигород, захищаючи рубежі Києва від степових орд. А через тисячу років захисники вбудованої в цей пагорб бетонної цитаделі стримували німецько-нацистських загарбників. Довготривалу вогневу точку було побудовано в 1930 році за індивідуальним проектом. Бойовий каземат на три кулеметних амбразури вписаний в пагорб. ДОТ має три входи в розгалужену мережу підземних галерей протяжністю 227 метрів глибиною залягання 7 метрів. ДОТ № 179 мужньо стояв на смерть, тримаючи оборону Києва до останнього бійця проти двох штурмових груп 3 моторизованої роти 171 саперного батальйону під командуванням лейтенанта Куні та фельдфебеля Есковіц, 2 та 3 роти 191 піхотного полку. Ось скупі рядки військової хроніки: “Вранці, о 6:00, 4 серпня 41-го після годинної артпідготовки, із застосуванням важкої артилерії почався штурм КиУРу. Поблизу ДОТу № 179 до останньої можливості стримувала німецьку атаку 210 гаубична батарея молодшого лейтенанта А.М.Федорака. Але удар німецької 71 піхотної дивізії був дуже сильним. Для боротьби з ДОТами 71-а задіяла важку артилерію, 1 дивізіон і 1 додаткову батарею реактивних мінометів, самохідні установки залпового вогню з запальними реактивними снарядами, штурмові групи, озброєні вогнеметами, вибухівкою і гранатами. Під сильним вогнем піхота польового заповнення КиУР відступала, кидаючи напризволяще гарнізони ДОТів і ДЗОТів . Таким чином німецькі штурмові групи, використовуючи мертві простори, безкарно підбиралися до ДОТів і закидали їх гранатами та димовими шашками. Наші частини почали відходити. Місцями виникла паніка. Але радянське командування вжило енергійних заходів до відновлення становища: пошарпані роти і батальйони приводилися в порядок, вводилися резерви, організовувалися контратаки, з другої половини дня посилилися дії радянської авіації в районі с. Віта-Поштова. Незважаючи на це, ворог, відбивши всі радянські контратаки, прорвав першу смугу оборони і просунувся на кілька кілометрів. За підсумками дня 4 серпня 1941 71-а пд заявляє про руйнування 33 дотів і дзотів, одного танка, і про захоплення 750 полонених. Власні втрати дивізії склали всього (!) 5 чоловік убитими і 55 пораненими”. Понад 70 років фортецю було законсервовано. Завдяки цьому тут збереглися унікальні елементи внутрішнього обладнання: протиштурмові грати, броньована заслінка з оглядовими щілинами, броньовані двері. Активісти Київського міського історико-патріотичного клубу “Пошук” та Міжнародної асоціації дослідників фортифікації “Цитадель” впродовж кількох років відновлювали ДОТ. На превеликий жаль, те, чого не змогла зробити війна, роблять сучасні варвари й вандали! “Десять років тому ми разом з юними журналістами ІТА “ЮН-ПРЕС” КПДЮ допомагали відновлювати ДОТ. Напередодні Дня звільнення Києва від нацистських загарбників ми закінчували останні приготування до свята (мало відбутися міське свято, військово-історична реконструкція бою) працювали тут і раптом до тильного боку укріплення  під’їхав джип”, – розповідає  керівник нашої експедиції, викладач ІТА “ЮН-ПРЕС” КПДЮ Наталя Плохотнюк, –  З нього вийшов дідусь, який почав казати про інший вхід до бункера. На підтвердження своїх слів, він розповів історію про побратима Васю, курсанта артилерійської спецшколи № 13, що тут поклав життя. Їм  було всього лише по 14-16 років, коли ці юні військові опинилися на лінії оборони Києва. “Було дуже страшно! – згадував старий, Хтось крикнув: “Німці!”. До страху додалася цікавість: “Де? Де німці?!”  - Вася тільки-но визирнув з бійниці й одразу отримав кулю. Ми трималися цілий день. Було багато вбитих і поранених. Коли стемніло, нас, молодих, яром і берегом почали відводити з лінії вогню. Повірте, вихід не тут, а з іншого боку. Знайдіть Васю”, – попросив старий солдат. Пошуковці, хоч і не дуже повірили старому,  почали копати й справді наткнулися на повноцінний вхід до бункера. А в пласті землі знайшли останки підлітка. При ньому був гребінець, дрібні монети, пряжка ременя. На превеликий жаль, встановити дані юнака не вдалося, а інформації  про вихованців цих військових спецшкіл поки що нема.  Так тепер ми маємо кілька входів до споруди”, – згадує Наталя Плохотнюк. Зайшовши до бункеру, розумієш, наскільки величезна ця підземна система. Проте це не завадило гуртківцям дослідити її. Тут багато кімнат та переходів, деякі засипані глиною. Всі вони досить невисокі. Історичні документи говорять, що військові пересувались ними напівприсядки. І в такому положенні доводилося ще й воювати, вести бій, рятувати поранених!... Дослідницьке життя захоплює. Незабаром ми знову вирушимо по новим місцям і поділимося з вами цікавими історіями! А кожна така історія – це пам’ять. Багато місць поблизу, де боролися за нас, просто забуті. Пам’ятаймо тих, хто заради нашого миру віддав свої життя! Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  Фото: Богдан Сергієнко та Анна Хливнюк, вихованці гуртка “Фотографія” (керівник Павло Вовчановський) та Владислав Степаненко КиевVласть

Агентство ЮН-ПРЕС Київського Палацу дітей та юнацтва підготувало цікаву й корисну інформацію про серію заходів, до яких може долучитися кожен небайдужий. То чи готові ви дізнатися, чим є Чорнобиль особисто для вас? Отже, поцікавтеся і приєднуйтеся! Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФЛЕШМОБ Коли долучитись: 25 квітня “Чорнобиль 35” ― щорічна міжнародна акція “Чорнобиль. Запали свою свічку” ― флешмоб почнеться в ніч на 26 квітня о 01 год 24 хв за Києвом. ПРЕЗЕНТАЦІЯ СВІТЛОВОГО ПЕРФОРМАНСУ Коли долучитись: 25 квітня На Європейській площі відбудеться видовищний світловий перформанс “Чорнобильське Полісся. Темний рай” (фасад Національного центру “Український дім”). Початок 20:00. Перегляд – безкоштовний. Побачити перформанс наживо можна буде під час прогулянки містом з будь-якої точки Європейської площі, залишаючись у безпеці та дотримуючись усіх карантинних обмежень. Також організатори зроблять відеодокументацію перформансу, щоб усі охочі мали можливість побачити його в межах онлайн-виставки в інші дні.Подписывайтесь на новости “КиевVласть” СЕРІЯ НАУКОВИХ ЛЕКЦІЙ CHERNOBYL INSIGHTКоли долучитись: 20−30 квітня Як працює радіація? Чи варто боятися поїздки у зону відчуження? Через скільки років там буде безпечно? Що робити, якщо буде ядерний вибух? Як вибухнув 4-й блок ЧАЕС? Це та багато іншого — у серії Talks із науковцями з Чорнобиля. Джерело: Серія наукових лекцій Chernobyl insight ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКА АКЦІЯ від Українського інституту національної пам’яті Коли долучитися: 26 квітня Команда інституту спільно з Українським радіо виготовила аудіоролик (1 хв), який містить аудіохроніку розмови диспетчерів у перші хвилини після аварії на ЧАЕС та інформацію про її причини і наслідки. Ідея – долучитися до акції та 26 квітня о 12.00 одномоментно транслювати зазначений ролик через гучномовці на центральних площах міст, біля приміщень державних установ чи органів місцевого самоврядування, а також у радіоефірі. Таким чином акція підтримає традицію загальнонаціональної хвилини мовчання. Ролик у двох варіантах оформлення можна завантажити за посиланням: https://cutt.ly/NvhJdVJ. ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКА ОСВІТЯНСЬКА АКЦІЯ “УРОК ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЯ” Для учнів 1―11-х класів Коли долучитись: 26 квітня Проведуть уроки відомі ведучі Володимир Остапчук, Олександр Преподобний та Артем Неба, які спробували себе у ролі вчителів молодшої, середньої та старшої школи відповідно. На уроках буде розкрито не лише наслідки радіаційного забруднення, а й медичні та соціальні наслідки аварії на ЧАЕС, в яких сьогодні ми живемо і з якими будуть жити наші нащадки. У старших класах розглянуть політичні передумови та вплив трагедії на становлення незалежної України. Особливу увагу буде приділено й інформаційній складовій – пропаганді, фейкам та маніпуляціям з боку влади Радянського Союзу, які напряму вплинули на кількість жертв трагедії. Сьогодні інформаційна трагедія Чорнобиля повинна стати наочним прикладом в підручниках по інформаційній безпеці та кейсом для вивчення можливих наслідків гібридної війни в Україні. Джерело: http://ChornobylLessons.com ПЕРШИЙ МОБІЛЬНИЙ ДОДАТОК ЧОРНОБИЛЯ — CHORNOBYL APP Коли завантажувати: 26 квітня CHORNOBYL APP діджиталізували та презентують перший офіційний додаток з AR-технологією українською та англійською мовами. Це повноцінний інформаційний ресурс з історії Чорнобиля з практичною інформацією для туристів, через який із будь-якої точки світу можна здійснити віртуальну подорож у чорнобильську зону відчуження. Ви отримаєте інформацію: • Віртуальний тур Чорнобилем • Спростування фейків • Розсекречені матеріали • Сучасне життя Чорнобиля • Відомі та заборонені локації • Унікальні фото було/стало • Наукові та культурні проєкти Джерела: https://bit.ly/3xnrAfz (промовідео) НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ “ЧОРНОБИЛЬ” Коли завітати онлайн: 26 квітня Запрошуємо відвідати музей, не виходячі зі свого дому. Під час віртуального туру ви “розсекретите” документи й карти з грифом “таємно”. На вас чекають сотні фотографій, спеціальних приладів та історичних реліквій з Чорнобильської зони відчуження та унікальні експонати. А ще музей має цікавий слоган: “Est dolendi modus, non est timendi dolendi”, що в перекладі з латинської означає: “Є межа у смутку, але тривога не має межі”. Джерело: https://bit.ly/3xpjseo “ДЗВІНОК У 1986”Презентація аудіоархіву з розповідями ліквідаторів аварії Коли слухати: 27 квітня Аудіоархів “Дзвінок у 1986” Коли слухати: після 30 квітня Це цілий аудіоархів із записами та розповідями ліквідаторів аварії, які працювали безпосередньо в епіцентрі подій. Щоб дати їх почути, у музеї “Чорнобиль” встановили три телефонні будки з автентичними апаратами зразка 1986 року і розмістили в них телефонні книги з номерами. Варто лише набрати один із вказаних номерів і зробити дзвінок у минуле. Аудіоархів чекає на своїх слухачів, щойно столиця повернеться до повноцінного життя. Джерело: https://p.dw.com/p/3sV6D САЙТ, ПРИСВЯЧЕНИЙ 35-Й РІЧНИЦІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ Згідно з соціологічними дослідженнями, які провели дослідники Міжнародної громадської організації #ЄвропейськийінститутЧорнобиля, понад 60% українців навіть не знають дату аварії і досі вірять радянським фейкам про радіацію! Вони презентували сайт http://chornobyl35.com/, присвячений 35-й річниці Чорнобильської катастрофи. Ресурс, зокрема, містить інформацію щодо програми тематичних заходів в Україні та світі. Давайте розвінчувати міфи і шукати факти разом! МУЛЬТИМЕДІЙНА ВИСТАВКА “ЧОРНОБИЛЬ. ПОДОРОЖ” Мультимедійна виставка “Чорнобиль. Подорож” складається з 7 смислових блоків. Відвідувачі зможуть побачити у павільйоні ВДНГ №1 архівні світлини та відеоматеріали, роботи світових митців, а також знаменитої української художниці Марії Примаченко, присвячені Чорнобилю. Гості виставки зможуть віртуально потрапити до Чорнобиля й дослідити його завдяки сучасним VR-технологіям, подивитися, як четвертий енергоблок накривали “Новим сучасним конфайнментом”, і як життя поступово, крок за кроком повертається до зони відчуження. Завершує проект відео зіркової групи Pink Floyd Marooned, зняте в Прип’яті. На виставці можна буде дізнатися історії очевидців аварії та людей, чиї долі нерозривно з нею пов’язані, а також записати свої спогади, думки та переживання у відео- або аудіоформаті. Після завершення про'кту його контент буде викладено на цифрову платформу, яка продовжить збирати пам’ять та рефлексії про чорнобильську аварію. 26 квітня відбудеться попереднє відкриття виставки для генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі, президента та преси. Для відвідувачів виставка “Чорнобиль. Подорож” буде відкрита після скасування жорсткого карантину. Вхід на виставку безкоштовний з дотриманням усіх заходів безпеки, рекомендованих МОЗ. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  КиевVласть

