Станом на 24 березня на Київщині зафіксовано 15 випадків захворювань на вірус COVID-19, 10 із них – протягом останньої доби. Крім того, з початку року було зафіксовано 65 летальних випадків внаслідок пневмонії. Наразі в області продовжують проводити заходи та вводити обмеження для недопущення поширення вірусу. Зокрема, введено обмеження на користування громадським транспортом, дитячими та спортивними майданчиками. Створено Антикризовий центр допомоги жителям області, планується відкриття двох інфекційних відділень та очікується поставка засобів індивідуального захисту лікарів, які буде розподілено між лікарнями області.
Як стало відомо KV, за даними МОЗ, станом на 24 березня в Київській області зафіксовано 15 випадків захворювання на коронавірус, 10 із них протягом минулої доби. Загалом серед населення України зафіксовано 84 лабораторно підтверджених випадків.
23 березня відбувся черговий онлайн-брифінг з приводу ситуації із захворюванням на коронавірус в області.
Доповідали про ситуацію т.в.о. голови Київської ОДА Василь Володін та директор департаменту охорони здоров’я КОДА Максим Іонов. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Як повідомив Василь Володін, станом на вчора, 23 березня, ситуація із недопущенням поширення коронавірусу на території області цілком контрольована.
“Станом на 6 ранку 23 березня до закладів охорони здоров'я Київської області звернулося 29 осіб із можливою підозрою на захворювання COVID-19. За допомогою експрес-тестів, наявність захворювання перевірено у 22 осіб. Тест-системи показали, що захворювання наявне у 7 осіб. Водночас лабораторно підтверджених на цей момент – 5 осіб. Всі вони є мешканцями Обухівського району. Найстаршому з них 57 років, наймолодшому – 37. Поки нам вдається утримувати ситуацію. Багато в чому завдяки оперативно вжитим заходам профілактики. Про них всім добре відомо”, – говорить він.Читайте: Без паніки: Київщина збільшує кількість тестів на коронавірус та апаратів вентиляції легень
Обмеження пересування
Із 23 березня введено нові правила роботи громадського транспорту та інші обмеження переміщення громадян для запобігання поширенню коронавірусу. А саме – громадський транспорт міст, області перевозить винятково робітників підприємств, що забезпечують критично важливі сфери життя. Це медичні працівники, рятувальники, правоохоронці, фахівці сфери житлово-комунального господарства, люди, які працюють у продуктових магазинах, аптеках, співробітники стратегічних підприємств. Маршрути для перевезень сформовані та у разі потреби будуть відкориговані додатково.
Докладна інформація про кожен маршрут розміщується на сайтах районних держадміністрацій та міськвиконкомів. Користуватись громадським транспортом можна лише за наявності спеціальних квитків, посвідчення особи та засобів індивідуального захисту. Все це можна отримати за місцем роботи. Обмеження пересування не стосується особистого транспорту – користуватись власним автомобілем можна без перепон.
Нагадаємо, що жителів Київщини і передмісття закликали об'єднатися задля допомоги медикам. Через обмеження транспортного сполучення багато лікарів не можуть дістатися на роботу до столиці. У зв'язку з цим в Viber був створений чат "Підвези медика на роботу", куди можна звернутися за допомогою і запропонувати свою. Київщина на заклик відгукнулася.
Читайте: На Киевщине стартовала акция “Подвези медика на работу”
До автобусу – за спецквитком
Також до КОДА надійшла скарга від працівників дитячих будинків. Вони жаліються, що їх не включили до категорії, яка має право на користування громадським транспортом у період кризи і просять організувати підвіз.
У свою чергу т.в.о. губернатора Василь Володін наголосив, що карантин – це такий режим, коли потрібно максимально уникати безпосереднього контакту між людьми. Тому, якщо ці працівники є життєво необхідними для дитячого будинку, то вони повинні звернутися до свого роботодавця і оформити спеціальні перепустки. І наголосив, що всі заходи, що вживаються наразі владою, вони спрямовані на те, щоб мінімізувати живе контактування.
Нагадаємо, що керівництво ОДА взяло під контроль питання підтримки соціально вразливих категорій населення. На час запровадження карантину й оголошеної в Київській області надзвичайної ситуації Уряд і облдержадміністрація обіцяють працювати на те, щоб люди похилого віку та особи з інвалідністю не залишалися самотніми і відчували підтримку.
Читайте: Для жителей Киевщины работает горячая линия по вопросам социальной защиты
“Ні” майданчикам
Введено заборону користування дитячими та спортивними майданчиками у парках, скверах та прибудинкових територіях.
Антикризовий центр
Київська ОДА ініціювала створення Антикризового центру допомоги Київщині.
“Відколи стало відомо, що лікарні та медики потребують допомоги, відгукнулись як окремі небайдужі громадяни, так і цілі установи та організації. Це викликає повагу та вдячність. Разом з тим бажання допомогти має бути спрямоване саме на тих, хто потребує підтримки та допомоги в першу чергу. КОДА щоденно відстежує статус з усіх питань життєзабезпечення жителів Київщини, забезпечення лікарень, спілкуючись із медичними працівниками та працівниками інших установ. Приймаємо заявки від громадян та установ і розуміючи потреби, можемо надати достовірну інформацію”, – відмітив Василь Володін.
За його словами, Антикризовий центр спрямований на допомогу медичним працівникам, рятувальникам, комунальним службам та усім іншим, хто підтримує життєдіяльність області. Майданчик Центру об'єднає зусилля благодійних фондів, підприємців та влади заради допомоги тим, хто зараз рятує життя та здоров'я суспільства. Люди, які хочуть адресно допомогти, можуть звертатись у Антикризовий центр, де їм нададуть інформацію щодо адрес та потреб. Наразі КОДА займається організаційними питаннями, тому адресу, контакти та графік роботи Центру буде повідомлено протягом доби.
Повернулись з-за кордону
За словами директора департаменту охорони здоров'я КОДА Максима Іонова, наразі ситуація із захворюваннями може погіршитися. 17 березня до України з-за кордону прибуло близько 60 тис. осіб і наразі дуже важливо, щоб вони свідомо ставились до режиму двотижневої самоізоляції.
“Хочу звернутись до цих осіб та їхніх родин – ваш свідомий громадський обов'язок весь цей час не виходити із дому. Навіть, якщо вам менше 30 років. Хоча группа ризику – люди старшого віку, режим має бути однаковим для всіх, адже людина може бути або зараженою, або переносником вірусу. Своєю дисциплінованістю ви врятуєте здоров'я і життя близьких та оточуючих. Навіть вдома користуйтеся масками і якомога частіше обробляйте руки антисептиками”, – говорить Іонов.
У разі, якщо ви запідозрили у себе симптоми вірусу, терміново зверніться до сімейного лікаря. Також працює гаряча лінія для віддаленого запису для лікаря, дзвінки може приймати лікар-консультант – 0456 31 00 46.
Смерті від пневмонії
З приводу ситуації із захворюваннями на пневмонію, то станом на 23 березня від початку 2020 року по Київській області зафіксовано 65 летальних випадків внаслідок пневмонії. Власне, це здебільшого особи до 60 (37 осіб) і після 60 (34 особи) років.
Крім того, 17 березня в Бориспільській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування "на 35 ліжках" було госпіталізовано більше 50 дітей хворих на пневмонію, яка для здоров’я є не менш небезпечною за коронавірус. Читайте: В Борисполе зафиксирована вспышка детской пневмонии (видео)
Відкриття інфекційних відділень
Як повідомив Максим Іонов, наразі вжиті термінові заходи і щодо відкриття у місті Українка районного інфекційного відділення, яке ремонтують більше року. Планується, що офіційний запуск має відбутися вже через два тижні. Крім того, в області передбачено після 15 квітня відкриття ще одного додаткового інфекційного відділення у місті Ірпінь.
Нагадаємо, що у Борисполі 19 березня при Бориспільському міському центрі первинної медико-санітарної допомоги в тестовому режимі також запрацював кабінет вірусологічного контролю. Він розташований за адресою: вул. Лютнева, 12.Читайте: В Борисполе открывается отдельный кабинет вирусологического контроля (фото)
Графік роботи районних адміністрацій
Як зазначив т.в.о. голови КОДА Василь Володін, до працівників райдержадміністрацій Київської області при вжитті заходів із запобігання поширення епідемії жодні обмеження щодо режиму робочого дня не застосовуються. Водночас обласною адміністрацією рекомендовано головам РДА також максимально, як це зробили на обласному рівні, перевести своїх працівників на віддалену форму роботи. Всі ці робочі моменти мають вирішуватися виключно на місцях керівниками РДА.
Нагадаємо, як раніше повідомляла KV, 17 березня відбулося позачергове засідання сесії Київської облради. У ході засідання депутати підтримали рішення про спрямування з обласного бюджету 19 млн гривень на придбання засобів індивідуального захисту для медпрацівників, а ще 57 мільйонів – на закупівлю апаратів штучної вентиляції легень.
Читайте: В Києво-Святошинському районі медики контролюють ситуацію з поширенням коронавірусу
Торгівля
На Київщині заборонена робота ринків та об'єктів торгівлі, розташованих на їхній території. Кількість споживачів у торговельному приміщенні має бути не більше однієї особи на 10 кв.м.
До керівництва області також звернулися із питанням щодо заборони продавати посівне насіння у Макарівському районі.
Як зазначив т.в.о. голови КОДА Василь Володін, жодних заборон відносно продажу посівного насіння обласна адміністрація не вводила. Якщо це стосується роздрібної торгівлі, коли може відбуватися контакт між людьми, то дійсно така заборона є і вона є необхідною для безпеки здоров’я та життя населення. Якщо ж йдеться про дистанційну торгівлю, то жодних обмежень немає.
Нагадаємо, що в Україні зафіксовано перший випадок одужання від коронавірусу. Одужав чоловік з Чернівців, у якого найпершим і діагностували захворювання.Читайте: В Украине появился первый выздоровевший от коронавируса COVID-19 (видео)
Засоби захисту
За словами директора департаменту охорони здоров’я Максима Іонова, він нещодавно з робочим візитом навідувався до Києво-Святошинської районної лікарні. Метою поїздки була перевірка готовності інфекційного відділення, яке потенційно розглядається як таке, що зможе приймати пацієнтів із коронавірусною інфекцією. Станом на 23 березня лікарня має мінімальний запас засобів захисту необхідний для роботи у разі контакту з такими пацієнтами.
Крім того він додав, що очікуються додаткові надходження, які незабаром мають бути розподілені між всіма медзакладами. І, перш за все, саме медичні працівники, які контактуватимуть із коронавірусними пацієнтами, будуть забезпечені всіма необхідними індивідуальними засобами захисту. А саме: окулярами, спецкостюмами, масками, довгими рукавичками і відповідним взуттям.
“Відповідно до рекомендацій МОЗ, першочерговими з розподілу засобів захисту є саме служба екстреної медичної допомоги та інфекційні відділення лікарень, які потенційно прийматимуть відповідних пацієнтів. Але ми намагатимемося всіх забезпечувати необхідними засобами захисту по мірі можливостей, у тому числі і центри ПМСД”, – відмітив він.
Нагадаємо, на засіданні позачергової 70-ї сесії міської ради мер Борисполя Анатолій Федорчук "розписався в своїй безпорадності" і виступив проти того, щоб зобов'язати всіх городян носить медичні маски через те, що люди не мають можливості купити їх "не за спекулятивною ціною".
Читайте: Мэр Борисполя “расписался в своей беспомощности” из-за невозможности обеспечить горожан масками (видео)
Дезінфекція ОСББ
Очільник КОДА також відмітив, що 21 березня на обласній комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської ОДА було прийняте рішення щодо питання дезінфекції багатоквартирних житлових будинків. Ці заходи були покладені на райдержадміністрації та міськвиконкоми.
“В разі, якщо будуть проблеми з постачанням через наявність, то повідомляю, що на обласному рівні вживаються всі заходи для того, щоб налагодити виробництво цих дезінфікуючих засобів. До вирішення питання максимального забезпеченнями цими засобами також будуть залучатися громадські спільноти та бізнес”, – зазначив Володін.
Наразі керівники порадили звернутися ОСББ по допомогу до райдержадміністрацій і міськвиконкомів. Надалі це питання також вирішуватиметься у рамках області.
Відео: брифінг в КОДА від 23.03.2020 року
Нагадаємо, молодий лікар з Броварів Василь Крайовий прийняв рішення на період боротьби з COVID-19 влаштуватися за сумісництвом на роботу в свою місцеву державну лікарню. До таких дій він закликав і інших працюючих у приватних клініках. Це, на його думку, може стати суттєвою допомогою не тільки колегам з державних лікарень, а й тим, хто потребує меддопомоги під час пандемії.
Читайте: Лікар з Броварів закликав колег з приватних клінік допомогти колегам з державних лікарень
Хроники коронавируса в Украине: обновляетсяФото: коллаж KV
КиевVласть
Covid-19 стане випробуванням на дієздатність для закладів охорони здоров’я та місцевої влади столичного регіону. На тлі загальної паніки лікарі Київщини не опускають рук. Кажуть, карантин дав можливість підготуватись: визначити лікарні для хворих на коронавірус, назвати алгоритми дій для тих, хто підозрює в себе Covid-19, збільшити кількість необхідного устаткування. Які лікарні прийматимуть інфікованих, куди дзвонити у разі підозри на коронавірус, – дізнавалася KV.
З 18 березня на Київщині у зв’язку з коронавірусом тимчасово введено режим надзвичайної ситуації. Як повідомляла KV, рішення було прийнято на позачерговому засіданні обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської ОДА.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Наразі в Україні лабораторно зафіксовано 26 випадків інфікування коронавірусом Covid-19. Два з них підтверджені в Київській області. Деталі не розголошують, відомо лише, що діагноз виявлено на Обухівщині, хворі перебувають на ізоляції. Крім того, в області виявлено ще п’ять випадків з підозрою на захворювання.
Що зроблено в рамках підготовкиЗ приводу ситуації із захворюванням на коронавірус в області під час онлайн-брифінгу 18 березня виступили т.в.о. голови Київської ОДА Василь Володін та директор департаменту охорони здоров’я КОДА Максим Іонов.
За їх словами, в області створено протиепідемічну комісію при КОДА, затверджено заходи протидії поширенню захворювання (введено загальний карантин, дезінфікувальні заходи, призупинено міжміський транспорт, ведеться інформаційна кампанія). На базі центральної оперативної диспетчерської Київського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф відкрита цілодобова “гаряча лінія” для отримання інформації про коронавірус чи медичну допомогу — 0456-31-00-46.
Зазначається, що в області 13 медзакладів мають боксовані інфекційні відділення на 487 ліжок, з них 201 ліжко у 105 боксах.
Ще 347 ліжок можуть бути перепрофільовані під інфекційні за потреби. Крім того, усі лікарі переведені на графік роботи у посиленому режимі. А ще медикам надали засоби індивідуального захисту з державних резервів, вирішено питання і до довезенням лікарів на робочі місця.
Взагалі за даними оперативного моніторингу департаменту охорони здоров’я КОДА від початку 2020 року на грип та ГРВІ захворіло 14,5 тис. осіб. Утім, варто зазначити, що ця цифра нижче епідемічного порогу на 1,7%, а у порівнянні з попереднім тижнем захворюваність взагалі знизилася на 11,9%. Здебільшого хворіють діти віком до 17 років (8 905 осіб). Зафіксовано і три летальних випадки — це літні люди, які хворіли грипом типу “А”.
Що стосується апаратури, область забезпечена 199 апаратами штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Наразі розглядається можливість закупівлі ще додаткових 50 апаратів.
Більшість районів вже замовили тест-системи. Їхню доставку обіцяють до кінця тижня. Наразі в наявності 138 тест-систем, використано 14. Планується, що кожен медзаклад отримає від 50 до 200 систем. Додаткові тестові системи обіцяють забезпечити в МОЗ по всіх регіонах. Для екстреної медицини вже закуплено 520 комплектів засобів індивідуального захисту і 100 захисних окулярів.
