Полювання є досить поширеним хобі серед українців. Втім навколо нього існує багато міфів. Дехто вважає, що мисливці лише знищують природу, а для когось мисливець та браконьєр – тотожні. Такі хибні думки можна почути навіть від народних депутатів Верховної Ради (ВР), котрі нещодавно запропонували низку законопроєктів, які, на думку мисливської спільноти, зруйнують цілу галузь. Мисливці також пропонують зміни до законодавства та збираються не допустити прийняття шкідливих, на їх думку, законодавчих ініціатив. Про це в інтерв’ю KV розповів голова науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, доктор сільськогосподарських наук за спеціальністю “Екологія” Василь Новицький (на фото). Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь (далі – Асоціація), як розповів Василь Новицький, на сьогодні має 24 регіональні представництва, а також жіночий підрозділ "Діана-Магнум", об'єднує понад сотню користувачів мисливських угідь та декілька сотень фізичних осіб-членів Асоціації. Асоціація не має своїх мисливських угідь, натомість займається об’єднанням їх користувачів, виступає як комунікатор, в тому числі на парламентських слуханнях та в міністерствах. Асоціація також займається законотворчою діяльністю, наприклад, подає законопроекти про внесення змін до різних законів, зокрема про жорстоке поводження з тваринами, про мисливське господарство та полювання, про тваринний світ, кримінальний та адміністративний кодекси.  Серед членів Асоціації багато вчених-екологів, лісівників, спеціалістів у галузі мисливства. Партнерами Асоціації є Українське товариство мисливців та рибалок (УТМР), Товариство лісівників України, Федерація мисливського собаківництва України.  Головною метою Асоціації є створення нової та удосконалення діючої нормативно-правової бази з питань ведення мисливського господарства, формування об’єктивної громадської думки про мисливське господарство та позитивного образу мисливця як людини, котра дбає про довкілля. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В інтерв’ю KV Василь Новицький розповів про те, як запропоновані до розгляду у Верховній  Раді (ВР) законопроєкти можуть знищити мисливську галузь та призвести до спалаху сказу, чому заборона полювання на лося не призведе до збільшення його поголів’я, та досвід Білорусі у збільшенні поголів'я зубрів в той час, коли в Україні вони майже зникли. KV: Розкажіть про законопроєкти, що зараз подані та розглядаються у ВР. Як запропоновані законопроєкти №2448 (автор законопроєкту – депутат Олександр Качура (фракція “Слуга народу”) написав заяву про відкликання після інтерв’ю), №2351, №0870 та №2232 вплинуть на мисливську галузь в Україні?  Василь Новицький: На сьогодні подано чотири таких законопроєкти. Два з них прийняті в першому читанні, два зареєстровані. Законопроєкт №0870 перейшов ще з переднього скликання ВР – він стосується заборони використання свинцевого шроту у водоохоронних зонах. Але вони не виділені в натурі, і за цим законом можна буде заборонити будь-яке полювання на качку зі свинцевим шротом. Але металева форма свинцю, за даними ЄС, займає лише долі відсотку від забруднення свинцем довкілля, основне – це вихлопні гази та заводські стоки. Але зоозахисники борються чомусь лише зі шротом.  В цьому законопроєкті піднімається питання занесення вовка в охоронювані види за вимогами Бернської конвенції, хоча вона у нас прийнята із застереженнями якраз по цьому виду. Тож вовк в Україні стане умовно червонокнижним видом.  Також перше читання пройшов законопроєкт №2351, який стосується багатьох сфер – і мисливців, і лісівників, і навіть тваринників. Цим законопроєктом передбачається, якщо по-простому, що рішенням сільради можна заборонити полювання або лісокористування на певній території. За законопроєктом, якщо сільрада знаходить реліктовий для своєї території вид, в радіусі 500 м від цього виду можуть заборонити лісокористування та полювання. Радіус 500 метрів – це 75 гектарів. Дві-три рослини, пару гнізд, і на території лісгоспу можна заборонити полювання і лісокористування.  Також цей законопроєкт вносить правки до закону про жорстоке поводження з тваринами, зокрема, ним забороняється позбавляти життя тварин до втрати свідомості. Таким чином він блокує роботу норкових ферм, птахофабрик, всіх забійних комбінатів. Також цей законопроєкт частково дублює інший, №2232, який забороняє регулювання чисельності бродячих котів і собак. Законопроєкт №2351 дозволяє комунальникам залишати бродячих котів та собак в містах і селах. Якщо раніше комунальники мали їх відловлювати, то зараз можна просто стерилізувати, кліпсувати та випустити назад в “ареал перебування”.  KV: Але ж зараз по Києву теж бігають чіповані собаки. Василь Новицький: Наскільки мені відомо, ці чіповані собаки стерилізовані благодійним фондом, а позначки повідомляють комунальникам, що ці собаки несуть найменшу загрозу, в плані свого розмноження, але не агресивності. Але згідно діючому законодавству про жорстоке поводження з тваринами, безпритульні собаки та коти мають бути відловлені та перебувати у спеціальних закладах для перетримки або у притулках. KV: А що з приводу двох інших законопроєктів? Василь Новицький: Сумновідомий законопроєкт №2232 містить в собі три блоки. Зоозахисники прикриваються першим блоком – забороною станцій для притравки мисливських собак.  На жаль, наші зоозахисники при написанні законів маніпулюють фактами. Наприклад, брехня, що в Європі немає контактної притравки. В ЄС контактна притравка є у Франції, Словенії та Словаччині. А законопроєкт №2232 забороняє навіть безконтактну притравку, котра є в кожній європейській країні, хоч вона і неефективна! Франція свого часу залишала контактну притравку, бо мала проблему з лисицями, і з ними треба боротись.  Щодо гуманності цього законопроєкту теж виникають питання. Це вибіркова гуманність. Сьогодні на десятку притравочних станцій є близько 100 лисиць. Припустимо, зоозахисники рятують тих 100 лисиць від жорстокого поводження. Натомість в поле випускають десятки тисяч норних собак, абсолютно не підготовлених до контакту зі звіром. В результаті отримаємо тисячі покалічених лисиць, тому що собаки не навчені. Вони будуть помирати в природі, переносити коросту, сказ. Також отримаємо тисячі покалічених собак!  Де гуманність? Другий блок – повна заборона регуляції чисельності бродячих котів та собак у природних екосистемах.  Але ж при цьому не пропонується жодна альтернатива! Є досвід Аргентини та Австралії з безконтрольного розповсюдження домашніх тварин, де бродячі собаки та коти знищили біорізноманіття.  В Угорщині чиновники відзвітували перед громадянами, що мисливці в маленькій Угорщині відстріляли, здається, 6,5 тис. бродячих собак.  Польща має велику проблему, бо бродячі коти щороку вбивають сотні мільйонів диких тварин. Скільки в Україні бродячих котів та собак – достеменно невідомо. З іншого боку це має бути досить динамічна і непередбачувана цифра, адже має два джерела виникнення – розмноження в природі та періодичне залишення тварин людьми. Мисливці не звітують про кількість відстріляних бродячих котів та собак. Є лише звіти єгерської служби, згідно з якими 6 тис. єгерів за останні роки відстрілювали порядку 34-36 тис. бродячих котів і собак щороку Якщо ці дані екстраполювати на 350 тис. активних мисливців, отримаємо близько мільйону бродячих котів і собак. Мільйон – це лише на рік! А що буде, якщо їх перестануть відстрілювати? Це буде екологічна катастрофа. Епідемія сказу, загроза для населення, знищення біорізноманіття, зачистка території – від горобця до лелеки, від миші до лося. Третій блок – обмеження добування шкідливих видів, таких як лисиця чи єнот уссурійський, більш відомий як єнотовидний собака, з 9 місяців на рік – до 3 місяців. В результаті в Україні може бути спалах захворюваності на сказ. KV: А що пропонують з приводу переобліків тварин?  Василь Новицький: Четвертий законопроєкт, №2448, стосується переобліків тварин в мисливських господарствах на вимогу будь-якого громадянина України чи організації, яка має відношення, згідно статутній діяльності, до природоохорони чи екології. В 40-денний термін після проведення обліку представники громадської організації (ГО) мають право приїхати в будь-яке мисливське господарство, і провести переоблік. Це нісенітниця, бо перерахувати на початку квітня тварин, котрих рахували в лютому, за відсутністю снігового покриву, буде неможливо.  За моїми даними, ще декілька подібних законопроєктів знаходяться на стадії розгляду та реєстрації.  Останні два законопроєкти за авторством депутата Качури, котрий має високі рейтинги в колах юристів, підготовлені, на мій погляд, досить безграмотно, особливо №2448. Таке відчуття, що ні юристи, ні фахівці їх і не читали. KV: Законопроєкт про переоблік має якісь корупційні ризики? Василь Новицький: Законопроєкт №2448 просто суперечить конституційним нормам. Він мав би бути направлений на експертизу до комітету із запобігання корупції, оскільки має прямі корупційні ризики.  Чому зоозахисники не хочуть прописати в законопроєктах, що беруть участь у обліках? Чому їм потрібні саме переобліки? Це дуже насторожує. Цей законопроєкт залишає більше питань, ніж слів у ньому. Серед його авторів здається чотири громадських активіста і троє вчених, котрі працюють в об'єктах природно-заповідного фонду (до речі,в ПЗФах України обліки взагалі ніхто не контролює і вони як прави і не проводяться), при цьому немає жодного спеціаліста із мисливського господарства. Автори плутаються в термінології, в пояснювальній записці пишуть про облік мисливських тварин, а в законі – облік видів мисливських тварин.  Більшість обліків четвероногих проводиться методом суцільного прогону. Для цього треба зо два десятки фахових обліковців та стільки ж загоничів. В законопроекті пишуть, що вони можуть проводити переоблік навіть утрьох. Як можна після сорока чоловік утрьох провести переоблік? Це буде інша методика, але хіба можна результати за різними методиками між собою порівнювати? За чий рахунок проводити переоблік? Сьогодні облік проводиться за рахунок господарства. Хто буде фінансувати бажання громадянина чи ГО повторити облік? Якщо сам цей громадянин, питання немає, хай відшкодовує. Жоден користувач не піде на такий переоблік. А три людини походять по лісу на підборах, і скажуть, що нічого з того, що в акті первинного обліку вказано, вони не побачили, і складуть інший акт, котрий навіть не зобов'язані погодити з користувачем. KV: А яку вагу буде мати цей акт? Таку ж як облік, чи вище? Василь Новицький: Вище, бо це ж переоблік. Вони будуть користуватись другим актом. KV: Тобто, потім можно актом переобліку шантажувати користувача угідь? Василь Новицький: На кожному кроці можна шантажувати. Можна надіслати “гонця”, котрий скаже, що приїдуть з переобліками і давайте щось думати. Потім можна приїхати, провести переоблік і сказати, що у нас от такий акт, давайте цей акт викупіть. Були вже прецеденти в Україні, коли під удар екорадикалів попадали лісогосподарства, за якими стояли бізнесмени, мільйонери, яких можна було шантажувати. Але саме найбагатші господарства, а не голі заповідники, сьогодні і відіграють роль найкращих резерватів для відтворення тварин в Україні! Моя особиста думка, що цей законопроєкт є проміжною ланкою для того щоб просто зупинити мисливську галузь і закрити полювання в Україні. KV: З якою метою? Василь Новицький: Перша версія – відпрацювання закордонних зоозахисних грантів, котрі передбачають закриття полювання.  Але все більше користувачів схиляються до думки, що все це робиться під майбутній продаж земель в Україні. Таким чином усуваються співкористувачі, які де-юре є перепоною для земельного дерибану. А щоб прибрати співкористувачів, треба вбити мисливську галузь, в якій договора оренди землі на строк від 15 до 49 років. І ще ж є плани як уряду Гройсмана, так і теперішнього (уряду Олексія Гончарука, який відправлено у відставку, – KV) про лісову концесію. І я вважаю, що прямий обов’язок влади спростувати ці припущення, вийти до народу, і сказати що такі законопроєкти при них не пройдуть. KV: Які дії ви плануєте, щоб зупинити ці законопроєкти? Василь Новицький: Буде мирний марш (після інтерв’ю у зв'язку із всеукраїнським карантином стало відомо про перенесення маршу, – KV), щоб продемонструвати владі, що нас не купка маргиналів. Ми йдемо на цей захід з двома простими вимогами.  Перша – зупинити утиски конституційних прав мисливців в Україні, і публічні звинувачення, котрі навіть з уст народних депутатів сипляться на мисливців.  