До ради Обухівської громади за результатами місцевих виборів 2020 пройшло 35 депутатів. Зокрема, своє представництво у раді ОТГ отримали місцеві організації 7 політичних партій: “Слуга народу” – 10 мандатів; “Європейська солідарність” – 6 мандатів; “ВО “Батьківщина” – 4; “За майбутнє” – 5; “Голос” – 4; “Сила людей” – 3; “Наш край” – 3. Про це KV стало відомо з даних Центральної виборчої комісії (ЦВК) та постанови Обухівської міської територіальної виборчої комісії (ТВК) №174 від 8 листопада 2020 року “Про обрання депутатів Обухівської міської ради”. Наразі, значна частина даних про кандидатів, які пройшли, відсутня на сайті ЦВК.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Слуга народу” Левченко Олександр Миколайович – пройшов як перший кандидат по Єдиному багатомандатному виборчому округу (ЄБВО), обраний головою ради Обухівської громади.  Народився 20 жовтня 1956 року у селі Красне Перше Обухівського району. Освіта вища: закінчив Київський політехнічний інститут, отримавши кваліфікацію інженера-електрика. Згідно офіційної біографії на сайті Обухівської міськради, у 2009 році Левченку присвоєно звання “Почесний громадянин міста Обухова”. У жовтні 2010 року обраний депутатом Київської обласної ради. З 2004 року обраний головою правління Обухівської організації роботодавців. 2012 року обраний мером міста Обухів від партії “Наш край” як безпартійний. Згідно з декларацією за 2019 рік, дохід Олександра Левченко склав 1 млн 56 тис. гривень (637 тис 389 гривень – зарплата, 114 тис 607 гривень – пенсія, 20 тис 788 гривень – дохід від оренди і 42 тис 581 гривень – відсотки за вкладами). У мера Обухова на банківських рахунках 534 тис. 831 гривень, готівкою 14 тис. доларів США. Левченко задекларував шість земельних ділянок: дві своїх – в селі Красне Перше Обухівського району площею 26100 кв.м і 31400 кв. м. Ще дві, що належать дружині – в Обухові площею 1030 кв.м і 1000 кв. м. Дві – на правах користування, що належать Обухівській міській раді і призначені для будівництва індивідуальних гаражів площею 23,4 кв.м і 46 кв. м. У мера є будинок в Обухові площею 230,4 кв. м, що належить дружині. Два гаражі в Обухові площею 48,6 кв. м. і 23,4 кв. м. Є у Левченка автомобіль Toyota Land Cruiser Prado (2011 р.в.), який він придбав за 560 тис. гривень. Читайте: 13 чинних мерів на Київщині зберегли посади (попередні дані)  Клочко Сергій Миколайович – обраний по територіальному виборчому округу (ТВО) №1 Обухівського району.  Народився 14.08.1958 у селищі Просяне, Покровського району Дніпропетровської області. Секретар 7 скликання Обухівської міськради (фракція “Наш край”), має вищу освіту, 1985 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, спеціальність інженер-будівельник. Проживає в Обухові.  Згідно з офіційною біографією, з квітня 1993 року по 2013 рік працював директором Обухівського енергоремонтного підприємства ПрАТ “Ера”. З вересня 2013 по листопад 2015 року працював директором ТОВ “ЛКЛ-ПРОЕКТ”. Загалом трудовий стаж 40 років. У декларації за 2019 рік вказує, що заробив 391 767 гривень зарплати та отримав 94 661 гривень пенсії, і 22 568 – пенсія дружини Катерини. Нерухомість: квартира в Обухові 50,9 кв.м у спільній власності; на нього записані 4 земельні ділянки на Обухівщині (0,64 га) та два гаражі (24 і 23 кв.м.); на дружину – дві квартири (97,3 кв.м та 67,4 кв.м) в Обухові, житловий будинок (250 кв.м) та земельна ділянка (0,115 га) у Нещерові на Обухівщині. Автівки: Сергій Клочко – Jeep Grand Cherokee (2008 р.в., ціна 256 тис. гривень), Катерина Клочко – Ford Fiesta (2011 р.в., ціна – 156 тис. гривень).  Сатко Олександр Васильович – обраний по ТВО №1.  Народився 01.09.1959 року у селі Підгірці, Обухівського району. Освіта вища, безпартійний. Зареєстрований як ФОП. У своїй декларації вказує, що отримав 926 357 гривень, з яких 850 090 – дохід з підприємництва, 69 669 гривень пенсії та 6 598 гривень від надання майна в оренду. 24 тис. гривень пенсії отримала дружина. З нерухомості – 10 земельних ділянок (з них 9 на Київщині, 1 – на Чернігівщині) сукупною площею 3,5467 га і квартира 85,3 кв.м в Обухові. Також у власності сімейства три легкових автівки, два трактори та причіп. Купріянчик Аліна Ігорівна – обрана по ТВО №2.  Народилася 30.11.1992 року в Обухові. Отримала вищу освіту у Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Працювала на платній основі помічником-консультантом нардепів Олени Сотник (фракція “Об’єднання “Самопоміч”, 8 скликання) та Роксолани Підласи (фракція “Слуга народу”, 9 скликання). Є засновником ГО “Небайдужі – імпульс змін”.  У декларації зазначує, що отримала 396 194 гривень зарплати помічником нардепа, плюс 28 766 гривень інших виплат. Тримає готівкою 3 тис. доларів США, ще 5 604 — на рахунку у банку. Користується квартирою в Обухові 51,48 кв.м., у 2019 році придбала житловий будинок (378,2 кв.м) та земельну ділянку 0,1 га в Обухові, витративши майже 975 тис. гривень. Має автівку Mitsubishi Pajero 2007 р.в. Грищенок Наталія Володимирівна – обрана по ТВО № 2.  Народилася 25.09.1960 року у місті Мончегорськ, Мурманська область, РФ. Вищу освіту отримала у Санкт-Петербурзькому державному гірничому інституті. Проживає у селі Таценки на Обухівщині. Працює інженером виробничо-технічного відділу у КП Обухівської міської ради "Обухівське водопровідно – каналізаційне підприємство", а також директором сільського клубу. Депутат міськради Обухова 7 скликання (“Об’єднання “Самопоміч”).  Декларує 170,5 тис. гривень зарплати з двох місць роботи, будинок 135,2 кв.м та земельну ділянку 0,1 га у Таценках, а також дві ділянки у Щербанівці сукупною площею 4,34 га (50% власність). На чоловіка записана автівка Audi 80 1981 р.в. Іваха Тетяна Анатоліївна – обрана по ТВО №1.  Народилася 14.11.1969 року у селі Дігтярівка, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області. Керуюча справами апарату Обухівської районної ради з 2019 року – у травні 2020 позивалася до ради із вимогою поновити її на посаді. Працювала помічницею нардепа 8 скликання ВР Сергія Валентирова (фракція “Блок Петра Порошенка “Солідарність”). У 2012 році була довіреною особою кандидата у нардепи, самовисуванця Валерія Похілевича. Декларує 257 261 гривню доходу, з яких 3500 – зп по сумісництву і 870 – допомога по безробіттю. У власності – земельна ділянка 0,12 кв.м у селі Красне Перше та кімната в Обухові 13 кв.м, видана міськрадою.  Іщенко Вікторія Вікторівна – обрана по ТВО №3.  Народилася 31.03.1983 року, депутатка попереднього скликання (фракція “Наш край”). Директор ТОВ “Атакс Юкрейн”. Заступник начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Обухівської міської ради.  Згідно з інформацією у її резюме, отримала освіту економіста у Київському авіаційному технікумі та фінансиста – у Сумському національному аграрному університеті. Працювала головним бухгалтером на різних місцях роботи з 2009 року.  У декларації вказує, що отримала всього 68 111 гривень доходу, з яких 44 675 – зарплата, 23 346 – соцвиплати. Разом із чоловіком є власниками 4 земельних ділянок: 3 з них в Обухові (1570 кв.м сукупна площа), одна у Верем’ї (960 кв.м), та житловим будинком на ім’я чоловіка в Обухові площею 100 кв.м. Із авто: два ГАЗи 3309 (2007 і 2008 р.в.), ГАЗ 32213 “Газель” 2008 р.в., Mercedes-Benz L200 (2001 р.в.) та Renault Sandero (2011 р.в.) Іщенко Віктор Михайлович – обраний по ТВО №4.  Народився 04.10.1964 року у селі Долина на Обухівщині. Голова правління сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК) “Долина Плюс”. Депутат Обухівської райради 7-8 скликань (2015 – фракція “УКРОП”).  За даними декларації, за 2019 рік отримав 377 552 гривень зарплати та 44 547 гривень доходу від надання майна в оренду. Власник частки корпоративних прав у СВК “Долина плюс”. Майно: житловий будинок (95,4 кв.м), а також 5 земельних ділянок у селі Долина сукупною площею 4,4 га. Віктор Іщенко – власник автівки Renault Dokker та трактору Т-16МГ. Заробіток його дружини – 91,8 тис. гривень; на неї записані 7 земельних ділянок у Долині, сукупною площею 12 га, та будинок 83,9 кв.м.  Карамаш Микола Миколайович – обраний по ТВО №3.  Народився 07.12.1959 року в Обухові. Депутат 7 скликання Обухівської міської ради (“Сила людей”). У 2006 році, за даними руху “Чесно”, балотувався до ВР 5 скликання від партії “Українці разом”, і не пройшов. Нині працює інженером у КП "Обухівське водопровідно – каналізаційне підприємство".  У декларації за 2017 рік вказує, що у нього у спільному володінні – дві земельні ділянки в Обухові (2294 кв.м) та житловий будинок (75,1 кв.м), а також квартира в Обухові – 68,45 кв.м, інше право користування. Транспортних засобів та коштовностей не має/не декларує. Дохід за 2017 рік склав 70 926 гривень зарплати.  Петрук Петро Володимирович – обраний по ТВО №4.  Народився 21.03.1972 року у селі Суховоля Володимирецького району на Рівненщині.  Директор ТОВ “Інтерагроінвест-2007” та власник кількох агропідприємств: ТОВ “Маро”, ТОВ “Краснослобідський відгодівельний комплекс”, ТОВ “Алтин” і ще кількох інших фірм та, зокрема, ТОВ "Інтерзерноторг" і ТОВ "Інтерзерноком".  За даними аналітичної системи YouControl, Петро Петрук – родич голови правління ПрАТ "Будівельна Асоціація Інтербудмонтаж" Володимира Петрука, до групи компаній якого входять останні дві ТОВки. “Європейська Солідарність” Малишев Віктор Олександрович – обраний як перший кандидат по ЄБВО.  Народився 25.09.1983 року у селі Погонне, Білорусь. Партійний. Депутат 7 скликання Обухівміськради (фракція “БПП “Солідарність”). Голова Обухівської міської партійної організації “Європейської солідарності” Гендиректор ТОВ “Геній”. У 2012 році балотувався від партії “УДАР” до Верховної Ради по 94 округу.  У своїй декларації за 2019 рік вказує, що отримав 54 тис. гривень зарплати у ТОВ і 2 773 гривні відшкодувань. Тримає готівкою 150 тис. гривень та 5 тис. доларів США. Власник двох земельних ділянок – у Трипіллі (948 кв.м) та Плютах (0,25 га) Обухівського району.  Мадзяновський Костянтин Антонович – обраний по ТВО №1.  Народився 02.09.1976 року у Хмельницькому. Настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці міста Обухова Православної Церкви України. Керівник релігійної громади Української православної церкви “КП Різдва Пресвятої Богородиці”. Раніше торгував книгами, газетами та канцтоварами як ФОП.  У декларації за 2019 рік вказує, що отримав 50 076 гривень зарплати, дохід дружини-підприємиці – 162 083 гривні. Має дві автівки – Toyota Corolla 2013 р.в. та Volkswagen Caddy 2011 р.в. Із нерухомості у власності сім’ї настоятеля – ділянки в Обухові, у Обухівському та Білоцерківському районах та на Івано-Франківщині (сукупна площа усіх – 1,71 га. На його дружину записаний будинок в Іванівці (Білоцерківський район, 19,6 кв.м, на матері – квартира 76,7 кв.м в Обухові. Будує будинок у місті 200 кв.м та дачу на 32 кв.м у Селі Красник у Івано-Франківській області.  Процун Світлана Миколаївна – пройшла по ТВО №1.  Народилася 01.11.1964 року в Обухові, де і проживає. Технолог у ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат". Депутат 7 скликання Обухівської міськради від “БПП “Солідарність”.  