Грішити можна, але по закону – вирішили 248 депутатів (розклад голосів по фракціям), які 14 липня 2020 року ухвалили закон “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор”. Цей закон головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком 28 липня 2020 року направляється Президенту Володимиру Зеленському, який його і підписує 11 серпня того ж року. Аргументація авторів зазначеного закону просто вбивча й офіційно викладена в пояснювальній записці до проєкту закону: “На сучасному етапі розвитку суспільства індустрія розваг, елементом якої є азартні ігри, є невід’ємною складовою цивілізації. Цій бізнес-галузі властиві прибутковість, з одного боку, а з іншого – певна суспільна шкідливість”. Про “властиву прибутковість” в законі написано досить розгалужено, а от що собою уявляє “певна суспільна шкідливість” законотворці чи то не дуже хотіли чи відверто навмисно не захотіли розкривати. Підписуйтесь на “КиївВладу”  Однак, щоб запобігти звинуваченням у “негуманізмі”, автори проекту відразу декларують, що законопроєкт передбачає створення в Державному бюджеті України спеціального Фонду для підтримки медицини, спорту та культури. Кошти Фонду  спрямовуються не менше і не більше як на: 1) розвиток системи надання медичної допомоги, зокрема й екстреної; поліпшення процесу забезпечення надання медичних послуг; забезпечення справедливого фінансування та підвищення зарплат медичного та адміністративного персоналу закладів охорони здоров’я; створення лікарень інтенсивного лікування, лікарень планового лікування, центрів реабілітації, хоспісів, спеціалізованих центрів з визначенням профілів надання медичної допомоги (медичних послуг) для кожного закладу охорони здоров’я; фінансування програм з охорони здоров’я; фінансування навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичного персоналу; 2) підтримку масового, дитячого, дитячо-юнацького, резервного спорту, спорту вищих досягнень, спорту інвалідів та ветеранів; фінансування заходів, спрямованих на популяризацію здорового способу життя, розвиток олімпійських, неолімпійських та видів спорту інвалідів; розбудову спортивної інфраструктури, зокрема будівництва та модернізації спортивних споруд; забезпечення функціонування та удосконалення мережі закладів фізичної культури та спорту; поліпшення організаційного, нормативно-правового, кадрового, матеріально-технічного, фінансового, науково-методичного, медичного, інформаційного забезпечення сфери фізичної культури та спорту; 3) фінансування програм з підвищення культурного та духовного рівня населення України; оновлення матеріально-технічного та кадрового забезпечення системи надання культурних послуг населенню; будівництво нових та модернізація застарілих закладів освіти та культури (бібліотек, театрів, музеїв, центрів творчості тощо); фінансування культурних проектів; створення та популяризація закладів спільної творчості та спілкування – медіатеки, відкриті концерти, виставкові простори, коворкінги та площадки для представників креативних індустрій… Дивно все це читати наприкінці четвертого року дії цього закону. Минає четвертий рік “легалізованого гріха”, який все більше в ЗМІ подавався не як “певна суспільна шкідливість”, а як саме рух до цивілізованого світу та невичерпне джерело наповнення державного і місцевих бюджетів і, здавалось, Україна ось-ось перетвориться в квітучий “нью-Лас-Вегас”. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Однак бенефіціарам, кураторам і любителям азартних ігор “прилетів” неочікувано давно очікуваний “чорний лебідь”. І не від якогось “купленого” блогера чи продажного політика, а прямо – з Національного банку. Ймовірно, що очільники Нацбанку хотіли похвалитись і ненароком відкрили жахливу правду (вірніше, верхівку “страшного гріха”) – лишень за 2023 рік і тільки на рахунки легальних казино, лотерей і букмекерів надійшло 83 млрд гривень. Як так сталося, що під час війни, під час колосальних втрат і потреб у допомозі цивільним і воєнним так бездарно витрачаються десятки (за оцінками експертів мова про сотні) мільярдів гривень? Більш за все в Нацбанку навіть не уявляли реакцію суспільства на таку правду: бо це не просто про економічні результати, а про перезрівшу морально-економічну катастрофу. Про масштаби і гостроту біди засвідчила реакція суспільства на петицію військовослужбовця Павла Петриченко “Обмеження роботи онлайн казино”, яку він розмістив на сайті Президента України, та яка за лічені години набрала понад 26 тис. голосів. В петиції зазначено, що “військовослужбовці вже третій рік знаходяться далеко від своїх сімей, в стресових умовах та без можливості повноцінного відпочинку, тож є особливо психологічно вразливими. Для багатьох із них азартні ігри стають єдиним способом справитись зі стресом, а тому швидко викликають дофамінову залежність та послаблюють їх самоконтроль. Непоодинокі випадки, коли ігрозалежні військовослужбовці витрачають на ігри все своє грошове забезпечення та беруть мікрокредити, цим заводячи себе та свої сім’ї в “боргову яму”, або ж здають в ломбарди дрони та тепловізори, цим завдаючи шкоди не лише собі, але і побратимам”. Автор петиції акцентував: “Гральний бізнес користується такою вразливістю навмисне спрямовуючи свою рекламу на військовослужбовців, використовуючи символіку ЗСУ у своїх онлайн-казино та “відбілюючи” свою діяльність невеликим благодійними пожертвами на користь ЗСУ”. Окрім цього, “багато російських онлайн-казино таргетують рекламу на українського споживача, аби отримати доступ до персональних даних військовослужбовців та інших громадян, що несе безпосередню загрозу національній безпеці нашої держави. Величезні борги військовослужбовців з ігровою залежністю також можуть стати елементом тиску та маніпуляцій зі сторони спецслужб країни-агресора”. Зважаючи на те, що відповідно до ст. 93 Конституції України, Президентові належить право законодавчої ініціативи, а законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово, Павло Петриченко зажадав від Володимира Зеленського внести до Верховної Ради України невідкладний законопроект, який передбачатиме: · на час воєнного стану, заборону азартних ігор та доступу до онлайн-казино для військовослужбовців; · заборону реклами азартних ігор з використанням символіки ЗСУ, та будь-якої повʼязаної символіки чи предметів з війною та армію, форма, каска, автомат і т.д · заборону благодійним фондам співпрацювати із учасниками грального ринку; · заборону військовим частинам приймати на баланс майно у вигляді благодійної допомоги від учасників грального ринку або пов’язаних фізичних чи юридичних осіб; · заборону будь-якої реклами чи публічних згадок фактів надання учасниками грального ринку благодійної допомоги військовослужбовцям; · заборону ломбардам приймати дрони, тепловізори та інші схожі товари подвійного призначення; · зобов’язання інтернет-провайдерів та мобільних операторів блокувати веб-сайти нелегальних казино. Ми має дуже різні приклади реакції Глави Держави на петиції на його адресу й тому  дуже позитивним було оперативне публічне завдання. “Я доручив голові Служби безпеки України, Держспецзвʼязку, Мінцифри та секретарю РНБО зібрати мені всю аналітику із цього питання і наступного тижня запропонувати рішення”, – сказав Президент у своєму вечірньому зверненні 29 березня. Що доповіли Президенту – ми напевне і не взнаємо. Але стався “двіж” у Верховній Раді – і головний лобіст азартних ігор, голова профільного комітету Данило Гетманцев  “вкидує” 5 квітня 2024 року очікувано-неочікуваний законопроєкт 9256-д. Просто необхідно акцентувати увагу на тому, що майже рік в парламенті знаходяться: - проєкт закону про внесення змін до деяких законів України щодо організації та проведення азартних ігор та лотерей (реєстр. № 9256 від 01.05.2023), внесений Кабінетом Міністрів України; - альтернативний до нього проєкт закону про внесення змін до деяких законів України щодо організації та проведення азартних ігор та лотерей (реєстр. № 9256-1 від 16.05.2023), внесений народним депутатом України Ярославом Железняком (фракція “Голос”). Зовсім не поспіхом очолюваний Гетьманцевим комітет 1 лютого 2024 прийняв рішення (протокол №160) про схвалення урядового законопроекту, але тут грянув грім з петицією і дорученням Президента – і вже 4 квітня той же Комітет (Гетьманцев) приймає принципово інше рішення (протокол № 170), яким вже пропонують не принципово, але суттєво обмежену діяльність азартної індустрії. То ж “азартна біда” давно вже не просто на порозі, а панує в нашому домі. Лобісти ігрового бізнесу вимушено трохи переформатовуються, але тягнуть час явно не в інтересах суспільства, не в інтересах обороноздатності та й не в інтересах українських сімей. І поки відкритим залишається питання: то ж на чиєму боці в цьому питанні Гарант Конституції? Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносинКиївВлада

ПрАТ “ХК “Київміськбуд” найближчим часом може пережити кардинальні зміни в своїй діяльності. Вони, вочевидь, пов’язані зі зміною керівництва компанії – нещодавно її Правління очолив Василь Олійник (на колажі крайній праворуч), який тривалий час працював у ТОВці з орбіти одіозної бізнесвумен Владислави Молчанової (на колажі в центрі праворуч). На переконання фахівців, остання наразі має проблеми із фінансуванням робіт на своїх будмайданчиках і може використати комунального забудовника в якості “донора” для цих проєктів. Попередньо йдеться про їхнє фінансування фактично за рахунок коштів міського бюджету – через схему із використанням спільних з “Київміськбудом” підрядників. Відповідно загроза недобудови десятків комплексів холдингової компанії, яка існує протягом останніх років, може стати реальнішою. Таким чином компанія, яку донедавна очолював фігурант численних корупційних скандалів Ігор Кушнір (на колажі крайній ліворуч), може повторити долю “Укрбуду”, який своїм крахом де-факто врятував її від банкрутства. Як стало відомо KВ із джерел серед столичних забудовників, найближчим часом в роботі ПрАТ “Холдингова компанія (ХК) “Київміськбуд” можуть відбутися кардинальні зміни. Вони пов'язані з кризою в фінансово-господарській діяльності цього забудовника, контрольний пакет акцій якого – 80% – знаходиться у власності територіальної громади столиці, а також з рокуванням його керівництва. Нагадаємо, наприкінці 2023 року багаторічний голова правління – президент цієї компанії Ігор Кушнір (очолював її з квітня 2012 року) на фоні численних скандалів був звільнений, а вже у лютому 2024-го на цю посаду було призначено Василя Олійника – екскерівника ТОВ “Спецбуд-Моноліт” (2018-2024 роки), яке входить до орбіти впливу засновниці девелоперської компанії “Stolitsa Group” Владислави Молчанової.  Крім того, у лютому новим головою Наглядової ради “Київміськбуду” став заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) Владислав Андронов. Він також є депутатом Київради діючого ІХ скликання від партії “УДАР”. На цій посаді він змінив іншого заступника Віталія Кличка – Миколу Поворозника, який виконував ці функції з грудня 2022 року.  KВ вирішила проаналізувати, з чим пов'язаний нинішній стан найбільшого комунального забудовника Києва і яким чином зміни в його керівництві можуть вплинути на сферу будівництва столиці. Передісторія “Київміськбуд” фактично веде свою історію з середини ХХ століття – його "пращуром” було Головне управління житлового і цивільного будівництва, створене в 1955 році при Київському міськвиконкомі. У 1963 році цю структуру було перейменовано в “Головкиївміськбуд”. Дане підприємство, яке обєднувало низку державних структур, зокрема, займалося виробництвом будівельних матеріалів і зведенням житлових і адміністративних будинків по всьому Києву, в тому числі – забудовувало та облаштовувало житловий масив Вигурівщина-Троєщина. У 1992-1995 роках “Головкиївміськбуд” пережив реформу – тоді це підприємство було перетворено міською владою в комунальну холдингову компанію, до складу якої увійшло 28 суб'єктів господарювання. Серед них – ВАТ “Трест “Київміськбуд-3”, ВАТ “Будмеханізація”, ВАТ “Асфальтобетонний завод”, ВАТ “Київелектромонтаж” тощо.  Уже в XXI столітті “Київміськбуд” став одним із найбільших забудовників столиці – принаймні за об'ємами будівництва. Зокрема, за підрахунками фахівців, у 2016 та другому півріччі 2021 року компанія займала перше місце в Києві за кількістю введених в експлуатацію квадратних метрів. Що цікаво, безпосередньо сам “Київміськбуд” не займався зведенням будинків – переважно він виступав замовником будівництва, а будівельні роботи виконували приватні генеральні підрядники. При цьому, за інформацією ЗМІ, чимало таких суб'єктів господарювання були пов’язані з керівництвом комунального забудовника, зокрема – його президентом Ігорем Кушнірем (про деякі з цих компаній мова йтиме нижче. – KВ). Більше того – у деяких випадках ПрАТ “ХК “Київміськбуд” або компанії, які входять до його складу, навіть не були замовниками будівництва ЖК. Тобто, фактично “Київміськбуд” був лише “ширмою” для приватних фірм, які використовували його бренд – не є секретом, що чимало громадян більше довіряють державним і комунальним компаніям, адже вони, мовляв, є більш “надійними”. Зокрема, таким чином будувалися ЖК на просп. Академіка Глушкова, 92б (замовник – ТОВ “Фірма Укрторг”), ЖК “Лейпцизька” (замовник – ТОВ “Мрія-Плюс”) тощо. При цьому, у другому проєкті партнером “Київміськбуду” виступав девелопер “BudCapital”, якого українські ЗМІ пов'язують із оточенням того ж Ігоря Кушніра і його бізнес-партнера Вадима Столара (народний депутат діючого IX скликання Верховної Ради, обраний від нині забороненої “ОПЗЖ”). Як неодноразово писала KВ, Столар має значні інтереси в сфері забудови столиці, а до 2020 року численні джерела навіть називали його “смотрящим по Києву”. Діяльність “Київміськбуду” неодноразово викликала питання у його інвесторів – покупців квартир. Наприклад, у вересні 2015 року під стінами КМДА відбувся мітинг громадян, які звинуватили компанію в систематичному невиконанні своїх зобов'язань як за термінами введення в експлуатацію багатоквартирних будинків, так і за якістю робіт. Тоді деякі з учасників акції протесту запевняли, що чекають на свої квартири понад три роки. Крім того, обурення інвесторів викликав і стан отриманого житла: люди не могли вселитися в квартири, оскільки в будинках не було світла, води, а каналізація не працювала. Також столична громадськість неодноразово висловлювала незадоволення окремим проєктами “Київміськбуду”. Одна з найгучніших історій мала місце в 2016 році, коли мешканці міста виступили проти будівництва ЖК у провулку Святошинському, 2. Вони зазначали, що ділянка за вказаною адресою ще 1992 році була виділена міською владою під будівництво дитсадка, але в подальшому, мовляв, була незаконно відведена “Київміськбуду”.  Під час розгорання цього конфлікту мешканці Святошина звинувачували керівництво компанії у неодноразових нападах “тітушок”, які відстоювали інтереси “Київміськбуду”. У свою чергу, у самій компанії наголошували на законності будівництва і заперечували “проплачені атаки бойовиків”. Апогею ця ситуація досягла у вересні 2016-го, коли члени “Азову”, які виступали на боці містян, заблокували офіс “Київміськбуду”, а компанія у відповідь на це заявила про “бойкот” – про зупинку робіт на всіх своїх об'єктах. Втім, надалі з різних причин забудовник відмовився від ідеї зводити житло в пров. Святошинському та відновив будівельну діяльність на інших майданчиках. Фатальний спадок “Укрбуду” Черговий “зірковий” етап в історії цієї корпорації розпочався близько п'яти років тому. Так, в другій половині 2019-го в кулуарах владних кабінетів та в соцмережах почали ширитися чутки, що “Київміськбуду” може бути доручено добудову якщо не всіх, то більшості житлових комплексів, будівництвом яких формально займалася Українська державна будівельна корпорація “Укрбуд”. Роботи на цих об'єктах, яких нараховувалося 26, на той час вже було заморожено. Офіційною причиною називалися фінансові проблеми цього державного забудовника, але інвестори даних ЖК – близько 13 тис. сімей – звинувачували осіб, які організовували ці роботи, у розкраданні коштів.  Серед тих, хто опинився в епіцентрі суспільної критики та уваги правоохоронних органів, був і одіозний Максим Микитась – ексочільник вказаної корпорації (2010-2016 роки), фактичний власник майже однойменного приватного ТОВ “Укрбуд Девелопмент”, яке насправді будувало більшість цих ЖК, і екснардеп (2016-2019 роки). Читайте: Повернення “Укрбуду”: Максим Микитась знову став власником компанії та “погрожує” все добудувати без “Київміськбуду” Невдовзі інформацію про участь “Київміськбуду” в добудові нерухомості “Укрбуду” було офіційно підтверджено. Зокрема, у грудні 2019 року про це заявив Президент України Володимир Зеленський, до якого, серед інших, інвестори “заморожених” ЖК зверталися за допомогою у вирішенні їхнього питання. 17 червня 2020 року, після вирішення низки організаційних та бюрократичних моментів, Кабінет Міністрів України видав розпорядження №772-р “Про заходи щодо розв’язання проблем інвесторів житлових комплексів, будівництво яких здійснювалося підприємствами — учасниками Української державної будівельної корпорації “Укрбуд”.  Згідно з цим документом, уряд дозволив “Київміськбуду” добудувати ЖК, зведенням яких займався “Укрбуд” – шляхом включення до договорів на будівництво. Надалі між “Київміськбудом” та “Укрбудом” було укладено низку договорів, згідно з якими перша компанія офіційно стала замовником проєктування і будівництва цих недобудованих ЖК. Також, відповідно до цих угод, “Київміськбуду” дозволили отримувати кошти на добудову таких комплексів із Фонду фінансування цього будівництва (фонд, до якого громадяни сплачували кошти за квартири в об'єктах “Укрбуду”. – КВ), управителем якого було ТОВ “Фінансова компанія (ФК) “Житло-Капітал”. Усього “Київміськбуду” було “довірено” добудову 18 житлових комплексів, серед яких – “Гармонія”, “Сонячна Рів’єра”, “Пектораль”, “Новомостицький”, “Харківський”, “Шевченківський”, “Злагода”, “Подол Град” тощо. Незважаючи на коронавірусний карантин 2020-2021 років, “Київміськбуд” до початку повномасштабної війни, до лютого 2022-го, ввів в експлуатацію 10 з цих ЖК.  Затримки по закінченню інших об'єктів у компанії в березні 2023 року пояснювали декількома причинами, серед яких – невирішенням земельних питань по ділянкам під цими комплексами (приклад – ЖК “Арт Хаус”) та фінансовими негараздами. Під останніми у “Київміськбуді” мали на увазі те, що фонди фінансування будівництва, мовляв, були спустошені, і до того ж – ТОВ “ФК “Житло-Капітал” начебто не поспішало перераховувати новому забудовнику кошти, які інвестори сплачували за квартири в “колишніх” комплексах “Укрбуду”.  Читайте: “Київміськбуд” повідомив подробиці добудови житлових комплексів “Укрбуду” Втім, не всі покупці нерухомості у цих ЖК вірили таким аргументам. Наприклад, у серпні 2023 року інвестори звернулися до Національного антикорупційного бюро (НАБУ) із заявою щодо розкрадання коштів посадовцями “Київміськбуду” при добудові низки “екс-укрбудівських” комплексів, у тому числі – ЖК “Отрада”. Зокрема, громадяни поскаржилися детективам НАБУ на те, що станом на грудень 2021 року готовність останнього об'єкту складала лише 50-60%, тоді як на той період він вже мав бути добудований. Також інвестори висловили думку, що “з огляду на тривалу відсутність належних заходів реагування з боку посадових осіб КМДА і депутатів Київради, наявні підстави вважати, що вони (чиновники і народні обранці. – КВ) могли бути причетні до [цих] ймовірних злочинів”.  Проте, жоден з можливих правопорушників не був притягнутий до кримінальної відповідальності, а все той же ЖК “Отрада” досі не введений в експлуатацію.  