Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
12 червня 2018 г. 14:15
Раздел: Територія розуму
Я особисто контролюватиму прозорість освоєння бюджетних коштів
На останній сесії Київської обласної ради ми підставили плече обласній адміністрації (КОДА) та проголосували обласні цільові програми, які надали чиновники. У цьому році на розвиток Київщини спрямовано 1,179 млрд гривень.
На жаль, розроблений КОДА бюджет не враховує нагальні потреби населення Київщини. Він не соціальний, а будівельний. Адже більша частина коштів – 585 млн гривень – буде спрямована на капітальне будівництво.
Ще майже 130 млн гривень отримає Управління фізичної культури і спорту КОДА.
При цьому соціальні галузі - медицина та освіта - приречені страждати від безгрошів’я. Зокрема, на підтримку соціальних стандартів незахищених верств населення передбачено лише 86 млн гривень, на медицину – 121,8 млн гривень, а на освіту – 87,9 млн гривень.
Мені незрозумілий такий розподіл коштів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Чому в області, де немає амбулаторій, а пенсіонери не в змозі придбати собі харчі, не кажучи вже про ліки, обласна влада вирішує побудувати дороги та футбольні майданчики? Чому пропонуючи надвеликі кошти будівельним компаніям, губернатор (Олександр Горган, - KV) вирішив зекономити на здоров’ї та освіті нації?
Така система розподілу фінансів антисоціальна та непрозора. Її можна довго критикувати. Але заручником владних спорів стане громада Київщини.
Сьогодні в області склалася критична ситуація зі школами, садками, дорогами, питною водою тощо. Минулого року, попри те, що гроші на будівництво і ремонт об’єктів соціальної інфраструктури були виділені Київської облрадою й органами місцевого самоврядування, фактичне виконання програми капітального будівництва було провалено.
Напередодні сесії на Київщині пройшли масові акції протесту. Люди перекривали траси по всій області. На вимогу громад та розуміючи гостру необхідність побудови й ремонту шкіл, садків та лікарень, Київська обласна рада проголосувала за обласні цільові програми, які запропонували нам губернатор та його підлеглі.
Ми розуміємо, якщо не вкласти гроші у реконструкцію шкіл у цьому році, у наступному – дах може обвалитися у половини з них, якщо не відремонтувати дороги сьогодні завтра вже буде нічого ремонтувати. Саме тому ми в черговий раз дали губернатору шанс якісно виконати роботу по розбудові соціальної інфраструктури Київщини.
Читайте: Белохалатность. Администрация Горгана озолотит застройщиков и сэкономит на врачах
Сьогодні я особисто та мої колеги робимо усе, аби виділення коштів з обласного бюджету на виконання Програми капітального будівництва та реконструкції Київської області розпочалося як найшвидше.
Ми почали підписувати угоди про співфінансування. За два тижні плідної роботи було підписано договори по 84 об’єктах капітального будівництва на загальну суму 41 млн гривень, чотири договори міжбюджетного трансферту на суму 75,5 млн гривень та 10 договорів з Державним фондом регіонального розвитку на суму 115 млн гривень.
Ці кошти вже можна освоювати та направляти на будівництво і реконструкцію окремих об’єктів.
Утім ми не допустимо повторення ганебної історії з використанням бюджету-2017, коли злочинна бездіяльність виконавчої гілки влади призвела до заморожування коштів не тільки обласного, а й місцевих бюджетів.
Та про що можна говорити, якщо вже у цьому році станом на 1 червня КОДА було використано лише 84 млн гривень, що становить 4% коштів від запланованого обсягу на реалізацію обласних комплексних та цільових програм.
То ж, якщо Олександр Горган вважає, що зможе знову заблокувати фінансування важливих для Київщини програми, або сподівається по-тихому розпиляти бюджет, то нічого в нього не вийде.
Ми проголосували за обласні цільові програми КОДА, а тепер я особисто контролюватиму якість і темп виконання цих робіт та прозорість в освоєнні бюджетних коштів.
Читайте: Ганна Старикова: “Держава має розвиватись, а не боятися “напортачити”
Анна Старикова, председатель Киевского облсовета
Источник публикацииKиевVласть
14 лютого 2018 г. 15:00
Раздел: Територія розуму
Недбалість вартістю в тисячі життів
У 2017 році Київська обласна рада неодноразово наголошувала на тому, що Київській обласній державній адміністрації необхідно використовувати кошти ефективно, не допускаючи великих перехідних залишків на наступний рік. Дякуючи фінансовій децентралізації за останні 2 роки обласні бюджети отримали велику кількість грошових коштів, якими можуть самостійно розпоряджатися. Депутати Київської обласної ради в один голос твердили про те, що кошти треба використовувати ефективно. Кошти в бюджеті – це гроші платників податків, сплачені ними для того, щоб всі громадяни, які проживають на тій чи іншій території, отримували рівноцінно соціальне забезпечення та блага. Бюджетні кошти спрямовуються на соцзахист населення, розвиток інфраструктури, забезпечення виконання освітніх, медичних послуг тощо.
Що ми спостерігаємо за 2017 рік. За минулий рік в Київській області абсолютно нічого не змінилося стосовно ефективності використання грошей обласною адміністрацією. Залишки в сотні мільйонів гривень на рахунках обласного бюджету – це цифри, що говорять про недбалість та некомпетентність обласних виконувачів взятих на себе повноважень. Як голова бюджетної комісії Київської обласної ради я детально розповім та надам фотокопії документів, як саме розпорядник коштів, яким є Київська обласна держадміністрація, не зміг своєчасно використати мільярди гривень, які область отримала від платники податків на благо мешканців Київщини.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Загальний фонд обласного бюджету
Якщо ми візьмемо податкові та неподаткові надходження, що становлять категорію сектору бюджету “основний котловий” – ті кошти, які мали б йти на розвиток та забезпечення всіх статей видатків, то Київська область не використала 440 мільйонів гривень, що лишилися на рахунках (440.000.000 грн.).
Також столична область не зуміла дати ради 103 мільйонам гривень бюджетної освітньої субвенції, які отримала Київщина з державного бюджету в 2017 році. Маючи дуже складну ситуацію в освіті, коли не працює програма підтримки та розвитку професійно-технічної освіти, не розвивається матеріальне забезпечення існуючих шкіл, не закуповується сучасне обладнання для класів, не підтримуються депресивні території регіону області, де стан освіти в край жахливому стані – ми водночас рік тримаємо на рахунках 103.000.000 гривень.
Друга сфера, не менш важлива й більш кричуща та страшна, – 40.000.000 невикористаних гривень медичної субвенції з держбюджету. За цією сухою цифрою, що зависла на рахунках у обласних бюрократів, стоять сотні неврятованих життів. Про детальну ситуацію із статистикою по захворюваності в Київській області я розповім найближчими днями, але на сьогодні маємо в області 4 десятки мільйонів нерозподілених коштів, на які могло б придбатися медикаменти та необхідне обладнання. Але ця субвенція просто не використана. Доречі, серед непрофінансованих Київською ОДА цільових програм є програма “Онкологія” - підтримка онкологічних хворих та закладів. Київська обласна рада давно її погодила із кошторисом в 110 млн. грн. Київська облдержадміністрація ці кошти не перерахувала. Тож, коли ви побачите в ЗМІ чергове благання про допомогу в зборі коштів на лікування онкохворому мешканцю Київщини, або хтось зі знайомих потрапить не дай Боже до лікарні, в якій не вистачатиме елементарних ліків, то знайте, що виправити або трохи покращити ситуацію могли б ті самі 40 мільйонів гривень медичної субвенції, що мала, але не використала в 2017 році Київська обласна державна адміністрація.
Читайте: Миллиардные бюджетные остатки смутили Киевщину
Також на рахунках Київської області залишилося 10.000.000 гривень субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток. Це ті кошти, які безпосередньо центральна виконавча влада України виділила на допомогу в розвиткові конкретним невеличким містам та селищам, й які “завдяки” бюрократичній системі обласної адміністрації так й не дійшли до міст та селищ Київської області та лишилися в повітрі висіти на рахунках.
Наступного року кошти з державного бюджету на підтримку обласного бюджету можуть й не виділити, адже якщо коштами не скористалися, - певно в них немає й потреби. Тож в 2018 році коли вашій владі, мешканці Київщині, не вистачатиме грошей, ви вже знаєте, кому писати за відповіддю.
Наголошую - головним розпорядником коштів бюджету Київської області є Київська обласна державна адміністрація. Чому сотні мільйонів гривень не використані – будемо питати далі під час розгляду звітів від чиновників Київської ОДА. Відповідальність за неефективне використання бюджетних коштів несуть виключно керівництво та апарат чиновників Київської обласної державної адміністрації.
Отже, вільні залишки невикористаних коштів обласного бюджету тільки загального фонду складають майже 595 мільйона гривень (594.740.030 грн). Це кошти, які головний розпорядник коштів не збіг дбайливо направити на потреби мешканців Київської області. Більш того, неспроможність використати надані Київській області кошти посилюється - після 2016 року Київщина мала вільних коштів 400.000.000 гривен, після 2017 року маємо вже 594.000.000.
Ще раз підкреслю - головним розпорядником коштів бюджету Київської області є Київська обласна державна адміністрація. Саме департаменти КОДА відповідно до Бюджетного кодексу готують пропозиції щодо змін до бюджету. Лише вони розробляють бюджетні програми. Тільки чиновники обласної державної адміністрації здійснюють фінансування видатків з обласного бюджету.
Депутати Київської обласної ради обрані мешканцями Київщини захищати інтереси своїх виборців. Задача Київоблради - своєчасно розглядати програми та голосувати за відповідні зміни до бюджетів, що депутати й зробили.
Спеціальний фонд обласного бюджету
Кошти спеціального фонду, які чиновники Київської облдержадміністрації не спромоглися витратити в 2017 році, становили шокуючи цифри - 1 мільярд 390 мільйонів гривень. Майже півтора мільярди намертво лежачих на рахунках гривень щомиті з’їдає інфляція завдяки діям, точніше, бездіяльності облдержадміністрації - керівників департаментів, структурних підрозділів, губернатора та його заступників.
Зупинюсь на точних цифрах. 14 мільйонів гривень можна було перерахувати на відшкодування втрат від земель сільськогосподарського призначення. Ми постійно говоримо, що багато міст не мають генеральних планів розвитку а райони – кадастрової оцінки землі, в той час як Київська область мала в 2017 році 14 мільйонів гривень, за які можна було вирішити принаймні частину цих питань. Це пряме запитання до департаменту агропромислового комплексу Київської ОДА – де програми, які нам дозволили б використати ці кошти та повернути їх людям?
Далі - бюджет розвитку Київської області. 51 млн. гривень, перерозподіл яких Київська обласна рада погодила, не використані обласною адміністрацією. “Як так вийшло?” - це наступне питання як до звіту саме департаменту з економічного розвитку так й до повного звіту розпорядника коштів, Київської облдержадміністрації. Ще раз наголошую: розпорядником коштів, що сплачує видатки, слідкує за їх своєчасністю та необхідністю в регіоні, є тільки Київська обласна державна адміністрація.
Обласний фонд навколишнього середовища. Київщина є однією із областей України з чи не найгіршим станом екології. Столиця має кілька міст-сателітів, які акумулюють сміття ті відходи Києва. Всі полігони переповнені, каналізування Києво-Святошинського району давно потребує матеріальних ресурсів. Але в 2017 році Київщина нічого не зробила в напрямку покращення екологічного стану, незважаючи на 30 млн. гривень, що знаходяться на рахунках області. Це як мінімум проведення до ладу та створення сортувальних ліній на 3 – 4 полігонах. Це те, що могло б бути вже зроблено лише за один минулий рік.
Далі – найцікавіше, й певно мало б зацікавити не тільки простих мешканців, а й контролюючі органи. Щодня ми їздимо дуже страшними дорогами. Дякуючи урядові й бюджетній децентралізації кошти від митного експерименту на будівництво та реконструкцію доріг відтепер спрямовуються на місця. Розподіляють ці кошти обласні адміністрації. Київська область й тут не впоралася – маючі в розпорядженні 1 мільярд 400 мільйонів гривень у 2017 році, вона змогла використати тільки 400 мільйонів. А 1 мільярд так й залишився на спецрахунках області. В мене як в Голови бюджетної комісії Київської обласної ради та мешканки Київщини, є запитання – в нас настільки все добре із дорогами, що нам нема куди використати ці кошти, чи ми неспроможні своєчасно робити проектну документацію? 1 мільярд гривень в нас є для ремонту доріг загальнодержавного значення, які ми просто зберігаємо на рахунках та які нищить інфляція.
Інші державні субвенції в сумі 200 млн. гривень, які обласний бюджет отримав від державного бюджету, також не дійшли до місцевих рад та висять мертвим каменем.
Таким чином, невикористані кошти спеціального фонду обласного бюджету за 2017 рік становили 1 мільярд 390 мільйонів гривень.
Загальна сума вільного залишку коштів, які зараз обліковуються на обласному бюджеті, становить 1 мільярд 984 мільйони гривень (1.984.959.200 грн).
Підсумок
Свого часу Київська обласна рада схвалила всі пропозиції Київської облдержадміністрації, але Київська ОДА не впоралася з двома речами:
1. Не розподілила перевиконання дохідної частини, своєчасно не спрямувавши їх на кричущі потреби мешканців Київщини. Якими є ці потреби, я розповім в наступних публікаціях;
2. Не використала навіть ті кошти, під які були погоджені цільові програми.
Тож якщо говорити про оцінку результативній діяльності Київської обласної державної адміністрації в 2017 році, позитивної динаміки щодо зменшення вільних залишків обласного бюджету - немає, адже ми бачимо приріст залишків на рахунках по відношенню до 01.01.2017р. Тенденція адміністрації мати з року в рік невикористані кошти свідчить про одне – невміння господарювати та використовувати кошти на благо мешканців Київщини.
Як можна виправдати таку недбалість? Коли щодня вмирають люди від онкологічних хвороб, бо не мають кошти на ліки. Коли щодня руйнуються дороги, а в деяких містах та районах Київщини діти йдуть до школи вже в третю зміну, а самі школи не мають підручників.
Ми звичайно можемо звітувати хоч щодня про те, що йде децентралізація, але 2017 рік довів, що Київська обласна державна адміністрація не здатна працювати в умовах децентралізації.
Читайте: В 2017 году от налогоплательщиков Киевщины поступило 18 млрд гривен платежей
Ольга Бабій, голова Постійної комісії з питань бюджету та фінансів Київської обласної ради
KиевVласть
4 липня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Андрій Слепченко: “Створення госпітального округу в Бородянці позбавить жителів Поліського району медичних послуг”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися, чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Поліської районної ради Андрієм Слепченко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Андрій Слепченко: Загальна сума бюджету, запланованого на 2017 рік, склала 5,2 млн гривень. В порівнянні із минулим роком на сьогоднішній день ми маємо збільшення надходжень у сумі 661 тис. гривень.
Враховуючи специфіку району, ці суми для нас достатньо значні. Населення Полісся складає 6,5 тис. людей. Близько 30 сіл знаходиться в Чорнобильській зоні, вони не заселені.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Підприємництво на Поліщині свого часу було знищено. Зараз із найбільших платників податків залишились “Держлісгосп”, районна центральна лікарня та відділ освіти. Можна сказати, що в нас бюджет створюється із бюджета.
KV: В районі працюють аграрії?
Андрій Слепченко: Працюють, але є проблема. Як і в більшості районів - реєструються, де їм зручно, а обробляють і засівають землю у нас. Я вважаю, що цю ситуацію має врегулювати законодавець.
KV: Районний бюджет отримує субвенції із багатших сіл?
Андрій Слепченко: Так, ми беремо у багатших сіл кошти. Зазвичай це невеликі суми у 10-15 тис. гривень, які необхідні на харчування для дітей та підвіз їх до школи.
Наразі ми відновлюємо місцеву пожежну охорону в с.Зелена Поляна також за рахунок сільських бюджетів.
KV: Якого інвестора чекає Поліський район?
Андрій Слепченко: Декілька днів тому за ініціативи народного депутата Івана Ступака була проведена перша комісія з надання прикордонному переходу “Вільча” статусу міжнародного. Зараз там можуть пропускати транспорт лише зі сполученням Україна-Білорусь. Раніше існував міжнародний шлях, частиною якого був цей перехід. Протягом десяти років ми говорили про його відновлення, і тільки зараз процедура почалася. Найголовніше, що вся придорожна інфраструктура, яка там існуватиме, буде наповнювати наш районний бюджет. Але це буде не сьогодні і не завтра, поки комісія вивчає потік автомобілів та логістику.
У відселеному смт Вільча, яке наразі не було передано в зону відчуження, є залізна дорога, що дає можливість побудувати елеватор. На сьогоднішній день в районі обробляється близько 8-10 тис. га землі, а продукцію реалізовувати ніде. Найближчий елеватор знаходиться в Овручі, це 80 кілометрів від нас. Також піднімається питання відновлення залізничної гілки до Чорнобиля.
Третє, і найскладніше, - відновлення переробки продукції на місцях.
KV: Чи були в районі випадки укладання так званих “договорів першої ночі”, коли селяни отримують кошти від певної особи і зобов'язуються в разі відміни земельного мораторію продати свою ділянку виключно їй?
Андрій Слепченко: Я знаю, що в Київській області такі випадки доволі поширені, але в нас у районі такого ще не було, і сподіваюсь, не буде. До речі, звичайний договір оренди також передбачає першочерговий викуп.
KV: Чи є в районі земельні скандали? Проблеми із видачею ділянок учасникам АТО?
Андрій Слепченко: Земельних скандалів немає. На сьогоднішній день в районі зареєстровано 52 участника АТО. Протягом 2016 - 2017 років на території району 50 чоловік отримали земельні ділянки під будівництво та особисте селянське господарство. В цьому році звернулись не всі, дехто хоче ділянки у Іванківському, Вишгородському районах.
До нас також приходять бійці з інших районів, навіть із Києва. Але тут немає “своїх” та “чужих”, якщо для отримання ділянки все юридично правильно оформлено - будь ласка.
KV: Чи варто продовжувати дію мораторію на продаж сільськогосподарської землі?
Андрій Слепченко: Я вважаю, що ні. Але безперечно - земельне законодавство потрібно вдосконалювати.
Наприклад, в нас є товар - земля. Селянин, який неспроможний займатись господарством, має 2-3 паї. Сьогодні він як собака на сіні - майже нічого з них не отримує. 1-2 тисячі гривень орендної плати на рік - це хіба гроші? Якщо порівняти із європейськими цінами - 2-3 тис. євро - то це навіть не половина. Якби в нас були такі ціни, то про мораторій навіть мови б не було, ніхто не купував би ту землю.
Є стільки шляхів, якими можна обійти наше земельне законодавство. Людей просто надурять. В першу чергу має бути встановлена законом мінімальна ціна на пай. Коли ми складаємо договір купівлі-продажу на будинок, то йдемо то нотаріуса, проводимо оцінку, встановлюємо вартість. Так має бути і з землею.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Андрій Слепченко: За власні кошти ми не маємо можливості реалізовувати інфраструктурні проекти, тому в цьому році нам допомагає область. На завершальній стадії встановлення насосних станцій з частотними перетворювачами по водному господарству, заміна вуличного освітлення на енергозберігаюче у Красятичах, ремонт районної центральної лікарні. Планується також виготовлення проектно-кошторисної документації на ремонт будинку культури. На ці потреби планується витратити близько 10 млн гривень.
В програми співфінансування ми почали потрапляти тільки з минулого року. За “депутатські” кошти Ярослава Москаленка, за яким закріплено наш район, планується будівництво спортивних майданчиків. Поки на стадії виготовлення технічної документації.
У 2016 році було відремонтовано 6 кілометрів доріг по району, в цьому планується відремонтувати близько 9 кілометрів.
KV: Розкажіть про “маршрутні” бунти. Чи є механізми, які може впровадити район зі зниження вартості проїзду і поліпшення якості перевезень?
Андрій Слепченко: Зараз проїзд до Києва коштує 55-60 гривень. Звісно, люди не в захваті від таких цін, особливо ті, хто кожного дня їздить до столиці на роботу. Але бунтів не було.
В нас багато пільговиків - близько 1,5 тис. Нещодавно ми із райадміністрацією обговорювали нову програму, яка має врегулювати співпрацю району із перевізниками. Але про її результати можна буде говорити лише в кінці року. Поки не компенсуємо перевізникам кошти, а вони навіть і не звертаються. Розуміють, що поки можливості немає.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Андрій Слепченко: Працює, але використовує його в основному відділ освіти. Коли у райраду треба купити дві пачки паперу, то, звісно, ми це робимо без тендера.
KV: Криміногенна ситуація в районі врегульована?
Андрій Слепченко: Звісно багато безхатченків тягнуть метал із зони відчуження. В селі Млачівка працює прикордонна застава, яка ловить багато порушників. Контрабанду через кордон доволі рідко намагаються провезти. Зате в Поліський район іноді олені та зубри із Білорусі “імігрують”.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Андрій Слепченко: В межах Поліського району затверджена одна об’єднана територіальна громада. Як тільки почався процес децентралізації, декілька років тому, усі місцеві ради прийняли відповідні рішення. Але досі питання не вирішено.
На місцях люди мають досить різні думки - хтось хоче створювати громаду, хтось ні. Так само і сільські голови. Тому сказати однозначно “за” чи “проти” об’єднання Поліський район - я не берусь.
Наразі ніяких кроків у бік децентралізації в Поліському районі немає. Про вибори навіть мова не йде.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Андрій Слепченко: Так, проблеми є. Наш район планують включити до Бородянського госпітального округу, який знаходиться доволі далеко від наших сіл. До нас приїздила керівник департаменту охорони здоров'я КОДА Алла Арешкович і особисто впевнилась, що створення госпітального округу в Бородянці позбавить жителів Поліського району медичних послуг.
Враховуючи стан доріг і машин швидкої допомоги, довезти людину навіть від Красятичів до Бородянки - завдання складне. Тому ми будемо наполягати, щоб лікарню такої ж функціональності зробили і в Іванкові.
Наша РЦЛ недостатньо забезпечена медичними кадрами. Але послуги надають на нормальному рівні. Вже кілька років ми хочемо створити умови для залучення молодих працівників, але на це поки немає коштів.
KV: Чи є стабільність в роботі райради?
Андрій Слепченко: В нас представлені наступні політичні сили - “Наш край”, БПП, Радикальна партія Олега Ляшка, УКРОП і “Нова політика”. В роботі райради є різні моменти, але більшість питань голосується без конфліктів.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою?
Андрій Слепченко: Співпраця є, працюємо в сусідніх кабінетах. А повноваження не ділимо, бо вони розділені законом.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Андрій Слепченко: Нам допомагає область, і це добре видно. Вже два роки поспіль нам виділяють кошти на програми розвитку. Можу сказати, що Поліському району приділяють велику увагу.
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Андрій Слепченко: Посада голови райради - це мій свідомий вибір. Хоча посаду мені запропонували місцеві депутати.
Найголовніша моя мета - зробити так, щоб Поліський район став повноцінним районом Київської області. Я не буду говорити, що прийшов у політику, аби працювати на благо країни. Так кажуть всі, і це не цікаво.
Конкретно в моїх планах - втілювати проекти розвитку в Поліському районі, залучати інвесторів.
KV: Ви амбітна людина?
Андрій Слепченко: Як у звичайної людини, в мене є амбіції. Але я розумію, що поки не маю того політичного досвіду, якого потребує посада навіть в області.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа”
Василь Гриша: “Районні адміністрації вже себе віджили”
Вадим Гедульянов: “Києво-Святошинський район повинен стати самостійним госпітальним округом”
Фото: Ігор Дармостук, КиевVласть
КиевVласть
10 травня 2017 г. 09:30
Раздел: Тексти
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Бородянської районної ради Георгієм Єрко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Георгій Єрко: Бюджет за I квартал 2017 року склав 94 млн гривень. Минулого року за цей період ми мали 92 млн. Таким чином, сума перевиконання склала 2 млн.
Більша частина районного бюджету - це податки з доходів фізичних осіб. Приріст відбувся за рахунок збільшення мінімальної заробітної плати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Бородянщини, але сплачують податки у місто?
Георгій Єрко: Так, в нас є близько п'яти таких підприємств. У цьому питанні є розбалансованість на законодавчому рівні - закон про місцеве самоврядування говорить, що будь-яке підприємство, розташоване на території села чи селища, має платити податки до місцевого бюджету. Податковий кодекс каже - за місцем реєстрації.
Звичайно, підприємствам зручніше сплачувати усі податки в одне місце. До того ж, їх пресує податкова, тому тут вибір очевидний. Ми писали неодноразово листи до цих компаній з проханням перереєстрації, але марно.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Георгій Єрко: Мені приємно відзначити, що однією з перших утворених обєднаних громад на Київщині є громада нашого району - Пісківська, до її складу увійшло селище Пісківка, село Мигалки та Раска. Вони розташовані на відстані 30 кілометрів від Бородянки, тому, задля можливості отримання більш оперативного надання послуг, вирішили існувати окремо. Також мають достатній економічний потенціал для забезпечення життєдіяльності - на території ОТГ розташований ДП “Тетерівський лісгосп”, один із найпотужніших не тільки в області, але й в Україні, також там є Пісківський завод скловиробів та вузлова станція. З початку 2017 року вони живуть за своїми фінансовими статками.
Взагалі в районі питання децентралізації дуже спірне. Спочатку мали створити одну Бородянську ОТГ з центром у Бородянці, до якої ввійшли б усі села. Далі виникли думки щодо створення й інших громад: на базі села Микуличі, селища Немішаєво та Клавдієво. Селища Лубянка та Блиставиця прийняли рішення щодо утворення однієї ОТГ спільно з містом Буча та селищем Гостомель.
Мені зрозуміло одне: громада має бути спроможною, а спроможність полягає в людях, територіях та можливостях. Виходячи саме з цього розумію перспективи формування майбутньої Бородянської ОТГ. Взагалі я вважаю, що процес децентралізації затягнувся. Потрібно було за рік провести роз'яснювальні роботи, провести слухання, врахувати думки мешканців, створити громади, затвердити їх аби з 2017 року люди жили б вже за іншими правилами, а головне: отримували більш якісну послугу.
Маю надію, що Бородянський селищний голова попрацює і збере усі документи, для оголошення нової ОТГ Київщини з тими населеними пунктами, які вже остаточно визначилися щодо обєднання. А Бородянська районна рада сприятиме цьому.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Георгій Єрко: В нас спільно з селищними та сільськими радами району (Немішаєве, Нова Гребля, Дружня, Бородянка, Пилиповичі, Бабинці та інші) розроблена програма з будівництва та ремонту вулиць, ремонту дитячих садочків, спортивних закладів.
Так, у селі Дружня планується завершити будівництво дитячого садочку і розпочати ремонт школи. В цьому році школа святкує 50-ти річчя, тому оперативно потрібно провести заміну вікон, заходи з утеплення, ремонт фасаду та даху. В селищі Бородянка ремонт спортзалу школи.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Георгій Єрко: Так, проекти були подані. Враховуючи тісну співпрацю із Київоблдержадміністрацією, депутатами Київської обласної ради думаю, вдасться отримати співфінансування, адже розвиток інфраструктури - нові можливості до залучення інвестицій.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Георгій Єрко: Працює. При закупівлі деяких матеріалів та товарів відчувається непогана економія. Якщо користуватись системою електронних закупівель правильно та чесно, то вона доволі корисна.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Георгій Єрко: Є питання з землею, яка “виділена” під сміттєзвалище у селі Залісся. Фактично його територія складає 3 га, а займає воно 18 га. До того ж, екологічний стан села значно погіршується.
KV: Чи є у районі земля, яка не обробляється?
Георгій Єрко: Майже вся земля обробляється - це близько 22 тис. га. Та, на жаль, в нас чорноземи не такі родючі, як, наприклад, на Полтавщині. Тому інвестори землею не дуже цікавляться.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Георгій Єрко: Я вважаю, що не бажано його відміняти. Та з іншого боку, якщо люди хочуть продати землю, то вони все одно це зроблять.
Найважливіше у цьому питанні - щоб наші люди могли конкурувати з іноземцями у випадку дозволу продажу землі. Це потрібно затвердити на рівні закону.
KV: Бородянщина - це аграрний район? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Георгій Єрко: В нас працюють і промисловість, і аграрна сфера майже на одному рівні. Раніше промисловості було більше: останнім часом з території району зникло 8 таких підприємств. Стало невигідно працювати, вони закрились.
KV: Бородянський район привабливий для інвесторів?
Георгій Єрко: У сфері промисловості доволі привабливий. Бородянська районна рада сприяє створенню нових робочих місць, згідно розробленої інвестиційної мапи, маємо чимало пропозицій, звісно, деякі голови сільських рад займаються пошуками інвесторів самотужки: зокрема будівництво лакофарбового заводу в одному із селищ, будівництво нафтопереробного заводу. Інвестори бажають будуватися, проте, в основі має бути екологічна безпека населеного пункту, тож вивчаємо питання з боку нормативів.
Хочу відзначити наступний інвестиційний проект, що вже на етапі імплементації забезпечує надходження до бюджету і є екологічно безпечним: на території Майданівської сільської ради буде викуплено 80 га землі, інвестор там побудує теплиці, сад і буде вирощувати ягоду, заморожувати її і доставляти по Україні. Там планується створити 100 робочих місць, на час урожаю - 400-500.
Також заходить інвестор у село Бабинці, буде вирощувати полуницю. Там менша територія - 15 га.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Георгій Єрко: Створити госпітальний округ - означає випрацювати механізм, певний алгоритм взаємовідносин. Наш госпітальний округ охоплює великі райони та міста: до нього входять Поліський, Іванківський, Вишгородський, Бородянський райони, міста Буча та Ірпінь. Цей округ має обслуговувати близько 300 тис. населення і працювати за рахунок державного фінансування. На території нашої лікарні є місце для будівництва нових корпусів, а інфраструктура району доволі розвинута.
Тож, звичайно, нам необхідно клопотати щодо оснащення лікарні необхідним обладнанням, забезпечити перехід на більш якісний рівень обслуговування. Також обов'язково необхідно врахувати при формуванні бюджетів на госпітальний округ кількість жителів дачних масивів, які обслуговуються в межах нашого округу.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Георгій Єрко: На жаль, районна рада не має повноважень, щоб вплинути на ситуацію. Хоча я вважаю, що на ціноутворення мають впливати ті населені пункти, люди яких в основному і платять кошти на цих маршрутах. Поки ми можемо тільки писати листи до КОДА та перевізникам.
Звичайно, люди не задоволені підвищенням проїзду, але страйків в нас немає. Раніше до Києва можна було доїхати за 25 гривень, зараз - за 30. Особливо незручно це тим, хто кожного дня їздить до столиці на роботу.
KV: Чи є у Бородянському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні?
Георгій Єрко: На щастя, із цим проблем ніколи не було. Нас там чують, бачать і допомагають.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Георгій Єрко: Стабільність є. В нас представлено 10 політичних сил, стараємось знаходити консенсус в будь-якому питанні. Завжди так було, є і буде - політсила одна - Бородянський район.
KV: Чи є конфлікти між РДА і радою? Між містом і районом?
Георгій Єрко: Із РДА ми живемо фактично в одному будинку, тому взаємопорозуміння налагоджено. Повноваження не ділимо, все визначено законом. Я вважаю, що разом можна зробити більше, ніж поодинці. Тому із містом ми теж не сваримось, підтримуємо один одного.
KV: ЗМІ пишуть, що найвпливовіші люди Бородянського району, справжні “три кити” влади, це - ви, нардеп Ярослав Москаленко та депутат Київської облради Галина Єрко. Чи справді це так?
Георгій Єрко: Я 30 років працював у будівельній компанії, робив по всьому району дороги, підтримував молодь у всіх починаннях, спорт, культуру. Мене знають на Бородянщині, тому люди довірили мені владу. Я трохи більше року на посаді, як я можу “тримати” район? Тут ніхто узурпацією не займається.
А Ярослав Москаленко дуже багато робить для району. І якщо взяти все, що він зробив за останні роки тільки для нас, то навіть половину з того не зробили усі депутати Верховної Ради, які колись представляли Бородянщину. А моя донька Галина стала його помічницею після того, як він побачив її в роботі. Вона справді допомагає Бородянському району, бо це - її рідний край. Як депутат реалізує чимало проектів. Тому такі історії - не більше, ніж плітки.
Читайте: Досье: Ерко Георгий Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Георгій Єрко: Трохи більше року я працював головою Бородянської районної адміністрації. Потім став головою ради. Люди попросили, а я бачив, що можу бути їм корисний.
Я не розглядаю цю посаду, як старт політичної кар’єри. Депутатом обласної ради я вже був, повернуся у Бородянський район. Тут живуть мої діти та внуки, тому і я тут. Створити можливості для розвитку молодого покоління на рідній землі - ось основна задача.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Фото: KV
КиевVласть
11 квітня 2017 г. 10:12
Раздел: Тексти
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТГ очікувати не варто”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Згурівської районної ради Олександром Івченком.
KV: Охарактеризуйте бюджет Згурівського району 2016 року. Чи буде приріст у 2017 році?
Олександр Івченко: У 2016 році план бюджету виконано на 134,7%. З минулого року залишилося близько 1,7 млн гривень залишків. Ці гроші ми розподілили на фінансування наших програм і освіти.
У порівнянні з минулим роком податків до бюджету надійшло більше на 52%. Головні наповнювачі - це СП ТОВ “Нива Переяславщини” (13%), ТОВ “Краєвид” (5,4%), СТОВ “Урожай” (5,1%), ТОВ “Українська молочна компанія” (4,9%).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Олександр Івченко: Так, першочергові – це ремонт дорожньої інфраструктури та впровадження енергозберігаючих технологій у бюджетних закладах. До області ми подали ряд пропозицій по об’єктах в порядку пріоритетності для включення до Програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури Київської області на 2016-2017 роки. Йдеться про капітальні ремонти доріг (смт Згурівка, села Турівка, Черевки, Середівка, Великий Крупіль, Красне), реконструкцію будинку культури і будівництво міні-фубольного поля зі штучним покриттям (смт Згурівка), будівництво водогонів, бюветів, буріння свердловини на воду (смт Згурівка, села Красне та Черевки). Ці об’єкти є дуже важливими для району, хоча ми мало покладаємо надій на те, що нам допоможуть з будівництвом районного будинку культури, на що необхідно більше 13 млн гривень. Проте, він нам дуже потрібний. У нас в районі зараз його взагалі немає. Всі зібрання, свята і прийоми відбуваються у адмінбудинку. Cподіваємося й на підтримку нашої пропозиції щодо будівництва сучасного спортивного майданчика зі штучним покриттям. Адже для численних футбольних команд в районі це дуже актуально, тим більше, що поруч розташований найбільший навчальний заклад району – Згурівська ЗОШ I-III ступенів, в якій навчається майже 500 учнів.
KV: Згурівщина - це сільськогосподарський край. Чи є проблеми з земельними паями?
Олександр Івченко: Звичайно, є. Є земля, отже, є і проблеми. В середньому у Згурівському районі паї по 2-4 га. За них ведеться конкуренція між аграріями. Проблеми виникли ще під час розпаювання земель колективної власності. Гадаю, цей процес у нас в державі проводився поспіхом, необдумано. Свого часу розпаювали все, що можна було розпаювати, сільрадам не залишили навіть земель запасу та ділянок для соціальної сфери.
KV: Чи варто продовжувати дію мораторію на продаж сільськогосподарської землі?
Олександр Івченко: Звичайно. Я б узагалі не ставив на порядок денний обговорення відміни мораторію найближчі 10 років! Сумніваюсь, що до цього часу населення України заживе заможно, і кожен зможе купити собі клаптик землі. Зняття мораторію вигідне не аграріям, а великому бізнесу. Якщо дозволити продаж сільськогосподарської землі зараз і відкрити ринок землі, земля Київщини ризикує опинитися монопольно в недбалих руках.
Наші фермери також проти зняття мораторію. Вони кажуть, щойно відкриють ринок землі, завтра приїде хтось із мішком грошей, і всі запропонують на продаж свої ділянки. А фермер, який довго обробляв землю, може лишитися ні з чим, бо в нього такого мішка з грошима немає.
KV: Яка ситуація з робочими місцями в районі?
Олександр Івченко: З кожним днем робочих місць лишається менше і менше. В нас район аграрний, промислових підприємств дуже мало, в основному робота є у сільськогосподарській сфері. Крім того, підприємства почали закуповувати сучасну техніку, що теж тягне за собою зменшення робочих місць. До того ж, багато що із нової техніки нелегко опанувати. Наприклад, є такі комбайни, що простіше навчитись літаком керувати, ніж на них працювати...
KV: Раніше у медіа обговорювалася проблема виділення земельних ділянок учасникам АТО та маніпуляції чиновників з цього приводу. Чи виділяються зараз у Згурівському районі земельні ділянки “для своїх” під виглядом наділів для АТОшників?
Олександр Івченко: Скандал, який останнім часом викликав найбільший резонанс, розгорівся навколо двох земельних ділянок загальною площею 70 га. Одна з цих ділянок у Держгеокадастрі вважається територією поза межами населеного пункту смт. Згурівка, хоча за старим (але нині діючим генеральним планом Згурівки) земельна ділянка перебуває в її межах, як землі промисловості і є, по суті, стратегічною для населеного пункту для впровадження інвестиційних проектів. На превеликий жаль, громада району практично позбавлена повноважень надавати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, що знаходяться у її адміністративно-територіальних межах.
Я повністю підтримую позицію Аграрної партії України щодо передачі розпорядження землями за межами населених пунктів від Держгеокадастру до місцевих територіальних громад. Лише громада має право вирішувати, як використовувати землі, які їй належать.
Взагалі, Держгеокадастр – дуже цікава структура. Вищезгадані ділянки були надані нею з численними порушеннями. 8 лютого 2017 року за позовом Згурівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Згурівський районний суд визнав недійсними накази Головного управління Держгеокадастру в Київській області та договори оренди і зобов’язав повернути земельні ділянки державі. Зараз дана справа знаходиться на стадії апеляції.
Сьогодні питання забезпечення учасників бойових дій земельними ділянками в районі не є настільки гострим, як раніше. Ми забезпечили всіх учасників АТО землею і без цих двох ділянок. В нас вже оформлено 189 заяв від учасників бойових дій, які є жителями нашого району.
Подробней: Киевоблсовет просит Госгеокадастр
отдать участникам АТО земли в Згуровском районе
KV: Чи працює в районі Prozorro?
Олександр Івченко: Prozorro у нас працює, хоча є кілька нюансів у процесах закупівлі. Наприклад, купували на Згурівську селищну раду трактор. Переміг у конкурсі підприємець, який не подав вчасно документи. Він так і не вийшов на зв’язок. Довго чекали, а потім вирішили звернутися до підприємства, яке пропонувало дорожче. І хоча закупівля була для нас терміновою, потім почули немало звинувачень в маніпуляціях з її процедурою.
Старе і звичне завжди здається кращим, як не крути, хоча і воно потребує змін. Я за те, щоб залишити в системі лише закупівлі по 200 тис. гривень і більше. Купувати у ній абсолютно все, навіть відносно недорогі товари та послуги, - недоцільно. Це не настільки великі затрати і не настільки великий ризик зловживань для Згурівського району.
KV: Які соціальні проблеми в районі потребують негайного вирішення?
Олександр Івченко: Наш район після аварії на ЧАЕС активно приймав ліквідаторів. Звідси – проблема онкозахворювань. У нас на обліку стоїть 500 осіб. Здавалося б, небагато, але відносно загальної кількості населення – 17 тисяч – це суттєво. Знову ж таки, державна програма за цим захворюванням раніше була, тепер не працює.
Є проблема кадрів в освіті і медицині. Якщо нічого не зміниться, то через декілька років 70% спеціалістів покинуть робочі місця й підуть на пенсію. Інтерни від нас тікають, мовляв, перспектив на Згурівщині нема. Та й умови роботи погані. Приміщення центральної районної лікарні - колишні конюшні - має вигляд, наче хата-ліпанка, вони потребують капітального ремонту. Але ми вже розробили до співфінансування проект, подали на обласний рівень і сподіваємося на його успіх.
Після подій на Сході до нас переїхала сім'я кваліфікованих лікарів з Луганської області - анестезіолог і терапевт. Ми надали їм квартиру, люди живуть і спокійно собі працюють. Також плануємо переобладнати в житлове приміщення для “бюджетників” недіючий гуртожиток Згурівського професійного ліцею, але поки що він перебуває на балансі Міносвіти.
KV: Ви зверталися до Міністерства щодо передачі цього приміщення на баланс району?
Олександр Івченко: Так,ми вже неодноразово звертались до міністерства через КОДА з проханням передати приміщення з державної до комунальної власності громади району, але відповіді не отримали.
Знову ж таки, повертаючись до найбільших проблем району, варто зазначити і малокомплектність шкіл. Минулого року держава давала близько 16 тис. гривень на рік на одного учня, а у нас місцями ця сума по окремих закладах доходила у 2016 році до 30 тис. гривень. Минулого року у нас була школа в селі Красному, яка терміново потребувала оптимізації, хоча вона і найновіша в районі. На 5 учнів було 12 вчителів, це ненормально як для перших, так і для других. Школу не без супротиву громади закрили. Приміщення передали селу, щоб його зберегти. Зараз там розміщені всі структури: ФАП, сільрада, бібліотека. Ще зробили там 2 групи дитячого садка. Я коли виступав на зустрічі з громадою, казав - усе в ваших руках. Робіть діток - і школа знову оживе.
KV: Дітей зараз возять на навчання у іншу школу?
Олександр Івченко: Так, діти зараз навчаються у Згурівці. Тут і матеріально-технічне забезпечення краще, є фізкультурно-оздоровчий комплекс поруч, комп’ютерні класи.
Але шкода, що школу в Красному довелося закрити. Це мало бути моїм першим місцем роботи. Після закінчення педінституту отримав направлення саме в с. Красне. Але не склалося. Колись це була потужна школа. Коли я в кінці 90-х працював у відділі фізичної культури і спорту Згурівської райдержадміністрації, я всім вихвалявся, що у мене є село в районі, де 2 спортзали: один у школі, один у клубі. Їх ще колгосп будував. Зараз і спортзал, і клуб за своїм технічним станом дещо нагадують Брестську фортецю…
KV: Які громади створюються в межах Згурівського району і чи є в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Олександр Івченко: Наш район за перспективним планом – це одна об’єднана громада. Сюди входить 41 населений пункт: 20 сільських і одна селищна рада. 4 сільради це питання ще не розглядали, всі інші прийняли пропозиції Згурівської селищної ради на об’єднання.
Є такі сільські ради, яким діватися просто нікуди. Ми межуємо з Чернігівською областю. Села на околиці району навіть не мають грошей, не мають бюджетоутворюючих підприємств. В іншому разі вони просто залишаться біля розбитого корита. І це справді проблема.
Загалом, в цьому питанні на нас ніхто не тисне, а з іншої сторони - немає ніякої роз’яснювальної допомоги. До процесу треба підходити виважено і не пороти гарячку. Наразі зараз немає жодної довіри до реформаторів як зі сторони громади, так і зі сторони сільських голів. Останні сьогодні мають визначені законом функції та повноваження до 2020 року і, зрозуміло, не хочуть щось змінювати. Головне в цьому процесі – перспектива подальшого розвитку громади.
KV: Згурівський район взагалі не отримує інформації щодо адмінтерреформи?
Олександр Івченко: Чому ж ні? Приїжджав голова офісу реформ Володимир Удовиченко. Цього агітатора адмінтерреформи депутати та сільські голови засипали питаннями про податки, землю, про доцільність об’єднання самодостатніх громад і навпаки бідних, про старост і їх повноваження, про доступність послуг для громадян, про школу і медицину, про транспортне сполучення і дороги і.т.д. Обіцяють багато, але до цих захмарних обіцянок люди ставляться з недовірою.
Для нас яскравим прикладом перспектив реформування сьогодні є Калитянська громада.
Читайте: Провалы децентрализации. В Киевской области со скандалом раскалывается первая объединенная община
KV: Цього року можна очікувати появи на мапі Київщини Згурівської об’єднаної територіальної громади?
Олександр Івченко: Цього року, думаю, створення Згурівської ОТГ очікувати не варто. Я так навіть сільським головам відповідаю. Це – процес не одного дня, і ми будемо все проводити по процедурі у відповідності до Закону.
На сьогодні є настрої в селах Великий Крупіль і Жуківка приєднатись до Березанської ОТГ. Кажуть, що в Березані їм буде краще, бо “там залізниця є”. Я такого не розумію. Невже вони думають, що після об’єднання зі Згурівщною їх на залізницю будуть за перепустками пускати? Ще одна причина - “там лікарня”. Знову ж таки, зараз проводиться поділ на госпітальні округи, і не варто розглядати це як перспективну перевагу. Немає гарантії, що лікарня збереже свій статус в тому вигляді, як зараз, а от школи можуть позбутися. І кому тоді буде краще?
Звичайно, Згурівщина зацікавлена в тому, щоб зберегти у нас такі села, як Великий і Малий Крупіль. Там розташоване велике підприємство ТОВ “Українська молочна компанія”. Це потужне, сучасне підприємство, де молочне стадо сягає 7 тис. голів. Підприємство яке є однією з візитних карток району. Не соромно показати іноземцям, не кажучи вже про те, що це - робочі місця і регулярні надходження до бюджету.
KV: У Вас була розмова з головою Березанської міської ради щодо цього села?
Олександр Івченко: Ні, ми про це не розмовляли. Згурівщина наче осторонь стоїть і споглядає на це все… Знаю, що голова Згурівської РДА мав з ним розмову, то Володимир Тимченко начебто не зазіхає. Але хто ж вам зізнається в такому? Я розумію, що якісь “гінці” з Березані все ж навідувалися у Великий Крупіль та Жуківку.
Читайте: Ивченко Александр Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру в політиці?
Олександр Івченко: Я не амбітна людина і кар’єра стоїть не на першому місці в житті. Якщо буде достатній рівень довіри від громади, готовий працювати. Коли йшов у депутати, не мав на меті сісти у крісло голови районної ради. Мене обрали не з першого разу - ми конкурували із нинішнім і попереднім головами РДА.
З приводу планів на майбутнє – мої повноваження діють до 2020 року і я вважаю, що далі йти ще рано. Мені ще бракує досвіду. Хотілося б зробити більше для району - вирішити питання медицини, освіти, комунального господарства, реалізувати декілька інвестиційних проектів, які дадуть робочі місця і наповнять бюджет.
Хотілося б підняти рівень спортивного виховання, бо інвентарю в школах майже не залишилось. Я думаю, було б доречним ввести в сільську структуру місцевого самоврядування посаду спеціаліста з фізичної культури і спорту. В нас у районі є 12 футбольних і 22 команди з футзалу. Це суттєвий показник. Тому одна з моїх цілей – зміцнити сферу фізичного виховання і спорту в районі.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять “Боїнги”, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
КиевVласть
3 квітня 2017 г. 10:30
Раздел: Тексти
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Український парламент рясно представлений обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своїх округах, дехто знаходиться із місцевою владою в стадії війни, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися із тим, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть вирішила провести серію інтерв’ю із обранцями, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представлятиме на осуд читачеві розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Олександром Марченком (член депутатської групи партії "ВО “Свобода").
KV: Які з проблем Київської області, на Вашу думку, є найбільш актуальними? Які з них не вирішуються протягом десятиліть через специфічні особливості пристоличного регіону?
Олександр Марченко: На Київщині продовжується знищення головного нашого ресурсу - людського. Це політична проблема, адже влада не має ніякої стратегії для його збереження. Людей під час війни виганяють на заробітки за кордон. Лише цього року з Київщини на заробітки виїхало 17 500 людей, - професійних, кваліфікованих, сильних фізично. Підкреслю, це лише цьогоріч! І влада на місцях навмисне замовчує ці шалені цифри. Містечка на Київщині завішені оголошеннями “Робота в Польщі”, “Робота в Чехії” і т.д. Це - величезний недолік у роботі місцевих, обласної та центральної влад, і правлячі сили декларують все для того, щоб ми покидали українську землю.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Що потрібно робити владі, щоб хоч якось реабілітувати таку ситуацію?
Олександр Марченко: В першу чергу, зайнятися соціально-економічними питаннями, щоб як мінімум зберегти робочі місця. Не “фейкати” про створення нових, а саме не допустити росту безробіття. Розібратися, з чого ментально складається область, район, кожне містечко та село. Наведу приклад свого округу. Біла Церква - це третина працівників будівельної галузі, третя частина - харчової, переробної та машинобудівної галузей, і ще третина - це бюджетна сфера. Це - величезний виробничий досвід. Не варто придумувати велосипед, бо наші люди мають і хист до такої роботи, і необхідну базу знань. Так,ми в Білій Церкві маємо машинобудування, але чомусь ніхто з білоцерківських підприємців не виграє тендери “Укроборонпрому”, який, натомість, користуються іноземними пропозиціями. А для того, щоб наша продукція мала попит, потрібні спільні зусилля влади, яка виділяє земельні ділянки для розширення потужностей, та монополіста, який підводить інженерні мережі, а також співфінансування бюджетів різних рівнів.
KV: Ваше ставлення до адміністративно-територіальної реформи та ідеї добровільного об’єднання громад.
Олександр Марченко: Я б назвав цей процес добровільно-примусовим об’єднанням. Відповідний закон депутати-”свободівці” у Верховній Раді не підтримали. Реформа вже проводиться не перший рік, а досі ніхто не знає, які довідки і де можна отримати, з якими питаннями можна звертатися у сільську раду, яка, до речі, сьогодні у деяких депресивних селах Київщини є чи не єдиним місцем працевлаштування. І роздуваючи апарат у центрі, влада знищує управління на місцях.
“Свобода” обов’язково запропонує українцям адміністративно-територіальний устрій, який тут ментально знайомий. Це - створення трьохсот повітів, розширення сільських рад. Це ті стежки, які у нас стоптані історично, формат, коли люди прив’язані до якогось центру. Зараз у нас відбувається своєрідне накопичення. Голови РДА і об’єднаних громад скоро почнуть один одного з‘їдати, бо переплутали повноваження. Так, нам потрібна професійна адміністративно-територіальна реформа, але таких аморфних утворень, як райдержадміністрація та облдержадміністрація, навіть на даному етапі розвитку просто не повинно бути, - їх функції легко можуть виконати виконкоми при районних радах.
KV: Нещодавно прийнятий Закон №5520, який дав можливість селам приєднуватися до міст обласного значення, має перспективи в Київській області? Власне, на його прийняття чекали в місті Березань. Навколо об’єднання Білої Церкви з довколишніми селами також постійно точаться дискусії...
Олександр Марченко: Гадаю, до міст обласного значення ні в якому разі не можна приєднувати села. У кожного міста так багато проблем, що селам таке об’єднання нічого хорошого не принесе. Давайте відверто: хіба буде прагматичний голова дбати про якийсь хутірець під містом, якщо більшість його виборців - це місто? Сумніваюсь. Наші управлінці краще проведуть благоустрій кількох центральних алей і покажуть свою роботу десяткам тисяч виборців, а не займатимуться проблемами сотні жителів села, яке виявило бажання приєднатися.
KV: Побутує думка, начебто, Київщина розвивається лише за рахунок своєї землі, і саме земля є найперспективнішим ресурсом регіону. Наскільки це твердження, на Вашу думку, відповідає дійсності? Чи на часі зараз скасування мораторію на продаж землі?
Олександр Марченко: Київщина - це потужний сільськогосподарський край, громади якого розвиваються завдяки обробітку землі та урожаю. А от на продажі землі тримається єдина сила - система чиновників. Для них якраз є небезпека: якщо закінчиться вільна земля, чим тоді торгувати?
Земля - це стратегічний ресурс, який давно вже “викачують” у громади олігархи. У Київській області - Засуха, в інших областях свої діячі… Але якщо у нас відбудеться скуповування землі у великих об’ємах - це неправильно. Люди, доведені до відчаю бідністю і хворобами, можуть за безцінь продати кільком великим власникам свої наділи. І це - штучний процес, який ні до чого доброго не доведе. Тому питання відміни мораторію для держави - неприпустиме. Вона повинна зайнятися професійною оцінкою землі, щоб люди отримували за її оренду гідну плату, а орендарі поводили себе не так, ніби ми на цій землі живемо один день.
KV: Ви співпрацюєте з облдержадміністрацією?
Олександр Марченко: Я взагалі рідко звертаюся до влади на місцях, намагаюся більше використовувати свої депутатські повноваження для роботи, але нещодавно таки звернувся до голови ОДА Олександра Горгана з пропозицією співфінансування бюджетами різних рівнів деяких соціально важливих об’єктів.
Зокрема, потребує реконструкції Київський обласний онкодиспансер у Білій Церкві. Необхідно побудувати сучасне відділення хіміотерапії. Ця проблема несправедливо залишається поза увагою, адже Біла Церква - “лідер” Київської області за статистикою онкозахворювань. Ми випереджуємо Київську область у 3,5 рази, Україну загалом - у 12 разів. Місто свого часу стало базовим для переселення жителів Прип’яті після аварії на ЧАЕС. І хворіють у нас не тільки ліквідатори аварії, не тільки очевидці горя, але й їх нащадки. Крім того, попросив розглянути питання добудови школи №18. Діти ходять у місті обласного значення у їдальню за півкілометра від школи, минаючи дуже незручні дорожні переходи. Крім того, там немає нормального спортзалу, хоча школа далеко не найгірша в місті. Актуально також будівництво дитячого садочка в районі Піщаний. Там поселилося багато молодих сімей, які змушені відвозити дітей у найближчий дошкільний заклад, а в громадському транспорті це вкрай незручно. Ще два питання серед поданих мною - будівництво об’їзної дороги навколо Білої Церкви та багатоквартирного житла для військових, адже в Білій Церкві базується потужна 72-га військова бригада.
KV: В адміністрації відреагували на Ваші звернення?
Олександр Марченко: Я отримав лише одну відповідь від голови КОДА Олександра Горгана щодо онкодиспансеру. Звучить вона в руслі “ми купимо маршрутки і будемо возити людей у Київ”. Але для чого так знущатися над людьми? Я обов’язково зустрінуся з ним особисто і не раз підніму це питання. Я вважаю, це ненормальний підхід до роботи зі сторони всієї команди, а “службісти” і взагалі таким чином підставили свого голову.
KV: Тобто, підставили свого голову? Хтось навмисне готує і подає Горгану некоректні документи?
Олександр Марченко: Таке припущення очевидне. Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі, якщо роблять отакі фейкові відповіді і відносять керівнику. І саме через такі відповіді у мене формується незрозуміле ставлення, надіюсь, це звучить достатньо коректно, до пана Олександра Горгана, який ставить на аркуші свій підпис.
А щодо реконструкції диспансеру у Білій Церкві є декілька висновків Міністерства охорони здоров’я, Володимир Гройсман підтримав це питання, а ОДА планує купувати онкохворим людям маршрутки… Сміх і маячня.
KV: Як Ви вважаєте, чи впливає Ваш колега Ярослав Москаленко на прийняття рішень у ОДА?
Олександр Марченко: Стверджувати однозначно не берусь, але той факт, що голова ОДА співпрацює з Ярославом Москаленком і прислуховується до його думки, - очевидний. Але, знаєте, була б з цього користь якась…Я цього поки що не бачу.
KV: Як Ви вважаєте, конкурс на посаду голови ОДА відбувся чесно?
Олександр Марченко: Ні, я не вірю. Без коментарів.
KV: Чи зберігся у Київській області вплив колишнього голови ОДА Анатолія Присяжнюка?
Олександр Марченко: Щодо цієї теми я можу хіба тільки пазли складати, але, напевне, таки зберігся. Виконавці замовлень минулої влади на Київщині так і не озвучені публічно. Ніхто не відповів перед Законом за “розбазарення” земель після такого соціального вибуху, як Революція Гідності. Ми з цією ідеєю виступаємо завжди і всюди - наслідки режиму Януковича повинні бути усунені, а Анатолій Присяжнюк саме з цієї команди. Я вже не говорю про рейдерство та беззаконня зі сторони поплічників режиму, - це компетенція силових відомств. Знову ж таки, нова система правоохоронних органів не сформована. Саме в усуненні наслідків режиму вони бездіють, і ніяка реформа МВС, тримісячні курси для полісменів та переодягання у нове вбрання цьому процесу не допоможуть.
KV: Чи можна стверджувати про формування нового політичного клану з центром у облдержадміністрації?
Олександр Марченко: Знову ж таки, ми всі прекрасно знаємо, хто сьогодні “опікується” нашим головою ОДА. Керманичі Київщини, які пов’язані до “Волею народу” - це продовження корумпованої, прогнилої і атрофованої політичної системи, яка не змінилася по суті. Системи, яка лише накопичує зловживання. Доки не відбудеться очищення, поки не будуть покарані попередні голови ОДА, говорити, що це нові люди не варто. Якщо аналізувати з огляду на політичне минуле Київщини, то це просто новий клан, а не новий підхід до влади.
Читайте: Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
фото: berlin-visual
КиевVласть
23 лютого 2017 г. 11:01
Раздел: Тексти
Микола Поворозник: “Маю надію, що новий керівник департаменту зможе забезпечити проведення реформи медичної галузі Києва”
Найближчим часом Київрада може затвердити план реформування медичної галузі. Про “електронну медицину”, інтернет у лікарнях, єдині тарифи на стоматологічні послуги, будівництво лікарні на Троєщині та лікарні швидкої допомоги на Правому березі, нові зарплати медпрацівників та іноземні інвестиції в інтерв`ю виданню КиевVласть розповів заступник голови Київської міськдержадміністрації Микола Поворозник.
Частина 1. Про реформу медицини та охорону здоров’я
KV: У кінці травня 2016 року КМДА була представлена до обговорення Концепція розвитку охорони здоров'я Києва. На якому етапі робота над цим документом сьогодні, та у чому суть запропонованих реформ?
Микола Поворозник: Цю Концепцію ми вже обговорили зі всіма зацікавленими особами ринку медичних послуг та суміжних до медицини ринків. Сподіваюся, у лютому-березні 2017 року вона буде затверджена Київрадою.
Читайте: В Киеве представили Концепцию развития системы здравоохранения (документ)
Цей документ перекликається з Концепцією Міністерства охорони здоров’я, яка була схвалена урядом наприкінці минулого року. В документі означені стратегічні, середньострокові та тактичні цілі. Тактичні цілі стосуються технічного обладнання медичних установ і забезпечення їх кваліфікованим персоналом. Йдеться про ремонти у діючих медичних установах, закупівлю обладнання, підвищення кваліфікації лікарів, тощо.
Середньострокові цілі передбачають будівництво або перепрофілювання лікарень. Основне в стратегічних планах – зміна схеми фінансування медичної галузі.
KV: Як має змінитися фінансування медичних установ?
Микола Поворозник: Йдеться про створення консультативно-діагностичних центрів (КНП) та надання закладам охорони здоров’я права самостійно розпоряджатися грошима. Адже сьогодні фінансування йде за економічними кодами класифікації, що значною мірою обмежує керівників у можливостях розвитку закладу. Наприклад, якщо гроші виділені на опалення, але не використані, то вони мають бути повернуті лікарнею до бюджету, а не розподілені на інші потреби медзакладу. Щоб це змінити потрібно змінити схему фінансування медичних установ – замість покриття їх витрат з бюджету повинно платити їм за кожну надану пацієнту медичну послугу.
KV: Це означає, що треба спершу дочекатися появи обов'язкового медичного страхування?
Микола Поворозник: На сьогодні державою заплановано втілення механізму “гроші йдуть за пацієнтом”, яким передбачено фінансування за безпосередньо надану медичну послугу.
З метою реалізації цього завдання МОЗ опрацьовано пропозиції до змін законодавства.
KV: Що ще, крім зміни схеми фінансування, передбачено Концепцією?
Микола Поворозник: Пропонується впровадити електронну медицину, пілот якої зараз реалізується у Подільському районі.
Це в першу чергу спростить мешканцям Подолу процедуру потрапляння до лікаря, прибере черги під кабінетами, надасть можливість лікарю планувати свою роботу, збільшить відповідальність первинної ланки та спрямує її діяльність у профілактичному напрямку.
KV: Що дав пілот, який запущено у Подільському районі? Скільки грошей на нього було витрачено?
Микола Поворозник: Проект було запущено у грудні 2016 року. Фактично за два місяці відпрацьовані опції “вибір лікаря” та “електронна черга”. Сьогодні більше половини пацієнтів медзакладів району цими можливостями користуються. З березня 2017-го почнемо цю практику розповсюджувати по всьому місту. З міського бюджету на впровадження проекту не витрачено ні копійки, він впроваджується за рахунок коштів компанії, яка впроваджує електронну медицину та за підтримки міської влади.
Читайте: В столице создадут онлайн системы записи на прием к врачу
Опції “електронна картка” та “електронний рецепт” зараз розроблені. Але для їх впровадження потрібне відповідне рішення на рівні Кабінету міністрів. Очікуємо найближчим часом появи відповідних документів. Тоді і зможемо на практиці протестувати наші напрацювання.
KV: Скільки часу і грошей знадобиться для впроваждення обох модулів по всьому Києву?
Микола Поворозник: За прогнозами фахівців компанії Helsi, які власне і впроваджують цей проект у місті, до кінця року такими послугами буде охоплено всі райони столиці. Для пацієнтів, які не бажають здійснювати електронну реєстрацію, або не мають на це технічної можливості на перехідний період буде працювати диспетчерська. Зателефонувавши в диспетчерську пацієнт зможе записатися на прийом до лікаря та скористатися своєю паперовою медичною карткою для записів лікаря.
KV: Ви казали, що у Концепції наявні плани щодо будівництва та перепрофілювання лікарень. Що мається на увазі?
Микола Поворозник: Зараз у рамках Концепції розробляємо проект дзеркального відображення медичних закладів лівого і правого берега. Це потрібно для того, щоб була забезпечена максимальна доступність, швидкість і якість послуг, які мають отримати мешканці Києва.
Наприклад, на лівому березі є лікарня швидкої допомоги, а на правому березу такої лікарні зараз немає. Щоб це змінити у 2017 році плануємо розпочати будівництво нового корпусу на базі Київської міської клінічної лікарні № 6. Коли будівництво завершиться, вона зможе стати повноцінною лікарнею швидкої допомоги на правому березі. Цю роботу плануємо завершити до кінця 2019 року. Також за цей час хочемо побудувати багатопрофільну лікарню на Троєщині, де проживає 500 тис. мешканців, але немає медичної допомоги вторинного рівня.
KV: Скільки коштів передбачено у міському бюджеті на будівництво об’єктів медичної сфери у поточному році?
Микола Поворозник: На капітальне будівництво таких об’єктів заплановано виділити з міського бюджету близько 2 млрд гривень.
KV: Скільки загалом грошей з державної і міськбюджету окремо планують витратити на медичну галузь цього року?
Микола Поворозник: На поточний рік виділено 7,6 млрд гривень. Чималі кошти йдуть на утримання медустанов. Для порівняння, на 2016 рік на утримання закладів охорони здоров’я столиці, що входять до сфери управління Департаменту охорони здоров’я КМДА, було затверджено 4 845,7 млн грн, з яких 2 492,1 млн грн - на оплату праці; 80,5 млн грн - на закупівлю продуктів харчування; 890,4 млн грн - на закупівлю медикаментів та перев’язувальних матеріалів; 354,6 млн грн - на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; 735,3 млн грн - на придбання обладнання та капітальний ремонт закладів. Залишок суми розподілено серед районних управлінь охорони здоров’я.
На 2017 рік на утримання зазначених закладів охорони здоров’я у міському бюджеті було затверджено 5 208,9 млн грн, з яких 3 437,3 млн грн - на оплату праці працівників; 95,7 млн грн - на закупівлю продуктів харчування; 666,5 млн грн - на закупівлю медикаментів та перев’язувальних матеріалів; 403,9 млн грн - на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
Крім того на придбання обладнання та капремонти у міському бюджеті передбачено коштів близько 700 млн. грн..
Субвенція державного бюджету складає біля 4 млрд гривень. Ці кошти будуть направлені на заробітну плату медперсоналу та утримання лікарень.
Читайте: Кабмин выделил Киеву дополнительные субвенции на сумму 211,9 млн гривен
У минулому році місто зіштовхнулося з проблемою недобросовісної конкуренції під час проведення закупівлі медичних препаратів. Постачальники свідомо зривали тендери, занижуючи ціни до 1 грн. Сподіваюся, такої проблеми у цьому році не буде. Якщо і будуть якісь перепони чи зриви тендерів, то у міста все одно не буде форс-мажору з ліками. Зараз у медичних закладах наявний достатній запас ліків, і ми вже розпочали проведення запланованих на 2017 рік закупівель.
Читайте: Департамент здравоохранения КГГА провалил закупку препаратов для гемодиализа - депутат Киевсовета
KV: Але у міському бюджеті зменшена сума за закупівлю медпрепаратів з 890,4 млн грн у 2016 році до 666,5 млн грн у 2017 році...
Микола Поворозник: В минулому році ми досить суттєво збільшили фінансування на забезпечення лікарень медикаментами та перев’язувальними матеріалами. У цьому році сума буде ще більша.
З 2010 року маємо наступну картину: у 2010 році було витрачено 213,9 млн гривень на придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, у 2011 році - 155,8 млн гривень, у 2012 році - 281,3 млн гривень, у 2013 році – 307,5 млн гривень, у 2014 році - 249,6 млн гривень, у 2015 році - 592,2 млн гривень, у 2016 році - 897,4 млн гривень. На 2017 рік було затверджено 666,5 млн гривень і додатково виділено ще коштів у сумі 396,5 млн гривень. Разом ця сума становить 1 063 млн гривень.
KV: Які медичні препарати закуповуються у першу чергу, а на які грошей зазвичай не вистачає?
Микола Поворозник: Нажаль, сьогодні ми не можемо на 100% забезпечити медичні заклади всіма необхідними їм препаратами. Приймає рішення щодо встановлення пріоритетів у закупівлі медичних препаратів в умовах обмеженого бюджету головний лікар певної медичної установи.
KV: Що було зроблено для поліпшення якості медпослуг у столиці у 2016 році?
Микола Поворозник: Якщо говорити про 2016 рік, то це був рік величезних ремонтних робіт. Було відкрито після ремонту хірургічне відділення у Центрі ендокринології, травматологічне відділення у Першій дитячій клінічній лікарні, відділення постінтенсивного догляду за новонародженими у пологовому будинку на Подолі (Київському міському пологовому будинку № 2). Зараз закінчуються ремонтні роботи ще у чотирьох відділеннях. Йде мова про травматологічні відділення Лікарні №12 та Лікарні швидкої медичної допомоги, приймальне відділення дитячих лікарень №1 та 2. Ми не встигли їх зробити у 2016 році, тому що кошти були виділені тільки у жовтні. Плануємо завершити ремонти цих відділень у березні 2017-го.
Також у минулому році створено організаційно-методичний Центр орфанних захворювань на базі ДКЛ №1 та нове хоспісне відділення на базі Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни. У Дніпровському та Подільському районах відкрито мамографічні кабінети з найсучаснішою апаратурою. Спільно з Інститутом серця реалізовано соціальну програму “Стоп інфаркт”, яка передбачає безкоштовне стентування киян з гострим інфарктом міокарду (вже проведено 883 оперативних втручання).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У 2017 році, крім раніше означених планів щодо будівництва, плануємо проведення термомодернізації дитячих клінічних лікарень №1 та №2. Також плануємо будівництво інфекційного корпусу та проведення ремонту Лікарні № 4, ремонт у Першому пологовому будинку та капітальний ремонт акушерського відділення №2 Київського міського пологового будинку № 3.
Що стосується підвищення кваліфікації лікарів, то у минулому році започатковано співпрацю з медичною спільнотою Ізраїлю, представниками якої проведено цикл лекцій для представників первинної ланки медицини щодо раннього виявлення онкологічних захворювань. Ця робота буде проводитися і у поточному році.
Також у декілька лікарень нами були закуплені ангіографи (обладнання, яке діє за принципом рентгена і застосовується у кардіології для виявлення і лікування захворювань серцево-судинної системи) і зараз наявна потреба у навчанні лікарів щодо роботи з такою апаратурою. Для цього вже є домовленості з фахівцями профільних інститутів. Це звичайна планова робота. Вона йде постійно. Лікарі із задоволенням обмінюються досвідом. Семінари та практикуми проводяться практично щотижнево.
Читайте: Производство медицинского оборудования в Украине находится на грани исчезновения
KV: Яке ще обладнання для лікарень закуповувалося минулому році і що планується придбати у поточному?
Микола Поворозник: В минулому році вперше за декілька років розпочали закупівлю важкого медичного обладнання: придбали 4 МРТ, 2 КТ та 2 ангіографа. Це обладнання тільки оплачено і має бути поставлене виробником до кінця березня 2017-го.
Для травмпунктів та приймальних відділень лікарень закуплено 20 рентген-апаратів. Вони вже доставлені за місцем призначення. Були закуплені апарати штучної вентиляції легенів на понад 29 млн гривень, 15 швидких за 30 млн гривень та 100 спецавтомобілів невідкладної медичної допомоги Ford Fiesta (Євро 5+) для первинної ланки медичної допомоги на 29,796 млн гривень. Також був відремонтований ангіограф у Олександрійській лікарні.
Загалом на обладнання у 2016 році витрачено близько 600 млн. гривень з міського бюджету.
Зараз збираємо заявки щодо потреби у медичному обладнанні. Думаю, у цьому році закриємо потреби лікарень, в яких буде проводитися ремонт. Профінансуємо потреби Діагностичного центру (вул. Кондратюка, 6). Відремонтуємо непрацюючий біля 5 років лінійний прискорювач, а також буде придбано новий такий прискорювач для Онкоцентру.
KV: У поточному році була підвищена зарплата працівників бюджетних медустанов столиці?
Микола Поворозник: Ми ще у минулому році підняли заробітну плату медпрацівникам. У 2016 році середня заробітна плата лікаря становила 5 855 гривень, медсестри, фельдшера та фармацевта – 4 151 гривню, молодшого медичного персоналу – 2 758 гривень.
У цьому році у зв’язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати ми збільшили видатки на оплату праці майже на 40%. За попередніми розрахунками, у 2017 році середня заробітна плата лікаря буде складати 8 003 гривні, медсестри, фельдшера та фармацевта - 5 649 гривень, молодшого медичного персоналу - 3 798 гривень.
З 1 січня 2017 року посадові оклади (тарифні ставки) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки. З 1 січня 2017 року - це 1 600 гривень. Досягнення рівня показника 3 200 гривень буде забезпечено в межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат, надбавок та премій для працівників.
KV: Зараз на розгляді Київради знаходиться проект рішення щодо створення нового КП "Стоматологія". Навіщо Києву це додаткове КП?
Микола Поворозник: У столиці стоматологічну допомогу надають 5 КП, 9 стоматологічних поліклініки та 64 стоматологічних відділення в Консультативно-діагностичних центрах. Ця допомога різнопланова з різними цінами в різних районах.
Читайте: Улыбка до ушей: на сколько подорожали киевские коммунальные стоматологические клиники
Планується створити єдине комунальне некомерційне підприємство “Київська стоматологія” з відокремленими структурними підрозділами в різних районах Києва. Це забезпечить єдиний підхід у наданні стоматологічної допомоги в першу чергу пільговим верствам населення. Будуть запроваджені єдині комунальні тарифи на стоматологічні послуги для всіх киян, що будуть звертатись у будь-який відокремлений підрозділ.
Також з'явиться новий організаційно правовий статус лікувальної установи - комунальне некомерційне підприємство. Це дозволить весь прибуток цього підприємства спрямовувати на його розвиток та впроваджувати нові сучасні стоматологічні технології. Дуже важливим при створені єдиного комунального некомерційного підприємства є завантаження роботою існуючого медичного обладнання, яке сьогодні використовується не на повну потужність.
Крім того за рахунок створення єдиного комунального підприємства буде зменшено витрати на управлінський та обслуговуючий персонал.
KV: Чи реалізуються у Києві проекти по залученню у медицину додаткового фінансування?
Микола Поворозник: Зараз ми тільки на стадії переговорів з потенційними іноземними інвесторами. Йде мова про співпрацю з IFC (Міжнародна фінансова корпорація), GE (General Electric), OPIC та Sanitas (Іспанія). Проте, щоб говорити про їх учать у конкретних проектах потрібно, щоб Київрада затвердила Концепцію розвитку охорони здоров’я Києва. Сподіваюся, це буде зроблено найближчим часом.
У найближчих планах залучити кошти інвесторів на будівництво лікарні на Троєщині. Є попередні домовленості з OPIC щодо інвестування від 20 до 100 млн доларів у цей проект. З IFC є домовленість щодо фінансування розробки техніко-економічного обґрунтування проекту створення лікарні у Києві. Йде мова про 1,5 млн євро на ТЕО. Витрати на реалізацію проекту будуть близько 300 млн євро. IFC також згодна надати допомогу у пошуку інвестора для реалізації проекту.
KV: А відчизняні інвестори не готові вкладати у столичну медицину?
Микола Поворозник: Вони інвестують, але проекти не такі глобальні.
Наразі реалізується проект “Будівництво Wi-Fi мережі в комунальних закладах охорони здоров’я територіальної громади міста Києва для надання послуги доступу до мережі Інтернет”. Переможцем інвестиційного конкурсу (розпорядженням КМДА від 03.12.2015 № 1173) визнано ТОВ “КОНТИНЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК”, яке за власні кошти здійснює побудову Wi-Fi мережі у 155 комунальних закладах охорони здоров’я територіальної громади Києва. Зараз Wi-Fi мережа працює вже у 50% із зазначених закладів.
Інвестор - ТОВ “Капитал” - залучений до будівництва медичного центру за рахунок площ Київської міської клінічної лікарні № 14 на вул. Зоологічній, 3 (розпорядження КМДА від 29.08 2016 № 752). Ним фінансуються всі витрати пов’язані з реалізацією проекту, а також інвестор має сплатити Київській міській туберкульозній лікарні №2 кошти на зміцнення матеріально-технічної бази лікарні у розмірі 13,6 млн грн. У 2016 році ним вже перераховано близько 5 млн грн на рахунок туберкульозної лікарні.
У 2017 році плануємо залучити інвесторів до будівництва нового приватного медичного центру на площах Київської міської клінічної лікарні № 14. Зараз Департамент охорони здоров’я спільно з КП “Київське інвестиційне агентство” опрацьовує варіанти щодо залучення інвестиційних коштів до реконструкції будівель та споруд лікарні.
KV: У минулому році почали міняти керівництво Департаменту охорони здоров’я КМДА. Це пов’язано з корупцією під час закупівлі товарів і послуг сумнівної якості за завищеними цінами?
Микола Поворозник: Зміни керівного складу Департаменту охорони здоров’я пов’язані безпосередньо з організацією роботи самого департаменту та медичної галузі Києва загалом, а також готовністю до впровадження реформ і інновацій. Фіксування фактів корупції та відповідні звинувачення – це прерогатива правоохоронних органів. Проте можу сказати, що були декілька скандалів пов’язаних із закупівлями технічного інвентарю для Онкоцентру. Є багато питань щодо зупинення та призупинення проведення тендерних процедур, а також спроб лобіювання тих чи інших медичних препаратів.
Маю надію, що новий керівник департаменту зможе забезпечити проведення реформи медичної галузі Києва. За результатами проведеного наприкінці минулого року конкурсу вже зайняв посаду керівника департаменту Дмитро Турчак.
Читайте: Турчак заслуженно победил на конкурсе главы Департамента здравоохранения КГГА - эксперт
Справка KV: Микола Поворозник народився 10 квітня 1972 року в селі Святець Теофіпольського району Хмельницької області. Закінчив Київський військовий інститут управління та зв'язку і Академію державного управління при Президенті України.
З 1995 по 2001 рік служив у Збройних силах України.
У жовтні 2001 року Микола Поворозник став головним фахівцем, а згодом і начальником відділу управління з питань підприємництва КМДА. У березні 2003 року обійняв посаду заступника начальника управління ліцензування та з питань реєстрації Головного управління з питань підприємництва КМДА. У грудні 2006 року очолив Головне управління з питань регуляторної політики та підприємництва.
З листопада 2012 року обійняв посаду першого заступника начальника Головного управління - начальника управління регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики.
У грудня 2012 року став першим заступником директора Департаменту - начальником управління регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру Департаменту промисловості та розвитку підприємництва.
У червні 2013 року призначений заступником директора Департаменту - начальником управління координації регіональної економічної політики Департаменту економіки та інвестицій КМДА. У серпні 2013 очолив Департамент економіки і інвестицій КМДА.
28 січня 2016 року був призначений заступником голови КМДА.
КиевVласть
21 лютого 2017 г. 09:00
Раздел: Тексти
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Бориспільської районної ради Владиславом Байчасом.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Бориспільського району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання?
Владислав Байчас: Районний бюджет у цьому році складає 554 млн гривень. Бюджет 2016 року перевиконано на 54,6 млн гривень. Ріст відбувся за рахунок столичних фірм, які почали працювати в районі завдяки тому, що Бориспільщина інвестиційно приваблива.
Головними бюджетоутворюючими підприємствами є державне підприємство “Украерорух”, регіональний структурний підрозділ “Київцентраеро”, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Старинська птахофабрика”, державне підприємство “Ейвон Косметікс Юкрейн”, ТОВ “Амако Україна” та інші.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Яка ситуація з реформою децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити?
Владислав Байчас: Тут ситуація надзвичайно складна. Ніхто до кінця не розуміє, що таке децентралізація. В район приїздили спеціалісти з області, розповідали людям теорію. І жодного позитивного прикладу. Принаймні, у нашій Київській області такого досвіду немає.
Загалом обласна рада схвалила у 2015 році чотири ОТГ: Бориспільська, Щасливська, Вороньківська і Мирненська. Кабінет Міністрів затвердив тільки дві останні. Але усі сільські ради району прийняли рішення про небажання об’єднуватись.
Коли “згори” вирішили впроваджувати реформу децентралізації, нас ніхто не запитав. Вони планують “витягнути” бідні села за рахунок багатших. Та коли бідні об’єднаються з бідними, нічого не зміниться.
До того ж, не всі села мають громадський транспорт. Як стара бабуся з далекого села дістанеться до лікарні, яка буде у центрі ОТГ? А ви уявіть, які будуть черги, людей стане набагато більше. Таким чином ми віддаляємо послуги від людей.
KV: Розкажіть, які інфраструктурні проекти були завершені у 2016 році і які плануються на цей рік.
Владислав Байчас: За минулий рік ми додатково витратили 47,2 млн гривень на освіту, тепер у нас немає жодної школи зі старими вікнами. Зробили ремонти в харчоблоках, провели утеплення приміщень. Також було виділено 19 млн гривень на охорону здоров’я - на ремонти в травматологічному і пологовому відділеннях, сільських медичних амбулаторіях, на придбання нового медичного обладнання.
У цьому році в пріоритеті знову медицина і освіта. Планується модернізувати сільські дільничні лікарні та амбулаторії, розпочати будівництво лікувального корпусу центральної районної лікарні, двох дитячих садочків, школи в с. Чубинське, школи мистецтв і ремесел в с. Велика Олександрівка, добудову шкіл в с. Гора та Проців. Але наш бюджет не витягне ці проекти. З областю взаємодії майже немає і я не впевнений, чи допоможуть нам з коштами на ці об’єкти.
KV: Чи працює в районі система "Прозорро"?
Владислав Байчас: Система електронних закупівель працює згідно Закону “Про публічні закупівлі”. При закупівлі товарів і послуг на суму до 50 тисяч гривень проводиться пряма закупівля або допорогова закупівля в системі “Прозорро”. При закупівлі товарів і послуг на суму від 50 до 200 тисяч гривень проводиться допорогова закупівля або оприлюднюються звіти про укладені договори, а при закупівлі понад 200 тисяч гривень проводяться відкриті торги, конкурентний діалог або переговорна процедура закупівель. Зараз ми плануємо прийняти Програму соціально-економічного розвитку району, виділяти кошти і працювати з ними через систему “Прозорро”.
Однак, це не завжди зручно. І там є шахраї. Наприклад, був випадок: виграла фірма, ми їй перерахували передоплату, а вона зникла. До того ж, іноді бракує часу на тендери - щоб придбати щось через систему потрібно мінімум три місяці.
KV: Чому район свариться з містом за лікарню?
Владислав Байчас: Ніхто не свариться. Просто деякі депутати полюбляють піаритись. Проблема в тому, що лікарня – районний комунальний заклад. Місто згодне вкладати в нього кошти. Можна зробити 50 на 50, але тоді постає питання спільного управління. А згідно Закону може бути тільки один орган управління.
Поки що питання призупинено, бо невідомо, що буде з лікарнею після медичної реформи і реформи децентралізації. Але все одно, разом із міськрадою ми плануємо будувати новий лікувальний корпус, вже готовий проект і частково виділені кошти з районного та міського бюджетів.
KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Чи є механізми, які може впровадити район по зниженню вартості проїзду і поліпшенню якості перевезень?
Владислав Байчас: У чомусь я розумію перевізників. Ставлення до них з боку держави не найкраще. У минулому році держава заборонила місцевим радам компенсувати їм кошти за пільгове перевезення громадян. Мала зробити це сама, але не виконала.
У цьому році маємо виплатити близько 600 тис. гривень компенсації з районного бюджету.
Я думаю, після цього ситуація зміниться на краще.
KV: Бортницька станція аерації (БСА) забруднює питну воду в колодязях селян і псує екологію, відлякуючи потенційних інвесторів, охочих вкластися в освоєння земель Бориспільщини. Наскільки гостро стоїть питання сьогодні? Які бачите шляхи вирішення ситуації?
Владислав Байчас: Діяльність БСА наносить велику шкоду здоров’ю місцевих мешканців. Вода у колодязях переважно не придатна для вживання. Ми просили у Києва, звідки йде більшість відходів, хоча б компенсацію на оздоровлення дітей, але марно. Ця проблема вже не на рівні області, вона стала загальнодержавною. Як на мене, її можна вирішити тільки на державному рівні. Проте, належної уваги цьому не приділяють.
KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі?
Владислав Байчас: Із земельними питаннями є проблеми, які, як відомо, повинна вирішувати відповідна структура. Зокрема, управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області. Насправді, в районі відбувається не децентралізація, а централізація. У нас відібрали всі повноваження. Раніше керівника такої ланки призначали на місці, а зараз конкурс на посаду проводить область. У січні 2017 року на сесії районної ради було висловлено недовіру керівнику та реєстраторам управління Держгеокадастру за вкрай незадовільну роботу. До районної ради звернулися фермери, які не могли укладати договори на паї, а Гірська сільська рада вже два місяці не може отримати висновок щодо розширення своїх меж на 500 га.
Мені незрозуміло, чому так відбувається. Власники фірм, які працюють в районі, скаржаться, що неможливо своєчасно отримати документи. В управлінні Держгеокадастру заявників направляють у Центр надання адміністративних послуг. Там документи лежать місяць, після чого управління дає відмову. З 600 заяв близько 500 відмов. Я вважаю, що в управлінні Держгеокадастру просто саботують роботу.
KV: Чи є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Бориспільщини?
Владислав Байчас: Між нами конфлікт. Ми постійно ділимо сфери впливу з Бориспільською РДА. Вони перетягують на себе всі повноваження. Голова адміністрації керується винятково власними амбіціями, а не законами.
На його думку, ми перевищуємо свої повноваження. Наприклад, під час призначення головного лікаря районної лікарні. Голова адміністрації вважає, що це у його компетенції. Проте, в Статуті Бориспільської ЦРЛ чітко зазначено, що лікарня - це комунальний заклад районної ради, яка делегує свої певні повноваження.
Була ситуація, пов'язана з прийняттям бюджету на 2017 рік. Нам він видався неприйнятним і ми вирішили внести до нього зміни. У раді є депутати від кожного села і кожен знає, що потрібно його громаді. Ми проводимо з кожним бесіду, виділяємо пріоритети. Адміністрація розподіляє кошти на свій розсуд, пропускає через колегію і вважає, що ми повинні приймати їх рішення. Але за Регламентом роботи районної ради за нами право прийняття остаточного рішення.
Нещодавно голова РДА надіслав мені листа, в якому просить змінити Регламент так, щоб ми не могли змінювати їх рішення. В разі, якщо ми не згодні, то мусимо відправляти рішення назад, потім вони перешлють нам його без змін і так - по колу. А потім він скаже, що адміністрація не може працювати, бо рада не голосує.
Раніше я також був членом колегії, але вийшов з неї, бо побачив, що це - орган, який у більшості сформований із представників адміністрації і мій голос там нічого не вирішує.
KV: Яка ситуація з міжнародним аеропортом “Бориспіль”?
Владислав Байчас: З аеропортом “Бориспіль” наступна історія: частина його розташована на території району, дозвільні документи на проектування і будівництво вони отримують у нас, але платять податки у місто.
З одного боку, нам вигідно, щоб він розвивався, а з іншого - ми все одно нічого не отримуємо. Тут є політичний момент - за законом він мав би платити податки у районний бюджет.
KV: Чи правильно вважати, що Бориспільщина - це "повітряні ворота" України? Можливо, якась інша сфера району розвинута краще?
Владислав Байчас: Це дійсно так. Бориспільщина - це "повітряні ворота" України. Та поряд з цим район завжди був аграрним. Але останнім часом багато земельних ділянок змінили своє цільове призначення і в нас з'явилось більше забудовників та садових товариств.
Цілком можливо, що скоро ми перетворимося на великий житловий масив, яким вже став Києво-Святошинський район.
KV: Завод “Рошен” планують будувати на території району чи міста?
Владислав Байчас: Вони розглядали два варіанти, але місце у Борисполі їм більше сподобалось. По-перше, там вільна ділянка, по-друге, поряд об'їзна автомобільна дорога і залізнична колія. Тут нічого дивного, я б також надав перевагу ділянці у місті.
KV: В якому стані дороги району?
Владислав Байчас: Найбільше ця проблема відчутна в селах. Є дороги, які район і село на свої кошти ремонтувати не можуть. І таке є, що посеред села йде дорога державного значення. Якщо ви приїдете в село і побачите дві дороги - гарну і погану, то остання - це державна. Їх не ремонтує ніхто. Ми просили “Облавтодор” передати ці дороги на наш баланс, але безрезультатно.
Була ситуація, коли старівський сільський голова відремонтував “державну” дорогу і на нього відкрили кримінальну справу за нецільове використання бюджетних коштів.
А от у звітах “Облавтодор” вказує відремонтовані дороги по селах. Та варто проїхати і побачити той розбитий асфальт.
KV: Чим ви займались до старту політичної кар'єри?
Владислав Байчас: З 1992 року я почав займатись бізнесом. У 1995 році в мене були свої бензовози, потім автозаправні станції, потім став головою правління “Євронафтопродукт”, є у Борисполі така нафтова база. Також займався нерухомістю.
Зараз цим управляє дружина. Бізнес працює як і раніше - ведуть його люди, з якими я працював у свій час.
Окрім нафтового бізнесу я маю дві бази відпочинку, одна з яких вже не працює. Перша - так звані “мисливські угіддя”. Колись ми викупили їх частку. За Радянських часів там була база відпочинку: 40 човнів і двоповерховий будиночок з фанери. Приїздили рибалки, брали човника, платили 3гривні за годину і пливли рибачити. Закрилась вона, бо човни тепер нікому не потрібні, всі мають власні. Вона існує тільки на папері.
Друга база досі працює. Але базою відпочинку її складно назвати - це невеличкий будиночок, де збираються мисливці, щоб відпочити.
Читайте: Досье: Байчас Владислав Михайлович
KV: Чи бачите ви в подальшому свою політичну кар'єру? З якою метою ви прийшли на посаду голови райради?
Владислав Байчас: Я народився в одному із сіл Бориспільського району - у Процеві. І коли у 2010 році балотувався від свого села в депутати районної ради, то переслідував мету допомогти своїм виборцям у розбудові соціальної сфери. Та так трапилось, що мене обрали головою райради. Уже тоді у мене було бажання допомогти не одному селу, а домогтися змін на краще у всьому районі. Хотів реалізуватись у новій сфері діяльності. На початку політичної кар'єри ми з депутатами у селі збудували дитячий садок, медичну амбулаторію, будинок на 16 квартир для працівників цих закладів. З бюджету не взяли ні копійки, все це - за інвестиції. Якщо відверто, то політичних планів ніяких не маю.
Насправді, я розчарувався в політиці. По своїй природі я господарник. Люблю займатися конкретними справами, які приносять результат. Можливо, як доведеться, повернусь у бізнес. Зараз потрібні такі закони, які б давали справжню повноту влади місцевому самоврядуванню. Тоді б і працювати було б набагато більше бажання і, звісно, виходило б результативніше.
У КОДА також ситуація змінилась. У попереднього голови адміністрації я навіть у кабінеті не був, а бачив його всього раз. З нинішнім головою обласної адміністрації бачився один раз, але, думаю, він зможе розібратись з ситуацією в області і напрацює правильний курс на вирішення проблем.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
КиевVласть
23 січня 2017 г. 10:30
Раздел: Територія розуму
Бюджет Київщини на 2017 рік та особливості формування бюджетів об’єднаних територіальних громад
В минулому році на облдержадміністрації було закладено приблизно 4,2 млрд гривень, а в 2017-му - 6,64 млрд гривень, на 60% більше. На першому місці з отримання найбільшого бюджету - Харківська область, на другому - Вінницька, третє місце займає Київщина, на яку закладено понад 355 млн гривень.
26 грудня Київська облрада затвердила бюджет області на 2017 рік з доходами 7 мільярдів 660 мільйонів 265,4 тисячі гривень та видатками 7 мільярдів 660 мільйонів 257,9 тисячі гривень. Згідно з проектом бюджету, доходи загального фонду становлять 7 мільярдів 401 мільйон 562,8 тисячі гривень, спецфонду – 258 мільйонів 702,6 тисячі гривень.
На утримання Київської облради передбачено понад 16 мільйонів гривень, на освіту області 525 мільйонів 380,8 тисячі гривень, на охорону здоров’я 1 мільярд 124 мільйони 431,7 тисячі гривень, на соцзахист населення 203 мільйони 582,3 тисячі гривень. На культуру і мистецтво спрямують 62 мільйони 667,9 тисячі гривень, на фізкультуру і спорт 62 мільйони 913,5 тисячі гривень, на ветлікарні 45 мільйонів гривень, на ліквідацію надзвичайних ситуацій – 650 мільйонів гривень, на молодіжне будівництво 3,2 мільйона гривень (за даними прес служби губернатора Київщини - Олександра Горгана).
Київська облдержадміністрація здійснила новий підхід до підготовки проекту бюджету на 2017 рік. Як зазначив, голова КОДА - Олександр Горган: “Головна ідея проекту бюджету полягає в наступному: бюджет повинен прийматися у кілька етапів. Оскільки ми дочекалися прийняття Верховною Радою державного бюджету, ми розуміємо головні індикативні показники, які повинні врахувати на затвердженні захищених статей і, фактично, сьогоднішній проект бюджету сформульований якраз напроти головних видатків, до яких відносяться: заробітна плата, комунальні послуги, так звані видатки забезпечення в їх мінімальній частині”.
Крім урахування державних пріоритетів, Київська обласна державна адміністрація буде працювати в режимі офісу управління проектами, тобто позиція обласного депутата і є окремим проектом для роботи. Також не залишилися поза увагою КОДА пріоритети, які сьогодні оголошені в державі на національному рівні, зокрема - підвищення обороноздатності України (соціальна стимуляція, грошової вигоди, для тих жителів Київщини, які зголошуються на службу в Збройних Силах України за контрактом), програмами щодо стимуляції збільшення кількості інвестиційних проектів (генерація проектів, що стосуються підвищення енергоефективності та тепломодернізації.
Новації, запропоновані КОДА, досить позитивно були оцінені керівництвом Київської обласної ради, надалі, розподіл коштів на реалізацію місцевих і регіональних програм також буде проходити спільно з депутатським корпусом. Разом із затвердженням бюджету регіону на 2017-й рік, депутати проголосували та внесли зміни до рішення Київської обласної ради від 12.01.2016. №050-01-VII “Про обласний бюджет Київської області на 2016 рік” в новій редакції”, згідно з яким Київщина отримає 150 млн гривень на компенсацію пільг і субсидій, а також 5 млн гривень на фінансування покупки житла сім'ям військовослужбовців АТО.
Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 р. № 333-р, передбачає створення законодавчої бази діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на новій територіальній основі з визначенням повноважень та їх ресурсного забезпечення.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В рамках її реалізації прийнято Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” і у 2015 році стартував процес об’єднання територіальних громад та створення спроможних об’єднаних громад. В результаті виборів до місцевих рад у 2015-2016 роках сформовано 366 об’єднаних територіальних громад (далі - ОТГ).
Для стимулювання громад до об’єднання, а також з метою забезпечення ресурсної бази бюджетів ОТГ для фінансування видаткових повноважень Бюджетним кодексом України визначено особливості формування бюджетів цих громад. У чому вони полягають?
По-перше, бюджети ОТГ мають міжбюджетні відносини з державним бюджетом. Тобто, законом про державний бюджет на плановий рік цим бюджетам затверджуються обсяги міжбюджетних трансфертів. Це - базова дотація, освітня субвенція, медична субвенція, інші субвенції та дотації, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.
На 2017 рік місцевим бюджетам, які мають взаємовідносини з державним бюджетом, в тому числі бюджетам ОТГ, крім базової дотації, освітньої та медичної субвенцій, передбачено додаткову дотацію на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я та субвенцію на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад.
У 2016 році бюджетам ОТГ перераховано з державного бюджету 3,5 млрд. грн. міжбюджетних трансфертів, на 2017 рік передбачено 9,6 млрд. гривень. Слід зауважити, що бюджети громад, які не об’єдналися, не отримують міжбюджетні трансферти із державного бюджету.
По-друге, до бюджетів ОТГ, крім доходів, що отримували бюджети до їх об’єднання, зараховується 60% податку на доходи фізичних осіб. Раніше цей податок зараховувався до районного бюджету.
За даними звітності, доходи бюджетів, що об’єдналися, зросли за 11 місяців 2016 року проти відповідного періоду 2015 року більше, ніж в три рази – з 0,9 млрд. грн. до 2,9 млрд. гривень.
По-третє, за рахунок бюджетів ОТГ, крім видатків на здійснення самоврядних повноважень, фінансуватимуться видатки, які делегуються державою їм на виконання, а саме: видатки на утримання закладів бюджетної сфери − освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, соціального захисту та соціального забезпечення (перелік видатків визначено ст. 71, 89 і 91 Кодексу).
Джерелом фінансування видатків є як доходи, закріплені Кодексом за бюджетами ОТГ, так і міжбюджетні трансферти з державного бюджету (базова дотація, освітня та медична субвенції, інші дотації та субвенції).
Наступне. Бюджети ОТГ беруть участь у горизонтальному вирівнюванні податкоспроможності. Дана система вирівнювання передбачає, що місцевим бюджетам з рівнем податкоспроможності (середні надходження на 1 мешканця) нижче 0,9 середнього показника по Україні для підвищення рівня їх забезпеченості надається базова дотація (80 відсотків суми, необхідної для досягнення показника 0,9).
Також ради ОТГ мають право здійснювати місцеві запозичення до бюджетів ОТГ – як місцеві, так і внутрішні, в тому числі шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій. Запозичення здійснюються до бюджету розвитку і кошти спрямовуються на реалізацію інвестиційних програм (проектів), метою яких є розвиток комунальної інфраструктури, впровадження ресурсозберігаючих технологій, створення, приріст чи оновлення стратегічних об'єктів довготривалого користування або об'єктів, які забезпечують виконання завдань міських рад, спрямованих на задоволення інтересів населення їх громад.
Крім зазначеного є ряд особливостей у застосуванні положень окремих статей Кодексу на перший плановий бюджетний період після об’єднання. Вони стосуються ОТГ, у яких перші місцеві вибори відбулися у грудні 2016 року і місцеві ради яких не затвердити бюджет на 2017 рік. Зокрема:
1) Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято рішення про бюджет, з бюджету можуть здійснюватися витрати на цілі, визначені у проекті рішення про бюджет на плановий бюджетний період, схваленому виконавчим органом місцевої ради та поданому на розгляд місцевої ради.
При цьому щомісячні бюджетні асигнування бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, передбачених проектом рішення про бюджет на плановий бюджетний період з урахуванням міжбюджетних трансфертів, які визначені законом про Державний бюджет України на плановий бюджетний період (у разі несвоєчасного набрання чинності таким законом - проектом закону про бюджет, схваленим КМУ та поданим до ВРУ).
2) До набрання чинності законом про бюджет перерахування трансфертів з державного бюджету(базової дотації, освітньої та медичної субвенцій), а також реверсної дотації до державного бюджету здійснюється відповідно до обсягів, визначених у проекті закону про Державний бюджет України, схваленому КМУ та поданому до ВРУ.
3) У разі не прийняття закону про Державний бюджет України до 1 грудня, що передує плановому, при затвердженні бюджету враховуються обсяги міжбюджетних трансфертів (освітня, медична субвенція, базова та реверсна дотації), визначені у проекті закону про бюджет, схваленому Кабінетом Міністрів України та поданому до Верховної Ради України.
Оскільки бюджети ОТГ є складовою частиною місцевих бюджетів то інші норми Кодексу, що регулюють відносини, які виникають на кожній стадії бюджетного процесу, є єдиними для усіх місцевих бюджетів, в тому числі поширюються і на бюджети ОТГ.
Олександр Тигов, голова громадського руху “Рух територіальних громад”
Читайте: Децентралізація: наша доля - в наших руках
КиевVласть
18 березня 2016 г. 12:24
Раздел: Тексти
Ігор Сабій: “Голів Київської ОДА і обласної ради ніхто не повинен мирити”
Депутати від ВО “Свобода” у Київській обласній раді підсумували перші 100 днів роботи у колегіальному органі столичної області. Про те, яким чином поділити землі Київщини, визначити її адміністративний центр, побудувати нову кільцеву дорогу, провести наступні парламентські вибори, а також налагодити діалог між Київською обласною радою та облдержадміністрацією KV розповів голова фракції ВО “Свобода” у Київській облраді Ігор Сабій.
KV: Коли, на Вашу думку, відбудуться наступні парламентські вибори? Яким чином?
Ігор Сабій (І.С.): Сьогодні важко робити прогнози. Швидше за все, це буде залежати від позиції Америки та Європи і їх планів щодо нашої держави. Нприклад, нинішній парламент не прийняв закон про спецстатус Донбасу. І не прийме, це очевидно. Тому, щоб протягнути ті чи інші рішення, потрібен новий парламент. Якщо будуть позачергові вибори, то вони будуть проходити за чинним законодавством, якщо чергові, то закони, очевидно варто змінювати. Це - питання часу. Звісно, не слід повертатися до “мажоритарки”, але врахувати недоліки системи, за якою проводилися місцеві вибори. Адже за цією системою в ради могли потрапити далеко не лідери громадської думки, а навіть просто випадкові люди у партійних списках. До того ж, необхідно ввести політичну відповідальність. Перед кожними виборами у нас з’являється багато політичних проектів: “нові списки - старі писки”. Дійові особи не змінюються. Крім того, виборець повинен відповідально ставитися до свого обов’язку. Приходити і голосувати. Не подобаються кандидати - балотуватися самому.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
KV: Складність стосунків нинішніх керівників Київської обласної ради та Київської облдержадміністрації. Яким чином можна подолати конфлікт?
І.С. Я б не персоніфікував конкретно нинішніх голів КОР і КОДА. Проблема закладена в корені, адже Київщина в цьому не є прецедентною. Багато областей мають аналогічні проблеми, і це питання, скоріш, політичне: завжди є хтось ведучий, а є той, кого ведуть. Але сильнішим є той, у кого в кабінеті зосереджений центр прийняття рішень.
Читайте також: Депутаты Киевоблсовета жалуются на невнимание губернатора Мельничука
Виходячи з основних позицій народовладдя та децентралізації, наша фракція в обласній раді переконана у тому, що керувати повинна не адмінстрація. Адже громада не має ніякого впливу на голову адміністрації: кого захотіли, того й прислали від Президента. Ніхто не запитує думку населення під час призначення, і ця людина не підзвітна громаді. Що хоче, те і робить. Догодив Президентові - молодець; не догодив - зняли і призначили іншого. Зазначу, що ні в якому разі я не персоніфікую. Це одвічна проблема, яка має витоки ще у законодавстві з управління областями.
При обласній раді повинен функціонувати виконавчий комітет, який через депутатів буде підзвітний жителям Київської області. Так, якщо керівник якогось структурного підрозділу у цьому виконкомі не буде задовільняти людей, вони прийдуть до депутатів. Рада, відповідно, може відкликати цього керівника управління чи департаменту.
Поки що ми, депутати, не маємо в цьому аспекті ніякого впливу. Можемо хіба що прийняти декларативне рішення про висловлення недовіри і звернутися до адміністрації з проханням розглянути кадрове питання. Але голова адміністрації, знову ж таки, може чинити на свій розсуд.
Читайте також: Порошенко раскритиковал идею КОС по избранию губернаторов
KV: Тобто голова адміністрації - це рудимент, якого варто позбутися?
І.С. Не зовсім так. Голова адміністрації повинен мати виключно функції нагляду. Але не слід плутати це з обов‘язками так званих префектів. В об’єднаних громадах ці префекти будуть виконувати функції двох гілок влади - виконавчої і судової, і це, по суті,- заперечення поділу влади як такого.
Отже, представник Президента в області повинен мати виключно функції загального нагляду. Він повинен стежити за дотриманням загальнодержавного законодавства загалом, а особливо за тим, щоб рада не приймала ніяких “сепаратистських” рішень та постанов. Причому, аж до права вето, якщо ці рішення приймаються всупереч Конституції. Наприклад, ряд обласних рад на сході України ще до Революції Гідності прийняли рішення про те, що другою державною мовою у них є російська. Відповідно, представник Президента міг би ветувати такі рішення.
KV: Таким чином, форма призначення людини з центру, обов’язки якої не пересікаються з облрадою і виконкомом, у даному контексті виступає найбільш прийнятною?
І.С. Саме так, функції такої людини і її штату не повинні дублювати роботу виконкому. Це стосується, зокрема, управління комунальною власністю. У більшості областей комунальною сферою керує обласна рада. Так було раніше і на Київщині. Аадміністрація перебрала на себе такі повноваження лише з приходом Партії регіонів і тодішнього очільника Анатолія Присяжнюка.
Читайте також: Киевоблсовет забрал у КОГА полномочия по управлению коммунальным имуществом
KV: Що пропонує “Свобода”, керуючись основним законодавством, для якомога коректнішої оптимізації стосунків обласної ради і адміністрації?
І.С. Це неможливо “розрулити” в ручному режимі. Наразі це є особистісні взаємини між двома собами. Якщо вони по-людськи один-одного не сприймають, ніхто цю проблему не вирішить. Голів Київської ОДА і обласної ради ніхто не повинен мирити. Вони самостійно повинні знайти спільну мову.
Доливає масла у вогонь ще і той факт, що більшість обласних рад в Україні не мають чітко вираженої більшості, як це було раніше. І посприяли такій “феодальній роздробленості” останні зміни в законодавстві.
KV: Ці “гойдалки” ще довго можуть продовжуватися?
І.С. Я не є арбітром між головою облради і адміністрації, але нинішні процеси у владних верхівках вказуть на те, що так і буде. Побачимо, як пройде наступна сесія.
KV: Ви голосували за кандидатуру Анни Старікової чи за Олександра Горгана?
І.С. Так, за Старікову. За Горгана ні.
KV: Минула обласна рада мала спеціальну комісію яка співпрацювала із Києвом з питання узгодження кордонів. Чи створена така комісія у нинішній каденції?
І.С. Питання межі завжди проблемне. Об’єктивно, земля навколо Києва на території області має дуже високу ціну. Саме тому кожен тягне ковдру на себе, - і місто, і область. Такої комісії зараз нема, але вона, очевидно, потрібна, адже Київ як столиця дуже динамічно розвивається. Місту потрібно розширятися, воно має багато проблемних питань зі звалищами, кладовищами і т.д. Гадаю, це взагалі питання державної ваги, у яке повинен втрутитися Уряд і Президент. В контексті нашої області і Києва це не просто проблема поділу межі.
Ми готові ініціювати створення такої комісії, адже проблеми накопичуються, - як і у Києва, так і в області.
KV: Чи варто переносити адміністративний центр із Києва у інше місто? Які преференції від цього зможе мати громада Київщини?
І.С. З географічної точки зору, адмінстрація у Києві є зручнішим, ніж у містах Київської області. Область розміщується, по суті, навколо Києва. А от виключно для підняття рівня гордості жителів столичного регіону для цього може бути обране місто в Київській області.
Як на мене, найбільш зручним з точки зору інфраструктури та економічного розвитку є місто Біла Церква. Звичайно, жителі Білої Церкви будуть вболівати за своє місто, жителі Вишгорода, який також фігурує у списку можливих столиць Київщини, - за своє. А загалом це питання може вирішити лише громада, наприклад, шляхом місцевого референдуму. Зараз в Україні така форма народного волевиявлення анульована, проте з ідеологічної точки зору це питання повинні вирішувати безпосередньо жителі Київщини.
KV: Свобода готова виступити ініціатором обговорення цього питання?
І.С. Безперечно. Більше того, ми піднімали це питання ще в минулому скликанні і маємо намір розвивати тему, адже варто нарешті досягнути консенсусу. Але в минулому скликанні облради ми мали лише п’ять депутатів із ста сорока п’яти. Наш голос не мав достатньої ваги.
KV: Будівництво нової кільцевої дороги. Певний період парламентарі, в тому числі від вашої партії, підтримували ідею концесійного договору. Наскільки це актуально сьогодні?
І.С. Питання концесії на часі, але потрібен комплексний, державницький підхід. З відкритиїх джерел нам відомо, що половина грошей, які виділяються на будівництво доріг, діваються незрозуміло куди. Крім того, той, хто будує дороги, не дає ніяких гарантій на термін їх придатності. Сьогодні, мабуть, тільки в Україні досі роблять ремонт ям на дорогах, тому що всіх ям не перерахуєш і не переміряєш.
Раніше був дорожний збір, потім його долучили до вартості палива. Я спілкуюся з керівниками підприємств, які керують автотранспортними засобами,. Після введення цієї новели у них в рази зросли витрати. Втім, дороги у нас не покращуються, тому виникає питання, чи потрапляють ці гроші в бюджет.
Проблема з кільцевою дорогою полягає, крім того, в будівничому лоббі. Наприклад, ті площі, які можуть згодитися для еалізації проекту, чиновники вирішують віддати під забудову. І саме тут необхідна державницька позиція, а не позиція “тимчасовиків” - нацарювати і піти.
KV: Напередодні відміни мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення набуває актуальності питання їх подальшої долі. Яким Ви бачите найбільш продуктивний спосіб розпоряджатися цим ресурсом?
І.С. Цей мораторій нічого не вирішує. В Україні давно навчилися обходити його. Про це свідчить і те, як активно скуповуються землі за останні роки саме напередодні відміни мораторію. Це - так званий договір “першої ночі”: селянин отримує завдаток за свій пай ще до офіційної відміни і зобов’язується передати потім землю визначеному власнику. Ця практика була і в 2012 році, є і зараз.
“Свобода” ініціювала законопроект про ринок землі в Україні. На нашу думку, в нашій державі взагалі варто заборонити продаж землі у приватні руки. Продаватися земля, згідно з цим законопроектом, може лише державі. Така система є у всьому світі. Наприклад, у Сполучених Штатах 60% землі сільськогосподарського призначення вже викуплено державою. І вона віддає їх в оренду як дрібним підприємцям, так і великим корпораціям. Адже земля - це та субстанція, яка ніколи не збільшується. В Аргентині, з іншого боку, під час кризи продали практично всю землю для того, щоб розрахуватися з боргами. В результаті, там тепер нема де аргентинський стяг почепити - все приватизовано.
Читайте також: Золотые гектары. Под Киевом готовят грандиозный передел земли (+документы)
KV: Тобто ви виступаєте за створення земельного банку, власником якого є держава? Яким чином це реалізувати?
І.С. Так, і держава повинна купувати ці землі за бюджетні кошти за ринковими умовами. Гроші, вкладені в землю, нікуди не дінуться, адже держава за них отримує орендну плату. Зазначу, ВО “Свобода” пройшла процедуру для реалізації відповідного закону, але в 2012 році під час правління Януковича ми так і не досягнули проведення референдуму.
Кажуть, що держава - неефективний власник. Брехня це все… Крадуть однаково, як у державних, так і в приватних компаніях. Неважливо, хто власник; важливо, хто є менеджер, а також яка система заохочень та стягнень, тобто рівень відповідальності за земельні рішення.
KV: Останнім часом особливого розголосу набуває відкриття нового центру для біженців у місті Яготин. Держава офіційно намагається виконати вимоги Європи всупереч позиції громади міста, яка виступає категорично проти створення центру для мігрантів. Яким чином, на Вашу думку, можна вирішити цю проблему?
І.С. Я нещодавно відвідав Яготин для вирішення цього питання. Так, місцева громадськість дуже збурена останніми подіями. Сам проект існує ще з 2003 року, коли про зону вільної торгівлі, МВФ і безвізовий режим навіть не йшлося. Фракція “Свобода” переконана, що будинок у Яготині повинен дістатися нашим переселенцям і воїнам АТО.
Детальніше: Мигрантам - нет! На Киевщине разгорелся протест против центра для сирийских беженцев
Існує багато версій про джерела фінансування від Організації Об’єднаних Націй, від МВФ і т.д. Починався ремонт і взагалі за рахунок обласного бюджету Київщини. Спочатку варто розібратися, за чиї кошти ремонтувалося це приміщення, скільки грошей туди пішло, потім робити відповідні висновки і приймати рішення. Очевидно, наші західні партнери, якщо вони навіть вкладали свої кошти у ремонт будинку в Яготині, повинні в нинішній ситуації піти Україні назустріч. У нас свої переселенців два мільйони. Далеко не всі забезпечені житлом. Багато сімей втратили на війні годувальників.
Якщо все ж ідеться про вимушених переселенців з інших країн, то є питання до наших прикордонників, на яких засадах ці люди проживають в Україні. Якщо у них є вид на проживання, то це питання до міграційної служби. Згідно законодавству, вид на проживання дається за квотою тих чи інших професій. Умовно кажучи, якщо в Україні не вистачає представників певних професій, ми можемо взяти переселенців.
Багато байок розповідають про те, що Яготин від цього різко збагатіє і стане таким собі “містом-садом”. До речі, притулки для біженців є на Закарпатті і на Одещині. Вони заповнені на 70-80%. І ці осередки чомусь не показали різких економічних стрибків. Зрештою, сьогодні Європа готова платити кому завгодно і розповідати що завгодно, аби лишень подзбутися своїх біженців, які стали справжньою соціальної катастрофою на заході. І я більш ніж переконаний, що вони можуть стати проблемою всієї Київської області і Києва. Чи потрібно це нам?
Сьогодні нас постійно лякають образами Європи. На цьому спекулюють. Мовляв, не піднімуть ціну на газ населенню - образиться Європа і МВФ; не пустять у Яготин мігрантів - знову образиться Європа. Може, варто вже відкинути ці переконання? Адже нами постійно хтось незадоволений - то Росія, то Європа.
KV: Чому, на Вашу думку, питання корупціїї серед державних службовців досі не рухається? Чому вони отримують такі ж мізерні заробітні плати, як і кілька років тому?
І.С. Нікому це не вигідно. З державного чиновника роблять такого собі лиходія, який тільки норовить витягнути у когось із кишені. Але рішення приймають не рядові чиновники, а лише ті, хто мають якісь важелі. І справжні державники не мають ніякої влади, тому й немає ніяких змін.
А там, “зверху”, ніхто не зацікавлений у тому, щоб населення багатіло. Коли навколо тебе люди, які мають за що жити, мають, за що вдягнутися, вчитися, відпочити, їм байдуже, у яких капцях ходить Президент. Людина, яка може заробити на шматок хліба, не стане продавати свій голос за гречку, півлітри горілки чи навіть за п’ятсот гривень. У нас надзвичайно багата держава, багато ресурсів, але рядовий українець з того всього не має абсолютно нічого. Адже весь перерозподіл ресурсів ведеться між десятьма сім’ями.
Багато говориться про те, що в корупційній ямі немає дна. Одна з причин - ще за часів Радянського Союзу людям прищепили дух патерналізму, позбавили необхідності приймати будь-які рішення і проявляти ініціативу. І це буде продовжуватися доти, доки люди нарешті зрозуміють, що їм ніхто нічого просто так не дасть.
KV: Сто днів роботи фракції у Київській обласній раді. Які головні результати роботи депутатів “Свободи”?
І.С. В обласній раді зараз 7 депутатів-”свободівців”. Усі працюють у різних за сферами діяльності постійних комісіях. Троє наших представників очолюють комісії.
Загалом, членами фракції було зроблено 9 заяв, та більше 30 виступів. Зокрема, заяви щодо заборони транзиту російських вантажівок через територію України, заборони будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у Київській області, про недопущення розміщення біженців з Сирії у притулку в м. Яготин, про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та передачу прав розпорядження землями місцевим громадам, про належне фінансування професійно-технічної освіти в Україні.
Ми підготували 8 проектів рішень, які підтримали наші колеги в обласній раді. Наприклад, рішення “Про належне розслідування обставин вбивства 17-річного мешканця Боярки Михайла Медведєва”, Про запобігання незаконної діяльності авто-газозаправних пунктів (АГЗП), “Про підтримку законопроекту №2093 щодо повернення соціальних пільг та компенсацій особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС” тощо), “Про звернення до Верховної ради України про неприпустимість прийняття змін до Конституції України в частині надання особливого статусу окремим районам Донецької та Луганської областей”, “Про відставку Уряду А.Яценюка”, “Про перегляд закону України “Про державний бюджет України на 2016 рік””.
Детальніше: Депутаты Киевоблсовета от ВО “Свобода” отчитались за первые сто дней работы
За період 100-денної депутатської діяльності членами фракції ВО “Свобода” у Київський обласній раді було зроблено більш ніж 70 запитів та звернень щодо відновлення прав та інтересів мешканців Київщини. Серед питань, які піднімались у запитах та зверненнях, найчастіше були вирішення проблем учасників АТО, земельні питання, поліпшення житлових умов, вирішення проблем з Пенсійним фондом, житлово-експлуатаційними конторами, водо- та газопостачальними компаніями, вирішення екологічних проблем, боротьба з незаконною вирубкою лісу.
Щоб забезпечити максимальну ефективність від нашої роботи, за кожним депутатом закріпили декілька міст та районів. По мірі можливостей обласні депутати відвідують сесії місцевих рад на території, за яку відповідають.
Зараз працюють громадські приймальні “Свободи” у більшості районних центрів Київської області. Окрім того, депутатом Максимом Запаскіним створена он-лайн приймальня, де в будь-який момент можна оформити відповідну заяву, пропозицію або скаргу (http://www.zapaskin.org/office.html).
Окремо слід виділити нашу громадську та спонсорську діяльність - організацію конкурсів, концертів, кінопоказів. В межах депутатських фондів було надано понад 70 тис. грн матеріальної допомоги важкохворим та особам, які опинилась у важких матеріальних умовах. З гордістю можемо заявити, що на останньому засіданні фракції було прийнято рішення підтримати ветеранів Української повстанської армії, що мешкають у Київський області, та надати кожному по 5 тис. грн матеріальної допомоги із депутатських фондів кожного члена фракції ВО “Свобода”.
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
11 квітня 2024 г. 14:29
“Азартна біда” давно вже не просто на порозі, а панує в нашому домі. Лобісти ігрового бізнесу вимушено трохи переформатовуються, але тягнуть час явно не в інтересах суспільства, не в інтересах обороноздатності та й не в інтересах українських сімей. І поки відкритим залишається питання: то ж на чиєму боці в цьому питанні Гарант Конституції?
10 квітня 2024 г. 15:44
В останні роки був в лікарнях виключно щоб зробити щеплення від COVID-19. Але минулий місяць змушений був добряче походити по лікарням, різним лікарям і діагностичним центрам.
11 березня 2024 г. 14:38
З весни минулого року ми стали аутсайдерами у війні технологій. Якщо спочатку в нас не вистачало (як і зараз не вистачає) традиційних озброєнь, боєприпасів, натомість були масово мавіки, дрони для скидів, фпв-дрони, а "чмобіки млинці з лопати їли", то тепер ми втратили ініціативу. За три-чотири місяці ми ризикуємо остаточно втратити здатність чинити опір чим-небудь ще, крім стрілецької зброї. Перетворимося на відчайдушних людей, на яких ведуть полювання машини з фільму "Термінатор". Треба негайно вживати радикальних заходів. Дилетанти і мародери від технологій мають поступитися місцем професіоналам і патріотам.
Календар подій