Доволі часто доводиться чути заяви, що темпи житлового будівництва в Києві значно перевищують темпи будівництва соціальної інфраструктури і про те, що столиця відчуває дефіцит місць у садочках і школах. Таку тенденцію можна пояснити, виходячи й з досвіду діяльності будівельного альянсу “Аркада”. Як відповідальний забудовник, ми з розумінням ставимося до того, що Київ – як глобальна столиця – має розвивати свою соціальну інфраструктуру. При проектуванні наших забудов будівельний альянс "Аркада" враховує розвиток інфраструктури, і закладає у плани будівництво шкіл та дитсадків. І, здавалося б, столичні чиновники, які весь час декларують про потребу будівництва нових шкіл та садочків,  не завжди готові приймати на баланс міста такі навчально-виховні заклади, хоча соціальні об'єкти, що ми будуємо, відповідають найвищим критеріям якості. Останнім часом навіть рекомендують забудовнику займатися пошуками приватного власника, що фактично може зробити такі навчально-виховні заклади дорогими і не зовсім доступними для киян, які не мають на це грошей. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Втім це не зовсім правильно стосовно житлових комплексів, що будуються при фінансовій участі банку “Аркада”.  Ми будуємо житло економ класу і наші покупці наших квартир, як правило, – родини з середнім рівнем достатку. Не можна ж позбавити їх можливості влаштувати дітей в садочок або школу, що відповідає їхньому сімейному бюджету й розташована неподалік від будинку. Тому для нас принципово важливо розрахувати не лише кількість мешканців, які проживатимуть у нових мікрорайонах, а й комплекс послуг, що вони зможуть там отримати. Відповідно, обов’язковою складовою проектів наших забудов є соціально-інфраструктурні об’єкти, а також інженерні мережі, транспортні розв’язки, торговельні та розважальні заклади. Стосовно ж соціальних об’єктів, що були побудовані будівельним альянсом “Аркада” й передані громаді Києва протягом останніх 5-ти років,  то загальна вартість відповідних інвестицій за цей період склала 116,2 млн грн.  Наше правило  – здавати в експлуатацію дитячі садочки та школи в  стані повної готовності – фактично “під ключ”. Забудовник бере на себе зобов’язання забезпечити такі об’єкти всім необхідним, аби одразу після відкриття вони могли повноцінно функціонувати. Мова йде не лише про меблі, штори та оздоблення, але й про обладнання, комп’ютерну та інтерактивну техніку.  Власне, в Дарницькому районі столиці “Аркада” побудувала й передала в комунальну власність кілька таких об’єктів. Зокрема, школа першого ступеню №333 у Ж/М “Молодіжний квартал” на 360 місць загальною площею – 5170 кв.м. Також в “Молодіжному кварталі” працює дитячий садочок №445 на 160 місць загальною площею у 3291 кв.м. Загалом, будівництво соціальних об’єктів ми здійснюємо одночасно зі спорудженням житлових будинків, аби мешканці, які поетапно заселяються в наші квартири, а це, як правило, молоді сім’ї, мали можливість влаштувати своїх дітей у комфортабельні навчально-виховні заклади поблизу місця проживання. Для прикладу, на жилмасиві “Патріотика”, будівництво будівництво якого ще не завершено, а дитячий садочок № 370 на 120 місць загальною площею у 2505 кв.м в цьому мікрорайоні функціонує ще з 2017 року. Варто зазначити, що на урочистому відкритті цього садочка був присутній Київський міський голова Віталій Кличко. Крім цього, в ж/м “Патріотика” уже фактично побудований іще один дитячий садочок №57, розрахований на 260 місць. Наразі там ведуться оздоблювальні роботи.  Такий же ступінь готовності дитячого садочка №32 в ж\м “Еврика”, що в Голосіївському районі столиці. Цей заклад розрахований на 110 дітей. Загалом, за генеральним планом житлового комплексу “Еврика” передбачено будівництво ще двох садочків на 110 і 270 місць та 2-х шкіл на 1080 місць кожна.  Варто зазначити, що будівництво соціальної інфраструктури тісно переплітається з питаннями сплати забудовником пайових внесків. Згідно закону, якщо забудовник будує такі  об’єкти, йому не повинні нараховуватися податки щодо участі в розвитку соціальної інфраструктури міста. Не дивлячись на це, будівельні організації, що співпрацюють з АКБ “Аркада” й виконують замовлення міста у створенні й розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, змушують  сплачувати ще й пайові внески аби мати можливість вводити в експлуатацію будинки. Так, протягом лише останніх 5-ти років за договорами про пайову участь до бюджету Києва нами було перераховано 153 млн 836 тис. 377 грн. Ми здійснюємо комплексну забудову на земельних ділянках, де, крім житлових будинків, передбачено й будівництво системи соціальних та інженерних об’єктів для забезпечення повноцінної життєдіяльності столиці. І для таких забудовників, згідно з абзацом 6 частини четвертої статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачено не залучати їх до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки вони вже беруть участь у її розвитку, будуючи такі важливі об’єкти для міста. Втім, цю, здавалося б, пряму норму закону, на жаль, доводиться підтверджувати в судовому порядку”, – наголошують у забудовника. Хоча ми впевнені, що судова практика вирішення подібних питань має відійти в минуле, оскільки це негативно впливає на репутацію забудовника, затягує строки будівництва та здачі в експлуатацію об’єктів, а це збільшує соціальну напругу в столиці й  від цього, насамперед, страждають люди, які інвестували власні кошти. ТОВ “Будеволюція” неодноразово зверталося до Київської міської державної адміністрації (КМДА) щодо звільнення від сплати пайової участі з підстав спорудження об'єктів соціальної сфери. Але ці звернення поки що залишаються без уваги. Тому для того, аби мати можливість здавати в експлуатацію завершені житлові будинки й віддавати людям ключі від квартир, забудовник змушений укладати договори пайової участі й сплачувати пайової внески. А далі, вже через суд доводимо свою позицію й право на відшкодування коштів від пайової участі. Слід ще раз звернути увагу на те, що в силу положень абзацу 6 частини 4 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, якщо забудовник забезпечив будівництво одночасно з іншими об'єктами в складі об'єкта будівництва об'єктів соціальної сфери, він виконав свій обов'язок щодо участі у розвитку соціальної інфраструктури міста, а тому не повинен залучатись до сплати пайової участі. Або ж забудовнику мають відшкодувати витрачені  кошти на їхнє будівництво. Адже планувати й замовляти спорудження шкіл і садочків – це завдання місцевої влади. Тому саме вона повинна сплатити забудовнику кошти з міського бюджету за виконанні роботи. А так фактично за це платять ті, хто купує квартири. Будівельні партнери вже мають досвід таких відшкодувань, внаслідок рішень суду. Для прикладу, забудовнику ТОВ “Будеволюція” під час судового розгляду справи №910/19020/17 вдалося довести, що він відноситься категорії тих, хто будує соціальну інфраструктуру для столиці. Так, Господарським судом міста Києва 06.12.2017р. по справі №910/19020/17 за позовом ТОВ “Будеволюція” до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було прийнято рішення стягнути на користь ТОВ “Будеволюція” 62 млн 974 тис. 504, 02 гривень сплачених пайових внесків. І в 2018 році це рішення суду було виконано. На сьогоднішній день в судах розглядається дві справи — №910/10794/19, №910/9641/19 — за позовом ТОВ “Будеволюція” до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської держадміністрації (КМДА) про визнання недійсними договорів про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва. ТОВ “Будеволюція” намагається довести в суді, що воно не повинно в силу закону залучатись до сплати пайової участі, оскільки він відноситься до категорії замовників будівництва, визначених абзацом 6 частини 4 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Хоча компанія не полишає надії, що надалі подібні спірні питання вдасться врегульовувати в рамках прямого діалогу з містом, а не в залі суду. В разі задоволення позовів, ТОВ “Будеволюція” буде звільнено від сплати пайової участі на суму орієнтовно 26 млн гривень. Надія лише на суди залишається й у вирішенні інших проблемних питань, що перебувають в контексті стосунків між забудовником і місцевою владою. Нещодавно суд першої інстанції підтвердив законність компенсації з міського бюджету будівельному альянсу “Аркада” 365 млн грн. за будівництво котельної на Лівому березі столиці та системи комунікаційних мереж. Ці роботи, насамперед, виконувалися за гроші, які люди вклали в будівництво власного житла. Така компенсація дозволить пришвидшити спорудження їхніх квартир. Окрім цього, вже готові судові позови на відшкодування ще 132 млн грн.  Але насправді ми не є прихильниками вирішення спірних питань, що виникають стосунках з міською владо  в залі суду. Ми – за конструктивне обговорення проблем за столом переговорів. Переконані, що лише такий спосіб дозволить налагодити системний  та взаємовигідний діалог з містом.  Судові рішення, на жаль, не гарантують повного захисту прав забудовників при вирішенні питань щодо незалучення їх до сплати пайової участі. Насамперед тому, що не створюють правового прецеденту й не стають запобіжником від системних зловживань з боку міських чиновників. А відтак важко назвати ефективним механізмом окреме судове рішення, щодо скасування конкретного договору про пайову участь, якщо кожен подібний договір доводиться повторно оскаржувати  в суді.  Також складно вважати ефективним і сам механізм відшкодування сплачених коштів пайової участі, що, мають повернути забудовнику,  який бере участь у розвитку інфраструктури. Оскільки, на законодавчому рівні чітко не визначено порядок такого відшкодування. Зокрема, незрозуміло за рахунок яких бюджетних статей місто має проводити списання таких видатків з міського кошторису. Відповідна прогалина в законодавстві суттєво затягує процес виконання зазначених  судових рішень. На сьогодні чинне українське законодавство передбачає обов'язковість сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зокрема, в розмірі 4% від вартості житлового будівництва. І хоча з цього року таку ставку буде знижено до 2%, – все одно для житлового будівництва економ класу – це суттєві витрати, адже фактичним платником цього податку є ті, хто купують квартири. У нашому випадку, -  це родини не з великими статками. Тому, для будівельного альянсу “Аркада” скасування пайового внеску матиме важливе значення, оскільки дозволить акумулювати кошти на саме будівництво, не витягуючи їх на пайові внески. Разом з цим, як стверджують експерти, механізм пайового внеску є застарілим та корупційним. Навіть за даними дослідження Мінрегіону, що було проведено у 2019 році, – насправді кошти від пайової участі або не витрачаються на інфраструктуру, або складно відстежити їх цільове спрямування. Власне, й за сумами, що надійшли до бюджету міста, такий податок становить всього 1% від загальних надходжень. Тому вважаємо, що запровадження закону щодо скасування пайової участі, який нещодавно ухвалила ВР, допоможе відійти від суб’єктивізму та матиме важливе значення для встановлення чітких правил у розвитку будівельної галузі й поліпшить інвестиційний клімат вцілому. Отже, виходить, що скасування такого податку, зменшить навантаження на учасників будівельного ринку та дозволить залучити нові інвестиції в будівництво. Але питання скасування пайового внеску – це поки що локальна перемога, а не системна. Залишаються ще питання прозорого механізму виділення землі під будівництво та процесу введення об'єкта в експлуатацію, а також створення відкритого реєстру забудовників, що отримали дозвіл на будівництво. І тут ще є над чим працювати нашим законодавцям. Ще кілька тез щодо Генерального плану розвитку столиці, який нещодавно було презентовано в Києві. Там передбачається, що у 2040 році населення Києва має зрости до 3,8 мільйона осіб. Щоб задовольнити попит на житло, заплановано побудувати понад 28,6 мільйонів квадратних метрів нових квартир. Задекларовано також, що середня житлова площа на одну особу має становити не менш 29 квадратних метрів.  Якщо закладати в основу саме такі дані та враховувати фактор, що нові помешкання, як правило, потрібні молодим родинам з дітьми, то для них потрібно забезпечити й необхідну кількість місць у закладах шкільної та дошкільної освіти. Згідно з ДБН, на 1000 жителів потрібно 135 місць у школах та 38 місць у дитячих садках. Навіть якщо теоретично співставляти ці цифри та робити розрахунки, то для нових мешканців столиці потрібно буде ще додатково побудувати соціальні об’єкти аби збільшити на 133 тис місць у школах та на 37, 5 тис. – у дитячих садочках. А враховуючи існуючий дефіцит місць в школах та дитячих садках, ці показники можуть бути значно вищі. Власне, якщо загалом аналізувати новий Генплан Києва, то варто розуміти, що столиця має розвиватися не лише за рахунок будівництва житла або шкіл та садочків. Адже зростання кількості мешканців міста тягне за собою й збільшення навантаження на міську інфраструктуру. Тому для комфорту й зручності киян необхідно передбачати й будівництво інших інфраструктурних проектів, доріг, транспортних артерій та розв’язок і, як мінімум, хоча б ще одного шляхопроводу через Дніпро. Горіцька Людмила, начальник служби зв’язків із громадськістю АТ АКБ “Аркада” КиевVласть

Київська тема, що набуває все більш тривожного звучання.  Від якої народ хапається за серце в передчутті втілення у життя величного задуму то Кличка, то Черновецького, тоді як окремі особи потирають пухлі ручки в  очікуванні не менш величних заробітків. 16 грудня 2019 року сталося так зване “громадське обговорення” Генерального плану Києва. Доповідав сам Віталій Кличко. Громадськість же з саморобними плакатиками намагалася здолати поліційний кордон, який вправно не пускав цю саму громадськість до залу на території Олімпійського стадіону, де мало відбутися  громадське обговорення. Повз неї з діловитим виглядом проходили чиновники та депутати. Слід віддати їм належне: роль “громадськості” для аудиторії Кличка виконували талановито. Дещо псували картинку хлопці зі спецназу, які хіба що не віддавали честь “представникам громадськості”. А омріяним поглядам останніх у світле майбутнє заважали плакати протестантів біля воріт.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Втім, такими “громадськими обговореннями” в Києві нікого не здивуєш. Справжні форми міської демократії канули в Лету бозна коли. Наприклад, у нашому кварталі останнього разу було дозволено скористатися нею аж у 2006 році. Ті громадські слухання постановили відновити діяльність дитсадка санаторно-лікувального типу № 183 на Пушкінській, вкраденого за підробленим рішенням районної ради. Відновлюють досі. Забудовник такий ніжний, такий приязний. Рука не піднімається. Виганяли дітей ще при Омельченку. Навпроти нашого кварталу тоді був офіс УДАРу Кличка. Який божився повернути київське добро, вкрадене попередниками. Як тільки стане мером. Діток пожаліє. Добрий такий був. Тільки в нашому кварталі, на секундочку, це півмільярда гривень. А ми, обожнено милуючись Віталієм на мітингах,  вкотре забули про граблі, які не раз і не два виховували наші лоби. Слід віддати належне, Віталій Володимирович ефективно попрацювали над тим, щоб “пройшла любов”. Читайте: Контрольний постріл. Жертва отримала травми, несумісні з життям Програмою щодо Генплану було передбачено громадське обговорення, не виключено, такого ж відпрацьованого типу, як у виконанні “громадськості” на Олімпійському. Хто в Києві не знає, що найгострішою серед проблем Києва є війна між населенням та тими, кого народ назвав “злобудовниками”.  Читайте: Война на твоей улице При Департаменті охорони культурної Київської міської державної адміністрації (КМДА) спадщини є орган “від громадськості”, який зветься Консультативна рада. Головою Консультативної ради – нагадаю, органу, який виражає для цього департаменту думку громадськості стосовно будівництва в місцях розташування пам’яток, є … директор департаменту Олександр Никоряк. Унікальний, як для Європи винахід. Громадськість і влада в одній склянці. І що винятково зручно, під одним керівництвом. Заступником голови цього органу “від громадськості” є Сергій Груздо – в недавньому минулому в.о. директора управління охорони культурної спадщини КМДА.  Авторам задуму псевдогромадського схвалення в дусі обговорення на Олімпійському, мабуть, виділося: які проблеми. Склався безперебійний механізм, відпрацьований роками. Консультативна рада висловлює свою думку під головуванням директора департаменту Олександра Никоряка або його підлеглого. Певна річ, думка ця не від себе, чиновника, а від громадськості Києва. А директор Департаменту охорони культурної спадщини КМДА – той  самий Олександр Никоряк приймає рішення, ну ясно ж, в інтересах громади, оскільки директор департаменту – це і є громадськість. Сфера відносин щодо культурної спадщини давно перетворилася у битву. З одного боку барикад – забудовники і ті, хто при них заробляє: архітектори, будівельні підприємства, чиновники. З другого – та сама громадськість – лідери опору навалі, під натиском якої розчавлюється на наших очах тисячолітнє надбання. Але жодного з цих лідерів у так званому “громадському” органі немає, проте під саму зав’язку там – архітекторів та чиновників. Тобто, пишеться “громадськість”, читається “забудовник-архітектор-чиновник”.  Хто, наприклад, приймав в Консультативній раді, на секундочку – охорони культурної спадщини, рішення по зміні фасадів архітектурних шедеврів 19-го сторіччя на Пушкінській, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України? Від імені так званої “громадськості”, ухваливши перетворити його у еклектичну мішанину дешевого хайтеку, насунутого на огризки того, що було культурним надбанням? Ті самі особи, в їх числі – член Консультативної ради, він же – архітектор забудовника, під наглядом якого було перетворено у будівельне сміття верхні поверхи пам’яток Садиби Міхельсона, на кожній з яких, між іншим, табличка є: “Захищається законом”. Читайте: Усадьба Михельсона. В Киеве разрушили очередной памятник архитектуры Як для “громадського діяча” з охорони культурної спадщини, у цього чоловіка непоганий побічний заробіток. Той самий член Консультативної ради з охорони культурної спадщини, під наглядом якого як архітектора забудовника знищено вщент внутрішнє оздоблення садиби 19-го сторіччя. Яке, між іншим, могло змагатися із вбранням найвидатніших палаців. А інші члени Консультативної ради? Видатні лідери пам’яткоохоронного руху? Історики-науковці? Щас, розбіглися. Гарантовану для будь-якого свавілля більшість Консультативної ради складають чиновники профільного департаменту КМДА та представники Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації пам’яток, що знаходиться на тій самій Спаській, 12, де і відомство Никоряка. Ну і архітектори від забудовників, як же без них.  Але 26 грудня 2019 року, коли було громадське обговорення історико-архітектурного опорного плану, з одобрямсом не склалося. Не дала ряженим під громадськість вона сама. У кабінет Никоряка набився натовп, який і є тією самою громадськістю. Головував Сергій Груздо – заступник Никоряка по Консультативній раді. Ох, як незвично дискомфортно стало під напором громади. Хтось з неї зажадав назвати поіменно осіб, які привласнили собі повноваження її представників. Зажадали і звіту за ту діяльність, жертвою якої стала культурна спадщина. Сюди прийшли небайдужі кияни, об’єднані метою: ні під вивіскою нового генплану, ні під якою іншою геноцид національної культури не пройде. Які б дивіденди чиновникам, архітекторам і іншим “громадським діячам” той не обіцяв. Із задумом “погодження” історико-архітектурного опорного плану у приємній тиші кабінетів на Спаській, схоже, владі цього разу прийдеться розпрощатися. А може, дасть Бог, з деякими неспроможними виконавцями теж. Під тиском громадськості справжньої її фейкова заміна не мала жодного шансу на те, що раніше легко сходило з рук. Про кулуарний розгляд “громадським діячам” доведеться забути. Зібрання вирішило провести обговорення у більш просторому приміщенні, з яким узявся підсобити один з архітекторів – членів Консультативної ради. Розробника ж опорного плану попросили виставити на сайті карти та пояснювальні записки, зібрати пропозиції та оцінки киян щодо них. Обов’язково у порівнянні з тими картами, які були у попередньому Генплані. Зібрати громадськість Києва на широке обговорення. І, можливо, як пропонувалося 26 грудня 2019 року на Спаській, подумати над тим, чи потрібен столиці громадський орган охорони культурної спадщини з такими заслугами у справі її знищення.  У цьому місті жити нашим онукам. Вони не простять, що ми дали знищити його душу, як би виконавці себе не називали.  Чекаємо об’яви на сайті Департаменту охорони культурної спадщини КМДА про місце, дату і час обговорення. Йдемо і даємо відсіч.  Николай Жуков, председатель ОСН "Квартал Пушкинская – Красноармейская", профессорКиевVласть

Настав час поговорити з приводу будівельних афер, які останнім часом досягли свого апогею. Ще у всіх на слуху сумнозвісна забудова “Еліта Центр” – 1 263 ошуканих інвесторів, збанкрутувала УкоГруп Анатолія Войцехівського, а тепер вже маємо нову історію з “Укрбудом”, яка мало не стала черговою шахрайською “пірамідою” для 13 000 вкладників.  Забудовники меншого масштабу мало чим відрізняються від великих будівельних корпорацій, але вони діють за тими ж алгоритмами. В передмісті Києва також йде активна забудова, мова йде про село Новосілки, в Києво-Святошинському районі. Підкуповує людей реклама, яка розміщена на всіх носіях: піша доступність до метро Теремки, мальовнича природа, гарна транспортна розв'язка, облаштована закрита територія, близьке розташування парку Феофанія. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Згідно Генерального плану Чабанської сільської ради планується звести 25 будинків висотою 10, 14 та 16 поверхів. Генпідрядником будівництва 2-ої та 3-ої черги багатоповерхівок, що по вулиці Олександрівська, 2 виступає компанія ТОВ “НОВБУД”. Ця компанія виступає генпідрядником будівництва ЖК “Нові Жуляни” в Крюківщині, ЖК “Нові Теремки”, ЖК “Петрівський квартал”. Я буду поки що говорити про будівництво ЖК “Нові Теремки”, яке наразі вже є проблемним, строки здачі в експлуатацію житлових будинків  6, 7, 8, 9, 10, 11 давно порушені, об’єкти 2-ої черги мали ввести в експлуатацію рік назад, а 3-ої черги пів року назад. Я разом з ініціативною групою звернулась до народного депутата по 95 мажоритарному округу – Олександра Горобця з приводу причин затримки будівельних робіт. Від його імені було направлені два офіційних звернення на забудовника щодо порушення умов договорів з інвесторами. Отримана відповідь на перше звернення схожа на відписку, в ній забудовник повідомляє про брак робочої сили та про затримку поставки матеріалів генпідрядними, підрядними та субпідрядними організаціями.  Люди почали бити на сполох, вони припускають, що їхні кошти можуть бути привласнені, або витрачені не за призначенням, а це пряме порушення їхніх прав та порушення ведення господарської діяльності забудовником.  Захищаючи свої права, інвестори сьомого грудня та двадцять другого грудня виходили на пікетування та перекривали трасу біля недобудови. Дванадцятого грудня ініціативна група зустрічалась з одним з власників генпідрядного підприємства ТОВ “НОВБУД” Володимиром Горділовим, який також не вніс жодної конкретики з питань, які йому були поставлені. Відповідно до п. 14 ст. 16 ЗУ “Про місцеві державні адміністрації”, державний контроль за дотриманням договірних зобов’язань забудовниками, діяльність яких пов’язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків, на відповідних територіях здійснюють місцеві державні адміністрації (МДА). Проте на сьогодні чинним законодавством не визначені повноваження МДА під час здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов’язань забудовниками. Крім того, немає встановлених способів і форм здійснення такого контролю, а також санкцій за порушення вимог законодавства. Механізми фінансування будівництва тією чи іншою мірою не позбавлені й ризику “подвійного” продажу об’єкта інвестування, що полягає у відсутності контролю за співвідношенням між проданими та фактично збудованими квартирами.  На мою думку одним зі способів вирішення цієї проблеми було б запровадження обов’язкового страхування відповідальності забудовника. У такій ситуації не лише інвестори, але й страхова компанія була б зацікавлена у своєчасному завершенні будівництва та контролювала б дії забудовника. Інвестори підготували звернення до Голови Київської обласної державної адміністрації Олексія Чернишова з проханням особисто втрутитися в дану ситуацію, адже він особисто дав вказівку, наприклад, розібратися із забудовником житлового комплексу “Діамант” у Броварах. Постраждалі просять Голову держадміністрації дати відповідні доручення та взяти їх проблемне питання під особистий контроль, захистити від дій недобросовісного забудовника ТОВ “Нові Теремки” та генпідрядника ТОВ “НОВБУД”, а також провести виїзну нараду за участі представника департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області. В своєму зверненні інвестори наголошують на те, що задля уникнення зростання соціальної напруги та дестабілізації, оскільки в небезпечному становищі знаходиться доля багатьох людей (інвесторів та членів їх сімей), більшість з яких придбали житло за останні заощадження, які накопичували багато років, на всіх рівнях державних та законотворчих гілок влади необхідно посприяти забезпеченню виконання закону недобросовісним забудовником. Ми обирали нового Президента та парламент з надією на швидкі зміни в країні. Їх, на жаль, немає, як і немає державного механізму контролю за будівництвом що інвестується людьми, вони просто не захищені. Постає питання: чому нові керманичі держави вибірково, на власний розсуд використовуючи бюджетні кошти захищають тільки “обраних”, чому беззахисними залишились тисячі інвесторів по всій Україні!? Моє припущення: мабуть рятувати беруться лише по особливих критеріях, таких як “знайомство з потрібними людьми”, та ціна квадратного метра. Алла Збанацька, депутат Дмитрівської сільської радиКиевVласть

Для орієнтування в різноманітті житлових комплексів потенційні покупці часто зважають на клас житла. Проте, оскільки сегментація не закріплена законодавчо, цим користуються деякі забудовники, і часто самодекларований “бізнес” майже нічим не відрізняється від середньостатистичного “економу”. Поняття класифікації житла набуло популярності на українському ринку в середині 2000-х років. Тоді відбувався бум нової нерухомості і будівельники хотіли виробити єдині правила гри, які б полегшили вибір житла для покупців. Проте з того часу жодна класифікація так і не була закріплена законодавчо. І навіть зараз далеко не кожен забудовник визначає клас житла з огляду на об’єктивні фактори. Натомість приналежність нерухомості до певного класу пояснюється лише маркетингової стратегію компанії. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Зараз на ринку житла присутні п’ять класів новобудов: економ, комфорт, комфорт плюс, бізнес та преміум. Економ – це найдоступніший варіант. Найчастіше житлові комплекси (ЖК) цього класу знаходяться на околиці міста або навіть за його межами. Матеріали для стін і технології мають відповідати виключно критеріям безпеки та діючим будівельним нормам. Найчастіше до економу належать панельні або монолітно-каркасні будинки із заповненням стін піноблоком. Утеплення присутнє, адже воно давно стало невід’ємною частиною для будь-якого нового ЖК. Проте його якість, а також матеріали, знаходяться на найнижчому прийнятному рівні. Для економу характерна відносно невелика площа квартир: від 18м2 для однокімнатних та від 35м2 для двокімнатних. Також це необмежена кількість квартир на одному поверсі. Щодо території, то житлові будинки економ-класу найчастіше мають вільний прохід, найпростіші зелені насадження та об’єкти відпочинку. Навіть дитячі майданчики є опціональними. Хоча в реальності зараз важко знайти ЖК, в якому б забудовник не подбав принаймні про елементарний варіант. Дуже часто економ-житло обирають молоді родини. Іще такі квартири купують просто для вкладення грошей. Потім вони стоять по декілька років зачинені і без ремонту. При цьому, за статистикою, сьогодні економ не є найбільш популярним класом житла серед покупців. Натомість першість належить комфорту. Якщо житло економ-класу в столиці коштує в середньому близько 20 тис. гривень за квадратний метр, то “комфортна” квартира вартуватиме майже 25 тис. за квадрат. Разом із зростанням вартості покупець отримує й чимало серйозних покращень. Так, квартири комфорт-класу будуються із якісних матеріалів. За рахунок цього вони мають кращий рівень шумо- і теплоізоляції. Більше того, якісне утеплення є одним із вагомих чинників, які з будівельної точки зору відрізняють комфорт від економу. Також обов’язковою умовою для комфорту є транспортний компонент. Якщо “економний” ЖК може знаходитися будь-де, то “комфортний” – в місці з ефективною розв’язкою, як автомобільною, так і громадського транспорту. Квартири в будинках цього класу обов’язково мають балкони, в тому числі – утеплені. На території будинку повинні бути обладнані зони відпочину, спортивні майданчики тощо. Іще одна важлива характеристика – це наявність паркомісць, принаймні у кількості 40% від загального числа квартир. Також все більшої популярності набувають ЖК комфорт-плюс. Вони мають всі перелічені вище ознаки, а також одну чи декілька додаткових опцій. Наприклад, консьєрж, відео-нагляд або охорона території. Зовсім до іншої ліги належить житло бізнес-класу. У столиці такі варіанти коштують близько 40 тис. гривень за квадратний метр. Для ЖК бізнес-класу обов’язковими є дизайнерський екстер’єр та інтер’єр. Вкрай важливим є використання екологічних матеріалів. Кількість паркомісць – не менше 80% від числа квартир. Також будинок має бути обладнаний лаунж-зоною, консьєржем і огородженою територією з ландшафтним дизайном. Саме тому справжній бізнес точно не можна переплутати із комфортом – лише із преміумом. Але деякі недобросовісні забудовники присвоюють своїм будинкам зовсім нерелевантні класи. Наприклад, є реальні кейси, коли класовість будинку “зростала” через рік після старту реалізації квартир в ньому. Варто зауважити, що таке зростання не супроводжувалось жодними технічними, технологічними чи інженерними покращеннями. Окремо проблемою є визначення класовості житла поза межами столиці. Справа у тому, що багато де потенційні покупці просто не мають змоги порівняти реальний і самодекларований “комфорт” чи “бізнес”. Як наслідок, вони переплачують за нібито більш якісний та престижний варіант, який не має необхідних характеристик. Одна із найголовніших причин такої ситуації – відсутність офіційних критеріїв для визначення класу новобудов. Проте сьогодні навіть добросовісні забудовники не лобіюють їх прийняття. Коли порівнювати житло, якому 15-20 років, і сучасне, то за технологіями й матеріалами теперішній економ зможе легко позмагатися із старшим комфортом. А це означає, якщо критерії були б закріпленими,то вийшла б ситуація, схожа на нинішню проблему з Державними будівельними нормами: коли ти слідуєш нехай навіть застарілим критеріям і стандартам, або втрачаєш можливість взагалі належати до будь-якого із класів. Адже, враховуючи неповороткість українського законодавчого механізму, вкрай малоймовірно, що формальні вимоги дійсно встигали б за будівельними реаліями. Другий фактор – це невисокий середній рівень поінформованості потенційних покупців. Багато людей вірить рекламі і думають, що клас новобудови є визначальним. І навіть при фільтрації варіантів на сайтах з пошуку нерухомості обирають опції певної групи. У свою чергу, цим користуються деякі будівельники, які тільки формально відносять власні будинки до вищого класу. За рахунок цього вони потім виглядають трохи дешевшими у порівнянні з ЖК, що дійсно відповідають всім критеріям класу. Але тільки при сліпому порівнянні. Отже основна порада – не орієнтуватися на клас житла, натомість дивитися на дійсно важливі для себе параметри. Серед основних –  технологія будівництва, матеріали стін, інфраструктура, кількість квартир на поверсі, транспортний компонент, розташування комплексу, а також вартість. Такий підхід до вибору нерухомості точно буде важчим та більш трудомістким. Але навіть серед великої кількості варіантів ви зможете обрати ідеальне житло, яке матиме найкраще співвідношення ціна-якість саме для вас.  Дмитро Ісаєнко, секретар комітету з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради VIII скликанняКиевVласть

Останнім часом на фоні загострення проблем у Києві, пов'язаних із несанкційованими та незаконними забудовами, в засобах масової інформації з'явилося багато замовних матеріалів, що компрометують дії соціально-відповідальної міської громади столиці. Впевнений, що негативні рефлексії "корелюються" з активністю новоствореного дорадчого органу - “Комісії з перевірки інформації щодо об’єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс в місті Києві”, яка останніх три місяці працює при міській адміністрації. Тому я, як член цієї комісії, та один з учасників громадської ініціативи "Штаб оборони Києва", вважаю за потрібне розвінчати негативні міфи, довести співгромадянам важливість нашої діяльності та навести успішні приклади боротьби за збереження нашого міста. Але спочатку трохи історії. Масова боротьба проти незаконних забудов у Києві розпочалася десь з 2005 року, коли люди, натхненні Помаранчевою революцією, відчули своє право і спроможність впливати на органи влади на будь-яких рівнях. Ситуативно в різних локаціях столиці виникали стихійні протести проти будівельного вандалізму, набирали сили, накопичували досвід. В боротьбі виділилися кілька визнаних лідерів, які створили громадські організації та стали займатися проблемою системно. Усі вони знали один одного, обмінювалися досвідом, допомагали один одному, час від часу проводили спільні акції, відпрацьовували методи захисту столиці. Проте в цілому залишалися розділеними. Неодноразово піднімалося питання про можливість об’єднання в одну потужну організацію, але на заваді ставали особисті амбіції керівників - ніхто не хотів підпорядкуватися комусь іншому. До того ж, у випадку одного лідера зростала ймовірність впливу на нього з боку забудовників - чи то шляхом підкупу, чи то шантажу, або й фізичного насилля. Під час однієї із спільних акцій біля Кабінету Міністрів 6 липня 2011 року знову постало питання об’єднання. Наша організація запропонувала топологію горизонтальної структури, щоб не було “вождя”, а всі співзасновники були рівноправними. Ідея людям сподобалася. Вирішили провести збори активістів, на яких обговорити і узгодити робочі питання. У цей день виповнювалося рівно 70 років з дня створення “Штабу оборони Києва від німецько-фашистських загарбників”, а поведінка деяких товстосумів дуже нагадує дії окупантів – повна зневага до будь-яких культурних чи історичних цінностей підкореного народу і нестримне прагнення награбувати якомога більше. Отож кияни і назвали новоутворене об’єднання “Штаб оборони Києва”, скорочено - ШОК. До його складу увійшли добре відомі громадські організації та ініціативні групи киян, що вже давно захищали столицю від навали забудовників.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Нині у мене, як і у інших соціально-активних громадян, в тому числі і учасників "Штабу оборони Києва", є чудовий інформаційний привід. Адже напередодні Дня міста, після тривалого протиборства із забудовником, нам, врешті, вдалося захистити від знищення ділянку прибережного міського кварталу Середньовічного Києва в районі Поштової площі.  “Поштова”, як її називають в народі, офіційно набула статусу пам’ятки археології та історії національного значення. Ця новина назавжди поставила крапку у спекуляціях та спробах знівелювати значення території Поштової площі в тисячолітньої історії Київської Русі-України. Патріарх Філарет - Людина та Громадянин з великої літери - благословив і підтримав створення повноцінного музею на сакральному місці. Ми вже розпочали переговори з провідними міжнародними експертами з приводу формування його структури та зовнішнього вигляду. Але перемога на Поштовій - не єдине досягнення на нашому важкому шляху. За півтора десятки років активності команді лідерів громадської думки, багатьом громадським організаціям та територіальних ініціативних груп, які до 70-річчя “Штабу оборони Києва від німецько-фашистських загарбників” об'єдналися в однойменну громадську ініціативу, вдалося захистити від знищення десятки споруд та архітектурних пам'яток столиці України. Спробую розповісти про найважливіші з моєї точки зору та найрезонансніші з огляду на спротив, що чинився з боку вандалів-забудовників: Багато хто в Київі пам'ятає, як планувалося зведення гігантського комплексу з житлових споруд по вул. Малишка, 3. Це за Дарницьким "Дитячим світом". Пригадую, як упродовж 11 місяців ми тримали облогу та не дозволяли псувати ландшафт території. Нас атакували озброєні бандити, затримувала міліція. Нас намагалися підкупити. До нас, в якості посланців з хабарами, зверталося навіть керівництво Головного управління внутрішніх справ у місті Києві. Але злочинне будівництво було зупинене назавжди. Далі в нашому захисному полі була низка незаконних забудов на Оболоні по вул. Прирічній. Це адреси: Прирічна, 5; Прирічна, 17” Прирічна, 19. Будівництво цих об'єктів зупинено. Ціною спільних зусиль з представниками громади, архітекторами, правозахисниками ми зберегли від знищення садибу Міхельсона, що на вул. Пушкінській. Зупинили незаконне зведення житлової споруди по вул. Шовковична, 39/1, яка мала бути розташованою за Олександрівською лікарнею. Ще за часів очолювання Києва паном Черновецьким ми зупинили руйнування Фізіотерапевтичної клініки на Ярославовім Валу. Тоді пані Ірена Кильчицька майже підготувала об'єкт до продажу з перспективою створення на його місці ресторану. Далі, майже п'ять років, тривала бійка з екс-зятем Черновецького - паном Вячеславом Супруненком, який намагався привласнити собі приміщення книгарні українських письменників "Сяйво". Книгарня зберегла своє призначення та була повернута киянам. Проти забудови за адресою вул. Гончара, 17/23 ми тримали оборону разом із депутатами Верховної ради та адвокатом Мариною Солов'йовою. Забудову зупинено. Крім того, ми відстояли знищення відомого скверу на вул. Прорізній, 1-3. Забудовникам навіть вдалося вирити котлован. Але все приведено до ладу. Сквер збережено. На території київського парку імені Малишко ми зупинили процес нищення дерев. Питання із забороною забудови парку в процесі вирішення. Боротьба поки що продовжується. Разом із киянами, ми зберегли сквер імені Чкалова, де забудовники у змові з керівництвом Інституту геологічних наук планували звести комерційний житловий комплекс. Боротьба ще триває. В результаті багаторічної боротьби ми втримали від знищення київський велотрек. По вул. Краківській, 7, коли ми туди прийшли за закликом та на допомогу місцевим мешканцям, дитячий майданчик вже було майже зруйновано. Територія планувалася під зведення багатоповерхівки. Зуськи! Проект зупинено. Майданчик відновлено коштами і руками активістів та місцевої громади. Будівництву багатоповерхівок за адресою Світошинський провулок, 2 протистояло багато міських громадських організацій. Ми перемогли. Забудовник відступив. Під час забудови поруч з Качиним озером по вул. Здовбунівській планувалася потужна забудова, але зусиллями киян вона також призупинена. Девелопер активізувався цього року. Протистояння триває. У минулому році на місці зведення незаконної споруди - багатоповерхового готельного комплексу на Андріївському Узвозі, 14-16 "Штабу оборони Києва" та ГО "Громада Андріївский узвіз" вдалося добитися розірвання договору міської влади із забудовником. І цей перелік об'єктів я можу продовжувати ще довго. Важливість та цінність для київської громади кожного з об'єктів, які ми боронили та продовжуватимемо боронити від знищення, я можу довести, адже ми зберігаємо теки з історією кожного проблемного міського артефакту, що потребує захисту від зазіхань невігласів і руйнівників. Ми і далі боротимемося за кожен клаптик нашого великого та зеленого міста. І будемо робити це виключно в рамках, передбачених Законодавством України, тобто в юридичній площині. Сергій Мельниченко, співкоординатор ШОК, член Комісії з перевірки інформації щодо об’єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс в місті КиєвіКиевVласть

Заповідання територій  - це збереження історичної чи природної  унікальності, зокрема, ландшафту, рідкісних тварин або рослин. Тому  заповідними можуть бути історико-архітектурні об’єкти, природні парки й дендропарки,  ботанічні сади, зоопарки та інше.  Це науково обґрунтоване твердження.  Але мало при цьому лише назвати заповідником ту чи іншу територію, її потрібно ще й утримувати.  А у нас іноді спритні ділки від влади намагаються створити заповідну територію, задля досягнення своїх корисливих цілей. От нещодавно київська  міська влада заявила про своє  бажання створити в столиці нові заповідні зони.  Йдеться про рішення Екологічного комітету Київради включити до природно-заповідного фонду Києва ще  9 нових об'єктів.  На перший погляд, таке гарне  рішення варто лишень вітати. Сьогодні для міста критично важливо мати зелені острівці, в яких городяни могли  хоча б ненадовго сховатися від впливу мегаполісу.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Але чи все так добре насправді,  як здається на папері? На території Києва вже є 190 об'єктів природо-заповідного фонду національного та місцевого значення,  площею 20,1 тис. га, що становить 23,97%  від загальної площі столиці.  Питання в іншому -  в якому стані вони на сьогодні перебувають? Фінансування заповідників мізерне, а то й  взагалі відсутнє.  Окремі тримаються виключно на ентузіазмі співробітників,  в  більшості  з них  немає  адміністрації  або встановлених  меж цих заповідних територій. Згадати хоча б регіональний ландшафтний парк “Дніпровські острови”, до якого  входять всі 36 київських островів. Наразі,  ними ніхто не займається. Або багатостраждальний Голосіївський національний природний парк, у якого, через відсутність чітко визначених меж,  постійно “відкушують” значні ділянки його території. На тлі такої ситуації  вже зовсім цинічно виглядає рішення міської влади створити ще додаткові заповідники, які лише доповнять список безпритульних охоронюваних зон.  Чи не час міським чиновникам і депутатам Київради звернути увагу, в якому стані знаходяться  вже існуючі заповідні території столиці? Спочатку потрібно привести в порядок, ті,  що вже є, а лише потім створювати нові. Коли буде створена інфраструктура, що відповідає за заповідні території, налагоджена робота по догляду і охороні цих земель, тільки тоді можна рухатися далі. А плодити “заповідних безпритульних” ,  щоб приректи їх  на виживання  без належного забезпечення  - це дорога в нікуди. Потрібно проаналізувати ситуацію, створити єдиний фінансовий заповідний Фонд аби розподілити кошти  на утримання існуючих заповідників,  а тоді вже  з'ясується, а чи  потрібно  нам збільшувати площу заповідних територій. У 2013 році був створений Державний Реєстр природно-заповідного фонду України - пояснює еколог Незалежного інтелектуального центру Сергій Корецький.  Порядок його ведення доручено Мінекології, воно ж і повинно кожні п'ять років його оновлювати, на підставі отриманих даних від місцевих рад. Але, з нез'ясовних причин, оновлений варіант Реєстру в 2018 році так і не був опублікований. Що цікаво, всі заповідні території в Реєстрі розподіляються за територіальним принципом. Але  Києва там  чомусь немає ... Столичні чиновники взагалі не подали в Мінекології дані про свій заповідний фонд. Напевно, приховують інформацію аби  віддати  території під будівництво або створення там  передумов  для особистих  доходів . Створюємо не знаємо що ... Список заповідників, що хочуть створити, значний. Разом 9 запропонованих об’єктів  збільшать площу  ПЗФ до 27,5% від загальної площі столиці. Але, що окрім самого “списку” є?  Нічого!  Ні детального плану облаштування, ні чітко зафіксованих меж, ні ресурсів на їх утримання .  Замість “наукового” обґрунтування є лише “наукові” розмірковування та  спроби знайти  природну унікальність, або рідкісні  рослини  й тварини там, де їх немає. Тобто, жодної конкретики – лише припущення. Тому я й зацікавився перспективою збільшення переліку  заповідних земель в столиці. Особливо здивувала пропозиція Київради про заповідні території на Осокорках. Зокрема, йдеться про створення ландшафтного заказника "Озеро Тягле" площею 137 га., на гідронамиві, що агресивно знищує природнє середовище. Тішить, що київська влада нарешті  звернула увагу  на столичні озера. Зважаючи на те, що  за останніх 20 років в Києві зникло понад 100 водойм - це досить добрі наміри.  Але непокоїть, чи не криється, бува, за такими планами зовсім інша мета? Хочеться зробити акцент, що велика частина столичних водойм екстрено потребує допомоги. Тому викликає подив, чому з усієї кількості київських озер  для заповідання було вибрано саме озеро Тягле - запитує провідний фахівець Спілки заповідних територій України Микола Грабенко.  Адже це колишній піщаний кар'єр, з якого брали ґрунт для намиву Осокорків. Згодом цей котлован наповнився водою і перетворився в озеро. Там аномальні глибини. Воно штучно створене.  У чому унікальність даного насипного ландшафту?  І як можна порівнювати штучно створений водний об'єкт з природними столичними водоймами, що сьогодні гинуть, і до яких у чиновників,  чомусь руки не доходять?  Взагалі не зрозуміло,  чому саме на озеро Тягле звернули увагу депутати Київради? Відповідь тут проста – корупція і жадоба особистої наживи… Дуже жаль, що до такого критично важливого для столиці  питання, як збереження природного середовища,  керівництво підійшло зі споживацькими намірами.  Бо в цьому рішенні чиновників Київради немає жодного  натяку на унікальність територій .  Ухвалюючи його чинна влада  міста чомусь зовсім не хоче помічати, що ця техногенна територія  не носить жодної екологічної цінності. За  нинішнього столичного керівництва,  відбулося  повне злочинне злиття влади з окремими представниками будівельного бізнесу.  Тут  швидше, причиною неспокою чиновників є будівництво житлового масиву “Патріотика на озерах”.  Тому й вигадуються різні причини аби  витіснити звідси будівельну компанію, що  їх не влаштовує. Хоча саме цей забудовник вперше  взяв  на себе екологічні зобов’язання й розробив проект з  очистки озера й  облаштування  території  навколо за  “зеленими” критеріями. Обурює, що через впертість та свою меркантильність, нинішнє керівництво Києва може  поставити хрест на озерах , що на  Осокорках та остаточно перекреслити перспективу  розвитку столиці. Кільцевий порятунок Згідно з детальним планом розвитку території,  південний напрямок Києва визначено  як перспективний  для житлової забудови.  Таке планування робилося з розрахунком, що  в районі  Осокорків має пройти  шлях до нової кільцевої дороги  від проспекту П. Григоренка до  межі міста й області, де заплановано побудувати ще один шляхопровід через Дніпро.  Адже  для столиці, окрім  створення “зелених острівців”,  вкрай необхідно  навести лад у транспортній  інфраструктурі. Спорудження нової  об’їзної дороги й ще одного шляхопроводу  дозволить розвантажити мости від заторів і спростить переїзд киян з лівого берега столиці на правий.  Судячи з доступної інформації,  ЖМ  “Патріотика на озерах” був спроектований уже з врахуванням цих факторів. Через природнє розташування цей масив передбачається  побудувати максимально наближеним до природного середовища. Недарма він визнаний першою  “зеленою” забудовою в столичному містобудуванні. Спорудження “Патріотики на озерах” враховує  й будівництво транспортних розв’язок та транспортного сполучення з майбутньою об’їзною дорогою. І такий додатковий напрямок руху  потрібен місту, як ковток чистого повітря.  Але  судячи з того,  що нинішня владна верхівка  Києва всіляко перешкоджає  цьому будівництву,  декларуючи про  наміри зробити  заповідними техногенні території, що не складають жодної цінності, то  чиновники  думають  не про комфорт киян, а про те, як набити  власні кишені.  Керуючись лише власними  інтересами,  міська  влада  забуває й про  долі  понад 500 родин, які  вже вклали свої, чи не  останні кошти в майбутні квартири  в цьому житловому комплексі. Через свою некомпетентність, а так само почуття вседозволеності, місцеві депутати та чиновники вважають, що вони мають право порушувати чинне законодавство. Їм “море по коліно” ... - говорить юрист Артем Барановський. Власне, щодо  рішення Київради заповісти те, що не є і не може  бути  заповідним, -  викликає не лише здивування,  але й  обурення. Коли вже нарешті навчаться чиновники перед тим,  як приймати важливі для міста  рішення,  запитувати  думку киян і  отримувати необхідні обґрунтування  вчених?  Нажаль, чиновники живуть у світі своїх  правил та  власних потреб, нехтуючи інтересами громади. У нас в місті до водних об'єктів ставлення чисто споживацьке, а іноді й злочинне. Їх труять виробничими і побутовими стоками, перетворюють береги в звалища побутового та будівельного сміття. Знущаються над ними як хочуть ... Багато водойм, в прямому сенсі, вмирають і вимагають термінової допомоги. І мова зараз йде про унікальні природні озера Києва, а про  штучно сформовані чи  затоплені піщані кар'єри. Виникає питання, чому, влада столиці вирішила зберігати  техногенні піски,  зробивши заповідним  занедбаний сміттєвий пустир. Якщо потрібно зберегти озеро, то для чого тоді на березі  розміщати різні заклади із шашличними та наливайками? Це  явно його не оздоровить. Як і не оздоровлять територію й місця, що призначені для активного відпочинку з усіма “перевагами”  такого відпочинку. Виходить, що заради свого збагачення міські чиновники хочуть вижати максимум за відведений термін їхнього владарювання. Схоже, що прикриваючись  екологією, влада у рейдерський спосіб витісняє законного забудовника аби завести сюди “свого”. Єдине, що може обнадіювати інвесторів та киян у цій ситуації ,  що замовником цього будівництва ЖМ “Патріотика на озерах” виступає банк “Аркада”.  Зважаючи на його історію, банк завжди виконує  взяті на себе зобов'язання. І цього разу знайде можливості поставити на місце знахабнілих міських чиновників , аби припинити це свавілля.  І Київ таки отримає “зелений” житловий мікрорайон та перспективу свого розвитку. KV планирует и далее отслеживать данную тему и предоставить слово для комментария всем упомянутым в тексте лицам. Олександр Чистяков, Голова Національної Екологічної Ради України КиевVласть

ОСББ, або об'єднання співвласників багатоквартирних будинків - це на сьогодні одна з найбільш суперечливих тем для українців. Багатьом незрозуміло, наскільки складним є процес створення і чи варто взагалі об'єднуватися мешканцям будинків. З іншого боку, чимало власників квартир цікавлять подробиці: чим ОСББ краще керуючої компанії, чи впливає його створення на ЖК-тарифи, які можуть виникнути проблеми і т.д. Щоб зрозуміти і розкрити всі ці тонкощі, на базі ГО “Українська організація захисту споживачів послуг” було проведено круглий стіл з головою правління столичного ОСББ “Садовий-25” (Лівий берег) Юрієм Звольським і членом правління ОСББ “Лобановського-130” Володимиром Гуцулом. Але для початку - не надто приємна для столичної влади статистика. Так, за інформацією КМДА, у 2015 році в Києві було зареєстровано 43 нових об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. 2016 рік став періодом істотного зростання цієї цифри - було створено 304 ОСББ. Проте, вже в 2017 році ініціативність громадян пішла на спад - з'явилося всього 134 нових об'єднань. У 2018 році в Києві нарахували в цілому 1 тис. 224 ОСББ, що теж критично мало - близько 73% багатоквартирних будинків столиці обслуговувалися все ще комунальними керуючими компаніями (сучасними аналогами радянських ЖЕКів). Вже по цифрах є зрозумілим, що інтерес до створення ОСББ стрімко падає. Що стало тому причиною - відсутність ініціативності та мотивації у громадян, брак актуальної інформації за даною темою, або ж бюрократичні перепони з боку держави і житлово-комунальних монополістів?Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Володимир Гуцул, член правління ОСББ “Лобановського-130”, вважає, що вимога закону про житлово-комунальні послуги вибрати форму управління спільною власністю в багатоквартирних будинках спочатку таки мотивувала мешканців активізуватися в цьому плані. Потім же люди побачили, що поспішати немає сенсу, обставини не підганяють, - і динаміка створення об'єднань сповільнилася. “У кожному будинку - свої нюанси і своя ситуація, - розповідає Володимир. - Десь керуючі компанії буквально кинули людей напризволяще і їм довелося максимально швидко взяти все в свої руки. Але в багатьох випадках мешканцям не вдається організуватися, це -- нелегко, потрібно багато роботи. І відповідальність перекидається один на одного, в результаті необхідні кроки не робляться. Основна перепона в створенні об’єднань -- людський фактор ”. На мій погляд, один із наріжних пунктів - це також недостача у мешканців знань про ОСББ. Якби люди бачили реальні переваги самостійного управління будинком, у них би з'явилася і мотивація, і ініціативність. Та й бюрократичні та інші перешкоди подолати простіше, якщо є чітка мета. Нею може стати, наприклад, прагнення знизити цифри в платіжках за ЖК-послуги. Адже в Україні тарифи підвищуються мало не кожні півроку! За словами голови правління ОСББ “Садовий-25” Юрія Звольського, створення об'єднання якраз і може вирішити цю проблему: “Якщо керуюча компанія не узгоджує тариф з місцевою владою, тоді мешканці позбавлені можливості отримувати субсидії і пільги законним шляхом. До створення ОСББ, наша, вже колишня керуюча компанія свій тариф не погоджувала з КМДА. Тобто, тариф встановлювався рішенням директора керуючої компанії. Протягом року вартість обслуговування будинку та прибудинкової території змінювалася рази чотири. І, звичайно ж, не в бік зменшення. Перший тариф на обслуговування будинку та прибудинкової території, який нам встановила керуюча компанія, становив 7,50 грн. за м2. Після створення ОСББ ми тариф зменшили до 4,50 грн. і він протримався на такому рівні 13 місяців. Наш тариф апріорі не може бути вище, ОСББ - неприбуткова організація”. Відомі лише поодинокі випадки, коли тариф після реєстрації об’єднання зростав. Як правило, таке відбувається тоді, коли керівник ОСББ (як до цього керуюча компанія) втягується в корупційну схему, отримуючи при цьому “відкати”. Але ж цього главу правління мешканці можуть замінити на загальних зборах, проголосувавши за порядну і відповідальну людину. Так що нездоланної проблеми тут бути не повинно. Ще однією перевагою від створення ОСББ є те, що мешканці отримують набагато більше контролю над будинком і прибудинковою територією, які де-юре є їх спільним майном. Так, за інформацією Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА, при створенні об'єднання, співвласники отримують право контролювати витрати на утримання і ремонт їх спільного будинку. Якраз в цьому і полягає істотна різниця між управлінням у форматі ОСББ і керуючої компанією, при якій власники квартир такої можливості позбавлені через певні “схеми” посередника. І ось - одна з них. На практиці, право власності на квартиру інвесторові новобудови не дають до тих пір, поки він не підпише контракт з компанією, що управляє. Керуючі ж компанії спочатку примушують мешканців підписати договір, а потім маніпулюють цим договором, змушуючи платити за необґрунтованими тарифами. У новобудовах ситуація з вимушеними підписаннями договорів ясна, забудовник не зможе здати будинок без нього. Ось тільки іноді саме через підписаний договір, мешканці не можуть проконтролювати фінанси, які вони ж і виплачують. Більше за те - господарі квартир ніяк не можуть перевірити ні обсяг, ні якість виконаних робіт: “При керуючій компанії “критерієм якості” були мами з колясками, - згадує Юрій Звольський. - Якщо на прибудинковій доріжці візок не трясеться, поруч - зелений газон, значить, будинок обслуговується гідно! Ніхто ж з них не спуститься в підвал, не буде дивитися, в якому стані труби, насоси, який тиск на датчиках, чи чистять бойлери, щоб коефіцієнт передачі температури від постачальника тепла був максимальний. Ніхто не зайде в ліфтові шахти, щоб перевірити, чи обслуговується ліфт взагалі. Газон є - тоді, мовляв, все нормально. Ось це - принцип роботи керуючої компанії від забудовника. Інше не хвилює, поки не починаються проблеми. А вони виникнуть обов'язково, якщо не виконуються технічні умови. І коли вже через пару-трійку років в будинку почнуться поломки і аварії, тоді керуюча компанія просто забере свій ноутбук з паперами і піде. Мовляв, це - ваш будинок, самі і займайтеся ”. Я згоден з думкою глави правління ОСББ і переконаний, що управління будинком повинні брати в свої руки інвестори, власники. Створення об'єднання необхідно перш за все для мешканців, для їх комфорту. Якщо має місце підписання договору з керуючою компанією, мешканці не повинні підписувати його “наосліп”, їм необхідно домагатися для себе вигідних умов і можливості контролю. Тут важливо враховувати ще один нюанс. Компанія від забудовника, як правило, будинок не обслуговує, вона наймає для цього іншу структуру, що займається, наприклад, ліфтами. Вивіз сміття, обслуговування тепломереж –так само. Керуюча компанія не має права це робити, в чому тоді її функція? Фактично ОСББ може укласти договір на вивезення сміття і інші ЖК-послуги без посередників. І це обійдеться набагато дешевше, адже керуючі компанії завжди роблять націнку. Тобто, скажімо, тариф на вивезення сміття - 10 копійок за квадратний метр, обслуговування ліфтів - 30 копійок, за електроенергію - ще 40. У результаті виходить, умовно кажучи, гривня. На цю гривню вони роблять свою націнку, наприклад, 10%. Чи вигідно для керуючої компанії, щоб ці ціни були меншими? Звичайно ж ні. 10% від 1 грн. і від 2 грн. - це різні цифри. Тому, компанія не зацікавлена, щоб послуги були дешевше. Якщо договір з керуючою компанією був нав'язаний “під тиском” і передбачає невигідні для мешканців умови - необхідно відразу створювати ОСББ і брати під свій контроль тарифи. До речі, в разі виникнення серйозних проблем, керуюча компанія може спокійно “відійти від справ” і передати управління іншій бізнес-структурі. І цей факт теж важливо враховувати. Наприклад, до створення ОСББ “Садовий-25” в будинку змінилося три керуючі компанії, які фактично самоусувалися від багатьох важливих питань - тому, дуже часто мешканці залишалися наодинці зі своїми проблемами. Для недопущення подібних ситуацій потрібно створювати ОСББ як ефективний інструмент управління. До речі, наявність такого об'єднання мешканців набагато спрощує участь в муніципальних і державних програмах співфінансування капітального ремонту і утеплення багатоквартирного будинку. Вони розраховані, в основному, на застарілі житлові будинки - там це питання є актуальним. Але в нових будинках існують свої проблеми: наприклад, спрощена і неекономна система опалення (адже забудовники максимально економлять, щоб залишити бюджетну вартість за квадратний метр). Варто зайвий раз відзначити, що після створення ОСББ можна претендувати на отримання грантів від держави або міжнародних агентств для поліпшення енергоефективності будинку. І ще один нюанс. На практиці, на жаль, існує серйозна проблема: перевести новобудову в управління мешканців досить непросто. Перешкоджати цьому може держава з її недосконалою законодавчою базою і відсутністю контролю над якістю нових будинків. Також на заваді можуть стати мешканці, які звикли до керуючої компанії і не хочуть розбиратися в перевагах ОСББ. Водночас, керуюча компанія часто йде в одній корупційній зв'язці із забудовником і не прагне віддавати владу громадянам, щоб не втратити досить вигідну “годівницю”.  Таким чином, створення ОСББ - це реальний крок до добробуту мешканців окремо взятого будинку і цілих житлових масивів. Збори учасників кондомініуму мають  виключне право призначати і звільняти керівників, затверджувати порядок витрат, контролювати виконання всіх робіт і ремонтів по дому. Головне, що ефективне управління будинком і прибудинковими територіями, порядок і облаштованість житлового середовища цілковито зосереджуються в руках мешканців. Житло ж вимагає постійної уваги і відповідальності, інакше воно буде поступово приходити в занепад і, пропорційно цьому, падати в ціні. Власність необхідно підтримувати в належному стані, знаходити на це час і сили. Важливо пам'ятати: про будинок ніхто не подбає краще, ніж його мешканці. Саме у них є власні вимоги до якості, бажаного комфорту, уявлення про необхідний рівень економії і власні фінансові можливості. Тільки з таким розумінням власності з'явиться бажання взяти на себе відповідальність. Величезне значення має тут соціальна згуртованість мешканців, їх вміння домовлятися і шукати компроміси. В таких умовах процес створення ОСББ буде проходити легше, а після його впровадження можна буде посилити мотивацію українців до поліпшення умов життя. Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”КиевVласть

Київ на початку року подав заявки на участь у впливових міжнародних інвестиційних рейтингах. Для цього КМДА направила заявки про включення української столиці до переліку інвестиційно привабливих міст. Пріоритетними для участі Києва визначено рейтинги “CEE Investment Report” та “Global Cities report”. Високі місця у цих рейтингах сприяють  інвестиційній привабливості світових міст. Проте варто звернути увагу на останній гучний скандал з пішохідним мостом, який повинен з'єднати Володимирську гірку з аркою Дружби народів . Це найгучніший будівельний проект адміністрації Віталія Кличка, проти будівництва якого виступило ЮНЕСКО. Та ситуація з спробами київської влади розірвати договори оренди землі з найбільшим приватним забудовником Києва банком “Аркада”, внаслідок якого можуть залишитися без проінвестованого житла тисячі мешканців міста та сотні молодих сімей, викликають великі сумніви, чи зможе Київ зайняти привабливі позиції у даних рейтингах. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Для киян не секрет, що Віталій Кличко, який очолює Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію, сконцентрував у своїх руках всю владу у місті, що дозволяє йому безконтрольно впливати на всі процеси в столиці. Така кількість повноважень, зосереджена в руках однієї людини, не могла не призвести до зловживання владою. Так, за словами учасників будівельного  ринку, Віталій Кличко в ручному режимі управляє системою  видачі дозвільної документації на будівництво.  Про це свідчать чисельні розслідування журналістів, де  підтверджуються брудні схеми Кличка І його оточення – найбільших забудовників столиці. Журналісти стверджують, що відкати досягають 5% від вартості будівництва тих чи інших інфраструктурних  проектів. Крім того, у Києві одночасно діють два генеральні плани розвитку, що призводить до певної невизначенності й дозволяє КМДА, маніпулюючи фактами, підлаштовувати ситуацію в будівельній сфері під свої меркантильні інтереси. Ситуація навколо будівництва Ж/М “Патріотика на озерах”, що зводиться за інвестиції громадян через банк "Аркада" – яскраве цьому підтвердження. Інвестори були змушені 12.04.2019 провести мирну акцію протесту під стінами Верховної Ради, щоб Андрій Парубій та депутати парламенту взяли це питання під особистий контроль. На захист прав майбутніх жителів Ж/М “Патріотика на озерах” стали експерти та громадські активісти. Владислав Дзівідзінський, член українського інституту аналізу та менеджменту політики, заявив: “Люди вийшли на акцію протесту, бо їх реальні поточні проблеми замовчуються, а київська влада нерідко реалізує власні інтереси, ігноруючи запити населення”. Також Віктор Галасюк, Голова Комітету з питань промислової політики та підприємництва  Верховної Ради України, наголосив, що : “Це удар по інвестклімату держави в цілому”,- і звернувся до Володимира Гройсмана та Арсена Авакова з закликами взяти під особистий контроль та зайнятися розслідуваннями очевидного зловживання міської адміністрації. На сьогоднішній день, через зловживання владної верхівки Києва, більше 500 сімей можуть залишитися без проінвестованого житла у спальному районі міста. Міською адміністрацією Києва протягом року здійснюється тиск на різних рівнях на забудовника "Патріотики на озерах" та його фінансового партнера банк "АРКАДА". Незважаючи на Ухвалу Господарського суду від 25.05.2018р. у справі № 910/2902/18, якою встановлено заборону вчиняти будь-які дії щодо розірвання договорів оренди, за особистою вказівкою Віталія Кличка 31.01.2019р. на пленарному засіданні Київської міської ради було прийняте рішення №3/6659 про розірвання договорів оренди земельних ділянок у Дарницькому районі м. Києва, укладених між Київрадою та товариством “КОНТАКТБУДСЕРВІС” - забудовником Ж/М “Патріотика на озерах”. Аби зупити це будівництво, керівництво столиці йде навіть на порушення закону.  Маючи всю повноту влади в Києві, Кличко дозволяє собі давати вказівки та доручення підконтрольним структурам і службам задля досягнення потрібного особисто йому результату. Нещодавно за ініціативою мера,  Дарницькою районою державною адміністрацією, Департаментом  міського благоустрою, Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчих  органів Київради, у вандальний спосіб було здійснено демонтаж збудованого шляхопроводу, що пролягав над центральним колектором.  Приводом стала лише інформація керівника ПрАТ "КИЇВВОДОКАНАЛ" про нібито існуючу загрозу для стратегічно важливої каналізаційної труби. Хоча жодних експертиз з цього приводу не проводилося. А от сама мостова переправа пройшла низку експертиз, узгоджень та відповідного проектування,  з розрахунку аби захистити міський колектор і переправа могла б ще десятки років слугувати киянам. Забудовник спроектував цей міст так, аби спочатку він забезпечував доступ до будмайданчика, а пізніше міг би стати частиною транспортної розв'язки в районі вулиць Колекторної та п. Григоренка. Основною метою керівництва Києва було не допустити техніку на будівельний майданчик. Вся абсурдність ситуації в тому, що нинішній мер не побудував і не відремонтував ще жодного моста, але один уже умудрився зруйнувати.  І це при тому, що на момент здійснення цього вандалізму була чинною ухвала  господарського суду від 08.02.2019р. У справі № 910/1424/19, якою встановлено заборону будь-кому чинити перешкоди чи здійснювати демонтаж тимчасових під’їзних доріг та споруд, влаштованих для забезпечення заїзду на земельні ділянки будівельної техніки ТОВ “КОНТАКТБУДСЕРВІС”. Особливо цинічним є те, що у своїх меркантильних справах мер міста використовує, крім адміністративного ресурсу, ще і громадський рух, тим самим, дискредитуючи його. На прикладі конфлікту навколо будівництва Ж/М "Патріотика на озерах"  чітко простежується, що ГО "Екопарк Осокорки"-  це група  із 10-15 осіб, яка є частиною схеми. Вони є постійними фігурантами всіх скандальних епізодів, і саме  їхні вимоги не лише чують в КМДА, а й безапеляційно виконують. Чомусь дивним чином так співпали пропозиції громадськості й керівництва Києва. Але при цьому інтереси киян, що вклали кошти в будівництво власного житла, повністю ігноруються. Більше того, майже кожна ініціатива підконтрольних псевдо активістів підтримується мером і знаходить підтвердження у владних кабінетах Києва.  Так, у протистоянні за земельні ділянки, на засіданні Постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики 3 квітня 2019 року, була підтримана ініціатива щодо створення парку відпочинку “Екопарк Осокорки”. І це на  території, що  призначена для житлової забудови згідно генерального плану розвитку міста. Цим відкрилася справжня мета цього будівельного протистояння: очільники столиці вирішили створити умови для особистого прибутку, побудувавши комерційний проект парку дозвілля з атракціонами, забравши у людей мрію жити у власній квартирі. Також раніше псевдоактивісти ГО “Екопарк Осокорки”, під виглядом акції захисту екології, влаштовували погроми, руйнували  огорожу будівельного майданчика, знищували майно, палили техніку забудовника і жорстоко били охоронців та будівельників, які стали їм на заваді.  Численні звернення забудовника до поліції із заявами про злочини активістів ГО “Екопарк Осокорки” не дали жодних результатів, кримінальні справи не порушуються, а вже порушені – фактично не розслідуються, жодної так і не передано до суду. Раніше, а саме 07.11.2018 року, Окружний адміністративний суд м. Києва підтвердив законність будівництва шляхом винесення рішення у справі №826/1975/18, в якому докладно описав, що будь-які права ГО “Екопарк Осокорки” не порушуються внаслідок будівництва Ж/М “Патріотика на озерах”, оскільки жодних рішень щодо створення на цій території ландшафтного заказника місцевою владою не приймалося. Тобто керівництво столиці, плануючи цю рейдерську операцію, забули потурбуватися про створення правового підгрунтя для своїх планів. А тепер діють в обхід закону, сподіваючись, що все їм зійде з рук. Навіть при побіжному аналізі ситуації стає зрозуміло, що ніякого екопарку з тваринами, рослинами і птахами, за який нібито так борються псевдоактивісти, там і не планувалось керівництвом Києва. Це були звичайні рейдерські атаки за ласий шматок землі, де друзі мера хочуть побудувати парк розваг (атракціони, алкоголь, сміття, зони для швартування дорогих плавзасобів, парковки авто, казино, кемпінги тощо). І це все, потрібно зауважити, в спокійному спальному районі  Києва, де інвестори мріяли отримати житло в чудовому куточку природи, де й жити було б комфортно і відпочити в задоволення, зокрема біля озера Небреж. А будівництво шкіл, садочків, стадіонів, медичного центру та інших інфраструктурних проектів, що запроектував тут забудовник ЖМ "Патріотика на озерах", дозволять майбутнім мешканцям отримати повний набір послуг. Повне нехтування з боку Кличка інтересами громади, яка вже придбала квартири в новому мікрорайоні столиці та інтересами одного з провідних забудовників, що будує доступне житло вже понад 25 років – це проекція загальної картини привабливості міста.  Підтвердженням цьому є позиція Києва у рейтингах найкомфортніших міст для проживання - Global Liveability Index, де Київ у 2018 році посів 118-те місце, а у рейтингу найдорожчих міст світу - Worldwide Cost of Living, піднявся на 14 позицій і опинився на 4 місці за темпами подорожчання серед 133 мегаполісів. Андрій Кучер, політичний експерт, громадський активіст KV планує надалі активно відслідковувати дану тему та готова надати право на відповідь усім згаданим у цій колонці персонам та організаціям.  КиевVласть

Будувати упритул до школи та дитячого садка і порушувати усі ДБНи можна, а зводити законний житловий комплекс - ні? Два будівництва і дві різні позиції київської влади. КМДА виступила замовником сканадального будівництва у Платонівському провулку. 23 поверховий будинок зводять упритул до навчальних закладів, діти перебувають під постійною загрозою життю та здоров’ю, батьки б‘ють на сполох, а столичні чиновники проблему ігнорують.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Місцеві жителі неодноразово скаржилися на будівельне свавілля до КМДА, проводили акції протесту і лише після звернення активістів до правоохоронних органів за фактом незаконного будівництва розпочали кримінальне провадження. Паралельно на Осокорках законне будівництво, на яке у компанії-забудовника є усі дозвільні документи, блокують і щоразу у мерії вигадуть нові способи зупинити зведення житлового комплексу “Патріотика на озерах”. У Кличка ігнорують рішення суду на користь забудовника, сам міський голова агітував депутатів Київради проголосувати за розірвання договору-оренди із компанією і на цьому не зупинився - кілька тижнів тому на Осокорках демонтували міст, який вів до будівництва і був під‘їздною дорогою для будтехніки.  Свої інтереси забудовник і інвестори успішно відстоювали у судах. Тяганина триває й досі. На розгляді - більше 10 позовів проти незаконних дій владної верхівки столиці. Після понад року боротьби інвесторів за законне право на житло, на захист людей став парламент. 12 квітня інвестори провели мирну акцію протесту та закликали нардепів звернути увагу на свавілля столичних керманичів. До організаторів вийшли нардепи від "Радикальної партії". У політсилі розробили проект постанови про "Захист законних інтересів громадян України та суб'єктів підприємницької діяльності при здійсненні житлового будівництва "Осокорки-Центральні". "Я добиватимуся, щоб парламент його розглянув. Тому що, коли для влади люди - це ніщо, для нас - це головний пріоритет. Більше 500 сімей вклали свої гроші. За кожною із цих сімей - діти, батьки і ті, хто хочуть отримати житло. Ми будемо Вас захищати!", - наголосив Олег Ляшко, народний депутат, лідер "Радикальної партії". Про незаконні дії київської влади нардепи говорили під час години запитань до уряду. "Київська влада незаконно забирає у будівельника ділянку, яка відведена, є всі дозволи. Просимо дати доручення всім силовим структурам розібратися з цією незаконною ситуацією. Припинити рейдерство! Легальне будівництво має бути завершено! Громадяни мають отримати своє законне житло!", - заявив Віктор Галасюк, народний депутат, "Радикальна партія". У результаті акції інвесторів та зверення народних депутатів з політсили голова уряду Володимир Гройсман пообіцяв взяти ситуацію щодо будівництва ЖК “Патріотика на озерах” на київських Осокорках під особистий контроль.  Дії київських чиновників, які блокують будівництво, за дорученням прем'єр-міністра України вивчатимуть силовики. Стельмах Сергій, експерт Інституту демократії та розвитку "PolitA"КиевVласть

Цикл інтерв'ю з очільниками міст Київщини, який KV запустила в січні цього року, отримав неабиякий резонанс. Після публікації тієї чи іншої розмови до редакції надходить по кілька відозв від місцевих активістів та політиків. Хтось схвально ставиться до виголошених головами тез, хтось, навпаки, - дуже критично сприймає їхні відповіді. Запускаючи цей цикл, KV ставила за мету якомога досконаліше вивчити ситуацію у кожній громаді, роздивитися її з усіх кутів та дати читачеві максимальне поле для роздумів. Досягти цього нам згодилися допомогти лідери місцевої громадсько-політичної думки. Сьогодні говоримо про Українку із співзасновником громадської організації “Трипільський край” Євгеном Цяпенко. KV: Вас знають в Українці як людину, яка активно займається громадською діяльністю. Яка мета? Чому ви стільки часу цьому приділяєте?   Євген Цяпенко: Між багатоповерхівками по вулиці Будівельників, де я живу все своє життя, та правим берегом річки Стугна залишилося 4 га чудового лісу. Це місце традиційного відпочинку жителів всієї Українки. І ось до цього, одного з останніх у місті клаптиків справжньої природи, має свій комерційний інтерес Сергій Рубан, власник компанії-забудовника “Укржитлоінвест”. І я три роки тому долучився до руху по захисту цього лісу. Там я познайомився з чудовими людьми, зокрема Алевтиною Шмагель та Ольгою Нос, які з іншими жителями Українки ще до цього багато років системно боролися проти варварських планів забудовника. Вони об’єднали навколо себе сусідів, знайомих, змусили Прокуратуру судитися за наш ліс. Багато в цьому допомагає і народний депутат України Віктор Романюк. Побачивши вже особисто, як цьому забудовнику всіляко сприяли і мер Павло Козирєв, і міськрада, я зрозумів, що дії такої влади направлені лише на розграбунок мого рідного міста і їх треба зупиняти.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Торік вже і сам забудовник Сергій Рубан публічно визнавав, що будувати на цій ділянці лісу - злочин проти жителів Українки. Але, це лише його слова і маючи юридичні підстави він у будь-який день може почати там будівництво. Сьогодні все частіше до нас доходить інформація, що пан Рубан насправді зовсім не відмовився від своїх планів знищити ліс на правому березі Стугни. Тому і ми маємо бути готові протидіяти. KV: Розкажіть про скасування рішення міськради щодо затвердження ДПТ на ул. Приозерній. Як проходить судовий процес? У чому вбачають порушення? Євген Цяпенко: Ми є свідками реалізації шахрайської “схеми Кернеса”. Це коли декілька людей реєструють будівельний кооператив та, користуючись провладним ресурсом, спочатку безкоштовно отримують у міста ділянки землі під забудову багатоповерхівок, а потім ще змушують місцеві органи самоуправління на мільйони бюджетних гривень проводити їм комунікації. У нас в Українці всі депутати від партії “Самопоміч” є засновниками кількох будівельних кооперативів. Ліс на правому березі р.Стугна в м.Українка. Фото Євгена Цяпенка По моїй заяві Прокуратура Київської області подала позов до суду. Вже відбулось перше засідання, але воно було скоріше підготовчим. Нас не дуже влаштовує суддя, оскільки він судив “Автомайдан” і через це до нього багато питань. Суддя Валерій Журавель Порушень у ДПТ дуже багато. Проект був затверджений без розгляду архітектурної містобудівної ради та відповідних державних органів, що необхідно за законом. Місцева влада стверджує, що ДПТ запроектований на приватних ділянках, але насправді із 1,5 га тільки 1,1 є приватними. Усе інше - територія лісгоспу, де розташовані дерева, які планують вирубати. Це два основних порушення, які вказані у позові. Ще одним порушенням є невідповідність сучасним державним будівельним нормам, які набрали чинність з 1 вересня 2018 року. Кооператив та міська влада вважають його таким, що втратив свою силу через судове рішення. Але я маю лист Мінрегіону щодо його чинності. Крім того, кооператив “Кальміус”, який було створено на базі першого кооперативу “Паритет”, вже отримав містобудівні умови та обмеження і в них фігурує саме той ДБН, який нібито скасовано. Лист Мінрегіону Науково-дослідний і проектний інститут містобудування теж підготував свою, невтішну для планів забудовників, рецензію. У висновку цієї державної установи зазначається, що даний детальний план території “не може бути рекомендований до проходження процедури погоджень у встановленому законодавством порядку та затвердження”. Висновок рецензії НДПІ Містобудування Але в Українській міській раді власне розуміння законодавства і тому зараз ми змушені говорити про судовий процес. Поки передумов для затягування справи ми не бачимо, але за  власним досвідом не виключаємо таку можливість. KV: Яка громадська думка щодо забудови набережної? Євген Цяпенко: Абсолютно не віримо у обіцянки міської влади щодо заборони забудови. Коли торік ставили питання забудови і планувалось створення погоджувальної ради із небайдужих активістів для вивчення цього питання, Тетяна Кучер, яка тоді ще була головою земельної комісії, виступала проти її створення. Але коли зрозуміла, що ми налаштовані серйозно і перемога на нашому боці, то почала нас підтримувати. І сьогодні серед її оточення ширяться чутки, що виконком все ж має наміри забудувати набережну кафе, ресторанами. Крім того, депутат міськради Андрій Гаркуша, який є членом кооперативу “Паритет” писав до виконкому листа із проханням виділити землю на набережній для будівництва житлово-будівельного кооперативу. Оскільки землю видають після затвердження містобудівної документації, є побоювання, що такі плани здійсняться. Формально проект ДПТ набережної пройшов громадські слухання і зараз туди можуть внести будь-які зміни і затвердити його. А напрацювання погоджувальної ради просто зникнуть. KV: Чим закінчилась історія із скандальною забудовою, вирубкою дубів та побиттям активістів? Євген Цяпенко: На даний момент із забудовником, який починав будувати, закінчився договір оренди. Цю землю передали житлово-будівельному кооперативу, який створили інвестори, що вкладали кошти у квартири. Досі не усі інвестори туди увійшли і я знаю, що на них зараз здійснюється тиск. Потім цей кооператив оформив право власності на недобудову, хоча це неможливо без погодження усіх інвесторів. Складнощі ще в тому, що дозвільні документи оформлені на минулого забудовника. У тієї компанії два керівника, один із них не дає згоди на переоформлення і навіть подав до суду на Українську міську раду. А взагалі цей проект будівництва ще минулий мер Павло Козирєв продав горе-забудовникам. Вже згодом під час громадських слухань замовник будівництва і головний архітектор нас запевнили, що дуби знаходяться за межами запланованого будівництва. Але вже на земельній комісії проект розвернули так, що дуби почали заважати. І тихенько за це проголосували. Якби не чіпали дерева, ніхто б і слова не сказав, активісти були готові до діалогу, але ніхто нам назустріч не пішов. KV: Ви стверджували, что на сесії 24 січня активістів не пустили в зал засідань. У чому проблема? Євген Цяпенко: П’ять громадських організацій Обухівщини - “Трипільський край”, “Самооборона Обухівщини”, “Спілка учасників АТО міста Українка”, “Правий сектор” і “Об'єднання сімей загиблих (померлих) воїнів АТО “Ми пам'ятаємо. Обухівщина” перед новим роком зареєстрували петицію щодо проведення аудиту майна громади, яка дуже швидко набрала необхідну кількість голосів. Ми пішли до в.о. голови міськради Кучер, вона пообіцяла, що петицію розглянуть на профільних комісіях і винесуть на сесію. Наша мета була - попередити той дерибан, який зараз відбувається. Головна вимога у петиції - провести повний аудит земельних ділянок, житлових приміщень, що знаходяться на балансі міськради, адже забудовники передавали їм десятки квартир, які було розподілено невідомо кому. Також вимагали на час проведення аудиту заборонити виділення землі в комерційних масштабах. Саме цей пункт в міськраді назвали протизаконним. Але це в жодному разі не забороняє нам прийти на сесію і зачитати свою петицію. Депутати мали вирішувати - підтримувати її чи ні. Та двері були заблоковані невідомими особами, нас на засідання не пустили. Давали вказівки тим особам Леван Дарсанія і Владислав Вергун. Коли мене викликали на допит у поліцію, я вказав це у свідченнях. KV: У деяких скандалах, пов'язаних із Українкою, звучить ім'я Левана Дарсанії. Хто ця людин? Євген Цяпенко: Ця людина мені дуже не подобається. За ним негарний шлейф ще з Харківщини, де він жив раніше. Вже на Обухівщині я особисто був присутнім у Трипіллі на сборах рибгоспу, власнику якого Дарсанія намагався створити проблеми. Але зараз він гарно спрацювався з Кучер і, наразі, він має статус радника міського голови і є членом виконкому. KV: Чи виявляли якісь порушення у процессі проведення інвентаризації, розпочатої після затвердження відповідної петиції? Євген Цяпенко: Проводиться інвентаризація будівель, землі поки не почали перевіряти. Наразі виконком виявив, що місцева газета “Дніпровський проспект” займала приміщення без договору оренди. Не дивлячись на те, що вони працювали на потреби Козирєва, із солідарності до колег я такі дії влади не підтримую. У газети був процес роздержавлення і потрібно ще розібратись, чи мають вони право там знаходитись. По факту були зламані замки, журналісти викликали поліцію. Але вже вночі представники виконкому звідти винесли всю техніку. Після інвентаризації мають проводити аудит і у рішенні міськради вказано, що цим буде займатись Державна фіскальна служба. Але насправді це не їхня компетенція, а іншого державного органу. Ми пропонували замовити повноцінний аудит у компанії міжнародного рівня із чистою репутацією. Міська влада сказала, що це коштуватиме мільйони. Я дізнався, що вартість складає близько 200 тисяч гривень. Але тепер мені незрозуміло - якщо в бюджеті немає коштів, то яким чином виконком планував купити два службових автомобілі вартістю по 600 тисяч гривень? Тим паче коли у місті є більш вагомі потреби. KV: Нова влада була призначена справедливо та згідно процедури? Євген Цяпенко: Я вважаю, що Тетяна Кучер стала виконуючою обов'язки із порушенням процедури. На сесії пропонували кандидатуру Василя Зінченка, за нього голосів не вистачило. Після цього кандидатуру на посаду секретаря має вносити мер. А його в нас немає. Ми потрапили у юридичний глухий кут, з якого неясно як виходити. Вже на іншій сесії депутати проголосували за Кучер. Але на усі наші зауваження у них одна відповідь: подавайте до суду. Я знаю, що таке судитись і скільки часу це забирає. За цей період вони встигнуть тут “наробити” справ. Складається враження, що ця влада тільки шукає можливості для втілення власних інтересів, проблеми міста їх не хвилюють. Наприклад, цієї зими ми пережили сміттєву катастрофу. Виконком нічого не робив. При усьому негативі до минулої влади, зараз стало ще гірше. KV: Як оцінюєте відставку минулого виконкому? Чи справді ним дистанційно керував Павло Козирєв? Євген Цяпенко: Якщо раніше у мене були питання до їхньої професійної діяльності, то зараз я навіть з моральної точки зору не можу зрозуміти таку поведінку. Як можна було кинути місто взимку і залишити на тих, хто точно не буде працювати в інтересах громади? Погані пішли, а прийшли ще гірші. На минулу владу ми через прокуратуру заводили кримінальні справи, відстежували їхню діяльність, вони розуміли, що усі їхні плани і дії будуть оприлюднені. Звісно, що ними керував Козирєв. Це його команда, яку він збирав роками ще на посаді. KV: Розкажіть про скандал навколо відкриття Школи змішаних єдиноборств у Зеленому залі. Хто там має тренувати? Заняття наразі проходять? Євген Цяпенко: Наше місто славиться спортсменами, є багато секцій, займається багато дітей. Зелений зал належить міській раді, є ДЮСШ, який орендує там зали, але це просто юридичні речі. Для нас це просто місце, куди ми водимо своїх дітей. Тетяна Кучер вирішила влаштувати туди ще одного із харків'ян - Паату Робакідзе. Він спортсмен, виступав у бойових єдиноборствах у клубі “Оплот”, який визнаний в Україні терористичною організацією. Є фотографія, де він бере гроші у відомого сепаратиста Євгена Жиліна. Він не говорить українською взагалі, російською - з великими труднощами. Не має відповідної фізкультурної освіти. У 2017 році проти нього було порушено кримінальну справу через побиття людини. Як його можна підпустити до наших дітей? Місцеві жителі подали петицію щодо заборони відкриття, але міськрада її відхилила і навіть не опублікувала. Тоді усі дуже обурились і здійняли гвалт. Місцева влада не зважилася втілювати свої плані і Паату Робакідзе оформили на роботу у спортивний клуб адміністратором. KV: Чи відчувають жителі Українки вплив Ігоря Кононенко? Євген Цяпенко: Можу точно сказати, що без його особистого втручання не з’явилися б ні дві нові дороги до нашого міста, ні нове сучасне футбольне поле біля школи №2. Враховуючи, що більше 15 років місцева влада для розвитку інфраструктури міста нічого не робила, це для нас досить непогано. З приводу впливу на місцеве самоврядування - тут навпаки вони хочуть, щоб Ігор Кононенко звернув на них увагу. Але, думаю, він розуміє, що це за люди, наскільки вони схильні до зрадництва. KV: Які ваші прогнози щодо політичної та суспільної ситуації у місті? Євген Цяпенко:  Вважаю, що нам потрібно створювати об'єднану громаду. При Козирєві цього не вдалось зробити, адже село Трипілля, без якого ми не створимо ОТГ,  добре розуміло, що на них в такому разі може чекати. Із цією владою ситуація ще більше ускладнилася. Із ними жодна свідома людина не захоче мати спільного. А насправді передумов для розвитку у нас дуже багато. У нас неймовірні краєвиди та давня історія. Є промзона, території для будівництва підприємств, потрібно розвивати туризм, логістику. Нам не вистачає тільки добросовісного управлінця. Читайте: Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна КучерФото: KVКиевVласть