В 2018 году КК “Киевавтодор” заключила договора на выполнение дорожных работ с рядом подрядчиков: ООО “Автомагистраль-Юг”, ООО “ДС Пром Групп”, ООО “Транс Лайн Групп” и ООО “Стройспецтехника. Данный “квартет” получил возможность освоить более 320 млн бюджетных гривен. В июне 2019 года прокуратура Печерского района Киева открыла уголовное производство по факту возможного присвоения бюджетных средств должностными лицами КК “Киевавтодор”. По мнению правоохранителей, коммунальные “дорожники” могли вступить в сговор с руководителями фирм-подрядчиков, ведь часть указанных выше средств была перечислена на счета фирм с признаками фиктивности. Размер возможного ущерба столичному бюджету еще уточняется.
Как стало известно KV, определением от 19 июля 2019 года Печерский районный суд разрешил прокурорам Киевской местной прокуратуры №6 (прокуратура Печерского района) временный доступ к документам по счетам КК “Киевавтодор” (*), ООО "Автомагистраль-Юг" (**), ООО "ДС Пром Групп(***), ООО "Транс Лайн Групп" (****) и ООО "Стройспецтехника" (*****), которые хранятся в банковских учреждениях (дело №757/36323/19-к).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Дело в том, что 12 июня 2019 года Киевской местной прокуратурой №6 в ЕРДР были внесены сведения об открытии уголовного производства №42019101060000182 по признакам преступления, предусмотренного ч.5 ст.191 УК Украины – присвоение, растрата или завладение чужим имуществом путем злоупотребления служебным лицом своим служебным положением, если они совершены в особо крупных размерах или организованной группой.
В материалах дела указано, что должностные лица КК “Киевавтодор” вступили в преступный сговор с должностными лицами ООО “Автомагистраль-Юг”, ООО “ДС Пром Групп”, ООО “Транс Лайн Групп” и ООО “Стройспецтехника” и в ходе выполнения тендерных договоров присвоили бюджетные средства в значительных размерах. Данные действия были совершены путем перечисления средств фиктивным субъектам хозяйственной деятельности (СХД).
Выдержка из материалов дела
Так, 27 июня 2018 года между КК “Киевавтодор” и ООО “ДС Пром Групп” был заключен договор на выполнение капитального ремонта дорожного покрытия проспекта Правды на участке от улицы Маршала Гречко до улицы Газопроводной в Подольском районе Киева. Стоимость работ по договору составила 57,58 млн гривен.
Как указано в материалах уголовного производства, ООО “ДС Пром Групп” перечислило денежные средства в сумме 6,8 млн гривен на счета трех фирм с признаками “рисковости” – ООО “Фторкомпонент” (******), ООО “Ламеция ЛТД” (*******) и ООО “Кемторг ЛТД” (********). Эти деньги были перечислены якобы в качестве оплаты за дорожный битум. Между тем правоохранители установили: у данных предприятий обрыв цепи поставок - т.е. различные несоответствия материально-товарных ценностей в налоговых накладных.
Также ООО “ДС Пром Групп” перечислило 12 млн гривен ООО “Гермес Групп” (*********) в качестве “оплаты” за асфальтобетонную смесь. Указанное предприятие зарегистрировано по одному адресу с ООО “ДС Пром Групп”. В дальнейшем часть средств – 2,4 млн гривен – была перечислена на счета ООО "Кемторг ЛТД" – якобы за щебень и щебне-песчаную смесь.
Кроме того, 12 июля 2018 года КК “Киевавтодор” заказала у ООО “Транс Лайн Групп” услуги по нанесению дорожной разметки на сумму 16,5 млн гривен. В дальнейшем, как выяснили правоохранители, фирма-подрядчик перечислила 4 млн гривен двум предприятиям с так называемыми признаками “рисковости” – якобы в качестве оплаты за дорожный битум. Речь идет об ООО “Петролайт” (**********) и ООО “Интер Лейк” (***********).
Читайте: В “Киевавтодоре” придумали, как воровать на дорожной разметке
11 декабря 2018 года между КК “Киевавтодор” и ООО "Автомагистраль-Юг" был заключен договор на выполнение дополнительных строительных работ по объекту “Капитальный ремонт улицы Заболотного от площади Одесской до дома №156 и обратно” на сумму 51,3 млн гривен. Как указано в материалах дела, в дальнейшем подрядчик перечислил денежные средства в сумме 32 млн гривен ООО “СК Дорлидер” (************) – якобы в качестве оплаты за асфальтобетонную смесь. В свою очередь, данная фирма перечислила 13 млн гривен “за цемент” предприятию с признаками “рисковости” – ООО “Гранд Капитал” (*************).
Также правоохранителей заинтересовали работы по капитальному ремонту ул. Чернобыльской от проспекта Победы до улицы Уборевича, которые по заказу КК “Киевавтодор” выполняет ООО “Стройспецтехника”. Договор на их проведение был заключен 5 октября 2018 года, его стоимость составила 195,08 млн гривен.
В материалах дела указано, что на данном участке уже выполнено 30% капитального ремонта дорожного покрытия и подземных коммуникаций, но работы якобы еще продолжаются. По состоянию на 22 мая 2019 года КК “Киевавтодор” не перечисляла подрядчику денежные средства по указанному договору.
Таким образом, по данным материалов уголовного производства, указанными договорами предусмотрено перечисление вышеперечисленным подрядчикам денежных средств в сумме 320,4 млн гривен.
По данным аналитической системы Youcontrol, ООО “ООО “ДС Пром Групп”” было зарегистрировано в мае 2015 года. Руководителем и учредителем компании из города Бровары Киевской области указан житель города Конотоп Сумской области Дмитрий Мусиенко. Уставной капитал – 14,2 тыс. гривен.
Отметим, до конца мая 2016 года в учредителях данной компании значился некий Дмитрий Притула. Согласно данным ресурса “Посіпаки” полный тезка Притулы Дмитрия Алексеевича с 2007 до 2017 года был помощником народного депутата от “Партии Регионов” VI-VII созывов Виталия Борта.
Кроме того, до января 2017 года учредителем “ДС Пром Групп” также числилось АО “Закрытый недиверсифицированный венчурный корпоративный инвестиционный фонд “Ю.Ди.Джи”. В свою очередь, учредителем данной компании была Ольга Борт – экс-супруга вышеупомянутого нардепа.
Читайте: “Киевавтодор” отдал дорожный подряд на 57 млн гривен компании, связанной с нардепом от Партии Регионов
Партнеры ООО “ДС Пром Групп” – ООО “ООО “Фторкомпонент””, ООО “ООО “Ламеция ЛТД”” и ООО “ООО “Гермес Групп”” – имеют общую черту: учредителями данных компаний значатся жители неподконтрольных Украине территорий. Так, учредителем ООО “Фторкомпонент” указана жительница города Петрово-Красноселье Оксана Майстренко, ООО “Ламеция ЛТД” – житель Донецка Виталий Снитко, ООО “Гермес Групп” – житель Донецка Дмитрий Божевалов. При этом ООО “ДС Пром Групп” и ООО “Гермес Групп” действительно зарегистрированы по одному адресу – улица Олега Оникиенко, 2/1 в Броварах. В свою очередь, учредителем ООО “ООО “Кемторг ЛТД”” является житель города Килия Одесской области Олег Акуленко. Все указанные компании-партнеры были зарегистрированы в 2018 году.
ООО "ООО "Транс Лайн Групп"" было зарегистрировано в апреле 2008 года. Фирма имеет черниговскую “прописку”. Ее руководителем указан житель Чернигова Николай Лавриченко. Этот же человек вместе с жителем села Орловка Сумской области Виталием Лепским значатся учредителями компании. Уставной капитал ООО “Транс Лайн Групп” – 54 тыс. гривен.
Отметим, сотрудничество КК “Киевавтодор”и ООО “Транс Лайн Групп” ранее стало причиной уголовного производства по факту возможного присвоения бюджетных средств. В ноябре 2018 года прокуратуру Печерского района заинтересовали как раз те работы, которые фигурируют и в данном деле – услуги по нанесению разметки.
Читайте: Руководство “Киевавтодора” снова уличили в воровстве на дорожной разметке
Партнеры данной компании – ООО “Интер Лейк” и ООО “Петролайт” – зарегистрированы в Киеве. Указанные фирмы были созданы в декабре 2017 года и феврале 2019 года соответственно. Примечательно, что учредителем ООО “Интер Лейк” указан гражданин Беларуси Виталий Бацевичус
ООО “Автомагистраль-Юг” зарегистрировано в феврале 2006 году в Одессе. Уставной капитал составляет 40 тыс. грн. Руководителем фирмы указан Николай Тимофеев. Учредителями компании значатся житель города Раздельная Одесской области Валерий Коротков и житель поселка городского типа Ивановка Одесской области Олег Наливанный.
Как неоднократно сообщала KV, ООО “Автомагистраль-Юг”, а также одесское ЧП “Киевдорстрой” – две компании, которые регулярно осваивают деньги столичного бюджета. Притом они часто разыгрывают тендеры вдвоем. Оба предприятия связывают с оффшорной “Инвестиционной группой “Рост” и мэром Одессы Геннадием Трухановым. Примечательно, что нынешний руководитель “Киевавтодора” Александр Густелев (на фото) ранее был помощником экс-нардепа от “Партии Регионов” Александра Пресмана. Последний, в свою очередь, не скрывает дружеские отношения с мэром Одессы Геннадием Трухановым.
Читайте: “Киевавтодор” отдал полмиллиарда гривен на капремонт двух столичных улиц в одни руки
Партнер указанной компании – ООО “СК Дорлидер” – имеет одесскую регистрацию. Руководителем и учредителем данной фирмы значится житель Одессы Хачик Амирханян. Как сообщали “Наші гроші”, ООО “СК Дорлидер” фигурировало в скандале по факту возможных “откатов” экс-руководителю Государственного агентства автомобильных дорог Украины (“Укравтодор”) Александру Харченко. В свою очередь, учредителем киевского ООО “Гранд Капитал” указана жительница Херсона Яна Гудзь.
ООО “Стройспецтехника” было создано в феврале 2014 года. Юридически фирма находится в городе Беляевка Одесской области. Руководителем компании указан Руслан Степанов, учредителем – жительница Одессы Мариам Карапетян, которая имеет гражданство Армении. Уставной капитал фирмы – 5,8 млн гривен.
Как неоднократно сообщала KV, сфера ремонта и строительства дорог в столице по праву считается одной из наиболее коррумпированных. Не последнюю роль в этом играет КК “Киевавтодор”, которая регулярно фигурирует в громких уголовных производствах.
Например, в марте 2017 года сотрудники Службы безопасности Украины совместно с Генеральной прокуратурой Украины разоблачили должностных лиц КК “Киевавтодор” на возможном хищении сотен миллионов гривен. Правоохранители установили, что чиновники могли присваивать средства государственного и городского бюджетов, выделенных на строительство, эксплуатацию, содержание, капитальный и текущий ремонт автодорог столицы.