Керівники також відмітили, що в області визначено дві госпітальні бази, куди направлятимуть потенційно хворих на коронавірус. Це Київська обласна дитяча лікарня – для дітей і Білоцерківська міська лікарня № 3 – для дорослих.
Щодо такого рішення в бік обласної влади та МОЗ від жителів Київщини не забарилося і вже полетіло перше каміння невдоволення. Мешканці жаліються на незручне логістичне сполучення. Замість того, щоб потенційно хворих направляти до найближчих лікарень за місцем проживання, швидким доводиться долати відстань за 100 км саме до Білої Церкви.
Є й серед населення ті, хто не поспішає виконувати рекомендацій МОЗ та Кабміну. Особливо це стосується торгівельників стихійних ринків і підприємців, які й надалі продовжують свою діяльність.
За останню добу правоохоронці області зафіксували в районах низку правопорушень, виявлено факти забороненої торгівлі. У містах Ірпінь, Бровари, Бориспіль автопервізники перевозять більше дозволеної кількості осіб в салонах. Порушників притягнуто до відповідальності.
Так, на своїй сторінці в Facebook, мер Переяслав-Хмельницька Тарас Костін закликав всіх містян дотримуватися правил карантину. По місту розпочали роботу мобільні патрулі, поліція разом з органами місцевого самоврядування. Порушників планують штрафувати.
Відео: брифінги в КОДА
Читайте: В Киевской области введен режим чрезвычайной ситуации
Діагноз для медицини
Як стало відомо KV, 17 березня в Бориспільській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування "на 35 ліжках" було госпіталізовано більше 50 дітей хворих на пневмонію, яка є не менш небезпечною за коронавірус для здоров’я.
Крім того, лікарня мала у своєму розпорядженні 50 швидких тестів на виявлення коронавірусу, два з яких були використані і показали негативний результат. Наразі медзаклад забезпечений індивідуальним захистом і для медпрацівників, але вистачить запасів ненадовго. Читайте: В Борисполе зафиксирована вспышка детской пневмонии (видео)
За інформацією Броварського центру ПМСД, станом на 18 березня, сімейні лікарі також діагностували 222 випадки захворювання серед дитячого і дорослого населення на ГРЗ, грип та пневмонію. Броварською багатопрофільною клінічною лікарнею у двох осіб було діагностовано ГРЗ, а ще у двох – пневмонію. На щастя, підозра на COVID-19 у однієї госпіталізованої пацієнтки, яка нещодавно повернулася із Італії, не підтвердилась.
Читайте: В Броварах Киевской области с подозрением на коронавирус госпитализировали женщину
“Лікарня має відповідні захисні засоби на перший час, вистачить приблизно до місяця. Але тест-систем в повному обсязі, згідно необхідної можливої потреби, поки що в наявності немає. І така ситуація взагалі по всій країні. Районній і міській владі передано список того, що потребує медзаклад”, – розповів KV директор КНП “Броварська багатопрофільна клінічна лікарня” БРР Валентин Багнюк.
За інформацію голови Броварської міськради Ігора Сапожка, опублікованої в Facebook, найближчим часом міськрада планує передати до лікарні 25 тест-систем для швидкої діагностики коронавірусної інфекції. Наразі ведуться перемовини з постачальниками і на закупівлю партії швидких тестів.
Як розповів KV директор КНП “Яготинська центральна районна лікарня” ЯРР Вадим Нескорожений, згідно наказу Міністерства охорони здоров’я № 663 в їхньому, як і в усіх медзакладах, введені правила карантину. А це значить, що відмінені планові операції, медкомісії, а пропуск всіх медпрацівників та хворих відбувається через термоконтроль.
“Якщо при термоконтролі є підвищення температури, потенційно хворий одразу направляється до відокремленого відділення з терапевтом і педіатром. Грипом мешканці хворіють у нас вже більше місяця. Всього з січня зафіксовано 35 хворих на пневмонію. Ця кількість є характерною для цього сезону. В районі немає критичної епідемситуації. У будь-яких випадках мешканці напряму зв’язуються зі своїми сімейними лікарями, які і вирішують чи потрібна екстрена меддопомога й направлення до інфекційного відділення чи боксу. Медперсонал лікарні забезпечений особистими засобами безпеки. В наявності: 13 тис. штук медичних масок, 70 штук спеціалізованих окулярів, 1100 штук респіраторів, 700 штук комбінезонів, 1 тис. пар рукавичок з манжетами. Лікарня має 5 і потребує ще 10 апаратів ШВЛ. Експрес-тести ми замовили за свій рахунок”, – розповів він.
За словами директора КНП “Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня” ПРР Лариси Кузьменчук, засоби захисту лікарня також закупила і їх має вистачити на перший час. Куди більша проблема криється в тому, де їх закуповувати надалі. Адже ціни на них дуже різко злетіли, а кількість обмежена: бізнес робить свою справу. Немає в наявності й експрес-тестів. Так, вони заброньовані, та поставка очікується лише на 25 березня.
“Лікарня зачинена на карантин, відвідини хворих заборено, посилена дезінфекція всіх приміщень. У хворих, які зверталися по допомогу, не було підозр на коронавірус. Але є жителі, які повернулися в місто, район із-за кордону і наразі вони мають перебувати на самоізоляції. Посилена інформаційна та роз’яснювальна кампанія серед мешканців. Міська і районна влада виділила додаткові кошти, то ж в найближчий час купуємо додаткові три апарати ШВЛ. Дуже важко взаємодіяти з населенням, яке, на жаль, не сприймає з пересторогою ситуацію, не дотримується карантину і не розуміє, з якою проблемою ми зіткнулися. Наразі ми закликаємо жителів не виходити зайвий раз на вулицю і відвідувати лікарню лише за гострої необхідності”, – зазначила головний лікар.
На місцях
KV також поцікавитись у голів міських та районних рад Київщини щодо вжитих заходів на місцях для запобігання поширення коронавірусної інфекції, загальною епідеміологічною ситуацією та чи є паніка у населення через карантинні обмеження на час епідемії. І головне – чи готова Київщина до карантину.
Райони
Голова Вишгородської райради Ростислав Кириченко:
Паніки немає, але серед населення є певне напруження. Скуповують продукти, думаю, як і по всій країні. Але дефіциту продуктів немає. Хліб, м'ясо до вечора розбирають, але запаси поповнюють. Ми проводимо роз'яснювальну роботу, засідають штаби ДСНС, штаби подолання та недопущення коронавірусу. Готуємо медичне забезпечення, вже виділяли близько 300 тисяч гривень на первинну медицину і знову плануємо позачергову сесію, щоб додатково виділити кошти для придбання захисних та дезінфікуючих матеріалів. Є проблема із закупівлею, їх немає у наявності. Раніше встигли купили у невеликій кількості. Наразі відмінено рух транспорту по Вишгороду, оскільки всі маршрути виїжджали на Київ. По району також автобуси не курсують. З приводу довозу лікарів на роботу – деякі комунальні заклади самостійно вирішили питання транспорту, іншим виділили кошти на придбання транспорту. Якщо не вистачатиме, на балансі районної ради є ще один автобус на 17 місць. Усі школи закриті на карантин, деякі садочки працюють, щодо них рішення приймають місцеві ради. У місті садочки не закрили, але попросили обмежити відвідуваність. Наразі є звернення двох пацієнтів із можливими ознаками коронавірусу, проводяться аналізи. Підтверджених випадків немає.
Голова Васильківської райради Наталія Баласинович:
Вже тиждень ми готуємо центральну районну лікарню та амбулаторії до ймовірної епідемії, виділяємо додаткові кошти на закупку апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ), електронні відсмоктувачі рідини із легень. Закуповуємо додаткові захисні костюми, маски, окуляри для медперсоналу, антибіотики. Увага на тому, щоб максимально забезпечити медицину для можливої боротьби із важкими випадками хвороби. Паніки немає, проводимо роз'яснення. Райрада видрукувала більше тисячі листівок, розклеїли по району. Школи і садочки зачинені. Транспорт не працює і це є великою проблемою. Своїми силами намагаємось організовувати підвіз лікарів. Майже щодня знімаємо відео-звернення до громади для подання правдивої та актуальної інформації. Дефіциту продуктів в магазинах немає, в аптеках, як і всюди, не вистачає масок та дезінфекторів. Я вважаю, що на ці засоби має бути державна регуляція цін, щоб не було націнки більше певного відсотку, аби не створювали ажіотаж. Але активно долучаються бізнесмени – підприємство “Світанок” та ФК “Колос” закупають необхідні засоби у лікарні. Оскільки наша лікарня визнана однією із п'яти в області, яка прийматиме хворих, ми розглядаємо можливість перепрофілювання реанімаційно-гінекологічного та хірургічного відділень на інфекційне. Це буде додатковий корпус, наразі є дитячий та інфекційний корпуси. Тому наразі ситуація абсолютно контрольована, але хотілося б більше підтримки від держави. Станом на сьогодні наша лікарня не отримала від держави жодної допомоги. Уся відповідальність на нас, місцевих керівниках.
Заступник голови Києво-Святошинської райради Олександр Однороманенко:
Ми не спостерігаємо паніки серед населення. Велика проблема у тому, що наш район – передмістя столиці і багато жителів працюють у Києві. Наразі через обмеження транспорту вони не можуть добратись на роботу. Школи, садочки та кафе закриті. Усі заходи відбуваються відповідно до постанови Кабінету Міністрів та розпоряджень обласної адміністрації. Резервний фонд району наповнений, при необхідності будемо скликати позачергову сесію та збільшувати суму. На даний момент продуктів в магазинах вистачає.
Читайте: В Києво-Святошинському районі медики контролюють ситуацію з поширенням коронавірусу
Голова Миронівської райради Валентина Усик:
Паніки у районі немає, ситуація стабільна. Навіть хворих на грип немає, на коронавірус – тим паче. У реанімаціях немає пацієнтів. Обласна рада виділили допомогу, центральна районна лікарня та “первинка” отримали засоби індивідуального захисту. Резервні кошти району також йдуть на ці потреби, якщо буде ще потреба, будемо скликати позачергову сесію і виділятимемо кошти, кошти в нас є. Створена черезвичайна комісія, закриті всі заклади – школи, садочки. У газетах публікуємо роз'яснення від лікарів первинної та вторинної медицини – які симптоми вірусу, як записуватись на прийом. Також передали інформацію сільським радам, сімейним лікарям. Громадський транспорт у районі не працює, лікарі на роботу доїжджають автомобілями. Деяких засобів в аптеках не вистачає, але днями обіцяли поставки, це вирішить проблему. Продовольчих товарів у магазинах вистачає.
Голова Іванківської райради Валерій Потієнко:
Населення інформуємо через соціальні мережі та сайти районної ради і адміністрації. У районі паніки немає. Є окремі випадки недотримання карантину, якщо бачу на центральній площі людей із дітьми, особисто прошу повернутись додому. У магазинах продуктів вистачає. В аптеках розібрали дезінфікуючі засоби, маски привезли із Києва. Школи та садочки закриті, діти попереджені. Транспорт не працює, був конфлікт із перевізниками. Приходили до мене і голови РДА, аби не відміняли маршрути, бо вони понесуть збитки. Але я взагалі вважаю, що нам час провести конкурс на нових перевізників. Приходили з базару люди, просили ще один день, щоб продати закуплені продукти. Ми не можемо брати на себе таку відповідальність, в області надзвичайна ситуація. З приводу хворих – випадків інфікованих немає, але багато людей повернулись з-за кордону. Спостерігаємо за їхнім станом. Маємо п'ять апаратів ШВЛ – чотири дорослих і дитячий. Можливо і мало, але деякі районі й цього не мають. Ми не збирали сесію для виділення коштів на медицину, щоб не піддавати ризику громадян. У районному фонді було 1,2 млн гривень, вони пішли на первинну і вторинну медицину.
Голова Бородянської райради Георгій Єрко:
У районі ситуація стабільна, населення не панікує. Ми провели роботу із сільськими та селищними радами, вони виділяють допомогу на закупку обладнання. Також із районного бюджету виділені кошти на необхідні засоби. Навчальні заклади на карантині. У магазинах вистачає продуктів. Скарг щодо медичних препаратів в аптеках також не було. Офіційно із лікарень про потенційно хворих не повідомляли, тільки розповсюджуються чутки. Двічі на день проводимо наради із лікарями, поліцією.
Голова Згурівської райради Олександр Івченко:
Ситуація контрольована, було засідання штабу. Комунальні заклади охорони здоров'я доповідали щодо ситуації, медики напоготові. Ніхто не панікує. За інформацією головного лікаря, потенційно хворих у районі немає. Відсоток захворюваності на ГРВІ зменшився у порівнянні із минулим роком. Збільшення відвідуваності лікарні не спостерігається, моніторимо ситуацію щодня. Є певні незручності щодо транспортного забезпечення. Вирішуємо питання по забезпеченню лікарськими засобами першої необхідності усіх ФАПів, залучили до процесу нашу комунальну аптеку, вони доставлятимуть ліки. Виділяли із районного бюджету фінансування на закупку необхідного медикам і лікарням. Школи, садочки та кафе закриті, це контролює підрозділ поліції. Великого ажіотажу у продуктових магазинах немає, але все ж населення запасається. Поки продуктів вистачає.
Голова Володарської райради Володимир Кузьменко:
Паніки немає, працює комісія з надзвичайних питань. Повідомляємо жителів щодо ситуації через газету. Проведено нараду із керівниками сіл. Школи, садочки та заклади харчування закриті. Дехто працює “на виніс” по онлайн-замовленням. Базари закриті, у магазинах вистачає продуктів. В аптеках були проблеми із масками, трохи завезли. Маршрутки не курсують. У більшості лікарі ходять на роботу пішки, всі місцеві. Із урахуванням потреб лікарів виділили кошти із районного бюджету. Підозр на коронавірус серед населення району не зафіксовано.
Голова Ставищенської райради Віктор Малаш:
У районі ситуація стабільна. Паніка у державі, тому що не вистачає елементарних засобів індивідуального захисту. Не можемо закупити маски, експрес-тести на вірус. Жителі району скуповують продукти, але поки дефіциту немає. Школи та садочки закриті. Транспорт теж не курсує, виконуємо постанову уряду. Розуміємо, що маємо максимально обмежити контактування між населенням. Із районного бюджету виділяли кошти на закупівлю захисних засобів для лікарів враховуючи їхні рекомендації. Госпіталізованих із підозрою на коронавірус немає.
Міста
Голова Бучанської ОТГ Анатолій Федорук:
Місто Буча працює в штатному режимі, відповідно до інструкцій і рекомендацій Кабміну. Паніка відсутня, тому що орган місцевого самоврядування постійно інформує і подає максимально вичерпну інформацію громадськості. Школи перебувають на дистанційному навчанні. Обмежено рух громадського транспорту, міжміський призупинено. Громадські заклади, крім продуктових, аптек, закриті. У перші дні спостерігалося пожвавлення серед населення, але ажіотажу наразі немає. Діє обмежений і за попереднім записом пропускний режим в органи влади. У разі потреби центральна міська лікарня також готова приймати пацієнтів. Відповідні засоби і препарати захисту в лікарні є, але все залежатиме від напливу. Лікарня має шість апаратів ШВЛ, які є найбільш необхідними під час цієї епідемії. Тож зараз за спрощеною процедурою, зарезервували ще один апарат. Працюємо із партнерами із Литви та Польщі щодо цього питання, адже у вільній наявності сьогодні в Україні їх нема. Є прогнози МОЗ щодо загострення ситуації, тож плануємо забезпечувати соціально вразливі категорії продуктами харчування через відповідну соцпрограму. Соціальні і комунальні служби націлені на забезпечення належної життєдіяльності громади.
Голова Бориспільської міськради Анатолій Федорчук:
На засіданні комісії з ТБНС виділено кошти закладам охорони на закупівлю засобів захисту, експрес-тестів, спецодягу. Функціонує група між містом і районом з вирішення питань оперативного характеру первинної і вторинної ланки медицини. Разом з головою РДА вирішуємо і труднощі щодо доставки лікарів на робочі місця із інших регіонів, компенсації проїзду. В лікарні є девять апаратів ШВЛ, два з них в ремонті. До речі, цінова політика на ШВЛ наразі зросла в непідйомні рази, тож нам довелося відмовитися від тендеру на закупівлю. В аптеках дефіцит масок і дезінфікуючих розчинів. Та в місті абсолютно немає паніки. В магазинах є все в достатній кількості. Єдине, є ряд магазинів, які не виконують вказівок Кабміну щодо впровадження засобів захисту, тож будемо залучати поліцію до проведення рейдів і складання адмінпротоколів. Введені заходи щодо дій в умовах карантину банківських установ, торговельних закладів, виконкому міськради, ЖКХ. Працівники комунальної сфери обробляють спецзасобами під’їзди, місця загального користування. З приводу цього є півні невдоволення від населення. Та намагаємося проводити роз’яснення, прохаємо все ж обмежити вуличне контактування. Всі заклади на карантині. Міськрада працює дистанційно. Вхід до громадських місць лише у захисній масці. Відділ освіти налагоджує дистанційне навчання школярів у режимі відеоконференцій.Читайте: В Борисполе открывается отдельный кабинет вирусологического контроля (фото)
Голова Фастівської міськради Михайло Нетяжук:
Хворих на коронавірус у місті не зафіксовано, як і спалахів сезонних хвороб. Всі постанови Кабміну і рішення КОДА виконуються, введено карантин. На засіданні штабу з недопущення розповсюдження коронавірусу визначено план заходів, який швидко виконується. Тож ми виділили з резервного фонду 978 тис. гривень на закупівлю медикаментів, засобів захисту, обладнання і ремонтних робіт з метою підготовки медзакладів для можливого прийому інфікованих. Паніки немає, фастівчани свідомі громадяни, розуміють важливість всіх заходів і мають об’єктивну інформацію з перших вуст. З іншого боку, у зв'язку з припиненням роботи Укрзалізниці, відбувся факт перекриття залізничних колій пасажирами, кінцевою зупинкою яких і стала саме Фастівська станція. Спільно з Нацполіцією, перевізниками врегулювали це питання, організувавши транспорт по маршруту руху потяга до Козятина. Перевізники також дотримуються умов не більше 10 пасажирів в салоні. Хоча і тут виникають поодинокі ситуації з населенням. Так, один громадянин, якого відмовилися взяти 11-м, розбив фару автобуса. Нам ще потрібно вчитися змінювати ставлення один до одного і, відповідно, рівень культури.
Читайте: Возмущенные пассажиры блокировали движение поездов в Фастове на Киевщине
Голова Славутицької міськради Юрій Фомічев:
Місцеві карантинні заходи, що в наших силах, ми робимо. Щодня через ЗМІ, соцмережі надаються роз’яснення та актуальна інформація. Паніки немає, населення спокійно реагує, у перші дні було трохи важче. Всі розуміють, що така ситуація в світі виникла, можливо, вперше за 100 років. До цього необхідно просто звикнути. Та більшість скуповує певні речі, хоча продовольчі і господарські магазини, аптеки продовжують працювати. В лікарні проведені навчання, у вільний доступ надані контакти лікарів первинної ланки, працює міська гаряча лінія. Також організоване довезення містянам препаратів гемодіалізу з Чернігова. Отримали маски, маємо дезінфікуючі засоби. Хворих з підозрою на коронавірус немає. Спалаху інфекційних захворювань також, максимум 3-4 особи. Працюємо в звичайному, але максимально в дистанційному режимі. Адмінпослуги надаються в онлайн-режимі. Чорнобильська АЕС також перейшла на скорочену чисельність працюючих. Більше 2 тисяч нині на домашньому карантині, так само як і ті, хто добирався на роботу з Чернігова до Славутича. Робітники працюють онлайн або пішли в відпустки, вимушені прогули чи за власний рахунок. Адже 800 осіб в одній електричці зранку і ввечері є значною зоною ризику. Громадського транспорту не маємо і з цим нам простіше. Сподіваємося на позитивний результат.
Голова Переяслав-Хмельницької міськради Тарас Костін:
У місті вжиті всі необхідні обмежувальні заходи, їх затверджено на виконкомі. Дозволено працювати лише продуктовим магазинам, АЗС, аптекам, банкам і страховим компаніям. Погодили громадським закладам харчування доставку послуг. Із симптомами на коронавірус до лікарні не зверталися. Були чутки, про одного хворого, але цю інформацію офіційно спростовано. На сторінці Facebook особисто інформую населення о ситуації, через сайт міськради. Ситуація в місті спокійна і стабільна. Єдине, спочатку були черги в магазинах за продуктами харчування, населення закуповувалось на час карантину. Оптимізовано оборотні рейси громадського транспорту. Із медикаментів в аптеках не вистачає засобів захисту. Але нам вдалося закупити декілька тисяч і роздати їх спеціальним громадським і соціальним службам, які контактують з населенням. На позачерговій сесії виділено близько мільйона гривень на закупівлю в лікарню експрес-тестів. Але вони відсутні на ринку, доставку обіцяють на цьому тижні. Ці кошти також підуть на закупівлю трьох апаратів ШВЛ, наразі в лікарні їх три.
Алгоритм дій при коронавірусі
Департамент охорони здоров’я КОДА за підтримки т.в.о. голови Київської ОДА Василя Володіна звертається до жителів області і наголошує відповідально ставитися до зусиль лікарів та дотримуватися карантину та санітарно-гігієнічних правил.
Розроблена дорожня карта, в якій детально зазначений алгоритм дій для медзакладів. А також надано роз’яснення для населення у разі наявності симптомів COVID -19 і куди і до кого звертатися у випадку ураження.
Таким чином, у період спалаху епідемії по допомогу особа з підозрою на COVID-19 має відразу звернутися до свого сімейного лікаря (бажано в телефонному режимі або онлайн), який, проаналізувавши стан хворого, визначить наступний план дій.
Викликати 103 необхідно лише в разі важкого стану. Тоді бригада екстреної меддопомоги надасть допомогу і прийме рішення щодо госпіталізації до визначених в Київській області госпітальних баз (Київська обласна дитяча лікарня і Білоцерківська міська лікарня № 3). Вагітних з підозрою на COVID-19 направлятимуть до Баришівської, Васильківської, Кагарлицької, Києво-Святошинської, Макарівської, Миронівська та Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, а також до Броварської багатопрофільної клінічної лікарні і Білоцерківського пологового будинку, в структурі яких є інфекційні відділення з боксами та акушерські відділення.
У випадку легкої форми захворювання або письмової заяви про відмову від госпіталізації, пацієнт лікується амбулаторно в домашніх умовах при дистанційному нагляді лікаря. Також на амбулаторне лікування переводяться пацієнти на стадії одужання.
Всі відібрані зразки тестів направлятимуть до Київського обласного лабораторного центру, який і підтверджуватиме або спростовуватиме факт зараження вірусом у хворого.
Нагадаємо, як раніше повідомляла KV, Київщина об’єдналася і кинула всі сили на подолання вірусу.
Так, 17 березня відбулося позачергове засідання сесії Київської облради. У ході засідання депутати підтримали рішення про спрямування з обласного бюджету 19 млн гривень на придбання засобів індивідуального захисту для медпрацівників, а ще 57 мільйонів – на закупівлю апаратів штучної вентиляції легень.
Читайте: Для протидії коронавірусу Київська обласна рада виділила 76 мільйонів гривень
Також лікар-інфекціоніст інфекційного відділення ЦРЛ Києво-Святошинської райради закликала всіх небайдужих відгукнутися і надати будь-яку підтримку. Медик заявила, що влада кинула медиків в боротьбі з коронавірусом "один на один". За її словами, в медустановах не вистачає персоналу, який ще й змушений працювати понаднормово і без відповідних доплат. Крім того, у медиків не вистачає елементарного – засобів індивідуального захисту. А ось молодий лікар з Броварів Василь Крайовий прийняв рішення на період боротьби з COVID-19 влаштуватися за сумісництвом на роботу в свою місцеву державну лікарню. До таких дій він закликав і інших працюючих у приватних клініках. Це, на його думку, може стати суттєвою допомогою не тільки колегам з державних лікарень, а й тим, хто потребує меддопомоги під час пандемії.
Жителів Київщини і передмісття закликали об'єднатися задля допомоги медикам і в Департаменті охорони здоров’я. Багато лікарів не можуть дістатися на роботу до столиці через обмеження транспортного сполучення. У зв'язку з цим в Viber був створений чат "Підвези медика на роботу", куди можна звернутися за допомогою і запропонувати свою. Київщина відгукнулася на заклик.
Читайте: На Киевщине стартовала акция “Подвези медика на работу”
За останніми даними, в Україні зафіксовано і перший випадок одужання від коронавірусу. Щасливчиком став чоловік з Чернівців, у якого найпершим і діагностували захворювання.
Читайте: Хроники коронавируса в Украине: обновляетсяФото: коллаж KV
КиевVласть
Миронівська районна центральна лікарня може припинити свою діяльність. Через несправний каналізаційний колектор ЦРЛ, який працює із 1970-х років, більше 30 тис. людей ризикують залишитись без медичної допомоги, а центральна вулиця Миронівки та сама лікарня – потонути у фекальних розливах. Крім того, фекальні стоки через місцеву річку вже почали потрапляти у Дніпро. У разі потепління це погрожує екологічною катастрофою для всієї області. Вартість ремонту коллектору – 7,5 млн гривень. Однак таких грошей в районі нема.
Звернення
Як стало відомо KV, 29 січня Миронівська районна рада направила десять звернень щодо виділення коштів на ремонт каналізаційного колектора комунального некомерційного підприємства “Миронівська Центральна районна лікарня” – до губернатора Київської області Олексія Чернишова, голови Київської обласної ради Миколи Стариченка, Державної екологічної інспекції України, Кабінету Міністрів, Офісу Генерального прокурора, Офісу Президента, Прокуратурі Київської області, Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області, народному депутату Ганні Скороход, депутату Київоблради Володимиру Шандрі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У зверненнях, які мають аналогічний текст, Миронівська районна рада повідомляє про вкрай загрозливу ситуацію, яка склалася в результаті максимального зносу каналізаційного колектора КНП “Миронівська ЦРЛ”, що може призвести до фактичного його виходу з експлуатації.
“Вказана інженерна комунікація введена в експлуатацію на початку 70-х років минулого століття. За цей час капітальний ремонт об’єкту не проводився, що призвело до неможливості його подальшого використання. Протягом минулого року мали місце дві аварійні ситуації, які ставили під загрозу функціонування всього лікувального закладу, оскільки стоки йшли напряму в будівлю стаціонарного корпусу районної лікарні”, – йдеться у зверненнях.
Наразі аварійний стан колектора призвів до того, що фекальні маси вийшли на поверхню ґрунту, підмили автомобільну дорогу на території міста Миронівка, а також потрапили у відкриту водойму річки Росава, води якої опосередковано впадають в річку Дніпро, що в свою чергу при підвищенні температури призведе до виникнення надзвичайної епідеміологічної ситуації у всьому регіоні.
Про які суми йдеться
Як повідомляє Миронівська районна рада, протягом 2018-2019 років депутати п’ять разів зверталися до Київської обласної державної адміністрації з проханнням про надання допомоги у вирішенні даного питання.
Каналізаційний колектор був включений до Програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури Київської області на 2016-2020 роки та мав бути профінансований в 2019 році, загальна вартість проєкту складає 7 млн 525 тис. гривень.
Також повідомляється, що відповідна проектно-кошторисна документація вартістью 374 тис. гривень була виготовлена за погодженням з департаментом регіонального розвитку КОДА за рахунок коштів місцевого бюджету. Щодо проєкту був отриманий експертний висновок ще у грудні 2018 року.
Варто також відмітити, що Миронівською міською радою, на підставі включення об’єкта до вищевказаної програми на 2019 рік, було перераховано в якості співфінансування 1 505 тис. гривень (20% вартості ремонту).
Однак, на даний час будівництво каналізаційного колектору не профінансовано та не включено до Програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури Київської області на 2020 рік. В повному обсязі провести роботи на об’єкті за рахунок коштів районного бюджету неможливо у зв’язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу.
Аби не залишити 31 тис. населення без медичного обслуговування, районна рада просить пришвидшити виділення фінансування для проведення ремонту колектору.
Позиція району та ОТГ
Як підтвердила голова Миронівської районної ради Валентина Усик, навесні Миронівку може затопити каналізацією, якщо не буде відремонтовано колектор.
“Майже 50 років каналізаційному колектору у центральній районній лікарні. Ще у 2018 році ми заявили про проблему. На ремонт необхідно 7,5 млн гривень. Звісно, що зараз ми таку сумму потягнути не можемо, оскільки основна частина податків залишилась в об'єднаній громаді. Є державна програма “Питна вода” і обласна програма будівництва соціальних об'єктів. За однією з них мав фінансуватись цей об'єкт. Нам сказали виготовити проєктно-кошторисну документацію, ми це зробили у 2018 році за місцеві кошти. У 2019 році мало бути співфінансування, міська рада виділила 20% від суми, але область коштів не дала. На цей рік об'єкт в програму не включили. Ситуація настільки критична, що я звернулась до десяти інстанцій. Або закриють лікарню, або прийде весна, сонечко і Миронівка буде плавати в каналізації. Не розумію, чому нас не чують, зі свого боку ми зробили усе необхідне. Крім того, наша лікарня визнана опорною і буде реформуватись”, – говорить вона.
В коментарі KV голова Миронівської ОТГ Віталій Савенко розповів, що районна рада не освоїла кошти у минулому році, через що наразі виникла серйозніша проблема.
“У минулому році ми виділили 1,5 млн гривень співфінансування на заміну колектору. Також в минулому році з облбюджету було виділено 7 млн. Відповідно до проєктно-кошторисної документації цього було достатньо для проведення робіт. Районна рада спільно із РДА пальцем не вдарили для того, аби освоїти кошти. Скоро кошти повернуться до нашого бюджету. Громада їм коштів більше не дасть. Ми купимо у лікарню рентген-аппарат за 3,7 млн гривень. А проблема з колектором серйозна. Він прокладений центральною вулицею, лікарня будувалась у 70-х роках. Але відремонтувати колектор не так просто – це можна зробити або восени, або навесні. Його потрібно тягнути через поля. Потрібно завчасно домовитись із фермерами, а цього ніхто не буде робити”, – відмітив він.
Чи буде допомога
За словами заступника голови КОДА Андрія Лісовика, обласна рада має виділити додаткове фінансування.
“Проблема не нова. Її мали вирішити ще минулого року. Фінансування даних робіт передбачалось в рамках програми будівництва у 2019 році. За відсутності фінансування їх не виконали. Нова команда Київської обласної держадміністрації вивчає можливість включити ці роботи до Програми "Питна вода". Якщо буде виконано коригування проєкту та обласна рада виділить додаткові кошти, можна бути відповісти на питання позитивно”, – зазначив він KV.
Нагадаємо, як раніше писала KV, діти Миронівського району протягом місяця сиділи без їжі. Необхідну на харчування в школах і садках суму район не виділяв, аргументуючи це відсутністю коштів, які виникли через створення в грудні 2018 року ОТГ. Громада, за словами районної влади, повинна сама фінансувати харчування. Голова ОТГ зі свого боку зазначав, що в стислі терміни перебрати на себе всі повноваження неможливо. Тому району і передали раніше кошти на утримання садочків і шкіл.
Читайте: Дихай, Київщино: майже кожне місто області страждає від небезпечних атмосферних викидів
Фото: колаж KVКиевVласть
22 січня очільник Київської облдержадміністрації Олексій Чернишов звільнив начальника служби у справах дітей та сім’ї КОДА Наталію Онопрієнко-Капустіну (на фото). Тимчасово виконувати обов'язки начальника буде її заступник Петро Ткач.
Про це KV стало відомо із розпорядження голови КОДА Олексія Чернишова “Про звільнення Онопрієнко-Капустіної Н.В.”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Пішла з посади Наталія Онопрієнко-Капустіна за згодою сторін, із квітня минулого року вона перебувала у декретній відпустці.
“Звільнити Онопрієнко-Капустіну Наталію Василівну, начальника служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації, із займаної посади 22.01.2020 року за угодою сторін, пункт 3 частини 1 статті 83, стаття 86 Закону України “Про державну службу”, пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України”, – йдеться у розпорядженні.
23 січня в.о. голови КОДА Олександр Скляров підписав розпорядження “Про тимчасове покладання виконання обов’язків начальника служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації на Ткача П.Р.”.
“Покласти тимчасово на Ткача Петра Романовича, заступника начальника служби – начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації, виконання обов’язків начальника служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації у зв’язку з вакантною посадою до призначення начальника служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації з 23.01.2020 року”, – зазначено у документі.
Нагадаємо, Наталія Онопрієнко-Капустіна займала посаду із 1 серпня 2017 року.
Як раніше писала KV, у квітні 2019 року на період декретної відпустки Онопрієнко-Капустіної службу у справах дітей та сім’ї очолив Дмитро Вітов. При цьому він керував благодійними організаціями, засновники яких – заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Лев Парцхаладзе і депутат Київоблради Георгій Цагарєїшвілі.
У вересні минулого року Дмитра Вітова змінив на посаді вищезгаданий Петро Ткач. Він керував до 14 грудня, поки не повернулась із декретної відпустки нині звільнена Онопрієнко-Капустіна.
Читайте: Хто і за що відповідає в адміністрації губернатора Київщини Чернишова (документ)
Виктория Билоус
Фото: koda.gov.ua
КиевVласть
Президент Владимир Зеленский с лидерами России, Франции и Германии в формате т.н. “нормандской четверки” провел переговоры в Париже на тему урегулирования ситуации на Донбассе. Это шестая подобная встреча “четверки” и первая с участием Владимира Зеленского как главы Украинского государства. По ее итогам стало известно, что стороны договорились об обмене удерживаемых лиц “всех на всех” до Нового года, о полном бессрочном прекращении огня, об имплементации “формулы Штайнмайера” в украинское законодательство и о продлении действия закона об “особом статусе” Донбасса. Не договорились – о контроле над российско-украинской границей в районе ОРДЛО и условиях проведения местных выборов на Донбассе.
Об этом KV стало известно из открытых источников.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Шестой президент Украины Владимир Зеленский в понедельник, 9 декабря 2019 года за несколько минут до 16:00 по киевскому времени прибыл в Елисейский дворец – резиденцию французского лидера Эммануэля Макрона.
По пути в дворец, на входе в который его ждал Макрон, Зеленскому были адресованы вопросы присутствовавших неподалеку журналистов. Послышались выкрики, вероятно российского журналиста, который интересовался – что Зеленский будет считать своей победой на саммите, однако украинский лидер проигнорировал неоднократно повторявшийся вопрос, беседуя с Макроном по пути на место переговоров. Развернувшись вместе с Макроном, чтобы в рамках протокола поприветствовать присутствовавших, он сделал рукой знак “виктори”, но не проронил ни слова в адрес журналистов.
В состав украинской делегации, кроме Владимира Зеленского, входят такие высокопоставленные лица, как помощники президента Андрей Ермак и Сергей Шефир, глава Офиса президента (ОП) Андрей Богдан, его заместитель Кирилл Тимошенко, министр энергетики Алексей Оржель, исполнительный директор национальной акционерной компании (НАК) “Нафтогаз Украины” Юрий Витренко, руководитель министерства иностранных дел (МИД) Вадим Пристайко, глава Службы безопасности Украины (СБУ) Иван Баканов, министр внутренних дел Арсен Аваков и начальник Генштаба Вооруженных сил Украины (ВСУ) Руслан Хомчак.
До начала встречи в формате четырех Владимир Зеленский встретился с президентом Франции Эммануэлем Макроном и федеральным канцлером Германии Ангелой Меркель. Сам “нормандский саммит” начался значительно позже, чем планировалось на 17:00. Двухсторонние встречи Зеленского с лидерами Франции и Германии, и аналогичные встречи президента РФ сместили график.
Встреча “Четырех” после двусторонних переговоров началась примерно в 18:20 по Киеву. Лидеры стран зашли в переговорный зал и сели за стол переговоров. При этом руки друг другу они не пожимали. Рассадку лидеров за столом осуществили так, что Зеленский и Путин оказались друг против друга на противоположных сторонах, а рядом с ними, соответственно, по правую руку Меркель и Макрон.
После более чем двух с половиной часов обсуждения коммюнике саммита его участники завершили официальные переговоры в “формате четырех”.
После, собственно, саммита состоялась почти полуторачасовая встреча Владимира Зеленского и Владимира Путина с участием некоторых членов украинской и российской делегаций – министров энергетики двух стран, а также главы “Газпрома” Алексея Миллера и представителя “Нафтогаза” Юрия Витренко.
При этом сообщалось, что Путин и Зеленский все-таки говорили один-на-один в течение короткого времени – около 15 минут. Остальное время на переговорах присутствовали члены делегаций.
“Хорошо, по-деловому (прошла встреча – KV)”, – бросил реплику журналистом Путин после встречи с Зеленским. За ней последовал рабочий ужин четверки лидеров, затянувшийся за полночь. По его окончании все лидеры вышли к прессе уже ночью 10 декабря.
Французский лидер поблагодарил участников встречи за переговорный процесс, назвав его “прогрессом” на пути мирного урегулирования. Эммануэль Макрон сказал, что Владимир Зеленский “проявил политическое мужество”, и это “помогло возобновить доверие”, результатом чего стало совместное коммюнике.
“Нужно отстроить новую архитектуру доверия и безопасности в рамках минских договоренностей”, – сказал французский президент. По его словам, через четыре месяца запланированы новый переговоры в том же “нормандском” формате, а до них советники президентов должны будут согласовать политические вопросы и вопросы безопасности, чтобы в итоге прийти к проведению местных выборов на Донбассе в следующем году.
Позднее Владимир Зеленский скажет, что “домашнего задания” перед следующей “Норманди” не существует, то есть саммит состоится без предварительных условий.
Федеральный канцлер Германии Ангела Меркель сообщила, что лидеры договорились о продлении особого статуса Донбасса, зафиксированного в законе Украины "Об особом порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей", действие которого заканчивается 31 декабря 2019 г.
"Самый тяжелый пункт мы также сегодня обговорили – это воплощение минских договоренностей. Речь идет о специальном статусе, его сроки будут продлены. Мы должны воплотить все пункты "минских договоренностей" с одной целью: чтобы провести местные выборы, которые будут приняты ОБСЕ", – сказала Меркель.
Также стало известно о достигнутой договоренности о том, что одобренная ранее на уровне ТКГ “формула Штайнмайера” будет воплощена в украинском законодательстве.
"Сегодня стороны выразили заинтересованность в достижении договоренностей в рамках "нормандского формата" и Трехсторонней контактной группы по всем правовым аспектам особенностей местного самоуправления отдельных территорий Донецкой и Луганской областей и инкорпорирования "формулы Штайнмайера", – сказал президент Украины.
Читайте: “Формула Штайнмайера”: Зеленский ждет встречу в “нормандском формате”, оппозиция и радикалы бунтуют (видео, документ)
Владимир Зеленский также сообщил о договоренности обмена так называемых “удерживаемых лиц” до конца 2019 года в формате “всех на всех”. Это он назвал своей главной победой по итогам саммита.
Еще один пункт достигнутого взаимопонимания – “полное, всестороннее и бессрочное прекращение огня”, которое должно начаться также до конца текущего года. Третье – согласовано, что участники Трехсторонней контактной группы (ТКГ) должны заняться обновленным планом разминирования и разведения войск и сил (но не вдоль всей линии разграничения, а на некоторых ее точках).
Владимир Зеленский сообщил прессе, что на переговорах он “настаивал на контроле над границей, в следующий раз мы к этому вернемся. Я настаивал множество раз на выведении иноземных вооружений, разоружении незаконных формирований… Есть много вопросов, которые сегодня не удалось решить, но разблокирование диалога – уже достижение”.
“... Ряд принципов никогда не нарушу: невозможность федерализации Украины. Невозможность изменять внешнеполитический вектор движения страны. Невозможность поступаться территориями. И Донбасс, и Крым – это Украина”, – сказал украинский президент в присутствии российского, который на слова о Крыме не отреагировал ни словами, ни мимикой.
А вот Зеленский на словах Путина о том, что Россия настаивает на изменениях в Конституцию Украины (относительно особого статуса Донбасса”), повернулся в его сторону и, по ходу речи некоторое время иронично смотрел на Путина и качал головой, видимо сдерживаясь от какой-то реплики.
Российский лидер настаивал на выполнении минских соглашений и на том, что сначала нужно провести выборы в ОРДЛО, и только затем Украина сможет получить контроль над границей с РФ, пролегающей по ту сторону непризнанных “республик”. Путин также настаивал на необходимости прямого диалога украинской власти с лидерами “ДНР” и “ЛНР”.
По словам Зеленского – контроль над границей и выборы в ОРДЛО стали самыми сложными вопросами, по которым понимание с Путиным не найдено.
Что касается вопроса транзита российского газа в Европу через территорию Украины, украинский лидер подтвердил, что переговоры были, а их сегодняшний итог в том, что переговоры в подробностях продолжатся на низшем уровне. А Путин заявил, что если “договоримся о совместной работе”, Украина сможет покупать у России газ на 20% дешевле нынешних цен.
В целом Владимир Зеленский оценил встречу в Париже позитивно, но сказал, что соскучился и хочет как можно скорее вернуться в “родной Киев”.
Накануне, в воскресенье, 8 декабря 2019 года, на Майдане Независимости в Киеве проходила акция “Красные линии для Зеленского”. Вечером того же дня состоялась акция “Варта на Банковой” под ОП, которая продолжилась в день саммита.
Отметим, название формата – “нормандский” – происходит от встречи глав Украины, России, Франции и Германии, которая по поводу урегулирования ситуации на Донбассе впервые состоялась 6 июня 2014 года в городке Бенувиль, что в Нормандии (Франция). Сегодня это уже шестая такая встреча; предыдущая состоялась три года назад, 19 октября 2016 года в Берлине. Украину тогда представлял пятый президент Петр Порошенко.
Накануне сегодняшних переговоров Владимир Зеленский очертил основные тематические рамки, которые интересуют украинскую сторону:
освобождение пленных (“удерживаемых” в России и Украине лиц) по принципу “всех на всех”;
разведение войск по всей линии фронта между контролируемой Киевом территорией Украины и отдельными районами Донецкой и Луганской областей (ОРДЛО), которые находятся под контролем т.н. “ДНР” и “ЛНР”;
условия проведения местных выборах на (де)оккупированных территориях после выведения российских войск с территории ОРДЛО и восстановления Украиной контроля над границей с РФ.
Таким образом, Зеленскому удалось в ходе Нормандского саммита достичь своих целей лишь частично – по вопросу обмена пленными и разведения войск.
Читайте: Лишь треть украинцев считает войну на востоке завоеванием Россией Украины – результаты соцопроса
Фото: Радио Свобода
КиевVласть
... Увагу привертає жінка в камуфляжі і віночку на голові, що схилилася над дитячою коляскою. Поруч – високий чоловік з бойовими нагородами на грудях. Підходжу, знайомлюся. Це – медсестра батальйону “Київ-12” Тетяна Пузійчук зі своїм чоловіком Андрієм і доньками – 20-річною Катериною і Надією, якій нещодавно виповнився рік.
Тетяна дуже спокійно, хоча досить хаотично, хвилями натовпу спогадів, розповідає незнайомій людині про себе, про військову службу, про свою любов.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
До війни Тетяна працювала лаборантом-криміналістом Київського бюро судово-медичної експертизи. Каже, що просто не мала морального права сидіти вдома, коли в країні почалася війна.
- У складі зведеного загону медиків-волонтерів я вперше приїхала в зону АТО 1-го серпня 2014 го. Разом з моєю колегою Ольгою Омельчук ми надавали допомогу бійцям прямо на передку. Тут побачили, що медиків катастрофічно не вистачає. Повернувшись до Києва, я пішла до військкомату і записалася добровольцем в 12-ий територіальний батальйон “Київ-12”. Перший свій бій я прийняла 30 серпня біля Щастя, під селом Весела Гора. Веселощів було – хоч відбавляй! До сих пір перед очима стоїть мій перший “200-й” – киянин Олег Войтенко, який загинув 22 серпня від осколкового поранення правого передсердя. Через три місяці у нього народилася донечка. Ми з побратимами підтримуємо вдову і малятко, щоб вона з самого дитинства знала, що її батько – герой, що він загинув, захищаючи нашу Батьківщину.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
- Що було найважчим на війні?
- Важко, коли втрачаєш своїх. Це дуже важко психологічно. За кожного бійця ми боролися до кінця. Кожен день на війні міг стати останнім днем життя. Але серед усіх обстрілів, вибухів, найбільше мені запам'ятався обстріл села Дмитрівка в ніч з 3 на 4 вересня 2014 року. Ми з Олею прокинулися від страшного гуркоту. Вилітаємо з землянки, а навколо – паніка, крики, біганина, палаючі намети, заклики про допомогу... Ми намагаємося в цьому хаосі витягувати поранених, надаємо їм якусь першу допомогу і відправляємо їх машинами в Новоайдар… Величезне спасибі Новоайдарським медикам, які спрацювали чітко і професійно, звівши втрати до мінімуму! Слава Богу, що в тут ніч ніхто в наметах не ночував. Увечері нам наказали перебратися в бліндажі та окопи. Інакше не вижив би ніхто! Це так страшно! Вранці нас з Олею привезли до військкомату: брудних, закривавлених, чорних від кіптяви. Бажання було тільки два: помитися і спати! І лише після того, як вийшли з душу, ми усвідомили, що втратили всі свої речі, залишилися тільки в тому, що на нас, а воно виявилося абсолютно непридатним для подальшого використання. Але головне, що ми – живі і навіть цілі!
А ще дуже страшно, коли на війні страждають діти! Я сама мати і для мене діти – найбільша цінність! І коли діти голодують, ховаються від бомбардувань – це дуже страшно! Скажу чесно: мене давно не лякають поранені солдати, а ось голодні діти – це розриває серце! Що винесуть вони з цієї війни?
Але для мене найважчим було повернення додому. Це біль і сльози. А ось чи важко мені було на війні як жінці? Скоріше – ні, навіть навпаки. Про жінок на фронті завжди дбають, постійно підтримують і всіляко оберігають, наскільки можна оберігати на війні. Іноді, коли дуже небезпечно, навіть не беруть на виклик. Замість мене за пораненими неодноразово їздили хлопці. Берегли мене.
- А як вони вас називали?
- В основному – Танюшка. Ну, ще іноді сестричка, док... Ви знаєте, я хочу сказати про волонтерів ”, – відходить від теми Тетяна, – У мене велика частина медикаментів була завдяки допомозі волонтерів з Києва. Волонтери надсилали не лише ліки – вони забезпечували всім необхідним. Не всіх з них ми навіть знаємо по імені. Величезне їм спасибі! А ще ми дуже вдячні дітям за їхні малюнки. Після кожної посилки у нас збільшувалася “картинна галерея”. Якби ви знали, скільки тепла і радості несуть в собі ці малюнки! А взагалі, я нічого геройського не робила, я просто виконувала свою роботу, як і всі медики на фронті – витягала з поля бою поранених і робила все, щоб вони залишилися живими, – абсолютно буденним тоном, без найменшого “хизування” розповідає Тетяна – Прикро до сліз було списувати наших бійців за станом здоров'я. Мені запам'ятався один хлопець, який воював в миротворчому батальйоні в Іраку. Він потрапив в санчастину після того, як у нього відмовили нирки. А він все рвався в бій. Довелося його списати. Інакше ми б втратили цю людину. Воюють мужики з високою гіпертонією, з одним легким, є зовсім вже пенсійного віку... Я не знаю, як вони обійшли медкомісію! Хоча, яка там медкомісія в14-му році, та ще й для добровольців! ...
