середа, 10 серпня 2022 г.

Олександр Тарасенко: “Чому футболісти збирають стотисячні стадіони, в той час як філармонії заповнені лише наполовину”

Олександр Тарасенко: “Чому футболісти збирають стотисячні стадіони, в той час як філармонії заповнені лише наполовину”

Привернути увагу людей до високого сьогодні важко і неймовірно невигідно. Але ці проекти існують, і вони - один зі шляхів до об'єднання нації. З 25 червня по 2 липня в Одесі відбудеться фестиваль-практикум "Літня Хорова Академія". Про фестиваль, залучення молоді до високого і специфіку хорової справи в інтерв'ю KV розповів хормейстер Національної опери України, регент Митрополичого хору Fresco Sonore Спасо-Преображенського собору в Києві, доцент Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, заслужений діяч мистецтв України Олександр Тарасенко.

KV: Про фестиваль “Літня хорова академія” в Одесі. Чи правда, що це - унікальний для України захід?

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

Олександр Тарасенко: Так. Це - своєрідний фестиваль-практикум, якого Україна раніше не знала. Однак подібні Академії вже довгий час проводяться у країнах Європи.

На нього з’їдуться кращі студенти кафедр хорового диригування із провідних мистецьких навчальних закладів України. Під керівництвом кращих диригентів вони підготують програми старовинної та сучасної музики українських та європейських авторів.

Захід проходитиме з 25 червня по 2 липня. Організацією, проведенням і змістовним наповненням заходу опікується Хорове товариство ім. Миколи Леонтовича Національної всеукраїнської музичної спілки.

KV: Хто ваші співорганізатори, партнери? Це ж, мабуть, недешеве задоволення.

Олександр Тарасенко: Нашим партнером також є Об’єднання “Сила громад”. Хочу подякувати особисто  Андрію Карпенку, який є меценатом фестивалю. Така допомога - це розуміння значення мистецтва для нашого суспільства.  Якби таких людей було більше, ми б змогли повноцінно культурно розвивати націю.

Загалом, фестиваль присвячений 250-літтю видатного українського композитора Артемія Веделя, якого також називають українським Моцартом.

KV: Не боїтеся, що хоровий спів у свідомості нинішніх громадян є таким-собі пережитком минулого?

Олександр Тарасенко: Щоб було інакше, щоб співати в хорі було модно, нам необхідно подбати про нові підходи в репертуарі, позбутися старих штампів, подумати як розвинути хорових спів в селах і містах, а найперше в школах. Ми плануємо розробити концепцію розвитку хорового співу в Україні.  Взагалі, мета хорового товариства - змінити імідж хору!

KV: Як ви вважаєте, що могли б діячі культури запропонувати для об'єднання нації? Які проекти, яка подача цих проектів?

Олександр Тарасенко: Самостійно ми зможемо зробити небагато... Я вважаю, що держава та діячі культури повинні діяти навіть не паралельно, а тільки разом. Прекрасно, якщо у цьому нам допомагають громадські організації, меценати.

Нам потрібно виробити модель, згідно якої Національна Опера, симфонічні оркестри і хори, були б вмонтовані у світові культурні амбіції України! На своєму локальному рівні ми вже об’єднуємо країну - наприклад, на “Літній хоровій академії” студенти із різних міст будуть знайомитись, спілкуватись. Під час проекту відомі хормейстери, які мають великий досвід міжнародних виступів, протягом тижня працюватимуть із Всеукраїнським зведеним хором, котрий буде укомплектовано студентами зі Львову і Харкова, Києва, Одеси і Дніпра. Хіба це не об'єднання, нехай поки що навколо реалізації мистецького проекту.

KV: Як змусити молодь звертати увагу на духовні орієнтири нації колишніх років? Той самий Ведель і хоровий спів - для багатьох архаїка. Але, в той же час, є країни, де хоровий спів і національні танці - в обов'язковій шкільній програмі. Це правильно? Це слід переймати Україні?

Олександр Тарасенко: Ми пам’ятаємо радянські часи, коли зганяли піонерів і комсомольців в шкільні хори і це сприймалось не більше, ніж примус. Це було нецікаво і скоріше відштовхувало дітей, ніж зацікавлювало.

Хоровий спів - це корінний жанр національного музичного мистецтва. Погодьтеся, ми - співочий народ. Ще сто років тому це було дуже помітно. З боку держави немає належного ставлення до цього. Якби наші молоді люди з дитинства привчались до високого, то, очевидно, любили б це з дитинства. Не так давно у наших школах обов'язковим був урок співів. У кожній школі існувало хоча б два хори - старший і молодший. Зараз цього немає.

KV: Які найзначніші хорові фестивалі нещодавно відбулись чи мають відбутись у столиці?

Олександр Тарасенко: В столиці проводиться достатньо музичних фестивалів, набагато менше їх у регіонах. Наприклад, Польща проводить близько 200 хорових фестивалів на рік, ми поки не можемо цим похвалитися. Найавторитетнішим хоровим конкурсом, який відбувався у Києві, є хоровий конкурс ім. Миколи Леонтовича, який походив раз на чотири роки. На жаль, за браком коштів, останній раз він відбувся років вісім назад.

KV: Чи відчуваєте ви підтримку від київської влади?  

Олександр Тарасенко: З кожним роком все менше, але ще залишається надія, що влада все ж таки зрозуміє, що наш співочому народу потрібно повернути хорову пісню. Це може бути і у формі пісенних фестивалів,  хорових конкурсів. Нарешті співочі поля, які збудовані  в Києві, Тернополі, Полтаві повинні заповнюватися співаючими людьми, а там, на жаль, сьогодні пасуться кози... Громадські організації нас підтримують на моральному рівні, але допомогти фінансово не можуть, бо самі бідні, як церковні миші.

Знову ж таки дозвольте згадати про Андрія Карпенка. Не кожен день зустрінеш людей, які реально розуміють справжню силу та вагу мистецтва. В України є багато факторів, що об’єднують, але, на жаль, їх часто не помічає ні держава, ні політичні сили. Наш випадок, скоріше, виняток із правил, оскільки йдеться про справжню духовність, а не про підміну її модними трендами, що приносять політичні дивіденди. У “Силі Громад” ми це відчули і нашому фестивалю дуже важливо мати таких партнерів та однодумців.

KV: Чого не вистачає для залучення уваги більшої кількості киян до Вашої справи?

Олександр Тарасенко: Публіку потрібно виховувати і ми не чекаємо шалених результатів вже завтра. Це довготривалий процес. Ми працюємо над цим, я маю надію, що наступне покоління буде більше цікавитися високою музикою в тому числі і хоровою.

Якось мій професор Михайло Кречко  запитав мене:  “Чому футболісти збирають стотисячні стадіони, в той час як філармонії заповнені лише наполовину?”  Відповідь, на його думку проста і майже геніальна - з дитинства малеча ганяла м'яч і не раз кожен хлопчик переживав мільйон неповторних душевних операцій, коли виходив на ударну позицію… Він з малих років пам’ятає і радість перемоги і гіркоту поразки, тому і в старості йде на стадіон...

Якби українські хлопчики та дівчатка пережили мільйон моментів щастя від справжньої, правдивої творчості, ми б збирали повні філармонії в кожному місті. Здається Л. Толстой говорив, що немає нічого більш страшного і руйнуючого дитячу душу, як привчати дітей до чогось подібного на мистецтво! Саме такий підхід панує сьогодні.

KV: Чого Ви плануєте досягнути як хормейстер?

Олександр Тарасенко: Я працюю хормейстером на першій сцені Держави - в Національній опері України. Ще десять років тому це було однією із моїх найсміливіших мрій. Також в мене прекрасний диригентський клас в Національній музичній академії ім. Чайковського.

Зараз мені залишається мріяти про такі хорові академії, що збирали б сотні людей, які здатні співати з нот - починаючи від малого до старого. Щоб хоча б раз на рік ми могли б багатотисячним звучним хором збиратись на Співочому полі і проводити концерти з симфонічними оркестрами. Для цього потрібно багато потрудитись.

KV: Як Ви вважаєте, на селі хоровими співами цікавляться більше, ніж у великих містах?

Олександр Тарасенко: Сьогодні навіть село перестало співати. Пам'ятаю, як раніше ми приїздили до бабусі на сімейні свята і завжди вони супроводжувались народними піснями. І це було нормально, і ми це любили. Волею чи неволею ми прислухались до неповторного мелосу пісні.

А зараз кожний може купити примітивний апарат - караоке, який за тебе і грає, і співає. Це імітація співу, тут немає творчості.

KV: Які хори Ви очолюєте, які були створені Вами?

Олександр Тарасенко: Протягом 23 років я керував хором, який створив. Це рівненський камерний хор “Воскресіння”. Він став лауреатом шести міжнародний конкурсів і учасником великої кількості європейських міжнародних фестивалів. 

В минулому році він відсвяткував своє 25-річчя. Парадокс в тому, що ми були непотрібні в Рівному. За весь час ми не отримали жодної копійки, враховуючи те, що за сезон нас могли запросити у 10 турів до закордонних країн. Нами цікавилась Європа, але не рідне місто.

На сьогоднішній день колектив існує, ним керує мій учень. Я дуже сподіваюсь, що влада зверне увагу на нього і допоможе у розвитку, адже два десятки років він існував винятково на любові до співу.

KV: Чи плануються якісь заходи для розвитку дитячого хорового співу?

Олександр Тарасенко: Згідно плану заходів Хорового товариства ім. Миколи Леонтовича, 20 травня цього року ми відродили діяльність Клубу хормейстерів-методистів дитячих та юнацьких хорів “Тоніка”. Очолив його талановитий музикант, заслужений артист України Рубен Толмачов. Завданням клубу і є відродження дитячого хорового співу в Україні.

KV: У вас є плани на наступну “Літню хорову академію”?

Олександр Тарасенко: Так, ми плануємо “Літню хорову академію” проводити щорічно в кінці червня, коли студенти-хомейстери диригентських кафедр закінчують своє навчання. В нас існують Львівська, Харківська, Одеська, Київська хорові школи і креатив цього заходу полягає в тому, що ми даємо змогу їм обмінятись таким досвідом, об’єднатись та створити щось спільно.

Читайте: "Сила Громад" призвала украинцев поддержать флэшмоб "#Вимагаю медреформу!"

КиевVласть

Виктория Билоус

Теги: новости киева, позиция, культура, сила громад, летняя хоровая академия, александр тарасенко, хоровое пение

середа, 10 серпня 2022 г.
10:20
У липні при імпорті легкових автомобілів через Київську митницю було сплачено більше 500 млн гривень
09:48
Армія рашистів втратила близько 42,8 тисячі вояків та 232 літаки, - Генштаб ЗСУ
09:26
У середу, 10 серпня, ярмарки пройдуть в шести районах Києва (адреси)
09:18
На столичній Троєщині горить житловий будинок
08:50
Вночі московити вбили 10 людей у Марганці на Дніпропетровщині
08:32
У застосунку ДІЯ тепер можна зареєструвати майно, пошкоджене з 2014 року
08:12
Противник намагається відновити наступ на напрямку Донецьк – Піски, бойові дії тривають, - Генштаб
вівторок, 9 серпня 2022 г.
20:45
В Ірпені перекриють для транспорту вулицю Підгірна
20:28
Правоохоронці викрили дует зловмисників з села Семиполки на Броварщині
20:05
Гідрослужби столиці очищають зливостоки в кожному районі, - КМДА
19:47
В Броварах через аварію на електромережах без світла районна лікарня
19:47
У Бундестазі закликають розглянути введення безпекової місії ООН на ЗАЕС та позбавити сили право вето РФ у Радбезі
19:45
У Бородянці на відновлення понівечених дахів витратять 10 млн гривень
19:23
Ворог, за підтримки авіації, намагається вести штурмові дії на Бахмутському та Авдіївському напрямках, - Генштаб ЗСУ
19:05
“Центр комунального сервісу” проводить в Києві звірку номерів квартирних лічильників
18:47
Правоохоронці Києва затримали шахрая-іноземця, який відкрив фіктивний обмінник
Календар подій
Відкритий лист члена Оргкомітету Київського форуму волонтерів Президенту України Володимиру Зеленському
3 серпня 2022 г. 09:00
Шановний Володимире Олександровичу! 15 липня 2022 року у Києві відбувся перший масштабний Київський Форум волонтерів, в якому взяли участь більше 120 волонтерських спільнот і волонтерів. На форумі було обрано його координаційний орган, покликаний сприяти вирішенню проблем волонтерського руху та його взаємодії з державою –  Оргкомітет. Членом Оргкомітету обрали і мене. Серед багатьох проблем руху, що розглядалися на форумі за участю запрошених представників державних органів, постало питання податкових ризиків для значної кількості волонтерів, діяльність яких йде не через офіційно зареєстровані неприбуткові організації. Впевнений, що Ви у повній мірі обізнані щодо обсягу допомоги армії, вимушеним переселенцям та постраждалим в результаті окупації, що з 2014 року, а тим більше після початку повномасштабної війни, надає волонтерський рух. На жаль, органи влади – Верховна Рада, Кабінет міністрів та інші виконавчі органи в законодавчому та організаційному плані часто не встигають відповідати викликам, що стоять перед країною та волонтерською спільнотою. Тому, розуміючи важливу роль волонтерського руху для національної безпеки і оборони держави та виходячи зі статті 106 п.17 Конституції України від імені волонтерської спільноти прошу Вас як Верховного Головнокомандуючого Збройних сил України розібратися у проблемі і, виходячи з Ваших можливостей як Президента країни знайти механізми її вирішення.