Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
7 серпня 2017 г. 09:30
Раздел: Тексти
Володимир Ар'єв: “Ми завжди боремося з Кабміном за те, щоб якомога більше грошей залишалося у бюджеті Києва”
Український парламент рясно представлений обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своїх округах, дехто знаходиться із місцевою владою в стадії війни, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися із тим, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевВласть вирішила провести серію інтерв’ю із обранцями, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представлятиме на осуд читачеві розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом (фракція БПП) Володимиром Ар'євим.
KV: Ви біля року тому перший інформували громадськість про обшук у мера Бучі Анатолія Федорука у справі про розкрадання 900 га лісу у Київській області. Проте обрано Вас було по столичному округу № 218 (частина Оболонського та Святошинського району). З чим пов'язаний інтерес до подій у Бучі?
Володимир Ар’єв: Інформація у мене з'явилася тому, що до мене звернулися люди. До мене дуже часто приїжджають і звідти, і з Коцюбинського, і з Гостомелю, зокрема щодо незаконної вирубки лісових насаджень. Було звернення з Василькова, в якому скаржилися на роботу державних землерозпорядників. Я про це не однократно зауважував, а також казав про те, що у будівництві та відведенні землі не має нічого поганого. Погане у тому, що порушується закон, який забороняє у межах міст фривольно поводитися із зеленими насадженнями та власністю громади.
Зараз у справі мера Бучі, як відомо, досудове розслідування завершено. Проте робота продовжується, розслідування ведуться, бо є багато фактів інших зловживань і у Бучі, і у Ірпені, але дізнаватися про результаті слідства варто безпосередньо у прокуратури.
Читайте: Луценко: Досудебное расследование по разворовыванию Бучанского леса на завершающей стадии и ГПУ завершила расследование в отношении мэра Бучи Федорука
KV: З Київської області до Вас звертаються люди виключно з земельними питаннями?
Володимир Ар’єв: Переважно так, а також з питаннями щодо незаконної вирубки лісів. У мене навіть є помічник Федір Мягкін, який займається виключно питаннями незаконної вирубки лісів.
Нещодавно ми опрацьовували звернення з приводу незаконної вирубки лісу на території дитячого табору “Зоркій” в Ірпені. Там побили місцевих активістів. А згодом з’ясувалося, що питання стосується не тільки вирубки зелених насаджень на території дитячого табору і порушення вимог природоохоронного законодавства, а й переходу у власність земельної ділянки. Ми разом з колегою Ольгою Черваковою добилися того що прокуратура поновила свою участь у судовому процесі щодо повернення земелі.
По Гостомелю мої помічники від мене мають карт-бланш на захист зелених насаджень від вирубки. Останнє з чим вони працювали – це спроба збудувати котеджне містечко замість лісу на підставі незаконного виділення землі. Мені, навіть, від забудовника телефонували, намагалися домовитися. У вирішенні цього конфлікту допомогла міськрада Гостомеля, яка також була зацікавлена у вирішенні цього питання відповідно до законодавства та скасуванні незаконного рішення.
KV: До Вас зверталися кияни – Ваші виборці щодо фактів незаконного будівництва і знищення зелених насаджень?
Володимир Ар’єв: На моєму окрузі, який на 80% складається з лісу, зараз не має спроб вирізати ліс.
У минулому скликанні я вносив законопроект про заборону забудови на місті зелених насаджень, який розробив за допомогою експертів з містобудування. Проте депутати тоді не захотіли його підтримати. Хоча зараз вже введені норми, які регулюють питання захисту зелених насаджень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Щодо фактів незаконного будівництва до мене зверталися лише відносно забудов Войцеховського, який самовільно захоплював територію. Наприклад, по вулиці Олевській, 7 у 2014 році ми не допустили появи незаконного будівництва – домоглися, щоб будівництво було зупинено, а котлован засипано. Проте будинки, які Войцеховський вже поставив, руйнувати не в моїх силах. Законного мого впливу на це бути не може. Я радив людям створювати об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) або будівельний кооператив, наймати юристів і узаконювати та добудовувати житло, в яке інвестували кошти.
Читайте: Наследство Войцеховского: список объектов, где лучше не покупать квартиры и офисы
Войцеховський вводив свої будинки у експлуатацію за допомогою рішень судів. Наприклад, по вул. Олевський був зведений тільки каркас забудови без даху та вікон. Позаминулого року ДАБІ було введено цей об'єкт в експлуатацію на підставі рішення одного з райсудів Полтавської області. Забудова немає адреси, немає землевідведення, а отже її власники не мають можливості укладати договір на підведення комунікацій – каналізації, водопостачання, тепла. І люди, які інвестували в це будівництво кошти, мають об’єднуватися, узаконювати його та добудовувати за власний кошт. Іншого шляху не має.
Також ми разом з колегою Іриною Сисоєвою врятували від незаконного будівництва двір на Прилужній, 2, а депутат Київради Владислав Турець зробив все щоб ця територія отримала статус сквера. До речі, столичний депутат-свободівець від того округу взагалі не брав участі в юридичному процесі захисту інтересів громади.
KV: Незважаючи на протести жителів столиці і порушення всіх можливих норм і правил, у Києві з червня 2016 року ведеться будівництво ТРЦ над станцією метро "Героїв Дніпра". Чи зверталися до Вас жителі Оболоні з проханням зупинити це будівництво?
Володимир Ар’єв: Ні, не зверталися. Мабуть тому, що це округ Андрія Білецького. До мого округу на Героїв Дніпра відноситься лише кілька будинків. Проте я чув про цю історію. Щодо законності будівництва треба дивитися документи, зокрема план реконструкції. Я допускаю, що рішення могли прийматися за аналогією Dream Town – двох величезних торгових центрів, які зведені над метро. Я, наприклад, мав сумніви, що Dream Town має всі гарантії безпеки від метрополітену. Мені здається, що всі дозволи дуже активний власник Dream Town здобув своєю переконливою гучністю. І за цією аналогією зараз будується і ТРЦ над станцією метро “Героїв Дніпра”. Фактично дуже важко висунути якісь претензії, і незаконність може бути лише у вигляді порушення архітектурних норм.
Читайте: От Кличко потребуют отозвать ГУО на застройку станции метро “Героев Днепра”
До того ж мешканці району можуть впливати на будівництво, якщо воно відбувається у їх дворі, а житлові будинки стоять осторонь. Отже, у даному випадку питання будівництва та дотримання всіх будівельних та архітектурних норм у компетенції ДАБІ, Департаменту містобудування та архітектури КМДА та Метрополітену. Якщо є всі погодження, якщо був проведений відповідним чином конкурс щодо вибору забудовника, то у тому, що там впорядкують територію, я нічого страшного не бачу.
Погоджуюся, що може бути багато не задоволених цим будівництвом через безлад. Проте поруч ринок, де постійний безлад, але мешканці району цим не дуже переймаються.
Читайте: Киевляне высказались о строительстве на Героев Днепра (опрос, видео)
KV: Все ж таки будівельні конфлікти у Києві останнім часом стали звичайним явищем. Хто, на вашу думку, у першу чергу в цьому винен і як можна зупинити хаотичну забудову Києва?
Володимир Ар’єв: У Києві, як в інших європейських містах, повинен бути єдиний архітектурний план, який би встановлював стиль міста. Досить мислити комуністично. Якщо будівництво законне, у ньому нічого поганого не має. Наприклад, в частині Печерського району, де були похмурі сірі радянські будинки і промзона від Либідської площі до бульвару Лесі Українки, зараз гарні новобудови. Будівництво – це робочі місця. Завдяки йому місто розвивається.
Проте є проблема, що забудовники зараз не створюють об’єкти соціальної інфраструктури – школи, дитячі садки. А навантаження на існуючи навчальні заклади в районах, де активно ведеться будівництво, зростає в рази.
Читайте: Киеву критически не хватает детсадов (раскладка мест по районам)
KV: До 2012 року Ви були головою підкомітету з питань контролю над реформуванням, кадровим та ресурсним забезпеченням органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю і корупцією комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Влада Києва неодноразово робила гучні заяви щодо боротьби з корупцією. Декілька з них були нещодавно, коли на хабарі попалися співробітники столичних КП. Як Ви можете оцінити роботу столичної влади щодо протидії корупції?
Володимир Ар’єв: Зараз не тільки у Києві, а й взагалі по Україні прокуратура, якщо до неї звертаються громадяни або підприємці від яких вимагають хабар, досить активно відпрацьовує ці повідомлення. Проблема залишається у недореформованій судовій системі. Європа, нажаль, нам поставила вимогу не швидкого, а повільного її реформування. І зараз, в перехідний період, багато суддів чекають “жирного клієнта” для того, щоб отримати від нього свій мегахабар, розвалити справу і піти з мішком грошей з посади. Саме цей фактор і є головним гальмом для остаточних вироків – саджає не ГПУ, а суд і тільки суд.
Читайте: На столичном "Гидропарке" коммунальщики за взятки распределяли торговые места (фото) и В Киеве задержан замначальника КП за “крышевание” нелегальных МАФов (фото)
Щодо роботи столичної влади можу сказати, що мерія має не протидіяти, а запобігати корупції в межах своїх повноважень: призначати людей, які не корумповані, не захищати тих, хто попався на зловживаннях. При цьому найголовніше – почати вчити і просвіщати населення в питаннях протидії корупції.
Зараз в Україні не має освітньої програми для шкіл і ВУЗів та просвітницької кампанії для населення щодо протидії корупції. А це можна зробити не тільки за рахунок держави, а й за допомогою західних донорів, які зараз фінансують боротьбу з наслідками, а не з причинами корупції.
Для України принцип “риба гниє з голови” не працює. Це працює для авторитарних держав на кшталт Росії. У нас система не стільки вертикальна, скільки горизонтальна. Я вважаю, що підґрунтям корупції є люди, які беруть гроші за голосування під час виборів. Отже, зараз треба зменшувати сприйняття корупції у суспільстві. Це завдання номер один, а боротися з наслідками все одно що задавити кількох колорадських жуків, але не обприскати поле. Треба вчити антикорупційне законодавство і взагалі вчитися не сприймати корупцію. У світі, до речі, є такі навчальні програми.
Я як голова комітету Парламентської асамблеї ради Європи з культури, освіти та медіа дуже активно підтримую доповідь і резолюцію “Молодь проти корупції”, в якій саме освітні і просвітницькі програми будуть рекомендовані для держав з високим сприйняттям корупції. Нажаль в Україні є група тих хто називає себе антикорупціонерами, але які більше займаються політикою, ніж боротьбою з причинами корупції. Коли я кажу про цю резолюцію, вони презирливо фиркають. Зрозуміло, що їм вигідніше отримувати гранти аби боротися з наслідками корупції, щоб гарантувати собі регулярне фінансування на цю боротьбу і не чіпати причин виникнення цього ганебного явища.
Ми повинні боротися з причинами. Я роблю це на європейському рівні, бо бачу цьому протидію тут. Резолюція ПАРЄ - ось мій аргумент і це рекомендація для парламентів і урядів всіх країн, які входять в раду Європи, це рекомендація і для донорів, які сьогодні поки що не бачать, що треба боротися з витоками корупції.
KV: Зараз Ви голова підкомітету з питань міжпарламентських зв'язків, двосторонніх та багатосторонніх відносин комітету ВРУ у закордонних справах. Оцініть, будь ласка, роботу влади Києва і столичної області в розвитку міжнародних відносин.
Володимир Ар’єв: Я не дуже стежу за міжнародною діяльністю Києва, але те, що я знаю, свідчить про ефективні спроби. Важливо співпрацювати з питань покращення інфраструктури, залученні інвесторів, які будуть бачити можливість проводити бізнес у Києві, створювати робочих місця.
KV: У кінці жовтня 2016 року Київрада затвердила фінансування міської цільової програми зміцнення і розвитку міжнародних зв'язків у сумі 21,1 млн гривень на 2016-2018 роки. З початку 2017 року на відрядження апарат КМДА витратив понад 600 тис. гривень. Наскільки, на Ваш погляд, виправдані такі витрати?
Володимир Ар’єв: 600 тис. гривень – це приблизно 23 тис. доларів. На відрядження однієї людини на кілька днів за кордон по діючим в Україні нормативам витрачається орієнтовно 1 тис. доларів. Отже, це не велика сума. Але якщо говорити про ефективність, то її треба буде оцінювати за підсумками року: на яку суму за наслідками міжнародної співпраці місто отримало позитив у фінансовому еквіваленті. Але не все міряється вигодою. Важливо переймати досвід. Запровадження нових європейських правил в Києві – це теж ефект від міжнародної діяльності.
KV: Столична влада неодноразово заявляла про переговори з іноземними інвесторами та бажанні їх залучити для реалізації великих проектів у Києві (будівництво Подільсько-Воскресенського моста, лікарні на Троєщині, сміттєспалювального заводу). Чому, на Ваш погляд, іноземні інвестори не поспішають вкладати свої кошти у Київ?
Володимир Ар’єв: Сьогодні дуже тяжко переконати інвесторів зайти не тільки в Київ, а й в Україну загалом. І питаннядалеко не тільки у корупції. Потужні системні інвестори працюють і в більш корумпованих країнах, ніж Україна. Питання у тому, що ми поки маємо проблеми з безпекою через агресію Росії.
Наприклад, нещодавно у мене була розмова щодо поставки в Україну систем контролю за паркуванням. Як відомо, зараз готується для ухвалення закон щодо впорядкування паркування, співавтором проекту якого я є. Якщо наш законопроект буде прийнято, то буде заборонений розрахунок за паркування готівкою, оплата буде прийматися або через паркомати, або мобільне паркування. Інвестори з Америки готові на досить вигідних умовах зайти на наш ринок паркування. Їм цікаво працювати не лише у Києві, а й по всій території України. Але зараз вони вичікують - кажуть, що танки дозволу на парковку не питають.
Читайте: С 10 августа Киев переходит на безналичную оплату парковк
Закордонні інвестори бояться, що агресія на Сході може перерости у щось значно більше. Імовірність така дійсно є, хоч вона і незначна. Тому перемовини дуже важкі.
KV: Крім цього законопроекту, якою важливою і результативною роботою у Верховній Раді саме на благо Києва і городян Ви можете похвалитися?
Володимир Ар’єв: Ми завжди боремося з Кабміном за те, щоб якомога більше грошей залишалося у бюджеті Києва.
Читайте: Омельченко интересуется, почему Кличко и Плис “потеряли” 20% НДФЛ в бюджет Киева
У цьому році ми будемо йти за відпрацьованою схемою: якщо нам будуть пропонувати 60/40 (до бюджету столиці зараховується 40% податку на доходи фізичних осіб, який сплачено на її території; решта 60% - йде у державний бюджет - KV), ми будемо домовлятися з Кабміном про виділення додаткових коштів на конкретні програми по місту. Наприклад, минулого року всі обрані по Києву депутати, яким гарантували субвенцію, спрямували кошти на будівництво нового колектора.
KV: На Вашу думку, на наступний рік на які цілі треба Києву кошти державного бюджету?
Володимир Ар’єв: Я впевнений, що кошти потрібні на дороги та міський транспорт і його інфраструктуру. Адже нам не варто чекати великих інвестицій у ці сфери. Ремонтувати дороги, будувати мостовий перехід, оновлювати рухомий склад, транспортну інфраструктуру доведеться виключно за бюджетні кошти. Не менш важливе питання – оновлення зношених комунікацій міста. Можливо, воно навіть приорітетніше.
KV: Голова фракції партії "БПП" у Верховній Раді Артур Герасимов наприкінці червня направив прем'єр-міністру Володимиру Гройсману узагальнені пропозиції членів фракції про фінансування ряду об'єктів за рахунок субвенції з державного бюджету. Ви просили виділити на потреби свого округу 10 млн гривень. Чи виділені ці кошти, і як Ви обирали об’єкти, на які потрібно їх спрямувати?
Володимир Ар’єв: Я сам обирав об’єкти виходячи з того, що вважаю за важливіше. В переліку об’єктів 7 спортмайданчиків, бо на моє переконання спорт треба зробити привабливим і доступним для всіх бажаючих, особливо для молоді. Також кошти підуть на ремонт будівлі центру первинної медико-санітарної допомоги на вул. Чорнобильській, 5/7, санацію школи та встановлення двох дитячих майданчиків.
Читайте: Нардепы из БПП предлагают выделить 30 млн гривен из бюджета на нужды Киева
Кошти мають бути виділені найближчим часом і засвоєні до кінця року. Тобто роботи можуть дещо затягнутися, але всі необхідні закупівлі повинні бути проведені. Цільове використання цих коштів контролює Державна аудиторська служба. Це їх повноваження. Народний депутат, навіть від округу, це більше політична фігура. Питання, пов’язані з комунальними проблемами, відповідно до розподілу повноважень належать до компетенції депутатів Київради. У мене є команда – депутати Київради в Оболонському і Святошинському районі, які контролюють у тому числі і роботи, які здійснюються на окрузі за рахунок субвенцій з державного бюджету.
KV: Хто з депутатів Київради у вашій команді?
Володимир Ар’єв: У нашій команді Георгій Ясинський та Владислав Турець. Вони дуже активно працюють, але я прошу, щоб вони діяли не тільки в межах округу, але виходили і за його межі – в інтересах громади Києва.
Читайте:
Александр Третьяков: “Я поднял планку качества работы для депутатов всех уровней. Депутаты Киевсовета тянутся за мной”
Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Руслан Сольвар: “Жодного стосунку до сім`ї Януковича я не маю”
Александр Онищенко: Губернатор Горган выполняет свою задачу - давить на глав районов
Віктор Романюк: “Сидиш собі, бамбук куриш, а потім ще й жалієшся на державу”
КиевVласть
3 серпня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Сергій Доротич: “Сьогодні більшість забудовників - це цинічні бариги!”
Представники Об’єднання “Сила Громад” разом із дружніми організаціями та активістами змусили урядовців не ухвалювати нові Державні будівельні норми без урахування пропозицій громадськості. Боротьбу розпочали на круглому столі 13 липня в Мінрегіоні та продовжили в чисельних робочих групах. Щоправда, святкувати перемогу зарано - активістам ще потрібно побороти будівельне лобі та переконати державних мужів у своїй позиції. Про війну за прозорі ДБНи, свавілля забудовників та важкий український поступ до реформ в інтерв'ю KV розповів Лідер ГО "Об'єднання Сила Громад" Сергій Доротич.
KV: Днями Лідер Об’єднання “Сила Громад” Андрій Карпенко розповів, що зусиллями активістів вдалося зупинити ухвалення нових ДБНів. Що не влаштовує?
Сергій Доротич: Дуже багато чого. Новий ДБН замінятиме низку старих - з житлової, громадської, транспортної, сільськогосподарської та інших форм забудови. Вийшов дуже об’ємний документ. За логікою, такий стратегічний документ повинен був би бути оприлюднений на сайті Мінрегіону і детально пропрацьований та обговорений в експертному середовищі та з громадськістю. Однак цього не відбулось. Він обговорювався лише у вузькому колі на базі профільного інституту і громадськість не знала про те, що готується проект такого надважливого нормативу. Фактично, вбачається бажання розробників приховати і протягнути тишком-нишком проект. Громадськість це вчасно помітила, а далі вже була боротьба і маленька перемога.
Найбільше в проекті цього документу мене вразило те, що щільність забудови має бути збільшена на 20%. Це викликає найбільше суперечок серед громадськості та експертів, особливо коли йдеться про такі великі міста як Київ, Одеса, Львів, де щільність завищена і змушує бажати кращого.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Окрім щільності забудови, в обхід думки громади фахівці із Мінрегіону хотіли зменшити показник зелених насаджень на душу населення вдвічі з 12 м² до 6 м². Це фактичне освячення знищення половини парків у столиці та інших містах.
І таких суперечливих новел там десятки. Зараз ми детально пропрацьовуємо запропонований проект документу і надамо деталізовані зауваження.
Головна проблема в тому, що ми так і не почули конкретної відповіді, в чому сенс усіх цих нововведень. ДБН зараз сформований за пропозиціями різних організацій та експертів, здебільшого будівельних, без пояснень до тієї чи іншої норми. Він, нажаль, не враховує позицію громадськості.
Читайте: Три простих факти про нові ДБН, які повинен знати кожен українець
KV: А в самому Мінрегіоні хоч якось пояснюють те, що документ фактично приховали від громадськості?
Сергій Доротич: Аргументації не було. Але добре, що нас нарешті почули. Заступник міністра Лев Парцхаладзе підтримав нашу думку про те, що нові ДБН потрібно оприлюднити у доступний спосіб, щоб люди могли ознайомитись, а потім провести широкі обговорення із залученням асоціацій, об’єднань та громадськості не тільки в Києві, а й в регіонах. На це плануємо витратити три місяці. Якщо забракне часу, то більше.
KV: Хто на вашу думку має вплив на розробників ДБНів?
Сергій Доротич: Є багато питань до Науково-технічної Ради Мінрегіону, зокрема до секції, яка відповідальна за прийняття рішень щодо відхилення від державних будівельних норм. Цей орган абсолютно неконтрольований громадськістю. Ви не знайдете інформації про плани роботи НТР та її секцій. Порядок денний їх засідань, ПІБ членів, як і проекти рішень - це все чомусь секретна інформація.
Але Мінрегіон уперто позиціонує НТР як громадську дорадчо-консультативну інституцію. Днями ми нарешті познайомились із її членами. На жаль, імен нам так і не сказали, але серед “поважних науковців” мені вдалося впізнати юристів та адвокатів великих будівельних компаній.
Вони були налаштовані доволі агресивно. Я не побачив в їхніх очах нічого іншого, окрім бажання відпрацювати завдання своїх роботодавців. Наші пропозиції вони не чули і, здається, не хотіли чути.
KV: А що ви їм пропонували?
Сергій Доротич: Наприклад, поміркувати над питанням так званого “червоного списку”. Коли мова йде про розміщення промислових об’єктів на мінімальній відстані від житлової забудови - це не прийнятно. Ці відстані мусять бути чітко прописані, а об'єкти, які не можна зводити впритул до житла, на нашу думку, варто внести до “червоного списку” обмежень. Зараз є багато прикладів, коли серед житлового масиву розміщують АЗС чи будь-яке виробниче приміщення.
До речі, це була пропозиція Парцхаладзе, щоб ми винесли ідею “червоного списку” на розгляд та попереднє опрацювання експертам секції НТР. Але юристи забудовників із НТР почали кричати, що це порушення закону і через суд вони все одно його відмінять. Добре, що під тиском громади ми домоглися прийняття рішення секції щодо доцільності такого списку.
На секції ми озвучили проблему щільності забудови, яку, на мою думку, не можна збільшувати, а навпаки - зменшувати. Вказували на вкрай важливі питання збереження зелених насаджень та збереження протипожежних відстаней. Окремо зазначали доцільність заборони зменшення паркувальних місць в новобудовах і інші кричущі проблеми, які потребують термінового втручання. І ми будемо у будь-який законний спосіб вимагати, щоб нас чули і наші пропозиції враховували.
KV: Чому, на вашу думку, слово “забудовник” стало сьогодні лайкою?
Сергій Доротич: Як учасник будівельного ринку можу сказати, що винні самі забудовники та підприємці. Наприклад, чому в Києві не люблять МАФи? Тому що більшість їхніх власників, на жаль, поводяться жахливо, розводять бруд та антисанітарію.
Так само і з забудовниками. Сьогодні, як не прикро, більшість забудовників - це цинічні бариги. Як представник будівельного сфери, я бачу, як сьогодні будують житло і просто шокований ситуацією, що складається.
Для багатьох забудовників прибуток - понад усе. Понад якість, понад комфорт, понад безпеку людей. Звичайно, в якійсь мірі на це впливає ситуація в країні. Держава не може гарантувати бізнесу довготривалу перспективу. Тому забудовник живе одним днем - менше вкласти, більше забрати. Проектується найбільша поверховість, вибираються найдешевші матеріали, ніхто не думає про інфраструктуру, про якість життя. Буває, людей просто “кидають”, не завершивши будівництво.
Через усе це у українців і склалось подібне ставлення до забудовників.
KV: З одного боку, люди не люблять забудовників, з іншого - ринок щодня зростає. Як так?
Сергій Доротич: А дуже просто. Є колосальний попит. Більшість моїх знайомих, які не живуть в столиці, зацікавлені в міграції зі свого населеного пункту саме до Києва. З регіонів, де здебільшого животіють, люди бачать, що в столиці йде життя.
Питання лише в тому, що буде через 5 років. А через 5 років людина буде півдня проводити в заторах, а змиваючи в унітазі все “добро”, отримуватиме його назад. От тоді усі прозріють і з Києва почнуть тікати. Люди задумаються, але вже буде запізно. Забудовник же отримає свої надприбутки і переїде жити в іншу країну.
KV: Забудовника можна змусити будувати соціцальну інфраструктру?
Сергій Доротич: Окремих і змушувати не треба. Вони будують, бо так краще для бізнесу. Річ у тім, що будівництво дитячих садочків, шкіл, амбулаторій - це окреме бажання кожного забудовника. Вкладаючи кошти в подібні проекти, він не отримує нічого, окрім підвищення привабливості своїх об’єктів для покупця. Тут мова про тверезий розрахунок, а не про соціальну орієнтованість.
KV: А якщо забудовника змусити вкладатися в соціальні проекти. Замість, наприклад, сплати пайових внесків?
Сергій Доротич: Я не прихильник такої ідеї. Це стане початком ще більш корумпованої історії, на відміну від тієї, що ми бачимо сьогодні.
Наприклад, є два забудовники, які будують однакові будинки. Їм кажуть: замість сплати внесків відремонтувати дві дороги по 3 кілометри. Гарно ж? Але одна з цих доріг вбита повністю, на іншій потрібно зробити тільки розмітку. Забудовнику, якому дісталось завдання простіше, скажуть - ти ж розумієш, що потрібно щось занести, бо ми тобі зекономили кошти?
KV: Але у багатьох ваших колег з громадського сектору є підозра, що кошти пайових внесків просто крадуть з бюджету...
Сергій Доротич: Звичайно, мої колеги мають право робити такі заяви. Воно так і відбувається - чималі кошти розкрадаються. Але для розслідування цього є правоохоронні органи. Набагато простіше викрити факт розкрадання коштів, ніж бігати з рулеткою і виміряти, скільки доріг проклав забудовник.
Віддаючи гроші державі, ми даємо їй можливість розвиватись. Якщо ж запустять механізми обов'язкових побудов чи ремонтів будь-чого - фактично запустять чергову корупційну схему.
KV: Як тоді змусити київську владу звітувати про використання пайових коштів?
Сергій Доротич: Тільки прийняттям відповідного рішення на державному рівні. Київська міська рада має оприлюднювати всі подробиці дохідної та витратної частини - де побудували дорогу, хто, і за скільки. Щоб кожен небайдужий громадянин зміг цю інформацію перевірити. А правоохоронні органи повинні вчасно і жорстко реагувати на звернення громадськості.
Сьогодні дістати “прозору” інформацію неможливо. А навіть якщо вам це вдалося, в прокуратурі скарги проігнорують, а якщо раптом пощастить довести справу до суду, то там все вже давно куплене.
KV: Правильно все кажете. Але, погодьтеся, що на темі “прозорості” зробив собі політичну кар'єру не один політик. Чому ж вона досі не втілена в життя?
Сергій Доротич: Можна говорити, а можна робити. Знову ж таки, приведу приклад. Нещодавно я провів установчі збори Громадської ради при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України. У мене є правило: перед підписанням будь-якого документу я оприлюднюю проект і тільки після отримання пропозицій та зауважень, врахувавши їх, підписую документ. Ця практика повинна бути ключовою для будь-якого керівника.
Я учасник ще трьох громадських рад, але в цих радах ані я, ані інші учасники, не знають, які документи підписує керівництво. Звісно, що все залежить від особистісних
якостей кожної людини, але я вірю, що є такі люди, які хочуть змінити історію. Лишити в ній своє добре ім'я. Таких амбітних людей багато, і я радий з того, що з багатьма із них ми в одній команді.
Фото: Укрінформ
КиевVласть
15 липня 2017 г. 13:00
Раздел: Тексти
Про податки і Вартість цивілізованості суспільства
"В житті є дві речі, яких не можна уникнути – це смерть і податки". Так колись сказав американський президент Бенджамін Франклін. І дуже скоро ця фраза стала крилатою. "Податки – вартість цивілізованості суспільства", – викарбовано на фасаді Міністерства внутрішніх доходів Сполучених Штатів Америки. Мало хто сплачує їх за власним бажанням. Проте податки потрібні для гармонічного розвитку держави.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Боєздатна армія гарантує суверенність держави. Відремонтовані дороги та надійні шляхи сполучення – запорука комфорту для людей і надійності транзитів. Реставрація пам`яток старовини необхідна для збереження національної культурної спадщини. Але ці і багато інших заходів потребують колосальних витрат. Жодна людина не візьме їх на себе особисто. Зарплати вчителям і лікарям можуть платити приватні підприємства – школи, ліцеї та клініки. Але тоді медичні послуги і навчання завжди будуть платними. Отже, доведеться забути про обов’язкову загальну середню освіту.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зважаючи на ці та інші причини, контролювати такі процеси має держава. Кошти для цього беруться з державного бюджету. Основою поповнення бюджету України є податки. Тому не дарма цьому питанню приділяється так багато уваги.
Але не все так добре, як могло б бути. І так низькі зарплати державних службовців часто виплачують невчасно або взагалі не виплачують. Тоді лікарі змушені йти до приватних клінік, де платять більше, або брати хабарі – щоб вижити. Кваліфіковані кадри у школах давно стали дефіцитом. "Учителі йдуть у менеджери. Працювати у школі ніхто не хоче. Молоді викладачі надовго у нас не затримуються, якщо можуть знайти іншу роботу", - скаржиться директор школи Віктор Панченко. Пенсіонери усе життя важко працювали і сплачували податки, щоб тепер отримувати свої пенсії. А втім, їм часто не вистачає коштів навіть на їжу.
Люди зневірюються у необхідності віддавати шмат свого хліба державі. Чому так стається і чи є якийсь вихід?
"Моє – це моє, і наше – теж моє"
Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого власне були одночасно й доходами держави. Це були "приватно-правові", а не публічно-правові доходи. Монархи та великі землевласники стягували плату з "підданих", що населяли їхні володіння. А потім розпоряджалися на власний розсуд: могли побудувати школу, а могли… пропити, програти, прогуляти.
фото: historyrevealed
В Україні подібна ситуація була за часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства та Гетьманщини. Великі князі за Київської Русі розпоряджалися державними фінансами з користю – створили велику міцну державу і розбудували багато чарівних міст. За Івана Мазепи скарбниця гетьманської України зовсім не відокремлювалася від його особистого майна. Саме про Мазепу можна сказати, що він і себе не образив, і людей не забув. Не дарма він зажив слави "великого будівничого" та мецената. Він віддавав мільйони золотих на будівництво і оздоблення православних храмів.
"Чому ви нам за сонце платити не повинні?"
Іншим джерелом державних доходів виступали регалії. Це були певні галузі виробництва, види діяльності, що приймались у виключне користування казни. Вони виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення. Одним з основних їх видів була так звана “безхазяїна регалія”. Усе, що було "нічиїм", оголошувалося таким, що належить до казни, і могло оподатковуватися. Таким чином податку підлягав… вітер. Як можна оподаткувати вітер? Дуже просто. Встановлювалася державна монополія на вітряні млини. Такими ж предметами регалії були інші природні явища, вода та надра.
фото: historyrevealed
Різного виду дивні податки стягувались з людей і значно пізніше. На початку XVIII сторіччя в Башкирії існував податок на очі. При чому світлоокі мали платити вісім алтинів, а кароокі – два-три. У Венеції з 1993 року податком обкладається тінь. Цей податок стягується з власників магазинів і кафе, яких у перлині Італії чимало. Тому не дивно, що у місті пообідати на вулиці (під навісом) коштує приблизно на 30% дорожче ніж у приміщенні того ж ресторану. А в Болгарії й досі утримується податок на побутове сміття.
"Людина – єдиний птах, якого можна обскубати багато разів" (Дж. Дюрант)
У кожної людини є соціальний і громадянський обов`язок, і вона мусить сплачувати податки. Але усьому є свої межі. Оподаткування не має права робити життя людей нестерпним. Згадаймо, як загинув давній київський князь Ігор. Він збирав данину з підкорених племен. Деревляни сплатили йому, що мали, але йому цього виявилося замало. Ігор вирішив повторно обкласти їх даниною. Тоді плем`я зрозуміло: "Якщо не вб'ємо його, то він усіх нас погубить". І князь загинув жахливою смертю. Ситуація в країні поліпшилася лише після унормування "податкової системи" княгинею Ольгою. Ольга запровадила фіксований розмір данини – уроки і погости – адміністративні пункти для їх стягнення.
фото: stateimpact
Але сьогодні в нашій країні питання стоїть навіть не в зниженні податків. В таких розвинених країнах Європи, як Данія, Нідерланди, Швеція, Франція, Італія та ін. податки сягають більше 40%. А рівень життя там високий. Раціональне та ефективне використання зібраних коштів – ось головна проблема. Адже насправді податки і мають гарантувати надійне та матеріально забезпечене життя.
Податок та "багатство народів"
Податки виникали разом з зародженням держав. Спочатку селяни їх сплачували натуральним продуктом (тобто мукою, курками, молоком і т.п.). В Російській імперії, і в тому числі на теренах України, попри імператорські наміри реформувати аграрний сектор така ситуація зберігалася і в XIX ст. З переходом до грошових відносин податки теж сплачували грішми.
Поняття "податок" першим розкрив А. Сміт у роботі “Про багатство народів” - лише у 1770 р. За його словами “податок – це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати”.
Податки бувають різні…
У фінансовій термінології застосовуються п`ять термінів, що відображають платежі державі: плата, відрахування і внески, податок, збір. Причому в окремих випадках плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття. Власне, податки – це обов`язкові нормативні платежі в державний або місцевий бюджет, які вносяться окремими людьми чи підприємствами.
Які ж є в Україні різновиди податків? Перш за все, це податок на додану вартість (відомий як ПДВ), акцизний збір, мито, прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, земельний податок, податок з власників транспортних засобів, а також за спеціальне використання корисних копалин, лісних ресурсів, прісних вод та інші. Податкова система України базується на двох головних податках – ПДВ та на прибуток підприємств. Податок на додану вартість усі ми сплачуємо, хочемо того чи ні, ледве не кожного дня. Він включається до вартості будь-яких продуктів і товарів, які ми купляємо у магазинах, а також усіх видів робіт і послуг. Це одна п’ята (20%) їх вартості.
фото: сайт ДФС
Акцизний збір також включається до вартості товарів, але лише деяких. Він встановлюється, як правило, на високорентабельні товари і стягується за ставками, різними для окремих груп товарів. В Законі України від 11.07.96р. “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) із змінами та доповненнями” налічується понад 30 найменувань підакцизних товарів. Перш за все це лікеро-горілчані вироби (найвища ставка – 90% від вартості у відпускних цінах), вина та інші алкогольні напої, тютюнові вироби, а також ікра, шоколад, кава та дорогоцінні ювелірні вироби.
фото: rickety
Податок на прибуток підприємств – це складне і суперечливе питання у вітчизняній економіці. Левова частка надходжень до державного бюджету здійснюється саме завдяки йому. З іншого боку, базова ставка податку – 30%. А якщо врахувати ще й багато інших відрахувань, що мають сплачувати власники підприємств, то вести чесний бізнес для малого та середнього підприємства стає майже неможливим, ще й в умовах світової фінансово-економічної кризи. Слід пам’ятати, що процвітаючий малий та середній бізнес – це основа міцної економіки і добробуту будь-якої держави. Не дарма це досить часто повторюють лідери багатьох західних країн. Тому "душити" їх податками, щоб "захистити" малозабезпечені верстви населення, принаймні нерозумно. Знищення середнього класу вже відбувалося за радянської влади. Гіркий історичний досвід свідчить, що у такий спосіб неможливо побудувати справедливе суспільство. Тож треба шукати раціональних рішень та реформувати підхід до розвитку малого бізнесу, щоб розвивати молоду вітчизняну ринкову економіку.
Хто винен і що робити?
Небажання громадян сплачувати податки значною мірою пояснюється недовірою людей до діючої влади. На жаль, переконаність в корумпованості вищої влади і її соціально несправедливих діях стала традиційною для незалежної української держави. Тому сподіватися, що прийде державна влада, що викликатиме "довіру" населення, - утопічно. Що ж робити в такому випадку? Саме народ є основою держави, а тому він і має контролювати (і, в разі необхідності, конструктивно оскаржувати) дії уряду. Громадянин важкою працею заробляє свої 3000 гривень за місяць, а потім п’яту частину цих грошей віддає державі. Чи має він право знати напевно, куди пішли його кровно зароблені гроші? Безперечно має!
Звільнити країну від керуючих кадрів, що не спроможні довести її до ладу, і забезпечити людям можливість стежити за розподілом державних коштів – це єдиний спосіб досягти порозуміння і добробуту в державі. Державна податкова адміністрація спромоглася організувати електронну звітність платників в Інтернеті. Значить, має бути під силу і влаштувати звітність розподілу отриманих податків: в Інтернеті та друкованих органах ЗМІ. Тоді люди переконаються в тому, що є сенс їх платити.
Перспективним я вважаю корегування і, можливо, збільшення податку з власників транспортних засобів. Вилучені таким чином гроші мають піти на ремонт доріг та покращення системи громадського транспорту, ремонт тролейбусів, трамваїв і т.п. По-перше, в такий спосіб громадський транспорт стане зручнішим і комфортнішим – для всіх верств населення. Краще стане пенсіонерам, що завжди ним користувалися. А ті, хто не зможе сплачувати податок за власний автомобіль, теж будуть ним користуватися без особливих нарікань – адже система громадського транспорту буде покращена. При цьому кількість автомобілів на вулицях зменшиться, а грошові надходження до держави збільшаться. Одночасно вирішиться проблема "тягучок" і "пробок" на дорогах, і покращиться екологічна ситуація у великих містах.
Неврегульоване законодавство – болюча проблема сьогодення для українців. Звісно, це стосується не лише податкової сфери. Проект Податкового кодексу в Україні розробляється і обговорюється. І розробляється та обговорюється уже два роки. А крім того, будь-які закони ще мають бути дотримані, і це велика проблема в нашій країні. Адже – ні для кого не секрет – багато з них залишаються декларативними. Як стверджують розробники, проект Податкового кодексу спрямовано, зокрема, на стимулювання розвитку малого підприємництва, "реальне забезпечення прав платників податків" та дотримання міжнародних угод з питань оподаткування. І, звісно, на посилення контролю за сплатою податків. Залишається лише сподіватися, що довгоочікуваний Податковий кодекс справді виправдає покладені на нього надії і нормалізує юридичні відносини в цій сфері.
"Ніщо так не відрізняє людину від тварини, як заповнення податкової декларації". Це, звісно, сатиричне висловлювання, але в ньому є частка правди. Слід пам’ятати, що наша держава ще дуже молода. Вона потребує джерел для існування. Тому, перш ніж звалювати усі біди на кого-небудь, варто згадати і свій громадянський обов’язок – хоча б в певному обсязі.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Катерина Кузьменкова, десятикласниця.
КиевVласть
13 червня 2017 г. 17:30
Раздел: Тексти
Юрій Лебедєв: НАК пропонує схему “купи, продай, перепродай”, але мовчить про те, що ці забавки можуть призвести до значного подорожчання газу
НАК “Нафтогаз” задумав чергову революцію на вітчизняному ринку блакитного палива. Нова фішка Коболєва і його молодої команди - знищення облгаззбутів як класу зайвих посередників і перехід на прямі продажі газу населенню. Хто виграє і хто програє, до чого слід готуватися споживачам, а також про підводні течії новації, КиевVласть поговорила із заступником голови правління ПАТ “Київгаз” Юрієм Лебедєвим.
KV: Пане Юрію, НАК каже, що торговельна націнка постачальників - рудимент, якого слід позбутися. Має рацію?
- Юрій Лебедєв (Ю.Л.): НАК "Нафтогаз" запевняє, що торговельна надбавка постачальників, утворених операторами газорозподільних систем, не потрібна. Але це не так. До речі, наскільки мені відомо, повністю від існування націнки НАК “Нафтогаз" не пропонує відмовитись. Зараз її існування використовують для маніпулятивної критики облгаззбутів. Впевнений, що через досить короткий проміжок часу після того, як їх приберуть з ринку послуг, керівники НАК почнуть переконувати Уряд в необхідності тої ж чи навіть більшої націнки для НАК. При переході на прямі поставки газу від НАК “Нафтогаз” ціна для населення навпаки може значно зрости. Про суттєві негативні технологічні наслідки зазначу згодом. Думаю, що торгівля НАК з населенням напряму призведе до того, що обурені споживачі радикально виступатимуть з пропозицією прибрати зайву ланку – монополіста НАК “Нафтогаз”. Ми вбачаємо подвійну небезпеку соціального вибуху.
KV: Аж подвійну?
- Ю.Л.: Так, саме подвійну. Перша небезпека пов’язана з тим, що НАК "Нафтогаз" буде вимушено постійно вдаватись до обмеження/припинення газопостачання побутовим споживачам, або продавати борги громадян колекторним компаніям.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Сам не впорається?
- Ю.Л.: Навряд, адже у НАК "Нафтогаз” виникне така об’єктивна необхідність через фактичний стан сфери газопостачання побутовим споживачам. Мова йде про значний показник несплат, а звідси - судові витрати, брак співробітників і ще ціла купа нюансів.
KV: Невже такий монстр як НАК не вирішить всі ці питання без залучення колекторів?
- Ю.Л.:. Ну давайте змоделюємо. Той самий показник несплат, для прикладу, в Києві сягає 15-30% від загального обсягу виставлених рахунків. Дві третини з боргів - це несплати мешканців багатоквартирних будинків, кожен з яких за один місяць заборговує в середньому 60 -100 грн. В цій сумі вже зараз закладено приблизно 85% вартості послуг НАК "Нафтогаз".
Зараз сотні тисяч споживачів - боржників про НАК “Нафтогаз” не замислюються, бо їх борги закумульовані на облгаззбутах. Це дрібні борги в середньому менше ніж по 500 грн. Натомість обгаззбути можуть бути винні НАК "Нафтогазу" сотні мільйонів. НАК “Нафтогаз” легко стягнути з облгаззбуту цей закумульований, фактично, “побутовий” борг . Це один судовий процес, який завершується арештом рахунків облгаззбуту, або розстрочкою виконання зобов`язань. В господарських судах це відносно швидко. При цьому на суму боргу нараховуються штрафні санкції, які можуть скласти і чверть і третину від суми боргу.
Припустимо, НАК піде шляхом судових тяганин з кожним окремим побутовим боржником. Але згадаємо про те, що судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу на стягнення оплати за комунальні послуги сягає 800 грн. А є багато споживачів, які за рік можуть заборгувати стільки або й менше. Фактично, щоб зібрати хоча б 100 млн. грн. боргу з побутових споживачів за допомогою судів доведеться спочатку витратити третину цією суми на судовий збір. По даним НКРЕКП в Україні приблизно 12,2 млн. “побутових” абонентів. Якщо кожен шостий з них боржник, то необхідно 1,6 мільярда гривень на сплату судового збору для того, щоб подати позов до суду одразу до всіх боржників.
До цього часу НАК “Нафтогаз” з таким не зустрічався. А хтось має всі ці заяви написати, після закінчення судового розгляду з наказами звернутись до державних чи приватних виконавців (теж передоплата), потім дочекатись, щоб ті таки знайшли в боржника його копійки. Це зовсім не схоже на сучасну судову практику НАК “Нафтогазу” ні по затратам часу, ні по фінансовим витратам. Таким чином, знаючи кількість боржників лише в Києві, можна легко дійти висновку, що судова робота з “побутовим” боргом в перші рік-два є нерентабельною.
Ефективною може бути досудова робота з боржником. Але для того, щоб самостійно продзвонити чи обійти побутових споживачів, пропрацювати всіх боржників, треба найняти чималий штат співробітників. Зараз такого штату НАК не має та при відмові від торговельної надбавки постачальника і не матиме, бо не буде за що найняти працівників.
Якщо ж НАК “Нафтогаз” піде шляхом відключень боржників, то це буде короткий, чесний, нормативно виправданий шлях до загальної ненависті. Я не перебільшую. Наведу приклад: в середині цієї зими, коли температура була значно нижче нуля, НАК “Нафтогаз” повідомив про те, що йому заборгували декілька ОСББ, які за допомогою газу генерують тепло в своїх котельних та обігрівають багатоквартирні будинки. Через заборгованість НАК відмовився продавати цим ОСББ пальне. Іншого постачальника вони не знайшли, бо грошей в них не було. Їх не відключили від постачання газу тільки завдяки позиції керівництва ПАТ “Київгаз” та столиці. З точки зору НАК “Нафтогаз” бідний боржник - непотрібний боржник, в усякому випадку, досвід роботи з НАК систематично це підтверджує.
Таким чином, єдиним відносно дешевим методом роботи з боржником є доручення виконання дій із ним третім особам. Але якщо ви вважаєте, що робота із третіми особами по вибиванню боргів і покаранню боржників не стане державному НАКові в копієчку, то помиляєтесь.
Наприклад, для того, щоб доручити оператору ГРМ припинити газопостачання споживачу, щонайменше, необхідно витратити відсоток від суми боргу на листування із тим самим оператором, а потім ще й оплатити роботу його працівників. А про те, що робота по збиранню боргів також не безкоштовна і колектор закладе собі відсоток, думаю, і так зрозуміло. Таким чином, всі ці новації дуже небезпечні і можуть призвести навіть до соціального вибуху.
KV: Ви зараз не перебільшуєте?
- Ю.Л.: Звичайно, як громадянину, мені абсолютно не хочеться, аби в державі відбувалися соціальні катаклізми. Але, погодьтеся, що реакцію десятків і сотень тисяч побутових споживачів, яким припинили газопостачання в зимовий період або почали надзвонювати колекторні компанії, передбачити неможливо. Хоча, реакцію киян, у цьому випадку, можна легко спрогнозувати.
KV: А яка ж тоді друга небезпека, якщо можливість соціального вибуху - це лише перша?
- Ю.Л.: Друга небезпека полягає ще в одній новації, яку до цього часу, як інструмент повернення “побутових” боргів, ще ніхто на газовому ринку України не застосовував.
Про що мова? В багатоповерхових будинках неможливо припинити газопостачання до окремої квартири без потрапляння в цю квартиру. Як постачальник НАК "Нафтогаз" буде повідомляти своїх боржників про те, що вони мають добровільно припинити споживати газ, вимагати від оператора ГРМ проконтролювати та, за необхідності, припинити споживання у примусовому порядку.
Чи відбулося фактичне припинення споживання газу, чи потрапили представники оператора ГРМ в квартиру - НАК "Нафтогаз" не важливо. І вже в наступному місяці НАК "Нафтогаз" таких споживачів не вважатиме своїми споживачами.
KV: А споживачі плювати хотіли що там собі вважає НАК і далі продовжують користуватися газом?
- Ю.Л. Якщо ж вони продовжуватимуть відбір газу, то це буде несанкціоноване споживання, фактично – крадіжка.
KV: І тоді НАК звертатиметься до правоохоронних органів, щоб покарати злодіїв?
- Ю.Л.: В тому то й річ, що ні. За логікою національної компанії це буде крадіжка не в НАК "Нафтогаз", оскільки свого газу він, як постачальник, цьому “злодію” не відпускав. Таким чином, споживач забере газ в оператора ГРМ, створивши економічні проблеми йому.
Справа в тому, що весь газ, що фактично потрапив в міські чи обласні газові мережі з магістральних трубопроводів, але не був розпроданий в місцевих мережах, вважається несанкціоновано відібраним. НАК “Нафтогаз” та Укртрансгаз нагадають, що оператор ГРМ має стягнути з населення оплату обсягу такого газу по ціні, аналогічній ціні промислового газу з коефіцієнтом 2. Крапка.
Для того, щоб виправдати вимоги такої “справедливої” оплати нормативно передбачена процедура комерційного балансування. Згідно цієї процедури, в якості продавця газу виступає НАК "Нафтогаз", покупця газу – Укртрансгаз, який належить НАК, а він в свою чергу надає послугу балансування з додаванням 20% від вартості газу операторам ГРМ. Пам`ятаєте, я раніше згадував випадок, який стався цієї зими з теплогенеруючими підприємствами, які з точки зору НАК “Нафтогаз” потрібно було вимкнути в самі морози? Нещодавно ПАТ “Укртрансгаз” виставило ПАТ “Київгаз” рахунок на оплату послуг комерційного балансування того обсягу газу, які спожили ці котельні. Тобто, оператор ГРМ не відключив НАК-івського боржника в морози і має за це заплатити, а потім виставити рахунок такому боржнику. Прогнозую, що так само НАК в парі з Трансгазом вчинятиме у випадках несанкціонованого відбору населенням природного газу.
Таким чином, замість того, щоб продавати газ по низькій ціні населенню, НАК "Нафтогаз" продасть по високій "промисловій" ціні газ юридичним особам, що мають нерухомість та банківські рахунки, які можна арештувати. Це вже зовсім не дрібна оборутка. Якщо кожен шостий з 12,2 млн. побутових абонентів - боржник, то скільки це може бути газу? На одного договірного абонента припадає в середньому двоє фактичних споживачів в квартирі (в Києві - троє). Візьмемо урядову норму споживання газу на одну людину в квартирі без лічильника, обладнаній тільки плитою. Це 4.4 м куб. газу на місяць, ця цифра, як то кажуть, не репрезентативна, на мій погляд - занижена, але зараз для пояснень використаємо її. Якщо кожен шостий з абонентів - боржник, та кожен абонент - це двоє реальних людей, то при застосуванні в розрахунку урядової норми споживання отримуємо 17,9 млн. куб. м газу в місяць.
Якщо продати цей обсяг населенню за нинішніми цінами це буде 123 млн. грн. А тепер дивіться, що буде, якщо прогнати цей обсяг через процедуру комерційного балансування: застосовувати для розрахунку потрібно базову ціну газу, яку визначають Трансгаз та, фактично, НАК “Нафтогаз” для закупівлі газу, який піде на покриття небалансу. Історичний максимум цієї ціни, за даними Укртансгазу - 9506,40 грн. за 1000 куб. м в березні цього року. До цієї ціни застосуйте коефіцієнт 1,2. Виходить 204 млн. грн.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відчуйте різницю: ось так на одній гривні можна легально “підзаробити” 66 копійок. Така газово-юридична магія: абсолютно правомірно газ, спожитий побутовим споживачем, перетворюється на газ з промисловою ціною, яку оператор ГРМ має сплатити Укртрансгазу. Необхідно розуміти, що на загальному фоні і 123 млн. грн. і 204 млн. грн. для НАК “Нафтогаз” не дуже багато. За один зимовий місяць така компанія як Київенерго може споживати сотні мільйонів кубів газу.
Найпростіше завжди йти найкоротшим шляхом. Але чи буде цей шлях вигідний для побутових споживачів? Тим більше, нагадую - якщо йти довгим шляхом, то, для того щоб зібрати борги з населення за допомогою колекторів та суду, необхідні величезні витрати.
KV: А споживачам, виходить, можна взагалі не платити?
- Ю.Л.: З першого погляду, здається, що при застосуванні вище описаної схеми НАКом, можна взагалі не платити за газ побутовим споживачам, які проживають в багатоповерхових будинках, та можуть не відкривати двері співробітникам оператора ГРМ.
Але така позиція, врешті-решт, ставитиме під удар таких боржників. Справа в тому, що оператор ГРМ має право стягувати з несанкціонованих споживачів, які самостійно не припинили споживання газу після вимоги Оператора ГРМ, не просто вартість газу, а компенсацію – ціну закупки у Трансгазу, помножену на два. Тобто, якби ця схема діяла вже в березні 2017р., то споживач, який заборгував обгаззбуту 300 грн., став би винен 1000 грн. облгазу, половину з яких облгаз мав би віддати Трансгазу.
KV: Вже є приклади застосування такої санкції?
- Ю.Л.: Поки що газопостачальні компанії не ставлять ні побутових споживачів, ні операторів ГРМ в описане незручне становище. Поки що, вони використовують всі можливості, які дає торговельна надбавка для того, щоб боротись із заборгованістю споживача, а не формально припиняти газопостачання, скидаючи з себе відповідальність.
KV: Ну так, а чому б збутовикам не передумати?
- Ю.Л.: Збутовики не мають зацікавленості в тому, аби гратися із комерційним балансуванням. І тут цілком ринкове пояснення, адже не в них Укртрансгаз буде закуповувати газ для надання цієї послуги.
Інша історія з самим НАКом, який навряд, в свою чергу, відмовиться від можливості використання схеми балансування. Його логіка проста: замість того, щоб нести фінансові ризики при торгівлі із населенням, він краще отримуватиме зиск від правового механізму. Він буде гратися в підвищення ціни при здійсненні комерційного балансування, буде гратися в фактичний перепродаж, а головне - він створить неафілійованим учасникам ринку нестерпні умови і остаточно знищить конкуренцію.
Розумієте, напрямок розвитку цієї сфери послуг був, та на папері залишається, - створення конкуренції між постачальниками. У споживачів повинна бути можливість обрання найбільш економічно вигідного постачальника. Облгаззбути були лише останньою проміжною ланкою, а тепер мова йде про крок назад. Враховуючи масштаб проблем, які потрібно буде вирішувати перші роки НАКу, проблем, через які тільки но пройшли облгаззбути, стає зрозуміло, що обіцяної конкуренції нам чекати не один рік.
Фактично, пропонуючи цю новацію, НАК під благим приводом чистоти ринку і боротьби із посередниками пропонує схему “купи, продай, перепродай”, але мовчить про те, що ця гра призведе до значного здорожчання газу для боржників.
Але це тільки початок, адже тиск на операторів ГРМ, вимивання з них грошей, тягне за собою підвищення аварійності мереж, а це вже не забавки. Якщо не вдасться запобігати аваріям, народ не пробачить це горе - новаторам.
KV: Хто виграє і хто програє від новацій НАКу, чого слід чекати рядовому споживачеві?
- Ю.Л.: Безумовно, переможцем буде НАК “Нафтогаз” та його партнери, яких допустять до розділу прибутків. Але це буде піррова перемога через величезну кількість жертв.
Першими жертвами стануть побутові споживачі з боргами, яких почнуть переслідувати для відключення - бригади слюсарів та стягнення боргу - колектори. З часом може погіршитися становище і тих споживачів, які спочатку зрадіють здешевленню газу на 2,5%. Бо коли НАК Нафтогаз залишиться безальтернативним постачальником та накопичить досвід роботи з абонентами, впевнений, виникне непереборна спокуса відстояти в кабміні спочатку 1 потім 2, а там 3, 4,5 і більше процентів націнки.
Постраждають фінансово знекровлені оператори ГРМ. Нормальний облік газу вести буде вже не можливо і порочне коло буде замкнено. А після цього з арештованими рахунками, з арештованим рухомим майном, наприклад, це може бути авто аварійної служби, оператори ГРМ будуть нездатні захистити від техногенних катастроф свої регіони.
Вірогідно, такі підприємства будуть якийсь час на грані банкрутства підтримуватись за рахунок місцевих бюджетів, можливо, вигадають державні програми. Але, по факту, це буде система перекачування коштів до НАК “Нафтогаз”.
Власне, НАК “Нафтогаз” - фактично монополіст - посередник в сфері торгівлі газом. Велика компанія, яка має справи з величезними сумами коштів та обсягами газу. Думаю, є очевидний ризик того, що менеджмент НАК може не роздивитись за колосальними цифрами окремих живих людей. Зробити цього монструозного гіганта прямим продавцем населенню означає знехтувати зобов`язаннями перед європейськими партнерами щодо реформування ринку газу. Якщо хочете, назвіть такий крок “зрадою”.
Фото: прес-служба ПАТ “Київгаз”
КиевVласть
8 червня 2017 г. 10:53
Раздел: Територія розуму
Село Лісники продовжує відрізати шматки землі Києва
Як вже зазначалось, на передодні травних свят "невстановленими особами" було знищено 90 молодих дерев, які були висаджені працівниками КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" на земельній ділянці "Національного природного парку "Голосіївський" біля зупинки громадського транспорту "с. Лісники" в сторону м. Обухів.
Термін "невстановлені особи" запозичений з письмової відповіді національної поліції м. Києва, щодо не можливості встановити осіб, причетних до знищення дерев. В контексті статті термін "невстановлені особи" буду використовувати надалі для позначення осіб, зацікавлених у знищенні дерев та самовільному захоплені земельної ділянки "Національного природного парку "Голосіївський". Фото "невстановлених осіб" додаю.
Зараз на місці знищених дерев "невстановленими особами" облаштовано стихійний ринок, на якому "невстановлені особи" продають дерева, кущі, розсаду та іншу продукцію власного виробництва.
Представниками громадської організації "Громадський рух "Чернечий ліс" встановлено, що земельна ділянка на який працює стихійний ринок має свою історичну назву – це урочище "Сесьове".
На прикладі урочища "Сесьове" Голосіївського району м. Києва, хочу розповісти вам, шановні читачі, як проходить самовільний захват земельних ділянок, що розташовані на межі м. Києва та Київської області. Зауважу, що головною умовою захоплення земельних ділянок з боку сіл та міст Київської області є належність об’єкту захоплення до земель лісогосподарства.
Спочатку пропоную Вам ознайомитися з нормативно-правовою базою, яка дозволить визначити власника, користувача земельної ділянки урочища "Сесьове", про яку буде йти мова.
Урочище "Сесьове" розташоване на території Голосіївського району м. Києва на земельній ділянці з цільовим призначенням - землі лісового фонду України, входить до складу "Національного природного парку "Голосіївський". Географічно урочище межує з селом Лісники Києво-Святошинського району Київської області, представники якого досить тривалий час мають свої погляди на цю київську земельну ділянку.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
На підставі рішення Київської міської ради від 1957 р. балансоутримувачем вказаного урочища визначено КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа". Згідно даних Київського міського земельного кадастру урочище "Сесьове" розташовано на земельній ділянці, яка знаходиться у відділі 1 31 кварталу Конча-Заспівського лісництва КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" і входить до складу Голосіївського району.
Дані Київського міського земельного кадастру сформовані на підставі плано-картогафічних матеріалів лісовпорядкування, складених КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" у 2010 р., які в силу п. 5 прикінцевих та перехідних положень Лісового кодексу України є правовстановчими документами.
Читайте: Торгівля понад усе, або як село Лісники відбирає землю у громади Києва
З огляду на сумну практику, яка останнім часом склалася між громадою м. Києва та представниками органів місцевого самоврядування Київської області, предметом якої стали землі лісового фонду міста Києва, через відсутність у лісогосподарських підприємств м. Києва правовстановчих документів на землі лісового фонду, внаслідок чого їхні землі – біла пляма в кадастровій карті України.
Відсутність у лісогосподарських підприємств м. Києва належним чином оформлених документів з внесенням їх до кадастрової карти України, дає підстави сільським чинушам збільшувати територію власного населеного пункту за рахунок земель громади м. Києва.
Яскравий тому приклад - дії "невстановлених осіб" з с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області, які поступово знищують будівельним сміттям урочище "Сесьове" в Голосіївському районі м. Києва, одночасно включаючи його до адміністративно-територіального складу села.
У "невстановлених осіб" існує своя, окрема комфортна виключно для них реальність, в якій комфортне життя забезпечується незаконною торгівлею за принципом "я - громадянка України, тому торгую де хочу". З цим "принципом" не можливо погодитися, оскільки громадянство окрім прав, передбачає певні обов’язки.
Нарешті, пропоную Вам історію облаштування "невстановленими особами" стихійного ринку в урочищі "Сесьове" Голосіївського району м. Києва.
Так зі слів одного з "невстановлених осіб", колись давно у 2004 році з "благословення" тогочасного президента України на землях лісового фонду України, а точніше на території урочища "Сесьове", яке входить до "Національного природного парку "Голосіївський" було облаштовано стихійний ринок, на якому продавали і продають рослини, дерева.
Стихійний ринок облаштовувався "невстановленими особами" поступово, непомітно, за рахунок завезення будівельного сміття в урочище уздовж Дніпропетровського шосе. Для проведення ефективної торгівлі "невстановлені особи" під керівництвом тогочасної одіозної сільської голови села Лісники та не менш одіозних соратниць почали звозити у природній рів все без винятку будівельне сміття зі всіх сіл Києво-Святошинського, Обухівського районів Київської області ...
Далі буде.
Олександр Ворона, Голова ГО "Громадянський рух "Чернечий ліс"
КиевVласть
6 червня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Рокитнянської районної ради Олександром Конопчуком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Олександр Конопчук: У 2016 році бюджет району складав 39,9 млн гривень, разом із державними субвенціями - 191,7 млн гривень. Перевиконання склало близько 6 млн гривень.
На поточний рік планується власних надходжень 40,8 млн. За І квартал маємо 11,6 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Збільшення відбулось в першу чергу за рахунок ПДФО, а також податків із підприємств, що працюють на території району. Найбільші - АПК “Насташка”, СТОВ “Росія”, ТДВ “Рокитнянський спецкар’єр”, “Ясенсвіт”, елеватор “Успіх” та ПП “Сімол”.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Рокитнянського району, але сплачують податки у місто?
Олександр Конопчук: Ні, всі підприємства в нас зареєстровані в Рокитнянському районі і добросовісно сплачують податки. Звичайно, є багато пустих площадок, де раніше були заводи. Звідти коштів ми не отримуємо.
KV: Рокитнянський район - аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Олександр Конопчук: Для порівняння - підприємства, які працювали на теренах району 20-30 років назад: завод залізобетонних виробів, деревообробний завод, завод продтоварів, цукровий завод, плодоконсервний завод, цукрозавод, маслозавод, два заводи з виробництва цегли та три гранітні кар'єри.
Багато років Рокитнянщиною керували люди з інших районів. Як результат - зараз працює тільки маслозавод та ООО АПК “Насташка”, яке займається відгодівлею свиней. Жодний кар'єр фактично не працює, ТДВ “Рокитнянський спецкар’єр” близько семи місяців чекає видачі ліцензії.
Для розвитку промисловості на території району є все - і камінь, і пісок, і вода, і глина, а головне - люди, здатні працювати у цих галузях. Якщо відродити те, що зараз не працює, Рокитнянщина стане потужним агро-промисловим районом.
KV: Які дії спрямовані на залучення інвесторів у Рокитнянський район?
Олександр Конопчук: У нас є вся необхідна база. Ми розміщуємо інформацію про привабливі інвестиційні об'єкти у мережі інтернет. Але інвесторів відлякує корупція в нашій країні і те, що законодавча база не зовсім відповідає міжнародним стандартам.
Просимо також обласну раду посприяти в залученні інвесторів. Цим питанням займаємось, але бажаного результату поки не маємо.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Олександр Конопчук: Минулого губернатора і його заступників я не бачив жодного разу. Зараз співпраця із областю є, наші проблеми чують і допомагають вирішувати. Я мав особисту коротку зустріч з губернатором. Але більше підтримую контакт із куратором нашого району заступником губернатора Вячеславом Кучером. Сьогодні ми сподіваємось на виділення коштів по співфінансуванню з обласного бюджету.
KV: Після підвищення мінімальної заробітної платні в районі скоротилась кількість ФОПів?
Олександр Конопчук: Так, 1 січня 2017 року закрилось 240 ФОПів. Проблема тут справді є. Більшість підприємців, які припинили свою діяльність, займались сезонною роботою. Їм не вистачало коштів на сплату податків.
На життя району це вплинуло негативно - люди втратили робочі місця. До того ж підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету, адже кошти від перевиконання довелось витратити не на розвиток Рокитнянщини, а на підняття зарплат.
KV: Чи є проблема із виділенням землі участникам АТО?
Олександр Конопчук: У 2015 році, коли я прийшов на посаду, застав “земельний майдан”, на який зібрались учасники АТО. Вони вимагали виділити їм по 2 га обіцяної землі. Враховуючи, що в нас їх близько 200 чоловік, одразу питання вирішити не вдалось. Перше, про що ми домовились - провести інвентаризацію землі. Створили комісію. Але ж ви розумієте, що повноваження її були виключно рекомендаційні. Інвентаризацію провели. Це не вирішило проблему, адже видачею землі займається Держгеокадастр.
На території сільської ради Житні Гори ми знайшли 20 га землі для участників АТО Рокитнянського району. Її віддали бійцям з Білоцерківщини. Позиція Держгеокадастру була проста - кожен учасник АТО має право отримати землю. Звинувачувати когось чи сперечатись сенсу немає.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Олександр Конопчук: Ми поки не готові говорити про продаж землі. Нещодавно районна рада прийняла два документи. Перший - це звернення до прем’єр-міністра, Верховної Ради та Президента з проханням повернути району повноваження розпоряджатися землею. Відповідь була короткою - спочатку створіть об’єднану територіальну громаду, потім, можливо, розглянемо ваше звернення. Другий - це рішення про підтримку мораторію на продаж землі, який також був відправлений до відповідних інстанцій. Тут нам відповіли, що у Верховній Раді лежить чотири законопроекти на відміну мораторію, які скоріше за все будуть проголосовані.
Ми за те, щоб селяни працювали на своїй землі. Вони гарно її обробляють, створюють робочі місця. У людей немає грошей купувати землю. Якщо дозволити її продаж - сільська рада, на території якої вона знаходиться, фактично ту землю втратить. Бо невідомо хто її придбає і з якою метою.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між селищем і районом? За що?
Олександр Конопчук: Конфліктів немає, в нас нормальна співпраця. Із адміністрацією повноваження не ділимо. Ми об’єднані спільними проблемами, і бажання їх вирішити є в кожного. Якщо виникає непорозуміння, ми сідаємо за стіл переговорів і приймаємо спільне рішення. Із селищним головою так само.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Олександр Конопчук: У нас представлені такі політичні сили - “Батьківщина”, БПП, УКРОП, “Свобода”, Радикальна партія Олега Ляшка і “Наш край”. Нас об’єднує два прапори - прапор України та прапор Рокитнянщини. Я взагалі вважаю, що на рівні району політичних сил не має бути.
Наші депутати - це в першу чергу - патріоти. Вони розуміють відповідальність за виборців та країну, вони вболівають за це, а не грають в популізм. Прозорість, чесність в роботі дає бажаний результат.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Олександр Конопчук: Кабінетом Міністрів у нас затверджена одна ОТГ - Рокитнянська, у яку мають увійти 14 сіл та селище. На мою думку, перша проблема децентралізації - це знищення економічного потенціалу кожного населеного пункту. Якби ми могли в повній мірі розпоряджатися власними ресурсами - тоді реформа була б корисною.
По цьому питанню був тиск з боку голови райадміністрації. Він вважав, що за два тижні ми маємо створити ОТГ. Але в мене виникло питання - що буде далі? Бюджет більшим не стане. Я вважаю, що реформи в першу чергу мають передбачати зростання економічного потенціалу. Тому я його все ж переконав, що до децентралізації ми маємо підійти зважено.
Терміни проведення реформи повинні визначатись економічною доцільністю, а не вказівками зверху. Європа підходила до даної реформи протягом багатьох років, подолавши корупцію, встановивши верховенство права, запровадивши демократичні інститути.
У порядок денний питання об‘єднання поки не включено. Зараз нам потрібно створити людям робочі місця, відродити об'єкти соціально-культурного призначення. Тоді ми будемо в громаді сильними, самодостатніми і здатними самостійно вирішувати свої проблеми.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Олександр Конопчук: Вартість проїзду до Києва в нас піднялась від 50 до 65 гривень. Це багато, адже деякі люди в нас щодня їздять до столиці на роботу. Районна рада законодавчо вплинути на цю ситуацію не може.
Але у жителів Рокитнянщини є альтернатива - електопотяг. Звісно, це займає більше часу, але потребує менше коштів.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Олександр Конопчук: Рокитнянський, як і 11 інших районів, входить до Південного госпітального округу із центром у Білій Церкві. Голови райрад не проти його створення, але ми маємо побачити прорахований результат.
На зустрічі із губернатором і головою облради ми поцікавились, що буде із нашими лікарнями та ФАПами. На сьогоднішній день відомо тільки те, що ФАПи ми за бажанням будемо утримувати за місцевий бюджет.
Ми, як і всі райони, делегували двох представників до госпітальної комісії до області. Я вважаю, що медична реформа має покращити рівень надання послуг у лікарнях. Але є сумніви, що створення госпітального округу принесе саме цей результат.
KV: Чи є в районі проблема із недостатньою наповнюваністю шкіл?
Олександр Конопчук: Наразі питання закриття шкіл через недостатню наповнюваність в нас не стоїть. У минулому році був створений опорний заклад на базі Синявської школи. За рахунок держбюджету були обладнані кабінети фізики, хімії та біології. Область подарувала нам два шкільні автобуси.
Ми працюємо за таким принципом - перш, ніж щось закрити, потрібно створити краще.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Олександр Конопчук: Нещодавно за рахунок райради був облаштований футбольний майданчик зі штучним покриттям у школі №3. В цьому році плануємо провести ремонт дитячого дошкільного закладу ”Білосніжка” в селі Острів, розпочати будівництво спортивної школи, відремонтувати спортивну залу у школі №1, відремонтувати дороги на вулицях Остапа Вишні, Дружби, Цегельній, Польовій у Рокитному. Все це буде реалізововано за рахунок співфінансування із обласного та районного бюджету, усі об’єкти готові на тендер.
Також планується ремонт неврологічного відділення районної лікарні, ремонт ФАПу в селі Пугачівка, ремонт бібліотеки та музичної школи і ремонт даху Ольшаницької загальноосвітньої школи.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Олександр Конопчук: Система доволі корисна, у районі нею користуються. Із цим немає жодних проблем.
KV: В Рокитнянському районі доволі багато ставків. Їх орендарі сплачують податки?
Олександр Конопчук: Бувають різні ситуації. Наприклад, у селі Насташки, Ольшаниці орендарі ставків досить справно сплачують податки до бюджету. Є питання у Голубій Ниві - ми не впевнені, що податки сплачують за всю площу водного об’єкта. До того ж частина ставків була виведена за межі району.
Це робилось за часів минулої влади та, мабуть, для того, щоб ні сільська, ні районна ради не мали впливу на дані об’єкти.
Наразі районна рада ініціювала створення відповідної комісії, яка проаналізує сплату податків.
Читайте: Досье: Конопчук Александр Григорьевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Олександр Конопчук: Народився я на Житомирщині, у Рокитнянському районі живу з 1989 року. Тут народились два моїх сини, одружились на рокитнянських дівчатах.
У місцевих людей після правління “варягів” виникла велика недовіра до “чужих” у районній владі. Перший час до мене довго придивлялись, але зараз всі вважають за свого.
Посада голови районної ради вимагає жити проблемами громади, разом з депутатським корпусом щоденно їх вирішувати.
У нас чудова команда як серед депутатів, так і в апараті ради. Я їм за це вдячний. Якщо по завершенні цієї каденції запропонують залишитись, то я з радістю продовжу свою діяльність.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Фото: KV
КиевVласть
24 травня 2017 г. 10:51
Раздел: Територія розуму
Торгівля понад усе, або як село Лісники відбирає землю у громади Києва
В районі села Лісники Києво-Святошинського району Київської області уздовж Дніпропетровського шосе (Старообухівська траса) зі сторони м. Києва в сторону с. Ходосіївка системно знищують ліс. Багаторічні дерева спилюють через бажання мешканців та сільської ради с. Лісники мати вільний доступ до Дніпропетровського шосе для проведення стихійної незаконної торгівлі. Також однією із причин знищення насаджень є бажання облаштувати дорогу для членів місцевого елітного кінного клубу. Звичайно, про якісь податки до бюджету Києва, сплату орендної плати за користування земельною ділянкою, не йдеться. Вигідний бізнес, ніякої звітності, ніяких норм, тільки гроші.
Між тим, ліс, що вирубується, входить до складу "Національного природного парка "Голосіївський”, та згідно земельного кадастру м. Києва закріплений за комунальним підприємством "Лісопаркове підприємство “Конча-Заспа” і входить до складу земель Голосіївського району м. Києва. Безконтрольне та безвідповідальне багаторічне знищення лісу та самовільне зайняття київських земельних ділянок з цільовим призначенням земель лісового фонду мало місце, поки мешканці с. Лісники спільно з небайдужими киянами не організували громадську організацію "Громадський рух "Чернечий ліс", метою якої є захист лісових масивів с. Лісники та Ходосіївка.
Так, з початку своєї роботи, активісти Громадського руху "Чернечий ліс" спільно з працівниками КП "Лісопаркове підприємство "Конча-Заспа" встановили інформаційні таблички з даними про те, що земельні ділянки та дерева входять до складу "Національного природного парку "Голосіївський”. Окрім інформаційних таблиць уздовж Дніпропетровського шосе були виставлені межові знаки біло-зеленого кольору, які визначають межі лісу та землі лісового фонду. Спільними зусиллями рухівців та КП "Лісопаркове підприємство "Конча-Заспа" у квітні 2017 р. на земельній ділянці парку "Голосіївський" на Дніпропетровському шосе біля зупинки транспорту с. Лісники було висаджено 90 молодих дерев.
Однак, напередодні травневих свят невідомі вирвали всі 90 дерев, що були висаджені біля зупинки.
Працівники КП "Лісопаркове підприємство "Конча-Заспа" викликали національну поліцію м. Києва для фіксації правопорушення та проведення слідчих дій, проте працівники поліції лише прийняли заяву та пообіцяли встановити винних.
Ми думаємо, що дерева вирвали для стихійного продажу на ринку, що станом на момент звернення до поліції вже був розташований на вказаній земельній ділянці. Це - ринок, на якому продають рослини. Межові стовпчики з біло-зеленого кольору місцевими торгашами перефарбовані в кольори державного прапору, мабуть, як надія, що ці патріотичні кольори збережуть їх від чогось надзвичайного.
Одночасно сільська рада села Лісники Києво-Святошинського району Київської області на землях "Національного природного парку "Голосіївський" встановила паркан біля якого з’явилися торгові ряди, мафи, та інші тимчасові споруди, які без дозвільних документів продають товар сумнівної якості і, за традицією, без сплати жодних податків до бюджету м. Києва.
Столична влада відрядила на місце торгівлі представника департаменту земельних ресурсів м. Києва, за результатами його виїзду було складено акт з описом виявлених порушень землекористування, самовільного заняття невідомими особами земельної ділянки на який провадиться торгівля та облаштування торгових рядів, а також зазначено законного користувача об’єкта обстеження - КП "Лісопаркове підприємство "Конча-Заспа”.
КП "Лісопаркове підприємство "Конча Заспа" на підставі картографічних матеріалів 2010 року, даних земельного кадастру м. Києва та п. 5. Перехідних та прикінцевих положень Лісового кодексу України є єдиним балансоутримувачем вказаної земельної ділянки, а власником – територіальна громада м. Києва.
В силу різних обставин і нормативних положень КП не може в повній мірі реагувати та припиняти порушення норм лісового законодавства України, керівництво може лише звернутися до компетентних органів з проханням встати на захист лісу та земель лісового фонду.
Лісопаркове підприємство "Конча-Заспа" неодноразово зверталося до Міністерства Екології та природних ресурсів України, до керівництва Національної поліції у м. Києві, державної екологічної інспекції у м. Києві з проханням захистити землі лісового фонду від стихійної торгівлі та очисти їх від незаконно встановлених торгівельних рядів, проте всі ці звернення поки що не принесли жодних плодів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тим часом, сільська рада села Лісники Києво-Святошинського району Київської області досить активно реалізує свої плани щодо незаконного заволодіння земельними ділянками Голосіївського району м. Києва та "Національного природного парку "Голосіївський”.
У 2014 році підписами сільського голови та сільського землевпорядника було затверджено розвиток села за рахунок земель лісового фонду м. Києва, а саме земель "Національного природного парка "Голосіївський”, як вбачається з генерального плану с. Лісники, замість лісів, сільська рада запланувала будівництво ринку, очисних споруд, та дороги для членів кінного клубу.
Київська влада поки мовчить і не може або не хоче встати на захист своїх земель.
Олександр Ворона, Голова ГО "Громадянський рух "Чернечий ліс"
КиевVласть
7 квітня 2017 г. 13:04
Раздел: Територія розуму
Важлива інформація про полігон ТПВ №5
Проблема № 1. Суттєво занижуються об’єми зібраного сміття. За даними ПАТ “Київспецтранс” на даний час накопичено 35,6 млн. м/куб відходів, що наче розраховано згідно проектної площі полігону. В дійсності, проектна потужність полігону майже в двічі перевищена, оскільки ще у 2006 році фахівцями Мінприроди було встановлено, що проектна потужність 1-ї черги полігону складає 9,1 млн. м/куб, а 2-ї – 10 млн. м/куб відходів. Крім того, площа складування відходів збільшена на кілька гектарів (приблизно на 5 га), що вказує на невідповідність інформації про кількість накопичених відходів, а також означає, що сміття складується за межами проектованої площі полігону, тобто на ділянці технологічно незахищеній від потрапляння фільтрату у ґрунтові води.
Проблема № 2. Суттєво занижуються показники кількості утвореного фільтрату. За даними ПАТ “Київспецтранс” щоденно в тілі полігону утворюється 200 м/куб фільтрату, при цьому всього фільтру утворено 700 тис. м/куб. Хоча навіть за вказаними данини, які також занижено, лише за 25 років експлуатації полігону мало утворитись не менше 1,5 млн. м/куб фільтрату. Тобто, з урахуванням випаровування, приблизно 500 тис. м/куб було вилито в ґрунт і річку Сіверка. Якщо щоденно працюватиме існуюча на полігоні система очистки фільтрату, переробити накопичений фільтрат вдасться лише через 10 років, хоча встановлена очисна система не здатна переробити навіть щоденно утворювану кількість фільтрату. У разі розширення втричі потужностей системи очистки фільтрату, перебити лише накопичений його об’єм можливо буде за 6 років. При цьому досі не знайдено вирішення способу безпечної утилізації концентрату, якого після переробки фільтрату утвориться не менше 100 тис. м/куб.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проблема № 3. Ігнорується забруднення атмосферного повітря виражене в наявності сильного неприємного запаху, що розповсюджується в населених пунктах. За даними офіційних досліджень проведених лабораторіями СЕС, атмосферне повітря в населених пунктах, розташованих навколо полігону, відповідає санітарним нормам. Хоча результати проведених незалежних досліджень вказують на наявність в повітрі на території с. Підгірці перевищень гранично-допустимих норми формальдегіду, а також слідів бензилу-хлористого (може викликати онкологічні захворювання).
Проблема № 4. Приховуються і фальсифікуються дані про стан забруднення навколишнього природного середовища. Акти обстежень Державної екологічної інспекції не відповідають дійсності, оскільки не фіксують витікання за межі полігону значних об’ємів фільтрату, що дає можливість винним особам уникнути відповідальності. При цьому приховується шкідливими речовинами (кадмій, фенол, нітрати, поверхнево-активні речовини) забруднення річки Сіверка і ставку в с. Креничі.
Наслідки ігнорування проблем:
- багаторічне відчуття смороду;
- реальна загроза здоров’ю мешканців прилеглих до полігону населених пунктів;
- тотальне забруднення підземних вод;
- знищення екосистеми від накопичення шкідливих речовин, в рослинах, ґрунтах і поверхневих водах.
Для вирішення проблем необхідно:
1. Вимагати від Київської міської державної адміністрації, провести за сучасними екологічно безпечними технологіями рекультивацію полігону, а також санацію прилеглої території, що включатиме очищення водних об’єктів, та влаштування зелених насаджень навколо полігону.
2. Провести громадські обговорення проектів рекультивації/реконструкції полігону.
Читайте: Сергей Кравченко: “Полигон №5 в Подгорцах оккупировали цыгане, но полиция считает, что такой проблемы нет”
Сергій Кравченко, Голова села Підгірці
Джерело
КиевVласть
6 квітня 2017 г. 11:45
Раздел: Територія розуму
Полковник Мамчур – жертва шахраїв чи співучасник злочину секретаря Київради?
6 квітня провладна більшість Київради на своєму засіданні буде протягувати ухвалення детального плану території в межах вулиці Саперно-Слобідської та проспекту Науки у Голосіївському районі Києва. Хоча проект цього ДПТ у силу ряду обставин не викликав значного суспільного інтересу, він є найбільш показовим у сенсі демонстрації схем роботи нинішньої міської влади – влади, що публічно заявляє про непримириму боротьбу із самовільним будівництвом, а насправді забезпечує роботу шахраїв, які самовільно займають земельні ділянки і будують багатоповерхівки без жодного дозвільного документа, знищуючи зелені зони та паплюжачи історичну спадщину.
Приказка
Ця історія почалась наприкінці весни 2014 року, коли такий собі Михайло Булигін вирішив розпочати у Києві власний будівельний бізнес. Михайло особливо не напружувався і використав доволі поширену схему самобуду: на присадибній ділянці під індивідуальне будівництво (максимум 4 поверхи і таунхауси) почав через кооператив будувати на вулиці Іртишській, 20 багатоповерховий житловий будинок під назвою “ЖК Єнісейська Садиба”. Завдяки дерегуляції зареєструвати декларацію на початок будівельних робіт жодних проблем не представляло.
У цей час мажоритарним депутатом Київради від округу, де відбувалося будівництво, був добре відомий у вузьких колах представник партії “УДАР-Солідарність” Олександр Найдьонов, професійний рівень знань якого у питаннях землекористування не викликає жодних сумнівів – 7 років на керівних посадах у Київземі за часів Черновецького. При такому нагляді безкоштовно самовільним будівництвом не займешся, тож і будиночок пана Булигіна підріс до семи поверхів, щоб компенсувати додаткові витрати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Згодом починається будівництво чергової багатоповерхівки. На цей час до роботи ЖБК “Єнісейська Садиба” вже було залучено кілька колишніх топ-менеджерів “Укогруп” Войцехівського, що мали необхідний досвід. Новий будинок так само розмістили на землі під малоповерхову забудову, але поверхів вже стало 8 і з дозвільними документами взагалі не заморочувались.
А тепер починається сама казка, адже апетит прийшов під час їжі. Навесні 2015 року Єнісейська Садиба поклала око на вільну ділянку на вулиці академіка Писаржевського, 8 поряд із гаражним кооперативом неподалік від своїх перших будинків та купила там стару автозаправку площею 56 квадратних метрів. Але маленька автозаправка не може перетворитися у житловий комплекс, якщо не має прав на землю, а самовільне захоплення земельної ділянки – це вже кримінальний злочин, тож треба мати або надійну “кришу”, або офіційно отримати право користування землею під забудови, а для цього має бути для початку затверджений Детальний план території (ДПТ). І не будь який ДПТ, а такий, що передбачає реалізацію намірів Булигіна. Але з цим виник цілий ряд проблем.
Проблема 1. ДПТ розробляється на підставі відповідного рішення Київради, але ділянка на Писаржевського, 8 знаходилась поза межами затвердженого плану на розробку. Проблему вирішили легко – у квітні 2015 року сумнозвісний Вавриш замість головного архітектора Києва Сергія Целовальника укладає договір на розробку ДПТ з добре відомою ТОВ “Терра Проджект” і примальовує необхідну ділянку.
Інвестором розробки ДПТ виступає ЖБК Єнісейська Садиба-2. Хоча міська програма створення містобудівної документації (рішення КМР № 518/10006 від 13.11.2013) у п. 5 прямо вимагає, що Департамент у разі необхідності та за наявності інвестиційних пропозицій готує проект рішення Київської міської ради про зміни у переліку містобудівної документації, наведеної у додатку до Програми, думкою Київради ніхто не цікавився. Та й навіщо цією думкою цікавитися, якщо при затвердженні ДПТ можна першим пунктом ці зміни відразу і внести? Так, це незаконно, але Київрада і не таке підтримує.
До речі, Сергій Целовальник був дуже грамотним корупціонером і шанував Кримінальний кодекс не гірше за Остапа Бендера, тож восени 2015 року він у пояснювальній записці до проекту чесно написав: “Прийняття рішення дасть можливість та правові підстави для розроблення містобудівної документації на території міста, які не визначені у Переліку”.
Чим і перекладав всю відповідальність за злочин на депутатів Київради. На відміну від нього, новий головний архітектор Києва Олександр Свістунов з Кримінальним кодексом не товаришує, тож пішов на службове підроблення і 2017 року в пояснювальній записці вказав, що ДПТ розроблений на підставі старого рішення КМР.
Проблема 2. ДПТ не може суперечити Генеральному плану міста. А за Генпланом, на Писаржевського, 8 – зелені насадження загального користування. І стандартний “хід конем” з посиланням на проект ГП-2025 не працює – у проекті також зелені насадженні і жодної житлової забудови. Вирішили елементарно: намалювали те, що потрібно, на Закон – “забили”.
Проблема 3. Санітарно-захисні зони від ГБК “Либідь-2” та інших об’єктів, що роблять неможливим будівництво житла. Вирішили також елементарно – нікого не питаючи (а об’єкти поза межами ДПТ Саперної Слобідки), намалювали інші об’єкти, зменшивши СЗЗ. На місці гаражного кооперативу з’явився багатоповерховий паркінг біля дальньої межі ділянки кооперативу. Ось тільки щось у Департаменті містобудування та розробників ДПТ не зійшлося – проектний план сусіднього ДПТ Корчувате не передбачає знесення цих об’єктів.
Тобто маємо справу зі звичайнісінькою фальсифікацією, але ця фальсифікація буде мати дуже серйозні наслідки для власників гаражів – у разі затвердження ДПТ Саперної Слобідки та будівництва житлового комплексу, вони зобов’язані привести СЗЗ свого кооперативу у відповідність до ДПТ, тобто або знести половину гаражів, або власним коштом будувати багатоповерховий паркінг для всіх членів кооперативу.
Проблема 4. Громадські слухання, на яких проект ДПТ рознесуть як захисники зелених зон, так і члени кооперативу. Ну це вже зовсім легко – на початку серпня 2015 року, в період відпусток, стандартно у розділі “Реклама” газети “Хрещатик” дають невеличке повідомлення, а далі – тиша. Результат очікуваний: лише схвальні відгуки від зацікавлених осіб.
Не очікуючи затвердження ДПТ та землевідведення, ЖБК “Єнісейська Садиба” захоплює земельну ділянку та починає знищення зеленої зони (відразу після укладання договору про розробку ДПТ), а згодом, у вересні, самочинне будівництво першого будинку в 12 метрах (СЗЗ гаражного кооперативу складає 50 метрів) від межі кооперативу.
Вам не здається дивним, що під час виборчої компанії, коли влада займається власним піаром на протидії незаконній забудові, а “летючі ескадрони” Білоцерковця розважаються по всьому місту, закопуючи будівельні котловани, хтось починає самобуд, та ще на самовільно зайнятій земельній ділянці? Але тут немає нічого дивного – на той час у Михайла Булигіна вже з’являється новий покровитель в особі тодішнього голови земельно-будівельної комісії Київради Володимира Прокопіва. З’являється у нього і підтримка у вигляді депутата Верховної Ради, але її ми залишимо “на десерт”.
Пан Прокопів, якому на виборах дістається округ з самобудами “Єнісейської Садиби”, –типовий сучасний український політик, який добре вміє не тільки адміністративний ресурс використовувати, але й знає, як на власну рекламу грошей дістати не із своєї кишені. Він швидко домовився про плідну співпрацю – “Єнісейська Садиба” його округ до ладу приведе, а він їхні самобуди захистить.
20 жовтня 2015 року, на останньому засіданні земельної комісії минулого скликання Київради, при палкій підтримці Прокопіва та Найдьонова ДПТ одностайно підтримали й направили на затвердження Київради. Але за місяць ситуація суттєво змінюється – Прокопів отримує посаду секретаря Київради і апетит як його, так і його підшефних, зростає. ДПТ відправляють на доопрацювання.
На початку 2016 року з ДПТ виникають додаткові проблеми – потрібно щось вирішувати із самобудом Анатолія Войцехівського “ЖК Мозаїка”, адже київській владі незрозуміло, в якому вигляді дозволяти його добудовувати. Ще більші проблеми виникають з боку ГБК “Либідь-2”, члени якого дізнаються про плани на їхні гаражі та починають активно розсилати звернення у контролюючи органи.
Щоби хоч частково вирішити проблему, задля “Єнісейської Садиби” роблять землевідвід 1.26 га для експлуатації та обслуговування наявних будівель і споруд з озелененням території загального користування на вул. Академіка Писаржевського, 8 (рішення № 715/715 від 14.07.2016). Тобто земельну ділянку відведено під експлуатацію старого автозаправного комплексу площею 56 м. кв.
А ось як на той час виглядала ця стара автозаправка:
Забудовник зовсім не переховувався і особисто викладав нові рекламні ролики-звіти про своє самочинне будівництво. Без реклами не буде покупців, а навіщо йому переховуватися, якщо вже про все домовлено з самим Прокопівим?
ЖБК “Єнісейська Садиба” ще до рішення про землевідвід реєструє Декларацію про початок будівельних робіт (на той час будинки вже майже збудовано), а у вересні 2016 року подає Декларації про готовність до експлуатації. Чисельні скарги ГБК “Либідь-2” дають перший результат – 17 листопада 2016 року Департамент архітектурно-будівельного контролю КМДА скасовує реєстрацію всіх декларацій забудовника як такі, що містять недостовірну інформацію. Але далі діло не пішло – міська влада навіть не намагається зупинити самочинне будівництво, а Булигін зупинятися не збирається. Одночасно прискорюється процес затвердження ДПТ Саперної Слобідки.
У грудні 2016 року до Київради надходить вже новий проект детального плану, в якому новий “ЖК Єнісейська Садиба” виріс що найменше у три рази в порівнянні з намірами 2015 року: замість 5 секцій 10-14 поверхів уже передбачено 9 секцій від 10 до 26 поверхів. Новий проект ДПТ додає нові проблеми.
Проблема 5. Зі східної сторони ДПТ – територія природно-заповідного фонду, межі якого можна змінювати лише за дозволом Кабінету Міністрів, а до цього рівня Прокопів ще не доріс. У Проекті-2015 і так вже “забули” врахувати протипожежні зони 50 метрів від ПЗФ, що хоча б старі 5 секцій втулити. Знову вдалися до банальної фальсифікації – намалювали нові межі ПЗФ як начебто вже чинні, а на звільненому місці розмістили заплановані житлові секції по 26 поверхів.
Як свідчать дані Містобудівного кадастру, це саме фальсифікація – офіційні межі природно-заповідного фонду такі, як були у Проекті-2015.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проблема 6. Після чисельних скандалів на початку 2016 року було завершено розробку історико-архітектурного опорного плану міста Києва, який Мінкульт виніс на громадське обговорення. Під час візиту представників ЮНЕСКО у березні цього року керівництво КМДА запевнило їх, що новий ІАОП буде затверджено найближчім часом. Тільки ось будівництво “Єнісейської Садиби” ведеться на території Лисогірського історичного ареалу,
а режими використання території ареалу передбачають заборону створення нових житлових утворень, висота нових будівель не повинна перевищувати 12 метрів, повністю виключається зведення будівель підвищеної поверховості (більше 9 поверхів) та висотних.
З одного боку, новий ІАОП ще не затверджено, але він є складовою нового Генерального плану Києва та має більшу силу, ніж ДПТ. Більше того, після його затвердження всі ДПТ зобов’язані привести у відповідність до нього. От тільки є одна деталь: якщо ДПТ Саперної Слобідки встигнуть затвердити, відведуть землю під нове передбачене будівництво та нададуть відповідні містобудівні умови і обмеження, то про виконання положень ІАОП і збереження Лисогірського історичного ареалу можна буде забути.
Чи мали враховувати проект історико-архітектурного опорного плану під час розробки ДПТ? Так, мали, адже безпосередньо в пояснювальній записці до нього вказано, що положення проекту ГП-2025 враховано. Тож знову – банальна фальсифікація.
І це далеко не всі приклади з ДПТ Саперної Слобідки, як міська влада у Києві бореться з незаконним будівництвом, захищає зелені зони і культурну спадщину.
Але поза кадром залишалась суттєва участь ще однієї впливової персони – нардепа Юлія Мамчура, адже робити висновки щодо його ролі поки що зарано (на відміну від інших учасників, він зовсім не розуміється на земельному та будівельному законодавствах). Відразу необхідно зазначити: офіційний організатор всієї афери, Михайло Булигін, одночасно є й офіційним помічником Мамчура у ВР. І Булигін – не єдине, що пов’язує народного депутата і самовільне будівництво на вулиці Писаржевського, адже в організації і проведенні фіктивних громадських слухань проекту ДПТ та робочих зустрічей участь брав особисто Юлій Мамчур.
Сам народний депутат так сильно “влип”, що став повноцінним власником квартири у будинку за адресою Писаржевського, 8 – квартири у будинку, якого юридично не існує та на квартири у якому, за законодавством України, не може існувати права власності. Але у Мамчура це право, офіційно внесене у держреєстр прав, є.
Так хто Ви, полковнику Мамчур? Жертва шахраїв, що скористалися Вашою правовою необізнаністю, чи співучасник протизаконної діяльності, який проштовхує реалізацію всієї схеми, користуючись статусом народного депутата?
Юлій Мамчур
Сумнівно, що Юлій Мамчур відповість особисто, але ми все побачимо вже найближчим часом. Якщо у полковника є офіцерська честь і присяга на вірність України для нього не пустий звук, він особисто стане на захист Закону, візьме під особистий контроль як питання знесення самобуду на самовільно зайнятій земельній ділянці, так і кримінальні справи проти шахрая-помічника та корупціонерів у КМДА. Але якщо полковник вирішив, що настав час конвертувати у матеріальні блага свій імідж героя та статус народного депутата, то він до останнього буде захищати шахраїв і використає всі свої можливості, щоб захистити самобуди. А поки що достеменно відомо одне – НАБУ в будь-якому разі має відкрити справу і дізнатися, яким чином Юлій Мамчур усупереч вимогам законодавства отримав державну реєстрацію прав на квартиру, якої юридично не існує.
P.S. У понеділок, 3 квітня, Київський господарський суд за позовом прокуратури визнав недійсним договір оренди земельної ділянки на вулиці Писаржевського, 8. Представники “Єнісейської Садиби” в суді стверджували, що на ділянці нічого не будується. Що буде далі – подивимось, але, як свідчить досвід, тепер ДПТ будуть протягувати з подвійним завзяттям, щоби захистити усіх причетних до афери від кримінальної відповідальності.
Володимир Тищенко, громадський активіст
Джерело
КиевVласть
3 квітня 2017 г. 10:30
Раздел: Тексти
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Український парламент рясно представлений обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своїх округах, дехто знаходиться із місцевою владою в стадії війни, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися із тим, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть вирішила провести серію інтерв’ю із обранцями, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представлятиме на осуд читачеві розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Олександром Марченком (член депутатської групи партії "ВО “Свобода").
KV: Які з проблем Київської області, на Вашу думку, є найбільш актуальними? Які з них не вирішуються протягом десятиліть через специфічні особливості пристоличного регіону?
Олександр Марченко: На Київщині продовжується знищення головного нашого ресурсу - людського. Це політична проблема, адже влада не має ніякої стратегії для його збереження. Людей під час війни виганяють на заробітки за кордон. Лише цього року з Київщини на заробітки виїхало 17 500 людей, - професійних, кваліфікованих, сильних фізично. Підкреслю, це лише цьогоріч! І влада на місцях навмисне замовчує ці шалені цифри. Містечка на Київщині завішені оголошеннями “Робота в Польщі”, “Робота в Чехії” і т.д. Це - величезний недолік у роботі місцевих, обласної та центральної влад, і правлячі сили декларують все для того, щоб ми покидали українську землю.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Що потрібно робити владі, щоб хоч якось реабілітувати таку ситуацію?
Олександр Марченко: В першу чергу, зайнятися соціально-економічними питаннями, щоб як мінімум зберегти робочі місця. Не “фейкати” про створення нових, а саме не допустити росту безробіття. Розібратися, з чого ментально складається область, район, кожне містечко та село. Наведу приклад свого округу. Біла Церква - це третина працівників будівельної галузі, третя частина - харчової, переробної та машинобудівної галузей, і ще третина - це бюджетна сфера. Це - величезний виробничий досвід. Не варто придумувати велосипед, бо наші люди мають і хист до такої роботи, і необхідну базу знань. Так,ми в Білій Церкві маємо машинобудування, але чомусь ніхто з білоцерківських підприємців не виграє тендери “Укроборонпрому”, який, натомість, користуються іноземними пропозиціями. А для того, щоб наша продукція мала попит, потрібні спільні зусилля влади, яка виділяє земельні ділянки для розширення потужностей, та монополіста, який підводить інженерні мережі, а також співфінансування бюджетів різних рівнів.
KV: Ваше ставлення до адміністративно-територіальної реформи та ідеї добровільного об’єднання громад.
Олександр Марченко: Я б назвав цей процес добровільно-примусовим об’єднанням. Відповідний закон депутати-”свободівці” у Верховній Раді не підтримали. Реформа вже проводиться не перший рік, а досі ніхто не знає, які довідки і де можна отримати, з якими питаннями можна звертатися у сільську раду, яка, до речі, сьогодні у деяких депресивних селах Київщини є чи не єдиним місцем працевлаштування. І роздуваючи апарат у центрі, влада знищує управління на місцях.
“Свобода” обов’язково запропонує українцям адміністративно-територіальний устрій, який тут ментально знайомий. Це - створення трьохсот повітів, розширення сільських рад. Це ті стежки, які у нас стоптані історично, формат, коли люди прив’язані до якогось центру. Зараз у нас відбувається своєрідне накопичення. Голови РДА і об’єднаних громад скоро почнуть один одного з‘їдати, бо переплутали повноваження. Так, нам потрібна професійна адміністративно-територіальна реформа, але таких аморфних утворень, як райдержадміністрація та облдержадміністрація, навіть на даному етапі розвитку просто не повинно бути, - їх функції легко можуть виконати виконкоми при районних радах.
KV: Нещодавно прийнятий Закон №5520, який дав можливість селам приєднуватися до міст обласного значення, має перспективи в Київській області? Власне, на його прийняття чекали в місті Березань. Навколо об’єднання Білої Церкви з довколишніми селами також постійно точаться дискусії...
Олександр Марченко: Гадаю, до міст обласного значення ні в якому разі не можна приєднувати села. У кожного міста так багато проблем, що селам таке об’єднання нічого хорошого не принесе. Давайте відверто: хіба буде прагматичний голова дбати про якийсь хутірець під містом, якщо більшість його виборців - це місто? Сумніваюсь. Наші управлінці краще проведуть благоустрій кількох центральних алей і покажуть свою роботу десяткам тисяч виборців, а не займатимуться проблемами сотні жителів села, яке виявило бажання приєднатися.
KV: Побутує думка, начебто, Київщина розвивається лише за рахунок своєї землі, і саме земля є найперспективнішим ресурсом регіону. Наскільки це твердження, на Вашу думку, відповідає дійсності? Чи на часі зараз скасування мораторію на продаж землі?
Олександр Марченко: Київщина - це потужний сільськогосподарський край, громади якого розвиваються завдяки обробітку землі та урожаю. А от на продажі землі тримається єдина сила - система чиновників. Для них якраз є небезпека: якщо закінчиться вільна земля, чим тоді торгувати?
Земля - це стратегічний ресурс, який давно вже “викачують” у громади олігархи. У Київській області - Засуха, в інших областях свої діячі… Але якщо у нас відбудеться скуповування землі у великих об’ємах - це неправильно. Люди, доведені до відчаю бідністю і хворобами, можуть за безцінь продати кільком великим власникам свої наділи. І це - штучний процес, який ні до чого доброго не доведе. Тому питання відміни мораторію для держави - неприпустиме. Вона повинна зайнятися професійною оцінкою землі, щоб люди отримували за її оренду гідну плату, а орендарі поводили себе не так, ніби ми на цій землі живемо один день.
KV: Ви співпрацюєте з облдержадміністрацією?
Олександр Марченко: Я взагалі рідко звертаюся до влади на місцях, намагаюся більше використовувати свої депутатські повноваження для роботи, але нещодавно таки звернувся до голови ОДА Олександра Горгана з пропозицією співфінансування бюджетами різних рівнів деяких соціально важливих об’єктів.
Зокрема, потребує реконструкції Київський обласний онкодиспансер у Білій Церкві. Необхідно побудувати сучасне відділення хіміотерапії. Ця проблема несправедливо залишається поза увагою, адже Біла Церква - “лідер” Київської області за статистикою онкозахворювань. Ми випереджуємо Київську область у 3,5 рази, Україну загалом - у 12 разів. Місто свого часу стало базовим для переселення жителів Прип’яті після аварії на ЧАЕС. І хворіють у нас не тільки ліквідатори аварії, не тільки очевидці горя, але й їх нащадки. Крім того, попросив розглянути питання добудови школи №18. Діти ходять у місті обласного значення у їдальню за півкілометра від школи, минаючи дуже незручні дорожні переходи. Крім того, там немає нормального спортзалу, хоча школа далеко не найгірша в місті. Актуально також будівництво дитячого садочка в районі Піщаний. Там поселилося багато молодих сімей, які змушені відвозити дітей у найближчий дошкільний заклад, а в громадському транспорті це вкрай незручно. Ще два питання серед поданих мною - будівництво об’їзної дороги навколо Білої Церкви та багатоквартирного житла для військових, адже в Білій Церкві базується потужна 72-га військова бригада.
KV: В адміністрації відреагували на Ваші звернення?
Олександр Марченко: Я отримав лише одну відповідь від голови КОДА Олександра Горгана щодо онкодиспансеру. Звучить вона в руслі “ми купимо маршрутки і будемо возити людей у Київ”. Але для чого так знущатися над людьми? Я обов’язково зустрінуся з ним особисто і не раз підніму це питання. Я вважаю, це ненормальний підхід до роботи зі сторони всієї команди, а “службісти” і взагалі таким чином підставили свого голову.
KV: Тобто, підставили свого голову? Хтось навмисне готує і подає Горгану некоректні документи?
Олександр Марченко: Таке припущення очевидне. Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі, якщо роблять отакі фейкові відповіді і відносять керівнику. І саме через такі відповіді у мене формується незрозуміле ставлення, надіюсь, це звучить достатньо коректно, до пана Олександра Горгана, який ставить на аркуші свій підпис.
А щодо реконструкції диспансеру у Білій Церкві є декілька висновків Міністерства охорони здоров’я, Володимир Гройсман підтримав це питання, а ОДА планує купувати онкохворим людям маршрутки… Сміх і маячня.
KV: Як Ви вважаєте, чи впливає Ваш колега Ярослав Москаленко на прийняття рішень у ОДА?
Олександр Марченко: Стверджувати однозначно не берусь, але той факт, що голова ОДА співпрацює з Ярославом Москаленком і прислуховується до його думки, - очевидний. Але, знаєте, була б з цього користь якась…Я цього поки що не бачу.
KV: Як Ви вважаєте, конкурс на посаду голови ОДА відбувся чесно?
Олександр Марченко: Ні, я не вірю. Без коментарів.
KV: Чи зберігся у Київській області вплив колишнього голови ОДА Анатолія Присяжнюка?
Олександр Марченко: Щодо цієї теми я можу хіба тільки пазли складати, але, напевне, таки зберігся. Виконавці замовлень минулої влади на Київщині так і не озвучені публічно. Ніхто не відповів перед Законом за “розбазарення” земель після такого соціального вибуху, як Революція Гідності. Ми з цією ідеєю виступаємо завжди і всюди - наслідки режиму Януковича повинні бути усунені, а Анатолій Присяжнюк саме з цієї команди. Я вже не говорю про рейдерство та беззаконня зі сторони поплічників режиму, - це компетенція силових відомств. Знову ж таки, нова система правоохоронних органів не сформована. Саме в усуненні наслідків режиму вони бездіють, і ніяка реформа МВС, тримісячні курси для полісменів та переодягання у нове вбрання цьому процесу не допоможуть.
KV: Чи можна стверджувати про формування нового політичного клану з центром у облдержадміністрації?
Олександр Марченко: Знову ж таки, ми всі прекрасно знаємо, хто сьогодні “опікується” нашим головою ОДА. Керманичі Київщини, які пов’язані до “Волею народу” - це продовження корумпованої, прогнилої і атрофованої політичної системи, яка не змінилася по суті. Системи, яка лише накопичує зловживання. Доки не відбудеться очищення, поки не будуть покарані попередні голови ОДА, говорити, що це нові люди не варто. Якщо аналізувати з огляду на політичне минуле Київщини, то це просто новий клан, а не новий підхід до влади.
Читайте: Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
фото: berlin-visual
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
11 квітня 2024 г. 14:29
“Азартна біда” давно вже не просто на порозі, а панує в нашому домі. Лобісти ігрового бізнесу вимушено трохи переформатовуються, але тягнуть час явно не в інтересах суспільства, не в інтересах обороноздатності та й не в інтересах українських сімей. І поки відкритим залишається питання: то ж на чиєму боці в цьому питанні Гарант Конституції?
10 квітня 2024 г. 15:44
В останні роки був в лікарнях виключно щоб зробити щеплення від COVID-19. Але минулий місяць змушений був добряче походити по лікарням, різним лікарям і діагностичним центрам.
11 березня 2024 г. 14:38
З весни минулого року ми стали аутсайдерами у війні технологій. Якщо спочатку в нас не вистачало (як і зараз не вистачає) традиційних озброєнь, боєприпасів, натомість були масово мавіки, дрони для скидів, фпв-дрони, а "чмобіки млинці з лопати їли", то тепер ми втратили ініціативу. За три-чотири місяці ми ризикуємо остаточно втратити здатність чинити опір чим-небудь ще, крім стрілецької зброї. Перетворимося на відчайдушних людей, на яких ведуть полювання машини з фільму "Термінатор". Треба негайно вживати радикальних заходів. Дилетанти і мародери від технологій мають поступитися місцем професіоналам і патріотам.
Календар подій