Одним із найбільш віддалених та проблемних районів Київщини є Іванківський. Свавілля чиновників, відсутність бюджетних надходжень, жахливий стан екології через діяльність шкідливих підприємств – з цими та іншими проблемами продовжують боротися активні представники ВО “Свобода”. Про майбутнє району та боротьбу із застарілою системою в інтерв'ю KV розповів депутат Іванківської районної ради Олег Береговий.  KV: З якими проблемами до вас, як депутата райради, найчастіше звертаються мешканці? Олег Береговий: За майже п'ять років моєї каденції мешканці звертаються з різними питаннями. Найчастіше – через свавілля чиновників. Просили не дати “зам'яти” кримінальні справи щодо рейдерських захоплень лісів, земель. Часто в таких ситуаціях люди розуміють, що самостійно не зможуть домогтись справедливості. А депутати від “Свободи” нікого не бояться і завжди йдуть до перемоги. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Чи вистачає депутатських повноважень для вирішення проблем мешканців? Олег Береговий: Не можу сказати, що повноважень не вистачає. Питання в іншому. Вже більше 30 років на місцях та у державі існує певна система, проти якої важко боротися, навіть маючи безліч повноважень. Цю ситуацію можуть змінити тільки виборці, якщо оберуть більшу кількість активних депутатів, які будуть прагнути змін.  KV: Які основні проблеми є в районі? Як їх вирішити? Олег Береговий: Основна проблема – це результат “господарювання” місцевої влади за останні шість років. Ми маємо низький рівень оснащення у центральній районній лікарні, відсутність необхідного обладнання. Відсутні джерела надходжень до бюджету, район інвестиційно не привабливий. Комунальна сфера фактично поставлена “на коліна” – районні підприємства мають мільйонні борги.  Проблемою є наявність екологічно небезпечних, радіаційних підприємств – ТЕС, сховище відходів ядерного палива. Подекуди складається враження, що Іванківський район хочуть перетворити у промисловий центр Київської області.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Є багато втрачених джерел фінансування, які потрібно відновлювати. До цього часу діють схеми, які потрібно припинити. Тоді знайдуться кошти. Звісно, якщо виборці обирають тих людей, які декілька років будували злочинні схеми, то нічого не зміниться. Не знаю, за рахунок чого у такому разі громада існуватиме.  KV: За рахунок чого відбувається основне наповнення бюджету? Карантинні заходи дуже вплинули на розмір надходжень? Олег Береговий: Майже 70% надходжень до бюджету складає ПДФО із підприємств Зони відчуження. Карантин звичайно вніс корективи у розмір надходжень. З початку карантину до липня район не отримав 2,8 млн гривень. Були проблеми із виплатою зарплат, які досі вирішуються.  KV: Чи підтримує “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте. Олег Береговий: “Свобода” за продаж землі сільськогосподарського призначення, але єдиним покупцем її має бути держава Україна і за ціною, не менше середньоєвропейської. Якщо, наприклад, заможна громада захоче придбати землю у комунальну власність, це також не погано. Але ця земля має залишатись українською. За Конституцією, кожен громадянин має право отримати сільськогосподарську землю. Чи залишиться це право у майбутніх поколінь українців, якщо іноземці чи олігархічні клани і групи, які зараз в умовах важкого економічного і фінансового стану українців, масово скуплять землю за безцінь? Звісно, що ні.  Особисто я навіть не розумію моральної сторони цього питання – як можна продавати землю, кожен сантиметр якої рясно окроплено кров’ю попередніх поколінь українців, які захищали її для нас. Чому саме наше, теперішнє, покоління, має її продати? Чи залишиться наступне покоління українців господарями на своїй землі? Звісно, що ні. Саме таким чином знищували нації. Забирали мову, землю.  KV: Як відкриття ринку землі вплине на аграріїв? Олег Береговий: В Іванківському районі є як дрібні аграрії, так і потужні підприємства. Якщо українську землю почнуть скуповувати іноземці та грошовиті гравці всередині держави, то наші фермери та аграрії опиняться в неконкурентних умовах.  KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації? Олег Береговий: В цілому за п'ять років проведення реформи можу оцінити її позитивно. Раніше бюджету Іванківського району не вистачало навіть на виплату зарплат. Наразі надходження збільшились. Більш того – з'явилися можливості створювати підприємства, які б могли додатково заробляти кошти в бюджет. Проблема у тому, що цього ніхто не робив. Керівники просто витрачали кошти, не думаючи про майбутнє району. KV: За затвердженим адміністративно-територіальним устроєм Київщини, Іванківський район зникне з мапи області. Що думаєте з цього приводу? Чи претендував Іванків на звання адмінцентру? Олег Береговий: Процес стирання Іванківського району з мапи області продовжується не перший рік. Спочатку Іванківську прокуратуру перенесли до Броварів, поліцію та сервісний центр МВС – у Вишгород, архів – у Києво-Святошинський район і так далі. Дуже прикро, що Іванківська районна влада протягом останніх років абсолютно не переймалась питанням збереження району. Хоча мала таку можливість, спілкуючись із представниками ОДА, Уряду.  Оскільки район доволі віддалений від столиці, на мою думку, було б правильно створити окремий район у складі Іванківського і Поліського з центром у Іванкові. Фактично ми живемо, як одна громада. І було б непогано, якби це затвердили на адміністративному рівні. Але ніхто цим не займався. Іванків не претендував на звання райцентру. Мабуть районна влада займалась більш важливими питаннями.  KV: Жителям Іванківщини буде зручно доїжджати до адмінцентру у Вишгороді? Олег Береговий: Прямого сполучення між селами Іванківського району і містом Вишгород немає. У людей не буде можливості їхати у Вишгород щоразу, маючи потребу у вирішенні питань, тим паче літнім людям. З Іванкова до Вишгорода 70 кілометрів, а з Кухарів, Страхолісся, Олізарівки – більше ста кілометрів. Більше того – не з кожного села району можна доїхати в Іванків, перевізник не здійснює маршрути. Люди змушені пішки долати кілометри, щоб потрапити на трасу. Були численні звернення до КОДА, Іванківської РДА. У результаті обласна адміністрація перекладає відповідальність на районну адміністрацію і навпаки.  KV: Чи вірним на вашу думку є рішення уряду щодо об'єднання усього району в єдину Іванківську громаду? Олег Береговий: Теоретично таке рішення єдине є правильним. У районі немає сіл, які б могли стати центром об'єднаної громади. Єдине основне джерело наповнення бюджетів – здача в оренду невитребуваних паїв аграрним компаніям. Проблема в тому, що попередні голови РДА своїми розпорядженнями здали паї в оренду за безцінь. Якщо зараз аграрій готовий платити селянину 8-10% від нормативно-грошової оцінки, то по сільрадам договори заключені під 3-5%. І тоді голови РДА мали право підписувати такі розпорядження. А села втрачають мільйони гривень.  Перед місцевим самоврядуванням наступного скликання стоятиме складне завдання, оскільки ці договори заключені на 8-10 років. Та незважаючи на відсутність коштів, сільради мали амбіції щодо створення окремих громад. Але усі розуміли, що це неможливо.  KV: Після завершення реформи децентралізації податки з Зони відчуження залишаться у громаді? Олег Береговий: Це дуже болюче питання для громади, оскільки саме ці податки є основним наповненням бюджету. Статтею 67 пунктом 3 Бюджетного кодексу затверджено, що ці податки зараховуються до Іванківського районного бюджету. І Зона відчуження адміністративно входила до Іванківського району. Але район перестане існувати.  При формуванні перспективного плану об'єднання громад ще у 2014 році, таке важливе питання не було враховано. Районне керівництво мало боротись за те, аби Зону відчуження включили в Іванківську об'єднану громаду. Більш того – за останні роки багато підприємств перереєструвались у Славутич і сплачують туди податки. І ніхто не вжив жодних заходів, аби цього не допустити. По відношенню до громади це дуже несправедливо.  Було масса звернень до області, кожен голова облдержадміністрації обіцяв, що все буде добре. Однак, конкретних результатів досі немає. Тому вирішення цього питання, скоріш за все, також ляже на плечі майбутнього керівництва громади. “Свобода” йде на вибори якраз для того, аби нейтралізувати усі негативні наслідки діяльності районного керівництва. У будь-якому разі дорога до Зони відчуження пролягає через Іванківський район, тому з нами муситимуть рахуватися.  KV: Свого часу рішення про будівництво ЦСВЯП дуже обурило мешканців району. Які настрої на Іванківщині зараз? Олег Береговий: Враховуючи наслідки аварії на ЧАЕС, які ми відчуваємо і сьогодні, це рішення ніколи не перестане обурювати громаду. Ми й так маємо високий рівень онкології, смертності, ненароджуваності. Нас не почули, прийняли рішення про будівництво. В кінці цього року вже буде завершено будівництво першої черги сховища.  KV: Які проєкти вже були профінансовані за рахунок коштів від будівництва? Чи задоволені кількістю затверджених проєктів? Олег Береговий: Іванківський район не отримав жодної копійки на реалізацію проєктів. Це ще більше обурює громаду. Мешканці побоюються, що ми взагалі можемо нічого не отримати. Причина у тому, що попередні керівники обласної і районної адміністрацій не змогли знайти спільної мови. Основне питання було в тому, хто обиратиме підрядників. Був варіант, аби цим займалось управління капітального будівництва КОДА, що не влаштувало РДА. А обласна адміністрація не погодилась, аби підрядників обирав район.  Раніше ми подавали об'єкти на фінансування. Однак і на цьому етапі виникали проблеми. Хоч попереднє керівництво РДА й знало, що кошти можуть бути виділені лише на реконструкцію чи будівництво, проєкти вони виготовили на ремонт. Громада втратила безліч коштів, це близько 10 проєктів. Деякі проєкти були перероблені, деякі – перероблюють до цього часу. Наразі маю сумніви, що до виборів ми отримаємо якесь фінансування.  Крім того, закон про розподіл коштів від будівництва є неточним. У ньому зазначено, що 10% від кошторисної вартості будівництва об'єкта мають бути розподілені на три прилеглі території – Іванківському, Поліському районам та місту Славутич, але не вказано, за якими критеріями. В цьому році ми звернулись до народного депутата від ВО “Свобода” Оксани Савчук з проханням внести зміни до закону і конкретно прописати – скільки коштів має отримати кожна територія, а також видалити посередника – КОДА, аби кошти громади отримували напряму.  KV: За ці кошти також мали побудувати сміттєвий полігон в Іванкові. На якому етапі проведення робіт? Олег Береговий: Проєкт будівництва мали фінансувати за кошти від будівництва ЦСВЯП, але потім його включили до обласної програми поводження з твердими побутовими відходами. Але жодних робіт щодо будівництва не було розпочато.  Крім того, основна вимога будівництва полігону від інвесторів – великий об'єм сміття. Більший, ніж продукує наш район. Я розумію, що тільки так інвесторам цей бізнес буде вигідним. Але звозити сміття з інших районів в Іванківський – невигідно громаді. Таким чином ми позбавимо район перспективи стати туристичним. Жоден іноземець не захоче їхати навіть у Зону відчуження через Іванківщину, знаючи, що сюди фурами вивозиться сміття.  В Іванкові є полігон, та лише декілька сільрад мають договори на вивезення сміття. На жаль, сміття інших сіл вивозиться у лісосмуги.  KV: Як “Свобода” розцінює хід терреформи та осінні вибори, які мають відбутися вже за новою адмінсистемою? Олег Береговий: “Свобода” готова змагатися у будь-якій конфігурації виборів. Ми маємо постійно діючі активні осередки та реальних членів партії і ми чудово розуміємо, що маємо йти на вибори, перемагати і не просто критикувати, а брати на себе відповідальність.  KV: Що думаєте з приводу нового виборчого законодавства? Якими, на вашу думку, повноваженнями мають бути наділені депутати місцевих та обласної рад? Олег Береговий: У законі про вибори вважаю неправильним пункт щодо грошової застави, який значно обмежує можливості партій, які не працюють на серйозні фінансові групи. Також вважаю, що 3% бар'єр був би більш справедливим, оскільки при такій конфігурації і з такими суперниками, 5% для деяких партій є неможливим.  Наразі депутатських повноважень вистачає. Проблема в тому, що далеко не всі депутати їх знають та використовують. Якщо депутат активний та сумлінно виконує свої обов'язки, то механізмів для дій більше, ніж достатньо.  KV: Як “Свобода” сприйняла перегляд закону про державну мову? Які можуть бути наслідки через внесення змін до закону? Олег Береговий: “Свобода” завжди стояла на захисті державної української мови і за необхідності ми будемо надалі за неї боротися. Внесення змін до закону тільки посилює протистояння у суспільстві. Це питання постійно будуть “підігрівати” – під вибори чи складну економічну ситуацію, щоб відвернути увагу громадян.  Там, де є українська державна мова, де її вивчають і поважають, там не буде російських градів і не будуть кликати на допомогу Путіна. Я не розумію, чому українці, які все життя спілкувалися російською, не можуть вивчити українську. Ми вивчаємо англійську, французьку, китайську, але не українську. Якщо для когось це принципово, то я вважаю, для держави це також має бути принципово і таких громадян мають змусити вивчити державну мову.  KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори? Олег Береговий: Люди мають голосувати за “Свободу”, тому що об'єктивно інших кандидатів я не бачу. На місцеві вибори будуть йти нові проєкти та партії, у чиїх рядах будуть ті, хто керував районом 5, 10, 15 років. Вони мали владу, усі важелі впливу для змін, але зараз кожен може оцінити результат їхньої роботи. Під кожні вибори вони змінювали політичне забарвлення і виконували завдання своїх спонсорів і покровителів.  У “Свободи” немає спонсорів, телеканалів чи олігархічних груп, які стоять за партією і потім будуть давати депутатам вказівки. У “Свободи” є головне – послідовність у боротьбі за права громад. Ми не відмовляємо у допомозі, для нас немає “незручних” чи небезпечних питань. Ми завжди йдемо до перемоги і будемо боротися за кожного.  Читайте: Керівник обласної “Свободи” Ігор Сабій: “Влада боїться двох речей – преси і людей на вулицях”КиевVласть

Ситуація із поширенням вірусу на Київщині стабілізувалася, але до остаточної перемоги над COVID ще далеко, тому карантинні обмеження в столичному регіоні продовжують діяти. Утім, карантин – не означає простій. В області триває реорганізація адміністрації та повним ходом йде виконання програми Президента “Велике будівництво”. Про це KV стало відомо у ході онлайн-брифінгу в.о. голови КОДА Василя Володіна щодо ситуації у Київській області 4 серпня. Епідеміологічна ситуація За даними Київського обласного лабораторного центру, в області зафіксовано 3877 випадків захворювання на коронавірус, з них одужало 2866 осіб, фактична кількість хворих – 1111. померло 65 осіб. Встановлено медичне спостереження за 13102 контактними особами. За добу підтверджено 32 нові випадки захворювання. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   В області триває адаптивний карантин. Продовжується масочний режим. Володін нагадав про правила безпеки та необхідність дотримання заходів проти поширення вірусу, в особливості для літніх людей.  Реорганізація структури КОДА У Київській ОДА розгорнулася оптимізація структури: стало 26 структурних підрозділів замість 21, штат скоротився на 7%. Головна мета – посилення важливих функцій: розвиток туризму, цифровізація, пасажирські перевезення та питання власності, у тому числі у рамках завершення адміністративної реформи. Нові підрозділи мають сконцентруватися на сферах, яким не приділяли уваги раніше. До моменту повної реорганізації "припинені" управління, департаменти та відділи продовжать виконувати свої повноваження та функції.  "Ми зацікавлені у залученні професіоналів. Запрошую всіх, хто відчуває у собі потенціал, взяти участь у конкурсах на заміщення посад у КОДА. Чекаємо людей, які прагнуть служити Батьківщині та області", – зазначив Володін. Читайте: Операція Оптимізація: губернатор Володін реформував адміністрацію Київщини “Велике будівництво” Проєкт "Велике будівництво" рухається згідно затвердженого графіку. На сьогоднішній день Київщина завершила 6 об'єктів: будівництво Вишнівської ЗОШ №1; добудова школи №1 в місті Українка; реконструкція-перепрофілювання будівлі під дошкільний навчальний заклад у місті Ірпінь; реконструкція дитячого навчального закладу "Яблунька" у Вишневому; капітальний ремонт спортивних майданчиків на території школи "Сузір'я" у Вишгороді; будівництво футбольного поля в Петропавлівській Борщагівці, Києво-Святошинський район. На завершальній стадії будівництво гімназії на 14 класів у місті Буча (98% готовності) та реконструкція дитячого навчального закладу “Чебурашка” у Вишгороді (92% готовності).  Продовжується будівництво комунального дошкільного дитячого навчального закладу у місті Вишгород та дошкільного навчального закладу на 230 місць у селі Нові Петрівці (понад 70% готовності). По одному об'єкту спортивної інфраструктури триває етап заключення договору, ще по одному – етап оскарження переможців.  Ступінь готовності об'єктів “великого будівництва” в області складає 60%. Загальноосвітні навчальні заклади – 62%, дошкільні навчальні заклади – 72%, стадіони – 45%.  Спортивна інфраструктура Загалом у липні поточного року було введено в експлуатацію 10 майданчиків для воркауту в опорних навчальних закладах. Усі вони обладнані сучасним спортивним інвентарем. Футбольный клуб “Колос” села Ковалівка Васильківського району у липні за підсумками сезону 2019-2020 років потрапив до розіграшу Ліги Європи сезону 2020-2021 років. Наразі домашні матчі команда проводить на своєму стадіоні, де також проходить реконструкція з будівництвом нових трибун на 7 тисяч місць.  Робочі поїздки Багато інформації про потреби мешканців області зараз Володін отримує під час поїздок районами.  “У такий спосіб реалізую один із обіцяних принципів керування, а саме – влада ближче до людей, адже через карантин тривалий час під забороною особистий прийом громадян, а зустрічі на свіжому повітрі із дотриманням карантинних вимог дозволяють оперативно реагувати на потреби людей”, – зазначив він.  Голова КОДА встиг побувати у Баришівському, Богуславському, Бородянському, Вишгородському, Володарському, Згурівському, Іванківському, Миронівському, Поліському, Сквирському, Ставищенському, Тетіївському і Яготинському районах. У решту районів заплановані поїздки у найближчий час.  Питання, що турбують людей, дуже різні – від отримання посвідчення інваліда до допомоги у придбанні транспорту для школярів чи для дитячого будинку сімейного типу, виділення земельних ділянок учасникам АТО, до коригування меж міста, газифікації сіл, очищення водойм, ремонту доріг, утеплення соціальних об'єктів, тощо.  “Разом з тим майже усі вони стосуються витрачання коштів. Тож вважаю великою вдачею мати нагоду напряму доносити мешканцям Київщини ідею народного бюджету 2021 року. Докладаю максимум зусиль, щоб в наступному році в області фінансувались напрями та проєкти, які потрібні людям. Крім того, майже на кожній зустрічі отримую запитання про новий розподіл районів та пояснюю – єдине, що зміниться для людей, це те, що усіма коштами керуватимуть об'єднані територіальні громади. Школи, лікарні, ЦНАПи тощо працюватимуть, як і працювали. Усі питання, що лунають на зустрічах, тримаю на особистому контролі. Про їх виконання буду звітувати публічно під час наступних візитів до цих районів”, – закінчив Володін. Як писала KV, з 2 червня у Київській області дозволена робота спортзалів та басейнів, відвідування освітніх занять у групах до 10-ти людей, в тому числі автошколи. Відновлено рух залізничного транспорту і міжобласних автотранспортних перевезень. Під забороною залишаються дитячі табори, санаторії та зелений туризм. Читайте: Коронавірус на Київщині: відкриття спортзалів, басейнів та запуск залізничного транспорту Фото: колаж KV КиевVласть

В Одеському художньому музеї відкрилась виставка сучасного столичного художника Юрія Сівіріна – проєкт “Чорне дзеркало” при кураторстві Людмили Березницької. До експозиції ввійшли роботи написані за останні 5 років. Це велетенські живописні полотна та лаконічні твори на папері. Загалом до Одеси привезли понад 74 робіт, проте розвісили у залі лише половину, щоб не перевантажувати сприйняття і залишити глядачам “повітря”. “Обирати роботи для експозиції виявилося непросто. Адже я люблю усі картини Юрія. Два дні пішло на розвішування робіт і 31 картину відправили на сховище, хоча їхні фото можна побачити у каталозі виставки. До речі, дві найбільші роботи Юрій написав спеціально під цей велетенський зал з 7 метровими стелями. За схвальними відгуками критиків вийшло стильно, а головне – змістовно” – розповіла кураторка виставки Людмила Березницька. Сам Юрій Сівірін на відкриття не приїхав. Художник уникає публічності і не любить світських заходів, зосереджений на творчості.  Проте обіцяє таки відвідати Одесу пізніше.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Творчість Юрія Сівіріна називають посмедійною. Художник тонко відчуває час та актуальні проблеми. Його картини – це робота з різними контекстами, в тому числі з історією мистецтва, які він трансформує  і втілює в сучасній живописній манері, доповнює їх особистими думками і переживаннями. Зосереджуючись на безкінечному потоці невідфільтрованної візуальної інформації з інтернету художник намагається її структурувати і використовує не нові медійні методи, а живопис, відроджує його спроможність бути актуальним. За його допомогою сучасні сенси стають предметом саме традиційної живописної технології. За словами Людмили Березницької в творчості художника гостро відчувається страх хаосу і непередбачуваності сьогодення, він оголює рани і веде діалог виходячи за межі шумів інформаційного простору. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Перед Одесою проєкт був представлений в Bereznitsky Art Foundation.  Якість робіт та експозиція отримали схвальний відгук директора Одеського художнього музею Олександра Ройбурда, саме він і запросив проєкт в Одесу, бо побачив в його творах “не тільки зв’язок з Українською “Новою хвилею” та історичну спадкоємність, але й обдарованого сучасника, який створює актуальне мистецтво, наповнене сучасним змістом. Під враженням від виставки та образів Юрія Сівіріна і Президент Швейцарії Симонетта Зоммаруга. Відвідання виставки в  Bereznitsky Art Foundation було першим в програмі  візиту Президента Швейцарії до Києва. Так вона продемонструвала свій інтерес до сучасної культури України та зазначила, що культура - це ключовий інструмент міжнаціональних стосунків і взаєморозуміння. Раніше роботи Юрія Сівіріна були на престижних київських майданчиках, зокрема, у Київській національній галереї мистецтв, його роботи брали участь у  колективних концептуальних  виставках в Мистецькому арсеналі, Українському домі та  в інституті проблем сучасного мистецтва. Тож очевидно, що настав час представити його творчість в одному з провідних музеїв України – Одеському художньому. Першими експозицію напередодні відкриття відвідали члени клубу Маразлі, які допомагають музею вирішувати фінансові проблеми. На офіційне відкриття прийшли сотні глядачів і при вході утворилася черга. Першу екскурсію залами провела куратор Людмила Березницка. За її словами, такий обмін культурними досягненнями між містами безцінний, бо не лише сприяє міцній комунікації та взаєморозумінню, але й надихає, як глядачів так і художників з різних регіонів.КиевVласть

Якщо ви хочете відпочити від гамірних вулиць, поспілкуватися з живою казкою природи, – запрошуємо вас до Голосієва. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм оздоровлення – що врешті-решт означає здоров'я – є соціальною цінністю, тому отаннім часом досить популярним став такий вид відпочинку як екотуризм. Суть його полягає у власне здійсненні рекреації та туризму та збереженні при цьому природних комплексів без заподіяння шкідливої дії на них. Гасло екотуризму: “Не брати нічого, окрім фотографії, не залишати нічого, окрім слідів.” Проте створити повністю екологічний маршрут досить складно тому частіше за все розробляють пізнавальні маршрути. Найбільший попит на такі маршрути проявляється в межах урбанізованих територій. Еколого-сакральна стежка – це специфічний одноденний маршрут, пов'язаний з конкретною географічною місцевістю, яка має культурно-релігійно-історичне значення для людського соціуму. Сакральні (священні, культові) природні об'єкти, це,  зазвичай,  характерні, шановані в народі елементи ландшафту, які є місцями поклоніння, відправлення обрядів і, одночасно, елементами культурної спадщини етносів, народів чи окремих соціальних груп. Це особливі місця духовного єднання людини з Природою. До таких об'єктів належать природні джерела, окремі дерева й цілі гаї, ділянки лісу, озера, річки, водоспади, скелі, печери, гори, окремі камені, острови. Вони вважаються представниками різних релігій, що успадкували цю традицію від своїх предків, що володіли традиційними знаннями. Ці об'єкти зберігаються протягом століть і тисячоліть і служать зразками дбайливого і натхненного ставлення до природи. Багато хто з них мають велике наукове значення як еталонні зразки елементів природного ландшафту, відіграють важливу роль у збереженні біорізноманіття. Екологічна стежка  –  як правило, пішохідна стежка з контрольованою протяжністю та незначними фізичними навантаженнями, яка має форму петлі (починається і закінчується в одній точці). Я намагалась дослідити наскільки можливе створення спеціалізованого туристського маршруту, як одного із суттєвих складових в рекреаційній діяльності на прикладі території регіонального природного парку "Лиса гора". Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Лиса гора – парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Тут  знаходяться такі об'єкти Природно-заповідного Фонду України: Пам'ятка природи місцевого значення “Дуб Відун”, смарагдові острови, затишні парки, золотокорі соснові бори. Загадкова гора, на схилах якої поки що шелестить ліс, а верхівка вкрита сухими степовими луками. Мабуть, саме через такий розподіл рослинності її звуть Лисою. Майже на 70 м підноситься вона над Дніпром. Тут, де дуби-велети шелестять над валами давнього форту, буяє фантастичне розмаїття – майже 400 видів рослин. За цим показником Лиса гора залишає далеко позаду подібні історичні місцевості Європи. З них п’ять видів Червоної книги України та численні регіонально-рідкісні види дали змогу відомому фахівцю-ботаніку професору  В. І. Чопику назвати цю територію “еталоном флори урбанізованих територій”. Вражає і різноманіття тваринного світу: тут і рідкісна неотруйна змія – мідянка, і навіть славетний горностай, що також занесені до Червоної книги України. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться За часів Київської Русі на Лисій горі проводили свої обряди язичники. Древні волхви зробили перші підземні ходи на Лисій горі. Сьогодні тут існує відновлене  язичницьке капище. Дуже цікаве місце. У народі Лису гору поділяють на три частини. Перша — Русалчин яр, названий так через розташоване в ньому озеро, в якому згідно з повір'ями мешкають русалки. Друга — це Відьмин яр. Найбільша частина гори — Мертвецький гай. У цій частині виявлені містичні поховання минулих століть. Згодом частина гори перейшла під владу Печерського монастиря. Тут християнські монахи розміщували свої пасіки. Ченці створили своє підземне місто-монастир, з'єднавши Гору з Печерською Лаврою підземними ходами. Лиса гора – місце історичне. З давніх-давен вона була одним з центрів осілості в середньому Придніпров’ї, маючи статус стратегічного пункту в гирлі Либіді. Тут найвідомішим російським фортифікатором Е. І. Тотлебеном було зведено потужний форт. Наразі у складі укріплень збереглися майже всі земляні споруди. Сьогодні під Лисою Горою існує ціле підземне місто, яке складається з цілого комплексу підземель – від збережених келій давньослов'янських жерців до покинутих сучасних військових баз. Даний квест-маршрут має назву “У пошуках натхнення”.  Маршрут прокладений не лише по асфальтованих доріжках, а й ґрунтовими стежками. Перепади висот протягом маршруту досить значні і потребують хоч найменшої фізичної підготовки. Еколого-сакральний маршрут розпочинається біля воріт Українського Науково-дослідного гідрометеорологічного інституту УкрНДГМІ. До початку пішохідного маршруту можна дістатися від станції  метро “Либідська” на маршрутці № 212 до проспекту Науки, 35А. Необхідно перейти дорогу на світлофорі і прямо перед очима постане маленька вуличка. Старий асфальт тут подекуди потріскався. Місцями він обривається і переходить у мощену бруківку. Деяким ця частина дороги може нагадати Андріївський узвіз, її строката структура не лишає і сумніву, що цій дорозі вже не мало років. Ми  йдемо130 метрів. Етап 1. Інститут УНДГМІ. “Ворота до спокою”  Завдання: дізнатися, яке основне значення має Київська метеорологічна обсерваторія. Історія УНДГМІ веде свій відлік з 15 травня 1855 року,  коли відбулось офіційне відкриття Київської метеорологічної обсерваторії, яка започаткувала створення систематичних метеорологічних спостережень, їх аналіз й узагальнення. Основними завданнями УкрНДГМІ є розвиток гідрометеорологічної науки шляхом виконання фундаментальних та прикладних досліджень в галузі гідрометеорології та базового моніторингу природного середовища, здійснення наукового та науково-методичного забезпечення діяльності гідрометеорологічної та інших оперативних служб Міністерства надзвичайних ситуацій України, а також координація наукових досліджень по гідрометеорології в Україні. Обійшовши будівлю ліворуч, ми виходимо на алею, проходимо 60 м і ліворуч бачимо метеорологічну станцію з синьо-жовтою кулею на даху. Ще через метрів десять по обидва боки - метеомайданчики, для яких характерна відсутність будь-яких рослин окрім трави. Далі простір навколо алеї поступово занурюється в кущі, а потім у дерева, огороджуючи наш маршрут немов живими мурами від навколишнього світу. Приблизно через 40 м нас  чекає розвилка. Асфальтована доріжка  веде далі по прямій, а нам необхідно буде звернути ліворуч на ґрунтову. Тут розпочинається шлях до РЛП “Лиса гора”. Перші 120 м шлях йде через  бур'яни, до великої дубової алеї, де високі дуби щільно ростуть один біля одного, продовжуючи химерну живу огорожу до Лисої гори. Через 95 м, ліворуч ми побачимо оглядовий майданчик. Етап 2. Над урвищем Завдання: визначення видів рослин на цій місцевості. Рельєф від пологої вершини, на якій ми знаходимось, стрімко,  іноді утворюючи тераси, спадає до низу на 50 – 60 м. Деревостани схилів формують клени, ясен, черешня, в'яз, а подекуди – високі берези. Через 20 метрів алея роздвоюється. Одна її частина різко (під прямим кутом) повертає праворуч, а ми йдемо прямо ще приблизно 50 м. Грунтова доріжка спускається до лісистої території, через 100 метрів вона йде ліворуч. На луках ростуть різні трави: грястиця,  конюшина, люцерна жовта, ковила волосиста, корячка морозниковидна тощо. Лучні трави влітку тут дуже високі, майже в зріст людини. Також тут можна побачити мало поширений вид, що охороняється на території м. Києва та його околицях – це скорцонера пурпурова – дуже гарна рослина, квіти якої мають ванільний запах. Так ми проходимо приблизно 110 м. І на розвилці йдемо прямо. За декілька метрів доріжка звужується і вивертається ніби змія. Ми проходимо під невеликим поваленим деревом .  Його коріння ще в землі, але на дереві вже не росте листя, гілки сухі та ламкі. Це дерево наче вітає чи, може, попереджує людей, що вони входять на територію регіонального ландшафтного парку “Лиса гора”. Як остання перешкода попереду підіймається півметровий насип. Оминаючи його, ми входимо до території РЛГІ “Лиса гора”. Одразу ж з головної доріжки виокремлюється декілька маленьких стежинок в різні сторони, але ми залишаємось на головній доріжці, яка звергає ліворуч, потім знову вирівнюється. Перед нами – галявина із молодими деревами. Через  60 м нам необхідно звернути ліворуч, по маленькій стежці вздовж покрученого дерева пройти до повалених пеньків, на яких можна зробити привал. Етап 3. “Привал”. (Зона відпочинку) Завдання: з’ясувати де ще в Києві є гори з такою же назвою. Тут дуже тихо, лише зрідка шумить вітерець, іноді можна почути як стукає по дереву дятел. За рахунок того,  що ця територія була до 80-х рр. зачинена для звичайних відвідувачів, тут збереглися первинні геофізичні особливості. Традиція слов'янського фольклору пов'язує проведення різноманітних шабашів нечистої сили з Лисою горою під Києвом. Як і належить Лисій горі, верхівка у неї безлісна. Треба, щоправда, зауважити, що до середини минулого століття її зазвичай називали інакше – Дівич-гора. Таке ім'я давалося горам, на яких в язичницький період були святилища Лади – богині шлюбу і веселощів, а в більш віддалені часи, можливо, і Кібели – Великої Матері Миру, покровительки домашнього вогнища. Назва "Лиса гора" в різний час носили щонайменше чотири київських височини. Зараз не можна вказати з повною  упевненістю, на якій з них збиралася нечиста сила. Може бути, і на нинішній. У всякому разі, її історія в останніх століттях видається досить похмурою. Лиса гора – елемент східнослов'янського, зокрема українського, фольклору, пов'язаний з чаклунством і надприродними силами. Для території Лисої гори характерна певна міфологічна зацікавленість. Її існування пов'язують з такими явищами, як місце геопатогенної зони та містичної сили. Люди,  проходячи цими стежками, часто відчувають слабкість, нездужання, головний біль, іноді – манію  переслідування. Або навпаки, деякі туристи, відчували лише позитивні враження.  Соціальне опитування показало, що посилені, іноді нетипові для конкретної людини відчуття отримують 9 із 10 осіб, що перебувають у цій місцевості. Це показує чутливість організму до  нестабільності енергетичного балансу в даному парку .  Назву “Лиса гора” у Києві мали також: Чортове Беремище (Хрещатицьке Беремище на території парку Володимирська гірка); Старокиївська гора в урочищі Горбачиха (піщана місцевість між Микільською слобідкою і Вигурівщиною); Юрковиця (найвища із Западинських піщаних гір). Назву “Лисогірська” мала також сучасна вул. Западинська . Відпочивши, ми продовжуємо свій шлях по стежці ліворуч і через метрів 30  входимо в ліс з високими й старезними дубами та  грабами, які можна охопити лише втрьох-вчотрирьох. Ми проходимо через цей клаптик лісу навпростець, беручи трішки праворуч (азимут приблизно 20°) і зупиняємося біля дуба, який вражає своїми габаритами. Ліворуч від нього стежка різко йде вниз (приблизно 70° – ухил). Після різкого спуску, через 3 м йде такий же крутий підйом. Стежка доволі крута, коріння дерев утворює щось подібне до сходинок. Але воно того варте, бо ми виходимо до незвичайного дерева. Етап 4. “Дерево бажань” Всередині це дерево порожнє. Дехто вважає, що в нього потрапила блискавка і випалила його всередині. Місцеві мешканці переказують легенду, за якою в це дерево в день літнього сонцестояння необхідно вкидати записки з бажаннями і бажання збуваються. Загадуємо бажання і  йдемо далі. На розвилці звертаємо ліворуч,  проходимо повз велику березу і через приблизно 110 м опинимося на перехресті великої ґрунтової дороги та невеличкої стежки. Прямуємо по грунтівці вгору, оминаючи “Мертві дерева”, після галявини рухаємося на схід, а ще через 80 м беремо ліворуч. Етап 5. “Дорога мертвих дерев” Завдання: з’ясувати, від чого пішла назва гори “Лиса гора”. Пройшовши близько 230 метрів, зупиняємось посеред мовчазного степу різнотрав'я, де ростуть зірочник ланцетовидний та тонконіг дібровний, зрідка – копитняк європейський. А також  чагарники  шипшини й  гліду. По обидва боки височіє мішаний ліс. Лише тут стоять білі сухі дерева. Це наша п'ята точка “Дорога мертвих дерев”. Проходячи повз “мертві дерева”, які стоять тут уже декілька десятиліть, можна отримати низку вражень. Це можна пов'язати з одним із фактів походження самої назви гори. Здавна у слов'ян будь-які височини були їх місцем поклоніння богам. Зазвичай дерева, що росли на вершинах гір або горбів, вирубували та випалювали, а згодом на відкритих майданчиках влаштовували капища (місце поклоніння). Це – ще одна версія назви  “Лиса гора”. Є стародавня слов'янська легенда, згідно з якою землю опоясує змія, що кусає сама себе за хвіст. Місце, де вона себе кусає, розташоване в районі Києва і називається Лисою горою. Крім легенд є багато теорій чому Лиса гора є проклятим місцем. За часів монголо-татарської навали існували Китаївська і Голосіївська “пустоши”. За гіпотезою науковця Дмитра Лаврова, багато киян ховалося в них від ворогів. Хан Батий, щоб не залишати в тилу супротивників, звелів печери замурувати. Безліч людей загинуло, і саме їхня страшна смерть і неспокій душі сильно впливають на енергетику околиць Лисої гори. Згідно з переказами, відьми й інші казкові істоти регулярно збиралися на Лисій горі, де влаштовували шабаші. Згадки Лисої гори зустрічаються в численних історичних і літературних джерелах, у тому числі в творах Миколи Гоголя і Михайла Булгакова (який використав образ Лисої гори у своєму романі “Майстер і Маргарита” як місце розп'яття Ієшуа), а також у творчості Модеста Мусоргського. Також Лиса Гора згадується у повісті братів Стругацьких “Понеділок починається в суботу” як місце проведення “зльотів” відьом та іншої нечистої сили і в серії книг про Таню Гроттер і Мефодія Буслаєваа /знаменитого фантаста Дмитра Ємця, а також у письменниці – Лади Лузіної “Київські відьми”. Відпочивши, ми прямуємо далі у східному напрямку. До наступної точки майже 600м. Дорога починає вивертатися в різні боки, то праворуч, то ліворуч. Через 15 м у нашу дорогу ввійде ще одна і обидві повернуть у лівий бік до оглядового майданчика, де росте самотнє дерево. Етап 6. “Самотня” Завдання: визначити, що можна побачити з оглядового майданчика. Асоціюється це дерево з образом дівчини, яка стоїть на пагорбі над великим Дніпром і чекає свого коханого. На протилежному боці від оглядового майданчика розпочинаються Фортифікаційні насипи. Одна з маленьких стежок прямує на вершину цих насипів. Там часто можна побачити поодиноких людей, які сидять у позі лотоса та медитують. За місцевими віруваннями – це “місце сили” (енергетично насичене місце). Щодо оглядового майданчика, то кожний, хто тут побуває знайде саме свій окремий об'єкт, що його зацікавить. Через 25 м після оглядового майданчику  звертаємо ліворуч, на захід і входимо до  листяного, здебільш дубово-грабового  лісу. Рушаємо звивистою дорогою, паралельно дороги “мертвих дерев”,  повз відомі на всю Україну фортифікаційні ДОТи. У 1872 році на Лисій горі розгорнулися будівельні роботи. Почав здійснюватися грандіозний план відомого фортифікатора Е. Тотлебена – оточення  Києва лінією з 27 фортів. Під час будівництва укріплень рельєф гори був сильно спотворений за рахунок насипання валів і прориття ровів. У насипах влаштовувалися потерни (тунелі, в яких можна було встановлювати знаряддя для стрільби  по наступаючим). На їх цегляній кладці від нудьги розписувалися багнетом вартові. Такі написи-графіті в безлічі збереглися донині. У фортеці були побудовані складські приміщення, зруйновані в останні роки. Етап 7. “Тиха дорога”: послухати тишу До нашої сьомої точки ми проходимо майже 300 м. Навколо нас стигне тиша. Серед комах, якщо не шукати а просто прогулюватись, тут лише можна зустріти комара, або рогача, іноді тут можна побачити деревних бджіл. Зупиняємося біля  ДОТу №3. Тут можна просто помовчати та насолодитися тишею.  Сюди майже не доноситься гуркіт машин, птахи тут співають лише навесні та влітку. Навіть коли йде дощ, тут його торохкотіння притихає. По обидва боки від дороги, по якій ми прямуємо далі через четвертий ДОТ до п'ятого,  нас супроводжує доволі дивне відчуття. Проходячи повз ДОТи, варто придивитися й до жовтих цеглин, не лише тому, що вони майстерно змуровані в підпірні стіни, які обрамовують вхід до тунелів. Тут, біля важких, окованих залізом брам, десятки років стояли вартові, і дехто з них не втримувався від спокуси написати власне ім'я. Ці написи, непомітні здаля, зблизька проступають своєрідними візитівками багатьох поколінь солдатів. Трапляються досить незвичні тексти. Солдатські автографи нагадали про молодого бійця Київського караульного полку часів громадянської війни, згодом відомого письменника К. Г. Паустовського, який теж ніс охорону військових складів “десь за Байковим кладовищем”, можна допустити, що саме тут, згадуючи епізод, описаний ним у “Повісті про життя”. Дослідження написів на мурах Лисогірського форту могло б відкрити цікаві сторінки історії міста ХІХ-ХХ ст. Дійшовши до головної галявини РЛП “Лиса гора”, ми повертаємо ліворуч,  до ДОТу №5. Він знаходиться у глибині і є найчистішим серед усіх ДОТів. Через нього ми пройдемо на той бік насипу і подивимось, як він виглядає не з “парадного входу”. Пройшовши через ДОТ, повертаємо праворуч, піднімаємося до основи насипу, зупиняємося біля ДОТу №6 і підіймаємося по ньому назад до головної галявини. Етап 8. “Біля каменя”  Прямуємо до розміченого поля – одного з пунктів зустрічі місцевих неформалів “Толкіністів”. Тут – головна пам'ятка-символ існування цього парку -  Великий камінь, на якому написана назва і дата заснування парку. Тут ми відпочиваємо. Через 20 хвилин ми збираємось у подорож – останній ривок. Виходимо знову на головну дорогу, яка прямує вздовж ДОТів. Дорога тут урвиста як і на початку, місцями трапляються частини, викладені камінням. Проходимо через  ДОТ № 7,  в якому часто збираються неформали і звертаємо праворуч,  убік Дніпра.  Через 145 м виходимо на асфальтовану дорогу. Тут колись була Пожежна станція, але її закрили та розібрали по цеглинках. Повернемо ліворуч і через 150 м опинимося біля  КПП, а там майже 200 метрів -0 і остання точк маршруту.  Етап  9. “Між світами” Остання, дев'ята точка знаходиться при виході з РЛП “Лиса гора”. Її назва повністю підтверджує стан тих хто пройшов увесь еколого-сокральний маршрут – “Між світами”. Ми зупиняємось тут наостанок щоб обернутися і ще раз подивитись на велич великих дерев, що десятиліттями обороняли таємничі скарби природи та людини на цьому острівці великого міста Києва. Через 30 метрів  – уже місто: автомобільні дороги, пробки, гамірні й  засмічені вулиці, натовп та імпульсивний ритм соціуму. Але це через 30 метрів, а поки що ми знаходимось на доволі широкій дорозі в пониззі гори посеред листяного лісу, тиші й  атмосфеи спокою. І ось ми виходимо з РЛП “Лиса гора”, наш еколого-сакральний маршрут закінчений і ми можемо пройти через міст і сісти на маршрутку, яка прямує до Центрального автовокзалу. Або ще трошки пройти до станції метро Видубичі і прямувати по домівках. Читайте: Лысогорский форт, где захоронено огромное количество боеприпасов всех времен, смертельно опасен (фото, видео) Фото: https://www.segodnya.ua/ КиевVласть

З 25-26 липня павільйон ВДНГ готовий прийняти гостей та жителів столиці на щорічний фестиваль Кураж Базар. Вже в зовсім новому форматі. Кураж перетвориться на денний танцювальний фестиваль для всіх. “Настав час змінювати формат відпочинку, більше не треба розділяти день і ніч, на дитячий і дорослий час, хочеться рівноправності між ними і класної колаборації музики і шаленого контенту”, - зазначила одна з організаторок проєкту.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Цьогорічний Кураж Базар акцентує увагу  на чотирьох речах: барахолка, музика, перформанс, благодійність. І нічого зайвого. Організатори фестивалю потурбувались про безпеку і підготували антисептики,  пункти із захисними масками та розміткою для безпечного функціонування Куражу.  Цього року відвідувачів Кураж is Back очікує: -відбірна вінтажна барахолка під відкритим небом ; - сет улюблених київських діджеїв з імпровізацією на сцені;  - лекції та воркшопи на свіжому повітрі, мистецтво та перфоманси; - активні ігри на свіжому повітрі (теніс, аерохокей); - фудкорт і  довгоочікувана подія – відкриття винного магазинчику “Синичка”; - аутдор бар від Bacardi Ukraine, тераса з видом на головну площу від Aperol Spritz, лаунж-зона з барбекю від PepsiCo Ukraine та пляж з баром від Corona. “Кураж Базар” — київська благодійна барахолка (блошиний ринок), яку створила у 2014 році Альона Гудкова. Перший захід був проведений влітку 2014 року під назвою “The New Old”. Подія відбулась на Воздвиженці у форматі барахолки, де участь була безкоштовна, а вторговані під час продажу вживаних речей кошти передавалася на благодійність. Його відвідали понад 8000 людей. У результаті організатори зібрали 110 000 грн на благодійність.  Коли: 25, 26 липня Час роботи: 11:00–22:00. Ціна квитка: — 150 грн (онлайн замовлення) Дітям до 12 років, людям з інвалідністю, людям пенсійного віку, учасникам бойових дій, вагітним та іменинникам вхід безкоштовний. Місце проведення: 19-й павільйон ВДНГ (проспект Глушкова, 1) Джерело: concert.uaКиевVласть

Після завершення реформи децентралізації Києво-Святошинський район зникне з мапи Київщини. Населені пункти району утворять об'єднані громади та житимуть за новим адміністративно-територіальним устроєм. Про те, які проблеми громадам доведеться вирішувати після виборів, чим може закінчитись відкриття ринку землі та як район переживає карантинні обмеження у інтерв'ю KV розповів заступник голови Києво-Святошинської районної ради, голова фракції ВО “Свобода” у районній раді Олександр Однороманенко.  KV: Вже четвертий рік ви є заступником голови Києво-Святошинської райради. З якими проблемами до вас найчастіше звертаються мешканці? Олександр Однороманенко: Найчастіше мешканці звертаються з проблемами, які можна назвати особистими. Люди приходять за матеріальною допомогою, потреба у якій виникла через життєві обставини – тяжка хвороба, проблеми у сім'ї. Із земельними проблемами – іноді родичі між собою не можуть поділити спадщину, земельні гектари. Буває, учасники АТО звертаються за допомогою у вирішення питань із виділенням землі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  З 2015 року почався процес децентралізації і багато функцій були передані органам місцевого самоврядування. Але жителі району цього не розуміють і продовжують звертатись у районну раду. Вони звикли, що це вищий орган влади і тут вирішуються усі питання.  Якщо розумію, що не маю повноважень, аби допомогти у вирішення питання, то направляю депутатське звернення із описом проблеми органу місцевого самоврядування, на території якого проживає людина.  KV: Наскільки складним цей рік є для Києво-Святошинського району? Яка ситуація із бюджетними надходженнями? Олександр Однороманенко: На щастя, районний бюджет не дуже постраждав через карантинні обмеження. Основні податки району – це ПДФО. Великі підприємства, які наповнюють більшу частину бюджету, не припиняли свою діяльність.  Нам вистачає коштів на виплату заробітних плат у повному обсязі, це захищені статті витрат. Плануємо у кінці року мінімальне виконання бюджету.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться KV: Політичну ситуацію у районній раді наразі можна назвати стабільною? Олександр Однороманенко: Я вважаю, що зараз політичну ситуацію у районній раді можна вважати стабільною. Після зміни голови районної ради є депутатська більшість, взаємопорозуміння. Думаю, що без політичної кризи Києво-Святошинська районна рада VII скликання допрацює до кінця своєї каденції.  KV: А які основні проблеми є у Києво-Святошинському районі? Як їх вирішити? Олександр Однороманенко: Основною проблемою залишається вивезення твердих побутових відходів. У 2016 році було закрито сміттєвий полігон у Тарасівці і тепер району нікуди вивозити сміття. Кожен орган місцевого самоврядування самостійно домовляється із полігонами у Васильківському, Бородянському районах. Через це збільшився тариф на вивезення, до того ж полігони не готові приймати весь об'єм сміття, який продукує наш район. А кількість жителів продовжує зростати, будуються нові багатоповерхові будинки.  Побудова сміттєпереробного заводу європейського рівня вирішила б проблему. Але ми розуміємо, як громади ставляться до таких заводів, коли йдеться про будівництво на їхній території. Ми проводили роботу з інвесторами, і головна вимога – достатній об'єм сміття. Окремо кожна громада цю вимогу виконати не зможе, якщо голова ОТГ буде підписувати контракт на ввезення сміття з інших громад на свою територію – виникне конфлікт. Тому потрібно вирішувати сміттєву проблему відразу для всього району. Внаслідок реформи децентралізації район, скоріше за все, зникне з мапи Київської області. Тому цей виклик стоятиме перед Київською обласною радою наступного скликання та перед державою. KV: Є проблеми із дорогами? Олександр Однороманенко: У районі є транспортна проблема. Будуються нові житлові комплекси, збільшується населення, але дороги залишаються старими. Їх ремонтують, вони у гарному стані, але вони вузькі для виїзду у столицю, через це постійні затори. Наприклад, дорога через Бишівську трасу веде у історичну частину села Софіївська Борщагівка. У тій частині розширити дорогу не можна, бо навколо житлові будинки.  Є проєкт побудови дороги по проспекту Небесної сотні, яка має вийти до Житомирської траси. Це частково розгрузить вузький виїзд із Софіївської Борщагівки на Окружну дорогу.  Також є проблема із громадським транспортом. Проведенням конкурсів на перевізників займається Київська ОДА. І часто буває, що подаються перевізники, які обіцяють сучасний транспорт, який відповідає всім вимогам. Після того, як перевізник заходить на маршрут, перший місяць дійсно їздять комфортні нові автобуси. Але потім знову з'являються старі несправні маршрутки. Звісно, що люди не хочуть користуватись таким транспортом. Хто має власне авто – користується ним. Звідси також з'являється проблема заторів. Тому, я вважаю, умови для перевізників мають прописуватись на весь період обслуговування маршруту і їх дотримання мають постійно контролювати. KV: Будівництво сміттєсортувальної станції у Боярці дійшло вже до суду. Що думаєте з цього приводу? Олександр Однороманенко: Я не можу оцінювати, наскільки сміттєсортувальна станція відповідатиме європейським стандартам, але вважаю, що в цілому така ініціатива є правильною. Проблема в тому, що вона з'явилася перед місцевими виборами. Якби Боярська влада почала це робити у перший рік каденції, а не в останній – їм би вдалося. Думаю, до 25 жовтня це будівництво буде у процесі протестів та судів. Одна сторона, яка претендує на голову ОТГ, за будівництво, інша сторона, яка також претендує бути головою, – проти.  KV: Чи підтримує “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте. Олександр Однороманенко: “Свобода” була і є проти відкриття ринку землі. Ми вважаємо, що українці мають право на продаж своїх паїв. Але тільки державі. Якщо закон почне працювати у тій редакції, яка є зараз, іноземці почнуть скуповувати нашу землю за бесцінь.  Крім того, партія “Слуга народу” пропонує ввести податок у 6 тисяч гривень за один пай. Це знищить фермерство, невеликих аграріїв та одноосібників які заробляють, аби годувати родину. На мою думку, це ще один спосіб змусити людей продавати свою землю.  KV: Як відкриття ринку землі вплине на аграріїв, яких у районі досить небагато? Олександр Однороманенко: Уся земля, яка є в районі, знаходиться у приватній власності. Тут немає великих господарств, які б обробляли землю. Уся сільськогосподарська земля наразі знаходиться під житловими будинками. На місці сьогоднішніх ЖК декілька десятків років тому були огороди і там вирощували овочі.  KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації? Олександр Однороманенко: Ефективність реформи ми побачимо тоді, коли вона запрацює. Але в цілому я вважаю, що децентралізація була нам потрібна. Укрупнення – це позитивні зміни. Якщо говорити про Києво-Святошинський район, то тут є проблема, оскільки 90% населених пунктів є самодостатніми і могли б бути центрами громад, або продовжувати працювати самостійно.  Та в Україні є села, де населення 300-500 людей. І при цьому там є сільський голова, апарат сільської ради, депутати. Податки жителів витрачаються на заробітні плати. І часто, окрім землі, у таких селах нічого немає, тому їм складно розвиватись. Укрупнення у таких ситуаціях – це вирішення проблеми.  Але я вважаю, що деякі райони Київської області не варто було ділити на декілька громад. Наприклад, Переяслав-Хмельницький район було б доцільніше об’єднати в одну громаду. Для порівняння – Циблівська громада має населення трохи більше 6 тисяч людей, а на території однієї Софіївсько-Борщагівської сільради проживає більше 14 тисяч.  KV: Що думаєте з приводу майбутнього поділу населених пунктів Києво-Святошинського району на різні райони? Олександр Однороманенко: Наш район не має міста обласного значення. У нас лише два міста районного значення – Вишневе та Боярка. За методикою ні одне, ні інше місто не може бути адміністративним центром. Ми, як депутати, звертались до Верховної Ради та Кабінету Міністрів щодо збереження цілісності Києво-Святошинського району. Щоб, наприклад, центр був у місті Бучі або Ірпені. На превеликий жаль, за існуючим проєктом населені пункти району розділили між трьома районами.  Я вважаю, що у майбутньому адміністративному-територіальному устрої взагалі не має бути такого поняття, як район. Але для цього потрібно провести Конституційну реформу. Та моно більшість Ради або не може, або не хоче.  KV: Чи усі об'єднані громади району, затверджені перспективним планом, можуть бути спроможними? Де ситуація найбільш складна? Громади намагались відстоювати склад ОТГ у судах? Олександр Однороманенко: На мою думку, усі затверджені громади району будуть спроможними. Найбільшими будуть міські громади – Боярська та Вишнівська, там близько 50 тисяч виборців. Трохи менша, 40 тисяч, Борщагівська громада.  Є і маленькі громади, наприклад, Гатненська – до 10 тисяч. Такі громади мають села, розташовані на трассах державного значення і можуть розвиватись на рахунок податків на акциз.  Деякі громади у процесі об'єднання подавали до судів. Але у районі процес добровільного об'єднання був доволі кволим. Тому це поодинокі випадки.  KV: Як “Свобода” розцінює хід терреформи та осінні вибори, які мають відбутися вже за новою адмінсистемою? Олександр Однороманенко: “Свобода” однозначно буде йти на вибори. Чекаємо остаточно варіанту закону і тоді представлятимемо своїх кандидатів. Проте ми ніколи не втрачаємо зв’язку із нашими виборцями, адже “Свобода” – це перш за все ідея та ефективний менеджмент по її впровадженню, а без контакту із людьми – ефективними бути не можна.  KV: Що думаєте з приводу нового виборчого законодавства? Якими, на вашу думку, повноваженнями мають бути наділені депутати місцевих та обласної рад? Олександр Однороманенко: Закон про депутатів місцевих та обласних рад не змінюється. Депутатам місцевих рад додаються повноваження, які раніше вирішували депутати районних рад. Говорити про зміну повноважень, я думаю, немає сенсу, оскільки законодавець не може затвердити остаточні умови на вибори. Змінювати повноваження вже немає часу.  Незрозуміло, за якою системою обиратимуться депутати – мажоритарною чи за партійними списками. Я вважаю, що у громадах до 10 тисяч виборців має бути мажоритарна система. Щодо партійної системи може бути багато варіантів – відкриті,  закриті списки. Продовжуються дискусії, від якої кількості виборців мають бути партійні списки. Комітет Ради рекомендує від 10 тисяч, в основному законі – від 90 тисяч, а асоціації міст та сіл і громадські організації підписали відкритий лист до Президента та Верховної Ради щодо 50 тисяч. Я думаю, що ця шкала має бути не менше 30 тисяч виборців, максимум – 50.  KV: Як “Свобода” сприйняла перегляд закону про державну мову? Які можуть бути наслідки через внесення змін до закону? Олександр Однороманенко: Ми категорично проти і вважаємо, що державна мова в Україні має бути одна – українська. В офіційних установах, державних структурах ми маємо спілкуватись державною мовою. Навчання має бути українською мовою. Якою мовою спілкуватись вдома із родиною – особиста справа кожного.  Внесення змін до закону про мову призведе до русифікації. Часто кажуть – де була українська мова, там не з'явилися ЛНР та ДНР. Але ж нікого не обмежують у мові спілкування. Навіть якщо ви звернетесь до офіціанта чи продавця російською – вам нададуть відповідь російською. Погано – якщо ви звернетеся українською, а вам відповідатимуть російською.  KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори? Олександр Однороманенко: “Свобода” йде на вибори з відповідальними кандидатами. Депутати від “Свободи” є дисциплінованими, самовідповідальними. Обрані від партії міські голови Хмельницького, Тернопілю та Івано-Франківську є кращими в Україні за різними показниками. За цю каденцію ми довели, що “Свобода” може не тільки протестувати, ходити із прапорами та маршами, але й ефективно працювати в органах місцевого самоврядування.  KV: Що для вас є мірилом успішності політичної партії в Україні? Олександр Однороманенко: Це доволі філософське питання. Я думаю, що мірило успішності для партії в Україні – це довіра людей на виборах.  Читайте: Степан Кузьмич: “Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава”КиевVласть

Орендарі все сильніше затискують в кут власників землі, щоб накинути зашморг. Мало того, що орендарі відкрили справжнє сафарі на селян-власників землі та змушують продовжувати договори оренди на 10-49 років, так ще й 16 липня починає діяти закон №340-IX, за яким договори оренди продовжуються автоматично – і більшість власників землі, які хотіли б вийти з орендних відносин чи змінити умови оренди, опиняться сам на сам з таким законним рейдерством зі сторони орендарів і життям “по-старому”. Перш ніж розібратися в цій ситуації з рейдерством проти нас, українців-власників землі, прошу всіх, у кого в найближчі три роки закінчуються договори оренди, зробити їх ревізію.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   По-перше. Не продовжуйте договори оренди і не переукладайте їх ні під яким “соусом”. Тим більш – не підписуйте ніякі порожні папери чи не до кінця заповнені документи, навіть якщо їх будуть давати вам на підпис нібито з метою підняти вам орендну плату, зробити індексацію, донарахувати оренду за минулі періоди. Бо це все з високою вірогідністю може перетворитися на продовження орендної кабали. По-друге. Подивіться на дату укладання договору. Тепер дата закінчення дії договору оренди обчислюється не з моменту його реєстрації, а  від дати його укладення – і це вже визначено законом. Орендарі “вдовблювали”, що договір оренди діє з моменту його реєстрації, і у власника землі може залишитися саме таке розуміння. Але орендар може умисно затягувати з реєстрацією, щоб договір було продовжено автоматично – і коли власник землі прийде по своє, то виясниться, що договір кілька місяців чи років тому автоматично продовжився. По-третє. Негайно скористуйтеся правом відмови від поновлення договору. Не пізніш, як за місяць до дати закінчення дії такого договору, ви повинні подати до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Начебто власникам землі надали право розпоряджатися нею. Це нібито право загорнули в яскраву обгортку під назвою “земельна реформа”. Насправді ж закон про т. зв. “ринок землі” – це закон про право орендаря купити землю, вірніше, віджати її власника-селянина. Розберемо конкретно цю аферу. Проєкт закону №2194 “…щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин…” (прийнятий в першому читанні і включений до порядку денного під №485-ІХ  від 04.02.2020) забороняє власнику землі продавати землю без дозволу орендаря. Проєкт закону №3131 “…щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції…” (включений до порядку денного) збільшує податок на землю для власника землі в 16,67 рази. Детальніше про №3131: Селяни-злочинці: як влада змушуватиме продавати землю задешево під прикриттям МВФ та Світового банку Проєкт закону №3012 “…щодо приватизації державних і комунальних земель” (включений до порядку денного) створює умови для продажу державної землі. Закон №340-IX “…щодо протидії рейдерству” узаконив автоматичну пролонгацію (продовження) договору без будь-яких попереджень зі сторони орендаря і без будь-якої згоди від власника землі як це було раніше. Все рейдерство проти власників землі буде тепер відбуватися на законних підставах, а саме відповідно до ч. 2 ст. 1261  Земельного кодексу України: “…Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається”. Втім, цим же законом внесено зміни до ст. 19 закону “Про оренду землі” і тепер вона звучить так: "Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права". Таке трактування ст. 19 чітко визначає, що договір оренди діє з моменту укладання, а не з моменту реєстрації, як це визнавали суди за бажанням орендарів. Саме цим користувалися орендарі, затягуючи реєстрацію і додаючи додаткові роки до прибуткової оренди. Зараз, враховуючи те, що власники землі можуть бути не обізнані в таких змінах, орендарі умисно будуть маніпулювати та приховувати цю інформацію. Мовляв, доки власник думає, що договір ще діє певний час (бо з моменту реєстрації), його буде автоматично продовжено  – і знову нескінченна орендна кабала. Як бачимо, закони прописані саме під українського орендаря – на його добру волю, спроможність та виключно його радість і благополуччя. Завдання для орендаря №1 – продовжити договори оренди в будь-який спосіб. Договір оренди гарантує орендареві довгі роки прибутковості, матеріальних благ, а головне – він і тільки він зможе купити землю і залишитися царювати на землі назавжди, ще й передати її діьям, онукам, правнукам. Тому власникам землі в жодному разі не потрібно переукладати договори оренди землі! Читайте: Не укладайте договори оренди землі. Повертайте землю собі Чому ж таки орендарі хочуть продовжувати договори оренди? Ще до закінчення договору 2-3 роки, а орендарі наполегливо шантажують і погрожують переукласти.  Першою і головною причиною є те, що орендарі хочуть потрапити під дію ними ж пролобійованих  законів. Ці закони повністю захищають орендаря від будь-якої конкуренції, в тому числі – від потенційних іноземних покупців, які  теоретично могли б платити за землю більш високу ціну. Оренда для орендаря – захисна оболонка, імунітет, гарантія його надприбутків за рахунок українців-власників землі. Другою причиною є те, що орендарі хочуть купувати землю, але за ціною оренди на 49 років з додатковими угодами, які, у разі відкриття т. зв. “ринку землі”, перетворять для орендаря землю з орендованої на власну. Тільки за умови існування оренди землі орендарі зможуть викуповувати чи “віджимати” землю задешево. Третьою причиною є те, що земля, яка перебуває в оренді, може бути продана її власником, але при цьому договір оренди продовжуватиме діяти. Покупцем землі може бути орендар або інша особа. Для не орендарів в такому випадку земля – менш цікаве придбання, ніж вільна від оренди земля. Відповідно, за землю в оренді даватимуть значно меншу ціну, або вона буде взагалі не цікава, як об’єкт купівлі. Бо ви ж не будете купувати автомобіль, який ще буде 5 років їздити в оренді в службі таксі? Для орендаря дуже вигідно, коли він купуватиме землю, яка у нього в оренді. І чим триваліший строк такої оренди, тим нижчу ціну може пропонувати орендар – бо фактично тільки він єдиний покупець на цю землю. Четвертою причиною є те, що орендарю вигідна оренда. Він багатіє на вашій землі, забираючи собі, по суті, належний вам прибуток від землі. Тому йому потрібна якомога довша оренда вашої землі – якомога довше закріпачення вас, власників землі. П`ятою причиною є те, що, орендарі бояться, що власники землі, якщо їм нададуть право розпоряджатися (продавати) землю, по закінченні договору оренди запропонують землю іншим покупцям за ціною, яку орендар не хотів би заплатити чи не має змоги заплатити за вашу землю. Шостою причиною є страх орендарів, що власники землі можуть скоро усвідомити, що вони спроможні самостійно (особисто чи через участь у Товариствах власників землі) господарювати на своїй землі. А значить, збільшать у кілька разів дохід від землі та цінність власної землі. Оренда землі і її зарегульованість в інтересах орендарів, фермерів і аграрних олігархів стає все більше антинародною, діє проти українського суспільства, проти держави Україна. По суті, оренда землі і діяльність, пов’язана з нею, вже стала злочинною – залишилося лише визначити  кримінальну відповідальність. Протидіяти цьому розгулу орендарів і їх лобістам можливо лише в Об’єднанні власників землі та самостійному господарюванні через участь у Товаристві власників землі. Читайте: Ціна землі – ціна життя. Якою ж буде ціна землі за життя? Необхідно вимагати від влади законодавчо надати право власникам землі розривати договори оренди – тільки це може бути ознакою вільного розпорядження землею.  Законопроєкт, який би визначив прогресивний шлях розвитку земельних відносин і позитивно б вплинув на розвиток аграрної галузі є – це проєкт закону №3208 "Про прогресивні земельні відносини", який 12 березня ц.р. зареєстровано в парламенті. Він пропонує таке: надає права і можливості власникам землі самостійно господарювати через участь у товариствах власників землі; надає право розривати договори оренди для переходу до самостійного господарювання; надає право товариствам власників землі отримувати державну підтримку, в тому числі дешеві кредити за рахунок прямого державного кредитування; надає можливість отримувати дешеве споживче кредитування; визначає ціну землі у разі її продажу громаді чи державі. За умови його прийняття, власники паїв мали б змогу підготуватися і до вищезгаданої детінізації, і до інших сюрпризів від аграрного лобі. Але пріоритети наших парламентаріїв при розгляді "земельних" законопроєктів усім уже зрозумілі. Читайте: Затінізована земля: повернути землю собі Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи КиевVласть

3 липня в Київській ОДА за дорученням голови Київської обласної державної адміністрації (КОДА) Василя Володіна відбулася селекторна нарада щодо передачі в райони області спортивного обладнання для спортивних майданчиків. Про це KV стало відомо з повідомлення прес-служби КОДА. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У 2020 році КОДА в рамках обласної програми “Київщина спортивна” закупила обладнання для 7 футбольних полів та 15 мультифункціональних майданчиків. Сума  закупівлі склала 18 950 000 гривень. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Наразі переможець публічної закупівлі розпочав поставки обладнання. В першу чергу воно передається на місця, де вже повністю або частково підготовлена основа для встановлення спортивного майданчика. Завершення робіт та відкриття спортивних майданчиків за 22 локаціями планується до 24 серпня 2020 року. Читайте: Василь Володін проінспектував ремонт дороги в Обухові Фото: прес-служба КОДА КиевVласть

Згурівщина – сільськогосподарський район і тут кожен селянин обстоює право бути вільним господарем на своїй землі. Сьогодні ж країна потрапила в складний період на часі впровадження низки кардинальних реформ. Про болючі проблеми селян напередодні відкриття ринку землі, про життя району в умовах об’єднання громад і нового адмінтерустрою та про те з чим націоналісти йдуть на місцеві вибори в інтерв’ю KV розповів голова Згурівської райради, член ВО “Свобода” Степан Кузьмич. KV: Ви не так давно очолили райраду: як змінився ритм життя? Степан Кузьмич: До обов’язків голови райради я приступив два місяці тому. Цей період, можливо, здається вагомим. Але система влади так побудована, що натрапляєш на постійні бюрократичні перепони. І це створює багато незручностей у роботі, відбирає час. Через що складно вирішувати, навіть, банальні проблеми. Ти маєш постійно думати, як зрушити процеси з місця.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Сьогодні на місцях залишається більше коштів. У 2014 році, коли я був головою РДА, бюджет був нульовий, не виплачувалися зарплати, робітники звільнялися. Але сьогодні, через багато років, проблем не стало менше, а лише додалось. Так, загалом ритм життя дуже змінився, зважаючи на складний період у країні. Із сьомої години я вже на роботі, щоби сконцентруватися на денному плані. До ради, особисто, прийшов не з вулиці. Я – фермер. Займаюся фермерським та тепличним господарствами. Тож про проблеми селян знаю з власного досвіду. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться KV: Які завдання ви особисто поставили собі як голові, яке завдання від партійного керівництва? Степан Кузьмич: Курс “Свободи” всім відомий – послідовність у діях і обстоювання інтересів громади, вільного селянина. Я ж до роботи завжди ставився з відповідальністю і приділяю їй левову частину часу. І беручись до обов’язків, обіцяв приділяти району не менше. Будуть створені громади й моє головне завдання – не дозволити втратити село. Політика президента націлена на те, щоби дрібний бізнес отримав підтримку, кредити під 5–10 %. Але про які кредити можна говорити, якщо спадкоємці не можуть одержати земельні ділянки через те, що вона вважається відумерлою спадщиною. Цю спадщину виставляють на аукціон, який у результаті виграє багатомільйонний агрохолдинг, за плечима якого тисячі гектарів. І це основна проблема, яка сьогодні не дає розвиватися сільським підприємцям. Приблизно 15 років тому, у районі було 18 тис. виборців. Сьогодні немає і 15 – села вимирають. І це – столичний регіон. Селяни масово виїздять за кордон через брак роботи, умов для ведення бізнесу. Молодь не може стати господарем на своїй землі, адже дідівський пай передано в оренду на 25 років, а то й більше. Це вже не проблема – це трагедія. З цим питанням планую звертатися до народної депутатки від ВО “Свободи” Оксани Савчук. Мета – зареєструвати законопроєкт, який би відкрив доступ селянину до землі, яка перебуває в оренді. При умові створення юридичної особи фермерського господарства чи сімейної ферми, законодавець має за 2–3 роки розірвати договір оренди. Звичайно, потрібні запобіжники, але селянин мусить одержати можливість працювати на своїй же землі. Лише тоді село відродиться. KV: Назвіть три найбільші проблеми Згурівського району, як їх вирішити? Степан Кузьмич: Перша, і вона турбує не лише Згурівку, – це проблема замкнутого трикутника “поліція-прокуратура-суд”. Ця система мали би працювати, як годинник. Але цей бюрактичний ланцюг змушує розбиратися в багатьох питаннях роками. Як, наприклад, із ситуацією із виділенням землі для АТОвців.  Ще одне болюче питання – брак лікарів. Разом із депутатами плануємо звернутися до Мінохорони здоров‘я з вимогою терміново надати району медичні кадри. Піврайону не змогли підписати декларації із сімейними лікарями – їх просто не вистачало на всіх. Район уже побудував і житло для медиків. Це проблема селянина, Згурівки? Чи все ж зобов’язання МОЗ? Кожен сплачує податки, за рахунок яких студенти одержують державні стипендії. Щороку випускається тисячі медиків і жоден лікар не приїхав працювати в Згурівку. Крім того, у районі багато років у занедбаному стані комунальне господарства. На його балансі перебувають житлові будинки. А там, де втрачено контроль, обов’язково виникатимуть проблеми. Одна із них – протікання дахів, зокрема, черговий будинок у районі цукрового заводу, де проживають 50 сімей. Там є проблеми і з водовідведенням. Створена комісія, яка наразі займається оцінкою стану будівлі. В одному будинку дах уже відремонтовано. Не можна чекати виборів до громад, коли в будинку тече дах. Найбільша складність – це неактивність населення, яка й доводить ситуації до такого стану. Там, де є тиск – буде й поступка. На фото: Степан Кузьмич з однопартійцями KV: Як у районі з ремонтами доріг? Нещодавно жителі жалілись на якість робіт від ТОВ “Спец Комплект Постач”. Степан Кузьмич: З депутатами райради плануємо обстежити ділянку ямкового ремонту між селами Нова Олександрівка та Згурівкою. І, якщо там дійсно роботи виконані неналежним чином і виконавець робіт не прислухався до зауважень керівництва РДА. То будемо вимагати анулювати ту роботу і привести дорожнє покриття до належного стану. Узагалі цей ямковий ремонт мав би бути безкоштовним. На ці роботи можна спрямовувати кошти, зекономлені на розчищенні снігу цьогоріч взимку. Проте, на жаль, ніякої системної роботи в цьому напрямку немає. Так, дороги ремонтуються. Але на їхній ремонт із держави та області виділяється недостатньо коштів. У багатьох селах, як у Щасливому на вулиці Прилуцький, взагалі немає дорожнього покриття. KV: Чи підтримує “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте. Степан Кузьмич: Буде земля – буде держава. Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава. А вже потім вона має передати через громади її в оренду землевласнику зі підтримки асоціацій аграріїв. Сьогодні ж досі немає механізму передачі землі. Якщо є юридична особа – це вже потенційний іноземець. Не можна допустити до української землі “офшорників” та агрохолдинги, лише тому, що вони заплатять більше коштів. Що таке гроші, у порівнянні з нашою родючою землею? KV: Як вплине зняття мораторію на сільськогосподарський район Згурівщини й паї селян? Степан Кузьмич: Поки що жодним чином, якщо не будуть обнулені договори оренди. Купуй не купуй, а земля ще 25 років перебуватиме в оренді. Землю купуватиме частинами той, хто її орендує. Тож вільного ринку не буде. Та й думаю, масово продавати землю селяни не будуть. Той хто хотів продати, підписав договір на 49 років і отримав відповідні виплати. Якщо ж таки орендні договори анулюють, відбудеться різке зростання сільських господарств й рівня життя на селі. Відкрився би вільний доступ до спадкових земель, а одноосібники одержати шанс розвивати свій бізнес. Але це питання на законодавчому рівні лобіюють таким чином, щоб усе залишити в руках агрохолдингів. KV: Як вирішився конфлікт із селянами щодо передачі ексголовою РДА Мозговим розпайованих спірних ділянок в аренду фермерам? Справу вивчала прокуратура. Степан Кузьмич: Я знайомий із цією ситуацією. Особисто брав участь у вирішенні цього питання. Наразі ця справа вже як два роки тягнеться в суді. Активісти Згурівського району тримають його хід на контролі, відвідують засідання, які час від часу переносяться. KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації? Степан Кузьмич: Сьогодні багато є прикладів успішних громад, ефективного використання коштів на місцях. Також усі розуміють, що 25 жовтня відбудуться місцеві вибори в ОТГ. І за владу при громадах, які стануть розпорядниками коштів і одержать доступ до земель, скоро розпочнеться справжній бій. Уже навіть проглядаються деякі виборчі штаби. Так, реформа позитивна, а наскільки вона буде дієвою й наскільки громада зможе вирішувати самостійно проблеми – побачимо. Питання в тому, як бюрократична коса буде працювати після об’єднання. KV: Чи готова сьогодні Згурівщина об’єднатися в єдину тергромаду? Степан Кузьмич: На території району неодноразово проводилися слухання щодо створення громади. Але населення й досі аморфне до всіх цих реформ і отримання місцевою владою переваг чи коштів на утримання шкіл тощо. Їх більше хвилює питання зручності послуг, які вони звикли отримувати в сільраді. І, напевно, бюрократія, прописана на рівні законів, не скоро зникне, щоби селянину не треба було їздити до адмінцентру. Об’єднання громад – це добре, є й перспектива. Але для малих віддалених сіл це може стати погибеллю. Якщо не буде змінено законодавство й не нададуть селянам доступу до землі. Залишається питання й щодо спроможності Згурівської громади. Можливо, будуть вирішуватися лише більш суттєві й нагальніші проблеми центру громади. А де немає школи, садочка, лікарні, сільради село розвиватися також не буде. KV: Як “Свобода” розцінює хід терреформи та осінні вибори, які мають відбутися вже за новою адмінсистемою? Степан Кузьмич: Об’єднання громад, адмінтерреформа мали би відбуватися в комплексі, одночасно змінюватися земельне законодавство тощо. Але однаково до громад обиратимуться депутати і “Свобода” братиме активну участь у виборах. Ще не відомо, які зміни внесуть у виборче законодавство. Чи будуть ради утворюватися за партійною чи все ж мажоритарною системою. На це буде впливати шкала із кількості населення. Якщо вибори відбуватимуться за системою: вище 15 тис. населення – партійна, менше 15 тис. – мажоритарна. То ми одержимо дуже малий коридор проходження. Адже район невеликий за кількістю виборців – усього 14 тис. 811 осіб. У будь-якому випадку партійна система для районних рад запроваджується вперше, а селяни звикли обирати депутатів з огляду на особистість. KV: Чи підтримуєте ви розподіл Київщини на шість округів? Степан Кузьмич: Шість районів замість двох десятків – це, мабуть, привальний крок. Це дозволить скоротити і зменшити навантаження на державний бюджет. Звичайно, через географічну складову, кожен район хоче бути адмінцентром. Головне, щоби роботу адмінцентру організували так, щоб населенню не потрібно було до нього добиратися, щоби вирішити якесь питання. KV: Згурівщину включають до адмінцентру в Переяславі. Наскільки доречним є таке приєднання на Вашу думку? Степан Кузьмич: Переяслав територіально незручний для віддаленої Згурівки. У цій ситуації Яготин є найбільш прийнятним варіантом. Та й частина Згурівки раніше була в складі Яготинського району. Але цей варіант взагалі не розглядався. І якщо брати до розгляду Бровари, Бориспіль, з якими маємо сполучення, то за рейтингом Переяслав також буде на останньому місці. KV: Як “Свобода” сприйняла перегляд закону про державну мову? Які можуть бути наслідки через внесення змін до закону? Степан Кузьмич: Цей законопроєкт спрямований на руйнування та обмеження української мови. І це – початок руйнації національної єдності, чергова спроба поділити українців на різні сорти. І це дежавю ми вже проходили у 2014 році. Усі ці українофобні партії налаштовані проти України. Але я не думаю, що вони зможуть досягти бажаного. Свободівці однозначно за недопустимість перегляду закону про мову. Згурівська районна рада з подання “Свободи”, але за підтримки всіх партій, також звернулася до Президента України, Верховної Ради, Прем’єр-міністра щодо цієї ситуації. KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори? Степан Кузьмич: “Свобода” має багаж досвіду довжиною у 25 років існування партії й послідовна у своїх діях. Свободівці мають значні результати роботи при владі. Хто десь схибив чи зрадив? Ні. Свободівці завжди готові на самопожертву заради України. Тож не бачу причин, щоби за неї не голосувати. Ми обстоюємо права селян, їхнє право на землю. Згурівський район селом розпочинається й ним закінчується. І сьогодні завдання “Свободи” – зберегти дрібні села і викорінити ситуацію, коли пан – спроможний, а село – ні. Де дітей возять до сусідніх сел, бо закрили школу. Так, громади – це крок уперед, вони стануть розпорядниками коштів. Але, якщо не буде доступу до землі – не буде розвитку і в громаді. Степан Кузьмич у зоні АТО, Донеччина, 2015 рік. Фото: Євген Чубук, Згурівська Правда KV: Що для вас є мірилом успішності політичної партії в Україні? Степан Кузьмич: Кожна політична партія може говорити про важливі завдання й давати обіцянки. Але успішна вона лише тоді, коли має свою історію. Коли послідовна в діях із року в рік, у трактуванні своїх бачень, може продемонструвати результати своєї роботи. Це і є складові успішності. І цей досвід красномовніший за всі ті обіцянки. Читайте: Згурівська райрада перейшла під керівництво націоналістів і порошенківцівКиевVласть

30 червня голова Київської облдержадміністрації (КОДА) Василь Володін та голова правління ГС “Асоціація Чорнобильських туроператорів” Ярослав Ємельяненко підписали Меморандум про співробітництво між Київською обласною державною адміністрацією та Громадською спілкою “Асоціація Чорнобильських туроператорів” щодо розвитку туристичної сфери у Київській області. Про це KV стало відомо з повідомлення пресслужби КОДА.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Меморандум передбачає двосторонню співпрацю між командами облдержадміністрації та громадської спілки. Під час робочої зустрічі сторони обговорили напрямки подальшої співпраці для розвитку туристичної сфери на території області, а також питання щодо надання Чорнобильській зоні відчуження та її об’єктам статусу пам’ятки місцевого та національного значення, облаштування в’їздної інфраструктури на контрольно-пропускних пунктах, відкриття нових контрольно-пропускних пунктів, покращення дорожньої інфраструктури на маршруті Київ-КПП та спільно з працюючою міжвідомчою групою надання Чорнобильській зоні статусу Світової спадщини ЮНЕСКО. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться “Успішність туристичної галузі – одне із пріоритетних завдань в Київській області, адже в першу чергу забезпечує соціально-економічний ріст регіону. Тому ми, в свою чергу, вирішили об’єднати сили задля розвитку туристичного потенціалу Чорнобильської зони. Даний меморандум сприятиме розвитку масового туризму, залученню до організованого і активного культурного відпочинку та змістовного дозвілля жителів України і туристів з інших країн”, – підкреслив очільник області. Крім того, Василь Володін наголосив, що у 2019 році Чорнобильську зону відвідало 124001 осіб з яких 97773 іноземці. За перший квартал 2020 року 14634 особи, з яких 12791 іноземців. Зазначимо, в рамках оголошеного Державним агентством з розвитку туризму України проєкту “Мандруй Україною” Чорнобильську зону обрано одним з туристичних магнітів, які стануть візитівкою Київської області. Читайте: Голова КОДА ініціював розслідування неправомірних дій щодо зриву поставки ШВЛ та привласнення понад 10 млн гривень Фото: пресслужба КОДА КиевVласть