Гастро-гід по Брюгге та Брюсселю (фото, відео, ціни, меню)

29 жовтня 2018 г. 15:00

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко переконалась на власному досвіді, що в Брюгге та Брюсселі кожен просто зобов`язаний налягти на пиво, з`їсти картоплю фрі та бельгійські вафлі, і скуштувати мідії по-бельгійськи та гуляш по-фламандськи.

“Залягти на дно в Брюгге” - пам’ятаєте цей шедевральний фільм Макдонаха з Коліном Фарреллом? Перефразуючи назву цієї зіркової картини, я налягла тут на пиво.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”

Ну де ще, як не в Бельгії, пити цей божественний напій? А в Брюгге такі пивні, що ви навіть не уявляєте! За все своє життя я не вживала такої кількості цього солодового напою.

Вибір пива настільки різноманітний і воно все настільки смачне, що зупинитися просто неможливо - хочеться ще і ще. Навіть цілого роману не вистачить, щоб перелічити бренди та сорти пива, які пропонують місцеві ресторації, броварні та магазини.

Одну з броварень Bourgogne des Flondres, що виходить прямо на канал в Брюгге, особливо раджу відвідати. Тут ми спробували одразу декілька сортів пива, яке можна купити прямо поруч у магазинчику, що розташований на території броварні.

Тут пропонують сет селекційного пива. Коштує таке задоволення 13 євро. Фактично, всі гості налягають саме на цю пропозицію - за столиками відвідувачів дерев’яна дошка з 6 келихами:

Orange crush - 3,7%;
Bourgogne des Flandres - 5%;
Bruinen Os - 7,8%;
Blonden Os - 5,6%;
Martins Original Pale Ale - 5,8%;
Bimmermans - 4%.

Мені найкраще смакувало Bourgogne des Flandres та Bruinen Os. Але, як кажуть, на колір і смак - товариш не всяк.

До пива брали м’ясні кульки в Брюгге стилі. Ціла пательня таких кульок коштує 13,50 євро. Вони дуже смачні, тому не пошкодуйте і замовте.

Ну і тут дійсно не шкода витратити купу грошей, бо вид з броварні просто бомбезний - перед вами курсують туристичні човники, а за вами знаменита церква Богородиці.

Також раджу відвідати ресторанчик Klein Venetie. Неодмінно спробуйте Brugse Zot - це марка відомого брюгського пива, воно є різних сортів, і продається майже в усіх пивних маркетах. В цьому ресторані келих 0,3 коштує 4,20 євро плюс до кожного пива подають горішки.

Літня тераса виходить на канал та знаменитий готель, в якому проживали герої фільму “Залягти на дно в Брюгге”. Отже сидіти тут одне задоволення.

Також броварні, які must to visit:

De Halve Maan Brewery
Bacchus Cornelius Beer and
Jenever House
Vlissinghe 1515
’t Brugs Beertje

І однозначно спробуйте фруктове пиво - воно тут дуже популярне. Вишневе та смородинове, як на мене найкраще, але це на любителя. Я більше прихильник традиційного пива.

Якщо хтось ще не знає, то батьківщиною улюбленої всіма картоплі-фрі є Бельгія.Саме тут американці вперше спробували French fries наприкінці Другої Світової і відвезли рецепт додому. В Брюгге навіть існує музей, присвячений картоплі-фрі.

За легендою, багато років тому серед бідних верств населення цієї країни дуже популярними були невелички фрітовані рибки. Але наприкінці XVII століття зима видалася дуже холодною і водойми замерзли. Власник трактиру вирішив замість рибок посмажити картоплю, нарізану фактично такими самими шматочками. Бельгійцям страва сподобалась, так розпочалася ера масового споживання картоплі-фрі.

З`їсти картоплю фрі тут можна просто усюди. Вона подається і як окрема страва, і в якості гарніру, і просто як типовий стріт-фуд.

Сама улюблена страва серед місцевих та туристів, яка тут теж на кожному кроці - я не бачила жодного ресторану, який би її не пропонував - це мідії з картоплею фрі (Moules&Frites).

Ціна на страву коливається в межах від 20 до 30 євро за казанок. Але спробувати варто - я багато в яких містах та місцях пробувала мідії, проте таких смачних ніколи.

Про бельгійські вафлі мабуть чули всі і навіть деякі ресторани в Україні пропонують їх на десерт. Але більшу популярність вони набули в якості стріт-фуду.

Нещодавно у Тернополі я сама стала “жертвою” довгої черги, щоб отримати хрустку запашну вафлю з постійно діючого фургончику Jolly в центрі міста. До речі, за якістю та смаком вони майже не відрізняються від тих, що я спробувала в Брюгге.

Кіоски з продажу бельгійських вафель ви знайдете в будь-якому місті Бельгії за запахом. Іноді навіть здається, що все місто наповнено смаком цукрової пудри та ванільного тіста.

