Колись пожартував, що, враховуючи потужність бензинового лоббі в уряді і Верховній Раді, ми будемо продовжувати їздити на бензині в той час, як весь світ пересяде на літаючі автомобілі з ядерними реакторами. Не буду вживати слово “низькі”, скажу про “ринкові” або “справедливі” ціни на нафтопродукти, які вже давно для українців стали чимось міфічним або казковим. Нічим не обґрунтоване регулярне підвищення цін на АЗС стало звичною нормою, як і те, що ціна формується виключно на підставі картельних змов великих мереж АЗС і береться зі стелі. Зовсім скоро надія на те, що паливні монополісти зменшать свої цінові апетити може повністю розчинитися у нормах нового закону, який, в разі його прийняття, повністю знищить залишки ринкової економіки у такій галузі як роздрібна торгівля автомобільним паливом. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   5 листопада Кабмін зареєстрував у Верховній Раді розроблений Мінфіном проект закону №9260 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів”. Цим законопроектом, серед іншого, пропонується ввести ліцензування роздрібної торгівлі автомобільним паливом та ввести штрафні санкції за роздрібну торгівлю нафтопродуктами без ліцензії в розмірі 250 тис. гривень. Зважаючи на те, що кілька останніх років неприховано і відверто питання ліцензування цієї галузі лобіюють великі мережі АЗС, можна зробити беззаперечний висновок, що цей механізм державного регулювання буде використаний виключно на те, щоб прибрати з ринку незалежних гравців від малого та середнього бізнесу, які залишаються наразі єдиним стримуючим фактором та єдиною перешкодою для повного підкорення ринку олігархічним паливним картелям. В разі прийняття такого законопроекту, основні ринкові механізми які заважають ціновим змовам та безпідставному підвищенню цін – вільна конкуренція та вільний доступ до ринків – буде знищено і паливні монополісти отримають можливість для нічим не обмеженого цінового диктату. “Нелегали”! Таким страшним словом лякають суспільство крупні паливні гравці, куплені ними  корумповані чиновники і деякі “експерти”, маючи на увазі малий та середній бізнес, який вже десятиліттями безпечно працює на цьому ринку і є умовно “нелегальним” виключно через те, що не має достатніх фінансових ресурсів для подолання всіх надмірних бюрократичних перепон, якими всіяна дорога до легалізації. Більшість так званих “нелегалів” - це добросовісні підприємства, які дотримуються норм безпеки, праці, податкової дисципліни, але не мають можливості сплачувати корупційну ренту, щоб обкластися стосами безглуздих дозвільних папірців, які жодним чином ні на що не впливають, а вигідні лише чинушам, які ці папірці підпільно продають за шалені кошти. Ось де треба державі докласти зусиль – прибрати нормативно-правовий маразм, який годує корупціонерів та штучно заганяє підприємців у “сіру” зону легальності де вони, знову ж таки, через свій непевний правовий статус, стають об’єктами подальшого постійного корупційного шантажу. У Кабміні занепокоєні “нелегалами”? Так легалізуйте їх! І тоді не доведеться більше влаштовувати регулярні вистави “ми зараз розберемось, чому знову подорожчав бензин”. Натомість пропонується додатковий корупційний папірець – ліцензія. Наша країна, з на 80% монополізованою економікою, вперто продовжує рухатись шляхом економічного і соціального самогубства, вбиваючи залишки вільного ринку. Що ж, скоро побачимо, чиї гаманці захистять народні обранці при розгляді цього законопроекту – простих українців чи паливних олігархів. Батько “грузинських реформ” Каха Бендукідзе в одному інтерв’ю сказав: “Суть грузинських реформ – знищення максимального об’єму регулювання, навіть такого, яке здавалось нам інколи корисним”. Вільний ринок - єдина запорука розвитку, іншого людство ще не придумало. Шкода, що ці слова не є основою державної економічної політики. Читайте: Бюджетно-амурська магістраль або наш паровоз… Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"KиевVласть

“Якщо злидні наших бідняків витікають не від природних законів, а від нашого законодавства, то великий гріх лежить і на нас”. Якби це висловлювання Чарльза Дарвіна було відомо українському президентові Петру Порошенку та політикам, які провадять його політику знищення України, як держави, а українців, як народу, вони б задумались про те, що вони роблять! Але вони грішать! Зібравшись на екстрену нараду, Кабінет Міністрів України знову підняв і так зависоку ціну на газ для населення та теплокомуненерго. Цього разу на 23,5%. Це означає, що новий опалювальний сезон українцям доведеться переживати, витрачаючи на чверть більше, аніж вони це робили попередні 2 роки. Формально рішення про підняття ціни на газ приймав Кабмін, а озвучував його керманич – Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Але, якщо хтось думає, що Володимир Борисович може приймати в країні рішення без Президента Петра Порошенка – той є найбільш наївною людиною. Більше того, насправді рішення про підняття тарифів приймає сам Петро Олексійович, прикрившись своїм соратником. Так зручніше перед виборами. А сам Президент тим часом розказуватиме нам про віру, армію, мову і томос.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Чергове підняття ціни на газ відбулося, так само, як і у квітні 2016-го року, у непрозорий спосіб, без відповідних на те повноважень Кабінету Міністрів та відповідного економічного обґрунтування. Одне тільки висловлювання Володимира Гройсмана про те, що їм вдалося доторгуватися з Міжнародним валютним фондом про підняття ціни “лише” на 23,5%, а не на 60%, як того хотів Фонд, говорить про те, що ніяких економічних розрахунків тарифи не містять. Відбувається банальний торг країною. Як на базарі, директором якого у Вінниці був Гройсман, і психологія якого живе в ньому й досі. Читайте: С ноября цены на газ для населения вырастут на 23% Не зупиняє сьогоднішню владу на чолі з Порошенком навіть наявність кримінальної справи, яку веде Національне антикорупційне бюро України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Кабінету Міністрів України під час першого підняття тарифів у квітні 2016-го року. З огляду на те, що антикорупційний орган вбачає у діях Прем’єра та міністрів склад злочину, нещодавня заява лідерки опозиції Юлії Тимошенко про кримінальну відповідальність за маніпулювання з цінами на газ для населення, виглядає доволі конструктивною та юридично грамотною. Більше року керівники державного НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв та Юрій Вітренко промивали мізки про “неринкову ціну на газ для населення”, яка “призводить до збитків “Нафтогазу”. При цьому НАК “Нафтогаз України” за рівнем прибутку вже наздогнав російського гіганта Газпром. Але Газпром постачає газ усім країнам Європи, і не тільки. А Нафтогаз – лише українському народові. Аналізуючи поняття “ринку природного газу” в Україні, не можна закривати очі на його спотвореність. По-перше, жодного ринку у сегменті побутових споживачів (населення) та теплокомуненерго (виробників тепла та гарячої води) не існує взагалі. Для існування ринку кожен споживач повинен мати декілька можливостей: можливість купувати стільки товару, скільки  йому необхідно; можливість контролю кількості цього товару; можливість контролю якості товару; та можливість вибору продавця. Таких можливостей побутовий споживач (особливо споживач тепла, не має). Хоча б тому, що мільйони домогосподарств досі не мають лічильника газу, а регулювати кількість гігакалорій у старих будинках з вертикальною розводкою – неможливо в принципі. По-друге, існує думка, що повноцінні ринкові відносини існують у сегменті комерційних споживачів (бізнес, промисловість тощо). Але й вона хибна. Так званий “ринок комерційних споживачів” за своєю природою є дефіцитний. Чи цей дефіцит створюється штучно Нафтогазом – невідомо. Дефіцит, звичайно ж, породжує зростання попиту, а відповідно, - ціни. Тобто, сегмент “ринку”, який за своїм споживанням у декілька разів менший за “побутовий” сегмент, формує ціну для усіх. Це економічний парадокс, який нам намагаються видати за “ринок природного газу”. По-третє, навіть ті, “незалежні” постачальники газу, які працюють на дефіцитному ринку комерційних споживачів, насправді повністю залежать від “Нафтогазу” та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а відтак – від Петра Порошенка. Жоден кубометр газу не потрапить в українську газотранспортну систему з-за кордону або з внутрішніх свердловин без дозволу цих структур. На цьому фоні намагання Президента перед виборами відібрати ще й ГТС виглядають занадто цинічними. Якщо раніше влада розказувала нам, що підняття ціни на газ є необхідною складовою боротьби з корупцією на ринку газу, то тепер риторика змінилась. Сьогоднішня версія говорить про те, що ціну доводиться піднімати аби Україна змогла розраховуватись за кредити. При цьому у накопиченні боргів звинувачують попередні уряди Тимошенко та Януковича. Звучать ці заяви цинічно, адже в уряді Тимошенко міністром фінансів, який відповідав за фінансову політику держави, був сьогоднішній депутат президентської фракції Віктор Пинзеник, а міністром економіки в уряді Азарова (Януковича) взагалі – сьогоднішній Президент Петро Порошенко. Проте, хочемо ми чи ні, але з 1 листопада доведеться платити нові тарифи. Дії Президента Порошенка не викликають жодної довіри. Єдиним виходом відновлення соціальної справедливості у житлово-комунальній сфері є лише зміна влади – обрання нового Президента вже за півроку і нового Парламенту за рік. Читайте: Нужен ли Украине “партнер” газотранспортной системы Александр Трохимец, президент общественного союза "Киевская региональная энергетическая ассоциация" KиевVласть

