Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
15 квітня 2019 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
Основні міфи про “нелегальні” АЗС та їх повне спростування
Перерозподіл ринку автопалива на користь монополістів супроводжується потужною піар-кампанією у ЗМІ, спрямованою на формування певної точки зору у суспільстві стосовно невеликих учасників ринку. Здебільшого інформація подається бездоказово, перекручено та маніпулятивно.
Розгляну найяскравіші міфи про малий та середній бізнес, який працює у галузі роздрібної торгівлі пальним та що насправді стоїть за цими міфами.
1. Для будівництва заправки треба 2,5 млн доларів, а “нелегалам” достатньо 30 тис. доларів.
Так ненав`язливо формується думка, що легальність може визначатися розміром вкладених фінансових ресурсів і, буцімто, ті хто вклав менше певної суми - нелегали. За такою хибною логікою, власники п`ятизіркових готелів повинні вимагати закриття всіх готелів у яких менше п`яти зірок, а фешенебельні ресторани - закриття фастфудів. А Роллс-Ройс мав би вимагати закрити всі автозаводи у світі, які виробляють дешевші автомобілі.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Хтось будує надсучасні автозаправні комплекси і завойовує прихильність споживача якістю сервісу та додатковими послугами. І це, звісно, впливає на ціну палива, бо витрати у ті ж 2,5 млн доларів включаються до кінцевої ціни продукту.
А хтось обходиться в рази меншими сумами. ВІн не включає вартість будівництва та високі експлуатаційні витрати заправного комплексу до ціни продукції - і продає паливо дешевше, хоч і позбавляє споживача додаткового комфорту та сервісу.
І той, і той мають право працювати на ринку. Справа споживача - і нікого більше - вирішувати, де йому паливо купувати.
2. Тіньовики працюють без документів і порушують правила безпеки.
Справді, малі учасники ринку не завжди можуть похизуватися повним набором документів, які придумала держава для підтвердження легальності їх діяльності. Але причина не в тому, що невеликі заправки не бажають їх отримувати, а в тому, що дозвільно-погоджувальна система влаштована так, що вони не можуть пройти всі круги пекла і не мають достатніх фінансових ресурсів для сплати хабарів на отримання необхідних дозволів і погоджень.
Другий важливий момент, про який я тривалий час говорю: за надмірними вимогами держави до цього бізнесу давно поховано головну мету - безпеку. Система заточена не на гарантування безпеки, а на отримання неправомірної вигоди чиновниками, які видають ними ж придумані дозвільні папірці.
І на роздрібному ринку автопалива нічого унікального не відбувається - це ракова пухлина всіх галузей економіки і причина того, що в рейтингах сприяння бізнесу наша країна на найнижчих щаблях, а економічний розвиток на рівні країн Африки.
Що ж до безпеки. По-перше, дозвільні папірці видані державними органами на АЗС, мають таке ж саме відношення до реального стану об`єктів та до рівня безпеки, яке колись мали талончики про проходження автомобілем техогляду до реального технічного стану автомобіля.
Читайте: Торгівля індульгенціями: державна політика промислової та техногенної безпеки на ринку автомобільного палива
Друге - практика за всі незалежні роки свідчить про мізерну кількість випадків НП на АЗС взагалі. Випадки серйозних аварій з людськими жертвами якраз ставалися виключно на великих АЗС відомих брендів, які хизуються наявністю на своїх об`єктах всіх необхідних дозвільних документів.
Безпека цілком в руках власника. Це його особиста відповідальність перед законом. Жоден чиновник його не примусить дотримуватися необхідних норм, якщо він сам не здатен це зробити. І неважливо - є у нього папірці чи нема.
3. Річний обіг чорного ринку під 400 млн доларів.
Справді, бюджет втрачає податкові надходження. Це біда не тільки галузі моторного палива, а всіх галузей - через недолугу державну фіскальну політику. Але найголовніший момент - білих і пухнастих на цьому ринку немає. Всі учасники - і великі і маленькі - займаються податковими махінаціями.
Чому ж ярлик неплатників податків вішається виключно на маленькі АЗС коли навіть Google видає масу посилань на порушені кримінальні провадження щодо великих гравців ринку за несплату податків - на такі суми, що маленьким гравцям навіть не снились?
Чомусь замовчується, що найбільші втрати бюджету не в роздрібній торгівлі, а в контрабанді автопалива, яке переважно є імпортним бо Україна власною нафтопереробкою може забезпечити лише мізерну частину потреб ринку. Імпорт палива повністю під контролем власників великих мереж АЗС. Чи не через це проблему контрабанди замовчують?
Ще цікавий момент. Десь із 2015 року було прийнято кілька законодавчих ініціатив, спрямованих на запобігання втрат бюджету від торгівлі автопаливом. Серед головного: було збільшено акцизи на компоненти, за допомогою яких можна виготовляти фальсифікат; ввели електронну систему адміністрування акцизу, яка повноцінно запрацювала з 1 квітня 2016 року.
Експерти “Консалтингової агенції А95” у 2017 році заявили, що обсяги тіньового обігу дизельного палива досягли показників, на які можна не зважати: у першому півріччі 2017 року вони оцінювалися на рівні 1% ринку, а”безакцизні” обсяги бензину скоротились до 8% ринку.
Читайте: Чи вдарить ліцензія по скандальній АЗС на Ревуцького?
Що ж такого трапилось наступного 2018 року на ринку, що знов заволали про “нелегалів” і почався справжній терор невеликих гравців з боку держави? Чому гіпотетичні припущення, не підтверджені перевірками ДФС, про те, що невеликі гравці ринку порушують податкову дисципліну, призвели до знищення малих АЗС, а реально існуючі кримінальні провадження про ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах великими мережами ніяк не заважають їм спокійно працювати?
4. Існує великий обсяг виробництва контрафактного палива на нелегальних НПЗ.
Ніхто не заперечує, що проблема існує. Але наскільки вона масштабна? Чому немає претензій до правоохоронних органів, які ніяк з цим явищем не борються? Тим більше, що таке виробництво дуже важко приховати - це ж не пошити кросівки ABIBAS десь у підвалі. Невже держава, маючи потужну правоохоронну систему, не здатна виявити такі виробництва?
Але головне питання: до чого тут невеликі АЗС? Чому за нелегальне виробництво фальсифікату повинні відповідати ті хто жодним чином до нього не причетний?
І ще більш важливе питання: до чого тут газові заправки? Невже є великою таємницею для відповідних державних органів те, що в гаражних умовах немовжливо підробити автомобільний скраплений газ, бо для цього треба дороге високотехнологічне заводське обладнання?
Читайте: Бензинові барони прориваються у королі
Звісно, можна припустити, що через маленькі заправки здійснюється реалізація контрафакту. І що? Ми знаємо, що через магазини електроніки продається контрабанда - чому держава не позакривала ці магазини?
5. Таких обсягів нелегального ринку, як в Україні, немає ніде у Європі.
Так, немає. Бо в Європі “нелегалів” давно легалізували через прості і зрозумілі процедури - і ринок сам розставив усе по місцях. Там і в голову нікому не прийшло, що державний апарат може використовуватися на побігеньках у монополістів для захисту їх інтересів і використовуватись як інструмент для перерозподілу ринків.
А ще в жодній країні Європи чи інших цивілізованих країнах світу на думку чиновникам не спало порушувати своїми діями основні принципи ринкової економіки - вільний доступ до ринків та вільну конкуренцію. Тому ці країни з захмарним для нас рівнем життя, а ми найбідніша країна Європи, яку з Європою пов`язує тільки географічне розташування.
Загалом, на ринку автопалива триває війна. Війна за гаманець споживача, за встановлення повної монополії великих мереж, яка дасть їм можливість продавати автопаливо споживачеві за цінами не ринковими, а взятими зі стелі. На превеликий жаль, держава не стала незалежним арбітром та регулятором, а продовжує виступати на стороні монополістів.
Читайте: Проблема “нелегальних” АЗС: навіщо чиновники роблять вигляд, що турбуються про нас
Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"
КиевVласть
5 квітня 2019 г. 15:45
Раздел: Територія розуму
IT рабство
Хто володіє інформацією – той володіє світом. Цей сталий вираз можна коментувати по різному. В буквальному розумінні – хто володіє джерелами медіа, той і олігарх. Через медіа формується громадська думка, лобіюються закони, скеровується напрямок політики держави і т.д.
В іншому розумінні інформація – це все: ідеї, таємниці, бізнес, рахунки, стосунки, успіх, війни, перемир'я … це гроші, на які можна будь-що купити та продати.
Чим цінніша інформація – тим менша кількість людей її знає. Аксіома, символом якої часто використовують піраміду з всебачущим оком (на грошових купюрах). В народі навіть виникло таке повір’я – що до реалізації планів слід нікому не розповідати про задумане або ж не збудеться, в яке більшість людей сумлінно вірує і слідує.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Захист інформації – одне з основних питань служб безпеки. Це і безпека держави, безпека корпоративних інтересів, індивідуальна безпека. Тому людям часто доводиться підписувати договори про конфіденційність, нерозголошення державної та корпоративної таємниці.
Наприклад в часи СССР в КДБ застосовували різні рівні секретності, що покликані були забезпечувати безпеку державі. Розсекречування багатьох державних документів можливе через 75 років. Ця цифра пов'язана з декількома факторами. Через 75 років авторське право переходить від автора в загальне користування безпідставно. За 75 років проходить декілька поколінь, втрачається актуальність, цінність події, інформації, відповідальність.
Закон України “Про державну таємницю” 1994 року передбачає категорію, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою - “особливої важливості”, “цілком таємно”, “таємно”. Крім цього може бути встановлено термін розсекречування. Критерії визначення ступеня секретності інформації встановлює Державний комітет України з питань державних секретів.
Ми живемо в часи, коли носіями інформації стали технології. Їх розвиток відбувається набагато швидше ніж реалізовуються способи контролю та захисту від їх втручання у приватне життя, що тісно пов’язане з технологіями. Такими факторами можуть бути:
- камери відеоспостереження, у тому числі з розпізнаванням обличчя, що знаходяться на вулиці, в офісах, магазинах, посольствах, аеропортах. Тільки в Києві розташовано близько 6000 камер за державною програмою і це не враховуючи приватних камер відеоспостереження. У чиїх інтересах вони працюють, коли звичайний громадянин за певних обставин не може отримати записів з них. Чи мають право ці камери знімати людей без їх згоди на це?
- біометричні данні – відбиток пальця, сканування сітчатки ока;
- цифрові медичні картки - аналізи, ДНК, операції, діагнози;
- банківська інформація – фінансовий стан людини;
- мобільний телефон – ідентифікація людини за номером телефону, по голосу, IMEI, відслідковування геолокації особи, запис телефонних розмов, смс, різних месенджерів, доступ до камер телефону;
- соціальні мережі – добровільна, не завжди свідома згода на доступ до власного життя та друзів, яких можна відслідкувати за історією лайків чи коментарів, навіть якщо вони і приховані чи видалені;
- відкриті державні реєстри – боржників, ПДВ, судовий, декларацій і т.д.;
- існування ресурсу OPENDATA – сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру з прізвищами та назвами;
- пошукові системи – проводять аналіз запитів, спрогнозовують події. Китай має свою власну пошукову систему. У Північній Кореї з 2001 року заборонено використання інтернету.
- чіпування людей - відбувається в розвинутих країнах. В Швеції чіповано більше ніж 3000 людей. В Україні першу людину чіповано у 2016 році.
Створення паспорту та ІНН було початком на шляху ідентифікації особи, досі існує категорія людей, які проти мати ІНН – тавро.
Щоб провести оплату через інтернет, приймаючи смс, підтверджуючи оновлення в гаджеті – ми даємо згоду на обробку персональних данних, не маючи альтернативного вибору у користуванні послугою чим порушуються права людини.
Санкціонований доступ чи ні – майже не важливо, оскільки з моменту дізнавання про таємницю – інформація вже може діяти проти джерела. Громадяни досить вяло реалізовують своє право захисту персональних даних. Гаджет має властивості оновлюватись частіше ніж ми його купуємо, Закон же не удосконалюється разом з надходженням нових технологічних обновлень.
Держава має повноваження обмежити дозвіл на обробку персональних даних приватних технологічних компаній, бюджет котрих вже давно перевищив бюджет багатьох країн. Наприклад команія Apple має 375 млрд $ активів, кількість співробітників - 80 000 – це кількість населення таких українських міст, як Єнакієво чи Бердичів. Samsung Group має 343. 7 млрд $ активів, співробітників 344 000 - населення Севастополя. Якщоб Самсунг Груп був країною – то його ВВП займав би 35 місце в світі. Зараз Україна займає 47 місце у світі за рівнем ВВП.
