На меморіалі в с. Гатне з військовими почестями перепоховали останки 22 невідомих бійців, а на кладовищі с. Юрівка – 6 захисників Києва, які загинули в 1941 та 1943 роках.
Пам'ять… Пам'ять… Вона нетлінна й вічна. Вона дивиться на нас зі старих фотографій, з музейних експонатів, з фронтових листів… Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Пам’ять – це героїчна оборона країни, це мужність захисників Брестської фортеці, легендарного Севастополя, героїчного Сталінграда, нескореного Ленінграда, квітучого Києва. Це подвиг тих, хто громив ворога на Курській дузі, форсував Дніпро, штурмував Кенігсберг, а потім визволяв столиці Європи та обіймав союзників на Ельбі. Не забути цього ніколи і нам, ні нашим дітям та онукам. Адже війна – це кров, смерть, горе, сльози, це – мільйони розстріляних, замучених, розірваних навпіл людей, це попелища замість сіл і міст, це спалений дощенту Труханів острів, це дерева, вивернуті корінням до неба, це нескінченні фронтові дороги й смертельна втома. Пам’ять – це ми!
Земля навколо Києва просто нашпигована залізом і кістками солдат, які загинули, обороняючи й визволяючи наше місто в грізні й страшні сорокові роки минулого століття. Ентузіасти-пошуковці ще й досі постійно піднімають останки бійців на полях і городах, на узбіччі доріг і в лісопосадках…
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Не кажіть: “Та то ж було колись!”. Українськими материками двічі шал німецький прокотивсь, землю нашу палячи і камінь! Все боліло кожному і всім: колоскові, пташці і раїні, слову нашому, заводу і красі! Як же все боліло Україні!
В Україні немає сім'ї, по якій би війна не прокотилася грізними колесами, тому так важливі для кожного з нас День Перемоги і мир, який подарували нам герої-переможці фашизму.
На меморіалі в селі Гатному на околиці Києва покояться останки більше тисячі захисників столиці й Київщини. Це результат багаторічної роботи археологічного патріотичного пошукового загону “Дніпро-Україна”. На жаль, більшість і далі продовжують значитися невідомими, деяких впізнали за документами або особистими речами. У минулі роки навіть родичі на такі перепоховання приїжджали, військкомати фотографії загиблих у своїх архівах знаходили.
8 травня тут з урочистями були поховані останки 22 солдатів, знайдених в районі Баришівки та Борисполя, які загинули в Баришівському котлі.
“Зберегти пам'ять про подвиг загиблих у роки Великої Вітчизняної війни, передати історію перемог новим поколінням – для нас це не просто слова, це справа честі, – сказав співголова Опозиційної Платформи – За Життя Юрій Бойко під час церемонії перепоховання останків воїнів, загиблих на полях боїв за Київщину.
На зеленій траві меморіалу стоять 4 великих труни. В них – останки 22 захисників Києва, знайдених цієї весни. "На жаль, цього разу не вдалося ідентифікувати жодного бійця – жодного іменного медальйона не знайшли", – каже командир пошукового загону "Дніпро-Україна" Сергій Распашнюк.
"У Березані будівельники ставили паркан і наткнулися на останки, викликали нас. Фермер дозволив попрацювати на його полі. Підняли трьох. Їх не ховали, а просто скинули у воронку від бомби, це зрозуміло по положенню тіл. Особистих речей не знайшли, тільки патрони і формені ґудзики були. Мабуть, місцеві частину особистих речей забрали. Лише в одного було взуття. Напевно, офіцером був – у чоботях ходив і портупею поруч знайшли. Інших знайшли в селі Борщів, у людей на городах. 5 солдатиків лежало: в одного був казанок, в іншого – фляга, ложка. І жодної зачіпки, щоб імена встановити”, – розповідають пошуковці.
На церемонію зібралося мало глядачів. Адже наймолодшим учасникам Другої світової вже за 90 років, дітям, які пам'ятають жах, страшну війну – за 80. Тим важливіші для нас їхні спогади, не прикрашена правда про війну.
"У війну було не до похорону, адже тисячі в день гинули. Там і закопували, де загинув, – говорить Сергій Кот, якому в на початку війни було 15 років, – солдати відступали в паніці, без зброї. Прямо біля нашої хати німці вбили солдата чи офіцера. Я тоді не здогадався документи забрати, так він і значиться безвісти зниклим".
9 травня на сільському кладовищі села Юрівка Гатнянської ОТГ знайшли вічний спокій шестеро невідомих бійців.
- Правду кажуть, що війну не закінчено, доки не похований її останній солдат. От ми й намагаємося повернути якщо не імена, то хоча б поховати по-людськи наших захисників, – каже командир пошукового загону “Фронтовик” Вадим Січкаренко.
Лунають залпи військового салюту. Гулко стукають грудки землі. Лягають квіти на могили. Котиться гірка сльоза. Кожен згадує своїх рідних, яких забрала війна. Адже пам'ять – це ми!
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть
Конкурс “Журналістське розслідування/дослідження “Київ крізь призму журналістики” або “Київ очима молоді”, ініційований 15 років тому Інформаційно – творчим агентством “ЮН-ПРЕС” триває.
Величний храм Покрови Пресвятої Богородиці красується на пагорбі мого Мостицького масиву. Його неможливо не помітити, хоча влітку він ховається під зеленою кроною дерев, а зимою – за кучугурами снігу. Дзвіниці храму видно ген-ген здалеку.
Цей оберіг ще з давніх-давен є покровом для християн.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Кажуть, що церква не будується без Божого зволення. Історія майже кожного храму містить переказ про те, що про місце його зведення було повеління згори. В історії Покровської церкви такого переказу не збереглося, однак відомо, що храми на цьому місці стояли з давніх-давен. Легенди розповідають, що це була козацька церква.
До XVII століття землі теперішніх місцевостей Києва Приорки, Куренівки, Мінського масиву, Виноградаря та власне Оболоні представляли собою сіножаті жителів Подолу, незаселену, болотисту, підтоплену весняними розливами Дніпра Оболонь. Першу спробу заселення цих родючих земель під Києвом зробила вірменська діаспора купців зі Львова. На Куренівці тоді навіть стояла дерев’яна вірменська церква. Але подальше заселення цього передмістя проходило під керівництвом представників католицького чернечого ордена Домініканів, які в королівському суді відсудили ці землі собі. Коли з’явилися домінікани в Києві – точно не встановлено. Вони самі стверджували, що покликав їх ще удільний київський князь Володимир Рюрикович у 1228 році, а в 1381 при останньому удільному князі Києва Володимирові Ольгердовичеві домінікани знову повернулись до Києва після знищення міста монголами в 1240 році. Так чи інакше, але монахи-домінікани у XVII столітті мали на Подолі свій Миколаївський монастир, зі своїм керівником – пріором, а землі, які вони володіли на Оболонських луках, називалися з того часу Приоркою, чи по народному Преваркою.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Один з пріорів ордену Петро Розвидовський у своїх “Записках”, які він вів з 1634 до 1664 рр, пише про заселення слободи Приорка селянами (близько 200 хат) та “…там же за радою патерів конвенту дозволено побудувати церкву руську…”. Оскільки для католиків після Унії 1596 року єдиною законною Руською церквою була унійна Церква, то на своїх теренах в Приорці вони могли дозволити побудувати лише унійний храм. Під час революції Хмельницького в Києві в 1649 р. всі латинські та унійні кляштори, костели та церкви були розорені. Не обминула ця доля і дерев’яну церкву святих Георгія та Димитрія на Приорці. Архівні документи засвідчують, що церква була побудована на початку 1730-х років. Землі Приорки спеціальним універсалом від 11 січня 1651 р. Богдан Хмельницький передав православному Братському Богоявленському монастирю, а Миколаївський домініканський монастир на Подолі, центр католицтва в Києві, став спочатку просто козацьким шинком, а потім, вже в 1691 році, православною Петро-Павлівською церквою. У 1660 р. грамотою царя Олексія Михайловича з Києва були взагалі вислані всі поляки, вірмени та євреї. Лише через 134 роки, у 1794 р. їм дозволено знову селитися в Києві. Минуло сто років, і у 1766 на Приорці будується дерев’яний Дмитрівський храм. Швидше за все храм загинув у пожежі, оскільки вже в 1791 р. його розібрали, а 1795-го “тщанием заседателя бывшего совестного суда Стефана Рыбальского, купцов Тимофея Зарембы и Андрея Хижняка” за проектом визначного київського архітектора Івана Григоровича-Барського побудували дерев’яний храм на кам’яному фундаменті (з клірської відомості Пріорської Покровської церкви за 1833 рік; ЦДІА).
Все століття простояв козацький храм Покрови в передмісті Києва. Спочатку Приорка була улюбленим місцем відпочинку заможних киян, а з другої половини ХІХ століття тут будуються чисельні “цегольні” — цегляні заводи, і Приорка стає центром вироблення знаменитої жовтувато-білої київської цегли. Саме з цієї цегли вирішено було побудувати на місті козацького храму більш “пристойну”, у т.зв. новоруському (імперському) стилі, церкву. 1899 року єпархіальний архітектор Євген Єрмаков підготував проект нового храму.
Люди завжди шанували це місце, повз яке сьогодні ми байдуже проходимо. А в 1911 році священик Платон Контраневич, описуючи відбудований храм, підмічає глибоку віру тодішнього населення передмістя: “У жителів Пріорки збереглося давнє благочестя, добрі старі звичаї релігійні. Багато людей говіють у всі чотири пости, а у великий піст і по два рази. Люблять, щоб служба в церкві відбувалася якомога триваліше, люблять багато свічок ставити перед іконами, багато людей за кожною літургією, і молебнем, і панахидою подають свої поминальниці; жертвують ревно в церковні кружки трудові свої лепти, прикрашають ікони фіранками та рушниками і багато ікон нових жертвують у нову свою церкву... Під неділі та свята не святкують хрестин, іменин і взагалі не ходять по гостях і не влаштовують гулянок, як в інших парафіях міських. Поводяться в церкві статечно, і під час літургії всі присутні багатократним схилянням колін висловлюють своє благоговіння й високий молитовний настрій”.
Згодом Київ, який став “цукровою столицею Європи”, ріс, і Пріорка перетворилася з приміської слободи на міську околицю. Кількість населення ставала все більшою, а практика відвідування храму всіма громадянами була священним обов’язком. Виникла потреба в новому храмові. Знову парафіяни розібрали церкву і 1902 року заклали нову будівлю. На зведення храму-красеня витратили 57 тис. карбованців сріблом, які не пожалкували київське купецтво, парафіяни та духовенство.
Храм стоїть завдяки праці звичайних людей, які будували його задарма. Процес будівництва був дуже складним хоча б тому, що води біля церкви не було. Освячували воду завжди далеко від церкви – на відстані чверті і до півтора кілометра. Як згадував той же отець Платон Контраневич: “Під час будівництва вода підносилася на плечах парафіянами на високу гору на відстань до чверті кілометра... На побудові нового храму ніякої механізації не було, люди своїми руками і на плечах підносили цеглу на таку велику висоту — ось яка важка була праця”.
У1911 році новозбудований храм освятили. Іконостас старої козацької церкви був переданий до нового храму села Нові Соколовичі Радомишльського повіту. Ні іконостасу, ні цієї церкви, ні навіть села вже не існує, а місцевість ця тепер знаходиться в Зоні відчуження.
Попри всі революції та війни храм не закривали. Проте кладовище, яке було біля храму, в процесі розбудови масиву радянська влада знищила. Залишилось лише декілька могил.
1922 року при церкві утворилося сестринство, до якого входило кілька жінок. До наших днів дійшли імена лише трьох з них: Надія Дорошенко, Наталя Кіхно та Пелагея Нетецька. Окрім церковних справ, сестри займалися благодійністю: готували обіди й розвозили їх по київських в'язницях.
Будівля церкви збереглась практично без перебудов та переробок. За все XX століття церква жодного разу не була зруйнована. У лютому 1938 року церкву закрили та влаштували у будівлі овочеву базу. Церква знову відкрилася у вересні 1941 року — і відтоді не закривалася. Однак церковне начиння та предмети для богослужіння було втрачено — за винятком дверей від іконостаса з іконою Архангела Михаїла. Вона стоїть у правому бічному вівтарі церкви й досі. Новий іконостас, що зберігся донині, було споруджено 1944 року стараннями тодішнього настоятеля церкви Тимофія Коваля. Іконостас розписав відомий український художник Іван Їжакевич.
Детальніше про життя в храмі Покрови Пресвятої Богородиці розповів протоієрей отець Андрій.
- Яка суспільна діяльність храму Покрови Пресвятої Богородиці?
- Традиційною сферою суспільної діяльності Православної Церкви є піклування перед державною владою про потреби народу, про права й потреби окремих громадян або суспільних груп. Таке піклування, яке є обов'язком Церкви, здійснюється через усне або письмове звернення до органів державної влади різних гілок і рівнів з боку відповідних церковних інстанцій.
Останнім часом ми бачимо значні порушення прав віруючих на віросповідання, відвідування богослужінь тощо. Керівництво Церкви через уповноважені інститути клопоче перед державною владою про припинення неправомірних дій.
Покровська церква на Пріорці є однією із декількасот парафій Київського єпархіального управління, при якому утворений і діє Відділ з благодійності та соціального служіння, який профільно надає адресну допомогу. В окремості, наша парафія духовно опікує Центр реабілітації дітей інвалідів у Подільському районі, породіль Пологового будинку №2, здійснює Таїнства Сповіді, Соборування та Причастя на дому та в лікарнях, адресна допомога продовольством.
Перше і основне соціальне служіння Церкви – це духовна молитовна допомога кожній людині, підтримка за різних кризисних ситуацій та направлення до переміни життя для життя по Заповідях Господніх для спасіння душі.
- В храмі організовують домогу АТОвцям?
- Звісно, це духовні бесіди, благословення у дорогу, приватна молитва, матеріальна допомога тощо.
- Як ви зацікавлюєте молоде покоління прийти до віри?
- При храмі діє Недільна школа, завданням якої є навчання дітей Закону Божому та моральним засадам. Організовуються спільні поїздки до православних святинь, подорожі історичними місцями.
- Чим унікальний храм?
- Унікальність храму – в його історії, адже парафія існує з 18 століття, тому для багатьох він є родовим, де не одне покоління Хрестилися, Вінчалися та відвідують богослужіння. Храм зберігся в часи радянських гонінь на віру та після розрухи війни.
- Чому навколо храму могили? Хто там похований?
Це колишнє приміське кладовище, де поховано багато церковних людей та жителів місцини. А ще тут збереглося багато могил, датованих 1943 роком. Наступ радянських військ на м. Київ у 1943 р. з Лютізького плацдарму проходив саме через Пріорку та Куренівку, тому храм сильно постраждав від артобстрілу радянської артилерії, ставши для багатьох бійців місцем останнього упокою. Усі поховані воїни служили у 180-й та 240-й стрілецьких дивізіях. У післявоєнний період, згідно з державною програмою благоустрою військових поховань, усі братські могили, розміщені в різних місцях одного мікрорайону, мали переносити до спільного меморіалу, списки похованих – систематизувати та упорядковувати. Однак із невідомих причин уся інформація про полеглих і похованих на території Пріорки військовослужбовців була приведена у безлад. Так, полеглі в один день однополчани були зазначені в мартирологу 2000 р. в реєстрах різних кладовищ – Куренівського, Пуща-Водицького, Лук’янівського та Байкового, а також біля Покровської церкви. Невідповідність в облікових матеріалах можна пояснити тим, що колишні київські передмістя – Пріорка, Куренівка й Пуща-Водиця – розташовані досить близько одне до одного та перетинаються між собою. Пошуковцями було встановлено прізвища 22-х загиблих бійців, раніше невідомих (окрім тих, хто відомий був при похованні). Серед них – 13 вихідців із України, 1 – із Вірменії, 2 – із Казахстану, 6- із Росії. Найстаршому з них було 43 роки, наймолодшому – 18. Всі вони загинули під час боїв упродовж перших двох тижнів листопада 1943 р.
До речі, там покояться двоє наших земляків, які всього якусь сотню кілометрів не дійшли до рідного дому. Це ВЕЛИЧКО Григорій Меркулович, із с. Літки Броварського району та ЖЕЛЕВСЬКИЙ Артем Михайлович, 1910 р.н. із с.Семиполки Броварського району столичної області. Можливо, їхні родичі й не знають, що в годині їзди від дому покояться їхні діди-прадіди, які визволяли Київ.
- Служителі храму займаються літературною чи суспільною діяльністю?
- Кожен священик храму має вищу богословську освіту. Серед кліру храму: доктор богослов’я, чотири кандидата богослов’я, які присвятили своє життя викладанню в Київській духовній академії і семінарії. Священики храму пишуть книги, записують відео лекції, ведуть гуртки.
- Чому ви вирішили служити у цьому храмі?
- З раннього дитинства я є учасником богослужіння. Божим промислом я отримав богословську освіту та був рукоположений у священика для служіння Церкві Христовій і людям. Священик не обирає місця для служіння, а виконує послух Церкви у тому місці, куди благословить єпископ. Я вдячний Богу і Богородиці за своє служіння в Покровському храмі на Пріорці.
Велична споруда досі вважається родзинкою Мостицького масиву і бере активну участь в його суспільному житті. Кожен може прийти й подивитися на досі свідка історії, постояти перед престолом, де молилися наші предки. Історія нашого міста, нашої столиці, у нас прямісінько перед очима, потрібно лише вміти уважно дивитися, щоб її побачити. Може, десь поруч з вами у кроні дерев теж історична перлинка?
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Фото: walking.kiev.ua
КиевVласть
Вони, не вагаючись, стали на захист Батьківщини.
У День добровольця в Київському Палаці дітей та юнацтва відбулася цікава та емоційна медіазустріч із людьми, чий феномен громадянина, патріота й людини важко переоцінити.
14 березня 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону. Як тільки на Сході України почалися військові дії, патріоти почали записуватися в добровольчі батальйони – добробати. У воєнному конфлікті на сході нашої країни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Переважна більшість із них перетворилася на військові частини силових структур.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Цього дня до юних журналістів завітали люди, які на власних плечах винесли страшні будні війни. І не просто – винесли, а зуміли не зламатися й допомагати людям, власним прикладом і власним життям. “Невидимі воїни” – так часто називали добровольців. Вони першими стали на захист рідної землі, але довгий час на карті бойових дій їх ніби не існувало.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Вихованці й педагоги Інформаційно-творчого агентства “ЮН-ПРЕС” відкрили захід на емоційній хвилі. Вони щойно повернулися з Міністерства оборони України, де в меморіалі “Зала пам’яті” відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на сході України й у миротворчих місіях за кордоном. Кожний удар дзвона – одне ім'я загиблого й один салютний постріл.
Меморіальний комплекс “Зала пам’яті” відкрито 14 жовтня 2018 р. на території Міністерства оборони України на вшанування пам’яті військовослужбовців, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, світовий мир та порядок. Залу спеціально розташовано таким чином, щоб не тільки військовослужбовці, а й пересічні громадяни могли зайти о цій годині на територію меморіалу та віддати шану своїм захисникам. Щоденний поминальний ритуал здійснюється ударами ДЗВОНУ ПАМ’ЯТІ на церемоніальному майданчику із СТЕЛОЮ, в якій вмонтовано уламки снарядів. Дзвін пам’яті виготовлено на пожертви небайдужих громадян. В середині Зали пам’яті, на спеціальних подіумах розміщено КНИГИ ПАМ’ЯТІ з іменами загиблих. Структура Книг побудована за принципом календаря: один розворот — один день, де згадуються всі загиблі в цей день за всі роки. Щоранку відкривається нова сторінка календаря й зачитуються імена тих, хто загинув у цей день. Є дні найбільших утрат. Серед них ― 29 серпня ― загинуло 223 воїна, більшість з-під Іловайська. Але є 17 днів за усі ці довгі роки, коли Дзвін мовчить, що означає дні без утрат. Хочеться побажати, аби таких днів ставало все більше… 14 березня 2021 р., Дзвін пам’яті пролунав один раз. У 2014 р. внаслідок збройної агресії РФ загинув старший солдат Гудзовський Марк Сергійович.
“Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!” — цими словами завершується щоденне повідомлення диктора Зали пам’яті на території Міністерства оборони України. Дякуємо за її існування. Щоденні дзвони і постріли влучають у саме серце й не дають забути, що ВІЙНА ПРОДОВЖУЄТЬСЯ…
Для юних журналістів усе побачене й почуте було неочікуваним, як холодний душ: церемонія, інтерв’ю з добровольцями, фотографування на пам’ять. Такі зустрічі для молоді потрібні…
А в Палаці на всіх чекав телеміст юних журналістів столиці та школярів і педагогів з різних регіонів України (зокрема Луганської та Донецької областей). Онлайн-учасники мали змогу висловити свої думки й задати питання іншим.
Душею зустрічі стали історії з власного життя в умовах війни добровольців: командира роти кіборгів, українського актора й режисера Андрія ШАРАСКІНА, Анатолія ФАТЄЄВА, сапера, який, отримавши тяжке поранення, не втратив жагу до життя; військового капелана Басі ВОЛОДАРСЬКОЇ та активісток ГО “Жіночий ветеранський рух” ветеранки батальйону ім. Кульчицького Ляни КРОМБЕТ, офіцера Національної гвардії України Христини БОЙЧУК,
Цікавою та пізнавальною видалася розмова з актором, режисером фільму “Кіборги” та екшн-серіалу “Доброволець” Ахтемом СЕІТАБЛАЄВИМ. В інтерв’ю юнпресівцям режисер розказав про своє розуміння цьогорічної теми Міжнародного фестивалю “Прес-весна на Дніпрових схилах” ― “МедіаКОД моєї країни, світу”.
Український актор, режисер і командир роти кіборгів з позивним “Богема”, Андрій Шараскін за участь у захисті Донецького аеропорту, окрім народного звання "кіборга" і бойових нагород, серед яких – орден "За мужність" ІІІ ступеня, отримав ще й іменну зброю від Секретаря РНБО Олександра Турчинова. До війни він ставив вистави у рідному Тернополі, Львові та Франківську, створив власну театральну студію, знімався в кіносеріалах, був власником рекламної компанії та "Національного бюро креативу". Далі були Майдан і фронт. У червні 2015 року командир бойової роти ДУК “Правий сектор” “Богема” зрозумів, що про це треба писати. Він разом з однодумцями почав писати сценарій про сучасну історію України, яка твориться на їхніх очах. Їхні записи й думки лягли в основу фільму Ахтема Сеітаблаєва “Кіборги”, в якому Андрій разом зі своїми бойовими побратимами не лише були консультантами фільму, а й зіграли в ньому одну з головних ролей – народного депутата. Нині Андрій Шараскін – народний депутат Верховної Ради України від фракції “Голос”.
Анатолій Фатєєв пішов воювати добровольцем у 51-й рік. Служив сапером у одних із найгарячіших точок – Авдіївці та Мар'їнці . Підірвавшись на міні, він втратив обидві ноги, але не втратив запалу до життя. В госпіталі, де повертали до життя пораненого бійця, швидко звикли: там де Анатолій, там завжди жарти, сміх і гарний настрій. Незважаючи ні на що, попри біль і страшне поранення – втрату обох ніг, Анатолій не скиглив і не скаржився, а навпаки, сам підтримував інших поранених. А зараз він сам підтримує поранених бійців у військовому шпиталі, їздить на скутері, піднімається на Говерлу і, навіть готується стрибати з парашутом. А ще – займається громадською діяльністю.
19-річна Ляна Кромбет до війни працювала у контакт-центрі “Ощадбанку”. На війну пішла прямо з Майдану. Старший стрілець батальйону імені Героя України генерала Сергія Кульчицького. “Що смерть близько, вперше в житті я відчула у лютому 2014-го. Щойно вийшла з Будинку профспілок, як він почав горіти. Повз мене носили поранених, бачила, як із вікон вистрибували люди. Це було своєрідне бойове хрещення. А далі — війна”, – розповідає дівчина. Однак, щоб узяти зброю до рук, мусила постійно доводити, що може захищати країну нарівні з чоловіками: “Я сказала їм, що це мій конституційний обов’язок — захищати свою державу. Що маю тризуб на грудях і мені буде щеміти, якщо далі сидітиму вдома під час війни”, — згадує військова.
Майже 600 військових капеланів пройшли АТО й ООС і зараз де особливо потрібна допомога – на фронті. Капелани є особливими служителями, бо мають на війні під час обстрілів, кровопролиття, страху, зневіри бути поруч із тими, хто боронить наші життя, підтримувати їхній дух, захищати під час страхіть війни людські чесноти. Військовий капелан духовного управління УЄЦ Бася Володарська розповіла, що стало поштовхом до того, що вона, лікар і професійний фотограф, пішла на війну й зброєю обрала слово. Жінка-капелан – це жінка-священник на фронті. Служити таким чином можливо лише в протестантських церквах і то не в усіх конфесіях. Тому жінки, які бажають присвятити себе цій справі, об’єдналися в організацію “Духовне управління вільних церков”, якою керує старший військовий капелан Любов Володарська (на фронте її називають Бася, так як записано в свідоцтві про народження). Бася розповідала, що за час війни вони обїздили всю прифронтову лінію, неодноразово були й на “нулі”: “На фронті дуже багато жінок. Їм легше відкритися капелану-жінці, ніж чоловікові. Намагаємося підтримувати контакти після завершення місії. Мені дуже часто телефонують і жінки, й чоловіки-військові. Бійці, повернувшись з АТО, вже ніколи не будуть такими, як раніше. Війна дуже багато змінює в людині, якщо не повністю людину.
Ніжній і тендітній жінці, офіцеру Національної гвардії України Христині Бойчук, вдалося виграти грант на 100 тисяч грн. на реалізацію свого авторського, менторського проєкту #ТІЩОЗМОГЛИ. У планах амбітної Христини Бойчук вже є ідеї щодо розвитку соціального проєкту для молодих сімей офіцерів-гвардійців. Він, поділилася дівчина, про взаємовідносини, дозвілля та побудову щасливих та перспективних сімей. Христинав запевняє, що головне – подолати бар’єр стереотипу, коли хтось має виключно готувати їжу на кухні, а хтось – захищати Україну.
Український актор і режисер, заслужений артист АР Крим, ведучий військово-патріотичного ток-шоу “Хоробрі серця” на телеканалі 1+1 Ахтем Сеітаблаєв, серед фільмографії якого художній фільм за сценарієм Наталії Ворожбит “Кіборги. Герої не вмирають” про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі та український екшн мінісеріал режисера “Доброволець” про добровольців АТО, які повернулися з фронту й намагаються адаптуватися до мирного життя, розповів про зйомки фільмів, про життя окупованого Криму: “50 відсотків нашого народу загинуло під час депортації: переважно це діти, люди старшого віку і жінки. За тою самою радянською статистикою 90 відсотків кримськотатарських чоловіків, доросліших 16 років у той час були на фронті, у складі Червоної армії. Поки чоловіків не було вдома, радянська влада знищувала їхні родини”, – каже актор, - “Я часто зустрічаюся зі студентами, і в мене є такий експеримент. Я пропоную молодим людям сказати свою першу емоцію, коли ті чують слово “сарай”. Зазвичай, дев’ять з десяти кажуть: “якась незрозуміла будівля у дворі, де тримають якісь інструменти”. А потім кажу, що з мови моєї мами це перекладається як “палац”. А якщо я скажу слово “хохол”? Більшість скаже: “Так нас називають москалі, коли хочуть принизити”. А потім дуже дивуються, коли я кажу, що з мови моєї мами “хохол” перекладається як “син неба”. Кому потрібно було змінювати сенси цих слів? Відповідь не просто очевидна, вона волає про себе”. Востаннє Ахтем був у Криму в лютому 2014 року. Бачив окупацію півострова на власні очі: “Добре пам’ятаю це відчуття безпорадності, страху за своїх рідних, злості від нерозуміння, що і як можна зробити, але впевненості, що щось робити необхідно. Не вперше за короткий час кримських татар позбавили можливості мирно жити на своїй землі. Та вони вже мають досвід повернення додому і вірять, що це лише справа часу і зусиль”.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Директор Київського Палацу дітей та юнацтва Оксана ДОБРОВОЛЬСЬКА привітала учасників заходу і подарувала на згадку оригінальні сувеніри.
З емоцій почали, емоціями завершили: не можливо було втримати емоції під час перегляду відеотрейлерів і тизерів до фільмів, присвячених добровольцям, а також фільмів, а також один із 5 фільмів циклу про жінок, які загинули на війні.
Пам'ять загиблих добровольців вшанували хвилиною мовчання.
ТАКИХ ЗУСТРІЧЕЙ БАГАТО НЕ БУВАЄ!
КиевVласть
У День пам'яті Героїв Небесної Сотні Президент України Володимир Зеленський разом з дружиною Оленою вшанували подвиг учасників Революції Гідності у Києві. Глава держави та перша леді встановили лампадки біля хреста на місці загибелі активістів Майдану.
Про це KV стало відомо з повідомлення пресслужби Офісу президента України.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Ми не маємо права забути імена всіх загиблих на Майдані. Ми не маємо права не дізнатися імена всіх винних у цьому. Ми не маємо права не побудувати саме ту країну, за яку вони віддали свої життя. Вічна пам'ять усім, хто загинув за майбутнє України!” – наголосив Володимир Зеленський.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Президентське подружжя також зробило перший удар у Дзвін Гідності, який 20 лютого дзвонитиме за кожним загиблим Героєм Небесної Сотні.
Дзвін Гідності був виготовлений за дорученням Глави держави з метою вшанування подвигу Героїв. На пам’ятці розміщено напис “Слава Україні! Небесній Сотні слава!” Дзвін встановлено та відкрито на території майбутнього Національного меморіалу Героїв Небесної Сотні в центрі столиці.
У день народження кожного Героя Небесної Сотні опівдні перед Дзвоном Гідності встановлюється портрет загиблого і лунає пам’ятний дзвін.
Персональне вшанування кожного Героя є важливою частиною суспільної пам’яті про події Революції Гідності.
Читайте: Виталий Кличко почтил память Героев Небесной Сотни: каждый день борьбы не был напрасным. И мы не утратим веру и не отступим от идеалов и принципов, которые отстаивали на Майдане!
Фото: пресслужба Офісу президента України
КиевVласть
Нещодавно мені пощастило взяти інтерв'ю в сучасного українського письменника та громадського діяча Василя Климовича Лабуніна – автора книжкової серії “Единением и любовью спасёмся” та книги-хроніки жовтня-грудня 2011 “Прозрение сквозь презрение”, яку він написав за півроку, коли в пам'яті ще живими були враження від акції протесту – безстрокового голодування під стінами Управління Пенсійного фонду.
...Все розпочалося у 2011 році. Тоді, 14 листопада, близько 50 чорнобильців розпочали акцію протесту біля управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Серед координаторів заходу був і Василь Климович Лабунін. Люди вимагали скасування постанови Кабміну, очолюваного М. Азаровим, №745 від 6 липня 2011 р. "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", адже розміри виплат чорнобильцям зменшилися у рази, постраждали й інші пільгові категорії населення.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Поступово до протестувальників приєдналися інші учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, їх підтримали побратими зі Львова. Було встановлено наметове містечко, частина учасників акції оголосила голодування, інші проводили мітинги, роз'яснюючи антинародну, антисоціальну політику В. Януковича та його уряду. Щодня у заходах біля будівлі ПФУ брало участь близько тисячі громадян. Тому вже 23 листопада Донецький обласний адмінсуд заборонив проведення акції начебто через загрозу терористичних актів. А 27 листопада почався штурм, під час якого загинув Геннадій Іванович Конопльов. "Звичайний громадянин України, шахтар із Родинського, якого вбили 27 числа за розпорядженням нашої обласної влади," – сказав про загиблого один із організаторів протестної акції Володимир Деркач, який зараз, майже в 70 років, захищає цілісність нашої держави на Сході України.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тоді він просто не міг залишитися осторонь, оскільки почесно носить такі звання як генерал-лейтенант Українського Реєстрового Козацтва (УРК) та член Національної Спілки журналістів України. Потім були допити в СБУ та міліції, намагання зламати бажання боротися за свої права, визначені законом, позов до Європейського суду з прав людини і його рішення від 20 червня 2013 року, згідно якого більше 400 учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції поновлені в правах на отримання пенсії у розмірах, що передбачені їм судами і профільним Законом "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих у результаті Чорнобильської катастрофи". Крім того, кожному з них суд зобов'язав виплатити по дві тисячі євро компенсації за моральну шкоду. Та цих грошей люди не отримали й донині.
Описавши важкі епізоди боротьби з тогочасною владою за гідне життя, письменник у подальшій своїй творчості, книжковій серії, повертається до витоків, і надалі пропонує читачам подорож крізь призму світовідчуття свого дитинства, юнацтва та отроцтва по спочатку радянським, а потім і українським реаліям життя.
Ця серія сповнена щирих, не затьмарених лозунгами спогадів про життя без прикрас. Світлі дитячі враження межуються з зіткненнями з суровою реальністю в бажанні донести до читача лише одне – правду.
Василь Лабунін народився 70 років тому на кордоні Росії та України у багатодітній родині (п'ятеро синів і донька). З 1979 року проживав із родиною у Донецьку. Брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Через постійні погрози, був вимушений разом із родиною виїхати з Донецька, у якому до влади прийшли сепаратисти, що активно підтримуються Росією. Нині мешкає у Гатному під Києвом.
Письменник не намагається відшліфувати кожне слово, в прагненні довести текст до невідомого ідеалу:
-Коли людина пише на одному подиху, лише тоді виходить щиро, – вважає автор.
І саме так – щиро, “без домішок” і оправи, у своєму неповторному стилі (що, за словами багатьох читачів нагадує стиль Шукшина) він ділиться з нами своєю історією :
- На перший погляд здається, що мої книжки автобіографічні, проте насправді – ні: я намагався зобразити зріз радянського часу, на яке випало моє дитинство і правду.
Автор вкладає у свої твори конкретний позив до читача:
- Книжки повинні збагачувати. Якщо людина, прочитавши одну з моїх книжок, скаже: “Хм, цікаво, я цього не знав.” – значить книга зробила свою справу. Читач повинен перейнятися атмосферою написаного.
А атмосфера змінюється разом із тим як плавно тече розповідь, як змінюється життя головного героя – Василя Климовича, як перед читачами відкриваються двері до батьківської хати, до всіх закутків життя від хитро зданого екзамену з математики до подорожі на Крайню Північ.
- Взагалі, я описав лише варті уваги, можна сказати епохальні події свого життя, – яке, відверто кажучи, вийшло насиченим. А загалом, коли у творчих людей було інакше?
Наприклад, Василь Лабунін, який з дитинства мав чудову фантазію, і чиїми історіями, розпустивши вуха, насолоджувалася вся місцева дітвора, має музикальну освіту (пішов по стопах матері), яку на превеликий жаль довелося покинути через хворобу. Вже багато років потому, втрату співочого майбутнього заповнила поява в його життя письменництва.
Звичайно більшість матеріалу для книжок просто неможливо було б знайти, якби не характер Василя Климовича, який вів його по життю непростими, проте дивовижними шляхами.
- Я – бунтар. Це – моє кредо, моя позиція. Якщо я бачу несправедливість, я ніколи не пройду повз, розберуся у всіх похибках. Є в мене ще й авантюрна жилка.
Проте ви помиляєтеся, якщо думаєте, що ці риси роблять автора приземленим – чутливій авторській натурі не чужі фаталістичні та символістські настрої.
Зображення, які ми бачимо на обкладинках книг “Очередь к добру” і “Ад – это другие” (де голуб як символ чистоти вилітає з клітки у погоні за оливковою гілкою) прийшли автору уві сні.
Властиві Василю Климовичу й чуття сінестета – після операції на серці, (що відбулася за підтримки Патріарха Філарета). Відтепер “вдалі” слова віддають теплом в душі автора, допомагаючи знайти дорогу до сердець читачів. Аудиторія його творів не обмежена ніякими віковими категоріями:
- Мої книжки будуть корисними думаючим людям будь-якого віку. Я пропустив усі події крізь душу, крізь серце. Можливо, мій досвід стане корисним і для молоді, яка ще не знає як реалізувати себе.
Автор не приховує, що на розвиток його творчості, як письменницької, так і журналістської мали вплив його улюблені письменники Іван Франко, Тарас Шевченко, Іоан Богоміл, Лев Толстой, з творчості якого особливо виділяє книгу “Воскресіння”, та Лео Таксіль “Забавна Біблія”.
- Вони справляють неабияке враження… Ніби переносишся в дитинство, коли біжиш додому, де чекає тебе недочитана книга, з якою весь вечір сидиш біля груби…
Незабаром має побачити світ четверта книга серії “Единением і любовью спасемся” – “Ковчег спасения Украины”.
- Не дивлячись на те, що мені вже за 70, мені хочеться знань, горизонти тільки відкриваються… Можливо це через знак зодіаку – всі ми, Діви, такі.
Проте надалі, Василій Климович планує відійти від історичних, та гострополітичних тем.
- Від цієї політики я відійду, – набридла, хочу відпочити… Можливо, напишу щось більш чисте, наприклад небилиці, фантастику, свої дитячі фантазії.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
КиевVласть
У цьому році участники АТО Київщини та їхні сім’ї, а також родини учасників Революції Гідності можуть отримати сумарно майже 66 млн гривень фінансової допомоги. У проєкті відповідної цільової програми, прийнятої Київською обласною радою (КОР), значиться і сума витрат на наступний рік – майже 79 млн гривень. Передбачені документом і декілька нововведень щодо порядку отримання грошових виплат.
Як стало відомо KV, відповідний проєкт “Київської обласної цільової програми соціальної підтримки в Київській області учасників антитерористичної операції (АТО), операції Об’єднаних сил (ООС) та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) учасників антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил, а також родин Героїв Небесної Сотні та учасників Революції Гідності на 2021-2022 роки” Київська обласна рада (КОР) затвердила 24 грудня 2020 року.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проєкт представлено відповідним розпорядженням Київської ОДА від 9 грудня 2020 року № 709.
Зазначається, що відповідно до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, у Київській області сьогодні перебуває на обліку 18 770 учасників АТО/ООС; 1 816 осіб, які належать до осіб з інвалідністю І-ІІІ груп внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, 761 – члени сімей загиблих (померлих) учасників АТО/ООС.
Порівняно з даними попередньої цільової програми (2018-2020) кількість людей, що отримують матпідтримку, зросла. Станом на 1 січня 2020 року нараховувалось 14 823 учасників АТО/ООС; 753 особи з інвалідністю, 535 членів сімей загиблих (померлих) учасників АТО/ООС.
До цієї програми, зокрема, згідно пропозицій громадських організацій учасників антитерористичної операції та Героїв Небесної Сотні включено також обсяг фінансування на виплату відшкодування витрат на дороговартісне лікування та придбання дороговартісних лікарських препаратів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Яких виплат чекати АТОвцям
На підтримку зазначених у Програмі учасників бойових дій на сході та їхніх сімей у 2021-2022 роках планують виділити 144 млн 817 тис. 165 гривень винятково з обласного бюджету. З них на 2021 та 2022 роки суми видатків дорівнюватимуть 65 млн 895 тис. 660 гривень та 78 млн 921 тис. 505 гривень відповідно.
Усі одноразові виплати у 2021 році сумарно обійдуться бюджету області у 41,2 млн гривень.
Програмою передбачено, що щомісячну адресну грошову допомогу отримують лише діти – повні та неповні сироти. Їм виплачуватимуть відповідно 6810 гривень, якщо йдеться про сиріт, позбавлених батьківського піклування, де один з батьків загинув у АТО/ООС та 4540 гривень, якщо в АТО загинув один з батьків. Таких відповідно 10 та 221 дитина.
Виплата щорічної одноразової грошової допомоги у 2021 році у розмірі 34 050 гривень на сім’ю передбачена для 329 сімей осіб, які загинули (померли) під час участі в АТО/ООС, смерть яких пов’язана із захистом Батьківщини.
Що ж до усіх інших категорій категорій військовослужбовців, що брали участь в АТО/ООС, та їх сімей та родичів, їм усім надається одноразова грошова допомога. До таких категорій у цьому році належать по-перше, сім’ї учасників АТО/ООС, які самостійно займаються вихованням дітей, мають на утриманні дитину з інвалідністю; багатодітні сім’ї учасників АТО; тяжко хворі члени сім’ї без встановленої інвалідності; заявники, яким встановлена інвалідність внаслідок загального захворювання; заявники, житло яких зруйновано внаслідок пожежі та які не мають здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя. 850 таких сімей отримають по 18 160 гривень.
Також це – учасники АТО/ООС, які належать до осіб з інвалідністю І-ІІІ груп внаслідок війни (І група – 45 400 грн, ІІ група – 34 050 грн, ІІІ група – 22 700 грн). Учасники бойових дій, які отримали поранення в зоні проведення АТО, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності – 18 160 грн. Сім’ї учасників АТО, які загинули – таких сімей 20, вони одноразово отримають по 158,9 тис. грн/сім’ю. А ще – учасники Революції Гідності, які отримали ушкодження (легкі – 22 700 грн; середні – 34 050 грн; тяжкі – 5 осіб, 45 400 грн).
Стосовно загиблих та постраждалих внаслідок Революції Гідності, 9 сім’ям та 6 дітям Героїв Небесної Сотні виплачуватимуть відповідно щорічну та щомісячну одноразову грошову допомогу у розмірах 34 050 та 4540 гривень на особу.
Головна новація цієї програми, як зазначено вище – відшкодування витрат на дороговартісне лікування та придбання дороговартісних медикаментів для АТОвців, розмір якого – 350 тис. гривень. Такої суми потребує 5 осіб.
Порядок проведення виплат
В адміністрації також затвердили зміни до існуючого “Порядку використання коштів обласного бюджету для надання адресної матеріальної допомоги…” розпорядженням від 3 листопада 2020 року № 612.
По-перше, пакет документів для отримання допомоги розширився для усіх категорій. Це довідка органу соціального захисту (райдержадміністрації або виконкому відповідної ради) за місцем проживання заявника щодо того, чи отримував він матеріальну допомогу з місцевого бюджету; та якщо заявник відноситься до внутрішньо переміщених осіб – копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
По-друге, з’явилося декілька важливих новелл. У першу чергу, у новій редакції документу з’явилася сама згадка внутрішньо переміщених осіб: матеріальна допомога за цим Порядком надається таким особам за фактичним місцем проживання, а не за пропискою у Київській області. Заявники усіх категорій також отримають змогу долучати до звернення до органів соціального захисту населення свого законного представника.
Крім того, до Порядку вписали пункти стосовно того, які документи потрібні заявнику для відшкодування витрат на дороговартісне лікування та придбання дороговартісних медикаментів, у тому числі таких, які не входять до Національного переліку. Повний перелік виглядає наступним чином:
Підводні камені
На перший погляд при порівнянні даних реєстру та даних у програмі видно – допомогу отримають не всі, але “за бортом” лишиться порівняно мало учасників АТО та їхніх сімей чи дітей. Наприклад, з облікованих 1816 учасників АТО, що отримали інвалідність І-ІІІ груп внаслідок бойових дій на сході, допомогу отримає 1418 людини.
Голова департаменту соціального захисту КОДА Ігор Мещан пояснює: орієнтуються тут, у першу чергу, на існуючі заяви, та на ще деякі умови.
“Проблем з отриманням допомоги членами сімей загиблих та особами з інвалідністю немає: всі до одного отримають її, якщо подадуть відповідну заяву. Програмою передбачені додаткові соціальні виплати у тому числі для тих учасників АТО та їх сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Є державне соцзабезпечення, яке передбачає виплати пенсій, виплати з втрати працездатності чи загибелі, і є додаткова обласна підтримка, і от стосовно останньої в наших розрахунках є виплата за заявою, тобто за бажанням членам сімей, особам з інвалідністю, тощо. Фактично, усі з цих категорій можуть отримати виплати, але є випадки, коли, скажімо, хтось не хоче отримувати свою допомогу, бо вважає себе забезпеченим і прагне лишити ці кошти для більш вразливих категорій населення. Написання заяви – загальносвітова практика, а не наше ноу-хау.
Для 18 тисяч чоловік, що перебувають на обліку, ми маємо сприяти працевлаштуванню та допомагати відкривати свій бізнес та створювати для цього умови. Тому у нас є “фільтр” – допомога у першу чергу для тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах”, – каже голова департаменту.
Пояснив він і новий пункт, що стосується відшкодування витрат на дороговартісне лікування. За його словами, він не зовсім новий, але запрацювати має саме з 2021 року.
“[Цей пункт] з’явився у попередній програмі лише наприкінці 2020 року. Він важко просувався, адже лежить в одній площині із медициною, але ми довели нашим департаментам фінансів та юридичному, що постановою Кабміну № 333 не враховані всі операції, девіації, лікарські засоби. Є велика кількість того, що можна зробити в обласній клінічній лікарні за державний кошт, але є специфічні випадки, які державою не враховані. Для цього і передбачене це відшкодування, на яке раніше збирали кошти волонтери. Ми приділяємо велику увагу виставці медиків, деякі з них входять до нашої комісії”, – каже Мещан.
Пункт про довідку з органів соцзахисту доданий для верифікації виплат, підкреслює голова департаменту – аби допомога була більш адресною та потрапила тим, кому вона найбільше потрібна.
“У нас були випадки у минулих роках, коли, наприклад, батьки загиблого героя подавали заяву, вказували, що є єдиними родичами, а ми встановлювали потім наявність в нього дітей від попередніх шлюбів абощо. У новому порядку ми передбачили вивчення справи по всіх реєстрах і ввели такий собі запобіжник. Із самим фінансуванням програми проблем не виникало, крім однієї затримки у 2018 році, ми виплачуємо усе вчасно і у повних обсягах”, – розказує Ігор Мещан.
Нагадаємо, у 2019 році Київоблрада мала намір створити єдиний реєстр учасників АТО/ООС, на підставі якого будуть впроваджуватися механізми надання медпослуг ветеранам столичного регіону. У числі таких послуг – медична та психологічна реабілітація. Реєстр обіцяли створити в травні.
Читайте: На Киевщине решили пересчитать АТОшников
Також у 2019 році на Київщині за часів одного з минулих губернаторів обіцяли створити спеціальний відділ, який буде займатися питаннями учасників АТО. Також влада регіону обіцяла збільшити виплати дітям-сиротам і сім'ям загиблих.
Читайте: Губернатор Бно-Айриян занялся поддержкой семей участников АТО
Фото: коллаж KVКиевVласть
Депутати обласної ради затвердили цільову програму соціальної підтримки учасників АТО/ООС, членів сімей загиблих військових, а також родин Героїв Небесної Сотні та активістів Революції Гідності.
Про це KV стало відомо з повідомлення пресслужби Київської облдержадміністрації (КОДА).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” Як розповів директор департаменту соціального захисту населення ОДА Ігор Мещан, над програмою він працював разом із колегами та представниками громадських організацій, які надавали консультативні рекомендації.
На реалізацію програми впродовж двох років передбачено понад 151 млн грн. При цьому більше 69 млн грн із обласного бюджету виділять уже в 2021 році, а ще понад 83 млн грн – у 2022 році. Завдяки цьому додаткові соціальні виплати отримають 4 545 жителів Київщини.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Ігор Мещан деталізував, що підтримка матеріального становища передбачається для:
учасників АТО/ООС, яким встановили інвалідність І-ІІІ групи, а також постраждалих учасників Революції Гідності, які отримали тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості в розмірі від 45 400 грн до 22 700 грн;сімей учасників АТО/ООС, смерть яких пов’язана із захистом Батьківщини одноразово в розмірі 158 900 грн і щорічно в розмірі 34 050 грн;дітей, один із батьків яких загинув під час участі в АТО/ООС, і дітей Героїв Небесної Сотні щомісячно в розмірі 4 540 грн;дітей-сиріт і дітей, позбавленого батьківського піклування, один із батьків яких загинув під час участі в АТО/ООС щомісячно в розмірі 6 810 грн;сімей Героїв Небесної Сотні щорічно в розмірі 34 050 грн.
Окрім цього, частину коштів спрямують на відшкодування витрат дороговартісного лікування і придбання ліків учасникам АТО/ООС. Йдеться про препарати, які не входять до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого постановою Кабміну від 25 березня 2009 року №333.
Читайте: Депутати затвердили бюджет Київщини на 2021 рік у розмірі майже 5 млрд грн
Фото: пресслужба КОДА.
До Білоцерківської районної ради VIII скликання пройшли 54 депутати. Найбільше, 10 мандатів, отримали представники партії ВО “Батьківщина”. Від партій “Європейська солідарність” та “Слуга народу” пройшло по 9 депутатів. 8 мандатів отримала партія “За майбутнє”, 6 – “Опозиційна платформа – За життя”. Партії ВО “Свобода”, “Сила і честь”, “Наш край” матимуть по 4 представника в райраді.
Про це KV стало відомо з даних Центральної виборчої комісії (ЦВК).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Батьківщина”
1. Руслан Георгійович Браславський. Перший кандидат у списку партії в Єдиному багатомандатному виборчому окрузі (ЄБВО).
Народився 23 травня 1973 року, проживає у Києві. Адвокат з Донецька. В 2019 році балотувався до Верховної Ради від “Батьківщини” по 90 округу (Біла Церква).
Власник ТОВ “Юридична компанія “Центр супроводження бізнесу”, ТОВ “Ювенал Плюс”, ТОВ “Пуща-Парк”, ТОВ “Індастрі 2007”, а також співвласник ТОВ “Служба охорони ЦСБ” і ТОВ “КУА “Інекс Капітал”.
Руслана Браславського звинувачували в авторстві “конституції” т.зв. “ДНР” та причетності до замаху на життя підприємця та політика В'ячеслава Соболєва, в наслідок якого 1 грудня 2019 року в центрі Києва загинув його трирічний син. Втім, Браславський всі звинувачення відкидає.
Пройшов також у Київську обласну раду VIII скликання від ВО “Батьківщина, набравши 696 голосів (16,95%) у ЄБВО.
2. Вікторія В’ячеславівна Рудешко. Отримала 392 голосів (17,47%) у ЄБВО.
Народилася 2 травня 1985 року, проживає у Білій Церкві. Директор з якості ТОВ “Білоцерківвода”. Директор ТОВ “Аква 100”. Помічниця нардепа 7-го скликання Костянтина Бондарєва (ВО “Батьківщина”).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
3. Олександр Вікторович Грузинський. Набрав 276 голосів (12,30%) у Єдиному багатомандатному окрузі.
Народився 28 жовтня 1975 року, проживає у Білій Церкві. Заступник головного лікаря по медичній частині Білоцерківської центральної районної лікарні. Має звання “Заслуженного лікаря України”. Засновник ТОВ “Побережка”, ПП “Мімакс-А”. Депутат Білоцерківської районної ради 7-го скликання (ВО “Батьківщина”).
У минулому році задекларував квартиру на 32 кв.м у Білій Церкві та земельну ділянку на 1 000 кв.м у Білоцерківському районі. На дружину Олену записаний житловий будинок на 119,2 кв.м та дві земельні ділянки на 555 кв.м у Білій Церкві. Депутат має автомобіль Skoda Octavia A7, дружина – Mitsubishi Outlander. Його дохід склав 475 403 гривень, дружини – 150 634 гривень.
4. Галина Василівна Тимошенко. Отримала 702 голоси (31,29%) у територіальному виборчому окрузі №4.
Народилася 2 січня 1964 року, проживає у місті Тараща. Директор Комунального закладу Таращанської районної ради "Таращанський районний Будинок культури". Депутат Таращанської районної ради 7-го скликання (ВО “Батьківщина”).
5. Наталія Іванівна Троянська. Набрала 1 190 голосів (53,05%) у виборчому окрузі №5.
Народилася 4 лютого 1958 року, проживає у місті Тетіїв. Пенсіонерка. З 2016 по 2019 рік – голова Тетіївської РДА. Депутат Тетіївської міської ради 7-го скликання (БПП). Засновниця громадської організації “Футбольний клуб “Тетій”.
У декларації за минулий рік вказала, що має дві земельні ділянки на 1 783 кв.м та житловий будинок на 105 кв.м у Тетіїві. Їздить на автомобілі Kia Cee'd. Її дохід склав 93 103 гривень, чоловіка Володимира – 32 176 гривень.
6. Анатолій Петрович Чичикало. У ЄБВО набрав 195 голосів (8,69%).
Народився 6 листопада 1953 року, проживає у Білій Церкві. Заступник голови Білоцерківської районної ради. Депутат Білоцерківської районної ради 7-го скликання (ВО “Батьківщина”). Голова Білоцерківської районної організації ВО “Батьківщина”.
З 1978 по 1980 рік – вчитель хімії та біології в Подільській середній школі села Поділля Баришівського району. 1980-1984 – вчитель хімії та біології Пилипчанської ЗОШ Білоцерківського району. 1984-1987- заступник директора з навчально-виховної роботи Острійської ЗОШ. 1987-2008 – спеціаліст відділу освіти Білоцерківського РДА. 2008-2009 – заступник начальника відділу освіти Білоцерківської РДА. 2009-2011 – начальник відділу освіти. Був помічником нардепів 6-го скликання Ігора Воротнюка та Олега Тищенка (ВО “Батьківщина”). З травня 2014 по жовтень 2014 року – голова Сквирської РДА.
У минулому році задекларував три земельні ділянки на 1 336 кв.м у Білоцерківському районі. На дружину Ольгу записано дві квартири на 100 та 48 кв.м у Білій Церкві, земельна ділянка на 1000 кв.м у Білоцерківському районі. Дохід депутата склав 430 872 гривень, дружини – 239 466 гривень. Також вона має 165 тис. гривень заощаджень.
7. Маріанна Олександрівна Овдієнко. У виборчому окрузі №6 отримала 853 голосів (38,02%).
Народилася 28 жовтня 1972 року, проживає у Білій Церкві. Тимчасово не працює. З березня 2020 року була депутатом Київської обласної ради 7-го скликання від ВО “Батьківщина”, після того, як 8 депутатів від партії були позбавлені мандатів.
8. Ірина Андріївна Корнієнко. Отримала 585 голосів (26,08%) у виборчому окрузі №7.
Народилася 16 лютого 1974 року, живе у селі Саливонки Білоцерківського району. Адміністратор ПСП "Агрофірма "Світанок". Депутат Васильківської районної ради 7-го скликання (БПП).
У минулому році задекларувала дві земельні ділянки на 26 294 кв.м, на мати Галину записана ділянка на 24 193 кв.м у Білоцерківському районі. Дохід Ірини Корнієнко склав 43 043 гривень, її матері – 32 400 гривень, доньки Наталії Пронтенко – 77 937 гривень.
9. Вадим Дмитрович Микитюк. Набрав 613 голосів (27,32%) у виборчому окрузі №7.
Народився 28 червня 1981 року, проживає у Білій Церкві. Фізична особа-підприємець (технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів).
10. Валентина Сергіївна Вшола. У виборчому окрузі №7 набрала 4 460 голосів (198,84%).
Народилася 25 вересня 1973 року, проживає у селищі Гребінки Білоцерківського району. Бухгалтер ПСП "Агрофірма "Світанок". Депутат Васильківської районної ради 7-го скликання (БПП).
“Європейська солідарність”
1. Валентина Петрівна Бачинська. Перший номер у списку партії по ЄБВО.
Народилася 12 вересня 1965 року, проживає у Білій Церкві. Начальниця Управління соціального захисту населення Білоцерківської райдержадміністрації. Голова Білоцерківської райорганізації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Білоцерківської районної ГО багатодітних сімей “Жайворонок”.
У минулому році задекларувала земельну ділянку на 20 тис. кв.м, по 50% будинку на 670,5 кв.м та ділянки на 100 кв.м у Білоцерківському районі. Її дохід склав 253 114 гривень.
2. Василь Петрович Савчук. У виборчому окрузі №1 набрав 909 голосів (40,52%).
Народився 6 травня 1959 року, проживає у Білій Церкві. Секретар Білоцерківської міської ради 7-го скликання. З 1990 по 2006 рік – заступник міського голови міста Біла Церква. У 1990-1998 роках обирався депутатом Білоцерківської міської ради, у 1990-1994 – депутатом Київської обласної ради. У 2006-2015 роках - Білоцерківський міський голова.
У минулому році задекларував квартиру на 169,1 кв.м та гараж у Білій Церкві. На дружину Галину записана квартира на 32,1 кв.м у Білій Церкві та земельна ділянка на 2 437 кв.м у Білоцерківському районі. З доходів Савчук задекларував лише пенсію у розмірі 77 837 гривень. Заробіток дружини та пенсія становлять 128 162 гривень. Він має 212 тис. гривень заощаджень, вона – 196 тис. гривень та 1 тис. доларів США.
3. Микола Ярославович Гопайнич. В окрузі №2 отримав 877 голосів (39,09%).
Народився 3 грудня 1982 року, проживає у Сквирі. Настоятель Храму Покрови Божої Матері міста Біла Церква. Голова релігійних організацій міст Узин, Білої Церкви, сіл Шкарівка, Дрозди Білоцерківського району, сіл Горобіївка, Домантівка, Золотуха колишнього Сквирського району.
4. Павло Ігорович Бабушкін. Отримав 795 голосів (35,44%) в окрузі №5.
Народився 16 жовтня 1974 року, проживає у селі Сніжки Білоцерківського району. Керівник АТ КБ "Приватбанк" у селищі Ставище. Депутат Ставищенської районної ради 7-го скликання (ВО “Батьківщина”).
У минулому році задекларував квартиру на 44,3 кв.м у Білій Церкві та будинок на 121 кв.м у селі Сніжки. Має автомобіль Citroen C4. Його дохід становив 246 710 гривень, дружини Наталії – 130 219 гривень. Готівкою Бабушкін зберігає 100 тис. гривень.
5. Василь Васильович Галюк. Має 720 голосів (32,09%) в окрузі №6.
Народився 20 березня 1965 року, проживає у селі Чубинці Білоцерківського району. Тимчасово безробітний. З 2016 по 2019 рік – голова Сквирської РДА. Був звільнений президентом Володимиром Зеленським.
У 2019 році задекларував три земельні ділянки на 37 637 кв.м та житловий будинок на 103,5 кв.м у Сквирському районі, ділянку на 1 200 кв.м у Сквирі. На дружину Валентину записано дві земельні ділянки на 3 700 кв.м у Сквирі, ділянка на 20 тис. кв.м, житловий будинок на 38,1 кв.м, магазин та ділянка на 654 кв.м (в оренді) у Сквирському районі. Галюк має легковий автомобіль ВАЗ, дві вантажівки та два причепи, дружина – дві вантажівки та два причепи. Дохід депутата становив 407 861 гривню. Він мав дебіторську заборгованість у розмірі 24 700 гривень, 1 млн 200 тис. гривень позичив третім особам. Мав заощадження у розмірі 39 784 гривень. Дружина зберігала 10 тис. доларів США, 5 тис. євро, 260 тис. гривень.
6. Костянтин Володимирович Будко. У Єдиному багатомандатному окрузі отримав 80 голосів (3,56%).
Народився 16 грудня 1975 року, проживає у селі Шкарівка Білоцерківського району. Начальник Білоцерківського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області.
За даними декларації за 2019 рік, має половину квартири на 31,4 кв.м у Білій Церкві. Його дохід становив 358 187 гривень.
7. Борзенко Ірина Юріївна. У ЄБВО отримала 85 голосів виборців (3,78%).
Народилася 17 грудня 1966 року, проживає у селі Мала Вільшанка Білоцерківського району. Директор Маловільшанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2.
8. Наталія Віталіївна Болобан. Отримала 131 голос (5,84%) у ЄБВО.
Народилася 21 вересня 1966 року, проживає у селі Фурси Білоцерківського району. Практичний психолог у Фурсівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів.
9. Олександр Миколайович Падалка. Набрав 407 голосів (18,14%) у ЄБВО.
Народився 12 січня 1980 року, проживає у селі Поправка Білоцерківського району. Директор ТОВ "Перфект-агро". Засновник благодійного фонду “Оранта”, ГО “Рух батьків проти аморальності”. Депутат Поправської сільської ради 7-го скликання (самовисуванець).
“Слуга народу”
1. Сергій Петрович Вахній. Перший номер у списку партії у ЄБВО.
Народився 13 березня 1959 року, проживає у Білій Церкві. Професор Білоцерківського національного аграрного університету. Український агроном, “Заслужений працівник сільського господарства України”. Почесний голова товариства "Земля Томилівська".
З 1990 по 1997 рік – директор радгоспу “Томилівський”, голова правління КСП агрофірми “Томилівська”, генеральний директор ЗАТ агрофірми “Томилівська” Білоцерківського району Київської області. У 1997 році призначений на посаду голови Білоцерківської районної державної адміністрації, яку очолював до 2005 року.
У 2005 році займає посади помічника-консультанта народного депутата України, заступника начальника з інвестиційної політики Служби автомобільних доріг у Київській області. З 2005 по 2007 рік – заступник начальника Служби автомобільних доріг у Київській області.
У 2007 році помічник-консультант народного депутата України, перший заступник начальника головного управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації. У 2007 році призначений на посаду голови Володарської районної державної адміністрації Київської області. У 2010 році помічник-консультант народного депутата України, заступник начальника інспекції – начальник відділу оподаткування фізичних осіб Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції. З липня 2010 року – начальник Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області.
З 2011 по 2014 рік – голова Рокитнянської районної державної адміністрації. Неодноразово обирався депутатом Білоцерківської районної ради та Київської обласної ради.
2. Олександр Володимирович Бичков. У виборчому окрузі №1 набрав 492 голоси (21,93%).
Народився 26 грудня 1989 року, проживає у Білій Церкві. Фізична особа-підприємець. Був засновником повного товариства “Ломбард “Круглик і компанія”. У 2017 році грав у футбольній команді “Альтаїр”. Член виконкому Білоцерківської Федерації футболу, Білоцерківської організації спорту та Білоцерківського фонду “Рух молоді”. 3. Василь Васильович Зеленський. Набрав 1 011 голосів (45,07%) у виборчому окрузі №2.
Народився 9 січня 1966 року, проживає у Білій Церкві. Начальник Білоцерківського управління Головного управління державної податкової служби у Київській області. Розпочав свою трудову діяльність на Білоцерківщині у лютому 2000 року начальником податкової міліції, згодом зайняв посаду заступника начальника Білоцерківської ОДПІ та з вересня 2018 року очолював Ставищенську ДПІ Білоцерківського управління.
У минулому році задекларував земельну ділянку на 24 565 кв.м у Вінницькій області. На дружину Галину записана квартира на 237,10 кв.м, гараж у Білій Церкві, дві квартири на 68,90 та 78 кв.м, паркомісце у Києві, має право користування на дачний будинок на 96 кв.м і земельну ділянку на 2 500 кв.м у Білоцерківському районі. На неї записано два автомобілі: Suzuki New Grand та Toyota Land Cruiser 120 Prado. Має корпоративні права в обслуговуючому кооперативі “СТ “Глибіцький яр”. Дохід Зеленського склав 331 018 гривень, дружини – 54 081 гривень. Вона також має заощадження у розмірі 37 500 доларів США.
4. Дарина Василівна Дригало. Набрала 618 голосів (27,55%) у виборчому окрузі №3.
Народилася 31 серпня 1990 року, проживає у Білій Церкві. Завідувачка виробництва ТОВ "Фабрік РД". Директор ТОВ “Фабрика-Д.Д.В.”, засновниця ТОВ “Фабрик РД”. Приватний підприємець (роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах). Є учасницею громадської організації “Твори добро”, яка займається допомогою дітям-сиротам, онкохворим та паралізованим дітям.
5. Олександр Петрович Сергієнко. В окрузі №4 отримав 337 голосів (15,02%).
Народився 11 березня 1982 року, проживає у Києві. Веде індивідуальну адвокатську діяльність у столиці. У 2016 році був фігурантом у “газовій справі Онищенка”, суд призначив йому заставу 200 млн гривень. Помічник нардепа 4-го скликання Валерія Лебедівського (“Наша Україна”), нардепа 5-го скликання Ріната Ахметова (“Партія Регіонів”), нардепа 6-го скликання Ірини Акімової (“Партія Регіонів”), нардепа 7-8-го скликань Олександра Онищенка (“Партія регіонів”, безпартійний). Здійснював юридичний супровід діяльності фірм "ХАС", "Карпатнадраінвест", "Надра Геоцентр", представляв компанію “Остексперт Лімітед, підконтрольну Онищенко.
6. Марина Володимирівна Сергієнко. Отримала 96 голосів (4,27%) в ЄБВО.