Читайте: СБУ и Генпрокуратура раскрыли хищение сотен миллионов гривен должностными лицами “Киевавтодора”
Кроме того, полиция полагает, что КК “Киевавтодор” и турецкий подрядчик ООО “Онур Конструкцион Интернешнл” не совсем качественно провели ремонт проспекта Победы и еще целого ряда столичных магистралей. Вопросы есть к качеству асфальта, старым бордюрам, которые по документам выдавали за новые, и еще целому ряду огрехов.
Читайте: “Киевавтодор” с турецкими подрядчиками подозревают в распиле миллионов на ремонте столичных дорог
Также полиция расследует уголовное производство по факту возможного присвоения средств при ремонте дорожной сети улицы Алма-Атинской от улицы Пражской до улицы Литинской (район ДВРЗ), который проводило ЧП “Киевдорстрой”. Правоохранители выяснили, что подрядчик “Киевавтодора” проводил денежные операции фиктивного характера, выводя уплаченные бюджетные средства в наличность.
Читайте: “Киевавтодор” и фирму из орбиты Труханова подозревают в распиле четверти миллиарда гривен
Напомним, КК “Киевавтодор” с 15 апреля 2015 года возглавляет Александр Густелев. Предприятие подчинено Департаменту транспортной инфраструктуры КГГА, который с 13 августа 2019 года возглавляет Иван Федоров – бывший заместитель мэра Мелитополя в Запорожской области. До него и.о. директора данного департамента с 3 декабря 2018 года был Иван Шпилевой. Вопросы транспорта и транспортной инфраструктуры Киева курирует замглавы КГГА Дмитрий Давтян.
* КК “Київавтодор” (код ЄДРПОУ: 3359026)
** ТОВ “Автомагістраль Південь” (код ЄДРПОУ: 34252469)
*** ТОВ “ДС Пром Групп” (код ЄДРПОУ: 39810010)
**** ТОВ “Транс Лайн Груп” (код ЄДРПОУ: 35884094)
***** ТОВ “Стройцпецтехніка” (код ЄДРПОУ: 39111320)
****** ТОВ “Фторкомпонент” (код ЄДРПОУ: 42529199)
******* ТОВ “Ламеція ЛТД” (код ЄДРПОУ: 42448204)
******** ТОВ “Кемторг ЛТД” (код ЄДРПОУ: 42362175)
********* ТОВ “Гермес Груп” (код ЄДРПОУ: 42228797)
********** ТОВ “Петролайт” (код ЄДРПОУ: 42797461)
*********** ТОВ “Інтер Лейк” (код ЄДРПОУ: 41838244)
************ ТОВ “БК Дорлідер” (код ЄДРПОУ: 37468590)
************* ТОВ “Гранд Капітал” (код ЄДРПОУ: 41562413)
************** АТ “Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Ю.Ді.Джи.” (код ЄДРПОУ: 40114225)
Фото: коллаж KVКиевVласть
Перед тим, як назвати відкриття так званого “ринку земель” для розпродажу українських земель земельною реформою, необхідно закінчити розпочате на початку 90-х перетворення українського селянина з колгоспника у власника аграрного виробництва. Це буде доказом державницької позиції нової влади і, головне, доведе те, що нове керівництво країною не вважає селян забитими селюками.
Прихильники відкриття так званого “ринку земель”, мотивуються позитивом у вигляді зростання ВВП країни (0,5-3%) за рахунок надходжень іноземних інвестицій.
При цьому, прихильники “ринку” не визнають опції та параметри ринку, його свободи чи обмеження. Поки що, характеристики моделей “ринків” представлені не остаточно або частково або взагалі не відомі.
В думках і інтересах відкривачів так званих “ринків земель”, може існувати дві моделі. Одна – Офісно-президентська, за мотивами Світового банку. А інша – Олігополістична, за мотивами української аграрної олігополії.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Офісно-Президентська модель. В її основу беруться іноземні інвестиції, вірніше надходження валюти за продаж української землі. Іноземні покупці і концентрація землі в “одних руках” – як ознака вільного ринку.
Офісна модель ринку землі повинна передбачати надання права власникам землі за “власним бажанням” в односторонньому порядку “розривати” договори користування землею – ніхто не буде купувати землю обтяжену користуванням з неефективною платою.
Надходження валюти за продану землю – це не інвестиція для України, а інвестиції для країни емітента валюти, країни походження покупця та самого покупця – вони інвестори. Для України це неефективна заміна власника землі, з подальшим виведенням прибутку від “землі” за кордон зі зрозумілих причин. Це деінвестиції для української економіки, а по простому викачка ресурсів з України.
Гроші за продану землю будуть використані на задоволення нагальних потреб селян-продавців, а не на інвестиції.
Землі в Україні обробляються, є достатньо обігових коштів і капіталу – значить можливе лише заміщення одного капіталу на інший. Інвестиції в обробіток землі не потрібні, а значить їх і не буде.
Отже, за рахунок розпродажу земель за Офісною моделлю інвестицій – “0”, економічного зростання – “0”, навіть, можна очікувати економічне падіння.
Офісно-президентська модель ринку землі цікава тільки іноземному капіталу, наближеному до емісіонерів конвертованих валют, серед яких головними є долар, євро і рубль.
Олігополістична модель. Вона передбачатиме право відчуження землі з обмеженнями, які будуть направлені в інтересах існуючих орендарів земель, від малих до “латифундистів”. Суть цих обмежень буде полягати в, першу чергу, в наступному:
- в обмеженні або відсутності можливості іноземному капіталу напряму і, чи опосередковано, бути покупцем землі;
- власник землі не зможе за “власним бажанням” в односторонньому порядку “розривати” договори користування землею – договори будуть діяти в договірному терміні.
Фактично, продати землю селяни-власники землі зможуть тільки своїм орендарям. Ціна на землю не матиме підстав для зростання. Викуп землі буде проходити під абсолютним контролем орендаря – іншим покупцям не буде цікаво купувати обтяжену користуванням іншими особами землю. А ті, хто захочуть купити побільше землі, почнуть скуповувати побільше корпоративних прав підприємств-орендарів – цей процес в Україні вже запущено.
Отже, за рахунок розпродажу земель за Олігополістичної моделлю інвестицій – “0”, сталого економічного зростання – “0”. Все що було негативне – посилиться.
Висновки по моделям так званого ринку землі
Для обох моделей заміщення власників землі буде затягнуто у часі. А значить, відбудеться деконцентрація земель в обробітку і, як наслідок, зниження ефективності землекористування.
Для обох моделей притаманні і шантаж і тиск, і наполегливе вмовляння селян продати землю – власник “на папері” вже не буде потрібний як при оренді. Це поява нової форми рейдерства на землі і нової соціальної напруги.
Офісна не вигідна діючим орендарям, які утворюють олігополію, бо позбавить їх можливості отримувати прибутки та скуповувати не поспішаючи землі. Олігополістична – некерована, погіршує все і вся та економічно не вигідна Офісу, а тому шкідлива для Офісу.
У пропрезидентські фракції є прихильники і однієї і другої моделі – а це очевидний внутрішній конфлікт.
Так званий “ринок земель” збільшить трудову міграцію за кордон.
Від відкриття “ринку земель” для українців втратиться поняття “захищати свою (рідну) землю”.
Вирішувати існуючі земельні проблеми, проблеми економічного зростання, через “вільний ринок земель” ні на користь державі Україна ні на користь українцям.
Залишити існуючу орендно-користувальну форму з забороною на відчуження земель – це, краще за “вільний ринок”. Але оренда і є причиною існуючої кризи земельних відносин, що спонукає розпродувати землю як непотріб і цю ситуацію необхідно змінювати.
Державі необхідні такі земельні відносини, які забезпечить швидкий розвиток аграрної галузі за усіма критеріями ефективності.
Таким вимогам відповідає тільки самостійний обробіток землі через об’єднання власників землі у товариства з метою кооперацію ресурсів і зусиль для більш ефективного господарювання.
Учасником товариства може бути власник землі незалежно від віку чи фізичних можливостей.
Колективне господарювання переважає одноосібне за сукупною ефективністю.
Саме таку форму, а відповідно і реформу, земельних відносин, я і пропоную.
Вважаю за доцільне формувати з існуючих власників землі власників аграрних виробництв – необхідно створювати Товариства власників землі.
Саме в Товариствах становляться власниками аграрного виробництва, максимізують свій прибуток від землі, збільшуючи його в 2-4 рази.
Товариства – це надійна база для кредитування і інвестування в відтворення та розвиток виробництва на селі – тваринництва та переробки.
Товариства – це нові робочі місця, створені учасниками Товариства для себе і членів своїх родин.
Громади сіл будуть гарантовано забезпечені надходженнями до бюджету від Товариств, учасниками яких і є члени громад.
Існування Товариств унеможливлює рейдерство.
Таке реформування забезпечить усуспільнення прибутку. Це позитивно буде впливати на соціально-економічний розвиток країни, забезпечить непорушність національної і продовольчої безпеки.
Що потрібно для початку такого реформування
Головне для реформи – бажання власників землі об’єднуватися. Таке бажання є, і воно матеріально і соціально вмотивоване. Це народне реформування земельних відносин. І воно вже почалося.
Для створення Товариств не потрібні законодавчі зміни, вони створюються і працюють згідно з чинним законодавством.
Товариство можуть наймати підрядника, особу, яка спроможна і має бажання забезпечити проведення всього комплексу аграрно-польових робіт для Товариства, з розрахунком після продажу врожаю Товариством.
Власникам землі залишається чекати “звільнення землі” від неефективних орендарів-користувачів – це єдине, що може затягувати народне реформування. Але і ця проблема може бути вирішена.
Національно-орієнтований обіг прав на землі прискорить і розширить впровадження народного реформування, надасть право власнику землі припиняти “за власним бажанням” кабальні договори оренди землі, забезпечить державного кредитуванням Товариства і їх учасників, дасть можливість обігу (відчуження) прав на землю виключно між українцями.
Таке законодавство унеможливить концентрацію земель в “одних руках” та демотивує збільшенням прибутковості від землі бажання у власника її продавати, сформує нове поняття цінності землі та високий попит на землі серед українців та у Держави.
Вже зрозуміло, що пропозиція прийняття національно-орієнтованого законодавства остаточно робить безальтернативним пропозиції відкриття так званого “ринку земель”.
Отже, все в земельних відносинах можливо змінити швидко, якісно, без спаду економіки і соціальних напруг, за рахунок національних інвестицій і державного кредитування, з національним управлінням і власним контролем та прискореним економічним зростанням.
Читайте: Головна умова для відкриття “вільного ринку земель”: звільнення за власним бажаннямРоман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
КиевVласть
ГП “Международный аэропорт “Борисполь” 13 августа по результатам тендера заказало ЧП “Тиди Лтд” услуги по организации питания на 164,28 млн гривен. На срок до конца 2020 года заказали питания для 497 тыс. пассажиров бизнес-залов и 80 тыс. пассажиров Премьер VIP-зала по одинаковой цене в 285 гривен за одного пассажира. По прошлому соглашению “Борисполя” с этой фирмой от декабря 2016 года первых кормили на 179 гривен, а вторых – на 185 гривен. Это приблизительно на треть дешевле нынешней цены.