Друга – зупинити нищення мисливської галузі, надати їй вектор європейського розвитку. Якщо сьогодні держава декларує своє прагнення до Європи, чому ми не євроінтегруємось в аспекті розвитку мисливської галузі? KV: Ви маєте якесь представництво ВР? Можливо, ви внесли якісь зустрічні законопроєкти? Василь Новицький: На останньому круглому столі у ВР, присвяченому розгляду законопроєкту №2448, нас відкрито підтримали депутати Сергій Литвиненко (фракція “Слуга народу”) та Сергій Шахов (депутатська група “Довіра”), а також помічник нардепа Дмитра Шенцева (позафракційний). Також є неперевірена інформація, що близько 40 депутатів звернулись до міністра екології Олексія Оржеля (був міністром на момент інтерв’ю, – KV) з вимогою спростувати свої слова, що мисливці для нього диковина і він сподівається, що в Україні це явище незабаром зникне.  KV: Можете прокоментувати звинувачення, що мисливці лише беруть від природи, і нічого їй не дають, нічого не створюють? Василь Новицький: Треба визнати вину в дезінформованості гомадян і мисливської спільноти, бо наші спілки активно почали створюватись лише в 2014-2015 роках, в той час як антимисливське лобі весь час працювало. І необізнаність населення ми маємо з двох причин.  По-перше – дезінформація від антимисливців, наприклад, що немає різниці між мисливцем та браконьєром, бо і один і другий – “вбивці”.  Але і ми, мисливці, також винні, бо наша мисливська культура подекуди далека від європейської і бажає бути кращою. В цьому аспекті нам є над чим працювати, бо інколи ми самі собі створюємо антипіар поведінкою на полюванні, і це бачать пересічні мешканці. Людям треба пояснювати, що мисливська галузь була, є і буде. І, якщо побороти мисливство, на його місце негайно прийде тотальне браконьєрство. В жодній країні світу державі не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців. Для цього треба тримати за бюджетні гроші мільйонні армії єгерів.  Мисливська галузь серед іншого регулює кількість тварин.  Наприклад, в США щороку відстрілюють понад мільйон голів оленів. Якщо цього не робити, що буде з екосистемами? Є прецеденти, коли дикими тваринами знищуються цілі ліси й поля. На жаль, зараз для України це не актуально. Але хто, крім мисливців, буде регулювати кількість лисиць, вовків, єнотів уссурійських, котрі розносять сказ? Хто буде охороняти тварин від браконьєрів? Це можуть зробити лише мисливські господарства, котрі зацікавлені в тому економічно.  KV: Наскільки значна роль мисливців у зменшенні природного різноманіття?  Василь Новицький: На початку століття львівські вчені провели дослідження, які показали, що в лісостепу України у 62% смертності диких тварин винні сільгоспвиробники, через порушення процесів механізації та використання хімії. У смерті понад 15% диких тварин винні браконьєри. Близько 12% вилучення тварин – це мисливці, решта – ДТП і так далі. KV: Як можна боротись із браконьєрами? Василь Новицький: З 2015 року ми бились головою об стіну, вимагаючи кримінальної відповідальності за незаконне видобування ліцензійних видів. На рівні Мінюсту ці рішення завжди блокувались. Чому? Бо система не може себе перезавантажити, ми ж знаємо, хто основні браконьєри сьогодні – судді, прокурори, поліція.  Але ми добились з 2015 до 2017 року хоча б підняття такс за відшкодування. Відшкодування за браконьєрське видобування зайця до 2017 року складало здається 200 гривень, а зараз коштує 8 тис. гривень.  В проєкті нового закону, який ми подаємо до ВР, ми знижуємо планку для кримінальної відповідальності до приблизно 10 тис. гривень. Якщо не в’язниця, то великий штраф та умовний строк. Тільки так можна побороти браконьєрство, і саме таким шляхом пішла свого часу сусідня Білорусь.  Сьогодні влада хоче передати всі природоохоронні функції, як по мисливству, так і по рибалці, екологічній інспекції. Таким чином цей орган стане монопольним, і це лякає. Хочуть ліквідувати рибоохоронний патруль, за зразком якого ми і планували створити державну мисливську варту, хочуть ліквідувати лісову охорону. Останнім часом на рік складалось 3-4 тис. протоколів за незаконне полювання. Це дуже мало. З них всього 9% складалось екологами, решта – єгерські служби. Але досі єгерська служба користувача угідь позбавлена права затримувати порушника. Вони можуть лише затримати на своїх угіддях підозрюваного у порушенні до приїзду поліції, але це якщо їм не чинять спротив. Якщо в Екоінспекції будуть підрозділи по охороні тваринного світу, по охороні лісових ресурсів, по охороні водних ресурсів, тоді можна працювати. Але якщо це буде одна велика структура, і на область дадуть 5 чи 10 інспекторів, котрі будуть займатись всім, це буде катастрофою. KV: Розкажіть більше про ситуацію з полюванням на Київщині. Василь Новицький: Київська область має свою специфіку. В першу чергу тим, що це область з великою кількістю користувачів мисливських угідь. Київщина має посилений мисливський прес на територію. Тому для Київщини дуже важливо розподіляти мисливське навантаження рівномірно по області, наприклад, працювати над тим, щоб полювання на качку було не лише по руслу Дніпра.  Важливо вести боротьбу з браконьєрством, бо там де багато населення, багато не лише мисливців, але й браконьєрів. Наприклад, в 2017 році на Київщині було складено 227 протоколів на порушників правил полювання на суму майже 60 тис. гривень.  На території Київської області також активно проводиться боротьба із хижими та шкідливими тваринами. В тому ж 2017 році було відстріляно 1 754 лисиці, 35 вовків, 147 єнотовидних собак. Єнотовидний собака це інвазивний вид для України. Колись, за часів радянського режиму він був завезений до України, і він живе здебільшого по руслах великих річок, оскільки любить воду. Також в 2017 році на Київщині відстріляли 1137 бродячих собак та 419 бродячих котів. KV: Кілька років тому був скандал із забороною полюванням на лося в Україні. Можете пояснити, що тоді відбувалось?  Василь Новицький: Ситуацію з лосем я знаю досконально. Лось став жертвою дешевого політичного піару. Напади зоозахисників на полювання на цей вид були давно, був введений 10-річний мораторій на добування лося – з 1996 до 2006 року. До мораторію було 8,4 тис. голів лося, тоді казали, що цього мало, хоча не було жодного наукового висновку про оптимальну кількість лосів в угіддях України. Як фахівець, можу сказати, що для України, як південної межі ареалу лося, оптимальна кількість не перевищує 9 тис. голів. За 10 років дії мораторію в Україні залишилось 4,1 тис. голів лося.  KV: Як таке могло статись? В цьому вина браконьєрів? Василь Новицький: Коли користувачі мисливських угідь економічно вмотивовані, вони охороняють вид. Коли вони з цього нічого не мають, вид стає нецікавим. Жоден зоозахисник не може запропонувати кращих природоохоронних інструментів, ніж економічні. Тому за 10 років мораторію ми втратили більше половини популяції лося. Другий мораторій був з 2009 до 2012 року – приросту поголів'я лосів не було.  KV: А коли мораторію не було, між 2006 і 2009 роками, як змінилась ситуація? Василь Новицький: Приріст був дуже малий, здається 3-4%. Під час влади Януковича, коли при владі було багато мисливців, на лося відкрили полювання. З 2012 до 2017 року чисельність лося виросла на 46% – офіційно їх було 6,3 тис. Потім окремі зоорадикали зайшли до тодішнього міністра екології Остапа Семерака, і він виписав “царський указ” про заборону полювання на лося на 25 років. Цей указ заблокували Мінюст і Мінагрополітики. На цьому Семерак не зупинився, пішов на принцип, і вирішив провести заборону через Червону книгу України (ЧКУ). З'явилося “експертне заключення” яке можна кваліфікувати як “липове”, що лося в Україні не більше 1-2 тис. Потім суд першої інстанції здається визнав його оціночним судженням.  Вони прикрились цим папірцем, визнання котрого ми потім добились в суді недійсним. В результаті ми виграли суд першої інстанції. Семерак тоді обіцяв, що проведуть всеукраїнський облік кількості лося, розроблять програму порятунку виду. Тому що ми апелювали, що в ЧКУ є вже зубр, ведмідь та рись, котрі у ній тихо здихають. Не можна просто заборонити полювання на мисливські види, які можуть бути жертвами браконьєрства. ЧКУ і закон для браконьєра не аргумент, на відміну від покарання – штрафа та в’язниці. Міністерство екології подало апеляцію, провели комісію по ЧКУ, де не фахівці з лося проголосували за внесення його туди. Це при тому, що був звіт Інституту зоології від 2009 року про те, що занесення лося до ЧКУ при чисельності більше 5 тис. осіб є неефективним. В апеляції суддя послався на суспільний резонанс справи, мовляв зоозахисників багато, а мисливців на суд прийшло мало. За моєю неперевіреною інформацією, була пряма вказівка з Банкової (на вул. Банковій знаходиться Офіс президента, – KV), не розгойдувати ситуацію, щоб мисливці суд програли. Читайте: Суд вернул лося в Красную книгу Украины Проте Семераком не було проведено ані всеукраїнського обліку, ані розроблено програму відтворення лося. KV: Чи є статистика по кількості лося зараз? Василь Новицький: За моїми оцінками, через браконьєрів ми вже втратили близько 2 тис. голів лося. І його може очікувати доля зубра, також занесеного в Червону книгу. KV: Що ви маєте на увазі? Василь Новицький: В 1991 році в Україні було десь 650 зубрів, а в Білорусі 120. Ми одразу занесли зубра в ЧКУ, а в Білорусі йому надали подвійного статусу. Це дуже проста, але дієва схема. Якщо в заповіднику добули зубра, то браконьєр сідає до в'язниці. Але мисливське господарство може купити собі зубрів і розвести їх для комерційного полювання, котре сьогодні в Білорусі коштує 20 тис. євро. В такому випадку для зубра діє статус суворо охоронюваного вида з лімітованим добуванням. Для полювання часто обирають старого зубра, котрому скоро вмирати, і його вже добуває іноземець. За 20 тис. євро у нас можна купити кормів на рік для стада в 50 голів зубрів.  Станом на минулий рік в Білорусі налічувалось 1,8 тис. зубрів, в той час як в Україні – 220. Ми втратили дві третини популяції, а білоруси наростили в 15 разів. От вам приклад дбайливого господарювання. Я був свідком того, як відмовили у добуванні старого лежачого зубра, котрий не відходив від годівниці та майже весь час лежав. І в той час лісівники бідкались, що немає грошей на корми, бо влада вчасно не перерахувала кошти. Тоді єгер розповідав, що в Харкові є німець, бізнесмен, який хотів би добути зубра. Були б ми у Білорусі, він заплатив би гроші, і було б за що купити корми.  Але тоді зоозахисники сказали: “Хай здохне, ми приїдемо та поставимо йому хрест”. Той зубр загинув давно. Був я недавно у Конотопі, де все це відбувалось, і ніякого хреста не бачив. Прикро констатувати, але в Україні сучасний так званий “зоозахист” більше про здирництво аніж вкладення в довкілля. Ситуація з поголів’ям лося взагалі не залежить за великим рахунком від внутрішньої обстановки в Україні. У нас живе маргінальна частина популяції, основна – у Фінляндії, Швеції, на півночі Росії. Чисельність лося в Україні залежить від чисельності саме в основному ареалі. Коли йде ріст чисельності на півночі, за пару років відбувається витіснення поголів’я на периферію ареалу, і чисельність зростає.  Після Другої світової війни в Україні було кілька сотень лосів. В 1960-ті роки полювання на нього заборонили, лося було кілька тисяч. А за 5 років – порядка 20 тис. Таке збільшення не могла статись за 5 років за рахунок народжуваності. Це була міграційна хвиля. Є дрібні хвилі в 11 років, і велика хвиля періодичністю в 70-90 років.  KV: Яка ситуація зі звірами зараз у Чорнобильській зоні?  Василь Новицький: Регулювання чисельності тварин як такого там не відбувається, час від часу туди заходять браконьєри. На сьогодні Чорнобильська зона – замкнута самодостатня екосистема, яка здатна займатись саморегуляцією.  Але переносити ті дані на територію всієї України, де лісів всього 15%, землі розорані, буде неправильно. Відсутність полювання в Україні не призведе до таких самих наслідків, як відсутність полювання у Чорнобильській зоні. А гарантовано – навпаки! KV: А вовки, чи інші види тварин, виходять з Чорнобильської зони, як з такого собі розплідника? Василь Новицький: Насправді сьогодні вона є резерватом для розмноження вовка. Але точного обліку тварин там нема. Наприклад, працівники Чорнобильської зони кажуть, що в них живе близько 1,5 тис. лося. Тому можна підрахувати, що до занесення до ЧКУ лося було не 6 тис., а близько 8 тис. Згідно з положенням Мінекології (зараз – Мінекоенерго), саме вони мають вести моніторинг чисельності фауни, в тому числі мисливської. Але вони того не роблять, і нахабно користуються даними користувачів мисливських угідь. Хочеться запитати в міністра екології – чому й досі ми не знаємо, скільки тварин, зокрема лосів, у Чорнобильському заповіднику, скільки їх у інших заповідниках? Чому у відповіді на наші запити щодо чисельності лося в окремих об'єктах природозаповідного фонду (ПЗФ) ми отримували відповідь “від одного до десяти”?  Коли ми співставили площі всіх об’єктів ПЗФ, а їх сьогодні 10% від площі мисливських угідь, зі всією чисельністю лося, у нас вийшло, що в цих 10% площі ПЗФ живе всього 3% лосів. А це територія з найкращими умовами, де не ведеться полювання! Чому ж така ситуація? Чому ж тоді в ПЗФах лосей втричі менше, ніж в середньостатистичному мисливському господарстві? А відповідь проста. На сьогодні середній об’єкт ПЗФ – зоологічна пустеля в порівнянні з нормальним середнім мисливським господарством, де є нормальна охорона. А якщо приїхати до об’єкта ПЗФ, буде стояти браконьєрська канонада. KV: Як Україна може заробляти на мисливській галузі? Василь Новицький: Сьогодні окупність галузі тримається на рівні 46-48%. Україна з досить посередніми зоогеографічними умовами, де немає трофейних лосів чи оленів, могла б завдяки весняному полюванню зробити цю галузь рентабельною, як в Росії чи Білорусі.  Весняне полювання можна вести на гусака, який у нас не живе, чи на самця крижня. Самець крижня, котрий не знайшов самку, руйнує перші кладки, а другі вже не життєздатні. Більш того, якщо він спарувався, а потім знайшов гніздо, він його знову зруйнує, щоб знову паруватись. Він заважає жити самкам та виводкам до відкриття полювання. Це дуже негативно б’є по приросту качки. Чому б під час весняного полювання не відстріляти самця крижня, у присутності єгеря, все офіційно, по ліцензії?  Весняне полювання заборонили о 2004 році, яке було відкрите три сезони. Воно було заборонено, як я вважаю, з подачі східних сусідів, які таким чином усунули конкуренцію, щоб європейці їздили до них, а не до нас.  Також можна зайнятись зубром і скласти конкуренцію Білорусі, розводити інших копитних. Для того, щоб привабити європейського мисливця, можна запровадити вольєрне полювання. KV: Але, вибачте, де тут спортивний елемент, якщо тварина у вольєрі? Василь Новицький: Зараз у нас є вольєри на кілька тисяч гектар. Чому це не спортивно? Ви можете день ходити і сітки не побачити. Але точно знаєте, що тварина там є, трофейна, яку ви вже замовили на сайті. Багато кому це цікаво. Ми нікуди від цього не дінемось, якщо мова йде про заробляння грошей.  KV: Що має зробити влада для розвитку полювання як галузі економіки? Василь Новицький: Для початку треба, щоб влада припинила займатись популізмом, і зрозуміла, що підтримка мисливської галузі має не лише прямі фінансові вигоди, вона є запобіжником від екологічних збитків, які можуть бути в принципі. Як приклад, після Великої депресії в США майже не залишилось дикої качки та індички. Там сьогодні стоять пам'ятники мисливцям, які відновили фауну. Держава зрозуміла, що сама не може цього зробити, і почала допомагати мисливцям субсидіями.  В Чехії міністерство сільського господарства накладає значний податок на аграріїв, щоб передати його мисливцям на відновлення фауни.  Німеччина добуває козулі та оленя в кілька разів більше, ніж усього обліковується в Україні. Треба законодавчо вивести мисливських користувачів із залежності від основного користувача земельної ділянки. Такого становища, як у нас, немає в жодній країні з нормальним законодавством. Не має аграрій вирішувати, який мисливський користувач буде там хазяйнувати.  Зараз УТМР не може звинуватити аграрія в потруєних тваринах, бо завтра той аграрій відкличе своє погодження на користування угіддями. Треба робити як у Австрії, Словаччині, Німеччині, де мисливець практично не залежить від сільгоспкористувача. В Німеччині взагалі сільгоспкористувач не має права не займатись мисливським господарством. Хочеш – займайся безпосередньо, хочеш – передавай в користування. Не вести галузь ти не маєш права. Держава не буде боротись зі шкідниками, регулювати кількість тварин, охороняти від браконьєрів за свій рахунок тільки тому, що хтось там чогось не хоче. Якщо ми зараз відкриємо ринок землі при діючому законодавстві, агрохолдинги легко заблокують ведення галузі.  KV: А у випадку мисливських угідь в лісі яка ситуація? Василь Новицький: Там хочуть запровадити лісову концесію. Тоді теж користувачі там заборонять мисливство. Тому перше – це вивести новими законодавчими поправками, і ми це вже робимо, мисливського користувача від прямої юридичної залежності від основного користувача земельної ділянки. KV: Тобто буде паралельне користування? Василь Новицький: Воно і зараз паралельне. Одні сіють та жнуть, інші зайця добувають. Але це галузі антагоністи, вони мають бути зрівноважені. Якщо ми захищаємо зайців від пестицидів, не треба екологічні інспектори, ми перші перевіримо, хто зайців потруїв.  А зараз сільгоспкористувачі можуть відізвати погодження на користування мисливцям. KV: Що заважає функціонувати Асоціації? Василь Новицький: Головне – це байдужість мисливської спільноти. Багато мисливців не цінують роботу, яку ми проводимо із владою, із населенням, законотворчу роботу. Мисливці цінують більш практичні речі, а фінансувати організацію, котра не проводить сама полювання, не має своїх угідь, вони не хочуть.  KV: Співпраця з органами державної влади якимось чином ведеться? Василь Новицький: Наразі чіткої співпраці нема, міністерство не виявляє бажання співпрацювати. З Держлісагенством працюємо. Але ми вдячні, зокрема, комітету ВР з питань екології та природокористування, за те що більшість депутатів на чолі з головою комітету паном Олегом Бондаренком (фракція “Слуга народу”) абсолютно прагматично підходять до вирішення питань та проблем мисливської галузі. Ми були свідками того, як ці люди ставали жертвами кібербулінгу з боку екорадикалів за підтримку раціональних діалогів з мисливцями, або навіть за те, що просто давали нам слово сказати. Щоправда, наша подяка не стосується депутатів Олександра Фельдмана (фракція “Опозиційна платформа – За життя”) та Антона Яценка (депутатська група "За майбутнє" ), які дозволяли собі, на наш погляд, ксенофобські висловлювання в бік мисливців. KV: Ви якось співпрацюєте з Українською асоціацією власників зброї (УАВЗ)? Василь Новицький: Ми недавно познайомились з паном Учайкіним (Георгій Учайкін – голова наглядової ради УАВЗ, – KV), і у нас є пряма зацікавленість у співпраці, бо нас об'єднують спільні інтереси.  Ми домовились про координацію дій в плані проведення мітингу. Щодо закону про зброю, я не готовий коментувати, бо недостатньо знайомий з законопроєктами.  KV: Чи намагались ви якось співпрацювати з екологічними організаціями? Василь Новицький: Звичайно. Ще в 2016 році я розробив Проєкт постанови Кабміну про запобігання загибелі об'єктів тваринного світу під час механізованих агротехнічних робіт. Подібна постанова навіть в РФ була введена ще в 1996 році. Вона вводила прості правила, наприклад що при збиранні врожаю  треба рухатись з центру до краю польового контуру, щоб тварини мали можливість на порятунок. Якщо молотьба йде від дороги до лісу, то добре, якщо навпаки – погано, бо тварини будуть боятись авто. Я звернувся тоді в добрий десяток громадських екологічних організацій, які не виявили зацікавленості, або пообіцяли що зв’яжуться з цього приводу, і мовчать. На жаль, в нас майже немає ідейного екологічного активізму. Але я з великою повагою відношусь, наприклад, до WWF Україна (Всесвітній фонд дикої природи, – KV), котрий хоча б не говорить, що полювання має зникнути, і в той час робить багато корисних практичних справ. Наприклад, по законопроєкту №2232 їх представники казали, що вони проти нього, бо не можна залишити в природі бродячих котів та собак. Домашнім тваринам місце вдома, диким у лісі, і одні іншим не мають заважати жити. Але на цьому круглому столі у них не було можливості висловитись. Ми запрошуємо всі зацікавлені сторони до тісної співпраці в законодавчій площині, в справі охорони тваринного світу від браконьєрства, від шкідливого впливу промислового та іншого виробництва. KV: Який досвід іноземних мисливських організацій ви хотіли б застосувати в Україні? Василь Новицький: В Європі є така організація, як FACE (Федерація мисливських і природоохоронних асоціацій Європейського союзу). Її представники є в Європарламенті, Єврокомісії, органах місцевих влад. Вона об’єднує 7 млн європейських мисливців. В Європі мисливці та природозахисники мають спільну організацію! Там люди розуміють, що мисливці не є злом, адже саме в них є ті гроші та ресурс, який можуть піти на захист природи.  А у нас міністр говорив, що в Європі немає полювання, і воно – середньовіччя. Ще є Міжнародна рада з полювання та охорони тваринного світу (СІС), котра  налічує 188 країн-членів. І знову, як видно з назви, вона поєднує мисливців та охорону тварин. Ми плануємо бути на їх з'їзді у травні в Ризі, хочемо набути членства в цій організації. Щодо FACE, плани на співпрацю маємо, але поки що є проблеми із фінансуванням.  Ми готові співпрацювати з іноземними колегами у моніторингу рідкісних мисливських видів тощо. Читайте: Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції” Фото: надано Всеукраїнською асоціацією мисливців та користувачів мисливських угідьКиевVласть

Через карантин перенесено засідання конкурсних комісій з відбору кандидатів на посаду генеральних директорів обласних медичних закладів третинного рівня. В ці дні мала б вирішуватися доля “Київської обласної лікарні №2” та “Київської обласної клінічної лікарні №1”. І якщо щодо останньої питання не стояло гостро, для лікарні №2 кандидат в керівники знайшовся лише один, а значить, недоставало конкуренції. До того ж, кілька років тому йому приписували неправильні закупівлі медпрепаратів. Однак сам він звинувачення відкидає. Як стало відомо KV, 16 березня мало відбутися засідання конкурсних комісій з відбору кандидатів на посаду генеральних директорів комунального неприбуткового підприємства Київської обласної ради (КНП КОР) “Київська обласна лікарня №2” та КНП КОР “Київська обласна клінічна лікарня №1”.  Як повідомив KV голова конкурсної комісії, депутат Роман Титикало, у зв’язку з наказом Кабміну “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, засідання перенесено на невизначений термін, і рішення відтерміновано.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Минулого тижня, у п’ятницю 13 березня, члени конкурсних комісій, зокрема голова конкурсної комісії та перша заступниця голови ради Тетяна Семенова, проінспектували роботу стаціонарних відділень двох лікарень — комунальне неприбуткове підприємство Київської обласної ради (КНП КОР) “Київська обласна лікарня №2” та КНП КОР “Київська обласна клінічна лікарня №1”.  Депутат КОР Роман Титикало та перша заступниця очільника КОР Тетяна Семенова Інспекція мала також пролити світло на питання обрання гендиректором “Другої лікарні“ головного лікаря КНП Володимира Єлагіна.  За словами Романа Титикало, складність обрання на посаду гендиректора полягала у відсутності конкуренції. Хоча на користь позитивного рішення виступав і трудовий колектив (направив комісії лист), і ряд депутатів облради, наприклад, депутат від "Свободи" В'ячеслав Хмельницький.   “Громадськість і багато депутатів вважають, що обирати керівника медзакладу такого рівня взагалі без конкуренції неправильно. На засіданні комісії було висловлено думку, що краще конкурс оголосити заново і забезпечити, щоб в ньому взяло участь якомога більше людей, побачити конкуренцію думок. Втім, під тиском трудового колективу було прийнято рішення виїхати комісією на територію лікарні і закінчити розгляд питання 16 березня”, – сказав Титикало. По завершенні огляду відділень лікарні було зібрано конференцію, на якій члени комісії разом із головним лікарем поспілкувалися із персоналом лікарні. Заступник голови КОР Тетяна Семенова запевнила людей, що лікарню закривати не будуть, а огляд приміщень та палат впевнив членів комісії, що головний лікар працює на її користь.  “Ми пройшли два пункти порядку денного з трьох — відкриття пропозицій та представлення стратегії розвитку закладу. На черзі — рішення про призначення. По вашій лікарні було 4 претенденти на посаду — з них двоє недопущені через неповний пакет документів. Ще один вирішив не конкурувати на посаду. Кажу як є: у вас цікаве місце, я дякую вам, ви зберегли лікарню. Такої, із таким рівнем матеріально-технічної бази, в області більше немає, і це завдяки очільнику. Ви погодилися приймати хворих на коронавірус, на відміну від Нових Санжар, ніхто не виступав проти, ви готові їх приймати. Тут є фахівці, які працюють більше, ніж я живу. Це вже говорить про те, що тут створено комфортні робочі умови”, – каже Семенова.  Єлагін в ході спілкування знову наголосив на неправдивості інформації про його участь у корупційних скандалах минулих років. Так, інтернет-сайт “Стопкор” публікував, що у грудні 2016-го року “Київська обласна лікарня №2” під керівництвом Володимира Єлагіна на відкритих торгах замовила фірмі “Фрам КО” препарат “Адреналін” виробництва фармзаводу “Здоров’я” по 83 гривні за пакунок, у той час, дистриб’ютор “БаДМ” отримував від лікарень замовлення на “Адреналін-Здоров’я” за ціною 39 гривень за пакунок.  Крім того, спростував він і інші звинувачення, а саме: у проблемах щодо закупівлі інсуліну для хворих на цукровий діабет у 2007 році. Без ліків тоді, писали ЗМІ, лишилися десятки тисяч людей.  “Ліки для діабетиків в 2007 році ми не закуповували — цим займається завжди департамент охорони здоров’я КОДА. В тому році була проблема з коштами: обласна рада виділила гроші на райони, не розрахувала з видатками, можливо; врешті-решт проблема не одразу, але вирішилася. 2-3 місяці така проблема тривала, але я до роботи департаменту не можу бути причетний аж ніяк.  Що стосується адреналіну – ми закупили 50 упаковок на суму 4150 гривень. Але це були відкриті торги, лот на 38 препаратів. Крім того, перед закупівлею кожного препарату перевіряють, чи є на сайті Міністерства охорони здоров’я дозвіл на таку ціну. Дозвіл був, але був інший виробник, харківський. "Дарниця" давала дешевше в два рази, але що там сталося, не готовий сказати. 2 місяці потому, як закінчилися торги, певна фірма написала скаргу до прокуратури. Тривали перевірки, порушень знайдено не було. Більше питань по закупівлях по нашій лікарні ніколи не було”, — заявив Єлагін. За його словами, працівники сайту “Стопкор”, які про це писали, у відповідь на запрошення не приїхали.  “Бачили б вони, як йдуть тут справи, походили б відділеннями — може, і задумалися б, чи варто "мочити" мене, — каже Володимир Єлагін. — Могли приїхати, подивитися і дійти до висновку, що щось за ці роки робилося. Замість цього у них у відео-кадр із пачкою грошей, який передають анонімному лікареві в якості благодійного внеску, і слова що нібито лікарі так багатіють. У нашій установі ніколи благодійних внесків не брали і не будуть. У нас лікуються ліквідатори аварії на ЧАЕС та учасники АТО/ООС. Якби я брав з них такі внески, хто б я був? Коли трапилася ця катастрофа, я працював у Поліській центральній районній лікарні завідувачем відділення. Пропрацював там 7 років. Не дай бог цим "антикорупціонерам" пройти той шлях, який пройшов я тоді”, — розповів головний лікар КНП для KV.  Він також розповів KV, що особисто не бачить нічого поганого в тому, що конкурентів на посаду немає — бо ті, хто відсіявся, на його думку, не були б в змозі керувати лікарнею через свою некомпетентність. “Чи потрібен я чи ні, вирішить комісія. Скажуть, що поганий, що треба міняти – значить, так тому і бути. Бігати, обурюватися, судитися я не збираюся. Я вважаю, що кращого не буде. А що інших конкурсантів немає – я до цього позитивно ставлюся. У тому плані, що якщо вони навіть документи оформити не можуть згідно з вимогами, то як вони тоді будуть управляти закладом? Тут треба враховувати специфіку. Я в своїй лікарні знаю все – де який ремонт проводився, коли, за які гроші. Я не тримаю тут заступника з госппитань, не тримаю заступника з економічних питань – я сам в цьому всьому розбираюся. Більш того, у мене медсестри отримують від 10 тисяч гривень – в той час як в інших лікарнях вони в кращому випадку отримують 8 тисяч”, — підкреслив Єлагін. Відзначимо, що декларації про доходи у якості кандидата на посаду гендиректора КНП КОР “Київська обласна лікарня” подали лише два кандидати: нинішній головний лікар закладу Володимир Єлагін та голова постійної комісії КОР з питань охорони здоров’я Наталія Бігарі.  Згідно декларації за 2019 рік, дохід Єлагіна складає 762 тисячі 338 гривень: з них 635 тис. 636 гривень — зарплата, 114 тис. 105 гривень — пенсія, 12 тис. 597 гривень — грошова допомога. Він володіє двома ділянками сукупною площею 0,35 га та будинком (369,5 кв.м) вартістю 1,4 млн гривень у Козині Обухівського району Київщини. Готівкою та на банківських рахунках має 387 тис. 765 гривень (у національній та іноземній валюті). Дохід його дружини — ‭478,176‬ гривень (451 тис. 627 гривень — дохід від надання майна в оренду, 4800 гривень — проценти, 21 тис. 749 гривень — пенсія. Нерухомість — дві земельні ділянки (0,65 га) та один пай (1,52 га) в різних районах області, дві квартири у Києві (193,3 кв.м та 79,7 кв.м), житловий будинок в Козині (550,7 кв.м). Має успадковану машину BMW X5 2014 р.в. Зберігає 72583 доларів США готівкою (‭‪1 млн 968 тис. 443 гривні), ще ‭1 млн 701 тисячу гривень — на банківських рахунках у вітчизняній та іноземній валюті. Нагадаємо, з 24 січня 2020 року стартували конкурси на посади генеральних директорів комунальних некомерційних підприємств (КНП) третього рівня. Всього необхідно вибрати кандидатури керівників 22-х таких реформованих закладів охорони здоров'я, щоб потім їх затвердила на посаді сесія облради. До цього КОР затвердила рішення про перетворення цих лікарень в КНП. 10 березня на засіданні конкурсної комісії обирали майбутнього очільника КНП КОР “Київська обласна лікарня №2”. У цьому випадку до участі у конкурсі було допущено двох кандидатів ще на минулих засіданнях. Презентувати ж своє бачення розвитку прийшов лише один кандидат — діючий головний лікар, виконуючий обов'язки гендиректора КНП Володимир Єлагін. Але через те, що другий кандидат взагалі зняв свою кандидатуру, комісія так і не винесла остаточного рішення. Ймовірно, що ситуація дійде свого фіналу вже після закінчення карантину. Читайте: Руководителя Киевской областной больницы хотят избрать в отсутствии конкуренции Фото: KVКиевVласть

Вчора постановою “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” Кабмін офіційно оголосив карантин в Україні. Відтак, з 12 березня до 3 квітня будуть закриті садочки, школи та університети. Навчання проводитиметься дистанційно, а пробне зовнішнє незалежне оцінювання, яке мало розпочатись 21 березня, переносять на квітень.  На час карантину під забороною проведення будь-яких масових заходів та зібрань за участі більше 200 людей. Це не стосується заходів державної необхідності, тому засідання Верховної Ради наступного тижня, де можуть розглянути питання відкриття ринку землі та деяких змін до Конституції, має відбутися. На жаль, масштабні мітинги також під забороною, тому фермери не зможуть прийти і пікетувати Раду, захищаючи свої права. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  З дозволу міжнародних організацій можна проводити спортивні заходи. Але без глядачів (уболівальників) та за умови, якщо кількість спортсменів не перевищує дві сотні. Задля забезпечення карантинних заходів, Урядом прийнято рішення виділити 100 млн гривень на першочергову закупівлю засобів індивідуального захисту для поточних потреб міністерств, відомств та служб, а також для поповнення держрезерву.  Одночасно, задля виконання цього рішення, до 1 червня заборонили експорт товарів протиепідеміологічного призначення, аби гарантувати забезпечення необхідними засобами захисту населення. Планують також закупити інфрачервоне обладнання для проведення скринінгу на відстані в Міжнародному аеропорту "Бориспіль". А поки держава займається заходами для убезпечення українців від вірусу, ми маємо дотримуватись елементарних рекомендацій ВООЗ – частіше мити руки, користуватись дезінфекційними засобами та рідше бувати у місцях великого скупчення людей. І найважливіше – не панікувати та пам'ятати, що більшість хворих коронавірусом одужують. Олександр Однороманенко, заступник голови Києво-Святошинської районної ради, член ВО “Свобода”КиевVласть

11 березня Президент України Володимир Зеленський призначив виконувачем обов'язків голови Київської облдержадміністрації заступника Василя Володіна. В інтерв’ю KV новий очільник області розповів про готовність регіону до коронавірусу, реформування ОДА, пасажирські перевезення та проблеми, які заважають початку будівництва Великої автомобільної кільцевої дороги. KV: Розкажіть про завдання, які поставив Олексій Чернишов перед своїм призначенням. У яких сферах? Які саме завдання? Василь Володін: У нас зберігається курс, який визначив Олексій Михайлович. Ми працювали однією командою і надалі залишимось нею. Напрацювали стратегічні цілі, пріоритетні напрями роботи адміністрації. Вони базуються на тих завданнях, що поставив Президент України перед Урядом та обласними державними адміністраціями. Тому ми продовжуємо працювати у напрямку реалізації реформи децентралізації. Будемо проводити роботу за державною програмою “Великого будівництва”. Це масштабне будівництво та капітальний ремонт шкіл, дитячих садків, приймальних відділень лікарень, стадіонів та доріг.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Також будемо продовжувати працювати у сфері покращення пасажирських перевезень.  Виконувати функцію, яка покладена на нас державою – це соціальний захист. Наразі, дуже активно готуємось до можливого спалаху коронавірусу. Вже визначенні госпітальні бази, плануємо місця обсервації для потенційних хворих. Працюємо над забезпеченням лікарень усіма необхідними засобами та препаратами. Ми розуміємо, що звичайної маски та рукавичок буде недостатньо. Це можна назвати поточною роботою, але часто саме вона забирає більше часу, ніж стратегічні плани. Читайте: Зеленский уволил Чернышова с поста руководителя Киевской ОГА и назначил временным и.о. главы КОГА Володина KV: Які перші розпорядження підпишете? Василь Володін: Певно, це будуть рішення, пов'язані із запобіганням поширенню коронавірусу. Це найбільш нагальне питання. KV: Навесні має розпочатися реформування КОДА, які перші кроки? Василь Володін: Наразі, в облдержадміністрації є ціла низка структурних підрозділів, які існують як юридичні одиниці. Вони мають власні бухгалтерії, кадрові служби, юристів та інших загальних спеціалістів. Вони самостійно займаються фінансуванням.  На мою думку, це не найбільш ефективний спосіб використання людського та державного ресурсу. Ми будемо працювати над укрупненням напрямів, оптимізуючи кількість допоміжних служб. Я думаю, це відбудеться навесні. Але, хочу зазначити, що я виконуючий обов'язки голови, а питання глобального реформування адміністрації більше стосується майбутнього постійного очільника області. KV: Ви є членом робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміни класифікації міждержавного пункту пропуску через державний кордон “Вільча ‒ Олександрівка”. Розкажіть детальніше про зміну класифікації. Яка мета? Яким чином відбуватиметься? Що має напрацювати робоча група? Василь Володін: Україна визнана країною, яка має надзвичайний транзитний потенціал. І завдання держави – розвивати його. Із Білоруссю ми маємо великий товарообіг. Це дуже зручний, перспективний і найкоротший маршрут між Києвом та Мінськом. Тому, цей пункт потрібно змінювати для створення нормальних умов пропуску пасажирів та вантажів. Він  буде користуватися величезною популярністю, адже найближчий від нього пункт пропуску на відстані 80 кілометрів. І він завжди перевантажений. Є два головних питання, якими займатиметься робоча група, – це питання землі та фінансування. В першу чергу, потрібно визначити, на чиїй землі пункт знаходиться. Від цього залежить джерело фінансування. Якщо це землі Агентства з управління зоною відчуження, ми не зможемо фінансувати будівництво на чужій землі. Якщо пункт пропуску буде в підпорядкуванні КОДА – будемо думати. KV: Яка ситуація із виділеними землями, якими має проходити Велика кільцева автомобільна дорога (ВКАД)? Чи почали вирішувати проблему, чи встановлено власників? Василь Володін: Це найбільш амбітний та перспективний проєкт, яким ми займаємося у адміністрації. В першу чергу, коли ми говоримо про цю дорогу, то говоримо про розвантаження міста, зменшення заторів. Але її будівництво – це створення інфраструктури, робочих місць, це інвестиції. Вздовж доріг будуватимуть готелі, заклади харчування. Щоб вирішити питання із виділеними землями, потрібно розробити містобудівну документацію та детальні плани територій. Коли ми чітко розуміємо, де за проєктом пролягає дорога, почнемо визначати, кому належать ділянки. Тож, будемо користуватися законом про право держави відчужувати земельні ділянки з мотивів суспільної необхідності. У законі є визначена процедура щодо того, як працювати із власниками земель. KV: Чи звертались до вас фермери з приводу відкриття ринку землі? Як заспокоюєте? Василь Володін: Насправді, підстав для хвилювання немає, тому ми не заспокоюємо, а займаємось інформаційною роботою. Як заступник голови КОДА, я проводив виїзні прийоми громадян де розтлумачував позицію держави. Також із Мінекономіки ми проводили селекторні наради, куди запрошували фермерів, представників аграрних підприємств, об'єднані громади і доносили інформацію. Я не помітив якогось несприйняття чи обурення серед населення.  KV: Якою ви бачите реформу пасажирських перевезень на Київщині? В багатьох містах давно говорять про створення комунальних автобусних парків. Це альтернатива маршруткам? Василь Володін: Протягом двох місяців, як я став заступником голови, ми почали велику роботу у сфері перевезень. Оголосили конкурс на нові маршрути, він буде проведений 10 квітня. Паралельно готуємо обласну програму “Комфортне пасажирське сполучення” для мешканців Київщини. Вона передбачає тестовий запуск електробусів на найбільш завантажених маршрутах.  По-перше – це екологічний транспорт. По-друге – він комфортний. До того ж – місткий. Може перевозити до ста пасажирів одночасно. Заряджають такі автобуси вночі, оскільки у нічний час тарифи на електроенергію нижчі. Відповідно, тариф на проїзд будуть меншими. Це однозначно дуже хороша альтернатива маршруткам. Це інвестиційний проєкт і він дуже перспективний з комерційної точки зору. Термін окупності – 4 роки. Плануємо створити комунальне підприємство. Коли вони з'являться на Київщині – я точно сказати не можу. Ми займаємось пошуком фінансування. Сподіваємось, у цьому році запустити на Київщині декілька “пілотних” електробусів. KV: Як позбавитись монополістів у сфері пасажирських перевезень? Василь Володін: В нас немає монополістів. Частіше виграють конкурси на так звані ”вигідні маршрути” одні й ті самі підприємства або пов'язані із ними компанії. З одного боку, якщо це велика компанія, то вона має транспортний ресурс. Невеликій компанії складно купити нові автобуси і подаватися на багато різних конкурсів. Головна наша мета, як організатора перевезень, забезпечити дотримання  перевізниками тих умов, із якими вони подавались на конкурс. KV: Раніше перемагали ті компанії, які обіцяли (лише декларували) оновлення рухомого складу, а на ділі обіцянка лишалася обіцянкою. Чи є якісь санкції для таких перевізників? Василь Володін: Із переможцем конкурсу ми заключаємо договір. Там є відповідні умови – перевізник має дотримуватись графіку, мати відповідного класу автобуси і таке інше. Якщо виявляємо порушення умов договору, видаємо припис і 10 днів на усунення. Якщо порушення не усунені, видаємо другий припис. Потім ще одна перевірка і якщо змін не відбулося, маємо право достроково розірвати договір. У такому випадку перевізником визначається другий за списком переможець конкурсу. KV: Чи будуть змінені правила проведення конкурсів на право отримання маршрутів? Василь Володін: Порядок проведення конкурсів визначений Кабінетом Міністрів для всіх обласних державних адміністрацій. Є Міністерство інфраструктури, яке готує відповідні документи та може вносити до нього зміни. Ми займаємось виконанням цього документу. Нещодавно в Київській області відбувся прозорий процес призначення конкурсної комісії. Я зустрічався з багатьма активістами, громадськістю, щоб сформувати максимально незалежну конкурсну комісію, а не таку, яка буде орієнтована на конкретних перевізників. Наступне дуже важливе питання – відкриття конвертів із іменами перевізників-переможців. Є багато зауважень щодо цього і ми працюємо над тим, аби перевести оголошення результатів у онлайн-формат, щоб кожен міг бачити, як і хто відкриває конверт. KV: Чи достатньо, на вашу думку, уваги приділяється сфері культури? Чи є проблема у фінансуванні? Василь Володін: В області є багато будинків культури, театрів, бібліотек. Навіть є  обласний оркестр. І я вважаю, що цим об'єктам потрібно приділяти більше уваги. Щодо фінансування – наразі створюють об'єднані територіальні громади і ми, зі свого боку, робимо все, аби ці громади були спроможними і могли приділяти увагу духовному розвитку своїх жителів. Наразі на культуру коштів не вистачає. Коли стоїть вибір між ремонтом дитячого садочку або будинку культури, то зрозуміло, що в першу чергу ми маємо думати про дітей. KV: Коли можна чекати на цифровізацію обласного архіву? Василь Володін: Ми вже підготували проєкт концепції із надання цифрових послуг.  Тут є дві складові. Перша – це оцифрування документів. Ця робота активно проводиться, але документів величезна кількість. Процес залежить від матеріального забезпечення, кількості людей, сканерів. Історичні документи дуже специфічні, їх не можна торкатися руками, потрібно лише в рукавичках і дуже обережно. У пріоритеті оцифрування тих паперів, які більш цікаві для суспільства. Спрогнозувати завершення процесу складно. Працюємо на таким важливим питанням, як надання архівом електронних послуг, отримання їх за спрощеною процедурою та можливість подавати онлайн-заявки на отримання довідок. Фото: прес-служба КОДАКиевVласть

Для селянина-власника землі поняття “розірвати договір оренди землі” скоро стане синонімічним поняттю “повернути землю” і навіть “відвоювати землю собі”. Право розривати договір оренди землі сільськогосподарського призначення за ініціативою її власника – первинне бажання селян і ринково-економічна необхідність. Це право є позитивним ринковим механізмом, яке так необхідне для зміни земельних відносин.  Україні й українцям необхідні ринкові механізми в земельних відносинах, а не так званий вільний ринок землі. Саме така умова забезпечить багатократне збільшення доходів від землі її власникам та зростання цінності землі.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Бажання селян мати право розірвати договір оренди, забрати землю “якщо щось не так” завжди було присутнім, але не реалізуємим – законодавці ставали на сторону орендарів, як лобісти орендарів і латифундистів, та часто на сторону самих себе, максимально закріпачуючи власників землі - селян. Мова йде і про 7 років мінімального строку оренди, і про початок дії договору з моменту реєстрації, а не з моменту укладання, – конституційними правами селян як громадян було знехтувано.  Необхідність надання права розривати договори оренди все більше усвідомлюється зараз через появу й існування суперечностей та конфліктів між селянами-власниками землі та орендарями, а головне – необхідністю переходити до самостійного господарювання – ставати селянину власником аграрного виробництва.  Проблема повернення землі з оренди за бажанням власника набуває зараз і набуватиме далі ще більшої актуальності, а навіть і конфліктності в умовах можливого неконституційного відкриття так званого ринку землі. Земельними законами про так званий ринок землі існуюча влада та сформована більшість парламенту хоче ще більше закріпачити селян. Ми всі розуміємо, що за землю, поки вона в оренді, будуть пропонувати ціну набагато меншу, ніж за землю, не обтяжену орендою, – ніхто не буде купувати те, чим не зможе володіти відразу, не говорячи про 7-10 років очікувань. Майже вся земля перебуває в оренді на довгі 7 і більше років, а значить, очікувати зростання ціни на землю не прийдеться. Тому селянину залишиться або віддавати землю задарма орендареві, або очікувати закінчення договору оренди. А з тією “успішністю” в нехтуванні Конституції України діючою владою, то і оренда може ніколи не закінчуватися – все для бізнесу, орендарів та олігархів. Не буде сприяти зростанню ціни на землю і переважне право орендаря на викуп землі, яке передбачено проєктом закону від “слуг” №2178-10. Крім того, проєкт закону від тих же “слуг” №2194 передбачає появу частини 3 статті 130 Земельного кодексу України, згідно з якою без згоди орендаря власник землі не має права продати належну йому землю. Це значить, що продати землю можна буде, знову ж таки, тільки орендареві без торгів, конкурсів чи за будь-яким процесом продажу з ринковим ціноутворенням – задешево чи даром. Закони про так званий ринок землі – закони діючої влади, направлені на монополізацію землі в країні. І, як будь-яка монополія, земельна монополія захоче знижувати ціну на землю, і, як будь-яка інша монополія, буде мати змогу і бажання максимізувати ціни на свою продукцію (фактично продукти харчування) – прибуток в усьому і понад усе.  Таке ставлення до власників землі-селян цими неконституційними законами від “слуг” є підтвердженням необхідності надання власникам землі права розривати договори оренди.  Але головним завданням повернення землі її власникам через надання можливості розривати договір оренди землі є не збільшення ціни на землю – ціна на землю зростає тільки від збільшення доходу від неї. Головним є те, що разом з отриманням права розірвати договір оренди власник землі зможе перейти до самостійного господарювання на власній землі одноосібно чи в об’єднанні з іншими власниками землі в Товариства власників землі. Самостійне господарювання дає можливість навіть на первинному етапі отримувати в 2-4 рази більше доходу від землі, що, відповідно, збільшує цінність землі в 2-4 рази. На сьогоднішній день через укладання довгострокових договорів оренди (до 49 років) та попередніх угод купівлі-продажу землі у селян за мізерні гроші викуповуються сотні тисяч гектарів землі. Селяни, які втратили роботу з розвалом аграрної галузі чи на фоні низького рівня соціального забезпечення, були змушені в такий спосіб продавати землю, щоб вирішити проблеми зі здоров’ям та іншими нагальними соціально-побутовими проблемами. Кількість землі, викупленої у такий спосіб, за різними оцінками сягає від 4 млн до 8 млн гектарів. З відкриттям так званого ринку землі ці мільйони гектарів будуть узаконені за орендарями і латифундистами. Ця земля куплена на здоров’ї та лихі українців, і ця ситуація – на відповідальності орендарів та в певній мірі держави, і цю ситуацію потрібно виправляти. Негативізацією цієї ситуації є і той факт, що землю селяни були змушені продавати за кілька сотень доларів, а у випадку зростання ціни хоча б до 2500 доларів за 1 гектар, яку обіцяють урядовці, селяни особисто втратять тисячі доларів, а орендарі і спекулянти зароблять десятки мільярдів доларів відразу; з відкриттям так званого ринку землі українці (селяни в першу чергу) відразу відчують, що таке вільний ринок землі в порівнянні. Безумовно, влада загалом і посадовці персонально отримають від українців абсолютний негатив, негатив від легалізації злочину. Говорячи про необхідність легалізації сірого ринку торгівлі землі, “слуги” забувають проводити паралелі з легалізацією наркоманії, злочинності, корупції та інших явищ, які перетворюють суспільство на тваринний світ. Чи це теж у планах? Чи буде місце в цьому тваринному світі для представників влади, що так вимагають легалізації? Висновок сформульовано давно, і він простий: необхідно знімати з розгляду ганебні закони про так званий ринок землі (№2178-10, №2194) і переходити до важливого для країни – до формування прогресивних земельних відносин.  Одним з головних положень законодавства про прогресивні земельні відносини є право селянина-власника землі розривати договір оренди.  Відсутність антинародних законів про так званий ринок землі та прийняття законодавства про прогресивні земельні відносини – єдиний чинник зростання цінності землі, зростання прибутків від землі у її власників та всестороннє розширене відтворення аграрної галузі та економіки країни в цілому. В першу чергу, необхідно законодавчо приділити увагу прогресивній формі земельних відносин, яка характеризується можливістю реалізувати швидкі, ефективні перетворення, націлені на розширене відтворення сільського господарства, включаючи тваринництво та переробку сільгосппродукції до оптимального виробничого переділу. Необхідний закон про прогресивні земельні відносини. Крім надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору, основними тезами такого закону “Про прогресивні земельні відносини” повинно стати: підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі; фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення; обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему); кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних; кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних; кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних; допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі); формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі; набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Щоб не бути голослівним, пропоную переглянути запропонований мною розроблений проєкт Закону України “Про прогресивні земельні відносини”, пояснювальну записку та порівняльну таблицю до проекту Закону. Також, разом з проєктом Закону депутатам було надіслано і супровідний лист про запропонований мною проєкт як форму реалізації народовладдя, якого ми не дочекалися від них. Читайте: Земля для українців: проєкт Закону Головіна “Про прогресивні земельні відносини” Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

