Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
10 серпня 2017 г. 12:42
Раздел: Територія розуму
Як громадянин може отримати допомогу з депутатського фонду
Громадяни мають право звертатися за фінансовою допомогою до депутатів усіх рівнів. Це передбачено законодавством у Конституції України та похідних законах - Про місцеве самоврядування, Статус народного депутата. Згідно з цими законами може бути створений депутатський фонд. Він формується з коштів державного або місцевого бюджетів. Місцеві та Верховна ради здійснюють контроль за тим, як ці кошти витрачаються. Коштами з депутатського фонду може скористатися кожен громадянин. Заявки на виплати у депутатських приймальнях формують відповідно до звернень громадян.
У 2017 році кожен депутат у столиці має близько 800 тис. грн. для того, щоб допомагати своїм виборцям. Зі столичного бюджету на це виділено близько 4 млн. грн. У менших містах суми набагато скромніші. У містах на Західній Україні на депутата в рік виділяють близько 50 тис. грн.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Які документи необхідно приносити до депутата
Громадяни до депутатів звертаються у побутових ситуаціях. Наприклад, щоб придбати ліки. Допомога може складати від 200 грн., але може бути і 8 тис. грн. Щоб отримати гроші, слід подати заяву на ім’я депутата. Прив’язки до округу немає. Людина може звернутися будь-де по Україні. Крім цього, подається копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, довідка про доходи, формулюється суть звернення, на що саме потрібна допомога. До цього надається документ, який підтверджує необхідність в грошах – на лікування, оздоровлення, усунення соціально-побутових проблем.
Звернення у випадку стихійного лиха
Якщо сталося стихійне лихо або невідворотна ситуація, людина передає схожий пакет документів. Але при цьому складається акт, що в певній місцевості відбулося стихійне лихо. Це ситуації з затопленнями, пожежами, заваленням будинків, коли цілий депутатський корпус може реагувати на цю ситуацію. До акту про те, що сталося лихо, додається інший акт обстеження приміщення, території.
Депутат формує певний перелік звернень від громадян, подає їх до відповідної комісії місцевої ради, яка розглядає питання, чи можна цій людині надавати допомогу. На засіданні комісії відбувається дуже важливе фільтрування – щоб депутати якихось своїх родичів або близьких людей не внесли у список для виплат.
Звернення у медичних потребах
Оскільки близько 80% громадян звертаються до депутатів за допомогою на ліки, переважно у складі комісій є кілька медиків. Лікарі визначають, чи гроші ліки будуть використані за призначенням. Чи насправді це препарати, які потрібні людині. Коли приймають рішення, виносять його на розгляд відповідної ради. Рада вирішує, виділяти ці кошти чи ні. На щастя, корупція у цій сфері мінімальна. Бо комісії під контролем громадськості. Громадські організації, ЗМІ слідкують за розподілом грошей, часом контролюють сусіди, які мешкають неподалік з депутатом. Бо вчора депутат ходив вулицями, їздив у тому ж транспорті, а тепер розпоряджається коштами.
Звернення у сфері послуг ЖКГ
Важливе місце у розподілі коштів займають об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та органам самоорганізації населення (ОСН), які, групуючись, створюють демократичні спільноти всередині районів та мікрорайонів. Вони можуть контролювати, куди витрачаються кошти, такі як на ремонт даху, під’їзду, прибудинкової території. За законодавством депутат не має прямого права будувати дитячий майданчик чи велосипедну парковку. Він повинен у більшій мірі слідкувати за благоустроєм – залатати дірки в подвір’ї, відновити фасад будинку, утеплення, подбати про прибудинкову територію.
Скільки чекати на відповідь від депутата?
Існує норма – депутату надається 30 днів на те, щоб відреагував на звернення громадян. Цей термін може бути продовжено до 45-ти днів - для того, щоб з’ясувати додаткові обставини. Термін, встановлений законодавством України, не повинен порушуватися. Але не варто забувати, що людина може отримати і негативну відповідь. Також у відповіді може міститися інформація, що питання винесене на розгляд такої-то сесії або буде розглянуто у такий-то період.
Від себе додам, що я б на місці депутатів взамін прямої матеріальної допомоги, заохочував би людей, щоб вони приносили цікаві ідеї для громади. Сьогодні відвідувачами приймалень депутатів переважно є пенсіонери. Проте ці люди менш ініціативні. Але депутат повинен у місцевій раді відстоювати зміни та ініціативи у районі, мікрорайоні. Тому я б стимулював громадян не тільки звертатися за матеріальною допомогою, тимчасовим вирішенням проблем, але давати ідеї, як покращити життя у цьому районі. Бо в депутата місцевої ради є мандат довіри на 4 роки, депутата Верховної Ради – на 5 років. І за цей час вони можуть зробити багато корисних справ. Якщо громадяни будуть приносити йому ініціативи та контролювати, щоб він ефективно витрачав кошти, в такому окрузі можуть бути досить великі успіхи.
Читайте:
Рейдери не зможуть забрати квартиру, занесену до реєстру
Чому українці мають не менше право на спокійний сон, ніж жителі інших країн Європи
Станіслав Куценко, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві
КиевVласть
3 серпня 2017 г. 17:23
Раздел: Територія розуму
Рейдери не зможуть забрати квартиру, занесену до реєстру
Органам юстиції вдалося вирішити проблемну ситуацію, яка сталася у Києві з власниками 52 квартир. Нотаріус незаконно переоформив житло на інших осіб. Вніс неправдиві записи до Державного реєстру. Люди вклали гроші у будівництво квартир, а на фінальному етапі будівництва фактично втратили право на житло. Законні власники квартир вчасно звернулися зі скаргами до Міністерства юстиції України, написали у комісію розгляду скарг з питання державної реєстрації, житло їм повернули.
За 25 років в Україні ділки придумали чимало схем, щоб відбирати чуже майно. Рейдери переоформлювали квартири, право на землю, паї селян. Наживалися – і нічого їм за це не було. Повертати своє майно вдавалося щасливчикам – після років судової тяганини.
Кілька слів про те, що потрібно знати та як діяти, щоб не стати жертвою рейдерських атак.
Ваше право охороняється законом. З осені 2016 року в Україні діє антирейдерський закон. За ним ділкам, які провертають оборудки та переоформлюють на себе чуже майно, загрожує кримінальна відповідальність. Це до 10-ти років тюрми з конфіскацією майна. Такий вирок рейдери можуть отримати за рішенням суду.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Для того, щоб повернути своє майно, більше не треба звертатися до суду. Зараз в Україні існує дворівнева система адміністративного оскарження дій у сфері державної реєстрації. Якщо ви дізналися, що з реєстрацією вашого майна сталося щось нездорове, зверніться до комісії при міському або обласному управлінні юстиції, яка приймає скарги на дії або бездіяльність державних реєстраторів та перевіряє, чи не було внесено помилкові дані до реєстру. У Києві я рекомендую громадянам звертатися до Відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка розташована за адресою на Євгена Сверстюка, 15. Там приймають звернення на зупинення розгляду заяви та відмову у державній реєстрації прав. По областях працюють подібні відділи у місцевих управліннях юстиції. Їхні адреси розміщені на сайті Міністерства юстиції України або на відповідних регіональних сайтах. Якщо ж вам необхідно подати скаргу на рішення державного реєстратора, звертайтеся до Міністерства юстиції до відповідної комісії з питань розгляду скарг.
Отримайте безкоштовну консультацію про можливі шляхи вирішення вашої майнової проблеми у Бюро правової допомоги. В Україні діє більше як півтисячі Бюро правової допомоги. Юристи допоможуть написати скаргу, необхідні звернення та вказати потрібні відомості про майно, на яке наклав руку рейдер. Вам допоможуть отримати алгоритм, як діяти, якщо зустрілися з такими проблемами. Бюро правової допомоги діють у Києві та в усіх регіонах України.
Як відбувається процедура повернення майна? Міністерство юстиції України усуває проблеми жертв рейдерських атак завдяки існуванню Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Якщо пітверджується, що в когось дійсно забрали майно, Міністерство юстиції повертає його назад. Після того, як людина відновлює своє право, наступним етапом Міністерство юстиції готує документи та передає на правоохоронні органи – на три сторони. Реєстратора, який незаконно вніс правки в реєстрі, на ту людину, яка подала звернення на цього реєстратора, щоб передати майно новому власнику, наприклад, на нотаріуса. І на зацікавлену сторону, яка хотіла привласнити собі нерухомість чи землю. Всі ці люди можуть понести кримінальну відповідальність. Тут надія на правоохоронні органи, щоб вони провели розслідування правильно.
Ще кілька слів про рейдерські атаки, пов’язані з правом власності на землю. Це явище не менш розповсюджене, як оборудки з квартирами. В аграрних регіонах – це південь України, Центральні області, часто буває, що великі або середні агрохолдинги беруть паї у громадян і незаконно перереєстровують їх на себе або на інших осіб. Таким чином, у людей землю забирають. За ініціативи Міністра юстиції України Павла Петренка у Херсонській та Миколаївській областях з 2 серпня почав працювати оперативний штаб. До нього входять представники юстиції та обласних адміністрацій. Штаб буде реагувати на незаконні спроби захоплення земель. Питання про них моментально будуть виноситися на комісію Міністерства юстиції з поданням усіх матеріалів на правоохоронні органи.
Як захистити себе від можливих рейдерських атак:
1. Вивчайте свої права та підписуйте документи на право власності у державних нотаріусів. Я рекомендую громадянам вивчати свої права. Ми у цьому допомагаємо. Для цього в Україні діє проект “Я маю право”, який Міністерство юстиції України запускає з вересня. Він фінансується за підтримки уряду США. Цього року проект починається з трьох великих блоків: права громадян у сфері правосуддя, захист права власності, формування вміння протистояти корупції. Отримуйте підтримку через Бюро правової допомоги. Перед тим, як підписувати будь-який договір, проконсультуйтеся, чи в Бюро правової допомоги, чи у державних нотаріусів, перевірте, яку насправді операцію вам пропонують. Ми також контролюємо роботу приватних нотаріусів, але деякі з них намагаються зловживати та за це отримують покарання. Однак жертвами стають громадяни, які не мали б постраждати.
2. Тримайте вдома оригінали документів на право власності. Довірливі селяни віддають оригінали своїх договорів у фермерське господарство чи агрохолдинг. Залишають на зберігання. Часто ці документи видавались ще на початку 90-тих. На старому папері, зроблені на друкованих машинках, на них стоїть оригінальний підпис людини. І маючи цей оригінал договору, копії паспортів, вигляд підпису у розпорядженні, рейдери незаконно переоформлюють землю на себе. І вносять до реєстру зовсім інші дані. А потім виявляється, що вчорашній селянин – пенсіонер Іванченко Олексій Федорович – із села в Херсонській області уже не власник цієї землі. Інколи по 100-200 земельних ділянок переоформлюють одночасно та перереєстровують на агрохолдинги або інші фіктивні контори. Справа на землю у вас постійно має знаходитися на руках. Ваш договір, свідоцтво про право власності, інші документи, які стосуються землі. Земельний акт має завжди залишатися в того, хто ним володіє. Можна від свого імені самостійно підписувати договори, отримувати гроші, передавати в оренду.
В Україні діє 542 Бюро правової допомоги. Також с 1100 дистанційних Бюро правової допомоги. Навіть у невеликих містах районного значення на базі бібліотеки або школи можна знайти пункти правової допомоги від Міністерства юстиції України, на постійно діючій основі. Треба прийти туди з договором, хоча б проконсультуватися. Часто у людини крім хати єдиним активом є земля. Така правова допомога надається безкоштовно. Крім того, соціально незахищеним верствам населення – якщо селянин отримує невеличку пенсію і йому важко зводити кінці з кінцями, ми можемо надати
ще безкоштовного адвоката від держави. Це у випадку, якщо раптом ця ситуація зайшла далеко і її треба вирішувати у судовому порядку.
Читайте: Чому українці мають не менше право на спокійний сон, ніж жителі інших країн Європи
Станіслав Куценко, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві
КиевVласть
16 червня 2017 г. 17:00
Раздел: Тексти
Олександр Тарасенко: “Чому футболісти збирають стотисячні стадіони, в той час як філармонії заповнені лише наполовину”
Привернути увагу людей до високого сьогодні важко і неймовірно невигідно. Але ці проекти існують, і вони - один зі шляхів до об'єднання нації. З 25 червня по 2 липня в Одесі відбудеться фестиваль-практикум "Літня Хорова Академія". Про фестиваль, залучення молоді до високого і специфіку хорової справи в інтерв'ю KV розповів хормейстер Національної опери України, регент Митрополичого хору Fresco Sonore Спасо-Преображенського собору в Києві, доцент Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, заслужений діяч мистецтв України Олександр Тарасенко.
KV: Про фестиваль “Літня хорова академія” в Одесі. Чи правда, що це - унікальний для України захід?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Олександр Тарасенко: Так. Це - своєрідний фестиваль-практикум, якого Україна раніше не знала. Однак подібні Академії вже довгий час проводяться у країнах Європи.
На нього з’їдуться кращі студенти кафедр хорового диригування із провідних мистецьких навчальних закладів України. Під керівництвом кращих диригентів вони підготують програми старовинної та сучасної музики українських та європейських авторів.
Захід проходитиме з 25 червня по 2 липня. Організацією, проведенням і змістовним наповненням заходу опікується Хорове товариство ім. Миколи Леонтовича Національної всеукраїнської музичної спілки.
KV: Хто ваші співорганізатори, партнери? Це ж, мабуть, недешеве задоволення.
Олександр Тарасенко: Нашим партнером також є Об’єднання “Сила громад”. Хочу подякувати особисто Андрію Карпенку, який є меценатом фестивалю. Така допомога - це розуміння значення мистецтва для нашого суспільства. Якби таких людей було більше, ми б змогли повноцінно культурно розвивати націю.
Загалом, фестиваль присвячений 250-літтю видатного українського композитора Артемія Веделя, якого також називають українським Моцартом.
KV: Не боїтеся, що хоровий спів у свідомості нинішніх громадян є таким-собі пережитком минулого?
Олександр Тарасенко: Щоб було інакше, щоб співати в хорі було модно, нам необхідно подбати про нові підходи в репертуарі, позбутися старих штампів, подумати як розвинути хорових спів в селах і містах, а найперше в школах. Ми плануємо розробити концепцію розвитку хорового співу в Україні. Взагалі, мета хорового товариства - змінити імідж хору!
KV: Як ви вважаєте, що могли б діячі культури запропонувати для об'єднання нації? Які проекти, яка подача цих проектів?
Олександр Тарасенко: Самостійно ми зможемо зробити небагато... Я вважаю, що держава та діячі культури повинні діяти навіть не паралельно, а тільки разом. Прекрасно, якщо у цьому нам допомагають громадські організації, меценати.
Нам потрібно виробити модель, згідно якої Національна Опера, симфонічні оркестри і хори, були б вмонтовані у світові культурні амбіції України! На своєму локальному рівні ми вже об’єднуємо країну - наприклад, на “Літній хоровій академії” студенти із різних міст будуть знайомитись, спілкуватись. Під час проекту відомі хормейстери, які мають великий досвід міжнародних виступів, протягом тижня працюватимуть із Всеукраїнським зведеним хором, котрий буде укомплектовано студентами зі Львову і Харкова, Києва, Одеси і Дніпра. Хіба це не об'єднання, нехай поки що навколо реалізації мистецького проекту.
KV: Як змусити молодь звертати увагу на духовні орієнтири нації колишніх років? Той самий Ведель і хоровий спів - для багатьох архаїка. Але, в той же час, є країни, де хоровий спів і національні танці - в обов'язковій шкільній програмі. Це правильно? Це слід переймати Україні?
Олександр Тарасенко: Ми пам’ятаємо радянські часи, коли зганяли піонерів і комсомольців в шкільні хори і це сприймалось не більше, ніж примус. Це було нецікаво і скоріше відштовхувало дітей, ніж зацікавлювало.
Хоровий спів - це корінний жанр національного музичного мистецтва. Погодьтеся, ми - співочий народ. Ще сто років тому це було дуже помітно. З боку держави немає належного ставлення до цього. Якби наші молоді люди з дитинства привчались до високого, то, очевидно, любили б це з дитинства. Не так давно у наших школах обов'язковим був урок співів. У кожній школі існувало хоча б два хори - старший і молодший. Зараз цього немає.
KV: Які найзначніші хорові фестивалі нещодавно відбулись чи мають відбутись у столиці?
Олександр Тарасенко: В столиці проводиться достатньо музичних фестивалів, набагато менше їх у регіонах. Наприклад, Польща проводить близько 200 хорових фестивалів на рік, ми поки не можемо цим похвалитися. Найавторитетнішим хоровим конкурсом, який відбувався у Києві, є хоровий конкурс ім. Миколи Леонтовича, який походив раз на чотири роки. На жаль, за браком коштів, останній раз він відбувся років вісім назад.
KV: Чи відчуваєте ви підтримку від київської влади?
Олександр Тарасенко: З кожним роком все менше, але ще залишається надія, що влада все ж таки зрозуміє, що наш співочому народу потрібно повернути хорову пісню. Це може бути і у формі пісенних фестивалів, хорових конкурсів. Нарешті співочі поля, які збудовані в Києві, Тернополі, Полтаві повинні заповнюватися співаючими людьми, а там, на жаль, сьогодні пасуться кози... Громадські організації нас підтримують на моральному рівні, але допомогти фінансово не можуть, бо самі бідні, як церковні миші.
Знову ж таки дозвольте згадати про Андрія Карпенка. Не кожен день зустрінеш людей, які реально розуміють справжню силу та вагу мистецтва. В України є багато факторів, що об’єднують, але, на жаль, їх часто не помічає ні держава, ні політичні сили. Наш випадок, скоріше, виняток із правил, оскільки йдеться про справжню духовність, а не про підміну її модними трендами, що приносять політичні дивіденди. У “Силі Громад” ми це відчули і нашому фестивалю дуже важливо мати таких партнерів та однодумців.
KV: Чого не вистачає для залучення уваги більшої кількості киян до Вашої справи?
Олександр Тарасенко: Публіку потрібно виховувати і ми не чекаємо шалених результатів вже завтра. Це довготривалий процес. Ми працюємо над цим, я маю надію, що наступне покоління буде більше цікавитися високою музикою в тому числі і хоровою.
Якось мій професор Михайло Кречко запитав мене: “Чому футболісти збирають стотисячні стадіони, в той час як філармонії заповнені лише наполовину?” Відповідь, на його думку проста і майже геніальна - з дитинства малеча ганяла м'яч і не раз кожен хлопчик переживав мільйон неповторних душевних операцій, коли виходив на ударну позицію… Він з малих років пам’ятає і радість перемоги і гіркоту поразки, тому і в старості йде на стадіон...
Якби українські хлопчики та дівчатка пережили мільйон моментів щастя від справжньої, правдивої творчості, ми б збирали повні філармонії в кожному місті. Здається Л. Толстой говорив, що немає нічого більш страшного і руйнуючого дитячу душу, як привчати дітей до чогось подібного на мистецтво! Саме такий підхід панує сьогодні.
KV: Чого Ви плануєте досягнути як хормейстер?
Олександр Тарасенко: Я працюю хормейстером на першій сцені Держави - в Національній опері України. Ще десять років тому це було однією із моїх найсміливіших мрій. Також в мене прекрасний диригентський клас в Національній музичній академії ім. Чайковського.
Зараз мені залишається мріяти про такі хорові академії, що збирали б сотні людей, які здатні співати з нот - починаючи від малого до старого. Щоб хоча б раз на рік ми могли б багатотисячним звучним хором збиратись на Співочому полі і проводити концерти з симфонічними оркестрами. Для цього потрібно багато потрудитись.
KV: Як Ви вважаєте, на селі хоровими співами цікавляться більше, ніж у великих містах?
Олександр Тарасенко: Сьогодні навіть село перестало співати. Пам'ятаю, як раніше ми приїздили до бабусі на сімейні свята і завжди вони супроводжувались народними піснями. І це було нормально, і ми це любили. Волею чи неволею ми прислухались до неповторного мелосу пісні.
А зараз кожний може купити примітивний апарат - караоке, який за тебе і грає, і співає. Це імітація співу, тут немає творчості.
KV: Які хори Ви очолюєте, які були створені Вами?
Олександр Тарасенко: Протягом 23 років я керував хором, який створив. Це рівненський камерний хор “Воскресіння”. Він став лауреатом шести міжнародний конкурсів і учасником великої кількості європейських міжнародних фестивалів.
В минулому році він відсвяткував своє 25-річчя. Парадокс в тому, що ми були непотрібні в Рівному. За весь час ми не отримали жодної копійки, враховуючи те, що за сезон нас могли запросити у 10 турів до закордонних країн. Нами цікавилась Європа, але не рідне місто.
На сьогоднішній день колектив існує, ним керує мій учень. Я дуже сподіваюсь, що влада зверне увагу на нього і допоможе у розвитку, адже два десятки років він існував винятково на любові до співу.
KV: Чи плануються якісь заходи для розвитку дитячого хорового співу?
Олександр Тарасенко: Згідно плану заходів Хорового товариства ім. Миколи Леонтовича, 20 травня цього року ми відродили діяльність Клубу хормейстерів-методистів дитячих та юнацьких хорів “Тоніка”. Очолив його талановитий музикант, заслужений артист України Рубен Толмачов. Завданням клубу і є відродження дитячого хорового співу в Україні.
KV: У вас є плани на наступну “Літню хорову академію”?
Олександр Тарасенко: Так, ми плануємо “Літню хорову академію” проводити щорічно в кінці червня, коли студенти-хомейстери диригентських кафедр закінчують своє навчання. В нас існують Львівська, Харківська, Одеська, Київська хорові школи і креатив цього заходу полягає в тому, що ми даємо змогу їм обмінятись таким досвідом, об’єднатись та створити щось спільно.
Читайте: "Сила Громад" призвала украинцев поддержать флэшмоб "#Вимагаю медреформу!"
КиевVласть
12 червня 2017 г. 11:40
Раздел: Територія розуму
У тенетах міфів безоплатності
Уже чверть століття ми живемо в якісно іншій системі координат. Час немалий. Та багато міфів старої системи ніяк не покинуть нас. Вони і далі насаджуються абсолютною більшістю українських політиків, а тому (і це набагато гірше) продовжують панувати в наших головах.
Один з таких міфів – це міф про безоплатність медицини, освіти та інших сфер. Змінилося тільки одне: раніше ми дякували партії за цю безоплатність, а зараз – державі. На жаль, ця, м’яко кажучи, неправильна ідеологія безоплатності зафіксована в нашій Конституції.
Та задайте собі неминуче очевидне питання: а звідки беруться кошти на зарплати лікарів, учителів, на утримання шкіл, лікарень тощо? Може ці витрати бере на себе США чи Росія? Та нібито ні. Оплата йде через бюджет з наших із вами кишень, із кишені тих, кому надаються так звані безоплатні медична допомога та освіта.
Кашу в наших головах, напевно, робить наступна обставина. Коли ми купуємо хліб, то розуміємо, за що платимо. Насправді, крім очевидної і зрозумілої оплати хліба, ми водночас платимо й за багато чого іншого, абсолютно не пов’язаного з хлібом, наприклад, за освіту, медицину, оборону та інше. Бо крім ціни хліба ми, громадяни, ще сплачуємо ПДВ, а точніше сплачуємо через цей податок уже згадані “безоплатні” послуги. Тільки, купуючи хліб, ми розуміємо, що платимо тим, хто на всіх ланках виробляв цей хліб. Сплачуючи ПДВ чи інші податки, ми не знаємо, на які цілі в кінцевому рахунку підуть наші гривні. Бо така природа бюджету. Це кошик, а ще простіше – “общак” усієї української громади.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Дана обставина (відсутності прямої прив’язки оплати) не міняє суті. Бо не буває нічого безоплатного. За все треба платити. Усім. І всі громадяни України завжди це робили і роблять. Минулого, 2016 року, кожен з нас заплатив тільки 5,5 тис. грн. ПДВ. До речі, це більше, ніж прибуткового податку – в середньому 3,3 тис. грн. на людину.
Нав’язувана нам політика “безоплатності” реально обходиться всім багатократною платністю. Перший раз ми платимо за “безоплатну” медицину, сплачуючи податки. Другий раз платимо, коли чиновник знаходить схеми, як дорожче купити ліки чи отримати відкати на будівництві лікарні або школи. Ці гроші йдуть у чиїсь кишені, минаючи медицину, хоча у звітності проходять як видатки на медицину. Третій раз ми платимо під час візиту до лікаря системи “безоплатної” медицини.
Неправильність системи і в тому, що платна “безоплатність” по-різному стосується нас. Бо одні відвідують заклади, де є краще обладнання і навіть безоплатні медикаменти, інші не бачать ні першого, ні другого.
Насамкінець мушу зазначити ще два моменти. Перший: даний матеріал не має відношення до медичної реформи, яку пробують зараз почати в Україні. Бо нею не передбачається фундаментального демонтажу системи та відмови від бюджетного фінансування. Такий демонтаж потребує передусім “промивки” наших мізків. І в першу чергу в тих, кого ми уповноважуємо приймати рішення. А тому це швидше реакція на сплеск активності щодо захисту видатного досягнення комунізму – “безоплатної” медицини.
Другий момент. Очевидно, є необхідність пояснити, як і хто платить податки, наповнює наш спільний український казан. Бо це допоможе краще зрозуміти феномен “безоплатної платності”. Про це скажу окремо.
Віктор Пинзеник, парламентар, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
Джерело
КиевVласть
25 квітня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Кагарлицької районної ради Іваном Семцовим.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Чи “переманюєте” в район компанії з Києва, як це роблять інші?
Іван Семцов: Районний бюджет 2016 року склав 195,1 млн гривень, з них 44,6 млн гривень власних коштів та 150,5 млн гривень міжбюджетних трансфертів з яких освітня субвенція - 38,1 млн гривень та медична субвенція – 21,3 млн гривень.
На 2017 рік планується збільшити районний бюджет на 15% за рахунок зростання мінімальної заробітної плати, відповідно, власних надходжень має бути в межах 50 млн гривень, планова сума міжбюджетних трансфертів збільшилась на 26,5 млн гривень.
Ми не переманюємо підприємства зі столиці, але завжди готові до співпраці.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Іван Семцов: Реалізацію одного з основних інфраструктурних проектів довелось розпочати цією зимою. Склалась така ситуація - комунальне підприємство Київської обласної ради “Кагарликтепломережа”, яке надає послуги з теплопостачання, передало свої котельні в оренду немісцевим підприємцям, які поставили котли, що працюють на дровах, і замість того, щоб знизити вартість опалення, як це передбачалося попередньо, підвищили її настільки, що в мене волосся дибки стало, коли побачив рахунки.
Тому ми встановили сучасний котел у адмінбудинку районної ради. Окрім того, що це допомогло зекономити 2 млн гривень на рік, в приміщенні стало справді тепло. Ми плануємо до наступного опалювального сезону побудувати ще три котельні, які будуть опалювати бібліотеки та школу мистецтв і приміщення управління соціального захисту населення. Надалі плануємо перевести на власне опалення районну лікарню, міські школи та військкомат.
Також ремонтуємо їдальню у школі №1. В районних опорних закладах триває ремонт актової зали та даху. Ремонт туалетів проводиться за рахунок гранту, який нам надає Америка. У минулому році були проведені ремонти у дитячих садочках та за обласні кошти закуплені інтерактивні дошки і інше обладнання у школи.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Іван Семцов: Так. За рахунок співфінансування із областю вже монтується поле з штучним покриттям для гри у міні-футбол, встановлюються 16 нових тренажерів. Окрім цього буде реконструйовано два тенісних корти.
Також подали проекти з ремонту доріг. Ще подали до області проекти заходів з енергоефективності у двох сільських школах, ремонту центральної лікарні та опорної школи в селі Стайки.
На минулому тижні до нас приїздив губернатор. Пообіцяв кошти на будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу, де буде басейн для дітей та дорослих, зала для боксу, три сауни і фіто-бар. Коштуватиме будівництво 25 млн гривень, на утримання на рік потрібно 2 млн. Тому ми домовились із Олександром Горганом, що районна рада оплачує проект, який в нас вже готовий, а обласна адміністрація двома траншами передає нам усю необхідну для будівництва суму.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Іван Семцов: Так, система електронних закупівель працює, але не без недоліків. До прикладу: у нас була необхідність придбати газовий котел. Виставили оголошення про закупівлю на “Прозорро”, у конкурсі брали участь декілька учасників. Виграв той, у якого найдешевше. Та як виявилось, він займається продажем дров’яних котлів. Ми ж це заздалегідь перевірити ніяк не могли. На щастя переможець пішов нам на зустріч. Тож ми придбали котел у іншої компанії. Втратили майже півтора місяця, хоча роботи потрібно було виконати терміново.
Тому я вважаю, що “Прозорро” - це система, яка потребує удосконалення.
KV: Чи є в районі проблема зі сміттям?
Іван Семцов: Так, але ми її вирішуємо. Зараз разом із містом оформляємо землю під полігон. Потім займемось розробкою проекту.
Крім того, нещодавно на базі районної ради було створено комунальне підприємство, яке буде займатись вивозом сміття, прибиранням снігу та іншими подібними роботами.
KV: Чи проводяться в районі аукціони, форуми?
Іван Семцов: Так, проводили інвестиційний форум. Було виставлено близько 20 об’єктів для ведення бізнесу, але жоден інвестор поки не з'явився. Хоча наш район доволі привабливий у цій сфері. На жаль, така ситуація не тільки у нашому районі, а всюди.
KV: Є проблема з підприємствами, які працюють у Кагарлицькому районі, але податки сплачують у місто?
Іван Семцов: Кагарлик - це місто районного значення. А тому тут проблем не виникає. Але у нас є два великих підприємства - “Гаврилівські курчата” і “Лагода”, - які сплачують у районний бюджет тільки ПДФО. Всі інші податки вони сплачують у Києві, бо там зареєстровані. Ми ставили питання про їх перереєстрацію, але марно.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Іван Семцов: Кабінетом Міністрів у нас затверджено дві ОТГ – Кагарлицьку та Ржищівську. Однак депутатами районної та міської рад було запропоновано всім селам об’єднатися навколо Кагарлика. Але села, що розташовані уздовж Дніпра, пристали на пропозицію ініціативної групи з міста Ржищева щодо входження до Ржищівської ОТГ.
Звичайно, є сумніви щодо спроможності функціонування Ржищівської ОТГ. Місто Ржищів не зможе виконувати роль повноцінного центру ОТГ. Там лікарня лише на 14 ліжко-місць, комунальні служби “слабкі”.
Скоріше за все, вони у цьому році підуть на вибори. З утворенням Кагарлицької ОТГ ми не поспішаємо, вивчаємо досвід громад, які вже об’єдналися.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Іван Семцов: В нас цієї проблеми і не було. Вже другий рік вартість проїзду до Києва не перевищує 40 гривень. Ми знаходимо спільну мову із перевізниками і контролюємо вартість проїзду.
KV: Розкажіть про земельні скандали в районі. На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Іван Семцов: У минулому році був гучний скандал між ТОВ “Роза-Л” і ТОВ “Агромарс”. В останніх закінчувався договір на оренду паїв, а селяни відмовились його продовжувати через невиконання умов договору. На ті землі почала претендувати “Роза-Л”. Кожен з претендентів привіз якусь свою “армію” людей у формі зі зброєю. Нам із головою райдержадміністрації довелось просити правоохоронні органи розібратись у ситуації, щоб вони один одного не повбивали.
А з приводу мораторію на продаж землі - відміняти не можна. Я підтримую точку зору багатьох аграріїв - сьогодні аграрний сектор нормально піднявся і жодних реформ у ньому не потрібно проводити. Україна на рік виробляє 60 млн тон зерна, 40 з яких йде на продаж. Такого врожаю ніколи не було. Немає клаптика землі, який би не оброблявся.
Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити. Ось коли буде законом врегульовано питання розстрочки на покупку землі, та кредити під 2 відсотки, як це відбувається в інших країнах, тоді можна буде про щось балакати. Наші люди також повинні мати можливість купити собі ділянку.
Вважаю, що розпаювання землі - це неправильне рішення. У Кагарлицькому районі майже 60 тис. га орної землі. За один гектар орендарі в середньому платять власникам по 4 тис. гривень. Якби ця земля була районна, то у бюджет сплачували б за неї, як платять людям за паї, і ми б у рік отримували 240 млн. Нам би не довелось просити у держави субвенції на освіту та медицину.
Подробнее: Золотые гектары. Под Киевом готовят грандиозный передел земли
KV: Чому голови районних рад проти створення госпітального округу у Білій Церкві?
Іван Семцов: Це не лише голови райрад проти створення госпітальних округів, а й люди, які довірили нам вирішувати їхні питання. Одну реформу медицини ми вже пережили, але нічого корисного вона не дала. Люди не розуміють, куди дзвонити, де екстрена допомога, де звичайна швидка. До минулої реформи в медичній сфері району лікарні було 500 працівників, після її проведення стало 630.
При цьому, лікарів більше не стало, додалося обслуговуючого персоналу і з'явилося додаткове навантаження на бюджет. Я схиляюся до того, щоб повернутися до колишньої системи медицини. Всі операції, крім кардіохірургії, ми можемо проводити в центральній лікарні. А до Білої Церкви нам їхати 60 кілометрів. Скільки грошей треба, щоб туди наїздитися? І це називається наближення послуг до населення? Тому всі ми і проти.
Голови районів, які хочуть перенести в госпітальні округи, всі нещодавно збиралися на нараду. І навіть голова Білоцерківської райради каже, що вони не зможуть надавати медичні послуги такій кількості людей. Потрібно добудовувати корпуси лікарні. З огляду на інші витрати, на один госпітальний округ піде 280 млн. доларів. Де взяти такі гроші?
Ті, хто затівають цю реформу, хочуть, щоб люди в селі взагалі вимерли? Та не поїде старенька бабуся в Білу Церкву, та й нема на чому. Машини "швидкої" по району ледве їздять.
KV: Чи є у Кагарлицькому районі проблеми, про які не чують на обласному рівні?
Іван Семцов: Так, проблеми є. У районі є загальнодержавний меморіальний комплекс “Букринський плацдарм”, який є нашим комунальним закладом. Ми намагаємось його підтримувати у належному стані, але виникла необхідність у заміні там сходів. Необхідно 1,7 млн гривень на проведення робіт. Такої суми у нас немає. Звернулись до області - сказали підготувати проект. Ми цю умову виконали. Пообіцяли виділити гроші до лютого 2017. Досі чекаємо.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Іван Семцов: Коли мене обрали головою райради, я відразу сказав - у Кагарлицькому районі великі політичні баталії не відбуваються. Незважаючи на те, що в нас представлені різні політичні сили - БПП, “Батьківщина”, УКРОП, “Громадянська позиція”, Радикальна партія Олега Ляшко, Опозиційний блок та “Свобода” - чужих немає, усі місцеві. Тому все стабільно, без протистоянь.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Іван Семцов: Наші та районної держадміністрації повноваження чітко визначені законом. Над проблемами району ми працюємо згуртовано. Нам немає через що сваритися. Конфліктів між містом та районом не буває.
Читайте: Досье: Семцов Иван Михайлович
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Іван Семцов: При Радянській владі я працював у райкомі. Потім зайнявся фермерським господарством. Після цього п'ять років пропрацював заступником голови Білоцерківської районної державної адміністрації. Разом з цим займався питаннями деяких сіл Кагарлицького району, тому мене тут добре знали. Люди обрали мене депутатом Кагарлицької райради. Депутати довірили мені посаду голови районної ради. Тому бачу себе лише в команді, яка працює на благо громади Кагарлицького району. В усіх нас попереду реалізація великого обсягу завдань на шляху до сталого економічного, культурного і соціального розвитку району, вирішення яких можливе за умови співпраці всіх гілок влади, розуміння спільних цілей і об’єднання зусиль.
Свою подальшу кар’єру бачу не як політика, а як господарника. Сьогодні в нашій державі досить політиків та політиканів, а господарників на жаль, дуже мало, через що і такий стан економіки в державі.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
КиевVласть
27 лютого 2017 г. 17:50
Раздел: Тексти
Микола Поворозник: “Не можна казати, що у столиці є проблема збільшення безробітних”
Про те, скільки у столиці пільговиків, які саме пільги вони отримують, як допомогає місто вимушеним переселенцям, малозабезпеченим та інвалідам, а також що міська влада робить для сприяння у працевлаштуванні населення розповів в інтерв`ю КиевВласть заступник голови Київської міськдержадміністрації Микола Поворозник.
Частину 1 інтерв'ю з Миколою Поворозником (Про реформу медицини та охорону здоров’я) читайте тут.
Частина 2. Про соціальний захист та безробіття у Києві
KV: Скільки киян сьогодні користуються пільгами, і якими саме?
Микола Поворозник: Близько 900 тисяч осіб. Це пільги на проїзд у міському транспорті, пільги на житлово-комунальні послуги, послуги зв’язку, придбання твердого палива та інші.
До переліку пільг, які надаються безпосередньо за рахунок бюджету Києва (рішення Київради від 03.03.2016 №116/116), відноситься пільговий проїзд у міському транспорті. З міського бюджету на це було виділено та профінансовано підприємствам перевізника у 2015 році 229,9 млн гривень, а у 2016 році – 578,5 млн гривень, що на 30 % більше попереднього року.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Читайте: В 2016 году за перевозку по Киеву “условных” льготников киевляне заплатили 578,5 млн гривен
KV: Скільки серед киян, які отримують пільги, малозабезпечені?
Микола Поворозник: Для підтримки цих громадян та забезпечення їм гідного існування у Києві запроваджено надання адресної матеріальної допомоги, у тому числі з нагоди відзначення державних, релігійних свят та визначних дат.
У 2015 році разову адресну соціальну матеріальну допомогу надано особам з числа соціально незахищених верств населення та ветеранам війни на загальну суму 222 362,4 тис. гривень. У 2016 році ця сума становила 231 997,70 тис. гривень. На поточний рік заплановано виплатити разову адресну матеріальну допомогу соціально незахищеним верствам населення у сумі 163 972,00 тис. гривень.
Довідково: За інформацією, яка наявна у розпорядженні KV, у Києві серед громадян, які користуються пільгами, близько 60 % відносяться до малозабезпечених верств населення.
KV: Загалом скільки витрачено з міського бюджету на пільговиків у 2015 році, 2016 році і скільки планується витратити у 2017 році?
Микола Поворозник: Загалом на міську цільову програму “Турбота. Назустріч киянам” було виділено у 2015 – близько 634 млн грн, 2016 – понад 1 млрд грн і в 2017 році заплановано виділити - близько 1,5 млрд грн.
KV: У цьому році ВРУ прийняла закон, яким передбачається введення автоматизованої системи обліку оплати проїзду у транспорті та електронного квитка. Як у зв'язку з цим зміняться умови проїзду у міському транспорті представників пільгових категорій?
Микола Поворозник: Ми дуже позитивно сприйняли це рішення, бо це перший крок до монетизації пільг. Також система обліку забезпечить справедливий розрахунок оплати за перевезення муніципальним транспортом пільгових категорій населення. Власне, ми неодноразово зверталися до Кабінету міністрів щодо переходу на надання пільги у вигляді адресної допомоги. Зараз всі кияни, які мають право на пільги, персоніфіковані і як особи, і по категоріям пільг, завдяки програмі “Картка киянина”.
Що стосується пільгового проїзду при впровадженні системи електронного квитка, то “Картка киянина” буде використовуватися для обліку та оплати проїзду у громадському транспорті. Також буде передбачено оформлення нульового квитка для разової поїздки на підставі посвідчення. У людини є право на пільгу, і його у неї ніхто не забере.
Читайте: Верховная Рада вводит в городском транспорте электронные билеты
KV: Чи всі кияни переоформили “Картку киянина”, яка була емітована банком “Хрещатик”, і чи буде діяти стара картка для проїзду у транспорті?
Микола Поворозник: Станом на 1 лютого 2017 року кількість перевипущених Ощадбанком “Карток Киянина” становить близько 500 тисяч.
Проте всі додатки “Картки киянина”, емітованої банком “Хрещатик”, діють. Отже, ця картка може бути використана для проїзду у міському транспорті. Проте вона не діє як картка для отримання коштів. А у зв’язку з тим, що ми плануємо в майбутньому на цю картку перераховувати адресну матеріальну допомогу, її треба переоформити.
KV: Скільки у Києві проживає інвалідів і яка допомога від міста їм надається?
Микола Поворозник: Зараз у столиці проживає понад 175,1 тис. осіб з інвалідністю, з них І групи – 16,5 тисяч, ІІ групи – 80,6 тисяч, ІІІ групи – 63,9 тисяч, дітей з інвалідністю – 14,1 тисяч.
З міського бюджету їм виплачується адресна допомога та надається забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, складним протезуванням, ортопедичним взуттям та ортопедичними устілками, а також засобами особистої гігієни (памперси, урологічні прокладки, пелюшки). У 2016 році на зазначені заходи було витрачено 51 574,9 тис. грн.
Також за кошти бюджету Києва у 2016 році було оздоровлено 2 538 інвалідів різних категорій, у тому числі 553 інваліди війни (санаторії “Перемога”, “Батьківщина”, “Слава”, “Салют”), 1 946 інвалідів з дитинства та загального захворювання (санаторії “Жовтень”, “Карпати”, “Авангард”, “Діброва”) та громадян, віднесені до категорії 1, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та дітей з інвалідністю, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою (санаторії “Курорти Приазов’я”, “Гопри”, “Верховина”), 10 учасників АТО з інвалідністю (санаторії “Орізонт”, “Токарі”, “Карпати”).
KV: Яку допомогу, крім пільгового проїзду, надає місто сім'ям переселенців?
Микола Поворозник: На початок 2017 року у Києві зареєстровано 118 725 таких сімей. Це 156 666 осіб. Департамент соціальної політики КГГА відповідно до Порядку про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення (постанова Кабміну від 01.10.2014 № 509) здійснює облік та видачу довідок вимушено переселеним особам.
Всі переселенці реєструються за адресою соціальних пунктів у Києві, тобто вони отримують київську реєстрацію та автоматично стають киянами і мають право на встановлені законодавством пільги.
Читайте: В детсадах Киева отказываются принимать детей "беженцев"
KV: Останнім часом багато розмов ведеться щодо проблем з працевлаштуванням, у тому числі і у столиці. Чи спостерігається зараз у Києві ріст кількості безробітних?
Микола Поворозник: Ми зазвичай аналізуємо дві цифри – скільки зареєструвалося осіб протягом року і скільки залишилося з них не працевлаштованими на кінець року. У 2014 році стали на облік служби занятості стало 39,5 тис. осіб, на кінець року з них залишилося на обліку 17 266 осіб. У 2015 році було зареєстровано 48,5 тис. осіб, залишилися на обліку на кінець року 16 832 особи. У 2016 році – 39,3 тис. осіб стали на облік, а на кінець року з них залишилося 11 500 осіб.
Зважаючи на ці цифри не можна казати, що у столиці є проблема збільшення кількості безробітних. За підсумками цього року ми спостерігаємо навіть 30% зниження. У Києві найвищий рівень зайнятості населення серед регіонів – 62,5% (по Україні – 56,5%), рівень безробіття - 6,4% (по Україні – 9,2%).
KV: Яка в середньому сума допомоги по безробіттю виплачувалася у Києві у 2015 і 2016 рр. одному безробітному?
Микола Поворозник: Середня сума допомоги по безробіттю у 2015 році становила 2 754 грн, у 2016 році – 3 430 грн.
KV: Що робить місто для допомоги киянам у працевлаштуванні?
Микола Поворозник: Сприяння зайнятості громадян у столиці у минулому році здійснювалось відповідно до Програми зайнятості населення Києва на період до 2017 року; Міської цільової програми підтримки сім’ї та молоді на 2012-2016 роки; Міської цільової програми ’’Турбота. Назустріч киянам’’ на 2016-2018 роки”.
Значна увага надається працевлаштуванню учасників АТО, внутрішньо переміщених осіб, громадян, які потребують додаткових соціальних гарантій при працевлаштуванні, в т.ч. інвалідів.
У 2016 році була надана можливість майже 300 особам отримати одноразову виплату допомоги по безробіттю для відкриття власної справи. Також були працевлаштовані шляхом надання роботодавцям компенсації єдиного соціального внеску 148 осіб. Отримали ваучер на навчання 200 осіб віком старше 45 років. Проходили професійне навчання, перенавчання або підвищення кваліфікації 5,7 тис. осіб. Були залучені до участі у суспільно-корисних громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру понад 4 тисячі осіб. Охоплені профорієнтаційними послугами майже 98 тис. осіб, з них близько 35 тис. безробітних, майже 43 тис. учнів загальноосвітніх шкіл.
Читайте: Виктор Сухомлин продолжает “дорого” обучать киевских безработных
KV: Що місто робить для людей з особливими потребами у частині працевлаштування та створення безбар’єрного середовища?
Микола Поворозник: При зверненні осіб з інвалідністю до служби зайнятості здійснюється адресний та індивідуальний підхід до кожної людини з урахуванням рівня медичної та трудової реабілітації, потреб роботодавців. Для інвалідів також впроваджені і реалізуються програми з навчання та перекваліфікації.
Протягом 2016 року столичною службою зайнятості було працевлаштовано понад 300 осіб з інвалідністю.
Читайте: Чиновники КГГА наживались на инвалидах и сиротах
Читайте: Юрий Крикунов наживается на инвалидах, - СМИ (видео)
Комітетом доступності була розроблена Програма доступності, яка вже пройшла громадське обговорення та зараз знаходиться на розгляді у Київраді. До кінця першого кварталу поточного року вона має бути розглянута. Сподіваюся, що нам вдасться зрушити з місця питання створення комфортного для всіх категорій населення міста. Зараз проблема не в грошах, а в організаційній і адміністративній роботі. Адже для того, щоб при ремонті доріг робити на переходах заниження бардюрного каменя не потрібно додаткового фінансування. Просто потрібно при всіх роботах дотримуватися норм і правил безбар’єрного середовища.
Частину 1 інтерв'ю з Миколою Поворозником (Про реформу медицини та охорону здоров’я) читайте тут.
Справка KV: Микола Поворозник народився 10 квітня 1972 року в селі Святець Теофіпольського району Хмельницької області. Закінчив Київський військовий інститут управління та зв'язку і Академію державного управління при Президенті України.
З 1995 по 2001 рік служив у Збройних силах України.
У жовтні 2001 року Микола Поворозник став головним фахівцем, а згодом і начальником відділу управління з питань підприємництва КМДА. У березні 2003 року обійняв посаду заступника начальника управління ліцензування та з питань реєстрації Головного управління з питань підприємництва КМДА. У грудні 2006 року очолив Головне управління з питань регуляторної політики та підприємництва.
З листопада 2012 року обійняв посаду першого заступника начальника Головного управління - начальника управління регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики.
У грудня 2012 року став першим заступником директора Департаменту - начальником управління регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру Департаменту промисловості та розвитку підприємництва.
У червні 2013 року призначений заступником директора Департаменту - начальником управління координації регіональної економічної політики Департаменту економіки та інвестицій КМДА. У серпні 2013 очолив Департамент економіки і інвестицій КМДА.
28 січня 2016 року був призначений заступником голови КМДА.
КиевVласть
Беседовала Ирина Ященко
23 лютого 2017 г. 11:01
Раздел: Тексти
Микола Поворозник: “Маю надію, що новий керівник департаменту зможе забезпечити проведення реформи медичної галузі Києва”
Найближчим часом Київрада може затвердити план реформування медичної галузі. Про “електронну медицину”, інтернет у лікарнях, єдині тарифи на стоматологічні послуги, будівництво лікарні на Троєщині та лікарні швидкої допомоги на Правому березі, нові зарплати медпрацівників та іноземні інвестиції в інтерв`ю виданню КиевVласть розповів заступник голови Київської міськдержадміністрації Микола Поворозник.
Частина 1. Про реформу медицини та охорону здоров’я
KV: У кінці травня 2016 року КМДА була представлена до обговорення Концепція розвитку охорони здоров'я Києва. На якому етапі робота над цим документом сьогодні, та у чому суть запропонованих реформ?
Микола Поворозник: Цю Концепцію ми вже обговорили зі всіма зацікавленими особами ринку медичних послуг та суміжних до медицини ринків. Сподіваюся, у лютому-березні 2017 року вона буде затверджена Київрадою.
Читайте: В Киеве представили Концепцию развития системы здравоохранения (документ)
Цей документ перекликається з Концепцією Міністерства охорони здоров’я, яка була схвалена урядом наприкінці минулого року. В документі означені стратегічні, середньострокові та тактичні цілі. Тактичні цілі стосуються технічного обладнання медичних установ і забезпечення їх кваліфікованим персоналом. Йдеться про ремонти у діючих медичних установах, закупівлю обладнання, підвищення кваліфікації лікарів, тощо.
Середньострокові цілі передбачають будівництво або перепрофілювання лікарень. Основне в стратегічних планах – зміна схеми фінансування медичної галузі.
KV: Як має змінитися фінансування медичних установ?
Микола Поворозник: Йдеться про створення консультативно-діагностичних центрів (КНП) та надання закладам охорони здоров’я права самостійно розпоряджатися грошима. Адже сьогодні фінансування йде за економічними кодами класифікації, що значною мірою обмежує керівників у можливостях розвитку закладу. Наприклад, якщо гроші виділені на опалення, але не використані, то вони мають бути повернуті лікарнею до бюджету, а не розподілені на інші потреби медзакладу. Щоб це змінити потрібно змінити схему фінансування медичних установ – замість покриття їх витрат з бюджету повинно платити їм за кожну надану пацієнту медичну послугу.
KV: Це означає, що треба спершу дочекатися появи обов'язкового медичного страхування?
Микола Поворозник: На сьогодні державою заплановано втілення механізму “гроші йдуть за пацієнтом”, яким передбачено фінансування за безпосередньо надану медичну послугу.
З метою реалізації цього завдання МОЗ опрацьовано пропозиції до змін законодавства.
KV: Що ще, крім зміни схеми фінансування, передбачено Концепцією?
Микола Поворозник: Пропонується впровадити електронну медицину, пілот якої зараз реалізується у Подільському районі.
Це в першу чергу спростить мешканцям Подолу процедуру потрапляння до лікаря, прибере черги під кабінетами, надасть можливість лікарю планувати свою роботу, збільшить відповідальність первинної ланки та спрямує її діяльність у профілактичному напрямку.
KV: Що дав пілот, який запущено у Подільському районі? Скільки грошей на нього було витрачено?
Микола Поворозник: Проект було запущено у грудні 2016 року. Фактично за два місяці відпрацьовані опції “вибір лікаря” та “електронна черга”. Сьогодні більше половини пацієнтів медзакладів району цими можливостями користуються. З березня 2017-го почнемо цю практику розповсюджувати по всьому місту. З міського бюджету на впровадження проекту не витрачено ні копійки, він впроваджується за рахунок коштів компанії, яка впроваджує електронну медицину та за підтримки міської влади.
Читайте: В столице создадут онлайн системы записи на прием к врачу
Опції “електронна картка” та “електронний рецепт” зараз розроблені. Але для їх впровадження потрібне відповідне рішення на рівні Кабінету міністрів. Очікуємо найближчим часом появи відповідних документів. Тоді і зможемо на практиці протестувати наші напрацювання.
KV: Скільки часу і грошей знадобиться для впроваждення обох модулів по всьому Києву?
Микола Поворозник: За прогнозами фахівців компанії Helsi, які власне і впроваджують цей проект у місті, до кінця року такими послугами буде охоплено всі райони столиці. Для пацієнтів, які не бажають здійснювати електронну реєстрацію, або не мають на це технічної можливості на перехідний період буде працювати диспетчерська. Зателефонувавши в диспетчерську пацієнт зможе записатися на прийом до лікаря та скористатися своєю паперовою медичною карткою для записів лікаря.
KV: Ви казали, що у Концепції наявні плани щодо будівництва та перепрофілювання лікарень. Що мається на увазі?
Микола Поворозник: Зараз у рамках Концепції розробляємо проект дзеркального відображення медичних закладів лівого і правого берега. Це потрібно для того, щоб була забезпечена максимальна доступність, швидкість і якість послуг, які мають отримати мешканці Києва.
Наприклад, на лівому березі є лікарня швидкої допомоги, а на правому березу такої лікарні зараз немає. Щоб це змінити у 2017 році плануємо розпочати будівництво нового корпусу на базі Київської міської клінічної лікарні № 6. Коли будівництво завершиться, вона зможе стати повноцінною лікарнею швидкої допомоги на правому березі. Цю роботу плануємо завершити до кінця 2019 року. Також за цей час хочемо побудувати багатопрофільну лікарню на Троєщині, де проживає 500 тис. мешканців, але немає медичної допомоги вторинного рівня.
KV: Скільки коштів передбачено у міському бюджеті на будівництво об’єктів медичної сфери у поточному році?
Микола Поворозник: На капітальне будівництво таких об’єктів заплановано виділити з міського бюджету близько 2 млрд гривень.
KV: Скільки загалом грошей з державної і міськбюджету окремо планують витратити на медичну галузь цього року?
Микола Поворозник: На поточний рік виділено 7,6 млрд гривень. Чималі кошти йдуть на утримання медустанов. Для порівняння, на 2016 рік на утримання закладів охорони здоров’я столиці, що входять до сфери управління Департаменту охорони здоров’я КМДА, було затверджено 4 845,7 млн грн, з яких 2 492,1 млн грн - на оплату праці; 80,5 млн грн - на закупівлю продуктів харчування; 890,4 млн грн - на закупівлю медикаментів та перев’язувальних матеріалів; 354,6 млн грн - на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; 735,3 млн грн - на придбання обладнання та капітальний ремонт закладів. Залишок суми розподілено серед районних управлінь охорони здоров’я.
На 2017 рік на утримання зазначених закладів охорони здоров’я у міському бюджеті було затверджено 5 208,9 млн грн, з яких 3 437,3 млн грн - на оплату праці працівників; 95,7 млн грн - на закупівлю продуктів харчування; 666,5 млн грн - на закупівлю медикаментів та перев’язувальних матеріалів; 403,9 млн грн - на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
Крім того на придбання обладнання та капремонти у міському бюджеті передбачено коштів близько 700 млн. грн..
Субвенція державного бюджету складає біля 4 млрд гривень. Ці кошти будуть направлені на заробітну плату медперсоналу та утримання лікарень.
Читайте: Кабмин выделил Киеву дополнительные субвенции на сумму 211,9 млн гривен
У минулому році місто зіштовхнулося з проблемою недобросовісної конкуренції під час проведення закупівлі медичних препаратів. Постачальники свідомо зривали тендери, занижуючи ціни до 1 грн. Сподіваюся, такої проблеми у цьому році не буде. Якщо і будуть якісь перепони чи зриви тендерів, то у міста все одно не буде форс-мажору з ліками. Зараз у медичних закладах наявний достатній запас ліків, і ми вже розпочали проведення запланованих на 2017 рік закупівель.
Читайте: Департамент здравоохранения КГГА провалил закупку препаратов для гемодиализа - депутат Киевсовета
KV: Але у міському бюджеті зменшена сума за закупівлю медпрепаратів з 890,4 млн грн у 2016 році до 666,5 млн грн у 2017 році...
Микола Поворозник: В минулому році ми досить суттєво збільшили фінансування на забезпечення лікарень медикаментами та перев’язувальними матеріалами. У цьому році сума буде ще більша.
З 2010 року маємо наступну картину: у 2010 році було витрачено 213,9 млн гривень на придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, у 2011 році - 155,8 млн гривень, у 2012 році - 281,3 млн гривень, у 2013 році – 307,5 млн гривень, у 2014 році - 249,6 млн гривень, у 2015 році - 592,2 млн гривень, у 2016 році - 897,4 млн гривень. На 2017 рік було затверджено 666,5 млн гривень і додатково виділено ще коштів у сумі 396,5 млн гривень. Разом ця сума становить 1 063 млн гривень.
KV: Які медичні препарати закуповуються у першу чергу, а на які грошей зазвичай не вистачає?
Микола Поворозник: Нажаль, сьогодні ми не можемо на 100% забезпечити медичні заклади всіма необхідними їм препаратами. Приймає рішення щодо встановлення пріоритетів у закупівлі медичних препаратів в умовах обмеженого бюджету головний лікар певної медичної установи.
KV: Що було зроблено для поліпшення якості медпослуг у столиці у 2016 році?
Микола Поворозник: Якщо говорити про 2016 рік, то це був рік величезних ремонтних робіт. Було відкрито після ремонту хірургічне відділення у Центрі ендокринології, травматологічне відділення у Першій дитячій клінічній лікарні, відділення постінтенсивного догляду за новонародженими у пологовому будинку на Подолі (Київському міському пологовому будинку № 2). Зараз закінчуються ремонтні роботи ще у чотирьох відділеннях. Йде мова про травматологічні відділення Лікарні №12 та Лікарні швидкої медичної допомоги, приймальне відділення дитячих лікарень №1 та 2. Ми не встигли їх зробити у 2016 році, тому що кошти були виділені тільки у жовтні. Плануємо завершити ремонти цих відділень у березні 2017-го.
Також у минулому році створено організаційно-методичний Центр орфанних захворювань на базі ДКЛ №1 та нове хоспісне відділення на базі Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни. У Дніпровському та Подільському районах відкрито мамографічні кабінети з найсучаснішою апаратурою. Спільно з Інститутом серця реалізовано соціальну програму “Стоп інфаркт”, яка передбачає безкоштовне стентування киян з гострим інфарктом міокарду (вже проведено 883 оперативних втручання).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У 2017 році, крім раніше означених планів щодо будівництва, плануємо проведення термомодернізації дитячих клінічних лікарень №1 та №2. Також плануємо будівництво інфекційного корпусу та проведення ремонту Лікарні № 4, ремонт у Першому пологовому будинку та капітальний ремонт акушерського відділення №2 Київського міського пологового будинку № 3.
Що стосується підвищення кваліфікації лікарів, то у минулому році започатковано співпрацю з медичною спільнотою Ізраїлю, представниками якої проведено цикл лекцій для представників первинної ланки медицини щодо раннього виявлення онкологічних захворювань. Ця робота буде проводитися і у поточному році.
Також у декілька лікарень нами були закуплені ангіографи (обладнання, яке діє за принципом рентгена і застосовується у кардіології для виявлення і лікування захворювань серцево-судинної системи) і зараз наявна потреба у навчанні лікарів щодо роботи з такою апаратурою. Для цього вже є домовленості з фахівцями профільних інститутів. Це звичайна планова робота. Вона йде постійно. Лікарі із задоволенням обмінюються досвідом. Семінари та практикуми проводяться практично щотижнево.
Читайте: Производство медицинского оборудования в Украине находится на грани исчезновения
KV: Яке ще обладнання для лікарень закуповувалося минулому році і що планується придбати у поточному?
Микола Поворозник: В минулому році вперше за декілька років розпочали закупівлю важкого медичного обладнання: придбали 4 МРТ, 2 КТ та 2 ангіографа. Це обладнання тільки оплачено і має бути поставлене виробником до кінця березня 2017-го.
Для травмпунктів та приймальних відділень лікарень закуплено 20 рентген-апаратів. Вони вже доставлені за місцем призначення. Були закуплені апарати штучної вентиляції легенів на понад 29 млн гривень, 15 швидких за 30 млн гривень та 100 спецавтомобілів невідкладної медичної допомоги Ford Fiesta (Євро 5+) для первинної ланки медичної допомоги на 29,796 млн гривень. Також був відремонтований ангіограф у Олександрійській лікарні.
Загалом на обладнання у 2016 році витрачено близько 600 млн. гривень з міського бюджету.
Зараз збираємо заявки щодо потреби у медичному обладнанні. Думаю, у цьому році закриємо потреби лікарень, в яких буде проводитися ремонт. Профінансуємо потреби Діагностичного центру (вул. Кондратюка, 6). Відремонтуємо непрацюючий біля 5 років лінійний прискорювач, а також буде придбано новий такий прискорювач для Онкоцентру.
KV: У поточному році була підвищена зарплата працівників бюджетних медустанов столиці?
Микола Поворозник: Ми ще у минулому році підняли заробітну плату медпрацівникам. У 2016 році середня заробітна плата лікаря становила 5 855 гривень, медсестри, фельдшера та фармацевта – 4 151 гривню, молодшого медичного персоналу – 2 758 гривень.
У цьому році у зв’язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати ми збільшили видатки на оплату праці майже на 40%. За попередніми розрахунками, у 2017 році середня заробітна плата лікаря буде складати 8 003 гривні, медсестри, фельдшера та фармацевта - 5 649 гривень, молодшого медичного персоналу - 3 798 гривень.
З 1 січня 2017 року посадові оклади (тарифні ставки) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки. З 1 січня 2017 року - це 1 600 гривень. Досягнення рівня показника 3 200 гривень буде забезпечено в межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат, надбавок та премій для працівників.
KV: Зараз на розгляді Київради знаходиться проект рішення щодо створення нового КП "Стоматологія". Навіщо Києву це додаткове КП?
Микола Поворозник: У столиці стоматологічну допомогу надають 5 КП, 9 стоматологічних поліклініки та 64 стоматологічних відділення в Консультативно-діагностичних центрах. Ця допомога різнопланова з різними цінами в різних районах.
Читайте: Улыбка до ушей: на сколько подорожали киевские коммунальные стоматологические клиники
Планується створити єдине комунальне некомерційне підприємство “Київська стоматологія” з відокремленими структурними підрозділами в різних районах Києва. Це забезпечить єдиний підхід у наданні стоматологічної допомоги в першу чергу пільговим верствам населення. Будуть запроваджені єдині комунальні тарифи на стоматологічні послуги для всіх киян, що будуть звертатись у будь-який відокремлений підрозділ.
Також з'явиться новий організаційно правовий статус лікувальної установи - комунальне некомерційне підприємство. Це дозволить весь прибуток цього підприємства спрямовувати на його розвиток та впроваджувати нові сучасні стоматологічні технології. Дуже важливим при створені єдиного комунального некомерційного підприємства є завантаження роботою існуючого медичного обладнання, яке сьогодні використовується не на повну потужність.
Крім того за рахунок створення єдиного комунального підприємства буде зменшено витрати на управлінський та обслуговуючий персонал.
KV: Чи реалізуються у Києві проекти по залученню у медицину додаткового фінансування?
Микола Поворозник: Зараз ми тільки на стадії переговорів з потенційними іноземними інвесторами. Йде мова про співпрацю з IFC (Міжнародна фінансова корпорація), GE (General Electric), OPIC та Sanitas (Іспанія). Проте, щоб говорити про їх учать у конкретних проектах потрібно, щоб Київрада затвердила Концепцію розвитку охорони здоров’я Києва. Сподіваюся, це буде зроблено найближчим часом.
У найближчих планах залучити кошти інвесторів на будівництво лікарні на Троєщині. Є попередні домовленості з OPIC щодо інвестування від 20 до 100 млн доларів у цей проект. З IFC є домовленість щодо фінансування розробки техніко-економічного обґрунтування проекту створення лікарні у Києві. Йде мова про 1,5 млн євро на ТЕО. Витрати на реалізацію проекту будуть близько 300 млн євро. IFC також згодна надати допомогу у пошуку інвестора для реалізації проекту.
KV: А відчизняні інвестори не готові вкладати у столичну медицину?
Микола Поворозник: Вони інвестують, але проекти не такі глобальні.
Наразі реалізується проект “Будівництво Wi-Fi мережі в комунальних закладах охорони здоров’я територіальної громади міста Києва для надання послуги доступу до мережі Інтернет”. Переможцем інвестиційного конкурсу (розпорядженням КМДА від 03.12.2015 № 1173) визнано ТОВ “КОНТИНЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК”, яке за власні кошти здійснює побудову Wi-Fi мережі у 155 комунальних закладах охорони здоров’я територіальної громади Києва. Зараз Wi-Fi мережа працює вже у 50% із зазначених закладів.
Інвестор - ТОВ “Капитал” - залучений до будівництва медичного центру за рахунок площ Київської міської клінічної лікарні № 14 на вул. Зоологічній, 3 (розпорядження КМДА від 29.08 2016 № 752). Ним фінансуються всі витрати пов’язані з реалізацією проекту, а також інвестор має сплатити Київській міській туберкульозній лікарні №2 кошти на зміцнення матеріально-технічної бази лікарні у розмірі 13,6 млн грн. У 2016 році ним вже перераховано близько 5 млн грн на рахунок туберкульозної лікарні.
У 2017 році плануємо залучити інвесторів до будівництва нового приватного медичного центру на площах Київської міської клінічної лікарні № 14. Зараз Департамент охорони здоров’я спільно з КП “Київське інвестиційне агентство” опрацьовує варіанти щодо залучення інвестиційних коштів до реконструкції будівель та споруд лікарні.
KV: У минулому році почали міняти керівництво Департаменту охорони здоров’я КМДА. Це пов’язано з корупцією під час закупівлі товарів і послуг сумнівної якості за завищеними цінами?
Микола Поворозник: Зміни керівного складу Департаменту охорони здоров’я пов’язані безпосередньо з організацією роботи самого департаменту та медичної галузі Києва загалом, а також готовністю до впровадження реформ і інновацій. Фіксування фактів корупції та відповідні звинувачення – це прерогатива правоохоронних органів. Проте можу сказати, що були декілька скандалів пов’язаних із закупівлями технічного інвентарю для Онкоцентру. Є багато питань щодо зупинення та призупинення проведення тендерних процедур, а також спроб лобіювання тих чи інших медичних препаратів.
Маю надію, що новий керівник департаменту зможе забезпечити проведення реформи медичної галузі Києва. За результатами проведеного наприкінці минулого року конкурсу вже зайняв посаду керівника департаменту Дмитро Турчак.
Читайте: Турчак заслуженно победил на конкурсе главы Департамента здравоохранения КГГА - эксперт
Справка KV: Микола Поворозник народився 10 квітня 1972 року в селі Святець Теофіпольського району Хмельницької області. Закінчив Київський військовий інститут управління та зв'язку і Академію державного управління при Президенті України.
З 1995 по 2001 рік служив у Збройних силах України.
У жовтні 2001 року Микола Поворозник став головним фахівцем, а згодом і начальником відділу управління з питань підприємництва КМДА. У березні 2003 року обійняв посаду заступника начальника управління ліцензування та з питань реєстрації Головного управління з питань підприємництва КМДА. У грудні 2006 року очолив Головне управління з питань регуляторної політики та підприємництва.
З листопада 2012 року обійняв посаду першого заступника начальника Головного управління - начальника управління регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики.
У грудня 2012 року став першим заступником директора Департаменту - начальником управління регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру Департаменту промисловості та розвитку підприємництва.
У червні 2013 року призначений заступником директора Департаменту - начальником управління координації регіональної економічної політики Департаменту економіки та інвестицій КМДА. У серпні 2013 очолив Департамент економіки і інвестицій КМДА.
28 січня 2016 року був призначений заступником голови КМДА.
КиевVласть
6 лютого 2017 г. 12:36
Раздел: Територія розуму
Особливі діти України, або історія успіху українського Ніка Вуйчича
Діти - наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє, святий обов’язок кожного - дбати про всебічний розвиток їх інтересів та здібностей, забезпечуючи належний рівень виховання і дотримання прав. Проте не всім поталанило мати щасливе і безтурботне дитинство, йдеться про дітей-сиріт, дітей, що перебувають в складних життєвих ситуаціях, дітей-переселенців та дітей з особливими потребами. За минулий рік разом з однодумцями мені вдалося провести низку розважально-пізнавальних заходів зокрема для дітей вищевказаних категорій: фестиваль для дітей з особливими потребами - “Повір у себе!”, святкові заходи для вихованців “Отчого Дому”, Всеукраїнська акція “День молитви за сиріт”, свято спорту та дозвілля - “Здорові, щасливі діти - майбутнє України!”, поїздки для дітей в розважальні центри, будинки творчості, розвиваючі студії, тощо.
Окрім політичної діяльності, я маю активну життєву позицію, - є засновником Всеукраїнського проекту - “Ми- Українці” та патріотичної мережі 38.ua, є головою правління ГО “Бізнес Центр “Новий Початок”, виступив ініціатором низки благодійних та соціальних заходів. Беру участь у будівництві дитячих будинків, відкритті пам’ятників, допомагаю дітям-сиротам, дітям з особливими потребами.
Певен, що це - проблема, про яку треба говорити вголос.
Всі ми родом з дитинства, у кожного існують перші спогади про тепло маминих рук, про бабусині казки на ніч, про татові жарти та сімейні свята. Ці спогади супроводжують нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією. Цілком благополучним людям важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки, і тоді майже безпорадна істота залишається наодинці з жорстоким навколишнім світом, у якому дуже мало любові, турботи та безпеки, адже все це мала уособлювати родина, якої у дитини, на жаль, немає…
У всьому світі є діти-сироти і Україна, звичайно ж, не виняток. Складна соціально-економічна ситуація, на жаль, впливає і на українську сім’ю. Мова йде про соціальне сирітство, тобто, про неблагополучні родини, яких позбавляють батьківських прав (батьки – алкоголіки, наркомани, злочинці, батьки, які жорстоко ставляться до своїх дітей, не займаються їх вихованням, примушують працювати та жебракувати).
За офіційними даними сьогодні в Україні більше 100 тисяч дітей, позбавлених батьківського піклування, тих, що виховуються в державних закладах: школах-інтернатах, дитячих будинках, спеціалізованих центрах. 40% з цих дітей не мають рідних взагалі. А за неофіційними даними безпритульних дітей, дітей, що відносяться до груп ризику, сиріт, дітей із соціально неблагополучних сімей, в декілька разів більше - понад 1 мільйон. Щороку близько шести тисяч осіб в Україні позбавляють батьківських прав. Ці цифри просто шокують.
Близько 120 000 дітей України живуть в інтернатах, і лише 13 000 з них мають статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування. У своїй більшості - це діти старшого віку і діти з особливими потребами.
Кожна дитина по своєму унікальна та неповторна, наші діти – дуже різні: слухняні-неслухняні, обдаровані і не дуже, головне, аби були щасливими. Навіть ті, кому природа не додала здоров’я, а це - особливі діти. У кожного свої відхилення: порушення слуху, зору, мовлення, порушення опорно-рухового апарату, діти з розумовою відсталістю, із затримкою психічного розвитку, з порушенням поведінки, спілкування, з комбінованими вадами психофізичного розвитку, аутисти - сонячні діти, діти із синдромом Дауна, з так званими складними дефектами. Таких дітей в Україні більше 168 000 (1 на 50 дітей) і їхня кількість щороку збільшується.
Інвалідність – це обмеження у можливостях, зумовлені фізичними, психологічними чи сенсорними відхиленнями. Внаслідок цього виникають соціальні, законодавчі та інші бар'єри, які заважають людині, яка має інвалідність, бути інтегрованою в суспільстві.
Сьогодні кожного українця повинні хвилювати питання, коли наше суспільство змінить своє ставлення до особливих дітей? Коли ми зможемо пишатися тим, що садочки, школи та інші освітні заклади, приймають їх, як звичайних дітей? Коли ми зможемо вчасно надавати таким діткам необхідну допомогу? Як має функціонувати державна система щоб забезпечити дотриманням прав таких дітей?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відповіді на ці питання повинні шукати не лише громадські організації, фонди, спілки, батьки, що мають таких дітей, фахівці з досвідом роботи у цій галузі, а й кожен з нас. Завдання кожного, кому дійсно не байдужа доля таких дітей, – адаптувати їх до повноцінного, соціально активного життя, а людям – не цуратися та не зневажати їх, всі повинні зрозуміти, що вони – звичайні люди! Дуже хочеться, щоб наше суспільство навчилося дивитися на цих дітей як на повноправних членів суспільства.
Наше ставлення або відсутність цього ставлення до дітей з особливими потребами є індикатором наших людських моральних проблем. Необхідно всім пояснювати не тільки те, що ми можемо дати їм, але й вони - нам. Можливо через таких дітей Господь прагне нам дати таке, що іншим чином ми просто не здатні були б отримати?
Так, ці діти – особливі, але Господь наділив їх основною унікальністю (можливо не кожному з нас вона притаманна) – це надзвичайна ДОБРОТА. До того ж вони - дуже талановиті, хтось вишиває, малює, плете, дивує глибиною написаних пісень та віршів, танцює, співає, займається спортом, а головне – вони щирі та відкриті!
Я хочу познайомити вас зі своїм хорошим другом - Антоном Колем. Антон - сирота, з народження прикутий до інвалідного візка, проте це не заважає йому професійно займатися плаванням та представляти Україну на міжнародній спортивній арені.
Мушу сказати, що мої авторитети - Ед Діксон - канадець з великим серцем сповненим любові до дітей, який на протязі 20 років разом з канадською місією Loаds of Love допомагає українським дітям з особливими потребами та Антон Коль, який, не зважаючи ні на що, професійно займається плаванням, призер літніх Паралімпійських ігор, майстер спорту України міжнародного класу.
Хоча Антон має вроджені фізичні вади, враховуючи його стан та випробування долі, міг би жалітися, але спритність, природна допитливість та працьовитість допомогли хлопцеві жити іншим, абсолютно нормальним насиченим життям.
Антон народився 31 травня 1990 року в Дніпрі, з народження його покинула мама, написавши відмову. Спочатку виховувався дитячому будинку “Малютка”, потім в дитячому будинку для дітей з особливими потребами, де пробув з 5 до 18 років, всю “кухню” життя в інтернаті пізнав на особистому досвіді. Тоді його влаштували в геріатричний пансіонат у Придніпровську, контингент якого був абсолютно різний, зрозуміло, що люди літнього віку могли бути і колишніми в’язнями, могли бути і науковцями. Психологічно там було дуже важко, проте людей, які там живуть, можна зрозуміти, адже там більше нічого робити, окрім того, щоб пити і чекати власної смерті.
Потім Антон вступив до Будівельного технікуму, отримав диплом техніка-будівельника, коли вчився, то частково підробляв, виконуючи креслення.
У 2012 році був певний момент депресії і Антон розповідає, що йому все набридло і тоді захотілося в басейн. Хоча в плавання він прийшов зовсім випадково, плавати почав ще в інтернаті з 12 років. Тоді дітей привозили групами на “Метеор” і намагалися навчити плавати, хоча на Антона там спочатку подивились і сказали, що толку з нього не буде. Але він мав палке бажання і хотів плавати, і тоді почав плавати в звичайних річках.
“Мені було прикро, що всі хлюпаються у воді, стрибають, а я сиджу на березі. Потім я потихеньку почав заходити у воду, коли захлинався то вилазив, було й таке, що декілька разів мало не потонув. Була така ситуація, одного разу мої друзі мене скинули з катамарану, я зорієнтувався та якось виплив і так потихеньку почав плавати. Ось так, були різні ситуації, але все-таки плавати я навчився”, - розповідає він.
Потім Антон почав займатися з тренером Геннадієм Анатолійовичем Удовиченком.
“Спочатку я просто плавав, мені сподобалось, я відчув різницю, через півроку я почав ходити в басейн значно частіше, а потім мені запропонували поїхати в Євпаторію на збори. Було дуже важко тренуватися та готуватись на рівні збірної. Але все ж таки, наполегливість, тренування, робота і ще раз робота і в результаті я поїхав на чемпіонат світу 2013 року в Канадський Монреаль, привізши срібну та бронзову медалі. Потім нам сказали, що будемо готуватися на Паралімпійські ігри. І тут вже реально починаєш хвилюватися та переживати, але разом з тим починається посилена робота. Тоді в жодному разі не можна було говорити, що я не можу”, - згадував Антон.
Сьогодні Антон професійно займається плаванням у Дніпропетровському регіональному центрі з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт”, він срібний та бронзовий призер чемпіонату світу 2013 року, виборов срібло та бронзу на чемпіонаті Європи 2014 року, дворазовий срібний призер чемпіонату світу 2015 року, триразовий бронзовий призер на чемпіонаті Європи 2016 року (200 метрів вільним стилем, 100 метрів на спині, 50 метрів на спині), дебютував на XV-х літніх Параолімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро, виборовши бронзу (50 метрів на спині, категорія S1 і 100 метрів на спині, категорія S1), майстер спорту України міжнародного класу. Антон – активний, цілеспрямований, виступає за створення в Україні нормальних (людських умов) для людей з обмеженими можливостями.
На питання, як українських паралімпійцв зустріли на XV-х літніх Параолімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро, відповідає з усмішкою, згадує, що в Ріо наших зустріли тепло, все було пристосовано для комфорту та створено належні умови: пандуси, заїзди, ліфти, в басейні були волонтери на випадок, коли когось потрібно було підняти.
Зараз збори відбуваються у Миколаєві і в Кам'янському (колишній Дніпродзержинськ). У Миколаєві басейн великий і чистий, але для людини на візку він важкодоступний. Там треба вмонтувати якийсь підйомник на другий поверх, бо сходинки круті і пандус там нікуди прикріпити.
“Зараз тренуюсь у вищому училищі фізичної культури, там є доступ для людей на візку та з іншого боку є невеличкий пандус, заїхати можливо, загалом можна сказати, що тут доступно. Я не можу сказати, що мені легко плавати, бувають такі тренування, що я просто виповзаю з басейну, що наступного дня вже і повертатися не хочеться, але це такі моменти, які потрібно перебороти”, - розповідає Антон.
На Параолімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро він дебютував і робив усе, що було в його силах. Ті результати, які показав спортсмен, в багато разів перевищують попередні його досягнення.
“Дистанція на 50 метрів у мене трохи не вийшла, затримали старт більше ніж на 40 хвилин і це збило мене з пантелику, а на стометрівці я виступив краще, був більш зібраний та налаштований. Я програв Франческо Бетеллі, це звичайно прикро, але також був покращений мій особистий результат, це моє особисте досягнення, а також досягнення моїх тренерів. На олімпіаді в Ріо я виборов бронзу, а моє прагнення на наступних Параолімпійських іграх – золото! Плавання для мене - це все. Раніше я, напевно, не розумів, що вода знімає з мене стрес, а коли нахлине щось, якісь тяжкі моменти чи переживання. Я отримую неабияке задоволення від того чим займаюсь, можна сказати “кайфую”, коли я в басейні, то забуваю про всі проблеми”, - згадує паралімпієць.
Людям з обмеженими можливостями Антон бажає передовсім усвідомлення своєї рівності в суспільстві і в першу чергу особисто для себе. Не зважаючи ні на що, рухатися і впевнено йти до своєї мети, ні в якому разі не залишатися на самоті зі своїми проблемами та страхами, і мати сміливість змінити ситуацію, знайшовши якесь захоплення чи хобі, яке згодом може перерости в професійну зайнятість.
А на питання, що спільного у нього з Ніком Вуйчічем, паралімпієць відповідає, що вони обидва мають вроджені фізичні вади, обидва пішли іншою дорогою, обравши цілком нормальне життя.
“Він не хотів, щоб його доглядали і всього навчитися сам. Нік – люблячий чоловік та батько двох дітей, його життя – цікаве, насичене, він багато подорожує, об'їздив близько 60 країн, виступаючи у школах, університетах та інших організаціях, бере участь у телешоу й пише книги, а його книга “Життя без обмежень”, стала своєрідним мотиваційним bestseller для людей з обмеженими можливостями і для мене. Вважаю, що Нік виконує важливу місію, адже він ділиться своїм досвідом з усім світом, як не замкнутися в собі, як не поставити крапку на своєму житті, а це допомагає не здаватися, освоїти віру в себе, віру в свої можливості! Так і я, намагаюся не падати духом, знаходжу в собі сили і йду далі, на даний час плавання це моє хобі, яке приносить мені задоволення і переросло в професійну діяльність. І мрію, щоб в Україні, як і в більшості розвинених держав, були створені сприятливі умови, а точніше (людські) для людей з обмеженими можливостями. Це - пандуси, спеціально облаштовані заїзди, підйомники, ліфти, зони відпочинку, тобто мають бути створені всі умови для нормального, достойного життя та розвитку. Щоб кожна людина, яка має певні фізичні обмеження, відчувала себе повноправним членом суспільства”, - говорить Антон.
Антон також планує створити благодійну організацію “Творець добра”, діяльність якої буде спрямована на допомогу людям з особливими потребами. Ото ж, кого цікавить така тема, має своє бачення чи ідеї, просимо, звертайтеся, все обговоримо, пишіть в особисті повідомлення на сторінці Антона у фейсбуці.
А ми в свою чергу можемо покращити життя дітей з особливими потребами, не забуваючи, що кожна дитина є дорогоцінною і має право на захист, повноцінний розвиток та виховання у люблячій сім'ї.
Сьогодні треба об'єднати зусилля для допомоги кожній дитині-сироті, працювати в єдності, маючи спільну мету: охопити всіх дітей-сиріт справжньою турботою, дати можливість кожній дитині зростати в люблячій сім’ї і запобігти сирітству в Україні.
Допомагати дітям з вище вказаних категорій (дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківської опіки, дітям з особливими потребами), варто завжди. Потрібно забезпечити матеріальні потреби установ, де вони мешкають, знаходити шляхи виховання у дітей-сиріт довіри до суспільства, відчуття себе повноправними громадянами своєї країни, що мають ті права та обов’язки, що й всі громадяни, як під час перебування цих дітей у дитячих сирітських закладах, так і після виходу з них. Варто привертати увагу суспільства та державних установ до потреб і недоліків, які існують в системі дитячих установ, щоб покращити стан установ та рівень життя дітей, які в них виховуються. Допомагати можна різними способами та методами, головне, щоб допомога була направлена саме на дітей і приносила саме їм користь.
Читайте: Глава Киево-Святошинского райсовета должен быть избран по закону, а не по решению, - Тигов
Олександр Тигов, голова громадського руху “Рух територіальних громад”, екс-голова Києво-Святошинської районної ради
КиевVласть
3 листопада 2016 г. 17:23
Раздел: Новини
15-летняя Анна Потий нуждается в помощи для лечения рака крови
У 15-летней Ани из Запорожья - прогрессирующий рак крови. Каждый день химиотерапии обходится семье девочки в 8 тыс. гривен. Семья нуждается в материальной поддержке. Также нужна кровь для переливания.
Как узнала KV из сообщения главы ОО “Чесне Запоріжжя” Максима Сидоренко на Facebook, жительнице Запорожья Ане Потий поставили диагноз - быстро прогрессирующий острый миелобластный лейкоз (вариант М3 - рак крови).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Операцию девочке пока что не делают, ожидают эффекта от химиотерапии. В среднем, лечение обходится семье в 8 тыс. гривен в сутки, - рассказал Максим Сидоренко. - Если есть возможность помочь благотворительно большой суммой, наша организация готова обратиться к Вам в письменном виде, с печатью и всеми необходимыми от нас документами, для перечисления Вами средств на помощь Анне”.
Кроме того, в Запорожском центре переливания крови можно сдать кровь для девочки.
“Кровь принимается любая, независимо от группы. Результата ждем от 2-3 химиотерапий. Надеемся, что пересадка костного мозга не потребуется”, - рассказал KV отец Ани Сергей Александрович.
Контакты: 050 532 72 58 (отец Ани Сергей Александрович)
Реквизиты для материальной помощи:
Карта Приватбанка: 5168742326745951 Сидоренко М. А.
Получатель: ГО "Чесне Запоріжжя".
Наименование платежа: "Добровільна безповоротна допомога для Анни"
Р/р 26004055710355
ЄДРПОУ/ДРФО 39299014
Филия "Запорізьке РУ"
МФО 313399
Код неприбыльности - 0006
Читайте: Украинский Фонд Помощи просит помочь девочке из Белой Церкви в лечении сахарного диабета
КиевVласть
27 жовтня 2016 г. 14:00
Раздел: Тексти
В.о. голови Київської митниці: “Жоден з приватних аеропортів під Києвом не має зони митного контролю”
Виконуючий обов'язки голови Київської міської митниці Сергій Тупальський у своєму першому великому інтерв`ю розповів про “Єдине вікно” та відеоспостереження на митниці, про відкриття митного пункту на Київському річковому вокзалі, дав прогноз по фінансовим показникам діяльності столичної митниці та дав зрозуміти, що жоден приватний аеродром Київської області не має тимчасової зони митного контролю. Тобто, навіть якщо хтось з багатіїв щось ввозить та вивозить через приватні аеропорти, то це повністю протизаконно.
KV: 11 серпня на Київській міській митниці розпочало роботу "Єдине вікно". За 2,5 місяці які результати його роботи?
Сергій Тупальський: Принцип "Єдиного вікна" - одна з найкращих світових практик. Згідно з урядовою постановою № 364, вказаний Порядок почав працювати і у нас. В основі принципу роботи впроваджено – єдиний механізм інформаційного обміну між митницею, відповідними контролюючими органами та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності з використанням електронних засобів передачі інформаціі.
За 2,5 місяці через "Єдине вікно" оформлено близько 4000 митних декларацій. Це трошки більше 1% від усього обсягу митних оформлень. Все, що нове, - непросте, і при нововведеннях відбуваються певні проблеми, як нормативного та технічного характеру. Але всі розуміємо, що рішення уряду правильне, і в перспективі - це спрощення і для бізнесу, і для нас.
По-перше, це модернізація системи, яка існує ще з радянських часів.
По-друге, пришвидшення обміну інформацією між всіма учасниками процесу, мінімізація людського фактору.
По-третє, єдиний інтерфейс дозволяє нам з контролюючими органами в режимі онлайн обмінюватись всією інформацією та бачити в режимі реального часу, як проходить процедура проходження відповідних контролів.
І, врешті, головне – це суттєве прискорення здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
KV: Що за проблеми технічного та нормативного характеру з "Єдиним вікном"? Хто розробляв системи?
Сергій Тупальський: Розробниками системи є спеціалісти IT-департаменту ДФС. Але, щоб скомпонувати вимоги і бізнесу, і державних органів, які ніколи не працювали з системою електронного декларування, ми кожного тижня вдосконалюємо систему, виправляємо похибки в ній.
Що стосується нормативних складнощів, наприклад, принцип мовчазної згоди. Жоден нормативний акт не може сьогодні нам чітко пояснити, що є мовчазною згодою.
Так, коли пройшли чотири години, і за цей час уповноважена особа контролюючого органу не внесла до інформаційної системи відповідне рішення, система автоматично формує рішення про здійснення відповідного виду державного контролю, яке є підставою для завершення митного контролю та митного оформлення.
Але хто несе відповідальність за якість імпортованих товарів? Тому ми в Київській міській митниці неодноразово зустрічались і з суб’єктами підприємництва, і з представниками контролюючих органів, щоб владнати ці непорозуміння.
Також, на даному етапі, ми 40-50% проблем технічного характеру вже владнали, доопрацювавши систему.
Проблеми нормативного характеру – це повноваження Кабінету міністрів. Нами проведена досить велика робота, зібрано та систематизовано проблеми, відпрацьовано відповідні пропозиції та передані до ДФС і далі до Мінфіну. Надалі необхідно переглянути деякі положення нормативно-правових актів та внести, в тому числі, зміни до Митного кодексу.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Але це вже питання до Верховної Ради – зміни до Кодексу.
А зміни до відповідних постанов – це робота уряду. Зокрема, розширення списку переліку місць митного оформлення, де застосовується принцип "Єдиного вікна". Проте, є набагато більше місць, де проводиться митне оформлення товарів. Нами було запропоновано прибрати перелік місць та всюди застосовувати принцип "Єдиного вікна".
Отже, "Єдине вікно" для України – це, перш за все, створення умов для прозорої роботи, ефективний розподіл ресурсів та витрат для бізнесу і зменшення можливості для корупціі.
KV: Київську міську митницю було створено 1 грудня 2014 року. Яким був 2015 рік за надходженнями, яким планується 2016 рік? До речі, станом на липень плани Київської міської митниці виконано всього на 78,1%. Чому?
Сергій Тупальський: Динаміка надходжень митних платежів до державного бюджету в Київській міській митниці є позитивною. Середньодобове надходження наприкінці 2014 року – на початку 2015 року складало 110 млн гривень. Сьогодні ми маємо – 145 млн гривень. За 2015 рік – до державного бюджету України було перераховано 29 млрд гривень, за 9 місяців 2016 рік – вже 27 млрд гривень.
KV: То чому за липень такі показники?
Сергій Тупальський: Липень і серпень – це місяці зниження активності зовнішньоекономічної діяльності, також відбулась зміна структури оподаткованого імпорту.
Разом з тим, за серпень ми перевиконали індикативний показник на 175 млн гривень, зібравши 3,320 млн гривень. Половина зі 175 млн гривень cпрямовано до спеціального фонду бюджету Києва.
У вересні у нас був індикативний показник 3,5 млрд гривень, забезпечили виконання 3,42 млрд., що складає 98,2%.
KV: Які ваші очікування щодо реальних надходжень за весь 2016 рік?
Сергій Тупальський: Наші прогнозовані очікування до кінця року це - 35,5 млрд гривень.
KV: Навіщо Київську міську митницю було виокремлено в окремий напрямок?
Сергій Тупальський: Цікаво, але Київська митниця згадується ще за часів Київської Русі. Тиждень назад у мене була зустріч із археологом НАНУ. Саме зараз вони ведуть розкопки в Києві по вул. Кирилівській (Поділ). Ними доведено, що саме там пролягав торгівельний шлях від річки Дніпро в сторону Вишгорода та Чернігова, і саме там вони знайшли багато історичних знахідок – більше 20 митних пломб (орієнтовно – 12 століття), заготовки для виготовлення пломб часів Київської Русі. Це підтверджує що саме там можливо знаходилась митниця Київської Русі. Це перший випадок, коли в одному місці знайдено таку кількість пломб.
А як окрему державну інституцію, вже в осяжному історичному часі, київську митницю було створено 1 січня 1820 року.
Тому, зважаючи і на історію, і на реальні економічні процеси які відбуваються в столиці, було створено міську митницю. Вона складається з п’яти постів, в нашому складі міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), пункт контролю на залізничному вокзалі.
Два тижні назад урядовою постановою створено Міжнародний пункт пропуску через державний кордон на річковому вокзалі Києва. Митниця уже зробила все, що залежить від нас, і очікуємо узгодження для відкриття річкового пункту пропуску.
KV: Митний пункт на річковому вокзалі? Навіщо?
Сергій Тупальський: Для річкового сполучення з Республікою Білорусь. Досить цікавий напрямок і ймовірно є в ньому потреба.
KV: П’ять пунктів пропуску. А який наразі у вас штат?
Сергій Тупальський: Раніше було близько 800. Зараз після скорочень, у відповідності постанов уряду та Мінфіну, залишились 650 співробітників. Це не багато, бо найбільше митних оформлень відбувається саме по Київській міській митниці.
Наша митниця є досить різновекторною. У нас зосереджені всі напрямки діяльності – залізничні перевезення, авіасполучення, автотранспорт, митне оформлення товарів подвійного та військового призначення, гуманітарної допомоги, міжнародних експрес- та поштових відправлень, а скоро буде ще річкове.
Тому Київська міська митниця, столична митниця, - була і є кузнею кадрів для всієї системи. Колектив у нас професійний та відданий. Тому невипадково, що всі нові реформи та інновації спочатку впроваджуються саме на Київській міській митниці.
KV: Чи зачепила вас люстрація?
Сергій Тупальський: Люстрація відбулась згідно до закону "Про очищення влади". Звільнено одну посадову особу з керівного складу. А по майновій люстрації звільнені три співробітника, які не вказали в деклараціях все майно.
KV: Чи вплинуло на збільшення об’ємів на Київській міській митниці те, що відбувається на Одеській митниці, звідки, як кажуть і імпортери, і експортери, і деякі Ваші колеги з ДФС спостерігається відтік клієнтів?
Сергій Тупальський: У відповідності до ст. 247 Митного кодексу, суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволяється обирати митницю та місце митного оформлення. Чи змінили деякі суб’єкти місця митного оформлення? Так.
Міграція до нашої митниці відбувається, на мою точку зору, саме тих суб`єктів, у кого немає проблем з оформленням, а також, хто цінує швидкість та якість проведення митних формальностей. У нас оформлення відбувається у відповідності до вимог митного кодексу, у нас досить професійний та злагоджений колектив співробітників, відсутні будь- які бюрократичні затягування, при виникненні проблемних питань оперативно приймається рішення.
За останні півроку ми добились того, що всі власники митних терміналів забезпечили місця митного оформлення всім необхідним обладнанням, інвентарем, розвантажувальною технікою тощо.
Читайте: Фискальная служба задержала в Киеве партию нелегальной парфюмерии стоимостью в 16 млн грн
У нас досить розгалужена система митних терміналів, розвинута логістична інфраструктура. Також має значення те, що більшість великих іноземних представництв, корпорацій, інвесторів , які ведуть зовнішньоекономічну діяльність зосереджена в Києві, тому Київська міська митниця їм зручніша.
Крім того, в Києві зосереджені всі центральні органи влади, правоохоронні, контролюючі органи, що дає можливість реагувати на будь-які нестандартні ситуаціі.
KV: Влітку в Борисполі було введено відеофіксацію митних процедур. Як оцінюють на Київській регіональній митниці це нововведення? Чи буде найближчим часом втілено цю технічну процедуру на митних пунктах Київської міської митниці?
Сергій Тупальський: Фото- та відеофіксація митних процедур є однією з важливих реформ, що сьогодні втілюються урядом. Це сприяє прозорості оформлення митного контролю, його якості та засобом безпеки для наших співробітників.
На жаль, митниця має досить багато негативу. Але, коли правоохоронні органи починають розбиратись, виявляється, що ми просто виконували вимоги чинного законодавства. Відеофіксація дозволяє швидше виявляти факти необґрунтованих скарг – з одного боку. З іншого боку – звужує поле прояву корупційних дій.
Сьогодні відеофіксація тестується на чотирьох митницях. Після закінчення тестового режиму буде розроблено програму забезпечення камерами всіх митних постів. Можливо, це відбудеться до кінця поточного року.
KV: Нещодавно прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що на всіх митних пунктах країни зламано рентгенівські апарати. Наскільки це відповідає дійсності?
Сергій Тупальський: Скажу лише про Київську міську митницю. Там, де передбачені технологією рентгенівські апарати, вони є і працюють – це і митний пост "Спеціалізований", поштовий відділ, в аеропорту "Київ" (Жуляни).
KV: Питання, скоріше, до Київської регіональної митниці, але все ж: під Києвом велика кількість приватних аеропортів, і чи має митниця можливість доглядати те, що ввозиться та вивозиться через ці повітряні ворота? Чи це такі “офшорні ворота” - що хочеш ввозиш, що хочеш вивозиш?
Сергій Тупальський: Повторюсь, митниця завжди працювала в правовому полі, згідно визначеного порядку. Будь-який аеропорт, що забезпечує процедуру перетину митного контролю, повинен діяти в єдиному правовому полі.
Пункт пропуску через державний кордон - спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, в аеропортах чи на аеродромах, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб.
Всі приватні аеропорти, про які Ви кажете, не мають можливості здійснювати відправлення літаків за кордон та прийом літаків з-за кордону.
KV: А якщо я скажу, що Ви помиляєтесь?
Сергій Тупальський: Тоді скажу, що вони порушують закон.
KV: Мати власний літак та власний аеродром можуть лише заможні та впливові люди, яким не складно порушувати закони.
Сергій Тупальський: Митний контроль поза місцем розташування підрозділів митного оформлення, в тому числі з приватного аеродрому, можливий лише за зверненням щодо створення тимчасової зони митного контролю (ТЗМК) та забезпечення встановленого режиму. До нас не було жодного звернення щодо створення такої ТЗМК.
До речі, у січні через пункт в Жулянах було пропущено 370 літаків, а в вересні – вже 600. Тобто, маємо значне зростання за авіаперевезеннями та митними процедурами.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: В 2015 році на хабарі в 14 тис. гривень було затримано головного державного інспектора митного посту "Спеціалізований". Що зараз з цією людиною?
Сергій Тупальський: На жаль, корупція як явище, існує майже у всіх країнах. Різниця полягає у масштабах і наслідках. Проблема корупції в українському суспільстві залишається більш ніж актуальною, незважаючи на ряд вагомих законодавчих кроків, зроблених державою у боротьбі з цим ганебним явищем.
Боротьба з нею є однією з умов вступу України до ЄС. В суспільстві існує думка, що митниця є однією з найкорумпованіших установ в державі. Але маю сказати, що митниця корумпована не більше за інші державні установи.
Читайте: В аэропорту “Жуляны” задержали итальянку с тысячами евро и долларов в обувных коробках
Щодо співробітника, про якого Ви запитали: ЗМІ трохи перекрутили інформацію. Хтось сказав, що хабар був 14 тисяч, хтось – 16 тисяч. Хабар був у розмірі 250 доларів, але це, звичайно, не змінює суті. На час проведення досудового слідства його було відсторонено. Зараз за рішенням суду його звільнено та заборонено займати відповідні посади протягом двох років.
KV: Скільки за період існування Київської міської митниці було таких інцидентів?
Сергій Тупальський: Протягом 2016 року – два випадки. Якщо подивитись на зону діяльності Київської міської митниці та об’єми нашої роботи – це неприємний, але не найкритичніший показник.
KV: Що це за митний пост “Спеціалізований”, на якому було схоплено державного інспектора?
Сергій Тупальський: Це історична назва. Через нього йдуть міжнародні поштові та експрес-відправлення, товари подвійного призначення, гуманітарна допомога, дипломатичні вантажі, поштові відправлення тощо. Тому співробітники мають бути висококваліфікованими спеціалістами по специфічним напрямкам та мати відповідні навички проведення митних формальностей.
KV: Які групи товарів найбільше ввозять та вивозять через Київську міську митницю?
Сергій Тупальський: За 9 місяців 2016 року ввезено понад 2 млн тон товару. Основна номенклатура імпорту: автомобілі, запчастини, побутова техніка, косметика, продукція хімічної промисловості. На експорт оформлюються продовольча продукція та продукція сільського господарства.
Одна з найбільших та бюджетоформуючих позицій – автомобілі.
До речі, як відомо, з 1 серпня вступив у дію новий закон про “стимулювання розвитку ринку транспортних засобів з пробігом”. За цим законом вживані легкові автомобілі можна буде ввозити в Україну за новими, значно зниженими акцизами. Діятиме він до 31 грудня 2018 року.
Так, до 1 серпня в зоні діяльності митниці, оформлялись 20-25 автомобілів щомісяця, а за серпень-вересень оформлені 365 автомобілів. За вказаний період Податки сягають в районі 39 млн гривень.
KV: Скільки оформлюється через Київську міську митницю юридичних та фізичних осіб?
Сергій Тупальський: На обліку близько 22,5 тисяч суб’єктів. З них активних, тих, хто постійно працюють, - близько 9,5 тисяч. По фізичним особам дуже складно вивести статистику, бо відповідного обліку у нас, як такого, немає. Втім, щодобово ми оформлюємо 4-5 тисяч митних оформлень для фізичних осіб (в основному, це експрес- та поштові відправлення).
По аеропорту “Жуляни” на початку роботи митний пункт щодобово перетинали близько 30 тисяч осіб, а в вересні тільки на виліт було оформлено 60 тисяч осіб, а на приліт – 55 тисяч осіб.
KV: Товаропотік через "Жуляни" теж зріс? В “Борисполі” кажуть, що в них йде відтік, й логічно припустити, що йде перетік до Жулян.
Сергій Тупальський: Не можу сказати, чи за рахунок "Борисполя", але аеропорт "Жуляни" досить стрімко розвивається. І три місяці назад ми ввели додаткові штатні одиниці для митного оформлення товарів в Жулянах. Так, раніше у вказаному підрозділі оформлялось 1-2 митних деклараціі на добу, то вже зараз ми маємо 20-25 митних декларацій протягом зміни.
KV: Наскільки багато нарікань на роботу митників, наскільки оперативна реакція? І як працює ваша служба внутрішньої безпеки?
Сергій Тупальський: В ДФС на підставі існуючого законодавства розроблено відповідний алгоритм по роботи зі скаргами та зверненнями суб’єктів підприємництва та громадян. На кожному підрозділі митного оформлення ця інформація розміщена і доступна для громадянам, разом з номерами телефонів "гарячої лінії" як ДФС так і Київської міської митниці. Майже всі скарги відпрацьовуються спільно зі співробітниками відділу внутрішньої безпеки, який функціонує у складі Головного управління ДФС у м. Києві. Нажаль, із складу митниць зазначений підрозділ виведено. Але в нас є плідна співпраця із співробітниками відділу, постійний контакт з ними, із закріпленими відповідальними особами.
За останні 3-4 місяці скарг стало набагато менше. На початку року було 8-10 скарг щомісяця, а в серпні-вересні – 1-2 скарги. Основні скарги – стосуються затримки митного оформлення або не погодження з митною вартістю. Всі скарги розглянуті, по жодній не підтверджено порушення митниками своїх посадових обов’язків.
Важливий нюанс – більшість скарг базується на особистому трактуванні митного законодавства громадянами. Наприклад, коли людина замовляє щось через Інтернет та отримує експрес відправленням чи поштою і ми бачимо, що вартість товару не відповідає задекларованій і при цьому виникає необхідність сплати відповідних податків – у отримувача такого відправлення це викликає бурю невдоволення.
Так, 11 скарг від фізичних осіб було розглянуто, і жодна не вдоволена. З 45 скарг суб’єктів підприємництва близько 70% стосувались затримки при розмитненні – всім надані роз’яснення.
Позитивно те, що за серпень, вересень та половину жовтня до нас надійшли всього дві скарги. Після проведення відповідних консультацій та роз’яснень, скарги було відкликано громадянами.
Читайте: Через аэропорт "Киев" (Жуляны) пытались незаконно ввести в Украину первые пять iPhone7
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій