До поліції Дарницького району м. Києва напередодні весняного жіночого свята надійшло повідомлення, що на березі о. Небреж знайдено тіло чоловіка без ознак життя. Якщо для більшості це – просто дані з кримінальної хроніки столиці, яка, на жаль, вже стала повсякденністю новинарних ресурсів, то для мене це – тривожна інформація, тому що я планую жити на березі цієї водойми, оскільки вирішив придбати квартиру в ЖК "Патріотика на озерах", що зводить "Аркада" на столичних Осокорках. Мені здається, що лише ледачий не чув про скандал навколо будівництва цього нового житлового масиву, завдяки проплаченим радикалам, які палили техніку будівельників, блокували бетоновози аби у своїх скандальних спробах завадити запланованій багато років тому забудові.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Разом з тим, після рішення Верховного Суду ситуація починає вирівнюватися, розблоковано дозвіл на будівництво. Тому в очікуванні, що от-от розпочнуться повномаштабні роботи на цьому будівельному майданчику, я й вирішив вкотре сюди прийти. Але, на жаль, цього разу моя прогулянка мала присмак криміналу… Підійшовши ближче до озера, я спочатку помітив поліцейські авто, а пізніше побачив, що невелика територія огороджена обмежувальною стрічкою. Від присутніх довідався, що в чагарниках поблизу води виявили тіло чоловіка й поліція проводить відповідні заходи щодо факту цієї кривавої події. Територія столичних Осокорків, що далі від "Епіцентру" ближче до о. Небреж вже давно має лиху славу. За останні роки вона перетворилася на велике міське сміттєзвалище. З розповідей місцевих – тут у горах різного непотрібу та будівельного сміття заходили ще й людські тіла та їх рештки... Щодо нового факту страшної події, то він наочно свідчить, що така моторошна дійсність триватиме й далі, допоки тут не наведуть порядок, належним чином не облаштують місця відпочинку для містян. На мою думку, все це є наслідком викривленої ідеї щодо створення "Екопарку" і загравання міської влади з так званими "еко-активістами". Зважаючи, що деякі міські чиновники та депутати продовжують, як мантру повторювати думку щодо створення "Екопарку", ці землі й надалі залишатимуться територією жаху та антисанітарії, та предметом винятково політичних особистих інтересів в надії заробити чергові політичні дивіденди.  Станом на теперішній час, ані проекту такого парку, ані конкретики щодо перспектив його створення не існує взагалі і цього ніхто робити навіть не збирається. Нічого дивного в тому немає. Бо міський бюджет не має коштів аби створити екологічну базу на намитих пісках, де живої природи майже не залишилося. Лише хвора фантазія могла народити ідею створення заповідника на цьому страхітливому звалищі, де заповідати можна хіба що сміття та різний непотріб, що кияни вже звикли, на жаль, сюди звозити. Обурює, що люди, які називають себе борцями за екологію, схоже жодного разу не проявили інтересу до того, щоб очистити цю територію. Підозрюю, що їхні інтереси далекі від екології й переслідують зовсім іншу мету. Бо за гаслами про створення екопарку вони мабуть зовсім забули, що така ідея потребує не лише зусиль, а великих капіталовкладень місцевого бюджету, яких останній не має, з урахування накипілих потреб міста в інших питаннях. Тому сама ідея бачиться мені мертвонародженою і реалізувати її неможливо. Дані факти ще раз красномовно доводять брехливість і цинічність псевдоактивістів, які спекулюють на почуттях людей і їхньому бажанні жити в екологічно безпечному місці в мегаполісі. За таких обставин ця місцина може назавжди залишитися територією жаху з кримінальним віддінком і стати найбруднішою локацією в Києві, замість належного облаштуванння на прикладі Оболонської набережної.  Подив у ситуації, що нині склалася, викликає те, що забудовник абсолютно добровільно взяв на себе соціальні зобов’язання з благоустрою прилеглої до житлового масиву території ще до початку активного будівництва. І його слова не розходяться з ділом. Частину прибережної зони біля о. Небреж було розчищено, там висаджено алею з дерев та кущів, прокладені пішохідні та велодоріжки, змонтовані дитячі й спортивні майданчики. Дивує також і позиція окремих міських депутатів, таких як Ігор Мірошниченко та Володимир Бохняк, які чомусь не бачать очевидного й вперто підтримують маніпуляції зі створенням екопарку у мегаполісі на непридатних для цього землях, поряд із заводом "Енергія", Бортницькою станцією аерації та поблизу проспекту М. Бажана. Але навіщо плодити нові заповідники, коли сотні тих, що вже існують в Києві – сьогодні перебувають у критичному стані через відсутність належної фінансової підтримки з боку держави. Чомусь діяльність депутатів у належному напрямку не відбувається, бо політика передусім та чергові місцеві вибори. Максим Підгорний, інвестор в ЖК “Патріотика на озерах”, юристКиевVласть

29 хворих на гепатит А – 24 дитини та 5 дорослих – зафіксували у Чернігові станом на сьогодні. Зі ЗМІ дізнався, що джерелом хвороби стала працівниця харчоблоку 7-ї школи, а поліція вже відкрила кримінальне провадження. Насправді ж це провадження ніяк не зупинить поширення вірусу. Ситуацію могла передбачити і вжити заходів до запобігання поширенню хвороби СЕС, та її ліквідували. Тож подібний випадок може повторитися будь-де в Україні. Пригадуєте, понад 5 років тому саме СЕС відповідала за санітарний нагляд. Та служба вижила своє і перетворилася у джерело корупції. Тож тоді уряд її реорганізував ще у 2014-му, приєднавши до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. У 2017-му – зупинив. Хоча фактично вже тоді вона не працювала як три роки. Начебто благе діло – прибрати корупційний орган. Але ж потрібно було його функції при реорганізації передати іншим органом так, щоб жодна з них не “випала”. Уряд Яценюка цього зробити не зміг. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Наприклад, інфекційну безпеку “залишили” в МОЗі, але слідкувати за нею не було кому – спеціалізовану МОЗівську державну установу – “Центр громадського здоров'я” – створили лише у травні 2016 року, і цей центр не мав відповідних обласних підрозділів. Крім того, статус Центру (держустанова, а не орган виконавчої влади) не дає йому стільки повноважень, як мала СЕС. Тож на папері вона існує, а насправді – ні. У ситуації з гепатитом А у школі Чернігова мали слідкувати за санітарними нормами. Та маємо колапс – слідкувати мали, але хто? Функцію ведення санітарного нагляду взагалі забули передати при реорганізації СЕС – частково її виконує Держпраця, частково – Держпродслужба. А решту – ніхто. Тому ніхто й не контролює дотримання санітарних норм у місцях відпочинку – а це й водойми, й пляжі, в об'єктах громадського харчування і багатьох інших місцях, бо це робили регіональні підрозділи СЕС. А їх – повністю ліквідували. Чи варто дивуватися спалаху гепатиту А в чернігівській школі? Логічний висновок – у масовому захворюванні дітей винна не тільки і не стільки адміністрація школи і сама працівниця харчоблоку, яка і є першоджерелом захворювання. А в більшій мірі ті, хто приймав і виконував рішення про знищення системи санітарного контролю в нашій країні – спасибі за це “реформаторам” Яценюка. Ми з експертами знайшли спосіб як повернути функцію санітарного контролю, не відновлюючи СЕС (разом з ним і корупційні ризики) – зараз допрацьовуємо законопроект. Він регламентуватиме функціонування системи громадської охорони здоров'я і епідеміологічного нагляду. Щоб не було ризиків корупції, ми пропонуємо ліквідувати всі дозвільні процедури і документи колишньої СЕС. До того ж, контрольно-наглядові функції колишньої СЕС перейдуть до органів місцевого самоврядування (зараз немає правових підстав для діяльності муніципальних санітарних інспекцій) – так зробили у Польщі. Тепер вже громади відповідатимуть і прийматимуть рішення щодо санітарного та епідеміологічного благополуччя населення на своїх територіях. Розраховую на підтримку законопроекту депутатами – потрібно закінчувати 5-річний безлад з епідеміологічною ситуацією. Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”КиевVласть

В субботу, 20 апреля, в 10:00 в Киеве стартует масштабная весенняя толока, посвященная Дню окружающей среды. В этот день усилиями городских служб, общественных организаций, коммерческих структур планируют убрать более 30 городских локаций. Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы Киевской горгосадминистрации (КГГА).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “В эту субботу в 10:00 мы приглашаем всех неравнодушных присоединиться к уборке города. Особое внимание обращаем на места стихийных свалок, популярных мест отдыха, где часто оставляют отходы, что особенно актуально перед началом сезона пикников, оставленные или заброшенные частными владельцами территории и тому подобное”, - сообщил заместитель председателя КГГА Петр Пантелеев. Как сообщается, толоки будут проходить в каждом районе столицы - в парках и скверах, на оставленных территориях, у водоемов и др. В общем насчитывается более 30 локаций. За каждой закреплено ответственное лицо, которое поможет с деталями. Все участники будут обеспечены инвентарем и перчатками. Отмечается, что что локации для уборки отбирались из обращений киевлян в социальных сетях и по телефону городского контакт-центра. Также в сообщении опубликован список локаций, где будет проходить толока: Голосеевсий район Локація Вид робіт Відповідальна особа 1 Совські ставки (просп. В. Лобановського) Санітарне очищення території (збір випадкового сміття; підмітання доріжок тощо). Санітарне очищення берегової смуги та озер від сміття, га. Шимко Едуард, 067 115 97 06 2 Полігон ТПВ № 5 (с. Підгірці, Обухівського району Київської обл.), Забезпечується трансфер Прибирання сміття на території виробничих приміщень, впорядкування в’їзної частини Малихін Олександр, 067 235 44 47. Дарницкий район Локація Вид робіт Відповідальна особа 3 Парк Партизанської Слави Висадка дерев, прибирання території Сердюкова Ніна, 067 232 51 78 4 Парк “Позняки” Висадка дерев, прибирання території Сердюкова Ніна, 067 232 51 78 5 Стихійне сміттєзвалище на вул. Канальній (біля Єврогазу) Прибирання сміття Горбенко Олена, 095 530 07 47 6 Екопарк “Осокорки” Прибирання і висадження зелених насаджень Горбенко Олена, 095 530 07 47 7 Озеро Вулик (вул. Драгоманова, 2-4) Прибирання сміття Сердюкова Ніна, 067 232 51 78 8 Озеро Срібний Кіл (біля просп. Бажана) Прибирання сміття Сердюкова Ніна, 067 232 51 78 9 Озеро Прірва (вздовж вул. Григоренка) Прибирання сміття Сердюкова Ніна, 067 232 51 78 Днепровский район Локація Вид робіт Відповідальна особа 10 Парк “Перемога” (збір Каштанова алея) Висадження дерев, прибирання території Ковшун Євген, 050 358 21 12 11 Територія загального користування навпроти будинку № 5 на вул. Вершигори Прибирання території, випадкового сміття ГО “Друге життя” – Волков Сергій 050 385 58 85 12 Труханів острів Деснянский район Локація Вид робіт Відповідальна особа 13 Урочище Лугопарк Ліквідація сміттєзвалища, прибирання випадкового сміття Очкуров Вадим 067 371 94 76 14 Парк “Муромець” Прибирання сміття, озеленення Карп Євген, 067 209 84 86 15 Маяковського, 93 Прибирання сміття 16 Вул. Пухівська, 2 (біля ТЕЦ №6) Прибирання сміття Пастухов Іван, 093 752 4646 Оболонский район Локація Вид робіт Відповідальна особа від КП УЗН, контактний телефон 17 Парк “Наталка” (біля Північного мосту) Прибирання, вивезення сміття, висадження кущів та дерев Ридзевська Катерина, 097 577 67 93 18 Парк відпочинку вул. Богатирська (на північ від затоки Верблюд) Прибирання, вивезення сміття Ридзевська Катерина, 097 577 67 93 19 Сквер на просп. Мінському, 4 (у т. ч. сквер на просп. Мінському та вул. Полярній, між ДНЗ № 190 та ДНЗ № 531 Прибирання, вивезення сміття Камінський Олександр, 067 458 01 73 20 Пуща-Водиця, вул. 14 лінія (розворот трамваю) Прибирання сміття, озеленення Обухівський Орест, 067 69 303 05 Печерский район Локація Роботи Відповідальна особа 21 Наводницький парк Прибирання сміття, вигрібання листя, обкопування дерев Хохлов Валерій, 097 642 18 19 22 Паркова дорога Прибирання сміття Кушнір Тамара, 098 409 33 46 Подольский район Локація Роботи Відповідальна особа 23 Кирилівський лісопарк Ліквідація сміттєзвалища, прибирання Пляцек Інна, 097 23 307 42 24 Схили на вул. Олени Теліги Прибирання сміття Пляцек Інна, 097 23 307 42 Святошинский район Назва об’єкта Роботи Відповідальна особа 25 Парк ім. Потапова Прибирання, впорядкування, висадження зелених насаджень Холявко Світлана, 093 356 33 71 26 Сквер на вул. Котельникова, 26-32 Прибирання території та висадження зелених насаджень Оверчук Тетяна, 093 356 32 83 27 Зона відпочинку “Біличі” Прибирання сміття Обухівський Орест, 067 693 03 05 Соломенский район Локація Роботи Відповідальна особа 28 Парк “Тампере” Прибирання від листя та сміття; Ругно Надія, 098 409 33 51 29 Парк “Супутник” (вул. Уманська) Прибирання від листя та сміття Ругно Надія, 098 409 33 51 30 Вул. Маміна-Сибіряка Прибирання від листя та сміття, розчищення схилів від порослі Ругно Надія, 098 409 33 51 Шевченковский район Локація Роботи Відповідальна особа 31 Парк на схилах Смородинського узвозу Прибирання звалища Овсійчук Петро, 093 311 07 03 32 Парк на схилах Врубелівського узвозу Прибирання звалища Овсійчук Петро, 093 311 07 03 33 Парк Нивки (західна частина) Прибирання сміття, озеленення Овдок Наталя, 093 520 88 26 34 Схили Пейзажної алеї Прибирання сміття, озеленення Морозо Ірина, 093 300 57 58 Перечень объектов КП “Плесо” Локація Роботи Відповідальна особа 35 Міст ім. Патона (територія під мостом) Прибирання сміття Лобань Світлана, 063 366 44 73 36 Зона відпочинку “Троєщина”, вул. Оноре де Бальзака   Прибирання вздовж водойми Лобань Світлана, 063 366 44 73 Отметим, что в марте этого года столичные коммунальщики уже объявляли о проведении весенней толоки. Толоки планировали провести во всех районах Киева в марте, апреле и мае. Был также опубликован график проведения толок в Киеве. Читайте: Коммунальщики позвали жителей столицы на весенние толоки (график) Фото: kiev.moygorod.uaКиевVласть

Змінюється час, а з ним – ритм життя столиці й, власне, самі  підходи та вимоги до того, яким має бути мегаполіс у сучасному світі. Києву не уникнути  таких змін, як і того, що з кожним роком кількість його мешканців зростатиме. А значить попит на житло й надалі визначатиме принципи розвитку міста. Але при цьому важливо зрозуміти, як потрібно планувати і що саме будувати аби Київ  й надалі залишався зручним і дружнім до людини, незалежно від її соціально-економічних чи фізико-біологічних особливостей. Справжнім порятунком  для великих міст мають бути великі зелені масиви та доступ до чистих водойм, що стануть його легенями й заберуть частину негативу від урбанізації простору. Тому  екологічні аспекти стають трендом у питаннях містобудування та все більше набирають актуальності. А в Києві саме екологія останнім часом стає причиною конфліктів навколо будівельних майданчиків. І все б нічого, але, на жаль, і на цій соціально важливій темі вже навчилися спекулювати. Спритні ділки швидко засвоїли, що тема захисту природи досить вигідна для маніпуляції громадською думкою. Тому почастішали випадки, коли псевдоактивісти,  вступаючи в боротьбу з нібито  недобросовісним забудовником, насправді переслідують мету  власної наживи. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   От взяти хоча б будівельний скандал на столичних Осокорках.  Можна довго сперечатися про глибину цього протистояння,  але тут не зайвим було б зрозуміти, хто сторони цього тривалого конфлікту і які  завдання вони перед собою ставлять. Обидва опоненти визнають унікальність території  біля озера Небреж. Забудовник, маючи всі законні права на будівництво,  спроектував  житловий масив “Патріотика на озерах”, де врахував особливість цієї місцини та органічно поєднав природу з архітектурним ансамблем забудови. З іншого боку громадська організація “Екопарк “Осокорки” - “проти” будь-якого будівництва і “за” збереження довкілля й створення тут природного Екопарку. На перший погляд – все досить логічно. Та спробуємо вивчити детальніше  суть цього конфлікту, в основі якого, зважаючи на предмет суперечки,  має лежати дотримання природоохоронного законодавства. 1. Опоненти “Патріотики на озерах” ГО “Екопарк “Осокорки” розробили й представили на обговорення широкого загалу свою “Концепцію розвитку території екопарку “Осокорки”. Весь текст пронизаний ідеєю існування Громади, інтереси якої відстоюють представники громадської організації. Але далі автори коцепції не пішли. Адже питання, хто ці люди, де вони живуть, хто їх представляє – залишаються без відповіді. 2. Власне, щодо самого екологічного права: дивує відсутність у розробників елементарних знань української законодавчої природоохоронної бази. Лише так можна пояснити застосування в обґрунтуванні дефініції “екопарк”, бо у Законі України “Про природно-заповідний фонд” таке поняття відсутнє. 3. Темі розвитку екопарку в самій Концепції розробники присвятили, зауважте, …аж абзац. При цьому вони вважають, що всі питання по організації екопарку мають вирішувати чомусь ті, хто його й створюватиме.  Все достатньо розмито і неконкретно. Автори покладаються на знання й практичні навички ландшафтних дизайнерів та інженерів. Але ж де тоді екологи? Чи не вони мали б сказати останнє слово в проекті? 4. Незрозумілим залишається, на чиї кошти має облаштовуватися екопарк? У чиєму підпорядкуванні він буде перебувати? Хто буде фінансувати проведення конкурсу на розробку проекту? Кому належить земля, на якій розробники планують облаштовувати екопарк? Як чином планується його розгортання безпосередньо біля трьох озер? Чому такі важливі моменти залишилися поза увагою Концепції – не зрозуміло. Але ж насправді – це базові принципи. Без них створення екопарку – віртуальний проект. 5. Далі йдемо за текстом і процитуємо оригінал: “Зберегти місця відтворення екосистеми Києва, до якої входять місця гніздування, харчування і проживання птахів, серед інших також червонокнижних, місця розмноження, харчування і проживання тварин і комах, необхідних для функціонування цієї екосистеми, місця росту і розмноження багатого світу рослин, насамперед червонокнижних і занесених до регіонального Червоного списку”. Невже опоненти забудови замовляли фахові дослідження флористично-фауністичного комплексу території? Червона книга України побудована за територіальним принципом в розрізі областей. Тому навіть нефахівцю легко перевірити, що перелік рідкісних рослин Києва офіційно не існує. Недолугий список “червонокнижного” представництва тваринного та рослиного світу, що, на думку розробників Концепції,  прижився на цій території, нагадує просто – суміш “мух і котлет”. До речі, робити висновки про шкоду від скошування рослин для функціонування біоценозів можуть лише вузькі фахівці і лише після проведення серйозних наукових досліджень. А так – це просто голослівні репліки. Досить  спірним є й твердження, що в межах мегаполісу можуть зберігатися місця гніздівлі, харчування і мешкання птахів, земноводних і комах. 6. Те ж саме стосується й питання віднесення цієї території  до  частини Дніпровського екокоридору, оскільки функціонування екосистеми давно порушене, й  вона позбавлена властивостей природної. Власне, стосовно Дніпровського екокоридору – досі точаться суперечки серед науковців. Уздовж Дніпра розташована велика кількість населених пунктів з розвиненою промисловістю та міською інфраструктурою; значні площі вздовж течії використовуються для сільськогосподарського виробництва. Крім того, дніпровські береги та прилеглі водойми давно використовуються мільйонами людей для рекреації. Все це дуже ускладнює встановлення конфігурації Дніпровського екокоридору, а продовження робіт потребує масштабних польових досліджень. 7. Наступна зупинка – пункт “Принципи”. - Як поєднати природоохоронний принцип і сучасність? Легко! Невтручання в перебіг природних процесів без сумніву може  подружитися новітніми технологіями в облаштуванні території. Тобто розумне або зелене будівництво аж ніяк не зашкодить, а лише підсилить екологічність території. - Виявляється, що окрім заїзженого “здорового способу життя” тепер з`явився “здоровий спосіб відпочинку”, якому на території екопарку має навчити  “його інфраструктура”. За планом, там все має бути лише оригінальним, екологічним, безпечним і  відповідати найвищим стандартам … Постійно виникає питання, чи оцінювали розробники Концепції, скільки вартуватиме пересічним платникам податків їхній “політ фантазії”? Навіть якщо не робити акцент на оригінальності екопарку, а спуститися на землю, достатньо забудовнику тут зберегти або створити типову паркову зону міста. Вона все одно виконуватиме естетичні і відновні функції в межах мегаполісу. І киянам за це навіть платити не доведеться. - Автори розуміють принцип соціального спрямування як орієнтацію на людей з особливими потребами. Це, звичайно, сучасний тренд, а де ж тоді пересічні громадяни, їх діти, люди похилого віку, про яких згадується лише побіжно? - Принцип екологічності.  Тут взагалі, досить дивно виглядає твердження авторів про “природний ландшафт”, коли маємо справу з намитими пісками та техногенною територією. - І завершується блок принципом … формування персоналу парку. Отут – найцікавіше.  Зрештою, ще нічого не створено, а виявляється, що персонал уже набирається. Щоб було зрозуміліше, процитуємо: “Кандидати на керівні посади мають надати на розгляд Громади свої концепції, плани розвитку, співзвучні з основними засадами парку”. Якщо Концепція розвитку екопарку вже прийнята, які ще концепції мають подаватися на розгляд? Складається враження, що, прикриваючись гарними намірами, представники громадської організації прагнуть додатково витягнути гроші з бюджету міста і зберегти за собою право освоювати цю територію. 8. Здивували розробники Концепції “екопарку” й некоректно оригінальними підходами до якості картографічних матеріалів. Це, безперечно, “нове слово” у вітчизняному картографуванні. Але за вказаними параметрами не всім можуть відкритися розташування ділянок у природо-захисній зоні із підвищеним ступенем захисту і суворо обмеженим доступом. 9. Описуючи зону міського парку, автори наголошують на тому, що “…озера Мартишів і Небреж залишилися одними із небагатьох останніх чистих озер міста, де можна купатися”. За результатами санітарних досліджень 2018 року жодне з озер – Мартишів, Тягле чи Небреж не увійшли до переліку гідрологічних об’єктів Києва, комфортних для купання. Право на організацію купання дає “Блакитний прапор” – міжнародна нагорода, яка з 1987 року щорічно присуджується пляжам та причалам, вода в яких відповідає високим стандартам якості і придатна для безпечного купання.  Пляж має відповідати 32 критеріям, які стосуються екологічної просвіти, якості води, безпеки і послуг. Зокрема, йдеться чистоту в прибережних зонах,  роздільне збирання сміття. Серед обов’язкових критеріїв безпеки – наявність медпункту, рятувальних вишок, доступність питної води та  пристосованість для відвідування людьми з обмеженими можливостями. Думаю, не потрібно когось переконувати, що все це тут на сьогодні відсутнє. А судячи з пропозицій по створенню екопарку, такі блага тут можуть взагалі не з’явитися. Більше того, цю територію містяни добре знають як місце для стихійного сміттєзвалища. За нею давно закріпилася недобра слава з криміногенним шлейфом. Тут часто збираються компанії зі спиртним та наркотиками. Чи такі місця для відпочинку сьогодні потрібні киянам? Відповідь очевидна. (Хочеться наголосити, що облаштування місць для купання – досить затратна справа. Мало просто поставити парасольки і візок з морозивом. Відвідувачі повинні бути впевнені, що не пораняться битим склом, голками від використаних шприців або їх не покусають домашні тварини, яких так люблять брати із собою власники. Купу грошей буде коштувати й свіжий чистий річковий пісок, яким кожний сезон потрібно ці пляжі підсипати). Проведемо порівняльну характеристику конкретних прозицій сторін будівельного протистояння на Осокорках. Якщо лейтмотивом ідеї активістів про створення екопарку є екологія й мінімізація втручання людини в перебіг природних процесів, тоді чому в Концепції  постійно зустрічається “дизайн” та його похідні? Наприклад, в описі структури проектованого парку особливий акцент робиться на облаштуванні дитячих майданчиків з акцентом на їх оригінальності.  Не секрет, що встановлення дитячих майданчиків з унікальним дизайном – недешевий захід.  І це на тлі загального дефіциту коштів, що може виділити місто. Робимо наголос, що, за версією розробників Концепції екопарку, всі витрати по його створенню мають лягти  виключно на плечі київського бюджету тобото киян.   Забудовник “Патріотики на озерах” всі роботи проводитиме за власні кошти. У межах будівництва уже спроектували 5 дитячих майданчиків. Вони будуть розташовані безпосередньо біля місця проживання і створять кращі умови для відпочинку і спільного проведення часу для мам разом з малюками. Аналізуємо далі текст Концепції, цитуючи оригінал: “Деякі доріжки цієї зони парку мають переходити в маршрут, який продовжуватиметься в зоні парку відновлювального і пізнавального відпочинку”. Не зрозумілим є сенс такого розмежування на доріжки різних зон.  Це повинна бути одна система маркованих маршрутів по всій території. Саме за такою логікою й пішли в “Патріотиці на озерах”. Там уже проклали 2 км пішохідних і 4 км велосипедних доріжок. Особливістю має стати  – кільцевий пішохідний маршрут навколо озера Небреж. У Концепції записано, що боротися із засміченням території активісти пропонують, встановши сміттєві урни біля лавочок для відпочинку.  Але  жодного слова про трендові вимоги до роздільного збирання сміття. Забудовник уже започаткував систему розділення відходів на облаштованій території. А в проекті будівництва ці принципи чітко прописані, як і сам механізм вивезення сміття.  Розробникам Концепції чомусь близькою видалась тема облаштування майданчиків для пляжного волейболу, пляжного баскетболу, пінг-понгу роллердрому просто неба з асфальтовим або кам’яним гладким покриттям. Не зовсім правильно, але нехай…  Переймаються вони й організацією місць для проведення тренувань зі стрільби з лука для місцевого населення. Чи не занадто ризикована справа? А хто ж буде контролювати правильне користування смертельно небезпечним реманентом (луки та стріли)? Освітлення – ще одна “родзинка” Концепції. Показуючи ступінь володіння екологічною тематикою,  автори світлове забруднення довкілля називають “світовим засміченням повітряного простору”. Навіть якщо припустити, що такий екопарк колись з’явиться, варто не забувати, що він розташовуватиметься  поблизу уже наявної багатоповерхової забудови. А  це вже - значне світлове забруднення, що впливає на біологічні ритми усіх живих організмів: тварин, комах, рослин і, безперечно, людини. І справа зовсім не в кількох освітлювальних пристроях, що вертикально фокусуватимуть світло, - ми вже перебуваємо в мегаполісі, де створюється величезний купол штучного освітлення. До слова: забудовник планує всю систему зовнішнього освітлення території забезпечити за рахунок пристроїв на сонячних елементах, що зекономить витрати і запровадить енергоефективні технології. Так само, як і створення електрозарядних установок для транспорту. Це стане мотивацію для розвивати комунальний та власний транспорт. йдучи в розрізі нових прогресивних вимог. Для проведення масових заходів у Концепції “екопарківців” передбачене створення сцени для виступів і майданчик для глядачів. Нажаль, на  схемі ми так і не знайшли, де ж вони мають бути. Натомість, є схожа пропозиція і в проекті забудови. Для такого об’єкта там обрано дуже вдале місце, ніби створене самою природою. Передбачено й можливість трансформувати приміщення в залежності від сезону, потреб та аудиторії.  А чого варта ідея активістів по облаштуванню кемпінгу! Довідково: кемпінг - сезонний заклад для авто-, мото-, велотуристів з наметами або будинками легкого типу і спеціальними місцями для стоянки і зберігання автомобілів. Кемпінг створюється для попередження самовільної організації стоянок туристів на природі і планового регулювання таких закладів. Відмінною рисою кемпінгів є самообслуговування туристів. Постійними спорудами є адміністративне приміщення з пунктом прокату устаткування і побутових предметів, спальні павільйони з кімнатами на 2-4 особи, кухня, душові, вмивальні та туалети, естакади для огляду і миття автомобілів. Деякі кемпінги входять до складу цілорічних багатопрофільних туристичних готелів, турбаз. Площа ділянки кемпінгу визначається з розрахунку 100-120 м² на одного туриста. І ще один момент: автори стоврення екопарку пропонують побудувати приміщення для прокату плавзасобів і облаштування місць для їх швартування. Зважаючи на такі пропозиції, складається враження, що територію хочуть перетворити на зону з платними послугами та місцями для відпочинку, обмеживши доступ до найзручніших місць біля води? Забудовник планує облаштувати комфортні місця для відпочинку, що будуть загальнодоступними для всіх бажаючих. Як висновок: лише такий досить побіжний аналіз “Концепції розвитку території екопарку “Осокорки” доводить, що це не документ, а набір загальних фраз, не підкріплених серйозною аналітикою та розрахунками. А про його екологічність - годі й говорити, оскільки тут взагалі відсутній фаховий підхід. Враження від ознайомлення наштовхують на думку про намагання розробників втілити в життя завуальовані бізнес-проекти (прокат велосипедів, човнів, платного відпочинку, організація роботи кав’ярень, парковок тощо). Перед нами – типова “диванна концепція”, яку сформулювала група псевдоактивістів, не покидаючи “насиджених місць” на замовлення  окремих зацікавлених особистостей. А нещодавно, так звані “активісти” взагалі потрапили в поле зору Державної Фіскальної Служби. Правоохоронні органи з’ясовували походження значних грошових сум, які неодноразово надходили і знімалися з рахунків керівника ГО “Екопарк “Осокорки”. Це ще раз переконливо доводить, що випробування грошима і владою можуть пройти не всі. Несподівано відкрилося, що він є власником новенького заміського маєтку, зведеного на території неподалік озера Небреж, що за даними Геокадастру призначена для ведення господарства та випасу худоби, але аж ніяк не для здійснення капітальної забудови! Можливо в цьому і є справжня причина їхньої зацікавленості цією територією! Натомість, поки “екопарківці” ініціюють  протистояння на різних рівнях, забудовник ж\м “Патріотика на озерах” крок за кроком втілює в життя власне розуміння того, як повинна виглядати ця територія. Ще до початку активної фази будівництва, вже  облаштували північну частину озера Небреж, створивши комфортні умови для відпочинку біля води, проклавши доріжки піших та велосипедних прогулянок. У жовтні мешканці мікрорайону – діти й дорослі – випускали у Небреж рибу. Фахівці, запрошені забудовником до співпраці, допомогли підібрати ті види прісноводної іхтіофауни, які допоможуть вирішити проблеми заростання водного плеса і потішать рибалок облаштованими місцями для “полювання біля води”. На облаштованій ділянці вже висаджено понад 300 дерев та кущів. Чи не є такі дії забудовника красномовним свідченням  реальних намірів створити тут справжній парк і територію, що стане унікальною для Києва.  А тим часом боротьба за цю територію вже переросла в справжню війну, що отруює життя місцевому населенню, створює соціальну напруженість і конфронтацію в столиці. Олег Шушкевич, політолог KиевVласть

На ринках столиці сьогодні дуже багато продають риби, яка виловлена на Київщині або промисловиками, або рибалками-любителями. Але мало хто знає, яка сьогодні реальна екологічна ситуація на водоймах, чи придатна ця риба до вжитку. Про те, як сьогодні працює рибне господарство Київщини, яка якість риби у водоймах столичного регіону у другій частині інтерв'ю КиевVласть розповів начальник Управління Державного агентства рибного господарства в Києві та Київській області (Київського рибоохоронного патруля) Володимир Мухін. Перша частина: Володимир Мухін: “Сподіваюся, у наступному році штрафи за порушення правил рибальства будуть підвищені в 10 разів” Рибне господарство Київщини KV: Які сьогодні здійснюються рибогосподарські види діяльності на Київщині? Володимир Мухін: Мають квоту вилову і працюють на Київському і Канівському водосховищі понад 60 промисловиків. У цьому році квота вилову по Київському водосховищі виконана на 55%, по Канівському - на 78%. У минулому році вилов риби по Київському водосховищу був понад 1,2 тис. тонн, по Канівському - до 700 тонн. 30 підприємців працюють у режимі спеціального товарно-рибного господарства (СТРГ). Вони працюють на закритих водоймах на площі 4 728,333 га. Їх держава зобов'язує вселяти і виловлювати рибу, адже основна мета створення режиму СТРГ - це підвищення рибопродуктивності  водойми і забезпечення населення вітчизняною рибою. На початок цього року загальний вилов водних біоресурсів такими підприємцями становив 189,582 т. За 10 місяців поточного року вони виловили 148,624 тонн риби. У 2017 році ними було вселено 1 469 404 екземплярів рибопосадкового матеріалу.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Також на закритих водоймах на каскаді малих річок водосховищ працюють підприємці в умовах аквакультури. У 2017 році на Київщині виробництво рибопосадкового матеріалу та товарної риби здійснювали 255 підприємців (76 фізичних осіб-підприємців та 179 юридичних осіб). Загальна площа в аквакультурі становить 6 162,56 га (стави всіх категорій). Садки всіх категорій займають 4 659 кв. м, басейни всіх категорій – 5 034 кв. м, інші водні об’єкти (лимани, водосховище) – 363,65 га. Такими підприємцями було виловлено 737,157 тонн товарної риби, а вирощено і виловлено рибопосадкового матеріалу – 608,540 тонн. Ця діяльність також відноситься до промислового рибальства, але на таких водоймах здійснюється ще любительське і спортивне рибальство за плату. KV: На Вашу думку, треба збільшувати чи зменшувати об'єм промислового рибальства на Київщині? В.М.: Промисловий вилов на Київському і Канівському водосховищі треба обмежити і зменшити кількість промисловиків. У такому вигляді, як він зараз існує, його дуже важко контролювати. Можливо, доцільно створити рибну біржу, щоб була одна ділянка з відповідними умовами, де буде постійно знаходитися інспектор рибоохоронного патруля та санітарний лікар, який буде контролювати стан риби. Розвивати, на мій погляд, треба ставкове господарство, яке працює на закритих водоймах по принципу “що виростив, те виловив”. І потенціал для цього є великий. Сьогодні на Київщині наявні 6 тисяч ставків, з них лише 225, які працюють в аквакультурі, нам звітують. Що відбувається на інших - їх хтось орендує чи ведеться там якесь рибне господарство - невідомо. Я розумію, що не всі хочуть реально та легально працювати, бо в цей бізнес спочатку треба вкластися, а очікувати віддачу мінімум через рік-два. Щоб взяти в оренду водойму, провести науково-біологічне дослідження, закупити зарибок, корми, забезпечити охорону водойми від браконьєрів - потрібні інвестиції від 1 млн гривень. KV: Чи можна без залучення підприємців відновити іхтіофауну Київщини? В.М.: Ні, потрібні спільні зусилля. Цього року біля 1,5 млн молоді риб було вселено у водойми Київщини. Частково зариблення здійснювалося за рахунок державних коштів. І це було вперше за 10 років. Риба була вирощена на Новокаховському заводі частикових риб. Весною з цього заводу ми привезли і у гирлі річки Тетерів на Київському водосховищі вселили понад 300 тис. підрощених мальків щуки. Це місце - зона заборони для промислового і любительського рибальства. Ми його посилено охороняємо, тому вже восени спостерігаємо досить велику концентрацію дрібної щуки. У минулому році зариблення здійснювалося за кошти саме промисловиків. У цьому році ми також зобов’язуємо промисловиків проводити відновлення іхтіофауни та водних біоресурсів. Наприклад, 8 листопада було проведено зариблення Канівського водосховища за кошти вже промисловиків. Загалом цієї осені вже неоднократно проводилося зариблення Київського та Канівського водосховища рослиноїдними видами риб (короп, товстолоб, білий амур) та щука у районі міста Українка та Ржищів, села Лебедівка. Читайте: На Киевщине начат осенний сезон зарыбления Зараз водойми Київщини зариблюються рослиноїдними видами риб. Вони підходять і для промислового вилову, і є природним біомеліоратором, який покращує стан водойми. У наступному році ми будемо акцентувати увагу на вселенні, крім рослиноїдних, аборигенних та хижих видів риб - сома, щуки, судака. Зараз підприємства не вирощують ці види риб в необхідному обсязі, тому що не можуть спрогнозувати об'єми продажу, а вивести цю рибу досить дорого. Також вже третій рік поспіль за допомогою промисловиків на Київському водосховищі встановлюються штучні нерестові гнізда для покращення природного нересту риби.  Зокрема судака, який зараз один із самих найцінніших промислових видів риб. Зараз спостерігаємо тенденцію щодо збільшення його популяції. KV: Скільки цьогорічне зариблення коштувало держбюджету? В.М.: Розміру фінансування я не знаю. Ми контролюємо вселення, але фінансових потоків ми не бачимо. Досить великі витрати були на логістику - 25-30 грн коштує кілометр перевезення цієї риби. Ці кошти були залучені від громадських активістів і промисловиків Київського та Канівського водосховища. На доставку цієї риби пішло, думаю, мінімум 200 тис. гривень. Екологія водойм KV: Яка сьогодні реальна ситуація на водних об'єктах Києва та області, часто фіксується замор риби чи хвороби? В.М.: Всім відомо, що екосистема водойм Київщини кардинально змінена. Екосистему фактично вбили каскадом ГЕС та водосховищ. Дніпро залишилося лише вище Київського водосховища. В межах Києва від Київської ГЕС до греблі Канівської - все це Канівське водосховище, а не Дніпро. Мотивуючи необхідністю створення резервуару для прийняття паводкових вод, ГЕС проводять дуже різкий скид води саме в період нересту, коли ікра вже є в прибережній рослинності. Рівень води падає, ікра висихає, що завдає досить великі збитки. Цього року був скид води, через який була осушена водойма у районі Лебедівки на Київському водосховищі. Але вплив на природній нерест був незначний, більшість риб на той час вже віднерестилась і вилуплення личинок з ікри відбулося. Ми вживаємо заходи для зниження цього негативного впливу. Останні декілька років ситуація більш-менш стабільна. За час нашої роботи масової загибелі риби і критичних ситуацій не було. Загальна ситуація по Києву та Київській області наразі позитивна. Хоча риба хворіє і паразитами, і гельмінтами - проте, вони не становлять загрози для людини, якщо риба проходить термічну обробку. У минулому році була виявлена загибель риби через збудники хвороб. Були різкі перепади тиску, коливання температури, імунітет риби впав і почалося розповсюдження хвороб. У карасів було виявлено збудники дактилогірозу, у товстолоба - диплостомоз, синергазильоз і дактилогіроз. Виявлено це було на Гречано-гребельскому водосховищі у Київській області. Оскільки там діє режим спеціального товарно-рибного господарства, нами було видано припис і рекомендації щодо боротьби зі збудниками цих хвороб. Ситуація була вирівняна. KV: Часто причиною загибелі риби є задуха? В.М.: Ми з фахівцями Інституту рибного господарства НАНУ постійно робимо контрольні заміри кисню на водоймах. Нормальна концентрація кисню у воді 4-9 міліграм на літр. Нижче, вже критично. Дійсно, є види риб, які дуже чутливі до різкого зниження кисню. Задуха у минулому році була на озері Жандарка у Києві. Ми робили ополонки, в які вставляли очерет, щоб вони не замерзали і була природна аерація води. Читайте: Для спасения рыбы в озере Жандарка на Позняках установили промышленный компрессор Досить дієвий спосіб - це встановлення штучних аераторів, але по Київщині це неможливо - водойми дуже великі. У позаминулому і минулому році, коли було різке зниження кисню на водоймах Київщини, ми із залученням промисловиків та рибалок-любителів на гирлі річки Тетерів робили декілька тисяч штучних ополонок з очеретом. Ці ополонки були на декілька кілометрів. Виглядало, як поле з очерету. А завдяки течії з річки Тетерів збагачена киснем вода розповсюджувалася по Київському водосховищу. Влітку зниження кисню буває у зв'язку з термоклином. Теж можуть спричинити задуху великі паводкові води, що несуть воду з полів та боліт, яка насичена газами та сполуками з пониженим рівнем кисню. Такі ситуації особливо загрозливі на Київському водосховищі. Проте завдяки нашим заходам зниження кисню у воді до масштабної загибелі риби на Київщині не призводило. Наразі є болюче питання щодо водяного горіху - чилиму. Ним заростають тисячі гектар Київського та Канівського водосховища. Проблема у тому, що деякі види цього горіха занесені до Червоної книги України і провести його вилучення просто неможливо. Він росте на глибинах до трьох метрів і настільки вкриває шаром водну поверхню, що по ньому можна ходити деяким видам птахів. Він також дуже знижує рівень кисню. У ньому не нереститься риба. Сподіваюся, що Київська облдержадміністрація розгляне цю проблему як одну із першочергових у межах екологічної безпеки. Потрібні кошти, як нам сказали науковці, близько 200-300 тис. гривень на кожне водосховище, щоб провести наукове дослідження: дослідити який це вид, яка площа, який вплив на іхтіофауну. Потім надати Міністерству екології подання щодо виведення цієї рослини з Червоної книги і провести її біологічну меліорацію. Для перероблення цієї рослини можна будувати заводи, бо її об'єм вже тисячі тонн. Продукти переробки можуть бути використані у якості комбікормів для тварин. І якщо зараз питання не вирішити у найближчому майбутньому, то це може бути катастрофа. KV: Невже за останні роки не спостерігалася на Київщині загибелі риби через скиди підприємств? В.М.: Коли йде забруднення стічними водами або скидами промислових підприємств, то це вже повноваження Державної екологічної інспекції. Ми тільки розраховуємо збитки, пов'язані із загибеллю риби. Скарги від громадян на кольорові плями на воді були. Ми їх фіксуємо, якщо є загибель риби. Така ситуація була на річці Рось та Стугна, де була кольорова вода. В інших випадках, де ми передбачали скид забруднюючих речовин, загибелі риби не спостерігали. Проте також повідомляли про ці факти Державній екологічній інспекції та поліції. Читайте: В Белоцерковском районе Киевщины зафиксирован замор рыбы (фото) KV: На технологічних водоймах, наприклад, Бортницької станції аерації, риба придатна до споживання? В.М.: Загибелі водних біоресурсів у місці скиду Бортницької станції аерації ми не спостерігаємо. Але у цьому каналі ми часто фіксуємо браконьєрство: вилов риби сітками, павуками, ості (рос. “острогами”). Враховуючи теплу воду, дуже великий обсяг зообентосу, органічних речовин і мікроорганізмів, які є кормом для риб, риба дуже добре там росте, розвивається та нереститься. Уся риба, яка там незаконно виловлюється, потрапляє у місця стихійної торгівлі. Жодний рибалка цю рибу сам їсти не буде. Вона забруднена, в ній вміст всієї таблиці Менделєєва. Ми намагаємося ліквідувати там будь-яке рибальство. Загалом на Київщині дуже багато меліоративних каналів, які вважаються технологічними водоймами. На них правила рибальства не розповсюджуються. Варто враховувати те, що на Київщині добре розвивається сільське господарство. Але всі ми знаємо, що агропромисловий комплекс не може бути без застосування хімічних добрив, пестицидів та гербіцидів. Забруднення водойм пестицидами, гербіцидами і нітратами, які йдуть стічними, дощовими і талими водами з полів, дуже велике. Хоча риба від цього не гине, але якість цієї риби бажає бути кращою. Також велика кількість нітратів та фосфатів сприяє розвитку органіки і, безпосередньо, синьо-зелених водоростей, які в подальшому знижують рівень кисню у воді, що негативно впливає на рівень рибного запасу. Проте це питання не можна вирішити тільки у одному регіоні. Це питання державного рівня. KV: Часто на ринках Києва та області Київський рибоохоронний патруль фіксує порушення та продаж неякісних водних біоресурсів? В.М.: На ринках у поточному році нами виявлено 174 порушення. Громадяни реалізовували рибу без документів, які підтверджують законність її походження (сертифікат відповідності, ветеринарний документ та накладна щодо придбання риби). Загальна кількість вилученої риби становить понад 2,5 тонни. Цього року на ринках нами фіксується значно меньше порушень - у минулому році було зафіксовано 393 порушення і вилучено 7,7 тонн риби. Зараз на ринках щоденно працює рейдова група. Також реагування йде в режимі рейдових заходів у “рибні дні”, або як оперативна реакція на звернення громадян. KV: На яких ринках Києва та Київщини найчастіше фіксувалися порушення? В.М.: Київський рибоохоронний патруль виявляє порушення майже на всіх ринках столиці та Київщини. Порушення фіксуються на таких столичних ринках, як “Солом’янський”, “Юність”, “Шлях”, на стихійних ринках у Солом’янському, Оболонському, Дніпровському та Голосіївському районах; на трасі “Київ - Одеса”. На ринках Київщини - “Привокзальний” (м. Березань), “Вокзальний” (м. Біла Церква), на стихійних ринках у містах Рокитне, Українка, Вишневе, Фастів та ін. Кожний громадянин перед покупкою риби має право запитати у продавця документи щодо законного походження водних біоресурсів (наприклад, товарно-транспортна накладна). Якщо таких документів немає - оперативно просимо звертатися на “гарячу лінію” рибоохоронного патруля Київщини за номерами: (068) 642-80-26 або (099) 341-73-18. KV: Які санкції застосовувалися до порушників на ринках? В.М.: Це штрафи від 510 до 1 700 гривень за рішенням суду. Іноді суди виправдовують порушників, бо вони в суд приносять документи. Але склад правопорушення вважається закінченим, коли на момент перевірки були відсутні документи, навіть якщо вони є, а продавець їх забув. KV: Як використовуються вилучені водні біоресурси? В.М.: Якщо на ринку виявлена покинута риба, то складається акт виявлення безгосподарського майна. І при умові, що риба придатна до споживання, вона здається на рибоприймальний пункт користувачам водних біоресурсів, які вписують її у квоту як вилов. Якщо факт незаконної торгівлі документується, то у більшості випадків ми залишаємо рибу під розписку на відповідальне зберігання правопорушнику до рішення суду. У нас немає спеціалізованого транспорту та місця для зберігання. KV: Влада Києва та Київщини рибоохоронців столичного регіону підтримує? В.М.: Допомоги хотілося б трохи більше. У нас була налагоджена плідна співпраця з колишнім губернатором Київщини Олександром Горганом, але якогось додаткового фінансування на розвиток рибної галузі, відповідної програми не було. Натомість в інших областях такі фінансування здійснюється. Серед громадських організацій нам допомагає “Громада рибалок України”, “Рибальська сотня”, громадські організації підводних рибалок та інші. KV: Чого не вистачає Київському рибоохоронному патрулю для ефективної роботи? В.М.: Нам потрібно збільшення фінансування на паливо та мастильні матеріали хоча б в три рази, щоб ми могли працювати у режимі патрулювання. Треба закупити спеціальний одяг, який має вітро-, водо- та термозахист. Комплект сезонної форми для інспектора коштує 5-6 тисяч гривень. Тобто на ці цілі потрібно 500 тис. гривень. В десятки разів полегшили і підвищили б ефективність нашої роботи квадрокоптери. Поки я в режимі тестування використовую свій і розумію, що якщо у нас було хоча б 10 таких квадрокоптерів, то не треба було б витрачати стільки палива. Не вистачає нам тепловізорів. На всю Київщину ми маємо їх всього два. Вартість тепловізора біля 100 тис. грн. Їх варто було закупити хоча б з десяток. Зараз фінансування нашої діяльності здійснюється приблизно на 30% від потреби. У цьому році було відсутнє фінансування на оновлення матеріально технічної бази та капітальні видатки. KV: А кадрового голоду ви не відчуваєте? В.М.: У нашому штаті працює 40 інспекторів. У Києві та Київській області площа господарських водойм близько 180 тис. га. На інспектора припадає 4,5 тис. га обслуговування. Загальна протяжність середніх і малих річок у м. Києві та Київській області близько 7 тис. км, 6 тис. озер. Неможливо під кожним деревом, на кожний кілометр водойми виставити патрульного. Тому вихід один - щоб усвідомлювали, що за порушення буде покарання, і поважали. Зараз наші очі і вуха - це громадськість. Я безпосередньо веду комунікацію. Коли бачать правопорушення на воді, вони сигналізують. В день ми отримуємо до 10 повідомлень. За нашою статистикою, 70-80% не підтверджуються. Є випадки, коли нас за допомогою таких повідомлень намагаються дезорієнтувати, направити в інше місце. Для того, щоб ми раціонально використовували сили та засоби і оперативність була вищою, крім цілодобової “гарячої лінії” підключили ще мессенджери - WhatsApp, Telegram, Viber. Тепер рибалка, який бачить порушення, фотографує його, робить короткий опис та вказує точку геолокації. Ми бачимо, що повідомлення реальне і в першу чергу на нього реагуємо. Також ми просимо рибалок-любителів дочекатися нас. Це необхідно, по-перше, для того, щоб вони були свідками при оформленні документів. По-друге, рибалки можуть приходити на судові засідання, висловлювати свою громадську позицію і бути стороною апеляційного оскарження, якою ми по закону не є. Я нікого не звинувачую, але коли бачу, що в нас зібрана вся доказова база, а суд виправдовує порушника, підозрюю наявність корупційних зв'язків між порушником і суддею. А так як збитки порушником завдаються місцевій громаді, то тільки її представники можуть оскаржити рішення суду. Фото: KVKиевVласть

Фактично 2,5 роки тому наглядачем від держави за рибним господарством столичного регіону став Київський рибоохоронний патруль. Сьогодні в його віданні майже 180 тис. га водойм Київщини, на яких він повинен протидіяти браконьєрству, здійснювати нагляд за рибним промислом та сприяти відновленню іхтіофауни. Як працюється інспекторам на водоймах Києва та області, скільки вони фіксують порушень та які хабарі їм пропонують у першій частині інтерв'ю КиевVласть розповів начальник Управління Державного агентства рибного господарства в Києві та Київській області (Київського рибоохоронного патруля) Володимир Мухін. Порушення і порушники KV: Скільки на водоймах Києва і області Київський рибоохоронний патруль вже зафіксував порушень? Володимир Мухін: За 2,5 роки роботи нашого патруля проведено 4,5 тисячі рибоохороних рейдів і виявлено понад 9 тисяч правопорушень у сфері водних біоресурсів. Близько 2,9 тисяч протоколів складено саме по грубим порушенням, наслідком яких є масове знищення риби. За поточний рік вже проведено біля 1,9 тисяч рейдів і виявлено біля 3,3 тисяч правопорушень, з них грубих - 936. Нами було вилучено 1 460 сіток, 59 - колючих, отруйних та вибухових знарядь лову, 3 - електровудки та 3 знаряддя лову підводних мисливців. Підводне полювання прирівнюється до любительского і має певні обмеження - забороняются прилади автономного дихання та акваланги. Вилов риби у такий спосіб можна робити лише на затримці дихання. Також зберігається добова норма вилову - не більше 3 кг риби на людину.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Досить часто нам повідомляють рибалки про встановлені сітки. Але визначити чиї вони - у більшості випадків неможливо. Вони нами вилучаються по актах безгосподарського майна. Тільки з початку поточного року складено 355 таких актів, за якими вилучено 739 сіток. Також за 2018 рік затримано 222 транспортних засоби. KV: Які саме порушення Київський рибоохоронний патруль фіксує найчастіше? В.М.: Вилов риби у заборонених місцях. Наприклад, з 1 листопада введено заборону вилову риби на зимувальних ямах. Такі ж сезонні обмеження вводяться на час нересту з 1 квітня. Риболовля заборонена цілий рік у верхньому б'єфі Київської ГЕС на відстані ближче ніж 500 метрів. А також на нижньому б'єфі - на відстані 5 км вниз за течією до острова Великий, що на межі Києва та Київської області неподалік Вишгородського району. Незважаючи на заборони вилов риби все ж таки здійснюють. Це не вважається грубим порушенням. Але порушнику загрожує не тільки штраф. Він буде зобов'язаний також компенсувати нанесені ним збитки рибному господарству. Читайте: Киевский рыбоохранный патруль напомнил о запрете на ловлю рыбы в пределах зимовальных ям с 1 ноября Якщо говорити про грубі порушення, то тут найчастіше документуються порушення з використанням сіткоснастевих матеріалів. Це сітки, павук, ятір, бредень. Вони використовуються у різних умовах - на мілководді, течії. Сітки можуть бути вічком різного розміру. Наприклад, для дрібної риби використовують вічко 20-30 мм, для крупних особин, коли на течії ловлять, наприклад, товстолоба, - до 130 мм. Також часто браконьєри під час нерестового періоду або зараз на зимувальних ямах проводять вилов риби методом багріння. За допомогою, так званих, драчів з важким грузилом і впаяним в нього трійником великих розмірів вони не тільки виловлюють будь-яку рибу, включаючи ту, що заборонена до лову, а й дуже багато риби пошкоджують. Адже поки одна рибина зачепиться - драчі пошкодять, ще як мінімум, дві-три. Поранена риба потім хворіє і в подальшому гине. Крім сіток і колючих знарядь лову на Київщині неодноразово фіксувалося використання електровудки. Кількість таких фактів не дуже велика, бо досить часто електровудки скидають у воду. Цього року був безпрецедентний випадок у верхів'ї Київського водосховища. Ми помітили, що вже їдучи на рибоприймальний пункт промисловик використовував електровудку і за допомогою електроімпульсів виловлювали сома. Цю вудку порушник встиг викинути у воду. Майже десяток підводних мисливців відгукнулися на наше прохання допомогти з пошуком і фактично добу пірнали. Вудку знайшли, порушення ми задокументували, електровудку вилучили. В результаті суд зобов'язав порушника сплатити штраф і компенсувати збитки нанесені рибному господарству. Реально цифри незначні. Сума штрафу - 340 гривень. Збиток був оцінений трохи більше 11 тис.грн (ми виявили три особини сома). Додатково порушнику присуджено сплатити біля 14 тис. грн за проведені нами експертизи. Особливістю цього випадку є те, що порушником визнана фізична особа, яка безпосередньо використовувала пристрій. Але те, що ця людина є найманим працівником так званого промисловика (мав посвідчення ланкового і старшого рибалки), враховано не було. Тому ми звернулися до суду щодо анулювання дозволу цього підприємства на використання біоресурсів у зв'язку з систематичним, в тому числі грубим, порушенням правил рибальства і законодавства про охорону навколишнього середовища. Через використання електровудки багато риби гине, а іншій завдається непоправна шкода. Довгострокова дія електричного імпульсу призводить до зниження природного відтворення. При високій частоті імпульсів показник може досягати 70%. Також ці імпульси негативно впливають і на інші біоресурси. Їх вплив можна прирівняти до катастрофи локального значення у екосистемі тої чи іншої водойми. KV: Але кількість таких порушень на водоймах столиці і столичного регіону щорічно зменшується? В.М.: Щороку ми виявляємо різну кількість порушень. Динаміка йде як вверх, так і вниз. Наприклад, у цьому році, порівняно з попереднім, спостерігаємо зниження кількості порушень. Але у структурі правопорушень коливань майже не спостерігається. З року в рік біля 40% приходиться на грубі порушення. № Показник 2016 рік 2017 рік 9 міс. 2018 року 1 Всього порушень 652 3 966 3281 2 Грубі порушення 249 1 437 936 3 Порушення користувачів водних біоресурсів (промисловиків) 56 90 83 Ми хочемо бачити реальну картину, тому не женемося за показниками. Раніше вимагали статистику, а, отже, було багато надування показників. Наприклад, вилучалася  інспектором одна сітка, скажімо, розміром 100 метрів. Він її різав на 5 частин і робив 5 актів. Навіть були випадки, коли інспектор складав протоколи на мерців, а потім сам за них сплачував штраф по 170 грн. KV: Хто наносить більшу шкоду браконьєрством - промисловики чи рибалки-любителі? В.М.: Дати однозначну відповідь на це питання неможливо. По промисловикам ми бачимо статистику: скільки їх працює, скільки ними виловлюється риби, чи відповідає це науково-біологічному обґрунтуванню, бачимо сітки тощо. За 2,5 роки нашої роботи ми почали виводити промисловий вилов з тіні за рахунок щоденного жорсткого контролю звітів. Саме завдяки йому забезпечено збільшення показників вилову по деяких періодах до 40%. І це не означає, що риби стало більше. Раніше був вислів “на інспектора клює”, тобто коли приїздив на рибоприймальний пункт інспектор, то у порівнянні з попереднім тижнем або місяцем саме у цей день улов збільшувався, інколи, і у 10 разів. На жаль, незначний відсоток риби, яка виловлюється промисловиками, поки перебуває у тіні. Але цьому є дуже багато причин, які передували нашій роботі. Зокрема, у законодавстві ніде чітко не визначено, який має бути рибоприймальний пункт. Тільки зазначено, що це місце вигрузки та обліку водних біоресурсів. По факту, я бачу, що деякі рибоприймальні пункти знаходяться в очереті. До них приїзджають заробітчани, які ставлять сітки, вживають горілчані напої, а потім не можуть згадати, коли де і скільки сіток поставили. Можу сказати, що у поточному році грубих правопорушень, на які промисловики йдуть свідомо, стало менше. При цьому, не грубі, я б навіть сказав, несвідомі порушення є, і за них теж сплачують штрафи. Йде мова, наприклад, про невірний запис у журналі або роботу без посвідчення рибалки. Щодо рибалок-любителів такий аналіз провести важко. Їх реєстру немає. Ми не знаємо, скільки виловлюється ними риби. І я не здивуюся, якщо об'єми їх будуть більше промислових, адже за статистикою в Україні кожен третій рибалка-любитель. Щоб це привести у якийсь організований рух потрібні законодавчі зміни. Зараз така нормативна база опрацьовується. Ми пропонуємо, щоб всі любителі отримували посвідчення рибалки безкоштовно у електронному вигляді, а також сплачували щорічний внесок на зариблення. Сподіваюся, що найблищим часом Держрибагентство це систематизує і вийде до Міністерства аграрної політики та продовольства з ініціативою щодо законодавчих змін. Адже у країнах Європи людина немає права підійти до водойми з вудкою без посвідчення рибалки. KV: Хто частіше з любителів займається браконьєрством - молодь або люди старшого покоління? В.М.: Більшість люди старшого віку. Якщо людині 50 років, з яких 30 вона займається браконьєрством, їй важко відмовитися від цього промислу. Він нічого іншого не буде і не вміє робити. Нам якось один сказав: “поки не почнуть розстрілювати, я виловлював рибу сітками і буду виловлювати”. У цьому році ми затримали бабусю 89 років, яка самотужки на весловому човні під Московським мостом встановлювала сітку. Ми протокол навіть не складали. Провели роз'яснювальну бесіду, допомогли бабусі дістатися до берега. Вона обіцяла більше такого не робити, але до цього випадку кілька разів на місяц могла виходити. Мені здається, що це проблема держави, нашого економічного і соціального забезпечення осіб старшого віку. Читайте: Рыбоохранный патруль в Киеве задержал 89-ти летнюю нарушительницу (видео) Дуже важкий період у нас - весна, коли йдуть сезонні міграції риби у зв'язку з нерестом. У цей час браконьєри, як наркомани. Якщо почули, що десь пішла плотва з ікрою, яка майже на ціну золота, то їх нічого не зупиняє. А штрафи та вимоги компенсувати збитки, як правило, ні до чого не призводять. Коли виконавча служба за рішеннями суду накладає арешт на майно, то виявляється, що у них нічого немає. Є певна категорія людей, яких змінити неможливо. Ми вилучаємо транспортні засоби та знаряддя лову. Це їх б'є економічно та зупиняє на короткий час. Але все рівно десь щось заробив, купив сітку і знову пішов на воду. Був випадок, коли вночі на Десні ми побачили порушника. У нього були сітки, човен, мотоцикл. Проводимо затримання, виявляється дідусь понад 70 років віку з кардіо стимулятором і двома протезами. Ми сітку у нього вилучили. Але я не виключаю, що завтра він знову піде на цю річку і знову буде виловлювати сіткою. KV: Як визначаються збитки, завдані природі Київщини незаконним рибним промислом? В.М.: Якщо порушник - фізична особа, то збиток розраховується відповідно до затверджених такс за кожну незаконно виловлену рибину. Наприклад, карась оцінений в 17 гривень за рибину, плітка - 85 гривень, сом - 425 гривень, судак - 510 гривень. У нас був випадок, коли рибалка-любитель захопився і виловив 102 судака, загальною вагою 30 кг. Тобто середня маса рибини майже 300 г. Це молодь судака, яка ще не віднерестилась. Вона не представляє якихось гастрономічних і поживних цінностей. А завданий ним збиток рибному господарству становив 52 тис. гривень. Якщо збитки нанесені користувачем - юридичною особою, яка виловлює рибу офіційно сітками, має квоту на вилов риби і спеціальний дозвіл, то збитки розраховуються за методикою іхтіологічної служби. Тут враховуються видовий склад, розмір, пром.повернення. Також по каскаду Дніпровських водосховищ для кожної водойми є свій певний коефіцієнт. KV: Скільки штрафів сплатили та збитків компенсували порушники? В.М.: Якщо порушення не грубе, то інспектор має право самостійно винести постанову про сплату штрафу. Людина сплачує штраф і надає нам підтверджуючу квитанцію. Більшість таких штрафів сплачуються. Наприклад, за 2017 рік за нашими постановами було накладено штрафів на суму 196 тис. гривень. На сьогодні, за ними сплачено 137 тис. гривень. За постановами судів зовсім інша картина. Візьмемо той же 2017 рік. Було накладено штрафів на суму 324 тис. гривень, а стягнуто всього 48 тис. гривень. № Показник 2016 рік 2017 рік 9 міс. 2018 року 1 Накладено штрафів усього, грн 128 078 520 221 647 156 1.1 Штрафи, накладені за постановами судів, справ/грн 133 / 107 032 869 / 324 075 966 / 429 828 1.2 Штрафи, накладені за постановами органів рибоохорони в Києві та Київській области, справ/грн 177 / 21046 1503 / 196 146 1625 / 217 328 2 Стягнуто штрафів усього, грн 18921 185 164 286 565 2.1 Штрафи, стягнуті за постановами судів, справ/грн 2 / 850 130 / 48 025 328 / 122 957 2.2 Штрафи, стягнуті за постановами органів рибоохорони в Києві та Київській области, справ/грн 154 / 18071 1087 / 137 139 1 236 / 163 608 Така ж сама ситуація щодо компенсації завданих збитків: у 2016 році було нараховано 1 178 653,86 гривень збитків, сплачено - 4 949,8 гривень, у 2017 році нараховано 2 009 820,3 гривень збитків, сплачено - 99 887,5 гривень, у 2018 році нараховано 939 226,39 гривень збитків, сплачено - 209 646,51 гривень. Кошти за завдані збитки рибному господарству за рішенням суду перераховуються у місцеві бюджети на відповідні рахунки за класифікацією “збитки завдані навколишньому середовищу”. Коли нами були встановлені такі збитки і кошти мали надійти до місцевих бюджетів, то я стикнувся з тим, що на місцях навіть не відкриті ці рахунки. Зараз за допомогою Київської облдержадміністрації ми зобов'язали відкрити ці рахунки. KV: У Верховній Раді зареєстровано законопроект щодо посилення відповідальності за порушення правил рибальства та ведення робіт на землях водного фонду. Він передбачає збільшення штрафів. Чи доцільне його прийняття, якщо велика частина штрафів не сплачується? В.М.: Так, доцільно. Цей документ передбачає підвищення штрафів у 10 разів. Якщо зараз мінімальний штраф становить 170 гривень, то після прийняття цього законопроекту він буде 1 700 гривень, а максимальний - 250 000 гривень. Також за грубі порушення або способи масового знищення риби зможуть покарати позбавленням волі до трьох років. Не скажу, що всіх, але багатьох сьогоднішніх порушників такі штрафи примусять задуматися, чи варто займатися браконьєрством. Сподіваюся, найблищим часом законопроект буде розглянуто Верховною Радою і вже у наступному році штрафи за порушення правил рибальства будуть підвищені. Хабарі та погрози KV: Підвищення штрафів не буде підставою для всплеску хабарництва серед інспекторів рибоохоронного патруля? В.М.: Навряд. Браконьєри і сьогодні часто намагаються підкупити працівників нашого патруля. Я особисто деякі, зафіксовані на відео спроби підкупу інспекторів, оприлюднював у мережі Фейсбук. При цьому жодного затримання, відкритої кримінальної справи, підозри інспектору або будь-якому нашому співробітнику за 2,5 роки не було. Нами практично від початку здійснюється фото-, відеофіксація всіх порушень. Для цього кожна група обладнана персональними відеореєстраторами. Також ми зробили закриту групу в Telegram. Я зобов'язав кожного інспектора з місця події надсилати туди фото-, відеоматеріали, короткий опис і точку геолокації, де відбулася ця подія. Це зроблено для того, щоб була змога перевірити кожний випадок, а інспектори не робили хибних документувань. KV: Скільки пропозицій хабарів задокументовано за час існування Київського рибоохоронної патруля? В.М.: Такі факти ще не документувалися. На це є декілька причин. Коли людину попереджають, що її дії протизаконні та фіксуються на відео, вона відразу відмовляється від подальшого провокування інспекторів. Крім цього, коли інспектор перебуває на воді у човні за декілька кілометрів від берега, викликати оперативно-слідчу групу та свідків для документування події, як правило, просто фізично неможливо. KV: Багато грошей пропонують інспекторам, щоб ті “не побачили” порушення? В.М.: Те, що мені доповідають інспектори та я бачу з фото-, відеофіксації розмір “пропозицій” складає, як правило, 2-3 тис. гривень. Максимально - 5 тис. гривень. KV: Якщо підкупити неможливо, то можна залякати. Часто інспектори Київського рибоохоронного патруля отримують погрози від браконьєрів? В.М.: Часто. Нещодавно був випадок, коли під час здійснення рибоохоронних заходів на рибоприймальному пункті підприємцем-користувачем Канівського водосховища, неподалік м. Переяслав-Хмельницький, були висловлені відкриті погрози щодо насильства та пошкодження майна. Було здійснено фото-, відеофіксацію цих погроз, подана відповідна заява правоохоронцям та надані докази. Наразі кримінальне провадження триває. Я сподіваюся на об'єктивне розслідування. Читайте: На Каневском водохранилище браконьеры угрожали рыбоохранному патрулю (видео) Мені особисто погрожують. Іде тиск різноманітний: починаючи із дзвінків з анонімних номерів з погрозами “зустрінемо ввечері, арматурою голову проламаємо, коліна прострілемо” - до скарг на ім'я Президента, прем'єра, міністра АПК, МВД, скаржаться до СБУ, НАБУ, прокуратури та Управління поліції Київської області. По скаргам вже неодноразово проводилися перевірки, мене викликали до слідчих органів. Однак жодна перевірка не підтвердила викладені в скаргах факти щодо зловживання службовим становищем та перевищення повноважень. KV: Від кого йдуть погрози та тиск? В.М.: Часто люди не бажають діяти від свого ім'я. Вони використовують псевдо громадські організації та громадських активістів для направлення всіляких скарг. Проте зрозуміло, що за цим стоять ті, кому довелося відмовитися від незаконного вилову риби через нашу роботу. Також допускаю, що на робітників Київського рибоохоронного патруля йде тиск від людей, які лобіюють певні інтереси у сфері рибного господарства. KV: Погрози щодо фізичної розправи, які отримували інспектори, хоч раз справдилися? В.М.: Були випадки, коли конфлікти виникали в момент документування правопорушень. Наприклад, в верхів'ях Київського водосховища (зона обслуговування Київського рибоохоронного патруля - Київське водосховище, у тому числі в адміністративно- територіальних межах Чернігівської області - KV) були нанесені тілесні ушкодження інспектору: незначне ножове поранення руки та струс мозку в результаті удару веслом. Наразі триває кримінальне провадження. Досить часто порушники “йдуть в рукопашну” у зимовий період. Через годину як рибалка вийшов на кригу він, як правило, вже перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що зразу добавляє сміливості. І коли ми документуємо правопорушення, то знаряддя для рубання льоду іноді намагаються використати як холодну зброю. Фото: KVKиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко переконалась на власному досвіді, що в Брюгге та Брюсселі кожен просто зобов`язаний налягти на пиво, з`їсти картоплю фрі та бельгійські вафлі, і скуштувати мідії по-бельгійськи та гуляш по-фламандськи. “Залягти на дно в Брюгге” - пам’ятаєте цей шедевральний фільм Макдонаха з Коліном Фарреллом? Перефразуючи назву цієї зіркової картини, я налягла тут на пиво. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Ну де ще, як не в Бельгії, пити цей божественний напій? А в Брюгге такі пивні, що ви навіть не уявляєте! За все своє життя я не вживала такої кількості цього солодового напою. Вибір пива настільки різноманітний і воно все настільки смачне, що зупинитися просто неможливо - хочеться ще і ще. Навіть цілого роману не вистачить, щоб перелічити бренди та сорти пива, які пропонують місцеві ресторації, броварні та магазини. Одну з броварень Bourgogne des Flondres, що виходить прямо на канал в Брюгге, особливо раджу відвідати. Тут ми спробували одразу декілька сортів пива, яке можна купити прямо поруч у магазинчику, що розташований на території броварні. Тут пропонують сет селекційного пива. Коштує таке задоволення 13 євро. Фактично, всі гості налягають саме на цю пропозицію - за столиками відвідувачів дерев’яна дошка з 6 келихами: Orange crush - 3,7%; Bourgogne des Flandres - 5%; Bruinen Os - 7,8%; Blonden Os - 5,6%; Martins Original Pale Ale - 5,8%; Bimmermans - 4%. Мені найкраще смакувало Bourgogne des Flandres та  Bruinen Os. Але, як кажуть, на колір і смак - товариш не всяк. До пива брали м’ясні кульки в Брюгге стилі. Ціла пательня таких кульок коштує 13,50 євро. Вони дуже смачні, тому не пошкодуйте і замовте. Ну і тут дійсно не шкода витратити купу грошей, бо вид з броварні просто бомбезний - перед вами курсують туристичні човники, а за вами знаменита церква Богородиці. Також раджу відвідати ресторанчик Klein Venetie. Неодмінно спробуйте Brugse Zot - це марка відомого брюгського пива, воно є різних сортів, і продається майже в усіх пивних маркетах. В цьому ресторані келих 0,3 коштує 4,20 євро плюс до кожного пива подають горішки. Літня тераса виходить на канал та знаменитий готель, в якому проживали герої фільму “Залягти на дно в Брюгге”. Отже сидіти тут одне задоволення. Також броварні, які must to visit: De Halve Maan Brewery Bacchus Cornelius Beer and Jenever House Vlissinghe 1515 ’t Brugs Beertje І однозначно спробуйте фруктове пиво - воно тут дуже популярне. Вишневе та смородинове, як на мене найкраще, але це на любителя. Я більше прихильник традиційного пива. Якщо хтось ще не знає, то батьківщиною улюбленої всіма картоплі-фрі є Бельгія.Саме тут американці вперше спробували French fries наприкінці Другої Світової і відвезли рецепт додому. В Брюгге навіть існує музей, присвячений картоплі-фрі. За легендою, багато років тому серед бідних верств населення цієї країни дуже популярними були невелички фрітовані рибки. Але наприкінці XVII століття зима видалася дуже холодною і водойми замерзли. Власник трактиру вирішив замість рибок посмажити картоплю, нарізану фактично такими самими шматочками. Бельгійцям страва сподобалась, так розпочалася ера масового споживання картоплі-фрі. З`їсти картоплю фрі тут можна просто усюди. Вона подається і як окрема страва, і в якості гарніру, і просто як типовий стріт-фуд. Сама улюблена страва серед місцевих та туристів, яка тут теж на кожному кроці - я не бачила жодного ресторану, який би її не пропонував - це мідії з картоплею фрі (Moules&Frites). Ціна на страву коливається в межах від 20 до 30 євро за казанок. Але спробувати варто - я багато в яких містах та місцях пробувала мідії, проте таких смачних ніколи. Про бельгійські вафлі мабуть чули всі і навіть деякі ресторани в Україні пропонують їх на десерт. Але більшу популярність вони набули в якості стріт-фуду. Нещодавно у Тернополі я сама стала “жертвою” довгої черги, щоб отримати хрустку запашну вафлю з постійно діючого фургончику Jolly в центрі міста. До речі, за якістю та смаком вони майже не відрізняються від тих, що я спробувала в Брюгге. Кіоски з продажу бельгійських вафель ви знайдете в будь-якому місті Бельгії за запахом. Іноді навіть здається, що все місто наповнено смаком цукрової пудри та ванільного тіста. Поливки та начинки різноманітні - в деяких точках доходить до 30 видів: з фруктами, ягодами, морозивом, ванільною поливкою, шоколадною, джемом, варенням, вершками. Печуть їх прямо на місці, у вашій присутності. Коштує досить дешево - приблизно усюди 4 євро, плюс-мінус в залежності від поливки. Їсти їх прийнято на ходу. Мандруючи вулицями Брюгге, можна помітити місцевих та туристів, які сидять просто на тротуарах та парапетах - і з шаленим апетитом поглинають вафлі. В Брюгге обов’язково мусите відвідати ресторан домашньої бельгійської кухні - De Vlaamsche Pot і з`їсти тут гуляш та мідії. В меню закладу написано, що це ресторан повільного приготування їжі, не тому що це беззастережно добре, а тому що тут готують їжу із свіжих інгредієнтів саме в той час, коли ви її замовили. Звичайно це забирає час, але команда ресторану розраховує на розуміння своїх гостей. І це абсолютна правда. Ми чекали нашого замовлення достатньо довго, але страви, які нам принесли перевершили всі очікування! Це було настільки смачно, що я досі згадую цю вечерю. Мені навіть здається, що смачніших страв, я не їла за все своє життя, плюс атмосфера та подача зробили свою справу. Ресторанчик не є туристичним і знаходиться хоч і в центрі, але не на вулицях барів ресторанів та магазинів. Але незважаючи на це, столик треба замовляти - тут завжди повна посадка і потрапити на вечерю дуже складно. Отже, що ми замовляли: кров’янка в фламандському стилі - 25 євро; гуляш по-фламандськи - 23,5 євро; мідії по-зеландськи у вершковому соусі (є також у винному або томатному) - 29,5 євро; пиво Tripel Karmeliet - 15 євро (велика пляшка 750 мл). Всі страви подаються з картоплею фрі. І не просто як з певною порцією гарніру. До вас підходить офіціант і накладає вам з величезної таці стільки картоплі, скільки ви забажаєте. Пиво приносять у відерці - так, як традиційно подається ігристе. Ціни, звичайно, не маленькі, але для такої кухні та подачі - вони себе абсолютно виправдовують. В Брюсселі наполегливо раджу спробувати знамениту брюссельську капусту та кролика в пиві. Біля знаменитої Гранд-плас ви знайдете масу ресторанчиків, які пропонують ці страви в меню дня. Це розповсюджений в Європі варіант комплексу страв, коли за певну суму ви можете отримати на обід чи вечерю дві або три страви плюс десерт. Така пропозиція дуже вигідна, оскільки, як правило, ціни в європейських ресторанах досить високі - іноді вартість основної страви стартує від 20 євро. Тож, коли  за таку саму вартість можна придбати перше друге третє і компот -це неодмінно підкупає туристів. Ми не стали виключенням серед них і завітали у столиці Бельгії до ресторану La Rosa Roja. ФОТО ОТСЮДА Заклад спеціалізується на іспанській кухні, але меню пропонує страви європейської кухні з акцентом на бельгійську: фламандський гуляш, кролик в пиві, казанок мідій з картоплею фрі і популярну на весь світ брюссельску капусту. Отже меню ресторана за 18 євро включає в себе один стартер на вибір, одну основну страву і один десерт. Також власники ресторації аби заохотити гостей пропонують келих пива кожному, хто обирає такий комплекс. Отже, що ми замовляли. Закуски: капуста брюссельська; креветки на грилі; салат нісуаз. Основні страви: баранячі відбивні на кісточці; паелья з морепродуктами; кролик в пиві. Десерт: вафлі бельгійські. Якщо чесно, десерт ми вже не могли осилити, тому вимушені були взяти його з собою. А ще я наполегливо раджу взяти із собою до Києва, коли будете повертатись з Брюсселю, бельгійський шоколад. І чим більше, тим краще, бо такого смачного шоколаду, ви ніде в світі не купите. Думаю, я не відкрила цим Америку, і більшість з вас неодноразово ласувала саме цим шоколадом. А от про те, як шоколад став саме шоколадом, впевнена знають не всі, я і сама дізналася лише перебуваючи у Бельгії. Так от, у 1857 році Жан Нойхаус зі своїм родичем-аптекарем відкрив в Королівських галереях в Брюсселі “фармацевтичну кондитерську”. У той час шоколад продавався в основному в аптеках, як ліки проти самих різних хвороб. Його син Фредерік вивчав в Брюсселі кондитерську справу і після смерті дядька зайняв його місце, а фірма стала спеціалізуватися в першу чергу на солодощах, а не на гірких шоколадних “ліках”. У 1895 році фірма була перейменована в “Кондитерську і шоколадну фабрику Neuhaus-Perrin”, яка процвітає до сьогоднішнього дня. Тому, шоколад та цукерки я придбала саме там, і вам теж дуже рекомендую. Сподіваюсь, моя подорож для вас також виявилася солодкою та смачною, і ви не розгубитесь що їсти і де, коли потрапите до цих країн. А щоб бути в курсі моїх наступних гастрономічних турів, не забувайте стежити за сторінкою “Смакуй з Інна Гордієнко”. Читайте на смакуйте: Гастро-гід по Амстердаму (фото, відео, ціни, меню) Фото та відео автораKиевVласть

Образ селищного голови у свідомості більшості пострадянських українців асоціюється з консерватизмом і патерналізмом. Тому, коли зустрічаєш на цій посаді хіпстера з фліпчартом та ідеями тотальної діджиталізації, дивуєшся і ніяковієш. Ще більше дивуєшся, коли невідповідність усталеному уявленню про голову позитивно сприймається громадою. Аби довідатися, як воно - впроваджувати електронні квитки, телефонні опитування і громадські консультаційні сесії на селі - “КиевВласть” поїхала до Немішаєвого (Бородянський район Київщини). 39-річного голову Сергія Замідру тут за очі називають “вундер-кіндером”. Він не ображається. KV: Рік тому ви брали участь у конкурсі на голову КОДА, згодом були учасником ще кількох конкурсів на високі державні посади. Якщо б конкурс на губернатора оголосили сьогодні пішли б знову? Сергій Замідра: Скоріш за все, ні. Я бачу, що можу реалізувати значно більше можливостей на рівні громади. На іншому рівні це було б досить складно. Мій Наставник Богдан Гаврилишин говорив: “Думай глобально, дій локально”. Сьогодні таким локальним рівнем є наша громада. І слова Вчителя цілком себе виправдовують. Як представник Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад я беру активну участь у відстоюванні інтересів сільської молоді та розвитку сільських територій у Мінмолодьспорті та профільних комітетах Верховної Ради. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Під час конкурсів ви вірили у свою перемогу? Сергій Замідра: Звичайно, я йшов на конкурс лише для перемоги. І не можу сказати, що я розчарований. Система працевлаштування у державному секторі поступово змінюється. Впроваджуються нові підходи, нові методи оцінювання. Якщо в конкурсах буде надалі ускладнюватися процедура, якщо буде мінімізуватися людський фактор, то і якість працівників органів державної влади підвищиться. KV: Комісія Нацдержслужби, на вашу думку, працює об’єктивно? Сергій Замідра: Сама комісія працює досить професійно. Інша річ, коли керівників на місцях обирають люди, які згодом будуть йому підпорядковані. Комісії в таких випадках формуються не Нацдержсслужби, а відповідним органом. Тут справді забагато людських факторів. А от система, яка мінімізує людський фактор, дає можливість освіжити владу. Думаю, система державної служби має бути побудована так, щоб працювати стабільно та ефективно за будь-якого керівника. Банально, але факт: заробітні плати мають бути такі, щоб людина не замислювалася про корупцію. При цьому, заробітну плату має встановлювати місцеве самоврядування, а не держава. KV: Чи вистачає вам повноважень на посаді селищного голови? Сергій Замідра: Повноважень - так, але зі сторони держави не вистачає чіткого розмежування зон відповідальності. Зазвичай у нас прийнято у будь якій незрозумілій ситуації перекладати відповідальність на того, хто “молодший”. Молодшими у даній ситуації є саме місцеві ради. Бюджетна децентралізація, яка відбулася в державі наразі доповнюється перекладанням обов’язків по фінансуванню соціальних зобов’язань держави перед громадянами на місцеві бюджети. В той же час, чіткого розмежування хто за що відповідає фінансово, немає. Обласні адміністрації та ради десь далеко, районним радам простіше все опустити “вниз”. Вони уникають самостійного прийняття непопулярних рішень, хочуть здаватися “хорошими”, і саме тому сільські та селищні ради здаються людям “поганими”, бо ж не дають грошей на фінансові потреби районного рівня. В той же час, потрібно розуміти, що будь-які зобов’язання можуть виникати лише після двостороннього узгодження сторін. Коли наша позиція не збігалася з позицією району, ми автоматично робилися “поганими”.   Сьогодні у нас практично повне порозуміння з новим очільником Бородянської райдержадміністрації, який пройшов значну школу та добре розуміє що таке робота з усіми зацікавленими сторонами. Але в попередні роки ми з депутатським корпусом пройшли достатнє загартовування... Після того, як наша селищна рада відмовилася минулого року фінансувати харчування дітей 1-4 класів, я перетворився у найгіршого селищного голову України. В районі на 2016 рік на все про все просили 600 тис. грн. та 1,6 млн. гривень на 2017. При цьому наш бюджет у 2015 році складав 3,7 млн гривень. До нас приїжджали журналісти з камерами, робили сюжети. Але розгніваним людям навряд чи можна пояснити специфіку бюджетного розподілу і той факт, що соціальний захист - це обов’язок району, який отримує податок на доходи фізичних осіб. І що цей податок сьогодні акумулюється на рівні району(60%), області(15%) та державного бюджету(25%). Тому, якщо в району не достатньо коштів на виконання делегованих повноважень він перш за все має звертатись до області та державного бюджету. А селище має працювати на розвиток людського потенціалу та інфраструктури. Саме тому у 2017 році ми вже передали до районного бюджету на розвиток освітніх закладів селища понад 2,2 млн. гривень. У грудні маємо вкласти ще близько 500000 гривень у реконструкцію котельні дитячого садка. Це третина нашого бюджету. Для уникнення перекладань зобов’язань з одного рівня на інший, потрібна чітка позиція держави, не інакше… Хоча насправді багато таких питань відпали б після утворення об’єднаної територіальної громади. KV: Чи була запланована Немішаївська громада у початковому варіанті Перспективного плану формування територіальних громад на Київщині? Сергій Замідра: Ні, разом із Бородянкою це була так звана “сіра зона”. В Київській області таких територій дуже багато. Але в цьому році Мінрегіон затвердив список потенційних центрів об’єднаних територіальних громад з включенням Немішаєва. Це питання - визначення центру майбутньої громади - часто спричинювало подвійне трактування методики. У нас були суперечки з Бородянкою з цього приводу. Там активно доводили, що ми не можемо бути повноцінним центром громади. Мовляв, дотаційні. KV: Яким чином тоді громада потрапила до списку потенційних центрів? Сергій Замідра: По-перше, завдяки нашій активній громадянській позиції. По-друге, завдяки достатній інфраструктурі. У нас розташовані всі структури, які дозволяють селищу отримати статус центра ОТГ. Минулого року ми навіть “відвоювали” лікарню і завершили процес її переходу у нашу комунальну власність. KV: Чому, на Вашу думку, Київщина пасе задніх у процесі адміністративно-територіального реформування? Чи є в цьому провина сільських голів, які не хочуть втрачати свою владу? Сергій Замідра: Питання не в сільських головах, а в загальній зацікавленості. А ще - в ініціативі. Будь-якому населеному пункту у Київській області потрібен хтось, хто був би повністю задіяний у створенні громади. Людина, яка візьме на себе організаційну складову. KV: Чому тоді у обласної адміністрації немає зацікавлення у формуванні громад? Чому немає ініціативи? Сергій Замідра: Чому? Та просто немає і все... Насправді питання вирішується елементарно. У кожному населеному пункті треба вибрати ключових людей, “гравців”, які впливають на  розвиток населеного пункту. Сісти разом за стіл переговорів, визначити основні напрямки бачення, основні конфліктні точки. Якщо так робити усюди, це дасть змогу вирішувати все оперативно на місцях. Головне - цим має хтось займатися! Якщо у людини є інтерес, механізм можна знайти завжди. Просто треба збиратися і щось робити. А зараз зі сторони обласної адміністрації суттєвого руху як такого нема. В адміністрації просто чекають, поки воно знизу саме об’єднається якось. А на місцях ситуація інша. Якщо на цьому рівні довго битися головою об стіну, то можна швидко втомитися. Коли люди втомлюються, у них опускаються руки. Вони не проявляють жодної ініціативи, не відстоюють свої інтереси, а чекають, коли їх кудись розподілять у ручному режимі. Або залишать все, як є. Знову ж таки, у цей процес не мають втручатися силові структури. KV: Про що йдеться? У Немішаєва є подібний досвід? Сергій Замідра:  Коли я став селищним головою, формування ОТГ було на етапі домовленостей між Немішаєвом і Козинцями. Ми звернулися з пропозиціями до інших населених пунктів, але процес узгодження депутатами інших громад сильно затягнувся. Козинці змінили рішення на користь Ірпеня. Ми збиралися з активістами Немішаєва та Микулич і приймали спільні рішення по ініціюванню формування громади. Вирішили не чіплятися за назву. Необов’язково громада має називатися Немішаївська. Якщо Микуличі в центрі - нехай собі буде Микулицька. Насправді від того, де буде центр, для нас не змінюється нічого. У Клавдієво також громадськість вирішила підтримати потенційну ініціативу Микулич, щоб швидше створити громаду. У Микуличах пройшли громадські слухання, опитування, а коли вже все йшло до сесії сільради, в переддень прийшов лист-попередження з підписом голови СБУ Києва і Київської області. В ньому мова йшла про те, що в Київській області створюється громада, яка планує існувати якимось таким хитрим чином, що це може викликати протестні настрої населення. Цей лист із адміністрації розіслали по всьому району. Депутати це все прочитали перед сесією. І що їм залишалося робити, коли в СБУ почали роз’яснювати про небезпеку створення громади? Звичайно, вони не прийняли рішення про можливе об’єднання. Потім у нас з цього приводу був брифінг у Верховній Раді. Ми разом з секретарем із Клавдієва і ще одним депутатом з Микулич відстоювали спільну позицію: об’єднання громад має бути добровільним. СБУ не мусить втручатися у формування громад у Київській області. Згодом питання якось знялося, маю здогадки щодо інтересантів цієї спецоперації, але лишу їх при собі. Проблема в дуже млявому поступі реформи - про це важливо говорити. KV: Тобто, саме через відсутність зрушень у реформі у вас зв’язані руки? Сергій Замідра: Так, її невиконання дуже стримує розвиток. Давайте відверто - у нас в області мало кадрів, які працюють якісно над тою чи іншою політикою. У нас все пишеться за “совковими” принципами. Системності нема. Вміння писати проекти - досить рідкісна штука, не кажучи вже про їх впровадження. До того ж, є такі речі, які ми хочемо розвивати на рівні громади, але не маємо повноважень щодо фінансування. Приклад - наша молодіжна програма, на яку ми виділили 50 тисяч гривень. Районна профільна програма практично не фінансується. Нам сказали, що ми не можемо платити за цією статтею, тому що це - прерогатива району. Через це наші молодіжні заходи перетворюються на культурні. Так, ми шукаємо механізми, але щоб їх реалізовувати, нам треба назвати слона мишею. Якби була громада, ми б уже могли вчитися працювати у нових умовах, які є всеодно невідворотними. А особливо - у питаннях молодіжної політики, які у нас в селищі знаходять потужний відгук. KV: Про які саме молодіжні ініціативи йде мова? У вас в селищі взагалі багато молоді? Сергій Замідра: Так, у нас одних тільки студентів-аграрників близько півтори тисячі. Два гуртожитки. Хоча в контексті розвитку ми спочатку робимо ставку саме на шкільну молодь. У нас є свій молодіжний парламент. Це - позашкільне самоврядування. Школа - це прерогатива району, тому ми зазвичай розвиваємо дозвілля. Тим паче, вікова категорія 13-18 років - це просто ідеальний кластер для громадської роботи. Наш молодіжний парламент після свого створення відразу взявся за організацію кінопоказів. Зараз ведуться переговори зі студією Довженка, - у них є хороші україномовні фонди. Готуються телемости, велопробіги, спортивні заходи. Державний інститут сімейної та молодіжної політики спільно з нашою селищною радою у 2017 році реалізував соціальний проект “Формування обгрунтованої молодіжної політики в умовах децентралізації на прикладі селища Немішаєве”. Одна з наших шкіл подалася на проект демократичної школи. У березні наша селищна рада отримала грант у рамках Спільного проекту Європейського союзу та Ради Європи для створення платформи взаємодії влади та різних поколінь громади селища у розмірі 12 тис. євро. Це суттєво розширило наші можливості. KV: Як ви реалізуєте ці кошти? Сергій Замідра: Ці кошти використовуються на декілька напрямків. Наприклад, на формування та запуск молодіжного парламенту та Ради старійшин. Стартувала та діє школа журналістики, де діти вчаться самі робити сюжети. Купили телевізори для шкіл та коледжу, щоб транслювати їхні творчі доробки. Це буде наше місцеве медіа. Крім того, ми розробляємо Етичний кодекс громади, запровадили систему бюджету участі. Організували декілька тренінгів. 12 проектів пішли на конкурс, із них 7 буде реалізовано. Серед них є проекти по інклюзії, інфраструктурі, спортивні. Прописали систему “Місцевий референдум”. Це система автоопитування, для якої вже закупили сервер, комутатор. Запустили у себе механізм стратегічних сесій, де збираємо представників громади у форматі “Світового кафе” і саме громадськість визначає, які в нас є нагальні питання та бажані шляхи вирішення. Така стратегічна сесія потрібна для того, щоб нагадати голові, виконкому та депутатам, чого потребує громада в першу чергу. Цьогоріч за наказом громади після стратегічної сесії вирішили питання пільгових перевезень до райцентру. І ця практика дуже добре себе зарекомендувала. Ми створили свій електронний квиток - соціальну картку немішаївця. KV: Яким чином вона працює? Сергій Замідра: Це проект для компенсації пільгового проїзду. Ми платимо не за якоюсь прорахованою “зверху” формулою, а за конкретні поїздки конкретних людей, які скористалися своїм правом пільгового проїзду. Сам проект нам обійшовся у 10 тисяч гривень, а економія склала понад 290 тисяч. У транспорті стоять сканери. Цю картку отримали близько 600 людей. У районі попередньо розраховували суму компенсації за узагальненою формулою. За даним розрахунком ми повинні були перерахувати зі свого бюджету 277 тисяч гривень. Ми знімаємо показники сканера щомісяця і приблизно бачимо картину. До кінця року сума буде добігати десь до 40 тисяч гривень. Районна адміністрація визнала позитивний факт впровадження картки та готова в подальшому застосовувати даний механізм і на інших маршрутах. Ми вже ділимося досвідом з громадами з Київської, Житомирської та Херсонської областей. Схожий механізм запроваджується у Вознесенську. У них складніша процедура з прив’язкою картки до 1С. KV: Яким ви бачите ідеальне Немішаєве через 10 років? Сергій Замідра: По-перше, в складі об’єднаної територіальної громади. Ідеальне Немішаєве через 10 років це, безперечно, молодіжна громада. Немішаєве, Микуличі, Клавдієве, Бабинці, можливо, Козинці. Рада, скоріш за все, у селі Микуличі. Це - географічний центр, і так буде зручніше всім.   Немішаївська громада  - це комфортне місце для проживання, роботи та відпочинку. Якщо забудова, то тільки комфортна для всіх жителів селища. До того ж, тут буде працювати сусідній індустріальний парк “Мироцьке”. Він ще не запущений, але у нас з ними меморандум про партнерство. Ми комплексно розглядаємо питання розвитку. Діджиталізація проведена настільки, наскільки це можливо. До речі, ми ще цього року планували зробити у своїх парках WiFi, але деякі депутати думають, що скоро відпаде у цьому необхідність, бо всюди буде 4G. Наступного року, думаю, владнаємо. Лікарня доповниться великим басейном та перетвориться в повноцінний медично-реабілітаційний центр. Очищені водойми дозволять зробити одну з кращих спортивно-рекреаційних зон регіону. Наші діти будуть підкоряти спортивні вершини не лише у єдиноборствах (де ми вже одні з перших в світі), але й у водних видах спорту. Культурні заходи та фестивалі селища дозволять громаді долучитись до кращого мистецтва поруч з домом. З 2016 року в селищі щоліта проводиться Фестиваль театрів поза сценою Osten Saken Off-stage festival. Тому через 10 років Немішаєве - це селище комфортного проживання та відпочинку та інтелектуальний центр Київщини. KV: Хто голова громади через 10 років? Сергій Замідра: Хтось із представників нашого нинішнього молодіжного парламенту. KV: А через п’ять? Сергій Замідра: В межах громади є молоді лідери, які могли б бути дієвими керівниками новоствореної громади. Якщо говорити про мене - я теж планую балотуватися на виборах до громади. Головне не в тому хто керівник громади, а наскільки вона швидко та активно розвиватиметься. Читайте: По высочайшей воле. Киевщина неоднозначно восприняла отмену конкурсов на должности глав местных администраций Фото: соціальні мережі, та “КиевВласть”KиевVласть

Столична влада веде переговори з японськими і французькими компаніями, щоби побудувати у Києві сучасні сміттєпереробні заводи. Про це заявив мер Києва Віталій Кличко в ефірі телеканалу “Київ”.   Але ж у нас є проект, набагато досконаліший західних аналогів. Автори розробки Автоматизованого біоенергетичного комплексу (АБЕК) з переробки твердих і рідких побутових відходів – працівники  МЦВТТ “ЕРІДАН”, ДНВК „Київський інститут автоматики” (ДНВК КІА)”, НТЦ "АНТ" та низки суміжних організацій за участю НАН України. Цей комплекс журналісти назвали „Розмарин”, адже це символ достатку і процвітання, а ще він є лікарською рослиною і вчені запевняють, що  їхня технологія очищення побутового непотребу дозволить рости на „рештках” не лише траві для худоби, а й розмарину. А загалом вони пропонують  містам відмовитися від зовнішніх джерел газопостачання та електроенергії, оскільки все це „виробляє” кожне місто в достатній кількості. Енергоносії просто  потрібно грамотно взяти з відходів і рослинної біомаси. Ось для цього й створили вони унікальний комлекс АБЕК „Розмарин”,  який вирішить екологічні, енергетичні проблеми міст і селищ, створить нові робочі місця та нарешті поверне нашим занедбаним чорноземам їхню родючість. Проект легко адаптується до умов, скажімо, Бердянська, Мелітополя, Запоріжжя, Херсона... Справа державної ваги Нагадаю Київський інститут автоматики  (КІА) в СРСР був головним системним інститутом, займався  автоматизацією (АСУ) атомних,  теплових електростанцій, магістральних газо- і нафтопроводів, металургійних заводів і гірничо-збагачувальних комбінатів, агропромислового комплексу, а в корпорації КІА працювало близько 10 тисяч висококласних фахівців, включаючи дослідний завод і 4 філії. Коли Європою та Азією почав ширитися  метод біогазових установок – виробництво метану, який отримували внаслідок зброджування органічних побутових та сільгоспвідходів  у закритих ємностях, наші вчені пішли  вперед. Вони запропонували поєднати ці установки з тепличними комплексами та тепловими насосами, що дозволяє збалансувати потреби будь-якого міста в енергоносіях. Без нафти, вугілля, природного газу, струму атомних і теплових електростанцій. Але ударний проект, як і очікувалося, в корумпованій державі відразу ж забуксував. Правда, під час виборів до Верховної Ради 2012 року якась руханка почалася. Тодішнй Прем’єр Азаров, до якого вдалося пробитися „ходокам”, розгледів раціональне зерно, навіть доручив утілити пілотний варіант у Слов’янську. Чому в Слов’янську? Бо там балотувався в нардепи його син. Розрахунок був до банального простий: молодший Азаров видає групу вчених як власну знахідку, вони починають працювати, електорат бачить „реальні кроки”  з оздоровлення загидженого міста й голосує за нього. Так і сталося, електорат обрав Азарова –молодшого в парламент, а проект відразу ж згорнули. Азаров-тато пояснив, що в бюджеті на це нема грошей... Ще детективніша історія стосунків із Київської міською держадміністрацією. Хоча тут проблема набагато гостріша – Бортницька станція аерації нагромадила більше 10 мільйонів тонн мулу  (300-гектарна мертва водойма), на полігоні №5 в селі Підгірці – немислима кількість твердих відходів, які виділяють смертоносний фільтрат та метан.  І ось вченим удалося (так їм здавалося) наблизитися до розв’язання цієї екологічної проблеми за сприяння Міністерства промполітики, бо вони тісно співпрацювали з „Київпроектом” та НАНУ у цьому напрямку.  Щомісяця на полігоні вони доповідали про хід роботи над проектом керівництву КМДА (Мазурчаку), та коли дійшло до справи, - чиновники раптом відсунули своїх фахівців, провели закритий тендер. Хто виграв? Угадайте з трьох разів. Звісно, ж  іноземна компанія. Та все б нічого, але німці запропонували застарілий метод утилізації відходів, у кінці їхнього процесу стоятиме... мулоспалювальний завод. А це – дим, смог, отруєне довкілля, які б фільтри там не ставили на  трубі та ще й найотруйніший золошлак. Яке безглуздя. На Харківському масиві вже є подібне  диво – спалювальний завод „Енергія”, який обкурює все навкруги, так ще всадять  потужніше „диво”... Подібну технологію запропонували також японці, які взялися навіть профінансувати її. Наші ж учені пропонують принципово інший метод: тверде сміття сортують, виділяють з нього органічні відходи, які надходять у спеціальні анаеробні реактори разом із рідкими каналізаційними стоками  і там зброджуються для отримання біогазу. Біогаз іде на вироблення теплової та електричної енергії, а маса, звільнена від метану після бродіння (в свою чергу з каналізаційних стоків відбирають і доочищують воду) - це фактично органічні добрива, які можна вносити на сільгоспугіддя. Ніякого спалювання при цьому нема.   Один із об’єктів за цією технологією працює на тваринницькому комплексі в селі Оленівка на Дніпропетровщині та в місті Марганець на промислових стоках. Декілька комплексів працюють на пивзаводах. Керівництво Науково-технологічного центру „Аналітика- наука-технології” (НТЦ АНТ) Віктор Горбенко та Олексій Носек сумно констатують: за десять останніх літ у кого тільки не перебували…  І в  Тимошенко та Клюєва, у Голови комісії з екології Верховної Ради Томенка, у заступника Секретаря РНБО Сивковича, Міністра Близнюка ( за Януковича) і в мера Києва  Попова та першого заступника Голубченка... Усі схвалювали проект, казали купу компліментів, але ніби змовившись, відправляли розробників... шукати інвесторів. Самим. А держава? Треба віддати належне Тимошенко, яка сама головувала на засіданні Кабінету Міністрів із розгляду проекту та ініціювала Постанову Кабміну з його реалізації ще в квітні 2009 року. На жаль, невдовзі вона опинилася за гратами, тому не змогла вирішити питання фінансування, і все заглухло. Та які б політичні чвари не стрясали суспільство, сміттєва проблема – була, є і буде залишатися справою державної ваги? А коли б  звернули увагу на вітчизняне ноу-хау, такої ганьби, яка виникла у Львові останнім часом, просто б не було. До речі, ресурс полігонів у переважній більшості великих і малих міст України стрімко закінчується. Через 2-3 роки „Львівський синдром” перекинеться на всю країну. Та ні в Кабміні, ні в меріях, як кажуть, і кінь не валявся… - Сумно, - констатують автори проекту, - настільки ми відстаємо від світу через недолугість наших чиновників. Порівняйте: у Китаї ще 1975 року вийшла відповідна державна постанова, і за п’ять років там збудували 10 мільйонів (!) біогазових установок. А ми стукаємо в усі двері, що потрібна державна програма „Чисте місто”, та це глас волаючого в пустелі... Коли б ви знали, скільки підприємств лише в Києві, скидають нечистоти в річку Дніпро! А по всій Україні – у малі річки та інші водойми! Чи ж зверталися до теперішніх „верхів”? Зверталися. - Таке враження, - зітхають науковці, - що змінюються дійові особи, таблички на кабінетах, а дух байдужості той самий. Нуль результату, нуль! Без кеша, виходить, ніхто вас і слухати не збирається... Мислячих керівників так мало, що ми ніяк з ними не зустрінемось, а випадає все така публіка, котра жадає лише неправомірної вигоди... Остання наша, так би мовити, проба пера – похід в Мінекології. Вони там на весь світ протрубили, що готують стратегічний план переробки сміття по всій Україні. Автори проекту доповіли на національному форумі свій проект. І що? Їм сказали: подайте технічні пропозиції. Подали. Жодної відповіді. І міністерсткого стратегічного плану чомусь вже не чути… Слід додати, що після різкого зменшення поголів’я худоби за роки незалежності в Україні руйнується родючий шар чорнозему гумус. Якщо в 1990 році сільгоспвиробники вносили 250 мільйонів тонн органіки, то тепер – менше 10.  Природні добрива замінили „хімією” та ще й з країни-агресора. Цей провал здатні суттєво поповнити ось такі комплекси АБЕК „Розмарин”, адже вони й дають після переробки побутових відходів зброджену органічну масу, яка дуже близька за своїми параметрами до  перегною, чого нині так бракує нашим виснаженим грунтам. Все геніальне - просте - Каналізаційні стоки ми „розщеплюємо” в анаеробному реакторі, виділяючи звідти метан (на електроенергію) та тепло  (на підігрів теплиць), - розповідають автори проекту - Виходить замкнений цикл виробництва. Причому, нічого ніде не смердить, не курить... І люди можуть ходити сюди на екскурсії. До речі, типові реактори такого типу мають значно нижчий ККД, аніж наші. Бо в них процес зброджування триває більш як два тижні після наповнення, а в наших - за шість годин! До речі,  полігони для сміття за умови встановлення нашого комплексу потребують уп’ятеро меншої площі, аніж вони займають нині. Окупність АБЕК „Розмарин” складає 12-18 місяців. Подібних бізнесів дуже мало. Причому, наша команда розробить ТЕО, бізнес-план, захистить його в банку, розробить проект, узгодить його із замовником, контролює будівництво, комплектує й монтує устаткування, навчає спеціалістів, реалізує сервісне обслуговування. - Ми готові зайти в будь-який обласний чи районний центр, - додає колега Горбенка, Леонід Юрійович Кауфман -  презентувати проект депутатам, і, отримавши позитивне рішення сесії, розпочати приведення конкретного населеного пункту до європейських стандартів очищення від відходів та забезпечення його достатньою кількістю енергоносіїв, добутих із тих таки відходів та органічної маси виробленої комплексом. І що дуже важливо - екологічно чистим методом, адже ми в своєму технологічному циклі просто використовуємо природні, а не хімічні чи термічні процеси. Мерії таким чином матимуть змогу отримувати „дармову” енергію для своїх мешканців, отже зменшувати тарифи, отримувати прибутки від цих комплексів, а не лише стягувати податки. Щоб усі були зацікавлені, ми пропонуємо створювати для діяльності наших комплексів відкриті акціонерні товариства, де акціонерами мають стати і ті, хто генерує енергію з відходів, і ті, хто її використовує. Наприкінці кожного року всі акціонери отримуватимуть дивіденди у вигляді цілком реальних грошей. Звісно, правління матиме змогу зацікавити тих, хто зробив найбільший внесок у розвиток справи, у тому числі інтелектуальний та організаційний, і все – під контролем акціонерів, легально, без жодних „відкатів” і страху перед правоохоронними органами. Якщо людям дохідливо пояснити, що проект АБЕК “Розмарин” дасть змогу принаймні вдвічі знизити комунальні тарифи, вони самі вийдуть під мерію і змусять депутатів узятися за його втілення. Боярська конкретика МЦВТТ „Ерідан” ДНВК КІА, НТЦ „АНТ”, ТОВ „Техноконт”, ПАТ „Укрводпроект”,  НТЦ „ЕКОМАШ”, ІБОНХ НАНУ, ТОВ „Виробництво” пропонують розробити і впровадити автоматизований комплекс очищення стоків та переробки органічних відходів продуктивністю 12 тис. кубометрів на добу для міста Боярки. Це місто, як і сотні подібних, відчувають всі ”переваги” від розкладання органічних відходів на мулових полях муніципальних очисних споруд і на полігонах твердих побутових відходів. Під звалища відчужуються все нові й нові території, зростає забруднення навколишнього середовища. Проект АБЕК “Розмарин” для Боярки передбачає новий, екологічний і комплексний підхід до переробки не тільки стоків, а й органічних побутових і виробничих відходів. Для очищення стоків використовуються комбіновані методи анаеробного (закритого) і аеробного зброджування стоків разом із органічною частиною ТПВ. Утворюється біогаз і ферментована маса, котрі йдуть на виробництво теплової і електроенергії та можуть використовуватися надалі як добриво. У результаті реконструкції комплексів очищення стоків (КОС) КП „Боярка-Водоканал” пропонується на їхній базі створити першу чергу біоенергетичного комплексу типу „Розмарин”, а саме: автоматизовану систему диспетчерського управління технологічними процесами водопостачання та водовідведення з модернізацією електротехнічного і технологічного обладнання, на яку автори проекту виконали розробку робочої документації та пройшли експертизу проекту. На жаль, “попередники” керівництва м. Боярка віддали реалізацію НАШОГО проекту дилетантам, які дискредитували навіть саму ідею. Автори проекту мають можливість в стислі терміни переробити і впровадити “авторську” версію АСУ диспетчеризації з реальними функціями енергозбереження. На всіх численних свердловинах і насосних станціях КП “Боярка-Водоканал” буде забезпечене якісне й безвідмовне та енергозберігаюче управління завдяки розумній комп’ютерній диспетчерській системі. Цим буде реалізована перша черга проекту біоенергетичного комплексу, перехід до суттєвого скорочення енерговитрат, а також зниження собівартості одиниці об’єму питної води та стоків як у процесах їхнього очищення, так і в процесах транспортування. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Друга черга впровадження АБЕК “Розмарин” - реконструкція каналізаційних очисних споруд продуктивністю 12 тис. кубометрів на добу з використанням  новітньої анаеробної технології очищення стічних вод з виробництвом біогазу; будівництво ділянки для доочищення стічних вод в тепличних біоставках з водною рослинністю для виробництва біомаси (додаткова органіка для процесу зброджування в метантенках); будівництво біогазової установки (метантенк) для отримання біогазу; будівництво когенераційної установки для виробництва електричної та теплової енергії  із біогазу; будівництво ділянки зневоднення відпрацьованого мулу, продуктів метанового зброджування органіки в метантенках з виробництвом високоякісних органічно-мінеральних добрив. Комплекс здійснюватиме подрібнення, ретельне механічне очищення стоків від різних домішок. Потім іде анаеробна обробка в герметичних реакторах, аеробна і доочищення на біоплато. Це дає змогу в 5 разів знизити енергетичні витрати на обробку стоків, на 75% зменшити кількість мулів, отримати біогаз, електричну та теплову енергію, органічні добрива, а також обігову технічну воду для поливу грунтів під декоративними, технічними та зерновими культурами. Таким чином екологічна ситуація в Боярці значно поліпшиться, зменшаться впливи звалищ на грунтові води, з’являться нові робочі місця як на самому комплексі, так і в цеху з випуску органічно-мінеральних добрив, цеху вирощування біомаси тощо. Сумарний ефект від впровадження може становити близько 80 млн. гривень на рік при витратах на створення першої черги близько 58 млн. грн., другої - 37 млн. грн. Головне, втілення цього проекту в Боярці стане пілотним проектом України для  створення подібних комплексів у решті міст. Поєднання комплексу АБЕК “Розмарин” із тепловими насосами дасть змогу перейти конкретно Боярці на самозабезпечення тепловою та теплоенергією. Звісно, фахівцям, які завдяки низці винаходів зуміли створити  проект європейського рівня, що передбачає не лише „зелену” переробку сміття, а й отримання достатньої кількості тепла та електроструму з відходів, потрібна державна підтримка, підтримка бізнесу. Чи ми спроможні лише все запозичати, обростати боргами, як реп’яхами, замість того, щоб самим заробляти і зробити свій прорив бодай у царині переробки відходів. Нагадаю: у багатьох, скажімо арабських країнах, цей вид діяльності є найприбутковішим і може бути прирівняним за рентабельністю до металургії. На фото: ентузіасти з Науково-технічного центру „Аналітика – наука- технології” Віктор Горбенко, Леонід Кауфман, Олексій Носек представляють проект „Розмарин” в одному з бізнес-центрів Такий вигляд має біогазова установка, яка не смердить. Олександр Михайлюта, лауреат премії „Незалежність” Київської спілки журналістів. Займаєтья журналістськими розслідуваннями та співпрацює із ГО "Рух территоріальних громад" КиевVласть

Сегодня, 12 февраля, активисты для спасения рыбы в озере Жандарка на Позняках установили промышленный компрессор. Он обеспечит аэрацию водоема. Также на озере, которое покрыто 15-сантиметровым слоем льда, продолжается бурение лунок. Об этом KV стало известно из сообщения депутата Киевсовета Владимира Гончарова на странице водоема в сети Facebook. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   "Сегодня совместно с активистами продолжаем операцию спасения белого амура и толстолобика на озере Жандарка. Установили мощный промышленный компрессор для аэрации водоема, скрытого под 15 сантиметровым льдом. Рыба массово гибнет именно из-за недостатка кислорода в воде. Также продолжается бурение лунок", - написал Гончаров. Согласно его сообщению, вылов рыбы на водоеме контролирует Киевский рыбный патруль и общественные активисты, которые дежурят практически круглосуточно. Ранее начальник Киевского рыбоохранного патруля Владимир Мухин на своей странице в сети Facebook сообщил, что на озере Жандарка Киевский рыбоохранный патруль выявил факт удушья рыбы, который носит массовый характер. Читайте: Киевскому рыбоохранному патрулю вручили новую технику (фото) КиевVласть