Не дивлячись на усі ці скандали, у березні 2023 року “Київміськбуд” звернувся до КМДА з проханням виділити грошові кошти в сумі 1 млрд гривень на добудову низки комплексів, серед яких – ЖК “Абрикосовий”, “Miraх”, “Урлівський-1 і “Урлівський-2”. При цьому, тоді в “Київміськбуді” зазначили, що для повного завершення усіх проектів збанкрутілого “Укрбуду” компанії не вистачає 1,7 млрд гривень – з урахуванням динаміки зростання вартості будівельних матеріалів та енергоносіїв. Також в компанії нагадали, що ще до повномасштабної війни “Київміськбуд” просив надати державні гарантії на отримання кредиту, який би допоміг збільшити темпи будівництва та розпочати нові черги будівництва в комплексах “Укрбуду”, проте всі такі розрахунки та пояснювальні записки Кабмін, мовляв, залишив без відповіді. Але отримати кошти з міської скарбниці “Київміськбуду” не судилося, і головною причиною цього стало…  журналістське розслідування. Так, 13 травня 2023 року медіа “Bihus.Info” у своєму матеріалі “Президентський люкс” оприлюднило дані, що “Київміськбуд” виплачував мільярди гривень фірмам, наближеним до Ігоря Кушніра. За інформацією журналістів, чотири такі ТОВки – “Укрбуд Інвест”, “Горбуд”, “Ягуар” та “Будівельно промислова компанія Ягуар” – у 2020-2021 роках отримали від комунального забудовника більше 3 мільярдів гривень за виконання будівельних робіт. Серед іншого, у “Bihus.Info” з’ясували, що родичі та оточення Кушніра забудувало розкішними котеджами землю в Козині, яку свого часу Київрада передала в користування “Київміськбуд”. Вже 25 травня того ж року Київрада створила тимчасову контрольну комісію (ТКК), яка мала б проаналізувати фінансово-господарську діяльність ПрАТ "ХК "Київміськбуд", а також перевірити інформацію стосовно цієї компанії, оприлюднену у вищезгаданому журналістському розслідуванні.  При цьому, в липні 2023 року, поки вказана ТКК здійснювала свою роботу, журналісти того ж медіа встановили, що компанія дружини Ігоря Кушніра у 2019-2020 роках придбала французьку фірму, на яку оформлена розкішна вілла на Лазуровому узбережжі з орієнтовною вартістю у 20 млн євро. Також “Bihus.Info” повідомило, що Кушнір із дружиною у травні того ж року підкорив вершину гори Еверест, виїхавши за кордон через стан здоров'я – третю групу інвалідності. Як результат – 6 липня 2023-го мер Києва Віталій Кличко повідомив про відсторонення Ігоря Кушніра від виконання обовʼязків керівника “Київміськбуду”. Втім, не дивлячись на усе це, результати аналізу роботи “Київміськбуду”, яким займалася ТКК Київради, були явно не такими, якими їх очікували побачити значна частина столичної громадськості та експертів. Так, 14 грудня 2023 року столична міськрада, затвердивши звіт по діяльності вказаної комісії, фактично визнала факт відсутності будь-яких порушень в роботі цього ПрАТ. Єдине, на що спромоглася столична влада – це рекомендувати наглядовій раді “Київміськбуду” посилити контроль за фінансово-економічною діяльністю компанії та забезпечити належну діяльність підрозділу внутрішнього фінансового контролю та аудиту на цьому ПрАТ.  Разом з тим, Київрада погодилася з висновком ТКК стосовно того, що потрібно рекомендувати КМДА здійснювати закупівлю житла у “Київміськбуду” в  обсягах, які “раніше в своїх висновках зазначила аудиторська компанія “Ernst & Young”, а також розглянути можливість виділення фінансової позики або докапіталізації забудовника. Коім того, ТКК рекомендувала столичній міськраді звернутись до Кабміну з вимогою щодо компенсації “Київміськбуду” сумарного запланованого збитку, пов’язаного з добудовою проєктів будівельної корпорації “Укрбуд”, у сумі 2,28 млрд гривень. Втім, менше ніж через тиждень, 20 грудня 2023 року, перший заступник голови КМДА, тодішній очільник Наглядової ради “Київміськбуду” Микола Поворозник повідомив про звільнення Ігоря Кушніра з посади голови правління – президента цього ПрАТ. Також чиновник зазначив, що виконуючому обов’язки керівника “Київміськбуду”, яким тоді було обрано Едуарда Шевчука, Наглядова рада доручила “розробити план для виходу ПрАТ на сталі показники діяльності”. Для цього, мовляв, в.о. голови Правління спільно із Правлінням, зокрема, “мають розробити стратегічний план стабілізації фінансово-економічного стану підприємства, а також налагодити роботу з інвесторами”. Що думають фахівці Столичний адвокат і правозахисник Олександр Дядюк зазначає, що не дивлячись на те, що 80% акцій “Київміськбуду” належать територіальній громаді Києва, ця компанія протягом трьох десятиліть свого існування фактично була безконтрольною – влада міста ніяк не впливала на її роботу. Разом з тим, за його словами, майже все, що заробляв цей забудовник, ймовірно, розкрадалося його топ-менеджментом і керівництвом Києва. При цьому, за підрахунками Олександра Дядюка, для прикладу, чиста рентабельність “Київміськбуду”, тобто співвідношення чистого фінансового результату (прибутку) до витрат, в 2018 році складала 0,9%, у 2019-ому – 1,1%, а в 2020-ому – взагалі 0,2%. На переконання фахівця, ці показники явно штучно занижені. “Це був найбільший забудовник Києва за об'ємами [будівництва]. Але практично ця компанія офіційно працювала на межі рентабельності – близько 1-2% – та показувала мізерні прибутки. Хоча всі знають, що до 2022 року в столиці був будівельний бум. Більше того, ці прибутки майже всі виводилися. Напевно ж Кушнір, який не має власного бізнесу, за щось купив собі віллу в Монако за 20 млн євро, і я думаю, що купив не за останні гроші. На мою думку, половину він віддавав Кличку за те, що його тримали і заплющували очі на те, що він виводить гроші. При цьому “Київміськбуд” має величезні борги перед підрядниками. Ні грошей, нічого немає. І де все це поділося?” – розповів KВ Олександр Дядюк.  За його словами, існувало відразу декілька схем виведення коштів з “Київміськбуду”, для яких використовувалися його приватні підрядники. Зокрема – через завищення обсягів робіт, а також через розрахунок з цими підрядниками за допомогою квартир, які обліковувалися за заниженими неринковими цінами та які в подальшому продавалися вже за “справжніми” розцінками. “Треба розуміти, що “Київміськбуд”, як і всі інші великі забудовники, по суті не є забудовником. Він – девелопер, який залучає гроші [від громадян на будівництво ЖК]. Я сумніваюсь, що в “Київміськбуді” є хоч одна лопата або в штаті є хоч один муляр. Скоріш за все, нема. Насправді, “Київміськбуд” навіть туалета не збудував за часи Незалежності України. Будують так звані підрядники. Гроші виводяться просто. Підрядники та субпідрядники завищують ціни та об'єми виконаних робіт. Таким чином підрядники мають гіперприбутки, гроші виводяться [через ці компанії], і за них потім купуються вілли в Монако. Також іноді з підрядниками розраховуються квартирами, якщо, наприклад, у “Київміськбуду” нема грошей. І ці квартири віддаються [підрядникам] за нижчими цінами. Таким чином “Київміськбуд” “роздягається до нитки”, – зазначив Олександр Дядюк. Правозахисник також звернув увагу на “нестикування” фінансових показників “Київміськбуду” при завершенні добудови комплексів “Укрбуду”. Так, він нагадав, що комунальний забудовник отримав “у спадок” від державної корпорації близько 1 млрд гривень “живих грошей”, а також квартир на суму майже 3 млрд гривень. При цьому, за інформацією Дядюка, вартість цієї нерухомості, вочевидь, також була дуже заниженою, і насправді вона коштувала близько 4 млрд гривень. Фахівець, із посиланням на вищезгаданого Максима Микитася, зазначив, що “Київміськбуд” вклав у добудову будинків “Укрбуду” лише 1,2 млрд, через що ні Олександру Дядюку, ні іншим експертам незрозуміло, куди поділись ще близько 4 млрд гривень.  Виходячи з цього, Дядюк не погоджується з тезою про те, що “Київміськбуд” був “рятувальником” інвесторів “Укрбуду”, яку раніше активно “розганяли” посадовці холдингової компанії та керівництво столиці. Бо вже на той момент, коли “Київміськбуд” “заходив” на ці недобудовані об’єкти, компанія переживала не найкращі часи, а тому саме “Укрбуд”, ймовірно, і допоміг їй залишитися на плаву хоча б на деякий час. “Київміськбуд” продавав об'єкти в будинках “Укрбуду”, але кошти вкладав не в “укрбудівські” об’єкти – вони або вкладалися в свої об'єкти, або десь виводилися. Тому це не “Київміськбуду” врятував “Укрбуд”. Площі “Укрбуду” виступили кисневою подушкою і рятувальним колом для “Київміськбуду”, який, продаючи ці активи, ще трохи протянув. Інакше вже б у 2020 році могло статися банкрутство”, – вважає експерт. На переконання Олександра Дядюка, забудовниця Владислава Молчанова, з якою пов'язують нового президента “Київміськбуду” Василя Олійника, може використати цю холдингову компанію майже так само, як та свого часу використала “Укрбуд”. Йдеться про те, що, цілком ймовірно, ті кошти, які “Київміськбуд” в майбутньому все ж отримає з бюджету Києва на будівництво своїх об'єктів, у результаті можуть опинитися саме “в руках” компаній із орбіти “Stolitsa Group”. Інтерес Молчанової, на думку Олександра Дядюка, може бути обґрунтований в тому числі не найкращим фінансовим станом її компаній.  Для вирішення цих проблем, як вважає правозахисник, може бути використана схема зі спільними підрядниками: коли одні і ті ж компанії будуватимуть об'єкти і для “Київміськбуду”, і для “Stolitsa Group”, але використовуватимуться для цього не ті кошти, які компанії Молчанової залучили на свої проєкти від громадян, а фінансові ресурси з міської скарбниці. Тобто, ймовірно, на кошти столичних платників податків будуть зводитися будинки обох вказаних девелоперських компаній, і більш ніж очевидно, що цих коштів не вистачить для добудови об'єктів “Київміськбуду”, в результаті чого можуть постраждати інвестори цієї компанії.  В якості прикладу Олександр Дядюк навів ситуацію із завершенням будівництва об'єктів збанкрутілого банку “Аркада”, яким займається саме “Stolitsa Group”.  Нагадаємо, інвестори ЖК “Патріотика на озерах” (нова назва – Н2О”) і “Еврика” (експроєкти “Аркади”) незадоволені тим, як компанії, що входять до орбіти Владислави Молчанової, виконують свої зобов'язання щодо термінів будівництва цих комплексів. Крім того, вони висловлюють обурення з приводу того, що від них начебто вимагають додатково оплачувати вже придбані квадратні метри – навіть  незважаючи на те, що раніше Молчанова обіцяла добудувати ці ЖК без доплат з боку покупців квартир та навіть обіцяла взяти кредит, щоб відновити роботи. Інвестори впевнені: ті кошти, за які повинні бути добудовані “колишні” комплекси “Аркади”, були направлені на будівництво інших об'єктів “Stolitsa Group”, наприклад ЖК “Варшавський”. Читайте: Будівництво без кінця і краю: інвестори ЖК “Патріотика на озерах” і ЖК “Еврика” вимагають розслідувати роботу “Stolitsa Group” “Молчанова не рятує забудовників, а “висмоктує” залишки активів. Фонд гарантування вкладів перерахував 250 млн гривень, виручених з продажу будівлі банку, компанії “Гарант-Капітал” (ТОВ, яке є управителем фондів добудови об'єктів “Аркади”. – KВ), і їх вже немає. І ніхто нічого не добудовує в “Аркаді”. Вона нічого добудовувати не буде. Я думаю, що, скоріш за все, буде така схема. Якщо Київ дасть кошти на поповнення статутного капіталу [“Київміськбуду”] або на викуп збудованих ним квартир, то знову через підрядників кошти виведуть на Молчанову. Наприклад, через якусь підрядну організацію, яка може працювати і з “Київміськбудом”, і зі “Stolitsa Group ”. А потім цей підрядник може заявити про своє банкрутство. Я думаю, що Молчанова “зайшла” в “Київміськбуд”, щоб використати його як донора [для своїх проєктів], бо вона зараз бігає по банкам, і ніхто їй грошей не дає”, – резюмував Олександр Дядюк. Читайте: “Договірняк під час війни”: ДІАМ ввела в експлуатацію першу з недобудів “Аркади” Масштаби “Столиці” Як неодноразово повідомляла KВ, “Stolitsa Group” є одним із найбільших активних забудовників Києва. Компанії із орбіти цієї групи, яку традиційно пов'язують з Владиславою Молчановою, мають у своєму розпорядженні сотні гектарів землі, і реалізація ними будівельних проєктів нерідко супроводжується скандалами.  Наприклад, саме “Stolitsa Group” забудовує значну частину земель на столичному Виноградарі, які знаходяться в постійному користуванні державного підприємства (ДП) “НДВА “Пуща-Водиця” (більш відомий як агрокомбінат або радгосп “Пуща-Водиця”). Задля цього компанії із орбіти Молчанової ще на початку ХХІ століття уклали з ним низку інвестиційних договорів. Зокрема, таким чином у цій місцевості зводяться житлові комплекси “Варшавський”, “Варшавський-2”, “Варшавський-3” і “Варшавський плюс”. Правоохоронці, різні державні структури та столична громадськість мають чимало претензій до вказаних проєктів. Зокрема, у Нацполіції повідомляли про можливе незаконне відчуження вказаних ділянок, а також на те, що земля, яку отримали під забудову компанії групи “Stolitsa Group”, коштує значно дорожче, ніж та кількість квартир, які ці суб'єкти господарювання “пообіцяли” агрокомбінату в якості оплати за інвестугодами. У результаті цього, схоже, держпідприємству могли бути нанесені збитки – навіть попередньо йшлося про спробу його доведення до банкрутства. Наразі тривають судові спори щодо оскарження таких договорів, адже вони, серед іншого, ймовірно, були підписані з порушеннями законодавства – наприклад, без погодження з Кабміном. Читайте: Держава проти "Столиці”: як “група Молчанової” забудовує землі  ДП “НДВА “Пуща-Водиця” Крім того, у 2022 році експерт з містобудування Георгій Могильний повідомляв, що вищезгаданий ЖК "Варшавський Плюс" будується з численними порушеннями містобудівного законодавства. Наприклад, за інформацією фахівця, Держархбудінспекція (ДАБІ) свого часу фактично дозволила оселити в новостворених квартирах цього комплексу аж на 12 тис мешканців більше, ніж дозволяє відповідний детальний план території (ДПТ). Як зазначив Могильний, в результаті перевищення щільності населення столичний бюджет може понести шалені втрати, щоб забезпечити мешканців необхідною соціальною інфраструктурою (дитячими садками, школами, медзакладами тощо. – KВ). Читайте: Кримінальні провадження, суди та скандали: як "Столиця груп" будує ЖК "Варшавський Плюс” При цьому, столична влада не тільки заплющує очі на такі можливі порушення, а й всіляко потурає цим забудовникам. Зокрема, у 2022-2023 роках Київрада затвердила ДПТ Мінського масиву і частини промрайону Воскресенського, які, вочевидь, були розроблені саме в інтересах компаній Молчанової. Таким чином забудовники фактично отримають можливість і далі зводити свої житлові багатоповерхівки, ігноруючи низку державних норм. При обговоренні проєктів цих ДПТ у сесійній залі столичної міськради депутати вказували на те, що в результаті забудови цих територій їхні мешканці зіткнуться з поглибленням транспортних проблем і дефіцитом соціальної інфраструктури. Читайте: “Будмайданчик Молчанової”: Київрада затвердила скандальний ДПТ промрайону Воскресенський Фото: колаж КВКиївВлада

Заборгованість двох 25-поверхівок на проспекті Валерія Лобановського за спожиту електроенергію складає понад 3 млн грн. Сума боргу продовжує зростати. Відповідно до вимог чинного законодавства в разі заборгованості та відсутності дій щодо врегулювання питання, енергетики мають відключати об’єкти від електропостачання. У Київській міській державній адміністрації (КМДА) назвали ситуацію, що склалась у цих житлових будинках, типовою ілюстрацією свавілля приватних компаній відносно співвласників житла. Про це KВ стало відомо з повідомлення пресслужби Київської міської державної адміністрації. Підписуйтесь на “КиївВладу” Як розповіли в КМДА, обидва будинки – 25-поверхівки, що мають сертифікати на введення в експлуатацію. Тому мешканці мають отимувати електроенергію за ціною, що встановлена для населення.  “Водночас забудовник досі не виконав технічні умови для належного функціонування системи електропостачання – трансформаторну підстанцію та розподільчу підстанцію. Тому прямих договорів з електропостачальною компанією в жителів будинків немає, оплата здійснюється через забудовника – ЗАТ “Українська будівельна компанія”, головою правління якого є Олег Мороз”, – пояснюють в столичній держадміністрації. Згідно з повідомленням, наразі заборгованість будинків за спожиту електроенергію складає понад 3 млн грн і сума боргу лише зростає. “Енергетики змушені будуть відключити два житлових будинки на проспекті Валерія Лобановського, якщо проблему заборгованості не вирішуватимуть. Ризик відключення є наслідком великих боргів забудовника та його свавілля щодо законних співвласників будинку”, – впевнені в КМДА. Зазначається, що місто вже направило звернення до правоохоронних органів. Адже намагання мешканців, як ОСББ, врегулювати питання належним чином, нібито саботують власники технічних приміщень, яких пов’язують із забудовником.  Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Як розповіли в КМДА, у будинку на проспекті Валерія Лобановського, 4-В створене ОСББ.  “Однак на сьогодні через неправомірні дії забудовника виникла конфліктна ситуація: право власності на невеликі частини підвального приміщення забудовник в особі Олега Мороза передав 183 особам – працівникам будівельної компанії та своїм родичам. Це, фактично, заблокувало роботу ОСББ і будь-які рішення в інтересах мешканців”, – кажуть в столичній держадміністрації. Другий будинок – ідентичний за технічними характеристиками, у ньому також створене ОСББ. Тут, як повідомляє КМДА, внаслідок конфронтації з власником технічних приміщень, правління ОСББ не може нормально функціонувати через скасований статут 2019 року (діє статут ОСББ, прийнятий ще у 2013 році), адже заблоковане право підпису голови ОСББ. “Електропостачальна компанія вже відтермінувала дату відключення послуги. Утім ситуація, що склалась у цих житлових будинках, є типовою ілюстрацією свавілля приватних компаній відносно співвласників житла. Безвідповідальні та в деяких випадках умисне сплановані шахрайські дії комерційних підприємств, що беруть на себе зобов’язання управителів й операторів інженерних систем, мають критичні наслідки. Вирішити питання можна за умови втручання правоохоронних органів, адже сотні київських сімей фактично стали заручниками дій забудовника”, – підкреслюють в КМДА. Нагадаємо, Кабінет міністрів України ухвалив рішення продовжити дію покладання спеціальних обов’язків (ПСО) на електроенергію до кінця квітня наступного року. Ціна електрики для населення залишиться на рівні 2,64 грн за кВт-год. Читайте: Для побутових споживачів ціна електрики до кінця квітня 2024 року залишиться без змін Фото: Google MapsКиївВлада

Столична міськрада поновила договір оренди земельної ділянки в пров. Пилипівському, 4,6, 8 для ТОВ “Динамо-Атлантик” ще на 10 років, що дозволить компанії побудувати на вказаній землі офісний центр. Відповідне рішення було прийнято депутатським корпусом попри протести громадськості. Зокрема, київські пам'яткоохоронці звертали увагу на те, що землекористувач з кінця 90-х років не вклав жодної копійки у збереження трьох розташованих на цій території будівель, які були зведені наприкінці ХІХ століття і явно мають історичну цінність. Ще однією причиною невдоволення столичних активістів стали можливі зв'язки “Динамо-Атлантика” з одіозним екснардепом, обвинуваченим в держзраді Віктором Медведчуком (на колажі ліворуч). При цьому в самій компаній зв'язок з кумом Путіна заперечують, наголошуючи, що бенефіціарами компанії є два громадяни України – Дмитро Мармуляк і Олексій Прокопенко. Як стало відомо KВ, 29 лютого 2024 року, депутатський корпус Київради підтримав поновлення права тимчасового користування ділянкою в пров. Пилипівському, 4,6, 8 (Шевченківський район) для ТОВ “Динамо-Атлантик”. Підписуйтесь на “КиївВладу”   Суб'єктом подання відповідного проєкту рішення №08/231-1574/ПР від 8 грудня 2023 року виступили заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) з питань здійснення самоврядних повноважень Петро Оленич і Департамент земельних ресурсів КМДА. У сесійній залі за затвердження цього документу проголосували 64 депутати. Йдеться про земельну ділянку площею 0,28 га (кадастровий номер – 8000000000:91:154:0017) з цільовим призначенням “для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку (для експлуатації та обслуговування адміністративно-службових приміщень)”. ТОВ “Динамо-Атлантик” є користувачем даної землі з 28 серпня 1998 року на підставі укладеного з міськрадою договору на право тимчасового користування на термін 25 років. Відповідно, депутатський корпус поновив вказане право – “Динамо-Атлантик” має укласти з Київрадою орендну угоду на 10 років (річна орендна плата має бути на “рівні мінімальних розмірів”). Матеріали аерофотозйомки ділянки в пров. Пилипівському, 4,6, 8 Як зазначається в пояснювальній записці до затвердженого проєкту рішення, на цій ділянці, яка огороджена металевим парканом, розміщуються дві двоповерхові будівлі, а також одна триповерхова будівля в напівзруйнованому стані (загальна площа цих споруд – 1509 кв.м.). Їхніми власниками є все те ж ТОВ “Динамо-Атлантик”. Також в документі уточнюється, що, згідно з Генеральним планом Києва, за функціональним призначенням ця земля відноситься до житлової середньо- та малоповерхової забудови (існуючі). Під час обговорення цього документу в сесійній залі Київради проти його погодження виступив засновник громадської ініціативи “Спадщина” Дмитро Перов – столичний пам'яткоохоронець, якого у серпні минулого року збирались призначити заступником директора Департаменту захисту культурної спадщини КМДА (на сайті цієї структури на цій посаді він наразі не значиться.- KВ). Свою позицію він пояснив історичною цінністю вищезгаданих будівель, а також звязками ТОВ “Динамо-Атлантик” з одіозним Віктором Медведчуком – екснардепом та одним з керівників нині забороненої партії “Опозиційна платформа – За життя”, який наразі обвинувачується в державній зраді та перебуває на території рф. Зазначимо, днем раніше, 28 лютого, Дмитро Перов на своїй сторінці у Facebook повідомив, що Медведчук планує “збудувати [на цій земельній ділянці] офісний центр, тоді коли Київ нарешті “денацифікують”…”. “Вони (будівлі. – KВ) є цінною історичною забудовою – збудовані наприкінці ХІХ століття. В 1999 році ці будівлі були приватизовані ТОВ “Динамо-Атлантик”, яке пов'язують з Віктором Медведчуком. Надалі була оформлена земельна ділянка. Із 1999 року у відновлення цих історичних будівель не було вкладено жодної гривні. На сьогоднішній день дві будівлі стоять в аварійному стані, одна – продовжує руйнуватися. Тому прохання від громадськості – не поновлювати договір недобросовісному користувачу, який не вкладає гроші в збереження історичної спадщини та має сумнівні зв'язки з тими людьми, які є зрадниками України”, – розповів під час пленарного засідання Дмитро Перов. Представник ТОВ “Динамо-Атлантик” у свою чергу не став конкретно пояснювати депутатам, яким чином компанія надалі планує використовувати орендовану землю. У сесійній залі він лише повідомив, що там “буде здійснюватися містобудівна діяльність з дотриманням вимог законодавства” і що якщо там є будівлі, які відносяться до архітектурної спадщини, то вони, цитуємо, “нікуди не дінуться”. При цьому він заперечив зв'язки “Динамо-Атлантика” з Віктором Медведчуком. До слова, ініціатором виступу цієї особи був депутат Київради Сергій Кримчак (фракція “Єдність”). Читайте: Зайві поверхи та борги перед бюджетом: правоохоронці зацікавилися “депутатським ЖК” в Оболонському районі Києва “Я хотів би уточнити стосовно того, що підприємство пов’язано з такими одіозними прізвищами. Як видно із загальнодоступної інформації, власники підприємства змінилися в серпні-вересні 2022 року. І на сьогоднішній день бенефіціарами є два громадяни України – Дмитро Мармуляк і Олексій Прокопенко, які проживають в Києві, ніде не зникли. І в принципі, кожен з ними може поспілкуватися, якщо є таке бажання. Тому вважаю, що це спекуляція – щодо зв'язків підприємства з ворогами України, скажімо так”, – підкреслив представник ТОВ “Динамо-Атлантик”. Вочевидь, таких аргументів депутатам Київради більш ніж вистачило для прийняття рішення по цьому питанню. Як повідомляє ГО “Мапа Реновацієї” із посиланням на ЗМІ, будинки в Пилипівському провулку продали “Динамо-Атлантику” ще в 90-х – можливо, це могло відбутися в обхід офіційних рішень Київради. Протягом останніх двох десятиріч один із цих будинків функціонував як офісний, остання згадка про нього в мережі датована 2017 роком. Тоді громадськість скаржилася, що за цією адресою базується нечиста на руку фірма. У ГО “Мапа Реновації” зробили висновок, що, у зв'язку з вищезгаданим, закинутою ця будівля стала відносно недавно, і тоді ж була затягнута будівельною сіткою, яка приховує поступову руйнацію. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ТОВ “Динамо-Атлантик” було зареєстроване у січні 1994 року. Наразі його керівником є Надія Засенко, а засновниками та кінцевими бенефіціарами, як повідомлялося вище, зазначено Олексія Прокопенка (зареєстрований у столиці) та Дмитра Мармуляка (зареєстрований у місті Кременчук Полтавської області). Останнього ЗМІ ще декілька років тому відносили до орбіти Вадима Столара – нардепа чинного IX скликання Верховної Ради, обраного від “ОПЗЖ”. За даними Youcontrol, Мармуляк був історично дотичний до компаній, які були пов'язані із батьком Вадима Столара Михайлом та бізнес-партнером нардепа Сергієм Турчиновим. На прохання KВ, пояснити хто такий пан Мармуляк для родини Столарів і яким чином він з'являвся у комапніях, пов'язаних із родиною та її підтвердженими бізнес-партнерами, пресслужба напдепа відповіла наступне: "Вадим Столар не має жодного відношення до ТОВ “Динамо-Атлантика” і це зафіксовано в реєстрах, що можна перевірити через YouControl, OpenDataBot чи подібні інструменти. Також ця компанія не значиться у е-деклараціях, які регулярно, згідно з законом, подає Вадим Столар, та в яких можна побачити всі компанії, в яких він є засновником або бенефіціарним власником. Отже припущення щодо можливих зв’язків Вадима Столара із засновниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ “Динамо-Атлантика” Дмитром Мармуляком та Олексєм Прокопенко нічим не обґрунтовується та є помилковим". Читайте: Прозріння ДІАМ і “правильні” судді: як оточення Столара будує офісний центр на столичному Печерську Зазначимо, що Віктора Медведчука або його близьких родичів дійсно ніколи не було в переліку засновників або власників ТОВ “Динамо-Атлантик”. Разом з тим, серед таких до жовтня 2022 року значилися деякі особи, які пов'язують з оточенням цього проросійського політика.  Зокрема, йдеться про Олександра Красницького, Олену Жигадло, Андрія Зюзю, Павла Коваленка та інших осіб. Усі вони наразі є засновниками ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент" – компанії, яка разом з ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" є власниками двох ділянок на березі річки Стугна в Обухівському районі Київщини площею більш ніж 34 га, на яких розташований маєток Віктора Медведчука. До слова, наразі Київська обласна прокуратура намагається в судовому порядку повернути цю землю до державної власності. Читайте: Прокуратура судится за 35 га на берегу Стугны под Киевом, где продается особняк Медведчука Крім того, ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент" є одним із засновників ТОВ "ФК "Динамо” Київ", кінцевим бенефіціаром якого є Ігор Суркіс – президент однойменного футбольного клубу, відомий бізнесмен і молодший брат ексголови Федерації футболу України, нардепа трьох скликань (у поточному IX скликанні обраний від тієї ж “ОПЗЖ”) Григорія Суркіса. За інформацією ЗМІ, брати Суркіси є бізнес-партнерами Віктора Медведчука у різних проєктах. Більше того – Ігор Суркіс у 1998-2002 роках був офіційним керівником ТОВ “Динамо-Атлантик”. Як неодноразово повідомляла KВ, у столиці регулярно виникають скандали на фоні знищення історичних будівель. Подібні ситуації виникають як з тими об'єктами, які вже визнані пам'ятками і мають охоронний статус, так і з тими, які міська влада досі не спромоглася включити до відповідних переліків. При цьому, громадськість Києва нерідко висуває керівництву міста претензії саме щодо історичних будівель, які офіційно не мають “історико-культурного значення”. Зазвичай у подібних випадках активісти вказують на можливе підігравання влади інтересам забудовників, адже останнім за таких обставин не треба погоджувати містобудівні зміни з органами охорони культспадщини. Читайте: Легалізація руйнації: Київрада остаточно погодила “перебудову” сторічної будівлі на Подолі Наприклад, у серпні 2023 року у Києві було знищено найстаріший дерев'яний будинок столичного Подолу на вул. Ярославській, 13-Б, В, власником якого з 2007 року значиться Сергій Боярчуков – бізнес-партнер нардепа Сергія Алєксєєва, який є другом і соратником міського голови Києва Віталія Кличка. У серпні 2023 року цю історичну споруду було демонтовано власником задля того, щоб звести на її місці 4-поверховий клубний будинок. Громадські активісти та експерти наголошують, що міська влада нічого не зробила для захисту цього об'єкта, хоча ще в 2015 році можна і треба було надати йому статус щойно виявленого об'єкту культурної спадщини.  Читайте: Демонтаж історії: як оточення Віталія Кличка готується до забудови на столичному Подолі Крім того, у лютому поточного року столична міськрада все ж погодила передачу земельної ділянки на вул. Олеся Гончара, 71 (на ній розташована садиба Осипа Родіна 1882 року будівництва) в оренду ТОВ “Арікс”. Депутатський корпус попри вимоги громадськості фактично заплющив очі на те, що власник цієї будівлі – вказане ТОВ – не має охоронного договору на неї і збирається знести цю споруду заради зведення житлового комплексу (ЖК) “Franklin Concept House”. У цьому, до слова, зацікавлені компанії із орбіти відомих бізнесменів та політиків Андрія Вавриша та Дмитра Ісаєнка. Що цікаво, передачу землі міськрада погодила, незважаючи на те, що в минулому році забудовники остаточно програли суди щодо цієї будівлі – служителі Феміди підтвердили, що столична влада в 2020 році законно визнала її об'єктом культурної спадщини. Читайте: Київрада не дала шансу садибі Родіна Департамент земельних ресурсів КМДА з 29 червня 2021 року очолює Валентина Пелих. Раніше, з 27 липня 2018 року по 1 квітня 2021 року, цим департаментом керував вищезгаданий Петро Оленич. Останній з 2 квітня 2021 року обіймає посаду заступника голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень та курує в Києві земельні та містобудівні питання. Читайте: Земля на шість років в'язниці: НАБУ і САП підозрюють Петра Оленича в сприянні незаконній забудові парку “Нивки” Департаментом охорони культурної спадщини КМДА з 23 серпня 2023 року керує Марина Соловйова. На цій посаді вона змінила Ірину Черненко, яка виконувала обов'язки директора з 10 червня 2023 року. З 7 вересня 2018 року по 9 червня 2023 року цей департамент очолював Олександр Никоряк.  Діяльність Департаменту охорони культурної спадщини КМДА з початку 2021 року контролює заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Володимир Прокопів (екссекретар столичної міськради, депутат діючого IX скликання Київради від “Євросолідарності”). Фото: колаж КВ КиївВлада

За останні два десятиліття зроблено понад півсотні спроб зруйнувати “до основанія” трудові правила й заради цього проведено сотні багатоденних семінарів, витрачено мільйони доларів на експертів і каву з пончиками, здійснено кучу групових десантів із вивчення іноземних практик… І все це закінчувалося вселенськими скандалами та не дало жодного системного результату. Чи слід очікувати на якийсь конструктивний прорив  під час війни? Не менш недолугою виглядає спроба віце прем’єрки пані Свириденко на четвертому десятку Незалежності підняти прапор боротьби із “совєцьким” минулим через заміну “радянського” Кодексу законів про працю на т.зв. ринковий Трудовий Кодекс.Підписуйтесь на “КиївВладу”  По-перше, вкид  про готовність проекту ультра сучасного трудового законодавства пані Свириденко зробила в перші дні цього року. Більш того гучно пообіцяла провести в січні широкі консультації з усіма зацікавленими сторонами, але текст проекту  на сайті Мінекономіки не оприлюднено навіть на початок лютого. Засоби масової інформації роблять посилання на сайт Федерації профспілок України, що є досить дивним при авторстві Мінекономіки (проєкт Трудового Кодексу, пояснювальна записка).  По-друге, автори проекту ТК так і не знайшли часу провести публічну презентацію “новел” цього проекту, бо цих “новел” фактично немає, а точкові зміни могли бути легко й без зайвого пафосу імплементовані до тексту діючого КЗпП. По-третє, досі не отримано схвальних відгуків від експертного середовища та наукових інституцій. Більш того – профспілки досить жорстко розкритикували міністерську розробку – Спільний представницький орган об’єднань профспілок висловив правову позицію щодо урядового проєкту Трудового кодексу. Детальний аналіз основних негативів зазначеного проекту Трудового кодексу викладено на сайті Конфедерації вільних профспілок України. Слід акцентувати, що Співголови Національної тристоронньої соціально-економічної ради від сторін профспілок і роботодавців Григорій Осовий та Анатолій Кінах 5 лютого п.р звернулися до Президента України Володимира Зеленського, голови Парламенту та Уряду України щодо конструктивного діалогу у доопрацюванні проекту Трудового кодексу України. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться То ж на чому наполягає перша віце-прем’єрка Юлія Свириденко, просуваючи новий проект Трудового кодексу? Ось її пряма цитата: “Ринок праці в Україні досі функціонує за Кодексом законів про працю 1971 року. Попри численні зміни, цей документ більше не відповідає вимогам часу та гальмує розвиток економіки. Повномасштабна війна тільки дужче підсвітила всі недоліки, архаїчні та часто шкідливі радянські норми, яким понад півстоліття. У новому законодавстві про працю ми нарешті легалізуємо різноманітні форми зайнятості: дистанційну роботу, надомну, нефіксований робочий час. Діджиталізуємо збір інформації про працівника. Більше не потрібні будуть паперові трудові книжки. Боротимемось із мобінгом та чимало іншого. Наша мета – створити умови, аби ті, хто хоче працювати, могли це робити без перешкод”. Досить дивні аргументи з вуст високопосадової представниці моновлади, і це потребує поглянути на них з іншого боку. 1. Про “шкідливі радянські норми”. За радянської доби кодекс працював 20 років, а за часи Незалежності пройшов тридцятирічне випробування, адаптацію та кардинальні зміни. До того – вже в новітній історії понад чотири роки над КЗпП знущаються-“реформують” “слуги” з монотурбобільшості. То що там зараз від “совєцького” і що там від “нео-реформаторів”? І ще про “архаїчні півстолітні норми”: чомусь тема  столітньої архаїчності американців не “ковбасить” і вони живуть за своєю Конституцією, прийнятої в часи рабовласництва. 2. Про легалізацію різноманітних форм зайнятості. Схоже, віце прем’єрка не читала КЗпП, бо там все, що вона зібралася легалізувати, вже аж “перелегалізовано”. 3. Про “діджиталізування” інформації про працівника і непотрібність трудових книжок. Знов таки – все ( і занадто) є в теперішньому КЗпП. 4. Про боротьбу з мобінгом. Якби віце прем’єрка трошки вникала, то в КЗпП є і про мобінг, і про гендер та ще про багато іноземних слів. 5. “Наша мета – створити умови, аби ті, хто хоче працювати, могли це робити без перешкод” – проголошує Свириденко. А зараз що заважає тим, хто хоче працювати? Може заважає наднизька зарплата та хронічні борги з неї? Чи може заважає беззахисність від шкідливих умов праці та мізерні відшкодування за втрату здоров’я на виробництві? Чи може заважає надексплуатація через видумані наднорми праці та мінімальний час для відпочинку? Але жодна з названих перешкод не тільки не зменшується, а навпаки загострюється в міністерському проекті. То ж яка справжня мета негайної потреби під час війни отак міняти трудове законодавство? Заради якихось покращень? Якщо так, то очікуємо від Міністерства економіки коротко і середньострокових прогнозів впливу нового Трудового Кодексу на: - рівень бідності серед працюючих та темпи скорочення розриву зарплати українських працівників порівняно з зарплатами країн ЄС, як це вимагається в дорученні Президента України Володимира Зеленського; - рівень тінізації економіки та рівень легальної зайнятості; - рівень травматизму та тривалість життя українців працездатного віку; - місце в рейтингу ООН щодо Індексу людського розвитку. Наразі Україна розпочинає переговори про вступ до ЄС, і ми мали б отримати вимоги-пропозиції від ЄС щодо зближення/виправлення/імплементації трудового законодавства, опрацювати всі директиви в трудовій сфері, вивчити позитивні практики регулювання трудових відносин в країнах ЄС, особливо – з пост соціалістичним минулим. Читайте також: Реальне скорочення зарплати – це економічна та воєнна диверсія Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносинКиївВлада

Найближчим часом столичний бюджет може втратити “на рівному місці” 37 млн гривень. Саме стільки скандально відоме КП “Інженерний центр” за рішеннями судів має сплатити ТОВ “Концерн Київпідземшляхбуд” (“КПШБ”) за неправомірне розірвання з ним у 2017 році п'яти договорів підряду на реконструкцію та будівництво каналізаційних колекторів. Судові спори по відповідній справі тривали більш ніж шість років (з перервами), але ні комунальному підприємству, ні Київраді не вдалося переконати служителів Феміди у законності своїх дій по відмові від виконання зобов'язань по вказаним роботам. Добре хоч те, що за рахунок киян не доведеться перераховувати вказаному ТОВ 109,7 млн гривень – саме такими були основні позовні вимоги з урахуванням приплюсовування до втраченої вигоди інфляційних втрат, пені, штрафу та 3% річних. Що цікаво,  столична міськрада апелювала в суді тим, що, мовляв, у випадку банкрутства “Інженерного центру” саме їй доведеться “розділити” відповідальність щодо сплати грошових коштів. Як стало відомо KВ, найближчим часом КП “Інженерний центр” має виплатити ТОВ “Концерн КПШБ” грошові кошти на виконання рішень судів по справі №910/12204/17. Підписуйтесь на “КиївВладу”  В рамках цього провадження вказаній компанії вдалося стягнути з комунального підприємства 37 млн гривень за розірвання п’яти договорів підряду на реконструкцію та будівництво каналізаційних колекторів – остаточне рішення по цій справі було прийнято Касаційним господарським судом 13 грудня 2023 року і вступило в силу того ж дня. Варто зазначити, що в судових матеріалах не уточнюється, протягом якого терміну КП “Інженерний центр” має виконати свої фінансові зобовязання перед експідрядником. Згідно з даними Єдиного вебпорталу використання публічних коштів, ТОВ “Концерн КПШБ” ще не отримало ці кошти. Передісторія Протягом 2009-2011 років між Головним управлінням капітального будівництва Київської міськдержадміністрації (КМДА) та ТОВ “Концерн КПШБ” було укладено три договори підряду на будівництво каналізаційного колектора на бульв. Лесі Українки (вартість робіт – 47,4 млн гривень), реконструкцію Шліхтерівського каналізаційного колектора (171,2 млн гривень) та реконструкцію Каунаського каналізаційного колектора (173,9 млн гривень). Надалі, 11 вересня 2012 року, КМДА своїм розпорядженням №1591 передала функції замовника зазначених вище робіт від Головного управління капітального будівництва КМДА до КП “Інженерний центр”. Протягом 2012 року між згаданими управлінням та КП, а також ТОВ “Концерн КПЗШБ” було укладено відповідні тристоронні угоди про зміну замовника у трьох вищезазначених договорах. Крім того, 12 квітня 2013 року вже між КП “Інженерний центр” та ТОВ “Концерн КПШБ” було укладено ще два договори підряду – на реконструкцію ІІІ черги Ново-Дарницького каналізаційного колектора (391,9 млн гривень) та будівництво каналізації на вул. Урлівській від вул. Здолбунівській до вул. О. Ахматової (36 млн гривень). Таким чином, ТОВ “Концерн КПШБ” мало отримати за виконання робіт в рамках пяти договорів підряду близько 820 млн гривень. Термін дії всіх цих угод був різним, і сторони погоджували їх пролонгацію. 13 лютого 2015 року КМДА своїм розпорядженням №118 передало функції замовника за всіма п'ятьма вказаними вище договорами від КП “Інженерний центр” до КП “Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд” (“ДБШТС”). При цьому, лише 12 червня 2017 року КП “Інженерний центр” надіслало ТОВ “Концерн КПШБ” листа, в якому повідомило компанії про розірвання згаданих угод у зв'язку з виходом розпорядження КМДА №118. Чому очолюване КП “Інженерний центр” повідомило ТОВ “Концерн КПШБ” про розірвання договорів лише через 2,5 роки після відповідного розпорядження КМДА, залишається питанням. У матеріалах справи не уточнюється, чи укладалися між КП “Інженерний центр”, КП “ДБШТС” та ТОВ “Концерн КПШБ” додаткові угоди про зміну замовника за вказаними договорами – як це було у 2012 році. Ймовірно, цього не було зроблено, адже надалі КП “ДБШТС” віддало ці підряди іншим компаніям. Судовий спір У липні 2017 року ТОВ “Концерн КПШБ” звернулося до Господарського суду Києва з позовом до КП “Інженерний центр” про стягнення збитків у сумі 44,46 млн гривень – втраченої вигоди, яку компанія могла б отримати, якби “комунальники” не розірвали договори підряду. 26 березня 2018 року суд залучив як співвідповідача у цій справі КП “ДБШТС” – відповідно до матеріалів справи, позивач розраховував на солідарне стягнення коштів з двох КП. Надалі, 30 травня 2019 року, ТОВ “Концерн КПШБ” збільшило свої позовні вимоги до 109,7 млн гривень – компанія “додала” до втраченої вигоди інфляційні втрати, пеню, штраф та 3% річних. Читайте: “Киевподземдорстрой” требует у КП “Инженерный центр” 109 миллионов гривен упущенной выгоды В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що компанія виконала лише невелику частину робіт з реконструкції Шліхтерівського каналізаційного колектора на суму 19,6 млн гривень (із 171,2 млн гривень). Усі інші роботи підрядник виконати не зміг через відсутність фінансування з боку КП “Інженерний центр”. При цьому, в ТОВ “Концерн КПШБ” зазначили, що рішення КП “Інженерний центр” про розірвання договорів підряду було ухвалено протиправно, оскільки одностороння відмова від цих угод не була передбачена договорами. Також у компанії вказали на те, що, згідно із законодавством, розірвання таких ”господарських угод” в односторонньому порядку можливе лише якщо підрядник несвоєчасно виконує свої зобов'язання, виконує їх “надто повільно” тощо. У свою чергу КП “Інженерний центр”, мовляв, у своєму листі від 12 червня 2017 року назвало зовсім інші причини. Всі ці факти і призвели до того, що компанія не отримала доходів, на які розраховувала. 16 жовтня 2019 року Господарський суд Києва частково задовольнив вимоги ТОВ “Концерн КПШБ” – згідно з відповідним рішенням, КП “Інженерний центр” мало сплатити своєму експідряднику 37 млн гривень. Саме таку суму збитків позивача було підтверджено результатами судової економічної експертизи у цій справі. При цьому, в суді зазначили, що вимога про стягнення коштів з КП “ДБШТС” не може бути задоволена – це підприємство “не встигло завинити” перед ТОВ “Концерн КПШБ”. Надалі, 28 січня 2020 року, Північний апеляційний господарський суд відмовив КП “Інженерний центр” у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Майже аналогічним був і вердикт Касаційного господарського суду від 10 червня 2020 року – колегія суддів залишила в силі рішення судів попередніх двох інстанцій щодо стягнення вищезазначеної суми коштів. Читайте: Убытки и рокировки: столичные суды решают, кому КП “Инженерный центр” должно выплатить 37 млн гривен Але на цьому історія, у якій, здавалося б, вже поставлено крапку, не закінчилася. 9 січня 2023 року Київрада, яка раніше не брала участі у даній справі, звернулася до Північного апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року. Столичний муніципалітет вимагав скасувати вказаний вердикт та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю. В обгрунтування цих вимог юристи Київради вказували, зокрема, на те, що КП “Інженерний центр” не змогло виконати свої зобов`язання за спірними договорами підряду саме через дії міськради – мовляв, саме вона “неналежно фінансувала роботи і визначила замовником будівництва і отримувачем бюджетних коштів інше підприємство” (хоча, нагадаємо, де-факто відповідні рішення приймалися відповідними розпорядженнями КМДА. – KВ).  При цьому, в Київраді вказали на те, що у випадку банкрутства КП “Інженерний центр” на Київраду як на її засновника, який визначає дії підприємства, може бути покладена субсидіарна відповідальність. Йдеться про те, що саме міськраді, серед іншого, доведеться “розраховуватися” перед ТОВ “Концерн КПШБ”. Чи йдеться про реальні ризики банкрутства “Інженерного центру”, в матеріалах справи не уточнюється.  27 вересня 2023 року Північний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за скаргою Київради. Підставою для цього, зокрема, послугувало те, що ”рішення суду першої інстанції по цій справі не стосується прав, обов`язків та інтересів міськради”. Надалі Київрада подала касаційну скаргу до Касаційного господарського суду з вимогою все ж направити цю справу на розгляд до суду апеляційної інстанції. Втім, успіхів столичний муніципалітет не мав – як зазначалося вище, 13 грудня 2023 року Касаційний госпсуд відмовив Київраді у задоволенні її вимог, залишивши в силі вердикт апеляційного суду від 27 вересня минулого року. Скріншот постанови касаційного суду від 13 грудня 2023 року Варто зазначити, що ця історія могла мати “несподіваний поворот”. Справа в тому, що ще у грудні 2020 року ТОВ "Концерн Київпідземшляхбуд" по суті "продало" борги “Інженерного центру” іншій компанії – ТОВ "Капітал Проперті". У зв'язку з цим дана ТОВка намагалася в судовому порядку стягнути борги КП на свою користь. Проте, на початку 2021 року АТ “Банк “Український капітал”, перед яким ТОВ “Концерн КПШБ” мало фінансові зобов'язання за кредитним договором від 2015 року, ініціювало судове оскарження відповідного договору про “передачу боргів”. І врешті-решт, 2 листопада 2021 року Північний апеляційний господарський суд задовольнив вимоги банку – в результаті, ТОВ “Капітал Проперті” де-юре вже не могло висувати жодних претензій до КП “Інженерний центр”. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Хто є бенефіціаром боргів За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ТОВ “Концерн КПШБ” було зареєстроване у жовтні 2000 року. Керівником компанії вказано Анатолія Гальчука, засновниками – ТОВ “Бас-Інвест” та мешканця смт Рудне (Львівська область) Ярослава Лещуха (у списку засновників – з липня 2021 року).  Ярослав Лещух має адвокатську ліцензію та був у VIII скликанні Верховної Ради (ВР) помічником-консультантом народного депутата від “Народного Фронту” Юрія Савчука. До слова, Савчук у VII скликанні ВР входив до складу фракції партії мера Києва Віталія Кличка "УДАР".  ТОВ “Концерн КПШБ” у різні часи було повязано з відомими та впливовими українськими політиками та бізнесменами. Так, у 2000-2017 роках серед засновників компанії значилися Валерій та Дмитро Борисов. Перший був заступником екс-мера Києва Олександра Омельченка (помер у листопаді 2021 року) та народним депутатом V-VII скликань (фракції “Наша Україна” та “Партія регіонів”), другий – його син. Також у 2000-2008 роках (з перервами) серед засновників цієї фірми було вказано Дмитра Андріївського – народного депутата VII та VIII скликань (фракції “Батьківщина” та “БПП-Солідарність”), якому, серед іншого, неодноразово “приписували” значний вплив на діяльність ПрАТ “АК “Київводоканал” та відношення до столичного забудовника “ZIM Group”. Крім того, близько десяти років тому начальником юридичного управління ТОВ "Концерн КПШБ" працювала нинішня заступниця голови КМДА Марина Хонда. Також у 2017-2020 роках кінцевим бенефіціаром ТОВ “Концерн КПШБ” значився мешканець Києва Василь Веселий. Раніше, з 2012 до 2015 року, він працював у структурах “Укрпошти” – наприклад, до 2014 року очолював львівську дирекцію цього підприємства, а його заступником був згаданий вище Ярослав Лещух. Також у різний час Веселий був помічником-консультантом народних депутатів Володимира Мовчана (IV скликання ВР, блок “За єдину Україну”) та Олександра Присяжнюка (VIII скликання ВР, фракція “Народний Фронт”). Київське ТОВ "Капітал Проперті" було зареєстроване у серпні 2019 року. Керівником та кінцевим бенефіціаром компанії є мешканець села Гуляйполе Дніпропетровської області Ігор Кавалер, засновником – ТОВ “Урбан Констракшен”. Зазначимо, у 2020-2022 роках власником ТОВ “Капітал Проперті” був киянин Микола Гладишенко, який також має адвокатську ліцензію. Примітно, що у цей же період він був зазначений керівником ТОВ "Вел Міт Інвест", співзасновником якого є згаданий вище Василь Веселий.  Як раніше повідомляла KВ, діяльність КП “Інженерний центр” неодноразово викликала питання у правоохоронних органів через можливі корупційні дії його посадовців та керівників компаній-підрядників. Так, протягом 2017-2018 років була відкрита низка кримінальних проваджень за фактами можливих розтрати і привласнення бюджетних коштів керівництвом цього підприємства при реалізації декількох проєктів. Зокрема, слідчі звертали увагу на роботи з капітального ремонту Київського перинатального центру та приміщень Київської дитячої клінічної лікарні №2, а також на закупівлю спеціальних знаків на в'їздах до Києва.  Серед іншого, правоохоронцям стало відомо, що окремі торги були явно договірними (в них брали участь компанії, зареєстровані за однією адресою), що в деяких випадках “Інженерний центр” переказував кошти своїм підрядникам за роботи, які не виконувалися, що для виведення фінансових ресурсів використовувалися фіктивні фірми тощо. Наприклад, лише на роботах в перинатальному центрі, за попередніми даними Служби безпеки України, могло бути “розпилено” близько 13 млн гривень. Втім, наразі у відкритих джерелах відсутні дані стосовно того, чи отримав обвинувальний вирок суду хоча б хтось із можливих фігурантів цих справ. Читайте: КП “Инженерный центр” уличили в махинациях на ремонте перинатального центра за 100 миллионов гривен Крім того, наразі Нацполіція розслідує факти можливої розтрати бюджетних коштів першим заступником директора КП “Інженерний центр”. За даними слідства, цей посадовець – попередньо, йдеться про Андрія Тарнавського – суттєво переплатив за реконструкцію сходів в урочищі Кожум'яки та благоустрій території біля Андріївського узвозу. Наразі є інформація, що з 52 млн гривень, які отримав підрядник цих робіт ТОВ “Будресурс 2” за двома договорами, близько 1,3 млн гривень було “розпилено”. Правоохоронці вважають, що задля цього було завищено ціни на деякі матеріали, зокрема – на гранітну бруківку. Наразі фігурант провадження, якому загрожує до 12 років в'язниці, знаходиться під домашнім арештом. Читайте: “Золота бруківка”: Нацполіція розслідує корупцію у КП “Інженерний центр” Нагадаємо, посаду директора КП “Інженерний центр” з 30 серпня 2016 року обіймає Михайло Терентьєв (на колажі). Він – депутат трьох поспіль каденцій Київради. У її нинішньому IX скликанні Терентьєв входить до складу фракції “УДАР” та очолює постійну комісію з питань архітектури, містопланування та земельних відносин. КП “Інженерний центр” перебуває у підпорядкуванні Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА, яким із 2 липня 2021 року керує Борис Работнік. З 22 березня 2016 року по 25 жовтня 2019 року цей департамент очолював Костянтин Федотов, з 25 жовтня 2019 року по 1 липня 2020 року – Володимир Денисенко, з 1 липня 2020 року по 14 грудня 2020 року – Сергій Мартинчук. Діяльність цього департаменту з 2018 року контролює заступник голови КМДА Вячеслав Непоп. Останній відомий як екс-директор КП “Житлоінвестбуд-УКБ” (з 2002 по 2018 рік) і депутат IV, V, VII, VIII скликань та чинного IX скликання Київради (на останніх виборах пройшов від згаданої партії “УДАР”). Фото: колаж КВКиївВлада

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), зупинила дію ліцензій ПрАТ "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" на виробництво електричної та теплової енергії. Про це, як стало відомо KВ, йдеться у рішенні, яке було прийнято регулятором на засіданні 30 січня. Підписуйтесь на “КиївВладу”   Відповідно до рішення НКРЕКП, тимчасово зупинено дію ліцензій на виробництво електричної енергії, а також на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, включаючи ті, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, виданих цьому підприємству. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Як писала KВ, на початку грудня 2023 р. Білоцерківська міська рада викупила єдиний майновий комплекс Білоцерківської ТЕЦ, яку Національний банк України (НБУ, Нацбанк) відсудив у колишнього народного депутата України, бізнесмена Костянтина Жеваго за борги. Договір купівлі-продажу між Білою Церквою та Нацбанком був підписаний 30 листопада, а передача активу відбулася 6 грудня. Читайте: Білоцерківська міська рада викупила ТЕЦ, яку забрали за борги у бізнесмена Жеваго Нагадаємо, у листопаді 2021 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції відкрив виконавче провадження за зверненням Національного банку України (НБУ) про примусове стягнення майнового комплексу ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль".  ТЕЦ є поручителем із зобов'язань банку "Фінанси та Кредит" екс-нардепа Костянтина Жеваго, який заборгував НБУ за кредитами рефінансування близько 6,2 млрд гривень. Читайте: Белоцерковскую ТЭЦ принудительно передадут НБУ за долги экс-нардепа Жеваго по кредитам рефинансирования Фото: відкриті джерела КиївВлада

На добудову об'єктів “Укрбуду” з червня 2023 року ПрАТ “ХК “Київміськбуд” витратили трохи більше 2 мільярдів за рахунок нових продажів квартир, які передав “Укрбуд”, трохи більше 667 мільйонів за рахунок фонду фінансування будівництва, а ще понад 800 мільйонів коштів самого “Київміськбуду”. Про це, як стало відом KВ, Ігор Кушнір розповів в інтерв'ю виданню "Оbozrevatel" після свого звільнення з посади голови правління – президента ПрАТ “ХК “Київміськбуд”.  Підписуйтесь на “КиївВладу”   За його словами, на сьогоднішній день з 18 об'єктів “Укрбуду” 11 повністю або частково добудовані. Два ЖК “Укрбуду” при цьому введено в експлуатацію у 2022 році – у війну, після “ковидного” карантину.  Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться “Київміськбуд” прийняв на себе зобов'язання і виконує їх – нехай і не так швидко, як усім хотілося б. Але більше 4 тисяч квартир ми вже здали в експлуатацію”,- зазначив Кушнір. Також він акцентував на тому, що “Київміськбуд” при цьому зоасім не “вліз” в борги у розмірі 2,28 млрд гривень. “Перше: 2,28 млрд грн це не борг “Київміськбуду”. Цю цифру визначили аудитори, зазначивши, що саме стільки становитиме сумарний запланований збиток, пов’язаний із добудовою об’єктів Укрбуду. Сподіваюсь, усі ж розуміють різницю між поняттями борг і збиток?  Друге: таку рекомендацію у своєму звіті надала ТКК з питань перевірки діяльності “Київміськбуду”. Тобто: комісія рекомендувала Київраді звернутись до Кабміну, аби ці кошти були надані.  Третє: чому саме до Кабміну? Бо добудову укрбудівських об’єктів Київміськбуду делегували зверху. Документарно це врегульовано розпорядженням Кабінету міністрів України “Про заходи щодо розв’язання проблем інвесторів житлових комплексів, будівництво яких здійснювалося підприємствами — учасниками Української державної будівельної корпорації “Укрбуд” від 17 червня 2020 р. № 772-р”,- розповів екс очільник “Київміськбуду”. Читайте: Ігор Кушнір пішов з посади президента “Київміськбуду” аби уникнути маніпуляцій та пересудів Кушнір також нагадав, що, приймаючи “укрбудівські” комплекси, “Київміськбуд” привселюдно заявляв про в більшості своїй мінусовий баланс об’єктів “Укрбуд”. Не було секретом, що на них потрібні будуть додаткові кошти.  “Але тоді, порадившись із правлінням, було ухвалено рішення, що ми намагатимемось їх знайти: і з ДІУ велись перемовини щодо викупу квартир, і з банками щодо залучення кредитів. На практиці, на жаль, нам усюди відмовили, на рівні Кабміну також. І Компанія залишилась сама з питанням нестачі коштів на укрбудівські комплекси”,- підсумував Ігор Кушнір. Нагадаємо, ПрАТ “ХК “Київміськбуд” Ігор Кушнір очолював з 25 квітня 2012 року, 80% акцій цієї компанії належить міській громаді Києва. Читайте: Київрада попросить у Кабміна для “Київміськбуда” 2,28 млрд гривень компенсації за добудову ЖК “Укрбуду” Фото: з відкритих джерел КиївВлада

На початку грудня Білоцерківська міська рада викупила єдиний майновий комплекс Білоцерківської ТЕЦ, яку Національний банк України (НБУ, Нацбанк) відсудив у колишнього народного депутата України, бізнесмена Костянтина Жеваго за борги. Договір купівлі-продажу між Білою Церквою та Нацбанком був підписаний 30 листопада, а передача активу відбулася 6 грудня. Про це KВ стало відомо з повідомлення видання LIGA.net, посилаючись на державний реєстр речових прав. Підписуйтесь на “КиївВладу”   “Національний банк став власником Білоцерківської ТЕЦ завдяки рішенню Господарського суду Київської області. У травні 2023 року він задовольнив позов НБУ про звернення стягнення на переданий в заставу Нацбанку єдиний майновий комплекс ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ". Ця компанія була майновим поручителем за зобов'язаннями банку "Фінанси та Кредит" перед Нацбанком за кредитами рефінансування”, – йдеться у повідомленні. Білоцерківська міська рада запропонувала Нацбанку викупити ТЕЦ за 298,6 млн гривень. Як зазначається, договір купівлі-продажу між Білою Церквою та Нацбанком був підписаний 30 листопада, а передача активу новому власнику відбулася 6 грудня. Компанія Mulready Ventures Limited, яка пов'язана з Костянтином Жеваго, намагалася заблокувати угоду в судах, проте їй це не вдалося. У результаті, 21 листопада Північний апеляційний господарський суд зняв заборону на продаж ТЕЦ. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться У повідомленні підкреслюється, що до складу єдиного майнового комплексу ТЕЦ входять три десятки об'єктів нерухомості: 1) головний корпус ТЕЦ і майстерні котельників, турбіністів і цеху теплової автоматики та вимірювань, 21 627,7 кв.м; 2) об'єднаний допоміжний корпус № 2, 916,8 кв.м; 3) водогрійна котельня, 1032,8 кв.м; 4) приміщення газоаналізаторів, 24,4 кв.м; 5) ГРП ТЕЦ, 154,8 кв.м; 6) приміщення електролізної, 154,2 кв.м; 7) будівля маслоапараторної, 174,2 кв.м; 8) головний розподільний пристрій, 1101,4 кв.м; 9) головний щит управління, 1655,6 кв.м; 10) побутові приміщення, 33,3 кв.м; 11) будівля масломазутогосподарства, 1698,5 кв.м; 12) протипожежна насосна, 195,2 кв.м; 13) об'єднаний допоміжний корпус № 1, 6267,4 кв.м; 14) насосна станція промзливної каналізації, 18,2 кв.м; 15) склад гідразину, вбудований в ОДК-1, 85,6 кв.м; 16) службовий корпус, 3296,4 кв.м; 17) прохідна, 7,9 кв.м; 18) прохідна ТЕЦ, 213,1 кв.м; 19) будівля для залучених рем. служб, 463,1 кв.м; 20) каналізаційна насосна станція госп. побутових стоків, 30,5 кв.м; 21) очисні споруди промдощових стоків, 45,9 кв.м; 22) насосна пінопожежогасіння, 134,8 кв.м; 23) мазутонасосна, 710,0 кв.м; 24) сховище ізотопів, 19,3 кв.м; 25) автогосподарство (гаражі), 704,6 кв.м; 26) теплохолодний склад, 943,9 кв.м; 27) склад ПММ, 56,1 кв.м; 28) резервуари; 29) цоколь; 30) естакада. Також ТЕЦ включає у себе устаткування, обладнання, машини й інвентар, мережі та передавальні пристрої, транспортні засоби. Як інформувала KВ, у листопаді 2021 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції відкрив виконавче провадження за зверненням Національного банку України (НБУ) про примусове стягнення майнового комплексу ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль".  ТЕЦ є поручителем із зобов'язань банку "Фінанси та Кредит" екс-нардепа Костянтина Жеваго, який заборгував НБУ за кредитами рефінансування близько 6,2 млрд гривень. Читайте: Белоцерковскую ТЭЦ принудительно передадут НБУ за долги экс-нардепа Жеваго по кредитам рефинансированияУ вересні цього року відбувся новий скандал у Білій Церкві – наміри місцевої влади придбати майно Білоцерківської ТЕЦ у комунальну власність викликали обурення серед громадян. Причиною стали борги теплоенергоцентралі, а також підозри, що за рішенням влади стоїть олігархічний інтерес. Мер міста натомість запевняє: стратегічні об’єкти для Білої Церкви об’єкти мають перебувати у комунальній власності.Читайте: У Білій Церкві зчинився скандал через наміри влади придбати ТЕЦ у власність громади Фото: Wikimapia КиївВлада

Мешканцям будинків з автономними котельнями, де зафіксовані борги за газ і є проблеми з їхнім технічним обслуговуванням, необхідно створити ОСББ. Це радить КМДА, зважаючи на проблеми жильців з відсутністю  теплопостачання в окремих житлових комплексах столиці. Як виглядає, столична влада знову перекладає відповідальність за багаторічну неврегульовану житлово-комунальну халепу на мешканців. Про це KВ дізналася з повідомлення на Офіційному порталі Києва 15 листопада 2023 року.Підписуйтесь на “КиївВладу”  “Вирішити проблему з теплопостачанням у будинках з автономними газовими котельнями можливо за умови самоорганізації мешканців та їхньої безпосередньої участі в управлінні будинком. Шляхом проведення будинкових зборів співвласники зможуть обирати та контролювати обслуговуючу компанію, на яку будуть покладені обов’язки належного утримання інженерних мереж та обладнання”, – сказано в релізі. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться В іншому випадку, ведуть далі столичні власті, “як свідчить практика не лише Києва, а й інших міст України, котельні, індивідуальні теплові пункти (ІТП), системи протипожежної сигналізації й димовидалення за кілька років доводяться до жахливого технічного стану, і витрати на їхній ремонт і приведення в робочий стан значно вищі. Ці витрати в будь-якому випадку лягають на плечі співвласників будинку”. “Найбільш дієвим рішенням для мешканців стане процедура створення ОСББ після того, як у будинках буде надано більшу половину прав власності на квартири та житлові приміщення”, – каже влада, що акцентувала на саме такому шляху вирішення проблеми і раніше. Читайте: Деякі столичні ЖК залишаються без опалення через борги за газ та відсутність договорів – КМДА Фото: ілюстративне, з відкритих джерел КиївВлада