Щоб дізнатися реальну ситуацію у районах столиці та з'ясувати, що зроблено за 2018 рік для підвищення комфорту мешканців, КиевVласть вирішила провести серію інтерв'ю з головами райдержадміністрацій Києва. Кожний очільник району читачам КиевVласть детально розкаже скільки коштів витрачається на розвиток району, що робиться для покращення умов життя, на що люди скаржаться частіше за все, які проблеми існують, скільки будується нових об'єктів, чи є проблеми із забудовниками, як вони вирішуються та які наявні плани щодо розвитку району. Третє інтерв'ю цієї серії з головою Деснянської РДА Геннадієм Заболотним. Довідка KV: Деснянський район Києва з'явився у 1987 році і початково мав назву Ватутінський. У жовтні 2001 року район отримав сучасну назву в результаті проведеної територіальної реформи. Сьогодні до його складу входять масив Вигурівщина-Троєщина, селище Троєщина, житловий масив Лісовий, селище Биківня, зелена зона на Дніпровських островах, лісопарковий пояс. Також територією району тече річка Десенка. На північному-заході Деснянський район межує з Оболонським районом (Північний міст, акваторія річки Дніпро), на півдні і південному заході - з Дніпровським районом (проспект Генерала Ватутіна, вул. Братиславська, Курнатовського, Миропільська і територія ДВРЗ), на північному сході - з Броварським районом Київської області (міська смуга, Броварський проспект, межа Лісового масиву, Дніпровського лісництва). Фінансування KV: Скільки коштів було виділено на розвиток Деснянського району у 2018 році? Геннадій Заболотний: Бюджетні асигнування для нашого району на 2018 рік були затверджені у сумі 1 млрд 907 млн  113,44 тис. гривень. У 2018 році практично всі ці кошти були використані на розвиток району. Економія незначна – за рахунок тендерних закупівель. З цих коштів найбільші видатки були направлені на здійснення капітального ремонту (158,3 млн гривень), будівництва (43,8 млн гривень), придбання обладнання (25,9 млн гривень) та техніки (5,2 млн гривень). У рамках капітальних ремонтів на житлово-комунальне господарство було використано 138 млн гривень, з який трохи більше 20 млн гривень було направлено на ремонт міжквартальних проїздів. KV: Чи були виділені Деснянському району субвенції з державного бюджету? Г.З.: Субвенції були отримані на фінансування нової української школи (6 млн гривень) та здійснення заходів соціально-економічного розвитку окремих територій (296,5 тис. гривень). KV: Депутати Верховної Ради та Київради у 2018 році допомагали району? Г.З.: Так. Завдяки всебічному сприянню Київського міського голови та активній підтримці депутатів Верховної Ради та Київської міської ради нам вдалося зробити чимало для поліпшення життя наших громадян. Ми продовжили роботу, спрямовану на вирішення першочергових соціальних проблем, вирішили нагальні завдання в сфері житлово-комунального господарства, освіти, охорони здоров'я, які ставили перед собою в 2018 році. KV: У 2018 році у Деснянському районі реалізовувалися громадські проекти? Г.З.: Так, було 11 громадських проектів на суму 12,2 млн гривень. Сьогодні з них реалізовано 9. Ще 2 проекти знаходяться на виконанні. Більшість громадських ініціатив стосувалася закладів освіти. Завдяки громадському бюджету у 2018 році була проведена заміна вікон у школі № 321 (вул. Драйзера, 40-Б) та школі № 300 (просп. Маяковського, 93-Г), здійснено капітальний ремонт актової зали школи №263 (вул. Олександра Сабурова, 19-Б). Також реконструйовано стадіон шкіл № 300 та 301, споруджено “Футбольне поле - Спортивне містечко” на території школи № 259 (просп. Маяковського, 21-г), спортивний футбольний майданчик на вул. Градинській, 3-5, дитячий спортивний комплекс по вулиці Миколи Закревського, 85, і проведено реконструкцію спортивного майданчика на бульварі Бикова, 7-А. Читайте: От Кличко и Заболотного требуют вынудить нерадивого подрядчика достроить по проекту стадион школ №300 и №301 На стадії завершення обладнання спортивного ігрового майданчику на вул. Градинській, 9-11. Також завдяки громадському бюджету проводиться реконструкція будівлі на проспекті Маяковського, 15, для розміщення зали урочистих подій. Діючий РАЦС знаходиться у цій же будівлі на четвертому поверсі. Новий буде розміщуватися на першому поверсі. У 2018 році завершено основну частину фасадних робіт, прокладені внутрішні мережі та комунікації, проведено зонування приміщення та залита підлога. Вже здійснені тендерні закупівлі меблів. Роботи тривають згідно графіку. KV: Які бюджетні запити від району були на 2019 рік? Г.З.: Рішенням сесії Київради від 13.12.18 № 416/6467 “Про бюджет міста Києва на 2019 рік” головному розпоряднику коштів - Деснянській РДА передбачено видатки в загальній сумі 2 114,8 млн гривень, у тому числі видатки загального фонду - 1 810,3 млн гривень та видатки спеціального фонду – 304,5 млн гривень (з них видатки бюджету розвитку - 247,0 млн гривень).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Проте, існує загальна додаткова потреба в видатках на 2019 рік, згідно бюджетних запитів, наданих розпорядниками коштів, для Деснянського району. Вона складає 534,6 млн гривень, у тому числі по загальному фонду 66,6 млн гривень та по спеціальному фонду (бюджету розвитку) 468,0  млн гривень. Дорожньо-транспортна інфраструктура KV: Чи багато уваги у 2018 році приділялося ремонту доріг Деснянського району? Г.З.: Кошти на дороги загального користування витрачалися мало. Робили переважно аварійно-ямковий та середній ремонт. У 2018 році  працівники ШЕУ Деснянського району ліквідували більше 5 тис. кв. м аварійно-небезпечної ямковості, виконані роботи з дрібного ремонту 9 тис. кв. м асфальтобетонного покриття та виконали поточний ремонт асфальтобетонного покриття загальною площею 8 577 кв. м. За 21 адресою проведено капітальний ремонт міжквартальних проїздів та прибудинкових територій. Зокрема по вул. Беретті, 6-А, 6-Б; Лаврухіна; Закревського, 31, 31-В; Драйзера, 9-В; Мілютенка, 14-16; Бальзака, 84; Радунській, 38. Зроблено проїзд по вул. Лаврухіна від будинку №7 до буд. №11. Відремонтовано заїзд  між вул. Шолом-Алейхема, 7/20, та вул. Мілютенка, 22, та вздовж Шолом-Алейхема, 9, 11, 13. А також заїзд до будинків на вул. Мілютенка, 28, 26 та 24. Було організовано проведення обов'язкового технічного нагляду за роботою підрядників. В результаті первині претензії до їх роботи були, але до конфліктів не доходило. Все було виправлено і зроблено нормально. KV: У 2019 році плануєте зосередитися на таких же роботах? Г.З.: На 2019 рік з міського бюджету виділено 34 млн гривень на ряд об'єктів. Йдеться про комплексний розвиток інженерно-транспортної інфраструктури району, у тому числі у селищах Троєщина та Биківня. Ці кошти будуть використані на реконструкцію транспортної розв'язки просп. Шухевича – вул. Бальзака з організацією додаткових з`їздів на проспекті Шухевича; реконструкцію однорівневої транспортної розв`язки вул. Каштановій - Бальзака з влаштуванням двостороннього дорожнього руху по вул. Бальзака та реконструкцію вул. Кіото з організацією додаткових в`їздів та виїздів з вул. Братиславської. Також частина цих коштів буде направлена на добудову вулиці Милославської від перетину Милославської-Лісківської до вул. Радосинська (колишня назва вул. Леніна) у селищі Троєщина. Першочергово плануємо робити транспортні розв'язки: просп. Шухевича – вул. Бальзака та вул. Каштанова – Бальзака. Без завершення цих робіт неможливо розпочати реконструкцію Керченської площі, яка планується вже наступного літа. KV: Міжквартальні проїзди ремонтуватися у 2019 році не будуть? Г.З.: Будуть. Орієнтовно у тому ж об'ємі, що і у 2018 році. Також буде продовжено встановлення сучасного LED-освітлення. Наразі триває облаштування світлодіодних світильників по проспектах Шухевича та Лісовому, вулицях Електротехнічній, Кіото, Волкова, Закревського,  Попудренка то у 2019-му ним буде обладнано майже весь район. KV: Які подвижки варто очікувати мешканцям району щодо метро на Троєщину? Г.З.: У 2019 році повинні підготувати проект. Програмою економічного і соціального розвитку Києва на 2018-2020 роки для КП “Київський метрополітен” на техніко-економічне обгрунтування будівництва Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену передбачено фінансування у розмірі 20 млн гривень. Але поки метро немає, потрібно вирішувати транспортну проблему іншим шляхом. Адже за офіційною статистикою у Деснянському районі зараз проживає більше 400 тис. людей. З них третина кожного ранку і кожного вечора виїжджає/заїжджає на територію Деснянського району. Щомісяця громадським транспортом у Деснянському районі перевозиться близько 10 мільйонів пасажирів. KV: У 2018 році впроваджено нові маршрути транспорту? Г.З.: Було відновлено рух автобусного маршруту №6 у селищі Троєщина. Планується відкриття нового автобусного маршруту №111 (вул. Милославська – ст. метро “Позняки”) та продовження трамвайного маршруту №28 до перетину вулиць Милославської та Бальзака. Зараз у районі, якщо брати муніципальний транспорт, працює 14 автобусних маршрутів, 10 трамвайних, 8 тролейбусних, 30 маршрутних таксі, дві станції метро – “Лісова” і “Чернігівська”. Крім того по  вул. Бальзака збудована одна з двох ліній швидкісного трамваю. Для її безперебійної роботи організовано два трамвайних маршрути № 4 та 5. Читайте: Жители нового микрорайона Выгуровщины-Троещины страдают от недостатка общественного транспорта Житлово-комунальне господарство KV: Що найбільш важливого було зроблено у 2018 році у житлово-комунальному господарстві району? Г.З.: Ми провели ремонт 70 ліфтів у житлових будинках Вигурівщини-Троєщини та Лісового масиву. З ліфтами була ситуація майже катострофічна. У березні 2018 року були зупинені 168 ліфтів через поломки та викрадення ліфтового обладнання. Правоохоронці фіксували до 7 крадіжок на день. До кінця весни нам разом з правоохоронними органами вдалося зменшити кількість крадіжок. Правоохоронці затримали декілька злочинних угрупувань, які спеціалізувалися на крадіжці ліфтового обладнання. Також, щоб зменшити кількість викрадень, деякі ліфти обладнали сигналізацією та технічними засобами захисту. Зараз розглядаємо можливість встановлення сигналізації  у всіх житлових будинках. Вартість такого проекту – близько 8 млн гривень. Читайте: На установку охранных систем лифтового хозяйства в Деснянском районе нужно 8 млн гривен - депутат Киевсовета (видео) На 2019 рік на ремонти ліфтів ми просили приблизно 30 млн гривень. Це дасть змогу провести капітальний ремонт 105 ліфтів і по підсумку року у Деснянському районі буде відремонтовано приблизно 20% ліфтів. KV: Скільки загалом ліфтів експлуатується у будинках району? Г.З.: У господарському віданні КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району Києва” знаходиться 2159 ліфтів, на обслуговуванні ТОВ “Майстерліфт” – 1 616, ТДВ “Укрліфтсервіс” – 543 ліфти. KV: Які ще пріоритети у сфері ЖКГ будуть на 2019 рік? Г.З.: Пріоритетними є і залишаються ремонти у житлових будинках. У 2018 році виконано заміну вікон у 86 будинках, ремонт сходових клітин в 38 будинках, балкону в 1 будинку, електричних щитових у 9 будинках, вхідних груп у 10 будинках (49 одиниць), покрівель в 29 будинках, внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення в 24 будинках. Також у 1 будинку були виконані роботи з підсиленння фундаменту. Пріоритетними залишаться і заходи з термомодернізації. У 2018 році у Деснянському районі було утеплено фасади 33 будинків. Крім цього у районі введено у дію програму енергозбереження по нашій Керуючій компанії. З початку 2018 року встановлено 6633 світлодіодних світильників в місцях загального користування у 55 будинках. Всього починаючи з 2017 року встановлено 11794 світлодіодних світильників у 126 будинках. Завдяки цьому економія електроенергії для освітлення місць загального користування становить 29-34%. У будинках, які не підключені до об’єднаної диспетчерської системи (колишні відомчі будинки та гуртожитки) або в яких система дистанційного керування освітленням тимчасово не працює, для керування освітленням встановлювалися вимикачі або реле часу. За 2018 рік встановлено 136 реле часу в 93 будинках. KV: У цьому опалювальному сезоні багато було проривів після підключення тепла та гарячого водопостачання? Г.З.: В нашому районі система опалення була запущена однією з перших. Глобальних поривів не було. Декілька будинків певний час залишалися без тепла, але ситуація була оперативно виправлена. KV: Є скарги на знижену температуру теплоносіїв? Г.З.: Такі скарги є. За тиждень ми отримуємо загалом біля 100 скарг. Коли йде запуск системи опалення, то питома вага скарг, пов'язаних з цим питанням, складає 85-90%. Коли опалення запущено, то питома вага скарг на занижену температуру теплоносіїв знижується орієнтовно на 50%. Проблема з теплоносіями є, але вона системна по всьому місту. Що залежить від нас, ми робимо. Нерідко проблеми виникають з вини самих мешканців внаслідок перепланування квартир та заміни радіаторів, що впливає на регулювання подачі тепла. Від цього страждають всі квартири по стояках. KV: На що ще скаржаться мешканці району? Г.З.: На відсутність освітлення у під`їздах, неякісне прибирання територій. Є звернення щодо антисанітарії та щурів. Таких звернень більше влітку, бо щури живляться відходами біля контейнерів зі сміттям. Нашим комунальним підприємством “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району Києва” укладено угоду з підрядною організацією  на проведення дератизаційних та дезінсекційних заходів. Такі заходи проводяться щомісячно. А за зверненнями громадян додатково. В нас загалом 777 будинків, з них комунальне підприємство обслуговує 560 будинків. Також ми створили групу в Viber, до якої залучені працівники адміністрації, комунальних підприємств району, депутати міськради та деякі громадські активісти. Якщо хтось бачить проблеми на території району ‒ неприбраний сніг або сміття, порушення правил благоустрою тощо ‒ оперативно сповіщають, щоб відповідні служби усунули недоліки. KV: Були нарікання на роботу КП “Київкомунсервіс”, яка сьогодні відповідає за вивіз побутових відходів? Г.