Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
28 листопада 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції”
Відсутність закону про обіг зброї серед цивільного населення несе в собі шалені ризики. По-перше, це стимулює корупцію в МВС. По-друге, десятки тисяч людей були незаконно засуджені до різних термінів позбавленні волі. По-третє, Україна втрачає великі кошти через відсутність легального ринку зброї для громадян. Про це в інтерв`ю КиевVласть розповів голова наглядової ради Української асоціації власників зброї (УАВЗ) Георгій Учайкін (на фото).
УАВЗ (*), за словами Георгія Учайкіна, сьогодні нараховує близько 20 тис. членів. “Я не буду приховувати, серед членів УАВЗ є представники не тільки МВС, а й інших силових структур. В кожній з них є нормальні люди, котрі розуміють, для чого ми це робимо”, – каже голова наглядової ради УАВЗ.
УАВЗ проводить багато заходів – навчальних та об`єднуючих, на кшталт “Gun open day”. Члени асоціації мають певні бенефіти при купівлі зброї – знижки та дисконти. Крім того, УАВЗ свого часу виступила засновником “Українського легіону”, через який пройшли тисячі громадян України.
Але головне завдання УАВЗ сьогодні – це захист своїх членів від свавілля з боку правоохоронних органів. І асоціації є що розповісти про спротив нахабству, корупції та відвертому беззаконню, який системно чинять і силові, і судові органи влади.
Проте головною метою УАВЗ останні роки є прийняття закону про зброю для цивільних осіб, який наведе лад в цій сфері та надасть громадянам України право на збройний захист свого життя та майна, а також життя своїх рідних та близьких.
В розмові з KV Георгій Учайкін роз'яснив, чому законопроект “Про зброю” (№1222) є правильним та чим шкідливий альтернативний законопроект (№1222-1). Крім того, голова наглядової ради УАВЗ розповів про економічні та безпекові перспективи від прийняття законопроекту №1222 й наголосив, що його відсутність рано чи пізно призведе до шаленого валу справ проти України в Європейському суді з прав людини.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Більшість людей вважають, що у нас є закон про зброю. Чим насправді зараз врегульовано для громадян обіг зброї, її придбання, використання?
Георгій Учайкін: Весь обіг зброї серед цивільного населення наразі регулюється внутрішнім наказом МВС №622 від 21 серпня 1998 року. Цей документ застарів з усіх точок зору. І це визнають навіть в МВС.
Наказ грубо порушує вимоги Конституції, а свіже рішення суду від жовтня 2019 року (про скасування одного з пунктів наказу МВС №622, – KV) по справі члена УАВЗ Кирила Сударикова (йому було анульовано дозвіл на зброю на підставі того, що він не пустив правоохоронців о 22 годині до себе додому, – KV) додатково переконало нас, що є судді, котрі розуміють, про що йдеться.
Ч. 7 ст. 92 Конституції, основного закону прямої дії, визначає правовий режим власності: вся власність має регулюватись виключно законом. В той же час, якщо людина за власний кошт хоче придбати/набути у власність мисливську зброю, то процес придбання регулюється не законом, а наказом МВС!
Про це знав і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, і його міністр юстиції Павло Петренко. Ми втомились судитись із Мінюстом через те, що вони не визнають незаконним наказ №622. Вони (МВС, – KV) напишуть за 15 хвилин нісенітницю, а ти потім роками це в судах оскаржуй. Ми в деяких справах вже дійшли навіть до Верховного суду – ці справи тривали три, чотири роки.
Зараз закону не існує, існує наказ. І ми сподіваємось, що закон врешті-решт з’явиться. Тим більше, що зараз відверто непоганий законопроект вже зареєстровано у ВРУ. Проте, навіть за сприятливих умов, цей процес займе не менше року. А за несприятливих – може розтягнутись.
KV: В минулому скликанні Ради був негативний досвід з законопроектом №1135-1 про зброю, котрий подали ще наприкінці 2014 року. Серед його авторів було, мабуть, 30 депутатів різних фракцій. Але не було навіть розгляду в комітетах.
Георгій Учайкін: Не було, бо гальмували як могли.
KV: А для чого тоді реєстрували? Для хайпу?
Георгій Учайкін: Ні. Була домовленість, щоб ухвалити цей закон, але його за формальними причинами не реєстрували 10 місяців. Ходили і до Олександра Турчинова із тим законом, коли він ще був в.о. президента, ми чудом його зареєстрували, як альтернативний, 10 грудня 2014 року. До нас нісенітницю зареєстрував Сергій Каплін.
KV: Чи була хоч одна фракція у минулому складі парламенту, котра чітко казала, що вона за законопроект №1135-1?
Георгій Учайкін: Ні. За законопроект були “свободівці”, але в них не було фракції. Була ситуативна підтримка окремими народними депутатами від “Народного фронту”, “Радикальної партії” та “Блоку Петра Порошенка”. Більш того, Петро Порошенко тоді так вперся – і я не вірю, що через якийсь тиск з боку МВС, хоча не виключаю і певний тиск з їх боку.
KV: Можливо, Порошенко вперся через те, що лише 11% підтримували так звану легалізацію зброї й боявся електоральних втрат?
Георгій Учайкін: Вони завжди бояться електоральних втрат, але треба ж розуміти, що власники зброї – фундамент та запорука спокою в суспільстві, тільки вони здатні зупинити будь-яке свавілля. Звісно, що ще за часів Порошенка треба було створити робочу групу з фахівців і працювати в комітетах, але сталося, як сталося.
Проте локомотивом в таких питаннях має виступати суспільство. Воно має тиснути – через петиції, суди, законопроекти, обговорення. І головне – не давати, щоб все проходило кулуарно, журналісти мають висвітлювати аргументи. Тому що під наглядом преси багато речей політики змушені робити чесно.
Втім, тепер ситуація інша. Наш законопроект №1222 є вже основним. І подано ще альтернативний №1222-1.
За великим рахунком в цьому парламенті ми вже просунулись далі, ніж в попередньому – тоді ми не переконали навіть щось розглядати в комітеті, а зараз вже маємо цілу низку позитивних експертних висновків та пройшли Антикорупційний комітет ВРУ без зауважень. Створена і працює робоча група при правоохоронному комітеті, хоч щось почалось.
KV: В минулому під ВР проходили мітинги, коли законодавцям натякали, що слід розглянути законопроект. Найближчим часом плануються якісь подібні заходи?
Георгій Учайкін: Важливо розуміти, з чим ми маємо справу. ВР – це такий окремий організм, який живе за власними правилами . Принаймні та, під якою ми мітингували в 2015 році. Ми тоді вийшли тому, що вони (парламентарії, – KV) хотіли внести зміни в Конституцію не через референдум, як того вимагає законодавство, а самостійно.
І ми вийшли із пропозицією внести до Конституції право громадян на збройний захист себе і своєї країни – на кшталт Другої поправки до Конституції США, бо в той час наша перша петиція вже була майже підписана. Ми оголосили про свою акцію першими, але потім низка політичних сил вирішили також вийти зі своїми вимогами.
Ми дізнались, через свою службу безпеки, що під Радою може бути спекотно, і завчасно вивели своїх людей за півгодини до вибухів. Ми встигли передати свою вимогу офіційно через когось з депутатів – і пішли звідти. Але після того ми стали більш обережно ставитись до таких акцій, тому що провокації із власниками зброї просто робити. Хтось щось кине, щось вибухне, а звинувачувати будуть не тільки УАВЗ, а і всіх власників зброї.
У нас були акції під Вищою радою правосуддя, судами, Генеральною прокуратурою, Кабміном, ми постійно щось таке проводимо, щоб не давати їм спати. Але такі масштабні, як у 2015 році, ми робити не хотіли.
Сьогодні ВРУ трошки інша, до неї потрапили дві політичні сили, котрі у своїх програмах офіційно задекларували, що зобов’язуються законодавчо врегулювати обіг зброї в Україні – “Слуга народу” та “Голос”. Суто теоретично, вони здатні створити необхідну кількість голосів для ухвалення закону. Тому сьогодні шанс з’явився. І навіть, якщо цього разу не вдасться зламати опір, ми вже просунулись далі і зупинятись не збираємось.
KV: Якщо уявити собі, що в 2020 році Рада прийме законопроект №1222, що зміниться для простих громадян?
Георгій Учайкін: Протягом першого півріччя після прийняття цього закону знизиться рівень вуличної злочинності, щонайменше на 50%, і стане спокійніше. Бо закон про зброю спрямований не лише на врегулювання обігу зброю.
Це – ключовий інструмент, необхідний для підвищення рівня громадської безпеки, і в боротьбі з “чорним ринком” зброї. Він передбачає не тільки право громадян на збройний захист, а і врегулювання діяльності приватних охоронних компаній, в ньому величезна низка пов’язаних питань, які абсолютно прогнозовано зміцнять громадську безпеку.
Тому цей закон жодним чином не можна називати спрощено “про легалізацію зброї”.
KV: Чи “вільний обіг зброї”.
Георгій Учайкін: Термін “вільний обіг зброї” використовують лише хлопці в погонах, щоб навмисно лякати людей.
Законопроект №1222 регламентує абсолютно всі процеси, пов’язані з обігом зброї серед цивільного населення. Наприклад – в Кабміні не знають, як обкласти населення податками, на ФОПів тиснуть, а в той же час на підлозі лежить фактично бюджетоформуюча галузь. Уявіть – в країні немає жодного патронного заводу, не вистачає курсів з навчання власників зброї, стрілецьких комплексів, а в усіх країнах світу – це створення робочих місць та наповнення бюджету. Так створіть чіткі, зрозумілі, а головне законні правила і дайте бізнесу можливість цим зайнятись!
Відрегулюйте на рівні законів, ліцензій – і ви побачите, як підуть інвестиції, бо всі зацікавлені! Наведу приклад. Тільки в одному калібрі 9х19, найпопулярнішому пістолетному в Америці, цивільні на рік вистрілюють 2 млрд патронів. Заводи з виробництва боєприпасів в США працюють в три зміни, щоб задовольнити ринок. У нас було б аналогічно, хай і в 10, 20, 30 разів менше, бо Україна сама по собі менша.
Впевнено можу сказати, що тільки на роботі курсів з підготовки власників зброї роботу могли б отримати декілька десятків тисяч людей по всіх регіонах країни. А це – не тільки створення робочих місць, але і наповнення місцевих бюджетів.
Виникне потреба десь у 10 тис. інструкторів. А ще будуть задіяні й інші люди – юристи, медики, бухгалтера тощо. Так, ніхто одразу не відкриє 2 тис. курсів, але треба створити умови – і за 5 років ці курси відкриються.
Уявляєте собі масштаб антизброярського лобі, якщо, всупереч здоровому глузду, люди не йдуть на те, щоб підняти гроші, котрі лежать на підлозі? Напевно хтось від цього отримує такий зиск, який перекреслює всю логіку.
KV: Антизброярське лобі – це хто?
Георгій Учайкін: Насамперед МВС і афільована з ним одна зброярська мережа. Це дві руки антизброярського лобі.
KV: Інші гравці зброярського ринку?
Георгій Учайкін: Вони не такі потужні і знаходяться в залежному становищі. Хто видає ліцензії магазину? МВС. Хто видає ліцензії охоронній компанії? МВС. Однією рукою видають ліцензію, іншою тримають за горлянку. Це неправильно, це треба розносити по різних відомствах і ламати корупційну схему.
Наведу простий приклад. У вас є посвідчення водія. Це ж не право на автомобіль. Що обмежує вас від придбання будь-якої кількості автомобілів тієї категорії, котра зазначена у вас в правах? Виключно ваш гаманець.От і ми пропонуємо вчинити так само із власниками зброї.
У вас є посвідчення власника зброї певної категорії. І ви можете придбавати зброю, а не ходити кожного разу за дозволом. Чому ви маєте ходити за зеленим папірцем (дозвіл на придбання зброї, т.зв. “зеленка”, має зелений колір, – KV) кожного разу, коли побажали щось собі придбати? У вас така ж відповідальність, як за одну, так і за десять одиниць зброї. Але щоразу ви маєте приходити на уклін – і так кожні три роки.
Що відбувається насправді: людина думає, чи може вона не ходити кожні три роки через брак часу, щоб за неї це хтось зробив? Можна – за 200 баксів. Це корупція, яка продовжує зростати.
А треба зробити ясно й прозоро. Отримуєш посвідчення власника зброї з певною категорією. Іди й купуй, скільки тобі треба зброї, на яку видано дозвіл.
То чому держава у вигляді МВС тебе обмежує? Ти ж все одно пройшов навчання, заліки здав, був представник правоохоронних органів на іспиті, була відеофіксація. Чого ще треба?
KV: Це радянський рудимент.
