Партія Юлії Тимошенко на виборах Київської обласної ради сформувала список з 84 кандидатів. Переважно, це старі партійці з обойми керівника “Батьківщини” Київщини Костянтина Бондарєва. Але є тут люди від голови Обухівської райради Лариси Ільєнко, яка веде до облради свою старшу доньку, та відомої латифундистки Тетяни Засухи, син якої Андрій очолив список.
Про це KV відомо зі списку ВО “Батьківщина” на виборах до Київоблради, який оприлюднено на сайті Центральної виборчої комісії (ЦВК).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Єдиний виборчий список ВО “Батьківщина” до Київської облради виглядає наступним чином.
№1. Засуха Андрій Анатолійович – син подружжя екс-голови Київської облдержадміністрації (КОДА) Анатолія Засухи і екс-народної депутатки Тетяни Засухи. Президент футбольного клубу "Колос" (Ковалівка), голова Асоціації футболу Київської області.
Приєднався до команди ВО “Батьківщина” на Київщині влітку ц.р. Як писав телеграм-канал "Вечірній Васильків", Тетяна Засуха домовилася безпосередньо з Юлією Тимошенко не тільки про участь свого сина у виборчому списку, а й подальше висунення його кандидатом від цієї партії на главу Київської обласної ради.
Родина Засух є однією з найвпливовіших сімей Київщини. Вотчина родини Засух – село Ковалівка Васильківського району Київщини. Анатолій Засуха очолював КОДА з 1996 по 2005 рік. Його дружина була народним депутатом III-VI скликань (1998-2012 рр), двічі обиралась від Партії регіонів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Тетяна Засуха – кінцевий бенефіціарний власник агрофірми “Світанок”, одного з найбільших сільгосппідприємств Київщини, директор якого Олег Цаплієнко балотується до Київської обласної ради від “Опозиційної платформи – За життя” (№9 списку)..
№2. Старикова Ганна Віталіївна – екс-глава Київської обласної ради VIІ скликання (фракція ВО "Батьківщина").
Заступник голови Київської обласної партійної організації "ВО" Батьківщина "по агітаційно-пропагандистській роботі. Близька до голови Київськох обласної організації ВО “Батьківщина”, народного депутата Костянтина Бондарєва (фракція ВО “Батьківщина”), який також був нардепом VI та VII скликань і відомий загалу по банку “Велес” то горілці “Бондарєв”.
№3. Світовенко Віктор Вікторович – депутат Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”), заступник голови комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції.
В 2019 році балотувався до ВР від ВО “Батьківщина” по 92 округу (Білоцерківський, Володарський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський та Сквирський райони). По цьому ж округу балотувався до ВР від “Батьківщини” в 2012 та 2014 рр. Екс-депутат Тетіївської районної ради (фракція БЮТ).
Був помічником нардепа VI-VIII скликань Руслана Лук'янчука (БЮТ, “Батьківщина”, “Народний фронт”) та помічником нардепа IV скликання Григорія Бондаренка (фракція “Народний блок Литвина”).
Відповідно до його декларації за 2019 рік, є власником аграрних підприємств: ТОВ “Тайниця-Агро”, ТОВ “Вектор” та ТОВ “Горошків-Агро”. Мав відношення до київського ресторану “Beef. М'ясо і вино”.
№4. Панченко Ірина Сергіївна – помічник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Наталії Хари,
5. Ільєнко Вікторія Володимирівна – старша донька голови Обухівської районної ради та екс-гендиректора ПрАТ “АТЕК” Лариси Ільєнко, яка зараз від ВО “Батьківщина” балотується на голову Обухівської ОТГ.
6. Браславський Руслан Георгійович – адвокат з Донецька.
В 2019 році балотувався до ВР від “Батьківщини” по 90 округу (Біла Церква).
Власник ТОВ “Юридична компанія “Центр супроводження бізнесу”, ТОВ “Ювенал Плюс”, ТОВ “Пуща-Парк”, ТОВ “Індастрі 2007”, а також співвласник ТОВ “Служба охорони ЦСБ” і ТОВ “КУА “Інекс Капітал”.
Руслана Браславского звинувачували в авторстві “конституції” т.зв. “ДНР” та причетності до замаху на життя підприємця та політика В'ячеслава Соболєва, наслідок якого 1 грудня 2019 року в центрі Києва загинув його трирічний син. Втім Браславський всі звинувачення відкидає.
7. Бойко Галина Миколаївна – депутат Київської облради (фракція ВО “Батьківщина”), серетар комісії з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії. Бухгалтер комунального підприємства Київської обласної ради (КП КОР) "Друкар". В 2019 році балотувалась до ВР №73 списку ВО “Батьківщина”. Працювала на підприємствах Сергія Світовенка (№3 цього списку).
8. Притуляк Олег Вячеславович – співвласник ТОВ "Євроофісбуд", та фізична особа-підприємець, що працює в сфері нерухомості. Його повний тезка є київським адвокатом.
9. Левітас Ігор Маркович – депутат Бориспільської міської ради від (фракця “БПП-Солідарність”), голова комісії з питань регламенту та депутатської етики, контролю за виконанням рішень ради, законності, правопорядку, взаємодії із ЗМІ.
В 2015-2016 рр був секретарем Бориспільської міської ради, до якої обирається з 2006 року. В 2019 році балотувався до ВР від “УДАРу” по 98 округу.
Власник ТОВ “ЛІМ і Компані” та ТОВ “Авто Експрес 2006”, а також співвласник ТОВ “Блиставиця”. Учасник Євромайдану. Також в Мережі пишуть про його нібито колишні кримінальні стосунки з відомим міжнародним мафіозі Сєвою Могілевичем.
Син Ігоря Левітаса – Артем Левітас – з 26 листопада 2019 року є в.о. гендиректора столичного КП “Житній ринок.
10. Сапожко Марина Анатоліївна – дружина мера Броварів з 2010 року Ігоря Сапожко, який зараз балотується на голову Броварської ОТГ, та керівник проектів ТОВ "Конто-К" і заступник редактора у ТОВ “Інноваційні технології “Вега”.
11. Громадецький Олександр Миколайович – співвласник ТОВ "Енерготрансгруп" (оптова торгівля паливом) та ТОВ "Петрол Октан-Плюс", яке перебуває на етапі ліквідації (виробництво виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння).
12. Овдієнко Маріанна Олександрівна – з березня ц.р. є депутатом Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”). №1 списку “Батьківщини” на виборах Білоцерківської районної ради. На парламентських виборах 2019 року була довіреною особою на 92 окрузі від ВО “Батьківщина” та кандидата Віктора Світовенка (№3 цього списку), на президентських виборах минулого року була довіреною особою Юлії Тимошенко по 92 округу.
13. Сімановський Олександр Володимирович – депутат Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”), член комісії з питань розвитку місцевого самоврядування, децентралізації та адміністративно-територіального устрою. Начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Києві.
14. Шугалєєва Ірина Григорівна – директор ТОВ "КУА "Інекс Капітал", співвласником якого є Руслан Браславський (№6 цього списку). Крім того Руслан Браславський та Ірина Шугалєєва – земляки, обидва з Донецьку.
15. Тимченко Сергій Володимирович – керівник Березанської міської організації ВО “Батьківщина” та фізична особа-підприємець (роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами).
16. Бебешко Олена Олександрівна – депутат Києво-Святошинської райради (фракція ВО “Батьківщина”), член постійної комісії з питань планування бюджету, фінансів, податкової політики, соціально-економічного розвитку та інвестицій. Також балотується до Бучанської районної ради.
На виборах ВР 2019 року була уповноваженою особою від ВО “Батьківщина” на 95 окрузі (Ірпінь, Боярка, Вишневе та села Києво-Святошинського району). В 2014 році по цьому ж округу балотувалась ВР від “Батьківщини”. В 2015 році балотувалась до Київської обласної ради від “Батьківщини”. Працює помічником на постійній основі народного депутата Костянтина Бондарєва (фракція ВО "Батьківщина"). Займала керівні посади в Києво-Святошинській районній організації “Батьківщини”.
17. Колодій Олександр Миколайович - з березня ц.р. є депутатом Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”). В 2015 році балотувався до облради по 22 округу., але не пройшов, і став депутатом після анулювання мандатів декількох депутатів. Екс-заступник керуючого справами – начальник юридичного управління Київської облради. Київський адвокат, та фіндиректор ТОВ "Спецбудконтроль".
18. Піцик Григорій Віталійович – керівник та співробітник агропідприємств Тетяни Засухи.
19. Литовченко Владлена Володимирівна – директор Вишгородського історико-культурного заповідника.
“Міс Україна 1995”, зірка "Плейбою", громадський діяч, керівник культурних проектів, кандидат історичних наук. В серпні 2016 року стала головою ради Аграрної партії з питань культури і духовності.
20. Дзюба Олександр Миколайович – з березня ц.р. є депутатом Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”). До того був депутатом Вишгородської районної ради від “Батьківщини”, очолював районний виборчий список партії. В 2019 році був довіреною особою кандидата від “Батьківщини” в депутати ВР Романа Буковського по 96 округу (Вишгород), який в 2014 році балотувався по тому ж округу до ВР від “Опозиційного блоку”. Олександр Дзюба також балотувався до ВР в 2014 році по 96 округу – від “Батьківщини”.
21. Бебешко Анатолій Сергійович – головний спеціаліст відділу по роботі з постійними комісіями управління з питань забезпечення депутатської діяльності та роботи з постійними комісіями виконавчого апарату Київської обласної ради, а також юрист Коцюбинської селищної ради. В 2019 році балотувався до ВР по списку “Батьківщини” (№93). Син Олени Бебешко, №16 цього списку.
22. Іванов Трохим Сергійович – заступник з питань діяльності виконавчих органів ради міського голови Вишгороду Олексія Момота, яки зараз балотується на голову Вишгородської ОТГ від партії “За Майбутнє”. Співзасновник та керівник ГО “Народна рада міста Вишгорода та Вишгородського району”, співзасновник БФ “З відкритим серцем у майбутнє”, екс-співзасновник ГО "Центр боротьби з корупцією на Київщині”.
23. Боровська Наталя Вікторівна – депутат Київської обласної ради (фракція “Обʼєднання “Самопоміч”), член постійної комісії з питань бюджету та фінансів. На сайті ЦВК вказано, що Наталя Боровська працює заступником директора з правових питань ТОВ "Карбонтранссервіс". хоча в її декларації це ніяк не відображено .
24. Мартиновський Олександр Валерійович – керуючий партнер в Адвокатському об’єднанні "Мартиновський та партнери", київський адвокат. Працював помічником народного депутата VI скликання Віктора Лозінського (фракція БЮТ).
25. Ульянова Наталія Юріївна – фізична особа-підприємець в сфері надання послуг перукарнями та салонами краси. Співзасновник та керівник ГО “Спілка жінок Київщини”, співзасновник ГО “Спілка поляків без кордонів”. Працювала помічником народних депутатів VIII скликання Михайла Гаврилюка та Віктора Романюка (обидва – фракція “Народний фронт”).
26. Боціон Григорій Павлович – депутат Рокитнянської районної ради (фракція ВО “Батьківщина), голова постійної комісії з питань планування, бюджету, фінансів і цін, контролю за проведенням приватизації, економічних реформ та управління комунальною власністю района. Власник ТОВ "Геотопозйомка", співвласник ТОВ “Капітал-Агропродукт”, директор ТОВ "Капітал-Агроінвест". На сайті ЦВК вказано, що Григорій Боціон досі є директором ТОВ “Мегаполіс-Земля” (зараз – ТОВ “Брайсон”), але, відповідно до його декларації, він є директором ТОВ “ПК Архітектура” (зараз – ТОВ “Северс”).
27. Жеков Іван Іванович – начальник відділу адміністративно-кадрової роботи київського КП "Житлоінвестбуд – УБК".
28. Сперкач Наталія Василівна – голова Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області. Була обрана на цю посаду в 2015 році як самовисуванка.
29. Нелюбин Віталій Леонідович – депутат Ірпінської міської ради (фракція “УКРОП”, в 2015 році очолював міський список партії), місцевий забудовник. Співзасновник та директор ТОВ "Комунально-житлове управління Альтернатива", а також, за даними аналітичної системи Youcontrol, є засновником 18-ти та керівником 14 підприємств (зазвичай – обслуговуючих кооперативів житлових комплексів).
30. Чечко Світлана Валентинівна – керуюча справами виконкому Гостомельської селищної ради.
31. Хоменко Володимир Миколайович – екс-голова Чернігівської ОДА (2007-2014 рр), екс-депутат Чернігівської обласної ради VI скликання від Партії регіонів (2010-2015 рр), екс-голова Броварської РДА (1997-1999 рр), депутат ВР I скликання (1990-1994 рр). На сайті ЦВК вказано, що він є фінансовий директор ТОВ "Агропромислова група Верес лтд", але серед офіційно зареєстрованих в Україні підприемств таке ТОВ знайти не вдалося.
32. Алєксєєва Ірина Олександрівна – маркетинг-директор івент-агентства “Elit show” (Біла Церква), член команди місцевого осередку “Батьківщини”.
33. Устименко Дмитро Олександрович – бенефіціар та директор ТОВ "Світанок Плюс".
34. Марчук Наталія Яківна – депутат Володарської селищної ради Київської області. На виборах президента 2014 року була довіреною особою кандидата Миколи Маломужа по 93 округу. На парламентських виборах 2012 року була довіреною особою кандидата Петра Гученка по 92 округу. В 2010 році на виборах президента очолювала ОВК 93 округу від Юлії Тимошенко.
35. Лук’яненко Олександр Іванович – депутат Обухіської міської ради (фракція “Об’єднання “Самопоміч”), член комісії з питань регулювання земельних відносин, екології охорони навколишнього природного середовища. Співзасновник та директор ТОВ "Обухівтранс", яке вважалося головним пасажироперевізником Обухівського району.
36. Канакі Сергій Олександрович – екс-депутат Київської обласної ради VI скликання (2010-2015 рр) від Партії регіонів, колишній керівник Обухівської міської організації Партії регіонів. Власник ТОВ "Коктебельський прибій" (діяльність готелів), співзасновник обслуговуючого кооперативу “Гощів”..
37. Швець Наталія Петрівна – начальник управління освіти і науки Славутицької міської ради.
38. Калашник Валерій Іванович - депутат Броварської районної ради(фракція ВО “Батьківщина”), голова профкому ПрАТ "Комбінат "Тепличний”.
39. Марченко Галина Миколаївна – голова Великополовецької сільської ради Сквирського району. Відповідно до її декларації за 2019 рік, володіє в селі декількома гектарами землі. З 2008 по 2015 рік була керівником партії “Біла Церква разом”.
40. Чичикало Анатолій Петрович – заступник голови Білоцерківської райради (фракція ВО “Батьківщина”). Екс-голова Сквирської РДА (2014 рік). Працював помічником народних депутатів VI скликання Ігоря Воротнюка та Олега Тищенка (обидва – фракція БЮТ).
41. Кременчук-Дворнікова Віолетта Віталіївна – з початку 2018 року є депутатом Ірпінської міської ради від партії “Нові обличчя” (місцевого екс-мера Володимира Карплюка), начальник відділу координування культмасових заходів та фізкультурно-спортивної роботи виконкому Ірпінської міської ради. Її чоловік Дворніков Ігор Євгенович працює директором КП “Ірпіньжитлоінвестбуд”.
42. Копаниця Олександр Миколайович – на сайті ЦВК вказаний як голова правління ПАТ “Мостобуд”, яке зараз перебуває на етапі банкрутства. Незважаючи на банкрутство, продовжує мити пісок під Південним мостом Києва. Раніше головою наглядової ради цього підприємства був скандально відомий екс-нардеп від Партії регіонів Володимир Продівус. Олександр Копаниця працював помічником народного депутата VI скликання Володимира Личука (фракція Партії регіонів). Також Олександр Копаниця був власником та керівником ТОВ “Торговий дім “Мост”, дію якого припинено.
43. Русс Олександр Миколайович – депутат Білоцерківської міської ради (фракція “Об'єднання “Самопоміч”, №1 якої на виборах 2015 року був діючий мер Геннадій Дикий), член постійної комісії з питань інвестицій, регуляторної політики, торгівлі, послуг та розвитку підприємництва, власності, комунального майна та приватизації. Директор готелю “Центральний, фізична особа-підприємець (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна). Відповідно до його декларації, в 2019 році разом з дружиною-ФОПом заробили понад 1,8 млн гривень.
44. Дзюба Лариса Павлівна – фізична особа-підприємець в сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
45. Авраменко Анатолій Миколайович – на сайті ЦВК вказаний як віце-президент АКБ "Індустріал банк". В 2016-2017 рр працював заступником гендиректора та гендиректором КП КОР “Готово”. В 2015 році балотувався до Броварської міської ради по округу №2 від партії “УКРОП”. Батько Авраменко Микола Григорович – колишній суддя Київського апеляційного суду.
46. Датко Наталія Іванівна – депутат Фастівської міської ради (фракція ВО “Батьківщина”), екс-секретар міської ради, обрана по 33 округу, старший інспектор з кадрів ДУ "НІССХ ім. М. М. Амосова НАМН України". На виборах президента в 2019 році була членом ОВК №91 від кандидата Сергія Носенка. На позачергових виборах президента в 2014 році була заступником голови ОВК №92 від кандидата Юлії Тимошенко. В тому ж році на позачергових виборах ВР в тій же комісії була секретарем від партії Наталії Королевської “Україна – Вперед!”.
47. Кацан Роман Вікторович – №1 списку ВО “Батьківщина” до Бориспільської районної ради. На сайті ЦВК вказаний як виконавчий директор ТОВ "Київський хлібопродукт". Керівник ГО “Товариство індивідуальних забудовників “Цілина-Агро”.
48. Катасонов Євгеній Вікторович – начальник КП Щасливської сільської ради "Житлово-комунальний комбінат "Щасливський" (Бориспільській район). Співзасновник та керівник ГО “Громадське формування “Щит” з охорони громадського порядку Щасливської сільської ради”.
49. Шейгас Марина Валеріївна – київський адвокат, акціонер “АТЕК.
Співвласник та керівник ТОВ "Фінансово-правова група "Лад", а також співвласник ПрАТ "АТЕК", гендиректором якого багато років працювала голова Обухівської районної ради Лариса Ільєнко (зараз балотується від “Батьківщини” на голову Обухівської ОТГ), старша донька якої ВІкторія Ільєнко є №5 цього списку.
KV писала, що наприкінці 2019 року Київрада віддала 30 гектарів заводу “АТЕК” на Святошино під забудову. Крім того, з 2014 року тут базується “Національний корпус” (колишній батальон “Азов”).
Чоловік Марини Шейгас – Мухін Володимир Миколайович – начальник Управління Державного агентства рибного господарства в Києві та Київській області.
50. Григорусь Микола Павлович – певно, з документами, поданими кандидатом, відбулась плутанина. Повний тезка кандидата є депутатом Бучанської міської ради від “БПП-Солідарність” (заступник голови комісія з питань соціально-економічного розвитку, підприємництва, ЖКГ, бюджету, фінансів та інвестування), екс-депутатом Бучанської міськради VI скликання (2010-2015 рр, від партії “Пора”) і V скликання (2006-2010 рр, від НРУ).
Ровесник же кандидата – Григорусь Ігор Миколайович – приватний підприємець, який в 2015 році балотувався до Бучанської міської ради від ВО “Батьківщина”.
51. Чайка Людмила Григорівна – начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Броварської райдержадміністрації.
52. Шушаков Костянтин Олександрович – депутат Обухівської районної ради (фракція “УКРОП”), колишній голова райради, з другої спроби знятий з посади депутатами 1 лютого 2019 року. Замість нього райраду очолила Лариса Ільєнко (зараз балотується від “Батьківщини” на голову Обухівської ОТГ), старша донька якої ВІкторія Ільєнко є №5 цього списку.
53. Полякова Оксана Володимирівна – власник та директор ПП "Торгмікс” (діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування).
54. Павловський Сергій Петрович – власник та директор ПП "Вирій" (роздрібна торгівля пальним). На виборах президента в 2019 році був довіреною особою кандидата Лариси Майсак по 91 округу. Керівник Фастівської міської організації Народної партії. Був помічником народного депутата VI скликання Сергія Павленка (фракція Народної партії).
55. Куценко Наталія Григорівна – заступник директора з навчально виховної роботи Коржівської загальноосвітньої школи I-III ступенів (Баришівський район), екс-депутат Коржівської сільської ради (2010-2015 рр) від ВО “Батьківщина”.
56. Романенко Наталія Олександрівна – головний спеціаліст відділу законодавчого регулювання діяльності на ринках фінансових послуг та імплементації європейського законодавства Департаменту державного регулювання та методології нагляду на ринках фінансових послуг Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
57. Полякова Ярослава Андріївна – головний спеціаліст з питань культури виконкому селищної ради Пісківської ОТГ (Бородянський район), депутат Клавдієво-Тарасівської селищної ради (Бородянський район).
58. Сергеєв Володимир Миколайович – головний юрист-консультант Інституту проблем безпеки АЕС НАНУ, колишній головний юрисконсульт відділу правового забезпечення юридичного департаменту Міністерства екології та природних ресурсів.
59. Шуляренко Володимир Вікторович – також балотується до Бучанської районної ради. Власник та керівник ПрАТ "ПМК-6", ТОВ "Євробуд" та ТОВ “Виробнича комерційна асоціація “Будівельні інвестиції”.
60. Адамова Людмила Олександрівна – головний лікар та директор комунального некомерційного підприємства Обухівської райради "Обухівська районна стоматологічна поліклініка".
61. Хітрук Наталія Володимирівна – начальник юридичного відділу ТОВ "Ернерінг", колишній головний спеціаліст відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації УДР ГТУЮ в Одеській області. Помічник на громадських засадах народного депутата Сергія Буніна (фракція “Слуга народу”). Працювала помічником народного депутата VIII скликання Олега Велікіна (фракція “БПП”), який зараз балотується до Київради від партії “УДАР”.
62. Скрипа Євгеній Васильович - депутат Сквирської районної ради від “БПП-Солідарність”, провідний фахівець Національної академії внутрішніх справ.
63. Левицький Олександр Анатолійович – директор торгівельного комплексу "Автоконтинент" на Троєщині (ТОВ "Ремонтник"). Також можливо: помічник нардепа VIII скликання Сергія Хланя (фракція “БПП”); екс-директор ТОВ “Алладін”; кандидат в депутати Київради від “Руху за реформи” Сергія Думчева на місцевих виборах 2015 року.
64. Михальченко Людмила Юріївна – депутат Білоцерківської районної ради (заступник голови фракції ВО “Батьківщина”), член постійної комісії з питань промисловості, підприємництва, будівництва, транспорту, зв’язку, торгівлі та захисту прав споживачів. Завідуюча складом ТОВ "Агрофірма Білоцерківська".
65. Гребінь Сергій Миколайович – з березня ц.р. є депутатом Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”, округ №47). Голова фермерського господарства (ФГ) "Добробут- 10", екс-директор вже ліквідованого державного підприємства “Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна “Ветсанутильзавод”.
66. Бабіч Володимир Михайлович – фізична особа-підприємець в сфері змішаного сільського господарства. Його тезка в 2010 році був обраний від “Нашого края” депутатом Красносільської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області
67. Єлагін Володимир Володимирович – головний лікар та в.о. гендиректора КНП КОР "Київська обласна лікарня". Керує закладом вже 19 років. В 2006 році висувався до Київської облради від “Народного блоку Литвина”. Раніше був членом президії та головою постійної комісії з питань екології та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облради.
68. Полоз Ірина Володимирівна – начальник відділу відділу претензійно-позовної роботи з фізичними особами київського комунального концерну (КК) "Центр комунального сервісу”. Згідно її декларації за 2019 рік, є членом ГО “Національна асоціація адвокатів України”. За даними ГО, відповідне посвідчення адвоката видано в січні 2019 року Радою адвокатів Полтавської області. В 2019-2020 рр КК “Центр комунального сервісу” двічі закупав юридичні послуги у адвоката Полоз І.В, на загальну суму 54 тис. гривень.
69. Аджапашвілі Лідія Миколаївна – також балотується до Броварської районної ради. В 2015 році балотувалась до Броварської районної ради від ВО “Батьківщина” по округу №15. Менеджер в ТОВ "Редакція журналу “Охорона праці".
70. Вакуленко Михайло Іванович – пенсіонер. Ймовірно, колишній директор КП “Білоцерківтепломережа” та ТОВ “Білоцерківтеплоенерго”.
71. Олексієнко Марія Миколаївна – директор КЗ “Тарасівське навчально-виховне об’єднання” Великодимерської селищної ради Броварського району. В 2015 році балотувалась до Броварської районної ради від “Радикальної партії Олега ляшка” по округу №16.
72. Горчинський Віталій Сергійович – також балотується до Козинської селищної ради Обухівського району. Ймовірно колишній начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДФС в Запорізькій області.
73. Демченко Роман Васильович – начальник внутрішньої безпеки ПСП АФ "Світанок", колишній член наглядової ради ПрАТ “Саливонківський цукровий завод” Тетяни Засухи, син якої очолює цей список..
74. Іващенко Валерій Григорович – власник та директор ПП "Кобальт" (діяльність приватних охоронних служб). В 2015 році балотувався до Білоцерківської міської ради від партії “Рідне місто” по округу №27. В 2012 році балотувався до ВР під №5 списку СПУ. В 2010 був обраний депутатом Білоцерківської міської ради від “Всеукраїнської партії “Дітей війни”.
75. Сізик Марина Ігорівна – київський адвокат, юрист в ТОВ "ВБР-Транс" (вантажний автомобільний транспорт).
76. Соколовська Наталія Мирославівна – також балотується до Вороньківської сільської ради Бориспільського району. Вчитель фізкультури у Головурівській загальноосвітній школі I-III ступенів (Бориспільський район).
77. Поліщук Дмитро Андрійович – депутат Білоцерківської міської ради (фракція “Об'єднання “Самопоміч”), голова постійної комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів. Заступник начальника відділу інвестицій та розвитку ТОВ "Білоцерківвода". Співзасновник та керівник ГО “Федерація баскетболу Київська області” та Київської обласної федерації баскетболу.
78. Бідула Людмила Миколаївна – також балотується до Бучанської районної ради. Депутат Ірпінської міськради (фракція “Солідарність жінок України”, округ №33), голова комісії з питань соціального захисту населення, медицини, наслідків аварії на ЧАЕС та питань АТО. Завідувач лікарні Коцюбинської селищної ради. Донедавна працювала директором НКП “Ірпінська центральна міська лікарня”.
79. Запорожець Олександр Євгенович – співвласник та керівник ТОВ "Будсервіс", колишній головний архітектор Згурівської райдержадміністрації.
80. Казмерчук Леонід Васильович – також балотується до Пристоличної сільської ради Броварського району. На сайті ЦВК вказаний як водій в ПП "Ковтун Г.В.". ПП “Ковтун Гліб Васильович”. Статус ФОП “Ковтун Галина Володимирівна” також під питанням, а її повна тезка є головним спеціалістом відділу будівництва та нерухомості господарського управління адміністративного департаменту НСЗУ. Також повний тезка Казмерчука Леоніда Васильвоича вказаний як співзасновник ТОВ “Компанія “Слов'янський союз”.
81. Голіней Віта Анатоліївна – на сайті ЦВК вказана як ріелтор “Агентства нерухомості "АллаВіта". За таким запитом пошуковик google видає лише Facebook-сторінку по бориспільській нерухомості. Єдина юрособа за такою назвою – ТОВ “АллаВіта” – зареєстровано в Донецьку та займається дослідженням громадської думки. Статус ФОП Голіней Віта Анатоліївна з Борисполя під питанням.
82. Куценко Святослав Вікторович – в 2015 році був обраний депутатом Ірпінської міської ради VII скликання від партії “Нові обличчя” мера Ірпеня Володимира Карплюка, але Ірпінська ТВК в 2017 році позбавила його мандату і всі суди він програв.
На парламентських виборах 2019 року очолював ОВК №95 від ВО “Батьківщина”, та був висунутий кандидатом в народні депутати по цьому округу від “Громадянської позиції”. В цьому ж окрузі на виборах президента в 2019 році був представником кандидата Володимира Зеленського. На парламентських виборах 2014 року очолював ОВК №95 від Ліберальної партії України. Також пишуть, що в 2010 році він обрався до Ірпінської міськради від Громадянської позиції”, проте в офіційних джерелах не вдалось знайти цьому підтвердження
Співвласник ТОВ "Метрокс" (будівництво житлових і нежитлових будівель) та власник ПП “Павліна-СЛ”. Волонтер благодійного фонду "Здорова нація", який, схоже, не має юридичної реєстрації.
83. Бойко Катерина Василівна – на сайті ЦВК сказано, що вона працює головним бухгалтером КП Щасливської сільської ради "Житлово-комунальний комбінат "Щасливський" (Бориспільський район), проте остання її відповідна декларація є лише за 2018 рік.. Начальником КП працює Євгеній Катасонов, №48 цього списку.
84. Нагребельний Андрій Олегович – діючий співвласник та колишній голова наглядової ради (2014-2019 рр) ПрАт "АТЕК".
В ті ж роки гендиректором “АТЕК” була Лариса Ільєнко, нинішній голова Обухівської райради, яка зараз балотується на голову Обухівської ОТГ від “Батьківщини”. ЇЇ старша донька ВІкторія Ільєнко під №5 цього списку. Ще один бенефіціар “АТЕК” Марина Шейгас балотується до Київської облради під №48 цього списку.
Андрій Нагребельний – колишній керівник Києво-Святошинської районної парторганізації ВО “Батьківщина”. В 2019 році балотувався від партії до ВР по 95 округу. В 2006 році балотувався до ВР по списку виборчого блоку “Влада народу”.
Згідно його декларації за 2018 рік, є власником ТОВ “Багатогалузеве підприємство “Рідна земля”, співвласником та директором ТОВ “Професійний бійцівський союз”, співвласником ТОВ “Траум Фабрік”, ТОВ “Біопромінь”, ТОВ “Фінансово-правова група “Лад” і ТОВ “Господарсько-комерційний центр українського реєстрового козацтва”.
Співзасновник ГО “Спілка учасників АТО “Патріот” і БО “Благодійний фонд “Пересвіт”.
Кандидати до Київської обласної ради від "Батьківщини" на місцевих виборах 2020 розподілені по окружним спискам наступним чином.
ТВО №1. Територіальна громада Білоцерківського району Київської області, що включає Білоцерківську територіальну громаду
1. Браславський Руслан Георгійович
2. Шугалєєва Ірина Григорівна
3. Боровська Наталя Вікторівна
4. Алєксєєва Ірина Олександрівна
5. Русс Олександр Миколайович
6. Михальченко Людмила Юріївна
7. Вакуленко Михайло Іванович
8. Іващенко Валерій Григорович
9. Поліщук Дмитро Андрійович
ТВО №2. Територіальні громади Білоцерківського району Київської області, що включають Сквирську, Тетіївську, Рокитнянську, Таращанську, Ставищенську, Узинську, Володарську, Гребінківську, Фурсівську, Маловільшанську, Ковалівську та Медвинську територіальні громади
1. Світовенко Віктор Вікторович.
2. Бойко Галина Миколаївна.
3. Громадецький Олександр Миколайович.
4. Овдієнко Маріанна Олександрівна.
5. Мартиновський Олександр Валерійович.
6. Боціон Григорій Павлович.
7. Марчук Наталія Яківна.
8. Марченко Галина Миколаївна.
9. Чичикало Анатолій Петрович.
10. Скрипа Євгеній Васильович.
11. Гребінь Сергій Миколайович.
ТВО №3. Територіальні громади Бориспільського району Київської області, що включають Бориспільську, Яготинську, Переяславську, Пристоличну, Вороньківську, Студениківську, Гірську, Золочівську, Циблівську, Ташанську та Дівичківску територіальні громади
1. Левітас Ігор Маркович.
2. Бебешко Анатолій Сергійович.
3. Дзюба Лариса Павлівна.
4. Кацан Роман Вікторович.
5. Катасонов Євгеній Вікторович.
6. Полоз Ірина Володимирівна.
7. Соколовська Наталія Мирославівна.
8. Казмерчук Леонід Васильович.
9. Голіней Віта Анатоліївна.
10. Бойко Катерина Василівна.
ТВО №4. Територіальні громади Броварського району Київської області, що включають Броварську, Великодимерську, Баришівську, Березанську, Згурівську, Калитянську, Зазимську та Калинівську територіальні громади
1. Сапожко Марина Анатоліївна.
2. Сімановський Олександр Володимирович.
3. Тимченко Сергій Володимирович.
4. Хоменко Володимир Миколайович.
5. Калашник Валерій Іванович.
6. Авраменко Анатолій Миколайович.
7. Чайка Людмила Григорівна.
8. Куценко Наталія Григорівна.
9. Аджапашвілі Лідія Миколаївна.
10. Олексієнко Марія Миколаївна.
11. Запорожець Олександр Євгенович.
ТВО №5. Територіальні громади Бучанського району Київської області, що включають Бучанську, Макарівську, Бородянську, Гостомельську, Немішаївську та Пісківську територіальні громади
1. Притуляк Олег Вячеславович.
2. Колодій Олександр Миколайович.
3.Нелюбин Віталій Леонідович.
4. Чечко Світлана Валентинівна.
5. Григорусь Микола Павлович.
6. Полякова Ярослава Андріївна.
7. Шуляренко Володимир Вікторович.
ТВО №6. Територіальні громади Бучанського району Київської області, що включають Ірпінську, Вишневу, Борщагівську, Білогородську, Коцюбинську та Дмитрівську територіальні громади
1. Бебешко Олена Олександрівна.
2. Жеков Іван Іванович.
3. Кременчук-Дворнікова Віолетта Віталіївна.
4. Копаниця Олександр Миколайович.
5. Бабіч Володимир Михайлович.
6. Сізик Марина Ігорівна
7. Бідула Людмила Миколаївна
8. Куценко Святослав Вікторович
9. Нагребельний Андрій Олегович
ТВО №7. Територіальні громади Вишгородського району Київської області, що включають Вишгородську, Іванківську, Славутицьку, Димерську, Петрівську, Пірнівську та Поліську територіальні громади
1. Литовченко Владлена Володимирівна.
2. Дзюба Олександр Миколайович.
3. Іванов Трохим Сергійович.
4. Швець Наталія Петрівна.
5. Полякова Оксана Володимирівна.
6. Сергеєв Володимир Миколайович.
ТВО №8. Територіальні громади Обухівського району Київської області, що включають Васильківську, Обухівську, Миронівську, Кагарлицьку, Богуславську, Українську, Ржищевську, Федосіївську та Козинську територіальні громади
1. Панченко Ірина Сергіївна.
2. Ільєнко Вікторія Володимирівна.
3. Устименко Дмитро Олександрович.
4. Лук’яненко Олександр Іванович.
5. Канакі Сергій Олександрович.
6. Шейгас Марина Валеріївна.
7. Шушаков Костянтин Олександрович.
8. Адамова Людмила Олександрівна.
9. Хітрук Наталія Володимирівна.
10. Левицький Олександр Анатолійович.
11. Горчинський Віталій Сергійович.
ТВО №9. Територіальні громади Фастівського району Київської області, що включають Фастівську, Боярську, Калинівську, Глевахівську, Чабанівську, Кожанську, Гатненську, Бишівську та Томашівську територіальні громади
1. Старикова Ганна Віталіївна.
2. Піцик Григорій Віталійович.
3. Ульянова Наталія Юріївна.
4. Сперкач Наталія Василівна.
5. Датко Наталія Іванівна
6. Павловський Сергій Петрович.
7. Романенко Наталія Олександрівна.
8. Єлагін Володимир Володимирович.
9. Демченко Роман Васильович.
Читайте: Виборча карта Київської області: округи та дільниці
Фото: коллаж KVКиевVласть
Активісти від Білоцерківської “Свободи” своїм коштом зробили адресні таблички із новою назвою перейменованої вулиці та роздали їх людям. Приводом стало вшанування річниці Іловайської трагедії, у якій загинув Віталій Коломієць – ім’я якого віднедавна і носить вулиця у місті.
Про це KV стало відомо з публікації депутата Білоцерківської міськради Вадима Кошеля (фракція ВО “Свобода”) у фейсбуці.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Так, активісти Білоцерківської міської організації ВО “Свобода” та всеукраїнської громадської організації “Сокіл” подарували 33 адресні таблички мешканцям вулиці Віталія Коломійця. Таблички було виготовлено за кошти міської парторганізації.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“Ще у 2017 році Білоцерківська міська рада за ініціативи депутата Білоцерківської міської ради від ВО “Свобода” Вадима Кошеля перейменувала вулицю на честь загиблого Героя. Але з різних причин не всі мешканці змінили таблички на своїх будинках. Тож за кошт Білоцерківської міської організації ВО “Свобода” виготовлені відповідні таблички для усіх будинків по вул. Віталія Коломійця. Захід присвячений до річниці вшанування Іловайської трагедії, де загинув Віталій Коломієць”, – йде мова у публікації.
Нагадаємо, 30 липня депутати Білоцерківської міськради знов прийняли рішення про відсторонення Вадима Кошеля (“ВО “Свобода”) на посаді секретаря, не дивлячись на рішення Окружного адмінсуду Києва, яким скасоване рішення міськради Білої Церкви про припинення його повноважень. Міська партійна організація вже надіслала очільнику міста вимогу про ветування цього рішення.
Читайте: Білоцерківська “Свобода” вимагає від мера ветувати рішення про відсторонення секретаря міськради
Фото: фейсбук-сторінка Вадима Кошеля
КиевVласть
Депутат Києво-Святошинської райради Олександр Кириченко разом із ВО “Свобода” продовжують захищати українську мову, адже вважають – тільки українська мова має бути державною.
Про це KV стало відомо із інтерв'ю депутата Києво-Святошинської райради від ВО “Свобода”, кандидата на голову Борщагівської ОТГ Олександра Кириченка. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Питання захисту української мови було актуальним у всі часи. Колись мого прадіда, який жив у Софіївській Борщагівці, виселили на Урал через те, що він розмовляв українською. Там він і загинув, а сім'ю нашу залишили без майна. Тому разом зі “Свободою” ми активно виступаємо за українську мову. Тільки українська мова має бути державною. І наша ціль, аби внуки розмовляли виключно українською. Буде мова – буде держава”, – каже він.
Кириченко зазначив, що “Свобода” є найбільш дисциплінованою політсилою.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“ВО “Свобода” – це патріоти, які налаштовані змінювати життя українців. Під час Революції Гідності ми втратили 19 побратимів, що було дуже тяжкою втратою. Ми, як ніхто, розуміємо, як важливо стримувати російську агресію та не допустити царювання проросійських партій”, – завершив він.
Нагадаємо, як раніше писала KV, депутат Києво-Святошинської райради Олександр Кириченко вважає, що створення комфортного проживання для усіх вікових категорій населення у Софіївській та Петропавлівській Борщагівці є надзвичайно важливим. Для цього необхідно покращувати рівень інфраструктури, створювати умови для розвитку молоді та залучати інвесторів.
Читайте: Олександр Кириченко: “За підтримки “Свободи” змагатимусь на виборах голови Борщагівської ОТГ”
Фото: соцмережі
КиевVласть
Села Петропавлівська та Софіївська Борщагівка історично пов'язані, як єдина громада. А вже через два місяці населені пункти офіційно об'єднаються в Борщагівську ОТГ. Про те, як вирішити проблеми, що турбують місцеве населення, як ніхто краще знає корінний мешканець Петропавлівської Борщагівки, депутат Києво-Святошинської райради та засновник футбольної команди ветеранів “Нива” Олександр Кириченко.
KV: З якими проблемами до вас, як депутата районної ради, найчастіше звертаються мешканці?
Олександр Кириченко: Найчастіше мешканці Києво-Святошинського району звертаються за матеріальною допомогою через складні життєві обставини. Разом із депутатами фракції намагаємось допомогти кожному. Депутатський фонд для допомоги наразі становить 150 тисяч гривень одному депутату. Звісно, що на рік іноді коштів не вистачає, оскільки часто на тяжкі хвороби людям необхідно до 100 тисяч гривень. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Також звертаються мешканці щодо незаконних забудов. Ми виїжджаємо на місце, спілкуємось із забудовником. Однак, у таких ситуаціях наші повноваження закінчуються на рекомендаційних листах. Звертаємось до органів місцевого самоврядування щодо таких випадків, оскільки це їхня зона відповідальності.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Є проблема із несанкціонованими газовими заправками. Але знову таки – як депутат районної ради, я можу лише перевірити документи та звернутись до особи, яка незаконно продає нафтопродукти. При цьому тримаю такі питання на контролі і завжди до кінця захищаю інтереси громади.
KV: Які основні проблеми є у Києво-Святошинському районі?
Олександр Кириченко: У районі є багато проблем, зокрема із дорогами, постійними заторами на в'їзді у столицю, благоустроєм, інфраструктурою. Однак, вже через два місяці район перестане існувати і, на мою думку, доцільніше говорити про проблеми окремих територій, адже їх вирішуватимуть громади.
KV: Ви є корінним жителем Петропавлівської Борщагівки. Які проблеми є на території? Що турбує населення?
Олександр Кириченко: На мою думку, дуже важливим є створення комфортного проживання для усіх вікових категорій населення у Софіївській та Петропавлівській Борщагівці. Необхідно покращити рівень інфраструктури, зокрема це будівництво нових шкіл та садочків, оскільки кількість житлових комплексів постійно збільшується. Я отримую багато звернень від батьків, які не можуть влаштувати дітей у садочок через величезну чергу. При цьому у садки, які розраховані на 80 діток, може ходити до 200 дітей. Схожа ситуація і з школами. Батькам доводиться прокидатись о п'ятій ранку і у заторах везти дітей в школи столиці. До речі, проблема із заторами є також доволі серйозною. Її можливо вирішити будівництвом малої об'їзної дороги.
Для розвитку молоді не вистачає спортивної інфраструктури. Протягом десяти років я піднімав це питання. У Петропавлівській Борщагівці є одне футбольне поле, але туди можна потрапити тільки у відведений час та за гроші. Для такого великого населеного пункту має бути мінімум три футбольних поля і, звісно, безкоштовних. Дуже мало у нас дитячих майданчиків.
Також необхідно створювати робочі місця, залучати на територію інвесторів, аби жителі могли працювати на своїй території. Для людей похилого віку надзвичайно важливо максимально наблизити надання усіх послуг.
KV: Ви плануєте брати участь у місцевих виборах?
Олександр Кириченко: Так, разом із командою ВО “Свобода” я братиму участь у виборах. Планую балотуватись на голову Борщагівської об’єднаної громади. На місцевих виборах у 2015 році я був кандидатом на голову Петропавлівської сільради і зайняв друге місце після діючого голови, який на посаді більше 30 років.
Я народився та виріс у Петропавлівській Борщагівці. Моя дружина родом із Софіївської Борщагівки, де проживає її родина. Наші діти тут народились, зростають і будуватимуть своє майбутнє. Мені дуже болять проблеми як Петропавлівської, так і Софіївської Борщагівок.
KV: Наскільки нам відомо, ви з дитинства займаєтесь футболом та декілька років тому відновили команду ветеранів у Петропавлівській Борщагівці. Розкажіть про цю справу, чи складно було?
Олександр Кириченко: Чотири роки тому була створена команда ветеранів. Ми не мали жодної допомоги, матеріальної бази. Не мали навіть футбольної форми. Наразі під прапорами команди “Нива” об'єднано близько 60 футболістів віком від 40 до 65 років. Київська обласна федерація футболу надає нам можливість грати на стадіоні “Козак-арена” у Петропавлівській Борщагівці. За власний кошт я придбав для команди спортивний інвентар. Ми виглядаємо дуже солідно навіть на змаганнях за кордоном.
Звісно, що на початку створення команди було нелегко. Але мене дуже надихав і продовжує надихати запал в очах ветеранів. Вже маємо три команди і продовжуємо розвиватись.
KV: Команда наразі бере участь у турнірах? З ким вже вдалось зіграти? З ким плануєте?
Олександр Кириченко: Наша команда брала участь у турнірах по всій Україні у різних містах. Були за кордоном. Виборюємо другі, треті місця. І я дуже цим пишаюсь, оскільки у команді немає майстрів та професіоналів, усі навчались футболу разом.
У цьому році мали їхати на дуже престижний турнір у Грузії, але через пандемію його відклали.
KV: Потрапити у команду може будь-хто?
Олександр Кириченко: Я ще ніколи не відмовляв бажаючим, тому маю окрему команду для новачків. Багато хто з них переходить в основну команду.
Після місцевих виборів планую створити молодіжні, юнацькі та дитячі команди, тренери вже напоготові.
KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації?
Олександр Кириченко: Позитивно. Реформа децентралізації дасть можливість скоротити кількість депутатів різного рівня та сільських голів. У багатьох селах сільські голови на посаді більше 30 років. Така ж ситуація у Петропавлівській Борщагівці. Я вважаю, що це проблема, оскільки людина, яка звикла працювати за радянської системи, не здатна до якісних змін та новацій.
Об'єднання сіл дасть можливість новим людям конкурувати, перемагати і розвивати громади. До того ж, реформа наблизить надання послуг до людей.
KV: Щодо думаєте з приводу об'єднання Петропавлівської та Софіївської Борщагівку в одну громаду? Чи вірним було таке рішення?
Олександр Кириченко: Петропавлівська та Софіївська Борщагівки пов'язані історично. Ми не помічаємо меж населених пунктів, тут цілі родини, ми об'єднані як громада вже давно. Мешканці спілкуються, разом відзначають свята та запрошують один одного у гості. Тому таке рішення було однозначно правильним.
Обидві сільради мають потужні бюджети і громада буде спроможною за умови правильного управління. До того ж, ми дуже близько до Києва, це дає додаткові можливості.
KV: Як “Свобода” розцінює хід терреформи та осінні вибори, які мають відбутися вже за новою адмінсистемою?
Олександр Кириченко: “Свобода” оцінює позитивно. Є деякі громади та місцеві еліти, які проти так званої партизації виборчого процесу, але це забезпечує відповідальність депутатів та голів майбутніх громад. Мабуть, було б краще, якби поріг для сільських громад становив 20-25 тисяч виборців, але законодавець прописав закон інакше. Ми приймаємо ці правила та активно готуємось до виборів в усіх громадах Києво-Святошинського району та багатьох громадах Київщини.
KV: Якими, на вашу думку, повноваженнями мають бути наділені депутати місцевих та обласної рад?
Олександр Кириченко: Обласні депутати мають бути наділені повноваженнями для контролю та так званої “законодавчої ініціативи”, аби не ходити із проханнями в адміністрацію, а самостійно реалізовувати проєкти на території, від якої він був обраний. Депутатів районних рад, на мою думку, не має бути. Правильним було б створення трьох рівнів влади – державний, обласний та місцевий (громади).
KV: Як “Свобода” сприйняла перегляд закону про державну мову? Які можуть бути наслідки через внесення змін до закону?
Олександр Кириченко: Питання захисту української мови було актуальним у всі часи. Колись мого прадіда, який жив у Софіївській Борщагівці, виселили на Урал через те, що він розмовляв українською. Там він і загинув, а сім'ю нашу залишили без майна. Тому разом зі “Свободою” ми активно виступаємо за українську мову. Тільки українська мова має бути державною. І наша ціль, аби внуки розмовляли виключно українською. Буде мова – буде держава.
KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори?
Олександр Кириченко: Ми є найбільш дисциплінованою політсилою. ВО “Свобода” – це патріоти, які налаштовані змінювати життя українців. Під час Революції Гідності ми втратили 19 побратимів, що було дуже тяжкою втратою. Ми, як ніхто, розуміємо, як важливо стримувати російську агресію та не допустити царювання проросійських партій.
Читайте: Керівник обласної “Свободи” Ігор Сабій: “Влада боїться двох речей – преси і людей на вулицях”
КиевVласть
Голова Київської облдержадміністрації (КОДА) Василь Володін звернувся до мешканців Київської області з приводу Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
Про це KV стало відомо з повідомлення прес-служби КОДА.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Шановні жителі Київщини!
22 червня на знак глибокої шани до подвигу всіх, хто відстояв перемогу у Другій світовій війні в Україні встановлено День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.
Ми вклоняємось кожному воїну-фронтовику, ветерану війни, партизану та працівнику тилу, які ризикуючи своїм життям принесли мир на українську землю. Схиляємо голови перед пам’яттю всіх, хто загинув у смертельному двобої з ворогом, подарувавши свободу своїм нащадкам.
Сьогодні ми особливо гостро відчуваємо ціну свободи. Знову відстоюємо право на незалежне мирне життя. Відстоюємо право українського народу на вибір. Вибір жити у вільній європейській Україні.
Вічна пам’ять полеглим!
Честь і слава Героям!
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Читайте: “Киевская область в шаге от усиления карантина”, – губернатор Киевщины Василий Володин
Фото: 0532.uaКиевVласть
Полювання є досить поширеним хобі серед українців. Втім навколо нього існує багато міфів. Дехто вважає, що мисливці лише знищують природу, а для когось мисливець та браконьєр – тотожні. Такі хибні думки можна почути навіть від народних депутатів Верховної Ради (ВР), котрі нещодавно запропонували низку законопроєктів, які, на думку мисливської спільноти, зруйнують цілу галузь. Мисливці також пропонують зміни до законодавства та збираються не допустити прийняття шкідливих, на їх думку, законодавчих ініціатив. Про це в інтерв’ю KV розповів голова науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, доктор сільськогосподарських наук за спеціальністю “Екологія” Василь Новицький (на фото).
Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь (далі – Асоціація), як розповів Василь Новицький, на сьогодні має 24 регіональні представництва, а також жіночий підрозділ "Діана-Магнум", об'єднує понад сотню користувачів мисливських угідь та декілька сотень фізичних осіб-членів Асоціації.
Асоціація не має своїх мисливських угідь, натомість займається об’єднанням їх користувачів, виступає як комунікатор, в тому числі на парламентських слуханнях та в міністерствах. Асоціація також займається законотворчою діяльністю, наприклад, подає законопроекти про внесення змін до різних законів, зокрема про жорстоке поводження з тваринами, про мисливське господарство та полювання, про тваринний світ, кримінальний та адміністративний кодекси.
Серед членів Асоціації багато вчених-екологів, лісівників, спеціалістів у галузі мисливства. Партнерами Асоціації є Українське товариство мисливців та рибалок (УТМР), Товариство лісівників України, Федерація мисливського собаківництва України.
Головною метою Асоціації є створення нової та удосконалення діючої нормативно-правової бази з питань ведення мисливського господарства, формування об’єктивної громадської думки про мисливське господарство та позитивного образу мисливця як людини, котра дбає про довкілля.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В інтерв’ю KV Василь Новицький розповів про те, як запропоновані до розгляду у Верховній Раді (ВР) законопроєкти можуть знищити мисливську галузь та призвести до спалаху сказу, чому заборона полювання на лося не призведе до збільшення його поголів’я, та досвід Білорусі у збільшенні поголів'я зубрів в той час, коли в Україні вони майже зникли.
KV: Розкажіть про законопроєкти, що зараз подані та розглядаються у ВР. Як запропоновані законопроєкти №2448 (автор законопроєкту – депутат Олександр Качура (фракція “Слуга народу”) написав заяву про відкликання після інтерв’ю), №2351, №0870 та №2232 вплинуть на мисливську галузь в Україні?
Василь Новицький: На сьогодні подано чотири таких законопроєкти. Два з них прийняті в першому читанні, два зареєстровані.
Законопроєкт №0870 перейшов ще з переднього скликання ВР – він стосується заборони використання свинцевого шроту у водоохоронних зонах. Але вони не виділені в натурі, і за цим законом можна буде заборонити будь-яке полювання на качку зі свинцевим шротом. Але металева форма свинцю, за даними ЄС, займає лише долі відсотку від забруднення свинцем довкілля, основне – це вихлопні гази та заводські стоки. Але зоозахисники борються чомусь лише зі шротом.
В цьому законопроєкті піднімається питання занесення вовка в охоронювані види за вимогами Бернської конвенції, хоча вона у нас прийнята із застереженнями якраз по цьому виду. Тож вовк в Україні стане умовно червонокнижним видом.
Також перше читання пройшов законопроєкт №2351, який стосується багатьох сфер – і мисливців, і лісівників, і навіть тваринників. Цим законопроєктом передбачається, якщо по-простому, що рішенням сільради можна заборонити полювання або лісокористування на певній території. За законопроєктом, якщо сільрада знаходить реліктовий для своєї території вид, в радіусі 500 м від цього виду можуть заборонити лісокористування та полювання. Радіус 500 метрів – це 75 гектарів. Дві-три рослини, пару гнізд, і на території лісгоспу можна заборонити полювання і лісокористування.
Також цей законопроєкт вносить правки до закону про жорстоке поводження з тваринами, зокрема, ним забороняється позбавляти життя тварин до втрати свідомості. Таким чином він блокує роботу норкових ферм, птахофабрик, всіх забійних комбінатів.
Також цей законопроєкт частково дублює інший, №2232, який забороняє регулювання чисельності бродячих котів і собак. Законопроєкт №2351 дозволяє комунальникам залишати бродячих котів та собак в містах і селах. Якщо раніше комунальники мали їх відловлювати, то зараз можна просто стерилізувати, кліпсувати та випустити назад в “ареал перебування”.
KV: Але ж зараз по Києву теж бігають чіповані собаки.
Василь Новицький: Наскільки мені відомо, ці чіповані собаки стерилізовані благодійним фондом, а позначки повідомляють комунальникам, що ці собаки несуть найменшу загрозу, в плані свого розмноження, але не агресивності. Але згідно діючому законодавству про жорстоке поводження з тваринами, безпритульні собаки та коти мають бути відловлені та перебувати у спеціальних закладах для перетримки або у притулках.
KV: А що з приводу двох інших законопроєктів?
Василь Новицький: Сумновідомий законопроєкт №2232 містить в собі три блоки. Зоозахисники прикриваються першим блоком – забороною станцій для притравки мисливських собак.
На жаль, наші зоозахисники при написанні законів маніпулюють фактами. Наприклад, брехня, що в Європі немає контактної притравки. В ЄС контактна притравка є у Франції, Словенії та Словаччині. А законопроєкт №2232 забороняє навіть безконтактну притравку, котра є в кожній європейській країні, хоч вона і неефективна! Франція свого часу залишала контактну притравку, бо мала проблему з лисицями, і з ними треба боротись.
Щодо гуманності цього законопроєкту теж виникають питання. Це вибіркова гуманність. Сьогодні на десятку притравочних станцій є близько 100 лисиць. Припустимо, зоозахисники рятують тих 100 лисиць від жорстокого поводження. Натомість в поле випускають десятки тисяч норних собак, абсолютно не підготовлених до контакту зі звіром. В результаті отримаємо тисячі покалічених лисиць, тому що собаки не навчені. Вони будуть помирати в природі, переносити коросту, сказ. Також отримаємо тисячі покалічених собак! Де гуманність?
Другий блок – повна заборона регуляції чисельності бродячих котів та собак у природних екосистемах.
Але ж при цьому не пропонується жодна альтернатива! Є досвід Аргентини та Австралії з безконтрольного розповсюдження домашніх тварин, де бродячі собаки та коти знищили біорізноманіття.
В Угорщині чиновники відзвітували перед громадянами, що мисливці в маленькій Угорщині відстріляли, здається, 6,5 тис. бродячих собак.
Польща має велику проблему, бо бродячі коти щороку вбивають сотні мільйонів диких тварин.
Скільки в Україні бродячих котів та собак – достеменно невідомо. З іншого боку це має бути досить динамічна і непередбачувана цифра, адже має два джерела виникнення – розмноження в природі та періодичне залишення тварин людьми. Мисливці не звітують про кількість відстріляних бродячих котів та собак. Є лише звіти єгерської служби, згідно з якими 6 тис. єгерів за останні роки відстрілювали порядку 34-36 тис. бродячих котів і собак щороку Якщо ці дані екстраполювати на 350 тис. активних мисливців, отримаємо близько мільйону бродячих котів і собак. Мільйон – це лише на рік! А що буде, якщо їх перестануть відстрілювати? Це буде екологічна катастрофа. Епідемія сказу, загроза для населення, знищення біорізноманіття, зачистка території – від горобця до лелеки, від миші до лося.
Третій блок – обмеження добування шкідливих видів, таких як лисиця чи єнот уссурійський, більш відомий як єнотовидний собака, з 9 місяців на рік – до 3 місяців. В результаті в Україні може бути спалах захворюваності на сказ.
KV: А що пропонують з приводу переобліків тварин?
Василь Новицький: Четвертий законопроєкт, №2448, стосується переобліків тварин в мисливських господарствах на вимогу будь-якого громадянина України чи організації, яка має відношення, згідно статутній діяльності, до природоохорони чи екології. В 40-денний термін після проведення обліку представники громадської організації (ГО) мають право приїхати в будь-яке мисливське господарство, і провести переоблік. Це нісенітниця, бо перерахувати на початку квітня тварин, котрих рахували в лютому, за відсутністю снігового покриву, буде неможливо.
За моїми даними, ще декілька подібних законопроєктів знаходяться на стадії розгляду та реєстрації.
Останні два законопроєкти за авторством депутата Качури, котрий має високі рейтинги в колах юристів, підготовлені, на мій погляд, досить безграмотно, особливо №2448. Таке відчуття, що ні юристи, ні фахівці їх і не читали.
KV: Законопроєкт про переоблік має якісь корупційні ризики?
Василь Новицький: Законопроєкт №2448 просто суперечить конституційним нормам. Він мав би бути направлений на експертизу до комітету із запобігання корупції, оскільки має прямі корупційні ризики.
Чому зоозахисники не хочуть прописати в законопроєктах, що беруть участь у обліках? Чому їм потрібні саме переобліки? Це дуже насторожує.
Цей законопроєкт залишає більше питань, ніж слів у ньому. Серед його авторів здається чотири громадських активіста і троє вчених, котрі працюють в об'єктах природно-заповідного фонду (до речі,в ПЗФах України обліки взагалі ніхто не контролює і вони як прави і не проводяться), при цьому немає жодного спеціаліста із мисливського господарства.
Автори плутаються в термінології, в пояснювальній записці пишуть про облік мисливських тварин, а в законі – облік видів мисливських тварин.
Більшість обліків четвероногих проводиться методом суцільного прогону. Для цього треба зо два десятки фахових обліковців та стільки ж загоничів. В законопроекті пишуть, що вони можуть проводити переоблік навіть утрьох. Як можна після сорока чоловік утрьох провести переоблік? Це буде інша методика, але хіба можна результати за різними методиками між собою порівнювати?
За чий рахунок проводити переоблік? Сьогодні облік проводиться за рахунок господарства. Хто буде фінансувати бажання громадянина чи ГО повторити облік? Якщо сам цей громадянин, питання немає, хай відшкодовує. Жоден користувач не піде на такий переоблік. А три людини походять по лісу на підборах, і скажуть, що нічого з того, що в акті первинного обліку вказано, вони не побачили, і складуть інший акт, котрий навіть не зобов'язані погодити з користувачем.
KV: А яку вагу буде мати цей акт? Таку ж як облік, чи вище?
Василь Новицький: Вище, бо це ж переоблік. Вони будуть користуватись другим актом.
KV: Тобто, потім можно актом переобліку шантажувати користувача угідь?
Василь Новицький: На кожному кроці можна шантажувати. Можна надіслати “гонця”, котрий скаже, що приїдуть з переобліками і давайте щось думати. Потім можна приїхати, провести переоблік і сказати, що у нас от такий акт, давайте цей акт викупіть. Були вже прецеденти в Україні, коли під удар екорадикалів попадали лісогосподарства, за якими стояли бізнесмени, мільйонери, яких можна було шантажувати. Але саме найбагатші господарства, а не голі заповідники, сьогодні і відіграють роль найкращих резерватів для відтворення тварин в Україні!
Моя особиста думка, що цей законопроєкт є проміжною ланкою для того щоб просто зупинити мисливську галузь і закрити полювання в Україні.
KV: З якою метою?
Василь Новицький: Перша версія – відпрацювання закордонних зоозахисних грантів, котрі передбачають закриття полювання.
Але все більше користувачів схиляються до думки, що все це робиться під майбутній продаж земель в Україні. Таким чином усуваються співкористувачі, які де-юре є перепоною для земельного дерибану. А щоб прибрати співкористувачів, треба вбити мисливську галузь, в якій договора оренди землі на строк від 15 до 49 років. І ще ж є плани як уряду Гройсмана, так і теперішнього (уряду Олексія Гончарука, який відправлено у відставку, – KV) про лісову концесію.
І я вважаю, що прямий обов’язок влади спростувати ці припущення, вийти до народу, і сказати що такі законопроєкти при них не пройдуть.
KV: Які дії ви плануєте, щоб зупинити ці законопроєкти?
Василь Новицький: Буде мирний марш (після інтерв’ю у зв'язку із всеукраїнським карантином стало відомо про перенесення маршу, – KV), щоб продемонструвати владі, що нас не купка маргиналів. Ми йдемо на цей захід з двома простими вимогами.
Перша – зупинити утиски конституційних прав мисливців в Україні, і публічні звинувачення, котрі навіть з уст народних депутатів сипляться на мисливців.
Друга – зупинити нищення мисливської галузі, надати їй вектор європейського розвитку. Якщо сьогодні держава декларує своє прагнення до Європи, чому ми не євроінтегруємось в аспекті розвитку мисливської галузі?
KV: Ви маєте якесь представництво ВР? Можливо, ви внесли якісь зустрічні законопроєкти?
Василь Новицький: На останньому круглому столі у ВР, присвяченому розгляду законопроєкту №2448, нас відкрито підтримали депутати Сергій Литвиненко (фракція “Слуга народу”) та Сергій Шахов (депутатська група “Довіра”), а також помічник нардепа Дмитра Шенцева (позафракційний). Також є неперевірена інформація, що близько 40 депутатів звернулись до міністра екології Олексія Оржеля (був міністром на момент інтерв’ю, – KV) з вимогою спростувати свої слова, що мисливці для нього диковина і він сподівається, що в Україні це явище незабаром зникне.
KV: Можете прокоментувати звинувачення, що мисливці лише беруть від природи, і нічого їй не дають, нічого не створюють?
Василь Новицький: Треба визнати вину в дезінформованості гомадян і мисливської спільноти, бо наші спілки активно почали створюватись лише в 2014-2015 роках, в той час як антимисливське лобі весь час працювало. І необізнаність населення ми маємо з двох причин.
По-перше – дезінформація від антимисливців, наприклад, що немає різниці між мисливцем та браконьєром, бо і один і другий – “вбивці”.
Але і ми, мисливці, також винні, бо наша мисливська культура подекуди далека від європейської і бажає бути кращою. В цьому аспекті нам є над чим працювати, бо інколи ми самі собі створюємо антипіар поведінкою на полюванні, і це бачать пересічні мешканці.
Людям треба пояснювати, що мисливська галузь була, є і буде. І, якщо побороти мисливство, на його місце негайно прийде тотальне браконьєрство. В жодній країні світу державі не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців. Для цього треба тримати за бюджетні гроші мільйонні армії єгерів.
Мисливська галузь серед іншого регулює кількість тварин.
Наприклад, в США щороку відстрілюють понад мільйон голів оленів. Якщо цього не робити, що буде з екосистемами? Є прецеденти, коли дикими тваринами знищуються цілі ліси й поля. На жаль, зараз для України це не актуально. Але хто, крім мисливців, буде регулювати кількість лисиць, вовків, єнотів уссурійських, котрі розносять сказ? Хто буде охороняти тварин від браконьєрів? Це можуть зробити лише мисливські господарства, котрі зацікавлені в тому економічно.
KV: Наскільки значна роль мисливців у зменшенні природного різноманіття?
Василь Новицький: На початку століття львівські вчені провели дослідження, які показали, що в лісостепу України у 62% смертності диких тварин винні сільгоспвиробники, через порушення процесів механізації та використання хімії. У смерті понад 15% диких тварин винні браконьєри. Близько 12% вилучення тварин – це мисливці, решта – ДТП і так далі.
KV: Як можна боротись із браконьєрами?
Василь Новицький: З 2015 року ми бились головою об стіну, вимагаючи кримінальної відповідальності за незаконне видобування ліцензійних видів. На рівні Мінюсту ці рішення завжди блокувались. Чому? Бо система не може себе перезавантажити, ми ж знаємо, хто основні браконьєри сьогодні – судді, прокурори, поліція.
Але ми добились з 2015 до 2017 року хоча б підняття такс за відшкодування. Відшкодування за браконьєрське видобування зайця до 2017 року складало здається 200 гривень, а зараз коштує 8 тис. гривень.
В проєкті нового закону, який ми подаємо до ВР, ми знижуємо планку для кримінальної відповідальності до приблизно 10 тис. гривень. Якщо не в’язниця, то великий штраф та умовний строк. Тільки так можна побороти браконьєрство, і саме таким шляхом пішла свого часу сусідня Білорусь.
Сьогодні влада хоче передати всі природоохоронні функції, як по мисливству, так і по рибалці, екологічній інспекції. Таким чином цей орган стане монопольним, і це лякає. Хочуть ліквідувати рибоохоронний патруль, за зразком якого ми і планували створити державну мисливську варту, хочуть ліквідувати лісову охорону.
Останнім часом на рік складалось 3-4 тис. протоколів за незаконне полювання. Це дуже мало. З них всього 9% складалось екологами, решта – єгерські служби. Але досі єгерська служба користувача угідь позбавлена права затримувати порушника. Вони можуть лише затримати на своїх угіддях підозрюваного у порушенні до приїзду поліції, але це якщо їм не чинять спротив.
Якщо в Екоінспекції будуть підрозділи по охороні тваринного світу, по охороні лісових ресурсів, по охороні водних ресурсів, тоді можна працювати. Але якщо це буде одна велика структура, і на область дадуть 5 чи 10 інспекторів, котрі будуть займатись всім, це буде катастрофою.
KV: Розкажіть більше про ситуацію з полюванням на Київщині.
Василь Новицький: Київська область має свою специфіку. В першу чергу тим, що це область з великою кількістю користувачів мисливських угідь. Київщина має посилений мисливський прес на територію. Тому для Київщини дуже важливо розподіляти мисливське навантаження рівномірно по області, наприклад, працювати над тим, щоб полювання на качку було не лише по руслу Дніпра.
Важливо вести боротьбу з браконьєрством, бо там де багато населення, багато не лише мисливців, але й браконьєрів. Наприклад, в 2017 році на Київщині було складено 227 протоколів на порушників правил полювання на суму майже 60 тис. гривень.
На території Київської області також активно проводиться боротьба із хижими та шкідливими тваринами. В тому ж 2017 році було відстріляно 1 754 лисиці, 35 вовків, 147 єнотовидних собак.
Єнотовидний собака це інвазивний вид для України. Колись, за часів радянського режиму він був завезений до України, і він живе здебільшого по руслах великих річок, оскільки любить воду.
Також в 2017 році на Київщині відстріляли 1137 бродячих собак та 419 бродячих котів.
KV: Кілька років тому був скандал із забороною полюванням на лося в Україні. Можете пояснити, що тоді відбувалось?
Василь Новицький: Ситуацію з лосем я знаю досконально. Лось став жертвою дешевого політичного піару. Напади зоозахисників на полювання на цей вид були давно, був введений 10-річний мораторій на добування лося – з 1996 до 2006 року. До мораторію було 8,4 тис. голів лося, тоді казали, що цього мало, хоча не було жодного наукового висновку про оптимальну кількість лосів в угіддях України. Як фахівець, можу сказати, що для України, як південної межі ареалу лося, оптимальна кількість не перевищує 9 тис. голів. За 10 років дії мораторію в Україні залишилось 4,1 тис. голів лося.
KV: Як таке могло статись? В цьому вина браконьєрів?
Василь Новицький: Коли користувачі мисливських угідь економічно вмотивовані, вони охороняють вид. Коли вони з цього нічого не мають, вид стає нецікавим. Жоден зоозахисник не може запропонувати кращих природоохоронних інструментів, ніж економічні. Тому за 10 років мораторію ми втратили більше половини популяції лося. Другий мораторій був з 2009 до 2012 року – приросту поголів'я лосів не було.
KV: А коли мораторію не було, між 2006 і 2009 роками, як змінилась ситуація?
Василь Новицький: Приріст був дуже малий, здається 3-4%. Під час влади Януковича, коли при владі було багато мисливців, на лося відкрили полювання. З 2012 до 2017 року чисельність лося виросла на 46% – офіційно їх було 6,3 тис. Потім окремі зоорадикали зайшли до тодішнього міністра екології Остапа Семерака, і він виписав “царський указ” про заборону полювання на лося на 25 років. Цей указ заблокували Мінюст і Мінагрополітики. На цьому Семерак не зупинився, пішов на принцип, і вирішив провести заборону через Червону книгу України (ЧКУ). З'явилося “експертне заключення” яке можна кваліфікувати як “липове”, що лося в Україні не більше 1-2 тис. Потім суд першої інстанції здається визнав його оціночним судженням.
Вони прикрились цим папірцем, визнання котрого ми потім добились в суді недійсним. В результаті ми виграли суд першої інстанції.
Семерак тоді обіцяв, що проведуть всеукраїнський облік кількості лося, розроблять програму порятунку виду. Тому що ми апелювали, що в ЧКУ є вже зубр, ведмідь та рись, котрі у ній тихо здихають. Не можна просто заборонити полювання на мисливські види, які можуть бути жертвами браконьєрства. ЧКУ і закон для браконьєра не аргумент, на відміну від покарання – штрафа та в’язниці.
Міністерство екології подало апеляцію, провели комісію по ЧКУ, де не фахівці з лося проголосували за внесення його туди. Це при тому, що був звіт Інституту зоології від 2009 року про те, що занесення лося до ЧКУ при чисельності більше 5 тис. осіб є неефективним.
В апеляції суддя послався на суспільний резонанс справи, мовляв зоозахисників багато, а мисливців на суд прийшло мало. За моєю неперевіреною інформацією, була пряма вказівка з Банкової (на вул. Банковій знаходиться Офіс президента, – KV), не розгойдувати ситуацію, щоб мисливці суд програли.
Читайте: Суд вернул лося в Красную книгу Украины
Проте Семераком не було проведено ані всеукраїнського обліку, ані розроблено програму відтворення лося.
KV: Чи є статистика по кількості лося зараз?
Василь Новицький: За моїми оцінками, через браконьєрів ми вже втратили близько 2 тис. голів лося. І його може очікувати доля зубра, також занесеного в Червону книгу.
KV: Що ви маєте на увазі?
Василь Новицький: В 1991 році в Україні було десь 650 зубрів, а в Білорусі 120. Ми одразу занесли зубра в ЧКУ, а в Білорусі йому надали подвійного статусу. Це дуже проста, але дієва схема. Якщо в заповіднику добули зубра, то браконьєр сідає до в'язниці. Але мисливське господарство може купити собі зубрів і розвести їх для комерційного полювання, котре сьогодні в Білорусі коштує 20 тис. євро. В такому випадку для зубра діє статус суворо охоронюваного вида з лімітованим добуванням. Для полювання часто обирають старого зубра, котрому скоро вмирати, і його вже добуває іноземець. За 20 тис. євро у нас можна купити кормів на рік для стада в 50 голів зубрів.
Станом на минулий рік в Білорусі налічувалось 1,8 тис. зубрів, в той час як в Україні – 220. Ми втратили дві третини популяції, а білоруси наростили в 15 разів. От вам приклад дбайливого господарювання.
Я був свідком того, як відмовили у добуванні старого лежачого зубра, котрий не відходив від годівниці та майже весь час лежав. І в той час лісівники бідкались, що немає грошей на корми, бо влада вчасно не перерахувала кошти. Тоді єгер розповідав, що в Харкові є німець, бізнесмен, який хотів би добути зубра. Були б ми у Білорусі, він заплатив би гроші, і було б за що купити корми.
Але тоді зоозахисники сказали: “Хай здохне, ми приїдемо та поставимо йому хрест”. Той зубр загинув давно. Був я недавно у Конотопі, де все це відбувалось, і ніякого хреста не бачив. Прикро констатувати, але в Україні сучасний так званий “зоозахист” більше про здирництво аніж вкладення в довкілля.
Ситуація з поголів’ям лося взагалі не залежить за великим рахунком від внутрішньої обстановки в Україні. У нас живе маргінальна частина популяції, основна – у Фінляндії, Швеції, на півночі Росії. Чисельність лося в Україні залежить від чисельності саме в основному ареалі. Коли йде ріст чисельності на півночі, за пару років відбувається витіснення поголів’я на периферію ареалу, і чисельність зростає.
Після Другої світової війни в Україні було кілька сотень лосів. В 1960-ті роки полювання на нього заборонили, лося було кілька тисяч. А за 5 років – порядка 20 тис. Таке збільшення не могла статись за 5 років за рахунок народжуваності. Це була міграційна хвиля. Є дрібні хвилі в 11 років, і велика хвиля періодичністю в 70-90 років.
KV: Яка ситуація зі звірами зараз у Чорнобильській зоні?
Василь Новицький: Регулювання чисельності тварин як такого там не відбувається, час від часу туди заходять браконьєри. На сьогодні Чорнобильська зона – замкнута самодостатня екосистема, яка здатна займатись саморегуляцією.
Але переносити ті дані на територію всієї України, де лісів всього 15%, землі розорані, буде неправильно.
Відсутність полювання в Україні не призведе до таких самих наслідків, як відсутність полювання у Чорнобильській зоні. А гарантовано – навпаки!
KV: А вовки, чи інші види тварин, виходять з Чорнобильської зони, як з такого собі розплідника?
Василь Новицький: Насправді сьогодні вона є резерватом для розмноження вовка. Але точного обліку тварин там нема.
Наприклад, працівники Чорнобильської зони кажуть, що в них живе близько 1,5 тис. лося. Тому можна підрахувати, що до занесення до ЧКУ лося було не 6 тис., а близько 8 тис.
Згідно з положенням Мінекології (зараз – Мінекоенерго), саме вони мають вести моніторинг чисельності фауни, в тому числі мисливської. Але вони того не роблять, і нахабно користуються даними користувачів мисливських угідь.
Хочеться запитати в міністра екології – чому й досі ми не знаємо, скільки тварин, зокрема лосів, у Чорнобильському заповіднику, скільки їх у інших заповідниках? Чому у відповіді на наші запити щодо чисельності лося в окремих об'єктах природозаповідного фонду (ПЗФ) ми отримували відповідь “від одного до десяти”?
Коли ми співставили площі всіх об’єктів ПЗФ, а їх сьогодні 10% від площі мисливських угідь, зі всією чисельністю лося, у нас вийшло, що в цих 10% площі ПЗФ живе всього 3% лосів.
А це територія з найкращими умовами, де не ведеться полювання! Чому ж така ситуація? Чому ж тоді в ПЗФах лосей втричі менше, ніж в середньостатистичному мисливському господарстві?
А відповідь проста. На сьогодні середній об’єкт ПЗФ – зоологічна пустеля в порівнянні з нормальним середнім мисливським господарством, де є нормальна охорона. А якщо приїхати до об’єкта ПЗФ, буде стояти браконьєрська канонада.
KV: Як Україна може заробляти на мисливській галузі?
Василь Новицький: Сьогодні окупність галузі тримається на рівні 46-48%. Україна з досить посередніми зоогеографічними умовами, де немає трофейних лосів чи оленів, могла б завдяки весняному полюванню зробити цю галузь рентабельною, як в Росії чи Білорусі.
Весняне полювання можна вести на гусака, який у нас не живе, чи на самця крижня. Самець крижня, котрий не знайшов самку, руйнує перші кладки, а другі вже не життєздатні. Більш того, якщо він спарувався, а потім знайшов гніздо, він його знову зруйнує, щоб знову паруватись. Він заважає жити самкам та виводкам до відкриття полювання. Це дуже негативно б’є по приросту качки.
Чому б під час весняного полювання не відстріляти самця крижня, у присутності єгеря, все офіційно, по ліцензії?
Весняне полювання заборонили о 2004 році, яке було відкрите три сезони. Воно було заборонено, як я вважаю, з подачі східних сусідів, які таким чином усунули конкуренцію, щоб європейці їздили до них, а не до нас.
Також можна зайнятись зубром і скласти конкуренцію Білорусі, розводити інших копитних.
Для того, щоб привабити європейського мисливця, можна запровадити вольєрне полювання.
KV: Але, вибачте, де тут спортивний елемент, якщо тварина у вольєрі?
Василь Новицький: Зараз у нас є вольєри на кілька тисяч гектар. Чому це не спортивно? Ви можете день ходити і сітки не побачити. Але точно знаєте, що тварина там є, трофейна, яку ви вже замовили на сайті. Багато кому це цікаво.
Ми нікуди від цього не дінемось, якщо мова йде про заробляння грошей.
KV: Що має зробити влада для розвитку полювання як галузі економіки?
Василь Новицький: Для початку треба, щоб влада припинила займатись популізмом, і зрозуміла, що підтримка мисливської галузі має не лише прямі фінансові вигоди, вона є запобіжником від екологічних збитків, які можуть бути в принципі.
Як приклад, після Великої депресії в США майже не залишилось дикої качки та індички. Там сьогодні стоять пам'ятники мисливцям, які відновили фауну. Держава зрозуміла, що сама не може цього зробити, і почала допомагати мисливцям субсидіями.
В Чехії міністерство сільського господарства накладає значний податок на аграріїв, щоб передати його мисливцям на відновлення фауни.
Німеччина добуває козулі та оленя в кілька разів більше, ніж усього обліковується в Україні.
Треба законодавчо вивести мисливських користувачів із залежності від основного користувача земельної ділянки. Такого становища, як у нас, немає в жодній країні з нормальним законодавством. Не має аграрій вирішувати, який мисливський користувач буде там хазяйнувати.
Зараз УТМР не може звинуватити аграрія в потруєних тваринах, бо завтра той аграрій відкличе своє погодження на користування угіддями. Треба робити як у Австрії, Словаччині, Німеччині, де мисливець практично не залежить від сільгоспкористувача. В Німеччині взагалі сільгоспкористувач не має права не займатись мисливським господарством. Хочеш – займайся безпосередньо, хочеш – передавай в користування. Не вести галузь ти не маєш права. Держава не буде боротись зі шкідниками, регулювати кількість тварин, охороняти від браконьєрів за свій рахунок тільки тому, що хтось там чогось не хоче.
Якщо ми зараз відкриємо ринок землі при діючому законодавстві, агрохолдинги легко заблокують ведення галузі.
KV: А у випадку мисливських угідь в лісі яка ситуація?
Василь Новицький: Там хочуть запровадити лісову концесію. Тоді теж користувачі там заборонять мисливство.
Тому перше – це вивести новими законодавчими поправками, і ми це вже робимо, мисливського користувача від прямої юридичної залежності від основного користувача земельної ділянки.
KV: Тобто буде паралельне користування?
Василь Новицький: Воно і зараз паралельне. Одні сіють та жнуть, інші зайця добувають. Але це галузі антагоністи, вони мають бути зрівноважені. Якщо ми захищаємо зайців від пестицидів, не треба екологічні інспектори, ми перші перевіримо, хто зайців потруїв.
А зараз сільгоспкористувачі можуть відізвати погодження на користування мисливцям.
KV: Що заважає функціонувати Асоціації?
Василь Новицький: Головне – це байдужість мисливської спільноти. Багато мисливців не цінують роботу, яку ми проводимо із владою, із населенням, законотворчу роботу. Мисливці цінують більш практичні речі, а фінансувати організацію, котра не проводить сама полювання, не має своїх угідь, вони не хочуть.
KV: Співпраця з органами державної влади якимось чином ведеться?
Василь Новицький: Наразі чіткої співпраці нема, міністерство не виявляє бажання співпрацювати. З Держлісагенством працюємо.
Але ми вдячні, зокрема, комітету ВР з питань екології та природокористування, за те що більшість депутатів на чолі з головою комітету паном Олегом Бондаренком (фракція “Слуга народу”) абсолютно прагматично підходять до вирішення питань та проблем мисливської галузі. Ми були свідками того, як ці люди ставали жертвами кібербулінгу з боку екорадикалів за підтримку раціональних діалогів з мисливцями, або навіть за те, що просто давали нам слово сказати.
Щоправда, наша подяка не стосується депутатів Олександра Фельдмана (фракція “Опозиційна платформа – За життя”) та Антона Яценка (депутатська група "За майбутнє" ), які дозволяли собі, на наш погляд, ксенофобські висловлювання в бік мисливців.
KV: Ви якось співпрацюєте з Українською асоціацією власників зброї (УАВЗ)?
Василь Новицький: Ми недавно познайомились з паном Учайкіним (Георгій Учайкін – голова наглядової ради УАВЗ, – KV), і у нас є пряма зацікавленість у співпраці, бо нас об'єднують спільні інтереси.
Ми домовились про координацію дій в плані проведення мітингу. Щодо закону про зброю, я не готовий коментувати, бо недостатньо знайомий з законопроєктами.
KV: Чи намагались ви якось співпрацювати з екологічними організаціями?
Василь Новицький: Звичайно. Ще в 2016 році я розробив Проєкт постанови Кабміну про запобігання загибелі об'єктів тваринного світу під час механізованих агротехнічних робіт. Подібна постанова навіть в РФ була введена ще в 1996 році. Вона вводила прості правила, наприклад що при збиранні врожаю треба рухатись з центру до краю польового контуру, щоб тварини мали можливість на порятунок. Якщо молотьба йде від дороги до лісу, то добре, якщо навпаки – погано, бо тварини будуть боятись авто. Я звернувся тоді в добрий десяток громадських екологічних організацій, які не виявили зацікавленості, або пообіцяли що зв’яжуться з цього приводу, і мовчать.
На жаль, в нас майже немає ідейного екологічного активізму.
Але я з великою повагою відношусь, наприклад, до WWF Україна (Всесвітній фонд дикої природи, – KV), котрий хоча б не говорить, що полювання має зникнути, і в той час робить багато корисних практичних справ.
Наприклад, по законопроєкту №2232 їх представники казали, що вони проти нього, бо не можна залишити в природі бродячих котів та собак. Домашнім тваринам місце вдома, диким у лісі, і одні іншим не мають заважати жити. Але на цьому круглому столі у них не було можливості висловитись.
Ми запрошуємо всі зацікавлені сторони до тісної співпраці в законодавчій площині, в справі охорони тваринного світу від браконьєрства, від шкідливого впливу промислового та іншого виробництва.
KV: Який досвід іноземних мисливських організацій ви хотіли б застосувати в Україні?
Василь Новицький: В Європі є така організація, як FACE (Федерація мисливських і природоохоронних асоціацій Європейського союзу). Її представники є в Європарламенті, Єврокомісії, органах місцевих влад. Вона об’єднує 7 млн європейських мисливців.
В Європі мисливці та природозахисники мають спільну організацію! Там люди розуміють, що мисливці не є злом, адже саме в них є ті гроші та ресурс, який можуть піти на захист природи.
А у нас міністр говорив, що в Європі немає полювання, і воно – середньовіччя.
Ще є Міжнародна рада з полювання та охорони тваринного світу (СІС), котра налічує 188 країн-членів. І знову, як видно з назви, вона поєднує мисливців та охорону тварин.
Ми плануємо бути на їх з'їзді у травні в Ризі, хочемо набути членства в цій організації. Щодо FACE, плани на співпрацю маємо, але поки що є проблеми із фінансуванням.
Ми готові співпрацювати з іноземними колегами у моніторингу рідкісних мисливських видів тощо.
Читайте: Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції”
Фото: надано Всеукраїнською асоціацією мисливців та користувачів мисливських угідьКиевVласть
Відсутність закону про обіг зброї серед цивільного населення несе в собі шалені ризики. По-перше, це стимулює корупцію в МВС. По-друге, десятки тисяч людей були незаконно засуджені до різних термінів позбавленні волі. По-третє, Україна втрачає великі кошти через відсутність легального ринку зброї для громадян. Про це в інтерв`ю КиевVласть розповів голова наглядової ради Української асоціації власників зброї (УАВЗ) Георгій Учайкін (на фото).
УАВЗ (*), за словами Георгія Учайкіна, сьогодні нараховує близько 20 тис. членів. “Я не буду приховувати, серед членів УАВЗ є представники не тільки МВС, а й інших силових структур. В кожній з них є нормальні люди, котрі розуміють, для чого ми це робимо”, – каже голова наглядової ради УАВЗ.
УАВЗ проводить багато заходів – навчальних та об`єднуючих, на кшталт “Gun open day”. Члени асоціації мають певні бенефіти при купівлі зброї – знижки та дисконти. Крім того, УАВЗ свого часу виступила засновником “Українського легіону”, через який пройшли тисячі громадян України.
Але головне завдання УАВЗ сьогодні – це захист своїх членів від свавілля з боку правоохоронних органів. І асоціації є що розповісти про спротив нахабству, корупції та відвертому беззаконню, який системно чинять і силові, і судові органи влади.
Проте головною метою УАВЗ останні роки є прийняття закону про зброю для цивільних осіб, який наведе лад в цій сфері та надасть громадянам України право на збройний захист свого життя та майна, а також життя своїх рідних та близьких.
В розмові з KV Георгій Учайкін роз'яснив, чому законопроект “Про зброю” (№1222) є правильним та чим шкідливий альтернативний законопроект (№1222-1). Крім того, голова наглядової ради УАВЗ розповів про економічні та безпекові перспективи від прийняття законопроекту №1222 й наголосив, що його відсутність рано чи пізно призведе до шаленого валу справ проти України в Європейському суді з прав людини.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Більшість людей вважають, що у нас є закон про зброю. Чим насправді зараз врегульовано для громадян обіг зброї, її придбання, використання?
Георгій Учайкін: Весь обіг зброї серед цивільного населення наразі регулюється внутрішнім наказом МВС №622 від 21 серпня 1998 року. Цей документ застарів з усіх точок зору. І це визнають навіть в МВС.
Наказ грубо порушує вимоги Конституції, а свіже рішення суду від жовтня 2019 року (про скасування одного з пунктів наказу МВС №622, – KV) по справі члена УАВЗ Кирила Сударикова (йому було анульовано дозвіл на зброю на підставі того, що він не пустив правоохоронців о 22 годині до себе додому, – KV) додатково переконало нас, що є судді, котрі розуміють, про що йдеться.
Ч. 7 ст. 92 Конституції, основного закону прямої дії, визначає правовий режим власності: вся власність має регулюватись виключно законом. В той же час, якщо людина за власний кошт хоче придбати/набути у власність мисливську зброю, то процес придбання регулюється не законом, а наказом МВС!
Про це знав і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, і його міністр юстиції Павло Петренко. Ми втомились судитись із Мінюстом через те, що вони не визнають незаконним наказ №622. Вони (МВС, – KV) напишуть за 15 хвилин нісенітницю, а ти потім роками це в судах оскаржуй. Ми в деяких справах вже дійшли навіть до Верховного суду – ці справи тривали три, чотири роки.
Зараз закону не існує, існує наказ. І ми сподіваємось, що закон врешті-решт з’явиться. Тим більше, що зараз відверто непоганий законопроект вже зареєстровано у ВРУ. Проте, навіть за сприятливих умов, цей процес займе не менше року. А за несприятливих – може розтягнутись.
KV: В минулому скликанні Ради був негативний досвід з законопроектом №1135-1 про зброю, котрий подали ще наприкінці 2014 року. Серед його авторів було, мабуть, 30 депутатів різних фракцій. Але не було навіть розгляду в комітетах.
Георгій Учайкін: Не було, бо гальмували як могли.
KV: А для чого тоді реєстрували? Для хайпу?
Георгій Учайкін: Ні. Була домовленість, щоб ухвалити цей закон, але його за формальними причинами не реєстрували 10 місяців. Ходили і до Олександра Турчинова із тим законом, коли він ще був в.о. президента, ми чудом його зареєстрували, як альтернативний, 10 грудня 2014 року. До нас нісенітницю зареєстрував Сергій Каплін.
KV: Чи була хоч одна фракція у минулому складі парламенту, котра чітко казала, що вона за законопроект №1135-1?
Георгій Учайкін: Ні. За законопроект були “свободівці”, але в них не було фракції. Була ситуативна підтримка окремими народними депутатами від “Народного фронту”, “Радикальної партії” та “Блоку Петра Порошенка”. Більш того, Петро Порошенко тоді так вперся – і я не вірю, що через якийсь тиск з боку МВС, хоча не виключаю і певний тиск з їх боку.
KV: Можливо, Порошенко вперся через те, що лише 11% підтримували так звану легалізацію зброї й боявся електоральних втрат?
Георгій Учайкін: Вони завжди бояться електоральних втрат, але треба ж розуміти, що власники зброї – фундамент та запорука спокою в суспільстві, тільки вони здатні зупинити будь-яке свавілля. Звісно, що ще за часів Порошенка треба було створити робочу групу з фахівців і працювати в комітетах, але сталося, як сталося.
Проте локомотивом в таких питаннях має виступати суспільство. Воно має тиснути – через петиції, суди, законопроекти, обговорення. І головне – не давати, щоб все проходило кулуарно, журналісти мають висвітлювати аргументи. Тому що під наглядом преси багато речей політики змушені робити чесно.
Втім, тепер ситуація інша. Наш законопроект №1222 є вже основним. І подано ще альтернативний №1222-1.
За великим рахунком в цьому парламенті ми вже просунулись далі, ніж в попередньому – тоді ми не переконали навіть щось розглядати в комітеті, а зараз вже маємо цілу низку позитивних експертних висновків та пройшли Антикорупційний комітет ВРУ без зауважень. Створена і працює робоча група при правоохоронному комітеті, хоч щось почалось.
KV: В минулому під ВР проходили мітинги, коли законодавцям натякали, що слід розглянути законопроект. Найближчим часом плануються якісь подібні заходи?
Георгій Учайкін: Важливо розуміти, з чим ми маємо справу. ВР – це такий окремий організм, який живе за власними правилами . Принаймні та, під якою ми мітингували в 2015 році. Ми тоді вийшли тому, що вони (парламентарії, – KV) хотіли внести зміни в Конституцію не через референдум, як того вимагає законодавство, а самостійно.
І ми вийшли із пропозицією внести до Конституції право громадян на збройний захист себе і своєї країни – на кшталт Другої поправки до Конституції США, бо в той час наша перша петиція вже була майже підписана. Ми оголосили про свою акцію першими, але потім низка політичних сил вирішили також вийти зі своїми вимогами.
Ми дізнались, через свою службу безпеки, що під Радою може бути спекотно, і завчасно вивели своїх людей за півгодини до вибухів. Ми встигли передати свою вимогу офіційно через когось з депутатів – і пішли звідти. Але після того ми стали більш обережно ставитись до таких акцій, тому що провокації із власниками зброї просто робити. Хтось щось кине, щось вибухне, а звинувачувати будуть не тільки УАВЗ, а і всіх власників зброї.
У нас були акції під Вищою радою правосуддя, судами, Генеральною прокуратурою, Кабміном, ми постійно щось таке проводимо, щоб не давати їм спати. Але такі масштабні, як у 2015 році, ми робити не хотіли.
Сьогодні ВРУ трошки інша, до неї потрапили дві політичні сили, котрі у своїх програмах офіційно задекларували, що зобов’язуються законодавчо врегулювати обіг зброї в Україні – “Слуга народу” та “Голос”. Суто теоретично, вони здатні створити необхідну кількість голосів для ухвалення закону. Тому сьогодні шанс з’явився. І навіть, якщо цього разу не вдасться зламати опір, ми вже просунулись далі і зупинятись не збираємось.
KV: Якщо уявити собі, що в 2020 році Рада прийме законопроект №1222, що зміниться для простих громадян?
Георгій Учайкін: Протягом першого півріччя після прийняття цього закону знизиться рівень вуличної злочинності, щонайменше на 50%, і стане спокійніше. Бо закон про зброю спрямований не лише на врегулювання обігу зброю.
Це – ключовий інструмент, необхідний для підвищення рівня громадської безпеки, і в боротьбі з “чорним ринком” зброї. Він передбачає не тільки право громадян на збройний захист, а і врегулювання діяльності приватних охоронних компаній, в ньому величезна низка пов’язаних питань, які абсолютно прогнозовано зміцнять громадську безпеку.
Тому цей закон жодним чином не можна називати спрощено “про легалізацію зброї”.
KV: Чи “вільний обіг зброї”.
Георгій Учайкін: Термін “вільний обіг зброї” використовують лише хлопці в погонах, щоб навмисно лякати людей.
Законопроект №1222 регламентує абсолютно всі процеси, пов’язані з обігом зброї серед цивільного населення. Наприклад – в Кабміні не знають, як обкласти населення податками, на ФОПів тиснуть, а в той же час на підлозі лежить фактично бюджетоформуюча галузь. Уявіть – в країні немає жодного патронного заводу, не вистачає курсів з навчання власників зброї, стрілецьких комплексів, а в усіх країнах світу – це створення робочих місць та наповнення бюджету. Так створіть чіткі, зрозумілі, а головне законні правила і дайте бізнесу можливість цим зайнятись!
Відрегулюйте на рівні законів, ліцензій – і ви побачите, як підуть інвестиції, бо всі зацікавлені! Наведу приклад. Тільки в одному калібрі 9х19, найпопулярнішому пістолетному в Америці, цивільні на рік вистрілюють 2 млрд патронів. Заводи з виробництва боєприпасів в США працюють в три зміни, щоб задовольнити ринок. У нас було б аналогічно, хай і в 10, 20, 30 разів менше, бо Україна сама по собі менша.
Впевнено можу сказати, що тільки на роботі курсів з підготовки власників зброї роботу могли б отримати декілька десятків тисяч людей по всіх регіонах країни. А це – не тільки створення робочих місць, але і наповнення місцевих бюджетів.
Виникне потреба десь у 10 тис. інструкторів. А ще будуть задіяні й інші люди – юристи, медики, бухгалтера тощо. Так, ніхто одразу не відкриє 2 тис. курсів, але треба створити умови – і за 5 років ці курси відкриються.
Уявляєте собі масштаб антизброярського лобі, якщо, всупереч здоровому глузду, люди не йдуть на те, щоб підняти гроші, котрі лежать на підлозі? Напевно хтось від цього отримує такий зиск, який перекреслює всю логіку.
KV: Антизброярське лобі – це хто?
Георгій Учайкін: Насамперед МВС і афільована з ним одна зброярська мережа. Це дві руки антизброярського лобі.
KV: Інші гравці зброярського ринку?
Георгій Учайкін: Вони не такі потужні і знаходяться в залежному становищі. Хто видає ліцензії магазину? МВС. Хто видає ліцензії охоронній компанії? МВС. Однією рукою видають ліцензію, іншою тримають за горлянку. Це неправильно, це треба розносити по різних відомствах і ламати корупційну схему.
Наведу простий приклад. У вас є посвідчення водія. Це ж не право на автомобіль. Що обмежує вас від придбання будь-якої кількості автомобілів тієї категорії, котра зазначена у вас в правах? Виключно ваш гаманець.От і ми пропонуємо вчинити так само із власниками зброї.
У вас є посвідчення власника зброї певної категорії. І ви можете придбавати зброю, а не ходити кожного разу за дозволом. Чому ви маєте ходити за зеленим папірцем (дозвіл на придбання зброї, т.зв. “зеленка”, має зелений колір, – KV) кожного разу, коли побажали щось собі придбати? У вас така ж відповідальність, як за одну, так і за десять одиниць зброї. Але щоразу ви маєте приходити на уклін – і так кожні три роки.
Що відбувається насправді: людина думає, чи може вона не ходити кожні три роки через брак часу, щоб за неї це хтось зробив? Можна – за 200 баксів. Це корупція, яка продовжує зростати.
А треба зробити ясно й прозоро. Отримуєш посвідчення власника зброї з певною категорією. Іди й купуй, скільки тобі треба зброї, на яку видано дозвіл.
То чому держава у вигляді МВС тебе обмежує? Ти ж все одно пройшов навчання, заліки здав, був представник правоохоронних органів на іспиті, була відеофіксація. Чого ще треба?
KV: Це радянський рудимент.
Георгій Учайкін: Так, рудимент, котрий псує життя всій Україні. Це ж базовий інстинкт – інстинкт самозбереження. Щоб задовольнити цей інстинкт в 21 сторіччі – людям потрібна зручна вогнепальна зброя самозахисту, яку можна носити з собою, як колись носили сокири, ножі, шпаги.
Ще 200-300 років тому людину без зброї на вулиці вважали б самогубцем. А у нас зараз мільйони таких самогубців навколо ходять. За статистикою ГПУ з початку року до початку вересня в 2019 році в Україні було 5576 випадків умисного вбивства. Розбій – 1296 випадків. Умисне тяжке тілесне ушкодження – 1372 випадки, середньої тяжкості – 2003. До кінця року буде 8000 вбивств. Додайте тих, хто загинув від тяжких ушкоджень – 10000 людей в Україні вбивають щороку. За 28 років – 280 тисяч вбитих!
KV: Це, умовно кажучи, населення обласного центру – Чернігова чи Сум.
Георгій Учайкін: Якби за кожного вбитого віночки ставили обабіч дороги, як у випадках із загиблими в ДТП, то, напевно, якось наочно було б. А так – якась статистика.
KV: Отже, коли ВР прийме закон про зброю, а президент Володимир Зеленський підпише його, ми отримаємо безпеку?
Георгій Учайкін: Ну давайте поміркуємо. Ми отримаємо серйозну комбінацію: систему, яка готує майбутнього власника зброї, відповідального власника зброї (бо методологією все прораховано), зміни у діяльності приватних охоронних компаній, які мають право на зброю, причому ліцензію видає не МВС. Вони мають бути на зв’язку з Нацполіцією, і стають елементами громадської безпеки, як в Ізраїлі, коли охоронець знешкоджує терориста.
Це зменшує і навантаження на бюджет, бо частину хлопців у формі можна буде скоротити. І, відповідно, за півроку відсотків на 50 отримаємо зменшення вуличної злочинності. І цифри статистики від ГПУ можуть зменшитись вдвічі.
KV: Економічний ефект, про який говорили раніше, ви якось рахували?
Георгій Учайкін: Ні, бо ми не в бізнесі, хоча нас вперто намагаються в цьому звинуватити. Ми робимо це з інших міркувань. В нас є серйозні перестороги з питань майбутнього нашої країни, дітей, онуків.
Проте, ми можемо очікувати на відкриття близько 2 тис. закладів з підготовки власників зброї – за аналогією з учбовими закладами з підготовки водїів, яких зараз десь 2,5 тис. Відповідно, буде потрібна велика кількість тирів, стрілецьких комплексів. Навколо Києва має бути з десяток великих стрілецьких комплексів і ще, щонайменше, 30 тирів в столиці. Помножте це на всю країну.
Читайте: На 3 миллиона жителей в Киеве работают 12 тиров
З’явиться потреба в боєприпасах, в тюнінгу, в тому, щоб зброя потрапила в країну не на монопольних засадах, а на конкурентних. Швидше за все будуть побудовані заводи з виробництва боєприпасів та стрілецької зброї. Виникне ціла галузь, якої сьогодні фактично не існує.
Коли ми це зробимо, з`явиться наступне завдання – зміни до Конституції.
KV: Українська Друга поправка до Конституції за аналогією за американською: “Через те, що для безпеки вільної держави необхідне добре організоване ополчення, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися”?
Георгій Учайкін: Так. Це – надмета і ми це мусимо зробити.
KV: Як ви думаєте, коли суспільство при згадці про збройний захист не буде затуляти вуха, очі?
Георгій Учайкін: Ті, хто виступають проти, просто не потрапляли до ситуації, коли потрібен не те що пістолет, а хоча б газовий балончик. Але давайте розмірковувати логічно.
Через АТО за ці роки пройшли близько 500 тис. людей. Як думаєте, ці люди за право на збройний захист? Думаю, що так. А ще є просто власники зброї, мисливці, яких в Україні сотні тисяч. І це не рахуючи членів сімей всіх згаданих.
Думаю, що показник про 11% створено штучно і він не відповідає дійсності. Все залежить від того, як ставити питання: вільний обіг зброї, легалізація... Давайте запитаємо: чи хочете ви на законних правах придбати зброю самозахисту, чи довіряєте свій захист поліції? І одразу все зміниться, бо людина зрозуміє, що треба обирати: захищати себе законно але самостійно чи довіряти поліції.
Читайте: Задержаны полицейские, подозреваемые в пьяной стрельбе по ребенку в Переяслав-Хмельницком
Тому, на мою думку, сьогодні підтримка законопроекту №1222 набагато більша.
KV: А що скажете про альтернативний законопроект №1222-1, який теж подали народні депутати від “Слуги народу”?
Георгій Учайкін: Він має іншу філософію. Це за суттю – наказ МВС №622 у вигляді закону, яким пропонується дозволити громадянам володіти травматичною зброєю для громадян та приватних охоронних компаній і не більше.
Законопроект №1222-1 відкриває “скриньку Пандори”, бо травматична зброя не ідентифікується - і її масовий продаж призведе до шаленого сплеску злочинності.
KV: Хіба що гільзотека.
Георгій Учайкін: Щоб гарантовано ідентифікувати ствол, нам потрібні два елементи – гільза та куля, яка пройшла канал ствола і має відбитки. Ми можемо ідентифікувати ствол, якщо його продано офіційно. У випадку з травматичною зброєю одного елементу немає, бо на шматочку гуми ніяких відбитків не залишається. Якщо ж до того стріляють з револьверу і гільза залишається у каморі барабану, тоді взагалі нічого немає.
А що робити із тим, що в уяві людей травматична зброя не вбиває? Вбиває! Постріл впритул майже дорівнює пострілу з бойової, постріл в око чи скроню - смерть, кулі знаходять в легенях, в печінці. І це – травматична зброя. Так навіщо нам це потрібно? Що вони нам пропонують?
Якщо підходити фахово, вони не мають право нам пропонувати травматичну зброю, яка у всьому світі зветься less-lethal, тобто – менш летальна. Це має використовуватись виключно спецпідрозділами, і ми бачили, як вони із нею поводились під час масових заворушень.
Тоді що – знову нічого не пропонуємо людям, знову люди залишаються беззахисними? Врешті-решт, 5,5 тис. осіб загинуло від рук злочинців на вулицях. А скільки працівників правоохоронних органів загинуло за цей час при виконанні службових обов”язків?
KV: Можливо, людей 30?
Георгій Учайкін: Не знаю і не хочу на цьому спекулювати. Але правоохоронців з бойовою зброєю вбивають менше в сотні разів, ніж людей на вулицях. Чому нам, а не правоохоронцям пропонують травматичну зброю? Чи може люди зустрічають якихось інших злочинців? Нехай правоохоронці ходять із травматичною зброєю, щоб не вбивати злочинця, а судити його потім. Чому МВС такий варіант не влаштовує?
Законопроект №1222-1 концептуально не відповідає ані здоровому глузду, ані вимогам українських реалій.
Крім того, що робити із необлікованою зброєю, котру люди понакуповували на чорному ринку? В законопроекті №1222 ми передбачаємо механізм часткової постановки на облік того, що буде дозволено законом – через складну процедуру балістичної експертизи та проходження відповідних курсів.
А за законопроектом №1222-1 – хто відмовиться від свого бойового ствола на користь травматичного? Через це знову буде квітнути чорний ринок, знову МВС буде імітувати боротьбу із незаконним обігом зброї, а насправді – буде просто пиляти бюджет та заробляти на потоках.
Але ж і діти тих, хто сьогодні просуває законопроект №1222-1 можуть зустріти таких самих злочинців, як і інші! Може час це вже усвідомити?
KV: Ну, їх діти будуть мати зброю. Ще й нагородну, можливо.
Георгій Учайкін: Це неправильно, суспільство так не може розвиватись. Люди бачать рівень злочинності та Пашинського, який стріляє з нагородного пістолета, незрозуміло на яких підставах ним отриманого, а зараз ще намагається надати цьому ганебному вчинку політичне забарвлення. Аж соромно.
На мою думку, право нагороджувати зброєю будь-кого може бути лише у Президента України, решта силових відомств повинні мати право нагороджувати лише тих, хто офіційно працює в цих структурах.
Чому так? Тому що 50 тис. нагородних стволів вже по країні гуляє. Повірте, більшість з них вони тупо продали або роздали “своїм” за послуги.
Читайте: “Дело Пашинского“: прокуратура уверяет, что водитель ”заглохшего” микроавтобуса имеет статус свидетеля
KV: Тобто, статистика про 50 тис. нагородних стволів є?
Георгій Учайкін: Вони (МВС, – KV) всупереч навіть рішенням суду відмовляються повідомити, кого вони нібито “нагородили”, але ми вирахували, що вони видають щонайменше 2,5 тис. на рік, всі загалом. Тепер порахуйте, за 28 років незалежності, ще цифра буде більша.
KV: У когось їх два, п”ять, вісім...
Георгій Учайкін: Не будемо вказувати пальцем, але деякі з них отримували навіть автомат Томпсона, кулемет “Максим” та автоматичну зброю. В будь-якій країні світу за це би вже всі причетні до таких зловживань посадовці сиділи.
KV: Тобто, уточнюю, в законопроекті № 1222-1 є корупційні ризики?
Георгій Учайкін: Корупційні ризики там шалені.
KV: Крім прийняття закону, ще треба буде приймати зміни до Кримінального кодексу (КК)?
Георгій Учайкін: На цей час ст. 36 стаття КК вже гарантує нам право використовувати зброю для самозахисту в трьох випадках: коли вдираються до помешкання, коли нападає група осіб (два – це вже група) і коли на вас здійснюється озброєний напад.
Проте ми в своєму законопроекті 1222 теж запропонували деякі зміни до ст. 36, які на нашу думку покращать ситуацію.
Але у нас є окремий напрацьований законопроект по докорінних змінах до ст. 36, який ми намагались подати ще за часів Порошенка. Після ухвалення 1222 будемо намагатися і його зареєструвати. Проте, наголошую, і зараз є всі підстави сказати, що існуючої ст. 36 загалом буде достатньо. Якщо мені кажуть “посадять”, я згадую приклад з Антоном Фарбом: він захистив себе хоч і без пістолета, але з ножем від трьох нападників, його спробували посадити – і нічого з того не вийшло.
KV: З іншого боку, якщо пам’ятаєте справу Грациотова в Одесі, то його ледве витягнули.
Георгій Учайкін: Так, в той час судова практика часто ставала на бік нібито “постраждалого”. Але останнім часом все змінюється, згадайте хоча б випадок у Сухолуччі. Якщо хоч одна з трьох ознак, які я згадав раніше присутня, можна застосовувати зброю.
Читайте: Полиция “оправдала” предпринимателя из Киевщины, застрелившего грабителя из карабина
KV: Коли закон приймуть, ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) почне працювати на законних підставах?
Георгій Учайкін: Саме так. З’являється закон – і ст. 263 КК починає працювати так, як вона має працювати. Бо в ній сказано “без передбаченого законом дозволу”, а закону зараз немає.
KV: А скільки людей зараз вже засуджено за цією статтею?
Георгій Учайкін: З 2007 по 2018 роки – 52 тис. вироків. Але не всі сіли – хтось пішов на угоду зі слідством, хтось отримав умовне.
Та важливо розуміти, що всі ци вироки – антизаконні, бо не спираються на закон. Це окрема тема, бо це треба передавати до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) – і займатись тими прокурорами і суддями, котрі свідомо розуміли, що людину не можна карати за порушення неіснуючого закону, але все одно карали.
Хоча набагато простіше силовикам було б поставити в ультимативній формі вимогу ВР ухвалити закон, як необхідний інструмент в цій боротьбі.
KV: Звернення до ЄСПЛ були з цього приводу?
Георгій Учайкін: Не можу точно сказати. Здається, щось було, але не під нашим контролем. Були наші звернення на генпрокурора Юрія Луценка, які прогнозовано залишились без належної реакції
KV: ЄСПЛ зазвичай призначає від 3-5 тисяч євро компенсації. Якщо помножити на 50 тисяч...
Георгій Учайкін: Не всі 50 тисяч, звісно, звернуться. Але все одно ганебно: чому ми, як платники податків, маємо відшкодовувати злочинну діяльність прокурорів чи суддів? Все це б’є по кишені платників податків, тобто по нашій кишені.
KV: Як ви зараз оцінюєте кількість легальної та нелегальної зброї в Україні?
Георгій Учайкін: Якщо казати про стрілецьку, то кількість легальної – 2,5 млн одиниць, нелегальної – до 5 млн. Може цифра буде і більшою, але мене постійно критикують, що я лякаю захмарними цифрами, тому обмежимося тим, що кажуть міжнародні експерти.
Ніхто не хоче зрозуміти, що газовий або стартовий пістолет, який ввозиться сюди без ліцензії, за лічені хвилини переробляють на бойовий чи травматичний. Станом на 2013 рік мені один з дотичних до теми людей казав, що в Україну було завезено до 400 тис. стартових пістолетів Zoraki. Тобто, сотнями тисяч завозять стартові пістолети, які потім переробляють в травмат, або в бойовий. І це фактично так само необлікована зброя.
Читайте: С начала года в Киеве изъято более 50 переделанных под стрельбу боевыми патронами пистолетов
KV: МВС давала інформацію про обліковану зброю на рівні 800 тисяч.
Георгій Учайкін: Вони не володіють інформацією. Вони до 2004 року не мають статистики, бо фактично до цього року немає бази даних. Люди не продовжують дозвіл по 20 років – і ніхто до них не приходить. Взагалі, питанню обліку зареєстрованої зброї в нашому законопроекті приділена окрема увага.
Ще в МВС говорять, що крадуть травматичні пістолети у власників. Але насправді людина просто пише заяву, що пістолет загубив чи вкрали – і продовжує ним користуватись, щоб не платити хабарі. За травматичну зброю у нас тільки адміністративна відповідальність, якщо знайшли у вас без використання.
KV: В законопроекті №1222 холодну зброю виводять в принципі з класу зброї?
Георгій Учайкін: В цьому законопроекті немає поняття “холодна зброя”. Я взагалі не розумію, що таке холодна зброя. От виделка – холодна зброя? А столовий ніж? Як тільки я застосую його проти когось, він стає знаряддям злочину. У нас з вилами по парламенту бігали! Треба припиняти цю тему, бо потім починають хапати реконструкторів з їх незагостреними мечами.
KV: Часто наводять приклад закону про зброю у Молдові.
Георгій Учайкін: Молдова – це показник, хоч вона і маленька. Молдова також є красномовним показником в іншому. З 1994 року ухвалений закон про зброю (втратив чинність в 2013 році у зв`язку з прийняттям в 2012 році нового профільного закону, – KV). Їх раніше ніж нас почали без віз пускати до Європи. За вживанням алкоголю на душу населення вони випереджають Україну. При цьому нікого не вбивають, себе захищають. Чому молдавани не напилися і не перестріляли один одного, і чому українці так мають вчинити?
Приїхав до нас заступник міністра МВС Молдови, був круглий стіл. Він говорить: “Вам треба обов’язково в законі про зброю зазначити такий момент”. Я кажу, що у нас немає закону про зброю. Він не повірив! Запитує – як ми живемо?
Ще можна подивитись на Чехію. Там міністр внутрішніх справ став ініціатором поправки до Конституції, яка б надавала громадянам право на захист себе і країни від тероризму і зовнішньої агресії. Причому нижня палата парламенту вже ухвалила цю правку. Так це ж “міністр МВС здорової людини”!
Уявити собі, що у нас міністр внутрішніх справ виходить з такою ініціативою, я не можу. Хоча загрози для нас і загрози для Чехії порівнювати не можна.
Варто також подивитись на відповідні закони країн Балтії.
KV: Скільки країн в Європі, котрі не мають закону про зброю?
Георгій Учайкін: Україна – це Європа? Тоді одна. Більше нема. Всі мають закони. Жорсткіші, не жорсткіші, але мають. Наші громадяни живуть в тих країнах і із задоволенням виконують їх закони.
KV: В мене останнім часом часто відбувається ламання списів зі знайомими, пересічними громадянами, з приводу збройного самозахисту.
Георгій Учайкін: Завжди ставте своїм співрозмовникам одне питання: чи хотів би ти на законних підставах володіти зброєю самозахисту або ти цілковито довіряєш свій захист поліції? Ми свого часу навіть проводили опитування – 97% на 3%. У нас є підозра, що 3% – це співробітники поліції. Бо ніколи людина при своєму розумі не скаже, що вона довіряє поліції настільки, щоб довірити своє життя.
Можна провести ще одне порівняння. Нехай в Україні 10 чи 20 млн автомобілів і 2,5 млн зареєстрованої зброї. Із зареєстрованою зброєю трапляється може 100 випадків на рік. А з автомобілями? Ми бачимо, як напиваються і давлять – і автомобілі не вилучають і не забороняють. Людям такі речі треба пояснювати.
Люди не приміряють на себе ситуацію, коли їх за мобільний телефон перестріли і вдарили ножем чи арматурою. І тоді їх рідні спочатку збирають гроші на похорон, а потім не вистачає грошей, щоб утримувати дітей, навчати їх. І все це тому що люди не усвідомлюють, що їх безпека залежить в першу чергу від їх можливостей захистити себе саме під час нападу, а не чекати коли приїде поліція, щоб обмалювати крейдою їх тіло.
KV: І при цьому ми часто бачимо якесь таке зневажливе ставлення з боку МВС до цивільних зі зброєю. Мовляв, та що вони вміють?
Георгій Учайкін: Ми їх ще повчимо. Професіонали перестріляли один одного в Княжичах. А любителі врятували схід країни від захоплення російськими військами. І я скажу, що загальний рівень підготовки цивільного власника зброї кращий, ніж поліцейського.
Читайте:
Под Киевом правоохранители перестреляли друг друга: 5 полицейских погибли (фото)
Генпрокуратура сообщила о подозрении трем должностным лицам Нацполиции по делу перестрелки в Княжичах
KV: До речі, ваша петиція на сайті президента від травня цього року досить швидко набрала необхідні 25 тис. підписів. Але ж була перша петиція від 2015 року, яка також перетнула рубіж в 25 тис. підписів.
Георгій Учайкін: Перша Петиція тоді за 4 чи 5 днів зібрала 25 тис. голосів. Потім ще 5 днів вона висіла – і ми зібрали ще 11 тис. Ми б зібрали напевно і 360 тис. за 90 днів. Ще враховуйте, що тоді люди чекали днями підтвердження, щоб проголосувати, бо ресурс подання електронних петицій був дуже сирий.
Другу петицію, відповідно до нашого аналізу, підписали максимально 5% тих, хто поставив свій підпис під першою петицією. Це, з одного боку, свідчить про розчарування людей в механізми петицій. Але, з іншого боку, це говорить про те, що за цей час з’явились нові люди, котрі так само вимагають прав і свобод. Тобто 60 тис. підписантів петицій на одну тему – це дуже показово.
З цього моменту я вважаю, що питання, чи потребують українці права на володіння і захист зі зброєю, взагалі треба зняти з порядку денного.
KV: Але реакція Зеленського на другу петицію була досить однозначною.
Георгій Учайкін: Ми аналізували відповідь Зеленського. І думаємо, що він навіть не читав петицію.
KV: Відповідно, він навіть не писав відповідь?
Георгій Учайкін: Так він і не пише відповідей на жодні петиції. Для цього в нього мають бути спеціально навчені люди. Але у мене особисто склалось враження, що відповідь на нашу петицію писали на Богомольця (у МВС, – KV). Саме там використовується звична для них лексика – якась легалізація.
Тобто ми їм про Фому, а вони нам про Ярему. Ми кажемо про законодавче врегулювання, посилаємось на вимоги Конституції, а вони – про легалізацію.
Це дуже непрофесійна відповідь, але ми не полишаємо надії, бо в нас є парламент, куди потрапили депутати, за яких голосували власники зброї також. Ми будемо нагадувати їм про це постійно.
Давайте спочатку дійдемо до сесійної зали – через комітети, слухання. Потім перше читання, доопрацювання, друге читання. А коли справа дійде до підпису президента, ми сподіваємось, що нам вдасться переконати Володимира Олександровича у необхідності такого закону.
KV: У вас була надія, що відповідь Зеленського буде більш позитивною?
Георгій Учайкін: Чесно кажучи – ні, бо ми не віримо у швидкі перемоги. Це системна багаторічна робота, яку треба робити незважаючи на те, що люди кажуть “ці петиції не працюють”. Можливо, самі по собі вони і не працюють, але в комплексі із судовими рішеннями, інформаційними приводами – працюють. Це як в боксі – одним ударом навряд чи переможеш.
KV: Попередня петиція, адресована Петру Порошенку, отримала непереконливу відповідь, але там було написано про створення робочої групи. Чим це закінчилось?
Георгій Учайкін: Традиційно – нічим. Була створена робоча група в Конституційній комісії, ми увійшли до неї, відбулась низка засідань за участі академічної спільноти, професури, колишніх суддів Конституційного суду, представників Гельсінської групи, навіть іноземних представників, таких, як колишній федеральний суддя з США пан Богдан Футей.
Всі в один голос казали, що ми праві.
Але, як вміють в нас, забовтали. Пройшли три чи чотири засідання – і все зійшло нанівець. Але досвід ми отримали, отримали підтримку академічної спільноти. Це важливо, коли правники стоять на нашому боці. Тоді нам активно сприяли і професор Павло Фріс (український правознавець-криміналіст, – KV), і Віктор Шишкін (Віктор Шишкін, екс-суддя Конституційного суду, – KV), і Всеволод Речицький (член ініціативної групи “Першого грудня”, Конституційної Комісії України, з 7 серпня 2019 року член комісії з питань правової реформи, – KV), і Володимир Сущенко (заслужений юрист України, – KV).
Чесно кажучи, вже наприкінці 2015 року я розумів, що той склад парламенту закон не ухвалить. Але нам все одно треба було працювати – проводити освітню діяльність, вести юридичну боротьбу тощо. Ми ж не можемо просто зупинити діяльність на три роки і чекати нового парламенту.
І насправді, нам багато чого вдалося зробити, ось наприклад: - колись Порошенко зазіхнув на те, щоб під час надзвичайного і воєнного стану вилучати у громадян зброю. Ми оперативно зреагували і технічно через депутатів прибрали цю норму. І тепер під час воєнного стану ніхто вилучати зброю в громадян України не має права.
Читайте: Вибори президента України: закон про зброю
* Всеукраїнська громадська організація “Українська асоціація власників зброї” (код ЄДРПОУ: 36845014)
КиевVласть
Фото: Facebook Георгія Учайкіна
... Увагу привертає жінка в камуфляжі і віночку на голові, що схилилася над дитячою коляскою. Поруч – високий чоловік з бойовими нагородами на грудях. Підходжу, знайомлюся. Це – медсестра батальйону “Київ-12” Тетяна Пузійчук зі своїм чоловіком Андрієм і доньками – 20-річною Катериною і Надією, якій нещодавно виповнився рік.
Тетяна дуже спокійно, хоча досить хаотично, хвилями натовпу спогадів, розповідає незнайомій людині про себе, про військову службу, про свою любов.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
До війни Тетяна працювала лаборантом-криміналістом Київського бюро судово-медичної експертизи. Каже, що просто не мала морального права сидіти вдома, коли в країні почалася війна.
- У складі зведеного загону медиків-волонтерів я вперше приїхала в зону АТО 1-го серпня 2014 го. Разом з моєю колегою Ольгою Омельчук ми надавали допомогу бійцям прямо на передку. Тут побачили, що медиків катастрофічно не вистачає. Повернувшись до Києва, я пішла до військкомату і записалася добровольцем в 12-ий територіальний батальйон “Київ-12”. Перший свій бій я прийняла 30 серпня біля Щастя, під селом Весела Гора. Веселощів було – хоч відбавляй! До сих пір перед очима стоїть мій перший “200-й” – киянин Олег Войтенко, який загинув 22 серпня від осколкового поранення правого передсердя. Через три місяці у нього народилася донечка. Ми з побратимами підтримуємо вдову і малятко, щоб вона з самого дитинства знала, що її батько – герой, що він загинув, захищаючи нашу Батьківщину.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
- Що було найважчим на війні?
- Важко, коли втрачаєш своїх. Це дуже важко психологічно. За кожного бійця ми боролися до кінця. Кожен день на війні міг стати останнім днем життя. Але серед усіх обстрілів, вибухів, найбільше мені запам'ятався обстріл села Дмитрівка в ніч з 3 на 4 вересня 2014 року. Ми з Олею прокинулися від страшного гуркоту. Вилітаємо з землянки, а навколо – паніка, крики, біганина, палаючі намети, заклики про допомогу... Ми намагаємося в цьому хаосі витягувати поранених, надаємо їм якусь першу допомогу і відправляємо їх машинами в Новоайдар… Величезне спасибі Новоайдарським медикам, які спрацювали чітко і професійно, звівши втрати до мінімуму! Слава Богу, що в тут ніч ніхто в наметах не ночував. Увечері нам наказали перебратися в бліндажі та окопи. Інакше не вижив би ніхто! Це так страшно! Вранці нас з Олею привезли до військкомату: брудних, закривавлених, чорних від кіптяви. Бажання було тільки два: помитися і спати! І лише після того, як вийшли з душу, ми усвідомили, що втратили всі свої речі, залишилися тільки в тому, що на нас, а воно виявилося абсолютно непридатним для подальшого використання. Але головне, що ми – живі і навіть цілі!
А ще дуже страшно, коли на війні страждають діти! Я сама мати і для мене діти – найбільша цінність! І коли діти голодують, ховаються від бомбардувань – це дуже страшно! Скажу чесно: мене давно не лякають поранені солдати, а ось голодні діти – це розриває серце! Що винесуть вони з цієї війни?
Але для мене найважчим було повернення додому. Це біль і сльози. А ось чи важко мені було на війні як жінці? Скоріше – ні, навіть навпаки. Про жінок на фронті завжди дбають, постійно підтримують і всіляко оберігають, наскільки можна оберігати на війні. Іноді, коли дуже небезпечно, навіть не беруть на виклик. Замість мене за пораненими неодноразово їздили хлопці. Берегли мене.
- А як вони вас називали?
- В основному – Танюшка. Ну, ще іноді сестричка, док... Ви знаєте, я хочу сказати про волонтерів ”, – відходить від теми Тетяна, – У мене велика частина медикаментів була завдяки допомозі волонтерів з Києва. Волонтери надсилали не лише ліки – вони забезпечували всім необхідним. Не всіх з них ми навіть знаємо по імені. Величезне їм спасибі! А ще ми дуже вдячні дітям за їхні малюнки. Після кожної посилки у нас збільшувалася “картинна галерея”. Якби ви знали, скільки тепла і радості несуть в собі ці малюнки! А взагалі, я нічого геройського не робила, я просто виконувала свою роботу, як і всі медики на фронті – витягала з поля бою поранених і робила все, щоб вони залишилися живими, – абсолютно буденним тоном, без найменшого “хизування” розповідає Тетяна – Прикро до сліз було списувати наших бійців за станом здоров'я. Мені запам'ятався один хлопець, який воював в миротворчому батальйоні в Іраку. Він потрапив в санчастину після того, як у нього відмовили нирки. А він все рвався в бій. Довелося його списати. Інакше ми б втратили цю людину. Воюють мужики з високою гіпертонією, з одним легким, є зовсім вже пенсійного віку... Я не знаю, як вони обійшли медкомісію! Хоча, яка там медкомісія в14-му році, та ще й для добровольців! ...
- Але війна – це не тільки кров, бруд, сльози, війна – це ще і любов, – продовжує свою розповідь Таня – Саме так! На війні я зустріла свою любов, свого Андрія. Він розвідник. І я кожну хвилину за нього страшенно переживала, чекала будь звісточки! Ми одружилися в Бахмуті. Просто зайшли, розписалися і вийшли. А потім я дізналася, що ношу під серцем ще одне життя. Але до п'яти місяців вагітності я була на фронті. Звичайно, на бойові вже не рвалася, та й хлопці, і чоловік не пускали – берегли. Мені вже 39 років було, знала, що якщо зараз не виношу цього дитинку, то більше вже ніколи не зможу народити! А так хотілося! Ви знаєте, на фронті найстрашніша фраза: “Рятуємо медика!” Ось і допомагали мені все навколо.
- Таня, а хто вас чекав удома?
- Донечка Катя, їй було 16 років, коли я пішла на війну. А ще – мама, сестра і ... онук. Катерина у мене розумниця. Вона вчиться в медичному коледжі і розуміє, що наша професія спочатку означає: “військовозобов'язаний”. Звичайно, їй було дуже страшно і важко відпускати маму на війну, але вона розуміла, що я все одно не буду сидіти вдома. Так вона і сама не сидить склавши руки. Катюша часто провідує хлопців в госпіталі – за покликом серця.
- А ось зараз ви б повернулися назад на війну?
- Якби було де і з ким залишити мою Надійку – повернулася б. Знаєте, в серпні 14-го року ми зайшли в Луганськ, вже його зачищали. І раптом – божевільний і безглуздий наказ: “Відходимо!” Як? Ви що там, в штабах з глузду з'їхали?! Ми ж практично видавили ворога з міста! Тому я хотіла б повернутися, щоб бачити звільнений, відвойований у загарбників Донбас!
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
А ще я хотіла б повернутися до мирного життя, адже я до сих пір не повернулася з війни! Це і прохання до оточуючих бути до нас терпимими, оскільки себе ми з війни вигнали, а війну з себе не можемо. Адже війна в Україні не закінчилася. Вона зовсім недалеко від нас. І там вбивають, там працюють, і там живуть. І я хочу, щоб мої дочки не бачили війни, – сказала Тетяна Пузійчук.
КиевVласть
Поход в театр – отличный способ скрасить свой досуг. Издание КиевVласть предлагает своим читателям подборку спектаклей в главных театрах Киева на любой вкус. В этом месяце зрители увидят знаменитые балетные постановки, послушают оперное пение, посмотрят драматические спектакли и детские представления, а также посетят громкие премьеры.
Национальная опера Украины им. Т. Г. Шевченко
3 сентября, вторник
“Лесная песня” Михаила Скорульского, балет на 3 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Дирижер-постановщик: Власенко Аллин.
4 сентября, среда
“Запорожец за Дунаем” Семена Гулак-Артемовского, опера на 2 действия на украинском языке. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: Соловьяненко Анатолий.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
5 сентября, четверг
“Лебединое озеро” Петра Чайковского, балет на 3 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Балетмейстер-постановщик: Ковтун Валерий, Шекера Анатолий.
6 сентября, пятница
“Манон Леско” Джакомо Пуччини, лиричная драма на 4 действия на итальянском языке. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: Нунциата Итало.
7 сентября, суббота
“Севильский цирюльник” Джоаккино Россини, опера на 3 действия на итальянском языке. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: Соловьяненко Анатолий. Следующий показ – 21 сентября.
8 сентября, воскресенье
“Юлий Цезарь” Отторино Респиги, балет на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Дирижер-постановщик: Дядюра Николай. Балетмейстер-постановщик: Рехвиашвили Анико.
10 сентября, вторник
“За двумя зайцами” Юрия Шевченко, балет на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Балетмейстер-постановщик: Литвинов Виктор.
14 сентября, суббота
“Кармен-Сюита” Жоржа Бизе, балет на 1 действие. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Дирижер-постановщик: Кожухар Владимир.
“Шахерезада” Николая Римского-Корсакова, балет на 1 действие. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Дирижер-постановщик: Кожухар Владимир.
15 сентября, воскресенье
“Кармен” Жоржа Бизе, опера на 3 действия на французском языке. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: Кузнецов Николай. Дирижер-постановщик: Кожухар Владимир.
17 сентября, вторник
“Дама с камелиями” Игоря Стравинского, Людвига ван Бетховена, балет на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Художник-постановщик: Кучеря Наталия.
18 сентября, среда
“Алеко” Сергея Рахманинова, опера на 1 действие на русском языке. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: Малахов Виталий.
“Болеро” Мориса Равеля, балет на 1 действие. Начало в 19:00. Билеты: от 50 грн. Дирижер – Баклан Алексей, Власенко Аллин, Макаренко Герман.
19 сентября, четверг
“Риголетто” Джузеппе Верди, опера на 3 действия на итальянском языке. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Дирижер-постановщик: Дядюра Николай. Режиссер-постановщик: Молостова Ирина.
22 сентября, воскресенье
“Буратино” Юрия Шевченко, балет на 2 действия. Начало в 12:00. Билеты – от 50 грн. Дирижер-постановщик: Макаренко Герман.
“Мадам Баттерфлай” (Чио-Чио-Сан) Джакомо Пуччини, японская трагедия на 3 действия на итальянском языке. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: Молостова Ирина.
24 сентября, вторник
“Ромео и Джульетта” Сергея Прокофьева, балет на 3 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Сценография: Нирод Федор.
25 сентября, среда
“Травиата” Джузеппе Верди, опера на 4 действия на итальянском языке. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: Гнатюк Дмитрий.
26 сентября, четверг
“Венский вальс” Иоганна Штрауса, балет на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Балетмейстер-постановщик: Рехвиашвили Анико.
27 сентября, пятница
“Фауст” Шарля Гуно, опера на 3 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: Корради Марио.
29 сентября, воскресенье
“Набукко” Джузеппе Верди, опера на 2 действия на итальянском языке. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: Соловьяненко Анатолий.
Адрес: ул. Владимирская, 50
Подробная информация о спектаклях: opera.com
Театр на Подоле
1 сентября, воскресенье
“Сильнее страсти, больше, чем любовь” Антона Чехова, комедия. Начало в 19:00. Билеты: от 170 грн. Режиссер-постановщик: Виталий Малахов.
4 сентября, среда
“Мое столетие” Мишель Лоранс, мелодрама. Начало в 19:00. Билеты: от 100 грн. Режиссер-постановщик: Виталий Малахов.
“Разве ревут волы, когда ясли полны?” Виталия Жежеры по роману Панаса Мирного, драма. Начало в 18:00. Билеты: от 50 грн. Режиссер-постановщик и художник-постановщик: Виталий Малахов.
5 сентября, четверг
“1984” (премьера) Майкла Джина Салливана по роману Джорджа Оруэлла. Начало в 19:00. Билеты: от 150 грн. Режиссер-постановщик: Сергей Павлюк. Следующий показ – 18, 28 сентября.
“La Bonne Anna, или как сохранить семью” Марка Камолетти, комедия. Начало в 19:00. Билеты: от 200 грн. Режиссер-постановщик: Народный артист Украины Игорь Славинский. Следующий показ – 17, 24 сентября.
6 сентября, пятница
“Я – Мария Каллас” Терренса МакНелли, драма. Начало в 18:00. Билеты: от 100 грн. Режиссер-постановщик: Виталий Малахов.
“Левушка” Анатолия Крыма, рассказ о еврейском счастье. Начало в 19:00. Билеты: от 120 грн. Режиссер-постановщик: Игорь Славинский. Следующий показ – 17 сентября.
7 сентября, суббота
“Зойчина Квартира” Михаила Булгакова, трагифарс. Начало в 18:00. Билеты: от 600 грн. Режиссер – постановщик: Максим Голенко. Следующий показ – 25 сентября.
“Старомодная комедия” Александра Арбузова, лирическая комедия. Начало в 18:00. Билеты: от 100 грн. Режиссер-постановщик: Владимир Кудлинский. Следующий показ – 25 сентября.
8 сентября, воскресенье
“Свободные отношения” Дарио Фо, комедия. Начало в 19:00. Билеты: от 200 грн. Режиссер-постановщик: Игорь Матиив. Следующий показ – 13, 26, 27 сентября.
“Мечты оживают” Ивана Вырыпаева, ироничная комедия. Начало в 18:00. Билеты: от 120 грн. Режиссер-постановщик: Давид Петросян.
10 сентября, вторник
“Ревизия – Шмавизия” Анатолия Крыма, театральный рассказ. Начало в 19:00. Билеты: от 150 грн. Режиссер-постановщик: Игорь Славинский. Следующий показ – 19 сентября.
“За Двумя Зайцами” (премьера) Оксаны Прыбиш по произведениям Нечуя-Левицкого и Михаила Старицкого, фейк в 2 действиях. Начало в 19:00. Билеты: от 120 грн. Режиссер-постановщик: Игорь Матиив.
11 сентября, среда
“Сойкино крыло” Ивана Франко, лирическая драма. Начало в 19:00. Билеты: от 120 грн. Режиссер-постановщик: Виталий Малахов.
“Дневник молодого доктора” Михаила Булгакова. Начало в 19:00. Билеты: от 100 грн. Режиссер-постановщик: Виталий Малахов.
12 сентября, четверг
“Сильнее страсти, больше, чем любовь” Антона Чехова, комедия. Начало в 19:00. Билеты: от 170 грн. Режиссер-постановщик: Виталий Малахов. Следующий показ – 28 сентября.
“Сто тысяч” Ивана Карпенко-Карого, комедия. Начало в 19:00. Билеты: от 120 грн. Режиссер-постановщик: Виталий Малахов. Следующий показ – 13 сентября.
14 сентября, суббота
“Вера, Надежда, Любовь… (Яма)” Александра Куприна, “неприличная повесть” в двух действиях. Начало в 18:00. Билеты: от 120 грн. Режиссер-постановщик: Валентин Козьменко-Делинде.
“У моего окна” Ирины Калашниковой, монолог. Начало в 18:00. Билеты: от 200 грн. Режиссер: Александр Белозуб.
15 сентября, воскресенье
“Снег в апреле” Полины Медведевой по Теннесси Уильямсу. Начало в 18:00. Билеты: от 120 грн. Режиссер-постановщик: Полина Медведева.
“Письмо Богу” Анатолия Крыма, театральный рассказ. Начало в 19:00. Билеты: от 150 грн. Режиссер-постановщик: Игорь Славинский. Следующий показ – 22 сентября.
19 сентября, четверг
“Откуда берутся дети?” Анатолия Крыма, лирическая комедия. Начало в 18:00. Билеты: от 100 грн. Режиссер: Виталий Малахов.
20 сентября, пятница
“Мертвые души” Михаила Булгакова, комедия по поэме Н. В. Гоголя. Начало в 19:00. Билеты: от 100 грн. Режиссер-постановщик: Игорь Славинский.
21 сентября, суббота
“Ловушка для одинокого мужчины” Робера Тома, иронический детектив. Начало в 18:00. Билеты: от 120 грн. Режиссер-постановщик: Игорь Славинский.
“Got to be free, или быть свободными” Владимира Лавренчука, рок-мюзикл. Начало в 18:00. Билеты: от 200 грн. Режиссер-постановщик: Виталий Малахов.
22 сентября, воскресенье
“Девушка с медвежонком, или Несовершеннолетняя…” Павла Арье по мотивам романа В. Домонтовича, любовь без табу на 2 действия. Начало в 18:00. Билеты: от 120 грн. Режиссер-постановщик: Стас Жирков.
24 сентября, вторник
“Дядя Ваня” Антона Чехова, сцены из сельской жизни. Начало в 18:00. Билеты: от 100 грн. Режиссер-постановщик: Виталий Малахов.
27 сентября, пятница
“Орестея” по трагедии Есхила и Еврипида, сценическая версия Ильи Мощицкого. Начало в 19:00. Билеты: от 200 грн. Режиссер-постановщик и художник-постановщик: Илья Мощицкий.
29 сентября, воскресенье
“Заказываю любовь” Татьяны Иващенко, комедия для взрослых. Начало в 18:00. Билеты: от 100 грн. Режиссер-постановщик: Сергей Павлюк.
“Вернисаж на Андреевском”, театральное буриме. Начало в 18:00. Билеты: от 150 грн. Режиссер-постановщик: Виталий Малахов. Художник-постановщик: Мария Погребняк.
Адрес: ул. Андреевский спуск, 20б
Подробная информация о спектаклях: theatreonpodol.com
Киевский академический молодой театр
6 сентября, пятница
“Горе от ума” Александра Грибоедова, вульгарно-брутальная классика на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
“Синий автомобиль” Ярослава Стельмаха, трагикомедия на 1 действие. Начало в 19:00. Билеты – 300 грн. Режиссер: Игорь Славинский. Следующий показ – 17 сентября.
“Ночь Гельвера. Сволочь” Ингмара Вилквиста, психологическая драма. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
7 сентября, суббота
“Сватанье на Гончаровке” Григория Основьяненко, комедия на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – 80 грн. Режиссер: Виктор Шулаков.
“Разврат змеи” Акинари Уэда, интимная рапсодия без слов. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Ирина Пастущак.
8 сентября, воскресенье
“Медея” (премьера) Еврипида, трагикомедия. Начало в 19:00. Билеты: от 300 грн. Режиссер – Олег Липцин.
“Загадочные вариации” Эрика Шмитта, дуэль без антракта. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Андрей Белоус. Следующий показ – 28 сентября.
10 сентября, вторник
“Тектоника чувств” Эрика Шмитта, притча на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Тарас Криворученко.
“Добро пожаловать в ад” (премьера) Владимира Зуева, исповедь без антракта. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
11 сентября, среда
“Требуются лжецы!” Ив Жамиака, комедия на 2 действия. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Стас Жирков.
“The Crucible / Тяжелые испытания” (премьера) Артура Миллера, драма. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Анастасия Сосис.
12 сентября, четверг
“Ловушка” Робера Тома, детектив с антрактом. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Виталий Новиков.
“Метод Гронхольма” Жорди Гальсеран, игры карьеристов. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Петр Гладилин.
13 сентября, пятница
“Риверсайд драйв” Вуди Аллена. Начало в 19:00. Билеты: 150 грн. Режиссер: Евгений Галкин.
“Остров любви” Марко Вовчок, Александра Олеся, легенды. Начало в 19:00. Билеты – 200 грн. Режиссер: Александра Меркулова.
14 сентября, суббота
“Second Love” Елены Исаевой, мелодрама. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Елена Щурская.
“Невероятная история любви” Киры Малининой, спектакль без антракта. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Антон Романов.
15 сентября, воскресенье
“Шепот убийцы” Агаты Кристи, детектив. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Оксана Швец.
“Девичий виноград” Николая Коляды, комедия. Начало в 19:00. Билеты – 250 грн. Режиссер: Сергей Корниенко.
17 сентября, вторник
“Гагарин и Барселона” Ю. Винничука, Р. Горового, Л. Дереша, С. Жадана, Е. Кононенко, современные рассказы. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
“Саша, вынеси мусор” Натальи Ворожбит, драма на 1 действие. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Тамара Трунова.
18 сентября, среда
“Homo Ferus или сука-любовь!” Ивана Карпенко-Карого, правдивая комедия на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
“Жара” Ивана Бунина, грамматика страсти на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
19 сентября, четверг
“Счастье” Андрея Платонова, реставрация чувств на 1 действие. Начало в 19:00. Билеты – от 70 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
“Резня” Ясмины Резы, эксцентричная комедия. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Влада Белозоренко.
20 сентября, пятница
“Однорукий” Мартина Макдона, американская комедия с антрактом. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
21 сентября, суббота
“Афинские вечера” Петра Гладилина, лиричная комедия на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Игорь Славинский.
“Фантомные боли” Василия Сигарева, спектакль без антракта. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Мари Акопян.
22 сентября, воскресенье
“Дядя Ваня” Антона Чехова, сцены сельской жизни на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Станислав Мойсеев.
24 сентября, вторник
“Пепел” Ицхокас Мерас, последнее действие. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Александра Меркулова
“Кайдаши” Натальи Дубиной, трагикомедия на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Николай Яремков.
25 сентября, среда
“Это все она” Андрея Иванова, спектакль без антракта. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Влада Белозоренко.
“Напомни себе вспомнить” Александра Володарского, селфи со склерозом на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Константин Дубинин.
26 сентября, четверг
“Город солнца” Генрих Ибсен, фантастическая мелодрама на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 70 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
“Эпос хищника” Леонида Каганова, фэнтези без антракта. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Андрей Попов.
27 сентября, пятница
“Украденное счастье” Ивана Франко, драма на 1 действие. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
28 сентября, суббота
“Саломея” (премьера) Оскара Уайльда, ироничная мистерия на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Владимир Борисюк. Следующий показ – 31 мая.
29 сентября, воскресенье
“Парашютист” Александра Селина, комедия без антракта. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Валерия Городецкая
“Коварство и любовь” Фридриха Шиллера, спектакль для взрослых на 2 действия. . Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Андрей Белоус.
Адрес: ул. Прорезная, 17
Подробная информация о спектаклях: molodyytheatre.com
Киевский национальный академический театр оперетты
12 сентября, четверг
“Званый ужин с итальянцами” Ж. Оффенбаха, комическая опера. Начало в 19:00. Билеты – от 200 грн. Режиссер-постановщик: н. а. Украины Богдан Струтинский.
13 сентября, пятница
“Разговор, которого не было” Родиона Билецкого, трагикомедия на 1 действие. Начало в 19:00. Билеты: 200 грн. Режиссер-постановщик: н. а. Украины Богдан Струтинский.
14 сентября, суббота
“Под синим небом” Давида Элдриджа, пьеса. Начало в 19:00. Билеты – 200 грн. Режиссер-постановщик: Тамара Трунова.
18 сентября, среда
“Такое еврейское счастье” И. Поклада, мюзикл на 2 действия. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: лауреат Национальной премии им. Тараса Шевченко, н. а. Украины Сергей Смиян.
20 сентября, пятница
“#На_краю_света” Игоря Бауэршима, романтическая комедия. Начало в 19:30. Билеты – от 50 грн.
22 сентября, воскресенье
“Лампа Алладина” С. Бедусенко, музыкальная сказка. Начало в 19:00. Билеты – от 50 грн. Режиссер-постановщик: Богдан Струтинский.
“За двумя зайцами” В. Ильина, В. Лукашова, мюзикл. Начало в 19:00. Билеты – от 40 грн. Режиссер-постановщик: н. а. Украины Богдан Струтинский.
Адрес: ул. Большая Васильковская, 53/3
Подробная информация о спектаклях: operetta.com
Киевский академический театр кукол
1 сентября, воскресенье
“Про курочку Рябу и золотое солнышко” Николая Петренко, фольклорная сказка для детей. Начало в 11:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Марина Богомаз. Продолжительность: 35 мин.
“Каляки-маляки” Марины Богомаз, бейби-театр. Начало в 11:30. Билеты – 200 грн. Режиссер: Марина Богомаз. Продолжительность: 45 мин.
“Маша и медведь” В. Швембергера, трогательная сказка для детей. Начало в 13:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: В.Гусаров. Продолжительность: 40 мин. Следующий показ – 28, 29 сентября.
“Золотой ключик” Алексея Толстого, поучительная сказка для детей. Начало в 12:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Юрий Сикало. Продолжительность: 65 мин.
4 сентября, среда
“Кап-Ля” Марины Богомаз, бейби-театр. Начало в 11:00.Билеты – 200 грн. Режиссер: Марина Богомаз. Продолжительность: 45 мин. Следующий показ – 7, 8, 21, 22 сентября.
7 сентября, суббота
“Три поросенка” Григория Усача, музыкальная сказка для детей. Начало в 11:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Юрий Сикало. Продолжительность: 45 мин. Следующий показ – 15, 22, 29 сентября.
“Маленькая Баба-Яга” Евгения Огороднего, спектакль для детей. Начало в 13:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Евгений Огородний, Игорь Федирко. Продолжительность: 45 мин. Следующий показ – 15, 22 сентября.
“Маугли” (премьера) Евгения Огороднего, спектакль для детей. Начало в 15:00. Билеты: от 80 грн. Режиссер: Леонид Попов. Продолжительность: 60 мин. Следующий показ – 14, 22 сентября.
“Кайдашева семья” Игоря Федирко по произведению Нечуя-Левицкого, трагикомедия для взрослых. Начало в 19:00. Билеты – от 120 грн. Режиссер: Игорь Федирко. Продолжительность: 130 мин.
8 сентября, воскресенье
“Котик и Петушок” Григория Усача и Сергея Ефремова, народная сказка для детей. Начало в 11:00. Билеты – от 80 грн. Режиссеры: Юрий Сикало, Дмитрий Драпиковский. Продолжительность: 45 мин.
“Кот в сапогах” Юрия Сикало по мотивам сказки Шарля Перро, поучительная сказка для детей. Начало в 13:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Юрий Сикало. Продолжительность: 45 мин.
“Дюймовочка” Бориса Заходера по сказке Г.-Х. Андерсена, лиричная сказка для детей. Начало в 15:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Юрий Сикало. Продолжительность: 50 мин.
“Волшебная лампа Аладдина” Александра Чупина, мюзикл для детей. Начало в 17:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Михаил Урицкий. Продолжительность: 60 мин.
13 сентября, пятница
“Любовь Дона Перлимплина” Федерико Гарсия Лорки, спектакль для взрослых. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Оксана Дмитриева. Продолжительность: 60 мин.
14 сентября, суббота
“Гуси-лебеди” Галины Гусаровой, поучительная сказка для детей. Начало в 13:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Михаил Урицкий. Продолжительность: 45 мин. Следующий показ – 21 сентября.
“У бабуси Дуси” (премьера) Марины Богомаз, бейби-театр. Начало в 11:30. Билеты – 200 грн. Режиссер: Марина Богомаз. Следующий показ – 15 сентября.
“Царевна-лягушка” Арсения Дежурова, лиричная комедия для детей. Начало в 13:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Марина Богомаз. Продолжительность: 40 мин. Следующий показ – 21 сентября.
“Золушка” Евгения Шварца, лиричная сказка для детей. Начало в 15:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Юрий Сикало. Продолжительность: 50 мин. Следующий показ – 22 сентября.
15 сентября, воскресенье
“Кот в сапогах” Юрия Сикало по мотивам сказки Шарля Перро, поучительная сказка для детей. Начало в 15:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Юрий Сикало. Продолжительность: 45 мин.
“Бременские музыканты” Юрия Энтина и Василия Ливанова, мюзикл для детей. Начало в 17:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Леонид Попов. Продолжительность: 80 мин.
20 сентября, пятница
“Як загинув Гуска” Николая Кулиша, трагикомедия для взрослых. Начало в 19:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Оксана Дмитриева Леонид Попов. Продолжительность: 90 мин.
21 сентября, суббота
“Котик и Петушок” Григория Усача и Сергея Ефремова, народная сказка для детей. Начало в 11:00. Билеты – от 80 грн. Режиссеры: Юрий Сикало, Дмитрий Драпиковский. Продолжительность: 45 мин.
“Красавица и чудовище” Юрия Шаповала, сказка-мюзикл для детей. Начало в 17:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Юрий Сикало. Продолжительность: 45 мин.
27 сентября, пятница
“Оскар” Михаила Урицкого по произведению Э. Э. Шмитта, философская притча для взрослых. Начало в 19:00. Билеты – 150 грн. Режиссер: Михаил Урицкий. Продолжительность: 90 мин.
28 сентября, суббота
“Гусенок” Нины Гернет и Татьяны Гуревич, спектакль-игра для детей. Начало в 11:00. Билеты – от 80 грн. Режиссер: Игорь Федирко. Продолжительность: 45 мин.
29 сентября, воскресенье
“Почему растут дети?” Григория Усача, спектакль-тайна для детей. Начало в 16:00. Билеты – 120 грн. Режиссер: Екатерина Лукьяненко. Продолжительность: 35 мин.
Адрес: ул. Грушевского, 1а
Подробная информация о спектаклях: akadempuppet.kiev
КиевVласть
Біля трибуни стадіону “Піонер”, де проходили Національні Ігри Нескорених, весело сміється жінка років сорока. Навіть не подумаєш, що вона має якісь поранення… Так весело і легко вона стріляла з лука, плавала…
Одеситка Ганна Ільющенкова, повернувшись в 2015 році після багатомісячного лікування з Литви, дізналася, що її навіть немає в списках добровольчого підрозділу. Їй чиновники кинули в обличчя: “Вас ніхто не посилав, ви ж самі пішли воювати….”.. Аня виховала сина, має освіту медсестри і ще дві вищих освіти. В 2014 році жінка допомагала в військкоматі під час медкомісії. Один із командирів батальйону “Донбас” розповів, що його молодший брат загинув лише тому, що поряд не було медика. Бійці всі як один стверджували що на передовій дуже не вистачає медперсоналу, а самі вони часто не знають, як надати собі й товаришам першу медичну допомогу. І Аня лишає свого чотирнадцятирічного сина на батьків, бере на роботі додаткову відпустку, й їде на фронт. Спочатку було Курахово, а через кілька днів – Іловайськ.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
– Ви підписали контракт?
- Ні, все було на словах. Я спитала: “Що привезти?” Мені відповіли: “Лише бинти”. Ну, я взяла найнеобхідніші речі й поїхала. Так я потрапила в Курахово. Там тоді був штаб…Я уявляла собі великий шпиталь, де не вистачає медперсоналу й де я, поки у відпустці, зможу допомагати хлопцям. Насправді, все було зовсім не так.
Анна згадує перших поранених бійців, які померли в неї на руках:
- Прямо у нас на руках загинув “Котик”, ми не могли йому навіть першу допомогу нормально надати , тому, що там через велику кровотечу потрібно було негайне хірургічне втручання. Того ж дня помер ще один боєць, позивний “Кущ”, – у нього развинувся перитоніт. Він не дожив до евакуації буквально години 3-4.
Жінка згадує найстрашніші бої 16 і 26 серпня 2014 року під Іловайськом: “16 серпня, під обстрілом мене переправили на околицю Іловайська, де в приміщенні школи тримали оборону бійці кількох підрозділів. Лазарет розмістили в спортзалі. З його вікон постійно вівся вогонь по наступаючим терористам, а на підлозі щодня прибавлялися поранені бійці. Лікарів було два: психотерапевт с позивним “Дрин”, медсестра “Мері” й досвідчений лікар “Мир”. Але він повіз партію поранених і в школу вже не повернувся, а “Дрину” довелося взяти в руки автомат, – згадує Анна, — Я колись працювала в реанімації, знала, як провести протишокову терапію, зупинити кров, вводити препарати в вену. Але тут довелося згадати навіть те, чого я ніколи сама не робила. Найтяжчими днями були 26 -28 серпня, коли нас ГРАДами покривали кожну годину, з 6 ранку й до глибокої ночі. Ми з нетерпінням чекали підтримку. Обіцяли, що техніку з параду на День Незалежності направлять до нас. Але так і недочекалися... 26-го машина, яка повезла поранених на наш блокпост, повернулася назад — ми опинилися в повному оточенні. З ранку до ночі школу поливали снарядами з “Градів”. Спочатку закінчилися продукти, потім медикаменти – нічим було навіть поранених перев’язати – і, нарешті, скінчилися боєприпаси. В школі разом з нами потрапили в оточення кореспонденти якогось німецького телеканалу. З їх телефонів ми вийшли на зв’язок з керівництвом. Відповідь шокувала: “Чекайте, вас виведуть”. Дочекалися не всі: бійці помирали без медичної допомоги. Ми тоді ще не знали, що обіцяний “зелений коридор” стане коридором смерті. Нам було наказано йти під білими прапорами, здавши зброю, але наші бійці на таке не погодилися, тому ми йшли зі зброєю під нашими прапорами. Ми всі вже тоді зрозуміли, що йдемо на смерть, але іншого виходу не було. 29 серпня нас обстрілювали з усіх боків, проти нас перли танки й артилерія. Переді мною підірвався автобус, в якому заживо згоріли наші хлопці. Ми чудом встигли проскочити. Але тут мене й зачепило.
Аня з посмішкою, ховаючи біль і сльози, розповідає страшну правду виходу з оточення: як горіли машини разом з бійцями, як їх розстрілювали російські танки, гранатомети й кулемети… Про своє поранення медик говорить знехотя, мовляв, усе – в минулому, попереду – життя. А поранення Аня отримала майже не сумісні з життям: розірвані ноги, розтрощений хребет, осколочні поранення в живіт, легені, руки – не було живого місця. “… Було відчуття, що ти на секунди піднімаєшся над землею. Мізки працюють, голова працює. Ти усвідомлюєш, що з тобою щось трапилося, але поки що не розумієш, що саме. І болі немає зовсім… лише страшенне безсилля… Мене витягнув на собі Володя з позивним “Вєтєрок”. Я то втрачала свідомість, то приходила до тями… Пам’ятаю, як нас захопили в полон російські військові (шевронів у них, звичайно ж, не було, але ніхто своєї приналежності до російської армії не приховував), як один з них вигріб у мене з кишень усе: гроші, банківські картки, документи, два телефони, і навіть здер два золотих колечка й сережки. Залишив лише дерев’яний хрестик на мотузці. …. І, мабуть, навіки врізався в свідомість обіцяний Росією “зелений коридор” в бік окупованого Іловайська. Всі обочини були буквально завалені тілами вбитих українських солдат. Спалений автобус “Богдан”, всередині якого сиділи й стояли, притулившись один до одного, обвуглені люди – наші бійці, які намагалися вийти з оточення”.
А далі був жах полону, знущання, голод, вмирання від страшної крововтрати, нестерпного болю й інфекції, яка потрапила у відкриті рани.
“Три доби мені не давали ні їжі, ні води. Мабуть, найтяжчим було очікування. Очікування смерті через зґвалтування. Це було озвучено в деталях – як усе відбуватиметься. А потім мене зариють десь у посадці... Легка смерть була бажаною. і я просила: “Просто застреліть мене, просто застреліть”...
Але доля дала шанс на життя. Третього вересня представники Червоного Хреста забрали полонених поранених українських солдат (разом з Ганною обміняли десять українських бійців) і відвезли до польового шпиталю в Запорізьку область, а звідти вертолітом – в Дніпропетровську лікарню імені Мечникова. Стан Ганни був критичним, якщо не сказати безнадійним. І тут Литва запропонувала допомогу в лікуванні найтяжчих поранених українських бійців. І сталося диво! Пацієнтка вижила і всупереч прогнозам і засторогам лікарів уже через місяць почала ставати на ноги. А напередодні нового року Аня умовила лікарів, щоб її відпустили додому. Насамперед бойова медсестра поїхала до Дніпра, в лікарню імені Мечникова, щоб оформити свої документи. Але виявилося, що у неї немає двох довідок по формі “N1” и “N5”, без яких неможливо отримати документи. Ці довідки надає батальйон Ливно, але ні в списках учасників АТО, ні в особовому складі батальйону “Донбас” прізвище Ганни не значиться. Хоча є й довідка, підписана в. о. командира батальйону майором резерву С. Стояном і заступником командира в/ч 3027 полковником І. Юрченком, і медаль “За доблесну службу”. Але не було військового квитка і довідки, що поранення жінка отримала саме в ході бойової операції під Іловайськом. В батальйоні медику цинічно сказали, що зарахувати її на службу можуть, але не заднім числом, а груднем місяцем, тобто, через півроку після бойових дій, після поранення, полону, Іловайського котла…
- Дуже боляче усвідомлювати, що ти, після всього, що пережив, повертаєшся додому й розумієш, що тебе тут ніхто не чекає (окрім сина), ти нікому не потрібен і нічого не можеш довести, – каже медик-волонтер, – Практично всі, хто пройшов через Іловайськ, мають поранення, але не мають грошей, ледве виживають. Їх просто забули. Наприклад, Сергій із Києва до війни був прекрасним штукатуром і добре заробляв – йому ампутували ногу, в нього німіють руки, іноді – все тіло, і тепер йому не під силу стрибати з кельмою. Його потрібно переучувати. Але йому ніхто не дає ні копійки. Він навіть інвалідність не отримав. Мені дали групу чисто випадково, в зв’язку з тим, що я пішла в АТО, будучи в штаті поліклініки. Багато колишніх бійців уже згодні з тим, щоб їм давали не військову групу, а звичайну. Нехай поранення, кулі закреслюються, нехай пишуть хоча б, що у людини була серйозна травма. Але адвокати нас застерігають: “Нам буде набагато складніше потім доказати, що було поранення”. Ну чому люди повинні підтверджувати очевидне? У них витягали кулі, а наша дурацька медицина ставить їм діагноз “травма”. Зі мною було те ж саме. Багато колишніх добробатівців реально голодують, злидарюють, не мають ні грошей, ні ліків…. Але ж це – вчорашній воїн, який вийшов живим з-під вогню, а тепер принижений, як останній бомж. Батальйон “Донбас” – це добровольчий батальйон. Його юридично просто не існує. Тобто, фактично він є, а на папері його немає. Оскільки ми формально відносимося до в/ч ЗСУ номер 3027, мене потрібно було якось включити в особовий склад цієї частини, а вже з Іловайськом будемо розбиратися потім. Мені видають направлення на проходження медкомісії, а там починається маячня. Лікарі мені кажуть: “Ти що, збожеволіла? Ти ж зі своїми болячками до військової служби непридатна”. Але з таким приговором я не можу потрапити до складу частини. Після поранень це неможливо. Замкнуте коло! Хто ж міг передбачити? Звідки я черпаю сили? Так ось, зовсім недавно я була близька до повного відчаю. У меня був дуже сильний больовий синдром, але не було ні потрібних ліків – налбуфіна, ні грошей, щоб їх купити. Закралась зрадницька думка: “Блін, краще б мене тоді розстріляли….”. І раптом – телефонний дзвінок від побратима: “Анют, привіт, як ти себе почуваєш? Дякую, що ти нас тоді, в Іловайську, витягла”. І біль почав стихати. До речі, я і в Литву потрапила завдяки хлопцям з мого батальйону. Вони тоді такий кіпіш підняли, що ці злякалися й відправили мене в Прибалтику.
Розповідати про всі кола пекла, які їй довелося пройти, ветеран війни Ганна Ільющенкова не хоче. Вона говорить про те, що треба жити, про те, що змагатиметься у спорті: стрільба з лука й плавання. Головне для неї перемога над собою, над своїм болем, і спілкування з друзям й рідними. Вона налаштована йти до кінця, через суди й усі можливі інстанції. Ганна запевняє, що її випадок не унікальний, і є багато героїв, які пройшли Іловайськ, але й досі не можуть відновити свої документи. Але через важкі поранення вони не мають ні сил, ні бажання продовжувати паперову тяганину. Ганна хоче добитися будь-якою ціною. З боями їй вдалося оформити статус учасника бойових дій. Минулого року вона вступила до вишу на юридичний факультет, каже, щоб захищати бойових побратимів.
“В Одесі ми відкрили реабілітаційний центр допомоги військовим – сімейна реабілітація. Час лікує й заспокоює, хоча ти згадуєш про це щодня. Зараз мені допомагає те, що за моїми плечима є родини загиблих, хлопці, які добиваються статусу УБД, і я своїм прикладом хочу показати їм, що потрібно боротися. Два роки я ходила по інстанціях, доводила, що я була в Іловайську, збирала купи документів…. Я відчуваю себе потрібною. Я розумію, що не врятую світ, не врятую країну, але я роблю маленькі кроки, щоб допомогти хоча б одній людині”, – каже Анна Ільющенкова.
Про результати минулорічного Національного відбору “Ігор нескорених” Ганна відгукується досить скептично, каже, що були підсуди. Хоча позаминулого року в Миколаєві на 1-му Всеукраїнському турнірі “Warrior legend” серед ветеранів війни, які отримали травми, поранення чи захворювання під час або в результаті виконання службових обов’язків вона виборола 2 перших місця. Зараз вона готується знову брати участь у “Іграх нескорених”.
Але доля продовжує підкидати випробування бойовій медсестрі. Як написала минулого року в Facebook журналістка і режисер фільму "Війна химер" Марія Старожицька, “Мурку” разом із сином-студентом виселяють з одеського центру соціально-психологічної допомоги у зв’язку з закінченням терміну перебування, просто на вулицю. Після розголосу в соцмережах, втручання Павла Розенка, питання негайного виселення зняте, втім, вирішення проблеми забезпечення гідним житлом медика, що врятувала життя дуже багатьом, лишається на порядку денному. А тодішній голова Одеської обласної держадміністрації Максим Степанов написав: “Вже нікого не виселяють, написав Анні Ільющенковій координати свого помічника. Не хвилюйтеся, знайдемо рішення!” Казав сліпий: “Побачимо…”.
Анні чітко сказали: “30 серпня 2019 року вас просто викинуть із приміщення! Будете жити в парку на Дерибасівскій”. Але Анна сподівається, що все якось вирішиться.
Це лише одна історія. Однієї з нескорених.КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0007
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:22:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 4
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:22:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 6
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:22:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0005
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145123', '144431', '144353')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:22:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.1924
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"загинув"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:22:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"загинув"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 690, 10
0.0023
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('98118', '95668', '95530', '95263', '92859', '89382', '85216', '83575', '81560', '81214')
0.0667
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:22:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"загинув"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)