- Але війна – це не тільки кров, бруд, сльози, війна – це ще і любов, – продовжує свою розповідь Таня – Саме так! На війні я зустріла свою любов, свого Андрія. Він розвідник. І я кожну хвилину за нього страшенно переживала, чекала будь звісточки! Ми одружилися в Бахмуті. Просто зайшли, розписалися і вийшли. А потім я дізналася, що ношу під серцем ще одне життя. Але до п'яти місяців вагітності я була на фронті. Звичайно, на бойові вже не рвалася, та й хлопці, і чоловік не пускали – берегли. Мені вже 39 років було, знала, що якщо зараз не виношу цього дитинку, то більше вже ніколи не зможу народити! А так хотілося! Ви знаєте, на фронті найстрашніша фраза: “Рятуємо медика!” Ось і допомагали мені все навколо.
- Таня, а хто вас чекав удома?
- Донечка Катя, їй було 16 років, коли я пішла на війну. А ще – мама, сестра і ... онук. Катерина у мене розумниця. Вона вчиться в медичному коледжі і розуміє, що наша професія спочатку означає: “військовозобов'язаний”. Звичайно, їй було дуже страшно і важко відпускати маму на війну, але вона розуміла, що я все одно не буду сидіти вдома. Так вона і сама не сидить склавши руки. Катюша часто провідує хлопців в госпіталі – за покликом серця.
- А ось зараз ви б повернулися назад на війну?
- Якби було де і з ким залишити мою Надійку – повернулася б. Знаєте, в серпні 14-го року ми зайшли в Луганськ, вже його зачищали. І раптом – божевільний і безглуздий наказ: “Відходимо!” Як? Ви що там, в штабах з глузду з'їхали?! Ми ж практично видавили ворога з міста! Тому я хотіла б повернутися, щоб бачити звільнений, відвойований у загарбників Донбас!
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
А ще я хотіла б повернутися до мирного життя, адже я до сих пір не повернулася з війни! Це і прохання до оточуючих бути до нас терпимими, оскільки себе ми з війни вигнали, а війну з себе не можемо. Адже війна в Україні не закінчилася. Вона зовсім недалеко від нас. І там вбивають, там працюють, і там живуть. І я хочу, щоб мої дочки не бачили війни, – сказала Тетяна Пузійчук.
КиевVласть
Сегодня, 7 сентября 2019 года, 35 военнопленных и политзаключенных вернулись из РФ в Украину. Среди них – жители Крыма Олег Сенцов (на фото) и Александр Кольченко, которых российские власти осудили по обвинениям в подготовке теракта, и еще один крымчанин Владимир Балух, которого обвиняли в хранении патронов и избиении начальника изолятора, а также другие политзаключенные. В Украину вернулись и военные моряки, взятые в плен россиянами в нейтральных водах около Керченского пролива.
Об этом KV стало известно из трансляции на странице Офиса президента Украины в соцсети Фейсбук.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Вернувшихся в Украину военнопленных и политзаключенных встретили родные и президент Украины Владимир Зеленский.
Как сообщил Владимир Зеленский, 7 августа между ним и президентом РФ Владимиром Путиным произошел телефонный разговор, в ходе которого была достигнута предварительная договоренность об обмене пленными. Он также добавил, что вернувшиеся из плена поедут в Феофанию.
Задержка с обменом, по словам Зеленского, была связана с работой правоохранительныых органов.
Зеленский отметил. что нидерландские следователи допросили Владимира Цемаха, который подозревается в причастности к сбитию малайзийского "Боинга" в 2014 году, в результате которого погибли 298 человек.
По информации пресс-службы Офиса президента, в Украину вернулись:
Роман СущенкоОлег СенцовАлександр КольченкоВладимир БалухСтанислав КлыхНиколай КарпюкАлексей СизоновичПавел ГрибЭдем БекировЕвгений ПановАртур ПановРоман Мокряк, командир МБАК “Бердянск”Юрий Безъязычный, моторист-электрикАндрей Артеменко, старший комендорАндрей Эйдер, комендор-сигнальщикБогдан Головаш, выпускник ИВМСДенис Гриценко, командир 1-го дивизиона кораблей охраны рейда морского командованияВасилий Сорока, капитан, находившихся на борту МБАК “Бердянск”Богдан Небылица, командир МБАК “Никополь”Вячеслав Зинченко, комендор-сигнальщикСергей Цибизов, комендор-сигнальщикСергей Попов, заместитель командира дивизиона по электромеханической части – начальник электромеханической службы 1-го дивизиона кораблей охраны рейда морского командованияВладислав Костышин, выпускник ИВМСАндрей Опрыско, моторист-электрик МБАК “Вышгород”Андрей Драч, капитан, находившихся на борту МБАК “Никополь”Олег Мельничук, командир рейдового буксира “Яны Капу”Михаил Власюк, моторист-электрикВиктор Беспальченко, комендорВладимир Терещенко, комендорЕвгений Семидоцький, марсовыйВладимир Лесной, командир 31-го дивизиона судов обеспеченияАндрей Шевченко, главный старшина дивизионаВладимир Варимез, старший радиотелеграфист НК “Смела” 31-го дивизиона судов обеспеченияСергей Чулиба, командир отделения мотористов НКА “Новая Каховка”, 31-го дивизиона судов обеспеченияЮрий Будзило, командир радиотехнического взвода управления 21-й отдельной г / т роты морского командования
Как сообщает Радио Свобода, в списках россиян – 35 человек, 11 из них были помилованы, девятнадцати отменили меру пресечения, двое уже находились на свободе, один был передан российской стороне ранее.
Владимир Цемах
Кирилл Вышинский
Виктор Агеев, 13.09.1995
Александр Баранов, 11.08.1983
Аслан Басханов, 06.04.1966
Елена Бобовая, 26.04.1972
Андрей Васьковский, 25.12.1991
Руслан Гаджиев, 10.02.1973
Владимир Галич, 18.01.1948
Сергей Гнатьев, 13.04.1988
Анна Дубенко, 18.08.1982
Станислав Ежов, 22.06.1978
Аркадий Жидких, 19.11.1967
Игорь Кимаковский, 28.04.1972
Ольга Ковалис, 07.08.1968
Сергей Коверник, 16.02.1978
Дмитрий Кореновский, 18.03.1972
Андрей Костенко, 18.09.1984
Алексей Лазаренко, 13.10.1985
Сергей Лазарев, 07.05.1957
Юрий Ломако, 04.02.1961
Петр Мельничук, 12.07.1972
Евгений Мефедов, 22.05.1983
Максим Одинцов, 25.04.1983
Юлия Просолова, 13.07.1988
Александр Ракущин, 19.03.1963
Антонина Родионова, 06.09.1969
Александр Саттаров, 28.12.1980
Алексей Седиков, 10.10.1979
Тарас Синичак, 24.06.1977
Александр Тарасенко, 10.07.1970
Андрей Третьяков, 18.10.1973
Виктор Федоров, 18.07.1969
Денис Хитров, 28.04.1977
Павел Черных, 04.08.1975.
Напомним, последний масштабный обмен пленными и заложниками с РФ состоялся в конце 2017 года. Тогда в результате обмена в Украину с оккупированных территорий вернулись 73 человека. В обратном направлении проследовали 233 человека. В плену в Донецке и Луганске остаются 103 человека.
Читайте: В аэропорту “Борисполь” встретили освобожденных заложников (фото, видео)
Фото: "Повернись живим"
КиевVласть
Біля трибуни стадіону “Піонер”, де проходили Національні Ігри Нескорених, весело сміється жінка років сорока. Навіть не подумаєш, що вона має якісь поранення… Так весело і легко вона стріляла з лука, плавала…
Одеситка Ганна Ільющенкова, повернувшись в 2015 році після багатомісячного лікування з Литви, дізналася, що її навіть немає в списках добровольчого підрозділу. Їй чиновники кинули в обличчя: “Вас ніхто не посилав, ви ж самі пішли воювати….”.. Аня виховала сина, має освіту медсестри і ще дві вищих освіти. В 2014 році жінка допомагала в військкоматі під час медкомісії. Один із командирів батальйону “Донбас” розповів, що його молодший брат загинув лише тому, що поряд не було медика. Бійці всі як один стверджували що на передовій дуже не вистачає медперсоналу, а самі вони часто не знають, як надати собі й товаришам першу медичну допомогу. І Аня лишає свого чотирнадцятирічного сина на батьків, бере на роботі додаткову відпустку, й їде на фронт. Спочатку було Курахово, а через кілька днів – Іловайськ.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
– Ви підписали контракт?
- Ні, все було на словах. Я спитала: “Що привезти?” Мені відповіли: “Лише бинти”. Ну, я взяла найнеобхідніші речі й поїхала. Так я потрапила в Курахово. Там тоді був штаб…Я уявляла собі великий шпиталь, де не вистачає медперсоналу й де я, поки у відпустці, зможу допомагати хлопцям. Насправді, все було зовсім не так.
Анна згадує перших поранених бійців, які померли в неї на руках:
- Прямо у нас на руках загинув “Котик”, ми не могли йому навіть першу допомогу нормально надати , тому, що там через велику кровотечу потрібно було негайне хірургічне втручання. Того ж дня помер ще один боєць, позивний “Кущ”, – у нього развинувся перитоніт. Він не дожив до евакуації буквально години 3-4.
Жінка згадує найстрашніші бої 16 і 26 серпня 2014 року під Іловайськом: “16 серпня, під обстрілом мене переправили на околицю Іловайська, де в приміщенні школи тримали оборону бійці кількох підрозділів. Лазарет розмістили в спортзалі. З його вікон постійно вівся вогонь по наступаючим терористам, а на підлозі щодня прибавлялися поранені бійці. Лікарів було два: психотерапевт с позивним “Дрин”, медсестра “Мері” й досвідчений лікар “Мир”. Але він повіз партію поранених і в школу вже не повернувся, а “Дрину” довелося взяти в руки автомат, – згадує Анна, — Я колись працювала в реанімації, знала, як провести протишокову терапію, зупинити кров, вводити препарати в вену. Але тут довелося згадати навіть те, чого я ніколи сама не робила. Найтяжчими днями були 26 -28 серпня, коли нас ГРАДами покривали кожну годину, з 6 ранку й до глибокої ночі. Ми з нетерпінням чекали підтримку. Обіцяли, що техніку з параду на День Незалежності направлять до нас. Але так і недочекалися... 26-го машина, яка повезла поранених на наш блокпост, повернулася назад — ми опинилися в повному оточенні. З ранку до ночі школу поливали снарядами з “Градів”. Спочатку закінчилися продукти, потім медикаменти – нічим було навіть поранених перев’язати – і, нарешті, скінчилися боєприпаси. В школі разом з нами потрапили в оточення кореспонденти якогось німецького телеканалу. З їх телефонів ми вийшли на зв’язок з керівництвом. Відповідь шокувала: “Чекайте, вас виведуть”. Дочекалися не всі: бійці помирали без медичної допомоги. Ми тоді ще не знали, що обіцяний “зелений коридор” стане коридором смерті. Нам було наказано йти під білими прапорами, здавши зброю, але наші бійці на таке не погодилися, тому ми йшли зі зброєю під нашими прапорами. Ми всі вже тоді зрозуміли, що йдемо на смерть, але іншого виходу не було. 29 серпня нас обстрілювали з усіх боків, проти нас перли танки й артилерія. Переді мною підірвався автобус, в якому заживо згоріли наші хлопці. Ми чудом встигли проскочити. Але тут мене й зачепило.
Аня з посмішкою, ховаючи біль і сльози, розповідає страшну правду виходу з оточення: як горіли машини разом з бійцями, як їх розстрілювали російські танки, гранатомети й кулемети… Про своє поранення медик говорить знехотя, мовляв, усе – в минулому, попереду – життя. А поранення Аня отримала майже не сумісні з життям: розірвані ноги, розтрощений хребет, осколочні поранення в живіт, легені, руки – не було живого місця. “… Було відчуття, що ти на секунди піднімаєшся над землею. Мізки працюють, голова працює. Ти усвідомлюєш, що з тобою щось трапилося, але поки що не розумієш, що саме. І болі немає зовсім… лише страшенне безсилля… Мене витягнув на собі Володя з позивним “Вєтєрок”. Я то втрачала свідомість, то приходила до тями… Пам’ятаю, як нас захопили в полон російські військові (шевронів у них, звичайно ж, не було, але ніхто своєї приналежності до російської армії не приховував), як один з них вигріб у мене з кишень усе: гроші, банківські картки, документи, два телефони, і навіть здер два золотих колечка й сережки. Залишив лише дерев’яний хрестик на мотузці. …. І, мабуть, навіки врізався в свідомість обіцяний Росією “зелений коридор” в бік окупованого Іловайська. Всі обочини були буквально завалені тілами вбитих українських солдат. Спалений автобус “Богдан”, всередині якого сиділи й стояли, притулившись один до одного, обвуглені люди – наші бійці, які намагалися вийти з оточення”.
А далі був жах полону, знущання, голод, вмирання від страшної крововтрати, нестерпного болю й інфекції, яка потрапила у відкриті рани.
“Три доби мені не давали ні їжі, ні води. Мабуть, найтяжчим було очікування. Очікування смерті через зґвалтування. Це було озвучено в деталях – як усе відбуватиметься. А потім мене зариють десь у посадці... Легка смерть була бажаною. і я просила: “Просто застреліть мене, просто застреліть”...