У декларації за 2019 рік зазначає, що її сім’я отримала 455,4 тис. гривень доходу, з яких 406 195 гривень – зарплати її та чоловіка, все інше – пенсія та різні виплати. У її власності квартира в Обухові 74 кв.м, чоловік орендує земділянку 140 кв.м у межах міста. Має два авто – Opel Vectra, але різних років випуску (1995 та 2008). Тримає готівкою 50 тис. гривень. Має 6 рахунків у 4 банках.  Трач Михайло Миколайович – пройшов по ТВО №2.  Народився 14.12.1988 року у Києві. Проживає у селі Красне Перше на Обухівщині. Партійний. ФОП, що провадив діяльність ресторанів. Громадський діяч та експерт із місцевого самоуправління та інвестицій. Член редакційної колегії "Хронік Обухова". Засновник, член правління ГО “Асоціація розвитку Обухівщини”. Наразі – начальник відділу муніципальних ініціатив та інвестицій Обухівської міської ради, із зарплатою більше 30 тис. гривень.  У декларації за 2019 рік його доходи склали 101 740 гривень – зарплата (7 087 грн/місяць) та допомога з народження дитини. Доходи інших членів сім’ї не зазначив. Тримає 125 тис. гривень готівкою. Має автівку Hyundai Matrix 2004 р.в. вартістю 49 тис. гривень (придбана у 2019 році); дві інші машини належать тестю. Разом із братом – власник квартири у Києві (72 кв.м, 25%). У тестя – земельна ділянка та житловий будинок, але жодних даних про їх площі чи місцезнаходження. Федорченко Людмила Петрівна - пройшла по ТВО №1.  Народилася 12.12.1983 року, партійна, менеджер з адміністративної діяльності у ТОВ "Трипільська будівельна компанія". У 2018 році була присяжним в Обухівському райсуді. Голова ГО “Інститут розвитку громад”.  У декларації зазначила 100 тис. гривень, які тримає готівкою, 4 773 гривні зарплати за 2019 рік та 6 тис. гривень подарунку, з нерухомості – квартира 60,34 кв.м в Обухові у спільній власності з родичами.  Яковина Андрій Романович – пройшов по ТВО №3.  Народився 16.10.1975 в Івано-Франківську, проживає у Києві. Позапартійний. У 2002 році, за даними руху “Чесно”, балотувався до Івано-Франківської міської ради. Засновник та керівник ТОВ “Новий Дім Квартал”; за даними YouControl, є імовірним засновником та/або керівником цілої низки підприємств у Києві та на малій батьківщині. Також провадить діяльність у сфері права як фізособа-підприємець.  У декларації за 2019 рік доходи його сім’ї склали 1 255 892 гривні. Тримає готівкою 3 млн гривень та 500 тис. євро.  Нерухомість: 3 офіси у Бучі – 103,2, 98,3 та 106,8 кв.м; 9 нежитлових приміщень (Буча, Обухів, Івано-Франківськ), сукупна площа – 1 085 кв.м; ще два будуються (169,8 та 117,2 кв.м) в Обухові; 73 земельні ділянки (Київ, Київська та Івано-Франківська області) – сукупна площа сягає 7,684 га; 5 квартир: у Бучі (114,2 та 42,6 кв.м), Києві (156,7 та 268,2 кв.м) та Івано-Франківську (94,1 кв.м) Коштовності – два годинники марок Omega та Cartier, вартість яких починається від 1 тис. доларів США. Дві легкові автівки: Renault Logan, 2015 р.в., та Daewoo Gentra, 2013 р.в.; дві вантажні: Renault Kangoo, 2012 р.в., та Opel Vivaro, 2011 р.в. Корпоративні права: 100% – ТОВ “Будівнича компанія “Новий дім”, ТОВ “Вілла Фемелі Клаб”; 66,7% – ПП “Енергобуд-Україна”; 50% – ТОВ “Гаразд Нерухомість”, ТОВ “Івас-Континент”; 49,9% – ПП “Діктум Плюс”; 41% – ТОВ “Рівнегараздінвест”; 13,1% – ТОВ “Універсам Дністровський”; 50%, спільно з дружиною – ND Group Development s.r.o., LLC (Чехія); 11,894%, дружина – ТОВ “Торговий Центр”. А також членство у більш ніж двох десятках громадських організацій.  “ЗА Майбутнє”  Лавренюк Ігор Васильович – пройшов як перший кандидат по ЄБВО. Народився 31 травня 1972 року у селі Бузівка на Черкащині, а вищу освіту здобув у Київському політехнічному університеті, де отримав диплом інженера. Проживає у Києві.  На порталі ЦВК вказано, що він – консультант з питань комерційної діяльності у ТОВ “Рем Транс” – підприємстві, заснованим його родичкою Лавренюк Марією Кирилівною (проживають разом за одною адресою); але ще він меценат та голова правління ГО “Народна рада Обухова”, яку сам заснував у 2015 році. 2017-2020 роки був головою наглядової ради і є акціонером ПрАТ “Обухівське АТП 13238”. Підтілок Микола Петрович - пройшов по ТВО №1. Народився 16.05.1971 року в Українці, Обухівщина. Проживає в Обухові. Освіта вища. Позапартійний. Директор ТОВ “ЄвроУкрБуд Енергомонтаж”. Депутат 7 скликання Обухівської міської ради від “Нашого Краю”. У 2017 році писали, що він міг бути причетним до вирубування дубрави в Обухові. У декларації за 2018 рік вказує, що отримав 48 708 гривень зарплати та 917 506 гривень доходу від продажу майна (будинку та земельної ділянки). У своєму підприємстві має 70% корпоративних прав.  Власник двох іномарок (Mitsubishi Lancer 2004 р.в. та Toyota Hi-Lux 2012 р.в.), двох причепів та моторного човна.  Нерухомість: 8 земельних ділянок на Обухівщині та 1 – у Києво-Святошинському районі, сукупна площа – 0,92 га; 3 нежитлових приміщення в Обухові (123,4 та два магазини – 57,2 і 51,7 кв.м); житловий будинок 175,3 кв.м. Єльський Максим Петрович – пройшов по ТВО №1. Народився 22.08.1985 року в Українці. Проживає в Обухові. Провізор в аптеці №10, ТОВ “Інструментс”. Пауерліфтер, отримав титул майстра спорту України UPC. Раніше мав статус ФОП, провадив роздрібну торгівлю.  За даними декларації про доходи, за 2019 рік заробив 5 247 гривень зарплати, і 40 тис. – від продажу майна – вірогідно, машини Toyota Fortuner 2008 р.в., у якої вказана саме така ціна. Власник квартири в Обухові 40,6 кв.м. Ткаченко Ірина Анатоліївна – пройшла по ТВО №2. Народилася 26.02.1972 року у місті Шпола на Черкащині (у біографії сказано, що “народилася 26 лютого 1972 року в місті Обухові Київської області”). У 1989 році закінчила Обухівську середню школу №5. Здобула середню-спеціальну освіту товарознавця та вищу освіту за спеціальністю бухгалтер. Керівник апарату у ГО “Народна рада Обухова”. Позапартійна. У 2013 році балотувалася як самовисуванка до ВР 7 скликання, на місцевих виборах 2020 балотувалася до Київоблради від “За майбутнє”, пише “Чесно”. Була помічницею нардепа Вадима Місюри (фракція “Соціал-демократична партія України”) на громадських засадах, та депутата КОР 6 скликання від “Партії регіонів” Сергія Канакі.  За даними декларації, дохід сім’ї Ткаченко у 2019 році склав 181 916 гривень (зарплата). Нерухомість подружжя:  12 земельних ділянок (6 – в Обухівському і 6 – в Білоцерківському районі), сукупна площа усіх – 1,715 га;  квартира в Обухові 35,6 кв.м, записана на чоловіка;  4 житлові будинки: 2 у власності Ірини (188,1 кв.м, Обухів, та 37,3 кв.м – Михайлівка, Білоцерківський район), 2 – у чоловіка (23,3 кв.м – село Йосипівка, 51,6 кв.м – село Павлівка, Білоцерківський район).  Смиковський Андрій Леонідович – пройшов по ТВО №2. Народився 13.04.1985 року в Українці, проживає в Обухові. Прес-секретар в ГО “Народна рада Обухова”. Згідно офіційної біографії, у 2007 році закінчив Київський Славістичний університет з відзнакою за спеціальністю “маркетинг”. У 2010 році розпочав підприємницьку діяльність, зокрема, як ФОП –  роздрібну торгівлю взуттям та шкірою. У 2012 році створив підприємство, спеціалізоване на імпортуванні товарів широкого вжитку “Торговий Дім “Комфорт пластик”. Засновник та керівник приватної фірми “Орні”. З 2010 по 2015 роки був членом виконкому Обухівської міської ради. В 2015 році став членом ГО “Народна рада Обухова”. У декларації за 2019 рік вказує, що отримав 25 576 гривень зарплати; сукупний дохід сім’ї (дружина Ірина – головний спеціаліст відділу економічного аналізу, планування, управління майном та приватизації управління економіки у виконкомі Обухівської міської ради) склав 62 983 гривні. У власності подружжя – квартира 68,1 кв.м в Обухові (дружина), та дві автівки: Hyundai Accent (2011) та Dacia Logan (2006) на ім’я Андрія Смиковського. “ГОЛОС”  Яцун Богдан Іванович – пройшов по ЄБВО як перший кандидат.  Народився 22 травня 1976 року у Львові, депутат Обухівської міської ради 7 скликання від фракції ВО “Свобода”, довгий час є громадським активістом та значився членом ради об’єднання “Майдан Обухівщини”. Був постійним помічником у низки народних депутатів: Лілія Григорович (“Наша Україна – народна самооборона”), 6 скликання ВР; Руслан Марцінків (ВО “Свобода”), 7 скликання ВР; Юрій Левченко (ВО “Свобода”), 8 скликання ВР; Ярослав Юрчишин (“Голос”), 9 скликання ВР. За даними YouControl, Богдан Яцун має статус ФОП і проваджує діяльність у сфері зв’язків з громадськістю. З травня по жовтень 2019 року керував громадською спілкою “Коаліція Реанімаційний пакет реформ”, нині є керівником адвокаційного відділу спілки.  У 2019 році задекларував 561 тис. 135 гривень доходу від підприємницької діяльності, 40 тис. гривень, що зберігає готівкою, та 10 тис. доларів США на банківських рахунках. З нерухомості має у Обухові квартиру 66,68 кв.м вартістю 434 тис. 67 гривень (2013 рік набуття), гараж 22,8 кв.м та ділянку 26 кв.м. під нього. Дружина декларує земельну ділянку у Нещерові Обухівського району площею 1013 кв.м. Яцун вказав, що є членом ГО “Пласт-Національна скаутська організація України”.  Родієвський Борис Станіславович – ТВО №3, 12 голосів (3,14%).  Народився 10.07.1971 року на Рівненщині, село Могиляни. Освіта вища, безпартійний. Фізична особа – підприємець. Член Асоціації українських медіа-консультантів (спеціалізація – менеджмент, продажі, маркетинг).  За даними свого резюме, з 2014 року працював у проектах на кшталт “Інтерньюз”, ОБСЄ, РЄ, ПРО ООН, УАМБ. Місця роботи: RIA Media Corporation (заступник гендиректора), “Газета по-киевски”, ГО “Громадський медіа-центр” (виконавчий директор), “Національна асоціація медіа” (менеджер відділу). Власник ТОВ “Агентство газетної реклами”, засновник та голова ТОВ “Грінвеб”.  Став знаменитим у місті через свою “відмову від комунальних послуг”.  За даними декларації, за 2019 рік отримав 1 323 271 гривню доходу від підприємницької діяльності та 2 348 гривень відсотків з банку. Дохід сім’ї – 769 951 гривня.  У його власності – автівка Ford Fusion 2010 р.в.. На сина записані будинок 103,2 кв.м та 0,1 га земельна ділянка в Обухові.  Трегуб Руслан Георгійович – ТВО №2, 122 голоси (32,02%).  Народився 17.02.1978 року, освіта вища, безпартійний. Заступник директора, начальник Центру військово-патріотичного виховання та допризовної підготовки Академічного ліцею №4 Обухівської міської ради. Учасник БО “Допомога військовим Обухівщини”.  У декларації за 2017 рік, коли він працював спеціалістом сектору з питань цивільного захисту населення Обухівської РДА, усе було записане на цивільну дружину Лесю Трегуб (у дівоцтві – Леся Болгара). Це, зокрема, квартира (40,5 кв.м) та земельна ділянка в Обухові, будинок, що будується у селі Таценки на Обухівщині, та рухоме майно: авто Nissan X-Trail 2012 р.в. та мотоцикл Honda CBR250 2012 р.в. Доходів обидва не декларували.  Щеголенко Наталія Олександрівна – ТВО №3, 90 голосів (23,62%).  Народилася 03.11.1969 року, освіта вища, безпартійна. Директор низки підприємств: МПП "Спектр", ТОВ "Логістична система" та ТОВ "Трипільська брама", фіндиректор ТОВ "Рем Транс", провадить підприємницьку діяльність як ФОП. Згідно з декларацією за 2019 рік, заробила 557 871 гривню зарплати з цих ТОВ, і 7 583 гривень інших виплат; дохід чоловіка становив 1 407 595 гривень – підприємництво + гонорар у 2 тисячі гривень.  Наталія Щеголенко є акціонером ПАТ “Обухівський молочний завод” (122 акції вартістю 1281 гривень за одну) та ПрАТ “Обухівське автотранспортне підприємство 13228” (1985 акцій вартістю 496,25 гривень кожна).  У автопарку сім’ї їй належать дві автівки Nissan X-Trail (2011 та 2014 р.в.) вартістю відповідно 200 тис. та 650 тис. гривень. У чоловіка – три легкові та дві вантажні машини, а також причіп. Уся нерухомість сім’ї – в Обухові. Наталія має три земельні ділянки (3 183 кв.м) та житловий будинок (268,1 кв.м). У чоловіка – чотири ділянки (3 421 кв.м), житловий будинок (143,1 кв.м), та квартира (64,3 кв.м). Також записаний будинок в 109 кв.м. у спільній власності (12,5%).  “Батьківщина”  Ільєнко Лариса Олександрівна – пройшла як перший кандидат по ЄБВО.  Народилася 21 травня 1965 року у Києві, проживає в Обухові, має профтехосвіту. Депутат Обухівської райради 7 скликання від “БПП “Солідарнсть”, працювала заступником голови постійної комісії з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства і дитинства. Подавала дві декларації про доходи – як голова райради та як гендиректор ПрАТ “АТЕК” за 2019 та 2018 рік відповідно. Її річний дохід у 2019 році склав 382 тис. 68 гривень – це зарплата директора “АТЕК” (337,9 тис.), зарплата голови райради (31 тис. 218) та дохід від підприємництва (12 тис. 950 гривень). Вона зберігає готівкою 1 млн доларів США, 350 тис. євро та 2,05 млн гривень. Взяла кредит у ПриватБанку на суму 300 тис. доларів США на купівлю квартири у Києві.  За рік змінила Audi Q7 2015 р.в. на більш нову Audi Q8, обидві записані на Дарину Штутман, одну з її дочок; ще одна автівка у її власності з 2007 року – Ford C-Max 2006 р.в. Наразі з нерухомості задекларувала квартиру у Києві площею 94 кв.м, де проживає із Дариною Штутман. Вартість цієї квартири на момент придбання та за останньою грошовою оцінкою зазначена лише у декларації за 2018 рік – 300 тис. та 100 тис. гривень відповідно. Штутман Дарина Володимирівна – пройшла по ТВО №1.  Народилася 05.02.1994 року. Фізична особа-підприємець, що провадить діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування – 2018 року отримала в оренду земділянку у Києві (кафе “Лукоморье”, Київ, вул. Генерала Наумова, 62). Чотири рази притягувалася до адміністративної відповідальності через порушення правил ПДД, пише Антикор. Засновник ТОВ “Ірпінь-Продукт” та ГО “Жінки-Берегині”. Лук'яненко Олександр Іванович – пройшов по ТВО №1.  Народився 26.04.1968 року в Обухові. Депутат Обухівської міськради 7 скликання (фракція “Об’єднання “Самопоміч”). Директор ТОВ “Обухівтранс”, що вкупі з його депутатством викликало питання у людей. Партійний.  За даними декларації за 2019 рік, сукупний дохід його сім’ї становив 1,4 млн гривень. Готівкові заощадження: 48 тис. гривень – Олександр, 233 тис. гривень та 41 тис. доларів США – дружина. Нерухомість: три житлові будинки, з них два в Обухові (110,3 та 110,1 кв.м) і один в Таценках (221,1 кв.м), і 5 ділянок землі на Обухівщині – кожна площею від 0,01 до 0,10 кв.м. Автопарк: 19 автобусів, та дві легкові автівки – усі записані на дружину. Вона також має велику частку корпоративних прав у ТОВ “Обухівтранс” та ТОВ “Марал”, що займається технічними випробуваннями та дослідженнями.  Літовченко Людмила Василівна – пройшла по ТВО №6.  Народилася 08.12.1966 року у селі Мала Вільшанка на Обухівщині, тричі обиралася головою Маловільшанської сільської ради. У 2020 році стала старостою Маловільшанського старостинського округу. За даними офіційної біографії, у 1988 році закінчила Київський Державний Педагогічний Інститут ім. Горького (Драгоманова) та отримала професію педагога. У 1988 році пішла працювати вчителем початкових класів в Маловільшанську школу.  Згідно з декларацією за 2020 рік, отримала 204 081 гривню зарплати, сукупний дохід сім’ї невідомий: чоловік отримував зарплату у ТОВ “Спец Комплект Постач” та окружній виборчій комісії з виборів народних депутатів України, а також отримував дохід з підприємництва та надання майна в оренду, але свої статки не показав. У його власності машини ВАЗ 21070 (2007 р.в.) та Volkswagen Caddy (2004 р.в.).  Всього у подружжя з нерухомості:  8 земельних ділянок в Обухівському районі (4,45 га сукупна площа); два житлових будинки у Малій Вільшанці: 87,5 кв.м, записаний на Людмилу, та 31,9 кв.м – на чоловіка; магазин-кафе, 78,7 кв.м, на чоловіка. “Сила Людей”  Паєнко Олена Василівна – пройшла як перший кандидат по ЄБВО.  Народилася 04.10.1963 року у селі Олександрени, що у Молдові. Директор та засновник приватної будівельної фірми “Інбуд”, нині проживає в Обухові. Депутат 7 скликання Обухівської міськради (“Сила Людей”). Як пише місцева газета, Олена Паєнко є членом правління організації роботодавців, очолює обласне об'єднання жінок-підприємців “Жіночий альянс”, бере участь у роботі міської жіночої ради. У 2014 році балотувалася до ВР від “Народного фронту”.  У декларації за 2019 рік вказує, що отримала 1 811 244 гривні доходу: це зарплата, дохід від підприємницької діяльності, та подарунок на суму 500 тис. гривень від чоловіка. Син заробив майже мільйон гривень.  Має 450 тис. гривень готівкових заощаджень, на банківських рахунках вона та син тримають усього 30 тис. доларів. Узяла кредит на суму 846 тис. гривень.  Власниця 55% корпоративних прав у ПБФ “Інбуд”, також передала свої частки по 25% у ТОВ “Обухівський будівельний центр “Господар” та ТОВ “Торговий дім “Господар”. Нерухомість Олени Паєнко: два магазини на Обухівщині, 547,2 та 577,2 кв.м; 5 земельних ділянок на Обухівщині, 0,817 га сукупна площа; 2 квартири в Обухові: 80,1 кв.м, 100%; 51,47 кв.м, 50% із сином; квартира в Києві, 75,2 кв.м, 50% із чоловіком; житловий будинок, 378,7 кв.м, спільна власність. У Олени один вантажний автомобіль – Dong Feng EO1044 – та три легкових: BMW X6 (2019 р.в.), Infiniti FX-35 (2007 р.в.), Mazda CX-7 (2010 р.в.); у сина – Lexus RX 350. Векла Валентина Василівна – ЄБВО, 58 голосів (15,22%).  Народилася 05.02.1976 року у селі Красна Слобідка, Обухівський район. Проживає в Обухові. Директор Краснослобідського навчально-виховного закладу "Загальноосвітня школа I-III ступенів -дитячий-садок". Колишня керівниця регіональної організації політичної партії “Перспектива міста”.  У декларації за 2019 рік вказала, що отримала 255 073 гривні доходу, з яких 226 557 – зарплата, все інше – на банківських рахунках. В її власності квартира в Обухові 52 кв.м та 0,9 га землі у Красній Слобідці.  Кіянченко Анатолій Михайлович – ЄБВО, 70 голосів (18,37%).  Народився 06.05.1962 року в Обухові, де і проживає. Комерційний директор ТОВ “Ріка”, фізособа-підприємець.  За даними декларації за 2019 рік, дохід сім’ї склав 1 559 227 гривень, з яких трохи більше 1,05 млн гривень – дохід дружини. Анатолій володіє 95% корпоративних прав у ТОВ “Ріка”, 5% – дружина; 50% – у ТОВ “Транс-Сервіс ЛТД”, 38,78% –ТОВ “Обухівська Райсільгоспхімія”; 50% прав ТОВ “ТРК” у дружини.  Нерухомість майже вся в Обухові: 7 земельних ділянок сукупною площею 0,88 га, 2 житлових будинки – 625,5 та 91,4 кв.м., 2 квартири – 51 кв.м, та 54,1 кв.м у Києві. 3 легкових автівки у власності дружини: Toyota Camry (2016), Toyota Echo (2003), Nissan Leaf (2013); у власності Анатолія – вантажний автомобіль MAN TGA.  “Наш Край”  Шевченко Дмитро Анатолійович – пройшов як перший кандидат по ЄБВО. Народився 12.09.1986 року в Українці. Освіта вища. Проживає в Обухові. Директор комунального закладу Обухівської міської ради “Центр фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх”. Керівник Обухівської районної молодіжної ГО “Вибух”, член ГО “Спортивний клуб “Вертикаль Обухів”.  За даними декларації, його дохід за 2019 рік склав 217 823 гривні. Має автівку Daewoo Lanos (2003 р.в.), користується причепом ПГ 02-Б. Нерухомості ані він, ані його дружина – головний спеціаліст відділу архітектурно-будівельного контролю у виконкомі Української міської ради – не декларують.  Акімов Олександр Артурович – пройшов по ТВО №1. Народився 26.01.1986 року в Миколаєві, проживає в Обухові. Голова Федерації футболу Обухова. У 2014 році закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. У 2017 році працював президентом, а також помічником головного тренера футбольного клубу “Арсенал-Київщина”, а в 2018-м – головним тренером в цьому клубі. Того ж року став наймолодшим головним тренером змагань Професійної футбольної ліги України. За даними YouControl, засновник та керівник ТОВ “Союз Логистик” (Миколаїв), та ТОВ “Професійний футбольний клуб “Арсенал-Київщина”.  Кайнар Наталія Василівна – пройшла по ТВО №4. Народилася 11.04.1982 року у селі Новоархангельськ на Кіровоградщині. Проживає в Обухові. Засновниця та директор ТОВ “Герменевтика” (Київ). Як писала KV, Обухівська міська рада має чотири округи, депутатів там мали обирати 38 513 виборців. Лише дві сільські та селищні ради із 15 округами увійшли до Обухівського району.  Читайте: Виборча карта Київської області: округи та дільниці  Фото: коллаж KVКиевVласть

Рівно п’ять років тому, наприкінці 2015 року заступник начальника Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) в Київській області Руслан Буханець підвів бюрократичну риску по так званій справі "БРСМ". Того року Васильківщина по-справжньому палала. Літо розпочалося дійсно гаряче для жителів сіл Глеваха, Крячки, Путрівка. Загоряння на нафтобазі 8 червня, що входила в орбіту мережі заправних станцій, тримав у стресі населення району більше двох тижнів, поки пожежні служби боролися з вогнищем.  Вогняний факел було видно звідусіль, хто приїжджав до Васильківщини. Пожежа полоскотала нерви не тільки місцевим жителям, а й чиновництву. Тоді керівництво різних відомств навперебій били себе в груди, що розберуться, притягнуть до відповідальності винних, а наслідки подолають.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Навіть прем’єр-міністр тієї пори Арсеній Яценюк грозився, що збитки від пожежі будуть компенсовані і державі, і сім’ям загиблих, і постраждалим людям. “Ви разом з ГПУ і Міністерством юстиції повинні підготувати і подати цивільний позов про відшкодування загальної суми збитків, які нанесені державі України у зв’язку з протиправною діяльністю власників компанії БРСМ, що призвела до пожежі і нанесення збитків державі у розмірі визначеному на підставі відповідної судової експертизи” – дав доручення Арсеній Яценюк ДСНС на прес-конференції у розпал пожежі. Після цього всі заяви “компанії-погорільця” ґрунтувалися на тезах про якісь теракти і що власники нібито ні до чого. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Через півроку згаданий вище Буханець розвіяв всі сумніви про сторонній вплив, розклавши по поличкам, чому виникла масштабна аварія та загинуло шестеро людей, а більше десятка було травмовано. Вердикт урядової комісії з перевірки обставин пожежі на нафтобазі “БРСМ” був один – множина грубих порушень, які допустило керівництво компанії. Із офіційного звіту слідувало, що нафтобаза через порушення містобудівного законодавства, правил техногенної, пожежної та екологічної безпеки функціонувала як аварійно–небезпечний об’єкт. Пожежа завдала суттєвої матеріальної шкоди державі та мала негативні наслідки для довкілля. І що вражає – являла загрозу для життя і здоров’я людей кількох населених пунктів через територіальне розташування нафтобази до військового складу боєприпасів (з авіаракетами та бомбами). Відповідно загроза детонації боєприпасів була очевидною і у разі детонації в зону ураження та знищення потрапляли села Кобці, Крячки, Путрівка, місто Васильків та інші населені пункти, через створювання вогневого смерчу, протяжністю 20 км шириною у 500 метрів. Також урядовою комісією було встановлено, що на нафтобазі систематично за допомогою кустарного електрообладнання виготовлявся бензиновий фальсифікат,  і що безпосередньою причиною пожежі стало саме здійснення нерегламентованих технологічних процесів по його виготовленню з ігноруванням елементарних правил безпеки. Нескладно здогадатися, що держава далі зайняла споглядальну позицію, як це переважно буває в Україні. Але сам звіт мав цінність через фіксацію множини відвертого ігнорування правил експлуатації та безпеки. Тому й не дивно, що в середовищі громадського сектору почали з’являтися адвокати з намірами виконати те, чого не змогла виконати держава – в першу чергу, захистити родини загиблих пожежників. Так, адвокат Олександр Мірошник взяв на себе місію з відновлення справедливості на рівні тих, хто залишився сам на сам зі своєю бідою. Хід слідства по справі захисник потерпілих характеризував як апофеоз цинізму. “Досудове розслідування з самого початку фактично зводилося до того, щоб заховати інформацію від потерпілих, приховати хід розслідування попри те, що прокурор, так і слідчий, повинні знаходитися на позиції потерпілих, така у них процесуальна роль. Але від самого початку вони від нас інформацію приховували. Практично жодних даних нам не повідомляли...”, –ділився труднощами Олександр Мірошник, пояснюючи перебіг справи впливом потужної фінансово-промислової групи (власники сумнозвісної БРСМ – колишній міністр енергетики Ставіцький та його компаньйон Біба). “Попри гучні заяви політиків, можновладців, викопосадовців, слідство робило свою, так би мовити “чорну роботу”. У мене є дані про те, що деякі з очільників міністра внутрішні справ ще на той час, зустрічалися з представниками БРСМ, обговорювали з ними ці питання, напевно кошти отримували за це, корупційні, і таким чином, використовуючи ці уявні штучно створені підстави вони намагаються зараз знайти цапа відбувайла серед тих, хто своїм життя фактично не дав перерости цій катастрофі ще в більшому масштабі, – ділився враженнями Мірошник – Коли ця трагедія сталася, Валентин Наливайченко, який був на той момент головою СБУ, заявив про те, що його відомством порушена кримінальна справа за статтею екоцид. Наскільки мені відомо, доля цієї кримінальної справи на даний час, фактично, ця кримінальна справа знищена, тобто закрита”. Треба віддати належне захиснику пожежників - він зміг подолати олігархічний супротив і довести справу до фіналу. У червні 2019 року на прес-конференції в УНІАН було заявлено про виграну справу і вердикт суду про 100 млн гривень за життя покалічених і загиблих пожежників, які мають сплатити компанії "БРСМ" і їх власники. Попри рішення суду, компанія поки уникає розрахунків з родинами. Сьогодні формальна сторона адвокатом виконана, і наразі застосовуються процедурні дії для отримання компенсації через виконавчі служби. Паралельно з Мірошником тривали судові баталії й у колишнього прокурора, адвоката Олександра Лупейка. Різкий у своїх висловлюваннях Лупейко неодноразово в своїх ефірах “чехвостив” керівництво "БРСМ" і владу, звинувачуючи їх в тому, що замість визнання вини нафтобазою, компенсації місцевому населенню та проведення дезактивації території, власники уникають своєї відповідальності, а держава самоусунулася. Беручи на озброєння тему захисту екологічних прав на Київщині, Лупейко акцентував увагу на тому, що штрафи, які виписує екологічна інспекція просто смішні, а державні органи фактично не виконують своїх прямих функцій, тому люди мають об’єднуватися і брати ініціативу у свої руки. На “ювілей” васильківської трагедії згаданий адвокат вже хизувався виданню “Страна.юа”, що вів справу з 2015 року, перший позитивний прецедент отримав у 2016 році, і тепер кожен з потерпілих отримає від 50 до 70 тис. гривень компенсації. Підставою цьому є рішення Верховного суду України, які були прийняті у лютому-березні того року. Згідно судових ухвал, компанія "БРСМ", точніше перелік юридичних осіб, зв'язок яких з нафтобазою документально підтверджений, мають сплатити жителям сіл, що подавали позови для відшкодування моральної шкоди. Наразі люди в очікуванні обіцяних коштів. З 2017 року на “юридичному фронті” з’явивсяще “Фонд подолання наслідків васильківської трагедії”, який закликав мешканців громади вступати до організації та захищати своє право в судах. Директор організації Олег Верник неодноразово закликав "БРСМ" на організованих його фондом акціях “мати совість” та нести відповідальність за екологічний слід аварії. Далі почалися більш несподівані і цікаві події. Так,за позовами фонду у 2018 році Деснянський районний суд Києва арештував активи та майно групи компаній на майже 1,3 млрд гривень. Відтоді розпочався конфлікт за законами звичайної корпоративної війни, що супроводжувалася новими витками судових рішень та оскаржень.Кульмінацією протистояння стало захоплення два місці тому діючої нафтобази в селі Переяславське Київської області. Так восени 2020 року директор департаменту стратегічного маркетингу мережі "БРСМ-Нафта" Олександр Мельничук зробив заяву, яку процитували провідні інформагентства, що так зване захоплення нафтобази відбувається сотнею невідомих осіб під координацією громадської організації "Фонд подолання наслідків Васильківської трагедії".  “Поліція тому, що відбувається, не перешкоджала. Без рішення суду особисте майно було описано й передано на відповідальне зберігання Олегу Верник, який і керував захопленням. Це абсурдно і не піддається здоровому глузду. Такі дії могли здійснюватися тільки за судовим рішенням, чого не було взагалі. Не очікуючи на представників нашої компанії, вони почали ламати ворота і виганяти всіх співробітників із території”, – повідомляв Мельничук. За словами адвокатів компанії, метою захоплення було зупинення нафтобази і подальше блокування роботи мережі АЗС "БРСМ-Нафта". "Фонд уже кілька років судиться з "БРСМ-Нафта" і намагається стягнути 2,7 млрд грн компенсації за пожежу, що сталася на нафтобазі підприємства у червні 2015 року. Якщо зупиниться нафтобаза, ми перестанемо отримувати нафтопродукти на наші заправні станції, вони почнуть простоювати. Це робиться спеціально, щоб змусити нас заплатити їм ті гроші, яких вони вимагають", – заявляли з керівного офісу БРСМ. У свою чергу “Фонд подолання наслідків Васильківської трагедії”  на своїй сторінці у Facebook повідомив, що їхні дії ґрунтуються на рішенні Деснянського районного суду Києва від 17 червня 2020 року, який наклав арешт на майно та кошти підприємств, що входять до групи "БРСМ-Нафта", на суму 2,677 млрд гривень. У заявах компанії неодноразово спливало прізвище Павло Куфтирєв, який, за словами менеджменту "БРСМ", керував протистоянням з ними і виконував функцію “даху” для Верніка. У політичній площині Куфтирєв відзначився як відвідувач ресторану “Велюр”, якого журналісти BIHUS.info зафіксували під час карантинних обмежень весною. Гучні заяви компанії про можливий вибух через захоплення об’єкту свідчать, що керівництво БРСМ було не на жарт налякане. “Зараз нафтобаза знаходиться в руках терористів. Поліція ніяким чином не реагує на наші заяви, а також на заяви підприємств, що арендують потужності цієї нафтобази”, – обурювався “нафтовий” адвокат Віталій Маковій. Конфлікт в медіа між сторонами загострювався, але, як з’ясувалося, вже у листопаді було укладена мирова угода в суді, згідно якої компанія має сплатити суму еквівалентну 1 млн доларів “Фонду подолання наслідків Васильківської трагедії”. Багато це чи мало? Зважаючи, що навіть Яценюк озвучував 50 млн гривень збитків, а заяви Наливайченка про екоцид означали збитки на мільярди, то зазначена в суді сума не вражає. І головне: документ фіксує, що компанія не визнає провину в аварії на її нафтобазі та наслідках (!?). По суті угода виглядає як результат звичайного “наїзду” для отримання коштів шляхом інформаційних та силових атак. А, зважаючи на інформацію про можливий зговір між менеджментом компанії і колом осіб, що здійснювала захоплення мережі про сплату додаткових 4,5 млн доларів повз постраждалих, вся діяльність так званих захисників, схожа на здирництво. Невже розмови про совість, екологічні збитки і загрози для людей виглядають лише як привід для нового виду рейдерства? Поки історія з БРСМ на Васильківщині схожа на методи 90-х та спекуляцію екологічними цінностями, або те, що на Заході називають – грінвошінг. Далі буде… Фото: vlada.ioКиевVласть

Жителі села Новосілки, що на Макарівщині, отримали ключі від повністю відновленого житла, яке постраждало від вибуху повітряно-газової суміші у січні 2018. Будинок капітально відремонтовано за сприяння першого заступника голови Київської обласної ради, депутата від “Європейської Солідарності” Тетяни Семенової. Про це KV стало відомо з повідомлення пресслужби Київської обласної ради.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Будівельні роботи завершені. Привітати мешканців будинку прийшли: перший заступник голови Київської обласної ради, депутат від “Європейської Солідарності” Тетяна Семенова, начальник Головного управління ДСНС в Київській області Василь Слободяник, голова Макарівської районної ради, депутат від “Європейської Солідарності” Олександр Гулак, заступник голови Макарівської райдержадмінстрації, депутат від “Європейської Солідарності” Іван Рознай, кандидат на посаду голови Боярської об’єднаної територіальної громади від “Європейської Солідарності” Вадим Гедульянов. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться У пресслужбі нагадали, що 23 січня 2018 року в будинку стався вибух газу та масштабна пожежа, яку гасили 61 рятувальник та 17 одиниць техніки. Через вибух одна людина загинула, ще двоє потрапили до лікарні. “Тоді для усіх це стало страшною трагедією. Після пожежі перший заступник голови Київської обласної ради Тетяна Семенова біля будинку пообіцяла людям, що зробить усе, аби приміщення відновити. Так і сталося”, – йдеться у повідомленні. “Ми будинок відновили, в терміни вклалися. На його капітальний ремонт з бюджету області виділено 6,7 млн гривень. Наразі відбудовано несучі конструкції стін та покрівлю по всій будівлі разом з вентиляційними шахтами, утеплено фасад, облаштовано відмостки, упорядковано цоколь та завершені внутрішні і зовнішні роботи”, – зазнила Тетяна Семенова. За словами першого заступник голови Київської облради, сьогодні є ще деякі проблеми з газифікацією будинку, але до початку опалювального сезону всі питання будуть вирішені. “Тільки завдяки спільній і наполегливій праці усіх владних структур, постійному сприянню депутата та першого заступника голови Київської обласної ради Тетяни Семенової і всім небайдужим людям, попри масу бюрократичних перепон, сьогодні мешканці отримали ключі від повністю відновленого житла з сучасним ремонтом”, – наголосив голова Макарівської районної ради Олександр Гулак. Термін здачі будинку заплановано на 31 грудня цього року, але перший заступник голови Київської обласної ради Тетяна Семенова запевняє, що зробити це вдасться раніше і Новий рік мешканці уже зможуть відсвяткувати у своїх оселях. Читайте: На Васильківщині за сприяння команди “Європейської Солідарності” відкривають садочки, майданчики, парки Фото: пресслужба Київської облради КиевVласть