Поливки та начинки різноманітні - в деяких точках доходить до 30 видів: з фруктами, ягодами, морозивом, ванільною поливкою, шоколадною, джемом, варенням, вершками. Печуть їх прямо на місці, у вашій присутності.

Коштує досить дешево - приблизно усюди 4 євро, плюс-мінус в залежності від поливки. Їсти їх прийнято на ходу.

Мандруючи вулицями Брюгге, можна помітити місцевих та туристів, які сидять просто на тротуарах та парапетах - і з шаленим апетитом поглинають вафлі.

В Брюгге обов’язково мусите відвідати ресторан домашньої бельгійської кухні - De Vlaamsche Pot і з`їсти тут гуляш та мідії.

В меню закладу написано, що це ресторан повільного приготування їжі, не тому що це беззастережно добре, а тому що тут готують їжу із свіжих інгредієнтів саме в той час, коли ви її замовили. Звичайно це забирає час, але команда ресторану розраховує на розуміння своїх гостей.

І це абсолютна правда. Ми чекали нашого замовлення достатньо довго, але страви, які нам принесли перевершили всі очікування! Це було настільки смачно, що я досі згадую цю вечерю. Мені навіть здається, що смачніших страв, я не їла за все своє життя, плюс атмосфера та подача зробили свою справу.

Ресторанчик не є туристичним і знаходиться хоч і в центрі, але не на вулицях барів ресторанів та магазинів. Але незважаючи на це, столик треба замовляти - тут завжди повна посадка і потрапити на вечерю дуже складно.

Отже, що ми замовляли:

кров’янка в фламандському стилі - 25 євро;
гуляш по-фламандськи - 23,5 євро;
мідії по-зеландськи у вершковому соусі (є також у винному або томатному) - 29,5 євро;
пиво Tripel Karmeliet - 15 євро (велика пляшка 750 мл).

Всі страви подаються з картоплею фрі. І не просто як з певною порцією гарніру. До вас підходить офіціант і накладає вам з величезної таці стільки картоплі, скільки ви забажаєте.

Пиво приносять у відерці - так, як традиційно подається ігристе.

Ціни, звичайно, не маленькі, але для такої кухні та подачі - вони себе абсолютно виправдовують.

В Брюсселі наполегливо раджу спробувати знамениту брюссельську капусту та кролика в пиві.

Біля знаменитої Гранд-плас ви знайдете масу ресторанчиків, які пропонують ці страви в меню дня. Це розповсюджений в Європі варіант комплексу страв, коли за певну суму ви можете отримати на обід чи вечерю дві або три страви плюс десерт.

Така пропозиція дуже вигідна, оскільки, як правило, ціни в європейських ресторанах досить високі - іноді вартість основної страви стартує від 20 євро. Тож, коли за таку саму вартість можна придбати перше друге третє і компот -це неодмінно підкупає туристів.

Ми не стали виключенням серед них і завітали у столиці Бельгії до ресторану La Rosa Roja.

ФОТО ОТСЮДА

Заклад спеціалізується на іспанській кухні, але меню пропонує страви європейської кухні з акцентом на бельгійську: фламандський гуляш, кролик в пиві, казанок мідій з картоплею фрі і популярну на весь світ брюссельску капусту.

Отже меню ресторана за 18 євро включає в себе один стартер на вибір, одну основну страву і один десерт. Також власники ресторації аби заохотити гостей пропонують келих пива кожному, хто обирає такий комплекс.

Отже, що ми замовляли.

Закуски:

капуста брюссельська;
креветки на грилі;
салат нісуаз.

Основні страви:

баранячі відбивні на кісточці;
паелья з морепродуктами;
кролик в пиві.

Десерт:

вафлі бельгійські.

Якщо чесно, десерт ми вже не могли осилити, тому вимушені були взяти його з собою.

А ще я наполегливо раджу взяти із собою до Києва, коли будете повертатись з Брюсселю, бельгійський шоколад. І чим більше, тим краще, бо такого смачного шоколаду, ви ніде в світі не купите.

Думаю, я не відкрила цим Америку, і більшість з вас неодноразово ласувала саме цим шоколадом. А от про те, як шоколад став саме шоколадом, впевнена знають не всі, я і сама дізналася лише перебуваючи у Бельгії.

Так от, у 1857 році Жан Нойхаус зі своїм родичем-аптекарем відкрив в Королівських галереях в Брюсселі “фармацевтичну кондитерську”. У той час шоколад продавався в основному в аптеках, як ліки проти самих різних хвороб.

Його син Фредерік вивчав в Брюсселі кондитерську справу і після смерті дядька зайняв його місце, а фірма стала спеціалізуватися в першу чергу на солодощах, а не на гірких шоколадних “ліках”.