Об этом KV стало известно из сообщения издания “Наші Гроші”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В меню входят сладости, фрукты, кофе, чай и соки, закуски, завтраки и обеды, вина, пиво, виски и другое. Услуги будут оплачиваться в течение 90 банковских дней после предоставления.
Цена сделки на 5% ниже ожидаемой стоимости закупки в 173,00 млн гривен.
Отмечается, что на этапе преквалификации заказчик не допустил к аукциону четырех из семи участников рынка. Кроме того, одна из допущенных компаний добилась через Антимонопольный комитет отклонения заявки еще одного участника, поэтому к аукциону дошли только две компании – ЧП “Тиди Лтд” (*) и ООО “Аллюр Лтд” (**). Последняя фирма как раз и пожаловалась на третьего допущенного участника – ООО “Кофе Бар Плюс” (***).
Фирма-победитель “Тиди Лтд” создана в июле 2013 года Оксаной Юраковой – бывшей женой Александра Юракова, экс-депутата Киево-Святошинского райсовета Киевской области (УДАР). В 2005-2008 годах Юраков был советником министра транспорта, заведовал секретариатом транспортного комитета Верховной Рады.
Вскоре после основания, в 2014 году владельцами “Тиди Лтд” стали лондонская компания City F&P Ltd, Кирилл Клименко и Елена Юданова. Вскоре структура собственности была подкорректирована снова, и сегодня фирма зарегистрирована на упоминавшегося Клименко, Зою Бормотову и Владимира Лещинского, который является бенефициаром компании.
В 2015 году “Тиди Лтд” при конкуренции со связанным ООО “Укрклинсервис” (****) выиграла подряд на 8,48 млн гривен, в 2016 году – на 42,31 млн гривен, а в 2017 году – на 64,80 млн гривен.
С 2017 года киевский, а до того – мариупольский соперник “Аллюр Лтд” сегодня зарегистрирован на киевлянина Дениса Антропова. Это сын Юрия Антропова, известного как основатель фермерского хозяйства “КФХ “Эльдорадо” (*****), зарегистрированного в Бориспольском районе Киевской области, и как кандидат от БПП в Бориспольский райсовет Киевской области на местных выборах 2015 года.
Именно по договору с “КФХ “Эльдорадо” с апреля текущего года “Аллюр Лтд” получил опыт по организации услуг питания, который и предоставил на рассмотрение аэропорта “Борисполь”.
Как сообщала KV, терминал F международного аэропорта “Борисполь” 15 августа обслужил миллионного пассажира. Терминал был открыт 31 марта 2019 года.
Читайте: Открытый весной терминал F аэропорта “Борисполь” обслужил уже миллион пассажиров
Напомним, тарифы на такси в аэропорту “Борисполь” оказались одними из самых низких среди 50 крупнейших авиагаваней Европы. Таковы данные исследования Airport Taxi Report Summer 2019 портала AirMundo.
Читайте: Услуги такси в аэропорту “Борисполь” оказались одними из самых дешевых в Европе
* ПП "ТІДІ ЛТД" (Код ЄДРПОУ 38814082)
** ТОВ "АЛЛЮР ЛТД" (Код ЄДРПОУ 39550058)
*** ТОВ "КОФЕ БАР ПЛЮС" (Код ЄДРПОУ 39631854)
**** ТОВ "УКРКЛІНСЕРВІС" (Код ЄДРПОУ 35947117)
***** СФГ "ЕЛЬДОРАДО" (Код ЄДРПОУ 31120783)
Фото: соцсетиКиевVласть
Київські замальовки
На світі є багато красивих міст, та жодне з них не може зрівнятися з Києвом. Цей красень, що розкинувся на схилах Дніпра , уже давно увійшов у душу, полонив серце. З ним пов’язане усе моє життя. Так, мені пощастило народитися в Києві.
Спочатку сприйняття міста було через парк “Юність” на Борщагівці, адже в ньому пройшло моє дитинство. Напевно, тоді, коли я ще лежала у барвистому візочку, усе, що бачила, це були вершечки дерев – то зелені (народилася ж у квітні), то жовті та багряні, то взагалі голі. Коли почала тупцями своїми двома, оті дерева видавалися мені казковими велетами: вони такі великі, а я маленька, дрібненька. Підростаючи, вчилася помічати дрібниці: могла з мамою довго спостерігати за бджілкою, що кружляла над кульбабкою, милуватися витонченим танком кленового листочка. Тоді мені здавалося, що Київ, у якому я живу, і є оцей парк.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Десь у рочків три мама почала вже брати мене на прогулянки містом. Яке ж то було відкриття! Кожна вуличка, кожен провулок відкривав мені свої таємниці, ніби хотів повідати їх саме мені. Напевно, ви здивуєтеся, але виявляється усе в Києві вміє говорити – треба тільки навчитися слухати. Кажуть, що вночі трапляються різні дива. Ви не вірите? Що ж, справа ваша. А я раджу вам прогулятися нічним Києвом.
Так от, уночі на київських вулицях оживають пам’ятники. Ось розміреним кроком на коні прямує в бік Михайлівського собору Богдан Хмельницький, а он Андріївським узвозом прогулюється під ручку Голохвастов із Пронею Прокопівною; вічний студент Григорій Сковорода поспішає до своєї рідної Академії; хвилями Дніпра пливе лодія із засновниками Києва Києм, Щеком, Хоривом та Либіддю. Поспішає на аеродром маестро Леонід Биков; вирушає в рейс старий трамвайчик із Подільського депо; блукає Золотоворотським сквером бронзовий кіт Пантюша; знову просить перевести його через Хрещатик “ великий сліпий” Паніковський.
Не зупиняюся, йду далі. Усюди мені зустрічаються цікаві постаті, увічнені чи то в бронзі, чи то в граніті. Та зараз вони такі живі, хочеться підійти, привітатися, поговорити. Та, на жаль, вони не помічають мене. Позаду чую чиїсь розмірені кроки. Озираюся і бачу статечного чоловіка у темному пальті. Сива борода, окуляри, які не можуть приховати розумні, але чомусь сумні очі. Складається враження, що він про щось серйозно замислився. Чоловік йде вулицею, щось уважно розглядає, хитає невдоволено головою та рушає далі. Пройшовши трохи, знову зупиняється, але цього разу на обличчі в нього з’являється задоволена посмішка. Хто ця людина? Що робить на нічному бульварі? Це Володимир Іванович Вернадський.
Ім’я цього відомого українського вченого міцно ввійшло в нашу науку, культуру, історію. Він основоположник вчення про біосферу і ноосферу, перший президент Академії Наук України.
Аж не віриться, що я зустріла таку видатну людину. Володимир Іванович продовжує свою прогулянку. Його маршрут майже завжди однаковий: бульваром до інститутів. А їх тут багато, то і не дивно. Вернадський мріяв підняти українську науку на високий щабель. І зробив це! Саме завдяки вченому на карті Києва з’явилося ціле Академмістечко. Ось і тут, на бульварі, кілька науково-дослідних інститутів. Вони вишикувалися майже в одну лінію, як на параді: НДІ проблем лиття, НДІ металофізики, колоїдної хімії та хімії води, НДІ загальної та неорганічної хімії. Радіє Володимир Іванович, що нащадки наукою займаються, проводять дослідження, роблять відкриття. Засмучує вченого те, що мало хто знає про ці дослідження. Чому ж немає алеї відомих вчених-академіків, які займалися дослідженнями в галузі хімії? Приходили б люди, дивилися на бюсти вчених, читали б про їхні діяння. Хтозна, можливо, саме прогулянка такою алеєю і спонукала б якогось хлопчину чи дівчину серйозно зайнятися хімією і стати в майбутньому академіком.
Як добре, що ім’я Володимира Вернадського є на карті мого рідного Святошинського району.
А скільки цікавого ви можете почути на Пейзажній алеї! Переконана, що таким унікальним місцем може похвалитися хіба що Київ. Тут усе НЕЙМОВІРНЕ!!! Тільки прошу: “Тихіше! Не сполохайте нікого!”. Моїм найулюбленішим мешканцем є кіт-стоніжка. Коли я вперше прийшла сюди, то з дитячою наївністю вірила, що лапок дійсно сто. Любила залазити у пащу кота і прислухалася: “Привіт, Марійко! Пограємося? Хто швидше дістанеться мого хвостика?”. Я бігла щосили і хапалася за хвостика. “Агов! Я перша!” – кричала я. Мені подобалося ходити алеєю, лягати на лавочки, намагатися дістати на подушках фігурки, дивитися на фонтан “Слоник”. Усі ті враження неможливо передати на папері. А потім разом з мамою я підходила до Старокиївської гори і уявляла собі оті всі історії з давнини, що вона розповідала.
Довгий час Київ завжди радував мене, захоплював своїми таємницями. Я обожнюю відвідувати Співоче поле, на якому часто проходять виставки квітів.
Чи пробували ви хоч раз розгадати загадки квіткових композицій. Дехто скаже, мовляв, посадили собі квіточки, нема куди гроші витрачати. Як мене дратують такі розмови. Дивіться на композиції та насолоджуйтесь неймовірною красою. Велетенський капелюх, біля якого я сфотографувалася, виявився магічним. Не смійтеся, але це так. Мене почали відвідувати дивні фантазії, хотілося творити, щось вигадувати. Київ – місто парків, зелені та квітів – і це так. Тож, любі гості, матимете можливість, відвідайте Співоче поле, не пошкодуєте.
Люблю на Великодні свята бувати на Софійському майдані. Там у будь-яку пору особлива аура. Напевно, недарма саме там розцвітав град Ярослава! Від давнього собору віє духом знань, просвіти. Саме тут вночі оживає історія. Недалеко височіє Михайлівський золотоверхий. Він вражає своєю красою. Шкода, що він не справжній. Так, треба подякувати за його відновлення, але хто поверне унікальні фрески, що були на стінах? Хто пояснить нам, нащадкам, чому пам’ятку ХІІ століття просто підірвали, знищили? Хто дав право невігласам нищити нашу духовну культуру? Хай не ображаються високопосадовці, але мені боляче знаходитися на території Собору. Тому швидко минаю його та спускаюся до Володимирської гірки. Тільки тут можна осягнути всю красу та велич Дніпра.
Про Київ можу писати багато. Скільки маленьких та великих вулиць пройдено! А скільки ще чекають на мене? Та є одне місце, яке назавжди залишить гіркий слід. Це Майдан. Я дуже любила гуляти на Хрещатику, піднятися до майдану Незалежності. Та події 2014 року змінили мої уподобання. Герої Небесної Сотні окропили своєю кров’ю дороги й тротуари. Я була там, на Майдані, разом з батьками, чула “Плине кача” і плакала разом з усіма, проводжала в останню путь загиблих за право України бути європейською державою. Може здатися, що я говорю з пафосом, але ні, не так. Тепер, приходячи на Майдан, я завжди беру квіти, щоб віддати шану героям Небесної Сотні, подякувати їм по-своєму, по -дитячому. А ще хочу попросити усіх можновладців, будь ласка, Майдан – не місце для розваг, не ганьбіть пам’ять про загиблих!
