У центрі української столиці – десятки занедбаних історичних будівель. Це частина історії та національної ідентичності, яку так важливо зберігати для наступних поколінь. Вона може повністю зникнути. Значна кількість історичних та архітектурних пам'яток давно перейшла у приватні руки подекуди недобросовісних власників. Будинки часто діставались їм за безцінь, а тепер просто стоять, руйнуючись. Згодом на місці занедбаної будівлі можна буде звести комерційну сучасну нерухомість або ж просто перепродати безцінну землю в історичній місцині. Держава при цьому не просто бездіяльно відсторонюється – мовляв, безсила проти приватної форми власності. А нерідко просто банально не знає і не може встановити, хто є реальним власником будівлі. На практиці максимальне покарання за невиконання так званого охоронного договору та руйнацію пам’ятки – це штраф. Кому належить історичний Київ і що буде з культурними скарбами українців – у спеціальному розслідуванні програми "Схеми", спільному проекті Радіо Свобода та каналу "UA:Перший". Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У 1990 році ЮНЕСКО надала статус об’єктів всесвітньої спадщини собору Святої Софiї та ансамблю Києво-Печерської лаври. Вони мають і охоронювані зони – так звані буферні. Це означає, що частина Києва навколо цих пам’яток забезпечує збереження історичного середовища пам’ятки ЮНЕСКО – наприклад, у цих зонах заборонене нове будівництво, не пов’язане з історичною забудовою. А про всі дії, стан та наміри щось робити у буферній зоні треба інформувати спеціальний комітет ЮНЕСКО.​ Приватний замок До цієї зони належить і, наприклад, будинок Підгорського на Ярославовому Валу. Кияни знають його як “Замок Барона”, але це історична плутанина. Фото: Садиба Підгорського (так званий "Замок барона") у центрі Києва на Ярославовому Валу. Будинок кінця XIX століття Однієї з найкрасивіших пам’яток Києва могло б і не бути. Адже саме на його місці спершу запланували звести Володимирський собор, але потім плани змінилися. У середині XlX століття ділянку перекупив польський шляхтич Підгорський. Фото: Садиба Підгорського (так званий "Замок барона") у центрі Києва на Ярославовому Валу. Фото Д. Маркова (представлене Музеєм історії Києва) "Він вирішив вразити містян і замовив проект такого будинку, який би був схожий чимось на французькі романтичні замки. Але! Жоден власник, який володів цим майном, тут не жив", – каже історик, молодший науковий співробітник Національного музею історії України Софія Грабовецька. Ніколи не мешкали тут і теперішні власники – бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд та його дочка Інна. Історична будівля перейшла до рук сучасного мільйонера типовим способом: від 1990-х років він почав скуповувати квартири в будинку одну за одною. За документами, ця будівля досі житлова. Фото: Бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд "Але він зараз стоїть закритий, не використовується, перебуває в незадовільному технічному стані", – зауважує начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" Євген Кравченко. Проте Олександр Лойфенфельд іншої думки: "А чого ви зараз займаєтесь цим питанням, що він у мене в незадовільному стані? У нас будівля в нормальному стані. За царя будували так, що воно 200 років буде стояти. Поки стоїть тільки 100". У 2014 році Верховний суд України створив прецедент. Коли столична прокуратура намагалася довести, що деякі приміщення будинку продали Лойфенфельдам незаконно, суд не тільки не витребував будинок у комунальну власність, а й визнав, що будинок нібито не є пам’яткою. Що, по суті, повністю розв’язує руки власнику – він може перебудовувати будинок на власний розсуд або й узагалі знести його. Сам же власник стверджує, що просто боровся за свою власність. Мер Києва Віталій Кличко назвав позбавлення історичного будинку статусу пам’ятки неприпустимим і пообіцяв “у стислі терміни” розібратися. "Схеми" поцікавилися в нього, що зроблено за два роки і чому будинок досі не занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. У Міністерстві культури також роз’яснили, що вже два роки взагалі не вносили нових пам’яток – мовляв, таким чином оберігали пам’ятки від схеми штучного вилучення судами з Реєстру. "Так склалася наша судова практика, і зараз складно сказати, під впливом яких умовно “чинників” вона формувалася. Зараз на підписі у міністра наказ, у якому серед пам’яток є вулиця Ярославів Вал, 1", – зазначила заступник міністра культури Тамара Мазур у грудні 2016 року. Проте в наказі, який невдовзі з’явився, не виявилося будинку Підгорського. Після кількох нагадувань практично під Новий рік Міністерство все ж внесло будинок до реєстру. "Схеми" поцікавилися в очільника апарату КМДА, чому міська влада, знаючи власника будинку, не може з ним домовитися й примусити відреставрувати пам’ятку. "Давайте ще раз скажемо чесно, що якщо ніхто не нагадував пану Лойфенфельду або іншим особам про необхідність збереження об’єктів культурної спадщини, у тому числі після відповідного рішення суду, то, мабуть, ті розмови, які ведуться з 2011 року про його знесення, вони б уже відбулись", – зазначив керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко. Нині київська влада стверджує, що налаштована не допустити руйнації будинку у будь-який спосіб. Проте доведеться домовлятися із приватним власником, адже про викуп містом не йдеться. "Я навіть не можу уявити, скільки сьогодні може коштувати експертна оцінка цієї будівлі. Власник продає її за 4 мільйони доларів. Ну розуміємо?" – додає Володимир Бондаренко. Та і сам власник каже, що продавати пам’ятку передумав. І, схоже, розлучатися з будинком не налаштований взагалі. "У єврея відбирати взагалі нічого не можна. Нікому. Ні єврею, ні росіянину, ні українцеві, не можна нічого відбирати за законами релігійними. Не можна створювати євреям проблеми. А якщо нам створювати проблеми, то будуть і проблеми в держави. Не тому, що євреї погані, а тому, що ви порушуєте релігійні речі", – зазначив бізнесмен, екс-депутат Київради Олександр Лойфенфельд у коментарі "Схемам". Він обіцяє відреставрувати будинок тоді, коли мине фінансова криза. Тепер його зобов’язує і закон. Чи буде висотка? Метод придбання цілого будинку – через скуповування окремих квартир – доволі поширений. Саме так компанія “Грааль”, яку ЗМІ пов’язують із братами Табачниками, придбала й відомий будинок на Грушевського, 4б. Фото: Історичний будинок на вулиці Грушевського, 4б у Києві "Цей будинок був побудований у XIX столітті. Після того пережив дві війни, революції. Він є прикладом, по суті, первинної забудови вулиці Грушевського. І цих будинків залишилося кілька штук", – каже засновник МГО "Мистецька платформа" Микола Марусик. На початку 2000-х років, коли Дмитро Табачник керував парламентським комітетом закордонних справ, а його брат Михайло – комерційними структурами, пов’язана з останнім фірма “Грааль” представила скандальний проект так званої реконструкції Європейської площі – з готельним комплексом заввишки 160 метрів на місці старої забудови. Фото: Проект, який раніше представляв “Грааль” "Схеми" запитали в новопризначеного головного архітектора Києва, чи можливе таке будівництво в центрі Києва і чи має він вплив на ситуацію? "Я пам’ятаю всю історію цього проекту. Я зацікавлений у тому, щоб ця дірка заповнилася хорошою архітектурою, повноцінною, були тактично знайдені об’єми. Я не знаю, що хочуть побудувати висотку. Так, у конкурсі виграли висотки. Але я не зустрічався ще з інвесторами. Хочеш ти побудувати 80 поверхів? Ну прийди, покажи, послухай", – каже Олександр Свистунов. Та керівництво "Граалю" регулярно приходить до КМДА – подовжувати оренду земельних ділянок на Європейській площі. "Схеми" запитали у директора ТОВ "Грааль", яка всіляко заперечує причетність братів Табачників до проекту. То хто ж стоїть за майбутнім будівництвом? "Інвестор цього проекту дуже потужний, який вклав дуже багато грошей в Україну. Це Офер Керцнер, якого визнали інвестором минулого року. Ось він власник цього проекту", – заявила директор товариства Ірина Окунєва. Офер Керцнер, почесний консул України в Ізраїлі, на запит "Схем" щодо фінансування проекту на Грушевського так і не відповів. Фото: Історичний будинок на вулиці Грушевського, 4б у Києві А поки приватний власник роками залагоджує зі владою паперові справи, в будинку-пам’ятці влаштували сквот – люди потроху ремонтують його, гріються пічкою, бо всі комунікації, які вони намагалися провести, відрубає власник – у “Граалі” знають про них. Проте люди все ж вважають історичний будинок пам’яткою і не збираються віддавати його під знесення. Справа Міхельсона Минулого року садибі Міхельсона на Пушкінській, 35-37, виповнилося рівно 120 років. Зараз заходити сюди можна тільки в касці і з дозволу приватного власника. Фото: Флігельна частина садиби Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві "Вже після зведення цього будинку його придбав відомий київський підприємець Фрідріх Густавич Міхельсон. Він, з одного боку, заробляв будівельними матеріалами, а з другого – їх використовував і для власного будівництва. Він купував садиби в центральній частині Києва і забудовував їх великими комплексами. У нього в Києві було нерухомості на кілька мільйонів, а тоді весь бюджет Києва складав 4-5 мільйонів", – розповідає києвознавець Михайло Кальницький. Фото: Відомий київський підприємець Фрідріх Густавич Міхельсон За ціле століття садиба Міхельсона неодноразово переходила з рук у руки. І ось теперішній власник – фірма "Дім на Пушкінській", яка належить маловідомому підприємцю Тетяні Чорнак, – разом із компанією "НЕСТ" готує спільний проект реставрації садиби. "Це буде житло, елітне житло. Це саме те, що зробив Міхельсон більш ніж 120 років тому. Це були будинки для дуже багатих людей", – каже радник з інформаційної політики компанії "НЕСТ" Вікторія Яковлева. Проте перед початком реставрації, власники мусять провести протиаварійні роботи – будинок у вкрай небезпечному стані, навіть ходити біля нього небезпечно. Фото: Садиба Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві "Це було зроблено нашими попередниками. Ми вже треті володарі. Не можна говорити, що ми за це 15 років відповідаємо – ні", – запевняє представник власника будинків Вікторія Яковлева. Теоретично власник великої садиби на Пушкінській міг слугувати позитивним прикладом – вочевидь, компанія має і гроші, і бажання своєрідно продовжувати справу Міхельсона, якби не одна обставина. Раніше інспектори-пам’яткоохоронці наклали на фірму штраф через поганий стан будинку. Але через небажання платити штраф, до того ж, майже символічний для такої компанії, їхні юристи не просто оскаржили його, а й тим самим відкрили лазівку в законі і подали приклад іншим власникам, як можна оскаржити будь-який припис пам’яткоохоронців. Сучасні Терещенки Садиба Терещенків на бульварі Шевченка, 34 – будинок із визначною історією. Фото:  Бібіковський бульвар,34 (нині – бульвар Шевченка). 1-й праворуч, поч. ХХ ст. Фото надане Музеєм історії Києва "Це будинок моїх прадіда та прабабусі – Івана та Елізабет Терещенків. Іван придбав цей будинок у 1879 році, після весілля. І тут народився мій дідусь. Це був будинок сім’ї. Цей будинок бачив багато краси, тут були багато художників. Більшість картин, які сьогодні є в Музеї російського мистецтва, були тут", – розповідає нащадок знаменитого роду українських промисловців і меценатів, міський голова Глухова Мішель Терещенко. Фото: Міський голова Глухова Мішель Терещенко біля садиби своїх пращурів Уже багато років будинок стоїть порожній. Але міська влада визнає – вплинути на власника, який розпоряджається будинком уже багато років, фактично не може. Фото: Садиба Терещенків на бульварі Шевченка у Києві На запитання щодо перевірок начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП “Київжитлоспецексплуатація” Євген Кравченко відповідає так: “А хто його буде перевіряти? За все відповідає власник. І хто там має право міститись? Ніхто”. Фото: Садиба Терещенків Як свідчать отримані "Схемами" документи з інвестиційного конкурсу на будинки, "Центрелеватормлинбуд" і раніше орендував приміщення комплексу будинку Терещенків. А в 2004 році місто оголосило конкурс для потенційних інвесторів, адже будинок треба було реставрувати. Зрештою "Центрелеватормлинбуд" (одним із засновників якого є Тимур Міндич – відомий бізнесмен, пов’язаний із каналом "1+1" та Ігорем Коломойським) до конкурсу не допустили, а переможцем обрали "Укрнафту" (акції якої майже порівну належать державі та структурам Ігоря Коломойського). Уже невдовзі після укладання інвестиційного договору з містом, "Укрнафта" передала свої права на будинки "Центрелеватормлинбуду". Невже два підприємства, пов’язані через третіх осіб, просто розіграли схему, за якою садиба дісталася нинішньому власнику попри те, що саме його і не допустили до конкурсу? Нинішній керівник відповідає, що в цих питаннях просто не обізнаний, як і в планах своєї ж фірми щодо будинку. "Я не знаю тих часів, не можу коментувати. Я вже потім прийшов співпрацювати. Я ще раз кажу, я не маю права розкривати плани інвестора, я з ним говорив", – запевнив директор ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" Олег Івченко. Проте запевняє, що вже цього року влада побачить власне проект реставрації садиби. Раніше проект "Доступ до правди" у своєму дослідженні власників історичної нерухомості писав про те, що власники цієї садиби вже отримували припис за неукладання обов’язкового для власників документа (охоронного договору), а також через те, що будівля у занедбаному стані. Тепер власник каже, що всі порушення пам’яткоохоронного законодавства усунуті. Фото: Будинок зсередини. Фото проекту "Доступ до правди" Але з цим не згоден нащадок власника старовинної садиби Мішель Терещенко. "Я вже починаю працювати з юристами. І ми будемо судитися. Будинок Терещенків буде показувати киянам, що це можна захищати і давати нове життя гарному історичному будинку, який у нас є", – каже він. Паперові справи Історичне серце столиці – Андріївський узвіз. У 2009 році влада вирішила його відреставрувати до "Євро-2012" і доручила цю справу інституту "УкрНДІпроектреставрація". Фото: Проект реставрації Андріївського узвозу "Під час роботи ми зіткнулися з тим, що якісь будинки продані приватним підприємцям. Насправді власники не пускали в будівлі на обстеження. Тому проект ми зробили, включили туди не тільки фасади, а й аварійні дахи, і таким чином привели в порядок Андріївській узвіз, але не в повному обсязі", – зазначає реставратор, головний архітектор "УкрНДІпроектреставрація" Лариса Цяук. Окрім того, що сам Андріївський узвіз – територіальна пам’ятка, більшість будинків тут – також пам’ятки. І багато з них давно у приватній власності. Наприклад елегантний будинок XVIII століття на самому початку узвозу. "Першими власниками садиби, до складу якої входив цей будинок, була родина київських купців Лакерд. Уявіть собі, наскільки заможні люди жили на Андріївському узвозі, що вони могли володіти ділянками, які займають цілі квартали. Після радянської влади до кінця 1998 року фактично весь перший поверх цієї садиби був зайнятий швейним училищем, але його розформували. Тоді будівлі почали приватизовувати, розкуповувати. І ось тоді з цього будинку пішло життя. Він вже майже 20 років порожній. І це пам’ятка", – каже керівник Центру урбаністичних студій Національного університету "Києво-Могилянська академія" Владислава Осьмак. Наразі будівля повільно руйнується. Якщо зовні будинок виглядає охайно, то всередині ходити по ньому страшно. Це визнає і нинішній власник – "Діамантбанк", публічним акціонером якого є екс-міністр МНС та колишній народний депутат Давид Жванія. Банк має головний офіс на тій же ділянці, тож може фізично контролювати стан сусіднього будинку. Фото: Будинок на Андріївському узвозі, 2 та банк “Діамантбанк”, який ним володіє. стоять стіна до стіни У самому банку запевняють, що рятувати пам’ятку хочуть, навіть уклали охоронний договір на будинок, але не можуть почати роботи через бюрократію. "Нам ще необхідно отримати містобудівні умови та обмеження. Але, починаючи з червня 2015 року, ми не можемо отримати цей документ. У нас усі погодження є, але застаріла корупційна схема в цій сфері як діяла, так і діє. Складнощі отримання цього документа виникають у багатьох замовників, хто володіє будівлями, такими смачними, як, наприклад ця, на розі Андріївського узвозу та Контрактової площі", – каже радник голови правління "Діамантбанку" Наталія Бєлан. Фото: Всередині будинок на Андріївському узвозі, 2 виглядає значно гірше, ніж зовні На підтвердження її слів "Схеми" отримали копії кількох звернень банку до міської влади, в яких вони просили надати їм останній документ, який необхідний для початку роботи. Про цю ситуацію журналісти запитали в очільника департаменту, який повинен надати документ, – головного архітектора Києва. "Реставрація – це дуже тонка річ. Коли до мене потрапляють документи, із п’яти може один проходить", – відповів на запитання знімальної групи програми Олександр Свистунов. Гараж замість пам’ятки? Наріжний будинок на Боричевому Току, 23/3 – один із найстаріших, збудованих після пожежі на Подолі 1811 року. Зараз він майже перетворився на руїну, проте це охоронювана законом пам’ятка архітектури. Дозвіл на його будівництво надавав ще перший офіційний головний архітектор Києва Андрій Меленський. Фото: Будинок на Боричевому Току в Києві. Фото 1984 року (з альбому Яковлева та Равчева "Київ 70-80-ті") "Цей один із найперших, найстаріших. Щоб дерев’яний будинок зберігся майже 200 років! То це вже само собою достатньо важлива причина, щоб зберігати його і надалі", – зазначає Владислава Осьмак. Фото: Пам'ятка архітектури початку ХІХ століття на Боричевому Току в Києві Теперішня власниця історичного скарбу – Галина Іванівна Лосєва. Має в Києві низку ресторанів. Лосєва – член родини Калетників, політиків-комуністів. Рідна дочка Лосєвої – це Оксана Калетник, колишній депутат парламенту. Фото: Галина Лосєва, член родини Калетників За результатами минулорічної інвентаризації, яку проводила міська влада, інспектори дійшли висновку, що будинок невідомо чий. Але прослідкувати власника легко можна завдяки земельному кадастру. Щоправда, тут цільове призначення землі під стародавньою пам’яткою архітектури вказане як "для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва". Сама ж Галина Лосєва підтвердила "Схема" у листі – будинок її. Проте замість відповіді на запитання про те, чому за стільки років після переходу в її руки пам’ятка так і не отримала другого життя, вона повідомила, що будинок у неї відібрали шахраї-рейдери – мовляв, офшорна фірма “Магнолія ассоушиейтс лімітед” отримала підробне рішення суду, що закріпив за нею право власності на історичний об’єкт. Тепер Галина Лосєва планує звернутися із цим питанням до правоохоронців. "А тому розповісти Вам про плани будівництва на цій ділянці в найближчій період, на жаль, не можу", – пояснила вона. Жертви кризи На вулиці Тургенівській руйнуються колись величні будинки початку XX cтоліття під номерами 17 та 19. Фото: Будинок початку ХХ століття на вулиці Тургенівській у Києві "Якщо ми подивимося на проектні креслення, то побачимо п’ятиповерховий будинок із виразною баштою. Але побудували триповерховий і без неї. Вочевидь, у домовласника не вистачило грошей, і він поміняв проект. Але ця цікава деталь в історії київської архітектури, до речі, доволі характерна. Щодо будинку №17, він біля 10 років був виявленим об’єктом культурної спадщини, але втратив свій статус, мабуть, через технічний стан", – розповідає історик, пам’яткознавець Олена Мокроусова. Нинішні власники будинків – товариство “Українська індустріальна група”. Наразі засновником фірми значиться його керівник Віктор Слишик. Проте раніше, коли фірма офіційно купувала землю під будинком №17, до переліку засновників товариства увійшла Олена Ставицька – дружина розшукуваного екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького. Також серед уповноважених осіб були його батько, мати та теща міністра-втікача. Фото: Михайло Гріншпон та Віктор Слишик Про свою власність бізнесмени розповідають неохоче. “Будівлю у 2001 році “Українська індустріальна група” купила в банку "Приват", тому які питання?” – каже керівник фірми Віктор Слишик. Фото: Будинок початку ХХ століття на вулиці Тургенівській у Києві Розмова проходить в кабінеті екс-радника голови Державного космічного агентства, представника компанії GX Satellite Communication Management в Україні Михайла Гріншпона. За його словами, ще раніше товариство викупило землю під одним із будинків, а вже після цього міська влада сама попросили розселити інший – сусідній. Тепер компанія чекає, коли мине криза. Фото: План майбутніх будинків на вулиці Тургенівській Стверджують, що готові відбудовувати пам’ятки, але, схоже, що, купуючи будинки, не дуже цікавилися пам’яткоохоронним законодавством, адже охоронні договори на будинки не укладали. Охоронні зобов’язання Саме охоронний договір, укладати який власники зобов’язані при купівлі будинку-пам’ятки та підписання якого часто уникають, може зобов’язати їх розпоряджатися майном не на власний розсуд, а так, як того вимагає закон. "Дійсно, законодавство про охорону культурної спадщини практично ніяк не співвідноситься із законодавством щодо приватної власності. Єдиним документом, який може зобов’язати власника щось робити, є охоронний договір. Ми, звісно, якимось чином можемо на це вплинути, але, знову ж таки, приватна власність в Україні недоторканна", – пояснює спеціаліст "УкрНДІпроектреставрація" Катерина Гончарова. Фото: Власники пам'яток зобов'язані укладати охоронні договори, але не всі з них про це знають Тож охоронний договір на будинок – чи не єдиний документ, за невиконання якого можна притягнути власника до відповідальності. Але, як кажуть пам’яткоохоронці, суто символічно. Фото: Садиба Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві "За ухилення від підписання охоронного договору максимальний штраф 17 тисяч. Від 1700 гривень до 17 тисяч. За проведення робіт без дозволу – від 17 тисяч до 170 тисяч", – зазначає головний спеціаліст відділу інспекції Управління охорони культурної спадщини Вартан Азатьян. Чи є вихід? Хто ж буде контролювати дії власників будинків-пам’яток і карати їх у разі порушення законодавства? У березні “Схеми” зустрічалися із заступником мера Києва Петром Пантелеєвим, якому Кличко доручив провести повну інвентаризацію будинків, що занепадають. Перед початком справи з наведення порядку у цих питаннях представник влади був налаштований ламати систему. "Там, де є власник. Власник ігнорує, не хоче спілкуватися, не хоче домовлятися і не хоче робити нічого по цьому будинку, то ми вимушені будемо звертатися до суду", – рішуче казав він у коментарі "Схемам". Понад півроку по тому "Схеми" поставили йому ті ж запитання, але цього разу у влади чомусь кардинально змінилася думка. "Ми вивчали судові перспективи, але прийшли до того, що судова практика, на жаль, негативна в цьому плані", – зазначив цього разу Петро Пантелеєв. При цьому в міській адміністрації зазначають, що можуть повертати пам’ятки у комунальну власність, але не так швидко, як хотілося б. "Одну пам’ятку в рік можемо стовідсотково повертати", – заявляє керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко, при цьому зазначає, що більше не вийде через обмежений бюджет. Проте є у міській владі й оптимістичні прогнози. Зазвичай, до якоїсь визначної дати киянам обіцяють привести все до ладу. У тому числі й вулиці Києва – відреставрувати фасади і знову спробувати домовитися з бізнесменами. "Ми маємо чудовий дедлайн – "Євробачення". Я гадаю, що нам це потрібно. Такий струс щоразу. "Ось вам прапорець, ось вам фініш" і тепер до фінішу треба зробити", – зазначає Олексанр Свистунов. Чи готова влада взяти контроль над ситуацією і тверду відповідальність? Про це журналісти запитали у міського голови Києва Віталія Кличка. Відповідь, здавалося б, опозиційної до приватних власників сторони напрочуд схожа: зараз не найкращі часи. Фото: Андріївський узвіз "Зараз складна ситуація, чому складна? Тому що ми можемо почати процес, але на сьогоднішній день ми розуміємо, що коли ми забираємо будинки у комунальну власність, нам потрібно буде також передбачити кошти, які ми вкладаємо для того, аби вивести будинок з аварійного стану. Можу сказати відверто, в нас не найкращі зараз часи і дійсно проблеми з бюджетом. І взяти забрати в комунальну власність, а потім нас будуть звинувачувати – а чому ви забрали і нічого не робите?" – пояснив позицію Віталій Кличко. Бездіяльність стає вбивчою. Столичні пам’ятки – минуле, яке варто зберігати заради майбутнього, повільно гинуть, зберігають їх лише архівні кадри. Історичні будинки сприймаються їхніми сучасними власниками як черговий актив. Адже це вигідна угода: заплатити максимальний штраф 6 тисяч доларів за руйнацію пам’ятки, довести, що відтворити її не можна і на виході отримати землю в серці Києва під нові, комерційні цілі. У цьому сенсі українські закони охороняють приватну власність значно краще, ніж пам’ятки. У цих умовах можна змінити ситуацію, тільки якщо повністю переробити законодавчу базу – повернути практику примусового вилучення пам’яток, посилити покарання за їхню руйнацію, запровадити публічні конкурси на реставрацію з громадським обговоренням проектів та визначенням чітких термінів їхньої реалізації, налагодити комунікацію між різними органами влади, що мають різні дані про власників і не можуть їх встановити, нарешті перенести всі дані з паперових реєстрів у електронні, аби не дати їм остаточно загубитися. Фото: Поділ, Київ Журналісти та громадські активісти роками намагаються привернути увагу до проблеми збереження пам’яток, щоб разом врятувати хоч одну. Алe все це спрацює лише за політичної волі, сміливості брати відповідальність і публічно звітувати про кожен свій крок. Читайте: Забытый Киев: прогулочный маршрут по заброшенным зданиям столицы КиевVласть

Голова Верховної Ради України Андрій Парубій привітав українців з Новим роком та різдвом Христовим. Про це KV повідомили у прес-службі Апарату Верховної Ради України.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Дорогі українці!  2016-й рік. Рік випробувань. Ми вистояли. Почали дивитися на світ українськими очима.   Ми будуємо наш український світ. Бо нашу віру і свободу поставили вище окупації і рабського існування. Адже наші цінності – мир і воля – це тисячолітні цінності нашого народу. Від часів Київської Русі. Сьогодні за наше право жити гідно тисячі українських хлопців і дівчат б'ються на передовій. Мабуть, ворог у своїй імперській маячні забув, що не тільки мечі перековуються на рала, а й з плуга кують мечі. І сотні спалених ворожих танків швидко нагадали Кремлю, що українці – нація воїнів. Хочу побажати Божого захисту нашим героям. Повертайтеся з перемогою до своїх рідних. Цілими і неушкодженими. Ви – надія і майбутнє Української держави! Ми обов’язково звільнимо нашу землю! Ми знову засіємо наші окуповані ворогом поля! І зберемо новий врожай! Бажаю всім українським родинам віри, єдності, перемоги й миру. Вітаю всіх вас із Новим Роком та Різдвом Христовим! Слава Україні! КиевVласть

Поки вчорашній пост про наказ на демонтаж 13 000 незаконних конструкцій вже розходиться кругами по мутній воді столичної реклами, хочу звернути увагу на деякі важливі обставини. Рівень розуміння людини необізнаної в деталях не дозволяє відділити “зерно від полови” тому вона сприймає такі новини комплексно. І заголовки деяких публікацій є одночасно доказом цього твердження та інструментом впливу на свідомість тих, хто не має можливості, бажання, часу чи ще чогось розбиратися про що власне йдеться. А доданий скріншот результів пошуку у гуглі, на жаль, показує що у гонитві за гучними заголовками не “пасуть задніх” навіть такі прогресивні ресурси як Новое Время. Тепер про дешеві сенсації. Ще місяць тому у пості КП "Київреклама" було оприлюднено інформацію про те, що: “…з майже 40 000 рекламних конструкцій розміщених у Києві, майже 23 000 є незаконними”. Ось ця цитата з вчорашнього посту: “Невеличким таким наказом на демонтаж ставимо крапку в долі всіх незаконних конструкцій. Всіх. Без винятку (станом на сьогодні),” – вказує, що або хтось сильно помилявся чи брехав, або за місяць у столиці демонтували 10 000 конструкцій, або ж винятки таки є і їх таки чимало. “Відкрита база” розміщена на сайті комунального підприємства жодним чином не додає ясності, адже станом на сьогодні в ній “Встановлено без дозволу” 15742 конструкції, а щитів усіх видів і форматів (частину з яких дійсно можна назвати білбордами) обліковується менше 11 000 тисяч. Впевнений, що і цього разу усьому знайдеться якесь пояснення. Наприклад з’ясується, що до цієї кількості входить т.з. реклама на транспорті, інформація про яку чомусь вже другий рік поспіль ніяк не з’явиться у відкритому доступі, або хтось таки згадає, що вивіски згідно законодавства не є рекламою і на їх розміщення не потрібно отримувати дозволів. Але то вже деталі, а поки, після оприлюднення такого безпрецедентного наказу кожен бажаючий зможе пошукати, що саме у нього не потрапило… Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Тепер коротко про причини і наслідки. Основним чинником зростання кількості нелегальних рекламних конструкцій у Києві є, насамперед, невиправдано довга процедура отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, яка містить численні корупційні ризики. Можна констатувати, що останні кілька років дозвільне законодавство у столиці зухвало ігнорується або тлумачиться чиновниками на свій лад. Пояснюється все це традиційно “благими намірами”, тобто піклуванням про її зовнішній вигляд, а куди веде вимощений такими намірами шлях усі ми добре знаємо. Тим хто не робить висновки за заголовками і переможними постами, не буде складно зрозуміти, що запекла боротьба з наслідками без усунення причин може давати виключно короткостроковий результат. І дійсно, у довгостроковій перспективі маємо ось що - 2 роки тому проведена спільно з учасниками ринку інвентаризація виявила 7000 нелегальних конструкцій, що у рази менше ніж їх кількість у будь-якій з оприлюднених вище версій. Тому без зміни процедури видачі дозволів яка визначена Порядком розміщення реклами у м. Києві, ухваленим з порушенням закону ще за часів Черновецького, та ретельного стирання “інституційної пам’яті”, тобто виключення з процесів усіх, хто раніше до нього мав відношення на кардинальні зміни на краще сподіватися не варто. Якщо хто не в курсі, то саме сьогодні остання з постійних комісій Київської міської ради мала погодити Положення про Управління з питань реклами, рішення про утворення якого депутати прийняли ще наприкінці липня. Після затвердження Положення розпорядженням КМДА і реєстрації юридичної особи хтось має почати виконувати обов’язки керівника Управління, бо конкурсні процедури у нас тривають довго, особливо коли заважають призначати тих кого треба. Отже, черговий PR-здобуток можна сприймати одночасно і як відповідну заяву, і як спробу обгрунтування необхідності передбачити у рішенні про бюджет наступного року більш ніж значні кошти для фінансування демонтажів. Хоча, якщо я правильно розумію, закуповувати такі послуги нашому розумному місту давно вже мала б допомагати Система публічних електронних закупівель ProZorro. Чи це теж виняток? Далі буде… Олександр Пліва, підприємець, член Антикорупційної ради при Київському міському голові КиевVласть

Представители малого и мелкого бизнеса Киева обратились к Президенту Украины Петру Порошенко с требованием обеспечить их конституционное право пользования землей на основании правоустанавливающих документов а также ликвидировать коррупционную схему, основанную на решениях Киевсовета о введении на территории столицы платежа паевого участия. Об этом KV стало известно из сообщения лидера Объединения “Сила Громад” Андрея Карпенко на его странице в Facebook. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   “В обращениях к Кличко никакого прогресса так и не произошло. Поэтому переходим на уровень выше”, - прокомментировал обращение Андрей Карпенко. Открытое письмо Порошенко подписали представители девяти общественных организаций Киева. Среди них - Ассоциация владельцев малого и среднего бизнеса города Киева “Центр”, Всеукраинский союз работников торговли и услуг "Трудовое содружество", Ассоциация пивной индустрии, Ассоциация предприятий и предпринимателей города Киева и Киевской области, Объединение “Сила Громад”. Среди просьб столичных предпринимателей к Гаранту Конституции Украины - обеспечить на территории Киева конституционное право предпринимателей малого и мелкого бизнеса пользоваться землей на основании правоустанавливающих документов на землю, а не на основании фейковых документов разрешительного характера, а также пределах полномочий принять исчерпывающие меры по ликвидации коррупционной схемы, связанной с решениями Киевсовета о введении на территории города нового вида дохода в городской бюджет. Бизнесмены также отмечают, что усилиями нынешних столичных властей ситуация в Киеве доведена до состояния, когда целесообразно уже говорить не о развитии, а о похоронах малого бизнеса. Все попытки предпринимателей начать цивилизованный диалог с местной властью наталкиваются на стену агрессии, а власть времен Черновецкого-Попова могла бы поучиться у местных властей времен Кличко, как ставить украинского предпринимателя на колени. Для удобства читателей КиевVласть приводит полный текст документа. Відкритий лист Шановний Петре Олексійовичу! До Вас звертається підприємницька громадськість малого та дрібного бізнесу столиці України – міста Києва. У своїй інавгураційній промові до українського народу Ви зазначили: “Жити по-новому – це й означає жити вільно в умовах такої політичної системи, яка гарантує права та свободи людини й нації… Наявність роботи – це те, що дає людині можливість жити безбідно. Найбільше професійне задоволення я досі отримував саме від створення нових робочих місць. Що може втішати людину більше, як праця та гідна зарплата за неї? Робочі місця мають організовувати підприємці. А от справа глави держави – це забезпечення таких умов, коли ніхто і ніщо не заважає працювати… Немає сумніву в тому, що ми здолаємо всі труднощі. Відстоїмо територіальну цілісність нашої держави, забезпечимо мир та спокій. Нас уже ніхто не оберне в рабів криміналу та бюрократії, в прислужників колоніальної влади”. Вашу інавгураційну промову підприємницька громадськість України сприйняла як довгоочікуваний початок розбудови малого та дрібного бізнесу, представників якого влада Януковича безуспішно намагалася знищити. Не сталося. Нині малий та дрібний бізнес не має Вашої реальної підтримки. А чиновники на місцях дозволяють собі публічно погрожувати тим, хто забезпечує робочі місця для себе й інших, поповнюючи Державний і місцеві бюджети. Чого варта публічна заява мера Дніпра Бориса Філатова: “Нам объявили войну? Хорошо, я принимаю вызов. Устанете пыль глотать, “предприниматели”. У Києві підприємці наковталися пилу мера Кличка настільки, що доцільно вже говорити не про розвиток, а про поховання малого бізнесу. Всі спроби підприємців почати цивілізований діалог із місцевою владою наштовхуються на стіну агресії. Злочинна влада часів Черновецького-Попова могла б повчитися в місцевої влади часів Кличка, як ставити українського підприємця на коліна. На початку своєї каденції мер Віталій Кличко запускає інформаційну кампанію з демонізації в очах киян самозайнятого населення (малих та дрібних підприємців, які більш ніж 10 років тому створили робочі місця в кіосках і павільйонах), нібито вони всі без винятку бандити й члени однієї мафії родом із 1990-х. Тимчасом депутати Київради ухвалюють низку рішень, якими остаточно виводять за рамки правового поля підприємницький бізнес, і всі кіоски та павільйони водночас стають об'єктами самочинного будівництва, на що власники відповідно до Цивільного кодексу права власності не набувають. Навіть більше, 23 грудня 2015 року голова Нацполіції України Деканоідзе та голова КМДА Кличко підписують Меморандум про співпрацю. Згідно з ним, на поліцію покладають невластиві їй функції, зокрема функцію охорони працівників комунальних підприємств під час упорядкування ними розміщення тимчасових споруд (як-от малих архітектурних форм) на території Києва. Саме з підписання Меморандуму починається відлік часу, як Деканоідзе та Кличко самовільно запровадили на території столиці України презумпцію правоти працівників КП “Київблагоустрій” (спочатку підкорись, а потім оскаржуй), чим значно обмежили конституційні права і свободи підприємців, зокрема право на захист. Демонізація підприємців в очах киян та виведення їхнього бізнесу за рамки правового поля разом із презумпцією правоти працівників КП “Київблагоустрій” означає, що влада Кличка на території Києва встановила диктатуру беззаконня. Як наслідок, нічні злодійства працівників ТОВ “Артика-Адвертайзин” із посвідченнями від КП “Київблагоустрій” кіосків і павільйонів; варварське знищення капітальних і некапітальних споруд підприємців бульдозерами, що вчиняють працівники ТОВ “Україна Бізнес Груп” із посвідченнями від КП “Київблагоустрій”. І, нарешті, “тітушки” та бандити в камуфляжах, озброєні спецзасобами, також із посвідченнями від КП “Київблагоустрій”, які по-звірячому б'ють підприємців. І все це відбувається за повного потурання патрульної поліції, яка не тільки відмовляється захищати потерпілих, а й, навпаки, виконує функцію державного гаранта злочинних та протиправних дій. Той факт, що всі озброєні спецзасобами бандити мають посвідчення працівників КП “Київблагоустрій”, свідчить, що чиновницьким апаратам адміністрації КМДА за рахунок коштів місцевого бюджету створене організоване злочинне угруповання, яке насправді є приватним воєнізовано-каральним формуванням чиновницького апарату адміністрації КМДА. Найбільше ж обурює, що майно підприємців знищують за усними вказівками керівника КП “Київблагоустрій” І. Кліпи. Патрульна поліція також керується усними вказівками свого керівництва, принаймні так стверджує заступник начальника Управління патрульної поліції в м. Києві Д. Євдокимов. Боротьбу з найбільш масовим та активним прошарком населення – самозайнятими й самодостатніми підприємцями – Кличко доручив Д. Білоцерковцю та І. Кліпі, які знищують малий і дрібний бізнес під гаслами наведення порядку в місті. Наголошуємо, що ці представники “молодої севастопольської команди” є ГРОМАДЯНАМИ РОСІЇ, а також фігурантами багатьох кримінальних проваджень, зокрема щодо розкрадання коштів місцевого бюджету в особливо великих розмірах. Насправді під гаслом “наведення порядку” здійснюється безконтрольний дерибан місцевого бюджету від корупційної схеми, отриманої чиновницьким апаратом Кличка в спадок від “попередників” та суттєво вдосконаленої нинішніми київськими “царками”. Якщо стисло, то корупційна схема полягає ось у чому. Відповідно до Бюджетного кодексу, компетенція на впровадження нових видів доходів до місцевого бюджету належить Верховній Раді України. Однак київські депутати, які завжди плювати хотіли на Конституцію та закони України, завдяки власному рішенню вводять новий вид доходу, як-от пайова участь (внесок) власників тимчасових споруд. Такий внесок сплачується підприємцями до бюджету міста без ПДВ на підставі договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, неукладення якого поєднане з погрозою пошкодження чи знищення майна підприємців. Щорічними рішеннями Київради про бюджет міста кошти пайової участі визначаються джерелом формування цільового спеціального фонду бюджету. Самі собою кошти пайової участі – об'єкти оподаткування, але якщо їх визначити доходом бюджету, то вони не є об'єктами оподаткування. Це означає, що, перекваліфікувавши кошти пайової участі власників тимчасових споруд на вид доходу до міського бюджету, рішення Київради зменшило надходження до Державного бюджету України на суму загальнодержавних податків, які б мали сплачуватись одержувачем цих коштів. Запровадження на території Києва вигаданого київськими депутатами виду доходу до місцевого бюджету зменшило надходження до Держаного бюджету у 2014-2015 роках на 37,5 млн грн та зменшить надходження до Держаного бюджету на 27 млн грн у 2016 році. Цей незаконний бюджетний платіж, що завдає тяжких щорічних збитків Державному бюджетові України, вигаданий депутатами не для того, щоб використати отримані бюджетні кошти на благо киян, а для нецільового їх використання в подальшому. Ми володіємо офіційно отриманою публічною інформацією, згідно з якою у 2015 році від коштів пайової участі власників тимчасових споруд бюджет міста отримав 69 млн 137 тыс. грн доходу, з яких 15,5 млн спрямували на демонтаж тимчасових споруд; із яких, своєю чергою, 6 млн витрачено за цільовим призначенням, а 9,5 млн – з порушенням цільового призначення. Враховуючи процентне співвідношення розкрадених грошей, можна з великою ймовірністю стверджувати, що у 2015 році з 69 млн 137 тис. грн дохідної частини місцевого бюджету, отриманої від власників тимчасових споруд, як мінімум 40 млн використали не за цільовим призначення. Так, згідно з закритою електронною базою КП “Київблагоустрій” за 2015 рік, кількість тимчасових споруд зменшилася на 68 одиниць, тоді як демонтованих – склала 1923 об’єкти. За такої ситуації міська влада ніколи не почне діалогу з підприємцями, адже його початок означає початок кінця корупційної схеми. Тобто, де-факто на території Києва чиновницьким апаратом міськради та адміністрації успішно використовується удосконалена корупційна схема часів Черновецького-Попова, у якій кошти підприємців малого та дрібного бізнесу є джерелом фінансування воєнізованого формування при КМДА й особистого збагачення чиновників. Порушення чиновницьким апаратом міськради й адміністрації прав та основоположних свобод підприємців, їхні корупційні діяння, недотримання положень Конституції й законів України несумісні з ідеалами Революції Гідності, європейськими стандартами та цінностями, задля яких загинули герої Небесної Сотні й гинуть українські воїни та мирні громадяни. Тому просимо Вас, пане Президенте, як гаранта Конституції України: Забезпечити на території Києва конституційне право підприємців малого та дрібного бізнесу користуватися землею на підставі правовстановлюючих документів на землю, а не на підставі фейкових документів дозвільного характеру на землю, непередбачених національною дозвільною системою у сфері господарської діяльності. Забезпечити на території Києва конституційний порядок щодо примусового позбавлення права власності й конфіскації об'єктів права приватної власності підприємців малого та дрібного бізнесу виключно за рішенням суду в обсязі й порядку, встановленому законом, а не усними вказівками керівника КП "Київблагоустрій". У межах повноважень вжити вичерпних заходів щодо ліквідації корупційної схеми, пов’язаної з рішеннями Київради про запровадження на території міста нового виду доходу до міського бюджету – коштів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності та притягнення винних осіб до адміністративної й кримінальної відповідальності. Забезпечити на території Києва реалізацію підприємцями конституційного права на відшкодування за рахунок органів місцевого самоврядування м. Києва матеріальної та моральної шкоди, завданої злочинними рішеннями Київради щодо договору про пайову участь (внеску) в утриманні об'єкта благоустрою, неукладення якого поєднане з погрозою пошкодження чи знищення майна підприємців. Напомним,  17 октября в Украинском доме в Киеве состоялся Форум малого и среднего бизнеса “Проблематика и способы решения конфликтов между Киевской городской властью и предпринимателями”. В рамках мероприятия участники выдвинули перечень требований к киевским властям, среди которых - введение годового моратория на снос временных сооружений и отмена паевого участия. За требования, выдвинутые Киевской горгосадминистрации, проголосовало 249 присутствующих предпринимателей. Столько же бизнесменов поставило свои подписи под соответствующим документом - обращением на имя столичного градоначальника Виталия Кличко. Подробнее: Киевские предприниматели будут подавать в суд на КГГА для возмещения убытков КиевVласть

Международный пункт пропуска через государственную границу на речном вокзале Киева создан две недели назад постановлением правительства. Его создали для речного сообщения с Республикой Беларусь. Об этом идет речь в материале KV "В.о. голови Київської митниці: “Жоден з приватних аеропортів під Києвом не має зони митного контролю”. Исполняющий обязанности председателя Киевской городской таможни Сергей Тупальский, напомнил, что городская таможня стоит из пяти постов, в составе международный аэропорт "Киев" (Жуляны), пункт контроля на железнодорожном вокзале. А также созданный две недели назад постановлением правительства Международный пункт пропуска через государственную границу на речном вокзале Киева. "Таможня уже сделала все, что зависит от нас, и ожидаем согласования для открытия речного пункта пропуска", - сказал он. И пояснил, что этот пункт прокуска нужен для речного сообщения с Республикой Беларусь. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”     VK.Widgets.Subscribe("vk_subscribe", {soft: 1}, -60290257); Также Тупальский отвечая на вопрос, зачем Киевскую городскую таможню было выделено в отдельное направление, напомнил исторический контекст. "Киевская таможня упоминается еще во времена Киевской Руси. Неделю назад у меня была встреча с археологом НАНУ. Именно сейчас они ведут раскопки в Киеве по ул. Кирилловской (Подол). Ими доказано, что именно там проходил торговый путь от реки Днепр в сторону Вышгорода и Чернигова, и именно там они нашли много исторических находок - более 20 таможенных пломб (ориентировочно - 12 век), заготовки для изготовления пломб времен Киевской Руси. Это подтверждает именно там, возможно, находилась таможня Киевской Руси. Это первый случай, когда в одном месте найдено такое количество пломб. А как отдельную государственную организацию, уже в обозримом историческом времени, киевскую таможню было создано 1 января 1820 года", - рассказал Тупальский. И подчеркнул, что учитывая и историю, и происходящие в столице реальные экономические процессы, была создана городская таможня. Читайте: В аэропорту “Жуляны” задержали итальянку с тысячами евро и долларов в обувных коробках КиевVласть

Виконуючий обов'язки голови​ Київської міської митниці Сергій Тупальський у своєму першому великому інтерв`ю розповів про “Єдине вікно” та відеоспостереження на митниці, про відкриття митного пункту на Київському річковому вокзалі, дав прогноз по фінансовим показникам діяльності столичної митниці та дав зрозуміти, що жоден приватний аеродром Київської області не має тимчасової зони митного контролю. Тобто, навіть якщо хтось з багатіїв щось ввозить та вивозить через приватні аеропорти, то це повністю протизаконно. KV: 11 серпня на Київській міській митниці розпочало роботу "Єдине вікно". За 2,5 місяці які результати його роботи? Сергій Тупальський: Принцип "Єдиного вікна" - одна з найкращих світових практик. Згідно з урядовою постановою № 364, вказаний Порядок почав працювати і у нас. В основі принципу роботи впроваджено – єдиний механізм інформаційного обміну між митницею, відповідними контролюючими органами та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності з використанням електронних засобів передачі інформаціі. За 2,5 місяці через "Єдине вікно" оформлено близько 4000 митних декларацій. Це трошки більше 1% від усього обсягу митних оформлень. Все, що нове, - непросте, і при нововведеннях відбуваються певні проблеми, як нормативного та технічного характеру. Але всі розуміємо, що рішення уряду правильне, і в перспективі - це спрощення і для бізнесу, і для нас. По-перше, це модернізація системи, яка існує ще з радянських часів. По-друге, пришвидшення обміну інформацією між всіма учасниками процесу, мінімізація людського фактору. По-третє, єдиний інтерфейс дозволяє нам з контролюючими органами в режимі онлайн обмінюватись всією інформацією та бачити в режимі реального часу, як проходить процедура проходження відповідних контролів.  І, врешті, головне – це суттєве прискорення здійснення зовнішньоекономічної діяльності. KV: Що за проблеми технічного та нормативного характеру з "Єдиним вікном"? Хто розробляв системи? Сергій Тупальський: Розробниками системи є спеціалісти IT-департаменту ДФС. Але, щоб скомпонувати вимоги і бізнесу, і державних органів, які ніколи не працювали з системою електронного декларування, ми кожного тижня вдосконалюємо систему, виправляємо похибки в ній. Що стосується нормативних складнощів, наприклад, принцип мовчазної згоди. Жоден нормативний акт не може сьогодні нам чітко пояснити, що є мовчазною згодою. Так, коли пройшли чотири години, і за цей час уповноважена особа контролюючого органу не внесла до інформаційної системи відповідне рішення, система автоматично формує рішення про здійснення відповідного виду державного контролю, яке є підставою для завершення митного контролю та митного оформлення. Але хто несе відповідальність за якість імпортованих товарів? Тому ми в Київській міській митниці неодноразово зустрічались і з суб’єктами підприємництва, і з представниками контролюючих органів, щоб владнати ці непорозуміння. Також, на даному етапі, ми 40-50% проблем технічного характеру вже владнали, доопрацювавши систему. Проблеми нормативного характеру – це повноваження Кабінету міністрів. Нами проведена досить велика робота, зібрано та систематизовано проблеми, відпрацьовано відповідні пропозиції та передані до ДФС і далі до Мінфіну. Надалі необхідно переглянути деякі положення нормативно-правових актів та внести, в тому числі, зміни до Митного кодексу. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Але це вже питання до Верховної Ради – зміни до Кодексу. А зміни до відповідних постанов – це робота уряду. Зокрема, розширення списку переліку місць митного оформлення, де застосовується принцип "Єдиного вікна". Проте, є набагато більше місць, де проводиться митне оформлення товарів. Нами було запропоновано прибрати перелік місць та всюди застосовувати принцип "Єдиного вікна". Отже, "Єдине вікно" для України – це, перш за все, створення умов для прозорої роботи, ефективний розподіл ресурсів та витрат для бізнесу і зменшення можливості для корупціі. KV: Київську міську митницю було створено 1 грудня 2014 року. Яким був 2015 рік за надходженнями, яким планується 2016 рік? До речі, станом на липень плани Київської міської митниці виконано всього на 78,1%. Чому? Сергій Тупальський: Динаміка надходжень митних платежів до державного бюджету в Київській міській митниці є позитивною. Середньодобове надходження наприкінці 2014 року – на початку 2015 року складало 110 млн гривень. Сьогодні ми маємо – 145 млн гривень. За 2015 рік – до державного бюджету України було перераховано 29 млрд гривень, за 9 місяців 2016 рік – вже 27 млрд гривень. KV: То чому за липень такі показники? Сергій Тупальський: Липень і серпень – це місяці зниження активності зовнішньоекономічної діяльності, також відбулась зміна структури оподаткованого імпорту. Разом з тим, за серпень ми перевиконали індикативний показник на 175 млн гривень, зібравши 3,320 млн гривень. Половина зі 175 млн гривень cпрямовано до спеціального фонду бюджету Києва. У вересні у нас був індикативний показник 3,5 млрд гривень, забезпечили виконання 3,42 млрд., що складає 98,2%. KV: Які ваші очікування щодо реальних надходжень за весь 2016 рік? Сергій Тупальський: Наші прогнозовані очікування до кінця року це - 35,5 млрд гривень. KV: Навіщо Київську міську митницю було виокремлено в окремий напрямок? Сергій Тупальський: Цікаво, але Київська митниця згадується ще за часів Київської Русі. Тиждень назад у мене була зустріч із археологом НАНУ. Саме зараз вони ведуть розкопки в Києві по вул. Кирилівській (Поділ). Ними доведено, що саме там пролягав торгівельний шлях від річки Дніпро в сторону Вишгорода та Чернігова, і саме там вони знайшли багато історичних знахідок – більше 20 митних пломб (орієнтовно – 12 століття), заготовки для виготовлення пломб часів Київської Русі. Це підтверджує що саме там можливо знаходилась митниця Київської Русі. Це перший випадок, коли в одному місці знайдено таку кількість пломб. А як окрему державну інституцію, вже в осяжному історичному часі, київську митницю було створено 1 січня 1820 року. Тому, зважаючи і на історію, і на реальні економічні процеси які відбуваються в столиці, було створено міську митницю. Вона складається з п’яти постів, в нашому складі міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), пункт контролю на залізничному вокзалі. Два тижні назад урядовою постановою створено Міжнародний пункт пропуску через державний кордон на річковому вокзалі Києва. Митниця уже зробила все, що залежить від нас, і очікуємо узгодження для відкриття річкового пункту пропуску. KV: Митний пункт на річковому вокзалі? Навіщо? Сергій Тупальський: Для річкового сполучення з Республікою Білорусь. Досить цікавий напрямок і ймовірно є в ньому потреба. KV: П’ять пунктів пропуску. А який наразі у вас штат? Сергій Тупальський: Раніше було близько 800. Зараз після скорочень, у відповідності постанов уряду та Мінфіну, залишились 650 співробітників. Це не багато, бо найбільше митних оформлень відбувається саме по Київській міській митниці. Наша митниця є досить різновекторною. У нас зосереджені всі напрямки діяльності – залізничні перевезення, авіасполучення, автотранспорт, митне оформлення товарів подвійного та військового призначення, гуманітарної допомоги, міжнародних експрес- та поштових відправлень, а скоро буде ще річкове. Тому Київська міська митниця, столична митниця, - була і є кузнею кадрів для всієї системи. Колектив у нас професійний та відданий. Тому невипадково, що всі нові реформи та інновації спочатку впроваджуються саме на Київській міській митниці. KV: Чи зачепила вас люстрація? Сергій Тупальський: Люстрація відбулась згідно до закону "Про очищення влади". Звільнено одну посадову особу з керівного складу. А по майновій люстрації звільнені три співробітника, які не вказали в деклараціях все майно. KV: Чи вплинуло на збільшення об’ємів на Київській міській митниці те, що відбувається на Одеській митниці, звідки, як кажуть і імпортери, і експортери, і деякі Ваші колеги з ДФС спостерігається відтік клієнтів? Сергій Тупальський: У відповідності до ст. 247 Митного кодексу, суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволяється обирати митницю та місце митного оформлення. Чи змінили деякі суб’єкти місця митного оформлення? Так. Міграція до нашої митниці відбувається, на мою точку зору, саме тих суб`єктів, у кого немає проблем з оформленням, а також, хто цінує швидкість та якість проведення митних формальностей. У нас оформлення відбувається у відповідності до вимог митного кодексу, у нас досить професійний та злагоджений колектив співробітників, відсутні будь- які бюрократичні затягування, при виникненні проблемних питань оперативно приймається рішення.  За останні півроку ми добились того, що всі власники митних терміналів забезпечили місця митного оформлення всім необхідним обладнанням, інвентарем, розвантажувальною технікою тощо. Читайте: Фискальная служба задержала в Киеве партию нелегальной парфюмерии стоимостью в 16 млн грн У нас досить розгалужена система митних терміналів, розвинута логістична інфраструктура. Також має значення те, що більшість великих іноземних представництв, корпорацій, інвесторів , які ведуть зовнішньоекономічну діяльність зосереджена в Києві, тому Київська міська митниця їм зручніша. Крім того, в Києві зосереджені всі центральні органи влади, правоохоронні, контролюючі органи, що дає можливість реагувати на будь-які нестандартні ситуаціі. KV: Влітку в Борисполі було введено відеофіксацію митних процедур. Як оцінюють на Київській регіональній митниці це нововведення? Чи буде найближчим часом втілено цю технічну процедуру на митних пунктах Київської міської митниці? Сергій Тупальський: Фото- та відеофіксація митних процедур є однією з важливих реформ, що сьогодні втілюються урядом. Це сприяє прозорості оформлення митного контролю, його якості та засобом безпеки для наших співробітників. На жаль, митниця має досить багато негативу. Але, коли правоохоронні органи починають розбиратись, виявляється, що ми просто виконували вимоги чинного законодавства. Відеофіксація дозволяє швидше виявляти факти необґрунтованих скарг – з одного боку. З іншого боку – звужує поле прояву корупційних дій. Сьогодні відеофіксація тестується на чотирьох митницях. Після закінчення тестового режиму буде розроблено програму забезпечення камерами всіх митних постів. Можливо, це відбудеться до кінця поточного року. KV: Нещодавно прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що на всіх митних пунктах країни зламано рентгенівські апарати. Наскільки це відповідає дійсності? Сергій Тупальський: Скажу лише про Київську міську митницю. Там, де передбачені технологією рентгенівські апарати, вони є і працюють – це і митний пост "Спеціалізований", поштовий відділ, в аеропорту "Київ" (Жуляни). KV: Питання, скоріше, до Київської регіональної митниці, але все ж: під Києвом велика кількість приватних аеропортів, і чи має митниця можливість доглядати те, що ввозиться та вивозиться через ці повітряні ворота? Чи це такі “офшорні ворота” - що хочеш ввозиш, що хочеш вивозиш? Сергій Тупальський: Повторюсь, митниця завжди працювала в правовому полі, згідно визначеного порядку. Будь-який аеропорт, що забезпечує процедуру перетину митного контролю, повинен діяти в єдиному правовому полі. Пункт пропуску через державний кордон - спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, в аеропортах чи на аеродромах, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб. Всі приватні аеропорти, про які Ви кажете, не мають можливості здійснювати відправлення літаків за кордон та прийом літаків з-за кордону. KV: А якщо я скажу, що Ви помиляєтесь? Сергій Тупальський: Тоді скажу, що вони порушують закон. KV: Мати власний літак та власний аеродром можуть лише заможні та впливові люди, яким не складно порушувати закони. Сергій Тупальський: Митний контроль поза місцем розташування підрозділів митного оформлення, в тому числі з приватного аеродрому, можливий лише за зверненням щодо створення тимчасової зони митного контролю (ТЗМК) та забезпечення встановленого режиму. До нас не було жодного звернення щодо створення такої ТЗМК. До речі, у січні через пункт в Жулянах було пропущено 370 літаків, а в вересні – вже 600. Тобто, маємо значне зростання за авіаперевезеннями та митними процедурами. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   KV: В 2015 році на хабарі в 14 тис. гривень було затримано головного державного інспектора митного посту "Спеціалізований". Що зараз з цією людиною? Сергій Тупальський: На жаль, корупція як явище, існує майже у всіх країнах. Різниця полягає у масштабах і наслідках. Проблема корупції в українському суспільстві залишається більш ніж актуальною, незважаючи на ряд вагомих законодавчих кроків, зроблених державою у боротьбі з цим ганебним явищем. Боротьба з нею є однією з умов вступу України до ЄС. В суспільстві існує думка, що митниця є однією з найкорумпованіших установ в державі. Але маю сказати, що митниця корумпована не більше за інші державні установи. Читайте: В аэропорту “Жуляны” задержали итальянку с тысячами евро и долларов в обувных коробках Щодо співробітника, про якого Ви запитали: ЗМІ трохи перекрутили інформацію. Хтось сказав, що хабар був 14 тисяч, хтось – 16 тисяч. Хабар був у розмірі 250 доларів, але це, звичайно, не змінює суті. На час проведення досудового слідства його було відсторонено. Зараз за рішенням суду його звільнено та заборонено займати відповідні посади протягом двох років. KV: Скільки за період існування Київської міської митниці було таких інцидентів? Сергій Тупальський: Протягом 2016 року – два випадки. Якщо подивитись на зону діяльності Київської міської митниці та об’єми нашої роботи – це неприємний, але не найкритичніший показник. KV: Що це за митний пост “Спеціалізований”, на якому було схоплено державного інспектора? Сергій Тупальський: Це історична назва. Через нього йдуть міжнародні поштові та експрес-відправлення, товари подвійного призначення, гуманітарна допомога, дипломатичні вантажі, поштові відправлення тощо. Тому співробітники мають бути висококваліфікованими спеціалістами по специфічним напрямкам та мати відповідні навички проведення митних формальностей. KV: Які групи товарів найбільше ввозять та вивозять через Київську міську митницю? Сергій Тупальський: За 9 місяців 2016 року ввезено понад 2 млн тон товару. Основна номенклатура імпорту: автомобілі, запчастини, побутова техніка, косметика, продукція хімічної промисловості. На експорт оформлюються продовольча продукція та продукція сільського господарства. Одна з найбільших та бюджетоформуючих позицій – автомобілі. До речі, як відомо, з 1 серпня вступив у дію новий закон про “стимулювання розвитку ринку транспортних засобів з пробігом”. За цим законом вживані легкові автомобілі можна буде ввозити в Україну за новими, значно зниженими акцизами. Діятиме він до 31 грудня 2018 року. Так, до 1 серпня в зоні діяльності митниці, оформлялись 20-25 автомобілів щомісяця, а за серпень-вересень оформлені 365 автомобілів. За вказаний період Податки сягають в районі 39 млн гривень. KV: Скільки оформлюється через Київську міську митницю юридичних та фізичних осіб? Сергій Тупальський: На обліку близько 22,5 тисяч суб’єктів. З них активних, тих, хто постійно працюють, - близько 9,5 тисяч. По фізичним особам дуже складно вивести статистику, бо відповідного обліку у нас, як такого, немає. Втім, щодобово ми оформлюємо 4-5 тисяч митних оформлень для фізичних осіб (в основному, це експрес- та поштові відправлення). По аеропорту “Жуляни” на початку роботи митний пункт щодобово перетинали близько 30 тисяч осіб, а в вересні тільки на виліт було оформлено 60 тисяч осіб, а на приліт – 55 тисяч осіб. KV: Товаропотік через "Жуляни" теж зріс? В “Борисполі” кажуть, що в них йде відтік, й логічно припустити, що йде перетік до Жулян. Сергій Тупальський: Не можу сказати, чи за рахунок "Борисполя", але аеропорт "Жуляни" досить стрімко розвивається. І три місяці назад ми ввели додаткові штатні одиниці для митного оформлення товарів в Жулянах. Так, раніше у вказаному підрозділі оформлялось 1-2 митних деклараціі на добу, то вже зараз ми маємо 20-25 митних декларацій протягом зміни. KV: Наскільки багато нарікань на роботу митників, наскільки оперативна реакція? І як працює ваша служба внутрішньої безпеки? Сергій Тупальський: В ДФС на підставі існуючого законодавства розроблено відповідний алгоритм по роботи зі скаргами та зверненнями суб’єктів підприємництва та громадян. На кожному підрозділі митного оформлення ця інформація розміщена і доступна для громадянам, разом з номерами телефонів "гарячої лінії" як ДФС так і Київської міської митниці. Майже всі скарги відпрацьовуються спільно зі співробітниками відділу внутрішньої безпеки, який функціонує у складі Головного управління ДФС у м. Києві. Нажаль, із складу митниць зазначений підрозділ виведено. Але в нас є плідна співпраця із співробітниками відділу, постійний контакт з ними, із закріпленими відповідальними особами. За останні 3-4 місяці скарг стало набагато менше. На початку року було 8-10 скарг щомісяця, а в серпні-вересні – 1-2 скарги. Основні скарги – стосуються затримки митного оформлення або не погодження з митною вартістю. Всі скарги розглянуті, по жодній не підтверджено порушення митниками своїх посадових обов’язків. Важливий нюанс – більшість скарг базується на особистому трактуванні митного законодавства громадянами. Наприклад, коли людина замовляє щось через Інтернет та отримує експрес відправленням чи поштою і ми бачимо, що вартість товару не відповідає задекларованій і при цьому виникає необхідність сплати відповідних податків – у отримувача такого відправлення це викликає бурю невдоволення. Так, 11 скарг від фізичних осіб було розглянуто, і жодна не вдоволена. З 45 скарг суб’єктів підприємництва близько 70% стосувались затримки при розмитненні – всім надані роз’яснення. Позитивно те, що за серпень, вересень та половину жовтня до нас надійшли всього дві скарги. Після проведення відповідних консультацій та роз’яснень, скарги було відкликано громадянами. Читайте: Через аэропорт "Киев" (Жуляны) пытались незаконно ввести в Украину первые пять iPhone7 КиевVласть

Нормальна соціальна людина ніколи не зможе примиритися з чиновницьким свавіллям, брехнею і несправедливістю. Дискомфорт психологічний – реакція на кричущий та узаконений бандитизм. Конституція і закони у нас для всіх чи тільки обраних? Запитання дивне, але для українців воно доречне. Щоб не обіцяла райдужного й перспективного городянам столична міська влада чи інші столоначальники у райдержадміністраціях, але коли йдеться про реальні порушення конституційних прав людей, нехтування чиновниками українськими законами, то мовчати і стояти осторонь проблеми не можна. Факт відомий, не раз осмислюваний. Перейдемо до конкретної теми. Наразі, тисячі ліфтів у будинках столиці України потребують заміни чи капітального ремонту. Але з року в рік це відкладається при різних президентах і мерах, міністрах і депутатах. Немає ані бажання, ані фінансування, знаходяться інші поважні і неповажні причини. Весь цей хаос відрізняється одним: ніхто не думає про нагальні потреби людей, а також про те, що подальша експлуатація старих чи несправних ліфтів становить загрозу для життя і здоров’я мільйонів людей. Це злочин проти громадян і держави. Винні чиновники мають сидіти за це не в м’яких зручних кріслах, чималу кількість з них взагалі потрібно гнати за бездіяльність та професійну деформацію. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Наведу один знаковий конкретний приклад, що вже має громадський резонанс. Мешканці другого парадного 16-поверхового будинку по вул. Драйзера, 14/33, протягом двох місяців чекають, коли ж нарешті запрацює вантажний ліфт. І певно марно, бо гарантій від компанії “Майстерліфт”, комунального підприємства з обслуговування житлового фонду Деснянського району не чути. Як до речі і від керівників районної та міської влади. Київська міськдержадміністрація ще з 2012 року обіцяє вжити заходів з проведення справжнього капітального ремонту чи заміни ліфтів у будинку, про що є відповідні листи з нотками надії та гарантії. Мешканці не без підстав стурбовані: а чи можна вірити брехунам? Читайте: В Киеве оборвался лифт с людьми Слід додати, що на верхніх поверхах парадного згаданого будинку проживають 9 інвалідів і 25% пенсіонерів, чимало малих дітей. Громада в шоці! Адже у 2016 році лихоманить й роботу пасажирського ліфту. Таким чином, люди як заручники лиха і майже щотижня шукають підтримки, звертаючись на гарячі телефонні лінії Кабінету міністрів та КМДА. Написали листи в Адміністрацію президента, Кабмін, у Верховну Раду - і поки все марно. Не відчувається, що хтось звідти хотів реально допомогти бідолашним громадянам. А ліфти вже відпрацювали свій термін, їм по 30 років. Таким чином їх подальша експлуатація становить загрозу життю та здоров’ю людей. Про це хтось подумав? Нічого реально обнадійливого у порушеній проблемі немає від в.о. голови Деснянської РДА Віктора Крохмалюка. Цей чиновник служив в адміністрації ще за часів президентства Януковича і зараз, вочевидь, прийшовся до душі нинішній владі. Невідомо тільки чим, адже в районі дуже багато різних проблем, а влада їх не вирішує. Фактично якщо розібратися прискіпливо, то районна влада Деснянської РДА порушує не тільки конституцію, а й статті законів “Про державну службу”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”. А я посилаюся лише на мізерну частку цих проблем, що стосується тільки ліфтів. КМДА очевидно не хоче змін у житлово-комунальній галузі, а також не робить конкретних кроків щодо припинення порушень конституційних прав громадян і законів по відношенню до численних жителів мегаполіса. Не відчувається ніяких обнадійливих позитивних зрушень, крім нових високих тарифів, які дратують людей і погіршують рівень їх життя. Нерідко скрізь і всюди люди наштовхуються на чиновницьку грубість, бездушшя, на вістря кардинальної проблеми хама. Вістря само випирає із подертих одеж хворої державності. І з такими фактами ми не маємо миритися. Читайте: В столице почти у половины лифтов истек срок эксплуатации Олександр Борщевський, головний редактор журналу “Світ єдиноборств”, член Національної спілки журналістів України КиевVласть

КБ Південне стало заручником відсутності нових розробок у космічній галузі та "специфічної" маркетингової політики. До того ж, в бюро точиться запекла боротьба за крісло генерального директора. На перший погляд, ситуація в КБ Південне видається благополучною. Підприємство завантажене замовленнями, має достатні для стабільної діяльності грошові потоки, середньомісячна зарплата сягнула майже 8000 грн., кількість працівників збільшується, серед працюючих достатньо молоді. В той же час, спільним наказом Мінекономрозвитку та Мінфіну від 17.06.15 року № 609/565 КБ Південне віднесене до 30-ти підприємств державного сектору з найбільшими фіскальними ризиками. Чинниками, що несуть ризики фінансових втрат держави, визначені так звані циклічні проблеми, а саме: нарахування курсових збитків внаслідок девальвації гривні та донарахування податку на прибуток. Поза форматом наказу залишились причини виникнення таких ризиків: багатомільйонні зобов’язання підприємства за валютними кредитами та деструктивний вплив діяльності КБ Південне на космічну галузь.  Останній чинник є найбільш небезпечним, і ось чому. Головною метою господарської діяльності КБ Південне є розроблення конструкторської документації. А ось результат застосування розробок, тобто виробництво серійної продукції, вже є другорядним для КБ Південне, оскільки не так вагомо впливає на його дохід. Результатом такого перекосу пріоритетів, є відсутність за всі 25 років Незалежності дійсно нових розробок ракетної техніки, доведених до серійного виробництва. Хоча короткостроковий інтерес КБ Південне суперечить його ж довгостроковим інтересам, оскільки відсутність втілених в серійне виробництво розробок негативно впливає і на розвиток конструкторської школи, і на виховання молодих конструкторських кадрів, і, врешті-решт, ставить під сумнів авторитет КБ Південне, його репутацію і комерційні перспективи. Не кажучи вже про втрату державних коштів. Яскравим прикладом шкоди, яку завдає пріоритетність розробок над виробництвом, стала доля проектів “Циклон-4” та “Сапсан”. Обидва проекти були зупинені, зокрема, через неодноразове збільшення їх вартості та зсування термінів реалізації. Історія створення ракети-носія “Циклон-4” варта того, щоб викласти її детально. Законом України від 04.02.2004 р. № 1429-IV був ратифікований Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про довгострокове співробітництво щодо використання українського ракетоносія “Циклон-4” на пусковому центрі Алкантара (Бразилія). Згідно з умовами Договору, сторони мали забезпечити до кінця 2006 року проведення випробувань і введення в штатну експлуатацію космічного ракетного комплексу “Циклон-4”. Серед зобов’язань України була розробка ракетоносія “Циклон-4”, її комплексне випробування, підготовка виробничої бази, виготовлення макета ракетоносія “Циклон-4” для випробувань та першого льотного зразка ракетоносія. Для реалізації проекту Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 786-р були надані державні гарантії, під які був отриманий кредит у розмірі 150 млн доларів США. Тобто, було забезпечене стовідсоткове фінансування української частини проекту. За користування кредитом держава сплатила вже близько 500 млн гривень. Уповноваженим органом влади, відповідальним за проект, було визначене Національне космічне агентство (наразі – Державне космічне агентство). Однак, на початку 2009 року було встановлено, що фактична готовність ракетоносія “Циклон-4” становить не більш ніж 40%, і передача ракети для кваліфікаційного пуску (за умови додаткового фінансування в розмірі 83 млн доларів США) можлива не раніше середини 2011 року. Станом на липень 2016 року, конструкторська документація на ракетоносій досі в повному обсязі не готова. Загальна вартість проекту для України на сьогодні вже перевищує 488 млн доларів США − тобто, зросла більше ніж втричі порівняно з початковою. Термін реалізації проекту з двох років збільшився до одинадцятьох, аж доки в квітні 2015 року не був зупинений бразильською стороною. Можна скільки завгодно пояснювати зупинку проекту проблемами бразильських партнерів, але це жодним чином не може виправдати відсутність завершеної розробки в КБ Південне. Головна причина зриву проекту і втрати державних коштів – невиправдані зволікання з боку КБ Південне, нескінченні доопрацювання вже опрацьованих раніше конструкторських рішень тощо. Слід зазначити, що керівництво КБ Південне навчилося майстерно використовувати відсутність в Україні незалежного експертного середовища з питань розробки космічної техніки. Це дозволяє “тиснути авторитетом” і на партнерів по кооперації, і на чиновників Державного космічного агентства. Мета зрозуміла – якомога довше отримувати якнайбільше грошей на так зване “вдосконалення конструкторської документації”. Представники КБ Південне дуже полюбляють хвалитися своєю славною історією, створеним ними ракетним щитом СРСР, кількістю доведених в радянські часи до серійного виробництва зразків бойової ракетної техніки, космічних апаратів тощо. Проте, можна із впевненістю стверджувати, що, скажімо, відомий ракетний комплекс Р-36М (“Сатана”), з такими підходами розроблявся б і досі. Така ж сумна доля спіткала і проект створення оперативно-тактичного ракетного комплексу “Сапсан”. Розпочатий в 2008 році проект був зупинений влітку 2013 року замовником (Міністерством оборони) з тих самих причин – неодноразових переносів термінів виконання і збільшення вартості в рази. Хтозна, чи наважилась би Росія на агресію, якби Україна мала на озброєнні ОТРК “Сапсан”, здатний влучити в Кремль з місця базування десь біля Чернігова? На жаль, ми цього ніколи не з’ясуємо, оскільки на заваді стали апетити ненажерливих конструкторів. Інтерес галузі і держави, вочевидь, полягає саме в серійному виробництві ракетно-космічної продукції. Дослідне і експериментальне виробництво не можуть забезпечити ані належного обсягу ракетно-космічного виробництва, ані достатньої його диверсифікації, ані конкурентоспроможності продукції. Яскравим прикладом є відсутність комерційних перспектив на світовому ринку у вже розроблених КБ Південне космічних апаратів “Січ-1”, “Січ-1М”, “Січ-2”, і у КА “Січ-2М”, розробка якого наразі триває. Одним з головних чинників такого становища є незацікавленість КБ Південне у серійному виробництві. Тому конкурентоспроможність космічних апаратів взагалі не бралася до уваги під час їх проектування. Показово, що розробку національного телекомунікаційного супутника “Либідь” Україна була змушена замовити у іноземного підрядника – оскільки сили власного КБ не дозволяли створити розробку належного рівня. Цей приклад наочно демонструє сумний результат політики “розробки заради розробки”. Проте, інтерес держави щодо космічної галузі полягає не тільки в розвитку космічного машинобудування. Іншим і, напевне, головним державним інтересом є перетворення космічної галузі в мультиплікатор високотехнологічного розвитку вітчизняної економіки, що неможливо без ефективно діючого ланцюга “розробка-виробництво”. І стратегічне значення підприємств для безпеки держави може бути втілене тільки через серійне виробництво нових зразків озброєння та військової техніки, які мають бути не тільки розроблені на папері, а і прийняті на озброєння. Яскравим підтвердженням хибності існуючого підходу є поступове зубожіння промислових підприємств галузі, зокрема гостра ситуація на ДП “ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова” (Південмаші). Криза на цьому і низці інших підприємств галузі спричинила, в тому числі, і недолуга політика КБ Південне. Як розпорядник коштів, КБ систематично примушує партнерів по кооперації укладати договори з нульовою, а подекуди і з від’ємною рентабельністю. Внаслідок такої практики, космічна галузь протягом багатьох років фактично позбавлена можливостей для розвитку шляхом технічного переозброєння і впровадження сучасних інноваційних технологій. Особливо цинічним на цьому фоні виглядає постійне вихваляння очільників КБ Південне кращою фінансово-економічною ситуацією в КБ порівняно з іншими підприємствами галузі. Тривала орієнтація на задоволення короткострокового інтересу призвела КБ Південне до небезпечної межі. Незважаючи на нібито міцний фінансовий стан, в КБ вже давно виникли та продовжують поглиблюватися численні ознаки глибокої системної кризи: –​ відсутність нових розробок; –​ заручниками маркетингової політики, орієнтованої на створення конструкторської документації, а не серійне виробництво продукції, стали промислові підприємства галузі, чиє виробництво повністю залежне від політики КБ Південне); –​ практична відсутність наукової підтримки; –​ майбутні фінансові навантаження, зокрема, з виплати зобов’язань перед бюджетом та за валютними кредитами. Єдиним можливим виходом з ситуації є впровадження структурних змін в галузі, які б упорядкували пріоритети в належному порядку – спочатку державні, а вже потім містечкові інтереси. А це можливо лише за умови, коли пріоритетом стане серійне виробництво. Головна роль у цьому належить Державному космічному агентству України, яке за часів попередників нинішнього голови Л. Сабадоша з “незрозумілих” мотивів довело ситуацію до краю. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Орієнтація керівництва КБ Південне на короткостроковий зиск та наочна неспроможність стратегічного бачення майбутнього знайшла своє відображення і в особистій площині. В рамках кримінального провадження № 42016040010000011 встановлено, що посадові особи КБ Південне за попередньою змовою з групою осіб, спільно із службовими особами ПАТ КБ “Новий”, зловживаючи службовим становищем, умисно, з порушенням вимог п.5 ст.37, ст.ст.40,44 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, п.п.1.3, 6.1, 6.2 Постанови Правління Нацбанку України від 25.01.2012 р. № 23 “Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями”, статуту ПАТ КБ “Новий” та положення банку “Про кредитування”, видали 15.11.12 міжбанківський кредит у розмірі 1 млн доларів США неплатоспроможній банківській установі – ПАТ “Банк Таврика”, до якого 20.12.12 року було введено тимчасову адміністрацію та, в подальшому, визнано банкрутом. Також самостійно, без будь-якого дозволу Державного космічного агентства України, тобто без дозволу держави, у період з 2005 року по 2015 рік посадові особи КБ Південне зменшили статутний фонд державного підприємства у загальному фонді комерційного банку з 41,85% акцій до 18,329%, чим заподіяли збитки державі, в особі КБ Південне. Оборудки, подібні до оборудки з ПАТ “Банк Таврика”, були проведені також з ПАТ “Комерційний банк “Хрещатик” (3 млн дол. США) та ПАТ ”Дельта Банк” (близько 5 млн дол. США). За дивним збігом обставин, оборудки було проведено безпосередньо перед падінням цих банківських установ та початком процедури їх банкрутства. Цікаво, що головою наглядової ради ПАТ КБ “Новий” є колишній (та поновлений судом на посаді) гендиректор КБ Південне Дегтярьов О.В. А співвласниками цього банку є родичі Дегтярьова О.В. (невістка) та першого заступника гендиректор КБ Курячого Є.В. (дружина). Потребує також перевірки інформація щодо розміщення валютних коштів КБ Південне на рахунках ПАТ КБ “Новий” на умовах, заздалегідь невигідних для підприємства, але не для деяких посадових осіб. Правоохоронні органи може зацікавити і схема з розміщенням кредитних коштів підприємства на депозитних рахунках банку, коли депозитні договори припинялися за кілька днів до нарахування відсотків, сума яких сягала десятків мільйонів гривень. Ця стаття була б неповною без бодай поверхневого погляду на знедавна скандальну постать О. Дегтярьова. На початку поточного року його було звільнено з посади генерального директора – генерального конструктора КБ Південне. Звільнення відбулося з огляду на “досягнення” О. Дегтярьова на ниві особистого збагачення та на підставі рекомендації державних контролюючих органів. При цьому пану Дегтярьову було запропоновано перейти на посаду генерального конструктора, що унеможливлювало б доступ до управління фінансами підприємства. І що тут почалося! Мітинги, замовні публікації, ганебне шельмування опонентів. Особливої пікантності цій ситуації додає звинувачення держави в рейдерському захопленні… державного ж підприємства! Де сама держава, як власник, має повне право проводити кадрові ротації і змінювати керівників, які не справляються зі своїми обов’язками. Як це роблять власники підприємства будь-якої форми власності. Основний зміст численних звернень – катастрофічні наслідки, які нібито спіткають КБ Південне з його “довготривалими розробками” внаслідок усунення О. Дегтярьова з посади. Та чи це справді так? Адже запропонована пану Дегтярьову посада генерального конструктора начебто дозволяє не просто зберегти спадковість, а і взагалі уникнути ідейного розриву в конструкторській діяльності. Проте, відповідь дуже проста: пан Дегтярьов узагалі не конструктор. Свого часу він створив в КБ “службу 10” і довгі роки її очолював. Основним завданням “служби 10” і предметом особистих клопотів О. Дегтярьова був маркетинг. А саме, з огляду на специфіку діяльності КБ – маркетинг на світовому ринку. Зрозуміло, що для посади генерального конструктора маркетолог Дегтярьов професійно непридатний. Звісно, пан Дегтярьов це добре усвідомлює і, на погляд автора, саме це його і розлютило. Розлютило настільки, що був мобілізований колектив КБ, який не тільки охоче виходив на акції в підтримку, а і влаштував обструкцію призначеному державою тимчасовому керівнику КБ. Щоб зрозуміти атмосферу, яка панує в колективі, достатньо ознайомитися з публікаціями на офіційному сайті КБ Південне. Наприклад, в останній на час написання цієї статті публікації (http://goo.gl/CztE7b), присвяченій візиту на підприємство Голови ДКАУ Л. Сабадоша, щодо останнього вжито такі вирази, як “Большой Начальник”, “апогей абсурда”, “злонамеренное искажение фактов”. І це стилістика не якоїсь замовної статті (яких на сайті КБ Південне теж вдосталь), а повідомлення прес-служби на сайті державного підприємства щодо керівника держаного органу управління! Інша цікава деталь – сайт взагалі не має україномовної версії. Російська і англійська мови є, а державна − відсутня. Отакої. Вони там ще й у часі загубилися. Привертає увагу і головна теза, яка озвучується на численних акціях, влаштованих оточенням О. Дегтярьова. Цитую мовою оригіналу: “Верните Дегтярева, не надо нам другого!”. Впевненість, що без Дегтярьова КБ Південне чекає катастрофа, видається непохитною. Зважаючи на сумнівний внесок очільника КБ в технічні питання, це наводить на неприємні висновки. По-перше, теза свідчить про відсутність кадрового резерву на підприємстві, що вже само по собі є досить тривожним і яскраво характеризує компетентність керівника. По-друге, це ілюструє жах, який охопив оточення О. Дегтярьова (чи, може, його спільників?). По-третє, молоді співробітники КБ, які є основною складовою протестних акцій, схоже, не розуміють, що саме їхньому майбутньому несе головну загрозу діяльність О. Дегтярьова та випестованої ним політики КБ Південне. Як говориться, сите брюхо до розуму глухе. Мінекономрозвитку 7 червня оголосило про проведення конкурсного відбору на посаду генерального директора державного підприємства “Конструкторське бюро “Південне” ім. М. К. Янгеля”. На сьогодні прийом документів завершено, а оприлюднення результатів конкурсного відбору має відбутися до 10 серпня 2016 року. Не знаю, чи подав О. Дегтярьов документи на цей конкурс. Думаю, так. Цікаво буде подивитися на результати. Зрештою, вони будуть визначати не тільки долю підприємства, а і усієї космічної галузі. КиевVласть

Депутати від ВО “Свобода” у Київській обласній раді підсумували перші 100 днів роботи у колегіальному органі столичної області. Про те, яким чином поділити землі Київщини, визначити її адміністративний центр, побудувати нову кільцеву дорогу, провести наступні парламентські вибори, а також налагодити діалог між Київською обласною радою та облдержадміністрацією KV розповів голова фракції ВО “Свобода” у Київській облраді Ігор Сабій. KV: Коли, на Вашу думку, відбудуться наступні парламентські вибори? Яким чином? Ігор Сабій (І.С.): Сьогодні важко робити прогнози. Швидше за все, це буде залежати від позиції Америки та Європи і їх планів щодо нашої держави. Нприклад, нинішній парламент не прийняв закон про спецстатус Донбасу. І не прийме, це очевидно. Тому, щоб протягнути ті чи інші рішення, потрібен новий парламент. Якщо будуть позачергові вибори, то вони будуть проходити за чинним законодавством, якщо чергові, то закони, очевидно варто змінювати. Це - питання часу. Звісно, не слід повертатися до “мажоритарки”, але врахувати недоліки системи, за якою проводилися місцеві вибори. Адже за цією системою в ради могли потрапити далеко не лідери громадської думки, а навіть просто випадкові люди у партійних списках. До того ж, необхідно ввести політичну відповідальність. Перед кожними виборами  у нас з’являється багато політичних проектів: “нові списки - старі писки”. Дійові особи не змінюються. Крім того, виборець повинен відповідально ставитися до свого обов’язку. Приходити і голосувати. Не подобаються кандидати - балотуватися самому. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook     KV: Складність стосунків нинішніх керівників Київської обласної ради та Київської облдержадміністрації. Яким чином можна подолати конфлікт? І.С. Я б не персоніфікував конкретно нинішніх голів КОР і КОДА. Проблема закладена в корені, адже Київщина в цьому не є прецедентною. Багато областей мають аналогічні проблеми, і це питання, скоріш, політичне: завжди є хтось ведучий, а є той, кого ведуть. Але сильнішим є той, у кого в кабінеті зосереджений центр прийняття рішень. Читайте також: Депутаты Киевоблсовета жалуются на невнимание губернатора Мельничука Виходячи з основних позицій народовладдя та децентралізації, наша фракція в обласній раді переконана у тому, що керувати повинна не адмінстрація. Адже громада не має ніякого впливу на голову адміністрації: кого захотіли, того й прислали від Президента. Ніхто не запитує думку населення під час призначення, і ця людина не підзвітна громаді. Що хоче, те і робить. Догодив Президентові - молодець; не догодив - зняли і призначили іншого. Зазначу, що ні в якому разі я не персоніфікую. Це одвічна проблема, яка має витоки ще у законодавстві з управління областями. При обласній раді повинен функціонувати виконавчий комітет, який через депутатів буде підзвітний жителям Київської області. Так, якщо керівник якогось структурного підрозділу у цьому виконкомі не буде задовільняти людей, вони прийдуть до депутатів. Рада, відповідно, може відкликати цього керівника управління чи департаменту. Поки що ми, депутати, не маємо в цьому аспекті ніякого впливу. Можемо хіба що прийняти декларативне рішення про висловлення недовіри і звернутися до адміністрації з проханням розглянути кадрове питання. Але голова адміністрації, знову ж таки, може чинити на свій розсуд. Читайте також: Порошенко раскритиковал идею КОС по избранию губернаторов KV: Тобто голова адміністрації - це рудимент, якого варто позбутися? І.С. Не зовсім так. Голова адміністрації повинен мати виключно функції нагляду. Але не слід плутати це з обов‘язками так званих префектів. В об’єднаних громадах ці префекти будуть виконувати функції двох гілок влади - виконавчої і судової, і це, по суті,- заперечення поділу влади як такого. Отже, представник Президента в області повинен мати виключно функції загального нагляду. Він повинен стежити за дотриманням загальнодержавного законодавства загалом, а особливо за тим, щоб рада не приймала ніяких “сепаратистських” рішень та постанов. Причому, аж до права вето, якщо ці рішення приймаються всупереч Конституції. Наприклад, ряд обласних рад на сході України ще до Революції Гідності прийняли рішення про те, що другою державною мовою у них є російська. Відповідно, представник Президента міг би ветувати такі рішення. KV: Таким чином, форма призначення людини з центру, обов’язки якої не пересікаються з облрадою і виконкомом, у даному контексті виступає найбільш прийнятною? І.С. Саме так, функції такої людини і її штату не повинні дублювати роботу виконкому. Це стосується, зокрема, управління комунальною власністю. У більшості областей комунальною сферою керує обласна рада. Так було раніше і на Київщині. Аадміністрація перебрала на себе такі повноваження лише з приходом Партії регіонів і тодішнього очільника Анатолія Присяжнюка. Читайте також: Киевоблсовет забрал у КОГА полномочия по управлению коммунальным имуществом KV: Що пропонує “Свобода”, керуючись основним законодавством, для якомога коректнішої оптимізації стосунків обласної ради і адміністрації? І.С. Це неможливо “розрулити” в ручному режимі. Наразі це є особистісні взаємини між двома собами. Якщо вони по-людськи один-одного не сприймають, ніхто цю проблему не вирішить. Голів Київської ОДА і обласної ради ніхто не повинен мирити. Вони самостійно повинні знайти спільну мову. Доливає масла у вогонь ще і той факт, що більшість обласних рад в Україні не мають чітко вираженої більшості, як це було раніше. І посприяли такій “феодальній роздробленості” останні зміни в законодавстві. KV: Ці “гойдалки” ще довго можуть продовжуватися? І.С. Я не є арбітром між головою облради і адміністрації, але нинішні процеси у владних верхівках вказуть на те, що так і буде. Побачимо, як пройде наступна сесія. KV: Ви голосували за кандидатуру Анни Старікової чи за Олександра Горгана? І.С. Так, за Старікову. За Горгана ні. KV: Минула обласна рада мала спеціальну комісію яка співпрацювала із Києвом з питання узгодження кордонів. Чи створена така комісія у нинішній каденції? І.С. Питання межі завжди проблемне. Об’єктивно, земля навколо Києва на території області має дуже високу ціну. Саме тому кожен тягне ковдру на себе, - і місто, і область. Такої комісії зараз нема, але вона, очевидно, потрібна, адже Київ як столиця дуже динамічно розвивається. Місту потрібно розширятися, воно має багато проблемних питань зі звалищами, кладовищами і т.д. Гадаю, це взагалі питання державної ваги, у яке повинен втрутитися Уряд і Президент. В контексті нашої області і Києва це не просто проблема поділу межі. Ми готові ініціювати створення такої комісії, адже проблеми накопичуються, - як і у Києва, так і в області. KV: Чи варто переносити адміністративний центр із Києва у інше місто? Які преференції від цього зможе мати громада Київщини? І.С. З географічної точки зору, адмінстрація у Києві є зручнішим, ніж у містах Київської області. Область розміщується, по суті, навколо Києва. А от виключно для підняття рівня гордості жителів столичного регіону для цього може бути обране місто в Київській області. Як на мене, найбільш зручним з точки зору інфраструктури та економічного розвитку є місто Біла Церква. Звичайно, жителі Білої Церкви будуть вболівати за своє місто, жителі Вишгорода, який також фігурує у списку можливих столиць Київщини, - за своє. А загалом це питання може вирішити лише громада, наприклад, шляхом місцевого референдуму. Зараз в Україні така форма народного волевиявлення анульована, проте з ідеологічної точки зору це питання повинні вирішувати безпосередньо жителі Київщини. KV: Свобода готова виступити ініціатором обговорення цього питання? І.С. Безперечно. Більше того, ми піднімали це питання ще в минулому скликанні і маємо намір розвивати тему, адже варто нарешті досягнути консенсусу. Але в минулому скликанні облради ми мали лише п’ять депутатів із ста сорока п’яти. Наш голос не мав достатньої ваги. KV: Будівництво нової кільцевої дороги. Певний період парламентарі, в тому числі від вашої партії, підтримували ідею концесійного договору. Наскільки це актуально сьогодні? І.С. Питання концесії на часі, але потрібен комплексний, державницький підхід. З відкритиїх джерел нам відомо, що половина грошей, які виділяються на будівництво доріг, діваються незрозуміло куди. Крім того, той, хто будує дороги, не дає ніяких гарантій на термін їх придатності. Сьогодні, мабуть, тільки в Україні досі роблять ремонт ям на дорогах, тому що всіх ям не перерахуєш і не переміряєш. Раніше був дорожний збір, потім його долучили до вартості палива. Я спілкуюся з керівниками підприємств, які керують автотранспортними засобами,. Після введення цієї новели у них в рази зросли витрати. Втім,  дороги у нас не покращуються, тому виникає питання, чи потрапляють ці гроші в бюджет. Проблема з кільцевою дорогою полягає, крім того, в будівничому лоббі. Наприклад, ті площі, які можуть згодитися для еалізації проекту, чиновники вирішують віддати під забудову. І саме тут необхідна державницька позиція, а не позиція “тимчасовиків” - нацарювати і піти. KV: Напередодні відміни мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення набуває актуальності питання їх подальшої долі. Яким Ви бачите найбільш продуктивний спосіб розпоряджатися цим ресурсом? І.С. Цей мораторій нічого не вирішує. В Україні давно навчилися обходити його. Про це свідчить і те, як активно скуповуються землі за останні роки саме напередодні відміни мораторію. Це - так званий договір “першої ночі”: селянин отримує завдаток за свій пай ще до офіційної відміни і зобов’язується  передати потім землю визначеному власнику. Ця практика була і в 2012 році, є і зараз. “Свобода” ініціювала законопроект про ринок землі в Україні. На нашу думку, в нашій державі взагалі варто заборонити продаж землі у приватні руки. Продаватися земля, згідно з цим законопроектом, може лише державі. Така система є у всьому світі. Наприклад, у Сполучених Штатах 60% землі сільськогосподарського призначення вже викуплено державою. І вона віддає їх в оренду як дрібним підприємцям, так і великим корпораціям. Адже земля - це та субстанція, яка ніколи не збільшується. В Аргентині, з іншого боку, під час кризи продали практично всю землю для того, щоб розрахуватися з боргами. В результаті, там тепер нема де аргентинський стяг почепити - все приватизовано. Читайте також: Золотые гектары. Под Киевом готовят грандиозный передел земли (+документы) KV: Тобто ви виступаєте за створення земельного банку, власником якого є держава? Яким чином це реалізувати? І.С. Так, і держава повинна купувати ці землі за бюджетні кошти за ринковими умовами. Гроші, вкладені в землю, нікуди не дінуться, адже держава за них отримує орендну плату. Зазначу, ВО “Свобода” пройшла процедуру для реалізації відповідного закону, але в 2012 році під час правління Януковича ми так і не досягнули проведення референдуму. Кажуть, що держава - неефективний власник. Брехня це все… Крадуть однаково, як у державних, так і в приватних компаніях. Неважливо, хто власник; важливо, хто є менеджер, а також яка система заохочень та стягнень, тобто рівень відповідальності за земельні рішення. KV: Останнім часом особливого розголосу набуває відкриття нового центру для біженців у місті Яготин. Держава офіційно намагається виконати вимоги Європи всупереч позиції громади міста, яка виступає категорично проти створення центру для мігрантів. Яким чином, на Вашу думку, можна вирішити цю проблему? І.С. Я нещодавно відвідав Яготин для вирішення цього питання. Так, місцева громадськість дуже збурена останніми подіями. Сам проект існує ще з 2003 року, коли про зону вільної торгівлі, МВФ і безвізовий режим навіть не йшлося. Фракція “Свобода” переконана, що будинок у Яготині повинен дістатися нашим переселенцям і воїнам АТО. Детальніше: Мигрантам - нет! На Киевщине разгорелся протест против центра для сирийских беженцев Існує багато версій про джерела фінансування від Організації Об’єднаних Націй, від МВФ і т.д. Починався ремонт і взагалі за рахунок обласного бюджету Київщини. Спочатку варто розібратися, за чиї кошти ремонтувалося це приміщення, скільки грошей туди пішло, потім робити відповідні висновки і приймати рішення. Очевидно, наші західні партнери, якщо вони навіть вкладали свої кошти у ремонт будинку в Яготині, повинні в нинішній ситуації піти Україні назустріч. У нас свої переселенців два мільйони. Далеко не всі забезпечені житлом. Багато сімей втратили на війні годувальників. Якщо все ж ідеться про вимушених переселенців з інших країн, то є питання до наших прикордонників, на яких засадах ці люди проживають в Україні. Якщо у них є вид на проживання, то це питання до міграційної служби. Згідно законодавству, вид на проживання дається за квотою тих чи інших професій. Умовно кажучи, якщо в Україні не вистачає представників певних професій, ми можемо взяти переселенців. Багато байок розповідають про те, що Яготин від цього різко збагатіє і стане таким собі “містом-садом”. До речі, притулки для біженців є на Закарпатті і на Одещині. Вони заповнені на 70-80%. І ці осередки чомусь не показали різких економічних стрибків. Зрештою, сьогодні Європа готова платити кому завгодно і розповідати що завгодно, аби лишень подзбутися своїх біженців, які стали справжньою соціальної катастрофою на заході. І я більш ніж переконаний, що вони можуть стати проблемою всієї Київської області і Києва. Чи потрібно це нам? Сьогодні нас постійно лякають образами Європи. На цьому спекулюють. Мовляв, не піднімуть ціну на газ населенню - образиться Європа і МВФ; не пустять у Яготин мігрантів - знову образиться Європа. Може, варто вже відкинути ці переконання? Адже нами постійно хтось незадоволений - то Росія, то Європа. KV: Чому, на Вашу думку, питання корупціїї серед державних службовців досі не рухається? Чому вони отримують такі ж мізерні заробітні плати, як і кілька років тому? І.С. Нікому це не вигідно. З державного чиновника роблять такого собі лиходія, який тільки норовить витягнути у когось із кишені. Але рішення приймають не рядові чиновники, а лише ті, хто мають якісь важелі. І справжні державники не мають ніякої влади, тому й немає ніяких змін. А там, “зверху”, ніхто не зацікавлений у тому, щоб населення багатіло. Коли навколо тебе люди, які мають за що жити, мають, за що вдягнутися, вчитися, відпочити, їм байдуже, у яких капцях ходить Президент. Людина, яка може заробити на шматок хліба, не стане продавати свій голос за гречку, півлітри горілки чи навіть за п’ятсот гривень. У нас надзвичайно багата держава, багато ресурсів, але рядовий українець з того всього не має абсолютно нічого. Адже весь перерозподіл ресурсів ведеться між десятьма сім’ями. Багато говориться про те, що в корупційній ямі немає дна. Одна з причин - ще за часів Радянського Союзу людям прищепили дух патерналізму, позбавили необхідності приймати будь-які рішення і проявляти ініціативу. І це буде продовжуватися доти, доки люди нарешті зрозуміють, що їм ніхто нічого просто так не дасть. KV: Сто днів роботи фракції у Київській обласній раді. Які головні результати роботи депутатів “Свободи”? І.С. В обласній раді зараз 7 депутатів-”свободівців”. Усі працюють у різних за сферами діяльності постійних комісіях. Троє наших представників очолюють комісії. Загалом, членами фракції було зроблено 9 заяв, та більше 30 виступів. Зокрема, заяви щодо заборони транзиту російських вантажівок через територію України, заборони будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у Київській області, про недопущення розміщення біженців з Сирії у притулку в м. Яготин, про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та передачу прав розпорядження землями місцевим громадам, про належне фінансування професійно-технічної освіти в Україні. Ми підготували 8 проектів рішень, які підтримали наші колеги в обласній раді. Наприклад, рішення “Про належне розслідування обставин вбивства 17-річного мешканця Боярки Михайла Медведєва”, Про запобігання незаконної діяльності авто-газозаправних пунктів (АГЗП), “Про підтримку законопроекту №2093 щодо повернення соціальних пільг та компенсацій особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС” тощо), “Про звернення до Верховної ради України про неприпустимість прийняття змін до Конституції України в частині надання особливого статусу окремим районам Донецької та Луганської областей”, “Про відставку Уряду А.Яценюка”, “Про перегляд закону України “Про державний бюджет України на 2016 рік””. Детальніше: Депутаты Киевоблсовета от ВО “Свобода” отчитались за первые сто дней работы За період 100-денної депутатської діяльності членами фракції ВО “Свобода” у Київський обласній раді було зроблено більш ніж 70 запитів та звернень щодо відновлення прав та інтересів мешканців Київщини. Серед питань, які піднімались у запитах та зверненнях, найчастіше були вирішення проблем учасників АТО, земельні питання, поліпшення житлових умов, вирішення проблем з Пенсійним фондом, житлово-експлуатаційними конторами, водо- та газопостачальними компаніями, вирішення екологічних проблем, боротьба з незаконною вирубкою лісу. Щоб забезпечити максимальну ефективність від нашої роботи, за кожним депутатом закріпили декілька міст та районів. По мірі можливостей обласні депутати відвідують сесії місцевих рад на території, за яку відповідають. Зараз працюють громадські приймальні “Свободи” у більшості районних центрів Київської області. Окрім того, депутатом Максимом Запаскіним створена он-лайн приймальня, де в будь-який момент можна оформити відповідну заяву, пропозицію або скаргу (http://www.zapaskin.org/office.html). Окремо слід виділити нашу громадську та спонсорську діяльність - організацію конкурсів, концертів, кінопоказів. В межах депутатських фондів було надано понад 70  тис. грн матеріальної допомоги важкохворим та особам, які опинилась у важких матеріальних умовах. З гордістю можемо заявити, що на останньому засіданні фракції було прийнято рішення підтримати ветеранів Української повстанської армії, що мешкають у Київський області, та надати кожному по 5 тис. грн матеріальної допомоги із депутатських фондів кожного члена фракції ВО  “Свобода”. КиевVласть

Фактично з початку цього року доля прем’єрського крісла Арсенія Яценюка висить на волосинці. Вже кілька тижнів поспіль головною інтригою в країні залишається кандидатура нового прем’єра, який може змінити нинішнього. Чиї тільки імена не згадують численні анонімні джерела інформаційних видань – Яресько, Гройсмана, Турчинова, Саакашвілі і навіть поляка Бельцеровича. Раз по раз доводиться чути, як непросто вести переговори з потенційними прем’єрами – кожен ставить свої умови, пропонує власних міністрів, висуває ультиматуми тощо. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook     Одним словом, кожного треба вмовляти, жертвуючи чиїмись партійними або особистими інтересами. Крім того, масла у вогонь підливають ще й зовнішні партнери, мовляв, тому кандидату не довіряємо, цей некомпетентний, а той взагалі не технократ. Ситуація б сто відсотків знову зайшла в глухий кут, якби не трапилося диво – знайшовся кандидат, який без всяких умов готовий зайняти нелегку прем’єрську нішу. Якось аж надто несподівано екс-прем’єр Микола Азаров запропонував нинішньому прем’єру нескромне парі: він знову очолює уряд замість Яценюка і вже за два роки повертає країні земний рай часів Януковича. Там буде все: і високі пенсії з зарплатами, і мир зі стабільністю, і старі тарифи зі старим курсом гривні. Що ж до підтримки ззовні, то протекція принаймні однієї країни Миколі Яновичу точно гарантована. Схоже, рецепт виходу із політичної кризи “знайдено”! Тепер тільки залишається дочекатися, поки Янукович запропонує парі Порошенку… Читайте также: Власть и политтехнологи: надо отвлечь народ! КиевVласть