Нещодавно в Києві сталася пожежа в будівлі на вулиці Саксаганського, 38.  Я це бачив, бо саме в цей час ми з мамою вийшли з її офісу, щоб сходити за булочками до пекарні. Мені тільки дев’ять років. Це перша пожежа, яку мені довелося побачити в центрі рідного столичного міста. Люди дивувались: “Начебто і невисока будівля, але "блискавка" щоразу б'є саме в неї”. Через шість років, теж у березні, на Саксаганського горить той самий будинок.  Вдруге осередок займання знову на горищі. Пожежа 2015 року забрала життя двох вогнеборців з пожежної частини по вул. Тарасівська, 4. На їх честь вставлено меморіальну дошку на місці їхньої служби. У цей раз минулося без жертв. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  Дорослі з приводу нинішньої  подіі висловлювали дуже обережні припущення про те, що, можливо, статус об'єкту культурної спадщини заважає спорудженню якогось  багатоповерхового будинку, тому що, коли був перший підпал – власник був інший. З 2019- го року ним стало  ТОВ " ЗВ Ріелті". Саме цей факт ускладнює підведення попередніх висновків та викликає додаткові питання, відповіді на які має давати прокуратура. Моя бабуся – історик, вона працює гідом/екскурсоводом міста Києва. Від неї я дізнався історію цієї  історичної пам'ятки.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Напевно найстаріший будинок по вулиці Саксаганського зведено з дерева приблизно у 1840-і роки, але не пізніше 1849 року, коли садиба з двоповерховим дерев'яним будинком перейшла у власність колезького асесора Т. Драгомирецького. 1871 року його розширили за рахунок одноповерхової добудови углиб садиби та додали правий вхідний тамбур зі сходами. У 1881 році з'явився лівий тамбур з входом на перший поверх. 1899 року новий власник А.-Г. Райзман замовив архітектору А. Крауссу спорудження нового чотириповерхового флігеля. Того ж року напевно за проектом того ж зодчого головний будинок садиби було обкладено цеглою, над правим тамбуром встановлено декоративну вежу. Фасад здобув декоративне оздоблення у стилі неоренесанс. Площина другого поверху прикрашена пілястрами з коринфськими капітелями, рельфними декоративними композиціями у фільонках під вікнами та у міжвіконними вставками. Ще мені бабуся розповіла, що за тисячолітню історію моє рідне місто переживало набагато страшніші згарища. Його громили, місцевих жителів знищували, але воно завжди відроджувалося і зберегло до сьогодення свій величний вигляд. 1169 році підпал Києва скоїв князь, який вважав себе захисником православної віри. Він замахнувся на першопрестольне місто, вирішив знищити Київ як центр давньоруської держави. І це було зроблено з особливою жорстокістю. Іпатіївський літопис повідомляв, що попри руйнування кам'яні храми міста встояли. "А поганці запалили монастир Пресвятої Печерської Богородиці, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві стогін, і туга, і скорбота невтішна, і сльози безперестанні. Все ж це сталося через наші гріхи", – йшлося в історичному документі. Після першого розгрому Боголюбський  здійснив ще один невдалий похід на Київ у 1173 році, а вже наступного року його вбили бояри з його ж оточення. Після руйнування Києва в 1169 році місто неодноразово підпалювали та знищували. Відбувалися масштабні згарища і в мирні часи.  Велика трагедія сталася на Подолі в 1811 році, після якої Поділ назавжди став іншим. Літо 1811 року видалося надзвичайно спекотним, до того ж, в деяких колодязях киян пересохла вода. 9 липня, опівдні, у дворі міщанина Антона Овдієва виникла пожежа, яка перетворилась на великий вогонь. Загорівся весь Поділ. Згарище тривало два дні. За офіційними даними у вогні загинуло понад 30 людей, багато тварин, а також знищено тисячі будівель. Владою було створено спеціальну комісію, покликану допомогти постраждалим. Для цього потерпілих, залежно від їхнього майнового стану, розділили на три категорії й почали виділяти гроші, а також будматеріали. Багато церков, усупереч руйнуванням, збереглися. Поділ відбудуватися за новим планом Головного архітектора Києва Андрія Меленського й одного з головних архітекторів того періоду Вільяма Гесте. За задумом архітекторів, Поділ отримав регулярне планування, а також багато площ із будівлями в стилі класицизму. Кожного дня, після пробудження, з самого ранку в перших променях сонця  я з 19-го поверху через своє вікно маю можливість бачити і Поділ, і значну частину величного рідного міста. Наш будинок  знаходиться на вул. Білицькій у Подільському районі. Панорама  від Дніпра до Липинки вражає в будь-яку пору року, за будь-якої погоди. Основне планування та забудова нашої місцевості приватними садибами відносяться до 1930—50-х років. У 2010-х роках тут звели два хмарочоси, а інші будиночки  поряд стоять одно- та двоповерхові. Здається, деякі подібні були зруйновані, щоб звільнити місце для будмайданчика. Наша вулиця отримала назву від Урочища Бі́личе По́ле — історична місцевість Києва, заселення якої розпочате з останньої третини XIX століття, хоча згадується ще з 2-ї половини XIX століття,  де пролягають Білицька вулиця та Білицький провулок. Назву інколи пояснюють тим, що в цій місцині водилося багато білок.  Більша частина Біличого поля територіально збігається з історичною місцевістю Замковище. Прилягає до місцевостей Куренівка, Мостище, Нивки, Сирець. У нові будинки було заселено декілька тисяч осіб і всупереч здоровому глузду було зруйновано поряд з ними зупинку транспорту. З одного боку дороги  “Дитячий будинок “Малятко” її залишили, а з протилежної сторони “За вимогою” прибрали, бо понад норму чомусь підвищили пішохідний тротуар з одного боку дороги. Мешканці з самого заселення звертаються по допомогу до депутатів з цього приводу, однак, ніхто нічого так і не допоміг вирішити. Публікую, хоч і давні, списки підписів зневірившихся жителів з метою актуалізації питання з повернення раніше існуючої зупинки навпроти будинку по вул. Білицька, 10.  Маршрутний автобус № 32  без встановленого офіційного знаку не зупиняється, а водії маршрутних таксі дуже рідко реагують на прохання мешканців про зупинку за вимогою, бо це є порушенням правил руху. Так і ходять  мешканці Пріоркою і в жару, і в холод, і в мороз, і в ожеледицю до або від зупинки, аж поряд з мостом на вулиці Вишгородській. До речі саме тут на мальовничій околиці Києва, Пріорці, по вулиці Вишгородській, 5, серед сучасних забудов стоїть біла тинькована хата з дерев'яними віконницями, що вабить до себе затишком минулої доби. Сьогодні вона здається нам незвичайною, а в середині ХІХ ст. така будівля була типовою для київського передмістя. Доля хатини, як і подібних сусідніх, могла б завершитися в 60-х роках ХХ ст., якби її не освятив своєю присутністю Тарас Шевченко в серпні 1859-го  року. Востаннє перебуваючи в Україні в "золотоглавому, садами повитому і тополями увінчаному" Києві, Тарас Григорович побажав зупинитися на околиці міста. З центру пройшов пішки весь Поділ, доки не опинився на Пріорці: "Йшов та йшов — бачу хатина стоїть, не то панська, не то мужича, біла-біла, наче сметана, та ще й садочком обросла, а на дворі розвішані дитячі сороченята та й рукавчатами махають, ніби кличуть мене до себе..." Тут поет і квартирував у Варвари Пашковської. Два тижні Шевченко насолоджувався привітністю місцевих жителів, навколишнім садом, українською піснею, пріорчанською дітворою. Кобзаря на Пріорці звали просто — "дядько Тарас". Зі сльозами його проводжали до Петербурга та згадували потім усе життя цю щасливу зустріч. Хату і досі називають “Тарасовою”. Такий вигляд вона мала 1978 року. Хаті, (на світлині вона – справа), яка стояла поряд (вул. Вишгородська, 7)  не так пощастило: вона була зруйнована 29 червня 1980 року. “Тарасову” хату було розібрано 1989 року, а потім відбудовано заново, після чого тут розмістив свою експозицію відділ Національного музею Тараса Шевченка "Хата на Пріорці". Виглад хати у 1959 році Сучасний вигляд “Хати на Пріорці” На превеликий жаль не всім хаткам Куренівки, Замковища, Нивок, Сирця так щастить. Хату під стріхою в Києві можна побачити, якщо тільки завітати до Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогово. Технологія зведення таких хат вже, мабуть, не дуже відома пересічним громадянам, та й про те, як збудувати, наприклад, хату-болотянку, знають не всі будівельники, бо ще за часів застою замість соломи вона вже отримала шиферне накриття, а в 80-х її за тодішньою модою одягли в цементну штукатурку-“шубу”. Біленькі хати під солом’яною стріхою в оточенні вишневого садка свого часу були символом українства, а згодом – насмішкуватим кліше “шароварності” і свідченням нестатків. Уявіть собі, як несподівано з кущів виринає біла стіна, а на неї так гарно сонце падає! Щоб дістатися тієї стріхи, доводилося вилазити на старий бузок, потім, тулячись до стіни, обквацюватися у вапно, яким вона була побілена. Тоді вже й солому можна було смикнути. А вона була злежалою, порослою зеленим мохом, пахла прілістю і сажею з комина. Нині хіба що дауншифтери повертаються до витоків, шукаючи там щось сакральне. Оті приземкуваті хатинки, вкриті снопами, відходять у минуле навіки, як і спогади про наших бабусь і дідусів, котрі виглядали онуків, сидячи на призьбі. А разом із ними – цілий пласт нашої історії та традицій. й солому можна було смикнути. А вона була злежалою, порослою зеленим мохом, пахла прілістю і сажею з комина. Колись спочатку хати під стріхою будували на слупах, а потім, як було важко з матеріалами – то й болотянки. Як клали хату на слупах, то вибирали насамперед великі камені на кутки. В них видовбували ямку (мазейка називалася), у яку вертикально ставили чотиригранні стовпи – їх і називали слупами. У слупах вирізали вертикальні прямокутні жолобки. Поміж ними ставили перемички, які слугували основою для вікон і дверей – варцаби. Зверху на слупи по периметру хати ставили горизонтальні обтесані поліна – плотви. На них – перпендикулярно до плотв і паралельно до землі вкладали балки.  Це була основа для стелі. Для того, щоби сформувати стіни, на слупах з двох боків набивали планки, які утворювали жолобок. Потім вирізалися довгі палиці, по 10-12 см у діаметрі – їх називали дилі, які потім горизонтально, паралельно до землі вставляли один над одним у жолобки до самої стелі. Але спочатку дилі обвивали по спіралі пучками житньої соломи (жито виростало заввишки до 1,5 м), обмащеними вогкою землею (болотом) – казали, що дилі вальковані. Таким чином будувався каркас стіни. Стіни накидали замісом із болота з триною – сумішшю полови з дрібною соломкою. Місили це все ногами, збиралися толокою. Що більше соломи, тим міцніша стіна, бо тоді вона не лопає і не сиплеться. Але це вже робили тоді, як викинуть верх. Стеля аналогічно робилася, як і стіни: обвиті дилі клали на балки, згори заливали болотом із триною, знизу також формували з цієї суміші. У сінях стелі не робили – там був суцільний отвір, через який виднівся солом’яних дах. Там розташовували драбину, за допомогою якої вилазили на горище. Як повисихають – на вирівняні стіни і стелі наносили шар глини з триною. Потім її кілька разів білили вапном із піском, а потім білили начисто вже без піску (на Поділлі казали – помастити хату), додаючи до вапна тільки синьки. Як у хаті господиня довго не білила – казали, що в неї хата не мащена. Під хати-болотянки ж обов’язково вимуровували фундамент. З мокрої землі та трини робили “цеглини” – лампачі, перед тим, як будувати з них стіни, їх висушували на сонці. Інша технологія – це коли стіни будувалися з вальків – кругляків з болота і трини. Їх встановлювали у рядах навскоси, кожен ряд – під протилежним нахилом, аби виходила “ялинка”. Тут в основі деревини не було навіть по кутках. Коло хати робилася призьба – виступ стіни уздовж фундаменту. Вона була різної ширини, на ній навіть можна було сидіти як на лавці. Зазвичай її “підводили” червоною глиною, або болотом. На зиму на призьбі вертикально вкладалися сніпки з осоки та кукурудзиння, щоб утеплити хату і захистити стіни від снігу та дощів. Щоб дах зробити солом’яний – це мав уміти кожний господар. Ще до того, як стелю зробити, усі балки, на яких вона базується, “випускали” за межі стіни назовні принаймні на півметра, аби була на хаті стріха. До балок з обох боків кріпилися крокви, які над хатою сходяться трикутником. Їх укріплювали на третину висоти згори поперечиною. Це називалося “викидати верх”. Перпендикулярно поверх крокв через кожні півметра набивали круглі лати – латили дах. Отепер уже можна було накривати (пошивати) хату. Для того, щоб зробити солом’яний дах, використовували переважно житню солому, бо вона довга і має цільне стебло, – тодішні сорти жита росли до 1,5 метра. З неї робили сніпки, перев’язані перевеслами. Сніпок мав у діаметрі сантиметрів із 30. Солому в ньому ділили надвоє, один із пучків перекручували на 360 градусів, отримуючи в результаті два менші зв’язані між собою сніпочки. Це вже був гладкий сніп – солома в ньому ущільнювалася, він робився плоскішим. Їх готували стільки, щоб вистачило на всю хату. Сніпки рядами прив’язували до лат перевеслами, зрізаним боком догори – “колосками” донизу. Крити хату починали знизу догори, сніпки сходинками лягали один на одного, утворюючи товстий подвійний шар покриття. Це так на рівній частині даху, до самісінького верха. Кутки даху пошивали товстішими сніпками, розправляючи обрізані кінці соломи віялом. На верху даху в снопи забивали кілочки, бо вістря і боки навколо нього накривали не снопами, а просто соломою, яку щільно напаковували перпендикулярно до снопів. Кілки утримували її, аби вона не сповзала донизу. А щоб її не позривав вітер, зверху вздовж усього вістря даху притискали ключинням – збитими на гострий кут важкими дубовими палями. Солом’яний дах міг слугувати хаті до півстоліття. З часом солома поростала мохом, який робив її ще менш проникною для вологи. Якщо ж солома прогнивала, і дах починав протікати, його ремонтували, замінюючи новими сніпками ті, що вже відслужили. До того ж, солом’яні дахи – це ще й був стратегічний запас корму для худоби. Якщо зима була довгою і суворою, селяни іноді розбирали сніпки на клунях і давали їх на корм тваринам. У 2004 році виставка живопису “Хати під стріхою” мала вибуховий ефект. Хоча раніше мистецька спільнота цієї теми не сприймала, однак, як визнає автор полотен Володимир  Козюк, саме хати під стріхою зробили його Заслуженим художником України. Коли роботи з хатою під стріхою потрапили на форум та виставку найвищого світового рівня в рамках Першого Міжнародного культурного ЕКСПО-2016 Шовкового шляху, який проходив у китайському місті Дуньхуан, а потім ще й були закуплені для Національного музею Китаю, стало зрозуміло, що все це було недарма, вся та праця комусь потрібна, що є справжній шанс для відродження української культури. Уся та база дослідженого та зібраного послугує ще усім, хто цінує своє, рідне, українське. Кого зацікавлять унікальні світлини, зверніться до книги “Хата під стріхою”, де представлені не лише фотороботи у супроводі наукових та науково-популярних публікацій про житло від трипілля до сьогодення. Є там і думки наших видатних сучасників про те, чим для них є ота хатина під стріхою. Особисто для мене ця тема зникаючих хатинок, яку допомагала досліджувати моя бабуся, стала дуже близькою, бо вона – про наше рідне. Ії не можна ігнорувати. Треба актуалізувати  розумний підхід до пошуків цінного, щоб встигнути зберегти, те, що історично і культурно важливо. Це ще можливо. Я не вимагаю припинення будівництва хмарочосів,  добре  розуміючи, що багато людей прагнуть мати сучасне і комфортне житло, збудоване за новітніми технологіями. Я закликаю до дотримання всіх вимог, які законодавчо затверджені, щоб зберегти те, що дійсно має бути збереженим, як історична і культурна цінність.   На військовій мапі 1943 року червоним позначена вул. Білицька, а синім – вул. Замковецька Наш будинок звели в історичній місцевості, що межує з Замковищем – підвищення на півночі Києва. Це теж історична місцевість вздовж вулиць Білицької, Замковецької, Мостицької та прилеглих  до них вулиць. У  XVII столітті свій загородній будинок тут мали католицькі пріори, що й дало назву місцевості та Замковецькій вулиці. За припущенням, (як  повідомляє Вікіпедія), на території Замковища міг існувати за часів Київської Русі літописний Ольжин град. Світлина 2020-го року  з просторів Інтернету: пагорб з парком юнатів, який омивав струмок – притока Курячого Броду (пересох). Можливе місце замку?  Вул. Замковецька Чи хоч хтось щось чув про хоч яксіь археологічні дослідження цієї місцевості перед забудовою? Багато проблем з пошуками нових майданчиків для багатоповерхових новобудов висвітлюються, в інтернеті, по телебаченню, на реальних акціях, організованих за закликами громадськості. Факти обговорюються, а проблеми залишаються. Хтось обурюється, а хтось радіє, що отримає нове житло. З нашого будинку як на долоні  видно, не дуже відому в Києві, гору на Виноградарі. Це одна з Вітряних Гір – Ліпинка. Сайт Наш Киів якось повідомляв, що з неї відкривається один з найкращих видів міста, (подібний тому, який я бачу зі свого вікна). Місце дійсно гарне, однак є у гори є, як мінімум, дві проблеми.  По-перше, її дуже замусорили. По-друге, по всьому периметру вона заставлена гаражами.  Що буде далі, – ніхто прогнозів не оприлюднює . Наразі там зростають нові багатоповерхівки ЖК “Ліпинка”. А в сторону теплиць, де були відкриті яблуневі сади (як гарно там було навесні, коли квітнуть яблуні!), забудовується однойменне котеджне містечко, (елітне житло поруч з гаражами і звалищем). До речі, лінія метро, яку почали прокладати до Виноградаря дуже популяризувала цей район. А сади Пріорки колись були відомі не лише в Києві, їх слава на возах і підводах роз’їжджала по Вкраїні у глечиках з вареннями, конфітюрами і іншою смакотою. Доїжджали пріорські делікатеси і до царського двору. Закревські, Езерські, Лісовські, Даніловські. З покоління в покоління жили роди з цими прізвищами, ростили дітей і сади, розповідали легенди про гайдамаків, що стояли на горі Липінка, про художників, що приїжджали на пленер, а пізніше і фотографів, які прагнули справжньо-сільський колорит Пріорки зберегти на згадку. На нашій вулиці Білицькій одноповерхові будиночки з садочками цієї весни ще стоять, та вони не мають статусу історичних чи культурних пам’яток. Тому можливо, що вони нині доживають свої останні роки. А кожен з них унікальний по-своєму, як, наприклад,  цей, декілька світлин воріт якого було розміщено Коробом Антоном в інтернеті наприкінці минулого року. Якщо пройти і уважно придивитися до кожного, то багато про цікавий Київ можна ще дізнатися. Схоже, що нумерацію будинків на цій вулиці було змінено. Однак це тема вже нового дослідження. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  Міське життя сучасної Куренівки не так вже і багате на події. У цьому є своя перевага. 15–20 хвилин на міському транспорті від метро Нивки, і вже хочеться дихати глибше, споглядати природу та мислите про вічне. Розмірковуючи про те, як буде виглядати ця місцевість через десятиліття, я з конструктора LEGO збудував одинадцятиповеорхівку. Безумовно, хтось буде жити в подібному будинку і радіти, в хтось засумує  за квітучими весняними садочками… КиевVласть

Мэр Киева Виталий Кличко, по информации журналиста и блогера Михаила Шнайдера, продолжает закупать польские трамваи и игнорировать отечественного производителя вопреки рекомендациям президента Владимира Зеленского.  Об этом KV стало известно из сообщения Михаила Шнайдера на его странице в Facebook. написал журналист и блогер Михаил Шнайдер.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Друзья, похоже, что наш мэр Виталий Кличко совсем потерялся в своих заоблачных президентских амбициях и решил окончательно перестать прислушиваться к вменяемым рекомендациям, вне зависимости от того, исходят они от президента, или от общественности. На днях наш знаменитый мэр подписал программу развития городского электротранспорта на 2021 год, в которой прописаны 1,33 миллиарда гривен для коммунального предприятия "Киевпастранс", – написал Шнайдер. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться По его словам, дело даже не в том, что такие космические суммы выделяются аккурат в разгар пандемии коронавируса, когда в столичных больницах проблемы с койко-местами и аппаратами ИВЛ, а в том, что эти самые деньги собираются потратить на закупку семи польских трамваев, несмотря на то, что существуют не менее качественные и не такие дорогие трамваи украинского производства. “Кстати, Владимир Зеленский уже рекомендовал нашему мэру поддерживать отечественного производителя и не закупать иностранный транспорт. Но зачем покупать какие-то украинские трамваи, если можно получить неплохой откат с покупки польских аналогов? И все равно, что это пойдет не на пользу городскому бюджету, который и без того пилили в течение всего 2020 года. Чтобы это понять, достаточно взглянуть на разбитые столичные дороги, аварийные мосты и в целом на все городское хозяйство. Бюджет у Киева действительно огромный, но его практически не видно из-за постоянного дерибана”, – утверждает Михаил Шнайдер. Также он напомнил, что недавно Украина ввела спецпошлину на импорт белорусских автобусов, которые буквально заполонили украинский рынок. “Причиной для введения данной пошлины послужили многочисленные жалобы от украинских производителей, которые сообщали о недобросовестной конкуренции со стороны МАЗА. Чему способствовал в том числе и мэр, покупая у белорусов автобусы, причем, через посредников и по сильно завышенным ценам. При этом к качеству, надежности и безопасности поставленных Киеву машин есть большие вопросы. На которые дает неутешительный ответ сгоревший на ровном месте 29 апреля автобус МАЗ. Инцидент произошел на Виноградаре, в автобусе самовозгорелся моторный отсек, в итоге он вспыхнул факелом и выгорел полностью. Вот что бывает, если на поставке украсть 30%. В сложившейся ситуации было бы правильным ввести аналогичные пошлины и в отношении польских трамваев, которые в последнее время также довольно активно осваивают украинский рынок не без помощи Кличко и откатов. Быть может тогда городской голова наконец поймет, что нужно закупать трамваи у отечественных производителей, поддерживать их в такое сложное время?” – заметил Михаил Шнайдер. По его мнению, не менее странным жестом мэра является и то, что когда министр Степанов заявляет о возможном выходе Киева из красной карантинной зоны, городской голова, по данным осведомленных источников, говорит своим замам, что – все будет решать он сам, как единоличный хозяин города. “Но как только конъюнктура меняется – он сам впереди всех заявляет о смягчении карантинных мер и уже начинает требовать от Максима Степанова вывести город из красной зоны. То есть, Кличко, похоже, окончательно почувствовал себя всесильным: хочу – покупаю польские трамваи вопреки рекомендациям президента, хочу – белорусские автобусы. Хочу – ввожу локдауны вопреки предписаниям минздрава, хочу – снимаю. С точки зрения президентской кампании, которую развернул мэр, эти замашки самодержца, может быть, ему и на пользу. Но это – точно не на пользу киевлянам”, – подытожил Михаил Шнайдер. Фото: Фейсбук Михаила ШнайдераКиевVласть

На проспекте Правды в Киеве сгорел пассажирский автобус № 102. Возгорание произошло во время движения в задней части транспортного средства. Пассажиры и водитель, самостоятельно покинули горящий автобус. О происшествии KV стало известно из сообщения пресс-службы ГУ ГСЧС в Киеве. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Сегодня, 29 апреля, в 13:44 столичным спасателям поступило сообщение о возгорании автобуса на проспекте Правды, 66 в Подольском районе столицы. На месте пожарные установили, что возгорание произошло во время движения в задней части транспортного средства. Пассажиры и водитель, которые были в автобусе, самостоятельно его покинули. Не теряя времени, бойцы сразу же приступили к тушению пожара. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Уже в 14:01 спасатели локализовали пожар, а в 14:12 – ликвидировали. В результате пожара транспортное средство сгорело полностью. На месте происшествия работало 3 единицы пожарно-спасательной техники и 15 человек личного состава подразделений ГУ ГСЧС в Киеве.  Причина возникновения пожара устанавливается. Жертв и пострадавших нет. Читайте: Кличко поручил проверить скандальную закупку автобусов для Киева В свою очередь, в КП “Киевпастранс” (*) сообщили, что на проспекте Правды – ул. Наталии Ужвий загорелся автобус № 102 марки МАЗ-107. Причины инцидента будет устанавливать комиссия, состоящая из представителей предприятия и ГСЧС. Как сообщала KV, глава Киевской горгосадминистрации (КГГА) Виталий Кличко утвердил Программу развития городского электротранспорта на 2021 год. Документ предполагает, что “планово-убыточный” КП “Киевпастранс” потратит в нынешнем году 1,33 млрд гривен собственных заработанных средств на развитие пассажирских перевозок в столичных трамваях и троллейбусах. Большую часть этой суммы предписано направить на закупку подвижного состава (7 трамвайных вагонов и 40 троллейбусов), а также – на проведение разного рода ремонтов на объектах, которые находятся на балансе “Киевпастранса”. Символично, что в последний раз столичная горгосадминистрация утверждала такую программу в июне 2018 года. Вскорости после этого в Киеве с 4 до 8 гривен подорожал проезд в коммунальном транспорте. Повторится ли такая история в этот раз, покажет время. Читайте: Столичные власти решили развивать электротранспорт за счет “мифических” заработков “Киевпастранса” Отметим, КП “Киевпастранс” с 31 августа 2016 руководит Дмитрий Левченко. Предприятие подчиняется Департаменту транспортной инфраструктуры КГГА, обязанности директора которого с 6 апреля 2021 года исполняет первый замруководителя этой структуры Иван Шпилевой. До этого с 6 февраля 2020 года данный департамент возглавлял Валентин Осипов, которого Виталий Кличко с 5 апреля 2021 года уволил по соглашению сторон и назначил своим советником по вопросам организации и безопасности дорожного движения на общественных началах.  Деятельность указанного департамента со 2 марта 2020 года курирует замглавы КГГА Александр Густелев. * КП “Київпастранс” (Код ЄДРПОУ: 31725604)  Фото: ГСЧС Видео: “Киев Оперативный”, dtp.kiev.ua, “Информатор” КиевVласть

28-29 апреля изменят маршруты троллейбусы №№ 25, 27, 29, 30, 31, 34 в связи с капитальным ремонтом проспекта Степана Бандеры.  Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы КП “Киевпастранс” (*).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Сообщается, что 28 апреля с 6:00 до 24:00 и 29 апреля с 6:00 до 24:00 движение троллейбусов на просп. Степана Бандеры (на участке от ул. Оболонской до железнодорожной станции “Зенит”) будет закрыто. Движение троллейбусов будет организовано: маршруты №№ 29, 31 соответственно – от ст. метро “Дарница” и ул. Милославской до ст. метро “Минская”; маршруты №№25, 27, 30 соответственно – от ул. Свободы, ж/д станции “Киев-Волынский” и ул. Кадетский Гай в ж/д станции “Зенит”; маршрут №34 – от ул. Северной до  Степана Бандеры. Отмечается, что будет увеличено количество подвижного состава на троллейбусном маршруте № 47 и удлинится режим работы автобусов маршрутов №№ 21, 101.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Маршруты заездов и выездов троллейбусов №№ 29, 31, 37, 37-А, 47, 50, 50-К и 91-Н Куренёвского ТРЕД также будут изменены. Напомним, в ночь на среду, 28 апреля, в Киеве временно сокращен режим работы трамвайных маршрутов №№ 8, 28, 33К. Это связано с ремонтом трамвайных путей по ул. Усенко заезд в Дарницкое ТРЕД.Читайте: В среду, 28 апреля, на улице Сержа Лифаря в Киеве ограничат движение транспорта КП “Киевпастранс” основано Киевсоветом в 2001 году. Уставный фонд – 1,64 млрд гривен. С 30 августа 2016 года КП возглавляет Дмитрий Левченко. КП “Киевпастранс” подчинено Департаменту транспортной инфраструктуры КГГА. Обязанности директора департамента с 5 апреля 2021 года исполняет первый заместитель директора этого подразделения Иван Шпилевой. До этого с 6 февраля 2020 года эту должность занимал Валентин Осипов, которого Виталий Кличко недавно назначил своим советником. Деятельность этого департамента направляет и контролирует зампредседателя КГГА Александр Густелев. * КП “Київпастранс” (Код ЄДРПОУ: 31725604) Фото: открытые источникиКиевVласть

Остановка общественного транспорта возле зоны отдыха Беличи на ул. Подлесной в Святошинском районе Киева не восстанавливается после ДТП около 15 лет. Так как она никак не обозначена, на ней паркуются автомобили и происходит торговля. Это, в свою очередь, мешает пассажирам маршруток, которые останавливаются в этом месте. Об этом идет речь в материале KV “Костры вокруг памятника. Рейтинг активности депутатов Киевсовета (12-18 апреля 2021 года)”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Глава комиссии Киевсовета по вопросам экологической политики Денис Москаль (фракция “ВО “Батькивщина”) попросил и.о. директора Департамента транспортной инфраструктуры КГГА Ивана Шпилевого обустроить остановку общественного транспорта по ул. Подлесной в Святошинском районе Киева.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться По информации депутата, остановка общественного транспорта возле зоны отдыха Беличи по ул. Подлесной примерно 15 лет назад была фактически уничтожена во время дорожно-транспортного происшествия. В то время она была оснащена дорожным знаком 5.41.1 “Пункт остановки автобуса” и на ней останавливались автобусы №40 и №97.  Москаль сообщил, что на сегодня остановка все еще не восстановлена, однако маршрутные такси продолжают на ней посадку и высадку пассажиров. Также эта остановка указана в маршрутных листах маршрутных такси. “В дни проведения ярмарки (по средам и пятницам) на остановке располагаются торговые точки и паркуются автомобили. На замечания местных жителей водители отмечают, что отсутствует знак остановки общественного транспорта”, – говорится в депутатском обращении. Читайте: Остановку “Электронмаш” на столичной Кольцевой планируют сделать безопасней Фото: bigkyiv.com.ua КиевVласть

35 років тому на Чорнобильській АЕС сталася одна з найбільших техногенних катастроф у світі. А зараз Україна подає документи в ООН для визнання атомної електростанції та зони відчуження навколо неї об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Серіал “Чорнобиль” подивилося  півсвіту. Туристи лопонулися в Київ і зону відчуження  лавиною.  І на питання “Бути чи не бути” поїздці до Прип’яті відповідь була однозначною: “Так”. При тому, що я там буваю практично щороку. І щоразу відкриваю для себе щось нове. І як журналіст, і як член Всеукраїнської асоциації гідів. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  Неправда, що минуле йде назавжди. Воно нікуди не поділося. Воно тут. Яскравим прикладом цього є ЧАЕС. Просто ми пішли вперед. Час — це дорога, і вона існує за вашою спиною. Те, що пішло у минуле, не зникає. Але не потрібно зациклюватись на минулому. Двадцять п'ять років хворіла ЧАЕС, і лише кілька років тому з'явилися "лікарі", які направили її на лікування. Першою пігулкою до одужання стала побудова нового саркофагу, над яким працювали представники різних країн, хоча більшість все ж таки українці. Але основною метою є очищення ЧАЕС від радіоактивного пального. Для цього і було побудовано централізоване підприємство з поводження з радіоактивними відходами "Вектор", яке спеціалізується саме на їх утилізації. Цей комплекс умовно поділений на дві частини — чисту та умовно брудні зони. У чистій знаходиться все необхідне для проживання робочого персоналу, а в брудній — декілька сховищ для утилізації. Так, ця страшна подія, що змусила здригнутися від жаху весь світ, стала яскравим проявом цілковитої аморальності, недалекоглядності та й просто низького інтелектуального рівня тогочасної влади. А як інакше можна пояснити той факт, що надзвичайно потужну атомну електростанцію було збудовано зовсім недалеко від Києва — багатонаселеної столиці? Зате тепер вони можуть спостерігати яскраві наслідки такого "мудрого рішення". Там, де колись розташовувався мальовничий куточок України, зараз панує пустельна тиша... У мертвому місті можна лише зустріти сталкерів, які у пошуках легкої здобичі ризикують власним життям, та екскурсійні групи. Подейкують, що вночі у Прип'яті чутно дитячий сміх та скрип старої гойдалки. Достатньо один раз побачити та відчути атмосферу вимерлого міста, щоб у серці назавжди залишився темний куточок... Куточок Чорнобилю.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Про Чорнобиль сьогодні сказано й написано стільки, що можна розворушити всю планету. Але слова — то лише частинки, зернятка правди. Сама правда набагато жахливіша. Навіть через 35років. Дорога на Чорнобиль Напередодні дати страшної трагедії людства прес-клуби, політики, міністри організовують поїздки журналістів з багатьох регіонів країни до Чорнобиля, Прип'яті — до зони відчуження. Хоча, вже другий рік вони туди й не потикаються. Дорога на Чорнобиль... Сьогодні це — майже звичайна дорога через увесь Вишгородський район, через його села й містечка, яка нічим не відрізняється від тисяч інших доріг. Напівголі весняні поля й сільські хати... Тьмяно, буденно... І безпечно. А мені згадується ця дорога наприкінці травня-на початку червня 1986-го: узбіччя залите (чи засипане) чимось білим, мокрий асфальт парує, нескінченним потоком в обидва боки їдуть машини, реве худоба, плачуть перелякані люди, а назустріч їм — машини з продуктами, технікою, солдатами й речами для 55-ти тисяч ліквідаторів, навкруги — військові, здається, що колір хакі заполонив усе довкола. І постійна перевірка документів... Ми їдемо в саме пекло, ще не усвідомлюючи куди ми їдемо й навіщо. Здавалося, що беремо участь у зйомках фільму про війну. Тільки дуже вже натурально й страшно. Сьогодні про це нагадують лише залишки контрольно-пропускних пунктів. Два роки тому  перша наша зупинка — в райцентрі Іванків — колись це містечко стояло на перетині багатьох доріг: на автостанції зупинялися автобуси, які прямували на Житомирщину, Чернігівщину, Білорусію, Росію. А сьогодні це, як сказав наш супроводжуючий, колишній ліквідатор, "останнє мирне містечко перед зоною", хоча до Чорнобильської АЕС — понад 50 км. На шляху до першого перед 30-кілометровою зоною КПП проїжджаємо березовий гай, встелений підсніжниками. Цікаво, як швидко сюди доберуться пронирливі торговці квітами? Проїжджаємо Страхолісся, у минулому — грибну столицю українського Полісся, позаду — Зелений Мис, містечко, збудоване зі списаних теплоходів, у якому жили перші вахтовики-ліквідатори. Саме тут, у чорному від біди й рудому від радіації році виступали перед бійцями артисти. Слід сказати, що у самому Чорнобилі тоді осмілилися виступати лише найвідважніші: Йосип Кобзон, Валерій Леонтьєв та Микола Гнатюк. Сміх і гомін серед журналістів поступово згасає: прислухаються до слів свідків-героїв: колишнього пожежника, полковника у відставці Олександра Мельника, капітана в запасі Анатолія Супруна та водія Андрія, котрі з перших днів трагедії були чи не в самому пеклі. Село Оране. Тут навесні-влітку 1986-го розташовувалась 25-та бригада радіохімзахисту, яка першою увійшла в "зону". Спочатку вона налічувала 2,5 тисячі бійців, а за літо їх змінилося кілька десятків тисяч. Чи хтось із тих солдатів і офіцерів лишився в живих? Адже це саме вони, ті хлопчики в солдатських гімнастерках майже голими руками знімали верхній шар ТВЕЛу (тепловидільний елемент — двометрова титанова зв'язка з урановою таблеткою всередині). "Наприкінці 1986-го я потрапив до московської лікарні № 6,— згадує один із наших знайомих.— Те, що я побачив — не можна передати словами. На ліжках лежали живі трупи, висохлі, неначе мумії в Лаврі. Замість шкіри — самі лишень опіки. А там, до чого вони доторкалися руками, залишалися шматки живого м'яса. Не знаю, як медсестрички й санітарки могли дивитися на ці муки й страждання. Хоч як мені було погано, але я вблагав лікарів відпустити мене додому, бо не вижив би...". Доїхавши до КПП "Дитятки", починаєш задумуватися над іронією долі та містикою разом узятими. Адже якраз дітей, у першу чергу, й вивозили з зони, на кордоні з якою стоїть КПП. Село Черевачі. Перший населений пункт у зоні. Відселене 6-8 травня 1986 року. Пустка. Село Залісся... Хати поросли густим лісом, кущами... Дерева поглинули хати з вибитими віконницями, наче після бомбардування, з електроопор звисають дроти... На в’їзді до 30-кілометрової зони відчуження у нас перевірили документи, й видали апарати, котрі ми мали  носити на шиї, як медальйон. Щоб побачити, куди можна лізти, а куди – не варто. Ось такі б пристрої – та в 1986 році! Скільки б смертей вдалося уникнути! Гід по Зоні провів суворий інструктаж: куди ходити можна, куди – ні в якому разі, що  робити можна, як себе поводити. Это важно, ведь радиация собирается точечно. Там, где гостей водят гиды, ее уровень в пределах нормы, а в каких- то местах, причем в паре шагов от маршрута, уровень радиации может увеличиться в несколько раз. Более того, по-прежнему есть места, где можно получить смертельную дозу радиации. Радіоактивні хмари розстрілювали Тут, праворуч від того місця, де ми зараз проїжджаємо, був сумновідомий "рудий ліс". Після аварії дощові хмари, які були насичені радіоактивними речовинами, військові льотчики та бійці протиповітряної оборони посипали й розстрілювали особливою речовиною. Робилося це для того, щоб смертоносні дощі ні в якому разі не могли дійти до Москви, а випадали на території зони (це в ідеалі). От і випав перший найнебезпечніший дощ на ліс, який моментально став рудим і смертельно небезпечним. А всі інші хмари проливалися зливами над Україною, і особливо над Білорусією. "Щодо "рудого лісу",— долучається до розмови водій,— через нього спочатку проходила єдина дорога, яка з'єднувала станцію з "Великою Землею". Так, цю частину дороги машини пролітали на скаженій швидкості. Якщо, не доведи Господи, щось траплялося із транспортом, водій і пасажири вискакували з машин і стрімголов неслися уперед — подалі від страшного місця, знаючи, що їх обов'язково підхопить наступний транспорт. Але найстрашніше не те, що бачиш очима. Село Копачі, неподалік від АЕС, навряд чи вже можна назвати селом. Поле з невеличкими пагорбами з обох боків дороги. Можна проїхати мимо й не помітити, якщо не знати, що це — кладовище хат. Радіоактивна хвиля, накривши поселення, примусила евакуювати усіх його мешканців. Екскаватори виривали котловани перед кожною хатою, згортали туди будинок разом із усім людським майном, нажитим роками й поколіннями... і засипали піском. Від села залишилися лише клуб та братська могила загиблих під час Великої Вітчизняної війни. На карті України не стало села... Трохи далі — колишній польовий аеродром, з якого піднімалися вертольоти з тоннами піску, гіпсу, доломіту, свинцю. Все це скидалося в роззявлену пащеку реактора. А щоб збити пилюку, з тих же гвинтокрилих машин над станцією й Прип'яттю розпилялися спеціальні розчини. Ці ж вертольоти мали закинути техніку й обладнання на 4-й енергоблок, але спроба виявилася невдалою. Ліворуч над лісом видніється сітка-решітка. Колись це був суперсекретний оборонний проект радянських ППО "Радуга-2", який контролював усю європейську частину СРСР. Командний пункт цього об'єкта знаходився глибоко під землею. А десь далеко на півночі була аналогічна станція. Звідти регулярно запускалися імпульси навколо планети, а Чорнобильська — приймала. Це давало змогу виявити запуск ракети у будь-якій точці земної кулі. А зараз ця унікальна система не те, що не діє, а просто виявилася нікому не потрібною. Містом блукали покинуті собаки й коти Безумовно, збитки населенню від аварії будуть підраховуватися ще довго. Матеріальні й моральні. А що ж сталося з тваринами, покинутими напризволяще? Свідки згадують, що коли всіх людей уже вивезли, містом блукали покинуті, знесилені собаки й коти. Вони не могли зрозуміти, що сталося, чому їх зрадили й куди поділися люди. І, всупереч інстинкту самозбереження, вони усі разом шукали захисту. "Мені як ліквідатору, офіцеру й просто людині довелося побачити всього. Але я ніколи не забуду, як до польового військового табору ліквідаторів довгою вервечкою тяглися коти, собаки й лелеки. Вони йшли пліч-о-пліч (якщо можна так сказати про тварин) до людей, а потім ставали й дивилися так жалібно, що кров у жилах холола. У перші травневі дні, похапцем збираючись, мешканці сподівалися через кілька тижнів або й днів повернутися назад. Тому й випускали домашніх тварин на вулицю, аби ті не загинули від холоду й голоду. Брати із собою домашніх улюбленців категорично заборонялося. А через місяць по всіх покинутих селах, а особливо у Прип'яті, валялися трупи нещасних тварин, які загинули не від голоду, а від опромінення. Відомі випадки, коли лисиці з навколишніх сіл діяли занадто вже по-людськи: брали під свою "опіку" курники, охороняли “свою” пташину зграю й нікого чужого до неї не підпускали. Домашні собаки, пішовши у ліси, схрестилися з вовками. Ці істоти взяли найкращі риси з обох видів: не боялися людей, світла, вогню, шуму моторів, добре знали звички людей і нападали на них спереду, а не ззаду, як вовки. Кажуть, що їх уже всіх відстріляли, а проте — хтозна... Назад у майбутнє: місто-привид У далекому 1972-му, коли будівництво міста атомників (як і станції) тільки починалося, Прип'ять повинна була стати "містом майбутнього, містом 21-го століття". І якби не аварія, можливо, й стала б одним із найкращих і найперспективніших міст країни. Середній вік прип'ятчан на момент аварії досягав 29-35-ти років — молоде місто молодих людей. В’їзний знак Прип’яті. Ліворуч - в житловю частину  міста, прямо чи праворуч  — до Чорнобильської АЕС. Саме місто Чорнобиль зосталося збоку. Воно до катастрофи не має відношення, хоча й опинилося всередині Зони піся аварії. Чому ж станція Чорнобильська, а не Припятська? Її почали будувати раніше, ніж місто-супутник, і назвали просто по імені району, центром якого був Чорнобиль. Згадують, що за кілька днів до аварії, готуючись до Першого травня, в місто завезли з Голландії 50 тисяч кущів троянд, і воно просто тонуло в квітах. А вже через місяць-півтора їх уже геть не було видно: двометрові колючі зарості бур'янів поглинули красу. "Це було вражаюче жахливе видовище — з-за велетенських бур'янів визирали маленькі квіточки, які чахли прямо на очах." Бетонні багатоповерхівки з проломленими стінами, школи з розбитими вікнами, зарослі деревами дитячі майданчики. У Прип'яті не росте трава — вона відразу перетворюється на сухостій. І пташок геть не чути. Сьогодні тут, у 50-тисячному місті атомників, одному з найбагатших у країні, розруха й радіація. Одна з головних офіційних заборон – не заходити до будівель. Кажуть, що це небезпечно і вони можуть обрушитися в будь-який момент. Але неможливо опинитися тут і гуляти тільки по вулицях! На свій страх і ризик деякі сміливці роблять вилазку по закинутих будинках. Якщо дуже захотіти, ніхто не завадить проникнути в спорожнілі багатоповерхівки. Найцікавіші – 16 поверхові висотки, з них відкривається чудовий вид. На ті, що з гербами, краще не ходити: вони дійсно в дуже жалюгідному стані, плюс знаходяться в центрі, там простіше "спалитися" – поліція ганяє екстремалів, а у гідів можуть відібрати ліцензію. Заходимо у під’їзд. Між поверхами на стіні напис: “Обережно! Працює снайпер!” Мимоволі озираєшся й пригинаєшся.  В одних квартирах цілі вікна, а в інших - розбиті. Вітер. Хоча мародери ураганом пройшлися по Прип'яті ще років двадцять – тридцять тому, більшу частину вмісту квартир забрали ліквідатори аварії: меблі в могильник, якусь техніку – на зберігання в магазини. У магазині "Веселка" до сих пір склад старих плит, сервантів і роялів. Піднімаємося на верхній поверх. Проходимо повз машинну кімнату. Двері відчинені, обладнання розкурочене, але не вивезено. З ліфтового обладнання в першу чергу витягували мідну обмотку моторів. Піднімаються на дах. А мені раптом стало невимовно страшно. І я – донизу! Невже я такий страхополох?! Сціпивши зуби, йду до порожньої 9-поверхівки. В кількох метрах від під'їзду — жовтий "ядерний" трикутник. Двері у квартиру відчиняю ногою — руками торкатися страшно. Всередині — розвалені меблі, спинка від дитячого ліжечка, сумно дивиться покинута лялька. Порожньо й страшно. І раптом десь у коридорі — звук чужих кроків. Може, ще хтось насмілився піднятися? Виглядаємо за двері — нікого. Може, мародери? Але тут красти вже більше нічого. Звук більше не повторювався. Невже здалося? Мабуть, нас не просто страхали тим, що привиди повертаються до своїх покинутих будинків? Бігом донизу... На центральній площі перед Будинком культури "Енергетик" валяється дитяча іграшкова машинка. Нічого не викликало у мене такий жах і біль, як ця покинута іграшка. А ще — зловісні тіні на будинках, схожі на кошмарні тіні в Хіросімі, які залишилися від людей після ядерного вибуху. Виявляється, це художники-авангардисти з Росії, Білорусі й Німеччини вирішили таким чином "оживити" мертве місто. Передовий радянський атомоград був надміру прикрашений різноманітними лозунгами. Взагалі, такий міні-радянський Лас-Вегас – все в неоні, переливається, сяє. “Партия Ленина – сила народная, нас к торжеству коммунизма ведёт”, “Мирный атом в каждый дом”, “Здоровье народа – богатство страны!” (це один із останніх лозунгів, які залишилися  в Прип’яті з тих часів), “Хай буде атом робiтником, а не солдатом”. Про цю вивіску ходить байка, що через день після аварії якийсь хохмач заліз на дах і повалив першу букву “а”, через що напис набув зовсім іншого смислу. Пізніше всю вивіску “поклали” на дах, але кілька років тому  нелегальні екстремали підняли літери знову.Знаменитий парк розваг з його жовтим колесом огляду виявився не таким грандіозним, як я уявляла. Самих атракціонів там кіт наплакав: крім колеса і автодрому є лише карусель і гойдалки. Чортове колесо повинні були відкрити лише 1 травня 1986 року, воно було подарунком до свята, але так і не встигло попрацювати. Ось ще одна легенда. Насправді, на колесі багато людей встигли покататися. Ось як про це згадує одна з колишніх мешканок: “Сама особисто на ньому каталася. На машинках хотілося покататися, але на них було не достоятися – натовп величезний. А ось на колесо бажаючих було значно менше. Але жінка, яка ним управляла, мабуть не встигла вивчити інструкцію, як треба правильно розсаджувати людей, тому вийшов серйозний казус. Труханулі ми тоді здорово. Людей цей працівник садила в кожну кабінку. І, коли половина колеса була щільно заповнена, а друга, навпаки, залишалася абсолютно порожньою, колесо мимовільно різко зірвалося і почало кататися вгору-вниз, шукаючи рівноваги, до тих пір, поки завантажені кабінки не опинилися в нижній частині колеса. Видовище було жахливим, тому що осі, на яких кріпилося колесо, сильно хиталися при цьому. Було відчуття, що колесо впаде на бік. Деякі хлопчаки, хто розташовувався нижче, стрибали на всі боки. Жінка сама дуже сильно перелякалася. Відключила колесо. Коли воно зупинилося, почала по-помалу включати і висаджувати спочатку з кожної другої кабінки, потім ще рідше, до тих пір поки всіх не висадила. Нам пощастило, ми ще кола 2 зробили безкоштовно. Може, через цей інцидент воно більше і не працювало, а може, недоробки які в ньому виявили. Каталися ми рівно за тиждень до аварії. Ось такий факт мав місце в історії парку культури, який  так і не відкрився. Атракціони й досі дуже  сильно “фонять”, залізо збирає всю радіацію, особливо біля автодрому. Парк взагалі одне з  “найбрудніших” місць Прип’яті. Брудніше лише на площі перед БК “Енергетик”,  готелем “Полісся”, лікарня й кладовище техніки – це взагалі – жесть! В школі й дитячому садочку не просто сумно, а щемно й хочеться плакати: дитячі іграшки, ліжечка, книжки, зошити, сандалики, лопатки, інформація для батьків… Покинутий річковий вокзал. Звідси ходили швидкісні катери-“ракети” в Київ чи в білоруський Мозир. А ще тут було чудове літнє кафе. А в автоматі з газировкою і досі стоїть “та сама” гранчаста склянка, з якої пили всі радянські люди, але ніхто не хворів. А ось - дерев'яна пристань на річці Прип'ять. Дебаркадер віднесло течією на сто метров у бік, він сів на мілину й частково затонув. Але ми все-таки ризикнули по ньому прогулятися, маючи шанс кожну мить шубовснути у воду. Настав час нагнати справжньої  жуті! Це – найстрашніше й небезпечне місце в усій Прип'яті, без жодних перебільшень! Це – лікарня! Медсанчастина №126, єдина лікарня Прип'яті, прийняла перших постраждалих в аваії: пожежників, які гасили вогонь Четвертого энергоблока, відразу ж відправили сюди. В лікарняному підвалі вони скинули з себе весь заражений одяг.  Вся форма досі знаходиться там, і навіть найбільші відчайдухи не полізуть ще раз. Там радіаційний  фон доходить до мільойна розпаіов на хвилину, а на дозиметрі можна побачити і  20, і 50 мілізіверів на годину. Смертельно!!!! Звісно, в підвал ми не полізли, вражень вистачило і на поверхах лікарні. Виявляється, в Прип'яті була навіть своя в’язниця! Прип'ять уже ніколи не повернеться до життя. Це — як нагадування про те, що люди мають більш чітко зрозуміти ту загрозу, яка йде від некерованої ядерної реакції. Експерти вважають, що через руйнування і часткове знесення будівель місто Прип'ять може зникнути через 10 років. Адже відомо, що без людей будь-яка споруда гине. Крім того, через споруди проростає ліс; стіни і конструкції постійно видозмінюються під дією температури, що призводить до осипання, а рівень радіації в будинках часто вищий, ніж на вулиці. "Саме тому ми зараз обмежили доступ до будівель. Більша частина цих будівель зрештою буде знесена та похована",— підкреслюють експерти. В голові невкладається думка про те, що 50 тисяч жителів вимушені були покинути своі будинки з валізкою речей на 3 дні й ніколи  не повернутися назад. 20 тисяч квартир спорожніли в один день.. "Це місто просто необхідно зберегти, зробити у ньому музей і возити сюди енергетиків-атомників з усього світу, щоб вони бачили, що може трапитися з "мирним" атомом, з містом, з цивілізацією, врешті-решт, якщо вони натиснуть не на ту кнопку",— з болем констатував колишній міський голова Прип'яті Олександр Єсаулов. Водночас спеціалісти припускають, що у південних регіонах зони відчуження за 20-30 років рівень цезію опуститься до значень, що допускають проживання населення. Це пов'язано з фізичними процесами напіврозпаду цієї радіоактивної речовини. Що ж стосується територій, які уражені ізотопами трансуранових елементів, то ці землі, на думку спеціалістів, ніколи не будуть придатними для проживання. Повертаємося назад Вражаюче видовище! Прямо перед нами з-за пагорба виринув реактор. І багато-багато високовольтних ліній електропередач. Вони були такими беззахисними, як кволе дитинча. Якщо вже ми так звикли шукати винуватців трагедій, то давайте просто подивимося на ці безхозні ЛЕП біля самої атомної електростанції. До речі, через якісь там чиновницькі нестиковки (і це — в зоні суворої відповідальності) наш автобус з півсотнею журналістів ніхто не зустрів і не супроводжував, і ми самі, на свій страх і ризик, кілька годин роз’їжджали зоною і навколо реактора. Тим паче дивним і недоречним видався нам переполох охорони ЧАЕС, коли ми впритул під'їхали до її центрального входу. "Хто ви такі?! Як ви сюди потрапили?! Знімати заборонено!". І це після того, як були десятки попередніх домовленостей, наші документи по кілька разів перевіряли на всіх КПП, кудись комусь телефонували... Після того, як усі, хто хотів, пофотографували усе, що було потрібно... А ми говоримо про безпеку... Шість реакторів Ми поїхали далі, до четвертого реактора. А ось і об’єкт “Укриття”. Споруджений в поспіху, він тим не менше 30 років стримував подальше поширення радіації від реактора. Однак його перекриття та стіни вже занепали і почали руйнуватися. Електронне табло показує 122-126 мікрорентгенів на годину. Співробітник інформаційного центру ЧАЕС демонструє нам макет реактора в розрізі й розповідає про основні ризики об'єкта "Укриття". Але фотографії, зроблені в зруйнованому реакторі, говорять самі за себе. Споруда "Укриття" над зруйнованим 4-м енергоблоком захистила навколишнє середовище від подальшого виносу радіоактивності, а людей — від опромінення. Але надзвичайно стислі терміни будівництва, надвисокі рівні радіації, необхідність використання дистанційних методів, недостатня вивченість уцілілих конструкцій, які стали опорою для нових, наявність великої кількості палива всередині та ще цілий ряд факторів викликають занепокоєння та зумовлюють необхідність приведення "Укриття" до екологічно безпечного стану. Гід детально розповів нам про будівництво саркофага, який будували французи. В 1986 році це була єдина країна в світі, яка відмовилася допомогти в ліквідації наслідків аварії. Пізніше вони усвідомитли свою помилку, як і факт, що постраждав увесь світ, і цим будівництвом відновлювали свою репутацію. Споруда другого саркофага почалася в 2007 році. Планувалося, що він буде являти собою рухливу арку, яка накриє реактор разом зі старим саркофагом, після чого можна буде зайнятися розбиранням, дезактивацією і захороненням останків енергоблоку. Спочатку проект збиралися завершити до 2012/13 році, але терміни зрушилися через фінансові проблеми. Новий саркофаг став найбільшою наземною пересувною конструкцією: Оскільки будувати арку безпосередньо над старим саркофагом було небезпечно, її споруджували частинами на складальному майданчику неподалік від станції. Збірка і підйом елементів першої половини арки тривали з 2012 по 2014 рік, до 2015-го зібрали і другу половину. Після обидві частини були з'єднані в єдину конструкцію. До листопада 2016 року монтаж було повністю завершено. Станція живе своїм життям. А величезна їдальня, розміром, як увесь Київський Палац дітей та юнацтва – вражає! Ми зупинилися  на місці, де одним поглядом можна було охватити панораму всіх шести реакторів. Останній з них зупинили лише в 2001 році, через 15 років після трагедії! Недобудовані 5 і 6 енергоблоки ЧАЕС покинули. Все так і стоїть: разом  з будівельною технікою, кранами, а по всьому колишньому СРСР терміново зупинили будівництво нових атомних станцій: вони так і стоять покинутими на різній стадії готовності. Чорнобиль 2 Радіолокаційну станцію “Дуга” в Чорнобилі внесли до реєстру нерухомих пам’яток України Радіолокаційна станція “Дуга”  або “Чорнобиль 2” – це ряд металевих щогл висотою 150 метрів із натягненими між ними дротами. У радянський час її планували використовувати як систему “загоризонтного стеження” (виявлення пусків балістичних ракет на інших континентах – ред.) та глушіння радіосигналів у Європі. Споруда до аварії на ЧАЕС встигла попрацювати тільки в тестовому режимі. За характерне ритмічне постукування в ефірі, яке генерувала “Дуга”, західні фахівці називали цю споруду “Російський дятел”. – Це унікальне військове, надсекретне містечко з колись надсекретною радіолокаційною дугою. Її будівництво кошувало країні вдвічі більше, ніж вартість самої атомної електростанції. При цьому, через злочинні  помилки  в розрахунках, дуга виявилася абсолютно непотрібною. Вона не працювала жодного дня! Але це стало зрозумілим напередодні трагедії. Тут же виникає питання: а чи не були пов’язані між собою події: усвідомлення  фатальної помилки в проекті дуги й трагедія на АЕС?!.. (подивіться документальний фільм “Русский дятел”). Штамп "Здесь живет хозяин дома" ставлять прямо на стіни За кількістю пам'ятників Леніну у різних варіаціях на 1 кв. км місто Чорнобиль дасть фору мабуть усій країні. Тут його ніхто не звалив. А також за чистотою, вичурністю й навіть деякою показушністю клумб кольору українського прапора. Сам Чорнобиль шокує. Не пустотою, а пожвавленням — у місті повно людей. Від звичайного містечка різниться лише тим, що майже всі люди тут — у камуфляжі. Тут проживає близько 3 500 вахтовиків, які працюють на зупиненій АЕС. Покинуті багатоповерхівки перетворили на гуртожитки. А акуратні сільські будиночки стоять пусткою. Лише на деяких просто на стіні — напис: "Здесь живет хозяин дома". Працюють магазини, навіть кафе-ресторан. А ще в Чорнобилі живуть, хоч наука й забороняє, 125 (за офіційними даними) самоселів, які повернулися до рідних домівок. Запитую перехожого (ним виявився місцевий міліціонер), як потрапити до самоселів, щоб дізнатися про їхнє життя-буття. "А чого б їм і не жити? Орють, сіють, годують худобу, навіть пасіку розводять. Працюють у нас і магазини, і пошта". Традиційна зупинка біля пожежної частини й монументу пожежним Чорнобиля з промовистою назвою "Тим, хто врятував світ". Сяють новенькою фарбою дві сучасні пожежні машини, сконструйовані на базі танків Т-54 та Т-55, які мають потужні гармати, що стріляють спеціальним порошком. Кажуть, що таку техніку мали відправити до Кувейту, але десь там у верхах не змогли поділити гроші, чим швиденько скористалися американці. От би такі машини в той страшний рік! А то гасили пожежу на атомній станції допотопними пожежними машинами, ніби горів звичайнісінький сільський сарайчик. На центральній площі містечка — невеличкий Будинок культури,— саме тут 20 років тому відбувався суд над директором і головним інженером ЧАЕС; там, де зараз транспортний комплекс — містилася перша штаб-квартира урядової комісії з розслідування причин та наслідків аварії. Кінотеатр Україна... Навесні й влітку 1986 року в ньому безперервно, в режимі нон-стоп демонстрували радянські кінофільми. "З асфальту на траву не сходьте",— попереджають нас,— "асфальт на відміну від трави миють регулярно". Щоб переконати недовірливих любителів екстріму, один із колег-журналістів підходить з армійським дозиметром до трави на узбіччі: на датчику — 800 мікрорентген. На дорогу всі вискакують, наче ошпарені. Браконьєри Міліціонери й охорона “зони” кажуть, що випадків мародерства  там практично вже немає — все, що можна було, вже вкрали. А ось браконьєрство цвіте повним ходом. Особливо на воді. Браконьєр спокійно запливає у Прип'ять (і навіть у штучний канал для охолодження реактора) з Київського моря і ловить рибу, яку потім продає в Києві і не тільки. А от риби в зоні дуже багато. Розповідають, що у самому каналі водяться величезні соми, які можуть проковтнути хлібину. Не кажучи вже про дичину в лісах. Правда, відстрілюють переважно лише молоденьких косуль чи кабанів, бо тварина, старша трьох років, кажуть, страшенно небезпечна — "фонить". Попри всі втішні чи невтішні прогнози МАГАТЕ й вітчизняних спеціалістів працівники станції роблять невтішний висновок, що Чорнобиль у найближчі 100 років буде небезпечним. А там — життя покаже. Минуло вже 35 років від того страшного часу. Кілька разів змінювалася влада, вдосконалювалось суспільство. Але я не вірю, що у разі виникнення подібної ситуації влада у першу чергу подумає про людей, а не про свої власні інтереси. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть

Завтра, 25 апреля, изменят работу троллейбусы и автобусы ряда маршрутов в связи с проведением легкоатлетического пробега “5-й Международный Kyiv Euro Marathon”. Кроме того, в соответствии с заявкой организатора марафона, будет организовано движение трех бесплатных  временных автобусных маршрутов.  Об этом KV стало известно из сообщения Киевской горгосадминистрации (КГГА) со ссылкой на КП “Киевпастранс”(*). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Сообщается, что с 7:30 до 16:00 движение маршрутов будет организовано: троллейбус № 3 – от Железнодорожного массива (ул. Волгоградская) до железнодорожного вокзала “Южный”; троллейбус № 5 – от ул. Белицкой ст. метро “Нивки”; троллейбус № 7   – от ул. Чернобыльской ст. м. “Нивки”; троллейбус № 8   – от ул. Смелянского до железнодорожного вокзала “Южный”; троллейбус № 12  – от ст. м. “Васильковская” до ст. м. “Лыбидская”; троллейбус № 17 – от Площади Космонавтов до железнодорожного вокзала “Южный”; автобус № 2 – от ул. Булгакова ст. м. “Берестейская”; автобус № 5 – от ул. Изюмской до ул. Жилянской; автобус № 20 – от ж/м Корчеватое до ул. Деловой; автобус № 69 – от ул. Литвиненко-Вольгемут до железнодорожного вокзала “Южный”; автобус № 118 – от ст. метро “Черниговская” до железнодорожного вокзала “Центральный”. Также изменено движение: троллейбуса № 40 – от ул. Кадетский гай до ул. Волгоградской (Железнодорожный массив); троллейбуса № 9 - от Международного аэропорта “Киев” (“Жуляны”) до железнодорожного вокзала “Южный”; троллейбуса № 14 - от Ботанического сада ст. м. “Дворец спорта”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Кроме того сообщается, что на указанный период в соответствии с заявкой организатора марафона организуется движение бесплатных  временных автобусных маршрутов: автобус № 3ТР -  “Железнодорожный массив – ул. Жилянская ” : Железнодорожный массив – ул. Волгоградская – ул. Соломенская – ул. Протасов Яр – ул. Ивана Федорова – ул. Ул.Короленковская – ул. Тарасовская – ул. Жилянская – ул. Антоновича – ул. Ивана Федорова – ул. Протасов Яр – ул. Соломенская – ул. Волгоградская – Железнодорожный массив; автобус № 5ТР -  “Ст. метро “Нивки” – ст. метро “Площадь Льва Толстого”: ст. метро “Нивки” – ул. Победы – ул. Гарматная – ул. Выборгская – ул. Вадима Гетьмана – ул. Борщаговская – ул. Жилянская – ул. Симона Петлюры – б-р Тараса Шевченко – ул. Большая Васильковская – ул. Льва Толстого – ул. Владимирская – б-р Тараса Шевченко – ул. Победы – ст. метро “Нивки”; автобус 14ТР -  “Железнодорожный вокзал“ Центральный ”- ст. метро “Дворец спорта” : железнодорожный вокзал “Центральный” – ул. Симона Петлюры – б-р Тараса Шевченко – ул. Большая Васильковская – ул. Павла Скоропадского – ул. Бассейная – ул. Эспланадная – ул. Рогнединская – ул. Шота Руставели – ул. Бассейная – Бессарабская площадь – бульвар Тараса Шевченко – ул. Симона Петлюры – железнодорожный вокзал “Центральный”. Отмечается, что на временных автобусных маршрутах №№ 3ТР, 5ТР, 14ТР будут действовать ограничительные карантинные меры, как и в общественном транспорте Киева: проезд при наличии специальных пропусков и средств индивидуальной защиты. Напомним, Киевская горгосадминистрация решила поддержать  инициативу общественной организации и провести 25 апреля “5-й Международный Kyiv Euro Marathon”. В связи с этим с 8:00 до 15:30, будет запрещено движение по ряду улиц в центре киева и изменены маршруты общественного транспорта. Как организаторы намерены обеспечить соблюдение всех карантинных правил и ограничений при проведении массового мероприятия пока не известно. Читайте: 25 апреля в центре столицы запретят движение транспорта по маршруту проведения V Международного Евро Марафона Отметим, КП “Киевпастранс” основано Киевсоветом в 2001 году. Уставный фонд – 1,64 млрд гривен. С 30 августа 2016 года КП возглавляет Дмитрий Левченко. КП “Киевпастранс” подчинено Департаменту транспортной инфраструктуры КГГА. Обязанности директора департамента с 5 апреля 2021 года исполняет первый заместитель директора этого подразделения Иван Шпилевой. До этого с 6 февраля 2020 года эту должность занимал Валентин Осипов, которого Виталий Кличко недавно назначил своим советником. Деятельность этого департамента направляет и контролирует зампредседателя КГГА Александр Густелев. * КП “Київпастранс” (Код ЄДРПОУ: 31725604) Фото: открытые источники КиевVласть

На улице Шота Руставели в Киеве заменили поврежденные делиниаторы. Таким образом столичные коммунальщики продолжают борьбу с хаотичными парковками.  Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы КП “Центр организации дорожного движения”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Столбики здесь отделяют полосу движения для общественного транспорта, предотвращая хаотичную парковку на проезжей части и позволяют быстрее проехать троллейбусам и автобусам”, – говорится в сообщении. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Отмечается, что 169 делиниаторов на Шота Руставели установили в ноябре 2018 года и это была одна из первых столичных улиц, где предотвратили незаконную парковку таким образом. Как сообщала KV, в начале марта у Киевской городской клинической больницы № 12 на улице Профессора Подвысоцкого столичные коммунальщики установили 80 делиниаторов. Ожидается, что таким образом удастся противостоять хаотичной парковке на данной локации. Нарушители правил парковки создавали здесь препятствия для проезда “скорых”. Читайте: У столичной больницы № 12 на улице Подвысоцкого установили делиниаторы Фото: КП “Центр организации дорожного движения”КиевVласть

Глава Киевской горгосадминистрации (КГГА) Виталий Кличко утвердил Программу развития городского электротранспорта на 2021 год. Документ предполагает, что “планово-убыточный” КП “Киевпастранс” потратит в нынешнем году 1,33 млрд гривен собственных заработанных средств на развитие пассажирских перевозок в столичных трамваях и троллейбусах. Большую часть этой суммы предписано направить на закупку подвижного состава (7 трамвайных вагонов и 40 троллейбусов), а также – на проведение разного рода ремонтов на объектах, которые находятся на балансе “Киевпастранса”. Символично, что в последний раз столичная горгосадминистрация утверждала такую программу в июне 2018 года. Вскорости после этого в Киеве с 4 до 8 гривен подорожал проезд в коммунальном транспорте. Повторится ли такая история в этот раз, покажет время. Как стало известно KV, 19 апреля 2021 года КГГА своим распоряжением №898 утвердила Программу развития городского электротранспорта (трамваи, троллейбусы) на 2021 год. Документ подписал глава столичной горгосадминистрации Виталий Кличко. На его утверждение эту программу подал Департамент транспортной инфраструктуры КГГА.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Заявленная цель программы – укрепление материально-технической и производственной баз КП “Киевпастранс”, повышение качества и культуры транспортного обслуживания жителей Киева и т.д. В соответствии с документом, в 2021 году столичные власти планируют направить на развитие городского электротранспорта 1,33 млрд гривен. При этом на реализацию мероприятий программы якобы даже не потребуется финансирование из столичного бюджета – все закупки и работы предписано выполнять за счет денежных средств, которые заработал и заработает КП “Киевпастранс”. Как указано в распоряжении, большую часть финансирования программы планируется направить на приобретение подвижного состава для указанного КП – 7 трамвайных вагонов (454,8 млн гривен) и 40 троллейбусов (392 млн гривен). Также в Департаменте транспортной инфраструктуры КГГА запланировали, что КП “Киевпастранс” может приобрести 35 единиц специализированной техники и средств малой механизации (85,4 млн гривен). Читайте: Столичный горсовет разрешил “Киевпастрансу” побороться за 20 электробусов Кроме того, документом предполагается, что предприятие за счет “своих” средств  может провести капитальные ремонты на 6,8 км кабельных линий (34,6 млн гривен), заменить 102 км контактных проводов (5,3 млн гривен), закупить 101 комплект электронных информационных табло для остановочных комплексов (5 млн гривен), закупить 30 комплектов схожих табло для подвижного состава (1 млн гривен), провести реконструкцию помещений для мойки подвижного состава в дарницком и куреневском трамвайных депо (5,7 млн гривен) и т.д. Также, в соответствии с программой, КП “Киевпастранс” может потратить 12,6 млн гривен на модернизацию автоматизированной системы диспетчерского управления движением. Еще 8 млн гривен может быть направлено на внедрение в указанном КП некой автоматизированной информационной системы, которая будет планировать закупки, контролировать выполнение договоров, вести бухгалтерский учет всех хозяйственных операций, вести планирование и учет ремонтов транспортных средств и т.д. Согласно вышеупомянутым данным, КГГА имеет действительно “наполеоновские планы” по развитию столичного электротранспорта. Правда, похоже, все эти цифры имеют мало общего с реальностью, ведь КП “Киевпастранс” уже не первый год “плотно сидит” на дотациях из городского бюджета и “на бумаге” фактически бедствует. К примеру, лишь в сентябре 2020 года Киевсовет выделил КП “Киевпастранс” и КП “Киевский метрополитен” 441,5 млн гривен на компенсацию их убытков во время карантина. В связи с этим напрашиваются выводы: либо городские “транспортные коммунальщики” вдруг научились зарабатывать деньги, либо же в последние годы они просто “прибеднялись”. Читайте: Под знаком карантина: Киевсовет перераспределил бюджет столицы на 2020 год Отметим, в последний раз КГГА утверждала программу развития электротранспорта 13 июня 2018 года – распоряжением №1018. Тогда на  выполнение ее мероприятий “Киевпастранс” должен был потратить 616,6 млн гривен заработанных им же средств. Отчет о выполнении этого документа в открытом доступе KV найти не удалось.  Однако, интересно другое: спустя месяц, 5 июля 2018 года, КГГА своим распоряжением №1147 повысила стоимость проезда в общественном транспорте (автобусах, троллейбусах и трамваях КП “Киевпастранс” и в поездах КП “Киевский метрополитен”) с 4 до 8 гривен. Можно предположить, что нынешняя программа будет иметь такой же итог: столичные власти будут объяснять, что для содержания КП нужно больше денег, в городском бюджете средств на это нет, поэтому "спонсорами" должны выступить пассажиры. Тем более, о подорожании уже заявляют частные автобусные перевозчики. Как неоднократно сообщала KV, столичные власти имеют серьезные проблемы с выполнением городских программ, направленных на развитие дорожно-транспортной сферы. Так, в 2020 году Департамент транспортной инфраструктуры КГГА совместно с подчиненными КП смогли выполнить программу развития транспортной инфраструктуры Киева чуть более чем на 8% запланированных мероприятий. На это из городского бюджета было потрачено 3,8 млрд гривен (вместо запланированных 15,2 млрд гривен). Особые проблемы городские власти испытывали с развитием столичной “подземки” – к примеру, на строительство метро на Троещину не было предусмотрено ни копейки. “Провалы” в профильном департаменте объясняют просто: в минувшем году в бюджете катастрофически не хватало денег, а подрядчики “плохо работали” из-за карантина. Можно смело предположить, что в 2021 году ничего не изменится, поскольку при плане в 19,8 млрд гривен на выполнение фундаментальной программы в городской казне предусмотрено лишь порядка 4,4 млрд гривен. Читайте: Всего на 8%: как развивали транспортную инфраструктуру Киева в 2020 году При этом, транспортные КП Киева регулярно фигурируют в “криминальных сводках” в связи с “возможными” бюджетными распилами. К примеру, в январе 2021 года Печерский районный суд Киева продлил на один год расследование Нацполиции по факту возможных присвоения и растраты средств из горбюджета должностными лицами КП “Киевпастранс”. По данным следствия, деньги могли быть украдены при закупке в 2017 году “современных павильонов ожидания с вмонтированными урнами для мусора”, а также услуг по капремонту зданий и сооружений. Как считают правоохранители, к злоупотреблениям “приложил руку” подрядчик КП – ООО “Крафт Билд”, а деньги переводились на счета фирмы с признаками фиктивности. Читайте: Следствие по закупке “Киевпастрансом” остановочных павильонов затягивается КП “Киевпастранс” с 31 августа 2016 руководит Дмитрий Левченко (на фото). Предприятие подчиняется Департаменту транспортной инфраструктуры КГГА, обязанности директора которого с 6 апреля 2021 года исполняет первый замруководителя этой структуры Иван Шпилевой. До этого с 6 февраля 2020 года данный департамент возглавлял Валентин Осипов, которого Виталий Кличко с 5 апреля 2021 года уволил по соглашению сторон и назначил своим советником по вопросам организации и безопасности дорожного движения на общественных началах.  Деятельность указанного департамента со 2 марта 2020 года курирует замглавы КГГА Александр Густелев. Фото: коллаж KVКиевVласть

На столичной Оболони вырубили деревья и жгли костры вокруг памятника ботанической природы – 500-летнего реликтового дуба. Пока КО “Киевзеленстрой” оформляет в постоянное пользование участок 0,6 га в Голосеевском районе, на нем продолжают работать сомнительные МАФы. Некоторые столичные маршрутчики продолжают использовать трафареты с устаревшими названиями остановок. Посетителям столичного Гидропарка страшно без отделения полиции, они опасаются за свою безопасность. Жители Дарницкого района подозревают, что вместо заявленного по документам детсада у них по соседству вырастет очередная многоэтажка. Об этом и многом другом — в очередном обзоре запросов и обращений депутатов Киевсовета от КиевVласть. Скандал Секретарь комиссии Киевсовета по вопросам архитектуры, градостроительства и земельных отношений Юрий Федоренко (фракция “Слуга народа”) попросил руководителей Департамента земельных ресурсов КГГА, Департамента градостроительства и архитектуры КГГА, Департамента городского благоустройства КГГА и Департамента по вопросам государственного архитектурно-строительного контроля Киева проверить законность использования трех земельных участков, расположенных на просп. Бажана и ул. Ревуцкого в районе озера Вырлица в Дарницком районе Киева. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  По словам депутата, к нему обратились местные жители, обеспокоенные проведением подготовительных и строительных работ на земельных участках с кадастровым номерами:  8000000000:90:171:0069 площадью 4 га с целевым назначением “для строительства и обслуживания других зданий общественной застройки”;  8000000000:90:171:0034 площадью 19,7 га с целевым назначением “для строительства и обслуживания зданий рыночной инфраструктуры (административных зданий, офисных помещений и других зданий общественной застройки, которые используются для осуществления предпринимательской и иной деятельности, связанной с получением прибыли)”; 8000000000:90:171:0036 площадью 6,1 га с целевым назначением для строительства и обслуживания объектов рекреационного назначения.  Федоренко считает, что произошел самозахват земельного участка. А проведение подготовительных и строительных работы, по мнению депутата, являются незаконными, поскольку они проходят с нарушением целевого назначения участков и проводятся без каких-либо документов разрешительного характера.  По его словам, строительство в этом месте противоречит Генеральному плану Киева, поскольку по функциональному назначению земля отнесена к территории зеленых насаждений общего пользования. По информации депутата, все три участка находятся в пользовании ООО “Мрия-Инвест”. Читайте: Сквозь скандалы и разборки: фирма из орбиты Кличко планирует построить громадный ТРЦ на Осокорках Депутат столичного горсовета Богдан Чорний (фракция “Удар”) попросил начальника Управления экологии и природных ресурсов КГГА Александра Возного проверить законность вырубки и сжигания деревьев на территории поликлиники МВД по ул. Вышгородской, 85-А в Оболонском районе столицы. Депутат сообщил, что представители общественности 27 марта 2021 года приехали осмотреть расположенный по указанному адресу памятник ботанической природы – 500-летний реликтовый дуб.  И обнаружили, что сотни деревьев вдоль аллеи, ведущей к лечебным корпусам, срублены и спилены. Рабочие жгли костры из срезанных ветвей и сухого хвороста, подожгли большой пень. Также ветки жгли в паре метров от охраняемого законом дуба. По словам Чорния, это происходило без соблюдения противопожарных мер.  Общественники вызвали наряд полиции. Однако приехавшие на место правоохранители не предприняли необходимых действий несмотря на то, что нарушение законодательства об охране природно-заповедного фонда влечет за собой дисциплинарную, административную, гражданскую или уголовную ответственность. Депутат отметил, что прибывший дежурный оперативный работник КП “Киевблагоустройство” лишь сделал фотофиксацию происходящего.  Чорний попросил руководителя Управления экологии и природных ресурсов КГГА не допустить возможного уничтожения 500-летнего дуба. Читайте: Киевские экологи обнаружили в Киеве 400-летний дуб Наболевшее Депутат Киевсовета Елена Овраменко (фракция “УДАР”) попросила Киевского городского голову Виталия Кличко обеспечить правопорядок в столичном парке культуры и отдыха “Гидропарк”. Овраменко напомнила, что в парке обустроена территория, установлено современное спортивное оборудование. Также в парке располагается несколько пляжей, есть прокат лодок, водные аттракционы, дискотеки, площадки для занятий различными видами спорта.  Депутат отметила, что с началом весенне-летнего сезона отдыха в парке появляется множество бездомных и представителей криминального мира, которые представляют опасность для киевлян, которые  отдыхают и занимаются здесь спортом на свежем воздухе.  Овраменко сообщила, что неоднократно обращала внимание на отсутствие  в парке культуры и отдыха отделения полиции, современной системы видеонаблюдения и патруля для обеспечения правопорядка.  Депутат попросила мэра Киева возобновить работу отделения полиции в парке культуры и отдыха “Гидропарк” и обеспечить круглосуточное патрулирование его территории. Читайте: В Киеве водная полиция дронами патрулировала Гидропарк, Оболонскую набережную и Русановский пролив (фото, видео) Градостроительство Депутат Владимир Гончаров (фракция “УДАР”) попросил руководителя Департамента по вопросам государственного архитектурно-строительного контроля КГГА Оксану Попович проверить достоверность информации о строительстве детского дошкольного учреждения на просп. Бажана (за ул. Заречной) в Дарницком районе Киева.  Депутат сообщил, что к нему обратились представители ОСН “Квартальный комитет “Южная Брама” с просьбой посодействовать в строительстве детского сада на территории жилого комплекса. По информации Гончарова, строительство детского сада в составе жилого комплекса было запланировано еще в 2002 году, однако так и не было начато.  Согласно информации, размещенной в Реестре строительной деятельности, 16.04.2021 года заказчик строительства – ООО “Девелопмент Групп Украина” -  подал в Департамент по вопросам государственного архитектурно-строительного контроля КГГА сообщение о начале подготовительных работ по строительству детского дошкольного учреждения.  “Жители крайне обеспокоены, что на этой территории может быть построена очередная многоэтажка вместо детского сада, как это уже происходило ранее на соседних земельных участках”, – говорится в депутатском обращении. Депутат попросил Оксану Попович предоставить официальные документы, касающиеся данного строительства (в том числе, градостроительные условия и ограничения (ГУО), технические условия, задания на проектирование). А также проводить постоянный архитектурно-строительный контроль за ходом строительства. Читайте: Столичные Позняки упорно застраивают жильем вместо садиков и школ Глава комиссии Киевсовета по вопросам транспорта, связи и рекламы Алексей Окопный (фракция “Европейская солидарность”) попросил мэра Киева решить судьбу объекта незавершенного строительства на ул. Георгия Гонгадзе, 8 в Подольском районе столицы. По информации депутата, указанный объект начали строить еще в начале 90-х годов прошлого века с целевым назначением – базовое предприятие для обеспечения школьных столовых. Но он не был сдан в эксплуатацию и уже почти 25 лет здание находится в аварийном состоянии. Депутат отметил, что недострой сменил нескольких владельцев, а в начале 2000-х годов был возвращен в коммунальную собственность.  28 октября 2005 года отделением Фонда государственного имущества в Киеве был заключен договор купли-продажи этого объекта коммунальной собственности. Покупателем выступило ООО “Гранд Сити”, но оно свои обязательства не выполнило – объект так и не был достроен. Данное ООО в 2014 году было признано банкротом.  Согласно распоряжению КГГА №1626 от 17.09.2013 года недострой по ул. Георгия Гонгадзе, 8 был включен в реестр объектов незавершенного строительства для дальнейшего решения его судьбы. Окопный сообщил, что на сегодня вплотную к недострою расположены жилые дома, расположенная рядом с ним пешеходная дорожка ​​соединяет остановки общественного транспорта и учебные заведения. Территория объекта не охраняется, на ней постоянно скапливается мусор. Уборка, которая проводится один-два раза в год, не улучшает общую санитарную ситуацию на этой территории. По словам депутата, в данном месте зафиксированы многочисленные правонарушения и даже один летальный случай. Депутат попросил Виталия Кличко пояснить, какая судьба ждет недострой: будет ли он демонтирован либо принят на баланс коммунальной организацией города. Читайте: В Киеве с молотка продают недостроенное девятиэтажное здание Киевского завода экспериментальных конструкций (фото) Благоустройство Глава комиссии Киевсовета по вопросам жилищно-коммунального хозяйства и топливно-энергетического комплекса Александр Бродский (фракция “ВО “Батькивщина”) попросил главу Шевченковской райгосадминистрации (РГА) Олега Гарягу привести в порядок территорию на месте сгоревшего в мае 2020 года отельно-ресторанного комплекса “Хутор Дегтяри”, который расположен по адресу: ул. Дегтяревская, 62 в Шевченковском районе Киева.  Депутат сообщил, что жители расположенного рядом многоквартирного жилого дома №21 по ул. Парково-Сырецкой попросили его решить вопрос с уборкой указанной территории. По его информации, после пожара в мае 2020 года в данном комплексе не проводилось никаких ремонтных работ, он находится в заброшенном состоянии и разрушается.  Бродский отметил, что на участке образовалось свалка, на которой поселились лица без определенного места жительства. В частности, они используют здание в качестве стихийного туалета. Также, по словам депутата, на этой заброшенной  территории систематически происходят драки и распитие спиртных напитков, что нарушает покой жителей микрорайона. Депутат попросил главу Шевченковского района провести уборку территории заброшенного гостинично-ресторанного комплекса “Хутор Дегтяри”. А также привлечь к ответственности владельца данного недвижимого имущества. Читайте: Столичные полицейские и коммунальщики в ходе рейда по захламленным квартирами вывезли 20 т мусора (фото, видео) Глава комиссии Киевсовета по вопросам экологической политики Денис Москаль (фракция “ВО “Батькивщина”) попросил и.о. директора Департамента транспортной инфраструктуры КГГА Ивана Шпилевого обустроить остановку общественного транспорта по ул. Подлесной в Святошинском районе Киева.  По информации депутата, остановка общественного транспорта возле зоны отдыха Беличи по ул. Подлесной примерно 15 лет назад была фактически уничтожена во время дорожно-транспортного происшествия. В то время она была оснащена дорожным знаком 5.41.1 “Пункт остановки автобуса” и на ней останавливались автобусы №40 и №97.  Москаль сообщил, что на сегодня остановка все еще не восстановлена, однако маршрутные такси продолжают на ней посадку и высадку пассажиров. Также эта остановка указана в маршрутных листах маршрутных такси. “В дни проведения ярмарки (по средам и пятницам) на остановке располагаются торговые точки и паркуются автомобили. На замечания местных жителей водители отмечают, что отсутствует знак остановки общественного транспорта”, – говорится в депутатском обращении. Читайте: Остановку “Электронмаш” на столичной Кольцевой планируют сделать безопасней МАФиада Первая замглавы комиссии Киевсовета по вопросам бюджета и социально-экономического развития Людмила Ковалевская (фракция “Европейская солидарность”) попросила главу Голосеевской РГА проверить законность размещения МАФов и временных сооружений возле жилых домов №13 и №15 по просп. Науки в Голосеевском районе Киева. По информации депутата, данные сооружения установлены с грубыми нарушениями законодательства и создают неудобства для жителей: мешают движению пешеходов и ухудшают планировочную организацию указанных территорий. Ковалевская напомнила, что решением Киевсовета от 12 марта 2020 года №291/8461 КО “Киевзеленстрой” было предоставлено разрешение на разработку проекта землеустройства по отводу земельного участка ориентировочной площадью 0,61 га в постоянное пользование для содержания, обслуживания и благоустройства зеленых зон и насаждений по адресу: ул. Науки, 13-15. Депутат попросила главу Голосеевского района на время подготовки “Киевзеленстроем” такой документации  обеспечить надлежащее содержание, обслуживание и благоустройство зеленых зон и зеленых насаждений по указанному адресу. Читайте: КП “Киевблагоустройство” урезали бюджетное финансирование на 2021 год Транспорт В другом своем обращении депутат Богдан Чорний попросил министра инфраструктуры Владислава Криклия внести изменения в маршруты следования грузовых поездов для снижения уровня шума и вибраций в жилых кварталах Киева.  Депутат сообщил, что жители домов по ул. Кирилловской, 172, ул. Вышгородской, 4, ул. Казанской, 18, 20, ул. Автозаводской, 5-А в Оболонском районе Киева жалуются на круглосуточный шум и вибрации от проходящих рядом с их жилищами грузовых поездов. Депутат подчеркнул, что такие условия лишают жителей возможности для полноценного отдыха и сна, тем самым нанося ощутимый вред здоровью. И отметил, что от постоянных вибраций в стенах некоторых квартир появились трещины. По информации Чорния, среднечастотный колесный шум поезда оказывает очень неблагоприятное воздействие на человека и требует эффективных мер по его снижению. Так, при движении поезда со скоростью 70-80 км/ч звуковое давление от колес составляет 125-130 децибел. На расстоянии 50 м шум от тепловоза составляет 83-89 децибел. Он напомнил, что рядом с указанными жилыми кварталами проходит железнодорожная колея Северного полукольца Киевского железнодорожного узла Юго-Западной железной дороги.  Депутат попросил министра инфраструктуры прекратить движение грузовых поездов по железнодорожному пути Северного полукольца рядом с жилыми кварталами столицы. Читайте: Зарплата министра инфраструктуры Владислава Криклия в 2020 году возросла вчетверо Депутат Киевсовета Алина Михайлова (фракция “Голос”) попросила руководителя Департамента транспортной инфраструктуры КГГА исправить на трафаретах маршрутных такси информацию с устаревшими, недекомунизированными, названиями улиц и остановок. Депутат сообщила, что на трафаретах маршрутных такси № 544 вместо ул. Кубанской Украины указана ул. Жукова; № 186 – вместо ул. Игоря Турчина указана ул. Блюхера; №194 на боковых трафаретах размещена информация на русском языке; №223 – указан завод "Большевик"; №742 – ул. Ленина.  Михайлова отметила, что такая информация вводит в заблуждение пассажиров маршрутных такси. Депутат попросила главу Департамента транспортной инфраструктуры КГГА обязать перевозчиков изменить неактуальную информацию на трафаретах. Читайте: В Киеве начали декоммунизацию моста Патона (фото) Итого На минувшей неделе лидером по количеству депутатских запросов и обращений оказался депутат Киевсовета Сергей Крымчак. За ним следуют Александр Бродский и Ярослав Федоренко. Приз редакторских симпатий получает обращение депутата Богдана Чорния, в котором он сообщил об угрозе сохранности памятника ботанической природы – 500-летнего реликтового дуба, расположенного в Оболонском районе Киева. Депутат Фракция Количество поднятых тем Сергей Крымчак "Единство" 48 Александр Бродский ВО “Батькивщина” 46 Ярослав Федоренко "Единство" 26 Елена Овраменко "Удар" 16 Владимир Гончаров "Удар" 10 Ксения Семенова "Слуга народа" 10 Николай Конопелько "Слуга народа" 7 Богдан Чорний "Удар" 7 Алексей Окопный "Европейская солидарность" 5 Владимир Слончак ВО “Батькивщина” 5 Вадим Сторожук "Европейская солидарность" 5 Григорий Маленко "Голос" 5 Виктория Муха "Удар" 4 Олеся Зубрицкая "Удар" 4 Ольга Веремеенко "Единство" 4 Михаил Наконечный "Оппозиционная платформа-За жизнь" 3 Олесь Маляревич "Удар" 2 Юрий Федоренко "Слуга народа" 2 Людмила Ковалевская "Европейская солидарность" 2 Владимир Кравец "Оппозиционная платформа-За жизнь" 2 Роман Ярошенко "Единство" 2 Андрей Странников "Удар" 1 Вадим Васильчук "Голос" 1 Алина Михайлова "Голос" 1 Денис Москаль ВО “Батькивщина” 1 Ольга Чайка "Европейская солидарность" 1 Виталий Нестор ВО “Батькивщина” 1 Евгений Кузьменко "Слуга народа" 1 Итого 222 Напоминаем, что рейтинг активности депутатов Киевсовета составляется на основе отправленных ими запросов и обращений, тексты которых опубликованы в разделе “Публичная информация” сайта КГГА (почему там публикуется лишь часть депутатских запросов и обращений — непонятно) и программы KV по освещению деятельности депутатов Киевсовета. Для участия в последней необходимо дублировать отправленные запросы и обращения депутата и, желательно, ответы на них (запакованные в архив) на адрес [email protected] до 12:00 понедельника. В рейтинге активности учитываются документы, датированные либо зарегистрированные в течение недели, предшествующей его публикации. Обращаем внимание, что при определении уровня активности депутатов считается не количество адресатов, которым направлены аналогичные письма, а количество тем, поднятых в их запросах и обращениях. А также освещаются исключительно те депутатские запросы, текстами которых располагает редакция КиевVласти.КиевVласть