Я люблю свій Київ і дуже хочу, щоб він назавжди залишався зеленим, квітучим, затишним, чистим і дорогим серцю і киянам, і гостям нашого міста!
Автор: Марія Буряк
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Зараз вся медична і пацієнтська спільнота стоїть на вухах: чи отримає Супрун портфель Міністра, чи МОЗ очолить професіонал. На призначення нового Міністра найбільше сподіваються важкохворі, адже халатне відношення до своєї роботи вже третій рік ставить під питання життя таких пацієнтів.
А все тому, що після першого півріччя у МОЗа знову, як і в минулому і позаминулому році, закінчилися гроші на оплату лікування важкохворих пацієнтів за кордоном. І знову у Міністерстві пропонують людям, яких кожен день очікування наближає до смерті, чекати на наступний бюджетний рік і виділення нових коштів.
Цьогоріч пролікували набагато більше пацієнтів, ніж минулоріч – 235. Але щоб черга зникла, потрібно виділити ще як мінімум 700 млн грн.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У минулому році ми разом з пацієнтськими організаціями та родичами важкохворих після багатомісячної боротьби змогли добитися від МОЗу додаткового фінансування за цією програмою.
Зараз ми знову включилися в цю боротьбу. І дуже сподіваємося, що вона завершиться на нашу користь одразу після зміни керівництва МОЗу.
А поки процес тотального перезавантаження влади ще не торкнувся уряду, ми бачимо повторення минулорічної ситуації – на наші обґрунтовані вимоги про виділення додаткових сум на лікування пацієнтів, Уряд починає грати в “бюрократичний теніс”. Гройсман киває на Мінфін, адже фінанси – це його компетенція, Мінфін киває на МОЗ, адже перерозподіл грошей за держпрограмами можливий тільки за ініціативою розпорядника коштів, а МОЗ киває на Мінфін – у нього цих коштів немає!!! Знову замкнуте коло нашої бюрократії.
Нічого. Ми це вже проходили в минулому році, коли нам самим довелося провести аудит невикористаних залишків за програмами МОЗу, знайти резерв коштів і змусити МОЗ це визнати і ініціювати їхній перерозподіл на лікування пацієнтів.
Цьогоріч залишки так само вийде знайти – вони є і чималі. Наприклад, поверхневий аналіз виконання програм МОЗу, проведений фахівцями Українського інституту майбутнього, показав можливість економії або перерозподілу на інші напрямки понад 1,3 млрд грн з реалізованих зараз МОЗівських програм.
Але таке виділення грошей – це оперативне гасіння пожежі. Українським пацієнтам же потрібен механізм, який унеможливлює її виникнення. Адже хоча щороку грошей виділяється все більше і більше, проблема з лікуванням важкохворих не вирішується і дефіцит коштів тільки збільшується.
Системним рішенням має стати не постійна відправка пацієнтів на лікування за кордон і трата наших бюджетних грошей на розвиток медицини в інших країнах, а розвиток медичних технологій в Україні.
Тільки в цьому році МОЗ відправив у Білорусь на трансплантацію нирки 125 пацієнтів, заплативши за це понад 300 млн грн. Українська медицина ж навіть зараз може робити більше 80 трансплантацій нирки в рік, при цьому вартість проведення трансплантації мінімум удвічі нижча, ніж у Білорусі. А при помірному розвитку системи трансплантації за 1-2 роки цей показник можна збільшити мінімум удвічі і практично повністю вирішити і проблему з необхідністю лікування таких пацієнтів за кордоном, і дефіциту грошей на подібні операції.
Це можна було зробити ще два роки тому. Але МОЗ повністю провалив розвиток національної системи трансплантації. І не тільки не покращив ситуацію, але і погіршив.
Команда Уляни Супрун розвалила єдиний ефективно працюючий центр трансплантації кісткового мозку в Охматдиті, викинувши висококваліфікованих фахівців на вулицю. Провалила команда і підготовку до впровадження положень нового закону про трансплантацію в 2019 році, через що всі трансплантації в нашій країні фактично зупинилися.
Провалила команда і реалізацію державної програми з розвитку трансплантації, на яку в минулому році виділили 112 млн грн. Замість того, щоб оплачувати трансплантаційним центрам проведення цих життєрятівних операцій для українських пацієнтів, МОЗ спочатку дев'ять місяців нічого не робив і не міг відкрити фінансування за програмою, а потім, зрозумівши, що ці гроші просто пропадуть, перерозподілив їх на покупку устаткування і розробку програмного забезпечення.
Минуло вже 11 місяців з цього моменту, а в реальності немає ні обладнання, ні реєстру трансплантації. Він ще навіть у тестовому режимі не заробив.
Скоріш за все, така ж доля чекає і 112 млн грн, виділених на фінансування розвитку трансплантації (лікування пацієнтів та проведення трансплантацій) на початку цього року. Майже 8 місяців минуло, а порядку використання коштів за програмою ще немає, фінансування не відкрито! Так що недбалість, бездіяльність або злочинний умисел (нехай це визначають компетентні органи) чиновників МОЗу і в цьому році можуть призвести до “порятунку” коштів, які виділяли на лікування людей, шляхом перерозподілу на покупку чергового обладнання або програмного забезпечення, постачання якого будуть чекати ще мінімум два роки. Так було минулоріч.
Єдиний спосіб їх використати за призначенням і врятувати життя не одного українця – терміново змінити керівництво МОЗу.
Так само можна побороти і порочне коло з ненаданням важкохворим українцям лікування – у МОЗ повинні прийти не “піарники”, а дійсно професіональна команда управлінців, яка стане працювати не на свій імідж, а на реальні запити українських пацієнтів. І наша фракція зробить все можливе, щоб саме вона очолила Міністерство охорони здоров’я у найближчий час.
Читайте: Медичне страхування, страхова медицина чи державне фінансування: що зробить медицину доступною, якісною і безоплатноюКиевVласть
Суд признал заключенным договор аренды участка в буферной зоне “Софии Киевской” с целевым назначением для строительства жилого дома с подземным паркингом. Решение было принято несмотря на то, что участок входит в буферную зону объекта всемирного наследия. Данный договор был заключен с Киевсоветом в июне 2007 года, с тех пор ООО “Докас” добивалось его подтверждения для строительства жилого дома со встроенными помещениями и подземным паркингом на пересечении ул. Стрелковой и пер. Георгиевского, 9/11.
Об этом KV стало известно из сообщения “Наші гроші” со ссылкой на решение Хозяйственного суда Киева от 25 июля 2019 года.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Данное решение суда стало продолжением тяжбы вокруг принятого в июне 2007 года Киевсоветом решения о передаче ООО “Докас” в аренду на 5 лет участка площадью 0,23 га на пересечении ул. Стрелковой и пер. Георгиевского, 9/11 для строительства жилого дома со встроенными помещениями и подземным паркингом.
Впрочем, Киевсовет в дальнейшем так и не подписал договор аренды. И “Докас” пошел в суд, который в 2012 году обязал чиновников заключить с фирмой договор аренды в предложенной им редакции.
Однако, Киевсовет и после решения суда не подписывала договор аренды с “Докасом”. В итоге Киевсовет в августе 2014 года оштрафовали на 2040 гривен, а исполнительное производство закрыли, направив в полицию представление о привлечении должностных лиц к уголовной ответственности за неисполнение решения суда.
После этого “Докас” обратился в суд с заявлением, в котором просил изменить способ исполнения судебного решения с “обязать Киевсовет заключить договор аренды” на “признать договор аренды заключенным”. Суд первой инстанции в ноябре 2018 года это заявление удовлетворил, однако апелляция в феврале 2019-го это решение отменила.
В марте 2019 “Докас” снова обратился в Киевсовет с предложением заключить договор аренды на основании решения 2007 года. А потом – пошел в суд, который 25 июля 2019 года признал договор аренды участка на пересечении ул. Стрелковой и пер. Георгиевского, 9/11 заключенным.
Суд исходил из того, что решение Киевсовета в 2007 году действительно и не отменено. Кроме того, на указанном участке находятся два объекта недвижимости (94 кв. м и 115 кв. м), владельцем которых с 2013 года является “Докас”. Также суд учел предыдущее решение суда, по которому Киевсовет был обязан заключить договор с фирмой, но этого не сделал.
В договоре аренды между Киевсоветом и ООО “Докас”, который суд признал заключенным, указано, что фирма получила участок в аренду на 5 лет для строительства жилого дома с подземным паркингом. Годовая арендная плата составляет 4% от нормативной денежной оценки участка (37,6 млн гривен), то есть ориентировочно 1,5 млн гривен в год.
Стоит отметить, что участок входит в буферную зону объекта всемирного наследия “Киев: Собор Святой Софии и прилегающие монастырские сооружения, Киево-Печерская Лавра (Украина)”, где запрещено новое строительство. В феврале 2017 Украина отчиталась о состоянии сохранности объекта, указывая, что единственной проблемной застройкой в буферной зоне ансамбля Софии Киевской оставалось строительство жилого комплекса по ул. Олеся Гончара, 17-23, которое было прекращено.
Собственниками ООО “Докас” является Светлана Игнатова (4%) и ООО “Центр украинской культуры и искусства” (96%), обладательницами которого является Екатерина Атякшева и Светлана Долеско, которые прописаны в одной квартире. Согласно данным Youcontrol, с апреля 2019 года руководителем “Докаса” является Александр Трифонов.
Муж Светланы Долеско – Анатолий Долеско является совладельцем ОАО “Черниговский завод радиоприборов” (ЧЕЗАРА) вместе с Владимиром Куратченко, который является бывшим тестем бывшего первого заместителя главы Администрации президента Виталия Ковальчука, а также ООО “Укрторфенерго” и ООО “Инновационно-финансовая компания” .
Учредителями “Инновационно-финансовых компаний” является Анатолий Долеско, Александр Камурзаев и Роман Кучеренко, который ранее был директором ООО “Докас”. Ранее соучредителями “Инновационно-финансовой компании” были экс-замсекретаря СНБО Владимир Сивкович, его сын Александр и Светлана Игнатова.
Камурзаев является руководителем ООО “Управляющая компания “Нафтагазбуд” и ООО “Холдинговая компания “Единая строительная", соучредителем которых является экс-нардеп Дмитрий Крючков, который является подозреваемым по делу НАБУ о присвоении 346 млн гривен “Запорижжяенерго”. Камурзаев и Крючков вместе являются учредителями ООО “Строительная компания “Киевремстрой”, которое с 2015 года является банкротом.
Анатолий Долеско и Александр Сивкович до 2015 года включительно входили в состав наблюдательного совета ПАО “Недвижимость столицы” ( “НЕСТ”).
Председателем наблюдательного совета “НЕСТ” является Владимир Трофименко. До конца 2014 года ему принадлежали 97% акций предприятия, но дальше они были распределены между рядом компаний. В частности, одним из владельцев акций “НЕСТ” стало ООО “Архитектурное бюро индивидуальных решений”, бенефициарным владельцем которого является Максим Шнипко. Именно на него были оформлены неподвижные объекты на пересечении ул. Стрелковой и пер. Георгиевского, 9/11. Шнипко с совладелицей “Докаса” Светланой Игнатовой являются учредителями ООО “Киивюрком”.
В октябре 2017 года Владимир Трофименко и Андрей Адамовский, который является бизнес-партнером нардепа от БПП Александра Грановского, на пресс-конференции заявили, что они являются инвесторами ООО “Трейд Коммодити”. В тот же день детективы НАБУ задержали Трофименко по делу о хищении 149 млн гривен при закупке Миноброны топлива в этой компании. Юридическое сопровождение “Трейд Коммодити” в период заключения соглашений с Минобороны осуществляли юристы, связанные с интересами Грановского. В мае этого года суд открыл дело о банкротстве “Трейд Коммодити”.
Брат Владимира Трофименко Вадим был народным депутатом в 2002-2012 годах. Сначала от “Нашей Украины”, а затем – от “Блока Юлии Тимошенко”.
Одним из членов наблюдательного совета “НЕСТ” является экс-глава СБУ Игорь Дрижчаный.
В 2013-2014 годах Наблюдательного совета “НЕСТ” входил также Игорь Грынив – председатель фракции “Блока Петра Порошенко” в парламенте. К слову, его дочь Мария Грынив вместе с Владимиром Трофименко в 2005-2006 годах были учредителями ООО “Рекламное агентство“ ЭмСи Групп ”, директором которого в то время был нынешний директор“ Докаса ”Александр Трифонов. Трифонов также является руководителем ООО “Олимпик-ТРЦ”, учредителем которого до недавнего времени был Владимир Трофименко.
KV сообщала, что строительство нового пешеходно-велосипедного моста между Аркой Дружбы народов и парком "Владимирская горка" зимой 2019 года сопровождалось громким скандалом. Тогда Комитет всемирного наследия ЮНЕСКО и Министерство культуры рекомендовали киевским властям приостановить строительство этого объекта, но столичные власти продолжили строить, заявив, что работы ведутся за пределами буферной зоны объекта всемирного наследия Софии Киевской.
Читайте: Киевские власти игнорируют рекомендации ЮНЕСКО и Минкульта о приостановке строительства пешеходного моста от Владимирской горки до Арки Дружбы народов
Напомним, что памятник архитектуры Бурса XVIII столетия, который входит в состав Национального заповедника "София Киевская" и является Наследием ЮНЕСКО находится под угрозой исчезновения. Здание находится в аварийном состоянии и требует срочных реставрационных работ, проводить которые мешает расположенный в помещениях памятника архитектуры Центральный государственный архив-музей литературы и искусства Украины (ЦГАМЛИУ), подчиненный Государственной архивной службе Украины.
Читайте: Почему памятники Киева оказались под угрозой разрушения: отчет ЮНЕСКО
Ранее KV сообщала, что компания "Трейд Коммодити", которая с 2016 года начала получать самые крупные заказы на поставку топлива от государственных подрядчиков во главе с ПАО "Укрзализныця". По состоянию на февраль 2017 года у этой компании, а также другой связанной с ней фирмы "Август пром" (обе из г. Каменское – бывший Днепродзержинск) составил более 7 млрд гривен, из которых только в феврале 2017 года "Трейд Коммодити" подписал договора почти на 3 млрд гривен с железнодорожным монополистом.
Читайте: СМИ рассказали, как тендерный фаворит БПП снимает сливки с господрядов
Фото: Наші гроші
КиевVласть
Запитання перше. Медична реформа від Супрун.
Весною 2016 року, ще до вашого призначення в.о. міністра МОЗ я вивчав проекти змін до законів, щодо медичної реформи. Їх було три, два з них – досить пристойні і їх авторами були різні депутати профільного комітету ВР. Ці проекти дуже довго товклися в комітеті, але в зал не виносилися виходячи з відсутності політичної волі для їх прийняття.
Можу сказати, що в них було практично все, що нині асоціюється з “медичною реформою”. І автономізація закладів охорони здоров’я, і “гроші за пацієнтом”. Можу сказати, що необхідність внесення подібних змін у законодавство розуміли практично всі члени комітету, фахівці і лікарі. Повторюю, питання було лише у відсутності політичної волі для її реалізації.
Після Вашого призначення в.о. міністра Кабінет Міністрів вніс в профільний комітет ще один варіант закону, який відрізнявся від попередніх лише одним, але принциповим пунктом. Це створення Національної служби здоров’я України, яка, згідно з цим проектом бере на себе реалізацію державної політики у сфері державних гарантій медичного обслуговування населення, а де-факто – одноосібно розпоряджається колосальними коштами платників податків. У 2020 році мова буде йти про мільярди доларів США.
Практично всі фахівці в один голос заявили, що створення подібного монстра несе в собі величезні корупційні ризики, а багато хто вважав, що за ідеєю створення подібної структури стоїть Сергій Березенко, депутат профільного комітету того скликання і одна з осіб, найбільш наближена до тодішнього президента.
Мабуть тому, незважаючи на категоричне неприйняття більшістю членів комітету і фахівців саме цього проекту, він все ж таки був винесений у залу ВР і пройшов.
Виходячи з цього формулюю перше питання: чи правильно я розумію, що “медична реформа саме від Супрун” – є створення Національної служби здоров’я України?
Запитання друге. НСЗУ.
Те, що нині створюється у рамках “медичної реформи від Супрун”, це далеко не велосипед. Вперше механізм державних фінансових гарантій у сфері охорони здоров’я був розроблений… Отто фон Бісмарком. Так-так, тим самим міністром-президентом Пруссії, а потім – рейхсканцлером Германської імперії. На той час це було революційним. Держава вперше гарантувала лікарям оплату за лікування будь-якого громадянина її країни.
Згодом ця система була введена у Великій Британії, де працює і донині. Але є декілька але…
Німеччина вже багато років назад відмовилась від бісмарковської системи прямого державного гарантування і перейшла на іншу модель – держава гарантує перелік безоплатної медичної допомоги, але делегує це право страховим компаніям. Щодо системи охорони здоров’я у Великій Британії, то…
Повторюю слова одного з знавців різних систем охорони здоров’я у світі (вибачте, не можу зараз згадати його прізвище): “Громадяни всіх без винятку країн світу вважають, що їх система охорони здоров’я є поганою”. Так ось. Громадяни Великої Британії вважають, що їх система охорони здоров’я є дуже поганою. Це емоції. А ось – факт. У Великій Британії менше половини пацієнтів доживають до запланованої бюджетної операції. І це при англійських можливостях, щодо бюджетного фінансування. Фактично, альтернатива проста. Якщо тобі потрібна операція – шукай гроші на платну, або розраховуй на те, що залишишся живим, поки підійде твоя черга.
Тепер можу сформувати друге питання: чому при абсолютно різних механізмах організації роботи системи охорони здоров’я в Україні було реалізовано чи не найгіршу? Чи не для того, щоб створити НСЗУ, на який можна витягнути десятки мільярдів бюджетних коштів під крики про “медичну реформу”?
Запитання третє. В.о. міністра МОЗ і страхова медицина.
Зрозуміло, що створення НСЗУ ніяким чином не допомагає розвитку страхової медицини. Але читати від державного службовця вашого рівня, що розвиток страхової медицини веде до “олігархізації медичної сфери” – вибачте, це якийсь сюр.
Абсолютна більшість розвинутих країн світу в той чи інший спосіб розвивають саме страхову медицину. Скандальний проект Обами, де теж були державні гарантії, і який був відмінений Трампом, працював саме через страхові компанії. І відмінили його не тому, що він був поганий, а тому, що більшість американців вирішили, що їх лікування – їх власна справа. Хочеш лікуватися – сам купуй страховку чи плати кешем, але платники податків не повинні платити за тих, кому страховка не по карману.
Чому ж все-таки страхові компанії? Причина банальна – гроші. Пацієнту, за якого платить держава чи НСЗУ, абсолютно все одно скільки буде коштувати його лікування. Клініка зацікавлена отримати від нього як найбільше. НСЗУ – далеко, вона просто не в змозі проконтролювати кожний випадок медичного втручання. Що отримуємо? Фактичну безконтрольність з боку деяких “бізнесменів” від медицини. Я про те, що в рахунку, який буде виставлятися на державу (в даному випадку НСЗУ), буде море дописок. Не дивлячись ні на які протоколи, які нині розробляються, точніше, перекладаються з англійської НСЗУ.
А як такий варіант, як дописки пацієнтів – “мертві душі”? Чи може якась клініка дописати з десяток чи декілька сотень на рік пацієнтів, яким було діагностовано, наприклад, запалення легенів і яких ця клініка ніби вилікувала? Відповідь очевидна – дуже легко, не дивлячись на систему контролю від НСЗУ.
Тому розумні держави використовують страхові компанії, говорячи їм: шановні страховики, боріться за пацієнтів, отримуйте за кожен договір з ними кошти з бюджету але гарантуйте, що лікування кожного з них буде оптимальним. А якщо лікарі щось зробили не так – звертайтеся до суду і відбивайте свої збитки. Це – сенс страхової медицини. Це те, заради чого практично всі країни, де є державні гарантії охорони здоров’я, передовіряють це право приватним страховим компаніям.
Тепер можна сформулювати третє питання до пані Супрун. В Україні сотні страхових компаній, які працюють за вітчизняним законодавством і платять податки в державний бюджет. Невже пані Супрун дійсно вважає, що конкуренція між страховими компаніями за пацієнтів призведе до “олігархізації медичної галузі?” Не думаю. Пані Уляна при моїй зустрічі з нею справила враження дуже розумної і, головне, цілком адекватної людини.
Тоді може питання в якійсь особистій зацікавленості пані Уляни в розвитку єдиного медичного страховика – державного?
Запитання четверте. Коли стане зрозумілим, скільки буде коштувати операція по видаленню апендициту?
З самого початку медичної реформи, а це 2017 рік, я задаю це питання і у блогах, і у своєму ФБ, і при приватних бесідах. І знаєте, що головне. Ще ні разу не отримав відповідь на нього. А вона (відповідь) важливіше, ніж сотні переможних фанфар про хід реформи. І зрозуміло, що апендицит – це образ. Питання ширше: скільки будуть коштувати ті чи інші медичні процедури.
Ми добре знаємо, що нині в країні операція по видаленню апендициту коштує 300-400 доларів США в карман лікаря. Як і розуміємо, що ці кошти – гарантія того, що лікар не плюне на заробітну платню в 10 тисяч гривень і не поїде кудись за кордон. До речі з наступного року наших лікарів почне приймати Німеччина. А там зарплатня хірурга – 10 тисяч євро на місяць. Це не аби якого геніального.
З початку медичної реформи, за два роки, МОЗ і НСЗУ тільки добралися до того, щоби перекласти на українську мову англійські протоколи дій, які застосовуються до пацієнта при тих чи інших симптомах. І це при тому, що з наступного року вступає у дію повна автономізація закладів охорони здоров’я другого рівня (лікарень) і за обслуговування кожного з пацієнтів вони мають отримати кошти. Якщо два роки пішло на те, щоб почати робити переклад, то скільки піде, щоб обрахувати бюджетні можливості, виходячи з середньої статистики тих чи інших захворювань?
З початку цього року завдяки подібній же “швидкій” роботі МОЗ в країні була заблокована будь-яка трансплантація. І це при тому, що була прийнята відповідна законодавча база, а МОЗ відрапортував про ще одне “досягнення”. Але з підзаконними актами якось не вийшло. Як не вийшло з базою даних пацієнтів, які потребують трансплантації, і донорів.
Пів року – це досить великий термін і, можливо, МОЗ і НСЗУ встигнуть все прорахувати, але я в це відверто не вірю.
Підходжу до формування питання чотири до пані Супрун. А скажіть будь ласка, пані Уляно, чим ще займається МОЗ, крім масованого PR свого очільника?
Запитання чотири з половиною.
Операція по видаленню апендициту коштує кешем, умовно 10 тисяч гривень. Ми розуміємо, що це чиста зарплатня. Без податків, води і світла, в значній частині без амортизації обладнання, тощо. На заході подібна операція коштує умовно, але близько, в 10 разів більше.
Питання до пані Супрун. Чи зможе державний бюджет витягнути, наприклад, 25 тисяч гривень і заплатити клініці за операцію по видаленню апендициту, щоб в цю суму увійшли всі видатки лікарні та податки на зарплатню, у Пенсійний фонд, інше? Якщо ж ця сума буде в десять разів менша, а це більш ніж можливо, то у нас або залишиться система побутового хабарництва у галузі, або операції будуть робити інтерни. І тоді вже риторичне питання. Зарахую, його за половину. Ми точно говоримо про медичну реформу в країні?
Запитання п’ять. А хто смотрящі?
У 2016 році я був ініціатором проведення круглого столу і декількох мозкових штурмів щодо зміни законодавства у частині громадського контролю над закладами охорони здоров’я. Розповім, чому це важливо.
В існуючому нині механізмі всі без винятку рішення щодо фінансування і витрачання коштів приймає власник ЗОЗ. Точніше, його представник. У випадку з Київською лікарнею швидкої медичної допомоги, головою громадської наглядової ради якої я маю честь бути, департамент охорони здоров’я КМДА.
З 2020 року ЗОЗ стають повністю незалежними. І можуть витрачати кошти так, як вважають за потрібне. В приватних клініках питанням контролю опікуються акціонери чи власник. В державних чи комунальних таким представником власника (народу України чи громади міста) має стати спостережна рада ЗОЗ.
Тому, повторюсь, ми організували круглий стіл, проаналізували, як працюють подібні органи в інших країнах, а потім, дякую за допомогу Реанімаційному пакету реформ, провели кілька мозкових штурмів. Їх результатом став підготовлений мною проект змін до законодавства щодо створення Спостережних і Опікунських рад.
Цей проект з деякими змінами був прийнятий. Не можу сказати, що ці зміни особисто мене сильно порадували, наприклад законотворці чомусь вирішили, що опікунська рада є фактично структурним підрозділом лікарні. Хоча світовий досвід свідчить про інше – гроші збираються на незалежні рахунки, а рішення щодо розподілу коштів опікунів і спонсорів приймається незалежною неприбутковою організацією. Але Бог з ними, не запрацюють опікунські ради – нічого страшного не буде.
А от щодо спостережних рад, тут законодавці були більш уважні і допустили лише кілька правок, смішних з точки зору інших законів, але не принципових с точки зору того, що спостережні ради будуть мати дійсно серйозні механізми контролю за діяльністю ЗОЗ. Все нічого, але 27 грудня 2017 року, як це часто буває, під Новий рік, Кабмін видав Постанову про порядок формування Спостережних рад при ЗОЗ. Зрозуміло, що цю постанову готував МОЗ. Чесно кажучи, коли я вчитався в її текст, то багато чого зрозумів у “медичній реформі від Супрун”.
Не буду вдаватися у подробиці. Просто наведу декілька прикладів з роботи громадської наглядової КМКЛ ШМД. Мені доводилося стикатися з ситуаціями, коли ми отримували сигнали: “Ми тут домовилися, що ці ліки в вашу лікарню буде поставляти фірма Х”, чи : “Лікарня у минулому році з’їла те обладнання, яке ми їй втюхали, з’їсть і у цьому”.
Я не утрирую. Текст дослівний. Звісно, ми витримали кілька невеликих війн, в результаті яких ЛШМД закупає ліки через систему Прозоро, а обладнання в лікарню почали поставляти те, яке просили лікарі, але факт залишається фактом. Медицина – дуже великий бізнес, де гуляє дуже висока корупційна складова і величезні прибутки.
Але виходячи з Постанови, яку прийняв Кабмін з подачі МОЗ, саме представники цих хлопців мають не просто можливості, а практично стовідсотково будуть контролювати спостережні ради ВСІХ закладів охорони здоров’я країни.
Звісно, ми подали на Кабмін у суд і справа нині розглядається.
Але тепер я хочу задати пані Супрун останнє питання, п’яте з половиною. Шановна пані Уляно. Єдине Ваше досягнення на посаді, це по розповідям людей, яким я довіряю, є те, що ви досить жорстко повели себе по відношенню до фармацевтичної мафії. Подробиць не знаю, просто не цікавився. Але якщо це правда, скажіть будь ласка. Однією рукою ви боретесь з корупцією у медицині, а іншою (мабуть іншою?) візуєте постанову Кабінету Міністрів, яка фактично вводить ту ж саму мафію у систему контролю над всіма лікарнями країни. При тому, що мені чітко відомо, Ви в курсі цієї постанови і розумієте всі можливості спостережних рад.
Тоді хто Ви, шановна пані в.о. міністра?
Читайте: Медичне страхування, страхова медицина чи державне фінансування: що зробить медицину доступною, якісною і безоплатноюКиевVласть
Буде чи не буде продовжена “медреформа” команди Уляни Супрун – це запитання мені все частіше задають люди під час зустрічей. Більшість просить все зробити, щоб зупинити її і вигадати механізм, який зробить медицину однаково доступною для всіх. Його ми разом з представниками пацієнтської і експертної медичної спільноти вже навіть прорахували. Це – механізм багатоджерельного фінансування охорони здоров’я. У його основу потрібно закласти обов’язкове медичне страхування.
Зараз все залежить від нового складу парламенту і уряду: який курс визначать, чи готові дослухатися до професіоналів. Тож, в чому його суть і чим він відрізняється від “медичного страхування”, яке нібито запроваджувала Уляна Супрун.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ви, мабуть, все частіше чуєте від публічних людей про таке поняття, як “страхова медицина”. Вони обговорюють – чи реально її запровадити у наших реаліях. Спробую пояснити, що це таке насправді.
Страхова медицина, обов’язкове медичне страхування і бюджетне фінансування
Розпочну з термінології. Часто політики і журналісти, далекі від проблем охорони здоров'я, називають страховою медициною модель фінансування охорони здоров'я. Це в корені неправильно. Адже страхова медицина – це процес надання медичних послуг. Придбав страховку з переліком страхових випадків, захворів, отримав лікування. Не придбав – ніхто не лікуватиме безкоштовно. А інструмент фінансування, здатний забезпечити доступність медичної допомоги та захистити вас від величезних витрат на лікування в разі важкого захворювання називається медичним страхуванням.
До речі, чиновники МОЗу вважають, що “реформаторський” закон про державні фінансові гарантії запровадив саме державне медичне страхування в Україні, а Нацслужба здоров’я є державним страхувальником. Та все це – вигадки. Реалізовуваний ними фінансовий механізм схожий на страхову медицину, як віз схожий на автомобіль – у обох по 4 колеса, та на возі далеко не заїдеш. Чому?
Дивіться. Будь-яка система фінансування охорони здоров’я складається з трьох елементів: механізму збору коштів, механізму перерозподілу і управління коштами та механізму використання коштів.
Якщо б МОЗ дійсно створив систему обов'язкового медичного страхування, то лікування пацієнтів оплачувалось би з окремого страхового фонду, який формувався би з відрахувань або самих застрахованих осіб, або на їхню користь роботодавцем або державою. Авжеж, для оплати конкретно наданих пацієнту послуг потрібно було б використати метод “гроші йдуть за пацієнтом”. Та перерозподіляли б кошти, в основному, саме на покриття фінансових ризиків пацієнта при лікуванні його важкого захворювання. Тобто, замість того, щоб збирати всім світом на оплату операції, її б оплатила держава у повному обсязі.
МОЗ же цю модель навіть не створив. Вони продовжували реалізувати державну модель фінансування (модель Беверіджа), проте називали її “медичним страхуванням”. І цей “віз” на “автівку” схожий лише своїми “чотирма колесами” – кошти використовують так само за методом “гроші йдуть за пацієнтом”. У решті – вони відрізняються.
Перерозподіл коштів в МОЗівській системі фінансування здійснюється тільки на покриття поточних медичних витрат всім пацієнтам. Джерелом коштів не є спеціальні страхові платежі, які формують окремий страховий фонд, а є – частина податків із загального фонду державного бюджету. І тому якщо продовжувати реалізовувати “супрунівський підхід”, у найближчий час достатньої суми, щоб покрити всі ризики, в бюджеті не з’явиться. А отже – не буде й безкоштовної медицини. Чому?
Приклад Британії, яким не може скористатися Україна
Щоб державна модель фінансування функціонувала, потрібні чималі кошти з бюджету. На одного пацієнта Британія витрачає 4,5 тис. дол. або майже 19% від усього величезного бюджету. Грошей хронічно не вистачає! Новий прем'єр- міністр Борис Джонсон після отримання повноважень одразу подав програму збільшення фінансування служби NHS (британського аналога нашої НСЗУ) на 29% за найближчі п'ять років. І її бюджет тепер більший за бюджет космічного агентства США NASA.
В Україні на рік витрачають (увага) навіть не 1000, а лише 100 доларів на пацієнта. І тому нашу систему охорони здоров’я ми фінансуємо з власних кишень на 60%. І держава, в якій 50% економіки знаходиться в тіні, а ВВП на 70% формується витратами домогосподарств і лише на 20% – держави, не зможе ніяк ніколи профінансувати медицину на достатньому рівні. Нам далеко навіть до Білорусі (352 дол. на пацієнта в рік) і Грузії (281 дол.). Тож люди продовжать доплачувати з власних кишень, а будь-яка хвороба стане вироком для бюджету родини.
Обов’язкове медичне страхування – єдина гарантія лікування
Нині уряд щороку може змінювати рівень фінансування медицини. За останні 5 років він був від 4,1 до 2,9% від ВВП. Значить, гарантій стабільності фінансування немає. Хто може сьогодні сказати, чи оплачуватиме держава у наступному році лікування окремої хвороби? Ніхто. Коли МОЗ у минулому році заохочував громади створювати комунальні медзаклади на первинці, то він обіцяв у 2018 році тариф за обслуговування одного пацієнта на первинці у 370 гривень, а у 2019 вже 450 гривень. Прийшов 2019 рік, а тариф не підвищили і залишили на рівні 370 гривень, забрали додаткову оплату за “червоним списком” за пацієнтів без декларації та ввели плату за використання інформаційних систем. Первинка стала збитковою.
Щоб вони з’явилися насправді, потрібен окремий страховий фонд, який наповнюватиметься за чіткими і стабільними правилами, про які я писав. І правила ці потрібно визначити в законі.
Крім того, необхідно одразу, паралельно із впровадженням нового механізму фінансування, за фактично надані медичні послуги значно підвищити рівень фінансування медзакладів (як це зробили на первинці, коли збільшили у 2,6 рази тарифи при переході на централізоване фінансування). Для цього потрібні кошти. Треба десь взяти ті 60%, які платять пацієнти з власних кишень за лікування. Інакше все залишиться як є.
Державне фінансування не знайде кошти. Потрібні додаткові джерела, які сформуються одночасно з реалізацією принципу “гроші йдуть за пацієнтом”. І ними стануть страхові платежі роботодавця і пацієнта за програмою обов’язкового медичного страхування.
Як модернізували свої системи інші країни
Жодна із країн Східної Європи, Балтії і колишньої СРСР при модернізації своєї бюджетної медицини не впроваджувала державну систему фінансування охорони здоров’я за гроші держбюджету, як це спробував зробити МОЗ. Впроваджували різні варіанти системи обов'язкового медичного страхування, в яких формувався окремий від бюджету страховий фонд. Він наповнювався спеціальними страховими внесками, які сплачує в різних пропорціях для різних категорій населення держава, роботодавець і працівник:
Молдова: ставка збору на обов'язкове медичне страхування – 7% від доходу працівника, оплата 50/50: 3,5% -роботодавець, 3,5% – працівник, за непрацюючих платить держава;
Польща: ставка збору на обов'язкове медичне страхування – 7,77% від доходу працівника, оплачує внески ОМС роботодавець разом з іншими податками;
Казахстан: ставка ОМС – 5% від доходу працівника, з яких 3% оплачує роботодавець, 2% – працівник. М'яка система входження в ОМС з поступовим збільшенням ставки по роках. Для роботодавця: 2018 -1%; 2019-1,5%; 2020-3%. Для працівника – 2019 – 1%, 2020-2%;
Литва: ставка ОМС – 9% від доходу працівника, роботодавець оплачує 3%, працівник – 6%;
Естонія: ставка ОМС – 13%. Соціальний податок повністю сплачує роботодавець;
Латвія: оплата фіксованого річного платежу, що визначається в відсотку від мінімальної заробітної плати: 2018 – 1%; 2019- 3%; 2020 року – 5% (або 258 євро). За працівника сплачує роботодавець.
Досвід країн свідчить – єдиний вихід для України з її бюджетною моделлю фінансування – впровадження повноцінної системи обов’язкового медичного страхування з окремим страховим фондом. І цей фонд розподілятиме гроші з врахуванням необхідності. Більше ніхто не збиратиме на операції, і це – реально зробити вже з 2020 року. Як я вже сказав, все нині залежить від нової влади. Наша ж команда докладе всіх зусиль, щоб переконати нову Верховну Раду зробити медицину доступною і якісною для кожної людини, де б вона не жила.
Читайте: Медиків можна заохотити повернутися у села, як це зробили французиКиевVласть
Шлюб між українцями і громадянами інших держав – явище досить поширене. Та чи добрі наміри і щирі почуття між молодятами?
Нерідко реальною причиною того, що “заморські” наречені масово одружуються на громадянках України слугують корисливі мотиви, а саме – отримання посвідки на проживання в Україні, а згодом і спрощена процедура отримання громадянства нашої держави. До того ж, іноді виявляється, що іноземці, які бажають укласти шлюб з українцями, взагалі нелегально перебувають на території нашої країни. Працівники Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області спільно з СБУ працюють над викриттям випадків незаконної легалізації іноземців в Україні шляхом надання підроблених документів, а також через укладення фіктивних шлюбів.
За підрахунками, приблизно 6 інтернаціональних шлюбів з 10 у нашій країні – фіктивні. Вже налагоджені цілі схеми незаконної легалізації іноземців в Україні. І наше завдання – гідно протистояти цьому явищу. Адже у більшості випадків громадяни інших країн не планують затримуватись в Україні, вони розглядають нашу країну, як транзитну. А маючи посвідку на проживання в Україні, значно більше шансів отримати візу до розвинених країн Європи. Одна з найпоширеніших схем – студентський канал. Проведені перевірки вищих навчальних закладів у Києві показали, що значна частина студентів, які прибули з інших країн на навчання і у зв`язку з цим отримали посвідки на проживання в Україні, насправді не мали наміру отримувати освіту. Це доводять журнали відвідування занять, по яким видно, що деякі іноземці взагалі не з`являються в університеті. Відрахувати їх не можуть, адже як пояснюють у адміністраціях ВУЗів, якщо сплачено кошти за контрактну форму навчання, то вони мають право на перездачі у кінці навчального року. Проте вічно це тривати не може, тому такі “студенти” шукають, яким чином можна продовжити перебування в Україні. Одним з таких способів є укладання шлюбу з нашими громадянами.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Виявлені також порушення з боку адміністрацій навчальних закладів – після відрахування іноземного студента вони повинні у 10-денний термін повідомити про це міграційну службу для скасування посвідки на проживання в Україні, однак нерідко цей обов`язок не виконується.
Що змушує іноземців використовувати інститут шлюбу заради вигоди.
Відповідно до нашого законодавства, щоб претендувати на отримання громадянства України, емігранту потрібно безперервно проживати тут 5 років, а уклавши шлюб з громадянином України – всього 2. Тобто, шлюб з українкою дозволяє легалізуватися і всього за 2 роки поряд з іншими громадянами України претендувати, наприклад, на безкоштовне навчання чи медичне обслуговування. Проте у більшості випадків, як вже зазначалося, Україна слугує транзитною країною, а кінцевою метою іноземців є Європейський Союз.
Як відомо, попит породжує пропозиції. Чимало українок зважуються підзаробити на “міжнародному заміжжі”. Відтак, у Всесвітній мережі нескладно знайти оголошення про послуги фіктивного шлюбу, тобто юридичного оформлення шлюбу без наміру створити сім’ю. Дружину або чоловіка "ненадовго" мігранти шукають в інтернеті самостійно, або ж звертаються до організацій, які готові за кругленьку суму підшукати пару для вступу в такий шлюб.
Здавалося б, обидва учасники фейкового шлюбу мають взаємну вигоду: один без проблем отримує посвідку на проживання в Україні, інший заробляє певну суму грошей. Однак, насправді і одна, і інша сторони неабияк ризикують.
Іноземцю необхідно бути готовим, що його наречена може опинитися, приміром, колишньою засудженою, яка буде регулярно вимагати у нього гроші і погрожувати розірванням шлюбу. Також можна невдало одружитися на особах, що мають непогашені кредити, борги. Не дивуйтеся і якщо після розлучення друга сторона заявить про майнові претензії. І тоді вже Ви самі будете переконувати суд у тому, що шлюб був несправжнім, щоб нажите Вами залишилося при Вас.
Деякі шахрайські організації, котрі спеціалізуються на фіктивних шлюбах, взагалі вимагають чималий аванс на самому початку співпраці, до моменту укладання шлюбу, а потім зникають. Непоодинокі випадки, коли іноземець сплачував гроші за шлюб наперед, а невдовзі після одруження дружина/чоловік подавали документи на розлучення, щоб скоріше укласти новий шлюб і знову підзаробити.
Українцям необхідно розуміти, що це не такий легкий заробіток, як може здатися на перший погляд. Ви отримуєте умовно 1 тис. доларів США не за 5 хвилин розпису, а за 2 роки життя у страху, що буде далі. До того ж, щоб отримати посвідку на проживання в Україні іноземцю необхідна ще й прописка у нашій країні. Якщо Ви ладні погодитись і на це, уявіть ситуацію – у Вас є чоловік, прописаний у Вашій квартирі. Пройшли ті заповітні 2 роки, за які Ви його скоріш за все і не бачили, Ви хочете розлучитися і виписати сторонню особу зі свого помешкання – а де його шукати? Тоді згорьовані наречені починають звертатися у міграційну службу з проханням знайти законного чоловіка. Ось тільки розлучитися і виписати його із житла можна тільки в судовому порядку. А це займе чимало часу і влетить Вам у копієчку. То чи воно того варте?
Останній такий випадок стався 17 липня 2019 року - 32-річна киянка сама зізналася у фіктивності її шлюбу з громадянином Азербайджану. Жінка написала заяву про скасування тимчасової посвідки на проживання в Україні своєму “чоловіку” і звернулася до суду з позовними вимогами щодо розірвання вказаного фіктивного шлюбу. Працівники міграційної служби і СБУ зараз з`ясовують усі обставини.
Страждають наші співвітчизники і від посередників, які можуть ошукати не лише іноземців, а і довірливих українських наречених: виплачують символічний аванс до реєстрації шлюбу з обіцянками сплатити основну суму після штампу в паспорті, а потім розчиняються в повітрі. Звісно, з такими делікатними питаннями дівчата в правоохоронні органи не звертаються, боячись відповідальності хоча б за підробку документів. На жаль, саме за фіктивний шлюб на сьогоднішній день покарання в Україні не передбачено, на відміну від США і більшості країн Європи, де за це світить штраф у тисячі доларів, в'язниця чи депортація.
Ми неодноразово зверталися до законодавчого органу з ініціативою віднести фіктивні шлюби до розряду кримінальних правопорушень і передбачити сувору відповідальність за такі дії. Маємо надію, що найближчим часом Кримінальний кодекс України все ж поповниться новою статтею.
Лише з початку 2019 року до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося вже 2890 громадян інших країн за отриманням посвідок на проживання в Україні з метою возз`єднання сім`ї (в тому числі і випадки, коли іноземці, які перебували в Україні на законних підставах, уклали шлюб з громадянами України). 362 іноземці написали заяви про прийняття до громадянства України на підставі двох років у шлюбі з киянами та мешканцями області. І більшість із них навіть не громадяни країн ближнього зарубіжжя, таких як РФ, Білорусія, а уродженці так званих “країн ризику” – Ірану, Іраку, Сирії, Туркменістану, Бангладеш, Індії та інших.
Також від початку року до міграційної служби Київщини надійшло 2926 запитів від органів РАЦС про перевірку законності перебування на території України іноземців, які бажають вступити у шлюб. Лише за останні місяці було 89 відмов: виявлялися факти підроблених віз, які надавалися для реєстрації шлюбів, а також підроблених штампів про перетин державного кордону України тощо. По усім фактам Національною поліцією ведеться слідство.
Для прикладу, навесні цього року працівники ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області викрили неврегульованого мігранта, який, використовуючи популярну послугу “Шлюб за добу”, мав намір легалізувати своє перебування на території України. Під час опрацювання запиту РАЦС щодо законності перебування на території України громадянина Туреччини у його паспортному документі виявили підроблені штампи про перетин державного кордону України. Проект “Шлюб за добу” певною мірою сприяє укладенню фіктивних шлюбів. Створений з метою спрощення бюрократичних процедур для справжніх пар, він став знахідкою для мігрантів, які будь-яким шляхом хочуть залишитися в Україні і мають обмаль часу.
“Надто багато іноземців зараз бажає одружитися з громадянами України. Не маємо нічого проти, якщо це справжні шлюби. Однак часто неозброєним оком видно, що шлюб “за домовленістю”: під час оформлення посвідки на проживання помітно, що подружжя просто не знайоме між собою, не розуміє мови одне одного. Також підозрілі різниці у віці, особливо якщо це іноземний випускник якогось з Київських ВУЗів, який нібито одружується на бабусі – громадянці України. Через усю цю індустрію постановочних сімей Україна зазнає репутаційних втрат. Адже вихідці з неблагополучних країн нерідко починають займатися у нашій країні незаконною діяльністю. Навіть якщо вони започатковують якусь власну справу, то зазвичай не легалізують бізнес і не сплачують податки до державного бюджету. Тому ми застерігаємо наших співгромадян від участі у таких схемах, хоча б для того, щоб самим не натрапити на злодія чи афериста.
Іноземцям, які незаконно легалізувалися в Україні, скасовують посвідки на проживання.
В усіх випадках, коли стало відомо, що посвідка на проживання в Україні видана на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів – така посвідка підлягає скасуванню. Один з останніх випадків – 40-річна мешканка Київської області зареєструвала шлюб з уродженцем Республіки Молдова за скороченою процедурою, тобто не очікуючи місяць, надавши довідку про вагітність. Однак у ході перевірки було встановлено, що дана громадянка на обліку в зв`язку з вагітністю у зазначеному медичному закладі не перебувала і довідку про вагітність не отримувала.
Наостанок – про головне. Така наша діяльність не завжди належним чином оцінена зі сторони громадськості, проте ми націлені на результат – зробити так, щоб легалізація в Україні проходила виключно законним шляхом і щоб іноземці їхали на проживання в нашу країну з благими намірами.
Ми приносимо вибачення тим парам, які одружуються, дійсно маючи намір створити сім`ю, і яким ми створюємо незручності проведенням перевірок. Робимо все від нас залежне, щоб мінімізувати наше втручання і щоб ви не мали клопоту з укладанням шлюбу. Також не радимо звертатись до різного роду юридичних фірм, які пристосувалися наживатися на укладенні шлюбу між нашими громадянами та іноземцями, адже вони ніяким чином не можуть вплинути на діяльність ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Вячеслав Гузь, начальник Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області
КиевVласть
Вибори відбулись. Скоро нова Верховна Рада і новий Кабмін визначатимуть свій курс у кожній царині життя країни. І однією з життєво найнеобхідніших є галузь охорони здоров’я.
Нова влада має не допустити повторення помилок “попередників” і виправити ті, що вже сталися. А одна із найбільших помилок команди МОЗу, якій залишились лічені дні, – лобіювання Закону про державні фінансові гарантії. Команда чиновників недарма розрахувала все так, що другий етап “медреформи” – перехід всієї медицини, всіх медзакладів країни на нову систему фінансування – не відбудеться саме за нових керівників. Тоді вона зможе перекласти провал усіх своїх “напрацювань” на них (мовляв, за нас реформа йшла, а вони її провалили). Чому НЕ відбудеться і що треба робити? Розповідаю.
Згідно із “реформаторським” Законом про держані фінансові гарантії, з 2020 року всі медичні установи повинні отримувати гроші за договорами через Нацслужбу здоров’я за фактично надані пацієнту послуги. Тобто вся меддопомога – первинна, спеціалізована, високоспеціалізована, екстрена, всі програми реімбурсації мають оплачуватись через НСЗУ.
Нагадаю, нині НСЗУ фінансує первинну медичну допомогу (з липня 2018) і аптеки за програмою “Доступні ліки” (з квітня 2019). Але це – тільки мала частина всієї системи охорони здоров'я.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
І, здавалося б, впровадження нової системи фінансування на інших рівнях медицини має бути вже за 5 місяців, і у вересні починають розглядати бюджет. Але ж до цього нічого не готове!
Пацієнти не підписали декларації з сімейним лікарем, а отже послуги вузьких спеціалістів для них стануть недоступними. Немає у реєстрі пацієнтів – немає допомоги. Нині тільки 27,8 млн пацієнтів з мінімум 38,8 млн мають декларації. І ще близько 0,7-1,2 млн декларацій анулюють до кінця року після проведеної верифікації. Платити НСЗУ не буде за кого.
Медзаклади для отримання фінансування за новим механізмом і укладання договору з НСЗУ мають реорганізуватися в комунальні або державні підприємства, тобто пройти автономізацію. Цей процес може затягнутися через свою складність, особливо після скасування спрощеної процедури, термін дії якої завершився в 2018 році. За нею, до речі, за цілий рік автономізувалося трохи більше 1 тис. медзакладів первинки. Зараз же потрібно це зробити за повною процедурою 3,6 тис. установам, які надають стаціонарну і поліклінічну меддопомогу і ще кільком десяткам академічним інститутам і всім обласним центрам екстреної меддопомоги і медицини катастроф.
Нині, за 19 місяців дії закону про автономізацію, лідером з автономізації є Полтава – 85% медустанов пройшли процедуру. Саме тут з 1 квітня проходить пілотний проект з впровадження нового механізму фінансування. Далі йде Харківська область – 80%. Волинь, Рівне, Львів – до 70%. На цьому успіхи закінчуються. В 11 областях – відсоток реорганізованих медустанов коливається біля 50%. А ось аутсайдери, такі як Миколаївська та Херсонська області змогли реорганізувати тільки 29% (тобто там реорганізовані тільки установи з надання первинної медичної допомоги).
Хто не встиг – фінансування від НСЗУ не отримає. Субвенції вже не буде. Отже, пацієнти не зможуть безкоштовно лікуватися – адже кожна районна лікарня є місцевим монополістом. Платити НСЗУ не буде кому.
Нацслужба здоров’я й сама не готова працювати за новим механізмом фінансування. Для супроводу 1,2 тис. договорів на надання первинної медичної допомоги зі спрощеним механізм щомісячної оплати вистачає одного центрального апарату в кілька десятків співробітників. Але для адміністрування 100 млрд платежів майже п'яти тисячам підприємств по всій країні за принципом “гроші за пацієнтом” (тобто, платячи за кожну послугу кожного пацієнта) потрібна складна і злагоджена робота сотень співробітників (штат НСЗУ – понад тисяча співробітників) і мережа регіональних представництв. Адже за обсягом роботи із супроводу державних фінансів НСЗУ – це майже як друге державне казначейство.
Ще минулоріч, для реалізації пілотного проекту в Полтаві там планували створити один місцевий підрозділ НСЗУ. Не склалося. Цього року планували створити п'ять територіальних підрозділів – Одеса, Дніпро, Харків, Львів, Київ. Поки їх немає. Немає ні людей, ні приміщень, ні обладнання. Отже, платити медзакладам немає кому.
Не зрозуміло і скільки треба платити. Немає ні тарифів, ні апробації нового механізму фінансування. А саме вони повинні лягти в основу розрахунків програми фінансових гарантій. Вони мають бути прозорі і економічно обґрунтовані: якщо їх завищити – втратить бюджет, гроші закінчаться і пацієнти не зможуть безкоштовно пролікуватися. Якщо занизити – медустанови почнуть закриватися, а лікарі – звільнятися.
Стосовно апробації – було три спроби. Перша – пілотний проект 2017 року з впровадження нового механізму фінансування в чотирьох інститутах НАМНУ, розпочатий ще в 2017 році. Довго стартував, мав проблеми з організацією фінансування і його обсягами, низькі тарифи без єдиної методологічної бази та ін. Провалився.
Друга – пілот, який впроваджують з 1-го квітня цього року в Полтаві. З усіх медустанов (а їх – 101) на новий механізм фінансування перевели тільки 45. За 4 місяці експерти бачать безліч проблем у процесі. Про результати говорити зарано, але ж у нас залишилось 5 місяців до того, як всі, абсолютно всі медзаклади України мають перевестися на нову систему фінансування! А не фактично 45%.
Третя – програма “Безкоштовна діагностика”. Мала стартувати 1 липня цього року. Через непідготовленість її перенесли на 2020 рік, а заплановані на неї гроші передали на “реформовану” первинку.
Ну і найголовніше. У бюджеті немає і не передбачається грошей для фінансування програми фінансових гарантій у повному обсязі.
У пояснювальній записці до законопроекту про фінансові гарантії ще у 2017 році Уряд гарантував, що на програму в 2020 році виділять 115 млрд грн. Це набагато більше, ніж виділені в поточному році на медичну субвенцію і програму первинної медичної допомоги трохи більше 70 млрд. Де взяти ці додаткові 45 млрд грн. З яких джерел?
Навіть якщо трапитися диво і вже новий уряд зможе знайти ці гроші, від такого фінансування можна покрити потребу в оплаті лікування українським пацієнтам менше, ніж на половину.
Зараз пацієнти зі своєї кишені за медичні послуги платять понад 135,5 млрд грн на рік. Навіть загальне поточне фінансування охорони здоров'я (пацієнти + держава) зараз становить понад 223 млрд грн, а мінімальна потреба в фінансуванні програми фінансових гарантій – понад 170 млрд грн: 6,5 млрд – екстрена медична допомога, 29 млрд – первинна медична допомога і 136 млрд – спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога.
Де в бюджеті наступного року взяти додатково 100 млрд грн?
Без виділення необхідного рівня фінансування програма фінансових гарантій ризикує навіть не розпочавшись перетворитися на фікцію: пацієнти не отримають необхідних медичних послуг і будуть змушені, як і раніше, платити неформальні платежі в “благодійні фонди” або просто в кишеню медику. Медичні ж установи і лікарі без необхідного фінансування обиратимуть – або закриття, або побори з пацієнтів.
Нині у нас є тільки одна можливість зупинити повний крах української системи охорони здоров’я – ввести багатоджерельну систему фінансування з загальнообов’язковим медичним страхуванням як одним із елементів. Цього я та наша фракція “Батьківщини” і добиватимемось у новому парламенті. Адже другим з 8 найперших, які ми визначили пріоритетними, має бути прийнятий саме закон про обов’язкове медичне страхування.
Читайте: Ми знаємо, де взяти гроші на медицину, які “не знаходила” попередня влада
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0010
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 07:17:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0007
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 7
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 07:17:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0009
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145050', '144900', '144903')
ORDER BY `published` DESC
0.0006
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 07:17:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0008
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.4867
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 07:17:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 1730, 10
0.0101
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('81296', '81255', '81151', '80925', '80914', '80863', '80822', '80739', '80241', '80175')
0.4373
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 07:17:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)