Указ Петра Порошенка про призначення мера Віталія Кличка головою Київської державної адміністрації нівелює принципи самоврядності київської громади. Об’єднання голови державної адміністрації з виборною посадою мера є неприпустимим. Злиття посад в Києві є бомбою уповільненої дії, оскільки державні і самоврядні функції апріорі не можуть поєднуватися в демократичних країнах. В своїй передвиборчій програмі Віталій Кличко декларував, що реформи розпочнуться з Києва. Але реальні кроки та дії щодо їх реалізації відсутні. Брак структурних реформ може призвести до приватизації “корумпованої системи” і реставрація підходів до управління столицею з часів Леоніда Черновецького. Однією із головних проблем, що гальмують реалізацію реформ є наявність корумпованого державного апарату, який потребує якісних змін. На даний момент, Віталій Кличко вже розпорядився звільнити всіх керівників комунальних підприємств, що були призначені Олександром Поповим та Галиною Герегою.   В існуючій політичній традиції процедура звільнення чиновника відбувається шляхом “співбесіди” з політичним керівництвом, яка закінчується написанням заяви про звільнення за особистим бажанням. З точки зору норм та процедур, це є прямим порушенням прав державних службовців, які є залежними від волі політичних переможців. В пункті 7, статті 30 Закону України “Про державну службу” сказано, що зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби  на займаній  посаді  з  ініціативи  новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби. Однак, на практиці, процес звільнення може бути організований в обхід законодавства, з використанням можливості реструктуризації чи реорганізація органів державної влади. Меншою мірою може застосовуватися практика зменшення премій та обмеження просування по службі. Як показує досвід формування влади, джерелом нових кадрів завжди стає політична партія, яка виграла вибори. В даному випадку це партія “УДАР”. Отримавши посаду голови КМДА, лідер партії ризикує продовжити політику тотальної партизації на місцевому рівні.   Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook  Яким чином і якими кадрами адміністрація Віталія Кличка буде заповнювати вакансії – питання часу. Існує висока ймовірність того, що ці вакансії заповнять представники партії “УДАР” та наближені до цієї сили особи. Тепер зрозумілим залишається лише одне. Процедури, практика призначення та просування по службі державних службовців потребують кардинальних змін. Європейська столиця повинна мати ефективну муніципальну службу, яка буде нейтральною і аполітичною. Це є першочерговим завданням для команди Віталія Кличка. Ротація керівництва департаментів та відділів КМДА, комунальних підприємств не принесе успіхів, а лише законсервує систему. Змінити потрібно принципи та підходи функціонування системи муніципального урядування. Віталій Кличко має ліквідувати практику службових просувань, які ґрунтуються виключно на партійних квотах та суб’єктивних критеріях керівництва. Це руйнує всі демократичні засади ефективного управління в Києві і не дозволить послідовно реалізовувати реформи. КиевVласть

Отож, розпочалась нова газова війна. Вже третя за останніх 8 років. Весь світ, усі міжнародні медіа смакують деталі того, хто кому скільки винен і стільки Україна має ще платити за свої нібито непомірні газові апетити. Український прем”єр і російський президент по черзі проголошують один одному газават і рахують очки у цій безпрограшній піар війні. Лише українці ніяк не можуть зрозуміти: невже вони так багато споживають цього російського газу, що він стає причиною безкінечних газових війн? Адже усім добре відомо, що власний український видобуток природного газу перекриває повністю всі наші потреби. Як доказ, приведу минулорічні показники споживання природного газу. Обсяг імпорту російського газу в 2013 році склав 28.1 млрд. куб.м., що на 15 % меншу ніж в 2012 році, а  власний видобуток склав  20, 9 млрд. куб.м., що на 4% більше за аналогічний період. Загальний обсяг споживання природного газу склав порядку 50 млрд. куб.м.,  що на 8% менше ніж в 2011 році. При цьому обсяг власного  видобутку газу повністю покриває потреби населення та комунальних служб. Починаючи з 2006 року,  спостерігається тенденція по скороченню споживанню газу в Україні, проте в цілому доля природного газу в споживанні енергії залишається вкрай велика – 35-37%, що значно перевищує середні світові та європейські показники.   Так за що війна??? Основними споживачами російського імпортованого газу є підприємства Дмитра Фірташа, Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Вадима Новинського та інших олігархів меншого калібру. Усі ці поважні панове вже неодноразово демонстрували чудові переговорні здібності і з українськими, і з російськими бюрократами від енергетики. Для чого – і, головне, кому – потрібна прокладка між українськими олігархами і російськими – чи норвезькими чи словацькими газотрейдерами? Мені – ні, мільйонам українських громадян також ні. Це потрібно українській державі, яка змушена щомісяця за кошти держбюджету спонсорувати НАК Нафтогаз України і раз на три-чотири роки вести газові війни? Дуже сумнівна теза. Не треба з мішувати корупцію від енергетики із загальнодержавними інтересами, інтересами україхнського суспільства. Як і питання енергоефективності підприємств українських олігархів. Забезпечення виробничого циклу “енергоефективних” підприємств, успадкованих з часів СРСР, мають вирішувати насамперед їх власники. Не можеш конкурувати на ринку - зроби виробництво енергоефективним або продай іншій компанії! Досить використовувати державу як інструмент вирішення своїх особистих питань! Чому ми з вами маємо бути заручниками “газових протистоянь” між Росією та олігархами? Дістало! Інше питання – газотранспортна система, яка вже стала еталоном чорних відкатів та зловживань. Це та священна корова, яку доять всі олігархи, тільки не держава. Чи може хтось назвати суму, яку отримав держбюджет від транзиту російського газу? Не може – тому що ці гроші розпилюються вишуканими і не дуже схемами на зразок фарбуванння труб за сотні мільйонів гривень. Коли ж мова заходить про можливість доступу до ГТС європейських компаній здіймається рідкісний лемент “про здачу національних інтересів”. Що держава від цього отримує? Які кошти йдуть в бюджет, а які в кишені людям “в тємі”? Чи не варто запровадити прозорі принципи управління за участю інших гравців? Тим більше, що існує європейське законодавство і можливість грати за чіткими і зрозумілими правилами. Без корупції. Без зловживань і підкилимних домовленостей.  Необхідно якомога швидше приєднатися до Третього енергопакету Європейського союзу. Україна вступила до Енергетичного співтовариства, яке є структурою ЄС у сфері торгівлі газу та електроенергією, у 2010 року. Приєднання до енергетичного законодавства ЄС стало нашим зобовязанням. Яке, однак, постійно відкладається з посилданнями на різні труднощі та проблеми. А може краще взяти і запровадтити європейське законодавство раз і назавжди, а не розказувати про проблеми?  Як не парадоксально, але це вирішить проблеми як української так і російської сторін, оскільки ця угода передбачає можливість споживачам напряму домовлятися із постачальниками енергоносіїв. Відтак, приєднання України до Третього енергопакету може знизити кінцеву ціну для промислових споживачів блакитного палива в Україні. Уряд навпаки має стимулювати видобуток власного газу. Це має бути першочергове завдання для забезпечення енергоефективності України . Про законодавчі ініціативи уряду Тим часом, Кабінет міністрів України розробив та зареєстрував у  Верховній Раді проект Закону України “Про особливий період у паливно-енергетичному комплексі”. У ньому визначається порядок функціонування електроенергетичного та нафтогазового комплексів в особливий період, а також параметри господарської діяльності підприємств, установ, організацій ПЕК в особливий період. Безпосереднє  визначення порядку  здійснення такої діяльності  покладається на Кабінет Міністрів України. Незважаючи на актуальність тематики, даний законопроект має ряд суттєвих недоліків та потребує ґрунтовного  доопрацювання.  В ньому  не прописані конкретні підстави для введення особливого періоду в ПЕК. У зв’язку з цим, необхідно чітко прописати причини обмеження або припинення поставок енергоносіїв в Україну, а також конкретизувати тип енергоносіїв, за якими виникли обмеження.  В свою чергу причиною введення особливого періоду в ПЕК можуть бути або  введення військового стану у всій державі, або  оголошення надзвичайного стану в Україні внаслідок природних катаклізмів.  За жодних умов не можуть  бути причиною введення особливого періоду в ПЕК проблеми в переговорах з постачальником (наразі з Російською Федерацією)  про прийнятну ціну на газ. Серйозним недоліком цієї редакції законопроекту є,  на мій погляд, те, що в ньому чітко не прописана формула ціни, за якою здійснюватиметься обов'язковий продаж всього видобутого в Україні уповноваженій особі з питань газу, в разі введення особливого періоду в ПЕК. Доцільно було б прив’язати цю ціну до граничної ціни НКРЕ, що існує на момент введення особливого періоду в ПЕК. Крім того необхідно конкретизувати, хто саме буде чи може виступати в якості уповноваженої особи від КМУ. Можливе встановлення ціни обов'язкового продажу газу без її прив'язки до ринкових реалій викличе відтік і повне припинення інвестицій в ПЕК, а також може зумовити суттєве скорочення власного видобутку газу, що негативно відіб’ється на забезпеченні газом населення. Вважаю, кабмінівський проект Закону України “Про особливий період у паливно-енергетичному секторі” відверто лобістським. Крім того він несе ризики для підприємств, які займаються газовидобуванням в Україні. Підприємства, які підтримують енергетичну незалежність держави можуть просто припинити свою діяльність. Щоб цього не сталося, нехай газова проблема стане “головним болем” для олігархів, а не Української держави. Залишається відкритим риторичне питання. Чому уряд в умовах війни має домовлятися за газові знижки та преференції для великого бізнесу, тим самим жертвуючи добробутом українців?

Останні вибори до Київради пройшли ще у 2008 році. Відтоді спливло багато води, країна пережила обрання і вигнання президента, революцію і окупацію Криму, а столицею в Київраді продовжують керувати ті ж самі люди, що й шість років тому. Вони вже давно не представляють інтересів виборців, бо повноваження цього органу вже добігли кінця. Та попередня влада робила все можливе аби законсервувати таке становище в столиці. Київ був чи не єдиною європейською столицею без мера і міською радою, термін придатності якої давно сплив. Отож не дивно, що довгождана виборча кампанія у столиці викликала ажіотаж. За 120 депутатських мандатів боротимуться в прямому сенсі тисячі кандидатів. Зокрема понад 1,5 тис. з них йдуть по мажоритарці - це в середньому по 25 кандидатів на мажоритарний округ, яких 60. Ще стільки ж мандатів поділять між собою партії, які спроможуться подолати виборчий бар’єр (3%), тому тут теж намічається серйозна боротьба. Серед партій, що беруть участь у виборчих перегонах, є кілька абсолютно нових (або тих, що видаються новими, бо практично невідомі виборцям, або ж позабуті ними). Серед цих політичних брендів є декілька, які дуже активно вступили у кампанію. Їх реклама заполонила вулиці і ЗМІ. Питання лише в тому, хто ховається за красивими білбордами та гучними роликами на радіо та ТВ. Проведений “Главкомом” аналіз показує, що часто за новою вивіскою ховаються люди, які вже колись керували столицею. Робили вони це не дуже вдало, тому нині докладають титанічних зусиль, аби виборці їх не впізнали і знову доручили представляти їх інтереси в столичному парламенті. “Главком” обрав з усього розмаїття п’ять партій, які відзначаються підвищеною активністю і принаймні номінально є новими для київського виборця, або ж добре забутими старими. Партія зелених України На виборах до Київради це, фактично, партія однієї людини. Діючий депутат Київради Денис Москаль балотується від ПЗУ у 45-му окрузі. Окрім нього за мажоритарними округами йде кілька маловідомих кандидатів. Одночасно Москаль очолює і партійний список ПЗУ. Окрім нього у першій п’ятірці – політики і чиновники часів ще Леоніда Кучми, у яких спритний Москаль, очевидно, орендував партію і відомий бренд. Тут колишні очільники партії Віталій Кононов, Сергій Курикін (екс-міністр екології) та Тетяна Кондратюк (екс-заступник міністра Мінсім’їмолодьспорту, тричі безуспішно балотувалася до ВР), а також “зелений” миколаївського розливу Сергій Літвак, відомий своїм скандальним відкритим листом про те, що заснування національного парку на Кінбурнській косі зашкодить екології. Сам Москаль – живе нагадування “Батьківщині” про те, що буває, коли до партійного списку потрапляють люди сумнівних моральних якостей. У 2008 році Денис Москаль став депутатом Київради саме за партійним списком Блоку Юлії Тимошенко. В той час він вважався креатурою головного юриста БЮТ Андрія Портнова, який після перемоги Януковича на президентських виборах 2010 р. перейшов працювати в Адміністрацію нового президента. Але Денис Москаль встиг “засвітитися” і поза політикою. До 2008 року він був директором будівельної компанії “Каштанове місто”, відомої кількома скандальними забудовами (на вул. Костьольній та Шамрило) та рейдерськими атаками (наприклад, на готель ТОВ “Знання”, що біля Ботанічного саду). Його бізнес був пов'язаний з відомим забудовником і олігархом Василем Хмельницьким, який, в свою чергу, через свого партнера Ігоря Пукшина (заступника голови Секретаріату президента Віктора Ющенка) підтримував команду Леоніда Черновецького. Іншим діловим партнером Москаля, за словами депутата Київради Тетяни Меліхової, є заступник голови президентської адміністрації Віктора Януковича Андрій Кравець. У 2010 р., за іронією долі, Денис Москаль зіграв роль кармічної відплати для БЮТ, за списками якого потрапив до політики. 31 серпня він влаштував рейдерське захоплення фракції БЮТ у Київраді, призначивши себе новим головою фракції. Тетяна Меліхова, яка очолювала фракцію до того, заявила, що жодного голосування за призначення Москаля не було, підписів ніхто не збирав. Однак це не завадило секретарю Київради Олесю Довгому визнати “новопризначеного” лідера БЮТ. Сама Тимошенко прокоментувала це так: “Це приклад того, як діє сьогодні Адміністрація Президента: один депутат нашої фракції в Київраді оголосив про самозатвердження на посаді. При цьому він посилається на неіснуючу підтримку достатньої кількості депутатів”. Щоправда, після розколу виявилося, що на бік Москаля справді стало більше половини фракції – 18 з 32. БЮТ оскаржив дії політичних рейдерів у суді. На початку листопада 2010 р. Москаль разом з кількома депутатами вийшов з фракції БЮТ і створив нову групу в Київраді. Цікавий факт: на окрузі №45 Денису Москалю протистоятиме депутат Київради від “Батьківщини” Дмитро Нікульшин, який є зятем діючого голови КМДА Володимира Бондаренка. Демократична партія України Ця політична сила – тінь тієї ДемПУ, яка колись була частиною Народного руху України В’ячеслава Чорновола, а потім перекинулася на бік Леоніда Кравчука. Сьогодні ДемПУ виконує роль цукеркової обгортки, під якою на виборця чекає далеко не політичний шоколад. У Київраді нинішні члени ДемПУ слухняно допомагали дерибанити Київ, зокрема підтримували крадіжку Гостинного двору. Партія веде до Київради чи не найбільше діячів одіозної команди Леоніда Черновецького. Вочевидь, саме через це виборчий список ДемПУ – річ майже секретна. Знайти його вельми проблематично: ані на офіційному сайті партії, ані у відкритому доступі у ЗМІ. І навіть коли “Главком” зв’язався з прес-службою партії, то мусив чекати, доки хтось із партійних лідерів дасть санкцію розкрити першу п’ятірку списку – телефоном. Фінансування вельми дорогої виборчої кампанії, за словами лідерів, здійснюють члени партії. “Джерелом фінансування Демократичної партії України є виключно членські внески. Демократична партія є однією із найстаріших в Україні - наступного року будемо відзначати 25 років її заснування. Тому система внутрішньопартійної роботи працює налагоджено та ефективно, членські внески сплачуються регулярно - тож і маємо певний ресурс. Разом із тим, він не є надто великим, і ми намагаємося використовувати його максимально ефективно. Через це в цій кампанії і немає широкої реклами, інформацію про себе поширюємо самі, силами партійців та наших прихильників”, - повідомив “Главкому” голова Київської міської регіональної організації Демократичної партії України Віталій Павлик. Саме Віталій Павлик очолює список партії. Він діючий депутат Київради, куди у 2008 році обирався під дахом Блоку Леоніда Черновецького. У команді “космічного” мера Павлик відповідав за юридичні питання. Сьогодні Павлик, окрім партійного списку, для перестраховки балотується і в мажоритарному окрузі №9 на Дарниці. Він позиціонує себе як правозахисника, але при цьому не гребує винайденим Леонідом Черновецьким засобом виборчої боротьби – гречкою. Його агітатори роздавали паски на Великдень і робили обхід квартир виборців, роздаючи продовольчі набори. Другий номер списку ДемПУ Світлана Костюк на сьогодні теж є депутатом Київради. До 2011 року Костюк була депутатом все того ж блоку Черновецького, але коли справи Леоніда Михайловича пішли не дуже добре, вона разом з кількома колегами увійшла до ДемПУ. Костюк за прикладом Павлика балотується не лише за партійним списком, але і й по округу №40. Вона слабо знайома пересічному виборцю, але у контексті співпраці Костюк з Черновецьким це може вважатися і позитивом. Шанси перемогти на окрузі у Костюк є: тут очікується серйозна війна на взаємознищення між кандидатами від “Удару” та “Батьківщини”, які можуть банально роздробити спільне електоральне поле, давши шанси членам легендарної молодої команди Черновецького. Третім у списку ДемПУ йде гендиректор ВАТ “Київхліб” Володимир Череда, який, подібно до інших “списочників” з першої п’ятірки, одночасно балотується і у мажоритарному окрузі №38, де протистоятиме відомому видавцю Дмитру Гордону. Череда веде з собою команду: в інших округах від партії балотуються голова наглядової ради ВАТ Андрій Коломийченко та директор з виробництва Юрій Дученко. №4 у виборчому списку – депутат Київради Борис Гавриленко. Отримав депутатський мандат в Київраді у 2008 році. Одночасно за списком блоку Леоніда Черновецького до Київради пройшов його рідний брат Олександр Гавриленко. До Київради Гавриленко балотується не лише за списком, але і окрузі №50. Замикає першу п’ятірку ДемПУ Сергій Кримчак, про якого “Главком” вже згадував раніше. Наймолодший депутат Київради (отримав мандат у 19 років), Кримчак посідав місце секретаря комісії з питань земельних відносин, міського будівництва та архітектури. У контексті підвищеного “інтересу” Черновецького та його поплічників до земельних оборудок, таке призначення – знак високої довіри одіозного мера. Юний Кримчак голосував за дерибан Жукового острова, парку Малишка, урочища Покал, схилів Дніпра під вертолітний майданчик Януковича, за знищення Гостинного двору, фонтану на Львівській площі та багато інших скандальних рішень Київради за часів Черновецького. Тепер Кримчак заявляє, що його залякували. Окрім партійного списку, ДемПУ веде одіозних кандидатів і у мажоритарних округах. Наприклад, В’ячеслав Топчій – екс-голова наглядової ради “Київміськбуду”, який обирався до Київради за списком блоку Черновецького. Топчій має причетність до однієї з найскандальніших і найграндіозніших оборудок у Києві – виведення “Київміськбуду” з власності столичної громади. На Голосіївці балотується інший депутат від блоку Черновецького Ігор Шпак, а у Дніпровському районі – Владислав Теплюк. “Права воля України” Маловідома партія, яка несподівано виринула з глибин українського політичного маргінесу і почала рясно всівати столичні виборчі округи дорогою агітпродукцією, та, як розповідають кияни, грошима. Секрет простий: “Права воля” стала потягом, у вагонах якого до Київради їдуть представники колишнього Громадського активу Києва – партії, що практично увесь час свого перебування у Київраді була сателітом команди Черновецького. Однак лідер ГАКу Олександр Пабат балотується у мажоритарному окрузі як самовисуванець – вочевидь, розуміючи, що публічність і одіозність його фігури може “зарубати” увесь список команди начебто нових політиків. “Права воля” - це повний брат-близнюк скандального ГАКу, що проник в Київраду в 2008 році. Партія збудована і розкручена за тими ж технологіями: багато красивої і пафосної реклами, щедрі обіцянки, неконкретні програмні засади. Список “Правої волі” очолює Олег Лащук – колишній директор футбольного клубу “Львів”, а нині керівник ВГО “Федерація розвитку франчайзингу, гостинності та інфраструктури”. Також Лащук був радником голови Національного агентства з питань підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. На другому місці у списку – екс-нардеп двох скликань (від Партії зелених України та від блоку Литвина) Олег Поліщук. Своєї другої депутатської каденції він не добув до кінця, оскільки восени 2011 року сам склав мандат без пояснення причин. У кулуарах парламенту ходили чутки, що причиною цього був конфлікт з кимось із впливових регіоналів. Поліщук – колишній чоловік телеведучої Каті Осадчої, успішний бізнесмен (Fashion TV , ТРЦ Ocean Plaza в Києві, ТРК Meganom в Криму). Олександр Лойфенфельд – перший істинний ГАКівець у списку “Правої волі”. Він обирався до Київради у складі команди Олександра Пабата, проте сьогодні у автобіографії на офіційному сайті називає себе безпартійним. У 2012 р. журнал “Фокус” вніс Лойфенфельда до списку 200 найбагатших людей України – 147 місце з 55 млн дол. Бізнес-партнер одіозного олігарха Вадима Рабиновича, з яким на паритетних началах володів ФК “Арсенал” (Київ) – успішний менеджмент привів клуб до розформування у 2013 р. Лойфенфельду належать ТЦ “Глобус”, банк “Синтез”, будівельні компанії “Меджестік” та ВАТ “МЗБК”, міноритарні долі в ЗАТ “Завод ім. Патона” та ВАТ “НПП “Сатурн”, і т.д. Лойфенфельд замішаний у кількох скандалах. Зокрема йому належить замок барона Штейнгеля по вул. Ярославів Вал,1 – громадські активісти довго добивалися гарантій його збереження, оскільки історична будівля була внесена до списку на знесення. У 2013 році Лойфенфельду вдалося “вибити” ділянку землі у Пущі-Водиці для своєї доньки – “безвозмездно, то есть даром”, як казав один із персонажів мультфільму про Вінні-Пуха. Також Лойфенфельд разом з Леонідом Черновецьким та Олексієм Азаровим стоять за операцією з відбору у столичної громади стадіону “Старт” . Апетити Лойфенфельда сягають і київського Будинку актора. У 2006 році Лойфенфельда звинувачували навіть у тому, що він був засновником фінансової “піраміди” , гроші від якої виводив через свій банк “Синтез”. Четвертим номером “Правої волі” йде ще один колишній ГАКівець Юрій Бондар. У списку кандидатів у депутати на офіційному сайті партії його немає, як, зрештою, і самого офіційного виборчого списку. З березня 2013 р. Бондар очолював Святошинську РДА. Існує інформація, що на цю посаду мав піти працювати сам Олександр Пабат, але невдалий запуск феєрверку, через який Пабат втратив зір, не дав цим планам здійснитися. Бондаря звільнила вже нова влада навесні 2014 р., але той повернувся до депутатської діяльності, оскільки мандат так і не склав. Замикає п’ятірку “Правої волі” екс-нардеп Володимир Герасимчук, який обирався до парламенту у 2007 році за списком блоку Литвина. До депутатства Герасимчук працював начальником Управління міжнародних зв’язків КМДА, а пізніше помічником одіозного мільярдера Андрія Іванова. Іванов разом зі своїм партнером Василем Хмельницьким контролює ряд важливих підприємств у столиці, зокрема “Київенергохолдинг” (пакети в “Київенерго”, “Київводоканалі” і “Київгазі”), “Хліб Києва” (управляє “Київхлібом” і “Київмлином”). Тому можна припустити, що Іванов і Хмельницький вирішили інвестувати у “Праву волю” з тим, щоб отримати лобістське крило у новій Київраді. Окрім цих достойників у списку “Правої волі” - депутат Київради від блоку Черновецького та забудовник Олексій Засенко, Андрій Светлицький з відділу організаційно-аналітичного забезпечення Святошинської РДА (креатура Юрія Бондаря), Володимир Долгополов, який працював в головному управлінні земельних ресурсів КМДА, та інші. За мажоритарними округами від партії балотуються екс-керівник Голосіївської РДА Юрій Курінний (людина Хмельницького), забудовник Володимир Казьмін, колишній гендиректор ВАТ “Хліб Києва” Олександр Худолей (людина Іванова і Хмельницького), ГАКівський депутат Юрій Стретович, колишній гендиректор аеропорту “Київ”, а нині депутат Київради від ГАКу Денис Костржевський, ГАКівець Микола Гоцький та ін. Партія “Нове життя” Політичний проект народного депутата Лесі Оробець, яка балотується у мери Києва. Вона ж очолює першу п’ятірку партійного списку. Оробець, яка відзначалася активністю впродовж революції, не отримала у новій владі ані посад, ані принаймні перспектив. Більше того, 12 травня її зняли з виборів. Причиною стало те, що Оробець балотується в мери як самовисуванець, а на виборах до Київради очолює партійний список. Оробець звинуватила в усьому Віталія Кличка, троє представників якого у ТВК підтримали рішення про її зняття з виборів. Кличко усі звинувачення відкинув. Після цього Окружний адміністративний суд Києва все ж скасував рішення ТВК і поновив Оробець у виборчих перегонах. Другим номером у списку партії Оробець іде Ігор Федоренко – офіційний голова “Нового життя”. Про нього відомо лише те, що він сам вказав у офіційній біографії – займався підприємницькою діяльністю до 2011 року, коли була заснована партія. Сьогодні суміщає партійну діяльність з посадою президента Міжнародної громадської організації “Міжнародна асоціація бізнесу та економіки”. З початку виборчої кампанії Федоренко встиг потрапити під звинувачення у плагіаті – нібито програма його партії “здерта” з програми “Народно-трудового союзу України” (лівацька партія, дружня до “Українського вибору” Віктора Медведчука) та рефератів з екології. “Якщо подивитися на усі програми прогресивних політичних партій ви не знайдете там нічого нового, про що не писали б інші партії раніше. Хіба унікально, на вашу думку, писати про боротьбу з корупцією? Очевидно, що одвічні основні проблеми та шляхи їх вирішення зазвичай повторюються. Якщо покопатися в програмах інших політичних партій таким же чином, то, без сумніву, знайдуться ідеї і напрямки, які вже неоднократно висловлювали інші люди чи які використовувалися в програмах інших партій. Тобто колесо ніхто в наш час вже не видумує. Головне не в тому, як написана програма, а в тому як її виконують. Є купа партій з прекрасними програмами, але про ці партії майже ніхто нічого не знає і про їх справи ніхто нічого не чув. Отже, тут більше питання в тому, хто націлений на роздмухування таких нікчемних, “жовтеньких” тем, а не на реальне вирішення проблем суспільства”, - пояснив “Главкому” кандидат у депутати Київради від партії “Нове життя” Олег Петровець. Третє та четверте місця у списку “Нового життя” отримали помічники Лесі Оробець Олег Петровець та Олена Галушка. Перший – правник. Друга – керує штабом Оробець. Замикає першу п’ятірку відомий журналіст, викладач та історик Вахтанг Кіпіані. Головний редактор інтернет-видання “Історична правда” та ведучий авторської програми на телеканалі “ZIK”. У 1996 році Кіпіані балотувався до ВР у мажоритарному окрузі на Миколаївщині, але не пройшов. Офіційно Оробець, чоловік якої активно займається бізнесом (минула влада звинувачувала його у порушенні податкового законодавства), проводить свою кампанію за пожертви, начебто зібрані до виборчого фонду, та зусиллями волонтерів. Однак, ймовірно, не випадково у окрузі №9 від “Нового життя” балотується Родіон Ксьонзенко, син бізнесмена Валерія Ксьонзенка, якому належить “Банк регіонального розвитку”, будівельна компанія “Місто” та ін. Компанія “Нафта-К” Валерія Ксьонзенка, за даними слідчої комісії, була найбільшим боржником скандального банку “Україна”, але сам бізнесмен ці звинувачення відкидає. А ще у мажоритарному окрузі №10 за брендом Оробець ховається діючий депутат Дарницької райради від блоку Черновецького Дмитро Баканьов. Щоправда, Олег Петровець повідомив “Главкому” про те, що Баканьов більше не кандидат в депутати. “Оскільки Дмитро Баканьов написав заяву про добровільну відмову бути кандидатом у депутати Київської міської ради від Київської міської організації політичної партії “Нове життя” і про виключення його з виборчого списку кандидатів у депутати партії “Нове життя” - питання вже вичерпано”, - заявив Петровець. “Демократи” Політичний проект стартував на київських виборах на чолі з автогонщиком, телеведучим і журналістом Олексієм Мочановим, який очолює партійний список і водночас балотується в мери столиці. Але це лише ширма для партії, за якою стоять більш одіозні персони – народні депутати Андрій Павелко та Володимир Полочанінов, які в жовтні 2013 року написали критичного листа до тодішнього лідера “Батьківщини” Арсенія Яценюка, обізвавши партію, яка завела їх до парламенту, “болотом”. Внаслідок скандалу Павелко залишив фракцію, а Полочанінов хоч і лишився в рядах “Батьківщини”, проте разом з колегою анонсував створення нового політичного проекту під назвою “Демократи”. Названі політики хоч і обіцяли створити політичну силу не лідерського типу, однак натомість створили класичний проект з добре впізнаваним першим обличчям, який везе вагони маловідомих кандидатів. Другим у списку – депутат Чернігівської облради від “Фронту змін” Ярослав Демченков. Він належить до тих “фронтовиків”, які лишилися у орбіті Павелка і Полочанінова після їх демаршу. Третю і четверту позицію списку “Демократів” займають маловідомі правник Оксана Макаренко і акушер-гінеколог Олег Маланчук. Закриває першу п’ятірку головний архітектор Київської області Наталія Мошинська. Проте є у списку “Демократів” і цікаві персоналії. Наприклад, Віталій Голіков, який працює менеджером проектів управління змінами та інтеграцією у банку ПУМБ, що належить Ринату Ахметову. Або Олександр Корінь – заступник голови фінансового департаменту КМДА. Медійний сектор роботи закривають Віталій Усенко та Юрій Вишневський – перший є засновником, а другий головним редактором безкоштовної газети “Метро Плюс”. На Солом’янці балотується генеральний директор ТОВ “Центр досліджень: енергетика та політика” Олександр Харченко. На круглих столах, організованих компанією Харченка, майже незмінним гостем є Володимир Полочанінов. Балотується від “Демократів” і заступник Харченка Дмитро Васильєв. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook  фото facebook.com/Chyzhyshyn Oksana Главком

Конференция Киевской городской организации политической партии “ВО “Батькивщина” выдвинула Владимира Бондаренко, ныне действующего главу КГГА, кандидатом на должность городского головы Киева.   Об этом сообщает пресс-служба “Батькивщины”.   кризисными явлениями, со старыми схемами политического устройства Януковича, Фирташа, Черновецкого и других”, - заявил глава столичной ячейки “Батькивщины” Юрий Одарченко.   В свою очередь, Владимир Бондаренко отметил, что готов работать в команде на благо родного города.   “Доверие соратников и киевлян будет тем фундаментом, который позволит работать еще мощнее и приложить немало усилий к работе затем, чтобы и потомки киевлян вспоминали, как умеют работать соратники Тимошенко”, - сказал он.  

Лікарі екстреної медичної допомоги Києва мають численні проблеми з приміщеннями, які довгі роки не ремонтуються, та ще й в них відбираються, ліками, інвентарем, під’їзними шляхами та стоянками для машин швидкої, оргтехнікою та комп’ютерами та ін. Але, не зважаючи на все це і жалюгідну заробітну платню, вони продовжують, жертвуючи усім, спасати життя киян. В цьому, відвідавши підстанції екстреної медичної допомоги Києва, переконались члени Громадської ради при КМДА, пише на своєму сайті голова Громадської ради Марина Бурмака. Підстанція у центрі Києва під загрозою виселення Отже, наш маршрут починається зі підстанції №5 у Печерському районі, яка несе найбільше навантаження. І не тільки через те, що тут знаходиться основна частина київських офісів. Печерські пагорби, на яких розміщені будівлі органів державної влади - традиційне місце масових заходів, мітингів, акцій протесту. Тож бригади, які чергують на цій підстанції, в будь-яку хвилину готові до непередбачуваних ситуацій. - Кожна підстанція має свою особливість, і на їх прикладі можна побачити зріз типових проблем столичної галузі охорони здоров’я, - вважає голова Комітету з питань охорони здоров’я Громадської ради при КМДА, доктор медичних наук, професор Ольга ГОРБУНОВА. У Печерській, окрім іншого, ще й “війна” з церквою московського патріархату за приміщення, збудоване ще у 1917 році. Виявляється, до 1863-го року тут знаходився будинок для гостей, що приїжджали до церкви. Документи середини позаминулого століття і стали основою позовів церковників до швидкої медичної допомоги. А поки юристи ходять на судові засідання, медики займаються своєю звичною справою: рятують життя людей. Будівля, у якій розміщується підстанція №12, здана в експлуатацію ще у 1928 році. Останній капітальний ремонт зроблено 30 років тому. Косметичний ремонт - справа рук самих медиків. Працівники підстанції самі складаються, щоб замінити, наприклад, вікна чи переклеїти шпалери. При середній заробітній платі близько 300 у.о., можна уявити, яка це не проста справа. Проте, є проблеми, з якими медикам самостійно не впоратися: дах потребує серйозного ремонту, зовні зовсім облущилася плитка, у дворі величезні ями на асфальті, які пошкоджують автомобілі швидкої допомоги. На численні звернення ШЕД Солом’янського району не реагує. До того ж, поруч знаходиться базар, який додає медикам зайвого клопоту: постійні “візити” нетверезих громадян, посягання на територію підстанції, бруд і сміття. Єдиний “зиск” з базару – можливість попрохати у торговців пластмасові ящики, які після дезінфекції використовуються як контейнери для зберігання ліків. Взагалі, оснащення підстанцій екстреної медичної допомоги - результат винахідливості медичного персоналу. Наприклад, проблему з відсутністю медичних саквояжів вирішили дуже просто – використовують ящики, призначені для… риболовлі. У їх конструкції є багато окремих ніш, тож у них зручно тримати різні види ліків. Придбати меблі для кімнат відпочинку чи кухні значно складніше, тож у вжитку - спадок ще радянських часів. Медики самі ремонтують столи, ліжка і шафи. Адже, заступаючи на добове чергування, лікарю та фельдшеру необхідно і перепочити, і поїсти. Існуючих підстанцій для перенаселеної столиці недостатньо Дивлячись на умови, в яких працюють люди, в чиїх руках, фактично, наше життя, охоплює почуття сорому за те, як держава відноситься до найпочеснішої професії. Друге почуття - провина перед нашими лікарями. Фактично, за півдня ми стали прихильниками страхової медицини. Без сумніву, побачене - це дзеркало, у якому відображається ставлення влади до життя і здоров’я усіх громадян. - У Києві багато офісів, які купують нові меблі чи оргтехніку. Було б добре, якби хтось зголосився старі меблі чи комп’ютери в хорошому стані запропонувати підстанціям екстреної медичної допомоги, - говорить Анатолій ВЕРШИГОРА. - Затишок на підстанціях створюють самі медики. Умови, в яких вони працюють, дуже важливі при такій стресовій роботі. А отримати кошти з міського бюджету на оснащення дуже проблематично. Підстанція - це місце, де повинна бути тепла стоянка для автомобілів, в машині повинні і ліки бути, і мотор прогрітий, і персонал повинен сісти в теплу машину. У нас із 17-ти підстанцій пристосована лише половина. Але ж і цих недостатньо! Київ - великий мегаполіс, у ньому кожного дня перебуває, в середньому, 3,5 млн. громадян. При такій кількості людей нам потрібно 280 добових бригад екстреної медичної допомоги, а у нас працює всього 122. Нам треба будувати підстанції в Голосіївському районі, на Позняках, на Троєщині - де з’явилися нові потужні житлові масиви.  У Солом’янському районі знаходиться надзвичайно важливий підрозділ - Навчально-тренувальний відділ Центру екстреної медичної допомоги. Разом зі підстанцією № 14 він ділить будівлю, зведену у 1963-му році. З усіх підстанцій, які ми побачили того дня, 14-та знаходиться у найбільш критичному стані і потребує переселення. Проте, найбільша проблема - “боротьба” жителів з медиками. Річ у тім, що доїзд до будівлі з вулиці лежить через кілька дворів. А робота “швидкої” - це постійний виїзд автомобілів на виклики. Тож мешканці, незадоволені шумом автомобілів служби “103”, намагаються всіляко блокувати роботу медиків. Нещодавно навіть перегородили один з дворів блоками, і медики не могли вчасно надати допомогу пацієнтам. - Екстрена медична допомога працює у напруженому режимі 24 години на добу, 365 днів на рік, у зимову стужу та літню спеку, - розповідає Анатолій ВЕРШИГОРА. - Починаючи з 1902 року, коли у Києві була відкрита перша рятувальна станція, вимоги до неї не змінилися: це своєчасне прибуття лікарів, максимум медичної допомоги на місці виклику та термінова доставка пацієнтів до лікувального закладу. У повсякденній роботі станція взаємодіє майже з 25-ма аварійно-рятувальними службами міста, міліцією, пожежниками, залізницею, аеропортами. На логотипі екстреної медичної допомоги зображено “Зірку життя”, шість променів якої символізують етапи надання допомоги: від прийняття виклику і прибуття на місце події до інформування про виконання виклику. Жовто-блакитні кольори свідчать, що цей символ є національним, а кардіограма всередині зірки – ознака успішної реанімації.  Цей знак, як і червона форма лікарів “швидкої”, до якої ми вже звикли, розроблені саме київськими медиками. Більше половини персоналу екстреної допомоги – це жінки Підстанція №4 - чергове здивування, як люди надскладної професії працюють в таких умовах, і відчуття вдячності до лікарів. Підстанція займає перший поверх гуртожитку, адміністрація якого намагається всіляко витіснити екстрену медичну допомогу. Приміщення постійно заливають, через грибок у кількох кімнатах взагалі неможливе перебування людей. Нещодавно нетверезі особи порозбивали шибки у вікнах. Медикам довелося встановлювати їх за свій рахунок. Поруч збудовано кілька нових багатоповерхівок. На першому поверсі однієї з них міська влада могла б домовитися про приміщення для “швидкої”. Якби було таке бажання, звичайно. А так, лікарям часто доводиться відпочивати, просто перебуваючи на вулиці. У розпорядженні 7-ми бригад – кілька кімнат з вузесеньким коридором. Одна з них призначена для дезінфекції. Річ у тім, що перед викиданням на смітник одноразових шприців чи кусочків вати, що були у використанні, за інструкцією санстанції, їх необхідно промивати спеціальними розчинами. Для утилізації голок є спеціальна машина, яка їх переплавляє. Кожній підстанції така машина обійшлася у 15 тис. гривень. Це створює додаткові незручності для медиків. За кордоном, наприклад, лікарі не займаються дезінфекцією сміття. Вони виконують тільки свої прямі обов’язки. А медичне сміття забирає фірма, яка спеціалізується на цій справі. Наступна підстанція - №6 - зовсім не схожа на попередні: територія обнесена парканом, у дворі охайні газони, є кілька гаражів для автомобілів. Це – типовий проект для підстанцій швидкої медичної допомоги. Будівля 1963-го року, але в порівнянні з попередніми виглядає більш оптимістично. Хоча і вона потребує капітального ремонту, і тримається на дбайливих руках медиків. Взагалі, персонал “швидкої” вартий окремої уваги. За весь день ми бачили тільки привітні, усміхнені обличчя. Для багатьох пацієнтів доброта і співчуття в очах медика - це найкращі ліки. У всіх підстанціях фантастичні кімнатні квіти! Не в кожній оранжереї можна побачити таку щедрість природи. А рослини, як ми знаємо, найкращий індикатор доброзичливого мікроклімату. Медики самі собі підшивають одяг - на деяких підстанціях стоять швейні машинки з ручним приводом. А ще в кількох будівлях підстанцій живуть коти. Існує навіть спеціальний “Статут справжнього кота”. - Молодь, на жаль, не спішить іти працювати на “швидку допомогу”. Зарплати невеликі, соцпакетом також похвалитися не можемо. Тому на сьогодні нам не вистачає більше 240-ка лікарів,- з жалем говорить директор Центру екстреної медичної допомоги. - Проблема з житлом для медиків. У Дніпропетровській області, наприклад, минулого року було видано 40 квартир лікарям первинної ланки, а в столиці - жодної за цей період. Люди більше 20-ти років чекають... Наш персонал на 67 відсотків - це жінки. А вони не завжди можуть винести тяжкохворого з квартири. Одного разу нас викликали до пацієнта, який мав 130 кг. ваги. Лікарям допоміг Василь Вірастюк, добре, що він опинився біля бригади в потрібному місці в потрібну годину. Водії не завжди пропускають карети “швидкої” Через автомобільні корки рухаємося до підстанції №10, що на Оболоні. Говоримо, про терміни, в які може прибути карета екстреної медичної допомоги на місце трагедії. Дійсно, складно оперативно проїхати в денний час при постійних автозаторах, тисняві, особливо взимку, при незадовільній якості доріг, відсутності смуг для спецтранспорту, недостатнього реагування працівників ДАЇ та ігнорування учасників руху щодо пріоритетного проїзду бригад екстреної медичної допомоги. Сирена і проблискові маячки “швидких” у потоці машин викликають лише роздратування водіїв. Очевидно, у суспільстві варто більше говорити про важливість першочергового проїзду медиків для порятунку людського життя. - Поляки кажуть: “не пропустиш швидку - тобі капєц”. Разом з привітними медиками, підстанція на Оболоні зустрічає новим кафелем, гарно обладнаними кімнатами, сучасними інформаційними вивісками. Востаннє ремонт тут робили 10 років тому. Одна з нових будівель підстанції №15 і на Троєщині. Тут медичний персонал має зовсім інші умови, ніж на ми бачили зранку, великий двір, охайні газони з квітами. У приміщенні є хороша актова зала, тут можна проводити великі наради за участю лікарів з усіх районів міста. Проте, великих клопотів завдає стихійний ринок, що простягнувся вздовж вулиці. - У нас за добу 110-140 викликів. Зараз великого базару немає, але в сезон, коли тут були цибуля, помідори, кавуни, ні виїхати зі підстанції, ні під’їхати до неї неможливо. Одного разу взимку торговці навіть самовільно загнали у гараж “швидкої” вантажівку з мандаринами, щоб не перемерзли фрукти, - говорять працівники підстанції №15. На підстанції №2 у Дніпровському районі нам показали, як укомплектована карета “швидкої”.  Нещодавно київська служба екстреної медичної допомоги отримала 67 нових автомобілів, із них з місцевого бюджету було куплено тільки 4, а інші - це державна закупівля на рівні МОЗ України. Щоб покращити автопарк, ще необхідно хоча б 90 нових карет швидкої допомоги. Одна з серйозних проблем – знову ж таки пошкодження і ями асфальтового покриття у дворі підстанції, що завдає шкоди автомобілям. Це питання потребує невідкладного вирішення, одначе медикам важко сподіватися на активність місцевої влади. Тож за результатами огляду роботи підстанцій, Громадська рада першочергово підготувала звернення до Голови КМДА дати доручення відповідним службам міської адміністрації у невідкладному порядку здійснити ямковий ремонт асфальтного покриття під’їзної дороги та проїжджих частин на подвір’ї чотирьох підстанцій: №№ 2, 10,12 і 14. Крім того, спільно з медиками напрацьовується проект розпорядження КМДА щодо покращення матеріально-технічної бази столичного центру екстреної допомоги. А поки готувався цей матеріал, на звернення Громадської ради відгукнувся перший благодійник - фармацевтична фірма “Дарниця” надала допомогу на ремонтні роботи приміщення Навчально-тренувального відділу. За день ми встигли ознайомитися з умовами, в яких працюють лікарі на 8-ми підстанціях екстреної медичної допомоги.   Щоденно диспетчерська “103” фіксує майже 7,5 тис. дзвінків громадян, реєструється до 3 тис. звернень, здійснюється 1250-1650 виїздів, з них, з приводу  травм та нещасних випадків – 16 %, раптових захворювань – 49 %, перевезень пацієнтів до лікувальних закладів за направленнями - 13 %, 21 % ? це дзвінки хронічних хворих або непрофільні виклики. Щодоби доставляється для стаціонарного лікування 750 пацієнтів. Один виклик – це 85 хвилин роботи бригади та 25,5 км пробігу. За добу кожна бригада здійснює більше 13-ти виїздів. За цією статистикою стоїть самовіддана робота надзвичайних людей, для яких героїзм, самовідданість і милосердя - звична буденна справа. Вони - як ангели. Чесне слово… *** Благодійні внески у грошовій формі для допомоги Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва зараховуються на рахунок “Суми за дорученням” (01030 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 37-Б. Р/р 35424004001341 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019), телефон головного бухгалтера: (044) 235-7240. Додаткову інформацію, щодо благодійних внесків для Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва можна отримати звернувшись за тел.: (044) 235-1130,  e-mail: [email protected]. Працівники бригад екстреної медичної допомоги не залучаються до збору благодійних внесків під час виконання ними викликів. *** Громадська рада при Київській міській державній адміністрації висловлює вдячність за можливість ознайомитися з роботою підстанцій директору Центру екстреної швидкої медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва А.Вершигорі, завідуючим підстанціями: № 4 - Ю.Гальченко, № 5 - Г.Сосновській, № 6 - Д.Дашкевичу, № 10 - І.Ласорибу, № 12 - В.Суховатенку, № 14 - О.Веретенніковій, № 15 - Т.Пустовіт, завідувачу Навчально-тренувального відділу О.Швабу. Низький Вам уклін!

13 октября столичным спасателям поступило сообщение о том, что 12 октября около 20:00 мужчина 1968 г.р., житель г. Киев, в с. Б. Александровка Бориспольского района, на уд. Павлика Морозова, 10, в частном дворе, проводил работы по распиловке боеприпаса времен войны, что привело к взрыву. Мужчина получил травматическую ампутацию голени и был доставлен в Киевскую клиническую больницу № 1. Также был поврежден автомобиль “Газель”, принадлежащий пострадавшему . Обстоятельства происшествия выясняются.  

  Столицей уже 4-й день правит общественная организация “Киевское вече”.   Об этом фактически сказано в манифесте организации “ВІДОЗВА КИЇВСЬКОГО ВІЧА”.   Документ публикуем полностью (суть выделена красным).   ВІДОЗВА  КИЇВСЬКОГО  ВІЧА ДО  КОРІННИХ  КИЯН  І  ВСІЄЇ  КИЇВСЬКОЇ  ГРОМАДИ, ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ як гаранта дотримання конституційних прав громадян, ВЛАДНИХ УСТАНОВ та ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ   Стверджуючи, що ніхто в Україні не може узурпувати державну владу, ми, громадяни України, члени територіальної громади міста Києва, яка увібрала в себе корінних киян і згуртованих довкола них вихідців з численних територіальних громад міст і сіл України, підтверджуючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення з докнязівських часів, доби Київської Русі, Запорізької Січі, Гетьманщини, Магдебурзького права і Української Народної Республіки, Актом проголошення незалежності України, відкидаючи нав’язані нам історичною недолею збоченння самодержавства й авторитаризму, покладаючись на історичну пам'ять народу і плекаючи та відроджуючи перервані історичні традиції самоврядування в Україні на основі здійсненого корінними киянами, Українською Нацією, усім Українським Народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, справедливу, соціальну, правову державу, усвідомлюючи особисту відповідальність перед Єдиним Всюдисущим Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру; усвідомлюючи, що зневажання і нехтування правами людини призвели, зокрема й в Україні, до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань, будуть вільні від страху і злиденності,  проголошено як високе прагнення людей; беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; враховуючи, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті (995_010) свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; беручи до уваги, що держави-члени зобов'язалися сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі і дотриманню прав людини і основних свобод; беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод  має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання з метою збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, що є спільним надбанням людства; беручи до уваги, що охорона і посилення місцевого самоврядування в країнах Європи є важливим внеском у розбудову Європи на принципах демократії і децентралізації влади, стверджуючи, що з цього випливає необхідність для побудови в Україні громадянського суспільства шляхом залучення народу до процесу державотворення; стверджуючи, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; стверджуючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію; стверджуючи, що Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; стверджуючи, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, визнаючи, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що відповідає перед людиною за свою діяльність, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; усвідомлюючи, що в Україні існує єдине громадянство, підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом; стверджуючи, що Україна є республікою, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; стверджуючи, що право визначати і змінювати конституційний лад і Конституцію в Україні належить виключно народові і це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами; беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; стверджуючи, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у межах, встановлених Конституцією України та відповідно до законів України, стверджуючи, що: в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, але не є обов’язком громадянина, а його невід’ємним правом, а також керуючись: Загальною декларацією прав людини; Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; Міжнародним Пактом про громадянські та політичні права; Європейською рамковою конвенцією про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або властями; Європейською хартією місцевого самоврядування; Каїрською декларацією про права людини в ісламі; Резолюцією 48/96 Генеральної Асамблеї ООН “Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів”; Хартією соціальних прав і гарантій громадян Незалежних Держав; Конвенцією Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини; Резолюцией 53/144 Генеральной Ассамблеи ООН (85-е пленарное заседание 9 декабря 1998 года), що затвердила Декларацію про права й обов’язки окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати и захищати загальновизнані  права людини й основні свободи; Декларацією про міста та інші населені пункти в новому тисячолітті; Рекомендацією № Rec(2003)3 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про збалансоване представництво жінок та чоловіків у процесі прийняття політичних суспільних рішень"; Конвенцією про права інвалідів; Модельним законом про соціальний захист інвалідів та іншими міжнародними актами, перелік яких не є вичерпним, та насамперед Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням; Конституцією та законами України, потребою захисту й збереження національної самобутності, мови, традицій, духовної та матеріальної культури (історико — архітектурної спадщини місцевого, національного, всесвітнього значення) як осердя єдиного соціокультурного простору, що гарантує киянам, Українській Нації і Українській Державі виживання в умовах глобалізації, ми, корінні кияни і дружні нам за відчуттям відповідальності та світоглядом громадяни, які зареєстровані з 1991 року в Києві в Україні та за її межами сущі з почуття солідарності й історичної порідненості всього українства пов’язали з Києвом своє сучасне і майбутнє і стали по один бік з нами, корінними киянами, створили недержавний громадський рух “Київське Віче” як правонаступник та спадкоємець київської та загальноукраїнської традиції народоправства, перерваної загибеллю Київської Русі, Запорізької Січі, Гетьманщини і Української Народної Республіки як продовжувачів вікопомної традиції Київського Віча як золотої доби народоправства. Враховуючи, що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного ладу, а також беручи до уваги, що право громадян — членів територіальної громади як безпосередніх власників землі, рухомого і нерухомого майна та коштів, що перебувають у управлінні органів місцевого самоврядування і є основою надходження коштів для ефективного функціонування територіальної громади, на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма передовими державами — членами Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй та Україною як стороною цих Угод; виходячи з переконання, що це право найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні, бо тільки існування органів місцевого самоврядування, наділених реальними функціями та здатністю їх виконувати, може забезпечити ефективне і близьке до громадянина управління державними справами; в умовах знищення київських органів місцевого самоврядування і формального припинення з 03 червня 2013 року повноважень депутатів Київської міської ради, в умовах постійного погіршення стандартів якості життя та згортання невід’ємних людських, соціальних, громадянських і політичних прав та свобод киян – членів Територіальної громади м. Києва, в умовах криміналізації політичних процесів і загострення в столиці соціальних і політичних конфліктів, виходячи з недовіри до всіх політичних партій, які виборюють інтереси окремих груп і не переймаються долями й правами киян – членів Територіальної громади м. Києва, а тільки грабують і плюндрують принижують Київ і принижують людську гідність киян – членів Територіальної громади м. Києва, змінюючи одне одного при владі, Київське Віче як представник і провідник народної ініціативи з 03 червня 2013 бере на себе повноваження розпочати в Києві перехід до гарантованого киянам – членам Територіальної громади м. Києва Конституцією України прямого безпосереднього народовладдя. Керуючись правом народу на самозахист, Київське Віче вбачає своє історичне покликання в поверненні киянам – членам Територіальної громади м. Києва влади над своїм містом, у його звільненні від кримінального, політичного й економічного засилля замаскованих під партії, громадські і релігійні організації бандформувань, що стало реальною загрозою внутрішній безпеці Києва, членів Територіальної громади м. Києва і Держави. Київське Віче як форма народоправства, перевірена часом як у повсякденних, так і в непростих умовах, які потребують мобілізації громади, повертається з історичного небуття і відкриває шлях до реального творення громадянського суспільства у Києві й Україні. Київське Віче як інститут громадянського суспільства не підпорядковується жодній політичній, релігійній, міжнародній силі, але відкрите для приєднання для будь-якого інституту громадянського суспільства, особи та суб’єкту господарювання, кому по дорозі з киянами – членами Територіальної громади м. Києва, що усвідомлюють свої права, обов’язки і відповідальність перед собою і земляками. Людські права, свободи та інтереси киян – членів Територіальної громади м. Києва незалежно від їхньої статі, віку, політичної, етнічної і релігійної приналежності без жодної дискримінації для Київського Віча визначальні. Решта — це похідне або особиста справа кожного. Вільна воля Київського Віча стане в Києві законом. Народоправство твориться громадою. Бо тільки так Народ стає владою над владою, яка за своєю природою потребує народного стримування й обмеження. Цим актом ми повідомляємо Президента України, діючу в Україні законодавчу, виконавчу і с удову владу і всі наявні в Україні дипломатичні представництва, що з 03 червня 2013 року Київське Віче є єдиним у Києві органом місцевого самоврядування, створеним шляхом вільного волевиявлення самих киян – членів Територіальної громади м. Києва. Починаючи з 03 червня 2013 року, усі рішення щодо Києва і киян, прийняті й здійснені органами влади без попереднього погодження й схвалення Київським Віче, визнаються киянами – членами Територіальної громади м. Києва протиправними і нікчемними, яким кияни чинитимуть спротив як прояву наруги й насильства над їхніми невід’ємними правами, свободами та інтересами. Цим актом Київське Віче висловлює свою добру волю і засвідчує свою готовність підписати з органами вищої державної та столичної влади договори про подальшу взаємодію, що ґрунтується на Конституції України і ст. 7 Цивільного кодексу України (Звичай), згідно з яким “цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин”. У цьому разі звичаєм є безпосе6реднє здійснення влади Народом — київською громадою через створене ним за звичаєвим правом і звичаєм ділового обороту Київського Віча. Відмова органів вищої державної та столичної влади від взаємодії з Київським Віче розглядатиметься як невиконання владою Конституції і законів України, Указів Президента України, Державних програм по створенню громадянського суспільства в Україні.   Прийнята представниками Київського Віча   03.06.2013 …

В Україні вже звикли, що Конституційний суд України часів президентства Віктора Януковича став ручною лялькою влади, куди відправляють на почесну пенсію прокурорів, або ж просто людей з донецьким минулим. Що в черговий раз підтвердило рішення Суду щодо строків проведення місцевих виборів в Києві.   Не дивлячись на те, що строк п’ятирічний строк повноважень Київради минає 2 червня, Конституційний суд постановив, що всі ради, в тому числі київська, мають працювати до останньої неділі жовтня 2015 року. Тобто, не 5 років, як встановлює Конституція, а сім з половиною. Що взагалі ніяк не узгоджується зі здоровим глуздом. Під цей шумок представники Партії регіонів вже встигли сказати, що ні мерських, ні виборів Київради до 2015 року точно не буде.   Як не дивно, в Конституційному суді ще лишилися кілька суддів старого, ющенківського призову, які таки набралися сміливості назвати речі своїми іменами, а останнє рішення КС - неадекватним.   Ще минулого тижня в ЗМІ була інформація, що таких опальних суддів в КС з 18 набиралося аж чотири. Проте поки що в розпорядженні “Главкому” з’явилися тільки дві окремі думки (офіційні документи), в яких досить жорстко критикується скандальне рішення КС.   Найрадикальнішу оцінку вердикту КС і всьому суду загалом дав Петро Стецюк, колишній завкафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Львівського університету. Як для юриста, формулювання надзвичайно відверті й критичні. Якщо перекласти його слова з юридичної на вуличну мову, то це вже майже лайка. Суддя дуже прозоро натякає на політичні мотиви в рішеннях своїх колег. Найперше, Стецюк вважає, що Конституційний суд не мав права навіть відкривати провадження щодо місцевих виборів. Адже автори подання не навели для цього достатніх підстав.   “Ні правового обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні Конституції України та законів України, ні чіткого визначення предмета тлумачення конституційне подання не містить. Автори клопотання акцентували на неоднозначному розумінні “підстав призначення та проведення чергових місцевих виборів “…” політичними силами, представленими у Верховній Раді України сьомого скликання” (стор.7 конституційного подання), що таким правовим обґрунтуванням, очевидно, вважатися не може. Отже, підстав для відкриття конституційного провадження у цій справі не було”, - пише Стецюк.   І тут же вказує, що цю думку підтримали більшість науковців, в яких КС запитує своє бачення щодо кожної справи Суду. Далі він переходить на відверту критику колег, які застосовують у своїх рішеннях подвійні стандарти: певні подання з адекватною аргументацією відхиляються, а без аргументації з незрозумілих причин беруться до розгляду. І найяскравішим прикладом є відмова розглянути конституційність положень скандального мовного закону.   “У той же час аналіз діяльності Конституційного Суду України за останні роки свідчить про випадки безпідставної, як на наш погляд, відмови у відкритті конституційних проваджень у цілій низці інших справ. Так, зокрема, Конституційний Суд України відмовив у відкритті конституційних проваджень за всіма без винятку конституційними зверненнями та конституційними поданнями щодо офіційного тлумачення чи перевірки на предмет конституційності положень Закону України “Про засади державної мовної політики”, - вказав Стецюк. А це вже відверте звинувачення в політичній мотивації і подвійних стандартах.   Про самі місцеві вибори він висловився не менш різко. “Граничною (верхньою) межею строку повноважень місцевих рад та сільського, селищного, міського голови є п’ять років і ніхто, крім самого конституцієдавця, змінити цю норму не може”, - наполягає Стецюк, що більше конституційного 5 літнього строку виборний орган працювати не може. Тому в рішенні КС мало бути чітко записано, що “усі чергові вибори депутатів… сільських, селищних, міських, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів, обраних на чергових або позачергових виборах, відбуваються … в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень, - але, - крім рад та голів, конституційний строк повноважень яких закінчився”.   Підсумовуючи свою думку він вказує, що робота Київради більше 5 років буде антиконституційною. “Продовження строку повноважень місцевих рад та сільських, селищних, міських голів понад конституційно встановлену граничну (верхню) межу інакше‚ ніж шляхом внесення змін до Основного Закону держави, буде прямим порушенням останнього”, - резюмував Петро Стецюк.             Трохи обережнішим у висловлюваннях був заступник глави Конституційного суду, призначений ще 2008 року, професор харківської юракадемії Юрій Баулін.   В своїй окремій думці Баулін неодноразово вказує, що згідно 141 статті Конституції України, строк повноважень місцевих рад та голів становить не більше 5 років. Далі він наводить 14 статтю закону про місцеві вибори, де чітко записано, що чергові вибори місцевих органів влади проводяться у зв’язку з закінченням визначеного Конституцією строку.   В лютому 2011 Верховна Рада змінила Конституцію і встановила, що наступні чергові вибори місцевих органів влади пройдуть в останню неділю жовтня 5 року повноважень. КС сказав, що всі ради мають обиратися саме тоді. Але Баулін наполягає, що в своєму рішенні КС мав “розділити мухи з котлетами” й окремо висловитись про позачергові вибори, що пройшли до 2011 року й строк повноважень яких закінчиться ще до жовтня 2015-го. Тобто, чергові вибори мали поділитися на два типи.   “На мій погляд, у Рішенні Конституційний Суд України мав би диференційовано підійти до вирішення питання щодо строків проведення наступних чергових виборів: – депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, обраних на позачергових виборах після набрання чинності Законом № 2952; – депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, обраних на позачергових виборах до набрання чинності Законом № 2952”, - вважає Баулін.   Без такого розділення, на його думку, будемо мати перевищення встановлених Конституцією строків повноважень органів місцевого самоврядування.   “Конституційний Суд України, зазначивши, що принцип періодичності проведення виборів, закріплений у Конституції України, є однією із складових їх демократичності, надав перевагу принципу одночасності проведення на території України чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, - розкритикував він КС, вказавши, що суд проігнорував основоположний для держави принцип періодичності виборів.   Загальний висновок у Юрія Бауліна простий – Конституційний суд мав зобов’язати Верховну Раду окремим законом вирішити питання проведення чергових виборів місцевих органів влади, які були обрані на позачергових виборах.                   Зрозуміло, що позиція меншості в КС навряд чи вже колись буде впливати на кінцеві рішення, які, як твердять багато експертів, пишуться вже поза межами суду. Адже влада не контролює всього кілька суддів. Тим більше, що за два-три роки і в них закінчиться строк повноважень. Але їх зауваження й окремі думки могла б використати опозиція, яка все ж таки буде намагатися призначити вибори в Києві ще в цьому році.   Віталій Червоненко, “Главком”

В редакцию СЛЕД.net.ua намедни поступило любопытное обращение. Человек, обратившийся в редакцию, сетовал на невыполнения обязательств перед ним и другими вкладчиками одного из украинских банков. Вместе с обращением его автор прислал и текст некой статьи, больше походившей на практическое пособие для тех, кто оказался “кинутым” банком, обещавшим золотые условия, однако самым нехорошим образом эти обязательства и условия не выполнивший, да еще и “кинувший” тех, кто доверил ему депозиты.   В принципе, история в реалиях современной Украины, как сие не прискорбно, неудивительна. Однако с этим самым банком есть нюанс. Спустя короткое время после упомянутого выше обращения, редакция получила еще один сигнал в отношении сего банка. Но только уже об его участии в строительных аферах в городе Киеве. Название банка “ЗАХІДІНКОМБАНК”. И судя по масштабам его деятельности, он успешно работает на территории всей Украины и завязан на множестве самых различных схем. Но обо всем по порядку... Головному редактору. Купіна Олександра Миколайовича, 79031, м. Львів. вул. Cтрийська, .... Звертається до Вас ветеран військової служби, майор в відставці, учасник бойових дій, інвалід війни, заступник Голови Львівської обласної організації “Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів – інтернаціоналістів)” - Купін Олександр Миколайович з приводу того керівництво ТЗОВ КБ “Західінкомбанка” ( м.Луцьк, пр.-кт Перемоги, 15 ) з 2008 року не повертає депозити своїм вкладникам, чим порушує Конституційні права вкладників. Вкладники повигравали суди проти вказаного банку, але депозити повернути не можуть. 20.06.2011 року, Луцький міськрайонний суд Волинської обл. виніс рішення стягнути в примусовому порядку з ТЗОВ КБ “Західінкомбанк” на мою адресу банківський вклад в сумі 160 000 ( сто шістдесят тисяч ) грн. 25.08.2011 р. виконавчий лист був прийнятий до виконання державним виконавцем першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Ліщук О.О. На сьогоднішній день рішення суду не було виконано. В.О. начальника Луцького міського управління юстиції п. О.В.Чернацька надіслала на мою адресу лист, в якому вказує, що зведене виконавче провадження зупинено. Вбачаю що посадови особи державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції зволікають з виконанням рішення суду, що порушує моє право на мирне володіння своїм майном, передбачене ст. 1.Протоколу 1 Європейскої конвенції з прав людини. Згідно законодавства банківська установа яка не виконує свої зобов’язання визнається банкрутом. В нашому випадку юридичний нонсенс – банк 5-ть років не повертає депозити своїм вкладникам – і все нормально. Це найбільша банківська афера з часів незалежності України. Повернути депозити можливо тільки якщо у ТЗОВ КБ “Західінкомбанк” відберуть банківську ліцензію та визнають банкрутом. Вкладники банку зможуть отримати свої вклади через Фонд гарантування фізичних осіб. Всі мої неодноразові звернення до “ Гаранта” - Президента України, Прем’ер Міністра, Голови ВР, НБУ та керівництва вказаного банку з 2008 року результатів не дали. Всі звернення скеровуються до керівництва ТЗОВ КБ “Західінкомбанк”, а звідти надходять відповіді що грошей в банку немає і коли будуть – невідомо. ( Готовий на Вашу вимогу надіслати копії вказаних документів ). Впевнений, що тільки втручання ЗМІ допоможе тисячам ошуканих вкладникам повернути свої заощадження. На моє прохання про допомогу відкликнулись в редакції газети “Волинська газета”. Завдяки працівникам вказаної газети вийшла стат’я “Банківська таємниця чи кругова порука”. На даний час банк вкрав 334 млн. грн. у 15 750 своїх вкладників. Більше цікавої інформації та відгуки про вказаний банк можливо дізнатись на інтернет сторінках просто набравши “ Західінкомбанк”. Відгуки людей на адресу банку Вас шокують. По факту – в наявності Загальноукраїнська банківська афера ціною 334 млн.грн. під прикриттям НБУ. Дії керівництва банку підпадають під ст.191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ст.190 КК України ( шахрайство ), ст.364 КК України ( зловживання владою або службовим становищем), ст. 382 КК України ( невиконання судового рішення ). Правоохоронні органи не бачать ніяких порушень з боку керівництва банку, а може банкіри домовились з правоохоронцями за гроші своїх вкладників? З повагою, О. Купін. Далее - статья - пособие по возвращению депозитов от господина Купина. Ввиду ее практической необходимости для пострадавших от вышеупомянутого банка, публикуем без купюр и полностью.   “ЗАХІДІНКОМБАНК” - МІФ ТА РЕАЛЬНІСТЬ. Ще недавно питання повернення депозитів в судовому порядку здавався чимось зі сфери фантастики. І справді - адже як можна довіряти свої гроші банку, забрати з якого їх можна тільки через суд? Ну, як такий банк може розраховувати на місце в якихось там рейтингах, прочитавши які, рядовий українець вирішить довірити саме йому свої заощадження.  Є в Україні дуже хитрий банк, який з 2008 року не повертає депозити своїм вкладникам. Спочатку керівництво цього банку відмовляло в видачі депозитів прикриваючись введенням в банк тимчасової адміністрації, незважаючи на те, що згідно чинного законодавства мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на вимоги кредиторів, а не на вклади, які розміщені клієнтами банку на їх депозитних рахунках. Про це більш детально поясню нижче. Після закінчення роботи тимчасової адміністрації відмову в видачі депозитів пояснювали просто тим, що в банку “тяжкий фінансовий стан”. Назва цього “чесного” банку – ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНК”, юридична адрес якого: 43021,м. Луцьк, п-кт Перемоги,15. Зрозуміло, що всі трактування відмови в поверненні депозитів та відсотків по депозитам керівництвом цього банку абсолютно не законні та підлягають під дії ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ст.190 КК України (шахрайство ), ст.364 КК України ( зловживання владою або службовим становищем).   В даній ситуації необхідно обов’язково звертатись з заявами про повернення депозитів та покарання керівника банку на адресу прокурора м. Луцьк (43000, м. Луцьк. вул. Винниченка, 13) та начальнику Луцького міського відділу УМВС України у Волинської обл. (43005 м. Луцьк, вул. Грибоєдова, 2). Крім того необхідно написати однакові заяви на: - Голову комітету з питань фінансів і банківської діяльності ( Олександр Риженков ) - Голову комітету з питань боротьби з організованої злочинністю і корупцією ( Віктор Чумак ) - Голову комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності – якщо у Вас є рішення суду ( Андрій Кожем’якін ) - Голову комітету з питань прав людини ( Валерій Пацкан ) - Голову комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів – якщо Ви відноситесь до цих категорій громадян ( Валерій Сушкевич ).   Абсолютно впевнений, що масові звернення ошуканих вкладників вказаного банку в правоохоронні інстанції та комітети ВР України примусять керівництво банку повернути вкрадені ним заощадження. Крім обов’язкових заяв правоохоронцям довожу до вашого відома декілька варіантів того, як повернути свої депозити та відсотки по ним.  Спочатку поясню ситуацію, яка склалась в самому “ЗАХІДІНКОМБАНКУ”, та алгоритм дій ошуканих вкладників для повернення своїх заощаджень. Є три варіанта.   Перший, фантастичний – просто чекати коли фінансовий стан ПАТ“ЗАХІДІНКОМБАНКА” покращиться та керівництво вказаного банку урочисто та з найщирішими вибаченнями поверне своїм вкладникам їх депозити з відсотками. Саме це пропонують в банку вкладникам, які приходять туди з надією повернути свої гроші. Працівники вказаного банку вмовляють вкладників продовжувати свої депозитні договори нібито для того, щоб на депозити нараховувались відсотки. Але те, що ті самі відсотки по депозитам банк і так вимушений буде повернути по рішенню суду, якщо вкладник буде позиватись до банку, банкіри своїм вкладникам не говорять. І тут суцільна банківська брехня. Але головне не в тому. Головне те, що фінансовий стан ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНКА” вже ніколи не поліпшиться. Поміркуйте самі, в банку, який з 2008 року нагло дурить своїх вкладників – немає майбутнього. Всі хто мав якісь відносини з цим банком буде оминати його десятою дорогою. А борг своїм вкладникам зростає з кожним днем так саме, як і кількість самих вкладників, які подали позовні заяви до суду проти вказаного банку. Ситуація для ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНКА” однозначно катастрофічна і виходу з неї немає. Крім того, треба добре розуміти, якщо банк з 2008 року не повертав депозити, то і надалі повертати по-доброму не буде, нема чого чекати. Варіант другий, реальний – є можливість отримати свої депозити через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі до 200 000 гр. але для того необхідно добиватись того, щоби ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНК” був визнаний банкротом. В абзаці вище я вказував, що у вказаного банку вже немає майбутнього, він практично банкрот, але керівництво НБУ плювати хотіло на вкладників цього банку та вперто не бажає розібратись з вказаною банківською установою, що суперечить вимогам: - статті 41 Конституції України (Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним..) - частини другої статті 1060 Цивільного кодексу України (За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.); - статті 629 Цивільного кодексу України (Договір є обов'язковим для виконання сторонами.); - статті 22 Конституції України (Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані.); - статті 64 Конституції України (Конституційні права не можуть бути обмежені.).     А хто взагалі казав, що керівництво НБУ захищає права вкладників? Навіть подумати смішно. І, по скільки, так названий “регулятор”, покриває банки, які ошукують своїх вкладників, то і керівництво НБУ має за це відповідати. Примусити Нацбанк України розібратись з ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНК” та визнати його банкрутом не дуже складно. НБУ вже стоїть на колінах перед МВФ, випрошуючи додаткові кредити та намагаються довести керівництву вказаного фонду, що в Українській банківській системі все гаразд, жодних порушень немає.   Треба відкрити очі не тільки Голові МВФ, а і іншим міжнародним організаціям, без підтримки яких Нацбанку прийде кінець, а саме: 1.Голові місії МВФ в Україні. 01021, м. Київ, вул. Інститутська,24/7. 2.Постійному представнику МВФ в Україні. 01021, м. Київ, вул. Інститутська,24/7. 3.Голові євро комісії, Представництво євро комісії в Україні. 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 10. 4.Директору ЕБРР в Україні. 01133, м. Київ, вул. Немировича-Данченко, 16. Повірте мені, що керівництво НБУ дуже боїться того, що ошукані вкладники Українських банків почнуть масово жалітись в вищевказані міжнародні інстанції на корупційні дії банків, а дії керівництва ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНК ” інакше назвати не можливо, та буде намагатись виглядати “ білими та пухнастими ”. Керівництво Нацбанку добре розуміє, що заради одного полу мертвого банку не варто псувати відносини з міжнародними організаціями, від яких напряму залежить економіка України в цілому. Але треба діяти і діяти вже сьогодні. На практиці все дуже просто – спочатку необхідно написати та відправити рекомендованим листом заяву вільної форми, де ви просити повернути депозит з відсотками, на адресу Голови Правління ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНК” за адресою: 4300, м. Луцьк, просп. Перемоги,15.   Другу заяву бажано написати на адресу Голови НБУ за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 9. В відповідь ви отримаєте звичайну відписку, що “ в банку тяжкий фінансовий стан та треба чекати його покращення”. Далі необхідно написати однакові заяви на адреси міжнародних організацій, адреси яких було написано вище. В заявах, українською чи російською мовами, треба вказати, що згідно депозитного договору з ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНК” термін видачі депозиту закінчився в ( вкажіть місяць та рік ). Далі вкажіть, що на вашу заяву в видачі депозиту керівництво вказаного банку, порушуючи вимоги Конституції України та Цивільного кодексу України, статті яких було викладено вище, відмовило вам в користуванні власних коштів. Наприкінці заяви викладіть саме прохання. Воно може бути таким: в зв’язку з тим, що ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНК ”, грубо порушує конституційні права вкладників – обкрадає їх, а Нацбанк України ігнорує звернення ошуканих банком громадян про допомогу, тим самим допомагає керівництву вказаного банку і надалі безкарно обкрадати вкладників, прошу передивитись відносини з Україною, по скільки тільки в такий спосіб можливо зупинити обкрадання громадян державою. Звичайно, якщо цим питанням будуть займатись декілька небайдужих до своїх грошей ошуканих вкладників, результат навряд буде дієвий, тому звертаюсь до всіх вкладників, в яких керівництво ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНК” вкрало заощадження – не чекайте що вам додому принесуть ваші гроші, спробуйте зробити як я раджу і отримаєте свої депозити. Варіант третій, оптимальний – подати позов проти банку про повернення банком депозиту, відсотків по депозиту, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Крім того є сенс в позові вказати відшкодування банком моральної та матеріальної шкоди. Зазначу відразу – в банку немає жодного варіанта виграти судову справу. Єдиний стримуючий фактор, як вважають вкладники, це морока з написанням позовної заяви та ведення судової справи. Але в дійсності не все так складно. Справа в тому, що справи про стягнення з банку суми депозиту не відносяться до справ високої складності. Тут і справді все на поверхні - є борг, борг не сплачено, а, отже, підлягає стягненню. Надалі я постараюся дати кілька корисних порад для ошуканих вкладників щодо того, як оформити позовну заяву про стягнення грошей, як правильно вибрати суд, в який подавати позов. Отже, почнемо по порядку. 1. Підготовка до подачі позову. Перед тим, як подавати позов до суду на повернення депозиту нам потрібно зібрати необхідний пакет документів. Що сюди включається.   а) договір банківського вкладу (депозитний договір) - це той документ, на підставі якого вносилися гроші на депозит. У ньому, як правило, зазначені: сума депозиту, відсоток, під який вносилися гроші. б) квитанції про внесення грошей за депозитним договором, або ощадну книжку де вказаний № рахунку та сума депозиту - підтвердженням того, що за договором банківського вкладу вами дійсно вносилися гроші, є квитанції з відміткою банку про прийняття грошей. в) лист (заяву) про видачу депозиту з обов'язковим підтвердженням отримання цього листа банком. Лист не повинен бути складним. Юридично для повернення депозиту достатньо одного речення: “прошу на підставі пункту______ договору №_____ від “___”_____ 200__ року і статті 1060 Цивільного кодексу України видати мені суму депозиту та нарахованих на нього процентів” [посилатися на пункт договору, який передбачає повернення депозиту.]  Для того, щоб отримати підтвердження про отримання листа про повернення депозиту, потрібно перш ніж йти в банк зробити копію цього листа і взяти її з собою. У банку, подаючи заяву про дострокове повернення депозиту, потрібно вимагати, щоб співробітник банку розписався про його прийняття на вашій копії, поставив дату отримання і обов'язково поставив штамп банку (або відділення, в якому укладався договір) на вашій копії цієї заяви. Якщо банк по якимось причинам відмовляє в тому, щоб підтвердити одержання листа так, як це зазначено в попередньому абзаці, лист потрібно відправити цінним листом - на будь-якому поштовому відділенні можуть видати бланк опису вкладення в цінний лист в якому потрібно записати “заява про дострокове повернення депозиту за договором№______ [вказати номер договору]”. Інше розкажуть на пошті. Також варто оформити повідомлення про отримання листа - у такому разі можна буде точно знати, коли лист було отримано банком. г) відповідь банку на лист про повернення депозиту (якщо така була). Як правило, ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНК” надсилає вкладникам типові відмови у видачі депозитного вкладу з посиланням на тяжкий фінансовий стан банку. Маючи на руках відповідь банку можна буде направити йому ще один лист, в якому висловити свою незгоду з діями банку і попередити, що будете скаржитися в суд. Навряд чи така петиція якось налякає банк, але, тим не менше, всі моральні питання ви з себе знімете - ви намагалися максимально безболісно врегулювати це питання, але банк вас не зрозумів, не врахував, не оцінив... У випадку, якщо банк не відповість, немає нічого страшного. Просто при подачі позову в суд потрібно буде докласти крім листа ще й докази його надсилання банку, про які розповідалось вище. Вище перерахованих доказів буде достатньо для обґрунтування своїх вимог про повернення депозиту перед судом. Суть доведення зводиться до того, щоб підтвердити наявність у банку боргу перед вами (договір + квитанція про внесення грошей, а також підтвердити те, що термін виплати цього боргу настав.  Підготувавши цей пакет документів, можна вважати, що підготовчий етап збору доказів пройдений, і тепер потрібно вибирати суд, куди звертатися.   2. Вибір суду для подачі позову. За загальним правилом, позови пред'являються за місцезнаходженням відповідача, в нашому випадку Луцький міськрайонний суд Волинської обл. за адресою: 43016, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 24. тел.(0332) 725319. Однак, стаття 110 ЦПК України робить виключення з цього правила: відповідно до пункту 7 статті 110 позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за місцем знаходження цього філії або представництва. На практиці це означає, що якщо договір банківського вкладу укладено з філією або регіональним представництвом банку (про це зазначається в самому договорі, а також у квитанції про прийняття грошей, на якій міститься найменування відділення), і саме ця філія або представництво відмовилися повернути вклад, то такий спір може бути розглянуто за місцезнаходженням філії. Адреса філії вказується в розділі підписів.   Так що можна говорити, що у вкладника при виборі районного суду, до якого подається позов, є альтернатива: подавати позов у той район, де розташований головний офіс банку -(Луцький міськрайонний суд Волинської обл. за адресою: 43016, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 24. тел.(0332) 725319.) або ж у той, де знаходиться регіональне представництво, яке безпосередньо гроші брало. Що стосується самого суду, то варто йти за загальною схемою позовного провадження, коли подається позовна заява до суду, суддя приймає її до виробництва, призначає слухання з викликом сторін і сторони приходять до суду, щоб обґрунтувати свою правоту або не правоту. У державному реєстрі судових рішень можна знайти безліч рішень пов'язаних з поверненнями депозитів. Ці рішення бажано роздрукувати і мати з собою при участі в судових засіданнях. По можливості, потрібно надати їх суду в якості прикладів вирішення аналогічних спорів. Наприкінці статті хочу ще раз нагадати ошуканим вкладників ПАТ “ЗАХІДІНКОМБАНК” - не чекайте коли керівництво вказаного банку само поверне вам ваші заощадження, не дочекаєтесь. Спробуйте зробити як я раджу і ви обов’язково повернете свої депозити з відсотками по ним. Удачі вам!   Итак, как мы видим, у банка по факту нет средств для того, чтобы вернуть депозиты. Или есть, но отдавать не хотят. В этой связи любопытен еще один фактор истории с упомянутым банком. В редакцию СЛЕД.net.ua поступило еще обращение от одной из читательниц ресурса о сомнительной деятельности данного банка в не менее сомнительных схемах и процессах - теперь уже в Киеве. Оказалось, что данный банк очень активно принимал участие в непонятных схемах по застройкам в столице. Далее приводим обращение читательницы также без купюр.   Добрый день уважаемая редакция!  Решила поделиться с вами своей темной историей . Началась история в 2005 году - мы сделали первый взнос в строительство квартиры в жилом комплексе “Три богатыря” по улице Борщаговской, 182-В в г. Киеве, застройщиком которого являлась тогда еще вполне благополучная и надежная АК “Киевреконструкция”. В декабре 2007 - январе 2008 должны были получить ключи от своей квартиры. Строительство шло “ударными темпами”, к концу 2007 жилой комплекс был практически готов, шло остекление балконов, и в ноябре мы, взяв кредит в банке, внесли оставшуюся сумму в ФФС в АБ “Західінкомбанк”. Но, продав все квартиры, застройщик прекратил строительство, мотивируя это отсутствием средств.   Вскоре появилась “инициативная группа”, убедившая инвесторов, что на достройку дома нужно скинуться дополнительными средствами, организовать ЖСК, нанять добросовестного подрядчика и достроить комплекс самостоятельно. Поверили многие. Было объявлено, что на достройку комплекса необходимо 25 000 000 грн. Люди начали нести в ЖСК деньги, но никто не стал менять подрядчика - дополнительные средства инвесторов стали осваивать те же “Киевреконструкция” со своим подрядчиком “Киеврембудом”. После освоения суммы в около 8 000 000грн. правлением ЖСК было объявлено, что для достройки необходимо уже 40 000 000грн.   Строительство затягивается, и никто не желает вмешиваться в этот процесс. Тем временем есть информация, что у отчаявшихся людей выкупаются квартиры за половину, а то и за треть суммы, вложенной в строительство. Что будет с теми, кто не пожелает расстаться со своими квартирами за бесценок - неизвестно.   Все попытки повлиять на “Киевреконструкцию” и “Захидинкомбанк” и заставить их выполнить свои обязательства перед инвесторами не дали никаких результатов. Сейчас горсовет вообще передал землю под ЖК “Три богатыря” в собственность ЖСК, и теперь в Соломенской районной администрации нам говорят, что “Киевреконструкция”больше не имеет к данному объекту строительства никакого отношения. Чем это грозит инвесторам, не вступившим в ЖСК - даже спросить не у кого - Минюст, по крайней мере, нам на этот вопрос ответа не дал. Многочисленные обращения в: - КГГА; - Минрегионстрой; - прокуратуру г.Киева; - Национальный банк Украины; - Генеральную прокуратуру Украины; - СБУ Украины; - УБОП; - МВД Украины, начиная со времен руководства Луценко и заканчивая Захарченко; - Президенту УКраины, как бывшему, так и нынешнему; - КМУ Украины как времен правления Тимошенко, так и Азарова; - Верховную Раду Украины, включая комитет по борьбе с оргпреступностью, фракцию ПР; - Ассоциацию помощи пострадавшим инвесторам не дали никаких результатов, если не считать возбуждение уголовного дела против руководства “Киевреконструкции” по факту мошеннического завладения денежными средствами инвесторов, следствие по которому ведется с 2010 года и до сих пор не дало никаких результатов. За время обращения в различные инстанции, в процессе общения с различными людьми (включая журналистов и телевизионщиков) и чиновниками различного уровня у меня сложилось впечатление, что касательно “Трех богатырей” замышлена какая-то афера, хорошо продуманная и спланированная с заранее организованным прикрытием во всех властных структурах. Читательница также дополняет, что “судьба ЖК “Три богатыря” сейчас зависит больше от “Укрсоцбанка” и г-на Тимонькина.   “Західінкомбанк” сейчас ничего там не решает. Даже землю под объектом строительства передали в собственность ЖСК без ведома “Західінкомбанка”, по крайней мере без ведома руководства киевского филиала банка”. Итак, история весьма любопытная во всех отношениях. То ли это очередной пример грандиозного “кидалова”, которыми так богато настоящее время, с прикрытием на самых высоких эшелонах власти, то ли кто-то пытается очень быстро вывести средства из банка и всех проектов, в которых он участвует, опять-таки под прикрытием самых высокопоставленных лиц на самом верху Олимпа. Попытаемся разобраться. Так что - продолжение следует...   Источник: СЛЕД.net.ua

Останнім часом часто доводиться чути бідкання декотрих політиків щодо відсутності прав у столичного голови. Мовляв, після розділення цієї посади і посади голови КМДА він став за своїм статусом схожим на британську королеву і на що не впливає. Навіщо ж тоді, мовляв, змагатися за цю посаду, все одно він нічого зробити не здатен.   А як ситуація виглядає насправді?   Подивимося, що з цього приводу написано в законах.   У Законі України “Про столицю України - місто-герой Київ” (стаття 13) сказано, що повноваження Київського міського голови визначаються Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” та цим Законом. Відкриваємо базовий Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Він визначає (частина перша статті 12), що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Отже, Київський міський голова є головною посадовою особою територіальної громади Києва. Стаття 42 (частина 4) даного Закону окреслює доволі широкий спектр повноважень міського голови (загалом 20 пунктів). Приверну увагу лише до деяких з них, важливих з точки зору управлінського процесу. Міський голова:   вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;   вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;   здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені  радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; скликає загальні збори громадян за місцем проживання; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, їх на затвердження відповідної ради; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень тощо. У відповідності до частини 4 статті 59 названого Закону міський голова може зупинити рішення міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття і внести на повторний розгляд ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Не забуваймо, що частина 3 статті 12 Закону визначає, що міський голова головує на засіданнях ради. У сукупності ці положення законодавства дають можливість міському голові відігравати ключову роль в процесі ухвалення міським представницьким органом рішень, які визначають поточну політику органів столичної влади та перспективу розвитку Києва, та введення їх в дію. Потрібно розуміти, що без його згоди жодне з них в реальності не набере чинності. Далі. Закон України “Про столицю України — місто-герой Київ” (стаття 17) наділяє Київського міського голову в зв'язку з забезпеченням здійснення містом Києвом столичних функцій додатковими порівняно з головами інших населених пунктів повноваженнями. Зупинимося знову таки лише на окремих з них. Київський міський голова має такі додаткові повноваження: бере участь у підготовці проектів законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, відповідних програм, що стосуються міста Києва; бере участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу при розгляді питань, що стосуються столиці України — міста Києва; вносить на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України проекти відповідних нормативно-правових актів та інші пропозиції з питань, що стосуються міста Києва як столиці України; бере участь у вирішенні питань щодо розміщення у місті Києві державних органів, представництв інших держав та міжнародних організацій, а також у протокольних заходах, що стосуються міста Києва; вносить до відповідних органів виконавчої влади пропозиції щодо передачі до сфери управління Київської міської ради, передачі або продажу у комунальну власність територіальної громади міста Києва чи районів у місті Києві підприємств, організацій, установ, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної або інших форм власності, а також часток (акцій, паїв), що належать державі в акціонерних товариствах, розташованих на території міста Києва, якщо вони мають важливе значення для забезпечення виконання містом Києвом столичних функцій; дає згоду на призначення та звільнення керівників підприємств та міських органів виконавчої влади подвійного підпорядкування; погоджує питання щодо створення, перепрофілювання або ліквідації підприємств та організацій загальнодержавного значення, розташованих на території міста Києва. Понад це, статтею 16 цього спеціального закону регламентовано, що Київським міським головою призначаються на посади та звільняються з посад за погодженням відповідно з Президентом України та Кабінетом Міністрів України перший заступник та заступники голови Київської міської державної адміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади. Київський міський голова також призначає та звільняє з посад заступників голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень, але вже за погодженням з Київською міською радою. На додаток до вищенаведеного, потрібно мати на увазі, що Київський міський голова наділений також певними повноваженнями й іншими актами законодавства. Таким чином, навіть з урахуванням того, що частина функцій міського голови відійшла від нього в зв’язку з розмежуванням цієї посади і посади голови міської державної адміністрації, він має доволі значні організаційні, кадрові, фінансові та інші повноваження, що, поза сумнівом, ставить його на перше місце у столичній владній ієрархії. Потрібно лише цими повноваженнями вміти користатися. Повноваження ж голови КМДА Законом про столицю взагалі не прописані, що виводить його діяльність за межі правового поля. На жаль, у нас так склалося ще з часів Кучми, що Київ управляється не за законами, а виходячи з політичної практики, вигідної верхам. Так, Л.Черновецький та його висуванка Г.Герега, яка зараз виконує обов’язки міського голови, самоусунулись від виконання своїх обов’язків за законом, і дали можливість перейти на управління містом за існуючою схемою, зрадивши при цьому киян. Але ніщо не заважає новообраному міському голові повернути владу міста у законне русло й сповна використати свої законні права на користь міській громаді. Та й часи вже не ті. Навряд хто-небудь зараз наважиться застосовувати грубу силу, захоплювати кабінети, блокувати рахунки ради, не пускати на робоче місце мера, як це було в середині 90-х. Історія Києва показує, що роль мера та вплив на процеси в місті визначається не обсягом повноважень, а масштабом його особистості, політичною волею, вмінням боротися за інтереси городян. Всі так голосно вболівають за долю самоврядування в столиці. Не шукайте виправдань на кшталт браку повноважень. Борітеся — поборете! Як писав Пушкін: “Вы грозны на словах — попробуйте на деле!”...   Автор: экс-глава КГГА Леонид Косаковский