Народилася 8 серпня 1983 року, проживає у Києві. Тимчасово не працює.
7. Олександра Михайлівна Чмирь. Набрала 651 голос (29,02%) у виборчому окрузі №6.
Народилася 1 травня 1982 року, проживає у місті Сквира. Вісім років працювала вчителем, має досвід роботи у банківській сфері, з 2016 року є приватним підприємцем (інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах).
8. Дмитро Олександрович Печенюк. Набрав 100 голосів (4,45%) у ЄБВО.
Народився 28 квітня 1989 року, проживає у Києві. Радник директора, начальник відділу забезпечення діяльності директора Фонду соціального страхування України. З 2010 по 2015 рік був депутатом Обухівської районної ради. Працював на різних посадах у Верховній Раді та Міністерстві надзвичайних ситуацій. Має ранг державного службовця.
Був помічником нардепа 6-го скликання Володимира Наконечного (“Партія Регіонів”). Засновник ТОВ “Немесида”.
9. Олександр Іванович Собачко. Отримав 599 голосів (26,70%) у виборчому окрузі №7.
Народився 9 вересня 1987 року, проживає в Узині. Керівник фермерського господарства “Полінас”.
“За майбутнє”
1. Віталій Іванович Гудзенко. Перший номер у списку партії в ЄБВО.
Народився 15 липня 1971 року, проживає у селі Іванівка Білоцерківського району. Голова правління ТОВ фермерський комплекс "Агро-Лідер Україна". Народний депутат минулого скликання (БПП). З листопада 2005 року по липень 2006 року – член Соціалістичної партії України. З січня 2010 року по березень 2012 року – член партії “Сильна Україна”. З липня 2010 року по березень 2012 року – голова Київської обласної організації політичної партії “Сильна Україна”. У 2006 році був обраний депутатом Білоцерківської районної ради. З 2010 року по 2014 рік – депутат Київської обласної ради, заступник голови постійної комісії з питань освіти та науки. На виборах до Верховної Ради України у 2012 році йшов позапартійним самовисуванцем по 92-му одномандатному виборчому округу, але поступився висуванцю від “Партії Регіонів”. На виборах до Ради у 2014 році переміг висуванцем від БПП. У 2019 році балотувався до ВР як самовисуванець, але вибори програв.
У минулому році задекларував оглядовий будинок, сауну, міні-готель, готельний комплекс, три нежитлові будівлі, недобудований котедж, 27 земельних ділянок на 95 848 кв.м у Закарпатській області, земельна ділянка на 3000 кв.м у Львівській області, земельну ділянку на 33 909 кв.м у Білоцерківському районі, має право користування на житловий будинок на 89,5 кв.м у Білоцерківському районі. На дружину Тетяну записана квартира на 62,4 кв.м у Києві, житловий будинок на 374,5 кв.м та земельна ділянка на 1 496 кв.м у селі Гатне Києво-Святошинського району, 17 земельних ділянок на 666 913 кв.м та одна ділянка у стані ділення на 41 200 кв.м у Білоцерківському районі. Має право користування на квартиру на 68,4 кв.м у Києві, три земельні ділянки на 119 507 кв.м у Білоцерківському районі.
Віталій Гудзенко має три коштовні годинники (Blancpain, Jaeger-leCoultre, Ulysse Nardin) та мисливську зброю. На нього записаний автомобіль Mercedes-Benz S350 CDI 4MATIC, на дружину – Toyota Land Cruiser 200 та причіп. Дохід депутата склав 635 588 гривень, Тетяни Гудзенко – 167 671 гривню. Він має заощадження у розмірі 4 млн 406 тис. 838 гривень, 1 млн 727 тис. доларів США, 267 248 євро. Ще 8 млн гривень, 100 тис. доларів США та 50 тис. євро він позичив третім особам. Дружина має 67 310 гривень заощаджень та кредит у розмірі 1 млн 491 тис. 990 гривень.
2. Анатолій Вікторович Вітряк. Отримав 457 голосів (20,37%) у виборчому окрузі №1.
Народився 1 грудня 1964 року, проживає у Білій Церкві. Директор Державного підприємства Білоцерківського лісового господарства.
За даними минулорічної декларації, Анатолій Вітряк має земельну ділянку на 1000 кв.м у Білій Церкві, ділянку на 1000 кв.м, недобудований будинок на 195 кв.м та незавершені господарські будівлі на 186,18 кв.м у селі Фурси Білоцерківського району. На дружину Галину записана земельна ділянка на 19 976 кв.м у Рокитнянському районі. Разом із дружиною та синами мають право на безоплатне користування квартирою на 66,3 кв.м у Білій Церкві. Його дохід склав 52 889 гривень. Має заощадження у розмірі 566 956 гривень.
3. Юрій Миколайович Кошляк. У виборчому окрузі №2 отримав 378 голосів (17,25%).
Народився 1 жовтня 1967 року, проживає у Білій Церкві. Начальник комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Житлово-експлуатаційна контора №6”. Директор ТОВ “Дитячий оздоровчий центр “Лісова казка”. Депутат Білоцерківської міської ради 7-го скликання (БПП). Пройшов також до Білоцерківської міської ради 8-го скликання.
За даними декларації за минулий рік, він має автомобіль Mitsubishi Pajero у спільній власності із дружиною Валентиною. Його зарплата склала 364 704 гривень, дружини – 201 160 гривень.
4. Юрій Федорович Петрик. Набрав 1149 (51,22%) в окрузі №3.
Народився 6 березня 1966 року. Начальник Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради. Трудову діяльність розпочав у серпні 1990 року на посаді вчителя фізики середньої школи №20 Білої Церкви. З серпня 2006 року працював директором загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Білої Церкви, яка у 2008 році була реорганізована в спеціалізовану загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням слов’янських мов.
З грудня 2010 року тимчасово виконував обов’язки начальника управління освіти і науки Білоцерківської міської ради. З лютого 2011 року працює на посаді начальника управління освіти і науки Білоцерківської міської ради. Автор і співавтор більше 30 публікацій і посібників для керівників і заступників директорів закладів освіти. Коло наукових інтересів: управління закладом освіти, організація дослідно-експериментальної роботи та інноваційної діяльності закладів освіти, освітній менеджмент. Депутат Білоцерківської міської ради V, VI, VII скликань. Член Політичної партії “ВО “Батьківщина”. Пройшов до Білоцерківської міської ради 8-го скликання.
За даними декларації за минулий рік, на дружину Петрика Тетяну записані дві квартири на 63,3 та 35 кв.м і 60% квартири на 52,7 кв.м у Білій Церкві. Їздить депутат на автомобілі Honda CR V, дружина має Mersedes-benz Vito. Юрій Петрик заробив 374 626 гривень, ще 25 765 гривень отримав пенсії. Дохід дружини склав 242 129 гривень. Він має заощадження у розмірі 612 тис. гривень.
5. Павло Григорович Гарнага. Отримав 335 голосів (14,93%) у виборчому окрузі №6.
Народився 20 липня 1957 року, проживає у селі Озерна Білоцерківського району. Пенсіонер.
6. Іванна Іванівна Міськова. Набрала 133 голоси (5,43%) у Єдиному багатомандатному окрузі.
Народилася 6 квітня 1993 року, проживає у Білій Церкві. Бухгалтер ТОВ “Фермерський комплекс "Агро-Лідер Україна".
7. Ганна Антонівна Вербецька. Отримала 133 голоси (5,92%) у ЄБВО.
Народилася 3 січня 1967 року, проживає у Білій Церкві. Головний бухгалтер ТОВ “Фермерський комплекс "Агро-Лідер Україна".
8. Карім Віталійович Гринчук. Набрав 1213 голосів (54,07%) у виборчому окрузі №7.
Народився 28 січня 2001 року, проживає у Білій Церкві. Студент. Син голови Узинської ОТГ Віталія Гринчука.
“Опозиційна платформа – За життя”
1. Володимир Володимирович Федорчук. Перший кандидат у списку партії в ЄБВО.
Народився 16 липня 1966 року, проживає у Володарці. Фізична особа-підприємець (оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів).
У 2019 році подавав декларацію кандидата на посаду заступника голови Володарської РДА. За її даними, Федорчуку належить два дачних будинки на 87,3 і 89,8 кв.м та дві земельні ділянки на 239 кв.м у Києво-Святошинському районі. На дружину Нелю записано дві квартири на 59,10 і 28,7 кв.м у Києві. Також вони мають по 25% квартири на 55,6 кв.м у Володарці. Володимир Федорчук має автомобіль Nissan Qashqai та сільськогосподарську техніку, на дружина записано авто Toyota Land Cruiser та два причепи. Дохід від підприємницької діяльності Федорчука у 2018 році склав 993 314 гривень, ще 67 328 гривень він отримав пенсії, 234 354 гривень – від продажу нерухомого майна. Дохід дружини склав 821 115 гривень. Федорчук має 65 тис. доларів США заощаджень, дружина – 118 тис. доларів США.
2. Сергій Миколайович Карпенко. Отримав 96 голосів у ЄБВО.
Народився 1 квітня 1978 року, проживає у Києві. Аудитор ПАТ СК "Поінт".
3. Богдан Іванович Бондар. Набрав 133 голоси (5,92%) у Єдиному багатомандатному окрузі.
Народився 16 квітня 1983 року, проживає у Києві. Тимчасово не працює.
4. Володимир Миколайович Санін. Набрав 551 голос (24,56%) у ЄБВО.
Народився 5 червня 1953 року, проживає у Білій Церкві. Адвокат Київської обласної колегії адвокатів. З 1978 по 1982 – стажист адвоката, Білоцерківська юридична консультація. З 1987 – голова Білоцерківського міського суду. З 1990 – голова, суддя (з 2000, безстроково) Білоцерківського міського суду. З 2004 – суддя, в.о. голови, потім – голова Білоцерківського міськрайонного суду. У 2017 році був суддею у справі щодо адміністративного корупційного правопорушення мера міста Геннадія Дикого. У соцмережах подейкують, що він єч кумом Дикого.
Декларацію голови суду подавав у 2019 році, перед звільненням. Так, за 2018 рік він задекларував три земельні ділянки на 1 198 кв.м і недобудовану квартиру на 235,8 кв.м у Білій Церкві. Дружина Тамара мала право користування на два гаражі у Білій Церкві. Володимир Санін мав автомобіль ВАЗ 2121 та причіп. Його зарплата становила 510 818 гривень, пенсія – 189 990 гривень. Він мав заощадження у розмірі 30 тис. доларів США, 300 тис. гривень і 1 тис. євро. Ще 30 тис. доларів США позичав третім особам.
5. Світлана Миколаївна Бойко. Отримала 616 голосів (27,46%) у ЄБВО.
Народилася 26 вересня 1967 року, проживає у Білій Церкві. Завідуюча сектором інформаційного та консультаційного забезпечення виконавчого апарату Білоцерківської районної ради.
У минулому році задекларувала безоплатне право користування на квартиру на 81,3 кв.м у Білій Церкві. Її зарплата становила 193 520 гривень, пенсія – 30 927 гривень.
6. Юлія Олександрівна Іващенко. Отримала 296 голосів (13,19%) у Єдиному виборчому окрузі.
Народилася 31 жовтня 1994 року, проживає у селищі Борова Фастівського району. Головний спеціаліст відділу аналізу містобудівної документації Управління дозвільних процедур виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У декларації за 2019 рік вказала, що має право користування на житловий будинок на 110 кв.м у Фастівському районі. Чоловіку Максиму Федунів належить автомобіль Skoda Octavia. Її дохід склав 125 490 гривень, чоловіка – 72 010 гривень. Юлія Іващенко має заощадження у розмірі 14 тис. доларів США.
ВО “Свобода”
1. Василь Михайлович Хрик. Перший номер у списку партії в ЄБВО.
Народився 4 серпня 1956 року, проживає у селі Шкарівка Білоцерківського району. Завідувач кафедри лісового господарства Білоцерківського Національного аграрного університету. Очільник Білоцерківської районної організації ВО “Свобода”. У 2014 році був головою Білоцерківської РДА. Депутат Білоцерківської райради 7-го скликання (ВО “Свобода”).
У декларації за минулий рік вказав, що має у власності житловий будинок на 167 кв.м та недобудовані господарські приміщення з гаражем у Шкарівці. Їздить він на автомобілі Skoda Octavia, має також напівпричіп. Заробив він у минулому році 105 253 гривень, ще 62 340 гривень отримав пенсії. Має заощадження у розмірі 80 тис. гривень.
2. Віра Іванівна Мельцарек. Набрала 135 голосів (6,01%) у ЄБВО.
Народилася 24 липня 1960 року, проживає у Білій Церкві. Приватний підприємець (надання інших допоміжних комерційних послуг). Директор ТОВ “Айва 2”. У 2015 році безуспішно балотувалась у Васильківську районну раду.
3. Ярослав Ігорович Тромса. Отримав 235 голосів (10,47%) у Єдиному багатомандатному окрузі.
Народився 14 листопада 1974 року, проживає у Білій Церкві. Директор з економіки ТОВ "Дорожний Торговий Дім". Голова Білоцерківської міської громадської організації “Український дім Білоцерківщини”. Помічник нардепа 8-го скликання Олександра Марченка (ВО “Свобода”). У 2015 році безуспішно балотувався до Київоблради від ВО “Свобода”. Був головою Таращанської РДА.
4. Андрій Васильович Чечіль. Набрав 206 голосів (9,18%) у ЄБВО.
Народився 21 жовтня 1976 року, проживає у селі Матюші Білоцерківського району. Голова ФГ "Чечіль-сад". Безуспішно балотувався до Київської обласної ради 7-го скликання від ВО “Свобода”.
У минулому році задекларував квартиру на 67 кв.м у Білій Церкві, автомобіль Ford Focus 2, ЗАЗ 110307, вантажний автомобіль та сільськогосподарську техніку. На дружину Таїсію записаний автомобіль Ford Focus. Дохід Чечіль вказав у розмірі 49 955 гривень. Він має 520 тис. гривень та 13 300 доларів США заощаджень.
“Сила і честь”
1. Євген Михайлович Ткаленко. Перший номер у списку партії в ЄБВО.
Народився 14 серпня 1980 року, проживає у селі Фурси Білоцерківського району. Директор ТОВ “Міськбуд БЦ”, співзасновник СК “ЖБК “Зелений”.
2. Алла Миколаївна Григоренко. Отримала 63 голоси (2,80%) у ЄБВО.
Народилася 5 червня 1965 року, проживає у Білій Церкві. Перший заступник начальника центру – начальник навчального відділу Білоцерківського центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.
У минулому році задекларувала житловий будинок на 55,9 кв.м у Бучі, по 50% житлового будинку на 65,2 кв.м та двох земельних ділянок на 5 757 та 1 064 кв.м у Білоцерківському районі. Її зарплата склала 268 787 гривень, пенсія – 78 670 гривень.
3. Віталій Вадимович Карук. Отримав 356 голосів виборців (15,87%) у ЄБВО.
Народився 2 вересня 1975 року, проживає у селі Шкарівка Білоцерківського району. Директор ТОВ “Агропроменерго” (технічні випробування та дослідження).
4. Вадим Вікторович Тибулевич. Набрав 259 голосів (11,54%) у ЄБВО.
Народився 30 жовтня 1961 року, проживає у Сквирі. Генеральний директор ТДВ "Сквирське РТП". Засновник ПП “Веста-агросервіс”, ТОВ “Сквирське РПТ”. Депутат Сквирської міської ради 7-го скликання (“УКРОП”).
У минулому році задекларував право користування на квартиру площею 49,7 кв.м у Сквирі. Має автомобіль Volkswagen Passat. Його дохід склав 172 110 гривень, ще 83 587 гривень він отримав пенсії.
“Наш край”
1. Володимир Миколайович Бабенко. Перший кандидат у списку партії в ЄБВО.
Народився 4 листопада 1967 року, проживає у Білій Церкві. Директор Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Агенція стратегічного розвитку Білої Церкви". Голова благодійної організації “Благодійний фонд імені Людмили Павличенко “Незламна Вітчизна”. Депутат Білоцерківської міської ради 7-го скликання (“УКРОП”).
У декларації за минулий рік вказав дві земельні ділянки на 1000 та 20 тис. кв.м у Білоцерківському районі. Його дохід склав 156 981 гривень.
2. Ольга Миколаївна Мартиненко. Отримала 226 голосів (10,07%) у ЄБВО.
Народилася 2 липня 1983 року, проживає у селі Фурси Білоцерківського району. Фізична особа-підприємець.
3. Микола Іванович Маслюк. Набрав 529 голосів (23,58%) у ЄБВО.
Народився 16 грудня 1964 року, проживає у Таращі. Начальник Таращанського районного сектору ГУ ДСНС в Київській області.
У декларації за минулий рік вказав, що має житловий будинок на 30,9 кв.м у Таращі, будинок на 52,4 кв.м та дві земельні ділянки на 4 162 кв.м у Таращанському районі, будинок на 57,4 кв.м та ділянку на 27 849 кв.м у Ставищенському районі. На дружину Віру записаний житловий будинок на 129,92 кв.м та земельна ділянка на 427 кв.м у селі Тарасівка Києво-Святошинського району. Микола Маслюк має автомобілі JAC S2 та ВАЗ 2121 Нива і причіп. Його дохід склав 290 190 гривень, дружини – 139 118 гривень. На банківських рахунках Маслюк зберігає 25 840 гривень, його дружина має 70 тис. гривень готівкою.
4. Ольга Петрівна Литвин. Набрала 716 голосів (31,92%) у виборчому окрузі №4.
Народилася 1 січня 1957 року, проживає у Рокитному. Директор ТОВ “Синявське”. Пройшла також до Рокитнянської селищної ради 8-го скликання.
Читайте: Вони пройшли: депутати Білоцерківської міської ради VIII скликання
КиевVласть
Від партії Всеукраїнське об'єднання “Батьківщина” до Київської обласної ради пройшло 14 депутатів. П’ять із них потрапили в раду по Єдиному багатомандатому округу, решта – були обрані у територіальних виборчих округах. Серед нових депутатів від “Батьківщини” – депутати облради VIІ скликання, колишня очільниця КОР, скандальна донька бізнесмена, яку виключили з “Слуги народу”, підприємці, адвокати та інші.
Про це KV стало відомо з даних Центральної виборчої комісії (ЦВК). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Партія ВО “Батьківщина” на виборах до Київоблради отримала 16,67% (це передостаннє, четверте, місце). У партії буде 14 представників в КОР. З них п’ять пройшли через Єдиний багатомандатний виборчий округ, а на територіальних округах вдалось перемогти дев’яти кандидатам.
Так, за даними ЦВК, до Київоблради від “Батьківщини” проходять:
1. Андрій Анатолійович Засуха. Перший кандидат у списку “Батьківщини” в ЄБВО.
Народився 30 жовтня 1986 року, проживає у Києві. Голова Асоціації футболу Київської області. Засновник ТОВ “Нагро Плюс”, ТОВ “ФК “Колос” Ковалівка”, благодійного фонду “Добробут села”. Син подружжя екс-голови Київської облдержадміністрації (КОДА) Анатолія Засухи і екс-народної депутатки Тетяни Засухи.
Приєднався до команди ВО “Батьківщина” на Київщині влітку цього року. Як писав телеграм-канал "Вечірній Васильків", Тетяна Засуха домовилася безпосередньо з Юлією Тимошенко не тільки про участь свого сина у виборчому списку, а й подальше висунення його кандидатом від цієї партії на главу Київської обласної ради.
Родина Засух є однією з найвпливовіших сімей Київщини. Вотчина родини Засух – село Ковалівка Васильківського району Київщини. Анатолій Засуха очолював КОДА з 1996 по 2005 рік. Його дружина була народним депутатом III-VI скликань (1998-2012 рр), двічі обиралась від Партії регіонів.
Тетяна Засуха – кінцевий бенефіціарний власник агрофірми “Світанок”, одного з найбільших сільгосппідприємств Київщини, директор якого Олег Цаплієнко балотувався до Київської обласної ради від “Опозиційної платформи – За життя” (№9 списку).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
2. Руслан Георгійович Браславський. У Єдиному БВО отримав 696 голосів (16,95%).
Народився 23 травня 1973 року, проживає у Києві. Адвокат з Донецька. В 2019 році балотувався до Верховної Ради від “Батьківщини” по 90 округу (Біла Церква).
Власник ТОВ “Юридична компанія “Центр супроводження бізнесу”, ТОВ “Ювенал Плюс”, ТОВ “Пуща-Парк”, ТОВ “Індастрі 2007”, а також співвласник ТОВ “Служба охорони ЦСБ” і ТОВ “КУА “Інекс Капітал”.
Руслана Браславського звинувачували в авторстві “конституції” т.зв. “ДНР” та причетності до замаху на життя підприємця та політика В'ячеслава Соболєва, в наслідок якого 1 грудня 2019 року в центрі Києва загинув його трирічний син. Втім, Браславський всі звинувачення відкидає.
3. Олександр Миколайович Громадецький. Отримав 164 голоси (3,99%) у виборчому територіальному окрузі №2.
Народився 14 лютого 1976 року, проживає у Києві. Співвласник ТОВ "Енерготрансгруп" (оптова торгівля паливом) та ТОВ "Петрол Октан-Плюс", яке перебуває на етапі ліквідації (виробництво виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння).
4. Галина Миколаївна Бойко. У ТВО №2 отримала 882 голоси (21,49%).
Народилася 13 жовтня 1971 року, проживає у Києві. Депутат Київської облради (фракція ВО “Батьківщина”), секретар комісії з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії. Бухгалтер комунального підприємства Київської обласної ради (КП КОР) "Друкар". В 2019 році балотувалась до Верховної Ради №73 списку ВО “Батьківщина”.
У минулому році задекларувала дві квартири на 51,30 та 86,30 кв.м та нежитлові приміщення, на які вона брала позику у розмірі 4 млн гривень, у Києві. Її зарплата на основному місці роботи склала 40 963 гривень, ще 60 тис. гривень вона отримала від надання майна в оренду.
5. Олександр Валерійович Мартиновський. Отримав 4 818 голосів виборців (117,39%) у ТВО №2.
Народився 12 жовтня 1976 року, проживає у Києві. Керуючий партнер в Адвокатському об’єднанні "Мартиновський та партнери", київський адвокат. Працював помічником народного депутата VI скликання Віктора Лозінського (фракція БЮТ), який відсидів у в’язниці близько 6 років за вбивство, в цьому році переміг на виборах у Кіровоградській області.
6. Віктор Вікторович Світовенко. Набрав 6 127 голосів виборців (149,29%) у ТВО №2.
Народився 31 травня 1975 року, проживає у Києві. Депутат Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”), заступник голови комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції.
В 2019 році балотувався до Верховної Ради від ВО “Батьківщина” по 92 округу (Білоцерківський, Володарський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський та Сквирський райони). По цьому ж округу балотувався до ВР від “Батьківщини” в 2012 та 2014 рр. Екс-депутат Тетіївської районної ради (фракція БЮТ).
Був помічником нардепа VI-VIII скликань Руслана Лук'янчука (БЮТ, “Батьківщина”, “Народний фронт”) та помічником нардепа IV скликання Григорія Бондаренка (фракція “Народний блок Литвина”).
Відповідно до його декларації за 2019 рік, є власником аграрних підприємств: ТОВ “Тайниця-Агро”, ТОВ “Вектор” та ТОВ “Горошків-Агро”. Мав відношення до київського ресторану “Beef. М'ясо і вино”.
За даними декларації, має земельну ділянку на 503 кв.м у Броварському районі, будівлю рекреаційного призначення у Алушті (Крим), квартиру у Тетіїві на 74,9 кв.м та у Києві на 135 кв.м. Дружина Любов має квартиру на 64,89 кв.м у Тетіїві, приміщення магазину у Києві. На дочку Дарину записана квартира на 168,9 кв.м у Києві. Світовенко має 4 автомобілі: Volkswagen Multivan, Toyota Avalon, Lexus GX 470, Hyundai Tucson. Також він задекларував годинник Cartier вартістю 130 тис. гривень та мисливську нарізну зброю вартістю 100 тис. гривень. Річний дохід вказав у розмірі 28 937 гривень. Дружина від надання майна у лізинг отримала 192 360 гривень. Разом із дружиною Світовенко має заощадження у розмірі 25 тис. доларів США та 31 629 гривень. Також кожен із членів родини Світовенко має кредит.
7. Ігор Маркович Левітас. Набрав 1353 голоси виборців (32,96%) у ТВО №3.
Народився 22 лютого 1958 року, проживає у Києві. Депутат Бориспільської міської ради від (фракції “БПП “Солідарність”), голова комісії з питань регламенту та депутатської етики, контролю за виконанням рішень ради, законності, правопорядку, взаємодії із ЗМІ.
В 2015-2016 роках був секретарем Бориспільської міської ради, до якої обирається з 2006 року. В 2019 році балотувався до Верховної Ради від “УДАРу” по 98 округу.
Власник ТОВ “ЛІМ і Компані” та ТОВ “Авто Експрес 2006”, а також співвласник ТОВ “Блиставиця”. Учасник Євромайдану. Також в Мережі пишуть про його нібито колишні кримінальні стосунки з відомим міжнародним мафіозі Сєвою Могілевичем.
Син Ігоря Левітаса – Артем Левітас – з 26 листопада 2019 року є в.о. гендиректора столичного КП “Житній ринок.
У минулому році Ігор Левітас задекларував три земельні ділянки на 2 800 кв.м, житлові будинки на 41 та 44,1 кв.м, торгівельно-офісний центр, адміністративну будівлю та павільйон у Борисполі, житловий будинок на 457,1 кв.м, квартири на 45,4 та 45,3 кв.м та земельну ділянку на 759 кв.м у Києві, земельну ділянку на 1 200 кв.м у Бориспільському районі і на 700 кв.м у Бородянському районі. Має автомобіль ГАЗ 21. Зарплату вказав у розмірі 95 634 гривень. Має 1 млн 300 тис. гривень, 35 тис. доларів США та 15 тис. євро заощаджень.
8. Марина Анатоліївна Сапожко. Отримала 2 188 голосів (53,31%) у ТВО №4.
Народилася 22 жовтня 1976 року, проживає у селі Гнідин. Дружина мера Броварів Ігоря Сапожко. Керівник проєктів ТОВ "Конто-К" і заступник редактора у ТОВ “Інноваційні технології “Вега”. 9. Олег Вячеславович Притуляк. У Єдиному багатомандатному окрузі отримав 398 голосів (9,69%).
Народився 22 вересня 1973 року. Проживає у Києві. Співвласник ТОВ "Євроофісбуд" та фізична особа-підприємець, що працює в сфері нерухомості. Його повний тезка є київським адвокатом.
10. Олександр Миколайович Колодій. Набрав 1376 голосів (33,52%) у ТВО №5.
Народився 2 травня 1983 року, проживає у Вишгороді. З березня цього року є депутатом Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”). В 2015 році балотувався до облради по 22 округу, але не пройшов, і став депутатом після анулювання мандатів декількох депутатів. Екс-заступник керуючого справами – начальник юридичного управління Київської облради. Київський адвокат, та фіндиректор ТОВ "Спецбудконтроль".
У минулому році задекларував квартиру на 38 кв.м у Києві та земельну ділянку на 15 001 кв.м у Вишгородському районі. Має автомобіль Honda CB 600F та право користування на Mercedes GL450. Його дохід становив 333 528 гривень. Він має заощадження у розмірі 10 тис. євро, 9 тис. доларів США та 300 тис. гривень. Також має кредит на 70 тис. гривень.
11. Ірина Сергіївна Панченко. Отримала 518 голосів (12,62%) у Єдиному БВО.
Народилася 9 лютого 1994 року, проживає у Києві. Закінчила юридичний факультет КНУ ім. Т. Шевченка в 2016 році. З 2014 по 2017 рік навчалася в КІМО. У 2018 році проходила курси телеведучих Showmax. З 2014 по 2017 працювала юристом у ТОВ “Торговий дім Фінпром”, а з вересня 2017 року – помічниця приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.
Улітку 2019 року Панченко виключили зі списків “Слуги народу” після відвертої фотосесії. Є донькою бізнесмена Сергія Панченка.
12. Вікторія Володимирівна Ільєнко. Отримала 1 418 голосів виборців (34,55%) у ТВО №8.
Народилася 14 грудня 1983 року, проживає у Києві. За даними ЦВК, фізична особа-підприємець. Старша донька голови Обухівської районної ради та екс-гендиректора ПрАТ “АТЕК” Лариси Ільєнко, яка від ВО “Батьківщина” балотувалась на голову Обухівської ОТГ.13. Ганна Віталіївна Старикова. У Єдиному багатомандатному окрузі отримала 937 голосів (22,83%).
Народилася 20 листопада 1985 року, проживає у Києві. Екс-голова Київської обласної ради VIІ скликання (фракція ВО "Батьківщина"). Заступник голови Київської обласної партійної організації "ВО" Батьківщина "по агітаційно-пропагандистській роботі. Близька до голови Київської обласної організації ВО “Батьківщина”, народного депутата Костянтина Бондарєва (фракція ВО “Батьківщина”), який також був нардепом VI та VII скликань і відомий загалу по банку “Велес” то горілці “Бондарєв”.
У минулому році задекларувала квартиру на 62 кв. м у Києві, яку орендує у Андрія Павлова. Має автомобіль Jaguar F-pace. Задекларувала коштовний годинник Ulysse Nardin, сережки, каблучку та кулон. Її зарплата становила 312 705 гривень. Має 4 млн 320 тис. гривень заощаджень.
14. Григорій Віталійович Піцик. У ТВО №9 отримав 1 087 голосів (26,48%).
Народився 14 січня 1986 року, проживає у Києві. Начальник відділу постачання ПСП “Агрофірма “Світанок”, яка належить вищезгаданій Тетяні Засусі. Керівник об'єднань громадян “Конкордіа”, “Напрямок”. Нагадаємо, як раніше писала KV, у ЦВК закінчили підрахунок голосів. Результатом виборів у Київську обласну раду стане проходження місцевих представників п’яти партій: “Слуга народу” (СН), “За майбутнє” (ЗМ), “Опозиційна платформа – За життя” (ОПЗЖ), “ВО “Батьківщина” та “Європейська солідарність” (ЄС). Хоч офіційного оголошення про обрання від ЦВК ще немає, фактично обрані депутатами вже формують коаліцію. Більшість в обласній раді планують утворити на базі фракцій “Європейська солідарність”, “За майбутнє” та “Батьківщина”. Представники цих політсил, скоріш за все, посядуть керівні посади в облраді та більшості постійних комісій. А провладній “Слузі”, за давньою традицією колегіальних органів Київщини, доведеться сидіти в опозиції.
Читайте: Вони пройшли: депутати Богуславської міської ради VIII скликання
Фото: колаж KVКиевVласть
6 листопада 1943 року Київ було звільнено від німецько-фашистських загарбників. Для нас – це вже далека історія. Але разом з тим – це пам'ять. Та, згадуючи про звільнення, не можна не згадати про героїчну оборону Києва. 7 листопада юні журналісти Інформаційно-творчого агентства “ЮН-ПРЕС” Київського Палацу дітей та юнацтва та вихованці дитячо-юнацького клубу “Олімпія” разом з батьками та керівниками – викладачем ІТА “ЮН-ПРЕС” Наталією Іванівною Плохотнюк і завідувачкою ДЮК “Олімпія” Оленою Федорівною Климук вирушили у туристичний похід стежками Голосіївського лісу, щоб вшанувати пам’ять загиблих та почути їх історії.
Голосіївський ліс. Прекрасне місце для прогулянок родиною, компанією друзів, або наодинці, щоб йти прекрасними стежками парку і думати. Це можуть бути будь-які думки: про погоду, про майбутнє, про те, що з вами сталося днем раніше або про те, що ви їли на сніданок. Але не кожна людина думає про те, що сталося у тому місці, де вона зараз з радістю проводить свій час, далекого 1941 року. Саме тут, на південній околиці міста, була 3-я лінія оборони Києва, яку тримали бійці 5-ї повітряно-десантної бригади під командуванням генерала Олександра Родимцева. А також тримати тут оборону випало 206 стрілецькій дивізії і 19 тисячам бійців так званого “народного ополчення” з цивільного населення Києва, що вийшли боронити рідне місто Ця лінія оборони Києва, була створена 24 червня 1941 для захисту міста від нацистських загарбників всіма засобами на випадок, якщо війська фронту не втримають перших двох ліній оборони. Вона мала вигляд замкненої лінії, що проходила безпосередньо по околицях міста: від Дніпра через Деміївку, Відрадний, Святошин, Сирець, Куренівку, Оболонь, Райдужний, Позняки і знову виходила до Дніпра поблизу Осокорків. Довжина лінії оборони – 32 км. Будівництво тривало протягом серпня і більшої частини вересня 1941. Під час другого і третього наступів гітлерівців на Київ тут також тримали оборону частини 27-ї армії Південно-Західного фронту за підтримкою кораблів Дніпровського загону Пінської військової флотилії. Центрами стійкого опору стали Осокорки, Вишеньки, Теличка, Деміївка, Голосіїв. У Голосіївському лісі навічно залишилися сотні , а, можливо, й тисячі бійців, які стояли за свою Батьківщину до останнього.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Погода нам посміхнулася. Було достатньо тепло та сонячно, прекрасна погода для походів. Ліс зустрів нас справжньою золотою осінню. Жовте листя повільно та тихо опадало з високих дерев. Відчувалася осіння атмосфера і це придавало настрою для довгої прогулянки.
Перша наша зупинка була біля будинку-музею Максима Рильського, де з 1951 по 1964 рік жив і працював видатний український поет. Ми трохи послухали про нього, його творчість та життя. Далі ми пішли вузенькими стежками осіннього лісу. І зовсім скоро зупинилися біля обеліску невідомому солдату, який загинув, обороняючи Київ в 1941 році. За цією могилою багато років доглядають учні й педагоги 186-ї школи Голосіївського району. Саме тут ми почули розповідь про безстрашну дівчинку, Героя Радянського Союзу Марію Боровиченко. Дівчинка народилася й жила в селі Мишоловка, в передмісті Києва на вул. Мишоловській (зараз це – вулиця Квітки-Основ'яненка Голосіївського району столиці), вона рано зосталася сиротою. Навчалася дівчинка в сільській (нині школа № 122, яка носить її ім'я), 1941 року закінчила 8-й клас та курси медсестер. Марійка мріяла стати вчителькою, але війна перкреслила її мрію.
У серпні 1941 року командний пункт оборони Києва розташовувався неподалік від Мишоловки, в Голосіївському лісі. 10 серпня 1941 року туди прийшла Марія разом зі своїм дядьком, а наступного дня вона вже була санітаркою та розвідницею 5-ї повітряно-десантної бригади .
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Жорстокі бої точилися біля Сільськогосподарського інституту, Жулян, Голосієва, Мишоловки, Червоного трактиру, Іллюшинських дворів. Під шквалом ворожого вогню юна санітарка Марійка надавала допомогу пораненим бійцям, витягала їх з полю бою. За нею закріпилося прізвисько Марійка з Мишоловки. В цьому бою дівчинка вбила двох фашистів, одного взяла в полон, врятувала пораненого командира батальйону капітана Сімкіна. За проявлений героїзм під час оборони Києва її нагородили медаллю “За бойові заслуги”. Марія відступала від Києва разом із частинами Червоної армії. Восени 1941 року, в запеклих боях біля Конотопа, дівчина врятувала життя більше 20 пораненим воїнам. А коли на переправі з’явилися окупанти, вона допомогла кулеметникові вести вогонь, брала участь разом з бійцями-розвідниками в небезпечному рейді до тилу ворога. Вночі вони знищили автоколону противника з пальним для танків і майже весь гарнізон. За битву під Конотопом Марія отримала медаль “За відвагу”, ордени Червоної Зірки і Червоного Прапора. У боях в районі Оболонь – Ольхівка Марія Боровиченко рятує маленьких дітей з підпаленого німцями будинку, п’ятьох з них вона усиновила. Далі були запеклі бої під Сталінградом і на Курській дузі. 14 липня 1943 року в бою біля села Орловка Івнянського району Бєлгородської області, Марія Боровиченко загинула, прикривши своїм тілом тяжкопораненого лейтенанта Корнієнка. Похована в тому ж селі. 6 травня 1965 року їй присвоєно звання Герой Радянського Союзу (посмертно).
У Києві на честь Марії Боровиченко названо вулицю. Також вулиця її імені є в російському селищі Івня. На фасаді школи, де вона навчалася, встановлено меморіальну дошку, біля школи відкрито погруддя, а школа носить ім'я Героя Радянського Союзу Марії Боровиченко.
В 1965 році на кіностудії імені Довженка за мотивами повісті “Марійка із Мишоловки”, що написав генерал Олександр Родимцев, режисер Суламіф Цибульник зняла фільм “Немає невідомих солдатів”, прообразом головної героїні фільму стала Марія Боровиченко .
Далі ми відійшли на сонячну галявину і влаштували привал. Розвели багаття і поставили в казанах воду для чаю, а діти пішли роздивлятися окопи, які залишилися з часів минулої війни. Ми погрілися біля багаття, спекли картоплю, попили смачний гарячий чай і вирушили далі, до карти й пам’ятного знаку оборони міста Києва, а далі - до меморіалу студентам та викладачам Сільхозакадемії (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України), які загинули в роки війни. У перші дні війни, в червні 1941 року, понад 1000 студентів і викладачів навчального закладу вступили до лав Червоної армії, ще близько 500 були мобілізовані на роботи по зведенню укріп районів навколо Києва й залишилися обороняти наше місто. Тут же, на базі ветеринарного інституту було сформовано винищувальний загін.
Завершили наш похід біля Обеліску Слави на честь бійців і командирів Червоної армії, матросів Дніпровсько-Пінської флотилії, які брали участь в обороні Києва.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Наш туристичний похід виявився дуже цікавим. Ми намагалися пережити ті емоції, які відчували люди, які стояли тут у далекому 1941 році, захищаючи нашу Батьківщину. Стежками лісу блукають їх душі, відчувається їх сміливість та відданість, іноді страх, але переважає горе, смуток.
Пам’ятати кожного і всіх. Знати історію та вшановувати пам’ять.
Фото – Юлии Гуз
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0005
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:20:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 3
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:20:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri, articles.text AS text, users.avatar AS image, CONCAT(users.first_name, " ", users.last_name) as author_name, users.id as author_id, users.bio as bio
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
LEFT JOIN `users` ON `users`.`id` = `articles`.`user_id`
WHERE `articles`.`id` IN('145211', '145173', '144225')
ORDER BY `published` DESC
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:20:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.2092
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"загинув"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:20:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"загинув"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 680, 10
0.0015
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('105969', '105475', '104047', '102928', '102640', '102023', '100856', '99844', '99368', '98941')
0.0647
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-19 22:20:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"загинув"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)