Але доля дала шанс на життя. Третього вересня представники Червоного Хреста забрали полонених поранених українських солдат (разом з Ганною обміняли десять українських бійців) і відвезли до польового шпиталю в Запорізьку область, а звідти вертолітом – в Дніпропетровську лікарню імені Мечникова. Стан Ганни був критичним, якщо не сказати безнадійним. І тут Литва запропонувала допомогу в лікуванні найтяжчих поранених українських бійців. І сталося диво! Пацієнтка вижила і всупереч прогнозам і засторогам лікарів уже через місяць почала ставати на ноги. А напередодні нового року Аня умовила лікарів, щоб її відпустили додому. Насамперед бойова медсестра поїхала до Дніпра, в лікарню імені Мечникова, щоб оформити свої документи. Але виявилося, що у неї немає двох довідок по формі “N1” и “N5”, без яких неможливо отримати документи. Ці довідки надає батальйон Ливно, але ні в списках учасників АТО, ні в особовому складі батальйону “Донбас” прізвище Ганни не значиться. Хоча є й довідка, підписана в. о. командира батальйону майором резерву С. Стояном і заступником командира в/ч 3027 полковником І. Юрченком, і медаль “За доблесну службу”. Але не було військового квитка і довідки, що поранення жінка отримала саме в ході бойової операції під Іловайськом. В батальйоні медику цинічно сказали, що зарахувати її на службу можуть, але не заднім числом, а груднем місяцем, тобто, через півроку після бойових дій, після поранення, полону, Іловайського котла…
- Дуже боляче усвідомлювати, що ти, після всього, що пережив, повертаєшся додому й розумієш, що тебе тут ніхто не чекає (окрім сина), ти нікому не потрібен і нічого не можеш довести, – каже медик-волонтер, – Практично всі, хто пройшов через Іловайськ, мають поранення, але не мають грошей, ледве виживають. Їх просто забули. Наприклад, Сергій із Києва до війни був прекрасним штукатуром і добре заробляв – йому ампутували ногу, в нього німіють руки, іноді – все тіло, і тепер йому не під силу стрибати з кельмою. Його потрібно переучувати. Але йому ніхто не дає ні копійки. Він навіть інвалідність не отримав. Мені дали групу чисто випадково, в зв’язку з тим, що я пішла в АТО, будучи в штаті поліклініки. Багато колишніх бійців уже згодні з тим, щоб їм давали не військову групу, а звичайну. Нехай поранення, кулі закреслюються, нехай пишуть хоча б, що у людини була серйозна травма. Але адвокати нас застерігають: “Нам буде набагато складніше потім доказати, що було поранення”. Ну чому люди повинні підтверджувати очевидне? У них витягали кулі, а наша дурацька медицина ставить їм діагноз “травма”. Зі мною було те ж саме. Багато колишніх добробатівців реально голодують, злидарюють, не мають ні грошей, ні ліків…. Але ж це – вчорашній воїн, який вийшов живим з-під вогню, а тепер принижений, як останній бомж. Батальйон “Донбас” – це добровольчий батальйон. Його юридично просто не існує. Тобто, фактично він є, а на папері його немає. Оскільки ми формально відносимося до в/ч ЗСУ номер 3027, мене потрібно було якось включити в особовий склад цієї частини, а вже з Іловайськом будемо розбиратися потім. Мені видають направлення на проходження медкомісії, а там починається маячня. Лікарі мені кажуть: “Ти що, збожеволіла? Ти ж зі своїми болячками до військової служби непридатна”. Але з таким приговором я не можу потрапити до складу частини. Після поранень це неможливо. Замкнуте коло! Хто ж міг передбачити? Звідки я черпаю сили? Так ось, зовсім недавно я була близька до повного відчаю. У меня був дуже сильний больовий синдром, але не було ні потрібних ліків – налбуфіна, ні грошей, щоб їх купити. Закралась зрадницька думка: “Блін, краще б мене тоді розстріляли….”. І раптом – телефонний дзвінок від побратима: “Анют, привіт, як ти себе почуваєш? Дякую, що ти нас тоді, в Іловайську, витягла”. І біль почав стихати. До речі, я і в Литву потрапила завдяки хлопцям з мого батальйону. Вони тоді такий кіпіш підняли, що ці злякалися й відправили мене в Прибалтику.
Розповідати про всі кола пекла, які їй довелося пройти, ветеран війни Ганна Ільющенкова не хоче. Вона говорить про те, що треба жити, про те, що змагатиметься у спорті: стрільба з лука й плавання. Головне для неї перемога над собою, над своїм болем, і спілкування з друзям й рідними. Вона налаштована йти до кінця, через суди й усі можливі інстанції. Ганна запевняє, що її випадок не унікальний, і є багато героїв, які пройшли Іловайськ, але й досі не можуть відновити свої документи. Але через важкі поранення вони не мають ні сил, ні бажання продовжувати паперову тяганину. Ганна хоче добитися будь-якою ціною. З боями їй вдалося оформити статус учасника бойових дій. Минулого року вона вступила до вишу на юридичний факультет, каже, щоб захищати бойових побратимів.
“В Одесі ми відкрили реабілітаційний центр допомоги військовим – сімейна реабілітація. Час лікує й заспокоює, хоча ти згадуєш про це щодня. Зараз мені допомагає те, що за моїми плечима є родини загиблих, хлопці, які добиваються статусу УБД, і я своїм прикладом хочу показати їм, що потрібно боротися. Два роки я ходила по інстанціях, доводила, що я була в Іловайську, збирала купи документів…. Я відчуваю себе потрібною. Я розумію, що не врятую світ, не врятую країну, але я роблю маленькі кроки, щоб допомогти хоча б одній людині”, – каже Анна Ільющенкова.
Про результати минулорічного Національного відбору “Ігор нескорених” Ганна відгукується досить скептично, каже, що були підсуди. Хоча позаминулого року в Миколаєві на 1-му Всеукраїнському турнірі “Warrior legend” серед ветеранів війни, які отримали травми, поранення чи захворювання під час або в результаті виконання службових обов’язків вона виборола 2 перших місця. Зараз вона готується знову брати участь у “Іграх нескорених”.
Але доля продовжує підкидати випробування бойовій медсестрі. Як написала минулого року в Facebook журналістка і режисер фільму "Війна химер" Марія Старожицька, “Мурку” разом із сином-студентом виселяють з одеського центру соціально-психологічної допомоги у зв’язку з закінченням терміну перебування, просто на вулицю. Після розголосу в соцмережах, втручання Павла Розенка, питання негайного виселення зняте, втім, вирішення проблеми забезпечення гідним житлом медика, що врятувала життя дуже багатьом, лишається на порядку денному. А тодішній голова Одеської обласної держадміністрації Максим Степанов написав: “Вже нікого не виселяють, написав Анні Ільющенковій координати свого помічника. Не хвилюйтеся, знайдемо рішення!” Казав сліпий: “Побачимо…”.
Анні чітко сказали: “30 серпня 2019 року вас просто викинуть із приміщення! Будете жити в парку на Дерибасівскій”. Але Анна сподівається, що все якось вирішиться.
Це лише одна історія. Однієї з нескорених.КиевVласть
У столичному Центрі культури “Український Дім” відбувся вечір пам’яті Володимира Висоцького. Київський театр поезії та пісні, відгукуючись на численні побажання українських знавців, любителів і колекціонерів пісень і віршів Володимира Семеновича Висоцького, вирішив не пропускати День пам'яті 25 липня і показати оновлену, а для багатьох нову програму за творчістю поета “Ще не вечір”.
Минулого року, до дня народження видатного поета, барда й артиста, Київський театр поезії й пісні оголосив 2018 рік роком Володимира Висоцького. Звісно, неофіційно. Але цю дату в Києві святкували з розмахом. І ось – новий концерт.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
– Ми символічно зібрали свого глядача саме тут, під знаком трьох Володимирів: по-перше, на Володимирській гірці, по-друге, на честь Володимира Висоцького і, по-третє, цей Палац, можливо, приймає глядача востаннє, бо незабаром може стати резиденцією Володимира Зеленського, – напівжартома-напівсерйозно каже, відкриваючи концерт, керівник Театру поезії і пісні, шанувальник творчості Висоцького Семен Рубчинський, - Здається, що лише вчора ми, молоді, занепокоєні, відчайдушні, з нетерпінням чекали кожну нову виставу Висоцького, кожен його наступний вірш. Але й сьогодні не тільки ми – старша генерація, а й наші діти, онуки співають його пісні, читають його вірші, ставлять його п’єси та знімають фільми про нього. Його люблять і розуміють, мабуть, у всьому світі.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Чому українці так шанують творчість Володимира Висоцького? Передусім, звичайно, через його талант і творчу самобутність. Але до цього варто додати ще й певну спорідненість душ, ментальності, адже у родоводі поета є київські сторінки. Його батько, Семен Володимирович (Шльома Вольфович), родом звідси, а бабуся, Дора Олексіївна, жила в столиці України до самої смерті в 1970 році й похована на Байковому цвинтарі. Поетів дідусь, людина високоосвічена, спеціаліст у різних галузях науки, 1911 року приїхав до Києва вступати до Комерційного інституту, а майже через рік вирішив піти в армію. Та потяг до знань був сильнішим за бажання воювати. 1914 року Володимир Висоцький-старший переїхав з Брест-Литовська до Києва, де одружився з молоденькою сестрою милосердя. Навчався паралельно в Київському університеті та Інституті народного господарства, організував майстерню з виробництва театрального гриму. До речі, його брат Леон, відомий хімік, став засновником київського заводу “Хімефір”. І досі в косметичній, хімічній, взуттєвій і навіть оборонній промисловості використовують розроблені ним речовини. У будиночку по вулиці Бульварно-Кудрявській (тепер — Воровського), 32, народилися батько майбутнього поета Семен і дядько Олексій. Потім родина переїхала в більше помешкання на Бібіковський бульвар (нині — бульвар Шевченка), згодом — на вул. Франка, 20. Бабуся Володимира Висоцького, Дарія Олексіївна (Іраіда — Дебора — Дора — Дарія Бройнштейн) померла 1970 року й похована на Байковому кладовищі. Дідусь Володимир Семенович відразу після громадянської війни переїхав до Москви. Батько поета, Семен Володимирович, навчався в 67-й київській трудовій школі, після її закінчення вступив до політехнікуму зв’язку, але згодом переїхав до батька в Москву. Кадровим офіцером, зв’язківцем він пройшов усю Велику Вітчизняну. Після війни доля знову повернула його до рідного міста, він прослужив тут чотири роки. Мешкав з дружиною в квартирі в Чеховському провулку, потім — на вулиці Жовтневої революції.
Володимир Висоцький дуже любив бабусю і у дитинстві майже всі літні канікули проводив у Києві. Тут Володимир Семенович зустрів і свою майбутню дружину – тоді актрису Театру російської драми Ію Савіну. 1968 року Володимир Висоцький вперше офіційно приїхав до Києва як артист. Тоді на кіностудії ім. Довженка режисер С. Цибульник почав роботу над фільмом “Карантин” за сценарієм Ю. Щербака. Володимиру запропонували написати пісні до стрічки. З двох написаних до фільму потрапила одна — “Давно змовкли залпи гармат”, яку виконав актор Юрій Каморний. Пізніше, відповідаючи на запитання кореспондентів, Висоцький сказав: “Я терпіти не можу, коли хтось, окрім мене, співає мої пісні”. 1971 року на гастролі до Києва приїхав Московський театр драми і комедії на Таганці, де Володимир Висоцький працював усе життя. Під час турне актори мешкали в готелі “Україна”. Вже тоді популярність Висоцького була настільки великою, що йому доводилося постійно змінювати кімнати, аби уникнути занадто настирливих шанувальників. Перший київський концерт знаменитий бард дав у Інституті кібернетики, а потім — на заводах “Ленінська кузня”, “Арсенал”. Усього протягом кількох тижнів вересня 1971 року він виступив у 29 організаціях Києва.
До нас дійшли спогади Емілії Ващук, робітниці заводу шампанських вин, де тоді співав актор: “Коли я зайшла до клубу, то побачила там силу-силенну людей, які не лише на стільцях сиділи, а й розміщувалися на підвіконнях, на підлозі, у проходах, навіть на сцені, яка вся була заставлена магнітофонами. Коли на сцену вийшов молодий русявий чоловік у чорному гольфі й заговорив низьким хриплим голосом — зал затамував подих. Коли він співав, то мені було аж страшно за нього: він робив це з таким напруженням, що здавалося, що в нього ось-ось розірвуться жили й серце. Коли напруга спала, стало зрозуміло, що перед нами — співець народних тривог.
Після закінчення концерту його організатори стали запрошувати актора до дегустаційної зали, але він ввічливо, проте рішуче відмовився, розпрощався й поїхав”.
У книзі відвідувачів підприємства Володимир Висоцький залишив запис: “Сегодня выступал. Один! Нет, не один — вдвоем с гитарой! Виват! Завод шампанских вин! Я ваш навек — поклонник старый!”.
Столиця й Україна дбайливо плекають пам’ять про великого барда. Концерти в Театрі поезії й пісні ім. В.Висоцького, галерея Висоцького на Воздвиженці, бульвар його імені на Троєщині, пам’ятник Жеглову та Шарапову біля МВС, пам’ятник у Одесі – все це підверджує співзвучність творчості поета з нашим сьогоденням.
– Цього року Владимиру Висоцькому виповнилося б 81 рік, – зауважує Семен Рубчинський. – Але цікавість до його творчості з часом не зменшується, його пісні продовжують об’єднувати людей.
На традиційному вечорі його пам’яті, як завжди, звучали вірші й пісні Висоцького у виконанні народного артиста України Бориса Георгієвського, Тимура Бобровського та Дмитра Маклякова.
Сюрпризом для глядачів стало поява на сцені відомого лікаря Ольги Богомолець, і не просто поява, а неймовірне виконання ліричних пісень Висоцького.
- Тут нема нічого дивного, – каже Семен Рубчинський, – Ольга прийшла до нас років 20 тому як “срібний голос української бардівської пісні”. Мало хто знає, що співаючий лікар – чудовий композитор, пише пісні на вірші Ліни Костенко. І ось вона знову до нас повернулась!
Не можна стверджувати абсолютно безапеляційно, але нині складно назвати барда, поета, виконавця, який міг би позмагатися в популярності з Володимиром Семеновичем Висоцьким. Він пробуджував у наших душах те, що ми вже відчували, але не наважувалися тоді зрозуміти. Висоцький був далеким від псевдоестетизму, він змушував нас розрізняти добро й зло, згадувати такі призабуті поняття, як совість, честь, чесність, дружба. Адже кожна його пісня була неабияким вчинком, гострим ножем серед всезагального славослов’я та словоблуддя. Чого ж дивуватися, коли своїми піснями поет “розрізав” натовп на дві половини — на друзів і ворогів? Одні вважали його кумиром, талантом, навіть генієм; інші — нездарою, який “клепає брудні пісеньки, що підривають державні підвалини”. Але в кожного з нас — свій Висоцький. Володимира Семеновича без перебільшення можна назвати “енциклопедією моралі сучасності”, героєм покоління 1960-1990- х років.
Сьогодні молоді люди, підлітки майже нічого не чули про творчість Володимира Висоцького. У них інші цінності. Скажете — застаріло, не модно? А дозвольте запитати, кого вони знають, чиї вірші чули (окрім тих, що їх примушують читати на уроках української літератури), які пісні співають? Пригадалося, як 10 років тому для восьмикласників у школі вирішили провести вечір пам’яті Володимира Висоцького. Спочатку діти раз по раз перепитували: “А хто він такий?”, “Під його пісні танцювати можна?”, “Якщо не можна, то хіба це пісні?”. Разом із підлітками слухали диски із записами концертів, збирали матеріали про творчість Майстра. А трохи згодом вони вже почали просили почитати вірші поета. У багатьох дитячих душах запалилася ще одна зірка, ім’я якій — Володимир Висоцький.
Актори Київського театру поезії та пісні під керівництвом Семена Рубчинського двічі на рік (у день народження і в день смерті великого поета) ставлять поетичний спектакль, вечір-реквієм. Головний герой тут навіть не поет, співак, актор Володимир Висоцький, а мікрофон, до якого ніхто не підходить протягом усієї вистави. Мікрофон, який мовчить, бо в нього забрали голос. А ще її величність Пам’ять.
Минають роки, а на “Вечори з Висоцьким” усе так же не можна потрапити через величезну кількість охочих почути голос і пісні Барда, Поета, Людини. Так було і 25 липня цього року.
Наприкінці вистави глядацька зала стала одним цілим з акторською братією: всі разом співали улюблені пісні великого поета.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”КиевVласть
Киев посетил один из самых странных и загадочных учителей – Нормунд Астра из Риги (Литва). Его слова могут удивить и даже шокировать ищущих, привычных к классическим учениям. И это точно указывает на правильность сказанного учителем, потому что то, что убаюкивает и перекладывает ответственность на богов или некую космическую силу – детство человека, из которого нам пора переходить во взрослость.
Впрочем, Нормунд Астра избегает говорить о себе как о пробужденном Мастере, но как об учителе духовных практик, практик самопознании и основателе “Школы метаморфоз”. Говоря о традициях, которые являются корнями его практик, Нормунд упоминает греков: “Если раздеть индийского йогина, снять мишуру и оставить суть, она будет проще того, о чем говорили Сократ и Платон. За много тысяч лет цивилизации Востока, они не изобрели ничего такого, что бы облегчило жизнь цивилизованного человека – в отличие от западных философов-мистиков”.
О том, что может облегчить жизнь современного человека и почему она так сложна – в интервью КиевVласти.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Значит ты учитель практик духовных традиций для интеллигентов?
Нормунд Астра: Было бы здорово, если бы нынешняя интеллигенция интересовалась глубиной себя. Я считаю, что духовность — это не то, что ты делаешь, а то, как глубоко ты в это погружаешься. Если ты, например, аграрий, и проникаешь всем сердцем, всем смыслом своего существования в сельское хозяйство – это духовность.
Сакральность – это то, как ты смотришь, а не то, что ты видишь. Если ты видишь в женщине всю красоту этого мира, то неважно, называешь ты это богом или Кристиной. Почему бы и нет? А если красота – лишь золото суздальских куполов, то мало там на самом деле красоты, бедная она.
Понятно, что раньше у людей не было выбора и концентрация красоты в храмах имела какой-то смысл, но сейчас она доступна повсеместно. Я вижу с детства Красоту и Разумность всего, в любой мелочи.
KV: Отсюда в тебе этот трепет ко всему? Он хорошо чувствуется…
Нормунд Астра: Для меня наш мир — это очень особенное место. Здесь я как будто бы нахожусь в чреве матери. Для меня мир — это не место куда я выпал, не внешняя среда, это моя внутренняя среда, поле моей интимности. Для меня улица – как кухня, как коридор, как гостиная. И это не сентиментальная метафора, а переживание на уровне моей физиологии.
Я не могу сделать человеку что-то плохое, злое не потому что я такой добрый, а потому что у меня рука не подымается, как ты не можешь пощекотать сам себя или ударить сильно. Именно так я определяю слово “любовь”.
Для меня любовь –это узнавание себя в другом и другого в себе. Это ощущение, переживание и мысление одного. Любовь — это очень физическая вещь. Моя родина – это все, что есть.
KV: А как на счет внутренней территории? Ты там с таким же трепетом к себе?
Нормунд Астра: Много больше. Мой век короткий, поэтому я очень бережлив. Я очень осторожно выбираю, что думать, что чувствовать и как поступать, ведь я очень хрупок.
KV: В этом смысле ты очень революционен! Мы, выходцы из среды адвайты, буддизма, христианства, знаем, что себе мы не хозяева, мы не управляем ни мыслями, ни чувствами, ни ощущениями.
Нормунд Астра: Этому вас научили ваши хозяева! У меня не было хозяина. Я начал самостоятельно думать еще до того, как начал ходить. Еще лежа в коляске, когда я почувствовал, что я есть – это был настоящий праздник! Свет, фестиваль, такая радость нарцисса.
Но из-за нечаянных внешних событий-мою любимую предметину, которую клали в мою коляску, синюю подушечку, положили в коляску моего двоюродного брата – и это была катастрофа, я понял, что есть другой! И он такой же как я. И вся радость моего бытия, что все это только для меня, померкла. Это была угроза. И таких угроз было много.
Тогда я понял, что быть собой это значит чувствовать опасность других. И с тех пор я пытался понять, можно ли вернуться в праздник без угрозы других. И я учился с самых маленьких лет искать границы чувства “Я”. Уже к трем годам я понял, что когда бабушка распределяла какие-то вкусности, а я был маленький и мне давали больше, я оказывался в западне. Мне все завидовали.
И тогда я решил, что обману, но не бабушку, а свои желания. Я сказал, что у меня болит животик и мне не нужно. Я обманул свои желания, этих маленьких монстриков, с которыми никогда себя не идентифицировал.
KV: Ты прямо маленький Будда.
Нормунд Астра: Я родился на улице Московской, а на улице Московской Будды не рождаются. Однако, я понял, что хакнув свои желания, стал королем. Я не буду страдать, если не получу, что хочу, потому что я могу этим управлять.
А когда в подростковом возрасте я узнал о Будде, то так обрадовался! Оказывается, еще один есть, который так же сделал – и теперь мне не нужно ничего объяснять. А то я пытался в школе это объяснить, но понятийного аппарата у меня не было. В советские же времена не было нормальных книг по мистицизму, приходилось выцарапывать цитаты оригиналов из атеистической литературы.
Только позднее появилась литература, которая могла дать какую-то понятийную базу мистицизма. Например, Агни-йога. 16 томов. Я все изучил, но язык Рерихов и Блаватской был слишком экзотичным и мифологичным, деревенским, одним словом. Такая каша!
KV: А Кастанеда? А Теун Марез?
Нормунд Астра: Да-да, мы все потрепаны мистицизмом. Но, слава Богу, не вывалились из социума. Не собираем шишки за Кавказом, не сидим в непальских ритритах, мы здесь – в центре Киева и пьем приличный кофе. Мир изменился, а никто и не заметил.
KV: Тот ашрам, в который я так и не попала из-за лени и любви к комфорту, создан у меня в голове. Мы сами теперь себе тюремщики.
Нормунд Астра: Потому что мы еще дети! Мы еще немного завидуем нашим мамам, папам и людям прошлого. Их мир был прекрасен в своей простоте – один Бог, одна партия, один храм. Все было ясно. А наше поколение оно немножечко такое, Квазимодо дигитально-аналоговое. Но мир все же объективно изменился, а все наши аналоговые авторитеты перекочевали в цифровой мир.
KV: Но цифровой мир еще не родил своих пророков и гуру.
Нормунд Астра: Может, это и не человек будет, а ИИ (искусственный интеллект – *KV). И почему бы ИИ не быть идеальным духовным учителем? Духовные учителя прошлого – суровые мужчины с бородами – больше не работают.
KV: Тем не менее, наше мышление – это и есть суровые дядьки с бородами, оно патриархально и репрессивно по своей сути. Мы родом из крепостного права, большевистской России и ортодоксального христианства. У женщин вообще гормонально обусловлена зависимость от мужчин. И этот “дядька” у тебя в голове, его еще называют внутренним критиком.
Нормунд Астра: Я его называю Доминантой. Критик — это слишком по-доброму. А здесь так: “Ты будешь делать то, что я велю!” И если ты хочешь это быстро понять – вернись в житие стайное, представь себя стайным животным, и ты поймешь, что мы должны были подчиняться, чтобы выжить, как стая. А как мы теперь будем жить в этой обретенной свободе?
KV: Пока ты о ней не спросил, я даже не задумывалась. А сейчас вспомнила, что в детстве мечтала о библиотеке, в которой не заканчиваются книжки. И вот в моем телефоне есть такая библиотека, а также в нем есть офис и банкомат. И у меня есть кофе-машина. Сидя утром с чашкой кофе и сигаретой на своем балконе с доступом ко всей мировой сокровищнице искусства и литературы, я, тем не менее, не чувствую счастья и удовлетворения. Что не так с этой свободой? Ведь реализовались все мои мечты.
Нормунд Астра: Не только твои мечты, а и всех твоих предыдущих поколений. Но не изменилась твоя география, твой внутренний IP-адрес. Твоя “прописка” в голове живет в другом времени. Это можно увидеть по кинематографу.
Есть Интернет, он всех объединяет. Но посмотри географически. Вот в России один фильм запрещен, в Украине другой, в Китае вообще весь Facebook. Один политикум живет в Византии, другой в детстве, третий вообще в языческих ритуалах. В наших головах живут мамы, папы и боги. Вера, национальность, политическая принадлежность, идея о просветлении – это все чужая Доминанта.
Смотри, в твоей спальне, в твоей голове, в твоем интимном месте сидит чужак, враг. Если ты не заняла пространства своей наготой, если ты стыдишься себя, его занимают другие.
KV: Видимо я считаю себя недостаточно достойной того, чтобы занимать лидирующую позицию даже наедине сама с собой.
Нормунд Астра: И это оправдано! Тут нет места вине, потому что мы только что вышли из крепостного права. Что можно ожидать от четырех поколений без Интернета? Медленный мир очень жесток. Все духовные учителя прошлого также из медленного мира, также жестокие и исполненные чувства собственной важности.
Почему сегодня в каждой деревне свой просветленный? Потому что нам важно иметь свой “домашний” авторитет, с которым мы соприкасаемся. Нам нужно общение с мастером, с богом, с аватаром во плоти. Мы выбираем просветленного и сливаем ему свою волю и свой авторитет, потому что нам стыдно быть собой. Мы готовы отказаться от авторства, от действий, от свободы воли, главное, чтобы не было груза ответственности.
Гуру даст тебе глоток самоуважения, но ты должен тщательно практиковать, ты должен больше стараться, отказаться от своих страстей, пороков и желательно денег. Но если это не сработает – виноват опять ты. Недостаточно старался.
И мы добровольно берем всю вину на себя, потому что мама-самый главный бог нашей жизни, не дала нам волю и не уважала нашу личность.
KV: Страшно же переживать этот жуткий стыд, лучше умереть.
Нормунд Астра: В Индии дрессируют слонов так. Пока он маленький, его привязывают за ногу на цепь к колышку. Потом, когда слон вырастает, цепь снимают, но слон никуда не уходит.
Вот и мы уже физически вольные, а в голове – цепь. Самый страшный стыд – это стыд за себя самого, иррациональный жуткий стыд. Мы переживаем это чувство на границе ужаса быть изгнанными из стаи. Если мартышку выгнать из, стаи – то она не выживет!
KV: А если эту “мартышку” выгнать из группы, то с ней все будет в порядке, найдет новую.
Нормунд Астра: Мы этого не знаем. Мы, как меченые холопы, которых за побег сильно наказывали в древние времена, боимся. Сейчас нас “метят” в паспорте. 100 лет назад не было паспортов, мы могли двигаться куда хотели, а сейчас тебе нужна виза, хоть ты и гражданин мира. Мы одни формы рабства рефлекторно поменяли на другие.
Хотя казалось бы, почему не создать такое Учение, где Мастер, гуру равен своему ученику? Нет, все равно, мы ставим его на пьедестал – он просветленный, а я ничто.
Мы не выросли и у нас нет пищи для взросления, вот что пугает.
KV: Свобода пугает.
Нормунд Астра: Нагота своя пугает. Кто ты без брендов? Без трендов? Без национальностей?
У нас есть праздник Ивана Купала, в Литве он национальный. Мы в этом празднике без социальных ролей, статусов и личин. Мы голые перед другим и природой. И все есть хорошо! Наша связь с миром стихий не потеряна.
Наши религии и наши политики не обеспечивают потребности нашей Души, и если бы не парковые островочки и наши цветочки, мы бы не выжили. Мы бы зачахли в наших мегаполисах.
Но вот за что я боюсь – это за наше информационное питание. Ничего нет для Души, сплошные страдания и драмы в наших театрах, наших кино и наших песнях.
Ощущение дешевизны себя и отсюда агрессия – ухватить богатство другого, даже его разрушая. Его деньги, его время, даже его секс. Захватить, потому что своего недостаточно.
“Я не могу жить без ее любви, она меня бросила”. Что ты за мужчина, что не можешь жить без любви другого человека? Ты беден в чувствах и что ты дашь другому, когда вы поженитесь? Нарожаете деток и будете выжимать из них соки? Такие маленькие фрешики, которые вырастут и пойдут отжимать других. Упыри.
Это то единственное, что мы делаем в этот короткий срок, когда можем наслаждаться социальной свободой. Мы не начали наслаждаться, а стали бросаться друг на друга.
Оказывается, свобода означает, что нужно работать, в том числе, и над своими мыслями, чувствами, над собой. Быть рабом божьим выгоднее. А тут техникум, университет. И ради чего, чтобы просто быть достойным человеком? Нет уж, я как-нибудь дотянусь до пустыньки.
Мы не учены. Нету прецедента.
KV: Ты певец того, что сейчас никто больше не воспевает. Свобода разве не абстрактная категория?
Нормунд Астра: А зачем тебе счастье, если у тебя нет свободы? Вдруг ты устанешь быть счастливой? Перенасытишься? Сахарный диабет Души. Надоело.
Вдруг тебе захочется остроты, узнать, что находится на темной стороне? Ведь ты только на серой жила, у твоих ангелов и демонов не было яиц. Все это было мишура, фаберже.
Потенциал человека вообще не освоен – ни в добре, ни в зле. Мы скудные в мышлении, мы стесняемся себя. Чтобы освоить себя нужна дерзость. А дерзость и стыд – это сестры разных семей.
KV: Что же делать?
Нормунд Астра: Или стать дерзкими, или получать удовольствие от стыдливости. Но, кажись, то тысячелетие, где получали удовольствие от скромности, закончилось. Или мы научимся гордиться своей наготой, аутентичностью и оригинальностью, или уже не получиться спрятаться за бренды. Где твой внутренний “Гуччи”? Он же там не Гуччи? Когда ты будешь брендом себя?
KV: Ты тоже формировался под воздействием духовных школ, где там бренд тебя?
Нормунд Астра: Я общаюсь за день с разными людьми, но вечером домой я не прихожу шизофреником. То, что ты употребляешь, не делает тебя частью себя. Но в вопросах духовных авторитетов мы стыдливы. Мы видим их несогласованность, однако боимся высказать свое мнение.
Но, чтобы оценить их достоинство у тебя должно быть свое. С вещами мы это умеем, мы умеем сравнивать, а качества человека не можем. Нам запретили сравнивать людей, выбирать для себя их качества. Но это ложь! Мы оцениваем других!
Вопрос в том, признаешься ли ты в этом неприятном качестве: быть судьей другого человека для себя. Что важнее: твое “ауди” или твой мужик в постели? Его нужно оценивать еще больше! Нюансы – вот что делает качество жизни. А нам стыдно.
И как же избежать конфликта, когда в постели встречаются две нечаянности? Вот люби меня такого?! Только свободный человек может оценивать. Мы привыкли, что оценивали работорговцы и боимся стать такими.
KV: А как бы ты оценивал другого человека?
Нормунд Астра: Мы человека никак не оцениваем, мы оцениваем его выраженные качества. Человек — это тайна. Это черная комната. И там происходят разные вещи – и плохие и хорошие. И нам это должно быть понятно. Понятно, как это воздействует на нас.
KV: Мы сами про себя ничего не знаем. В нашем психическом пространстве много тайных комнат, куда мы даже заглянуть боимся. И наш “синий борода” – доминант – заботиться об этом.
Нормунд Астра: Нам сказали священники и гуру, что в этих комнатах и что нам туда не надо, чтобы узнать это. Мы поверили в это. Мы не можем разрушить эти храмы у себя в голове, не поднимется у нас рука против икон. Я пытался. Это очень сложно и это было искусственно и неискренне. Думаю, нам надо научиться жить на этом перекрестке. Может быть внуки наши смогут.
KV: Но, послушай, мы же еще живые, нам рано себя списывать в утиль. Как нам с этим стыдом жить?
Нормунд Астра: Мы испытываем меньше стыда, чем наши бабушки. Два эклера – это уже не четыре. Я вижу, что наша физическая действительность толерантна сама к себе. И мы также можем почерпнуть эту толерантность к самому себе. Апельсин оранжевого цвета и это обуславливает. Но есть те, кто любит апельсины и любит оранжевый цвет. Да, внутри мы не свободные люди, но важно, чтобы нас таких кто-то любил. А идеалы – это жуткая проблема. Потому что ты никогда-никогда-никогда не будешь им соответствовать.
KV: А можно от них избавиться?
Нормунд Астра: Да, это взросление. Это послать все идеалы на хрен и найти компанию, которая любит тебя за то, что ты есть такой – с изъянами и прочим. Мы поэтому женимся и замуж выходим. Мы находим компанию, в которой тебе хорошо, хоть он и не Бред Питт, а ты пукаешь и будешь ветшать у него на глазах. И это частное счастье, миллиард маленьких частных счастьев и составляет абсолютное счастье, а не Абсолют для каждого, это маразм. Кусочек радости на работе, кусочек в семье, щепотка политической горечи – вот и борщ жизни.
KV: Ты мог бы нашим читателям дать какую-то эффективную практику, чтобы этот “борщ” был вкуснее?
Нормунд Астра: Намеренные страдания. Это хорошо работает, в корне меняет жизнь. Этой практикой можно пользоваться без специальной подготовки. Мы все находимся в этой ж…е – и здесь тоже можно что-то сделать хорошо, например, вкусно пострадать. Т.е. жить свою жизнь честно – здесь не получилось, здесь дурак, здесь налажал – и смаковать. Проживать свой минус с удовольствием, попробовать совершить другие ошибки.
Вот, например, я дурак, но я дурак по жизни, а попробую я быть еще и вредным дураком, вдруг это кому-то понравится. Я иронизирую, но это апологетика человеческой жизни.
Наша жизнь зиждется на страдании. Я не могу все время улыбаться. Хотя нам обычно предлагают отказаться от того, что не нравится, я предлагаю повернуться к этому лицом, к своей неудачливой, серой, чмошной части и сказать не то, чтобы это хорошо, потому что это нехорошо, но это есть мое и я с этим живу. Это не есть я, потому что кто его знает, где я, коллектор только меня найдет, но это мое.
Осознанное страдание –это то, что тебе гарантированно, когда день несчастливый, не задался. И вот осознанное страдание как раз не даст тебе утонуть в пучине депрессии. Депрессия предполагает, что ты слаб, что ты безволен, а намеренное страдание предполагает, что ты находишься в центре этого, что ты принимаешь решение сказать “да” тому, что происходит с тобой. И все меняется, меняется качество. Я не могу определять данность того, что есть, но я позволяю этому быть и поддерживать себя во всем – и в горе, и в радости, и в страданиях.
А так ты идешь к гуру, потому что отказываешься от своей страдающей части и изменяешь ей со своим духовным любовников. Когда человек приносит психологу свои, например, шесть проблем – это мелко. Возьми себе все свои проблемы, все горе, все одиночество, ты это можешь, у тебя есть силы, ты же как-то с этим жил, а теперь живи с этим осознанно, намеренно, не проси психолога из твоего несчастья сделать счастье.
Навоз – это хорошее удобрение для роз. Черная сторона – это наша Лилит. Мы ее не видим, не признаем, а она есть. И когда ты поворачиваешься к своей Лилит, то видишь, что она не уродина, она не монстр, она красива другой красотой, красотой ночи. В ней есть глубина, время для раздумий, мистики. Ночью мы тихи. Утро, день – наше хорошее, то, что провозглашают наши пупсики добра, это выгодно, но этого недостаточно.
KV: Сейчас есть популярная идея, например, у Лабковского, о любви к себе и намеренном отказе от страданий, особенно в отношениях. Я люблю себя и пошли все в баню, если мешают мне это делать.
Нормунд Астра: Это популизм и нарциссизм. Он не удовлетворяет даже самого субъекта самолюбви. Если ты дешев и будешь любить эту дешевизну, это не удовлетворит тебя. Если ты не любишь что-то в себе, то не люби намеренно, нежно, не грубо. Да, я здесь чрезмерен, было бы здорово, чтобы этого не было, но это не самое худшее, с чем можно жить.
Еще скажу,что и наши боги нас не любят. Мы живем во зле. Чтобы выжить – мы убиваем. Мы убиваем не только зверей, наши бактерии также ведут постоянно войну, мы вырубаем деревья, чтобы выжили наши дети, вытаптываем травы, а там колонии жизни, отравляем воздух.
Мы – концентрированное зло. И это сделало нас самыми неосознанными зверями в мире. Потому что первое, что мы бы осознали, это свою отвратительность, жестокость, свою Природу. Добрый человек, лишенный зла, умирает. Лес — это не Диснейленд, здесь или ты мертвый или Бемби мертвый. В Духовности про это ничего нет.
А почему нас определили в такие слабые, которые не смогут вынести своей жестокости? Почему мы не можем сказать своим детям, что цена их жизни – смерть других существ? Дети не тупые, они с этим справятся. А мы им рассказываем, что Бемби выживает всегда, а монстр умирает, но монстр – это мы. Представь себе, что все вдруг стали веганами, хиппи и разоружились, а китайцы – нет.
Так вот, нам сказали, что тебя можно любить только если ты свят. Твои боги будут любить тебя только хорошего, но ты – плохой, ты создан именно таким. И что делать? Постоянная вина? Мы сталкиваемся с этим абсурдом 10 тысяч лет. Таким, как ты есть, твой бог тебя не любит.
Поэтому я иронизирую – выбирайте такого бога, который вас любит, если найдете его в нашем духовном меню. Я вот большие надежды возлагаю на Интернет и ИИ.
KV: Стивен Хокинг говорил, что от ИИ исходит серьезная угроза.
Нормунд Астра: У нас от всего, что мы делаем, исходит серьезная угроза. Поначалу. Но дальше от этого получается польза. Я уверен, что первые мосты строили не влюбленные, чтобы встречаться, а военные, чтобы атаковать.
Но наша темная сторона иногда бывает единственным, увы, акселератором прогресса. Жажда денег изменила мир к лучшему в большей степени, чем любовь к Богу. Звучит тупо, но кто движет нашим миром сейчас? Капиталы, а не церковная идеология.
И вот, когда ты повернулся лицом к Лилит, ты видишь, как это работает – и у тебя появляется возможность взаимодействовать с этим. Я спрашивал архиепископа, зачем Богу нужен был Адам, зачем он нас создал? Чего ему не хватало? Может ли Бог быть не самодостаточен? Фому Аквинского на этом подловили. Никто не смог ответить на этот вопрос – ни Адвайта, ни церковь. Зачем эта игра в отдельность? Что это за Абсолют, которому нужны детские дома, все эти страдания, наша вина?
KV: А ты как для себя ответил на этот вопрос? Для чего?
Нормунд Астра: У меня есть очень ясное понимание и знание этого. Если коротко, был в моей жизни такой момент, когда я просто орал в небо, я не хотел быть просветленным, счастливым, всезнающим, при условии, что дети болеют. Зачем мне счастье, если мир пропитан страданием? Я орал, что отказываюсь от всех своих достижений, от того, что обрел. И узнал и буду тут стоять на границе, пока не получу ответ на вопрос: зачем мне счастье, если оно не всех?
Период был драматический, я укорачиваю историю. Я был изможден, не ел уже неделю, с ума сходил, я готов был умереть, но мне нужен был ответ. И тут я увидел себя глазами всех. Т.е. плачет ребенок – это я. Не кто-то его обидел, не Богу я задаю вопрос о том, кто его обидел, а я и есть этот ребенок, который сквозь вечность узнает, что причина явления и само явление — это не два, это одно и тоже. Ребенок, как персонаж истории не знает об этом, но он узнает – и некого будет прощать. Я узнал, что каждый страдалец этого мира и есть тот автор всей Вселенной, поэтому нет тех двух, которые бы могли кого-то обидеть.
Я успокоился и с тех пор ясно вижу в другом человеке, в муравье, в камне себя. Я хожу по траве, я топчу траву, я трава, я муравей, я плачущий ребенок, я идиот, палач, я его жертва.И это не концептуальное знание, а прямое переживание.
Поэтому, отвечая на вопрос зачем я приехал в Киев, скажу, что я приехал все исправлять, тут еще не все хорошо. И это не вопрос моей роли в обществе. Этот мир и есть я. Я намусорил – и я приехал убирать. Это не монстры меня пугали, это мои маски меня пугали, я себя пугал.
Это мое конечное мистическое прозрение. Я узнал не себя, это не мое мелочное человеческое просветление. Зачем мне быть Мастером чего-то, если я это все? Не мир для меня, не я в мире, а это все я.
На банальном уровне это переживается как любовь. Для любви не нужен ни первый, ни второй. Единственность – это и есть любовь. Единственность в кровати, единственность в каждом акте любви.
Одиночество и единственность – это разные вещи. Когда ты разделен, то одиночество чувствуется. Когда нет двух, то нет и одного. Это любовный акт времени и вечности. Ну, вот, я тебе всего себя и выдал.
KV: Есть еще вопрос практического характера. Советы для жителей мегаполиса. Как нам с этими стрессами справляться, если пока еще мы с ними не одно?
Нормунд Астра: Если ты житель мегаполиса, стресс – это то, что ускоряет твой кровоток. Стресс – это приправа к твоей жизни. Жить в большом городе медленно и спокойно невозможно. Это концентрация возможностей и вызовов, а если тебе слабо – уезжай за город!
Если ты можешь выжить в мегаполисе, то переживай стресс намеренно. Это как карабкаться на Эверест. На 5 тысячах метров над уровнем моря нельзя жаловаться, что воздуха недостаточно. Стресс — это не проблема, вопрос стоит ли оно того. Нужно выяснить, стоит ли напряжение того результат для тебя. Зарабатывать деньги сложно, да, будет много стресса и сложностей, но если этот стресс переживается намеренно, осознанно, со всей силой и страстью, он может помочь тебе в достижении результата.
Стресс для слабого духом человека разрушителен, но для профессионального “альпиниста” он оправдан при достижении цели. Нужно концентрироваться не на сложностях переживания стресса, а на том ради чего он переживается. Ты должен осознавать то, что ты делаешь. Если я жму педаль газа на ул. Крещатик – это неуместно, а вот на соревнованиях оправдано. Намеренный стресс делает тебя ловким зверем.
KV: А невроз может стать двигателем прорыва.
Нормунд Астра: Конечно! После ночи, встав утром и выйдя из дому, ты будешь богаче. Страдание может сделать тебя изысканнее в добре и радости. А такого добряка, который ни разу не переживал ничего отрицательного, ты не возьмешь ни в партнеры, ни в инвесторы.
И вот эти сюси-пуси – стресс меня разрушает, мне тяжело в городе – а чего ты здесь тогда делаешь? Устала – намеренно отдохни. Накопи силы для следующего рывка.
В городе должен быть стресс, это как пробки. Планируй свой стресс, учитывай его в рабочем графике.
KV: Ты все время говоришь намеренное, а можешь пояснить?
Нормунд Астра: Это легкое понимание, ты инстинктивно это чувствуешь, вне концепций. Намеренное страдание, например, это когда ты прямо смотришь в лицо своей боли и знаешь, что это пройдет. Это как обливание холодной водой, никто тебя не заставляет, но ты становишься крепче. Больно, но это того стоит. Жизнь того стоит.
А жить – это больно. Это душевно больно, это по-всякому больно. Меня вот девушка спрашивает: “Была замужем, муж бросил, как избавиться от боли?”. А я говорю: “Вот ты потеряла кольцо, дорогое, любимое и переживаешь. Это нормально. А здесь ты потеряла любимого человека. Если болит сердце, этим ты показываешь ценность того, о чем ты переживаешь”.
KV: Я думала, что переживание о мужчине и страх его потерять – это признак несамодостаточности.
Нормунд Астра: Если ты не переживаешь о потерянном мужчине, ты пользуешься дешевками. Когда ты нашла другую ценность, тождественную себе, ты должна переживать.
KV: Однако наши современные психо-гуру указывают на то, что показывать то, что человек тебе ценен, дорог, что боишься потерять его отталкивает, выглядит навязчивым.
Нормунд Астра: Кому-то – да, а кому-то – нет. Всем невозможно угодить. Если ты действительно знаешь ценность себя, проблема в оценщиках, а не в тебе. Человек тускло живет. Пусть ты будешь хоть плохая, но живая! Это уже много. И это революция внутри.
Когда настанет восстание рабов, наш внутренний Спартак восстанет, достоинство себя начнет расти. Тонкая грань между достоинством и нарциссизмом. Чем небеснее явление, тем оно тоньше. Поэтому мы должны становиться все искуснее, чтобы оценивать все более тонкие и сложные вещи.
И вот этот трепет, который ты испытываешь с другим человеком – это показатель ценности отношений. Мы волшебные магические существа. Вселенная 14 миллиардов лет от атома к атому двигала вещества, там в глубоких просторах космоса, чтобы когда-то могла загореться звезда Солнце, а все сложные элементы рождаются только в Солнце и все это – чтобы ты сейчас болтала со мной. Мы – звезды, болтающие о космосе.
KV: Последний вопрос о взрослости. Наличие Доминанта, Критика или как его там не назови, “хозяина” в твоей голове неизбежное следствие воспитания ребенка в наших условиях. А как повзрослеть?
Нормунд Астра: Думаю, что в будущем дети не так будут приходить в этот мир. Не так драматично, не так больно и приглядывать за нами будет система. Люди будущего будут рождаться вне людей, мы не будем обязаны жизнью одному человеку, мы будем обязаны жизнью самой человечности. И этот диктат отпадет. Когда мы перестанем жить, как мартышки, а станем жить как человеки, религии отпадут тоже.
KV: А сейчас? Как понять, что ты взрослый уже?
Нормунд Астра: Это легко. Этот момент, первый шаг, он наступает, когда ты перестаешь оглядываться на маму, на богов, на гуру, и берешь ответственность за все, что было и что есть в твоей жизни на себя самого. И ты не просветляясь, не возносясь, только взяв всю ответственность за себя на себя, могла бы прийти в любой ашрам, любую сангху – и местные гуру смотрели бы на тебя снизу-вверх. Потому что они не любят таких, и когда видят, что ты смотришь прямо, они даже не пытаются ни одну мудрость тебе впарить.
Если ты будешь жить своей головой и встретишь Садгуру, он не будет тебе рассказывать, что делать и как, а попросит твоих маркетинговых услуг, потому что волк видит волка. А жертва видит жертву.
Поэтому не будь жертвой, не лежи ты на этом алтаре, как агнец, с занесенной над шеей рукой. Самое же страшное, что это наша рука. Мы сами себе палачи, а наш внутренний Спартак обязательно это осознает. И если он не может жить свободным, пусть он хотя бы умрет свободным.
А пока вся наша мифология, вся религия убеждают нас в том, что мы жертвы и нас накажут. Но внутреннюю бескровную революция мы осуществить способны. И, кстати, в коммерческих кругах эти веяния распространяются быстрее. Я уверен, что духовные традиции будущего будут утилитарны, но не пошло, а в плане материальной сакральности. Когда сакральное начнет воплощаться в продукты, нарративы, политику. Мир так быстро стал меняться, что, надеюсь, мы это увидим.
Читайте: Игумен Евмений: “Смелость исследователя выводит нас за пределы представлений о “правильном” и “неправильном”
Фото: Facebook Нормунда АстраКиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0008
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 11:31:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 3
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 11:31:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0008
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri, articles.text AS text, users.avatar AS image, CONCAT(users.first_name, " ", users.last_name) as author_name, users.id as author_id, users.bio as bio
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
LEFT JOIN `users` ON `users`.`id` = `articles`.`user_id`
WHERE `articles`.`id` IN('145211', '145173', '144225')
ORDER BY `published` DESC
0.0005
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 11:31:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0008
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.1463
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+(повернуться повернулся повернулась повернулось повернулись повернусь повернёмся повернёшься повернётесь повернётся повернутся повернувшись повернёмтесь повернись повернитесь повернувшийся повернувшегося повернувшемуся повернувшимся повернувшемся повернувшаяся повернувшейся повернувшуюся повернувшеюся повернувшееся повернувшиеся повернувшихся повернувшимися)' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 11:31:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+(повернуться повернулся повернулась повернулось повернулись повернусь повернёмся повернёшься повернётесь повернётся повернутся повернувшись повернёмтесь повернись повернитесь повернувшийся повернувшегося повернувшемуся повернувшимся повернувшемся повернувшаяся повернувшейся повернувшуюся повернувшеюся повернувшееся повернувшиеся повернувшихся повернувшимися)' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 250, 10
0.0017
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('89545', '89419', '87854', '87400', '85654', '83575', '81883', '81214', '80265', '79793')
0.0998
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-18 11:31:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+(повернуться повернулся повернулась повернулось повернулись повернусь повернёмся повернёшься повернётесь повернётся повернутся повернувшись повернёмтесь повернись повернитесь повернувшийся повернувшегося повернувшемуся повернувшимся повернувшемся повернувшаяся повернувшейся повернувшуюся повернувшеюся повернувшееся повернувшиеся повернувшихся повернувшимися)' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)