Сьогодні порядок денний на столичному будівельному ринку диктують  знову все ті ж три гарячі теми: агресивна забудова, яка спотворює місто; взаємини між учасниками ринку і чиновниками, що продовжують будуватись на хабарях; та –  проблеми інвесторів недобудов. Градус напруги навколо останніх досяг пікової позначки – за всі часи існування інституту інвестування у житлову нерухомість. Втім, разом з напругою зростає й активність: шукають не лише винуватих, а й вихід з ситуації – причому, чи не на найвищому рівні, пишуться законопроекти. Така жвава залученість держави у процес спостерігається вперше. І – знову ж таки вперше за часів існування ринку – з’явилась врешті впевненість:  найгостріші проблеми будівельного ринку можуть бути вирішеними, переконаний екс-керівник Держархбудінспекції Олексій Кудрявцев. Оскільки ринок стає іншим – як і держава, говорить він. Кудрявцев наполягає: вітчизняна будівельна галузь має всі шанси змінитись на краще – тут і зараз. На чому грунтується його впевненість, хто й коли відповість за хаос за будівельними парканами та як перекрити кисень давній потужній системі тотальної корупції у галузі? Про це в інтерв’ю виданню КиевVласть розповів Олексій Кудрявцев. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Пане Олексію, на днях Мінрегіон разом з ДАБІ відзвітували, що запускають електронний кабінет забудовника. Це те саме, що колись вже розпочинали в ДАБІ чи якийсь новий проект? Олексій Кудрявцев (О.К.): Рівно рік тому, коли ми вже були на фініші реформи, яку розпочали тоді в ДАБІ, ми саме підійшли до створення електронного кабінету. Планувалось, що всі адміністративні послуги учасники ринку зможуть отримувати без участі чиновників. Це стосувалось як забудовників, що зводять прості невеликі об’єкти, так і – в подальшому – всіх без виключення, у тому числі тих, хто веде масштабне будівництво. Планувалось, що забудовники об’єктів з незначними наслідками (СС1) зможуть у цілодобовому режимі подавати у електронному вигляді повідомлення  про початок виконання підготовчих робіт; будівельних робіт, а також – повідомляти у електронному форматі про зміну даних у повідомленнях, які були надані раніше. Також планувалось, що вони зможуть подавати декларації про готовність до експлуатації об’єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта. Щодо інших забудовників – ми збирались дати їм можливість через електронний кабінет отримувати дозволи на виконання будівельних робіт. І так само – приймати їх об’єкти в експлуатацію. Далі планувалось створення системи прозорих реєстрів. Ми розробили цілий набір інструментів викорінення корупції. Адже таким чином чиновник (потенційний корупціонер) максимально усувався від спілкування з учасниками ринку. А останні – своєю чергою – отримували всю необхідну інформацію через доступний реєстр та через електронний кабінет. Водночас ми збиралися систематизувати систему нагляду та контролю за будівництвом, щоб припинити практику зведення  об’єктів з чисельними порушеннями чи незаконних. Тоді, рік тому, аби завершити реформу, нам потрібно було ще 2-3 місяці. Тобто, збиралися вийти на фініш вже до нового року. Але, як ви пам’ятаєте, нам цього зробити не дали – натомість мене було усунуто від процесу та гучно звільнено за сфабрикованим звинуваченням. А реформа загальмувала та була швидко згорнута. Корупціонери вищого ешелону, що роками чи десятиліттями сиділи на потоках, та будівельна мафія, котра будувала ігноруючи будь-які правила, вочевидь, відчули, що їхньому солодкому життю ось-ось прийде край, і зробили все, аби не допустити цього. Те, що втілюється зараз Урядом, у тому числі – Міністерством розвитку громад та територій – разом з ДАБІ та за участі експертів, зокрема – проект “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS”, Офісу ефективного регулювання – це якраз ті самі наші кроки. Маю на увазі створення Електронного кабінету, у тому числі. Так, на першому етапі планується запровадити комплекс адміністративних послуг щодо об’єктів класу наслідків (відповідальності) СС1.  А до кінця наступного року, стане можливим через Кабінет отримання дозволу на виконання будівельних робіт щодо об’єктів класу наслідків (відповідальності) СС2 та СС3, а також прийняття їх в експлуатацію. Тобто, наразі реформа відбувається, вона вже на фініші і до її завершення залишилось декілька місяців. Читайте: Олексій Кудрявцев: “Чим прозорішим стає ринок будівництва, тим більший супротив від тих, хто не готовий до змін” KV: А щодо реєстрів? Чи буде їх якось впорядковано? О.К.: Обов’язково. Прийнятий парламентом законопроект 1081 має покласти цьому край: на його підставі буде створено Єдину державну електронну систему у сфері будівництва. До неї буде входити єдиний Реєстр будівельної діяльності, який планується вивести у відкритий доступ. Всі документи для будівельної діяльності будуть створюватися з використанням інформації з цього Реєстру. Це стосуватиметься містобудівних умов та обмежень, експертних звітів, ліцензування на провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів різних класів наслідків; погодження відхилень від будівельних норм та повідомлення про відмову в їх погодженні; дозволу на виконання будівельних робіт, повідомлення про відмову в його наданні; сертифікату про прийняття в експлуатацію, повідомлення про відмову в його наданні тощо. Нововведення стосуватиметься всіх учасників містобудівного процесу: замовників та підрядників будівництва, сертифікованих осіб, організацій, що надають технічні умови, експертних організацій, уповноважених органів містобудування та архітектури, органів держархбудконтролю. Власне, це все кроки, які свого часу збирались зробити ми на базі ДАБІ. Зараз, сподіваюсь, цю реформу вдасться довести до кінця – адже цього прагне не лише ринок, цього прагне нова команда в Уряді, куди прийшло багато фахівців, які бачать своєю метою перезавантаження державних інституцій, докорінну зміну архітектури влади, що дозволить назавжди знищити будь-які корупційні ризики. Галузь має працювати без корупції. Читайте: ДАБІ не може ставати на бік забудовника чи громади, а повинна діяти виключно у законодавчому полі – Олексій Кудрявцев KV: Але поки перезавантаження лише розпочинається – а галузь тим часом працює ще, вочевидь, за старими правилами, інакше як можна пояснити появу вже декількох нових будмайданчиків по Києву – в тих місцях, де будувати не можна? О.К.: Стихійні забудови – це велика хвороба наших міст. Її корінь – у токсичних стосунках між забудовниками та владою. Сам факт їх наявності – симптом того, що корупція є і поки що – на жаль – нікуди не поділася. Зараз чуємо про нові скандали – а отже, методи, з якими я особисто намагався боротись, все ще існують та їх продовжують брати на озброєння чи старі, чи вже нові  учасники ринку. Буквально днями почув запитання від жителів одного з районів столиці, які довідались, що просто у них перед вікнами готується масштабне будівництво, проекту якого міська влада та ДАБІ колись сказали “ні” - там будувати не можна з багатьох причин. Тим не менш, зараз заборону знято, будівництво розпочато. До речі, таких випадків чимало: ДАБІ забороняє будівництво, а потім несподівано на бік забудовника-загарбника стає суд і поновлює право будувати там, де не можна. Живий приклад – скандальне будівництво по Платонівському провулку, 6. ДАБІ заборонила ліпити буквально впритул до школи та дитсадочка потворну скалоподібну 23-поверхівку. Але – будь ласка – суд  поновив будівництво. Яке – не без втручання з боку тодішніх можновладців – було жваво розпочате. Зараз недешеві кватири з того ще не збудованого хмарочосу активно продаються як безпосередньо забудовником, так і агенціями з нерухомості. А дітки – вихованці обох закладів – опинилися просто на будмайданчику, в реальній небезпеці. Отже, про що йдеться? Про те, що суди – замість того, щоб захищати право й закон, можуть йти на компроміси. І у тому, що наше прекрасне місто має сьогодні вигляд хаотично та бездумно забудованого мегаполісу, є й провина служителів Феміди, як це не сумно. І от люди, що до мене звернулись,  обурені, стривожені й запитують: що робити, як відстояти благоустрій у своєму мікрорайоні та не дати якомусь безпринципному забудовнику знову спотворити Київ. Читайте: В Украине в разы уменьшилось количество незаконных строительств, – глава ГАСИ Кудрявцев KV: І що ж робити? Що ви їм відповіли? О.К.: Зупинити бульдозер незаконного будівництва насправді нелегко, адже воно розпочинається й ведеться не лише за бажанням якогось надто наглого будівельника – воно, як я вже сказав, зазвичай мало підтримку у певних владних коридорах. І чим впливовіші були ті коридори, тим складніше доводилось боротись з незаконними – знаю на власному досвіді. Але! Сьогодні по тих коридорах ходять зовсім інші люди, які по один бік барикад і з громадянами, і з законом. Повторюся: сьогодні у мене великі сподівання на по-справжньому нову владу. Кожен такий сигнал щодо незаконного будівництва слід доводити до відома суспільства і влади. Має бути якнайгучніший розголос. Я так і сказав активістам, що до мене звернулись за порадою. Суспільство вже не може собі дозволити стояти осторонь від подібного беззаконня. Слід бити на сполох – і переможемо. Взагалі-то незаконні будівництва – це “привіт” зі старих часів. Вони скоро відійдуть у історію. Читайте: “Эффективность реформ в градостроительстве зависит от уровня ответственности руководителей территориальных органов” – Кудрявцев KV: Вважаєте, що спротиву з боку будівельної мафії, як ви її називаєте, не буде? Що цього разу реформу не “потоплять” і все вийде? Адже ви вже одного разу потрапили під удар… О.К.: Тоді я був свідомий того, що перекриваючи декому багатомільйонні потоки “занесень”, я рано чи пізно потраплю до лав небажаних, стану опальним. Так і сталося. Система мене викинула – й це чудовий факт. Адже вона не змогла мене зробити “своїм”, зробити  насправді токсичною фігурою. Хоча дуже намагалася. Система, до речі, мстить мені донині – й я тішуся. Чим більше чую про себе сьогодні висмоктаного з пальцю “молдавського негативу” та “викривальних сенсацій”, тим більше розумію: робив і роблю все правильно. І готовий робити далі. Звісно, реформі будуть заважати. Але зараз за неї взялися на всіх рівнях – отже, вона має відбутися. Читайте: Алексей Кудрявцев: “Система “Прозрачная ГАСИ” – новый шаг к открытости стройотрасли” Фото: прес-служба ДАБІКиевVласть

Я впевнений, що навіть не дивлячись на наше небажання визнати, що жоден слуга народу ніколи не вирішить наші проблеми, ми здогадуємось, що проблема полягає зовсім не в самих представниках народу, а радше в системі або формі демократичного правління, яка і сьогодні існує в Україні. Тут треба додати, що так звана криза демократії, або правильніше сказати криза репрезентативної або представницької демократії – це явище цілком природне і еволюційне, і проблема ця має не локальний, український, характер – вона дійсно стосується інституту демократії в цілому. Але чому ж демократія стала проблемою? Задля того щоб відповісти на це питання нам необхідно, як кажуть при початку філософських спорів – домовитись о термінах. Що таке демократія? Найбільш популярною думкою по цьому питання є “народовладдя”, після чого більшість пов'язує демократію з народом, правом, можливістю, інтересами, голосуванням, і ніколи з головною функцією демократії – управлінням! Так – демократія це не за народ або голосування – це принцип управління в якому керівну роль відіграє демос – народ. Але як можна управляти якщо у керівництва не одна людина, а тисячі якщо не мільйони і мільярди? Як опитати кожного? Яким чином можна отримати його коментар? Дізнатися його думку? І все це за умов цілковитої відсутності засобів комунікації. – Ніяк! Але людство винайшло спосіб як цю проблему вирішити.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Що ж таке репрезентативна або представницька демократія? Чому вона відповідала запитам свого часу і чому вона не відповідає запитам сучасності? Наприкінці 19 сторіччя на момент зародження демократії в тій формі яка нам знайома сьогодні комунікаційні можливості суспільства обмежувались публічними виступами, зборами, дебатами та мітингами. Через таку обмеженість засобів та механізмів комунікації найбільш логічним та правильним рішенням було делегувати представників певної громади або спільноти повноваження представляти її інтереси. Чому? Тому що ефективною комунікація могла бути тільки коли на зборах або мітингах були присутні до сотні громадян. Якщо їх кількість була більшою – ні про яку комунікацію не йшло і мови. Через це і виникла необхідність структуру “кристалізувати”. Яким чином це вирішувалось? Громадяни збирались на публічній площі, щоб обговорити актуальні проблеми. З числа присутніх обирались кандидати які проходили тест на відповідність очікуванням громади шляхом дебатів. Після чого проводились вибори, на яких виборці обирали кандидата, тим самим делегуючи йому повноваження представляти та захищати інтереси своєї громади. Представники були безпосередньо підзвітні своїм виборцям. Таким чином, новий для того часу демократичний уряд  був відкритий, прозорий і підзвітний. Механізм для колективного прийняття та виконання рішень через представників, які діяли від їх імені громади був найбільш дієвим і дійсно відповідав очікуванням більшості. Але з роками ситуація трохи змінилась. По перше – технологічна революція початку 20 сторіччя подарувала нам цілу низку комунікаційних медіа інструментів. По-друге, інституалізація деяких організаційних форм громадськості призвела до різкої зміни виборчої моделі. По-третє, шалений розвиток інституту пропаганди призвів до масового поширення технологій імітації громадської участі. Все це призвело до мутації репрезентативної форми демократії в її імітаційну форму. Тут треба обмовитись, що медіа, а точніше їх приналежність є важливим індикатором демократичності суспільства. Чим більший процент у суспільстві медіа, які можна назвати незалежними – тим більш демократичне таке суспільство. І навпаки – якщо більшість медіа належить “донорам”, то скоріше за все і форма демократії в такому суспільстві імітаційна. Імітаційна демократія Відмінність репрезентативної форми від її імітаційного аналогу полягає в тому, що кандидатів від імені громадськості на вибори обирають не сама громада, а “донори”. І громадськості лише залишають право обрати серед запропонованих “донорами” кандидатів – “найменше зло”. Таким чином обраний кандидат з самого початку представляє інтереси не громади, а “донора”, і роль громади в цій схемі лише пасивна. Ні, звичайно “на люди” вся діяльність такого “представника громадськості” подається як роль “слуги народу”, але ж насправді служить він лише інтересам свого “донора”. До чого це призвело? Далеко ходити не треба – Україна, стан її економіки та рівень соціальної захищеності населення є наслідком багаторічної плідної праці імітаторів народовладдя. Представницька демократія не працює – що далі? Ми живемо в часи суцільної недовіри і коли ще на початку виборчого процесу кандидат в президенти Володимир Зеленський заявив, що в нього немає програми і він буквально продемонстрував пустий лист паперу я признаюсь вирішив що це крутий маркетинговий хід. Коли президент заявив про скасування депутатської недоторканності, зменшення кількості депутатів та про “державу в смартфоні”, я і зовсім розгубився. Всі ці кроки ніщо інше як прямий шлях до розбудови демократії нового типу – дорадчої або деліберативної демократії. Одного із видів прямої демократії – або демократії без посередників. Модель цієї форми демократії не була раніше можлива в силу відсутності комунікаційних можливостей. Можливостей, які зараз у нас є у надлишку. Цифрові платформи дозволяють зібрати, проаналізувати та обробити думки, побажання та очікування мільйонів громадян. Зробити це в рази більш економніше та екологічніше ніж опрацьовувати мільйони паперових бюлетенів! Через такі можливості сучасних комунікаційних інструментів опитування та референдуми можна проводити хоч по кілька раз на день і коштувати вони будуть аж майже нічого! Це вже не кажучи, що взагалі відпадає необхідність в депутатах-посередниках, які роками спекулюючи на проблемах громадян поліпшували своє матеріальне становище. Саме тому, можна сказати, що “Держава в смартфоні” – це не маркетинговий хід, не популізм чистої води, а еволюційна форма демократії. Демократії – час якої настав! Тут треба обмовитись, що деліберативна форма демократії є не єдиною формою прямої демократії (без представників-посередників). До окремої форми прямої демократії відносять ще і демократію участі, або партисипативну демократію. Треба сказати, що відмінності звичайно в цих формах є, але вони несуттєві і по суті ці форми не відокремлені, а описують дві частини одного процесу прямої демократії. Партисипативна, або демократія участі – це форма яка дозволяє громадянам ініціювати розгляд питання. Деліберативна або  дорадча форма – це така форма яка передбачає процес обговорення кожного рішення необхідною умовою його законності. Як працює демократія без посередників? Ініціатива, пропозиція або рішення виходить від громадян, або певної спільноти громадян. Громадяни шляхом голосування актуалізують таку ініціативу. Рішення проходить фахову експертизу і знову направляється на голосування громадськості. Громадськість приймає рішення, яке відповідає інтересам всієї спільноти. Необхідно сказати, що це достатньо гнучка система, яка дозволяє рішення, яке було прийнято та впроваджено оперативно оцінити, доопрацювати або відмінити. Противники прямої демократії Давайте не будемо забувати, в якій країні ми живемо. Україна сотні років була в колоніальному рабстві і у багатьох наших співвітчизників все ще викарбувана в свідомості істина що єдиною вірною та дієвою моделлю може бути авторитарна. Ця парадигма настільки пошкодила свідомість багатьох українців, що більшість, яка насправді залишилася в меншості, причиною, через яку президентом України був обраний Володимир Зеленський, назвала їх недолугість. “Бачите до чого призводить ваша демократія”? – писали вони. “Дай народу волю і вони оберуть собі президентом “клоуна”! Що в дійсності більш за все нагадувало думку російської пропагандистки Маргарити Сімоньян яка заявила, що: “Но вы же понимаете, что на любых свободных выборах у нас победят фашисты, которые нас с вами с удовольствием повесят”! Іншими словами, знайти відмінність між фанатами авторитарних режимів майже неможливо, як і неможливо їм довести помилковість їх висловів. Ну і наостанок. Загроза прямої демократії Що стосується “загрози демократії”, яку вбачають в низькій якості рішень, які будуть запропоновані громадськістю. Загрози того, що “місцеві навіжені” та “непрофесіонали” “такого напропонують та наприймають” в силу своєї неосвіченості. То відповідь тут є, вона дуже проста. По-перше, згідно дослідження Даннінга – Крюґера, найменш компетентні люди сильно переоцінюючи власні здібності постійно намагаються виступати від імені спільноти і робити найбільш гучні популістичні заяви. Виходячи з цього ми не можемо з повною упевненістю вважати, що люди, яких ми чуємо найбільше і які сьогодні вважаються представниками громадськості дійсно її представляють, або не переоцінили свою роль та вагомість. Ми дійсно ще не опитували всю громадськість і у нас немає жодного права називати рішення громади недолугими, якщо ми слухаємо лише тих, хто навряд чи вибудовував свої заяви, керуючись думкою суспільства. По-друге, стосовно якості рішень. Ми дійсно не всі і не все вміємо. І не повинні це вміти. Але, кожного разу, коли у нас виникала необхідність прийняти рішення, коли від якості нашого рішення залежала наша доля, матеріальний стан або навіть життя – ми починали шукати знання, ми вчились, і якість прийнятих нами рішень значно підвищувалась. Але! Ми це робили тільки після того, як ми взагалі стали дотичні до проблеми і зрозуміли, що і від нас залежить якість рішення! Саме через те і треба зрозуміти, що так, дійсно перші рішення “без допомоги посередників” будуть не найкращими, але іншого шляху до здійснення мрії не існує. Хочемо жити в кращому світі? – Треба набивати шишки і вчитись приймати якісні рішення! Читайте: GovTech проти CivicTech – в чому суть проблеми? Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа” КиевVласть

Понад мільйон українок роками страждають від сімейного насилля. У більшості випадків постраждалі бояться говорити про жахіття, що відбувається у стінах власних домівок і часто на очах дітей. До поліції на домашніх тиранів звертається тільки кожна десята побита жінка. Проте домашнє насильство проявляється не лише синцями, але й постійним приниженням, обмеженням у свободі, умисним позбавленням житла чи коштів, сексуальним насильством. Щасливе сімейне життя Анастасії почало руйнуватись, коли вона вдруге завагітніла. Її завжди уважний та люблячий чоловік раптом перетворився на домашнього тирана: почав виганяти з дому, фізично виштовхувати, навіть ударив ногою в живіт, замахувався кулаками. Втім жінка не розлучалась, народила дитину, та кат продовжував знущатися. Тоді жінка звернулась до правоохоронців із заявою про побиття і все ж наважилась на розрив шлюбу. Таке вольове рішення далось не просто, але має стати прикладом для інших постраждалих від домашнього насильства. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством. У разі порушення кримінального провадження у зв’язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов’язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України. Пам’ятайте, ви не одні у цій боротьбі. Сьогодні союзниками у боротьбі за права жінок є: громадські об’єднання, які займаються захистом прав жінок, боротьбою з гендерною нерівністю. Вони є в кожній області; сімейні та громадські радники; поліція – Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” поліція отримала ще більше інструментів, щоб ставити кривдників на місце і карати. За домашнє насильство передбачена не тільки адміністративна відповідальність, у разі його систематичності – кримінальна відповідальність; фахівці системи безоплатної правової допомоги – усі потерпілі від домашнього насильства мають право на отримання первинної і вторинної правової допомоги. Не бійтесь захищати свої права, Ви маєте стати прикладом сили та мужності для власних дітей. Інакше вони можуть повторити ваш сценарій життя. Читайте: У столиці запрацював “Освітній Хаб міста Києва” Негода пошкодила авто: як не влетіти в копієчку У Києві майже 6 тисячам боржників по аліментах заборонено виїзд за кордон Захист прав дітей має стати справою честі для кожного Небезпечні маршрутки Інформація про харчові продукти стала доступнішою Державна реєстрація смерті Авто з-за кордону. Всі деталі розмитнення Сів за кермо напідпитку – плати! Робота понаднормово: які права мають українці Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. КиєвіКиевVласть

Плутанина з розумінням сфер повноважень, впливу, компетенцій, призначень, напрямком та дією, яка і досі притаманна високо технологічним проектам, які створюються в Україні і сьогодні якщо заважає, то просто таки стоїть непрохідним редутом на шляху розвитку громадянського суспільства. Історично так склалось, що наша громадськість не особливо переймалась своєю участю і сприймала той факт, що її думкою ніколи не цікавились державні мужі, як за правило. Нікого не ображало, що урядовці самостійно, одноосібно, не питаючи думки громадськості, вирішують як повинна відбуватись комунікація з громадськістю. Які проблеми громадського сектору та у якій послідовності потрібно вирішувати. Які програмні продукти, сервіси, канали необхідно розбудувати для покращення комунікації з громадським сектором. Робітники муніципалітетів, урядовці та держслужбовці вирішували, або практично віддавали накази, а громадськість їх виконувала. Влада найчастіше пояснювала свою таку діяльність небажанням представників громадського сектору долучатися до вирішення проблеми. І вже виходячи з того, що громадськість бажання долучатись не мала, а проблему вирішувати треба, урядовці змушені були розв'язувати проблему самостійно. Знову ж таки, нібито йдучи на зустріч громадськості. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Не берусь роз'ясняти до чого це призвело в усіх площинах нашого життя, але конкретно в інформаційно-технологічній, наслідком такого невтручання громадськості стала цілковита відсутність дієвих інструментів та механізмів комунікації влади та громади. Ви напевно скажете, що я дещо перебільшую. І що по документам, і виходячи із змісту новин, хвалебних статей та оглядів такі інструменти нібито є. І я з вами погоджуюсь. Інструменти (або їх імітація) є. Шалені гроші витрачені. Але коли починаєш користуватися цими інструментами демократії, розумієш, що вони створювались для того щоб: ● проблему не вирішити, а поглибити; ● зробити вигляд, що рішення є, а фактично створити ще одну проблему; ● прикрити бездіяльність, некомпетентність, небажання проблему вирішувати; ● створити перешкоду для комунікації; ● виправдати роздутий штат працівників та кошти на їх утримання; ● виділити на це бюджетні кошти і освоїти їх. Іншими словами, інертність суспільства та необхідність створення рішення призвела сьогодні до того, що ми всі зараз бачимо: ● сотні непрацюючих, “мертвих” сайтів муніципалітетів, міських та селищних рад, та інших держустанов; ● назавжди незавершені, недорозроблені, в тестовій експлуатації сервіси аж ніяк не заохочують до їх використання; ● неефективні, незручні інтерфейси відлякують користувачів. Звичайно можна мені заперечити розповівши про те, що робота кипить, що вже в найближчий час всі комунікаційні рішення запрацюють і все буде добре. Але… Якщо ми пригадаємо, так само нас заспокоювали і п'ять років тому і десять. І ця система “обіцянок замість справ” ніколи не зміниться. І тут необхідно повернутись до заголовку статті, та довести, що проблема плутанини підходів, методів та зон компетенцій вкрай важлива, і якщо у нас дійсно є бажання її розв'язати, необхідно для початку зрозуміти, що комунікаційні рішення – це взагалі не сфера відповідальності уряду! GovTech – це сфера технологічних рішень, до якої відносяться: ● ефективність управління; ● цифрові адміністративні послуги; ● цифрові підписи; ● документообіг; ● цифрові реєстри. CivicTech – це комунікаційні рішення, завдання яких: ● інформування; ● залучення, об'єднання громадян; ● комунікація громадян, як один з одним так і з урядом. Так це працює в усьому світі. І це реально працює! У нас цю проблему і досі не бачать. Урядовці розробляли та впроваджували рішення, які знаходяться поза сферою їх компетенції та відповідальності – і вони не працюють. Не працюють не тому, що в них не вистачає знань, розуму або фаховості. Не працюють тому – що це не зона їх компетенції. Не працюють, тому що не бажають бюджети, які виділені на розробку та впровадження таких рішень, віддавати громадськості. Замість того, щоб проблему вирішити, щоб зняти з себе тягар відповідальності – вони створюють недолугі, непрацюючі рішення, які лише імітують вирішення проблеми. То як же цю проблему вирішити? Необхідно зрозуміти, що громадяни є бенефіціарами цієї системи і без вивчення їх думки та участі створювати її неможливо. Необхідно зрозуміти, що метою комунікаційних технологічних рішень є зміцнення взаємодії та залучення громад. Необхідно зрозуміти, що завдання комунікаційної платформи – залучення громадян. Необхідно зрозуміти, що комунікаційна платформа це не портал влади міста або органу влади – це інформаційній простір на якому громадяни повинні мати стільки ж якщо не більше прав ніж держслужбовці. Необхідно зрозуміти що конкретні приклади, кейси, практики, результати взаємодії громадян та урядів – повинні бути відкриті та доступні! І щоб це все розробити та впровадити не слід шукати можливості та ресурс щоб зробити це самостійно. Необхідно сформулювати завдання та надіслати його до CivicTech компанії, яка і повинна цю проблему вирішити! Комунікаційні рішення, платформи, програмне забезпечення повинні мати форму сервісу, клієнтоорієнтованого сервісу, а не форму примусового покарання. Держава повинна розуміти – що вона теж сервіс. Клієнтоорієнтований сервіс, в якому громадяни і замовники і користувачі одночасно. І вони мають право вимагати щоб сервіс, за який вони заплатили, відповідав їх очікуванням! Розуміти, що комунікаційна платформа повинна не стримувати громадян, не створювати перешкоди, щоб вони не заважали працювати держслужбовцям, а навпаки допомагала державі залучати своїх громадян до співпраці, співтворчості та взаємодії, що в свою чергу значно підвищить якість рішень, який приймає держава, зробить їх більш прийнятними та більш ефективними, і значно полегшить роботу держслужбовців, трансформувавши як робочі процеси, так і процеси обробки та аналізу громадянського внеску максимально автоматизованими. Читайте: Як влада Києва насправді підтримує та впроваджує проекти громадськості Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа” КиевVласть

У столичному  Театрі юного глядача  відбулася прем'єра  вистави "Чаклунки-дивачКИ" за п’єсою Лани Ра (Світлана Конощук).  Всі ролі виконують діти віком від 9 до 11 років, половина з яких  має проблеми зі слухом– вони чують за допомогою імплантатів або ж слухових апаратів. У виставі йдеться про те, як повернути можливість чути. Проект реалізує інклюзивний театр "Почути світ" для дітей з вадами слуху з усієї України. Головні героїні вистави - три сестри – чаклунки-дивачки.  На своєму шляху вони зустрічають двох зайчиків, які не чують. І відомого комариного поета, дзижчання якого не розуміють. Щоб допомогти новим друзям, юні відьмочки починають чаклувати. Вони пишуть і малюють на великому екрані, викликають грім і шум морських хвиль, спілкуються жестами. Допомагають їм у цьому чарівні Круки. У фіналі вистави чаклунки-дивачки знаходять чарівну мушлю, за допомогою якої зайчики повертають собі можливість чути. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Організаторка проекту "Почути світ", Ірина Лисенко – мама дитини з вадами слуху. Вона каже, що мушля символізує допоміжний засіб для таких людей. А за допомогою інклюзивної вистави хочуть поінформувати батьків таких дітей, що слух, бодай частково, можна повернути. "Наші діти мають можливості, вони говорять і своїм прикладом надихають інших. Показують це. В Україні щороку народжується 400 дітей з важкою втратою слуху, тому чим більше їх батьки  будуть знати, що це можна компенсувати, тим раніше вони зможуть допомогти своїм дітям", – зазначає організаторка проекту. "Це дівчинка, руде волосся, вона дуже добра, їй 154 роки… Я мріяла бути режисером… ой, актрисою… і стаю нею", – каже чаклунка Рудовласка, яку грає Інеса. Батьки дівчинки  та її старшої сестрички – позбавлені можливості чути. Такі самі проблеми були й у дівчаток. Завдяки старанням бабусі Олени Михайлівни дівчаткам  частково повернули слух ще в ранньому дитинстві – вживили кохлеарні імплантати. Вони вже навіть грають в ансамблі струнних музичних інструментів. У Ігоря, виконавця ролі одного з зайчиків, який нічого не чує, проблем зі слухом немає. "Ми поставили цю виставу, щоб глухі діти не боялися бути в звичайній компанії, не боялися ставити собі імпланти. А ще – щоб показати дітям, які мають проблеми зі слухом, що вони можуть реалізувати будь-яку свою мрію". За підтримки Українського культурного фонду, ГО “Зростаймо Здорові” реалізує проект Інклюзивний театр “Почути світ!” – для дітей з інвалідністю по слуху і без. 15 дітей з Житомира, Дніпра, Чернівців, Харкова, Чернігова та Києва  протягом двох тижнів відпочивали в оздоровчому таборі “Хвиля” під Києвом. Але вони не стільки відпочивали, скільки навчалися: тренінги, майстер-клас, репетиції… Разом із талановитим творчим колективом: режисером-постановником Марією Юшко, художником Альоною Науменко (автором Uartist – магнітного мистецтва анімації), викладачем з акторської майстерності Євгеном Конощуком – діти здобули унікальний досвід саморозвитку, інтеграції в суспільство та толерантності. Режисер Марія Юшко пишається своїми вихованцями, які за 2 тижні поставили виставу. Діти власноруч зробили і костюми, і декорації, навчились танцювати і вивчили тексти. "Діти неймовірно попрацювали, вони дуже старалися. І коли я бачу, що діти горять, що вони хочуть це робити – це набагато легше. Іноді здорові діти,  у яких усе є, й вони не цінують, що мають, починають лінуватися, вередувати… А тут вони реально всіх рвали", – каже  юна режисерка.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Інклюзивну виставу з маленькими акторами організатори планують показати в регіонах, де живуть виконавці, які з'їхалися до Києва заради вистави. - ГО “Зростаймо Здорові” -  це  об'єднання батьків дітей з інвалідністю по слуху, яке вже понад 5 років допомагає дітям після операцій слухо-імплантаційного протезування вимовляти їх перші в житті слова. Понад 150 дітей з усієї України змогли реабілітуватись завдяки нашій допомозі. За ці роки ми побачили багато талановитих дітей і мріяли поділитись зі світом їхніми можливостями. Цього року, завдяки підтримці Українського культурного фонду, справдились наші мрії і ми готові показати світу наші таланти!, – розповідає керівник проекту Ірина Лисенко, -Ідея виникла десь чотири року тому, коли ми почали займатися проблемами таких дітей в Україні. У нас в самих народилася така дитина і ми як батьки зіткнулися зі світом тиші. І змушені були шукати шляхи, щоб допомогти нашій доньці соціалізуватися, жити разом з нами і увійти в звичайне життя чуючих людей. А от реальне бажання запустити в життя такий проект народилося минулого року. Але в нас не було такої можливості і підтримки. Та цього року ми разом з колегами подали заявку на соціальний конкурс і стали одними з переможців, що дало змогу втілити інклюзивний театр в життя. Наша мета — щоб далі ця вистава жила, щоб ми подорожували по всіх областях України і показували її всім дітям. Тому що понад 2,5 тисяч батьків дітей з інвалідністю по Україні проімплантованих". Як форму втілення проекту ми  обрали саме театр, тому що це можливість спілкування. Живого спілкування. Яке дуже для наших дітей важливе. "Ми б хотіли, щоб завдяки нашому проєкту якнайбільше родин дізналися про те, що глухота – не вирок, якщо вчасно слухопротезувати і навчити дитину говорити і жити повноцінним життям в родині" , — наголосила Ірина Лисенко. Інклюзивний театр “Почути світ” – унікальний проект, який поєднує в собі, як роботу з дітьми, що мають інвалідність по слуху – інтеграція в суспільство, так і роботу з суспільством – формування толерантного та позитивного ставлення до людей з обмеженими можливостями. Професійні режисери, художники, арт-терапевти та аніматори працювали над створенням повноцінного культурного продукту – театральної вистави за участю дітей з інвалідністю по слуху. Головна мета проекту “Почути світ” – дати приклад успішної інтеграції дітей з інвалідністю по слуху в активне суспільне життя, надихнути батьків таких дітей боротись за їх майбутнє та загалом створити в суспільстві позитивний імідж людей з обмеженими можливостями. Авторка п'єси – письменниця Лана Ра за допомогою персонажів твору, розповідає дітям, що світ можна чути інакше.. Директор Центру слухової реабілітації “Аврора” Олександр Радченко  наголосив: “Діти зі зниженим слухом – справді не такі, як усі. Вони – більш цілеспрямовані, більш сконцентровані й мають більше мотивації для саморозвитку. Але їм у цьому потрібна допомога". Він додав, що слухові протези для дітей – найскладніші в світі. І це протезування виконує єдина в Україні медична клініка “Аврора”:  “Зате діти потім чують усе. Навіть море. А, почувши море, можна почути світ”, – зазначив сурдолог. 11-річний Борис Лисенко, виконавець ролі Ворона розповідає, що він поїхав у табір, щоб підтримати 7-річну сестричку Сашу й допомогти мамі – організатору проекту.   Але захопився ідеєю й лишився там. Борис каже, що в таборі найважчим було в перші дні зрозуміти один одного. А ще юні актори страшенно боялися виходу на сцену. “Для того, щоб навчитися говорити, людині необхідно пройти процес надбання мови”, – каже юний актор, – “А якщо дитина не чує – як вона може навчитися говорити? З імплантом вона чутиме практично відразу. А, значить, і говоритиме як усі. Я знаю, що такі операції роблять за державні кошти в Україні, українські хірурги. А от самі імпланти у нас не виготовляють. Для цього потрібна серйозна підтримка держави. На превеликий жаль нечуючих дітей і молодь не приймає сучасне суспільство. Вони спілкуються лише з такими, як самі. В інтернатах їх навчають жестовій мові. А ні вдома, ні в суспільстві їх не розуміють. А наша вистава розповідає про можливості, про толерантність і взаємопідтримку”. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Було трохи дивно чути такі серйозні речі від 11-річного хлопчика! Борис мріє стати театральним режисером, ну, можливо, “й трошки – режисером кіно. Кіно – це казки, дублі, монтаж, а театр – це емоції, очі глядача, тут не можна збрехати! А ще я люблю читати, особливо – історичні художні твори. Нещодавно  закінчив “Тараса Бульбу” і “Трилогію Джури” Володимира Рудківського. Дуже сподобалося. Що мене найбільше дратує? Те, що мої однолітки зовсім нічого не читають і з ними не цікаво розмовляти. А ще те, що дорослі, замість того, щоб цікавитися реальним життям, лізуть “гуглити” і потім говорять про те. В чому геть не розуміються! Краще б частіше водили дітей до театру!”. Ось так! А поки що юним артистам стоячи аплодують глядачі…КиевVласть

Сміх - це унікальний та безкоштовний додаток до традиційних ліків. Про цілющість сміху відомо ще здавна. Першим лікувальними властивостями сміху зацікавився американський невролог Уільям Фрай. Він довів, що від сміху в крові збільшується кількість антитіл, які підвищують опірність організму до хвороб. Гелотологія – наука, яка вивчає вплив сміху на людський організм. Її засновник – американський журналіст та викладач психології Норман Казінс. Він випробував на собі лікувальний вплив сміху. Попри марні спроби лікарів вилікувати Казінса від страшної хвороби – колагенозу (хвороба кісток та сполучних тканин), через декілька років сміхотерапії, він знову зміг рухатися. Терапію сміхом використовують з метою підтримки традиційних методів лікування, оскільки вона сприяє швидшому одужанню. Під впливом сміхотерапії підвищується імунітет,  напружуються м'язи пресу, за ними - м'язи гладкої мускулатури кишківника, покращуючи його роботу та сприяючи виходові шлаків та токсинів. Під час сміху активізується діяльність легень, що збільшує надходження кисню в кров, та покращує виведення мокроти. Сміх зміцнює серце, сприятливо впливає на кровоносні судини, знижує кров'яний тиск та зменшує ризик утворення холестеринових бляшок, покращує стан шкіри, тонізує м'язи обличчя та покращує циркуляцію крові. Сміх сприяє зменшенню головних болей та больових відчуттів в тілі. Терапія сміхом створює відчуття здоров'я через вивільнення ендорфінів і нейропептидів, зменшує стрес, покращує настрій, допомагає бути впевненішим в собі. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Діяльність докторів клоунів У країнах Західної Європи та США "лікарняні клоуни" складова частина оздоровчих програм великих лікарень вже протягом 20 років. У Німеччині створена асоціація лікарів-клоунів. У великих лікарнях Австрії та Нідерландів в штатному розкладі існують ставки лікарняних клоунів. В Чехії функціонує громадська організація "Лікарняний клоун". У Польщі "Доктор Клоун" існує вже понад 10 років. За цей час створено 19 осередків по всій країні. На даний час подібні організації існують в Канаді, Бразилії, Франції, Росії, Казахстані, Ізраїлі та Угорщині. Виявляється, в Україні теж уже близько семи-восьми років діють лікарняні клоуни. Щоправда, небайдужі творчі люди дуже давно, ще з радянських часів приходили до лікарень, аби своїми виступами, сміхом, розвагами підтримати хворих, особливо дітей. Але такого поняття, як “доктор клоун” не існувало. А зараз – є. В Києві першу громадську організацію “Лікарняні клоуни” створила й очолює Марія Гавриловська.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  А з півроку тому “Лікарняні клоуни” з’явилися при Благодійному фонді “Таблеточки”, яий захищає інтереси онкохворих дітей в Україні. Фонд надає адресну, паліативну, психологічну допомогу дітям з усіма видами онкологічних, онкогематологічних і деякими видами гематологічних захворювань і імунодефіцитів. Зустрічаємось з Юлією Ярошевич, яка є координатором групи “Лікарняні клоуни -Таблеточки”.   Юля – не лише є лікарняним клоуном, а і взагалі, активним волонтером. - З чого почалась ваша “сміхотерапія” ? - Рік тому я познайомилася з Тарасом Обоїста, відомим  лікарняним клоуном з Рівного, а він познайомив мене зі своїми колегами з різних міст. І ми почали працювати.  Лікарняні клоуни приходять у відділення, щоб змінити важку атмосферу. Налаштовуються на “хвилю” дітей, підлаштовуються під них. Вони спілкуються і це спілкування йде за “ігровими правилами”. Лікарняні клоуни повинні приходити в точно визначений час і день, для обов’язкового спілкування з дітьми. В ідеалі такі відвідини мають бути хоча б раз на тиждень – це мінімум. - Чим можна допомогти дітям в лікарнях окрім ліків? - Нас часто  запитують, яка підтримка потрібна дітлахам у відділеннях окрім коштів на лікування.  Ми зібрали можливі види допомоги, які будуть корисними для родин на складному шляху боротьби. Обирайте зручний для вас спосіб і долучайтесь! Психологічна допомога. Вона так само важлива, як ліки. Якщо мамі страшно, дитина страждає і не має сил на боротьбу. В Київському обласному онкодиспансері ми запустили психологічну службу для батьків і дітей і наразі триває набір волонтерів-психологів. Лікарняне волонтерство. Дітям хочеться бешкетувати, малювати, гратись навіть в лікарні. І волонтери допомагають їм повернутись в дитинство.  Виступи аніматорів. В дитячих відділеннях свята відбуваються регулярно всупереч усім хворобам, а дітей приходять розважати Крокодили, Пірати та інші круті герої. Якщо ви готові присвятити кілька годин хворим дітям, вдягайте костюм і даруйте малечі сміх! Лікарняна Клоунада. Усмішка лікує. А клоунам в лікарні вдається неможливе: вмовити дитину прийняти ліки, піти на процедуру, посміятись. Коробочки хоробрості. Болісні  процедури рятують дитину від раку. Але коли тобі три або п’ять рочків, складно зрозуміти, чому знову доводиться терпіти біль. У відділеннях ми встановили коробочки хоробрості з маленькими іграшками, якими діти нагороджують себе за мужність після процедур. Коробочки порожніють швидко, і кожен може долучитись до наповнення. Канцелярія, набори для творчості, книги. У відділеннях діти малюють, ліплять з пластиліну, дівчата обожнюють набори для вишивання бісером. Дітлахи відволікаються від хвороби, і за місяць витрачається багато матеріалів. Якщо ви хочете поповнити запаси, пишіть координатору Юлі Ярошевич: +380 (50) 210 01 41 (є Вайбер). Подарунки іменинникам. Щомісяця ми вітаємо  хворих діток з днем народження. І просимо благодійників здійснити дитячі мрії. Допомагати — це дарувати радість. - У вас є спеціальні критерії відбору волонтерів? - Звичайно. Бажано, щоб волонтерами були молоді люди 21-23 років. У Європі, взагалі середній вік  волонтерів – 35-45 років. Звичайно, ми проводимо співбесіди. Кандидати в лікарняні клоуни мають бути не замкнутими, з досвідом роботи з дітьми, з життєвим досвідом, які мають поняття, що таке тяжка хвороба. Звичайно, йде підготовка і розмова з психологами.  У нашій команді є люди різних професій. Дехто мав досвід роботи з дітьми, працювали вихователями, аніматорами. Але можна знайти лікарняних клоунів різних професій. - Ваша співпраця з лікарнями є офіційною? - Звичайно, є домовленість з головними лікарями. - Чи були позитивні результати від вашого лікування? - Ми не ставимо певних цілей просто розвеселити і підняти настрій, ми розуміємо, що робимо. І від настрою батьків залежить одужання дитини. Ми – маленька частинка цього процесу лікування, ми, ніби, розсуваємо стіни. Хворі діти отримують те спілкування, яке є за межами лікарні, у них звичайне дитинство, гра, казковий світ. Клоуни перевертають все навпаки – уколи, операції. Уколи – сміхотульні, операцію  робимо “свинці-торбинці” тощо. Діти перестають боятись уколів, а головне лікарів, адже клоуни теж як лікарі – в халатах. У іграх ми йдемо за дитиною. Ще одна наша перевага – клоуни дають можливість дитині сказати “ні”.  І це нормально,  якщо хворі діти себе погано почувають і кажуть, що не хочуть нікого бачити. Завоювати повагу дитини і розговорити її – це тяжка праця. У старших, а особливо у дорослих, комплексів і страхів більше, тож на контакт вони не йдуть довго. Ось такі вони – лікарняні клоуни. До кабінету зайшли три звичайні дівчини, а вийшли веселі клоуни і почали заходити до палат. Діти радо зустрічали їх, а батьки сміялися, навіть більше, ніж діти. З ким спасали клоуна Булочку, щоб та не відлетіла від укусу чарівного слона, а з ким писали любовного листа до коханого Елі… Діти веселилися, цікавилися іграшками, отримували повітряні кульки в подарунок… У палаті створювалася атмосфера свята, якої зазвичай не буває в онковідділенні. На початку літа, в  Міжнародний день захисту дітей на подвір'ї відділення онкогематології столичного “Охматдиту” весело розважалися понад 50 маленьких пацієнтів лікарні. Повітряні кульки, клоуни, артисти на ходулях, гучна музика, фокуси й малюнки на асфальті, ігри й солодощі… Організатори заходу – благодійний фонд "Таблеточки" – запевняють: піднесений емоційний стан дітей прискорює одужання. 12-річний Андрій у інвалідному візку, хоч і не може поворухнути ні руками, ні ногами, але весело “танцює” головою. Хлопчик жестом показує клоуну, що хоче йому щось сказати. Нахиляюся. “Я знову хочу грати і футбол”, – шепоче Андрій, – “І гратиму. Чотири місяці тому, коли я зірвався з даху будинку, ніхто не вірив, що я взагалі житиму. А тепер я розмовляю, можу трохи сам їсти. Я тренуюся. Тільки ви приходьте частіше!”   До речі, в "Охматдит" знову повернулися  психологи й педагоги, які працюють з маленькими пацієнтами, щоб ті, за довгий термін лікування, не втратили соціальні навички. А ще в червні фонд “Таблеточки” провів  четвертий День пам’яті. Родини, лікарі, психологи, команда фонду, волонтери зібралися разом, щоб згадати дітей, які пішли з життя через рак. До свята долучилися й відомі музиканти, серед яких  Марічка Падалко, группа СКАЙ, квартет струнних інструментів з Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського  та інші. День пам’яті — це про життя і про те, що любов і пам’ять залишаються з нами назавжди. І це надзвичайно важливий день для сімей. Ось що пишуть батьки: “Дякую, що ви є в нашому житті, за пам’ять, за емоції, за день, проведений в колі близьких за духом людей! Ви даєте новий ковток повітря після страшної втрати”. Хочете долучитися – ласкаво просимо до Товариства червоних носиків! Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”КиевVласть

Навіть, не дивлячись на небажання багатьох консерваторів, ми рухаємося вперед до нової цифрової ери. У всьому світі вже настала епоха розумних міст, в яких цінується та поважається участь кожного  громадянина. Через сучасні цифрові інструменти громадян активно залучають до спільного вирішенням проблем, прийняття рішень, впровадження інновацій. Але так це робиться у цивілізованому світі. В Україні, на превеликий жаль, використання терміну “Розумне місто” найчастіше пов'язане з впровадженням цифрових технологій, встановленням різного роду інноваційних приладів, розбудовою цифрової інфраструктури. І в цьому є дуже велика помилка. Розумні міста - це міста Розумних людей! Міста, які знають все про щоденні потреби своїх мешканців. Міста, які здатні змінюватися заради створення більш комфортних умов для кожного окремого громадянина. І цифрові технології просто допомагають почути кожного Розумного мешканця Розумного міста. Застаріла імперативна пострадянська модель управління завжди зневажала думку суспільства. Не шукала можливості почути громадян. Тому рішення, які нав'язувала така влада були такими, що не відповідають нагальним потребам, вигаданими, а тому нежиттєздатними. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Сучасні методології прийняття суспільно важливих рішень, побудовані на вивченні громадської думки, дійсно дієві та вирішують реальні проблеми, а не примарні, вигадані. У громадян є багато ідей про те, як покращити своє місто, перетворити на більш естетичне та комфортне середовище. Але не дивлячись на величезні потенціальні можливості, зокрема колегіально вирішувати проблеми міста та сприяти впровадженню інновації, колективний інтелект у наших містах, у більшості випадків, залишається значною мірою невикористаним. Залучення громадян до участі в житті громади, до співтворчості, до спільнодії сьогодні вкрай необхідне. І навіть наявність цифрових інструментів по вивченню громадської думки, не сприятиме масовому залученню громади. На жаль радянське минуле наклало певний відбиток не тільки на представників органів місцевого самоврядування, а й на самих мешканців таких громад. Формування нової для нас культури, шлях до Розумної громади, пролягає через практику заохочення громадян до співпраці. І тут треба зрозуміти, що не існує ніякої магічної формули, яка би перетворила наших з вами співвітчизників в активних, дієвих і рішучих громадян. Для цього потрібен час і дуже багато зусиль, кожної із сторін діалогу. Задля того щоб зусилля не були марними необхідно пам'ятати про те, що: Неможливо досягти успіху без тісної співпраці з Органами місцевого самоврядування! Зрозуміло, що неможливо побудувати Розумне місто без розумних громадян. Але всі зусилля по перетворенню громадян на розумних будуть марними, якщо вони не будуть підтримані місцевою владою. Якщо органи місцевого самоврядування на візьмуть на себе зобов'язання почути громадськість, прислухатись до її пропозиції, долучати до співтворчості в сфері спільної розробки політик міста. Чому так? По-перше тому, що будь-який процес впровадження проектів громадськості потребує погодження з ОМС. По-друге, будь-який, навіть проект спільно створений із владою, потребує фінансових, людських та часових ресурсів. До тих пір, поки у влади не виникне зобов'язання впроваджувати результати спільних досягнень, не буде ніякого успіху. Треба зрозуміти, що громадяни бажають займатися не стільки розробкою проектів, скільки бажають побачити результати своїх зусиль! Або, принаймні, що їх вклад враховується в процесі прийняття рішень. Тому зобов'язання ОМС повинні стати фундаментом для успішної співпраці. І як  наслідок більш широкого залучення громади. Якщо, а такий варіант розвитку сюжету теж можливий, міська влада, навіть задекларувавши своє бажання дослухатися до голосу громадськості, ніяк не сприятиме залученню громадськості до співпраці, та не впроваджуватиме актуальні проекти, необхідно передбачити альтернативний механізм адвокацій рішень, який запобігатиме втраті довіри та не буде негативно впливати на залучення громадян до спільнодії. Онлайн рішення - запорука сталого розвитку Розумної громади Не існує жодного комунікативного рішення, яке було би прийнятним для кожного представника громадянського суспільства. Комунікативна стратегія повинна передбачати інклюзивність інструментів та методів залучення громадян. Але і самі громадяни повинні зрозуміти, що для створення Розумного міста необхідно максимально використовувати цифрові технології. Можливість направляти ініціативи в режимі онлайн значно прискорить їх розгляд, та полегшить залучення громадськості та органів місцевої влади до їх впровадження. Інтернет технології надають можливість значно збільшити інтерактивність, та забезпечити більш швидкий,  легкий та широкий доступ до різних груп громадян. Гнучкість інтернет рішень дозволять органам місцевого самоврядування краще та більш якісно обслуговувати своїх громадян. А прозорість таких рішень сприятиме росту довіри активних громадян до уряду. І все одно така практика не передбачає факт того, що ми повинні зовсім відмовитись від офлайнового, живого спілкування. Онлайн і офлайн центри комунікації не є взаємовиключними; вони підсилюють та доповнюють один одного. Принаймні декілька наступних десятиліть громадяни повинні отримати можливість долучитися до спільної розробки політик міста через Центри комунікації, які дозволять їм висловити свою думку, побажання та пропозиції, або проголосувати за волевиявлення інших представників громади у звичній для них формі. Саме центри комунікації повинні розробити стратегії залучення для кожної окремої групи громадян, які мають свій привід та потенціал, який необхідно максимально використовувати. Так люди похилого віку бажають поділитися своїм досвідом, молоді люди шукають можливості проявити себе, а експерти можливості підтвердити свої компетенції. До кожного необхідно знайти підхід і створити йому найбільш комфортні умови до співпраці. Досвід = Довіра Якщо розібрати механізм формування довіри, то ми побачимо, що він найчастіше полягає на спільному досвіді. Тільки досвід успішної співпраці, історія успіху (а іноді і поразки) стає надійною запорукою довіри. Довіра між різними верствами населення, громадськістю, органами місцевої влади та іншими зацікавленими сторонами, залученими до цього процесу спільного створення стає запорукою успіху такої ініціативи, такого проекту. Зрозуміло, що на початку створення спільного проекту існує дуже велика невизначеність результатів, і це передбачає більше питань, ніж відповідей, Але саме довіра, видана авансом на цьому етапі і дозволяє реалізувати самі сміливі ідеї. А досвід учасників процесу (довіра до їх експертних компетенцій) допомагає запобігти розчарувань та інших негараздів. Так, нам всім важливо розуміти, що кожен новий проект, кожна інновація - це завжди авантюра. Але чим вище ризик, тим вище зиск. Тому дуже важливо розуміти, що спільний проектний менеджмент не передбачає співпрацю в рамках одного проекту. Кожен учасник, кожен ініціатор або експерт, повинен розуміти, що той кредит довір,и який йому може надати спільнота стане запорукою більш лояльного розгляду кожного його наступного проекту, кожної ініціативи, кожної пропозиції. І навпаки: кожен промах, кожна помилка - стане на заваді його нових задумів. Окрім того, важливо розуміти, що створюючи новий проект, необхідно ознайомитися не тільки з успішними кейсами, але й з такими, що зазнали невдачі. Чому? Тому, що досвід невдач допомагає нам запобігти їх повторенню при створенні своїх нових проектів. Знешкодить можливість даремно витратити час, зусилля та гроші. Робити помилки - притаманно всім інноваторам, але це зовсім не заважає рухатися вперед. Повторювати, дублювати та тиражувати помилки - це шлях, який аж ніяк не назвеш інноваційним. І тому дуже важливо фіксувати не тільки самі ініціативи, але й максимально розписувати всю дорожню карту їх впровадження. Не забуваючи робити досвід впровадження загальнодоступним, а авторів таких проектів та всіх дотичних до його успішного впровадження - експертами у цій сфері. Доступність такої Бібліотеки успішних і не дуже практик, дозволить більшості громад не винаходити заново колесо, а економлячи час та гроші, впроваджувати у себе досвід інших громад. Висновок Для створення Розумної громади необхідно знайти можливість об'єднати якщо на всіх, то максимум зацікавлених громадян. І найкраще це зробити на базі Онлайн Платформи, де, завдяки набору цифрових інструментів демократії, громадяни отримають можливість запропонувати до розгляду своєї ідеї, ініціативи, пропозиції, проекти для спільного створення найкращого міста. Або отримати доступ до успішних, перевірених часом практик інших громад. Читайте: Онлайн-інструменти залучення громадськості до участі Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа” КиевVласть

А ви пам'ятаєте свої уроки історії, скажімо, в класі 5-му? Тоді разом із вчителем за допомогою уяви й підручника можна було подолати цілі епохи, поринути у життя могутньої держави. А якщо я скажу, що це все ви маєте змогу побачити на власні очі? Маєте таке бажання - тоді парк "Київська Русь" саме для вас. Тут, за селом  Копачів Обухівського району, відтворено архітектуру, побут і атмосферу великої князівської епохи. Народні майстри тут влаштовують майстер-класи та навчають давнім ремеслам, таким як ковальство чи ручна чеканка монет, виготовлення ляльки-мотанки чи гончарство. А ще можна навчитися метати спис, стріляти з лука чи їздити верхи на коні… Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  Матеріал, який переважно використовується при будівництві “Князівства” - дерево. З нього відтворені паркани, огорожі, будівлі, ворота (з металевими деталями) та доріжки, що прокладають шлях парком. На вході зустрічають за звичаєм хлібом-сіллю. А ще з “охороною” - мужні лицарі в обладунку вигукують: “Вас вітає Древній Київ у парку “Київська Русь”! Гей!”.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   А коли вже потрапляєш до того Середньовіччя, помічаєш, що крім відвідувачів, в парку чимало “своїх”, одягнених в звичайні латані свити, довгі спідниці та не зовсім вишукані плаття. Але чому б самому не відчути себе мешканцем цієї епохи і не орендувати одяг або навіть придбати його? А потім піти до корчми поїсти справжнього українського борщу чи печені, після чого розбити намет і переночувати просто неба…. Хоча б на одну ніч побути у тісному зв'язку з природою, як наші предки. Головне, заради чого відвідують “Київську Русь”, – атмосфера і видовища. Одними із наймасштабніших є лицарські бої, що відбуваються на ристалищі. Заради них з'їжджаються люди з усієї України. Споглядати дійство можна за огорожею чи “елітно” - на князівських трибунах. А на  ярмарку можна придбати все: від унікальних прикрас та іграшок до медовухи та музичних інструментів. У Парку постійно відбуваються етнічні Фестивалі. Ось лише деякі з них: Міжнародний фестиваль кінних бойових мистецтв “Скіфи”, Міжнародний фестиваль “Славниця”, Фестиваль середньовічного бою. Цього року до них приєдналась і “Прес-Весна на Дніпрових схилах”. Спокійні тихі вулички перетворились на метушливі медійні місцини. Скрізь бігають журналісти, працюють і знайомляться. Цим і виділяються серед натовпу. Також, подекуди яскраво-помаранчевими футболками, які ходять групами і час від часу стають “експонатами” та “предметами” для фото. Не кажучи вже про те, що фото вікінга чи лицаря поряд з купкою людей у помаранчевому є дуже колоритними і незвичними. Окрім того, “мандаринки” піднімають всім настрій. Хоч і надзвичайно виділяються посеред середньовічного колориту своїм особливим, “розбавляють всю цю сіру простоту”. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  Парк вабить… своїми затишними вуличками, доброзичливим і працьовитим “населенням”, мальовничою природою, реалістично відтвореною архітектурою. Нудьгувати тут ніколи, адже кожен крок – ще одна захоплююча сторінка культури та історії, яка потребує уваги журналістів. КиевVласть

Так чи інакше нам доводиться кожного дня прокладати шлях через десятки вимірів, світів, сфер, прошарків. Ми, немов перегортаючи сторінки книги, переносимося зі світу у світ підлаштовуючись, мімікруючи під його стандарти, традиції, умови. Звичайно не всім така ситуація, такий стан речей подобається, бо люди за більшістю своєю дуже консервативні і насправді до змін ставляться з великим острахом. Намагаючись немов валізу без ручки перенести тягар своїх звичок у світи, де увесь цей багаж виглядає і не відповідно, і безглуздо, і смішно. Так і сьогодні, у той час коли хвиля, дев'ятий вал  цифрових технології увірвався в наше життя, вимагаючи перехід на цифрові стандарти, ми все намагаємось втекти від необхідності створення своєї цифрової ідентичності. Так. Нам сьогодні нагально потрібна цифрова ідентичність для органічного входження у цифровий світ, комфортного доступу до цифрових продуктів та сервісів. Нам вкрай необхідна цифрова ідентичність для повносяжного поширення можливостей розумних міст. Звичайно центральним елементом трансформуючим звичайне місто у розумне є розумні люди, розумна громада міста і вже потім технології. Але необхідність створення свого цифрового аватара, цифрового двійника для повноцінного, безобмежного користування цифровими сервісами є проблемою, яку потрібно вирішити перш за все. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Завдяки рекламним компаніям виробників високотехнологічних приладів ми всі сьогодні знаємо що розумні міста неможливі без: ● Безкоштовного покриття Wi-Fi, ● 4G - 5G мережі, ● Використання автоматичних датчиків для контролю дорожнього руху, ● Датчиків які збирають інформацію про забруднення повітря, ● Застосування сонячних батарей, ● Розумних лічильників які допоможуть виявити нераціональне використання ресурсів. Але розумне місто — це все ж більше, ніж транспорт і комунальні послуги. Міста повинні проектуватися з урахуванням інтересів людей, які в них живуть. Славетний французький архітектор Ле Корбюзьє, писав, що міста повинні бути “машинами для життя”. Покриття міста датчиками й можливістю підключення  до них для керування не зробить місто більш розумним. Використання розумних технологічних приладів зробить його більш цифровим. Цифрові прилади на цифрових протоколах вже об'єднані в єдину мережу, а люди? Люди зі своїми архаїчними протоколами доступу, з паперовими та пластиковими ідентифікаторами, все ще знаходяться поза межами більшості її можливостей. Саме для більш плідної та комфортної співпраці сервісів та приладів розумного міста нам сьогодні просто необхідно впровадити цифрову ідентифікація для всіх. Які переваги надасть цифрова ідентифікація мешканцям розумного міста? Багато послуг, які ми сьогодні використовуємо в повсякденному житті, насправді вже є цифровими: ● перевірка балансу в банку, ● покупка товарів в інтернет магазині, ● покупка квитків на потяг, літак. Все це цифрові послуги, доступ до яких ми отримуємо через свої стаціонарні або мобільні пристрої. Отримуємо, кожного разу вбиваючи певну кількість часу на підтвердження нашої ідентичності. Банківські послуги Банки, звичайно для нашої з вами безпеки, кожного разу вимагають нам підтвердити свою особистість. Використовуючи цифрову ідентифікацію ви економите масу часу просто не помічаючи ту кількість етапів перевірки які проходять на програмному рівні. Медичні послуги Паперові медичні картки, безкінечні черги, посвідчення особи, щоб підтвердити право на отримання послуг- це все спадки недалекого минулого, від яких ми ніяк не бажаємо відмовитись. Використання цифрової ідентифікація значно поліпшить взаємодію лікарів та пацієнтів. Лікарі зможуть отримати доступ до цифрової хмарної бази медичних записів, коли це необхідно, з будь-якого місця. Пацієнти зможуть дізнатися більше про лікаря, отримати онлайн консультацію, записатися до лікаря в зручний для них час. Цифрове врядування Важлива частина майбутнього розумного міста — це цифрове або електронне врядування. Для багатьох розуміння цифрового врядування починається і закінчується на  онлайн-голосуванні. Але це тільки один з механізмів, інструментів, завдяки яким громадськість може впливати на прийняття рішень. Завдяки цифровій ідентифікації громадяни отримають можливість: ● отримувати всі пов'язані публічні послуги; ● спілкувалися з органами місцевого самоврядування; ● долучатися до публічних консультацій; ● ініціювати розгляд суспільноважливих питань. Керування розумними приладами Цифрова ідентифікація також була б неймовірно корисна для управління пристроями інтернету речей, які вже стали масовими. Користувачам було б в рази легше управляти пристроями, якщо б відпала необхідність кожного разу підтверджувати право власності на пристрії для того щоб наприклад відрегулювати налаштування термостату. Аналогічно наявність цифрового ID сприяла би тому, щоб регулювати налаштування могли тільки вони. Сьогодні ж при управлінні кожним окремим пристроєм кожного разу дані передаються виробнику, а пристрой управляються через портал і додаток виробника. Фактично це призводить до того, що кожна служба контролю пристроєм вимагає своє ім'я користувача та пароль. Цифрові адміністративні, комунальні та інші сервісні послуги Цифрова ідентифікація з'єднає мешканців з сервісними послугами розумного міста, перетворивши його в Інтернет речей і людей. Для отримання довідок, виписок, документів, замовлення платних послуг та сплати за них не треба буде більше стояти в чергах або постійно, на кожному кроку, у кожному кабінеті підтверджувати свою особу. Єдиний сервіс цифрової ідентифікації подолає і цю низку проблем. Захист даних Саме на державу повинен лягти тягар по забезпеченню захищеного цифрового каналу який дозволив би здійснювати двосторонній зв'язок. Канал до якого можна було б, використовуючи цифрову ідентифікацію, отримати доступ, як громадянам так представникам комерційних сервісів та державних служб, що зробило би користування цифровими сервісами набагато простішим. Безпека, безумовно, є запорукою успішної програми цифрової ідентифікації. Але безпека, відношення до неї, повинна розвиватися нарівні зі зручністю користувача. Стан цифрової ідентичності На жаль, впровадження ідеї цифрової ідентичності розвивається сьогодні з недостатньою швидкістю, і багато людей говорять про неї як про щось нереальне, фантастичне, футуристичне. Але, все ж таки, певні кроки є: В Європі, існує узгоджений стандарт eIDAS (electronic identification and trust services), але фактично впроваджують його лише 2 країни: Норвегія і Бельгія. Британська ініціатива цифрової ідентифікації Gov.Verify застопорилась, тому, що уряд сподівався на більшу увагу до нього від приватного сектора. Індійський “Aadhar” також у ступорі, зокрема через проблеми захисту інформації. Навіть Естонія, яку багато хто вважає еталоном для прикладу, має проблеми з впровадженням через нещодавно встановлений факт дефекту безпеки ID-карт. Цифрова ідентичність в Україні В Україні ситуація теж не достатньо втішна. Відсутність у громадян унікального номеру громадянина завжди була головним бар'єром розвитку цифрових послуг. Тільки в 2014 році в Україні нарешті було розпочато створення демографічного реєстру. Сьогодні в реєстрі вже понад 13 млн українців, видано понад 3 млн ID-карток. До того ж українська ID-карта не містить електронний підпис. Який звичайно можна додати пізніше, але… Це теж певна незручність. До того ж використання ID-карт неможливо без спеціального апаратного рідера. Звичайно можна сказати, що є технологія MobileID, яка дозволяє записати електронний підпис на SIM-карту, і 2 з 3 мобільних операторів України вже активно надають таку послугу, але… Послуга MobileID не безкоштовна. Перспективи цифрової ідентичності На жаль результатом відсутність єдиного законодавства та стратегії в світі призвела до низки експериментальних впроваджень, розрізнених успіхів, невдалих спроб і як наслідок майже нульовій увазі до цифрової ідентичності урядів більшості країн. Відсутність єдиної стратегії переходу до цифрової ідентифікації робить складним планування для тих, хто створює розумну міську інфраструктуру сьогодні, і майже унеможливлює її перехід на загальноприйняті стандарти у майбутньому. Саме тому одним з потенційних переможцем у впровадженні цифрової ідентифікації мають стати самі міста. У той час, поки національні уряди вирішують питання глобального масштабу, місто, за допомогою приватного сектору, може на рівні муніципалітету ініціювати створення власної екосистеми цифрової ідентифікації. Єдине, що тут необхідно врахувати, що запорукою успішного впровадження системи цифрової ідентифікації повинна стати надійна система її захисту та безпеки.  Читайте: Онлайн-інструменти залучення громадськості до участі Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа” КиевVласть

Насправді арсенал можливостей сучасних цифрових інструментів залучення та участі не такий широкий як здається. Онлайн опитування, консультації, звернення, петиції, ідеї та ініціативи, бюджет участі, який насправді є нічим іншим як онлайн конкурсом - ось і весь перелік інструментів які доступні сьогодні в Україні. Опитування нададуть можливість муніципальній владі міста отримати відповіді на поставлені питання. Звернення нададуть можливість почути від громадян їх власну думку. Конкурс ідей, ініціатив та пропозицій який у нас прийнято називати бюджетом участі або громадським бюджетом дозволить громаді спрямувати кошти місцевого бюджета на проекти які найбільш важливі для міста. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Звернення та петиції Інструменти електронних звернень та петицій по своїй суті мають малопомітні відмінності: ● Звернення - це адресна індивідуальна або колективна пропозиція, запит, скарга, подяка, актуальність якої для всієї громади не підтверджена; ● Петиція - це адресна пропозиція актуальність якої для громади визначається кількістю набраних голосів, необхідних для її розгляду. Завдяки зверненням та петиціям можливо: ● Налагодити прямий канал комунікації влади з громадськістю; ● Зрозуміти, що саме і чому турбує громадськість; ● Отримати слушне зауваження, органічне рішення проблеми; ● Довести, що ми живемо в демократичній країні де думка громадськості важлива; ● Ініціювати інтерес громадськості до важливого питання. Відповідальні особи, до яких адресовано звернення або петиція, обов'язково повинні відреагувати та надати відповідь автору. Практичні приклади: громадянин звертається до муніципальної влади міста з приводу проблеми якою нехтує комунальна служба; громадянин бажає отримати роз'яснення дій підлеглих від начальника департамента, відділу бо вважає, що вони вчинили правопорушення; громадянин ініціює питання зміни назви вулиці. Ідеї та ініціативи Завдяки можливості публікації ідеї та ініціатив громадськість отримує механізм, завдяки якому вони можуть запропонувати місту свої проекти змін. Ініціативи запропоновані та підтримані громадськістю як правило мають для міста значно більшу цінність, не дивлячись на те, що найчастіше вони майже попадали у поле зору міської влади. Чому? Тому, що вони сформовані громадськістю, яка безпосередньо мешкає в місті. Процес ініціації та відбору ідеї є більш складним процесом, ніж петиції або звернення і вимагає більшої участі громадян. Як наслідок, рівень зацікавленості громадськості участі в процесі подання ініціатив, як правило, значно нижчий, але результат такої взаємодії може призвести до більш якісних, актуальних та відповідних рішень. Існує цілий ряд електронних інструментів збирання ідей, як і механізмів їх використання та реалізації. За логікою, як тільки фаза збору ідеї завершується, починається фаза голосування, протягом якої мешканці визначають які ідеї варті уваги, а які ні. Після оцінки ідей громадськості, муніципальна влада міста ініціює слухання з приводу реальності, можливості та необхідності підтриманих громадськістю ідей у життя. Це логічний шлях рішення питання. Але є він не єдиний. Інколи трапляються варіанти коли після того, як ідеї подано, адміністрація потім обробляє їх і подає їх громадянам на голосування. Цей шлях більш важкий та трудомісткий тому, що ідеї проходять фазу аналізу до фази голосування. У цьому випадку ідеї більше, і не факт, що відібрані адміністрацією ідеї отримають підтримку громадськості. У той же час, що є можливість, що забраковані муніципальною владою ідеї мають для громадськості більшу значимість. Завдяки збору ідеї можливо: ● Надати можливість громадськості запропонувати творчо вирішити проблеми; ● Віднайти радикально нові рішення проблем; ● Дослідити, що громадяни визначають як пріоритети; ● Забезпечити зворотний зв'язок щодо ідей, поданих громадянами. Ідеї громадськості не мають обов'язкового характеру, а тому у муніципалітету немає зобов'язання їх впроваджувати. Хтось вбачає в цьому недолік, але це не зовсім так. Відсутність обов'язкового характеру дозволяє громадськості подати більше цікавих ідей, а муніципалітету дослідити проблематику на місцях. Практичний приклад: місто використовує процес для збору нових ідей від своїх мешканців для визначення пріоритетів містян, які увійдуть до стратегічного плану розвитку. Місто зараз зосереджено на перетворенні цих ідей у ​​реальні проекти тому, що вважає не треба вигадувати рішення проблем про які громадськість не знає, а краще вирішувати ті проблеми які найбільше громадськість зачіпають. Конкурси, Бюджети участі Ідея проведення онлайн конкурсів для України достатньо нова, навіть не дивлячись на те, що про Громадський бюджет або Бюджет участі знають більшість активних громадян. За визначенням, Бюджети участі це конкурс ідеї громадськості на участь у розподілі частини міського бюджету. Бюджети участі є дуже потужним інструментом для участі, оскільки вони безпосередньо залучають громадян до процесу розподілу муніципальних бюджетів. Громадяни обирають проекти, в які, на їхню думку, має інвестувати місто, використовуючи кошти спеціально виділеного фонду. Деякі міста просять громадян розділити бюджет між декількома можливими пріоритетними напрямками або проектами. Інші проводять Конкурс: починаються з процесу ідеації, за яким йтиме фаза аналізу та бюджетування. У випадку, коли місто проводить Конкурс ідей по визначеним напрямком дуже важливо щоб теми обрали самі громадяни, наприклад, на проведених раніше Консультаціях. Також важливо чітко визначити, які критерії будуть використовуватися для вибору ідей. Бюджет участі дуже важливий для росту культури участі конкурс, він буквально є просвітницьким, тому, що дозволяє громадянам самостійно проектувати своє ідеї так, щоб вони не йшли у розріз з бюджетним завданням. Громадяни починають розуміти бюджетні процеси, їх складності, що також дуже важливо для шанобливого ставлення до працівників муніципалітету. Виділення бюджетних коштів, звичайно, дуже відповідальний процес. Тому необхідно щоб процес голосування був максимально прозорим і проходив у формі, яка максимально виключає можливість фальсифікації результатів. Саме тому на таких платформах впроваджують сервіси аутентифікації для забезпечення того, щоб кожен користувач міг підтвердити свої дані, та факт того, що він проживає в місті де відбувається конкурс. За кордоном існує практика співфінансування конкурсних рішень. Наприклад: муніципалітет виділяє 60% коштів з бюджету на фінансування проекту, а 40% становить персональний внесок ініціатора, або спонсорська підтримка. Співфінансування допомагає зміцнити легітимність ухвалення рішення і значно підвищити підвищує рівень довіри громадян до працівників муніципальної влади. Завдяки конкурсам можливо: ● Підвищити обізнаність громадян щодо процесів управління; ● Дозволить громадянам зрозуміти, що таке бюджетний процес; ● Значно підвищить культуру участі і сприятиме залученню громадськості до процесів управління містом; ● Створить простір для синергії громадськості, влади та бізнесу; ● Сприятиме розбудові добробуту міста. Практичний приклад: Місто виділило бюджет на участь громадян, та запросило громадян запропонувати проекти, на які потім будуть витрачені бюджетні кошти. Громадяни мають можливість подати стільки проектів, скільки дозволяє бюджет. Онлайн опитування Опитування надають містам можливість дослідити ставлення громадян до конкретних питань більш комплексним способом, ніж голосування. Опитування дозволяють оцінювати кожну пропозицію муніципальної влади. В поєднанні з голосуванням, опитування є дуже корисним інструментом для розуміння того, які питання стають більш пріоритетними для громадян в залежності від їх місцезнаходження, віку або доходу. Опитування допомагають отримати більш точні заміри громадської думки, але ж вони й коштують чимало якщо проводити їх традиційними методами: через анкетування або індивідуальне опитування. Зовсім інша справа, коли опитування проводяться онлайн. Це робить опитування більш прозорими та відкритим. Онлайн опитування дозволяють також контролювати спосіб проведення опитування та спосіб зберігання та використання даних. Рівень участі в опитуваннях, як правило, нижчий, ніж під час голосування за петиції, тому, що від громадян вимагається більше часу та уваги до процесу. Опитування допоможуть: ● Отримати детальну інформацію про настрої в суспільстві; ● Зрозуміти ставлення громадськості до певних дій, постанов, рішень; ● Зрозуміти про що думають громадяни; ● Прийняти більш обґрунтоване та орієнтоване на думку громадян рішення. Практичний приклад: місто провело опитування громадян про впроваджений проект відкритого простору. Проаналізувавши відповіді громадян муніципалітет прийшов до думки, що простір необхідно модернізувати тому, що він в поточному стані не відповідає інтересам громади. Консультації Онлайн консультації є найновішим та й найпривабливішим способом участі громадськості. Він дозволяє місту предоставляти громадянам можливість не тільки вивчити важливе питання, проект рішення або постанови, а й запропонувати свій варіант рішення, своє трактування. Подати свою пропозицію, а також самостійно оцінити кожну з пропозицій запропоновану іншими. Перемагає пропозиція, яка отримає найбільшу підтримку громадськості. Голосування сприяє посиленню легітимності відбору пропозицій. Результати голосування не є обов'язковими. Є випадка коли у консультаціях “перемагає” пропозиція яка має кращий результат впровадження, або на вибір впливають інші фактори: ціна або екологічні наслідки. Завдяки консультаціям можливо: ● Мобілізувати населення; ● Отримати рішення або декілька конкретних пропозицій рішення, які взагалі не обговорювались; ● Подивитись на проблему під іншим кутом; ● Нейтрально, не впливаючи на громадську думку, отримати органічне рішення проблеми; ● Показати громадянам, що думка громадськості важлива; ● Навіть якщо за результатами консультації не будуть враховані результати голосування, показати як і яким чином громада вплинула на кінцеве рішення. Практичний приклад: муніципальна влада міста запрошує своїх громадян обирати між декількома архітектурними композиціям або запропонувати свій варіант.  Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа”КиевVласть