Влада обіцяла завершити реформу первинки до 2019 року. Вибравши стратегію “гроші йдуть за пацієнтом”, вона говорила – лікарі матимуть високі зарплати, люди – безкоштовну первинну допомогу, а ФАПи закривати ніхто не збирається. Вже неодноразово я аналізував – чи реально це зробити за тих умов, які створюють “реформатори”. Сьогодні у цифрах і фактах покажу – що чекає на українську первинну медичну допомогу у наступному році. Незважаючи на те, що вся ланка, як обіцяли у МОЗ, вже мала б перейти на нову систему фінансування, цього не відбудеться. Кабмін щомісяця у ручному режимі визначатиме потребу у субвенції для фінансування роботи тих медзакладів, які ще не підписали договори з Нацслужбою здоров’я, як це було у 2018-му. Відповідно, одні медзаклади отримають більше грошей за пацієнта, аніж другі – розцінюю це як дискримінацію, адже недофінансовані центри первинної медико-санітарної допомоги будуть вимушені виживати на межі можливого. Вже передбачаю, що до них жодні провладні ЗМІ не поїдуть знімати сюжети про “досягнення реформи”, - навпаки, об’єктиви їхніх камер будуть націлені на ту невелику ділянку системи охорони здоров’я, де “реформа” успішна. Проте, за рахунок кого? Пропоную розібратись разом – цифр багато, та саме вони покажуть цілісну картину. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Разом з експертами порахував - щоб кожна людина в Україні змогла скористатися послугами на “реформованій” первинці, нам потрібно 26,84 млрд грн. Якщо капітаційну ставку підвищать до рівня 450 грн, як написано у декларації. Та скоріше за все, її залишать на рівні 2018 року – через нестачу фінансування. У цьому випадку загальна потреба фінансування складе 22,04 млрд грн. Порівняйте 15,3 млрд грн, які закладають у бюджет наступного року, із цифрами вище. Цих грошей вистачить лише на 22 млн людей, якщо ставка підніметься відповідно до бюджетної резолюції, чи на 26,8 млн, якщо залишиться на рівні минулого року. Читайте: МОЗ влаштував “полювання на відьом” замість реальної реформи Вже чую критику з боку “реформаторів”: “Ми передбачаємо, що не всі люди підпишуть декларації”. Так, дійсно. І тому ми з експертами розрахували ще одну цифру. МОЗ вважає, що далеко не все населення підпише декларації з медзакладами у 2018-2019 роках – лише 60-70% від реальної кількості. Та це не означає, що потреба у фінансуванні зменшиться на 30-40%, бо, здебільш, декларації підписують “дорогі” категорії населення – за дітей і люди поважного віку. “Дешеві” категорії пацієнтів – працездатні – не звертаються до лікаря і не потребують постійного нагляду. Ми врахували цю динаміку і розрахували потребу, взявши за основу капітаційну ставку 2018 року. Якщо 60% населення (23,4 млн людей) підпишуть декларації, то у бюджет на “реформовану” первинку потрібно 16,18 млрд грн. Та й це, запевняю, ще не все. Читайте: Україна залишилася без висококласних лікарів Окрім “зеленого списку”, за яким платять за підписані декларації, є ще “червоний” - доплата за людей, які мешкають на території, але не підписали декларацію. За нашими розрахунками, їх - 15,2 млн. У 2018 році на кожного з них виділялося 240 грн. Ми взяли за основу цю цифру (насправді у 2019 вона має бути більша), і отримали потребу у 3,65 млрд грн. Отже, загальна потреба у мінімальному фінансуванні первинки на наступний рік - 16,18+3,65=19,8 млрд грн. Прогнозований дефіцит на 2019 рік складає 4,5 млрд грн на цей рівень, що б нам не обіцяли “реформатори”. А якщо згадати результати роботи міжнародного аудитора – компанії Делойд, яку замовило Міністерство охорони здоров’я, дефіцит ще збільшиться. Тоді, у своєму дослідженні, він прогнозував, що забезпечити ефективне функціонування первинної медичної допомоги без залучення додаткових платежів пацієнтів можна тільки якщо капітаційна ставка у сільській місцевості дорівнюватиме у середньому по країні 1170,6 грн. А не 570,9 грн, як зараз. У бюджеті на 2019 рік фінансування первинки збільшується на 15,4%, проте цього явно недостатньо для її нормального функціонування. Та й збільшення це відбудеться не за рахунок залучення додаткових коштів, а за рахунок зменшення фінансування інших рівнів і вимивання коштів з місцевих бюджетів. При цьому, гроші перекидаються на найменш витратний рівень. Яким чином? Зовсім не за рахунок загального збільшення фінансування всієї системи. У бюджеті 2019 року доля видатків на охорону здоров’я у загальних видатках бюджету ще більше знизилась і ледь доходить до 3,1% ВВП. Тоді як загальні видатки бюджету підвищились на 10,4%, то видатки на охорону здоров’я – менше, ніж на 9%. Влада просто концентрує гроші на первинному рівні, перерозподіляючи їх із хронічно недофінансованої спеціалізованої допомоги. Навантаження просто перекладається на плечі громад, що може призвести до кінцевого розвалу цієї ланки медицини. Якщо у минулому році дефіцит медсубвенції (з якої фінансується надання реальної щоденної меддопомоги – наших лікарень і вузькоспеціалізованих лікарів) складав небагато більше 27 млрд грн (або 37% від загальної потреби), то у бюджеті 2019 він виріс майже на 45% і вже доходить до 39 млрд грн! А саме покриття цього дефіциту і є головним навантаженням на місцеві бюджети із утримання медзакладів і причиною постійних затримок заробітних плат. Читайте: Черга на лікування перетворилася на “чергу смерті” через діяльність чинної команди МОЗа Ще одна міжрівнева проблема – відтік кадрів з вторинки на первинку. Через фрагментарність і непродуманість “реформи” лікарі (а особливо – молодший медперсонал, якому не потрібно проходити перекваліфікацію) тікають на первинну ланку, де їх також не вистачає. Де ми будемо брати вузьких спеціалістів і що реформуватимемо, коли і якщо провладна “реформа” добереться туди? “Реформа” влади дискримінує не лише лікарів вторинки. У деяких місцях заробітні плати медиків, які її отримують через НСЗУ, навіть зменшились. Наприклад, раніше медики отримували надбавки завдяки широким і ефективним програмам місцевих стимулів і додаткової підтримки медиків. А  через прийняті “реформаторські” зміни до Бюджетного кодексу, тепер дофінансовувати зарплати у такий спосіб місцеві бюджети не можуть. Як результат – у Києві й інших великих містах скасували муніципальні надбавки у розмірі 32% і 40% за інтенсивність праці. Та й казки про те, що зарплати медиків при підписанні медзакладом договору з НСЗУ зросли до 15-18 тис – це ще один гарний приклад фокусування уваги на вибіркових “успіхах”, бо в більшості “реформованих” медзакладів вони зросли значно менше - лише до 7,5 тис. грн. Ще у великого проценту - взагалі залишились на дореформованому рівні - 3-4 тис. грн – бо немає достатньої кількості пацієнтів, з якими заклади уклали декларації. А за інших вони отримують тільки 240 грн. Аналізуючи проект бюджету на 2019 рік, можу одразу сказати – стратегія влади у “реформуванні” (читайте як “знищенні”) української системи охорони здоров’я не змінилася. Влада продовжує курс на “реформу під вибори”, в якій замість вирішення системних проблем усієї медицини, концентрує гроші на невеликій частині медзакладів найнезатратнішої для пацієнта ланки – первинної - для візуального ефекту. І потім, як ми звикли, ця “перемога” роздувається за допомогою піару втричі. При цьому “реформатори” мовчать про те, за який рахунок вони цю “перемогу” здобули і що “реформа” не має продовження через банальні помилки при старті. Адже для її поширення не те, що на всю медицину, а навіть на одну тільки первинну ланку грошей у бюджеті не буде. Інших же, позабюджетних джерел фінансування для медицини влада не пропонує. Я вже подав правки, які можуть змінити цю ситуацію. Проте щоб діяти не ситуативно, потрібно не лише розробити комплексну стратегію якісного реформування медицини, а й залучити нові джерела фінансування. Подав і законопроект про страхову медицину, який це зможе зробити: за працюючих страхові внески платитиме роботодавець, за решту – держава. Найближчим часом добиватимусь їхнього прийняття. Влада вже довго знущається над українцями, і я особисто, і вся наша фракція зробить все можливе, щоб це припинити. Впевнений, лише дії єдиної, злагодженої команди, яка думає про людей, а не про власні дивіденди, вже дуже скоро все змінять. План у нас є, залишилось звільнити руки від зашморгів діючої влади. Читайте: Наша команда знає, як врятувати українську медицину Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

Розмов про самоврядування вистачає, галасливих форумів з цього питання, імітації “реформ” — теж. А віз і нині там.  Насправді для того, щоб це все стало тканиною нашого життя, треба лише дві речі. По-перше. Неухильно виконувати вже прийняті закони, з чим суцільна біда. По-друге. Здійснити декілька реальних кроків на законодавчій ниві.  А саме: 1. Внести врешті зміни до Основного закону в частині самоврядування. Обіцянки політиків з 2004 року залишилися не виконаними досі. Але не в редакції, проголосованій 265 голосами в першому читанні в 2015 році. В іншій. Коли депутати хочуть, вони вміють це швидко робити. Рік до наступних виборів у них на це є.  2. Найперше, ліквідувати, кінець кінцем, як клас державні адміністрації. Вони свою роль на початках незалежності вже виконали. Замінити їх на щось на кшталт французьких префектів з винятково контрольно-наглядовими функціями, без будь-яких управлінських повноважень. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  3. Припинити небезпечну практику визначати звичайними законами те, що є предметом регулювання Конституції. Зокрема, і в питаннях побудови системи самоврядування — ОТГ, старости, низка інших “децентралізаційних” новел. Ця тенденція, що складається у нас, руйнує весь правовий порядок в державі, і матиме негативні наслідки в майбутньому.  4. Нагальне завдання — прийняття Закону про адміністративно-територіальний устрій, що так і не зроблено дотепер від 1996 року. Але не у тому варіанті, що подав Кабмін, який є таким саме твором на вільні від Конституції теми, як і ОТГ. 5. Законодавчо закріпити положення, що одна й та сама особа не може бути сільським, селищним, міським головою більше ніж два строки підряд.  6. Забезпечити реальну, а не декларовану, фінансову децентралізацію, позбавитись фінансової залежності органів самоврядування від центра.  7. Про столицю. Місто є. Самоврядування немає. Без корекції Конституції тут не обійдешся. Зараз Київ згадується в чотирьох статтях Основного закону. У 20, 118, 140 і 133-й. Варто було б звести все до однієї: “Столицею України є місто Київ. Спеціальний статус міста Києва як столиці України, додаткові повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві в зв’язку з виконанням ними столичних функцій визначаються окремим законом”. З інших все прибрати. Тоді у влади не буде спокуси й можливості постійно трактувати особливості для столиці як можливість звужувати самоврядні права Києва порівняно з іншими містами. А столична специфіка полягатиме лише в додаткових можливостях органів влади міста. Це та програма мінімум, що дозволить почати перетворювати самоврядування у нас з тієї шотландської Нессі, про яку всі чули, але ніхто на бачив, в реальність нашого життя. Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 - 1998 рр.KиевVласть

Підвищення ціни на проїзд в комунальному транспорті стало черговим приводом, аби кияни вголос почали обговорювати інші проблеми міського господарства. Комусь болить благоустрій, комусь - вивіз сміття, а хтось не може зрозуміти політичної кон'юнктури, в якій живе Віталій Кличко та його команда. Про ігри столичної влади з Генпланом та бюджетом, комунальну інфраструктуру, метро на Троєщину, а також про плани і політичні амбіції в інтерв'ю виданню КиевVласть розповіла депутат Київради, лідер партії "Соціальна Справедливість" Алла Шлапак. KV: Який ваш “діагноз” підвищенню тарифів на проїзд? Алла Шлапак: Це безпрецедентне рішення. Жодна влада не дозволяла собі таких різких і популістських кроків. Це підвищення тарифів на проїзд — найбільше. Чому саме в два рази - ніхто не знає. Ширяться чутки, що з цих коштів необхідно 1,8 млрд на закупівлю нових вагонів метро. Але ці кошти вже виділені з бюджету міста Києва і проголосовані бюджетною комісією. Тобто, вони не мають жодного стосунку до підвищення тарифу. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Крім того, ми бачили роботу прес-служби, хто тільки не погоджував це підвищення, залишилось тільки послу Сполучених Штатів зробити заяву, що Дональд Трамп погодив підвищення проїзду в Києві. І, звісно, у киян запитати. KV: Чи справді завдяки новим тарифам робітникам транспортних комунальних підприємств можуть підвищити зарплату? Алла Шлапак:  Я вважаю, що відбулась спекуляція правами робітників “Київпастрансу” і “Київметрополітену”. Я, як депутат, в очікуванні - чи дійсно їм підвищать заробітну плату. Враховуючи слова Віталія Кличко про те, що транспортна галузь залишиться дотаційною, гадаю, не відбудеться ані розвитку, ані оновлення транспорту, тощо. KV: Можливо метро на Троєщину за ці кошти побудують? Алла Шлапак:  Яскравим прикладом залучення інвестицій могла б бути саме транспортна галузь. Вже давно можна було б вирішити проблему із будівництвом метро на Троєщину. Є проект, де від метро Лісової до Чернігівської по землі передбачено метро до Троєщини. Це питання можна було б закрити і не спекулювати ним. Але, мабуть, вигідніше спекулювати. Крім того, я вважаю повністю корупційною ініціативу будівництва метро на Виноградар. Там живе 200 тис. людей, а на Троєщині - більше півмільйона. KV: Коли підвищували тариф у минулому році, чи обіцяли найближчим часом до цього питання не повертатись? Алла Шлапак:  З депутатами такі питання не узгоджують. Але коли проїзд піднімали на 1 гривню, було сказано, що тариф має бути вищим. І назвали орієнтовну суму: 7-8 гривень. Однак ніхто не зміг обгрунтувати і пояснити, чому. Українські чиновники звикли вимірювати середню температуру по лікарні. Тому так і вирішили: метро має коштувати 8 гривень і трамвай має коштувати 8 гривень. Хоча перше їде під землею, а інший - над нею і не потребує такого обслуговування. Навіть за радянських часів не було однієї ціни на комунальному транспорті. Там були економічні розрахунки. KV: Чи мають різнитись тарифи для киян та гостей столиці? Алла Шлапак:  Я багато разів піднімала це питання на бюджетній комісії - чому кияни та не кияни мають сплачувати одну ціну? Якщо ми говоримо про європейський рівень цін, то має бути чітка фіксація - ті, хто сплачують податки на території цієї територіальної одиниці, мають платити іншу ціну. KV: Як щодо перевезення пільговиків? Алла Шлапак:  Перевезення пільгових категорій теж доволі болюче питання. Весною Кабінет Міністрів ліквідував постанову, якою з державного бюджету компенсувався проїзд пільговиків і це повністю віддали на відкуп органам місцевого самоврядування. Після цього мало би збільшитись фінансування транспортної галузі в місцевому бюджеті як компенсація за пільговий проїзд. Але цих грошей в повному об'ємі в бюджеті не існує. Є політичний страх Кличка перестати перевозити пільговиків. “Київпастранс” і “Київметрополітен”, виходячи із закону, продовжує це робити і демонструвати політичну волю. Величезною проблемою є відсутність обліку пільговиків. Протягом 12 років я, як депутат, чую, що не сьогодні-завтра в кожному тролейбусі і на станціях метро встановлять валідатори. Сьогодні ми цього не маємо і невідомо, скільки пенсіонерів кожного дня перевозять, скільки з них киян. KV: Чи може влада знизити тариф на проїзд? Алла Шлапак:  Таким чином влада тільки підтвердить свою слабкість. Не тільки місцева, але й в цілому. Коли ти прийняв рішення, підписав його і легалізував - давати задню неправильно. Якщо незалежні експерти нададуть інформацію, що обгрунтований тариф - це 7 гривень, а не 8, тоді всі, хто підписував підняття, мають піти у відставку і бути притягнені до відповідальності. KV: Яка відповідальність передбачена? Алла Шлапак:  Вони можуть понести політичну відповідальність, яка наступає в наступному році - це президентські і парламентські вибори. Також вони можуть нести юридичну відповідальність. Яка для них страшніша - скоро побачимо. Але я впевнена, що кияни не забудуть цього підвищення. KV: Яка найбільша проблема столиці? Алла Шлапак:  Найбільша проблема в Києві - це системно-управлінська криза і відсутність бачення стратегічного розвитку столиці. Ми сьогодні бачимо велику кількість нових парків, аномальну кількість скверів. При цьому ми бачимо погіршення житлово-комунальної сфери. До речі, бюджетна резолюція на наступний рік передбачає зменшення фінансування сфери ЖКХ ще на 500 млн гривень. І як це можна пояснити? Нещодавно в Шевченківському районі згорів ліфт, половина ліфтів вимагають заміни. Я вже мовчу про під'їзди, дахи і комунікації. А все через те, що йде житлова забудова, яка абсолютно не враховує специфіку інженерних мереж столиці. KV: Як з приводу багаторічного “плачу Ярославни”, що Києву не додають коштів на делеговані функції столиці? Алла Шлапак:  Вже рівно 10 років, як змінилось ставлення Кабміну до столичного бюджету. В 2008 році був порушений принцип збалансованого розвитку регіонів. Більшість податків столиці забирають до центрального бюджету. Якщо раніше, як інші регіони, ми мали баланс 50 на 50, в кращі часи - 40 на 60 на користь міста, то вже десять років, як він на користь держави. Ще за часів Черновецького це було спекулятивне протистояння між центральною і міською владою. Протягом “темних” 2010-2013 років забирали зі столиці максимум, а повертали виключно цільовими коштами, де Азаров і КО ставити своїх “спостерігачів” на ті чи інші галузі. Тоді 80% тендерів у столиці вигравали компанії з Одеси. Відповідно, таким чином вони піднімали податки свого міста і вирвались в лідери. За ці роки Кабмін навчився в ручному режимі давати кошти столиці. Потрібна дорога на Конча-Заспу - буде дорога і більше нічого. На жаль, корупція стала рідною сестрою бюджетного фінансування. KV: Які мінуси системи “Прозоро”? Алла Шлапак:  Система “Прозоро” - наче гарна платформа, кожен може бачити, як повз нього пропливають кошти. Але коли обирається ціна, ніхто не враховує, що заключаючи контракт із польською фірмою, ми будемо віддавати їм свої кошти, вони просто підуть з України. В минулому році департамент освіти купив китайські парти по 5,5 тис. гривень. Це ганьба, я вважаю. А українські виробники не можуть запропонувати парти за 1,5 тисячі, тому що технічно це неможливо. І це головна проблема. KV: Як з приводу бюджету на наступний рік? Алла Шлапак: Бюджетний процес в цілому дуже специфічний. У столиці було провалено довгострокове планування. В цьому році і держбюджет, і місцевий мали плануватись на два роки, але знову буде на один. Він буде зменшений, це пов'язано з тим, що закінчився митний експеримент в рамках реформи, дорожний і екологічний збір. Є суттєві заниження за доходами. Той прогноз, який в бюджетній резолюції нам показує і пропонує до розгляду департамент фінансів, оптимістично виглядає тільки в галузі охорони здоров'я і освіти. Але знову-таки винятково за рахунок державних субвенцій на заробітну плату. KV: Як щодо зміни підходів? Алла Шлапак:  В першу чергу не треба забувати, що державний бюджет України приймає парламент. На мою думку, вже багато років там відсутнє київське лоббі. Це призводить до того, що особливий статус Києва не враховується ні під час бюджетного процесу, ані під час розгляду інших законів. Один з прикладів - проведення “Ліги чемпіонів”. Київ витратив більше 2,5 млрд гривень на підготовку. Туристичного збору ми отримали 120 тис. гривень. Це називається “бізнес по-українськи”. Коллеги мені сказали: ви не враховуєте, що громадське харчування отримало прибуток. Напевно, комунальний транспорт взагалі розбагатів настільки, що був змушений підняти тарифи в два рази. Я звикла говорити цифрами. Туристичний збір - це найяскравіший приклад дій місцевої влади під час проведення таких заходів. KV: Що робити із бюджетом? Алла Шлапак:  Процесс планування і формування бюджету потрібно зробити прозорим. Сьогодні є проект планування громадського бюджету Києва, де кияни виступили з ініціативою, щоб частину об'єктів із програми соціально-економічного розвитку формували в результаті того, як проголосують жителі столиці. І це є одним із правильних рішень. Крім політичної волі, для його реалізації нічого не потрібно. Друге - міський голова не має закривати очі на порушення формування технічного завдання на проведення тендерів. Не тільки я йому про це писала, але й інші депутати. Ми в цій ситуації можемо тільки звертати увагу мера на виявленні порушення. Я вважаю, що порушення і зловживання в цій сфері мають мати наслідки, в тому числі - адміністративні і кримінальні. Зараз це - замкнене коло, де рука руку маже. Але це коло прорветься, так не буде завжди. Не наступить юридична відповідальність, прийде політична. І мер має вирішити, чи він розплатиться за дії своїх підлеглих сам, чи зупинить їх пориви до крадіжок. KV: Ви вірите, що в сучасних умовах може наступити будь-яка відповідальність? Алла Шлапак:  Потрібно говорити і прагнути до цього. Мовчки спостерігати за тими зловживання, що сьогодні є, я вважаю неправильним. З приводу юридичної відповідальності дійсно є багато нюансів. Немає жодної справи з бюджетних питань. Ми бачимо шоу з гвинтокрилами, але навіть там далі справа не йде. На жаль, правоохоронна система сьогодні не працює. Мені здається, це пов'язано з тим, що у революції гідності було багато позитивних зрушень, але один суттєвий недолік - на ключові посади прийшли люди, які не були професіоналами і не мали досвіду. KV: Розкажіть про проблему генерального плану. Алла Шлапак:  Нового генерального плану немає. Хоча міський голова два роки виходить і клянеться, що на наступній сесії депутати розглянуть проект. Є старий план, який змінений до невпізнаваності окремими рішеннями. Але з точки зору транспортної інфраструктури генеральний план - це в першу чергу цифри, прогнозована кількість населення, яка потрібна на цю кількість інфраструктури. Саме з цієї точки зору я виступаю за те, щоб якомога швидше прийняти новий генплан і була категорично проти детального плану забудови мого округу. Там не враховано інженерні мережі, використана інформація про дитячі садочки взагалі з інших мікрорайонів, де також живуть люди. Серед лікувальних закладів вони пишуть лікарню №12, яка обслуговує весь Київ і половину України. В Печерському районі один консультаційно-діагностичний центр, вони вважають, що 100 тисяч нового населення також туди сходять. KV: Що робити в цій ситуації? Алла Шлапак:  Генеральний план не має бути збіговиськом забудовників. Зрозуміло, що є бізнес. Але має бути влада, яка скаже: ось у нас 10 районів, в кожному стільки-то населення і квадратних метрів, на ці показники має бути така інфраструктура, хочете будувати - будь ласка, але маєте побудувати ще дитячий садок, школу і дорогу. Все дуже просто. Зараз мер каже - це депутати відвели землю, то неправда. Вся історія, коли визначається поверховість, широта, інфраструктура - це розпорядження КМДА. І тут найбільші зловживання. Наприклад, на вул. Кіквідзе є двоповерхова будівля, яку вже давно викупили і приватизували. В новому плані забудови передбачено будівництво багатоповерхового будинку. Депутати віддали землю згідно законодавству, але не голосували за багатоповерхівку. Таких прикладів дуже багато. Крім того, на лівому березі необхідно розвивати ділову інфраструктуру. Зараз там будинок на будинку. KV: Кажуть, що всі нові будинки заселені лише на третину. Алла Шлапак:  Перед виборами у 2014 році ми звіряли кількість виборців і у “Новопечерський липках” заселення було 9%. Можливо, там не всі зареєструвались. Але в таких мікрорайонах зазвичай офіційна реєстрація не перевищує 10%. KV: Як на вашому окрузі відбувається планування програми соціально-економічного розвитку? Алла Шлапак: Перед виборами я завжди провожу збір доручень виборців, де люди на бланках пишуть, що їх турбує в будинку, мікрорайоні і районі. Складається рейтинг згідно того, де більше підписів. І я пишаюсь тим, що за три роки депутатства було виконано 98% всіх доручень. З осені я починаю новий збір доручень. KV: Що просять більше за все? Алла Шлапак:  Найбільше це - житлово-комунальні питання. Ремонт дахів, під'їздів, поштові скриньки, дитячі спортивні майданчики, асфальтування. Як правило, мікрорайон - це школи, садочки і подібні об'єкти. Моя територія специфічна, тому що тут розташований єдиний муніципальний басейн “Юність” і я дуже радію, що разом із жителями нам вдалось його зберегти. У 2016 році була ідея побудувати там “свічку” і на першому поверсі пообіцяли басейн. В нас також є унікальна музична школа ім. Шостаковича з величезною історією, якій ми допомагаємо. Окрема тема - ботанічний сад ім. Гришка, який є державною власністю. На його територію дуже часто зазіхають. Один із проблемних об'єктів - автовокзал “Видубичі”, куди з'їжджаються люди різних територій, тому є певна соціальна напруга. Але там розташований приватний сектор, тому вона не настільки яскрава. В нас живе багато інженерів, які будували Північний міст. І одна з наших перемог - ми не дали Кличку переіменувати його у Фукса. Це була принципова позиція інженерів і конструкторів того часу. KV: Люди були проти перейменування вулиці Кіквідзе на Бойчука? Алла Шлапак:  Мої волонтери обійшли всі квартири і запитали думку людей щодо цього перейменування. Вони виступили категорично проти, хотіли назвати вулицю Ботанічною, оскільки ми близькі до Ботанічного саду. Але гуртожиток ім. Бойчука зробив свою справу в електронному голосуванні. А коли я прийшла до Кличка із підписами і копіями паспортів мешканців, щоб доказати, що ми тут живемо, сказали, що порядок такого не передбачає. Тому маємо вулицю Бойчука. Читайте: “Власти необходимо системно подходить к вопросу защиты детей”, - Алла Шлапак KV: Вам, як депутату, вистачає повноважень для вирішення питань виборців? Алла Шлапак:  Їх може вистачати, коли ти вперше став депутатом і, як багато молодих, бігаєш смітники переставляєш. Якщо говорити про вирішення системних питань і діяти не для того, щоб погасити пожежу, а щоб їй запобігти - то ні, не вистачає. За 12 років діяльності я можу констатувати, що пенсіонери в столиці живуть набагато важче, ніж в інших містах. В рамках своїх повноважень я можу тільки видати їм одноразову матеріальну допомогу. І я це роблю. Але як людям жити ще 11 місяців без допомоги? До того ж, 20 територій взагалі не мають депутатів і більшість їх жителів часто в моїй приймальні. Я буду рухатись далі, тому що розумію, що потрібно змінити на законодавчому рівні. Це стосується місцевого самоврядування, а саме: збільшення повноважень органів самоорганізації населення, відновлення аналогів районних рад. Має бути чітке визначення, що таке територіальна громада міста Києва і що - тергромада районів Києва. Громадські ради, які створені при районних адміністраціях, не працюють. KV: Розкажіть про перехідні залишки у бюджеті міста. Алла Шлапак:  Це надзвичайно гостра проблема. За минулий рік перехідні залишки складали більше 3 млрд гривень і до квітня не могли погодити, як їх розподілити. При цьому, в нас є інфляція, тощо. Я вважаю, що за недовиконання і перевиконання має бути чітка відповідальність. Принаймні така, що стосується подальшого обіймання керівних посад. KV: Чи є питання до керівництва Києва, на які вперто не відповідають? Алла Шлапак:  Коли мер, бюджет міста якого складає вже майже 2 млрд доларів, знайде кошти, щоб відновити програму з адресною матеріальною допомогою? Її чекають всі кияни і вона могла б стати компенсацією за ту дороговизну, яка є в Києві. Друге - публічний неформальний звіт перед громадою саме з його передвиборчою програмою. Нехай розкаже, що обіцяв і чи виконав. І останнє: місто Київ - це оплот місцевого самоврядування чи плацдарм Адміністрації Президента і уряду? KV: Ваш план максимум до кінця 2018 року? Алла Шлапак:  Виконати ті доручення виборців, які ще не виконані та зібрати нові на найближчі два роки. Відстояти інтереси Печерська під час формування бюджету і програми соціально-економічного розвитку на 2019 рік. І не втратити віру в те, що Києвом керують кияни. Якщо говорити про Аллу Шлапак як політика - я є головою політичної партії “Соціальна справедливість”, яка активно розвивається у багатьох регіонах України і ми маємо дуже амбітні плани. Тому друга половина 2018 року - це розвиток нашої регіональної мережі і проведення загальноукраїнського з'їзду, пов'язаного з президентськими виборами і висуванням кандидата в президенти. І, звичайно, підготовка до парламентських виборів. Читайте: Алла Шлапак хочет, чтобы в КГГА оперативно рассматривали проекты решений о соцзащите детейKиевVласть

28 грудня 2017 року Президент підписав закони “Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів” (реєстраційний номер 6327) та “Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості (№7117). Тож 2018 рік можна вважати початком медичної реформи, яка  передбачає зміну фінансування системи охорони здоров’я. Відтепер медичні послуги формально надаватимуться на страховій основі, але жодних додаткових відрахувань через це українці не робитимуть. Збирати ці кошти будуть із загального оподаткування. Окремих дій, що треба кудись іти та купляти поліс, робити не потрібно. Людина платить загальні податки, з них держава візьме частку на медичне страхування.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Робиться це з метою принципово змінити фінансування медицини. Якщо раніше держава утримувала медичні заклади, то тепер бюджетні кошти йтимуть на закупівлю у медичних закладів їхніх послуг. Держава платитиме за послуги не лише державним і комунальним, але й приватним медичним закладам. Що має змусити медичні заклади змагатися за пацієнтів, позбавить необхідності фінансування лікарень, які не мають навантаження, на яке вони розраховані, а також дасть свободу лікарям, що зможуть надавати власні послуги як приватні підприємці. Таким чином, система охорони здоров’я, яка до цього функціонувала за принципом планової економіки, тепер реформується до сучасних ринкових реалій. Основних моментів, на які слід звернути увагу, декілька. Планується запровадження державного гарантованого пакету медичних послуг. До якого ввійде перелік безкоштовних послуг і тільки ті, що щорічно буде розробляти Національна служба здоров'я, узгоджувати МОЗ і затверджувати Кабмін. Це типовий перелік послуг (консультації, направлення, довідки, профілактичні огляди, основні аналізи): екстрена допомога (невідкладна допомога - термінові операції, в тому числі гострий серцевий  напад, інсульт, апендицит, переломи); первинна допомога (допомога лікарів первинної ланки, що працюють в поліклініках, амбулаторіях, мають приватну практику); паліативна допомога (допомога пацієнтам, що мають смертельні захворювання, щоб полегшити їх страждання, перш за все надання адекватного знеболювання); медична допомога дітям до 16 років; медична допомога у зв’язку з вагітністю та пологами. Згодом цей перелік буде ще конкретизовано спеціалізованою та високоспеціалізованою медичною допомогою. Загалом перелік безкоштовних послуг буде єдиним по всій країні, і вони обраховуватимуться за єдиною тарифною сіткою, незалежно від місця надання послуги. Утім, наразі, списку державного гарантованого пакету медичних послуг ще немає. Як і не має остаточної ясності, яка частина послуг стане офіційно платною та який механізм додаткового їх покриття. 2. Впровадження принципу “ гроші ходять за пацієнтом” означає, що оплата роботи лікаря буде залежати від кількості пацієнтів та якості послуг, які він їм надає. Спершу цей принцип запрацює для первинної ланки медичних працівників. У бюджетній резолюції, ухваленій у липні 2017 року, закладений середній тариф у 370 грн на одну особу на 2018 рік. З 2019 року цю суму планують збільшити до 450 грн. Стільки в середньому отримуватиме первинна ланка медичної допомоги за пацієнта. Принцип розрахунку кількості таких звернень впродовж року одного і того ж самого пацієнта та надання медичних послуг у разі переїзду чи незадовільного сприйняття  якості медичних послуг, поки не уточнюється. Ще один важливий факт, гроші за пацієнтом прийдуть не лікареві, а закладу. Зарплатню буде призначати керівник, а підлеглі матимуть право вимагати її у співвідношенні до кількості пацієнтів. От тільки знов, ця кількість ніде не прописана. Раніше в МОЗ говорили про обмеження в 2000 декларацій від пацієнтів на одного лікаря. Ця цифра ще буде затверджуватись в підзаконних нормативно-правових актах. Розрахунки для вторинної та третинної ланки медичної допомоги досі тривають і, згідно очікувань міністерства, на це піде ще близько двох років. Тому поки що вторинна та третинна ланки працюватимуть у старому режимі і лише з 2020 року перейдуть на нові принципи роботи. Втім скористатися допомогою спеціалізованого лікаря після запровадження реформи можна буде лише після призначення лікаря первинної ланки.  Якщо всупереч рішенню сімейного лікаря, пацієнт звернеться до профільного фахівця самостійно, він муситиме самостійно сплатити його послуги. Читайте: Директор по личному страхованию СК “КРОНА”: “Оплата конкретной медицинской услуги за конкретного пациента – одно из верных решений” 3. Впровадження електронної системи обліку. Передбачається впровадження електронної системи обліку інформації eHealth, завдяки якій медичні картки українців будуть електронними, а записатися на візит до лікаря можна буде онлайн, отримати електронний рецепт, перевірити, що виписав лікар, мати доступ до електронної картки, мати можливість електронного направлення до спеціаліста, вносити інформацію про розклади прийому лікарів. Планується, що першими в ній почнуть реєструватися сімейні лікарі, а вже потім до неї приєднаються спеціалізовані лікарі. Щоправда, швидкість цього приєднання залежить і від наявності відповідної техніки - далеко не усі лікарні зараз обладнані комп'ютерами та доступом до інтернету, але у міністерстві охорони здоров'я обіцяють, що eHealth функціонуватиме по всій країні. Очікується, що з 1 січня 2020 року, після прийняття і набуття сили всіх нормативних актів щодо медреформи, тарифи реімбурсації та перелік гарантованих послуг затверджуватиметься Верховною Радою в рамках  держбюджету на наступний рік. Нова система фінансування охорони здоров’я передбачає активне залучення механізму приватного медичного страхування. Передбачаються зміни взаємовідносин між приватними страховими компаніями та медичними закладами. По-перше будуть визначені державні гарантії що є безоплатним, а що держава не покриває. Сьогодні є просто загальна декларація, що все безоплатно, але ми всі оплачую емпіричну суму з власної кишені у неформальній формі. По-друге Закон “Про автономізацію закладів охорони здоров’я”, який набрав чинності 06.11.17, передбачає перепрофілювання бюджетних закладів охорони здоров'я, починаючи з амбулаторії і закінчуючи обласною лікарнею, до форми власності  некомерційне комунальне підприємство. Керівництво такого лікувального закладу зможе свій бюджет використовувати на власний розсуд, самостійно встановлюватимуть тарифні сітки для свого персоналу, та зможуть залучати інші кошти, окрім тих, що йдуть з медичної субвенції. Тож медичні установи прямо зацікавлені у співпраці з приватними страховими компаніями та якості обслуговування застрахованих осіб. По-третє, буде запроваджена єдина, офіційна, обов'язкова тарифікація медичних послуг, що дозволить заздалегідь узгодити оплату цих послуг.  Медичні послуги стають ринковим товаром, що спрощує лікарням процес формування кошторисів та оформлювати договірні відносин зі страховиками. Пацієнт, отримуючи розуміння, на що може розраховувати від держави, має додатковий вибір, долучитись до солідарної системи добровільного медичного страхування (чим більше застрахованих, тим дешевше поліс для кожного) чи розраховувати на власні заощадження. Статус застрахованої особи з добровільного медичного страхування дає людині більше можливостей. Не залежно від наявності декларації про співпрацю з сімейним лікарем, така особа отримує своєчасну комплексну медичну допомогу - стаціонарне лікування, швидка і невідкладна допомога, амбулаторно-поліклінічне лікування, стоматологічна допомога. Добровільне медичне страхування (безперервне страхування здоров’я) – передбачає гарантовану громадянам (застрахованим особам) при настанні страхового випадку: організацію медичних послуг в межах програми страхування у будь-якому медичному закладі на території України; фінансування  медичних послуг (консультацій, діагностичних досліджень, хірургічних операцій, медичних маніпуляцій) безпосередньо медичним установам без попередньої оплати з боку застрахованого; цілодобову підтримку власним консультативно-диспетчерським центром; медикаментозне забезпечення та організація доставки ліків; проведення медичних профілактичних заходів та оздоровчих процедур; контроль якості медичної допомоги та процедур. Читайте: О перспективах развития медицинского страхования в Украине Отже, з одного боку, можна говорити, що держава продовжує фінансувати 100% надання медичної  допомоги людині. Але слід звернути увагу, що на програму медичних гарантій буде виділена конкретна сума в держбюджеті. Обсяг коштів, який спрямовується на реалізацію програми медгарантій має бути не менше 5% ВВП України. На цю суму держава через уповноважений орган закупить певну кількість медичних послуг, у тому числі планових операцій.  Згідно  прогнозу по зростанню державних витрат на охорону здоров'я: у 2018 році - 65,7 млрд грн; у 2019 році - 73,9 млрд грн; у 2020 році — 81,2 млрд грн. Тож фінансування охорони здоров'я суттєвих змін не передбачає і очікувати швидких змін не варто. Тому розраховувати людям на лікування слід, як і раніше, на свої можливості. А щоб отримати медичну  послугу своєчасно, доведеться звернутися до приватної лікарні або купити поліс добровільного медичного страхування. Тобто платити за медичні послуги. Проте оплата вже не буде тіньовою. Фактично для реформи повноцінним початком є ​​2020 рік, те, що буде до 2020 року -  це елементи реформи, підготовча робота. Тож у перехідних умовах української системи охорони здоров'я, залучення можливостей ринку медичного страхування для вирішення проблем забезпечення громадян України якісними медичними послугами набуває особливого значення. Юлія Добренкова, генеральний директор страхової компанії "КРОНА"KиевVласть

3 жовтня Верховна Рада підтримала урядову пенсійну реформу і ухвалила в цілому законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій". Відсьогодні пенсійна реформа чинна. В уряді запевняють, що всі регіональні відділення Пенсійного фонду готові розпочати  виплати підвищених пенсій більш ніж 9 млн пенсіонерам. Крім цього Кабмін підготував спеціальні роз'яснення про порядок нарахування та проблеми, з якими можуть стикнутися пенсіонери. Про це KV повідомили в Департаменті інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету міністрів України. “Необхідні для цього гроші є: протягом року у Пенсійному фонді додатково акумульовано 26 млрд грн. Додаткові надходження забезпечені завдяки зростанню заробітної плати і детінізації зарплатних виплат. Готовий Пенсійний фонд до виплат підвищених пенсій і організаційно. Розроблено та протестоване програмне забезпечення, за допомогою якого автоматично у найближчі 2-3 дні будуть перераховані пенсії більше ніж для 9 млн. пенсіонерам” - запевняють в уряді.  Як будуть проходити виплати За даними Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету міністрів України, вже протягом доби після набрання чинності закону про пенсійну реформу органами ПФ будуть виготовлені додаткові виплатні документи по перерахованих пенсіях. В уряді підкреслюють, що  виплата пенсій у жовтні буде здійснюватися по двох відомостях. “Пенсіонери, в яких дата отримання пенсій припаде на період після набрання чинності закону, одержать гроші одразу - по одній відомості пенсію у попередньому розмірі, по іншій – додатково суму перерахунку. Ті пенсіонери, які з 4 жовтня, до набрання чинності закону, вже встигнуть  отримати пенсію у "старому" розмірі, одержать відповідну доплату за окремою відомістю до закінчення виплатного періоду – тобто, до 25 жовтня” - кажуть урядовці.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Очікується, що на перших етапах реформи можуть виникати проблеми із завантаженістю відділень пенсійних фондів. Аби урегулювати ситуацію та вчасно проінформувати всіх пенсіонерів про розміри їх пенсій, органи Пенсійного фонду пообіцяли переглянути графіки прийому громадян та залучити до проведення прийомів додаткову кількість працівників. Як буде впроваджуватись пенсійна реформа За даними уряду, з 1 жовтня 2017 року всі пенсії незалежно від року призначення будуть перераховані за єдиними правилами за матеріалами пенсійних справ. При перерахунку буде використовуватись: єдиний показник середньої зарплати за останні 3 роки (2014-2016) у розмірі 3 764,4 грн; оновлений показник прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян на рівні 1452 грн. Всі перерахунки пенсій будуть зроблені без звернень пенсіонерів. Надалі всі пенсії обіцяють щорічно індексувати – на 50% середньої заробітної плати і на 50% від зростання інфляції.   Також урядовці кажуть, що у 2019-2020 роках для перерахунку буде братися показник середньої заробітної плати за попередній рік. А з 2021 року – планують брати показник середньої заробітної плати за 3 попередні роки. Стаж В уряді кажуть, що від моменту старту реформи - посилюється роль страхового стажу для визначення права на пенсію. “Ті, хто сумлінно працював і набув необхідного страхового стажу, зможуть вийти на пенсію в 60 років. З січня 2018 року для виходу на пенсію за віком необхідно мати 25 і більше років страхового стажу. Людина, яка не працювала, або працювала на себе (не сплачувала страхові внески), не буде отримувати пенсію за рахунок інших і вийде на пенсію пізніше – мінімальний страховий стаж для права на пенсію залишається на рівні 15 років (при досягненні 65 років)”, - переконують в в Департаменті інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету міністрів України. Також, урядовці наголошують, що ті, хто працюють в секторі неформальної зайнятості або за кордоном, можуть сплачувати внески до Пенсійного фонду самостійно або "купити" стаж за період коли такі внески не сплачувались (не більше, ніж 2 роки). Достроковий вихід на пенсію В Кабінеті міністрів пообіцяли, зберегти право на достроковий вихід на пенсію для: матерів, які виховали 5 дітей або інвалідів з дитинства (у 50 років); військових – учасників бойових дій (55 років); ліліпутів та диспропорційних карликів (40/45 років); артистів (за наявності вислуги від 20 до 35 років); журналістів, у разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання службових обов’язків у місцях надзвичайних подій; "чорнобильців" (із зниженням пенсійного віку). Новації За інформацією Кабміну, реформою скасовується обмеження виплати пенсій для пенсіонерів, які працюють. “Пенсіонер, який заробив собі пенсію, з 1 жовтня 2017 буде отримувати її в повному обсязі. Відміняється зменшення розміру пенсії жінкам, що скористались правом дострокового виходу на пенсію по досягненню 55 років”, - запевнили в уряді. Фото: znaj.uaKиевVласть

Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Вишгородської районної ради Ростиславом Кириченко. KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Ростислав Кириченко: План доходів загального та спеціального фонду районного бюджету на 2016 рік з урахуванням змін складав 437,8 млн гривень. Фактичні надходження доходів районного бюджету за звітний рік з офіційними трансфертами складали 472,2 млн гривень. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Порівняно із 2015 роком надходження до районного бюджету збільшились на 27,3%. Доходи загального фонду без офіційних трансфертів становлять 178,3 тис. гривень. Ріст надходжень до відповідного періоду минулого року збільшився на 48,6%. За І квартал цього року надходження збільшились на 47,9 %. Приріст до бюджету був зумовлений збільшенням обсягів наданих послуг та виконаних робіт суб’єктами господарювання, а також за рахунок податків та зборів на доходи фізичних осіб. Найбільшими платниками податків в районі є ТОВ “Хенкель Баутехнік”, ТОВ “Київська енергетична будівельна компанія”, ТОВ “Перший столичний хлібзавод”, ТОВ “Сандора”, філія “Каскад Київських ГЕС і ГАЕС”, ПАТ “Укргідроенерго”, ТОВ ”Кен-Пак”, ТОВ “Комплекс Агромарс”. KV: Які дії спрямовані на залучення інвесторів у Вишгородський район? Ростислав Кириченко: Вишгородський район є привабливим для інвесторів і в змозі забезпечити їхні вимоги на відповідному партнерському рівні, про що свідчить позитивна динаміка капітальних інвестицій, які були спрямовані на модернізацію підприємств Вишгородщини в останні роки: 2012 рік – 2920,9 млн гривень, 2013 рік – 3502,2 млн гривень. За 2016 рік обсяг капітальних інвестицій склав 2 065,36 млн гривень, що на 771,7 млн гривень менше, ніж у 2015 році. В районі розвивається інфраструктура підтримки підприємництва, яка включає сукупність державних та громадських інститутів, що обслуговують інтереси суб’єктів підприємницької діяльності та забезпечують їх господарську діяльність, сприяють підвищенню її ефективності. На території району функціонує 23 об’єкти інфраструктури з підтримки підприємництва. Крім того, ми розпочали створення бізнес-ради при Вишгородській районній раді, суть якої полягає в створенні ефективної комунікації між бізнес-суспільством та державою, адже у співпраці з владою бізнес зможе дати суспільству набагато більше. В свою чергу “Банк проектів” – рушій створення інноваційних ідей та нових робочих місць, що є запорукою успішної економіки. А за наявності резерву бізнес-проектів, які сприятимуть створенню робочих місць, розвитку інфраструктури та пріоритетних галузевих напрямків, місцева влада зможе запропонувати механізм підтримки підприємців. KV: Вишгородський район – аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості? Ростислав Кириченко: Вишгородський район можна назвати аграрно-промисловим. Протягом 2016 року в усіх категоріях господарств району відбулось зменшення виробництва валової продукції за рахунок зменшення виробництва м’яса птиці на 9 тис. тонн у ТОВ “Комплекс Агромарс”. Промисловість протягом останніх років набула більш стійких тенденцій розвитку у всіх галузях. У структурі промисловості району основними галузями є: виробництво готових металевих виробів, харчових продуктів, іншої неметалевої мінеральної продукції, а також електроенергії. KV: Які земельні скандали у Вишгородському районі? Де розміщені “гарячі точки”? Ростислав Кириченко: Проблема є із земельними ділянками, які садове товариство “Глядин”, що зареєстроване в Хотянівській сільській раді Вишгородського району, разом із Вищедубечанським лісництвом надавали в оренду. В процесі проведення слідчих дій було встановлено, що шляхом зловживання службовим становищем, під виглядом надання земельних ділянок безкоштовно в приватну власність, особи заволоділи чужими земельними ділянками. На даний час створюється комісія з представників Вишгородської районної ради, представників Ревізійної комісії, та з представників органів управління СТ “Глядин” з метою перевірки незаконного заволодіння земельних ділянок підставним особам на зазначеній території. Також був скандал навколо будівлі Новопетрівської районної лікарні. На підставі рішення Новопетрівської сільради їх державний реєстратор провів державну реєстрацію права власності на дану будівлю за територіальною громадою села Нові Петрівці в особі Новопетрівської сільської ради. Однак, Новопетрівська районна лікарня входить до складу комунального закладу “Вишгородська центральна районна лікарня”, є її відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи. Майно Новопетрівської районної лікарні є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради, знаходиться на балансі комунального закладу “Вишгородська центральна районна лікарня”. Тому ми разом із Фондом комунального майна Вишгородського району, комунальним закладом “Вишгородська центральна районна лікарня” звернулися до Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Справу розглядав суд, але станом на сьогоднішні провадження у даній справі зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства. KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу? Ростислав Кириченко: Вишгородський район входить до складу Бородянського госпітального округу, до якого також увійшли медичні заклади м.Бучі, м.Ірпеня, Іванківського, Поліського та Бородянського районів. У 2017 році місцеві ради кожного округу повинні створити спільний майданчик для ухвалення рішень та розробки спільної позиції щодо майбутнього округу – Госпітальну раду. Ми готуємо туди трьох представників району. Головна проблема у створенні округу – відсутність достатнього нормативно-правового забезпечення. Міністерством охорони здоров’я України дотепер не затверджено обсяг надання вторинної медичної допомоги, що має забезпечуватися багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування першого та другого рівня. Також серед проблем – значна відстань між населеними пунктами, вкрай низька якість доріг, відсутність прямого транспортного сполучення, високі ціни на пальне та проїзні квитки, що ускладнює доїзд пацієнтів з інших районів до місць розташування майбутніх багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування. KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні? Ростислав Кириченко: В 2015 році Київська обласна рада схвалила 4 об’єднані територіальні громади (ОТГ): Вишгородську, Петрівську, Димерську та Пірнівську. Кабінет Міністрів України затвердив тільки дві: Димерську (до її складу мають увійти 15 сільських рад - Абрамівська, Богданівська, Вахівська, Глібівська, Демидівська, Катюжанська, Козаровицька, Литвинівська, Любимівська , Руднє-Димерська, Сухолучька, Толокунська, Ровівська, Ясногородська та Димерська селищна рада) та Пірнівську ОТГ (туди увійдуть Пірнівська, Вищедубечанська, Воропаївська, Жукинська, Лебедівська, Нижчедубечанська, Новосілківська і Сувидська сільські ради). Громади Гаврилівської та Синяківської сільських рад, які також розташовані у Вишгородському районі, згідно перспективного плану КМУ у складі Бучанської ОТГ. На початку квітня 2017 року Вишгородська міська рада ініціювала добровільне об’єднання територіальних громад Хотянівської, Новосілківської, Лебедівської, Нижчедубечанської, Вищедубечанської, Пірнівської, Воропаївської, Жукинської, Сувидської, Новопетрівської, Старопетрівської, Лютізької сільських рад з адміністративним центром у місті Вишгороді. На громадських слуханнях мешканці лівобережних сіл Лебедівки, Нижчої Дубечні, Вищої Дубечні, Новосілок, Пірнового та Воропаєва були проти такої ОТГ. На думку місцевості, ці села краще об’єднати відповідно до перспективного плану КМУ - в Пірновську ОТГ. На правобережній частині району мешканці Нових Петрівців та Старих Петрівців відмовили міськраді. Громада міста Вишгород майже одноголосно підтримала створення Вишгородської об’єднаної територіальної громади. Димерська селищна рада також виступила з пропозицією щодо добровільного об’єднання територіальних громад сільських рад, які затвердив Кабмін, а також приєднання громади Гаврилівської сільської ради. Станом на сьогодні, громадські слухання проведені в селі Любимівка, де місцеві жителі одноголосно підтримали приєднання до Димера. KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені? Ростислав Кириченко: Станом на сьогодні в районі проводяться капітальні ремонти відділень та холу Вишгородської центральної районної лікарні (ЦРЛ) та Димерської районної лікарні. Проводяться проектні та вишукувальні роботи у Вишгородській районній гімназії “Інтелект”, Новопетрівській ЗОШ №3, Лютізькій, Вищедубечанській, Ясногородській, Любедівській та Синяківській загальноосвітніхніх школах, а також у Жукинській опорній школі. Планується проведення капітальних ремонтів покрівель та фасаду Катюжанської, Ясногородської, Любиміської шкіл, у Новосілківській ЗОШ заплановані роботи по реконструкції з прибудовою спортивного залу с. Новосілки. В Вишгородській ДЮСШ проводиться капітальний ремонт басейну. У Вишгородській спеціалізованій школі “Сузір’я” заплановано капітальний ремонт спортивних майданчиків (стадіону) на території школи. Також ми продовжуємо активну роботу по розширення місць у дошкільних навчальних закладах Вишгородського району. Капітальні ремонти з прибудовою проводяться у Лютізькому, Пірнівському садочках, капітальні ремонтні роботи – в Катюжанському, Литвинівському та Димерському садочках. Шляхом перепланування приміщення КЗ “Соціальний гуртожиток” планується збільшення місць дитячого садочку в с. Жукин. В минулому році з районного бюджету було виділено 4 465 тис. гривень та придбано приміщення з прилеглою територією для подальшого відкриття ДНЗ в с. Лебедівка на 80 місць. Станом на сьогодні виготовляється документація щодо зміни цільового призначення об′єкту. Підходить до завершення капітальний ремонт ремонт спортивного залу РБК “Енергетик”, проводяться капітальні ремонти Катюжансього, Пірнівського, Сухолуцього та Сувидського будинків культури. Також заплановані капітальні ремонти доріг вулиць у селах Савенка, Дудки, Абрамівка, Вища Дубечня, Сухолуччя, Лебедівка, Воропаїв, Козаровичі, Жукин, Катюжанка, Нижча Дубечня та Литвинівка. KV: Чи працює в районі “Прозорро”? Ростислав Кириченко: Так, ми активно використовуємо систему електронних закупівель, але була проблема. Нещодавно для райради купували папір через “Прозорро”. Компанія, яка була на першому місці, не вийшла на зв'язок. Довелось проводити тендер повторно. KV: Чи зберіг Олександр Горган вплив на Вишгородську райраду? Чи є стабільність в її роботі? Ростислав Кириченко: Я не можу сказати, що хтось має на нас вплив. До райради пройшли депутати восьми політичних сил, комісії було створено демократично, тобто кожна партія в нас бере участь у всіх сферах життя району. В нас одна ціль, не дивлячись на різні партії - це розвиток Вишгородського району. KV: Ширяться чутки, що більшість депутатів райради вже довгий час підконтрольні народному депутату Ярославу Москаленку. Чи справді це так? Ростислав Кириченко: Я думаю, що це не більше, ніж чиєсь оціночне судження. Якщо нам потрібно підтримати Ярослава Миколайовича, то ми робимо це винятково у питаннях покращення життя району. Часто ми звертаємось до нього із проблемами і отримуємо допомогу. KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Ростислав Кириченко: Є деякі непорозуміння, але вони більше технічні, за більше року роботи ми навчились знаходити спільну мову. В нас побудована така співпраця, що один без одного ми існувати не можемо. Незважаючи на те, що кожен займається своєю роботою, ми обов’язково радимось у важливих питаннях. KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією? Ростислав Кириченко: Є проблема із перевізниками, але вона помалу вирішується після приходу нового губернатора. Скарг від людей стало значно менше. Раніше їх не влаштовувало ставлення водіїв до пасажирів, стан транспорту та, звісно, ціна проїзду. Зараз до Києва з Вишгорода можна доїхати за 7 гривень. Була ідея створити два маршрути - з лівого та правого берега столиці до Вишгорода. Тоді б наша райдержадміністрація оголосила конкурс і в подальшому ми б мали вплив на цих перевізників. Але тут є певні проблеми. Є також проблеми із екологічним станом Київського водосховища. Коли температура повітря піднімається до 30 градусів із позначкою плюс, то тут ціла катастрофа. Але це не можна вирішити за один день. До того ж ми не маємо ні коштів, ні спеціалістів. Взагалі наші проблеми в області чують, співпраця є. Часто нам виділяють кошти на соціальні проекти. Та це все робиться поступово. KV: Яка наразі ситуація із Межигір’ям? Ростислав Кириченко: По цьому питанню ми співпрацюємо із народним депутатом кількох скликань, юристом та сенатором Міжнародного парламенту безпеки і миру Юрієм Кармазіним. Землі, які раніше були володінням екс-президента Віктора Януковича, зараз у державній власності. Майно знаходиться під арештом, прокуратура веде слідство. За історичною довідкою там був розташований монастир та інші значимі об’єкти. Зараз наша ціль - відтворити знищене. Читайте: Досье: Кириченко Ростислав Николаевич KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру? Ростислав Кириченко: Після двох революцій я зрозумів – час змінювати щось власними руками. Я бачу, як зробити життя кращим, але для цього не завжди є можливості. Можливо, посада голови райради – це старт моєї політичної кар'єри. Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було” Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки” Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи” Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти” Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі” Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто” Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини” Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити” Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл” Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся” Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують” Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює” Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині” Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету” Фото: Вышгородский райсовет КиевVласть

Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Таращанської районної ради Людмилою Урожай. KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Людмила Урожай: За останні два роки бюджет району помітно зріс. Але, зважаючи на те, що Кабінет Міністрів переклав “на місця” додаткові видатки, бюджет у нас дефіцитний. До кінця року нам не вистачає 9,5 млн гривень на зарплати і 1 млн на енергоносії. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   За I квартал 2017 року ми маємо бюджет у сумі близько 64 млн гривень, перевиконання склало 1,8 млн гривень. Незважаючи на це, буде складно знайти кошти на усі потреби, а найголовніше - зарплати медикам і освітянам. Є надія, що на початку осені сільгосппідприємства будуть розраховуватись зі своїми орендодавцями і за рахунок більшого перевиконання бюджету ми зможемо хоча б частково задовольнити потреби. Ми звертались до Кабінету Міністрів з проханням додатково виділити кошти на медичну галузь району. Нам відповіли, що у Міністерстві охорони здоров'я є резервні кошти, можливо, їх перерозподілять між місцевими бюджетами.. KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені? Людмила Урожай: У цьому році за рахунок обласного бюджету закінчуємо заміну вікон у найбільших школах району, плануємо ще провести заходи із енергозбереження та утеплення. На стадії завершення - будівництво спортивного майданчику зі штучним покриттям в місті Тараща та селі Лука, туди потрібно вкласти ще близько 200 тис. гривень. Також проводимо ремонти у дитячих садочках та ФАПах, кошти на це отримуємо із сільських бюджетів  На співфінансування до області ми подали 5 проектів. Серед них - заміна вікон у школах та ремонт доріг. У місті Тараща є проблеми із водопостачанням та сміттєзвалищем, зараз вони працюють над документацією, думаю, також будуть подавати на співфінансування. KV: Чи працює в районі “Прозорро”? Людмила Урожай: Так, бюджетні організації в нас працюють через “Прозорро”. Про проблеми із його використанням я не чула. KV: Наскільки Таращанський район інвестиційно привабливий? Людмила Урожай: Великих інвестицій в районі немає. І це - проблема. Якщо дивитись статистику, то і розмір середньої заробітної плати в районі займає друге місце з кінця. Є проблема  безробіття серед населення району. Основні галузі, які працюють - приватні підприємці і сільгоспвиробництво. Було в нас велике підприємство “Лучанський цукровий завод”, зараз він не працює, його вже практично знищили. Така ж ситуація із заводом “Мотор”. У свій час їх власники продали майнові паї, а нові господарі не зберегли роботу компаній. Відповідно місцеві залишились без роботи. KV: Тобто, в районі великий дефіцит робочих місць? Людмила Урожай: Так. Таращанському району ще далеко до стабілізації, вже не кажучи про розвиток. Робочих місць не вистачає, тому молодь їде у столицю чи за кордон. У минулому році відкрився магазин “Фора”, з'явилось близько 50 робочих місць. Це добре, але почало страждати мале підприємництво, яке не може конкурувати із мережевим супермаркетом. KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні? Людмила Урожай: Наш район доволі компактний, тому Кабмін нам затвердив одну громаду - Таращанську. У 2015 році були зроблені певні кроки до об’єднання і на цьому процес благополучно зупинився. Як на мене, то законодавець трохи не продумав виконання реформи. На сьогоднішній день майже всі сільські ради самодостатні, у міської ради доволі потужний бюджет. Люди не бачать сенсу в об’єднанні. Сільські голови в нас теж не в захваті від реформи. Звичайно, вони не хочуть втратити свої повноваження. Тому про вибори говорити дуже рано, я не бачу ніяких рухів у бік створення об”єднаної громади  на Таращанщині. KV: Чи є в районі земельні скандали?  Людмила Урожай: Земельні скандали у нас з'явились після роботи вже колишнього голови райдержадміністрації. Нагадаю, що районна рада у земельних питаннях повноважень не має, ми тільки затверджуємо технічну документацію. Землями за межами сіл займається райдержадміністрація і Держгеокадастр. Минулого року було незаконно виділено кілька  земельних ділянок невідомим особам. Зараз справою займається СБУ. Також є деякі непорозуміння між орендарями паїв. Хтось пропонує селянам кращі умови, хтось більшу плату. Але я вважаю, що це нормальна конкуренція, від якої виграють люди. KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі? Людмила Урожай: Особисто я землі не маю, тому в мене двояке ставлення до мораторію. З одного боку, уявіть - до вас приходять і кажуть, що ви не маєте права продати свою власність. А з іншого боку є пересторога, бо невідомо, як законодавець випише  закон про обіг землі. Можуть постраждати люди, які безпосередньо працюють на землі. Це і фермери, і орендарі паїв, які добросовісно обробляють землю. На наші землі можуть прийти латифундисти та великі корпорації з мішками грошей. Що залишиться нам? Люди на селі живуть бідно, тому можуть продати свої паї за безцінь. З великими підприємствами в районі так і сталося - запропонували  гроші, люди продали свої частки, підприємства закрили. Якщо бабусі запропонують гроші, яких вона ніколи в руках не тримала, хіба відмовиться? Ніхто не знає реальної ціни на наші родючі землі. Їх розберуть за копійки. Поки влада не випише всі закони, які стосуються земель сільськогосподарського призначення, говорити про продаж землі зарано. KV: Чи є проблема із створенням госпітального округу? Людмила Урожай: Це також одне із болючих питань. Ми вже три рази збирались з приводу створення Південного госпітального округу із центром у Білій Церкві. На останньому засіданні комісії районної ради ми делегували в раду госпітального округу двох лікарів. Найголовніше питання по реформі - що буде з нашими ЦРЛ? Поки ніхто не може цього сказати. Та як пацієнт я розумію, що залишати медицину у тому стані, який є сьогодні, не можна. Із серйозною хворобою ти залишаєшся сам на сам і, щоб не казали, безкоштовної медицини в нас не існує. З госпітальних округів, які будуть створені в області, наш найбільший. Ми просили почати створення з менших округів. Тоді б нам стало зрозуміло як він працює і як рухатись далі. Але ж ми розуміємо, що процес реформування вже не зупинити. Тому вимушено йдемо цією дорогою. KV: Чи є в районі проблема із перевезенням пільгових категорій громадян? Людмила Урожай: Після того, як держава припинила фінансування перевезень  пільгових категорій пасажирів, ми порахували, що на рік район має виділяти на це біля 1 млн гривень. В нас таких коштів немає, і ми людям про це чесно сказали. KV: Таращанський район - аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості? Людмила Урожай: Наш район глибоко аграрний. Промислові підприємства в нас переважно приватні і їх залишилось всього декілька. Розвиток промисловості в районі можливий. Але поки він не відбувається. На території “Лучанського цукрозаводу” є ділянка землі  площею біля 40 га. Інвестори із Німеччини там хотіли поставити сонячні батареї, передумали. Є інвестор, який хоче біля залізнодорожної станції побудувати елеватор. Вже декілька років пройшло, нічого не відбувається. Прийшли інвестори в одне із сіл, мали будувати завод. Знову ж таки, поки руху я не бачу. KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Таращанського району, але сплачують податки у місто? Людмила Урожай: Я нещодавно спілкувалась із податковою службою і впевнена, що такої проблеми в районі немає. KV: Чи є проблема із недостатньою наповнюваністю шкіл? Людмила Урожай: Так. У 2012 році довелось закрити дві школи у селах Чернин і Мала Березянка, ще одну, у селі Круті Горби, понизити до I ступеня. В цьому році ми понизили ступінь ще однієї школи. Але закрити всі школи - це не вихід. KV: Чи є у Таращанському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією? Людмила Урожай: Співпраця із облдержадміністрацією є. Не можу сказати, що наші проблеми залишають без уваги. KV: Чи є стабільність в роботі районної ради? Людмила Урожай: У Таращанському районі представлені такі політичні сили як БПП, “Батьківщина”, УКРОП, Радикальна партія Олега Ляшка, “Опозиційний блок” та ВО ”Свобода”. Але ж в районній раді ми вирішуємо не політичні питання, а питання  життя району. Тому політичних дебатів в нас не відбувається. KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що? Людмила Урожай: Із РДА ми повноваження розділили згідно закону.  Майже рік голови адміністрації в нас немає, зараз проходить конкурс на цю посаду. Місто нам дуже допомагає, разом із селами забезпечує харчування дітей у школах, садочках та лікарні. Сваритись нам немає причин. Читайте: Досье: Урожай Людмила Борисовна KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру? Людмила Урожай: На посаду голови райради я прийшла у 2014 році. До цього була депутатом. Зараз працюю вже другу каденцію. Моєю метою було і є об’єднати зусилля всіх депутатів для розвитку району.   Цю посаду не розглядаю як старт політичної кар'єри. Я пройшла довгу дорогу в освіті - від вчителя до начальника відділу освіти і знову вчителя. Чи йти на наступну каденцію - вирішу, зважаючи на обставини. Кожна людина хоче залишити добру пам’ять про себе, і я так само.  Найважливіше для мене - щоб було не соромно дивитись у вічі людям. Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було” Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки” Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи” Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти” Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі” Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто” Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини” Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити” Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл” Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся” Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують” Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює” КиевVласть

20 жовтня Верховна Рада прийняла в першому читанні поданий Кабінетом міністрів України проект Держбюджету на 2017 рік, але до другого читання парламент подав понад 1000 поправок, на загальну суму близько 900 млрд грн! 9 листопада Кабмін завершив обробку запропонованих змін і подав оновлений проект бюджету вже до другого читання, а 21 грудня 0 4:53 ранку, депутати як завжди “ночували” в Раді і все ж таки прийняли законопроект про Державний бюджет на 2017 рік. “За” проголосували 274 депутатів (мінімально необхідно - 226 голосів).   Головною новиною є те, що піднімається мінімальна заробітна плата, але при цьому сума мінімальної зарплати вже не буде використовуватись, як базова величина при побудові схем посадових окладів (працівників НАБУ, суддів, членів Рахункової палати, прокурорів, працівників Державного бюро розслідувань та національного антикорупційного бюро). Піднімаючи мінімальну зарплату, уряд одночасно посилює контроль над тим, як працевлаштована людина. Розміри штрафів для підприємств-порушників і відповідальних осіб зростуть удвічі. Зокрема, штраф за нелегальну зайнятість становитиме 30 мінімальних зарплат. Для посилення мотивації контролюючих органів у сфері зайнятості та оплати праці повноваження передаються виконавчим органам рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад. Крім того, уряд не піднімає пенсійний вік. Працюючі пенсіонери для того, щоб збалансувати Пенсійний фонд, отримуватимуть 85% пенсії. Ця норма поширюється і на депутатів-пенсіонерів. Пенсія не виплачуватиметься й тим працюючим пенсіонерам, хто працевлаштований на посадах держслужби, судді, прокурора. Також встановлюється верхня межа розміру пенсії - 10 740 гривень, а це зекономить ПФ у 2017 році 3 млрд грн. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   З 1 березня 2017 року  буде відновлено перерахунок страхових виплат потерпілим на виробництві.  Перерахунок здійснюватиметься для 220 тис. осіб. Сьогодні із 220 тисяч потерпілих на виробництві близько 67 тисяч осіб отримують виплати, виходячи з зарплати, нижчої за прожитковий мінімум (1600 грн). З 1 березня 2017 року розміри страхових виплат для 65 тисяч потерпілих зростуть від 100 грн до 400 грн відповідно. В бюджеті фонду соцстраху від нещасних випадків на виробництві враховані витрати на перерахунок згадуваних виплат - близько 715 млн грн. Щодо стипендій. На даний час отримують академічні стипендії близько 70% студентів. Уряд не скасовує стипендії, а встановлює справедливість у їх призначенні. Умови та розміри виплати соціальних та академічних стипендій встановлюються КМУ. Стипендіями забезпечуватимуть дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, батьки яких є шахтарями із стажем підземної роботи не менш як 15 років, або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві або стали інвалідами І та ІІ групи; осіб, постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи, діти внутрішньо переміщених осіб та діти учасників АТО. Підвищується прозорість адміністрування податків. Адміністрування всіх баз даних передається Мінфіну.  Запроваджується повноцінна робота електронного кабінету платника податків. Також запроваджується єдина база індивідуальних податкових консультацій на сайті ДФС. Для новостворених підприємств запроваджуються п'ятирічні податкові канікули. Від оподаткування податком на прибуток звільняються малі підприємства, які відповідають певним критеріям. Зекономлені кошти можуть бути реінвестовані у розвиток бізнесу. Розширюється перелік витрат фізособи-підприємця (орендна плата за землю, плата за ліцензії, амортизація), на які зменшується оподатковуваний прибуток. Встановлюються чіткі й прозорі правила відшкодування ПДВ, які унеможливлюють корупцію. Замість двох запроваджується єдиний публічний реєстр заяв на відшкодування ПДВ та його  автоматичне відшкодування. Встановлюється заборона на зняття податкового кредиту добросовісним підприємствам. На мою думку, бюджет на 2017 рік як  - соціальний та реформаторський. Він захищає українського виробника, українського працівника та покращує інвестиційний клімат в державі. Також зростає добробут населення, бо ж  мінімальна заробітна плата зросте майже вдвічі, проте головний фінансовий документ має дефіцит розміром 77,5 мільярда гривень, передбачені доходи складають 721,4 мільярда гривень, витрати – 790,4 мільярда гривень. Що ми маємо на виході – дефіцит близько 4 мільярдів доларів і разом з цим соціальні стандарти підвищуються. Все це можна досягнути тільки за рахунок включення так званого друкарського станка. Якщо я не помиляюся, то зараз навіть розглядають введення нової 1000-гривневої купюри – це не може не бути тривожним дзвіночком для жителів України. Кабмін планує для виконання бюджету залучити кредити, розраховуючи як на допомогу МВФ так й на інших кредиторів. Однак, ми гроші беремо не безкоштовно, а беремо з певним інтересом, закладеним у вартість цих грошей, тобто займаємо 100, а віддаємо – 105 чи навіть 115, все залежить від стану економіки в даний період, проте це буде короткочасним рішенням проблеми, але в довгостроковій перспективі ми просто поглиблюємо нашу боргову яму. Серед інших ризиків наступного року - девальвація національної валюти, адже  головний кошторис країни прописали з розрахунку 27 гривень 20 копійок за один американський долар. А це не тішить і показник інфляції – понад 8%. Проведення реформи децентралізації в країні вже третій рік поспіль призвело до суттєвого зростання та можливостей місцевих бюджетів, адже бюджети розвитку місцевих громад зросли у 5-6 разів. Читайте: Децентралізація: наша доля - в наших руках Олександр Тигов, голова ГО “РУХ територіальних громад” КиевVласть