Васильків: судові перемоги над БРСМ чи грінвошінг по-українськи
Рівно п’ять років тому, наприкінці 2015 року заступник начальника Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) в Київській області Руслан Буханець підвів бюрократичну риску по так званій справі "БРСМ". Того року Васильківщина по-справжньому палала. Літо розпочалося дійсно гаряче для жителів сіл Глеваха, Крячки, Путрівка. Загоряння на нафтобазі 8 червня, що входила в орбіту мережі заправних станцій, тримав у стресі населення району більше двох тижнів, поки пожежні служби боролися з вогнищем.
Вогняний факел було видно звідусіль, хто приїжджав до Васильківщини. Пожежа полоскотала нерви не тільки місцевим жителям, а й чиновництву. Тоді керівництво різних відомств навперебій били себе в груди, що розберуться, притягнуть до відповідальності винних, а наслідки подолають.
Навіть прем’єр-міністр тієї пори Арсеній Яценюк грозився, що збитки від пожежі будуть компенсовані і державі, і сім’ям загиблих, і постраждалим людям.
“Ви разом з ГПУ і Міністерством юстиції повинні підготувати і подати цивільний позов про відшкодування загальної суми збитків, які нанесені державі України у зв’язку з протиправною діяльністю власників компанії БРСМ, що призвела до пожежі і нанесення збитків державі у розмірі визначеному на підставі відповідної судової експертизи” – дав доручення Арсеній Яценюк ДСНС на прес-конференції у розпал пожежі.
Після цього всі заяви “компанії-погорільця” ґрунтувалися на тезах про якісь теракти і що власники нібито ні до чого.
Через півроку згаданий вище Буханець розвіяв всі сумніви про сторонній вплив, розклавши по поличкам, чому виникла масштабна аварія та загинуло шестеро людей, а більше десятка було травмовано. Вердикт урядової комісії з перевірки обставин пожежі на нафтобазі “БРСМ” був один – множина грубих порушень, які допустило керівництво компанії.
Із офіційного звіту слідувало, що нафтобаза через порушення містобудівного законодавства, правил техногенної, пожежної та екологічної безпеки функціонувала як аварійно–небезпечний об’єкт. Пожежа завдала суттєвої матеріальної шкоди державі та мала негативні наслідки для довкілля.
І що вражає – являла загрозу для життя і здоров’я людей кількох населених пунктів через територіальне розташування нафтобази до військового складу боєприпасів (з авіаракетами та бомбами). Відповідно загроза детонації боєприпасів була очевидною і у разі детонації в зону ураження та знищення потрапляли села Кобці, Крячки, Путрівка, місто Васильків та інші населені пункти, через створювання вогневого смерчу, протяжністю 20 км шириною у 500 метрів.
Також урядовою комісією було встановлено, що на нафтобазі систематично за допомогою кустарного електрообладнання виготовлявся бензиновий фальсифікат, і що безпосередньою причиною пожежі стало саме здійснення нерегламентованих технологічних процесів по його виготовленню з ігноруванням елементарних правил безпеки.
Нескладно здогадатися, що держава далі зайняла споглядальну позицію, як це переважно буває в Україні. Але сам звіт мав цінність через фіксацію множини відвертого ігнорування правил експлуатації та безпеки. Тому й не дивно, що в середовищі громадського сектору почали з’являтися адвокати з намірами виконати те, чого не змогла виконати держава – в першу чергу, захистити родини загиблих пожежників.
Так, адвокат Олександр Мірошник взяв на себе місію з відновлення справедливості на рівні тих, хто залишився сам на сам зі своєю бідою. Хід слідства по справі захисник потерпілих характеризував як апофеоз цинізму.
“Досудове розслідування з самого початку фактично зводилося до того, щоб заховати інформацію від потерпілих, приховати хід розслідування попри те, що прокурор, так і слідчий, повинні знаходитися на позиції потерпілих, така у них процесуальна роль. Але від самого початку вони від нас інформацію приховували. Практично жодних даних нам не повідомляли...”, –ділився труднощами Олександр Мірошник, пояснюючи перебіг справи впливом потужної фінансово-промислової групи (власники сумнозвісної БРСМ – колишній міністр енергетики Ставіцький та його компаньйон Біба).
“Попри гучні заяви політиків, можновладців, викопосадовців, слідство робило свою, так би мовити “чорну роботу”. У мене є дані про те, що деякі з очільників міністра внутрішні справ ще на той час, зустрічалися з представниками БРСМ, обговорювали з ними ці питання, напевно кошти отримували за це, корупційні, і таким чином, використовуючи ці уявні штучно створені підстави вони намагаються зараз знайти цапа відбувайла серед тих, хто своїм життя фактично не дав перерости цій катастрофі ще в більшому масштабі, – ділився враженнями Мірошник – Коли ця трагедія сталася, Валентин Наливайченко, який був на той момент головою СБУ, заявив про те, що його відомством порушена кримінальна справа за статтею екоцид. Наскільки мені відомо, доля цієї кримінальної справи на даний час, фактично, ця кримінальна справа знищена, тобто закрита”.
Треба віддати належне захиснику пожежників - він зміг подолати олігархічний супротив і довести справу до фіналу. У червні 2019 року на прес-конференції в УНІАН було заявлено про виграну справу і вердикт суду про 100 млн гривень за життя покалічених і загиблих пожежників, які мають сплатити компанії "БРСМ" і їх власники.
Попри рішення суду, компанія поки уникає розрахунків з родинами. Сьогодні формальна сторона адвокатом виконана, і наразі застосовуються процедурні дії для отримання компенсації через виконавчі служби.
Паралельно з Мірошником тривали судові баталії й у колишнього прокурора, адвоката Олександра Лупейка. Різкий у своїх висловлюваннях Лупейко неодноразово в своїх ефірах “чехвостив” керівництво "БРСМ" і владу, звинувачуючи їх в тому, що замість визнання вини нафтобазою, компенсації місцевому населенню та проведення дезактивації території, власники уникають своєї відповідальності, а держава самоусунулася.
Беручи на озброєння тему захисту екологічних прав на Київщині, Лупейко акцентував увагу на тому, що штрафи, які виписує екологічна інспекція просто смішні, а державні органи фактично не виконують своїх прямих функцій, тому люди мають об’єднуватися і брати ініціативу у свої руки.
На “ювілей” васильківської трагедії згаданий адвокат вже хизувався виданню “Страна.юа”, що вів справу з 2015 року, перший позитивний прецедент отримав у 2016 році, і тепер кожен з потерпілих отримає від 50 до 70 тис. гривень компенсації. Підставою цьому є рішення Верховного суду України, які були прийняті у лютому-березні того року. Згідно судових ухвал, компанія "БРСМ", точніше перелік юридичних осіб, зв'язок яких з нафтобазою документально підтверджений, мають сплатити жителям сіл, що подавали позови для відшкодування моральної шкоди. Наразі люди в очікуванні обіцяних коштів.
З 2017 року на “юридичному фронті” з’явивсяще “Фонд подолання наслідків васильківської трагедії”, який закликав мешканців громади вступати до організації та захищати своє право в судах. Директор організації Олег Верник неодноразово закликав "БРСМ" на організованих його фондом акціях “мати совість” та нести відповідальність за екологічний слід аварії.
Далі почалися більш несподівані і цікаві події. Так,за позовами фонду у 2018 році Деснянський районний суд Києва арештував активи та майно групи компаній на майже 1,3 млрд гривень.
Відтоді розпочався конфлікт за законами звичайної корпоративної війни, що супроводжувалася новими витками судових рішень та оскаржень.Кульмінацією протистояння стало захоплення два місці тому діючої нафтобази в селі Переяславське Київської області. Так восени 2020 року директор департаменту стратегічного маркетингу мережі "БРСМ-Нафта" Олександр Мельничук зробив заяву, яку процитували провідні інформагентства, що так зване захоплення нафтобази відбувається сотнею невідомих осіб під координацією громадської організації "Фонд подолання наслідків Васильківської трагедії".
“Поліція тому, що відбувається, не перешкоджала. Без рішення суду особисте майно було описано й передано на відповідальне зберігання Олегу Верник, який і керував захопленням. Це абсурдно і не піддається здоровому глузду. Такі дії могли здійснюватися тільки за судовим рішенням, чого не було взагалі. Не очікуючи на представників нашої компанії, вони почали ламати ворота і виганяти всіх співробітників із території”, – повідомляв Мельничук.
За словами адвокатів компанії, метою захоплення було зупинення нафтобази і подальше блокування роботи мережі АЗС "БРСМ-Нафта". "Фонд уже кілька років судиться з "БРСМ-Нафта" і намагається стягнути 2,7 млрд грн компенсації за пожежу, що сталася на нафтобазі підприємства у червні 2015 року. Якщо зупиниться нафтобаза, ми перестанемо отримувати нафтопродукти на наші заправні станції, вони почнуть простоювати. Це робиться спеціально, щоб змусити нас заплатити їм ті гроші, яких вони вимагають", – заявляли з керівного офісу БРСМ.
У свою чергу “Фонд подолання наслідків Васильківської трагедії” на своїй сторінці у Facebook повідомив, що їхні дії ґрунтуються на рішенні Деснянського районного суду Києва від 17 червня 2020 року, який наклав арешт на майно та кошти підприємств, що входять до групи "БРСМ-Нафта", на суму 2,677 млрд гривень.
У заявах компанії неодноразово спливало прізвище Павло Куфтирєв, який, за словами менеджменту "БРСМ", керував протистоянням з ними і виконував функцію “даху” для Верніка. У політичній площині Куфтирєв відзначився як відвідувач ресторану “Велюр”, якого журналісти BIHUS.info зафіксували під час карантинних обмежень весною.
Гучні заяви компанії про можливий вибух через захоплення об’єкту свідчать, що керівництво БРСМ було не на жарт налякане. “Зараз нафтобаза знаходиться в руках терористів. Поліція ніяким чином не реагує на наші заяви, а також на заяви підприємств, що арендують потужності цієї нафтобази”, – обурювався “нафтовий” адвокат Віталій Маковій.
Конфлікт в медіа між сторонами загострювався, але, як з’ясувалося, вже у листопаді було укладена мирова угода в суді, згідно якої компанія має сплатити суму еквівалентну 1 млн доларів “Фонду подолання наслідків Васильківської трагедії”.
Багато це чи мало? Зважаючи, що навіть Яценюк озвучував 50 млн гривень збитків, а заяви Наливайченка про екоцид означали збитки на мільярди, то зазначена в суді сума не вражає. І головне: документ фіксує, що компанія не визнає провину в аварії на її нафтобазі та наслідках (!?).
По суті угода виглядає як результат звичайного “наїзду” для отримання коштів шляхом інформаційних та силових атак. А, зважаючи на інформацію про можливий зговір між менеджментом компанії і колом осіб, що здійснювала захоплення мережі про сплату додаткових 4,5 млн доларів повз постраждалих, вся діяльність так званих захисників, схожа на здирництво.
Невже розмови про совість, екологічні збитки і загрози для людей виглядають лише як привід для нового виду рейдерства? Поки історія з БРСМ на Васильківщині схожа на методи 90-х та спекуляцію екологічними цінностями, або те, що на Заході називають – грінвошінг.
Далі буде…
Фото: vlada.io
