Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
1 червня 2019 г. 09:00
Раздел: Стиль
Обличчя Фестивалю “Прес-весна на Дніпрових схилах”
Я вважаю, що для журналіста неможливого не існує. Треба мати лише бажання, натхненняі мотивацію. Саме тому вся робота зібрана, зредагована, написана через звичайний телефон. Професіональний журналіст — шукає можливість і творить.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Наталія Коваль генеральний директор парку “Київська Русь”
— Як з'явилася ідея створення парку?
— У кожної країни є своя точка відліку, з чого починається держава. У кожної великої держави є точка, з якої починається народ. Для України точкою відліку державності є епоха Київської Русі, епоха величі, епоха процвітання економічного, духовного, культурного. І, на жаль, вона не залишила нам практично нічого з цього періоду.
Манголо-татари в 1240 році прийшли до Києва, вони його зруйнували і тому у нас є лише залишки, невеличкі реконструкції, але у повному масштабі немає розуміння яким же був древній Київ. І, власне, щоб показати іноземцям, показати нашим українцям з чого починається наша держава, Володимир Ященко вирішив, що якщо немає цього історичного, то треба відворити. І років 15 тому він вирішив, що Стародавньому Києву бути і заклав першу колоду будівництва стародавнього Києва. Це проект відтворення міста у повному розмірі, у повному масштабі на основі наукових знань, тобто все максимально науково достовірно: і техніки будівництва, і розміри, і масштаби, і вигляд.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тобто все-все-все. Ми працюємо з Національною Академією наук України. І перш ніж будувати будь-яку будівлю, необхідно дуже досконало вивчити якою ж вона була. Ми працюємо з Інститутом археології, дивимося залишки і лише після того починаємо будівництво споруд. Тобто це не бутафорія, це не театралізовані декорації, це живе Середньовічне місто, яке дає гостям хліб та видовища, тобто, окрім естетичного задоволення, ми ще даємо можливість подивитися на кіні виступи, на середньовічні бої, на театрелізовані постановки, взяти участь у традиціях, обрядах; відвідати музеї, смакувати стравами з вогню і багато чого іншого; зробити виріб у коваля, гончара; викарбувати монетку. Тобто тут оживає наша історія у повному обсязі і у кожного гостя є можливість доторкнутися і стати її частиною.
— Які були складнощі у реалізації парку? Він же не може за клацанням пальців з'явитися.
— Складнощі є у кожній роботі. Головне — не опускати руки і працювати-працювати. Якщо хтось каже, що все вдалось легко, то він каже неправду. Найважча робота — це робота з людьми. Тому найскладніше все організувати, щоб кожна людина відповідала за свій сектор і його вела, а все інше знайдеться.
— На вашу думку, наскільки парк “Київська Русь” актуальний зараз?
— Історія завжди актуальна. Адже якщо країна, яка не має своїх традицій, то вона користується іншими. Країна, яка немає свого історичного корення, то вона не дерево, яке глибоко росте в землі, це перекоти-поле, яке куди подує вітер, туди воно і котеться. От власне України, це не перекоти-поле, це країна з величною, більш ніж 1000-літньою історією, і ми її маємо доносити всьому світу, щоб кожна країна розуміла, що у нас є багато чого спільного, що ми країна мирна, що у нас практично з кожною країною світу є якісь історичні стосунки. Практично вся Європа з нами пов'язана. Всім відомо, що король Франції був одружений на нашій князівні. Тому це завжди актульно, тим більше, що стосується нашої України.
— Щоб Ви хотіли побажати учасникам фестивалю?
— Хочу побажати, щоб ми, українці, не забували нашу історію і популяризовали її у всіх можливих варіантах, адже якщо ми не будемо вивчати, то інші про це також не подбають.
Ну, і звичайно бути щирими, адже журналіст — це людина, що має виставляти об'єктивні, а не суб'єктивні, факти. Бути об'єктивними, бути щирими і працювати на благо нашої держави.
Людмила Василівна, керівник групи з Дворічанського Центру дитячої-юнацької творчості Харківської області
— Скажіть, будь-ласка, коли і звідки Ви дізналися про фестиваль?
— Від спільних друзів. Ми брали разом участь у Всеукраїнських фотоконкурсах. Наприклад, конкурс “Ми — діти України”, м. Кременчук і тому подібні. За один рік ми взяли участь в чотирьох таких конкурсах і нас запросили на фестиваль “Прес-Весна на Дніпрових схилах”. Ми вже вчетверте на цьому фестивалі. Крім того, що це велика насолода для учасників і їх керівників, це ще й пізнавальний формат. І гордість за нашу країну.
— Що б Ви хотіли побажати учасникам фестивалю?
— Успіхів у творчості, успіхів у житті. Багато з них наразі закінчують середню і старшу школи, нехай гарно складуть ЗНО. Хай вступають до вишів, які обрали. Наприклад, наша дівчинка після екскурсії на факультет журналістики, КНУКіМ, загорілася і збирається подавати документи саме туди.
Galina Malovsek, президент України в Словенії, товариство “Берегиня”
— Як і коли Ви дізналися про фестиваль?
— Про фестиваль я дізналася дуже давно. Із засновниками фестивалю я товаришую ще з “Артеку, 7 років ми вже приятелюємо.
— Який Ви бачите сенс участі у “Прес-Весні на Дніпрових схилах”?
— Коли бачиш роботи дітей, юних журналістів, то хочеться приїздити сюди знову й знову. Навіть дечому в них повчитися. Діти приємно дивують, це вражає, дає тепло, заряд нам.
— Чи є у Вашій країні подібні конкурс-фестивалі?
— Ні, немає. Але ми хочемо його впровадити завдяки вам, юним журналістам з України. Учасникам хочу побажати гарних робіт, бути завжди щирими, правдими, старатися брати за приклад найкраще і творити
Оксана Смит, руководитель “Объединения Славянских школ Нидерландов”, руководитель проекта “Открытая Европа — открытая для всех”, доктор педагогических наук
— Скажите, пожалуйста, когда, где и как Вы узнали о фестивале?
— О фестивале мы узнали в “Артеке”. Наверное, это был 2009 год, 10 лет назад от Надежды Алексеевны, которая на Международной смене “Измени мир к лучшему” занималася организацией пресс-центра. Там мы узнали, что есть такой прекрасный фестиваль и с тех пор по мере возможности, ездим сами и привозим наших детей с Голандии и Чехии, а также из Европы.
— Какова актуальность фестиваля сейчас?
— Фестиваль очень актуален, потому что медиа, пресса — это лицо любой страны. Это поток информации. Это возможность коммуникации детей и взрослых.
— Который раз Вы на фестивале?
— Думаю, что 5-ый. Не помню точно.
— Есть ли у Вас в стране подобные конкурс-фестивали?
— Фестивалей прессы у нас нет. Есть фестивали детского творчества.
— Чтобы Вы хотели пожелать нашим участникам?
— Прежде всего, это быть открытыми. Почему? Потому что Украина будет в Европе, рано или поздно. И молодые люди у которые будущее в руках, должны учить язык, культуру других стран; писать не только то что рядом, а познавать мир, то сообщество, в котором они будут жить. Поэтому я желаю, чтобы горизонты участников открылись, стали шире - это первое. И второе - это здоровья всем, мира всем и любви, конечно. Потому что вы - молодежь, вы должны любить.
Анна Полісученко, доцент факультету журналістики і зв'язків з громадськістю КНУКіМ, член журі в номінації “Медіа-проект”
— Якщо б у Вас була можливість, що б ви змінили в оцінюванні творчих робіт?
— Не знаю. Ми розуміємо, що це доля дітей і ми можемо зламати комусь бажання творити, а це в жодному разі не можна робити. Наше прагнення — стимулювати вас до творчості.
— Що Ви хочете побажати учасникам фестивалю?
— Працювати, не зупинятися навіть якщо ви не перемогли, у вас є шанс завжди.
Подивіться на історію успіху відомих людей. Скільки разів вони до того, як підкорити вершини, падали. Поки 100 разів не впадеш, ти навряд доберешься до вершини гори. Це перше, тим, хто програв. А друге, щоб ті, хто отримують високі нагороди не зупинялися.
Це така ж само гірка. Ви забралися, і коли задираєте ніс, то починаєте скочуватися. Продовжувати розвиватися, ставити нові цілі, нові вершини.
Надія Іллюк, керівник інформаційно- творчого агентства “ЮН-ПРЕС”, директор робочої групи Міжнародного фестивалю-конкурсу “Прес-весна на Дніпрових схилах”
— Яка Ваша роль на фестивалі?
— Скажімо так, моя роль найголовніша з організаційних питань. Тому, що питання фінансові вирішує наше керівництво. А ініціативи, форми роботи і таке інше вирішує “ЮН-ПРЕСІВСЬКИЙ” колектив педагогів, у якому 27 педагогів, психологів, журналістів.
І 700 юних журналістів, які придумують теми, підтеми тощо. А я - той центральний пунктик, який координує всю роботу.
— Наскільки я знаю Вас називають “мамою фестивалю”. Це впливає на роботу?
— Знаєте, у кожного журналіста має бути псевдонім. Знаєте, коли народжується ідея, а це як довгоочікувана дитина, то мабуть хай називають мамою. Я з цим погоджуюсь.
— Ви пам'ятаєте тему першого фестивалю?
— Взагалі наш перший фестиваль, він був як “Прес-толока” і тут були лише кияни-старшоклаксники. Він так і називався — “Дорослі й дитячі ЗМІ — разом”. Бо ми його тільки розпочинали і хотіли залучити таким чином журналістів-професіоналів. Це був 2002 рік.
— Щороку на фестивалі інша тема, а якою є головна мета фестивалю?
— Перша наша мета — підняти, навчити, показати юним журналістам, початківцям професіональні якості. Друга, це щоб зібралися, побачили один одного і об'єдналися як юнкорівський рух.
— Чи подавали колись учасники апеляції щодо свої призових місць?
— Було таке у нас. Це виникало по матеріалу в газеті. Два роки тому в номінації “Газета” прийшла нам неймовірно гарно, професійно зроблена газета. Дизайнерські, прекрасно написані матеріали, але не було витримано етики журналістської. Тема була присвячена мові й вони взяли і "вліпили" портрет Шевченка в орден Леніна. Ну, і під час “традиційного розбору польотів” їм пояснили їхні ж колеги….
— В наступному році ви святкуєте 18-річчя Фестивалю, а чи будуть ювілеї фестивалю в подальшому?
— Будуть. Я впевнена. Я знаєте чому впевнена? Мені вже із Сполучених Штатів Америки перетелефонувала наша випускниця і каже, що в 2020 нам буде 20 років, ми оце сидимо з колегами і обговорюємо такий майбутній юбілей.
— Щоб Ви хотіли побажати учасникам фестивалю?
— Для своїх “юн-пресівських”, коли вони до нас приходять, ми завжди говоримо, що якщо ви хочете бути журналістами, медійниками, то три "П" має бути для вас постулатом.
П - порядність. П - патріотизм. П - професіоналізм. Я це бажаю всім учасникам і всім- всім, хто присвячує себе медіа.
Сергій Пасічко, учасник зразкового художнього колективу “Юний журналіст” з м. Полтава, 13 років
- Я вперше на Фестивалі, але хотів ще багато-багато разів побувати на цьому заході.
— На твою думку, наскільки “Прес-Весна на Дніпрових схилах” є актуальною наразі?
— Люди приїджають, навіть, з різних країн. Наприклад, вчора ми мали змогу почути, як розвиваються діти в інших країнах. Значить, Фестиваль потрібен!
— Що тобі найбільше сподобалось?
— Мабуть, як ми були в Парку “Київська Русь”, адже це пригоди, щось нове, можливість підвивчити історію. Також мені сподобалася організація.
— Як ти думаєш, яка мета фестивалю?
— Знання, досвід, в також дружба. Мені сподобалися міні-ролики, гарні ідеї, особливо третє місце, хлопці постаралися. Щодо дружби, то у нас була вечірка, на якій я познайомився з багатьма новими людьми. Дуже добре продумані всі етапи.
— Яка в тебе ціль на фестивалі?
— Перша моя мета, це розважатися, бо ми тут багато працюємо. Це друга мета. Маємо змогу перемогти не лише у своїх номінаціях по тому, що зробили вдома, але й здобути ще щось впродож Фесту. Заговорити з іноземцем я, навіть, не намагаюся, хоча сьогодні ми вже спілкувалися з учасниками з інших країн.
Анастасія Зозузяк, студентка Тернопільського Національного економічного університету, 19 років
— Ти на фестивалі вперше, які твої враження?
— Фестиваль перевершив мої попередні очікування. Мені здається, що все гарно організовано, учасники неймовірно вмотивовані. Я знімаю фоторепортаж. Фотографія - це моє хобі і частково робота. Тому я намагаюся ловити якісь класні миті.
— Яка в тебе мета на фестивалі?
— Я вже говорила з чоловіком-голандцем. Досить непогано. Цікава людина, раніше він був викладачем з велосипедного спорту, переїхав з Голандії до Чехії. Це мене, навіть, вмотивувало більше подорожувати. А ще він мені розповів, що вивчив дві мови - англійську і німецьку - не занурюючись у граматику, а чисто спілкування.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Ще хочу більше почути з теорії, критики наших робіт, бо це навчання, яке мені цікаво. Найбільше мені сподобалися екскурсія на 5-й канал, поїздка в Парк “Київська Русь”. Мені сподобався колорит фестивалю, його ідея. Я чула, як говорили про історичну і культурну базу. Дуже багато емоцій.
— Чи будеш ти брати участь у наступному році?
— Так, я хочу. Буду точно рекомендувати своїм друзям, бо мені здається небагато людей знають про фестиваль.
КиевVласть
13 травня 2019 г. 16:50
Раздел: Територія розуму
Олімпійський день в Ірпені: як невелике місто стає центром спортивної Київщини
Мене захоплюють події, які поєднують сучасний світ з історією. Коли ви вчергове виходите на ранкову чи вечірню пробіжку, уявіть, що так само (за винятком доріжок, одягу і взуття) бігали люди в Античній Греції: змагання з бігу відомі від перших Олімпійських ігор, які, за даними істориків, відбулися у 776 році до н. е.
Я був здивований, коли дізнався, що Олімпійські ігри відродилися великою мірою завдяки простим ентузіастам, які були захоплені історією, археологією та спортом. Серед них – французький барон П'єр де Кубертен. За його ініціативою були організовані масштабні спортивні змагання, які отримали назву “Олімпійські ігри сучасності”. Саме Кубертен 23 червня 1894 року створив Міжнародний олімпійський комітет. А вже він через деякий час прийняв рішення кожного червня святкувати Міжнародний Олімпійський день.
Щороку на початку літа багато країн приєднуються до відзначення Олімпійського дня. Основна подія спортивного свята – масові забіги на довгі дистанції, які несуть не лише силові, й смислові навантаження. Люди біжать заради кращого взаєморозуміння, дружби, мотивації, миру. Кожен може присвятити свій забіг вищій меті. Крім цього, організовують й інші спортивні активності.
Цього року ми в Ірпені приєднаємося до відзначення Міжнародного Олімпійського дня – 8 червня наше місто стане центром спортивної Київщини. Захід спільно організовують Національний Олімпійський комітет України у Київській області, Київська обласна адміністрація, Міністерства освіти і науки України, Ірпінська міська рада.
У змаганнях візьмуть участь дошкільнята, учні та студенти, а також усі, кому захочеться приєднатися до Олімпійського дня в Ірпені. Загалом очікується понад 4000 учасників. Вони боротимуться за першість у змаганнях з різних видів спорту. Наприклад, буде традиційний легкоатлетичний забіг. А також спортивний заїзд на інвалідних візках. У ньому візьмуть участь люди, які втратили можливість ходити, але не втратили силу волі, наполегливість та мотивацію. Заплановані також шаховий турнір, стрітбол серед підлітків, гирьовий спорт, конкурс малюнка на асфальті, заїзди на велосипедах і ще багато спортивних подій. Головні локації Олімпійського дня в Ірпені – це Парк Незнайка, який ми відкрили минулого року, а також вулиця Тищенка.
Ми очікуємо, що до Ірпінського Олімпійського дня приєднаються відомі спортсмени: ірпінський борець вільного стилю, срібний призер Олімпійських ігор в Лондоні Валерій Андрійцев; призерка Європейських ігор 2015 року з дзюдо, чемпіонатів Європи з самбо, учасниця Олімпійських ігор 2016 року в Ріо-де-Жанейро Світлана Ярьомка; голова Асоціації Олімпійців Київщини, фіналістка Олімпійських ігор з групових вправ в Пекіні, майстер спорту міжнародного класу України з художньої гімнастики Вікторія Зубченко, а також багато інших спортсменів, яких ми з радістю зустрінемо в нашому місті.
Ірпінь справедливо заслуговує на статус спортивного центру Київщини. У нас відбуваються важливі спортивні події всеукраїнського і міжнародного рівнів. Наприклад, торік Ірпінь приймав на своєму стадіоні Чемпіонат світу з футболу серед українських діаспорних команд. Ці змагання ми організуємо і цього року.
Зараз Ірпеню довіряють проведення широкомасштабних спортивних подій. Але нам це не далося просто так: за останні роки ми багато працювали над тим, щоб відновити і розширити міську спортивну інфраструктуру.
Хочу нагадати, що у 2016 році в Ірпені відкрито Центральний міський стадіон “Чемпіон”, який збудовано за стандартами УЄФА. Крім поля для футболу, “Чемпіон” має тенісний корт, бігову доріжку, тренажерний комплекс, універсальний спортивний майданчик та зону для занять на свіжому повітрі. Трибуни розраховані на 1000 місць. На стадіоні є медичний пункт та тренерська кімната. За час існування на стадіоні відбулися спортивні змагання місцевого, всеукраїнського та міжнародного рівнів.
У 2017 році на території усіх шкіл Ірпеня обладнано багатофункціональні спортивні майданчики. З 2015 року в Ірпені розпочалася реалізація муніципальної програми з навчання дітей плаванню. Для цього в Ірпені відновлено басейн дитячого табору “Дружній”.
Ми щоразу щасливі чути новини з міжнародних змагань про ірпінських спортсменів. Наша Ірина Коляденко – бронзова призерка Чемпіонату світу з вільної боротьби. Валерій Андрійцев – бронзовий призер чемпіонату світу, срібний призер чемпіонату Європи, срібний призер Олімпійських ігор, Заслужений майстер спорту України з вільної боротьби. Ігор Поєдинок – переможець Чемпіонату України з тхеквондо.
Молодь Ірпеня не лише здобуває призові місця на міжнародних змаганнях, але й активно популяризує спорт у рідному місті. З липня 2018 року в Ірпені стартував соціальний проект “Територія спорту”: тут кожен охочий отримав нагоду безкоштовно займатися з фаховими тренерами. На сьогоднішній день команда “Території спорту” провела 64 відкритих тренування, організувала 10 загальноміських заходів, до здорового способу життя залучила 930 учасників. “Територія спорту” стала срібним призером соціальних проектів України за версією Social Project Awards.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Запрошуємо усіх приєднатися до Олімпійського дня в Ірпені: будемо раді показати нашу спортивну інфраструктуру, яку ми створили за останні роки.
Читайте: Як розвантажити школи і підвищити рівень середньої освіти? Ірпінь ділиться досвідом
Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"КиевVласть
7 травня 2019 г. 18:00
Раздел: Тексти
Тетяна Люлька: “Багато бізнесменів готові навчати студентів практичним речам”
Незабаром закінчиться навчальний рік у школах і перед молодими людьми встане питання, де продовжувати навчання - у виші, технікумі чи ПТУ. А деякі взагалі вирішать взяти паузу і подумати, що робити далі. Щоб допомогти молоді визначитися, КиевVласть поспілкувалася про вітчизняну освіту з ідеологом та засновницею проекту “Місто Професій” Тетяною Люлька.
KV: Останнім часом відчувається сильний розрив між тим, чому навчають у навчальних закладах і вимогами для реальної роботи. Чи готов сьогодні бізнес співпрацювати з освітянами, щоб уникнути цього розриву?
Тетяна Люлька: Така тенденція наявна. Зацікавлені в розвитку і професійних молодих кадрах представники бізнесу виходять на вищі навчальні заклади, де є адекватне керівництво, і починають робити цікаві речі спільними зусиллями. Наприклад, один з наших партнерів - компанія “Прогресстех”, яка розробляє проекти для Boeing, SpaceX, НАСА, на базі КПІ створила навчальні інженерні класи. І 80% студентів, які пройшли практику в цих класах, запрошуються на роботу у цю компанію.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Якщо говорити про профтехосвіту, то тут ситуація інша. Керівництво дуже складно йде на будь-яку співпрацю. Кроки до змін готові робити не більше 20%. Це видно навіть по роботі в рамках проекту “Місто професій”. Нами ведеться системна робота по залученню закладів освіти на наші заходи. Ми їм постійно показуємо можливості, мотивуємо. Але відгукуються на пропозиції одиниці.
KV: Чому таке відношення?
Тетяна Люлька: Причин декілька. Одна з них залежність від місцевої влади. У мене особисто був скандал з директором Департаменту освіти Київської облдержадміністрації (КОДА) Вірою Роговою, яка заборонила місцевим ПТУ приймати участь у заходах “Місто професій” у Білій Церкві.
Читайте: Пожар страстей. Власти и общественники переругались из-за ПТУшников Киевщины
Друга причина у тому, що дуже мало керівників профтехосвітніх закладів зацікавлені у їх розвитку. Я вірю, що такі є, але поки мені не пощастило їх зустріти.
Сьогодні наймолодшому керівнику ПТУ, з якими ми працювали, біля 60 років. Людям молодшого віку, які готові вдихнути нове життя і розпочати нову хвилю розвитку, на ці керівні посади прийти не дають. Стара гвардія міцно тримається за свої крісла, але нічого не робить для розвитку закладів та профтехосвіти в цілому.
Якщо б сьогодні кожне ПТУ дало звіт про те, скільки дітей після навчання працевлаштувалися за фахом, то статистика, думаю, була б дуже сумна. Вони не мають бажання навчати. А отже навряд чи можуть зацікавити молодь, показати перспективи, закохати у професію.
Читайте: Кадровый дефицит: Киевщина рискует остаться без дорожников, механизаторов и поваров
Аналогічна ситуація і у школах обласних міст і містечок, де керівники працюють десятиліттями, нічого не змінюючи ні в своєму житті, ні в освітньому закладі.
Зараз є багато бізнесменів готових навчати студентів практичним речам. Але їм не часто навіть безоплатно готові дозволяти вести заняття у державних закладах освіти. Велика вдача, коли практику вдається домовитися про це. В аудиторіях зараз працюють штатні викладачі, які, як правило, не мають практичного досвіду, неособливо цікавляться новаціями та не займаються оновленням навчального матеріалу. В результаті на лекціях і семінарах студентам дають дещо застарілий матеріал, який для реальної роботи навряд знадобиться.
Цю ситуацію можна змінити тільки дуже жорсткими методами, які будуть супроводжуватися змінами підходу до рівня підготовки нових педагогів, кадровою ротацією як керівного, так і викладацького складу.
Проте запит має йти не тільки від влади, а й від батьків і студентів. Проблема у тому, що сьогодні для багатьох при виборі школи або іншого навчального закладу важлива матеріальна складова. Не всі розуміють, що не стіни і золоті парти викликають цікавість до навчання, а особа вчителя.
На нашому заході у Білій Церкві одне з ПТУ презентувало професію електрик. Вони представили цю професію стендом, якому вже біля 20 років. Але всі діти були біля нього. Там були показані різні практичні речі, які зроблені саме майстром. Це приклад того, що професії навчає не теоретик, а практик, який захоплений своєю справою.
KV: Якщо бізнес готовий співпрацювати з закладами освіти та навчати студентів за свій кошт, то чому про це не заявляється публично?
Тетяна Люлька: Згодна, в інформаційному просторі з цього питання повний провал. Дуже мало приділяється уваги позитивній інформаційній кампанії. Багато керівників впевнені - якщо підприємство щось добре робить, то про це не потрібно розповідати. І це тотальна помилка. Про хороші речі треба говорити. В це треба вкладати гроші, бо сьогодні стільки негативу, за який у тому числі платять гроші, що позитиву просто ніхто не помічає.
KV: Який відсоток приватних компаній реалізує освітні проекти у закладах освіти, щоб підготувати кадри саме для себе?
Тетяна Люлька: 5 років назад я б відповіла, що відсотків 10. Сьогодні цей відсоток значно більше - до 30%. Дуже багато компаній проводять навчання у себе на базі. І ця тенденція набирає обертів, і мені б хотілося, щоб вона збереглася.
Мені здається, що цим питанням все ж таки має займатися держава. У нас на державні заклади освіти виділяють великі кошти. Як на мене, це не правильно. Ресурси треба вкладати в ті структури, які дають розвиток. Якщо ці кошти перенаправити на структури, які дають практичні знання і реально готують фахівців, то від цього виграли б всі.
Наприклад, у Казахстані діє програма “Інтелектуальна державна школа Назарбаєва”, де навчання проводиться виключно англійською мовою. В цю програму залучають найрозумніших дітей, які по її закінченню можуть обрати будь-який вищий навчальний заклад світу, і держава оплачує це навчання. Проте по закінченню навчання молодий фахівець має повернутися і 5 років працювати на державу.
KV: Чому, на Ваш погляд, доречно перенаправляти кошти на інші структури, а не думати в напрямку поєднання практики і теорії у державних навчальних закладах?
Тетяна Люлька: Приватні освітні центри дають шикарну теорію. Тільки ця теорія з'явилася з практики. Завдяки тому, що викладачі фанатіють від своєї справи, студентам цікаво, і вони набувають реальні практичні знання і навички, які завтра зможуть запропонувати на ринку праці.
В державних освітніх закладах навіть з практичних дисциплін використовують застарілі підручники і рідко залучають до викладання практиків. Приоритет надають штатним працівникам, які не мають іншої зайнятості. І це не можна швидко змінити.
KV: Проте все рівно в університети йдуть навчатися заради престижу, диплому...
Тетяна Люлька: За статистикою 52% людей, які закінчили вищі навчальні заклади, не працюють за фахом. Я особисто виявила три причини цього. Перша - тиск з боку батьків, які вважають, що вони краще за дитину знають, куди їй йти навчатись.
Друга - суспільний тиск. Сьогодні якщо після закінчення школи дитина не вступає до навчального закладу, на неї давлять працівники школи, яким потрібна статистика щодо якісного показника їх роботи.
Третє - це штучна престижність.
Читайте: Киев вошел в тройку регионов с наибольшим количеством зарегистрировавшихся на пробное ВНО
Тільки коли ці чинники будуть нівельовані, коли важливіше буде робити не те, що престижно і задовольняє батьків та школу, а те, що подобається, можуть бути змінені пріоритети.
KV: Як донести батькам те, що не варто нав'язувати свою думку дитині?
Тетяна Люлька: На це я витратила в минулому році майже півроку. Я їздила містами України, прочитала 23 лекції в рамках проекту “Сучасна освіта. Професії майбутнього”.
Батьки хочуть кращої долі для своєї дитини і переконані: чим краща освіта, тим більше людина буде заробляти. Я їм пояснювала, що це найпомилковіша думка. Сьогодні заробляє більше той, хто отримує задоволення від того, що він робить, і той, хто експерт у своїй галузі. Людина може, скажімо, тільки сушити яблочки, але вона їх так сушить, що всі ресторани міста купують виключно її продукт. Завдяки тому, що людина вміє щось робити краще за інших, вона буде заробляти і від цього буде щасливою.
Батьки повинні зрозуміти, що краще для дитини буде тоді, коли її голос не буде заглушатися і у неї буде можливість визначити, що їй найбільше подобається робити у житті. Адже реалізуються у житті ті, хто самостійно обирає те, що їм подобається, і монетизує свої знання.
Батькам і дітям сьогодні треба навчитися просто розмовляти і чути одне одного.
Наприклад, в Америці дитина може, закінчивши школу, не вступати до навчального закладу рік. Там освіту розглядають як інвестицію. Вони дітям дають час на прийняття рішення. Адже гроші, витрачені на навчання, мають повернутися. У нас все навпаки. У нас залазять у борги заради диплому, доцільність якого у житті сумнівна.
Зараз ринок праці такий місткий і великий, що роботи вистачить усім, хто хоче працювати. Тому дуже важливо дозволити молодій людині робити те, що їй подобається.
KV: Проте є статистика, на підставі якої досі визначають державне замовлення у навчальних закладах на той чи інший фах...
Тетяна Люлька: Статистика у радянські часи була одним з небагатьох позитивних моментів. Тоді чітко прораховувати в які організації скільки потрібно спеціалістів і створювали таким чином попит. Але тоді всі підприємства належали державі.
Сьогодні діють підприємства різних форм власності. Багато бізнеса відкривається і ще більше закривається. Отже, чітко розрахувати скільки реально потрібно тих чи інших спеціалістів діючим підприємствам просто не можливо.
Як на мене, цифри, які наявні сьогодні у держзамовленні на заклади освіти, беруться як калька минулих періодів. Наприклад, якщо візьмемо статистику щодо запиту на економістів у державних вишах, то цифра буде у більшості випадків однакова з незначним коливанням.
Середній і малий бізнес не може сформувати своє замовлення. Наприклад, ювелірний цех робить замовлення ПТУ на підготовку фахівців. Проте треба 2 роки для навчання спеціаліста, а цех через 1,5 роки по якимось причинам закривається. Що робити з замовленням? Малий та середній бізнес не піде на ризик чекати персонал декілька років. Він буде підбирати кадри з наявних пропозицій на ринку праці.
Читайте: Киевский городской центр занятости назвал наиболее востребованные столичными работодателями профессии (инфографика)
KV: З України сьогодні дуже багато людей виїжджає за кордон на заробітки. Бізнесу складно підібрати кадри...
Тетяна Люлька: Нічого страшного у цьому не має. Кожний обирає свою долю. На ринок праці це суттєво не впливає. Знайти гарного спеціаліста було складно завжди.
Проблема у тому, что у нашому суспільстві статус людини, яка щось може гарно робити руками, набагато нижче, ніж працівника офісу. І це не дивлячись на те, що представники робітничих професій заробляють, як правило, більше.
Ця штучна престижність принижує гідність людини. І щоб це змінити потрібно на рівні держави проводити широкомасштабну роз'яснювальну роботу, що робітником бути не соромно, а навпаки престижно вміти робити щось, краще за інших.
Проте такої стратегії з боку держави сьогодні не має. Те, що в нас зараз відбувається, мені нагадує часи коли в Україні цілеспрямовано знищували армію. Здається, що сьогодні в нас так само знищується прошарок спеціалістів робітничих професій. З людей роблять офісний планктон, насаджуючи штучну престижність.
Фото: надано Тетяною ЛюлькаКиевVласть
6 травня 2019 г. 16:20
Раздел: Територія розуму
Як розвантажити школи і підвищити рівень середньої освіти? Ірпінь ділиться досвідом
За даними Інституту освітньої аналітики, 50 % міських шкіл в Україні – переповнені: діти навчаються у дві або навіть у три зміни, часто в одному класі перебувають 27 і більше учнів. Найгірша ситуація, згідно з дослідженням, – у Рівному, Чернігові, Луцьку, Тернополі та Києві.
В Ірпені ми також маємо таку проблему. Особливо вона загострилася з початком військового конфлікту на Донбасі. З 2014 року розпочалася велика хвиля переселень людей з зони бойових дій та з дотичних до лінії розмежування територій. Ірпінь прийняв рекордну кількість внутрішньо-переміщених осіб: до наших шкіл пішло більше 800 дітей, які переїхали зі східних областей. Фактично, це ще одна повноцінна школа. Звісно, наші навчальні заклади почали працювати у дві зміни, щоб забезпечити усіх дітей освітою. Але ми вважаємо, що це лише тимчасовий захід, проблему потрібно вирішувати системно. І ми це успішно робимо.
Хочу наголосити, що Ірпінь не просто розширює мережу освітніх закладів. Ми йдемо на крок далі – разом зі збільшенням місць за партами ми підвищуємо якість середньої освіти у нашому місті. Найсвіжіший приклад – відкриття академічного муніципального ліцею на базі окремого корпусу економічного коледжу Національного університету біоресурів та природокористування, який працює в Ірпені.
Ірпінська міська рада мала перемовини з керівництвом НУБіП і дійшла згоди: місто орендує в Університету корпус на вулиці Гагаріна на вигідних умовах. Тому хочу усіх привітати – першого вересня цього року починає роботу Ірпінський академічний ліцей. Це освітній заклад середньої та профільної освіти для учнів 9-11 класів. Але якщо буде запит, то є можливість набрати також 7-8 класи. Загалом ліцей розрахований на 600 місць.
Ліцей – муніципальний. А отже, навчання у ньому безкоштовне, як і у звичайній школі. Учні ліцею, крім загальної освіти, зможуть обрати для поглибленого вивчення один з кількох профілів: біолого-хімічний, фізико-математичний, гуманітарний та інформаційно-технологічний.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Крім, власне, приміщення, Університет поділився з нами матеріально-технічною базою та викладачами профільних дисциплін: з фізики, хімії та інших предметів. Як бачите, таким чином ми підвищуємо рівень освіти, даємо можливість дітям ще зі школи обрати майбутню професію і підготуватися до вступу у вищий навчальний заклад за бажаною спеціальністю.
Заклад знаходиться в самому центрі міста, це дозволяє створити умови для багатьох учнів, які навчаються зараз у різних школах. Але акцент робимо на 17-ту, бо вона наразі одна з найбільш завантажених. Сподіваємося, що новий заклад дасть можливість скасувати навчання у другу зміну в 17-тій школі.
Уточню, що Ірпінь став першим містом в Україні, з яким Національний університет біоресурсів та природного користування спільно створив ліцей для старшокласників. Ми хочемо, щоб якнайбільше міст дізналися про наш досвід і скористалися нашою практикою для розширення мережі освітніх закладів середньої освіти.
Нагадаю, що минулого року в Ірпені був відкритий фізико-математичний ліцей ІЛІТ, аналогів якому в Україні немає. Навчання в ІЛІТ відбувається за Оксфордською методикою. У ліцеї викладають біотехнології, хімію, фізику, програмування, робототехніку, астрономію тощо. Також деякі предмети ведуться англійською мовою, учні створюють власні проекти, опановують акторську майстерність, вчаться працювати в команді та на результат, вести перемовини і шукати творчі рішення для складних завдань
Крім створення нових навчальних закладів, в Ірпені розширюються діючі школи. Зокрема, у школі №17 добудовано трьохповерховий корпус, школі №2 надбудовано третій поверх.
Для дошкільнят в Ірпені збудовано два нових дитячих садки, третій заклад знаходиться у процесі будівництва. За тиждень стартує будівництво ще одного дошкільного закладу на мікрорайоні Стоянка.
Для нашої команди в Ірпені освіта – це один з головних пріоритетів. Ми й самі, вже дорослі люди, постійно вчимося, бо новий світ вимагає нових знань. Для наших пожежників, учителів, працівників водоканалу та інших співробітників комунальних закладів ми організовуємо навчання в Європі. А також запрошуємо до Ірпеня експертів та волонтерів з різних країн, щоб перейняти світовий досвід для розвитку громади.
Освіта – це найпотужніше і наймилосердніша зброя, щоб змінювати на краще наші села, міста, нашу країну й увесь світ. Я щиро вірю, що школярі Ірпеня стануть частиною цих позитивних змін.
Читайте: Жители Ирпеня во главе с Карплюком организовали велопробег до Киева
Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"КиевVласть
25 квітня 2019 г. 14:00
Раздел: Тексти
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із в.о. мера Ірпеня Анастасією Попсуй.
KV: Як просувається реформа децентралізації? Яка ситуація зі скандальним приєднанням Михайлівсько-Рубежівської, Козинцівської сільрад та інших сіл Бородянського району?
Анастасія Попсуй: Процедура приєднання Михайлівсько-Рубежівської та Козинцівської сільрад пройшла успішно усі інстанції і наразі залишилось останнє рішення, яке має прийняти КОДА. Весь процес був абсолютно демократичним. Ірпінь – успішне місто, і завдяки цьому ряд населених пунктів виявив бажання мати з Ірпенем спільну громаду.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Деяким нашим опонентам здається, що децентралізація - це вдалий маніпулятивний момент, тому вони, щоб зірвати створення Ірпінської ОТГ, привозять із Києва тітушок, які кричать, що приєднання незаконне. Але коли до тітушні підходять журналісти і запитують, чому вони мітингують, то так і кажуть - нас із Києва привезли. Я особисто була на засіданнях Михайлівсько-Рубежівської сільради, особисто була на громадських слуханнях. Михайлівка-Рубежівка має чудового голову – Андрія Помазана, який дав поштовх для розвитку села. Помазан – член команди “Нові Обличчя”.
Ще шведським експериментом у 1990-х роках до нас приєднали Ворзель, Гостомель і Коцюбинське. Ці селища сьогодні входять до Ірпеня.
KV: Що із не менш скандальним від’єднанням Коцюбинського?
Анастасія Попсуй: Коцюбинське входить до Ірпінської міської ради, там всі об‘єкти соціальної інфраструктури (школи, лікарні) саме ірпінські і фінансуються з бюджету Ірпеня. Коцюбинське ніколи не від‘єднувалося від Ірпеня. Лобісти приєднання Коцюбинського до Києва провели фейкові громадські слухання, Київрада винесла незаконне рішення, втім, у Комітету Верховної ради з питань місцевого самоврядування вистачило мудрості не виносити це незаконне рішення. Всі ми пам‘ятаємо, як одне незаконне рішення про розпуск Коцюбинської селищної ради парламент вже приймав - потім його скасував Верховний суд України як антиконституційне. Вдруге парламент не піде на порушення закону. До якої ОТГ приєднуватися Коцюбинському, має вирішити вся громада селища. Команда партії “Нові Обличчя” у Коцюбинському наразі вивчає думку громади і більшість висловлюється саме за самостійний статус Коцюбинського. Додам, що сьогодні лідер селища Сергій Даніш багато робить для мешканців: ремонтує дороги, замінює вікна, невдовзі відкриє Центр надання адміністративних послуг, розвиває благоустрій. Приємно, що команда партії “Нові Обличчя” показує результат щодня в усіх населених пунктах регіону.
KV: Які ще населені пункти ви бачите у складі Ірпінської ОТГ?
Анастасія Попсуй: Ми розглянемо абсолютно усі пропозиції із усіх районів. Насправді, згідно перспективного плану Ірпінська ОТГ досить велика. Ми розуміємо, що більшість сіл дотаційні і це буде додатковим навантаженням на бюджет міста. Але якщо є волевиявлення жителів якоїсь громади - ми завжди раді співпрацювати. Ми готові розглядати всі пропозиції. Навіть місто Буча можемо приєднати у разі їхнього бажання.
KV: Чи вистачить інфраструктури міста для створення громади? Як вирішуєте проблему переповнених шкіл, садочків?
Анастасія Попсуй: Вистачить, це підтвердили вже не одна архітектурна і містобудівна ради. Це були національні, обласні, міські організації. Ми все розраховували, тут не йдеться про якісь популістські заяви. Завдяки децентралізації майже в 40 разів зріс бюджет розвитку. Дохідна частина зросла в 4 рази. Ми можемо створювати додаткові інфраструктурні об'єкти, які будуть забезпечувати нормальне функціонування громади.
Порівняти із сусідньою Бучею, де діти вже в четверту зміну підуть вчитися, то у нас залишилося лише два заклади із другою зміною. Але щороку ми добудовуємо нові корпуси шкіл, цього року відкриємо новий ліцей. З 1 вересня другої зміни не буде взагалі. Ми також почали будівництво садочку. Генпланом передбачено будівництво ще 12 садочків і 6 шкіл. І ми забезпечуємо не тільки себе, у нас живе 10 тисяч переселенців. Тільки для них потрібна велика школа на 1 200 дітей і мінімум два садочки. Але ми і над цим працюємо.
Крім цього, нас турбує якість освіти. Нещодавно ми перевірили знання усіх вчителів англійської мови та знання старшокласників. Ми побачили, що їхній рівень однаковий. Часто ми відправляємо наших вчителів, лікарів та студентів на навчання за кордон, але після проведення тестування, вирішили організувати спеціальні курси для абсолютно усіх вчителів англійської мови. Вважаю, що потрібно працювати конкретно із кожним і створювати такі умови, аби був розвиток.
KV: Затвердження нового генплану пройшло досить скандально. Чому? Активісти стверджують, що на громадські слухання не були допущені місцеві жителі, це справді так? Генплан передбачає масову забудову міста?
Анастасія Попсуй: Це чергова маніпуляція. Найбільше там скандалив народний депутат, і кричав, що представляє інтереси громади Ірпеня. Так от, цей нардеп під час цьогорічних президентських виборів був кандидатом на пост президента, а в Ірпені за нього проголосувало 23 виборці. Ось цю громаду він певно й представляє. Всі, хто мав бажання взяти участь у громадських слуханнях, був зареєстрований, ми видали 300 мандатів, ще близько 50 осіб зайшли без реєстрації. До зали зайшло стільки людей, скільки вмістилося. Ті, хто фізично не змогли проштовхнутися, залишились у коридорі. Але знову ж таки - зайти міг будь-хто охочий.
Генеральний план не передбачає масової забудови, навпаки - нам вдалося зберегти 40 га зелених насаджень. Ми узаконили 16 парків, які були роздані та розпайовані минулою владою. Тепер вони закріплені у генплані як зелені зони. У центрі міста біля приватного сектору була передбачена житлова забудова, ми її взагалі прибрали. Було ще кілька планувань масштабних забудов, які ми прибрали. Ті зони ми перевели або в рекреацію, або віддали під заклади соціальної сфери. Громада зверталась з приводу недопущення забудови заповідника “Мужеловський”, ми врахували думку і залишили його незайманим. Таких випадків було декілька.
Наші опоненти оскаржили прийняття Генплану в судовому порядку, втім Київський окружний адміністративний суд відмовив їм у задоволенні позовних вимог. Це ще раз підтвердило законність прийняття змін до Генерального плану Ірпеня.
KV: Горіння заплави річки Ірпінь вважають умисним підпалом і пов'язують із потенційними забудовниками, які нібито планують там будувати житло. Як можете прокоментувати?
Анастасія Попсуй: Історія загоряння торфів у заплаві річки - це спір, який тягнеться з початку існування міста. Деякі території освоєні, тому там не відбувається загорянь. Виторфовування - процедура досить дорога, до того ж усі ділянки перебувають у приватній власності. Ми взагалі за законом не можемо на це впливати. Цим мають займатись правоохоронці. Умисний підпал заплави відбувається здебільшого у головах псевдоактивістів.
KV: Як просувається розслідування щодо незаконного видобутку торфу із заплави річки? Хто ті невідомі, які цим займаються?
Анастасія Попсуй: Це також питання правоохоронних органів, оскільки там приватна власність. За Законом України “Про надра” громадянин на своїй ділянці має право видобувати торф на глибині до двох метрів. Кілька політичних опонентів бігають з прапорами проти видобутку торфу, а всьому місту не подобається, що цей торф горить.
KV: Чому затягується призначення виборів міського голови?
Анастасія Попсуй: Цей процес не затягується, з'явився законопроект про проведення виборів міського голови Ірпеня 27 жовтня, у день проведення парламентських виборів. Партія “Нові Обличчя” виступила із закликом до Верховної Ради підтримати цей проект. Якщо вибори відбудуться саме 27 жовтня, то це значно зекономить кошти державного бюджету. І ще – вибори мера Ірпеня виграє кандидат від партії “Нові Обличчя”, який має вагомий кредит довіри від жителів міста. Так само, як і Карплюк виграє вибори по 95 округу. Таким чином, Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади міста.
KV: Київська агломерація - за чи проти?
Анастасія Попсуй: Ми більше схильні до Ірпінської агломерації. І більш того - вона вже створена. Із трьома населеними пунктами у нас створена спільна мережа закладів освіти, медицини, житлово-комунального господарства. Створена система фінансування, є перспективний план розвитку.
Стосовно Київської агломерації - це філософське питання. Ми до Києва вже відправляли декілька проектів співпраці. Наприклад, зі створення канатної дороги Skybus із готовими розрахунками, ми навіть знайшли ділянки для встановлення опорних систем. Також давно мріємо про велосипедну доріжку, надсилали столиці і такий проект. Жодної відповіді не отримали. Оскільки наша громада досить активна і відстежує подібні речі, я не впевнена, що наші жителі позитивно проголосують за агломерацію із Києвом.
KV: Як залучаєте на територію інвесторів?
Анастасія Попсуй: Ще п'ять років тому ми створили наш перший інвестиційний паспорт. У нас дуже багато партнерів, європейських міст-побратимів. Останній великий проект ми реалізуовуємо разом із німцями - це створення пожежних дружин, нам подарували пожежну машину, дали можливість у них навчатися.
Із 17 об'єктів, які Київська ОДА обрала для залучення інвесторів, 5 - Ірпінські. Рівень підготовки пропозицій і ведення співпраці у нас найвищий на Київщині. Ми завжди відкриті і готові співпрацювати. Зараз іноземні інвестори дуже обережно ставляться до політичних процесів, які відбуваються у нашій країні. На жаль, це дуже впливає на рівень залучення. Але усе можливе для розвитку інвестиційного клімату міста ми робимо.
KV: Чи є проблема зі сміттям?
Анастасія Попсуй: Точно менша, ніж у Києві. Ми серйозно працюємо над програмою сортування сміття. Вже багато років таке сміття вивозить приватне підприємство, мешканці за це взагалі не платять. Необхідні контейнери стоять у всіх мікрорайонах міста.
Тарифи на вивезення сміття вже декілька років не змінювались, тому громада задоволена. Ми зі свого боку пояснюємо, що потрібно укладати договори на вивезення. Усе сміття везуть на полігон у Новопетрівці. Оскільки ми їхні найкращі партнери, маємо найнижчу ціну. Тому і для людей такі тарифи.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Анастасія Попсуй: Жодних скарг на рівень тарифів ми не отримували. Вони одні із найнижчих у Київській області. Хоча рівень надання послуг на дуже високому рівні, це оцінювали навіть колеги із Європи. У нас сучасна система прибирань, поливу газонів, центральна площа миється спеціальними засобами. Тому жителі щасливі і вдячні.
Наразі ми проводимо утеплення комунальних закладів освіти, продовжуємо заміну вуличного освітлення на енергозберігаюче. Завдяки цьому ми економимо приблизно 60% коштів.
Субсидію отримують близько 6 тис. жителів. Офіційно населення проживає в Ірпені близько 50 тисяч і ще 10 тисяч переселенців. Усі, хто звертаються, отримують допомогу. Скаржаться інколи тільки наші працівники управління праці, адже навантаження там шалене, намагаємось збільшувати кількість робочих одиниць.
KV: Чи є проблеми із перевезеннями?
Анастасія Попсуй: Зі свого боку ми робимо усе, аби надавались якісні послуги, хотілося б бачити такі намагання і з боку Києва. Нам би хотілось покращення стану електропоїздів, але це відповідальність столиці і ДП “Укрзалізниця”.
Інколи приходять активісти і просять збільшити кількість міських перевізників. Ми оголошуємо конкурси, максимально намагаємось залучити усіх місцевих підприємців, але великого бажання ніхто не має. Певно, є питання щодо рентабельності перевезень.
KV: Ситуація в міській раді - як миритесь із депутатами?
Анастасія Попсуй: Ми не сваримося з депутатами. Очолюючи місто, Володимир Карплюк сформував дружню атмосферу в депутатському корпусі. Є в нас три депутати-опозиціонери, які систематично “сачкують”. Вони приходять на сесію, без запису на доповідь вистрибують на сцену, роблять якусь заяву і тікають з зали. Інколи таким чином у нас розпочинаються засідання, але після цього всі депутати голосують майже одноголосно. Усі питання проходять комісії, погоджувальні ради. Якщо виникають якісь питання, розглядаємо, вирішуємо.
Більшість депутатів у міськраді від партії “Нові обличчя”, яку очолює Володимир Карплюк. Коли він перший рік був мером, йому вдалось здійснити стільки покращень у місті, кредит довіри громади дозволив створити таку більшість.
KV: Чи має вплив на міську владу Володимир Карплюк?
Анастасія Попсуй: Володимир Карплюк - дуже важлива людина для нашого міста. Він балотується у цьому році в Верховну Раду, громада його дуже підтримує. Він також є головою інвестиційної ради Ірпеня. Для нас демократичність, відкритість та співпраця із громадськими об'єднаннями були завжди важливими, питання інвестицій - у пріоритеті. Володимир Карплюк надихає громаду на розвиток.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Анастасія Попсуй: Так, ми активно співпрацюємо. Олександр Терещук - прекрасний керівник, оперативно реагує на будь-які ситуації, із розумінням ставиться до різних питань. Якщо готується якийсь важливий для області захід, то губернатор завжди знає, що можна покластися на Ірпінь, бо в нас завжди чисто, все організовано і ми готові приймати гостей. Ми є обличчям області.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Чи бачите себе мером міста?
Анастасія Попсуй: Я бачу себе депутатом Європейського парламенту і зараз над цим працюю. Для цього потрібно багато зробити не тільки мені, але й загалом країні. Я активно співпрацюю із Європейською асамблеєю жінок-депутатів та Європарламентом. Ми возимо туди активних жінок на навчання, розробляємо спільні проекти. Мені це дуже до душі.
А у місті я буду залишатись, допоки це потрібно громаді та моїй команді. Між нами немає конкуренції чи боротьби за владу, я дуже це ціную. І від цього виграють наші громадяни.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Фото: KVКиевVласть
24 квітня 2019 г. 13:45
Раздел: Територія розуму
Сила і краса: ірпінчанка Марія Тодоренко пройшла у фінал конкурсу New Fashion Zone
Мода, фешн-покази і подіуми – це, звісно, не моя тема. Я зазвичай ходжу в джинсах, футболках-поло і в кедах, бо для мене найважливіше в одязі зручність і мобільність. А для особливих подій додаю до джинсів сорочку і піджак.
Але одну модну тему не можу оминути. По-перше, вона виходить набагато далі за традиційне уявлення про модну індустрію. По-друге, хочу розказати про ірпінчанку Марію Тодоренко. Минулого тижня вона взяла участь у другому етапі кастингу Міжнародного Конкурсу молодих дизайнерів New Fashion Zone.
Зі своєю колекцією верхнього одягу Марія пройшла у фінал. Хоча це було непросто: за участь у фіналі, який відбудеться у вересні цього року, змагалися 700 учасників з 17-ти країн. Серед них Україна, Німеччина, Данія, Польща, Китай, Чехія, Грузія, Казахстан та інші.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Марії Тодоренко – 28 років, вона закінчила курси закрійника в Ірпені, співпрацює з виробниками одягу на аутсорсі. Колекція нашої Марії – це стиль “сіті-мілітарі”. Вона проявляє проблему, яка існує зараз в Україні – війну на сході. А також готовність захищати свої кордони на будь-яких фронтах: військових, економічних, культурних, у шоу-бізнесі, в тому числі і у фешн-індустрії.
Ще одна цікава деталь: Марія поєднала агресивний стиль “мілітарі” з квітковими мотивами. Ця ідея відображає сподівання суспільства на те, що війна закінчиться і її місце заступлять квіти. Дівчина каже, що на створення нових образів в одязі її надихають подорожі, книги, фільми та саме життя.
Чим цікавий конкурс New Fashion Zone? Половина учасників не мають стосунку до індустрії моди. Їхні професії часто далекі від подіумів. Наприклад, свої креативні колекції представили суддя, спеціаліст з криміналістики, фармацевт, юрист, банкір, балерина, масажист. Наймолодшому учасникові конкурсу – 11 років, а найдорослішому – 62 роки. Кожен дизайнер вкладав у свою колекцію різні суспільні контексти і актуальні повідомлення, які б хотів донести до світу. Мені подобається, що конкурс дає максимальну свободу: не обмежує за віком чи освітою; дарує всі можливості для творчої фантазії.
Переможці конкурсу New Fashion Zone можуть розраховувати на гранти для розробки і створення капсульних колекцій; навчання в провідних школах дизайну країни. Тому у вересні ми в Ірпені обов’язково будемо вболівати за Марію Тодоренко. Роботи Марії заслуговують, щоб їх побачили на світових подіумах.
Я щоразу захоплююся творчими, сильними, наполегливими людьми з Ірпеня. Наші письменники, дизайнери, спортсмени, вчителі, військові несуть у світ позитивний імідж України та нашого міста, стають культурними дипломатами нашої країни. Дякуємо їм за це.
Читайте: Жители Ирпеня во главе с Карплюком организовали велопробег до Киева
Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"КиевVласть
31 березня 2019 г. 10:00
Раздел: Стиль
Ніч у медуніверситеті: анатомія історії
Студенти-історики університету ім. Шевченка з Творчого об’єднання “Ніч в університеті” провели театралізовану екскурсію Київським медуніверситетом ім. О. Богомольця.
Пізнього весняного вечора перед морфологічним корпусом столичного медичного вишу зібрався чималий натовп молоді. В основному – студенти, серед яких – багато майбутніх медиків. Усі вони прагнуть потрапити на нічну екскурсію.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Юнак у форменій тужурці студента-медика кінця позаминулого століття вводить у короткий курс історії вишу. Це – Олексій Руденко, організатор й ініціатор творчого об’єднання, випускник істфаку.
Він розповідає про створення в Києві Університету Святого Володимира, наголошуючи, що відкриття медичного факультету довершило створення традиційного комплексу навчальних дисциплін в одному навчальному закладі. Захоплено розказує про історичні постаті, про першого декана медичного факультету Володимира Караваєва, дає характеристику студентства ХІХ століття: "...типовий студент Університету св. Володимира 1834–1840-х років, - це юнак, віком близько 20 років, який закінчив середній навчальний заклад західних і південно-західних губерній Російської імперії й успішно склав вступний іспит. У складі студентів була представлена молодь з усіх суспільних станів. Серед них переважали католики, адже власне поляки складали спершу вагому основу студентства Університету в Києві. Що цікаво, медичний факультет впродовж 19 століття був найпопулярнішим в Університеті!”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Але як виглядав типовий студент Університету в перші десятиліття його існування?
Чим займались студенти-медики у вільний від навчання час? І що вони робили в одній з найбільш загадкових (для простих киян) будівель Києва?
- Після початку Першої світової (Великої) війни велика кількість випускників та співробітників медичного факультету Університету святого Володимира почала реалізовувати свою місію як безпосередньо при військових частинах, так і в госпіталях у містах далеко від лінії фронту, - розповідає гід, - Проте доля кожного з них склалась по-різному. Наприклад, випускник медичного факультету Олексій Богаєвський був лікарем-рентгенологом у госпіталі одного з піхотних полків і продовжив свою службу при Київському військовому госпіталі, а також заснував першу кафедру рентгенології в Київському медичному інституті у 1920-і. Валентин Войно-Ясенецький (Архієпископ Лука) очолив земський лазарет для лікування поранених і полонених солдатів, навіть захистивши дисертацію "Регіонарна анестезія" у 1916 році. У 1923 році він прийняв чернечий постриг і сан єпископа, ставши одним із місцевовшановуваних святих Української Православної церкви.
В програмі екскурсії: типові розваги студентів-медиків Університету Святого Володимира, останні (для кінця ХІХ-початку ХХ ст.) новинки медичної науки, невдалі спроби інспекторів контролювати життя студентів, боротьба суфражисток за жіночу освіту, лікування у шпиталях під час Першої світової війни впродовж 1914-1918 років. Завершилася майже двогодинна екскурсія досить жорстокою (але історично правдивою реконструкцією так званої “справи лікарів”).
Театралізована історія починається в лекційній залі вишу зі студентських буднів і практики майбутніх медиків 100-150 років тому. Далі ми потрапляємо до зали з експонатами скелетів - людських вад. І дізнаємося, як студенти-медики крали трупи з міських кладовищ аби було на чому тренуватися робити операції.
“А що ще лишалося робити, - пояснюють студенти Іван Жуковський і Богдан Бубач, - Вчитися на чомусь треба ж було… Є згадки, поліцейські хроніки й історичні факти, де зафіксовані такі випадки. Звісно, не обійшлося й без чорного медичного гумору”.
Проходячи закапелками університету, відвідувачі потрапляють на заняття вищих жіночих медичних курсів, а в своєрідній кунсткамері – на засідання своєрідної медичної ради, де “продвинуті” жінки, що приїхали з Європи до “відсталої Російської імперії” намагалися в Києві впроваджувати європейські новинки. Ось як ви вважаєте, наскільки сильно відрізнялись операції 1860-х від, скажімо, операцій у 1920-х роках? По-перше, тільки-но винайшли і випробували наркоз. Зазвичай використовували ефір, дещо рідше - хлороформ, а з 1860-х років - ще й нову, дуже перспективну (спершу) речовину у анестезії - кокаїн. По-друге, тільки зароджуються принципи дотримання гігієни, а медики доволі часто проводили операції прямо у робочому одязі - сюртуку, пальті, сорочці. Варто пам'ятати, що у Києві 19 століття найкращі лікарі одночасно працювали і викладачами Університету святого Володимира.
Вразила реконструкція шпиталю І-ї світової війни, де поруч помирали і поранені бійці й тифозні хворі, де лікарі й сестри милосердя без медикаментів і, навіть, без перев’язочних засобів намагалися рятувати життя солдатів і офіцерів. Тоді як військове командування ці проблеми цікавили дуже мало – штабісти віддавали нелогічні й бездумні накази – ну, майже все, як і сьогодні (з поправкою на час і прогрес).
І, нарешті ми стаємо свідками страшних допитів у застінках НКВС лікарів, яких звинувачували у сфабрикованій “справі лікарів”.
Особисто мене трохи неприємно вразило, що організатори надзвичайно цікавої театралізованої екскурсії обійшли своєю увагою студентів-медиків і лікарів, які воювали на фронтах ІІ-її світової війни, захищали Київ у ополченні, копали окопи, гинули на полях і польових шпиталях страшної війни. Але це вже – зовсім інша історія.
Автор ідеї Олексій Руденко пояснює, що в такий спосіб студенти намагаються відтворити хід історії: “Це волонтерська ініціатива студентів і випускників історичного факультету університету ім. Шевченка. Ми вивчаємо історичні події, знайомимося з локаціями, з документами, пишемо сценарій”, - розповідає керівник проекту, - “репетиції проходять здебільшого в студентському гуртожитку. За два роки існування Творчого об’єднанням ми вже проводили подібні екскурсії на різні історичні теми в Шоколадному Будиночку, в червоному корпусі, в КПІ, в Софії Київській. В медунівері керівництво закладу пішло нам назустріч. А от деякі співробітники на місцях намагалися “ставити палки в колеса”.
Учасники театралізованого дійства щиро обурюються діями деяких співробітників.
- Єдине, чого я не можу зрозуміти - це ставлення співробітників університету. – пише у ФБ, Костянтин, один із акторів-реконструкторів, - поки ми репетирували й готувалися до івенту, як мінімум від трьох різних людей, я і актори моєї локації чули фрази типу: “А ви хто взагалі такі?”, “А хто вас сюди пустив?”. Це нормально, коли перед проведенням івенту хтось із керівництва просить показати “подання”, щоб переконатися в легальному порядку проведення. Але коли кожних 5 хвилин нас намагаються вигнати з аудиторії – це взагалі не мотивує. А коли ми виходили фотографуватися, нашу аудиторію (з речами й реквізитом) встигли замкнути. А за 5 хвилин до початку екскурсій до нас підійшла жінка, і, не представившись, почала в грубій формі вимагати, щоб ми негайно пішли й принесли їй подання. Але найбільше мене шокував такий діалог:
- Та ви взагалі знаєте скільки коштують ці ембріони?!
- Не знаю. А скільки?
- Та хто ви такий, щоб я вам говорила?!
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
На щастя, відвідувачі, які були активними учасниками дійства, цього не помітили. Чекаємо обіцяну Олексієм Руденком “Ніч в університеті”, яка відтворюватиме події в Києві в 1919 році.KиевVласть
28 березня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішилаKV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із в.о. мера міста Українка Обухівського района Тетяною Кучер.
KV: Децентралізація - яка наразі проводиться робота? Проблеми?
Тетяна Кучер: У нас проводиться активна робота по децентралізації. Вже прийняті рішення щодо об'єднання Українки із селами Жуківці, Верем'я, Халеп'я, Щербанівка. Наразі ми не можемо завершити процес, оскільки Трипілля ще не прийняло відповідне рішення, а ми із ними маємо спільні межі.
Однак, у них були питання до минулої міської влади з приводу поділу земельних ділянок, були також певні питання з використання землі. Наразі із ними в нас налагоджений діалог, ми співпрацюємо. Проводимо зустрічі, пояснюємо перспективи створення громади. Я думаю, що найближчим часом ми вирішимо усі питання із Трипіллям і зможемо створити об’єднану громаду.
Також рішення ще не прийняло село Витачів, але це не є проблемою, оскільки і без нього ми зможемо об'єднатися. Впевнена, що коли Українська ОТГ почне працювати і покаже на практиці усі переваги децентралізації, Витачівська сільрада залюбки до нас доєднається.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Інвестиційний клімат як покращуєте?
Тетяна Кучер: Ми розглядаємо питання щодо залучення інвестицій для реконструкції очисних споруд і для подальшого будівництва сміттєпереробного заводу. Ми розуміємо, що розвиток може відбуватись саме за рахунок залучення інвесторів, тому також розглядаємо багато різних варіантів співробітництва.
Сьогодні за кошти Європейського Союзу ми реалізуємо проект термомодернізації будівель палацу культури “Енергетик” та державних установ. На даху будівлі ПК “Енергетик” будуть встановлені сонячні батареї.
KV: Чи є "сміттєва" проблема сьогодні?
Тетяна Кучер: Аби найближчим часом не зіткнутись із великими “сміттєвими” проблемами, ми провели масштабну конференцію з питання роботи з відходами. Ми залучили до неї представників полігону №5, представників відділу житлово-комунального господарства і представників КОДА, Обухівської РДА, компаній з сортування, перевезення, збирання сміття. За результатами конференції ми зробили запити, в тому числі до КОДА і полігону №5, через невідповідність показників з вивезення сміття у період 2015-2018 років із показниками зібраного містом сміття. Наразі встановлюємо причину розбіжностей і хочемо документально це підтвердити.
Тривалий час вивозом відсортованого сміття займалось приватне підприємство із Бучі, яким було вигідно безкоштовно вивозити наш пластик та скло. Але завжди були нарікання на неякісне прибирання сміття. І ця компанія, ще за минулої влади міста, подала лист, у якому зазначила, що вони відмовляються вивозити сміття безкоштовно, оскільки логістично це їм стало не вигідно.
Сьогодні ще поки вони надають послуги безкоштовно, але вже стоїть питання щодо компенсації витрат на перевезення. Ми вирішили підійти до вирішення проблеми комплексно і до всіх організацій, які займаються у місті та районі відсортованим сміттям, направили листи, аби ті надали свої пропозиції. Оберемо найвигіднішу і визначимо обслуговуючу компанію.
KV: Скандальні забудови, вирубка вікових дубів, побиття активістів, - чи дійсно в Українці мала місце незаконна забудова? Чи це штучно створені провокації?
Тетяна Кучер: Ця ситуація почалась ще у 2008 році. Тоді земельна ділянка була виділена під забудову. Ще тоді усі особи, які вважали, що там знаходяться вікові дерева, могли подати заявку, щоб ці дуби були визнані історичною пам'яткою. Взагалі ніяких питань не виникло б. Але відбулось інакше - з 2008 року забудовник сплачував орендну плату за ділянку, потім отримав дозвіл на будівництво і разом з ним дозвіл на вирубку дерев, які там знаходяться. І тільки коли вони почали обносити ділянку парканом, з'явилися активісти, які заявили про вікові дуби. Я вважаю, що в цій ситуації позиція активістів побудована неправильно, їм потрібно було раніше говорити. І усі в місті добре знали про наміри забудовника ще з часу виділення ділянки. Крім цього є інформація, що активістам за їх діяльність видавали кошти.
Наразі питання вирішено. Особи, квартири яких не добудували, об'єдналися в обслуговуючий кооператив, якому була видана ця земельна ділянка під будівництво. Також рішенням сесії було вказано, що усім власникам майнових прав мають запропонувати квартири відповідно до договорів, які були укладені із особами, що не виконали своїх зобов’язань і не добудували житло вчасно.
KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи?
Тетяна Кучер: На жаль, міська влада не може впливати на формування тарифів за житлово-комунальні послуги, які встановлюються енерго- та теплопостачальними компаніями. Ми робимо все можливе, аби стримувати зростання тарифів, але з іншого боку розуміємо, що підняття зарплати, інфляція у будь-якому випадку будуть впливати на ціни. Якщо, наприклад, підприємство з водопостачання не підвищить тарифи, воно стане збитковим. І тоді нам із бюджету доведеться дофінансовувати їхню діяльність за кошти, які б мали йти на благоустрій міста. Тому я вважаю, що ми маємо розуміти необхідність змін і адекватно реагувати на зростання тарифів.
KV: Які стосунки із районом та вашим однопартійцем, екс-головою райради, Костянтином Шушаковим?
Тетяна Кучер: Прекрасні стосунки із районом, у нас є порозуміння. Нещодавно на бюджетній комісії одноголосно підтримали виділення із районного бюджету нам коштів на придбання меблів та обладнання для школи №1, яка наразі добудовується. І також виділили кошти на ремонт глядацької зали палацу культури. В свою чергу ми надали субвенцію на заміну вікон у стоматологічній поліклініці, яка знаходиться на території міста, але підпорядкована районній раді.
Із Костянтином Шушаковим ми працювали, коли він був головою райради. Зараз ситуація змінилась і ми прекрасно співпрацюємо із Олександром Кровкіним, який у свій час був його заступником, а зараз виконує обов'язки голови.
KV: Сесії міськради частіше проходять скандально, ніж спокійно - у чому причина? Чому депутати поділились на два табори і налаштовані один проти іншого?
Тетяна Кучер: Для деяких наших депутатів сесія міської ради - це показовий виступ. Ті люди, які хочуть привернути до себе увагу, використовують цей майданчик, щоб себе проявити. Також не будемо забувати, що наближаються вибори Президента, потім парламентські вибори. Усе дуже політизується, є особи, які хочуть показати певним чином свою владу.
Але я впевнена, що головним показником є не емоційність проведення засідань, а критерій прийняття рішень. Всі рішення виносяться за ініціативи виконавчого комітету міської ради, який я зараз очолюю. І якщо ви подивитесь статистику прийняття рішень, то побачите, що усі рішення депутати голосують. Навіть ті політичні сили, які називають себе опозиційними.
А якщо людина хоче показати на камеру себе - нехай, ми сприймаємо це нормально. Головне, щоб це не було на шкоду громаді.
KV: На одній із недавніх сесій були присутні так звані тітушки, які не пускали до зали місцевих жителів. Тоді активісти стверджували, що їх привела місцева влада. Хто їх замовив? Чи заявили до поліції? Проводиться розслідування? Ті люди справді не місцеві?
Тетяна Кучер: У цій ситуації є дуже цікавий момент. За день до проведення сесії до мене звернулися начальник Обухівського відділу поліції, начальник управління СБУ в Обухівському районі і прокурор Обухівського району. Вони мені сказали, що із електронної мережі Фейсбук та інших джерел їм стало відомо, що до нас привезуть із Києво-Святошинського району представників “Правого сектору”. Так і сталося - на так званих тітушках були шеврони “Правий сектор Києво-Святошинського району”. Вони підтримували петицію щодо проведення міжнародного аудиту земельних ділянок і всіх службових квартир. Насправді їм ще до сесії стало відомо, що я і так прийняла відповідне розпорядження про проведення аудиту та інвентаризації. У їхній петиції були незаконні вимоги, а саме: накладення мораторію на всі земельні ділянки і на здійснення будь-яких операцій, пов'язаних із будівництвом та земельними ділянками.
Потім з'явилася альтернативна петиція від осіб, які мають намір отримати земельні ділянки і здійснювати на них будівництво житла, у тому числі це учасники АТО. Ми пояснили двом сторонами, що ми і так зацікавлені в тому, щоб викрити усі схеми наших попередників. Тому на сесії ми ще раз підтримали моє розпорядження щодо суцільної інвентаризації.
Я вважаю неприпустимим, щоб були присутні люди, які влаштовують провокації. А з якого приводу був спір - досі не зрозуміло. Ми відразу заявили до поліції, там відкрили кримінальне провадження, тривають слідчі дії.
KV: Чи розпочато процес інвентаризації? Є попередні результати?
Тетяна Кучер: Так, наразі я дала вказівку кожному структурному підрозділу виконкому міськради, комунальним підприємствам, інвентаризація розпочата і триватиме до кінця травня. Після цього буде проведено аудит.
За попередніми результатами інвентаризації КП “Міський ринок” встановлено, що там була затверджена територія для прибирання, яка у декілька разів перевищує площу самого ринку. Тобто площа складає 7 тис. м², а за договором, укладеним минулим керівництвом міста та екс-начальником ринку, територія прибирання - майже 23 тис. м². За рахунок цього нам вдалося зменшити тарифи для підприємців ринку.
KV: Виконавчий комітет міськради писав заяви, аби піти у відставку. Хто насправді покинув посади?
Тетяна Кучер: До мене зараз приходять містяни і кажуть, що якби ми жили в радянські часи, то минулу міську владу вже б розстріляли за усе, що вони тут наробили. Так, вони написали заяви і не “за власним бажанням”, а “за згодою сторін”. І згідно ним минулий секретар та в.о. міського голови Катерина Проценко звільнила співробітників виконкому ще до рішення сесії, якого взагалі і не мало б бути. Потім звільнилась сама. Вони також змушували звільнитись працівників комунальних підприємств, аби створити колапс у місті. Сподівались, що тоді містяни навколішки їх будуть благати повернутися. Хотіли зробити таке собі щеплення від непокори.
Але у законний спосіб депутати обрали в.о. голови мене. Колапсу, на який вони розраховували, не сталося. Ми обрали нових заступників, які вже працюють. Місто провело тендери на прибирання території, озеленення, утилізацію сміття. Керівники КП не звільнились, пішов з посади тільки керівник підприємства з обслуговування житла, на його місце прийшов інший. Життя не стоїть на місці, всі зміни тільки позитивні.
KV: Також минула влада однією із причин відставки називала небажання затверджувати ДПТ, у якому нібито багато порушень. Нова влада його затвердила?
Тетяна Кучер: В Українці було організовано кооператив, який би задовольнив житлові потреби соціально незахищених верств населення. Вони звернулись за виділенням ділянки, яка знаходиться на балансі міськради. Ми розглядали різні варіанти і проголосували за виділення ділянки, яка знаходиться в межах лісового господарства. Розуміючи це ми подали звернення до Кабміну для вилучення ділянки в установлений законом порядок для передачі її кооперативу. Є багато людей, які потребують поліпшення житлових умов і саме за рахунок будівництва кооперативів ми можемо уникнути комерційної надбавки. Яким має бути житло будуть погоджувати саме члени цього кооперативу і також самостійно вони будуть обирати виконавця послуг і встановлювати плату за житло.
Але поки Кабмін розгляне це питання, пройде багато часу, а люди і так вже давно чекають, а там переселенці, учасники АТО, яким не виділяють земельні ділянки. Тому ми зіткнулись із ситуацією, коли з одного боку є потреба, а з іншого - відсутність навіть підходящої ділянки. Поки тривав процес, існуючий кооператив створив ще один кооператив. І його учасники знайшли ділянку, яка знаходиться у приватній власності і щоб використати її під житлову забудову, потрібно було розробити детальний план території. Минула влада займалась підготовкою, затверджувала графіки і таке інше. Але в останній момент вони змінили свою думку і відмовились його затверджувати, не тільки підвівши людей, а вони просто нівелювали їх потреби. При чому безпідставно. Наразі ми затвердили детальний план території для будівництва доступного житла.
KV: Громада була негативно налаштована проти забудови набережної. Чи прислухались до їхньої думки?
Тетяна Кучер: Я стояла на захисті громади міста і також виступала категорично проти забудови. Набережна - це наша окраса, насолода для очей. І її хотіли просто зруйнувати. Працювала погоджувальна комісія, членом якої я була, і ми наполягали, що набережну навпаки потрібно розвивати, створювати місця для відпочинку, спортивні майданчики. Ось на стіні висить вже 15 років проект по будівництва стадіону, який навіть не почали реалізовувати. Тільки розроблялась проектно-кошторисна документація, а по факту нічого не робили.
З приводу забудови набережної - минула влада навіть не передала розробнику проекту рекомендації погоджувальної комісії. Зараз я можу сказати, що в пріоритеті винятково будівництво соціально необхідних об'єктів і ми не допустимо порушення прав жителів громади.
KV: Вперше Українську міську раду очолила не місцева людина. У мережі ширились чутки щодо скандалів за вашою участю щодо підробки документів (затримання СБУ), багато містян були впевнені, що керувати містом ви будете не у їхніх інтересах. Як можете прокоментувати цю ситуацію?
Тетяна Кучер: Є люди, яким дуже хочеться знайти щось таке, чого в принципі не могло бути. Можу заявити, що ніякі документи я не підробляла. Такі намагання дискредитації мене, як особистості, можуть свідчити тільки про те, що я рухаюсь у правильному напрямі. Якби у СБУ були до мене претензії, то навряд чи мене відпустили б.
Мені дуже прикро, що минула влада міста, які вважали себе місцевими, керувались винятково своїми інтересами у питаннях управління містом. А я, навпаки, не буду розводити тут “кумівства” і “прощати” родичам плату за землю і надавати якісь незрозумілі привілеї.
KV: Згідно реєстру, ви досі є керівником кооперативу “Лушпайник”, до того ж не припинили адвокатську діяльність, що вимагає закон у разі зайняття посади керівника містом. Чому так сталось?
Тетяна Кучер: Це не відповідає дійсності, оскільки мною протягом трьох днів з моменту, як мені стало відомо, що я не можу поєднувати свою діяльність із адвокатською, було подано до Ради адвокатів регіону відповідну заяву, чого і вимагає закон. Усі зміни було внесено до Єдиного реєстру адвокатів, там чітко зазначена дата припинення моєї діяльності. Я повністю дотримала норми закону.
Що стосується обслуговуючого кооперативу - це не суперечить закону, оскільки він не є прибутковою організацією і не здійснює жодної господарської діяльності.
KV: Які стосунки із Ігорем Кононенко?
Тетяна Кучер: Він дуже допомагає нашому округу. Серед інших, за його сприяння будуть завершені ремонтні роботи дорожнього покриття траси Р-01 і дороги Українка-Трипілля-Київ. У нас була багаторічна проблема із майже відсутністю покриття. Роботи почались у минулому році, але через зміну підрядника та закінчення бюджетного року вони були припинені і найближчим часом будуть відновлені.
KV: Чи є співпраця із областю?
Тетяна Кучер: Так, є порозуміння із обласною радою та адміністрацією. Нещодавно ми спілкувались із Олександром Терещуком щодо тих програм, які могли б співфінансувати. КОДА дуже активно долучилася до процесу будівництва школи №1, щоб на початку нового навчального року початкові класи могли почати там навчання.
KV: Чому пішов Павло Козирєв? Чи зберіг він вплив на міськраду? Часто з ним спілкуються депутати, працівники ради?
Тетяна Кучер: Якби він зберіг вплив на міськраду, то, напевно, не приймалося б жодного рішення за нашою ініціативою. Сьогодні ми маємо більшість у раді, депутати розуміють, що працюють на благо громади, а не задля приватних інтересів Козирєва і його команди. На жаль, вони здатні лише на розповсюдження провокаційних листівок, інформація у яких не відповідає дійсності. Наприклад, нещодавно люди із оточення Козирєва розклеїли оголошення, що недільної ярмарки не буде. Міські жителі вийшли у неділю і побачили, що ярмарка працює. Це щонайменше смішно.
Так звана опозиція міськради із Павлом Козирєвим спілкується, інші депутати не вважають за потрібне, оскільки за 15 років він не зробив майже нічого корисного для міста. Він публічно заявив, що пішов з посади, оскільки знайшов краще місце роботи. Незважаючи на те, що люди його обрали, він просто пішов.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Тетяна Кучер: Хочу втілити у місті ті проекти, на які давно чекають жителі. Вірю, що нам вдасться показати результат. Кар'єрне зростання має бути завжди, але воно має бути своєчасним. Наразі я працюю тут і роблю це не заради кар'єри, а щоб поліпшити життя містян. Думати про роботу в області чи парламенті у мене навіть немає часу, в Українці накопичилось дуже багато проблем. Як буде далі - життя покаже.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Фото KV
KиевVласть
28 березня 2019 г. 13:00
Раздел: Територія розуму
27 жовтня повинні відбутися вибори мера Ірпеня
Учора, 27 березня, на сайті Верховної Ради України було опубліковано Проект Постанови про призначення позачергових виборів Ірпінського міського голови Київської області на 27 жовтня 2019 року. Тобто вибори Ірпінського міського голови можуть відбутися в один день з виборами депутатів Верховної Ради України. Закликаю народних депутатів підтримати проект постанови та призначити вибори в Ірпені. Вважаю, що цілком доречно провести їх одночасно з парламентськими.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Партія “Нові обличчя” обов’язково висуне свого кандидата і ми розраховуємо на його впевнену перемогу. Наша впевненість не голослівна, а підтверджена результатами роботи команди “Нові обличчя” в Ірпені.
За останні три з половиною роки ми збільшили бюджет розвитку міста в 40 разів. І це дало можливість реалізувати в Ірпені понад 200 соціальних проектів. Вперше за роки незалежності України ми збудували і відкрили в Ірпені два нових комунальних дитячих садочки. На даний момент на стадії завершення знаходиться ще один дошкільний комунальний заклад – на вулиці Курортній.
З часу АТО на сході країни Ірпінь прийняв рекордну кількість переселенців з Донбасу. Люди їдуть до нас починати нове життя. До ірпінських шкіл пішло понад 800 дітей, які переїхали з окупованих територій або з близьких до лінії розмежування населених пунктів. І ми оперативно робили все, щоб ці діти мали можливість отримати освіту. За дуже стислі терміни в Ірпені добудували дві школи: №2 і №17, щоб вони вмістили більше учнів. Наша команда розуміє, що цього замало, тому в Ірпені розроблені проекти ще кількох нових шкіл і дитячих садочків.
Окрема освітня гордість Ірпеня і всієї України – Ліцей Інноваційних технологій, аналогів якому у нашій країні немає. Навчання проводиться за оксфордською методикою. Кожна аудиторія оснащена сучасними меблями, необхідною технікою за напрямками навчання, мультимедійними центрами, інтерактивними дошками. Днями ліцей відзначив перший рік роботи у новому приміщенні.
Поки країна скаржиться на кризу в медичній галузі, ми намагаємося йти проти течії. В Ірпені відкрито нову дитячу поліклініку і три амбулаторії сімейної медицини. У міській лікарні діє мамологічний центр та новий операційний блок з німецьким обладнанням. Цього року ми виділили потужне фінансування на будівництво нової дитячої лікарні. Це буде дитячий медичний центр з пологовим будинком, дитячою реанімацією, дитячим стаціонаром, лабораторією та гінекологічним відділенням.
Я знаю, що у багатьох українських містечках комунальні підприємства асоціюються з розвалом, убогістю і нездатністю вирішити жодну нагальну проблему. Коли наша команда прийшла працювати в Ірпінь, тут було точно так само. Що ми маємо зараз? По-перше, наші комунальні підприємства оснащені новою технікою. За останні роки ми закупили 40 одиниць техніки для роботи комунальних служб. По-друге, ми позбулися боргів і показали, що комунальне підприємство може не тільки “пожирати” бюджетні кошти, а й наповнювати його.
Ми постійно працюємо з дорожньою інфраструктурою: ми проклали стратегічно важливу дорогу, що з’єднала центральну частину Ірпеня з мікрорайоном Стоянка. Також зробили реконструкцію дороги по вулиці Підгірна. Вона є альтернативою залізничному переїзду, який з’єднує дві частини міста.
У 2015 році команда “Нові обличчя” прийшла працювати у занедбане провінційне містечко. Зараз ми бачимо як в Ірпені вимальовуються образи достойного європейського міста, до якого їдуть туристи з Києва.
Тому ми підемо на вибори міського голови (коли б вони не відбулися) без порожніх лозунгів. Ми підемо з великим багажем реальних справ, які наша команда реалізувала в Ірпені. Ми вдячні кожній людині, яка підтримувала нас протягом цих непростих, але результативних років. І ми готові працювати далі.
Читайте: Нова українська школа в Ірпені готує дітей до успішного життя
Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"
KиевVласть
25 березня 2019 г. 16:15
Раздел: Територія розуму
Нова українська школа в Ірпені готує дітей до успішного життя
Осягати науки і вивчати життя краще не через нудне менторство, а у формі гри. І це один із базових підходів Нової української школи (НУШ), яка запроваджується зараз по всій Україні, зокрема і в Ірпені.
Настільна гра-трансформація під назвою “Пан Економ” цікаво й захопливо навчає практичних речей: розумно витрачати гроші та робити непрості математичні обрахунки. Грати в неї можна з дев’яти років і до глибокої старості. У цьому ненав’язливому педагогічному процесі може брати участь уся родина! Створила гру директор ірпінського ліцею Інноваційних технологій “ІЛІТ-МАН” Леся Харітоненко.
“Пан Економ” – не єдина гра в доробку вчителя. Ще одна – “Стежинками до школи” – призначена для ефективного й безстресового тестування дітей перед вступом до першого класу. Дві гри пані Лесі зараз проходять патентування в Українському інституті інтелектуальної власності “Укрпатент”. Їх уже замовляють батьки, навчальні заклади й інтернет-магазини. На підході – нові ігри для старшокласників.
З допомогою такої розваги, крім засвоєння знань, діти вчаться працювати в команді, будувати і підтримувати комунікацію. Тобто розвивають саме ті навички, що дуже знадобиться в реальному житті для досягнення успіху. І це одна з провідних компетенцій, які впроваджуються в Новій українській школі.
Директор ірпінського ліцею Інноваційних технологій “ІЛІТ-МАН” Леся Харітоненко створює для учнів розвиваючі ігри
Пані Леся – не єдиний учитель-інноватор у нашому місті. Цього року вчителька фізкультури зі школи №2, майстер спорту Олена Федорова перемогла у фіналі обласного етапу конкурсу “Інноваційний урок фізичної культури”. Вона залишила позаду 14 суперників!
У фіналі змагання, який відбувався в Ірпені, Олена Федорова представила два відкриті уроки. Перший був тематично-футбольним, а другий – цілком авторським. Ця вчителька підходить до викладання нешаблонно, вона вміє так зацікавити дітей, що ті займаються спортом не лише на уроках, а й у позаурочний час. Тепер пані Олена представлятиме Київську область на всеукраїнському етапі конкурсу.
Майстер спорту Олена Федорова перемогла у фіналі обласного етапу конкурсу “Інноваційний урок фізичної культури”
А два місяці тому “Учителем року” на Київщині став молодий педагог із ірпінської школи №12 Олег Горовий. Він переміг завдяки креативному інноваційному підходу. Для Олега не є дивиною, наприклад, використовувати на своєму уроці географії математичні формули або читати вірші. У термінології НУШ це називається використанням міжпредметних зв’язків. І знову ж – на уроках цього вчителя застосовуються навчальні ігри. А також інтерактиви із використанням смартфонів, без яких сучасні підлітки уже не уявляють свого життя. Тепер Олег Горовий побореться за титул “Учителя року” на національному рівні. До речі, минулого тижня вихованець Олега Горового, учень 9-го класу Дмитро Тарасьонок переміг у Всеукраїнській олімпіаді з географії.
“Учителем року” на Київщині став молодий педагог із ірпінської школи №12 Олег Горовий
Я вже не раз згадав про Нову українську школу. Якщо хто не знає – це концепція освітньої реформи. Її мета –створити таку школу, яка не просто транслює інформацію, що швидко стає неактуальною, а навчає використовувати знання в житті, формує практичні навички – компетенції. Інакше кажучи, виховує покоління, здатне жити в сучасному світі і бути успішним.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зрозуміло, що самих лише новаторських проривів для втілення такої реформи замало – потрібно системно впроваджувати новації, готувати вчителів, забезпечувати школи потрібним обладнанням.
Три загальноосвітні ірпінські школи стали учасницями апробації нових державних освітніх стандартів – вони включилися в дослідно-експериментальні роботи всеукраїнського і регіонального рівнів, тут діють проектні класи. У місті проводяться семінари, круглі столи, майстер-класи на “НУШівську” тематику. Влітку минулого року в Ірпені відбулася Стратегічна сесія “Нова українська школа – школа успіху”, де концепцію НУШ розбирали на цеглинки.
У Приірпінні 118 педагогів пройшли підготовку до реалізації концепції НУШ і отримали відповідні сертифікати. Це вчителі початкової школи, образотворчого і музичного мистецтва, іноземної мови, фізкультури. Ще багато вчителів продовжують навчання. До слова, Леся Харітоненко – регіональний тренер НУШ.
Міська влада допомагає створювати в Ірпені нове освітнє середовище: закуповуються сучасні комп’ютери, мультимедійне обладнання, меблі, дидактичні матеріали, необхідні для ефективного сучасного навчання.
У різних навчальних закладах створюються умови для розвитку компетенцій. Наприклад, на подвір’ї 12-ї школи в Ірпені працює майданчик для практичного вивчення Правил дорожнього руху. У гостомельській школі №13 (територія Ірпінської міської ради) є комфортне творче середовище, тут діти розмальовують шкільні коридори.
Щоб мотивувати учнів до навчання і особистісного зростання, ми запровадили в Приірпінні дві стипендіальні програми: спонсорська та муніципальна. З листопада 2016 року дві сотні учнів 7–11-х класів отримують щомісячні грошові стипендії. Це відмінники навчання, діти, які досягли успіхів у спорті, є учасниками командної роботи в класі. У рамках муніципальної програми одноразові стипендії отримують переможці конкурсів і олімпіад.
Завдання кожного покоління – зробити світ кращим і передати естафету дітям. Величезний стрибок в галузі науки, техніки та медицини за останні десятиліття стався саме тому, що ми стоїмо на плечах попередніх поколінь, опираємося на їхні знання, досягнення і відкриття. Можливо, наше покоління не зможе винайти ліки від раку чи зупинити кліматичні катастрофи. Але якщо ми сьогодні будемо інвестувати в нове покоління, я вірю – такі революційні відкриття обов’язково стануться.
Читайте: Ірпінь – місто чемпіонів: коротко про їхню силлу, працьовитість і відвагу
Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"KиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
11 квітня 2024 г. 14:29
“Азартна біда” давно вже не просто на порозі, а панує в нашому домі. Лобісти ігрового бізнесу вимушено трохи переформатовуються, але тягнуть час явно не в інтересах суспільства, не в інтересах обороноздатності та й не в інтересах українських сімей. І поки відкритим залишається питання: то ж на чиєму боці в цьому питанні Гарант Конституції?
10 квітня 2024 г. 15:44
В останні роки був в лікарнях виключно щоб зробити щеплення від COVID-19. Але минулий місяць змушений був добряче походити по лікарням, різним лікарям і діагностичним центрам.
11 березня 2024 г. 14:38
З весни минулого року ми стали аутсайдерами у війні технологій. Якщо спочатку в нас не вистачало (як і зараз не вистачає) традиційних озброєнь, боєприпасів, натомість були масово мавіки, дрони для скидів, фпв-дрони, а "чмобіки млинці з лопати їли", то тепер ми втратили ініціативу. За три-чотири місяці ми ризикуємо остаточно втратити здатність чинити опір чим-небудь ще, крім стрілецької зброї. Перетворимося на відчайдушних людей, на яких ведуть полювання машини з фільму "Термінатор". Треба негайно вживати радикальних заходів. Дилетанти і мародери від технологій мають поступитися місцем професіоналам і патріотам.
Календар подій