З.: Тільки на початковому етапі. Тоді були проблеми з комунікаціями, особливо з питань вивозу крупногабаритного сміття. Зараз ці питання зняли. KV: Мешканці району мають борги за комунальні послуги? Г.З.: Сьогодні заборгованість за комунальні послуги більше 20 млн гривень. Це фактично місячна плата всього району. З боргами ведемо претензійно-позивну роботу. Сьогодні на стягненні біля 6 млн гривень. Робота ведеться дуже активно. Проте виселень через борги немає. KV: Чи можуть бути відключення будинків від певних послуг через борги? Г.З.: Таке рішення приймається підприємствами, які надають послуги. КП “Керуюча компанія” зупиняти обслуговування будинків не буде. Проте коли не буде коштів, зменшиться кількість обслуговуючого персоналу, не буде людей для оперативного реагування на аварійні ситуації. У нас і сьогодні укомплектованість двірниками 60%. Не вистачає слюсарів, зварників, електриків, трактористів для обслуговування техніки, у тому числі з прибирання снігу. Нове будівництво та конфлікти з забудовниками KV: Скільки на території Деснянського району ведеться будівництв? Г.З.: Об'єктів будівництва чимало. Із знакових - спорудження ТОВ “Жен Сан” торгового центру на Броварському проспекті, 25-А, з перехоплюючим паркінгом та автостанцією. В рамках цього проекту передбачається реконструкція за рахунок інвестора виходів станції метро “Лісова”. Але сьогодні поки що роботи призупинені. На території 20-го мікрорайону будуються житлові будинки №1 та 2 з вбудованими приміщеннями; введений в експлуатацію житловий будинок №3 з амбулаторією. Розпочато будівництво житлового комплексу з об’єктами соціальної інфраструктури (соціальне житло) по вул. Крайній, 1, та житловий комплекс на вул. Магнітогорській, 5. Будується житловий будинок з об’єктами господарського та соціально-побутового призначення та підземним паркінгом на вул. Милославській. Саме в цьому будинку передбачається виділення частки квартир для потерпілих від діяльності ГІБК “Еліта-центр”. Також ведеться будівництво житлового комплексу “Лісова казка 2” по вул. Радистів, 40. Для відселення мешканців з аварійного будинку по вул. Мілютенка, 23, на перетині вул. Мілютенка та Шолом-Алейхема КП “Спецжитлофонд” відведена земельна ділянка для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку з вбудованими приміщеннями. Будівництво розпочато. Це буде великий житловий будинок на 500 квартир. Його завершити планують за 2-3 роки. KV: Будівництво яких об'єктів ініціює райадміністрація? Г.З.: Ми ініціювали виділення коштів з міського бюджету на розробку проекту школи у 20 мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина-Троєщина. Там хочемо побудувати загальноосвітню середню школу на 36 класів (1080 місць). На території 24-го мікрорайону по вулиці Радунській нарешті у 2019 році розпочнеться будівництво дошкільного дитячого закладу та загальноосвітньої школи. У планах будівництво пожежного депо по вул. Закревського, що  зменшить навантаження на існуючі депо та дасть змогу пожежно-рятувальній службі більш оперативно реагувати на виклики та запобігати пожежам. Деснянською РДА надавались пропозиції щодо включення даного об’єкту  до проекту програми капітальних вкладень на 2019-2021 роки та виділення бюджетних коштів на будівництво. Цей об'єкт вже починали будувати. У червні 2010 року було укладено угоду з ХК “Київміськбуд”. Наразі виконано роботи з встановлення огорожі та розпочато роботи з влаштування котловану. Читайте: На киевской Троещине может появиться пожарное депо Є наміри побудувати лікарню на житловому масиві Вигурівщина-Троєщина. Зараз вже виділена земельна ділянка. На 2019 рік виділяються кошти на розробку відповідного проекту. KV: У Деснянському районі є проблемні забудови? Г.З.: Існують факти зведення житлових комплексів без необхідної дозвільної документації, об’єкти незавершеного будівництва і довгобуди. Зараз це шість 34-поверхових житлових будинків на території при в'їзді на житловий масив Троєщина вздовж просп. Шухевича (т.зв. “Троєщинські вежі”, - KV). Замовник цього будівництва – Головне управління внутрішніх військ України. Проблема ЖК “Перлина Троєщини” вирішена через прийняття детального плану території. Тепер є можливість цю забудову легалізувати. Є  проблемний об'єкт на вул. Драйзера, 40, де заселено дві секції. Але до прийняття детального плану території, легалізувати його не вдасться. Читайте: Геннадий Заболотный: “Полагаю, вопрос по Троещинскому рынку уже решен - не сносить его” Школи, садочки та спортивна інфраструктура KV: Чи ведеться будівництво шкіл та садочків на території Деснянського району? Г.З.: Триває реконструкція з добудовою загальноосвітньої школи №23 на вул. Путивльській, 35, у Биківні. Зараз завершується будівництво ІІ черги реконструкції з добудовою. Ця школа розрахована на 22 класи на 660 учнів. В неї інвестовано 48 млн гривень і для того, щоб її добудувати, потрібно приблизно стільки же. Якщо фінансування буде, то у 2019 році роботи будуть завершені. Першу чергу реконструкції вже проведено. Вона дозволила перевести молодші класи зі старої будівлі, створити актовий зал на 250 місць, малий спортзал, кабінет фізики та їдальню з кухнею. Зараз завершується реконструкція адміністративного блоку. Це дозволить вивільнити приміщення учбових класів, які зараз використовуються під адміністративні кабінети. Ми хотіли би відродити садочок на 250 місць на Сабурова, 16. Його приміщення тривалий час перебувало в оренді. Зараз його повернули місту у зруйнованому вигляді без вікон та дверей. В нас є проект його реконструкції. На реалізацію цього проекту потрібно 70 млн гривень. KV: Скільки загалом у районі закладів шкільної та дошкільної освіти? Г.З.: У районі функціонує 66 закладів дошкільної освіти та 6 навчально-виховних комплексів різного типу (спеціалізовані навчально-виховні комплекси, дошкільні заклади для дітей з особливими освітніми потребами; санаторні та заклади комбінованого типу, Центр розвитку дитини “Підростайко”). Зараз навчально-виховні комплекси відвідує 15272 дитини. У 10 закладах дошкільної освіти створені інклюзивні групи для дітей з синдромом Дауна та ранніми проявами спектру аутизму. KV: Вистачає місць у школах та садочках для мешканців району? Г.З.: У садочках і школах, які знаходяться на Лісовому масиві, де немає нової забудови, є вільні місця. Там де новобудови, існують проблеми. Їх ми вирішуємо зокрема за допомогою відновлення груп. У 2018 році було відновлено 10 груп у 8 садочках (250 місць). KV: Що зроблено у 2018 році для розвитку спорту в районі? Г.З.: У школах побудовано 13 футбольних майданчиків зі штучним покриттям розміром 22х42 метри. Читайте: В 11 школах Деснянского района Киева реконструируют футбольные площадки На замовлення Деснянської РДА завершено будівництво-реконструкція І черги стадіону зі штучним покриттям на вул. Драйзера, 2-Б. На стадіоні проведено заміну існуючого покриття поля, бігових доріжок та спортмайданчиків з дотриманням вимог Федерації футболу та легкої атлетики. Також здійснено реконструкцію існуючої адміністративної будівлі, будівництво санітарного блоку, встановлено огорожу території, трибуну, місця для людей з фізичними вадами, прожекторне освітлення, облаштовано гостьову автостоянку та в’їзд-виїзд з території. Зараз проводяться заходи з підписання акту готовності та отримання сертифікату. KV: Скільки спортивних шкіл працює у Деснянському районі? Г.З.: Три комунальні спортивні школи з відділеннями боксу, боротьби дзюдо, самбо, вільної боротьби, футболу, пауерліфтингу, волейболу, гімнастики художньої, баскетболу, плавання, спортивної акробатики, бадмінтону, настільного тенісу, тенісу та шахів. Функціонують на території Деснянського району Центр навчання плаванню, районний центр фізичного здоров'я населення “Спорт для всіх” з 13 спортивними клубами, екстрим-парк X-Park, Олімпійський коледж ім. Івана Піддубного, мережа фітнес-клубів Sport life та спортивний комплекс “Планета Спорт”. Є в нашому районі Центр соціально-психологічної реабілітації дітей з функціональними обмеженнями. В ньому реабілітацію проходить 121 дитина. KV: Ви не згадуєте спортивний інтернат на Лісовому масиві. Г.З.: Це унікальний спортивний заклад, але він у державній власності. Як тільки він перейде у власність міста, ми зможемо ним займатися і вкладати кошти в його розвиток. Зелені зони та безпека мешканців Деснянського району KV: Яка увага приділяється зеленим зонам? Г.З.: Всього на території району 12 парків та 25 скверів, 3 бульвари, 11 озеленених територій. Перлиною Деснянського району став парк з водними об’єктами вздовж просп. Шухевича, першу чергу реконструкцію якого було завершено у нинішньому році. Загальна площа новоствореного парку – 2, 3 га. В нинішньому році планується проведення другої черги реконструкції.  Загальна ж площа нового парку сягатиме 9,5 га. Це – дійсно парк європейського зразка, який дуже швидко полюбився деснянцям та мешканцям столиці. Зараз у парку “Муромець” (раніше парк “Дружби народів”) облаштовуються сквер Іллі Муромця, алея “Спогадів”, площа з Каменем з казки про трьох богатирів, ансамбль “Хранителів України-Русі” з казковим болотом і бронзовою картою Києва XI-XIII сторіччя. У серпні на центральній частині алеї було встановлено скульптуру богатиря часів Київської Русі Іллі Муромця, прототипом якого став відомий український атлет Василь Вірастюк. Завершено роботи з облаштування скверів по вул. Мілютенка, 7,  Жукова, 27-31, проспекту Маяковського, 20-22. В планах продовжити роботи з  реконструкції скверу по вул. Цвєтаєвої, 16, 16-Б, 16-В. KV: Чи є на території району захаращені зони, які можна облаштувати у зони відпочинку? Г.З.: Є ділянка біля озера по вул. Закревського. Там доречно облаштувати сквер. KV: Як забезпечена безпека мешканців району? Г.З.: Ми співпрацюємо з Нацполіцією. Представники райуправління поліції залучаються до участі у нарадах і колегіях з питань визначення основних напрямків та дій щодо забезпечення громадського порядку, безпеки життя і свобод громадян. Працівники Деснянського управління поліції залучаються на спільні рейди щодо ліквідації стихійної торгівлі. Читайте: Жители Быковни просят прислать им участкового инспектора полиции У нашому районі реалізується Міська цільова комплексна програма “Безпечна столиця”. В її рамках створюється єдина міська система відеонагляду. До цієї системи вже підключено всі школи району. Плануємо встановити 300 камер в місцях найбільшого скупчення мешканців району. До реалізації заходів з профілактики та протидії злочинності залучено і новостворене Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону “Муніципальна варта”. Читайте: Віктор Смирнов: “Серед пріоритетів – реконструкція Контрактової площі та вулиці Сагайдачного” Петро Онофрійчук: “На те, що треба зробити у Дніпровському районі, потрібні 1,5-2 млрд гривень” Фото: KV Фото галереї надано Деснянською РДАKиевVласть

Українську школу нещадно лихорадить. Тепер у тренді нова “мулька” - що краще: спільностатева чи роздільностатева моделі навчання?  Тобто, дівчатка й хлопчики  мають навчатися разом чи в окремих класах, а то, навіть і в різних школах? А що, сто років тому  в Києві (як і в усій імперії) було лише роздільне навчання. Чому б його не повернути знову, хоча б для заможних батьків? І в Києві вже є такі приклади. У чому ж  полягає різниця між цими моделями освіти?  Я, як людина, що  в своїх 17 років пройшла обидві системи освіти, постараюся відповісти і якось описати це. Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”  Почнемо зі спільностатевої Це всім звична, стандарта система сумісного навчання хлопців і дівчат. Вона здається повністю виправданою і актуальною, адже завдяки ній розвиток кожної статі проходить в умовах реального життя, спілкування, особливостей і проблем, таких як навіть невзаємність у почуттях, невміння йти на контакт, агресивності й відсутності компромісу між чимось, які, завдяки спостереженням і саме незвичним ситуаціям можуть вирішити психологи, тим самим запобігши додатковим негараздам у майбутньому. Та все ж всі проблеми психологам не вирішити, через що в міру умов розвитку та становлення себе, як особистості, та й самого доволі нестабільного підліткового віку, може утворюватися розшарування класу на певні підгрупи, які мають різний статус і вплив майже на кожного. З’являються перші серйозні почуття, які наче за звіриними законами треба довести не стільки власними інтелектуальними та розумовими здібностями, скільки вмінням якомога більше і глибше занурюватися у тимчасові тренди та хайпові штуки, що наче показують твій "справжній" рівень розвитку, комунікабельності та вмінню жити тільки "за власними законами". Саме звідси, ще й завдяки великій доступності тютюнових, алкогольних та наркотичних виробів, випливає той багатьом відомий "стадний інстинкт", через який не дивлячись ні на що, багато підлітків можуть витрачити всі свої гроші, жертвувати своїм здоров’ям заради тимчасової насолоди, або вже через певний час, побачивши світ лише з темного боку, отримувати цинічність у власних поглядах, психічні розлади й навіть інколи втрачати сенс життя.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Звісно, не хочеться  як то кажуть "Гребти всіх під один гребінець", бо з-поміж всіх, хто проходить весь цей період підліткового хаосу є багато молодих людей, які під тиском однолітків, не завжди лише моральним, втримується і намагається саморозвиватися й радіти життю або ж переходить у платні навчальні закладі, де є можливість отримати справжню освіту . Як  виходить, що з тих маленьких  шестирічок, які залюбки грають у футбол і стрибають через резинку, радіють власним успіхам у читанні, писанні й  насолоджуються вмінню отримувати знання, з бешкетлтвих допитливих хлопчаків і дівчаток з великими  гарними бантами на голові, суспільство вже через, ну приблизно, 10 років отримує юнаків, побачившись з якими ти хочеш втекти, аби тебе не пограбували чи не побили; і дівчат, на яких можна дивитися лише з сумом і жалем? Як на мене, відповідь проста: це саме намагання не бути висміяним та приниженим, переоцінена гендерна відмінність та бізнес, що навколо цього будується. Чому так?  На власному досвіді можу сказати, що без будь-яких мотивів, окрім як отримати насолоду та просто вибрати саме такий спосіб життя, подібний шлях вибирають одиниці, причому більшість з них все одно зберігають власні принципи і намагаються будувати подальше життя лише доволі цікавим та корисним не лише для себе. Може наша система освіти застаріла? І може, якщо перейти на одностатеве навчання, багатьох проблем вдасться уникнути? Спробую зараз описати і це. Можна навести приклад навчального закладу, де справді існує роздільностатева освіта, де навіть існують намагання виховувати справжніх патріотів Батьківщини. Це кадетський ліцей. Якщо взяти до уваги суто чоловічий клас, то це дуже цікава річ. Багато педагогів і психологів подають його суто з позитивного боку, обґрунтоваючи це тим, що у тих, хто в ньому навчається, з'являється відчуття справжньої дружби, відданості, патріотизму і, до речі, є ніби-то непоганий результат навчання, бо, по-перше, немає дівчат, які б могли неабияк відволікати на уроках чи порушувати взаємовідносини між хлопцями, а по-друге, немає відмінності темпів і особливостей інтелектуального розвитку між дівчатами та хлопцями, хоч насправді це  не зовсім так.  Оскільки хлопці знаходяться там цілодобово 5 днів на тиждень, то виховують їх більше не так батьки і суспільство, як офіцер-вихователь, вчителі й просто життєвий досвід, здобутий в основному ж у стінах цього закладу, адже насправді завдяки цьому збільшується в рази рівень відповідальності та самостійності. Основну частину формування характеру всього класу, як я помітив, відіграє саме офіцер-вихователь. Якщо він веселий і бадьорий, то відповідно і клас такий самий, якщо ж індеферентно налаштований на свою роботу і має не зовсім приємний характер, то схожими на нього стають і діти, які під його опікою.  Так і я та мої однокласники росли схожими саме на нашого вихователя, допоки дехто з нас не зрозуміли, що насправді ми не маємо власної автентичності і ростемо лише для того, щоб стати військовими без власного погляду на багато речей і живучи лише з однією метою: якби веселіше дожити до п'ятниці, щоб відіспатися, відпочити і в понеділок продовжити свою вже таку звичну буденність. Саме в цей момент і починаються перші проблеми: несприйняття того режиму, під яким жив останні роки; порівняння зі звичайним життям, в якому все таке прекрасне і по-справжньому щире; розуміння того, що повна відсутність дівчат робить тебе грубим, егоїстичним, боязким до спілкування з ними та з’являється якась антисимпатія до всього ліцею. Через це, звісно, ти починаєш інакше дивитися на свої два вільні дні: хто починає відходити від системи створення псевдо-патріотів, які б стали непоганими фронтовиками і починає самовдосконалюватися, робити все, щоб якомога більше відчувати справжнє реальне життя, а хто починає просто принципово йти проти того, що йому нав'язували всі ці роки і потроху, в 14 років, отримує алкогольну або навіть нарко-залежність, але все ж кайфує від життя, бо тепер його будує тільки він, так ще й такими забороненими методами. А, повертаючись у понеділок до кадетського класу,  у кожного залишаються свої власні переживання і погляди, які б так хотілося всім нав'язати, а це призводить до непорозумінь. Приорітети змінюються і вже авторитетами у багатьох випадках є не ті, хто стали хоч якимись особистостями, а ті, хто зробить більший крок проти ліцею різними способами, навіть побивши одного зі своїх товаришів лише через різні певні суперечності у поглядах. Одним словом, із гарної ідеї створити покоління патріотів, вдосконалити систему освіти,  хоч і вдається прив’язати певну любов до рідної країни, привчити до самостійності і порядку, знову ж інколи виходить доволі негативний результат - не вдається позбавити учнів впливу поганих звичок, не вдається мати загальноприйняті переконання не тих, з ким ти проводиш весь вільний час, а власні, аргументовані чимось хоч відносно високим та правильним, ще й при чому додатково у деяких випадках мати проблеми із ствердженням власного "Я", вмінні спілкуватися з дівчатами, адекватно сприймати цивільні реалії оточуючого соціуму. Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”  Звісно, можна ще навести як приклад кілька інших одностатевих навчальних закладів, таких як, Військовий ліцей імені Івана Богуна тощо, але ситуація в них вже буде складатися зовсім інакше в силу вікових відмінностей тих, хто в них навчається і тому, що це професійні військові заклади, які під контролем Міністерства оборони, а не освіти, як наприклад, “Кадетський корпус”. Я впевнений, що школа є одним із ключових факторів розвитку будь-якої людини, а гендерна різниця, по великому рахунку, мало що вирішує.  KиевVласть

Чи не найбільшим стимулом до створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) для його мешканців є можливість самостійного управління спільною власністю – сходовими клітинами, горищами, підвалами, підсобними приміщеннями, прилеглою до будинку територією тощо. Така система стовідсотково працює в країнах Прибалтики та в Польщі й вже давно показала свою високу ефективність. Втім, українці не дуже поспішають об’єднуватися задля власного “комунального” блага. “Жеківська” система досі превалює Cьогодні такі об’єднання створені лише в 16% багатоквартирних житлових будівель в усій Україні, і це – за 27 років Незалежності. Якщо такі темпи зберігатимуться і надалі, то до ефективного управління житлом нам треба бути рухатися ще десятки років. Фактично, державні та місцеві органи влади не приділяють належної уваги інформуванню наших громадян про дійсні переваги ОСББ перед старою “жеківською” системою. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Інститут приватних управителів багатоквартирних будинків, який незабаром буде введений, не вирішує всього комплексу проблем, що роками накопичувалися в житлово-комунальній сфері. До речі, створення такої форми управління означає констатацію провальної державної політики у сфері створення ОСББ. Можна передбачити, що із-за пасивності громадян, місцеві органи влади призначатимуть “кишенькових” управителів - для прихованого набуття корупційних “гешефтів”. Передбачаю, що сьогодні ставлення українців до ОСББ змінилося несуттєво, якщо порівнювати з 2012 роком. Саме тоді проводилося соціологічне опитування на тему “Хто і чому боїться ОСББ?”, організоване  Центром Разумкова та Фондом “Демократичні ініціативи”. Згідно з цим дослідженням, на запитання “Чи знаєте ви про створення ОСББ як частину житлово-комунальної реформи?” 41,1 % опитаних відповіли, що їм про це нічого не відомо. 29,2 % “щось чули” про ОСББ і лише 29 % знали про це. Коментарі тут зайві. На жаль, більш актуальних досліджень знайти не вдалося. Чому б тоді Мінрегіонбуду – у цьому контексті – не ініціювати подібне опитування сьогодні, адже тоді можна було провести “роботу над помилками” і скоригувати політику щодо створення об’єднань співвласників – відповідно до реальних цифр і тенденцій? Переваги ОСББ, які варто знати кожному Відтак, є сенс розглянути основні стимули і переваги, що виникають для домогосподарств – у разі створення об’єднань співвласників багатоквартирного житла. По-перше, у мешканців виникає можливість розпоряджатися не тільки власним житлом, а й спільною власністю. Це означає, що створюються передумови для якісного господарювання в своєму будинку. Кожен мешканець може вирішувати, як вигідніше ефективніше розпоряджатися колективною власністю. Назагал, створення такого об’єднання забезпечує повний контроль над всіма процесами покращення спільного благоустрою. Наведу приклад одного з об’єднань у місті Суми. В будинку по вулиці Прокоф’єва, 25/2 чотири під’їзди протягом 17 років були під крилом ОСББ, решта два залишалися з ЖЕКом. Поки “об’єднані” під’їзди процвітали, інші два перебували в ганебному стані. Там протікав дах, тріскалися стіни, вікна й двері під’їздів були зношені й потребували заміни, мали місце величезні втрати тепла, все це потребувало термінового ремонту й утеплення. Мешканці жалілися на комунальників, неодноразово писали скарги, повідомляли про проблеми будинку, але допомоги від ЖЕКу так і не дочекалися. Врешті-решт, люди з “критичних” під’їздів провели збори й прийняли рішення приєднатися до ОСББ. За нетривалий період більшість проблем було вирішено, увесь будинок долучився до місцевої програми з енергоефективності. До того ж з’ясувалося, що комунальники за своє незадовільне обслуговування виставляли більший тариф, ніж об’єднання співвласників. Тобто, жителі перших двох під’їздів після переходу до ОСББ отримали не лише якісний сервіс, а й відчутну економію. По-друге, у вдало організованому ОСББ, де мешканці ретельно контролюють правління на предмет всіх спільних витрат і тарифів, створюється можливість суттєво знизити житлово-комунальні платежі, підвищивши при цьому якість надання послуг. Запорукою цього є те, що об’єднання на власний розсуд обирає надавачів послуг. Наприклад, вінницьке ОСББ “Червоноармійська-2” , створене 2010-го року, за час свого існування підвищило плату за отримання будинку лише на 26 копійок. До речі, за даними Центру громадського моніторингу та контролю, завдяки ОСББ, досягається економія у комунальних платіжках до 20 %, в тому числі –завдяки наявності лічильників. Натомість, будинкам без об’єднань співвласників місцева влада нав’язує керуючу компанію, постачальників різноманітних житлово-комунальних послуг “за замовчуванням”. Звідси – постійне й нескінченне підвищення тарифів на всі ЖК-статті. При цьому, процедура оскарження бездіяльності “жеківської” структури, чи надання нею неякісних послуг надзвичайно ускладнена й забюрократизована, що породжує безкарність і свавілля муніципальних ЖК-монополістів. Водночас, у ОСББ, наприклад, практично не буває такого, щоб двірник не прибрав територію або не розчистив сніг, а прибиральниця не навела лад на сходових клітинах. Оскільки працівника наймає не ЖЕК, а об’єднання співвласників, відповідно воно і контролює якість роботи. До речі, на оплату праці в рамках ОСББ не нараховується ПДВ, і це теж – стаття економії. По-третє, співвласники багатоквартирного будинку мають змогу заробляти кошти на спільній власності – наприклад, за рахунок оренди підсобних приміщень – під магазин, перукарню, чи хімчистку; підвал можна зробити складським приміщенням і також здати в оренду. Такі ж можливості існують і щодо отримання коштів від прибудинкової території. А фасад будинку можна здавати в оренду під рекламні площі. Наприклад, ОСББ на столичних Позняках постійно отримує гроші від реклами. Нещодавно ж збори співвласників прийняли рішення про зміну рекламодавця із-за більш вигідних фінансових умов. Так само деякі об’єднання заробляють на роздільному зборі сміття, продаючи державі чи приватним компаніям вторсировину. Всі ці кошти ОСББ може використати на ремонт будинку, благоустрій території, контроль безпеки, на побудову дитячого майданчику, встановлення лічильників, на будь-яку господарську діяльність, спрямовану на ефективну експлуатацію будинку та прибудинкової території. По-четверте, об’єднанню співвласників набагато простіше провести енергетичну модернізацію будинку, щоби зменшити суми оплати за житлово-комунальні послуги. Донедавна лише ОСББ могли подавати заявку на державні чи муніципальні програми з енергозбереження за принципом 70/30 (водночас, отримати грант набагато простіше організованій юридичній особі, аніж “незареєстрованому” колективу мешканців). Ці капіталовкладення дуже швидко окупаються за рахунок економії теплоенергії. В тому числі, це може досягатися за рахунок побудови теплопункту і встановлення індивідуальних лічильників тепла, енергоефективних світлодіодних ламп, зовнішнього і внутрішнього утеплення будинку тощо. А найбільш прогресивні ОСББ навіть розміщують на дахах своїх будинків сонячні панелі. Таких випадків наразі небагато, проте вони зафіксовані, наприклад, в Херсоні і Житомирі. Втім, як на мене, продукування “зеленого тарифу” – доволі перспективний спосіб для ОСББ у контексті економії енергоресурсів. До слова, нещодавно Європейський Союз та Програма розвитку ООН (ПРОООН) спільно започаткували дворічний проект “Об’єднання співвласників будинків для впровадження сталих енергоефективних рішень”, в рамках якого буде надано 4 мільйони євро на створення ОСББ в Україні. Метою є стимулювання та підтримка об’єднань співвласників у 24 областях нашої країни. Йдеться про те, що завдяки проекту буде створено 32 тисячі нових ОСББ, та представники 4 тисяч таких структур пройдуть навчання з управління енергоефективними проектами. Назагал, вигоду від проекту отримають  1 млн 480 тис. українців. Відтак, ОСББ мають ще й ту перевагу, що вони можуть брати участь як у державних і муніципальних програмах з енергозбереження, так і в зарубіжних донорських проектах, спрямованих на підтримку й розвиток об’єднань. Політика щодо об’єднань: які точки фокусу? І останнє, проте не менш важливе. Для того, щоб питома частка ОСББ невпинно збільшувалася, державним та місцевим органам влади недостатньо лише декларувати цю важливу реформу й покладатися винятково на гранти зарубіжних партнерів з ЄС чи США. Найперше, необхідно розробити державну програму розвитку ОСББ, а місцевим органам влади не обмежуватися лишень інкорпорацією цього важливого напрямку в муніципальні програми соціально-економічного розвитку. Все це повинно бути фінансово підкріплено у відповідних статтях державного й місцевих бюджетів. По всій Україні необхідно започаткувати мережу консультативно-операційних центрів, де надавалися б “під ключ” юридичні послуги для створення та реєстрації нових об’єднань співвласників, а також – забезпечувалася б інституційно-правова підтримка вже існуючих. Потрібно проводити широкі інформаційні і роз’яснювальні кампанії, поширювати соціальну рекламу – в тому числі, залучаючи громадські організації. Водночас, реформування ЖК-сфери в контексті ОСББ впирається в нестачу відповідних фахівців – керівників об’єднань. Наприклад, в країнах ЄС такі спеціалісти мають відповідну освіту - на стикові будівельної, економічної й правової. Щоб виправити кадровий дефіцит у цій царині, потрібно на рівні областей організувати навчання для керівників ОСББ, а також впровадити регіональні освітні програми на базі муніципальних вишів. Фінансування підготовки фахівців мало би здійснюватися за рахунок місцевих бюджетів. І чи не найголовніше – необхідно змінити чинну практику, за якої в застарілих будинках, після створення об’єднань співвласників, не проводиться ремонт за рахунок місцевих бюджетів. Також потрібно на правовому рівні максимально спростити процедуру отримання на баланс ОСББ прибудинкової території і території під будинком. Адже на сьогодні цей процес нерідко гальмується місцевими органами управління у галузі земельних відносин. А відтак, поширеною є ситуація, коли члени ОСББ фактично не мають права на територію навколо будинку.  Читайте: Комунальні “сюрпризи” у 2019 році Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг” KиевVласть

Період з 2014 по 2018 рік Олександр Третьяков називає найскладнішим за всю історію країни. Сьогодні війна для нас — повсякденна реальність. Україна не була готова до неї, проте ми змогли згуртуватися і стримати надзвичайно сильного та небезпечного супротивника, який до війни добре підготувався. Тримаючи оборону на Сході, українська держава зуміла провести цілу низку важливих реформ, які визначили майбутнє України на багато років та навіть десятиліть. Все це попри постійну протидію з боку Росії не лише на військовому, а й на дипломатичному, інформаційному, політичному фронтах. Про те, що вдалося зробити за чотири роки роботи в парламенті, які ще завдання стоять перед країною і про шляхи їх вирішення – в інтерв’ю з головою парламентського Комітету у справах ветеранів та осіб з інвалідністю Олександром Третьяковим. KV: Громадська мережа “Опора” назвала вас одним з найбільш ефективних голів Комітетів Верховної Ради – понад третину з поданих вами законопроектів було прийнято парламентом. Олександр Третьяков: Рішення балотуватись до Верховної Ради в 2014 році для мене стало своєрідним іспитом, який я вирішив влаштувати сам собі. Адже пішов на вибори по мажоритарному виборчому округу, де люди голосували безпосередньо за кандидата, а не за партію. Перед цим радився з багатьма мешканцями Святошинського району, вивчав існуючі проблеми, зважував власний досвід і знання. Я знав, що для мене це буде непростий іспит, але зважився на нього. І дуже вдячний мешканцям Святошинського району, які віддали за мене свій голос. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Також вдячний і тим, хто за мене не голосував. Рішення цих виборців також стало для мене величезним стимулом і мотивацією працювати більше. Вважаю, що результати є,  їх можна побачити у тому числі в згаданому вами рейтингу.  Але найважливіше, що за прийнятими законопроектами стоять реальні люди, реальні ветерани, члени їхніх сімей, яким були дуже потрібні ці законопроекти. Україна - це Європа  KV: Ви завжди виступали з патріотичних та проєвропейських позицій. Однак, чи вважаєте правильним фіксувати рух до Європи та НАТО у Конституцію? Олександр Третьяков: Рух до Європи для оновленої України розпочався з підписання Угоди про асоціацію. Пам’ятаю, як восени 2013 року у складі Громадянської ініціативи “Третя Українська Республіка” ми одними з перших розпочали просвітницьку кампанію на тему переваг асоціації з ЄС. А коли Янукович відмовився підписувати угоду, відстояли наші переконання на Євромайдані. Починаючи з осені 2014 року, вже після підписання і політичної, і економічної частин Угоди про асоціацію, перед українським парламентом постало головне завдання - приведення українського законодавства у відповідність до європейських норм. Одним з результатів цієї роботи є в тому числі надання Україні безвізового режиму, завдяки якому українці змогли відчути зближення з Європою на власному досвіді. Станом на початок вересня цього року, 1 мільйон 290 тисяч українців змогли відвідати Європу без віз. Заради отримання позитивного рішення Європейського парламенту щодо безвізу Україна ухвалила низку законів, зокрема, щодо електронного декларування чиновниками їхніх статків. Олександр Третьяков під час акції Громадянської ініціативи “Третя українська республіка” на підтримку євроасоціації України. Осінь 2013-го Безумовно, одним із найважливіших завдань в контексті євроінтеграції має стати закріплення прагнення нашої держави до ЄС та НАТО в Основному Законі України. Ми маємо зафіксувати ці стратегічні напрямки у преамбулі до Конституції. Це стане своєрідною страховкою від зміни зовнішньополітичного курсу майбутніми керманичами держави. Перший крок ми вже зробили — парламент ухвалив рішення про включення відповідного законопроекту до порядку денного 9-ї сесії та передачі проекту закону до Конституційного Суду. За це проголосував 321 народний депутат. Відповідні зміни до Конституції Верховна Рада планує ухвалити на початку 2019 року. Соціальний захист ветеранів - справа честі для держави KV: Як ви обирали напрямок роботи в парламенті? Чому саме Комітет у справах ветеранів та осіб з інвалідністю? Олександр Третьяков: Відповідь на це питання я дав собі ще до того, як восени 2014 року дізнався результати виборів. Один з моїх життєвих принципів — працювати там, де можу бути корисним, де можу реалізувати найбільшу кількість ініціатив, необхідних державі та співгромадянам. Україна у стані війни, а сам я за професією військовий. Тому для мене було логічним взятися за цю ланку роботи та очолити Комітет у справах ветеранів та осіб з інвалідністю. З перших днів роботи одним з ключових завдань нашого Комітету стало законодавче регулювання системи соціального захисту учасників війни на сході України та постраждалих учасників Революції Гідності. У 2014-2015 роках нам з колегами по комітету довелося створювати цю систему фактично з нуля. Тепер ми постійно працюємо над її удосконаленням. За чотири роки ми розробили та провели через парламент десятки необхідних законодавчих ініціатив, які забезпечують дотримання соціальної справедливості та надають людям відповідні державні соціальні гарантії. Сьогодні обов’язок держави — захистити наших захисників. І так само — рідних тих, хто не повернувся. KV: Які свої законодавчі ініціативи ви вважаєте ключовими? Олександр Третьяков: На сьогодні можу говорити про декілька законопроектів, які стали законами і вже працюють. По-перше, вже повністю врегульовано надання статусу учасника бойових дій учасникам АТО. Особливо відзначу той факт, що надано право на отримання статусу учасника бойових дій добровольцям. Тепер всі постраждалі добровольці, навіть з нелегалізованих батальйонів, отримають статус інваліда війни, а на сім’ї загиблих будуть поширюватися належні державні послуги та пільги. Також передбачено, що цивільні особи, які брали участь в АТО, мають право на встановлення статусу учасника війни, а не статусу учасника бойових дій, як було раніше. Це справедливе і логічне рішення, адже дозволяє диференціювати і не змішувати учасників бойових дій та цивільних осіб, які безпосередньо до бойових дій не мали жодного відношення. Це викорінить зловживання та дозволить зменшити навантаження на бюджет та не дозволить звертатися за пільгами тим, для кого вони не передбачені законодавством. Додам, що у разі загибелі під час участі в АТО сім’ям цих осіб надано право отримати відповідний статус сім’ї загиблого ветерана. До речі, постраждалі волонтери також отримають статус інваліда війни. За ці ініціативи я хотів би окремо подякувати громадським організаціям, волонтерам, добровольцям, депутатам, які брали участь в розробці цього надважливого закону. KV: Чи вдалося вирішити питання з “повторним” медоглядом, коли ветерани без кінцівок змушені були періодично підтверджувати свою інвалідність? Олександр Третьяков: Це була принизлива процедура і абсолютний нонсенс. Ми врегулювали це питання законодавчо. Тепер особам, які внаслідок поранення або захворювання, отриманих під час участі в антитерористичній операції, дістали ушкодження, які призвели до необоротної втрати кінцівок, іншого органу або повної втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється безстроково. На цей закон чекали тисячі військових та їхніх сімей. KV: Чи правильно буде сказати, що робота Комітету здебільшого зосереджена на проблемах ветеранів АТО? Олександр Третьяков: Робота з ветеранами АТО і законодавче забезпечення цього напрямку – дуже важливі, але ми не забуваємо і про інші категорії населення. Ще один важливий законодавчий крок - врегулювання виплат допомоги людям з інвалідністю з дитинства. Ми усунули несправедливість та передбачили, що розмір соціальної допомоги людям з інвалідністю найтяжчої категорії (з дитинства І групи підгрупи А) не буде урізатися після досягнення ними 18 років. Важливо і те, що ми надали соціальні гарантії родинам Небесної Сотні, встановивши, що на сім’ї осіб, які загинули або померли внаслідок участі у Революції Гідності, поширюються норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що надає право на відповідні соціальні гарантії. Загалом ми опікуємось усіма категоріями учасників бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни та їхніми дітьми. Постановами, розробленими нашим Комітетом, надано право на державну підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах усім категоріям учасників бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та їхнім дітям, які не досягли 23-річного віку. Підтримка надається у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, пільгових кредитів для здобуття освіти, соціальної стипендії, безоплатного забезпечення підручниками, безоплатного доступу до мережі Інтернет, а також безоплатного проживання в гуртожитку. Мінветеранів - приклад успішної співпраці держави й громадського суспільства KV: Напевне, найважливішою вашою ініціативою і головним проектом стало створення Міністерства у справах ветеранів? Олександр Третьяков: Ідея створення такого міністерства виникла у мене під час парламентських слухань на тему “Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи” восени 2016 року. Ми довго працювали над моделлю майбутнього міністерства: вивчали закордонний досвід, консультувалися з юристами, волонтерами, ветеранами. Я твердо переконаний, що ми маємо створити не чергового бюрократичного монстра, а державну установу нового типу, у якій будуть повноваження та можливості для комплексного вирішення всіх проблем ветеранів. Адже більшість проблем виникають через відсутність розумної системи управління та інформування. Люди часто просто не знають, у яку з понад 20 інстанцій звернутися, щоб отримати належні послуги. Отже, наявність відповідального державного органу, який має забезпечити роботу з ветеранами за принципом “єдиного вікна”, має вирішити більшість існуючих проблем. Олександр Третьяков під час парламентських слухань “Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи” Ми довго йшли до цього і можу з гордістю повідомити, що нарешті ми маємо Міністра у справах ветеранів. 22 листопада Верховна Рада погодила на цю посаду Ірину Фріз. До початку роботи Мінветеранів ще треба пройти певний шлях. Але призначення міністра означає, що вже має стартувати процес створення майбутнього держоргану, який вирішуватиме проблеми ветеранів. Всі напрацювання для цього є. До речі, протягом року не раз доводилось чути інсинуації, що, мовляв, Третьяков створює міністерство “під себе”. Я не звертав на це уваги, бо моя мотивація у тому, щоб наші ветерани, наші захисники отримали ту увагу з боку держави, на яку вони заслуговують, проливаючи кров та ризикуючи життям на фронті. Я і надалі допомагатиму створенню ефективної, за кращими міжнародними зразками, системи соцзахисту наших ветеранів. Вважаю це своїм обов'язком, як політика та громадянина. KV: Багато  експертів та наших закордонних партнерів називали створення міністерства найуспішнішим прикладом співпраці держави і громадянського суспільства. Олександр Третьяков: З самого початку я розумів, що створення Міністерства у справах ветеранів неможливе без залучення самих ветеранів та представників громадськості — у першу чергу правозахисників, які опікуються питаннями юридичного захисту ветеранів. Саме тому у березні цього року на базі комітету було утворено Робочу групу зі створення Міністерства у справах ветеранів. До складу робочої групи було залучено представників громадських організацій. Понад 100 людей висловили намір долучитися до роботи. Я впевнений, що це буде ефективне міністерство лише в тому випадку, якщо там будуть працювати самі ветерани АТО. І щоб реалізувати цю ідею, ми ініціювали створення курсів підвищення кваліфікації та підготовки ветеранів війни та учасників АТО до державної служби “З фронту до міністерства”.  Курси пройшли у Національній академії державного управління при Президентові України, і навчанням ветеранів опікувалися найкращі викладачі академії. Станом на 1 жовтня 2018 року сертифікати отримали 100 ветеранів з 11 областей України, які, повернувшись до мирного життя, вирішили присвятити себе держслужбі, в тому числі у Міністерстві у справах ветеранів. Ветерани сплачували лише 30% вартості навчання. Решту 70% профінансовано коштами донорської допомоги благодійної організації “Фонд Олександра Третьякова”. Парламентські пріоритети KV: Які напрямки роботи Верховної Ради на сьогодні вважаєте головними? Олександр Третьяков: Держава в стані війни, отже, вважаю, що нашим пріоритетом має бути модернізація збройних сил. Для успішної протидії викликам сучасного світу Україна має бути здатною подбати про власну безпеку. За ці чотири роки ми фактично підняли армію з руїн та впевнено крокуємо до побудови професійної сучасної армії. Хоча сьогодні ще немає можливості повністю відмовитися від призову, прийнято закон, який робить його більш цивілізованим. Щороку збільшується військовий бюджет. Збройні сили отримують сучасне озброєння не лише завдяки міжнародним партнерам, а й виготовлене на вітчизняних підприємствах. Завдяки військовому замовленню в державі розпочалося відновлення високотехнологічного виробництва. Другий пріоритет - сучасна освіта. Протягом років незалежності Україна дотримувалася старої радянської моделі освіти. Поодинокі реформи не встигали за вимогами світу, який стрімко змінюється. Розпочата у 2017 році реформа ставить перед державною системою освіти ключову мету — навчати людей знань та компетенцій, які дійсно стануть їм у пригоді в майбутньому. Ну, і нарешті я вважаю, що успіх країни неможливий без сильного місцевого самоврядування. Адже рішення щодо розбудови інфраструктури, підтримки місцевих виробників, забезпечення матеріально-технічної бази закладів освіти та медицини мають ухвалюватися на місцях із глибоким розумінням проблематики. Для забезпечення можливостей розвитку регіонів було зроблено логічний крок — повноваження та ресурси були передані тим, хто найкраще може їх застосувати — місцевим громадам. І за останніми даними,  37% мешканців об’єднаних територіальних громад вже відчули підвищення якості життя. Завдяки цій реформі Київ також отримав нові можливості для розвитку. Завдяки бюджетній децентралізації 60% податку на доходи фізичних осіб залишаються в Києві. З самого початку цієї каденції у парламенті я послідовно відстоював позицію щодо того, що 3/4 надходжень від податку з доходів фізичних осіб мають залишатися у бюджеті Києва. У 2016 році такі норми було впроваджено урядом. Вважаю, що мету щодо розширення фінансової самостійності столиці було досягнуто. Благодійність KV: Відомо, що ви також займаєтеся благодійністю. В яких напрямках скеровуєте допомогу? Олександр Третьяков: Як голова Комітету у справах ветеранів та осіб з інвалідністю, у своїй практиці я неодноразово стикався з випадками, коли державні інститути або не здатні вирішити проблему людини, або свідомо саботують її вирішення. Зміна системи потребує часу, а допомогти людині потрібно вже сьогодні. Для таких випадків ми з командою створили Фонд Олександра Третьякова. Основні пріоритети роботи фонду — допомога ветеранам та членам їхніх родин, людям з інвалідністю та киянам, які проживають у Святошинському районі, в якому знаходиться мій виборчий округ. Серед проектів фонду — освітні програми для учасників війни на сході України, конференції та інші заходи для ветеранів та їх громадських організацій, забезпечення людей з інвалідністю необхідними медикаментами та засобами реабілітації, матеріально-технічне забезпечення закладів освіти Святошинського району, допомога у реалізації культурних ініціатив тощо. Так, наприклад, за сприяння Фонду Олександра Третьякова 22-23 серпня 2018 року в Києві у “Мистецькому арсеналі” відбувся міжнародний форум волонтерів і ветеранів “Там, де ми — там Україна”, який зібрав представників більше 100 українських волонтерських організацій та спілок ветеранів. У форумі також взяли участь Президент України Петро Порошенко, посол США в Україні Марі Йованович, представники міжнародних організацій. Основною метою заходу стало налагодження стосунків між громадськими організаціями та державою в питаннях соціального захисту ветеранів та членів їхніх родин. Розвиток Святошинського району KV: Давайте поговоримо про Святошинський район, від якого ви обрані до парламенту. Що вдалося зробити і що не вдалося? Олександр Третьяков: Коли я говорю про результати децентралізації, я в першу чергу спираюся на досвід столиці і свого округу. Як народний депутат докладаю усіх зусиль, щоб домогтися необхідних обсягів фінансування розвитку Святошинського району з державного та міського бюджетів. Найактуальніші проекти ми визначаємо у тісній співпраці з районною адміністрацією та завдяки постійному діалогу з мешканцями через громадські приймальні. Завдяки злагодженій та системній роботі в районі вже понад три роки зберігається тенденція сталого зростання. Святошин — один з лідерів розвитку серед районів столиці. За оцінкою Київської міської державної адміністрації, він посів 4-те місце за успішністю роботи за результатами 2017-го року. З 2015 по 2017 рік щорічно збільшувалося фінансування з міського бюджету. Окремі важливі проекти та програми, не передбачені у міському бюджеті, фінансуються за рахунок додаткового фінансування (субвенції) з державного та міського бюджетів, яке може надаватися на запит депутата від відповідного мажоритарного округу. У 2015 році з державного бюджету було виділено 5 млн. грн. У 2016 році — 17 млн. грн. цільової субвенції, у 2017-му - 20 млн. грн. Цього року з державного бюджету було виділено 10 млн. грн.. та, за моїм зверненням до Київського міського голови Віталія Кличка, збільшено фінансування району з міського бюджету ще більше ніж на 40 млн. грн. Завдяки цьому ми змогли зберегти темпи розвитку і розбудови інфраструктури району. KV: Як конкретно витрачаються гроші, що виділяються району через субвенції? Олександр Третьяков: Для прикладу, цього року для початкових класів шкіл були придбані мультимедійні дошки, обладнано комп’ютерні класи, зроблено капітальні ремонти в школах та садочках, придбано снігоприбиральну техніку.  Окремо можу виділити заходи з енергоефективності. Цей напрямок в районі реалізується вже третій рік поспіль. Утеплюються заклади освіти, заклади охорони здоров’я. На ремонти останніх, до речі, також було витрачено гроші з цільової субвенції. Також цьогоріч після реконструкції було відкрито кінотеатр “Лейпциг”. Це, до речі, один з найстаріших комунальних кінотеатрів. Завдяки його реконструкції нам вдалося відродити осередок культури в районі. Святошин - лідер з розвитку освітньої інфраструктури KV: Якщо говорити про освітню інфраструктуру, то як змінилась ситуація з чергами в дитсадочки та перші класи шкіл? Олександр Третьяков: З 2015 року вдвічі скоротилася черга до дитячих садочків. За підсумками 2017 року, створено 450 місць для дітей від 2 до 6 років у дитячих навчальних закладах. Це найбільший показник за останні 5 років. Відновлено роботу двох садочків: ДНЗ №179 та №266 “Бджілка”, які не працювали або приміщення яких використовувались не за призначенням. Відновлено або створено додаткові групи у низці закладів. Цього року Святошинський район посів друге місце у Києві за темпами розбудови освітньої інфраструктури. За останні чотири роки в освітню галузь району інвестовано понад 300 млн. грн. Район посідає друге місце за темпами впровадження програми “Нова українська школа”. Не відстає і позашкільна освіта. Протягом останніх 2-х років створено 1000 нових місць в підліткових клубах району. Розвивається мистецька освіта: художня школа №5 та музична школа №22 отримали нові сучасні приміщення. Третій рік поспіль музичні школи району забезпечуються новими інструментами. Спорт, доступний кожному KV: Мешканці району кажуть про помітне зростання кількості спортивних майданчиків та стадіонів. Олександр Третьяков: Сьогодні в результаті нашої спільної роботи оновлено спортивну інфраструктуру у кожній другій школі. Лише у цьому році споруджуються 7 футбольних майданчиків зі штучним покриттям, яке відповідає професійним футбольним стандартам. 1 вересня 2018 відкрито найбільший у Києві пришкільний стадіон біля шкіл №254 та №223. Триває реконструкція стадіону “Темп”. Усього в районі — 22 сучасних футбольних поля. У 8 школах у 2018 році ремонтуються спортивні зали. Окрім цього, в рамках програми Київського міського голови встановлено 55 майданчиків Street Workout. Завдяки цьому мешканці усіх мікрорайонів Святошина мають змогу безкоштовно займатися спортом неподалік від дому. У рамках проектів Громадського бюджету, ініційованих активістами моєї команди, на території 69 дитячих садочків та шкіл району встановлено сучасні спортивні майданчики. Надсучасний центр соціальних служб KV: Не можемо оминути увагою ще один важливий аспект для життя святошинців – соціальний захист. Ті, хто вже відвідав Центр соціальних служб, залишаються просто в захваті від рівня сервісу. Олександр Третьяков: Аналогів Центру соціальних служб Святошинського району, який діє з червня 2017 року, немає ані в Києві, ані загалом в Україні. Тут кияни мають можливість отримати близько 100 соціальних послуг в одній установі. При цьому — за європейськими стандартами. Це — оформлення субсидій, пільг, соціальних виплат, пенсій, забезпечення засобами реабілітації, санаторно–курортним лікуванням, заходи із соціального захисту від безробіття тощо. Центр надання соціальних послуг Святошинського району Середній час очікування в черзі становить 10–12 хвилин, середній час обслуговування одного відвідувача — 10–15 хвилин. За 2017 рік та дев’ять місяців 2018 року соціальні послуги у Центрі отримали понад 400 тисячі осіб. Програма енергоефективності KV: Болюче питання: стан житлового фонду. Чи можна його покращити? Олександр Третьяков: Питання, дійсно непросте. Нам дісталася спадщина масової радянської житлової забудови з усіма наслідками. Більшість будинків споруджено без урахування вимог щодо енергоефективності та комфорту повсякденного життя людини. У Святошині високий відсоток зношеності житлового фонду, порівняно з іншими районами. Два будинки з трьох потребують капітального ремонту. Втім, практика доводить, що сумлінна праця дозволяє зробити кожен куточок рідного міста затишним та зручним для життя. З 2015 року в районі відремонтовано майже 1000 об’єктів житлово-комунального господарства. Це — полагоджені дахи, комунікації та електричні мережі, замінені вікна, утеплені фасади та багато іншого. У районі з 2016 року реалізується програма з енергоефективності. У місцях загального користування встановлюється LED-освітлення та сутінкові реле. Завдяки програмі у 2017 році вдалося зменшити споживання та оплату електроенергії у 2,7 рази. Загалом 200 будинків району охоплено програмами з енергозбереження. KV: Що ще можна зробити, щоб життя мешканців району стало більш комфортним? Олександр Третьяков: У Святошинському районі сьогодні налічується понад 50 парків та скверів. Станом на 2018 рік, десята частина з них ремонтується та оновлюється. Відновлюється робота бюветів з питною водою. Станом на жовтень 2018 року, відновлено 4 бювети за адресами: вул. Наумова, 27, б-р Вернадського, 85, просп. Леся Курбаса, 6 (у парку “Інтернаціональний”), пров. Червонозаводський, 2/13 (проводяться планові ремонтні роботи). Триває будівництво нового бювету на вул. Бахмацькій та реконструкція бювету на розі б-ру Ромена Роллана та вул. Тулузи. Мешканці Святошинського району під час толоки у парку “Совки” Цього року розпочато реконструкцію найбільшого парку району — “Совки”. Перша черга робіт передбачає спорудження нової вхідної групи, будівництво нових дитячих ігрових зон, заміну лавок, покриття доріжок тощо. Загальна площа благоустрою становить 2,2 га. Роботи будуть завершені у 2019 році. KV: Яким чином ви визначаєте пріоритетність питань, які потребують вирішення? Олександр Третьяков: Усі ключові інфраструктурні проекти визначаються в діалозі з громадою. У Святошинському районі на постійній основі працюють 5 громадських приймалень. П’яту було відкрито у 2018 році за адресою вул. Кільцева дорога, 5-б. У приймальнях кияни можуть надати інформацію щодо проблем та потреб району — наприклад, які об’єкти потребуються негайного ремонту. Також, кожен, хто цього потребує, може записатися на прийом та проконсультуватися у юриста. Серед проблем, які турбують громадян, — оформлення спадщини, житлові питання, пенсії та соціальні виплати, земельні питання, призначення аліментів та багато інших. Окрім цього, регулярно проводжу прийоми громадян у Комітеті у справах ветеранів та осіб з інвалідністю як голова цього Комітету. За період VIII скликання Верховної Ради я отримав звернення від 35 000 осіб. Провів 188 особистих прийомів, під час яких поспілкувався з 920 громадянами. Фото: прес-служба Олександра Третьякова KиевVласть

За державною статистикою у Києві понад 95 тисяч безробітних. Деякі з них свідомо відмовляються від допомоги держави у пошуку роботи. Люди розраховують на власні сили, зв'язки, розкручені сайти з пошуку роботи. Чи варто це робити, чим реально можуть допомогти у центрі зайнятості, які розміри виплат по безробіттю, чи є реальні можливості навчання та працевлаштування докладно в інтерв’ю КиевVласть розповів директор Київського міського центру зайнятості Віктор Білич. KV: З 26 листопада у десяти областях України введено воєнний стан. Чи був інструктаж щодо роботи Київського міського центру зайнятості у разі оголошення  воєнного стану по всій території України? Віктор Білич: Інструктажу не було. Міністр соціальної політики Андрій Рева публічно заявив, що жодних соціальних виплат держава не затримає. Для безробітних сьогодні виплати здійснюються тричі на місяць. І затримок, на моїй пам'яті, не було. Крім того, безробітні, за їх бажанням, можуть отримати додаткову матеріальну підтримку від участі у громадських роботах. Громадські роботи виконуються в інтересах громади Києва та організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці та матеріальної підтримки безробітних.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Ми щорічно залучаємо до громадських робіт безробітних, за свою роботу вони отримують відповідно платню. Так, платня невелика, але вона є додатковим джерелом доходу  для безробітних громадян. KV: Багато людей зараз погоджуються на такі громадські роботи? В.Б.: У цьому році майже 2,5 тисяч безробітних прийняли участь у громадських роботах. Фінансування громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. З початку року на оплату цих робіт витрачено майже 600 тис. гривень, із яких кошти Фонду близько 300 тис. гривень і стільки ж коштів надано з бюджету столиці. Громадські роботи в основному виконувалися за такими суспільно-корисними видами робіт: прибирання скверів, парків, прилеглих до пам'ятників культури і архітектури територій; благоустрій, озеленення та поліпшення санітарного стану територій міста; супровід інвалідів по зору; упорядження меморіалів, пам'ятників, братських могил та інших місць поховання загиблих захисників Вітчизни. KV: Скільки сьогодні у Києві офіційно зареєстровано безробітних? В.Б.: На початок грудня поточного року  перебувало на обліку в районних філіях міської служби зайнятості 8,7 тис. безробітних, з яких 291 учасник АТО. Взагалі, упродовж січня-листопада 2018 року мали статус безробітного понад  27 тис. громадян. За останні три роки кількість офіційно зареєстрованих безробітних зменшується. Так, протягом одинадцяти місяців поточного року, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, чисельність безробітних зменшилась на 9%. А якщо порівнювати з даними за одинадцять місяців 2016 року, то взагалі на 40%. На мій погляд, таке зменшення пов'язано, насамперед, з тим, що значна частина наших співвітчизників їдуть на заробітки за кордон. Адже в Україні людина і її праця недооцінені. Середній рівень заробітної плати, яка пропонується роботодавцями шукачам роботи в столичній службі зайнятості, становить близько 6,3 тис. гривень. Що в 2 рази менше, ніж середня заробітна плата у Києві. За офіційними даними у жовтні  поточного року у столиці середня заробітна плата становила 13 850 гривень. KV: В які роки у Києві були спалахи безробіття? В.Б.: За останніми даними органів державної служби статистики, в столиці понад 95 тис. безробітних у віці від 15 до 70 років розрахованих за методологією Міжнародної організації праці (МОП). За останні 15 років по Києву найбільша чисельність безробітних, за методологією МОП, спостерігалась у 2000 році - 115 тис. осіб,  у наступні роки відбулось зменшення до 45 тис. безробітних у 2007 році. У 2008-2009 роках Україна відчувала негативні наслідки світової фінансової кризи, що призвело до збільшення чисельності безробітних у місті до 96,5 тис. осіб. Починаючи з 2014 року складна політична та економічна ситуація в країні загострила негативні процеси на ринку праці, і в 2015 році в столиці вже нараховувалось 102,6 тис. безробітних за методологією МОП. KV: Багато людей відмічають, що досить складно отримати статус безробітного. Це правда? В.Б.: Статус безробітного надається відповідно до закону “Про зайнятість населення” особам працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готові та здатні приступити до роботи. Хочу підкреслити, готові приступити до роботи. Статус безробітного надається з дня подачі заяви у разі відсутності підходящої роботи. Рішення про надання статусу безробітного приймається центрами зайнятості протягом 7 днів. І маю зазначити, що значна кількість із працевлаштованих за сприяння служби зайнятості, а саме майже 35%, - це  люди, які працевлаштовані протягом цих 7 днів, тобто до набуття статусу безробітного. Це люди, які реально шукали роботу, а не розраховували на отримання соціальної допомоги. Читайте: Более 11 тысяч выпускников вузов в Киеве в этом году не смогли найти работу Упродовж 11 місяців поточного року у нас налічувалося майже 66 тисяч вакансій. На сьогодні у загальноміській базі даних наявно близько 12 тис. вакансій. Серед них – понад 60% для робітників та представників найпростіших професій, але ті, хто хоче працювати, можуть для себе знайти роботу. KV: Яких робітників сьогодні шукають роботодавці? В.Б.: Найбільший попит роботодавців спостерігається на представників найпростіших професій (прибиральники, двірники, вантажники, підсобні робітники), фахівців (бухгалтерів,  лікарів, сестер медичних, вихователів). Серед кваліфікованих робітників з інструментом затребувані слюсарі-сантехніки, слюсарі-ремонтники, електрогазозварники, малярі, швачки. Високий попит на працівників сфери торгівлі та послуг (охоронники, продавці, кухарі, помічники вихователя). У поточному році до нас звернулися понад 38 тис. громадян. Майже 30% з них - ті, які приходили отримати консультацію, наприклад, щодо складання резюме, профтестування або ознайомитися з наявними вакансіями, подивитися, яку заробітну плату пропонують. Реєстрація та облік громадян державною службою зайнятості здійснюється незалежно від реєстрації місця проживання чи перебування. Ми нікому не відмовляємо, в столичній службі зайнятості реєструються громадяни не за місцем проживання, в тому числі мешканці інших регіонів. Читайте: За два года Киевский центр занятости помог создать безработным около 600 видеорезюме Крім того, що ми допомагаємо знайти роботу, ми намагаємося допомогти роботодавцям із укомплектуванням наявних вакансій. Здавалося б, що проблеми не існує, адже ми маємо на обліку достатню кількість безробітних. Проте існує величезний дисбаланс між професійно-кваліфікаційним складом безробітних, та поданими вакансіями. І далеко не всі вакансії можна укомплектувати за рахунок наявних безробітних. Тому більше року ми працюємо і на засадах рекрутингу. В кожній районній філії працюють фахівці з рекрутингу. Завдяки їх роботі укомплектовані понад 1,2 тис. вакансій. Частина з них - безробітними, які перебували на обліку в міській службі зайнятості. Але майже половина - тими, яких ми знайшли своїми силами на вільному ринку праці, у тому числі через резюме на сайтах з пошуку роботи. Дуже велику увагу ми приділяємо профорієнтаційній роботі. І не лише з безробітними, а й зі шкільною молоддю. Майже 46% профорієнтаційних послуг надано саме школярам. Адже правильний вибір професії забезпечить у майбутньому і гідну заробітну плату, і можливість самореалізації. У цьому році ми провели велику професіографічну екскурсію для учнів на Київський бронетанковий завод, де їх детально ознайомили з процесом виробництва. KV: Скільки коштів отримується Київським міським центром зайнятості на виплати по безробіттю і скільки сплачено допомоги безробітним? В.Б.: Відрахування до Фонду соціального страхування на випадок безробіття здійснюється в межах єдиного соціального внеску, який повністю адмініструє Державна фіскальна служба та Пенсійний фонд. Розмір відсотків відрахувань до Фонду встановлює Уряд  і його розмір кожного року зменшується. За 11 місяців поточного року по Києву зібрано близько 32 млрд гривень єдиного соціального внеску. З них 1,6 млрд гривень направлено у Фонд соціального страхування на випадок безробіття. На виплату допомоги по безробіттю у Києві використано за одинадцять місяців поточного року майже 425 млн гривень, у 2017 році - 464 млн, у 2016 році - 502 млн гривень. KV: Який зараз середній розмір допомоги по безробіттю у Києві? В.Б.: Майже вдвічі більше ніж по Україні. Середній розмір допомоги по безробіттю у Києві -  5354 гривні, а по Україні - 2670 гривень. Це обумовлено тим, що на обліку в столичній службі перебуває майже 40% безробітних, які отримують допомогу по безробіттю в максимальному розмірі - 7 684 гривні або чотири прожиткових мінімуми для працездатних осіб (з 1 грудня 2018 року прожитковий мінімум становить  1921 гривню - KV). KV: Скільки киян працевлаштовані за допомогою столичного центру зайнятості, а скільки просто зняті з обліку? В.Б.: З початку року за сприяння столичної служби зайнятості забезпечено роботою 17 543 особи, що на понад 300 осіб більше, ніж за відповідний період минулого року. Серед працевлаштованих у 2018 році 210 учасників АТО. Найпоширенішими причинами зняття з обліку безробітних, крім працевлаштування, є  подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості та невідвідування центру зайнятості без поважних причин більше 30 календарних днів. Тобто, безробітний може працевлаштуватись або покинути місце проживання, але не вважає за потрібне повідомити про це службу зайнятості, тому через 30 днів, відповідно до діючого законодавства, його знімають з обліку. Взагалі частка знятих з обліку без працевлаштування зменшується. Так, наприклад, протягом 2016 року вона склала 31% (12 175 осіб), у 2017 році - 27%  (8 278 осіб), а у січні-листопаді 2018 року зменшилась до 25% (6 716 осіб). Читайте: Столичные власти планируют трудоустраивать более 10 тысяч безработных ежегодно KV: За якими спеціальностями частіш за все працевлаштовуються за допомогою столичного центру зайнятості? В.Б.: Серед безробітних, які перебувають на обліку, 88% осіб з вищою освітою. За професійними групами, переважають законодавці, державні службовці, керівники (44%), професіонали (22%) та фахівці (18%). Тому найчастіше безробітні працевлаштовуються за такими професіями та спеціальностям як: фахівець, бухгалтер, економіст, директор, менеджер, продавець-консультант, інженер тощо. KV: У Центрі зайнятості зазвичай наявні пропозиції щодо контрактної служби у лавах збройних сил. Багато людей відгукуються на ці пропозиції? В.Б.: Ми тісно співпрацюємо з військовими комісаріатами та військовими підрозділами з метою залучення громадян до військової служби за контрактом. Їх представники беруть участь у семінарах, де інформують громадян, які шукають роботу, про умови проходження військової служби за контрактом, наявні у них вакансії. Крім того, неодноразово до нас зверталися за допомогою в підборі кадрів і з Нацгвардії та Нацполіції. Звичайно, що для них найбажаніші кандидати - учасники АТО, колишні військовослужбовці,  тобто люди, які мають відповідний досвід. Проте, ажіотажу такі пропозиції не викликають. З початку року тільки 19 учасників АТО підписали контракт на проходження служби у Збройних силах України. KV: Скільки учасників АТО загалом було зареєстровано в службі зайнятості та скільки з них працевлаштовано? В.Б.: З початку Антитерористичної операції до Київського міського центру зайнятості звернулось 3 409 учасників АТО, з них мали статус безробітного 3 130 осіб. Забезпечено роботою 1 179 осіб (у 2015 році – 55, 2016 році - 412, 2017 році - 502 учасника АТО). Упродовж січня-листопада поточного року нашими послугами скористалися 929  військовослужбовців із зони АТО. Забезпечені роботою 210 осіб, з яких 35 відкрили власну справу. Також учасники АТО мали можливість пройти професійне навчання. Загалом таких осіб було 367, з них у поточному році 54 особи. На сьогодні продовжується пошук роботи для 291 безробітного учасника  АТО. KV: Всі учасники АТО, які зараз знаходяться на обліку в столичному центрі зайнятості отримують допомогу по безробіттю? Який її середній розмір? В.Б.: Станом на початок грудня допомогу по безробіттю отримали 268 колишніх бійців АТО. Її середній розмір становив 5 597 гривень. KV: Чи користуються попитом пропозиції щодо проходження навчання за допомогою Київського центру зайнятості? В.Б.: Можливість отримати нову професію або підвищити свою кваліфікацію відповідно до сучасних вимог ринку праці - це чи не найважливіший шанс вирішення проблеми працевлаштування для багатьох людей. У поточному році підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації за направленням Київського міського центру зайнятості безробітні могли пройти за 84 напрямками у 12 навчальних закладах. Цією можливістю скористалися 1 299 осіб. Найбільшим попитом користувалися ІТ-сфера та бухгалтерські напрями, основи підприємницької діяльності та складання бізнес-плану, а серед робітничих спеціальностей - кравець, кухар, водій трамваю або тролейбусу. Майже 80% осіб після проходження навчання працевлаштовуються. Читайте: Почти 88 тысяч киевлян прошли профориентацию с начала года На навчання безробітних використано з коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття майже 5 млн гривень. Проблемою щодо залучення безробітних до професійного навчання стало суттєве подорожчання в Києві проїзду у громадському транспорті, адже зараз проїзд для безробітних, які проходять професійне навчання, не відшкодовується. KV: Ви зазначили, що 35 учасників  АТО, які обліковувалися в Київському міському  центрі зайнятості, відкрили свій бізнес. Чи багато безробітних загалом відважуються на відкриття своєї справи? В.Б.:  Служба зайнятості сприяє залученню безробітних до підприємницької діяльності. У 2016 році скористалися своїм правом та отримали одноразову виплату допомоги по безробіттю для відкриття власної справи 284 особи, у 2017 році - 136 осіб.  Протягом січня-листопада поточного року 113 безробітних отримали від служби зайнятості фінансову допомогу для започаткування власної справи в сумі майже 4,4 млн гривень. В середньому розмір одноразової виплати допомоги по безробіттю склав 39 тис. гривень (від 13 тис. до 76 тис. гривень). Нагадаю, що законодавством про зайнятість визначено, що безробітним, які зареєстровані у службі зайнятості, призначена допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності. Таку виплату можуть отримати безробітні, якщо вони не можуть бути працевлаштовані за сприяння служби зайнятості протягом одного місяця у зв'язку з відсутністю для них на ринку праці підходящої роботи. Розмір одноразової виплати допомоги по безробіттю залежить від страхового стажу, підстави припинення трудових відносин та розміру заробітної плати, яку громадянин отримував перед звільненням. KV: Чи багатьом внутрішньо переміщеним особам допоміг Київський міський центр зайнятості? В.Б.: З початку березня 2014 року по теперішній час отримали послуги служби зайнятості міста Києва 8,5 тис. внутрішньо переміщених осіб. Столична служба зайнятості сприяла працевлаштуванню 2 690 таких громадян, 140 осіб отримали одноразову виплату допомоги по безробіттю на відкриття власної справи. За направленням служби зайнятості професійне навчання проходив 821 безробітний з числа ВПО, у громадських та інших роботах тимчасового характеру взяли участь 214 переселенців. Можу сказати більше, зараз роботодавці зацікавлені приймати на роботу саме цю категорію громадян. З вересня 2015 року діє постанова Кабінету Міністрів № 696, яка затвердила порядок здійснення заходів сприяння зайнятості для внутрішньо переміщених осіб. З цього часу у разі працевлаштування таких осіб за направленням служби зайнятості, на умовах строкових трудових договорів, роботодавець отримує протягом одного року за кожен непарний місяць компенсацію у розмірі суми заробітної плати внутрішньо переміщеної особи. З початку дії Порядку укладено 168 договорів на працевлаштування громадян з компенсацією роботодавцю витрат на оплату праці внутрішньо переміщених осіб. На виплату допомоги по безробіттю для внутрішньо переміщених осіб у поточному році вже використано 16,7 млн гривень, у 2017 році - 17,5 млн гривень, у 2016 році - 16 млн гривень. Середній розмір  допомоги по безробіттю, у поточному році, становив 5,2 тис. гривень. На сьогоднішній день продовжують отримувати послуги столичної служби зайнятості 476 переселенців. Фото: KV KиевVласть

В ІТА “ЮН-ПРЕС” відбувся тренінг для юних журналістів  “Від задуму - до публікації”. Як шукати тему для журналістського дослідження чи розслідування, де знайти джерела інформації, як перевіряти (верифікувати) дані, що буде в результаті? На ці та інші питання шукали відповіді майбутні мас-медійники. Практика в “ЮН-ПРЕСі” КПДЮ – дуже цікава річ. Ніколи не знаєш, що саме там чекає.  Йдеш до улюбленого Палацу із думками про звичайну лекцію, а потрапляєш на квест, конкурс або майстер клас. І цей тренінг з журналістського розслідування не став винятком.   Матеріал створено в рамках Проекту"Юн-Пресс-KV” Трохи запізнюючись, я зайшла до аудиторії із думками  про ароматну і гарячу каву, та замислюючись, чому хвора не залишилася вдома. Колись ця жага до навчання мене доконає. Напевне,  “ЮН-ПРЕС” став першим випадком у житті, коли справді кортить йти вчитися, навіть по сковзких дорогах, снігом у капюшоні і з поганим самопочуттям. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Двері теплого Палацу відчинилися і я попрямувала до потрібного кабінету.  В медіа-залі зо три десятка підлітків щось голосно й жваво обговорювали.  Але щойно зайшли тренери – викладач журналістики Наталя Плохотнюк й колись юний журналіст, а зараз – журналіст-розслідувач телеканалу “1+1” Євген Куксін -  всі затихли, наче вітер перед бурею. Юні журналісти разом з тренерами розбирали етапи розслідування, знайомилися з алгоритмами пошуку тем, зробили кілька фотографій для газети. Це все  вело до основної частини під назвою “конкурс”. Цікаві, але складні завдання, де треба реально думати і працювати командою – типово для “ЮН-ПРЕСу”, тож сьогоднішній день теж змусив наші мізки включитися. Розпочався такий собі “дедлайн” на півгодини, за які треба було встигнути зібрати десять тем із життя Києва  для журналістських досліджень чи, навіть, розслідувань, виготовити об’ємний, до того ж інтерактивний плакат на одну з  тем під загальним гаслом “Київ – місто, дружнє до молоді”. А ще – створити  соціальний відеоролик  на одну хвилину так, щоб зачепити або обрану тему, або  проблематику окремих районів Києва. Час, якого і так бракувало, летів непомітно. Після кропіткої і уважної роботи, можливо не зовсім командної, щось частинами лежало готове. Але ми були певні у своїх силах. Виграш команди став у тому, що акцент зробили на користі зібраного  матеріалу, на його актуальності й нестандартності.   Як сказала Наталія Іванівна: “Важливо не те, як яскраво оформлена газета (сайт, блог, журнал), а те, що вона в собі несе”. Ще один плюс подібних завдань у тому, що ти дізнаєшся більше про місто, у якому живеш,  бо потрібно перерити всі можливі ресурси в пошуках корисного матеріалу. От ви знали, що на Оболоні, наприклад, почали класти асфальт прямо під час снігопаду, а Андріївський узвіз уже плавно став зсувати свої ґрунти до Хрещатика? А про те, що за кілька кроків від Палацу, в помпезній, але якійсь майже непомітній зеленій будівлі  якусь сотню років тому був відомий на всю імперію іподром, де робилися шалені ставки, програвалися й вигравалися мільйони? Євген Куксін  дав трохи жорстку оцінку  нашим роботам. Він красиво, доступно й цікаво, хоча й у досить незвичній манері, пояснив, що більшість  усіх готових завдань – нецікаве копіювання чужої роботи, плагіат з інтернету. А де ж власні думки, ідеї, теми? Молодий перспективний журналіст дав справді корисні поради з черпання ідей і варіацій розслідування, показав різні кути подачі інформації.  Справді: від задуму – до публікації! Матеріал створено в рамках Проекту"Юн-Пресс-KV” KиевVласть

Зараз майже завжди у об'явах щодо вакансій, під час співбесід використовують магічне слово “соцпакет”. Кожен роботодавець вкладає в нього свій зміст та наповнення. Одні готові просто виконувати закони та обіцяють “білу” зарплату, оплачувану відпустку та лікарняний лист. Інші додають до соцзабезпечення працівника реальні додаткові бонуси - проведення корпоративних свят, можливість навчання за рахунок роботодавця, абонемент до фітнес-залу, компенсацію проїзду або мобільного зв'язку, медичне страхування. У Трудовому кодексі корпоративний соціальний пакет (соцпакет) не згадується. Це слово з'явилося у побуті, коли заговорили про соціальну відповідальність бізнесу. Воно прижилося, але поки у питанні “що ж таке соцпакет?” немає єдності. Кадровики вважають, що це весь набір пільг, які забезпечують працівнику комфортні умови праці. Юристи кажуть, що до соцпакету відносяться тільки ті блага, що не передбачені трудовим законодавством.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  На сьогодні, за даними опитувань, 72% українців вважають наявність соцпакета важливим плюсом при працевлаштуванні, а до бажаного його наповнення, насамперед, включають добровільне медичне страхування (ДМС), а вже потім оплату харчування, проїзду, мобільного зв'язку тощо. Така важлива роль надається добровільному медичному страхуванню у соціальному пакеті працівника через кризу української системи охорони здоров'я. Адже ринок добровільного медичного страхування сьогодні вже пропонує оптимальний спосіб забезпечення громадян України якісними медичними послугами. І зростання популярності ДМС із року в рік є цьому підтвердженням. ДМС для працівника: хто виграє більше Раніше найбільші вітчизняні підприємства вирішували питання турботи про здоров'я працівників, створюючи власну медичну базу (медпункти, поліклініки, стаціонари, санаторії-профілакторії). Це багато у чому довело свою ефективність, а також отримало визнання з боку співробітників колективу. Проте сьогодні зберегти подібну систему медичного забезпечення вдалося лише незначній кількості юридичних осіб. Корпоративна медична страховка, по суті, відновлює ефективну систему охорони здоров'я, тільки у сучасній альтернативній формі. При укладанні договору корпоративного медичного страхування, який передбачає оформлення полісів ДМС для працівників за рахунок роботодавця, виграють обидві сторони. Роботодавець отримує: підвищену лояльність працівника до компанії та можливості залучати більш кваліфіковані та затребувані на ринку кадри; можливість контролювати ситуації, пов'язані з непрацездатністю працівників; уникати виділення непередбаченої матеріальної допомоги у випадку раптової тяжкої хвороби працівника (витрати на діагностику та лікування працівника можуть покриватися за допомогою ДМС); імідж соціальної відповідальної компанії, яка успішна, фінансово стійка та дбає про працівників. Працівник отримує: реальну можливість убезпечити себе та свою сім'ю від непередбачених фінансових витрат у разі хвороби; гарантію отримання медичної допомоги більш високої якості: страхова компанія вибирає медичні установи, що надають послуги в рамках ДМС для корпоративних клієнтів, постійно контролює і аналізує рівень їх послуг; підвищення якості життя завдяки простоті і зручності вирішення всіх питань, пов'язаних зі здоров'ям. З чого складаються програми ДМС Замовник особисто визначає наповнення програми, бере участь у формуванні необхідних опцій, видів та обсягів послуг та вибирає категорії медичних установ, що впливає на вартість страхового поліса. Программа ДМС включає стандартні (базові) опції (швидка, стаціонарна та амбулаторна медична допомога), додаткові опції, серед яких стоматологічна допомога та профілактично-оздоровчі програми (вітамінізація, вакцинація, імунізація, онкопрофогляд, скринінг, профілактичний масаж, басейн, фітнес-зал, офісна аптечка), та бонусні опції, які можуть включати нетрадиційні методи лікування, супроводження вагітності та пологів, корпоративний ліміт на виключення. Опція “швидка медична допомога” передбачає надання екстреної медичної допомоги за місцем виклику, транспортування медичним транспортом в лікувальну установу, медичний супровід при транспортуванні при станах, що загрожують життю або здоров'ю застрахованого. “Стаціонарна медична допомога” передбачає діагностику і лікування захворювання або травми, що послужила причиною госпіталізації. Проведення лабораторних та інструментальних досліджень, лікарські консультації, хірургічні та консервативні маніпуляції, фізіотерапевтичні процедури, перебування у клініці, догляд медичного персоналу, витрати на ліки та харчування під час перебування в клініці. “Амбулаторно-поліклінічна допомога” включає консультацію, лабораторні дослідження, апаратну діагностика (УЗД, рентген, ЕКГ тощо), оплату медикаментів за призначенням лікаря, ін'єкції, крапельниці, фізіотерапевтичні процедури в умовах поліклініки або денного стаціонару. Зміст і вартість страхових програм ДМС залежать від: кількості застрахованих співробітників в рамках корпоративної програми ДМС (як правило, рахується за принципом “оптових” знижок); специфіки роботи застрахованого персоналу і регіону, де розташована компанія; наповнення програми різними опціями; лімітів відповідальності страховика; матеріально-технічного рівня клінік і медичних установ (державні, відомчі, комерційні, спеціалізовані), в яких будуть лікуватися застраховані співробітники; наявності додаткових послуг (покриття профілактичних заходів, вакцинація, вітамінізація, доставка медикаментів додому тощо). Як обрати страховика При виборі страховика для обслуговування по ДМС співробітників підприємства варто звертати увагу на досвід роботи як на ринку, так і у сфері медичного страхування. Наприклад, СК “КРОНА” вже 18 років працює на ринку добровільного медичного страхування та одночасно обслуговує колективи від 5 до 16 600 осіб. 96% наших договорів з ДМС пролонгуються на наступний рік. Дуже важливо, чи контролює компанія лікарів-координаторів, які отримують звернення і першими контактують з застрахованими. Консультаційно-диспетчерській центр СК “КРОНА” працює вже понад 16 років, забезпечуючи надання своєчасної медичної допомоги застрахованим по всій території України. Застраховані в СК “КРОНА” можуть в режимі 24/7 звернутися з власною проблемою зі здоров'ям, отримати фахову консультацію професійного медика та організацію медичної послуги в найкоротші терміни. Читайте: Второй год подряд сотрудники НЭК “Укрэнерго” под страховой защитой СК “КРОНА” Зараз страхова компанія “КРОНА” здійснює страховий захист за програмами добровільного медичного страхування понад 30 тисяч осіб, які є працівниками більш ніж 200 підприємств України. СК “КРОНА” обслуговує за полісами ДМС працівників організацій різних форм власності та сфер діяльності, з вітчизняним і зарубіжним капіталом, має клієнтів усіх верств населення. А також входить у ТОП-20 по розміру зібраних страхових платежів з добровільного медичного страхування на страховому ринку України. Загалом сучасний потенціал вітчизняного страхового ринку дозволяє задовольнити побажання практично кожної компанії, яка прийняла рішення застрахувати своїх співробітників по корпоративній програмі ДМС. Адже для страховиків ДМС корпоративних клієнтів - один з найбільш перспективних сьогодні видів медичного страхування, який корисний і підприємству, і його працівникам. Читайте: Юлия Добренкова: Мы видим перспективу в развитии медицинского страхования Юлія Добренкова, генеральний директор страхової компанії "КРОНА"KиевVласть

Днями в Одесі сталась страшна трагедія. Випадково повісився 10-річний хлопчик. Дитину знайшли рідні у зашморгу з канату від шведської стінки. Дитину намагалися реанімувати, але, на жаль, вона померла в лікарні, звідки і повідомили поліцейським про подію, повідомляє відділ комунікації поліції Одеської області. Працівниками слідчо-оперативної групи попередньо встановлено, що трагедія сталася, коли хлопчик сам грався у дитячій кімнаті. Його знайшов старший брат, який зайшов у приміщення. За статистикою, в нашій країні щодня нещасні випадки призводять до загибелі 4 дітей, щотижня - цілого класу школярів і щороку - майже двох тисяч юних громадян! Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека. Звісно, що часто причини нещасних випадків із дітьми різні. Але відповідальність за безпеку дитини несуть батьки. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Витяг з нормативно-правових актів України щодо відповідальності батьків за невиконання обов’язків по вихованню дитини: 1. Закон України “Про охорону дитинства” Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей. Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці. 2. Цивільний кодекс України Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою. 1.Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. 4.Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду. Стаття 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою. 1.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах. 2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. 3.  Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (850-1700 грн.) Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-5100 грн.) Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 – 1700 грн.) Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 – 5100 грн.) 4. Кримінальний кодекс України Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 5. Сімейний кодекс України Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав 1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. 2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. 5. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. 6. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. 6. Закон України “Про освіту” Частина 7 ст. 9 відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Частина 3 ст. 11 Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти несуть батьки. Стаття 55. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти 1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини. 3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані: виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля; сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу; дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя; формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України; виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України; дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності). 7. Закон України “Про загальну середню освіту” Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту 1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України. 2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України. 3. Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав. Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Це варто зусиль! Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками, бродячими тваринами. Знайдіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми про це. Пам'ятайте, що вимірюватимуться ці хвилини ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди - потрібно давати дітям чіткі рекомендації, як діяти в тій чи іншій ситуації. Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих! Читайте: Батькам на замітку Що робити, якщо у вашому багатоповерховому будинку вимкнули опалення Увага! Викрали дитину! А кредит не справжній... “Недоторкані” чи “безкарні”? Трудові права неповнолітніх. Поради юриста “Ні” дискримінації для осіб з інвалідністю Що треба знати про субсидії Як протистояти поборам у школі 1,8 млрд грн аліментів на користь дітей – результат роботи з початку року Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. КиєвіKиевVласть

Народження дитини – чи не найщасливіша мить у кожній родині. В такі моменти, аби насолодитися повним щастям, хочеться поставити життя на паузу. Тому, щоб не забирати у батьків дорогоцінний час, отримати свідоцтво можна просто у пологовому будинку. Киянка Олеся пригадує, що коли у 2009 році вона народила первістка, клопоти з документами займали левову частину першого місяця життя дитини. Сьогодні жінка була приємно здивована швидкістю оформлення документів.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Наразі реєстрація дитини та видача свідоцтва про народження за наявності медичного свідоцтва за зверненням батьків здійснюється органами ДРАЦСу або просто в пологовому будинку. Зауважу, що державна реєстрація народження проводиться безкоштовно. Свідоцтво повинно бути оформлене протягом місяця з моменту народження дитини. Необхідні документи: • паспорти батьків та свідоцтво про шлюб, якщо батьки дитини перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають спільне прізвище; • паспорти батьків, свідоцтво про шлюб та спільна заява щодо присвоєння дитині прізвища, що складається на місці – коли батьки в шлюбі, але на різних прізвищах; • паспорти батьків та спільна заява про визнання батьківства, що складається на місці – у разі, коли батьки не в шлюбі, але бажають вказати відомості про батька. Присутність обох батьків як при поданні заяви, так і при отриманні свідоцтва про народження обов’язкова; • паспорт та заява матері, якщо та не перебуває у шлюбі та немає особи, яка визнає своє батьківство. Після проведення державної реєстрації народження видається свідоцтво про народження. Які бонуси отримують батьки? Кожному новонародженому від держави – “пакунок малюка”. З 1 вересня 2018 року кожна мама отримає в пологовому будинку для своєї дитини пакунок із найнеобхіднішими для малюка речами (одяг, підгузки, ковдри, пелюшки тощо). На допомогу працюючим батькам держава пропонує “муніципальну няню”. З 1 січня 2019 року держава відшкодовуватиме батькам послуги няні, яка доглядає за дитиною до 3-х років, через надання податкової знижки. Розмір відшкодування – один прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, встановлений станом на 1 січня відповідного року (станом на 01.01.2018 це 1492 грн) – за кожний місяць роботи няні. Бонуси отримують не тільки батьки, але й дружні до молодих сімей громади. Відтак громади, міста, що матимуть статус ЮНІСЕФ “Громада, дружня до дітей та молоді”, зможуть розраховувати на додаткові надходження до своїх бюджетів, які можна спрямувати на розвиток дитячої інфраструктури, створення комфортних умов для розвитку та навчання дітей. З 2019 року такі громади отримають до своїх бюджетів додаткові надходження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1% (це 150-700 тис. грн на рік у розрахунку на 10 тис. населення; великі громади, населення яких складає 1 млн осіб, отримають додатково до бюджетів від 15 до 70 млн грн). Читайте: Що робити, якщо у вашому багатоповерховому будинку вимкнули опалення Увага! Викрали дитину! А кредит не справжній... “Недоторкані” чи “безкарні”? Трудові права неповнолітніх. Поради юриста “Ні” дискримінації для осіб з інвалідністю Що треба знати про субсидії Як протистояти поборам у школі 1,8 млрд грн аліментів на користь дітей – результат роботи з початку року Увага, викрали авто! – поради юриста Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві KиевVласть

У Київському Палаці дітей та юнацтва відбувся  щорічний форум М-18: “Ми можемо більше”. Після відкритого засідання депутатів КМДА та голів рад старшокласників  міста вдалося поспілкуватися з депутатом Київради Ігорем Мірошниченком. - Ігоре Михайловичу, що вас спонукає приходити на такі заходи: піар, чи все ж таки громадська думка? -  Я абсолютно переконаний в тому, що Україні бракує нових політиків. Я, як депутат Київради, і депутат, який працював лише 2 роки в парламенті і бачив зсередини те, що відбувається в країні, можу сказати, що за 27 років незалежності ми не змогли змінити нашу владу та отримати нову якість політики, людей, які абсолютно по-іншому мислять. Матеріал створено в рамках Проекту  "Юн-Пресс-KV” Справа в тому, що “свіжа кров”, яка вливається в політику, зливається з політиками старої системи, або ж залишаються на самоті в боротьбі за зміну нашої країни. Тому надзвичайно важливою є близька перспектива зміни українського політикуму. Майбутнє української держави  кується саме на таких заходах. Тому, я підтримую моделі ООН, які відбуваються в наших школах. Також виступаю за студентські та учнівські парламенти, коли люди нібито граються в політиків, але формуються і пізніше можуть стати ними. Сподіваюся, що в недалекому майбутньому вони прийдуть в Київраду, український парламент, або ж в інші органи влади і будуть вже знати як змінити нашу країну зсередини. Тому я готовий завжди ділитися досвідом, готовий шукати собі помічників, які допоможуть мені і моїй команді щось змінювати в нашій країні. Тому, це не є піар це є радше бажання зробити нашу країну кращою і також знайти своїх однодумців, з якими можна іти вперед.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  - Представники ради старшокласників не мають політичних навичок і досвіду, щоб стати одразу працівниками Київради. Чи ви будете проводити тренінги та навчання, ділитися досвідом? - Понад 10 років я з задоволенням спілкуюся з молоддю на таких заходах. Я ділюся досвідом не лише своєї політичної діяльності. Я 15 років пропрацював в журналістиці, був прес-секретарем Національної збірної України з футболу, мені є що розповісти. Власне кажучи, я недаремно сьогодні згадав, що я не був лідером учнівського самоврядування, бо в нас в школі такого не було. Але я намагався сам формувати себе як особистість. Маю певний досвід у цьому, можу поділитися ним, або ж перейняти його у сучасної молоді. Мені завжди цікаво спілкуватися з молодими людьми, розповідати їм свою історію. Я впевнений, що когось я все-таки надихаю власним прикладом або ж займатися політикою, або ж журналістикою, або ж просто намагатися стати кращим та вдосконалювати себе. Варто зазначити, що після закінчення школи я був закомплексованою дитиною, але я дуже хотів стати журналістом. Проте, я працював над собою, щоб вміти правильно говорити у присутності великої аудиторії, адже це дуже непросто. Я намагався спілкуватися з незнайомими людьми на різні теми, для того щоб навчитися бути гарним спікером. Цей досвід у мене не забереш, тому я готовий ділитися з учнями київських шкіл, мені цікаве спілкування. Запрошуйте, я готовий! - Що вас спонукало перейти з журналістської діяльності до політичної, і чи важко це було зробити? - Я завжди був активною людиною з активною громадською позицією, які ніколи не змінював, починаючи ще з кінця 80-х років, коли навчався в школі. Мої погляди не підтримувалися на каралися у часи СРСР. Я відмовився вступати до рядів комсомольців, хоча мої однокласники стали ними. Моя позиція ніколи не змінювалася, я вдосконалював своє розуміння нашої історії. Також, паралельно з роботою журналіста я завжди цікавився громадським політично-суспільним життям України. І тому під час Помаранчевої революції моє бажання було природнім: бути учасником цієї акції. Коли з‘явилася політична сила моїх однодумців, було природньо долучитися до їхньої діяльності. І суспільна, і громадська,  і політична  діяльність завжди поруч ішли з журналістикою. Я почав активніше займатися політикою. Я можу сказати, що наша журналістика не є вільною, в нас немає свободи слова. В нас є “політика редакційної політики”. Телеканал, на якому я працював, як і всі інші належать олігархам, які мають відмінну політичну позицію від моєї. Тому мені важко будо поєднувати ці дві діяльності, і я попрощався з журналістикою. Я є самим собою, коли я займаюся громадською діяльністю. Але журналістика все-одно нікуди від мене не пішла, адже я і надалі цікавлюся спортом чи якимись новітніми технологіями в медіа. - Ще питання як від футбольного вболівальника: ви працювали прес-секретарем збірної України з футболу під час Чемпіонату світу 2006 року. Як головний тренер налаштовував наших хлопці на матчі такого високого класу, зокрема проти майбутніх чемпіонів світу збірної Італії? - Так, я працював із головною командою країни упродовж чотирьох років. Я жартував, що завдяки Мірошниченку прес-секретарю ми вийшли до чверть-фіналу чемпіонату світу (сміється). Моя праця у збірній почалася з того, що в мене була непроста розмова з Олегом Блохіним. Він дуже важка особистість, з якою складно спілкуватися. У мене, як фахівця, були питання до його тренерських вмінь і можливостей, але я не бачив сильнішого мотиватора, ніж він. Цю особливість Олег Володимирович найкраще проявив себе під час Мундіалю 2006 року. Після поразки 0:4 від іспанців команда була просто пригнічена. Всі були знервовані, можливо десь були неадекватні реакції, але Блохіну вдалося зібрати команду і вдалося змотитвувати так, що збірна на наступний поєдинок вийшла вже зовсім інакшою. Упродовж двох місяців спільного життя табором збірної була неперевершена атмосфера. Команда була, немов сім‘я: ніхто не сварився. Блохін міг грюкнути на футболістів, але це все було по справі. Реально, він викликав велику повагу. Мені здається, що збірна України вигравала саме за рахунок психології, яку Олег Володимирович причепив команді. Всі поважали тренерський штаб, зокрема Андрія Баля, царство йому небесне. Його немає з нами, але він так само був душею команди. Мені здається, що це були неперевершені часи, зокрема Блохіна, адже він був неперевершеним мотиватором. Він міг працювати в Національній збірній і довше, але, на жаль, у нас змінилися пізніше тренери. Але в будь-якому випадку він був батьком для кожного гравця, авторитетом для кожного. Характер в нього надзвичайно важкий, і працювати з ним важко. Варто зазначити, що я був його фанатом під час його футбольної кар‘єри, записував всі його голи в зошиті, пам‘ятаю як він перейшов в австрійський “Форвертс”. Він був серйозним авторитетом для мене. Матеріал створено в рамках Проекту  "Юн-Пресс-KV”KиевVласть