Голова Київської облдержадміністрації Олексій Чернишов зустрівся з Міністром соціальної політики України Юлією Соколовською. У ході зустрічі обговорили соціальні проєкти, що будуть  реалізуватися на території області. Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы КОДА.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Як повідомив Олексій Чернишов, серед ініціатив – створення Сервісного центру з надання реабілітаційних та соціальних послуг дітям з інвалідністю та створення на базі територіальних центрів соціального обслуговування “Клубу дозвілля” для одиноких непрацездатних громадян. Зокрема, створення Сервісного центру передбачається на базі Білоцерківського дитячого будинку-інтернату. Тут буде відкрито відділення денного перебування, відділення “вихідного дня”, “персональний помічник дитини”, відділення тимчасового відпочинку батьків дітей з інвалідністю, відділення паліативного догляду та підтриманого проживання, відділення транзитного перебування молоді тощо. “Ця пропозиція буде логічним продовженням реформи інтернатів, що впроваджується спільно з Міністерством соціальної політики України та Київською обласною державною адміністрацією за підтримки Світового банку”, – підкреслив очільник Київської ОДА. Тут же, на базі Білоцерківського міського територіального центру соціального обслуговування, заплановано відкриття “Клубу дозвілля” для пенсіонерів. Тут вони зможуть творчо розвиватися, навчитися працювати на комп’ютері, планшеті чи смартфоні, спілкування між собою. Крім того, Олексій Чернишов обговорив з Міністром соціальної політики ініціативу проведення в Київській області апробації монетизації пільг щодо забезпечення осіб з інвалідністю засобами реабілітації. У ході спілкування Міністр підтримала ініціативи очільника Київщини. Водночас, Юлія Соколовська запропонувала області долучитися до ініціативи Міністерства по впровадженню програмного забезпечення “Соціальна громада” для організації надання населенню соціальних виплат і послуг через фронт-офіси (виконавчі органи ОТГ) та бек-офіси (управління соціального захисту населення). Зокрема, у цьому році відомством буде виділено 150 млн грн для запровадження грошової компенсації за надані посадовими особами ОТГ сервіси із прийому документів на призначення соціальних виплат, що фінансуються з державного бюджету із застосування вказаного програмного забезпечення. Така компенсація буде сприяти завершенню реформ щодо децентралізації влади та адміністративно-територіального устрою. За результатами зустрічі було досягнуто домовленостей про взаємодію та подільшу співпрацю з метою покращення соціальних послуг та соціального захисту населення Київської області. Читайте: У Вишневому відкрили новий корпус школи (фото) Фото: прес-служба КОДА.КиевVласть

Сьогодні, 17 лютого 2020 року, голова Київської обласної державної адміністрації (КОДА) Олексій Чернишов взяв участь в урочистому відкритті нового корпусу школи №1 міста Вишневе на Київщині. Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы КОДА.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  На святі були присутні педагоги, учні та батьки м. Вишневе, які очікували на цю подію понад 12 років. Питання завершення будівництва, що затягнулося на роки, було взято під особистий контроль Олексієм Чернишовим майже одразу після призначення його головою Київської обласної державної адміністрації у жовтні 2019 року. Як зазначив директор школи Володимир Плахотнюк, в лютому 2020 року остаточно завершилося обладнання внутрішніх приміщень, ДАБІ м. Вишневе надала сертифікат, що дозволяє передати споруди на баланс місцевого управління освіти. Учні та вчителі отримали сучасну, комфортну школу, в якій вже розпочинаються заняття. Олексій Чернишов передав учням першого класу символічний ключ від їх нової школи. Як раніше наголошував голова КОДА, розвиток освіти є одним із найважливіших завдань. “Все, що ми робимо у цьому житті – заради наших дітей. Саме їм розбудовувати Україну. Вони мають полюбити її. І для цього потрібно, щоб вони зростали у комфортних та безпечних умовах. Тільки тоді вони залишатимуться вчитися, жити та працювати вдома”, – вважає він. Також дітей зі святом привітав голова обласної ради Микола Стариченко. В новому корпусі три поверхи та 150 приміщень. В тому числі, гардеробна з окремими шафками для кожного учня, столова, спортзал, актовий зал, прекрасно обладнані кабінети праці, хімії, фізики, біології тощо. Багато туалетних та душових кімнат. Новий корпус дозволить дітям навчатися у сучасних умовах. До останнього у приміщенні старої школи, розрахованому на 350, навчалося майже 1600 дітей. Голова КОДА також додав, що урочисте відкриття школи у Вишневому – це перший крок у розвитку соціальної інфраструктури Київської області. Найближчим часом заплановано відкриття ще однієї нової (реконструйованої) школи в Українці Обухівського району. Загалом у 2020 році обласна влада Київщини планує спрямувати на розбудову шкіл, садочків та інших об’єктів соціальної інфраструктури 300 млн грн. Читайте: У березні на Київщині стартує національна програма “Велике будівництво” Фото: прес-служба КОДА.КиевVласть

Оптимізм українців підвищився у зв`язку з очікуванням на дії президента Володимира Зеленського, уряду Олексія Гончарука та Верховної Ради (ВР) під керівництвом Дмитра Разумкова, які проведуть успішні реформи з метою покращення життя всіх громадян України. Утім, п’ять років назад спостерігався такий само сплеск оптимізму – у зв`язку з очікуваннями на Петра Порошенка, Арсенія Яценюка та Володимира Гройсмана. Ці надії закінчились повним розчаруванням та поразкою Порошенка на виборах президента. Вже зараз українці відмічають провал реформ та очікують від держави більшої участі у житті громадян. Про це KV стало відомо з результатів трьох соціологічних опитувань, проведених Центром Разумкова (*), фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва (**), та Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) (***). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Згідно з результатами опитування Центру Разумкова, якби вибори до ВР відбулися найближчої неділі, виборці, що мають намір піти на вибори і вже визначилися з вибором, проголосували б наступним чином. Партія Лідери % підтримки “Слуга народу” Олександр Корнієнко, Володимир Зеленський 45,4 “Опозиційна платформа – За життя” Юрій Бойко, Сергій Льовочкін, Віктор Медведчук, Вадим Рабинович 13,8 “Європейська солідарність” Петро Порошенко 12,3 ВО “Батьківщина” Юлія Тимошенко 8 “Сила і честь” Ігор Смешко 5,2 “Громадянська позиція” Анатолій Гриценко 2,9 “Радикальна партія” Олег Ляшко 2,9 “Голос” Святослав Вакарчук 2,5 “Українська стратегія Гройсмана” Володимир Гройсман 2,2 ВО “Свобода” Олег Тягнибок, Руслан Кошулинський 1,6 “Опозиційний блок” Євген Мураєв 0,9 “Національний корпус” Андрій Білецький 0,6 “Партія Шарія” Анатолій Шарій, Ольга Бондаренко 0,5 Інша партія 11 На думку опитаних KV експертів, ці дані, скоріш, про очікування щодо команди Володимира Зеленського, довіра до якого, до речі, почала знижуватись в грудні минулого року. Високий рівень очікувань підтверджується і даними дослідження Gallup International, яке в Україні п’ятий рік поспіль проводить КМІС. Читайте: Майже половина українців вважає президента Зеленського людиною року – соціологічне опитування За даними цього опитування, за індексом оптимізму Україна піднялась у 2019 році на 4 п і зайняла 15 місце у відповідному світовому рейтингу. Дослідники наголошують, що цей оптимізм українців пов'язаний з обранням нового президента та ВР. Вочевидь, якщо влада, яка вже в травні (через рік після виборів шостого президента України) перестане сприйматись як нова, не буде проводити ефективні реформи, то підтримка правлячої партії “Слуга народу” та її фактичного лідера Володимира Зеленського почне знижуватись. А разом з цією підтримкою почне падати й оптимізм народу. Щодо реформ, фонд “Демократичні ініціативи” провів два паралельні опитування: в одному опитали 2000 громадян, в іншому — 45 експертів. Згідно результатів широкого опитування, головним рушієм реформ громадяни вважають: президента Володимира Зеленського – 60,1%; уряд Олексія Гончарука – 37%; фракцію “Слуги народа” в ВР – 29,7%; населення країни – 27%; громадські організації та волонтерів – 23,9%. Опитані вважають головними проблемами, що найбільше заважають розвитку України, корупцію (69%), війну на Донбасі (68,9%), засилля олігархів в економіці (30,7%), відсутність професіоналів у владі (25%) та міграцію, виїзд працездатного населення з країни (24,8%). Найбільший опір реформам, на думку опитаних, чинять: олігархи – 50,9%, причому їх негативна роль в травні 2018 року оцінювалась на рівні 39%; бюрократи та чиновники – 43,1%; партія “Європейська солідарність” – 22,2%; Росія – 18,9%, в травні 2018 року цей показник складав 14%; партія “Опозиційна платформа “За життя” – 16,3%. Аналогічна думка й у опитаних експертів: перелік основних рушіїв реформ в Україні очолили громадські організації та волонтери (36 згадок), країни Заходу (24), міжнародні фінансові структури (25), президент (22) та уряд (20).  Порівняно з минулим роком, різко зросли сподівання на президента (з 24,1% опитаних у травні 2018 року до 60,1%) та на більшість у ВР (з 9,5% до 29,7%). Натомість значно зменшилося визнання як рушіїв реформ країн Заходу (з 24,7% до 11,9%) та МВФ і Світового банку (з 24,2% до 11,5%).  Експерти вважають, що основне гальмо реформ – олігархи (32 згадки), правоохоронні органи (27 згадок), бюрократія та чиновники (21 згадка). Основними ризиками для проведення реформ вони вважають низький рівень кваліфікації в уряді та в інших владних структурах (12 згадок). Ще по 10 згадок у відповідях експертів заслуговують такі аспекти, як: вплив олігархів на процес ухвалення рішень, лобізм; чвари і суперечки в більшості (аж до її юридичного розпаду); зростаючий вплив Росії; відсутність єдиної візії і проектів реформ. Громадяни вважають трьома найважливішими реформами: антикорупційну – 59,3%, минулорічний показник 58%; сфери охорони здоров’я – 54%, минулорічний показник 46,5%; пенсійну та системи соціального захисту – 45,5%, минулорічний показник 43,6%. Жодної успішної реформи не назвали 50,9% опитаних (торік – 40,5%). Відносно успішними визнані антикорупційна реформа (9,8%), децентралізація (9,9%), реформа охорони здоров’я (9,1%), реформування армії (9,1%) та земельну реформа (7,5%). Жодної успішної реформи не назвали 50,9% (торік – 40,5%). Експерти також оцінили здійснення реформ за 5-бальною шкалою, де “1” — не робиться нічого, а “5” — робиться усе необхідне. 25 опитаних експертів оцінили зусилля влади на “3”, 11 – на “2”. Підсумкова оцінка не відрізняється від такої ж за 2017 рік (2,76 проти 2,66 у листопаді 2017 року). Основними успіхами у впровадженні реформ експерти вважають: перезавантаження НАЗК і ДБР; ліквідацію “майданчиків Яценка”; запуск Антикорупційного суду; реформу закупівель; реформу охорони здоров’я; реформу виборчого законодавства; початок земельної реформи; відкриття кадастрових даних.. Загалом повністю вірять в успіх реформ 13% опитаних. Ще 38% вірять, але мають сумніви. Крім того, 31% не вірять в реформи, але плекають надії. 13% взагалі не вірять в успіх реформ (рік тому таких було 23%).  Дещо зросла готовність українців терпіти певні матеріальні труднощі заради успіху реформ (48,6% наприкінці 2019 року проти 32,4% у 2018 році). Але серед них лише 14% готові терпіти скільки треба, а 34,6% готові терпіти не більше року. Читайте: Труд по Милованову: отмена профсоюзов и всеобщее право на забастовки “Слуги народа” забирают у профсоюзов все полномочия и советское имущество Вимоги респондентів дуже великі. Так, 70,6% (у 2018 році – 65%) вважають, що держава повинна надавати максимум безкоштовних послуг: освіта, медицина, пенсія, навіть якщо доведеться збільшити податки. 70,4% (77% у 2018 році) вважають, що більшість людей в Україні не зможуть прожити без постійної турботи та опіки з боку держави.  Водночас зменшилася кількість тих, хто вважає, що “держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення кожної людини всім необхідним”: з 44% у 2018 році до 37,6% у 2019 році. Натомість зріс відсоток тих, хто вважає, що “держава повинна забезпечити людям однакові “правила гри” у житті, а далі сама людина несе відповідальність за те, як вона ці шанси використає” – з 45% у 2018 році до 54,3% у 2019 році.  Центр Разумкова на замовлення інтернет-ресурсу “Обозреватель” з 17 по 21 січня 2020 року опитав 2000 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України (за винятком Криму та ОРДЛО). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95. В рамках дослідження фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва Центру Разумкова з 6 по 11 грудня 2019 року в усіх регіонах України (за винятком Криму та ОРДЛО) опитано 2018 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Міжнародна асоціація незалежних дослідницьких агентств Gallup International кожен рік з 2013 року проводить глобальне опитування під гаслом “Кінець року”. В 2019 році в дослідженні взяли участь понад 45 тис. жителів з 46 країн світу. В Україні дослідження проводить КМІС. Читайте: ТОП-5 событий 2019 года: Украина За даними аналітичної системи YouControl, громадська організація (ГО) "Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова "(*) зареєстровано 18 серпня 1994 року. Її керівником є ​​Анатолій Васильович Рачок. За даними аналітичної системи YouControl, благодійна організація (БО) "Благодійний фонд" Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва "(**) заснований 4 вересня 2000 року. Його керівником є ​​Ірина Еріківна Бекешкіна.  За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ "Київський міжнародний інститут соціології Лтд" зареєстровано 30 грудня 1992 року. Керівником і співзасновником ТОВ є киянин Володимир Ілліч Паніотто (32%). Крім нього співзасновниками ТОВ значаться кияни: Тетяна Володимирівна Пясковська (7%), Наталя Миколаївна Харченко (22%), Валерій Євгенович Хмелько (27%) і Володимир Валерійович Хмелько (12%). Обидва Хмелько зареєстровані за однією і тією ж адресою. * ГО “Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова” (код ЄДРПОУ: 20063407) ** “Благодійна організація Благодійний фонд "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" (код ЄДРПОУ: 20062078) *** ТОВ “Київський міжнародний інститут соціології Лтд” (код ЄДРПОУ: 13684906) Читайте: Майже кожен другий українець пережив сильний стрес у минулому році – результати соцопитування Фото: колаж KVКиевVласть

Для багатьох учнів і батьків Київщини рік почався з невтішних новин. У Василькові знов не змогли завершити будівництво школи, в Борисполі – ніяк не добудують садочок, у Вишневому взагалі мало не батьківський страйк. Скидається на те, що при невпинному зростанні населення місцева влада стикнеться з масштабним браком навчальних місць. Чого чекати регіону в нинішньому році на освітянській ниві і де чекати добрих звісток – досліджувала KV. Переповнені школи — одна з болючіших проблем обласних і районних центрів Київщини. За даними прес-служби Київської облдержадміністрації, в мережі закладів загальної середньої освіти Київської області сьогодні налічується 702 школи, з них 34 – приватних. У закладах загальної середньої освіти навчається 223,3 тис. учнів, що на 10,9 тис. більше порівняно з 2018 роком. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  На тлі невпинного зростання кількості діток в регіоні і особливо – у пристоличній зоні, зі школами мало не щомісяця трапляються скандали. Головна проблема навчального процесу – брак власне закладів. Ті, що є – часто застаріли або не вміщують охочих, ті, що будуються – перетворюються на довгобудови, на ті, що лишень у планах місцевої влади, часто не вистачає коштів.  Навчання у другу зміну для шкіл Київщини вже давно стало нормою. Васильків  Нагадаємо, KV вже розповідала про те, як 11 жовтня 2016 року під час уроку в середній школі № 6 Василькова Київської області впали три поверхи. Тоді ця резонансна подія привернула небувалу увагу як громадськості, так і влади всіх рівнів. Розслідуванням обвалу школи зайнялася спеціальна комісія. Після чого вирішили не ремонтувати будівлю, а побудувати нову школу. Незважаючи на те, що надзвичайну подію назвали "найбільшою трагедією в історії міста", а свою допомогу обіцяв направити навіть тодішній прем’єр-міністр Володимир Гройсман, процес будівництва затягнувся на цілих півтора роки. Весь цей час місцеві жителі всіма силами намагалися домогтися початку будівництва, але в мерії стверджували, що грошей немає і розраховувати варто на допомогу області. Тодішній губернатор Київщини Олександр Горган, в свою чергу, говорив, що допомоги від нього чекати не варто. Такі "перекладання" обов'язків остаточно розлютили васильківчан і в квітні 2018 року вони тимчасово перекривали трасу на Київ, вимагаючи від влади, щоб вона, нарешті, виділила кошти на будівництво нової школи.  Читайте: Школьный бунт. Второй год в Василькове не могут отстроить разрушенную школу Зрештою, відділ освіти Васильківської міської ради Київської області 1 листопада 2018 року за результатами тендеру замовив у ТОВ "Хозхімсервіс" будівництво школи за 207,35 млн гривень. Відбудовувати будуть Васильківську школу №6 по вул. Гетьмана Сагайдачного, 34. 19 листопада 2018 року на апаратній нараді при міському голові Василькова Володимирі Сабадаші було оголошено про початок будівельних робіт, а у грудні вже залили фундамент. 16 січня 2019 року в Василькові відбулося урочисте закладання "капсули часу" в фундамент майбутньої загальноосвітньої школи (ЗОШ) №6 з "зверненням сьогоднішніх школярів до майбутніх поколінь". Тодішній народний депутат Ігор Кононенко брав участь в заході як почесний гість, який доклав свої кошти до будівництва даного об'єкту (у розмірі приблизно 10 млн гривень). За його словами, "загальний бюджет школи дуже великий" і складає "близько 240 млн гривень", а це "дуже великі гроші для держави". Вишневе Раніше KV не раз писала про "шкільну проблему" Вишневого. Так, в місті, де фактично проживає 80 тис. чоловік, функціонує лише 4 школи.  Школа №1 в Вишневому (Києво-Святошинський район, Київська обл.) була побудована в 1960-і роки і спочатку розраховувалася на 330 учнів. ІІ черга будівництва Вишнівської ЗОШ І-ІІІ ст №1 розпочалась ще у 2006 році. Проте через відсутність фінансування у 2014 році її було призупинено до 2017. В кінці 2018 року директор школи №1 Володимир Плахотнюк розповів, що навчальний заклад відвідують 1396 учнів, тобто майже в шість разів більше норми. Будівництво нового корпусу тривало більше 10 років. У квітні 2018 року жителі Вишневого три дня перекривали в своєму місті вул. Чорновола поруч з під'їздом до Кільцевої, щоб привернути увагу до проблеми зі школою №1. Новий "бунт" в Вишневому підняли в липні 2018 року, оскільки за чотири місяці ситуація не змінилася. Члени громадської організації "Діти Вишневого" звинуватили обласну владу в бюрократії. Олександр Горган, який на той момент був головою Київської ОДА, тоді запевнив активістів, що будівництво йде повільно тільки тому, що всі хочуть зробити довговічно, правильно і красиво. Станом на січень 2019 року стало відомо, що здачу об'єкта знову довелося перенести на рік — до 1 вересня 2019 року. Утім у січні цього року в КОДА повідомили, що новий корпус Вишнівської школи буде здано в експлуатацію у лютому цього року. Про це заявив голова Київської облдержадміністрації Олексій Чернишов. За його словами, зараз будівельні роботи закінчено, а Держархбудінспекція м. Вишневе готує сертифікат, що дозволить розпочати передачу споруди на баланс місцевого управління освіти.  Тим не менш, жителі Вишневого 13 січня виходили на акцію протесту. Напередодні 11 січня чиновники з Київської облдержадміністрації приїжджали до школи з виїзною нарадою та запевняли, що до відкриття навчального закладу залишилось почекати ще кілька тижнів.  Бориспіль KV писала про те, як знову затягнулося будівництво дитсадку у Борисполі на вул. Володимира Момота через скаргу до Антимонопольного комітету України, яка надійшла від учасника тендеру ТОВ "Провідні технології виробництва" у січні 2020 року. До того була інша скарга: 16 грудня 2019 року від іншого учасника, ТОВ "Альтіс-Констракшн", з приводу дискримінаційних вимог. За словами міського голови Анатолія Федорчука, бориспільська влада прописала в тендерних документах “європейську” умову про те, що майбутній виконавець робіт повинен мати досвід будівництва не менше двох об'єктів освіти. Влітку 2018 року KV писала про "перспективний довгобуд" у Великій Олександрівці Бориспільського району. Там більше 10 років ніяк не добудують Школу мистецтв. Замовником будівництва також є Департамент регіонального розвитку КОДА, а підрядники постійно змінюються. Що стосується шкіл, то тут Бориспільський район може похизуватися: 25 вересня 2019 року Управління капітального будівництва та архітектури Бориспільської РДА уклало договір з ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" (*) на будівництво середньої загальноосвітньої школи I-III ст. на 24 класи (600 учнів) по вул. Центральна, 3 в селі Гора Бориспільського району Київської області. Вартість робіт — 162,84 млн гривень. Роботи мають бути завершені до кінця грудня 2020 року. У 2019 році будівництво мали профінансувати на 9,88 млн гривень, у 2020 році — інші 152,96 млн гривень. Читайте: Компания депутатов Бориспольского горсовета за 162 млн гривен взялась строить школу в селе Гора на Киевщине  Буча У Бучі за чотири роки (станом на 2019 рік) не було побудовано жодної нової школи — при тому, що населення міста збільшилося майже вдвічі, а кількість дітей в школах зросла втричі. Діти в школах навчаються у дві, а в деяких, наприклад, в школі №4 навіть в три зміни. Будівництво нового корпусу для початкової ланки школи №3 заморожено через відсутність коштів.  Також бучанська влада за 2019 рік не спромоглася добудувати нове приміщення гімназії, яка працює в будівлі школи №4, — хоча гроші на це виділяв навіть Кабмін. Висловлювалися побоювання, що навіть якщо гімназія буде добудована, то це лише частково вирішить питання перевантаженості школи №4. “Будуються нові мікрорайони. Бажано, щоб в новому мікрорайоні будувалася і нова школа”, – зазначала директор Бучанської навчально-виховного комплексу (НВК) спеціалізованої загальноосвітньої школи (СЗОШ) I-III ступенів №4 Алла Літкевич. Ірпінь У квітні 2018 року тодішній мер Ірпеня Володимир Карплюк звернувся до господарів земельних ділянок в проханням поділитися землею, щоб за найближчі десять років побудувати дві нові школи. Зокрема, вів переговори з землевласниками, “щоб дали близько 3 га або, хоча б мінімум 2,2 га, щоб могла вийти повноцінна школа, щоб ми могли отримати з того боку шматок землі для будівництва школи". Але у листопаді 2018 року ірпінці замість шкіл побачили початок будівництва багатоповерхівок: причому на той час Карплюк вже не займав посаду голови міської ради. При цьому в Ірпені станом на листопад 2018 року і так не вистачало навчальних місць для 4 тис. дітей. А нові багатоквартирні будинку в місті з'являються часто, йшлося в сюжеті “Подробиць”. У 2019 році, утім, були гарні новини: з вересня в місті почав працювати муніципальний навчальний заклад для старшокласників — академічний ліцей. Його відкрили на базі приміщення економічного коледжу Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою вулиця Гагаріна, 9. Такої домовленості досягли Ірпінська міська рада та керівництво Університету. Голова Інвестиційної ради Ірпеня Володимир Карплюк уточнював, що новий ліцей планує прийняти 600 учнів 9-11 класів, із можливістю відкриття 7-8 класів, якщо буде такий запит. Бровари У Броварах в мережі установ загальної середньої освіти міста налічується 10 шкіл, Броварське навчально-виховне об'єднання (Буво), на базі якого діє загальноосвітня школа I-III ступенів, ліцей технологічного профілю та вечірня школа; приватна школа "Фортуна", ТОВ "Навчально-реабілітаційний центр "Мозаїка" і центр корекції та розвитку дитини "Сіал". Середня наповнюваність класів у 2017 році в більшості шкіл досягала 30, а в деяких — 33.  У 2018 році влада Броварів, щоб вирішити проблему переповнених шкіл, запропонувала з наступного року брати плату з "приїжджих" дітей з району. На думку мерії, це допоможе вирішити питання браку місць за партами. Однак деякі депутати міськради не погодилися з цією пропозицією, запропонувавши будувати нові навчальні заклади, вказавши, що гроші на будівництво в бюджеті є. Читайте: Цена знаний. Мэрия Броваров намерена брать плату за обучение “чужих” детей 6 травня 2019 року Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури і транспорту Броварської міськради Київської області (Управління будівництва, ЖКГ, інфраструктури та транспорту Броварської міськраді Київської області) (Управління будівництва та житлово-комунального господарства) уклало договір з ТОВ "Хозхімсервіс" (ТОВ "Хозхімсервіс ") на будівництво загальноосвітньої школи I ступеня по вул. Симона Петлюри (Черняховського), 17-Б, в Броварах. Вартість угоди склала 130 млн гривень. Згідно з угодою, підрядник повинен побудувати нову будівлю загальною площею 14,85 тис. кв.м, різної поверховості і з двома ліфтами. Згідно з проектом, нова школа передбачає загальне зонування поряд зі школою № 10 в Броварах. Загальна територія – 3,9 га, територія нової забудови – 1,9 га. Проїзди, заміна комунікацій, облаштування майданчиків і тротуарів, а також і озеленення передбачається як на території школи № 10, так і на території нової школи. Нове будівництво, згідно з проектом, має бути складної форми і складатися з кількох окремих блоків, з багатосвітловим простором, розділене по функціональності. У ньому планують розмістити 32 класи початкової школи, проектна потужність – 960 учнів. Роботи повинні бути завершені до червня 2020 року. Гарантійний термін експлуатації об'єкта, згідно договору, повинен скласти 10 років.  Читайте: Строительство трех учебных заведений на Киевщине доверили компании осужденного вице-губернатора Севастополя  Вишгород У грудні 2018 року Департамент регіонального розвитку КОДА без проведення конкурсу уклав договір з ТОВ "Моноліт-БудСіті" вартістю 9 млн гривень на реконструкцію Вишгородського дитсадка "Чебурашка". У позаминулому році ця компанія отримала підряд на 15 млн гривень за виконання цих же робіт. Тому вартість зведення нового корпусу дитсадка, яке триває роками, вже наближається до 25 млн гривень. У 2019 році Вишгородська загальноосвітня школа №1, що на проспекті Мазепи, 7-А, замовила капремонт своєї будівлі за 10,2 млн гривень у ТОВ "АМК РЕМ-БУД". Ця компанія, що належить депутату Синяківської сільради Андрію Куковенко і повинна буде виконати загальнобудівельні роботи і облаштувати в приміщенні системи водопроводу, водопостачання, каналізації, електроосвітлення, опалення, вентиляції, пожежної сигналізації. На виконання такого переліку робіт фірмі відвели майже чотири роки.  Читайте: Капремонт школы в Вышгороде растянут на четыре года  З перших вуст KV опитала голів міських рад ю, чи очікується цього навчального року перенавантаження шкіл та дитсадків у їхніх містах, а також яких позитивних новин очікувати Київщині. Голова Бориспільської міськради Анатолій Федорчук: “У місті критичної ситуації із школами та садочками немає, навчається приблизно 11 тис. дітей. Для дітей від трьох років та більше садочків вистачає, а щоб влаштовувати малечу в два роки, з цим є проблеми. Тому цього року, 29 вересня, якщо Антимонопольний комітет нам зніме обмеження, ми зможемо провести тендер, є виділені кошти і будемо будувати садок на 160 місць. Цокольний поверх за міські кошти вже збудований. Крім цього, плануємо проєкт реконструкції ще одного дитсадка, приміщення якого ми повернули із користування Нацполіції. Ці дитсадки в планах на найближчі рік-два. По вул. Європейській будується ЖК і там планується будівництво приватного дитсадка. Сьогодні у місті є вже три приватних дитсадка, тому альтернатива є. Завдяки підтримці Мінрозвитку місто залучило безповоротну допомогу від Європейського інвестбанку у розмірі 5 млн євро, додаємо свої кошти і добудовуємо школу № 5 із реконструкцією. Звичайно, практично в усіх школах, крім двох, діти навчаються в другу зміну. Але і цю проблему вирішуємо. На жаль, в місті немає вільних земельних ділянок під будівництво. Зазвичай, забудовники йдуть шляхом реконструкції, купуючи у населення ділянку в приватному секторі. Та змушувати їх будувати школу чи дитсадок, місто не має правових підстав”.  Голова Боярської міськради Олександр Зарубін:  “У Боярці найменш заповнені школи з усього Києво-Святошинського району. Якщо брати наш ліцей-гімназію, то половина діток взагалі не з міста, а з сусідніх сіл. У районі є території, які щільно забудовуються, а соціальна інфраструктура не розвивається. Пів района навчається в Боярських навчальних закладах. Враховуючи це, у місті немає критичної ситуації з переповненням шкіл. Усі боярчани потрапляють до дитсадків. До цього у нас були великі черги на три роки вперед. Із ситуації ми вийшли таким чином: спочатку в садочки йдуть боярчани, а потім ще дві черги – діти, які не живуть в Боярці. Звичайно, якщо брати нормативи, під які будувалися ці об'єкти, то вони переповнені і по всій Україні, там, де є центри розвитку. Ми маємо проєкт добудови школи №1, в історичній частині міста. На жаль, він поки що не фінансується обласною владою і не підтримується районом. Із районної адміністрації нам цей проєкт передали лише півтора місяці тому. Плануємо його відновити, перерахувати кошторис і знову подавати на фінансування до вищого рівня. Маємо також проєкт дитсадка, який в цьому році РДА розглядає на фінансування”. Мер Бучі Анатолій Федорук: “Мережа як дошкільних, так і загальноосвітніх закладів у нас розширена. Звичайно, виходячи із природного приросту населення та міграційних процесів, потреба існує. У милому році ми добудували корпус школи №3, запустили 27 навчальних класів. У поточному році до березня-квітня завершимо будівництво загальноосвітньої школи-гімназії на 1100 учнів. Також оголосили тендер на будівництво загальноосвітньої школи №1. Це нова школа, яка будуватиметься за підтримки міжнародної програми “Підтримка України”. Нам вдалось вибороти перемогу і одержати 160 млн гривень. Поки є дві школи, які працюють у дві зміни. Будуємо дошкільний навчальний заклад, усього у місті їх стане 8. Але потреба все одно залишається”.  Голова Васильківської міськради Володимир Сабадаш: “До мережі освітніх закладів міста Василькова входить вісім шкіл та десять дитсадків. Але їх недостатньо. На сьогоднішній день школи переповнені. В одній школі діти вчаться в дві зміни. Після того, як обвалилася будівля школи №6, дітей довелося розподілити між трьома навчальними закладами, і тому вони нині переповнені. Активно продовжується будівництво нової шостої школи. У місті будується лише один новий житловий масив. На території запроєктовано будівництво школи, але її зведення ще не розпочиналось. Є певні проблеми із дитсадками, наразі один із них закритий на ремонт. Тому діти були переведені до трьох інших садочків. На черзі до дитсадків у місті близько 200 дітей”.  За інформацією відділу інформації та зв’язків з громадськістю Вишневої міськради, у комунальній власності міста є вісім садочків, в яких виховується 2224 дитини. Та загальна проєктна потужність ДНЗ становить 1320 місць. Для розвантаження груп у 2018 році після реконструкції запрацював ДНЗ “Колобок”. Нині на реконструкції ДНЗ “Яблунька”. Окрім капітального ремонту старого корпусу, поруч збудований новий. Після відкриття у 2020 році — це буде найбільший садочок міста: 8 груп в старому корпусі та 6 — в новому. Тривалий час міська влада судилися з Пенсійним фондом за приміщення ДНЗ “Намистинка”, де фонд займає половину будівлі. Сторони дійшли мирової угоди і цьогоріч ПФУ звільняє приміщення. В дитсадку проведуть реконструкцію, після чого кількість груп може збільшиться вдвічі.  На території Вишневого такоє діє чотири загальноосвітні школи. Загальна кількість учнів – 5548 осіб. В школі №1 навчається 1400 учнів з проєктною потужністю 360, в №2 – 1135 (600), №3 – 1515 (1200), №4 – 1498 (1700). Таким чином, 1,2 і 3 школи змушені працювати у дві зміни. В лютому відкривається новий корпус школи №1, що зменшить навантаження, але не дозволить відмовитися від другої зміни. Мер Вишгорода Олексій Момот: “Проблема переповнених шкіл та садочків є, я думаю, у кожному місті-сателіті. У нас є три школи, усі вони працюють в дві зміни. Наразі ми будуємо новий корпус на 22 класи, вдасться трохи зняти завантаженість. Але поки не можу говорити про строки, оскільки ми працюємо в співфінансуванні із обласною держадміністрацією. Ситуація із фінансуванням дуже нестабільна, то дають кошти, то — ні. Із садочками ситуація трохи простіша. Ми наразі будуємо відразу три садочки. Один із них має бути запущений восени і там навіть буде запас по місцях. Відносно інших пристоличних міст, у нас немає великої кількості нових житлових комплексів. Вони не критично впливають на заповненість навчальних закладів. Ця проблема виникла у місті не вчора, більше 40 років не будувались нові школи та садочки”.  Секретар Обухівської міськради Сергій Клочко: “Щодо шкіл проблем не маємо, по садочкам певні питання вже вирішено, але на даний момент є переповнені групи. Відповідно до цього в перспективі потрібно будувати додаткові дошкільні заклади. Також в третьому мікрорайоні міста заплановано будівництво нової школи. Проєкт вже розроблений і проходить експертизу, тож цього року вже будуть починатися роботи”.  Голова Петропавлівсько-Борщагівської сільради Олексій Кодебський: “У нашому населеному пункті кількість дітей збільшується не днями, а годинами. За рахунок нових житлових комплексів. І є велика потреба у навчальних закладах. Пайова участь забудовників мізерна, за ці кошти школу або садочок побудувати неможливо. І навіть цей внесок хочуть скасувати. Усе навантаження лягає на органи місцевого самоврядування. Нещодавно ми відкрили новий ліцей, стало легше. Загалом є три школи комунальної власності. Поки працюємо в одну зміну. Плануємо реконструкцію старої школи, виготовляємо проєкт. На масиві “Чайка” хочемо збільшити до 1000 школярів. Але сільрада не може реалізувати все це самостійно. Бюджет села — це не бюджет міста. Значної допомоги із району та області не отримуємо.  За останні 5 років ми побудували 5 садочків, але черга все одно є. Хоча за нормативами на 1000 жителів має бути 30 місць у садочках. Якщо порахувати, то мали б бути і зайві ліжка. Але нам не вистачає, бо багато хто живе без реєстрації. Це при тому, що є багато приватних шкіл та садочків”.  Голова Софіївсько-Борщагівської сільради Олесь Кудрик:  “24 січня відкрили першу чергу нової школи на 600 місць, учні почнуть вчитися в одну зміну. Тепер у нас є дві комунальні і три приватні школи. Аналогічна кількість садочків. Звісно, що місць не вистачає, причина у великій кількості забудов. Усі приватні навчальні заклади створювали забудовники”.  Фото: колаж KVКиевVласть

Щороку у день народження американського дипломата, вченого,  винахідника і просто людини, що зображена на стодоларовій купюрі – Бенджаміна Франкліна святкується день дитячих винаходів.  Фруктове морозиво, хутряні навушники, батут і калькулятор – усе це створено дітьми-підлітками: Френком Епперсоном, Честером Грінвудом, Джорджом Ніссеном, Блезем Паскалем. Серед талановитих українців варто згадати одеського школяра Бориса Чубіна і його унікальний навігаційний міні-комп’ютер для незрячих людей ihelp або ж підлітка із Житомира Вадима Хімича з приладом, блокуючим автомобіль із п’яним водієм. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" До журналістської вітальні ІТА ЮН-ПРЕС, приуроченої до Дня юного винахідника, завітали зірки Київського Палацу дітей та юнацтва, автори власних наукових розробок відділу біології та STEM-освіти. Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), Київський Палац дітей та юнацтва, Мала академія наук вже два роки поспіль проводять фестиваль стартапів “Classідея” метою якого є обрати найкращі винаходи та рішення. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У гостей заходу була унікальна нагода побачити на власні очі можливості очищення стічних вод та водойм України від важких металів за допомогою рослин водної папороті, розроблене  вихованцем відділу біології Василем Зарецьким; дізнатися, як працюють над отриманням їстівних протитуберкульозних вакцин у трансгенних рослинах моркви та дізнатись про вплив прилипачів на рослинні організми методом індукції флуоресценції. Сімнадцятирічна Лариса Лисенко представила дослідження отримання їстівних протитуберкульозних вакцин, а десятикласниця Дарина Сова працює над  розробкою білків, що пригнічують ріст кишкової палички. Кожен з учасників наголошував актуальність проблеми і пропонував її вирішення. Дослідження, що заінтригувало аудиторію, провела Венесса Кривкова, яка вивчає  створення препаратів для профілактики та лікування захворювань, що супроводжуються процесом старіння . Анастасія Жевага представила “розумну” підвіску для автомобіля і показала усім, що люди не повинні розділяти заняття для хлопців і дівчат. Усі ми маємо право займатися улюбленою справою. Теплими словами учасників привітала директор Київського Палацу дітей та юнацтва Добровольська Оксана Миколаївна, а також керівник ІТА “ЮН-ПРЕС” Надія Іллюк: “Ми віримо у те, що всі ваші відкриття не залишаться на папері та обов’язково принесуть велику користь людству”. Яскравим продовженням заходу стала екскурсія до лабораторії STEM-освіти, де гості спробували себе у ролі дизайнерів-конструкторів, шляхом створення 3D-форми на 3D принтері. Палац пишається своїми винахідниками та бажає цікавих ідей для нових наукових відкриттів. Насправді, можна сказати, що кожен з нас у своєму житті винахідник-новатор. Ми щодня створюємо власну реальність крок за кроком. Обираємо яку каву пити і який круасан їсти. І ми пишаємося вами, юні винахідники. Ви змінюєте цей світ. Успіхів! Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть