Кандидат у депутати Київоблради Віктор Романюк та кандидат на посаду голови Бородянської ОТГ Олег Бульбанюк зустрілися з жителями селища Бородянка, що на Київщині. На зустрічі вони представили команду, з якою йдуть у Бородянську ОТГ, це, зокрема, підприємець Максим Шеремет, громадський діяч Андрій Продан, менеджер Тетяна Боженко та інші. Як стало відомо KV, Олег Бульбанюк представив громаді стратегію розвитку Бородянської ОТГ. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У планах – якісна медицина первинної ланки бородянської лікарні в межах медичної реформи, ремонт очисних споруд системи водопостачання та каналізації Бородянської громади, які прокладені в 1985 році, ремонт або реконструкція Будинків культури в селі Шибене та смт Бородянка. В останньому можна проводити концерти, гуртки з авіамоделювання, здавати приміщення в оренду і отримувати кошти для ОТГ. “Насамперед потрібно провести інвентаризацію земель комунальної і колективної власності, яка була раніше. Всі знають, що земельні ділянки в межах Бородянки надаються і надавалися  для ведення особистого селянського господарства, а потім там виростають магазини, кіоски. Раціональне використання комунальної власності, яка здається за копійки і практично ніхто ці кошти не бачив. Дуже багато підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю в багатоквартирних житлових будинках, земля не проінвентаризована, і фактично провести сплату за ці земельні ділянки, які займаються в будинках, неможливо. Наприклад, банк або магазини, які на перших поверхах, – вони не сплачують нічого, але ведуть комерційну діяльність і створюють додаткове навантаження на ці будинки. Я не кажу, що це мають бути великі гроші, але копійка до копійки – і ми отримаємо додаткові кошти”, – переконаний кандидат на посаду голови Бородянської ОТГ Олег Бульбанюк. “Якщо раніше кошти, які ви сплачували у вигляді податків, спочатку йшли в державний бюджет, потім в область, потім у райони, а тільки потім поверталися до вас, то зараз завдяки децентралізації ми всі ці кошти віддаємо вам. Тобто ви стаєте хазяєвами грошей, які сплачуєте у вигляді податків”, – пояснив народний депутат та голова Київської обласної організації партії “Слуга Народу” Олександр Дубінський. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Також, під час зустрічі було порушене питання екологічної безпеки, зокрема, щодо неконтрольованої діяльності стихійного сміттєзвалища біля села Нове Залісся неподалік Бородянки. Близько 20 років сюди без дозволів звозили сміття з Києва, Гостомеля, Ірпеня, Бучі, Бородянки. Нині площа забруднення сягає близько 15 гектарів. Під сміттям опинилися 1,2 мільйона кубів поверхні, з них більше 5 гектарів лісу та пів гектара ріллі. Кандидати з команди Олександра Дубінського пропонують провести рекультивацію сміттєзвалища і побудувати лінію сортування та переробки сміття. “Небезпека в тому, що цей об’єкт потребує спеціального укриття і рекультивації або укриття та дегазації. Адже внизу гази утворюються, що може призвести до пожежі. Чому немає реакції від державних екологічних органів?” – зазначив кандидат на голову Бородянської ОТГ Олег Бульбанюк. Фото: “Зе Команда Київщина”КиевVласть

На виборах до Київської обласної ради партія “За Майбутнє” висунула 84 кандидати на дев’яти територіальних виборчих округах Київщини. Очолює список народний депутат двох скликань, підприємець Ярослав Москаленко. Серед кандидатів – діючий мер Василькова Володимир Сабадаш, заступник голови Київської обласної ради Ярослав Добрянський, а також підприємці, лікарі, вчителі і представники інших професій.  Про це KV стало відомо зі списку "За Майбутнє" на виборах до Київоблради, оприлюднений на сайті Центральної виборчої комісії.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Єдиний виборчий список до Київської обласної ради виглядає так: №1. Ярослав Москаленко політик, підприємець, народний депутат України кількох скликань. Народився 28 квітня 1975 року в с. Лютіж Вишгородського району Київської області. У 2005-2008 роках здобув кваліфікацію магістра бізнес-адміністрування у Міжнародному інституті менеджменту, спеціальність “Магістр бізнес-адміністрування МВА – для вищого керівного складу”. Отримав кваліфікацію магістра управління соціальним розвитком у Національній академії державного управління при Президентові України. У 2016 році закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю “Юрист”. Також здобув вищу освіту у Національному університеті фізичного виховання і спорту України за спеціальністю “Викладач фізичного виховання” (2000-2005 роки). Розпочав активну політичну діяльність у 2006 році, коли був обраний депутатом Вишгородської районної ради. У 2010-2012 роках Москаленко -  перший заступник голови Київської облдержадміністрації, депутат Київської обласної ради. У 2012-2014 роках – народний депутат України VII скликання; 2014-2019 роках – народний депутат України VIII скликання.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться З 2014 по 2019 роки Ярослав Москаленко був головою підкомітету з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.  З жовтня 2015 року по липень 2019 року він був головою депутатської групи “Воля народу” у Верховній Раді України VIII скликання. З липня 2020 року Ярослав Москаленко – голова Київського обласного осередку політичної партії “ЗА Майбутнє”. Ярослав Москаленко відомий своєю громадською діяльністю. Він – автор ідеї, засновник Всеукраїнського проєкту “Яскраві діти України”; засновник і почесний президент ФК “ДІНАЗ”; член виконкому Федерації футболу України, віце-президент Федерації тенісного спорту України. №2. Ярослав Добрянський, заступник голови Київської обласної ради.  З 2007-2013 роки був головою Згурівської, Києво-Святошинської, Макарівської і Бориспільської РДА. У 2014-2015 роках – перший заступник голови Київської обласної ради. З 2015 – заступник міського голови міста Буча.  №3. Віталій Гудзенко, голова правління ТОВ "Агро-Лідер Україна" (вирощування зернових та технічних культур). Народний депутат VIII скликання. №4. Інна Шубко, директор Навчально-виховного комплексу "Вишгородська районна гімназія "Інтелект"- загальноосвітня школа I ступеня. Депутат Вишгородської міської ради VII скликання. №5. Леоніда Пономарьова, викладач у Київському коледжі легкої промисловості та журналіст редакції періодичних видань (Заклик). №6. Олександр Леляк, директор ТОВ "Украгроенерго" (вирощування інших багаторічних культур).  З 1998-2005 – заступник голови Іванківської РДА, 2006–2013 – голова Іванківської райради, виконуючий обов'язки голови Іванківської райдержадміністрації.  №7. Василь Цвик, заступник голови Фермерського господарства “Тетяна 2011". Депутат Київської обласної ради 5 скликання. №8. Олександр Пироговський, голова правління ТОВ "Переяслав-Молпродукт" (перероблення молока, виробництво масла та сиру).  №9. Наталія Онопрієнко-Капустіна, заступник директора Комунальної установи Київської обласної ради Київський обласний Інформаційно-ресурсний методичний центр "Родина". Наталія Онопрієнко-Капустіна займала посаду начальника служби у справах дітей та сім’ї Київської облдержадміністрації із 1 серпня 2017 року. №10. Ольга Скрипник, начальник Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Березанської міської ради. №11. Володимир Сабадаш, міський голова Васильківської міської ради. З 1998 по 2010 роки Володимир Сабадаш працював в органах Служби безпеки України. З квітня 2010 по червень 2013 року – голова Васильківської РДА. У 2013 році був обраний, а у 2015 році переобраний мером міста Васильків. №12. Олександр Нігруца, директор ТОВ "АРХ-БУД". Депутат Київської обласної ради 7-го скликання. №13.  Станіслав Поліщук. Очолював в 2010 та 2011 роках Рокитнянську районну державну адміністрацію. Двічі обирався депутатом Київської обласної ради, є членом виконавчого комітету Білоцерківської міської ради. №14. Євгенія Полікарпова, викладач Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. №15. Мар’яна Лук’яненко. Закінчила у 2002 році Академію державної податкової служби України, спеціальність – фінанси. №16. Володимир Боднар. Приватний підприємець. Депутат Київської обласної ради. №17. Вячеслав Савенок. Закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище ППО у 1990 році спеціальність – радіоінженер та Національну академія державного управління при Президентові України у 2014 році, спеціальність – державне управління, кваліфікація “магістр державного управління”. З грудня 2015 року – аспірант кафедри регіонального розвитку місцевого самоврядування та управління містом Національної академії державного управління при Президентові України. №18. Юрій Павлушко, директор ПП "Соснова". №19. Юлія Гринчук, завідувачка кафедри менеджменту Білоцерківського національного аграрного університету.  №20. Тетяна Самойленко, фізична особа-підприємець. №21. Вадим Фастівський, директор ТОВ "ТРАЙДЕНТ". №22.  Валентин Багнюк, директор КНП "КНП "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" БРР БМР.  №23. Віктор Гринчук, апарат Верховної ради України, помічник-консультант народного депутата  Валерія Колюха. №24. Олександра Кейс, член міської ГО “Громадська рада з розвитку міста Славутич”, депутат Славутицької міської ради VII скликання (2015-2020 рр.). Працювала в спільному підприємстві НОВАРКА (VINCI CONSTRUCTION GRANDS PROJETS та BOUYGUES TRAVAUX PUBLICS), яке займалось проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію Нового Безпечного Конфайнменту над Об’єктом “Укриття” Чорнобильської АЕС.  №25. Валентина Дарнопих, фізична особа-підприємець. №26. Володимир Циба, директор ТОВ "Ресторація". №27. Сергій Будюк, директор КП "Успіх". №28. Геннадій Сиваненко, голова Фастівської районної ради.  №29. Олена Ракова, завідувачка ФАП с. Сухоліси. №30. Людмила Войналович, директор ТОВ "Фреш продторг". №31. Вадим Марисенко, директор з економіки та розвитку ПП Виробничо-комерційної фірми "МАВА”. №32. Юрій Бондар, заступник селищного голови з питань роботи виконавчих органів у Чабанівській селищній раді. №33. Олег Чернецький, виконавчий директор Агропромислової компанії "Дубовий Гай". №34.  Наталія Коломієць, директор КП "Узинзеленбуд". №35.  Ірина Дога, директор Комунальної установи Білоцерківської міської ради "Територіальний центр надання соціальних послуг". №36. Михайло Хобта, директор ТОВ "ЮМСІ". №37.  Василь Кравченко, генеральний директор КНП КОР "Київський обласний фтизіатричний центр". №38. Михайло Головецький, директор ДП “Вищедубечанське лісове господарство”. №39.  Анна Ісламова, депутат Бучанської міської ради VII скликання №40. Валентина Буряк, голова Загальцівської сільської ради. №41.  Олександр Тигов, директор ТОВ "БІГ ПРОДЖЕКТ". №42. Григорій Тищенко, завідувач хірургічним відділенням Макарівської Центральної районної лікарні.  №43. Олексій Муравський, доцент кафедри банківської справи та страхування економічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України. №44. Леся Крижешевська, директор Комунального закдаду Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 1. №45. Світлана Скульська, головний лікар Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради "Дитяча стоматологічна поліклініка". №46. Сергій Гайдук, директор Департаменту стратегічного розвитку НВК "Клівер". №47. Роман Продан, заступник директора Комунального підприємства Київської міської ради "Центр публічної комунікації та інформації". №48. Наталія Ібрагімова, директор Київського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. №49. Ірина Ткаченко, керівник апарату Громадської організації "Народна рада Обухова”. №50. Віталій Шаравара, фізична особа-підприємець. №51. Василь Демченко, генеральний директор ТОВ "Кузьминецька будівельна кераміка". №52. Юрій Воропай, директор КНП "Ставищенська центральна районна лікарня". №53. Андрій Чиж, директор КНП СРР "Сквирска ЦРЛ". №54. Ірина Ткаченко, начальник управління центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Боярської міської ради. №55. Людмила Бойко, директор Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації населення. №56. Сергій Зінченко, заступник директора Приватної сільськогосподарської агрофірми "Україна". №57. Володимир Рябець, кандидат педагогічних наук. №58. Світлана Полякова, начальник відділу економічної інвестиційної діяльності та АПР Узинської міської ради. №59. Максим Басилкевич, приватний підприємець. №60. Тетяна Бойко. Працювала державним службовцем в Білоцерківському районі. №61. Юрій Савчук, перший заступник голови Білоцерківської районної державної адміністрації.  №62. Микола Дашкевич, директор Міжнародного благодійного фонду "Друзі-дітям Чорнобиля". №63. Володимир Вергелес, заступник директора ТОВ "Завод пакувального обладнання "Термо- Пак". №64. Алла Верещак, директор Білоцерківського дитячого будинку-інтернату. №65. Оксана Вершута, заступник голови Миронівської районної державної адміністрації. №66. Сергій Медведчук, директор  ТОВ "МЗ ГРУП". №67. Олексій Польський, адвокат у Адвокатському бюро Польського. №68. Тетяна Митько, державний реєстратор у Виконавчому комітеті Бориспільської міської ради. №69. Тетяна Харитонюк, начальник відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Броварської районної державної адміністрації. №70. Людмила Костира, начальник відділу міжнародних зв’язків ТОВ "Броварський алюмінієвий завод". №71. Василь Ревчук, підприємець. №72. Микола Йощенко, голова Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. №73. Оксана Круковська, голова правління Хореографічної майстерні "Мальва". №74. Оксана Левківська, заступник начальника відділу міжнародних зв’язків ТОВ "Броварський алюмінієвий завод". №75. Людмила Сідорова, пенсіонер, за фахом – економіст. №76. Анатолій Матвієць, директор Адвокатського об’єднання "Київщина". №77. Олег Дудка, фізична особа-підприємець. №78. Наталка Зінченко, директор Білогородського будинку культури. №79. Людмила Забела, пенсіонер.Обиралася депутатом Макарівської районної ради, працювала помічником народного депутата України. №80. Яніна Прунцева, фінансовий директор ТОВ "Аудиторська фірма УКРАУДИТ ХХІ Київщина". №81. Валерій Шульга, перший заступник Боярського міського голови.  №82.  Ольга Коваль, начальник Ржищівського відділення АТ "Райффайзен Банк Аваль". №83. Віталій Косенко, директор  ТОВ “Техпромсервіс ЛТД". №84. Олена Чех, голова Громадської організації "Втілення". Читайте: Партія “За Майбутнє” лідирує на Київщині – результати соцдослідження На виборах до Київської облради сформовано дев'ять територіальних округів. Відповідні територіальні списки "За Майбутнє" наступні: ТВО №1. Територіальна громада Білоцерківського району Київської області, що включає Білоцерківську територіальну громаду Поліщук Станіслав Фастівський Вадим Савчук Юрій Дога Ірина Крижешевська Леся Дашкевич Микола Скульська Світлана Вергелес Володимир Верещак Алла ТВО №2. Територіальні громади Білоцерківського району Київської області, що включають Сквирську, Тетіївську, Рокитнянську, Таращанську, Ставищенську, Узинську, Володарську, Гребінківську, Фурсівську, Маловільшанську, Ковалівську та Медвинську територіальні громади Гудзенко Віталій Шаравара Віталій Гринчук Юлія Воропай Юрій Ракова Олена Зінченко Сергій Рябець Володимир Чиж Андрій Коломієць Наталія Полякова Світлана Басилкевич Максим Бойко Тетяна ТВО №3. Територіальні громади Бориспільського району Київської області, що включають Бориспільську, Яготинську, Переяславську, Пристоличну, Вороньківську, Студениківську, Гірську, Золочівську, Циблівську, Ташанську та Дівичківску територіальні громади Пироговський Олександр Павлушко Юрій Онопрієнко-Капустіна Наталія Марисенко Вадим Чех Олена Хобта Михайло Митько Тетяна ТВО №4. Територіальні громади Броварського району Київської області, що включають Броварську, Великодимерську, Баришівську, Березанську, Згурівську, Калитянську, Зазимську та Калинівську територіальні громади Багнюк Валентин Цвик Василь Циба Володимир Лук’яненко Мар’яна Скрипник Ольга Харитонюк Тетяна Медведчук Сергій Костира Людмила Круковська Оксана Польський Олексій Левківська Оксана ТВО №5. Територіальні громади Бучанського району Київської області, що включають Бучанську, Макарівську, Бородянську, Гостомельську, Немішаївську та Пісківську територіальні громади Добрянський Ярослав Тищенко Григорій Буряк Валентина Войналович Людмила Забела Людмила Йощенко Микола Ісламова Анна  Матвієць Анатолій Бойко Людмила Косенко Віталій ТВО №6. Територіальні громади Бучанського району Київської області, що включають Ірпінську, Вишневу, Борщагівську, Білогородську, Коцюбинську та Дмитрівську територіальні громади Нігруца Олександр  Чернецький Олег Пономарьова Леоніда Тигов Олександр Сідорова Людмила Кравченко Василь Зінченко Наталка Ревчук Василь Прунцева Яніна ТВО №7. Територіальні громади Вишгородського району Київської області, що включають Вишгородську, Іванківську, Славутицьку, Димерську, Петрівську, Пірнівську та Поліську територіальні громади Леляк Олександр Савенок Вячеслав Головецький Михайло Шубко Інна Кейс Олександра Гайдук Сергій Дарнопих Валентина Дудка Олег ТВО №8. Територіальні громади Обухівського району Київської області, що включають Васильківську, Обухівську, Миронівську, Кагарлицьку, Богуславську, Українську, Ржищевську, Федосіївську та Козинську територіальні громади Сабадаш Володимир Боднар Володимир Гринчук Віктор Полікарпова Євгенія Вершута Оксана Будюк Сергій Муравський Олексій Демченко Василь Коваль Ольга Ткаченко Ірина ТВО №9. Територіальні громади Фастівського району Київської області, що включають Фастівську, Боярську, Калинівську, Глевахівську, Чабанівську, Кожанську, Гатненську, Бишівську та Томашівську територіальні громади Самойленко Тетяна Сиваненко Геннадій Бондар Юрій Ібрагімова Наталія Продан Роман  Ткаченко Ірина Шульга Валерій Читайте: Обласний осередок партії “За Майбутнє” назвав екологію одним із пріоритетних напрямків роботи Фото: пресслужба партії “За Майбутнє”КиевVласть

В період із 15 по 21 квітня на Київщині зафіксовано 154 випадки захворювання на COVID-19. За минулу добу виявлено 23 хворих. Ситуацію вважають стабільною завдяки дотримання карантину навіть у святкові дні: режим не порушувався, а богослужіння відвідували у режимі “онлайн”. При цьому, осередком спалаху коронавірусу став гуртожиток у Вишневому, де за попередніми даними проживає 300 осіб. Серед них вже майже чотири десятки хворих та двоє померлих.  Статистика COVID-19 Як стало відомо KV у ході онлайн-брифінгу т.в.о. голови Київської ОДА Василя Володіна, станом на ранок 21 квітня в Київській області налічується 356 людей, заражених коронавірусом. З них у стаціонарах перебуває 99 осіб, на самоізоляції – 257 осіб. Одужало 28. Зафіксовано 11 летальних випадків.  Якщо проаналізувати тенденцію останнього тижня, можна побачити наступне – 15 квітня підтверджено 9 випадків захворювання, 16 квітня – вже 23 випадки, 17 квітня – 19 випадків, 18 квітня – 27, 19 квітня – 24, 20 квітня – 29 і 21 квітня – 23 випадки. Це дозволяє припустити, що вжиті карантинні заходи працюють та епідеміологічна ситуація в області є стабільною. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Випадок масового захворювання У гуртожитку Київщини у місті Вишневе зафіксовано спалах коронавірусу. Він перебуває у приватній власності, за попередніми оцінками там мешкає понад 300 людей. Точну кількість мешканців з'ясовують правоохоронці та місцева влада. Наразі там виявлено 37 хворих, в тому числі діти. Є двоє померлих. Наразі медики усім без винятку мешканцям гуртожитку роблять ПЛР-тести.  У гуртожитку запроваджено стан особливого пересування. Місцева влада організовує доставку харчів, ліків та засобів особистої гігієни. Вже налагоджено взаємодію та реагування із мешканцями гуртожитку, міською лікарнею, службою екстреної допомоги та Києво-Святошинською районною лікарнею. У останній лікарні вже додатково вивільнили відділення на 65 місць для прийому хворих на коронавірус із даного гуртожитку, якщо виникне нагальна потреба. Остаточна інформація щодо кількості хворих буде з`ясована ввечері 22 квітня після отримання результатів тестування, яке проводить Київська обласна лабораторія.  Також готуються необхідні документи та рішення для визначення на базі цього гуртожитку відповідного ізолятора, адже це передбачено рішеннями Кабінету Міністрів.  Забезпечення медзакладів захистом та тестами На цьому тижні медичним установам області було передано чергову партію засобів індивідуального захисту, в тому числі захисні окуляри, одноразові захисні комплекти, одноразові та багаторазові захисні комбінезони різних розмірів, стерильні захисні костюми та маски, респіратори, бахіли, швидкі тести, лікарські засоби, а саме – “Плаквеніл”.  Київському обласному центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф передали дизельне паливо та різні засоби індивідуального захисту, серед яких – 450 респіраторів FFP2.  Богослужіння Володін подякував жителям області, які дослухались порад лікарів і у святкові дні залишились вдома.  За даними правоохоронців, у ніч з 18 на 19 квітня культові відправлення відбулись переважно у режимі відео-трансляції. Загалом ці богослужіння відвідало близько 5 тисяч вірян.  Патрулювання Поліцейськими проведено профілактичні бесіди про недопущення порушень санітарно-епідеміологічних норм. До забезпечення публічного порядку було залучено понад 1700 правоохоронців, 140 членів громадських формувань, 248 представників органів місцевого самоврядування. “Я особисто 19 квітня відвідав і перевірив декілька храмів і пересвідчився в тому, що вимоги карантину були дотримані на території області. Радий повідомити, що загалом під час святкування православної Пасхи на Київщині порушень публічної безпеки та порядку не допущено”, – відмітив Володін.  Коли закінчиться карантин Завершення карантину, підкреслюють в КОДА, – компетенція Кабінету Міністрів і після прийняття такого рішення, Київська область почне його виконання. Пожежі у Зоні відчуження Тим часом у святкові дні рятувальники області боролись і продовжують боротись із пожежами у Зоні відчуження. Наразі підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій допомагають Державному агентству з управління Зоною Відчуження у гасінні пожежі на території Корогоцького, Луб’янського, Баришівського, Дитятківського та Денисовицького лісництв. Основні зусилля спрямовані на чотири осередки – села Корогод, Розсоха, Крива Гора та Рудьки. Там відбувається тління пеньків, залишків деревини та двох торфяників в осередках, пройдених вогнем. Водночас верхової пожежі наразі немає, вона погашена. Для облаштування протипожежних розривів залучено важку інженерну техніку ДСНС та додатково 8 шляхопрокладачів Збройних Сил України. Інженерною технікою створено 405 кілометрів мінералізованих смуг. До гасіння пожеж залучено 1322 чоловік та 292 одиниці техніки. Загрози об'єкту укриття – сховищу радіаційних відходів та іншим критичним об'єктам Зони відчуження немає. Радіаційний фон по місту Києву та Київській області у межах норми та не перевищує природних фонових значень. Поточну інформацію про кожен район можна знайти на сайті КОДА у додатку “Моніторинг довкілля”.  Допомога рятувальникам Володін подякував рятувальникам і відмітив, що адміністрація намагається їм допомагати. Цієї суботи, 18 квітня, було організовано збір продуктів та передано понад 8 тонн продуктів харчування співробітникам ДСНС у Зоні відчуження. Привезли понад 1,6 тонн круп, майже 4 тонни овочів, майже тисячу банок консервів та тушенки, а також масло, ковбаси, сир, цукор, чай та питну воду. Свій внесок у допомогу пожежникам зробили київський ринок “Столичний”, Яготинський маслозавод, група компаній “Нива Переяславщини” та інші компанії і люди.  Нагадаємо, як раніше писала KV, в період з 13 по 17 квітня на Київщині підтверджена хвороба на COVID-19 майже у 40 мешканців. Ще 5 санаторіїв області погодилися стати місцями для обсервації туристів, що повернулися з-за кордону.  Читайте: Коронавірус на Київщині: у Ворзелі відкрито санаторій для платної обсервації, транспорт не ходитиме на свята Фото: колаж KVКиевVласть

Затверджений на поточний рік державний бюджет України передбачає недостатнє фінансування стратегічно важливого об'єкту – Чорнобильської атомної електростанції. Для повноцінної діяльності станції не вистачає 265,7 млн гривень. Відповідні звернення ЧАЕС вже розглядають у Мінфіні, про ситуацію поінформовані Прем'єр-міністр та голова СБУ. У “верхах” проводять наради і обіцяють переглянути асигнування, аби не перервати постачання електроенергії на станцію, та своєчасно виплатити зарплати працівникам.  Як стало відомо KV, 5 лютого народний депутат України Ольга Василевська-Смаглюк (політична партія “Слуга народу”) звернулась до Прем'єр-міністра Олексія Гончарука, голови СБУ Івана Баканова щодо критичного стану фінансування підприємств Державного агентства України з управління зоною відчуження. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Я отримала листи та звернення від державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” (ДСП ЧАЕС), державного спеціалізованого підприємства “Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами” (ДСП “ЦППРВ”) та органу управління цих підприємств – Державного агентства України з управління зоною відчуження, в яких керівництво ДАЗВ та керівники підпорядкованих підприємств стурбовані критичною ситуацією, в якій опинились в 2020 році очолювані ними підприємства”, – йдеться у зверненнях.  Також нардеп описала проблеми, з якими звернулись до неї працівники ЧАЕС і запропонувала Гончаруку та Баканову втрутитися в ситуацію аби не втратити контроль за ядерно-небезпечними об'єктами та запобігти створенню загрози безпеці України та світу. Грошей не стало  Як стало відомо KV, з проханням посприяти у вирішенні низки проблем працівники Чорнобильської атомної електростанції звернулись до Ольги Василевської-Смаглюк 22 січня.  Як відмічають у зверненні, загальнодержавною програмою зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему (в редакції Закону № 2593-МІ від 16.10.2018) передбачено фінансування у розмірі 1 млн 630 тис. гривень. Реальний обсяг фінансування на 2020 рік, передбачений Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14 листопада 2019 року №294-ІХ та бюджетною програмою КПКВК 2408120 “Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об'єкта “Укриття” та заходів щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС складає 1 млн 364 тис. гривень, що на 265,7 млн менше необхідної суми.  Роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження відповідно до статті 55 Бюджетного кодексу України відносяться до захищених видатків бюджету. Враховуючи цей факт, для вирішення проблеми на ЧАЕС просять внести зміни до бюджету України на цей рік і збільшити фінансування за програмою КПКВК 2408120 “Підтримка у безпечному стані енергоблоків” та об'єкта “Укриття” та заходів щодо підготовки до заняття з експлуатації Чорнобильської АЕС до вищезазначеної суми у 1 млн 630 тис. 6 гривень, аби забезпечити мінімальну потребу атомної станції у поточних видатках. Атомники також деталізують, що доведений в листі ДКСУ від 18.12.2019 №8-06/22590 помісячний розпис асигнувань (з січня по листопад) з загального фонду Держбюджету-2020 не відповідає реальній помісячній потребі в коштах. Не вистачить їх на виплату заробітної плати, сплату єдиного соціального внеску, розрахунки за електроенергію, перевезення персоналу залізничним транспортом, оплату продуктів для приготування лікувально-профілактичного харчування, оплату бензину, сплату податків та обов'язкових платежів, а також інші важливі видатки.  Крім того, за рахунок видатків розвитку державного бюджету на ЧАЕС у минулому році розпочато та продовжувалось ряд важливих робіт на об'єктах будівництва, які неможливо спланувати та фізично завершити у 2020 році при фінансуванні капітальних видатків лише у грудні 2020 року, без щомісячного фінансування протягом року. У своєму листі атомники наголошують: щоб не допустити заборгованості з виплати заробітної плати та нарахування штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок з бюджетом, з постачальниками за поставлені товари, спожиті послуги, необхідно переглянути розпис та збільшити помісячне фінансування відповідно до пропозицій працівників ЧАЕС. Також у зверненні до Міністерки фінансів України Оксани Маркарової 3 лютого працівники ЧАЕС зазначили, що несплата вказаних платежів призведе до вимушеної зупинки та консервації заводу з переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ) та промислового комплексу з переробки твердих радіоактивних відходів (ПКПТРВ), на яких виконуються роботи з поводження з РАВ, припинення експлуатації НБК, відключення від енергопостачання важливих для безпеки об’єктів, невиконання регламентних робіт на небезпечних об’єктах, зрив введення в експлуатацію в березні 2020 року сховища відпрацьованого ядерного палива 2 (СВЯП-2) та інших об’єктів будівництва, збудованих за кошти міжнародних організацій. Компанія “Новарка” може припинити діяльність або буде позбавлена можливості належного виконання гарантійних зобов’язань щодо Нового безпечного конфайнмента (НБК) за Контрактом №8ІР08-1-001 від 08.08.2007 року у разі порушень умов технічних регламентів з вини України в період експлуатації НБК. Крім того, в 2020 році заплановані заходи щодо реалізації проектів консервації блоків 1, 2, 3, невиконання яких призведе до збільшення термінів та загальної вартості цих проектів та збільшення вартості робіт зі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС майже на 300 млн гривень за кожен рік затримки. Відшкодування Пенсійному фонду  Через обмежене фінансування (на рівні минулого 2019 року) та прогнозу щодо зростання соціальних стандартів та споживчих цін виробників відповідно до Закону УкраЇни про державний бюджет на поточний рік, залишаються незабезпеченими фінансуванням видатки на відшкодувания фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій відповідно до листа ПФУ від 30.07.2019 року  №236/105-03 в сумі 184,8 млн гривень.  Однак враховуючи фактичні видатки за грудень 2019 року у сумі 158,8 млн гривень та прогнозовані макроекономічні показники на 2020 рік ЧАЕС планує суму відшкодування видатків на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 175,7 млн гривень.  Вирішити цю проблему можна, якщо Верховна Рада прийме зареєстрованим законопроект №8377-1 від 05.06.2018 року “Проект Закону про внесення змін до пункту 2 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо витрат на виплату і доставку пільгових пенсій” або за рахунок виділення додаткового фінансування на покриття них видатків, що потребує внесення відповідних змін до Закону України про державний бюджет на поточний рік.  В протилежному випадку протягом 2020 року існуватиме загроза арешту рахунків ДСП ЧАЕС виконавчою службою за позовами ПФУ та безспірне списання коштів на погашення заборгованості ПФУ та оплату судових витрат та виконавчих зборів. А це, в свою чергу, призведе до невиплати заробітних плат, несвоєчасного розрахунку з бюджетом, постачальниками та підрядниками, що потягне за собою порушення законодавства про працю, виникнення додаткових витрат на оплату штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством (Податковим Кодексом України та Кодексом законів про працю України) та умовами господарських договорів, та необхідність сплати судових витрат та виконавчого збору по стягненню заборгованості.  Подібна ситуація – як щодо пенсійного фонду, так і щодо інших питань, складається на ЧАЕС не вперше. Зберігають спокій Як розповів у коментарі KV в.о. генерального директора ЧАЕС Сергій Калашник, вищезазначені проблеми частково почали вирішувати.  “Всі відреагували на наші звернення. У Міністерстві фінансів було проведено декілька нарад, ми досягли певних позитивних результатів. Наразі доробляємо деякі документи і сподіваємось, що до кінця місяця буде вирішено питання з асигнування. Саме це було основною проблемою. Щодо додаткового фінансування також будемо працювати. Кожного року така проблема є на Чорнобильській станції та інших спеціалізованих підприємствах ДАЗВ. Усі разом ми не набрали необхідної дохідної частини, це стало однією із причин низьких видатків. Також вплинуло те, що за останні 4 місяці змінилось чотири в.о. голови ДАЗВ. Що можемо зробити, аби у наступному році ситуація не повторилась? Можливо, активніше працювати при затвердженні бюджету. Хоча не можу сказати, що у 2019 році ми були неактивними”, – говорить він.  За його словами, наразі підприємство працює у звичайному режимі.  “Усі заходи проводяться, зарплати виплачуються. Є питання щодо електроенергії та залізниці, але ми ведемо переговори. Навіть якщо ми не домовимось із Мінфіном, ЧАЕС – це стратегічно важливий об'єкт і повністю відключити електроенергію нам не мають права. Можуть відключити офіс, але ядерну установку – ніколи. Колапсу не станеться”, – закінчив він.  Нагадаємо, як раніше писала KV, у минулому році протягом двох місяців працівники Чорнобильської АЕС не отримували заробітну плату. Тоді мер Славутича Юрій Фомічев просив втрутитися в ситуацію губернатора Київської області Олександра Терещука, який, в свою чергу, перенаправив вирішення питання до Президента Петра Порошенко. Раніше, у 2018 році, генеральний директор ЧАЕС Ігор Грамоткін подав у відставку, однієї із причин такого рішення стало те, що він був позбавлений можливості погасити заборгованість перед Пенсійним фондом, гарантувати виплату зарплати персоналу ЧАЕС і покривати поточні витрати підприємства. Читайте: На Чернобыльскую АЭС назначен новый исполняющий обязанности гендиректора (фото) Фото: колаж KVКиевVласть

Від нових депутатів медики чекають швидких змін. Їх необхідно проводити вже зараз – якщо будемо чекати 3-5 років, доки реалізуємо план трансформації системи повністю, можемо втратити найголовніше – людей, задіяних у професії. З таким рівнем зарплат і відсутності пільг вони просто продовжать виїжджати за кордон. Навіть мама прем’єра Гончарука, яка колись працювала медсестрою у городнянській другій школі, вже давно поїхала працювати до Італії. Тому кадрове питання потрібно вирішувати терміново – підняти зарплати і створити комфортні умови для медиків. Це зробити реально найближчим часом. Як? Розповідаю. За 3-5 років з України може виїхати 25% медиків, якщо все залишити, як є На жаль, медична реформа, так розпіарена попередньою владою, не принесла обіцяного підвищення заробітних плат медикам. Тоді гроші просто сконцентрували на первинці, тому її фінансування збільшилось у 2,6 разу. Цього вистачило тільки щоб підвищити зарплату декільком тисячам медиків із 510 000, які працюють у нашій країні. Решта – продовжує отримувати злиденні зарплати або виїжджати за кордон. Так, у 2019 році за єдиними тарифними ставками зарплата лікаря першої категорії (12 розряд) складає лише 4 тис. грн на місяць, а медсестри (9 розряд) – взагалі 3,3 тис. грн. І навіть поєднуючи декілька ставок і різноманітні доплати (наприклад, у Києві доплата з міського бюджету дозволяє підняти зарплату на 50%), середня заробітна плата в охороні здоров'я складає лише 6,8 тис. грн. Це – одна з найнижчих зарплат у країні! Навіть у Києві зарплата медиків майже на 40% нижча за середню у місті!  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Тому “голосування ногами” і виїзд за кордон мінімум 7 тис. медиків на рік (при цьому, молодих, талановитих і з активною життєвою позицією) – звичайна реакція на неувагу суспільства і влади до їхньої праці всі 28 років незалежності нашої країни. У нас не вистачає мінімум 37 тис. лікарів і 24,5 тис. молодших медспеціалістів вже зараз. За рівнем забезпеченості лікарями Україна знаходиться на одному з останніх місць в Європі. Для порівняння – у Центрі медичної статистики МОЗ України констатують, що рівень забезпеченості практикуючими лікарями в установах охорони здоров'я становить 24,9 на 10 тис. населення (у 2008 році – 26,7 на 10 тис.). В Європі – інакше. За даними Європейського регіонального бюро ВООЗ, на 10 тис. населення припадає 32,2 медика (у 2014 році). Статистику погіршує й трудова еміграція молодих лікарів. Хто буде працювати за кілька років, якщо молодь виїжджає, а нині в Україні працює 36,5 тис. лікарів пенсійного віку (22,7% від загальної кількості) та 40,9 тис. середнього медперсоналу пенсійного віку (12,1% від загальної кількості)? Як можна змінити зарплати і чи будуть пільги Тому перше, що ми в “Батьківщині” вважаємо потрібно зробити для порятунку людського потенціалу нашої медицини, треба невідкладно, не чекаючи впровадження нових механізмів фінансування галузі та проведення її масштабних перетворень, підняти соціальний статус і рівень заробітних плат всіх медиків до мінімально можливого рівня – мінімум у 2 рази. Одночасно, необхідно забезпечити пакет соціальних пільг для медиків, особливо тих, які працюють у сільській місцевості. Саме на це спрямований поданий нами законопроект №2028 “Про внесення змін до статті 77 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо додаткових пільг та підвищення оплати праці для медичних і фармацевтичних працівників”. Він передбачає комплекс соціальних пільг для всіх без винятку медиків. Зупинюся тільки на найголовніших. По-перше, істотно можна збільшити заробітну плату медпрацівникам (більш ніж у 2,2 разу) за рахунок абсолютно соціально виправданої і коректної прив'язки першого тарифного розряду до рівня мінімальної заробітної плати – з 01.01.2019 це 4173 грн. Адже перший тарифний розряд – це і є мінімальна заробітна плата. Нині ж тарифна сітка рахується відповідно до прожиткового мінімуму. З 01.01.2019 це тільки 1921 грн. Так, медсестра першої категорії (9 розряд), яка зараз отримує тільки 3,3 тис. грн, зможе отримувати мінімум 7,2 тис. грн на місяць. А лікар першої категорії (12 розряд), який нині має оклад тільки 4,0 тис. грн, отримає зарплату в розмірі 8,85 тис. грн. По-друге, законопроект передбачає пільгове забезпечення телефоном і службовим житлом медиків, які працюють у сільській місцевості. А через 10 років це житло передається в його власність. По-третє, в сільській місцевості медики також забезпечуються службовим транспортом або компенсацією за використання для роботи особистого транспорту. І, по-четверте, для медиків передбачено безоплатне користування житлом з освітленням і опаленням у межах норм, встановлених законодавством, які проживають і працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також для пенсіонерів, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах. Ця пільга була “мертвою” т. як раніше вона діяла тільки коли доходи за попередні шість місяців не перевищували величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (1003 грн). Наш же законопроект дає можливість нею скористатися, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує мінімальної заробітної плати (більш ніж в чотири рази більше за 4173 грн). Де ми пропонуємо взяти фінансування на таке підвищення заробітної плати і такі соціальні пільги? Новий парламент визначив пріоритетом своєї роботи боротьбу з тіньовою економікою та контрабандними схемами на митниці. Тому додаткові витрати на зарплати і соціальні пільги медикам у 2020 році повинні бути передбачені в державному бюджеті. Вони можуть бути профінансовані за рахунок недопущення укриття податків і зборів у тіньовому секторі економіки та офшорних зонах (це дозволить збільшити надходження до зведеного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування за кожен місяць у сумі понад 18,2 млрд грн), а також за рахунок перерозподілу витрат державного бюджету. Це – тільки перший крок, який допоможе забезпечити гідне життя медикам вже зараз. Він дозволить розпочати масштабні перетворення в медицині. Ми підготували пропозиції як це зробити і подамо їх при розгляді бюджету – маю надію, президентська партія їх підтримає. Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”КиевVласть

Реформа податкової проти старих кадрів Зараз, як ніколи українське суспільство відчуває потребу реального, а не фіктивного оновлення влади. Нових обличь потребує не тільки Верховна Рада, а й керівний склад чиновницького апарату, кістяк якого складають люди, що будували свою кар’єру будучи підлеглими біглих регіоналів і проросійських сил. Чого тільки вартує начальник Головного управління ДФС України в м. Києві Демченко Людмила Дмитрівна. Чиновниця з 24 річним досвідом роботи в податковій, не дивлячись на численні скандали лишається на плаву не дивлячись на революції та зміну влади. За часів Клименка, Демченко обіймала посади заступників начальників ДПІ у Шевченківському та Печерському районах столиці. Заступник – посада хороша, адже повноважень і впливу при цьому достатньо, а відповідальності жодної, так як формально несе керівник. Шевченківський та Печерський – це райони де зареєстрована найбільша кількість компаній в України. Це сприятливі місця для реєстрації сумнівних компаній. Податкова інспекція здатна провести лише обмежену кількість перевірок компаній за рік. Вона не здатна перевіряти більше чисто фізично, через обмежену кількість інспекторів. Маючи “свою людину” в податковій, можна не боятися перевірок та спокійно займатися “відмиванням” коштів та іншою протизаконною фінансовою діяльністю. Більше того, обіймаючи ці посади Демченко мала б підпадати під люстрацію, проте дивним чином цього не сталося, а вона лише пішла на підвищення. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Наприкінці 2014 року Людмила Демченко стала фігурантом кримінальних проваджень за статтями “зловживання владою” та “ухилення від сплати податків”. Слідство у рамках цього провадження встановило, що Людмила Демченко та ряд інших осіб “надавали послуги з прикриття фіктивних фінансово-господарських операцій, переведення безготівкових коштів у готівку та укриття їх від податкового обліку та здійснення інших сумнівних фінансово-господарських операцій пов’язаних з легалізацією грошей здобутих злочинним шляхом.” Мова йшла про збитки державі в розмірі 11 млн. гривень та ненадходження до держбюджету податків на суму 3,5 млн. гривень. Також вона була фігурантом справи, суть якої полягає в уникненні люстрації, шляхом використання підроблених посвідчень Учасників бойових дій. Начебто в “фіскалі зі стажем” прокинулася громадянська свідомість і вона відправилася до зони проведення АТО в якості медсестри. Фіктивна участь в АТО дозволила виграти час та домовитися про закриття кримінальних справ проти Демченко в 2015 році. Очоливши київське управління ДФС Демченко відмітилася скандалом з блокуванням податкових накладних для середнього та малого бізнесу. Тоді ситуація з масовим блокуванням податкових накладних стала настільки критичною, що підприємства реального сектору економіки змушені були масово зупиняти роботу. Мова йде про майже 36% фінансових операцій. Процес автоматичної перевірки податкових накладних, що реєструються компаніями, на предмет фіктивності та законності повернення НДС перетворився на жах для підприємців та корупційну нішу для податкової. Недосконалим був не тільки процес автоматичної перевірки податкових накладних, через неправильність критеріїв встановлених Міністерством фінансів, а й процес доведення реальності фінансових операцій для бізнесу.  В умовах нечіткості критеріїв та відмов автоматичної системи підприємці відправилися до ДФС, де їх не довелося довго вмовляти під-ти на ”пришвидшення” процесу. Затримки через ”некорректну” роботу автоматизованої системи перевірки та поверненнся НДС були як ніколи вигідні Демченко, адже під час вимушеної паузи в її руках опинилася доля прибутку майже 300 тис. підприємств зареєстрованих в м. Києві. Автоматизована система приблизно дорівнювала повноцінній перевірці податкової, адже вимагала скан-копії усіх документів по всім транзакціям, навіть у випадку сумнівності однієї з них. Водночас, в 2016 році Людмила Демченко пережила ”люстрацію” в традиційний для чиновників та правоохоронців спосіб – відновившись після звільнення за рішенням суду. Окружний адміністративний суд Києва розглядав справу щодо Демченко без неї особисто та без представників ДФС, які виступали відповідачами та став на сторону позивача. Даний факт є абсурдним так як судом порушувалися чіткі критерії люстрації чиновників часів Януковича. Здивування викликає декларація про доходи Людмили Демченко. Вона є традиційною для депутатів та чиновників високого рангу – декларант не володіє майже нічим, навіть не має жодної гривні готівкових коштів, проте має успішного та багатого чоловіка. Що ж, наша радість за Людмилу Демченко, чоловік якої приносить в сім’ю майже 4 млн. гривень офіційного доходу була би щирою, якби не декілька фактів. За даними інформаційно-аналітичної системи YouControl компанія Демченко Бориса Івановича – чоловіка Людмили Демченко, ТОВ ”БДС” зареєстрована за однією адресою з ПП ”Аудиторська фірма ”Тандем”, за адресою – м. Київ, вул. Шумського 1, оф. 116. Офіційна виручка ТОВ ”БДС” Офіційна виручка ПП Аудиторська фірма Тандем Основним видом діяльності ”Тандему” є “діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту та консультування з питань оподаткування”. Дивне співпадіння, враховуючи вид діяльності компанії, професійну діяльність Людмили Демченко, повний збіг в адресі розташування, сама адреса розташування – житловий будинок на столичних Березняках, без жодного натяку на офісний центр. Цікавим є той факт, що керівник та бенефиціар ”Тандему” Людмила Князева є засновником та керівником ТОВ ”Князева девелопмент груп”, основним видом діяльності якої є будівництво житлових та нежитлових будівель.   Схема зв’язків ПП “АФ “Тандем” Компанія зареєстрована в Дніпровському районі не випадково, це відбулося саме в той час коли Демченко працювала в Дніпровській ДПІ Києва. Важливим є той факт, що основним видом діяльності компанії БДС – є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів та тому подібні речі. Тоді як аналіз зовнішньоекономічної діяльності компанії з 2005 року, показує системні фінансові операції з імпорту гальки, гравію, щебеню та піску з Австрії, Німеччини та Італії. Даний факт, більше змушує думати про виведення капіталу за кордон Демченками, ніж про закупівлю унікальних матеріалів. Чи є це випадковим збігом обставин, чи за цим ховається корупційна схема з ”вирішення питань з київським ДФС”, ще доведеться встановити.. Проте, і без цього факт перебування Людмили Демченко, недолюстрованого чиновника, підлеглої Клименко, фігуранта кримінальних справ, на посаді очільника київського ДФС є ганебним порушенням закону та неприпустимим. Далі буде… Щербина Валерій, аналітик ГО Інститут моніторингу інфраструктури  КиевVласть

Ось і настав той довгоочікуваний момент, коли кожен може “насолодитися” повним текстом рішення Київського апеляційного адміністративного суду, яким визнано законним затвердження Детального плану території (ДПТ) Рибальського півострову в Києві. Детальніше про історію питання тут. Особисто я очікував цікавих юридичних “знахідок” від “досвідченої колегії” Бабенка, Кузьменка та Степанюка, адже, враховуючи нахабство при порушенні законодавства задля протягування зазначеного ДПТ, перед ними була поставлена дуже нетривіальна задача. На жаль, мої очікування не справдилися – навіть доктор юридичних наук, професор і одночасно головуючий суддя Костянтин Бабенко, виявився неспроможним якісно виконати замовлення і був змушений піти на банальну фальсифікацію змісту доказів у своєму рішенні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   В мене вже є особистий досвід із рішеннями, коли судді фальшували зміст одного доказу, “забували” про інший, потім витончено це “топили” у об’ємному аналізі всіх інших, менш принципових доказів. Але цього разу “обдарована команда” Віталія Кличка не залишила суддям жодного шансу навіть на такий підхід – колегія була вимушена проігнорувати зміст рішення першої інстанції та надані мною докази і сфальшувати зміст ВСІХ ключових доказів зі сторони відповідача, використаних для обґрунтування свого завідомо неправосудного рішення. Не буду голослівним і проаналізую цей суддівський “шедевр” разом із доказами, на які вони посилаються (всі відповідні зображення для цього аналізу знаходяться за цим посиланням. Перша частина рішення апеляції присвячена “доказуванню”, що положення ДПТ не суперечать положенням чинного Генплану Києва. 1) “Зазначений Детальний план території розглянуто та рекомендовано до затвердження Архітектурно-містобудівною радою при Департаменті містобудування та архітектури м. Києва (Протокол засідання секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради від 30 червня 2016 року у справі № 008-а-16)” БРЕХНЯ! У протоколі зазначено, що ДПТ рекомендовано з урахуванням пропозицій і рекомендацій та внесення відповідних змін. А серед цих рекомендацій – вимога привести ДПТ у відповідність до положень чинного Генплану Києва. Ви будете взагалі шоковані, скільки перевели паперу в апеляційних скаргах представники Київради та Департаменту містобудування старанно розписуючи, що результати розгляду на АМР мають лише рекомендаційний характер і на них взагалі не можна посилатися. І навіщо так було напрягатися, якщо заради них судді все одно потім банально сфальшували зміст цього документу? 2) “На зазначеній території об'єднано кілька форм використання, тому її віднесено до поліфункціональної зони використання, що підтверджується Схемою планувальної структури Генерального плану м. Києва до 2020 (Т.4, а.с.63)” БРЕХНЯ! Рибальський відповідно до цієї схеми знаходиться у центральній планувальній зоні, й відноситься частково до території виробничо-промислових районів та частково до території природничого комплексу. 3) “На території земель комунальної власності в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальська у Подільському районі міста Києва, а саме встановленою Схемою організації промислових та комунально-складських територій Генерального плану м. Києва до 2020 року визначено наступні напрямки використання території: поліфункціональне використання без збереження пріоритету існуючих функцій” БРЕХНЯ! Центральна та північно-центральна частина Рибальського за цією Схемою (згідно їхньої власної інтерпретації цієї Схеми, що я окремо прокоментую нижче) віднесені до "поліфункціональної" ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯМ пріоритету існуючої ПРОМИСЛОВОЇ функції. Західна частина віднесена до "поліфункціональної" ПРОМИСЛОВОЇ території без збереження пріоритету існуючих функцій. Тобто, там передбачена наявність промислової функції, але вона не є пріоритетною – можна розмістити комунально-складські об’єкти, але розміщення житлової та громадської забудови поряд із наявною промисловою прямо заборонене. І лише східна частина Рибальського віднесена до "поліфункціональної" КОМУНАЛЬНО-СКЛАДСЬКОЇ території без збереження пріоритету існуючих функції – там не передбачено розміщення промислових об’єктів і разом із комунально-складською забудовою можливо розміщення громадської, АЛЕ НЕ житлової. Але ми зробили цей аналіз цієї Схеми виключно для того, щоб показати, що вони навіть у своїй власній брехні заплуталися, адже НАСПРАВДІ, ні Генеральним планом міста Києва, ні Законами, у т.ч. Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, ні ДБНами не вживається поняття “поліфункціональне використання”, воно просто відсутнє. Це вигадка шахраїв від містобудування, зокрема Департаменту містобудування КМДА та відповідного комунального інституту, які вирішили, що вони можуть змінювати закони. А точніше, не змінювати, а просто плювати на закони. Чинним на даний час ДБН Б. 1.1-15:2012 “Склад та зміст генерального плану населеного пункту”, а саме: підпункт б) пункту 5.5.2 передбачає, що території існуючої забудови різного функціонального призначення поділяються на: 1) житлову забудову; 2) громадську забудову; 3) ландшафтно-рекреаційну; 4) зелених насаджень загального користування; 5) спеціального призначення; 6) виробничі; 7) складські; 8) комунальні; 9) магістральних та житлових вулиць та доріг та іншого транспорту; 10) головних споруд інженерної інфраструктури; 11) об’єктів соціальної інфраструктури; 12) території, що мають статус земель історико культурного призначення; 13) природно-заповідного фонду; 14) сільськогосподарських угідь; 15) водних поверхонь. І ЖОДНОЇ поліфункціональної території НЕ передбачено. Це вичерпний перелік! Однак чиновники вирішили наплювати на всі існуючі норми, беруть дві суміжні території різного функціонального призначення і називають їх поліфункціональними, а значить, тепер там можна будувати все, що завгодно. Але суд проігнорував наші аргументи та посилання на чинне законодавство і Генеральний план, де “поліфункціональних територій” нема, бо вони існують виключно в уяві чиновників-шахраїв, а тепер, як виявилося, і суддів. Саме із цієї потрійної брехні, судді роблять висновок, що “передбачене ДПТ функціональне призначення території (для житлово-громадської забудови, території спецпризначення, зелених насаджень загального користування, комунально-складського призначення) не суперечить визначеному у Генеральному плані поліфункціональному використанню територій, а є уточненням його положень щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини населеного пункту, не змінюють функціональне зонування його територій”. От тільки в Генплані поліфункціональних територій немає і бути не може, бо кожна територія має свою функцію, перелік яких наведено вище. Хочу зазначити, що при цьому вони ще і повністю ігнорують поданий мною доказ порушення положень Генплану – основну схему діючого генплану, яка (ви будете сміятися) навіть називається офіційно “КИЇВ. ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН.” Друга частина рішення апеляції присвячена “доказуванню” проведення громадських слухань із дотриманням вимог законодавства. 4) “У газеті “Хрещатик” (випуск №20 (4790) від 23 лютого 2016 року оприлюднено проект Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-рибальської дороги у Подільському районі м. Києва та повідомлено, що матеріали зазначеного проекту розміщено в приміщенні Подільської державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Контрактова, 2 та на сайті www.kga.gov.ua” Я навіть не знаю, яким словом можна назвати це “оприлюднення проекту”. Повідомлення про проведення громадських слухань, яке не відповідає вимогам навіть до подібних повідомлень, і не містить жодних графічних матеріалів, ще й розміщене в розділі “Реклама” (РЕКЛАМА!), це оприлюднення проекту ДПТ? Але головне, що ані в приміщенні Подільської РДА, ані на сайті Департаменту, проект ДПТ не було розміщено – цьому питанню була присвячена значна частина апеляції Київради та Департаменту і все зводилося до твердження, що вони не зобов’язані надавати докази виконання вимог законодавства. Щоб зрозуміти різницю між проектом ДПТ, оприлюднення якого є обов’язковим для проведення громадських слухань, та матеріалами, які було оприлюднено Департаментом, раджу порівняти проект ДПТ, який був оприлюднений ПІСЛЯ затвердження Київрадою  та тим, що було розміщено для проведення громадських слухань. Реальний проект: близько 120 сторінок тексту (це без додатків) та 15 графічних схем. Натомість, до затвердження Департамент розмістив півтори сторінки тексту та 7 графічних схем із ДПТ. І законодавство чітко визначає необхідність оприлюднення всього проекту ДПТ для громадських слухань, а не лише кількох обраних сторінок. 5) “Третьою особою – Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приймалися пропозиції громадськості для їх розгляду та врахування у проекті Детального плану території, що підтверджується наявними у матеріалах справи Журналом реєстрації пропозицій та зауважень громадян до проекту Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-рибальської дороги у Подільському районі м. Києва та Звітом про результати розгляду та врахування пропозицій громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-рибальської дороги у Подільському районі м. Києва (Т.1, а.с.73-79)” Це із серії “на сараї теж написано, а там дрова лежать”. Є лист Подільської РДА, яка займалася цим Журналом пропозицій. Дивна річ, але там це називалося “результати оприлюднення ПРИЙНЯТИХ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ щодо розроблення ДПТ”. Оприлюднили окремі проектні рішення, а не проект ДПТ, написали на журналі для пропозицій необхідну назву – і вуаля, ось вам і доказ проведення громадських слухань самого проекту! Але зупинимося на цьому доказі. Зауваження до проектних рішень ДПТ у журнал вносила лише одна людина – співавтор діючого генплану Сергій Дюжев. Зверніть увагу на перше зауваження. Пан Дюжев акцентує увагу, що у даному ДПТ здійснено (дослівно): “принципове та цілковите відхилення (навіть – ігнорування) від планувальних рішень діючого Генерального плану”. А що на це відповіли Директор департаменту містобудування та директор розробника проекту ДПТ? Вони визнають зауваження співавтора діючого генплану, а порушення положень генплану пояснюють тим, що ДПТ розроблений у відповідності до ПРОЕКТУ нового Генплану. Суд апеляційної інстанції “дослідив” доказ, зробив висновок, що він є підтвердженням проведення громадських слухань, але повністю проігнорував, що насправді це виключно доказ грубого порушення діючого генплану під час розробки ДПТ. 6) “Позивачем право на подання пропозицій до містобудівної документації у передбаченому законом порядку реалізовано не було, тому його права та інтереси не порушено” Цитую діючу на той час редакцію цього самого закону: “ОПРИЛЮДНЕННЯ проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування”. Стривайте, а коли проект ДПТ оприлюднили? Ах, дійсно, я забув – суд же “встановив”, що його оприлюднили у газеті “Хрещатик” №20 (4790) від 23.02.2016. А якщо серйозно, вище я вже зазначав, що проект ДПТ не був оприлюднений, тож мене якраз і було повністю позбавлено передбаченого Законом права на подання зауважень саме до проекту ДПТ. До чого я мав подавати пропозиції, які відповідно до прямої вимоги Закону мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил? До семи картинок, зміст яких розписаний на 120 сторінках НЕоприлюдненої текстової частини та невідомо якого об’єму додатків? Кому цікаво, це питання досліджувалося під час розгляду позову у першій інстанції та детально розписано у відповідному рішенні. Суд першої інстанції це детально дослідив і визнав порушення процедури проведення громадських слухань. Але в апеляції сталися дивні метаморфози, і порушення ніби випарувалися… 7) Я відмітив цю відносно велику частину на скріншоті рішення і не буду її цитувати, щоб не займати місце. Просто раджу її уважно прочитати – це та сама “судова практика, що склалася”, про яку після оголошення резолютивної частини розповів наш видатний науковець (доктор, професор) і одночасно “суддя” Бабенко. Якщо коротко, позиція наступна: законодавство ВИМАГАЄ наявність графічних матеріалів у повідомленні про початок громадських слухань, але якщо графічні матеріали були розміщені десь в іншому місці, або і не розміщені взагалі, то на вимоги законодавства можна і начхати. Після цього рішення, у мене виникло два питання, на які я поки не можу знайти відповіді. Перше: навіщо суддя Бабенко намагався вигнати журналіста з відеокамерою, якщо все одно цей маразм із гордою назвою “Постанова іменем України” все одно обов’язково розміщується у відкритому доступі? Друге: за якою статтею Кримінального кодексу краще вимагати відкриття кримінальної справи проти цих суддів? Юрій Луценко, не підкажете, це за ст. 375 за постановлення завідомо неправосудного рішення? Чи краще за “модною” для ГПУ статтею 256 за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності? Чи краще одразу починати шукати у Законі “Про державні нагороди”, яке “покарання” передбачене за завідомо неправосудне рішення в інтересах бізнесу діючого Президента України?.. P. S. З нетерпінням чекаю, як "новий реформований" Верховний Суд буде мучитися вигадуючи підстави, щоб не задовольнити нашу касацію... Юрій Левченко, депутат Верховної Ради KиевVласть

Як відомо, процес впорядкування автомобільного газового ринку, або як його ще називають “боротьба з нелегалами на ринку автомобільного палива” в Київській області вже стартував та набирає обертів. Створена профільна міжвідомча комісія, працює мобільна група з виявлення порушників, моніториться ринок. Вже можна зробити певні висновки та звернути увагу на принципові відмінності у підходах до цього питання між тими які застосовує Київська облдержадміністрація (КОДА) та тим, що робила Київська міська державна адміністрація (КМДА). В Києві мер Віталій Кличко особливо не переймався питаннями законності своїх дій та й особливо не цікавився проблематикою цього ринку. КМДА забула про часто нею вживане слово “європейськість” і вчинила з малим та середнім бізнесом, який експлуатував невеликі газові заправки так, як це зробив би в радянські часи міськком Компартії – оголосила такі об’єкти “небезпечними ворогами народу” та усунула з ринку жорсткими репресіями. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Єдина відмінність від “радянщини” - те, що натхненником таких дій став не марксизм-ленінізм, а неприкритий вплив на керівництво КМДА профільного об’єднання крупних мереж АЗС відомих брендів – Нафтогазової асоціації України (НАУ), з якою Віталій Кличко відкрито підписав меморандум про співпрацю. На відміну від КМДА, Київська облдержадміністрація поки що демонструє виваженість та намагання розібратися в ситуації. Як не дивно, але на засіданнях профільної комісії ОДА та в заявах керівників області звучать не тільки звинувачення на адресу підприємців. Намітилися конкретні спроби розібратися у причинах, що унеможливлюють повну легалізацію такого виду підприємницької діяльності, як торгівля автомобільним скрапленим газом через автомобільні газозаправні пункти (АГЗП). Схоже, що керівництво КОДА усвідомило, чи не вперше серед державних органів, що саме відсутність нормативно-правового врегулювання такої підприємницької діяльності на рівні держави і є головним чинником, що поставив підприємців на межу законності. Певну надію підприємцям дає той факт, що керівництво КОДА озвучило наміри звернутися до Верховної Ради та Кабінету міністрів з ініціативою розробки загальнонаціональних єдиних правил гри для роботи АГЗП. Зараз такі правила відсутні. Натомість, є набір нечітких, часто безглуздих норм, які протирічать одна одній та розпорошені серед десятків нормативно-правових актів. Саме така нормативно-правова ситуація містить значні корупційні ризики та дає змогу недобросовісним чиновникам трактувати ці норми на власний розсуд і самим вирішувати кого карати, а кого милувати. Читайте: Монополізація паливного ринку руками чиновників триває. Київщині приготуватись Згадаймо, як минулого року у Києві тодішній перший заступник голови КМДА Генадій Пліс перед зачисткою ринку від газових заправок відкрито заявив, що продаж автомобільного скрапленого газу у місті буде дозволено лише через багатопаливні мережі АЗС. До чого привели такі заяви? До втрати сотень легальних робочих місць та безпідставного здорожчання автомобільного газу для киян через руйнування вільної конкуренції на ринку. Справді, без втручання вищих державних органів врегулювати діяльність АГЗП неможливо. Найпершим кроком держави в цьому питанні має стати визнання скрапленого газу альтернативним видом палива, як це зроблено в багатьох країнах світу та Євросоюзу. Другим кроком має стати визнання АГЗП окремим від АЗС видом об’єктів з продажу автомобільного пального. АГЗП нє якимось унікальним українським винаходом. Такі об’єкти працюють по всьому світу - навіть у такій консервативній автомобільній країні з традиційно низькою вартістю бензину, як США. Більше того, в більшості розвинених держав, особливо в Євросоюзі, на рівні урядів країн впроваджуються заходи які стимулюють розвиток такої інфраструктури. Оскільки це спонукає автовласників на перехід від традиційного автопалива до скрапленого газу - через вигідність та екологічність останнього. Читайте: На Киевщине стартовал передел автозаправочного рынка Застосування ж одних і тих самих вимог, які регулюють роботу АЗС та АГЗП, є безглуздям. Автозаправна станція з кількома видами палива та АГЗП - категорично принципово різні об’єкти, як за технічною складовою, так і за ступенем ризиків. Держава має нарешті виступити найвищим арбітром, показати простий та надійний шлях підприємцям і розв’язати існуючі протиріччя. Ринок потребує спочатку правил, а потім вже можна займатися пошуком порушників. Тільки чітке нормативно-правове врегулювання дасть змогу підприємцям повністю легалізувати свою діяльність і дасть впевненість учасникам ринку у спокійній стабільній роботі при дотриманні чітких та розумних державних вимог. Мають бути прибрані зайві адміністративні бар’єри та корупційні ризики. Необхідно забезпечити вільний доступ на ринок та основні принципи вільної конкуренції. Унеможливити вчинення чиновниками антиконкурентних дій на користь одних учасників ринку за рахунок інтересів інших. “…в тих же нещасних країнах, де існує постійна загроза від можновладців, підприємці змушені зберігати значну частину свого капіталу в надійному місці, щоб вчасно сховатися з ним у безпечне укриття”, - Адам Сміт, “Дослідження про природу та причини багатства народів”. Читайте: Торгівля індульгенціями: державна політика промислової та техногенної безпеки на ринку автомобільного паливаМихайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців" KиевVласть

Історія - це не просто підручник, забутий під партою. У посібниках ми можемо побачити лише сухі факти, загальні відомості. Ми забуваємо, що історичні персоналії - справжні люди, що проживали нелегкі життя, проливали кров за свої переконання. Безліч людей взагалі не потрапили на сторінки запилених книжок в бібліотеках. Проте їх історії варті того, щоб їх переказували наступному поколінню. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" “Спочатку ми думали, що це дощ. Гриміло. Небо, важке і темне, наче нависало над містом. Вже потім, коли люди повиходили на двір, стало зрозуміло, що почалась війна”. Ганна Іванівна Бебих, ветеран другої світової війни, люб'язно погодилася зустрітися. Ця жінка, не зважаючи на свої 93 роки, працює у районній Раді ветеранів, по якій із гордістю провела екскурсію. Ще не знаючи її історії, я захопилась її сильним духом. Причепурившись біля люстерка жінка почала свою розповідь.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Я народилася й майже все своє життя прожила в Києві. Після закінчення 9 класів я вважалась грамотною людиною. Жили ми тоді на вулиці Сирецькій, в приватному будинку, який побудував мій батько. Я навчалась у 113 школі, на Куренівці. Коли почалася війна, мені було 17 років.  Посеред ночі з ворожих  літаків на  Київ  раптово полетіли бомби. Ніхто навіть не міг припустити, що таке може статися. Їх було як птахів у небі, особливо багато налетіло на Лук'янівку. Перші бомби, які впали на  наше місто, розгромили багато заводів, підприємств, будинків…  Уже потім, коли люди повибігали надвір, стало зрозуміло, що почалась війна. Люди почали плакати, кричати….. Так було перший час, а потім звикли. Люди звикають до всього. І до голоду, і до злиднів. Ніхто не спав. Літаки прилітали знову і знову. Це тривало 3 місяці, поки вони, німці, брали Київ.  А згодом наше  життя перетворилося на пекло! Вивозили людей до німецьких таборів зі страшною швидкістю. Міг пройти один день, і поряд уже не було близьких друзів, сім'ї, знайомих. Коли німці зайшли у Київ, я чекала на брата, який мав мене забрати з собою до Воронежа. Але  на початку війни брат працював у воєнному відомстві,  якраз перевозив танки і не повернувся. Його було мобілізовано. А ми залишилися в окупації. Німці прийшли  до Києва як додому, хоча й були непроханими гостями. Одразу в'їжджали в центральні місця, займали квартири, всі магазини були розгромлені. Люди ховалися у підвалах. Ми були ув'язнені у власному місті, позбавлені їжі та майна. Окупанти забрали все, що могли. Люди почали міняти одяг на їжу в селах, тому що треба було виживати.  Поява на центральних вулицях Києва, здавалося, нескінченої моторизованої річки германського воїнства, шокувало киян. Адже радянська пропаганда  мало не до останнього дня  стверджувала, що захват столиці України фашистами неможливо, що "Київ є й буде радянським". 18 вересня після відходу радянських військ в місті воцарилось безвладдя  і почалось повальне розграбування магазинів і складів (насамперед горілчаних), бібліотек і музеїв. Завойовники-німці їхали на великих  вантажних машинах, бронетранспортерах, мотоциклах. Всі високі, вгодовані, з відмінною  виправкою й войовничо-самовпевнені. Кожен крім шмайсера (автомата) чи гвинтівки, був озброєний...сміхом. Але в цьому  сміхові було щось зловісне... Пам'ятаю, як німці й поліцаї вивозили наших друзів єврейського походження,  прямісінько зі шкільного двору. Ми прийшли їх проводжати, плакали. 27 вересня вже все місто було обклеєне листівками: "Все жиды города Киева и его окрестностей должны явиться в понедельник 29 сентября 1941 года к 8 часам утра на угол Мельниковской и Дохтуровской улиц (возле кладбища). Взять с собой документы, деньги, ценные вещи, а также теплую одежду, белье и пр. Кто из жидов не выполнит этого распоряжения и будет найден в другом месте, будет расстрелян. Кто из граждан проникнет в оставленные жидами квартиры и присвоит себе вещи, будет расстрелян". Підпису під цим наказом, який увійшов в історію, не було. Слід сказати,  що місце збору в наказі було вказано неточно, таких вулиць в місті не було. Автори наказу явно не знали Києва.. 29 числа ми почули як стріляють у Бабиному Яру. Ми ховали своїх близьких людей. Це було так страшно - біля ярів стояла черга. Ми розуміли, що це євреї. І що вони мають усі загинути. Їх роздягають, забирають речі й ставлять над яром…. Потім ми побачили, як вони брали живих дітей, виривали з рук матерів і кидали в яму - найбільша стрільба продовжувалася два дні. Ми чули  й бачили страшенне горе: як розстрілювали, роздягаючи догола, і скидали в ями невинних людей. Були такі випадки, коли поранені виповзали з ям, в яких були поховані тисячі їх побратимів, і їм щастило врятуватися. О 7 ранку 29 вересня 1941 року ми проводжали наших однокласників і мою подругу Майю Шварц. Вони були повністю впевнені в тому, що їх відвезуть або в Америку, або ще кудись.  Їм так сказали. Але коли ми почули кулеметні черги, вже все стало ясно. Їх стріляли наші ж, "західники". Вони були вдягнені в чорне і говорили українською, але не так, як у нас в Києві. І взагалі німці ніколи не ходили по хатах і не вишукували євреїв, це робили наші поліцаї.  Перший час ми плакали і ридали від страху. Я тоді була ще невіруючою. Але молила Бога: "Господи, допоможи, якщо Ти мене врятуєш, я все життя буду Тобі дякувати". І відтоді я визнаю Церкву. Тоді я ще не знала що стала свідком страшної трагедії та геноциду. Ризикуючи життям, Аня допомагала батькам ховати євреїв від німців і поліцаїв. Але незабаром їй самій треба було шукати укриття – Аню хотіли відправити на примусові роботи до Німеччини. На щастя, вдалося втекти. Разом із підпільниками вона переправилася через Дніпро і вийшла до розташування радянських частин протиповітряної оборони. Аня поповнила їхні ряди. Дійшла до самої Німеччини і в 1945-му повернулася до рідного Києва.- Моя сім'я, разом з майбутнім професором музичної консерваторії та його дружиною переховувалися в Пущі-Водиці, - розповідає мужня маленька жінка, -  Цілу зиму я жила в лісника, допомагала там із хазяйством. Боялася, щоб мене не забрали до Німеччини. Взимку  1942-го люди мені допомогли переїхати на возах через Дніпро. Потім я пішки йшла до Воронежа, щоб знайти брата. Подорож тривала понад 3 місяці, по дорозі зустріла військових і стала проситися в  армію, до них, у  ПВО. Комендант не хотів мене брати, мовляв: ти така маленька, худенька. Але,  мені все-таки вдалося умовити і  я пройшла всю війну. Була поранена, я інвалід 1-шої групи. Страшенно  лякали постійні авіа-нальоти німецької авіації: літаки скидали на нас бомби ледь не щодня, а ми ховалися в траві,  клали її на голову, щоб нас не розстріляли. Ми з боями звільняли Україну та Варшаву. До Києва дістались кров'ю та потом. Всю битву за визволення мого рідного міста я провела за прожектором, що освічував позицію ворога. А ранком  побачила жахливу картину: все поле було всіяне вбитими. Спершу здалося, що вони сплять.  Люди падали, цілували землю, благаючи щоб закінчилась війна. Це був день полегшення. Війна виснажила нашу країну і водночас загартувала характер людей нашого покоління. Але краще нікому не знати війни. Коли закінчилась війна,  я повернулась до рідного міста, звільненого від окупантів, вступила до музичного училища, 40 років працювала на телебаченні та радіо. Музика має велике значення в історії, вона є духом нашої країни. Озвучувала фільми на кіностудії імені Довженка. Заміж вийшла за військового. За професією я оперна співачка, але коли я народила трьох дітей мені було вже не до співу. Ми прожили тяжке, бідне життя. Моїм дітям довелося тяжко працювати, миючи на вулицях машини. Їсти було мало, країна була зруйнована. Але за 30 років люди відбудували країну, гідно віддаючи свої життя, сили та молоді роки. Україна зруйнована і зараз. Я найбільше мрію щоб скінчилася сучасна війна. Вона ніколи не принесе нічого хорошого. Фото: cultprostir.ua KиевVласть

Завершен процесс надвижки нового безопасного конфайнмента (НБК) на объекте "Укрытие" четвертого энергоблока Чернобыльской АЭС, разрушенного во время катастрофы 26 апреля 1986 года. Этот саркофаг должен служить надежной защитой на протяжении 100 лет. Об этом KV стало известно из сообщения Европейского банка реконструкции и развития (ЕБРР) в Twitter. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   "Чернобыльский реактор успешно накрыт через 30 лет после катастрофы 1986 года и в результате удивительного подвига инженеров", - сообщает ЕБРР. Ecco il video emozionante del posizionamento #NSC a #Chernobyl. Grazie a #EBRD https://t.co/SYYa6DNQxo — Nucleare e Ragione (@nucleareragione) 29 ноября 2016 г. Президент Украины Петр Порошенко напомнил, что арка конфайнмента является самой большой в мире движущейся конструкцией из всех когда-либо построенных человечеством. Арка над об’єктом “Укриття” - найбільша в світі рухома конструкція, яка будувалась людством pic.twitter.com/pwFnJeWBoj — Петро Порошенко (@poroshenko) 29 ноября 2016 г. Напомним, надвигать НБК на объект "Укрытие" четвертого энергоблока Чернобыльской АЭС начали 14 ноября 2016 года в 14:15. Новый безопасный конфайнмент Чернобыльской АЭС имеет длину 165 м, высоту 110 м и общий вес 36 200 т. Он надвигался с помощью специальной системы, состоящей из 224 гидравлических домкратов и позволяющей передвигать арку на 60 см за один цикл. Арка была построена в чистой зоне вблизи 4-го энергоблока ЧАЭС и преодолела 327 м до штатного положения над этим блоком. Читайте: На Чернобыльской АЭС начали процесс надвижки нового укрытия над четвертым энергоблоком Ранее KV сообщала со ссылкой на заместителя генерального директора ГСП  "Чернобыльская АЭС"  по кадрам и режиму Евгения Катунина, что НБК полностью защитит окружающую среду от выбросов радиоактивной пыли в атмосферу во время демонтажа временной кровли объекта “Укрытие” и других неустойчивых конструкций. Также он сделает невозможным попадание в разрушенный реактор атмосферных осадков. Читайте: Защитную арку на ЧАЭС достроили, и готовят к накрытию четвертый энергоблок НБК построила компания "Новарка" - консорциум французских строительных компаний "Буйг" и "Винси". Строительство началось в 2012 году. Из-за больших размеров арки, ее строили двумя частями, которые были подняты и успешно соединены друг с другом в 2015 году. Внутри арки НБК установлен кран для демонтажа существующего старого "Саркофага" и остатков 4-го энергоблока. НБК имеет проектный срок эксплуатации 100 лет и обошелся в 1,5 млрд евро. КиевVласть