У зв’язку з вибухом магістрального газопроводу на території селища Чабани, який стався вночі з 14 на 15 вересня, народний депутат України, голова Київської обласної організації партії “Слуга Народу” Олександр Дубінський вимагає від відповідальних органів негайної перевірки стану газопроводів та відповідного звіту. Про це KV стало відомо з повідомлення офіційного сайту Київського обласного штабу “Слуги Народу”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Ми не будемо чекати, де вибухне наступного разу. Вибух газопроводу в Чабанах – свідоцтво того, наскільки важливий контроль над об’єктами підвищеної небезпеки для життя і здоров’я людей. Буду вимагати звіту про стан газопроводів. Якщо таке, не дай бог, станеться ще раз, далеко не факт, що нам знову пощастить обійтися без жертв”, – сказав Олександр Дубінський. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Нагадаємо, в ніч на 15 вересня поблизу смт Чабани в Києво-Святошинському районі Київщини стався вибух та витік газу з магістрального газопроводу. Причиною вибуху рятувальники вже назвали розгерметизацію газопроводу. В результаті інциденту довелося перекрити постачання газу та вимкнути електрику поблизу місця події. До ліквідації аварії були залучені 57 рятувальників і 18 одиниць техніки. Як відомо, на місцевих виборах 25 жовтня команду “Слуги Народу” на Київщині президент України Володимир Зеленський довірив очолити народному депутатові Олександру Дубінському. Читайте: Дубінський пропонує оперативно створити в Українці пілотний проект “Поліцейський офіцер громади” Фото: надано прес-службою Олександра ДубінськогоКиевVласть

Корупційну змову мера Києва Віталія Кличка, “смотрящого” Дениса Комарницького та його партнера народного депутата Миколи Тищенко розслідують у НАБУ, Нацполіції та СБУ.  Про це KV стало відомо з повідомлення народного депутата Гео Лєроса на його Facebook. Також нардеп опублікував відповідь Офісу генпрокурора на його запит.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Можна ознайомитись з листом ГПУ, який я приєдную до посту. Більш того, це ж не ураган або вибух селітри знищують столицю, у цих процесів є бенефіціари, це конкретні призвіща. Мій запит був стосовно розслідувань діяльності компаній “смотрящего” за Києвом Дениса Комарницького та його партнера Тищенко, які під дахом Кличка та Офісу президента діють у корупційній змові. Справи розслідують по різним епізодам НАБУ, Нацполіція, СБУ та ДФС”, – повідомив Лєрос. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Народний обранець навів документальні приклади таких розслідувань. “Так, НАБУ розслідує провадження щодо розкрадання бюджетних коштів КП “Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд” у змові з фірмою Комарницкого-Тищенко “Еко-Буд-Трейд”. СБУ розслідує справу по факту створення посадовими особами КМДА злочинної схеми по присвоєнню бюджетних коштів комунальних підприємств. Окрім цього, СБУ займаєтьсяі справою щодо зловживання комунальним підприємством “Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд” та ТОВ “Еко-Буд-Трейд” для присвоєння бюджетних коштів при реконструкції Окружної дороги в місті Києві”, – зазначив парламентар. За його словами, Нацполіція також розслідує ряд справ. “Нацполіція також розслідує крадіжку бюджетних коштів КП “Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд”. Крім того – розслідує обставини розграбування бюджетних коштів при реконструкції Окружної та будівництві Подільського мосту. Це та сама компанія Комарницького-Тищенко. Також, в поліції розслідують злочини компаній “смотрящего” Комарницкого: “Варда Спецбуд Монтаж”, “Дельта Плюс”, “Прованс” по факту присвоєння бюджетних коштів. Розслідують і злочинну діяльність компанії “Мостобуд”, повязану з Комарницким та Тищенком. Раніше ця компанія грабувала на будівництві Подільського Мосту, а тепер на незаконному намиві піску в Голосіївському районі”, – повідомив нардеп. Він наголосив, що “роками із столиці крали не мільйони, а мільярди, і міський голова не міг про це не знати, тому це все відбувається у змові”. “Злочинно освоюють не тільки бюджет, а й крадуть київську землю, майно, а також злочинною халатністю доводять столицю до колапсу. Це справжня мафія і єдиними кандидатом від влади є Кличко, якому Єрмак подарував технічного кандидата від СН. Треба називати речі своїми іменами, у тому числі розуміти, що це не змагання, а можливість вирвати місто з рук бандитів”, – резюмував Гео Лєрос. Читайте: На Кличко, Крищенко та пов'язану з Комарницьким компанію подали заяву до ДБР (документ) Фото: коллаж KV КиевVласть

По вибуху на київських Позняках є один дуже важливий нюанс: а чий взагал “Київгаз”? Важливий цей нюанс тому, що основна версія причини трагедії – вибух газу. І, напевно, вона врешті-решт підтвердиться. Справа в тому, що “Київгаз” формально контролюється містом Києвом. А точніше, міг би контролюватися, бо [мер Києва] Віталій Кличко "чомусь" не хоче використовувати правову можливість і повернути “Київгаз” під контроль громади. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У “Київгаза” наступна структура власності: 1. Приватне акціонерне товариство “Компанія Київенергохолдинг” – 60%. 2. Територіальна громада міста Києва – 28,455%. 3. Решта акціонерів (юридичні та фізичні особи) – 11,545%. А яка ж структура власності у нібито "приватної" компанії “Київенергохолдинг”? Ось така: 1. Територіальна громада міста Києва – 61% (!). 2. Artion Global Investors Ltd. (Велика Британія) – 25%. 3. Densec Ltd. (Кіпр) – 14%. Тобто контрольний пакет в Київгазі має саме Київ. І це означає, що при бажанні міської влади до нього можна було б фактично ставитися як до комунального підприємства – ставити перед його керівництвом відповідні завдання та вимоги на користь громади (а не думати лише про надприбутки ціною добробуту громади), належним чином його контролювати, оперативно змінювати керівництво у разі його роботи проти інтересів громади тощо. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Але "чомусь" міський голова Києва Віталій Кличко цього не робить. Навпаки, він та його посіпаки роками роблять вигляд, що це приватна компанія, на яку місто не має жодного впливу й цим пояснюють всі відповідні біди. Тому “Київгаз” протягом всього правління Кличка працює як суто приватна компанія, як приватний монополіст – з усіма відповідними жахливими наслідками для киян. Не вірите? То поцікавтеся, хто є головою правління цього надважливого для столиці монополіста – компанії, в якій міська громада має контрольний пакет. Це Андрій Вінграновський – чоловік Юлії Льовочкіної, нардепа від ОПЗЖ та сестри того самого одіозного Сергія Льовочкіна. Відразу згадуються крики деяких екзальтованих кличкофанів про те, що "Кличко – патріот, тому не чіпайте його". Або гнівні крики "а де докази, що Льовочкін спонсорує Кличка?". Взагалі тему Льовочкіна кличкофани намагаються обходити десятою дорогою, адже у них немає ніяких аргументів, як пояснити, про що ж домовлявся Кличко сидячи за одним столом з Фірташем та Льовочкіним у Відні перед президентськими виборами 2014 року. Подивіться, як жалюгідно намагався викручуватися мер столиці коли у нього питали про Льовочкіна. Щоб приховати від українців свої домовленості з олігархом, Кличко сам попросив суд, щоб його допитували по справі Фірташа у закритому режимі. Але, на жаль, питання не лише в бутафорному "патріотизмі" Кличка. Питання в тому, що через таке ставлення до комунального майна, через те, що такі надважливі компанії-монополісти фактично віддаються приватним інтересам для вижимки з них всіх соків, столиця розвалюється на очах, а кияни отримують жахливу якість життя та навіть трагедії. Читайте: Левочкин и Фирташ больше не командуют Кличко – Коломойский (видео) Источник публикации Юрій Левченко, депутат Верховної Ради VIII скликанняКиевVласть

Юні журналісти  ІТА “ЮН-ПРЕС” поспілкувалися зі свідками найбільшої техногенної катастрофи  ХХ століття. Від дня аварії  на Чорнобильській АЕС минуло вже 34 роки. Це подія, яку згодом назвали трагедією ХХ століття, стала найбільшою техногенною катастрофою. Але якщо запитати в звичайного українця на вулиці, то багато хто навіть не знає не лише дати цієї катастрофи, але й місця. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV ”Особисто для мене і, мабуть, для багатьох, ця трагедія насамперед забрала життя наших близьких – дідусів, татусів, які прагнули вберегти нас від невидимої біди. Але насправді ця катастрофа не завершилася протягом одного дня, вона триватиме ще не одне століття. І наслідки відчуватиме ще не одне покоління. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   За понад 30 років чорнобильська зона стала не лише забороненим місцем, а й вподобаним туристичним куточком. Нині екскурсоводи ладні показувати гостям не лише атомну станцію, а й десятки покинутих сіл, у яких з одного боку життя зупинилося, а з іншого – продовжує вирувати. Для деяких це може здатися доволі дивним та небезпечним, хоча екскурсії проводяться лише в тих місцях де радіаційний фон не перевищує норму, тому не варто боятися. Нині багато туристів приїжджають навіть з-за кордону для того, щоб просто поглянути і відчути цю моторошну атмосферу. Ми вирішили побачити аварію очима тих, хто був причетний до ліквідації наслідків аварії. Герої наших інтерв’ю – військовий, журналіст і музикант, які в квітні-травні 1986 року були безпосередньо на місці трагедії. Журналіст Федір Іллюк висвітлював події  з самого епіцентру трагедії. – Я був журналістом, працював у молодіжній газеті “Молода гвардія”, – розповідає відомий український журналіст Федір Іллюк, –  Вперше поїхав до чорнобильської зони 3 травня 1986 року. Моєю метою було висвітлення реальних подій з місця вибуху, масштабів яких не розумів ніхто. Ми з моїм колегою з газети “Комсомольское знамя” оселилися в готелі на околиці Прип’яті, з боку електростанції. Досі пам’ятаю красу того міста: висотні будинки, вдале планування без глухих кутів та закаулків, багато квітів… особливо троянд, які висаджували вздовж доріжки з обох боків. Місто зведене в оточенні лісу та на згині однойменної річки. Шкода місто… Я бував там не вперше: після першого курсу університету, займаючи посаду командира відділку на заводі, допомагав зводити енергоблок. Та не той фатальний, а шостий. А ще пам’ятаю, що навіть брав участь у змаганнях з волейболу й грав за команду АЕС і ми здобули перше місце. А ще був випадок, що мені, як командиру, подарували сіру в’єтнамську сорочку. Я поклав її зверху на документи, які після дискотеки не виявив. Вкрали їх і сорочку. Та ми домовилися  з бухгалтером, яка вночі дала мені нові бланки, чого робити, звісно, не можна. – Що саме входило в Ваші обов’язки, коли Ви перебували в зоні? Можливо, брали інтерв’ю у ліквідаторів? – На інтерв’ю в зоні вибуху часу не було. Їх ми брали вже в таборі “Казка”, де перебували ліквідатори. Згадується гора взуття, яка утворювала високий конус. Адже ліквідатори мали змінювати їх щоразу після роботи на реакторі. А щодо нас, журналістів, – нам уже згодом видали респіратори, які захищають будівельників від пилу. Ще пізніше дали білий костюм –  штани й сорочку. В них ми навіть танцювали на дискотеці після тяжкого робочого дня. Також  ми брали інтерв’ю в Києві, в Інституті раку. Опромінених ліквідаторів там готували до пересадки кісткового мозку. З ними ми спілкувались і пили червоне вино – подейкували про його дієвість у двобою з радіацією. Писали ми про все, що відбувалося в зоні: й про шахтарів, які там працювали, я навіть пам’ятаю знімок, який зробив з ними; писали про людей, яких евакуйовували, і про тих, хто боровся з цим невидимим ворогом – радіацією. Та в першу чергу до наших обов’язків належало висвітлювати всі дії комуністичної влади, показати її в найкращому світлі. “Молода гвардія” щотижня друкувала сторінку на тему Чорнобильської аварії. Звісно, після ретельного вичитування офіційного цензора, аби не допустити “клевету”. Також ми з колегами допомагали місцевій газеті “Вісник ЧАЕС”. Багато журналістів працювали в той час не десь там, а саме на місці вибуху. Коли операторський зал “почистили” від радіації, то мені довелось там побувати. Враження, звісно, ще ті. – Як змінилося Ваше життя після аварії: погляди, переконання, ставлення? – Ми всі подорослішали. Коли вперше їхали до Чорнобиля (а їздив я туди в період з 1986 по 1989 рік), то, звісно, ніхто не усвідомлював серйозність ситуації. Радіація – це щось невидиме. Сонце світить, пташки цвірінькають, а радіація поряд. Так само нічого не усвідомлювали молоді солдати, які взяли на себе удар, не усвідомлювали літні жінки, які їхали прибирати на електростанції аби просто підзаробити. Ми не розуміли, який удар по здоров’ю нанесе ця аварія. Людям дійсно гіршало, багато набралися тієї радіації. У мене, наприклад, піднявся тиск, та я цьому значення не надав. Мені в рік вибуху ще й 30 не було, тому й ось так. Нам не видавали накопичувачі, а кому видавали – то вони майже завжди були не справними. Дуже шкода тих, хто втратив набуте чесною працею: довелось покинути помешкання, городи, які годували багато років, криниці, попрощатись з могилами, де поховані рідні… Багато ж хто повернуся. А багато людей звели непогані будинки в інших районах області, та вони вже не ті, серцю не рідні. – Які висновки можна зробити з цього страшного дійства? – Владі не можна вірити. Влада – бреше. Коли ми в’їжджали в чорнобильську зону, то БТР, на якому ми їхали, мили водою. Що ж там з людьми всередині – байдуже. Про правду й говорити нічого, як все приховується. Як і сьогодні. Коли горять ліси в чорнобильській зоні, а нам брешуть, що радіаційний фон – у нормі. Але життя продовжується! “Мені “пощастило” боротися з наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС”. Михайло Григорович Вертушков -  ліквідатор  аварії на ЧАЕС, учасник бойових дій в Афганістані, автор книжки “Тобой дышу, Урал”.  У телефонній розмові, полковник у відставці зазначив, що радіація  його торкнулась не лише в Чорнобилі. – В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року була моя чергова зміна, – розповідає Михайло Григорович, – Ніщо не віщувало біду. І раптом – телефонограма з повідомленням про те, що сьогодні по тривозі батальйон 427 полку цивільної оборони виїхав у район Чорнобиля. На моє запитання, що там сталося, мені відповіли, що щось горить на атомній електростанції. Природу аварії, масштаб пожежі, та й взагалі, нічого відомо не було. Абсолютно ніякої інформації! Заступник командира військового округу наказав якнайшвидше дізнатися якщо не  правду, то хоча б якусь інформацію! Та вона не з’явилась ні через годину, ні через дві, ні через п’ять – уявлення про серйозність ситуації з’явилися лише через 2–4 днів. Воїни Київського військового округу першими опинилися в 30 кілометровій зоні. З восьми військових округів СРСР  (Прибалтійського, Московського, Ленінградського, Приволзького,  Уральського, Середньоазіатського, Прикарпатського, Одеського, Білоруського, Забайкальського) до міста Прип’ять у перші дні , та, навіть, години, після аварії, прибули представники  45 військових частин для ліквідації аварії на електростанції. З 20 по 30 травня мене в складі оперативної групи відправили дослідити морально-психологічну стійкість особового  складу під час перебування в забрудненій радіацією зоні. Був я і в бункері, і в Чорнобилі, і в самій Прип’яті, та в багатьох військових частинах. Не був лише на реакторі. Проводячи паралелі з теперішніми подіями – вражала не байдужість, а відвертий “пофігізм”, який проявлявся у особистого складу щодо радіації. Нині ми бачимо ту ж картину по відношенню до епідемії, яка охопила весь світ. Солдати й офіцери, і цивільні ліквідатори  курили на забрудненій території,  лежали  на соломі й на траві, які дуже притягують радіацію, практично ніхто не носив захисні маски й респіратори. Після цієї поїздки нашою оперативною групою були розроблені заходи безпеки під час дій особового складу на радіоактивно-забрудненій місцевості. У 1987 році я три місяці займав посаду начальника політвідділу оперативної  групи Київського військового округу – це був найбільший сектор, займався переважно відбудовуванням знищених територій. – Як змінилося Ваше життя після аварії? – Я виріс на Уралі, в озерній місцевості. За 1,5 – 2 км від мого міста розташовувався завод “Маяк”. Він позбувався радіоактивних відходів в ті ж озера. А вибух, який стався 30 вересня 1957 року, по радіоактивності перевищує Чорнобиль в два з половиною рази. Висновків і досвіду мені вистачало задовго до вибуху АЕС. З психологічної точки зору: головний санітарний лікар Пашкович Володимир Леонідович, який теж пройшов багато всього, зокрема Афганістан, був головним санітарним лікарем Київського військового округу. Він контролював відправку солдатів, сержантів та офіцерів на 30 секунд на дах зруйнованого реактора для того, щоб скидати радіоактивний графіт з даху енергоблоку. Коли кореспонденти запитали, чи не було відмов серед хлопців, він відповів: “Я пройшов Афган, і тут люди одного соціального прошарку, серед яких боягузів чи зрадників немає”. Якби така трагедія сталася в незалежній Україні, не знаю, чи нинішній склад проявив би таку сміливість нині. – Як потрібно розповідати про ці події поколінням, яких ця аварія не зачепила, тобто дітям, підліткам? – Розповідати правду, і лише правду. Коли я там був востаннє в 2016 році, то зустрівся з керівником цивільної оборони Чорнобильської зони. Він там мешкає постійно. Я сказав про те, що нині нас запевняють про те, що радіація в нормі. Хоч як тяжко не було, так він відповів: “Ні, це брехня. Три роки тому я поховав свою дружину, а  минулого року – 30 річного сина. У них була онкологія. Найстрашніше, що й нині ситуацію недооцінюють. Бувають розмови про те, щоб відкрити зону, про те, навіщо платити такі великі гроші. Ось ще одна аналогія: якщо вийшовши з сауни вам на голову виллють води, то ефект буде один, та якщо ж на голову впродовж довгого часу крапатиме вода – по крапельці – вам може пробити голову. Малі дози радіації небезпечніші за одну потужну. Найгірше, коли радіонукліди потрапляють в організм з їжею”.  Що ж казати про нинішню ситуацію, коли часто ігноруються правила щодо масок, рукавичок та бахіл в лікарнях. Молодь має робити висновки й проводити аналогію тодішніх подій з теперішніми. До прикладу, в науковому центрі радіаційної медицини, де я контролюю своє здоров’я ось уже 20 років, нині реєструється дуже багато дітей з онкологічними захворюваннями. Це не жарти. Тому потрібно робити все, аби не отримувати й найменші дози радіації, аби не підхопити короно вірус. Робіть висновки.   Музикант, композитор і співак В’ячеслав Кукоба підтримував ліквідаторів аварії на  Чорнобильській станції своїми піснями. - Мені й досі тяжко згадувати ті часи. Масштабний вибух розділив життя на два фронти.  Я не був ліквідатором, я – музикант, підтримував хлопців  піснями. Пожежу ліквідували прості люди різних  професій з усіх республік  Радянського Союзу. Перший раз ми приїхали в Зону в перших числах травня 1986-го з воїнами-афганцями. Я саме повертався з відрядження у Афганістан, коли мені повідомили про таку біду. Я зібрав хлопців, котрі хотіли поїхати й допомогти, чим зможуть . Під час ліквідації пожежі загинуло безліч людей. Точна цифра не відома досьогодні. Потрапити в зону було не можливо, ми ходили по пропускній системі у супроводі військових. До реактора не підходили – це заборонена територія. Зупинилися в селищі Красний Луч, зараз воно називається Хрустальний, де після тяжкої зміни відпочивали ліквідатори. Нашою місією було розрадити і підтримати хлопців, дати надію. - Які пісні ви співали, як підбирали репертуар? - Ми співали афганські воєнні пісні. Пісні про  дружбу, про рідних, про Батьківщину . Не треба було вигадувати велосипед. Людям хотілося відпочити. Хлопці в піснях шукали захисту, істини, й просто можливість  на мить повернутись в звичайне життя, без втрат і вогню. Допомагали гумор, жарти, сміх, пісні. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Я добре пам’ятаю, людей, що відчайдушно виконували свою роботу, не жаліючи себе, наражали своє життя на небезпеку. В той час, коли звичайні громадяни  жили спокійно і взагалі не розуміли, що відбувається. Радіація вплинула на всіх,  навіть якщо людини не було на місці катастрофи. Вона літає в повітрі й зараз. От якби можна було поставити паркан і про все забути…. Наслідки того ми спостерігаємо і зараз. Ось і тиждень тому сталася пожежа . Радіацією накопичені ліси і землі. Викорінити майже неможливо. Невідомо які наслідки будуть ще через 3 роки. - Чи не страшно Вам було покидати спокійне життя та  їхати в центр радіації? - Ну як  же не страшно? Звісно, страх був. Я не довго думав над рішенням. Я – патріот! Як і всі, хто там був, хто причетний до ліквідації аварії. В той час , в зону потрапити  було майже не можливо. Ми створили  спеціальну агітаційну бригаду, яку згодом назвали “Асоціація “Афганці” Чорнобиля”. До Асоціації долучилися хлопці, що пройшли гарячі точки Афганістану і відразу вирушили в Чорнобиль. Це люди, котрі мали досвід роботи в критичних умовах. Ті ж льотчики які, з літака гасили реактор. Це не лише військові, а й музиканти, будівельники, водії, медики… В’ячеслав Іванович розповів, що Всеукраїнська громадська організація “Асоціація “Афганці” Чорнобиля”  була створена 28 грудня 1991 в Славутичі – місті енергетиків Чорнобильської АЕС. Вона об'єднала ветеранів війни в Афганістані, учасників бойових дій та інших локальних військових конфліктів, які брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи, з метою захисту соціальних прав та гарантій її членів, а також об'єднання зусиль з надання допомоги постраждалим,  інвалідам, сім'ям загиблих. - Ми і зараз допомагаємо людям, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, вдовам, інвалідам. Кожного року  їздимо до могил наших бойових побратимів, проводимо концерт пам’яті. Але нажаль, цього року цього не буде через карантин. - Чи варто говорити про це з молоддю ? - Ні цю аварію, ні героїзм людей, ні трагедію не можна забувати! Чорнобиль – живий, щодня там відбуваються реакції. Ми не знаємо яких реакцій ще очікувати – це найгірше. Тому треба берегти один одного, природу, світ. А головне – розуміти, що всі епідемії та катастрофи – наслідок нашої поведінки. Ми всі – частинка цієї природи. Нажаль, люди часто забувають ту страшну трагедію, що принесла стільки  горя і болю сотням тисяч людей. Молоде покоління повинно більше звертати увагу, вивчати історію, вчитись на помилках минулого. І пам’ятати людей, які ціною свого здоров’я і життя  захистили не лише нас, а й увесь світ.  Підготували: Анастасія Захарченко, Тетяна Харенко, Дар’я Гергель, гурток “Краєзнавча журналістика”, керівник – Наталя Плохотнюк

Наприкінці року екологічні лабораторії виміряли стан повітря у містах Київської області. Перевищення допустимих показників зафіксовано у Василькові, Вишгороді, Білій Церкві, Переяславі, Ірпені, Обухові та інших містах. Порівняно з 2018 роком ситуація подекуди покращилась, у деяких випадках – погіршилась. Тим часом жителі Київщини продовжують скаржитись на погіршення здоров’я, а дехто – покладати вину на діяльність великих виробників. Чим живе та дихає регіон, вивчала KV.  Перевірки Як стало відомо KV із відповіді Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА на журналістський запит, спостереження за станом атмосферного повітря у Київській області проводяться за допомогою 13 стаціонарних постів автоматизованої системи моніторингу повітря. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Зокрема, такі пости здійснюють вимірювання та передачу в автоматичному режимі даних про температуру та вологість повітря, атмосферний тиск, кількість опадів, швидкість та напрям вітру, тощо, а також дані про концентрацію забруднюючих речовин в атмосферному повітрі.  У містах Васильків, Бориспіль, Богуслав та Вишгород пости вимірюють концентрацію оксиду вуглецю, діоксиду сірки, діоксиду азоту. У містах Узин, Кагарлик та селищі Велика Димерка Броварського району вимірюється вміст оксиду вуглецю, діоксиду азоту, аміаку, озону, сірководню та пилу у повітрі.  У таких містах як Ірпінь, Вишневе, Боярка, Обухів, Переяслав-Хмельницький та селищі Іванків вимірюються показники оксиду вуглецю, діоксиду сірки, оксиду та діоксиду азоту, озону, сірководню та пилу.  Центральною геофізичною обсерваторією ім. Б. Срезневського проводяться спостереження за станом повітря на двох постах у Білій Церкві та на одному посту у Броварах, Обухові, Українці. Там визначається вміст чотирьох основних домішок – завислі речовини, діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту.  Показники Оцінка стану атмосферного повітря у грудні 2019 року на території Київської області здійснювалася Департаментом екології та природних ресурсів КОДА за середньомісячними концентраціями у кратності перевищень середньодобових граничнодопустимих концентрацій (ГДК) по пріоритетним забруднюючим речовинам.  Пріоритетними забруднюючими речовинами вважались ті речовини, які вносять найбільший вклад у забруднення атмосферного повітря міста і контролювались на стаціонарних постах спостережень за забрудненням атмосферного повітря. У місті Василькові середньомісячні концентрації основних забруднюючих речовин становили: оксиду вуглецю – ОД ГДКс.д., діоксиду сірки – 0,01 ГДКс.д., діоксиду азоту – 0,02 ГДКс.д. У Борисполі такі показники: оксиду вуглецю – 0,11 ГДКс.д., діоксиду сірки – 0,01 ГДКс.д., діоксиду азоту – 0,01 ГДКс.д., у Богуславі – оксиду вуглецю – 0,15 ГДКс.д., діоксиду сірки – 0,01 ГДКс.д., діоксиду азоту – 0,01 ГДКс.д. У Вишгороді протягом місяця перевищень середньомісячних концентрацій основних досліджуваних забруднюючих речовин не спостерігалось. Середньомісячні концентрації оксиду вуглецю – 0,11 ГДКс.д., діоксиду азоту – 0,01 ГДКс.д., діоксиду сірки – 0,00 ГДКс.д. У місті Узин зафіксовані такі показники забруднюючих речовин: оксиду вуглецю – 0,17 ГДКс.д., діоксид сірки – 0,01 ГДКс.д., аміак – 0,01 ГДКс.д., озон – 0,01 ГДКс.д., зважені частинки РМ2;5 – 0,03 ГДКс.д та зважені частинки РМ10 – 0,04 ГДКс.д. У селищі Велика Димерка: діоксиду азоту — 0,1 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,06 ГДКс.д., озон – 0,00 ГДКс.д., зважені частинки РМ2;5 – 0,01 ГДКс.д., зважені частинки РМю – 0,02 ГДКс.д, у селищі Іванків: діоксиду азоту – 0,00 ГДКс.д., оксид азоту – 0,00 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,01 ГДКс.д., озон – 0,00 ГДКс.д., зважені частинки РМ2;5 – 0,03 ГДКс.д. та зважені частинки РМю – 0,04 ГДКс.д. Місто Переяслав має такі показники: оксиду вуглецю – 0,39 ГДКс.д., діоксид сірки – 0,01 ГДКс.д., оксиду азоту – 0,01 ГДКс.д., озону – 0,00 ГДКс.д., зважені частинки РМ2 5 – 0,01 ГДКс.д. та зважені частинки РМ10 – 0,02 ГДКс.д. У місті Ірпінь наступні концентрації основних забруднюючих речовин: оксиду вуглецю – 0,31 ГДКс.д., оксиду азоту – 0,16 ГДКс.д., озону – 0,01 ГДКс.д., зважені частинки РМ25 – 0,14 ГДКс.д. та зважені частинки РМ10 – 0,33 ГДКс.д. Місто Вишневе має показники: оксиду азоту — 0,03 ГДКс.д., діоксиду азоту — 0,02 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,2 ГДКс.д., озону – 0,1 ГДКс.д., зважені частинки РМ2;5 – 0,05 ГДКс.д., зважені частинки РМю – 0,05 ГДКс.д. У Боярці концентрації основних забруднюючих речовин становили: оксиду вуглецю – 0,92 ГДКс.д., оксиду азоту – 0,00 ГДКс.д., озону – 0,00 ГДКс.д., зважені частинки РМ25 – 0,01 ГДКс.д. та зважені частинки РМю – 0,01 ГДКс.д. У місті Обухів відмічено такі показники: оксиду азоту – 0,01 ГДКс.д., оксиду вуглецю -0,54 ГДКс.д., озону – 0,00 ГДКс.д., зважені частинки РМ25 – 0,01 ГДКс.д., зважені частинки РМ]0 – 0,01 ГДКс.д., у місті Кагарлик: діоксиду азоту – 0,00 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,44 ГДКс.д., озону – 0,00 ГДКс.д., зважені частинки РМ25 – 0,02 ГДКс.д., зважені частинки РМ10 – 0,02 ГДКс.д. Деталі та порівняння Також було оцінено стан повітря у містах за допомогою систем спостереження Центральної геофізичної обсерваторії.  У місті Біла Церква середньомісячні концентрації основних забруднювальних речовин становили: діоксиду азоту – 2,2 ГДКс.д., завислих речовин та діоксиду сірки – 0,5 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,4 ГДКс.д. Максимальні концентрації діоксиду азоту досягали 0,8 ГДКм.р., завислих речовин – 0,4 ГДКм.р., оксиду вуглецю – 0,3 ГДКм.р., діоксиду сірки – 0,1 ГДКм.р. Рівень забруднення повітря був однаковим на обох постах спостережень. У порівнянні з попереднім місяцем у повітрі дещо знизився вміст оксиду вуглецю. Порівняно з груднем 2018 року рівень забруднення повітря завислими речовинами та оксидом вуглецю знизився, діоксидом азоту – дещо підвищився.  Показники міста Бровари дорівнювали: діоксиду азоту – 1,7 ГДКс.д., діоксиду сірки – 0,7 ГДКс.д., завислих речовин – 0,4 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,3 ГДКс.д. Максимальні концентрації становили: діоксиду азоту – 0,6 ГДКм.р., оксиду вуглецю – 0,3 ГДКм.р., завислих речовин та діоксиду сірки – 0,1 ГДКм.р. У порівнянні з листопадом цього року відмічено деяке зниження вмісту діоксиду азоту. Порівняно з груднем 2018 року вміст діоксиду азоту дещо підвищився. Вміст інших домішок майже не змінився. Концентрація показників у місті Обухів становила: діоксиду азоту – 1,7 ГДКс.д., діоксиду сірки – 1,0 ГДКс.д., завислих речовин – 0,3 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,2 ГДКс.д. Максимальні концентрації становили: діоксиду азоту – 0,6 ГДКм.р., діоксиду сірки і оксиду вуглецю – 0,2 ГДКм.р., завислих речовин – 0,1 ГДКм.р. У порівнянні з листопадом цього року вміст забруднювальних домішок у повітрі майже не змінився. Порівняно з груднем 2018 року у повітрі дещо підвищився вміст завислих речовин, вміст інших домішок дещо знизився. У місті Українка середньомісячні концентрації становили: діоксиду азоту – 1,9 ГДКс.д., діоксиду сірки – 0,7 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,5 ГДКс.д., завислих речовин – 0,3 ГДКс.д.. Максимальні концентрації становили: діоксиду азоту – 0,7 ГДКм.р., оксиду вуглецю – 0,4 ГДКм.р., завислих речовин та діоксиду сірки – 0,1 ГДКм.р. У порівнянні з листопадом цього року та груднем 2018 року у повітрі підвищився вміст оксиду вуглецю, знизився вміст діоксиду сірки. Вміст завислих речовин та діоксиду азоту майже не змінився. Скарги KV поцікавилась у голів та заступників міських рад, чи є на території підприємства-забруднювачі екології та чи скаржились мешканці на стан повітря. Із опитаних лише в місті Яготині, Обухові та Миронівці немає жодних проблем. Мер Борисполя Анатолій Федорчук: Є дві основні проблеми щодо забруднення повітря. Біля великої центральної дороги по вул. Київський шлях аналізатори повітря показують перевищення норми в декілька разів. Ми постійно звертаємось до Київської облдержадміністрації, до уряду. Є перші результати – розробляється проєкт об'їзної дороги, будуть залучати кошти Евросоюзу і будувати зусиллями держави. Там потрібні мільярди, звичайно у міському бюджеті їх немає. Друга проблема – міжнародний аеропорт “Бориспіль”. Від нього як постійний шум, так і викиди в повітря. Але він має більше переваг – там великі податки. А кожне підприємство не працює без наслідків. Єдине – наші депутати ставлять питання щодо відшкодування за шкоду екології для міста. Але на законодавчому рівні це питання не врегульовано. Стосовно фабрик та заводів – ми вибудовували політику таким чином, щоб вони не шкодили навколишньому середовищу. За останні 20 років жодного підприємства із шкідливими викидами у місті не з'явилося.  Мер Боярки Олександр Зарубін: Часто трапляються скарги людей, які проживають біля колишнього заводу “Арксі”. Наразі там працює більше десятка приватних підприємств. Жителі скаржаться на неприємний запах, вважають, що причина саме у великих підприємствах, які там розташовані. Вже багато разів ми ініціювали перевірки, запрошували перевіряючі служби. Але встановити будь-які факти викидів не вдалось. Ми досі не розуміємо, звідки ця проблема, немає жодної труби, яка б диміла чи мала відхилення від норми. Особливо жаліються жителі на неприємний запах ввечері та вночі. Крім того, у нас багато приватного сектору, постійно сусіди один на одного скаржаться, що палять листя. Ловили людей, які спалювали сміття великими об'ємами на території районної лікарні. Також ловили людей, які так само спалювали сміття на території заводу. Але жителі все одно впевнені, що проблема у якомусь конкретному підприємстві.  Заммера Білої Церкви Олександр Поляруш: У нас дуже багато підприємств, які забруднюють повітря. Багато років жителі ходили до міської ради. Сподівались, що після виборів щось зміниться, але цього не сталось. Вже мабуть рік, як жителі змирилися із ситуацією. У кожної третьої жінки є проблеми з жіночим здоров’ям. Але з іншого боку – ми самі не цінуємо нашу природу. Дуже багато відходів продукує місто. І елементарна річ – сортування сміття – могло би вирішити проблему. Але поки наші люди не настільки свідомі, як у інших європейських країнах.  Мер Вишгорода Олексій Момот: Два роки тому ми “вижили” з міста останнє підприємство, яке забруднювало повітря. Це компанія “Екоклінворм”, яка займалась переробкою вживаних автомобілів. Ми створювали комісії, приїздили із перевірками. Виявилось, що у них були відсутні спеціальні печі із посиленою фільтрацією, які мали б нейтралізувати викиди в повітря.  Фактично, вони просто спалювали сміття. До них застосовували штрафи, приписи. Тому вони вирішили, що дешевше буде просто піти з міста.  Мер Фастова Михайло Нетяжук: Є скарги щодо діяльності підприємства “Ековтор”, яке має китайські інвестиції і займається виготовленням полімерних волокон шляхом переробки вторинної сировини, зокрема пед-пляшок. Потім вони використовуються для виробництва верхнього одягу, подушок і інших товарів легкої промисловості. Але там існує особистий конфлікт між депутатом міської ради і керівництвом компанії. Компанія подавала до суду на депутата щодо наклепів і розповсюдження неправдивої інформації і виграла. Але питання розглядається в тому числі екологічними органами, щоб встановити об'єктивну картину. Також відкрите питання каналізаційно-очисних споруд, спільно з НЕФКО реалізуємо проєкт реконструкції. Кредитні кошти вже отримані, йде підготовка до тендерних процедур за міжнародними стандартами. У цьому році плануємо розпочати роботи. Мер Василькова Володимир Сабадаш: Дуже негативно впливала на стан повітря діяльність фермерських господарств поблизу міста пів року тому. Коли вони вносили в грунт добрива, дихати було неможливо три дні. Але вони припинили це робити. Наразі є проблема із приватними очисними спорудами на вулиці Тракторній. Там дуже неприємний запах. Були проведені перевірки і тиждень тому була подана заява до суду. Також попросили повторно призначити перевірки.  Нагадаємо, як раніше писала KV, на Київщині продовжуються протести проти потенційно шкідливих підприємств. Слідом за володарчанами, що бояться загроз з боку титанового кар’єру, повстала громада Бородянського району. Цього разу протестували проти будівництва бетонного заводу, який має вирости, на думку місцевих, у небезпечній близькості до газогону. Доки місцева влада вібувається заспокійливими мантрами, активісти пророкують на Бородянщині вибух газу, від якого “злетить у повітря” мало не пів області.  Читайте: Під загрозою: питна вода з фекаліями може стати для Київщини справжнім кошмаромФото: коллаж KVКиевVласть