Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
20 червня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Василь Гриша: “Районні адміністрації вже себе віджили”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Сквирської районної ради Василем Гришею.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Василь Гриша: За 2016 рік до зведеного районного бюджету надійшло 223,2 млн гривень, що становить 136,8% до минулого року. Перевиконання склало 52 млн. гривень. До місцевого бюджету надійшло 118 млн гривень, перевиконання - 34 млн гривень.
За січень-травень 2017 року до зведеного бюджету надійшло 108 млн гривень, що становить 200,9% до рівня минулого року, перевиконання - 43,1 млн гривень. До місцевого бюджету надійшло 49,7 млн гривень, перевиконання – 13,7 млн гривень.
Збільшення надходжень відбулось за рахунок збільшення податків на доходи фізичних осіб, що зумовлено зростанням виробництва та збільшенням робочих місць.
Так, ТДВ “Шамраївський цукровий завод” в минулому році виробило 34 тис. тонн цукру проти 15 тис. тонн цукру в 2015 році.
Значно наростили виробництво промислової продукції ТОВ Фірма “Грона”, ТОВ “Сквирський КХП”, ТОВ “Грона Партнер”, сільськогосподарські підприємства, ТОВ АФ “Колос”, ПП АФ “Розволожжя”, СГПП ім. Гагаріна. Також суттєві надходження маємо за рахунок сплати єдиного податку, плати за землю.
В лютому цього року на сесії районної ради ми відмітили 10 кращих платників податків, вручивши їм ікони Семистрільної Богородиці та Миколи Чудотворця, оздоблені бурштином.
KV: Чи “переманюєте” в район компанії з Києва, як це роблять інші?
Василь Гриша: Навпаки, в 2016 році район залишили 40 підприємств, які мали юридичну адресу в Сквирському районі. Ми більше приділяємо увагу підприємствам, які працюють на Сквирщині. Усі вони справно сплачують податки.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Василь Гриша: В нас була спроба створити Шамраївську об’єднану громаду. Але до неї вирішили долучитися лише Рудянська та Тарасівська громади. Через це питання було закрито.
В 2016 році у сіл з’явилися певні суми грошей, які вони змогли використати на зовнішнє освітлення, ремонт ФАПів, будинків культури. Тому побоюються, що цих коштів вони більше не одержать.
Ось нам кажуть - об’єднуйтесь. Але громади вже мають гіркий досвід об’єднання колгоспів, через яке бригадні села занепадали. Я неодноразово казав реформаторам - розпишіть правила об’єднання, як в проекті ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, в якому брали участь 13 громад нашого району (2008-2013 року). Там чітко визначені мета, принципи, завдання, фінансування, відповідальність сторін, етапи реалізації.
Ми просили показати позитиви реформи децентралізації на прикладі Калитянської ОТГ. Але ж цим ніхто займатись не хоче.
Незважаючи на те, що у місцевих жителів та сільських голів немає бажання об’єднуватись, я не виключаю, що у цьому році Сквирська ОТГ піде на вибори, бо такі наміри в наших органах центральної влади є.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Василь Гриша: В 2017 році маємо завершити газифікацію сіл Оріховець, Каленна, Мовчанівка. Будівництво їх було розпочато у 2012 році за кошти НАК “Нафтогаз України”. Але вибори до Верховної Ради завершились і підвідні газогони залишились незавершеними. А люди в цих селах вже проклали вуличні газогони, почали газифікацію власних будинків. Для цього з районного і сільських бюджетів цих сіл ми виділили 1,02 млн гривень.
Також плануємо завершити недобудований газогін до с. Рогізна, який розпочато в 2008 році. Там люди також провели вуличні газогони, підвели мережі до власних будинків. Зараз поновлюємо проектно-кошторисну документацію.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
12 об’єктів інфраструктури ми подали до області - вони виділять нам 23,3 млн гривень. З районного, міського та сільських бюджетів на співфінансування буде виділено 4,7 млн гривень. Це - реконструкція даху Сквирського НВК “Залальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4-дитячий садок”, капітальний ремонт Сквирського дошкільного навчального закладу (ясел-садка) комбінованого типу №6 “Ромашка”, капітальний ремонт будинків культури в с. Селезенівка і Пустоварівка, капітальний ремонт доріг по вул. І.Франка в с. Руда, по вул. Залізнична в м. Сквира, по вул. Шевченка в с. Чубинці, по вул. Лісова в с. Малі Єрчики, реконструкція існуючих водопровідних мереж в с. Миньківці, реконструкція існуючого водогону в с. Руда, будівництво чотирьох свердловин в с. Шамраївка, реконструкція вуличного освітлення в с. Терешки.
В 2017 році завершуємо підключення до електромережі системи водопостачання масиву “Ярки” в м. Сквира, капітальний ремонт якого зроблено за рахунок співфінансування державного та міського бюджетів.
За рахунок районного бюджету завершуємо ремонт І поверху адмінприміщення Сквирської центральної районної лікарні, яке до цього часу не використовувалось. Також планується ремонт в НВО “Сквирський ліцей” та Сквирській ЗОШ І-ІІІ ст. №3 та ремонт приміщення Сквирського районного Будинку культури. Приміщення Сквирської ЗОШ І-ІІІ ст. №5 буде облаштовано під дитячий садок. В приміщенні районної ради вже замінені вікна.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Василь Гриша: В системі електронних закупівель “Прозоро” зареєстровано 92 розпорядників та отримувачів бюджетних коштів Сквирського району. Станом на 1 червня 2017 року в системі оголошено 301 закупівлю на загальну суму 49,5 млн гривень, завершено 271 закупівлю, 7 закупівель відмінено (не відбулися), в активній стадії перебуває 23 закупівлі. Результатом використання системи за звітний період є економія бюджетних коштів, що складає 866 тис. гривень.
Система працює справно, проблем із її використанням не виникало.
KV: Розкажіть про розвиток району і проблеми, які виникають на цьому шляху?
Василь Гриша: Сквирський район – це аграрний район з розвиненою промисловістю. У нас є 18 підприємств, які виробили в 2016 році продукції на суму 1,3 млрд гривень, що становить 123,1% до рівня 2015 року.
Тривалий час через неврегульованість на державному рівні не працює ДП “Тхорівський спиртзавод”, який був бюджетоутворюючим для с. Тхорівка. Не працюють також два цегельні заводи в Сквирі через невирішені питання з отримання дозволів на видобуток суглинків. Починає діяльність Сквирська філія ДП “Укрветсанзавод”, яка не працювала тривалий час через припинення газопостачання.
Також є проблема із відсутністю іноземних інвестицій. Все це суттєво додало б в розвитку району. Є в нас і земельні ділянки, де можна б розмістити промислові підприємства.
У 2008 році, до нас хотів зайти іспанський інвестор – компанія “УРСА”, яка займається теплоізоляційними матеріалами. Інвестиція – 120 млн долларів. Крім того за свої кошти інвестор мав замінити весь міський водогін. Я майже рік з ними співпрацював, але обласна рада, в особі комісій з питань земельних відносин не давала дозвіл на земельну ділянку тривалий час. Тому інвестор пішов.
KV: Які земельні скандали у Сквирському районі? Назвіть “гарячі точки”?
Василь Гриша: Земельні скандали на Сквирщині, як і загалом по Україні, з'явились після внесення змін до Земельного Кодексу України, яким право розпоряджатись землею надали Держгеокадастру. З того часу землі запасу та резерву часто віддають комусь невідомому, а не жителям району.
Так було в 2013 році, коли землю біля 800 га віддали громадянам, про яких нам було нічого не відомо. Я ініціював звернення від сільських голів, а потім від районної ради до Генеральної прокуратури України про розслідування цієї схеми.
Врешті прокуратура звернулась з позовом до суду, справа слухалась тривалий час. Під тиском громадськості ГУ Держгеокадастру скасувало свої накази про укладання договорів з громадянами Опалко та Конюшенко.
Крім того, нещодавно в с. Малі Лисовці воїнам АТО надали громадське пасовище. В цій ситуації нам також вдалось досягти взаєморозуміння.
Наша районна рада вже кілька разів зверталась до Верховної Ради України з проханням повернути право розпоряджатись землями за межами населених пунктів сільським та міським радам. 13 червня цього року нам прийшла відповідь від Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради України про те, що 31 березня 2016 року народними депутатами Кулінічем О.І., Лунченком В.В., Федоруком М.Т. поданий відповідний законопроект.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Василь Гриша: Коли у лютому місцеві дізнались про цю реформу, відразу на мене посипались питання - чому я вирішив закрити ЦРЛ? Та як пояснити людям, що навіть нам, головам районних рад, ніхто не відповів на питання про долю районних лікарень і я особисто нічого закривати не буду?
Тут, як і в питанні децентралізації, ніхто не створив чітких правил, а людей лякає невідоме.
KV: Наскільки в районі подорожчав проїзд і що планує робити районна рада в цьому питанні?
Василь Гриша: “Маршрутних” бунтів на Сквирщині не було. Найдорожча ціна квитка до с. Мовчанівка – 22 гривні, до Києва - 60 гривень. Проект районної Програми щодо пільгового перевезення розробляється.
Довгий час в районі були проблеми з довозом пасажирів з райцентру до с. Пищики через с. Великополовецьке, до с. Руда через с. Безпечну, до с. Кам’яна Гребля через с. Золотуха, до с. Миньківці через с. Малі Лисовці. Райдержадміністрація довго не вирішувала це питання.
7 квітня цього року я оперативно зібрав комісію з питань соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів, яка розглянула це питання по суті, в якому рекомендувала райдержадміністрації забезпечити перевезення пасажирів за цими маршрутами з 10 квітня 2017 року.
В разі невиконання вимог комісія мала ініціювати скликання позачергової сесії районної ради для розгляду цього питання. Але з 10 квітня перевезення пасажирів за цими маршрутами поновили. Це яскравий приклад того, як районна рада може впливати на процеси в районі.
KV: На Вашу думку, районна адміністрація - важливий орган місцевої влади?
Василь Гриша: Районні адміністрації на районному рівні, я вважаю, вже себе віджили. Давно потрібно було підняти питання про те, щоб їхні повноваження перейшли до виконкомів. Люди частіше йдуть до райради і вимагають вирішення тих чи інших питань. Тому радам, крім відповідальності, треба дати засоби, якими можна вирішувати запити людей.
Я думаю, що це приведе до збалансованості в соціально-економічному та культурному розвитку території. Тоді і відповідальність буде більш персоніфікована і добір кадрів - якісніший. У нас за 7 останніх років уже 4 голови райдержадміністрації змінилось.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою?
Василь Гриша: Ми працюємо разом. У стосунках з райдержадміністрацією інколи робочі конфлікти виникають. В першу чергу, це стосується якості підготовки питань, зокрема, програм для розгляду на сесіях районної ради. Ми їх повертаємо на доопрацювання. Даємо об’єктивну оцінку стану речей. Це не подобається.
Я вже називав серед проблем пасажирські перевезення. Також мають місце суперечності в пріоритетах фінансування тих чи інших галузей. Зокрема, на підвищення тарифних розрядів педагогічним працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 974 від 14.12.2016 року з 1 березня 2017 року райдержадміністрація не бажала виділяти коштів, а лише на капітальні видатки. На засіданнях комісій я переконав депутатів, що це буде несправедливо, коли вчителі будуть отримувати підвищені тарифні розряди, а решта педагогічних працівників ні. Комісії, а потім сесія проголосували за це.
Звичайно, у райдержадміністрації були незадоволені цим. Але в цілому в наших стосунках перемагає здоровий глузд. І це головне.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Василь Гриша: З самого початку, коли мене обрали, я всім сказав - у нас є одна партія - Сквирська. Більшість депутатів в районній раді люди досвідчені, мудрі. Ми працюємо в інтересах жителів району. І не має значення, від якої партії депутат.
Звісно, є декілька депутатів, які намагаються виносити політичні аспекти. Але більшість цього не сприймає.
9 червня засідала комісія з питань регламенту, законності і правопорядку, яка дала оцінку стану відвідування депутатами сесій, засідань постійних депутатських комісій. Ми підготували інформацію для комісії, яка об’єктивно висвітила цю проблему. Оприлюднили це на сайті райради та у газеті “Вісник Сквирщини”. Люди мають бачити кого обрали.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Василь Гриша: Співпраця є. Особливо з Департаментом капітального будівництва і ЖКГ. Як я вже казав, на співфінансуванні у нас 12 об’єктів інфраструктури в цьому році, це значний показник. Ми працюємо конструктивно.
Звісно, є проблеми, які не чують на обласному рівні. Але це - земельні питання, які вирішити може тільки Держгеокадастр.
Читайте: Досье: Гриша Василий Васильевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Василь Гриша: Я маю достатній досвід роботи у владних структурах районного рівня: 7 років працював начальником Сквирського, згодом Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області, 3,5 роки - першим заступником голови Сквирської райдержадміністрації. Також я - депутат Сквирської районної ради 7 скликань.
Я прийшов, щоб у “машині” органів місцевого самоврядування відрегулювати всі зламані механізми і поставити їх на користь жителям району, навести елементарний порядок.
Коли у листопаді 2015 року я став головою ради, то дізнався, що на жодне приміщення, в тому числі районної ради, немає свідоцтва про власність, музей 10 років не працює, бо знаходиться в аварійному приміщенні, кінотеатр в м. Сквира не працює з 1990 року, немає пристойного приміщення РАЦС, залу урочистих подій, конкурс “Найкращий населений пункт з благоустрою та охорони громадського порядку”, який я запровадив у 2007 році, не проводився.
Зараз уже 10 свідоцтв в роботі. Музей через 4 місяці моєї роботи одержав інше відремонтоване приміщення. Через 2 місяці відновили конкурс “Найкращий населений пункт з благоустрою та охорони громадського порядку”. В кінці 2016 року вже підвели підсумки і визначили кращих.
Я відновив також футбольну першість району. При мені вперше вшанували підприємців району. Виготовили проектно-кошторисну документацію для ремонту кінотеатру, в якому крім кінотеатру, має функціонувати зал урочистих подій, РАЦС, ЦНАП.
Підняв на порядок денний питання по газогонах, про які говорив раніше. Впритул ми зайнялись питаннями енергозбереження шкіл, медичних закладів, забезпечення населення питною водою. Допоміг інвесторам в спорудженні п’ятиповерхового житлового будинку в м. Сквира.
Моя мрія - повернути в район проект ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, з яким ми працювали в 2010-х роках, який був цікавим не лише в тому, що вирішував конкретні проблеми жителів, а й тим, що сприяв розвитку самоорганізації громад. Після того, як президентом став Віктор Янукович, я пішов з органів влади у сільське господарство. Слідом за мною “пішов” з району і проект.
Та головна моя мета - продовжувати працювати на користь людям.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа”
Фото: Ігор Дармостук, КиевVласть
КиевVласть
15 червня 2017 г. 19:26
Раздел: Новини
ООО “СП Электронтранс” продаст Киевпастрансу 7 трамваев по 43 миллиона гривен
Как и прогнозировала KV, объявленный КП “Киевпастранс” тендер на поставку 7 трамвайных вагонов на 301 млн гривен выиграло ООО “СП “Электронтранс”. Теперь стоит ожидать, что победитель “поможет” польской Pesa выиграть другой тендер “Киевпастранс” – на 2 млрд гривен. В “Электротрансе” должны быть довольны – они получат 1,65 млн долларов за трамвай.
Об этом KV стало известно из объявления электронной системы публичных закупок ProZorro.
13 июня ООО “Совместное украинско-немецкое предприятие “Электронтранс” (ТОВ “Спільне українсько-німецьке підприємство “Електронтранс”, ЕГРПОУ 37965405) выиграло тендер КП “Киевпастранс” на поставку 7 трамвайных вагонов. На данный момент в “Киевпастрансе” ожидают от победителя подтверждения на подписание договора.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Согласно тендерной документации, победитель до конца года должен поставить “Киевпастрансу” 7 трамвайных вагонов со 100% низким уровнем пола, длиной не менее 30 метров. Гарантийный срок эксплуатации вагонов — 24 месяца.
Единственным соперником ООО “СП “Электронтранс” было ООО “Торговый дом “УКВЗ-УКраина” (ТОВ “Торговий дім УКВЗ-Україна”, ЕГРПОУ 37641745). Аукцион прошел без борьбы: предприятия сделали по одной ставке. Предложение ООО “СП “Электронтранс” составило 300 990 060 гривен, что оказалось дешевле ставки конкурента (300 999 972 гривен) на 9912 гривен.
Таким образом, 1 трамвай обошелся столичному бюджету почти в 43 млн гривен (1,65 млн долларов).
Как ранее прогнозировала KV, указанный 301-миллионный тендер должен был быть разыгран для успокоения отдельных отечественных производителей. И самым вероятным победителем этого тендера было ООО “СП “Электронтранс”. Теперь, согласно прогнозу, это предприятие должно будет стать вторым участником в повторном тендере на закупку 40 трамвайных вагонов, который состоится 7 августа (первый тендер не состоялся из-за нехватки участников). Под технические требования тендера подходят только трамвайные вагоны 71-414К польского завода Pesa, с которым еще 2 года назад глава КГГА Виталий Кличко договорился о сотрудничестве. При этом все вагоны Pesa могут быть опасны для жизни пассажиров, поскольку имеют недопустимую нагрузку на ось для украинских рельсов.
Читайте: Полная "Pesa". “Киевпастранс” планирует на 2 млрд гривен закупить опасные для жизни трамвайные вагоны
ООО “СП “Электронтранс” было создано 18.11.2011 года с уставным капиталом 100 тыс. гривен. Учредителями предприятия являются ООО “Автотехнопроект” (ТОВ “Автотехнопроект”, ЕГРПОУ 35382716) — 10%, ЧАО “Концерн-Электрон” (ПрАТ “Концерн-Електрон”, ЕГРПОУ 13801109) — 64% и Предпринимательское общество Транстек Ф&Е (ООО Производство&Инжиниринг) (Підприємницьке Товариство Транстек Ф&Е (ТОВ Виробництво&Інжиніринг) — 26,00%. Конечным бенефициаром предприятия значится львовянин Юрий Бубес.
Руководителем предприятия с 14.11.2011 года является Пецух Василий Бенедиктович. Пецух также руководит ООО “Львовские автомобильные заводы” (ТОВ “Львівські автомобільні заводи”, ЕГРПОУ 35009520) и ООО “Холтекс” (ТОВ “Холтекс”, ЕГРПОУ 19332851), в котором он владеет четвертью акций.
Согласно данным сайта z.texty.org.ua, с 2012 по 2017 год ООО “СП “Электронтранс” выиграло в Украине 11 тендеров на сумму 574,5 млн гривен, из которых 1 тендер на 183,75 млн гривен предприятию удалось выиграть у КП “Киевпастранс”.
ООО “Торговый дом “УКВЗ-УКраина” было зарегистрировано 12.05.2011 года с уставным капиталом 1 991 750 гривен. Согласно данным сайта Youcontrol изначально предприятием владел “Торговый дом Усть-Катаевский вагоностроительный завод”, но 28.05.2015 года весь пакет акций перешел к бессменному руководителю предприятия — Александру Рыбальченко. Рыбальченко также принадлежит 100% акций ООО “Окраина” (ТОВ “Окраїна”, ЕГРПОУ 33737915).
Согласно данным сайта z.texty.org.ua, ООО “Торговый дом “УКВЗ-УКраина” за всё время существования выигрывало в Украине только 3 тендера и ни разу не поставляло трамвайные вагоны.
Напомним, что с 30 августа 2016 года КП “Киевпастранс” руководит Дмитрий Левченко. Курирует транспортную отрасль Киева сейчас замглавы КГГА Николай Поворозник. Ему эту важную миссию поручили после отстранения от выполнения обязанностей замглавы КГГА Ильи Сагайдака, вопрос об увольнении которого на заседание горсовета мэр Киева, кстати, почему-то упорно не выносит.
Фото: коллаж КиевVласть
КиевVласть
13 червня 2017 г. 10:04
Раздел: Тексти
Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Вишгородської районної ради Ростиславом Кириченко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Ростислав Кириченко: План доходів загального та спеціального фонду районного бюджету на 2016 рік з урахуванням змін складав 437,8 млн гривень. Фактичні надходження доходів районного бюджету за звітний рік з офіційними трансфертами складали 472,2 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Порівняно із 2015 роком надходження до районного бюджету збільшились на 27,3%. Доходи загального фонду без офіційних трансфертів становлять 178,3 тис. гривень. Ріст надходжень до відповідного періоду минулого року збільшився на 48,6%. За І квартал цього року надходження збільшились на 47,9 %.
Приріст до бюджету був зумовлений збільшенням обсягів наданих послуг та виконаних робіт суб’єктами господарювання, а також за рахунок податків та зборів на доходи фізичних осіб.
Найбільшими платниками податків в районі є ТОВ “Хенкель Баутехнік”, ТОВ “Київська енергетична будівельна компанія”, ТОВ “Перший столичний хлібзавод”, ТОВ “Сандора”, філія “Каскад Київських ГЕС і ГАЕС”, ПАТ “Укргідроенерго”, ТОВ ”Кен-Пак”, ТОВ “Комплекс Агромарс”.
KV: Які дії спрямовані на залучення інвесторів у Вишгородський район?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район є привабливим для інвесторів і в змозі забезпечити їхні вимоги на відповідному партнерському рівні, про що свідчить позитивна динаміка капітальних інвестицій, які були спрямовані на модернізацію підприємств Вишгородщини в останні роки: 2012 рік – 2920,9 млн гривень, 2013 рік – 3502,2 млн гривень. За 2016 рік обсяг капітальних інвестицій склав 2 065,36 млн гривень, що на 771,7 млн гривень менше, ніж у 2015 році.
В районі розвивається інфраструктура підтримки підприємництва, яка включає сукупність державних та громадських інститутів, що обслуговують інтереси суб’єктів підприємницької діяльності та забезпечують їх господарську діяльність, сприяють підвищенню її ефективності.
На території району функціонує 23 об’єкти інфраструктури з підтримки підприємництва. Крім того, ми розпочали створення бізнес-ради при Вишгородській районній раді, суть якої полягає в створенні ефективної комунікації між бізнес-суспільством та державою, адже у співпраці з владою бізнес зможе дати суспільству набагато більше.
В свою чергу “Банк проектів” – рушій створення інноваційних ідей та нових робочих місць, що є запорукою успішної економіки. А за наявності резерву бізнес-проектів, які сприятимуть створенню робочих місць, розвитку інфраструктури та пріоритетних галузевих напрямків, місцева влада зможе запропонувати механізм підтримки підприємців.
KV: Вишгородський район – аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район можна назвати аграрно-промисловим.
Протягом 2016 року в усіх категоріях господарств району відбулось зменшення виробництва валової продукції за рахунок зменшення виробництва м’яса птиці на 9 тис. тонн у ТОВ “Комплекс Агромарс”.
Промисловість протягом останніх років набула більш стійких тенденцій розвитку у всіх галузях. У структурі промисловості району основними галузями є: виробництво готових металевих виробів, харчових продуктів, іншої неметалевої мінеральної продукції, а також електроенергії.
KV: Які земельні скандали у Вишгородському районі? Де розміщені “гарячі точки”?
Ростислав Кириченко: Проблема є із земельними ділянками, які садове товариство “Глядин”, що зареєстроване в Хотянівській сільській раді Вишгородського району, разом із Вищедубечанським лісництвом надавали в оренду.
В процесі проведення слідчих дій було встановлено, що шляхом зловживання службовим становищем, під виглядом надання земельних ділянок безкоштовно в приватну власність, особи заволоділи чужими земельними ділянками. На даний час створюється комісія з представників Вишгородської районної ради, представників Ревізійної комісії, та з представників органів управління СТ “Глядин” з метою перевірки незаконного заволодіння земельних ділянок підставним особам на зазначеній території.
Також був скандал навколо будівлі Новопетрівської районної лікарні. На підставі рішення Новопетрівської сільради їх державний реєстратор провів державну реєстрацію права власності на дану будівлю за територіальною громадою села Нові Петрівці в особі Новопетрівської сільської ради.
Однак, Новопетрівська районна лікарня входить до складу комунального закладу “Вишгородська центральна районна лікарня”, є її відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи. Майно Новопетрівської районної лікарні є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради, знаходиться на балансі комунального закладу “Вишгородська центральна районна лікарня”.
Тому ми разом із Фондом комунального майна Вишгородського району, комунальним закладом “Вишгородська центральна районна лікарня” звернулися до Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Справу розглядав суд, але станом на сьогоднішні провадження у даній справі зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район входить до складу Бородянського госпітального округу, до якого також увійшли медичні заклади м.Бучі, м.Ірпеня, Іванківського, Поліського та Бородянського районів.
У 2017 році місцеві ради кожного округу повинні створити спільний майданчик для ухвалення рішень та розробки спільної позиції щодо майбутнього округу – Госпітальну раду. Ми готуємо туди трьох представників району.
Головна проблема у створенні округу – відсутність достатнього нормативно-правового забезпечення. Міністерством охорони здоров’я України дотепер не затверджено обсяг надання вторинної медичної допомоги, що має забезпечуватися багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування першого та другого рівня.
Також серед проблем – значна відстань між населеними пунктами, вкрай низька якість доріг, відсутність прямого транспортного сполучення, високі ціни на пальне та проїзні квитки, що ускладнює доїзд пацієнтів з інших районів до місць розташування майбутніх багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Ростислав Кириченко: В 2015 році Київська обласна рада схвалила 4 об’єднані територіальні громади (ОТГ): Вишгородську, Петрівську, Димерську та Пірнівську.
Кабінет Міністрів України затвердив тільки дві: Димерську (до її складу мають увійти 15 сільських рад - Абрамівська, Богданівська, Вахівська, Глібівська, Демидівська, Катюжанська, Козаровицька, Литвинівська, Любимівська , Руднє-Димерська, Сухолучька, Толокунська, Ровівська, Ясногородська та Димерська селищна рада) та Пірнівську ОТГ (туди увійдуть Пірнівська, Вищедубечанська, Воропаївська, Жукинська, Лебедівська, Нижчедубечанська, Новосілківська і Сувидська сільські ради).
Громади Гаврилівської та Синяківської сільських рад, які також розташовані у Вишгородському районі, згідно перспективного плану КМУ у складі Бучанської ОТГ.
На початку квітня 2017 року Вишгородська міська рада ініціювала добровільне об’єднання територіальних громад Хотянівської, Новосілківської, Лебедівської, Нижчедубечанської, Вищедубечанської, Пірнівської, Воропаївської, Жукинської, Сувидської, Новопетрівської, Старопетрівської, Лютізької сільських рад з адміністративним центром у місті Вишгороді.
На громадських слуханнях мешканці лівобережних сіл Лебедівки, Нижчої Дубечні, Вищої Дубечні, Новосілок, Пірнового та Воропаєва були проти такої ОТГ. На думку місцевості, ці села краще об’єднати відповідно до перспективного плану КМУ - в Пірновську ОТГ.
На правобережній частині району мешканці Нових Петрівців та Старих Петрівців відмовили міськраді. Громада міста Вишгород майже одноголосно підтримала створення Вишгородської об’єднаної територіальної громади.
Димерська селищна рада також виступила з пропозицією щодо добровільного об’єднання територіальних громад сільських рад, які затвердив Кабмін, а також приєднання громади Гаврилівської сільської ради. Станом на сьогодні, громадські слухання проведені в селі Любимівка, де місцеві жителі одноголосно підтримали приєднання до Димера.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Ростислав Кириченко: Станом на сьогодні в районі проводяться капітальні ремонти відділень та холу Вишгородської центральної районної лікарні (ЦРЛ) та Димерської районної лікарні.
Проводяться проектні та вишукувальні роботи у Вишгородській районній гімназії “Інтелект”, Новопетрівській ЗОШ №3, Лютізькій, Вищедубечанській, Ясногородській, Любедівській та Синяківській загальноосвітніхніх школах, а також у Жукинській опорній школі.
Планується проведення капітальних ремонтів покрівель та фасаду Катюжанської, Ясногородської, Любиміської шкіл, у Новосілківській ЗОШ заплановані роботи по реконструкції з прибудовою спортивного залу с. Новосілки. В Вишгородській ДЮСШ проводиться капітальний ремонт басейну. У Вишгородській спеціалізованій школі “Сузір’я” заплановано капітальний ремонт спортивних майданчиків (стадіону) на території школи.
Також ми продовжуємо активну роботу по розширення місць у дошкільних навчальних закладах Вишгородського району. Капітальні ремонти з прибудовою проводяться у Лютізькому, Пірнівському садочках, капітальні ремонтні роботи – в Катюжанському, Литвинівському та Димерському садочках.
Шляхом перепланування приміщення КЗ “Соціальний гуртожиток” планується збільшення місць дитячого садочку в с. Жукин. В минулому році з районного бюджету було виділено 4 465 тис. гривень та придбано приміщення з прилеглою територією для подальшого відкриття ДНЗ в с. Лебедівка на 80 місць. Станом на сьогодні виготовляється документація щодо зміни цільового призначення об′єкту.
Підходить до завершення капітальний ремонт ремонт спортивного залу РБК “Енергетик”, проводяться капітальні ремонти Катюжансього, Пірнівського, Сухолуцього та Сувидського будинків культури.
Також заплановані капітальні ремонти доріг вулиць у селах Савенка, Дудки, Абрамівка, Вища Дубечня, Сухолуччя, Лебедівка, Воропаїв, Козаровичі, Жукин, Катюжанка, Нижча Дубечня та Литвинівка.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Ростислав Кириченко: Так, ми активно використовуємо систему електронних закупівель, але була проблема. Нещодавно для райради купували папір через “Прозорро”. Компанія, яка була на першому місці, не вийшла на зв'язок. Довелось проводити тендер повторно.
KV: Чи зберіг Олександр Горган вплив на Вишгородську райраду? Чи є стабільність в її роботі?
Ростислав Кириченко: Я не можу сказати, що хтось має на нас вплив. До райради пройшли депутати восьми політичних сил, комісії було створено демократично, тобто кожна партія в нас бере участь у всіх сферах життя району. В нас одна ціль, не дивлячись на різні партії - це розвиток Вишгородського району.
KV: Ширяться чутки, що більшість депутатів райради вже довгий час підконтрольні народному депутату Ярославу Москаленку. Чи справді це так?
Ростислав Кириченко: Я думаю, що це не більше, ніж чиєсь оціночне судження. Якщо нам потрібно підтримати Ярослава Миколайовича, то ми робимо це винятково у питаннях покращення життя району. Часто ми звертаємось до нього із проблемами і отримуємо допомогу.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою?
Ростислав Кириченко: Є деякі непорозуміння, але вони більше технічні, за більше року роботи ми навчились знаходити спільну мову. В нас побудована така співпраця, що один без одного ми існувати не можемо. Незважаючи на те, що кожен займається своєю роботою, ми обов’язково радимось у важливих питаннях.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Ростислав Кириченко: Є проблема із перевізниками, але вона помалу вирішується після приходу нового губернатора. Скарг від людей стало значно менше. Раніше їх не влаштовувало ставлення водіїв до пасажирів, стан транспорту та, звісно, ціна проїзду.
Зараз до Києва з Вишгорода можна доїхати за 7 гривень. Була ідея створити два маршрути - з лівого та правого берега столиці до Вишгорода. Тоді б наша райдержадміністрація оголосила конкурс і в подальшому ми б мали вплив на цих перевізників. Але тут є певні проблеми.
Є також проблеми із екологічним станом Київського водосховища. Коли температура повітря піднімається до 30 градусів із позначкою плюс, то тут ціла катастрофа. Але це не можна вирішити за один день. До того ж ми не маємо ні коштів, ні спеціалістів.
Взагалі наші проблеми в області чують, співпраця є. Часто нам виділяють кошти на соціальні проекти. Та це все робиться поступово.
KV: Яка наразі ситуація із Межигір’ям?
Ростислав Кириченко: По цьому питанню ми співпрацюємо із народним депутатом кількох скликань, юристом та сенатором Міжнародного парламенту безпеки і миру Юрієм Кармазіним.
Землі, які раніше були володінням екс-президента Віктора Януковича, зараз у державній власності. Майно знаходиться під арештом, прокуратура веде слідство. За історичною довідкою там був розташований монастир та інші значимі об’єкти. Зараз наша ціль - відтворити знищене.
Читайте: Досье: Кириченко Ростислав Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Ростислав Кириченко: Після двох революцій я зрозумів – час змінювати щось власними руками. Я бачу, як зробити життя кращим, але для цього не завжди є можливості.
Можливо, посада голови райради – це старт моєї політичної кар'єри.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Фото: Вышгородский райсовет
КиевVласть
22 травня 2017 г. 13:00
Раздел: Тексти
Віталій Гудзенко: “Всі конкурси з відбору губернатора, судді та прокурора - повна дурня”
Український парламент рясніє обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своєму окрузі, дехто перебуває із місцевою владою на ножах, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть започаткувала серію інтерв’ю із обранцями народу, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представляє до уваги читачів розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Віталієм Гудзенком (позафракційний).
KV: Протягом своєї політичної кар’єри ви працювали у різних командах: були соратником Сергія Тигіпка в “Сильній Україні”, заступником губернатора-“регіонала” Анатолія Присяжнюка, у 2014 році зайшли в парламент від Блока Петра Порошенка. Наскільки Ви самостійний політик?
Віталій Гудзенко: Я вже на тому етапі політичної кар’єри, коли можу сміливо стверждувати: політика - це тотальний бруд. Щоправда, у ньому є багато позитивних моментів. “Сильна Україна”, яку я колись очолював на Київщині, асоціюється зазвичай зі злиттям з Партією регіонів. Коли нас у 2012 партія “кинула”, я в ПР не вступив, але зберіг хороші стосунки з людьми, яких свого часу об’єднував навколо “Сильної України”. Тоді навіть створив наш внутрішній бізнес-клуб. Ми й досі спілкуємося.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Працював кілька місяців заступником Анатолія Присяжнюка з аграрного сектору. Багато речей у роботі з ним мені навіть подобалися, зокрема, практично всі проблемні питання вирішувалися миттєво. А в цілому почував себе людиною для “галочки”. На закриті засідання ніхто мене не пускав, в ПР ніхто ніколи не любив, особливо після виборів у 2012 році, коли я балотувався проти Сергія Кацуби. Взагалі, був опонентом всієї команди - як Кацуби, так і самого Присяжнюка та Юрія Бойко особисто.
А з фракції БПП, незважаючи на підтримку президентської партії на виборах у 2014 році, вийшов одразу після прийняття Радою адміністративно-територіальної реформи.
KV: Ви не прихильник децентралізації?
Віталій Гудзенко: Я один із всієї фракції під час прийняття відповідного закону голосував червоною кнопкою, а на другий день написав заяву про вихід. Як я можу ставитися до цього позитивно, якщо вона відбувається не з користю для моїх виборців? Мета децентралізації, наприклад, у Білоцерківському районі, - приєднати довколишні села до Білої Церкви. І річ не тільки конкретно в цьому випадку.
Коли приймався Закон, я запитував на засіданні Кабміну про те, чи може об’єднання громад бути примусовим, якщо воно не стане добровільним. І він тоді на всю країну відповів - так. Якщо села не захочуть це робити самостійно, їх доведеться примусити. А для чого примусити? Децентралізація робиться для того, щоб який-небудь багатий політик став у себе в громаді “царем”. І хіба виграє від цього село? Більшість завжди буде у міста, і фінансування, відповідно, буде зосереджене здебільшого у місті.
Я не кажу, що не треба об’єднувати села. Коли у сільських школах по 3 учні і 18 вчителів - це ненормально. І така ситуація потребує втручання. Такі села треба навіть примусово об’єднувати в громади, не забираючи у них їхні права, сільські ради і т.д. Але приєднувати, наприклад, Фурси чи Шкарівку до Білої Церкви - нерозумно.
KV: Громада на чолі з Білою Церквою, на вашу думку, не буде ефективною?
Віталій Гудзенко: Ні, абсолютно. І я буду робити все, щоб вона не була створена, хоча вся районна влада і народні депутати виступають за її створення.
KV: Хіба? Ваш колега-“свободівець” Олександр Марченко взагалі проти будь-яких об’єднань в такому вигляді, як передбачено нинішнім законодавством.
Віталій Гудзенко: Він так тільки говорить на публіку, бо він зі “Свободи”. Але його округ - це місто. І він відстоює інтереси міста.
KV: Виходить, що в селах подекуди виступають категорично проти адмінтерреформи, щоб зберегти власний вплив у громаді і якісь політичні важелі?
Віталій Гудзенко: Я б не був таким категоричним щодо збереження впливу. Знаю купу хороших прикладів коли сільський голова займається проблемами кожного жителя свого села. Навіть їздить у Білу Церкву за конкретними проханнями селян. А щодо важелів, вже не раз було сказано - все вкрадене до нас.
KV: Яка проблема на вашому окрузі, окрім питань децентралізації, потребує особливої уваги?
Віталій Гудзенко: Найбільш проблемне - це цукровий завод в Узині. Я зробив дуже багато депутатських запитів та звернень щодо припинення діяльності цього підприємства, але не як цукрового заводу, а як виробника біоетанолу. Через це виробництво від жахливого смороду страждає близько 30 тисяч населення, яке проживає навколо Узина.
Відразу після свого обрання я зустрівся із власником, і ми домовилися про те, що протягом шести місяців я його чіпати не буду (і це не погроза, а звичайна людська угода). Він же зобов’язаний за цей час зробити фільтрацію на заводі. Закривати його просто так не можна, бо там робочі місця, але привести у відповідність екологічним нормам - цілком. І справді викидів стало десь на 50% менше, хоча на заводі працюють саме тоді, коли прохолодна погода, щоб це менше відчувалося. Зараз потеплішало, і сморід відновився.
Свого часу я викликав туди абсолютно всі інспекції, всі правоохоронні структури, але безрезультатно. Це таке підприємство, на якому водяться дуже великі кошти, які вирішують навіть те, що у заводу на виробництво біоетанолу немає ліцензії.
KV: Ви натякаєте на корупційні зв’язки між бізнесом та силовиками?
Віталій Гудзенко: Саме так. Не буду конкретизувати, про кого йде мова і про які конкретно відомства, але мені здається, що так і є. На заводі багато проблем, які чомусь роками не вирішуються.
KV: Ваше ставлення до мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Віталій Гудзенко: Я проти зняття мораторію, хоча це питання також неоднозначне. Не стверджую, що землю взагалі не треба продавати, але зараз цього робити не варто, бо її всі намагатимуться купити якомога дешевше. Державну землю, якої у нас дуже багато, і за яку зараз ніхто не платить податок, будуть намагатися купити взагалі за 1 гривню. А у нас такої землі лише в Міністерстві АПК близько мільйона гектарів. І дуже багато землі “гуляє”, хоча перебуває в оренді. Я це пам’ятаю ще з часів роботи в адміністрації. Так не повинно бути, земля не повинна стояти без діла. Крадіжка землі часто починається з того, що земля довго не використовується. Дали землю? Використовуйте її. Якщо дали для будівництва - будуйте одразу, не треба чекати чогось. Дали для сільського господарства? Вирощуте на ній щось. Орна земля? Паши на ній, саджай щось. Не будуєте і не вирощуєте на земельній ділянці нічого кілька років? До побачення. Земля не повинна заростати бур’янами, їй кожного дня потрібен господар. А такої у нас на Київщині дуже багато, це видно неозброєним оком. І я вже вніс для розгляду відповідний законопроект.
KV: Чи відомі вам випадки укладання так званих договорів “першої ночі” між аграріями та селянами? Така практика діяльності агрогіганта “Кернел”обговорюється в Обухівському районі. Це взагалі законно?
Віталій Гудзенко: Так, іншими словами це називається “шахматка”, коли украдається договір з пайовиком в центрі всього масиву.
Закон не забороняє, тому можна говорити, що це законно, хоча цей поодинокий пай буде потім як більмо на оці. І вирішити цю ситуацію може лише дозвіл оформляти договори оренди на певну кількість років в межах одного земельного масиву.
Але, гадаю, ще більшу проблему складають одноосібники, які забрали землю і не обробляють її, а здають якомусь фермеру і отримують за свою ділянку плату “кешем”. Податки не платять, ніякі соціальні проекти не реалізовують. У мене на окрузі таких дуже багато. Є фермери, які ніколи навіть банку фарби на школу не дадуть. Моя воля, я б у таких відбирав землю без обговорень. І взагалі краще б замість податків на аграріїв “повісили” всю інфраструктуру сіл. Не розумію, чому аграрії не можуть офіційно брати участь у розвитку інфраструктури села і при цьому не платити податок, який все одно потім краде вся вертикаль влади. Зі свого досвіду можу запевнити, що як тільки у селі є якась проблема, люди йдуть до “батька”, до місцевого аграрія. До соціально безвідповідальних фермерів ніхто не ходить. Вони подекуди ведуть себе так, ніби це не їхня країна… Як і деякі депутати, загалом.
KV: Які проблеми у Київській області не вирішуються роками?
Віталій Гудзенко: Проблеми з головами адміністрацій. Деякі з голів РДА взагалі не розуміють середовище, у якому їм доручив працювати Президент. У мене на окрузі я до таких можу віднести голову Володарської РДА (Сергій Табалюк, - KV). У нас немає жодних відносин,- ми лише один раз бачилися. Що це за людина, я також не знаю. Знаю, що з колишніх прокурорів. Він позвільняв з адміністрації людей, які якісно працюють, і яких у інші райони позабирали “з руками і з ногами”.
Крім того, минулого року на райони з мого округу перепало близько 37 млн гривень на реалізацію інфраструктурних проектів. Коли я зателефонував у РДА і запитав, на який проект будуть спрямовані кошти, голова РДА розсердився, мовляв, “хто такий Гудзенко, це не його кошти”.
KV: І він, загалом, правий. В компетенцію народного депутата України входять лише законодавчі ініціативи.
Віталій Гудзенко: Так, кошти не мої, але якщо я маю таку можливість, мені хотілося б лобіювати (хоча не люблю це слово) інтереси свого округу. Так склалося, що інфраструктура на округах розвивається саме там, де виділення коштів на той чи інший об’єкт просуває народний обранець.
Більше того, якщо береш на себе таку відповідальність - займатися розвитком округу, то треба займатися не тільки лобіюванням виділення коштів, але й контролем витрат. І доводити треба все до кінця.
Наприклад, уже багато років триває будівництво звалища у Ставищі. Кожного року виділялася певна сума на цей проект, і цьогоріч залишилося буквально 10-15% робіт. Якщо це не закінчити вже, то дуже багато роботи і коштів будуть витрачені безрезультатно.
А ще після того, як ремонтували будинок культури і військкомат в Тетієві, я ходив і перевіряв виконані роботи (добре, що розбираюся трохи в цьому). Після мене там ходила ще й прокуратура… Або, наприклад, на мою рідну школу в селі Іванівка ще минулого року було виділено кошти, і районна адміністрація, поки перекидала їх із рахунку на рахунок, встигла, мабуть, на цьому добряче вкрасти. Плюс до того, коли там нещодавно встановлювали двері, також вкрали на тому близько 10 тисяч гривень. І тут також розбирається прокуратура. Тим паче, уже в липні очікується нове надходження на цю школу.
Але я не берусь казати, хто конкретно є фігурантами у цих справах, - чи рада, чи адміністрація. Там взагалі зараз бардак. Кожен новий голова райдержадміністрації з часом показує, з якою метою прийшов до влади.
KV: Гаразд, якщо проблема в конкретному керівникові, то хто повинен вирішити цю проблему?
Віталій Гудзенко: Президент, який підписує укази про призначення. Це - його відповідальність, і ніякої демократії тут не має бути, лише пряма вертикаль влади: Президент призначає губернатора, губернатор - голів РДА. І як тільки у того чи іншого голови РДА чи губернатора “вилізло” щось нечисте - миттєво звільняти! Тому Президентові в областях потрібні саме його люди.
У Таращі цілий рік не було голови РДА - хіба це нормально? І чи нормально те, що у Ставищі голова РДА - особистий друг Володимира Сівковича (народний депутат 4-6 скликань ВР, - KV)? Конкурси на голову РДА, кажете? Які там конкурси! Ця вся гра відбувається лише для того, щоб крісло зайняла конкретна людина, яка виконує чужі побажання. Те саме з головою обласної адміністрації. Ми всі прекрасно розуміємо, що це - політична домовленість, про яку немає сенсу говорити на диктофон. І взагалі, всі ці конкурси з відбору губернатора, судді та прокурора - повна дурня. Чому їх пошуками повинні займатися якісь організації? А надто - політичні.
Я дуже жалкую, що свого часу зголосився брати участь у роботі конкурсної комісії з відбору прокурорів Харківської області. Тільки штани дарма там протирав кілька місяців замість того, щоб виконувати свою безпосередню роботу. Тим паче, там і вибирати не було з кого. Приходили одні тільки старі прокурори з величезним корупційним шлейфом. Багаті люди, хоча за наших обласних прокурорів не багатші.
KV: Чи може бути продуктивною робота адміністрації в нинішньому її складі?
Віталій Гудзенко: Навряд чи. Це просто оновлена система політичних домовленостей. Будуть прийматися якісь рішення, автоматично перенаправлятися гроші, але навряд чи з цього вийде щось добре. Починати треба з простих речей, а ці всі інновації з демократією - це “фількіна грамота”.
KV: Ваш син балотувався на минулих місцевих виборах у Київській області, брав участь у столичній “мажоритарці” у 2014 році. Ви бачите його у політиці?
Віталій Гудзенко: Коли він ішов на вибори, я йому зразу сказав: не лізь у ту політику! Там один бруд. І грошей я не дам, і за руку водити не буду. Але в 2015 році він у себе на окрузі переміг із солідним відривом, хоча завдяки дурнуватій виборчій системі так і не потрапив у обласну раду. На тому окрузі взагалі тепер немає “мажоритарника”.
Зараз він - мій помічник на громадських засадах. Хоча він бачить, що я політикою не задоволений, і сам від того трохи “здувається”. Бо поки займався бізнесом, почував себе зовсім інакше. Але справа не в тому. Ця країна дала мені можливість добре заробити чесним шляхом, тому прийшов час і віддавати.
Мені приємно, коли я зараз, наприклад, на сесії, а моя рідна людина працює з людьми на окрузі. Думаєте, то так легко - знайти нормального помічника? Всі хочуть мати роботу, а реально працювати не хоче ніхто. Прийшли, попонтувалися і пішли… Вже скільки в мене їх було - не порахуєш! Прийшла, наприклад, одна двометрова по рекомендації колег, а нормально нічого зробити не може. Був час, у мене помічником на громадських засадах був нинішній голова Білоцерківської районної ради Віталій Гринчук, - я від його роботи відмовився. Тож зараз оцих всіх помічників розганяю потихеньку...
KV: Чи готується нині Київська область до виборів під якийсь конкретний політичний проект?
Віталій Гудзенко: Політичний процес не зупиняється ніколи. Якщо я “мажоритарник” і виграв вибори (чи навіть програв) сьогодні, то вже завтра я їду в село в гості до доярок. Бо я - “мажоритарник”. Цей процес постійний.
Чи готується зараз Київщина до виборів? Так. Під який проект? Я не знаю. Навіть нема в кого запитати, бо я з високопоставленими олігархами, в тому числі з головами партій, не спілкуюся.
KV: Чи актуальна сьогодні у Київській області проблема кланів? Чи можна її подолати і яким чином?
Віталій Гудзенко: Звичайно, актуальна. І винна у всьому гречка. Винні люди. Винні ви особисто. Хочете подолати - ідіть в депутати і долайте. В мене була улюблена робота, яку я покинув заради цього гадюшника, де нових депутатів аби 25% набралось… А Київщина справді заживе інакше, коли депутатами стануть наші діти. Було б бажання!
Читайте:
Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Руслан Сольвар: “Жодного стосунку до сім`ї Януковича я не маю”
Александр Онищенко: Губернатор Горган выполняет свою задачу - давить на глав районов
Віктор Романюк: “Сидиш собі, бамбук куриш, а потім ще й жалієшся на державу”
КиевVласть
24 квітня 2017 г. 12:55
Раздел: Територія розуму
АБЕК „Розмарин” – проект сторіччя
Столична влада веде переговори з японськими і французькими компаніями, щоби побудувати у Києві сучасні сміттєпереробні заводи. Про це заявив мер Києва Віталій Кличко в ефірі телеканалу “Київ”.
Але ж у нас є проект, набагато досконаліший західних аналогів. Автори розробки Автоматизованого біоенергетичного комплексу (АБЕК) з переробки твердих і рідких побутових відходів – працівники МЦВТТ “ЕРІДАН”, ДНВК „Київський інститут автоматики” (ДНВК КІА)”, НТЦ "АНТ" та низки суміжних організацій за участю НАН України. Цей комплекс журналісти назвали „Розмарин”, адже це символ достатку і процвітання, а ще він є лікарською рослиною і вчені запевняють, що їхня технологія очищення побутового непотребу дозволить рости на „рештках” не лише траві для худоби, а й розмарину. А загалом вони пропонують містам відмовитися від зовнішніх джерел газопостачання та електроенергії, оскільки все це „виробляє” кожне місто в достатній кількості. Енергоносії просто потрібно грамотно взяти з відходів і рослинної біомаси. Ось для цього й створили вони унікальний комлекс АБЕК „Розмарин”, який вирішить екологічні, енергетичні проблеми міст і селищ, створить нові робочі місця та нарешті поверне нашим занедбаним чорноземам їхню родючість. Проект легко адаптується до умов, скажімо, Бердянська, Мелітополя, Запоріжжя, Херсона...
Справа державної ваги
Нагадаю Київський інститут автоматики (КІА) в СРСР був головним системним інститутом, займався автоматизацією (АСУ) атомних, теплових електростанцій, магістральних газо- і нафтопроводів, металургійних заводів і гірничо-збагачувальних комбінатів, агропромислового комплексу, а в корпорації КІА працювало близько 10 тисяч висококласних фахівців, включаючи дослідний завод і 4 філії.
Коли Європою та Азією почав ширитися метод біогазових установок – виробництво метану, який отримували внаслідок зброджування органічних побутових та сільгоспвідходів у закритих ємностях, наші вчені пішли вперед. Вони запропонували поєднати ці установки з тепличними комплексами та тепловими насосами, що дозволяє збалансувати потреби будь-якого міста в енергоносіях. Без нафти, вугілля, природного газу, струму атомних і теплових електростанцій. Але ударний проект, як і очікувалося, в корумпованій державі відразу ж забуксував. Правда, під час виборів до Верховної Ради 2012 року якась руханка почалася. Тодішнй Прем’єр Азаров, до якого вдалося пробитися „ходокам”, розгледів раціональне зерно, навіть доручив утілити пілотний варіант у Слов’янську. Чому в Слов’янську? Бо там балотувався в нардепи його син. Розрахунок був до банального простий: молодший Азаров видає групу вчених як власну знахідку, вони починають працювати, електорат бачить „реальні кроки” з оздоровлення загидженого міста й голосує за нього. Так і сталося, електорат обрав Азарова –молодшого в парламент, а проект відразу ж згорнули. Азаров-тато пояснив, що в бюджеті на це нема грошей... Ще детективніша історія стосунків із Київської міською держадміністрацією. Хоча тут проблема набагато гостріша – Бортницька станція аерації нагромадила більше 10 мільйонів тонн мулу (300-гектарна мертва водойма), на полігоні №5 в селі Підгірці – немислима кількість твердих відходів, які виділяють смертоносний фільтрат та метан. І ось вченим удалося (так їм здавалося) наблизитися до розв’язання цієї екологічної проблеми за сприяння Міністерства промполітики, бо вони тісно співпрацювали з „Київпроектом” та НАНУ у цьому напрямку. Щомісяця на полігоні вони доповідали про хід роботи над проектом керівництву КМДА (Мазурчаку), та коли дійшло до справи, - чиновники раптом відсунули своїх фахівців, провели закритий тендер. Хто виграв? Угадайте з трьох разів. Звісно, ж іноземна компанія. Та все б нічого, але німці запропонували застарілий метод утилізації відходів, у кінці їхнього процесу стоятиме... мулоспалювальний завод. А це – дим, смог, отруєне довкілля, які б фільтри там не ставили на трубі та ще й найотруйніший золошлак. Яке безглуздя. На Харківському масиві вже є подібне диво – спалювальний завод „Енергія”, який обкурює все навкруги, так ще всадять потужніше „диво”... Подібну технологію запропонували також японці, які взялися навіть профінансувати її. Наші ж учені пропонують принципово інший метод: тверде сміття сортують, виділяють з нього органічні відходи, які надходять у спеціальні анаеробні реактори разом із рідкими каналізаційними стоками і там зброджуються для отримання біогазу. Біогаз іде на вироблення теплової та електричної енергії, а маса, звільнена від метану після бродіння (в свою чергу з каналізаційних стоків відбирають і доочищують воду) - це фактично органічні добрива, які можна вносити на сільгоспугіддя. Ніякого спалювання при цьому нема.
Один із об’єктів за цією технологією працює на тваринницькому комплексі в селі Оленівка на Дніпропетровщині та в місті Марганець на промислових стоках. Декілька комплексів працюють на пивзаводах.
Керівництво Науково-технологічного центру „Аналітика- наука-технології” (НТЦ АНТ) Віктор Горбенко та Олексій Носек сумно констатують: за десять останніх літ у кого тільки не перебували… І в Тимошенко та Клюєва, у Голови комісії з екології Верховної Ради Томенка, у заступника Секретаря РНБО Сивковича, Міністра Близнюка ( за Януковича) і в мера Києва Попова та першого заступника Голубченка... Усі схвалювали проект, казали купу компліментів, але ніби змовившись, відправляли розробників... шукати інвесторів. Самим. А держава?
Треба віддати належне Тимошенко, яка сама головувала на засіданні Кабінету Міністрів із розгляду проекту та ініціювала Постанову Кабміну з його реалізації ще в квітні 2009 року. На жаль, невдовзі вона опинилася за гратами, тому не змогла вирішити питання фінансування, і все заглухло.
Та які б політичні чвари не стрясали суспільство, сміттєва проблема – була, є і буде залишатися справою державної ваги? А коли б звернули увагу на вітчизняне ноу-хау, такої ганьби, яка виникла у Львові останнім часом, просто б не було. До речі, ресурс полігонів у переважній більшості великих і малих міст України стрімко закінчується. Через 2-3 роки „Львівський синдром” перекинеться на всю країну. Та ні в Кабміні, ні в меріях, як кажуть, і кінь не валявся…
- Сумно, - констатують автори проекту, - настільки ми відстаємо від світу через недолугість наших чиновників. Порівняйте: у Китаї ще 1975 року вийшла відповідна державна постанова, і за п’ять років там збудували 10 мільйонів (!) біогазових установок. А ми стукаємо в усі двері, що потрібна державна програма „Чисте місто”, та це глас волаючого в пустелі... Коли б ви знали, скільки підприємств лише в Києві, скидають нечистоти в річку Дніпро! А по всій Україні – у малі річки та інші водойми!
Чи ж зверталися до теперішніх „верхів”? Зверталися.
- Таке враження, - зітхають науковці, - що змінюються дійові особи, таблички на кабінетах, а дух байдужості той самий. Нуль результату, нуль! Без кеша, виходить, ніхто вас і слухати не збирається... Мислячих керівників так мало, що ми ніяк з ними не зустрінемось, а випадає все така публіка, котра жадає лише неправомірної вигоди... Остання наша, так би мовити, проба пера – похід в Мінекології. Вони там на весь світ протрубили, що готують стратегічний план переробки сміття по всій Україні. Автори проекту доповіли на національному форумі свій проект. І що? Їм сказали: подайте технічні пропозиції. Подали. Жодної відповіді. І міністерсткого стратегічного плану чомусь вже не чути…
Слід додати, що після різкого зменшення поголів’я худоби за роки незалежності в Україні руйнується родючий шар чорнозему гумус. Якщо в 1990 році сільгоспвиробники вносили 250 мільйонів тонн органіки, то тепер – менше 10. Природні добрива замінили „хімією” та ще й з країни-агресора. Цей провал здатні суттєво поповнити ось такі комплекси АБЕК „Розмарин”, адже вони й дають після переробки побутових відходів зброджену органічну масу, яка дуже близька за своїми параметрами до перегною, чого нині так бракує нашим виснаженим грунтам.
Все геніальне - просте
- Каналізаційні стоки ми „розщеплюємо” в анаеробному реакторі, виділяючи звідти метан (на електроенергію) та тепло (на підігрів теплиць), - розповідають автори проекту - Виходить замкнений цикл виробництва. Причому, нічого ніде не смердить, не курить... І люди можуть ходити сюди на екскурсії. До речі, типові реактори такого типу мають значно нижчий ККД, аніж наші. Бо в них процес зброджування триває більш як два тижні після наповнення, а в наших - за шість годин! До речі, полігони для сміття за умови встановлення нашого комплексу потребують уп’ятеро меншої площі, аніж вони займають нині. Окупність АБЕК „Розмарин” складає 12-18 місяців. Подібних бізнесів дуже мало. Причому, наша команда розробить ТЕО, бізнес-план, захистить його в банку, розробить проект, узгодить його із замовником, контролює будівництво, комплектує й монтує устаткування, навчає спеціалістів, реалізує сервісне обслуговування.
- Ми готові зайти в будь-який обласний чи районний центр, - додає колега Горбенка, Леонід Юрійович Кауфман - презентувати проект депутатам, і, отримавши позитивне рішення сесії, розпочати приведення конкретного населеного пункту до європейських стандартів очищення від відходів та забезпечення його достатньою кількістю енергоносіїв, добутих із тих таки відходів та органічної маси виробленої комплексом. І що дуже важливо - екологічно чистим методом, адже ми в своєму технологічному циклі просто використовуємо природні, а не хімічні чи термічні процеси. Мерії таким чином матимуть змогу отримувати „дармову” енергію для своїх мешканців, отже зменшувати тарифи, отримувати прибутки від цих комплексів, а не лише стягувати податки. Щоб усі були зацікавлені, ми пропонуємо створювати для діяльності наших комплексів відкриті акціонерні товариства, де акціонерами мають стати і ті, хто генерує енергію з відходів, і ті, хто її використовує. Наприкінці кожного року всі акціонери отримуватимуть дивіденди у вигляді цілком реальних грошей. Звісно, правління матиме змогу зацікавити тих, хто зробив найбільший внесок у розвиток справи, у тому числі інтелектуальний та організаційний, і все – під контролем акціонерів, легально, без жодних „відкатів” і страху перед правоохоронними органами.
Якщо людям дохідливо пояснити, що проект АБЕК “Розмарин” дасть змогу принаймні вдвічі знизити комунальні тарифи, вони самі вийдуть під мерію і змусять депутатів узятися за його втілення.
Боярська конкретика
МЦВТТ „Ерідан” ДНВК КІА, НТЦ „АНТ”, ТОВ „Техноконт”, ПАТ „Укрводпроект”, НТЦ „ЕКОМАШ”, ІБОНХ НАНУ, ТОВ „Виробництво” пропонують розробити і впровадити автоматизований комплекс очищення стоків та переробки органічних відходів продуктивністю 12 тис. кубометрів на добу для міста Боярки. Це місто, як і сотні подібних, відчувають всі ”переваги” від розкладання органічних відходів на мулових полях муніципальних очисних споруд і на полігонах твердих побутових відходів. Під звалища відчужуються все нові й нові території, зростає забруднення навколишнього середовища. Проект АБЕК “Розмарин” для Боярки передбачає новий, екологічний і комплексний підхід до переробки не тільки стоків, а й органічних побутових і виробничих відходів. Для очищення стоків використовуються комбіновані методи анаеробного (закритого) і аеробного зброджування стоків разом із органічною частиною ТПВ. Утворюється біогаз і ферментована маса, котрі йдуть на виробництво теплової і електроенергії та можуть використовуватися надалі як добриво.
У результаті реконструкції комплексів очищення стоків (КОС) КП „Боярка-Водоканал” пропонується на їхній базі створити першу чергу біоенергетичного комплексу типу „Розмарин”, а саме: автоматизовану систему диспетчерського управління технологічними процесами водопостачання та водовідведення з модернізацією електротехнічного і технологічного обладнання, на яку автори проекту виконали розробку робочої документації та пройшли експертизу проекту. На жаль, “попередники” керівництва м. Боярка віддали реалізацію НАШОГО проекту дилетантам, які дискредитували навіть саму ідею. Автори проекту мають можливість в стислі терміни переробити і впровадити “авторську” версію АСУ диспетчеризації з реальними функціями енергозбереження. На всіх численних свердловинах і насосних станціях КП “Боярка-Водоканал” буде забезпечене якісне й безвідмовне та енергозберігаюче управління завдяки розумній комп’ютерній диспетчерській системі. Цим буде реалізована перша черга проекту біоенергетичного комплексу, перехід до суттєвого скорочення енерговитрат, а також зниження собівартості одиниці об’єму питної води та стоків як у процесах їхнього очищення, так і в процесах транспортування.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Друга черга впровадження АБЕК “Розмарин” - реконструкція каналізаційних очисних споруд продуктивністю 12 тис. кубометрів на добу з використанням новітньої анаеробної технології очищення стічних вод з виробництвом біогазу; будівництво ділянки для доочищення стічних вод в тепличних біоставках з водною рослинністю для виробництва біомаси (додаткова органіка для процесу зброджування в метантенках); будівництво біогазової установки (метантенк) для отримання біогазу; будівництво когенераційної установки для виробництва електричної та теплової енергії із біогазу; будівництво ділянки зневоднення відпрацьованого мулу, продуктів метанового зброджування органіки в метантенках з виробництвом високоякісних органічно-мінеральних добрив.
Комплекс здійснюватиме подрібнення, ретельне механічне очищення стоків від різних домішок. Потім іде анаеробна обробка в герметичних реакторах, аеробна і доочищення на біоплато. Це дає змогу в 5 разів знизити енергетичні витрати на обробку стоків, на 75% зменшити кількість мулів, отримати біогаз, електричну та теплову енергію, органічні добрива, а також обігову технічну воду для поливу грунтів під декоративними, технічними та зерновими культурами. Таким чином екологічна ситуація в Боярці значно поліпшиться, зменшаться впливи звалищ на грунтові води, з’являться нові робочі місця як на самому комплексі, так і в цеху з випуску органічно-мінеральних добрив, цеху вирощування біомаси тощо. Сумарний ефект від впровадження може становити близько 80 млн. гривень на рік при витратах на створення першої черги близько 58 млн. грн., другої - 37 млн. грн. Головне, втілення цього проекту в Боярці стане пілотним проектом України для створення подібних комплексів у решті міст.
Поєднання комплексу АБЕК “Розмарин” із тепловими насосами дасть змогу перейти конкретно Боярці на самозабезпечення тепловою та теплоенергією.
Звісно, фахівцям, які завдяки низці винаходів зуміли створити проект європейського рівня, що передбачає не лише „зелену” переробку сміття, а й отримання достатньої кількості тепла та електроструму з відходів, потрібна державна підтримка, підтримка бізнесу. Чи ми спроможні лише все запозичати, обростати боргами, як реп’яхами, замість того, щоб самим заробляти і зробити свій прорив бодай у царині переробки відходів. Нагадаю: у багатьох, скажімо арабських країнах, цей вид діяльності є найприбутковішим і може бути прирівняним за рентабельністю до металургії.
На фото: ентузіасти з Науково-технічного центру „Аналітика – наука- технології” Віктор Горбенко, Леонід Кауфман, Олексій Носек представляють проект „Розмарин” в одному з бізнес-центрів
Такий вигляд має біогазова установка, яка не смердить.
Олександр Михайлюта, лауреат премії „Незалежність” Київської спілки журналістів. Займаєтья журналістськими розслідуваннями та співпрацює із ГО "Рух территоріальних громад"
КиевVласть
28 березня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Баришівської районної ради Володимиром Гуменюком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Баришівського району за 2016-2017 рік.
Володимир Гуменюк: У 2016 році зведений бюджет Баришівського району склав 246,443 млн гривень, із яких 44,540 млн - це власні надходження. Це - 115,6% від плану. Цьогоріч у бюджеті заклали 256,126 млн гривень, а власні надходження плануємо збільшити до 49,3. Збільшення може відбутися завдяки інвестиційним перспективам у цьому році.
KV: Про які перспективи йде мова?
Володимир Гуменюк: Сподіваємося, що незабаром у нас відкриється нове виробництво -ТОВ “Метало-гальваніка Україна” відкриває у селі Коржі завод з виробництва опор для електромереж. Сума інвестицій - 10 млн євро. Новий завод забезпечить 250 нових робочих місць у районі. Для Баришівського району це важливо ще й тому, що у нас головний бюджетоутворювач - це ПДФО. Також цього року СТОВ ім.Леся Сердюка планує відкрити у селі Бзів біогазову установку для переробки органічних відходів з отриманням біогазу. - вартість проекту 12 млн. гривень.
Модернізація підприємства з виробництва м'ясо-кісткового борошна ТОВ “РВ Транс”- вартість проекту 5,1 млн.грн.
Велика проблема для наших сіл - це незареєстровані підприємства, які обробляють тут землю і сплачують винятково за оренду земельних паїв. Ми з ними системно ведемо діалог, але нас не завжди розуміють. Наприклад, СТОВ Старинська птахофабрика із села Мирне Бориспільського району. Керівництво вирішило розширювати потужності на Баришивщині, розпочало будівництво 4 майданчиків з вирощування птиці в нашому селі Веселинівка, але на прохання зареєструвати у нас філію - відмовили.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Баришівський район має вигідне географічне положення - розташований на трасі “Київ-Харків”. Наскільки відчутним для бюджетів сіл у 2016 році став акциз?
Володимир Гуменюк: Так, акциз у нас минулого року становив 9,391 млн гривень при плані 7, 723 млн грн.,(121,6%). У деяких селах і в райцентрі (Перемозька, Бзівська сільради, Баришівська селищна рада) це стало суттєвим надходженням. Є, щоправда, такі села, які отримали багато надходжень, але не змогли використати їх раціонально. Наприклад, в середньому сільська рада має річний фонд оплати праці 348 тис. гривень на 4,5 одиниці з посадовим окладом в 83 тис. грн., а преміювання становить 165 тисяч. Саме так склалося у Подільській сільраді. Звичайно, можна використати хороший бюджет для преміювання апарату, а можна зробити, наприклад, вуличне освітлення, ямковий ремонт доріг для села. Так, зарплати держслужбовців залишають бажати кращого, але преміювати треба за якісь досягнення: спочатку зробіть щось хороше, а потім роздавайте премії.
KV: Які інвестиційні проекти в районі планується розпочати у 2017 році? Які будуть завершені?
Володимир Гуменюк: Цього року будемо розпочинати реконструкцію шкільних майстерень під розміщення дитячого навчального закладу НВК на базі Яблуневої ЗОШ І-ІІІ ступенів для Яблунівської сільської ради Вартість проекту- 4, 1 млн. грн.. До неї входить чотири села, в яких досі немає дитячого садочка. Батьки 173 дітей з нетерпінням чекають на дитсадок. Зараз це питання вирішили з Березанською міською радою. Здійснюється підвезення дітей для того, щоб хоч якось їх підготувати до школи. Така ж ситуація в Семенівській сільраді.
Крім дитячого садочка, планується завершення будівництва каналізаційних очисних споруд потужністю 2 тис. куб.м/добу, вартість завершення - 12 млн гривень. Цей об’єкт будував Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України. Для нас він є стратегічно важливим. Крім того, що у нас в Баришівці працює ТОВ “ Торговий дім Райсінг” шкіркомбінат, для якого хороші очисні споруди просто необхідні, то і для майбутнього інвестора це також потрібно: щоб отримати вливання в економіку, треба спочатку запропонувати гідні умови для роботи.
KV: Чи скористалися на Баришівщині депутатським фондом свого депутата-мажоритарника?
Володимир Гуменюк: За сприяння народного депутата України - Павла Різаненка Баришівський район отримав з державного буджету субвенції соцекономрозвитку близько 9 млн. грн. Після жвавого обговорення в районі вирішили, що першочергових вкладень потребує медицина. Придбали коштовне обладнання на суму 881 тис. грн, зокрема, холтер, діагноститчний комбайн кардіоплюс, біохімічний аналізатор крові, кардіографи, електрохірургічний ніж, пересувну рентген-установку для стоматології, компресор стоматологічний, оксигінатори кисню, електролампи хірургічні, дистилятор та центрифуга лабораторні для ЦРЛ. З місцевого бюджету це все закупити не вдавалось протягом багатьох років. Для закладів освіти було придбано обладнання на суму 942 тис. грн., для закладів культури- 87 тис. грн. для Баришівського територіального центру соціального обслуговування - 50 тис. грн.На капітальне будівництво об'єктів інфраструктури району було витрачено - 5,3 млн. грн.
KV: В Баришівському районі користуються системою Prozorro?
Володимир Гуменюк: Закупівлі проводяться. Система Prozorro необхідна тому, що вона дисциплінує. Фінансово-господарська діяльність має бути абсолютно відкритою. На основі ринкових відносин повинен перемагати найкращий. Один нюанс - компанія-переможець не завжди може надати нам якісні послуги.
Є сільські голови, які навчилися економити в новій системі. Одне із сіл замовило будівництво дороги за 2,4 млн гривень і змогло зекономити 150 тис. гривень. Ці кошти спрямували на виготовлення генплану. Інше питання, коли саме зекономлені кошти повертаються в бюджет і коли будується дорога. У нас, як і в багатьох районах, це робилося взимку.
Ми на районному рівні намагалися провести семінар з детальними роз’ясненнями, як працює система, але окремі слухачі ігнорували лектора і не ставили йому ніяких запитань. Вони спілкувалися між собою в мікрогрупах про те, яким чином можна обійти систему. Тому, коли йде мова про асфальтування доріг, то в “деякі” умільці чомусь визначають виконавця робіт не проходячи через систему Prozorro. Чому? Якою б досконалою не була реформа, завжди є суб’єктивний фактор.
KV: Вам відомо про факти лобіювання бізнес-інтересів на рівні Баришівської районної ради? Наприклад, у багатьох районах Київщини говорять про те, що депутатам для політичної стабільності “роздаються” підряди.
Володимир Гуменюк: У Баришівській районній раді ніхто нічиїх інтересів не лобіює, тим паче - представників депутатського корпусу. З 34 депутатів у нас працює лише 6 народних обранців минулого скликання. 90% - це представники сільських місцевостей. Бізнесменів немає. Здебільшого - вчителі, лікарі, працівники бюджетної сфери в меншості аграрії.
KV: Нардеп Павло Різаненко має вплив на прийняття рішень у Баришівській районній раді?
Володимир Гуменюк: Ні. Він жодного разу не відстоював якісь інтереси і ніколи не лобіював проектів рішень. Важливо, що сам Павло Різаненко особисто бере участь в пленарних засідання ради де може висловити особисте ставлення до питань порядку денного.
Читайте: Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
KV: На одному з минулих засідань сесії Баришівська районна рада висловила недовіру начальнику районного відділу поліції Роману Шутенку. Чим це зумовлено?
Володимир Гуменюк: Пан Шутенко у наш район переїхав з Дніпра. Працював у нас рік. Зараз обов’язки головного поліцейського виконує заступник - Віктор Петренко. Роман Шутенко не зобов’язаний був реагувати на вимоги депутатського корпусу, але відразу написав рапорт. Рада прийняла рішення про висловлення недовіри через його бездіяльність та невиконання посадових функцій.
Останнім часом криміногенна ситуація у нас дуже загострилася.Збільшився наркообіг. Були резонансні питання щодо землерийних робіт і пошкодження меліоративної системи, яка свого часу належала колишньому свинокомплексу ЗАТ “Коржівске”. Зараз ситуацію вдалося врегулювати.
Особливо гостро стоїть питання ігрового бізнесу.
KV: Колишній голова райвідділу “кришував” цей бізнес?
Володимир Гуменюк: Можна й так сказати. Взагалі, громадськість зараз дуже збентежена. Буквально за березень у нас було декілька підпалів: підпалили автомобіль судді Баришівського міжрайонного суду, авто голови фракції БПП, голови районного ФСТ “Колос” АПК України Сергія Шинкарука (хоча ми не пов’язуємо це з політичними мотивами), а також, підпал декількох магазинів. Не берусь давати оцінок, кому це вигідно, але цими питаннями повинні терміново зайнятися правоохоронці.
KV: Ви знаєте, що зараз із минулим головою РДР Миколою Стельмахом, який був затриманий з хабарем?
Володимир Гуменюк: Сам пан Стельмах на волі. Фігурує в судових справах. Його заступник Микола Титов - аналогічно. Цікаво, що після цього випадку в районній раді ми запропонували обмежити одноосібне прийняття рішень та підписання документів головою РДА. В райдержадміністрації навіть видихнули з полегшенням, адже хтось захотів також взяти на себе відповідальність.
KV: Які громади будуть створені у Баришівському районі в рамках децентралізації?
Володимир Гуменюк: Планується 2 громади - Баришівська і Березанська. З Березанською громадою була ціла епопея завдяки статусу Березані, як міста обласного значення. Зараз уже прийняли закон №5520, згідно з яким міста обалсного значення можуть об’єднуватися із селами. До Березанської громади ввійдуть 7 сільрад: Пилипчанська, Ярешківська, Лехнівська, Садівська, Недрянська, Семенівська і Яблунівська.
Після того, як утвердили цю громаду, мене навіть почали називати “розвідником” і “шпигуном”, адже моє село Лехнівка приєднується саме до Березанської громади. Але час все розставив на свої місця. Працюємо далі...
Читайте: В Киевской области появится Березанская объединенная территориальная община
Володимир Гуменюк: До Баришівської громади відходить 19 сільрад. Ми в районній раді створили зараз робочу групу, яка активізує процес, щоб у травні вийти на другий етап формування громади. Зокрема, будемо спонукати до роботи селищного голову Баришівки Олександра Вареніченка. Поки що він просто збирає негативний досвід громад і доносить його до депутатського корпусу замість того, щоб робити реальну експертну оцінку.
KV: Можна очікувати осінню виборів у Березанській об’єднаній громаді?
Володимир Гуменюк: Так, Березань уже готова до виборів. Принаймні, міський голова Володимир Тимченко дуже активно готується до них.
Я думаю, Баришівська громада не повинна відставати в цьому питанні, але успішність реформи залежить багато в чому від виконавців на місцях. Розумію, що є людський фактор, - ніхто із сільських голів не хоче прощатися з владою і стати звичайним старостою, але на все свій час. Рано чи пізно це має відбутися, і краще, щоб ніхто нікого не виносив із кабінету.
KV: Які проблеми у Баришівському районі не вирішуються роками?
Володимир Гуменюк: Одне з таких питань - це земля. Ще в 1995 році розпорядженням голови Київської облдержадміністрації було надано дозвіл на виділення 5 га для полігону твердих побутових відходів на території Коржівської сільради. Потім у 2014 році тодішнє Держземагентство виділило трьом людям (підозрюю, що це підставні персонажі) ділянки для особистого селянського господарства чітко в межах полігону. Сюди почали звозити сміття звідусіль - з Березані, Переяслав-Хмельницького. Міський голова Березані вирішив чомусь, що це “його” сміттєзвалище, адже саме село Коржі межує з містом. Договорів з КП на це сміття немає, лімітів також. Сміття незрозумілого походження постійно підпалюють, страшенний сморід розлітається по всьому району. На місце приїжджала поліція, але справа не може вирішитися шляхом складання адмінпротоколів. Єдиний шлях - це судовий процес задля скасування наказів Держземагентства 2014 року. Зараз туди просто звозять сміття, ніхто нікому вже й не платить. Зате ми постійно витрачаємо кошти району для упорядкування цих відходів, щоб вони як мінімум не виходили за межі звалища на паї.
KV: У вас отримують землю учасники антитерористичної операції?
Володимир Гуменюк: Так, у нас на обліку 181 учасник АТО. Землю отримують не лише місцеві. Є проблема з виділенням ділянок під забудову, адже генеральних планів сіл немає. Лише Селичівська сільська рада у 2016 році стала “першопрохідцем” у цьому питанні. Наздоганяють Яблунівська сільська рада , Волошнівська, Перемозька. Гостролуцька,Семенівська, Лукашівська. Решта населених пунктів не мають.
KV: На Баришівщині планується увіковічнити пам’ять вашого земляка Миколи Миколайовича Семеняки?
Володимир Гуменюк: На минулій сесії Коржівської сільської ради вирішено назвати площу в Коржах на його честь. Також вирішили за спільний кошт звести гранітний пам’ятник у Коржах. Хочемо, щоб це робилося не на кошт якогось одного бізнесмена, а спільними силами - хто скільки може. Також коли стояло питання обрання кандидатури почесного громадянина Баришівського району, одноголосно було вирішено щодо Миколи Миколайовича.
Читайте: Николай Семеняка: “Януковича выгоняли палками, Порошенко будут гнать автоматами”
KV: Що Вас спонукало прийти до влади?
Володимир Гуменюк: Мені було цікаво, чи можу я як молода людина без протеже і лобістів завдяки своїм знанням та авторитету реалізувати себе в політиці. Цікаво, наскільки я можу виправдати сподівання тих, хто мене обрав. А це - мої друзі, мої учні (я раніше працював вчителем історії). Я знаю, мої учні навіть чинили тиск на своїх батьків, щоб ті голосували за вчителя їх дітей, і це для мене дуже важливо. Після того, як я попрацював 5 років сільським головою Лехнівки і вирішив піти в районну раду, на урядову гарячу лінію надійшла “скарга” на мене з переліком моїх робіт. “Скаржник” просив не відпускати мене з села в район.
Читайте: Досье: Гуменюк Владимир Антонович
KV: Ви амбітна людина? Ким себе бачите через 20 років?
Володимир Гуменюк: Так, амбітна. Я хочу розвиватися і хочу сприяти розвитку нової України. Пам’ятаю, коли я закінчував школу, однокласники казали “слава Богу”, хоча зараз вчителі мені презентують мою анкету зі шкільних років, і там написано “Хочу бути президентом своєї країни”. Можливо, це голослівно, але чому б через 20 років у кабінетах урядовців не з’явитися новій фотографії?
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
КиевVласть
28 лютого 2017 г. 10:05
Раздел: Тексти
Сергій Гришко: “У Броварському районі занепадає ринок землі”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на запитання: “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Броварської районної ради Сергієм Гришком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Броварського району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання?
Сергій Гришко: Районний бюджет у цьому році складає 135,6 млн гривень. Перевиконання до фактичних показників 2015 року за минулий рік - 54%. Броварський район - не аграрний, також не “спальний” придаток Києва. Тут працюють підприємства різних форм власності, наприклад, “Кока-Кола”, “Сервіс Солюшн”, “Комбінат ”Тепличний”,“Айс Термінал”, “Феракс”, “Рабен”, “Асканія-Флора” та ін. Промислові підприємства є головними бюджетоутворювачами, хоча ситуація в селах нерівномірна: є і села-”годувальники” (Велика Димерка, Требухів, Калинівка, Красилівка) і несамодостатні села (дотацій потребують 12 населених пунктів).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: На якому етапі перебуває реформа децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити?
Сергій Гришко: Згідно з Перспективним планом, затвердженим Кабміном, у Броварському районі створюються Великодимерська та Придеснянська громади. Я - прихильник децентралізації. Покладаю великі надії на майбутню Великодимерську громаду, яка має бути сформована вже в цьому році. Хотілося б, щоб вона стала показовою на Київщині, хоча в її створенні також є певні проблеми, закладені у відносинах містечкових еліт. Взагалі, основні перепони, які я можу виокремити у процесі реформування - це недостатня поінформованість населення, небажання управлінців вникати у стан речей, сідати за парту і вивчати щось нове. А ще - спротив сільських голів, які після реформи можуть втратити владу. Напевне, ця третя проблема і є основною.
KV: На території Броварського району була створена перша на Київщині об’єднана територіальна громада - Калитянська. Цей проект уже називають провальним. Який зараз стан справ у цій ОТГ?
Сергій Гришко: Як на мене, ситуація там невесела. Громада не працює на повну силу, досі не зроблено елементарних речей - не проведено інвентаризацію землі, не створено інвестиційний паспорт. Замість того, щоб шукати нових інвесторів, керівництво громади “молиться” на СВАТ “Агрокомбінат “Калита” - підприємство, яке в 2015 році пережило африканську чуму свиней. Надходжень до бюджету від нього немає, коли агрокомбінат запрацює - невідомо. Навіть якщо і запрацює, то навряд чи з користю для громади. На комбінаті повністю ігнорують виклики сучасності. Навіть коли керівництву пропонували привести в норму поголів’я, реакції не було. Соціальні зобов’язання щодо ремонту і реставрації очисних споруд воно на себе не взяло, проблема стоків теж не була вирішена. П’ять років чекає керівництво району конкретного реагування на ці проблеми. Їх вирішення просто “зависло” в повітрі...
Зараз головний наповнювач бюджету ОТГ - військова частина в Семиполках (збільшення ПДФО за рахунок контрактників), проте раціонального розподілу коштів немає. Поїдьте в ті самі Семиполки, в Мокрець, Заворичі… Добрих слів від людей про роботу ОТГ ви не почуєте, на жаль. Розвитку немає.
Моя суб’єктивна думка - причина у голові громади (йдеться про Олексія Христинченка - прим. KV). Прогресу в його роботі й оточенні не відчувається. Голова зациклений на власних політичних амбіціях і постійно виправдовується тим, що головує дуже короткий термін, і нічого ще не встиг зробити. Ми навіть коли збираємося разом з сільськими головами і головою ОТГ, жартуємо, що ми ВЖЕ по півтора року голови, а Олексій Васильович ЩЕ тільки півтора року.
KV: Раніше у Семиполках активно виступали за вихід із громади, але такого механізму держава не запропонувала. Люди досі протестують?
Сергій Гришко: Так, чимало жителів села незадоволені об’єднанням, але я б не хотів робити якісь негативні прогнози. Рано чи пізно Калитянська громада запрацює, хоча вона на нинішньому етапі децентралізації не може вважатися зразковою. А на Київщині для подальшого реформування потрібна саме громада, що намагатиметься на повну силу використати і свій потенціал, і можливості, що надаються державою.
Читайте: Провалы децентрализации. В Киевской области со скандалом распадается первая объединенная община
KV: Чи переманюєте ви інвесторів з сусідніх територій?
Сергій Гришко: Так, наприклад, компанія “Техенерготрейд” раніше працювала в Броварах, але там наразі земельний ресурс майже вичерпано, тому в районі у фірми більше перспектив для розвитку. Компанія “Земельний союз” хоче в наступному році працювати у Броварському районі й розмістити в селі Велика Димерка 40 гектарів сонячних батарей. Думаю, це непоганий прорив для енергетичної галузі в районі.
KV: Які стосунки у району з компанією “Кока-Кола”?
Сергій Гришко: Після того, як підприємство зайшло у Велику Димерку у 1996 році, тут було створено велику промислову зону. Лише в частині ПДФО підприємство дає 16,3% надходжень до районного бюджету - це більше 33,6 млн гривень. Екологічні та санітарні умови на виробництві надпотужні. Це, образно кажучи, “головний еколог” району. Завдяки “Кока-Колі” жодне зі шкідливих підприємств осісти там не може. Так було з фабрикою плазми крові. “Кока Кола” це питання закрила, залучивши швейцарських експертів, які довели, що це виробництво не відповідає екологічним вимогам. Це саме той фільтр, який не допускає “шкідників” на територію і своїм прикладом показує, як потрібно працювати.
KV: Іноді в публічному полі звучать скарги на це підприємство, що завдяки йому жителі навколишніх сіл можуть залишитися без води. Що ви можете сказати з цього приводу?
Сергій Гришко: Звичайно, це не відповідає дійсності. Горизонт для забору води взагалі не контактує з поверхневими водами та відділений від них прошарком у 60-90 метрів вапняку. Все обладнання виготовлено із нержавіючої сталі. За різницею забору і викиду води “Кока-Кола” має найнижчий показник в Україні. Підприємство видобуває в понад сотню разів менше, ніж місто Київ, у кілька десятків разів менше, ніж місто Бровари. Навіть менше, ніж “Агрокомбінат “Калита” свого часу. Тут відбирають воду з глибини понад 300 метрів, а на свердловинах зроблені “загини” між водоносними горизонтами.
Я дуже зацікавлений, щоб таке підприємство у нас існувало і розвивалося. Крім того, що компанія є великим платником податків, на підприємство також працюють компанії з обслуговування (транспорт, прибирання території, надання санітарних послуг), а це - багато робочих місць та надходження в бюджет району.
KV: А є такі підприємства, до яких у вас як голови району, є претензії? І чому?
Сергій Гришко: Не хочу наперед озвучувати, але вони є. Ми спільно з РДА та зі структурами Держпродспоживслужби хочемо зараз вивчити діяльність підприємств, які є платниками податків до районного бюджету. Коли будуть результати роботи комісії, з задоволенням розкажу про ті підприємства, які виготовляють неякісну продукцію і “не дружать” з законом.
KV: У якому стані зараз перебуває інвестиційна галузь у Броварському районі?
Сергій Гришко: За інвестпроектами можна буде робити висновки тоді, коли будуть створені об’єднані територіальні громади. Вони повинні самі обирати пріоритети для подальшого розвитку, розробляти інвестиційні паспорти, запрошувати інвесторів, залучати кошти з Державного фонду регіонального розвитку. І ця сфера не повинна залежати від “походеньок” сільських голів до районних рад та адміністрацій. Але, знову ж таки, не всі села хочуть шукати інвесторів, бо для цього потрібно вивчати новий матеріал. А ще - багато працювати.
А взагалі, дотаційні села не можна утримувати за рахунок успішних громад. Це несправедливо. Гроші, які села дають в районний бюджет, повинні “опускатися” назад - на освітлення, ремонти доріг, шкіл, ФАПів, бюджетних установ. Ми цю практику почали активно розвивати рік тому. Вона в нашому районі себе непогано зарекомендувала. Села, які потребують дотацій, повинні їх отримати, але левову частку треба повертати “годувальникам”.
KV: У районі вже розробили механізм для вирішення проблеми з цінами на проїзд?
Сергій Гришко: Офіційно в Броварському районі проживає близько 65 тисяч населення, неофіційно – близько 100 тисяч. 18 тисяч із них - це пільговики (чорнобильці, ветерани, діти війни і т.д.). Ми зараз хочемо повністю вивчити і вирішити питання внутрішньорайонних перевезень для пільговиків, причому, виключно адресно. До того ж, не по шість поїздок на місяць, а повний обсяг. Поїздки до Києва ми просто не маємо можливості оплатити для всіх пільговиків за рахунок району. Знову ж таки, ми не можемо на місцевому рівні виділити якусь конкретну пільгову категорію, - це несправедливо стосовно інших. Готові покривати частину витрат (наприклад, 50% державної субвенції, 25% обласної, 15% району, 10% - місцеві бюджети), але не готові “проїдати” свій бюджет на весь обсяг пільгових перевезень. Їх декларувала держава, а свої декларації вона не виконує, на жаль...
Зараз перевізники пішли назустріч і возять в Київ за свій рахунок воїнів АТО. Здебільшого, учасники бойових дій - це молоді працездатні люди, котрі їздять в столицю на роботу. Для них ця пільга є життєво необхідною. А взагалі, я помітив, що люди швидко все забувають. Швидко забудуть і подвиг хлопців у війні на Сході, забудуть про їхні пільги і права. Так само, як забули про чорнобильців і афганців. Жорстоко, але це так. Залишать їм право хіба що “на червоне світло переходити дорогу”... Я ж маю надію, що колись ці пільги взагалі не знадобляться.
KV: Ваш погляд на систему Prozorro.
Сергій Гришко: Ненавиджу Prozorro. Можливо, це хороша ідея, але вона не працює в наших реаліях. Наприклад, у нас був оголошений конкурс на проведення інвентаризації землі. Його виграла якась компанія з Дніпра зі статутним капіталом півтори тисячі гривень, створена за два тижні до конкурсу. Компанія виставила ціну, за яку навряд чи можна щось зробити. Зате базовий інститут, який має повне забезпечення для роботи, виставив ринкову ціну і програв.
Усі кажуть, що Prozorro нівелює протекціонізм. А може, це його мінус? Не розумію, чому село для певних робіт не може залучити місцевого підприємця, який буде відповідати за свою роботу перед людьми і нікуди від них не дінеться. Гроші залишаться в селі, робити все будуть люди з села і за отримані зарплати підуть в сільський магазин. ПДФО іде в район і громаду. А Prozorro - це дуже корисна річ, але, на жаль, не у нас.
KV: Чи є в районі зараз гострі земельні питання?
Сергій Гришко: В Броварському районі занепадає ринок землі. Найбільш актуальне питання - це виділення Держгеокадастром землі АТОшникам, яких у районі ніхто в очі не бачив. Наприклад, в селі Опанасів таким чином ледь не роздерибанили 64 га землі. В Мокреці за 27 га землі навіть селяни піднялись...
У районі це питання контролює комісія, яку очолює Валерій Білик. Він два місяці захищав аеропорт, і йому важко навішати на вуха локшини. Після 5 хвилин спілкування може визначити, чи була людина на передовій, чи ні. Зараз у нас на обліку близько 780 учасників бойових дій. Крім своїх, ми також намагаємося допомогти хлопцям з Броварів та Києва.
KV: У Броварах та Броварському районі у земельних скандалах часто фігурують прізвища нардепа Павла Різаненка та олігарха Віктора Поліщука. Ви когось із них підтримуєте?
Сергій Гришко: Я намагаюся взагалі в це все не вникати. Я знаю, що Поліщук - це бізнесмен, а Різаненко - це політик. Один хоче розвивати свій бізнес, другий - відстоювати власні політичні погляди.
KV: Чи є стабільність у Броварській районній раді? Чи є конфлікти з райдержадміністрацією, як це часто буває в інших районах Київщини?
Сергій Гришко: Стабільність є, і більшість у раді сформована. Я не вірю, що люди не можуть просто сісти і про все домовитися, навіть якщо питання стоять політичні. За це я особисто дякую всім нашим депутатам.
З райдержадміністрацією рада не конфліктує, бо немає за що взагалі сперечатися. Зараз у нас призначено нового голову - Миколу Клименка. Не думаю, що це кадрове рішення якось вплине на стосунки ради та адміністрації. Рада готова до спільної праці задля прогресу в районі, але не для участі в політичних і кадрових іграх. Не планую нікуди виїжджати з Броварщини і хочу працювати так, щоб на мене пальцем не вказували і не говорили, що, мовляв, “он пішов запеклий крадій”. До речі, рада зараз перебрала багато функцій РДА, в тому числі, й з питань соцзахисту. Для будь-кого для жителів району в нас завжди двері відчинені.
KV: У місцевих радах часто говорять, що адміністрації зараз взагалі не потрібні. Мовляв, це рудимент “совка”, який можна замінити виконкомом при раді. Яка ваша думка з цього приводу?
Сергій Гришко: Адміністрації справді непотрібні. Більше того, тут і ми в своїх кабінетах в раді нікому не треба. Я впевнений в тому: чим менше управлінців, тим простіше людям жити. Людям потрібна робота і самодостатність, а не влада. Чим менше різних керівників і начальників, тим заможніші прості люди. Повноваження районних структур, у тому числі й владних, повинні бути передані на місця, аби влада в особі ОТГ мала змогу вирішувати їх самостійно.
KV: У районній раді є нарікання на нестачу повноважень?
Сергій Гришко: Звичайно. Повноважень у нас справді в окремих сферах недостатньо, але можливості для вирішення проблем соціально-економічного характеру завжди можна знайти.
KV: Ви думаєте, це правильно, якщо колегіальний орган вирішує ті чи інші питання, що знаходяться поза компетенцією депутатського корпусу?
Сергій Гришко: Інколи в нас, депутатів, просто немає іншого входу. Люди іноді приходять з особистими проблемами, що стосуються здоров’я, сім’ї. Як діяти у випадку, якщо в людини, наприклад, немає грошей на операцію на серці? А операція потрібна вже сьогодні… Відправляти в соцслужбу, щоб їй там через три тижні якісь копійки дали? І то ще не факт… Простіше обговорити це з колегами з ради і зібрати кошти, хто скільки може, з власної кишені, і бути впевненими, що людина отримала допомогу, за якою прийшла до ради.
KV: У вас був раніше свій бізнес. Сьогодні ви отримуєте зарплату чиновника. За рахунок чого живе ваша сім’я?
Сергій Гришко: Моя заробітна плата на посаді голови - близько шести тисяч гривень. Від премії відмовився ще в 2014 році. Я не багата людина, але самодостатня. У мене є “п’ятий кут” - моя сім’я. Колишній бізнес - компанія “Регіон-2001” - перейшла в руки іншої людини ще тоді, коли мене було обрано головою райради в 2014 році. Там же працює мій син. Будинок, у якому живу, закладав для цього бізнесу в різних банках тричі. Перестав спати в закладеному домі приблизно в 2011 році. Ціну кожній копійці знаю не з чиїхось слів.
KV: У Вас у декларації багато земельних ділянок, причому, ще з минулих скликань Броварської районної ради. Ви їх отримали, працюючи депутатом?
Сергій Гришко: У мене в Літках близько 2 га землі, отриманих ще при Ющенкові (це, до речі, звичайні 2 га, на які в своєму районі претендує кожна людина). Тоді якраз почався будівельний бум. Ми хотіли завести на ті землі інвестора. Там можна було б зробити непоганий обслуговуючий кооператив чи підприємство, але зрештою “шукачі легких грошей” просто продали цю землю. Я не поспішав, там - прекрасне місце. Щоправда, не їздив туди уже років зо п’ять.
KV: Які ваші політичні амбіції? З якою метою прийшли до влади?
Сергій Гришко: Їх немає. Взагалі, не планую балотуватися ні в обласну, ні у Верховну Раду. Мені подобається працювати в своєму районі. Пхатися вгору, вкладати у передвиборну кампанію шалений ресурс і потім намагатися його якось “відмити” за допомогою мандату - не мій стиль. Хочу працювати в районі і мати тут однодумців, а не якихось пройдисвітів. До свого кабінету ставлюся, як до готельного номера.
KV: У вашому кабінеті часто з’являються високопоставлені прохачі?
Сергій Гришко: Так, прохачі приходять. Хто саме, говорити не буду. Скажу тільки, що в мене після них три дні печія стоїть… Говорити з ними особливого бажання немає, але вони мені цікаві лише для того, щоб завести в район хорошого інвестора, котрий буде тут працювати і вкладатиме в економіку кошти, розвиватиме промисловість і дасть людям робочі місця.
KV: Що це у вас за картина на стіні висить поруч із символікою району?
Сергій Гришко: Це - частина диптиху "Здирання шкіри з продажного судді” нідерландського художника Герарда Давида. Купив спеціально для нагадування кожному відвідувачеві, в тому числі й колишньому своєму заступникові, про неминучість відповідальності за все, що робимо в житті.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
КиевVласть
7 лютого 2017 г. 14:45
Раздел: Тексти
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання, “навіщо хтось іде до влади”, більшість українців відповість - “красти”. КиевВласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Відкриває цикл матеріалів інтерв'ю із спікером Васильківської районної ради Наталею Баласинович.
KV: Які основні показники бюджету Васильківського району в 2017-му році?
Наталія Баласинович: Видатки з районного бюджету у минулому році склали 362 млн гривень.
На 2017 рік запланували збільшення видатків з районної казни до 468 млн. гривень. Трохи більше ніж 324 млн. від цієї суми піде на захищені статті: на заробітну плату бюджетникам, закупівлю ліків, продуктів, оплату комунальних послуг, опалення, світло. Крім цього, близько 50 млн. грн плануємо вкласти, в тому числі, і у фінансування соціально-інфраструктурних проектів.
KV: На що, окрім захищених статей, в минулому році район спрямовував видатки з бюджету?
Наталія Баласинович: В минулому проектом №1 для району була медицина і в першу чергу реконструкція районної лікарні, де старі корпуси не бачили ремонту десятиліттями. Цей проект можна вважати завершеним - відремонтовані палати, закуплено нове обладнання. Крім цього, район запустив Центр переливання крові, провів ремонтні роботи у кількох сільських ФАПах.
KV: Оновлені лікарні - це дуже класна історія, але окрім стін і обладнання медичним закладам треба мати спеціалістів, вони є?
Наталія Баласинович: Спеціалістів треба запрошувати, треба створювати умови, для того, щоб вони їхали в районні лікарні. З одного боку - Васильківщині пощастило - район недалеко від Києва, а це привабливий фактор для молодих спеціалістів. З іншого боку, ми розуміємо, що лише голою ставкою і казкою про “Київ поряд” заохотити їхати в район молодого лікаря важко. Треба, щонайменше, дати житло.
В цьому році ми плануємо, вирішити цю проблему. У селі Кодаки є шкільний комбінат трудового навчання та профорієнтації, який майже не працює. Ми ухвалили рішення переселити його у сусідню школу, а будівлю відремонтувати і використати під соціальне житло. На кінець цього року очікуємо, що завершимо реконструкцію і зможемо отримати близько 40 квартир. А це означає, що в них район зможе оселити і молодих лікарів-інтернів, і молодший медперсонал і молодих педагогів, адже в 2017-му Васильківський район планує спрямувати значну частину бюджету розвитку на освітянську галузь.
KV: Плануються ремонти шкіл?
Наталія Баласинович: Так, але не лише. В районі є найбільші школи - Глевахівська, Калинівська, Гребінківська. Наприклад, Глеваха - величезний населений пункт, більше тисячі учнів, не вистачає класів. Ми вирішили добудувати класи, зробити капітальні ремонти спортивної і актової зали, комп'ютеризувати процес навчання (смарт-дошки, інтерактивні кабінети). Запровадити лінгафонні кабінети, поліпшити утеплення, енергозбереження, переглянули кадри. Загалом очікуємо, що на відновлювальні роботи і закупівлю сучасного обладнання з бюджету району буде виділено 21 млн гривень, також населені пункти будуть фінансувати на 30% і обіцяли виділити щось з обласного бюджету.
KV: Це така відповідь критикам, які закидають місцевій владі PR на Путрівській “Школі майбутнього”?
Наталія Баласинович: “Школа майбутнього” у Путрівці - щирий і дуже якісний проект. Так, деякі називають цей проект піаром, тому що школа була закладена ще в 2004-му році, а ми, неначе, тільки пофарбували стіни і перерізали стрічку. Якщо для когось ця школа - лише пофарбовані стіни, то для мене вона має інше значення.
Насправді, Путрівський НВК став першою школою в сільській місцевості в Україні, де почала втілюватись програма "Нової освітньої платформи". Новий образ сільської школи формується не тільки гарним ремонтом, сучасним європейським дизайном, цифровим устаткуванням чи лабораторними приладами кабінетів. Насамперед Путрівська школа знана унікальним колективом, який втілює в реальність найпрогресивніші методики викладання. Зайдіть на сайт Путрівського НВК, там ви знайдете те що інші школи, навіть, у Києві не мріяли у себе організувати. Наприклад, консультації для батьків професійного педагога - дитячого психолога.
І освіту, як пріоритет 2017-го року район обрав не для того, щоб комусь щось довести. Мовляв, дивіться, ми також щось можемо. Врешті, я хочу, щоб усі школи району мали сучасний вигляд зовні і відповідали сучасним, конкурентним освітнім стандартам, як по змістові, так і по наповненню навчальних планів.
Читайте: На Киевщине учителей английского языка учили английскому
KV: А окрім реновції системи освіти, ще на якісь цікаві і корисні проекти варто очікувати?
Наталія Баласинович: В декількох населених пунктах плануємо будівництво сучасних центрів дозвілля. Там буде wi-fi зона, зона для виставок, тренінгів, бібліотека, фонди в якій будуть оновлюватись регулярно. В принципі, це приміщення має стати сучасним сільським клубом з гуртками і танцями, але його суть в тому, щоби витягнути дітей з вулиці, дати їм заняття, дати їм змогу відчути, що в рідному селі дозвілля може бути організовано не гірше, а то й краще, ніж у столиці. На будівництво одного такого суб'єкту з меблями необхідно 5 млн гривень, і район знає, де ці кошти взяти.
Крім цього, у планах на 2017 є старт нового дорожнього проекту. Ми хочемо з'єднати смт. Калинівку Васильківського району з Калинівкою Макарівського району Київської області. Ціль - розвантажити за рахунок нової об'їзної дороги потік автомобілів, який іде з Житомирської траси. Кілометраж нової траси близько 48 км. Проект абсолютно реальний, там є дорога, яку можна продовжити через поля, не забираючи землі людей. Плюс, він цікавий для бізнесу - в першу чергу, для логістів.
Зараз іде узгодження на державному і обласному рівні, хід якого вселяє в мене надію, що проект буде реалізовано.
KV: Як зміниться карта району після реформи з децентралізації?
Наталія Баласинович: Згідно із планом, затвердженим Кабміном у нас мають бути створені дві громади - Гребінківська і Васильківська. Плюс, обласна рада погодила створення Калинівської громади (села Плесецьке, Дзвінкове, Данилівка і Кожухівка з центром в Калинівці). Глеваха хотіла формувати свою громаду, але зараз питання пригальмували. В нас є група сільських голів і депутатів, які не підтримують децентралізацію. Поки йде жвава дискусія.
Робити прогнози на 2017 рік я б не ризикнула, скажу лише, що Гребінки серйозно просунулись в організації об’єднаної територіальної громади.
KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі? Скандалів багато?
Наталія Баласинович: Як таких масштабних чи дуже гострих земельних скандалів у нас немає в районі. Так, пристолична зона, так, дуже багато живе бізнесменів і можновладців, але не можу сказати що вони не в ладах із сусідами. Є точкові питання по паях, по суперечках навколо меж того чи іншого наділу, але подібних історій повно і в інших районах і аж надто унікальними вони не є.
Ми справно виділяємо землі учасникам АТО, намагаємось навіть і не “своїм”, коли є можливість. Оренда пайовикам сплачуються сільгоспвиробниками вправно, а якщо в якомусь селі фермер не сплатив - мій особистий телефон є майже у кожного. Бабуся з села телефонує і розказує, що їй не заплатили.
Єдине, що прославляє Васильківський район на всю країну - давній скандал із землями державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" в Глевасі. Там все тягнеться вже багато років і невідомо, коли вирішиться.
Подробнее: Во имя гречки и взрывчатки. Ученые требуют вернуть для селекции и оружейных испытаний 400 га “отжатых” земель
KV: По пожежі на БРСМ є якась конкретика? Чи є рішення судів щодо компенсації?
Наталія Баласинович: Наскільки мені відомо, йде слідство. В мене в апараті є людина, яка займається цими процесами. В мене немає інформації, щоб хтось отримав компенсацію. У Василькові збирають підписи, готують новий позов. Спілкуємося на цю тему з прокуратурою, поліцією. Все, що кажуть, - слідство йде, справа тяжка. Я думаю всі наші депутати і працівники райдержадміністрації будуть у цій справі свідками, ми були на тій пожежі - 6 загиблих, 15-20 постраждалих. На сьогодні ні одна справа не доведена до кінця.
Подробнее: Год пожара на БРСМ: ни виновных, ни возмещения ущерба
KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Наскільки подорожчав проїзд і що планує робити районна рада?
Наталія Баласинович: Проїзд на маршруті Київ-Васильків подорожчав на 5 гривень і зараз коштує 20 гривень. Це питання піднімали на нараді.
На жаль, ефективних методів впливу на це немає. Кожного з перевізників знаємо в обличчя, їх близько 10 в районі. Вони приходять до нас за компенсацією перевезення пільгових категорій громадян, кажуть, що подорожчало пальне, обслуговування транспорту. Деякі взагалі кажуть, що здорожчення обумовлене підняттям мінімальної зарплати…
Я розумію, що це бізнес. Але для того, щоб не страждали люди, які щодня і не завжди від кращої долі їздять в Київ на роботу, було б доречно створювати державні чи комунальні підприємства, які могли б пропонувати якісь і при цьому соціальні тарифи. Район готовий рухатися в цьому напрямку. А поки очікуємо на перевірки Антимонопольного комітету.
Читайте: Остановка по требованию. На Киевщине, в Васильковском районе, маршруточники блокируют государственного перевозчика
KV: Ви багато кажете про інтереси простої людини. Але прості люди, здебільшого вважають, що ті, хто у владі, опікуються виключно власними, а не суспільними справами. Для чого прийшли у владу ви?
Наталія Баласинович: Я тут живу і мені важливо зробити щось для своїх людей. Дуже приємно розуміти, що мої рідні, сусіди тепер можуть ходити у нову лікарню, користуватись повноцінно медичними послугами. Для мене особисто це заслуга. Я знаю, що громада це оцінить. Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри за його межами. Чому ні? Якщо є успіхи, якщо виходить реалізувати успішні проекти на маленьких територіях, то чому б не робити це масштабніше? Я не бачу в цьому жодної проблеми. Головне чесно про це говорити і мати те, що можна показати і чим можна пишатися. Гордість за те, що ти зробив - це дуже гарний мотиватор.
KV: Тобто, ви у владі, аби залишити по собі історичний слід?
Наталія Баласинович: Історичний слід - це потужна і поважна мета, перебування в політиці (сміється). Проте, якщо колись через багато років громада Калинівки вирішить, що доречно було б назвати школу моїм ім'ям - для мене це буде найвища шана.
KV: На Вашу думку, громадяни мають бути вдячні владі за роботу? Чи можновладець, працюючи на громаду і за кошти платника податків, не мусить чекати на подяку? Люди ж, щодня купуючи хліб, не дякують, пекарям чи водієві, який цей хліб довіз до магазину?
Наталія Баласинович: Має, чи не має людина комусь і за щось дякувати - її особиста справа. Але погодьтесь, отримувати слова вдячності за якісно виконану роботу - приємно.
В мене такий підхід - про кожне, навіть маленьке досягнення в районі, ми повинні говорити, пропагувати. Відносно моєї роботи, є реальні зміни, які можна “помацати” і я сподіваюсь, що люди будуть вдячні.
Якщо людина ставить мету і досягає її, а не ходить і розповідає, скільки коштів у бюджеті - - це гарний приклад. Ми живемо у реаліях України, багато людей прийшли до влади “пересидіти”. Багато хто нічого не робить, бо боїться зробити неправильно.
Сподіваюсь, що в українській політиці настане такий час, коли влада боятиметься забруднити своє ім'я і жертвувати репутацією заради кількох гривень. Для мене найстрашніше - почути від знайомих, що “Наташа вкрала”.
Читайте: Досье: Баласинович Наталья Александровна
КиевVласть
6 лютого 2017 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
Кілька слів щодо впливу підвищення мінімальної заробітної плати на зайнятість населення
Вчора на 112. Говорили про Події на сході країни, розмову Президентів України і США, зокрема я акцентував увагу на тому, що для США мало говорити про стратегічне партнерство, його потрібно підкріплювати в торговельно- економічних відносинах.
За даними Комісії з міжнародної торгівлі США, за січень- червень 2016 року загальний товарооборот між США і Україною впав на 19.3%, дефіцит двосторонньої торгівлі - 205 млн дол США, падіння експорту українських товарів впало на 42%. Привернув увагу на нагальну потребу в інвестиціях, в першу чергу - у військову сферу, виробництво товарів подвійного та військово- технічного призначення. Ну і звичайно - про вплив мінімальної ЗП на зайнятість населення.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Богдан Данилишин, професор Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
Джерело
КиевVласть
27 липня 2016 г. 14:44
Раздел: Тексти
Андрій Діхтярук: “Київщина стає найпривабливішим регіоном України для бізнесу та інвестицій”
Київська область стала чи не першим регіоном, який довів, що місцеві спеціалісти можуть та вміють працювати на користь країни, навіть не одержуючи мегазарплатню, як іноземні варяги. Ті, хто готовий працювати заради успіху рідного регіону, на жаль, відносяться до категорії людей, які не часто йдуть на контакт, бо у них немає часу на піар. Але нашій редакції такі вдалося поспілкуватись з Андрієм Діхтяруком, який є радником з фінансово-економічних питань голови Київської обласної державної адміністрації. Він людина не публічна, не стоїть у перших ешелонах влади, зате має багаторічний досвід роботи в податковій службі та в банківській сфері.
KV: На сьогоднішній день, в рамках децентралізації, регіонам надано більше повноважень, особливо у фінансовому плані. Як нові можливості використовує Київщина?
Андрій Діхтярук: Як зазначив голова Київської ОДА, Максим Мельничук, на сьогоднішній день, виконання бюджету області складає 157%. Якщо брати в реальних грошах, то це на 2 мільярди гривень більше, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Чия це заслуга? В першу чергу, мешканців Київщини, сумлінних платників податків. Ми нарешті стаємо справжніми європейцями, які розуміють, що для розвитку свого регіону треба бути відповідальними і, в першу чергу, думати про завтрашній день тієї місцевості, де ти мешкаєш.
Держава в особі керівництва області створює всі можливості для ведення чесного сумлінного бізнесу, захищаючи бізнес від тиску контролюючих органів, а ми вже самі маємо починати жити по-європейські, формуючи конкурентний бюджет регіону максимально чесно.
KV: Тобто можно сміливо казати, що реформи в регіоні йдуть повним ходом?
Андрій Діхтярук: Реформи – це не просто красиві слова, а важка системна праця, яка має завдання поліпшити рівень та умови життя абсолютно всіх мешканців регіону. Кожна реформа - це випробування, яке відкриває нові можливості. Але ці можливості треба використовувати з розумом. Ми зробили ставку на цілісний, системний підхід у роботі. В першу чергу, було проведено велику аналітичну роботу, виявлено слабкі місця по різним напрямкам, і основні сили було спрямовано саме туди.
Першочерговим завданням було захистити чесний бізнес від незаконного втручання державних органів, які раніше виконували, в першу чергу, каральні функції. В адміністрації розуміють, що функції державних інститутів – це сервіс, якісний і без корупційної складової, що і стало основою програми, запровадженої керівництвом області в регіоні. Як наслідок – збільшився бюджет області.
KV: Чи використала область весь потенціал, щодо надходжень до бюджету?
Андрій Діхтярук: В першу чергу, держава надала можливість регіонам використовувати задля власних потреб доходи фізичних осіб, які надходять до бюджету. Однак специфіка нашого регіону в тому, що велика кількість мешканців області працює в Києві і, відповідно, сплачує даний податок по місцю роботи.
Тобто гроші, які зароблено мешканцями Київщини, не йдуть на розвиток області. Школи, лікарні, спортивні заклади, недоотримують такі необхідні кошти. Маючи такі додаткові надходження ми мали б змогу, як мінімум, втричі збільшити кількість закладів, які можна було б профінансувати та привести в сучасний стан. І це наша перспектива, але потрібно вирішити дане питання на законодавчому рівні.
В той же час, ми отримали змогу залучити додаткові кошти, почавши боротьбу із зарплатами в конвертах. Підприємці усвідомлюють та бачать (в першу чергу, по відкритому та прозорому використанню коштів адміністрацією), що переходячи на офіційні виплати, вони допомагають своїй рідній області.
Чи не вперше бізнес намагається не виводити кошти із регіону, а реінвестувати прибутки в підприємства, в конкурентні зарплати, в людей.
KV: Тобто можна сказати, що дії місцевої адміністрації повернули довіру до влади і створили сприятливі умови для інвестицій, в тому числі іноземних?
Андрій Діхтярук: На сьогоднішній день, Київська область – це 5% всіх зареєстрованих в державі підприємств (при тому, що поруч Київ, де історично реєструється більше юридичних осіб, в тому числі і мешканцями області). Крім того, це майже 2 мільярди доларів прямих західних інвестицій, які ефективно працюють на потреби та імідж регіону. І саме останнім часом по цим напрямкам ми спостерігаємо зростання активності.
Ну а вже наповнення бюджету прямо пропорційно діловій активності. Завдяки відкритості у роботі голови КОДА Максима Мельничука, і в цілому адміністрації, підприємці почали ставитись до влади з довірою. Все частіше проводяться ділові зустрічі з представниками бізнесу, запрошуються компанії і не тільки з Київської області для розробки і реалізації інвестиційних проектів. Тільки за останній час проведено робочі зустрічі місії польського бізнесу "Poland-Kyiv oblast' Regional Business Day" та організовано зустріч представників українського і американського бізнесу, під час яких було презентовано інвестиційний потенціал Киівщини.
Тобто, проводиться системна робота по висвітленню інвестиційних переваг для залучення крупних міжнародних інвесторів. Також розробляються перспективні інвестпроекти в галузі виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, дуже важливим є напрямок переробки сміття та побутових відходів, зростає виробництво та переробка льону, почала працювати програма підтримка малого сільгоспвиробника.
KV: Звісно, Київщина пишається не тільки досягненнями у сфері сільського господарства. Які перспективні напрямки для розвитку бізнесу бачите Ви?
Андрій Діхтярук: Навіть маючи плодючі землі, в області активно розвиваються і інші напрямки бізнесу. Наприклад, динамічно розвиваються будівельна та транспортно-логістична галузі, промисловість.
Індекси споживчих цін показують про розвиток та збільшення виробництва товарів і послуг. Тому потрібно приділяти увагу всім сферам економіки. Реалізовувати проекти по будівництву логістичних парків, створенню технопарків, розширяти асортимент переробки сільськогосподарської продукції, збільшувати експорт виробленої продукції в області, залучати в економіку області кредитний ресурс європейських фінансових установ.
Діяльність усіх державних структур вимагає і має бути націленою на модернізацію, використання сучасних методів і підходів, пристосованих до діяльності в умовах високотехнологічного суспільства. Тобто, у нас ще є резерви наповнення бюджету, просто потрібно робити все можливе для створення нових робочих місць, для створення нової доданої вартості в регіоні, до залучення інвестицій, впровадження нових ІТ-технологій та не зупинятись на досягненому.
І, головне, надалі проводити політику детінізації бізнесу.
KV: Але далеко не всім до вподоби вихід з тіні, і Вам будуть намагатися заважати працювати. Чи може вже є такі факти?
Андрій Діхтярук: Вже на старті роботи по детінізації ми відчули страшенний супротив. На своєму прикладі я відчув, на що готові певні сили задля збереження свого бізнесу поза межею закону. Людина, яка намагається перешкоджати злочинним схемам, завжди стає першою мішенню у нечистих на руку ділків.
Працюючи у різних регіонах, я здобув досить гарний досвід боротьби з подібними злочинцями, адже, не дивлячись на те що країна одна, злочинці у різних регіонах від Харківщини до Вінниччини використовують різноманітні схеми. Найприбутковішими у них залишаються "обнал", відшкодування незаконно сформованого ПДВ та інші економічні злочини, пов'язані з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.
Мій же досвід допомагає ці схеми знищувати, а це не до вподоби грабіжникам держави.
Не всім подобалася моя відкритість і принциповість та додержання мною норм законодавства і тому в мене з’явилось багато ворогів, які по-різному пробували тиснути на мене. За те що я відмовлявся відшкодовувати незаконно сформований ПДВ - намагались робити політичні та інші проплачені акції.
За виявлення та руйнування конвертаційної схеми, а це десятки мільйонів гривень вилучених із бюджету, під “дахом” працівників однієї правоохоронної структури, відносно мене було сфабриковану кримінальну справу про отримання хабара. Кримінальну справу згодом було закрито прокуратурою за відсутністю складу злочину. А не задовго до цих подій, зі мною ще й проводили бесіду з натяками та скритими погрозами. Але мене важко налякати. У своїй роботі в адміністрації також буду діяти лише у спосіб передбачений законодавством.
Задля того, щоб дійсно навести лад у цій сфері, потрібно якомога швидше завершити реформу фіскальної служби, та митних органів. Наряду з впровадженням податкової культури має бути як відповідальність влади, так і відповідальність платників податків. Не платити податки має бути економічно невигідно.
На сьогоднішній день, практика показала, що введений мораторій на проведення перевірок не дає позитивного результату. Багато суб'єктів господарювання серйозно порушує законодавство, що призводить до важких наслідків. На сьогодні створений департамент по координації роботи з правоохоронними органами, і голова КОДА проводить щотижневі наради саме по цьому напрямку.
Так само адміністрація співпрацює з громадськістю та бізнесом, намагаючись бути відкритою і працювати над поліпшенням умов ведення бізнесу. В першу чергу, ми даємо змогу бізнесу вільно працювати в рамках існуючого законодавства, але намагаємось виступати із законодавчими ініціативами, співпрацюючи з представниками Київщини в Парламенті. Ми усвідомлюємо, що почали велику справу, і нам будуть намагатися заважати, використовуючи будь-які брудні методи.
KV: Тобто Київську обласну адміністрацію не залякати?
Андрій Діхтярук: Так, бо саме такі принципи в адміністрації сповідують всі в КОДА. Ті, хто не буде їх дотримуватись, мають піти, бо нам, мешканцям Київщини, з ними не по дорозі. Ми не хочемо повертатися в минуле, бо ми робимо все задля нашого успішного європейського майбутнього, де влада – це відкритий дружній сервіс для законослухняних громадян і непідкупний принциповий інструмент для боротьби з порушниками закону.
Біографічна довідка: Андрій Діхтярук народився 23 березня 1969 року у м. Калинівка, Вінницької області. Отримав три вищі освіти, а саме технічну, економічну, юридичну. Пройшов шлях від податкового інспектора до керівника обласної податкової адміністрації, працював у Вінницькій, Волинській, Черкаській, Харківській областях. Стаж державної служби майже 20 років. Одружений, виховує двох дітей.
Довідка KV: Чисельність населення Київської області – 1729,2 тисяч осіб та 731 тисяч осіб зареєстрованих у м. Києві, але проживаючих на території області. Економічно активне населення – 808,3 тисяч осіб (46,9% від загальної чисельності населення), пенсіонери – 563,5 тисячи.
Київська область відноситься до промислово розвинених регіонів України, та займає 7 місце за обсягами реалізованої промислової продукції. Також вона займає 2 місце в Україні за обсягом виробництва сільськогосподарської продукції, та є одним із лідерів у виробництві продукції тваринництва в Україні.
Через область проходять 3 міжнародні транспортні коридори, знаходиться аеропорт міжнародного класу “Бориспіль”, через який щорічно відправляють майже 3 мільйони пасажирів, 6 тисяч тон вантажу та 2 тисячі тон пошти.
Крім того, в Київській області функціонує 9 логістичних комплексів. Обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), внесених в Київську область з початку інвестування, склав майже 2 мільярди доларів.
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
11 квітня 2024 г. 14:29
“Азартна біда” давно вже не просто на порозі, а панує в нашому домі. Лобісти ігрового бізнесу вимушено трохи переформатовуються, але тягнуть час явно не в інтересах суспільства, не в інтересах обороноздатності та й не в інтересах українських сімей. І поки відкритим залишається питання: то ж на чиєму боці в цьому питанні Гарант Конституції?
10 квітня 2024 г. 15:44
В останні роки був в лікарнях виключно щоб зробити щеплення від COVID-19. Але минулий місяць змушений був добряче походити по лікарням, різним лікарям і діагностичним центрам.
11 березня 2024 г. 14:38
З весни минулого року ми стали аутсайдерами у війні технологій. Якщо спочатку в нас не вистачало (як і зараз не вистачає) традиційних озброєнь, боєприпасів, натомість були масово мавіки, дрони для скидів, фпв-дрони, а "чмобіки млинці з лопати їли", то тепер ми втратили ініціативу. За три-чотири місяці ми ризикуємо остаточно втратити здатність чинити опір чим-небудь ще, крім стрілецької зброї. Перетворимося на відчайдушних людей, на яких ведуть полювання машини з фільму "Термінатор". Треба негайно вживати радикальних заходів. Дилетанти і мародери від технологій мають поступитися місцем професіоналам і патріотам.
Календар подій