Персональні дані в епоху швидко розвиваючих інфорформаційних технологій в тому числі появи штучного інтелекту, клонування, роботобудівництва потребують особливої уваги і не менш стрімкого захисту корпоративної таємниці, персональних данних.
Суспільство може захистити себе та свої права забороняючи зйомку себе, посилаючись на Закон України “Про зихист персональних данних”, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а саме п. 1. ст. 8 передбачає, що “кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції”. І таким чином частково стримати розвиток цивілізації доки його не дожене розум та усвідомлення.
Аналогією негативного впливу науки на людство є винахід зброї, в т.ч. атомної – Хіросима і Нагасакі, вибух Чорнобилю – ціна людської помилки, створення та використання біологічної зброї – підрахувати збитки взагалі не можливо хоча існує Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення, що вступила в силу в 1975 році. Форма новітньої війни – інформаційна та кібер – вірус Petya, напади компаній на країни.
Оскільки людство не має досвіду явного негативного впливу технологій - в будь-який момент ситуація може вийти з під контролю людини і ціна такої помилка буде глобальна і висока.
Читайте: Кадри вирішують всеКонституційний суд дозволив не звітувати про свій перший мільйонДержавна закупівля голосівЧи потрібен сектам томосПомилка пенсійного оподаткуванняШлюбний договір заради майбутньогоЮриспруденція – терновий чи лавровий вінок для України?
Ольга Терещенко, юрист-міжнародник, заступник директора коледжу ПНЗ “Університет сучасних знань”
КиевVласть
26 березня 2019 г. 09:30
Раздел: Територія розуму
Сотні тисяч “елітних паразитів”, яких жодному президенту не знищити без великої війни
Колись вчитель з літератури вчила мене, що кожен твір повинен мати вступ, основну частину та завершення. Спробую.
А ви спробуйте усе це прочитати. Завчасно дякую за терплячість та витривалість.
Цей текст про вибори. Вірніше - про їх безглуздість та потворність.
Вступ
П’ять років тому, наступного дня після втечі “лігітімнава”, на фоні суцільної ейфорії та емоційного свята, я запитав одного з депутатів Верховної Ради України: що будемо робити з тими людьми, хто кричав “бєркут-бєркут”, хто ніколи і нізащо не погодиться стояти струнко і співати гімн України, хто продовжує нести квіти до пам’ятників лєніну-сталіну тощо? Що будемо робити з цими чотирма мільйонами людей, які зі словами “данбас паражняк нє гоніт” топтали український прапор? Куди їх – у тюрми, до концтаборів, у резервації? Адже вони є, і їх доволі багато.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тоді, 25 лютого 2014 року депутат щиро та наївно відписався: “Будемо перевиховувати, ось подивишся – вони все зрозуміють і стануть такими як і ми!”
Основна частина
Я обіцяв написати цей текст різного роду ботам, але у ньому не буде жодного прізвища. Жодного. Чому? Тому що прізвища не виправлять і не змінять ту об’єктивну ситуацію, яка склалася на території під назвою Україна. Адже назвати цю ділянку землі державою наразі не можу.
Що цікаво, найголовніша брехня ллється не з солодких вуст кандидатів у президенти, а від активістів та інших, здавалося б, нормальних людей: “Від твого голосу на виборах залежить майбутнє країни!”.
Друзі! Не вводьте в оману ні себе, ні людей. Країна приречена. На жаль. На превеликий жаль. Поясню.
За останні два десятиліття в Україні сформувалися залізобетонні утворення під назвою “схєми” і “дагаварнякі”. Бурштин, ліс, газ, ліки, дороги, … митниця, податкова, суди, … “укроборонпроми”. Кожна така схєма – це десятки тисяч розумних та досвідчених людей, які не уявляють своє життя за “середню заробітну плату 10 тис. гривень. Навіть за 20 тис. Навіть за 30.
Крім фінансових “схєм”, існують ще й владно-територіальні. Коли конкретним районом чи областю керують конкретні “смотрящіє”, без дозволу яких навіть директор дитсадка в будь-якій ОТГ не призначається. “Смотрящіє” у свою чергу призначаються людьми, між якими є “дагаварнякі” про “чесний розподіл”.
Загальна кількість усіх цих людей на” схємах”, на “дагаварняках”, та тих, хто усю цю свору обслуговує (тобто їх матеріальний статок залежить від цих людей) – сотні тисяч. Повторюся – грамотних, досвідчених і розумних, адже дурнів там не тримають.
Усю цю спільноту прийнято називати “корупційна система”, очолювана та керована “олігархатом”. І з першим, і з другим явищем усі кандидати у президенти збираються “нещадно боротися”. У мене лише одне питання – Як?
Читайте: Повернення ресурсів українському народу
Навмисно почав цей пост зі вступу: “Перевиховувати” будемо? У тюрми посадимо півмільйона осіб, які захопили усю владу в Україні?”
Повторюю, на зарплату лікаря чи вчителя вони ніколи не жили, і жити не збираються. Міняються президенти, міняються депутати, а вони – залишаються на своїх місцях, бо “схєми” і “потоки” вимагають злагодженого та ефективного управління.
Той, хто намагатиметься зруйнувати усе це – отримає ОРДЛО, але у десятикратному розмірі.
Відтак, перед кожним наступним президентом буде стояти лише одне питання: або домовлятися із “системою”, або оголосити системі війну. Справжню війну - з сотнями тисяч загиблих, адже ці тварі ніколи не віддадуть своє. А тікати їм нема куди: до Росії не можна (бо патріоти), а до Європи зась (бо крадії та шахраї).
Тож в Україні сформувався новий олігархічно-корупційний клас - патріоти-шахраї. Це нероздільне поняття. Тому що тільки-но ви намагаєтесь їх звинуватити у крадіжці, то ви ж автоматично обвинувачуєте патріотів - а там і “путін нападе”.
Але повернемося до виборів президента. Наразі по телевізору часто крутять ролик одного з кандидатів, наголошуючи що лише він здатен зберегти державу. На жаль, це дійсно так. Бо він домовився з вищезгаданими людьми про “пакт щодо ненападу” на наступні п’ять років, та “збереження ТАКОЇ держави”. Якщо ж не він, то на нас чекає черговий переділ “схєм”, або взагалі їх знищення, що в свою чергу може призвести до (не дай Боже) знаємо чого.
Хоча за існуючих рейтингів все буде добре: переподілять лише верхівки “схєм” - і війни не буде. Але буде гаряче. Тому що представники однієї з найповажніших та найдавніших націй зради не пробачають. Це розуміють ті, хто в результаті програшу втратить усе, а тому – “пан або пропав”.
Завершення
Пам’ятаєте з дитинства термін “китайська нічия”? Коли, граючи у шахи, один з гравців, аби не програти, перегортає шахову дошку до гори дригом. Ось цього і треба боятися. Адже на кордоні стоять війська, які будь-якої миті готові втрутитися у шахову партію - і третину дошки під “світове занепокоєння та обурення” забрати собі.
Цугцванг – це позиція, при якій будь який хід призводить до погіршення ситуації. Почекаємо, який хід оберуть реальні гравці. Вже залишилося недовго.
Читайте: Демонополізація декомунізації. Нова промислова політикаКонстантин Карих, блогерKиевVласть
25 березня 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Президентським програмам - конституційні норми
Статтею 13 Конституції України передбачено, що Держава забезпечує соціальну спрямованість економіки. Це не єдина стаття Конституції, де стверджується соціальна орієнтованість держави – конституція пронизана соціальними нормами, за якими українці, як соціальна спільнота, є тими, для кого існує держава.
Президент - гарант Конституції. Відповідно, вся президентська програма повинна бути також пронизана соціальною орієнтованістю, орієнтованістю на людину.
Економічний стан держави, його розвиток – основа виконання соціального зобов’язання держави. Соціального-сформованого на принципах співволодіння і співуправляння ресурсами Держави.
На жаль, програми кандидатів далекі від норм конституції і далекі безпосередньо від людей.
Але є ще час до виборів, і не пізно змінити кандидатам тезиси своїх програм, привести до конституційних норм.
Пропоную кандидатам своє бачення необхідних тез для заміни чи загального доповнення в програмах, а читачам для формування позиції, заперечень і просто для інформації.
В пропозиції я зосереджуюся на головних економічних тезах, на які є практичний запит.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Нова якість державного управління
Держава втратила довіру. На сьогодні функції держави обмежилися і зосередилися суто на фіскальному механізмі та апаратові примусу. Органи влади не займаються активним розвитком економіки, не створюють механізмів для реалізації можливостей українцями.
Через спрямованість і результативність впровадження нової якості державного управління Ми повернемо довіру українців до держави і державного управління.
Нова якість державного управління буде визначатися кардинальними змінами, направленими на реалізацією можливостей громадян у спільному володінні та управлінні власним національним надбанням – матеріальними (земля, ліси, корисні копалини, вода, повітряний простір) і нематеріальними ресурсами українського народу. Тільки так можливо забезпечити незмінну конституційну вимогу – розвиток соціально спрямованої економіки країни, яка працюватиме виключно в інтересах українців.
Вперше, з часів існування незалежної України, будуть впроваджені механізми державного управління нової якості через пряму участь українців в розвитку економіки країни.
Українці, об’єднуючись, ставатимуть власниками суспільно значимих виробництв в різних галузях економіки. Держава забезпечить всебічний розвиток таких виробництв.
Завдяки новій якості державного управління:
- в країні існуватимуть тільки державні і законодавчо визначені монополії в інтересах українців.
- будуть розроблені і впроваджені нові механізми державного управління, направлені на створення нових та розвиток існуючих галузей промислового та аграрного виробництв, де громадяни, їх об’єднання та держава в інтересах українців стануть власниками;
- буде забезпечена органічний розвиток науки та виробництва, направлений на зростання наукоємності, інформатизації та технологічності у виробних процесах;
- нові механізми грошово-кредитної політики максимально забезпечать розвиток економіки країни власним фінансовим ресурсом. Україна колосально знизить залежність від іноземних капіталів, в тому числі, від капіталів агресивно налаштованих країн.
Відповідальне ставлення до механізмів державного управління нової якості, закладання в них ініціативно-організаційних складових – єдине, що може зупинити абсолютне і відносне падіння економіки країни та бути відправною точкою для пришвидшеного її зростання під егідою держави.
Припинення монополій
Право на монополії має тільки український народ в особі держави.
В Україні повинні припинити існувати недержавні монополії.
Монополії повинні існувати тільки на підставі законів – виключно у вигляді суспільно-державних монополії з виконанням суспільно-важливих задач.
Оптимальна податкова система
Взагалі, жодному кандидату я б не радив робити розділ про податки – це лякає людей як не обізнаних ретельно в них, так і обізнаних, при чому з різних причин. Але все ж, для принципового розуміння тих, хто дуже хоче.
Податки - джерело існування держави і виконання нею функцій.
Податки – це освіта, медицина, соціальний захист і захист від сторонніх агресій.
Бізнес повинен платити податки.
Ми створимо оптимальну систему оподаткування в інтересах людей і розвитку соціально-ринкової економіки.
Нова грошово-кредитна політика та фінансова стабільність держави
В Україні не працює грошово-кредитна політика в інтересах українців. Вона обслуговує монополії та олігархів. Ми кардинально змінимо цю ситуацію Новою грошово-кредитною політикою, що буде спрямована на всебічний розвиток економіки. Українці мають бути і стануть суб’єктами (ініціаторами і рушіями) такого економічного розвитку та набувачами благ від нього.
Діяльність створених об’єднаннями громадян нових підприємств, як в промисловості так і сільському господарстві, буде профінансовано завдяки впровадження Нової грошово-кредитної політики.
Запропонована нами Нова грошово-кредитна політика забезпечить:
- реалізацію фінансової складової економічних процесів в економіці;
- демонополізацію і деолігархізацію економіки, її окремих галузей, як одної з головних причин негативних процесів інфляції;
- припинення десятилітніх очікувань надходжень іноземних інвестицій - держава самостійно інвестуватиме у власне виробництво;
- системою експортно-кредитної підтримки власного виробника для забезпечення просування товарів українського виробництва на ринки інших країн;
- впровадження доступного для українців споживчого кредитування купівлі товарів національного виробника.
Зростання товарного виробництва, динамічний розвиток експорту та збільшення споживання українцями товарів власного виробництва – впливові чинники направлені на управління і зменшення інфляції та зміцнення гривні.
Ми ініціюємо кримінальні провадження і розслідуємо всі зловживання в банківській сфері із невідворотним покаранням винних осіб.
Впровадження запропонованої нами Нової кредитної політики забезпечить сталу зростаючу економіку та фінансову стабільність держави.
Нова енергетична політика
Пріоритетами нової енергетичної політики повинен стати суспільно-економічний розвиток країни в інтересах українців, а не монополій і олігархів.
Енергетична галузь та її ресурсне забезпечення – це надбання українського народу. Неприпустиме її перебування чи окремих її галузей в руках недержавних монополій.
Держава, в інтересах українського народу, візьме під прозорий контроль діяльність ринку електро-, газо-, теплопостачання.
Ми повернемо природні енергетичні монополії до володіння українського народу. Це дасть можливість формувати справедливі ціни на світло, газ та тепло без олігархічних націнок.
Ми забезпечимо посилення енергетичної незалежності країни шляхом розвитку видобувних галузей та збільшення власного видобутку.
В інтересах держави та української спільноти будуть побудовані термінали для прийому зрідженого газу. Це сприятиме підвищенню рівня економічної безпеки та стане додатковим чинником для прозорого утворення цін на енергоносії.
Ми проводитимемо збалансований розвиток відновлювальної енергетики, з огляду на її перспективи в майбутньому і економічну доцільність сьогодення.
Це вплине на відносне зниження цін на енергоносії як для населення, так і для промисловості.
Тільки впровадження таких принципів Нової енергетичної політики дасть змогу всебічному соціально-економічному розвитку країни та суспільства.
Розвиток промисловості та соціальна спрямованість економіки
Для розвитку промисловості будуть визначені пріоритети оптимального промислового виробництва за напрямами імпортозаміщення, експортно-орієнтованого виробництва та розвитку внутрішнього споживання.
Будуть створені всі умови для організації підприємств нової формації, які забезпечуватимуть промислове виробництво за визначеними пріоритетами і відповідатимуть критеріям суспільно значимості.
Фінансове забезпечення створення та діяльності підприємств нової формації буде реалізовано за рахунок прямого державного кредитування.
Громадянин України зможе ставати власником підприємств нової формації. Для цього будуть впроваджені нові принципи організаційних форм відносин власності. Такі підприємства можуть бути створені об’єднаннями громадянами за об'єднавчими принципами, головними з таких принципів є:
- однорідність засобів виробництва;
- територіальний;
- професійний;
- науково-технічний;
- масовий;
- спільні засобами виробництва;
- спільна метою діяльності.
Держава може, а інколи і повинна, створювати підприємства спільно з об’єднаннями громадян, які об’єднаються за об’єднавчими принципами, до яких можна додати ще і монопольний принцип – суспільно-державна монополія.
Державні підприємства можуть створюватися з метою реалізації функцій державного управління, забезпечення діяльності державних монополій, відновлення та повернення природних монополій в державне управління.
Створені (реорганізовані) на таких принципах промислові підприємства повинні отримати всебічне ресурсне забезпечення від держави. Для таких підприємств буде і логічним застосування певних преференцій.
Для реалізації нової промислової політики будуть впроваджені нові механізми кредитної політики для прямого довгострокового державного фінансування діяльності нових промислових підприємств.
Тільки підприємства, які відповідатимуть принципам соціальної значимості, забезпечуватимуть виробництво промислової продукції за пріоритетними напрямами, можуть отримувати доступ до ресурсів українського народу на умовах співволодіння та співуправління.
Важливим для реалізації нової промислової політики є припинення існування в інтересах українців недержавних монополій у всіх сферах економіки. Це, в першу чергу, стосується енергетичних монополій, які стали не тільки на заваді розвитку промисловості, а і перетворили життя українців на щоденний кошмар.
Держава в інтересах українців буде реорганізовувати і управляти природними і економічними монополіями. Для цього буде впроваджена нова якість державного управління власністю українського народу.
На шляху до відтворення промисловості країни, її економіки, та зростання благополуччя українців не можуть стояти перепонами монополії, відсутність дієвих державних механізмів управління, обмеженість у фінансових ресурсах. Це національні інтереси і Нова промислова політика повинна бути спрямована на забезпечення її реалізації.
Дотримання цих принципів дасть розвиток соціально-спрямованій економіці, яка передбачена діючою Конституцією.
Читайте: Демонополізація декомунізації. Нова промислова політика
Розвиток агропромислового виробництва в Україні
Для реанімації аграрного сектору економіки буде забезпечено реалізацію ефективних для держави й суспільства комплексів економіко-організаційних заходів. Головні з них:
- формування справжнього аграрія – первинного сільгосптоваровиробника у вигляді товариств (об`єднань) власників землі, одноосібних чи сімейних товаровиробників;
- збільшення в короткостроковій перспективі доходів власників землі в 2-4 рази;
- створення в селах і селищах тваринницьких комплексів. За розрахунками, можливе збільшення поголів’я великої рогатої худоби в 5-6 разів – до 15-20 млн голів, поголів’я свиней в 3-4 рази – до 20-24 млн голів;
- створення в селах і селищах переробних підприємств на базі первинних сільгосптоваровиробників;
- створення справжньої кооперації в аграрному секторі, де селяни, власники землі матимуть унікальну можливість засновувати кооперативні підприємства з переробки та виробництва продукції;
- реальний розвиток соціально-економічної інфраструктури сіл;
- створення високооплачуваних робочих місць для власників землі, членів їх родин і інших громадян України.
Реформування земельних відносин
Розвиток агропромислового виробництва в Україні стане можливим завдяки впровадження Народної земельної реформи, ініціаторами якої можуть бути тільки селяни-власники землі за підтримки усієї української спільноти.
Реформування полягає в заміні орендних відносин на самостійний обробіток землі її власниками як одноосібно (сімейно) так і в товариствах (об’єднаннях) власників землі.
Товариства власників землі – об’єднання селян, власників землі, з метою забезпечення максимальної структурної, технічної, технологічної, екологічної та соціально-економічної ефективності використання власної землі. Селянин, нарешті, стане власником врожаю з власної землі. Це дасть можливість збільшити на початковому етапі дохід від землі її власнику в 2-4 рази.
Для прискорення реалізації Народної земельної реформи буде створена її всебічна державна підтримка.
Будуть впроваджені нові механізми кредитної політики для прямого довгострокового державного фінансування діяльності товариств (об’єднань) власників землі та індивідуальних (сімейних) товаровиробників без застав та під 3% річних.
Для членів товариств (об’єднань) власників землі буде надана можливість отримання споживчих кредитів під 3% річних для задоволення нагальних соціально-економічних потреб, які виникли з причин систематичного знищення робочих місць на селі на фоні узурпації орендарями всіх прибутків від землі.
Власнику землі тепер не буде потреби продавати землю.
Розвиток тваринництва та переробки на селі
Товариства власників землі ідеальна база для створення в селах і селищах тваринницьких комплексів, переробних підприємств.
За замовленням товариств (об’єднань) власників землі та за рахунок прямого державного кредитування буде профінансоване будівництво тваринницької і переробної інфраструктури. Селяни, власники землі, будуть співвласниками цієї тваринницької і переробної інфраструктури.
Це дасть змогу збільшити поголів’я великої рогатої худоби в 5-6 разів – до 15-20 млн голів, поголів’я свиней в 3-4 рази – до 20-24 млн голів.
Переробна галузь, її розвиток перетворить економіку аграрного сектора з сировинної в високотехнологічну експортно-орієнтовану економіку.
Повернення землі її справжнім власника – селянам
На сьогоднішній день сформовані всі умови, щоб земля була у володінні будь кого, а не селянина. Ганебна довготривала оренда та емфітевзис тому підтвердження. Для розвитку країни і її суспільства таку неринкову практику користування землею треба припинити.
Будуть сформовані всі юридичні та фінансові механізми повернення землі селянам, які втратили її в результаті незаконних оборудок агрохолдингів та орендарів, на тлі занепаду рівня життя селянина. Як правило, це піввікові договори оренди та вікові емфітевзису, договори застави землі, договори міни та інше.
Будуть сформовані умови для передчасного припинення договорів користування землею (оренди та емфітевзису) за ініціативою власників землі з метою, нарешті, отримання власником землі можливості найефективніше використовувати власну землю, обробляючи її самостійно – індивідуально чи колективно в об’єднанні власників землі.
Збереження землі як національного надбання
Повернення землі українському народу, її власнику, уособленням якого є український селянин, сформує умови для відповідального ставлення до землі, збереження та відновлення її родючості.
Впровадження реформування земельних відносин, розвиток промислового та споживчого кредитування підсилять бачення селянином землі не тільки як національного надбання, а і джерело прибутків як власника виробництва так і високооплачуваних робочого місця для себе та членів своєї родини. Це вагомий фактор цінування землі.
Прийняття Закону про обіг земель сільськогосподарського призначення в інтересах українців, України та її національної безпеки забезпечить право власникам землі розпоряджатися нею без шкоди для інтересів держави та суспільства.
Відродження та нова якість сільського життя
Інтенсивний розвиток промислового виробництва на селі, власниками якого будуть селяни, забезпечить збільшене та стале надходженя до бюджету села чи селища. Створені за участю жителів села підприємства, насамперед товариства (об’єднання) власників землі, будуть найкращими платниками податків до бюджету свого рідного села чи селища.
В руках селян опиниться і той прибуток, який раніше забирав собі колишній орендар землі. Тепер селянам не буде потреби просити якусь допомогу у орендаря – вони самі, як власники землі, зможуть розпоряджатися прибутками від неї та іншої діяльності, направляючи їх, в тому числі, і на потреби села та його розвитку.
При переході до нових земельних відносин село виграє багатократно. Виграє українське село – виграє Україна.
Створення високооплачуваних робочих місць
Запропоноване стрімке зростання економіки буде потребувати працівників різних професій і кваліфікацій і не буде можливо без створення виробничих підприємств, учасниками (власниками, співвласниками) яких будуть саме українці і їх об’єднання. Це означає, що кожен громадянин може стати учасником створення власного робочого місця і бути власником підприємства, на якому створюються робочі місця. Така ситуація матиме характерний прояв в аграрній промисловості.
Створюючи товариства власників землі, тваринницькі та переробні підприємства, селяни, власники землі, самостійно створюватимуть нові високооплачувані робочі місця, як для себе, так і інших членів українського суспільства.
Ставши власником індивідуального (сімейного) виробництва або учасником товариства власників землі, учасником тваринницького чи переробного підприємства, селяни, як власники первинного сільськогосподарського виробництва самостійно визначатимуть рівень оплати праці як для себе, так і для найманих працівників.
Очікувано, що зарплати на підприємствах створених громадянами України за об’єднавчими принципами будуть високі – власники самі вирішуватимуть свій розмір оплати. Високі зарплати на підприємствах нової формації стимулюватимуть формування високих оплат і на інших підприємствах.
Стрімке створення робочих місць та саме таке формування рівня оплати праці буде основним чинником не тільки припинення трудової міграції з України, але і сформує умови для повернення українців на Батьківщину.
Читайте: Яким має бути закон про обіг сільськогосподарської землі
Роман Головін, кандидат наук з державного управлінняKиевVласть
23 березня 2019 г. 09:00
Раздел: Стиль
Нема тіла - нема діла
Нема тіла - нема діла. Мабуть, таким поняттям керуються серйозні дядьки в урядових будинках, коли приймають рішення про знищення пам’ятників не модної сьогодні історії. Нагнали техніки, наробили галасу, зруйнували постать.
Молодець слуга народу, таким вчинком ти значно полегшив життя країні! Вмить дороги стали рівними, освіта й медицина безкоштовними, бюджетники на іномарках роз`їзджають, і на Сході спокій.
Дядю, дозвольте запитати: це у вас гра така, хто більше пам’ятників повалить? Не подумайте, я навіть і не намагаюся влазити у ваші політичні геніальні плани, але чи не здається вам, що ви трішки загралися?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Пам’ятників все менше, вулиці отримують інші імена. Навіть діти-дошкільняти знають слово “декомунізація”.
Та як подумаєш, скільки ви наших грошей хапаєте на ваш політичний тетріс та кросворд на знищення не модної історії, то по справжньому страшно стає. Якщо ви вже грабуєте нас своїми податками, то допоможіть маленькій Каті з онкоінституту чи Галині Федорівні, яка на комуналку всю пенсію витрачає. Чи АТОшників - добровольців не обманюйте, кажучи їм: “Ми вас туди не посилали”.
Так можна до безкінечності перераховувати. Та єдине, що я намагаюся вам донести, це те, що ті назви, чи ті люди, увіковічені гранітом, не є загрозою людству. Загрозою є пусті закони, які приймають дядьки в урядових будинках.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
KиевVласть
11 березня 2019 г. 17:00
Раздел: Вибори
Руслан Кошулинський: “Українцям треба дати можливість відкликати депутатів, які не виконують своїх обов'язків”
Кандидат в президенти від об'єднаних сил націоналістів Руслан Кошулинський виступає за знищення олігархічної системи, що склалася в Україні, та підготовку до протистояння Росії на всіх рівнях. Він пропонує розірвати усі зв'язки із Росією та залучити до перемовин з агресором британських та американських партнерів. Про перші укази президента Кошулинського та стратегічне бачення розвитку України читайте в ексклюзивному інтерв'ю кандидата нашому виданню.
KV: 24 лютого націоналісти організували на Майдані віче "За чисті вибори". На Вашу думку, коли українські політики почнуть мірятися ідеями або ідеологіями, а не ресурсами та мережами?
Руслан Кошулинський (РК).: Я вірю, що це обов'язково станеться. Але сьогодні, дійсно, мусимо констатувати, що немає змагальності програм, а політичні гравці змагаються ресурсами. Сьогодні у нас діє олігархічна система, де роль грає вклад у свій ресурс, - починаючи від медійних і закінчуючи фінансовими можливостями. Точно так само олігархи правлять і в політиці, і в економіці. У нас сировинно-експортна економіка, із копійчаною робочою силою. Сировина продається за кордон, а працівникові потім утридорога продаються енергоносії. Те саме відбувається і з кишеньковими олігархічними політиками - їх намагаються продати виборцеві.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Але люди не хочуть, щоб їх обманювали. Наше віче і було якраз присвячене порушенню цього питання. Ми хотіли дати людям зрозуміти, що можна збиратися разом і показати силу, щоби людина зрозуміла - в тому-таки суспільстві є такі самі люди, які думають так само, які не хочуть, щоб їх обманювали, які хочуть чистих виборів, докорінних змін і гідного майбутнього.
KV: Як ви ставитеся до тези, яку просувають деякі політики: “Дають - бери, але голосуй серцем”?
РК.: Це - спонука до гріха. Це - та сама ж технологія, що і "гречка". Але, на жаль, багато людей цього не розуміють. Чим відрізняється середньостатистичний виборець Європи? Він ідеологічний, він голосує за свого, якого він визнає. Баварець за цим принципом голосуватиме за ХДС/ХСС ("Християнсько-демократичний союз”/”Християнсько-соціальний союз в Баварії" - прим. KV) і це показує - такою Баварія бачить Німеччину. В нас такої культури немає - даються взнаки медійні, фінансові чинники. І, звичайно, держава не робить нічого, аби брудні передвиборчі схеми поруйнувати. Наприклад, нехай Рада ухвалить свободівський Закон про заборону політичної реклами на телебаченні за три місяці до виборів і під час виборів. Тоді автоматично і змагальність програм та ідеологій прийде, і гречка знівелюється…
KV: Як ви ставитеся до ідеї внести в законодавство зміни, які зроблять голосування не правом, а обов'язком громадянина?
РК.: Такі моделі є, зокрема в Австрії, де за неучасть у виборах громадянин повинен сплатити штраф. Це не є загальною нормою всіх європейських країн, лише деяких. "Якщо ви не хочете голосувати - держава купить ваш голос". Є і така модель. Чи можна зробити це сьогодні? Щоб знати напевне, потрібна широка суспільна дискусія, яку повинні ініціювати еліти, якщо вони хочуть зростання своєї нації. Але якщо вони просто знову хочуть отримати владу за будь-яку ціну, вони цю дискусію не ініціюватимуть.
KV: Виборча кампанія-2019 чимось відрізняється від попередніх?
РК.: Влада застосує ті самі технологічні прийоми, які існували усі 28 років Незалежності. Ця кампанія так само олігархічна. Бачимо все те ж фінансове, структурне та медійне забезпечення. Єдина особливість цієї кампанії - олігархи не мають єдиного кандидата - кожний з них висуває свого.
А щодо технологій, то вони не змінюються роками. У нас уже було Якщо не Кучма - то Симоненко. Вже розкручували механізм страху, протиставлення меншого лиха більшому.
KV: Чому українці продовжують на це "вестись"?
РК.: Без стрижня нація буде залежна від свого сильнішого сусіда. А нашому сусідові вигідно, щоб Україна - найпотужніша за своїми ресурсами країна Європи, була слабкою і керованою. Звідси атаки в медіа, промивки мізків, нав'язування. З іншого боку - влада не зацікавлена у змінах, адже бажає довго залишатися владою. Тож маємо, принаймні два потужних чинники, які зацікавленні вкладати шалені ресурси у те, щоб українці “велися” на всі маніпуляції.
KV: Тобто 28 років намагаються консервувати технології? Але ж портрет виборця з пострадянських часів змінився?
РК.: Так, змінився, але порахуйте, скільки нас залишилося і скільки виїхало. Полишає країну працездатне населення, яке готове реалізувати і реалізує себе в інших умовах, але не тут. І такі люди не можуть брати участь в кампанії, бо за кордоном не будуть створені умови для того, щоб вони проголосували. Залишаються ті, хто залежить від влади і ті, хто ще може голосувати свідомо і не піддається впливу. Кого більше, кого менше - не будемо робити акцент. Головне тут працювати на зміну свідомості виборця і попри опір влади, доводити йому, що від нього залежить доля держави.
KV: Ви проїхали багато населених пунктів під час своєї передвиборчої кампанії. Чи є регіональні відмінності? Про що частіше за все запитують люди?
РК.: Війна залишається питанням номер один з огляду на те, що на час війни Президент є головнокомандувачем. Якщо ти їздиш і представляєш свою програму, люди будуть запитувати: як закінчити війну, як швидко це можна зробити, яка формула, яким чином? Далі - тарифи, реформи - пенсійна, медична, базові питання виживання.
KV: Продаж землі?
РК.: Так. Кому продавати, скільки продавати, яка величина - дуже багато запитань. Фермери у сільськогосподарських регіонах навіть пропонують свої моделі. Це питання частіше лунає там, де аграріїв більше, де фермерство більш поширене або розвинене. До речі, дуже активно наші фермери цікавляться, чи зможуть вони конкурувати після продажу землі з іноземним агрохолдингами?
KV: До Конституції внесли зміни стосовно шляху України, вписавши, що Україна прямує до ЄС та НАТО. Чи задають питання Вам на зустрічах стосовно місця України у світі у цьому контексті?
РК.: Запитують, чи треба нам це, наскільки швидко ми зможемо туди прийти, але негативу немає.
KV: А чи варто було закріплювати ці засади на рівні Конституції, як вважаєте?
РК.: Це суто декларативне закріплення. І, на превеликий жаль, воно не підкріплене жодними зобов'язальними механізмами. Яке наше сьогоднішнє політичне становище? 2200 км кордону із Росією. 1084 із Білоруссю. Через Керченський міст Азовське море практично анексоване. Крим анексовано. Позаду нас - Придністров'я. Ми в напівоточенні.
Бюджет Збройних сил України - 3 млрд доларів США. Бюджет збройних сил Московії- понад 70 млрд доларів США. Це країна із ядерною зброєю та космічними військами, яка всю державну машину запускає на військову агресію, тому що вона не хоче конкурувати технологіями, грошима, економікою - у неї найкраще виходить торгувати війною. За цих умов сьогоднішній стан України з її 30 млн населення проти 150 млн у РФ та величезної ресурсної бази незаздрісний.
Економічні санкції проти РФ, які включали наші європейські партнери, діють з літа 2014 року і вже давно не працюють. Московські фірми, що потрапили під санкції, вже перереєстровано у Білорусі, і всі це знають. Для відтворення своїх внутрішніх та геополітичних амбіцій Московія прагне відновити кордони, що були за часів Радянського союзу. Це потрібно для того, щоб стояти на кордоні з країнами НАТО. Тож або ми залучаємо допомогу країн НАТО і стаємо їх гравцем, щоб мати можливість долучення до технологій, швидких грошей для закупівлі зброї, для реорганізації збройних сил.
Ми не позбулися досі радянських штампів, починаючи від взаємин і закінчуючи технікою. Не було кардинальних змін за 5 років. Поки ще є парадна армія. Але нам вкрай потрібен зовнішній чинник, аби ми мали час, щоб була змога хоча б зупинити ворога, бо подолати його військово ми поки не в змозі. Але для того потрібні техніка, вишколені війська та бажання влади.
KV: Яка ваша думка стосовно військового призову?
РК.: Ми хочемо впровадити швейцарську модель, аби мати професійну оснащену армію та народне ополчення.
KV: Швейцарська модель має на увазі обов’язковий призов та тримання зброї удома.
РК.: Так. Тому в моїй програмі - Плані докорінних перетворень - є окремий пункт про цивільну зброю, адже кожен має право та обов’язок захищати свою країну. Ми вимушені всіх гуртувати, бо ми проти того звіра надто маленькі, щоб дозволити нас захищати виключно Збройним силам. Нам потрібно мобілізовувати всіх, щоб ворог розумів: тільки він пробує просунутися далі, все суспільство стає і розуміє, що робити. Так зробила Швейцарія, так зробив Ізраїль.
KV: За швейцарською моделлю для усіх чоловіків обов’язкова військова підготовка, але при цьому є професійна армія.
РК.: До війни є професійна армія. Але якщо починається наступ, кожен чоловік має розуміння, що робити і куди йти. Він знає, що він матиме зняти вказівну табличку із назвою населеного пункту, знає, де мобілізаційний пункт, хто його командир і яке буде його завдання. У нас неодноразово були випадки, навіть не за першої хвилі мобілізації, коли взагалі чоловіки боялися підходити до автомата, бо ніхто цьому ані в школі, ані поза нею не навчав. На моїй практиці боялися підходити до гранатомета, а гармату дорослі чоловіки взагалі ніколи в житті не бачили.
Швейцарська модель одним з чинників має спільну ідею, коли кожен знає, як він буде захищати свою країну. Тобто, єдність суспільства. Але суспільство треба підготувати до цього. У Швейцарії чоловіки раз на рік збираються і протягом двох тижнів проходять підготовку. І це обов’язково - де б ти не перебував, ти маєш долучитися і довести, що ти спроможний виконувати завдання і тримати зброю.
Я мав на цю тему розмову із головою парламенту Швейцарії, - який сам, до речі, був командиром взводу, і це вважається нормальним. Він розповідав: мовляв, я маю підприємців, банкірів, працівників офісів. У мене вдома пістолет, у них вдома автомати. Ми збираємося кожного року на збори.
KV: Чи готова Україна до такої реформи?
РК.: У нас немає іншого варіанту. Маленька чисельність населення, маленька відносно до ворожої території. Ми у порівнянні із Росією програємо ресурсно, військово та фінансово, тож щоби відстояти себе, маємо мобілізувати усіх. Війна - це також і мистецтво прорахунку. Ворог прораховує, скільки він може водночас підняти одиниць техніки, піхоти, авіації, наскільки він може просунутися уперед та які понесе втрати.
KV: А що стосовно реформи військової освіти? Наприклад, чи варто по справжньому, а не для галочки, відновити допризовну підготовку у школах?
РК.: Так, але спочатку відновити матеріально-технічну базу. Не у всіх школах є навіть муляжі автомату Калашникова.
KV: Про це і питання, на чому навчати - на сучасній зброї чи на тій, яка є?
РК.: Що є на озброєнні - на цьому і вчити.
А якщо мова йде про вищу військову освіту, то тут роботи набагато більше. Ми технологічно відстаємо. Дуже відстаємо. Наприклад, сьогодні тільки Житомирський військовий інститут має змогу випускати фахівців, знаних на безпілотних літальних апаратах.
Йдемо далі. На сьогодні в України немає жодного свого супутника. Немає навіть Закону про дистанційне зондування землі. Ми купуємо фотографії за кордоном. І це за часу, коли ані сільське господарство, ані рибна промисловість, ані будь-що без даних супутників не може обходитися. Але супутники країна не запускає. Не вкладають сьогодні гроші та ресурси у космічну галузь.
Минулого року бюджет космічної агенції складав приблизно 87 млн гривень - це суто заробітні плати. Просто підтримання життєдіяльності. Але я проглядав кооперацію космічної галузі, яка простягається від міста Дніпро до Львова. Сюди можна було б залучати науково-виробничі потужності країни, розвивати потенціал. Наші фахівці виграють тендери в НАСА на запуски ракет. Наші фахівці із такими знаннями працюють за кордоном, бо олігархічна влада витискає їх за межі держави.
Сьогодні хлопці-добровольці самотужки, за приватні кошти, знаходять вдосконалення техніки для ближнього бою. Зараз тільки-но започатковано розширення мережі військових навчальних закладів в кожній області, але цей процес дуже повільний. Сьогодні нам дуже потрібен молодший офіцерський склад, його немає. Командир взводу як такий відсутній, його обов’язки виконує сержантський склад.
KV: Чи потрібно залишати військову кафедру при вищих навчальних закладах?
РК.: Треба. Іншого варіанту в нас немає. Ми повинні підготувати людей, які хоча б частково мають знати цю справу на власному досвіді. До армії приходить молодший офіцер - "піджак" - і він не розуміє нічого. Йому відповідати за життя, за цілий взвод, одне його неправильне рішення - це чиясь загибель. Я пам’ятаю випадок, коли одного військового, моряка флоту, поставили вчитися на артилериста. Він казав: "Навіщо, якщо я належу до флоту?"
KV: Ви кажете, що нам не вистачає молодшого офіцерського складу. А де брати чесних генералів?
РК.: Звісна річ, занадто багато вже людей із великими погонами. Але тому виною позиція, коли роздають посади одразу із нагородами. Нагороджувати та робити героїв будемо вже після перемоги.
KV: Міністр оборони - це цивільна людина чи винятково військова?
РК.: Це може бути цивільна людина, якщо вона в цьому орієнтується. А вона має для цього відслужити в армії. Бо інакше буде те ж саме, що міністр охорони здоров’я без медичної освіти або прокурор без юридичної. В обов’язках міністра немає багато мілітарного. Воювати - справа Генштабу. Міністр повинен забезпечити.
Отже, міністр оборони - посада політична, але вона мала би бути із умовою хоча б елементарного знання військової справи. Він забезпечує військо, він повинен мати уявлення. Вчитися йому на цій посаді нема часу. Він повинен мати досвід.
KV: Військовий досвід міністра потрібно закріплювати законодавчо?
РК.: В сьогоднішніх умовах - певно, що так. За приклад маємо Ізраїль, де всі найвищі посадовці - колишні військові, які пройшли горнило війни. Вони під себе підігнали швейцарську модель і вдосконалили її. Не служиш в армії - сплачуй більший податок, не май змоги обіймати державні посади.
KV: Як Ви вважаєте, чи готова Україна до впровадження посади віце-президента, як це діє у США?
РК.: На мій погляд, за сьогоднішніх умов це було б сучасно і до потреби. Ідеальної моделі не існує, слід розуміти, кожна країна підбирає модель для себе. У нас модель змішана, вона не пристосована до сьогоднішніх викликів, одним з яких є, безумовно, війна.
Яскравим прикладом, до речі, можна назвати збори парламенту для оголошення воєнного стану. Добре, що не було подальшого розвитку ситуації. Але якщо загроза була б реальною? По-друге, люди хочуть бачити одного відповідального і за економіку, і за зовнішню політику, так і за оборону. В США є віце-президент, але відповідальність все одно на самому президентові.
KV: “Свобода” готова впроваджувати таку реформу?
РК.: Так, це наші програмові засади.
KV: Поговоримо про скасування пенсійної реформи. Це - один з пунктів вашого плану докорінних перетворень. Чим заміняти?
РК.: Перше питання до принципів нарахування пенсії: чому вона нараховується з пенсійного фонду, а не з бюджету? Ми вимушені чекати наповнення фонду, але ж пенсії - це така ж стаття видатків, як і заробітні плати. То чому б не перекинути це до бюджету і тим самим "викинути" ще одну посередницьку ланку.
KV: А хто буде за це відповідати?
РК.: Міністр соціальної політики. По-друге, це принцип формування, який виходить за межі нашого бачення: сьогодні рівень пенсійного забезпечення нижчий за рівень прожиткового мінімуму, який не відповідає нормам. Апріорі не можна ставити пенсію нижчою за прожитковий мінімум.
По-третє, сьогодні стаж не враховується до пенсії у логічний спосіб: чим вищий стаж, тим вища пенсія. Сьогодні так: скільки би ти не пропрацював, тобі будуть нараховувати пенсію згідно усталеній нормі. Дуже значна різниця в пенсіях, до декількох десятків разів максимум більший за мінімум. Кардинальне відчуття несправедливості. Держслужбовець або правоохоронець радянського ще рангу може отримувати неймовірну пенсію, а інша людина могла пропрацювати все життя на заводі чи у колгоспі і отримувати мінімальну пенсію.
А ще ми за те, аби імплементувати систему накопичувальної пенсії через приватні пенсійні фонди, тобто дати право людям відраховувати в пенсійні фонди свої кошти.
KV: Для цього потрібно відродити у людей довіру до банків.
РК.: Так, тому держава має виступати гарантом.
KV: Чи готові українці зараз до пенсійної реформи? Людям, наприклад, не подобається підвищений пенсійний вік…
РК.: Аналогічно, пенсійний вік має бути прирівняний до середньої тривалості життя. Кажу з власного досвіду: мій батько прожив лише до 63 років, і якщо би він не мав пришвидшеної пенсії, як працівник хімічного виробництва, до пенсії він би не дожив.
Тривалість життя українців низька, ми маємо від цього відштовхуватися.
KV: Чи можливо відмовитися від пенсії взагалі на державному рівні, аби люди самі відкривали собі пенсійні рахунки і вкладали туди за змогою, а держава виступала лише регулятором і гарантом?
РК.: Сьогодні суспільство не готове до цих речей. Можливо, колись, але точно не сьогодні. Нині людина переконана: я відпрацював, я заслуговую на пенсію, яка за розміром була б достатньою, щоб купляти ліки, продукти харчування, щоб не боятися тарифів. Люди хочуть спокою і впевненості, що держава їх не покине.
Сьогодні сподівання на державу у старшого покоління достатньо велике, тому якщо й ламати це, то, можливо, у майбутньому, кілька поколінь потому, але не зараз.
KV: Чому не приймається Закон "Про цивільну зброю", який лежить з 2014 року?
РК.: Чиста математика. Хто сидить на потоках, хто видає зброю? Якщо травматичну зброю можна без проблем придбати, то ця лінія вже приносить комусь прибуток. Якщо почати продаж нарізної зброї, то той, хто отримує прибуток з продажу травматичної зброї, цього прибутку не матиме. Сьогодні напрямок травматичної зброї тримає МВС, тому воно до останнього не буде давати можливості прийняти цей Закон.
KV: Тобто, справа виключно у грошах, а не у страху?
РК.: Виключно так. Страх втрати монополії хіба що, тобто суто фінансова частина.
KV: Чи потрібен взагалі Україні цей закон?
РК.: А це неминуче. Кількість зброї на руках з початку війни величезна. Сьогодні змінилася культура поведінки зі зброєю, на сьогодні значно більше стало людей, які звикли до зброї і поважають її.
KV: Ви не боїтеся того, що якщо Закон буде прийнято, то доступ до зброї призведе до більшої кількості правопорушень із її використанням, включаючи самосуд?
РК.: Увесь світ задає таке питання: боятися чи не боятися. Країни по всьому світу в тій чи іншій мірі дозволяють носіння зброї. Є навіть країни, в яких це повністю заборонено, але це їхній історичний досвід. Порівнювати себе з іншими, згідно християнської мудрості - це або зневіритися, або загордитися. Треба порівнювати себе сьогоднішнього та вчорашнього.
Отже, чи треба це сьогодні? Треба, адже велика є кількість зброї на руках, і не завжди в порядних людей. Але чи можемо ми забирати право на свій захист? Треба дати усвідомити людям, що вони мають право захистити себе, бо інакше люди все одно будуть застосовувати зброю, але у незаконний спосіб.
KV: На зустрічі з жителями Згурівки ви сказали, що освіта в Україні повинна бути менш громадянською і більш національною. Поясніть, будь-ласка, цю тезу.
РК.: Сьогодні в країні освіта громадянська. Одним із спонсорів написання закону про освіту є фонд "Відродження" Сороса, який офіційно проплачував промоції і таке інше. Сьогоднішня громадянська освіта дозволяє виховувати дешеву робочу силу, яка не прив’язана корінням патріотизму до своєї землі і може вільно мігрувати світом у пошуках кращого життя. Національна освіта ж була ініційована Софією Русовою. Її позиція була у тому, що коли національна складова втрачається, ми втрачаємо тоді і патріотичних людей. Виникає прагматичне доволі запитання: в кого ми вкладаємо кошти? Якщо ми хочемо, щоб наступні покоління збагачували матеріальні та духовні ресурси країни, то навіщо ми вкладаємо в тих, хто цю країну готовий покинути?
У тих, хто мігрує, немає патріотичного стрижня. Світогляд, як відомо, формують дві базові науки - історія та література. Сьогодні українська література злилася із зарубіжною і практично нею нівельована, і історія України - наше бачення і наша оцінка подій минулого - об’єднана із світовою. Ще слід додати нівелювання традиційних цінностей.
Ось вам приклад: в одній зі шкіл зайшов до аудиторії, де сидів третій клас, вчителька на дошці написала слово "Лайфхак" кирилицею. Я англійською запитав у неї, мовляв, а що таке "лайфхак"? Пояснити не змогла. Не знає в повному обсязі англійської, але оперує словами, які є модними. Ніби якщо дитина буде знати, що таке "лайфхак", вона буде щаслива, не буде почуватися вторинною. Ця вторинність денаціоналізує, я проти цього. Перш за все треба давати своє бачення. Треба закладати любов до свого, бо якщо цього немає - людині це не буде потрібно, вона не буде вважати це своїм.
Громадянська освіта відриває від традиційних цінностей, закладає кардинально інші ментальні установки, ніж ті, які існують в українців.
KV: Повернемося до політики. Відкриті списки чи мажоритарна система?
РК.: Відкриті списки, адже вони дають, по-перше, змогу відкликати народного депутата, по-друге, дають змогу політичним партіям змагатися з великою кількістю потужних популярних людей. Мажоритарка - це скуповування голосів.
KV: Який відсотковий поріг слід встановлювати для входження політсили у парламент?
РК.: Я б взагалі мінімізував відсотки…
KV: Це ж буде парламентський вінегрет.
РК.: Хіба його немає зараз? Було б чесно, якби мінімізувати відсоток. Скільки отримав прихильників, стільки й маєш.
KV: Але ж має бути певний ценз для проходження у парламент…
РК.: А навіщо? Люди своїм вибором самі роблять математику. Ти набрав 80 голосів, інший набере 8000.
KV: Тобто які партії є - усі повинні бути в бюлетені?
РК.: Так. Я розумію, що у подальшому ценз буде, буде механізм підняття, об’єднання партій. Відсоток - це укрупнення партій, але ж він не працює. Для чого це було зроблено? Для створення партійної структурованості суспільства - але зараз це не допрацьоване. Механізм більших чи менших партій не працює. Можна говорити і про 5%, и про 10%, але це не аксіома. Це не є стала норма країн. Варіацій безліч.
Проблема в тому, що зараз ми не маємо партійної культури. Найбільшим питанням є так зване тушкування - перехід з однієї фракції в іншу. Цю проблему треба вирішувати і на морально-етичному, і на законодавчому рівнях, - заборонити хоча б на цій каденції такий перехід. А також загальний договір між політичними партіями не приймати "перебіжчиків".
Сьогодні політика в Україні - це хто кого більше обіллє брудом. І на це є запит, але що нам потрібно - задовольняти цей запит чи формувати політичну культуру? Давайте ухвалювати морально-етичний кодекс поведінки політичних партій, у якому прописано норми поведінки. Я сподіваюся, що ми поговоримо зі всіма політичними гравцями в Україні і домовимося хоча про те, щоб не приймати "перебіжчиків". Це порушення права виборця.
KV: Ця розмова йшла ще в парламенті за вашої каденції, разом із питаннями зняття недоторканності…
РК.: Ухвалили вже закон - зняли недоторканність, але не для себе, а для наступних каденцій. Не дослухалися до "Свободи", не ввели це до Конституції - тільки простим законом.
KV: Якщо сприймати політику як війну, де перемога виправдовує всі засоби, то чи є межа, яку політик не має права перетинати?
РК.: Межа - це інтереси держави. Коли ти служиш в армії, ти стикаєшся з людьми різних абсолютно поглядів. Але у нас є спільний ворог, з яким ми ведемо війну. Утім, ми можемо тут сісти і порадитися, як ми будемо "в хаті нашій господарювати". Ідемо до працедавця - до людей - і з ним домовляємося: "У мене ось такий є проект, а у товариша - такий. Але воювали ми з ним разом".
Межа нашої боротьби між собою не може перетинати межу державних інтересів. Ми не можемо бути ворогами. У нас є конкуренція, так, і саме тому ми не вороги - у нас просто різні проекти і різне бачення.
KV: Три перші кроки Кошулинського на посаді Президента?
РК.: Перше - указ Президента про правонаступництво України від УНР. Це не просто зміна гуманітарної опції суспільства, але й зміна засадничої парадигми, із включенням територій і вимог щодо окупантів. Так зараз роблять країни Балтики.
Друге - активна розмова з підписантами Будапештського меморандуму і залучення їх до нашої боротьби, а саме Великобританії та Сполучених Штатів Америки. А також Указ про закриття кордону з країною-агресором, заборона її бізнесу на території України та розірвання дипломатичних стосунків, аби дати нашим партнерам почуття впевненості у тому, що ми дійсно будемо перемагати Московію. Бо перше питання, які вони задають уже прямим текстом - у вас війна гібридна чи гешефтна?
Кількість економічних санкцій, які вони застосовують проти московських олігархів, які фінансують війну, не співмірна з тим, скільки ті олігархи заробляють тут.
Далі - зміна Закону "Про державний бюджет". На Збройні сили має реально витрачатися 5%, а не 2,5%, як зараз, ще й з перевагою на користь силових структур у розмірі 1,5 млрд грн. На сьогодні є величезний запит на переозброєння ЗСУ. Якщо подивитися структуру бюджетування Збройних сил, лишень 16% від цієї суми заплановано на переозброєння. Це неймовірно мало, якщо враховувати ціни: наприклад, вартість одного танку "Оплот", харківського виробництва - близько 3 млн доларів США. І це я не кажу про програму військового кораблебудування чи проектування ракетоносіїв дальністю 500-600 км.
KV: Які основні законопроекти Ви маєте намір внести протягом перших 100 днів президентства?
РК.: Свободівський Антиолігархічний пакет докорінних перетворень. Уже 250 місцевих рад підтримали його - а це практично половина виборців України. Цей пакет законопроектів є частиною мого Плану докорінних перетворень. Він, зокрема, передбачає заборону виведення коштів в офшори та повернення коштів з офшорів, ліквідацію приватних монополій та олігополій, заборону приватизації стратегічних підприємств, націоналізацію електро- та енергогенерації, заборону торгівлі землею с/г призначення. Також ми говоримо про необхідність впровадження процедури імпічменту Президента, ухвалення закону про відкликання депутатів, суддів та посадовців всіх рівнів.
KV: До кого президент Кошулинський зробить перший міжнародний візит?
РК.: Це або Сполучені Штати Америки, або Польща, або країни Балтії. В залежності від обставин.
KV: Коли президент Кошулинський сяде за стіл перемовин з українськими олігархами? Ви плануєте зібрати їх до, під час чи після прийняття антиолігархічного пакету?
РК.: А нащо їх збирати? Вони самі прийдуть. Ми прагматики. Якщо Кошулинський приходить до влади, парламент лишиться той самий. І тоді так: покажіть, шановні члени парламенту, хто ви - слуги олігархів чи представники українського народу? Якщо друге - натисніть кнопку і проголосуйте за ухвалення Антиолігархічного пакету. Ні? Тоді "працедавець" у жовтні буде дивитися з огляду на таке рішення, чи підтримувати цей парламент.
Сьогодні немає сенсу про це розмовляти, бо парламент не має у складі фракції націоналістів. Якщо з ними розмовляти, то лише якщо на руках є козирі, а їх до жовтня не буде. Будуть тільки президентські повноваження - укази, вето. Протистояння з цим парламентом буде серйозним. Але недовгим, якщо врахувати, що влітку парламент іде у відпустку, а у серпні починається передвиборча кампанія.
KV: Президент Кошулинський пропонуватиме зміни до Конституції?
РК.: Ніколи не кажи ніколи, як то кажуть. Вочевидь, є механізми, які я хотів би запровадити на рівні Конституції, але робити різкі кроки під час війни - не найкраще рішення. Бажано це було б вирішувати за допомогою референдуму. Але немає закону про референдум. Тому чи до потреби сьогодні витрачати кошти на це? Тебе найняли на роботу, ти бачив посадові інструкції - працюй, а не змінюй речі під себе.
KV: Президент Кошулинський внесе законопроект про імпічмент Президента?
РК.: Так. Ще жодна дитина не народилася із татуюванням "Я вічний президент" або "Я вічний депутат". Треба дати можливість людям відчути, що вони мають вплив. Бо найбільша проблема, яка турбує суспільство - це почуття, що від людей нічого не залежить. Де б я не був, мені люди скаржаться: ми голосуємо, вибираємо, але все залишається як було.
Тому два базових кроки - це законопроект "Про імпічмент Президента" і зміни до Закону "Про вибори народних депутатів", де передбачено змогу відкликати депутатів і президента. Щоб люди відчули: вони можуть вплинути, депутати працюють на них, а не на олігархів.KиевVласть
28 лютого 2019 г. 15:30
Раздел: Територія розуму
В Україні знищено “державний нагляд і контроль у містобудуванні”
Для всіх без винятку забудовників в Україні діють Державні будівельні норми, відходити від яких забороняється будь-якими статутами і регламентами будівельних робіт. Зокрема, відстані встановлені в "радіусах", розміри, типи, види сходових маршів та систем пожежогасіння, кількісні (параметричні показники) машиномісць, площі майданчиків тощо нікому не дозволено нехтувати в проекті та при будівництві. Але чому в 2019 році за системою "Прозора ДАБІ" можна побачити десятки дозволів та сертифікатів готовності об’єкту, виданих з порушенням ст. 10 ЗУ "Про будівельні норми"?
Які наслідки настають при порушеннях в будівництві ми можемо яскраво побачити по тим сумним подіям, які були пов'язані з обваленнями житлових будинків, будівель і споруд. В минулому році в смт. Вишневому на Київщині впав дах нового спорткомплексу. Очевидці стверджують, що снігу було небагато, і причина обвалення конструкції спорткомплексу криється в низькоякісних матеріалах, які були використані для будівництва. Хтось каже про грубі помилки, які були допущені при проектуванні спорткомплексу. У будь-якому випадку, надзвичайна подія з обваленням даху спорткомплексу в Вишневому, яке ледь не закінчилося трагедією з масовою загибеллю дітей наочно демонструє, що ні на рівні проектування, ні в процесі самого будівництва і здачі в експлуатацію адекватного контролю з боку державних контролюючих органів за об'єктом не велося.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тотальне порушення місцевими та регіональними органами містобудування і архітектури та інспекціями Держархбудконтролю ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" та ЗУ "Про будівельні норми", а також відсутність покарання за невиконання законів, породжує безвідповідальність тих, хто видає вихідні дані МУО та Дозволи на будівництво, нехтуючи планувальними нормами. Окремо слід наголосити на безконтрольності з боку ДАБІ за виконанням Генплану міста, ДПТ, Зонінгу, проектів комплексної забудови, якими легалізується знищення рекреації та ігнорування будівництва соціальної інфраструктури.
Як співавтор Аналітичних записок та Концепції публічного управління в галузі містобудівної діяльності, я намагався неодноразво достукатись до "державних мужів" з Мінрегіону. В кінці року було проведено Форум "Відкрита ДАБІ" та показано шляхи е-модернізації контрольних і наглядових функцій ЦОВВ. Нажаль, псевдоактивісти зірвали нам підписання резолюції про співпрацю між "ГО "Асоціація містобудівельників України" і ГО "Сила Громад" з керівництвом Держархбудінспекції. Декілька слайдів з презентації на зазначеному Форумі викликали особливий резонанс.
Нова модель оприлюднення інформації про територію будівництва в опції "Геопростір" відкриває можливості для "е-коридору" громадськості побачити будівництво ще до початку встановлення огорожі – на стадії реєстрації документу.
Будь-який план заходів по нагляду і контролю може бути підкріплений ГІС інструментами з відкритих джерел та метаданих ДЗК і Містобудівного кадастру:
Останні науково-методичні посібники за моїм співавторством, щодо формування Паспортів ОТГ, виступи на конференціях і круглих столах тощо спрямовані на донесенні простого меседжу: "ПОВЕРНІТЬ ДЕРЖАВУ". Перечитайте і виконуйте діючу, хоча і пошматовану Конституцію, виконуйте закони і кодекси, несіть відповідальність за свої політичні обіцянки.
Чому не покараний жоден забудовник, чиновник, архітектор, які проігнорували законодавство і потурають будівельній мафії? Відповідь проста – в нашій країні знищено "державний нагляд і контроль у містобудуванні".
Віктор Глеба, незалежний експерт з державного управління у галузі містобудування, член-кореспондент Української академії архітектури, доцент кафедри, громадський діяч
Джерело: https://censor.net.ua/b3114027KиевVласть
29 листопада 2018 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Чи вдарить ліцензія по скандальній АЗС на Ревуцького?
23 листопада 2018 року Верховною Радою було прийнято законопроект №9260 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів”. В цьому документі, серед іншого, міститься норма, яка передбачає ліцензування роздрібної торгівлі автомобільним паливом.
Цю норму було включено до закону нібито з метою наведення ладу на роздрібному ринку автомобільного палива, а особливо - з метою викорінення так званої проблеми “нелегальних” АЗС. В усякому разі, про це переможно рапортує об’єднання найбільших мереж АЗС країни - Нафтогазова асоціація України, члени якої не приховують, що доклали значних зусиль для того, щоб норма про ліцензування АЗС в законодавстві з’явилася.
Ліцензування АЗС - досить дивний крок держави, особливо на фоні урядових декларацій щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності і взяття курсу на скорочення видів діяльності яка підлягає ліцензуванню.
Вже відмінені ліцензії, наприклад, на: виробництво пестицидів; проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт; виконання авіаційно-хімічних робіт; виробництво автомобілів та автобусів; виробництво хімічних джерел струму (батарейок) та їх утилізації; операцій у сфері поводження з небезпечними відходами; виробництво ракет; імпорту сировини для виготовлення ліків; та багато інших видів діяльності.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Чому великі мережі АЗС так були зацікавлені у введенні ліцензування - не складно здогадатись. Цю норму можна порівняти з застосуванням ядерної зброї у військових конфліктах. Саме так.
В багаторічній боротьбі паливних монополістів проти незалежних гравців автопаливного ринку від малого та середнього бізнесу великі мережі АЗС нарешті отримали суперзброю, на право володіння якою не шкодували ні сил, ні фінансових ресурсів.
Тільки перший пункт ліцензійних умов – цільове призначення земельної ділянки – вже переважну більшість невеликих гравців ставить поза законом.
Та чи наведе додаткове державне регулювання лад на ринку автопалива? Чи саме такого ладу потребує цей ринок? Чи справді на цьому ринку існує “непорядок”? Чи вирішить ліцензування справжні проблеми ринку? Чи вплине ліцензування на долю, наприклад, незаконної АЗС на вул. Ревуцького в Києві, яку будує одна відома мережа?
Можна було б і повірити у добрі наміри паливних монополістів та чиновників, але згадана АЗС на вул. Ревуцького - маркер, який перекреслює будь-які їх спроби переконати суспільство у добрих намірах.
Читайте: Прокуратура Киева через суд требует снести незаконную АЗС “ОККО” на Ревуцкого
Коротко нагадаю: АЗС будується з порушенням більшості існуючих вимог щодо розміщення таких об’єктів, майже впритул до житлових багатоповерхівок та ще й в такому місці, де, з точки зору міської естетики, заправка виглядає дуже сумнівно.
А головне - місцеві мешканці вже скоро як два роки ведуть криваву, в прямому сенсі слова, боротьбу проти цього об’єкту. Киян били, умисно псували їх майно, шантажували.
Де весь цей час були державні та міські органи влади які повинні контролювати питання законності будівництва подібних об’єктів?
Читайте: На скандальной стройке заправки на Ревуцкого опять неспокойно (фото, видео)
Чому мер Києва Віталій Кличко довгий час, незважаючи на криваві сутички, взагалі робив вигляд, що нічого не відбувається, а коли мовчати вже стало зовсім незручно, гучно пообіцяв підтримку киянам - і згодом знов самоусунувся від цього питання?
Чому Київрада не проголосувала за розірвання договору оренди на цю ділянку?
Де Департамент міського благоустрою Київської міськдержадміністрації (КМДА) (директор департаменту Андрій Фіщук, - KV) , який так багато зробив і робить для знищення дрібних київських підприємців, а “слона” чомусь не бачить?
Читайте: На улице Ревуцкого в Киеве около 30 машин облиты кислотой (фото)
Де Департамент містобудування та архітектури КМДА (директор департаменту Олександр Свистунов, - KV)?
Де Департамент земельних ресурсів КМДА (директор департаменту Петро Оленіч, - KV)?
Де Дарницька РДА (в.о. голови Петро Захарченко, - KV)?
Де МНС? Де санітарно-епідеміологічна служба? Де екологічна інспекція? Де Мінрегіон із своїми державними будівельними нормами?
Де взагалі вся державна дозвільно-погоджувальна система і контролюючі органи?
Читайте: “Галнафтогаз” пообещал вместо заправки в Киеве на Ревуцкого сделать кафе
Їх мовчання і пасивність ще раз підтверджують істину про абсолютну неспроможність та неефективність існуючого державного нагляду за виробничою, будівельною, промисловою, санітарною, екологічною, протипожежною та техногенною безпекою.
Вся ця система - це механізм, який служить сам собі і використовується як засіб для переформатування ринків та знищення конкуренції на користь потужних учасників в різних галузях. Суспільство вже звикло, що за намірами держави навести лад в якійсь сфері дуже часто стоїть чийсь конкретний фінансовий інтерес.
Читайте: Прокуратура обвинила депутата Киевсовета Новикова в избиении полицейских во время побоища на Ревуцкого
Ну, а Нафтогазова асоціація України, членом якої є підприємство, під чиїм брендом будується АЗС на Ревуцького, чудово демонструє, як насправді це об’єднання великих мереж АЗС трактує власні лозунги, прописані у дивному документі під пафосною назвою “Кодекс етики учасників Нафтогазової асоціації України”. Один з лозунгів переконує, що учасники асоціації поділяють “такі ключові цінності, як Чесність, Надійність, Добропорядність, Безпеку та Повагу до людей”.
Мабуть, киян, яким не пощастило жити на Ревуцького, великий автопаливний бізнес людьми не вважає - і чиновники міські та державні цю думку поділяють.
Читайте: “ОККО” заподозрили в очередном незаконном строительстве заправки в Киеве
Ставлю до відома “чесних, надійних та добропорядних з повагою до людей”, що квартири деяких мешканців вул. Ревуцького досі під арештом за позовом будівельної компанії, яка будує АЗС для вашого учасника. І досі тривають судові засідання, ініційовані забудовником щодо відшкодування збитків, яких йому нібито було нанесено протестами місцевих жителів.
Сума, яку таким чином намагаються “збити” з простих киян за порушення їхніх же прав, – 1 913 627 гривень.
І наостанок сакраментальне питання: чи отримає ліцензію АЗС на вул. Ревуцького в Києві?
Читайте: Бензинові барони прориваються у королі
Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"
KиевVласть
12 листопада 2018 г. 16:00
Раздел: Тексти
Володимир Мухін: “Сподіваюся, у наступному році штрафи за порушення правил рибальства будуть підвищені в 10 разів”
Фактично 2,5 роки тому наглядачем від держави за рибним господарством столичного регіону став Київський рибоохоронний патруль. Сьогодні в його віданні майже 180 тис. га водойм Київщини, на яких він повинен протидіяти браконьєрству, здійснювати нагляд за рибним промислом та сприяти відновленню іхтіофауни. Як працюється інспекторам на водоймах Києва та області, скільки вони фіксують порушень та які хабарі їм пропонують у першій частині інтерв'ю КиевVласть розповів начальник Управління Державного агентства рибного господарства в Києві та Київській області (Київського рибоохоронного патруля) Володимир Мухін.
Порушення і порушники
KV: Скільки на водоймах Києва і області Київський рибоохоронний патруль вже зафіксував порушень?
Володимир Мухін: За 2,5 роки роботи нашого патруля проведено 4,5 тисячі рибоохороних рейдів і виявлено понад 9 тисяч правопорушень у сфері водних біоресурсів. Близько 2,9 тисяч протоколів складено саме по грубим порушенням, наслідком яких є масове знищення риби.
За поточний рік вже проведено біля 1,9 тисяч рейдів і виявлено біля 3,3 тисяч правопорушень, з них грубих - 936. Нами було вилучено 1 460 сіток, 59 - колючих, отруйних та вибухових знарядь лову, 3 - електровудки та 3 знаряддя лову підводних мисливців. Підводне полювання прирівнюється до любительского і має певні обмеження - забороняются прилади автономного дихання та акваланги. Вилов риби у такий спосіб можна робити лише на затримці дихання. Також зберігається добова норма вилову - не більше 3 кг риби на людину.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Досить часто нам повідомляють рибалки про встановлені сітки. Але визначити чиї вони - у більшості випадків неможливо. Вони нами вилучаються по актах безгосподарського майна. Тільки з початку поточного року складено 355 таких актів, за якими вилучено 739 сіток. Також за 2018 рік затримано 222 транспортних засоби.
KV: Які саме порушення Київський рибоохоронний патруль фіксує найчастіше?
В.М.: Вилов риби у заборонених місцях. Наприклад, з 1 листопада введено заборону вилову риби на зимувальних ямах. Такі ж сезонні обмеження вводяться на час нересту з 1 квітня. Риболовля заборонена цілий рік у верхньому б'єфі Київської ГЕС на відстані ближче ніж 500 метрів. А також на нижньому б'єфі - на відстані 5 км вниз за течією до острова Великий, що на межі Києва та Київської області неподалік Вишгородського району. Незважаючи на заборони вилов риби все ж таки здійснюють. Це не вважається грубим порушенням. Але порушнику загрожує не тільки штраф. Він буде зобов'язаний також компенсувати нанесені ним збитки рибному господарству.
Читайте: Киевский рыбоохранный патруль напомнил о запрете на ловлю рыбы в пределах зимовальных ям с 1 ноября
Якщо говорити про грубі порушення, то тут найчастіше документуються порушення з використанням сіткоснастевих матеріалів. Це сітки, павук, ятір, бредень. Вони використовуються у різних умовах - на мілководді, течії. Сітки можуть бути вічком різного розміру. Наприклад, для дрібної риби використовують вічко 20-30 мм, для крупних особин, коли на течії ловлять, наприклад, товстолоба, - до 130 мм.
Також часто браконьєри під час нерестового періоду або зараз на зимувальних ямах проводять вилов риби методом багріння. За допомогою, так званих, драчів з важким грузилом і впаяним в нього трійником великих розмірів вони не тільки виловлюють будь-яку рибу, включаючи ту, що заборонена до лову, а й дуже багато риби пошкоджують. Адже поки одна рибина зачепиться - драчі пошкодять, ще як мінімум, дві-три. Поранена риба потім хворіє і в подальшому гине.
Крім сіток і колючих знарядь лову на Київщині неодноразово фіксувалося використання електровудки. Кількість таких фактів не дуже велика, бо досить часто електровудки скидають у воду. Цього року був безпрецедентний випадок у верхів'ї Київського водосховища. Ми помітили, що вже їдучи на рибоприймальний пункт промисловик використовував електровудку і за допомогою електроімпульсів виловлювали сома. Цю вудку порушник встиг викинути у воду. Майже десяток підводних мисливців відгукнулися на наше прохання допомогти з пошуком і фактично добу пірнали. Вудку знайшли, порушення ми задокументували, електровудку вилучили. В результаті суд зобов'язав порушника сплатити штраф і компенсувати збитки нанесені рибному господарству. Реально цифри незначні. Сума штрафу - 340 гривень. Збиток був оцінений трохи більше 11 тис.грн (ми виявили три особини сома). Додатково порушнику присуджено сплатити біля 14 тис. грн за проведені нами експертизи.
Особливістю цього випадку є те, що порушником визнана фізична особа, яка безпосередньо використовувала пристрій. Але те, що ця людина є найманим працівником так званого промисловика (мав посвідчення ланкового і старшого рибалки), враховано не було. Тому ми звернулися до суду щодо анулювання дозволу цього підприємства на використання біоресурсів у зв'язку з систематичним, в тому числі грубим, порушенням правил рибальства і законодавства про охорону навколишнього середовища.
Через використання електровудки багато риби гине, а іншій завдається непоправна шкода. Довгострокова дія електричного імпульсу призводить до зниження природного відтворення. При високій частоті імпульсів показник може досягати 70%. Також ці імпульси негативно впливають і на інші біоресурси. Їх вплив можна прирівняти до катастрофи локального значення у екосистемі тої чи іншої водойми.
KV: Але кількість таких порушень на водоймах столиці і столичного регіону щорічно зменшується?
В.М.: Щороку ми виявляємо різну кількість порушень. Динаміка йде як вверх, так і вниз. Наприклад, у цьому році, порівняно з попереднім, спостерігаємо зниження кількості порушень. Але у структурі правопорушень коливань майже не спостерігається. З року в рік біля 40% приходиться на грубі порушення.
№
Показник
2016 рік
2017 рік
9 міс. 2018 року
1
Всього порушень
652
3 966
3281
2
Грубі порушення
249
1 437
936
3
Порушення користувачів водних біоресурсів (промисловиків)
56
90
83
Ми хочемо бачити реальну картину, тому не женемося за показниками. Раніше вимагали статистику, а, отже, було багато надування показників. Наприклад, вилучалася інспектором одна сітка, скажімо, розміром 100 метрів. Він її різав на 5 частин і робив 5 актів. Навіть були випадки, коли інспектор складав протоколи на мерців, а потім сам за них сплачував штраф по 170 грн.
KV: Хто наносить більшу шкоду браконьєрством - промисловики чи рибалки-любителі?
В.М.: Дати однозначну відповідь на це питання неможливо. По промисловикам ми бачимо статистику: скільки їх працює, скільки ними виловлюється риби, чи відповідає це науково-біологічному обґрунтуванню, бачимо сітки тощо.
За 2,5 роки нашої роботи ми почали виводити промисловий вилов з тіні за рахунок щоденного жорсткого контролю звітів. Саме завдяки йому забезпечено збільшення показників вилову по деяких періодах до 40%. І це не означає, що риби стало більше. Раніше був вислів “на інспектора клює”, тобто коли приїздив на рибоприймальний пункт інспектор, то у порівнянні з попереднім тижнем або місяцем саме у цей день улов збільшувався, інколи, і у 10 разів.
На жаль, незначний відсоток риби, яка виловлюється промисловиками, поки перебуває у тіні. Але цьому є дуже багато причин, які передували нашій роботі. Зокрема, у законодавстві ніде чітко не визначено, який має бути рибоприймальний пункт. Тільки зазначено, що це місце вигрузки та обліку водних біоресурсів. По факту, я бачу, що деякі рибоприймальні пункти знаходяться в очереті. До них приїзджають заробітчани, які ставлять сітки, вживають горілчані напої, а потім не можуть згадати, коли де і скільки сіток поставили.
Можу сказати, що у поточному році грубих правопорушень, на які промисловики йдуть свідомо, стало менше. При цьому, не грубі, я б навіть сказав, несвідомі порушення є, і за них теж сплачують штрафи. Йде мова, наприклад, про невірний запис у журналі або роботу без посвідчення рибалки.
Щодо рибалок-любителів такий аналіз провести важко. Їх реєстру немає. Ми не знаємо, скільки виловлюється ними риби. І я не здивуюся, якщо об'єми їх будуть більше промислових, адже за статистикою в Україні кожен третій рибалка-любитель. Щоб це привести у якийсь організований рух потрібні законодавчі зміни. Зараз така нормативна база опрацьовується. Ми пропонуємо, щоб всі любителі отримували посвідчення рибалки безкоштовно у електронному вигляді, а також сплачували щорічний внесок на зариблення. Сподіваюся, що найблищим часом Держрибагентство це систематизує і вийде до Міністерства аграрної політики та продовольства з ініціативою щодо законодавчих змін. Адже у країнах Європи людина немає права підійти до водойми з вудкою без посвідчення рибалки.
KV: Хто частіше з любителів займається браконьєрством - молодь або люди старшого покоління?
В.М.: Більшість люди старшого віку. Якщо людині 50 років, з яких 30 вона займається браконьєрством, їй важко відмовитися від цього промислу. Він нічого іншого не буде і не вміє робити. Нам якось один сказав: “поки не почнуть розстрілювати, я виловлював рибу сітками і буду виловлювати”. У цьому році ми затримали бабусю 89 років, яка самотужки на весловому човні під Московським мостом встановлювала сітку. Ми протокол навіть не складали. Провели роз'яснювальну бесіду, допомогли бабусі дістатися до берега. Вона обіцяла більше такого не робити, але до цього випадку кілька разів на місяц могла виходити. Мені здається, що це проблема держави, нашого економічного і соціального забезпечення осіб старшого віку.
Читайте: Рыбоохранный патруль в Киеве задержал 89-ти летнюю нарушительницу (видео)
Дуже важкий період у нас - весна, коли йдуть сезонні міграції риби у зв'язку з нерестом. У цей час браконьєри, як наркомани. Якщо почули, що десь пішла плотва з ікрою, яка майже на ціну золота, то їх нічого не зупиняє. А штрафи та вимоги компенсувати збитки, як правило, ні до чого не призводять. Коли виконавча служба за рішеннями суду накладає арешт на майно, то виявляється, що у них нічого немає.
Є певна категорія людей, яких змінити неможливо. Ми вилучаємо транспортні засоби та знаряддя лову. Це їх б'є економічно та зупиняє на короткий час. Але все рівно десь щось заробив, купив сітку і знову пішов на воду.
Був випадок, коли вночі на Десні ми побачили порушника. У нього були сітки, човен, мотоцикл. Проводимо затримання, виявляється дідусь понад 70 років віку з кардіо стимулятором і двома протезами. Ми сітку у нього вилучили. Але я не виключаю, що завтра він знову піде на цю річку і знову буде виловлювати сіткою.
KV: Як визначаються збитки, завдані природі Київщини незаконним рибним промислом?
В.М.: Якщо порушник - фізична особа, то збиток розраховується відповідно до затверджених такс за кожну незаконно виловлену рибину. Наприклад, карась оцінений в 17 гривень за рибину, плітка - 85 гривень, сом - 425 гривень, судак - 510 гривень. У нас був випадок, коли рибалка-любитель захопився і виловив 102 судака, загальною вагою 30 кг. Тобто середня маса рибини майже 300 г. Це молодь судака, яка ще не віднерестилась. Вона не представляє якихось гастрономічних і поживних цінностей. А завданий ним збиток рибному господарству становив 52 тис. гривень.
Якщо збитки нанесені користувачем - юридичною особою, яка виловлює рибу офіційно сітками, має квоту на вилов риби і спеціальний дозвіл, то збитки розраховуються за методикою іхтіологічної служби. Тут враховуються видовий склад, розмір, пром.повернення. Також по каскаду Дніпровських водосховищ для кожної водойми є свій певний коефіцієнт.
KV: Скільки штрафів сплатили та збитків компенсували порушники?
В.М.: Якщо порушення не грубе, то інспектор має право самостійно винести постанову про сплату штрафу. Людина сплачує штраф і надає нам підтверджуючу квитанцію. Більшість таких штрафів сплачуються. Наприклад, за 2017 рік за нашими постановами було накладено штрафів на суму 196 тис. гривень. На сьогодні, за ними сплачено 137 тис. гривень.
За постановами судів зовсім інша картина. Візьмемо той же 2017 рік. Було накладено штрафів на суму 324 тис. гривень, а стягнуто всього 48 тис. гривень.
№
Показник
2016 рік
2017 рік
9 міс. 2018 року
1
Накладено штрафів усього, грн
128 078
520 221
647 156
1.1
Штрафи, накладені за постановами судів, справ/грн
133 / 107 032
869 / 324 075
966 / 429 828
1.2
Штрафи, накладені за постановами органів рибоохорони в Києві та Київській области, справ/грн
177 / 21046
1503 / 196 146
1625 / 217 328
2
Стягнуто штрафів усього, грн
18921
185 164
286 565
2.1
Штрафи, стягнуті за постановами судів, справ/грн
2 / 850
130 / 48 025
328 / 122 957
2.2
Штрафи, стягнуті за постановами органів рибоохорони в Києві та Київській области, справ/грн
154 / 18071
1087 / 137 139
1 236 / 163 608
Така ж сама ситуація щодо компенсації завданих збитків: у 2016 році було нараховано 1 178 653,86 гривень збитків, сплачено - 4 949,8 гривень, у 2017 році нараховано 2 009 820,3 гривень збитків, сплачено - 99 887,5 гривень, у 2018 році нараховано 939 226,39 гривень збитків, сплачено - 209 646,51 гривень.
Кошти за завдані збитки рибному господарству за рішенням суду перераховуються у місцеві бюджети на відповідні рахунки за класифікацією “збитки завдані навколишньому середовищу”. Коли нами були встановлені такі збитки і кошти мали надійти до місцевих бюджетів, то я стикнувся з тим, що на місцях навіть не відкриті ці рахунки. Зараз за допомогою Київської облдержадміністрації ми зобов'язали відкрити ці рахунки.
KV: У Верховній Раді зареєстровано законопроект щодо посилення відповідальності за порушення правил рибальства та ведення робіт на землях водного фонду. Він передбачає збільшення штрафів. Чи доцільне його прийняття, якщо велика частина штрафів не сплачується?
В.М.: Так, доцільно. Цей документ передбачає підвищення штрафів у 10 разів. Якщо зараз мінімальний штраф становить 170 гривень, то після прийняття цього законопроекту він буде 1 700 гривень, а максимальний - 250 000 гривень. Також за грубі порушення або способи масового знищення риби зможуть покарати позбавленням волі до трьох років.
Не скажу, що всіх, але багатьох сьогоднішніх порушників такі штрафи примусять задуматися, чи варто займатися браконьєрством.
Сподіваюся, найблищим часом законопроект буде розглянуто Верховною Радою і вже у наступному році штрафи за порушення правил рибальства будуть підвищені.
Хабарі та погрози
KV: Підвищення штрафів не буде підставою для всплеску хабарництва серед інспекторів рибоохоронного патруля?
В.М.: Навряд. Браконьєри і сьогодні часто намагаються підкупити працівників нашого патруля. Я особисто деякі, зафіксовані на відео спроби підкупу інспекторів, оприлюднював у мережі Фейсбук. При цьому жодного затримання, відкритої кримінальної справи, підозри інспектору або будь-якому нашому співробітнику за 2,5 роки не було.
Нами практично від початку здійснюється фото-, відеофіксація всіх порушень. Для цього кожна група обладнана персональними відеореєстраторами. Також ми зробили закриту групу в Telegram. Я зобов'язав кожного інспектора з місця події надсилати туди фото-, відеоматеріали, короткий опис і точку геолокації, де відбулася ця подія. Це зроблено для того, щоб була змога перевірити кожний випадок, а інспектори не робили хибних документувань.
KV: Скільки пропозицій хабарів задокументовано за час існування Київського рибоохоронної патруля?
В.М.: Такі факти ще не документувалися. На це є декілька причин. Коли людину попереджають, що її дії протизаконні та фіксуються на відео, вона відразу відмовляється від подальшого провокування інспекторів. Крім цього, коли інспектор перебуває на воді у човні за декілька кілометрів від берега, викликати оперативно-слідчу групу та свідків для документування події, як правило, просто фізично неможливо.
KV: Багато грошей пропонують інспекторам, щоб ті “не побачили” порушення?
В.М.: Те, що мені доповідають інспектори та я бачу з фото-, відеофіксації розмір “пропозицій” складає, як правило, 2-3 тис. гривень. Максимально - 5 тис. гривень.
KV: Якщо підкупити неможливо, то можна залякати. Часто інспектори Київського рибоохоронного патруля отримують погрози від браконьєрів?
В.М.: Часто. Нещодавно був випадок, коли під час здійснення рибоохоронних заходів на рибоприймальному пункті підприємцем-користувачем Канівського водосховища, неподалік м. Переяслав-Хмельницький, були висловлені відкриті погрози щодо насильства та пошкодження майна. Було здійснено фото-, відеофіксацію цих погроз, подана відповідна заява правоохоронцям та надані докази. Наразі кримінальне провадження триває. Я сподіваюся на об'єктивне розслідування.
Читайте: На Каневском водохранилище браконьеры угрожали рыбоохранному патрулю (видео)
Мені особисто погрожують. Іде тиск різноманітний: починаючи із дзвінків з анонімних номерів з погрозами “зустрінемо ввечері, арматурою голову проламаємо, коліна прострілемо” - до скарг на ім'я Президента, прем'єра, міністра АПК, МВД, скаржаться до СБУ, НАБУ, прокуратури та Управління поліції Київської області.
По скаргам вже неодноразово проводилися перевірки, мене викликали до слідчих органів. Однак жодна перевірка не підтвердила викладені в скаргах факти щодо зловживання службовим становищем та перевищення повноважень.
KV: Від кого йдуть погрози та тиск?
В.М.: Часто люди не бажають діяти від свого ім'я. Вони використовують псевдо громадські організації та громадських активістів для направлення всіляких скарг. Проте зрозуміло, що за цим стоять ті, кому довелося відмовитися від незаконного вилову риби через нашу роботу. Також допускаю, що на робітників Київського рибоохоронного патруля йде тиск від людей, які лобіюють певні інтереси у сфері рибного господарства.
KV: Погрози щодо фізичної розправи, які отримували інспектори, хоч раз справдилися?
В.М.: Були випадки, коли конфлікти виникали в момент документування правопорушень. Наприклад, в верхів'ях Київського водосховища (зона обслуговування Київського рибоохоронного патруля - Київське водосховище, у тому числі в адміністративно- територіальних межах Чернігівської області - KV) були нанесені тілесні ушкодження інспектору: незначне ножове поранення руки та струс мозку в результаті удару веслом. Наразі триває кримінальне провадження.
Досить часто порушники “йдуть в рукопашну” у зимовий період. Через годину як рибалка вийшов на кригу він, як правило, вже перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що зразу добавляє сміливості. І коли ми документуємо правопорушення, то знаряддя для рубання льоду іноді намагаються використати як холодну зброю.
Фото: KVKиевVласть
8 листопада 2018 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Бензинові барони прориваються у королі
Колись пожартував, що, враховуючи потужність бензинового лоббі в уряді і Верховній Раді, ми будемо продовжувати їздити на бензині в той час, як весь світ пересяде на літаючі автомобілі з ядерними реакторами.
Не буду вживати слово “низькі”, скажу про “ринкові” або “справедливі” ціни на нафтопродукти, які вже давно для українців стали чимось міфічним або казковим. Нічим не обґрунтоване регулярне підвищення цін на АЗС стало звичною нормою, як і те, що ціна формується виключно на підставі картельних змов великих мереж АЗС і береться зі стелі.
Зовсім скоро надія на те, що паливні монополісти зменшать свої цінові апетити може повністю розчинитися у нормах нового закону, який, в разі його прийняття, повністю знищить залишки ринкової економіки у такій галузі як роздрібна торгівля автомобільним паливом.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
5 листопада Кабмін зареєстрував у Верховній Раді розроблений Мінфіном проект закону №9260 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів”.
Цим законопроектом, серед іншого, пропонується ввести ліцензування роздрібної торгівлі автомобільним паливом та ввести штрафні санкції за роздрібну торгівлю нафтопродуктами без ліцензії в розмірі 250 тис. гривень.
Зважаючи на те, що кілька останніх років неприховано і відверто питання ліцензування цієї галузі лобіюють великі мережі АЗС, можна зробити беззаперечний висновок, що цей механізм державного регулювання буде використаний виключно на те, щоб прибрати з ринку незалежних гравців від малого та середнього бізнесу, які залишаються наразі єдиним стримуючим фактором та єдиною перешкодою для повного підкорення ринку олігархічним паливним картелям.
В разі прийняття такого законопроекту, основні ринкові механізми які заважають ціновим змовам та безпідставному підвищенню цін – вільна конкуренція та вільний доступ до ринків – буде знищено і паливні монополісти отримають можливість для нічим не обмеженого цінового диктату.
“Нелегали”! Таким страшним словом лякають суспільство крупні паливні гравці, куплені ними корумповані чиновники і деякі “експерти”, маючи на увазі малий та середній бізнес, який вже десятиліттями безпечно працює на цьому ринку і є умовно “нелегальним” виключно через те, що не має достатніх фінансових ресурсів для подолання всіх надмірних бюрократичних перепон, якими всіяна дорога до легалізації.
Більшість так званих “нелегалів” - це добросовісні підприємства, які дотримуються норм безпеки, праці, податкової дисципліни, але не мають можливості сплачувати корупційну ренту, щоб обкластися стосами безглуздих дозвільних папірців, які жодним чином ні на що не впливають, а вигідні лише чинушам, які ці папірці підпільно продають за шалені кошти.
Ось де треба державі докласти зусиль – прибрати нормативно-правовий маразм, який годує корупціонерів та штучно заганяє підприємців у “сіру” зону легальності де вони, знову ж таки, через свій непевний правовий статус, стають об’єктами подальшого постійного корупційного шантажу.
У Кабміні занепокоєні “нелегалами”? Так легалізуйте їх! І тоді не доведеться більше влаштовувати регулярні вистави “ми зараз розберемось, чому знову подорожчав бензин”. Натомість пропонується додатковий корупційний папірець – ліцензія.
Наша країна, з на 80% монополізованою економікою, вперто продовжує рухатись шляхом економічного і соціального самогубства, вбиваючи залишки вільного ринку. Що ж, скоро побачимо, чиї гаманці захистять народні обранці при розгляді цього законопроекту – простих українців чи паливних олігархів.
Батько “грузинських реформ” Каха Бендукідзе в одному інтерв’ю сказав: “Суть грузинських реформ – знищення максимального об’єму регулювання, навіть такого, яке здавалось нам інколи корисним”.
Вільний ринок - єдина запорука розвитку, іншого людство ще не придумало. Шкода, що ці слова не є основою державної економічної політики.
Читайте: Бюджетно-амурська магістраль або наш паровоз…
Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"KиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій