Мешканці житлового будинку за адресою Михайла Донця 2а нещодавно вчергове були поінформовані про те, що найближчим часом ДТЕК вимкне електричне живлення місць загального користування (МЗК) будинку за борги обслуговуючої організації ТОВ “Авіатор-сервіс 24”. Зауважимо, раніше ДТЕК вже відключив від електрики по одному з трьох ліфтів у кожному з 8 під’їздів будинку, а також обмежив освітлення коридорів та сходових клітин. Незважаючи на те, що в інформації ДТЕК йдеться про відключення від електрики тільки МЗК і ліфтів, проблема є більш глобальною. Адже при відключенні МЗК не працюватимуть насоси, що підкачують питну воду на верхні поверхи, а також теплоносій в системи централізованого опалення. Таким чином, борги обслуговуючої організації “Авіатор-Сервіс 24” можуть призвести до катастрофічних і непередбачуваних наслідків для житлового будинку на більше ніж тисячу квартир — у 25-типоверховому будинку на 8 під’їздів не працюватиме жоден ліфт, не буде холодної і гарячої води, через низьку температуру вийде з ладу система опалення… Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Для інформації: за електричну енергію, що подається в квартири, їх власники сплачують кошти напряму ДТЕК згідно особистих договорів. За електроенергію, що використовується для систем функціонування будинку, мешканці сплачують в рамках тарифу за обслуговування будинку і прибудинкової території ЖЕКом. Наразі борги ТОВ “Авіатор-сервіс 24” різним постачальникам тільки за електрику складають більше 3 млн грн. В той же час борги мешканців перед ТОВ “Авіатор-сервіс 24” непорівнювальні з цими сумами — це свідчить про те, що мешканці за електрику для будинку сплачували, а ЖЕК ці гроші ДТЕК не перераховував, тобто банально крав. Також зауважимо наступне: ТОВ “Авіатор-сервіс 24” було нав’язано інвесторам будинку забудовником в якості безальтернативного ЖЕКу одразу ж після здачі будинку в експлуатацію наприкінці 2015 року. Засновниками цього ТОВ початково були особи, наближені до колишнього проректора Національного авіаційного університету (НАУ) Максима Луцького, а директором був і є нещодавній студент цього вишу Іван Бабичев (кілька місяців тому він залишився єдиним засновником ТОВ “Авіатор-сервіс 24”). Також нагадаємо, що замовником будівництва комплексу формально виступив Національний авіаційний університет, що пояснює роль Максима Луцького в процесах навколо будинку. Протягом чотирьох років обслуговування будинку ТОВ “Авіатор-сервіс 24” став фігурантом численних скандалів і, мабуть, одним із лідерів серед київських ЖЕКів за кількістю скарг. Через вкрай незадовільну роботу, тотальне ігнорування вимог та пропозицій мешканців, допомогу в захопленні невідомими особами технічних поверхів будинку, невтручання в знищення несучих конструкцій та ін., мешканці створили ОСББ “Донця 2а Ініціатива”, яке кілька днів тому було офіційно зареєстроване, і планує взяти будинок на свій баланс з 1 січня 2020 року. В цьому контексті зауважимо, що згадуваний вище Максим Луцький перед голосуванням за ОСББ кілька разів зустрічався з ініціативною групою, а також публічно виступав перед мешканцями, де заявляв, що у ОСББ в разі його створення будуть великі проблеми з боргами ТОВ “Авіатор-сервіс 24”, а також із укладанням договору на постачання електроенергії для потреб будинку. Як бачимо, так і сталося: наразі борги приватної структури намагаються повісити на мешканців будинку, шантажуючи їх відключенням ліфтів і всіх інших систем життєзабезпечення, а винні в розкраданні коштів з приватного ТОВ – намагаються уникнути відповідальності. Олена Дьомкіна, голова правління ОСББ КиевVласть

Наразі маємо два зрадницькі законопроекти щодо регулювання обігу прав на землю, які вже пройшли перше читання й готуються до другого: · №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” (прийнятий 13 листопада 2019 року); · №2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” (прийнятий 14 листопада 2019 року). Обидва законопроекти належать “Слугам народу”. Вони нібито є альтернативними друг другу. Але це не так: прийняття і №2178-10, і №2194 призведе до однакового результату – відкриття так званого “ринку земель” взагалі не в інтересах українців.  Оскільки обидва законопроекти вже пройшли перше читання, виправити негативну ситуацію, яку може створити їх прийняття, можливе вже тільки через внесення пропозицій і поправок до них.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Включившись в процес формування пропозицій і поправок до законопроектів щодо регулювання земельних відносин, мною було запропоновано політичним партіям, фракціям та депутатам моє бачення національно-орієнтованих пропозицій і поправок. Сподіваюся, мої пропозиції будуть враховані цілком чи частково. Наразі варто зосередитись на проекті закону №2178-10. Нагадаю, саме він отримав серйозний вуличний супровід при прийнятті у першому читанні: палкі виступи народних депутатів, варнякання тракторів на Грушевського та “похорон свині” біля Верховної Ради. Хоча, забігаючи наперед, зазначу, що не меншої слави заслуговує і №2194. Аналіз та правки до цього законопроекту – наступним матеріалом. Концентрація земель, як наслідок монополізації (орлігархізації) аграрної галузі з усіма негативними наслідками – це головна загроза законопроекту №2178-10. Всі умови для такої ситуації створені: бідні селяни, трудова міграція, яка “забрала” мільйони працьовитих українців, преференції для орендарів та потенційних покупців землі та попрання прав теперішніх власників землі – українських селян. Головною ідеєю пропозицій і поправок повинно стати формування можливостей для відновлення  розвитку аграрної галузі за участю виключно українців.  Метою зняття заборони на відчуження землі повинен стати ефективний обмін прав власності на землю, коли земля від громадянина, який бажає її продати, переходить до громадянина, який хоче бути власником землі і самостійно господарювати на ній. Під самостійним господарюванням слід розуміти одноосібне (сімейне) господарювання чи господарювання через участь власника землі в господарському товаристві, в яке передається земля на правах користування. Запит на купівлю землі серед українців є. Він комплексний,  сформований економічними та світоглядними, патріотичними та культурними чинниками, – цей запит буде позитивно впливати на зростання цінності української землі. В той час, коли економічне формування ціни на землю, за логікою транснаціонального капіталу, латифундистів-орендарів і просто іноземців-фермерів визначатиметься безпосередньо прибутковістю землі, що означатиме відсутність зростання ціни на землю, яке так рекламують тільки би відкрити так званий ринок земель. Тому формування конкурентних пропозицій від українців українцю є раціональним, національно-орієнтованим, і саме такому обміну прав на землю потрібно віддати перевагу, а не ставити в пріоритет латифундистів-орендарів, надаючи їм законодавчі преференції та обмежуючи в правах селян-власників землі та безземельних українців. Саме за таким ціннісним принципом сформувалися захмарні для селянина ціни на землі в тій же Голландії чи Данії, де земля може належати тільки громадянам країни. Формування національно-орієнтованої аграрної політики через механізми державного управління спричинить зростання прибутку від землі, що матиме вплив на формування цінності землі та спричинить падіння схильності продавати землю у теперішніх власників землі, а ефективний обмін землею буде зводитися до переходу землі у власність по родинних зв’язках, від старшого покоління до молодшого, яке більш активне в бажаннях до самостійного обробітку власної землі. Крім норм щодо права розпоряджатися землею, повинні бути визначені норми до набуття землі, які б унеможливлювали будь-яку її концентрацію, забезпечували усуспільнення прибутку від землі, що відповідало б сучасним світовим тенденціям економічно-розвинутих країн з соціально-орієнтованою економікою. Концентрація земель – це монополізація і головна перепона для розвитку аграрної галузі, суспільно-економічного розвитку країни. Проти концентрацій та монополій чи олігополіями борються і унеможливлюють всі економічно і соціально розвинуті країни світу. Не повинно бути концентрацій ні в межах громади, ні в межах держави. Тому правило просте: громадянин України має право набувати одну земельну ділянку з обмеженням по площі, яке відповідає максимально сформованому розміру земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Це відповідає конституційним засадам з прав та свобод громадян. Такий самий принцип був застосований при розпаюванні колективних сільськогосподарських підприємств – вартість  і  розміри  в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх  членів  підприємства були рівними.  Пропоноване мною подання для внесення пропозицій і поправок: Голові Комітету Верховної ради України з Комітет з питань аграрної та земельної політики Сольському М. Т. Щодо проекту Закону № 2178-10 від 10.10.2019 р. Шановний Микола Тарасович! Нами було проведено детальний аналіз проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р., який було прийнято в першому читанні 13.11.2019 р. із скороченою процедурою розгляду. Маємо зазначити, що прийнятий вищезазначений Проект Закону не відповідає нормам Конституції України, зокрема статтям 13 та 14. Проект Закону не відповідає віковому запиту українців самостійно господарювати на власній землі. Не для того була земля Українського народу розподілена між селянами, щоб за умов скрути, злиднів і безпорадності зі сторони держави селянин був змушений її віддати для концентрації в руки монополій. Державна землі потрібні країні не для того, щоб бути проданими в угоду і збагаченню невігласів, які вирішили, що земля це товар. Українська земля потребує ефективного власника з числа Українських громадян, Україна потребує нової якості державного як в управлінні землями Українського народу, так і в організації ефективних національно-орієнтованих земельних відносин.  Керуючись вищезазначеним, надаємо пропозиції і поправки для врахування у другому читанні проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 року. 1. Пропонується змінити існуючу назву проекту Закону на нову “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу прав на землі сільськогосподарського призначення. 2. Внести поправки до пункту 1 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. виклавши в такій редакції:  1) статтю 130 викласти в такій редакції: “Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: а) громадяни України; б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України 2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи. Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення. У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення. 3. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної територіальної громади, в адміністративних межах якої відчужується земельна ділянка, а також відповідні органи місцевого самоврядування. 4. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.”. 3. Внести поправки до пункту 2 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. викласти в такій редакції:  2) статтю 131 викласти в такій редакції: “Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом.”. 4. Пункт 3 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. виключити. Таблиця пропозицій і поправок до законопроекту №2178-10, на підставі якої сформоване подання про внесення пропозицій і поправок Зміст положення (норми) діючого законодавства Зміст положення (норми) з урахуванням пропонованих змін Пропозиції і поправки Головіна Назва Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення Назва Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу прав на землі  сільськогосподарського призначення Земельний кодекс України Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення 1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути: а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва; б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва. 2. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування. Відсутня Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 1. Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені за законодавством України; в) територіальні громади; г) держава. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування за законом, але зобов’язані здійснити їх відчуження протягом одного року з дня набуття права власності. 2. Сукупна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина, юридичної особи, з урахуванням пов’язаних осіб або юридичних осіб, створених за законодавством України, що мають спільного кінцевого бенефіціарного власника (контролера): в межах однієї об’єднаної територіальної громади не повинна перевищувати 35 відсотків земель сільськогосподарського призначення такої громади; в межах однієї області або Автономної Республіки Крим, не повинна перевищувати 8 відсотків земель сільськогосподарського призначення такої області або Автономної Республіки Крим; не повинна перевищувати 0,5 відсотків земель сільськогосподарського призначення України. Термін “пов'язані особи” використовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України. Термін “бенефіціарний власник (контролер) вживається у цьому Кодексі у значенні, наведеному у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”. Порушення вимог цієї частини є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку недійсним, а також для примусового відчуження земельної ділянки. Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки вимогам, визначеним цим Кодексом для набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України. 3. Орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, якщо інше не передбачено законом, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні – якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону. Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: а) громадяни України; б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України 2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає  граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи. Громадяни України не мають права бути  набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення. У разі відсутності у власності громадянина України земельної  ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення. 3. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад. Або п.1 1.  В такій редакції Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: а) громадяни України; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, – на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності. Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод 1.  Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. 2.  Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод 1. Громадяни та юридичні особи, створені за законодавством України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. 2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки 1. Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом. Виключити Розділ X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ … пункт відсутній … … 14. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств. 15. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Розділ X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ …. 6-1. Громадяни, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до 5 років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів.” … 14. До 1 січня 2024 року не допускається набуття юридичними особами, бенефіціарним власником (контролером) яких є іноземці, особи без громадянства, юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України, іноземні держави, права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земельні ділянки, які перебувають у приватній власності і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельні частки (паї). Вимоги цього пункту не розповсюджуються на випадки набуття сільськогосподарськими товаровиробниками у власність земельних ділянок , які використовують такі земельні ділянки на правах оренди, емфітевзису, за умови, якщо: з часу державної реєстрації юридичної особи – набувача права власності пройшло не менше 3 років, право оренди, емфітевзису виникло до набрання чинності цим пунктом. Порушення вимог цього пункту є підставою для визнання правочину, на підставі якого набувається право власності на земельну ділянку, а також підставою для примусового відчуження земельної ділянки. Термін “сільськогосподарський товаровиробник” використовується у цьому пункті у значенні, наведеному у пункті 14.1.235 статті 14 Податкового кодексу України. Виключити Розділ X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Виключити Читайте: Поле битви – Земля. Земельні поправки 2178-10: зрада чи революція? Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

29 хворих на гепатит А – 24 дитини та 5 дорослих – зафіксували у Чернігові станом на сьогодні. Зі ЗМІ дізнався, що джерелом хвороби стала працівниця харчоблоку 7-ї школи, а поліція вже відкрила кримінальне провадження. Насправді ж це провадження ніяк не зупинить поширення вірусу. Ситуацію могла передбачити і вжити заходів до запобігання поширенню хвороби СЕС, та її ліквідували. Тож подібний випадок може повторитися будь-де в Україні. Пригадуєте, понад 5 років тому саме СЕС відповідала за санітарний нагляд. Та служба вижила своє і перетворилася у джерело корупції. Тож тоді уряд її реорганізував ще у 2014-му, приєднавши до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. У 2017-му – зупинив. Хоча фактично вже тоді вона не працювала як три роки. Начебто благе діло – прибрати корупційний орган. Але ж потрібно було його функції при реорганізації передати іншим органом так, щоб жодна з них не “випала”. Уряд Яценюка цього зробити не зміг. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Наприклад, інфекційну безпеку “залишили” в МОЗі, але слідкувати за нею не було кому – спеціалізовану МОЗівську державну установу – “Центр громадського здоров'я” – створили лише у травні 2016 року, і цей центр не мав відповідних обласних підрозділів. Крім того, статус Центру (держустанова, а не орган виконавчої влади) не дає йому стільки повноважень, як мала СЕС. Тож на папері вона існує, а насправді – ні. У ситуації з гепатитом А у школі Чернігова мали слідкувати за санітарними нормами. Та маємо колапс – слідкувати мали, але хто? Функцію ведення санітарного нагляду взагалі забули передати при реорганізації СЕС – частково її виконує Держпраця, частково – Держпродслужба. А решту – ніхто. Тому ніхто й не контролює дотримання санітарних норм у місцях відпочинку – а це й водойми, й пляжі, в об'єктах громадського харчування і багатьох інших місцях, бо це робили регіональні підрозділи СЕС. А їх – повністю ліквідували. Чи варто дивуватися спалаху гепатиту А в чернігівській школі? Логічний висновок – у масовому захворюванні дітей винна не тільки і не стільки адміністрація школи і сама працівниця харчоблоку, яка і є першоджерелом захворювання. А в більшій мірі ті, хто приймав і виконував рішення про знищення системи санітарного контролю в нашій країні – спасибі за це “реформаторам” Яценюка. Ми з експертами знайшли спосіб як повернути функцію санітарного контролю, не відновлюючи СЕС (разом з ним і корупційні ризики) – зараз допрацьовуємо законопроект. Він регламентуватиме функціонування системи громадської охорони здоров'я і епідеміологічного нагляду. Щоб не було ризиків корупції, ми пропонуємо ліквідувати всі дозвільні процедури і документи колишньої СЕС. До того ж, контрольно-наглядові функції колишньої СЕС перейдуть до органів місцевого самоврядування (зараз немає правових підстав для діяльності муніципальних санітарних інспекцій) – так зробили у Польщі. Тепер вже громади відповідатимуть і прийматимуть рішення щодо санітарного та епідеміологічного благополуччя населення на своїх територіях. Розраховую на підтримку законопроекту депутатами – потрібно закінчувати 5-річний безлад з епідеміологічною ситуацією. Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”КиевVласть

Сьогодні суспільство очікує від влади змін в усіх сферах життя. На тлі політичних і економічних проблем поза увагою залишається культурна спадщина ‒ чинник самоідентифікації народу України і складова національної безпеки. Депрофесіоналізація в управлінні культурною спадщиною сягнула критичної межі, катастрофічні втрати пам’яток і хаотична забудова історичних міст не дозволяють відкладати вирішення проблем “на потім”. Доки в Україні немає меценатів рівня Терещенків, які би вкладали значні ресурси у збереження пам’яток, ця справа залишається почесною прерогативою держави. Культурна спадщина може принести величезний моральний і економічний зиск. Але запорука цього ‒ високий рівень професійної управлінської культури.  Культура ‒ це не “міністерство культури”, це стан особистості, який не дозволяє робити того, за що потім буде соромно. Не зважаючи на наявність Міністерства культури як центрального органу охорони спадщини, проблеми охорони та збереження пам’яток десятиліттями не вирішуються через повне нерозуміння управлінцями фахових норм пам’яткоохоронної діяльності. До слова, було б доцільно, щоб посадовці міністерства під час конкурсу на посади складали іспити не лише з законодавства, але й з базових знань у професійній галузі, якою вони будуть керувати. Такі іспити повинні приймати фахівці, які потім стануть адміністративними заручниками чиновників.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Наразі державну політику з охорони спадщини визначають люди, які не мають елементарних фахових знань. Вони надають “адміністративні послуги в галузі охорони культурної спадщини” в межах усієї України. Їх спектр величезний: надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами в охоронних зонах пам’яток, на проведення археологічних досліджень, погодження проектів землеустрою, проектно-кошторисної документації на реставрацію, історико-архітектурних опорних планів історичних міст, а також погодження проектів нової забудови, які викликають праведний гнів. Це лише незначна частина повноважень, перелік яких займає кілька сторінок.  При цьому в штаті управління охорони культурної спадщини Мінкульту немає профільних фахівців ‒ архітекторів, мистецтвознавців, реставраторів, він на 90 відсотків сформований з юристів, стаж роботи яких у галузі охорони спадщини від двох до п’яти років. І ці люди визначають державну політику, керують пам’яткоохороними установами, заповідниками, приймають рішення по складному комплексу проблем охорони спадщини! Результат ‒ її фатальний стан і безліч проблем. Читайте: Кто позаботится об объектах культурного наследия в новом правительстве Украины? Відсутнє системне державне управління охороною культурної спадщини У 2006 році було зруйновано систему охорони і реставрації пам’яток архітектури і містобудування, яка існувала в Мінрегіоні (колишньому Держбуді України) і включала центральні та місцеві органи управління, а також відомчі  інституції в галузі дослідження і реставрації пам’яток. Вирішили, що збереженням культурної спадщини (як в Європі) повинно займатися Міністерство культури, якому передали функції центрального органу охорони спадщини. Але реформу не довели до кінця: стару систему в Мінрегіоні ліквідували, нової в Мінкультури не створили. Мінкульт забрав собі управлінські повноваження (дозвільні функції, функції розподілу фінансових потоків, “переписав” на себе престижні національні історико-культурні заповідники) і вирішив, що того достатньо.  Професійні інституції з дослідження і збереження пам’яток залишилися в системі Мінрегіону. З цього моменту розпочався крах охорони культурної спадщини: суб’єкти управління  і предмет діяльності опинилися поза межами сфери управління Мінкульту. Як результат ‒ підміна Мінкультом фахової діяльності бюрократичними процедурами і популістськими “заходами”, відсутність системної державної політики, що базується на пріоритетних стратегіях та професійних засадах збереження спадщини. За наявності системної політики кількість руїн в країні зменшилася б у рази, фахівці були б забезпечені роботою, міста розвивалися без будівельних стресів, інвестори вигідно вкладали би кошти у потрібну державі справу, туристична інфраструктура розвивалася. Читайте: Руина. Кличко не желает беречь остатки культурного наследия Киева Відсутній Державний реєстр нерухомих пам'яток Державний реєстр було задекларовано у “Законі про охорону культурної спадщини” у 2000 році. Реєстр ‒ це не список пам’яток, це інформаційний банк даних для управління і вироблення державної стратегії, формування  наукових програм, фінансування реставрації, створення інфраструктури туризму, організації культурно-просвітницької діяльності. Тотальне обстеження пам’яток України і формування реєстру було розпочато ще в 1990-ті в Мінрегіоні.  Було складено списки пам’яток, по всіх пам’ятках національного значення (понад 3500 об’єктів) розроблено облікові паспорти (де вони зараз?).  2006 року все це було передано Мінкульту як центральному органу. Пройшло 13 років, але на сьогодні реєстр відсутній, і нижче наведені цифри орієнтовні (багато об’єктів не обліковано). Так, в Україні близько 143 тисяч пам’яток, з них 72 тисячі пам’яток археології, понад 52 тисячі ‒ історії, близько 16 тисяч ‒ архітектури і містобудування, майже три тисячі ‒ монументального мистецтва, 350 пам’яток садово-паркового мистецтва. Важко уявити, як і чим управляє Мінкульт, якщо за 13 років його діяльності зі створення реєстру до нього “занесено” лише 6 відсотків пам’яток (інформація з офіційного вебсайту мінкульту). Такими темпами матимемо реєстр через 200 років. Чи ще залишиться наша спадщина? З 2000 року не розроблено і не прийнято Положення про реєстр, порядок його ведення, не опрацьовано його структуру, систему електронного обліку й моніторингу. А відтак реєстру просто не існує. Є “Переліки пам’яток культурної спадщини, занесених до Державного реєстру”. Але реєстр Мінкульту не потрібен, оскільки позбавить можливості непублічно знімати з обліку пам’ятки, оскільки суспільство дізнається про стан і масштаби втрат спадщини. Тому робота над реєстром носить імітаційно-популістський характер, а знайти вищезгадані переліки на сайті Мінкульту практично неможливо: вони заховані в лабіринтах пошукової системи сайту. Але є й хороша новина. На просторах інтернету можна знайти практично весь потенційний Держреєстр пам’яток. Численні сайти, блоги й веб-портали присвячені спадщині. Армія краєзнавців і активістів, захисників пам’яток, озброївшись дронами і фотоапаратурою, фактично веде паралельну роботу зі створення реєстру. Волонтери власним коштом обстежують маловідомі пам’ятки, шукають архівні матеріали, рятують занедбані замки і садиби. Працює своєрідний “тіньовий Мінкульт”, озброєний бажанням зберегти спадщину, любов'ю до неї, а тому ‒ непереможний. На цьому тлі Мінкульт, який “забезпечує освоєння коштів” на охорону культурної спадщини, виглядає безпорадним. Результат його діяльності ‒ стоси “дозвільної” документації, накази й розпорядчі документи, зміст яких вганяє у ступор, “семінари”, після яких питань лише побільшується, перевірки, комісії, кадрові перестановки... Правова база охорони культурної спадщини застаріла Закон “Про охорону культурної спадщини”, прийнятий у 2000 році, переніс понад 15 “операцій” по внесенню змін і доповнень, але кращим не став: через його юридичну розбалансованість всі порушення тепер відбуваються “за законом”. Надаючи “адмінпослуги у галузі охорони культурної спадщини” Мінкульт часто легітимізує потреби тих, кому спадщина заважає. Чинний закон, розроблений в умовах пострадянського суспільства, націлений на санкції і тому неефективний. Він не враховує сучасних міжнародних тенденцій в управлінні спадщиною, глобальних економічних змін в Україні, не відповідає запитам на приватно-державне партнерство.  Цим шляхом у справі збереження спадщини пішли країни Західної та Центрально-Східної Європи. Україна безнадійно пасе задніх. Отже, повинна бути докорінно змінена парадигма закону: він має стати прозорим, прямої дії і нести позитивні можливості для залучення всіх зацікавлених у збереженні спадщини. Сьогоднішні “вороги” спадщини повинні запрацювати на неї, і їм це повинно стати вигідно. Зарубіжний досвід свідчить: це реально. Відсутня нормативна база професійної діяльності з охорони культурної спадщини Нормативна база ‒ це комплекс документів, що визначають алгоритм діяльності у будь-якій галузі. На відміну від сучасного проектування, де предметом нормування є об’єкт (будівля, споруда), у діяльності з охорони пам’яток об’єкти вже існують, і завдання полягає саме у збереженні їх своєрідності. Тому предметом нормування стає сама діяльність ‒ методи роботи (“лікування” зруйнованих пам’яток). Гранично важливим є дотримання методики наукових досліджень при вивченні об’єктів (для встановлення “діагнозу”), методики проектування (визначення методики лікування), застосування технологій і матеріалів (технологія виконання операції). Культурна норма пам’яткоохоронної діяльності фіксується у нормативних документах і методиках. Але в Україні такі документи розроблено приблизно на п’ять відсотків від потреби. Зруйновано систему наукових, проектних і будівельно-реставраційних організацій Результатом відсутності системи управління став крах науково-проектних і будівельно-реставраційних організацій, що забезпечують збереження і використання спадщини. Рештки колись потужних інституцій нині розосереджені по різних відомствах і виживають, не маючи приміщень, обладнання, держзамовлень. Реставрацією почали займатися недосвідчені, але “свої” і зручні фірми.  Діяльність зі збереження культурної спадщини перетворилася на банальне “освоєння коштів” тими, хто поділяє “систему ціностей” Мінкульту. До тих, хто її не поділяє, застосовується жорсткий адмінресурс.  Так, єдину науково-дослідну пам’яткоохоронну установу системи Мінкульту, Український державний інститут культурної спадщини, який у 2015‒2016 рр. започаткував нові наукові напрямки, включно з реставрацією пам’яток, створенням концепції державних норм та розробленням засад формування Державного реєстру, керівництво міністерства у 2017 р. блискавично перетворило на “культурно-просвітницький центр”: оклади співробітників було понижено до 3200‒4000 грн, наукові програми згорнуто, виробничі площі скорочено, організовано системний тиск на колектив. Фахівці позвільнялися. Спадщина від цього не виграла. Знищено систему відтворення і підготовки професійних кадрів Середній вік досвідчених фахівців в галузі охорони та реставрації пам’яток досяг пенсійного. Раніше реставраторів не готували у вузах, але у профільних реставраційних установах, куди архітектори, мистецтвознавці, інженери приходили на роботу, вони набували досвід, працюючи з фахівцями. Тепер роботи практично немає, а молодь, зрозуміло, хоче бачити довгострокову перспективу. Посадові особи Мінкульту не бачать у цьому проблеми, оскільки “надають адмінпослуги з охорони культурної спадщини”. Відсутнє державне замовлення на підготовку фахівців з охорони культурної спадщии. Сьогодні вже треба проводити інвентаризацію не лише пам’яток, а й фахівців, які спроможні з ними працювати. Потрібне перезавантаження системи Названо основні причини, які привели охорону культурної спадщини до точки неповернення. Система дала збій. У нинішньому вигляді вона виштовхує все, що їй чужорідне. Можна обговорювати випадки знищення пам’яток (їх безліч), окремі документи, розроблені в надрах Мінкультури і “для галочки” винесені на “публічне обговорення”. Вони непрофесійні, бо їх писали люди, які ніколи не працювали з пам’ятками і не розуміють фахових основ діяльності. Я називаю їх “перехожими”. Через рік про них забудуть. А наша спадщина заслуговує на увагу тих, хто її любить. Потрібно терміново перезавантажити систему. Хотілося би, щоб у новому уряді з розумінням і відповідальністю поставилися до реформування пам’яткоохоонної справи. Збереження культурної спадщини не повинно бути маргіналізоване. Воно повинно стати наукоємним і високотехнологічним. Час повернути спадщині належний престиж. Винаходити, на щастя, нічого не потрібно. Досвід сусідів по європейському дому і наших фахівців може дати прекрасні результати. Село Поморяни на Львівщині. Сьогодні порятунком замку, пам’ятки національного значення, займаються волонтери Місто Бережани на Тернопільщині. Замок, пам’ятка архітектури національного значення, на території державного історико-архітектурного заповідника Місто Ізяслав на Хмельниччині. Палац Сангушків, пам’ятка архітектури національного значення Село Василівка на Одещині. Палац Село Нападівка на Вінничині. Парадовий зал палацу Ольга Пламеницька, кандидат архітектури, професор, член Національної спілки архітекторів України, лауреат Міжнародної премії Польського комітету ICOMOS, директор Українського державного інституту культурної спадщини (2015‒2018) Фото: Максима Рітуса, m-a-d-m-a-x.livejournal.com КиевVласть

Зараз йде багато дискусій про те, продовжувати “медреформу” чи піти іншим шляхом. За місяць ми можемо мати нову команду МОЗу, яка й визначить, чи треба терміново виправляти “нароблене” “реформаторами”, щоб вберегти українську медицину від знищення. Я, як і вся наша команда “Батьківщини”, схиляюся до зміни курсу державної політики з охорони здоров’я. Вважаю, замість принципу економії в українській медицині, необхідно взяти за основу принцип доступності і якості. Тому що чим більше у нас здорових (а значить – тих, хто вчасно отримав медпослугу) людей, тим більше у нас економічний потенціал. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Колишній формат впровадження змін “по-реформаторськи” має бути скасований. Адже коли гарні ідеалістичні кроки обґрунтовують загальними фразами, вони виявляються неефективними – не вистачає ресурсів. А тим часом поточні проблеми, на які “реформатори” не звертали уваги, призводять до розвалу галузі. Саме цей підхід фактично знищив медицину на селі. Повернути її може тільки прагматичний підхід. Це коли замість одиничної “реформи” запускають процес постійної модернізації системи охорони здоров'я. І цей процес має вирішувати конкретні проблеми людей і системи, і відповідати на всі нові зовнішні виклики. Тобто, давати результат. Саме таким шляхом ідуть уряди країн з розвиненою демократією, в яких влада залежить від людей, а люди оцінюють владу не за порожні гасла і обіцянки, а за конкретні кроки, зроблені для вирішення їхніх щоденних проблем. І так має вчинити й Україна. Франція змогла, зможе й Україна І в Україні, і у Франції існує проблема недоступності медичної допомоги у віддалених районах і сільській місцевості. Бракує сімейних лікарів, недостатньо аптек і медичних лабораторій. Зрозуміло, що порівнювати розвиток та якість роботи системи охорони здоров'я в наших країнах не можна. Але можна порівняти що роблять держави, щоб вирішити ті проблеми, що є. Французи прийняли законопроект “Про організацію і перетворення системи охорони здоров'я”. Він передбачає реформу навчання медиків, реорганізацію місцевих лікарень (орієнтованих на загальну медицину та реабілітацію) і залучення зарубіжних лікарів. Тобто збільшити кількість лікарів французи планують, збільшивши кількість випускників своїх вишів та залучивши іноземних фахівців. Оскільки рівень зарплати лікаря загальної практики у них вищий за середньоєвропейський (понад 7 тис. дол. на місяць проти 2 тис. дол. у Польщі), залучити кадри з інших країн буде нескладно. Ввели французи й зміни до навчання кадрів, щоб вони їхали працювати у село. По-перше, знизили кваліфікаційні вимоги для студентів у процесі навчання, відмовившись від “numerus clausus” (обмеження кількості студентів, допущених на 2-у сходинку навчання). Так, можливо з'явиться група лікарів нижчої кваліфікації. Але вільний ринок праці сам врегулює їхнє працевлаштування, і вони поїдуть працювати не в Париж або Ліон (де в результаті конкуренції залишаться найкваліфікованіші), а в провінцію, де немає конкуренції і є вакантні робочі місця. По-друге, для швидкого насичення лікарями, саме у провінціях студенти-резиденти зобов'язанні проходити стажування на умовах контрольованої автономії не менше 6 місяців у первинній ланці, в основному в районах з низькою щільністю населення. Таким чином, держава не усувається від вирішення проблеми, не перекладає її на місцевий рівень, а вирішує її для всієї країни на загальнонаціональному рівні. В Україні в найближчий час проблему нестачі лікарів шляхом трудової еміграції вирішити, звичайно, не вийде. Наші медики отримують найнижчі зарплати в Європі. Тому єдиний вихід – збільшити кількість держзамовлення у вишах на медичних працівників і стимулювати їхнє працевлаштування в провінційних медзакладах. На жаль, влада України робила зовсім навпаки, тому й кількість медпрацівників у селах скоротилася. Спочатку підняли прохідний бал ЗНО до 150 – зменшилась кількість абітурієнтів. ЗНО з біології (яке потрібно для вступу в медвиш) стали здавати майже на 28% менше випускників. Логічно, що саме випускники з провінції (які могли й залишитися після навчання працювати на Батьківщині) перестали навіть намагатися вступити. Потім – посилили проміжні атестаційні вимоги і ввели новий міжнародний іспит IFOM, про що я писав у своєму блозі. Наскільки менше лікарів ми випустимо при такому підході і скільки з них залишаться працювати в нашій країні на зарплату в 6 тис. грн? Що вже говорити про роботу у провінції. Високоосвічені молоді фахівці з міжнародно визнаною кваліфікацією швидше за все приєднаються до 70 тис. медиків, які виїхали з нашої країни працювати за кордон. Ну і насамкінець, Україна, на відміну від Франції, ліквідувала розподіл випускників – через недосконалість і корупцію. Замість видозмінювати і вдосконалювати. Фактично, державні чиновники на загальнонаціональному рівні за останні три роки не тільки не намагалися вирішити проблему хронічної нестачі лікарів у провінції, але зробили все, щоб погіршити ситуацію. Ще й її вирішення переклали на плечі громад – для піар-ефекту “реформ” команди МОЗу. Потрібно не декларувати похід до ЄС, як це робила попередня влада, а створювати Європу в Україні. Не декларувати реформи, а щодня працювати над модернізацією нашої медицини, наближаючи її до людей і вирішуючи конкретні проблеми. Новий склад МОЗу має обрати не псевдореформаторський, а прагматичний підхід при реалізації державної політики з питань охорони здоров’я. І наша команда “Батьківщини” готова провести необхідні консультації і передати наші напрацювання новому Міністру охорони здоров’я, незалежно від його політичних поглядів. Читайте: Якщо в “медреформу” не втрутяться депутати – з 2020 року не буде кому і де лікувати українців Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” КиевVласть

Вже у цю неділю, 21 липня, вісім виборчих округів Київської області оберуть нових народних депутатів. Від об'єднаних сил націоналістів по кожному округу є свій, місцевий кандидат. KV дізналася мотивацію кожного і  запитала: чому виборець Київської області має віддати свій голос за об'єднані сили українських націоналістів?  У програмі кандидатів від ВО “Свобода” головними пунктами є: захист здобутків Революцій Гідності, протидія реваншу, проведення докорінного очищення влади, ліквідація олігархічної монополії, знищення корупційних схем формування тарифів та встановлення їх на справедливому рівні.  Крім того, націоналісти налаштовані скасувати несправедливу пенсійну реформу, сприяти розвитку малого та середнього бізнесу, створити заробітчанам умови для повернення на Батьківщину, запровадити гарантоване державне медичне страхування для надання якісної та доступної медичної допомоги кожному громадянину України. “Свободівці” також вважають необхідним визначити європейський україноцентризм стратегічним курсом держави, згідно з яким Україна стане геополітичним центром Європи.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Кандидати  По 90 округу (Біла Церква) від ВО "Свобода" в Раду балотується секретар Білоцерківської міськради Вадим Олегович Кошель. Народився 21 жовтня 1985 року в місті Біла Церква, де і живе. Як розповів він у коментарі KV, головна його мета – зберегти Україну. "Україна знаходиться під загрозою, оскільки з одного боку вже п'ятий рік триває українсько-російська війна, кожен день є поранені, загиблі бійці. Останні дії нашої влади дуже схожі на капітуляцію. Якщо не зупинити ці негативні для країни процеси, ми можемо втратити Україну. З іншого боку – є внутрішній ворог, так званий олігархат, який розколює державу зсередини. І є велика ймовірність реваншу екс-регіоналів і комуністів, які стали однією "командою". Ми, "свободівці", вирішили створити в парламенті велику націоналістичну фракцію і давати їм відсіч. Крім нас цього ніхто не зробить ", – говорить він. Читайте: Чому Біла Церква має голосувати за націоналістів, – кандидат Вадим Кошель Кандидитом по 91 округу (Фастівщина, Макарівщина, Сквира та частина Києво-Святошинського району) став Микола Іванович Синиця. Народився 24 травня 1968 року в селі Помоклі Переяслав-Хмельницького району Київської області, громадянин України. Проживає в Києві. У коментарі KV вказав: Раді потрібні націоналісти, щоб не допустити реваншу східного сусіда. "Я йду для того, щоб змінювати країну, щоб ідеї українського націоналізму все-таки були присутні і їх можна було втілити за допомогою владних повноважень. У парламенті повинна бути потужна націоналістична фракція, щоб не допустити промосковського реваншу, який вже відбувається: можна привести в приклад вже третій телеканал, який купив апологет Москви Медведчук. Користуючись втомою частини населення від війни, там крутять меседжі про примирення з Росією і намагаються заколисати людей. Я вважаю, що саме націоналістам під силу не допустити цього і зупинити цей наступ". 92-ий округ (Білоцерківський, Володарський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський та Сквирський райони) від націоналістів представлятиме на виборах Юрій Олексійович Деркач.  Народився 28 квітня 1958 року в селі Ріпки Лисянського району Черкаської області, проживає в селі Іванівка Ставищенського району Київської області. Працює директором санаторно-оздоровчого комплексу "Дружба".  "Хто, як не ми? Знову "регіонали" лізуть до влади, реваншизм йде по всіх фронтах. І у нас відкривається другий фронт – "п'ята колона". А попередня влада нічого не робила, щоб її не було. Тому ми патріоти-націоналісти "свободівці" йдемо до Верховної Ради, щоб Рада стала проукраїнською", – зазначив Юрій Деркач у коментарі KV. Кандидат по 93-ому округу (Богуслав, Ржищів, Кагарлик, Миронівка, Рокитне, Переяслав-Хмельницький) – Олександр Вікторович Коломієць. Народився 18 червня 1977 року в місті Біла Церква Київської області, де і проживає. Освіта професійно-технічна, раніше був фізичною особою-підприємцем, займався виробництвом продуктів борошномельно-круп'яної промисловості. Зараз займається громадською діяльністю в місті Біла Церква: засновник двох громадських організацій – "Спортивний корпус Білоцерківщини" і "Спортивна нація Київщини". "Я є приватним підприємцем, громадським діячем, але в першу чергу – я батько двох синів. Знаю, що батьки здатні на все, аби їхні діти росли в добробуті: цілодобово працювати, відмовлятися від власних примх. Але, на жаль, їм часто важко достукатися до чиновників, від яких залежить комфорт дітей в садочках і школах. Тому був радий допомогти змусити місцеву владу нарешті виконати свій обов'язок і подбати про дітей, які мерзли взимку в садочку", – зазначає Коломієць. По 94-ому округу (Обухівщина та Васильківщина) від “Свободи” балотується депутат Обухівської райради Олексій Олександрович Гридько. Народився 25 червня 1983 місті Бровари, живе в Обухові. Працює начальником відділу КУ КОР "Фонд комунального майна". У коментарі KV він розповів, що налаштований рішуче щодо майбутніх виборів, адже тільки націоналісти здатні поліпшити життя українців. "Україна потребує змін. Хто, якщо не ми, "свободівці", зупинимо реванш Москви? Хто, ще, крім нас, може побудувати справжнє українське націоналістичне суспільство? Я буду діяти по наміченій програмі. Є шлях суттєвих змін, програма захисту українців. Це все чітко відображено в нашій політичній програмі", – говорить він. 95-й округ (місто Ірпінь, Боярка, Вишневе і села Києво-Святошинського району) представляє кандидат ”свободівець”, депутат Києво-Святошинської райради, Олександр Васильович Кириченко. Народився 23 серпня 1966 року в місті Києві, проживає в селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району. Рід діяльності – приватний підприємець. У коментарі KV він розповів, що саме націоналісти готові розвивати свою країну і покращувати рівень життя українців. "Ідеологія "Свободи" сформована на основі націоналізму. Кожен націоналіст щиро вболіває за розвиток країни і всіляко цьому сприяє. В першу чергу нам необхідно створити потужну фракцію в парламенті, яка зможе впливати на прийняття рішень, оскільки у нас парламентсько-президентська республіка. За час незалежності нашої держави при владі були директори, комуністи, господарники, олігархи... Не було тільки націоналістів. А насправді це і є шлях до успішної України – патріотично налаштовані і готові до змін "свободівці", – говорить він. Читайте: Чому 95-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Олександр Кириченко Наступний кандидат – Іван Миколайович Окоєв, балотується по 96-ому округу (Вишгород, Буча, Бородянщина, Славутич). Народився 12 липня 1991 року в селі Самолусківці Гусятинського району Тернопільської області. Проживає в Бучі Київської області. Служив в батальйоні оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Національної гвардії України. "Фронт боротьби за Україну після 21 липня зміститься в український парламент. Бачу своїм обов'язком долучитись до цієї боротьби, адже поряд із прийняттям законів і відновленням соціальної справедливості, у Верховній раді розгорнеться шалене протистояння за основи державності: її суверенітет, унітарність, культуру та мову. Обов'язок українського націоналіста – стати до боротьби проти п'ятої колони Москви. Бо лише українські націоналісти будуть здатні зупинити антиукраїнські сили в цьому ліберально-малоросійському болоті.", – вважає кандидат.  Читайте: Чому 96-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Іван Окоєв По 97-ому округу (Березань, Бровари, Баришівський район і частина Броварського району) кандидатом у Раду йде Анатолій Вікторович Фатєєв. Народився 25 січня 1963 року в місті Темір-Тау Карагандинської області, проживає в місті Бровари. Освіта вища, інженер технічного нагляду за будівництвом УЖКГ Бориспільської міськради. Як розповів він KV, його головна мета – на законодавчому рівні створювати механізми, які вирішать проблеми українців. "Я живу тут, у мене тут діти, онуки, друзі, знайомі, мене тут знають люди. Я займаюся тут громадською діяльністю, я член координаційної ради АТО, мене знають всі АТОвці. Мене багато хто знає і тому багато хто мені вірить. Тут проблеми ті ж, що і у всій країні, загальні, і я, як майбутній нардеп, повинен вирішувати спільні проблеми, які також стосуються міст. Люди запитують у мене прямо, чи можу я підняти пенсію або відремонтувати дорогу. Я можу допомогти створювати на законодавчому рівні механізми, щоб ці проблеми не замовчувалися і вирішувалися якомога скоріше. Оскільки парламент контролює держбюджет, моя задача також – проконтролювати, щоб його не дерибанили", – говорить він. Читайте: Чому 97-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Анатолій Фатєєв Кандидат по 98-ому округу (Бориспільщина, Переяслав-Хмельницький, Згурівський та Яготинський райони) – Віталій Миколайович Гордієнко. Народився 27 червня 1969 року в селі Теснівка Новоград-Волинського району Житомирської області, проживає в селі Городище Бориспільського району Київської області. Є одним із трьох відомих в Бориспільському районі братів-аграріїв, засновників фірми "Паларіс".  У коментарі KV він розповів, що висунення сприймає як найвищу довіру. "Я відчуваю величезну відповідальність, яка лягає на мене. Звичайно, підстави вважати, що я буду ефективним депутатом, мені дає впевненість у проходженні об'єднаних націоналістів в парламент. На них я завжди можу покластися, відстоюючи інтереси громадян і пропонуючи законодавчі ініціативи. Рівно так само, як і мої побратими завжди зможуть розраховувати на кваліфіковану допомогу від мене", – каже він.КиевVласть

В інтернеті можна віднайти багато цікавих статей про те, що робить кожне окреме місто на планеті, щоб стати розумним. Можна ознайомитись зі сміливими планами, інноваційними ідеями, планами розвитку, баченнями та цілями. Але ви не знайдете інформації про синергію міст, які об'єднали зусилля для розвитку. Чому так? Напевно так вже історично склалось, що кожен з нас має своє бачення, завдання та цілі для досягнення. Саме тому розумні міста прагнуть досягнути успіху знаходячись майже в повній ізоляції, що може бути згубним для майбутнього таких міст. Згідно з загальноприйнятим тлумаченням інформаційно-комунікаційні технології мають сприяти росту ефективності та якості надання послуг. При чому мова йде виключно про розгортання такої мережі на рівні одного населеного пункту, що обумовлено не тільки технічною спроможністю але й юридичними умовами. Як правило міста не просто впроваджують децентралізовані технологічні рішення але й приймають ряд постанов та рішень, які визначають порядок функціонування таких систем. Обмежені юридично, відокремлені, фактично заблоковані технологічні рішення, призводять до знищення міжміських зв'язків, перетворюючи міста на технологічні острови. Це призводить або до унеможливлення користування послугами мешканцями інших міст, або до вкрай незручного їх використання. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Так, наприклад, в Україні розвивається система електронного квитка. Порядок та оплата користування громадським транспортом керуються місцевими законами, а для користування послугою громадянам необхідно використовувати технологічний засіб який притаманний виключно цій території і не може бути використаний в інших локаціях. Це звичайно створює великі незручності для користувачів. Цю проблему у нас майже не помічають, але вона є. Як же вирішити проблему розумних міст, які відокремились одне від іншого кордонами технологій? Як допомогти людям, які постійно подорожують з одного міста до іншого? Враховуючи, що розвиток міста - це постійний процес, часові рамки якого неможливо визначити, та важливість міжміської співпраці на багатьох рівнях, включаючи політичні, ділові та технологічні, експерти двох розумних міст - Таллінна та Гельсінкі вирішили об'єднати свої зусилля, створивши нову концепцію яка отримала назву “транскордонний підхід”. Експерти сходяться на думці, що міста можуть стати справді розумними лише тоді, коли вони знищать перешкоди, що заважають побудувати систему обміну даними між містами, і створять систему яка дозволить їх мешканцям безперешкодно користуватися сервісами та послугами розумних міст. Проблема яку намагаються вирішити Таллінн та Гельсінкі зовсім не вигадана. Два розумних міста мають високу частоту комунікацій. Мільйони людей, які подорожують між Талліном і Гельсінкі, що вимагає наявності  транскордонних послуг, якими існуючі зараз вважатись не можуть. Це типовий приклад того, як розвиток розумного міста в ізоляції призвів до негативних наслідків в сфері мобільності. Міста не мають можливості створити єдиний розумний простір громадян тому, що їх система розвиваються в ізоляції. Для створення комфортних умов для вільного переміщення людей і товарів містам необхідно дотримуватися нової концепції мобільності. Цифрові послуги міста можна вважати вдало побудованими, коли їх можна без перешкод масштабувати, обєднуючи міста та села країни в єдину систему обміну даних. Згідно з таким визначенням, можна сказати, що сьогодні в світі такого рішення не існує, а тому, по суті, це міжнародна проблема. Так, звичайно в світі є низка популярних рішень, які отримали поширення за межами своїх країн, але вони не є фундаментальними, і представляють скоріше окремі сервіси, які так чи інакше інтегруються в сайт міста. Спроби зробити інтегральне рішення звичайно теж є. Зокрема в Україні є кілька проектів які позиціонуються як універсальні, але це не зовсім так. Єдиним по справжньому готовим до масштабування можна назвати тільки український проект Платформи громадської участі “Спільно”, архітектура якого була спеціально спроектована таким чином, щоб об'єднати міста для плідної співпраці та взаємодії. Але давайте повернемось до теми статті та подивимося, як міста Таллінн та Гельсінкі планують реалізувати транскордонний підхід! Два провідні університети Таллінна та Гельсінкі, у тісній співпраці з Forum Virium Helsinki, та інноваційним підрозділом та Міністерством економіки та зв'язку Естонії, розпочали розробку пілотного проекту “Finest Twins”. На реалізацію проекту Tallinn University of Technology (TalTech) і Aalto University отримали грант 32 млн. євро, з яких 15 мільйонів євро фінансуються за програмою “Горизонт 2020”, а 17 мільйонів євро з боку уряду Естонії. На отримані кошти заплановане створення “Центру передового досвіду розумних міст у Таллінні”. Проект триватиме протягом 7 років і результатом його роботи повинні стати транскордонні інноваційні мережі які об'єднують 5 сфер: дані, управління, мобільність, енергоефективність та міське середовище. Окрему увагу в рамках проекту буде приділено питанню покращенню електронних послуг міста, які стануть універсальними для міст учасників. Зрештою, метою Центру є створення відкритої екосистеми досліджень і розробок, яка включає дослідження та розробку послуг та продуктів для громадян, муніципалітету та бізнесу. Це буде перший глобальний центр передового досвіду, який буде працюватиме над розробкою інноваційних рішень для транскордонних розумних міст. Розроблені інноваційні концепції будуть спочатку впроваджені в Таллінні і Гельсінкі, а потім масштабовані по всьому світу. Розробники сподіваються, що проект який вони називають: Talsinki, стане еталоном розумного міста. Читайте: Цифрова ідентичність Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа” КиевVласть

Останнім часом на фоні загострення проблем у Києві, пов'язаних із несанкційованими та незаконними забудовами, в засобах масової інформації з'явилося багато замовних матеріалів, що компрометують дії соціально-відповідальної міської громади столиці. Впевнений, що негативні рефлексії "корелюються" з активністю новоствореного дорадчого органу - “Комісії з перевірки інформації щодо об’єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс в місті Києві”, яка останніх три місяці працює при міській адміністрації. Тому я, як член цієї комісії, та один з учасників громадської ініціативи "Штаб оборони Києва", вважаю за потрібне розвінчати негативні міфи, довести співгромадянам важливість нашої діяльності та навести успішні приклади боротьби за збереження нашого міста. Але спочатку трохи історії. Масова боротьба проти незаконних забудов у Києві розпочалася десь з 2005 року, коли люди, натхненні Помаранчевою революцією, відчули своє право і спроможність впливати на органи влади на будь-яких рівнях. Ситуативно в різних локаціях столиці виникали стихійні протести проти будівельного вандалізму, набирали сили, накопичували досвід. В боротьбі виділилися кілька визнаних лідерів, які створили громадські організації та стали займатися проблемою системно. Усі вони знали один одного, обмінювалися досвідом, допомагали один одному, час від часу проводили спільні акції, відпрацьовували методи захисту столиці. Проте в цілому залишалися розділеними. Неодноразово піднімалося питання про можливість об’єднання в одну потужну організацію, але на заваді ставали особисті амбіції керівників - ніхто не хотів підпорядкуватися комусь іншому. До того ж, у випадку одного лідера зростала ймовірність впливу на нього з боку забудовників - чи то шляхом підкупу, чи то шантажу, або й фізичного насилля. Під час однієї із спільних акцій біля Кабінету Міністрів 6 липня 2011 року знову постало питання об’єднання. Наша організація запропонувала топологію горизонтальної структури, щоб не було “вождя”, а всі співзасновники були рівноправними. Ідея людям сподобалася. Вирішили провести збори активістів, на яких обговорити і узгодити робочі питання. У цей день виповнювалося рівно 70 років з дня створення “Штабу оборони Києва від німецько-фашистських загарбників”, а поведінка деяких товстосумів дуже нагадує дії окупантів – повна зневага до будь-яких культурних чи історичних цінностей підкореного народу і нестримне прагнення награбувати якомога більше. Отож кияни і назвали новоутворене об’єднання “Штаб оборони Києва”, скорочено - ШОК. До його складу увійшли добре відомі громадські організації та ініціативні групи киян, що вже давно захищали столицю від навали забудовників.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Нині у мене, як і у інших соціально-активних громадян, в тому числі і учасників "Штабу оборони Києва", є чудовий інформаційний привід. Адже напередодні Дня міста, після тривалого протиборства із забудовником, нам, врешті, вдалося захистити від знищення ділянку прибережного міського кварталу Середньовічного Києва в районі Поштової площі.  “Поштова”, як її називають в народі, офіційно набула статусу пам’ятки археології та історії національного значення. Ця новина назавжди поставила крапку у спекуляціях та спробах знівелювати значення території Поштової площі в тисячолітньої історії Київської Русі-України. Патріарх Філарет - Людина та Громадянин з великої літери - благословив і підтримав створення повноцінного музею на сакральному місці. Ми вже розпочали переговори з провідними міжнародними експертами з приводу формування його структури та зовнішнього вигляду. Але перемога на Поштовій - не єдине досягнення на нашому важкому шляху. За півтора десятки років активності команді лідерів громадської думки, багатьом громадським організаціям та територіальних ініціативних груп, які до 70-річчя “Штабу оборони Києва від німецько-фашистських загарбників” об'єдналися в однойменну громадську ініціативу, вдалося захистити від знищення десятки споруд та архітектурних пам'яток столиці України. Спробую розповісти про найважливіші з моєї точки зору та найрезонансніші з огляду на спротив, що чинився з боку вандалів-забудовників: Багато хто в Київі пам'ятає, як планувалося зведення гігантського комплексу з житлових споруд по вул. Малишка, 3. Це за Дарницьким "Дитячим світом". Пригадую, як упродовж 11 місяців ми тримали облогу та не дозволяли псувати ландшафт території. Нас атакували озброєні бандити, затримувала міліція. Нас намагалися підкупити. До нас, в якості посланців з хабарами, зверталося навіть керівництво Головного управління внутрішніх справ у місті Києві. Але злочинне будівництво було зупинене назавжди. Далі в нашому захисному полі була низка незаконних забудов на Оболоні по вул. Прирічній. Це адреси: Прирічна, 5; Прирічна, 17” Прирічна, 19. Будівництво цих об'єктів зупинено. Ціною спільних зусиль з представниками громади, архітекторами, правозахисниками ми зберегли від знищення садибу Міхельсона, що на вул. Пушкінській. Зупинили незаконне зведення житлової споруди по вул. Шовковична, 39/1, яка мала бути розташованою за Олександрівською лікарнею. Ще за часів очолювання Києва паном Черновецьким ми зупинили руйнування Фізіотерапевтичної клініки на Ярославовім Валу. Тоді пані Ірена Кильчицька майже підготувала об'єкт до продажу з перспективою створення на його місці ресторану. Далі, майже п'ять років, тривала бійка з екс-зятем Черновецького - паном Вячеславом Супруненком, який намагався привласнити собі приміщення книгарні українських письменників "Сяйво". Книгарня зберегла своє призначення та була повернута киянам. Проти забудови за адресою вул. Гончара, 17/23 ми тримали оборону разом із депутатами Верховної ради та адвокатом Мариною Солов'йовою. Забудову зупинено. Крім того, ми відстояли знищення відомого скверу на вул. Прорізній, 1-3. Забудовникам навіть вдалося вирити котлован. Але все приведено до ладу. Сквер збережено. На території київського парку імені Малишко ми зупинили процес нищення дерев. Питання із забороною забудови парку в процесі вирішення. Боротьба поки що продовжується. Разом із киянами, ми зберегли сквер імені Чкалова, де забудовники у змові з керівництвом Інституту геологічних наук планували звести комерційний житловий комплекс. Боротьба ще триває. В результаті багаторічної боротьби ми втримали від знищення київський велотрек. По вул. Краківській, 7, коли ми туди прийшли за закликом та на допомогу місцевим мешканцям, дитячий майданчик вже було майже зруйновано. Територія планувалася під зведення багатоповерхівки. Зуськи! Проект зупинено. Майданчик відновлено коштами і руками активістів та місцевої громади. Будівництву багатоповерхівок за адресою Світошинський провулок, 2 протистояло багато міських громадських організацій. Ми перемогли. Забудовник відступив. Під час забудови поруч з Качиним озером по вул. Здовбунівській планувалася потужна забудова, але зусиллями киян вона також призупинена. Девелопер активізувався цього року. Протистояння триває. У минулому році на місці зведення незаконної споруди - багатоповерхового готельного комплексу на Андріївському Узвозі, 14-16 "Штабу оборони Києва" та ГО "Громада Андріївский узвіз" вдалося добитися розірвання договору міської влади із забудовником. І цей перелік об'єктів я можу продовжувати ще довго. Важливість та цінність для київської громади кожного з об'єктів, які ми боронили та продовжуватимемо боронити від знищення, я можу довести, адже ми зберігаємо теки з історією кожного проблемного міського артефакту, що потребує захисту від зазіхань невігласів і руйнівників. Ми і далі боротимемося за кожен клаптик нашого великого та зеленого міста. І будемо робити це виключно в рамках, передбачених Законодавством України, тобто в юридичній площині. Сергій Мельниченко, співкоординатор ШОК, член Комісії з перевірки інформації щодо об’єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс в місті КиєвіКиевVласть

Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Тетіївської об'єднаної громади Русланом Майструком. KV: Розкажіть про історію створення об’єднаної громади. Які труднощі виникали? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Руслан Майструк: Ще 14 травня 2015 року я ініціював об'єднання 28 територіальних громад Тетіївського району з центром в місті Тетієві. Але 6 населених пунктів не підтримали процес об’єднання, і саме це стало причиною зупинки створення ОТГ в Тетіївському районі на два роки. Згідно із затвердженим Київською обласною радою та погодженим Кабінетом міністрів України Перспективним планом розвитку громад, ОТГ на той час можна було створити лише об’єднавши всі населені пункти району. Тобто, об’єднуватися можна було, але тільки згідно цього плану. На сьогодні ситуація інша, тому що відбулись законодавчі зміни: нині можна об’єднуватися з тими, хто цього хоче. Відносно тих населених пунктів, які відмовились входити в ОТГ, ми вирішили зробити паузу. Вони можуть приєднатися в будь-який момент за рішенням сесії сільської ради та сесії об’єднаної громади. KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл? Руслан Майструк: Перш за все була сформована команда, створені структури, яких в нас не було, адже до об’єднання це були функції державної адміністрації. Наша мета – це забезпечити надання якісних послуг населенню та розвиток громади. Саме для цього і був створений ЦНАП, який незабаром відкриється. Ми виграли грант від “Юлід з Європою” і зараз чекаємо техніку та меблі від них. В старостинських округах будуть віддалені відділення ЦНАПу, в яких буде надаватись близько 200 послуг. Гострою проблемою не лише для нашої громади, а й для інших громад по Україні є розбиті дороги. Саме тому ми купили установку Турбо-5000 на базі автомобіля Ман і тепер ми власними силами почали робити ямковий ремонт в громаді, і це значно здешевлює та покращує якість виконаних робіт. Ще купили вуличний підмітальний автомобіль, який з початку літа розпочне прибирання доріг громади. Майже відразу після створення ОТГ була написана Стратегія розвитку громади до 2023 року, яка вже затверджена і діє. Написано 132 проекти і частина з них вже реалізована. Ми увійшли до Асоціації ОТГ, ініціатив “Мери за економічне зростання” та “Угода мерів”, стали членом Асоціації “Енергоефективні міста України” та стали співзасновником “Асоціації громад місцевої демократії”. На сьогодні Світовий банк затвердив і високо оцінив наш “План економічного розвитку громади”, ми написали та подали на затвердження "План дій сталого енергетичного розвитку та клімату міста Тетіївської ОТГ до 2030 року", підготували інвестиційний паспорт громади, завершили написання “Сталого економічного розвитку Тетіївської ОТГ”.  І це не просто плани, які будуть покладені на полицю. Це конкретний комплексний план подальших кроків нашої громади. Навіщо це? Це і доступ до міжнародних грантів, це і сприяння формуванню іміджу інвестиційно привабливої громади, відкриття нових можливостей для розвитку. Загалом – це фундамент громади для подальшого розвитку. Щодо грантів, то крім перемоги в першому раунді фази впровадження програми "U-LEAD" 2018 рік, ми ще стали переможцями в проектах: "Цифрова громада", "Є-рішення для громад" 2018 року, “Смарт Громада - Створюємо разом”. KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає? Які стосунки із старостами? Руслан Майструк: Сьогодні в нас є виконуючі обов’язків старост і кожен із них переймається долею свого села. Однак 95% сіл – це дотаційні села, які використовують бюджет міста. Ми, в свою чергу, намагаємось не обділяти ні своєю увагою, ні коштами кожне село. KV: Як миритеся із депутатами? Яка ситуація у міській раді? Руслан Майструк: В нас підібралась злагоджена команда і кожен з нас працює на благо громади. Всі ситуації вирішуємо шляхом обговорень та конструктивних діалогів. KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Руслан Майструк: Так, за рахунок цієї субвенції ми зробили капітальний ремонт в ЦНАПі, купили техніку для ямкового ремонту доріг та дорожний пилосос. KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Тетіївської ОТГ? Руслан Майструк: Були звернення не від сільрад, а від самих жителів. Зараз потрібно провести зібрання мешканців, тож ця ситуація на переговорному етапі. KV: Як покращуєте інвестиційний клімат? Руслан Майструк: Ми вже зробили інвестиційний паспорт, який розміщений на сайті Тетіївської міської ради. Завдяки тому, що нам держава, до речі, першим в Київській області, передала більше 3 тис. га землі сільськогосподарського призначення і на тих землях, які не використовувались, а це близько 70 га, ми сьогодні ставимо сонячні електростанції. Вже оформлена вся документація і невдовзі розпочнемо будівництво. KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії? Руслан Майструк: Тарифи на комунальні послуги високі по всій державі. Там, де ми можемо їх контролювати і тримати на рівні допустимих – ми це робимо. Наприклад, тариф на водопостачання та водовідведення в нас один з найнижчих, порівняно з сусідніми громадами та районами. В Тетіївській ОТГ близько 3 тис. чоловік отримує субсидії. KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора? Руслан Майструк: Співпраця і розуміння з областю є завжди, адже ми відкриті і готові працювати з будь-якою владою, яка призначається чи обирається людьми. Ми намагаємось знайти компроміси та оптимальні для всіх рішення актуальних питань. Від нового губернатора очікую плідної співпраці та діалогу. KV: Які стосунки з районом? Руслан Майструк: З РДА ми завжди працювали результативно та знаходили спільну мову, з райрадою були певні труднощі під час передачі об’єктів з району в громаду. Зараз намагаємось вести конструктивний діалог і знаходити компроміси, адже від нашої співпраці залежить комфорт життя мешканців Тетіївщини. KV: Ви заявляли про знищення первинної медицини у всьому районі через рішення районної ради. У чому була причина? Яка ситуація із медициною зараз? Руслан Майструк: Сьогодні вся первинна ланка медицини району передана в ОТГ, навіть тих сіл, які не входять до громади. На сьогодні райрада жодної копійки на утримання приміщень первинної ланки медицини не відшкодовує, відповідно весь матеріальний тягар лежить на громаді. KV: Місто планувало розширити межі за рахунок сусідніх сіл. Чи отримали дозвіл від облради та Верховної ради? Що вже було зроблено? Які території плануєте включити до складу міста? Руслан Майструк: На сьогодні в місті діє новий генеральний план, який розроблений НДПІ “Містобудування” і на основі його був розроблений проект землеустрою щодо  нових меж міста. Проект пройшов обговорення і погодження міської ради, районної ради, погоджений з усіма сусідніми землекористувачами і переданий до обласної ради, але, на жаль, вже більше року обласна рада не погоджує даний проект, хоча він і пройшов погодження на двох комісіях обласної ради з одноголосним винесенням його на сесію. Обласна рада аргументує затримку в розгляді тим, що вони будуть розглядати це питання на черговій сесії, але зараз в них крім позачергових сесій, чергові не відбуваються. Прикро, що в нас четверта частина міста знаходиться за межами міста і це створює певні труднощі для людей, для підприємців. Дуже сподіваюсь, що найближчим часом всі ці питання будуть вирішені. KV: Очисні споруди – чи є проблема в місті? А у громаді загалом? Руслан Майструк: Очисні споруди у нас працюють, хоча вони і застарілі. Зараз виготовляється проект по заміні і переходу на сучасні очисні споруди, вивчався досвід Білорусії і маємо надію, що цей проект буде профінансований і втілений в життя. KV: У минулому році в Тетієві був спалах африканської чуми свиней. Як вирішили проблему? Яка ситуація зараз? Руслан Майструк: Так, в минулому році постраждали тварини і в приватному секторі, і в сільськогосподарських підприємствах. Було утилізовано велику кількість свиней. Міська рада зі свого боку вжила всіх необхідних заходів, але проблема у відшкодуванні коштів за поголів’я свиней, яке вони втратили, залишається, і в цьому питанні ми розраховуємо на підтримку держави. KV: Чи є сміттєва проблема? Руслан Майструк: Зараз у нас проходить пілотний проект, спрямований на ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ в старостинських округах ОТГ і встановлення сміттєвих контейнерів. За кошти інфраструктурної субвенції плануємо закупити ще один автомобіль для видалення твердих побутових відходів, а також контейнери і запустити програму вивезення ТПВ по всій території громади. В місті вже почали ставити контейнери для сортування сміття – так як це робиться в Європі. KV: Які результати розслідування щодо обстрілу вашого будинку, а потім нападу невідомих, у 2017 році? На вашу думку, хто і навіщо це зробив? Руслан Майструк: Я пов’язую цей випадок тільки з моєю роботою і, на мою думку, це була спроба вплинути на мою діяльність. KV: У 2017 році ви звинувачували прокуратуру Київської області у дискредитації вас, як міського голови. У чому причина? Чим закінчилась ця ситуація? Руслан Майструк: Ті звинувачення, які йшли на адресу міської ради були абсолютно безпідставними, адже виділені кошти з державного бюджету були використані за призначенням. Було зроблено заміну вікон і дверей у райвійськкоматі та будинку культури. Роботи зроблені, а відповідно всі звинувачення щодо міської ради зняті. KV: Які амбіції маєте щодо кар’єрного зростання? Руслан Майструк: Мрію завершити реформу децентралізації на території Тетіївського району, щоб в нас була єдина громада – так як це склалося історично до нас. Я готовий і надалі працювати на благо рідного Тетіївського краю, адже щиро хочу, щоб це була розвинена і квітуча громада з комфортним і затишним життям для її мешканців. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр” Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища” Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко

Не дивлячись на адмінресурс та державні субвенції, Петру Порошенку не вдалося перемогти Володимира Зеленського в Києві, від команди якого в столиці майже ніхто не працював, а зробили ставку лише на SMM у соцмережах. Про це KV стало відомо з дослідження Громадського руху “ЧЕСНО”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Команді Зеленського вдалося найбільше наростити підтримку на Оболоні, а Порошенку – у Голосієві. При цьому в Зеленського зізнаються, що в полі у столиці майже ніхто не працював, а зробили ставку на SMM у соцмережах. Найгірші показники зростання підтримки у Володимира Зеленського – на Солом'янці, де роками працює команда нардепа від "БПП" Дмитра Андрієвського, а в Петра Порошенка – на Печерську. Штаби кандидатів боролися за голоси киян, аби збільшити кількість своїх прихильників, маючи від початку неоднакові ресурси. У Порошенка були свої голови РДА, столичні мажоритарники від "БПП", які одержують на свої округи державні субвенції, інші нардепи, що мешкають переважно в Києві, депутати Київради й бюджет столиці. Але водночас Порошенко, за результатами різних соцопитувань, мав найвищий антирейтинг з-поміж кандидатів. Окрім того, "Блок Петра Порошенка" як парламентська політична партія отримує кошти з держбюджету, які мав би використовувати для розвитку своїх регіональних осередків. Найбільше Порошенка підтримав Голосіїв Якщо на Київщині в першому турі Порошенку не вдалося здобути перемогу на жодному з 9-ти округів, то в столиці він переміг на 4-х із 13-ти виборчих округах. Найкращий показник у нього був на Печерську (округ №221), де народним депутатом є "нарфронтівець" Леонід Ємець. Саме цей округ в 2018 році потрапив до ТОП-3 округів, котрі отримали найбільшу суму субвенцій у столиці. Після першого туру Леонід Ємець наголосив, що мери Харкова й Одеси мали б "учинити сепуку" та що результати виборів є свідченням "феноменального кідалова". Сам же нардеп не писав активно в соцмережі постів на підтримку жодного з кандидатів у Президенти й іронізував із дзвінка, коли голосом Петра Порошенка його запросили на дебати. Помітнішими в його стрічці є дописи про очільника МВС Арсена Авакова, чию роботу критикують і журналісти, і громадський сектор. Ємець зауважує, що зараз чимало депутатів готові співпрацювати з новообраним президентом Зеленським, і пояснює, чому Порошенко не переміг на Печерську: "Я з владою Печерська маю негативні стосунки. Керівник адміністрації Печерська був у "Партії регіонів". Печерськ і Солом'янка завжди були місцями, де чиновники знаходять квартири. Вони є прихильниками чинної влади. На Новопечерські Липки хтось приноситиме гречку? Там навіть двері ніхто не відчинить. Важливо, щоб люди вірили в те, що каже політик. І це основна причина програшу Порошенка". Те, що в першому турі Порошенко зміг перемогти в 4-х округах Києва, зокрема й на Печерську, "Зе!команда" пов'язує із застосуванням адмінресурсу. "Відбулася заміна деяких голів РДА, впливали на бюджетників. Була задіяна програма "Турбота". Була схема, як у Дніпрі та Харкові, зі списками малозабезпечених. Хто не потрапляв до програми "Турбота", того за потреби заносили до програми району. Але тут слід додати, що в Києві є значна кількість електорату Порошенка, яка його справді підтримує. Подивіться на акцію "Дякую" під Адміністрацією Президента. Це свідчить про те, що вони кинули клич через соцмережу й зібрали оперативно 3-4 тисячі прихильників. Ми цю акцію оцінюємо як органічну. Що стосується Печерська, де в Порошенка була найбільша підтримка, то там багато електорату, пов'язаного із владою, зокрема й ті, хто прописаний у "Царському селі"". Про те, що на результати першого туру мали вплив виплати бюджетникам, каже депутат Київради від ВО "Свобода" Прохор Антоненко: "Пам'ятаєте 1,8 млд бюджетних коштів, розподілених перед першим туром виборів? То 903 млн грн спрямували для бюджетників різних сфер, переважно робітничих професій. По суті їм підвищили зарплату, але оскільки це зробили саме напередодні першого туру, це могло вплинути на результати виборів. Порошенко як чинний Президент має міського голову – Кличка, який очолює його партію й більшість у раді, тобто контролює бюджет. Якби не використовували адмінресурс, то не відомо, чи потрапив би Порошенко до другого туру". Чому давали гроші бюджетникам, пояснює секретар Київради Володимир Прокопів: "Ці доплати бюджетникам існують десь останні 5 років. Просто раніше Київ отримував для них субвенцію й не витрачав коштів з місцевого бюджету. А зараз триває процес децентралізації. Бюджетники, яким у столиці складніше вижити, ніж, скажімо, в інших обласних центрах, могли вийти на пікет. Були реальні передумови. І тоді ніхто не звинувачував би Президента. Усі звинуватили б мера та депутатів ради. Це не разова виплата, а сума, яка розбивається рівномірно на 12 місяців. Але держбюджет теж допомагав столиці – давав гроші на метро й інші потреби. Тому я сказав би, що тут зберігся баланс". У другому турі Порошенку не вдалося здобути перемогу на жодному зі столичних виборчих округів. Ба більше, на Печерську (округ №221), де він мав найкращий результат, "зона зростання" була найменшою. Це можна пояснити тим, що на Печерську в першому турі в Порошенка були найвищі показники, тому наростити підтримку в другому турі за меншої явки виборців було складніше. Аналогічна взаємозалежність результатів у двох турах була на Київщині. У другому турі за Порошенка проголосувало більше виборців у Дніпровському (округ №214) та Голосіївському (округ №211) районах. Не виключено, що від Голосієва на прийдешніх парламентських виборах балотуватиметься секретар Київради Володимир Прокопів. Крім того, саме в цьому окрузі перед виборами Порошенко замінив голову РДА на Олександра Настасенка, якого журналісти називають "касиром" кума Олександра Януковича та який був заступником міністра екології – "свободівця" Андрія Мохника. Секретар Київради по суті був VIP-агітатором Петра Порошенка в столиці. Він був присутній на "Народній зустрічі з Порошенком", яка відбулася перед першим туром, і навіть після поразки чинного Президента далі активно підтримує його у Facebook: "Дійсно, якщо брати результати виборів, то результат першого туру можна пов'язати з роботою штабів на місцях, роботою депутатів Київради. Одразу видно, хто як працював на окрузі, бо люди бачать, як проходить благоустрій, що готують відкриття садка, і хочуть, щоб ці речі були зроблені й не зупинялися, якщо влада зміниться. Що стосується ІІ туру, то тут ніякої залежності між тим, як працювали штаби й депутати місцевих рад, нема. Якщо є, то вона мінімальна. Тут відбулося перетікання виборців Смешка, Тимошенко до різних кандидатів. Велику роль відіграло телебачення. Ті, хто каже, що застосовували адмінресурс, подивіться, як голосували тюрми, лікарні, армія. Таких демократичних виборів ще не було". Перед виборами зміни в керівному складі РДА відбулися на Подолі (округ №220) та Солом'янці (округ №222). Однак показники приросту голосів виборців там посередні. Хоча в Зеленського зауважують, що Дмитро Андрієвський зі "своїми" міськими депутатами роками веде системну роботу в Солом'янському районі й має в Київраді найбільшу команду. До речі, у межах округу №222 розташовані гуртожитки КПІ. Громадський рух ЧЕСНО вирішив дізнатися в нардепа Андрієвського, чому за таких ресурсів Петрові Порошенку не вдалося перемогти в цьому районі у другому турі: "Ви звертаєтеся до мене з питаннями, з якими треба звертатися до політтехнологів. Я народний депутат. Як я можу пов'язати ті чи інші процеси з виборами? Я ніяких замірів не проводжу. Робити соцзаміри, опитування, розробляти стратегії виборчих кампаній - це робота політтехнологів. Я буду балотуватися на окрузі, бо відчуваю підтримку людей. На сьогодні не зрозуміло, у якому вигляді буде "БПП", як буде йти на вибори. Є позиція Віталія Кличка. Те, що я буду представником цих політичних сил, найімовірніше, що так. Буде з'їзд. Далі ухвалюватимуть рішення", - сказав Андрієвський. Так само середній приріст голосів за кандидата Порошенка спостерігався у Святошинському районі (округ №219), де нардепом є Олександр Третьяков з фракції "БПП". 2017 року цьому округу дали найбільше субвенцій, проте 2018-го, за рік до парламентських виборів, округ Третьякова одержав лише дещо більш ніж 13 млн гривень. Це доволі посередня сума. Для порівняння: найбільше отримав округ Олександра Супруненка з "Волі народу" – близько 30 млн гривень. Також Рух ЧЕСНО неодноразово фіксував "гречкосійство" на окрузі №219. А на новорічні свята дітей запрошували на виставу під підпис батьків. На своїй Facebook-сторінці Третьяков не агітував за Порошенка. Там є лише дописи, які посилюють особисті позиції нардепа на окрузі. Хоча він і був на агітаційному заході кандидата Порошенка, але, на відміну від секретаря Київради Прокопіва, не згадує про це в соцмережі. "Я проводил социологию до выборов: насколько повлияет на ваш выбор Президента агитация нардепа от вашего округа? 2% сказали, что повлияет. Люди строго разделяют работу депутата и Президента. Нагнетание панических настроений никак не повлияет. Ничего нельзя сделать. У меня на округе, на Святошино, доверие – порядка 40%, а у Петра Алексеевича было порядка 15-17% – в этом вся разница. Я не понимаю многих действий как народный депутат. Но поскольку есть какая-то этика, я четырежды был депутатом парламента и не был тушкой. Свой протест я мог проявлять исключительно путем голосования. Я не мог выйти и сказать, что все земляные червяки, а я самый такой хороший. Это плохая этика", - писал Третьяков. А от помічниця Третьякова, депутатка Київради Вікторія Муха, яка, імовірно, балотуватиметься до парламенту в сусідньому окрузі, свою позицію демонструвала активніше. Олександр Корнієнко, координатор "Зе!команди" так казав: "Я живу в цьому окрузі (де нардепом є Третьяков – ред.). Він там не дуже комунікує, що є людиною з команди Порошенка. По суті він є відокремленою фігурою. Святошинський район – це район, де більшість людей не має високого достатку, тому й така підтримка. Щодо його помічниці Мухи, то, загалом, у мажоритарному окрузі вона маловідома". Якщо Третьяков був малоефективним агітатором за Порошенка, то нардеп із сусіднього округу Володимир Ар'єв, нардеп від "БПП", який очолює парламентську делегацію України в ПАРЄ, брав активну участь в агітаційній кампанії. Проте він наголошує, що пов'язувати депутатів-мажоритарників з результатами виборів не варто: "Я агітував не тільки у своєму окрузі. У Дніпропетровській області було дуже багато зроблено, щоб люди отримали купу інновативних речей аж до сільського рівня. І дороги було відремонтовано. Усе одно мешканці віддали великий відсоток за Зеленського. Це була технологічна робота з фактичного знищення Порошенка через медіаресурси, через об'єднання олігархічних сил і можливостей російських пропагандистів. Людям вбили в голову певні речі, які часто не відповідають дійсності. Ірраціональна ненависть. Питаєш у людей: "У чому справа?" Але вони часто не можуть пояснити, у чому ж справа. Коли починаєш їх розкодовувати, вони починають думати. Але нам, на жаль, не вдалося розкодувати масово. Занадто сильним було кодування". Зазначимо, що під час першого туру довіреними особами Порошенка в Києві були досить відомі люди. Але вони не вели окремої кампанії на своїх округах, а радше підтримували Президента на загальнонаціональному рівні. Тому їхній вплив на результати в округах не міг бути визначальним. До того ж напередодні голосування в першому турі їх замінили на юристів, чиї компетенції були потрібніші в ОВК під час підрахунку голосів. Другий тур: найкращі показники в Зеленського на Оболоні, найгірші – на Солом'янці У першому турі Володимир Зеленський найбільшу підтримку здобув у Дніпровському та Дарницькому районах (округ №216). Там за нього віддали голоси понад 30% виборців. Олександр Корнієнко, координатор "Зе!команди" так сказав: "У нас не було наметів. У нас був виключно SMM. Ми шукали цільові аудиторії, робили адресний таргетинг. Ми не робили таргетингу за районами, але зробили його на підприємців, до яких доносили меседж, що не варто боятися Зеленського. Малий бізнес не буде скривджено. Я не виключаю, що це могло дати такий результат на Оболоні. Це "спальник", але житло там дорожчого класу, тому може бути більше саме цієї аудиторії із середнім достатком". Зауважимо, що, коли Рух ЧЕСНО аналізував, хто з партійців "БПП" може піти в нардепи від цього округу, жодне прізвище не називалося. З огляду на те, що народним депутатом там є представник депутатської групи "Воля народу", то позиції "БПП" на цьому окрузі не були міцними. Саме округу Олександра Супруненка 2018 року виділили найбільшу суму субвенцій – близько 30 млн грн. Але, як і субвенції на Київщині, де понад 105 млн гривень одержав округ, на якому, можливо, балотуватиметься керівник обласного осередку "БПП" Ігор Кононенко, цей чинник не мав визначального впливу на президентських виборах і, найпевніше, може позначитися на парламентських, якщо залишиться мажоритарна система. На місцевих виборах до Київради 2018 року лівий берег столиці підтримував "Самопоміч" і "Свободу" більше, ніж мешканці правобережної частини Києва. Знаково, що в першому турі президентських виборів найслабші позиції в Зеленського були в Шевченківському районі (округ №223). Там кандидат одержав менш ніж 25% голосів, і це був один з 4-х округів у Києві, де Зеленський програв Порошенку. У "Зе!команді" припускають, що під час першого туру саме в Шевченківському районі порівняно з іншими районами столиці літні люди активніше брали участь у голосуванні. Але для визначення цього потрібні результати соцопитувань. Саме цей київський округ є одним з найскандальніших під час парламентських виборів. Там постійно змагаються команда екс-нардепа Віктора Пилипишина, який голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року, та "свободівець" Юрій Левченко. Цікаво, що між першим і другим турами виборів депутати Київради з фракції "Батьківщина" наклеїли на свої телефони "Зе!наліпки", попри те, що лідерка партії Юлія Тимошенко чітко дала зрозуміти, що жодного з тих, хто вийшов до другого туру, вона не підтримує. Після опублікування фото та інформації про те, що "Батьківщина" в Київраді позеленіла, депутатка Тетяна Меліхова, яка в сесійній залі твердила, що це її особиста позиція, у своєму пості заявила, що наліпки на телефонах членів фракції – то якась провокація. У другому турі найгірші показники приросту виборців Зеленський мав у Солом'янському районі (округ №222), де нардепом є представник "БПП" Дмитро Андрієвський. Він, до речі, на відміну від Третьякова, у соцмережі свою позицію декларував неодноразово. Депутати Київради з фракції "Батьківщина" з наліпками "Зе!команда" А от зоною пікового зростання підтримки переможця виборів Володимира Зеленського став Оболонський район, де вона збільшилась у 2,3 раза. Це округ одного з найзатятіших прогульників засідань парламенту – нардепа Андрія Білецького, на противагу якому "БПП" вже має потенційну кандидатуру – депутатки Київради Людмили Костенко. Перед президентськими виборами вона казала, що її рішення залежить від їхнього результату. Що стосується довірених осіб Зеленського в Києві, то вони були маловідомими людьми, і, на відміну від довірених осіб Порошенка, не могли б істотно вплинути на зростання підтримки ані на національному, ані на місцевому рівнях. Стосовно планів на парламентські вибори в команді Зеленського твердять, що відбудуться своєрідні праймеріз і партія "Слуга народу" зважатиме на думку місцевої громади, як вона оцінює того чи іншого претендента на округ. Щодо планів "БПП", то керівництво партії такої інформації не надало Наразі пасивна діяльність осередків "БПП", який одержує на свій розвиток державне фінансування (у 2016-2018 роках – майже 300 млн грн, з яких 160 млн витратили на регіональні парторганізації, а столичний осередок за ці роки отримав 5,3 млн грн), свідчить про те, що партійне будівництво навіть за наявності коштів провадиться неефективно. Якщо партії не переглянуть механізмів роботи й не усвідомлять, що застарілі інструменти, такі як субвенції, адмінресурс, представництво в місцевих радах тощо, не здатні забезпечити 100%-й результат для перемоги, то на парламентських виборах їхні показники можуть значно погіршитися. Читайте: Смерть коалиции: “Народный фронт” спасает Раду от внеочередных выборов (видео) Инаугурация новоизбранного президента Владимира Зеленского состоится 20 мая. Действующий президент Петр Порошенко подписал указ о создании комитета для организации церемонии инаугурации. За Владимира Зеленского во втором туре выборов проголосовали 73,22% всех, кто пришел на избирательные участки (13 млн 541 тыс. 530 голосов). За действующего президента Петра Порошенко (шел на второй срок как самовыдвиженец) проголосовали 24,45% избирателей (или 4 млн 522 тыс. 320 голосов). В первом туре выборов президента Украины, который состоялся 31 марта, приняли участие 39 кандидатов. Владимир Зеленский набрал 30,24% (5 млн 713 тыс. 825 голосов), а Петр Порошенко - (3 млн 14 тыс. 538 голосов). Выборы президента обойдутся налогоплательщикам в 2 млрд 354 млн 880 тыс. гривен. Читайте: Игорь Коломойский вернулся в Украину Фото: BukNews КиевVласть