В Киеве еще 3 июня поменялась власть
Столицей уже 4-й день правит общественная организация “Киевское вече”.
Об этом фактически сказано в манифесте организации “ВІДОЗВА КИЇВСЬКОГО ВІЧА”.
Документ публикуем полностью (суть выделена красным).
ВІДОЗВА КИЇВСЬКОГО ВІЧА
ДО КОРІННИХ КИЯН І ВСІЄЇ КИЇВСЬКОЇ ГРОМАДИ,
ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ як гаранта дотримання конституційних прав громадян, ВЛАДНИХ УСТАНОВ та ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ
Стверджуючи, що ніхто в Україні не може узурпувати державну владу, ми, громадяни України, члени територіальної громади міста Києва, яка увібрала в себе корінних киян і згуртованих довкола них вихідців з численних територіальних громад міст і сіл України, підтверджуючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення з докнязівських часів, доби Київської Русі, Запорізької Січі, Гетьманщини, Магдебурзького права і Української Народної Республіки, Актом проголошення незалежності України, відкидаючи нав’язані нам історичною недолею збоченння самодержавства й авторитаризму, покладаючись на історичну пам'ять народу і плекаючи та відроджуючи перервані історичні традиції самоврядування в Україні на основі здійсненого корінними киянами, Українською Нацією, усім Українським Народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, справедливу, соціальну, правову державу, усвідомлюючи особисту відповідальність перед Єдиним Всюдисущим Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,
беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру;
усвідомлюючи, що зневажання і нехтування правами людини призвели, зокрема й в Україні, до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань, будуть вільні від страху і злиденності, проголошено як високе прагнення людей;
беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами;
враховуючи, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті (995_010) свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі;
беручи до уваги, що держави-члени зобов'язалися сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі і дотриманню прав людини і основних свобод;
беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання з метою збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, що є спільним надбанням людства;
беручи до уваги, що охорона і посилення місцевого самоврядування в країнах Європи є важливим внеском у розбудову Європи на принципах демократії і децентралізації влади, стверджуючи, що з цього випливає необхідність для побудови в Україні громадянського суспільства шляхом залучення народу до процесу державотворення;
стверджуючи, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава;
стверджуючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію;
стверджуючи, що Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною;
стверджуючи, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, визнаючи, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що відповідає перед людиною за свою діяльність, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини;
усвідомлюючи, що в Україні існує єдине громадянство, підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом;
стверджуючи, що Україна є республікою, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування;
стверджуючи, що право визначати і змінювати конституційний лад і Конституцію в Україні належить виключно народові і це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами;
беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення;
стверджуючи, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у межах, встановлених Конституцією України та відповідно до законів України,
стверджуючи, що:
в Україні визнається і діє принцип верховенства права;
Конституція України має найвищу юридичну силу;
закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй;
норми Конституції України є нормами прямої дії;
звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, але не є обов’язком громадянина, а його невід’ємним правом,
а також керуючись:
Загальною декларацією прав людини; Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; Міжнародним Пактом про громадянські та політичні права; Європейською рамковою конвенцією про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або властями; Європейською хартією місцевого самоврядування; Каїрською декларацією про права людини в ісламі; Резолюцією 48/96 Генеральної Асамблеї ООН “Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів”; Хартією соціальних прав і гарантій громадян Незалежних Держав; Конвенцією Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини; Резолюцией 53/144 Генеральной Ассамблеи ООН (85-е пленарное заседание 9 декабря 1998 года), що затвердила Декларацію про права й обов’язки окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати и захищати загальновизнані права людини й основні свободи; Декларацією про міста та інші населені пункти в новому тисячолітті; Рекомендацією № Rec(2003)3 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про збалансоване представництво жінок та чоловіків у процесі прийняття політичних
суспільних рішень"; Конвенцією про права інвалідів; Модельним законом про соціальний захист інвалідів та іншими міжнародними актами, перелік яких не є вичерпним, та насамперед
Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням; Конституцією та законами України,
потребою захисту й збереження національної самобутності, мови, традицій, духовної та матеріальної культури (історико — архітектурної спадщини місцевого, національного, всесвітнього значення) як осердя єдиного соціокультурного простору, що гарантує киянам, Українській Нації і Українській Державі виживання в умовах глобалізації,
ми, корінні кияни і дружні нам за відчуттям відповідальності та світоглядом громадяни, які зареєстровані з 1991 року в Києві в Україні та за її межами сущі з почуття солідарності й історичної порідненості всього українства пов’язали з Києвом своє сучасне і майбутнє і стали по один бік з нами, корінними киянами, створили недержавний громадський рух “Київське Віче” як правонаступник та спадкоємець київської та загальноукраїнської традиції народоправства, перерваної загибеллю Київської Русі, Запорізької Січі, Гетьманщини і Української Народної Республіки як продовжувачів вікопомної традиції Київського Віча як золотої доби народоправства.
Враховуючи, що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного ладу, а також беручи до уваги, що право громадян — членів територіальної громади як безпосередніх власників землі, рухомого і нерухомого майна та коштів, що перебувають у управлінні органів місцевого самоврядування і є основою надходження коштів для ефективного функціонування територіальної громади, на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма передовими державами — членами Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй та Україною як стороною цих Угод;
виходячи з переконання, що це право найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні, бо тільки існування органів місцевого самоврядування, наділених реальними функціями та здатністю їх виконувати, може забезпечити ефективне і близьке до громадянина управління державними справами;
в умовах знищення київських органів місцевого самоврядування і формального припинення з 03 червня 2013 року повноважень депутатів
Київської міської ради,
в умовах постійного погіршення стандартів якості життя та згортання невід’ємних людських, соціальних, громадянських і політичних прав та свобод киян – членів Територіальної громади м. Києва,
в умовах криміналізації політичних процесів і загострення в столиці соціальних і політичних конфліктів,
виходячи з недовіри до всіх політичних партій, які виборюють інтереси окремих груп і не переймаються долями й правами киян – членів Територіальної громади м. Києва, а тільки грабують і плюндрують принижують Київ і принижують людську гідність киян – членів Територіальної громади м. Києва, змінюючи одне одного при владі,
Київське Віче як представник і провідник народної ініціативи з 03 червня 2013 бере на себе повноваження розпочати в Києві перехід до гарантованого киянам – членам Територіальної громади м. Києва Конституцією України прямого безпосереднього народовладдя.
Керуючись правом народу на самозахист, Київське Віче вбачає своє історичне покликання в поверненні киянам – членам Територіальної громади м. Києва влади над своїм містом, у його звільненні від кримінального, політичного й економічного засилля замаскованих під партії, громадські і релігійні організації бандформувань, що стало реальною загрозою внутрішній безпеці Києва, членів Територіальної громади м. Києва і Держави.
Київське Віче як форма народоправства, перевірена часом як у повсякденних, так і в непростих умовах, які потребують мобілізації громади, повертається з історичного небуття і відкриває шлях до реального творення громадянського суспільства у Києві й Україні.
Київське Віче як інститут громадянського суспільства не підпорядковується жодній політичній, релігійній, міжнародній силі, але відкрите для приєднання для будь-якого інституту громадянського суспільства, особи та суб’єкту господарювання, кому по дорозі з киянами – членами Територіальної громади м. Києва, що усвідомлюють свої права, обов’язки і відповідальність перед собою і земляками.
Людські права, свободи та інтереси киян – членів Територіальної громади м. Києва незалежно від їхньої статі, віку, політичної, етнічної і
релігійної приналежності без жодної дискримінації для Київського Віча визначальні. Решта — це похідне або особиста справа кожного.
Вільна воля Київського Віча стане в Києві законом.
Народоправство твориться громадою.
Бо тільки так Народ стає владою над владою, яка за своєю природою потребує народного стримування й обмеження.
Цим актом ми повідомляємо Президента України, діючу в Україні законодавчу, виконавчу і с удову владу і всі наявні в Україні дипломатичні представництва, що з 03 червня 2013 року Київське Віче є єдиним у Києві органом місцевого самоврядування, створеним шляхом вільного волевиявлення самих киян – членів Територіальної громади м. Києва.
Починаючи з 03 червня 2013 року, усі рішення щодо Києва і киян, прийняті й здійснені органами влади без попереднього погодження й схвалення Київським Віче, визнаються киянами – членами Територіальної громади м. Києва протиправними і нікчемними, яким кияни чинитимуть спротив як прояву наруги й насильства над їхніми невід’ємними правами, свободами та інтересами.
Цим актом Київське Віче висловлює свою добру волю і засвідчує свою готовність підписати з органами вищої державної та столичної влади договори про подальшу взаємодію, що ґрунтується на Конституції України і ст. 7 Цивільного кодексу України (Звичай), згідно з яким “цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин”. У цьому разі звичаєм є безпосе6реднє здійснення влади Народом — київською громадою через створене ним за звичаєвим правом і звичаєм ділового обороту Київського Віча.
Відмова органів вищої державної та столичної влади від взаємодії з Київським Віче розглядатиметься як невиконання владою Конституції і законів України, Указів Президента України, Державних програм по створенню громадянського суспільства в Україні.
Прийнята представниками Київського Віча
03.06.2013
…