Георгій Учайкін: Так, рудимент, котрий псує життя всій Україні. Це ж базовий інстинкт – інстинкт самозбереження. Щоб задовольнити цей інстинкт в 21 сторіччі – людям потрібна зручна вогнепальна зброя самозахисту, яку можна носити з собою, як колись носили сокири, ножі, шпаги.
Ще 200-300 років тому людину без зброї на вулиці вважали б самогубцем. А у нас зараз мільйони таких самогубців навколо ходять. За статистикою ГПУ з початку року до початку вересня в 2019 році в Україні було 5576 випадків умисного вбивства. Розбій – 1296 випадків. Умисне тяжке тілесне ушкодження – 1372 випадки, середньої тяжкості – 2003. До кінця року буде 8000 вбивств. Додайте тих, хто загинув від тяжких ушкоджень – 10000 людей в Україні вбивають щороку. За 28 років – 280 тисяч вбитих!
KV: Це, умовно кажучи, населення обласного центру – Чернігова чи Сум.
Георгій Учайкін: Якби за кожного вбитого віночки ставили обабіч дороги, як у випадках із загиблими в ДТП, то, напевно, якось наочно було б. А так – якась статистика.
KV: Отже, коли ВР прийме закон про зброю, а президент Володимир Зеленський підпише його, ми отримаємо безпеку?
Георгій Учайкін: Ну давайте поміркуємо. Ми отримаємо серйозну комбінацію: систему, яка готує майбутнього власника зброї, відповідального власника зброї (бо методологією все прораховано), зміни у діяльності приватних охоронних компаній, які мають право на зброю, причому ліцензію видає не МВС. Вони мають бути на зв’язку з Нацполіцією, і стають елементами громадської безпеки, як в Ізраїлі, коли охоронець знешкоджує терориста.
Це зменшує і навантаження на бюджет, бо частину хлопців у формі можна буде скоротити. І, відповідно, за півроку відсотків на 50 отримаємо зменшення вуличної злочинності. І цифри статистики від ГПУ можуть зменшитись вдвічі.
KV: Економічний ефект, про який говорили раніше, ви якось рахували?
Георгій Учайкін: Ні, бо ми не в бізнесі, хоча нас вперто намагаються в цьому звинуватити. Ми робимо це з інших міркувань. В нас є серйозні перестороги з питань майбутнього нашої країни, дітей, онуків.
Проте, ми можемо очікувати на відкриття близько 2 тис. закладів з підготовки власників зброї – за аналогією з учбовими закладами з підготовки водїів, яких зараз десь 2,5 тис. Відповідно, буде потрібна велика кількість тирів, стрілецьких комплексів. Навколо Києва має бути з десяток великих стрілецьких комплексів і ще, щонайменше, 30 тирів в столиці. Помножте це на всю країну.
Читайте: На 3 миллиона жителей в Киеве работают 12 тиров
З’явиться потреба в боєприпасах, в тюнінгу, в тому, щоб зброя потрапила в країну не на монопольних засадах, а на конкурентних. Швидше за все будуть побудовані заводи з виробництва боєприпасів та стрілецької зброї. Виникне ціла галузь, якої сьогодні фактично не існує.
Коли ми це зробимо, з`явиться наступне завдання – зміни до Конституції.
KV: Українська Друга поправка до Конституції за аналогією за американською: “Через те, що для безпеки вільної держави необхідне добре організоване ополчення, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися”?
Георгій Учайкін: Так. Це – надмета і ми це мусимо зробити.
KV: Як ви думаєте, коли суспільство при згадці про збройний захист не буде затуляти вуха, очі?
Георгій Учайкін: Ті, хто виступають проти, просто не потрапляли до ситуації, коли потрібен не те що пістолет, а хоча б газовий балончик. Але давайте розмірковувати логічно.
Через АТО за ці роки пройшли близько 500 тис. людей. Як думаєте, ці люди за право на збройний захист? Думаю, що так. А ще є просто власники зброї, мисливці, яких в Україні сотні тисяч. І це не рахуючи членів сімей всіх згаданих.
Думаю, що показник про 11% створено штучно і він не відповідає дійсності. Все залежить від того, як ставити питання: вільний обіг зброї, легалізація... Давайте запитаємо: чи хочете ви на законних правах придбати зброю самозахисту, чи довіряєте свій захист поліції? І одразу все зміниться, бо людина зрозуміє, що треба обирати: захищати себе законно але самостійно чи довіряти поліції.
Читайте: Задержаны полицейские, подозреваемые в пьяной стрельбе по ребенку в Переяслав-Хмельницком
Тому, на мою думку, сьогодні підтримка законопроекту №1222 набагато більша.
KV: А що скажете про альтернативний законопроект №1222-1, який теж подали народні депутати від “Слуги народу”?
Георгій Учайкін: Він має іншу філософію. Це за суттю – наказ МВС №622 у вигляді закону, яким пропонується дозволити громадянам володіти травматичною зброєю для громадян та приватних охоронних компаній і не більше.
Законопроект №1222-1 відкриває “скриньку Пандори”, бо травматична зброя не ідентифікується - і її масовий продаж призведе до шаленого сплеску злочинності.
KV: Хіба що гільзотека.
Георгій Учайкін: Щоб гарантовано ідентифікувати ствол, нам потрібні два елементи – гільза та куля, яка пройшла канал ствола і має відбитки. Ми можемо ідентифікувати ствол, якщо його продано офіційно. У випадку з травматичною зброєю одного елементу немає, бо на шматочку гуми ніяких відбитків не залишається. Якщо ж до того стріляють з револьверу і гільза залишається у каморі барабану, тоді взагалі нічого немає.
А що робити із тим, що в уяві людей травматична зброя не вбиває? Вбиває! Постріл впритул майже дорівнює пострілу з бойової, постріл в око чи скроню - смерть, кулі знаходять в легенях, в печінці. І це – травматична зброя. Так навіщо нам це потрібно? Що вони нам пропонують?
Якщо підходити фахово, вони не мають право нам пропонувати травматичну зброю, яка у всьому світі зветься less-lethal, тобто – менш летальна. Це має використовуватись виключно спецпідрозділами, і ми бачили, як вони із нею поводились під час масових заворушень.
Тоді що – знову нічого не пропонуємо людям, знову люди залишаються беззахисними? Врешті-решт, 5,5 тис. осіб загинуло від рук злочинців на вулицях. А скільки працівників правоохоронних органів загинуло за цей час при виконанні службових обов”язків?
KV: Можливо, людей 30?
Георгій Учайкін: Не знаю і не хочу на цьому спекулювати. Але правоохоронців з бойовою зброєю вбивають менше в сотні разів, ніж людей на вулицях. Чому нам, а не правоохоронцям пропонують травматичну зброю? Чи може люди зустрічають якихось інших злочинців? Нехай правоохоронці ходять із травматичною зброєю, щоб не вбивати злочинця, а судити його потім. Чому МВС такий варіант не влаштовує?
Законопроект №1222-1 концептуально не відповідає ані здоровому глузду, ані вимогам українських реалій.
Крім того, що робити із необлікованою зброєю, котру люди понакуповували на чорному ринку? В законопроекті №1222 ми передбачаємо механізм часткової постановки на облік того, що буде дозволено законом – через складну процедуру балістичної експертизи та проходження відповідних курсів.
А за законопроектом №1222-1 – хто відмовиться від свого бойового ствола на користь травматичного? Через це знову буде квітнути чорний ринок, знову МВС буде імітувати боротьбу із незаконним обігом зброї, а насправді – буде просто пиляти бюджет та заробляти на потоках.
Але ж і діти тих, хто сьогодні просуває законопроект №1222-1 можуть зустріти таких самих злочинців, як і інші! Може час це вже усвідомити?
KV: Ну, їх діти будуть мати зброю. Ще й нагородну, можливо.
Георгій Учайкін: Це неправильно, суспільство так не може розвиватись. Люди бачать рівень злочинності та Пашинського, який стріляє з нагородного пістолета, незрозуміло на яких підставах ним отриманого, а зараз ще намагається надати цьому ганебному вчинку політичне забарвлення. Аж соромно.
На мою думку, право нагороджувати зброєю будь-кого може бути лише у Президента України, решта силових відомств повинні мати право нагороджувати лише тих, хто офіційно працює в цих структурах.
Чому так? Тому що 50 тис. нагородних стволів вже по країні гуляє. Повірте, більшість з них вони тупо продали або роздали “своїм” за послуги.
Читайте: “Дело Пашинского“: прокуратура уверяет, что водитель ”заглохшего” микроавтобуса имеет статус свидетеля
KV: Тобто, статистика про 50 тис. нагородних стволів є?
Георгій Учайкін: Вони (МВС, – KV) всупереч навіть рішенням суду відмовляються повідомити, кого вони нібито “нагородили”, але ми вирахували, що вони видають щонайменше 2,5 тис. на рік, всі загалом. Тепер порахуйте, за 28 років незалежності, ще цифра буде більша.
KV: У когось їх два, п”ять, вісім...
Георгій Учайкін: Не будемо вказувати пальцем, але деякі з них отримували навіть автомат Томпсона, кулемет “Максим” та автоматичну зброю. В будь-якій країні світу за це би вже всі причетні до таких зловживань посадовці сиділи.
KV: Тобто, уточнюю, в законопроекті № 1222-1 є корупційні ризики?
Георгій Учайкін: Корупційні ризики там шалені.
KV: Крім прийняття закону, ще треба буде приймати зміни до Кримінального кодексу (КК)?
Георгій Учайкін: На цей час ст. 36 стаття КК вже гарантує нам право використовувати зброю для самозахисту в трьох випадках: коли вдираються до помешкання, коли нападає група осіб (два – це вже група) і коли на вас здійснюється озброєний напад.
Проте ми в своєму законопроекті 1222 теж запропонували деякі зміни до ст. 36, які на нашу думку покращать ситуацію.
Але у нас є окремий напрацьований законопроект по докорінних змінах до ст. 36, який ми намагались подати ще за часів Порошенка. Після ухвалення 1222 будемо намагатися і його зареєструвати. Проте, наголошую, і зараз є всі підстави сказати, що існуючої ст. 36 загалом буде достатньо. Якщо мені кажуть “посадять”, я згадую приклад з Антоном Фарбом: він захистив себе хоч і без пістолета, але з ножем від трьох нападників, його спробували посадити – і нічого з того не вийшло.
KV: З іншого боку, якщо пам’ятаєте справу Грациотова в Одесі, то його ледве витягнули.
Георгій Учайкін: Так, в той час судова практика часто ставала на бік нібито “постраждалого”. Але останнім часом все змінюється, згадайте хоча б випадок у Сухолуччі. Якщо хоч одна з трьох ознак, які я згадав раніше присутня, можна застосовувати зброю.
Читайте: Полиция “оправдала” предпринимателя из Киевщины, застрелившего грабителя из карабина
KV: Коли закон приймуть, ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) почне працювати на законних підставах?
Георгій Учайкін: Саме так. З’являється закон – і ст. 263 КК починає працювати так, як вона має працювати. Бо в ній сказано “без передбаченого законом дозволу”, а закону зараз немає.
KV: А скільки людей зараз вже засуджено за цією статтею?
Георгій Учайкін: З 2007 по 2018 роки – 52 тис. вироків. Але не всі сіли – хтось пішов на угоду зі слідством, хтось отримав умовне.
Та важливо розуміти, що всі ци вироки – антизаконні, бо не спираються на закон. Це окрема тема, бо це треба передавати до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) – і займатись тими прокурорами і суддями, котрі свідомо розуміли, що людину не можна карати за порушення неіснуючого закону, але все одно карали.
Хоча набагато простіше силовикам було б поставити в ультимативній формі вимогу ВР ухвалити закон, як необхідний інструмент в цій боротьбі.
KV: Звернення до ЄСПЛ були з цього приводу?
Георгій Учайкін: Не можу точно сказати. Здається, щось було, але не під нашим контролем. Були наші звернення на генпрокурора Юрія Луценка, які прогнозовано залишились без належної реакції
KV: ЄСПЛ зазвичай призначає від 3-5 тисяч євро компенсації. Якщо помножити на 50 тисяч...
Георгій Учайкін: Не всі 50 тисяч, звісно, звернуться. Але все одно ганебно: чому ми, як платники податків, маємо відшкодовувати злочинну діяльність прокурорів чи суддів? Все це б’є по кишені платників податків, тобто по нашій кишені.
KV: Як ви зараз оцінюєте кількість легальної та нелегальної зброї в Україні?
Георгій Учайкін: Якщо казати про стрілецьку, то кількість легальної – 2,5 млн одиниць, нелегальної – до 5 млн. Може цифра буде і більшою, але мене постійно критикують, що я лякаю захмарними цифрами, тому обмежимося тим, що кажуть міжнародні експерти.
Ніхто не хоче зрозуміти, що газовий або стартовий пістолет, який ввозиться сюди без ліцензії, за лічені хвилини переробляють на бойовий чи травматичний. Станом на 2013 рік мені один з дотичних до теми людей казав, що в Україну було завезено до 400 тис. стартових пістолетів Zoraki. Тобто, сотнями тисяч завозять стартові пістолети, які потім переробляють в травмат, або в бойовий. І це фактично так само необлікована зброя.
Читайте: С начала года в Киеве изъято более 50 переделанных под стрельбу боевыми патронами пистолетов
KV: МВС давала інформацію про обліковану зброю на рівні 800 тисяч.
Георгій Учайкін: Вони не володіють інформацією. Вони до 2004 року не мають статистики, бо фактично до цього року немає бази даних. Люди не продовжують дозвіл по 20 років – і ніхто до них не приходить. Взагалі, питанню обліку зареєстрованої зброї в нашому законопроекті приділена окрема увага.
Ще в МВС говорять, що крадуть травматичні пістолети у власників. Але насправді людина просто пише заяву, що пістолет загубив чи вкрали – і продовжує ним користуватись, щоб не платити хабарі. За травматичну зброю у нас тільки адміністративна відповідальність, якщо знайшли у вас без використання.
KV: В законопроекті №1222 холодну зброю виводять в принципі з класу зброї?
Георгій Учайкін: В цьому законопроекті немає поняття “холодна зброя”. Я взагалі не розумію, що таке холодна зброя. От виделка – холодна зброя? А столовий ніж? Як тільки я застосую його проти когось, він стає знаряддям злочину. У нас з вилами по парламенту бігали! Треба припиняти цю тему, бо потім починають хапати реконструкторів з їх незагостреними мечами.
KV: Часто наводять приклад закону про зброю у Молдові.
Георгій Учайкін: Молдова – це показник, хоч вона і маленька. Молдова також є красномовним показником в іншому. З 1994 року ухвалений закон про зброю (втратив чинність в 2013 році у зв`язку з прийняттям в 2012 році нового профільного закону, – KV). Їх раніше ніж нас почали без віз пускати до Європи. За вживанням алкоголю на душу населення вони випереджають Україну. При цьому нікого не вбивають, себе захищають. Чому молдавани не напилися і не перестріляли один одного, і чому українці так мають вчинити?
Приїхав до нас заступник міністра МВС Молдови, був круглий стіл. Він говорить: “Вам треба обов’язково в законі про зброю зазначити такий момент”. Я кажу, що у нас немає закону про зброю. Він не повірив! Запитує – як ми живемо?
Ще можна подивитись на Чехію. Там міністр внутрішніх справ став ініціатором поправки до Конституції, яка б надавала громадянам право на захист себе і країни від тероризму і зовнішньої агресії. Причому нижня палата парламенту вже ухвалила цю правку. Так це ж “міністр МВС здорової людини”!
Уявити собі, що у нас міністр внутрішніх справ виходить з такою ініціативою, я не можу. Хоча загрози для нас і загрози для Чехії порівнювати не можна.
Варто також подивитись на відповідні закони країн Балтії.
KV: Скільки країн в Європі, котрі не мають закону про зброю?
Георгій Учайкін: Україна – це Європа? Тоді одна. Більше нема. Всі мають закони. Жорсткіші, не жорсткіші, але мають. Наші громадяни живуть в тих країнах і із задоволенням виконують їх закони.
KV: В мене останнім часом часто відбувається ламання списів зі знайомими, пересічними громадянами, з приводу збройного самозахисту.
Георгій Учайкін: Завжди ставте своїм співрозмовникам одне питання: чи хотів би ти на законних підставах володіти зброєю самозахисту або ти цілковито довіряєш свій захист поліції? Ми свого часу навіть проводили опитування – 97% на 3%. У нас є підозра, що 3% – це співробітники поліції. Бо ніколи людина при своєму розумі не скаже, що вона довіряє поліції настільки, щоб довірити своє життя.
Можна провести ще одне порівняння. Нехай в Україні 10 чи 20 млн автомобілів і 2,5 млн зареєстрованої зброї. Із зареєстрованою зброєю трапляється може 100 випадків на рік. А з автомобілями? Ми бачимо, як напиваються і давлять – і автомобілі не вилучають і не забороняють. Людям такі речі треба пояснювати.
Люди не приміряють на себе ситуацію, коли їх за мобільний телефон перестріли і вдарили ножем чи арматурою. І тоді їх рідні спочатку збирають гроші на похорон, а потім не вистачає грошей, щоб утримувати дітей, навчати їх. І все це тому що люди не усвідомлюють, що їх безпека залежить в першу чергу від їх можливостей захистити себе саме під час нападу, а не чекати коли приїде поліція, щоб обмалювати крейдою їх тіло.
KV: І при цьому ми часто бачимо якесь таке зневажливе ставлення з боку МВС до цивільних зі зброєю. Мовляв, та що вони вміють?
Георгій Учайкін: Ми їх ще повчимо. Професіонали перестріляли один одного в Княжичах. А любителі врятували схід країни від захоплення російськими військами. І я скажу, що загальний рівень підготовки цивільного власника зброї кращий, ніж поліцейського.
Читайте:
Под Киевом правоохранители перестреляли друг друга: 5 полицейских погибли (фото)
Генпрокуратура сообщила о подозрении трем должностным лицам Нацполиции по делу перестрелки в Княжичах
KV: До речі, ваша петиція на сайті президента від травня цього року досить швидко набрала необхідні 25 тис. підписів. Але ж була перша петиція від 2015 року, яка також перетнула рубіж в 25 тис. підписів.
Георгій Учайкін: Перша Петиція тоді за 4 чи 5 днів зібрала 25 тис. голосів. Потім ще 5 днів вона висіла – і ми зібрали ще 11 тис. Ми б зібрали напевно і 360 тис. за 90 днів. Ще враховуйте, що тоді люди чекали днями підтвердження, щоб проголосувати, бо ресурс подання електронних петицій був дуже сирий.
Другу петицію, відповідно до нашого аналізу, підписали максимально 5% тих, хто поставив свій підпис під першою петицією. Це, з одного боку, свідчить про розчарування людей в механізми петицій. Але, з іншого боку, це говорить про те, що за цей час з’явились нові люди, котрі так само вимагають прав і свобод. Тобто 60 тис. підписантів петицій на одну тему – це дуже показово.
З цього моменту я вважаю, що питання, чи потребують українці права на володіння і захист зі зброєю, взагалі треба зняти з порядку денного.
KV: Але реакція Зеленського на другу петицію була досить однозначною.
Георгій Учайкін: Ми аналізували відповідь Зеленського. І думаємо, що він навіть не читав петицію.
KV: Відповідно, він навіть не писав відповідь?
Георгій Учайкін: Так він і не пише відповідей на жодні петиції. Для цього в нього мають бути спеціально навчені люди. Але у мене особисто склалось враження, що відповідь на нашу петицію писали на Богомольця (у МВС, – KV). Саме там використовується звична для них лексика – якась легалізація.
Тобто ми їм про Фому, а вони нам про Ярему. Ми кажемо про законодавче врегулювання, посилаємось на вимоги Конституції, а вони – про легалізацію.
Це дуже непрофесійна відповідь, але ми не полишаємо надії, бо в нас є парламент, куди потрапили депутати, за яких голосували власники зброї також. Ми будемо нагадувати їм про це постійно.
Давайте спочатку дійдемо до сесійної зали – через комітети, слухання. Потім перше читання, доопрацювання, друге читання. А коли справа дійде до підпису президента, ми сподіваємось, що нам вдасться переконати Володимира Олександровича у необхідності такого закону.
KV: У вас була надія, що відповідь Зеленського буде більш позитивною?
Георгій Учайкін: Чесно кажучи – ні, бо ми не віримо у швидкі перемоги. Це системна багаторічна робота, яку треба робити незважаючи на те, що люди кажуть “ці петиції не працюють”. Можливо, самі по собі вони і не працюють, але в комплексі із судовими рішеннями, інформаційними приводами – працюють. Це як в боксі – одним ударом навряд чи переможеш.
KV: Попередня петиція, адресована Петру Порошенку, отримала непереконливу відповідь, але там було написано про створення робочої групи. Чим це закінчилось?
Георгій Учайкін: Традиційно – нічим. Була створена робоча група в Конституційній комісії, ми увійшли до неї, відбулась низка засідань за участі академічної спільноти, професури, колишніх суддів Конституційного суду, представників Гельсінської групи, навіть іноземних представників, таких, як колишній федеральний суддя з США пан Богдан Футей.
Всі в один голос казали, що ми праві.
Але, як вміють в нас, забовтали. Пройшли три чи чотири засідання – і все зійшло нанівець. Але досвід ми отримали, отримали підтримку академічної спільноти. Це важливо, коли правники стоять на нашому боці. Тоді нам активно сприяли і професор Павло Фріс (український правознавець-криміналіст, – KV), і Віктор Шишкін (Віктор Шишкін, екс-суддя Конституційного суду, – KV), і Всеволод Речицький (член ініціативної групи “Першого грудня”, Конституційної Комісії України, з 7 серпня 2019 року член комісії з питань правової реформи, – KV), і Володимир Сущенко (заслужений юрист України, – KV).
Чесно кажучи, вже наприкінці 2015 року я розумів, що той склад парламенту закон не ухвалить. Але нам все одно треба було працювати – проводити освітню діяльність, вести юридичну боротьбу тощо. Ми ж не можемо просто зупинити діяльність на три роки і чекати нового парламенту.
І насправді, нам багато чого вдалося зробити, ось наприклад: - колись Порошенко зазіхнув на те, щоб під час надзвичайного і воєнного стану вилучати у громадян зброю. Ми оперативно зреагували і технічно через депутатів прибрали цю норму. І тепер під час воєнного стану ніхто вилучати зброю в громадян України не має права.
Читайте: Вибори президента України: закон про зброю
* Всеукраїнська громадська організація “Українська асоціація власників зброї” (код ЄДРПОУ: 36845014)
КиевVласть
Фото: Facebook Георгія Учайкіна
22 жовтня 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Вимога скасувати реєстрацію Київської митрополії ПЦУ: САП розслідує можливе втручання в роботу суду
17 жовтня 2019 року розпочато досудове розслідування за фактом можливого втручання в діяльність суддів Окружного адмінсуду Києва з метою перешкоджання виконанню ними своїх обов'язків або винесення ними завідомо неправосудних рішень у справах проти Православної Церкви України (ПЦУ). Йдеться про спроби явно проросійсько налаштованих товаришів визнати незаконними створення і реєстрацію ПЦУ.
Так, за моєю заявою, поданою в тому числі за матеріалами, опублікованими НАБУ, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002221 за ч. 1 ст. 376 КК України щодо можливого втручання в діяльність суддів Окружного адміністративного суду м. Києва з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення, в тому числі ймовірно шляхом надання неправомірної вимоги.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Мова йде про можливі факти втручання окремих осіб, в тому числі ймовірно пов'язаних із проросійсько налаштованими політичними силами, у професійну діяльність окремих суддів ОАСмК, що розглядають справи за № 640/10110/19 (суддя Кузьменко В.А.), № 640/14586/19 (суддя Шейко Т.І.), 640/11678/19 (суддя Арсірій Р.О.) Зазначені адміністративні справи стосуються дій, вчинених на виконання рішень Помісного Собору УПЦ КП та Помісного Об'єднавчого Собору Православної Церкви України від 15 грудня 2018 року, зокрема реєстрації Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ), припинення Київської Патріархії УПЦ КП.
Постановою Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року було прийнято рішення припинити діяльність релігійного об’єднання – Української Православної Церкви Київського Патріархату шляхом об’єднання та приєднання до Православної Церкви України, припинити чинність Статуту про управління УПЦ КП, припинити діяльність всіх статутних органів УПЦ КП. Також, згідно зазначеного рішення “Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату”, яка у відповідності до її статуту (п. 1) є релігійним адміністративним центром та центральним виконавчо-розпорядчим органом УПЦ КП, припиняє свою діяльність як юридична особа після створення та реєстрації статуту релігійної організації “Митрополія УПЦ” (як релігійного центру, що представляє Православну Церкву України). Рішенням Помісного Об’єднавчого Собору Православної Церкви України від 15 грудня 2018 року було утворено Православну Церкву України, затверджено її Статут, а також створено Київську Митрополію УПЦ (ПЦУ) як релігійний центр, що представляє Православну Церкву України.
В подальшому, оскільки УПЦ КП припинила свою діяльність шляхом об’єднання та приєднання до ПЦУ, а всі функції та повноваження статутних органів даного релігійного об’єднання перейшли до компетенції відповідних органів Православної Церкви України, було прийнято ряд рішень на виконання Постанови Помісного Собору УПЦ КП від 15.12.2018, в тому числі з метою формалізації процедури ліквідації Київської Патріархії УПЦ КП. Зокрема, рішенням Священного Синоду Православної Церкви України від 27 липня 2019 року було припинено діяльність релігійної організації “Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату” шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до релігійної організації “Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)”, призначено склад комісії з припинення (ліквідаційної комісії), обрано її голову, визначено строк для заявлення вимог кредиторами.
29.07.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення релігійної організації “Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату” (код 22894788) шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до релігійної організації “Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)” (код 42783113), а також про обрання головою комісії з припинення Київської Патріархії УПЦ КП Яременка О.В.
В подальшому, з метою невиконання наведених вище рішень окремими особами було ініційовані щонайменше три судових провадження:
(1) в адміністративній справі №640/10110/19 (суддя Кузьменко В.А.) за позовом Київської Митрополії Української Православної Церкви (в єдності з Московським Патріархатом) до Міністерства культури України, державного реєстратора КП “Центр правової допомоги та реєстрації”, – про визнання протиправними та скасування наказу і рішення про реєстрацію Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ);
(2) в адміністративній справі № 640/14586/19 (суддя Шейко Т.І.) – про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій щодо припинення Київської Патріархії УПЦ КП;
(3) в адміністративній справі № 640/11678/19 (суддя Арсірій Р.О.) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури України про скасування реєстрації статуту Київської Патріархії УПЦ КП.
26.07.2019 на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро України було опубліковане роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва, в якому, серед іншого зазначено, що працівниками Бюро було зафіксовано випадки впливу на розгляд та прийняття рішень у справах, пов’язаних із Київським Патріархатом.
Матеріали роз’яснення Національного антикорупційного бюро України доступні за посиланням: https://nabu.gov.ua/novyny/rozyasnennya-shchodo-obshukiv-v-okruzhnomu-adminsudi-kyyeva
Крім того, головуючим у адміністративній справі № 640/11678/19 суддею – Арсірієм Р.О., було подано заяву про самовідвід у відповідності до вимог ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, яка долучена до матеріалів справи. 11 вересня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. було винесено ухвалу про задоволення заяви про самовідвід в зазначеній адміністративній справі. Підставою заяви судді Арсірія Р.О. про самовідвід визначено втручання Ткаченко Неоніли Анатоліївни у процес здійснення правосуддя по даній справі. 27.08.2019 суддею Арсірієм Р.О., у відповідності до ч.4 ст.48 та п.9 ч.7 ст.56 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, направлено заяви до Вищої ради правосуддя та Генеральної прокуратури України з повідомленням у втручання Ткаченко Н.А. у процес здійснення правосуддя в рамках справи №640/11678/19.
Також з публічних джерел, а саме засобів масової інформації, стало відомо, що у діяльність суддів, які є головуючими у вказаних вище судових справах № 640/14586/19 та № 640/11678/19 та/або керівництва Окружного адміністративного суду м. Києва, можливо здійснюється втручання, зокрема з боку окремих осіб, асоційованих з керівництвом держави, що здійснила військову агресію проти України та тимчасово окупувала частину території України – Російської Федерації, з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків або добитися винесення завідомо неправосудних рішень (ухвал, постанов), в тому числі ймовірно шляхом надання неправомірної вимоги.
Публічно доступні матеріали засобів масової інформації за посиланнями:
- https://www.dialog.ua/ukraine/183323_1562661764
- https://www.obozrevatel.com/ukr/crime/na-ruku-moskvi-u-vijni-filareta-j-ptsu-znajshli-rosijskij-slid.htm
- https://tsn.ua/ukrayina/suddya-u-spravi-upc-kp-vzyav-samovidvid-cherez-vtruchannya-yurista-filareta-1411218.html
- https://nv.ua/ukr/ukraine/events/filaret-tisnuv-na-suddyu-novini-ukrajini-50042875.html
- https://ukr.lb.ua/news/2019/09/15/437364_suddya_arsiriy_povidomiv_pro_tisk_z.html
- https://www.radiosvoboda.org/a/news-uptskp-minkult-pozov/30131843.html
- https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2767819-likvidacia-upc-kp-rozglad-pozovu-proti-minkultu-vidklali-do-11-veresna.html
- http://www.vru.gov.ua/content/file/4527-0-6-19_.pdfРоман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть
9 серпня 2019 г. 14:57
Раздел: Територія розуму
Чи мають українці право бути здоровими?
Якість та прогрес медицини – вкрай важливе питання для будь-якої держави, оскільки сприяє забезпеченню нації безпечного життя, здоров’я та розвитку. Без правильного державного регулювання медичного права якість та розвиток медицини є сумнівним. Крім того, медичне право в Україні й так дуже символічне, і першими з глобальних причин цього є відсутність належної лікарської відповідальності, страхової медицини та систематизованого медичного законодавства.
Необхідність кодифікації медичного права в Україні безумовна. Зведені правила поведінки лікаря, невідкладної допомоги, диспансеру, страхової медицини, вакцинації, діагностики хвороб, профілактики здоров'я призведе до того, що на лікаря, крім клятви Гіпократа, буде покладена практична відповідальність, що буде покращувати якість надання послуг та сприяти збільшенню тривалості життя. Останній раз невдала реальна спроба кодифікувати медичне право була в 1925 році.
Питання якості медицини цілком пов’язане з правом людини на життя, яке має основоположну цінність для людини. Це підтвержує Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. поєднанням статтей 3 та 25. Кожна людина має право на життя та медичний догляд, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї. Оскільки Україна ратифікувала декларацію, це означає, що законодавство України не тільки має йому не суперечити, а й відображувати в своїй юридичній діяльності.
Прийняття в 1993 році Закону України про “Основи законодавства України про охорону здоров'я” регламентувало, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Нажаль, ці постулати носять декларативний характер.
В Україні ганебна статистика реєстрації медичних судових спорів становить близько 600 кримінальних справ на рік. Ці справи порушені проти медичних працівників у випадках неналежного надання медичної допомоги. В більшості випадків судових рішень (80,9%) вина медичних працівників підтверджується.
Щорічно в США подається приблизно 17 000 заяв про неправомірні вчинення медичних дій – це близько 5% усіх позовів про смерть та поранення, поданих по всій країні. Дослідники з лікарні Джона Хопкінса підрахували, що медичні помилки призводять до 250 000 смертей щороку. У Великобританії позови щодо неправомірної медичної діяльності подаються майже в десять разів рідше, ніж в Америці.
Є декілька особливостей медичних спорів:
По-перше, ні суддя, ні слідчий, ні прокурор, ні адвокати, як правило, не володіють медичними знаннями і не можуть правильно оцінити дії лікарів.
По-друге, більшість інформації, що є фактами та доказами у розгяді справи, є лікарською таємницею і можуть навіть не надаватись на запит адвоката, який діє в інтересах пацієнта. Копії лікарських докуметів медики не надають і на запити самих хворих. Отримати інформацію щодо результатів діагностики, встановленого діагнозу, призначених медикаментів і загалом всього процесу лікування є практично неможливим.
Так званий лікарський паркан від правоохоронних органів – це ст. 40 про лікарську таємницю ЗУ “Про охорону здоров’я” та ст. 145 про незаконне розголошення лікарської таємниці Кримінального кодексу України, за яким ховаються лікарі та бажаючі.
Норми, яких не вистачає в нашому законодавстві, що є необхідні, практичні та корисні для охорони здоров’я – це порядок і процедура розгляду конфліктних ситуацій з пацієнтами, роз’яснення понять від грубої недбалості до безросудності та халатності, міри вини та відповідальності лікарів, незалежну експертизу якості медичної допомоги і послуг, можливість компенсації заподіяної шкоди в досудовому порядку, тарифи такої компенсації, налагодження правового доступу до лікарської таємниці.
Приватний фармацевтичний бізнес та бажання наживи сфомували сьогодні слабкий генофонд української нації. Медицина не може буде майданчиком для експериментів та отримання вигоди зацікавлених. Метою має бути здорова людина, а не зомбі, що постійно вживає ліки чи вітаміни. Створення гуманного медичного кодексу України дасть можливість українцям бути здоровою нацією.
Читайте: Забуті внутрішні емігранти
1 серпня 2019 г. 17:20
Раздел: Територія розуму
Корупційна труба
Наразі доволі резонансним є питання, що стосується діяльності організованої злочинної групи осіб, спрямованих на заволодіння об’єктом нерухомості, належним на праві власності територіальній громаді міста Києва – нежитловим будинком по вул. Б. Хмельницького, 34, літ. Б, Б'.
Даний об’єкт нерухомості розташований у дворі позад відомого готелю “11 mirrors”, що належить брату мера Києва Володимиру Кличко (мова про ТОВ “ВІТ-ПЛЮС”). Зокрема, таким сусідством і викликані маніпуляції з об’єктом, про що йдеться нижче.
Читайте: Фирма Кличко-младшего победила в торгах на дом в центре Киева, расположенный во дворе гостиницы братьев Кличко
23.07.2019 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві, порушене кримінальне провадження (№ 62019100000000944) за ч. 5 ст. 191 КК України щодо вчинення кримінального правопорушення службовими особами Київської міської державної адміністрації (КМДА) за попередньою змовою з народним депутатом України та службовими особами приватного сектору господарювання, які вчинили дії, спрямовані на заволодіння майном територіальної громади, наведеного вище.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Заявником та потерпілим за даним кримінальним провадженням є ТОВ “Капітал”, яке в 2005 році набуло статус інвестора реконструкції даного нежитлового будинку. В подальшому наш інвестиційний договір було розірвано в судовому порядку, шляхом винесення завідомо неправосудного, на мою думку, рішення, а об’єкт на поза конкурентних і збиткових для територіальної громади міста умовах передано у володіння ТОВ “Альтернатива”, яке мало створити у приміщенні музей та бібліотеку.
Як мені стало відомо, на хід розгляду справи в апеляційному суді опосередковано через Сергія Алєксєєва впливав Віталій Кличко. Зокрема, до складу колегії Київського апеляційного господарського суду, яка здійснювала перегляд зазначеної справи, входила суддя Дідиченко Марина Анатоліївна, яка перебуває чи перебувала у громадському шлюбі з Алєксєєвим Сергієм Олеговичем.
У 2013 році ТОВ “Альтернатива” належала Валерію Аракчеєву, який також був директором ще двох товариств – ТОВ “Тельбін” (ідентифікаційний код 19258706) та ТОВ “Е-Груп” (ідентифікаційний код 37568110). Власниками зазначених товариств були близькі родичі народного депутата від партії Віталія Кличка “Удар” – Валерія Іщенко. В подальшому ТОВ “Альтернатива” придбав Сергій Боярчуков – співвласник юридичної компанії “Алексєєв, Боярчуков і партнери”. Бізнес-партнер Сергія Боярчукова – Сергій Алексєєв з 2011 року був президентом офіційного фан-клубу братів Кличко, а згодом – депутатом БПП у складі депутатської групи “Удар” Віталія Кличка.
Вищенаведене свідчить про те, що дана злочинна організація має чітку структуру, необхідні сфери впливу та наявність прямого умислу в діях її учасників, а саме:
- Київського міського голови Віталія Володимировича Кличко, який всупереч інтересам служби, зловживаючи владою та службовим становищем, а також маючи значний політичний вплив, організовував прийняття необхідних рішень;
- народного депутата Верховної ради України Алєксєєва Сергія та його цивільної дружини Марини Дідиченко, які організували розірвання інвестиційного договору в судовому порядку;
- Боярчукова Сергія, який забезпечив оформлення договору оренди та фактичне володіння та користування об’єктом реконструкції ТОВ “Альтернатива” та є його одноособовим власником.
Згодом корумпована схема щодо незаконного розірвання інвестиційного договору та незаконного заволодіння об’єктом реконструкції була розкрита в ході журналістського розслідування та висвітлена, в тому числі, в сюжеті ТСН “Бібліотека для брата”.
Як повідомив Сергій Боярчуков кореспонденту ТСН – “Одним из моих стратегических партнеров по развитию этого помещения, как я это видел, был отель “11 mirrors” в лице Владимира Кличко. Безусловно, я был заинтересован в сотрудничестве с ними. Но их условие было – чтобы я погасил этот скандал”, у зв’язку із чим під час моєї зустрічі із Сергієм Боярчуковим останній від імені Володимира Кличко пропонував мені 100 000 у.о. для припинення мого спротиву у всіх його формах проти незаконного розірвання інвестиційного договору.
Звичайно ж ТОВ “Альтернатива” у приміщенні ні музею, ні бібліотеки створено не було, а в дійсності дане нежитлове приміщення використовується для цілей обслуговування готелю “11 mirrors”, що знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, буд. 34 А, що в м. Києві, та належить Володимиру Кличко. Зокрема, будинок використовується як складське приміщення.
В подальшому, з метою отримання контролю над об’єктом комунальної власності – нежитловим будинком по вул. Б. Хмельницького, буд. 34 (літ Б, Б'), Київським міським головою Віталієм Кличко з голосу на пленарному засіданні Київської міської ради з мотивів невідкладності було включене питання розгляду проекту рішення “Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації” та безпосередньо розпочато процес приватизації.
Читайте: Киевсовет отдал под сомнительную приватизацию три десятка коммунальных помещений
В рамках зазначеного кримінального провадження Печерським районним судом міста Києва 26 липня 2019 року накладено арешт на даний об’єкт нерухомості та заборонено будь-яким чином відчужувати майно, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (справа №757/39413/19-к).
Своїми зверненнями до ДП “ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ” та Департаменту комунальної власності міста Києва ТОВ “Капітал” інформувало останніх про вищенаведені обставини та просило негайно зупинити проведення аукціону, незважаючи на що електронні торги все ж відбулись.
Переможцем торгів визнано ТОВ “Віт-Плюс”, кінцевим бенефіціарним власником якого являється компанія у офшорі Кіпру, що належить Володимиру Кличко.
Лариса Гетьман-Гнідунець, директор ТОВ “Капітал”КиевVласть
24 квітня 2019 г. 13:45
Раздел: Територія розуму
Сила і краса: ірпінчанка Марія Тодоренко пройшла у фінал конкурсу New Fashion Zone
Мода, фешн-покази і подіуми – це, звісно, не моя тема. Я зазвичай ходжу в джинсах, футболках-поло і в кедах, бо для мене найважливіше в одязі зручність і мобільність. А для особливих подій додаю до джинсів сорочку і піджак.
Але одну модну тему не можу оминути. По-перше, вона виходить набагато далі за традиційне уявлення про модну індустрію. По-друге, хочу розказати про ірпінчанку Марію Тодоренко. Минулого тижня вона взяла участь у другому етапі кастингу Міжнародного Конкурсу молодих дизайнерів New Fashion Zone.
Зі своєю колекцією верхнього одягу Марія пройшла у фінал. Хоча це було непросто: за участь у фіналі, який відбудеться у вересні цього року, змагалися 700 учасників з 17-ти країн. Серед них Україна, Німеччина, Данія, Польща, Китай, Чехія, Грузія, Казахстан та інші.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Марії Тодоренко – 28 років, вона закінчила курси закрійника в Ірпені, співпрацює з виробниками одягу на аутсорсі. Колекція нашої Марії – це стиль “сіті-мілітарі”. Вона проявляє проблему, яка існує зараз в Україні – війну на сході. А також готовність захищати свої кордони на будь-яких фронтах: військових, економічних, культурних, у шоу-бізнесі, в тому числі і у фешн-індустрії.
Ще одна цікава деталь: Марія поєднала агресивний стиль “мілітарі” з квітковими мотивами. Ця ідея відображає сподівання суспільства на те, що війна закінчиться і її місце заступлять квіти. Дівчина каже, що на створення нових образів в одязі її надихають подорожі, книги, фільми та саме життя.
Чим цікавий конкурс New Fashion Zone? Половина учасників не мають стосунку до індустрії моди. Їхні професії часто далекі від подіумів. Наприклад, свої креативні колекції представили суддя, спеціаліст з криміналістики, фармацевт, юрист, банкір, балерина, масажист. Наймолодшому учасникові конкурсу – 11 років, а найдорослішому – 62 роки. Кожен дизайнер вкладав у свою колекцію різні суспільні контексти і актуальні повідомлення, які б хотів донести до світу. Мені подобається, що конкурс дає максимальну свободу: не обмежує за віком чи освітою; дарує всі можливості для творчої фантазії.
Переможці конкурсу New Fashion Zone можуть розраховувати на гранти для розробки і створення капсульних колекцій; навчання в провідних школах дизайну країни. Тому у вересні ми в Ірпені обов’язково будемо вболівати за Марію Тодоренко. Роботи Марії заслуговують, щоб їх побачили на світових подіумах.
Я щоразу захоплююся творчими, сильними, наполегливими людьми з Ірпеня. Наші письменники, дизайнери, спортсмени, вчителі, військові несуть у світ позитивний імідж України та нашого міста, стають культурними дипломатами нашої країни. Дякуємо їм за це.
Читайте: Жители Ирпеня во главе с Карплюком организовали велопробег до Киева
Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"КиевVласть
12 квітня 2019 г. 17:00
Раздел: Тексти
Євген Цяпенко: “Забудова лісу - злочин проти жителів Українки”
Цикл інтерв'ю з очільниками міст Київщини, який KV запустила в січні цього року, отримав неабиякий резонанс. Після публікації тієї чи іншої розмови до редакції надходить по кілька відозв від місцевих активістів та політиків. Хтось схвально ставиться до виголошених головами тез, хтось, навпаки, - дуже критично сприймає їхні відповіді. Запускаючи цей цикл, KV ставила за мету якомога досконаліше вивчити ситуацію у кожній громаді, роздивитися її з усіх кутів та дати читачеві максимальне поле для роздумів. Досягти цього нам згодилися допомогти лідери місцевої громадсько-політичної думки. Сьогодні говоримо про Українку із співзасновником громадської організації “Трипільський край” Євгеном Цяпенко.
KV: Вас знають в Українці як людину, яка активно займається громадською діяльністю. Яка мета? Чому ви стільки часу цьому приділяєте?
Євген Цяпенко: Між багатоповерхівками по вулиці Будівельників, де я живу все своє життя, та правим берегом річки Стугна залишилося 4 га чудового лісу. Це місце традиційного відпочинку жителів всієї Українки. І ось до цього, одного з останніх у місті клаптиків справжньої природи, має свій комерційний інтерес Сергій Рубан, власник компанії-забудовника “Укржитлоінвест”. І я три роки тому долучився до руху по захисту цього лісу. Там я познайомився з чудовими людьми, зокрема Алевтиною Шмагель та Ольгою Нос, які з іншими жителями Українки ще до цього багато років системно боролися проти варварських планів забудовника. Вони об’єднали навколо себе сусідів, знайомих, змусили Прокуратуру судитися за наш ліс. Багато в цьому допомагає і народний депутат України Віктор Романюк. Побачивши вже особисто, як цьому забудовнику всіляко сприяли і мер Павло Козирєв, і міськрада, я зрозумів, що дії такої влади направлені лише на розграбунок мого рідного міста і їх треба зупиняти.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Торік вже і сам забудовник Сергій Рубан публічно визнавав, що будувати на цій ділянці лісу - злочин проти жителів Українки. Але, це лише його слова і маючи юридичні підстави він у будь-який день може почати там будівництво. Сьогодні все частіше до нас доходить інформація, що пан Рубан насправді зовсім не відмовився від своїх планів знищити ліс на правому березі Стугни. Тому і ми маємо бути готові протидіяти.
KV: Розкажіть про скасування рішення міськради щодо затвердження ДПТ на ул. Приозерній. Як проходить судовий процес? У чому вбачають порушення?
Євген Цяпенко: Ми є свідками реалізації шахрайської “схеми Кернеса”. Це коли декілька людей реєструють будівельний кооператив та, користуючись провладним ресурсом, спочатку безкоштовно отримують у міста ділянки землі під забудову багатоповерхівок, а потім ще змушують місцеві органи самоуправління на мільйони бюджетних гривень проводити їм комунікації. У нас в Українці всі депутати від партії “Самопоміч” є засновниками кількох будівельних кооперативів.
Ліс на правому березі р.Стугна в м.Українка. Фото Євгена Цяпенка
По моїй заяві Прокуратура Київської області подала позов до суду. Вже відбулось перше засідання, але воно було скоріше підготовчим. Нас не дуже влаштовує суддя, оскільки він судив “Автомайдан” і через це до нього багато питань.
Суддя Валерій Журавель
Порушень у ДПТ дуже багато. Проект був затверджений без розгляду архітектурної містобудівної ради та відповідних державних органів, що необхідно за законом. Місцева влада стверджує, що ДПТ запроектований на приватних ділянках, але насправді із 1,5 га тільки 1,1 є приватними. Усе інше - територія лісгоспу, де розташовані дерева, які планують вирубати. Це два основних порушення, які вказані у позові.
Ще одним порушенням є невідповідність сучасним державним будівельним нормам, які набрали чинність з 1 вересня 2018 року. Кооператив та міська влада вважають його таким, що втратив свою силу через судове рішення. Але я маю лист Мінрегіону щодо його чинності. Крім того, кооператив “Кальміус”, який було створено на базі першого кооперативу “Паритет”, вже отримав містобудівні умови та обмеження і в них фігурує саме той ДБН, який нібито скасовано.
Лист Мінрегіону
Науково-дослідний і проектний інститут містобудування теж підготував свою, невтішну для планів забудовників, рецензію. У висновку цієї державної установи зазначається, що даний детальний план території “не може бути рекомендований до проходження процедури погоджень у встановленому законодавством порядку та затвердження”.
Висновок рецензії НДПІ Містобудування
Але в Українській міській раді власне розуміння законодавства і тому зараз ми змушені говорити про судовий процес. Поки передумов для затягування справи ми не бачимо, але за власним досвідом не виключаємо таку можливість.
KV: Яка громадська думка щодо забудови набережної?
Євген Цяпенко: Абсолютно не віримо у обіцянки міської влади щодо заборони забудови. Коли торік ставили питання забудови і планувалось створення погоджувальної ради із небайдужих активістів для вивчення цього питання, Тетяна Кучер, яка тоді ще була головою земельної комісії, виступала проти її створення. Але коли зрозуміла, що ми налаштовані серйозно і перемога на нашому боці, то почала нас підтримувати. І сьогодні серед її оточення ширяться чутки, що виконком все ж має наміри забудувати набережну кафе, ресторанами.
Крім того, депутат міськради Андрій Гаркуша, який є членом кооперативу “Паритет” писав до виконкому листа із проханням виділити землю на набережній для будівництва житлово-будівельного кооперативу. Оскільки землю видають після затвердження містобудівної документації, є побоювання, що такі плани здійсняться. Формально проект ДПТ набережної пройшов громадські слухання і зараз туди можуть внести будь-які зміни і затвердити його. А напрацювання погоджувальної ради просто зникнуть.
KV: Чим закінчилась історія із скандальною забудовою, вирубкою дубів та побиттям активістів?
Євген Цяпенко: На даний момент із забудовником, який починав будувати, закінчився договір оренди. Цю землю передали житлово-будівельному кооперативу, який створили інвестори, що вкладали кошти у квартири. Досі не усі інвестори туди увійшли і я знаю, що на них зараз здійснюється тиск. Потім цей кооператив оформив право власності на недобудову, хоча це неможливо без погодження усіх інвесторів.
Складнощі ще в тому, що дозвільні документи оформлені на минулого забудовника. У тієї компанії два керівника, один із них не дає згоди на переоформлення і навіть подав до суду на Українську міську раду.
А взагалі цей проект будівництва ще минулий мер Павло Козирєв продав горе-забудовникам. Вже згодом під час громадських слухань замовник будівництва і головний архітектор нас запевнили, що дуби знаходяться за межами запланованого будівництва. Але вже на земельній комісії проект розвернули так, що дуби почали заважати. І тихенько за це проголосували. Якби не чіпали дерева, ніхто б і слова не сказав, активісти були готові до діалогу, але ніхто нам назустріч не пішов.
KV: Ви стверджували, что на сесії 24 січня активістів не пустили в зал засідань. У чому проблема?
Євген Цяпенко: П’ять громадських організацій Обухівщини - “Трипільський край”, “Самооборона Обухівщини”, “Спілка учасників АТО міста Українка”, “Правий сектор” і “Об'єднання сімей загиблих (померлих) воїнів АТО “Ми пам'ятаємо. Обухівщина” перед новим роком зареєстрували петицію щодо проведення аудиту майна громади, яка дуже швидко набрала необхідну кількість голосів. Ми пішли до в.о. голови міськради Кучер, вона пообіцяла, що петицію розглянуть на профільних комісіях і винесуть на сесію. Наша мета була - попередити той дерибан, який зараз відбувається. Головна вимога у петиції - провести повний аудит земельних ділянок, житлових приміщень, що знаходяться на балансі міськради, адже забудовники передавали їм десятки квартир, які було розподілено невідомо кому. Також вимагали на час проведення аудиту заборонити виділення землі в комерційних масштабах. Саме цей пункт в міськраді назвали протизаконним.
Але це в жодному разі не забороняє нам прийти на сесію і зачитати свою петицію. Депутати мали вирішувати - підтримувати її чи ні. Та двері були заблоковані невідомими особами, нас на засідання не пустили. Давали вказівки тим особам Леван Дарсанія і Владислав Вергун. Коли мене викликали на допит у поліцію, я вказав це у свідченнях.
KV: У деяких скандалах, пов'язаних із Українкою, звучить ім'я Левана Дарсанії. Хто ця людин?
Євген Цяпенко: Ця людина мені дуже не подобається. За ним негарний шлейф ще з Харківщини, де він жив раніше. Вже на Обухівщині я особисто був присутнім у Трипіллі на сборах рибгоспу, власнику якого Дарсанія намагався створити проблеми. Але зараз він гарно спрацювався з Кучер і, наразі, він має статус радника міського голови і є членом виконкому.
KV: Чи виявляли якісь порушення у процессі проведення інвентаризації, розпочатої після затвердження відповідної петиції?
Євген Цяпенко: Проводиться інвентаризація будівель, землі поки не почали перевіряти. Наразі виконком виявив, що місцева газета “Дніпровський проспект” займала приміщення без договору оренди. Не дивлячись на те, що вони працювали на потреби Козирєва, із солідарності до колег я такі дії влади не підтримую. У газети був процес роздержавлення і потрібно ще розібратись, чи мають вони право там знаходитись. По факту були зламані замки, журналісти викликали поліцію. Але вже вночі представники виконкому звідти винесли всю техніку.
Після інвентаризації мають проводити аудит і у рішенні міськради вказано, що цим буде займатись Державна фіскальна служба. Але насправді це не їхня компетенція, а іншого державного органу.
Ми пропонували замовити повноцінний аудит у компанії міжнародного рівня із чистою репутацією. Міська влада сказала, що це коштуватиме мільйони. Я дізнався, що вартість складає близько 200 тисяч гривень. Але тепер мені незрозуміло - якщо в бюджеті немає коштів, то яким чином виконком планував купити два службових автомобілі вартістю по 600 тисяч гривень? Тим паче коли у місті є більш вагомі потреби.
KV: Нова влада була призначена справедливо та згідно процедури?
Євген Цяпенко: Я вважаю, що Тетяна Кучер стала виконуючою обов'язки із порушенням процедури. На сесії пропонували кандидатуру Василя Зінченка, за нього голосів не вистачило. Після цього кандидатуру на посаду секретаря має вносити мер. А його в нас немає. Ми потрапили у юридичний глухий кут, з якого неясно як виходити. Вже на іншій сесії депутати проголосували за Кучер. Але на усі наші зауваження у них одна відповідь: подавайте до суду. Я знаю, що таке судитись і скільки часу це забирає. За цей період вони встигнуть тут “наробити” справ.
Складається враження, що ця влада тільки шукає можливості для втілення власних інтересів, проблеми міста їх не хвилюють. Наприклад, цієї зими ми пережили сміттєву катастрофу. Виконком нічого не робив. При усьому негативі до минулої влади, зараз стало ще гірше.
KV: Як оцінюєте відставку минулого виконкому? Чи справді ним дистанційно керував Павло Козирєв?
Євген Цяпенко: Якщо раніше у мене були питання до їхньої професійної діяльності, то зараз я навіть з моральної точки зору не можу зрозуміти таку поведінку. Як можна було кинути місто взимку і залишити на тих, хто точно не буде працювати в інтересах громади? Погані пішли, а прийшли ще гірші. На минулу владу ми через прокуратуру заводили кримінальні справи, відстежували їхню діяльність, вони розуміли, що усі їхні плани і дії будуть оприлюднені. Звісно, що ними керував Козирєв. Це його команда, яку він збирав роками ще на посаді.
KV: Розкажіть про скандал навколо відкриття Школи змішаних єдиноборств у Зеленому залі. Хто там має тренувати? Заняття наразі проходять?
Євген Цяпенко: Наше місто славиться спортсменами, є багато секцій, займається багато дітей. Зелений зал належить міській раді, є ДЮСШ, який орендує там зали, але це просто юридичні речі. Для нас це просто місце, куди ми водимо своїх дітей.
Тетяна Кучер вирішила влаштувати туди ще одного із харків'ян - Паату Робакідзе. Він спортсмен, виступав у бойових єдиноборствах у клубі “Оплот”, який визнаний в Україні терористичною організацією. Є фотографія, де він бере гроші у відомого сепаратиста Євгена Жиліна. Він не говорить українською взагалі, російською - з великими труднощами. Не має відповідної фізкультурної освіти. У 2017 році проти нього було порушено кримінальну справу через побиття людини. Як його можна підпустити до наших дітей?
Місцеві жителі подали петицію щодо заборони відкриття, але міськрада її відхилила і навіть не опублікувала. Тоді усі дуже обурились і здійняли гвалт. Місцева влада не зважилася втілювати свої плані і Паату Робакідзе оформили на роботу у спортивний клуб адміністратором.
KV: Чи відчувають жителі Українки вплив Ігоря Кононенко?
Євген Цяпенко: Можу точно сказати, що без його особистого втручання не з’явилися б ні дві нові дороги до нашого міста, ні нове сучасне футбольне поле біля школи №2. Враховуючи, що більше 15 років місцева влада для розвитку інфраструктури міста нічого не робила, це для нас досить непогано.
З приводу впливу на місцеве самоврядування - тут навпаки вони хочуть, щоб Ігор Кононенко звернув на них увагу. Але, думаю, він розуміє, що це за люди, наскільки вони схильні до зрадництва.
KV: Які ваші прогнози щодо політичної та суспільної ситуації у місті?
Євген Цяпенко: Вважаю, що нам потрібно створювати об'єднану громаду. При Козирєві цього не вдалось зробити, адже село Трипілля, без якого ми не створимо ОТГ, добре розуміло, що на них в такому разі може чекати. Із цією владою ситуація ще більше ускладнилася. Із ними жодна свідома людина не захоче мати спільного.
А насправді передумов для розвитку у нас дуже багато. У нас неймовірні краєвиди та давня історія. Є промзона, території для будівництва підприємств, потрібно розвивати туризм, логістику. Нам не вистачає тільки добросовісного управлінця.
Читайте: Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна КучерФото: KVКиевVласть
29 березня 2019 г. 11:30
Раздел: Територія розуму
Вибори президента України: закон про імпічмент, реформування правоохоронних органів та судів
Попри те, що в с. 111 Конституції України є згадка про імпічмент президента, наразі немає закону, котрий детально описував би цю процедуру.
Різні політики вже не перший рік виступають з вимогою оголосити імпічмент тому чи іншому президенту, але наразі зробити це, фактично, неможливо.
Наявність чітко прописаної процедури імпіченту могла б допомогти усуненню президента у випадку порушення ним законодавства. Але чи потрібно це кандидатам на посаду президента насправді?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Роман Безсмертний не згадує про закон про імпічмент президента.
Ольга Богомолець обіцяє ухвалити закон про імпічмент президента.
Юрій Бойко не планує приймати чи пропонувати закон про імпічмент президента.
Олександр Вілкул нічого не пише про можливість оголошення президенту імпічменту.
Анатолій Гриценко обіцяє, що “буде Закон про імпічмент президента”.
Володимир Зеленський обіцяє подати законопроект про імпічмент президента.
Руслан Кошулинський обіцяє “запровадити дієву процедуру імпічменту Президента”.
Олег Ляшко обіцяє добитись ухвалення “законів про імпічмент та Тимчасові слідчі комісії, які стануть запобіжником від нових януковичів”.
Петро Порошенко не згадує в своїй програмі закон про імпічмент президента.
Юлія Тимошенко обіцяє скасувати недоторканість президента, але нічого не пише про імпічмент.
Як бачимо, про імпічмент згадує більшість кандидатів, але виникає питання, чи захочуть вони прийняття відповідного закону у разі обрання на посаду президента.
З реформуванням правоохоронних органів та судів з надвисокими повноваженнями правозахисників та міжнародних експертів ситуація наступна.
Попри те, що в Україні нібито відбулись реформи поліції, прокуратури та судів, їх результати часто не те що відсутні, а й негативні. В результаті так званої переатестації на посадах залишилась переважна більшість працівників міліції, а значна частина з тих, кого звільнили, поновилась на посадах. Декого, як от теперішнього очільника Київської ОДА Олександра Терещука, від люстрації просто звільнили - указом президента Петра Порошенка.
Єдина реформа, котру можна визнати хоча б частково успішною - заміна ДАЇшників та патрульно-постової служби на патрульну поліцію. Втім, і в ній з часом справи погіршуються - патрульних ловлять на хабарях, виникають питання щодо їх кваліфікації.
Реформа судової системи призвела до того, що голови судів переважно залишились тими ж, що й були, а до судів навіть після конкурсів потрапляють судді, котрі виносили вироки у сфальшованих справах Майдану.
Саме тому необхідно ще раз (хотілося б, щоб востаннє) провести реформу вісєї системи правоохоронних органів.
Роман Безсмертний не згадує про реформу правоохоронних органів та судової системи.
Ольга Богомолець обіцяє антикорупційний суд, котрий, втім, наразі формується.
Юрій Бойко не згадує про реформу правоохоронних органів та судової системи.
Олександр Вілкул обіцяє виборність суддів, але не вказує, до якого рівня. Також він планує заборонити правоохоронним органам втручатись в роботу бізнесу. На його думку, єдиною функцією ГПУ має бути підтримка державного обвинувачення у суді.
Анатолій Гриценко обіцяє, що “за хабарництво суддя отримає пожиттєво тюрму, без права амністії з конфіскацією майна”. Також він пропонує, щоб компенсацію за хибне судове рішення, зафіксоване Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ), сплачував персонально суддя, який це рішення виніс.
Володимир Зеленський обіцяє подати законопроект про зняття недоторканності з суддів, запровадити мирових суддів, котрі будуть обиратись, та суд присяжних для кримінальних справ. Він вказує на те, що “органи правопорядку повинні припинити займатись економічним тиском на бізнес”, та обіцяє, що СБУ не буде займатись економічними злочинами.
Руслан Кошулинський обіцяє зняти недоторканність з суддів, та ухвалити закон про їх відкликання. Також Кошулинський пропонує обирати “місцевих суддів ‒ громадою на 5 років, суддів апеляційних судів ‒ з’їздом суддів місцевих судів на 7 років, суддів Верховного суду ‒ з’їздом суддів України на 10 років”.
Олег Ляшко збирається звільнити всіх старих прокурорів і суддів, і надати можливість людям обрати нових “на виборах, як у США”.
Петро Порошенко в програмі пише про те, що в Україні створені “незалежні антикорупційні органи” та про те, що завершується формування Вищого антикорупційного суду. Ймовірно, ці реформи діючий президент вважає успішними попри останні скандали, котрі сколихнули суспільство. Про майбутні реформи в цьому напрямку Петро Порошенко не згадує.
Юлія Тимошенко обіцяє скасувати недоторканність суддів. Також вона обіцяє, що “мирових суддів та суддів місцевих судів буде обирати народ без політичної реклами”.
Жоден з кандидатів не збирається надавати правозахисникам та міжнародним експертам високі повноваження при реформуванні правоохоронної та судової системи. Максимум, на який згодні деякі кандидати - виборність суддів громадянами.
Реформувати ж поліцію, СБУ та прокуратуру кандидатам, вочевидь, не здається за необхідне. Мабуть, псевдореформи, котрі відбулись, задовольняють основних гравців на політичному полі. Дехто хоче забрати право правоохоронців втручатись в діяльність бізнесу - і тільки.
Читайте:
Вибори президента України: програма для адаптації переселенців з тимчасово окупованих територій, умови та засоби для деокупації ОРДЛО та КримуВибори президента України: жорстка позиція у відносинах із державою-агресором, зокрема візовий режим з РФ
Вибори президента України: дерегуляція (зменшення перевірок та контролюючих органів, електронний документообіг, відкриті синхронізовані реєстри)
Вибори президента України: виборча реформа
Вибори президента України: медична реформа
Вибори президента України: впровадження стандартів НАТО в армії
Вибори президента України: легалізація грального бізнесу, легких наркотиків та проституції
Вибори президента України: закон про зброю
Вибори президента України: податок на виведений капітал
Вибори президента України: ринок землі
Чому я проголосую “за”: аналізуємо програми кандидатів в президенти
Олександр Кравченко, журналіст КиевVластьKиевVласть
22 лютого 2019 г. 14:00
Раздел: Територія розуму
Помилка пенсійного оподаткування
Виявляється в Австралії для отримання державної пенсії через старість не вимагається, щоб людина взагалі коли-небудь працювала. До того ж, не має значення і його минула зарплата. Мета державної пенсії - забезпечити будь-якому літньому австралійцеві мінімально необхідний рівень життя. До пенсії додається немало додаткових пільг – повністю безкоштовне медичне обслуговування і ліки, що субсидуються.
Що ж до України, здається занадто обтяжливою та обставина, що фізична особа, яка крім того, що протягом життя сплачувала податки від заробітної плати, має сплачуватий відрахування із соціального утримання – пенсійного забезпечення.
Так сталось, коли законотворці 1 липня 2014 року, в черговий раз, прийняли за своїм визначенням, антинародний закон “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” запровадивши оподаткування пенсій. Таким чином, законодавець вніс зміни до пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу, де пенсія включалась до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, якщо її розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Перш за все слід розібратись з термінологією. Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загально обов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю. Варто знати, що об'єктом оподаткування резидента є загальниймісячний (річний) оподатковуваний дохід. Додам, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Чи є пенсія доходом законодавством України не встановлено. Отже, можна вважати, посилаючись на закон, що пенсія – це соціальна виплата, яка не має оподатковуватись, а питання про розмір пенсії взагалі має бути відсутній.
Згодом, за поданням 48 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України Конституційним судом була розглянута справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання.
27 лютого 2018 року справедливість перемогла, коли Конституційний Суд України виніс рішення, що зазначене положення не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втрачає чинність з моменту проголошення рішення.
У всій цій історії болючим стало не тільки те, що ми побачили, як законодавці приймають хибні, не справедливі закони, але й те, що прослідковується упередженість суддів, які виносили рішення. Вказана упередженість вбачається в п. 5 мотивувальної частини рішення, де суд окремо зазначив, що пенсії суддів не мають оподатковуватись. Думається ніби юристи забули, що в України всі рівні перед законом згідно ст. 24 Конституції і це призвело до того, що світова аксіома в черговий раз була порушена.
Суддям взагалі не допустимо, а особливо суддям Конституційного суду, при виконанні своїх професійних обовязків захищати власні права і тим більше в питаннях, які стосуються матеріального становища. Такі дії суддів та законотворців цілком можна вважати повязаними з хибністю, корупційністю та віднести до категорії зловживання службовим становищем.
Згідно юридичної філософії, суддя є символом мудрості та справедливості. Це той випадок, коли риси особистого характеру, виховання, поведінки мають відповідати найвищим якостям людської природи. Маю сказати, що суддя це не посада і не звання – це стиль життя високоосвідченої людини, яка несе велику відповідальність перед суспільством так само як і законотворець. І підкреслю, що саме для народу покликані виконувати свої забовязання законодавча, судова та виконавча гілки влади.
Читайте: Шлюбний договір заради майбутнього
Ольга Терещенко, юрист-міжнародник
KиевVласть
26 серпня 2018 г. 10:00
Раздел: Тексти
Цінуй те, що маєш
Чесність - поняття для кожного різне. Як казав Андре Моруа: “Щирість полягає не стільки в тому, щоб говорити все, що ти думаєш, стільки в тому, щоб ніколи не говорити того, що ти не думаєш”. І я з ним повністю погоджуюся.
Батьки з самого дитинства привчають нас говорити правду, бо якою б вона не була, все одно випливе на поверхню. І я в цьому вже переконалась. Одного разу, коли мені було 6 років, я порізала ножицями штори. Коли мене мама запитала, хто це зробив, я не зізналася. Тоді вона сказала мені: “Доню, зрозумій, щоб ти не зробила, ти завжди маєш говорити правду. Краще гірка правда, ніж солодка брехня. Я завжди зрозумію і підтримаю тебе”. Не знаю чому, але мені цей випадок запам’ятався назавжди.
Матеріал створено в рамках Проекту Юн-Пресс-KV”
Звісно ж, правда не завжди є гарною (інакше б ми її так старанно не приховували), та все ж треба хоча б намагатися не брехати. Деякі можуть подумати: “ А навіщо говорити правду? Ну і що з того, ну сказав я декілька разів неправду, на мене ж за це небо не впаде! Мене за це ніхто не покарає”. Коли ти маленький, тебе за неправду можуть покарати батьки, а коли ти вже дорослий і сам приймаєш рішення, тебе ніхто не покарає, звісно, людина може образитись, та все мине. Як би це не було гірко, проте це саме так.
Якщо ти втрачаєш чесніть перед рідними, перед друзями, перед собою ти починаєш нервувати, що тебе хтось викриє. Внаслідок цього у тебе погіршується самопочуття. Ти постійно нервуєш, в тебе починається параноя, не можеш спокійно жити. Неправда так само вкорочує тобі життя, як ті самі наркотики або паління. Це як отрута. Неправда зжирає тебе зсередини. Ти не можеш зосередитись, постійно думаєш про свій вчинок тощо.
Іноді ми не помічаємо, як сильно нас люблять близькі люди. Вони піклуються про нас, оберігають від небезпеки. Люди кажуть “кохаю”, “люблю” різними способами: “Вдягнися тепліше”, “Не сиди довго в Інтернеті”, “Одягни капелюха”, “Приїдеш - передзвони”, “Ляж відпочинь” і багатьма іншими способами. Але ми не помічаємо цього.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зараз сучасна молодь дуже багато часу проводить в Інтернеті. І я не виняток. Через те, що я багато часу проводжу за комп’ютером і планшетом, в мене дуже погіршився зір. Моя мама і тато дуже переймаються через це. Звісно, мама контролює, щоб я багато часу не проводила за планшетом, але мені це не завжди вдається. Мама сказала мені, щоб я не брала планшет, але я все ж взяла його і сиділа цілий вечір. Потім історія повторилась. Через деякий час я зрозуміла, що мама забороняє мені сидіти за планшетом не через свою забаганку, а через те, що дуже мене кохає. Знаєте, іноді ми брешемо і навіть не розуміємо навіщо. Своєю брехнею ми робимо гірше лише собі.
Але іноді бувають такі ситуації, коли дійсно краще збрехати. Наприклад, коли ти готуєш подарунок бабусі на день народження. Ось уявіть собі. Ви дуже сильно любите свою бабусю і в неї скоро день народження. Ви хочете приготувати їй особливий подарунок, наприклад, купили светр з її ім’ям або щось інше. В той момент, коли ви ховаєте подарунок, до кімнати заходить бабуся і питає, що ви там ховаєте. Звісно ви збрешете, щоб вона не дізналась про подарунок раніше і не зіпсувала собі сюрприз. Таких ситуацій ще багато, ось, наприклад, батьки щороку трішки фантазують нам про Діда Мороза і Святого Миколая, щоб ми повірили в диво і щоб в нас була маленька казочка, бо дійсно - світ жорстокий і батьки хочуть подарувати нам казку і віру в дива. Подібних ситуацій дуже багато і я вважаю, що сумління за таку брехню тебе гризти не повинно.
Я хочу трішки відволіктися від теми і звернути увагу на дійсно важливі речі. Це друзі. Знаєте, в підлітковому віці друзі дуже важливі для кожного. Іноді, коли ти довіряєш людині, і думаєш, що це твій найкращій друг, який тебе підтримає, допоможе, людина тобі бреше прямо в очі, а ти стоїш, слухаєш і знаєш правду. В той момент тобі дуже боляче, і ти розумієш, що, виявляється, ти не знав цю людину, і в тебе на очах руйнується світ. Потім залишаються тільки спогади і більше нічого. Людина розуміє свою помилку, хоче все змінити, повернути час назад, але….. вже пізно. Ти не хочеш нічого знати і чути про цю людину, її для тебе вже не існує. Тому дуже важливо мати друга, якому ти зможеш довіряти, який тобі не збреше і з яким тобі буде легко, який буде тебе розуміти з півслова. В мене була така ситуація, тому я прекрасно знаю, про що пишу. Я дуже рада, що та людина показала своє справжнє обличчя, а не маску. Мені стає боляче від думки по те, що я довіряла масці. Після цього я знайшла людину, яка змінила моє світосприйняття і я дуже щаслива. Цікаво те, що в першому класі я відчула симпатію до цієї людини, тепер ми подруги. Я думаю, що кожному хочеться мати друга, подругу, які будуть з тобою до кінця відвертими, чесними, надійними. Тож бережіть своїх друзів, бо це дуже важливо!
Також чесність - це фактично ти сам. В людини дуже багато різних особистих якостей, за які її люблять або ж навпаки. Це може бути що завгодно: і доброта, і щирість, і чесність, і порядність, і щедрість і, взагалі, що завгодно, бо якостей у людини дуже багато, і всі вони різні. Дорослі з самого початку нашого формування намагаються закласти фундамент найкращих рис характеру. Бо в житті дуже складно коли ти злий і заздрісний, звісно з такими людьми ніхто не захоче спілкуватися і мати справу. Навіть одна крапля брехні псує весь океан довіри. Пам’ятайте про це. Якщо люди навколо довіряють тобі, не треба користуватися цим, ти повинен виправдати довіру. Це не складно: просто не казати те, чого не думаєш. Якщо ти втратиш чесність в першу чергу перед собою, втратиш довіру інших людей, тобі дійсно буде вже нічого втрачати. Навіть якщо ти маєш мільйони, навіть якщо ти маєш палаци, гарну посаду, перспективу в житті, то навіщо все це тобі, якщо ти втратив довіру? Навіщо? Якщо в тебе нікого не залишилось. Ти самотній. Якщо ти навіть не можеш бути чесним перед собою, якщо ти не можеш зізнатися собі, що ти збрехав. Знаєте, іноді в людей брехати - це як залежність. Як наркотик. Ти вже ні хвилини не можеш прожити без брехні. Без брехні собі, іншим. Ти навіть не розумієш, навіщо брешеш. Щоб здаватися краще? Щоб здаватися крутим? Ні. Це залежність. Можливо це через ставлення до тебе однолітків, можливо через проблеми в родині. Так чи інакше такі люди трапляються, і ми ніколи не дізнаємося, чому вони роблять саме так.
Іноді бувають ситуації, коли ти брешеш через помсту. Кожна людина далеко не ідеальна. І у кожного є свої “вороги”. Це просто люди, в яких інше світобачення, не подібне до твого власного. Можливо, у вас виникав конфлікт з цією людиною, так чи інакше вона автоматично потрапляє до списку “ворогів”. Коли твій “ворог” щось накоїв, ти намагаєшся йому помститися. Можливо, це і штовхає тебе на брехню. Навіть не можливо, воно так і є. Якби там не було, знайте, що ви не Бог і навіть не суддя, тому не маєте права так чи інакше своєю брехнею завдавати болю, або навіть ламати життя іншій такій же як і ви людині. Так, вона може дуже відрізнятися від вас, адже кожна людина індивідуальна. Вона така єдина на всій планеті. Це не повинно відштовхувати вас. У кожного своя думка.
Я просто хочу сказати, що ви своєю брехнею нікому краще не зробите. Так, напевно на деякий час вам полегшає. Деякий час ви будете зловтішатися, вам буде приємно від тієї думки, що ви нарешті помстились. Але і це мине. Якщо ви зламаєте життя людині, я не думаю, що вам буде приємно думати, що саме ви це зробили. А якщо, наприклад, завдяки вашій неправді людину посадили до в’язниці? Якщо діти залишились сиротами? Я не думаю, що вони будуть вам вдячні. Помста - це людська суєта. Деколи люди вважають, що Всесвіт недостатньо мудрий, і намагаються взяти його роботу на себе: будують підступи, мстять. Але світ так влаштований, що кожен отримає по заслугах. Чи це так важливо, чиєю рукою звершиться правосуддя? Я вважаю, що ні. Звісно, тобі прикро і неприємно і все частіше і частіше тебе навідує думка: “А чому йому можна брехати мені просто у вічі, чому він може сказати на мене неправду, а я ні? Чим я гірший за нього?”. Якщо людина зробила тобі боляче, не відповідай їй так само. Зроби добро, ти інша людина. Ти краще. Я по собі знаю, який неприємний наклеп. У тебе всередині спочатку глибокий шок, а потім будуються різноманітні плани помсти. Ти думаєш - навіщо? Що я тобі зробила? Ще, звісно, дуже прикро, коли цьому наклепу вірять. Знаєте, але це вже залежить від людини, якщо людина хоче в щось вірити, вона в це вірить, я в цьому переконалась. Звісно, захочеться дізнатися, навіщо людина сказала неправду? Не підходьте до неї, нічого не питайте. Навіщо? Щоб вислухати в свою адресу купу “компліментів” і ще раз переконатися, що це “гнила” людина?
Навіть два століття тому зневажали і цуралися брехунів. Як міркував французький письменник і філософ Мішель де Монтень: “Якщо я брешу, я ображаю себе в більшій мірі, ніж того, про кого збрехав”. Брехнею ти перш за все знищуєш себе, знищуєш все виховання, яке дали тобі батьки. Подумай, чи воно того варте? Не втрачай себе з дитинства, бо потім вже буде пізно. Саме в цей час ти формуєшся як особистість, ти шукаєш себе і хочеш зрозуміти хто ти, яке твоє покликання. Тож не руйнуй все своє життя і себе самого. Особисто я дуже вдячна рідним, вчителям і всім дорослим, які виховали мене такою, як я є. Будьте собою, будьте чесними в першу чергу до самого себе. Це важливо, і це стосується кожного.
Матеріал створено в рамках Проекту Юн-Пресс-KV”
Фото: http://укроп.org
Єлизавета Колесник, м. Лиман
16 квітня 2018 г. 11:35
Раздел: Територія розуму
Заради забудови Рибальського Кличко з Порошенком так “нахімічили”, що “суддям” довелося фальшувати зміст доказів
Ось і настав той довгоочікуваний момент, коли кожен може “насолодитися” повним текстом рішення Київського апеляційного адміністративного суду, яким визнано законним затвердження Детального плану території (ДПТ) Рибальського півострову в Києві.
Детальніше про історію питання тут.
Особисто я очікував цікавих юридичних “знахідок” від “досвідченої колегії” Бабенка, Кузьменка та Степанюка, адже, враховуючи нахабство при порушенні законодавства задля протягування зазначеного ДПТ, перед ними була поставлена дуже нетривіальна задача. На жаль, мої очікування не справдилися – навіть доктор юридичних наук, професор і одночасно головуючий суддя Костянтин Бабенко, виявився неспроможним якісно виконати замовлення і був змушений піти на банальну фальсифікацію змісту доказів у своєму рішенні.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В мене вже є особистий досвід із рішеннями, коли судді фальшували зміст одного доказу, “забували” про інший, потім витончено це “топили” у об’ємному аналізі всіх інших, менш принципових доказів. Але цього разу “обдарована команда” Віталія Кличка не залишила суддям жодного шансу навіть на такий підхід – колегія була вимушена проігнорувати зміст рішення першої інстанції та надані мною докази і сфальшувати зміст ВСІХ ключових доказів зі сторони відповідача, використаних для обґрунтування свого завідомо неправосудного рішення.
Не буду голослівним і проаналізую цей суддівський “шедевр” разом із доказами, на які вони посилаються (всі відповідні зображення для цього аналізу знаходяться за цим посиланням.
Перша частина рішення апеляції присвячена “доказуванню”, що положення ДПТ не суперечать положенням чинного Генплану Києва.
1) “Зазначений Детальний план території розглянуто та рекомендовано до затвердження Архітектурно-містобудівною радою при Департаменті містобудування та архітектури м. Києва (Протокол засідання секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради від 30 червня 2016 року у справі № 008-а-16)”
БРЕХНЯ! У протоколі зазначено, що ДПТ рекомендовано з урахуванням пропозицій і рекомендацій та внесення відповідних змін. А серед цих рекомендацій – вимога привести ДПТ у відповідність до положень чинного Генплану Києва. Ви будете взагалі шоковані, скільки перевели паперу в апеляційних скаргах представники Київради та Департаменту містобудування старанно розписуючи, що результати розгляду на АМР мають лише рекомендаційний характер і на них взагалі не можна посилатися. І навіщо так було напрягатися, якщо заради них судді все одно потім банально сфальшували зміст цього документу?
2) “На зазначеній території об'єднано кілька форм використання, тому її віднесено до поліфункціональної зони використання, що підтверджується Схемою планувальної структури Генерального плану м. Києва до 2020 (Т.4, а.с.63)”
БРЕХНЯ! Рибальський відповідно до цієї схеми знаходиться у центральній планувальній зоні, й відноситься частково до території виробничо-промислових районів та частково до території природничого комплексу.
3) “На території земель комунальної власності в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальська у Подільському районі міста Києва, а саме встановленою Схемою організації промислових та комунально-складських територій Генерального плану м. Києва до 2020 року визначено наступні напрямки використання території: поліфункціональне використання без збереження пріоритету існуючих функцій”
БРЕХНЯ! Центральна та північно-центральна частина Рибальського за цією Схемою (згідно їхньої власної інтерпретації цієї Схеми, що я окремо прокоментую нижче) віднесені до "поліфункціональної" ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯМ пріоритету існуючої ПРОМИСЛОВОЇ функції. Західна частина віднесена до "поліфункціональної" ПРОМИСЛОВОЇ території без збереження пріоритету існуючих функцій. Тобто, там передбачена наявність промислової функції, але вона не є пріоритетною – можна розмістити комунально-складські об’єкти, але розміщення житлової та громадської забудови поряд із наявною промисловою прямо заборонене. І лише східна частина Рибальського віднесена до "поліфункціональної" КОМУНАЛЬНО-СКЛАДСЬКОЇ території без збереження пріоритету існуючих функції – там не передбачено розміщення промислових об’єктів і разом із комунально-складською забудовою можливо розміщення громадської, АЛЕ НЕ житлової.
Але ми зробили цей аналіз цієї Схеми виключно для того, щоб показати, що вони навіть у своїй власній брехні заплуталися, адже НАСПРАВДІ, ні Генеральним планом міста Києва, ні Законами, у т.ч. Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, ні ДБНами не вживається поняття “поліфункціональне використання”, воно просто відсутнє. Це вигадка шахраїв від містобудування, зокрема Департаменту містобудування КМДА та відповідного комунального інституту, які вирішили, що вони можуть змінювати закони. А точніше, не змінювати, а просто плювати на закони.
Чинним на даний час ДБН Б. 1.1-15:2012 “Склад та зміст генерального плану населеного пункту”, а саме: підпункт б) пункту 5.5.2 передбачає, що території існуючої забудови різного функціонального призначення поділяються на: 1) житлову забудову; 2) громадську забудову; 3) ландшафтно-рекреаційну; 4) зелених насаджень загального користування; 5) спеціального призначення; 6) виробничі; 7) складські; 8) комунальні; 9) магістральних та житлових вулиць та доріг та іншого транспорту; 10) головних споруд інженерної інфраструктури; 11) об’єктів соціальної інфраструктури; 12) території, що мають статус земель історико культурного призначення; 13) природно-заповідного фонду; 14) сільськогосподарських угідь; 15) водних поверхонь.
І ЖОДНОЇ поліфункціональної території НЕ передбачено. Це вичерпний перелік!
Однак чиновники вирішили наплювати на всі існуючі норми, беруть дві суміжні території різного функціонального призначення і називають їх поліфункціональними, а значить, тепер там можна будувати все, що завгодно. Але суд проігнорував наші аргументи та посилання на чинне законодавство і Генеральний план, де “поліфункціональних територій” нема, бо вони існують виключно в уяві чиновників-шахраїв, а тепер, як виявилося, і суддів.
Саме із цієї потрійної брехні, судді роблять висновок, що “передбачене ДПТ функціональне призначення території (для житлово-громадської забудови, території спецпризначення, зелених насаджень загального користування, комунально-складського призначення) не суперечить визначеному у Генеральному плані поліфункціональному використанню територій, а є уточненням його положень щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини населеного пункту, не змінюють функціональне зонування його територій”. От тільки в Генплані поліфункціональних територій немає і бути не може, бо кожна територія має свою функцію, перелік яких наведено вище.
Хочу зазначити, що при цьому вони ще і повністю ігнорують поданий мною доказ порушення положень Генплану – основну схему діючого генплану, яка (ви будете сміятися) навіть називається офіційно “КИЇВ. ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН.”
Друга частина рішення апеляції присвячена “доказуванню” проведення громадських слухань із дотриманням вимог законодавства.
4) “У газеті “Хрещатик” (випуск №20 (4790) від 23 лютого 2016 року оприлюднено проект Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-рибальської дороги у Подільському районі м. Києва та повідомлено, що матеріали зазначеного проекту розміщено в приміщенні Подільської державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Контрактова, 2 та на сайті www.kga.gov.ua”
Я навіть не знаю, яким словом можна назвати це “оприлюднення проекту”. Повідомлення про проведення громадських слухань, яке не відповідає вимогам навіть до подібних повідомлень, і не містить жодних графічних матеріалів, ще й розміщене в розділі “Реклама” (РЕКЛАМА!), це оприлюднення проекту ДПТ?
Але головне, що ані в приміщенні Подільської РДА, ані на сайті Департаменту, проект ДПТ не було розміщено – цьому питанню була присвячена значна частина апеляції Київради та Департаменту і все зводилося до твердження, що вони не зобов’язані надавати докази виконання вимог законодавства.
Щоб зрозуміти різницю між проектом ДПТ, оприлюднення якого є обов’язковим для проведення громадських слухань, та матеріалами, які було оприлюднено Департаментом, раджу порівняти проект ДПТ, який був оприлюднений ПІСЛЯ затвердження Київрадою та тим, що було розміщено для проведення громадських слухань.
Реальний проект: близько 120 сторінок тексту (це без додатків) та 15 графічних схем. Натомість, до затвердження Департамент розмістив півтори сторінки тексту та 7 графічних схем із ДПТ. І законодавство чітко визначає необхідність оприлюднення всього проекту ДПТ для громадських слухань, а не лише кількох обраних сторінок.
5) “Третьою особою – Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приймалися пропозиції громадськості для їх розгляду та врахування у проекті Детального плану території, що підтверджується наявними у матеріалах справи Журналом реєстрації пропозицій та зауважень громадян до проекту Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-рибальської дороги у Подільському районі м. Києва та Звітом про результати розгляду та врахування пропозицій громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-рибальської дороги у Подільському районі м. Києва (Т.1, а.с.73-79)”
Це із серії “на сараї теж написано, а там дрова лежать”. Є лист Подільської РДА, яка займалася цим Журналом пропозицій. Дивна річ, але там це називалося “результати оприлюднення ПРИЙНЯТИХ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ щодо розроблення ДПТ”. Оприлюднили окремі проектні рішення, а не проект ДПТ, написали на журналі для пропозицій необхідну назву – і вуаля, ось вам і доказ проведення громадських слухань самого проекту!
Але зупинимося на цьому доказі. Зауваження до проектних рішень ДПТ у журнал вносила лише одна людина – співавтор діючого генплану Сергій Дюжев. Зверніть увагу на перше зауваження. Пан Дюжев акцентує увагу, що у даному ДПТ здійснено (дослівно): “принципове та цілковите відхилення (навіть – ігнорування) від планувальних рішень діючого Генерального плану”.
А що на це відповіли Директор департаменту містобудування та директор розробника проекту ДПТ? Вони визнають зауваження співавтора діючого генплану, а порушення положень генплану пояснюють тим, що ДПТ розроблений у відповідності до ПРОЕКТУ нового Генплану. Суд апеляційної інстанції “дослідив” доказ, зробив висновок, що він є підтвердженням проведення громадських слухань, але повністю проігнорував, що насправді це виключно доказ грубого порушення діючого генплану під час розробки ДПТ.
6) “Позивачем право на подання пропозицій до містобудівної документації у передбаченому законом порядку реалізовано не було, тому його права та інтереси не порушено”
Цитую діючу на той час редакцію цього самого закону: “ОПРИЛЮДНЕННЯ проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування”.
Стривайте, а коли проект ДПТ оприлюднили? Ах, дійсно, я забув – суд же “встановив”, що його оприлюднили у газеті “Хрещатик” №20 (4790) від 23.02.2016.
А якщо серйозно, вище я вже зазначав, що проект ДПТ не був оприлюднений, тож мене якраз і було повністю позбавлено передбаченого Законом права на подання зауважень саме до проекту ДПТ. До чого я мав подавати пропозиції, які відповідно до прямої вимоги Закону мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил? До семи картинок, зміст яких розписаний на 120 сторінках НЕоприлюдненої текстової частини та невідомо якого об’єму додатків?
Кому цікаво, це питання досліджувалося під час розгляду позову у першій інстанції та детально розписано у відповідному рішенні.
Суд першої інстанції це детально дослідив і визнав порушення процедури проведення громадських слухань. Але в апеляції сталися дивні метаморфози, і порушення ніби випарувалися…
7) Я відмітив цю відносно велику частину на скріншоті рішення і не буду її цитувати, щоб не займати місце. Просто раджу її уважно прочитати – це та сама “судова практика, що склалася”, про яку після оголошення резолютивної частини розповів наш видатний науковець (доктор, професор) і одночасно “суддя” Бабенко. Якщо коротко, позиція наступна: законодавство ВИМАГАЄ наявність графічних матеріалів у повідомленні про початок громадських слухань, але якщо графічні матеріали були розміщені десь в іншому місці, або і не розміщені взагалі, то на вимоги законодавства можна і начхати.
Після цього рішення, у мене виникло два питання, на які я поки не можу знайти відповіді.
Перше: навіщо суддя Бабенко намагався вигнати журналіста з відеокамерою, якщо все одно цей маразм із гордою назвою “Постанова іменем України” все одно обов’язково розміщується у відкритому доступі?
Друге: за якою статтею Кримінального кодексу краще вимагати відкриття кримінальної справи проти цих суддів? Юрій Луценко, не підкажете, це за ст. 375 за постановлення завідомо неправосудного рішення? Чи краще за “модною” для ГПУ статтею 256 за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності?
Чи краще одразу починати шукати у Законі “Про державні нагороди”, яке “покарання” передбачене за завідомо неправосудне рішення в інтересах бізнесу діючого Президента України?..
P. S. З нетерпінням чекаю, як "новий реформований" Верховний Суд буде мучитися вигадуючи підстави, щоб не задовольнити нашу касацію...
Юрій Левченко, депутат Верховної Ради
KиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій