Вихованці ІТА “ЮН—ПРЕС”, разом із юними акторами театральної студії “Неформат” стали співорганізаторами Фестивалю творчості й дружньої комунікації в спеціалізованій бібліотеці для сліпих ім. М. Островського.
“Люди! Я зрозумів, щоб зробити світ кращим, треба любити один одного, прислухатися один до одного, дружити!…. А ще… можна думати… Так, це важко, незвично, але можна… І при цьому залишатися особливим! Ми всі цікаві саме тим, що різні, і кожен із нас — особливий. Головне —вірити!”, — ці слова одного з героїв казкової вистави “Ти— особливий”, яку вихованці ІТА “ЮН-ПРЕС”, разом із юними акторами театральної студії “Неформат”, показали в спеціалізованій бібліотеці для сліпих ім. М. Островського, мають величезне значення.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Моя знайома Ірина, яка не бачить з самого дитинства, часто каже: “Поїхали зі мною до бібліотеки”, мені вже нема чого читати. Я не дивуюся, бо знаю, що вона читає руками і вухами, тобто, мацаючи пальцями сторінки товстезних фоліантів, де літери вибиті крапковим шрифтом Брайля, а частіше слухає озвучені книги на допотопному касетному магнітофоні.
Спеціалізована бібліотека для сліпих ім. М. Островського у Києві, в принципі, мало чим відрізняється від тисяч інших бібліотек. Але книги тут слухають через навушники. Або ж читають пальцями.
Центральна спеціалізована бібліотека для незрячих людей імені Миколи Островського була відкрита у Києві наприкінці 1936 року. Вона пережила багато лихоліть і припиняла свою роботу лише під час окупації Києва в 1941-43 роках. А зараз, на жаль, переживає не найкращий період свого існування. Заклад може залишитися на зиму без опалення, що дуже небезпечно для унікального бібліотечного фонду, який налічує понад 208 300 книг: звичайних, шрифтом Брайля та озвучених. Аби зберегти унікальний фонд, її директор Юрій Миколайович Вишняков власноруч оцифровує плівки з аудіокнигами. У бібліотеці для незрячих налічується 79 тисяч озвучених видань. Найстарішим записам – майже півстоліття. Грошей на оновлення фонду – каже директор, не було й раніше. Однак тепер немає навіть на комуналку.
“Бібліотека є методичним центром для інших 64-х спеціалізованих бібліотек для незрячих в Україні. Будинок звукозапису і друку розсилає надруковані і озвучені книжки як нам, так і їм. А ще – чотирьом невеличким бібліотекам, які працюють на підприємствах УТОСу”, – каже Юрій Миколайович, – “ Загалом столична спеціалізована бібліотека обслуговує близько 3 000 читачів у Києві”.
Найбільша проблема для установи – відсутність власного транспорту для доставки книг до читача додому або у відділення “Укрпошти”. Справа у тому, що одна невеличка книга після друку шрифтом Брайля перетворюється у декілька масивних томів.
“Потреби у незрячих такі самі, як і у інших людей”, – каже директор. Він, колишній офіцер, випускник КВІДКУСу, повністю втратив зір у дорослому віці. Але не зламався. Працював керівником підприємства. А зараз уже 30 років керує бібліотекою.
“До 2009 року бібліотека стабільно поповнювалася і періодичними виданнями шрифтом Брайля: щомісячно друкувалися один журнал для дітей, один – для дорослих, була також газета, яка виходила чотири рази на місяць, – розповідає Юрій Вишняков. Ситуація докорінно змінилася після внесення змін у законодавство, коли влада в Україні вирішила, що фінансування літератури, яка має видаватися для незрячих людей, повинно відбуватися за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Тобто, Фонд виділяє Будинку звукозапису і друку Українського товариства сліпих кошти, зібрані за рахунок штрафних санкцій за нестворення певної кількості робочих місць для людей з інвалідністю. “Різні бюрократичні перепони і те, що Фонд на початку року ще не знає, чи назбирає необхідну суму, призводять до того, що гроші ми отримуємо наприкінці року, і просто фізично не встигаємо надрукувати книги, які запланували. Тому повертаємо ми кошти назад, у бюджет”, – розповідає директор бібліотеки.
Та працівники бібліотеки намагаються якимось дивом, за підтримки небайдужих людей видавати підручники для незрячих студентів, які читають їх за допомогою синтезу мови.
- Завдяки гранту посольства США ми придбали спеціальні компютери, на яких навчаємо незрячих людей, цифруємо старі книги, випущені на магнітофонних бобінах –переводимо їх на диски. Але люди хочуть читати сучасну літературу. Та з цим – значно складніше. Волонтерський фонд “Вір в Україну” допоміг нам записати 50 книг за шкільною програмою.
Працюють в бібліотеці різноманітні гуртки, студії, відбуваються зустрічі з цікавими людьми. Життя продовжується. Аби лишень не заважали нам жити. І не позбавляли права на слово.
“Можете уявити, що вас не вчили ні писати, ні читати? Сьогодні політика держави така, щоб незрячі були безграмотними. Кілька років тому я був на Форумі видавців у Львові, й мене вразила тема одного круглого столу — про те, чи потрібен Брайль при сучасних технологіях. Це те ж, що запитувати, для чого нам театр, кіно, освіта”, — обурюється незрячий адвокат Степан Філіп, який зараз керує одним із найбільших столичних підприємств, де працюють незрячі.
Для людей, які позбавлені можливості бачити, найголовнішим є живе спілкування. І можливість показати свої творчі здібності.
Саме з цією метою й організували юні журналісти ІТА “ЮН-ПРЕС” й актори театру “Маскам Рад ” творчий фестиваль у бібліотеці.
У програмі Фестивалю: творчі майстер-класи, вистава “Ти — особливий”, підготовлена юними журналістами й акторами, квест-гра “Дракон”, ігри та конкурси, веселі літературні вікторини, фотозони ( найкраще фото в бібліотеці), виготовлення святкових листівок шрифтом Брайля, змагання з шахів і шашок, мейкап від відомого стиліста-візажиста, пісні, танці, спілкування.
Гості й учасники свята мали можливість ознайомитися з експозицією невеличкого музею пристроїв і книг для незрячих: годинники, магнітофони різних років, аудіо-плеєри, спеціальні друкарські машинки й принтер для друку шрифтом Брайля. Як найбільшу цінність дітям і дорослим показали дві книги крапковим шрифтом, випущені в Лондоні (російським алфавітом!) майже 200 років тому. Бажаючі могли потренуватися писати крапками через спеціальний трафарет.
Але найголовніше було — спілкування й передача живих емоцій!
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"КиевVласть
Чим загрожує підроблення документів, як іноземцям не попастися на гачок аферистів, намагаючись врегулювати свій міграційний статус в Україні,і чому українцям не варто користуватися послугами по документуванню у посередників.
У своїй діяльності ми постійно стикаємося як з іноземцями, які настільки хочуть жити в Україні, що готові напевно навіть опинитися на лаві підсудних за підроблення документів, так і з українцями, які, боячись міфічної бюрократичної тяганини, звертаються за елементарними послугами, такими як вклеювання фотокартки при досягненні 25-ти або 45-річного віку до паспорта-книжечки, до якихось сумнівних організацій і в результаті, сплативши гроші і прочекавши набагато довше, отримують підроблений паспорт.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
По-перше, що стосується надання адміністративних послуг Державної міграційної служби – ніякої бюрократичної тяганини давно немає. Все максимально швидко, зручно і комфортно для громадян. Лічені хвилини записатися до Електронної черги на прийом на бажаний час, 15 хвилин оформлення документа, зручна перевірка стану виготовлення паспорта чи посвідки. Більше ніяких копій документів, ніяких зайвих довідок.
Що стосується послуг для іноземців, у Києві і для них працює запис до Електронної черги на зручний час. Також ми постійно збільшуємо кількість наших підрозділів у Києві і області, які документують іноземців. Зараз прийом документів на оформлення посвідок на тимчасове проживання в Україні розпочали два Центри надання адміністративних послуг, щоб зменшити черги до підрозділів Міграційної служби. Поступово зростатиме кількість ЦНАП, які прийматимуть іноземців для оформлення посвідок на проживання.
Попри це, значна кількість наших співвітчизників та іноземців намагаються владнати питання, які відносяться до компетенції ДМС, за допомогою посередників і шахраїв, а відтак – регулярно мають місце випадки виявлення нашими працівниками підроблення і використання підроблених документів, печаток і штампів.
Така тенденція прослідковується у всіх сферах нашої діяльності: під час подачі документів для оформлення закордонного паспорту виявляється, що внутрішній паспорт громадянина України має ознаки підроблення; іноземці намагаються отримати посвідку на проживання, чи навіть громадянство України, передбачливо обзавівшись підробленими документами, які свідчать про родичів-українців чи українське коріння. Найчастіше доводиться мати справу з підробленими штампами про перетин державного кордону – іноземці платять чималі гроші певним організаціям в надії узаконити своє перебування у нашій країні, а в результаті обман викривається при першій же перевірці документів і особа мало того, що отримує статус неврегульованого мігранта, так ще і злочинця.
Про усі такі випадки ми сповіщаємо Національну поліцію, і далі вже наші колеги проводять досудове розслідування за ст. 358 Кримінального кодексу України “Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів”. До речі, санкція статті передбачає достатньо суворе покарання у вигляді штрафу, арешту на строк до шести місяців або обмеження волі до двох років, а за вчинення таких дій повторно чи групою осіб винним “світить” до п`яти років позбавлення волі.
Чим загрожує незаконне врегулювання свого міграційного статусу
Поступове “стирання” кордону з Європою призводить до того, що все більше іноземців та осіб без громадянства задаються ціллю в`їхати і легально перебувати на території України. Особливо привабливою наша країна є для жителів країн Африки, Азії, Близького та Середнього Сходу, які бажають тут працювати, чи використати її як сходинку на шляху до більш розвинених країн Європейського Союзу. Також значна кількість іноземних студентів після закінчення навчальних закладів вирішують залишатися в Україні.
У будь-якому разі, щоб перебувати в Україні більше 90 днів без необхідності тривалих від'їздів і без страху бути притягнутим до відповідальності, в тому числі у вигляді видворення з країни та заборони в'їзду, іноземним громадянам та особам без громадянства слід потурбуватися про оформлення посвідки на проживання.
Сьогодні в Україні проживає значна кількість іноземців. Багато із них обирають саме столицю, щоб жити, працювати та будувати свій бізнес. За минулий рік лише у Києві і області нашим Управлінням видано 24 039 посвідок на тимчасове проживання і 4115 посвідок на постійне проживання в Україні.
Часто іноземці шукають допомоги з легалізацією у юридичних організаціях і посередників. Різного роду шахраї вже пристосувалися заробляти на бажанні іноземців узаконити своє перебування в Україні якнайшвидше. Так у мережі Інтернет можна зустріти безліч обіцянок надати вам громадянство або посвідку на проживання в найкоротші терміни і навіть при відсутності у вас необхідних для цього документів. Іншими словами – беруться фальсифікувати підстави для легалізації іноземця. Чомусь не усі розуміють, що такі послуги вам пропонують шахрайські організації. І документи, які ви отримаєте від них найімовірніше будуть підроблені. Адже іноземцеві складно відрізнити підробку від справжнього паспорта чи посвідки.
Простий приклад – молодий чоловік із Узбекистану скористався послугами посередників, які розробили цілу схему його легалізації в Україні. Видали підроблену посвідку на проживання і підшукали для нього більше ніж удвічі старшу за нього наречену для укладення фіктивного шлюбу. Планувалося, що після одруження, скориставшись послугою “Шлюб за добу”, він отримає справжню посвідку на проживання в Україні. Однак схема не спрацювала. За налагодженим алгоритмом, працівники РАЦСу направили до нас запит про перевірку законності перебування іноземця на території України. Виявилось, що посвідка підроблена і видана на ім`я іншої людини. Тож замість безтурботного проживання в Україні чоловік опинився фігурантом кримінального провадження за використання підробленого документа.
Після такого інциденту шанси отримати посвідку на проживання навіть законним шляхом будуть для нього нікчемно малими. До того ж, із такою біографією йому нелегко буде отримати візу у будь-яку цивілізовану країну світу.
Якщо ви все ж вирішите скористатися послугами посередників – радимо погоджуватися тільки на законні схеми легалізації, і пам`ятати, що висока швидкість процедури має вас насторожити, адже перевірка і винесення рішення по кожній особі – це тривалий процес.
Статус біженця надається далеко не всім
Декого такі організації запевняють, що надійний спосіб законно залишитися в Україні – це звернутися за захистом і спробувати переконати Міграційну службу визнати вас біженцем. При цьому доведеться довести, що ваші права на батьківщині порушувалися через політичні або релігійні переконання. Або ж ви піддавалися дискримінації за національною ознакою.
Непоодинокі випадки, коли іноземці та особи без громадянства, звертаючись за захистом в Україні, пред`являють підроблені документи, навіть вироки суду про засудження до смертної кари. При цьому не враховують, що по кожній справі проходять ретельні перевірки і правда так чи інакше спливає на поверхню.
Протягом 2019 року до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося 365 осіб за захистом в Україні. Позитивних рішень було 29.
Українцям також варто бути обачними із фірмами-посередниками
Щоб краще пояснити, наскільки недоцільно нашим громадянам звертатися до різного роду посередників, хочеться навести реальний випадок.
До одного з районних відділів ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області для оформлення закордонного паспорта звернувся чоловік. При перевірці його внутрішнього паспорта-книжечки виявилося, що паспорт підроблений. Підрозділ міграційної служби іншої області, печатка якого засвідчувала фотокартку, вклеєну при досягненні 25-річного віку, не підтвердив вклеювання. Та і не мав права той підрозділ з іншого кінця України вклеювати йому фотокартку, адже така послуга надається за зареєстрованим місцем проживання. Чоловік зізнався, що свого часу звертався до деякої організації, яка спеціалізується на наданні допомоги у питаннях паспортизації, адже вирішив, що матиме багато клопоту, звернувшись безпосередньо до Міграційної служби. Бідолаха заплатив 1500 грн. і через місяць йому вручили паспорт з новою фотокарткою, запевнивши, що все офіційно. На ділі ж – підроблення низької якості. Звернувшись до Міграційної служби, він би через кілька днів забрав свій готовий документ (законодавством передбачений п`ятиденний термін). До того ж, послуга ця безкоштовна. Шах і мат, як то кажуть. Тепер за використання підробленого документа чоловікові загрожує кримінальна відповідальність.
Зустрічаються і випадки, коли громадяни цілеспрямовано підроблюють паспорт-книжечку і потім намагаються обміняти його на ID-картку нібито через непридатність до подальшого використання через псування. Та слід пам`ятати, що навіть якщо не озброєним оком не видно підробки, то фахівці по одному підпису або печатці відрізнять підробку від оригіналу.
Перевірте свій документ прямо зараз
Будь-хто може з легкістю перевірити дійсність свого документа за допомогою онлайн-сервісу “Перевірка недійсних документів” на сайті ДМС України. Проста і безкоштовна перевірка може послугувати ефективною страховкою від шахраїв.
Такий сервіс дає можливість перевірити наявність паспорта громадянина України в базі даних МВС, а також у базі даних ДМС, яка здійснює облік документів, що визнані недійсними “без криміналу”: псування, втрата та інше. Крім того, перевірити можна не лише паспорти, але й інші види документів, що засвідчують особу: посвідки на проживання, посвідчення біженця тощо.
Беззаперечні переваги біометричних документів
Вкотре наголошуємо на тому, що паспорти громадян України зразка 1994 року у вигляді книжечки мають низький рівень захисту і їх легко підробити. Це ж стосується і старих паперових посвідок на проживання в Україні.
Інша справа – сучасні захищені біометричні документи, які практично неможливо підробити завдяки новітнім технологіям захисту інформації на електронному носії.
До того ж, власники біометричних документів вже наприкінці лютого цього року зможуть особисто випробувати важливу новацію – ID-картку та закордонний паспорт у смартфоні, тобто паспорт, який завжди буде при вас.
У підсумку…
Доцільним буде нагадати, що будь-які відмітки в паспортних документах можуть здійснювати виключно відповідальні посадові особи органів державної влади чи місцевого самоврядування.
Купувати фальшиві документи – величезний ризик, який себе не виправдовує. Важливо пам'ятати, що власників підроблених документів рано чи пізно чекає покарання. До того ж, “липовий” паспорт чи посвідку на проживання, отриману неофіційним шляхом, неможливо продовжити, відновити чи обміняти.
Читайте: Полиция и Миграционная служба устроили в Киеве облаву около Исламского культурного центра (фото)Вячеслав Гузь, начальник Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області
КиевVласть
Київський міський голова Віталій Кличко звернувся до Міністра розвитку громад та територій України Альони Бабак і до голови Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Андрія Клочка щодо необхідності приєднати селище Коцюбинське до Києва.
Про це KV стало відомо з повідомлення видання “Громада Приірпіння”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Як повідомляє видання, в своєму зверненні мер столиці Віталій Кличко наголосив на необхідності приєднання селища Коцюбинське до Києва, оскільки мешканці селища під час громадських слухань в березні 2018 року підтримали приєднання до столиці. Під час поіменного голосування голос “За” віддали 61% мешканців Коцюбинського.
(фрагменти листів, наданих КМДА виданню "Горомада приірпіння")У своєму листі Віталій Кличко також наголошує, що Коцюбинське – це анклав Києва і інфраструктура селища більшою мірою вже пов’язана з інфраструктурою столиці, зокрема системи опалення та водопостачання. Через те, що Коцюбинське залишається в області, мешканці селища не можуть домогтися подовження гілок комунального транспорту. Маршрутки їздять менше 10 км до метро і коштують 7 грн через те, що діє міжміський тариф. Окрім того, мешканці селища хочуть мати картку киянина, яка дає пільги.
Окрім того, мер Києва заявив, что Київська міська рада прийняла рішення від 13.09.2018 року прийняла рішення № 1369/5433 “Про затвердження нового порядку здійснення видатків на дошкільну освіту на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості”. Механізм “Гроші ходять за дитиною” створений для підтримки та гарантії прав киян обирати дитячий садок будь-якої форми власності. Обов’язковою умовою є фіксація місця реєстрації дитини у Реєстрі територіальної громади міста Києва. Реєстрація місця проживання надає пріоритетне право на вступ до закладів дошкільної освіти Києва. Розташування заявок в списку відбувається з врахуванням підтвердженого запису дитини у Реєстрі територіальної громади міста Києва. Таким чином, на думку Віталія Кличка, у разі приєднання до столиці, мешканці смт. Коцюбинське могли б заощаджувати кошти.
Нагадаємо, ще в 2016 році в КМДА заявляли, що переговори по приєднанню Коцюбинського до Києва вийшли на фінальну стадію. У 2018 році в Коцюбинському відбулися громадські слухання з цього питання: "За" Київ проголосувало майже 61%, проти – 37,5%.
Читайте: Сутичка за Коцюбинське: слухання про приєднання селища до Києва пройшли в атмосфері скандалу
Але кількома місяцями пізніше, після того, як депутати селищної ради Коцюбинського висловили недовіру селищному голові, питання приєднання селища до Києва застопорилося. У Київраді до теми приєднання тоді поставилися нібито позитивно, але активних дій в цьому напрямку робити не стали.
Читайте: Приєднання Коцюбинського до Києва поставили на паузу, – депутат Київради (відео)
Лише наприкінці 2018 року по ініціативі секретаря столичної міськради Володимира Прокопіва, депутати проголосували за звернення до Верховної Ради щодо приєднання до Києва селища Коцюбинське.
Читайте: Київрада просить парламент розглянути питання приєднання до Києва селища Коцюбинське
Як раніше повідомляла КВ, Департамент земельних ресурсів КМДА наполягає на тому, що затвердити проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж Києва вдасться, незважаючи на неузгодженість його Київською обласною радою (КОС). Чиновники запевняють, що відповідний проект автоматично вважається узгодженим, так як КОС не вклався в термін. Хоча, схоже, обласні депутати не тільки вчасно дали негативні висновки, а й видали тлумачні зауваження до проекту землеустрою щодо смт Коцюбинське.
Читайте: В КГГА уверяют, что смогут согласовать новые границы Киева
Фото: delo.uaКиевVласть
Для багатьох учнів і батьків Київщини рік почався з невтішних новин. У Василькові знов не змогли завершити будівництво школи, в Борисполі – ніяк не добудують садочок, у Вишневому взагалі мало не батьківський страйк. Скидається на те, що при невпинному зростанні населення місцева влада стикнеться з масштабним браком навчальних місць. Чого чекати регіону в нинішньому році на освітянській ниві і де чекати добрих звісток – досліджувала KV.
Переповнені школи — одна з болючіших проблем обласних і районних центрів Київщини. За даними прес-служби Київської облдержадміністрації, в мережі закладів загальної середньої освіти Київської області сьогодні налічується 702 школи, з них 34 – приватних. У закладах загальної середньої освіти навчається 223,3 тис. учнів, що на 10,9 тис. більше порівняно з 2018 роком. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
На тлі невпинного зростання кількості діток в регіоні і особливо – у пристоличній зоні, зі школами мало не щомісяця трапляються скандали. Головна проблема навчального процесу – брак власне закладів. Ті, що є – часто застаріли або не вміщують охочих, ті, що будуються – перетворюються на довгобудови, на ті, що лишень у планах місцевої влади, часто не вистачає коштів.
Навчання у другу зміну для шкіл Київщини вже давно стало нормою.
Васильків
Нагадаємо, KV вже розповідала про те, як 11 жовтня 2016 року під час уроку в середній школі № 6 Василькова Київської області впали три поверхи. Тоді ця резонансна подія привернула небувалу увагу як громадськості, так і влади всіх рівнів. Розслідуванням обвалу школи зайнялася спеціальна комісія. Після чого вирішили не ремонтувати будівлю, а побудувати нову школу. Незважаючи на те, що надзвичайну подію назвали "найбільшою трагедією в історії міста", а свою допомогу обіцяв направити навіть тодішній прем’єр-міністр Володимир Гройсман, процес будівництва затягнувся на цілих півтора роки.
Весь цей час місцеві жителі всіма силами намагалися домогтися початку будівництва, але в мерії стверджували, що грошей немає і розраховувати варто на допомогу області. Тодішній губернатор Київщини Олександр Горган, в свою чергу, говорив, що допомоги від нього чекати не варто. Такі "перекладання" обов'язків остаточно розлютили васильківчан і в квітні 2018 року вони тимчасово перекривали трасу на Київ, вимагаючи від влади, щоб вона, нарешті, виділила кошти на будівництво нової школи.
Читайте: Школьный бунт. Второй год в Василькове не могут отстроить разрушенную школу
Зрештою, відділ освіти Васильківської міської ради Київської області 1 листопада 2018 року за результатами тендеру замовив у ТОВ "Хозхімсервіс" будівництво школи за 207,35 млн гривень. Відбудовувати будуть Васильківську школу №6 по вул. Гетьмана Сагайдачного, 34. 19 листопада 2018 року на апаратній нараді при міському голові Василькова Володимирі Сабадаші було оголошено про початок будівельних робіт, а у грудні вже залили фундамент.
16 січня 2019 року в Василькові відбулося урочисте закладання "капсули часу" в фундамент майбутньої загальноосвітньої школи (ЗОШ) №6 з "зверненням сьогоднішніх школярів до майбутніх поколінь". Тодішній народний депутат Ігор Кононенко брав участь в заході як почесний гість, який доклав свої кошти до будівництва даного об'єкту (у розмірі приблизно 10 млн гривень). За його словами, "загальний бюджет школи дуже великий" і складає "близько 240 млн гривень", а це "дуже великі гроші для держави".
Вишневе
Раніше KV не раз писала про "шкільну проблему" Вишневого. Так, в місті, де фактично проживає 80 тис. чоловік, функціонує лише 4 школи.
Школа №1 в Вишневому (Києво-Святошинський район, Київська обл.) була побудована в 1960-і роки і спочатку розраховувалася на 330 учнів. ІІ черга будівництва Вишнівської ЗОШ І-ІІІ ст №1 розпочалась ще у 2006 році. Проте через відсутність фінансування у 2014 році її було призупинено до 2017.
В кінці 2018 року директор школи №1 Володимир Плахотнюк розповів, що навчальний заклад відвідують 1396 учнів, тобто майже в шість разів більше норми. Будівництво нового корпусу тривало більше 10 років.
У квітні 2018 року жителі Вишневого три дня перекривали в своєму місті вул. Чорновола поруч з під'їздом до Кільцевої, щоб привернути увагу до проблеми зі школою №1. Новий "бунт" в Вишневому підняли в липні 2018 року, оскільки за чотири місяці ситуація не змінилася. Члени громадської організації "Діти Вишневого" звинуватили обласну владу в бюрократії. Олександр Горган, який на той момент був головою Київської ОДА, тоді запевнив активістів, що будівництво йде повільно тільки тому, що всі хочуть зробити довговічно, правильно і красиво.
Станом на січень 2019 року стало відомо, що здачу об'єкта знову довелося перенести на рік — до 1 вересня 2019 року. Утім у січні цього року в КОДА повідомили, що новий корпус Вишнівської школи буде здано в експлуатацію у лютому цього року. Про це заявив голова Київської облдержадміністрації Олексій Чернишов. За його словами, зараз будівельні роботи закінчено, а Держархбудінспекція м. Вишневе готує сертифікат, що дозволить розпочати передачу споруди на баланс місцевого управління освіти.
Тим не менш, жителі Вишневого 13 січня виходили на акцію протесту. Напередодні 11 січня чиновники з Київської облдержадміністрації приїжджали до школи з виїзною нарадою та запевняли, що до відкриття навчального закладу залишилось почекати ще кілька тижнів.
Бориспіль
KV писала про те, як знову затягнулося будівництво дитсадку у Борисполі на вул. Володимира Момота через скаргу до Антимонопольного комітету України, яка надійшла від учасника тендеру ТОВ "Провідні технології виробництва" у січні 2020 року. До того була інша скарга: 16 грудня 2019 року від іншого учасника, ТОВ "Альтіс-Констракшн", з приводу дискримінаційних вимог. За словами міського голови Анатолія Федорчука, бориспільська влада прописала в тендерних документах “європейську” умову про те, що майбутній виконавець робіт повинен мати досвід будівництва не менше двох об'єктів освіти.
Влітку 2018 року KV писала про "перспективний довгобуд" у Великій Олександрівці Бориспільського району. Там більше 10 років ніяк не добудують Школу мистецтв. Замовником будівництва також є Департамент регіонального розвитку КОДА, а підрядники постійно змінюються.
Що стосується шкіл, то тут Бориспільський район може похизуватися: 25 вересня 2019 року Управління капітального будівництва та архітектури Бориспільської РДА уклало договір з ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" (*) на будівництво середньої загальноосвітньої школи I-III ст. на 24 класи (600 учнів) по вул. Центральна, 3 в селі Гора Бориспільського району Київської області. Вартість робіт — 162,84 млн гривень. Роботи мають бути завершені до кінця грудня 2020 року. У 2019 році будівництво мали профінансувати на 9,88 млн гривень, у 2020 році — інші 152,96 млн гривень.
Читайте: Компания депутатов Бориспольского горсовета за 162 млн гривен взялась строить школу в селе Гора на Киевщине
Буча
У Бучі за чотири роки (станом на 2019 рік) не було побудовано жодної нової школи — при тому, що населення міста збільшилося майже вдвічі, а кількість дітей в школах зросла втричі. Діти в школах навчаються у дві, а в деяких, наприклад, в школі №4 навіть в три зміни. Будівництво нового корпусу для початкової ланки школи №3 заморожено через відсутність коштів.
Також бучанська влада за 2019 рік не спромоглася добудувати нове приміщення гімназії, яка працює в будівлі школи №4, — хоча гроші на це виділяв навіть Кабмін. Висловлювалися побоювання, що навіть якщо гімназія буде добудована, то це лише частково вирішить питання перевантаженості школи №4. “Будуються нові мікрорайони. Бажано, щоб в новому мікрорайоні будувалася і нова школа”, – зазначала директор Бучанської навчально-виховного комплексу (НВК) спеціалізованої загальноосвітньої школи (СЗОШ) I-III ступенів №4 Алла Літкевич.
Ірпінь
У квітні 2018 року тодішній мер Ірпеня Володимир Карплюк звернувся до господарів земельних ділянок в проханням поділитися землею, щоб за найближчі десять років побудувати дві нові школи. Зокрема, вів переговори з землевласниками, “щоб дали близько 3 га або, хоча б мінімум 2,2 га, щоб могла вийти повноцінна школа, щоб ми могли отримати з того боку шматок землі для будівництва школи".
Але у листопаді 2018 року ірпінці замість шкіл побачили початок будівництва багатоповерхівок: причому на той час Карплюк вже не займав посаду голови міської ради. При цьому в Ірпені станом на листопад 2018 року і так не вистачало навчальних місць для 4 тис. дітей. А нові багатоквартирні будинку в місті з'являються часто, йшлося в сюжеті “Подробиць”.
У 2019 році, утім, були гарні новини: з вересня в місті почав працювати муніципальний навчальний заклад для старшокласників — академічний ліцей. Його відкрили на базі приміщення економічного коледжу Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою вулиця Гагаріна, 9. Такої домовленості досягли Ірпінська міська рада та керівництво Університету. Голова Інвестиційної ради Ірпеня Володимир Карплюк уточнював, що новий ліцей планує прийняти 600 учнів 9-11 класів, із можливістю відкриття 7-8 класів, якщо буде такий запит.
Бровари
У Броварах в мережі установ загальної середньої освіти міста налічується 10 шкіл, Броварське навчально-виховне об'єднання (Буво), на базі якого діє загальноосвітня школа I-III ступенів, ліцей технологічного профілю та вечірня школа; приватна школа "Фортуна", ТОВ "Навчально-реабілітаційний центр "Мозаїка" і центр корекції та розвитку дитини "Сіал". Середня наповнюваність класів у 2017 році в більшості шкіл досягала 30, а в деяких — 33.
У 2018 році влада Броварів, щоб вирішити проблему переповнених шкіл, запропонувала з наступного року брати плату з "приїжджих" дітей з району. На думку мерії, це допоможе вирішити питання браку місць за партами. Однак деякі депутати міськради не погодилися з цією пропозицією, запропонувавши будувати нові навчальні заклади, вказавши, що гроші на будівництво в бюджеті є.
Читайте: Цена знаний. Мэрия Броваров намерена брать плату за обучение “чужих” детей
6 травня 2019 року Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури і транспорту Броварської міськради Київської області (Управління будівництва, ЖКГ, інфраструктури та транспорту Броварської міськраді Київської області) (Управління будівництва та житлово-комунального господарства) уклало договір з ТОВ "Хозхімсервіс" (ТОВ "Хозхімсервіс ") на будівництво загальноосвітньої школи I ступеня по вул. Симона Петлюри (Черняховського), 17-Б, в Броварах. Вартість угоди склала 130 млн гривень. Згідно з угодою, підрядник повинен побудувати нову будівлю загальною площею 14,85 тис. кв.м, різної поверховості і з двома ліфтами.
Згідно з проектом, нова школа передбачає загальне зонування поряд зі школою № 10 в Броварах. Загальна територія – 3,9 га, територія нової забудови – 1,9 га. Проїзди, заміна комунікацій, облаштування майданчиків і тротуарів, а також і озеленення передбачається як на території школи № 10, так і на території нової школи. Нове будівництво, згідно з проектом, має бути складної форми і складатися з кількох окремих блоків, з багатосвітловим простором, розділене по функціональності. У ньому планують розмістити 32 класи початкової школи, проектна потужність – 960 учнів.
Роботи повинні бути завершені до червня 2020 року. Гарантійний термін експлуатації об'єкта, згідно договору, повинен скласти 10 років.
Читайте: Строительство трех учебных заведений на Киевщине доверили компании осужденного вице-губернатора Севастополя
Вишгород
У грудні 2018 року Департамент регіонального розвитку КОДА без проведення конкурсу уклав договір з ТОВ "Моноліт-БудСіті" вартістю 9 млн гривень на реконструкцію Вишгородського дитсадка "Чебурашка". У позаминулому році ця компанія отримала підряд на 15 млн гривень за виконання цих же робіт. Тому вартість зведення нового корпусу дитсадка, яке триває роками, вже наближається до 25 млн гривень.
У 2019 році Вишгородська загальноосвітня школа №1, що на проспекті Мазепи, 7-А, замовила капремонт своєї будівлі за 10,2 млн гривень у ТОВ "АМК РЕМ-БУД". Ця компанія, що належить депутату Синяківської сільради Андрію Куковенко і повинна буде виконати загальнобудівельні роботи і облаштувати в приміщенні системи водопроводу, водопостачання, каналізації, електроосвітлення, опалення, вентиляції, пожежної сигналізації. На виконання такого переліку робіт фірмі відвели майже чотири роки.
Читайте: Капремонт школы в Вышгороде растянут на четыре года
З перших вуст
KV опитала голів міських рад ю, чи очікується цього навчального року перенавантаження шкіл та дитсадків у їхніх містах, а також яких позитивних новин очікувати Київщині.
Голова Бориспільської міськради Анатолій Федорчук:
“У місті критичної ситуації із школами та садочками немає, навчається приблизно 11 тис. дітей. Для дітей від трьох років та більше садочків вистачає, а щоб влаштовувати малечу в два роки, з цим є проблеми. Тому цього року, 29 вересня, якщо Антимонопольний комітет нам зніме обмеження, ми зможемо провести тендер, є виділені кошти і будемо будувати садок на 160 місць. Цокольний поверх за міські кошти вже збудований. Крім цього, плануємо проєкт реконструкції ще одного дитсадка, приміщення якого ми повернули із користування Нацполіції. Ці дитсадки в планах на найближчі рік-два. По вул. Європейській будується ЖК і там планується будівництво приватного дитсадка. Сьогодні у місті є вже три приватних дитсадка, тому альтернатива є. Завдяки підтримці Мінрозвитку місто залучило безповоротну допомогу від Європейського інвестбанку у розмірі 5 млн євро, додаємо свої кошти і добудовуємо школу № 5 із реконструкцією. Звичайно, практично в усіх школах, крім двох, діти навчаються в другу зміну. Але і цю проблему вирішуємо. На жаль, в місті немає вільних земельних ділянок під будівництво. Зазвичай, забудовники йдуть шляхом реконструкції, купуючи у населення ділянку в приватному секторі. Та змушувати їх будувати школу чи дитсадок, місто не має правових підстав”.
Голова Боярської міськради Олександр Зарубін:
“У Боярці найменш заповнені школи з усього Києво-Святошинського району. Якщо брати наш ліцей-гімназію, то половина діток взагалі не з міста, а з сусідніх сіл. У районі є території, які щільно забудовуються, а соціальна інфраструктура не розвивається. Пів района навчається в Боярських навчальних закладах. Враховуючи це, у місті немає критичної ситуації з переповненням шкіл. Усі боярчани потрапляють до дитсадків. До цього у нас були великі черги на три роки вперед. Із ситуації ми вийшли таким чином: спочатку в садочки йдуть боярчани, а потім ще дві черги – діти, які не живуть в Боярці. Звичайно, якщо брати нормативи, під які будувалися ці об'єкти, то вони переповнені і по всій Україні, там, де є центри розвитку. Ми маємо проєкт добудови школи №1, в історичній частині міста. На жаль, він поки що не фінансується обласною владою і не підтримується районом. Із районної адміністрації нам цей проєкт передали лише півтора місяці тому. Плануємо його відновити, перерахувати кошторис і знову подавати на фінансування до вищого рівня. Маємо також проєкт дитсадка, який в цьому році РДА розглядає на фінансування”.
Мер Бучі Анатолій Федорук:
“Мережа як дошкільних, так і загальноосвітніх закладів у нас розширена. Звичайно, виходячи із природного приросту населення та міграційних процесів, потреба існує. У милому році ми добудували корпус школи №3, запустили 27 навчальних класів. У поточному році до березня-квітня завершимо будівництво загальноосвітньої школи-гімназії на 1100 учнів. Також оголосили тендер на будівництво загальноосвітньої школи №1. Це нова школа, яка будуватиметься за підтримки міжнародної програми “Підтримка України”. Нам вдалось вибороти перемогу і одержати 160 млн гривень. Поки є дві школи, які працюють у дві зміни. Будуємо дошкільний навчальний заклад, усього у місті їх стане 8. Але потреба все одно залишається”.
Голова Васильківської міськради Володимир Сабадаш:
“До мережі освітніх закладів міста Василькова входить вісім шкіл та десять дитсадків. Але їх недостатньо. На сьогоднішній день школи переповнені. В одній школі діти вчаться в дві зміни. Після того, як обвалилася будівля школи №6, дітей довелося розподілити між трьома навчальними закладами, і тому вони нині переповнені. Активно продовжується будівництво нової шостої школи. У місті будується лише один новий житловий масив. На території запроєктовано будівництво школи, але її зведення ще не розпочиналось. Є певні проблеми із дитсадками, наразі один із них закритий на ремонт. Тому діти були переведені до трьох інших садочків. На черзі до дитсадків у місті близько 200 дітей”.
За інформацією відділу інформації та зв’язків з громадськістю Вишневої міськради, у комунальній власності міста є вісім садочків, в яких виховується 2224 дитини. Та загальна проєктна потужність ДНЗ становить 1320 місць. Для розвантаження груп у 2018 році після реконструкції запрацював ДНЗ “Колобок”. Нині на реконструкції ДНЗ “Яблунька”. Окрім капітального ремонту старого корпусу, поруч збудований новий. Після відкриття у 2020 році — це буде найбільший садочок міста: 8 груп в старому корпусі та 6 — в новому. Тривалий час міська влада судилися з Пенсійним фондом за приміщення ДНЗ “Намистинка”, де фонд займає половину будівлі. Сторони дійшли мирової угоди і цьогоріч ПФУ звільняє приміщення. В дитсадку проведуть реконструкцію, після чого кількість груп може збільшиться вдвічі.
На території Вишневого такоє діє чотири загальноосвітні школи. Загальна кількість учнів – 5548 осіб. В школі №1 навчається 1400 учнів з проєктною потужністю 360, в №2 – 1135 (600), №3 – 1515 (1200), №4 – 1498 (1700). Таким чином, 1,2 і 3 школи змушені працювати у дві зміни. В лютому відкривається новий корпус школи №1, що зменшить навантаження, але не дозволить відмовитися від другої зміни.
Мер Вишгорода Олексій Момот:
“Проблема переповнених шкіл та садочків є, я думаю, у кожному місті-сателіті. У нас є три школи, усі вони працюють в дві зміни. Наразі ми будуємо новий корпус на 22 класи, вдасться трохи зняти завантаженість. Але поки не можу говорити про строки, оскільки ми працюємо в співфінансуванні із обласною держадміністрацією. Ситуація із фінансуванням дуже нестабільна, то дають кошти, то — ні. Із садочками ситуація трохи простіша. Ми наразі будуємо відразу три садочки. Один із них має бути запущений восени і там навіть буде запас по місцях. Відносно інших пристоличних міст, у нас немає великої кількості нових житлових комплексів. Вони не критично впливають на заповненість навчальних закладів. Ця проблема виникла у місті не вчора, більше 40 років не будувались нові школи та садочки”.
Секретар Обухівської міськради Сергій Клочко:
“Щодо шкіл проблем не маємо, по садочкам певні питання вже вирішено, але на даний момент є переповнені групи. Відповідно до цього в перспективі потрібно будувати додаткові дошкільні заклади. Також в третьому мікрорайоні міста заплановано будівництво нової школи. Проєкт вже розроблений і проходить експертизу, тож цього року вже будуть починатися роботи”.
Голова Петропавлівсько-Борщагівської сільради Олексій Кодебський:
“У нашому населеному пункті кількість дітей збільшується не днями, а годинами. За рахунок нових житлових комплексів. І є велика потреба у навчальних закладах. Пайова участь забудовників мізерна, за ці кошти школу або садочок побудувати неможливо. І навіть цей внесок хочуть скасувати. Усе навантаження лягає на органи місцевого самоврядування. Нещодавно ми відкрили новий ліцей, стало легше. Загалом є три школи комунальної власності. Поки працюємо в одну зміну. Плануємо реконструкцію старої школи, виготовляємо проєкт. На масиві “Чайка” хочемо збільшити до 1000 школярів. Але сільрада не може реалізувати все це самостійно. Бюджет села — це не бюджет міста. Значної допомоги із району та області не отримуємо.
За останні 5 років ми побудували 5 садочків, але черга все одно є. Хоча за нормативами на 1000 жителів має бути 30 місць у садочках. Якщо порахувати, то мали б бути і зайві ліжка. Але нам не вистачає, бо багато хто живе без реєстрації. Це при тому, що є багато приватних шкіл та садочків”.
Голова Софіївсько-Борщагівської сільради Олесь Кудрик:
“24 січня відкрили першу чергу нової школи на 600 місць, учні почнуть вчитися в одну зміну. Тепер у нас є дві комунальні і три приватні школи. Аналогічна кількість садочків. Звісно, що місць не вистачає, причина у великій кількості забудов. Усі приватні навчальні заклади створювали забудовники”.
Фото: колаж KVКиевVласть
У січні вступив у дію новий Виборчий кодекс, що обіцяє електорату відкриті списки та чимало інших принад. На Київщині вибори за ним до місцевих рад мають відбутися восени, а самі новації вже розкритикували лідери думок та депутати. Подейкують, цьогоріч на виборах столичного регіону буде не менше схематозу та “технологій”. Вимогу до учасників перегонів сплатити заставу вже охрестили намаганням ввести “майновий ценз”. У тім, як будуть проходити майбутні вибори на Київщині, розбиралася KV.
24 січня в Обухові, як передає кореспондент KV, пройшов ІІІ з’їзд голів районних рад Київської області.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
На заході говорилося про основні зміни у виборчому законодавстві та те, якими будуть місцеві вибори 2020 року згідно Виборчого кодексу України. Відзначимо, що остаточна дата проведення місцевих виборів поки невідома — є лише плани провести їх у жовтні 2020 року.
Експертом з цих питань виступила керівник політико-правової консалтингової групи Марина Мельниченко.
Голосувати по-новому
Згідно нових положень кодексу обирати депутатів міських, районних, сільських та селищних рад (з населенням до 90 тисяч осіб) будуть за мажоритарною системою відносної більшості. В одному окрузі зможуть обрати від двох до чотирьох депутатів, перемагає кандидат, який отримує найбільшу кількість голосів виборців.
Вибори до Верховної ради Криму, обласних і міських рад (більше 90 тисяч жителів) будуть проходити за пропорційною системою з відкритими списками. Спочатку виборець повинен обрати партію, а потім депутата з цієї партії. Мандати отримають місцеві організації партій, який подолали бар'єр у 5%.
Кількісний склад депутатів у місцевих радах буде залежати від кількості виборців на окрузі. Наприклад, якщо виборців менше тисячі, рада буде складатися з 12 депутатів, від 500 тисяч виборців до мільйона – 64 депутата, 1-2 мільйони виборців – 84 депутата, понад 2 мільйони – 120 членів місцевої ради.
На місцевих виборах депутатів не передбачено самовисування. Список кандидатів у бюлетені та їхній порядок у списку партія має затвердити на зборах; крім того, у ньому повинен бути дотриманий гендерний баланс – передбачена квота, за якою повинні пройти щонайменше 40% представників однієї статі.
Сільських, селищних, міських голів та сільських старост (населення до 90 тисяч осіб) обиратимуть за мажоритарною системою відносної більшості: переможе кандидат, що набрав найбільшу кількість голосів.
Міських голів (у містах з населенням понад 90 тисяч) обиратимуть за мажоритарною системою абсолютної більшості: перемогу отримує кандидат, за якого проголосують більше 50% тих, хто прийшов на вибори.
“Якщо брати за приклад Київську обласну раду, з єдиного округу Київської області будуть формувати багатомандатні виборчі округи. На сьогодні в Кодексі кількість мандатів на Київську область — 84 депутати. За методологією, кількість округів на область становить 8-10. Стовідсотково зайдуть кандидати від фракцій, які утворені в ВР; всі інші йдуть на жеребкування за тою ж методологією, що використовувалась у 2015 році.
Формуючи округи за мажоритарною більшістю для сільських, міських рад, ТВК будуть виходити з кількості виборців — чим вона більше, тим більше мандатів. Відхилення від кількості виборців не може перевищувати 15%. На прикладі міста Українка Обухівського району бачимо, що якщо за прописаною Кодексом методикою поділити 26 мандатів на 3, маємо 7-9 округів, на кожному буде обрано 2-4 мандати, залежно від поділу”, — розповіла Марина Мельниченко.
Голосування за голову ради за пропорційними списками відбуватиметься теж по-новому.
В бюлетені буде зазначено політичну партію, регіональний список кандидатів, під назвою партії розміщуватимуться номера (у порядку, визначеному партією), імена та прізвища кандидатів, а далі "від організації/партії, за яку я проголосував, підтримую кандидата під номером" і поле для позначки у вигляді номеру. Чим більше за кандидата голосів, тим вище він піднімається виборчим списком.
“Якщо раніше нам простіше було пояснювати виборцям, як необхідно голосувати — поставити одну галочку, — то зараз це дві позначки: навпроти політпартії і навпроти кандидата. Якщо виборець не ставить позначку-номер кандидата, то цей бюлетень зараховується, і вважається, що виборець голосує за весь список”, — пояснює експертка.
Тож, висування кандидатів за пропорційною системою передбачає два списки: єдиний список в багатомандатному окрузі та регіональний в залежності від округів, які будуть поділені.
Встановлення результатів виборів за пропорційними списками, каже Мельниченко, буде складніше за мажоритарку.
Зрештою, буде сформований загальний список, за яким буде видно, скільки голосів набрала та чи інша партія. А також регіональні списки, де показуватиметься, який кандидат отримав найбільшу кількість голосів.
“Далі вираховується квота, скільки мандатів отримала партія, звіряються регіональні списки: якщо, наприклад, проходить три кандидати, які отримали відповідно 300, 400 та 600 голосів, вони займають відповідні місця у списку — третє, друге та перше. Залишки голосів будуть перераховуватися та перерозподілятися за квотою”, – пояснила експерт.
Що стосується дотримання гендерної рівності, то в попередньому законі це також було прописано, але не було санкцій за порушення. Зараз, каже Мельниченко, тервиборчком має це відстежувати, і у разі недотримання квоти – не приймати або повертати документи на доопрацювання.
Детальніше: Избирательный кодекс: мэр Киева дороже президента Украины
Критика
Заступник голови Київської обласної ради Тетяна Семенова переваг у новому Виборчому кодексі, за винятком однієї, не побачила. Натомість закцентувала на недоліках.
“Із плюсів — у жінок більше шансів зайти в політику. Все. Плюси закінчилися. Наразі, щоб піти на вибори на округах, де виборців більше 90 тис. людей, наприклад, в обласну раду, то кожній партії треба сплатити 2,76 млн гривень застави. Крім того, кожен громадянин, на мою думку, який має сили, амбіції, за цим виборчим кодексом має право балотуватися лише один раз. В один список. Ми на сесії 21 січня розглядали пропозицію депутата КОР Ігоря Сабія від "Свободи". Ми проголосували за звернення до Верховної Ради стосовно цього. Самі подумайте: майже три мільйони гривень! Які шанси у [незаможних] партій, які на місцях мають підтримку і авторитет?
Більш того, немає вимог до кандидатів — освіта, рейтинг. Для мене було відкриттям, що сільський голова не є лідером громади, що він не знає доходів громади, з чого складається бюджет. Хіба важко прописати в законі, що може балотуватися людина, яка хоча би пройшла курси [управління]? Я впевнена, що половина відпаде одразу, як почує про відповідальність. Основними ресурсом та цінністю повинні бути мізки, які вестимуть за собою громаду, якщо навіть немає фінансів. Єдиним рушієм сьогодні є громадські активісти, але й їм, як ви могли відчути, можуть нав'язати думку. Знаю, у березні будуть виправлення до кодексу. До виборів лишається 8 місяців, для такої процедури це – не так багато часу”.
Експертка та керівник політико-правової консалтингової групи Марина Мельниченко також зазначає, що внесені зміни, на перший погляд, мають за мету привести до влади на місцях людей з великих партій, які мають ресурс та кошт для сплати застави.
Таким чином від управління ризикують бути відсторонені місцеві/регіональні політсили. Більш того, Кодекс після внесених змін або не містить у собі певних положень, які мав би у світлі децентралізації та утворення громад, або має взаємовиключні.
“Наразі в Конституції не передбачено ще такої адміністративно-територіальної одиниці, як об'єднані територіальні громади. На жаль, виправлення до закону "Про зміни до Конституції" відкликані і це велике питання, за якими правилами будуть проходити вибори, чи будуть проходити, чи будуть існувати районні ради. Вивчаючи новий виборчий кодекс, я побачила, що в деяких статтях ОТГ згадані, в інших не згадані, немає механізму формування округів. Об'єктами висування є районні, обласні організації, міські організації міст обласного та районного значення та самовисування. Суб'єктами подання залишилися обласні, міські та районні організації, фракції, депутатські групи, які зареєстровані у Верховній Раді: "Слуга народу", "Опозиційна платформа "За життя", ВО "Батьківщина", "Європейська солідарність" та "Голос". […] Все залишається під питанням. За інсайдерською інформацією, йде доопрацювання членами ЦВК виправлень до Виборчого кодексу. На березень у нас будуть колосальні зміни до кодексу. Я думаю, що ще буде дуже багато змін, тому що дуже багато треба доопрацювати. Кодекс дуже недолугий”, — розповіла Марина Мельниченко.
Схожої думки голова фракції “Всеукраїнське об’єднання “Свобода” в Київській обласній раді Ігор Сабій. Він зазначає, що положення про заставу у нинішньому вигляді прямо спонукає кандидатів залучатися підтримкою олігархів, а сама пропорційна система мала би виховувати партійну культуру на місцях, а натомість не працює.
“Насправді проблем в документі дуже багато, і це видно. Наприклад, сума застави чинним кодексом передбачена в розмірі 4х мінімальних зарплат при участі у виборах до рад із чисельністю від 10 тисяч виборців. В перерахунку, для того, аби будь-яка політична партія могла брати участь у виборах до Київської обласної ради, їй треба внести застави 2,76 млн гривень. До Білоцерківської міської ради, де вже більше 90 тис. виборців, партія має внести 285 тис. гривень застави, і рівно стільки ж за кандидата в мери. На нашу думку, це- введення майнового цензу, бо мало яка партійна організація має можливість внести такі гроші, тим паче, що зробити це вона має згідно чинного законодавства — офіційно, через рахунки. Це насторожує, бо, з одного боку, треба відсіяти технічних кандидатів, але суми є нереальними. Тому в Верховній раді зареєстровано законопроєкт за авторством Оксани Савчук (ВО "Свобода"), за яким застава — 4 мінімальні зарплати від 90 тис. виборців. У такому випадку застава до БМР буде десь 30 тис. гривень, а до КОР — десь 350 тис. гривень, що є посильним.
Що в цьому кодексі погано, так те, що кандидати не можуть балотуватися одночасно в різні ради — тільки в одну; раніше кандидат, якщо не проходив в обласну раду, то проходив в міську чи районну. Тепер із цим буде проблема. Більшість кандидатів захоче йти на місця, і з формуванням списків на область можуть виникнути питання. Аналогічна ситуація з кандидатами на міських голів, які тепер не можуть балотуватися на місця депутатів міської ради — людина ризикує просто не потрапити у політичне життя свого міста. А раніше такий кандидат, якщо не ставав мером, то йшов у депкорпус і формував опозиційне крило.
Крім того, багато говорили, що цим кодексом побороли мажоритарку. Як ми бачимо, не тільки не побороли, але для рад із чисельністю до 90 тис. чоловік населення лишилася суцільна мажоритарка. Це активно вплине на партійне будівництво. Питання також до цієї системи ще є: коли виграла одна людина з округу, вона несе відповідальність перед виборцями, є з кого питати, коли не все добре. А коли троє, то хто відповідальний, хто звітуватиме?
Переваг я наразі цього кодексу не бачу. Він спрямований на те, щоб політичну систему повністю нівелювати і сконцентрувати її в руках тих, хто на службі в олігархів. Адже тільки в олігархів вистачить грошей для внесення застави за свого кандидата. Зважаючи на прогнози та бажання центральної влади скасувати обласні держадміністрації та передати владу на виконкоми при облраді, ми ризикуємо тим, що два-три олігархи заведуть свої партії і будуть усе вирішувати без участі ради. Так було при Радянському союзі, коли формально існувала облрада, а керував насправді обком Компартії”.
Голова постійної комісії КОР з питань самоврядування Володимир Удовиченко зізнався, що ще ознайомився зі змінами детально, але його враження більш оптимістичні — така система, на його думку, “на папері” має сприяти розбудові партій як таких.
“Це дуже складно, особливо для пересічних людей: треба буде шукати партію, кандидатів, свого кандидата в бюлетені. Поки що складний механізм, у якому потрібно розбиратись. Моє ставлення поділяють не всі, але воно таке: демократію неможливо побудувати без місцевої демократії, а її — без будівництва партійного і створення класичних партій, щоб громадянське суспільство за назвою партії та програмою бачило, хто це такі, що пропагують, яку модель держави обирають, що вони можуть запропонувати. А партійне будівництво звідки з'явиться? Ми є свідками того, що класичних партій у нас немає. Для того треба підняти "низи", щоб держава цьому сприяла, якимось чином партійне будівництво треба стимулювати, і це можна зробити через пропорційну систему. Сьогодні пропорційна система з відкритими списками дає людям можливість обирати партію і кандидатів, а далі цей список формується в залежності від відсотку голосів за всіх у списку. На мій погляд, це дуже складний, але ефективний механізм, завдяки якому можна активізувати партійне будівництво і суспільство. Проте до Виборчого кодексу наразі дуже велика кількість пропозицій”.
Нагадаємо, новий Виборчий кодекс був спочатку прийнятий в червні 2019 року. Він повинен був вступити в силу з 1 грудня 2023 року. Ухвалення Виборчого кодексу було одним з останніх прийнятих ВР VIII скликання рішень. Але президент Володимир Зеленський заветував його і повернув на доопрацювання до Ради.
Читайте: Следующие парламентские выборы состоятся по открытым спискам – Рада приняла Избирательный кодекс
Раніше KV повідомляла, що в травні Верховна Рада України відмовилася вносити зміни до виборчого законодавства напередодні дострокових парламентських виборів, як це пропонував зробити президент Володимир Зеленський. Рада тоді навіть не внесла відповідний законопроект до порядку денного позачергового засідання.
19 грудня 2019 року ВР ухвалила Виборчий кодекс з урахуванням пропозицій президента Володимира Зеленського. Однак у правлячій партії "Слуга народу" зізналися: прийнятий кодекс проблеми не вирішив, і в ньому залишаються серйозні недоліки — у депутатів буде можливість усунути їх в цьому році.
Читайте: Избирательный кодекс Порошенко-Зеленского: цементирование старых элит
Фото: KVКиевVласть
Економісти та бізнес-експерти назвали лідерів та аутсайдерів розвитку серед громад Київщини й України. Серед найуспішніших ОТГ столичного регіону опинилася Тетіївська, гарні темпи в міст Славутич, Українка, Переяслав та Фастів. Відверто та просто слабких – дещо більше. Найгірше, на думку фахівців, живуть Ржищівська, Пісківська, Медвинська ОТГ та міста Кагарлик і Сквира.
Як стало відомо KV, Регіональний центр економічних досліджень та підтримки бізнесу сформував рейтинг інституційної спроможності малих та середніх громад України, у тому числі громад Київської області.
Рейтингування проводилось на основі методики, розробленої спеціалістами кафедри екології Національного Університету “Києво-Могилянська Академія” спільно з экспертами “Регіонального Центру”.
Загалом обраховано рейтинг 1 321 громади України населенням до 100 тис. мешканців. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Що оцінювали
За словами фахівців центру, рейтинг враховує 38 критеріальних показників та відображає інвестиційну привабливість громад у 2020 році.
Зокрема, оцінюється відсутність/наявність корупційних скандалів в муніципалітеті за останні 2 роки, проведення моніторингу SECAP (планів дій сталого енергетичного розвитку та клімату до 2030 року), мапа інвестиційних пропозицій, промо-ролики громади, наявність ЕСКО-контрактів, тощо.
Кращі та гірші
Згідно загальноукраїнського рейтингу, Київська область за показниками розвитку громад посіла перше місце. В порівнянні з 2019 роком область зміцнила свої позиції (показник рейтингу — 32,75).
Серед 50 громад та міст Київщини до рейтингу були відібрані 25 найкращих, серед яких на обласному та всеукраїнському рівнях на першому місці місто Славутич (показник 152,26, населення — 25 тис. чоловік). Серед тергромад у Київській області та на всеукраїнському рівні найкращою громадою визнана Тетіївська ОТГ (121,48).
Тетіївська ОТГ пройшла за такими критеріями оцінки, як наявність заповненої анкети та готовність працювати над підвищенням рейтингу, партнерство з бізнесом, наявність програм “Безпечне місто”, “Розумне місто”, бюджет участі, інвестиційний паспорт, енергомоніторингові програми та наявність відповідних фахівців, проморолик міста, приєднання до європейської ініціативи “Угода мерів”.
Славутич може похизуватися реалізацією інфраструктурних проектів, підписаним ЕСКО-контрактом (енергоефективність), наявністю комунальних ЗМІ, залученням кредитних коштів від міжнародних організацій. Проте в нього немає проморолика, не налагоджене партнерство з бізнесом, не заповнена анкета і немає програм “Безпечне місто” та “Розумне місто”, а також відсутній стратегічний план розвитку.
Стосовно найгірших громад і міст на обласному рівні, то в кінці рейтингу серед міст по області — Кагарлик (16,31) та Сквира (16,23), найгіршою ОТГ стала Пісківська із показником 15,42, а також Медвинська, Ржищівська, Бородянська.
На всеукраїнському рівні найгірше місто Київської області — Вишневе (39,92) із населенням 39 тис. чоловік, серед громад гіршою стала Великодимерська (40,32, населення — 22,4 тис. чоловік).
До рейтингу не увійшли Ташанська об’єднана територіальна громада (рейтинг — 0,64, населення — 4 тис. чоловік) та місто Тараща (4,91, нас. — 10,9 тис. чоловік).
Зо всіх 38 критеріїв оцінювання вони були оцінені лише за наявність фінансових показників.
Цікаво, що, як писала KV, у 2018 році голова Тетіївської громади Руслан Майструк і голова Великодимерської ОТГ Анатолій Бочкарьов заробили більше за інших голів — 525 тис. 838 гривень та 509 тис. 527 гривень відповідно.
Читайте: Доходы, недвижимость и автомобили председателей терробщин Киевщины и их семей в 2018 году
Експертна думка
У коментарі KV президент Регіонального центру економічних досліджень та підтримки бізнесу Руслан Щербаков розповів, що з усіх критеріїв перевагу при оцінюванні та формуванні підсумкового балу надавали таким, як наявність завершених інфраструктурних проектів та їх успішності, співпраця з міжнародними фінансовими організаціями, стратегічний план розвитку, наявність спеціалістів з енергомоніторингу та підписаних ЕСКО-контрактів, промоушн і брендинг громади/міста.
Він також додав, що останнє, а саме: вміння презентувати своє місто або громаду, є тим, на що у подальшому буде робитися наголос при оцінюванні. Крім того, за його словами, у влади багатьох міст та громад відсутнє стратегічне бачення розвитку та розуміння, як залучати та використовувати кошти.
“У деяких громадах все вирішується досить волюнтаристськи, не цінуються кадри, яких там дефіцит. У малих містах в цілому із кадрами проблема — гарному фахівцеві у держсекторі треба добре платити, а через малу зарплату, яку їм спроможні там запропонувати, вони надовго не затримуються, особливо молодь. Платити на рівні 15-20 тисяч гривень там технічно не можуть через малі бюджети. […]
У процесі децентралізації у багатьох громад з'явилися додаткові і дуже непогані гроші, збільшилися до бюджетів у деяких в 5-7 разів і вони кинулися направляти гроші в благоустрій. Добре, з одного боку, але це – не стратегічний підхід. Можна взяти мільйон і вкласти в будівництво бордюрів, а можна його завдяки співфінансуванню отримати ще 9 млн гривень і вкласти в серйозний інфраструктурний проект, наприклад, зробити LED-освітлення в громаді, або нормальне водопостачання, теплозабезпечення. […]
В основному всі хороші стратегії у нас в Україні написані міжнародними донорами — USAID, ULead та інші. Самі люди стратегії не пишуть і не розуміють, як це повинно працювати. Стратегія не повинна бути на 50-70 сторінок, вистачить максимум 2-3, але перед цим повинні бути громадські слухання, проаналізовані пропозиції від громад, жителів, бізнесу, депутатів. Це повинно проводитися не так формально, як це роблять зараз. Стратегію накидали, взяли і поклали під килим, ніхто нею не користується. Ми прихильники того, щоб стратегію писали люди, щоб це було схоже на дорожню карту і виконувалося”, – розказав Щербаков.
Опитування
KV опитала голів громад стосовно місць підлеглих їм ОТГ у рейтингу і поцікавилася, як саме вони збираються покращувати свої громади та до яких кроків вдадуться.
Громади
Голова Великодимерської громади Анатолій Бочкарьов:
“Будь-які показники — це важливо. Два основних моменти — наскільки громада спроможна по заробітку коштів та наскільки ці кошти раціонально використовуються. Саме з цим рейтингом я ще не встиг ознайомитись. Але у будь-якому випадку ми стараємося і будемо надалі докладати зусиль для розвитку.
В першу чергу потрібно покращувати дохідну частину, від неї залежать усі показники. Поки зростають витрати, доходи у підприємствах не дуже ростуть. Потрібно також залучити нових інвесторів на територію. Ми постійно над цим працюємо. Велика Димерка за інвестиціями займає в області провідне місце. Є перспектива, що у цьому році з'явиться ще 2-3 нових підприємств”.
Голова Студениківської громади Марія Лях:
“Це дуже важливий рейтинг для нас. Аби підвищити свою позицію, нам потрібно збільшити кількість населення. Якщо приєднати до громади Семенівську, Пристромську і Яблунівську сільради, ми увійдемо в десятку. Ми проводимо із ними роботу, плануємо громадські слухання із Семенівкою. Пристроми вже прийняли всі рішення, якщо Семенівка схвалить, то до громади приєднається вже 3 тисячі населення і нас буде 7,5 тисяч. До того ж, у цьому році ми повертаємо у державу 7,2 млн гривень реверсної дотації, у наступному році — 10 млн гривень. Ми проводимо велику роботу із інвесторами. Маємо майданчики, де є усі комунікації, але які були у колективній власності. Вирішимо це питання і будемо запрошувати інвесторів. У нас є можливість розвивати туризм, над чим також працюємо. Дуже багато за минулий рік зроблено у медичній галузі, і є ще багато планів у різних сферах”.
Голова Баришівської громади Олександр Варениченко:
“Якби ми знали, за якими критеріями будуть оцінювати міста та громади, то робили б акцент саме на ці критерії. Для нас це стало несподіванкою, але у минулому році ми старались з усіх сил. Ми не тільки ліквідували дефіцит бюджету; нам вдалося 19 млн гривень витратити на бюджет розвитку і закрити інші потреби. Звісно, тепер ми будемо старатися ще більше. Мабуть, інші учасники рейтингу — також. У нас плани дуже амбітні”.
Голова Ржищівської громади Христина Чорненька:
“Наша громада створена наполовину — згідно перспективного плану, до Ржищева має приєднатися ще 6 сільрад. Ми тільки на початку шляху, через те і маємо таке місце у рейтингу. Маємо меншу освітню, медичну, інфраструктурну субвенції. Будемо працювати над тим, щоб підняти свою позицію. Із тими сільрадами, що мають приєднатися, проводимо інформаційно-роз’яснювальну роботу. Сподіваємось, що до 1 лютого відбудеться приєднання. Коли ми пішли на цей крок, багато громад побоювались, що з цього вийде. До того ж ми місто обласного значення, не маємо району, а інші районні адміністрації, на території яких сільради, втручались у цей процес, не давали приєднуватись. Декілька громад були категорично проти. Ми застосовуємо усі важелі переконання. Головне — показуємо на практиці, що таке децентралізація. Після створення громади ми не закрили школи, садочки та лікарні, як побоювалося населення. Усе працює для людей, створюємо робочі місця”.
Голова Пісківської громади Анатолій Рудніченко:
“На душу населення ми маємо дохідну частину 5 378 гривень. Це я вважаю головним показником. Потім — усі інші питання. Мені не важливо, на якому місці наша громада. Ми маємо те, чого не мають інші громади по Україні. Наприклад, комунальне підприємство “Пісківська варта”, яке має ліцензію на охоронну діяльність і охороняє усе комунальне майно і громадський спокій. Наша стратегія розвитку на 2018-2025 роки переведена на технічну англійську мову, хто ще таке має? Плануємо робити Пісківку курортом місцевого значення, це перший проект в Україні. Плануємо створити у цьому році ще 600 робочих місць. Ми розвиваємось і бажаємо іншим успіхів та натхнення”.
Міста
Голова Славутицької міськради Юрій Фомічев:
Ми не знайомі з Фондом, який проводив дослідження. Всі дані вони отримують з відкритих джерел. Звичайно, приємно очолити рейтинг, але в той же час це не повинно зупиняти на досягнутому, ми тільки на початку шляху. Щодо інституційної та інвестиційної привабливості, то ми реалізуємо зараз європейський проєкт “Мери — за економічне зростання”. Він – один із пілотних в Україні зі створення індустріального бізнес-парку. Це дасть нам суттєвий поштовх по залученню інвестицій, бо потужного заводу в найближчі десятиліття Славутич не отримає. А ось малий та середній бізнес — це те, на що ми робимо ставку: від профільної атомної електростанції до абсолютно різновекторного напрямку. Крім цього, працюємо в напрямку креативних індустрій – це дуже значний сегмент економіки. Тим більше, що в нас є Чорнобильська АЕС з точки зору розвитку туризму тощо. Ці напрями будемо розвивати і в цьому році. Продовжується розвиток “зеленої” енергетики. Працює одна котельня, але ціна на газ знизилася, а ціна на паливо відновлювальних джерел, наприклад, тріску, трохи зросла. Вже економічна складова не така приваблива і в цьому є певні проблеми – борги минулих років. Але, разом з тим, збудована ще одна інвесторська котельня на відновлювальних джерелах. Тож на наступний опалювальний період ми матимемо більше 50% заміщення газу. У місті був створений і працює перший в Україні муніципальний енергокооператив: перші дві невеликі електростанції введені в експлуатацію. Але разом з тим ми розуміємо, що наша проблема — це логістика, бо місто віддалене від Києва. Залишається проблема із залізничним транспортом, конкуренція — за автотранспортом. І, говорячи про рейтинг, цей показник був би у нас не найкращий.
Голова Переяслав-Хмельницької міськради Тарас Костін:
“У міськраді діє правило — беремо участь у всіх проектах та грантових програмах. Особисто беру участь у форумах та навчаннях. Таким чином, ми хочемо якомога менше використовувати бюджет міста та залучати додаткові надходження. Зараз ми ведемо переговори і, на жаль, нині заполітизована сесійна зала. Упродовж кількох сесій не вистачає голосів. Це – проекти НЕФКО і ЕСКО контрактів. Якби не ці політичні ігри, то в цьому рейтингу ми мали б змогу піднятися ще на декілька позицій. Ці два проекти дозволяють отримати 5-8 балів до рейтингу. Цей рік ми оголосили роком туризму. Ми плануємо розвивати туризм і в тому числі і “зелений”, спортивний туризми. Так, наразі розробляємо веломаршрути. Ми розроблями також План сталого економічно та кліматичного розвитку, вступили до Угоди мерів. До 2030 року хочемо зменшити викиди СО2. Наше місто – одне із енергоефективних в Київській області. У цьому плані ми суперничаємо зі Славутичем. Нещодавно ми проголосували на сесії за укладання угоди про дружбу та співробітництво між нашими містами. Маємо енергоменеджера та діє програма по енергомоніторингу”.
Голова Фастівської міськради Михайло Нетяжук:
“Наразі ми займаємося плануванням на 2020 рік інституційних заходів. Зокрема, реалізацію плану місцевого економічного розвитку міста, активізацію бізнес-середовища. Цей план включає будівництво контейнерного логістичного терміналу, індустріальний парк, створення центру місцевого розвитку. І в цьому напрямі якраз буде здійснюватися серйозна работа. Ми є членами ініціатив “Угода мерів”, “Мери – за економічне зростання”. Намагаємося, щоб фастівчани відчували і отримували всі переваги від європейської інтеграції держави і бути лідерами у цих процесах. Наскільки є дані показники рейтингу об'єктивними, і навпаки, важко сказати. Хочу наголосити, що свою діяльність ми здійснюємо не для рейтингів, а для результату, який очікують громадяни від місцевої гілки влади”.
Голова Боярської міськради Олександр Зарубін:
“Боярка — місто районного підпорядкування. На жаль, цей статус нам не дозволяє розвиватися. Всі кошти, які ми заробляємо, відходять району, а адміністрація та рада розподіляє їх районом. Тому розвиток у нас можливий лише після того, як буде сформована Боярська ОТГ. Звичайно, було проведено багато роботи, щоб змінити ситуацію і зробити місто привабливішим. Чотири роки працює громадський бюджет, до якого ми віддаємо 1% з місцевого бюджету. У місті діє не лише партисипативний бюджет. Ми залучили “Британську раду” і разом робимо проекти соціального напрямку. Залучаємо до прийняття рішень активну молодь. І щороку на ці заходи виділяємо близько 200 тис. гривень у співфінансуванні з цією радою. Також нині розробляємо декілька проектів, які хочемо реалізувати вже будучи тергромадою”.
Голова Кагарлицької міськради Олександр Панюта:
“Кагарлик від Києва розташований на великій відстані. Ми більше відносимося до сільськогосподарської території, на жаль, великого потоку інвесторів немає, як в Борисполі, Броварах, Білій Церкві, Києво-Святошинському районі. Міська рада має розроблений детальний план. Згідно з ним, є земельні ділянки, ділянки під житлову забудову, які ми можемо запропонувати. Але ми не цікавимо потужних інвесторів. Громадським бюджетом ми ще не займаємося, і в цілому, як такої потреби не маємо. Реагуємо оперативно на всі проблемні звернення містян. Громадським бюджетом займаються там, де в місті вирішена маса основних проблем і є залишки коштів”.
Голова Вишгородської міськради Олексій Момот:
“Вишгород має місто-побратим – Баварію. Нещодавно ми виграли у них грант на 8 млн гривень на енергоефективність. Пріоритетна робота міста – розвиток транспортної та соціальної інфраструктури. Те, чого не вистачає місту: садочків, шкіл. Також ми проводимо інвестиційні конкурси. В місті запрацює потужний завод – компанія електронних інновацій. Діяльність компанії пов’язана з виробами із металу. Ми є членами ініціативи “Угоди мерів”, діє програма енергоефективності. По всьому місту замінено вуличне освітлення на LED, а також в багатоквартирних будинках встановлені нові пластикові вікна. Цьогоріч плануємо також встановлення індивідуальних теплових пунктів”.
За інформацією відділу інформації та зв’язків з громадськістю Вишневої міськради, наданої *KV, у Вишневому вже два роки як працює громадський бюджет. Зростає кількість укладених комунальними підприємствами ЕСКО-контрактів. В рамках програми ESCПівнічна екологічна фінансова корпорація (NEFCO) термомодернізовано дитсадок “Росинка”, на черзі – садок “Чебурашка”. Зараз Вишневе очікує 5 млн євро грантових коштів на модернізацію системи теплопостачання за програмою “Швеція – Україна: підтримка централізованого теплопостачання”. Також подана заявка на отримання гранту щодо впровадження заходів з підвищення енергетичної ефективності громадських будівель. У 2020 році, завдяки створенню ОТГ, збільшаться і надходження. Громада отримає більше ресурсів, а відтак і можливостей щодо співпраці та реалізації довгострокових програм.
Як неодноразово писала KV, з боку тергромад доволі часто чутно скарги стосовно об’єму коштів, які вони отримують на розвиток. За приклад можна взяти два попередні роки.
13 червня 2018 року Кабінет Міністрів видав розпорядження №423-р, за яким розподілили між місцевими бюджетами держсубвенцію на здійснення заходів "щодо соціально-економічного розвитку окремих територій". Найбільшу суму серед міст Київської області отримало місто Фастів — 6 млн 422 тис. гривень. Більшість бюджетних грошей мало бути направлено на ремонти доріг, освітлення і поліпшення освіти. Однак задоволеними залишилися далеко не всі міста і об'єднані громади.
Читайте: Богатые ли бедные. Города и терробщины Киевщины оценили субвенции от Кабмина
У травні 2019 року Верховна Рада України погодила розподілену Кабміном субвенцію з держбюджету на розвиток інфраструктури в селах об'єднаних територіальних громад Київщини. До 24 червня керівництво ОТО мало встигнути подати перелік заявок з проектами на відведену суму. Однак, на місцях заявляють, що виділених коштів недостатньо для вирішення всіх накопичених проблем. Жителі громад скаржаться на погані дороги і водопроводи, селах не вистачає комунальної техніки і амбулаторій, а освітні установи давно потребують капітального ремонту.
Читайте: Проект “Децентрализация”: терробщины Киевщины жалуются на нехватку инфраструктурной субвенции
Що стосується самого об’єднання громад в ОТГ, із цим також є складнощі. Реформа децентралізації в органах місцевого самоврядування триває з 2014 року і завершитися повинна вже в 2020 році, що настав. За час дії реформи уряд так і не закріпив на законодавчому рівні цей процес, а саме: в Конституції немає чіткого визначення такої адміністративно-територіальної одиниці, як громада. Свого часу Асоціація об'єднаних територіальних громад вимагала від влади навіть внести зміни до Основного закону.
Детальніше: Проект “Децентрализация”: терробщины Киевщины просят парламент провести объединение по закону
Фото: коллаж KVКиевVласть
Обізнаність киян у питаннях надання першої допомоги поки що знаходиться не на достатньо високому рівні. Та й законодавство з цього питання недосконале. А співпраця з органами державної влади залишає бажати кращого, хоча певні напрацювання та успіхи вже є. Про це в інтерв’ю KV розповів директор громадської організації (ГО) “Мотохелп” Дмитро Буренін (на фото).
“Мотохелп” (*), за словами Дмитра Буреніна, наразі нараховує близько 60 людей, але на ДТП виїзжають близько 20. “Ми не прагнемо просто набрати більше членів організації, щоб отримати членські внески, бо вважаємо, що волонтер не має платити за своє волонтерство. Навпаки, організація має забезпечити волонтерів всім необхідним”, – пояснює Дмитро Буренін таку кількість членів ГО.
Найбільше “Мотохелп” відомий як організація, котра надає допомогу постраждалим при ДТП учасникам руху, що пересувались на двох колесах – мотоциклах, велосипедах, скутерах тощо. Виїздів на такі ДТП волонтери “Мотохелпу” в рік здійснюють сотні.
Крім того “Мотохелп” регулярно проводить майстер-класи з надання першої домедичної допомоги, а в цьому році розпочали роботу нового проекту KROVO, в межах якого займаються терміновим перевезенням донорської крові.
Довгий час “Мотохелп” також допомагав у зоні АТО/ООС, але після останніх виборів призупинив цю діяльність. “Якщо буде загострення, ми обов’язково відновимо цю діяльність. Рахунок залишився, ми просто видалили його тимчасово з сайту. Та й в статуті ця діяльність у нас прописана. Все відновимо за добу”, – запевняє Дмитро Буренін.
Головною метою “Мотохелпу” його голова вважає інтеграцію волонтерів у систему першої медичної допомоги, прийняття відповідного законодавства та співпрацю з цього приводу з органами влади, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні.
В інтерв’ю KV Дмитро Буренін розповів про “закон доброго самаритянина”, співпрацю з Київським міським Центром крові та Київським обласним Центром крові, виїзди волонтерів на допомогу при ДТП та навчання громадян першій допомозі.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Розкажіть про ініціативу з перевезення донорської крові. Наскільки це треба, і скільки вже було випадків, коли кров доставляли волонтери?
Дмитро Буренін: Ми в 2019 році в межах цього проекту проїхали вже майже 3 тис. км. Але у нас амбітні плани на наступний рік. Насправді, це не так вже й багато, бо ми возимо і по Київській області, а тут один виїзд десь 160 км. Це, зазвичай, доставка з Білої Церкви, де завод крові, до обласної лікарні. Там пологовий будинок, там онкодиспансер, він потребує багато крові. Ще бувають виїзди з Білої Церкви до центральної районної лікарні Переяслава.
Читайте: В Белой Церкви открылся уникальный завод по производству препаратов из плазмы крови
Всього в 2019 році у нас було 17 виїздів по області, ще чотири по Києву. Ці чотири виїзди були тестовими, які було дуже важливо зробити, тому що у київського Центра крові дуже правильний підхід.
Читайте: Кровь в столичные учреждения здравоохранения будут доставлять волонтеры на мотоциклах
Вони порадили, які сумки треба купити, ми це зробили. Потім вони порадили, щоб сумки пройшли тестування, і ми побудували маршрут у 60 км по місту. Ми взяли відстань з запасом, проклали маршрут, щоб на ньому була і бруківка, вібрація, провели таке стрес-тестування.
Фото: Facebook Дмитра Буреніна
Ми зробили тестові виїзди, але це розтягнулось у часі, бо у серпні-вересні у Центра крові були малі запаси крові, вони не могли віддавати її просто так на тестування тоді. Ми підписали договір вже на початку листопаду. За зиму ми маємо підписати договори ще з лікарнями Києва – 17 лікарня, Петра Запорожця, інші. Коли ми все це узгодимо, навесні зможемо виїзжати на ці завдання.
З приводу співпраці з державою – поки що ніяк, якщо не рахувати центри крові Києва та обласний. Ми несемо матеріальну відповідальність за вантаж – якщо водій потрапить у ДТП, то “Мотохелп” буде компенсувати вартість вантажу. Але ми до цього відносимось нормально.
KV: До кого ще ви звертались з приводу співпраці?
Дмитро Буренін: Ми написали три листи. До Патрульної поліції Києва, у Головний сервісний центр МВС та у Київську міськдержадміністрацію (КМДА). Ми просили дозволити використовувати тільки під час транспортування крові помаранчевий світловий маячок. Ми готові самі його купити, встановити, нам треба був тільки дозвіл на використання.
Також ми просили дозволити під час транспортування крові, якщо є потреба, пересуватись по полосі громадського транспорту. І, якщо є необхідність, під час перевезення крові, проїжджати по вулиці, де не можна їхати на мотоциклі. Це Хрещатик. Там висить забороняючий знак, але його всі ігнорують. Нас не дуже це бентежить, але дає привід під час транспортування зупинити нас, і потім довго пояснювати патрульним, що ми реально поспішаємо. Хабарі ми не даємо, і тоді залишається або оформлення протоколу, або розуміння з боку поліції.
KV: І які були результати ваших листів?
Дмитро Буренін: У сервісного центру МВС ми попросили тільки дозвіл на мигалки, у поліції – проїзд по вулицях, де заборонено рух на мотоциклі, дозвіл на мигалки та рух по смугах громадського транспорту.
Патрульна поліція відправила нас до КМДА з приводу руху Хрещатиком, а з приводу руху смугами громадського транспорту просто процитувала ПДР. З приводу помаранчевих маячків патрульна поліція Києва відправила нас до Головного сервісного центру МВС. Сервісний центр МВС відповів нам, що законодавством не передбачене використання помаранчевих маячків на наших транспортних засобах.
До КМДА ми написали більш широкий лист, і вказали, що хотіли б обговорити інтеграцію в екстрену медичну допомогу. І вони, мабуть, побачили цей момент, і відправили нас на “швидку”. А вони, ясна річ, нічим нам не могли допомогти. От і все.
KV: Основним напрямком, станом на зараз, діяльності “Мотохелпу” є виїзди на ДТП?
Дмитро Буренін: Так. Завдання наших волонтерів на ДТП, в першу чергу, надання першої допомоги, якщо вони приїхали раніше, ніж швидка допомога. Крім того, надання юридичної консультації, фотофіксація, відеофіксація, пошук свідків, потім заповнення звіту в нашій внутрішній базі. Потім цей звіт ми надаємо учасникам ДТП, якщо в тому є потреба.
Найскладніше в нашій діяльності – важкі постраждалі, їх було в минулому році 27. Інколи наші волонтери навіть допомагають у ролі санітарів, наприклад у 17 лікарні. Ми шукаємо родичів, дізнаємось про потребу у донорах крові, допомагаємо родичам збирати гроші на лікування. Свої реквізити для збору коштів на постраждалих ми не використовуємо принципово. І, звісно, ми перевіряємо цю інформацію.
KV: До вас звертається поліція за матеріалами, звітами з ДТП?
Дмитро Буренін: Ні. Ми звіт висилаємо учасникам ДТП, поліція не просить. Якби просили, надавали би і їм. У звіті є текстова частина, фото, посилання на відео.
KV: А як до пойнятих до вас звертаються?
Дмитро Буренін: Коли як. Інколи слідчо-оперативна група (СОГ) до нас звертається, бо нам не треба нічого пояснювати. Ми знаємо процедуру, і їм це зручно. Важливо розуміти, що пойняті – не лише ті, хто бачили сам момент ДТП, а й ті, хто можуть розповісти, як були розкидані транспортні засоби.
KV: Чим займаються ті волонтери “Мотохелпу”, котрі не їздять на ДТП?
Дмитро Буренін: Є оператори – це люди, котрі на зв’язку 24/7, приймають постійно дзвінки. Часто по одному ДТП люди дзвонять по 5 разів. Людина їде, побачила аварію, подзвонила. Потім наступна, потім ще одна.
Є волонтери, котрі більше виїзжають на підтримку спортивно-масових змагань. Вони можуть взагалі не виїжджати на ДТП, а займатись саме цією діяльністю. Є волонтери, котрі інструктують з першої медичної допомоги. Крім того, ми відкрили новий напрямок – доставка донорської крові у лікарні, тут волонтери часто співпадають із тими, хто виїжджає на ДТП. Є ті, хто займаються саме контентом, наприклад одна дівчина робить інфографіку з ДТП.
KV: Якщо порівнювати з попередніми роками, ви робите більше виїздів на ДТП?
Дмитро Буренін: Наша статистика досить спірна. Вона відображає не просто кількість ДТП, а кількість ДТП, про які нас повідомляють. До нас стали частіше звертатись. Таким чином десь по 20-30% на рік фіксуємо зростання.
KV: Поліція нормально сприймає вашу діяльність?
Дмитро Буренін: СОГ з нами співпрацюють нормально, інші поліцейські часто нас сприймають як ЗМІ та не дуже раді бачити. З патрульною поліцією іноді все нормально, іноді не дуже. Вони не розуміють часто, що ми без дозволу постраждалих чи їх рідних нічого не публікуємо.
KV: Ви якось співпрацюєте з вашими колегами з мотобатальону патрульної поліції?
Дмитро Буренін: Мені здається, що мотобатальон був. Де він тепер, краще питати в патрульної поліції. Коли він був, ми з ними спілкувались, на початку трохи допомагали, бо їм видали старі ДАЇшні мотоцикли, на яких їздили ДАЇшники мотобатальону ще при Януковичі.
Ця техніка стояла в складському приміщенні декілька років, там багато чого треба було міняти. Якщо техніка стільки часу не працює, там відбуваються певні процеси.
Ми консультували хлопців, яке обладнання краще обирати, але бачили, що не до всіх дослухались. Наприклад, куртки вони обрали інші, хоча ми попереджали, що у них буде задувати у поперек. Але шоломи обрали гарні.
KV: А з приводу навчання до вас звертались?
Дмитро Буренін: Офіційно ні, до нас не звертались. Їх навчали канадські інструктори.
KV: Як вам здається, реформа поліції пройшла успішно?
Дмитро Буренін: Різниця між старою та новою поліцією насправді є. Є зрада, є перемога. Щоб хто не казав, я ніколи не бачив, щоб ДАЇшник надавав першу допомогу. Патрульні це роблять – і для мене це однозначна перемога. Спілкуються вони здебільшого більш грамотно, ніж ДАЇшники. Схеми патрульні малюють вірно, все за їх протоколом.
Читайте: В Киеве задержали полицейского при попытке продажи украденной с места ДТП экипировки (фото)
Хоча, звісно, ми в 2015 році очікували зовсім не такі результати реформи. Та поліція, на яку ми очікували, не відбулась.
СОГ як все робили, так і роблять, до них в мене особливих претензій ніколи не було.
KV: До вас звертаються не лише мотоциклісти, а також мабуть велосипедисти, скутеристи, автомобілісти?
Дмитро Буренін: Автомобілісти – ні. У нас є амбітні плани розвитку діяльності, ми над ними працювали два-три роки, зокрема дуже плідно з МОЗ. Але після зміни команди МОЗ комунікації на нулі зовсім. Ми не розуміємо, з ким там взагалі можна комунікувати.
Ми працювали над інтеграцією в екстрену медичну допомогу. Тоді б ми виїжджали не лише на ДТП з двоколісними транспортними засобами, а взагалі на ті випадки, де треба перша домедична допомога. ДТП за участю автівок з постраждалими, чи зі збитим пішоходом. На виклик виїжджає швидка допомога, паралельно виклик кидається нам, і волонтери реагують. Якщо вони приїзжають раніше медиків, то підтримують постраждалого до приїзду медиків, потім допомагають їм.
Затримка інформації між викликом швидкої і нас десь 10-30 хвилин. За цей час “швидка” встигає приїхати. Інша справа, що часто їм треба допомога на місці. Наприклад, приїзжає бригада, де водій, дівчина лікар та дівчина фельдшер, і постраждалий на 100 кг. І медики мають покласти його на щит, зафіксувати, і так далі. І тут їм допомога точно не завадить.
Був випадок, коли на Протасовому яру збили двох дівчат. Ми тоді приїхали одночасно з першою бригадою, дуже класною. На одну бригаду двоє важких постраждалих, це не просто. Я бачив, що вони працюють за сучасними протоколами, і вони знали, що ми працюємо так само. Ми знали, що роблять вони, вони знали, що робимо ми.
Взагалі для нашої інтеграції в систему екстреної допомоги було проведено багато роботи, але трішки не встигли. Був розроблений “закон про доброго самаритянина”, але попередня Верховна Рада (ВР) не встигла його прийняти.
KV: Закон вже був розроблений?
Дмитро Буренін: Так, я був у складі робочої групи з його написання, там були автори від МОЗ, поліції, ДСНС. Його подали до ВР, встигли зареєструвати, але розглянутий він не був.
Основна мета цього закону – позбавити кримінальної відповідальності за наслідки надання першої допомоги людину, котра діє в межах своєї компетенції. Крім того, в історію відходило поняття “домедична допомога”, залишалось тільки “перша допомога”, як у всьому світі. Вона вже поділялась на першу базову допомогу та першу кваліфіковану допомогу, англійською – advanced, просунута. Фактично це була спроба застосування західних стандартів на українське законодавство.
Для надання базової медичної допомоги достатньо було б мати сертифікат BLS (Basic Life Support – елементарне підтримання життя, – KV). Вона вже є в Україні, зокрема я вже майже отримав статус інструктора, котрий може викладати це.
KV: А хто сертифікує інструкторів, котрі могли б навчати цьому?
Дмитро Буренін: Від кафедри медицини катастроф це Всеукраїнська рада реанімації.
KV: І МОЗ це влаштовувало, вірно?
Дмитро Буренін: Звісно. Але в результаті ми зараз і досі маємо старі поняття “домедичної допомоги”, а єдине чим регламентується надання першої допомоги – наказ МОЗ №398. І все.
KV: А з новим складом МОЗ ви пробували комунікувати?
Дмитро Буренін: Так, я приходив на зустріч МОЗ з громадськістю, тоді ще Раімов (Дмитро Раімов був радником з комунікацій очільниці МОЗ Зоряни Скалецької, – KV) відповідав на запитання так, що конкретики на зустрічі був абсолютний нуль.
Я задав два питання. На перше – яка буде доля “закону доброго самаритянина”, мені дали відповідь, що законопроекти, подані за минулої ВР, треба подавати заново. Друге питання – які будуть кроки по інтеграції волонтерів в систему першої допомоги. Відповідь – ініціатива цікава, будемо продовжувати.
Я знаю, скільки хороших спеціалістів з МОЗ звільнились, і навіть не уявляю, до кого підходити з цими питаннями тепер.
“Закон про доброго самаритянина” дуже допоміг би військовим волонтерам. Їх це по суті легалізувало б на фронті, і давало б змогу працювати згідно протоколу з тактичної медицини ТССС (Tactical Сombat Сasualty Сare – Надання допомоги пораненим в умовах бойових дій, – KV). Зараз лише наказ МОЗ №398 регулює, як можуть надавати першу допомогу люди без медичної освіти. Це, насправді, не поганий документ, ним можна користуватись. Але він базовий, і багато чого згідно цього наказу не можна робити без медичної освіти – наприклад, допомагати при пневмотораксі, навіть якщо в людини є сертифікат по ТССС.
KV: Вся ваша діяльність, вочевидь, потребує не лише багато часу, але й грошей. Звідки “Мотохелп” бере гроші на свою роботу?
Дмитро Буренін: Членські внески в “Мотохелпі” невеликі – 100 гривень. Але ми не дуже слідкуємо за тим, як люди їх сплачують, це скоріш формальність. Ми робимо розсилку на початку року, щоб люди сплатили внески, і все.
Також є пожертви, є спонсори. Наприклад, в 2019 році мережа заправок “КЛО” виділила нам 1000 літрів пального (в 2018 році – 800 літрів). Це пальне ми вичерпали на кінець липня – початок серпня. Амуніцію та оснащення ми закуповуємо для волонтерів – це ножиці, бинти, аптечки, їх складові, а також робочий одяг – футболки та інколи реглани. Крім того, ми закупили в 2019 році автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), і сподіваємось, що в 2020 році спонсор купить нам ще один.
KV: А ви вже використовували дефібрилятор?
Дмитро Буренін: Поки що ні. Для нас одне використання АЗД буде коштувати 5 тис. гривень, саме стільки коштують одноразові електроди. В нашій роботі скоріш за все дефібрилятор ми будемо використовувати на якихось змаганнях, там де є великі кардіонавантаження. Поки ми не інтегровані у систему першої допомоги, ми не будемо часто приїжджати на такі ситуації, де він потрібен.
KV: “Мотохелп” виступав як один з промоутерів проекту Громадського бюджету “Реаніметро”. Наскільки просто звичайній людині надати першу допомогу з АЗД?
Дмитро Буренін: Для цього сертифікати взагалі не потрібні. Наявність водійського посвідчення, наприклад, вже є таким сертифікатом. Інша справа, що водієві казали на тих курсах про медичну допомогу.
Автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), саме автоматичний, підкреслюю, цілком доступний для використання звичайною людиною.
Читайте: КП “Киевский метрополитен” поддержало петицию об установке дефибрилляторов на станциях метро
Коли відкриваєш коробку, він говорить українською, щоб викликали “103”, переконались, що пациент не дихає, надає детальну інструкцію, що і як робити. Потім АЗД починає зчитувати ритм. Якщо серце працює, як треба, чи зупинилось взагалі, він просто не дасть розряд, і попередить, що розряд не рекомендований. Спрацює він лише тоді, коли це доцільне.
АЗД висять в усіх громадських місцях світу, бо вони розраховані на використання простими людьми без медичної освіти.
АЗД на вулиці у Гонконзі, фото: Facebook Дмитра Буреніна
Часто вони під сигналізацією, тому вкрасти його так просто не вийде. Інколи АЗД під кодовим замком, і є номер телефону, куди слід дзвонити у разі потреби.
“Реаніметро” – дуже крутий проект. І “Мотохелп” виступав на його підтримку – допомагали проводити майстер-класи, збирали підписи.
KV: Розкажіть про ваші майстер-класи з надання першої допомоги.
Дмитро Буренін: В 2019 році ми провели 44 таких тренінги. Серед них є як платні, так і безкоштовні. В середньому в групі 20 людей. Є курси для комерційного сектору, гроші від них йдуть на розвиток організації, згідно статуту. Ми проводили тренінги для великих компаній, таких як Lenovo, інші ІТ-компанії. Навіть проводили навчання для персоналу на марафоні.
Ми не виходимо якось агресивно на ринок із цими курсами, бо ціни в нас невисокі, близько 300 гривень за одного курсанта.
Для громадськості ми проводимо навчання безкоштовно, лише приймаємо пожертви від слухачів, хто скільки вважає за потрібне. Зазвичай таке навчання ми проводимо тоді, коли є вікно, вільне від комерційних тренінгів.
Навчання ми проводимо повноцінне, на 6-7 годин, розповідаємо про різні аспекти надання першої допомоги.
Курси з надання першої допомоги, фото: facebook ГО “Мотохелп”
Інколи бувають проблеми з кількістю відвідувачів. На тренінги для громадськості ми набираємо до 30 людей, бо зазвичай тоді приходить десь 20. Але буває, що приходять всі, хто зареєструвався, і тоді перебор, складно вести заняття.
KV: На вашу думку, запроваджене в Україні обмеження швидкості до 50 км/годину у населених пунктах додало безпечності руху?
Дмитро Буренін: Я вважаю, що це необхідно робити, хоча таке рішення і непопулярне. Але до того треба підходити з розумом, аналізувати здатність траси, і робити обмеження гнучко. Я на автівці по Києву зазвичай не їду 50 км/год, скоріш 30 або навіть 20 км/год. В Європі ми ж їздимо з такою швидкістю, і там майже немає аварій.
Читайте: Киевсовет увеличил максимальную разрешенную скорость на ряде столичных дорог (список улиц)
Інша проблема – в нас відсутня інфраструктура. В чому проблема намалювати розмітку світловідбиваючою, та ще й такою, щоб її дощ не змивав? Відбійники то окрема тема. Якщо мотоцикліст потрапив під відбійник, то буде м’ясорубка. Їх треба робити безпечними, а не такими, як у нас. Чи поворот на Гагаріна – там просто вбили частокіл з дерев’яних палок. Його вже частично знесли, але навіщо це зробили, невідомо.
Читайте: На дорожную разметку в столичном бюджете предусмотрено средств в 10 раз меньше необходимого
У нас не думають про розв’язки. Наприклад, перехрестя проспекту Науки та Столічного шосе – чому там не зробили заїздів на шляхопровід? Чи Дарницький міст – де заїзди на нього на лівому березі?
Читайте: Киевсовет напомнит Кабмину про недостроенный Дарницкий мост
Велосипедної інфраструктури також нема.
Читайте: Столичная власть решила урезать финансирование строительства 5 веломаршрутов в Киеве
KV: Ви якось співпрацюєте з Асоціацією велосипедистів Києва?
Дмитро Буренін: Так, у нас партнерські відносини, і я підтримую їх. Бо європейська практика ставок на велосипеди не лише для здорового життя, а й для розвантаження доріг.
Читайте: За год на дорогах Киева насчитали на треть меньше велосипедистов
Побудувати велосипедну інфраструктуру непросто, але воно того вартує. Бо в тому ж Амстердамі, якби всі їздили на авто, місто стояло би. Розв’язки ті ж для велосипедів взагалі не пристосовані у нас.
Читайте: Столичная госадминистрация провалила решение Киевсовета по установке велостоек в Киеве
KV: Відоме резонансне ДТП, коли на бульв. Перова збили Дениса Худова. Чим та історія закінчилась?
Дмитро Буренін: Він зупинився на червоне світло, і в нього ззаду врізалась автівка з низькою посадкою. Його занесло під авто, і шолом зачепився за бампер. Водій авто поїхав, і протягнув Дениса 800-900 метрів. З-під авто летіли іскри від екіпіровки Дениса. Він отримав опіки від дороги і від автомобиля.
На Дениса здали більше 100 літрів донорської крові, навіть більше 120. Йшла постійна інтоксикація через величезну кількість опіків. Лікування тривало довго.
Потім водія авто знайшли, затримали і відправили під суд.
Денис Худов вилікувався і знову почав їздити на мотоциклі. Він боєць, не зламався.
KV: Чи знаєте ви, як триває розслідування вбивства байкера на Харківському шосе?
Дмитро Буренін: Там взагалі сюр. Підозрюваний – відомий спортсмен з сумо, має певні досягнення. Він проходив обстеження з приводу психіатрії, наша судова система дозволяє йому це. Його ловили у кінотеатрі, хоча він мав сидіти у лікарні, і за це нікого не посадили. Процес іде, крапка не поставлена.
Читайте: Убийство байкера на Харьковском шоссе в Киеве: подозреваемый отправлен под стражу
Ми намагаємось висвітлювати процес інформаційно, але на судових процесах були дуже давно. В цьому році дуже високе навантаження, ми просто всюди не встигаємо.
KV: Які плани у “Мотохелпу” на наступний сезон?
Дмитро Буренін: Наш головний пріоритет – інтеграція у систему екстреної медичної допомоги. Якщо це відбудеться, ми розширятись не плануємо, бо часу не буде. У нас і так було 700 з гаком реагувань на ДТП, плюс більше 40 тренінгів, плюс 40 підтримок змагань, перевезення крові.
Якщо вийде налагодити співпрацю зі “швидкою”, це буде нашим піком, і ми будемо вже вдосконалювати те, що є. Зараз, якщо йдуть масові заходи, мітинги, ми приєднуємось до Червоного Хреста України, до їх загонів швидкого реагування, як ще один загін.
Географічно ми не плануємо розширюватись, бо давно відмовились від того. Колись пробували відкривати філії, і років 7 тому побачили, що це дуже великі адміністративні трудозатрати.
KV: Аналогічні організації в інших містах існують?
Дмитро Буренін: Звісно. Ми відкриті до співпраці, завжди готові допомогти. Ми показуємо, як у нас організовані процеси, фінанси, проводимо тренінги, взагалі ділимось досвідом. Чудова служба є в Одесі, є мотодопомога у Львові, вони теж круті, гарно розвиваються.
В 2019 році передавали досвід організації у Дніпрі, навіть зустрічались з Дніпровським Центром крові. Завдяки співпраці і валідації, котру ми проводили з київським Центром крові, ми тепер можемо іншим центрам крові показувати документи, що перевезення крові на мотоциклах це нормально. Думаю, у 2020 році в Дніпрі також стартує проект з перевезення крові волонтерами.
* Громадська організація “Мотохелп” (код ЄДРПОУ: 39127681)
Фото надані Дмитром БуренінимКиевVласть
В августе 2019 года Министерство развития общин и территорий Украины отказало ООО “Велта-Омега” в согласовании отклонений в проектной документации для строительства офисного центра с помещениями общественно-бытового назначения и паркингом по ул. Григория Сковороды, 1 в Подольском районе Киева. Так, в проекте предлагались отклонения от действующих государственных строительных норм, в частности – отсутствие обязательных подъездов для пожарных к зданию.
Об этом KV стало известно из сообщения издания “Наші гроші”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“ООО “Велта-Омега” обращалось в Минрегион за согласованием строительства офисного центра на 7 этажей по ул. Григория Сковороды, 1 напротив памятника архитектуры национального значения Староакадемического корпуса ( “Мазепин корпус”) Киево-Могилянской Академии, однако еще летом 2019 получило отказ. Об этом свидетельствуют данные официального сайта министерства”, – говорится в сообщении.
Заказчиком проекта “Строительство офисного центра с помещениями общественно-бытового назначения и паркингом по ул. Григория Сковороды, 1” в Киеве является “Велта-Омега”. В ноябре 2013 года Инспекция Государственного архитектурно-строительного контроля (ГАСК) в Киеве внесла сведения об уведомлении про начало подготовительных работ на указанном объекте.
В 2018-2019 годах по заказу фирмы проектная организация ООО “БИП-ПМ” разработала проектную документацию для строительства этого объекта.
Отмечается, что в процессе проектирования было осуществлено отклонение от действующих государственных строительных норм, а именно – отсутствие обязательных подъездов для пожарных машин к запроектированному дому. В результате “Велта-Омега” обратилась в Минрегион за согласованием этих отклонений за счет компенсационных мероприятий (установка дополнительных систем пожаротушения).
В сообщении говорится, что в августе 2019 года Минрегион отказал “Велта-Омега” в согласовании отклонений согласно п. 3 раздел III соответствующего Порядка согласования отклонений (обращение не соответствует требованиям, получено заключение о невозможности согласования отклонений). При этом фирме сообщили, что она может повторно обратиться в министерство по этому же вопросу.
По информации издания, никаких данных о повторной подаче фирмой заявления об отклонении от строительных норм на сайте министерства пока нет. Также на сегодня в столичном ГАСКе отсутствует информация о получении фирмой разрешения на выполнение строительных работ на ул. Григория Сковороды, 1.
Напомним, в 2007 году Киевсовет передал ООО “Велта-Омега” в аренду на 10 лет участок площадью 0,27 га по ул. Григория Сковороды, 1 для строительства офисного центра. В ноябре 2017 года постоянная комиссия по вопросам градостроительства, архитектуры и землепользования Киевсовета возобновила фирме договор аренды на 10 лет, поручив Департаменту земельных ресурсов КГГА подготовить соответствующее дополнительное соглашение.
Отмечается, что учредителями ООО “Велта-Омега” является Андрей Распопин и кипрская компания “Бабблпедиа Холдингс Лимитед”. Руководителем фирмы с октября 2019 года является Анна Восковская.
До этого с 2006 по 2017 годов с перерывами владельцем “Велта-Омега” была кипрская компания “Глобал Спейс Менеджмент Лимитед”, конечным бенефициаром которой был Беньямин Штайнмец, зарегистрированный в Швейцарии. По данным OCCRP, это израильский миллиардер. В 2017 году сообщалось о его задержании в Израиле по подозрению в отмывании денег и мошенничестве.
В 2007-2017 годах руководителем “Велта-Омега” был Ариете Шварц, генеральный директор девелоперской компании Seven Hills (ЖК Park Avenue VIP в Киеве).
Напомним, что в ноябре 2016 года в центре Киева приступили к сносу здания по адресу: ул. Г. Сковороды, 1. Сообщалось, что здание являлось флигелем усадьбы в стиле необарокко. Оно было построено во второй половине 19 века, и ему был предоставлен статус памятника архитектуры.
Читайте: На Подоле в Киеве начали снос дома, построенного в 19 веке
Также KV сообщала, что на земельном участке площадью 1,5 га по улице Шаповала, 1-3 в Соломенском районе Киева возведут отельные и офисные здания. Соответствующие градостроительные условия и ограничения (ГУО) КГГА в сентябре 2019 года выдала ООО “Смарт-Девелопмент”, которое входит в группу компаний семьи экс-мэра столицы Александра Омельченко. Отметим, что два года назад суд отменил решение Киевсовета об утверждении Детального плана территории (ДПТ), включающего проектируемый участок. Данные ГУО были выданы как раз накануне заседания апелляционного суда, на котором Киевсовет должен был оспаривать отмену своего решения.
Читайте: Кличко предложили ветировать решения Киевсовета о передаче участков Печерского рынка для кафе и офисного центра
Фото: Наші гроші
КиевVласть
Кооператив “Совские ставки”, который очевидно контролирует генеральный директор аэропорта "Борисполь" Павел Рябикин, имеет планы застроить Жуков остров в Киеве. В потенциальном проекте – два гигантских здания с собственными причалами и закрытая база отдыха. Известно, что строительство частных жилых домов здесь запрещено.
Об этом KV стало известно из сюжета программы "Наші гроші с Денисом Бігусом".
В сюжете речь идет о 15 гектарах на Жуковом острове рядом с яхт-клубом и ресторанным комплексом "Маячок", принадлежащих Павлу Рябикину. "Совским ставкам", кооперативу из орбиты гендиректора "Борисполя", этот участок достался бесплатно в 2010 году. Причем около 10 гектаров кооператив получил в собственность, еще 5 – в аренду на 25 лет. С тех пор вся активность ограничилась лишь забором вдоль территории. И вот в августе 2019 года "Совские ставки" по заявлению получили от Департамента градостроительства и архитектуры Киевской горгосадминистрации (КГГА) градостроительные условия и ограничения (ГУО) для застройки участка.
По информации журналистов Bihus.Info, в проекте, который представлен в КГГА, 15 гектаров на Жуковом разделены на три части.
Один из участков предназначен под частное владение с открытым бассейном, лужайкой, хозяйственной и спортивными зданиями и собственной причальной зоной. Второй – немного меньше по размеру, но тоже со спортивным и административным строениями и собственным выходом к воде. Рядом с ними – закрытая база отдыха со спортивными площадками и причалом.
По словам эксперта по градостроительству Георгия Могильного, в соответствии с Генеральным планом, земля на Жуковом острове предусмотрена под объекты рекреации, а строительство частных коттеджей здесь является нарушением законодательства.
Отмечается, что Павел Рябикин на вопрос журналистов о планах на строительство отвечать не захотел. Руководитель кооператива Елена Коломиец также не дала никаких ответов, вместо этого предложила написать запрос на официальный адрес кооператива. Но там, вместо "Совских прудов" размещена подстанция.
Также сообщается, что землю на Жуковом острове "Совские ставки" успели заложить двумя частями в банк, в качестве залога за чужие долги. Договоры ипотеки подписаны с банком "Клиринговый дом" Юлии Левочкиной – сестры главы Администрации президента времен Виктора Януковича, а ныне нардепа от "Оппозиционного блока – За жизнь" Сергея Левочкина. "Совские ставки" в ипотечных документах являются поручителем. То есть деньги в кредит сам кооператив не брал, а возвращать долги должен – если не деньгами, то землей. Причем один из договоров оформлен лично на Павла Рябикина. За 5 лет основное обязательство в размере 1,85 млн гривен гендиректор "Борисполя" так и не вернул, зато в сентябре 2019 года подписал дополнительный документ на продление срока договора. Более того, согласно договору, под залогом окажутся все новые дома, которые могут появиться на заложенном в банк участке.
По мнению журналистов издания, весь этот процесс с залогом является “фикцией”, которая больше похожа на партнерство Рябикина-Левочкиных и схему защиты земли от прокуратуры. Известно, что заложенные в банк участки значительно сложнее возвращать в собственность города даже через суд. Сообщается, что это уже пытались сделать активисты и столичная прокуратура, подчеркивая незаконность передачи участка "Совским ставкам". Но суды следователи проиграли. После запроса журналистов о выданных в августе документах, в прокуратуре Киева пообещали разобраться с выдачей градостроительных документов летом 2019 года.
Также сообщается, что при подготовке журналистами Bihus.Info этого материала депутаты Киевсовета со второй попытки проголосовали за передачу еще 1,3 гектара на Жуковом острове фирме, связанной с Рябикиным. Речь идет о компании "Укррятвод". Участок находится вплотную к яхт-клубу и ресторану "Маячок".
Фирма, получившая землю, еще в 2008 году выкупила склады и ангары на участке, но договор аренды на участок оформила только сейчас. Руководит компанией – Елена Коломиец, основательница компании – Валерия Зинченко. Зинченко – помощница столичного мера Виталия Кличко. А ее родители – Евгений и Лариса Горюшко работали помощниками Рябикина в Верховной Раде, когда он был нардепом.
Мэр Киева Виталий Кличко в комментарии журналистам Bihus.Info заявил, что острова в Киеве должны быть, в первую очередь, рекреационными зонами: "Дома там могут быть, но они должны использоваться исключительно в рекреационном направлении".
Ранее KV сообщала, что накануне нового 2020 года Киевсовет принял решение о передаче в аренду 7 соток земли в Шевченковском районе Киева экс-замглаве КГГА, директору аэропорта “Борисполь” Павлу Рябикину. Кроме того, еще 1,3 га на Жуковом острове в Голосеевском районе столицы были переданы в аренду фирме из его орбиты – ООО "Укррятвод". Депутатов не смутило то, что в первом случае есть риск незаконной жилой застройки, а во втором четко фиксируется нарушение Водного кодекса и градостроительного законодательства. Вероятно, не последнюю роль в принятии обоих решений сыграли тесные приятельские отношения Рябикина с мэром Киева Виталием Кличко.
Читайте: В КГГА разрешили построить жилой комплекс на 15 га территории Жукового острова
Напомним, Павел Рябикин давно добивался получения указанного земельного участка в долгосрочную аренду. Депутатский корпус Киевсовета в 2017 году два раза ему в этом отказывал.
Первый раз соответствующий проект решения выносился на рассмотрение Киевсовета 26 сентября 2017 года. Тогда не хватило 3 голоса.
Читайте: Киевсовет отказал Павлу Рябикину в оформлении столичной земли
28 ноября 2017 года столичные депутаты в очередной раз не позволили гендиректору аэропорта “Борисполь” оформить аренду земельного участка в Шевченковском р-не Киева. В тот раз проект решения поддержало лишь на 2 депутата больше, чем 26 сентября.
Отметим, Павел Рябикин на должности заместителя Виталия Кличко засветился в целом ряде скандалов. Так, ранее, в 2015 году в отношении него был составлен протокол по факту правонарушения предусмотренного ч.1 ст. 171-7 КУоАП (нарушение требований относительно сообщения о конфликте интересов). Выяснилось, что Рябикин подписал и согласовал представление проекта решения Киевсовета о передаче земельного участка самому себе.
Читайте: Как заместитель Кличко – Рябикин, сам себе землю в аренду сдавал
Напомним, Павел Рябикин был назначен заместителем председателя КГГА 22 июля 2014 года. В администрации Кличко он курировал земельный и архитектурный департаменты, а также департамент жилищного обеспечения.
В сентябре 2015 года Павел Рябикин покинул пост заместителя главы КГГА Виталия Кличко “по семейным обстоятельствам”, а 23 марта 2017 года был назначен на должность гендиректора государственного предприятия (ГП) "Международный аэропорт "Борисполь". До этого он трижды был нардепом, а после Революции Достоинства год работал в должности заместителя Киевского городского председателя Виталия Кличко. Сейчас Рябикин значится его советником на общественных началах.
Читайте: Павел Рябикин: как коррупционный шлейф помешал соратнику Кличко стать министром инфраструктуры
Фото: bihus.info
КиевVласть
Прокуратура Киевской области подала иск об истребовании в пользу Кабмина двух участков общей площадью 34,62 га, расположенных на берегу реки Стугна в Украинке Обуховского района. Свои исковые требования прокуратура обосновывает нарушением законодательных требований при предоставлении этих участков в пользование и их последующей продаже. Весной прошлого года стало известно, что особняк олигарха Виктора Медведчука площадью 1 125 кв. м, расположенный на указанных участках, выставлен на продажу в закрытой группе риэлторов.
Об этом KV стало известно из сообщения издания “Наші гроші”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Согласно определению Хозсуда Киевской области от 3 января 2020 года, указанные участки лесного фонда площадью более 10 га незаконно выбыли из собственности государства помимо воли распорядителя – Кабмина.
Участок площадью 24,39 га находится во владении ООО “Инвестиционная компания “Спорт-Тур”, а 10,22 га – у ООО “Компания по управлению активами “МТИР Эссет Менеджмент”.
Рассмотрение иска прокуратуры назначено на 3 февраля.
Отмечается, что в марте 2019 года стало известно, что дом-хонка площадью 1 125 кв. м, расположенный на указанных участках, выставлен на продажу в закрытой группе риэлторов по цене 4 500 у.е. за сотку. На территории есть причал, вертолетная площадка, эллинг, гостевой дом на 200 кв. м и бассейн.
Учредителем ООО “Инвестиционная компания “Спорт-Тур” является ООО “Инвестиционная компания “Терра-Инвест”, бенефициарным владельцем которой (через лондонскую “Ларидж Инвестменс Лтд”, ООО “ИК “Гармания” и кипрскую “БРЕВИС Холдингз Лтд”) является Оксана Марченко, жена олигарха Виктора Медведчука.
ООО “КУА “МТИР Эссет Менеджмент” является одним из учредителей ООО “ФК “Динамо” с долей 23%. Вторая крупнейшая доля в “Динамо” принадлежит Игорю Суркису (63,7%).
В конце лета прошлого года KV сообщала, что издание “Бигус.инфо” опубликовало видео с беспилотников, снятое над имением одним из самых богатых людей Украины Рината Ахметова. В 35 км от Киева на 25 га строится здание площадью 12 тыс. кв. метров.
Читайте: Обнародованы фото и видео нового элитного особняка Рината Ахметова под Киевом
Фото: “Наші гроші”КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0005
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 05:24:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 6
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 05:24:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0004
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145123', '144431', '144353')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 05:24:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.4442
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 05:24:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 1670, 10
0.0040
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('87535', '87500', '87457', '87427', '87399', '87347', '87178', '87164', '87084', '87072')
0.4643
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 05:24:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)